Реферат

на тему
«Загрози навколишньому середовищу
через пластик»
Милящук Анна-Марія 11-Б

Пластмаси – це синтетичні полімерні матеріали, які протягом

20-го століття стали невід'ємною частиною нашого життя.
Їхня дешевизна, універсальність та довговічність зробили їх
незамінними у багатьох галузях: від упаковки та будівництва
до медицини та електроніки.

Об’єм виробництва пластикових відходів становить близько 9

млрд тон на рік, і ця цифра збільшується з кожним роком. З
них переробляється менше 10%, приблизно стільки ж
спалюється, решта потрапляє в навколишнє середовище.
Основним «депо» пластикових відходів є Світовий океан –
існують цілі сміттєві острови в Атлантичному, Тихому та
Індійському океанах. Через кругообіг течій в Тихому океані
сформувалась Велика сміттєва пляма, розмір якої перевищує
площу України. Дрейфуючи, пластикові відходи потрапляють
у найвіддаленіші куточки планети. Нещодавно було
встановлено, що сміття може тонути через склеювання з
органічними речовинами – поліетиленові пакети можна
знайти навіть на дні Маріанської западини

Пластикові вироби не піддаються біодеградації, тобто не

розкладаються мікроорганізмами. Їх розпад відбувається під
впливом сонячного світла, тепла та хімічних речовин, але цей
процес дуже повільний. Залежно від типу пластику, він може
розкладатися від 100 до 1000 років.Також відходи
накопичуються на сміттєзвалищах, забруднюючи ґрунт та
водойми. Мікропластик, який утворюється внаслідок розпаду
пластику, потрапляє в харчовий ланцюжок і може становити
небезпеку для здоров'я людей та тварин. Мікропластик, що
переноситься повітрям, розкладається набагато швидше у
верхніх шарах атмосфери, ніж на землі через сильне
ультрафіолетове випромінювання, і це розкладання
призводить до викиду парникових газів і сприяє глобальному
потеплінню.

Стаканчик для кави розкладається близько 50 років, пакети та

трубочки – 100-200 років, пластикові пляшки – до 200.
Пляшки з маркуванням РЕТ (наприклад, з-під молока) – до
100 років. Окрім тривалого часу розпаду, різні види пластику
містять токсичні сполуки, які вивільняються в навколишнє
середовище. Насьогодні “Спілкою пластикової
промисловості” (SPI) сформовано список 7 основних типів
пластмас залежно від особливостей переробки:

1. Поліетилен терефталат, PET або ПЕТ

2. Поліетилен високої щільності, PEHD (HDPE)
3. Полівінілхлорид, PVC або ПВХ
4. Поліетилен низької щільності, PELD (LDPE)
5. Поліпропілен, PP або ПП
6. Полістирол, PS або ПС
7. Інше або оther

Поліетилен терефталат, PET або ПЕТ. Даний тип пластику

здатний випаровуватись під дією прямих сонячних променів
та високої температури, виділяючи у середовище (повітря,
воду, ґрунт) токсичні та канцерогенні сполуки.

Поліетилен високої щільності, PEHD (HDPE). З нього

виготовляють пляшки, іграшки, тару для продуктів, харчову
плівку та багато іншого. Практично не розкладається (період
розпаду більше 1000 років), проте ефективно переробляється
при правильному сортуванні.

Полівінілхлорид, PVC або ПВХ. Один із перших різновидів

пластику – з нього виробляють меблі, штучну шкіру, кабелі,
пляшки для рослинних олій тощо. Це один з найбільш
токсичних видів пластику, оскільки уже через 10 років з нього
виділяються хлорвмісні токсичні сполуки.

Поліетилен низької щільності, PELD (LDPE). Саме з нього

виготовляється більшість пакетів, він є основою підгузків та
прокладок. Розкладається близько 500 років.

Поліпропілен, PP або ПП – основа пластикових кришечок,

харчових лотків, стаканчиків, упаковки для круп, цукерок
(характерна ознака – шурхотіння). У ґрунті чистий
поліпропілен розкладаєтеся повністю за 20-30 років, проте
цей період залежить від домішок і може супроводжуватись
виділенням токсичних альдегідів.

Полістирол, PS або ПС – так маркується практично весь

одноразовий посуд. Даний вид пластику є основним
забруднювачем океанів. Донедавна вважалось, що він має
тривалий період розкладання (більше 1000 років), проте
останні дослідження встановили, що під дією сонячних
променів полістирен розчиняється у воді за 100-300 років

Інше або оther. До цієї категорії належать багатошарові

упаковки, для яких важко визначити період розкладання.

Пластик розкладається так довго через його хімічну

структуру та властивості. Ось кілька причин:
 Молекулярна структура: Пластик складається з довгих
ланцюгів молекул, які зв’язані між собою. Ця молекулярна
структура робить його стійким до розкладу. Природні
процеси, такі як біологічний розклад, не можуть ефективно
розірвати ці зв’язки.
Відсутність мікроорганізмів: Більшість пластику не є
придатним для життя мікроорганізмів, які зазвичай
розкладають органічні матеріали. Тому пластик залишається в
навколишньому середовищі без ефективних розкладальників.
Умови навколишнього середовища: Пластик розкладається
повільно через обмежені умови. У воді, особливо в океанах,
він може залишатися стабільним протягом десятиліть. В
умовах суші, зокрема на сміттєзвалищах, розклад може бути
ще повільнішим.
Сонячне випромінювання: Сонячне випромінювання
розкладає пластик, але цей процес відбувається дуже
повільно. Ультрафіолетове випромінювання руйнує зв’язки
між молекулами, але це може зайняти багато років.
Розв’язання включають в себе зменшення використання
пластику, підтримку переробки та розробку більш
екологічних альтернатив. Ми всі можемо сприяти збереженню
навколишнього середовища, обираючи свідомо та
відповідально.
Які існують небезпеки забруднення пластиком?
Океан
Подорожуючи Китаєм та Індією, практично всі мандрівники
відзначають чимале накопичення сміття, в тому числі
пластикового, у великих річках, на пляжах. Зрозуміло, що з
часом вся ця маса потрапить в океан і буде повільно
дрейфувати або осяде на дно на найближчу тисячу років.
Сміттєві плями утруднюють доступ до кисню морським
тваринам, заважають планктону та водоростям вловлювати
сонячне світло та продукувати розчинений у воді кисень, а без
них зменшується кількість риб, що впливає на всю океанічну
екосистему. Отруйні речовини та продукти розпаду, які
виділяються з тих же пластикових пляшок, вбивають
морських та річкових мешканців. В інтернеті можна побачити
відео та фотографії тварин, які заплутались у пакетах і рибній
волосіні та не можуть втекти від хижаків чи здобути собі їжу.
Крім того, мікропластик, який потрапляє у воду не лише із
сміттям, а і через аварії на виробництві чи при
транспортуванні, за своїм виглядом нагадує мікроскопічні
водорості, тому поїдається рибами та молюсками. Були
випадки, коли знаходили морських птахів, які, наковтавшись
пластику, гинули від голоду

Пластикове забруднення має серйозний вплив на здоров’я

людини та навколишнє середовище. Ось деякі ключові
аспекти:
1. Токсичні речовини: Пластик розпадається на
мікрочастинки, які можуть потрапити в організм через
воду та продукти харчування. Ці мікропластикові
частинки містять токсичні хімічні речовини, які можуть
впливати на імунну та ендокринну системи людини.
2. Забруднення води та їжі: Пластикові відходи руйнуються
на менші частинки, які осідають у ґрунтах та водних
джерелах. Це може призвести до забруднення питної
води та забруднення продуктів харчування.
3. Загроза для океанів: Мікропластик надзвичайно
шкідливий для морського життя. Він може потрапити в
організми риб та інших морських істот, а потім в
кінцевому результаті — до людини через харчовий
ланцюг.
4. Зміна клімату: Виробництво пластику вимагає великих
кількостей енергії та впливає на зміну клімату через
витрату невідновлюваних ресурсів.
 Негативний вплив пластику на планету та людину важко
переоцінити, проте його можна знизити, розумно та
відповідально використовуючи наявні ресурси.

1. Зменшення використання
пластику: Найефективнішим способом вирішення
проблеми є скорочення використання пластикових
виробів. Це можна зробити, наприклад, використовуючи
багаторазові сумки та контейнери, відмовляючись від
одноразового посуду та соломинок, а також обираючи
товари з мінімальною пластиковою упаковкою.
2. Переробка пластику: Переробка пластику дозволяє
повторно використовувати його для виготовлення нових
виробів. Це економить ресурси та зменшує кількість
пластикових відходів. Проте, переробка не завжди є
екологічно чи економічно вигідною, а деякі типи
пластику неможливо переробити.
3. Розробка біорозкладного пластику: Вчені розробляють
нові типи пластику, які розкладаються мікроорганізмами
протягом короткого часу. Це може стати значним кроком
вперед у вирішенні проблеми пластикового забруднення.
4. Підвищення екологічної свідомості: Важливою
складовою вирішення проблеми є підвищення
екологічної свідомості населення. Люди повинні розуміти
шкоду, яку завдає довкіллю пластик, та знати про
альтернативні варіанти.

Проблема пластикового забруднення є серйозною та потребує

комплексного вирішення. Зменшення використання пластику,
переробка, розробка біорозкладних матеріалів та підвищення
екологічної свідомості – це лише деякі з можливих шляхів
вирішення цієї проблеми.