418

УКООПОСВІТА
ВНЗ „ЛЬВІВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА”
„НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ”
Завдання для практичних занять

у кооперативних технікумах та коледжах
Спеціальності: 5.05170101 «Виробництво харчової продукції»
Укладачі: к.х.н., викладач вищої категорії ВНЗ ЛККЕП

Стаднічук Олена Миколаївна
Радиш А.С., Чернівецький кооперативний коледж
Зосімова В.А., Полтавський кооперативний коледж
2012
1
Пояснювальна записка
Завдання для практичних занять складено відповідно до навчальної програми
для кооперативних технікумів та коледжів з дисципліни «Неорганічна хімія»,
затвердженої Укоопспілкою 09.07.2010.за спеціальністю 5.05170101
«Виробництво харчової продукції».
Виконання практичних робіт з неорганічної хімії дає можливість студентам
глибше засвоїти теоретичний матеріал, розглянути навички розрахункової роботи,
логічно мислити, застосовувати набуті знання та вміння на практиці,
користуватися довідковою та додатковою літературою.
Практичні заняття проводяться після вивчення теоретичного матеріалу
відповідних тем.
Програмою на практичні заняття відведено шість годин (по дві години на
кожну тему).
Практичні заняття включають теми:
- Розв’язування задач на основні закони хімії. Характеристика хімічних елементів
за будовою атома згідно періодичного закону Д.І. Менделеєва.
- Написання окиснювально-відновних реакцій та складання електронного
балансу. Розв’язування розрахункових задач та концентрації розчинів. Написання
рівнянь реакцій електролітичної дисоціації та гідролізу солей.
- Розв’язування задач з курсу «Неорганічна хімія»
Практичні заняття рекомендовано проводити за схемою:
- ознайомлення з темою та метою заняття;
- актуалізація опорних знань і контроль вихідного рівня знань студентів;
- мотивація навчальної діяльності
- формування вмінь і навичок студентів (закріплення вмінь і навичок або
перевірка вмінь і навичок )
- виконання завдань у зошитах під керівництвом викладача;
- виконання індивідуального завдання, яке виконується самостійно.
Зошит з індивідуальним завданням здається викладачу, який оцінює роботу.
При підготовці до практичного заняття на допомогу студентам перед кожним
заняттям даються короткі відомості, приклади розв’язування задач.
2
Тематичний план
№ Назва розділу і Тема практичного заняття Кількість
теми теми годин
Розділ 1. Загальна хімія 4
1.1 Будова атома і Розв’язування задач на основні закони 2
періодичний закон хімії.
Д.І. Менделеєва Характеристика хімічних елементів за
будовою атома згідно періодичного
закону Д.І. Менделеєва
1.3 Розчини Написання окиснювально-відновних 2
електролітів. реакцій та складання електронного
Гідроліз солей балансу.
Розв’язування розрахункових задач та
концентрації розчинів.
Написання рівнянь реакцій
електролітичної дисоціації та
гідролізу солей.
Розділ 2. Хімія елементів 2
2.2 Хімія неперехідних Розв’язування задач з курсу 2
металів і їх сполук «Неорганічна хімія»
Разом 6
3
Перелік рекомендованої літератури:
1. Астахов А.И., Касьяненко А.И. Химия.- К.: Вища шк., 1998
2. Березан О. Енциклопедія хімічних задач. – Тернопіль: Підручники, посібники,
2001.
3. Березан О.В. Хімія елементів та їхніх сполук у перетвореннях. – Тернопіль:
Видавництво «Підручники, посібники», 2006. - 160 с.
4. Глинка Н.Л. Общая химия. Изд. 2.- Москва: Химия, 1980.
5. Гуцькало В.В., Макарчик Х.Г. Неорганічна хімія: задачі та розв’язки. –
Тернопіль: Мандрівець, 2003.
6. Дмитрів Г.С., Павлюк В.В. Загальна та неорганічна хімія. Навчальний
посібник для студентів нехімічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана
Франка, 2008, 300 с
7. Ісаєнко Ю.В., Гога С.Т. Хімія за всією шкільною програмою (практичний
довідник). - «Весна», ФОП Співак Т.К.,
Харків 2008. - 416 с.
8. Кузьменко М.Є., Єрьомін В.В. Хімія. 2400 задач для школярів та абітурієнтів.
Пер. З рос. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 560 с.
9. Кукса С.П. 600 задач з хімії. – Тернопіль: Мандрівець, 2000.
10.Луцевич Д.Д., Березан О.В. Конспект-довідник з хімії. – К.: ВШ, 1997, - 240с.
11.Малиновський В.В., Нагорний П.Г. Навчальний посібник «Неорганічна хімія».
Київський національний торгівельно-економічний університет, - К. 2009, 184с.
12.Неорганічна хімія. Завдання для практичних занять у кооперативних
технікумах і коледжах. Спеціальність: 5.091711 технологія харчування/ Укл.
Сичкова С.Т. – К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2004 – 50с.
13.Петров М.А., Михелев Л.А., Кукушкин О.И. Неорганическая химия. – Москва:
Химия, 1982.
14.Пилипенко А.Т., Починок В.Я., Середа И.П., Шевченко Ф.Д. Справочник по
элементарной химии. – К.: Наукова думка. – 1985. – 559 с.
15.Пономарьов П.Х., Сирохман І.В. Безпека харчових продуктів та продовольчої
сировини. Навчальний посібник.-К.:Лібра, 1999.-272с.
4
16.Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. – Підручник для студ. вищ. навч.
зал. –К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 480с.
17.Стародуб П., Шпирка З., Муць Н., Ничипорук Г. Перевір себе. Навчальний
посібник для студентів нехімічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
Ред. Р.Є. Гладишевський. Львів: ТОВ “Поліграфія”, 2009, 216 с.
18.Середа І.П. Конкурсні задачі з хімії: для вступників до вузів: Навч. посібник. –
2-ге вид., перероб. І допов. – К.: Вища шк., 1995. - 256 с.
19.Слєта Л.О., Чорний А.В., Холін Ю.В. 1001 задача з хімії з відповідями,
вказівками, розв’язаннями. – Харків, «Ранок», «Веста», 2004. - 368 с.
20.Сухан В.В., Табенська Т.В., Капустян А.Й., Горлач В.Ф. Посібник для
вступників до вузів. Хімія. – К.: Либідь, 1996
21.Хомченко І.Г. Посібник з хімії для вступників до вузів. – К.: ВШ, 1999
22.Хомченко Г.Г., Хомченко І.Г. Задачі з хімії для вступників до вузів. –К.: ВШ,
1991
23.Цветкова Л.Б. (за ред.. Романюк О.П.) Неорганічна хімія: теорія і задачі.
Навчальний посібник (рек. МОН). Вид-во: Магнолія-плюс. – 2006, 406
24.Цитович И.К., Протасов П.Н. Методика решения расчетных задач по химии. -
Москва, «Просвещение», 1983. - 127 с.
25.Ярошенко О.І., Новицька В,І. Задачі і вправи з хімії. – Кам’янськ –
Шахтирський, 1996.
5
Розділ 1. Загальна хімія
Тема 1.1. Будова атома і періодичний закон Д.І. Мендєлєєва
Практичне заняття №1
Тема: Розв’язування задач на основні закони хімії.
Характеристика хімічних елементів за будовою атома згідно періодичного
закону Д.І. Менделєєва.
Мета: узагальнити і систематизувати знання студентів про основні закони
неорганічної хімії, навчити застосовувати одержані знання під час розв’язування
задач з використанням основних положень та законів хімії, вміти характеризувати
хімічні елементи за будовою атома згідно періодичного закону Д.І. Менделєєва.
Література
1. Глинка Н.Л. Общая химия. Ленинград, Изд.15-е, испр. Изд-во «Химия»,
1971. – Гл. ІІ-ІІІ.
2. Ісаєнко Ю.В., Гога С.Т. Хімія за всією шкільною програмою (практичний
довідник). - «Весна», ФОП Співак Т.К., Харків 2008. –
С. 50-76.
3. Кукса С.П. 600 задач з хімії. – Тернопіль, «Мандрівець», 1998. - 143 с.
4. Луцевич Д.Д., Березан О.В. Конспект-довідник з хімії: (Посібник). – К.:
«Вища школа», 1997. – С. 20-36.
5. Неділько С.А., Попель П.П. Загальна й неорганічна хімія. – К., «Либідь»,
2001. - С. 52-69.
6. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. К., «Перун», 2002. –
С. 27-32.
7. Слєта Л.О., Чорний А.В., Холін Ю.В., 1001 задача з хімії з відповідями,
вказівками, розв’язаннями. – Харків, «Ранок», «Веста», 2004. - С. 8 -13.
8. Цитович И.К., Протасов П.Н. Методика решения расчетных задач по
химии. - Москва, «Просвещение», 1983. - 127 с.
Наочні посібники та технічні засоби навчання: періодична система хімічних
елементів Д.І.Менделєєва; ряд електронегативності елементів; електрохімічний
ряд напруг металів. таблиця відносних молекулярних мас неорганічних сполук,
калькулятори.
6
Актуалізація теоретичних знань:
Кількість речовин – це фізична величина, що визначається числом частинок –
структурних елементів речовини (молекул, атомів, йонних асоціатів), які
містяться в даній порції речовини. Мірою кількості речовини є моль.
Моль – це така кількість речовини, яка містить стільки частинок –
структурних елементів речовини (молекул, атомів, йонів), скільки атомів
міститься в ізотопі атома Карбону С масою 0,012 кг.
Молярна маса – це фізична величина, що визначається відношенням маси
речовини до кількості речовини, яка їй відповідає.
Закон об’ємних відношень: За однакових умов об’єми газів, що вступають у
реакцію, відносяться один до одного і до об’ємів газоподібних продуктів реакції
як невеликі цілі числа.
Закон Авогадро. В однакових об’ємах різних газів за однакових умов
(температури і тиску) міститься однакова кількість молекул.
Молярний об’єм газу – це фізична величина, що визначається відношенням
об’єму порції газу до кількості речовини в цій порції. Молярний об’єм за
нормальних умов є величиною сталою для усіх газів і дорівнює 0,0224 м /моль
або 22,4 л/моль.
Сталa Авогадро – це число, що дорівнює 6,02 · 10 моль і вказує на число
структурних елементів, які містяться в 1 моль речовини.
Закон збереження маси. Маса речовин, які вступили в хімічну реакцію,
дорівнює масі речовин, які утворились внаслідок реакції.
Відносна густина газу. Відношення маси певного газу до маси такого самого
об’єму іншого газу, взятих за однакових температури і тиску, називається
відносною густиною першого газу за другим.
Наприклад:
При розв’язуванні задач для знаходження кількості речовини користуються

формулами:
7
v(X) – кількість речовини Х (моль),
М(Х) – молярна маса речовини Х (г/моль),
NА – число Авогадро (6,02 · 10 моль -1),
m(X) – маса речовини Х(г),
V(Х) – об’єм газу Х за нормальних умов (л),
N(Х) – число молекул речовини Х.
Vm – молярний об’єм газу (22,4 л/моль)
Хімічним еквівалентом речовини називають умовну частинку цієї речовини,
яка в хімічних реакціях сполучається з одним атомом чи йоном Гідрогену або
заміщує його. Хімічний еквівалент речовини скорочено називають еквівалентом
речовини.
Фактор еквівалентності - це число, яке показує скільки молекул речовини
реагують з одним атомом Гідрогену (fекв)
Для кислоти фактор еквівалентності дорівнює величині, оберненій її
основності.. Основність визначається числом йонів Н+ у молекулі кислоти, які в
реакції заміщуються на метал.
Фактор еквівалентності для основи дорівнює величині, оберненій її кислотності.

Кислотність визначається числом йонів ОН- у молекулі основи, які в реакції
заміщуються на кислотні залишки.
Молярна маса еквівалентів речовини X (Мекв (Х), Em) — це добуток фактора

еквівалентності на молярну масу цієї речовини:
Em = Мекв (Х) = fекв (Х) * М (Х) (г/моль),
Молярну масу еквівалентів речовини також називають еквівалентною масою
(Е).
Кількість еквівалентів речовини — це відношення маси речовини до
молярної маси еквівалентів цієї речовини:
8
(моль)
Закон еквівалентів. Кількості еквівалентів речовин, які взаємодіють і

утворюються, однакові. Тобто для реакції А + В = С + Г виконуються рівності
νЄКВ(А) = νекв.(В) = νекв.(С) = νекв.(Г). Звідси випливає:
m1, m2 – маси речовин 1 та 2 , М екв1, Мекв2 - еквівалентні молярні маси речовин 1

та 2.
Молярна маса еквівалентів складної речовини дорівнює сумі молярних мас
еквівалентів речовин, що входять до її складу.
Молярна маса елемента (М) , валентність (В) та молярна маса еквівалента
(Мекв, Е) зв’язані між собою співвідношенням: Е = М/В.
Використовуючи хімічні формули, можна проводити такі розрахунки:
 обчислювати відносну молекулярну та молярну маси речовини;
 визначити відношення мас елементів у сполуці та масові частки інших
речовин, що містять ті ж самі елементи;
 встановлювати масову частку будь-якого елементу в хімічній сполуці;
 визначити кількість речовини за відомою кількістю елементу, що входить до
складу речовини;
 визначити кількість речовини елементу за відомою кількістю речовини
вихідної сполуки;
 проводити розрахунки за формулами з використанням складених
стехіометричних схем.
Найпростіша формула вказує, які хімічні елементи входять до складу сполуки та
як відносяться їхні кількості речовин. Молекулярна формула вказує на кількісний
та якісний склад даної речовини. При розв’язуванні задач на знаходження
формули речовини потрібно пам’ятати:
9
 для знаходження найпростішої формули достатньо знати масові частки
елементів, що входять до складу речовини, або відношення їхніх кількостей
речовин;
 для знаходження істинної формули потрібно знати найпростішу формулу
речовини та її молярну масу;
 для знаходження формули речовини у випадку взаємодії та утворення
газоподібних речовин достатньо знати відношення кількостей речовин або
відношення об’ємів речовин, що взаємодіють чи утворюються.
Періодичний закон: Властивості простих тіл, а також форми і властивості
їх сполук елементів, знаходяться в періодичній залежності від величини заряду
ядер їхніх атомів.
Будова періодичної системи:
Періоди – горизонтальні ряди хімічних елементів, розміщених за зростанням
протонних чисел їхніх атомів, що розпочинаються лужним металом і
закінчуються благородним газом.
Групи – вертикальні колонки, які містять елементи, подібні за хімічними
властивостями. Кожна група поділяється на головну та побічну підгрупи.
Головні підгрупи містять елементи, в атомах яких на останніх енергетичних
рівнях число електронів дорівнює номеру групи. Побічні підгрупи містять
елементи, на останньому енергетичному рівні атомів яких є по одному або два
електрони. Саме відмінність у будові атомів елементів і зумовлює різні
властивості елементів, що знаходяться у різних підгрупах однієї групи.
Номер групи вказує на число електронів які можуть брати участь
в утворенні хімічних зв’язків (фізичний зміст номера групи).
Будова атомів зумовлює дві закономірності:
1. зміна властивостей елементів по горизонталі - в періоді зліва на
право послаблюється металічні і посилюються неметалічні властивості;
2. зміна властивостей елементів по вертикалі - у підгрупі з ростом
порядкового номера посилюються металічні властивості і
послаблюються неметалічні.
Атом складається з протонів ( 1P ), нейтронів (0N) і електронів (e-).
10
Протони і нейтрони складають ядро атомів.
Порядковий номер елемента вказує на кількість електронів та протонів (заряд
ядра, Z).
Номер періоду дорівнює числу рівнів. Номер групи дорівнює максимальному
додатному ступеню окиснення (число валентних електронів).
Масове число (А) складається з суми нейтронів і протонів: A = Z + N
Під час заповнення орбіта лей електронами використовують три правила:
1. Принцип найменшої енергії – для побудови електронної конфігурації
основного стану атома або йону необхідно заповнювати електронами вільні
орбіталі з найменшою енергією.
2. Принцип заборони Паулі. На будь-якій орбіта лі може бути не більше 2-х
електронів. На s-оболонці (1 орбіталь) може бути 2 електрони, на р-оболонці (3
орбіталі) – 6 електронів, на d-оболонці (5 орбіталей) – 10 електронів, на f-
облолонці (7 орбіталей) – 14 електронів.
3. Правило Хунда – в основному стані (тобто у стані з найменшою
енергією) атом (або йон) має максимально можливе число неспарених електронів
у межах однієї орбіталі.
Нукліди – різні види атомів; нукліди з однаковими значеннями Z, але різними
значеннями А і різним числом нейтронів (N) у ядрі називають ізотопами.
Ізотопи, що розпадаються самочинно називаються радіоактивними. Під час
цього процесу випромінюються α-частинки (42Не), β – частинки (0-1β), протони
(11р), нейтрони (10n).
Час, протягом якого розпадається половина ядер від початкового їх числа,
називається періодом напіврозпаду.
У ядерних реакціях справджується закон збереження маси і заряду, тому сума
мас і сума зарядів у лівій частині рівняння повинна дорівнювати відповідно сумі
мас і сумі зарядів у правій частині рівняння.
Хімічний елемент за положенням у періодичній системі та будовою атома
характеризують за наступним планом:
1. Вказують порядковий номер елемента, його назву та відносну атомну масу,
наприклад: № 7, Нітроген, Аr = 14;
11
2. Вказують у якому періоді, групі, підгрупі розміщений, наприклад: у другому
періоді, головній підгрупі V групи;
3. Будова атома:
а) заряд ядра, наприклад: +7;
б) кількість електронів, кількість енергетичних рівнів і розподіл у них
електронів; наприклад: 7 електронів; 2 енергетичних рівня, на зовнішньому
енергетичному рівні 5 електронів;
в) кількість нейтронів, наприклад: 14 – 7 = 7 нейтронів;
г) електронна конфігурація; наприклад, 2s22p3;
ґ) будова зовнішнього енергетичного рівня, його завершеність, кількість
спарених і неспарених електронів, наприклад: зовнішній рівень незавершений, не
вистачає трьох електронів, спарених 2; неспарених 3.
4. Метал чи неметал, наприклад: неметал;
5. Вищий оксид і валентність у ньому: N2О5, валентність – V;
6. Характер вищого оксиду й гідроксиду: наприклад: N2О5 і НNО3 мають кислотні
властивості: N2О5 + 2NаОН → 2NаNО3 + Н2О; 2НNО3 + СuО → Сu(NО3)2 +
Н2О;
7. Сполука з Гідрогеном і валентність у ній, наприклад: NН3, валентність – ІІІ;
8. Порівняння металічних властивостей із властивостями елементів, що стоять
поряд у періоді та групі, наприклад: Неметалічні властивості виражені більше,
ніж у Карбону й Фосфору, але менше, ніж у Оксигену.
Питання для самоконтролю:
1. Вкажіть основні закони хімії
2. Охарактеризуйте основні поняття хімії: моль, атом, молекула, еквівалент,
молярна маса, нуклідне число.
3. Вкажіть основні правила заповнення орбіталей атомів хімічних елементів.
4. Що таке ізотопи?
5. Які реакції називають ядерними?
6. Сформулюйте періодичний закон Д.І. Менделєєва.
12
Приклади розв’язування задач:
Задача 1: Скільки грамів Фосфор (V) оксиду утвориться при згорянні 3,1 г
фосфору?
Дано: Розв’язання:
m (P) = 3,1 г Записуємо рівняння реакції горіння фосфору та підписуємо дані
m (P2O5) - ? величини: 3,1 г хг
4Р + 5О2 → 2Р2О5
4 · 31 г/моль 2 · 142 г/моль
Знаходимо молярні маси відповідних речовин:
М (Р2О5) = 2 ∙ 31 + 5∙16 = 142 г/моль; А (Р) = 31 г/моль
За пропорцією знаходимо: х = 3,1 · 2 · 142 / ( 4 · 31) = 7,1 г
Відповідь: утвориться 7,1 г Фосфор (V) оксиду.
Задача 2. Обчисліть маси: а) однієї молекули води; б) двох молекул глюкози

(С6H12O6).
а) Дано: Розв’язання:
1 молекула Н2О згідно числа Авогадро: v = ;v= ; = ;
m (H2O) - ? m (H2O) = ; М(Н2О) = 1·2 + 16 = 18 г/моль
m (H2O) = (г);
Відповідь: маса однієї молекули води становить 2.99·10-23 г.
б) Дано: Розв’язання
2 молекули глюкози згідно числа Авогадро: v = ;v= ; = ;
m (С6H12O6) -? m (С6H12O6) = , М(С6Н12О6) = 180 г/моль
m (С6H12O6) = (г)
Відповідь: маса 2 молекул глюкози становить 5.98 ·10-22 г.
13
Задача 3. Скільки атомів та молекул міститься в: а) 2 м3 хлору; б) 1 мл водню?
а) Дано: Розв’язання
V(Cl2) = 2 м3 Знаходимо кількість моль СІ2: v (Cl2)= ;
N-? v (Cl2)=
За законом Авогадро: v= ; N=6,02·1023·89,286=5,375·1025(молекул),
а кількість атомів у 2 рази більша, тобто 1,075·1026.

Відповідь: у 2 м3 СІ2 міститься 5,375·1025 молекул або 1,075·1026 атомів.
б) Дано: Розв’язання :
V(Н2) = 1 мл Знаходимо кількість моль Н2: v(H2)= (моль);
N-? За законом Авогадро: v= ; N=4,46·10-5·6,02·1023=2,68·1019(молекул),
а атомів буде 5,36·1019

Відповідь: 1 мл водню містить 2,68·1019 молекул або 5,36·1019 атомів.
Задача 4. Який об'єм займе 0,5 моль водню?

ν(Н2) = 0,5 моль Згідно закону Авогадро:
V(H2) - ?
V(H2) = 0,5 моль · 22,4 л/моль = 11,2 л
Відповідь: 0,5 моль водню займе об'єм 11,2 л.
Задача 5: Обчисліть об'єми азоту і водню, необхідних для синтезу 60 м3 амоніаку.

V(NH3) = 60 м3 Запишемо рівняння реакції та визначимо співвідношення між
V(N2) - ? реагентами: N2 + 3H2 → 2NH3
V(H2) - ? 1 моль 3 моль 2 моль
14
Оскільки, у рівних об’ємом різних газів за однокових умов міститься однакове
число молекул, тому можна записати: V(N2) : V( NH3) = 1 : 2
V(H2) : V(NH3) = 3 : 2
= 60 / 2 = 30 м3 3 · 60 / 2 = 90 м3
Відповідь: для синтезу 60 м3 NH3 необхідно 30 м3 N2, та 90 м3 Н2.
Задача 6. На ділянку поля потрібно внести 10 кг Нітрогену. Скільки кілограмів

амоніачної селітри потрібно для цього використати?
m(N) = 10 кг Знаходимо молярну масу амоніачної селітри:
М(NH3NO3)=14·2 +1·3+16·3 = 80 г/моль.
m(NH3NO3) - ? кг Складаємо схему перетворення і бачимо, що 1 молекули
селітри містить 2 атоми Нітрогену. Отже, складаємо
співвідношення: a кг 10 кг
Звідси
80 кг 28 кг
Відповідь: щоб на поле внести 10 кг Нітрогену потрібно внести 28, 6 кг
амоніачної селітри.
Задача 7. Яка з руд найбільш багата на вміст Купруму: а) халькозин (Cu 2S); в)
куприт (Cu2О); б) азурит (2CuСО3·Cu(ОН)2); г) халькопірит (CuFeS2)?
а) халькозин (Cu2S); За формулою визначаємо масову частку Купруму у
б) азурит (2CuСО3·Cu(ОН)2) кожній сполуці і порівнюємо їх значення:
в) куприт (Cu2О);
г) халькопірит (CuFeS2)
15
ω(Сu)мах - ? б)
в)
г)
Відповідь: на вміст Купруму найбагатша руда куприт (88,89 %)
Задача 8. Масова частка Карбону в сполуці з Гідрогеном становить 92,31%.

Відносна густина цієї сполуки за воднем становить 13. Визначте молекулярну
формулу сполуки. (С2Н2)
ω (С) = 92,31% Знаходимо кількість моль Карбону, що міститься в сполуці з
D(H2) = 13 Гідрогеном: . За умовою,у 100 г речовини складу СхНу
CxHy -? міститься 92,31 г С і 100-92,31=7,69(г)Н. Тоді,
Найпростіша формула: СН, M(CH)=13(г/моль).
Оскільки , то М(СхНу) = 2 · 13 = 26 г/моль
Порівнявши значення молярної маси молекулярної та найпростішої формули,

знаходимо, що кількість атомів у найпростішій формулі потрібно подвоїти:
Молекулярна формула речовини С2Н2
Відповідь: молекулярна формула сполуки С2Н2.
Задача 9. При спалюванні 0,29 г сполуки невідомого складу, що містить Карбон

та Гідроген, одержали 448 мл Карбон (IV) оксиду (н.у.) та 0,45 г парів води.
Відносна густина парів сполуки за воднем становить 29. Визначте молекулярну
формулу сполуки.
m(CxHy) = 0.29 г Запишемо формули для визначення відносної густини
16
V(CO2) = 448 мл парів за воднем, кількості моль за масою та об’ємом :
m(H2O) = 0.45 г
D(H2) = 29 Знаходимо молярну масу невідомої сполуки та кількість

CxHy - ? моль одержаних речовин:
Запишемо співвідношення між кількостями моль невідомої сполуки та

одержаними речовинами:
Одержані цілі числа і є стехіометричними коефіцієнтами, тому можна скласти
рівняння реакції:
Звідси випливає, що х=4, а у=10. Отже, формула сполуки -
.
Цю ж відповідь можна отримати й іншим шляхом:
;
Найпростіша формула невідомої речовини -
. Отже, молекулярна формула -
Відповідь: молекулярна формула сполуки С4Н10
Задача 10: Оксид хімічного елемента першої групи має відносну молекулярну
масу 62. Назвіть хімічний елемент, зобразіть його електронну формулу.
Дано: Розв’язання
Mr (Е2О) = 62 Нехай Ar (E) = x, оскільки він знаходиться в І групі, то
Е-? валентність - І Mr (E2O) = 2 ∙ Ar (E) + Ar (O)
62 = 2х + 16
62-16 = 2х
2х = 46 Х = 23, Аr(Е) = 23 , це Натрій.
Відповідь: Цей елемент Na. Електронна формула: Na
+11 1S2
Задача 11. Масова частка Оксигену в оксиді невідомого елементу становить 31,58%.
17
Визначте цей елемент.
ω(О) = 31,58% Припустимо, що маємо 100 г оксиду, тоді m(О) = 31,38 г, а
m(R) = 100-31,58 = 68,42 г. (R - невідомий елемент).
R-? За законом еквівалентів: m(O):m(R)=Meкв(O):Meкв(R),
Meкв(O)=16/2 = 8 г/моль 31, 58: 68,42 = 8: Мекв(R).
Звідси Мекв (R) = 17,33 г/моль. Припустимо, що невідомий елемент має
валентність І. Тоді з формули Мекв = Аr/n , де n - валентність, одержуємо Аr =
17,33·1 = 17,33. Елемент, що має валентність I і відносну атомну масу 17,33 не
існує. Припустимо, що валентність елемента дорівнює ІІ. Тоді Аr + 17,33 · 2 =
34,66. Такий елемент теж не існує. Припустимо, що валентність дорівнює ІІІ, тоді
Аr = 17,33·3=52. Це Хром.
Відповідь: невідомий елемент Хром.
Задача 12. При взаємодії оксиду невідомого металу масою 1,2 г з воднем
утворилось 0,27 г води. Визначте формулу оксиду.
m(Н2О) = 0,27 г За законом еквівалентів: m(окс): m(Н2О) = Мекв(окс):Мекв(Н2О).
m (RхОу) = 1,2 г Мекв(Н2О) = 18/2 = 9 г/моль. Тоді: 1,2:0,27=Мекв(окс) : 9.
RхОу - ? Звідси Мекв(окс) = 40
З іншого боку, Мекв(окс) = Мекв(R) + Мекв (О), де R - невідомий елемент.
Тому, 40 = Мекв (R) + 8, звідси Мекв(R) = 32 г/моль. Якщо n = 1, то Аr = 32,
такого металу не існує. Якщо n = 2, то Аr = 64, це Купрум.
Відповідь: формула оксиду СuО.
Задача 13. Визначте число нейтронів у ядрі атома Натрію 2311Na.

23
11Na З періодичної системи елементів знаходимо для Натрію заряд ядра, який
n-? дорівнює кількості протонів та порядковому номеру елемента - Z - 11,
атомна маса (А) – 23. Число нейтронів N в ядрі атома Натрію знаходимо за
формулою: N = А - Z = 23 – 11 = 12.
18
Відповідь: 12 нейтронів.
Задача 14. Обчисліть середню відносну атомну масу Хлору Аr (СІ), якщо у
35
природному Хлорі міститься 75,77% (за масою) нукліда 17 СІ і 24,23% нукліда
37
17СІ.
ω(3517СІ) = 75,77 % Середню відносну атомну масу Хлору Аr (СІ) складе маса
ω(3717СІ) = 24,23 % одного моля природної суміші ізотопів. Припустимо, що на
Аr(СІ) - ? частку 3517СІ припадає х моль, на частку 3717СІ – у моль. Тоді
х + у = 1,
35 х / (35х + 37у) = 0,7577.
Звідси х = 0.77 моль, у = 0.23 моль і
Аr(17СІ) = 0,77·35 + 0,23·37 = 35,46 ≈ 35,5
Відповідь: Аr (17СІ) = 35,5
 Хлор – єдиний у періодичній таблиці елемент, атомна маса якого ніколи не
округлюється до цілого числа.
Задача 15. Опишіть електронні конфігурації елемента з порядковим номером 26.

Розв’язання: Застосовуючи правила заповнення орбіталей електронами до
елементу з порядковим номером 26, вказуємо наступне: цей елемент – Ферум, має
26 електронів і 26 протонів, d-елемент VІІІБ групи (або побічної підгрупи VІІІ
групи) періодичної системи.
Будова атома:
Електронна конфігурація атома Феруму: 1s22s22p62s23p63d64s2
Розміщення електронів зовнішнього і передостаннього енергетичних рівнів за
енергетичними комірками:
19
В атомі Феруму вісім валентних електронів (3d64s2), тому він виявляє змінні
ступені окиснення. Найхарактерніші ступені окиснення +2 і +3 (відомі сполуки,
де Ферум виявляє ступені окиснення, що дорівнюють 0, +4, +6).
Задача 16. Нуклід якого елемента утворюється в результаті випромінювання

нуклідом 13153І β- частинки?
131
53І Враховуючи, що для β-частинки характерний заряд -1, а маса рівна 0,
β-розклад то складаємо схему ядерної реакції: 13153І → 0-1β + Е → 13154Хе + 0-1β.
Елемент - ?
Відповідь: це Ксенон з масовим числом 131 та порядковим номером 54.
Задача 17. Які сполуки з Гідрогеном утворюють елементи головної підгрупи VІ

групи? Назвіть найбільш і найменш міцну з них.
Розв’язання: Елементи головної підгрупи VІ групи – р-елементи. В їхніх атомах
на зовнішньому енергетичному рівні перебуває по 6 електронів: ns2np4. Отже, у
сполуках з Гідрогеном вони проявляють ступінь окиснення -2. Формули сполук:
Н2О, Н2S, Н2Se, Н2Те, Н2Ро. Із збільшенням порядкового номера елемента (від
Оксигену до Полонію) зростає радіус атома, що зумовлює зменшення міцності
сполуки з Гідрогеном (від Н2О до Н2Ро). Отже, з названих сполук найміцнішою є
вода Н2О, найменш міцною – Н2Ро.
Контрольні індивідуальні завдання:

1. Обчисліть кількість речовини Цинк сульфату, якщо його маса становить
80,5 г.
2. Об’єм азоту за нормальних умов становить 5,6 л. Обчисліть його масу.
3. Визначте масу Барій хлориду кількістю речовини 0,8 моль
4. Визначте число молекул, які містяться у вуглекислому газі об’ємом 112 л
(н.у.)
5.Дано 0.75 моль молекулярного хлору. Розрахуйте: а) масу хлору; б) об’єм
(н.у.) заданої кількості речовини; в) число атомів та молекул, що містяться
20
у вихідній кількості речовини.
6.Визначте в якій кількості речовини озону міститься 1,5025·10 23 атомів
Оксигену.
7.Відносна густина пари речовини за вуглекислим газом дорівнює 2,09.
Знайдіть молярну масу речовини.
8.Відносна густина пари речовини за воднем дорівнює 13. Обчисліть молярну
масу речовини.
9.Відносна густина пари речовини за киснем - 0,5. Яка молярна маса цієї
речовини?
10.Відносна густина пари речовини за повітрям становить 2. Яка молярна маса
цієї речовини?
11.Яку молярну масу має газ, якщо його густина за н. у. становить 2,144 г/л?
12.Розрахуйте об'ємну частку Карбону (II) оксиду і Карбону (IV) оксиду в
суміші, якщо відносна густина її за воднем дорівнює 18,8.
13.Розрахуйте об'ємну частку Карбон (II) оксиду і Карбон (IV) оксиду в
суміші, якщо відносна густина її за повітрям дорівнює 1,131.
14.Визначте масові частки всіх елементів (%), що входять до складу
сульфатної кислоти.
15.Яку масу амоніачної селітри потрібно використати, щоб внести у ґрунт 56
г нітрогену.
16.Скільки грамів Оксигену міститься в 16 г Сульфур (ІV) оксиді.
17. Хімічна сполука містить Фосфор та Оксиген. Масові частки цих елементів
відповідно становлять 43,66 % та 56,34%. Визначте формулу сполуки.
18.При повному спалюванні 7,98 г речовини утворилось 2,35 л (н.у)
вуглекислого газу та 13, 44 г сірчистого газу. Визначте формулу речовини.
19.Масова частка Фосфору в одному з його оксидів дорівнює 43,7%. Густина
парів цієї речовини за повітрям дорівнює 9,8. Встановити формулу цього
оксиду.
20.Масова частка металу в його хлориді становить 36%. Визначте формулу
хлориду.
21.При взаємодії 2,7 г оксиду невідомого металу з нітратною кислотою
21
одержали 6,3 г солі. Визначте хімічну формулу одержаної солі.
22.Використавши 290 г гідроксиду невідомого металу, одержали його бромід
масою, у 3,17 раз більшою від використаного гідроксиду. Визначте
невідомий метал, що входив до складу гідроксиду.
23.При спалюванні 12 г металу X у надлишку кисню одержали 2,67 г його
оксиду. Визначте молярну масу еквівалентів металу X.
24.Масова частка невідомого елемента в його сполуці з Оксигеном становить
50%. Визначте, що це за елемент.
25.Відомо, що 7 г невідомого металу заміщує 0,215 г Гідрогену з кислоти.
Визначте метал.
26.При розчиненні 16,25 г металу в хлоридній кислоті виділилось 5,6 дм 3 газу
(н.у.). Що це за метал? Визначте молярну масу його еквівалентів.
27.Невідомий метал масою 19,2 г розчинили в нітратній кислоті, одержавши
при цьому 56,4 г солі. Визначте молярну масу еквівалентів металу.
28.Вищий оксид хімічного елемента IV групи має відносну молекулярну масу
60. Назвіть хімічний елемент, складіть формулу оксиду та відповідної
кислоти.
29.Вищий оксид хімічного елемента V групи має відносну молекулярну масу
кислоти.
30.Вищий оксид хімічного елемента V групи має відносну молекулярну масу
кислоти.
31.Назвіть елемент за такими даними: знаходиться в III групі, відносна
молекулярна маса оксиду 188.
32.Назвіть елемент за такими даними: знаходиться в IV групі, відносна
молекулярна маса водневої сполуки - 32.
33.Назвіть елемент за такими даними: знаходиться в V групі, відносна
молекулярна маса вищого оксиду дорівнює 230.
34.Назвіть елемент за такими даними: знаходиться в II групі, масова частка
елемента в гідроксиді дорівнює 54,05%.
22
35.Назвіть елемент за такими даними: знаходиться в V групі, масова частка
елементу у водневій сполуці дорівнює 91,18%.
36.Назвіть елемент за такими даними: чотиривалентний, масова частка
елементу в оксиді дорівнює 63,22%.
37.Атом хімічного елемента має будову останнього енергетичного рівня 3s23p5.
Визначте, який це елемент, напишіть формули його вищого оксиду та
гідроксиду, вкажіть характер їх властивостей (кислотний, основний,
амфотерний) і напишіть рівняння хімічних реакцій, які це підтверджують.
38. Вищий оксид хімічного елемента V групи має відносну молекулярну масу
108. Назвіть хімічний елемент, складіть формули його вищого оксиду та
гідроксиду, зазначте їх характер.
39. При взаємодії 6, 85 г металу з водою виділилося 1,12 л водню (н.у.).
Визначте цей метал, знаючи, що в сполуках він двовалентний.
40.При згорянні металу масою 3 г утвориться його оксид масою 5,67 г. Ступінь
окиснення металу в оксиді дорівнює +3. Визначте цей метал.
41.Під час розкладу 2,14 г гідроксиду трьохвалентного металу утворилось 1,6 г
його оксиду. Який це метал?
42.Відомі чотири стабільні ізотопи Барію з масовими числами 135, 136, 137 і
138. Яке число протонів і нейтронів у ядрах кожного з нуклідів.
43.Який атомний номер і приблизна атомна маса елемента, ядро якого
складається з 81 протона і 122 нейтронів? Напишіть повне позначення цього
нукліда, вказавши хімічний символ, атомний номер і масове число. Вкажіть
місце знаходження цього елемента у періодичній системі Д.І. Менделєєва.
44.Обчисліть середню відносну атомну масу елемента Купруму, знаючи, що в
природному Купруму масові частки ізотопів такі: 71,87 % 6329Сu і 6529Сu.
45.Напишіть електронні конфігурації в основному стані для таких елементів:
С, АІ, Са, Ті.
46.Нуклід Стронцію 90Sr випромінює β-частинки. Нуклід якого елемента
утворюється в результаті такого процесу? В свою чергу, утворений нуклід
також випромінює β-промені. Який елемент утворюється в цьому випадку?
47.Радіоактивний нуклід Бісмуту 21083Ві випромінює β-частинки. Нуклід нового
23
елемента, що утворюється, випромінює α-частинки. Напишіть рівняння
радіоактивних перетворень.
48.Чи можуть електрони йона Ca2+ перебувати на таких орбіта лях: а) 3s; б) 2d;
в) 4p? Відповідь обґрунтуйте.
49.Вставте пропущені номери радіоактивних перетворень:
14
А) 6 C → N + 0-1β
Б) 88Ra → 222Rn + 42He
50. Напишіть формули гідрогенмісних і вищих оксигенмісних сполук р-
елементів ІV групи періодичної системи.
Розділ 1.Згальна хімія

Тема1.3. Розчини електролітів. Гідроліз солей
Практичне заняття №2
Тема: Написання окиснювально-відновних реакцій та складання електронного
балансу.
Розв’язування розрахункових задач та концентрації розчинів.
Написання рівнянь реакцій електролітичної дисоціації та гідролізу солей.
Мета: узагальнити і систематизувати знання про окисно-відновні реакції;
закріпити теоретичні знання про процес електролітичної дисоціації; вміти робити
розрахунки з визначення маси твердої речовини і води для приготування
розчинів певної концентрації, з визначення концентрації розчину, знаючи масу
вихідної речовини і води; вміти робити перехід від одного виду концентрацій до
іншого.
1. Березан О.В. Енциклопедія хімічних задач. – Тернопіль: Підручники,
посібники, 2001.
1971. – С. 210 – 217, 228 – 243, 254 – 243, 262 – 268.
3. Глинка Н.Л. Задачи и упражнения по общей химии. – Ленинград: Химия,
1983. – С. 103 – 107, 151 – 170.
24
4. Кукса С.П. 600 задач з хімії. – Тернопіль, «Мандрівець», 1998. 143 с.
5. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. – К.: Перун, 1998. – С. 147 –
155, 164 – 170, 178 – 182.
6. Хомченко Г.П. Посібник з хімії для вступників до вузів. – К., 1999. – С. 129
– 161, 172 – 178, 183 – 198.
7. Хомченко Г.П. Задачі для вступників до вузів. – К.: Вища шк., 1991. – С. 37
– 54, 69 – 73, 73 – 93.
8. Ярошенко О.І., Новицька В.І. Задачі і вправи з хімії. – Кам’янськ-
Шахтинський, 1996. – С. 32 – 38, 77 – 84.
Наочні посібники та технічні засоби навчання: періодична система
хімічних елементів Д.І.Менделєєва; ряд електронегативності елементів;
електрохімічний ряд напруг металів, таблиця розчинності солей, кислот, основ;
таблиця відносних молекулярних мас неорганічних сполук; калькулятори.
Актуалізація теоретичних знань:
За значеннями відносних електронегативностей елементів можна кількісно
оцінити стан атома у сполуці так званим ступенем окиснення.
Ступінь окиснення – це умовний заряд атома у сполуці, який обчислюють
за припущення, що сполука складається з йонів.
Ступінь окиснення може бути негативним, позитивним або нульовим.
Для більшості елементів ступінь окиснення в їхніх сполуках змінний.
Для обчислення ступеня окиснення елементів застосовують такі
положення:
● ступінь окиснення елемента в його простій речовині дорівнює нулю: Zn0,
Ca0, H20, Cl20;
● сталий ступінь окиснення у сполуках мають лужні метали (+1),
лужноземельні метали (+2), Флуор (-1), Бор та Алюміній (+3);
● для Гідрогену у більшості сполук характерний ступінь окиснення +1, але в
гідридах металів, наприклад NаН, СаН2, він дорівнює -1;
● ступінь окиснення Оксигену у більшості сполук дорівнює -2, але в
пероксидах Н2О2, Nа2О2 тощо він дорівнює -1, у флуориді оксигену ОF2 становить
+2;
25
● максимальний позитивний ступінь окиснення елемента, як правило
дорівнює номеру групи періодичної системи (для елементів головних підгруп), в
якій знаходиться цей елемент;
● нижчий негативний ступінь окиснення елемента дорівнює різниці між
позитивним ступенем окиснення і цифрою 8.
Реакції, що відбуваються зі зміною ступеня окиснення атомів, які входять
до складу реагуючих речовин, називаються окисно-відновними.
Окисненням називається процес віддачі електронів атомом, молекулою чи
йоном, а атоми, молекули чи йони, що віддають електрони називається
відновником:
Zn0 – 2e → Zn+2 (відновник, процес окиснення )
Відновненням називається процес приєднання електронів атомом,
молекулою або йоном, а атоми, молекули чи йони, що приєднують електрони
називаються окисниками:
Cl0 + 1e → Cl- (окисник, процес відновнення)
Число електронів, які віддає відновник, дорівнює числу електронів, які
приєднує окисник.
Усі окисно-відновні реакції можна поділити на три групи:
Міжмолекулярні Внутрішньомолекулярні Диспропорціонування
Це реакції, в яких Це реакції, під час яких Це реакції, під час яких частина
окисник та відновник відбувається зміна атомів елемента збільшує
містяться в різних ступеня окиснення ступінь окиснення, а частина –
речовинах (простих чи атомів, що містяться в зменшує. (самоокиснення-
складних) одній молекулі самовідновнення)
2S+4O2 + O20 = 2S+6O3-2 2KCL+5O3-2 = 2KCL- + 4KCL+5O3 = 3KCL+7O4 + KCL-
3O20
Окисно-відновні реакції можна урівнювати методом електронного балансу
та методом напівреакцій.
Алгоритм зрівнювання окисно-відновних реакцій методом електронного
балансу:
1. Знайти окисник і відновник;
26
2. Записати схеми окиснення і відновлення;
3. Збалансувати заряди;
4. Просумувати напівреакції до повного електронного рівняння (електрони
скоротились);
5. Знайти коефіцієнти.
Розчинами називають гомогенні системи, що містять не менше двох
речовин: розчинника та розчиненої речовини.
Кількісний склад розчину виражають концентрацією розчиненої речовини
або часткою розчиненої речовини. Концентрація показує вміст розчиненої
речовини в одиниці маси або об’єму розчину. Найчастіше для вираження складу
розчину використовують розчинність, масову частку, молярну концентрацію
(молярність) і мольну частку.
Розчинність – це властивість речовини розчинятися у воді або іншому
розчиннику. Найчастіше розчинність виражають максимальним числом грамів
речовини, яку можна розчинити у 100 г розчинника за даної температури. Цю
кількість речовини називають коефіцієнтом розчинності або просто
розчинністю (s) речовини:
s = m (речовини, Х) / m (розчинника, р-ка)
Розчин, що перебуває в рівновазі з розчинюваною речовиною, називають
насиченим. Розчин, в якому можна розчинити додаткову кількість речовини,
називають ненасиченим. Існують перенасичені розчини, які є дуже нестійкими
системами, здатними самочинно перетворюватись у насичений розчин.
Масова частка ω – це відношення маси розчиненої речовини до загальної
маси розчину: ω(Х) = m(Х)/ m(р-ну) або ω(Х) = m(Х) · 100%/ m(р-ну)
Масову частку виражають у частках одиниці або у процентах.
Молярна концентрація (молярність) С показує число молів розчиненої
речовини, що міститься в 1 л розчину:
С(Х) = ν(Х)/ V(р-ну), де V - об’єм розчину (в л).
Молярна концентрація виражається в моль/л, іноді позначається М.
Молярна концентрація розчиненої речовини С та її масова частка ω зв’язані
співвідношенням:
27
С(Х) = 1000 · ω(Х) · ρ(р-ну)/М(Х), ω(Х) = С(Х) ·М(Х)/ (1000· ρ),
де ω виражена в частках одиниці; М(Х) – молярна маса розчиненої речовини,
г/моль; ρ – густина розчину, г/мл.
Молярна концентрація еквіваленту (нормальність) СN (N) показує
число грам-еквівалентів розчиненої речовини, що містяться і 1 л розчину:
СN = νекв (Х) / V (розчину) = т/ (Е· V)
де νекв – кількість моль-еквівалентів розчиненої речовини, V - об’єм розчину (в л),
т – маса розчиненої речовини, Е або М екв– еквівалентна маса розчиненої
речовини. Молярна концентрація виражається в моль-екв/л.
Еквівалент кислоти дорівнює відносно її відносної молярної маси до
основної кислоти.
Е( )= Mr ( E( г-екв/моль
Еквівалент основи дорівнює відношенню її відносної молярної маси до

кількості, гідроксогруп, які містять молекули в основі.
Е Al (O Mr(Al(O Е (Al(O
г-екв/моль
Еквівалент солі дорівнює відношенню молярної маси до добутку
валентності металу на кількість атомів металу.
ЕA EA г-екв/моль
Мольна частка розчиненої речовини χ – безрозмірна величина, що

дорівнює відношенню кількості розчиненої речовини до загальної кількості
речовин у розчині:
χ(Х) = ν(Х)/νзаг.
Масова частка речовини в насиченому розчині пов’язана з розчинністю
співвідношенням:
ω= s / (s + 100).
Правило змішування (правило паралелограма): відношення маси першого
розчину (m1) до маси другого розчину (m2) дорівнює відношенню різниці масових
28
часток суміші (ω3) і другого розчину (W2) до різниці масових часток першого
розчину (ω1) і суміші (ω3):
m1 / m2 = (ω3 – ω2) / (ω1 – ω3)
При розрахунках зручно використовувати діагональну схему правила
змішування («конверт Пірсона», правило павука). По вертикалі записують
значення масових часток розчиненої речовини у вихідних розчинах (ω 1, ω2), а
праворуч, між ними – масову частку розчиненої речовини в розчині, який
необхідно одержати (ω3). Далі проводять віднімання масових часток,
розташованих на одній діагоналі, і записують різницю на цій же діагоналі. При
цьому одержують числа, відношення яких дорівнює відношенню мас вихідних
розчинів, при змішуванні яких утвориться розчин з масовою часткою розчиненої
речовини ω3.
ω1 (ω3 - ω 2)
ω3
ω2 (ω1 - ω3)
Речовини, розчини або розплави, яких проводять електричний струм,
називаються електролітами. Розчини й розплави неелектролітів струм не
проводять.
Електролітична дисоціація – це процес розпаду молекул на йони
(позитивно й негативно заряджених) під час її розчинення у воді чи іншому
полярному розчиннику або під час розплавлення. Електролітична дисоціація – це
процес розпаду на йони речовини Для кількісного опису сили електролітів
використовується поняття, ступінь дисоціації.
Ступенем дисоціації L називають відношення числа молекул , що
розпалися на йони (продисоційованих) до загального числа розчинника молекул.
L= =
Оскільки електроліти в розчинах утворюють іони, то для відображення

змісту реакцій часто використовують йонні рівняння.
Реакції іонного обміну – хімічні реакції, що протікають у розчинах
електролітів за участю іонів без зміни ступеня окиснення елементів.
29
Умови перебігу реакції йонного обміну «до кінця» (правило Бертолле):
1. Утворюється осад (розчиняється осад);
2. Утворюється летка речовина (газ);
3. Утворюється слабкий електроліт (наприклад, вода).
Взаємодія речовин із водою, яка призводить до сполучення складових
речовин із складовими частинами води, називається гідролізом. Під час гідролізу
утворюється слабкий електроліт. Гідроліз посилюється під час нагрівання
системи (внаслідок того, що цей процес зворотний реакції нейтралізації, його
тепловий ефект протилежний за знаком – ендотермічний) та при розведенні
водою. Існує чотири типи гідролізу:
1. Сіль утворена сильною кислотою та слабкою основою гідролізує з
утворенням сполуки, що погано дисоціює та гідроген-йонів (Н +),
середовище кисле (рН < 7).
2. Сіль утворена сильною основою та слабкою кислотою гідролізує з
утворенням сполуки, що погано дисоціює та гідроксид-йонів (ОН-),
середовище лужне (рН >7).
3. Сіль утворена сильною кислотою та сильною основою не
гідролізує, оскільки утворюються сильні електроліти (середовище
нейтральне, рН=7).
4. Сіль утворена слабкою основою та слабкою кислотою піддається
повному гідролізу (робить гідроліз необоротним).
1. Які реакції називаються окисно-відновними?
2. Які реакції називаються реакціями йонного обміну?
3. Вкажіть, який процес називається окиснення, а який відновленням?
4. Дайте визначення поняттям «окисник» та «відновник».
5. Як класифікують окисно-відновні реакції?
6. Вкажіть умови протікання реакцій йонного обміну «до кінця».
7. Що називається розчином?
8. Які існують види концентрації розчинів? Дайте їх визначення.
9. Як можна перейти з одного виду концентрацій до іншого?
30
10. Що називається гідролізом солей?
11.Назвіть типи солей, які піддаються гідролізу.

Задача 1. Урівняйте методом електронного балансу рівняння реакції окиснення
Феруму (ІІ) сульфату Калій перманганатом в кислому і лужному середовищі.
Розв’язання: Запишемо рівняння реакції, визначимо ступені окиснення
атомів, які змінили ступінь окиснення. Для визначення коефіцієнтів
скористаємось методом електронного балансу.
В кислому середовищі:
FeSO4 + KMnO4 + H2SO4 → Fe2(SO4)3 + MnSO4 + K2SO4 + H2O
2Fe+2 -2e → 2Fe+3 5 відновник, процес окиснення
Mn+7 +5e → Mn+2 2 окисник, процес відновнення
10 Fe+2 + 2Mn+7 = 10Fe+3 + 2Mn+2
10 FeSO4 + 2KMnO4 + 8H2SO4 → 5Fe2(SO4)3 + 2MnSO4 + K2SO4 + 8H2O
В лужному середовищі:
FeSO4 + KMnO4 + KOH → Fe(OH)3↓ + K2MnO4 + K2SO4
Fe+2 –e → Fe+3 1 відновник, процес окиснення
Mn+7 +e → Mn+6 1 окисник, процес відновнення
Fe+2 + Mn+7 = Fe+3 + Mn+6
FeSO4 + KMnO4 + 3KOH → Fe(OH)3↓ + K2MnO4 + K2SO4
Задача 2. Скільки грамів харчової солі і води необхідно взяти, щоб приготувати
200 г з масовою часткою харчової солі 10 %?
Дано: Розв’язування:
т(р-ну) = 200г Записуємо формулу визначення масової частки
ω(р.р.) = 10% розчиненої речовини: ω( р.р)
т(р.р.)-? Визначаємо, яка маса харчової солі потрібна для
31
т (Н2О) -? приготування розчину масою 200 з масовою часткою
солі 10%: m (NaCІ)=20 г
Знаходимо масу води необхідну для приготування розчину:

= m (р-ну) - m (NaСІ) = 200 г - 20г; m (H2O) = 180г.
Відповідь: Для приготування 200 г розчину з відсотковою концентрацією
харчової солі (ω р.р.) 10% необхідно взяти 20г солі і 180 г води.
Задача 3. Яка масова частка розчину Натрій карбонату, добутого в

результаті розчинення 5 г солі в 45 г води
m(Na2CО3) = 5 г 1. Обчислюємо масу розчину:
m(Н2О) = 5% m(р-ну Na2CО3) = m(Na2CО3) + m(Н2О)
m(р-ну Na2CО3) = 5 г + 45 г = 50 г.
ω(Na2CО3) - ? 2. За формулою обчислюємо масову частку (в%) Натрій
карбонату в розчині: ω (Na2CО3) = 5 г / 50 г ∙ 100% = 10%
Відповідь: масова частка натрій карбонату в розчині дорівнює 10%.
Задача 4. Скільки води треба додати для 400 мл розчину з масовою часткою
КОН 12%, густина якого 1,1 г/мл, щоб отримати розчин з масовою часткою КОН
5%?
Vр-ну=400мл Визначимо спочатку масу 400 мл розчину з масовою часткою
ω р.р1 =12% КОН 12%: m р-ну = ρ·Vр-ну m р-ну = 1,1 г/мл · 400= 440 г.
1=1,1 г/мл Розрахуємо масу розчиненої речовини через масову частку
ω р.р2=5% розчину: m (KOH) m (KOH) = 52 г.
т (Н2О) -? Знаходимо масу 5% розчину, в якій буде міститись 52 г
розчину: 5% ; m р-ну ; m р-ну = 1056 г.
Маса води, яку необхідно додати: т (Н2О) = 1056 г − 440г = 616 г.
32
Відповідь: Щоб приготувати розчин їдкого калію з масовою часткою КОН
5%, до 400 мл 12% розчину КОН треба додати 616 мл води.
Задача 5. Розрахуйте маси розчину Натрій хлориду з масовою часткою 80%

та води, необхідні для приготування 600 г розчину цієї ж солі з масовою часткою
0,2.
т(р-ну)1 = 600г І спосіб (за правилом павука)
ω(р.р.)1 = 0,2 = 20% 80 ← 20 – 0 = 20 ( треба взяти 20 г 80% розчину)
ω(р.р.)2 = 80% 20
т(р-ну) - ? 0 ← 80 – 20 = 60 (треба взяти 60 г води)
т(Н2О ) -? Отже, щоб приготувати 80 г 20% р-ну треба 20 г 80% і 60 г води
600 г х у
х = 20·600/80 = 150 г (розчину солі з масовою часткою 80%);
у = 60·600/80 = 450 г (води)
ІІ спосіб (алгебраїчний)
1. Знаходимо масу Натрій хлориду, що повинна міститись у 600 г 20%
розчину: m (NaCІ) = m (p-ну)· ω1/100 = 600 · 20/100 = 120 (г)
2. Знаходимо масу 80% розчину у якому повинно міститись 120 г солі:
m (р-ну) = m (NaCІ)· 100/ ω2 = 120·100/80 = 150 г
3. Знаходимо масу води, яку необхідно додати до 150 г 80% розчину, щоб
отримати 600 г 20% розчину: m (H2O) = 600 – 150 = 450 (г)
Відповідь: щоб приготувати 600 г 20 % розчину Натрій хлориду потрібно взяти
150 г 80% розчину і 450 г води.
Задача 6. Визначте маси розчинів з масовою часткою кислоти 10% та 90% ,

необхідні для приготування 160г розчину з масовою часткою кислоти 30%.
т(р-ну) = 160г 1. Визначаємо масові співвідношення вихідних розчинів
ω(р.р.)1 = 10% (правило діагоналей): 90 % 20 -1
ω(р.р.)2 = 90% 30%
33
т(р-ну)1-?, т(р-ну)2-? 10% 60 –3
2. Знаходимо скільки частин становить маса розчину: 1 + 3 = 4.
3. Оскільки маса розчину, яку потрібно приготувати становить 160 г, то
маса однієї частки розчину буде становити: 160 : 4 = 40г
4. Знаходимо маси вихідних розчинів:
40 ∙ 1 = 40г 90 % розчину
40 ∙ 3 = 120г 10 % розчину
Відповідь: для приготування 160г 30% розчину необхідно змішати 40г 90%
розчину і 120г 10% розчину.
Задача 7. У 300 г насиченого при 60 °С розчину міститься 157 г калійної

селітри. Визначте розчинність калійної селітри у грамах на 100 г води при даній
температурі.
m (KNO3) = 157 г 1. Знаходимо масу води в якій при 60°С розчиняється 157 г
m (p- ) = 300 г KNO3: т(Н2О) = 300 – 157 = 143 (г).
m(H2O) = 100 г 2. Виходячи з означення розчинності складаємо пропорцію:
s-? 147 г Н2О при 60 °С містить 157 г KNO3
100 г Н2О при 60 °С містить х г KNO3,
х = 100·157/147 = 110 г
Відповідь: розчинність калійної селітри при 60°С становить 110 г на 100 г води.
Задача 8. Мідний купорос масою 25 г. розчинили у воді масою 175 г.

Визначити масову частку Купрум (ІІ) сульфату в добутому розчині.
m (СuSO4 ∙5H2O) = 25 г Використовуємо для знаходження масової частки СuSO4
m (Н2О) = 175 г формулу: ω (СиSO4)
ω (CuSO4) -? Знаходимо масу всього розчину:

т(р-ну)= т(Н2О) + т(СиSO4 ∙ 5Н2О);
т(р-ну)=25 + 175 = 200г.
34
Знаходимо, яка маса безводного СuSO4 в кристалогідраті:
Mr (СuSO4) = 160 ; Mr (СuSO4 ∙5H2O) = 160+90 = 250
на 250 г. (СuSO4 ∙5H2O) - 160 г. (СuSO4)
на 25 г. (СuSO4 ∙5H2O) - х г. (СuSO4)
т ; т (СuSO4) =16г
Знаходимо масову частку СuSO4: ω (СиSO4) ω (СuSO4) = 8%.
Відповідь: Масова частка СuSO4 в розчині дорівнює 8%.
Задача 9. Визначте масову частку (%) Купрум (ІІ) сульфату в розчині,

одержаному при розчиненні 25 г мідного купоросу в 300 г розчину Купрум (ІІ)
сульфату з масовою часткою солі 0,2.
m (СuSO4 ∙5H2O) = 25 г 1. Знаходимо молярні маси Купрум (ІІ) сульфату та
m (р-ну) = 300 г Купрум (ІІ) пентагідрату: M(СuSO4)= 160г/моль,
ω1 (CuSO4) = 0,2 = 20% M (СuSO4 ∙5H2O) = 160+90 = 250 г/моль.
ω2 (CuSO4) -? 2. Знаходимо кількість моль кристалогідрату:
ν(СuSO4) = ν(СuSO4·5Н2О)= т (СuSO4) /М (СuSO4) =25/250 = 0.1 моль
3. Знаходимо масу Купрум (ІІ) сульфату, що відповідає 0.1 моль:
т(СuSO4)= 160·0,1=16 г.
4. Розрахуємо масу Купрум (ІІ) сульфату, що міститься у 300 г розчину солі:
т (СuSO4) = ω·т(р-ну) =0,2·300 = 60 г .
5. Знайдемо масу утвореного розчину та масу солі в ньому:
т2 (р-ну) = 25 + 300 = 325 г; т2(СuSO4) = 16 + 60 = 76 г
6. Знаходимо масову частку утвореного розчину:
ω2 = т(р.р)/т(р-ну) =76/325 = 0,234 або 23,4%
Відповідь: масова частка утвореного розчину становить 23,4 %.
Задача 10. Визначити молярність розчину, якщо у 250 мл міститься 2,5 г

Натрій гідроксиду.
35
Vр-ну=250мл Користуємось формулою молярної концентрації:
т (NaOH)= 2,5г С
С-? M (NaOH) = 40 г/моль C = 0,25 моль/л.
Відповідь: Молярна концентрація даного розчину дорівнює 0,25 М.

Задача 11. Визначити молярну концентрацію еквівалента розчину
сульфатної кислоти об’ємом 200 мл, в якому міститься 1,96г сульфатної кислоти.
Vр-ну=200мл Користуємось формулою молярної концентрації еквівалента
т(H2SO4)=1,96 г речовини: СN
СN (Н2SO4) -? Мекв. (Н2SO4 ) Mr (Н2SO4) = 98.
Мекв. (Н2SO4 )= 49. СN СN = 0,2н.
Відповідь: Молярна концентрація еквівалента сульфатної кислоти Н2SO4

дорівнюється 0,2н.
Задача 12. Який об’єм 0,5 М розчину Калій гідроксиду потрібно

використати для приготування 0,1 М розчину лугу об’ємом 200 мл?
С1 (КОН) = 0,5 М І спосіб:
С2(КОН) = 0,1 М 1. Знаходимо, яка кількість моль КОН міститься у 200 мл
V2 = 200 мл 0,1 М розчину: С = ν (КОН) / V;
V1 - ? ν = С · /V = 0,2·0,1 = 0,02 моль.
2. Знаходимо, у якому об’ємі 0,5 М розчині міститься 0,02 моль КОН:
V=ν/С; V = 0,02/0,5 = 0,04 (л), або 40 мл.
ІІ спосіб:
За формулою: С1·V1 = С2 · V2 ; V1 = С2 · V2 / С1 ; V1 = 200·0,1/0,5 = 40 мл
Відповідь: щоб приготувати 200 мл 0,1 М розчину потрібно 40 мл 0,5 М розчину.
36
Задача 13. Визначити масову частку Н3РО4 в розчині кислоти об’ємом 350
мл. з молярною концентрацією еквівалента фосфатної кислоти 1,5 н, густина
якого 1,09г/мл.
V(р-ну)=350мл Використовуємо формулу по знаходженню масової частки
СN (Н3РО4)=1,5н розчиненої речовини:
 =1,09г/мл Знаходимо m (розчину) по формулі: m(р-ну) = V·ρ

ω(р.р.)- ? т(р-ну) = 350мл·1,09г/мл m р-ну = 381,5г.
Масу розчиненої речовини, тобто Н3РО4, знаходимо з формули
молярної концентрації еквівалента:
СN
Мекв. (Н3РО4)= Мr (Н3РО4) = 98 Мекв.( Н3РО4) =
Мекв.( Н3РО4) = 32,7
m (Н3РО4) m (Н3РО4 )= 17,15 г.

Знаходимо масову частку Н3РО4 в розчині:
ω (Н3РО4 ) % ω(Н3РО4) = 4,5%.
Відповідь: Масова частка розчиненої речовини розчину фосфатної кислоти

об’ємом 350 мл з молярною концентрацією еквівалента фосфатної кислоти 1,5н
дорівнює 4,5%.
Задача 14. Визначити молярність і молярну концентрацію еквіваленту, в

якому масова частка сульфатної кислоти становить 12%, (густина розчину
1,08г/мл)
ω (Н2SO4) =12% І спосіб:
37
ρ = 1,08г/мл Нехай у нас є 100 г розчину, тоді в 100 г розчину - 12г Н2SO4
СN -? Записуємо формули: СN ;С
C-? Знаходимо об’єм розчину за формулою:
V(р-ну)= V(р-ну)= = 92,6мл
Mr (Н2SO4) = 98. С ; С= 1,32моль/мл
Мекв. (Н2SO4 ) Mr (Н2SO4) = 98. Мекв. (Н2SO4 )= 49.
СN ; СN = 2,64 моль∙екв/мл
ІІ спосіб:
Скористаємось формулою: С(Н2SO4) = 1000 ·ω·ρ(р-ну)/М =
= 1000·12 ·1,08 / 98 = 1,32 моль/л
С(Н2SO4)= 1000 ·ω(Н2SO4)·ρ(р-ну)/Мекв(Н2SO4) = 1000·12·1,08/49 = 2,64моль·екв/л.
Відповідь: Молярність (С) 12% розчину сульфатної кислоти дорівнює 1,32
моль/мл, молярна концентрація еквівалента (СN) розчину дорівнює 2,64
моль∙екв/мл.
Задача 15. Складіть рівняння реакцій, що відбуваються у водних розчинах в

молекулярній, іонній і скороченій іонній формах: а) між Натрій сульфідом і
Купрум сульфатом; б) між Ферум (ІІI) сульфатом і Натрій гідроксидом.
Розв’язання: Складемо алгоритм дій:
1) складемо рівняння реакції в молекулярній формі;
2) складемо рівняння в йонній формі, зображаючи формули розчинних
сильних електролітів у вигляді іонів, на які вони дисоціюють практично повністю,
а формули решти речовин, що не дисоціюють залишаємо без змін.
3) виключаємо з правої і лівої частин рівняння однакові кількості
однойменні йони;
4) записуємо рівняння в скороченій йонній формі.
а) Na2S + CuSO4 = CuS + Na2SO4
2Na+ + S-2 + Cu2+ + SO42- = CuS↓ + 2Na+ + SO42-
38
S2- + Cu2+ = CuS
б) Fe2(SO4)3 + 6NaOH = 2Fe(OH)3 + 3Na2SO4
2Fe3+ + 3SO42- + 6Na+ + 6OH- = 2Fe(OH)3↓ + 6Na+ + 3SO42-
2Fe3+ + 6OH- = 2Fe(OH)3 ↓
Fe3+ + 3OH- = Fe(OH)3
Задача 16. Складіть два різних рівняння в молекулярній формі, які б

відповідали рівнянню у скороченій йонній формі: Ni2+ + S2- = NiS
Розв’язання: записуємо під символами йонів лівої частини рівняння такі
йони з протилежним зарядом, які утворювали б з вихідними йонами розчинні
сильні електроліти. Аналогічно записуємо такі йони і під правою частиною
рівняння. Записуємо повне йонне рівняння і об’єднуємо йони у сполуки.
Записуємо молекулярне рівняння:
1) Ni2+ + S2- = NiS↓
2NO3- + 2K+ = 2NO3- + 2K+
Ni2+ + 2NO3- + 2K+ + S2- = NiS + 2K+ + 2NO3-
Ni(NO3)2 + K2S = NiS + 2KNO3
2) Ni2+ + S2- = NiS↓
2Cl- + Ba2+ = 2Cl- + Ba2+
Ni2+ + 2Cl- + S2- + Ba2+ = NiS + 2Cl- + Ba2+
NiCl2 + BaS = NiS + BaCl2
Задача 17. Складіть рівняння реакції гідролізу Натрій ацетату, Ферум (ІІІ)
хлориду у скороченій йонній, йонній і молекулярній формах. Зазначте реакцію
середовища у розчині цієї солі.
Розв’язання: а) Натрій ацетат CH3COONa - сіль, утворена сильною основою
NaOH та слабкою кислотою СН3СООН. У цьому випадку слабкий електроліт
утворюється під час взаємодії аніонів слабкої кислоти з водою:
СН3СОО- + Н2О ↔ СН3СООН + ОН-
39
З нього видно, що в розчині нагромаджується гідроксид-йон, що зумовлює лужне
середовище. Дописуємо до лівої і правої частин рівняння формули іонів Натрію,
дістанемо повне йонне та молекулярне рівняння:
Na+ + CH3COO- + H2O ↔ CH3COOH + Na+ + OH-
CH3COOH + H2O ↔ CH3COOH + NaOH
б) Ферум (ІІІ) хлорид FeCl3 – сіль, утворена сильною кислотою НСІ і слабкою
трьох кислотною основою Fe(OH)3. У цьому випадку гідроліз відбувається в три
ступені. З гідроксид-йонами води взаємодіють катіони слабкої основи:
І ступінь: а) Fe3+ + H2O ↔ FeOH2+ + H+
б) Fe3+ + 3Cl- + H2O ↔ FeOH2+ + 3Cl- + H+
в) FeCl3 + H2O ↔ FeOHCl2 + HCl
ІІ ступінь: а) FeOH2+ + H2O ↔ Fe(OH)2+ + H+
б) FeOH2+ + 2Cl- + H2O ↔ Fe(OH)2+ + 2Cl- + H+
в) FeOHCl2+ H2O ↔ Fe(OH)2Cl + HCl
ІІІ ступінь: а) Fe(OH)2+ + H2O ↔ Fe(OH)3 + H+
б) Fe(OH)2+ + Cl- + H2O ↔ Fe(OH)3 + Cl- + H+
в) Fe(OH)2Cl + H2O ↔ Fe(OH)3 + HCl
За третім ступенем гідроліз практично не відбувається.
У розчині виникає надлишок йонів гідрогену, тобто реакція середовища кисла.
Індивідуальні контрольні завдання:

1. Розставте в окисно-відновних реакціях коефіцієнти методом
електронного балансу.
1. Cl2 + KOH → KCl + KClO+ H2O;
2. S + Н2SО4 → SO2 + H2O;
3. МnО2 + HCI → MnCI2 + CI2 + H2O;
4. NaI + NAIO3 + H2SO4 → I2 + Na2SO4 + H2O;
5. Cu + Н2SО4 → CuSO4 + SO2 + H2O;
6. КСlO3 → KCl + O2;
7. Са + НNО3 → Са(NО3)2 + N2 + Н2О;
8. NaNO2 +КІ +Н2SО4 → І2 + NO + К2SО4 + Nа2SО4 + Н2О;
40
9. К2Сr2О7 + Nа2SО3 + Н2SО4→ Сr2(SО4)3 + К2SО4+ Nа2SО4 + Н2О;
10. КМnО4 + Nа2SО3+Н2SО4 → МnSО4+ Nа2SО4 + К2SО4+ H2О;
11. KMnO4 + Na2SO3 + KOH → Na2SO4 + K2MnO4 + H2O;
12. S + KClO3 + H2O → Cl2 + K2SO4 + H2SO4;
13. Zn + Н2SО4 → ZnSО4 + Н2S + Н2О;
14. МnSО4 + РbО2 + НNO3 → НМnО4 + Рb(NО3)2 + Н2О;
15. Мg + НNО3→ Мg(NО3)2 + NH4NO3 + Н2О;
16. Сr2(SО4)3 + Вг2 + NаОН → Nа2СrO4 + NаВг + Nа2SО4+ + Н2O;
17. МnО2 + КСlO3 + КОН → К2МnO4 + КСl + Н2О;
18. Н2SО4 + Р → Н3РО4 + SО2 + Н2О;
19. К2Сr2О7 + Н2SО4 → К2SО4 + СrO3 + Н2О;
20. S + НNО3→ Н2SО4 + NО;
21. КМnO4 + Na2SО3+Н2О → Мn(ОН)4 + Nа2SO4 + КОН;
22. НВг + Н2SО4→ Вг2 + SО2 + Н2О;
23. МnО2 + РbО2 + НNО3→ НМnО4 + Рb(NО3)2 + Н2О;
24. К2Сr2О7 + (NН4)2S + Н2О → Сr(ОН)3 + S + NН3 + КОН;
25. K2Cr2O7 + HCl → KCl + CrCl3 + Cl2 + H2O.
2. Розв’язування розрахункових задач та концентрації розчинів.

1. Розрахуйте масову частку розчину Калій фосфату, якщо в 300 г його
міститься 60 г солі.
2. Обчисліть молярну концентрацію розчину, якщо відомо, що 2 л цього розчину
містить 112 г Калій гідроксиду.
3. До 150 г розчину Калій нітрату з масовою часткою солі 3 % додали 100 мл
води. Знайдіть масову частку солі в новоутвореному розчині.
4. Визначте молярну концентрацію еквівалента розчину фосфорної кислоти
масою 600 г з масовою часткою кислоти 15 %, густина якого 1,05 г/см3.
5. До 300 г розчину з масовою часткою лугу 20% додали 40 г Натрій гідроксиду.
Визначте масову частку лугу в новоутвореному розчині.
6. У воді масою 500 г розчинили Алюміній сульфат масою 34,2 г. Визначте
молярну концентрацію еквівалента розчину, якщо його густина 1,02 г/см3.
41
7. Визначте масову частку розчиненої речовини розчину Барій гідроксиду
об'ємом 800 мл, молярну концентрацію еквівалента якого 1,5 н (густина розчину
1,07 г/см3).
8. Яку масу нітратної кислоти і який об’єм води треба взяти для приготування 400
г розчину з масовою часткою кислоти 12,6%?
9. Натрій сульфат кількістю речовини 3 моль розчинили в 574 г води. Обчисліть
масову частку розчиненої речовини в розчині.
10.Визначте молярну концентрацію розчину масою 500 г з масовою часткою
Натрій карбонату 10 %, густина якого 1.1 г/см3.
11. У воді масою 700 г розчинили Ферум (Ш) сульфату масою 100 г. Утворився
розчин, густина якого 1,01 г/мл. Визначте молярну концентрацію еквівалента
розчину.
12. Яку масу Калій фосфату і води треба взяти, щоб приготувати розчин
масою 250 г з масовою часткою солі 8 %?
13. Обчисліть молярну концентрацію ортофосфатної кислоти в 400 г розчину з
масовою часткою кислоти 10% і густиною 1,05г/мл.
14. Обчисліть масову частку Натрій гідроксиду у 2 М розчині об’ємом 300 мл і
густиною 1,08 г/мл.
15. Яку масу Натрій хлориду можна дістати випаровуванням розчину масою 500 г з
масовою часткою солі натрій хлориду 18%?
16. Обчисліть, яка маса мідного купоросу (СuSO4 ∙5H2O) необхідна для
приготування 200 мл 2М розчину купрум (ІІ) сульфату.
17. Визначте молярну концентрацію Алюміній сульфату в розчині, якщо відомо,
що в 1,25 л цього розчину міститься 171 г алюміній сульфату.
18. Обчисліть масу води, в якій потрібно розчини амоній сульфат масою 66 г, щоб
одержати розчин з масовою часткою солі 15%.
19. Яку масу розчиненої речовини і води треба взяти, щоб приготувати розчин
Натрій сульфату масою 40 г з масовою часткою речовини 12 %?
20. До розчину Калій хлориду масою 200 г, у якому масова частка КСІ – 20%,
додали розчин цієї солі масою 300 г, у якому масова частка КСІ -15%. Яка масова
частка речовини у добутому розчині?
42
21. До розчину Алюміній хлориду масою 250 г, у якому масова частка АІСІ3 – 15%,
додали розчин цієї солі масою 150 г, у якому масова частка АІСІ 3 -35%. Яка
масова частка речовини у добутому розчині?
22. До розчину Купрум (ІІ) сульфату масою 50 г, у якому масова частка CuSO 4 –
15%, додали розчин цієї солі масою 250 г, у якому масова частка CuSO 4 -20%. Яка
масова частка речовини у добутому розчині?
23. Визначити масу води, до якої необхідно додати 300 г розчину сульфатної кислоти з
масовою часткою речовини 60%, для одержання розчину з масовою часткою сульфатної
кислоти 20%?
24. Маючи 400 г розчину з масовою часткою розчиненої речовини 36%, необхідно
приготувати розчин цієї речовини, але з масовою часткою 20 %. Розрахуйте масу води, яку
необхідно додати до вихідного розчину, і масу новоутвореного розчину.
25. Яку масу води треба додати до 20 кг розчину сульфатної кислоти з масовою часткою
кислоти 40 %, щоб приготувати розчин з масовою часткою кислоти 25 %?
26.Яку масу кристалогідрату Na2SO4∙10Н2О і яку масу води потрібно взяти для
приготування розчину масою 50 г з масовою часткою натрій сульфату 14,2?
27.Визначте масу води, в якій слід розчинити 25 г мідного купоросу (СuSO4 ∙5H2O)
для одержання розчину Купрум сульфату з масовою часткою речовини 4%.
28.240 г мідного купоросу розчинили у 760 мл води. Знайдіть масову частку
купрум сульфату у розчині.
29.Масова частка Купрум (ІІ) хлориду в насиченому розчині цієї солі при
температурі 20 °С становить 42,7 %. Визначте розчинність солі у грамах на 100 г
води при даній температурі.
30.З 64,3 г насиченого при 15 °С водного розчину Барій хлориду шляхом
випаровування одержали 20,54 г Барій хлорид дигідрату. Визначте розчинність
Барій хлориду у грамах на 100 г води при даній температурі.
3. Написання рівнянь реакцій електролітичної дисоціації та гідролізу солей.

1. Яка з реакцій відбувається в розчині з виділенням газу:
а) СаС12 + K2CO3 → ; б) Na2CO3 + HCI → .
43
Відповідь підтвердить рівняннями хімічних реакцій у молекулярному та іонному
вигляді.
2. Яка з реакцій відбувається в розчині з випаданням осаду:
а) А1(ОН)3 + НС1 → ; б) АgNO3+ Н3РО4 →.
Відповідь підтвердить рівняннями хімічних реакцій у молекулярному та
іонному вигляді.
3. Яка з реакцій відбувається в розчині з утворенням води:
а) МgСІ2 + Н2SО4 →; б) КОН + Н2SО4→ .
4. Яка з реакцій іонного обміну в розчині відбувається до кінця:
а) Fе2(SО4)3 + ВаСІ2 →; б) К3РО4 + NаСІ → .
вигляді.
а) ZnSО4 + NaОН →; б) ZnСІ2 + НNO3 →.
вигляді.
6. Яка з реакцій відбувається в розчині з виділенням газу та утворенням води:
а) Nа2S + НNO3 →; б) Nа2СОз + Н2SО4 →.
вигляді.
7. Яка з реакцій іонного обміну в розчині відбувається зі зникненням осаду та
виділенням газу: а) К2СО3 + Н3РО4 →; б) СаСО3 + НСІ →.
вигляді.
8. Яка з реакцій іонного обміну в розчині відбувається з випаданням осаду:
а) Fе2(SО4)3 + NаОН → ; б) Сu(ОН)2 + НСІ →.
вигляді.
44
а) Nа3РО4 + НСІ → ; б) АgNO3 + Nа3РО4 → .
вигляді.
а) Nа2SОз + HNО3 →; б) Fе(ОН)3 + НСІ → .
а) АІСІ3 + К2SО4 →; б) СаСІ2 + КNO3 →.
а) Nа2S + РЬ(NO3)2 →; б) Nа2S + Н2SО4 → .
вигляді.
13. Яка з реакцій іонного обміну в розчині відбувається зі зникненням осаду та
утворенням води:
а) NаОН + Н3РО4 →; б) AI(OH)3 + HNO3 →.
вигляді.
14. Яка з реакцій іонного обміну в розчині відбувається з випаданням осаду:
а) FеСІ3 + NаОН →; б) Zn(ОН)2 + Н2SО4 →.
вигляді.
15. Складіть молекулярне та повне іонне рівняння реакції між речовинами, які у
водних розчинах взаємодіють за такою схемою:
а) Ва2++SО42−→ ВаSО4; б) 3Н+ + 3ОН− → 3Н2О
16. Складіть молекулярне та повне між речовинами, які у водних розчинах
взаємодіють за такою схемою:
а) СО32− + 2Н+→Н2О + СО2 ; б) Fе(ОН)3 + 3Н+ → Fе3+ + 3Н2О
45
17. Складіть молекулярне та повне іонне рівняння між речовинами, які у водних
розчинах взаємодіють за такою схемою:
а) Сu2+ + 2ОН− → Сu(ОН)2; б) СаСО3 + 2Н+ → Са2+ + СО2↑ + H2O
а) АІ3++3ОН− →АІ(ОН)3 ; б) 3Аg+ + PO43−→ Ag3PO4 ↓
а) Zn2+ + 2OH− → Zn(OH)2 ↓; б) Н+ + ОН− → Н2О
а) АІ(ОН)3 + 3Н+ → АІ3+ 3Н2О; б) Аg+ + СІ− → АgСІ↓.
а) Fе3+ + 3ОН− → Fе(ОН)3↓; б) 3Ва2+ + 2РО43- → Ва3(РО4)2 ↓
а) ВаСО3 + 2Н+ → Ва2+ + СО2 ↑ + Н2О. б) Zn(OH)2 + 2Н+ → Zn2+ + 2Н2О
а) Мg2+ + CO32- → MgCO3 ↓ б) Fе3+ + 3ОН − → Fе(ОН)3↓
а) Fе(ОН)2 + 2Н+ → Fе2+ + 2Н2О ; б) Cu2+ + S2- → CuS↓
25. Дано водні розчини таких речовин: CuCI2, AgNO3 , HBr , Ca(OH)2. Складіть у
молекулярній та йонній формах рівняння тих реакцій між цими речовинами, взятим
попарно, які можуть відбуватися практично до кінця.
26. Дано водні розчини таких речовин: FeSO4, Ba(NO3)2, NaOH , HCI. Складіть у
46
27. Дано водні розчини таких речовин: CaCO3, HCI, AgNO3, Ba(OH)2. Складіть у
попарно , які можуть відбуватися практично до кінця.
28. Дано водні розчини таких речовин: FeCI3, KOH, AgNO3, HNO3 . Складіть у
29. Дано водні розчини таких речовин: AI2(SO4)3, BaCI2, CuSO4, NaOH. Складіть у
30. Дано водні розчини таких речовин: AI(OH)3, H2SO4, Pb(NO3)2, NaOH. Складіть у
4. Гідроліз солей
1. Водний розчин якої солі буде мати кислу реакцію середовища:
а) Магній хлорид; б) Калій сульфіт; в) Натрій сульфат?
Напишіть рівняння гідролізу солей, де це можливо, в повному молекулярному
та йонному вигляді.
2. Водний розчин якої солі буде мати лужну реакцію середовища:
а) Ферум (П) сульфат; б) Калій сульфат; в) Натрій силікат?
3. Для солей, що піддаються гідролізу, складіть повні молекулярні та йонні
рівняння цього процесу:
а) Арґентум фосфат; б) Цинк хлорид; в) Калій силікат.
4. Яке середовище матимуть водні розчини таких солей:
а) Калій карбонат; б) Цинк сульфат; в) Барій нітрат?
Напишіть рівняння гідролізу солей в повному молекулярному та йонному
вигляді.
5. Водний розчин якої солі буде мати кислу реакцію середовища:
а) Літій силікат; б) Цинк нітрат; в) Барій хлорид?
47
6. Водний розчин якої солі буде мати лужну реакцію середовища:
а) Алюміній хлорид; б) Кальцій нітрат; в) Натрій фосфат?
вигляді.
7. Напишіть рівняння реакції, яка відбувається при змішуванні розчинів
алюміній сульфату і натрій сульфіду.
а) Ферум (Ш) хлорид; б) Калій сульфід; в) Натрій нітрат?
вигляді.
а) Калій нітрат; б) Натрій сульфід; в)Манган (ІІ) нітрат?
Напишіть рівняння гідролізу солей в повному молекулярному та іонному
вигляді.
рівняння:
а) Плюмбум (П) нітрат; б) Літій фосфат; в) Ферум (П) сульфат?
11. Напишіть рівняння реакції, яка відбувається при змішуванні розчинів
Цинк нітрату і Натрій карбонату.
а) Меркурій (П) нітрат; б) Барій сульфід; в) Кальцій хлорид?
вигляді.
рівняння:
а) Натрій сульфід; б) Хром (ПІ) фосфат; в) Ферум (Ш)
хлорид.
рівняння:
48
а) Амоній хлорид; б) Кальцій ацетат; в) Барій сульфат.
15.Напишіть рівняння реакції, яка відбувається при змішуванні розчинів Ферум
(Ш) хлориду і Натрій карбонату.
16.Напишіть рівняння реакції повного гідролізу солі, яка утворюється при
змішуванні розчинів Алюміній нітрату і Калій сульфіду в молекулярному та
змішуванні розчинів Хром нітрату і Натрій сульфіду в молекулярному та
змішуванні розчинів Цинк нітрату і Натрій силікату в молекулярному та
змішуванні розчинів Манган (ІІ) хлориду і Калій силікату в молекулярному та
20. Напишіть рівняння реакції повного гідролізу солі, яка утворюється при
змішуванні розчинів Станум (П) нітрату і Натрій карбонату в молекулярному
та іонному вигляді.
Розділ 3. Хімія елементів. Метали.

Тема 3.2. Хімія перехідних металів та їх сполук.
Практичне заняття № 3
Тема: Розв’язування задач з курсу «Неорганічна хімія»
Мета: закріпити навички розв’язання задач різних типів, розвивати логічне
мислення, вміння проводити розрахунки.
1. Березан О.В. Енциклопедія хімічних задач. – Тернопіль: Підручники,
посібники, 2001.
49
1971. - 712 с.
3. Глинка Н.Л. Задачи и упражнения по общей химии. – Ленинград: Химия,
1983. – С. 23 - 29.
4. Кукса С.П. 600 задач з хімії. – Тернопіль, «Мандрівець», 1998. - 143 с.
5. Михилев Л.А., Пассет Н.Ф., Федотова М.И. Задачи и упражнения по
неорганической химии. – Ленинград «Химия», Ленинградское отд., 1985. -
232 с.
6. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. Підруч. для студ. вищ. навч.
закл. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. 480 с.
7. Середа І.П. Конкурсні задачі з хімії. – К.: «Вища школа», 1995. - 256 с.
8. Слєта Л.О., Чорний А.В., Холін Ю.В. 1001 задача з хімії з відповідями,
вказівками, розв’язаннями. – Харків: Вид. «Ранок», «Веста», 2004. - 367 с.
9. Хомченко Г.П. Посібник з хімії для вступників до вузів. – К., 1999. – С. 30 -
46.
10. Хомченко Г.П. Задачі для вступників до вузів. – К.: Вища шк., 1991. – С. 99
- 108.
11.Цитович И.К., Протасов П.Н. Методика решения расчетных задач по
химии. – Москва: Просвещение, 1983. - 128 с.
12. Ярошенко О.І., Новицька В.І. Задачі і вправи з хімії. – Кам’янськ-
Шахтинський, 1996.
Наочні посібники та технічні засоби навчання: періодична система
хімічних елементів Д.І.Менделєєва; таблиця відносних молекулярних мас
неорганічних сполук; калькулятори.
Актуалізація теоретичних відомостей:
Розрахунки за хімічними рівняннями можна визначати кількості речовин,
маси речовин, об’єм газів.
Стехіометрична кількість – це кількість речовини, яка відповідає рівнянню
реакції або формулі. Наприклад, для рівняння реакції, що описується рівнянням
реакції 2АІ + 3S = АІ2S3, кількості реагуючих речовин відносяться як 2:3. Тому
для х моль алюмінію стехіометрична кількість речовини сірки становить 3х/2.
50
Стехіометрична суміш – це суміш речовин, у якій кількості речовин
відносяться як відповідні стехіометричні коефіцієнти рівняння реакції між цими
речовинами.
Деякі технологічні процеси є багатостадійними. Так, виробництво
сульфатної кислоти
складається із трьох стадій. Якщо сировиною є пірит, то відбуваються такі
реакції:
4FeS2 + 11O2 = 8SO2 + 2Fe2O3;
2SO2 + O2 = 2SO3;
SO3 + H2O = H2SO4.
На кожній стадії одна сульфуровмісна сполука перетворюється на іншу. Атоми
Сульфуру «переходять» від піриту спочатку до Сульфур (IV) оксиду, далі — до
Сульфур (VІ) оксиду і нарешті — до сульфатної кислоти. Зіставляючи формули
цих сполук, доходимо висновку, що з 1 моль FeS2 має утворитися 2 моль SO2,
потім — 2 моль SO3 і після третьої стадії — 2 моль H 2SO4: FeS2 → 2SO2 → 2SO3
→ 2H2SO4. Замість послідовного проведення розрахунків за трьома рівняннями
реакцій використовують схему необхідної стадії. Наприклад, якщо потрібно
з’ясувати, скільки кислоти може утворитися із певної маси піриту, то обчислення
простіше здійснити за одну математичну дію, використавши стехіометричну
схему FeS2 → 2H2SO4
Еквімолярна суміш – це суміш, що містить однакову кількість речовин
компонентів.
Ступінь перетворення – це відношення кількості речовини, що вступають в
реакцію, до вихідної кількості речовин. У випадку неповного термічного розкладу
ступінь перетворення називають ступенем розкладу. Використовують також
споріднені терміни ступінь виділення, ступінь гідрування, які за змістом
відповідають ступеню перетворення.
Відносний вихід продукту реакції. Здійснення будь-якого технологічного
процесу неможливе без певних втрат речовин. Втрати відбуваються вже при
транспортуванні сировини, її подрібненні, розчиненні, завантаженні в реактори.
Багато реакцій, які здійснюють на хімічних заводах, є оборотними. Тому досягти
51
повного перетворення вихідних речовин на цільові продукти не вдається. Крім
того, іноді водночас із основною реакцією відбувається інша (побічна), і частина
реагентів витрачається на утворення сторонніх речовин. Якщо виробництво
складається з кількох стадій, втрати речовин збільшуються. Отже, продукту
завжди утворюється менше, ніж розраховано за хімічним рівнянням.
Величину, яка характеризує повноту перебігу хімічної реакції або ступінь
перетворення речовини на іншу, називають відносним виходом продукту реакції.
Цю величину позначають грецькою літерою η (ета) і обчислюють за формулами
η(A) = η(A) =
а якщо в результаті реакції утворюється газ - ще й за формулою
η(A) =
де n практ., m практ. і V практ. — добуті кількість речовини, маса чи об’єм речовини А; n

теор ., m теор. і V теор. — кількість речовини, маса чи об’єм речовини А, розраховані за
хімічним рівнянням.
Розрахунки за хімічними рівняннями в разі надлишку одного з
реагентів. Для здійснення деяких реакцій учені або технологи беруть одного із
реагентів більше, ніж потрібно за хімічним рівнянням, тобто в надлишку. Це
забезпечує достатню швидкість реакції не тільки на її початку, а й при
завершенні. Іноді потрібно здійснити реакцію в суміші речовин, кількісний склад
якої відомий. Тоді за допомогою розрахунку за хімічним рівнянням перевіряють,
чи достатньо кожної речовини для взаємодії з іншою. Якщо виявиться, що один із
реагентів наявний у надлишку, то за масою іншого реагенту (він повністю
вступить у реакцію), його кількістю речовини або об’ємом обчислюють масу,
кількість речовини чи об’єм продукту, що має утворитися.
1. Дайте визначення терміну «хімічне рівняння», «стехіометрична суміш».
2. Що таке відносний вихід продукту реакції?
3. За якими даними можна розрахувати відносний вихід продукту реакції?
52
За рівняннями реакцій можна розрахувати:
а) Кількості речовини:
4 моль х моль 27 г х моль
2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 12(моль) 2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 1,5(моль)
2 моль 6 моль 2 · 27 г/моль 3 моль
х4 моль хл х кмоль 2,67 кг
2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 0,33(моль) 2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 0,02 (моль)
2 моль 3 · 22,4 л/моль 2 кмоль 2 · 133,5 кг/кмоль
б) маси речовин:
108 г хг 12 моль хг
2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 534 (г) 2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 12 (г)
2*27 г/ моль 2 · 133,5г/моль 6 моль 3 · 2 г/моль
х моль 5,6 л 5 кмоль х кг
2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 18,25 (г) 2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 15 (кг)
6 · 36,5 г/моль 3*22,4 л/моль 2 кмоль 3·2 кг/кмоль
4 моль х моль х кг 11,2 м3
2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 12 (моль) 2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 9 (кг)
2 моль 6 моль 2·27 г/моль 3·22,4м3/моль
в) об’єм газу
109,5 кг х кг 4 моль х моль
2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 113,3 (кг) 2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 12 (моль)
219 кг 267 кг 2 моль 6 моль
4 моль х моль 4 моль х моль
2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 12 (моль) 2 АІ + 6НСІ = 2АІСІ3 + 3Н2 х = 12 (моль)
2 моль 6 моль 2 моль 6 моль
Задача 1. Який об’єм водню виділиться при взаємодії 7 г заліза з розчином

сульфатної кислоти?
m (Fe) = 7г 1. Записуємо рівняння реакції та відомості за умовою задачі та
V(Н2) - ? дані за рівнянням реакції:
7г хл
Fe + H2SO4 → FeSO4 + H2↑
1 моль 1 моль
56 г/моль 22,4 л/моль
2. Складаємо пропорцію і знаходимо об’єм водню:
7 г (Fe) / 56 г (Fe) = х л (H2) / 22,4 л (H2)
х = 7 ∙ 22,4 / 56 ; х = 2,8 л
Відповідь: об’єм водню, що виділиться дорівнює 2,8 л.
53
Задача 2. Визначте об’єм водню, який можна добути взаємодією 50 г
натрію, що містить 15% інертних домішок, з водою.
m (техніч.Na) = 50 г 1. Розрахуємо масу чистого натрію, що міститься в
ω(домішок) =15% технічному зразку: m (Na) = m(техніч.Na) ∙ (100-
V (Н2) - ? ω(домішок)) = 50 г ∙(100 – 15)= 42,5 г
2. Записуємо хімічне рівняння і розраховуємо за пропорцією:
42,5г хл
2Na + 2Н2О = 2NaОН + Н2
2 ·23 г/моль 22,4 л/моль
42,5 г (Na ) / 46 г (Na ) = х л (Н2) / 22,4 л (Н2)
х = 42,5 · 22,4 / 46 = 20,7
Відповідь: об’єм водню 20,7 л.
Задача 3. Зразок вапняку масою 2,5 г розчинили в надлишку хлоридної

кислоти. При цьому виділилось 448 мл (н.у.) вуглекислого газу. Визначте масову
частку домішок у технічному вапняку.
Дано: Розв’язок:
m(техніч.СaСО3) =2,5г 1. Визначимо масу чистого кальцій карбонату, що
V(СО2) = 448 мл міститься у вапняку, за рівнянням реакції:
ω(домішок) - ? хг 0,448 л
М(СаСО3) = 40 + 12 + СаСО3 + 2НСl = СаСl2 + СО2 + Н2О
+ 16·3 = 100 г/моль 100 г/моль 22,4 л/моль
х = 100 ∙ 0,448 : 22,4 = 2г.
2. Знаходимо масу домішок у зразку: m(домішок)= 2,5 г – 2 г = 0,5 г.
3. Масова частка домішок дорівнює:
ω(домішок) = ∙ 100% ω(домішок) = 0,5 / 2,5 ∙ 100% = 20%.
Відповідь: масова частка домішок 20%.
54
Задача 4. Обчисліть масу заліза, яку можна одержати з 1 т магнітного залізняку,
що містить 15% домішок.
т (залізняку) = 1 т Масова частка домішок:
ω (домішок) = 15% ω(домішок) = m(домішок) / m(речовини) · 100%
m (Fe) - ? У руді ω(домішок) = 15%, отже ω (Fe 2O3) = 100% - 15% =
85% або 0,85 Тоді m (Fe2O3) = 1000 кг · 0,85 = 850 кг
Шукаємо масову частку заліза у оксиді: ω (Fe) = 56 · 2 / 56 · 2 + 16 · 3 = 0,72
Тоді m (Fe) = 850 · 0,72 = 615,5 кг
Відповідь: з однієї тонни руди можна одержати 615,5 кг заліза.
Задача 5. Обчисліть масу мангану, яку можна одержати в результаті
відновлення 200 г Манган (ІV) оксиду, що містить 7% домішок,
алюмінотермічним способом.
т (MnO2) = 200 г 1. Обчислюємо масову частку чистої речовини:
ω (домішок) = 7 % ω (MnO2) = 100% - 7% = 93% або 0,93
т (Mn) - ? 2. Обчислюємо масу речовини в руді: m (MnO2)=200·0,93=186 г
3. Обчислюємо кількість речовини: ν (MnO2) = 186 / 55 + 32 = 2,14 моль
4. Складаємо рівняння реакції: 3 MnO2 + 4 АІ = 2 АІ2О3 + 3 Mn
За рівнянням реакції з 3 моль Манган (ІУ) оксиду утворюється 3 моль Мангану.
5. Складаємо пропорцію: ν (MnO2) = ν (Mn) = 2,14 моль
6. Обчислюємо масу мангану: m (Mn) = 2,14 · 55 = 117,6 г
Відповідь: маса мангану становить 117,6 г.
Задача 6. Із 46,8 г Натрій хлориду в результаті реакції з достатньою

кількістю концентрованої сульфатної кислоти добуто 21,9 г Гідроген хлориду.
Знайти відносний вихід продукту реакції.
m(NaCl) = 46,8 г І спосіб
mпракт.(HCl) = 21,9 г 1.Запиcуємо рівняння реакції:
η(HCl) — ? 2NaCl + H2SO4 = Na2SO4 + 2HCl↑
55
2. Обчислюємо кількість речовини гідроген хлориду, яка має утворитися із 46,8
г NaCl (за відсутності втрат).
Згідно з рівнянням реакції, із 2 моль NaCl утворюється 2 моль HCl, тобто така
сама кількість речовини Гідроген хлориду:
nтеор.(HCl) = n(NaCl) = m(NaCl) / M(NaCl) = 46,8 г / 58,5 г/моль = 0,8 моль.
3. Знаходимо кількість речовини добутого Гідроген хлориду:
n практ.(HCl) = M практ.(HCl) / М(HCl) = 21,9 г/ 36,5 г/моль = 0,6 моль.
4. Розраховуємо відносний вихід продукту реакції:
η(HCl) = n практ.(HCl) / nтеор.(HCl) ·100 % = 0,6 моль / 0,8 моль·100 % = 75 %.
ІІ спосіб
1. Запиcуємо рівняння реакції: 2NaCl + H2SO4 = Na2SO4 + 2HCl↑.
2. Обчислюємо масу Гідроген хлориду, яка має утворитися із 46,8 г NaCl (за
відсутності втрат). M(NaCl) = 58,5 г/моль; М(HCl) = 36,5 г/моль.
Робимо підготовчий запис: 46,8 г хг
2NaCl + H2SO4 = Na2SO4 + 2HCl.
2·58,5 г 2·36,5 г
За хімічним рівнянням
із 2·58,5 г NaCl утворюється 2·36,5 г HCl,
із 46,8 г NaCl — х г HCl;
x = mтеор.(HCl) = 46,8 г·2·36,5 г / 2·58,5 г = 29,2 г.
3. Розраховуємо відносний вихід продукту реакції:
η(HCl) = mпракт.(HCl) / m теор.(HCl) · 100 % = 21,9 г / 29,2 г ·100 % = 75 %.
Відповідь: η(HCl) = 75 %.
Задача 7. Обчислити об’єм водню, який містився в суміші з азотом, якщо в

результаті реакції між речовинами утворилося 5,6 м3 амоніаку NH3 з відносним
виходом 20 %.
V(NH3) = 5,6 м3 1. Записуємо рівняння реакції: N2 + 3H2 = 2NH3.
η(NH3) = 20 % 2. Обчислюємо об’єм водню, який вступив у реакцію,
V(H2, вихідн.) — ? використавши закон об’ємних співвідношень газів.
56
3. Розраховуємо об’єм водню, який містився в суміші з азотом.
Згідно з рівнянням реакції:
із кожних 3 м3 Н2 утворюється 2 м3 NH3,
x м3 Н2 — 5,6 м3 NH3;
x = V(H2, прореаг.) = 3 м3·5,6 м3 / 2 м3 = 8,4 м3.
Оскільки відносний вихід амоніаку становив 20 %, то прореагувало 20 % узятого
водню.
Звідси: 8,4 м3 Н2 становлять 20 %,
х м3 Н2 — 100 %;
x = V(H2, вихідн.) = 8,4 м3 ·100 % / 20 %= 42 м3.
Відповідь: V(H2, вихідн.) = 42 м3.
Задача 8. Для здійснення реакції взяли 9,2 г натрію і 35,5 г хлору.

Обчислити масу Натрій хлориду, що утвориться.
m(Na) = 9,2 г 1. З’ясовуємо, чи повністю вступить у реакцію кожна речовина.
m(Cl2) = 35,5 г Визначаємо кількості речовини натрію і хлору: ν = т/М
m(NaCl) — ? ν(Na) = m(Na)/ M(Na) = 9,2 г/23 г/моль = 0,4 моль;
ν (Cl2) = m(Cl2)/М (Cl2) = 35,5 г/ 71г/моль = 0,5 моль.
Згідно з хімічним рівнянням 2Na + Cl2 = 2NaCl,
із кожними 2 моль натрію взаємодіє 1 моль хлору. Із 0,4 моль натрію має
прореагувати 0,2 моль хлору, але взято 0,5 моль хлору.
Отже, не весь хлор вступить у реакцію (залишиться 0,3 моль цієї речовини).
2. Обчислюємо кількість речовини Натрій хлориду за кількістю речовини натрію
(метал прореагує повністю): ν(NaCl) = ν(Na) = 0,4 моль.
3. Знаходимо масу Натрій хлориду: m(NaCl) = ν(NaCl)·М(NaCl) =0,4·58,5 = 23,4 г.
Відповідь: m(NaCl) = 23,4 г.
Задача 9. Для добування Ферум (ІІ) сульфату за реакцією заліза із

розбавленою сульфатною кислотою рекомендують використовувати 10 %-й
57
надлишок кислоти. Обчислити масу сульфатної кислоти, яка має бути в розчині,
необхідному для добування 20 г Ферум (ІІ) сульфату.
m(FeSO4) = 20 г 1. Складаємо хімічне рівняння: Fe + H2SO4 = FeSO4 + H2↑.
надл. H2SO4 - 10 % 2. Обчислюємо масу сульфатної кислоти, яка реагує із
m(H2SO4, заг.) — ? залізом з утворенням 20 г Ферум (ІІ) сульфату. За хімічним
рівнянням із 98 г H2SO4 утворюється 152 г FeSO4,
а за умовою задачі із x г H2SO4 — 20 г FeSO4;
x = m(H2SO4, прореаг.) = 98 г·20 г / 152 г = 12,9 г.
3. Знаходимо загальну масу сульфатної кислоти, яка має бути в розчині для
досліду з урахуванням її 10 %-го надлишку:
m(H2SO4,заг.) = m(H2SO4, прореаг.)+0,1m(H2SO4,прореаг.) = 12,9 + 0,1·12,9=14,19.
Відповідь: m(H2SO4, заг.) = 14,19 г.
Задача 10. Суміш, що містить 6 моль чадного газу та 4 моль кисню, привели до
умов реакції. Визначте, який об'єм Карбон (IV) при цьому утворився (н.у.). Який
ще газ міститься в утвореній газовій суміші? Розрахуйте об'ємні частки кожного
компоненту утвореної газової суміші.
ν(СО) = 6 моль 1. Записуємо рівняння реакції: 2СО + О2 = 2СО2
ν(О2) = 4 моль 2. Знаходимо за рівнянням реакції, скільки прореагує кисню:
V (СО=2=) - ? за рівнянням реакції: 2 моль СО реагує з 1 моль О2,
φ(СО2) - ? тоді, 6 моль СО - х моль О2,
φ (газ, що залиш.) - ? х = 3моль.
Отже, кисень в надлишку: ν (О2) = 4-3 = 1 моль (газ, що залишився).
3. За рівнянням реакції знаходимо який об’єм СО2 при цьому утвориться:
З 2 моль СО утвориться 2· 22,4 л СО2 ,
З 6 моль СО - у л СО2 у = 6·2·22,4/2 = 134,4 (л).
Отже, в утвореній газовій суміші міститься 134,7 л СО2 і 1 моль або 22,4 л О2.
4. Знаходимо сумарний об’єм утвореної суміші: V= V(СО2) + V(О2) = 134,7 + 22,4
= 158,8 л
58
5. Об’ємна частка визначається за формулою: φ = V / V (суміші);
φ(СО2) = 134,7/158,8 = 0,857 або 85,7% φ (О2) = 100 – 85,7 = 14,3
Відповідь: в утвореній газовій суміші міститься 134,4 л СО2; залишилось22,4 л О2;
об’ємна частка газів становить: 85,7% СО2 і 14,3% О2
Задача 11. На суміш Цинк сульфіду, Натрій хлориду і Кальцій карбонату

масою 80 г подіяли надлишком хлоридної кислоти. При цьому утворилась суміш
газів об’ємом 13,44 л (н.у.). Під час взаємодії цієї газової суміші з надлишком
Сульфур (ІV) оксиду утворилась тверда речовина масою 19,2 г. Визначте масові
частки речовин у вихідній суміші.
т (суміші) = 80 г 1. Запишемо рівняння відповідних реакцій:
V (газів) = 13,44 л ZnS + HCl = ZnCl2 + H2S ↑
т (осаду) = 19,2 г CaCO3 + 2HCl = CaCl2 + H2O + CO2 ↑
ω(ZnS) - ? NaCl + HCl → реакція не відбувається.
ω(NaСІ) - ? Отже, суміш газів складають сірководень і Карбон (ІV) оксид.
ω(СаСО3) - ? 2. Запишемо взаємодію сірководню з Сульфур (ІV) оксидом:
2H2S + SO2 = 3S ↓ + 2H2O, отже тверда речовина, яка утворилась – це сірка.
3. Складемо схему перетворення цинк сульфіду у Сульфур: 2ZnS → 2H2S → 3S
Розрахуємо масу цинк сульфіду, що є в суміші та об’єм Гідроген сульфуру:
2ZnS → 2H2S → 3S
2 · 97 г/моль 2· 22,4 л/моль 3· 32 г/моль х = 2·97·19,2/(3·32) = 38,8
(г)
х г у л 19,2 г у = 2·22,4·19,2/(3·32) = 8,96
(л)
4. Знайдемо, який об’єм СО2 утворилось:
V(СО2) = V(газів) - V(H2S) = 13,44 – 8,96 = 4,48 л.
5. За рівнянням реакції знайдемо масу Кальцій карбонату: СаСО3 → СО2
При взаємодії 100 г/моль СаСО3 виділяється 22,4 л СО2
z г -------- 4,48 л z = 100·4,48/22,4=20 (г).
6. Знаходимо масу Натрій хлориду: т (NaСІ) = 80 – (20 + 38,8) = 21,2 (г)
59
7. Знаходимо масові частки речовин у суміші:
ω (речовини) = т(речовини) / т(сум.)·100%
ω (ZnS) = т(ZnS) / т(сум.)·100% = 38,8/80·100 = 48,5 (%)
ω (CaCO3) = т(CaCO3) / т(сум.)·100%= 20/80·100 = 25 (%)
ω (NaCl) = т(NaCl) / т(сум.)·100% = 21,2/80·100 = 26,5 (%)
Відповідь: ω (ZnS) = 48,5 %, ω (СаСО3) = 25%, ω (NaCl) = 26,5%
Задача 12. На розчинення 12,5 г суміші Калій оксиду з Натрій оксидом

витратили 2,7 г води. Визначте масовий склад вихідної суміші оксидів.
т(оксидів) = 12,5 г 1. Знайдемо кількість моль води, яка вступила в реакцію з
т (Н2О) = 2,7 г оксидами:ν (Н2О) = т (Н2О)/М(Н2О) = 2,7/18 = 0,15 (моль)
т (К2О) - ? 2. Записуємо рівняння реакцій та позначаємо їх:
т(Nа2О) - ? K2O + H2O = 2KOH (I) Na2O + H2O = 2NaOH (II)
3. Припустимо, що на реакцію (І) витратили х моль Н2О, тоді на
реакцію (ІІ) піде (0,15-х) моль води. З рівняння (І) випливає: ν (К 2О) = ν (Н2О) = х
моль. З рівняння (ІІ) випливає: ν (Na2O) = ν (Н2О) = 0,15-х моль. Отже, вихідна
суміш містила х моль К2О та (0,15–х) моль Na2O. Тоді т(К2О)=94х (г),
т(Na2O)=(0,15–х)·62 (г), де М(К2О)=94 г/моль; М(Na2O)= 62 г/моль.
4. Складемо рівняння, враховуючи масу суміші: 12,5 = 94х +62 (0,15-х). Звідси х
= 0,1 (моль).
5. Розрахуємо маси оксидів: т(К2О) = 0,1 · 94 = 9,4 (г); т (Na2O) =12,5–9,4 = 3,1(г).
Відповідь: маса Калій оксиду в суміші становить 9,4г, а маса Натрій оксиду – 3,1г.
Контрольні індивідуальні завдання:

1. Обчисліть масу ртуті, що утвориться в результаті термічного розкладу
Меркурій (II) оксиду масою 43,4 г.
2. Скільки тонн Магній оксиду утвориться при термічному розкладі Магній
карбонату масою 25,2 т?
3. Який об'єм водню (н.у.) виділиться при повному розчиненні 10,8 г
алюмінію в розбавленій сульфатній кислоті?
60
4. Спалили 0,5 моль чадного газу. Який об'єм Карбон (IV) оксиду (н.у.)
виділився при цьому?
5. При окисненні Сульфур (IV) оксиду утворилось 16 г Сульфур (VI) оксиду.
Обчисліть, який об'єм (н.у.) Сульфур (IV) оксиду окиснився.
6. На спалювання певної кількості фосфору витратили 5,6 л кисню (н.у.).
Визначте масу Фосфор (V) оксиду, що при цьому утворився.
7. Скільки літрів (н.у.) Гідроген хлориду поглинув розчин Кальцій гідроксиду,
якщо утворилось 0,25 моль Кальцій хлориду?
8. Який об'єм кисню (н.у.) можна одержати при повному термічному розкладі
Калій перманганату масою 63,2 г?
9. Яку кількість речовини водню потрібно використати на відновлення 60,8 г
Хром (ІІІ) оксиду до хрому?
10.Чи вистачить 4,5 моль кисню на повне окиснення фосфору масою 120 г?
11.Визначте масу алюмінію, яку потрібно використати для одержання 2,0 кг
заліза з магнітного залізняку.
12.При дії розчину, що містив надлишкову кількість Калій карбонату, на
розчин Кальцій хлориду одержали 20 г осаду. Визначте масу Кальцій
хлориду, що містився в розчині.
13.Обчисліть масу Гідроген хлориду, який необхідно використати для
перетворення 0,3 моль Ферум (ПІ) оксиду у Ферум (III) хлорид.
14.Скільки грамів металічного цинку потрібно використати для взаємодії з
хлором з метою одержання 2,5 моль Цинк хлориду?
15.Чи вистачить 100 л (н.у.) кисню для спалювання 0,8 кг метану?
16.Який об'єм карбон діоксиду (н.у.) можна одержати при дії на Кальцій
карбонат кількістю речовини 0,125 моль надлишком розчину хлоридної
кислоти?
17.Визначте масу Меркурій (II) оксиду, яку потрібно використати для
добування 2,00 кг металічної ртуті.
18.Чи вистачить 12 л хлору (н.у.) для одержання Ферум (III) хлориду
масою 65 г, виходячи з металічного заліза?
19.Визначте масу Кальцій карбонату, яку можна одержати з Кальцій оксиду
61
масою 5,6 г та надлишку Карбон діоксиду.
20.При випалюванні 100 г вапняку утворилося 40 г вуглекислого газу.
Визначте масову частку некарбонатних домішок у цьому зразку вапняку.
21.Який об’єм повітря потрібен для спалювання фосфору масою 62 г?
22.При дії сульфатної кислоти на 1 кг технічного Магній карбонату виділилось
2,24 л вуглекислого газу (н.у.). Визначте масову частку домішок у цьому
зразку технічного Магній карбонату.
23.Скільки моль Карбон (ІV) оксиду можна добути при розкладанні 26 г
Кальцій карбонату, що містить 4% домішок?
24.При спалюванні зразка сталі масою 60 г виділилося 2,24 л вуглекислого газу
(н.у.). Визначте масову частку вуглецю в цьому зразку сталі.
25.Яку масу гашеного вапна можна отримати при взаємодії технічного Кальцій
оксиду масою 500 г з масовою часткою домішок 15% з водою масою 400 г?
26.Залізну руду масою 6,5 т, що містить 15% Ферум (ІІІ) оксиду, піддали
відновленню воднем. Розрахуйте масу заліза, добутого в цьому процесі.
27.Яка маса води необхідна для гасіння 100 кг паленого вапна, що містить 7%
домішок?
28.Який об'єм Нітроген (IV) оксиду утвориться при змішуванні 400 мл
Нітроген (II) оксиду та 600 мл кисню? Яка об'ємна частка газу, який не
прореагував (%) в утвореній газовій суміші?
29.Який об'єм водню (н.у.) виділиться при взаємодії Алюмінію масою
5,4 г з розчином, в якому міститься 43,8 г хлоридної кислоти?
30.Спалили 20 л метану в кисні об’ємом 50 л. Об'єми газів вимірювали за
нормальних умов. Визначте: а) яка з вихідних речовин в надлишку; б) який
об'єм Карбон (IV) оксиду (н.у.) утворився в результаті реакції; в) скільки
утворилося моль води; г) масу води, яка утворилася.
31.Який об'єм водню (н.у.) виділиться, якщо кальцій масою 3,61 г помістити у
склянку з 40 мл води?
32. Амоній хлорид масою 50 г змішали з 40 г кальцій гідроксиду і нагріли.
Визначте масу утвореного газу. Яка з вихідних речовин і в якій кількості
залишиться?
62
33.Суміш, що містить 12 г водню та 160 г кисню, привели до умов реакції.
Визначте: а) яка з вихідних речовин в надлишку; б) масу речовини, що не
вступила в реакцію; в) кількість речовини води, що утворилась; г) масу
води, що утворилась.
34.Спалили сірку масою 6,4 г. використавши для цього повітря об'ємом
50 л (н.у.). Визначте: а) об'єм Сульфур (IV) oксиду (н.у.), що утворився;
б) об'єм газової суміші після закінчення реакції та приведення газів
до початкових умов; в) об'ємну частку (%) азоту в утвореній газовій
суміші.
35.Обчисліть об'єм водню (н,у.), який виділиться, якщо натрій масою 4,6 г
помістити у воду об'ємом 60 мл.
36.Цинк масою 6,50 г помістили в розчин сульфатної кислоти, в якому міститься
16,0 г речовини. Обчисліть масу Цинк сульфату, який при цьому утвориться.
Яка з вихідних речовин і в якій кількості залишиться?
37.Визначте масу осаду, який утвориться при змішуванні розчинів, що
міс т я т ь 7,10 г Натрій сульфату та 8,32 г Барій хлориду.
38.На суміш міді та Купрум (II) оксиду масою 12 г подіяли надлишком
розбавленої сульфатної кислоти. При цьому утворилось 16 г Купрум (ІІ)
сульфату. Встановіть масу міді в суміші.
39.При дії сульфатної кислоти на 10 г сплаву магнію та срібла виділилось 5 л
водню (н.у.). Розрахуйте масовий склад сплаву (%).
40.У результаті взаємодії 10,4 г суміші магнію та Магній оксиду з розведеною
сульфатною кислотою утворилось 36 г Магній сульфату. Розрахуйте масовий
склад вихідної суміші.
41.15,4 г суміші магнію та цинку розчинили в розчині хлоридної кислоти із
вмістом речовини 21,9 г. Обчисліть масу цинку в суміші.
42.При розчиненні у хлоридній кислоті 2,33 г суміші заліза та цинку
одержали 896 мл водню (н.у.). Розрахуйте масову частку цинку (%) у
вихідній суміші.
43.Розрахуйте масові частки (%) компонентів мідно-алюмінієвого сплаву, якщо
відомо, що при розчиненні 1,00 г сплаву в надлишку хлоридної кислоти
63
виділилось 1180 см3 водню (н.у.).
44.Суміш цинку та магнію масою 8,9 г розчинили в надлишковій кількості
хлоридної кислоти. У результаті реакції виділилось 4,48 л (н.у.) водню.
Розрахуйте масову частку (%) цинку в суміші.
45.На розчинення 10 г суміші Кальцій оксиду та Купрум (II) оксиду витратили
розчин хлоридної кислоти із вмістом речовини 9,9 г. Які масові частки (%)
оксидів у вихідній суміші?
46.Суміш порошків міді та цинку масою 1,93 г спалили в кисні, на що
витратили 0,336 л газу (н.у.). Визначте масову частку цинку (%) у вихідній
суміші.
47.На розчинення 24,9 г суміші алюмінію та цинку витратили 438 г розчину
хлоридної кислоти з масовою часткою кислоти 10%, Визначте масову частку
цинку (%) у вихідній суміші.
48.На розчинення 10,7 г суміші цинку та Цинк оксиду витратили 100 г розчину
хлоридної кислоти з масовою часткою кислоти 10,22%. Визначте масовий
склад вихідної суміші.
49.З азоту об’ємом 67,2 л і водню об’ємом 224 л утворився амоніак (н.у.).
Використавши цей амоніак, добули розчин об’ємом 400 мл з масовою
часткою нітратної кислоти 40% і густиною 1,25 г/мл. Визначте вихід
продукту реакції.
50.Амоніак об’ємом 7,84 л (н.у.) піддали каталітичному окисненню і
подальшому перетворенню в нітратну кислоту. В результаті добули розчин
масою 200 г. Вважаючи вихід кислоти таким, що дорівнює 40%, визначте
масову частку її у добутому розчині.
51.У ґрунт під плодове дерево необхідно внести Фосфор (V) оксид масою 0,4
кг. Яку масу суперфосфату потрібно взяти у цьому випадку, якщо масова
частка засвоюваного фосфор (V) оксиду у ньому дорівнює 20%.
52.Під час пропускання надлишку амоніаку крізь розчин масою 600 г з
масовою часткою нітратної кислоти 425 добули амоній нітрат масою 300 г.
Визначте вихід амоній нітрату.
64
53.У результаті дії 14 г хлоридної кислоти на 16,8 г Магній карбонату добули 4
л Карбон (ІV) оксиду. Визначте об’ємну частку виходу продукту реакції від
теоретично можливого.
54.При нагріванні Амоній нітриту утворюється азот і вода. Розрахуйте об’єм
азоту (н.у.) який можна добути розкладанням 6,4 г Амоній нітриту, якщо
об’ємна частка виходу азоту складає 89%.
55.Який об’єм водню виділиться при взаємодії технічного алюмінію масою
300 г з масовою часткою домішок 30 % з розчином хлоридної кислоти,
якщо об’ємна частка виходу продукту складає 95%.
56.Скільки моль Карбон (ІV) оксиду можна одержати при розкладанні 26 г
кальцій карбонату, що містить 12% домішок.
57.Який об’єм амоніаку можна отримати з повітря об’ємом 1000 л, в якому
азоту 78 %, при взаємодії з воднем, якщо об’ємна частка виходу амоніаку
складає 35 %?
58.До розчину, що містить Кальцій хлорид масою 4,5 г, добавили розчин, що
містить Натрій фосфат масою 4,1 г. Визначте масу осаду, що утворився,
якщо вихід продукту становить 88 %.
65
Додатки
Періодична таблиця хімічних елементів Д.І. Менделєєва
Розчинність неорганічних речовин у воді при 20°С

Йони OH -
F -
Cl- Br- I- S2- SO32- SO42- NO3- PO43- CO32- SiO32- CH3COO-
Н+ р р р р р р р р р р н р
NH4 + р р р р р р р р р р р - р
Li+ р м р р р р р р р м р н р
Na+, K+ р р р р р р р р р р р р р
Mg2+ м н р р р р н р р н н н р
Ca2+ м н р р р м н м р н н н р
Sr2+ м н р р р р н м р н н н р
66
Ba2+ р м р р р р н н р н н н р
Al3+ н м р р р - - р р н - н р
Cr3+ н н р р р - - р р н - н р
2+
Zn н м р р р н н р р н н н р
2+
Mn н м р р р н н р р н н н р
2+ 2+
Co , Ni н р р р р н н р р н н н р
2+
Fe н н р р р н н р р н н н р
3+
Fe н н р р р - - р р н н н р
Cd2+ н р р р р н н р р н н н р
Hg2+ - - р м н н н р р н н - р
2+
Cu н н р р р н н р р н н н р
+
Ag - р н н н н н м р н н н р
2+
Sn н р р р р н - р - н - - р
2+
Pb н н м м н н н н р н н н р
р – розчинна речовина; н – практично нерозчинна речовина; м – малорозчинна речовина; -
- речовини не існує або розкладається водою
Відносні молекулярні маси неорганічних сполук
Йони Н +
NH 4
+
Na +
K +
Ba2+ Ca2+ Mg2+ Al3+ Cr3+ Fe2+ Fe3+ Mn2+ Zn2+ Cu2+ Ag+ Pb2+
O2- - - 62 94 153 56 40 102 152 72 160 71 81 80 232 223

OH- 18 35 40 56 171 74 58 78 103 90 107 89 99 98 125 241
-
F 20 37 42 58 175 78 62 84 109 94 113 93 103 102 127 245
Cl- 36,5 53,5 58,5 74,5 208 111 95 133,5 158,5 127 162,5 126 136 135 143,5 278
-
Br 81 98 103 119 297 200 184 267 292 216 296 215 225 224 188 367
I- 128 145 150 166 391 294 278 408 433 310 437 309 319 318 235 461
-
NO3 63 80 85 101 261 164 148 213 238 180 242 179 189 188 170 331
2-
S 34 68 78 110 169 72 56 150 200 88 208 87 97 96 248 239
SO32- 82 116 126 158 217 120 104 294 344 136 352 135 145 144 296 287
SO42- 98 132 142 174 233 136 120 342 392 152 400 151 161 160 312 303
2-
CO3 62 96 106 138 197 100 84 234 284 116 292 115 125 124 276 267
SiO32- 78 112 122 154 213 116 100 282 332 132 340 131 141 140 292 283
3-
PO4 98 149 164 212 601 310 262 122 147 358 151 355 385 382 419 811
-
CH3COO 60 77 82 98 255 158 142 204 229 174 233 173 183 182 167 325
Електрохімічний ряд напруг

Li Cs K Ba Ca Na Mg Al Mn Be Zn Co Ni Sn Pb H Bi Cu Hg Ag Pt Au
хімічна активність зменшується
Назви і склад деяких природних сполук і мінералів
Назва Склад Назва Склад

Боксид АІ2О3 · Н2О Вапняк крейда, кальцит, СаСО3 ( в основному)
Галеніт (свинцевий блиск) PbS Гіпс СаSО4·Н2О
Доломіт СаСО3·МgСО3 Кіновар HgS
Залізняк бурий 2Fe2О3 · Н2О Корунд, глинозем АІ2О3
67
-//- магнітний (магнетит) Fe3O4 (FeO·Fe2O3) Кріоліт 3NaF·АF3 (Na3АІF6)
-//- червоний (гематит) Fe2O3 Куприт Cu2О
Магнезит МgСО3 Халькопірит СuFeS2
Малахіт СuСО3·Сu(ОН)2 Піролюзит MnО2
Сидерит FeСО3 Сильвініт КСІ·NaСІ
Фосфорит Са3(РО4)2 Цинкова обманка ZnS
Галун алюмоамонійний АІ(NН4)(SО4)2·12Н2О Галун алюмокалієвий КАІ(SО4)2·12Н2О
Кухонна (кам’яна) сіль NaСІ Сулема HgСІ2
Селітра амоніачна NH4NO3 Сода кальцинована Na2СО3
-//- вапнякова (норвезька) Ca(NO3)2 -//- каустична NaОН
-//- калійна (індійська) KNO3 -//- кристалічна Na2CO3·10H2O
-//- натрієва (чилійська) NaNO3 -//- питна NaHCO3
Систематичні назви деяких неорганічних сполук

Формула сполуки Назва Формула сполуки Назва
H2O Вода (гідроген оксид) MnO2 Манган(IV) диоксид
H3N Амоніак (гідроген нітрид) Fe2O3 Ферум(ІІІ) оксид
H2S Гідроген сульфід Fe3O4 Ферум(ІІ)диферум(ІІІ) оксид
NO2 Нітроген(IV) оксид FeSО4 Ферум(ІІ) сульфат
ОF2 Оксиген флуорид KHS Калій гідрогенсульфід
N2O5 Нітроген(V) оксид FeCl3 Ферум(ІІІ) хлорид
Nа2O Натрій оксид K3P Калій фосфід
CO2 Карбон(IV) оксид Cr(OH)3 Хром(ІІІ) гідроксид
SO3 Сульфур(VІ) оксид Nа2O2 Натрій пероксид
Cl2O Дихлор(I) оксид KClO3 Калій хлорат
NаOН Натрій гідроксид HCl Гідроген хлорид
СаН2 Кальцій гідрид HF Гідроген флуорид
KMnO4 Калій перманганат H2SО4 Сульфатна кислота
K2MnO4 Калій манганат H2SО3 Сульфітна кислота
KH2PО4 Калій дигідрогенфосфат H2S2О3 Тіосульфатна кислота
K2HPО4 Дикалій гідрогенфосфат H3PО4 Фосфатна кислота
K3PО4 Калій фосфат HPО3 Метафосфатна кислота
K2Cr2О7 Калій дихромат HNО3 Нітратна кислота
(CuOH)2CO3 Гідроксокупрум (ІІ) карбонат HNО2 Нітритна кислота
Na2[Zn(OH)4] Натрій тетрагідроксоцинкат H2СО3 Карбонатна кислота
K3[Fe(CN)6] Калій гекаціаноферат(ІІІ) HClО Гіпохлоритна кислота
[Cu(NH3)4]SO4 Тетраамінкупрум(ІІ) сульфат HClО2 Хлоритна кислота
CuSO4*5H2O Купорос мідний HClО3 Хлоратна кислота
FeSO4*7H2O Купорос залізний HClО4 Перхлоратна кислота
FeS2 Пірит (залізний колчедан) H2SіО3 Силікатна кислота
Густина розчинів деяких кислот і основ при 298°К

Масова частка,
Густина розчину, г/см3
% H2SO4 HNO3 HCl CH3COOH NaOH NH3H2O
4 1,027 1,022 1,019 1,0052 1,046 0,983
8 1,055 1,044 1,039 1,0113 1,092 0,967
12 1,083 1,068 1,059 1,0171 1,137 0,953
16 1,112 1,093 1,079 1,0228 1,181 0,939
20 1,143 1,119 1,100 1,0284 1,225 0,926
68
24 1,174 1,145 1,121 1,0337 1,268 0,913
28 1,205 1,177 1,142 1,0388 1,310 0,903
32 1,233 1,198 1,163 1,0436 1,352 0,893
36 1,273 1,225 1,183 1,0481 1,395 0,884
40 1,307 1,251 – 1,0523 1,437 –
44 1,342 1,277 – 1,0562 1,478 –
48 1,380 1,303 – 1,0598 1,519 –
52 1,419 1,328 – 1,0631 1,560 –
56 1,460 1,351 – 1,0660 1,601 –
60 1,503 1,373 – 1,0685 1,643 –
64 1,547 1,394 – 1,0707 – –
68 1,594 1,412 – 1,0725 – –
72 1,640 1,429 – 1,0740 – –
76 1,687 1,445 – 1,0747 – –
80 1,732 1,460 – 1,0748 – –
84 1,776 1,474 – 1,0742 – –
88 1,808 1,486 – 1,0726 – –
92 1,830 1,496 – 1,0696 – –
96 1,840 1,504 – 1,0644 – –
100 1,838 1,522 – 1,0553 – –
69

418

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

418

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

УКООПОСВІТА

ВНЗ „ЛЬВІВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА”

Завдання для практичних занять

Спеціальності: 5.05170101 «Виробництво харчової продукції»

Укладачі: к.х.н., викладач вищої категорії ВНЗ ЛККЕП

При розв’язуванні задач для знаходження кількості речовини користуються

Фактор еквівалентності для основи дорівнює величині, оберненій її кислотності.

Молярна маса еквівалентів речовини X (Мекв (Х), Em) — це добуток фактора

Закон еквівалентів. Кількості еквівалентів речовин, які взаємодіють і

m1, m2 – маси речовин 1 та 2 , М екв1, Мекв2 - еквівалентні молярні маси речовин 1

Задача 2. Обчисліть маси: а) однієї молекули води; б) двох молекул глюкози

1 молекула Н2О згідно числа Авогадро: v = ;v= ; = ;

m (H2O) - ? m (H2O) = ; М(Н2О) = 1·2 + 16 = 18 г/моль

Відповідь: маса однієї молекули води становить 2.99·10-23 г.

2 молекули глюкози згідно числа Авогадро: v = ;v= ; = ;

m (С6H12O6) -? m (С6H12O6) = , М(С6Н12О6) = 180 г/моль

Відповідь: маса 2 молекул глюкози становить 5.98 ·10-22 г.

V(Cl2) = 2 м3 Знаходимо кількість моль СІ2: v (Cl2)= ;

За законом Авогадро: v= ; N=6,02·1023·89,286=5,375·1025(молекул),

а кількість атомів у 2 рази більша, тобто 1,075·1026.

V(Н2) = 1 мл Знаходимо кількість моль Н2: v(H2)= (моль);

N-? За законом Авогадро: v= ; N=4,46·10-5·6,02·1023=2,68·1019(молекул),

а атомів буде 5,36·1019

Задача 4. Який об'єм займе 0,5 моль водню?

ν(Н2) = 0,5 моль Згідно закону Авогадро:

Задача 5: Обчисліть об'єми азоту і водню, необхідних для синтезу 60 м3 амоніаку.

Відповідь: для синтезу 60 м3 NH3 необхідно 30 м3 N2, та 90 м3 Н2.

Задача 6. На ділянку поля потрібно внести 10 кг Нітрогену. Скільки кілограмів

Відповідь: на вміст Купруму найбагатша руда куприт (88,89 %)

Задача 8. Масова частка Карбону в сполуці з Гідрогеном становить 92,31%.

D(H2) = 13 Гідрогеном: . За умовою,у 100 г речовини складу СхНу

CxHy -? міститься 92,31 г С і 100-92,31=7,69(г)Н. Тоді,

Найпростіша формула: СН, M(CH)=13(г/моль).

Оскільки , то М(СхНу) = 2 · 13 = 26 г/моль

Порівнявши значення молярної маси молекулярної та найпростішої формули,

Молекулярна формула речовини С2Н2

Відповідь: молекулярна формула сполуки С2Н2.

Задача 9. При спалюванні 0,29 г сполуки невідомого складу, що містить Карбон

D(H2) = 29 Знаходимо молярну масу невідомої сполуки та кількість

Запишемо співвідношення між кількостями моль невідомої сполуки та

. Отже, молекулярна формула -

Відповідь: молекулярна формула сполуки С4Н10

Задача 13. Визначте число нейтронів у ядрі атома Натрію 2311Na.

Задача 15. Опишіть електронні конфігурації елемента з порядковим номером 26.

Задача 16. Нуклід якого елемента утворюється в результаті випромінювання

Задача 17. Які сполуки з Гідрогеном утворюють елементи головної підгрупи VІ

Контрольні індивідуальні завдання:

Розділ 1.Згальна хімія

Еквівалент основи дорівнює відношенню її відносної молярної маси до

Мольна частка розчиненої речовини χ – безрозмірна величина, що

Оскільки електроліти в розчинах утворюють іони, то для відображення

Приклади розв’язування задач:

ω(р.р.) = 10% розчиненої речовини: ω( р.р)

т(р.р.)-? Визначаємо, яка маса харчової солі потрібна для

солі 10%: m (NaCІ)=20 г

Знаходимо масу води необхідну для приготування розчину:

Задача 3. Яка масова частка розчину Натрій карбонату, добутого в

ω р.р2=5% розчину: m (KOH) m (KOH) = 52 г.

т (Н2О) -? Знаходимо масу 5% розчину, в якій буде міститись 52 г

розчину: 5% ; m р-ну ; m р-ну = 1056 г.

Маса води, яку необхідно додати: т (Н2О) = 1056 г − 440г = 616 г.

Задача 5. Розрахуйте маси розчину Натрій хлориду з масовою часткою 80%

Задача 6. Визначте маси розчинів з масовою часткою кислоти 10% та 90% ,