НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО”

БІЛОШИЦЬКИЙ В.І., ГАНГАЛ А.В., СТУКАН С.О., БЕХ С.М.

МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Київ – 2020
УДК 355.244.1 Розлянуто та схвалено до видання кафедрою військової
М 79 підготовки Національного технічного університету України
“Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”
(протокол № 58 від 30.01.2020 року).

Рецензенти:
О.В. Мазурик, доктор соціологічних наук, доцент, доцент кафедри соціальних
структур та соціальних відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Л.А. Колесніченко, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри
педагогіки і психології Державного вищого навчального закладу “Київський
національний економічний Університет імені Вадима Гетьмана”.

Білошицький В.І., Гангал А.В., Стукан С.О., Бех С.М. Морально-

психологічне забезпечення у Збройних Силах України: навчально-
методичний посібник. 2-ге видання, доповнене і перероблене. Київ: НТУУ
“КПІ імені Ігоря Сікорського”, 2020. 138 с.

Навчально-методичний посібник розроблений відповідно до програми підготовки

громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу з розділу “Організація та
методика роботи з особовим складом”.
У навчально-методичному посібнику розглянуто теоретико-методологічні засади і
складові морально-психологічного забезпечення повсякденної життєдіяльності і
підготовки та застосування ЗСУ, як одного з основних видів всебічного забезпечення
застосування військ (сил) у сучасних умовах з урахуванням досвіду проведення ООС
(АТО).

УДК 355.244.1
М 79

@ Білошицький В.І., Гангал А.В.,Стукан С.О., Бех С.М.

@ Національний технічний університет України
“Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського”, 2020

2
 ЗМІСТ

ВСТУП ……………………..…………………………...……………..……….. 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1.1 Морально-психологічний потенціал – здатність суспільства до
збройної боротьби ………………………………………………………. 7
1.2 Поняття, зміст та структура морально-психологічного забезпечення … 10
1.3 Морально-психологічний стан особового складу ………………….. 12
1.4 Мета і структура морально-психологічного стану ………………….. 14
1.4.1 Моральна (духовна, національно-патріотична) налаштованість .... 15
1.4.2 Емоційно-вольова налаштованість …………………………...…
16
1.4.3 Мотиваційна готовність ………………………………………... 16
1.4.4 Функціональна готовність ………………………….………….. 17
1.4.5 Фахова здатність ……………………………………………...… 17
1.4.6 Об’єктивні і суб’єктивні чинники ………………………….…. 18
1.5 Морально-психологічний стан як складова морально-психологічного
фактора та предмет морально-психологічного забезпечення …….… 19
1.6 Модель морально-психологічного забезпечення (елементи МПЗ) … 24
1.6.1 Завдання морально-психологічного забезпечення ………….... 25
1.6.2 Принципи морально-психологічного забезпечення ………..... 26
1.6.3 Об’єкт і предмет морально-психологічного забезпечення ….. 27
1.7 Структура морально-психологічного забезпечення …………..…….. 28
1.8 МПЗ повсякденної діяльності та під час виконання завдань за
призначенням …………………………………………………………... 29
1.8.1 МПЗ вогневої підготовки ……………………………………… 31
1.8.2 МПЗ технічної підготовки …………………………………..…. 32
1.8.3 МПЗ стройової і фізичної підготовки ……………………….... 33
1.8.4 МПЗ тактичної підготовки …………………………………….. 33
РОЗДІЛ 2. . ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА
2.1 Психологічна підготовка, як складова психологічного забезпечення
діяльності та підготовки особового складу ……………………..…… 39
2.1.1 Система психічних якостей ……………………………………. 40
2.1.2 Елементи психологічної готовності ……………………..……. 41
2.1.3 Завдання психологічної підготовки ………………………..….. 42
2.1.4 Загальна психологічна підготовка ………………………..…… 43
2.1.5 Спеціальна психологічна підготовка ……………………..…… 44
2.1.6 Цільова психологічна підготовка …………………………..…. 45
2.2 Напрями психологічної підготовки …………………………………... 47
2.3 Принципи психологічної підготовки ……………………………...….. 47
2.3.1 Принцип моделювання ………………………………………… 48
2.3.2 Принцип натуралізації ……………………………...………….. 48
2.3.3 Принцип проблемності ………………………………..……….. 49
3
 2.3.4 Психологічне загартування ……………………..……..………. 51
2.3.5 Принцип динамізму …..………………………………………… 52
2.3.6 Принцип психологічного протиборства ………………………. 52
2.3.7 Принцип безпеки дій особового складу …..………...………… 53
2.4 Саморегуляція і самомобілізація ……………………………………... 54
2.5 Засоби і способи психологічної підготовки ……………………..…… 55
2.5.1 Психологічна напруга (напруженість) ………………..………. 56
2.5.2 Фактор раптовості …………...………………...……….………. 56
2.5.3 Небезпека та ризик ………..……………………...…………….. 57
2.5.4 Багатократне тренування особового складу ……………..…… 57
2.6 Методи і форми психологічної підготовки ………………………..…. 58
2.7 Забезпечення психологічних станів військовослужбовців в умовах
миротворчих та антитерористичних операцій та управління ними ... 59
2.7.1Комунікативні способи психологічної допомоги ………….... 60
2.7.2 Організаційні способи психологічної підтримки ………...…. 61
2.7.3 Медикаментозні (фармакологічні) способи ………………….
61
2.7.4 Аутогенні способи психологічної підтримки ………….……. 62
РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
3.1 Інформаційно-пропагандистське забезпечення як складова МПЗ …. 65
3.2 Завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення ………... 66
3.3 Напрямки інформаційно-пропагандистського забезпечення ……….. 68
3.4 Внутрішньо-комунікаційна робота ………………………………….... 68
3.4.1 Командирське інформування ……………………………….... 68
3.4.2 Бойове інформування ……………………………………….… 70
3.4.3 Національно-патріотична підготовка ………………...……… 71
3.4.4 Аналіз проведених дій ……………………………………..…. 71
3.5 Військово-патріотична робота …………………………………….….. 72
3.5.1 Методи і форми військово-патріотичної роботи ………...….. 73
3.5.2 Завдання військово-патріотичної роботи …….…………...…. 73
3.6 Організація та проведення культурологічної роботи ……………….. 74
3.6.1 Форми і методи культурологічної роботи …………...……… 74
3.6.2 Завдання культурологічної роботи ……….………………….. 75
3.7 Забезпечення підрозділів технічними засобами пропаганди ……….. 76
3.8 Особливості використання засобів наочної агітації ………………… 77
3.9 Національно-патріотична підготовка як предмет навчання
військовослужбовців ……………………………………………..……. 79
3.9.1 Мета національно-патріотичної підготовки ………..……….. 79
3.9.2 Зміст національно-патріотичної підготовки ……………..….. 80
3.9.3 Принципи національно-патріотичної підготовки ………..…. 80
3.9.4 Завдання національно-патріотичної підготовки ……………. 81
3.9.5 Організація та проведення національно-патріотичної
підготовки …………………………………………………..… 81
3.9.6 Форми і методи проведення занять з НПП …………..……… 84
4
 3.9.7 Обов’язки керівника заняття з НПП ………………...……….. 84
РОЗДІЛ 4. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
4.1 Соціально-правове забезпечення: сутність та зміст …………...…….. 87
4.1.1 Державні гарантії правового статусу …………………...…… 87
4.1 2 Правові основи соціально-правового забезпечення ….…….. 89
4.1.3 Класифікація нормативно-правових документів (актів) ...…. 91
4.2 Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ......
92
4.3 Функції соціально-правового забезпечення …………………………. 93
4.4 Мета і завдання соціально-правового забезпечення ………………… 94
4.5 Організація соціально-правового забезпечення в бойовій обстановці .... 96
4.6 Система соціально-правового забезпечення та її ефективність ….… 97
РОЗДІЛ 5. КУЛЬТУРОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
5.1 Мета культурологічного забезпечення ……………………………… 100
5.2 Завдання культурологічного забезпечення ………………...……….. 101
5.3 Форми культурологічного забезпечення ……………………………. 101
5.4 Основні методи впливу ………………………………………….…… 103
5.5 Засоби культурологічного забезпечення ……………………...…….. 104
5.6 Планування культурологічного забезпечення ………………..…….. 105
5.7.Методика складання плану вихідного дня ………………………..… 106
5.7.1 Методичні рекомендації щодо організації та проведення вихідних
і святкових днів з особовим складом підрозділів і частин …….. 108
5.8 Ефективність культурологічного забезпечення ………………...….. 110
РОЗДІЛ 6. ПРОТИДІЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ВПЛИВУ
6.1 Інформаційна війна – головний чинник отримання переваги у
сучасному збройному конфлікті …………………………………….. 112
6.2 Інформаційно-психологічний вплив як компонент збройної боротьби ….. 114
6.2.1 Наслідки інформаційно-психологічного впливу ………..…. 115
6.2.2 Новітні інформаційні технології …………………...……….. 115
6.3 Мета інформаційно-психологічного впливу …………………...…… 116
6.4 Форми і методи інформаційно-психологічного впливу ………...…. 116
6.5 Принципи військової пропаганди ……………………………...……. 117
6.6 Завдання інформаційно-психологічного впливу …….………….….. 118
6.7 Сучасні тенденції інформаційно-психологічний впливу ………….. 120
6.8 Основні види інформаційної зброї ……………………………..…… 121
6.9 Класифікація інформаційно-психологічної зброї за впливами ….…
122
6.10 Мета, завдання й особливості захисту від негативного інформаційно-
психологічного впливу противника ……………………………….. 123
6.11 Функції захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу
противника ………………………………………………...…………. 126
6.12 Завдання захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу
противника ………………………………………………...……….… 127
6.13 Досвід морально-психологічного забезпечення ООС (АТО) ….… 128
5
ЛІТЕРАТУРА ...………………..……………………….…………………... 134

6
 ВСТУП

У сучасних умовах при появі нових воєнних загроз національній безпеці

України вирішальне місце відводиться (належить) морально-психологічній
стійкості та готовності особового складу ЗС України до виконання завдань за
призначенням. Найбільш гостро це проявилося у ході відсічі і стримування
збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської
областей, де поряд із традиційними засобами збройної боротьби проти
особового складу сил оборони та населення, активно застосовується весь
комплекс засобів негативного інформаційно-психологічного впливу.
Серед найважливіших проблем, які вирішують команди усіх рівнів та їх
заступники, органи військового управління, начальники родів військ та служб,
службові особи структур МПЗ тощо, виділяється морально-психологічне
забезпечення (МПЗ). Введене в бойові статути, настанови та засади
застосування ЗС України як самостійний вид, МПЗ органічно вписується в
загальну систему всебічного забезпечення застосування військ (сил). Воно
здійснюється у тісній взаємодії з оперативним (бойовим), технічним, тиловим,
медичним забезпеченням.
МПЗ – це комплекс заходів, які здійснюються з метою формування,
підтримання та відновлення морально-психологічного стану особового складу
військ (сил) необхідного для успішного виконання завдань за призначенням.
Зміст МПЗ полягає в організації і проведенні заходів його основних
функціональних складових: інформаційно-пропагандистського забезпечення та
зв’язків з громадськістю, психологічного забезпечення, соціально-правового
забезпечення, культурологічного забезпечення та захисту від негативного
інформаційно-психологічного впливу противника.
Навчально-методичний посібник дає можливість громадянам, що
навчаються на кафедрі військової підготовки за програмою підготовки офіцерів
запасу більш детально ознайомитись з теоретичними основами МПЗ, його
структурою та досвідом військ (сил) з організації МПЗ, набутим в ході
проведення АТО і ООС.
7
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.1. Морально-психологічний потенціал – здатність суспільства до

збройної боротьби

Війна і вирішення завдань забезпечення обороноздатності держави –

специфічна сфера людської діяльності, яка вимагає мобілізації і надмірного
напруження фізичних та духовних (морально-психологічних) сил суспільства,
держави та їх збройних сил. Формування та підтримання відповідного
духовного стану суспільства і морально-психологічного стану особового складу
військ (сил) як у мирний час, так і в період воєнного протиборства неможливі
без наявності у населення країни, його соціальних груп, збройних сил,
військових колективів конкретної особистості духовного (морально-
психологічного) потенціалу. Саме тому морально-психологічний фактору у
сучасній війні (збройному конфлікті) набуває особливого значення, стає одним
із головних для держави та її збройних сил.
Сучасна війна є випробуванням матеріальних та духовних сил народу,
держави і її збройних сил. Тому кожна держава підтримує свою
обороноздатність на такому рівні, щоб гарантовано забезпечити надійний
захист суспільства.
Обороноздатність держави – це здатність держави до захисту у разі
збройної агресії або збройного конфлікту. Обороноздатність держави
складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю економічного,
науково-технічного, соціального, морально-психологічного (духовного) та
воєнного потенціалів (рис. 1.1).
Сутність і зміст обороноздатності держави можна розглядати лише в
контексті поняття “сукупного потенціалу держави”.
Потенціал (від лат. potentia – сила) – це сукупність наявних сил, засобів,
запасів (ресурсів) та можливостей, які можуть бути мобілізовані, приведені в
дію, використані для досягнення мети, вирішення завдань.

8
 Морально-
психологіч-
Економіч- Науково- Соціаль- ний Воєнний
ний технічний ний (духовний) потенціал
потенціал потенціал потенціал потенціал
Сукупний потенціал держави

Рис.1.1 Обороноздатність держави

Сукупний потенціал держави – це теоретично можлива множина

ресурсів і можливостей, які держава спроможна мобілізувати і використати за
певних умов.
Сукупний потенціал держави визначається насамперед економічним,
науково-технічним, соціальним, морально-психологічним (духовним) та
воєнним потенціалами, які можуть бути використані в інтересах суспільства.
Економічний потенціал держави – це сукупність наявних та доданих
для мобілізації основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної
економічної системи держави, що можуть бути використані в інтересах
суспільства та його захисту. Структурно економічний потенціал складається із
природного, трудового, наукового, технічного, технологічного, інформаційного
потенціалів тощо.
Науково-технічний потенціал держави характеризує реальні
можливості держави із використання об’єктивних досягнень науково-
технічного прогресу. Науково-технічний потенціал включає матеріально-
технічну базу, кадри наукової системи, інформаційну систему, організаційно-
управлінську підсистему.
Соціальний потенціал держави визначається рівнем добробуту
суспільства, взаєминами різних категорій класів, груп, станом освіти, охорони
здоров’я, культури тощо.

9
 Морально-психологічний (духовний) потенціал визначає здатність
нації витримати протягом війни найбільше напруження, труднощі, втрати,
навіть поразки, не втративши волі до перемоги – активного прагнення народу
та особового складу збройних сил перемогти будь-якою ціною, в готовності
заради цього принести будь-які жертви, виявити мужність, стійкість і героїзм.
Проте морально-психологічний (духовний) потенціал – це лише можливості,
приховані у духовних силах нації, які для втілення у життя необхідно
мобілізувати й уміло використовувати, що є одним із головних завдань системи
морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил). Оскільки
морально-психологічний (духовний) потенціал – це загальні можливості у
духовній сфері, то реальна здатність суспільства до збройної боротьби, захисту
держави, визначається через ту його частину, яка реалізується у воєнній
могутності держави (рис. 1.2).

Ставлення Рівень свідомості та

громадян до організованості
держави суспільства
Готовність
Морально-
Ставлення до подолання
психологічний
громадян до (духовний)
захисту труднощів
потенціал
Батьківщини війни
Морально-
психологічний Морально-бойові
стан військ якості особового
(сил) складу

Рис. 1.2 Структура морально-психологічного (духовного) потенціалу

Воєнний потенціал держави – це сукупність можливостей держави

щодо забезпечення воєнної безпеки.
Від сукупного потенціалу держави залежить максимальна кількість сил і
засобів (максимальна воєнна могутність), яку держава може виділити для
військових цілей. Воєнна могутність держави, можливості із її нарощування
10
визначаються воєнним потенціалом, що залежить від сукупного потенціалу, від
того, що можна використати в інтересах військового будівництва і зміцнення
обороноздатності держави.
Таким чином, для своєї обороноздатності держава використовує
найрізноманітніші можливості із різних сфер життя.
Отже, воєнна могутність держави – це сукупність сил та засобів,
виділених у певний період державою із воєнного потенціалу, для захисту її
інтересів; реалізована частина воєнного потенціалу держави. Безпосередньо
воєнна могутність держави втілюється у збройних силах, можливості держави
утримувати й удосконалювати їх, підвищувати їх боєздатність, поповнювати
навченими кадрами, забезпечувати сучасною зброєю та військовою технікою і
всіма видами постачання в мирний і воєнний час. Чим більший воєнний
потенціал, тим більша воєнна могутність держави і сильніші збройні сили.

1.2 Поняття, зміст та структура морально-психологічного забезпечення

Морально-психологічне забезпечення (далі МПЗ) – це комплекс
взаємопов’язаних і узгоджених заходів державного і військового керівництва,
органів військового управління з метою досягнення достатнього рівня
морально-психічного стану особового складу збройних сил і всього населення
України для забезпечення обороноздатності держави в мирний та воєнний час,
максимального зниження психологічних втрат у військах і досягнення та
утримання морально-психологічної переваги над противником з метою
ефективного виконання поставлених завдань у мирний та воєнний час.
Ці різноманітні заходи мають бути узгоджені за цілями, послідовністю,
силами, методами та засобами в різних структурах військового і цивільного
управління. Воно охоплює духовну і психологічну сферу підготовки населення
України та її збройних сил. Мета, характер, зміст і спрямованість морально-
психологічного забезпечення визначаються Конституцією України, Законами
про Збройні Сили України та про оборону України, Концепцією виховної
роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України (крім
розділів 4,5), положеннями про органи МПЗ у збройних силах та інших
11
військових формуваннях України, наказами та директивами Міністра оборони
України та інших посадових осіб, низкою інших документів.
Керівництво морально-психологічним забезпеченням у військах
здійснюється командиром (начальником) через структури МПЗ. Безпосереднім
його організатором є заступник командира (начальника) з МПЗ. Структури
МПЗ призначені для здійснення: МПЗ повсякденної життєдіяльності військ
(сил), МПЗ підготовки та застосування ЗС України.
Основний комплекс заходів щодо організації та здійснення морально-
психологічного забезпечення в збройних силах та інших військових
формуваннях України визначений у Концепції МПЗ у ЗСУ і Концепції
впровадження психологічної підготовки у ЗСУ і включають організаційні,
виховні та соціально-психологічні заходи, які спрямовані на підтримання
постійної бойової готовності органів управління, об’єднань, з’єднань, частин і
підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного та професійного
потенціалу особового складу під час виконання завдань за призначенням.
Отже, морально-психологічне забезпечення, будучи комплексом
взаємопов’язаних і узгоджених дій органів державного та військового
управління, є певною системою. Будь-яка система складається з певних
елементів і являє собою стрункий ряд, що поєднує цілу конкретну модель
функціонування. Для розкриття цієї системи та подання її конкретної моделі
необхідно докладно з’ясувати мету і результат морально-психологічного
забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України.
Метою морально-психологічного забезпечення життєдіяльності
військ має бути мобілізація сил в усіх сферах діяльності держави у разі
виникнення загрози національним інтересам України; досягнення і підтримання
морально-психологічної переваги над противником в умовах загрози
суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України;
формування у особового складу необхідних морально-психологічних, бойових і
професійних якостей, необхідних при виконанні завдань за призначенням та у
екстремальних ситуаціях; забезпечення високої бойової готовності,

12
мобільності, розвиток у особового складу гармонійної духовної культури,
формування у військовослужбовців свідомості, самосвідомості, готовності бути
гідним громадянином нашої держави та членом громадянського суспільства.
Результатом морально-психологічного забезпечення є високий
моральний дух і високий морально-психічний стан населення і
військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її
збройних сил. Армія не розбита, поки вона не перейнялася свідомістю поразки,
тому що поразка – це висновок розуму, а не фізичний стан. Ці два поняття
«морально-психологічне забезпечення» і «морально-психічний стан» мають
знаходитись у діалектичному взаємозв’язку та аналізуватись у сукупності.

1.3 Морально-психологічний стан особового складу

Морально-психологічний стан характеризується проявом суспільної

свідомості, що визначає готовність і здатність людей вирішувати суспільно
важливі завдання щодо збройного захисту Батьківщини (рис. 1.3).
Політика Суспільство,
держави
Побутова армія
Державна Суспільна
свідомість ідеологія
свідомість
Морально-психологічний (духовний)
потенціал країни
Морально-психологічний стан
збройних сил

МПС МПС
військовослужбовця Офіцер особового складу

Військова
частина

Військовослужбовець Військовий підрозділ

Рис. 1.3 Загальна структура формування морально-психологічного стану

13
 Формування морально-психологічного стану особового складу збройних
сил є складним завданням, до реалізації якого мають бути залучені значні сили
держави. Основними соціальними інститутами, які безпосередньо впливають на
морально-психологічний стан особового складу збройних сил, є держава, сім’я,
церква тощо (рис.1.4).

Держава

Церква

Сім’я

МПС

офіцерського складу
Морально-психологічне
МПС забезпечення
збройних сил

МПС військовослужбовця МПС військового колективу

Рис. 1.4 Основні суб’єкти впливу на морально-психологічний стан особового

складу збройних сил
Отже, реалізованою частиною морально-психологічного (духовного)
потенціалу обороноздатності держави від, якого значною мірою залежать
воєнна могутність держави, боєздатність та боєготовність її збройних сил, є
морально-психологічний стан особового складу.
Для забезпечення воєнної могутності держава використовує
найрізноманітніші можливості із різних сфер громадського життя: економічної,
наукової соціальної, морально-психологічної (духовної) і воєнної.
Окремі види потенціалу та сукупний потенціал у кожен період часу
характеризуються певними кількісними показниками, порівнюючи які й
оцінюють обороноздатність держави.

14
 Вираженням гранично можливої кількості сил і засобів, які держава у
певний період може спрямувати є воєнна могутність, складовими якої є
військово-економічний, військово-науковий, соціальний і морально-
психологічний потенціали.
Саме морально-психологічний потенціал, будучи стрижнем, який
пронизує усі інші компоненти сукупного потенціалу держави, забезпечує через
людину функціонування всіх елементів воєнної могутності держави.
У морально-психічному стані особового складу відображаються
соціальні, політичні, економічні, матеріально-технічні, природні, різні
індивідуально-психічні та соціально-психологічні явища, які виступають в
комплексі у певному проміжку часу та характеризують статику в психіці воїна і
морально-психологічну атмосферу у військовому колективі.
Морально-психологічний стан особового складу (далі МПС) –
сукупність соціальних, службових, морально-етичних, психологічних факторів,
що проявляються в конкретних умовах життєдіяльності військових колективів
(підрозділів, команд, розрахунків, постів, екіпажів тощо) і окремих
військовослужбовців та характеризують готовність (моральні якості, фізичні
можливості і психологічні властивості) військовослужбовців виконувати
покладені функціональні обов’язки за посадою та вирішувати поставлені
завдання в даній обстановці і у визначений час.
МПС є однією з основних умов виконання службових завдань, важливим
складовим чинником боєготовності Збройних Сил України, з’єднання,
військової частини, підрозділу.
МПС включає в себе певну структуру, яка дозволяє виділити з
різноманіття проявів внутрішнього стану військовослужбовця найбільш
значимі показники, які виражаються в поточних оціночних судженнях
військовослужбовців. Ці показники об’єднані в оціночні компоненти.
1.4 Мета і структура морально-психічного стану
Метою оцінювання МПС особового складу є своєчасне забезпечення
командувачів, командирів (начальників) систематизованою, об’єктивною
15
інформацією щодо рівня сформованості морально-психологічної спроможності
особового складу виконувати завдання за призначенням, врахування її у
підготовці військ (сил), виробленні замислу та прийнятті управлінських рішень
щодо їх застосування та організації заходів морально-психологічного
забезпечення.
Структура МПС особового складу військових частин
(підрозділів) включає такі оціночні компоненти:
- моральна (духовна, національно-патріотична) налаштованість;
- емоційно-вольова налаштованість;
- мотиваційна готовність;
- функціональна готовність;
- фахова здатність;
- об’єктивні і суб’єктивні чинники, які впливають на МПС особового
складу.
1.4.1 Моральна (духовна, національно-патріотична) налаштованість
Моральна (духовна, національно-патріотична) налаштованість
(далі – МН) – спрямованість цінностей, поглядів, уявлень, переконань, норм та
оцінок, що регулюють поведінку військовослужбовців, внутрішня настроєність
особового складу військової частини (підрозділу) виконувати завдання за
призначенням. Критерії моральної налаштованості:
- рівень прояву пріоритетних ціннісних орієнтацій, їх вплив на цілі
повсякденної життєдіяльності і служби, способи та засоби їх досягнення;
- рівень дотримання духовних, моральних принципів і норм в умовах
службової, навчальної (навчально-бойової), бойової діяльності;
- рівень сформованості моральних якостей військовослужбовців і
національних переконань особового складу (прояв пріоритетних моральних
якостей особового складу у військовій частині (підрозділі);
- ступінь згуртованості, сумісності і злагодженості особового складу
військових частин (підрозділів);
- наявність військових та бойових традицій;
16
 - ступінь довіри особового складу до керівництва країни, командування
Збройних Сил України, командирів (начальників).
1.4.2 Емоційно-вольова налаштованість
Емоційно-вольова налаштованість (далі – ЕВН) – сукупність
емоцій, почуттів, установок, вольових якостей, що регулюють поведінку
військовослужбовців, прагнення особового складу військової частини
(підрозділу) виконувати завдання за призначенням.
ЕВН визначається такими критеріями:
- ступінь прояву позитивних емоцій (інтерес, радість, довіра, любов, віра,
ентузіазм тощо);
- ступінь прояву нейтральних емоцій (байдужість, провина, сором,
тривожність тощо);
- ступінь прояву негативних емоцій (горе, зневага, злість, печаль, страх,
паніка тощо);
- рівень відповідальності за прийняті рішення та результат своєї діяльності;
- рівень стійкості до негативного інформаційно-психологічного впливу;
- сформованість вольових якостей особового складу військової частини
(підрозділу);
- здатність управляти вольовими зусиллями, із яких складається виконання
професійних функцій та обов’язків.
1.4.3 Мотиваційна готовність
Мотиваційна готовність (далі – МГ) – сукупність стійких
мотиваційних утворень: диспозицій (мотивів), потреб, цілей, інтересів, рівня
домагань, прагнень, які актуалізуються в тих або інших умовах (ситуаціях)
життєдіяльності, сприяють формуванню відповідних станів психіки
військовослужбовців, психології груп і виконують спонукальну та регулятивну
функцію їх службової (навчальної, навчально-бойової), бойової активності.
МГ визначається такими критеріями:
- наявність в особового складу сенсу і мети службової (навчальної,
навчально-бойової), бойової діяльності;
17
 - задоволеність станом військової дисципліни і правопорядку;
- задоволеність військовослужбовців рівнем соціального захисту;
- задоволеність особового складу повнотою інформації про реальну
суспільно-політичну обстановку в країні;
- ступінь поінформованості особового складу про умови служби
(підготовки, бойову обстановку, противника).
1.4.4 Функціональна готовність
Функціональна готовність (далі – ФГ) – інтегроване системне
особистісне (колективне) утворення, яке включає знання про об’єкт службової
(навчальної, навчально-бойової), бойової діяльності, володіння технологією її
здійснення, а також досвід практичного її застосування.
ФГ визначається такими критеріями:
- рівень психофізіологічного стану особового складу;
- задоволеність рівнем організації бойової підготовки;
- задоволеність рівнем організації психологічної підготовки;
- задоволеність рівнем організації національно-патріотичної підготовки;
- рівень адекватного реагування особового складу на обстановку, що різко
змінюється;
- здатність і можливість військовослужбовців керувати своїми діями та
психологічним станом в ситуаціях службової (навчальної, навчально-бойової),
бойової діяльності, а також впливати на своїх співслужбовців (підлеглих).
1.4.5 Фахова здатність
Фахова здатність (далі – ФЗ) – системне інтегральне явище, що
включає фахові знання, навички, вміння, важливі професійні якості, досвід, які
забезпечують успішне виконання службових (функціональних) обов’язків,
позитивне ставлення до цілей, завдань, змісту, методик, технологій, засобів і
результатів службової (навчальної, навчально-бойової), бойової діяльності за
відповідною військово-обліковою спеціальністю. ФЗ особового складу є
результатом бойової і психологічної підготовки, визначається за
такими критеріями:
18
 - рівень знань і уявлень про особливості службової (навчальної, навчально-
бойової), бойової діяльності та вимог до неї;
- рівень оволодіння фаховими знаннями, сформованості навичок та вмінь
особового складу, необхідних для вирішення службових (навчальних,
навчально-бойових), бойових проблем у межах визначених цілей і завдань;
- фахова підготовленість особового складу виконувати службові
(функціональні) обов’язки в бойових (екстремальних) умовах в межах
військово-облікової спеціальності;
- ступінь передачі бойового досвіду.
1.4.6 Об’єктивні і суб’єктивні чинники
Об’єктивні і суб’єктивні чинники (далі – ОСЧ), які впливають на
МПС особового складу – сукупність об’єктивних морально-етичних, соціально-
політичних, організаційно-управлінських, оперативно-тактичних (бойових),
матеріально-технічних, природно-географічних, часових умов і суб’єктивних
чинників (тих, що створюються командирами (начальниками), які впливають на
МПС та поведінку особового складу під час підготовки та в ході виконання
завдань за призначенням. До основних об’єктивних і суб’єктивних
чинників, які впливають на виконання завдань військовослужбовцем
(особовим складом) належать:
- задоволеність укомплектованістю особовим складом;
- задоволеність станом озброєння і бойової техніки;
- рівень впливу тривалості виконання службових (навчальних, навчально-
бойових) завдань і ведення бойових дій на психологічний стан
військовослужбовців;
- рівень впливу випадків загибелі (поранення) військовослужбовців
(бойових втрат), аварій, катастроф подальшу повсякденну життєдіяльність;
- рівень забезпечення речовим майном (своєчасність видачі, наявність
необхідних речей);
- задоволеність продовольчим забезпеченням (кількість та якість їжі);
- рівень медичного забезпечення;
19
 - задоволеність грошовим забезпеченням (своєчасністю виплат);
- задоволеність побутовими умовами проживання;
- задоволеність наданням відпусток, відпочинку і дозвілля;
- рівень авторитету, лідерства і професійної компетентності
безпосереднього командира (начальника);
- здатність командування (командирів, начальників) до негайного
реагування на обстановку, що різко змінюється та ухвалення оптимальних
рішень;
- підготовленість підрозділу до виконання завдань за призначенням;
- рівень впливу погодно-кліматичних умов на виконання завдань за
призначенням;
- рівень психологічної готовності співслужбовців (підлеглих) до виконання
службового (навчального, навчально-бойового), бойового завдання;
- рівень стійкості військовослужбовців до негативного інформаційно-
психологічного впливу;
- своєчасність та актуальність інформації, яку надають командири
(начальники);
- задоволеність військовослужбовців рівнем соціального захисту;
- задоволеність прийнятими військово-політичними рішеннями
керівництва держави щодо національної безпеки тощо.
До вищезазначених об’єктивних і суб’єктивних чинників можуть
додаватися інші, які визначаються специфікою і характером виконання завдань
за призначенням, а також умовами обстановки.

1.5 Морально-психологічний стан як складова морально-психологічного

фактора та предмет морально-психологічного забезпечення
Управління морально-психологічним станом людей в усі часи було
актуальною проблемою. Державні діячі та полководці завжди намагалися
знайти найефективніші засоби, форми та методи управління поведінкою та
морально-психологічним станом особового складу військ. Ці проблеми є не
менш важливими і сьогодні у Збройних Силах України. Введення морально-
20
психологічного забезпечення як виду всебічного забезпечення підготовки та
застосування військ (сил) передбачає перехід на нову модель управління
поведінкою особового складу та духовними процесами у військах (силах).
Разом з тим говорити про остаточне її становлення, мабуть, ще рано.
Так, у теорії та практиці військ і нині наявні такі словосполучення, як
“моральна готовність”, “морально-психологічна готовність”, “морально-
психологічна стійкість”, “моральний дух”, “бойовий дух” військ, що мають
однаковий зміст, але їх вживання та різне тлумачення істотно впливає на
практику підготовки, боєготовності та боєздатності військ.
У воєнно-енциклопедичному словнику визначено: “Морально-
психологічна готовність – це наявний морально-психологічний стан особового
складу, який дозволяє забезпечити вирішення покладених на війська (сили)
бойових завдань”.
“Моральний дух”, “Бойовий дух” відповідно до словника-довідника
основних понять і категорій з філософсько-методологічних проблем військово-
соціального управління, філософського словника – “це духовна готовність і
здатність військовослужбовців переносити випробування війни (бойових дій),
труднощі військової служби, досягати перемоги над ворогом. Основою
бойового духу військ (сил) є морально-психологічний стан особового складу”.
У цілому вивчення різних джерел у галузях філософії, психології та
педагогіки, їх порівняльний аналіз свідчить, що всі вищеперераховані терміни є
однозначно похідними від загальновживаної, науково обґрунтованої та
нормативно закріпленої у Збройних Силах України (засадах, статутах,
настановах та наказах) категорії “морально-психологічний стан”.
Морально-психологічний стан, будучи дієвою частиною морально-
психологічного (духовного) потенціалу обороноздатності держави є морально-
психологічним фактором досягнення перемоги, він створює необхідні умови
для якісного виконання особовим складом навчальних, навчально-бойових та
бойових завдань, ефективного функціонування системи всебічного
забезпечення застосування військ (сил).
21
 Так, у наукових джерелах під морально-психологічним станом особового
складу розуміють – обумовлений впливом ряду факторів досить стійкий і в той
же час обмежений певним терміном стан змобілізованості та налаштованості
свідомості й психіки особового складу, психології військових колективів на
вирішення поставлених завдань.
Взявши за основу ряд підходів до структури особистості
(С.Л. Рубінштейна, К.К. Платонова), опираючись на запропоноване визначення,
структуру морально-психологічного стану можна визначити як цілісну
інтегральну сукупність морально-бойових та психофізіологічних якостей
(моральних, військово-професійних, психологічних, психофізіологічних, тощо),
або компонентів ціннісно-мотиваційних, військово-професійних, які
визначають рівень сформованості морально-психологічного стану особового
складу та визначатимуть поведінку особового складу у певних умовах
обстановки, під час виконання поставлених завдань (рис. 1.5).

Морально-бойові якості

Психологічні
Військово-професійні (психофізіологічні)
Моральні якості
якості
якості

Морально-психологічний стан
особового складу

Стиль поведінки

Перемога Поразка

Рис.1.5 Структура морально-психологічного стану та можливого стилю

поведінки особового складу
Морально-бойові якості – це комплекс взаємопов’язаних та
взаємообумовлених моральних, військово-професійних, психологічних

22
(психофізіологічних) якостей, необхідних для успішного виконання особовим
складом своїх обов’язків у мирний та воєнний час.
Зазначимо, що військова педагогіка до морально-бойових якостей
зараховує ще й фізичні, що характеризують рівень фізичного розвитку,
натренованості військовослужбовців, їх здатність переносити значні
навантаження, можливі в умовах сучасного бою (війни). Разом з тим, зважаючи
на специфіку військової діяльності, слід зазначити, що фізичні якості належать
до військово-професійних, адже, при низькому рівні фізичної підготовки
військовослужбовця визначають як професійно непридатного.
Моральні якості визначають моральну спрямованість особи, моральні
риси характеру, світогляд, ідеали, суспільно корисні інтереси особистості
військовослужбовця, його почуття обов’язку, патріотизму, ненависті до
ворогів, особисту відповідальність за захист Вітчизни та завоювань демократії,
почуття честі, колективізму, взаємодопомоги і тощо.
У структурі морально-бойових якостей провідним є світогляд
військовослужбовця, який визначає спрямованість і зміст інших компонентів.
Основою світогляду військовослужбовця є переконаність у необхідності та
правоті своєї ратної справи.
Основу морально-психологічного стану особового складу збройних сил
становлять: суспільна активність особового складу, політична й моральна
зрілість, громадянська вихованість; згуртованість військових формувань на
основі національних, духовних і моральних цінностей, ступінь морально-
психологічної єдності військ; ставлення до подій внутрішнього й міжнародного
життя, рішень політичного керівництва держави, виконання поставлених
завдань; духовна готовність військовослужбовців захищати Батьківщину й
беззаперечно виконувати вимоги військово-політичного керівництва країни,
самовіддано відстоювати інтереси свого народу; упевненість у перемозі над
ворогом.
Стрижнем, що визначає зміст морально-психологічного стану в цілому, є
моральна свідомість у вигляді моральних норм і принципів, які склалися під
23
впливом зовнішніх факторів, внутрішнього сприйняття, етичних категорій
добра і зла, громадянського та військового обов’язку, честі, совісті, гідності,
мужності, героїзму тощо. Моральна свідомість є проявом сукупності ідей,
поглядів, почуттів, які домінують у свідомості особистості.
Військово-професійні якості відображають рівень підготовленості
особового складу до успішного ведення сучасного бою, умілої експлуатації та
застосування зброї і бойової техніки, що передбачає необхідність формування у
особового складу військової майстерності, бойової виучки, набуття глибоких
теоретичних і практичних знань техніки та озброєння, розвитку тактичного і
технічного мислення, виховання організованості та бойової активності,
наступального пориву, дисциплінованості, гордості та любові до військової
професії, любові до військової справи, бойової техніки, зброї тощо. Військово-
професійний компонент пов’язаний із навчанням і бойовою підготовкою.
Військово-професійний компонент морально-психологічного стану
характеризує військово-професійну готовність особового складу (рівень
військово-технічних знань, рівень оволодіння військовим фахом), ступінь
змобілізованості, бойової майстерності особового складу, здатність і
налаштованість військовослужбовців (військових колективів) до ефективного
та якісного виконання службових обов’язків, бойового завдання.
Психологічні якості визначають психологічну готовність особового
складу до бойових дій в умовах сучасної війни, збройного конфлікту. До
психологічних якостей належать розвиненість сприйняття, уваги, мислення,
пам’яті, мови, швидкість і точність реакцій, емоційно-вольова стійкість.
Розвиток психологічних якостей сприяє максимально повному прояву
військово-професійних знань, умінь і навичок та фізичних якостей особового
складу в різних, найскладніших ситуаціях сучасного бою.
Формування високої емоційно-вольової стійкості вимагає виховання у
воїнів мужності, стійкості, самовладання, рішучості, готовності до
саможертовності, ініціативності, цілеспрямованості тощо.

24
 Отже, усі морально-бойові якості взаємопов’язані, доповнюють одна одну
і визначають морально-психологічний стан особового складу.
Так, високий рівень свідомості, намагання зразково виконувати
військовий обов’язок, наполегливість, активність у навчанні та бойовій
підготовці тощо допомагають особовому складу досконало оволодіти зброєю та
бойовою технікою, сформувати навички та уміння керувати відповідними
приладами і механізмами, поглиблювати свої знання з тактики сучасного бою,
успішно вирішувати складні бойові завдання.
Таким чином, морально-психологічний стан особового складу –
це ступінь моральної готовності, військово-професійної та психологічної
здатності особового складу виконати визначені завдання за будь-яких умов
обстановки. При такому підході морально-психологічне забезпечення
передбачає організований, чітко спланований вплив на свідомість і всі рівні та
елементи психіки особового складу – від моральних цінностей до елементарних
вмінь та уявлень, що робить основні завдання не тільки більш
цілеспрямованими, й диференціює їх за способами реалізації.
З цієї точки зору морально-психологічний стан (як предмет та показник
ефективності морально-психологічного забезпечення) – це динамічна частина
морально-психологічного потенціалу, наявних духовних сил
військовослужбовців, ступінь їх змобілізованості на виконання конкретного
бойового завдання, морально-психологічний фактор досягнення перемоги.

1.6 Модель морально-психологічного забезпечення (елементи МПЗ)

Відправною точкою є загальна мета МПЗ, яку складає досягнення
високого морально-психічного стану військовослужбовців та військових
колективів, що дозволяє їм ефективно виконувати свої завдання за
призначенням в мирний і воєнний час.
Наступні елементи – завдання і зміст МПЗ – визначаються загальною
метою, вони формуються з урахуванням внутрішньої структури морально-
психічного стану як окремого воїна, так і цілого військового підрозділу

25
(частини), тісно поєднують взаємообумовлені духовні та психічні компоненти
конкретної людини, військового колективу.
1.6.1 Завдання морально-психологічного забезпечення
Загальними завданнями МПЗ повсякденної життєдіяльності
військ (сил) і МПЗ підготовки та застосування ЗС України є:
- удосконалення системи МПЗ Збройних Сил України;
- участь у плануванні та реалізації завдань реформування і розвитку
Збройних Сил України;
- забезпечення разом з іншими органами військового управління єдиного
розуміння особовим складом Збройних Сил України державної політики
України у сфері оборони та безпеки, формування свідомого ставлення до
виконання свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, високої
громадянської значущості військової служби як вирішального чинника
забезпечення територіальної цілісності і недоторканності кордонів держави;
- формування в особового складу мотивів, установок, настроїв, високого
рівня морально-психологічного стану, необхідного для якісного виконання
завдань за призначенням;
- планування та організація МПЗ з урахуванням зовнішньополітичної та
внутрішньополітичної обстановки, визначених потенційних загроз, завдань
Збройних Сил України;
- безперервний збір, систематизація, аналіз та узагальнення інформації
щодо суспільно-політичної обстановки в районах (регіонах, операційних зонах)
де дислокуються збройні сили;
- систематичне оцінювання та визначення рівня сформованості морально-
психологічного стану особового складу військ (сил), прогнозування динаміки
його можливих змін під час підготовки та застосування Збройних Сил України;
- аналіз психологічних умов виконання збройними силами завдань за
призначенням, прогнозування можливого їх впливу на морально-психологічний
стан та поведінку особового складу, визначення психічної стійкості та
психологічної готовності до виконання своїх функціональних обов’язків та
завдань за призначенням;
26
Згідно з оригіналом

- сприяння формуванню позитивного іміджу Збройних Сил України у

суспільстві та посилення їх авторитету;
- участь у заходах щодо захисту особового складу військ (сил) від
негативних інформаційно-психологічних впливів;
- організація проведення заходів військово-патріотичної роботи,
національно-патріотичної підготовки, командирського (цільового) та бойового
інформування з особовим складом Збройних сил України;
- вивчення культурних, духовних, емоційних потреб, фізичного
самопочуття особового складу, забезпечення умов для організації дозвілля і
повноцінного відпочинку з урахуванням завдань, що стоять перед військами
(силами) та умов їх виконання;
- аналіз та прогнозування динаміки соціальних процесів у Збройних Силах
України та їх вплив на морально-психологічний стан особового складу військ
(сил);
- організація управління МПЗ у повсякденній діяльності та під час
виконання завдань за призначенням;
- організація та підтримання взаємодії в інтересах МПЗ з відповідними
органами та структурними підрозділами інших військових формувань та
правоохоронних органів спеціального призначення, військово-цивільними
адміністраціями, органами державної влади та місцевого самоврядування,
громадськими об’єднаннями та організаціями, засобами масової інформації
тощо;
- визначення рівня МПЗ у повсякденній життєдіяльності військ та під час
виконання завдань за призначенням.
1.6.2 Принципи морально-психологічного забезпечення
Основні вимоги щодо цілеспрямованої, наукової та методично правильної
організації морально-психологічного забезпечення містяться у його принципах:
- науковість, тобто обґрунтованість як змісту, так і організації морально-
психологічного забезпечення з урахуванням сучасних досягнень науки та
техніки, особливостей сучасного бою, специфіки функціонування психіки

27
людини та протікання різноманітних соціально-психологічних явищ в умовах
сучасної війни;
- цілеспрямованість, активність і конкретність морально-психологічного
забезпечення, тобто врахування характеру діяльності кожного
військовослужбовця, специфіки діяльності кожного окремого підрозділу та
врахування конкретного змісту кожного бойового завдання;
- практичність, тобто постійна спрямованість морально-психологічного
забезпечення на підтримку високої бойової та мобілізаційної готовності, на
виконання бойових і навчально-бойових завдань;
- комплексність, тобто вміле сполучення і використання різноманітних
умов життєдіяльності особового складу способів і засобів психологічної
підготовки для формування військової майстерності;
- систематичність, поступовість і послідовність морально-
психологічного забезпечення, які цілеспрямовано і науково впливають на
емоційно-почуттєву, інтелектуальну і мотиваційну сферу особистості
військовослужбовця;
- спадкоємність, тобто вміле використання досвіду передових армій
світу, сучасного досвіду морально-психологічного забезпечення і врахування
раніше набутих військово-професійних навичок, умінь, емоційно-вольової
стійкості;
- гуманність, тобто визнання життя людини та її життєвих орієнтирів як
найвищої цінності суспільства, шанобливе ставлення до особистої гідності
особистості;
- наступальність, тобто коли питання стоїть про життя і смерть людини,
необхідно своєчасно і цілеспрямовано формувати конкретне уявлення про
противника, випереджати його морально-психологічні заходи та своєчасно їх
нейтралізувати та ін.
1.6.3 Об’єкт і предмет морально-психологічного забезпечення
Робота командира має бути спрямована на створення сприятливих
морально-психологічних умов ефективного вирішення збройними підрозділами
28
завдань, які стоять перед ними. Але для цього слід чітко уявляти об’єкт
морально-психологічного забезпечення і предмет морально-психологічного
впливу.
Стосовно Збройних Сил України, основними об’єктами морально-
психологічного забезпечення є особистість військовослужбовця, його духовний
світ, психічні та психофізіологічні якості та військовий колектив, його
соціально-психологічні властивості та якості. Отже, психіка
військовослужбовця та його морально-психічний стан і різноманітні
характеристики психології військового колективу є конкретним предметом
морально-психологічного впливу. Форми прояву психічного стану
військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу
надзвичайно різноманітні та багатогранні. У зв’язку з цим зміст морально-
психологічного забезпечення у Збройних Силах України є різноманітним і
багатогранним, стосується всіх сфер життєдіяльності військовослужбовця і
військового колективу.

1.7 Структура морально-психологічного забезпечення

Різноманітність і багатогранність завдань, які поставлені перед

командиром знаходить своє відображення згідно Концепції впровадження
психологічної підготовки у Збройних Силах України від 07.12.2012 року у
структурі морально-психологічного забезпечення повсякденної діяльності,
підготовки та застосування військ (сил):
- психологічне забезпечення (психологічна підготовка, професійно-
психологічний відбір, прогнозуванням психологічного стану особового складу
військ (сил) психологічне супроводження бойової діяльності, психологічна
реабілітація військовослужбовців);
- інформаційно-пропагандистське забезпечення;
- соціально-правове забезпечення;
- культурологічне забезпечення;
- протидія інформаційно-психологічному впливу противника.

29
 Результатом морально-психологічного забезпечення є високий моральний
дух, чи високий морально-психічний стан населення і військовослужбовців
України, як складова бойового потенціалу держави та її збройних сил. Тому
доречні слова Н. Коупленда (1900-1995), британського священика, військового
капелана, автора популярної книги “Психологія і солдат”, про те, що армія не
розбита, поки вона не перейнялася свідомістю поразки, тому що поразка – це
висновок розуму, а не фізичний стан. У морально-психічному стані особового
складу відображаються соціальні, політичні, економічні, матеріально-технічні,
природні, різні індивідуально-психічні та соціально-психологічні явища, які
виступають в комплексі у певному проміжку часу та характеризують статику в
психіці воїна і морально-психологічну атмосферу у військовому колективі.
Морально-психологічне забезпечення – це комплекс
взаємопов’язаних і узгоджених заходів державного і військового керівництва,
органів військового управління з метою досягнення достатнього рівня
морально-психічного стану особового складу збройних сил і всього населення
України для забезпечення обороноздатності держави в мирний та воєнний час,
максимального зниження психологічних втрат у військах і досягнення та
утримання морально-психологічної переваги над противником з метою
ефективного виконання поставлених завдань у мирний та воєнний час. Тобто
морально-психічний стан особового складу збройних сил і всього населення
України є однією з найважливіших складових морально-психологічного
забезпечення повсякденної життєдіяльності військ (сил) і МПЗ підготовки та
застосування Збройних Сил України.

1.8 МПЗ повсякденної діяльності та під час виконання завдань за призначенням

Визначне місце в повсякденній діяльності військ займає навчально-

бойова діяльність – система заходів, які проводяться з метою оволодіння
військовослужбовцями загальними та військово-професійними знаннями,
навичками та вміннями, формування у особового складу морально-
психологічних, бойових якостей, які необхідні для забезпечення високої

30
бойової готовності військ до надійного виконання завдань щодо захисту
Батьківщини. Навчально-бойова діяльність особового складу підрозділу
здійснюється у процесі оперативної, бойової та мобілізаційної підготовки.
Важлива роль в загальній структурі навчально-бойової діяльності
належить бойовій підготовці – як системі заходів щодо навчання і
військового виховання особового складу, злагодженню підрозділів, військових
частин, з'єднань для ведення бойових дій і виконання інших задач у
відповідності з їх призначенням.
Бойова підготовка здійснюється безперервно і цілеспрямовано як в
мирний, так і воєнний час. Її основою є польовий вишкіл військ.
Основна мета бойової підготовки – навчити військовослужбовців
всьому, що необхідно на війні, всебічно підготувати їх до ведення бойових дій.
Під час бойової підготовки особовий склад вивчає вимоги військових статутів,
опановує озброєння та бойову техніку, практичні засоби їх використання під
час бою.
Зміст бойової підготовки військ визначається положеннями Воєнної
доктрини України, їх призначенням, особливостями родів військ, які входять до
їх складу, умовами дислокації військових частин і з'єднань. Вона здійснюється
відповідно до вимог статутів, настанов, наказів і директив командування.
Особовий склад навчається в обстановці, яка максимально наближена до
бойової.
Мобілізаційна підготовка здійснюється у мирний час і
спрямовується на забезпечення своєчасного переводу військ з мирного на
воєнний стан. Вона включає систему заходів щодо підтримання та
удосконалення бойової і мобілізаційної готовності військових частин і з'єднань,
повному забезпеченню військ військовою технікою та іншими матеріальними
засобами, підтриманню їх у боєготовому стані, організацію тренувань і занять з
особовим складом щодо приведення військ у різні ступені бойової готовності та
інші. Мобілізаційна підготовка здійснюється у комплексі з бойовою
підготовкою.
31
 Від якості бойової підготовки залежить боєздатність і бойова готовність
військових частин і з'єднань, успішне виконання особовим складом отриманих
завдань в мирний час і в бойовій обстановці.
Основними видами бойової підготовки підрозділу є тактична,
вогнева, технічна, спеціальна, стройова і фізична підготовка. Всі вони
висувають виключно високі вимоги до морально-психологічних і фізичних
якостей особового складу і потребують добре організованого морально-
психологічного забезпечення. Разом з тим, в кожному з основних видів бойової
підготовки підрозділу за умов доброї організації закладені величезні
можливості формування у військовослужбовців високих моральних якостей,
психологічної стійкості, здібності стійко переносити всі навантаження і
труднощі, сміливо і рішуче діяти в бою.
1.8.1 МПЗ вогневої підготовки
Важливі завдання морально-психологічного забезпечення вирішуються в
процесі вогневої підготовки. Під час вогневої підготовки, навчальних і
бойових стрільб, пусків ракет у воїнів формується майстерність у діях зі
зброєю, ведення з неї прицільного вогню, нанесення вогневих ударів по
противнику. Одночасно здійснюється формування особистості воїна, його
психологічних якостей, виробляється психологічна стійкість.
Під час організації морально-психологічного забезпечення враховується,
що вплив вогневої підготовки на психіку воїна значно посилюється в умовах
якісного моделювання обстановки реального бою, бойових дій військ в цілому.
Це досягається ускладненням умов тренувань і занять, роз'яснювальною
роботою, які мобілізують свідомість військовослужбовців на успішне
виконання вогневої задачі. З цією метою організовуються стрільби на невідомій
раніше місцевості, в будь-яку погоду, в засобах індивідуального захисту. Під
час стрільб здійснюється імітація обстановки реального бою, воїни долають
різноманітні перешкоди. В той же час до виконання стрільб і в перервах між
ними організовується заняття на тренажерах, проводяться тренування у

32
розбиранні та збірці зброї, усуванні пошкоджень, вирішуються різноманітні
вогневі задачі.
Для створення під час стрільб обстановки, яка максимально наближена до
бойової, на директрисах установлюються декілька варіантів цілей на різній
відстані, в різних напрямках, розкидані по фронту і в глибину.
Мішені маскуються, поле з мішенями готується приховано від тих, хто
навчається, на шляху руху військовослужбовців встановлюються різноманітні
перешкоди та загородження, які обмежують видимість цілей, змінюються
засоби їх імітації та освітлення, застосовуються зовнішні подразники, які
впливають на особовий склад.
Не менш важливо у підготовці військ використовувати аналіз проведених
дій після стрільб, пусків ракет, тощо. Цю роботу необхідно проводити так, щоб
у військовослужбовців, які невдало виконали вправи, не виникло почуття
невпевненості в своїх силах, а навпаки з'явилося прагнення до виправлення
виявлених помилок внаслідок більш глибокого вивчення зброї та інтенсивних
тренувань.
1.8.2. МПЗ технічної підготовки
Великі можливості щодо формування у військовослужбовців моральної
переваги над противником і високої психологічної стійкості мають заняття з
технічної підготовки, добре організовані заняття на бойовій техніці
викликають у особового складу обґрунтовану віру в її надійність, можливість
ефективного використання в бою, формують почуття впевненості в успіх бою.
Техніка потребує правильного обслуговування, що сприяє розвитку у
військовослужбовців намагання до організованого виконання своїх обов'язків,
своєчасного проведення регламентних і ремонтних робіт; дуже важливо
переконати і показати особовому складу, що головним фактором є людина.
Саме від знань, навичок та вмінь людини використовувати техніку та зброю,
правильно застосовувати їх під час бою, використовувати всі можливості, які
закладені в тактико-технічні характеристики, залежить результат бою.

33
 Робота на бойовій техніці сприяє загартуванню військовослужбовців під
час здійснення тривалих і напружених маршів у різноманітних умовах
місцевості, погоди, видимості, наявності природних і штучних перешкод, зон
забруднення, пожеж, руйнувань, на воді та під водою.
При організації технічної підготовки особлива увага повинна приділятися
дотриманню заходів безпеки, неприпустимості травмування, каліцтва та
загибелі людей внаслідок необережного поводження зі зброєю і бойовою
технікою, халатності і недисциплінованістю особового складу.
1.8.3 МПЗ стройової і фізичної підготовки
Значний вплив на морально-психологічний стан військовослужбовців
здійснюють стройова і фізична підготовка . Так, в процесі стройової
підготовки воїнів виробляються такі важливі якості як вміння розуміти і чітко
виконувати команди командира, навички узгоджених дій у складі підрозділів,
формуються та удосконалюються витривалість, координація рухів,
покращується дисциплінованість і зібраність, намагання в будь-якій обстановці
бути підтягнутим та охайним.
В ході фізичної підготовки військовослужбовці зміцнюють не тільки
фізичне здоров'я, але й нервову систему, яка визначає вольову поведінку
людини. Правильно організована фізична підготовка розвиває силу, швидкість,
спритність, витривалість, сприяє прояву таких якостей як сміливість і
рішучість.
1.8.4 МПЗ тактичної підготовки
Основним видом бойової підготовки є тактична підготовка, яка
зосереджує в собі всі вищеназвані види підготовки. Вона є вінцем бойової
підготовки особового складу. Саме під час тактичної підготовки, на ротних,
батальйонних, бригадних навчаннях вирішуються задачі всебічної підготовки
воїнів, підрозділів та військових частин. На навчаннях, які проводяться в
умовах максимально наближених до бойових закріплюються і
вдосконалюються якості, які необхідні для сучасного бою. Одночасно
командири, штаби, офіцери з МПЗ набувають досвід організації і проведення
34
морально-психологічного забезпечення в складній і напруженій обстановці
сучасного бою.
Успішне вирішення задач навчань досягаються тоді, коли на них
створюється обстановка, яка максимально наближена до бойової, коли
ситуація, в якій діють воїни, викликає у них високу фізичну і психологічну
напруженість, потребує активного мислення, високого бойового вишколу,
ініціативи, сміливості і мужності. З цією метою в бойове навчання вносяться
елементи раптовості, небезпеки і ризику, обмежується час, який необхідний для
виконання бойових задач, ускладнюються самі задачі. Значну роль відіграє
вміле застосування у навчаннях імітаційних засобів макетів, створення
різноманітних перешкод, звукових, світлових та інших ефектів.
Значний вплив на воїнів, їх психологічну стійкість здійснюють навчання,
які проводяться на різко пересічній місцевості, з бойовими стрільбами,
киданням ручних гранат, наступом через мінні поля, зони загороджень і
руйнувань, вибухами снарядів, з обкаткою особового складу танками, з
польотами літаків і вертольотів, з імітацією бомбових і ракетних ударів по
об'єктах, які розташовані поблизу від своїх військ, висадкою тактичних
повітряних десантів.
З цією метою створюються спеціальні смуги психологічної підготовки,
які обладнуються на основі смуги перешкод зі створенням елементів бойової
обстановки (в населеному пункті, в смузі оборони противника, на марші). На
створений фон обстановки накладаються звукові, світлові та інші фактори бою,
для чого застосовуються горючі суміші, димові шашки, вибухові пакети,
сигнальні (освітлювальні) ракети, звукозапис стрільби.
На смузі психологічної підготовки воїнів відпрацьовують прийоми
боротьби з танками. Вони обстрілюють танки, що наближаються із стрілецької
зброї та гранатометів, метають протитанкові гранати, навчаються підтягувати
міну під гусеницю танка і підривати на його корпусі різноманітні вибухові
пристрої. Саме тут проводиться обкатка особового складу танками.

35
 Для більш успішного проведення занять в деяких частинах навчальної
смуги, дільниці, поля об'єднуються в учбове містечко психологічної підготовки,
до складу яких входять: смуга початкового навчання способам боротьби з
танками; смуга одиночного комплексного навчання; учбове поле з
психологічної підготовки в складі підрозділу; смуга психологічної підготовки
військових спеціалістів (розвідників, саперів, зв'язківців, танкістів та інших).
Вищою формою бойової підготовки підрозділу є тактичні навчання. Зміст
морально-психологічного забезпечення тактичних навчань визначається,
виходячи із завдань навчань, морально-психологічного стану особового складу,
соціально-психологічної ситуації в країні і районі навчань, а також з
урахуванням інших факторів, які здійснюють суттєвий вплив на морально-
психологічний стан учасників навчань.
У підготовчий період основна увага зосереджується на роз'ясненні
особовому складу отриманої задачі, формуванні у воїнів психологічної
готовності до ведення боїв. Проводиться підгонка засобів захисту, обкатка
особового складу танками. Особлива увага звертається на воїнів, які схильні до
нервово-психічної нестійкості. З ними проводяться додаткові заняття, бесіди.
Організовується шефство досвідчених солдат і сержантів над молодими
воїнами. Особовому складу роз'яснюється законодавство в умовах воєнного
часу вимоги забезпечення безпеки, правил взаємовідношень з місцевим
населенням в районі навчань, воїни попереджуються про недопущення
руйнування доріг, мостів, пошкодження сільськогосподарських угідь та іншого.
Передбачається система забезпечення особового складу інформацією. Для
цього використовується радіо, телебачення, газети. Організовуються
харчування, медичне обслуговування та відпочинок.
Під час навчань робота спрямовується на оперативне доведення до
військовослужбовців обстановки і нових задач, мобілізацію особового складу
на активні та рішучі дії, подальший розвиток у воїнів моральних якостей і
психологічної стійкості, недопущення під час навчань послаблень і спрощення,
збереження і правильну експлуатацію бойової техніки та зброї, забезпечення
36
організованості, дисципліни, пильності дотримання вимог безпеки, своєчасне
задоволення матеріально-побутових і культурних запитів особового складу,
підтримання духу колективізму та взаємної допомоги.
Важливим завданням на навчаннях є підтримання у особового складу
бадьорості, використання будь-якої можливості для організації відпочинку,
зігрівання воїнів у холодний період року, просушування одягу і взуття в
дощову погоду, турбота про доставку на бойові позиції гарячої їжі. Для
подолання фізичної втоми, зняття морально-психологічної напруги, поновлення
бойового духу і працездатності необхідно вміло використовувати всі наявні
можливості – від індивідуальних і групових бесід, до прослуховування по радіо
розважальних програм, показу кінофільмів. В кожному підрозділі завжди
знайдеться солдат, сержант або офіцер, який здатний за допомогою жартів,
веселих розповідей, доброї пісні підняти настрій своїх товаришів.
Робота з особовим складом не повинна припинятися і після закінчення
навчання. У цей час морально-психологічне забезпечення спрямовується на
організоване прибуття підрозділів у місця постійної дислокації, приведення в
належний стан зброї і бойової техніки. Як показує досвід, цей період завжди
пов'язаний із зниженням емоційної напруги особового складу, притупленням
уваги, накопиченням фізичної втоми, що в умовах відсутності необхідного
контролю і психологічного впливу на воїнів може привести до порушення
дисципліни, вимог безпеки, послабленню пильності, аваріям техніки і
травмуванню військовослужбовців. Тому головне завдання полягає в тому, щоб
внаслідок використання всіх форм і засобів впливу на свідомість і поведінку
воїнів, не допустити зниження їх морально-психологічного стану і на цій
підставі забезпечити збереження високої активності і успішне повернення
підрозділів в місця постійної дислокації.
Під час АПД (підведення підсумків) навчань звичайно проводиться аналіз
змісту, організації і методів морально-психологічного забезпечення згідно
основних етапів навчань, визначається її ефективність і ступінь впливу на
воїнів, оцінюється діяльність організаторів цієї роботи, узагальнюється
37
позитивний досвід і виробляються рекомендації щодо його внесення в практику
навчання і виховання. Велика увага приділяється виявленню недоліків в змісті і
організації морально-психологічного забезпечення, а також визначенні шляхів
їх усунення.
Таким чином, в частинах і підрозділах морально-психологічне
забезпечення бойової підготовки спрямовується на вироблення уваги,
оперативної пам'яті і швидкості мислення. Велике значення приділяється
формуванню у воїнів здібності до тривалого знаходження в стані готовності до
застосування і негайному виконанню раптової команди, вміння швидко
переробляти отриману інформацію і виконувати поставлені завдання, особовий
склад готується до здійснення тривалих і напружених маршів у різноманітних
умовах місцевості, погоди, наявності природних і штучних перешкод, зон
забруднення, пожеж і руйнувань, ефективність і дієвість яких може бути
досягнута лише при вмілій організації і тісній взаємодії старших командирів
(начальників), заступників командирів підрозділу з морально-психологічного
забезпечення, офіцера-психолога, штабів, начальничків родів військ і служб,
бойовим активом. Під час організації морально-психологічного забезпечення
бойової підготовки дуже важливо враховувати особливості повсякденної
діяльності воїнів, характер задач, які вони виконують. Особлива увага
звертається на фактори негативного впливу на психіку військовослужбовця під
час виконання завдань за призначенням, шляхи і способи їх нейтралізації,
форми та способи надання психологічної допомоги (самодопомоги) під час
виконання навчально-бойових завдань, заходи психологічної підготовки
особового складу під час застосування штатного озброєння і військової техніки
під час виконання завдань за призначенням, практичні форми і методи
психологічної підготовки особового складу до виконання завдань
індивідуально, у складі групи (відділення), у відриві від основних сил, в умовах
виконання навчально-бойових завдань.
Основні поняття і терміни: обороноздатність держави, морально-
психологічне забезпечення (МПЗ), керівництво МПЗ, мета МПЗ, результат
38
МПЗ, морально-психологічний стан (МПС), мета і структура МПС, морально-
бойові якості, моральні якості, військово-професійні якості, психологічні
якості, завдання МПЗ, принципи МПЗ, об’єкт і предмет МПЗ, структура МПЗ,
МПЗ вогневої підготовки, МПЗ технічної підготовки, МПЗ стройової і фізичної
підготовки, МПЗ тактичної підготовки.
Питання для перевірки та контролю засвоєння знань:
1. Дайте визначення морально-психологічному забезпеченню.
2. Дайте визначення морально-психологічному стану.
3. Що визначає морально-психологічний (духовний) потенціал?
4. Назвіть основні напрями формування морально-психологічного
(духовного) потенціалу як елемента воєнної могутності держави.
5. Що розуміють як морально-бойові якості особового складу?
6. Які якості є основою сформованості морально-психологічного стану?
7. Розкрийте сутність моральних, військово-професійних та
психологічних якостей особового складу.
8. З якою метою оцінюють ефективність морально-психологічного
забезпечення діяльності військ (сил)?
9. Що таке обороноздатність держави?
10. Назвіть основні складові обороноздатності держави.
11. Мета морально-психологічного забезпечення.
12. Які оціночні компоненти входять до структури МПС особового
складу військових частин (підрозділів)?
13 Перерахуйте принципи МПЗ.
14.Розкрийте структуру МПЗ.
15.Основні види бойової підготовки.

39
 РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА

2.1. Психологічна підготовка, як складова психологічного забезпечення

діяльності та підготовки особового складу

Психологічна підготовка у Збройних Силах України організовується та

проводиться згідно Концепції впровадження психологічної підготовки у
Збройних Силах України від 07.12.2012 року.
Психологічна підготовка – цілісний і організований процес
формування у військовослужбовців психічної стійкості і психологічної
готовності до дій у бою, у складних і небезпечних умовах, в обстановці, яка
різко змінюється, під час тривалої нервово-психологічної напруги, подолання
труднощів, пов’язаних із виконанням військового обов’язку як у воєнний, так і
у мирний час.
Сутністю психологічної підготовки є підвищення психічної стійкості і
його психологічної готовності; перетворення факторів бою в знайомі, звичні,
очікувані (адаптування); оволодіння військовослужбовцями необхідними
знаннями та досвідом у подоланні психологічних навантажень; розвиток у
особового складу здатності швидко перебудовуватись відповідно до обставин.
За змістом психологічна підготовка є системою заходів, спрямованих
на завчасне формування і закріплення у військовослужбовців і військових
підрозділів стійких психічних якостей, необхідних для виконання завдань
військово-професійної діяльності і здійснюється на етапі організації підготовки
військовослужбовців, військових частин до бойових дій (виконання завдань за
призначенням).
Психологічна підготовка разом з професійно-психологічним відбором,
прогнозуванням психологічного стану особового складу військ (сил),
психологічного супроводження бойової діяльності, психологічною
реабілітацією військовослужбовців є компонентами психологічного
забезпечення діяльності та підготовки особового складу.

40
 Психологічне забезпечення разом з інформаційно-пропагандистським,
соціально-правовим, культурологічним забезпеченням та захистом особового
складу від негативного інформаційного впливу є складовими морально-
психологічного забезпечення повсякденної діяльності, підготовки та
застосування військ (сил).
У сучасних умовах проблема психологічної підготовки та ведення
бойових дій отримує все більш гострий характер, і успішне її вирішення у
значній мірі буде залежати від уміння командирів, офіцерів, військових
структур враховувати рекомендації науки та опиратися на зарубіжний та
вітчизняний досвід.
Основною метою психологічної підготовки є формування у особового
складу психічної стійкості та психологічної готовності до бою (виконання
завдань за призначенням). Психологічна підготовка воїнів має дві
основні мети:
- формування психічної стійкості;
- формування психологічної готовності.
Ці якості формуються у процесі відпрацьовування всіх необхідних
навчально-бойових ситуацій на заняттях і навчаннях, які проводяться в умовах,
наближених до реального бою. Завчасно (до початку бою) у солдатів
формується психічна стійкість – це система психічних якостей воїна, яка
визначає його потенційну можливість долати труднощі сучасної війни й
успішно виконувати отримане завдання.
2.1.1 Система психічних якостей
Система психічних якостей воїна охоплює:
- знання труднощів різних бойових ситуацій і способів управління своєю
поведінкою за цих обставин;
- знання дій ймовірного супротивника і способів протидії йому;
- знання тактики дій своїх військ;
- поглиблене знання своїх обов’язків і бойової техніки;

41
 - вміння і навички подолання труднощів сучасної війни, керування своїми
психічними станами й діями, визначення своїх можливостей, а також
готовність до розв’язання поставлених завдань;
- погляди й переконання, мотиви та настанови на необхідність і можливість
подолання труднощів сучасної війни й успішного виконання бойового
завдання;
- якості особистості, які відображають стійку здібність долати труднощі
сучасного бою, володіння своїми психічними станами і діями. Зміст психічних
якостей, що формуються, тісно пов’язаний з характером тих труднощів, які
долаються в ході сучасного бою.
Ці якості, які становлять психічну стійкість, досягаються моделюванням у
ході навчань майбутньої бойової діяльності воїнів в умовах війни.
Ця система якостей характеризує ступінь теоретичної ознайомленості
воїна і його практичну підготовленість до подолання різних стрес-факторів
бойових ситуацій. Вона свідчить про його психічну підготовленість до війни,
до першого бою.
Крім того, безпосередньо перед виконанням конкретного бойового
завдання формується стан психологічної готовності. Психологічна
готовність – це націленість і мобілізованість психіки воїнів на подолання
майбутніх бойових труднощів, яка забезпечує результативність і якість
виконання бойових завдань, адекватно їх складності, значущості та важливості.
2.1.2 Елементи психологічної готовності
Основні структурні елементи психологічної готовності
військовослужбовця:
- мотиваційний – прагнення подолати труднощі майбутнього бою і
розуміння необхідності їх подолання, оцінка своїх можливостей щодо
управління психічними станами та діями на основі раніше накопиченого
досвіду тощо;

42
 - пізнавальний – забезпечує необхідним обсягом відповідної інформації,
який потрібний для цілеспрямованої та змістовної діяльності в екстремальних
умовах;
- емоційний – переживання почуття впевненості або сумніву у своїй
готовності до подолання труднощів сучасного бою, уміння управляти своїми
емоційно-вольовими процесами в екстремальних умовах.
Найголовніше завдання – це навчити воїнів боротися зі страхом, який
паралізує їхню розумову діяльність. Страх – природне явище. В умовах
небезпеки воїн, в якого нормально функціонує психіка, відчуває страх. Якщо
він в небезпечній ситуації його не відчуває, то з погляду психології складно
говорити про його відвагу.
Вольовий компонент забезпечує подолання труднощів сучасного бою.
Необхідно формувати у воїнів здатність дивитися фактам в обличчя і сміливо,
цілеспрямовано діяти. На сучасному полі бою однаково необхідні воля та
розум. Кожний із цих елементів передбачає націленість та мобілізованість
психіки бійця на подолання труднощів сучасного бою. Також визначається
евентуальна поведінка воїна, що свідчить про його готовність чи неготовність
виконувати бойове завдання.
2.1.3 Завдання психологічної підготовки
Об’єктом психологічної підготовки є військовослужбовець (свідомість),
військові колективи чи підрозділи (суспільна свідомість).
Суб’єктом психологічної підготовки є командири (начальники), офіцери
МПЗ, інструктори, викладацький склад навчальних закладів (підрозділів).
Психологічна підготовка особового складу здійснюється в загальному процесі
бойової підготовки, що у свою чергу складає основу її успішності.
Головні завдання психологічної підготовки:
- забезпечення стійкої психологічної готовності військовослужбовців до
захисту Батьківщини, до рішучих дій під час виконання навчальних завдань,
готовності до ризику та зустрічі з небезпекою;

43
 - формування у військовослужбовців психічної стійкості до
психотравмуючих факторів сучасної війни, тривалих перевантажень;
- навчання їх методам попередження психотравмування, саморегуляції,
виявлення ознак отримання психологічних травм;
- надання першої допомоги;
- створення передумов високої бойової активності військовослужбовців;
- адаптація військовослужбовців до бойових умов, їх навчання основним
способам самозахисту;
- зниження психологічних травм, підвищення рівня професійних і бойових
навичок та вмінь, фізіологічної і психологічної витривалості
військовослужбовців.
2.1.4 Загальна психологічна підготовка
Загальна психологічна підготовка – призначена формувати і
удосконалювати єдині для всіх військовослужбовців психологічні якості згідно
з вимогами сучасної війни.
Вона спирається на формування та розвиток політичної свідомості воїна,
патріотизму, волі до перемоги та впевненості в ній, бойової активності та
готовності до самопожертви. Загальна підготовка єдина для всіх видів збройних
сил та родів військ.
Виконання завдань загальної психологічної підготовки досягається
формуванням у військовослужбовців визначеної мотивації, спрямовується на
навчання їх прийомам емоційно-вольової мобілізації, зняття негативних
психічних станів, методам надання собі і співслужбовцям першої психологічної
допомоги, способам виживання в екстремальних умовах, згуртування,
злагодження, підвищення соціально-психологічної сумісності та стійкості
військових підрозділів.
Завданнями загальної психологічної підготовки є:
- формування у воїнів психологічної готовності до початку війни, до
першого бою;
- формування психічної стійкості воїнів;
44
 - виховання в особового складу віри в силу і надійність нашої зброї та
бойової техніки;
- формування психологічної готовності військового підрозділу до активних
та узгоджених дій;
- підготовка офіцерського складу до ефективного управління особовим
складом в умовах сучасного бою;
- накопичення особистого досвіду напруженого стану психіки і поступове
зняття цієї напруженості;
- функціональний розвиток психіки військовослужбовця і формування на
цій основі особистості воїна тощо.
2.1.5 Спеціальна психологічна підготовка
Спеціальна психологічна підготовка – організується з метою
розвитку специфічних військово-професійних якостей військовослужбовців
відповідного роду військ (сил), напрацювання високої бойової активності та
психологічної стійкості, навичок поведінки в екстремальних умовах.
Значна частина завдань спеціальної психологічної підготовки
вирішується в процесі стрільб, пусків ракет, проведення тренувань та навчань в
умовах, максимально наближених до бойових з метою розвитку у
військовослужбовців сприяння професійної уваги, професійної пам’яті,
здатності протистояти стресорам, характерним для конкретного роду військ
(сил). Завданнями спеціальної психологічної підготовки є:
- розвиток почуття особистої відповідальності за вдосконалення
професійної майстерності під час виконання завдань за призначенням;
- виховання впевненості у ефективності своєї зброї (озброєння) і військової
техніки;
- формування рішучості, кмітливості, точності й чіткості дій, самовладання
під час виконання функціональних обов’язків та завдань за призначенням;
- відпрацювання готовності правильно діяти в будь-якій обстановці (під
вогнем супротивника, у засобах захисту від ЗМУ, скороченими розрахунками, в
тяжких природно-кліматичних умовах, удень і вночі, тощо);
45
 - формування навичок ефективного використання своєї зброї (озброєння) і
військової техніки у будь-яких екстремальних умовах (на складно-прохідній
місцевості, пересічній місцевості, при різких перепадах температури, в умовах
сильних радіоперешкод, тощо);
- виховання впевненості у власних силах та можливостях, уміння зберігати
психічну рівновагу та контроль за своїми діями при отриманні несподіваної
інформації;
- розвиток навичок і вмінь швидкого фіксування, якісної обробки,
надійного збереження та швидкої передачі отриманої інформації;
- виховання моральної стійкості, розвиток фізичної сили та витривалості
тощо.
2.1.6 Цільова психологічна підготовка
Цільова психологічна підготовка – проводиться в інтересах
адаптації психіки військовослужбовця до умов виконання конкретного
бойового завдання, формування бойового психічного стану, напрацювання
чіткої внутрішньої установки на підготовку до конкретного бою. Вона
проводиться в комплексі з тактичною (тактико-спеціальною) підготовкою
особового складу.
Цільова психологічна підготовка проводиться для психологічного
забезпечення під час виконання конкретних завдань: маршу, бойового
десантування, наступу тощо. Вона може бути розподілена на ряд етапів:
1 етап – перед виконанням бойового завдання – мобілізація особового
складу на виконання завдання;
2 етап – безпосередньо в ході виконання бойового завдання –
підтримання бойової готовності, бажання проявити ініціативу, попередження
негативних психічних станів;
3 етап – після виконання бойового завдання – зняття психічної
напруженості, відновлення бойової готовності, підтримання пильності,
попередження байдужості та розслабленості, мобілізація особового складу на
виконання нових бойових завдань.
46
 Психологічна підготовка організовується і проводиться в системі
комплексу занять з бойової підготовки і як вивчення окремих питань у суворій
відповідності до визначеної теми занять індивідуально або у складі групи
(підрозділу) чисельністю не більше 30 осіб.
Планування психологічної підготовки здійснюється командирами і
штабами (начальниками) військових частин (закладів, підрозділів) за участі
заступника командира військової частини (підрозділу) з МПЗ відповідно до
навчальної програми.
Заняття з психологічної підготовки проводяться в польових умовах, у
комплексі занять бойової підготовки з конкретною прив’язкою до визначеної
теми занять з тактичної та вогневої підготовки загальною тривалістю кожного
заняття – одна навчальна година.
Психологічна підготовка здійснюється із застосуванням словесно-
наочного методу навчання, виконання вправ та тренувань, моделювання
психологічних факторів (чинників) бою, методами аварійних ситуацій,
стресових впливів тощо.
Заняття з психологічної підготовки повинні бути простими для
сприйняття слухачами, мати загальний характер з висвітленням основних
принципів, застосування форм та методів психологічної підготовки, а також
передбачати практичне відпрацювання теоретичного матеріалу (до 50 %
навчального часу).
У ході психологічної підготовки основне значення надається
індивідуальній підготовці військовослужбовців, хоча виконання вправ та
тренування потребує постійних колективних дій.
Практичне закріплення навичок з психологічної підготовки здійснюється
у ході занять з інших видів бойової підготовки (вогневої, тактичної, тактико-
спеціальної та інших) як невід’ємний елемент комплексної підготовки
військовослужбовця.
Заняття з психологічної підготовки в обов’язковому порядку
організовуються та проводяться з особовим складом, який виконує завдання у
47
складі миротворчих підрозділів, бере участь у навчаннях на території інших
держав. Підсумковий контроль засвоєння військовослужбовцем отриманих
знань здійснюють методом проведення контрольного заняття, який включає
тестову частину (усно або письмово) й оцінку володіння практичними
навичками.

2.2 Напрями психологічної підготовки

Основними напрямами психологічної підготовки є:

- забезпечення стійкої психологічної готовності військовослужбовців до
захисту Батьківщини, до рішучих дій під час виконання навчальних завдань,
готовності до ризику та зустрічі з небезпекою;
- формування у військовослужбовців психічної стійкості до
психотравмуючих факторів сучасної війни, тривалих перевантажень;
- навчання їх методам попередження психотравмування, саморегуляції,
виявлення ознак отримання психологічних травм;
- надання першої допомоги;
- створення передумов високої бойової активності військовослужбовців;
- адаптація військовослужбовців до бойових умов, їх навчання основним
способам самозахисту;
- зниження психологічних травм, підвищення рівня професійних і бойових
навичок та вмінь, фізіологічної і психологічної витривалості
військовослужбовців.

2.3 Принци психологічної підготовки

Головними принципами психологічної підготовки є:

- моделювання – відтворення в ході розв'язання навчально-бойових і
бойових завдань зовнішньої картини сучасного бою;
- принцип натуралізації – крайня форма бойової імітації, тобто повне
відтворення реальної ситуації;
- принципи проблемності – який передбачає використання елементів
ризику та небезпеки;
48
 - психологічне загартування – максимальне напруження духовних,
психічних, психологічних і фізичних сил, недопущення розслаблення;
- принцип динамізму – це принцип психологічного загартування
особового складу під час навчань, що полягає у розв’язанні воїнами завдань, що
потребують від них максимального напруження сил. Це дозволяє воїнам
накопичувати досвід діяти під час максимального навантаження та зміцнює їх
віру у свої сили;
- принцип психологічного протиборства – має забезпечувати
можливість відчувати спрямованість дії на себе;
- принцип безпеки дій особового складу.
2.3.1 Принцип моделювання
Моделювання – відтворення в ході розв’язання навчально-бойових і
бойових завдань зовнішньої картини сучасного бою. Для цього можна широко
застосовувати рівні засоби імітації. На польових заняттях можлива імітація
застосування супротивником ядерної зброї, вогню артилерії, мінометів,
зенітних засобів, бойових ударів авіації, радіоактивного забруднення місцевості
та ін. Для цього можна застосувати вибух-пакети, холості набої, димові шашки
і шашки нейтрального диму та інші засоби імітації. Добре зарекомендували
себе звукові установки для відтворення звуків пострілів, розривів снарядів та
шуму бою.
2.3.2 Принцип натуралізації
Принцип натуралізації – крайня форма бойової імітації який широко
застосовується у деяких західних арміях. Наприклад, в американській армії на
тактичному навчальному полі імітуються крики та стогін поранених,
розкидають муляжі трупів, гниле м’ясо з трупним запахом та закривавленими
внутрішніми органами тварин. Широко застосовується практика переодягання
на маневрах та навчаннях американських військ у форму одягу ймовірного
противника.
Безумовно, таке моделювання не повинне травмувати психіку
військовослужбовців. Тому головною метою імітації є створення
49
(моделювання) у особового складу психічних станів, що збігаються з тими, які
можуть з’явитися в реальному бою.
2.3.3 Принцип проблемності
Принцип проблемності, який передбачає включення в опрацювання
навчально-бойових і бойових завдань елементів ризику, небезпеки. Для цього
необхідно, щоб на заняттях та навчаннях бойові ситуації відпрацьовувались у
кліматично тяжких умовах у скороченому режимі часу; особовому складу не
надавалась інформація про противника, про місцевість та готові рішення,
формувалася цілісна уява воїнів щодо бойових ситуацій на підставі
самостійного аналізу розрізнених та протилежних “відомостей”; особовий
склад навчався розуміти зміст змін, що стались у бойовій обстановці тощо.
Найбільш повно ці умови створюються у процесі бойової підготовки.
На практиці цей напрям реалізується під час комплексних тактичних
навчань з бойовою стрільбою із застосуванням таких прийомів і способів, які
безпосередньо спрямовані на психіку військовослужбовця:
- подолання різних складних перешкод в умовах безпосередньої фізичної
небезпеки;
- кидання наступальних бойових гранат в атаці під час руху, без зупинки, з
оборонних укріплень;
- рух в атаку під розривами своїх снарядів;
- стрибки у воду в повній екіпіровці зі зброєю;
- форсування водних перешкод по льоду;
- водіння танків під водою;
- водіння бойової техніки гірськими дорогами;
- стрільба штатним снарядом і проведення таких стрільб вночі;
- обкатка танками та переміщення десантом на танках;
- десантування та спішування з транспортних засобів під час руху;
- проведення робіт та обладнання позицій в умовах реального забруднення
місцевості навчальними імітаційними засобами або дегазація забрудненої зброї
та бойової техніки;
50
 - подолання в ході занять зон, насичених джерелами зорових та слухових
подразників тощо.
З цією метою можливе широке застосування таких засобів :
- постановка перед підлеглими завдань і ввідних раптово;
- лімітування часу на їх розв’язання;
- створення умов, коли воїни повинні зробити оптимальний вибір із
множини варіантів рішень.
Для цього офіцери можуть застосовувати такі прийоми:
- створення “зіпсувань”, “затримок” або виведення із строю зброї, бойової
техніки, засобів зв’язку, членів екіпажів тощо;
- швидка зміна даних та обстановки, які потребують від воїнів
оперативних, рішучих та швидких дій;
- активні, невідкладні дії умовного супротивника;
- несподіване проведення бойових тривог;
- проведення навчань на незнайомій місцевості у складних кліматичних
умовах тощо.
Застосування перелічених і ряду інших методичних прийомів повинно
здійснюватись з урахуванням набутого особовим складом досвіду діяльності в
екстремальних умовах при безпосередньому дотриманні заходів безпеки.
Тому при практичному опрацюванні будь-яких навчально-бойових і
бойових завдань (наприклад, кидання бойових гранат, обкатка танком, боротьба
з танками противника тощо) необхідно одночасно з ускладненням навчально-
бойової ситуації дотримуватися принципу поступовості. Так, наприклад, при
відпрацюванні дії по киданню бойових гранат необхідна певна послідовність
при ускладненні поставлених завдань.
Крім того, для психологічної готовності необхідно, щоб особовий склад
кинув не менше 6-8 гранат з різних положень. Сформована психологічна
готовність зберігається у тому випадку, якщо періодичність кидання бойових
гранат буде не менше одного разу за 5-6 місяців.

51
 Аналогічно повинні відпрацьовуватися всі інші навчально-бойові ситуації
з урахуванням кількості тренувань, необхідних для психологічної готовності та
для її підтримки на оптимальному для воїнів рівні.
Важливими засобами психологічного загартування особового складу під
час навчань є розв’язання воїнами завдань, що потребують від них
максимального напруження сил. Це дозволяє воїнам накопичувати досвід дії з
максимальним навантаженням, зміцнити їх віру у свої сили.
2.3.4 Психологічне загартування
Головне у психологічному загартуванні – виховання необхідних
морально-психологічних якостей, які відпрацьовуються (набуваються) у
військово-професійній діяльності, а саме:
- на заняттях з вогневої підготовки – виховання у особового складу
активності, рішучості, самостійності, впевненості у своїй зброї, під час
виконання завдань за призначенням. З цією метою необхідно підвищувати
зацікавленість особового складу у вивченні зброї і правил стрільби:
демонструвати її можливості і ефективність вогню; організовувати змагання на
правильність і швидкість виконання нормативів; навчати в обмежений час
усувати несправності і затримки при стрільбі; тренувати в підготовці вихідних
даних в корегуванні вогню в обмежений час, у складних умовах обстановки;
- у ході занять з технічної підготовки для вирішення питань, пов’язаних із
навчанням і усунення несправностей, застосовується метод складання
операційної картки, який дозволяє забезпечити високу працездатність
військовослужбовців у складних умовах навчально-бойової діяльності і
виявити рівень розвитку психічних якостей на цьому етапі навчання;
- у процесі фізичної підготовки з метою виховання у військовослужбовців
загальної психологічної стійкості і, насамперед, сміливості, рішучості,
наполегливості і впевненості у своїх силах, повною мірою використовуються
заняття з подолання перешкод, відпрацювання прийомів рукопашного бою,
гімнастика, крос і марш-кидки, лижна підготовка, плавання, фізичне
тренування в ході повсякденного життя, а також ранкова фізична зарядка;
52
 - у ході занять із тактичної підготовки широко використовуються і
застосовуються засоби імітації, що сприяють формуванню вірного уявлення
про реальні бойові обставини. Заняття організовуються і проводяться із
одночасним рішенням завдань із тактичної, вогневої, технічної підготовки,
захисту від зброї масового ураження, топографії, зв’язку, фізичної підготовки.
2.3.5 Принцип динамізму
Принципом психологічного загартування особового складу під час
навчань є принцип динамізму в діях особового складу, коли навчання та
заняття проводяться з постійною зміною умов відпрацювання навчально-
бойових і бойових ситуацій, послідовним ускладненням завдань, посиленням
труднощів, збільшенням тривалості та безперервності у відпрацюванні
навчально-бойових ситуацій від заняття до заняття, тощо. Тому необхідно
цілеспрямовано формувати в особового складу переконання в тому, що бій
потребує максимального напруження духовних, психічних, психофізіологічних
і фізичних сил, не допускає розслаблення.
Додержання перелічених вище умов дає змогу особовому складу не
розгубитись у несподіваних умовах бою, які швидко змінюються, бачити, як
розвивається бій і водночас приймати необхідні обґрунтовані рішення.
Особливої важливості у зв’язку з цим набуває боротьба командирів з
розслабленням та спрощенням під час бойового навчання.
2.3.6 Принцип психологічного протиборства
Принцип психологічного протиборства, який разом із вогневим,
тактичним та іншими видами протиборства має забезпечувати можливість
відчувати спрямованість дії на себе. Ця спрямованість може бути
усвідомленою:
- в умовах реальної протидії умовного супротивника;
- внаслідок сильної фізичної дії на органи відчуття;
- при навантаженнях, що викликають стурбованість за достатність запасів
моральних і фізичних сил;

53
 - у ситуаціях, що викликають побоювання за правильність рішень, які
приймаються тощо.
Для цього необхідно, щоб особовий склад під керівництвом офіцерів
самостійно навчався розкривати задум противника та організовувати йому
ефективну протидію; вводити його в оману щодо справжніх намірів та дій своїх
підрозділів; вміло застосовувати маскування, дезінформацію противника,
відвертаючи його увагу від дійсної мети наших підрозділів; створювати в уяві
противника такі ілюзії, які штовхали б його на хибний шлях відносно дій, сил
та засобів наших підрозділів тощо. Додержання цих умов дає змогу сформувати
в особового складу прагнення вести активну боротьбу з противником,
нав’язуючи йому свою волю.
2.3.7 Принцип безпеки дій особового складу
Велику роль у психологічній підготовці відіграє додержання на заняттях і
навчаннях принципу безпеки дій особового складу . Цей принцип
відображає закономірну залежність між об’єктивною необхідністю діяти в
умовах ризику й небезпеки та потреб мирного часу щодо збереження життя і
здоров’я особового складу. Дійсна безпека досягається :
- високою організованістю та обдуманістю занять і навчань;
- відмовою від навчальних місць, умов, етапів виконання навчально-
бойових завдань, на яких можливе травмування особового складу;
- постійним і ретельним аналізом причин травматизму, що мав місце
раніше у підрозділі та усунення цих причин;
- додержанням заходів страхування та взаємодопомоги;
- високим рівнем вмінь і навичок особового складу та додержанням
військової дисципліни, порядку й організованості.
Такий підхід до організації занять з бойової підготовки дає змогу
особовому складу підтримувати високий рівень правопорядку й
організованості, поступово долати труднощі та перешкоди навчально-бойової
та бойової діяльності, не турбуючись при цьому за своє життя та здоров’я.

54
 Дотримання цих принципів психологічної підготовки особового складу
впорядковує процес бойової підготовки, надає йому цілеспрямований характер
щодо формування у воїнів якостей, які дозволяють їм успішно долати труднощі
бою та виконувати бойові та навчально-бойові завдання.

2.4 Саморегуляція і самомобілізація

Останнім часом дедалі більшої популярності набуває такий напрямок

психологічної підготовки воїнів, як озброєння їх навичками саморегуляції своїх
психічних станів, навчання методики самомобілізації на розв’язання доведених
завдань.
Суттєвою умовою ефективності цього напряму є оволодіння офіцерами
прийомами спонукання підлеглих до пізнання своїх індивідуально-психічних
особливостей та можливості успішного подолання труднощів, що з’являються
під час служби й бою.
Тому передусім необхідно допомогти воїнам пізнати свої індивідуально-
психічні особливості. З цією метою їх необхідно навчити методам
самоспостереження, самопорівняння із взірцем, самоаналізу та самооцінки
свого психічного стану. Наприклад, у практиці зв’язківців часто трапляється
така ситуація: веде радіотелеграфіст передачу впевнено, швидко. Несподівано
стаються зміни в роботі. Якість, чіткість передачі порушується. Виявляється,
що він “зірвав” руку. Для радіотелеграфістів це біда. Воїни, які “захворіли” на
цю “хворобу”, починають нервувати, переживати і цим ще більше погіршують
становище. Справа доходить до того, що радіотелеграфісти не можуть керувати
своєю кистю. У такій ситуації важливо підказати, що воїну на основі
самоаналізу треба знайти причину зриву та визначити шляхи її подолання.
Подальшим етапом буде озброєння воїнів навичками самокерування. Тут
важливо роз’яснити бійцям, що керування своїми психічними станами і діями є
комплекс систематизованих психологічних і фізичних прийомів, які дають
змогу знімати надмірну психічну напругу, стимулювати зовнішню та

55
внутрішню активність, максимально мобілізувати моральні та фізичні сили на
виконання навчального та бойового завдання.
Застосування воїном прийомів саморегулювання під час дій в
умовах, які викликають психічне напруження, дає змогу:
- скоротити часовий період боротьби мотивів і швидко сформувати або
активізувати необхідний у цій ситуації мотив;
- відвернути увагу від гнітючих думок і зосередити її на кінцевій меті
бойової діяльності;
- витіснити астенічні почуття, що пригнічують діяльність (зляканість,
боязкість, страх тощо);
- здійснювати постійний самоконтроль за виконанням завдання,
концентрувати вольові зусилля на активних і рішучих діях.

2.5 Засоби і способи психологічної підготовки

Засобами психологічної підготовки є:

- загальний процес бойової підготовки військ та його основні складові
(вогнева, технічна, фізична, спеціальна, медична підготовка та ін.);
- заняття на тренажерах, у спеціально обладнаних класах, смугах, у
центрах психологічної підготовки.
Способи психологічної підготовки залежать від конкретної мети та
матеріальної бази, специфічних вимог до підготовки особового складу
конкретного виду та роду збройних сил, специфіки виконання завдань.
Деякими з них є:
- вміла імітація вогню супротивника, створення реальної картини бою;
- створення в обстановці навчань та польових занять елементів небезпеки
та раптовості;
- створення умов, коли необхідно вирішувати завдання в обмежений
термін, при нестачі часу;
- виконання вправ неповним підрозділом, недостатньо озброєними та
дієздатними військовослужбовцями.

56
 В основі способів психологічної підготовки є принцип внесення в
загальний процес бойової підготовки елементів психологічної напруги,
раптовості, небезпеки та ризику, багатократне тренування особового складу.
2.5.1 Психологічна напруга (напруженість)
Напруженість досягається збільшенням фізичних і нервово-
психологічних навантажень шляхом створення обстановки з наявністю різних
труднощів:
- інтенсивністю світлових та звукових подразників, характерних для бою;
- відсутністю достатньої інформації та часу;
- проведенням занять в складних погодних і кліматичних умовах;
- безперервністю денних та нічних дій;
- проведенням занять та стрільб в нічних умовах;
- постійним впливом противника;
- наявністю “втрат” в озброєнні і техніці;
- наочністю зовнішньої картини бойової діяльності;
- тривалим виконанням обов’язків в умовах ізоляції, складних умовах
обстановки, при наявності елементів небезпеки.
2.5.2 Фактор раптовісті
Раптовість досягається застосуванням засобів імітації, а також:
- створенням “несправностей” озброєння, бойової техніки, “виходом з
ладу” номерів розрахунків, членів екіпажу;
- швидкою зміною даних і обстановки;
- раптовим застосуванням перешкод та загороджень;
- активними діями противника;
- раптовим проведенням бойових тривог;
- проведенням занять (тренувань) на незнайомій місцевості.
Внесення в процес бойової обстановки елементів бойового ризику
досягається:
- подоланням складних перешкод в умовах реальної фізичної небезпеки;
- атакуючими діями за розривами снарядів і мін;
57
 - метанням бойових гранат в атаці на ходу, без зупинки;
- форсуванням водних перешкод вплав та на підручних засобах.
2.5.3 Небезпека та ризик
Створення на заняттях і навчаннях ситуації напруженості, раптовості,
небезпеки і ризику не є самоціллю. Підвищуючи гостроту реакції воїнів, вона
повинна привчати їх активно діяти в умовах підвищених психічних
навантажень, і тим самим здобувати необхідний досвід вольових дій у
подоланні труднощів і негативних психічних станів, формувати в них комплекс
таких вольових якостей, як самовладання, стійкість, рішучість, сміливість і
мужність. Внесення у процес підготовки особового складу елементів
небезпеки і ризику досягається:
- подоланням різних складних перешкод в умовах безпосередньої фізичної
небезпеки;
- стрибками у воду в повному екіпіруванні і форсуванням водних перешкод
вплав і на підручних засобах;
- переміщенням під водою як з використанням ізолюючого протигаза, так і
без нього;
- подоланням заболочених ділянок місцевості і водних перешкод по льоду;
- водінням танків під водою і зануренням у воду для виробництва
інженерних робіт;
- проведенням робіт і обладнанням позицій в умовах реального зараження
місцевості імітаційними отруйними речовинами, проведення дегазації
зараженої зброї і бойової техніки;
- обкатуванням танками і пересуванням десантом на танках;
2.5.4 Багатократне тренування особового складу
Впровадження в навчальну обстановку різного роду труднощів і
небезпечних ситуацій повинне здійснюватися стосовно конкретних умов
місцевості і нарощуватись поступово, в міру придбання особовим складом
досвіду емоційно-вольових навичок у придушенні страху. Уявлення особового
складу про картину сучасного бою складаються на тактичних навчаннях, на
58
заняттях і тренуваннях, як результат словесного опису бойових дій, перегляду
спеціальних кіно- і відеофільмів, комп’ютерних версій, плакатів, малюнків.
Однак копіювання однієї зовнішньої картини бою не забезпечує
створення психологічної обстановки, наближеної до бойової. Наближати умови
навчання до бойових, це, насамперед, створювати на навчаннях і заняттях
обстановку, що змушує навчаємих виконувати весь той обсяг заходів і дій, які
вони повинні будуть робити в бойових умовах. Це досягається:
- умілим показом воїнам зброї, бойової техніки, засобів захисту й їхніх
можливостей;
- високою якістю занять з вивчення зброї, бойової техніки, засобів захисту і
добрим знанням їх особовим складом;
- проведенням стрільб, водіння й інших заходів на добре пристріляній,
вивіреній зброї і справній бойовій техніці;
- розпочинати виконання стрільб, водіння й інших дій з особистого показу
вправи керівником занять (командиром) або найбільш підготовленими
сержантами і солдатами;
- систематичними заняттями і тренуваннями зі зброєю, бойовою технікою.
Проводити заняття, максимально наближаючи їх до екстремальної
обставин, не допускати не викликаних необхідністю умовностей, створювати
напругу, труднощі, наближені до тих, які можуть виникати під час виконання
завдань за призначенням та миротворчих завдань, – у цьому запорука успіху
морально-психологічної підготовки.

2.6 Методи і форми психологічної підготовки

Способи психологічної підготовки знаходять своє відображення в

основних методах, які поділяють на вербальні та практичні.
Вербальні методи умовно складаються з методу переконання, методу
навіювання та психологічного консультування військовослужбовців.

59
 Практичні методи вбирають в себе моделювання психологічних
факторів (чинників) бою, психологічні вправи і тренування, метод аварійних
ситуацій, метод стресових впливів, метод вольової регуляції.
Формами психологічної підготовки особового складу до виконання
завдань за призначенням є:
- психологічна просвіта – систематичне та організоване
розповсюдження серед військовослужбовців психологічної інформації з метою
формування у них розуміння закономірностей функціонування людської
психіки і поведінки людей в екстремальних умовах бойової обстановки, знання
шляхів і способів управління можливостями власної психіки та надання
психологічної допомоги іншим військовослужбовцям;
- заняття з предметів бойової підготовки, орієнтованих на розвиток
необхідних психологічних якостей та станів;
- спеціальні форми: психотренінги, прийоми психологічної
саморегуляції тощо.

2.7 Забезпечення психологічних станів військовослужбовців в умовах

миротворчих та антитерористичних операцій та управління ними
Досвід сучасних воєнних конфліктів свідчить про те, що психіка
військовослужбовців не завжди витримує ті психологічні перевантаження, які
створює сучасний бій. Психологічна перемога над противником є головною
умовою перемоги над ним у цілому.
У сучасній війні всі військовослужбовці піддаються психологічному
впливу противника, і тому їм усім у певному обсязі необхідна психологічна
допомога. Цей обсяг визначається психічною стійкістю воїна до стрес-факторів
сучасного бою і конкретно отриманими ним психічних та психофізіологічних
травм.
Психологічна допомога – це комплекс психічних, психологічних,
організаційних, медичних та інших заходів, спрямованих на забезпечення
успішного подолання військовослужбовцями обставин сучасного бою, що

60
травмують психіку, на збереження боєздатності та попередження розвитку в
них посттравматичних психічних розладів. Вона включає:
- психологічну підтримку;
- психологічну реабілітацію.
Психологічна підтримка спрямована на активізацію наявних
психічних ресурсів та на створення додаткових, які забезпечують активні дії
військовослужбовців в умовах сучасного бою.
Вона переважно має профілактичний характер і спрямована на
попередження розвитку негативних психічних явищ у військовослужбовців.
Психологічна допомога використовується цілеспрямовано щодо тих
військовослужбовців, які схильні до непатологічних і патологічних
психогенних реакцій.
Основними способами та засобами психологічної підтримки є:
- комунікативні;
- організаційні;
- медикаментозні;
- емоційно-вольової саморегуляції.
2.7.1 Комунікативні способи психологічної допомоги
Комунікативні способи психологічної допомоги включають:
- вербальні (у формі повідомлення певної інформації, переконань у
вигляді висловлювань “Ми подолаємо ці труднощі!”, навіювання “Ти
впораєшся з цим завданням”, “Ти мужик (чоловік) чи ні?”, підбадьорення
“Герой”, “Богатир”, жартів, наказів, погроз, тощо). До вербальних методів
належать: переконання, навіювання, психологічна консультація. Головне їх
призначення полягає в тому, щоб викликати бажані зміни у психіці воїнів та
психології військового колективу і на цій основі сформувати у них стійкі
звички поведінки.;
- візуальні – контакт очима, підбадьорення мімікою, пантомімікою тощо;
- тактильні – дотик, потиск руки, плескання по плечу, тощо;

61
 - емоційні – знаходження разом з підлеглим у важку хвилину,
співпереживання, приязна усмішка, тощо;
- діяльнісні – особистий приклад командирів у активних і рішучих діях,
підтримка вогнем і діями (пригощання цигаркою, шоколадкою, тощо).
2.7.2 Організаційні способи психологічної підтримки
До них належать:
- призупинення чи послаблення інтенсивності дій факторів, що травмують
психіку військовослужбовців у бойовій обстановці (виведення
військовослужбовців у безпечне місце, ліквідація або усунення джерела
травматизму тощо);
- попередження контактів військовослужбовців з деморалізованими
особами;
- тверде і постійне управління діями підлеглих, постановка конкретних
задач на продовження виконання бойового завдання;
- оптимальне чергування різних видів діяльності військовослужбовців, сну,
відпочинку тощо.
2.7.3 Медикаментозні (фармакологічні) способи
Ці способи відомі із стародавності. Наприклад, воїни племені каяків для
зняття надмірної психічної напруги та страху використовували наркотичний
засіб, що був зроблений на основі мухомору, який має у своєму складі
речовину, що вгамовує біль. Вона практично робить організм людини
нечутливим до болю. Ще більш анестезуючий засіб вони отримували від мочі
оленів, що годувалися мухоморами. Цей засіб сприяв значному збільшенню
сили, витривалості, поліпшенню сну, відпочинку воїнів. У різних племенах
індіанців для боротьби зі страхом до сьогоднішнього дня широко
використовують гашиш, алкоголь та інші наркотичні речовини.
У сучасних розвинених арміях широко застосовується медикаментозний
спосіб допомоги військовослужбовцям, які отримали бойові психічні травми.
Це вони пов’язують з тим, що в умовах дій довготривалих стрес-факторів на
психіку військовослужбовців тільки 2% учасників бою, практично, не
62
отримують психічні розлади. У цьому аспекті багатий досвід мають ізраїльські
та американські збройні сили. Наприклад, в американський армії тісно
поєднують поняття психічні травми та посттравматичні стресові реакції.
Відповідно, ці реакції в американській армії поєднують з фактом ненадання
оперативної психологічної допомоги воїнам, що отримали бойові психічні
травми, у безпосередній близькості від району бойових дій. Тому що, на думку
американських спеціалістів, факт евакуації таких військовослужбовців у тил і
звільнення від необхідності брати участь у бойових діях, по-перше, породжує
явище масової симуляції психічного травмування, по-друге, сприяє переходу
цього негативного психічного стану в хронічну форму. Тому в американській
армії у В’єтнамі при наданні психіатричної допомоги керувалися двома
основними принципами: “негайності” та “воєнних потреб”. У результаті були
отримані найнижчі психіатричні втрати в історії армії США – 12 випадків на
1000 солдатів на рік. Для надання медикаментозної допомоги вони широко
використовували рослинні препарати, вітаміни, психотропні засоби тощо.
Наприклад, для цих цілей у В’єтнамі широко використовувалися такі
психотропні засоби, як нейролептики, транквілізатори і антидепресанти.
Отже, психологічна підтримка спрямована на активізацію наявних
психічних ресурсів та на створення додаткових, які забезпечують активні дії
військовослужбовців в умовах сучасного бою, має профілактичний характер і
спрямована на попередження розвитку негативних психічних явищ у
військовослужбовців.
2.7.4 Аутогенні способи психологічної підтримки
Як свідчить сучасний бойовий досвід, війна – це великі вимоги до
психіки кожного воїна та надзвичайно важкі психічні, психофізіологічні й
фізичні перевантаження. Тому наявність навичок і вмінь самоуправління
протіканням психічних процесів, оптимального встановлення рівня
самопочуття та самоуправління психічним станом є важливою передумовою як
ефективного виконання завдань сучасного бою, так і збереження психічного

63
здоров’я кожного окремого військовослужбовця. Бойова обстановка пред’являє
жорсткі вимоги до прийомів і методів саморегуляції психіки.
По-перше, вони мають бути простими та ефективними (за короткий
термін, наприклад 3-5 хв., давати позитивний результат).
По-друге, не повинні давати побічний результат (наприклад,
розслабленості, в’ялості, зниження уваги, пам’яті, швидкості розумових
операцій, а навпаки – підвищувати їх).
У разі отримання військовослужбовцями більш важких психічних
розладів необхідно здійснити заходи психологічної реабілітації.
Таким чином, аналіз шляхів та методів подолання негативних психічних
станів у військовослужбовців, які беруть або брали участь у миротворчих та
антитерористичних операціях, дає змогу у найкоротший термін підготувати
особовий склад до дій в екстремальних умовах та відновити морально-
психологічний стан особового складу, тим самим поновити бойову готовність
підрозділу.
Основні поняття і терміни: психологічна підготовка, сутність
психологічної підготовки, компоненти психологічної підготовки, складові
психологічної підготовки, мета психологічної підготовки, психічна стійкість,
система психічних якостей, психологічна готовність, елементи психологічної
готовності, завдання психологічної підготовки, загальна психологічна
підготовка, спеціальна психологічна підготовка, цільова психологічна
підготовка, напрями психологічної підготовки, принци психологічної
підготовки, засоби і способи психологічної підготовки, методи і форми
психологічної підготовки, комунікативні способи психологічної допомоги,
організаційні способи психологічної підтримки, медикаментозні
(фармакологічні) способи, аутогенні способи психологічної підтримки.
Питання для перевірки та контролю засвоєння знань:
1. Згідно якого керівного документу організується і проводиться
психологічна підготовка у Збройних Силах України?
2. Що таке психологічна підготовка?
64
 3. В чому полягає основна мета психологічної підготовки?
4. Назвіть основні структурні елементи психологічної готовності
військовослужбовця.
5. Що є об’єктом і суб’єктом психологічної підготовки?
6. Назвіть головні завдання психологічної підготовки.
7. Розкрийте види психологічної підготовки і дайте їм
характеристику.
8. Назвіть напрями психологічної підготовки.
9. Перерахуйте принципи психологічної підготовки.
10. Назвіть методи психологічної підготовки.
11. Назвіть форми психологічної підготовки.
12. Основні способи психологічної підготовки.
13. Розкрийте сутність комунікативних способів психологічної
допомоги.
14. Організаційні способи психологічної підтримки.
15. Медикаментозні (фармакологічні) способи.
16. Аутогенні способи психологічної підтримки.

65
РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

3.1 Інформаційно-пропагандистське забезпечення як складова МПЗ

Сучасний розвиток інформаційних і комунікативних процесів у

суспільстві передбачає розуміння інформаційно-пропагандистської діяльності
як спеціально організованого впливу на свідомість, поведінку, почуття і волю
людини для досягнення політичних, економічних, воєнних та інших цілей.
Зараз, як ніколи, значно поширюються комунікативні технології з елементами
маніпулювання громадською думкою – найсуттєвішим фактором впливу на
прийняття рішень. Кардинально змінюється характер пропаганди, підвищується
її роль у соціальному управлінні. Змінюються підходи до організації і
проведення інформаційно-пропагандистського забезпечення військ (сил) на
підставі зміни парадигми пропаганди.
Досвід локальних війн і збройних конфліктів кінця XX – початку XXI
століття свідчить, що інформаційно-пропагандистський вплив і надалі буде
спрямовуватись на людський розум, оскільки дає можливість впливати на
найслабшу ланку на полі бою – індивідуальне мислення солдата. Зростатиме
роль глобального інформаційного простору, оскільки висвітлення подій
наближається до масштабів реального часу, що суттєво впливає на прийняття
воєнних і політичних рішень.
Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних
Силах України проводиться відповідно до Інструкції з організації
інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України
затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України № 4 від
04.01.2017 року.
Інформаційно-пропагандистське забезпечення (далі ІПЗ) – це
цілеспрямована діяльність органів військового управління, командувачів,
командирів (начальників), посадових осіб структурних підрозділів морально-
психологічного забезпечення щодо інформаційного впливу на свідомість
особового складу з метою зміцнення його морально-психологічного стану,
66
формування і поширення ідейних переконань, національних цінностей, стійкої
мотивації та готовності до збройного захисту державного суверенітету,
територіальної цілісності України, адекватного розуміння
військовослужбовцями воєнно-політичної та суспільно-політичної обстановки,
завдань, покладених на війська (сили), умов та особливостей їх виконання.
Інформаційно-пропагандистське забезпечення є складовою морально-
психологічного забезпечення та організовується в загальній системі підготовки
та застосування Збройних Сил України з урахуванням специфіки завдань, що
виконуються військовими частинами (підрозділами).

3.2 Завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення

Основними завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення є:

- збір, аналіз та оцінювання суспільно-політичної обстановки в районі
(регіоні, оперативній зоні) дій і підготовка висновків щодо неї;
- організація внутрішніх комунікацій командувачів, командирів
(начальників) з особовим складом органів військового управління, військових
частин (підрозділів);
- виховання в особового складу Збройних Сил України почуття
патріотизму, відповідальності за дотримання положень Конституції України,
дисциплінованості, вірності Військовій присязі, Бойовому прапору, бойовим
традиціям (братерству), готовності до саможертви в ім’я Батьківщини;
- утвердження любові військовослужбовців Збройних Сил України до
Батьківщини, їх духовності, моральності, шанобливого ставлення до
національних надбань Українського народу, наслідування найкращих прикладів
мужності та звитяги борців за свободу та незалежність України як з історичного
минулого, так і захисників, які сьогодні відстоюють суверенітет та
територіальну цілісність держави у боротьбі із зовнішньою агресією;
- роз’яснення особовому складу причин, характеру і мети війни (збройного
конфлікту, бойових дій), зовнішньополітичної та внутрішньополітичної
обстановки, завдань Збройних Сил України;

67
 - організація і керівництво національно-патріотичною підготовкою
особового складу військ (сил);
- роз’яснення наказів командувачів, командирів (начальників),
командирське (оперативне, бойове) інформування особового складу про хід
підготовки і ведення операцій (бойових дій);
- мобілізація (мотивація) військовослужбовців на безумовне виконання
поставлених завдань;
- організація інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань практичної
реалізації соціальних гарантій військовослужбовців та членів їх сімей;
- налагодження та підтримання внутрішньої та зовнішньої комунікації з
питань соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей;
- формування в особового складу впевненості в правильності прийнятих
рішень командування, у надійності та ефективності штатної зброї і бойової
техніки, зміцнення віри у перемогу над противником;
- поширення бойового досвіду, прикладів мужності, пропаганда героїзму,
взаємодопомоги, товариських взаємовідносин, традицій бойового братерства;
- пропаганда героїчної боротьби Українського народу за самовизначення і
творення власної держави, ідеї свободи, соборності та державності;
- військово-патріотичне виховання особового складу Збройних Сил
України;
- пропаганда здорового способу життя серед військовослужбовців і членів
їх сімей;
- забезпечення культурологічних потреб військовослужбовців, організація
відпочинку і дозвілля особового складу Збройних Сил України;
- сприяння в організації забезпечення духовних потреб
військовослужбовців (душпастирська опіка);
- участь у заходах щодо прогнозування, запобігання та нейтралізації
наслідків негативного інформаційно-психологічного впливу противника;
- організація співпраці з представниками органів місцевої влади, ЗМІ,
громадських, волонтерських та релігійних організацій тощо.
68
 3.3 Напрямки інформаційно-пропагандистського забезпечення
ІПЗ здійснюється за такими напрямками:
- внутрішньо-комунікаційна робота;
- військово-патріотична робота;
- культурологічна робота;
- забезпечення технічними засобами пропаганди.
Загальне керівництво організацією інформаційно-пропагандистського
забезпечення покладається на командирів (начальників).
Відповідальність за організацію і стан інформаційно-пропагандистського
забезпечення покладається на посадових осіб структурних підрозділів
морально-психологічного забезпечення.
3.4 Внутрішньо-комунікаційна робота
Внутрішньо-комунікаційна робота – це напрямок інформаційно-
пропагандистського забезпечення військових частин (підрозділів), військових
навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України, що
здійснюється в системі інформаційної роботи посадових осіб органів
військового управління, командирів (начальників) через сукупність дій,
пов’язаних з обробкою і передачею інформації до особового складу шляхом
спілкування.
Головна мета внутрішньо-комунікаційної роботи – формування довіри до
військово-політичного керівництва держави та військового командування,
встановлення зворотнього зв’язку з підпорядкованим особовим складом, його
готовності до виконання завдань, підтримання і відновлення морально-
психологічного стану. Видами внутрішньо-комунікаційної роботи є:
- командирське інформування;
- бойове інформування;
- національно-патріотична підготовка;
- аналіз проведених дій.
3.4.1 Командирське інформування
Командирське інформування – це вид внутрішньо-комунікаційної роботи
посадових осіб органів військового управління, командирів (начальників) який
69
реалізується під час підготовки і виконання завдань за призначенням через
спілкування (групове, індивідуальне) з особовим складом з метою формування
необхідних національно-ідейних переконань, підтримання і відновлення його
морально-психологічного стану.
Основними завданнями командирського інформування є:
- налагодження та підтримання внутрішньої комунікації з особовим
складом військової частини (підрозділу);
- проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з особовим складом
військової частини (підрозділу) в будь-яких умовах обстановки;
- навчання командирів (начальників) за підпорядкованістю ефективним
методикам внутрішніх і зовнішніх комунікацій;
- забезпечення прикладними інформаційними і методичними матеріалами,
необхідними для роботи з особовим складом в умовах ведення бойових дій.
Основними методами командирського інформування є: доведення
інформації; роз’яснення; дискусія (обговорення); показ (демонстрація,
ілюстрація); аналіз конкретних ситуацій.
Засоби, які необхідно використовувати в ході підготовки і проведення
заходів командирського інформування: інформаційні бюлетені; інформаційні
вісники; бойові бюлетені; буклети; листівки; звернення; періодичні друковані
видання; тематичні відеофільми; повідомлення теле- радіо новин, національно-
ідеологічний контент який співпадає з тематикою командирського
інформування; офіційні портали (Інтернет-ресурси) вищого військово-
політичного керівництва держави та органів державної влади.
Місце, час, тема і тривалість командирського інформування визначається
командувачем, командиром (начальником) самостійно (особисто), або органом
військового управління за окремим розпорядженням.
В системі командирського інформування також проводиться цільове
інформування. Зміст, час та місце цільового інформування може визначати як
командир (начальник), так і вищий орган військового управління, враховуючи

70
обстановку і завдання, що виконує особовий склад та його морально-
психологічний стан.
3.4.2 Бойове інформування
Бойове інформування – це вид внутрішньо-комунікаційної роботи
командира (начальника) для оперативного доведення інформації особовому
складу про бойову обстановку, що склалася, порядок і умови виконання
бойових завдань.
Бойове інформування проводять особисто командири (начальники)
тактичного рівня управління (від відділення (розрахунку) до батальйону
(дивізіону) включно. Відповідно до змін бойової обстановки вони можуть
уточнювати зміст бойового інформування.
Сутність методики бойового інформування полягає у доведенні
командиром (начальником) загальної інформації до особового складу
підрозділу про порядок виконання бойового (навчально-бойового) завдання
способом відповіді на структуровані запитання:
1. Що? (командир (начальник) доводить інформацію про те, що
відбувається зараз або має бути найближчим часом, доводить зміст завдання
підрозділу, що треба виконати).
2. Де? (командир (начальник) доводить (показує) конкретне місце
(населений пункт, об’єкт, позицію, рубіж) виконання завдань тощо).
3. Коли? (командир (начальник) доводить інформацію про час виконання
завдань).
4. Як? (командир (начальник) доводить інформацію про способи і
особливості виконання рішень, бойових (навчально-бойових) завдань,
розпоряджень і наказів).
5. Для чого? Чому? (командир (начальник) розкриває важливість, причини,
мету і результати, які треба досягти).
Командир (начальник), відповідно до змін бойової обстановки, може
додавати інформацію, що необхідна особовому складу, але не передбачена
вищезазначеними запитаннями.
71
 3.4.3 Національно-патріотична підготовка
Національно-патріотична підготовка – це вид внутрішньо-комунікаційної
роботи посадових осіб органів військового управління, командирів
(начальників), який здійснюється у загальній системі підготовки військ (сил), з
метою формування і розвитку у військовослужбовців відповідних світоглядних
установок, ідейних переконань та морально-бойових якостей, необхідних для
ефективного виконання поставлених завдань у будь-яких умовах обстановки.
Порядок організації та особливості проведення занять з національно-
патріотичної підготовки визначаються Інструкцією з організації національно-
патріотичної підготовки у Збройних Силах України.
3.4.4 Аналіз проведених дій
Аналіз проведених дій (далі – АПД) – це вид внутрішньо-комунікаційної
роботи посадових осіб органів військового управління, командирів
(начальників), призначений для організації професійного спілкування і
обговорення події (завдання, ситуації), що впливає на досягнення результатів і
дотримання вимог та дозволяє особовому складу самостійно визначити
особистий рівень підготовки та шляхи її удосконалення. Аналіз проведених дій
забезпечує:
- особисте розуміння дій (ситуацій) кожним військовослужбовцем,
командиром (начальником);
- оцінку сильних та слабких сторін підрозділу з різних точок зору;
- розвиток критичного мислення командирів (начальників) та особового
складу;
- налагодження комунікації і зворотнього зв’язку командирів (начальників)
з особовим складом, що забезпечує спільне розуміння дій і розвиток
злагодженості під час виконання завдань за призначенням.
Аналіз проведених дій – це динамічне, об’єктивне, обговорення
особливостей виконання завдань особовим складом відповідно до вимог
(стандартів). Кожен військовослужбовець може і повинен брати участь в АПД,
якщо в нього є розуміння, інформація, погляди чи питання, що допоможуть
72
підрозділу визначити та підсилити слабкі сторони та укріпити сильні сторони,
які потрібно підтримувати і удосконалювати.
АПД дозволяє максимізувати користь від підготовки і діяльності шляхом
дозволу особовому складу, незалежно від звання і посади навчитися чогось
один в одного. АПД не оцінює успіх чи невдачу під час підготовки і діяльності.
Завжди будуть слабкі сторони, які потрібно посилити та сильні сторони, що
потрібно утримувати і удосконалювати.
Основними видами АПД є: формальний і неформальний.
Командири (начальники) здійснюють АПД особисто одразу ж після
закінчення виконання завдань (вправ, нормативів, фаз або етапів підготовки
тощо) чи під час логічних перерв. Важлива відмінність між двома видами АПД
полягає в тому, що для формального командирам (начальникам) необхідне
більш ретельне планування, координація та підготовка, ніж для неформального.

3.5 Військово-патріотична робота

Військово-патріотична робота – це напрямок інформаційно-

пропагандистського забезпечення, який полягає у цілеспрямованій та плановій
діяльності посадових осіб органів військового управління, командирів
(начальників) щодо формування в особового складу Збройних Сил України
патріотизму, національної самосвідомості, підтримання його морально-
психологічної і військово-професійної готовності і мотивації до виконання
завдань за призначенням.
Військово-патріотична робота реалізується шляхом: утвердження в
свідомості особового складу військ (сил) почуття патріотизму, особистої
відданості, особистої відданості українському народові, формування у
військовослужбовців загальнолюдських цінностей, національної гордості,
поваги до культурного та історичного минулого України через усвідомлення
взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами громадянина та його
готовності до виконання свого громадянського обов’язку щодо захисту
Батьківщини.

73
 3.5.1 Методи і форми військово-патріотичної роботи
Основними методами військово-патріотичної роботи є:
- переконання;
- показ (демонстрація, ілюстрація);
- особистий приклад.
Основними формами військово-патріотичної роботи є:
- бесіда;
- вшанування героїв;
- конференція;
- дні відкритих дверей військової частини, “Урок мужності”;
- конкурс військово-професійної майстерності;
- військово-патріотичний фестиваль;
- військово-патріотичний збір.
3.5.2 Завдання військово-патріотичної роботи
Основними завданнями військово-патріотичної роботи є:
- формування в особового складу Збройних Сил України національної
свідомості, відданості Військовій присязі на вірність Українському народові,
готовності до оборони України від зовнішньої агресії, забезпечення захисту її
суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності;
- підтримка, розвиток та пропаганда військових традицій Українського
народу, сформованих на всіх етапах національного державотворення;
- виховання особового складу Збройних Сил України на прикладах
мужності та героїзму учасників Операції об’єднаних сил (АТО) на території
Донецької та Луганської областей;
- утвердження в свідомості військовослужбовців гордості за належність до
Збройних Сил України, виду (роду військ) Збройних Сил України, військової
частини, підрозділу;
- організація взаємодії органів військового управління з органами
державної влади та місцевого самоврядування, навчальними закладами,
інститутами громадянського суспільства щодо спільного проведення
74
загальнонаціональних та військово-патріотичних заходів у місцях дислокації
військ (сил);
- підвищення престижу військової служби;
- сприяння органам державної влади та місцевого самоврядування,
організаціям громадянського суспільства у формуванні національно-
патріотичної свідомості у дітей та молоді, їх готовності до захисту своєї
держави.
Порядок організації заходів військово-патріотичної роботи у Збройних
силах України визначається Програмою військово-патріотичного виховання у
Збройних Силах України та Перспективним планом її реалізації, що
затверджуються відповідним наказом Генерального штабу Збройних Сил
України.

3.6 Організація та проведення культурологічної роботи

Культурологічна робота – це напрямок інформаційно-пропагандистського

забезпечення, який полягає у цілеспрямованій діяльності посадових осіб
органів військового управління, командирів (начальників) щодо організації
заходів дозвілля і відпочинку військовослужбовців, працівників Збройних Сил
України та членів їх сімей. Вона ґрунтується на засадах української культури та
мистецтва, багатовікових національних звичаях і традиціях.
Культурологічна робота реалізується шляхом проведення культурно-
мистецьких заходів, які спрямовані на формування та підтримання стійкого
морально-психологічного стану, зняття негативних емоційних наслідків,
відновлення моральних, психічних та фізичних сил, мобілізації особового
складу військ (сил) на успішне виконання завдань за призначенням.
3.6.1 Форми і методи культурологічної роботи
Основними формами культурологічної роботи є:
- концерт;
- вистава;
- перегляд кіно- і відеофільмів та телевізійних передач;

75
 - обговорення творів літератури та мистецтва;
- заходи відпочинку;
- огляд-конкурс;
- виставка;
- зустріч з видатними особистостями;
- екскурсія;
- вшанування кращих військовослужбовців.
Основними методами культурологічної роботи є :
- самодіяльна художня творчість;
- театралізація;
- творчі змагання;
- імпровізація.
3.6.2 Завдання культурологічної роботи
Основними завданнями культурологічної роботи є:
- організація та проведення заходів культурологічного забезпечення для
особового складу Збройних Сил України, насамперед тих, хто виконує завдання
поза пунктами постійної дислокації;
- спрямування сил і засобів військових закладів культури на організацію
заходів, виходячи із пріоритетних завдань, які стоять перед Збройними Силами
України;
- запровадження стандартів НАТО у сфері військової культури, відпочинку
та дозвілля військовослужбовців і членів їх сімей;
- адаптація форматів проведення заходів культурологічної роботи до умов
обстановки, з урахуванням завдань, які виконуються особовим складом, його
потреб та запитів;
- забезпечення конструктивної взаємодії органів військового управління,
сил і засобів сфери культури Збройних Сил України з органами державної
влади, місцевого самоврядування, організаціями громадянського суспільства у
задоволенні культурологічних потреб особового складу Збройних Сил України;

76
 - пріоритетність організації заходів культурологічного забезпечення,
спрямованих на героїзацію образу захисника Батьківщини, увічнення пам’яті
тих, хто віддав життя за її незалежність та територіальну цілісність;
- сприяння розвитку військових традицій, згуртованості колективів,
пропагуванню військової служби, специфіки видів, родів військ, військових
спеціальностей;
- забезпечення проведення заходів, спрямованих на розвиток самодіяльної
художньої творчості серед особового складу, проведення різноманітних
мистецьких фестивалів та конкурсів;
- організація удосконалення матеріальної бази та розвитку мережі
військових закладів культури з урахуванням завдань, які стоять перед
Збройними Силами України.
Порядок організації заходів культурологічної роботи у Збройних Силах
України уточнюється щороку в Організаційно-методичних вказівках
структурним підрозділам морально-психологічного забезпечення щодо
організації морально-психологічного забезпечення у Збройних Силах України.

3.7 Забезпечення підрозділів технічними засобами пропаганди

Забезпечення технічними засобами пропаганди – це комплекс

організаційних, фінансово-економічних, техніко-експлуатаційних обліково-
операційних та інших заходів, спрямованих на укомплектування військових
частин технічними засобами пропаганди відповідно до штатно-табельної
потреби.
Забезпечення технічними засобами пропаганди реалізується шляхом:
своєчасного та повного забезпечення військ (сил) технічних засобів пропаганди
відповідно до встановлених норм та потреб; оптимального їх розподілу у
військових частинах (підрозділах); їх правильної експлуатації та
обслуговування; впровадження передового досвіду їх використання
(удосконалення, модернізації).

77
 Порядок забезпечення технічними засобами пропаганди визначається
Інструкцією з організації забезпечення Збройних Сил України технічними
засобами пропаганди.

3.8 Особливості використання засобів наочної агітації

Використання засобів агітації, наочного впливу і реклами в інтересах

інформаційно-пропагандистського забезпечення здійснюється з метою
висвітлення заходів, що проводить держава для зміцнення обороноздатності,
завдань розвитку Збройних Сил України, підвищення престижу військової
служби, мобілізації особового складу на зразкове виконання завдань військової
служби, формування у військовослужбовців морально-психологічної готовності
до дій в бойовій обстановці, почуття гордості за належність до Збройних Сил
України.
Наочна агітація у військовій частині (плакати, стенди, білборди,
лайтбокси, відеоборди, панно, архітектурні споруди, конструкції архітектурно-
художніх елементів, рекламна, друкована та сувенірна продукція, тощо) має
бути актуальною, змістовною, переконливою, оперативною, дієвою,
пов’язаною із завданнями, які виконує військова частина (підрозділ).
Наочна агітація військових частин спрямована на:
- висвітлення завдань реформування та розвитку Збройних Сил України;
- формування в особового складу почуття гордості за належність до
Збройних Сил України;
- прагнення до зразкового виконання завдань військової служби.
У кожному окремо розташованому підрозділі на стенді
“Дошка інформації” розміщуються:
- стінна газета;
- бойовий аркуш;
- аркуш передового досвіду;
- фотогазета (сатирична газета);

78
 Стінна газета – випускається на стандартному аркуші ватману А1 або
на спеціальному стенді. Вона повинна містити: назву газети, номер
військової частини (назву підрозділу), дату випуску, 4-5 заміток, заголовки
матеріалів, підписи редколегії газети, фотокартки, малюнки, ілюстрації.
Заголовок газети повинен мати назву стінної газети, її номер, дату
випуску; яким підрозділом вона випущена; заклик: “Служу Українському
народові” (розміщується в правому верхньому кутку).
Редколегія стінної газети обирається на загальних зборах особового
складу підрозділу у кількості 3-5 чоловік терміном на 1 рік. Редколегія обирає
редактора. Стінні газети підрозділу зберігаються протягом року і
виставляються на огляд-конкурс стінних газет частини.
Бойовий аркуш – є різновидом оперативного інформування особового
складу. Випускається у взводах та їм подібних підрозділах, або у відділеннях,
обслугах, командах, що діють у відриві від основного підрозділу.
Випуск бойового аркуша здійснюється за необхідністю редакторами, які
призначаються, як правило, командиром взводу з числа авторитетних, схильних
до цієї роботи військовослужбовців.
Найважливіша вимога до бойового аркуша – оперативність випуску,
поєднання змісту з безпосередньою діяльністю військовослужбовців. Текст
пишеться розбірливим почерком. Вказується порядковий номер випуску і
підрозділ.
Для оперативного висвітлення актуальної інформації в підрозділі
випускаються блискавки. Стінні газети, бойові аркуші в підрозділі
випускаються – щомісяця; аркуші передового досвіду – щоквартально;
“блискавки” – за потреби; фотогазети – не рідше ніж один раз на квартал;
сатиричні газети – за потреби. (Сатирична газета з критичним матеріалом не
повинна знаходитися на стенді після того, як критична інформація виконала
свою виховну роль). Стінні, сатиричні та фотогазети зберігаються в підрозділі
протягом року. Дозвіл на розміщення стінної газети дає командир підрозділу.

79
 На стенді “Правовий куток” розміщується інформація про
законодавчі та нормативно-правові акти, вимоги керівних документів щодо
підтримання законності та зміцнення військової дисципліни, матеріали про
відповідальність військовослужбовців за скоєні правопорушення, вироки про
засудження військовослужбовців за скоєні злочини.
На стенді “Цього могло б не трапитись” розміщується інформація
про факти дорожньо-транспортних пригод, загибелі військовослужбовців, інші
події з тяжкими наслідками.

3.9 Національно-патріотична підготовка як предмет навчання

військовослужбовців
Національно-патріотична підготовка у ЗСУ проводиться відповідно до
інструкції з організації національно-патріотичної підготовки у Збройних Силах
України затвердженої наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил
України № 108 від 28.03.2017 року.
Інструкція з організації національно-патріотичної підготовки у Збройних
Силах України визначає мету, зміст, основні принципи, завдання та вимоги
щодо організації проведення занять з національно-патріотичної підготовки.
Національно-патріотична підготовка (далі НПП) – це предмет
навчання (вид внутрішньо-комунікаційної роботи посадових осіб органів
військового управління, командирів (начальників), який проводиться з метою
формування і розвитку у військовослужбовців відповідних світоглядних
установок, ідейних переконань та морально-бойових якостей, необхідних для
виконання поставлених завдань у будь-яких умовах обстановки.
3.9.1 Мета національно-патріотична підготовка
НПП проводиться у Збройних Силах України з метою:
- формування в особового складу державницького світогляду та
національної самосвідомості, які базуються на знанні військовослужбовцями
історичних процесів національного державотворення та бойових традиціях
українських військових формувань та сучасних Збройних Сил України;

80
 - впровадження в систему навчання та виховання особового складу
національно-патріотичних цінностей, ідей вірності Військовій присязі, бойовим
традиціям, гордості за належність до Збройних Сил України;
- своєчасного доведення до особового складу актуальної інформації про
діяльність керівництва держави та військового командування, спрямованої на
зміцнення обороноздатності країни;
- формування морально-психологічних мотиваційних основ службової
діяльності та цільової спрямованості підготовки військовослужбовців до
виконання завдань щодо захисту національних інтересів;
- утвердження засад діяльності Збройних Сил України та формування
довіри до керівництва держави, відповідних командирів (начальників).
3.9.2 Зміст національно-патріотичної підготовки
Основним змістом національно-патріотичної підготовки є цілеспрямована
діяльність командирів (начальників), структурних підрозділів морально-
психологічного забезпечення усіх рівнів щодо формування та підтримання у
військовослужбовців:
- патріотичних світоглядних ідеалів, які базуються на національно-
патріотичних цінностях та орієнтирах;
- стійкої мотивації до збройного захисту територіальної цілісності
державного суверенітету України.
3.9.3 Принципи національно-патріотичної підготовки
Основні принципи національно-патріотичної підготовки:
- свідомість;
- наочність;
- ґрунтовність;
- емоційність;
- активність та самостійність;
- врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців;
- системність та послідовність викладення навчального матеріалу;

81
 - спрямованість змісту занять на підготовку особового складу до виконання
завдань щодо захисту національних інтересів.
3.9.4 Завдання національно-патріотичної підготовки
Основними завданнями національно-патріотичної підготовки є:
- формування національно-патріотичної свідомості особового складу
Збройних Сил України;
- виховання особового складу на ідеалах української державності та
соборності українських земель, бойових традиціях, прикладах мужності та
героїзму українських воїнів часів визвольних змагань та під час захисту
територіальної цілісності Української держави;
- доведення до особового складу основ утвердження української
державності, які своїм змістом формують і розвивають національні і
громадянські світоглядні позиції, ціннісні орієнтації, морально-психологічну
готовність до збройного захисту держави;
- пропагування та популяризація традицій духовно-культурної
самобутності українського народу, української мови, героїчної боротьби за
незалежність, територіальну цілісність України;
- виховання у військовослужбовців вірності Військовій присязі, бойовим
традиціям, гордості за належність до Збройних Сил України;
- роз’яснення особовому складу воєнно-політичної обстановки, стану
воєнно-політичних відносин на певний момент (у певний період), місця і ролі
Збройних Сил України в системі захисту національних інтересів держави;
- розвиток в особового складу мотивації до військово-професійної
діяльності;
- вплив на формування морально-психологічної стійкості та свідомого
ставлення до виконання бойових завдань щодо захисту суверенітету,
незалежності та територіальної цілісності України;
- розвиток в особового складу здатності протистояти негативному
інформаційно-психологічному впливу на свідомість військовослужбовців;

82
 - мінімізація соціальних стихійних та організованих впливів на процес
навчання, виховання та бойової діяльності особового складу.
3.9.5 Організація та проведення національно-патріотичної підготовки
Загальне керівництво НПП та відповідальність за її проведення
покладається на командувачів, командирів, начальників усіх рівнів.
Завдання щодо безпосередньої організації та якісного проведення занять з
національно-патріотичної підготовки покладено на посадових осіб структурних
підрозділів морально-психологічного забезпечення та визначених посадових
осіб.
Національно-патріотична підготовка у Збройних Силах України
проводиться відповідно до тематики, що розробляється на навчальний рік
Головним управлінням морально-психологічного забезпечення Збройних Сил
України та затверджується першим заступником начальника Генерального
штабу Збройних Сил України. Відповідно до визначеної тематики, з
урахуванням особливостей та специфіки виконання завдань, які покладені на
військову частину, дозволяється змінювати до 30% тематики занять з
національно-патріотичної підготовки.
Заняття з національно-патріотичної підготовки проводяться з усіма
категоріями військовослужбовців:
- у мирний час – протягом 10-ти місяців (січень-жовтень) – навчання, 11-й,
12-й місяць (листопад, грудень) – проведення контрольних занять та підготовка
до початку навчання;
- в особливий період – протягом всього періоду.
Загальна кількість годин, що виділяється на проведення занять з
національно-патріотичної підготовки у навчальному році складає:
- для військовослужбовців органів військового управління, офіцерського
складу військових частин (кораблів), військових навчальних закладів, установ
та організацій – 10 годин;

83
 - для сержантів (старшин) та солдатів (матросів) військової служби за
контрактом, строкової військової служби військових частин (кораблів) – 40
годин;
- для військовослужбовців, які проходять загальновійськову підготовку
молодого солдата (матроса) – не менше 4 годин.
Тривалість заняття з національно-патріотичної підготовки:
- у мирний час – до 50 хвилин;
- в особливий період – до 20 хвилин.
Заняття з національно-патріотичної підготовки проводяться з
періодичністю, в мирний час:
- для військовослужбовців органів військового управління, у складі
структурного підрозділу – один раз на місяць, при цьому офіцерам органів
військового управління дозволяється самостійно вивчати навчальні матеріали з
національно-патріотичної підготовки;
- для офіцерського складу військових частин (кораблів), військових
навчальних закладів установ та організацій Збройних Сил України, у складі
підрозділів – один раз на місяць;
- для сержантів (старшин) та солдатів (матросів) військової служби за
контрактом, строкової військової служби та військової служби за призовом під
час мобілізації військових частин (кораблів), підрозділів забезпечення
військових навчальних закладів – один раз на тиждень;
- для особового складу національних контингентів Збройних Сил України,
екіпажів кораблів, військових частин та підрозділів, які виконують завдання
бойового чергування, у ході тактичних навчань, а також під час виконання
навчально-бойових завдань у польових умовах – відповідно до специфіки
завдань, що виконуються, тривалості ротації (бойового чергування), підготовки
– один раз на тиждень;
в особливий період:

84
 - для військовослужбовців органів військового управління, офіцерського
складу військових частин (кораблів), військових навчальних закладів, установ
та організацій Збройних Сил України, у складі підрозділів – один раз на місяць;
- для сержантів (старшин) та солдатів (матросів) військової служби за
контрактом, строкової військової служби та військової служби за призовом під
час мобілізації військових частин (кораблів), підрозділів забезпечення
військових навчальних закладів, які перебувають у пунктах постійної
дислокації – один раз на тиждень;
- для особового складу, який безпосередньо перебуває у місцях виконання
військовими частинами (підрозділами) завдань за призначенням – один раз на
тиждень, з урахуванням можливостей обстановки та специфіки виконання
завдань, у складі підрозділів без поділу військовослужбовців на категорії, в
системі цільового інформування.
3.9.6 Форми і методи проведення занять з НПП
Основними формами проведення занять з національно-патріотичної
підготовки є: бесіда, обговорення, дискусія.
Під час проведення занять в пунктах постійної дислокації доцільно
практикувати цільовий перегляд науково-популярних та документальних
тематичних відеофільмів, телепрограм відповідно до тематики національно-
патріотичної підготовки з подальшим обговоренням і формуванням висновків.
Під час проведення занять з національно-патріотичної підготовки
використовуються методи: переконання, пояснення, критичного аналізу,
показу, сократичної бесіди, аналізу конкретних ситуацій тощо.
Керівниками занять з національно-патріотичної підготовки
призначаються офіцери структур морально-психологічного забезпечення, а
також найбільш підготовлені офіцери, які здатні якісно проводити заняття,
3.9.7 Обов’язки керівника заняття з НПП
Керівник заняття несе персональну відповідальність за підготовку, якість
та ефективність проведення національно-патріотичної підготовки. Він
зобов’язаний:
85
 - знати вимоги керівних документів щодо організації та проведення
національно-патріотичної підготовки;
- особисто готуватися до заняття, знати навчальний матеріал;
- забезпечувати присутність особового складу на заняттях з національно-
патріотичної підготовки за винятком відсутніх з поважних причин;
- знати основні політичні події в Україні та світі;
- формувати національно-патріотичну переконаність військовослужбовців
щодо захисту інтересів українського народу і держави;
- підтримувати у належному стані навчально-матеріальну базу проведення
занять;
- вести облік присутності особового складу та тематики занять з
національно-патріотичної підготовки;
- проводити контрольні опитування для встановлення рівня національно-
патріотичної підготовки військовослужбовців;
- контролювати самостійну підготовку військовослужбовців (для офіцерів
органів військового управління);
- проводити додаткові заняття, індивідуальні бесіди з підлеглими
військовослужбовцями, які не розуміють, або невірно сприймають навчальний
матеріал.
Військовослужбовцям під час занять з національно-патріотичної
підготовки дозволяється занотовувати основні положення змісту навчального
матеріалу у робочі зошити та на електронні носії інформації (планшети,
смартфони тощо).
Основні поняття і терміни: інформаційно-пропагандистське
забезпечення (ІПЗ), завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення,
напрямки інформаційно-пропагандистського забезпечення, внутрішньо-
комунікаційна робота, командирське інформування, бойове інформування,
національно-патріотична підготовка, аналіз проведених дій, військово-
патріотична робота, культурологічна робота, технічні засоби пропаганди,
наочна агітація.
86
 Питання для перевірки та контролю, засвоєння знань:
1. Що таке інформаційно-пропагандистське забезпечення?
2. Відповідно до якого керівного документу організується
інформаційно-пропагандистське забезпечення у Збройних Силах України?
3. Назвіть основні завдання інформаційно-пропагандистського
забезпечення.
4. За якими напрямками здійснюється інформаційно-
пропагандистське забезпечення?
5. На кого покладається загальне керівництво інформаційно-
пропагандистським забезпеченням?
6. Назвіть види внутрішньо-комунікаційної роботи в системі
інформаційно-пропагандистського забезпечення.
7. Назвіть основні методи командирського інформування і засоби
щодо їх використання.
8. Дайте визначення бойовому інформуванню і хто його проводить?
9. Алгоритм бойового інформування.
10. Розкрийте аналіз проведених дій. Дайте визначення.
11. Дайте визначення національно-патріотичної підготовки в системі
інформаційно-пропагандистського забезпечення.
12. Що таке військово-патріотична робота? Дайте визначення.
13. Назвіть основні методи і форми військово-патріотичної роботи.
14. Розкрийте завдання військово-патріотичної роботи.
15. Надайте визначення культурологічної роботи в системі
інформаційно-пропагандистського забезпечення.
16. Форми і методи культурологічної роботи.
17. Перерахуйте завдання культурологічної роботи.
18. Що таке національно-патріотична підготовка і відповідно до
якого керівного документу вона проводиться в системі інформаційно-
пропагандистського забезпечення?
19. Назвіть основні принципи національно-патріотичної підготовки.
87
 РОЗДІЛ 4. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

На сучасному етапі розвитку України одним із найскладніших державних

інститутів залишаються збройні сили, де проблемним є питання забезпечення
соціального та правового захисту громадян, які проходять військову службу, та
членів їх сімей. Збройні сили є складним соціальним організмом, у якому
відбуваються становлення і поступальний розвиток особистості
військовослужбовця, де як людина і громадянин він виконує свої обов’язки із
ризиком для життя.
Доведено, що ефективність бойової діяльності особового складу
збройних сил у сучасній війні (збройному конфлікті) залежатиме не лише від
уміння військовослужбовців майстерно володіти зброєю та бойовою технікою,
психологічної готовності до виконання бойових завдань, а й від створення та
забезпечення сприятливих соціальних і правових умов їх діяльності, всебічного
задоволення об’єктивних потреб особового складу.

4.1 Соціально-правове забезпечення: сутність та зміст

Одним із важливих компонентів морально-психологічного забезпечення є

соціально-правове забезпечення, яке покликане сприяти створенню необхідних
соціальних і правових умов виконання особовим складом завдань за
призначенням, адже проблеми соціально-правового забезпечення впливають на
усю життєдіяльність особового складу збройних сил як рівноправних членів
суспільства, громадян своєї держави, реалізацію їх потреб, прав та обов’язків.
Реалізація прав, свобод, обов’язків людини, громадянина і
військовослужбовця передбачає гарантії – відповідні умови і засоби, які
сприяють реалізації кожною людиною, громадянином, військовослужбовцем
закріплених у Конституції прав, свобод та обов’язків, а також механізм їх
забезпечення (рис. 4.1).
4.1.1 Державні гарантії правового статусу
Загальні норми, що регулюють питання забезпечення соціального та
правового захисту громадян, закладені в міжнародних актах про права людини
88
й громадянина, положення яких є ключовими для розуміння сутності державної
соціально-правової політики, призначення соціально-правової роботи з різними
категоріями населення, соціально-правового забезпечення у Збройних Сил
України.

загальні
соціальні духовні

Гарантії правового
відомчі статусу економічн
військовослужбовців і

ідеологічні юридичні

конституційні політичні

Рис.4.1 Гарантії правового статусу військовослужбовців

До основних економічних гарантій належать:

- рівність перед законом усіх суб’єктів права власності та захист державою
їх прав;
- справедливість і неупередженість розподілу суспільного багатства;
- непорушність права приватної власності.
Під поняттям політичні гарантії розуміють:
- політичний плюралізм і свободу не забороненої законами України
політичної діяльності;
- реальне визнання народу єдиним джерелом влади і поділ державної влади
на законодавчу, виконавчу і судову.
До ідеологічних гарантій належать:
- ідеологічна різноманітність суспільного життя;
- неприпустимість визнання державою жодної ідеології обов’язковою;
- заборона цензури;
- забезпечення вільного розвитку мов;

89
 - сприяння з боку держави консолідації та розвитку української нації, її
історичної свідомості, традицій і культури;
- розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності усіх
корінних народів і національних меншин України.
Соціальні гарантії передбачають можливість задоволення соціальних умов.
Духовні гарантії забезпечують свободу віросповідання.
Юридичні гарантії – це державно-правові засоби, які забезпечують і
охороняють права та свободи людини і громадянина механізмом реалізації та
охорони прав і свобод людини.
Відомчі гарантії. Збройні Сили України – це державний інститут,
наділений певною специфікою щодо реалізації прав та свобод
військовослужбовця.
Конституційні гарантії. Конституція України закріплює цілу систему
гарантій захисту честі, гідності та ділової репутації. Так, Основний Закон
визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку
найвищою цінністю. У Конституції України вказано, що права і свободи
людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Держава відповідає за утвердження і забезпечення прав і свобод людини, що є
головним обов’язком держави.
4.1 2 Правові основи соціально-правового забезпечення
Поряд із правами і свободами Конституцією України також передбачені й
обов’язки, одним із яких є захист Вітчизни, незалежності і територіальної
цілісності України. Громадяни виконують обов’язки військової служби
відповідно до законодавства. Захист Вітчизни покладається на Збройні Сили
України, тому доречно визначитися із правовою основою організації соціально-
правового забезпечення збройних сил в цілому.
Правовими основами соціально-правового забезпечення є сукупність
правових норм, встановлених законами, іншими нормативно-правовими
актами, що закріплюють основні права і свободи військовослужбовців,
забезпечення їх усіма видами постачання, пільги та компенсації за виконання
90
обов’язків в особливих (бойових) умовах і порядок їх надання, а також
відповідних обов’язків, прав і відповідальності органів та посадових осіб за їх
реалізацію.
Умовно усю нормативно-правову базу з питань соціально-правового
забезпечення можна поділити за сферою дії на нормативні правові акти, що
належать до системи міжнародного права, і вітчизняні нормативні акти.
Нормативні правові акти, що належать до системи міжнародного
права, можна поділити на дві групи:
- загальнолюдські нормативні акти – Загальна декларація прав людини
1948 р., пакти 1966 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні та
культурні права, Міжнародний пакт про цивільні й політичні права;
- нормативні правові акти – договори, угоди, що регулюють
взаємовідносини держав у сфері соціального і правового захисту
військовослужбовців та членів їх сімей.
Основними шляхами і формами розвитку міждержавної нормативної
правової бази з питань соціально-правового забезпечення військовослужбовців
та членів їх сімей є:
- висновки із міждержавних договорів та угод щодо взаємодії держав у
забезпеченні соціально-правової захищеності громадян зазначеної категорії;
- приведення національного законодавства у відповідність до
міждержавних договорів та угод;
- створення системи аналізу проблем правового регулювання соціального
захисту військовослужбовців та членів їх сімей і взаємного інформування
держав з цих питань;
- узгодження перспективного переліку законодавчих актів і міждержавних
угод, синхронізація їх ухвалення і введення в дію.
Нормативно-правові акти щодо соціально-правового забезпечення
поділяють так:
- ухвалені органами законодавчої влади;

91
 - ухвалені органами виконавчої влади – підзаконні акти, обов’язкові до
виконання на всій території України; визначають механізм реалізації певного
закону; мають міжгалузевий зміст; поділяються на постанови (рішення, що є
нормативними або найбільш значущими) і розпорядження (рішення з
оперативних та інших питань соціальної політики).
- відомчі – накази і директиви Міністра оборони України, Начальника
Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, які
видають для виконання рішень органів державної влади за їх дорученням або з
власної ініціативи у межах повноважень і компетенції.
4.1.3 Класифікація нормативно-правових документів (актів )
За змістом виокремлюють нормативно-правові документи про загальний
військовий обов’язок і військову службу, про право на відпочинок, житло,
грошове забезпечення, додаткові грошові виплати, про право на охорону життя
і здоров’я, про право власності, пільги, продовольче й речове забезпечення,
пенсійне забезпечення, право на освіту, страхові гарантії, захист честі й
гідності, свободу пересування і право на вибір місця проживання тощо.
За категоріями осіб, на соціальний і правовий захист яких спрямовані
нормативні документи, виділяють нормативно-правові акти про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, статус ветеранів
військової служби та їх соціальний захист, соціальний захист членів сімей
загиблих (померлих) військовослужбовців, соціальний захист інвалідів
військової служби, соціальний захист жінок-військовослужбовців тощо.
За функціональним призначенням нормативно-правові акти щодо
забезпечення соціального та правового захисту поділяють на три групи:
- нормативні акти у яких викладено зміст прав і пільг, які надає держава
своїм громадянам у зв’язку з виконанням ними військового обов’язку, а також
членам їх сімей;
- нормативно-правові акти, у яких викладені структура, права, обов’язки й
відповідальність органів і посадових осіб, зобов’язаних здійснювати соціально-
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;
92
 - нормативні акти, що містять механізм і гарантії реалізації правових норм
про соціальний та правовий захист захисників Вітчизни.

4.2 Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей

Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх

сімей забезпечують:
- права, що охороняються державою, – узаконені можливості свободи
військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, членів їх
сімей, працівників збройних сил виконувати певні дії;
- пільги – передбачена законом повна або часткова компенсація обмежень
морального і матеріального порядку, яких зазнають військовослужбовці та
члени їх сімей під час проходження військової служби, виконання службових
обов’язків;
- гарантії – взяті державою зобов’язання зі створення необхідних умов і
забезпечення повної реалізації встановлених законодавством елементів
соціального статусу військовослужбовців і членів їх сімей.
Забезпечення соціально-правового захисту – це не лише функція держави
чи органів державної влади та військового управління, а й певних посадових
осіб, командирів (начальників), службових осіб органів морально-
психологічного забезпечення зі створення належних організаційно-правових
умов, забезпечення сприятливих умов для повної реалізації прав і свобод
людини та громадянина у спеціальних умовах військової служби.
Соціально-правове забезпечення поширюється на усю діяльність
військовослужбовців як рівноправних членів суспільства з метою реалізації їх
соціально-правових потреб, норм, прав і гарантій як у мирний час, так і в
бойових умовах, змінюється й уточнюється з урахуванням військово-
політичної, оперативно-стратегічної та суспільно-політичної обстановки.
У бойовій обстановці соціально-правове забезпечення є комплексом
цілеспрямованих заходів зі створення необхідних соціальних і правових умов
успішного виконання особовим складом бойових завдань через дотримання

93
встановлених законами, військовими статутами, нормативно-правовими актами
прав і свобод військовослужбовців, реалізацію їх потреб та інтересів,
урахування та застосування норм міжнародного гуманітарного права,
зміцнення військової дисципліни, організованості і правопорядку.
Соціально-правове забезпечення в бойовій обстановці як складову
морально-психологічного забезпечення організовують на основі законодавства
України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень
Уряду України, наказів і директив Міністра оборони України, Начальника
Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, вказівок та
розпоряджень Головного управління морально-психологічного забезпечення
Збройних Сил України, статутів Збройних Сил України, а також наказів
безпосередніх командирів і начальників.

4.3 Функції соціально-правового забезпечення

Виходячи із мети й основного змісту соціально-правового

забезпечення, основними його функціями є такі:
- гуманістична – означає прояв гуманного ставлення людини до людини;
- інформаційно-комунікативна – передбачає поширення соціального,
службового, бойового досвіду, спадкоємність традицій, ціннісних установок, а
також виявлення, збір, узагальнення і доведення до суб’єктів інформації про
військовослужбовців, членів їх сімей, що потребують соціальної та правової
допомоги, факти, що вимагають втручання командирів, штабів і органів
виховної роботи, формування банку даних про особовий склад, осіб, що
потребують соціально-правової допомоги та підтримки;
- аналітико-прогностична – забезпечує аналіз передумов та чинників
перспективного розвитку процесів соціально-правового забезпечення у
масштабах військової частини, вивчення тенденцій соціального напруження на
етапі підготовки та ведення бойових дій, громадської думки про стан
соціально-правової роботи, соціальної допомоги і правового захисту

94
військовослужбовців, потреб військовослужбовців, прогнозування процесів
соціального розвитку у військовій частині, підрозділах у бойовій обстановці;
- організаційно-методична – забезпечує організацію і практичне
виконання заходів соціально-правового забезпечення, вивчення інноваційних
форм соціальної та правової роботи, узагальнення і поширення передового
досвіду діяльності відповідних посадових осіб щодо соціально-правового
забезпечення, систематизацію інформаційних матеріалів, законодавчих і
правових актів, організацію оперативного доведення вимог безумовного
виконання особовим складом бойового наказу;
- профілактична – призначена для запобігання негативним явищам у
військових колективах, передбачає приведення в дію соціально-правових,
юридичних, психологічних, педагогічних тощо механізмів запобігання і
подолання негативних соціальних явищ, регулює соціальну поведінку
особистості в бойовій обстановці;
- афектно-комунікативна – регулює рівень емоційного напруження у
військовому колективі, впливає на ситуацію в мікросоціумі, сприяє вольовій
регуляції поведінки, самоконтролю, самовладанню військовослужбовця в
бойовій обстановці;
- інтегративна (соціоінтегративна ) – об’єднує та використовує
досягнення різних галузей наукових знань (військових і гуманітарних тощо) у
вирішенні соціальних та правових проблем особового складу в період
підготовки і ведення бою (бойових дій); спрямовує зусилля командирів, штабів,
органів морально-психологічного забезпечення на надання необхідної
(адекватної) соціальної допомоги та правового захисту військовослужбовцям і
членам їх сімей.

4.4 Мета і завдання соціально-правового забезпечення

Мета соціально-правового забезпечення полягає в реалізації

конституційних прав і свобод, запитів особового складу в умовах виконання
бойових завдань, а також сприянні зміцненню єдиноначальності, формуванні у

95
військовослужбовців свідомого підкорення командирам (начальникам),
мобілізації їх на безумовне виконання поставлених бойових завдань.
Аналіз сучасної практики діяльності органів військового управління,
органів морально-психологічного забезпечення, досвід миротворчої діяльності,
проведених командних та командно-штабних навчань свідчить, що основними
завданнями соціально-правового забезпечення є:
- аналіз та прогнозування динаміки соціальних процесів у підрозділах,
виявлення існуючих соціальних і правових проблем, потреб і запитів особового
складу військової частини та членів їх сімей;
- забезпечення правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей,
реалізації встановлених законодавством України прав, гарантій і пільг;
- створення належних умов задоволення соціальних потреб особового
складу у бойових умовах;
- забезпечення військовослужбовців необхідною інформацією та
формування у підлеглих поваги до права, законності і правопорядку;
- виховання у військовослужбовців нетерпимості до правопорушень,
готовності зі зброєю в руках захищати інтереси держави та її громадян;
- формування у особового складу впевненості у виявленні постійної
турботи з боку командування, органів морально-психологічного забезпечення з
питань задоволення їх матеріально-побутових умов, інших соціальних запитів у
бойових умовах;
- ведення роз’яснювальної роботи щодо необхідності виконання наказів і
директив Міністра оборони України, Начальника Генерального штабу –
Головнокомандувача Збройних Сил України, командування військової частини
при обмежених можливостях для задоволення соціальних та матеріально-
побутових потреб у ході підготовки і ведення бою (бойових дій). Дієвому
вирішенню цих завдань сприяють прогнозування, запобігання і нейтралізація
негативних настроїв військовослужбовців та членів їх сімей викликаних
несвоєчасним і неповним задоволенням їх соціальних потреб;

96
 - роз’яснення особовому складу норм міжнародного гуманітарного права,
необхідності дотримання екологічної безпеки, особливостей поведінки із
військовополоненими, мирним населенням;
- зміцнення єдиноначальності, правопорядку та військової дисципліни;
- налагодження співпраці з органами державної влади та місцевого
самоврядування для ефективного вирішення завдань із надання соціально-
правової допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей, забезпечення
безконфліктних відносин військ із цивільним населенням, використання
місцевих ресурсів для задоволення матеріально-побутових запитів
військовослужбовців та членів їх сімей тощо.

4.5 Організація соціально-правового забезпечення в бойовій обстановці

Заходи соціально-правового забезпечення проводять цілеспрямовано і

тим активніше, чим складніша і напруженіша бойова обстановка.
Організація соціально-правового забезпечення в бойовій обстановці
передбачає вивчення поповнення особового складу, що прибуває, задоволення
його матеріально-побутових проблем, аналіз рівня моральної та психологічної
готовності до виконання бойових завдань, морально-психологічного стану
особового складу.
Важливими є надання своєчасної медичної та психологічної допомоги
військовослужбовцям, евакуація поранених, хворих та психотравмованих.
У бойовій обстановці командири (начальники) усіх рівнів зобов’язані
розшукати й евакуювати убитих, відправити їх тіла на Батьківщину,
організувати поховання військовослужбовців, що віддали життя в боях за честь,
свободу і незалежність України. Командири, заступники командирів з МПЗ усіх
рівнів повинні постійно піклуватися про дотримання військових ритуалів під
час поховання, своєчасно повідомляти у військкомати про загибель
військовослужбовців для сповіщення родичів і призначення пенсій сім’ям
загиблих.

97
 Механізм реалізації соціально-правового забезпечення в бойовій
обстановці передбачає три види діяльності:
- базисну – удосконалення законів, інших нормативних актів у частині, що
стосується соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх
сімей, це прерогатива держави (Президента, Уряду, Міністра оборони,
Начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил
України) як у мирний, так і у воєнний час;
- організаторську – удосконалення соціально-правового забезпечення,
діяльності командирів (начальників), посадовців органів військового управління,
офіцерів органів морально-психологічного забезпечення;
- практичну – ефективне застосування методів соціально-правового
забезпечення, спрямованих на вивчення, аналіз, узагальнення, прогнозування,
планування, надання допомоги, формулювання пропозицій тощо.
Успіх виконання завдань соціально-правового забезпечення в бойовій
обстановці значною мірою залежить від безперервності і дієвості її виконання
командирами, офіцерами штабів, тилу, органів по роботі з особовим складом.
Соціально-правове забезпечення в бойовій обстановці організовують і
здійснюють за допомогою сил і засобів, які застосовують у загальній системі
морально-психологічного забезпечення. Для пропаганди правових знань,
роз’яснення інформації про пільги і гарантії військовослужбовцям, членам їх
сімей використовують систему військового і державного теле- і радіомовлення;
військові та інші ЗМІ, друковані видання, технічні засоби виховання, наявні у
військах (силах) стаціонарні рухомі поліграфічні засоби, технічні засоби і
майно морально-психологічного забезпечення; мережу теле- і радіомовлення,
поліграфічну базу району бойових дій.

4.6 Система соціально-правового забезпечення та її ефективність

Ефективність соціально-правового забезпечення визначається досягнутим

рівнем соціально-правової захищеності особового складу, правової свідомості
та правової культури усіх категорій військовослужбовців.

98
 Ефективності соціально-правового забезпечення досягають:
- своєчасним і всебічним інформуванням особового складу про
найважливіші проблеми життя країни, збройних сил, характер майбутніх
бойових дій, умови виконання бойових завдань, отриманням зворотної
інформації про морально-психологічний стан особового складу, ступінь
задоволення його матеріально-побутових запитів, готовність виконати свій
військовий обов’язок;
- формуванням у особового складу стійких правових поглядів, уявлень,
переконань і почуттів, вихованням високої правової культури, навичок та
звичаїв активної правової поведінки, що забезпечує правильне розуміння і
виконання своїх службових обов’язків у мирний час і в умовах воєнного часу
(бойової обстановки);
- задоволенням соціальних потреб військовослужбовців та членів їх сімей,
формуванням у особового складу морально-бойових якостей, необхідних для
організованого й активного ведення бою (бойових дій), виконання поставлених
бойових завдань;
- підтримкою й активним відновленням моральних і фізичних сил
особового складу, створенням сприятливих матеріально-побутових умов
виконання бойових завдань;
- виробленням єдиних поглядів і підходів щодо організації соціально-
правового забезпечення, підбору, навчання, виховання, розставленням сил і
засобів тощо.
Таким чином, процес соціально-правового забезпечення є, з одного боку,
активною поведінкою військовослужбовців як суб’єктів права щодо
забезпечення належних їм прав, створення і використання можливостей
задоволення певних інтересів, отримання конкретних матеріальних та
моральних благ, а з іншого – сприянням інших суб’єктів права (передусім
держави, уповноважених владних структур, органів військового управління,
командирів та начальників) щодо забезпечення законних прав та інтересів

99
особистості військовослужбовця або їх невтручання у сферу її особистої
свободи.
Отже, соціально-правове забезпечення як складова морально-
психологічного забезпечення являє собою комплекс заходів зі створення
необхідних соціальних і правових умов виконання особовим складом бойових
завдань.
Основні поняття і терміни: соціально-правове забезпечення:
сутність та зміст, державні гарантії правового статусу, правові основи
соціально-правового забезпечення, класифікація нормативно-правових
документів (актів), соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів
їх сімей, функції соціально-правового забезпечення, мета і завдання соціально-
правового забезпечення, організація соціально-правового забезпечення в
бойовій обстановці, ефективність соціально-правового забезпечення.
Питання для перевірки та контролю засвоєння знань:
1. Обґрунтуйте необхідність організації соціально-правового
забезпечення військовослужбовців Збройних Силах України та членів їх сімей.
2. Розкрийте загальний механізм реалізації прав та свобод особового
складу у Збройних Силах України.
3. Дайте визначення та опишіть основні структурні елементи
соціально-правового забезпечення особового складу військ (сил) під час
виконання завдань за призначенням.
4. Розкрийте основні функції соціально-правового забезпечення
особового складу військ (сил).
5. Від яких чинників залежить зміст заходів соціально-правового
забезпечення особового складу військ (сил).
6. Перерахуйте основні методи організації соціально-правового
забезпечення.
7. Назвіть і розкрийте зміст основних форм соціально-правового
забезпечення.
8. Чим визначається і завдяки чому досягається ефективність
заходів соціально-правового забезпечення?
9. На що спрямовують основні зусилля соціально-правового
забезпечення у повсякденній діяльності, та під час виконання завдань за
призначенням?
100
 РОЗДІЛ 5. КУЛЬТУРОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

На сучасному етапі реформування та розвитку Збройних Сил України

триває пошук нових підходів реалізації завдань морально-психологічного
забезпечення підготовки та застосування ЗСУ, шляхом використання усіх його
можливостей, зокрема – культурологічного забезпечення.

5.1 Мета культурологічного забезпечення

Роль і значення культурологічного забезпечення визначаються тим, що

людина була і залишається головною силою, яка забезпечує перемогу в бою.
Успіх бою залежить від сукупного впливу на особовий склад об’єктивних умов
та суб’єктивних чинників бойової обстановки (фізичного стану та
психологічної втоми особового складу). Так, наприклад, після двох діб
інтенсивних бойових дій у особового складу значно знижуються фізична
працездатність – на 28 %, статична витривалість м’язів – на 51 %, слухова
чутливість – на 32 %, ефективність ураження об’єктів противника (попадання в
ціль) – на 40 %. Після бойових дій 40-80 % військовослужбовців потребують
психофізіологічної корекції (відпочинку), що можлива передусім завдяки
культурологічному забезпеченню.
Культурологічне забезпечення – це комплекс цілеспрямованих
заходів для зняття негативних емоційних станів у військовослужбовців,
відновлення їх моральних, психічних і фізичних сил, задоволення духовних
потреб засобами культури та мистецтва.
Метою культурологічного забезпечення є формування у особового
складу засобами культури і мистецтва належних морально-бойових якостей,
підтримання на належному рівні морально-психологічного стану
військовослужбовців, мобілізація їх на успішне виконання бойових завдань.
Культурологічне забезпечення передбачає виховання у особового складу
засобами культури та мистецтва відданості українському народу, своїй
Батьківщині, вірності конституційному і військовому обов’язку, моральної
готовності військовослужбовців до успішного виконання бойових завдань,
101
безумовного дотримання вимог військової дисципліни та військового
правопорядку тощо.

5.2 Завдання культурологічного забезпечення

Виходячи з мети культурологічного забезпечення виділяють

наступні завдання:
- вивчення культурних запитів, фізичного та духовного самопочуття
особового складу;
- постійне та всебічне покращення емоційного стану особового складу;
- забезпечення умов для організації дозвілля і повноцінного відпочинку
військовослужбовців з урахуванням бойової обстановки;
- культурно-мистецьке обслуговування військ, організація концертів,
виступів концертних бригад, культурно-масових заходів, художніх виставок;
- виховання засобами культури та мистецтва у військовослужбовців
вірності військовому обов’язку, мужності і героїзму, сміливості і відваги,
утвердження у їх свідомості оптимізму й упевненості у своїх силах;
- підтримання у військових колективах здорового морально-
психологічного стану;
- організація взаємодії з державними і місцевими органами культури для
проведення спільних заходів культурологічного забезпечення у військах
(силах).

5.3 Форми культурологічного забезпечення

За формою проведення заходи культурологічного забезпечення

поділяють так:
- індивідуальні;
- групові;
- масові – прості (виступи, промови, бесіди, лекції, зустрічі, діалоги,
монологи); комплексні (тематичні вечори, концерти, вечори запитань,
конкурси, вікторини, вечори відпочинку); великі (театралізовані свята,

102
фестивалі, огляди художньої творчості, спортивні свята, місячники мистецтв,
шоу-видовища, карнавали та ін.).
Для формування у особового складу необхідних морально-бойових
якостей, підтримання на належному рівні морально-психологічного стану
військовослужбовців застосовують такі форми культурологічного
забезпечення:
- аналіз культурних запитів фізичного стану і психологічного самопочуття
особового складу;
- методична робота з командирами та їх заступниками з МПЗ, активом з
питань організації заходів культурологічного забезпечення;
- організація (з урахуванням бойової обстановки) повноцінного відпочинку
і дозвілля особового складу;
- організація теле-, радіо-, кіно-, відео-, фотообслуговування особового
складу;
- організація діяльності польових автоклубів;
- організацію діяльності концертних бригад, виступів військових
професійних і самодіяльних колективів, діячів культури та інших творчих
колективів;
- організація виставкової роботи, показ пересувних музейних виставок
тощо;
- організація діяльності польових бібліотек, забезпечення особового складу
художньою літературою та періодичними виданнями;
- проведення (при можливості) спортивних та спортивно-оздоровчих
заходів, що сприяють відпочинку і підняттю бойового духу особового складу;
- сприяння діяльності військових художників і письменників;
- збір матеріалів для військових музеїв;
- організація постійної взаємодії, ділових зв’язків з державними та
громадськими організаціями, місцевими закладами культури в інтересах
культурологічного забезпечення діяльності військ;

103
 - раціональний розподіл сил і засобів для проведення заходів
культурологічного забезпечення;
- вивчення й узагальнення досвіду культурологічного забезпечення;
- забезпечення (поповнення) технічними засобами виховання тощо.

5.4 Основні методи впливу

Під час організації та проведення заходів культурологічного забезпечення

необхідно враховувати їх можливості щодо впливу на свідомість, психічний і
фізичний стан та поведінку особового складу. Основними методами впливу є:
- переконання;
- навіювання;
- емоційне зарядження;
- наслідування.
Метод переконання передбачає цілеспрямований вплив на особовий
склад засобами культурологічного забезпечення (піснями, віршами
патріотичного спрямування, виступами майстрів художнього слова, тощо) для
формування у нього свідомого ставлення до виконання свого конституційного
обов’язку, розуміння необхідності виконання поставленого бойового завдання.
Навіювання як метод культурологічного забезпечення передбачає вплив
на психіку аудиторії неодноразовим повторенням компонентів художнього
виступу за допомогою ритму, темпу, речитативу.
Метод емоційного зарядження базується на здатності людини
піддаватися емоційному зарядженню переданням емоційного стану від тих, хто
виступає до аудиторії.
Для формування у особового складу необхідних моральних,
психологічних, фізичних якостей засобами культурологічного забезпечення
застосовують метод наслідування, механізм якого базується на
психологічній схильності, бажанні людини бути подібною до певного героя
кінофільму, вистави, літературного твору, пісні тощо.

104
 Культурологічне забезпечення в бойовій обстановці організовують
заступники командирів з МПЗ і начальники клубів.

Рис. 5.1 Пересувний кіно-відеосалон (ПКВС)

Штатними посадовими особами є водії-кіномеханіки польових

автоклубів, пересувних кіно-відеосалонів (рис. 5.1), нештатними ‒ фотографи,
редактори бойових листків, стінних і фотогазет, гітаристи, військовослужбовці,
що вміють грати на музичних інструментах, з досвідом роботи в цивільному
житті, барди, художники-аматори тощо.

5.5 Засоби культурологічного забезпечення

До засобів культурологічного забезпечення належать:

- періодичні видання (газети і журнали), наочна пропаганда й агітація;
- мистецькі засоби – усі види та жанри мистецтва (музичне, театральне,
циркове, декоративне), художня, науково-пізнавальна та інша література,
живопис, хореографія, кіномистецтво тощо;
- технічні засоби (музичні інструменти, фонограми, плівки, відео, слайди,
радіо і телебачення, комп’ютери, піротехніка);

105
 - декоративно-художні засоби (афіші, реклама, запрошення, виставки,
костюми, реквізити, декорації).
Вибір форм і методів проведення заходів культурологічного
забезпечення залежить від таких чинників:
- наявності часу і місця проведення заходу;
- мети і завдань морально-психологічного забезпечення;
- складу аудиторії;
- рівня організаційно-методичної підготовки організаторів заходу;
- наявності і можливостей матеріально-технічної бази;
- можливостей використання шефських зв’язків, допомоги тощо.

5.6 Планування культурологічного забезпечення

Планування культурологічного забезпечення передбачає:

- розрахунок сил і засобів;
- визначення напрямів зосередження основних зусиль;
- систематизацію культурологічних заходів, встановлення порядку їх
проведення.
Організація планування культурологічного забезпечення
передбачає такі дії:
- моніторинг фізичного стану та психологічного самопочуття особового
складу, культурних запитів військовослужбовців;
- розрахунок сил і засобів культурологічного забезпечення;
- визначення напрямків зосередження основних зусиль та першочергових
заходів культурологічного забезпечення, порядку їх підготовки та проведення;
- визначення форм і методів проведення заходів культурологічного
забезпечення;
- раціональний розподіл сил та засобів;
- проведення заходів підготовки та розміщення рухомих і стаціонарних
засобів культурологічного забезпечення відповідно до плану морально-
психологічного забезпечення бою (бойових дій);

106
 - організацію взаємодії з військовими, державними та громадськими
закладами культури в інтересах культурологічного забезпечення діяльності
військ (сил) тощо.
Як і інші складові морально-психологічного забезпечення,
культурологічне забезпечення є результативним у разі тісної взаємодії з
інформаційно-пропагандистським, психологічним, соціально-правовим
забезпеченням, заходами патріотичного, морального, правового, військового
вихованням для мобілізації особового складу на виконання поставлених
бойових завдань.

5.7.Методика складання плану вихідного дня

План – це організаційний початок роботи. Він допомагає краще

розподілити сили, час, охопити всі сторони діяльності. В практиці
культурологічної роботи та організації дозвілля в підрозділі існує певна
система поточного, оперативного (цільового) планування.
1. Поточне планування включає:
- комплекс заходів культурологічної роботи в плані МПЗ з особовим
складом на місяць;
- план роботи активу підрозділу на місяць.
Він враховує:
- найбільш важливі події, які відбуваються в країні та Збройних Силах
України;
- завдання, що вирішує підрозділ (чергування, тактичні заняття, виїзд в
навчальний центр, бойові стрільби, несення служби на блок-постах, підготовка
до виконання завдань за призначенням тощо);
- пропозиції військовослужбовців, їх інтереси та культурні запити;
- заходи щодо етичного та естетичного розвитку, творчості, зняття
психоемоційної напруги, відпочинку особового складу.
Досвід свідчить, що в цей план доцільно включати заходи по розділам:

107
 - морально-психологічне забезпечення підготовки до застосування військ
(сил);
- підтримання військової дисципліни та профілактика правопорушень;
- інформаційно-пропагандистське забезпечення;
- психологічне забезпечення;
- соціально-правова робота.
У плані обов’язково повинні бути також відображені культурологічні
заходи, а також заходи щодо організації дозвілля та відпочинку особового
складу.
2. Оперативне (цільове) планування включає:
а) планування культурологічної роботи з особовим складом на
передвихідні, вихідні та святкові дні.
Цей план складається заступником командира з МПЗ підрозділу, якщо
його не передбачено штатом, то командиром підрозділу, не пізніше четверга
кожного тижня. У плані передбачається проведення:
- командирського (цільового) інформування;
- правового інформування;
- годин культурно-освітньої роботи;
- спортивно-масової роботи;
- тематичних вечорів (ранків), читань, усних журналів;
- зустрічей з цікавими людьми;
- літературних вечорів, обговорень книг, оглядів літератури;
- диспутів, вікторин, екскурсій;
- перегляд кіно та відеофільмів, телепрограм “На варті України”, “УТН”;
- прослуховування радіопередач;
- відвідування бібліотек, спортивних заходів;
- відпочинку особового складу;
- занять у гуртках (технічних, спортивних, художньої творчості тощо).
б) планування окремих заходів (тематичних вечорів, усних журналів,
читацьких конференцій, кінолекторіїв тощо).
108
 В цих планах передбачаються:
- елементи підготовки заходу (створення організаційної групи, інструктаж,
розподіл обов'язків);
- детальна програма і послідовність проведення;
- підбір та запрошення виступаючих;
- забезпечення наочними посібниками, ілюстраціями, технічними
засобами;
- організація виставок, розважальних програм тощо;
- створення макету афіші, запрошення;
- оголошення.
5.7.1 Методичні рекомендації щодо організації та проведення
вихідних і святкових днів з особовим складом підрозділів і частин
Організація і проведення передвихідних, вихідних і святкових днів є
складовою частиною виховного процесу і повсякденної діяльності військ.
Включає три етапи: підготовчий, основний, заключний.
Перший підготовчий етап є найбільш насиченим і дуже відповідальним.
Він починається завчасно і включає :
1. Вивчення:
- плану повсякденної діяльності частини (підрозділу);
- календарів державних і релігійних свят, знаменних дат;
- перспективного плану МПЗ частини;
- місячного плану МПЗ частини та підрозділу;
- програм телебачення і радіо на тиждень.
2. Підбір матеріалів і визначення місць проведення виховних заходів.
3. Складання плану організаційних, культурологічних, просвітницьких та
спортивно-масових заходів.
План проведення передвихідних, вихідних та святкових заходів повинен
бути складений і затверджений не пізніше ніж за добу до передвихідного,
вихідного, святкового днів.

109
 Складання плану проводиться в підрозділі заступником командира
підрозділу з МПЗ, який доповідає про сплановані заходи у відділ МПЗ частини.
В підрозділах, де заступника командира з МПЗ штатом не передбачено, план
виховних заходів на передвихідні, вихідні та святкові дні складає командир
підрозділу. План підписується тією посадовою особою, яка його складає та
затверджується вищим командиром, після цього доводиться до всього
особового складу і розміщується у встановленому місці біля чергового частини
та чергових по підрозділам. Зберігається план у заступника командира
підрозділу з МПЗ протягом поточного року.
Для виконання плану передвихідного, вихідного та святкового днів
залучаються підготовленні фахівці: офіцери структур МПЗ; працівники клубів,
бібліотек, музеїв; працівники місцевих закладів культури; працівники вищих
навчальних закладів; представники громадських організацій які завчасно
сповіщаються і готуються до проведення заходів.
Для проведення заходів використовуються:
- клуби військових частин;
- бібліотеки;
- музеї, кімнати історії частини;
- кімнати традицій та відпочинку;
- релігійні храми;
- місцеві заклади культури;
- спортивні споруди та об'єкти.
З метою виховання у військовослужбовців почуття любові до
Батьківщини – України, моральної та психологічної готовності стати на захист
суверенітету і територіальної цілісності нашої Держави, особливу увагу слід
зосередити на підготовці та проведенні державних і військових свят: Дня
Конституції України, Дня Незалежності України, Дня Державного Прапора
України, Дня Збройних Сил України, Дня захисника України, Дня соборності
України, Дня військової частини, та ін.

110
 Командири всіх рівнів та офіцери структур МПЗ, мають дбати про
задоволення релігійних та культурних потреб військовослужбовців і на
релігійні свята запрошувати служителів церкви для підготовки і проведення
релігійних свят.

5.8 Ефективність культурологічного забезпечення

Ефективності культурологічного забезпечення досягають:

- постійною готовністю сил і засобів культурологічного забезпечення;
- чітким плануванням та якісною організацією заходів культурологічного
забезпечення відповідно до плану морально-психологічного забезпечення і
бойової обстановки;
- узгодженим застосуванням сил та засобів, форм і методів
культурологічного забезпечення;
- зосередженням основних зусиль на пріоритетних напрямках;
- взаємодією з іншими складовими морально-психологічного забезпечення,
військовими, державними та громадськими закладами культури для проведення
спільних заходів культурологічного забезпечення у військах (силах).
- своєчасним відновленням технічного стану та готовності до роботи
технічних засобів тощо.
Основні поняття і терміни: мета культурологічного забезпечення,
завдання культурологічного забезпечення, форми культурологічного
забезпечення, методи впливу, засоби культурологічного забезпечення,
планування культурологічного забезпечення, методика складання плану
вихідного дня, ефективність культурологічного забезпечення
Питання для перевірки та контролю засвоєння знань:
1. Розкрийте роль та значення культурологічного забезпечення в
повсякденній життєдіяльності сил (військ), а також під час підготовки та
застосування Збройних Сил України.
2. Дайте визначення культурологічного забезпечення. Зазначте його
мету?

111
 3. Розкрийте основні завдання культурологічного забезпечення
повсякденної життєдіяльності сил (військ), а також під час підготовки та
застосування Збройних Сил України.
4. Назвіть і розкрийте сутність основних форм заходів
культурологічного забезпечення бою.
5. Назвіть та охарактеризуйте основні методи проведення заходів
культурологічного забезпечення.
6. Хто і якою мірою відповідальний за планування й організацію заходів
культурологічного забезпечення під час повсякденної життєдіяльності сил
(військ), а також під час виконання завдань за призначенням?
7. Розкрийте можливості сил і засобів культурологічного забезпечення.
8. Завдяки чому забезпечується ефективність культурологічного
забезпечення під час повсякденної життєдіяльності сил (військ), а також під
час виконання завдань за призначенням?
9. Методика складання плану вихідного дня.

112
 РОЗДІЛ 6. ПРОТИДІЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ
ВПЛИВУ

6.1 Інформаційна війна – головний чинник отримання

переваги у сучасному збройному конфлікті
Про феномен інформаційних війн одним з перших в 1960-і рр., написав
Ге́рберт Ма́ршалл Маклу́ ен (1911-1980), канадський філософ, філолог,
літературний критик, дослідник впливу медіа як засобів комунікації на
аудиторію. Вже тоді було зрозуміло, що холодна війна провадиться за
допомогою інформаційних технологій, оскільки в усі часи війни велися за
допомогою найпередовішої технології. “Гарячі” війни минулого
використовували зброю, яка виводить ворогів з ладу по черзі, одного за одним,
інформаційне переконання за допомогою кіно і телебачення працює за рахунок
того, що занурює все населення в новий світ уяви.
Нові інформаційні технології, якщо їх розглядати як зброю, здатні
обернутися для людства тотальною катастрофою, оскільки, як інструмент
політики, інформаційна війна означає існування одного суспільства ціною
виключення іншого. В епоху глобалізації інформаційне протиборство в
геополітиці набуває значно ширшого контексту, виходячи за рамки
інформаційного суперництва, оскільки битва йде за уми і серця більшості
людства.
Інформаційна війна – це планомірний інформаційний вплив на всю
інформаційно-комунікаційну систему противника і нейтральні держави з метою
формування сприятливого глобального інформаційного середовища для
проведення будь-яких політичних і геополітичних операцій, які забезпечують
максимальний контроль над простором.
Правомірне також визначення інформаційної війни як війни
громадянської, оскільки інформаційні технології господарюють у нас вдома,
змушуючи кожного бути підвищено сприйнятливим до одних ідей, щоб
залишатися глухим, сліпим і байдужим до інших. Завдання полягає в тому, щоб
нівелювати цілі, погляди і світогляд людей, зсередини руйнуючи соціум. При

113
цьому найбільша небезпека полягає в тому, що “інформаційний ворог”
невидимий.
Дослідження психологів підтвердили вельми небезпечну тенденцію:
молоді люди, які з дитинства перебувають у світі телебачення та інших
аудіовізуальних ЗМІ, звикають до глибокого занурення у віртуальний світ, що
змушує їх сприймати об’єкти звичайної культури як незначні і навіть нереальні.
Багато експертів вважають, що інформаційна зброя – це засоби
спотворення, знищення та розкрадання інформації; подолання систем захисту;
обмеження доступу окремих користувачів; дезорганізації дії технічних засобів,
комп’ютерних систем. Однак таке вузьке визначення інформаційної зброї не
дозволяє уявити весь арсенал сучасних інформаційних засобів.
Інформаційна зброя – це використання інформаційних технологій та
інформації для руйнівного впливу на інформаційні системи і менталітет
противника. У порівнянні зі звичайною інформаційна зброя має цілу низку
нових особливостей. Інформаційна зброя має яскраво виражений наступальний
характер, оскільки ефект інформаційного удару закладений в її превентивності.
Безсумнівно, найважливішим є питання: як виграти в інформаційній
війні, стратегії якої стають все більш витонченими і глобальними? Вельми
поширена думка, що у війні переможе той, у кого виявляться кращими
програмісти. Однак в інформаційній війні, яка ведеться за уми і серця людей,
технічні засоби при всій їх показній та зростаючій міці все ж таки є засобом, а
не метою. Перемогу в інформаційній війні може здобути той, хто постійно
атакує і підсилює тиск. Кожний новий засіб комунікації – це потужний засіб
нападу на інші засоби комунікації, а ефект безперервного контрнаступу –
двосічна зброя, яка здатна смертельно вразити самого нападника.
Перемогти в інформаційній війні може та країна, яка збудує в
інформаційному просторі та запропонує своїм громадянам яскравий
символічний проект національної ідеї – систему національних пріоритетів, ідей
і традицій, які для більшості виявляться більш значимими, ніж будь-які
інформаційні впливи та спокуси ззовні.

114
 Саме тому так актуальні сьогодні слова Ма́ршалла Маклу́ ена, про
переваги традиційних суспільств в інформаційній війні. Його алгоритм
перемоги в інформаційному протиборстві залишається актуальним: щоб бути
“агресивно ефективними в сучасному світі інформації”, необхідно активізувати
у свідомості людей національну систему пріоритетів, створити яскравий образ
національної ідеї, адаптувати традиції до нових засобів комунікації.

6.2 Інформаційно-психологічний вплив як компонент збройної боротьби

Революція у сфері комунікацій та інформатизації підвищила роль

інформаційних факторів у військовій справі. Тривалий час військові вчені і
практики багатьох країн світу ведуть наукову полеміку з питання
інформаційно-психологічного протиборства: з одного боку, про вплив на
інформаційну сферу і свідомість особистості противника, з іншого – про
протидію інформаційно-психологічному впливу противника для виконання
поставленого завдання, досягнення перемоги в бою, збройному конфлікті тощо.
З’явилися принципово нові концепції ведення війни, бойових дій, що
передбачають завоювання інформаційної та морально-психологічної переваги
над противником (рис.6.1).

Інформаційно-психологічний вплив (операції, акції, дії)

І етап
Завоювання й
отримання переваги в
інформаційному Досягнення
просторі
ІІ етап політичної мети
Інформаційно- війни (збройного
психологічні операції Завоювання переваги конфлікту)
в космосі, повітрі,
океані, на морі
ІІІ етап
Інформаційно- Завоювання переваги
психологічні акції та дії на суші

115
 Рис. 6.1 Принципова концепція побудова воєнної кампанії (операції) на
сучасному етапі
Практичний досвід свідчить, що ефективність сучасної збройної боротьби
визначається не стільки вогневою міццю, скільки ефективністю інформаційно-
психологічного протиборства.
6.2.1 Наслідки інформаційно-психологічного впливу
Як свідчать останні події у світі, інформаційно-психологічний вплив без
застосування зброї може призвести до таких наслідків:
- створення у країні політичної напруженості та хаосу через
маніпулювання суспільною свідомістю соціальних груп населення;
- дестабілізації політичних відносин між партіями, об’єднаннями й рухами
для провокування конфліктів, недовіри, підозрілості, загострення політичної
боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни;
- дискредитація міжнародного авторитету держави, його співробітництва з
іншими країнами;
- створення в суспільстві, збройних силах атмосфери бездуховності й
аморальності, негативного ставлення до культурної спадщини противника;
- зниження рівня інформаційного забезпечення органів державної влади та
військового керівництва, управління військами, інспірація помилкових
управлінських рішень;
- дезінформування населення про ефективність роботи державних органів
влади, військово-політичного керівництва, підрив їх авторитету, дискредитація
органів управління;
- завдання збитків життєво важливим інтересам держави у політичній,
економічній, оборонній (воєнній) та інших сферах.
6.2.2 Новітні інформаційні технології
Інформаційно-психологічний вплив є продуктом нових інформаційних
технологій, якому властиві такі характеристики:
- прихованість – складність контролю за його розробленням і
виконанням, наявність можливості приховати наміри;

116
 - ефективність – можливість досягти мети, залучивши незначні ресурси;
- економічність – низькі фінансові затрати;
- масштабність впливу – можливість впливу на різних рівнях
(державному, військовому, особистісному тощо) одночасно;
- територіальна незалежність – можливість застосування незалежно
від кліматичних, географічних та інших умов.
Як інформаційно-психологічний вплив необхідно розуміти не просто
завдання шкоди інформаційно-технічній інфраструктурі військ, системі
управління військами тощо, а й цілеспрямований вплив на свідомість
особистості для зміни на свою користь морально-психологічного стану
особового складу та населення.

6.3 Мета інформаційно-психологічного впливу

Відповідно до світового досвіду інформаційно-психологічного

протиборства метою інформаційно-психологічного впливу вважають:
- завдання шкоди (ускладнення роботи, виведення з ладу тощо)
інформаційно-технічному компоненту держави та її збройним силам
(озброєнню і бойовій техніці);
- дезінформування, деморалізацію державного та військового керівництва,
особового складу військ і населення противника, дезорганізацію їх діяльності.
Такий підхід дозволяє комплексно розглядати питання інформаційного
протиборства, не забуваючи про основну постать збройної боротьби – людину
(військовослужбовця), адже навіть в умовах інформаційної цивілізації
незмінним фактором боєздатності є людина, яка контролює зброю та
інформація.

6.4 Форми і методи інформаційно-психологічного впливу

Форми і методи інформаційно-психологічного впливу залежать від

політичної мети і масштабів воєнної компанії, воєнно-політичної обстановки у
світі, суспільно-політичної обстановки у відповідній країні, певному регіоні,
морально-психологічного стану військ і населення противника, а також
117
економічних можливостей її проведення. Основними формами інформаційно-
психологічного впливу є:
- інформаційно-психологічна операція – сукупність узгоджених і
взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом інформаційно-
психологічних акцій та дій щодо впливу на морально-психологічний стан
воєнно-політичного керівництва, особового складу військ, населення
противника, щодо вогневого ураження (знищення) об’єктів інформаційної
інфраструктури, радіоелектронного придушення його телекомунікаційних
систем, а також протидії інформаційно-психологічному впливу на власні сили
та засоби, які проводять одночасно і послідовно за єдиним задумом і планом
для вирішення визначених завдань в установлений період часу;
- інформаційно-психологічні акції – обмежені за масштабом і часом заходи
інформаційно-психологічного впливу на конкретний об’єкт (групу об’єктів);
- інформаційно-психологічні дії – сукупність узгоджених за метою,
завданнями, простором і часом заходів інформаційно-психологічного впливу.
Отже, інформаційно-психологічний вплив – це комплекс спеціально
спланованих та підготовлених дій, акцій, операцій (заходів, форм і методів)
впливу на цивільну та військову інформаційну інфраструктури, морально-
психологічний стан особового складу військ (сил) та населення противника для
досягнення воєнних, політичних, економічних та психологічних цілей.
Метою інформаційно-психологічного впливу є формування,
підтримання у свідомості військовослужбовців та населення противника
визначених соціальних ідей, поглядів, уявлень, переконань, негативних емоцій і
почуттів, мотивів недовіри та незадоволення діями свого політичного і
військового керівництва, усвідомлення свого складного, несприятливого стану,
загрози благополуччю і життю, введення їх в оману та схилення до
співробітництва, планомірна трансформація їх свідомості та поведінки для
сприяння реалізації цілей і завдань військової акції (операції, кампанії).

6.5 Принципи військової пропаганди

118
 Нині набувають актуальності принципи військової пропаганди,
сформульовані ще у ХІХ ст. британським дипломатом лордом Понсонбі:
сутність яких зводилася до наступного:
- “ми” не хотіли війни – насамперед у цьому необхідно переконати
власний народ, це “інші”, “вони” почали війну, “ми” змушені захищатися;
- ворог – це конкретна особа – не можна ненавидіти весь народ, необхідно
персоніфікувати образ ворога, показати населенню, що відповідний керівник,
глава держави “інших” – психічно хвора, деспотична, продажна людина;
- “наші” дії базуються на принципах любові до людей – слід замовчувати
істинні (політичні, економічні тощо) мотиви, наміри, мету війни, збройного
конфлікту, наголошувати необхідно лише на гуманітарних причинах;
- дії (наміри) ворога відрізняються особливою жорстокістю і викликають
жах, небезпеку для інших – необхідно максимально оперативно поширити
інформацію про жорстокість противника, наголошуючи, що саме йому властиві
такі вчинки (насправді жорстокість властива усім арміям світу, але принцип
військової пропаганди полягає у доведенні того що саме для армії противника
жорстокість є звичайним тактичним прийомом).
На сучасному етапі розвитку військової справи названі принципи не
тільки не втратили своєї актуальності, а й розвинулися по-новому. Зараз в
інтересах війн і збройних конфліктів інформаційно-психологічний вплив
чинять на державному та військовому рівнях, у мирний час – самостійно, у
воєнний час – узгоджено з діями угруповань військ (сил).

6.6 Завдання інформаційно-психологічного впливу

Завданнями інформаційно-психологічного впливу є:

- у мирний час – дестабілізація суспільно-політичної обстановки в
державі; деморалізація народу й армії; внесення розбрату між політичними
силами, створення передумов соціального вибуху тощо;
- у воєнний час – підрив морально-психологічного стану військ
противника; внесення розбрату між армією, народом і владою; підтримка
опозиції та підбурювання до непокори владі тощо;
119
 - у воєнний час – завершення процесу формування лояльної влади;
нейтралізація осередків опору; боротьба зі шкідливими тенденціями, течіями,
сприяння конституюванню влади.
За характером інформаційно-психологічний вплив поділяють так:
- наступальний – метою є поширення у противника (уряду країни (блоку
країн), населення, військового командування та особового складу військових
частин і з’єднань) сумнівів у правоті власних дій, дезінформування,
деморалізація та дезорганізація їх діяльності;
- оборонний – метою є зміцнення морально-психологічного стану своїх
військ, населення, нейтралізація дій інформаційно-психологічного впливу
противника, а також захист від негативного інформаційно-психологічного
впливу противника.
Президент США Р. Ніксон (1969-1973), виступаючи на Раді національної
безпеки з питань бюджетних видатків сказав, що один долар, вкладений в
інформацію і пропаганду, цінніший, ніж десять доларів, вкладених у створення
систем озброєння, тому що останнє навряд чи буде використано, а інформація
працює щоденно і всюди. Як зазначає П. Лайнбарджер (американський вчений-
політолог і психолог, ведучий спеціаліст з психологічної війни, розвідник),
інформаційно-психологічний вплив можна порівняти із захворюванням на
туберкульоз: початок малопомітний, а коли його виявляють, то вже неможливо
нічого зробити.
Інформаційно-психологічний компонент у військовій справі нині домінує
у США, ФРН, Великобританії, Франції, Китаї. Аналіз джерел з проблем
військового будівництва свідчить, що в цих країнах не лише широко
застосовують інформаційні технології, створюють відповідну сучасну
інфраструктуру, а й формують спеціальні інформаційні війська, сили
інформаційно-психологічних операцій для комплексного вирішення
інформаційно-психологічних завдань у ході підготовки та застосування військ,
виконання ними завдань за призначенням. Так, за даними на 2018 рік уряд

120
США щорічно витрачає на розробки у сфері інформаційної складової
майбутніх операцій і бойових дій до 4 млрд. доларів.

6.7 Сучасні тенденції інформаційно-психологічний впливу

Останні теоретичні дослідження і воєнна практика свідчать про

необхідність зміщення інформаційних акцій з технічних засобів на
індивідуальний людський розум.
Так, однією із тенденцій у системі “війна-інформація-особистість” є
спрямування комунікативного впливу на конкретного одержувача інформації –
певну категорію (групу) людей, а сприйняття його свідчить про ідентифікацію
людей.
Провідні зарубіжні фахівці пов’язують цю тезу з бойовими діями,
заявляючи про можливість ідентифікації людини на полі бою та необхідність у
зв’язку з цим індивідуалізації інформації. Вважається, що психологічні
інформаційні впливи будуть індивідуалізованими за рахунок швидкого пошуку
специфічної інформації про родичів військовослужбовців (від хвороби
близьких до невірності дружини) і доведення її до військовослужбовців, щоб
посіяти сумнів у необхідності якісного виконання військового обов’язку. Крім
того, через розширення кіберпростору загального користування стає можливим
акцентування індивідуальних інформаційних потоків. Якщо до недавнього
минулого пропаганда та інформаційно-психологічний вплив на широку
аудиторію здійснювали через мас-медіа, то зараз їх індивідуалізовано.
Ще однією тенденцією нового інформаційно-психологічного впливу
вважається зміна спрямованості інформаційних потоків у системі “лідер-маси”.
Сучасна карта воєнних конфліктів (Афганістан, Чечня, Ірак, Грузія, Молдова,
Сірія, Україна) свідчить: якщо у війнах минулого противником переважно була
держава, то зараз це певні угруповання людей, радикальні фундаменталісти,
екстремістські, етнічні й інші угруповання, їх політичні й духовні лідери тощо.
За допомогою управління електронними засобами масової інформації можливе

121
формування необхідної реальності, яку сприйматимуть як об’єктивно існуючу.
Більше того, акції оперування фіктивною реальністю відпрацьовують не лише у
ході збройних конфліктів, а й мирному житті – під час виборчих кампаній.
Важливою тенденцією сучасного розвитку ряду держав у воєнній сфері є
зниження чисельності збройних сил, що ні в якому разі не свідчить про
зменшення їх бойових можливостей. Більше того, нині вводять в дію
інформаційну зброю – спеціально підібрані засоби, під впливом яких
змінюються процеси не лише в інформаційних, а й у соціальних системах
відповідно до поставленої мети. Застосовувати інформаційну зброю
передбачається на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях.
Основними об’єктами впливу будуть інформаційно-технічні системи (від
фінансово-економічної до систем управління військами), соціальні системи,
групи осіб, окрема особистість.

6.8 Основні види інформаційної зброї

Основними видами інформаційної зброї є:

- засоби, що порушують і паралізують інформаційні системи та мережі, які
забезпечують функціонування органів управління державних і військових
об’єктів, промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, банків та інших
ресурсів, – комп’ютерні віруси та програми типу “Троянський кінь”, “Petya”;
шкідливе програмне забезпечення, логічні бомби; мережеві атаки (сніфери
пакетів, Dos, парольні, несанкціоновані доступи); мережева розвідка;
зловживання довірою, переадресація портів тощо;
- засоби, що здійснюють інформаційно-психологічний вплив на людей,
дозволяють маніпулювати їх морально-психологічним станом та поведінкою –
ЗМІ, агітаційно-пропагандистські засоби і матеріали; психотропна зброя;
технопсихологічна зброя; соматопсихологічна зброя;
- засоби РЕБ, які порушують або ускладнюють функціонування
електронних засобів, супутників через випромінювання, відбиття
електромагнітних, акустичних та інфрачервоних сигналів, – автоматичні,
наземні, корабельні, авіаційні, космічні системи, які здійснюють: постановку
122
перешкод; радіоелектронне придушення; радіоелектронний захист;
радіоелектронну розвідку; електромагнітне ураження; комплексний технічний
контроль, тощо.
Інформаційну зброю застосовують з метою інформаційного впливу –
інформаційно-технічного або психологічного. Інформаційно-технічний вплив
здійснюють переважно для порушення роботи і виведення з ладу
телекомунікаційних систем та електронних баз даних (наприклад, створенням
електронних завад, або дезорганізацією їх роботи в результаті
несанкціонованого доступу) за допомогою вірусів. Крім програмних загроз з
боку хакерів, відомі способи впливу на людей за допомогою високочастотних
генераторів, світлової гами й інших технічних засобів, що не мають
територіальних меж. Урахування цього фактора є досить важливо для
військової сфери, оскільки інформаційного впливу зазнають психіка людей у
погонах, системи контролю та застосування зброї, що може спричинити
непередбачувані наслідки.
Вплив інформаційної зброї на окремі групи людей, головним чином,
відбувається у межах інформаційно-психологічних операцій. Так,
передбачається використання інформації для впливу на психіку особистості, що
може спричинити необхідні зміни в поведінці об’єкта. На думку деяких
американських спеціалістів, існує декілька форм інформаційно-психологічних
операцій: проти населення, військ і командування збройних сил противника, а
також культурна експансія.
Як свідчить досвід дій, найпоширенішими формами інформаційно-
психологічного впливу на особовий склад військ та місцеве населення є
друкована, радіо- та усна пропаганда, соціальні мережі, Інтернет.

6.9 Класифікація інформаційно-психологічної зброї за впливами

Класифікація інформаційно-психологічної зброї за впливами

поділяється на:

123
 - інформаційно-психологічну – інформація із засобами її виготовлення,
презентації та поширення, структурована для забезпечення її некритичного
сприйняття як збудника та регулятора поведінки об’єктами впливу;
- психотропну – фармакологічні препарати, наркотичні, хімічні
речовини, які впливають на біохімічні процеси в нервовій системі людини і
визначають ступінь її бадьорості, активності, якості сприйняття обстановки,
характеристики психічного здоров’я;
- технопсихологічну – технічні засоби, здатні генерувати і спрямовано
випромінювати електромагнітні хвилі зі спектром частот, що порушують
біоелектричні процеси головного мозку та периферичної нервової системи,
викликаючи розлади у психічній діяльності людини;
- соматопсихологічну – технічні засоби, хімічні речовини та біологічні
рецептури, які викликають зміни в соматичному стані та фізичній активності
людей і на цій основі стимулюють розвиток астенічних психічних станів та
імпульсивних моделей поведінки;
- психотропну – люди, наділені паранормальними здібностями (телепати,
екстрасенси, пророки та ін.), а також технічні засоби (психотропні генератори,
резонатори та ін.), що дозволяють керувати психічними процесами, станом і
поведінкою інших людей, на новому якісному рівні вирішувати завдання
розвідки, зв’язку й управління.
Отже, зміст війни чи збройного конфлікту усе більше залежить від
безпосереднього та опосередкованого інформаційно-психологічного впливу та
можливостей захисту від нього. Крім того, війна почала змінюватися за
формою: триває модернізація засобів збройної боротьби, способів і методів її
ведення та впливу на протиборчу сторону для досягнення політичних,
економічних і воєнних цілей. Головним завданням модернізації є інформаційне
насичення зброї, бойової техніки, систем управління військами і сфери
свідомості військовослужбовців

6.10 Мета, завдання й особливості захисту від негативного

інформаційно-психологічного впливу противника
124
 Через те, що у ході сучасних війн і збройних конфліктів небезпечним для
військ є негативний інформаційно-психологічний вплив противника, виникає
необхідність організації та здійснення надійного захисту від нього. Захист – це,
по-перше, охорона від зазіхань, діяльність, спрямована на унеможливлення
зазіхань і ворожих дій, запобігання будь-якій небезпеці, по-друге, те, що
захищає і слугує обороні. Отже, захист, на відміну від протидії інформаційно-
психологічному впливу, що передбачає активні дії на противника, спрямований
на власну аудиторію, свої війська, особовий склад своїх військ (сил). За
відсутності у межах морально-психологічного забезпечення можливостей
проведення відповідних активних дій, спрямованих на населення та війська
противника, можна говорити лише про надійний захист від інформаційно-
психологічного впливу противника безпосередньо у військових частинах і
з’єднаннях.
Щоб створити відповідну систему захисту особового складу від
негативного інформаційно-психологічного впливу противника необхідно знати,
якому впливу необхідно протидіяти. Попередньо зазначалося, що під час
інформаційно-психологічних операцій, акцій, дій для дезінформування,
деморалізації та дезорганізації діяльності особового складу застосовують усну,
друковану і радіопропаганду (рис. 6.2).
Для реалізації мети негативного інформаційно-психологічного впливу
використовують такі канали і засоби поширення інформації:
- глобальні комп’ютерні мережі і програмні засоби швидкого поширення в
мережі Інтернет пропагандистських інформаційних матеріалів;
- засоби масової інформації і спеціальні засоби інформаційно-
пропагандистського спрямування;
- засоби, що нелегально модифікують інформаційне середовище, під
впливом якого людина приймає “необхідне” рішення;
- засоби створення віртуальної реальності;
- плітки, чутки;

125
 - засоби психосоматичного впливу;
- засоби генерування акустичних та електромагнітних полів тощо.
Враховуючи, що “тиха” (завчасна інформаційно-психологічна агресія
може бути розпочата за декілька тижнів, місяців і навіть років до початку
воєнних дій (у Гренаді – за три роки, у Перській затоці у 1991 році – більш ніж
за п’ять місяців, в операції “Крим Наш” у 2014 році – за два роки, то і захист від
неї має бути адекватним.

Інформаційно- Інформаційно-
психологічні психологічні
операції акції

Інформаційно-
психологічні
дії

Рис. 6.2 Модель можливого інформаційно-психологічного впливу (Д-І,

Д-ІІ, Д-ІІІ – мета інформаційно-психологічного впливу: Д-І – дезінформування
особового складу; Д-ІІ – деморалізація особового складу; Д-ІІІ – дезорганізація
діяльності особового складу)

126
 Ігнорування можливостей інформаційно-психологічного впливу
противника може призвести до негативних і навіть трагічних наслідків:
- зникнення у населення та військовослужбовців почуття гордості за свою
країну, належність до її збройних сил;
- зменшення переконаності військовослужбовців у необхідності виконання
прямого конституційного обов’язку щодо захисту Батьківщини;
- зниження рівня морально-психологічного стану особового складу,
виникнення почуття невпевненості, занепокоєння щодо свого майбутнього,
майбутнього своїх рідних та близьких, збройних сил і держави в цілому,
послаблення в особового складу військ (сил) волі до опору;
- виникнення у військових колективах розбрату за політичними,
релігійними, етнічними й іншими ознаками, протиставлення рядового й
офіцерського складу;
- зниження рівня боєготовності та боєздатності військ (сил) через
спонукання військовослужбовців до дезертирства, зради, ухилення від
виконання наказів командирів (начальників), спричинення сумнівів щодо
надійності озброєння та бойової техніки.
Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що організувати ефективний
захист від негативного інформаційно-психологічного впливу противника
неможливо без урахування суспільно-політичних, соціально-психологічних,
нормативно-правових, науково-прагматичних, організаційно-управлінських і
матеріально-технічних умов.

6.11Функції захисту від негативного інформаційно-

психологічного впливу противника

За змістом захист від негативного інформаційно-психологічного впливу

противника – це інформаційно-психологічний вплив на власну аудиторію (яка
одночасно є й об’єктом інформаційно-психологічного впливу противника),
спрямований на захист певної системи уявлень, настанов, стереотипів тощо, які
складають основу морально-психологічного стану військ (сил) і від яких

127
залежить боєздатність особового складу, його здатність вести активні й
організовані бойові дії.
У системі морально-психологічного забезпечення захист від негативного
інформаційно-психологічного впливу виконує такі функції:
- інформаційно-роз’яснювальна – викриття політичної та ідеологічної
спрямованості інформаційно-психологічного впливу противника;
- політично-орієнтувальна – виявлення намірів, мети і завдань
противника та їх роз’яснення об’єктам впливу;
- технічно-захисна – розвінчання способів і прийомів, які застосовує
противник під час негативного інформаційно-психологічного впливу, показ
його соціально-психологічних механізмів;
- нейтралізаційна – пояснення ефекту, який очікує отримати противник
внаслідок свого інформаційно-психологічного впливу, форм, методів і засобів,
за допомогою яких поширює інформацію, та способів протидії;
- об’єднувальна – об’єднання певних соціальних груп, військових
колективів перед загрозою інформаційної, а можливо і військової агресії;
- виховна – виховання у особового складу єдності, здатності протистояти
негативному інформаційно-психологічному впливу противника.

6.12 Завдання захисту від негативного інформаційно-

психологічного впливу противника

Відповідно до функцій, основними завданнями захисту від негативного

інформаційно-психологічного впливу противника є:
- виявлення негативних чинників воєнно-політичної, суспільно-політичної
та бойової обстановки, які може використати противник для здійснення та
посилення негативного інформаційно-психологічного впливу;
- визначення мети, завдань, форм, методів і спрямованості інформаційно-
психологічного впливу противника, роз’яснення їх особовому складу;
- упорядкування використання теле- і радіоприймачів особовим складом;

128
 - ретельний відбір осіб для роботи на засобах зв’язку та з бойовими
документами;
- створення груп з особового складу підрозділів для збору та знищення
інформаційно-пропагандистських матеріалів;
- налагодження співпраці з органами державної влади та місцевого
самоврядування для організації захисту від негативного інформаційно-
психологічного впливу противника;
- аналіз адекватності сприйняття особовим складом негативного
інформаційно-психологічного впливу, виявлення осіб, які зазнали негативного
інформаційно-психологічного впливу противника, організація роботи з ними;
- аналіз та оцінювання ефективності захисту від негативного
інформаційно-психологічного впливу противника.
Захист від негативного інформаційно-психологічного впливу
противника – це комплекс узгоджених і взаємопов’язаних заходів, які
проводяться для забезпечення духовної та психологічної безпеки
військовослужбовців прогнозуванням, запобіганням та зривом негативного
інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізацією його
наслідків, недопущенням намагань дезінформувати, деморалізувати особовий
склад, дезорганізувати його бойову діяльність.
Таким чином, захист від негативного інформаційно-психологічного
впливу противника як складова морально-психологічного забезпечення
бойових дій триває протягом усього періоду підготовки та ведення бойових дій
і має бути: безперервним, комплексним та враховувати психологічні
закономірності сприйняття людиною інформації. Ефективність захисту від
негативного інформаційно-психологічного впливу противника залежить від
скоординованої, своєчасно спланованої та організованої діяльності
командування, штабу, начальників родів військ і служб, органів МПЗ у
взаємодії з відповідними органами інших структур сектору безпеки і оборони
та правоохоронних органів, органами державної влади та місцевого
самоврядування.
129
 6.13 Досвід морально-психологічного забезпечення ООС (АТО)

Набуття досвіду морально-психологічного забезпечення українськими

військами в зоні проведення ООС (АТО) відбувається під час протистояння з
РФ, яка веде проти України повномасштабну інформаційнопсихологічну війну,
спрямовану на населення держави й особовий склад ЗС України. З огляду на це,
керівництво ЗС України здійснило переведення діяльності структур МПЗ
відповідно до обставин, що склалися, з використанням оперативних форм
роботи, спрямованих на інформаційну роботу, культурологічне забезпечення
особового складу, взаємодію з представниками органів цивільновійськового
співробітництва та пресою, зв’язки з місцевими органами влади, громадськими
й волонтерськими організаціями, а також співпрацю з військовими капеланами.
Для об’єктивного висвітлення діяльності українських військ у
Генеральному штабі ЗС України була створена пресслужба та введені посади
прессекретарів у кожному органі військового управління, до бригади включно.
У військах в районах проведення бойових дій почали застосовувати оперативні
форми інформаційного забезпечення та змінилось їхнє ідеологічне наповнення.
За зразком провідних армій світу була організована система доведення до
військ (сил) важливої інформації через щоденні випуски і розсилання
інформаційних бюлетенів. Для організації проведення заходів з нейтралізації
негативного інформаційного впливу на особовий склад чотири рази на тиждень
командування готує та доводить до військ (сил) інформаційний вісник.
Змінено норми забезпечення особового складу друкованими виданнями,
організована взаємодія з Укрпоштою, органами державної влади щодо
збільшення накладів періодичних видань для задоволення потреб ЗС України.
Значний обсяг робіт проведено по забезпеченню військ (сил) засобами
виховання: організовано переоснащення сучасними технічними засобами
виховання, похідними автоклубами, зокрема із залученням волонтерської
допомоги, відновлено та налагоджено теле- та радіо- забезпечення особового

130
складу на окремих опорних пунктах, у базових таборах і місцях підготовки
особового складу.
Через засоби масової інформації розгорнуто активну роботу з героїзації в
суспільстві образу учасника ООС (АТО), увічнення пам’яті героїв у військових
частинах та місцях їх проживання в регіонах України.
У підпорядкування керівників секторів ООС були направлені позаштатні
групи психологічного забезпечення, що проводять психологічну роботу на
постійній основі. У разі загострення ситуації за координацією штабу ООС у
відповідні підрозділи направляють додаткові групи психологів.
Для належної організації професійнопсихологічного відбору особового
складу під час мобілізації організована взаємодія з Українським науково-
методичним центром практичної психології та соціальної роботи. Нині у
відповідних заходах беруть участь сотні цивільних психологів. Проведений
комплекс інструкторськометодичних занять, до яких були залучені офіцери з
МПЗ, офіцерипсихологи, фахівці вищих військових навчальних закладів,
українських психологічних асоціацій та інститутів. Під час занять будуть
розглядатися важливі питання, визначені основні напрями роботи з особовим
складом, який перебуває у кризовому психоемоційному стані.
Ефективною є робота груп інструкторівпсихологів, які навчають
особовий склад формам і методам надання першої психологічної допомоги.
Триває надання психологічної допомоги сім’ям військовослужбовців, особливо
тим, члени яких загинули під час виконання бойових завдань.
Налагоджена система культурологічного обслуговування особового
складу ЗС України, який виконує завдання в ООС, за допомогою громадських
інституцій. У дні державних та релігійних свят силами військових і цивільних
творчих колективів проводяться концертні виступи. У військових колективах
з’явилися творчо обдаровані особистості, що створюють авторські композиції
окопного мистецтва – пісні, вірші, прозові твори, картини, тощо, потужну
патріотично-виховну роль відіграють дитячі малюнки.

131
 При штабі ООС створені групи цивільновійськового співробітництва та
пресцентр, відповідальні за налагодження стосунків з місцевим населенням та
організацію роботи цивільних журналістів у районі бойових дій. Офіцери з
МПЗ розповсюджують серед особового складу підрозділів літературу
контрпропагандистського змісту.
Важливу роль у зміцненні морального духу, поліпшенні морально-
психологічного стану особового складу відіграють військові капелани, котрі не
лише проводять релігійні заходи, а й працюють як волонтери, організовують
концерти і вистави, а в місцях дислокації військових споруджуються каплиці.
Однак під час проведення ООС (АТО) проблеми, що негативно
впливають на МПЗ, не вдалося подолати повною мірою, оскільки сформована у
мирний час система роботи з особовим складом виявилася малоефективною для
функціонування в реальних умовах застосування військ (сил) через відсутність
дієвих структур психологічного забезпечення та захисту від негативного
інформаційнопсихологічного впливу противника, слабкість механізмів
соціальноправового та кадрового забезпечення, а також недосконалість системи
підготовки фахівців МПЗ.
У військах недостатньо належних сил і засобів для здійснення
ефективного інформаційного впливу на особовий склад і забезпечення його
захисту. Серйозною проблемою організації МПЗ в АТО і ООС став недостатній
рівень професійної підготовки призваних за мобілізацією офіцерів з МПЗ
тактичної ланки, неадаптованість їхніх функціональних обов’язків до реальних
бойових завдань і зміни обстановки.
Гостро постали питання психологічної реабілітації, особливо після
бойових зіткнень, випадків загибелі та поранень воїнів, а також проблема
неналежної психологічної та соціальної підтримки сімей військовослужбовців у
місцях їх проживання й недостатнього використання потенціалу
територіальних громад і волонтерів.
Важливість впливу психологічного фактору на бойову діяльність воїнів
потребує проведення дієвих заходів. Так, нині для підвищення дієздатності
132
психологічного забезпечення органи військового управління працюють за
такими напрямами:
- створюють систему підготовки фахівцівпсихологів;
- оновлюють технології професійнопсихологічного відбору, психологічної
підготовки та психологічного супроводження військово-професійної діяльності;
- підвищують рівень підготовки офіцерів низової ланки та сержантів щодо
заходів психологічної підготовки, навчання методам саморегуляції,
самодопомоги та надання первинної психологічної допомоги товаришам по
службі;
- вживають необхідних заходів психологічної реабілітації демобілізованих
військовослужбовців, їх психологічного супроводження;
- організовують координацію та взаємодію між психологічними й
медичними службами ЗС та інших військових формувань і правоохоронних
органів;
- створюють та запроваджують у військах мобільний комплекс
психофізіологічного відновлення військовослужбовців;
- організовують психологічну роботу серед населення України;
- здійснюють психологічне супроводження членів сімей учасників бойових
дій.
З огляду на набутий досвід всебічного забезпечення ЗС України в АТО і
ООС керівництво держави, ЗС України та інших складових сил сектору безпеки
і оборони спланувало, що хід операцій (бойових дій) забезпечуватиме нова
система логістики ЗС України, створена за стандартами НАТО. Централізація
виконання всього спектру завдань всебічного забезпечення, а також
удосконалення системи взаємодії та організації роботи з підприємствами
оборонно-промислового комплексу, державними органами управління
сприятиме ефективному та якісному вирішенню всього комплексу завдань
забезпечення військ як у мирний час, так і під час виконання завдань за
призначенням.

133
 Основні поняття і терміни : інформаційно-психологічний вплив
(ІПВ), наслідки ІПВ, новітні інформаційні технології ІПВ, мета ІПВ, форми і
методи ІПВ, принципи військової пропаганди, завдання ІПВ, нові тенденції
ІПВ, види інформаційної зброї, класифікація інформаційно-психологічної зброї,
захист від негативного ІПВ противника, функції захисту від негативного ІПВ
противника, завдання захисту від негативного ІПВ противника.
Питання для перевірки та контролю засвоєння знань:
1. У чому полягає актуальність захисту від негативного
інформаційно-психологічного впливу противника?
2. У чому полягає зміст сучасної концепції побудови
воєнної кампанії?
3. Дайте визначення та розкрийте сутність
інформаційно-психологічного впливу.
4. Назвіть найбільш розповсюджені форми
інформаційно-психологічного впливу.
5. Розкрийте характерні риси інформаційно-
психологічного впливу.
6. Що розуміють як захист від негативного
інформаційно-психологічного впливу противника?
7. У чому полягає мета інформаційно-психологічного
впливу?
8. Назвіть форми і методи інформаційно-
психологічного впливу, розкрийте їх сутність і значення?
9. Принципи військової пропаганди.
10. Назвіть і розкрийте завдання інформаційно-
психологічного впливу.
11. Назвіть основні види інформаційної зброї.
12. Класифікація інформаційно-психологічної зброї.
13. Назвіть основні функції захисту від негативного
інформаційно-психологічного впливу.
134
 14. Перерахуйте завдання захисту від негативного
інформаційно-психологічного впливу противника.
15. Проблеми організації морально-психологічного
забезпечення в зоні проведення ООС (АТО.)
16. Розкрийте позитивний досвід роботи структур МПЗ
в зоні проведення ООС (АТО)?

ЛІТЕРАТУРА

1. Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування

військ (сил): історія та сучасність: Навчально-методичний посібник. Харків:
ХВУ, 2000. 87 с.
2. Безбах В.Г., Вилко В.М., Гаврис О.В. Морально-психологічне
забезпечення у Збройних Силах України: Навчально-методичний посібник.
Київ: НАОУ, 2002. 232 с.
3. Білошицький В.І., Бех С.М., Скуз Я.А., Стукан С.О. Основи
соціальної психології: Навчальний посібник. Київ: НТУУ “КПІ ім. І.
Сікорського”, 2019. 126 с.
4. Бойко О.В. Основне призначення структур морально-психологічного
забезпечення ЗСУ. URL: https://www.obozrevatel.com/ukr/society/osnovne-
priznachennya-struktur-moralno-psihologichnogo-zabezpechennya-zsu.htm (дата
звернення: 15.12.2019).
5. Власов В.О., Білошицький В.І., Скуз Я.А., Стукан С.О. Організація та
методика виховної роботи з особовим складом у Збройних Силах України:
Навчально-методичний посібник. Київ: НТУУ “КПІ ім. І. Сікорського”, 2016. 104 с.
6. Начальник ГУ МПЗ ЗСУ генерал Олег Грунтковський: Набір
армійського психолога включає шоколадку, цигарки, гарячий чай … URL:
https://novynarnia.com/2018/12/21/gruntkovsky/ (дата звернення: 22.10.2019).
7. Джині Г. Скотт. Конфлікти. Шляхи їх подолання. Київ:
Зовнішторгвидав, 1991. 186 с.
135
 8. Довідник з МПЗ. URL: https://dovidnykmpz.info/ (дата звернення:
21.03.2019).
9. Донченко О.А., Слюсаревський М.М., Татенко В.О., Титаренко Т.М.,
Хазратова Н.В., Бублик П.І. Основи соціальної психології: Навчальний
посібник. Київ: Міленіум, 2008. 496 c.
10. Закон України “Про оборону України” із змінами. від 05.04.2018
року. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932 (дата звернення: 21.09.2019).
11. Закон України “Про Збройні Сили України” із змінами від 05.04.2018
року. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws (дата звернення: 03.12.2019).
12. Закон України “Про національну безпеку України” від 21.06.2018
року. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/964-15 (дата звернення: 5.10.2019).
13. Замана В.М., Воробйов Г.П., Ткачук П.П. Організація психологічної
підготовки особового складу підрозділів Сухопутних військ: Навчальний
посібник. Львів: АСВ, 2012. 404 с.
14. Зонь В.В., Кубіцький С.О., Слонімський В.Г., Великожон М.В.
Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу
Збройних Сил України: Навчальний посібник. Київ: ВПЦ “Київський
університет”, 2007. 225 с.
15. Конституція України із змінами від 02.06.2016 року. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254 (дата звернення: 13.10.2019).
16. Концепція впровадження психологічної підготовки у Збройних Силах
України від 7.12.2012 року, затверджена Заступником начальника Генерального
штабу Збройних Сил України;
17. Криворучко П.П., Хміляр О.Ф., Шпак Р.А. Морально-психологічний
стан військового підрозділу: оцінка та прогнозування: Навчальний посібник.
Київ: НАОУ, 2004. 52 с.
18. Лайнбарджер П. Психологічна війна. Київ: Логос, 1996. 350 с.
19. Методичний порадник з питань морально-психологічного
забезпечення для командирів військових частин (підрозділів) та

136
військовослужбовців, які приймають участь в антитерористичній операції / під
заг. ред. В.І. Осьодла. Київ: НУОУ, 2015. 88 с.
20. Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил):
Навчальний посібник. Київ: НАОУ, 2007. 196 с.
21. Морально-психологічне забезпечення у Збройних Силах України:
Підручник: у 2 ч. Ч.1. / за заг. ред. В.В. Стасюка. Київ: НУОУ, 2012. 682 с
22. Морально-психологічне забезпечення підготовки і ведення бойових
дій: Навчальний посібник: Видання ІІ, доповнене, у двох частинах: Частина І /
Є.Ю. Литвиновський, О.І. Попович, В.І. Савінцев, В.В. Стасюк; за. ред. Л.А.
Ріпи. Київ: ВГІ НАОУ, 2003. 200 с.
23. Наказ Міністерства оборони України № 27 від 19.01.2016 року, про
затвердження “Інструкції про організацію у Збройних Силах України
соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та
резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та
членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України”.
24. Наказ Генерального штабу Збройних Сил України № 173 від
27.04.2018 року, про затвердження “Настанови з морально-психологічного
забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України”
25. Наказ Генерального штабу Збройних Сил України № 183 від
22.05.2017 року, про затвердження “Положення про структури морально-
психологічного забезпечення у Збройних Силах України”.
26. Наказ Генерального штабу Збройних Сил України № 153 від
29.04.2017 року, про затвердження “Інструкції з оцінювання морально-
психологічного стану особового складу Збройних Сил України”.
27. Наказ Генерального штабу Збройних Сил України № 4 від 04.01.2017
року, про затвердження “Інструкції з організації інформаційно-
пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України”.
28. Наказ Генерального штабу Збройних Сил України № 108 від
28.03.2017 року, про затвердження “Інструкції з організації національно-
патріотичної підготовки у Збройних Силах України”.
137
 29. Наказ Генерального штабу Збройних Сил України № 240 від
16.11.2012 року, про впровадження “Психологічної підготовки особового
складу в навчальний процес підготовки органів управління та військ (сил)”.
30. Осьодло В.І, Стасюк В.В., Шевчук В.П. Інформаційно-комунікативні
технології в гуманітарній сфері Збройних Сил України: досвід, проблеми,
перспективи: підручник. Київ.: НАОУ, 2007. 492 с.
31. Скотт Ю.І. Конфлікти, шляхи їх подолання. Київ. 1991. 223 с.
32. Стасюк В.В. Психологія локальних війн та збройних конфліктів:
підручник для слухачів та студентів вищих навчальних закладів. Київ: НАОУ,
2006. 570 с.
33. Прибутько П.С. Інформаційний вплив: роль у суспільстві та сучасних
воєнних конфліктах: Монографія. Київ: Видавництво ПАЛИВОДА, 2007. 252 с.
34. Про затвердження Концепції морально-психологічного забезпечення
підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України. Наказ
Міністра оборони України від 5.05.99 року № 142.
35. Про Концепцію гуманітарного і соціального розвитку у ЗС України .
Указ Президента України від 12 січня 2004 № 28/2004 URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/28/2004 (дата звернення: 25.11.2019).
36. Про Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших
військових формуваннях України із змінами від 12.01.2004 року. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981/98 (дата звернення: 12.10.2019).
37. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2
вересня 2015 року “Про нову редакцію Воєнної доктрини України” URL:
https://www.president.gov.ua/documents/5552015-19 (дата звернення: 14.09.2019).
38. Ягупов В.В. Військова і соціальна психологія. Київ: Видавничо-
поліграфічний центр “Київський університет”, 2000. 522 с.
39. Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. Київ:
Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. 349 с.

138
ДЛЯ НОТАТОК

139