Voloshenko Bakalavr

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ

ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»
Факультет біотехнології і біотехніки

Кафедра біотехніки та інженерії
«До захисту допущено»

Завідувач кафедри
(підпис) (ініціали, прізвище)
“ ” 2023р.
Дипломний проект
на здобуття ступеня бакалавра
зі спеціальності 133 – галузеве машинобудування

(код і назва)
на тему: Лінія виробництва лимонної кислоти з розробкою вакуум-випарного
апарату
Виконав (-ла): студент (-ка) IV курсу, групи БІ-91_

(шифр групи)
Волошенко Ілля Володимирович

(прізвище, ім’я, по-батькові) (підпис)
Керівни к.т.н., старший викладач Остапенко Жанна Ігорівна

(посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)
Консультант:
(назва розділу) (посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали) (підпис)
Рецензент: д.б.н., професор Дуган О. М. _

(посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)
Засвідчую, що у цьому дипломному

проекті запозичень з праць інших
авторів без відповідних посилань.
Студент
(підпис)
Київ-2023
Пояснювальна записка
до дипломного проєкту
на тему: Лінія виробництва лимонної кислоти з розробкою вакуум-випарного

апарату
Київ – 2023 року

Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Інститут (факультет) Факультет біотехнології і біотехніки

(повна назва)
Кафедра Біотехніки та інженерії

(повна назва)
Рівень вищої освіти – перший (бакалаврський)

Спеціальність 133 Галузеве машинобудування
(код і назва)
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
« » 20 р.
ЗАВДАННЯ
на дипломний проєкт
студенту
Волошенко Ілля Володимирович
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема проєкту Лінія виробництва лимонної кислоти з розробкою вакуум-

випарного апарату,
керівник проєкту старший викладач Остапенко Жанна Ігорівна,
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом по університету від « »_ 20 р. № _
2. Термін подання студентом проєкту

3. Вихідні дані до проєкту продуктивність установки по вихідному
продукиу Gп = 40 т/год, початкова концентрація розчину ап = 8 %, кінцева –
ак = 30 %, температура розчину, що надходить в апарат tп = 30 С,
абсолютний тиск в конденсаторі р0 = 0,02 МПа, абсолютний тиск гріючої
пари ргп = 0,15 МПа,
вологість гріючої пари  = 0,5 %.
4. Зміст пояснювальної записки Вступ, призначення та область застосування
вакуум-випарного апарату, опис технологічного процесу, обґрунтування обраної
конструкції, технічна характеристика, розрахунки, що підтверджують
працездатність та надійність конструкції, рекомендації з монтажу і експлуатації,
висновки, перелік джерел
5. Перелік графічного матеріалу (із зазначенням обов’язкових креслеників,
плакатів, презентацій тощо) загальний вид вакуум-випарного апарату (А1),
апаратурна схема лінії виробництва лимонної кислоти (А1), деталювання корпусу
гріючої камери (А1), деталювання кришки сепаратора (А1)
6. Консультанти розділів проєкту

Підпис, дата
Прізвище, ініціали та посада
Розділ завдання завдання
консультанта
видав прийняв
7. Дата видачі завдання 01.05.2023

Календарний план
№ Назва етапів Термін

з/п Примітка
виконання виконання
дипломного етапів проєкту
проєкту
1 Вибір конструкції вакуум-випарного 01.05.2023-05.05.2023
апарату
2 Проведення розрахунків апарату 05.05.2023-15.05.2023
3 Креслення загального виду вакуум- 15.05.2023-20.05.2023
випарного апарату
4 Креслення апаратурної схеми лінії 20.05.2023-25.05.2023
виробництва
5 Деталювання корпусу граючої камери 25.05.2023-28.05.2023
6 Деталювання кришки сепаратора 28.05.2023-31.05.2023
7 Написання і оформлення 31.05.2023-09.06.2023
пояснювальної записки
Студент _ _ _
Керівник проєкту
ВІДОМІСТЬ ДИПЛОМНОГО
ПРОЄКТУ
Кількість
Формат
листів
№
Позначення Найменування Примітка
з/п
1 А4 Завдання на 1
дипломний проєкт
2 А4 ДП БІ-91.02.50932-20 ПЗ Пояснювальна записка 64
3 А1 ДП БІ-91.02.50932-20 СБ Креслення загального виду 1
вакуум-випарного апарату
4 А1 ДП БІ-91.02.50932-20 СБ Апаратурна схема 1
5 А1 ДП БІ-91.02.50932-20 СБ Деталювання корпусу 1
гріючої камери
6 А1 ДП БІ-91.02.50932-20 СБ Деталювання кришки 1
сепаратора
7 А4 ДП БІ-91.02.50932-20 Специфікація креслення 1
загального виду
8 А4 ДП БІ-91.02.50932-20 Специфікація корпусу 1
гріючої камери
9 А4 ДП БІ-91.02.50932-20 Специфікація кришки 1
Сепаратора
БІ-9102.50932-20
ПІБ Підп. Дата
Розробн. Волошенко І. Лист Листів
Керівн. Остапенко Ж. 1 1
Консульт. НТУУ «КПІ»,
Н/контр. ФБТ, БІ-91
Зав.каф.
Реферат
Дипломна робота освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» на тему:
«Лінія виробництва лимонної кислоти з розробкою вакуум-випарного
апарату»
/ НТУУ«КПИ»; Керівник Остапенко Жанна Ігорівна – К.,2023. – 64 с.: іл. –21.
Виконавець Волошенко Ілля Володимирович – Бібліогр.:9 п.
Робота складається з переліку умовних позначень, вступу, шести
розділів, висновків, переліку посилань та додатків. Повний обсяг роботи
становить 64 сторінок,21 рисунків, 0 таблиць, 1 схему і переліку посилань з 9
найменувань (на 1 сторінках).
Мета проєкту – дoклaдне вивчeння рoбoти випaрнoгo aпарaту з прирoдньою
циркyляцiєю та винeсенoю грiючoю камерою для випарювання та концентрування
рoзчину лимoннoї кисилoти.
Методи дослідження – проведення розрахунків, 3D-моделювання
апарату ы перевырку його складових на міцність, робота в програмі
Solidworks.
Результати роботи та їхня новизна: : Описані теплові витрати та показники
теплопередачі, розахунок на міцність, розрахунок днища граючої камери,
розрахунок фланцевого з’єднання, проведений вибір штуцерів.
На основі проведених досліджень спроєктовано вакуум-випарний апарат
для концентрування лимонної кислоти з виносною граючою камерою.
За результатами роботи опубліковано: двоє тез доповідей на конференції.
Ключові слова:
ВАКУУМ-ВИПАРНИЙ АПАРАТ, ЛИМОННА КИСЛОТА, СЕПАРАТОР,
ГРІЮЧА КАМЕРА, ВАКУУМ
Abstract
Bachelor's degree thesis on the topic:
"Citric acid production line with the development of a vacuum evaporation
apparatus"
/ NTUU "KPY"; Head Ostapenko Zhanna Igorivna - K., 2023. – 64 p.:
illustrations. -21. Executor Voloshenko Ilya Volodymyrovych - Bibliogr.: 9 p.
The work consists of a list of conventions, an introduction, six chapters,
conclusions, a list of references and appendices. The full volume of work is 64
pages, 21 figures, 0 tables, 1 diagram and a list of references from 9 names (on 1
page).
The goal of the project is a detailed study of the operation of the evaporator
with natural circulation and an external heating chamber for evaporating and
concentrating the citric acid solution.
Research methods – calculations, 3D modeling of the apparatus and testing
of its components for strength, work in the Solidworks program.
The results of the work and their novelty: heat consumption and heat transfer
indicators, strength calculation, calculation of the bottom of the playing chamber,
calculation of the flange connection, the selection of fittings are described.
On the basis of the conducted research, a vacuum evaporation apparatus for
concentrating citric acid with a remote playing chamber was designed.
Based on the results of the work, two abstracts of reports at the conference
were published.
Keywords:
VACUUM EVAPORATOR, CITRIC ACID, SEPARATOR, HEATING
CHAMBER, VACUUM
Зміст
Перелік умовних позначень ....................................................................................................................... 7
Вступ ............................................................................................................................................................ 9
1.Призначення та область застосування вакуум-випарного апарату ..................................................11
1.1 Призначення лимонної кислоти та галузь застосування ..........................................................15
1.2.Характеристика культуральної рідини ......................................................................................17
2.Опис технологічного процесу ...............................................................................................................18
2.1.Технологічний процес .................................................................................................................21
3. Обґрунтування обраної конструкції ....................................................................................................25
3.1 Конструкція та принцип дії виробу ............................................................................................39
4. Технічна характеристика ......................................................................................................................41
5. Розрахунки, що підтверджують працездатність та надійність конструкції ....................................42
5.1 3D-моделювання ..........................................................................................................................50
5.2. Розрахунки апарату на міцність ...........................................................................................53
5.3 Розрахунок фланцевого з’єднання .............................................................................................56
5.4 Вибір штуцерів .............................................................................................................................58
5.5 Розрахунок днища гріючої камери .............................................................................................59
5.6 Перевірка деталей на міцність ....................................................................................................63
6. РЕКОМЕНДАЦІЇ З МОНТАЖУ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ ........................................................................67
Висновки ....................................................................................................................................................73
Перелік джерел ..........................................................................................................................................74
Додаток А. Апаратурна схема

Додаток Б. Специфікації
Додаток В. Патентний пошук
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

БІ-910250932 ПЗ
Розробив Волошенко І.В Літ. Арк. Акрушів
Перевірив Остапенко Ж.
Вакуум-випарний 6
апарат НТУУ«КПІ ім. І. Сікорського»
Затвердив Мельник В.М.
Перелік умовних позначень
D— внyтрiшнiй дiaмeтр aпaрaту, [мм];

Vр— oб’єм рoбoчoгo сeрeдoвища, [м3];
ρр— гyстинa рoбoчoгo сeрeдoвищa, [кг/м3];
mв— мaсa вoди, [кг];
ρв— гyстинa вoди, [кг/м3];
Vв— oб’єм вoди, [м3];
λр— тeплoпрoвiднiсть сeрeдoвища, [Вт/(м⋅°К)];
ср— теплoємність, [кДж/(кг·°C)];
μр— кoефiцiєнт динамiчнoї в’язкoстi, [Пас];
Vс— oб’єм середoвища,[м3];
V— oб’єм aпaрaту,[м3];
φ— коефіцієнт заповнення апарату;
dм— діаметр кола, яке описує перемішуючий пристрій,[мм];
F— площа поверхні теплообміну,[м2];
τ— час технологічного циклу,[с];
tв— температура води,[°С];
α1—коефіцієнт тепловіддачі від розчину до внутрішньої поверхні
реактора,[Вт/м2⋅К];
α2— коефіцієнт тепловіддачі від зовнішньої поверхні реактора до води, що
охолоджує,[Вт/м2⋅К];
δ1— товщина стінки,[мм];
λ— коефіцієнт теплопровідності стінки,[Вт/м⋅К];
Δtср— середня логарифмічна різниця температур,[°С];
Nu— критерій Нусельта;
μ— динамічний коефіцієнт в’язкості розчину,[Па⋅с];
μст— динамічний коефіцієнт в’язкості розчину при температурі стінки,[Па⋅с];
Re - критерій Рейнольдса;
Gr— критерій Грасгофа;
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 7
Pr— критерій Прандтля;
E— параметр гідравлічного опору;
S— товщина стінки,[мм];
c— прибавка до розрахункової товщини стінки,[мм];
Dз— зовнішній діаметр фланця,[мм];
θ— кут повороту фланця,[рад];
[σ]— допустиме напруження матеріалу,[МПа].
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 8
Вступ
Мікробіологічний синтез продуктів має широке застосування у різних
галузях, таких як хімічна промисловість, харчова промисловість, медицина,
сільське господарство та інші [1]. Розвиток біотехнології дозволяє
прискорити прогрес у мікробіологічній промисловості [2]. Останні
десятиліття в Україні. У межах активного розвитку промислової
біотехнології спостерігається розширення напрямків виробництва
різноманітних цільових продуктів, таких як антибіотики, вітаміни,
амінокислоти, ферменти та органічні кислоти [3]. Зокрема, особлива увага
приділяється розробці харчових кислот, таких як лимонна, молочна, яблучна,
ітакова та інші, що відбувається як частина цього активного руху у напрямку
біотехнологічного прогресу [3].
Лимонна кислота, отримана шляхом мікробіологічного синтезу,
широко використовується завдяки своїм смаковим якостям та фізико-
хімічним властивостям [1]. Один з найперспективніших методів отримання
лимонної кислоти - глибинне культивування на рідких поживних
середовищах. У цьому випадку важливим є виділення цільового продукту з
культуральної рідини, його концентрування, кристалізація та сушіння.
Процес отримання лимонної кислоти з цитрату калію включає хімічну
реакцію розщеплення, що віддає тепло. Це призводить до утворення водного
розчину лимонної кислоти та нерозчинних у воді кристалів гіпсу. Для
концентрування розчинів нелетких речовин з рідких летких розчинників,
включаючи розчин лимонної кислоти, застосовується випарювання. Цей
процес передбачає видалення частини розчинника (води) з розчину шляхом
нагрівання або зниження тиску, щоб перетворити його на пару. Випарювання
широко використовується для часткового розділення (концентрування)
розчинів та повного виділення твердих речовин з них [4].
У промислових умовах випарювання проводять у апаратах одноразової
та багаторазової дії, зокрема в однокорпусних та багатокорпусних апаратах
[5]. Під час виробництва лимонної кислоти метою процесу сушіння є
видалення поверхневої вологості, при цьому зберігається гідратна форма.
Тому для сушіння лимонної кислоти часто використовується барабанна
сушарка, яка належить до конвективних [3].
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 9
1. Призначення та область застосування вакуум-випарного апарату
Випарні установки є важливими компонентами устаткування різних

підприємств, що діють у промислових галузях, таких як хімічна, харчова,
целюлозно-паперова та полімерна. Вони забезпечують концентрування
розчинів і розчинів висококиплячих рідин шляхом випарування розчинника.
Застосування випарування поширене у виробництві мінеральних солей,
азотних добрив, соди, хлору, цукру та інших продуктів.[6]
Процес випарування відбувається шляхом поступового видалення
розчинника з розчину під час його кипіння. Цей процес може відбуватись під
вакуумом, під підвищеним тиском або при атмосферному тиску, залежно від
властивостей розчину і умов нагрівання. Воду часто використовують як
теплоносій через її доступність і високу теплоємність. Тепло передається від
теплоносія до розчину, що випаровується, через стінку апарату або
безпосередньо через контакт.
Випарні установки, що працюють під вакуумом, мають свої переваги
порівняно з тими, що працюють при атмосферному тиску. Незважаючи на те,
що зниження тиску зменшує теплову енергію випарування, що вимагає
більшого обсягу пари для випарування одиниці розчину (на 1 кг води),
випарування під вакуумом має свої переваги. Однією з них є можливість
проведення процесу при нижчих температурах, що особливо важливо для
розчинів, які розкладаються при високих температурах. Крім того, з
розрідженням збільшується різниця температур між теплоносієм і розчином,
що забезпечує більш ефективне нагрівання.
Використання вакууму дозволяє також використовувати вторинну пару,
що утворюється всередині установки, як додатковий теплоносій, зменшуючи
витрати на нагрівання додаткової кількості теплоносія. Однак, використання
вакууму призводить до додаткових витрат на створення та підтримку
вакууму. У даній роботі використовується горизонтальний суцільнозварний
апарат з еліптичними днищами та трубним пучком.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 10
Основні види вакуум-випарних установок.
В залежності від методу компресії пари, є кілька варіантів:
• Механічна компресія пари (MVR): Використовується компресор або
нагнітач повітря для стискання пари. Цей метод споживає електроенергію,
але майже не витрачає пару, за винятком необхідної для запуску
обладнання. Це дозволяє збільшити економію виробництва.
• Теплова компресія пари (TVR): Використовуються парові очисники для
стискання пари. Установки з вакуум-випарюванням із тепловою
компресією використовують готову пару.
• Комбінована компресія: Включає в себе як механічну, так і теплову
компресію пари. Цей метод дозволяє максимально використовувати
теплоту вторинної пари, що утворюється в процесі.
Для більш повного використання теплоти вторинної пари у вакуум-апараті
встановлюють тепловий насос. Також можуть бути використані
парострумінні інжектори на однокорпусних установках або на першому
корпусі багатокорпусних установок. Коефіцієнт інжекції є головним
параметром, що визначає ефективність роботи інжектора і показує, скільки
вторинної пари може бути стиснуто в інжекторі до необхідних параметрів за
1 кг гріючої пари.
Ознаки класифікації вакуум-аппаратів:
Випарювання може класифікуватись за такими характеристиками:
За принципом дії:
• Періодичні випарювальні апарати, де процес випарювання відбувається
пакетами або партіями розчину.
• Безперервні випарювальні апарати, де процес випарювання відбувається
безперервно, розподіляючи розчин у тонкий шар або струмінь.
За формою і розташуванням поверхні нагрівання:
• Похилі випарювальні апарати, де поверхня нагрівання розташована під
кутом до горизонталі.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 11
• Вертикальні випарювальні апарати, де поверхня нагрівання розташована
вертикально.
По використанню тепла вторинних парів:
• Випарювання з використанням тепла вторинних парів, де готова пара
використовується як нагрівальний агент.
• Випарювання без використання тепла вторинних парів, де тепло
постачається іншим джерелом, наприклад, паровим котлом.
По числу корпусів:
• Однокорпусні випарювальні установки, де випарювання відбувається у
одному корпусі.
• Двокорпусні та багатокорпусні випарювальні установки, де процес
розділено на кілька корпусів для поліпшення ефективності.
По руху згущуваної рідини:
• Циркуляційні випарювальні апарати, де рідина циркулює всередині
апарата, що сприяє змішуванню та випаровуванню.
• Випарювальні апарати з падаючою або піднімаючою плівкою, де рідина
згущується на поверхні плівки, що рухається вниз або вгору.
Переваги випарювання у вакуум-апаратах порівняно з випарюванням при
атмосферному тиску включають:
▪ Зменшення втрат тепла до навколишнього середовища, що призводить до
зменшення витрат гріючої пари.
▪ Можливість використання вторинної пари, що сприяє економії тепла і
зменшенню витрат гострої пари.
▪ Скорочення часу згущення та більш ефективне випаровування продукту з
одиниці площі нагріву завдяки більшому перепаду температур між
теплоносієм і рідиною, що випаровується.
▪ Зниження фізико-хімічних змін і збереження біологічної цінності
продукту, оскільки випарювання у вакуумі може відбуватись при нижчій
температурі, ніж при атмосферному тиску.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 12
Такі параметри та характеристики дозволяють використовувати
випарювання у вакуум-апаратах для оптимізації процесів теплової обробки та
економії енергії.
Методи випарювання
Розрізняють різні типи конструкцій випарних установок, які
використовуються для процесу випарювання. У більшості випадків,
теплоносієм використовується насичений водяний пар. Випарні установки
можуть мати один апарат або бути багатокорпусними системами, що
складаються з декількох випарників (корпусів).
Залежно від методу випарювання, розрізняють періодичне і безперервне
випаровування. Періодичне випаровування передбачає, що розчин надходить
в один апарат і згущується до певної концентрації. У безперервному
випаровуванні свіжий розчин постійно або періодично вводиться, поки весь
апарат заповнюється випареним розчином. Згущений розчин випускається, а
апарат заповнюється новим розчином.
Безперервний процес випарювання може здійснюватись в одиночних
апаратах безперервної дії або в багатокорпусних випарних установках. Тут
розчин і гріючий пар надходять безперервно, відбувається видалення
концентрованого розчину і гарячого конденсату пари, що нагріває і
вторинний пар. Розчин може надходити в випарну установку за трьома
схемами: прямоточною, противоточною і паралельним живленням.
У прямоточній схемі розчин надходить в перший корпус і переходить до
наступних корпусів за рахунок різниці тисків. При противоточному
харчуванні розчин надходить в останній корпус і виходить у
концентрованому вигляді з першого корпусу. Протиточні установки
використовуються для випарювання розчинів, що мають високу в'язкість зі
збільшенням концентрації, а також при випаданні твердих речовин з розчину
в останньому корпусі.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 13
При паралельному живленні розчин надходить в усі корпуси одночасно, а
потім збирається. Гріючий пар проходить через корпуси послідовно. Цей
метод застосовується, коли треба випаровувати розчин, з якого видаляється
невелика кількість розчинника.
Також існує метод випарювання з використанням теплового насоса, де

вторинна пара використовується як теплоносій у випарному апараті. Для
цього необхідно підвищити температуру вторинної пари до рівня
температури пари, що нагріває. Це досягається шляхом стискання вторинної
пари за допомогою компресора або парового інжектора. Зазвичай для цього
використовується турбокомпресор як компресорний пристрій.
1.1 Призначення лимонної кислоти та галузь застосування

Лимонна кислота є широко використовуваною в різних галузях
промисловості. В харчовій промисловості вона знаходить застосування як
харчова добавка Е330. Лимонна кислота використовується для виробництва
лимонадів, фруктових соків, есенцій, лікерів, драже, карамельок, морозива,
тортів, кремів та інших продуктів. Вона також може продовжити термін
зберігання м'яса, жирів, маргарину, масла, зберегти колір фруктів та овочів, а
також покращити смакові якості кінцевої продукції.[7]
У косметичній промисловості лимонна кислота використовується для
виробництва засобів догляду за шкірою та для збільшення терміну їх
використання. У фармацевтичній галузі вона застосовується для
консервування крові, виготовлення препаратів для лікування нирок та
антирахітних засобів.
Лимонна кислота також має використання у комунальному господарстві, де її
використовують для видалення накипу з котлів та систем гарячого
водопостачання. У металургійній промисловості вона використовується як
хімічний полірувальний засіб для міді, алюмінію та інших кольорових
металів, а також як компонент гальванічних ванн при легуванні металів,
наприклад, міді.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 14
Лимонна кислота є органічною кислотою, яка природно міститься у фруктах,
овочах, молоці та м'ясі. В організмі людини вона утворюється під час обміну
речовин при розщепленні жирів та вуглеводів.
Вона має структурну формулу:
Н2 – С – СООН
|
НО – С –СООН Н2О
|
Н2 – С – СООН
При температурі нижче 36,6 °С лимонна кислота утворює кристали з

однією молекулою води у формі великих безбарвних ромбічних призм, а при
температурі вище 36,6 °С утворює безводні кристали у формі моноклінних
призм. Гідратована лимонна кислота містить певний відсоток води, яка може
вивітрюватися на сухому повітрі, що призводить до непрозорості та
розсипання кристалів. Розплавлення кристалів відбувається при певних
температурах, а при нагріванні до високих температур вони стають повністю
безводними.
Лимонна кислота добре розчиняється у воді, а її розчинність залежить від

температури. Вона також розчиняється у розбавленому спирті, ацетоні, ефірі
та інших органічних розчинниках.
Під впливом термічного навантаження лимонна кислота може

розкладатися. Вона проявляє кислотні та спиртові хімічні властивості,
причому групи карбоксильної та гідроксильної реагують незалежно одна від
одної, що призводить до виникнення взаємовпливу між функціональними
групами лимонної кислоти.
Лимонна кислота є слабким електролітом, оскільки процес дисоціації є

оборотним, а ступінь дисоціації залежить від температури.
Утворення солей, складних ефірів та інші реакції, характерні для

оксикислот, також можуть відбуватися з лимонною кислотою. Усі
вищезазначені властивості лимонної кислоти залишаються незмінними.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 15
1.2.Характеристика культуральної рідини
Культуральна рідина, яка отримується шляхом глибинної ферментації,

містить в собі від 9 до 16 г сухих речовин на 100 мл рідини. У складі цієї
рідини присутні від 5 до 12 г органічних кислот. Загальна кількість лимонної
кислоти в цій сумі становить 80-85%. Додатково до цього, рідина містить
щавлеву кислоту, глюконову кислоту та невелику кількість проміжних
кислот. Крім органічних кислот, в рідині також присутня частина
незасвоєного грибом цукру, що становить 0.2-0.5% [9].
Культуральна рідина, отримана шляхом глибинної ферментації, має
рознообразний склад, який включає не тільки органічні кислоти, але й інші
речовини. Наприклад, у складі рідини можуть бути присутні інші біологічно
активні сполуки, ферменти, амінокислоти та вітаміни. Крім того, рідина
може мати свої особливості, залежно від типу мікроорганізмів, що
здійснюють ферментацію.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 16
2.Опис технологічного процесу
Процес отримання цитрату кальцію включає розчини, що бродять у

збірнику, складаючись з лимонної, глюконової та щавлевої кислот, а також
мінеральних домішок. Лимонну кислоту виділяють з розчину шляхом
зв'язування її з катіонами кальцію, утворюючи слаборозчинні солі цитрату
кальцію. Цей процес здійснюється у реакторі-нейтралізаторі, де вапняне
молочко нейтралізує лимонну кислоту, утворюючи цитрат кальцію. Реактори
виготовляють з кислотостійкої сталі, а їх об'єм зазвичай коливається від 6 до
16 м3. Коефіцієнт заповнення реактора становить 0,5.
Вапняне молочко подається до реактора переривистим струменем через
об'ємно-ваговий дозатор при безперервному обертанні мішалки з частотою
1,33 обертів на секунду під час нейтралізації та 0,67 обертів на секунду під
час витримування.
Процес нейтралізації виконується за такою послідовністю дій:
• Починають з нагрівання культуральної рідини до точки кипіння.
• Додають 90% холодного вапняного молочка, забезпечуючи, щоб
температура не опускалась нижче 90°C.
• Регулюють рівень pH до досягнення значення 7.
• Продовжують кип'ятити протягом близько 15 хвилин.
Під час нейтралізації збродженого розчину, виникають кальцієві солі
лимонної, глюконової і щавлевої кислот. Солі лимонної та щавлевої кислот
утворюють осадок, тоді як кальцієва сіль глюконової кислоти та інші
речовини залишаються у розчині разом з мелясою. Для відокремлення осаду,
гарячу реакційну суміш передають на вакуум-фільтр. Після цього, осад
промивають гарячою водою (приблизно 95°C) на фільтрі, і промивні води
перестають містити цукру, що свідчить про завершення промивання. Щоб
осад підсушити, його пропускають повітрям протягом певного часу.
Лимонну кислоту переводять у вільний стан і відокремлюють від оксалату
кальцію, обробляючи осад сірчаною кислотою, яка додається збірника через
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 17
ваговий дозатор. Розкладання цитрату кальцію здійснюють у реакторі, що
має мішалку і паровий барботер. У реактор додають воду у пропорції 0,25-0,5
м3 на 1 тонну лимонної кислоти, і при роботі мішалки, відповідну кількість
цитрату кальцію завантажують так, щоб після його розкладання концентрація
лимонної кислоти в розчині була не менше 25%. Як освітлювача в реактор
використовують активоване вугілля (2% від маси лимонної кислоти). Зміст
реактора нагрівають до 60°C і за перемішування додають сірчану кислоту з
мірника (щільність 1,80-1,84) у пропорції 0,425 л на 1 кг лимонної кислоти у
цитраті. Суміш кип'ять протягом 10-20 хвилин.
Фільтрування реакційної суміші виконують на стрічковому вакуум-
фільтрі при температурі наближеної до 90°C. Фільтрат збирають у
вакуумзбірник, а потім насосом перекачують до збірника. Осад промивають
гарячою водою, температура якої також наближена до 90°C. Промивання
триває до того моменту, коли середня концентрація лимонної кислоти у
промивних водах становить 16%. Після цього розчин лимонної кислоти
направляють на випарювання, яке проводять у два етапи в вакуум-випарних
апаратах з виносною гріючою камерою. Використовують такі апарати,
оскільки в процесі випарювання утворюється гіпс, який не тільки забруднює
розчини, але й осідає на поверхні гріючих труб, що знижує коефіцієнт
теплопередачі.
Процес отримання лимонної кислоти включає кілька етапів. На
першому етапі випарювання використовується пара, яка випаровує вологу
протягом 4-6 годин. Випарований розчин має досягти певної густини,
зазвичай в діапазоні 1,26-1,28 г/см³. Для подальшої обробки, випарований
розчин лимонної кислоти додається поступовими підливами до апарату.
Вторинну пару відводять та конденсують, а рідину перекачують стисненим
повітрям.
Суспензію, отриману після випарювання, фільтрують на фільтр-пресі
для відокремлення вугілля та гіпсу, які утворилися під час процесу.
Суспензія підлягає фільтрації під надлишковим тиском, а фільтрат
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 18
перекачують для проведення другого етапу випарювання. Друге
випарювання проводять у вакуум-випарному апараті, а концентрований
розчин направляють на процес кристалізації.
Процес кристалізації полягає в поступовому охолодженні розчину лимонної
кислоти. Температуру розчину знижують поетапно зі швидкістю
охолодження, встановленою для кожного етапу. Охолодження проводять до
досягнення певної кінцевої температури, після чого розчин залишають
протягом певного часу для "дозрівання" кристалів.
Відділення кристалів від маточного розчину здійснюється за допомогою
центрифуги, яка має нижнє ручне вивантаження осаду.
Операцію проводять в наступній послідовності:
1. Приводять центрифугу в рух, підвищуючи частоту обертання ротора до
приблизно 5 оборотів на секунду.
2. З кристалізатора наливають суспензію кристалів лимонної кислоти в
центрифугу.
3. Поступово збільшують частоту обертання ротора до приблизно 16
оборотів на секунду. Це призведе до відділення маточного розчину від
кристалів лимонної кислоти.
4. Після 1-1,5 хвилини від початку роботи, коли маточний розчин перестає
витікати, кристали промивають водою з температурою 35°C до повного
освітлення рідини.
5. Зупиняють ротор центрифуги, відкривають кришку і вручну
вивантажують кристали лимонної кислоти.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 19
Вологість кристалів складає 2-3%. Кристали проходять через підйомник і
потрапляють до сушарки Сш-30 з барабаном. Тимчасово, одночасно з ними,
вводиться нагріте повітря, яке досягає температури 70°С. Після проходження
через сушарку, температура повітря на виході становить 35°С.
Висушені кристали охолоджуються і транспортуються знову за
допомогою підйомника до сита Ст-31 для просіювання. Після цього готовий
продукт збирається в спеціальному контейнері. Лимонну кислоту з
контейнера відправляють на фасування і пакування [10].
2.1.Технологічний процес
Рис. 3.3.1 – апаратурна схема лінії виготовлення лимонної кислоти

1.Вирощування підвідного матеріалу у лабораторії.
1.1 Приготування поживного середовища.
1.2 Дезінфекція живильного середовища.
Здійснюється в автоклаві за температури 120°С.
1.3 Засів вихідної культури.
Вихідну культуру розсіюють у пробірці, після чого вирощування
відбувається в колбах і кюветах.
2.Приготування живильного середовища для ферментора і посівного апарату.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 20
2.1 Вимірювання меляси.
2.2 Приготування поживного середовища.
Підготовку живильного середовища проводять у ферменторі шляхом
змішування його компонентів. Ферментор - це циліндричний резервуар,
виготовлений з нержавіючої сталі або з матеріалів з антикорозійним
покриттям, з закритим верхнім пристроєм для повітря, пар. У кришці такого
змішувача передбачено кілька входів, призначених для подачі всередину
реактора компонентів середовища, води. У нижній частині ємності є
відвідний патрубок, через який видаляється з апарата підготовлене
середовище і подається в посівний апарат.
Спочатку в ферментор заливають воду, вмикають змішувач і обігрів:
коли температура води досягає 85 °C, в апарат додають всі компоненти
поживного середовища. Середовище перемішують протягом 10 хвилин.
2.3 Витримування живильного середовища.
2.4 Нагрівання живильного середовища.
Нагрівання живильного середовища здійснюють у теплообміннику. У
даному випадку встановлений трубний теплообмінник. У внутрішні труби
подається живильне середовище, а в зовнішні труби (оболонку) подається
гаряча вода. Нагрівання живильного середовища до температури 55 градусів
Цельсія.
3.Вирощування підвідного матеріалу в посівному апараті.
3.1 Дезінфекція живильного середовища - цю операцію проводять у
стерилізаційній установці безперервної дії. Живильне середовище надходить
до нагрівальної колони. Здійснюється стерилізація гарячою парою під
надлишковим тиском пари, яка нагрівається до 0,5 МПа перед колоною.
Нагріте до 125 °C середовище з колони безперервно поступає в витримувач.
Час перебування в колоні та в витримувачі становить 15 хвилин.
Температура в витримувачі становить 125 °C. Після стерилізації середовище
охолоджують у теплообміннику до 30-32 °C.
3.2 Засів посівного апарата.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 21
Готові культури з колб збирають в одну ємність з дотриманням правил
асептики і переносять в посівний апарат зі стерильно охолодженим
середовищем. Засів проводять під полум'ям факелу через посівний патрубок
апарату.
4.Основна ферментація.
4.1 Дезінфекція живильного середовища.
4.2 Засів ферментора з посівного апарата.
Підвідний матеріал з посівного апарата видавлюється стисненим
повітрям і по трубопроводу подається в ферментор. Ферментація
проводиться протягом 7 днів при температурі 32 °C, здійснюється аерація і
піногасіння. Регулювання pH не є обов'язковим, оскільки матеріал
ферментора стійкий до кислого середовища. Стороння мікрофлора не
розвивається при такій кислотності.
4.3 Підживлення свіжим середовищем.
Підживлення застосовують на другий день ферментації, коли
концентрація цукру в мелясі зменшується. Всього проводять 2-3 підживлення
протягом доби. Додають 25% розчин меляси.
5.Фракціонування культуральної рідини.
5.1 Збір культуральної рідини.
Після ферментації культуральна рідина перекачується до спеціальних
збірників для подальшої обробки.
5.2 Концентрація лимонної кислоти.
Після вакуум-фільтрування матеріал переходить у вакуум-випарний
апарат, де збільшується концентрація лимонної кислоти шляхом процесу
випаровування.
5.3 Фільтрація.
Зі збірників культуральна рідина потрапляє до барабанного вакуум-
фільтра, де відокремлюється міцелій.
5.4 Утилізація міцелію.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 22
З вакуум-фільтра міцелій потрапляє до спеціального збірника, звідки
він подальше направляється на переробку або утилізацію.
5.5 Збір фільтрату.
Після фільтрації фільтрат надходить до збірників, звідки подальше
направляється на переробку в цех хімічної очистки [2].
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 23
3. Обґрунтування обраної конструкції
Призначення вибору конструкції випарного апарата
Найпоширенішими засобами для концентрування лимонної кислоти є

випарні апарати, що дозволяють досягти необхідної концентрації. Процес
концентрування, як правило, складається з двох етапів, між якими
застосовується опромінення розчину активованим вугіллям. Однак,
концентрування лимонної кислоти може бути викликане складнощами,
зокрема вибором конструкції випарного апарату через можливість утворення
нерозчинного гіпсового осаду під час випарювання. Це ускладнює
використання багатокамерних випарних установок, що є значним недоліком.
У біотехнологічній промисловості найчастіше використовуються різні
плівкові випарні апарати, апарати з винесеною поверхнею нагріву та апарати
з винесеною поверхнею кипіння для концентрування розчинів. Головне
завдання полягає у вивченні переваг і недоліків кожного з них з урахуванням
особливостей процесу.
Види апаратів для концентрування лимонної кислоти
Для досягнення необхідного рівня концентрації лимонної кислоти

широко використовуються випарні апарати, які дозволяють зосередити
розчин без необхідності повторних процесів. Класифікація цих апаратів
залежить від організації руху та режиму циркуляції випаровуваного розчину.
Процес концентрування лимонної кислоти складається з двох етапів, між

якими застосовується додаткова обробка розчину з використанням
активованого вугілля. Вибір конструкції випарного апарату є важливим
завданням, оскільки під час випарювання може утворюватися нерозчинний
осад гіпсу, що ускладнює використання багатокорпусних випарних
установок.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 24
Для оптимального вибору конструкції розглянемо найпоширеніші варіанти
однокорпусних випарних апаратів, які задовольняють вимогам процесу та є
економічно вигідними. В біотехнологічній галузі часто використовуються
різноманітні плівкові випарні апарати, апарати з нагрівальною поверхнею та
апарати з поверхнею кипіння. Розглянемо переваги та недоліки кожного з
цих варіантів з урахуванням особливостей процесу.
Випарні апарати з неорганізованою природною циркуляцією

З початку введення в експлуатацію великих випарних установок у
цукровій промисловості в 1834 році, постійно вдосконалюються конструкції
випарних апаратів з метою поліпшення ефективності процесу випарювання
та оптимізації експлуатаційних і техніко-економічних показників.
Один з найдавніших і все ще використовуваних варіантів - випарний апарат,
в якому вбудована гріюча камера і циркуляційна труба розташована в центрі.
Рисунок 3.1. Випарний апарат зі вбудованою гріючою

камерою та центральною циркуляційною трубою
Для забезпечення великої продуктивності випарних апаратів
використовуються кілька циркуляційних труб (зазвичай від 2 до 6),
розташованих по периметру гріючої камери. Кратність циркуляції, яка
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 25
відображає співвідношення об'ємного потоку розчину через поперечний
переріз кип'ятильних труб до об'ємного потоку вихідного розчину, зазвичай
становить 20-30 в випарних апаратах з природною циркуляцією. Для
підвищення кратності циркуляції, у центральній спускній трубі може бути
встановлена пропелерна мішалка.
Для поліпшення ефективності циркуляції розчину і підвищення
коефіцієнта теплопередачі від гріючої пари до киплячого розчину, були
розроблені випарні апарати зі звисаючою гріючою камерою. В таких
апаратах гріюча камера знаходиться у центрі і має кільцеву проміжну зону
між корпусом і зовнішнім стінком камери.Цей конструктивний елемент
дозволяє досягти кількох переваг у випарювальному процесі. Наявність
зазору дозволяє збільшити поверхню теплопередачі та створити додатковий
простір для циркуляції розчину. Киплячий розчин рухається вздовж
зовнішньої стінки гріючої камери, де відбувається інтенсивне
теплопередавання від гріючої пари. Завдяки цьому, коефіцієнт теплопередачі
підвищується, що сприяє більш ефективному випаровуванню розчину.
Випарні апарати з підвісною гріючою камерою застосовуються для різних
процесів, де важлива ефективна теплова обробка і збереження біологічної
цінності продукту. Ця конструкція дозволяє досягти більшої продуктивності і
оптимального використання тепла під час випарювання.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 26
Рисунок 3.2. Випарний апарат з підвісною гріючою камерою
Апарати з випарною камерою, в яких використовується природна циркуляція
і винесені циркуляційні труби, що не обігріваються, дозволяють досягти ще
більшої швидкості циркуляції розчину. В таких апаратах рух розчину в
кип'ятильних трубках може досягати швидкості приблизно 1,5 метра в
секунду, що суттєво підвищує інтенсивність випаровування води. Зазвичай
кратність циркуляції розчину в таких апаратах становить від 50 до 80. Для
цього використовують 2-4 циркуляційні труби, а загальна площа поперечного
перетину цих труб майже рівна загальній площі кип'ятильних труб.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 27
Рисунок 3.3. Випарний апарат з винесеними циркуляційними
трубами
Переваги апаратів з неорганізованою природною циркуляцією включають:
• Високий коефіцієнт теплопередачі при значній різниці температур.
• Простота механічного очищення від накипу.
• Відносно невисока вартість.
Недоліки апаратів з природною циркуляцією включають:
• Низький коефіцієнт теплопередачі при невеликій різниці температур .
• Обмежена ефективність теплопередачі при випарюванні в'язких рідин.
• Великі габарити і маса апарату.
• Відносно довгий час перебування продукту в апараті.
Незважаючи на застарілу конструкцію, апарати з неорганізованою
природною циркуляцією все ще використовуються на підприємствах. Однак,
існують більш ефективні та сучасні конструкції, які ми розглянемо далі.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 28
Плівкові випарні апарати
На наступному етапі розглянемо плівкові випарні апарати, які в сучасній

практиці є дуже ефективними. Вони можуть бути зі спадаючою або
висхідною (піднімаючою) плівкою. Основна різниця між ними полягає у
напрямку руху концентрованої речовини: у першому випадку вона рухається
зверху вниз, а в другому - навпаки, знизу вгору. Головною перевагою цих
апаратів є високий коефіцієнт теплопередачі, що пояснюється відсутністю
гідростатичного тиску, який зазвичай виникає внаслідок різниці температур
між рідиною та парою, що перебуває під впливом гідростатичного стовпа
рідини в апараті, та температурою пари на верхній решітці гріючої камери.
Також до переваг плівкових випарних апаратів можна віднести простоту
автоматизації процесу та управління ним. Однак, у таких апаратах може бути
складність забезпечення рівномірної товщини плівки рідини, що
випаровується, і в окремих випадках вона може бути неправильною або
відсутньою, що може спричинити утворення накипу на поверхні
нагрівальних труб. Крім того, ці апарати досить чутливі до нерівномірного
подачі розчину, а очищення довгих труб малого діаметру є викликом.
Основним недоліком плівкових випарних апаратів, який обмежує їх

використання при концентруванні лимонної кислоти, є їх несумісність з
розчинами, які можуть кристалізувати або утворювати нерозчинні осади..
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 29
Рисунок 3.4. Випарний апарат Рисунок 3.5. Випарний з
висхідною гріючою плівкою апарат з спадаючою гріючою
. плівкою
Роторні плівкові випарні апарати відрізняються від попередніх типів

завдяки можливості перемішування стікання плівки, що сприяє значному
підвищенню ефективності теплообміну. Ці апарати широко
використовуються для концентрування в'язких, термолабільних та
кристалізаційних розчинів. Однією з переваг роторних плівкових апаратів є
незначний час перебування розчину в апараті і зниження утворення піни.
Крім того, вони мають високий коефіцієнт теплопередачі. Проте,
виготовлення роторних плівкових апаратів є складним і неекономічним у
використанні, а також такі апарати мають складну конструкцію та обмежену
площу теплообміну (до 21 м2), що ускладнює їх використання в
масштабному виробництві.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 30
Рисунок 3.6. Випарний апарат роторно-плівкового типу
Випарні апарати з природною циркуляцією
Для ефективного випаровування некристалізуючих сольових розчинів

широко використовують апарати з природною циркуляцією розчину, які
мають особливу конструкцію. Вони складаються з гріючої камери, що
з'єднана з сепараційною камерою, та мають винесену циркуляційну трубу.
Основна мета такого дизайну полягає у випаровуванні розчинів без
утворення кристалів всередині апарату. Гріюча камера у таких апаратах має
довгі кип'ятильні трубки, тривжджиною від 3 до 7 метрів.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 31
Рисунок 3.7. Вапарний апарат з співвісною гріючою камерою, сепараційною
системою і винесеною циркуляційною трубою
У випарних апаратах з винесеною гріючою камерою та співвісно

розташованою циркуляційною трубою знаходиться багато переваг, зокрема
висока ефективність використання. Такі апарати мають додаткові переваги,
такі як легше очищення та ремонт гріючих камер, що спрощує
обслуговування. Поверхня теплообміну гріючої камери може бути різною,
що забезпечує високу інтенсивність теплообміну та ефективне
випаровування розчинів.
Ці типи випарних апаратів з винесеною гріючою камерою та
циркуляційною трубою також забезпечують більш гнучкий процес
випаровування. Розташування циркуляційної труби поряд з гріючою
камерою дозволяє окремо контролювати температурний режим для кожної
камери. Це сприяє оптимізації процесу випаровування та досягненню більш
точного контролю над концентрацією розчину.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 32
Крім того, такі випарні апарати можуть мати більшу поверхню
теплообміну в порівнянні з іншими конструкціями, що забезпечує високу
ефективність теплопередачі і підвищує продуктивність процесу
випаровування. Більша поверхня теплообміну також сприяє зменшенню
утворення накипу на поверхні гріючої камери, що полегшує її очищення та
підтримання оптимальних умов роботи.
Рисунок 3.8. Випарний аппарат з винесеною гріючою камерою та

сепараційною системою і співвісною циркуляційною трубою
Випарні апарати з винесеною гріючою камерою та циркуляційною трубою
не позбавлені недоліків, пов'язаних з їх значними габаритними розмірами та
високою матеріалоємністю конструкції, що призводить до збільшення
вартості виготовлення. Особливо це стосується випарних апаратів, що
використовуються для концентрування лимонної кислоти, оскільки вони
потребують використання легованої сталі.
Одним з недоліків є значна величина апарату, що може вимагати більшої
площі для його розміщення. Крім того, великі розміри можуть ускладнювати
транспортування, монтаж та обслуговування апарату.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 33
Щодо матеріалоємності конструкції, це означає, що для виготовлення
таких апаратів потрібно більше матеріалу, зокрема легованої сталі. Це може
підвищити загальну вартість конструкції і зробити її менш економічно
вигідною.
Таким чином, випарні апарати з винесеною гріючою камерою та
циркуляційною трубою мають недоліки у вигляді великих габаритів та
високої матеріалоємності, особливо при використанні для концентрування
лимонної кислоти через потребу у використанні легованої сталі.
Випарні апарати з вимушеною циркуляцією
Апарати з примусовою циркуляцією розчину відрізняються від апаратів з

природною циркуляцією за допомогою використання механічної системи
циркуляції з підсиленням циркуляції в діапазоні 150-250. Це призводить до
незначного підігріву розчину в кип'ятильних трубках на 3-5 °C. Таким чином,
розчин не закипає в трубках, і об'єм утвореного пару залишається невеликим.
Кипіння розчину відбувається в окремій зоні, створеній за допомогою
спеціально встановленої труби для кипіння над нагрівальною камерою.
Випарний апарат з підвішеною нагрівальною камерою, трубою для
кипіння і солевідділенням використовується для випаровування розчинів, що
можуть кристалізуватися. Цей тип апарату дозволяє частково відокремити
утворені солі, які циркулюють у розчині. Зменшення концентрації кристалів
у розчині допомагає знизити утворення солей у кип'ятильних трубках і
збільшує інтервал часу між процедурами промивання апарату до 30 днів.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 34
Рисунок 3.9. Випарний апарат із співвісно підвішеною гріючою камерою,
винесеною трубою закипання та солевідділенням
Апарати з винесеною гріючою камерою та зоною кипіння мають кілька

переваг. Один з ключових факторів - висока швидкість циркуляції, яка
досягається завдяки охолодженню розчину під час його проходження через
циркуляційну трубу. Це сприяє швидкому переміщенню розчину і покращує
ефективність процесу. Крім того, апарати з винесеною гріючою камерою
мають високий коефіцієнт теплопередачі, що дозволяє ефективно передавати
тепло.
Одна з важливих особливостей цих апаратів полягає в тому, що розчин не
закипає в трубах, а лише нагрівається. Фактичне кипіння розчину
відбувається у спеціальному сепараторі, де низький гідростатичний тиск
допомагає уникнути утворення накипу на поверхні гріючих труб. Це сприяє
стабільній роботі апарату і зменшує необхідність у частому очищенні.
Конструкція випарного апарату з винесеною гріючою камерою є простою
і зручною для монтажу та демонтажу. Ці апарати також дозволяють
використовувати гріючі труби довжиною до 7 метрів, що робить їх
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 35
підходящими для обробки великих обсягів розчину. Доступність гріючої
камери для ремонту та очищення трубок полегшує процес обслуговування і
підтримання апарату у робочому стані.
Рисунок 3.10. Випарний апарат з виносною гріючою камерою, сепараційною

ситсемою та винесеною зоною кипіння
Апарати, які мають співвісну гріючу камеру та виносну циркуляційну
трубу, пропонують численні переваги порівняно з іншими типами пристроїв.
Одна з цих переваг полягає у зниженні забруднення гріючої поверхні завдяки
високій швидкості циркуляції та переміщенню зони кипіння поза межі
гріючої камери. Це дозволяє зберегти гріючі труби від утворення відкладень
солей та забезпечує ефективне функціонування циркуляційної труби, яка
залишається охолодженою.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 36
Крім того, апарати зі співвісною гріючою камерою та виносною
циркуляційною трубою мають менші розміри в порівнянні з апаратами, де
гріюча камера розташована всередині. Це сприяє зменшенню просторових
вимог виробничих приміщень і знижує загальну вартість апарату. В
результаті, такі апарати є економічно вигідними і зручними для
використання в різних виробничих умовах.
Рисунок 3.11. Випарний апарат з співвісною гріючою камерою та виносною

циркуляційною трубою
Варто враховувати, що випарні апарати зі співвісною гріючою камерою
та виносною циркуляційною трубою мають певні недоліки. Один з таких
недоліків полягає у додатковому споживанні енергії циркуляційним насосом,
необхідним для підтримки високої швидкості циркуляції розчину. Це може
призвести до збільшення загальних енергетичних витрат під час експлуатації
апарату.
Також слід зазначити, що ущільнювальні сальники насосів, які

працюють у важких умовах, потребують регулярного обслуговування і
заміни. Це призводить до додаткових витрат праці та ресурсів для
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 37
підтримання нормальної роботи апарату. У випадку високих температур і
хімічної агресивності розчину, зношування ущільнювальних елементів може
відбуватись швидше, що збільшує необхідність у регулярному
обслуговуванні та запасних частинах.
Висновок по результатам патентного пошуку (Додаток В):
Висновок: Вдосконалення безперервних випарних апаратів призводить

до покращення продуктивності, економічності та регульованості процесу.
Вони мають свої переваги і недоліки порівняно з іншими аналогічними
пристроями, такими як розміри, обсяг випуску продукції і умови
виробництва. Один з основних недоліків випарних апаратів полягає у
вразливості трубок, особливо у виробництві лимонної кислоти, де наявність
кристалів збільшує ризик їх зношування.
Загалом, аналізуючи наявні патенти, можна зробити висновок, що
основний напрямок розвитку полягає у поліпшенні наявних апаратів, зокрема
для більш ефективного випаровування речовин у фармацевтичній,
біотехнологічній та інших галузях промисловості.
3.1 Конструкція та принцип дії виробу
Рис. 3.12. - Випарний апарат з виносною гріючою камерою
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 38
Апарат складається з гріючої камери 1, сепаратора 2, які сполучаються за
допомогою нагріваючої циркуляційної труби 3. У верхній частині апарату
знаходиться краплевловлювач 4.
Апарат з виносною гріючою камерою має кип’ятильні труби, довжина
яких часто досягає 7 м. Він працює при більш інтенсивній природній
циркуляції, зумовленою тим, що циркуляцій труба не обігрівається, а
підйомна і опускна ділянки циркуляційного контуру має значну висоту.
Виносна гріюча камера 1 легко відділяється від корпуса апарату, що
полегшує її ремонт і чистку. Вхідний розчин подається під нижню трубу
решітку гріючої камери і, піднімаючись по кип’ятильних трубах,
випаровується. Іноді подачу вихідного розчину, проводять в циркуляційну
трубу. Вторинна пара відділяється від рідини в сепараторі 2. Рідина
опускається по необгріваючій циркуляційній трубі 3, змішується з вихідним
розчином, і цикл циркуляції повторюється знову. Вторинна пара, пройшовши
краплевловлювач 4, виділяється зверху сепаратора. Упарений розчин
відбирається через боковий штуцер в конічному днищі сепаратора.
Для запобігання деформації апарату, було використано однаковий
матеріал для всіх його компонентів - сталь 12Х18Н10Т (згідно з ГОСТ 5632-
72). Цей матеріал відповідає вимогам щодо стійкості до агресивних
середовищ і корозії, а також відносно мало піддається деформації при зміні
температури. Для опорних лап та підкладних листів можна використовувати
Ст. 3пс (згідно з ГОСТ 380-94), а для шпилок та болтів - Сталь 35 (згідно з
ГОСТ 1050-88). Для забезпечення герметичності між фланцями
використовуються паронітові прокладки.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 39
4. Технічна характеристика
1. Апарат призначений для концетрування живильного середовища (8%
розчину)
2. Масова продуктивність живильного середовища – 11,11 т/год
3. Температура С
3.1 Температура живильного середовища на вході в апара – 30 С
4. Середовище в апараті:
4.1. У трубному просторі – розчин меляси (не токсична, неагресивна,
вибузобезпечна)
4.2. У міжтрубному просторі – гріюча пара (не токсична, неагресивна)
5. Робочий тиск, МПа:
5.1. У конденсаторі – 0,02 МПа
5.2. Гріючої камери – 0,15 МПа
6. Поверхня теплообміну – 315 м2
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 40
5. Розрахунки, що підтверджують працездатність та надійність
конструкції
Продуктивність установки по вихідному продукту Gп = 11,1 т/год = 3 кс/c,
Початкова концентрація розчину xп = 8 %, кінцева – xк = 30 %,
Температура розчину, що надходить в апарат tп = 30 С,
Абсолютний тиск в конденсаторі р0 = 0,02 МПа,
Абсолютний тиск гріючої пари ргп = 0,15 МПа,
Вологість гріючої пари  = 0,5 %,
1. Матеріальний баланс.
Маса випаруваної води:
𝑥1 8
𝑊 = 𝐺2 (1 − ) = 3 (1 − ) = 2,2 кг/𝑐
𝑥2 30
Температура кипіння розчину та корисна різниця температур
Температура гріючої пари: tгп= 120 С.
Питома теплота пароутворення гріючої пари : rгп=2706 × 103 Дж/кг.
Питома теплота пароутворення вторинної пари : rвп= 2355 × 103 Дж/кг.
Температура вторинної пари : tвп= 62 С.
Температурна депресія розчину лимонної кислоти при атмосферному
тиску:
1,6∙𝑥к.
∆´атм = exp( ) – 1= 0,79С
1−0,6∙𝑥к.
Температурна депресія розчину лимонної кислоти при випарюванні:

𝑇2 3352
𝛥´ = 1,62∙10−2 ∙∆´атм = 1,62 ∙ 10−2 ∙ 0,79 = 0,0006 С
𝑟ВП 2355∙103
Приймаємо висоту кип’ятильних труб в гріючій камері Н=5м.

Оптимальна висота рівня розчину в кип’ятильних трубах :
Нур =[0,26+0,0014∙(𝜌𝜌 − 𝜌в )]∙ Нтр = [0,26+0,0014(138)] ∙5 = 2,27 м
де 𝜌р -густина розчину лимонної кислоти, що визначається за
наступною формулою[ 4 ]:
𝜌𝜌 =(1,01+0,47∙𝑥к )∙ 103 –0,51∙𝑡вп = (1,01 + 0,47 ∙ 0,3) ∙ 103 – 0,51 ∙ 62 =
кг
=1120
м3
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 41
𝜌в - густина води при температурі вторинної пари,(𝑡вп = 62С)
2 кг
𝜌в = 1000 – 0,063 ∙ 𝑡вп – 0,00355 ∙𝑡вп = 982
м3
Тиск в середньому шарі киплячого розчину Рр корпусу визначається за

формулою[ 2 ]:
Рср = Рзт + 0,5∙𝜌𝜌 ∙𝘨 ∙ Нур. =0,15+0,5∙1120∙9.81∙2,27 = 12470 Па
Цьому тиску відповідає наступна температура насиченої водяної пари:
𝑡ср =41 ℃
Гідростатична депресія:
𝛥" =𝑡ср − 𝑡1 =41 − 30 = 11℃
Температура кипіння розчину:
𝑡кип = 𝑡вп1 +𝛥´ + 𝛥" = 62+11=73С
Корисна різниця температур:
𝛥𝑡кор = 𝑡гп – 𝑡кип = 120-73=47С
2. Тепловий баланс для розчину:

Попередньо приймемо теплоємність лимонної кислоти - 𝑐𝑝2 =
4178 Дж/(кг·К), а води - 𝑐𝑝1 = 4190 Дж/(кг·К).
𝑄 = 𝐺2 𝑐𝑝2 (𝑡кип − 𝑡п ) + 𝑊 ⋅ 𝑟 = 3 ⋅ 4178(73 − 30) + 2,2 ⋅ 2356900
= 5,72 МВт
𝑐𝑛 - питома розчину лимонної кислоти, яка поступає на випарювання при
середній температурі
𝑡ср = 0,5∙(𝑡кип +𝑡𝑛 ) = 0,5(73+30)=51,5 С
𝑐𝑛 = (0,99-0,66∙𝑥𝑛 +0,0010∙𝑡ср ) ∙ 4190 = (0,99-0,66∙0,08+0,0010∙51,5) ∙4190 =
= 4142 Дж/(кг∙С)
Витрата гріючої пари:
1,07 ⋅ 𝑄 1,07 ⋅ 5,72 ⋅ 106
𝐺1 = = = 2,77 кг/𝑐
𝑟1 2207 ⋅ 103
Питома витрата гріючого газу
𝐺1 2.77
d= = = 1.25 кг/кг .
𝑊 2.2
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 42
3. Вибір апарату
Приймемо, що сумарний термічний опір дорівнює термічному опору

δст δн
стінки і накипу . Термічний опір забруднень з боку пару не враховуємо.
λст λн
Отримаємо:
δ 0,0006 0,0005 К
∑ = + = 2,739∙10−4 м2 ∙
λ 25,1 2 Вт
Для розрахунку коефіцієнтів тепловіддачі від пари, що конденсується до

стінки труби гріючої камери скористаємося наступною формулою:
4 2 ∙𝜆3
𝑟∙𝜌пл1 4 2225∙103 ∙9502 ∙0,693 𝐵𝑚
𝛼1 = 2,04∙√ пл1
= 2,04√ = 7838 ,
𝜇пл1 ∙𝐻∙𝛥𝑡1 0,24∙10−3 ∙5∙2,5 м2 ∙К
Дж
де 𝑟гп - питома теплота пароутворення, 𝑟гп =2225,42[ ],
кг
Приймаємо Δ𝑡1 = 2,5℃

Температура плівки конденсату:
𝑡пл = 𝑡гп − 0,5∙ Δ𝑡1 =120 – 1,25= 118,75 ℃
Знаходимо значення ρ, μ, λ для рідини при відповідній температурі:
кг Вт 𝐵𝑚
𝜌пл1 = 950 ; 𝜆пл1 = 0,69 ; 𝜇пл1 = 0,24∙10−3 Па∙с ; 𝛼1 = 7838
м3 м∙К м2 ∙К
Перепад температури на стінці:

𝛿
𝛥𝑡ст = 𝛼1 ∙ 𝛥𝑡1 ∙∑ = 7838 ∙ 2,5 ∙ 2,739 ∙ 10−4 = 5,36 ℃
𝜆
Перепад температури з боку розчину:

𝛥𝑡2 = 𝛥𝑡кор − 𝛥𝑡ст − 𝛥𝑡 = 47 – 5,36 - 2,5 = 39,14 ℃
Нижче приведені фізичні властивості розчину лимонної кислоти при
температурі кипіння:
Теплопровідність розчину :
𝐵𝑚
𝜆г = 𝜆лк ∙𝑥к +𝜆в ∙(1−𝑥к ) = 0,168 ∙ 0,3+0,6807∙(1-0,3)= 0,53 ,
м∙К
𝐵𝑚
де 𝜆лк = 0,168 - коефіцієнт теплопровідності лимонної кислоти;
м∙К
𝐵𝑚
𝜆в =0,6807 -коефіцієнт теплопровідності води при температурі tкип .
м∙К
Густина розчину:
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 43
𝜌р =(1,01+0,47∙𝑥к )∙103 -0,51∙ 𝑡кип =(1,01+0,47∙0,3)∙103 -0,51∙73=1245-
кг
42,54= 1113
м3
Питома теплоємність розчину:

с = (0,99 – 0,66∙ 𝑥к + 0,001∙ 𝑡кип ) ∙ 4190 = =(0,99 – 0,66∙0,3+0,001∙73)
Дж
∙4190= 3624,78
кг∙К
В’язкість розчину :
𝜇 100 100
√𝜇 = exp(7,4∙𝑥к1,65 ∙100+𝑡 ) =exp(7,4∙0,31,65 ∙
100+73
) = 1,73 Па∙с ,
в кип
𝜇 = 𝜇в ∙ 3,4372 =0,3113∙10−3 ∙ 3,2= 0,99 ∙10−3 Па∙с ,

де 𝜇в = 0,3113 ∙ 10−3 Па∙с -коефіцієнт динамічної в’язкості води при tкип.
Поверхневий натяг :
𝑥к ∙10−2 0,3∙10−2
𝜎 = 𝜎в − 15 ∙(1-10−2 ∙ 𝑡кип ) = 59,35∙ 10−3 −15∙ ∙ (1−10−2 ∙73) = =
𝑥к +0,5 0,3+0,5
н
44,16∙ 10−3
м
н
Де 𝜎в =59,35∙ 10−3 -коефіцієнт поверхневого натягу води при tкип.
м
Теплота пароутворення води при tкип:

Дж
𝑟в =2314∙ 103
кг
Густина водяної пари при 100С:

кг
𝜌𝑜 = 0,579
м3
При бульбашковому кипінні коефіцієнт тепловіддачі розраховують по

наступному рівнянню (при кипінні в трубах):
0,6 𝜆1,3 0,5 0,06
г ∙𝜌р ∙𝜌п
𝛼2 =780∙ 𝑞 ∙ ∙(𝛼1 ∙ 𝛥𝑡1 )0,6 =
𝜎 0,5 ∙ r0,6 0,66 0,3 0,3
в ∙𝜌0 ∙c ∙μ
0,531,3 ∙11130,5 ∙0,270,06 𝐵𝑚

= 780 ∙ (1,96 ∙ 104 )0,6 = 499
0,044 0,5 ∙(2314∙103 )0,6 ∙(0,579)0,66∙29800,3 ∙0,00090,3 м2 ∙К
Перевіряємо питомі теплові потоки:

Вт
𝑞 ´=𝛼1 ∙ 𝛥𝑡1 =7838∙ 2,5 = 1,96 ∙ 104
см2
Вт
𝑞 " =𝛼2 ∙ 𝛥𝑡2 = 499 ∙ 39,14 = 1,953 ∙ 104
см2
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 44
Похибка :
𝑞 ′ − 𝑞′′ 1,96 ∙ 104 − 1,953 ∙ 104
∙ 100% = ∙ 100% = 0,35%
𝑞′′ 1,953 ∙ 104
0,35% < 3% - умова виконується
Знаходимо коефіцієнт К1:

1 1 Вт
К1 = = = 415,71
1 1 1 см2 ∙ К
+ ∑δ/λ + 1/α2 + 2,739 ∙ 10−4 +
α1 7838 499
Визначаємо поверхню теплообміну:
𝑄1 5,72∙106
𝐹1 = = =292 м2
𝐾1 ∙ 𝛥𝑡кор 415,71∙47
За ГОСТ 11987-81 [2] приймаємо випарний апарат

Для концентрування розчину лимонної кислоти, вибираємо горизонтальний
цільнозварний збірник з підігрівом зі слідуючими параметрами:
• площа повернхні теплообміну 𝐹 = 315 м2;

• діаметр гріючої камери D = 1.2 м;
• діаметр сепаратора D1 = 3.8 м;
• діаметр циркуляційної труби D2 = 0,6 м;
• довжина труб нагрівача 𝐿 = 6 м;
• зовнішній діаметр труби нагрівача 𝑑2 = 0.038 м;
• внутрішній діаметр труби нагрівача 𝑑1 = 0.034 м;
• товщина стінки труби 𝛿ст = 0.002 м;
Час проведення процесу концентрування:
𝐺2 𝑐2 (𝑡2′′ − 𝑡2′ ) 𝑊⋅𝑟

𝑟= +
𝐾𝐻 𝐹𝛥𝑡𝐻 𝐾𝑘 𝐹𝛥𝑡𝑘
3 ⋅ 4178 ⋅ 60 2,2 ⋅ 2356900
= + = 222,8𝑐
300 ⋅ 315 ⋅ 44,4 1000 ⋅ 315 ⋅ 81
= 3,71год
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 45
∆𝑡н − середня різниця температур при нагріванні
розчину:
(𝑡1 − 𝑡2′ ) − (𝑡1 − 𝑡2′′ ) (111 − 30) − (111 − 90)
𝛥𝑡𝐻 = =
𝑡1 − 𝑡2′ 111 − 30
′
𝑡2 ′′ − 𝑡2 90 − 30
= 44,4𝐾.
∆𝑡к − середня різниця температур при кипінні
розчину:
𝛥𝑡𝐾 = 𝑡1 − 𝑡2′′ = 111 − 30 = 81𝐾.
4. Розрахунок коефіцієнта теплопередачі при нагріванні
розчину.
Задаємо значення коефіцієнта теплопередачі:
Вт
𝐾𝐻 = 290
м2 К
Час нагрівання розчину до температури кипіння:

𝑄𝐻 752040
𝑟= = = 1,8год.
𝐾𝐻 𝐹𝛥𝑡𝐻 290 ⋅ 315 ⋅ 44,4
𝑄𝐻 = 𝐺2 𝑐2 (𝑡2′′ − 𝑡2′ ) = 3 ⋅ 4178 ⋅ 60 = 752040Вт
Температура стінки зі сторони розчину:
𝑄𝐻 ⋅ 𝛿ст 752040 ⋅ 0,002
𝑡ст2 = 𝑡ср2 + = 60 + = 61𝐶
𝐹 ⋅ 𝜆ст ⋅ 𝑟𝐻 315 ⋅ 17,5 ⋅ 108
де 𝜆ст= 17,5Вт(м∙К)− коефіцієнт теплопровідності матеріала стінки;
𝛿ст = 0,002м −товщина стінки труби нагрівача.
Критерій Грасгофа:
𝑔 ⋅ 𝑑23 ⋅ 𝜌22 9,81 ⋅ 0,0253 ⋅ 10272
𝐺𝑟2 = ⋅ 𝛽 (𝑡
2 ст2 − 𝑡2ср ) = ⋅ 5,01 ⋅ 10−4 (61,5 − 60) = 0,23 ⋅ 106
𝜇22 (0,727 ⋅ 10−3 )2
𝛽2 = 5,01 ∙ 10−4К−1 −коефіцієнт об’ємного розширення розчину.

кг
𝜌2 = (1,01 + 0,47 ⋅ 0,08) ⋅ 103 − 0,51 ⋅ 40 = 1027
м3
𝜇2 =0,727 ∙ 10−3 Па ∙ с
Критерій Прандтля:
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 46
𝑐2 𝜇2 4178 ⋅ 0,727 ⋅ 10−3
𝑃𝑟2 = = = 5,14
𝜆2 0,59
𝜆2 − коефіцієнт теплопровідності розчину

Вт
𝜆2 = 𝜆к х1 + 𝜆в (1 − хв ) = 0,168 ⋅ 0,08 + 0,634(1 − 0,08) = 0,59
мК
𝜇в= 0,657 ∙ 10−3 Па ∙ с, 𝜆в= 0,634 Вт(м∙К)−відповідно коефіцієнти динамічної

в’язкості і теплопровідності води при температурі 𝑡2𝑐р;
𝜆к= 0,168 Вт(м∙К)− коефіцієнт теплопровідності ітаконової кислоти.

𝑃𝑟2ст − критерій Прандтля при температурі 𝑡2𝑐р;
𝑐2ст 𝜇2𝑐т 5715 ⋅ 0,694 ⋅ 10−3
𝑃𝑟2ст = = = 6,6
𝜆2ст 0,6
С2ст − питома теплоємність розчину

с2ст = (0,099 − 0,66 ⋅ 0,008 + 0,001 ⋅ 42,68) ⋅ 4190 = 571,5
𝜆2ст − коефіцієнт теплопровідності розчину

Вт
𝜆2 = 𝜆к х1 + 𝜆вст (1 − х1 ) = 0,168 ⋅ 0,08 + 0,638(1 − 0,08) = 0,6
мК
𝜇вст= 0,625 ∙ 10−3 Па ∙ с, 𝜆вст= 0,638 Вт(м∙К)−відповідно коефіцієнти

динамічної в’язкості і теплопровідності води при температурі 𝑡ст2;
Критерій Нусельта:
𝑃𝑟2 5,14 0,25
𝑁𝑢2 = 0,5(𝐺𝑟2 ⋅ 𝑃𝑟2 )0,25 ⋅ ( )0,25 = 0,5 ⋅ (0,23 ⋅ 106 ⋅ 5,14)0,25 ⋅ ( ) = 15,5
𝑃𝑟2𝑐𝑛 6,6
Коефіцієнт тепловіддачі від гарячої води до стінки труби

𝜆2 0.59 Вт
𝑎2 = 𝑁𝑢2 = 15,5 = 365,8 2
𝑑2 0,025 м ∙К
Коефіцієнт тепловіддачі при конденсації насиченої пари в середині
горизонтальної труби:
Вт
𝛼1 = 1,36 ⋅ 𝐴 ⋅ 𝐿0,35 ⋅ 𝑞𝐻 ⋅ 𝑑1 −0,25 = 1,36 ⋅ 7,8 ⋅ 20,35 ⋅ 157 ⋅ 0,021−0,25 = 5576 2
м К
𝑄𝐻 2782548 Вт
𝑞𝐻 = = = 157 2 .
𝐹𝜏𝐻 2 ⋅ 8877 м
Коефіцієнт теплопередачі
1 1 Вт
𝑘= = = 276
1 1 1 1 м2 К
+ ∑𝑟 + + 1,149 ∙ 10−3 +
𝑎1 𝑎2 5576 365,8
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 47
𝛿𝑐т 1 1 м2 К
∑ 𝑟𝑐т = + + = 1,149 ⋅ 10−3
𝜆𝑐т 𝑟1 𝑟2 Вт
290 − 276
𝜀= ⋅ 100 = 5%
276
5.Розрахунок коефіцієнта теплопередачі при кипінні розчину.

Приймаємо коефіцієнт теплопередачі:
Вт
КН = 575
м2 К
Тепло, яке витрачається на концентрування розчину:
𝑄𝐾 = 𝑊𝑟 = 8,14 ⋅ 2356900 = 19185166Вт
Час проведення процесу концентрування:

𝑄𝐾 19185166
𝜏К = = = 206𝑐
𝐾𝐾 𝐹𝛥𝑡𝐾 575 ⋅ 2 ⋅ 81
Питомий тепловий потік:

𝑄𝐾 19185166 Вт
𝑞𝐻 = = = 46566 2
𝐹𝜏𝐾 2 ⋅ 206 м
Коефіцієнт тепловіддачі при конденсації насиченої водяної пари:

Вт
𝛼1 = 1,36 ⋅ 𝐴 ⋅ 𝐿0,35 ⋅ 𝑞𝐻 ⋅ 𝑑1 −0,25 = 1,36 ⋅ 7,8 ⋅ 20,35 ⋅ 465660б5 ⋅ 0,021−0,25 = 7664
м2 К
Коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчину:
𝜆1,3 2 ⋅ 𝜌20,5 ⋅ 𝜌п2
0,06
𝛼2 = 780𝑞 0,6 𝐻
𝜎20,5 ⋅ 𝑟 0,6 ⋅ 𝜌00,66 ⋅ 𝑐20,33 ⋅ 𝜇20,3
0,591,3 ⋅ 0,4531,3 ⋅ 1176, 80,5
= 780 ⋅ 465660,6
(38,81 ⋅ 10−3 )0,5 ⋅ 23569000,6 ⋅ 0,5970,66 ⋅ 32380,3 ⋅ 42860,3
Вт
= 2348
м2 К
Коефіцієнт теплопередачі:
1 1 Вт
𝑘= = = 571
1 1 1 1 м2 К
+ ∑𝑟 + + 1,149 ∙ 10−3 +
𝑎1 𝑎2 5664 2348
6. Тривалість процесу концентрування.
Час проведення процесу концентрування розчину лимонної кислоти:
𝐺2 𝑐2 (𝑡2′′ − 𝑡2′ ) 𝑊𝑟 11,1 ⋅ 4178 ⋅ 60 8,14 ⋅ 2356900
𝜏= + = + = 321𝑐 = 5,35год
𝐾𝐻 𝐹𝛥𝑡𝐻 𝐾𝐾 𝐹𝛥𝑡𝐾 276 ⋅ 2 ⋅ 44,4 570 ⋅ 2 ⋅ 81
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 48
5.1 3D моделювання
Рис. 5.1 3D модель вакуум-випарного апарату
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 49
Рис. 5.2 3D модель в розрізі вакуум-випарного апарату
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 50
5.2. Розрахунки апарату на міцність
Розрахунок циліндричної обичайки, що навантажена зовнішнім
надлишковим тиском.
Тип апарата – Випарний апарат
Внутрішній діаметр кожуха D , мм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .1000
Довжина теплообмінних труб l , мм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .2000
Товщина стінки труби Sm , мм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .2
Число ходів по трубам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .2
Зовнішній надлишковий тиск P , МПа . . . . . . . . ........................... . . . . . . .0,15
Матеріал кожуха . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72
Матеріал кришки . . . . . . . . . . . . . . . . . . .......... . . . 12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72
Середовище в трубному просторі –– пожежовибухобезпечне, нешкідливе,
Середовище в міжтрубному просторі – пожежовибухобезпечне, нешкідливе
Строк служби , років. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
1.4. Добавки до розрахункових величин
Суми добавок до розрахункових величин визначаємо за формулою
𝐶 = 𝐶1 + 𝐶2
Де 𝐶1 – добавка для компенсації корозії та ерозії, мм;
𝐶2 – добавка для компенсації мінусового допуску, мм.
Добавку для компенсації корозії та ерозії розраховуємо за формулою
𝐶1 = П ⋅ 𝜏 + 𝐶э мм
Де П – швидкість проникнення корозії, мм/рік;
𝜏 – розрахунковий строк служби теплообмінника, років;
Сэ – добавка для компенсації ерозії, мм.
Добавку для компенсації ерозії не враховуємо, приймаючи, що апаратпрацює
з чистими рідкими середовищами (без твердих абразивних частинок).
Швидкість проникнення корозії для матеріалу міжтрубного простору
мм мм
приймаємо Пк = 0.05 , а трубного П𝑚 = 0 .
рік рік
Добавка для компенсації корозії складає:

– для кожуха
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 51
С1к = Пк ⋅ 𝜏 = 0.05 ⋅ 20 = 1мм
Добавку для компенсації мінусового допуску, приймаємо за
стандартом.
1. Розрахункова товщина стінки обичайки:
1,1𝑃𝑅 𝐷
2. 𝑆𝑅 = max {𝐾2 𝐷 ∙ 10−2 ; } = max {1 ∙ 1 ∙
2[𝜎]
1,1∙0,15∙1
10−2 ; } = max{0,01; 0,0004} = 0,01м;
2∙196
К2 – конструктивний коефіцієнт, що визначається за номограмою

(рисунок 10).
Коефіцієнти для визначення К2:
𝑛𝑦 𝑝н𝑅 2,4 ∙ 0,2
𝐾1 = = = 1;
2,4 ∙ 10−6 𝐸 2,4 ∙ 10−6 ∙ 2 ∙ 105
Де 𝑛𝑦 = 2,4 – коефіцієнт запасу стійкості в робочих умовах;
𝑙𝑅 2,083
𝐾3 = = = 2,083
𝐷 1
Де 𝑙𝑅 – розрахункова довжина апарату, 𝑙𝑅 = 𝐿 + 𝑙3 = 2 + 0,083 = 2,083;
L – довжина циліндричної частини апарата;
𝑙3 – розрахункова довжина елемента, що примикає,
𝐻 0,25𝐷
𝑙3 = = = 0,083 – для опуклих днищ,
3 3
103 [𝜎] 103 ∙ 196

𝐾4 = = = 0,98
𝐸 2 ∙ 105
За розрахованими коефіцієнтами за номограмою (рисунок 20) визначаємо
коефіцієнт К2 ≈ 1,5
3. Виконавча товщина стінки обичайки:
𝑆 = 𝑆𝑅 + 𝑐 = 10 + 2 = 12мм
с = с1 + с2 + с3 + с4 = 0,5 + 1 + 0 + 0,5 = 2мм
4. Допустимий зовнішній тиск з умови міцності в межах пружності:
2[𝜎] (𝑆 − с) 2 ∙ 245(12 − 2)
[𝑃]𝜎 = = = 1,5Мпа
√𝐷 + 𝑆 − 𝑐 √1 + 12 − 2
5. Допустимий зовнішній тиск з умови стійкості в межах пружності:
20,6 ∙ 10−6 𝐸𝐷 100(𝑆 − 𝑐) 2,5
[𝑃]𝐸 = [ ]
𝑛𝑦 𝐵1 𝑙𝑝 𝐷
20,6 ∙ 10−6 ∙ 2 ∙ 105 ∙ 1 100(12 − 2) 2,5
= [ ] = 26Мпа
2,4 ∙ 1 ∙ 2,083 1
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 52
Так як обичайка не підкріплена кільцями жорсткості, то коефіцієнт В1=1,0.
6. Допустимий зовнішній тиск:
[𝑃]𝜎 1,5
[𝑃] = = 2
=1,5Мпа
2 √1+(1,5)
√1+([𝑃]𝜎 ) 26
[𝑃]𝐸
Умова міцності: 𝑃𝑅 = 1МПа ≤ [𝑃] = 1,5МПа

Розрахункова товщина еліптичної кришки, навантаженої внутрішнім
надлишковим тиском:
𝑃𝑅 ⋅ 𝑅 0,15 ⋅ 1
𝑆𝑒𝑅 = = = 0,003м,
2[𝜎]𝜑 − 0,5 ⋅ 𝑃𝑅 2 ⋅ 245 ⋅ 1,0 − 0,5 ⋅ 0,15
де радіус кривизни у вершині кришки , для стандартної еліптичної
𝐷2
кришки ℎв = 0,25𝐷 = 0,25 ⋅ 1 = 0,25м. та 𝑅 = = 1м.
4ℎв
2. Виконавча товщина стінки кришки:

𝑆𝑒 = 𝑆𝑒𝑅 + 𝑐 = 3 + 0,5 + 1 + 0 + 𝑐4 = 5мм,
𝑐1 = 0,5мм; 𝑐2 = 0,8мм; 𝑐3 = 0мм; 𝑐4 = 0,5мм.
3. Приймемо довжину циліндричної відбортованої частини кришки за
товщиною стінки та діаметром кришки за ГОСТ 6533-78: h1 = 25мм.
4. Стандартне позначення еліптичної відбортованої кришки:
Кришка 1000-10-25 ГОСТ 6533-78
5. Перевіряємо умову використання формул:
0,005 − 0,002
0,002 ≤ ( = 0,003) ≤ 0,1;
1
ℎв 0,25
0,2 ≤ ( = = 0,25) ≤ 0,5.
𝐷 1
Умови використання формул виконуються.
6. Визначаємо допустимий внутрішній тиск:
2(𝑆𝑒 − 𝑐)[𝜎]𝜑 2(5 − 2) ⋅ 10−3 ⋅ 245 ⋅ 1,0
[𝑃] = = = 1,5МПа.
𝑅 + 0,5(𝑆𝑒 − 𝑐) 1 + 0,5(5 − 2) ⋅ 10−3
7. Перевіряємо умову міцності:
Умова міцності виконується [𝑃] = 1,5МПа ≥ 𝑃𝑅 = 0,15МПа.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 53
5.3. Розрахунок фланцевого з’єднання
Відповідно до таблиці 2.2, для заданого номінального тиску та

температури ми вибираємо сталеві плоскі приварні фланці для арматури,
з'єднувальних частин і трубопроводів. За розміром DN=1000мм ми обираємо
фланці саме такого розміру.
Згідно з таблицею 2.3, для технологічного трубопроводу, що транспортує
негорючі речовини, ми вибираємо групу трубопроводу В.
Для трубопроводу групи В згідно з таблицею 2.4 при номінальному
(умовному) тиску РN=0,6МПа ми вибираємо фланці з ущільнювальними
з'єднувальними виступами.
Для фланцевих з'єднань ми вибираємо матеріал, який відповідає матеріалу
обичайки або матеріалу, який має схожі властивості. Оскільки трубопровід
має сталь 12Х18Н10Т, ми вибираємо фланці з такого ж матеріалу.
Згідно з таблицею 4.2, для сталевих плоских приварних фланців зі сталі
09Г2С на умовний тиск від 0,1 до 20,0 МПа ми вибираємо матеріал болтів і
гайок - 20Х13 згідно ГОСТ 5632-72. Для фланців з PN до 1,6 МПа і при
температурі до 300 °C ми використовуємо болти з шестигранною головкою
за ГОСТ 7798-70 або шпильки за ГОСТ 22042-76 і шестигранні гайки за
ГОСТ 5915-70. Тому ми обираємо болти в даному випадку.
Конструкції фланців наведені на рисунках 7.1.
Висота фланця:
ℎф > 𝜆ф ⋅ √𝐷 ⋅ 𝑆0 = 0,32√1 ⋅ 0,05 = 0,07м,
де 𝜆ф = 0,3 − допоміжний коефіцієнт для плоских фланців,
Приймаємо ℎф = 0,03м.
Розрахункова довжина болта:
𝑙б.р. = 𝑙б.о. + 0,28𝑑б = 0,114 + 0,28 ⋅ 0,036 = 0,124м,
де 𝑙б.о. = 2(ℎф + ℎп ) = 2(0,07 + 0,002) = 0,144м– відстань між опорними
поверхнями головки болта та гайки при товщині прокладки ℎ𝑛 = 0,002м.
За ГОСТ 26-2037-96 при 𝑙б.р. = 0,124м приймаємо 𝑙б = 0,064м.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 54
Розміри фланця плоского приварного зі сталі 12Х18Н10Т, з
номінальним розміром (умовним проходом) DN 300 мм, на номінальний
(умовний) тиск PN 1,0 МПа приймаємо за таблицею В.1 додатку В:
𝐷1 = 1120мм; 𝑑в = 325мм; 𝑏 = 31мм; 𝐷 = 1175мм; 𝐷2 = 1080мм
Кількість болтів 28, болти та гайки М27.
Умовне позначення фланця:
Фланец 1-1000-0,6 Сталь 12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72.
Рис. 5.3. Фланець плоскоприварний

Згідно з таблицею Д.1 додатку Д, при робочих параметрах
трубопроводу для охолодженої води, ми обираємо гумову прокладку. Цей
матеріал прокладки витримує температуру плюс 90°C і призначений для
використання з водним середовищем.
За таблицею Ж.1, для ущільнювальної поверхні з виповненням 1 (зі
з'єднувальним виступом), ми приймаємо плоску еластичну прокладку
виповнення А, згідно з рисунком 7.2.
Для фланця з номінальним розміром (умовним проходом) DN 1000 мм і
номінальним (умовним) тиском PN 0,6 МПа, розміри плоскої еластичної
прокладки ми беремо з таблиці Ж.3, яка знаходиться в додатку Ж.:
D= 1076 мм; d=1018 мм.
Умовне позначення плоскої еластичної прокладки виповнення А з
номінальним розміром (умовним проходом) DN 1000, мм та номінальний
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 55
(умовний) тиск PN 0,6 МПа, з гумової пластини:
Прокладка А-1000-0,6-Гумова пластина ГОСТ 15180-86.
Рис. 5.4. Еластична плоска прокладка виповнення А

Рівнодіюча внутрішнього тиску обчислюється за формулою:
Ртр ⋅ 𝜋 ⋅ 𝐷п 2 0,15 ⋅ 3,14 ⋅ 1,022
𝐹Д = = = 0,123кН.
4 4
Реакція прокладки обчислюється за формулою:
𝑅П = 𝜋 ⋅ 𝐷 ⋅ 𝑘пр ⋅ 𝑏𝑂 ⋅ 𝑃 = 3,14 ⋅ 1,175 ⋅ 2,5 ⋅ 0,61 ⋅ 0,15 = 6,272кН,
де 𝑏𝑂 = 0,12 ⋅ √𝑏 = 0,12√31 = 0,61мм – ефективна ширина прокладки;

𝑏 = 31мм– ширина прокладки;
𝑘пр = 2,5 – коефіцієнт, що враховує герметичність з’єднання.
Піддатливість прокладки обчислюється за формулою:
𝑘П ⋅ ℎП 0,09 ⋅ 0,002
𝑦П = = = 0,009м/ГН,
𝐸П ⋅ 𝜋 ⋅ 𝐷П ⋅ 𝑏 900 ⋅ 106 ⋅ 3,14 ⋅ 1080 ⋅ 12 ⋅ 10−3
де 𝑘П = 0,09– коефіцієнт обтискання прокладки;
𝐸П = 900МПа– модуль Юнга для гумової прокладки .
Піддатливість болтів обчислюється за формулою:
𝑙Б 120 ⋅ 10−3
𝑦Б = = = 0,47м/ГН,
𝐸Б ⋅ 𝑓Б ⋅ 𝑧 1,87 ⋅ 1011 ⋅ 520 ⋅ 10−6 ⋅ 28
де 𝐸Б = 1,87 ⋅ 105 МПа– модуль Юнга для сталі марки Ст3сп ДСТУ
2651:2005/ГОСТ 380-2005;
𝑓Б = 520 ⋅ 10−6 м2 – площа поперечного перерізу болта.
Піддатливість фланців обчислюється за формулою:
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 56
(1 − 𝜈 ⋅ (1 + 0,9 ⋅ 𝜆Ф )) ⋅ 𝜓2 (1 − 0,151 ⋅ (1 + 0,9 ⋅ 0,32)) ⋅ 14,2
𝑦Ф = =
ℎ3Ф ⋅ ЕФ (0,05)3 ⋅ 1,89 ⋅ 1011
= 4407м/ГН,
де 𝐸Ф = 1,89 ⋅ 105 МПа– модуль Юнга для сталі марки 12Х18Н10Т ГОСТ
5632-72;
𝜈, 𝜓2 , 𝜓1 – конструктивні коефіцієнти, які визначаються з формул:
𝐷Ф + 𝐷 1,175 + 1,02
𝜓2 = = = 14,2,
𝐷Ф − 𝐷 1,175 − 1,02
1 1
𝜈= =
𝜓1 ⋅ ℎ2Ф 0,181 ⋅ (0,05)2
1 + 0,92 ⋅ 𝜆Ф ⋅ (1 + ) 1 + 0,92 ⋅ 0,32 ⋅ (1 + )
𝑠т2 (0,005)2
= 0,151 ,
𝐷ф 1,175
𝜓1 = 1,28 𝑙𝑛 = 1,28 ⋅ 𝑙𝑛 = 0,181.
𝐷 1,02
Коефіцієнт жорсткості фланцевого з’єднання обчислюється за формулою:
yБ + 0,5  yФ  ( DБ − D − sт )  ( DБ − DП )
kЖ = =
yП + yБ + 0,5  yФ  ( DБ − DП )
2
0, 47 10−9 + 0,5  4407 10−6  (1,12 − 1, 02 − 0, 005 )  (1,12 − 1, 08 )

= = 0,130.
( 0, 009 + 0, 47 ) 10−9 + 0,5  4407 10−6  (1,12 − 1, 08) 2
Зусилля від температурних деформацій обчислюється за формулою:
𝑦Б ⋅ 𝑛Б ⋅ 𝑓Б ⋅ 𝐸Б ⋅ (𝛼Ф ⋅ 𝑡Ф − 𝛼Б ⋅ 𝑡Б )
𝐹𝑡 = =
𝑦П + 𝑦Б + 0,5 ⋅ 𝑦Ф ⋅ (𝐷Б − 𝐷П )2
0,47⋅10−6 ⋅16⋅520⋅10−6 ⋅1,87⋅1011 ⋅(17⋅10−6 ⋅57,6−12,5⋅10−6 ⋅48,6)
= (0,009+0,47)⋅10−9 +0,5⋅0,4407⋅10−7 ⋅(1,120−1,08)2
= 7749Н. де 𝛼Ф = 17,0 ⋅
10−6 1/ ∘С– коефіцієнт температурного розширення фланця;

𝛼Б = 12,5 ⋅ 10−6 1/ ∘С– коефіцієнт температурного розширення болтів;
𝑡Ф = 0,96 ⋅ 𝑡 = 0,96 ⋅ 60 = 57,6 ∘С– температура фланця;
𝑡Б = 0,81 ⋅ 𝑡 = 0,81 ⋅ 60 = 48,6 ∘С– температура болтів.
Зусилля в болтах за умов монтажу обчислюється за формулою:
𝐹Б1 = 𝑚𝑎𝑥[𝑘Ж ⋅ 𝐹Д + 𝑅П ; 𝜋 ⋅ 𝐷П ⋅ 𝑏0 ⋅ 𝑞; 0,4 ⋅ [𝜎]20
Б ⋅ 𝑛Б ⋅ 𝑓Б ] =
= 𝑚𝑎𝑥[ 0,130 ⋅ 0,123 ⋅ 103 + 6,272 ⋅ 103 = 6,3кН;

3,14 ⋅ 1,08 ⋅ 0,61 ⋅ 10−3 ⋅ 20 ⋅ 106 = 28,5кН;
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 57
0,4 ⋅ 140 ⋅ 106 ⋅ 28 ⋅ 520 ⋅ 10−6 = 815кН] = 815кН,
де 𝑞 = 20МПа– зусилля герметизації, для паронітових прокладок;
∘
[𝜎]20
Б = 140МПа– граничне напруження в болтах при температурі 20 С.
Зусилля в болтах в робочих умовах обчислюється за формулою:

𝐹Б2 = 𝐹Б1 + (1 − 𝑘Ж ) ⋅ 𝐹Д + 𝐹𝑡 = 815 ⋅ 103 + (1 − 0,130) ⋅ 0,123 ⋅ 103 + 7749
= 823кН
Приведений вигинаючий момент обчислюється за формулою:
𝑀0 = 0,5 ⋅ (𝐷Б − 𝐷П )𝐹Б1 = 0,5 ⋅ (1,12 − 1,08) ⋅ 815 ⋅ 103 = 16,3кНм.
Умова міцності болтів при монтажу обчислюється за формулою:
𝐹Б1 20
815 ⋅ 103
≤ [𝜎] Б ⇒ = 98МПа < 140МПа,
𝑛Б ⋅ 𝑓Б 16 ⋅ 520 ⋅ 10−6
∘
де [𝜎]20
Б = 140МПа– граничне напруження в болтах при температурі 20 С.
Умова міцності болтів робочих умовах обчислюється за формулою :

𝐹Б2 20
823 ⋅ 103
≤ [𝜎]Б ⇒ = 99МПа < 140МПа.
𝑛Б ⋅ 𝑓Б 16 ⋅ 520 ⋅ 10−6
Умова міцності прокладки обчислюється за формулою:
𝐹Бтах 823 ⋅ 103
≤ [𝑃]П ⇒ = 75МПа < 130МПа,
𝜋 ⋅ 𝐷П ⋅ 𝑏 3,14 ⋅ 1,08 ⋅ 10−3 ⋅ 32 ⋅ 10−3
де [𝑃]П = 130МП𝑎 – допустимий тиск для гумової прокладки;
𝐹Бтах = 𝑚𝑎𝑥{𝐹Б1 , 𝐹Б2 } = 823кН– найбільше зусилля в болтах.
Радіальне напруження в перерізі 𝑠 обчислюється за формулою:
𝑇Ф ⋅ 𝑀О ⋅ 𝜈 2 ⋅ 9,3 ⋅ 103 ⋅ 0,117
𝜎1 = = = 24МПа,
𝐷(𝑠т − 𝑐)2 1 ⋅ (0,005 − 0,002)2
де 𝑇Ф – конструктивний коефіцієнт, який визначається по формулі:
𝐷Ф
𝐷Ф2 ⋅ (1 + 8,55 ⋅ 𝑙𝑔 ) − 𝐷2
𝑇Ф = 𝐷 =
𝐷
(1,05 ⋅ 𝐷2 + 1,945𝐷Ф2 ) ⋅ ( Ф − 1)
𝐷
1,175
(1,175)2 ⋅ (1 + 8,55 ⋅ 𝑙𝑔 ) − (1)2
= 1 =2
2 2 1,175
(1,05 ⋅ 1 + 1,945 ⋅ 1,175 ) ⋅ ( − 1)
1
Напруження у втулці від внутрішнього тиску обчислюється за формулою:
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 58
𝑃тр ⋅ 𝐷 0,6 ⋅ 103 ⋅ 1
𝜎𝑡 = = = 625𝑀Па,
2(𝑠т − 𝑐) 2(0,05 − 0,002)
𝑃тр ⋅ 𝐷 0,6 ⋅ 103 ⋅ 1
𝜎м = = = 500Па.
4(𝑠т − 𝑐) 4(0,005 − 0,002)
Умова міцності для перерізу 𝑠 обчислюється за формулою:
√(𝜎1 + 𝜎𝑀 )2 + 𝜎𝑡2 − (𝜎1 + 𝜎𝑀 ) ⋅ 𝜎𝑡 ≤ [𝜎]0 ⇒
⇒ √(490 + 500)2 + 6252 − (490 + 500) ⋅ 625 = 867МПа ≤ 567МПа,

де [𝜎]0 = 0,003 ⋅ ЕФ = 0,003 ⋅ 1,89 ⋅ 1011 = 567МПа – граничне напруження
в перерізі 𝑆.
Умова герметичності фланцевого з’єднання обчислюється за формулою:
𝜎К ⋅𝐷 48⋅106 ⋅1
𝛩= ≤ [𝛩] ⇒ = 0,005 < 0,009,
𝐸ф ⋅ℎф 1,89⋅1011 ⋅0,05
де [𝛩] = 0,009– граничний кут повороту фланців для 𝐷 < 2000мм.
5.4. Вибір штуцерів

Мета: визначення (умовнк) діаметру штуцерів апарату.
Рис. 5.6 - Схема штуцера

Розрахунковий діаметр штуцера для подачі та відводу сусла:
𝐺1 11,1
𝑑шт1 = √ =√ = 0,17м
0,785𝑤шт 𝜌1 0,785 ⋅ 0,5 ⋅ 984
Виходячи з конструктивних міркувань вибираємо штуцер з умовним

діаметром 𝑑1 = 0,18 м для подачі та відводу лимонної килоти; штуцер з
умовним діаметром 𝑑2 = 0,2 м для подачі та відводу води.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 59
Розрахунок опорних лап
Вибрати зварні опорні лапи для вертикального апарата, установленого в
отворі міжповерхового перекриття. Кількість опорних лап – 2. Маса апарата
в робочих умовах m1=20100кг, в умовах випробувань m2=18900.
Визначаємо вагу апарата:
– в робочих умовах: 𝐺1 = 𝑚1 𝑔 = 20100 ⋅ 9,81 = 197кН.
– в умовах випробувань: 𝐺2 = 𝑚2 𝑔 = 10700 ⋅ 9,81 = 185кН.
Розрахункове зусилля, яке діє на опорну лапу F1 дорівнює:
𝐺1 197
– в робочих умовах: 𝐹1 = = = 98,6кН.
2 2
𝐺2 185
– в умовах випробувань: 𝐹2 = = = 92,7кН.
2 2
Приймаємо зварні опорні лапи з найближчим більшим допустимим

навантаженням на одну лапу [F1]= 100000 Н.
Умовне позначення лапи:
Лапа опорная 2-100000 ГОСТ 26296-84.
5.5. Розрахунок днища гріючої камери
Данні для розрахунку:
𝑆 = 12мм
с = 2мм
𝐷 = 1000мм
Перевіримо умови застосування розрахункових формул.

12−2
0.002 ≤ = 0.01 ≤ 0.01- Умова виконується
1000
Допустимий зовнішній тиск із умов міцності:
2[𝜎]𝜑(𝑆1 − 𝑐) 2 ⋅ 130,7 ⋅ 1 ⋅ (0,012 − 0,002)

[𝑃 ]𝑃 = = = 2,61МПа.
𝑅 + 0,5(𝑆1 − 𝑐) 1 + 0,5 ⋅ (0,012 − 0,002)
Де R = 𝐷 = 1000мм
Допустимий зовнішній тиск із умов стійкості:
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 60
2
26 ⋅ 10−6 𝐸 100 ⋅ (𝑆1 − 𝑐)
[𝑃 ]𝐸 = [ ] =
𝑛𝑦 𝐾𝐸 𝑅
2
26 ⋅ 10−6 ⋅ 2,05 ⋅ 105 100 ⋅ (0,012 − 0,002)
= ⋅[ ] = 2,74МПа.
2,4 0,9 ⋅ 1
𝐾𝑒 = 0.9 – коефіцієнт
𝑛𝑦 = 2.4 - коефіцієнт запасу стійкості
Е = 2.05 × 105 – модуль подовжньої пружності матеріала обичайки
Допустимий зовнішній тиск:
[𝑃 ]𝑃 2,61
[𝑃 ] = = = 1,89МПа.
2 2
√1 + ([𝑃 ]𝑃 ) √1 + ( 2,6 )
[𝑃 ]𝐸 2,74
[𝑃 ] > 𝑃 ;
1,89МПа > 1МПа;
Умова міцності виконується.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 61
5.6 Перевірка деталей на міцність
1. В програмі Solidworks провів перевірку «Днища гріючої камери»
Початкова температура становить – 298К
Рис. 5.7. Епюра навантажень днища гріючої камери

На першому малюнку зображено перевірку на навантаження. За цим
малюнком ми бачимо, що мінімальний тиск становить 3 кПа,
максимальний – 772 кПа
Рис. 5.8. Епюра переміщення днища гріючої камери

Арк.
БІ-910250932 ПЗ 62
На другому малюнку ми можемо побачити, що при заданих умовах
максимальне переміщення становить 1.5 мм
Рис. 5.9. Епюра диформації днища гріючої камери

На цьому малюнки, при заданих умовах, ми бачимо максимальну
диформацію днища, яка становить 3.2 мкМ
Висновок: Зробивши перевірку, можна зробити висновок, що при заданих
геометричних умов кришка гріючої камери витримує данний тиск. Отже,
умова міцності виконується.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 63
2. В програмі Solidworks провів перевірку «Циркуляційної труби»
Початкова температура становить 298 К
Рис. 5.10. Епюра навантажень циркуляційної труби

На першому малюнку зображено перевірку на навантаження. Ми можемо
наблюдати, що мінімальний тиск становить 367 кПа,
максимальний – 3,073 МПа
Рис. 5.11. Епюра переміщення циркуляційної труби

На цьому малюнку, зображено переміщення при заданих умовах, і його
максимальне значення становить 8.1 мм
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 64
Рис. 5.12. Епюра диформації циркуляційної труби
За розрахунками, зображеними на цьому малюнку, ми бачимо, що
максимальне значення деформації – 1 мм
Висновок: Під час перевірки при заданих умовах, ми бачимо, що

циркуляційна труба витримує навантаження 3 МПа, отже умова міцності
виконується.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 65
6. РЕКОМЕНДАЦІЇ З МОНТАЖУ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ
Ефективне функціонування випарної установки включає досягнення
бажаної кількості концентрованого розчину на останньому етапі, а також
максимально економне виділення вторинного пару з проміжних відділень.
Зазвичай, мінімізація витрат гарячого пару, який нагріває перший відділ,
досягається шляхом максимально ефективного використання необхідної
кількості вторинного пару для підігріву слабкого розчину з відділів,
розташованих ближче до кінця випарної установки.
Щоб забезпечити оптимальний режим роботи випарної установки, необхідно
▪ Підтримувати стале значення тиску пари з мінімальними коливаннями, не
перевищуючи ± 0,1.
▪ Зберігати передбачений розподіл температур і тисків по корпусах
випарної установки відповідно до вимог технологічного процесу.
▪ Постійно відводити конденсат з нагрівальних камер випарних апаратів і
перевіряти його якість.
▪ Забезпечувати безперервне подавання попередньо підігрітого розчину до
практичної точки кипіння випарної установки.
▪ Проводити нормальний переключення розчину з одного корпусу на
інший, регулярно виводячи готовий продукт з останнього корпусу та
підтримуючи необхідний рівень розчинів у всіх апаратах.
▪ Мінімізувати втрати розчинів, концентратів і теплоносіїв.
▪ Підтримувати задане розрідження у випарних апаратах, що працюють у
вакуумі, та негайно виявляти та усувати причини випадкового зниження
вакууму. Також тримати температуру води, що відводиться з
барометричного конденсатора, в межах, встановлених технологічним
режимом.
▪ Регулярно видаляти повітря і неконденсовані гази з нагрівальних камер
через витяжні труби не рідше одного разу за зміну.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 66
▪ Суворо дотримуватися графіка і порядку промивання випарних апаратів, а
при потребі проводити позачергові промивання і очищення апаратів від
накипу.
▪ Гарантувати безперебійну роботу пристроїв для теплового контролю і
автоматичного регулювання, а також належний стан та безвідмовну
роботу арматури та допоміжного обладнання випарної установки.
У випарних установках встановлюються різноманітні прилади для
контролю та автоматичного регулювання тепла. На цеховому паропроводі
розміщують парометр та манометр, які вимірюють тиск пари. На
нагрівальних камерах та паровому просторі корпусів установки
встановлюють манометри та вакуумметри. Автоматичні регулятори тиску
пари дозволяють контролювати тиск пари, що нагрівається. Також
використовуються автоматичні регулятори рівня розчину та вакуумметри на
трубопроводах, що йдуть від барометричних або поверхневих конденсаторів.
Для вимірювання температури встановлюють термометри на всіх випарних
апаратах, підігрівачах та конденсаторі. Використовують водоміри для обліку
витрати води, що надходить на установку або в цех, а також витратоміри для
обліку розчину, що надходить до випарної установки. Запобіжні клапани
використовуються для контролю тиску первинного та вторинного пару, і
якщо тиск перевищує атмосферний, вони автоматично відкриваються.
Для контролю над безперервним відведенням конденсату та його якістю
використовують водомірні скла, пробні крани, солеміри та інші відповідні
прилади.
У багатокорпусних установках регулювання здійснюється за
допомогою парового вентиля, який встановлюється на трубопроводі пари, що
нагріває перший корпус. Також використовуються проміжні вентилі на
трубопроводах між корпусами для регулювання проміжного продукту.
Додаткове регулювання може здійснюватися шляхом зміни
розрідження в останньому корпусі за допомогою дросельного клапана на
паровій комунікації до конденсатора або зміни витрати холодної води, що
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 67
надходить до конденсатора. Температури в окремих корпусах автоматично
налаштовуються відповідно до площі поверхні нагрівання, обсягу випареної
води та коефіцієнта теплопередачі відповідного корпусу.
Автоматичне регулювання випарної станції може здійснюватися
наступними способами:
- У залежності від щільності вихідного продукту можна регулювати вплив
на вентиль пари, що нагріває перший корпус, шляхом передачі сигналу від
вентиля, який подає продукт.
- Щодо температури в інших корпусах, можна використовувати пропускні
вентилі на паровій комунікації цих корпусів та автоматичні регулятори,
щоб забезпечити сталість рівня в окремих корпусах.
До особливостей обслуговування можна віднести наступні етапи:
Перед розпочатком процесу випарювання проводиться перевірка
герметичності апаратів, арматури, трубопроводів, конденсатовідвідників,
приладів теплового контролю та автоматичного регулювання за допомогою
гарячої проби з водою. Гаряча проба також служить для перевірки
працездатності дренажів, конденсатора і повітряних насосів. Якщо
виявляються дефекти, вони виправляються під час гарячої проби, яка триває
протягом кількох годин.
Для наповнення корпусів водою, останній корпус з'єднують з
конденсатором, а потім створюють вакуум за допомогою вакуумного насоса.
Шляхом відкривання витяжних труб, створюється рівномірний перепад тиску
між корпусами, що сприяє самопливному протіканню води послідовно від
першого до останнього корпусу.
У той же час, в парову камеру першого корпусу подається гарячий пар,
що створює вторинний пар, який потім подається в гріючу камеру другого
корпусу і так далі до конденсатора. Разом з паром з останнього корпусу, в
конденсатор також подається охолоджуюча вода. Після виправлення
дефектів, процес заповнення апаратів слабким розчином відновлюється.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 68
Варто уникати введення пару до випарних апаратів, якщо вони не
заповнені водою або розчином, а також уникати подачі холодної води або
розчину до гарячої гріючої камери або різкого зміну температури. Також
рекомендується уникати швидкого змінювання рівня вакууму в апараті.
Процес випаровування розчину супроводжується поступовим
зниженням рівня розчину в корпусах. Щоб поповнити розчин до потрібного
рівня, починають з останнього корпусу, додаючи розчин з попереднього
корпусу. Цей процес продовжується для кожного корпусу по черзі, аж до
першого корпусу, куди слабкий розчин подається з витратного бака за
допомогою насоса. Коли розчин у останньому корпусі досягає необхідної
щільності, починають випуск або відкачування розчину з останнього
корпусу, одночасно поповнюючи розчином кожен наступний корпус.
Подальший процес забезпечує безперервну та рівномірну подачу розчину в
перший корпус, перекачування його в наступні корпуси та випуск згущеного
розчину з останнього корпусу.
Для забезпечення стійкого режиму роботи випарної станції, варто
враховувати такі умови, які сприятимуть зменшенню витрат пари і
максимізації продуктивності системи:
1. Необхідно регулярно подавати розчин на випарювання з рівномірною
концентрацією, відповідною заданій концентрації, і зберігати його при
потрібній температурі.
2. В апаратах слід підтримувати оптимальний рівень розчину, який
забезпечує максимальну тепловіддачу.
3. Регулювання вентилів на трубопроводах пари, яка нагріває систему,
допомагає підтримувати заданий перепад температур між корпусами.
4. Необхідно слідкувати за витратом пари, зокрема вимірювати його за
допомогою витратомірів, оскільки надлишкові витрати, особливо в
перших корпусах, можуть впливати на розподіл теплового навантаження
між корпусами і знижувати загальну продуктивність системи.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 69
5. Важливо підтримувати якість згущеного розчину на заданому рівні або
вище.
6. Контроль роботи конденсатовідвідника, відведення газів, кількості і
чистоти вторинного пара, а також стану розрідження в останньому
корпусі і конденсаторі є також важливими факторами для ефективної
роботи системи.
При припиненні роботи випарної станції, процес випаровування слабкого
розчину змінюється наступним чином: подача слабкого розчину до першого
апарату припиняється, а замість цього починається подача води. Вторинний
пар, що утворюється під час випаровування цієї води, використовується як
джерело тепла для розпарювання розчину в наступних апаратах. Цей процес
продовжується до повного видалення концентрованого розчину з останнього
апарату.
У випадку, коли станцію необхідно зупинити для промивання апаратів, до
води додають соду або соляну кислоту. В протязі декількох годин
підтримується кипіння у апаратах. Після цього апарати спорожнюють,
промивають чистою водою і провітрюють.
У випадку тривалої зупинки всі апарати і трубопроводи повністю
спорожнюють від рідини, щоб уникнути замерзання та можливих
пошкоджень.
Зважаючи на вимоги до експлуатації:

• Щільність вмісту не повинна перевищувати 1600 кг/м³.
• Горизонтальні суцільнозварні апарати типу ГЕЕ можуть
експлуатуватися при допустимих значеннях тиску: 0,6 МПа, 1,0 МПа і
1,6 МПа.
• Сейсмічний показник в регіоні, де використовується апарат типу ГЕЕ,
не може перевищувати 7 балів.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 70
• Установка апарату типу ГЕЕ в регіоні з сейсмічним показником більше
7 балів можлива лише за умови, що всі діючі навантаження на апарат
розраховані з урахуванням сейсмічності даного регіону.
Конструкція і монтаж:
Апарати типу ГЕЕ доступні у різних розмірах, від 6,3 м³ до 100 м³, з
діаметром корпусу від 1,6 м до 3 м. Конструкція цих апаратів включає
горизонтальний резервуар з двома еліптичними днищами, які з'єднані за
допомогою цілісного зварювання, забезпечуючи високу міцність і тривалу
експлуатацію.
Кожен апарат оснащений люком для завантаження і вивантаження
матеріалу, а також необхідними з'єднувальними елементами для підключення
резервуарного обладнання. Апарати ГЕЕ призначені для земельного
розташування і підтримуються за допомогою опорних ніжок, стійок або
сідлових опор.
Залежно від вимог замовника, скид рідини з цих апаратів може бути
здійснений двома способами:
- Самотіком без механічного впливу на процес.
- Застосуванням тиску, за допомогою стиснутого повітря або газу.
Апарати типу ГКК мають конічні невідбортовані днища під кутом 140°.
Вони призначені для зберігання різних типів рідких середовищ, включаючи
високотоксичні, вибухонебезпечні і пожежонебезпечні речовини. Апарати
ГКК можуть використовуватися як для кінцевого зберігання.
Технічні рекомендації до експлуатації:
1. Переконайтеся, що робочий тиск не перевищує 0,7 МПа.
2. Максимальний тиск, який може виникнути в люках, обмежений до 0,3
МПа.
3. Резервуари ГЕЕ та ГКК підходять тільки для наземного розміщення.
4. Робоче середовище повинно знаходитися в межах температурного
діапазону між +2 і +60 градусів.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 71
Висновки
У ході виконання дипломного проєкту було описано технологічний
процес отримання лимонної кислоти та спроєктовано апаратурну схему лінії
виробництва. Основні стадії процесу були детально описані та
проаналізовані.
У даному дипломному проєкті була розглянута лінія виробництва
лимонної кислоти, яка є поширеною та актуальною у сучасних умовах. Крім
того, був спроєктований вакуум-випарний апарат з виносною гріючою
камерою, сепараційною системою.
З метою підтвердження працездатності та надійності конструкції
апарату, були проведені теплові, гідравлічні та конструктивні розрахунки, а
також розрахунки фланцевих з’єднань. Всі розрахунки підтвердили
надійність і стабільність конструкції даного апарату.
Отже, за результати даного дипломного проєкту, я спроектуваа лінію
виробництва лимонної кислоти та вакуум-випарний апарату. Розрахунки та
аналіз підтвердили його ефективність, тож при використанні сучасних
технологій та стандартів забезпечить високу якість роботи.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 72
Перелік джерел
1. Поліщук Н. О., Марущак О. І., Бойко О. О. та ін. Дослідження конструкції та
параметрів вакуумного випарного апарату. Вісник Київського національного
університету технологій та дизайну. 2019. Том 6, Випуск 3. С. 39-44.
2. Буць Н. О., Биковська Л. Л., Дмитрієв О. В. Вплив параметрів технологічного
процесу на вихід лимонної кислоти при виробництві штамом Aspergillus niger.
Наукові праці Одеського національного університету харчових технологій.
2018. Том 49, Випуск 2. С. 39-45.
3. Коваленко В. М., Лісова Г. Г. Вплив режиму екстрагування на отримання
лимонної кислоти з відходів кукурудзи. Наукові записки Тернопільського
національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія:
Хімія. 2017. Випуск 1(28). С. 176-182.
4. Жук М. В., Черній А. Ю., Пилипчук О. І. Лимонна кислота: властивості,
застосування, перспективи виробництва. Молодий вчений. 2016. Том 12,
Випуск 4. С. 218-222.
5. Барановська О. В., Басаріна Т. М., Сільвестрова О. І. Лимонна кислота:
виробництво, властивості, застосування. Хімія та хімічні технології. 2015. Том
58, Випуск 2. С. 74-79.
6. Карнаух В. А., Карнаух Т. В. Отримання лимонної кислоти з соку лимона та
його залишків. Вісник Національного університету "Львівська політехніка".
2015. Випуск 833. С. 49-53.
7. Першина Н. В., Верба Н. О., Кузьмінська Л. М. Вплив кислотно-основних
параметрів на синтез лимонної кислоти штамом Aspergillus niger.
Мікробіологічний журнал. 2014. Том 76, № 2. С. 69-74.
8. Черній В. М., Шубіна Н. М., Марущак В. В. та ін. Отримання лимонної кислоти
з біомаси штаму Aspergillus niger. Науковий вісник НЛТУ України. 2013.
Випуск 23.5. С. 84-88.
9. Марущак О. І., Мельник О. М. Отримання лимонної кислоти штамом Aspergillus
niger з побічних продуктів деревообробної промисловості. Науковий вісник
Ужгородського університету. 2012. Випуск 35. С. 38-41.
Арк.
БІ-910250932 ПЗ 73
Форм.
Зона
Кіл.
Поз.
Позначення Назва Прим.
Документація
А1 БІ-9102.50932.001-20 СБ Складальне креслення 1
Складальні одиниці
А1 1 БІ-9102.50932.002-20 СБ Корпус гріючої камери 1
БК 2 Сепаратор 1
БК 3 Труба циркуляційна 1
А1 4 БІ-9102.50932.003-20 СБ Кришка сепаратора 1
Деталі
5 Прокладка 1
6 Прокладка 2
Стандартні вироби
7 Болт М27х20.46.05 ГОСТ 7798-70 28
8 Гайка М275.05 ГОСТ5915-70 28
9 Шайба 27 ГОСТ 11371-78 28
БІ-9102.50932.001-20 СП
Ізм Лист № докум. Підп. Дата
Розроб. Волошенко І.В. Лит. Лист Листів
Перев. Остапенко Ж.І. Вакуум-випарний 1 1
Н.контр. Мельник В.М. апарат КПІ ім. Ігоря Сікорського

Затв.
ФБТ, БІ-91
Ïðèìå-
Ôîðìàò
Çîíà
Êîë.
Ïîç.
Îáîçíà÷åíèå Íàèìåíîâàíèå
÷àíèå
Ïåðâ. ïðèìåí.
Äîêóìåíòàö³ÿ
Á²-9102.50932.002-20 ÑÁ Ñêàäàëüíèé êðåñëåíèê
Ñêëàäàëüí³ îäèíèö³
1 Îáå÷àéêà
2 Òðóáà
Ñïðàâ. ¹
3 Ëàïà
4 Ïàòðóáîê
5 Òðóáíà ãðàòêà
6 Òðóáêà
7 Ðîçïîä³ëü÷à êàìåðà
8 Ôëàíåöü
9 Ïëàñòèíà
Ïîäï. è äàòà
Èíâ. ¹ äóáë.
Âçàì. èíâ. ¹
Èçì. Ëèñò ¹ äîêóì. Ïîäï. Äàòà

Á²-9102.50932.002-20 ÑÏ
Ðàçðàá. Âîëîøåíêî ².Â. Ëèò. Ëèñò Ëèñòîâ
Èíâ. ¹ ïîäë.
Ïðîâ. Îñòàïåíêî Æ.². 1
Í.êîíòð. Ìåëüíèê Â.Ì. Êîðïóñ ãð³þ÷î¿ êàìåðè ÍÒÓÓ "ÊÏ² ³ì. ²ãîðÿ Ñ³êîðñüêîãî"
ÔÁÒ, Á²-91
Óòâ.
Êîïèðîâàë Ôîðìàò A4
Ïðèìå-
Ôîðìàò
Çîíà
Êîë.
Ïîç.
Îáîçíà÷åíèå Íàèìåíîâàíèå
÷àíèå
Äîêóìåíòàö³ÿ
Á²-9102.50932.003-20 ÑÁ Ñêàäàëüíèé êðåñëåíèê
Ñêëàäàëüí³ îäèíèö³
1 Âåðõíÿ êðèøêà
2 Ïàòðóáîê âòîðèííî¿ ïàðè
Ñïðàâ. ¹
3 Çëèâíà òðóáà
4 Îáå÷àéêà
5 Ôëàíåöü
6 Ê³ëüöå
7 Âíóòð³øíÿ îáå÷àéêà
8 Çá³ðíèê áðèçê³â
9 Áðèçêîâëîâëþâà÷
Èçì. Ëèñò ¹ äîêóì. Ïîäï. Äàòà

Á²-9102.50932.003-20 ÑÏ
Ðàçðàá. Âîëîøåíêî ².Â. Ëèò. Ëèñò Ëèñòîâ
Ïðîâ. Îñòàïåíêî Æ.². 1
Í.êîíòð. Ìåëüíèê Â.Ì. Êðèøêà ñåïàðàòîðà ÍÒÓÓ "ÊÏ² ³ì. ²ãîðÿ Ñ³êîðñüêîãî"
ÔÁÒ, Á²-91
Óòâ.
РEГЛAМEНТ ПOШУКУ №91.02
Найменування теми: «Лінія виробництва лимонної кислоти з використанням вакуум-
випарного апарату»
Етап: проектування aпaрaту та його складових частин.
Номер, дата завдання на проведення патентних досліджень БI91.02 20.05.2023
Обґрунтування регламенту пошуку
Предмет пошуку: вакуум-випарний апарат
Об’єкт пошуку: винаходи й корисні моделі.
Мета пошуку iнфoрмaцiї: визначення відомостей про використані патенти тавинаходи,

огляд на характер розвитку даного напряму в техніці.
Визначення держав пошуку: Україна
Рeтрoспeктивнiсть: встановлений регламент на період пошуку з 2010 по 2023 рр.
Джерела iнфoрмaцiї: нaцioнaльнi та зарубіжні oфiцiйнi описи винаходів, бюлетені,описи

корисних моделей.
Початок пошуку 15.05.2023 Закінчення пошуку 22.05.2023

Регламент пошуку для порівняльного аналізу конструкційвипарного апарату
(форма Б.1 згідно з ДСТУ 3575-97)
Предмет Класифікаці
пошуку йні індекси: Ретро-
Метапошуку
(ОГД, Держава МПК,НПК,М спетивні Джерела
інформації
його пошуку КПЗ, сть інформації
складові пошуку
частини) МКТП,УДК
1 2 3 4 5 6
Національній
зарубіжні
Визначення офіційні
патентоздатн УДК 661.158 бюлетені, описи
ості
УДК винаходів і
проектованого
Випарний 66.048.5-956
апарата й Україна корисних
апарат 2000-
визначення УДК
2023 моделей
тенденцій 66.048.5-945.3
розвитку цього Держпатенту
напряму в України
техніці
Джерела інформації, використані під час проведення пошуку (ФормаВ.1 згідно ДСТУ
3575-97)
Бібліографічні дані першого та

ОГД, останнього за хронологією джерела
Класифікаційні Інформаційна база, інформації
його складові Держава
індекси: МПК, НПК, використанапід час
частини пошуку Інша науково-
МКПЗ, МКТП, УДК пошуку Патентна
технічна
інформація
інформація
1 2 3 4 5 6
УДК 661.158 Описи
Національні й
Фонди Державної корисних
зарубіжні
УДК 66.048.5-956 науково-технічної моделей
офіційні бюлетені,
бібліотекиУкраїни; патентів України
Україна, УДК 66.048.5-945.3B01D описи винаходів і
Випарний офіційний сайт №№
корисних
апарат Держпатенту 1-150. Описи
1/00 моделей, та баз
винаходів
даних патентних
України патентів
установ
України №№1-
410000
Патентна документація, відібрана для подальшого аналізу
ОГД, його Бібліографічні дані Відомості,щодо

складові їхньої дії
частини
Патент № 103775 (UA), B01D 1/22. Випарний
апарат / Степанюк Андрій Романович (UA), Бевз
Випарний апарат
Дмитро Олександрович (UA). Заявка № Діє
u201507186, 17.07.2015; Опубл. 25.12.2015, бюл.
№ 24/2015.
Патент № 91961 (UA), B01D 1/00, C13B 25/00.
Випарний апарат / Чагайда Андрій Олегович
(UA), Станев Сергій Костянтинович (UA), Гонта Діє
Ігор Анатолійович(UA) . – Заявка № u201401366,
12.02.2014.; Опубл. 25.07.2014, бюл. № 14/2014.
Патент №100681 (UA), B01D 1/00, B01D 1/12 .
Випарний апарат / Гулієнко Сергій Валерійович
(UA), Мурзак Марія Сергіївна(UA). – Заявка № Діє
u2014 14071, 29.12.2014. Опубл. 10.08.2015, бюл.
№ 15/2015.
Патент № 103770 (UA), B01D 1/00 . Випарний
апарат / Степанюк Андрій Романович(UA),
Телестакова Вікторія Вікторівна(UA), Телестаков Діє
Євгеній Андрійович(UA) . – Заявка №
u201507114,16.07.2015.; Опубл. 25.12.2015, бюл.
№ 24/2015.
Патент № 107787 (UA), B01D 1/22 . Випарний
Випарний апарат апарат / Дахненко Валерій Леонідович (UA),
Бишко Микита Андрійович(UA) . – Заявка № Діє
u201511883, 01.12.2015.; Опубл. 24.06.2016, бюл.
№ 12/2016.
Патент № 62954 (UA), B01D 1/22. Випарний
Випарний апарат апарат / Крот Богдан Олексійович (UA). – Заявка
№ u201111355, 07.12.2011.; Опубл. 26.09.2011, Діє
бюл. № 18/2011.
Висновки: Удосконалення апаратів для безперервного випарювання
приводить до збільшення продуктивності, економічності та регульованості.
Вони володіють перевагами та недоліками порівняно з аналогами, такими як
розміри, обсяг випуску продукції або умови виробництва. У випарних
апаратах головним недоліком є підвищена вразливість трубок, особливо в
контексті виробництва лимонної кислоти, де наявність кристалів збільшує
ризик зношування.
Отже, оглядаючи наявні патенти в цілому, можна зробити висновок, що
основний напрямок розвитку полягає у поліпшенні існуючих апаратів,
зокрема для більш ефективного випаровування речовин у фармацевтичній,
біотехнологічній та інших галузях промисловості.
БІ-9102.50932.001-20 СБ
Б К
Ç400
Ç100
R80
0
5 Таблиця штуцерів
800 Прохід Тиск
Ç1135 Позначення Найменування Кількість умовний умовний
Ç100
Р У А Вхід гріючої пари 1
Dy, мм
600
Py,МПа
0,6
К Б Вихід вторинної пари 1 600 0,6
В1,2 Вхід розчину 2 125 0,6
4 Г Вихід розчину
2 Ç200 1 125 0,6
60 Д Вихід конденсату 1 100 0,6
Е 1 100 0,6
Технологічні
Ж Ж
5000
1 50 0,6
штуцери
З 1 50 0,6
200 З И Здувка 3 50 0,6
К Воздушник 2 50 0,6
240 200 200 Н Злив 1 80 0,6
Р Для монометру 1 50 0,6
Л Для промивки 2 50 0,6
60
1300
400
У Люк 1 500 0,6

И
З
200
100
Технічна характернстика апарата
И Г
1. Апарат призначенний концетрування живильного середовища
0 (8% розчину)
80
200 2. Масова продуктивність живильного середовища - 11,11 Т/год
R
8
3. Температура ÅС
3.1. Температура живильного середовища на вході в апарат - 30 C
1080
4. Середовище в апараті:
4.1. У трубному просторі - розчин меляси (не токсична,
8700
неагресивна, вибухобезпечна)
Ç1450 4.2. У міжтрубному просторі - гріюча пара (не токсична,
неагресивна)
2600
500 5. Робочий тиск, МПа:

6 5.1. У конденсаторі - 0,02
Ç2000
5.2. Гріючої пари - 0,15
6. Поверхня теплообмінну - 3,15 м 2
А
1000
260 Технічні вимоги
120 1 1. Апарат пiдлягає дii правил Держтехнагляду Украiни

5500
Л 2. При виготовленнi, випробуваннi та поставцi апарату повиннi

виконуватись вимоги:
Д И а) ГОСТ 12.2.003-74 "Оборудование производственное. Общие
требования безопасности"
б) ГОСТ 26-291-79 "Сосуды и аппараты стальные сварные.
160 Технические требования"
3 3. Матерiал деталей апарату контактуючих з неагресивним
середовищем-сталь 12Х18Н10Т ГОСТ 5632- 72 iнших - Ст 3, ГОСТ
380-94.
В 4. Зварнi з'днання повиннi вiдповiдати вимогам ОН26-01-71-68 "Сварка
200
в химическом машиностроении"
1400
Перв. примен.
200
Н
А
720 З
80
Справ.
380
R10
00
, Б
2080
0
50
Подп. и дата
Г У
Л ,
И
дубл.
360
200
Инв.
Взам. инв.
4420
БІ-9102.50932.001-20 СБ
Лит. Масса Масштаб
Изм. Лист докум. Подп. Дата
Разраб. Волошенко І.В.
Вакуум-випарний 1:20
Пров. Остапенко Ж.І. апарат
подл.
Т.контр. Лист Листов 1

Н.контр. Мельник В.М.
КПІ ім. Ігоря Сігорського
Инв.
Утв. ФБТ, БІ-91

Копировал Формат A1
БІ-9102.50932.002-20 СБ
А
400*
57 35Å
Г-Г
250
2
5
6*
R100
0
4- ì
1400*
4
ГОСТ 5264-80-Т1-
ГОСТ 5264-80-Н1-
2275
Ç2140*
3 10
1
475
Г Г
4600
Б (1:2,5)
Ç38 2
4000
4*
ГОСТ 5264-80-У1- 4
1
10*
1 6
4 Б 1
4*
1 7 42*
560
В Розвальцювання 1
290
260
Ç1508
9 В (1:4)
А (1:15) Ç57 35Å
Ç2680* 1
Ç2530
Перв. примен.
10*
1. При виготовленні керуватися ГОСТ 12.2.003-91.

2. Складальну одиницю виготовляти із сталі
Справ.
1Х21Н5Т ГОСТ 5632-72, опори - зі сталі 45Х ГОСТ 4543-71.

3. Всі зварні шви вказані за ГОСТ 5264-80.
4. Зварні з'єднання контролюються рентгенопросвічуванням у
об'ємі 100% за ГОСТ 26-291-71. Зварні з'єднання нержавіючих
сталей контролюються на стійкість проти міжкристальної
корозії за ГОСТ 6032-84.
5. Виліт штуцерів - 120мм.
6. Кут між опорами 140Å.

*Розміри для довідок.
2410
дубл.
Инв.
Взам. инв.
БІ-9102.50932.002-20 СБ
Лит. Масса Масштаб
Изм. Лист докум. Подп. Дата Корпус гріючої камери
Разраб. Волошенко І.В. 1:15
Пров. Остапенко Ж.І. Складальне креслення Лист Листов 1
подл.
Т.контр.
Н.контр. Мельник В.М.
НТУУ "КПІ ім.І.Сікорського"
Инв.
Утв. ФБТ, БІ-91

Копировал Формат A1
Á²-9102.50932.003-20 ÑÁ
¹1
Â(1:5)
1000
1
8
2
1430
¹1 ¹2
600
10
2 7
2570
¹3 ÃÎÑÒ 5264 80
10
1963
20
4 øò.
1736
¹3 4
1520
¹3
¹3
¹1
Ç100
9
290
5
120Å
Á
8
237
ÃÎÑÒ 5264-80-41
385
6395
130Å
1530 1. Ïðè âèãîòîâëåíí³ êåðóâàòèñÿ ÃÎÑÒ 12.2.003-91

2. Ñêëàäà÷=ëüíó îäèíèöþ âèãîòîâëÿþòü ³ç ñòàë³ 1×21Í5Ò ÃÎÑÒ 5632-72
3. Âñ³ çâàðí³ øâè âêàçàí³ çà ÃÎÑÒ 5264-80.
4. Çâàðí³ øâè ¹3 âêàçàí³ äëÿ äâîõ ³ç ÷îòèðåõ äåòàëåé 10.
4. Çâàðí³ ç'ºäíàííÿ êîíòðîëþþòüñÿ ðåíòãåíîïðîñâ³äóâàííÿì ó
130Å
îá'ºì³ 100% çà ÎÑÒ 26-291-71. Çâàðí³ ç'ºäàííÿ íåðæàâ³þ÷èõ

Ç120õ4 ñòàëåé êîíòðîëþþòüñÿ íà ñò³éê³ñòü ïðîòè ì³æêðèñòàë³òíî¿ êîðîç³¿ çà ÃÎÑÒ 6032-84.
3 5. Âèë³ò øòóöåð³â - 120 ìì
1760
* Ðîçì³ðè äëÿ äîâ³äîê

45Å
Á(1:2,5)
À-À 16
3¹2 ÃÎÑÒ 526480-Ñ17
10
6
Ñïðàâ. ¹
¹1
100
50 ¹2
Ç800
82
86
Ç3306
328,3 Ç33
10 îòâ.
Â
Á²-9102.50932.003-20 ÑÁ
Ç2200 Ëèò. Ìàññà Ìàñøòàá
Èçì. Ëèñò ¹ äîêóì. Ïîäï. Äàòà Êðèøêà ñåïàðàòîðà
Ç3200 Ðàçðàá. Âîëîøåíêî ².Â. 1:20
Ïðîâ. Îñòàïåíêî Æ.². Ñêëàäàëüíå êðåñëåííÿ
Ò.êîíòð. Ëèñò Ëèñòîâ 1
Í.êîíòð. Ìåëüíèê Â.Ì.

ÍÒÓÓ "ÊÏ² ³ì. ²ãîðÿ Ñ³êîðñüêîãî"
Óòâ. ÔÁÒ, Á²-91

Voloshenko Bakalavr

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Voloshenko Bakalavr

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ

Факультет біотехнології і біотехніки

«До захисту допущено»

(підпис) (ініціали, прізвище)

зі спеціальності 133 – галузеве машинобудування

Виконав (-ла): студент (-ка) IV курсу, групи БІ-91_

Волошенко Ілля Володимирович

Керівни к.т.н., старший викладач Остапенко Жанна Ігорівна

Рецензент: д.б.н., професор Дуган О. М. _

Засвідчую, що у цьому дипломному

на тему: Лінія виробництва лимонної кислоти з розробкою вакуум-випарного

Київ – 2023 року

Інститут (факультет) Факультет біотехнології і біотехніки

Кафедра Біотехніки та інженерії

Рівень вищої освіти – перший (бакалаврський)

1. Тема проєкту Лінія виробництва лимонної кислоти з розробкою вакуум-

затверджені наказом по університету від « »_ 20 р. № _

2. Термін подання студентом проєкту

6. Консультанти розділів проєкту

7. Дата видачі завдання 01.05.2023

№ Назва етапів Термін

Додаток А. Апаратурна схема

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

D— внyтрiшнiй дiaмeтр aпaрaту, [мм];

Випарні установки є важливими компонентами устаткування різних

Також існує метод випарювання з використанням теплового насоса, де

1.1 Призначення лимонної кислоти та галузь застосування

При температурі нижче 36,6 °С лимонна кислота утворює кристали з

Лимонна кислота добре розчиняється у воді, а її розчинність залежить від

Під впливом термічного навантаження лимонна кислота може

Лимонна кислота є слабким електролітом, оскільки процес дисоціації є

Утворення солей, складних ефірів та інші реакції, характерні для

Культуральна рідина, яка отримується шляхом глибинної ферментації,

Процес отримання цитрату кальцію включає розчини, що бродять у

Рис. 3.3.1 – апаратурна схема лінії виготовлення лимонної кислоти

Найпоширенішими засобами для концентрування лимонної кислоти є

Для досягнення необхідного рівня концентрації лимонної кислоти

Процес концентрування лимонної кислоти складається з двох етапів, між

Випарні апарати з неорганізованою природною циркуляцією

Рисунок 3.1. Випарний апарат зі вбудованою гріючою

На наступному етапі розглянемо плівкові випарні апарати, які в сучасній

Основним недоліком плівкових випарних апаратів, який обмежує їх

Роторні плівкові випарні апарати відрізняються від попередніх типів

Випарні апарати з природною циркуляцією

Для ефективного випаровування некристалізуючих сольових розчинів

У випарних апаратах з винесеною гріючою камерою та співвісно

Рисунок 3.8. Випарний аппарат з винесеною гріючою камерою та

Апарати з примусовою циркуляцією розчину відрізняються від апаратів з

Апарати з винесеною гріючою камерою та зоною кипіння мають кілька

Рисунок 3.10. Випарний апарат з виносною гріючою камерою, сепараційною

Рисунок 3.11. Випарний апарат з співвісною гріючою камерою та виносною

Також слід зазначити, що ущільнювальні сальники насосів, які

Висновок по результатам патентного пошуку (Додаток В):

Висновок: Вдосконалення безперервних випарних апаратів призводить

Рис. 3.12. - Випарний апарат з виносною гріючою камерою

Температурна депресія розчину лимонної кислоти при випарюванні:

Приймаємо висоту кип’ятильних труб в гріючій камері Н=5м.

Тиск в середньому шарі киплячого розчину Рр корпусу визначається за

2. Тепловий баланс для розчину:

Приймемо, що сумарний термічний опір дорівнює термічному опору

Для розрахунку коефіцієнтів тепловіддачі від пари, що конденсується до

Приймаємо Δ𝑡1 = 2,5℃