КУРС «ГЕОГРАФІЯ:

РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ».
10 клас
§ 7. СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ ТА
ПРОЦЕСИ УРБАНІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ

Виконала:
учителька СЗОШ №22
Фоміна Наталя Іванівна
 Вікова та статева структура населення регіону
• Більшості країн Європи притаманний регресивний тип вікової структури, що сформувався за першого
типу відтворення населення. Для нього характерні мала частка дітей (17 – 21%) і велика частка літніх
людей (18 – 24%). Частка людей працездатного віку становить 55 – 60%, але вона поступово
скорочується. Так, в Італії, Іспанії, Росії прогнозується скорочення кількості людей працездатного віку
на 42%, у Німеччині та Бельгії – на 28%, навіть у Франції, де один із найвищих показників
народжуваності, починається такий спад. У статевій структурі населення Європи питома вага жіночого
населення вища (52%) від чоловічого (48%). Це зумовлено в основному біологічними причинами.
 Національна, мовна та релігійна структура населення
На території Європи проживає майже 90 різних за культурним та етнічним складом націй. За
національною структурою населення більшості країн Європи є однонаціональним, оскільки етнічні межі
в основному збігаються з державними кордонами. Багатонаціональних країн лише п’ять: Велика
Британія, Іспанія, Швейцарія, Молдова та Росія. Двонаціональною є Бельгія. 95% населення Європи
говорить мовами індоєвропейської мовної сім’ї, до якої належать різні гілки та мовні групи.
Найпоширенішою в Європі є німецька мова. За релігійною належністю абсолютна більшість народів
Європи сповідує християнство, яке представлене трьома основними гілками. Католицтво переважає в
Південній та Західній Європі; протестантизм  – у Північній Європі; православ’я  – у Східній Європі.
Мусульманство (іслам) сповідують в Албанії, Боснії і Герцеговині, в Приураллі в Росії. В Україні
мусульманство представляє кримськотатарське населення.
Українська діаспора в країнах Європи
В Європі поза межами України живе багато людей українського походження. Українською діаспорою
вважаються лише ті, хто живуть поза межами етнічних українських земель і відчувають духовний
зв’язок з Україною. Умовно українську діаспору поділяють на східну (у межах колишнього Радянського
Союзу) та західну (поза межами колишнього СРСР). Українська діаспора в Європі почала формуватися
з масової еміграції українців в останню чверть ХІХ ст. Перша світова війна спричинила другу хвилю
масової української еміграції вже з політичних причин. Головним скупченням нової еміграції стала
Європа. Українські преса, театри, клуби, школи поза межами УРСР із середини 1930-х років були
ліквідовані, українці зазнали асиміляції. Після здобуття незалежності почалася четверта хвиля
еміграції з України. Українці виїжджають, зокрема, в Португалію, Іспанію, Чехію, Італію через непевний
економічний стан всередині країни. Окрім фізичних міграцій набуло поширення явище «відпливу
розуму» з України. Нині українська діаспора відома у 21 країні Європи.
Система розселення в регіоні
Розселення в Європі характеризується високими густотою
населення та рівнем урбанізації. Середній показник густоти
населення становить 65 осіб/км2 . Європа – один з трьох ареалів
світу з максимальною густотою населення. Найбільшого значення
цей показник досягає в чотирикутнику міст Ліверпуль (Велика
Британія) – Гамбург (Німеччина) – Базель (Швейцарія) – Париж
(Франція). Там густота населення зростає до 1 000 – 3 000 осіб/км2 ,
на заході Німеччини – навіть до 5 000, в Нідерландах – до 7 000
осіб/км2 . До держав з найвищим показником густоти населення в
світі належить ряд європейських країн: Монако (18 679 осіб/км2 ),
Ватикан (1 914 осіб/км2 ) і Мальта (1 432 осіб/км2 ). Найменший
показник серед країн Європи має Ісландія – близько 3,0 осіб/км2

Нині рівень урбанізації в Європі становить 73%. Відповідно до офіційних прогнозів частка міського
населення Європи стабілізується на рівні 82%. Найбільшими її показниками вирізняються Монако  –
100%, Бельгія  – 98%, Мальта – 95%, Ісландія та Сан-Марино – 94%, Нідерланди та Люксембург – 90%.
Середній рівень урбанізації мають лише дві європейські держави: Молдова  – 45% та Боснія і
Герцеговина – 40%; низький рівень – Ліхтенштейн (14%). В Європі існує 36 міст-мільйонерів (без
азійської частини Росії). Серед них до міст-мультимільйонерів належать Москва (12,4 млн осіб),
Лондон (8,7 млн осіб) та Санкт-Петербург (5,3 млн осіб). Серед міст-мільйонерів є два українські
міста: Київ (2,9 млн осіб) і Харків (1,4 млн осіб). Європа  – батьківщина міських агломерацій.
 Особливості процесів урбанізації в Європі
Процес урбанізації в Європі пройшов чотири послідовні стадії. Перша  – власне урбанізація (від  лат. 
urbanus  – міський), за якої відбувалася концентрація населення в містах, особливо великих, що
тривала в Європі до середини ХХ ст. Згодом почали загострюватися «хвороби урбанізації»: шум, стрес,
забруднення довкілля. Із 50 – 60-х років ХХ  ст. було помічено, що населення великих міст Європи
почало скорочуватися. Люди залишали центральні райони міст, що почали спеціалізуватися на сфері
послуг і перетворюватися на ділові центри або занепадати. Так розпочалася друга стадія урбанізації,
яка одержала назву субурбанізація (від  лат.  sub  – під, біля і міський). Це процес відтоку міського
населення до передмість, внаслідок якого розвивається приміська зона й формують великі міські
агломерації.

Перехід до третьої стадії відбувся в 70-х рр. ХХ ст., коли зростання міських агломерацій уповільнилося і
посилився відтік населення і виробництва у невеликі містечка та сільську місцевість, де ціни на землю
значно нижчі, робоча сила дешевша, а умови довкілля сприятливіші. Так виник процес рурбанізації (від
англ. rural  – сільський та міський) – поширення міських форм і умов життя на сільську місцевість.
Наприкінці ХХ  ст. урбанізація в Європі набула нових форм й перейшла до четвертої стадії. Почалося
повернення людей з високими та середніми статками у перебудовані квартали міст, які до того
вважалися непрестижними для проживання. Так розпочався процес протилежний субурбанізації  –
джентрифікація (від англ. gentrification  – облагороджування) – реконструкція й оновлення раніше
непривабливих частин міста та переїзд до них заможних верств населення.
Світові міста в Європі
В світі є такі міста, що відіграють важливу роль
не лише в житті країни, а й економічному та
політичному житті усього світу. Їх називають
світовими (глобальними) містами, або альфа-
містами. Такі міста вирізняються проведенням
там міжнародних зустрічей, наявністю штаб-
квартир міжнародних організацій тощо.
Нині складено перелік зі 153 світових міст, з них
в Європі 48 (табл. 5). За значенням ці міста
умовно поділяють на три типи: альфа (15 міст),
бета (20 міст) та гамма (13 міст). Рейтинг
світових міст очолює Лондон, який відносять до
типу альфа++. Серед українських міст до групи
світових належить лише Київ, який посідає 73-тє
місце та віднесений до типу бета. Світові міста
вирізняються багатьма особливостями.
Наприклад, Амстердам, Женева, Гаага –
кількістю осіб іноземного походження; Лондон –
довжиною метрополітену та авіапотоками;
Москва та Лондон – кількістю осіб зі статком
понад мільярд.
Дякую за увагу!