ПРОЄКТ ЗА

ТЕМОЮ : ,,ВІЛЬНА
ЕКОНІША’’

Підготувала
Учениця 10 класу
Яковенко Ангеліна
Мета
План
 Планета з пластику
 Пластик, який ми не бачимо
 Реальність і перспективи
 Планета з пластику
 8,3 мільярда тонн пластику виготовило людство за неповні 70 років від
початку масового виробництва у 1950-х. Щоб осмислити цей вражаючий
об’єм, уявіть найвищу будівлю Нью-Йорка, 102-поверхову Емпайр-стейт-
білдінг, цілковито заповнену пластиком. А тепер ще 25 тисяч таких же
хмарочосів поряд.
 За 1950 рік заводи виробили 2 мільйони тонн пластику, за 2015-й — 380
мільйонів тонн. Досі у вжитку — менше третини всього виготовленого,
а з того, що пішло у сміття, лише 9% потрапило на переробку, 12% —
на безпечне спалювання, а 79% лежить на звалищах та полігонах. Це дані
одного з найповніших досліджень на тему виробництва й поширення
пластику станом на 2017 рік.
 Однак гігантські об’єми пластикових
відходів навіть не потрапляють
на звалища, а отруюють Світовий
океан. За підрахунками науковців,
щороку він поповнюється
8 мільйонами тонн пластику. Змите
у гаванях і принесене річками
сміття дрейфує в океані, поки
не припливе у місця скупчення
на перетині течій. Так утворюються
справжні «сміттєві континенти»,
найбільший з яких — Велика
тихоокеанська сміттєва пляма —
важить близько 80 мільйонів тонн
і займає 1,6 мільйона квадратних
кілометрів. На цій території
розмістилися би дві з половиною
України.
 Сміттєві острови — ідеальне середовище для
розмноження шкідливих бактерій та смерті цілих
екосистем. Черепахи, дельфіни, кашалоти,
різноманітні риби і птахи гинуть, заплутуючись
у смітті або заковтуючи його, бо думають,
що це їжа. У проєкті «Мідвей» фотограф Кріс
Джордан показує, що стається з пташенятами
найбільшої колонії альбатросів у світі, коли
батьки вигодовують їх пластиком з прибережних
вод. За підрахунками ООН, через пластикові
відходи щороку гинуть близько мільйона
морських птахів та ста тисяч морських ссавців.
Час від часу з прибережних регіонів приходять
звістки про те, як у мертвому киті знайшли
6 кілограмів пластику, в тому числі пару
шльопанців та 115 стаканчиків.
 У 2018-му National Geographic випустив
спецпроєкт під назвою «Планета чи пластик?»
На обкладинці журналу — гігантський пакет,
що нагадує айсберг посеред океану, і підпис:
«18 мільярдів фунтів пластику опиняються
в океані щороку. І це лише верхівка айсберга».
Всередині — вражаючі знімки людей і тварин
посеред сміття зі всього світу: морський коник
обвиває вушну паличку неподалік індонезійського
острова Сумбава, черепаха застрягла у старих
рибальських сітях у Середземному морі поблизу
Іспанії, гієни нишпорять на звалищі в Ефіопії.
 Однак уся ця інформація нам не в новинку.
Науков_иці десятиліттями попереджали про
загрозу, яку несе нарощування пластикового
виробництва. Людство перетнуло позначку в 100
мільйонів тонн на рік ще на початку 1990-х років.
Про існування сміттєвих островів заговорили
в кінці 1980-х років, а в 1999 році
дослідни_ці порахували, що в районі його
скупчення у Тихому океані зоопланктону в 6 разів
менше, ніж сміття. Тож чому антипластиковий рух
став популярним протягом останніх років?
 «Тому що про це [проблему одноразового
пластику] почали більше говорити, зокрема,
у медіа, що важливо, — переконана Анастасія
Мартиненко, співзасновниця zero waste проекту
OZERO і голова громадської організації О.Зеро.
— Більшість знайомих (та і я сама раніше)
елементарно про це не задумувались:
що далі буде зі сміттям, а з чого зроблена
ця річ і скільки волокон мікропластику піде
у воду, якщо її попрати. Коли ж про
це говорять у телевізорі, газетах, журналах
і соцмережах, люди навколо, друзі і колеги —
зовсім інша справа».Здається, ніби одного
ранку люди в різних куточках планети
прокинулися й домовилися рішуче повстати
проти одноразового пластику. Що спричинило
таку стрімку й потужну реакцію — питання
дискусійне, однак чимало фахівців і
фахівчинь сходяться на тому, що винен
у цьому мікропластик.
Пластик ,який ми не бачимо
 Термін «мікропластик» у 2004 році
запропонував морський біолог
Річард Томпсон. Так він назвав
мільярди крихітних часток,
що утворюються в процесі розкладу
звичайного пластику, під час прання
синтетичного одягу, від тертя
автомобільних шин і взуття
об асфальт, а також входять у миючі
засоби, зубну пасту, крем для
обличчя та чайні пакетики.
Мікроскопічні фрагменти, які
вимиваються в океан, потрапляють
у харчові ланцюги, накопичуються
в тканинах живих організмів
і зрештою повертаються на наш стіл
з їжею і питною водою.
 Науковці в усьому світі почали
досліджувати властивості й масштаби
поширення мікропластику. Маса публікацій
в останні роки може і здивувати,
і налякати. Його виявили у неочікуваних
місцях і кількостях: у понад 80%
водопровідної води в різних куточках
планети, в арктичних льодах та на дні
Маріанського жолоба, в кухонній солі,
медові, пиві, рибі й навіть людських
екскрементах. Всесвітня організація
охорони здоровʼя поки не розглядає
мікропластик у питній воді як загрозу, проте
його вплив на організм досліджений
замало. Разом з тим вчені дослідили,
що за тиждень людина може спожити
до 5 грамів пластику — а це вага кредитної
карти.
 У 2015 році американський Конгрес
приступив до розгляду часткової заборони
на косметичні засоби, що містять гранули
мікропластику. У 2016 році аналогічне
рішення приймав парламент
Великобританії. Медіа широко
висвітлювали ці процеси, чим привернули
увагу людей, які до того, можливо,
не задумувалися про існування цієї
проблеми.
 У період «до мікропластику» пластик
здавався цілком зрозумілою
частиною життя: якщо ним
не зловживати, прибирати за собою,
сортувати відходи, то нічого
поганого він не зробить. Інша річ —
дізнатися, що мікропластик усюди
і ми не можемо контролювати його
поширення. Знайти екозамінник
миючого засобу або гелю для душу
не складно, однак альтернативи
автомобільним шинам не існує.
 Звичні предмети побуту в свідомості
мільйонів людей перетворилися
на джерело зараження. Втрата
контролю над ситуацією викликала
гнів, страх і сором, а відтак бажання
змінити хоча б щось уже сьогодні:
відмовитися від соломинки в барі,
зважити фрукти та овочі без
поліетилену, взяти каву в свою
чашку.
 В Україні суспільний запит на таке рішення вже сформований.
Соцопитування про зміну клімату показало, що 89,4% українців
готові відмовитися від одноразового пластику на користь
багаторазових альтернатив. У квітні за ініціативою міськради у Львові
провели акцію «День без поліетилену», вперше в Україні на рівні
цілого міста. До неї долучилися 17 торгових центрів і близько 100
магазинів Львова. У липні до такої ж акції у Міжнародний день без
пластикових пакетів приєдналася майже половина обласних центрів
і понад сотня компаній. Частина торгових мереж повністю прибрала
поліетилен з прилавків, інші залишили пластикові мішечки, проте
запропонували й інше пакування.
 Ситуація зі сміттям у країні критична. Щорічно
в Україні утворюється близько 500 мільйонів тонн
різних відходів, з них 11 мільйонів тонн припадають
на побутові. За даними Міністерства енергетики
та захисту довкілля, 3,9 мільйона тонн становить
упаковка. Майже всі відходи потрапляють
на полігони — 94,4%, на переробку — всього 3,09%,
ще 2,7% спалюють. Їх захоронюють
на сміттєзвалищах площею понад 10 тисяч гектарів.
З-поміж 5470 зареєстрованих полігонів 5,6%
перевантажені, ще 30% не відповідають нормам
екологічної безпеки. У міністерстві наголошують:
кількість побутових відходів щорічно зростає.
 Увагу до масштабу проблеми привернула «львівська
сміттєва криза» у 2016-му, коли під зсувом
на Грибовицькому полігоні загинули двоє пожежників,
рятувальник і комунальник. За кілька днів до трагедії
на звалищі, термін експлуатації якого закінчився
ще 10 років тому, почалася пожежа. Поки місцеві
органи влади шукала ділянку для нового полігону,
у Львові накопичилося більше 8,5 тисяч тонн
невивезеного сміття, стояв жахливий сморід. Тепер
у місті йде підготовка до будівництва
сміттєпереробного комплексу за європейськими
стандартами. В Україні це перший такий проєкт, завод
має запрацювати через два роки.
 У листопаді 2019 року Верховна Рада схвалила у першому читанні
законопроєкт про зменшення кількості пластикових пакетів, котрий
спільно з депутатами розробила громадська організація ReThink. Він
передбачає, що з роздрібних торгових мереж, супермаркетів,
магазинів, ринків, кіосків, кафе та ресторанів зникнуть усі пластикові
пакети, окрім як для пакування риби та м’яса, сипучих продуктів
і льоду. Також законопроєкт забороняє використовувати
псевдобіопакети з оксо-біоприсадкою, що розкладає
їх на мікропластик. За порушення правил розповсюдження
передбачені штрафи. Тепер законопроєкт мають доопрацювати, після
чого буде голосування у другому читанні.
 Науковці й екоентузіастки вже готові запропонувати
альтернативні пластику тару й матеріали для пакування:
одноразовий їстівний посуд з пшеничних і кукурудзяних висівок,
соломинки з макаронів та очерету, бананове листя замість стрейч-
плівки, біорозкладний пластик з риб’ячої луски і ракоподібних, а також
з цукрової тростини та крохмалю. Проте їхнє виробництво сьогодні
обходиться значно дорожче, ніж пластикових аналогів, тому бізнесу
ці ідеї поки що не достатньо цікаві, щоб інвестувати гроші у розробки.
Висновок
 Отже,я дізналася скільки
використовують пластику у всьому
світі, кому він шкідливий і чим можна
його замінити.
Джерело інформації
 https://
mistosite.org.ua/articles/vyrobliaty-menshe-iak-vria
tuvaty-planetu-vid-plastyku?locale=ru