ХІМІЯ 10-11 класи Профільний рівень Навчальна програма для закладів

загальної середньої освіти Затверджено Міністерством освіти і науки України (наказ

№ 1407 від 23.10.2017 р.) /Укладачі програми :Бобкова О.С., Бухтіяров В.К.,
Валюк В.Ф., Величко Л.П., Дубовик О.А., Павленко В.О., Пугач С.В.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма призначена для класів хімічного, біолого-хімічного, хіміко-технологічного,

фізико-хімічного, агрохімічного та інших профілів, пов’язаних із потребою поглибленого
навчання учнів хімії. Як профільний навчальний предмет хімія включає розділи органічної
(10-й клас), неорганічної хімії та узагальнювального повторення найважливіших питань
курсу хімії (11-й клас). Зміст розділів ґрунтується на знаннях, набутих учнями в основній
школі. Профілізація забезпечується не лише поглибленим вивченням хімії, посиленням
міжпредметних зв’язків, а й запровадженням курсів за вибором, зміст яких залежить від
конкретного профілю.
Мета профільного навчання хімії полягає в загальноосвітній профільній та початковій
допрофесійній підготовці учнів з хімії згідно з їхніми освітніми потребами, нахилами,
здібностями; забезпеченні можливостей для здобування учнями неперервної освіти
упродовж життя, самореалізації, професійного зростання й мобільності у змінних суспільних
умовах; розвитку інтелектуальних і творчих якостей, навичок самостійної дослідницької
діяльності, прагнення до саморозвитку й самоосвіти; формуванні свідомого громадянина
України.
Реалізація загальної мети досягається виконанням таких завдань:
 забезпечити наступність між загальною середньою та професійною освітою;
 сприяти професійній орієнтації і самовизначенню учнів; формувати готовність до
прийняття самостійних рішень, пов’язаних з майбутньою професією;
 продовжувати формувати ключові компетентності учнів та предметну хімічну
компетентність, що полягає в засвоєнні ціннісних орієнтацій і навичок діяльності на основі:
- знань фундаментальних ідей і принципів хімічної науки та їх застосування щодо
хімічних сполук і процесів; методів наукового пізнання в хімії;
- уявлень про сучасну природничо-наукову картину світу;
- розуміння гуманістичної спрямованості хімічної науки, ролі хімії у пізнанні світу,
виробництві та житті людини, забезпеченні сталого розвитку суспільства; суспільної
потреби в необхідності розвитку хімічної науки і промисловості;
- досвіду експериментальної діяльності, навичок безпечного поводження з
речовинами;
- екологічної культури, дотримання законів гармонійної взаємодії людини і природи.
У результаті навчання хімії на профільному рівні випускник старшої школи:
відповідально ставиться до навчання як свого конституційного права; готовий до свідомого
вибору професії; мотивований до самостійної пізнавальної діяльності; має сформовані
наукові уявлення про матеріальний світ; володіє знаннями і способами специфічної
предметної діяльності з хімії; зорієнтований на збереження довкілля і здоров’я в ситуаціях,
пов’язаних із речовинами і хімічними процесами; має громадянську позицію щодо
необхідності розвитку хімічної науки і виробництва в Україні.
Структура навчальної програми. 10-й клас. Органічна хімія. Вивчення розділу
органічної хімії ґрунтується на знаннях про найважливіші органічні речовини, набутих
учнями в основній школі, й починається з повторення основних відомостей про склад,
властивості, застосування цих речовин.
Наступні питання програми стосуються теоретичних засад органічної хімії, а саме теорії
будови органічних речовин, ізомерії; розглядається роль теорії в системі наукових знань.
Вивчення основних класів і груп органічних сполук передбачає поглиблення знань про
електронну і просторову будову молекул. Розглядаються різні стани гібридизації
електронів, електронні ефекти в молекулах, механізми реакцій заміщення і приєднання,
поняття про конформації вуглеводнів та асиметричний атом Карбону, вводиться поняття
про спектральні методи встановлення структури органічних сполук.
До програми включено такі класи і групи речовин: вуглеводні (алкани, циклоалкани,
алкени, алкадієни, алкіни, арени) та їхні природні джерела (природний газ, нафта, кам’яне
вугіллі), гетероциклічні сполуки на прикладі піридину, спирти, фенол, альдегіди, кетони,
карбонові кислоти, естери, жири, вуглеводи (глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза),
 2

нітросполуки, аміни, амінокислоти, білки, нуклеїнові кислоти.

Значну увагу приділено біологічно активним речовинам – жирам, вуглеводам, білкам,
нуклеїновим кислотам, взаємозв’язку їхніх складу, будови, рівнів структурної організації з
біологічними функціями. Розглядаються відомості про синтетичні високомолекулярні
речовини та найважливіші полімерні матеріали на основі їх.
Заключну тему присвячено світоглядним питанням про причини багатоманітності
органічних речовин і взаємозв’язки між ними, значення органічного синтезу для розвитку
сучасних технологій, розв’язування проблем сталого розвитку людства.
Вивчення теоретичного змісту навчального матеріалу супроводжується реалізацією
практичної частини програми: демонстраційними й лабораторними дослідами,
практичними роботами.
11-й клас. Неорганічна хімія. З основної школи учні вже мають певні знання про
неорганічні речовини, їхні основні класи, закономірності хімічних реакцій, розчини. Проте
цих знань недостатньо для того, щоб розкрити особливості хімічних елементів та їх сполук,
пояснити залежність між складом, будовою, властивостями, способами добування і
застосування речовин. Тому, перш ніж розпочати вивчення неорганічної хімії, програмою
передбачено як повторення основних хімічних понять, так і поглиблення їх змісту й
розширення обсягу, а також уведення деяких нових хімічних понять. Зміст програми
складають три розділи.
Розділ 1 “Повторення та поглиблення найважливіших теоретичних питань курсу хімії
основної школи” передбачає повторення і поглиблення знань: а) про будову атома за
рахунок розгляду енергії йонізації та спорідненості до електрона, збудженого стану атома,
електронної конфігурації атомів елементів ІV періоду Періодичної системи, ознайомлення з
d-елементами; б) про будову речовини та окисно-відновні реакції, ознайомлення з їх
типами, а також вивчення нового поняття “гідроліз солей”.
Розділи ІІ “Неметалічні елементи та їхні сполуки” і ІІІ “Металічні елементи та їхні
сполуки” мають подібне структурування навчального матеріалу, що забезпечує однакову
логічну послідовність розгляду всіх груп хімічних елементів за алгоритмом: положення
елемента в періодичній системі – будова атома та його характеристики – будова простої
речовини та її фізичні й хімічні властивості – склад, будова, фізичні та хімічні властивості
найважливіших сполук – поширення у природі та біологічна роль елементів – добування і
застосування, вплив елементів та їх сполук на організм людини і довкілля.
Способи промислового виробництва найважливіших неорганічних речовин
розглядаються на прикладах добування сульфатної кислоти, амоніаку, чавуну та сталі у
відповідних темах, де вивчаються ці сполуки. Розглядаються основні наукові принципи
виробництв, а також екологічні проблеми, що з ними пов’язані.
У змісті курсу узагальнюються, поглиблюються та розширюються теоретичні знання
учнів про хімічну реакцію. Так, вивченню промислового виробництва сульфатної кислоти
передує опанування знань про хімічну рівновагу, які в подальшому використовуються і
закріплюються під час вивчення виробництва амоніаку. У процесі розгляду способів
добування металів вводиться поняття про електроліз розплавів і водних розчинів речовин.
Зміст розділу ІІІ «Узагальнювальне повторення найважливіших питань курсу хімії»
присвячено систематизації та узагальненню знань про органічні й неорганічні речовини на
спільній теоретичній основі. Матеріал структурується навколо трьох основних блоків знань
– про речовину, хімічну реакцію та роль хімії в житті суспільства.
У структурі програми передбачено розв’язування розрахункових задач, що має суттєве
значення для активізації розумової діяльності учнів, свідомого засвоєння матеріалу,
підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання з хімії.
Окрім теоретичного змісту навчального матеріалу і практичної частини, у програмі
виокремлено очікувані результати навчальної діяльності учнів за складниками предметної
компетентності: знаннєвим, діяльнісним і ціннісним.
Практична частина представлена традиційними рубриками “Розрахункові задачі”,
“Демонстрації”, “Лабораторні досліди”, “Практичні роботи”, а також новою рубрикою
«Навчальні проекти».
Особливості організації навчання. Профільне навчання хімії передбачає не лише
поглиблене засвоєння учнями хімічних понять, законів, теорій, а й широке використання
знань із споріднених предметів та дослідницьку діяльність учнів. При цьому особливого
 3

значення набуває позакласна робота з хімії. Хімічні гуртки, олімпіади, участь у роботі МАН
дають змогу розвивати дослідницькі навички тих учнів, які найбільше цікавляться хімією.
У профільному навчанні хімії неабиякого значення набуває саморозвиток і самоосвіта
учнів. Цьому сприяє збільшення у навчанні частки самостійної роботи учнів, у тім числі з
комп’ютером та іншими джерелами інформації, виконання навчальних проектів. Вимоги до
виконання навчальних проектів залишаються тими самими, що й в основній школі.
Профільне навчання хімії орієнтує учнів на професії, що потребують використання
хімічних знань, у тім числі на інженерні й робітничі професії хімічного та споріднених
виробництв, наприклад сталевар, горновий, оператор, апаратник, хімік-технолог, хімік-
дослідник, лікар, агроном, агрохімік, лаборант хімічного аналізу, фармацевт, менеджер
фірми з виробництва та постачання хімічних реактивів тощо. Саме тому особливістю
профільного навчання хімії є обов’язкове проведення навчальних екскурсій на промислові
або сільськогосподарські об’єкти (залежно від профілю).
Рекомендації щодо роботи з програмою. Учитель може залежно від умов
розподіляти час на вивчення окремих тем, а також обґрунтовано змінювати послідовність
вивчення окремих питань у межах навчальної теми.
Учитель має право на свій розсуд вирішувати, як виконати той чи інший експеримент.
Окремі демонстрації можна виконувати як лабораторні досліди, а лабораторні досліди – як
практичні роботи, але не навпаки. Деякі досліди можна замінювати доступнішими в умовах
конкретної школи.
Окремі години відводять для тематичного оцінювання та аналізу його результатів і
коригування знань, а також для проведення навчальних екскурсій.
 4

10 клас
(140 год, 4 год на тиждень)

Органічна хімія

Очікувані результати навчання Зміст навчального Практична

учня/учениці матеріалу складова

Повторення основних відомостей про органічні сполуки

Знаннєвий компонент Склад, властивості, Розрахункові задачі
називає перші десять гомологів метану; застосування окремих Розв'язування
наводить приклади вуглеводнів, представників розрахункових задач
оксигеновмісних, нітрогеновмісних вуглеводнів, оксигено- і різних типів, що
сполук; нітрогеновмісних вивчалися в основній
записує молекулярні формули метану і органічних речовин. школі.
10-ти його гомологів, етену, етину,
метанолу, етанолу, етанової та
аміноетанової кислот, глюкози,
сахарози, крохмалю, целюлози.
Діяльнісний компонент
складає структурні формули метану та
перших десяти його гомологів, етену,
етину, метанолу, етанолу, етанової та
аміноетанової кислот;
пояснює суть процесу горіння
(повного окиснення) вуглеводнів,
реакцій заміщення для метану
(хлорування), приєднання для етену й
етину (галогенування, гідрування),
етанової кислоти (електролітична
дисоціація, взаємодія з металами,
лугами, солями).
Ціннісний компонент
оцінює вплив на здоров’я і довкілля
деяких органічних речовин;
висловлює судження щодо
необхідності знань про органічні
сполуки для їх безпечного застосування.

Тема 1. Теорія будови органічних сполук

Знаннєвий компонент Короткі відомості з історії Розрахункові
називає передумови створення теорії становлення й розвитку задачі
хімічної будови органічних сполук, органічної хімії. 1. Установлення
напрями її розвитку; Теорія як вища форма молекулярної
наводить приклади структурних наукових знань. Передумови формули речовини
формул ізомерів неорганічних і створення теорії хімічної за масовими
органічних сполук; залежності будови органічних сполук. частками елементів.
властивостей речовин від їхніх складу Теорія хімічної будови Демонстрації
і будови; органічних сполук 1. Моделі молекул
пояснює суть явища ізомерії; О.Бутлерова. Залежність органічних сполук
залежність властивостей речовин від властивостей речовин від ( у тому числі 3D-
складу і будови їхніх молекул на складу і хімічної будови проектування ).
основні теорії будови органічних молекул. Ізомерія. Приклади 2. Моделі молекул
сполук. ізомерії неорганічних і ізомерів (у тому
Діяльнісний компонент органічних речовин. числі 3D-
характеризуєсуть сучасної теорії Основні напрями розвитку проектування).
будови органічних сполук; напрями її теорії хімічної будови
 5

розвитку. органічних речовин, її Навчальні

розв’язує задачіна встановлення значення. проекти
молекулярної формули речовини за 1. І.Я.Горбачевський.
масовими частками елементів, Учений і особистість.
обираючи і обґрунтовуючи спосіб 2. Історія перших
розв’язання. синтезів органічних
Ціннісний компонент речовин
висловлює судження про роль теорії у 3. Ізомери у природі.
системі наукових знань;
робить висновки про значення теорії
будови органічних сполук.

Тема 2. Вуглеводні
Знаннєвий компонент Класифікація вуглеводнів. Розрахункові
називає вуглеводні за систематичною Алкани. Метан Хімічна, задачі
номенклатурою; загальні формули електронна, просторова 1. Установлення
різних груп вуглеводнів; будова молекули. sp3- молекулярної
наводить приклади насичених, Гібридизація електронних формули речовини
ненасичених, ароматичних орбіталей атома Карбону. за масою, об’ємом
вуглеводнів; Основні характеристики або кількістю
пояснює структурні й електронні ковалентного зв’язку: речовини реагентів
формули вуглеводнів та їхніх довжина, енергія, полярність, або продуктів
галогенопохідних; утворення просторова напрямленість. реакції.
одинарного, подвійного, потрійного Гомолітичне та гетеролітичне
карбон-карбонових зв’язків; суть розривання ковалентного
структурної і просторової ізомерії зв’язку. Демонстрації
вуглеводнів, конформацій; механізми Гомологічний ряд метану: 1. Визначення
реакцій заміщення і приєднання; фізичні властивості гомологів, якісного складу
правило В. Марковнікова; електронну залежність фізичних метану за
суть взаємного впливу атомів у властивостей від складу та продуктами
молекулі; орієнтацію замісників у хімічної будови молекул; згоряння.
реакціях заміщення; електронну загальна формула алканів. 2. Моделі молекул
природу індукційного ефекту; суть Просторова будова насичених вуглеводнів та їхніх
методів установлення структури вуглеводнів. Структурна галогенопохідних (у
органічних сполук; ізомерія алканів. Поняття про тому числі 3D-
Діяльнісний компонент конформації. Систематична проектування).
класифікує вуглеводні за будовою номенклатура. 3. Відношення
карбонового ланцюга і видами Поняття про методи насичених
карбон-карбонових зв’язків; ідентифікації та встановлення вуглеводнів до
структури органічних сполук розчину калій
розрізняє вуглеводні нормальної (якісний та кількісний аналіз, перманганату
будови, структурні та просторові хроматографія, спектральні (віртуально), лугів,
ізомери, конформації; вуглеводні методи). кислот.
різних груп; Хімічні властивості алканів: 4. Добування етену.
складає молекулярні, структурні та повне і часткове окиснення, 5. Горіння етену,
електронні формули вуглеводнів; хлорування, нітрування, взаємодія з бромною
рівняння хімічних реакцій термічний розклад, водою, розчином
вуглеводнів різних груп; ізомеризація. Механізм калій перманганату
характеризує ковалентні зв’язки за реакції заміщення. (віртуально).
основним параметрами; фізичні та Галогенопохідні алканів. 6. Добування етину
хімічні властивості вуглеводнів, Індукційний ефект. Реакції з карбідним способом.
способи їх добування; активними металами, водою, 7. Горіння етину,
 6

порівнює будову і властивості лугами. взаємодія з бромною

вуглеводнів різних груп; Добування алканів. Біогаз. водою, розчином
установлює: причинно-наслідкові Застосування алканів та їхніх калій перманганату
зв’язки між складом, будовою, галогенопохідних. Добування (віртуально).
властивостями вуглеводнів; синтез-газу й водню з метану. 8. Бензен (толуен) як
розв’язує задачіна встановлення Циклоалкани, їхній склад, розчинник.
молекулярної формули речовини за будова, ізомерія. Поняття про 9. Відношення
масою, об’ємом або кількістю конформації циклогексану. бензену й толуену до
речовини реагентів або продуктів Залежність властивостей розчину калій
реакції, обираючи і обґрунтовуючи циклоалканів від будови перманганату
спосіб розв’язання. циклів. Добування і (віртуально).
складає і використовує прилади для застосування циклоалканів. 10. Горіння бензену.
виконання дослідів; Алкени. Етен. Хімічна, 11.Відношення
дотримується правил безпечного електронна, просторова бензену до бромної
поводження з вуглеводнями. будова молекули. - води (віртуально).
Ціннісний компонент Гібридизація електронних 12. Нітрування
обґрунтовує застосування орбіталей атома Карбону. бензену(віртуально).
вуглеводнів їхніми властивостями; Подвійний карбон- 13. Окиснення
робить висновки про властивості на толуену(віртуально).
підставі будови молекул речовин; про карбоновий зв’язок, - та - 14. Бромування
будову речовин на підставі їхніх зв’язки. Гомологічний ряд толуену(віртуально).
властивостей; етену, загальна формула
усвідомлює взаємозв’язок складу, алкенів. Фізичні властивості. Практичні
будови, властивостей і застосування Структурна і просторова (цис- роботи
сполуки та її впливу на довкілля; транс-) ізомерія, 1. Розділення й
необхідність забезпечення екологічної номенклатура алкенів. очищення речовин.
безпеки під час добування і Хімічні властивості алкенів: Перегонка при
застосування вуглеводнів; повне і часткове окиснення, атмосферному тиску.
оцінює пожежну небезпечність приєднання водню, галогенів, Перекристалізація.
вуглеводнів; екологічні наслідки гідроген галогенідів, води, 2. Виявлення
порушення технологій добування та полімеризація. Правило Карбону, Гідрогену,
застосування вуглеводнів і їхніх В.Марковнікова. Механізм Хлору в органічних
похідних; реакції приєднання за речовинах.
висловлює судження про значення подвійним зв’язком. 3. Добування етену
взаємоперетворень вуглеводнів. Добування та застосування та досліди з ним.
алкенів. Навчальні
Алкадієни. Будова молекул проекти
алкадієнів зі спряженими 1.Що таке
зв’язками. Хімічні "українські числа"?
властивості: окиснення, Передбачення числа
приєднання, полімеризація. ізомерів вуглеводнів.
Застосування алкадієнів. 2.Паперова
Природний каучук. хроматографія.
Алкіни. Етин. Хімічна, 3.Сучасні фізичні
електронна, просторова методи дослідження
будова молекули. - хімічних сполук:
Гібридизація електронних а) IЧ- та електронна
орбіталей атома Карбону. спектроскопія,
Потрійний карбон- б) ЯМР-
карбоновий зв’язок. спектроскопія,
Гомологічний ряд етину, в) мас-
загальна формула алкінів. спектроскопія,
Фізичні властивості, ізомерія, г) ЕПР-
номенклатура алкінів. спектроскопія,
Хімічні властивості: повне і
часткове окиснення,
заміщення, приєднання
водню, галогенів, гідроген
 7

галогенідів, полімеризація.
Добування та застосування
етину.
Арени. Бензен, його склад,
хімічна, електронна,
просторова будова молекули,
фізичні властивості.
Хімічні властивості бензену:
окиснення, приєднання,
заміщення. Добування,
застосування бензену.
Гомологи бензену. Взаємний
вплив атомів у молекулі (на
прикладі толуену). Уявлення
про орієнтацію замісників у
бензеновому ядрі.
Поняття про вуглеводні з
кількома бензеновими ядрами
(нафтален, антрацен).
Взаємозв’язок і
взаємоперетворення
насичених, ненасичених,
ароматичних вуглеводнів.
Тема 3. Гетероциклічні сполуки
Знаннєвий компонент Загальні відомості про Навчальні
наводить приклади гетероциклічних гетероциклічні сполуки. проекти
сполук; Гетероцикли як складники 1. Історія хлорофілу.
Діяльнісний компонент біологічно активних речовин, 2.Нітрогеновмісні
характеризує склад, будову і барвників, ліків. гетероцикли на
властивості піридину; Піридин як представник службі медицини.
порівнює властивості піридину і нітрогеновмісних
бензену; гетероциклічних сполук.
ілюструє хімічні властивості Порівняння хімічних
піридинурівняннями хімічних властивостей бензену та
реакцій. піридину (повне та часткове
Ціннісний компонент окиснення, заміщення,
робить висновки про залежність приєднання водню, утворення
властивостей гетероциклічних сполук солей).
від їхнього складу та будови;
оцінює значення нітрогеновмісних
гетероциклічних сполук.
Тема 4.Природні джерела вуглеводнів та їх переробка
Знаннєвий компонент Природний і супутній Демонстрації
називає продукти переробки нафти і нафтовий гази, їх склад, 1.Модель
кам’яного вугілля. використання. нафтоперегінної
Діяльнісний компонент Нафта. Склад, властивості установки.
описує склад і властивості нафти, нафти. Фракційна перегонка Лабораторні
природного газу, кам’яного вугілля; нафти. Крекінг. Ароматизація досліди
процеси та продукти переробки нафти нафтопродуктів. Продукти 1. Ознайомлення зі
і кам’яного вугілля, їх застосування; нафтопереробки, їхнє зразками
характеризує природну вуглеводневу застосування. Детонаційна нафтопродуктів і
сировину як джерело добування стійкість бензину. продуктів
органічних сполук; детонаційну Кам’яне вугілля, його коксування
стійкість бензину; переробка, продукти кам’яного вугілля
Ціннісний компонент переробки. (колекція).
обґрунтовує значення природної Основні види палива та їхнє 2. Ознайомлення з
сировини в суспільному господарстві; значення в енергетиці країни. різними видами
оцінює вплив продуктів переробки Проблеми добування рідкого палива (колекція).
 8

вуглеводневої сировини на довкілля; палива з вугілля та інших Навчальні

значення альтернативних джерел джерел. проекти
виробництва пального; Охорона навколишнього 1. Альтернативні
висловлює судженняпро значення середовища від забруднень джерела енергії в
охоронних заходів при добуванні й при переробці й моїй місцевості.
використанні вуглеводнів. транспортуванні 2.Сланцевий газ: за і
вуглеводневої сировини та проти.
використанні продуктів
переробки.
Тема 5. Оксигеновмісні органічні сполуки
Знаннєвий компонент Класифікація Розрахункові
називає функціональні оксигеновмісних органічних задачі
(характеристичні) групи сполук. Поняття про 1. Обчислення за
оксигеновмісних органічних функціональну хімічними
сполук;оксигеновмісні органічні (характеристичну) групу. рівняннями
сполуки за систематичною Спирти. Гідроксильна кількості речовини,
номенклатурою; функціональна маси або об’єму за
наводить приклади спиртів, фенолів, (характеристична) група. кількістю речовини,
альдегідів, кетонів, карбонових Насичені одноатомні спирти, масою або об’ємом
кислот, естерів, жирів, вуглеводів, їхні їхній склад, хімічна будова. реагенту, що містить
структурні й електронні формули; Електронна будова певну частку
пояснює вплив функціональної гідроксильної групи. Ізомерія, домішок.
(характеристичної) групи на фізичні і номенклатура насичених
хімічні властивості оксигеновмісних одноатомних спиртів;
органічних сполук; утворення первинні, вторинні, третинні Демонстрації
оксиген-карбонових зв’язків; зміст спирти. Електронна природа 1. Порівняння
поняття: «функціональна водневого зв’язку, його вплив властивостей
(характеристична) гідроксильна на фізичні властивості спиртів у
(карбонільна, карбоксильна) група»; спиртів. Хімічні властивості гомологічному ряді
суть оптичної ізомерії; взаємного спиртів: повне і часткове (розчинність у воді,
впливу атомів у молекулах спиртів, окиснення, дегідратація, горіння).
фенолу, карбонових кислот. взаємодія з лужними 2. Взаємодія етанолу
Діяльнісний компонент металами, гідроген з натрієм.
класифікує оксигеновмісні органічні галогенідами. 3. Взаємодія етанолу
сполуки за характеристичними Добування та застосування з гідроген бромідом.
групами; спиртів. Фізіологічна дія 4. Взаємодія
розрізняє одно- і багатоатомні спирти, спиртів. гліцеролу з натрієм.
спирти та феноли; альдегіди та Етиленгліколь і гліцерол. Їхні 5. Розчинність
кетони; моно-, ди- і полісахариди; фізичні та хімічні властивості. фенолу у воді за
натуральні і штучні жири, натуральні Фенол, його склад, будова. кімнатної
і штучні волокна; Фізичні властивості фенолу. температури та при
складає загальні, молекулярні, Хімічні властивості: взаємодія нагрівання.
структурні та електронні формули з натрієм, розчином лугу, 6. Добування натрій
оксигеновмісних органічних сполук; бромною водою, ферум(Ш) феноляту.
характеризує водневі зв’язки та їхній хлоридом, нітрування. 7. Витіснення
вплив на фізичні властивості сполук; Взаємний вплив атомів у фенолу з натрій
хімічні властивості оксигеновмісних молекулі фенолу. Добування феноляту дією
органічних сполук; полісахариди як та застосування фенолу. вуглекислого газу.
полімерні сполуки; Альдегіди і кетони. Склад, 8. Взаємодія фенолу
ілюструє хімічні властивості хімічна й електронна будова у водному розчині з
оксигеновмісних органічних сполук альдегідів і кетонів. ферум (ІІІ)
рівняннями хімічних реакцій; Карбонільна група, її хлоридом.
порівнює будову і властивості сполук з особливості. Ізомерія, 9. Окиснення
різними функціональними номенклатура альдегідів і метаналю (етаналю)
(характеристичними) групами; кетонів. Фізичні властивості. амоніачним
крохмаль і целюлозу; Хімічні властивості альдегідів розчином аргентум
установлює причинно-наслідкові і кетонів. Реакції окиснення і (І) оксиду.
10. Взаємодія
 9

зв’язки між складом, будовою, відновлення. Поліконденсація метанової кислоти з

властивостями оксигеновмісних метаналю з фенолом. амоніачним
органічних сполук; генетичні зв’язки Добування альдегідів і розчином арґентум
між оксигеновмісними органічними кетонів. Застосування (І) оксиду.
сполуками; метаналю, етаналю, 11. Добування естеру.
визначає дослідним шляхом гліцерол, пропанону. 12. Ознайомлення зі
альдегіди, карбонові кислоти, Карбонові кислоти. зразками естерів.
глюкозу, крохмаль; Насичені одноосновні 13. Омилення жирів.
складає і використовує прилади для карбонові кислоти, їх склад, Добування мила.
виконання дослідів; хімічна й електронна будова. 14. Доведення
дотримується правил безпечного Карбоксильна група, її ненасиченого
поводження з органічними особливості. Фізичні характеру рідких
речовинами; властивості карбонових жирів (віртуально).
обчислює за хімічними рівняннями кислот, їхня номенклатура. 15. Взаємодія
кількість речовини, маси або об’єму за Хімічні властивості глюкози з
кількістю речовини, масою або карбонових кислот: амоніачним
об’ємом реагенту, що містить певну електролітична дисоціація, розчином
частку домішок; взаємодія з металами, лугами, аргентум(І) оксиду.
розв’язує експериментальні задачі, солями, спиртами. Залежність 16. Гідроліз
обираючи йобґрунтовуючи спосіб сили карбонових кислот від сахарози.
розв’язання. складу і будови їхніх молекул. 17. Взаємодія
Ціннісний компонент Взаємний вплив сахарози з
обґрунтовує застосування речовин карбоксильної і вуглеводневої гідроксидами
їхніми властивостями; груп. Багатоманітність металічних
усвідомлює взаємозв’язок складу, карбонових кислот (вищі, елементів.
будови, властивостей, застосування ненасичені, двоосновні, 18. Гідроліз
оксигеновмісних речовин і їхнього ароматичні). Застосування і крохмалю
впливу на довкілля; необхідність добування карбонових кислот. (целюлози).
охорони довкілля від промислових Естери. Реакція
відходів, що містять фенол; естерифікації. Склад, хімічна Лабораторні
робить висновки про властивості на будова естерів. Гідроліз досліди
підставі будови молекул речовин; про естерів. 1. Окиснення
будову речовинна підставі їхніх Застосування естерів. метаналю (етаналю)
властивостей; Жири, їх склад, хімічна купрум (ІІ)
висловлює судження про біологічну будова. Гідроліз (омилення), гідроксидом.
роль жирів і вуглеводів; гідрування жирів. 2. Окиснення спирту
оцінює згубну дію алкоголю на Переестерифікація жирів. до альдегіду.
здоров’я і засобів побутової хімії на Біодизельне пальне. 3. Відношення
довкілля. Біологічна роль жирів. олеїнової кислоти до
Вуглеводи. Класифікація бромної води та
вуглеводів. Глюкоза, її склад, розчину калій
фізичні властивості й перманганату
поширеність у природі. (віртуально).
Будова глюкози як 4. Розчинність жирів
альдегідоспирту. Циклічні у воді та органічних
форми глюкози. Поняття про розчинниках.
оптичну ізомерію. 5. Окиснення
Хімічні властивості глюкози: глюкози купрум(ІІ)
повне і часткове окиснення, гідроксидом.
відновлення, взаємодія з
гідроксидами металічних Практичні
елементів, бродіння (спиртове роботи
і молочнокисле), етерифікація 1. Розв’язування
та естерифікація. експериментальних
Застосування глюкози, її задач.
біологічне значення. 2. Синтез
Короткі відомості про етилетаноату.
фруктозу, рибозу та 3. Розв’язування
 10

дезоксирибозу. експериментальних
Сахароза, її склад, будова. задач.
Фізичні властивості. Навчальні
Поширеність у природі. проекти
Хімічні властивості: гідроліз, 1.Хімія запаху
утворення сахаратів. 2.Створення
Добування цукру з цукрових колекцій (з описом-
буряків (загальна схема). рефератом до них):
Крохмаль, його склад. Будова а) жири природні
крохмалю. Фізичні та синтетичні,
властивості. Хімічні б) мило та мийні
властивості: гідроліз засоби,
(кислотний, в) вуглеводи.
ферментативний), реакція з 3. Екологічна
йодом. Біологічне значення безпечність
крохмалю. застосування і
Целюлоза, її склад. Будова одержання фенолу.
целюлози. Фізичні 4. Вуглеводи у
властивості. Хімічні харчових продуктах:
властивості: окиснення, виявлення і
гідроліз, естерифікація, біологічне значення.
термічний розклад. 5. Збалансоване
Застосування целюлози та її харчування.
похідних. 6. Натуральні
Поняття про штучні волокна рослинного
на прикладі ацетатного походження
волокна. волокна: їхні
властивості, дія на
організм людини,
застосування.
Тема 6.Нітрогеновмісні органічні сполуки.
Знаннєвий компонент Класифікація нітрогеновмісних Демонстрації
називає нітрогеновмісні органічні органічних сполук. 1. Досліди з
сполуки за систематичною Нітросполуки, їх склад. метанаміном (або з
номенклатурою; Найважливіші представники іншим летким
наводить приклади нітросполук, нітросполук, їх застосування. аміном): горіння,
амінів, амінокислот, білків; Аміни, їх склад, хімічна, лужні властивості
пояснює структурні й електронні електронна будова, розчину, утворення
формули сполук; утворення нітроген- класифікація, номенклатура. солей.
карбонових зв’язків; суть структурної Аміни як органічні основи. 2.Взаємодія аніліну
ізомерії сполук; електронну суть Взаємодія амінів з водою і з кислотами.
взаємного впливу атомів у молекулі кислотами. 3. Взаємодія
аніліну; утворення біполярного йону Ароматичні аміни. Анілін, його аніліну з бромною
амінокислот; амфотерність склад, електронна будова водою.
амінокислот; зміст понять: молекули, фізичні властивості. 4. Колекція
функціональна (характеристична) Хімічні властивості аніліну: природних і
аміногрупа, пептидна група, взаємодія з мінеральними синтетичних
поліпептид, нуклеозид, нуклеотид. кислотами, бромною водою, барвників.
Діяльнісний компонент реакція сульфування, 5. Окиснення
розрізняє нітросполуки; первинні, окиснення. аніліну. Добування
вторинні і третинні аміни; аміни Взаємний вплив атомів у барвника
жирного ряду й ароматичні; молекулі аніліну. Добування анілінового
амінокислоти і карбонові кислоти; амінів. Реакція М.Зініна. чорного.
складає молекулярні, структурні та Значення аніліну в органічному 6. Доведення
електронні формули амінів, синтезі. наявності
амінокислот; рівняння реакцій, які Поняття про анілінові характеристичних
характеризують хімічні властивості та барвники. груп у молекулах
способи добування амінів та Амінокислоти. Склад, будова амінокислот.
 11

амінокислот; молекул. Ізомерія амінокислот, 7. Каталітичні

класифікує нітрогеновмісніорганічні номенклатура. Особливості властивості білків.
сполуки за функціональними хімічних властивостей Лабораторні
(характеристичними) групами; аміни амінокислот, зумовлені досліди
за кількістю замісників; поєднанням аміно- і 1. Розчинення й
характеризує рівні організації білків; карбоксильної груп. денатурація білків.
будову подвійної спіралі ДНК; Біполярний йон. Пептиди. 2. Кольорові
біологічну роль амінокислот, білків, Пептидний зв»язок. Пептидна реакції білків.
нуклеїнових кислот; група. Добування - Навчальні
порівнює синтетичні й амінокислот, їх біологічне проекти
біотехнологічні методи добування значення. 1.Історія синтезу
речовин; Білки. Білки як анілінових
установлює причинно-наслідкові високомолекулярні сполуки. барвників.
зв’язки між складом, будовою, Рівні структурної організації 2. Як
властивостями нітрогеновмісних білків. Властивості білків: розшифрували
органічних сполук; гідроліз, денатурація, кольорові структуру ДНК.
складає і використовує прилади для реакції. 3. Дія йонізуючого
виконання дослідів; Успіхи у вивченні та синтезі випромінювання
виявляє дослідним шляхом білки; білків. Поняття про на органічні
дотримується правил безпечного біотехнологію. сполуки.
поводження з органічними Нуклеїнові кислоти. Склад
речовинами. нуклеїнових кислот. Будова
Ціннісний компонент подвійної спіралі ДНК. Роль
обґрунтовує застосування нуклеїнових кислот у
нітрогеновмісних органічних сполук життєдіяльності організмів.
їхніми властивостями;
робить висновки про властивості,
виходячи з будови молекул речовин;
про будову речовин, виходячи з їхніх
властивостей;
оцінює досягнення біотехнології;
висловлює судження про вплив
вивчених нітрогеновмісних
органічних сполук на організм
людини; значення органічного
синтезу.
Тема 7. Синтетичні високомолекулярні речовини та полімерні матеріали на їх
основі
Знаннєвий компонент Особливості Демонстрації
наводить приклади полімерних високомолекулярних сполук, 1.Зразки пластмас,
сполук,найважливіших пластмас і їхня відмінність від синтетичних
полімерних матеріалів на їхній основі. низькомолекулярних сполук. волокон, каучуків,
Діяльнісний компонент Класифікація полімерів. клеїв, герметиків,
розрізняє синтетичні органічні Хімічна будова полімерів. лакофарбових
речовини: пластмаси, каучуки, Лінійна, просторова та матеріалів.
волокна; розгалужена будова полімерів.
складає молекулярні і структурні Залежність властивостей Лабораторні
формули мономерів і полімерів; полімерів від їхньої будови. досліди
рівняння реакцій, які характеризують Термопластичні й 1.Дослідження
способи добування полімерів; термореактивні полімери. властивостей
характеризує методи синтезу Методи синтезу термопластичних
полімерів; властивості високомолекулярних речовин: полімерів.
термопластичних, термореактивних полімеризація, 2. Порівняння
полімерів, синтетичних каучуків, поліконденсація. Поліетилен, властивостей
синтетичних волокон; поліпропілен, полівінілхлорид, каучуку і гуми.
порівнює природні, штучні й полістирен, поліакрилова 3. Відношення
синтетичні полімерні матеріали; кислота та її похідні, синтетичних
установлює причинно-наслідкові фенолоформальдегідні смоли. волокон до
 12

зв’язки між складом, будовою, Склад, властивості, розчинів кислот і

властивостями та застосуванням застосування. лугів.
полімерів; Синтетичні каучуки, їхні
дотримується правил експлуатації властивості та застосування. Практичні
виробів із синтетичних матеріалів. Гума. роботи
Ціннісний компонент Синтетичні волокна. 1. Розпізнавання
робить висновки про залежність Поліестерні та поліамідні деяких пластмас і
властивостей полімерів від їх складу волокна, їх склад, властивості, волокон.
та будови; застосування.
висловлює судження про значення Поняття про композиційні Навчальні
полімерів у суспільному господарстві і полімерні матеріали. проекти
побуті; Поняття про клеї, герметики, 1.Рециклінг як
оцінює вплив пластмас на довкілля. лакофарбові матеріали. цивілізований
Поняття про маркування спосіб утилізації
пластмас. твердих побутових
відходів.

Тема 8. Органічна хімія в сучасному суспільстві

Знаннєвий компонент Роль органічної хімії в Демонстрації
наводить приклади органічних розв’язуванні проблем сталого 1.Зразки
сполук, що використовуються в різних розвитку суспільства. пестицидів.
галузях суспільного господарства, Поняття про хімічні засоби 2.Зразки
побуті, харчуванні; захисту рослин, їх лікарських
Діяльнісний компонент використання у сільському препаратів.
розрізняє природні й синтетичні господарстві на основі вимог Практичні
органічні речовини; щодо охорони природи. роботи
ілюструє генетичні зв’язки між Пестициди, інсектициди, 1. Функціональний
органічними речовинами рівняннями гербіциди, фунгіциди, аналіз органічних
хімічних реакцій; регулятори росту рослин, речовин.
встановлює генетичні зв’язки між кормові добавки. 2. Властивості
органічними речовинами; ієрархію Поняття про фосфорорганічні ацетилсаліцилової
рівнів структурної організації сполуки. кислоти.
органічних речовин; Поняття про синтетичні 3. Розв’язування
пояснює причини багатоманітності лікарські засоби (на прикладі експериментальни
органічних речовин; ацетилсаліцилової кислоти). х задач: генетичні
аналізує основний хімічний склад Харчові добавки. Речовини, що зв’язки між
харчових продуктів; поліпшують зовнішній вигляд, органічними
характеризує значення рівнів смак, фізичні й хімічні речовинами,
організації органічних речовин у властивості тощо харчових дослідження їхніх
природі; продуктів. Е-числа. властивостей.
порівнює природні, штучні й Калорійність їжі. Навчальні
синтетичні матеріали; Забруднення навколишнього проекти
дотримується правил безпечного середовища. Стійкі органічні 1. Рослини як
поводження з засобами захисту забруднювачі. Діоксини. індикатори стану
рослин та іншими продуктами Забруднення навколишнього навколишнього
синтетичної органічної хімії. середовища продуктами середовища.
Ціннісний компонент згоряння. Смог. Забруднення 2. Малі молекули
робить висновки про залежність води та ґрунтів. Токсикоманія (СО2, СО, азот, NO)
властивостей органічних сполук від їх та запобігання їй. у живих
складу та будови; Багатоманітність органічних організмах.
висловлюєсудженняпро речовин, причини 3. Роль хімії у
значенняпродуктіворганічноїхімії в багатоманітності. Природні і підвищенні
суспільномугосподарстві йпобуті;роль синтетичні органічні речовини. родючості ґрунтів.
органічної хімії в розв’язуванні Рівні структурної організації 4. Ліки природні й
проблем сталого розвитку суспільства; органічних речовин синтетичні. Синтез,
оцінює й (молекулярний, полімерний, механізм дії.
усвідомлюєвпливзасобівзахистуросли супрамолекулярний) та їхня 5. Наркоманія і
н на здоров’я людей та довкілля при ієрархія. алкоголізм:
 13

їхнеправильномувикористанні;згубни Генетичні зв’язки між хімічний аспект

йвпливтоксикоманії на здоров’я; органічними та органічними й проблеми.
усвідомлює необхідність охорони неорганічними речовинами. 6.Хімія смаку.
довкілля від продуктів синтетичної
органічної хімії;
дотримується правил експлуатації
виробів із синтетичних матеріалів,
правил зберігання лікарських
препаратів, засобів побутової хімії.
 14

11 клас
(210 год, 6 год на тиждень)
Неорганічна хімія
Очікувані результати навчальної Зміст навчального Практична
діяльності матеріалу складова
Розділ І. Повторення та поглиблення основних теоретичних питань курсу
основної школи
Знаннєвий компонент Сучасні уявлення про будову Розрахункові
називає хімічні елементи та їхні атомів. Нукліди. Ізотопи. задачі
сполуки; Дуалістична природа електрона. 1. Обчислення
розрізняє поняття «нуклід» і Квантові числа: головне, молярної
«ізотоп»; основний і збуджений стани побічне (орбітальне), магнітне, концентрації
атома; речовини з різними видами спінове та їх фізичний розчину.
хімічних зв’язків; зміст.Орбіталі. 2. Обчислення
формулює означення основних класів Послідовність заповнення кількісного складу
неорганічних сполук з точки зору електронами атомних сумішей за
електролітичної дисоціації; радіусу орбіталей: принцип найменшої рівняннями
атома, електронегативності; окисно- енергії; принцип Паулі, правила хімічних реакцій.
відновних реакцій; розчинів; масової Гунда та Клечковського. Демонстрації
частки розчиненої речовини, Будова електронних оболонок 1. Різні варіанти
молярної концентрації; гідролізу атомів. Електронна й Періодичної системи
солей; періодичний закон; електронно-графічна хімічних елементів
наводить приклади s-, p-, d- конфігурації атомів s-, p-, d- (довга і коротка
елементів; речовин із різними типами елементів. форми, віртуальні
хімічного зв’язку; аморфних і Збуджений стан атома. 3D).
кристалічних речовин; речовин із Валентні можливості атомів ІІ- 2. Форми
різними типами кристалічних ґраток; ІІІ періодів. електронних
розчинів; Періодичний закон орбіталей
Діяльнісний компонент Д.І.Менделєєва (сучасне (віртуальні 3D).
складає електронні та електронно- формулювання) і Періодична 3. Моделі атомів s-,
графічні формули атомів елементів з система хімічних елементів. p-, d-елементів
урахуванням принципу Паулі, правил Періодичні закономірності в (віртуальні 3D).
Ф. Хунда і В.М. Клечковського; атомних структурах: зміна 4. Теплові явища
рівняння відповідних хімічних радіуса, енергії йонізації, при розчиненні
реакцій; схеми електронного балансу спорідненості до електрона, концентрованої
окисно-відновних реакцій; електронегативності. сульфатної кислоти
класифікує хімічні елементи та Характеристика хімічного (кристалічного
речовини; хімічні реакції за зміною елемента за його місцем у натрій гідроксиду) та
ступеня окиснення, оборотністю періодичній системі та будовою амоній нітрату.
процесу; атома. 5. Зміна кольору при
характеризує хімічні елементи за Хімічний зв’язок. Йонний, розчиненні
їхнім місцем у періодичній системі та ковалентний, металічний, безводного
будовою атомів; властивості водневий зв’язки. Обмінний і купрум(ІІ) сульфату.
ковалентного зв’язку; донорно-акцепторний 6. Електроліз
порівнює валентні можливості атомів механізми утворення розчинів купрум(ІІ)
неметалічних елементів 2 і 3 періодів, ковалентного зв’язку. сульфату і калій
що знаходяться в одній групі, на Властивості ковалентного йодиду (реально або
основі електронної будови їхніх зв’язку: насичуваність, віртуально).
атомів напрямленість, кратність, Лабораторні
пояснює дуалістичну природу поляризованість. досліди
електрона, фізичну суть квантових Будова речовин: кристалічний і 1. Дослідження
чисел, механізми утворення різних аморфний стани твердих генетичнихзв’язків
видів хімічних зв’язків і різні речовин. Кристалічні ґратки. між класами
механізми утворення ковалентного Залежність фізичних неорганічних
зв’язку; явища, якими властивостей речовин від їхньої сполук.
супроводжується розчинення будови. Практичні
речовин; Розчини. Явища, що роботи
 15

обґрунтовує закономірності змін супроводжують процес 1. Визначення рН

будови атомів елементів та їхніх розчинення речовин: середовища водних
властивостей у періодичній системі; поглинання і виділення розчинів солей.
залежність фізичних властивостей теплоти, гідратація. 2. Приготування
речовин від їхньої будови; Характеристики кількісного водного розчину солі
прогнозує фізичні властивості складу розчинів: масова частка заданої молярної
речовин у залежності від їхньої та молярна концентрація концентрації.
будови; можливість реакції гідролізу; розчиненої речовини.Гідроліз Навчальні
експериментально розв’язує задачі з солей у водних розчинах. проекти
установлення генетичних зв’язків між Окисно-відновні реакції. 1. Окисно-відновні
класами неорганічних сполук; Основні окисники і відновники. процеси у живій
виготовляє розчини солі заданої Складання рівнянь окисно- природі,
молярної концентрації; визначає рН відновних реакцій за відомими повсякденному
середовища водних розчинів солей; продуктами реакцій. житті, на хімічних
обчислює кількісний склад суміші за Електроліз. Застосування виробництвах.
рівнянням реакції; молярну електролізу. 2. Дослідження
концентрацію речовини у розчині; Класифікація неорганічних властивостей рідких
дотримується правил безпеки під речовин. Генетичні зв’язки між кристалів.
час виконання хімічних дослідів. класами неорганічних сполук.
Ціннісний компонент
висловлює судження щодо значення
періодичного закону для
передбачення властивостей іще не
відкритих елементів; знань про
будову хімічних речовин для
визначення сфери їх застосування;
окисно-відновних процесів у довкіллі
і на хімічних виробництвах.
Розділ ІІ. Неметалічні елементи та їхні сполуки
Знаннєвий компонент Тема 1. Гідроген. Водень Демонстрації
називає ізотопи та сполуки Гідрогену; Гідроген. Будова атома. 1.Добування водню в
наводить приклади реакцій Ізотопи Гідрогену. Особливості лабораторії та
добування водню; розміщення у періодичній способи його
Діяльнісний компонент системі. Поширення Гідрогену в збирання.
складає електронну та електронно- природі і Всесвіті. 2. Перевірка водню
графічну формули атома Гідрогену; Водень. Склад молекули і на чистоту.
рівняння характерних для водню будова речовини. Добування в 3. Горіння водню в
хімічних реакцій і схеми промисловості і лабораторії. кисні.
електронного балансу до них; Фізичні властивості водню. 4. Відновлення міді з
обґрунтовує місце Гідрогену в Окисні і відновні властивості купрум(ІІ) оксиду
періодичній системі, його валентність водню. Застосування водню. воднем.
і ступені окиснення; окисно-відновні Перспектива використання Лабораторні
властивості гідроген пероксиду; водню як пального. досліди
характеризує Гідроген за його Гідроген пероксид як сполука 1. Дослідження
місцем у періодичній системі та Гідрогену. Окисні і відновні окисних і відновних
будовою атома; поширення в природі; властивості гідроген пероксиду. властивостей гідроген
фізичні та хімічні властивості водню; Застосування гідроген пероксиду.
експериментально добуває, збирає і пероксиду. Практичні
перевіряє водень на чистоту; роботи
підтверджує окисно-відновні 1. Відновні
властивості гідроген пероксиду; властивості водню.
дотримується правил безпечного Навчальні
поводження з воднем і гідроген проекти
пероксидом; 1. Водень як
Ціннісний компонент екологічно чисте
оцінює роль водню як екологічно паливо.
чистого палива; 2. Біологічна роль
висловлює судження про дію гідроген гідроген пероксиду.
 16

пероксиду на організм людини.

Знаннєвий компонент Тема 2. Елементи VІІА Розрахункові

називає елементи-галогени та їхні групи (галогени) задачі
сполуки; способи добування хлору; Загальна характеристика 1. Обчислення за
описує поширення галогенів у елементів групи: Флуор, Хлор, рівнянням хімічної
природі; Бром, Йод. Поширення їх у реакції кількості
Діяльнісний компонент природі. речовини, маси,
складає електронні та графічно- Прості речовини галогени. об’єму (газуватих
електронні формули атомів галогенів; Склад і будова молекул. Фізичні речовин) продукту
рівняння відповідних хімічних і хімічні властивості галогенів. за рівнянням
реакцій за участю галогенів і їхніх Добування хлору в лабораторії і хімічної реакції,
сполук; схеми електронного балансу промисловості. якщо один з
окисно-відновних реакцій; Гідроген хлорид. Склад і реагентів взято у
характеризує елементи-галогени за будова молекули. Фізичні надлишку;
їхнім положенням в періодичній властивості. Добування і Демонстрації
системі і будовою атомів; прості застосування гідроген хлориду. 1.Зразки хлору, брому
речовини-галогени за будовою Хлоридна кислота. Хімічні (віртуально), йоду,
молекул, фізичними і хімічними властивості. Хлориди. сполук галогенів.
властивостями (взаємодія з воднем, Якісні реакції на галогенід- 2.Сублімація йоду
металами, водою, лугами); хімічні іони. (реально або
властивості хлоридної кислоти Застосування галогенів і їхніх віртуально).
(взаємодія з металами, оксидами і сполук. 3. Добування гідроген
гідроксидами металів, солями, хлориду та
відновні властивості) і хлоридів; розчинення його у
експериментально визначає бромід-, воді.
йодид-іони; 4. Витіснення
дотримується правил безпечного галогенів із розчинів
поводження зі сполуками галогенів; відповідних
розв’язує експериментальні задачі; галогенідів.
обчислює кількість речовини, масу, Лабораторні
об’єм (газуватих речовин) продукту за досліди
рівнянням хімічної реакції, якщо 1. Дослідження
один з реагентів взято у надлишку; хімічних
Ціннісний компонент властивостей
доводить практичну значимість хлоридної кислоти.
галогенів і їхніх сполук; 2,3.Якісні реакції на
оцінює біологічну роль галогенів і бромід-, йодид-іони.
їхніх сполук; Практичні
висловлює судження про вплив роботи
галогенів і їхніх сполук на довкілля. 1. Розв’язування
експериментальних
задач за темою
«Сполуки
галогенів».
Навчальні
проекти
1.Практичне
значення галогенів.
2.Проблема охорони
довкілля від
забруднення
сполуками Хлору і
Флуору.

Знаннєвий компонент Тема 3. Елементи VIА групи Розрахункові

називає елементи VI-А групи та їхні (халькогени) задачі
сполуки, прості речовини Оксигену і Загальна характеристика 1. Обчислення
 17

Сульфуру, основні наукові принципи, елементів VI-А групи. кількості речовини,

сировину та етапи виробництва Поширеність елементів у маси або об’єму
сульфатної кислоти; природі. продукту реакції за
наводить приклади основних Оксиген. Прості речовини. відомою кількістю
природних сполук елементів VIА Явище алотропії. Порівняння речовини, масою або
групи; фізичних та хімічних об’ємом реагента,
пояснює явище алотропії, причини властивостей озону та кисню. щомістить домішки.
кислотних дощів. Їхня біологічна роль. Демонстрації
Діяльнісний компонент Сульфур. Прості речовини. 1. Зразки сірки та
характеризує елементи групи, прості Фізичні та хімічні властивості. інших природних
речовини Оксигену (кисень, озон) та Застосування. сполук Сульфуру.
Сульфуру (ромбічна, моноклинна, Обчислення кількості 2. Взаємодія кисню з
пластична сірка); фізичні та хімічні речовини, маси або об’єму неметалами та
властивості простих речовин, оксидів і продукту реакції за відомою металами.
кислот Сульфуру; поширеність у кількістю речовини, масою або 3. Добування
природі Оксигену та Сульфуру; об’ємом реагента, що містить сульфур (IV) оксиду
практичне значення кисню, сірки та домішки. реакцією обміну та
сполук Оксигену і Сульфуру; Гідроген сульфід. Фізичні та доведення його
біологічну роль Оксигену, Сульфуру хімічні властивості: взаємодія з кислотного
та їхніх сполук; сировину, основні киснем. Сульфідна кислота та характеру.
стадії та хімічні реакції, що лежать в сульфіди. Якісна реакція на 4. Взаємодія
основі виробництва сульфатної сульфід-іони. Фізіологічна дія концентрованої
кислоти контактним способом, сірководню. сульфатної кислоти з
закономірності їх перебігу та Сульфур(IV) оксид і сульфітна металами
керування ними; кислота, їхні окисно-відновні (віртуально).
складає електронні та електронно- властивості. 5. Дія
графічні формули атомів елементів Сульфур(VІ) оксид. Сульфатна концентрованої
групи, рівняння хімічних реакцій, що кислота. Фізичні та хімічні сульфатної кислоти
характеризують основні хімічні властивості концентрованої на цукор
властивості кисню, сірки та сполук сульфатної кислоти. (віртуально).
Сульфуру, схеми електронного Гігроскопічні властивості. Солі Лабораторні
балансу окисно-відновних реакцій; сульфатної кислоти. досліди
порівнює елементи VIА групи за їхнім Застосування сульфатної 1. Хімічні
місцем у періодичній системі і кислоти та її солей. властивості
електронною будовою атомів, фізичні Загальні наукові принципи розведеної
та хімічні властивості їхніх сполук, хімічного виробництва: вибір сульфатної кислоти
прості речовини Оксигену та сировини, теплообмін, та сульфатів.
Сульфуру, хімічні властивості протитечія, безперервність, 2, 3.Якісні реакції на
концентрованої і розбавленої комп’ютеризація виробничих сульфід-, сульфіт
сульфатної кислоти процесів. іони.
визначає сульфід-, сульфіт-іонив Промислове виробництво Практичні роботи
розчинах; сульфатної кислоти. Охорона 1. Розв’язування
розв’язує експериментальні задачі, навколишнього середовища від експериментальних
обираючи і обґрунтовуючи план забруднення промисловими задач за темою
дослідження; викидами. Кислотні дощі. „СполукиСульфуру”.
обчислює кількість речовини, масу або Навчальні
об’єм продукту реакції за відомою проекти
кількістю речовини, масою або 1. Кисень та життя
об’ємомреагента, що містить (промислова
домішки, обираючи і обґрунтовуючи екологія).
спосіб розв’язання; 2. Подвійна роль
дотримується правил безпечного озону в природі.
поводження з розчином сульфатної
кислоти, правил безпеки під час
виконання хімічного експерименту.
Ціннісний компонент
висловлює судження щодо біологічної
ролі Оксигену, Сульфуру та їхніх
 18

сполук;
оцінює значення кисню та озонового
шару для життя організмів на Землі,
екологічну небезпеку виробництва
сульфатної кислоти; вплив кислотних
дощів на довкілля;
робить висновки щодо фізіологічної
дії сірководню, впливу речовин на
навколишнє середовище і здоров’я
людини;
усвідомлює необхідність збереження
власного здоров’я і довкілля при
використанні хімічних сполук.

Знаннєвий компонент Тема 4. Елементи VА групи Розрахункові

називає елементи VА групи та їхні Загальна характеристика задачі
сполуки, прості речовини Фосфору; елементів V-А групи. 1. Обчислення
наводить приклади основних Поширеність їх у природі. виходу продукту від
природних сполук Нітрогену та Біологічна роль Нітрогену і теоретично
Фосфору, нітрогено- і Фосфору можливого.
фосфоровмісних добрив; Азот. Склад молекули і
пояснює донорно-акцепторний будова речовини. Фізичні та
механізм утворення ковалентного хімічні властивості. Добування,
зв’язку в йоні амонію; колообіг застосування.
Нітрогену та Фосфору в природі; Амоніак. Склад молекули і
основні наукові принципи виробництва будова речовини. Фізичні та
амоніаку; хімічні властивості.
Діяльнісний компонент Фізіологічна дія амоніаку.
Характеризує елементи групи за Лабораторні способи добування
їхнім місцем у періодичній системі та амоніаку. Демонстрації
електронною будовою атома, прості Оборотні й необоротні реакції. 1.Добування
речовини Фосфору (червоний, білий, Хімічна рівновага. Умови амоніаку реакцією
чорний фосфор); фізичні та хімічні зміщення хімічної рівноваги. обміну.
властивості азоту (взаємодія з Принцип ЛеШательє. 2. Розчинення
металами, воднем і киснем), фосфору Керування хімічними амоніаку у воді
(взаємодія з киснем, галогенами, процесами: зміна швидкості ( "фонтан") .
металами), амоніаку (взаємодія з реакції та зміщення хімічної 3. Взаємодія
водою, кислотами, горіння та рівноваги. Синтез амоніаку в амоніаку з гідроген
каталітичне окиснення), солей промисловості. хлоридом.
амонію (взаємодія з лугами, солями, Солі амонію. Фізичні та 4. Термічне
розкладання при нагріванні, хімічні властивості. Якісна розкладання солей
гідроліз); оксидів Нітрогену та реакція на йон амонію. амонію.
Фосфору (взаємодія з водою, лугами, Застосування амоніаку та солей 5. Взаємодія
основними оксидами), ортофосфатної амонію. розбавленої та
кислоти і її солей; поширеність Нітроген(ІІ) оксид і концентрованої
елементів та їхніх сполук у природі, нітроген(ІV) оксид. Фізичні та нітратної кислоти з
нітрогено- і фосфоровмісні хімічні властивості: окисно- міддю.
мінеральні добрива; відновні, відношення до води та 6.Спалахування
пояснює уплив різних чинників на лугів. Фізіологічна дія на скипидару в
зміщення хімічної рівноваги; організм. Захист довкілля від нітратній кислоті.
добирає умови зміщення хімічної оксидів Нітрогену. Лабораторні
рівноваги оборотних процесів на Нітратна кислота. Фізичні та досліди
основі принципу хімічні властивості розведеної 1.Якісна реакція на
ЛеШательє; та концентрованої нітратної амоній-іон.
складає електронні та електронно- кислоти. Якісна реакція на 2. Якісна реакція на
графічні формули атомів Нітрогену і нітрат-іони. Застосування ортофосфат-іон.
Фосфору; рівняння відповідних нітратної кислоти. 3.Ознайомлення із
хімічних реакцій, схеми електронного Нітрати. Фізичні та хімічні зразками нітрогено-
 19

балансу окисно-відновних реакцій; властивості: розкладання при і фосфоровмісних

порівнює елементи V-А групи за їхнім нагріванні. Нітрити. Проблема добрив.
положенням у періодичній системі та вмісту нітратів і нітритів у Практичні роботи
електронною будовою атомів, фізичні харчових продуктах. 1. Добування
та хімічні властивості сполук Застосування нітратів. Колообіг амоніаку та досліди
Нітрогену і Фосфору, прості речовини Нітрогену в природі. з ним.
Фосфору, властивості концентрованої Фосфор. Прості речовини 2. Визначення
і розведеної нітратної кислот Фосфору. Фізичні та хімічні мінеральних добрив.
(розкладання на світлі та при властивості. Добування. 3. Розв’язування
нагріванні, взаємодія з металами та Застосування фосфору. експериментальних
деякими неметалами, основними й Фосфор(V) оксид. Фізичні та задач за темою
амфотерними оксидами та хімічні властивості. "Сполуки Нітрогену
гідроксидами, солями, дія на Застосування. Ортофосфатна та Фосфору".
органічні сполуки); кислота, її солі. Якісна реакція Навчальні
визначає амоній-, нітрат- і на ортофосфат-іони. Колообіг проекти
ортофосфат-іони; Фосфору в природі. 1. Зменшення вмісту
передбачає екологічні проблеми, Нітрогено- і фосфоровмісні нітратів в продуктах
пов’язані з використанням фосфатів; мінеральні добрива. Проблема харчування у
обчислює вихід продукту від охорони довкілля при домашніх умовах.
теоретично можливого, обираючи і використанні мінеральних 2. Мінеральні
обґрунтовуючи спосіб розв’язання; добрив. добрива: позитивні і
дотримується правил безпечного негативні наслідки
поводження з амоніаком і застосування.
розбавленою нітратною кислотою;
планує та виконує експериментальні
дослідження.
Ціннісний компонент
висловлює судження щодо значення
поняття «вихід продукту» для
оцінювання ефективності
виробництва;
оцінює вплив сполук Нітрогену та
Фосфору на довкілля і здоров’я
людини; значення нітрогено- і
фосфоровмісних добрив для
підвищення врожайності
сільськогосподарських культур;
екологічну небезпеку хімічних
виробництв;
критично ставиться до проблеми
вмісту нітратів і нітритів у харчових
продуктах;
обґрунтовує застосування азоту,
фосфору та сполук Нітрогену,
Фосфору;
робить висновки щодо біологічної
ролі Нітрогену і Фосфору;

Тема 5. Елементи IVА групи

Знаннєвий компонент Загальна характеристика Розрахункові
називає елементи IVА групи та їхні елементів IVА групи. задачі
сполуки прості речовини Карбону та Поширеність їх у природі. 1. Розрахунки за
Силіцію; Біологічна роль Карбону та термохімічними
наводить приклади основних Силіцію. рівняннями.
природних сполук Карбону і Силіцію, Карбон. Прості речовини Демонстрації
 20

силікатних матеріалів; Карбону та їхня будова. Фізичні 2. Кристалічні

формулює означення адсорбції; та хімічні властивості. Явище ґратки алмазу та
пояснює біологічну роль Карбону та адсорбції. графіту.
Силіцію; Карбон(ІІ) оксид та 3. Адсорбція
суть явища адсорбції; парникового карбон(IV) оксид. Склад і активованим
ефекту; колообіг Карбону в природі. будова молекул. Фізичні та вугіллям
Діяльнісний компонент хімічні властивості. розчинених у воді
характеризує елементи групи за їхнім Фізіологічна дія на живі барвників (фуксин,
місцем у періодичній системі та організми та біологічна роль лакмус тощо).
електронною будовою атома, прості карбон(IV) оксиду. Способи Лабораторні
речовини Карбону (алмаз, графіт, добування. Застосування. досліди
карбін) і Силіцію (кристалічний і Парниковий ефект. 1. Перетворення
аморфний силіцій), фізичні та хімічні Карбонатна кислота. карбонатів у
властивості вуглецю (взаємодія з Карбонати та гідрогенкарбонати і
металами, неметалами, оксидами гідрогенкарбонати. Хімічні навпаки.
металів, водяною парою) та силіцію властивості. 2. Якісна реакція на
(взаємодія з металами, неметалами та Взаємоперетворення карбонатів карбонат- і
розчинами лугів); і гідрогенкарбонатів. гідрогенкарбонат-
карбон (ІІ) оксиду (горіння, взаємодія Поширеність карбонатів у аніони.
з оксидами металічних елементів) і природі. Застосування. Колообіг 3. Якісне визначення
карбон (IV) оксиду (взаємодія з Карбону в природі. у розчинах силікат-
водою, оксидами, лугами, вуглецем, Силіцій. Прості речовини аніону.
магнієм), силіцій (IV)оксиду Силіцію та їхня будова. Фізичні 4. Ознайомлення із
(взаємодія з магнієм, вуглецем, та хімічні властивості. зразками мінералів.
фторидною кислотою); особливості Застосування силіцію.
карбонатної кислоти (взаємодія з Силіцій(ІV) оксид. Склад і Практичні роботи
кислотами, розкладання при будова речовини. Фізичні та 1. Добування
нагріванні) та силікатної (взаємодія з хімічні властивості. карбон(IV) оксиду та
магнієм, вуглецем, фторидною Застосування. дослідження його
кислотою), способи добування Силікатна кислота. Фізичні властивостей.
карбон(ІІ) і карбон(IV) оксидів; властивості. Силікати природні і Розпізнавання
поширеність Карбону, Силіцію та штучні. Силікатні матеріали: карбонатів.
їхніх сполук у природі; застосування скло, цемент, кераміка. Навчальні
сполук Карбону та Силіцію, галузі проекти
застосування силікатних матеріалів; 1.Незвичні
складає електронні та електронно- властивості
графічні формули атомів елементів звичайних елементів
IVА групи, рівняння відповідних (Карбон, Силіцій).
хімічних реакцій, схеми електронного 2.Сучасні види скла
балансу окисно-відновних реакцій; та його
порівнює неметалічні властивості застосування.
елементів IVА групи, прості речовини
Карбону та Силіцію;
добирає самостійно лабораторний
посуд для добування карбон(IV)
оксиду та експериментально доводить
його властивості;
виконує обчислення
затермохімічними рівняннями;
розв’язує експериментальні задачі із
дослідження властивостей карбонатів
і силікатів;
визначає наявність гідрогенкарбонат-
та силікат -іонів в розчинах;
дотримується правил безпеки під час
виконання хімічних дослідів.
Ціннісний компонент
оцінює практичне значення явища
 21

адсорбції, наслідки парникового

ефекту для планети;
робить висновки щодо біологічного
значення Карбону та Силіцію;
властивостей сполук Карбону та
Силіцію на основі експериментальних
досліджень;
висловлює судження щодо впливу
оксидів Карбону на довкілля та їхню
фізіологічну дію; застосування сполук
Карбону та Силіцію в техніці та різних
галузях промисловості.
Розділ ІІІ. Металічні елементи та їхні сполуки
Тема 1. Загальні відомості про металічні елементи та метали
Знаннєвий компонент Місце металічних елементів Розрахункові
називає s-, p-, d-металічні елементи; у періодичній системі. задачі
формулює означення корозії; Особливості будови їхніх 1.Обчислення за
пояснює утворення металічного атомів. Поширення у природі. рівняннями
зв’язку; будову металів; принцип Метали. Металічний зв’язок. хімічних реакцій
роботи гальванічного елемента; суть Характерні фізичні та хімічні між металом та
хімічної та електрохімічної корозії; властивості металів: взаємодія з сіллю в розчині.
захист металів від корозії; неметалами, водою, лугами Демонстрації
наводить приклади металічних руд, (для цинку та алюмінію), 1. Моделі
сплавів. кислотами, розчинами солей. кристалічних ґраток
Діяльнісний компонент Гальванічний елемент. металів.
складає електронні та графічно- Корозія металів. Види 2. Взаємодія заліза з
електронні формули атомів корозії: хімічна й зкупрум(ІІ)
металічних елементів; рівняння електрохімічна. Способи сульфатом і
хімічних реакцій, які описують хімічні захисту від корозії. алюміній сульфатом
властивості металів, та схеми Поняття про сплави. у водних розчинах.
електронних балансів до них; Загальні способи добування 3. Взаємодія металів
характеризує місце металічних металів із руд. Поняття про з неметалами.
елементів у періодичній системі; металургію: пірометалургія, 4. Досліди, що
характерні фізичні та хімічні гідрометалургія, ілюструють корозію
властивості металів(взаємодія з електрометалургія, металів та способи
неметалами, водою, лугами (для мікробіометалургія. Електроліз захисту від неї.
цинку та алюмінію), кислотами, безоксигенових солей у 5. Взаємодія цинку
солями у розчинах), їх поширення у розплавах і водних розчинах. (алюмінію) з натрій
природі; гідроксидом у
прогнозує можливість перебігу розчині.
реакцій за рядом активності металів; Лабораторні
дотримується правил безпеки під час досліди
виконання хімічних дослідів; 1.Ознайомлення зі
розв’язує задачі на основі обчислень зразками металів,
за рівнянням реакції між металом та природними
сіллю у розчині, обираючи і сполуками
обґрунтовуючи спосіб розв’язання. металічних
Ціннісний компонент елементів, сплавами.
оцінює практичне значення металів; 2. Взаємодія металів
висловлює судження про наслідки з кислотами в
корозії металів; біологічну роль розчинах.
металічних елементів; 3. Взаємодія металів
обґрунтовує фізичні й хімічні з солями в
властивості металічних елементів розчинах.
електронною будовою їхніх атомів. Навчальні
проекти
1. Акумулятори для
 22

мобільних
телефонів.
2. Йони важких
металічних
елементів і здоров’я
людини.
3. Біологічна роль
металічних
елементів.
4. Сплави у
травматології.
5. Ювелірні сплави.
6.
Мікробіометалургія.
7. Добування металів
надвисокої чистоти.
Тема 2. Металічні елементи ІА – ІІІА груп
Знаннєвий компонент Загальна характеристика Розрахункові
називає металічні елементи ІА – ІІІА хімічних елементів ІА групи. задачі
груп та їхні сполуки; Натрій і Калій – типові 1. Розрахунки вмісту
пояснює амфотерність алюміній представники лужних компонентів суміші
гідроксиду; сутність твердості води; елементів, поширення їх у металів.
наводить приклади природних сполук природі. Демонстрації
Натрію, Калію, Магнію, Кальцію, Фізичні та хімічні 1.Зразки природних
Алюмінію; сплавів магнію та властивості натрію і калію: сполук Натрію,
алюмінію; калійних добрив. взаємодія з неметалами й Калію, Магнію,
Діяльнісний компонент водою, відношення до кислот. Кальцію, Алюмінію.
складає електронно-графічні формули Сполуки Натрію і Калію 2. Горіння магнію в
атомів Натрію, Калію, Магнію, (оксиди, гідроксиди, солі), їх кисні.
Кальцію, Алюмінію; рівняння застосування. Біологічна роль 3. Взаємодія натрію і
хімічних реакцій, які описують хімічні Натрію і Калію. кальцію з водою.
властивості натрію, калію, магнію, Загальна характеристика 4. Забарвлення
кальцію, алюмінію, та схеми хімічних елементів ІІА групи. полум’я солями
електронних балансів до них; Магній і Кальцій як елементи Натрію, Калію,
порівнює властивості оксидів і ІІА групи, поширення їх у Кальцію, Магнію.
гідроксидів лужних, лужноземельних природі. 5. Механічна
елементів, Магнію та Алюмінію; Фізичні та хімічні міцність оксидної
характеризує поширення елементів властивості магнію і кальцію: плівки алюмінію.
ІА – ІІІА груп у природі; елементи взаємодія з неметалами, водою, 6. Усунення
Натрій, Калій, Магній, Кальцій, кислотами, солями. твердості води.
Алюміній за їхнім місцем у Сполуки Кальцію та Магнію Лабораторні
періодичній системі та будовою атома; (оксиди, гідроксиди, солі). досліди
фізичні та хімічні властивості натрію, Твердість води і способи її 1. Добування
калію, магнію, кальцію, алюмінію та усунення. Біологічна роль алюміній гідроксиду
найважливіших сполук Натрію, Калію, Магнію та Кальцію. і доведення його
Магнію, Кальцію, Алюмінію; Застосування сполук Кальцію і амфотерних
експериментально визначає йони Магнію. властивостей.
Натрію, Калію, Магнію, Кальцію та Алюміній. Характеристика Практичні
Алюмініюу солях; елемента. Поширення в роботи
дотримується правил безпеки під час природі. 1. Хімічні
виконання хімічних дослідів. Фізичні та хімічні властивості
обчислює вміст компонентів суміші властивості алюмінію: гідроксидів
металів, обираючи і обґрунтовуючи взаємодія з неметалами, водою, металічних
спосіб обчислення; кислотами та лугами, оксидами елементів ІА – ІІІА
розв’язує експериментальні задачі, металічних елементів. Оксид і груп.
обираючи і обґрунтовуючи спосіб гідроксид Алюмінію як 2. Розв’язування
розв’язання. амфотерні сполуки. експериментальних
Ціннісний компонент Застосування сполук Алюмінію. задач з теми
 23

обґрунтовує застосування металів, «Металічні

утворених металічними елементами елементи ІА – ІІІА
ІА – ІІІА груп, і сполук цих елементів груп».
їхніми властивостями; роль калійних Навчальні
добрив; проекти
висловлює судження щодо проблеми 1. Уплив жорсткої
твердості води у промисловості й води на здоров’я
побуті. людини, побутові
прилади і технічні
комунікації.
2. Сучасні
синтетичні мийні
засоби і жорсткість
води.
3. Йони Натрію і
Калію як складники
електролітів крові.
4. Мінеральні
речовини та їхня
роль в організмі.
Фізіологічна роль,
добова потреба,
джерело
мінеральних
речовин.
5.
Безпечність/небезпе
чність
антиперспірантів,
що містять солі
Алюмінію.
6. Переваги виробів
з анодованого
алюмінію.

Тема 2. Ферум. Залізо

Знаннєвий компонент Ферум. Характеристика
називаєсполуки Феруму; основні елемента. Поширення в Демонстрації
наукові принципи, сировину та етапи природі. Біологічна роль. 1. Природні сполуки
виробництвачавуну та сталі; Фізичні й хімічні властивості Феруму.
наводить прикладиприродних сполук заліза: взаємодія з неметалами, 2. Спалювання
Феруму, сплавів заліза. водою, кислотами, солями. заліза в кисні.
Діяльнісний компонент Сполуки Феруму(II) і (III): 3. Характерні реакції
складає електронну та графічно- оксиди, гідроксиди, солі. на йони Феруму (ІІ) і
електронну формули атома Феруму; Гідроліз солей Феруму (ІІ) і (ІІІ).
рівняння хімічних реакцій, які (ІІІ). Якісні реакції на йони 4. Зразки сплавів
описують хімічні властивості заліза, Феруму (ІІ) і (ІІІ). Застосування заліза.
добування чавуну і сталі, схеми сполук Феруму. 5. Окиснення
електронних балансів до них; Виробництво заліза та його ферум(ІІ) гідроксиду
порівнює властивості оксидів і сплавів. Доменний процес до ферум (ІІІ)
гідроксидів Феруму(ІІ) і (ІІІ); виробництва чавуну, його гідроксиду.
характеризує Ферум за його місцем у хімізм. Сталь. Пряме Лабораторні
періодичній системі та будовою атома; відновлення заліза з руди. досліди
фізичні та хімічні властивості заліза та Промислове добування заліза – 1. Добування ферум
сполук Феруму(ІІ) і (ІІІ); якісні реакції основа чорної металургії. (ІІ) і ферум (ІІІ)
на йониФеруму(ІІ) і (ІІІ); поширення Екологічні проблеми, що гідроксидів.
Феруму в природі; виробництво пов’язані з металургією, шляхи Взаємодія їх з
чавуну та сталі; їх розв’язування. кислотами.
 24

експериментально визначає йони 2. Відновлювальні

Феруму (II) і (III); властивості йону
дотримується правил безпеки під Феруму(ІІ)
час виконання хімічних дослідів. (взаємодія ферум
розв’язує експериментальні задачі, (ІІ) сульфату з
обираючи і обґрунтовуючи спосіб розчином калій
розв’язання. перманганату в
Ціннісний компонент кислому середовищі,
обґрунтовує застосування заліза та віртуально).
його сплавів; найважливіші наукові 3. Окиснювальні
принципи та оптимальні умови властивості йону
виробництв чавуну і сталі; Феруму (ІІІ)
оцінює екологічну небезпеку (взаємодія ферум
виробництв чавуну і сталі; (ІІІ) хлориду з калій
висловлює судження про біологічну йодидом або натрій
роль Феруму та його сполук. сульфітом).
4. Гідроліз солей
Феруму (ІІ) і (ІІІ).
5. Виявлення йонів
Феруму (ІІ) у
розчині.
6. Виявлення йонів
Феруму (ІІІ) у
розчині.
Практичні
роботи
1.Розв’язування
експериментальних
задач за темою
«Металічні
елементи та їхні
сполуки».
Навчальні
проекти
1. Ферум:
фізіологічна роль,
добова потреба,
джерела.
2. Марагенова сталь.
3. Медична сталь.
4. Безкоксова
металургія.
5. Сучасний стан
виробництва чавуну
і сталі в Україні.
Розділ IV. Узагальнювальне повторення найважливіших питань курсу хімії
Тема 1. Основні поняття, закони та теорії хімії
Знаннєвий компонент Дискретність речовини:
формулює визначення основних атоми, молекули, йони, Демонстрації
законів хімії; сучасне визначення радикали. Рівні структурної 1. Просторова будова
періодичного закону; закону організації речовини. молекул (моделі або
залежності властивостей речовин від Значення атомно- комп’ютерна
їх складу та будови; понять: молекулярного вчення для графіка).
еквівалент, енергія йонізації і розвитку науки.Основні 2. Зразки
спорідненість до електрона; стехіометричні закони атомно- алотропних
принципів найменшої енергії та Паулі, молекулярного вчення. Закон видозмін Карбону,
правило Гунда; збереженнямасиречовин. Сульфуру та
 25

наводить приклади ізотопів s-, p-, d-, Сталість складу речовин. Фосфору
f- елементів; речовини сталого та Речовини сталого та змінного 3.Періодична
змінного складу; ізомерів; алотропних складу (дальтоніди та система хімічних
видозмін; бертоліди). Межізастосовності елементів, шкала
пояснює суть атомістичного вчення, закону сталості складу речовин. електронегативно-
основних законів хімії; будову атома у Закон еквівалентів. Закон стей.
світлі сучасних уявлень; теорії хімічної об’ємних відношень. Закон Навчальні
будови речовин; явища алотропії й Авогадро та наслідки з нього. проекти
ізомерії; взаємний вплив атомів у Періодичний закон і 1.Відкриття нових
молекулі періодична система хімічних хімічних елементів.
Діяльнісний компонент елементів Д.І.Менделєєва. 2.Чи є межа
складає електронні та графічно- Місце Гідрогену, лантаноїдів Періодичної системи
електронні формули атомів s-, p-, d- і актиноїдів у періодичній хімічних елементів?
елементів; системі. Характеристика 3. Залежність
характеризує класифікацію хімічних хімічного елемента за його властивостей
елементів і речовин; електронну місцем у періодичній системі та речовин від їх
будову s-, p-, d-елементів за їх будовою атома. Явище складу, і будовияк
положенням у періодичній системі та алотропії. Алотропні видозміни вияв причинно-
будовою атомів; Гідроген, лантаноїди за складом і будовою. наслідкових зв»язків
й актиноїди за їх місцем у періодичній Теорія будови органічних у природі.
системі; головні квантові числа; речовин. Залежність
прогнозує властивості елементів та властивостей речовин від їх
їхніх сполук (оксидів і гідроксидів) на складу, і будови як
підставі місця елемента в періодичній загальнохімічний закон.
системі та будови атома;
обчислює еквівалент елемента за
форму-лою та еквівалент речовини за
рівнянням хімічних реакцій, об’єм
газуватих речовин
виводить молекулярну формулу
речовини;
Ціннісний компонент
обґрунтовує фізичну суть
періодичного закону; закономірності
змін основних характеристик атомів у
періодичній системі та вплив їх на
властивості хімічних елементів;
оцінює значення основних законів
хімії, періодичного закону та закону
залежності властивостей речовин від
їх складу та будови для розвитку
хімічної науки;
висловлює судження про роль
періодичного закону в сучасному
природознавстві та значення інших
законів і теорій хімії.

Тема 2. Розвиток наукових знань про хімічний зв’язок і будову речовини

Знаннєвий компонент Сучасні уявлення про Демонстрації
називає типи хімічного зв’язку та природу хімічного зв’язку; 1. Утворення
криста-лічних ґраток; рівні організації основні типи хімічного зв’язку: гідроген хлориду або
речовини; ковалентний, йонний, води (взаємодія
наводить приклади речовин з металічний і водневий хімічні водню з хлором або
різними типами зв’язку та зв’язки, їх утворення та киснем).
 26

кристалічних ґраток; комплексних особливості. Залежність 2. Добування

сполук; властивостей речовин від видів комплексних сполук.
формулює визначення хімічного хімічних зв’язків у них. Навчальні
зв’язку та його типів; комплексних Міжмолекулярна взаємодія. проекти
сполук; Поняття про комплексні 1.Комплексні
пояснює валентність і ступінь сполуки. Хімічний зв’язок у сполуки у природі й
окиснення елементів у основному та комплексних сполуках. Роль техніці.
збудженому станах атомів; утворення комплексних сполук у живих
різних типів хімічного зв’язку; суть організмах.
гібридизації; полярність молекул;
будову комплексних сполук;
Діяльнісний компонент
характеризує особливості
ковалентного, йонного, металічного та
водневого зв’язків, міжмолекулярну
взаємодію; хімічні зв’язки в
комплексних сполуках
прогнозує фізичні властивості
речовин на підставі їх будови та
будови речовин на підставі їх
властивостей;
обчислює валентність і ступені
окиснення елементів у формулах
сполук;
дотримується правил техніки
безпеки при роботі з кислотами та
лугами
Ціннісний компонент
обґрунтовує електронну природу
хімічного зв’язку; валентні
можливості елемента залеж-но від
числа неспарених електронів, неподі-
лених електронних пар або вільних
орбіталей; фізичні властивості сполук
залежно від типів кристалічних ґраток
і міжмолекулярної взаємодії;
висловлює судження про роль
комплексних сполук у живих
організмах;
Тема 3. Хімічні реакції
Знаннєвий компонент Суть хімічних реакцій, їх Розрахункові
називає критерії класифікацій класифікація в неорганічній та задачі
хімічних реакцій; типи хімічних органічній хімії. Енергетика 1. Обчислення за
реакцій; чинники, що впливають на хімічних реакцій: поняття про термохімічними
швидкість реакцій і хімічну рівновагу; внутрішню енергію речовин, рівняннями реакцій.
наводить приклади хімічних реакцій енергію активації, екзо- й 2. Обчислення
різних типів; ендотермічні процеси, середньої швидкості
формулює визначення теплового тепловий ефект реакції, реакції.
ефекту хімічних реакцій, швидкості ентальпію. Обчислення за 3. Обчислення за
хімічної реакції та закону діючих мас; термохімічними рівняннями законом діючих мас.
каталізатора й інгібітора; хімічної реакцій. Демонстрації
рівноваги та константи хімічної Механізми хімічних реакцій: 1.Приклади екзо- та
рівноваги; визначення різних типів радикального заміщення ендотермічних
хімічної реакції; електроліз; (ланцюгові реакції) та реакцій
пояснює механізми хімічних реакцій; електрофільного приєднання 2. Досліди, що
каталітичну дію; принцип Ле (йонні реакції). підтверджують
Шательє; суть закону діючих мас; Швидкість хімічної реакції, залежність
електроліз водних розчинів солей; обчислення середньої швидкості реакції
 27

Діяльнісний компонент швидкості. Гомогенні та від концентрації

складає рівняння реакцій різних гетерогенні системи. Чинники, реагуючих речовин і
типів; електролізу водних розчинів що впливають на швидкість температури.
солей; реакції: природа реагентів, стан 3. Розкладання
характеризує суть швидкості реакцій, реагенту, концентрація гідроген пероксиду
хімічної рівноваги; реакції екзо- та реагуючих речовин, за участю
ендотермічні, оборотні та необоротні, температура, каталізатор Закон каталізатора
каталітичні; окисно-відновні; діючих мас. Механізм манган(ІV) оксиду
обчислює тепловий ефект реакції, каталітичної дії. Каталізатори й або взаємодія
швидкість реакції; інгібітори. Каталіз у живих алюмінію
експериментально визначає, як організмах і в хімічній (алюмінієвий пил) з
змінюється швидкість реакцій від промисловості. йодом
концентрації реагентів, температури і Хімічна рівновага. Константа (дрібнокристалічни
каталізатора; рівноваги. Принцип м) за участю води як
дотримується правил безпеки під час ЛеШательє. Його значення в каталізатора.
виконання дослідів керуванні хімічними 4. Уповільнення
Ціннісний компонент процесами. швидкості реакції
обґрунтовує залежність швидкості Окисно-відновні реакції. між залізом (залізні
реакцій від чинників, які впливають Вплив рН середовища на ошурки) та
на їх перебіг; зміщення хімічної продукти окисно-відновних хлоридною
рівноваги під впливом тиску, перетворень на прикладі калій кислотою
температури, концентрації реагуючих перманганату інгібітором
речовин; Значення хімічних реакцій у (формалін).
висловлює судження про значення хімічній промисловості, живих 5. Зміщення
хімічних реакцій у живих організмах і організмах, довкіллі. рівноваги у розчині
в хімічній промисловості; значення амоніаку при
принципу ЛеШательє в керуванні нагріванні або в
хімічними процесами; системі нітроген (ІІ)
оксид – нітроген (ІV)
оксид.
6. Приклади окисно-
відновних реакцій
розкладу солей
(калій перманганату,
амоній дихромату).
7. Електроліз
розчину купрум (ІІ)
хлориду та купрум
(ІІ) сульфату.
Практичні
роботи
1. Швидкість
хімічної реакції.
2. Окисно-відновні
реакції.
3. Вправи на
генетичний зв’язок
між неорганічними
та органічними
сполуками.
4. Якісні реакції на
неорганічні
речовини.
5. Якісні реакції на
органічні речовини.
Тема 4. Дисперсні системи
Знаннєвий компонент Загальні уявлення про Розрахункові
називає типи дисперсних систем; дисперсні системи. задачі
 28

чинники розчинності речовин; Класифікація дисперсних 1. Обчислення

способи кількісного вираження складу систем і їх характерні ознаки. коефіцієнту
розчину; чинники, від яких залежить Колоїдні розчини. Поняття розчинності речовин
ступінь і константа дисоціації про колоїди, адсорбцію, на підставі кривих
речовин; електроліти й неелектроліти; десорбцію, міцелу. розчинності.
наводить приклади колоїдних та Розпізнавання колоїдних 2. Обчислення
істинних розчинів, електролітів розчинів, ефект Тіндаля. масової частки та
сильних та слабких; Коагуляція колоїдів, молярної
формулює визначення понять: коагулянти. концентрації
колоїдні й істинні розчини; насичені, Значення колоїдних розчиненої
ненасичені та пересичені розчини; розчинів у природі та на речовини
ступінь і константа дисоціації; гідроліз виробництві. (комбіновані задачі).
солей; йонний добуток води; водневий Істинні розчини, їх Демонстрації
покажчик; характерна ознака. 1.Зразки
Діяльнісний компонент Способи кількісного колоїдних розчинів.
складає рівняння йонного обміну вираження складу розчину: 2. Ознаки
взагалі та гідролізу зокрема; масова частка та концентрація розчинності
характеризує колоїдні й істинні розчиненої речовини (молярна речовини:
розчини, розчини електролітів, концентрація). енергетичні ефекти
дисоціацію води; різні типи гідролізу Розчини електролітів. (виділення та
солей; криві розчинності солей; Механізм електро-літичної поглинання
пояснює сутність і причини коагуляції дисоціації. Ступінь і константа теплоти), зміна
ко-лоїдів; механізм і енергетику дисоціації. Класифікація кольору та об’єму.
процесу розчи-нення речовин; електролітів за ступенем 3. Зразок
електролітичної дисоціації, дисоціації дисоціації: сильні та слабкі. пересиченого
води; умови утворення насичених і Чинники, від яких залежать розчину.
пересичених розчинів; ступінь і ступінь і константа дисоціації. 4. Взаємодія
константу дисоціації; Дисоціація води, йонний оцтової та хлоридної
експериментально визначає добуток води. Водневий кислоти з цинком
дисперсні системи за їх характерними покажчик (рН). або магнієм.
ознаками; колоїдні розчини за Гідроліз солей різних типів. Лабораторні
допомогою ефекту Тіндаля; Гідроліз в органічній хімії. досліди
електроліти та неелектроліти; Значення гідролізу в 1. Виготовлення
рН середовища водного розчину природних процесах, колоїдного розчину
солей; життєдіяльності людини та каніфолі.
обчислює масову частку та живленні рослин. 2. Розчинення
концентрацію розчиненої речовини; йоду у воді та спирті.
коефіцієнт розчинності речовин; 3. Умови перебігу
дотримується правил техніки реакцій йонного
безпеки під час виконання дослідів. обміну.
Ціннісний компонент 4. Визначення рН
обґрунтовує залежність розчинності середовища водних
від природи розчинюваної речовини розчинів солей.
та розчинника, температури, тиску Практичні
(для газів); механізму дисоціації роботи .
електроліту від типу хімічного зв’язку; 1.Гідроліз водних
реакції середовища від концентрації розчинів солей.
йонів Гідрогену і гідроксилу; 2. Дослідження умов
оцінює значення колоїдних розчинів у перебігу реакцій
природі та на виробництві; йонного обміну.

Тема 5. Роль хімії у житті суспільства

Знаннєвий компонент Роль хімії у створенні нових
називає хімічні виробництва в матеріалів для сучасної техніки,
Україні; розвитку біо- та
пояснює суть хімічної, біо-, нанотехнологій, розв’язанні
нанотехнологій; проблем сталого розвитку
Ціннісний компонент суспільства.

обґрунтовує місце хімії поміж наук
про природу;
оцінює значення хімії у розв’язанні
проблем сталого розвитку суспільства;
у розумінні природничо-наукової
картини світу;
висловлює судження про роль
сучасних хімічних виробництв і
матеріалів; діалектичну роль хімії (її
користь і шкоду) в житті суспільства.
29
Розвиток хімічних
виробництв в Україні. Роль
вітчизняних науковців у
розвитку хімії.
Хімічні сполуки і здоров’я
людини. Шкідливий вплив
алкоголю, наркотичних
речовин, тютюнокуріння на
організм людини.
Хімічні сполуки в побуті.
Попередження забруднення
довкілля під час їх
використання.
Місце хімії серед наук про
природу.
Значення хімії для
розуміння природничо-
наукової картини світу.