Адміністративна та кримінальна відповідальність неповнолітніх

Вступ
Неповнолітність є важливим соціологічним, психологічним та правовим
феноменом, пов'язаним з особливим становищем осіб, які ще не досягли
встановленого законом віку повноліття. У багатьох країнах, включаючи
В'єтнам, проблема адміністративної та кримінальної відповідальності
неповнолітніх є актуальною. Основна частина 1. Адміністративна
відповідальність неповнолітніх - Визначення адміністративної
відповідальності неповнолітніх; - Адміністративні правопорушення, що
можуть бути скоєні неповнолітніми; - Принципи та процедура
адміністративної відповідальності неповнолітніх; - Санкції за адміністративні
правопорушення неповнолітніми; - Можливості реабілітації та соціальної
адаптації неповнолітніх після вчинення адміністративного правопорушення.
2. Кримінальна відповідальність неповнолітніх - Визначення кримінальної
відповідальності неповнолітніх; - Злочини, за які можуть бути притягнуті до
кримінальної відповідальності неповнолітні; - Процедура кримінальної
відповідальності неповнолітніх; - Санкції та перспективи реабілітації
неповнолітніх після скоєння злочину; - Роль родини, освіти та інших
інституцій у попередженні кримінальної поведінки неповнолітніх.
Висновок
Адміністративна та кримінальна відповідальність неповнолітніх є
важливими аспектами правового статусу молодших осіб. Ефективна система
реагування на адміністративні та кримінальні правопорушення, сполучена зі
здійсненням профілактичних заходів та роботою з родинами та іншими
інституціями, може сприяти соціальній реабілітації неповнолітніх т

Вступ

Неповнолітність є важливим періодом у житті кожної

людини, коли вони формують своє світосприйняття та
набувають навичок, необхідних для вступу у доросле
життя. Однак, іноді неповнолітні можуть скоїти
правопорушення, що вимагають адміністративної або
кримінальної відповідальності. У цій роботі ми
розглянемо питання адміністративної та кримінальної
відповідальності неповнолітніх, їх особливості та насл

Неповнолітні, які порушують адміністративне або кримінальне

законодавство, несуть відповідальність у відповідності до спеціальних норм,
зважаючи на їхні вік та психофізіологічні особливості. Наприклад, у багатьох
країнах існують спеціальні суди для неповнолітніх, де розглядаються їхні
справи. Важливо враховувати виховний аспект при застосуванні
відповідальності до неповнолітніх, спрямовуючи їх на шлях виправлення та
уникнення подальших порушень.

Вступ:
Наприкінці XX - на початку XXI століття стабільним явищем в суспільстві
стали злочинні діяння серед неповнолітніх. Це проблематичне явище
знаходиться у центрі уваги громадськості і органів правопорядку на всій
планеті. Кримінальна поведінка серед неповнолітніх не тільки загрожує
безпеці життя та майна громадян, але і негативно впливає на самого
неповнолітнього.

Основна частина:
1. Адміністративні злочини неповнолітніх:
1.1. Порушення громадського порядку.
1.2. Складання та поширення неправдивої інформації з метою спантування
громадського порядку.
1.3. Уживання алкогольних напоїв або наркотичних речовин.
1.4. Крадіжка майна невеликої цінності.
1.5. Пошкодження майна інших людей.

2. Кримінальні злочини неповнолітніх:

2.1. Крадіжки та грабежі.
2.2. Розбійні напади.
2.3. Незаконне зберігання та розповсюдження наркотиків.
2.4. Підпал будівель та транспортних засобів.
2.5. Фізичне насилля та тілесні ушкодження.

3. Причини зростання злочинності серед неповнолітніх:

3.1. Соціально-економічні фактори, такі як відсутність матеріальних ресурсів.
3.2. Негативний вплив токсичного оточення, зокрема вуличних банд та
злочинних угруповань.
3.3. Виховні проблеми, зокрема відсутність контролю з боку батьків та
недостатня увага до формування позитивної життєвої позиції.

Висновок:
Злочини серед неповнолітніх є серйозною проблемою, яка вимагає
комплексного підходу для її вирішення. Однією з можливих стратегій може
бути робота з профілактики злочинної поведінки, підтримка неповнолітніх
шляхом надання освіти, психологічної та соціальної підтримки. Крім того,
необхідно притягати до відповідальності тих, хто залучає неповнолітніх до
вчинення злочинів, а також забезпечувати реабілітацію та ресоціалізацію
засуджених неповнолітніх, щоб зменшити ризик повторної криміногенної
поведінки.
Збільшення правопорушень серед дітей та молоді у нашому сьогоденні є
надзвичайно гострою проблемою, адже такі соціально негативні явища, як
розпад сім’ї, процеси деморалізації суспільства, стрімкий розвиток
наркоманії, токсикоманії, безробіття – стають одними із причин вчинення
правопорушень.
Профілактична робота з подолання злочинності серед неповнолітніх є одним
із найважливіших напрямів виховної роботи з дітьми.
Працівниками служби у справах дітей щомісячно проводяться профілактичні
бесіди із неповнолітніми, які скоїли правопорушення. Наприклад, з
25.03.2019 р. по 01.04.2019 р. начальником служби у справах дітей Л.Л.
Ющенко та спеціалістом служби А.І. Кулініч були відвідані сім’ї неповнолітніх
правопорушників, де було обстежено умови проживання вищезазначених
осіб, законних представників разом із неповнолітніми викликано до служби з
метою проведення роз’яснювальних бесід, а також відвідані заклади у яких
навчаються особи, які скоїли правопорушення.
Зазвичай зміст бесід полягає у роз’ясненні дітям їх законних прав, обов’язків,
виявленні причин, які спонукали їх до вчинення правопорушення, з’ясуванні
матеріально – побутових умов проживання в сім’ях, де вони проживають. В
ході бесід аналізуються: родинний вплив та психологічний мікроклімат в
сім'ях на поведінку підлітків та звичайно, особлива увага під час спілкування,
приділяється застереженню від вчинення в майбутньому повторних
адміністративних чи кримінальних правопорушень, проявів агресивної
поведінки, порушень громадського порядку.
Із батьками дітей, проводиться роз’яснювальна робота щодо належного
виконання своїх батьківських обов’язків.

До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути
застосовані заходи, передбачені ст. 24-1 КУпАП, а саме:

— зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим;

— попередження;

— догана або сувора догана;

— передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, або під
нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам
на їх прохання.

Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед
потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли вій дійшов
висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду
скоєного діяння і покаявся в ньому. Питання про форму публічного вибачення вирішує
орган адміністративної юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань
потерпілого.

Попередження — суворіший захід виховного впливу, що полягає в усному оголошенні

органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені держави осудження непов-
нолітнього правопорушника і його поведінки, яка виявилась у скоєнні адміністративного
проступку.

Догана або сувора догана є заходами, які застосовуються до неповнолітніх

правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил
поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування антисуспільної
установки. Догана або сувора догана є жорсткішими заходами, ніж попередження
неповнолітнього.

Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, складається

з накладення на вказаних осіб органом адміністративної юрисдикції зобов'язання з
посилення виховного впливу на неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-
виховних заходів; роз'яснювальної роботи; систематичного контролю поведінки
неповнолітнього та ін. Під особами, що замінюють батьків, розуміються усиновителі,
опікуни і піклувальники.

Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд педагогічному або трудовому

колективу означає накладення органом адміністративної юрисдикції на відповідний
колектив з його (колективу) згоди зобов'язання здійснювати на неповнолітнього виховний
вплив і контролювати його поведінку. По суті, це довіра педагогічному або трудовому
колективу неповнолітнього, якого вони знають за спільною роботою або навчанням і за
поведінку якого беруть на себе зобов'язання. Таким колективом може бути, наприклад,
педагогічний колектив школи, де навчається неповнолітній, або трудовий колектив
підприємства, де він працює. При цьому орган адміністративної юрисдикції, який
розглядає справу про правопорушення неповнолітнього, повинен бути впевнений у
можливостях позитивного впливу такого колективу на неповнолітнього правопорушника,
що передається під нагляд колективу.

Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд окремим громадянам складається

з покладення на них обов’язків з виховання піднаглядного і контролю за його поведінкою.
Цей захід накладається тільки за згодою громадян, яким передається неповнолітній і які
добре зарекомендували себе на педагогічній роботі або в іншій сфері суспільно корисної
діяльності.

Цікавим є те, що ч.2 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність батьків або осіб, які їх
замінюють за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років
правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом. А саме передбачено
накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють в розмірі від двох до чотирьох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За своїм змістом це не є адміністративною відповідальністю неповнолітніх, а

відповідальністю батьків або осіб, що їх замінюють, за дії неповнолітніх. Тому
притягнення батьків неповнолітніх до адміністративної відповідальності справляє
непрямий виховний вплив на неповнолітніх та вказує батькам на прогалину у вихованні,
за допомогою чого здійснюється профілактика вчинення правопорушень, у тому числі
повторних.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося

16 років. Однак, за вчинення окремих видів злочинів до кримінальної відповідальності
притягуються неповнолітні особи у віці від 14 до 16 років.

Згідно з частиною другою статті 22 КК України особи, що вчинили злочини у віці від 14
до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за:

 умисне вбивство;
 умисне тяжке тілесне ушкодження;
 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;
 диверсію;
 бандитизм;
 терористичний акт;
 захоплення заручників;
 зґвалтування;
 сексуальне насильство;
 крадіжку;
 грабіж;
 розбій;
 вимагання;
 умисне знищення або пошкодження майна;
 пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;
 угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи
річкового судна;
 незаконне заволодіння транспортним засобом;
 хуліганство;
 жорстоке поводження з тваринами;
 посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника
правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського
порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного
засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням
правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з
наданням правової допомоги, представника іноземної держави.

Відповідальність неповнолітніх

Номер слайду 2

Неповнолітні за певних умов несуть відповідальність. Справи неповнолітніх

розглядаються в комісіях у справах неповнолітніх, в судах.
Номер слайду 3

Види відповідальності неповнолітніх: Адміністративна. Матеріальна. Кримінальна

Номер слайду 4

Адміністративна відповідальність настає з 16 років (до цього віку відповідають батьки)

через:вживання наркотичних засобів;пошкодження транспортних засобів;розпивання
спиртних напоїв;дрібне хуліганство і т.п.

Номер слайду 5

Матеріальна відповідальність за заподіяну шкоду настає з 14 років , майнову

відповідальність несуть батьки.

Номер слайду 6

Кримінальна відповідальність настає з 16 років, за особливо небезпечні злочини з 14

років. До таких злочинів відносяться: грабежі;неправдиве повідомлення про акт
тероризму;умисне вбивство і т.п

Номер слайду 7

Адміністративна відповідальність настає з 16 років, але бувають покарання : 11-14 років –

спецшкола14-18 років - спецпрофучилище , з 14 років - виключення з школи.

Номер слайду 8

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Номер слайду 9

Кримінальна відповідальність неповнолітніх Кримінальній відповідальності підлягають

особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Вчинення злочину неповнолітнім
є обставиною, що пом'якшує відповідальність.

Номер слайду 10

Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній

відповідальності за:вбивство, навмисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили
пошкодження здоров'я, зґвалтування, крадіжку, розбій, злісне чи особливо злісне
хуліганство,умисне знищення чи пошкодження державного, колективного майна чи
індивідуального майна громадян, що спричинили тяжкі наслідки, навмисні дії, які можуть
викликати аварію поїзда.
Номер слайду 11

Дані статистики… На обліку в поліції – 527 тис. підлітків. Засуджено 100 тис.підлітків. На
10 тис.неповнолітніхприпадає 129 правопорушень.

Номер слайду 12

Причини дитячої злочинності Негативний вплив сім’ї – 25%

Номер слайду 13

Вплив негативної компанії - 39%Матеріальні труднощі – 17%

Номер слайду 14

Безкарність – 19%

Номер слайду 15

Вживання алкоголю,наркотиків

Номер слайду 16

Невтішна статистика: Упродовж 2014 року неповнолітніми або за їх участю скоєно 14 238
злочинів. Щодня підлітки в Україні вчиняють понад 100 злочинів, у тому числі 1 вбивство
або злочин із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, 2-3 розбійні напади, 8
пограбувань, 70 крадіжок приватного та державного майна. Стосовно дітей учинено 9 677
злочинів, у тому числі 2 885 - тяжких та особливо тяжких. Від протиправних діянь
потерпіло 10 590 дітей, у тому числі 2 961 малолітня дитина (до 14 років). На кінець 2014
року на обліуку підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ
України перебуває 14 тисяч 213 дітей, з них 1 тисяча дівчат, а також 1 тисяча 557 підлітків
віком від 11 до 14 років, 5 тисяч 665 дітей віком від 14 до 16 років та 6 тисяч 814 - від 16
до 18 років. Кожен другий школяр в Україні має досвід тютюнопаління та вживання пива,
кожен третій пробував горілку, четвертий - наркотичні речовини.

Номер слайду 17

Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом

можуть бути застосовані такі основні види покарань:

Номер слайду 18

Штраф Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход,

власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу
встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням
майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Номер слайду 19

Громадські роботи. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від
16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні
неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основний роботи час. Тривалість
виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.

Номер слайду 20

Виправні роботи Вони можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років
за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього,
засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі,
встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.

Номер слайду 21

Арешт. Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення

вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах
на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.

Номер слайду 22

Позбавлення волі на певний строк Покарання у виді позбавлення волі особам, які не
досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк
більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням
життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у
виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
3
Актуальність даної роботи. Проблема злочинності неповнолітніх завжди
актуальна для суспільства, адже від того,як вона вирішується, залежить не лише
стан злочинності у майбутньому, але й моральне життя у суспільстві в цілому.
Раніше підліткова злочинність була вуличною, а тепер неповнолітні скоюють
злочини усюди: в чужих приміщеннях, у транспорті, за місцем навчання. Проте
абсолютна більшість злочинів,скоєних неповнолітніми, - це крадіжки та
хуліганські дії.
Протиправну поведінку підлітків пов'язано перш за все з такими особливостями
їх психіки, як підвищена сугестивність, не сформованість життєвих орієнтацій,
юнацький негативізм.
Досить поширена думка, що більшість неповнолітніх злочинців - це ті, які
позбавлені догляду і контролю дорослих. Через невміння самостійно
організувати свою діяльність, підлітки піддаються сумнівним захопленням,
пропускають заняття в школі, мають негативні відгуки , порушують
дисципліну. Вони потрапляють під негативний вплив будь-якої компанії,
починають курити, грати в азартні ігри, пити тощо.
Злочинність неповнолітніх мають ті ж самі причини, що і злочинність
дорослих: безробіття, загальне зниження матеріального рівня населення. А
звідси — невиконання батьками обов'язків по вихованню дітей, послаблення
ефективності виховної роботи у навчальних закладах.
Противоправна поведінка неповнолітніх дуже часто характеризується
неповнотою усвідомлення суспільно небезпечних дій. Найчастіше причини
підліткової злочинності - це результат неправильного виховання, відсутності
догляду з сторони батьків, матеріальні не достатки, негативний вплив
найближчого оточення. Хоча в теперішніх умовах серед неповнолітніх
злочинців багато дітей, сім'ї яких мають високий матеріальний рівень, проте
контроль за ними послаблений, так як батьки зайняті бізнесом і їм здається, що
вистачає того, щоб забезпечити матеріальне благополуччя своїх дітей. Тим
часом виховання включає в себе формування поваги до закону, і окрім школи,

4
це повинна робити сім'я. А поважати закон можна лише одним способом -
дотримуватись його.
Стан злочинності серед неповнолітніх викликає занепокоєність та необхідність
пошуку ефективних засобів попередження злочинності, вживати додаткових
заходів з боку державних, органів та громадськості. Серед заходів
профілактики важливе місце посідає діяльність прокуратури і суду, органів
розслідування, що здійснюють провадження у справах про злочини
неповнолітніх. Важливе значення має підвищення якості досудового і судового
слідства у кримінальних справах.
Проте діяльність таких органів мають й свої особливості, які спрямовані на
вирішення питань відповідальності й покарання неповнолітніх за вчинені
злочини. Вони пов'язані з предметом доказування, колом і статусом осіб, які
беруть участь у судочинстві з метою підвищення захищеності неповнолітніх,
здійсненням додаткових слідчих дій.
Неповнолітні є найбільш незахищеною категорією соціальних суб'єктів, які
потребують особливої уваги та турботи з боку суспільства та держави в процесі
реалізації ними свої прав та свобод. Досягнення справедливості та
встановлення істини по справі пов'язані з необхідністю одержання об'єктивної
інформації та розуміння слідчим процесу формування показань малолітніх та
неповнолітніх, а також врахування їх соціально-психологічних особливостей,
притаманних різним віковим групам. Адже, притягнення до відповідальності
неповнолітніх, має певні особливості, які повинні бути відображені в законах
України та усіх правових нормах. Неповнолітні повинні, з одного боку, знати і
розуміти, що вони, як і всі громадяни, зобов’язані дотримуватись встановлених
правил поведінки, та поважати закони, адже за кожне правопорушення є
відповідальність. А з іншої сторони, застосування кримінальних норм до
неповнолітнього повинне здійснюватись на засадах справедливої оцінки
скоєного проступку та застосування заходів відповідного примусу, а також
повинне здійснюватись забезпечення їх прав на захист.

5
Предметом даної роботи виступають суспільні відносини, що виникають в
процесі застосування певних норм та інститутів провадження про злочини
неповнолітніх в Україні.
Метою даної роботи є вивчення досвіду правових досліджень, розкриття
сутності інституту кримінального процесу щодо злочинів неповнолітніх.
Об’єктом даної роботи є проаналізовані нормативно-правові акти та наукові
матеріали, які дали можливість більш детально розкрити зміст даного питання.
Питання про злочини неповнолітніх розглядало багато вчених та науковців, як
вітчизняного, так і теперішнього покоління. Відомими є наукові праці таких
авторів, як В.Т. Маляренка, Ю.М. Грошевого, В.Г. Гончаренка, Л.М. Лобойка,
М.М. Михеєнка. Також питання до досудове слідство у справах цієї категорії
досліджували такі вчені як: В.І. Арковоа, К. Бегалієва, В.В. Голіна, Н.П.
Грабовська, Ю.М. Грошевий, В.Я. Рибальська и т.д

6
Розділ І.Особливості досудового слідства в справах про злочини неповнолітніх.
1.1.Конституція України постановляє, що усі громадяни є вільними та рівними
у свої правах, обов’язках та інтересах. Права людей закріплені не тільки в
Конституції, але й в інших галузях права. Не винятком є і кримінально-
процесуальне законодавство, норми якого встановлюють судочинство по
справах неповнолітніх. [4]
На теперішній час підлітки скоюють чимало тяжких чи надто тяжких злочинів.
Проте, підлітки мають свою вікову категорію, яка дозволяє не лише
усвідомлювати свої дії та рішення, але й підлягати кримінальній
відповідальності, яка визначає ступінь та характер скоєного, а також покарання
за це.
Поряд із питанням злочинів неповнолітніх, лежить питання проведення
досудового слідства.
Особливості розслідування кримінальних правопорушень, вчинених
неповнолітніми, передбачені в 38 Главі КПК, яка має назву „ Кримінальне
провадження щодо неповнолітніх, які стосуються предмета доказування у
діяннях, що учиняються даними особами, допит неповнолітнього
підозрюваного, застосування до неповнолітніх запобіжних заходів, передання
неповнолітнього підозрюваного під нагляд, особливості судового розгляду та
ін.
Крім того, цим розділом визначається особливий порядок застосування
примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку
кримінальної відповідальності.
Досудове слідство – це діяльність слідчого, який веде порушену кримінальну
справу, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, правильній оцінці
та використанні доказів, встановлення істини, а також застосування норм для
захисту прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб для здійснення
правосуддя. [1]
Досудове слідство розпочинається тільки тоді, коли є порушена справа.
Слідчий повинен приступити до розгляду справи зразу ж в той момент, коли

7
йому було передану або в порушеній ним справу. Після чого, він повинен
скласти постанову про порушення справи. Копію цієї постанови слідчий
зобов’язаний протягом доби надіслати прокуророві.
Досудове слідство проходить у тому місці, де вчинено злочин. Проте, якщо
місце злочину не відоме і для швидшого його розслідування, слідство може
проводитись за місцем перебування підозрюваного чи обвинуваченого, або за
місцем перебування більшості свідків.
При провадженні досудового слідства, слідчий повинен встановити такі наявні
фактори:
1)вік неповнолітнього,
2)стан здоров'я та розвиток неповнолітнього,
3)умови життя та виховання неповнолітнього,
4)обставини, які негативно впливають на життя неповнолітнього,
5)наявність осіб, які могли б підмовити неповнолітнього на злочинну
діяльність.
Для цього повинні бути допитані батьки неповнолітнього в статусі свідків, інші
особи, які можуть надати правдиві відомості. Також, слідчий має право
вимагати необхідні документи та проводити інші слідчі дії, якщо це є
потрібним.
Досудове слідство проводиться з деякими особливими обмеженнями. По-
перше, затримання неповнолітнього та роз’яснення його прав. Проте,
затримання можливе тоді, коли злочин зумовлений тяжкими і надто тяжкими
наслідками.
По-друге, неповнолітній в обов’язковому порядку повинен мати захисника,
який залучається до справи з моменту оголошення протоколу про затримання
або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти
чотирьох годин з моменту затримання.
По-третє, неповнолітньому оголошується обвинувачення і проводиться допит.
Неповнолітній обвинувачений викликається до слідчого, прокурора чи до суду,
як правило, через його батьків або інших законних представників. Враховуючи

8
психологічний стан особи, на допиті можлива присутність лікаря, психолога чи
педагога, а також його батьків чи законних опікунів.
По-четверте, до неповнолітнього можуть застосовуватись запобіжні заходи.
Наявність підстав, які будуть використовуватись для застосування запобіжного
заходу повинні вирішуватись у кожному випадку окремо слідчим, прокурором
чи суддею.
По-п'яте, порядок закриття кримінальних справ щодо неповнолітніх, які не
досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність і які досягли
такого віку, до них можливі інші заходи виховного характеру. Наприклад:
неповнолітній, який вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений
від покарання, якщо суд визнає, що внаслідок щирого покаяння та подальшої
хорошої поведінки він на момент постановлення вироку не потребує
застосування покарання. Але не зважаючи на це, неповнолітнього буде
обмежено у його правах на певний період.
У постанові, яку складає слідчий, повинно зазначатися місце і час її складання,
посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться
слідство, та обґрунтоване прийняте рішення, а також стаття цього Кодексу, на
підставі якої прийнято рішення.

9
Розділ ІІ. Особливості попереднього розслідування у справах про злочини
неповнолітніх.
Беручи до уваги той факт, що прокурор, суд, слідчі органи, відповідно до
чинного законодавства зобов’язані відкрити кримінальну справу при виявленні
кожного злочину, вжити усі потрібні заходи щодо встановлення подій злочину,
знайти винних у вчиненні злочину та здійснити покарання. [12]
Також, провадження в справах щодо неповнолітніх має свої особливості в
проведенні досудового розслідування. Велике значення приділяється
затриманню чи взяття під варту неповнолітнього, особливостям допиту,
призначенню покарань чи звільнення від нього.
Неповнолітніми є особи, які не досягли 18-річного віку. Проте є свої вікові
категорії, відповідно до яких визначається притягнення до кримінальної
відповідальності.
2.1.Повідомлення про підозру
Повідомлення про підозру – важлива процесуальна дія, у ході якої має бути
покладено початок та здійснення акту по практичній реалізації функції
обвинувачення, а також вжито необхідні у зв’язку з цим заходи щодо
забезпечення гарантій захисту підозрюваним своїх прав.[3]
Закон не визначає, коли саме особу потрібно повідомити про підозру, однак
містить правило, згідно з яким повідомлення про підозру повинно бути вручено
підозрюваному в день його складання слідчим або прокурором.
Особі, яку затримано, протягом двадцяти чотирьох годин не було надано
повідомлення про підозру, підлягає звільненню.
Письмове повідомлення повинне містити такі відомості:
- Відомості про особу, яка здійснює повідомлення,
- Відомості про особу, яка повідомляється про підозру,
- Правова кваліфікація кримінального правопорушення,
- Стислий виклад обставин кримінального правопорушення,
- Права обвинуваченого,
- Підпис особи, яка здійснила повідомлення.

10
Неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або
викликається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом через його
батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в
разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального
провадження.
Підозрюваний, обвинувачений мас право знати, у вчиненні якого
кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Також не
говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який
момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання з
приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати.
Повідомлення про підозру неповнолітньому вручається в присутності
захисника, участь якого є обов’язкова.
Крім того, неповнолітня особа, що вчинила кримінальне правопорушення,
набуває статусу підозрюваного з моменту повідомлення про підозру або
затримання за підозрою вчинення кримінального правопорушення.

11
2.2.Виклик та допит неповнолітнього.
Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати
підозрюваного, свідка, потерпілого чи іншого учасника кримінального процесу
для проведення допиту та іншої процесуальної дії. Слідчий суддя під час
досудового розслідування, суд під час судового провадження викликають
учасника процесу за власної ініціативи чи за клопотанням слідчого, прокурора
або іншого учасника процесу.
Щоб допит був більш ефективнішим, потрібна правильна організація самого
допиту: вивчення усіх потрібних матеріалів, ознайомлення з певними питання
та даними про особу, складання плану, місце та час проведення допиту.
Неповнолітньому підозрюваному має бути забезпечено право на його захист та
забезпечення обов’язкової участі захисника.[6]
Перш ніж розпочати допит неповнолітнього, потрібно враховувати
психологічні характеристики особи, які притаманні його віку. Адже, такі
особливості можуть впливати на процес формування та надання показань, що
може сповільнити процес під час допиту.
Тому, важливим моментом є вивчення особи та усіх факторів її характеру.
Слідчому варто встановити так званий психологічний контакт з неповнолітнім:
запропонувати неповнолітньому розповісти про себе, де навчається, з ким
спілкується, яка ситуація у сім'ї, які має захоплення, хобі і так далі.
Атмосфера допитування повинна залишатись спокійною, невимушеною.
Забороняється будь-який тиск зі сторони слідчого під час допиту
неповнолітнього.
Враховуючи те, що неповнолітні легше піддаються навіюванню, забороняється
ставити запитання, у яких містяться навідні відповіді,або підказки у запитаннях
до відповіді, тому що цим всім неповнолітній може розгубитись і зашкодити
самому собі.
Показання у протоколі зазначається без будь-яких поправок, а такими, якими
вони були сказані неповнолітнім. Для цього, під час допиту можна

12
застосовувати і інші види технічного запису з метою кращих результатів
допиту.
Перед самим допитом слідчий повинен ознайомитись з деякими обставинами:
склад сім'ї неповнолітнього, відносини в ній та виховання батьків, обстановка в
школі чи в інших закладах, де перебуває неповнолітня особа, поведінка поза
домом, взаємодія з оточуючими тощо.
На допиті можуть бути присутні батьки або інші законні представники, які
беруть участь в кримінальному провадженні. Неприбуття цих осіб в судове
засідання не припиняє судовий розгляд. Проте, є випадки, коли суд визнає їх
участь обов’язковою: особа не досягла 16-річного віку, або особа є розумово
відстала. В такому випадку, до судового розгляду залучаються ще педагог чи
психолог, а в крайньому випадку – лікар.
Лікар залучається у тій ситуації, якщо внаслідок кримінального
правопорушення неповнолітній отримав тимчасові психічні чи фізичні розлади
здоров'я. Лікар повинен стежити за тим, щоб неповнолітньому не задавали
важких питань, щоб йому не було заданої більшої шкоди здоров'ю та
погіршенню стану.
Наявність у неповнолітнього розумової відсталості повинна бути зазначена у
висновках психологічної або психіатричної експертизи.
Місце проведення допиту є важливим питанням, адже, неповнолітні – це
категорія дітей, для яких обстановка відіграє велику роль. За законом, допит
повинен проводитись за місце проведення досудового розслідування або в
іншому місці,за погодженням сторони. Проте, слідчому надається право
обирати місце проведення допиту.
Юридична практика говорить, що допит неповнолітніх молодших вікових груп
краще проводити в тій обстановці, де дитина зможе поводити та відчувати себе
комфортно: дитячий садочок, школа, будинок неповнолітнього або рідних йому
людей

13
А вже допит старих вікових груп неповнолітніх слід проводити в кабінеті
слідчого. Це надасть офіційної обстановки і налаштує допитуваного на
правдиві та чесні показання.
При цьому, в кабінеті не повинно бути нікого із сторонніх людей чи інших
слідчих.
Події кримінального злочину, які спричинили сильне схвилювання
допитуваного можуть бути здійснені після 2-3 днів після вчинення такого
проступку.
Тривалість проведення допиту має свої особливості до кожного із вікових груп.
Відповідно до статей КПК України допит неповнолітніх осіб не може
продовжуватись без перерви більше однієї години, а загалом більше 2 годин на
день. Якщо слідчий не встиг за цей період часу з’ясувати усі хвилюючі його
питання, бажано зробити перерву, після чого продовжити на коротких термін.
Як зазначалось вище, існує протокол по справі, який повинен відповідати
загальним вимогам складання протоколів та повинен мати:
1. Вступну частину, де містяться дані про місце, час та назву процесуальної
дії, особу, яка проводить цю дію та всіх осіб, які присутні на допиті,
2. Описову частину, де містяться дані про послідовність дій, відомості, речі,
документи, які є важливими для розгляду справи,
3. Заключної частини, де містяться відомості про зауваження та доповнення
до протоколу з боку усіх учасників процесуальної дії.
Крім того, не рекомендується проводити допит неповнолітнього одночасно із
співучасником учинення кримінального порушення, якщо один із них є
повнолітнім або негативно впливає на проведення всього досудового
розслідування. Це дасть можливість неповнолітньому не відчути на собі
погрози з його сторони як самому неповнолітньому, так і його батькам.

14
2.3.Затримання та тримання під вартою неповнолітньої особи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод має на меті захист
особи від будь-якого невиправданого посягання на її свободу з боку держави, а
також від тривалих строків попереднього ув'язнення.[10]
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як на
підставах та в порядку, встановлених законом.
Взяття під варту є найсуворішим запобіжним заходом, який полягає в ізоляції
обвинуваченого від суспільства, ув'язненні й утриманні його під вартою на
встановлених законом підставах і умовах. Цей запобіжний захід застосовується
у справах про злочини за які законом передбачено покарання у вигляді
позбавлення волі на строк понад 3 роки.
Фактично підставою взяття під варту є наявність системи неспростовних
доказів вчинення обвинуваченим (підозрюваним) кримінально караного діяння
(злочину), за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Процедура обрання запобіжного заходу включає в себе внесення до суду
клопотання про обрання запобіжного заходу, прийняття рішення про обрання
запобіжного заходу та його оформлення, доведення рішення до відповідних
осіб та складання необхідних документів, вжиття додаткових дій, які
випливають із суті обраного запобіжного заходу.
З метою запобігання настання ризиків, таких як знищення чи інші дії щодо
речей чи документів, які мають вагоме значення для судового розгляду,
перешкоджання кримінальному провадженню, незаконний вплив на свідка,
обвинуваченого, експерта тощо, застосовуються такі заходи як затримання та
тримання під вартою.
Проте, такі заходи застосовуються до неповнолітніх у тому випадку, якщо вони
вчинили тяжкі або надто тяжкі злочини. А взяття під варто здійснюється тоді,
коли немає гарантій того, що неповнолітній не розпочне вчиняти нові злочини,
не переховуватиметься від органів тощо. Взяття під варту здійснюється
виключно за рішенням суду.

15
Про затримання або взяття під варту неповнолітніх обов’язково сповіщаються
їхні батьки або опікуни.
Так, як є вікові категорії неповнолітніх, то застосування до них запобіжних
заходів є різною. Якщо взяти до уваги осіб до чотирнадцяти років, які вчинили
небезпечне діяння, яке віднесене до категорії тяжких чи надто тяжких злочинів,
то їх потрібно ізолювати від навколишнього середовища за постановою
слідчого або за рішенням суду у спеціально відведені приміщення на певний
термін. Такими приміщеннями можуть бути: приймальники-розподільники для
дітей, школи соціальної реабілітації, спеціальні виховні установи, центри
медико-соціальної реабілітації. [7]
Тяжким є злочин за який передбачено покарання у виді штрафу або
позбавлення волі на строк не більше 10 років, а надто тяжкий злочин –
позбавлення волі на строк більше 10 років або довічне ув’язнення. Проте,
неповнолітньому за законами України призначається дещо інше покарання за
вчинення злочинів: за тяжкий – не більше 7 років, за надто тяжкий – не більше
10 років.
Якщо є наявність достатніх доказів та неповнолітню особу притягнено до
тримання під вартою, слідчий повинен за згодою прокурора подати до суду
клопотання. Суд у свою чергу, повинен ознайомитись з усіма матеріалами,
перевірити достовірність доказів і чи є вони достатніми для обвинувачення.
Після чого опитує підозрюваного чи обвинуваченого, та при необхідності може
допитати та вислухати думки слідчого, прокурора чи захисника.
При затриманні неповнолітньої особи, особа, яка здійснила затримання, складає
протокол, в якому зазначається місце та дата, час затримання, підстави
затримання, клопотання,заяви чи скарги, підстави затримання, результати
обшуку та ознайомлення з усіма документами, а також права та обов’язки
неповнолітнього. Копія протоколу надсилається прокурора та вручається
затриманому.
Приймаючи рішення щодо обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під
варту, суд зобов’язаний дослідити усі обставини, які мають значення при

16
обранні запобіжного заходу, а саме: стан здоров'я неповнолітньої особи,
стосунки з батьками та виховання батьками своєї дитини, контроль за його
поведінкою, місце проживання, дані про попередні судимості, спосіб життя,
поведінку під час провадження в кримінальній справі,наявність обставин та
визнання ним моральних цінностей, які дозволять оцінити його поведінку.
Положення щодо затримання та взяття під варту неповнолітніх закріплені в
Конвенції про права дитини, яка категорично забороняє протизаконне
позбавлення дітей свободи, наголошуючи при цьому, що попереднє ув'язнення
чи інша форма позбавлення волі мають бути лише винятковим заходом, що
застосовується протягом якнайкоротшого терміну, якщо справа стосується
дітей. Із дітьми, які позбавлені волі, необхідно поводитись гуманно, з повагою
та із врахуванням притаманних їх віку потреб. [8]
Існує певна невизначеність кримінально процесуального закону і щодо
затримання як тимчасового заходу процесуального примусу. Затримання
застосовується до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. Затримання
обмежує конституційні права та свободи особи та громадянина, обмежує їх
свободу пересування і спричиняє моральні страждання.
З урахуванням відомостей про особу, його умов життя та виховання, стосунків
з рідними, суд, згідно Закону, може передати неповнолітнього під нагляд
батьків, опікунів чи піклувальників, а неповнолітніх, які виховуються в дитячих
установах під нагляд цієї установи. Але в більшості випадків, затримання
переходить під тримання під вартою.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство в основному регулює загальні
положення затримання та взяття під варту з тим, щоб не допустити випадків
безпідставного позбавлення волі осіб, які підозрюються та обвинувачуються у
вчиненні злочину, а також забезпечити дотримання їх прав, свобод і законних
інтересів

17
Розділ ІІІ. Особливості судового розгляду у справі щодо неповнолітнього.
3.1.Участь захисника у справі
Неповнолітній, який вчинив суспільно небезпечне діяння, який має вікові та
психологічні особливості, який не має певного життєвого досвіду, не може сам
розібратись в механізмі по кримінальній справі, тому, за законом, йому
надається захисник, який діє тільки в інтересах свого підзахисного. Його
основне завдання полягає в тому, щоб за допомогою засобів захисту
спростувати обвинувачення, виявити обставини, які будуть пом’якшувати
обвинувачення та надати повну юридичну допомогу.
Особи, які не досягли 18-річного віку отримують захисника з моменту визнання
особи підозрюваною чи після пред’явлення їй обвинувачення.
За кримінально-процесуальним кодексом України передбачається, що в статусі
захисника можуть бути і адвокати, тобто, особи, які мають свідоцтво про
заняття адвокатською діяльністю, є фахівцями у своїй справі, які за законом
повинні надавати правову допомогу. Близькі родичі, опікуни чи піклувальники
маю право брати участь у справі лише з наявності захисника. Це пояснюється
тим, що вони не мають достатніх знань у цій сфері та не зможу забезпечити
правову охорону неповнолітнього. [14]
Захисником не може бути адвокат, відомості якого не внесено до Єдиного
реєстру адвокатів України або стосовно якого містяться відомості про
зупинення прав на заняття адвокатською діяльністю.
Захисник у кримінальному судочинстві є самостійним учасником, який має свої
повноваження при захисті інтересів обвинуваченого, який є неповнолітнім.
Захисник, на підставі матеріалів, самостійно обирає позицію рішення справи,
яке може не співпадати з позицією неповнолітнього. Виходячи із цього,
захисник повинен ґрунтовно пояснити суть своїх рішень та чому він обрав таку
позицію, а також показати аргументи, наведені на свій захист неповнолітнім та
недійсність таких аргументів при в вирішенні справи. Адже, неповнолітні, в
силу своїх вікових та психологічних особливостей, дуже часто бажають
звернути на себе увагу, взявши вину за вчинене на себе, покриваючи інших

18
співучасників, або навпаки – виправдовують себе,даючи неправдиві показання.
Тому, захисник зобов’язаний в доступній формі для неповнолітньої особи
подати усі «за» та «проти», які зможуть полегшити покарання неповнолітнього.
Захисник, який не прибув для участі в проведенні певної процесуальної дії,
навіть якщо він був попереджений про її проведення, і якщо обвинувачений не
заперечує проти відсутності захисника, то це не може бути підставою для того,
щоб визнати процесуальну дію незаконною, крім випадків, коли участь
захисника є обов’язковою.[9]
Проте, якщо обвинувачений заперечує проведення процесуальної дії за
відсутності захисника, то таке проведення відкладається.
При судовому розгляді одночасно брати участь може не більше п’яти
захисників.
Захисник має право брати участь під час допиту особи. Особливе значення
набуває право захисника до першого допиту підозрюваного отримати з ним
конфіденційне побачення без дозволу слідчого, суду чи прокурора, а після
першого допиту – такі ж зустрічі, але без обмеження тривалості та кількості.
Усі наявні документи не можу розголошуватись чи підлягати розгляду слідчим,
прокурором чи судом без згоди законного представника.
З метою реалізації засади змагальності сторін, захиснику гарантується рівність
прав поряд з іншими учасниками провадження. Органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов'язані виконувати
законні вимоги захисника.
ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює форму відносин
захисника з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Такою формою є адвокатський запит, під яким розуміється звернення адвоката
до органу державної влади, установ і організацій чи підприємств незалежно від
форми власності та підпорядкування про надання інформації, копій документів,
необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.[5]
19
Законодавець вперше встановив відповідальність за невиконання законних прав
та обов’язків захисника. Так, відмова в наданні інформації та правової
допомоги, несвоєчасне або неповне надання інформації або надання інформації,
яка не відповідає дійсності, яка тягне за собою відповідальність, встановлену
законом.
Отже, завданням кримінально-процесуального провадження є захист особи,
держави та суспільства в цілому від кримінальних порушень, охорона свобод,
прав та інтересів кожного учасника, а також забезпечення повного, швидкого та
справедливого розслідування та судового розгляду з метою, що кожен, хто
вчинив правопорушення повинен бути притягнутий до відповідальності в міру
своєї вини, а кожен не винуватий був звільнений, і щоб кожна особа не
підлягала будь-якому примусу і до кожного застосовувалась належна правова
процедура.

20
3.2.Звільнення від відповідальності із застосуванням примусових заходів
виховного характеру.
Будь-яка особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинна понести
кримінальну відповідальність і бути покараною. Проте, суди України повинні
мати можливість розглянути питання про змогу застосування примусових
засобів виховного характеру замість покарання з урахуванням кожного випадку
та всіх особливостей правопорушення. [11]
Примусові заходи не є способом покарання, а є заходами державного впливу,
які спрямовані на виправлення неповнолітньої особи, яка вчинила злочин.
Застосування примусових заходів виховного характеру поділяються на дві
категорії: 1) неповнолітні, які здійснили злочин(від 14 до 18 років),
2) особи, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна
відповідальність та вчинила суспільне небезпечне діяння(від 11 років).
Розглянемо детальніше кожну із цих категорій.
Неповнолітній, який вчинив правопорушення у віці від 14 до 18 років,
звільняється від відповідальності за наявності трьох умов:
1. Особа вчинила злочин вперше, закінчились строки давності притягнення
до відповідальності, особа, судимість особи погашена, не вважається
судимою у зв’язку з реабілітацією тощо.
2. Злочин невеликої тяжкості або необережний злочин(хуліганство, побої).
3. Виправлення неповнолітнього можливе без застосування
покарань(повинна бути справедлива оцінка та чіткі дані про те, що
поведінка та ставлення до праці, розкаяння змінили особу).
Перш ніж застосовувати примусові заходи виховного характеру, потрібно
звернути увагу на такі обставини:
- Дані про особу, психологічні особливості, стан здоров’я, взаємовідносини
в сім’ї та колективі, успіхи у навчання, участь у суспільному житті тощо.
- Ставлення неповнолітнього до здійснений вчинок.
- Дані про батьків неповнолітнього та їх виховання.
- Обставини, які могли б негативно впливати на особу.
21
- Наявність повнолітніх осіб, які втягнули неповнолітніх у злочинну
діяльність.
Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене Кримінальним
кодексом України у віці з 11 років і до досягнення віку, з якого може настати
кримінальна відповідальність, підпадає під ознаки діяння.
У даному випадку така особа не є суб’єктом кримінального порушення, тому не
може бути притягнута до кримінальної відповідальності, адже не досягла віку з
якого встановлена відповідальність. Проте, відповідно до КПК України до цих
осіб можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.
З урахуванням тяжкості вчинення злочину, даних про вік та здоров’я, потрібно
досить акуратно та обережно підходити до проведення слідчих дій, для того
щоб не травмувати психіку дитини.
Ця категорія дітей допитується із залученням законного представника, лікаря,
педагога, а за необхідності – психіатра чи психолога.
До таких дітей не можуть застосовуватись запобіжні заходи, передбачені КПК
України.
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до
неповнолітніх передається прокурором до суду разом із усіма матеріалами
розслідування.
Застосування такого звільнення від кримінальної відповідальності є діяльністю
суду. При цьому суд застосовує таке звільнення лише при наявності деяких
умов.
До них належать:
1) Застереження, яке полягає в засудженні суспільно небезпечної поведінки
неповнолітнього.
2) Обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки
неповнолітнього.
3) У справах щодо неповнолітніх рекомендується застосовувати такий
запобіжний захід, як передача малолітніх під нагляд батьків, опікунів чи
22
піклувальників, а до неповнолітніх, які перебувають в дитячих закладах,
школах, інтернатах — передача їх під нагляд адміністрації цих закладів.
Відповідно до цього, над неповнолітнім встановлюється контроль і посилений
вплив з боку осіб, які були зобов’язані здійснювати позитивний вплив на
неповнолітнього. Тому його застосовують тільки в той випадок, коли батьки
або колектив мають велику можливість здійснити такий вплив, створити
характерну обстановку для неповнолітнього.
Звільнення неповнолітнього від кримінального правопорушення із
застосуванням примусових заходів виховного характеру мають як негативний,
так і позитивний вплив.
Позитивний вплив полягає в тому що, неповнолітній сприймає такі заходи як
належне, виконує ті чи інші вимоги, обов’язки, обмеження. А негативний вплив
має місце тоді, коли неповнолітній ухиляється від примусових заходів
виховного характеру, і через це підлягає кримінальній відповідальності.

23
ВИСНОВОК
Останнім часом через нестабільність суспільства та інтенсивних соціальних
перетворень посилилися негативні тенденції, які провокують поведінку
кожної особи, деградацію й саморуйнування особистості. Нездоровий спосіб
життя є тим фундаментом, на якому продовжують поширюватися алкоголізм,
паління, наркоманія, токсикоманія. [13]
Усе більшого поширення отримує відступ від загальнолюдських норм
моральної поведінки, де руйнується духовний світ людини.
Сім'я - це перша структура для людини в якій проходить її формування як
особистості. Психологи вважають, що характер людини сформований на три
чверті успадкованих моментів. Проте такі риси характеру і біологічна
спадщина ще не дають велику роль для майбутнього особи. Дуже важливо, яку
систему соціальних цінностей вибудовує для себе громадянин, особливо
малолітні особи, які йдуть у великий світ.
Батьки, повинні розуміти свій обов’язок щодо виховання дітей відіграють
важливу роль. Своїми діями вони самі показують вихованість, освіченість,
відповідальність, чуйність та інші риси, які так важливі для майбутнього
покоління.
Проте, проблеми в сім'ї приводять до негативних наслідків. Дитина у такій сім'ї
дуже часто почуває себе непотрібною, чужою, стає жорстокою, переносить
увесь увібраний сімейний досвід на оточуючих, стає озлобленою. І через такі
відносини, дитина бажатиме помсти усьому світу за своє погане дитинство.
Держава, в особі органів, повинна забезпечувати усі права та інтереси, а також
створювати усі можливі заходи, які дозволять дітям відчути себе комусь
потрібним.
У Конвенції про права дитини підкреслюється, що «в усіх діях стосовно дітей,
незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними
установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами,
адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага
приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».

24
Таким чином, усі психологічні, соціальні та біологічні чинники
неповнолітнього забезпечують правову охорону таких осіб, зменшує покарання
та його відбування, а також дає зможу виправити свою поведінку для
покращення майбутнього життя.
З вищесказаного можна зробити висновок, що питання щодо осіб, які вчинили
злочини мають певні особливості в проведенні досудового розслідування та
судового розгляду справи неповнолітніх.
Щоб уникнути таку велику кількість злочинних діянь на території України,
держава повинна слідкувати за діяльністю та розвитком суспільства,
створювати різні виховні, спеціальні заклади для дітей, які будуть
обов’язковими та справедливо вирішувати такі питання.
З метою належної організації діяльності органів і служб у справах дітей та
спеціальних установ і закладів соціального захисту для дітей держава
забезпечує спеціальну підготовку і перепідготовку керівників та фахівців
(педагогів, соціальних психологів, соціологів, юристів, медичних
працівників і працівників правоохоронних органів).
Діти, щодо яких здійснювався профілактичний захід або яких він торкнувся,
в разі протиправного посягання на їх права, свободу, честь і гідність,
заподіяння їм майнової чи іншої шкоди мають право на повне поновлення
порушених прав та відшкодування заподіяної шкоди.
Вступление: Адміністративна відповідальність становить особливий вид юридичної
відповідальності. В юридичній літературі проблемам адміністративної відповідальності
приділялось та приділяється чимало уваги. У працях‚ опублікованих в 60–80-х роках
минулого сторіччя (Д. М. Бахрах, І. О. Галаган, І. І. Веремеєнко, Б. М. Лазарєв, А. Є.
Луньов, Н. Г. Салищева, М. С. Студенікіна, Л. Л. Попов, А. П. Шергін та ін.), було
розглянуто її матеріальні та процесуальні аспекти, обґрунтовано пропозиції з розвитку
законодавства про адміністративні проступки, багато з яких склали теоретичну основу
кодифікації чинного законодавства. У зазначених працях доволі детально висвітлено
загальні питання адміністративної відповідальності, надано рекомендації для практичних
працівників, які застосовують законодавство про адміністративні проступки. Теоретичні
положення, що містяться в них‚ та їхнє обґрунтування не втратили свого значення й досі.
Серед вчених сучасності, які займаються проблемами адміністративної відповідальності,
передусім необхідно назвати таких, як В. Б. Авер’янов, Ю. П. Битяк, А. С. Васильєв, І. П.
Голосніченко, С. Т. Гончарук, Є. В. Додін, В. В. Зуй, Л. В. Коваль, Р. А. Калюжний, А. Т.
Комзюк, В. К. Колпаков, Д. М. Лук’янець, В. Ф. Опришко, О. І. Остапенко, М. М.
Тищенко, В. К. Шкарупа, В. О. Шамрай та ін.Вирішенням матеріальних та процесуальних
проблем адміністративної відповідальності неповнолітніх фрагментарно займалась
переважна більшість учених у галузі адміністративного права. Однак більш послідовно ці
питання досліджувались О. Б. Андрєєвою, О. М. Бандуркою, І. Л. Бородіним, Ю. П.
Битяком, І. П. Голосніченком, Є. В. Додіним, Я. М. Квіткою, Р. А. Калюжним, В. К.
Колпаковим, Я. Ю. Кондратьєвим, Л. В. Ковалем, С. П. Котелейчуком, М. П. Легецьким,
О. І. Остапенком, С. Г. Поволоцькою та М. М. Тищенком. Водночас, дослідження з
проблемних питань адміністративної відповідальність неповнолітніх не втрачає своєї
актуальності, оскільк в наукових працях більша увага приділялась профілактичній
(попереджувальній) діяльності правопорушень, які вчинюються неповнолітніми.
Зазначеним зумовлюється удосконалення теоретико-правових засад адміністративної
відповідальності в цілому та неповнолітніх осіб як спеціальних суб’єктів адміністративної
відповідальності зокрема. Метою роботи є розгляд особливостей адміністративної
відповідальності неповнолітніх. Відповідно до мети в роботі були поставлені та вирішені
такі завдання: ? з’ясувати поняття неповнолітньої особи, її право та дієздатність; ?
вивчити поняття, сутність і підстави адміністративної відповідальності; ? визначити
заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх; ? вивчити солідарну відповідальність
за адміністративні правопорушення, вчиненні неповнолітніми; ? проаналізувати
адміністративну відповідальність неповнолітніх на загальних підставах; ? визначити
шляхи вирішення питань з адміністративною відповідальністю неповнолітніх. Об’єктом
дослідження в курсовій роботі є система чинного законодавства, що визначає
адміністративну відповідальність неповнолітніх. Предмет дослідження – норми
адміністративного права, що регулюють адміністративну відповідальність неповнолітніх.
Методологію дослідження склали метод діалектичного матеріалізму, позитивно-правовий,
системний, історичний і порівняльно-правовий методи, застосовувані у руслі
інтегрального підходу до змісту дослідження і опрацьовуваних джерел.

Таким чином, підсумовуючи, можемо зробити такі висновки. Адміністративну

відповідальність неповнолітніх як спеціальних суб’єктів доцільно визначити як примусове
застосування суддями районних, районних у місті, міських чи районних судів заходів
впливу, а в деяких випадках і адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих
осіб обтяжливі наслідки, як правило морального характеру, і накладаються на підставах і
в особливому порядку, встановлених нормами адміністративного права. Щодо особливих
ознак адміністративної відповідальності неповнолітніх, то до них слід віднести: 1)
адміністративну відповідальність, що носить виховний та нематеріальний характер,
оскільки до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років, як правило, застосовуються заходи
впливу, які не є адміністративними стягненнями, зокрема це: зобов’язання публічно або в
іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана;
передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд
педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх
прохання; 2) за вчинення адміністративних правопорушень в окремих випадках
неповнолітні віком від 16 до 18 років можуть нести адміністративну відповідальність на
загальних підставах (у разі вчинення дрібного розкрадання, порушення правил
дорожнього руху, дрібного хуліганства, стрільби з вогнепальної зброї у населених
пунктах, злісної непокори законній вимозі або розпорядженню працівника міліції і
порушення правил поводження з вогнепальною зброєю та боєприпасами). Однак і в цих
випадках не виключається застосування заходів, передбачених ст. 24–1, якщо з
урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи порушника до нього
доцільніше застосувати саме ці заходи. Винятком із цього правила є вчинення
неповнолітньою особою злісної непокори законному розпорядженню або вимозі
працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і
державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 КУпАП); 3) до неповнолітніх не
застосовується адміністративний арешт згідно зі ст. 32 КУпАП; 4) справи про
адміністративні правопорушення неповнолітніх, вчинені особами віком від 16 до 18 років,
розглядають судді районних, районних у місті, міських чи районних судів, які наділені
правом притягнення до адміністративної відповідальності цієї категорії суб’єктів, отже,
адміністративна відповідальність неповнолітніх носить лише судовий характер; 5)
вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність;
6) коли під час вчинення адміністративного правопорушення шкоду заподіяно
неповнолітньому, який досяг 16 років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не
перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право
покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов’язати своєю
працею усунути її; 7) інтереси особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, які через свої фізичні
або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні
правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки,
усиновителі, опікуни, піклувальники); 8) для встановлення стану загального розвитку
неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з’ясування питання, чи міг він
повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними, може бути
проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології, або зазначені
питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра. Аналіз окремих статей
КУпАП свідчить про те, що особа може бути суб'єктом адміністративного проступку
лише по досягненні нею певного віку, з якого вона, на думку законодавця, на момент
скоєння проступку повинна володіти таким рівнем свідомості, фізичного та психічного
розвитку, що дозволяє їй правильно оцінити суспільну значимість і сенс вчиненого
правопорушення. Згідно зі ст. 12 КпАП адміністративній відповідальності підлягають
особи, яким на момент вчинення протиправного діяння виповнилося 16 років, а іноді –
лише тоді, коли особа досягла повноліття – 18 років (наприклад, ст.ст. 207, 211 КУпАП
тощо). Тобто, не будь-яка особа, яка вчинила адміністративний проступок, визнається
його суб’єктом з точки зору складу цього проступку. Законодавством передбачені і
протилежні випадки, коли особа фактично підпадає під ознаки суб’єкта адміністративного
проступку, але в силу певних причин не може особисто нести адміністративну
відповідальність, зокрема, це стосується неповнолітніх. Наприклад, ст. 184 КУпАП
встановлює, що вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років адміністративного
проступку, тягне за собою накладення штрафу на батьків чи осіб, які їх замінюють. Стаття
307 КУпАП, яка регламентує строки і порядок виконання постанови про накладення
штрафу, передбачає стягнення штрафу з батьків осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили
адміністративне правопорушення, але не мають можливості самостійно його сплатити. В
таких випадках, погоджуємося з тим, що зазначає В.К. Колпаков, а саме що
прослідковується відповідальність за винні діяння третіх осіб. Слід погодитись з тим, що
адміністративна відповідальність неповнолітніх – це регламентована адміністративно-
деліктними нормами реакція з боку уповноважених суб’єктів на діяння неповнолітніх
осіб, які проявилися у порушенні ними встановлених законом заборон або невиконанні
покладених на них обов’язків, що полягає у застосуванні до винних осіб заходів впливу у
вигляді позбавлень особистого, майнового або фізичного характеру. Основними ознаками
неповнолітнього суб’єкта адміністративного проступку є його вік і осудність. Вік завжди
характеризується і супроводжується усвідомленою вольовою поведінкою, а в момент
вчинення правопорушення – ще й заподіянням якої-небудь шкоди. З огляду на це, слід
зазначити, що поняття загальних ознак неповнолітнього правопорушника пов’язане з
характеристикою інтелектуально-вольового відношення до дій і наслідків. Отже,
розглядаючи вік з різних правових, психологічних, медичних позицій, перш за все,
необхідно говорити про волю особи, яка лежить в основі її усвідомленої протиправної
поведінки і має особливе значення для адміністративно-правового дослідження віку
адміністративної відповідальності суб’єкта правопорушення.

Під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на правопорушників

загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних
стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального
характеру. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності,
що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою
адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.

До винних у вчиненні правопорушення застосовуються адміністративні стягнення,

передбачені ст. 24 КпАП України. Порядок притягнення до адміністративної
відповідальності спрощений, що створює умови для його оперативного і економічного
використання. Слід звернути увагу на те, що між правопорушником і органом (посадовою
особою), який накладає стягнення, відсутні службові відносини, що характерно для
дисциплінарної відповідальності. Адміністративна відповідальність урегульована
нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних
проступків, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх.

Серед суб'єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні

суб'єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних
правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До
них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники
міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.

Згідно з ст. 13 КпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні
правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу. Спочатку наведемо
визначення поняття «неповнолітні». Неповнолітні - це особи, які не досягли 18 років,
тобто віку, з досягненням якого закон пов'язує настання повної дієздатності.
Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку (14 років згідно з Кримінальним
кодексом України та 16 років згідно з КпАП України), є малолітніми і юридичній
відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються
нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна
відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому
виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання
про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути
застосовані заходи, передбачені ст. 241 КпАП, а саме:

• зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим;

• попередження;

• догана або сувора догана;

• передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, або під
нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам
на їх прохання.

Заходи впливу мають виховний характер І можуть бути застосовані до неповнолітніх, які
скоїли адміністративний проступок, у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної
юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування
до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють
систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів - від менш
суворих до суворіших.

Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед
потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли він дійшов
висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду
скоєного діяння і покаявся в ньому. Публічність вибачення при цьому полягає у
здійсненні його не тет-а-тет (тобто неповнолітній і потерпілий), а у присутності інших
осіб.

Питання про форму публічного вибачення вирішує орган адміністративної юрисдикції з

урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого.

Попередження - суворіший захід виховного впливу, що полягає в усному оголошенні

органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені держави осудження
неповнолітнього правопорушника і його поведінки, яка виявилась у скоєнні
адміністративного проступку, що не становить значної суспільної небезпеки.

Догана або сувора догана є заходами морально-психологічного впливу, які

застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання
ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про
формування анти-суспільної установки. Догана або сувора догана є жорстокішими
заходами стягнення, ніж попередження неповнолітнього. Вони супроводжуються
офіційним від імені держави суворим засудженням неповнолітнього правопорушника і
скоєного ним діяння.

Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, складається

з накладення на вказаних осіб органом адміністративної юрисдикції зобов'язання з
посилення виховного впливу на неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-
виховних заходів; роз'яснювальної роботи; систематичного контролю поведінки
неповнолітнього та ін. Під особами, що замінюють батьків, розуміються усиновителі,
опікуни і піклувальники.

Передавати неповнолітнього правопорушника під нагляд батькам або особам, що їх

замінюють, доцільно лише в разі їх згоди і здатності забезпечувати нагляд і відповідний
виховний вплив на неповнолітнього. Бажання і згода останнього при цьому не
враховуються.

Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд педагогічному або трудовому

колективу означає накладення органом адміністративної юрисдикції на відповідний
колектив з його (колективу) згоди зобов'язання здійснювати на неповнолітнього виховний
вплив і контролювати його поведінку. По суті, це довіра педагогічному або трудовому
колективу неповнолітнього, якого вони знають за спільною роботою або навчанням і за
поведінку якого беруть на себе зобов'язання. Таким колективом може бути, наприклад,
педагогічний колектив школи, де навчається неповнолітній, або трудовий колектив
підприємства, де він працює. При цьому орган адміністративної юрисдикції, який
розглядає справу про правопорушення неповнолітнього, повинен бути впевнений у
можливостях позитивного впливу такого колективу на неповнолітнього правопорушника,
що передається під нагляд колективу.

Зауважимо також, що скоєння адміністративного проступку неповнолітнім є обставиною,

що пом'якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають
стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, навичок правочинної поведінки, не
завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб,
особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами
правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному
впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів
адміністративного стягнення.