МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
(КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)
КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ
МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК)

Відділення: наук про Землю

Секція: екології

ДОСЛІДЖЕННЯ СПОСОБІВ ПЕРЕРОБКИ ПЛАСТМАС

РОБОТУ ВИКОНАВ:
Слухач МАН
Соломаха Ольга Олегівна
23.03.2007 р.н.
учениця 10 класу
Гімназії 172 „Нивки“Шевченківського
району м. Києва
Дом. адреса: вул. Володимира
Сальського 27, кв. 20
Контактний телефон: +38 (068) 538 92 11
Адреса електронної пошти:
olghasolo23@gmail.com
Педагогічний керівник:
Москаленко Вікторія Миколаївна
вчитель хімії гімназії №172 «Нивки»
+38 (067) 394 43 41

КИЇВ – 2023
 2

Київська Мала академія наук учнівської молоді

АНОТАЦІЯ

Соломаха Ольга Олегівна,
учениця 10-Б класу
ЦТ «Шевченківець»
Науковий керівник: Москаленко Вікторія Миколаївна, вчитель хімії гімназії
№172 «Нивки» м. Києва, вчитель - методист вищої категорії.

ДОСЛІДЖЕННЯ СПОСОБІВ ПЕРЕРОБКИ ПЛАСТМАС

Дослідницьку роботу присвячено екологічній проблемі, пов’язаною з

вторинною переробкою пластмас.
Досліджено типи полімерів, їх класифікація. Розкрито походження полімерів, їх
класифікацію, реакції полімеризації та поліконденсації, історію виникнення
поліетилену, характеристики поліетилену.
Проаналізовані всі методи вторинної переробки полімерів, на основі цього
було зроблений порівняльний аналіз між методами, які використовуються в
Німеччині, Франції, Англії та в Україні.
В ході дослідження було винайдено новий спосіб переробки пластику та що
саме можна зробити з цієї переробки.
Досліджено місце та значення поліетилену в XXI столітті.
Автор вважає роботу актуальною, оскільки у ХХI столітті світ стискається з
екологічною проблемою – глобальна проблема по утилізації пластику.
Робота виконана як теоретично-експериментальна.
Ключові слова: поліетилен, полімери, утилізація, екологічна
 3

МОТИВАЦІЙНИЙ ЛИСТ

Шановні Члени журі, тема мого дослідницького проекту: «Дослідження

способів переробки пластмас».
Кількість пластику, яку я зустрічаю щодня, не закінчується. Подорожуючи
різними країнами Європи, гуляючи в парку, відпочиваючи влітку на морі, усюди я
зустрічаюся з пластиковими відходами. Щороку все більше мешканців океану
гине від поліетилену, який кілограмами потрапляє в їхні організми. А ще ці
частинки пластику потрапляють в організм людини, і це призводить до низки
негативних процесів, як-от: рак, серцево-судинні захворювання, запальні
захворювання кишківника, діабет та інсульт. Розуміючи всі ці проблеми, людство
все одно не зможе відмовитися від використання пластику, бо цей матеріал
дешевий, стійкий до низьких температур, не ламається, ударостійкий та
водостійкий. Це мене і спонукало дослідити дану тему.
У наш час багато людей будують будинки, а потім як зазвичай роблять
ремонт. Новобудова буде існувати приблизно пів століття або більше, все
залежить від якості матеріалів. Кожен будівельник використовує монтажну піну
для з'єднання, фіксування, заповнення пустот, звуко- і термозахисту. Зазвичай
скільки існує будинок, стільки ж існує піна. І дивлячись на статистику утилізації
відходів, монтажна піна займає тільки 0,7%. Тому в експериментальній частині
мого проекту я хочу утилізувати пластик і після цього зробити з нього монтажну
піну.
Найбільші труднощі виникли під час виконанні практичної частини роботи,
адже протягом одного місяця я чекала на толуилендиизоцианат. Також через те,
що цей реагент дуже токсичний мені було заборонено проводити експеримент в
німецькій гімназії. Впродовж місяця я домовлялася з професорами різних
університетів про проведення цього експерименту. Незламність духу та доброта
людей принесла мені успіх, і я досягла своєї мети. В процесі написання цієї
 4

роботи мені допомагали мій педагогічний керівник та цікаві лекції від відділення
хімії та біології КМАН.
У майбутньому я мрію бути біофізиком. Досліджувати біологічну дію
іонізуючих випромінювань, робити експерименти. Тому для мене дуже важливо
взяти участь у проекті МАН, де є можливість зробити важливий для людства
експеримент і підготуватися до вступу в університет.

З повагою,
Соломаха Ольга

12.12.2022
 5

ВСТУП

Автор вважає обрану тему актуальною, оскільки забруднення планети

відходами пластика перетворилося на справжню екологічну проблему. Пластик
забруднює ґрунт, річки, моря, океани. У процесі спалювання, в атмосферу
виділяються найтоксичніші органічні сполуки. А причина такої ситуації –
відсутність можливостей і бажання переробляти пластик, приблизно одна третина
виробленого пластику потрапляє в Світовий океан. Там пластик пластик
перетворюється на мікропластик, який з’їдають мешканці океану. Науковці
зустріли тисячі випадків, коли кити вмирали від пластику та поглинання
токсичнихречовин з морського середовища.
Мета і задачі дослідження: дослідити полімери, сучасні методи переробки
пластику, на основі цього зробити експеримент, який значно заощадить витрати
на переробку пластику та усуне екологічну проблему по утилізації відходів.
Методи дослідження: пошуковий метод, експеримент, спостереження, аналіз,
узагальнення.
Робота виконана як теоретично- експериментальна
 6

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………… 7
РОЗДІЛ 1
Теоретична  частина………………………………………………………………… 8
1.1. Класифікація полімерів………………………………………………………… 8
1.2. Полімеризація………………………………………………………………… 8
1.3. Поліконденсація………………………………………………………………… 10
1.4. Характеристика і застосування поліетилену………………………………… 11
1.4.1. Історія виникнення виробництва поліетилену……………………………….11
1.4.2. Будова поліетилену та властивості………………………………………… .12
1.4.3.Сучасне виробництво поліетилену…………………………………………… 14
1.4.3.1. Отримання поліетилену високого тиску ……………………………… 14
1.4.3.2. Отримання поліетилену низького тиску………………………………… 15
1.4.3.3. Отримання поліетилену середнього тиску……………………………....... 15
1.4.4. Застосування поліетилену…………………………………………………… 16
1.5. Інші представники полімерів……………………………………………………16
1.5.1 Полівініл хлорид……………………………………………………………… 16
РОЗДІЛ 2
Вторинна переробка полімерів ……………………………………………..……… 17
2.1. Вторинна переробка поліетилену……………………………………………… 17
2.2. Процес переробки поліетилену……………………………………………… 17
2.2.3. Основні способи переробки полімерів……………………………………… 19
2.2.3.1. Піроліз……………………………………………………………………… 19
2.2.3.2. Гідроліз……………………………………………………………………… 21
2.2.3.3. Гліколіз……………………………………………………………………… 21
2.2.3.4. Метаноліз…………………………………………………………………… 22
2.3. Сортування полімерних виробів в країнах Європи та Україні……………… 22
РОЗДІЛ 3
Експериментальна частина…………………………………………………………..29
 7

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………32
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………34
 8

РОЗДІЛ 1
Типи полімерів і їх класифікація

Полімер – це хімічна сполука, що складається з ланцюгів ковалентно

зв'язаних атомів.
1.1. Класифікація полімерів
В основу класифікації полімерів закладені різні ознаки: походження, склад,
методи утворення, структура, галузі використання. Так за походженням полімери
поділяються на:
● природні або натуральні, до яких відноситься велика група (білки,
крохмаль, целюлоза, натуральний каучук, природний графіт та ін.);
● синтетичні — утворені синтезом з низькомолекулярних речовин —
мономерів (поліетилен з етилена, полістирол із стирола). Це ведуча група,
тому що синтез дозволяє цілеспрямовано регулювати склад і властивості;
● штучні — утворюються з природних полімерів шляхом їхньої хімічної
модифікації (наприклад, при взаємодії целюлози з азотною кислотою
утворюється нітроцелюлоза).
Перша класифікація полімерів належить Карозерсу, він поділяв полімери на
полімеризаційні та поліконденсаційні залежно від способу їх синтезу. (За цією
класифікацією полімеризаційні полімери утворюються з мономерів без виділення
побічних продуктів, коли хімічний склад мономерної ланки відповідає хімічному
складу мономеру).
1.2. Полімеризація - процес утворення полімеру послідовним приєднанням
молекул мономеру до активних центрів реакційної системи.
Реакція полімеризації
● Відбувається за радикальним механізмом;
● Протікає за рахунок росту ланцюга;
● Протікає без утворення побічних продуктів.
Ступінь полімеризації - кількість елементарних ланок у макромолекулі
полімеру; прийнято позначати латинською літерою n.
 9

Радикальний механізм приєднання:

Етап 1. Ініціювання
Ініціювання - це утворення первинних радикалів R° (ініціювання) може
бути викликане дією тепла (термічна полімеризація), радіоактивного опромінення
(радіаційна полімеризація), спеціальними хімічними ініціаторами (хімічно
ініційована полімеризація), світлом (фотополімеризація).
1. Ініціювання в реакції полімеризації переважно проходить за допомогою
допоміжних речовин, крім декількох випадків самоініціювання.
2. Ініціювання може бути термічним, радіаційним, за допомогою світла та
хімічним.
3. Найбільш поширеним видом ініціювання є хімічне.
4. Найчастіше в якості ініціаторів використовують пероксиди.
5. Інгібітори використовують для зберігання мономерів.
6. Найчастіше в якості інгібітора використовують гідрохінон.

Етап 2. Зростання ланцюга

На цій стадії радикали реагують з молекулами, утворюючи продукти реакції
та нові радикали .
Приклад реакції :
R°+H2C=CH2→R - CH2 - CH2°R - CH2 - CH2°+H2C=CH22→R - CH2 - CH2 - CH2-
CH2°

Етап 3. Обрив ланцюга

Обрив ланцюга здійснюється при рекомбінації (сполученні) двох будь-яких
вільних радикалів
Приклад реакції :
R - (CH2)n ° + ° ( CH2)n - R →R - (CH2)2n - R

1.3. Поліконденсація
Поліконденсація– це процес утворення полімерів з двох- або
поліфункціональних сполук(одночасною взаємодією всіх молекул реакційної
 10

системи), який супроводжується виділенням побічної низькомолекулярної

речовини (вода, спирти, галогенопохідні і ін.)
При поліконденсації утворення полімеру йде за рахунок взаємодії
функціональних груп. Реакція протікає по ступінчастому механізму (тобто
послідовними актами) і зростання ланцюга протікає дуже повільно (на відміну від
швидкого зростання при ланцюговій полімеризації). При виділенні
низькомолекулярних побічних продуктів елементний склад полімеру не
відповідає складу початкових мономерів.
Класифікація :
Залежно від числа мономерів, що беруть участь в реакції, розрізняють :
● Гомополіконденсація – реакція за участю одного мономера
nHO - R - COOH → (- O - R - CO - ) n + nH2O
● Гетерополіконденсація – це реакція за участю двох мономерів, біля яких
функціональні групи одного мономера реагують з функціональними
групами іншого мономера
nHO - R - COOH + nHO - R - COOH → (- O - R - O- CO - R - CO - ) n
+2nH2O
● Поліконденсацією називається реакція, в якій крім мономерів, необхідних
для реакції, бере участь ще один мономер
nH2N - R - NH2 + 2nHOOC - R - COOH + nH2N - R - NH2 → (- HN - R - NH -
OC - R - CO- HN - R - NH - OC - R - CO - ) n +4nH2O
Поліконденсація є ефективним методом отримання низки промислових
полімерів і, зокрема, волокноутворюючих – поліамідів (відносяться до групи
пластмас, які базуються на високомолекулярних синтетичних судинних.
Найбільш відомі з них нейлон, капрон, капролон. Цим матеріалами властива
міцність, зносостійкість, еластичність. Застосовуються у машинобудуванні,
будівельній промисловості), поліефірних смол (це синтетичний матеріал, який
складається з комбінації спиртів, кислот. Використовуються у машинобудуванні,
електроніці, будівництві, виготовлення труб), лавсану (це синтетична тканина
універсального застосування, основу якої складають поліефіри. Її можна
 11

використовувати як однорідний матеріал або у поєднанні з іншими волокнами.

Лавсан практично не зношується, міцний, біологічно стійкий, зручний.)

1.4. Характеристика і застосування поліетилену

1.4.1. Історія виникнення виробництва поліетилену
У далеких 1880-x роках люди недооцінили унікальні властивості цих
матеріалів. Одна з перших спроб перетворити в високомолекулярна речовина
газоподібний стан етилену були зроблені в 1884 році. Такий експеримент вперше
здійснив російський, вчений Г.Г. Густавсон. Цей вчений використовував спосіб
полімеризації, який проводився під впливом бромистого алюмінію. В результаті
цього досвіду кінцевий ефект досягнутий не був. Підсумком його експериментів
були низькомолекулярні матеріали, за складом схожі на рідке речовина. Перший
вдалий досвід отримання поліетилену був здійснений в 1936 році. Його зробили
англійський учений Е. Фосетт і російський вчений А.І. Дінцес.
Поліетилен в промисловому виробництві вперше став використовуватися в
Англії. У 1939 році він виготовлявся методом високого тиску і застосовувався для
виготовлення кабелю з ізоляцією.
Незабаром виробляти поліетилен почали в СРСР, США і Німеччини. Після
1940 року полімери використовувалися для поліетиленової ізоляції
радіочастотного дроти. Через деякий час італійська компанія ICI створила нову
потужну базу для виробництва поліетилену і незабаром його стали застосовувати
для виробництва телефонних кабелів, який користувався попитом у всьому світі.
Під час Другої світової війни поліетилен став просто стратегічним матеріалом,
так як він був незамінний при створенні радарів. У 1950-х роках цей полімер
завоював загальне визнання, і почалося його масове застосування
Виробництво поліетилену з використанням високого тиску це дуже
складний і трудомісткий процес, що змушувало шукати нові, більш легкі способи
його виготовлення. У 1952 році відбулася дуже важлива подія в «житті»
поліетилену - відкриття нового способу полімеризації етилену при нормальній
температурі тиску. Незабаром після цього в США була розроблено та
 12

впроваджено в промислове виробництво кілька нових систем з отримання

поліетилену під низьким тиском.
На сьогоднішній день існують вдосконалені технології з використанням
новітнього обладнання, які дозволяють виробляти поліетилен низького тиску.
Нашу сучасну дійсність без поліетилену складно уявити .

1.4.2. Будова поліетилену та властивості .

Поліетилен [–CH2–CH2–]n

Поліетилен отримують полімеризацією етилену газу під тиском або

підвищеній температурі із застосуванням металевих каталізаторів:

kat nCH2=CH2→(-CH2-CH2)n

Етилен – безбарвний газ із слабким приємним запахом. В сучасній

промисловості етилен застосовується досить широко для виробництва важливих
полімерних матеріалів (поліетилен) і синтезу етилового спирту, а також для інших
органічних речовин.

Фізичні властивості поліетилену:

Поліетилен – еластичний і досить жорсткий матеріал. Стійкий до низьких

температур до -70°С, ударостійкий, не ламається, з хорошими діелектричними
властивостями. Водо- та паропоглинання у полімеру невисоке. З погляду
фізіології та екології поліетилен є нейтральною інертною речовиною, без запаху
та смаку. На зовнішній вигляд поліетилен являє собою твердий, злегка
просвічуючий, білий матеріал, жирний на дотик, що легко ріжеться ножем.
Питома вага його менше одиниці, плаває у воді. Механічні властивості і його
теплостійкість не високі, але хімічна і морозостійкість високі

Можна виділити такі основні недоліки:

● -невисока міцність;
 13

● -твердість і механічна жорсткість;

● -низька теплостійкість (не більше 200 °C );
● -низька теплопровідність ( в 500-600 разів менша, ніж у металів);
● -схильність до старіння (втрата властивостей під дією тепла, світла, води).

Поліетилен – це один з різновидів термопластичного полімеру , який має

яскраво виражений білий колір . Поліетилен [–CH2–CH2–]n існує в двох
модифікаціях, що відрізняються за структурою, а виходить, і по властивостях.
Обидві модифікації виходять з етилену CH2=CH2. В одній з форм мономери
зв’язані в лінійні ланцюги ; в іншій – розгалуження з 4–6 вуглецевих атомів
приєднані до основного ланцюга випадковим способом. Лінійні поліетилени
виробляються з використанням особливих каталізаторів, полімеризація протікає
при помірних температурах (до 150˚ С) і тисках (до 20 атм). Лінійні поліетилени
утворюють область кристалічності, що сильно впливають на фізичні властивості
зразків. Цей тип поліетилену звичайно називають поліетиленом високої
щільності; він являє собою дуже твердий, міцний і твердий термопласт, широко
застосовуваний для видувного формування ємностей, використовуваних у
домашнім господарстві і промисловості. Поліетилен високої щільності міцніший
поліетилену з низькою щільністю.

Хімічні властивості :

Стійкий до дії води, не реагує з лугами будь-якої концентрації, з розчинами

нейтральних, кислих і основних солей, органічними і неорганічними кислотами,
навіть концентрованою сірчаною кислотою, але розкладається при дії 50%-вої
азотної кислоти при кімнатній температурі і під впливом рідкого чи
газоподібного хлору і фтору. При температурі вище 70°C він набухає та
розчиняється у хлорованих і ароматичних вуглеводнях. При кімнатній
температурі не розчиняється і не набухає в жодному з відомих розчинників. При
підвищеній температурі (80° C) розчинний в циклогексані і чотирихлористому
вуглеці. Під високим тиском може бути розчинений в перегрітій до 180° C воді. З
часом розкладається з утворенням поперечних міжланцюгових зв'язків, що
 14

призводить до підвищення крихкості на тлі невеликого збільшення міцності.

Нестабілізований поліетилен на повітрі піддається термоокислювальній
деструкції (термостарінню). Розрізняють фізичну і хімічну деструкцію. Фізична
деструкція протікає під дією теплоти, світла, випромінювань високої енергії, при
механічному впливі і, відповідно, називається термічною, фотохімічною,
радіаційною або механохімічной деструкцією. Хімічна деструкція полімерів
викликається дією хімічних агентів - кислот, лугів, води, кисню та ін. При
старінні полімерів в реальних умовах деструкція зазвичай викликається дією
декількох факторів, що, як правило, призводить до збільшення швидкості цього
процесу. Оскільки переробка, а часто і експлуатація полімерів пов'язані з впливом
високих температур, а при цьому полімери зазвичай знаходяться в контакті з
повітрям, найбільше значення мають термічна і термоокислювальна деструкція
полімерів.Термічна деструкція полімеру протікає при високих температурах в
інертному атмосфері або у вакуумі. Іноді цей процес називають піролізом.
Термічний розпад найменш стійких полімерів - полівінілхлориду і
поліметилметакрилату - починається при 150 і 220°С, а найбільш стійких -
полідиметилсилоксана, політетрафторетилену і полиимида - при 300, 400 і 450° С,
відповідно.

1.4.3. Сучасне виробництво поліетилену

Виробництвом поліетилену займаються практично всі найбільші компанії
нафтохімічної промисловості. Основною сировиною для нього є етилен.
Синтезують поліетилен при низькому, середньому і високому тиску. В основному
поліетилен випускають у гранулах діаметром від 2 до 5 мм, набагато рідше у
вигляді порошку. Поліетилен отримують полімеризацією етилену.
1.4.3.1. Отримання поліетилену високого тиску (ПВТ) або низької
щільності.
У промисловості ПВТ отримують при високому тиску шляхом полімеризації
етилену в трубчастому реакторі. Процес у реакторі відбувається за радикальним
механізмом під дією кисню, органічних пероксидів (лаурил, бензоїл) або їх
сумішей. Змішаний з ініціатором, нагрітий до 700˚С і стислий компресором до 25
 15

МПа, етилен спочатку надходить у першу частину реактора, де розігрівається до

1800 ˚С, а потім у другу - для полімеризації при температурі від 190 до 300 ˚С і
тиску від 130 до 250 МПа. В середньому етилен знаходиться в реакторі від 70 до
100 секунд. Ступінь перетворення до двадцяти відсотків, все залежить від типу і
кількості ініціатора. Реакція йде за радикальним механізмом. Одержаний за цим
методом поліетилен має середньомасову молекулярну масу 80 000-500 000 і
ступінь кристалічності 50-60 %. Реакція йде в розплаві. З отриманого поліетилену
видаляють етилен, що не прореагував,потім його охолоджують і гранулюють.
Гранули підсушують і упаковують. Товарний ПВД випускають у вигляді
нефарбованих і забарвлених гранул.
1.4.3.2. Отримання поліетилену низького тиску (ПНТ) або високої
щільності.
Найпоширеніший спосіб - це полімеризація в розчині. Полімеризація в
розчині проводиться при температурі від 160 до 2500˚С і тиску від 3,4 до 5,3 МПа,
контакт із каталізатором відбувається протягом 10-15 хвилин. Виділяється
поліетилен з розчину за допомогою видалення розчинника: спочатку в випарнику,
потім у сепараторі і потім у вакуумній камері гранулятора. Гранульований
поліетилен пропарюється водяною парою (температура, що перевищує
температуру плавлення поліетилену). Товарний ПНД випускають у вигляді
нефарбованих і забарвлених гранул і іноді в порошку. В суспензії полімеризація
йде за іонно-координаційним механізмом. Одержаний за цим методом поліетилен
має середньомасову молекулярну масу 80 000-3 000 000 і ступінь кристалічності
75-85%.
1.4.3.3. Отримання поліетилену середнього тиску (ПСТ):
ПСТ отримують в промисловості при середньому тиску шляхом
полімеризації етилену в розчині. ПСТ утворюється при: температурі 100-120˚С;
тиску 3-4 МПа; наявності каталізатора Циглера-Натта. ПСТ з розчину випадає у
вигляді пластівців. Поліетилен, одержаний таким чином, має: середньомасову
молекулярну масу до 400 000; ступінь кристалічності до 90 %.
1.4.4. Застосування поліетилену
 16

Отже, поліетилен застосовується для виробництва:

● Плівок (пакувальних, сільськогосподарських, стретч, термоусадочних);
● Труб (водопровідних, газових …);
● Ємностей (каністр, цистерн, бутлів);
● Волокон;
● Будівельних матеріалів;
● Санітарно-технічних виробів;
● Протезів внутрішніх органів;
● Предметів домашнього вжитку;
● Ізоляції електричних кабелів;
● Деталей автомашин та різної техніки;
● Пінополіетилену.

1.5. Інші представники полімерів

1.5.1. Полівінілхлорид – аморфний полімер вінілхлориду з високою

міжмолекулярною взаємодією. ПВХ – атмосферостійкий, білий порошок без
запаху і смаку, не розчинний у воді, стійкий до дії лугів, розбавлених кислот та
спиртів, самозгасаючий при горінні.Призначений для виробництва труб, плівок,
листів.
 17

РОЗДІЛ 2
Вторинна переробка полімерів

2.1. Вторинна переробка поліетилену

Утилізація поліетилену - актуальна проблема для багатьох підприємств.

Головний мінус цього синтетичного матеріалу в тому, що розкладання
поліетилену триває до 1000 років. Сміття з легкістю розноситься зі звалищ
вітром, потрапляє у водойми. В результаті викидання пакетів, засмічуються
водостічні каналізації, викликають загальне забруднення міст і незаселених
територій. Результати досліджень показали, що майже чверть поверхні світового
океану займає поліетиленовий сміття. Крім того, на його виробництво
витрачається більше 4% всієї видобутої у світі нафти. Тому відходи плівки
поліетилену і виробів з нього потребують спеціальних методів утилізації та
переробки. Оптимальне рішення - вторинна переробка поліетилену. Це вигідно з
економічної точки зору - не потрібно витрачати нафту на виробництво .
З вторинного поліетилену сьогодні виробляють:

● тару для зберігання продуктів;

● різноманітні плівки;
● каналізаційні труби;
● каністри;
● пакувальні сітки;
● приладові панелі автомобілів;
● садові та декоративні деталі;
● ящики для зберігання і транспортування промтоварів

2.2. Процес переробки поліетилену

Сортування відбувається практично автоматично. У великому машинному

залі потік відходів проходить по конвеєрній стрічці довжиною 2,5 кілометра. На
 18

першому етапі матеріал потрапляє на велике ротаційне сито. Тут різні пакувальні
та інші матеріали сортуються за розміром. Менші матеріали просто
провалюються крізь отвори, а решта транспортується до двох додаткових
барабанів. Нарешті створюється 5 окремих потоків, які містять матеріал різного
розміру. Поділ матеріалу за розміром значно полегшує подальші процедури
сортування. У спеціальному повітряному сепараторі порив вітру видуває менші
матеріали, такі як фольга. Повітряний сепаратор та інші машини видаляють
більшу частину фольги з потоку матеріалу. Це полегшує сортування твердого
пластику. Чим ретельніше відсортований пластик, тим краще його можна буде
використовувати для створення високоякісних виробів. На наступному етапі
інфрачервоний сканер швидко сканує чотири типи пластику. Тоді тиск може
викинути наприклад кришки від поліпропіленових пляшок. Незважаючи на
автоматичний процес сортування, уже добре відсортовані потоки матеріалу потім
перебирають вручну.

Найкорисніший пластик залишається на поясі. Приблизно одна третина

загального початкового потоку матеріалу складається зі змішаного пластику та
залишкових відходів , які не мають подальшого використання . Все починається
від старого старого взуття і закінчуючи шматками дерева . Це все призначено для
спалювання з рекруцією енергії. Після цього машини очищають пластик від
залишків на ньому наприклад від йогурту та ін. У результаті виходить барвиста
суміш очищених пластівців. Їх ще треба відсортувати за кольором. Якщо їх
розплавити, вони стануть брудно-сірими. Це відбувається в спеціальному
сортувальнику. Спеціальна механіка дозволяє машині виділяти окремі пластівці
від всієї маси. Частинки проходять по предметному столі шматки за шматками
десятки тисяч за хвилину. Світлодіоди освітлюють потік матеріалу, а датчики
розпізнають різні кольори. Дані аналізуються комп’ютером, який керує панеллю,
оснащеною понад 60 форсунками стисненого повітря. Вибух повітря вистрілює
небажані кольори. За бажанням залишаються лише безбарвні пластівці. За
результатом буде 800 кг відсортованих пластівців на одну з рівнем чистоти 99% .
Далі ці пластівці плавлять при температурі 220 °С в екструдері. Розплав
пропускають крізь фільтр і знову очищають. Потім зріджений пластик охолонув і
 19

останнім кроком переробки є вироблення гранул. Результатом є високоякісна

сировина, яка використовується скрізь у промисті пластмас .

Отже процес переробки складається з таких етапів:

● Сортування за складом, габаритам, кольору і іншим параметрам.

Сортування проводиться вручну або на спеціальному обладнанні.
● Очищення в фрикційних мийках і сушка.
● Подрібнення на шредерах або дробарках (в залежності від щільності і
структури).
● Фінальна очищення від домішок піску, металів, каменів і інших сторонніх
складових.
● Переробка поліетилену в гранули.

Використаний поліетилен не змінює свого складу і якості. Тому процес його

переробки проходить з мінімумом етапів. Кінцевий продукт переробки має ті ж
властивості, що і первинний виріб.

2.2.3. Основними способами переробки полімерів є:

● піроліз (термічний розпад відбувається при високих температурах за

відсутності кисню);
● гідроліз (розкладання екстремальними температурами та тиском);
● гліколіз (руйнування, що відбувається при високому тиску і температурі в
присутності каталізатора та етиленгліколю для отримання екологічно
чистого продукту);
● метаноліз (розщеплення метанолом)

2.2.3.1. Піроліз як перспективний метод утилізації виробів з полімерних

матеріалів

Піроліз - високотемпературний процес, що дозволяє розкладати органічні

речовини на більш прості газоподібні компоненти. При піролізі відбуваються такі
реакції :
 20

● розщеплення вуглецевих зв’язків;

● дегідрогенізація;
● ізомеризація;
● полімеризація;
● конденсація.

У промисловості на великих підприємствах використовуються піролізні

котли, принцип дії яких заснований на піролізному процесі. Для таких котлів
використовують нафтову сировину, деревину, торф, кам'яне вугілля, сланець,
буре вугілля. Ще в 70 - х роках були зроблені перші установки для розщеплення
складних речовин в гази. Таким чином, піролізний процес, що відбувається в
котлах, дозволяє отримувати газоподібні вуглеводні, такі як пропан, етан, бутан
та їх суміші. Також корисними продуктами піролізу є пропілен, етилен, бутадієн і
бутилен. Корисними продуктами також є смоли, що містять такі речовини як:
нафталін, бензол, ксилол, антрацен, толуол і багато інших. У піролізних котлах на
твердому паливі ( торфі, деревині, вугіллі ) відбуваються процеси коксування,
дегазації, а також карбонізації. Процес відбувається при різних температурах:

● висока температура: до 900-1050 ° С;

● середня температура: до 700 ° С;
● низька температура: до 500-550 ° С.

У основі піролізу лежить ланцюг хімічних реакцій, які протікають при

температурах від 450 до 800 °С в середовищі без доступу кисню. За цих умов
утворюються синтетична нафта, суміш вуглеводневих газів і водню, а також
твердий залишок у вигляді коксу і сполук металів. Вихід і співвідношення
продуктів залежить від якісного складу полімерних відходів, температури, тиску,
часу реакції, типу реактора та наявності каталізатору. При використанні
температур вище 600 °С (термічний піроліз) у більшої кількості утворюються
газоподібні продукти. Температура нижче 600 °С у присутності каталізатору
сприяє утворенню рідинної фракції. Вторинні матеріали можуть бути використані
як сировина для отримання продуктів нафтохімії, зокрема нових пластмас, як
 21

паливо, наповнювачі гумових виробів і будівельних сумішей тощо. Головний

недолік процесу піролізу полягає в утворенні сполук хлору, який входить до
складу деяких типів полімерів. Ці сполуки, зокрема діоксини, є небезпечними для
живих організмів, можуть призводити до отруєння каталізаторів, погіршувати
якість продуктів піролізу, а також викликати корозію технологічного обладнання.
Для усунення даного недоліку застосовують ступінчастий піроліз, каталітичний
піроліз, піроліз з додаванням адсорбентів( явище поглинання газоподібних або
розчинених речовин поверхневим шаром твердої речовини) . Під час
ступінчастого піролізу проводять попередню низькотемпературну стадію при
температурі до 350 °С для видалення хлору з вихідних полімерів у формі HCl.
При каталітичному піролізі використовують каталізатори (метали на
неорганічних носіях, таких як синтетичні цеоліти), які виступають і як
каталізатори піролізу, і як інгібітори утворення сполук хлору. Для поглинання
HCl використовують адсорбенти на основі різних матеріалів: біомаси (наприклад,
геміцелюлоза), нафтохімічних залишків і лужних речовин (NaHCO3, CaO, CaCO3,
Na2CO3, Ca(OH)2). Впровадження таких методів дозволяє зробити піроліз
пластикових відходів відносно екологічно безпечним і таким, що відповідає всім
сучасним санітарно-гігієнічним нормам.

2.2.3.2. Гідроліз полягає в розщепленні пластику водно-кислотним

розчином, при високій температурі. В результаті маємо максимально очищений
від токсичних речовин гранульований матеріал. Спосіб цей досить дорогий та
досить тривалий.

2.2.3.3. Гліколіз - переробка здійснюється з додаванням гліколю в процесі

деполімеризації при температурах понад 210-250? При гліколізі немає
необхідності в ідеальному очищуванні та сортуванні відходів, також цей процес є
практично безвідходним, проте отриману сировину не можна використовувати
при виготовленні предметів для харчової промисловості.

2.2.3.4. Метаноліз - у цьому випадку відбувається розщеплення полімерних

відходів за допомогою метанолу в реакторах під тиском та з високими
 22

температурами. Для даного методу необхідно ретельно сортувати та очищати

сировину. Недоліком метанолізу є великі енергоресурсні витрати.

2.3. Сортування полімерних виробів в країнах Європи та Україні

В Німеччині власники приватних, а також мешканці багатоповерхових

житлових будинків в цій країні вже багато років збирають сміття роздільно.
Мешканці «багатоповерхівок» несуть ще й групову відповідальність за порядок
на задніх дворах, де розташовані сміттєві контейнери. Якщо хтось із мешканців
буде складувати сміття абияк, до всього будинку будуть негайно застосовані
штрафні санкції. Система «покарання грошима» працює в Німеччині відмінно

Сортування сміття за кольором. Тобто: жовті баки — для пластику,

блакитні — для паперу та картону, коричневі — для харчових відходів

Методи, які використовує Німеччина при утилізації пластика :

1. Піроліз
2. Гідроліз
3. Гліколіз
4. Рециклінг

Як ми бачимо у розвинених країнах утилізація полімерів – це стандартний

процес, за якістю якого стежать уряди цих держав та визначають норми
токсинів, що викидаються в атмосферу.

Висновок для України : потім допишемо

Процес утилізації пластику в Україні не є досконалим, і не всі полімерні

матеріали підлягають вторинній переробці, що призводить до накопичення
пластику на звалищах та звалищах. Під впливом зовнішніх факторів пластик
починає окислюватися і виділяти парникові гази та забруднюючі речовини, що
потрапляють в атмосферу, гідросферу, поверхневі шари ґрунту, підземні
води.Тому в Україні слід запровадити не тільки спалювання сміття, а й інші
методи, такі як піроліз, гліколіз, гідроліз, рециклінг. Також, щоб полегшити
 23

подальшу переробку пластику всім мешканцям України треба ретельно сортувати

сміття.
 24

PET пластик

Поліетилентерефталат (ПЕТФ, ПЕТ)- термопластик, найбільш поширений

представник класу поліефірів. Пластики на основі поліетилентерефталата
називаються ПЕТФ (в українській традиції) або PET/ПЕТ (в англомовних
країнах). Міжнародний знак ПЕТ.

1. Історія отримання поліетилентерефталата:

Дослідження по поліетилентерефталату і поліефірним волокнам були початі

у Великобританії Уитфилдом та Диксоном, що працювали в цей час в фірмі Calico
Printers Association Ltd, в період, починаючи з 1935 р. Заявки на основоположні
патенти по синтезу волокноутворюючого поліетилентерефталата були подані і
зареєстровані 29 липня 1941 р. і 23 серпня 1943 р., але тільки в 1946р. ці патенти
були опубліковані. Надалі, придбавши ці патенти, фірми Imperial Chemical
Industries Ltd. (ICI) і E. I. Du Pont de Nemours & Co на їх основі розробили
вдосконалені технологічні процеси отримання поліетилентерефталата і волокон з
нього. Виробництво поліефірних волокон було почате в Англії і США.

2. Будова поліетилентерефталата

Поліетилентерефталат є продуктом поліконденсації терефталевой кислоти

(OH)-(CO)-C 6 H 4 -(CO)-(OH) і моноетиленгліколя (OH)-C 2 H 4 -(OH). У процесі
поліконденсації утвориться лінійна молекула поліетилентерефталата [-ПРО-
(CH 2 )][2-O-(CO)][-C 6 H 4 -(CO)][-] n і вода. Феніленоваяє група C 6 основному
ланцюгу додає жорсткість скелету молекули полветилентерефталата і підвищує
температуру плавлення полімерного матеріалу. Регулярність будови полімерного
ланцюга підвищує здібність до кристалізації поліетилентерефталата, яка значною
мірою визначає механічні властивості якої можна управляти, оскільки міра
кристалізації поліетилентерефталата залежить від способу його отримання
обробки.
 25

Можливість управління кристалізацією поліетилентерефталата істотно

розширює спектр його застосування. Так, наприклад, піддаючи аморфний ПЕТ
двовісному розтягненню при температурі вище за температуру скловання для
створення кристалізації, отримують матеріал з чудовими бар'єрними
властивостями для виготовлення пляшок для газованих напоїв.
Структура поліетилентерефталата зумовлює його особливості, а саме:
міцність відносно механічного впливу (в тому числі ударостійкість), стійкість до
агресивної хімічної середи, прекрасна еластичність, як в холодному, так і в
нагрітому стані.

3.Фізичні властивості

Аморфний поліетилентерефталат- твердий прозорий з сірувато-жовтим

відтінком; кристалічний- твердий, непрозорий, безбарвний. Відрізняється
низьким
коефіцієнтом тертя (в тому числі і для марок, вмісних скловолокно).
Характеризується високою термостійкістю розплаву (290˚С); деструкція на
повітрі починається при температурі на 50˚С нижче, ніж в інертному середовищі.
Поліетилентерефталат міцний, жорсткий і легкий матеріал. Пластик не отруйний.
Поліетилентерефталат володіє високою механічною міцністю і ударостійкістю,
стійкістю до стирання і багаторазових деформацій.
У лавсану є ще одна незамінна властивість - здатність витримувати великі
температури і не деформуватися. Плавиться лавсан при температурі понад
двохсот шістдесяти градусів, що набагато вище, ніж у речовин, втрачаючих свою
форму вже при ста градусах.

4.Хімічні властивості

Поліетилентерефталат має високу хімічну стійкість до бензину, масел,

жирів, спиртів, ефіру, розбавлених кислот і лугів. Поліетилентерефталат не
 26

розчинний у воді і багатьох органічних розчинниках, розчинний лише при 40-

150˚С в фенолах і їх алкил- і хлорзаміщенних, аніліні, бензиловому спирті,

хлороформі, пірідині, дихлороцтовій і хлорсульфоновій кислотах,

метиленхлориді, метилетилкетоні, етилацетаті, чотирьоххлористому вуглеводні і
інш. Нестійкий до кетонів, сильних кислот і лугів.
Матеріал не володіє хімічною стійкістю до вплива ацетону, хлорбензолу,
хлороформу, метиленхлориду, хлоретилену, трихлоретилену, тетрагідрофурану,
гарячої води (вище за +60˚С), концентрованої оцтової кислоти, 40% плавикової
кислоти, 10% водного розчину лугу, 50% водного розчину натрій карбонату,
водного розчину карболової кислоти, 36% розчину хлоридної кислоти, 2%
водного розчину сульфатної кислоти.
Має підвищену стійкість до дії водяної пари.

5.Застосування

Завдяки широкому спектру властивостей, поліетилентерефталат знаходить

різноманітне застосування.
Виробництво PET пляшок- один з самих значних напрямів використання
поліетилентерефталата в усьому світі. Розвиток технології видувки з преформ,
стійкість до ударних навантажень, свобода у виборі дизайну і відносно низька
вартість зробили PET упаковку найпопулярнішою на ринку газованих напоїв і
мінеральних вод, рослинних масел. Крім того PET тара набула широкого
поширення в упаковці соків, майонеза, косметики, побутової хімії, технічних
рідин і інш. харчових і нехарчових продуктів.

6. Переробка PET пластику

Хімічний рециклінг –поширений метод переробки відходів споживання.
Однак, витрати на обладнання надто високі, для забезпечення рентабельності
виробництва необхідний великий товарообіг. Хімічні способи переробки
пластикових відходів в основному спрямовані на використання пластикових
 27

відходів, що втратили первинні властивості і складно переробити механічними

способами.
Піроліз
Піроліз - термічне розкладання органічних речовин без кисню з метою
отримання корисних продуктів. При низьких температурах (до 600°С)
утворюються переважно рідкі продукти, а вище 600°С - газоподібні. У твердому
залишку утворюється переважно технічний вуглець і сполуки металів.
Незважаючи на низку недоліків, піроліз, на відміну від процесів спалювання, дає
можливість отримання промислових продуктів, що використовуються для
подальшої переробки.
З економічної погляду витрати на піроліз не перевищують витрати на
спалювання відходів. В даний час піроліз збитковий.
Метаноліз
PET обробляють (під тиском при 200°C) метанолом у присутності
каталізатора. Відбувається деполімеризація з отриманням диметилтерефталату та
етиленгліколю. Диметилтерефталат очищається дистиляцією для отримання
високоякісного напівфабрикату, який може використовуватися для синтезу PET.
Після очищення, етиленгліколь може використовуватися з різних напрямків,
включаючи виготовлення антифризу та виробництво PET.
Гідроліз
ПЕТФ гідролізується при обробці в кислому або лужному середовищі, щоб
отримати терефталеву кислоту та етиленгліколь. Вони вимагають очищення
перед повторним використанням. Комерційний гідроліз менш поширений, ніж
гліколіз та метаноліз
Сольволіз
Сольволіз поєднує різні способи деполімеризації (метаноліз, гідроліз,
ацидоліз, гліколіз, алкоголіз).
Вибір відповідного процесу залежить від якості матеріалу на вході. Наприклад,
гліколіз або метаноліз нездатний видалити барвники, додані до PET.
На першій стадії подрібнений полімер обробляється гідроксидами металів,
 28

одержують етиленгліколь та солі металів терефталевої кислоти. Потім масу

нагрівають до 200-300°З випаровують етиленгліколь. Солі металів терефталевої

кислоти виділяють та очищають при 105°С. Перевагою даного методу є
отримання термостабільних солей без забруднення та цінного мономеру з
меншою вартістю та високою чистотою.
 29

РОЗДІЛ 4
Експериментальна частина
Практична частина

У даному розділі я проводила досліди з PET пластиком - пляшкою з-під

соку.

Спочатку я порізала пляшку на дрібні шматки, приблизно 4–5 міліметрів.

Далі зважила і в мене вийшло 23 грами. Наступним кроком було всипання

шматків до колби, яку я заздалегідь закріпила на штативі. Згодом до шматків

всипала магній ацетат та манган карбонат - це каталізатори даної реакції. І на

останок влила 14 грам диетиленгліколю. Щоб реакція відбулася треба почати

підігрівати. Я підігрівала протягом 57 хвилин при 200 градусів - і в мене пластик

зник(розчинився). Але він став рідким з сіро-чорним забарвленням.

Описання кроків в цій реакції:

Так як я працюю з PET пластиком, а це довгий ланцюг, який складається з

етиленгліколю та терефталевої кислоти, які пов’язані між собою складноефірними

зв’язками, то те, що в цій реакції було зроблено- це просто розірвання цього

ланцюга. Це називається реакцією переестерифікації, відбувається при сильному

нагріванні в присутності марганцевого каталізатора. Діетиленгліколь починає

атакувати PET, і полімер починає повільно розкладатися.

Наступним кроком було додавання до набутої суміші 7,8 грамів касторової

 30

олії. Потім ретельно перемішала (дуже складно мішалося, бо стан був дуже

густим). І потім влила толуилендиізоцианат. І знову перемішала і почала

підігрівати до 87-88 градусів, суміш почалась пузиритися, а потім у все більшій

мірі густіти.

Описанная кроків в цій реакції:

Толуилендиізоцианат має дві ізоціанатні групи і кожна з них може

реагувати з спиртом для утворення уретану. Касторову олію було додано, бо вона

майже вся складається з ацигліцеролу рицинової кислоти та олеїнової кислоти і

вона може реагувати і з PET і з толуилендиізоцианатом. Коли додаються всі ці

реагенти разом, PET і кастрова олія починають атакувати толуилендиізоцианат і

створюється новий полімерний ланцюг, що містить уретанові групи.

Щоб зробити піну я в окремий стакан спочатку додала 6 грамів

диметиламіноетанолу потім 9 мілілітрів соляної кислоти згодом 0,5 мілілітрів

води також 1 краплину силіконової олії та 0.75 мілілітрів буферного каталізатора.

Цю всю суміш перемішала і додала то попередньої колби. Ретельно перемішавши

все, через 2 хвилини почалась утворюватися піна.

Спочатку реакція протікала між ізоціатними групами та водою, утворюючи

амінові групи та виділяючи при цьому вуглекислий газ (ось чому почалась

підніматися суміш). Згодом ізоціанатні групи та амінові групи почали утворювати

зв’язки з сечовиною, що свідчило про утворення полімерних ланцюгів.

Висновки
 31

В даній експериментально-дослідницькій роботі був винайдений цікавий

спосіб переробки PET пластику, з якого згодом можна зробити монтажну піну,

яку зазвичай дуже рідко переробляють.

 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Деструкція полімерів . URL: http://www.ni.biz.ua/14/14_2/14_25394_destruktsiya-

polimerov.html (дата звернення - 02.12.2022)
2. Диэтиленгликоль. URL: https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Диэтиленгликоль (дата
звернення - 7.11.2022)
3. Історія поліетилену. URL: schepetivka.com.UA/statti/rekla/statti/297-istoria-
polietylenu.htlm (дата звернення - 02.12.2022 )
4. Как утилизируют пластик- блог компании ТИС. URL: tisprofile.com
/ru/info/novini/kak-itilizirujut-plastik (дата звернення - 03.12.2022)
5. Лекція 3. Тема. Полімеризація. Основні положення. URL: https://kc.pnu.edu.ua/w
p-content/uploads/sites/11/2018/02/3.pdf
(дата звернення 30.11.2022 )
6. Пластик і здоров'я, прихована ціна пластика. URL: zerowaste.org.ua/
2021/09/14/p
lastyk-i-zdorovya/ (дата звернення- 08.11.2022)
7. Поліетилентерефталат. URL: https://aplast.com.ua/polietilenteraftalat
(дата звернення - 13.12.2022 )
8. Полиэтилентерефталат. URL: ru.m.wikipedia.org/wiki/Полиэтилентерефталат
(дата звернення - 7.11.2022)
9. Реутов О. URL: kc.pnu.edu.UA/wpcontent/uploads/sites/11/2021/02/
Polymerization-
processes-3. PDF (дата звернення - 03.12.2022 )
10. Рицинова олія. URL: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Рицинова олія (дата
звернення - 7.11.2022 )
11.Типи полімерів та їх класифікація. TGL: https://docs.google.com/document/d/1C
wCLCBpUtMGxNeqH83NBxow5yVY6-5uDfO0yHcRrs8Y/edit (дата звернення -
30.11.2022 )
11. Хімічні властивості і область застосування поліетилентерефталата. URL:
 33

http://4ua.co.ua/chemistry/za2ac78a5c43a88421316d27_0.html (дата звернення -

13.12.2022 )

12. Що таке поліетилен і для чого він застосовується? URL: http://interpaket.com.ua
/ua/statti/shcho-take-polietilen-i-dlya-chogo-vin-zastosovuetsya__ss.html (дата
звернення- 02.12.2022).
 34

Додадки
Додаток А
Нарізання шматків з пляшки з PET пластику
 35

Додаток Б
Додавання ацетат магнію, карбонат марганцю та діетиленгліколю
 36

Додаток В
Підігрівання суміші.
Зникання пластику
 37

Додаток С
Додавання касторової олії та толуилендиизоцианату
 38

Додаток Д
Суміш почала пузиритися
 39

Додаток Е
Додавання до утилізованого пластика суміш з диметиламіноетанолу, хлоридної
кислоти, води, силіконової олії та буферного каталізатора
 40

Додаток Ж
Утворилася монтажна піна
41