Добрий день.

Мене звати Симоненко Станіслав, я вихованець гуртка «Юний дослідник»

Центру дитячої та юнацької творчості, хочу представити вашій увазі роботу
«Отримання залізного порошку шляхом відновлення окалини воднем»

Технічний прогрес призвів до інтенсивного використання металу, ресурси

якого невблаганно скорочуються. Інтенсивні темпи індустріалізації та
урбанізації, технічний прогрес, глобалізація – все це спрощує життя, однак має
негативні наслідки як для нас, так і для наступних поколінь.

Металургійні підприємства з виробництва чавуну і сталі, заводів по

виготовленню труб та іншої металевої продукції, безумовно, є і будуть
залишатися стратегічним промисловим потенціалом України. Та й світове
виробництво сталі постійно збільшується (як видно з діаграми).

Але металургійне виробництво характеризується утворенням великої

кількості відходів, що негативно впливають на навколишнє середовище. Вони
займають мільйони гектарів родючих земель, є джерелом забруднення повітря,
фільтрат із них проникає у грунт, підземні води. На даний момент шламові
відходи не утилізуються, хоча мають високу однорідність за хімічним складом
та властивостями. Десятки тисяч тон цих відходів вивозиться на захоронення,
що призводить до забруднення ґрунту й гідросфери. Ці відходи відносяться до
III класу небезпеки. Вони за вмістом корисних компонентів
конкурентоспроможні з первинною сировиною та можуть бути використані в
технологічних процесах.
До таких відходів відноситься окалина – продукт високотемпературного
окислення металу, що являє собою лускоподібні частинки різної товщини і
розміру, що складаються з оксидів заліза. Річне утворення окалини – понад 300
тис. т.
Ми вивчили досвід поводження з відходами металургійної галузі та
роботи вчених, які працювали над проблемою переробки залізної окалини.
Металева окалина є продуктом обробки металевих деталей за допомогою
технологічного обладнання. Її загальна вага може становити до 10% від маси
оброблюваних деталей. Це дуже велика кількість вторинної сировини, яку
можна успішно використати у повторній переробці для отримання нових
металевих заготовок. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що викидається
залізовмісна сировина, в якій масова частка заліза перевищує її концентрацію в
залізній руді, яку ми беремо з надр (56–60%).
У якості вихідного матеріалу нами було використано окалину -відходи
металургійного виробництва. Робота спрямована на процес відновлення
залізної окалини та отримання з неї залізного порошку, з якого можна
виготовляти вироби методом порошкової металургії.
Спочатку досліджували хімічний склад окалини. Дослідження проводили
рентгенофлюорисцентним аналізом в лабораторії Електронної мікроскопії в
Інституті матеріалознавства та зварювання ім. Є.О. Патона КПІ ім. Ігоря
Сікорського. Результати рентгенофлюорисцентного аналізу проведеного на
флюорометрі «EXPERT 3L» наведено в табл. 1
Мікроструктуру окалини досліджували на скануючому електронному
мікроскопі SELM-106 в лабораторії Електронної мікроскопії в Інституті
матеріалознавства та зварювання ім. Є.О. Патона КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Окалину піддавали відновленню у водні. З відновленої окалини пресували
брикети на гідравлічному пресі при тисках 50 – 500 МПа .Після цього
визначали ущільненість та пористість зразків

Наші дослідження показали, що суху окалину сталі можна відновлювати у

водні, отримуючи чисте залізо. Запропонована технологія дає значний
економічний ефект, оскільки сам процес спалювання проходить самостійно без
залучення енергоносіїв та дорогого обладнання. Роботи з дослідження
доцільності використання наведеного методу переробки окалини проводяться.

Запропонована технологія, на наш погляд, забезпечить переробку залізної

окалини з використанням вихідних продуктів реакцій у подальших
металургійних процесах з мінімальними енерговитратами на переробку.

Використання відходів промисловості у виробництві матеріалів є одним із

важливих напрямків розвитку металургійної галузі. Це вирішує не тільки
екологічні проблеми, а й є вигідним економічно, оскільки дозволяє знизити
вартість продукції.