ПОВІДОМЛЕННЯ

ПРО АМЕРИКАНСЬКОГО
ОПОСУМА,ХОХУЛІ
ЗВИЧАЙНОЇ,КАЧКОДЬЗОБ,

Болсун Даня 7-В

 Опосум
 Опосум розміром з домашню
кішку, з короткими лапами,
гострою, світло забарвленою
мордою й голими вухами з
рожевими кінчиками. Хвіст
майже голий, довгий,
хапального типу. Загальне
забарвлення зазвичай сіре,
зрідка трапляються чорні звірки.
У самок розвинена сумка, що
відкривається назад. Довжина
тіла 36–53 см, хвоста  25–33 см,
маса 1,6–5,7 кг.
 Опосуми населяють як низини, так і
горбисту місцевість; мешкають
переважно біля водойм. Активні в
основному вночі. Порівняно з іншими
ссавцями, здаються повільними й
некмітливими. Часто прикидаються
мертвими, — ця захисна реакція
допомагає врятуватись від хижаків, які не
їдять падла. Опосуми вправно лазять по
деревах, чіпляючись за гілки п'ятипалими
лапами з далеко відставленим великим
пальцем і м'язистим хапальним хвостом.
До осені опосуми дуже жиріють й узимку
нерідко по кілька днів впадають в
заціпеніння у своїх лігвищах. За останні
десятиліття ареал опосума трохи
збільшився на північ, але холоди
лімітують це просування.
 Самки починають розмножуватися у віці одного року. Притулком
слугують дупла, порожнини в ґрунті під будівлями; можуть
влаштовувати гнізда в смітті. У роті й на зігнутому гачком хвості самка
приносить сухе листя й залишки рослин для будівлі гнізда. На півночі в
опосумів буває один виводок, в південній частині ареалу — два виводки
на рік. Виводок складається спочатку з 8–18 дитинчат. Після виходу із
сумки зазвичай виживає не більше 7 дитинчат. Новонароджені опосуми
важать приблизно 2 мг, 20 таких дитинчат вільно вміщаються в чайній
ложці. За допомогою добре розвинених кігтиків на передніх лапках вони
залазять в сумку матері. Через два місяці в них з'являється шерсть і
відкриваються очі. Прикріпившись до сосків, вони висять на них 65–70
днів, потім починають пересуватися самостійно й харчуватися твердою
їжею. Самка носить молодих дитинчат на собі. Дитинчата лазять по
спині й боках матері, чіпляючись за її шерсть, часто при цьому
притримуючись хвостом за її хвіст, який вона тримає над спиною кінцем
уперед. Наступний виводок самка може мати через 3,5 місяці після
попереднього. Тривалість життя в дикій природі в більшості видів
опосума менше 2 років. У неволі вони можуть жити понад 7 років.
 Хохуля звичайна
 Пересуваючись суходолом, хохуля
майже плазує, залишаючи на землі
характерні сліди від власного черева.
Кубла влаштовує у норах на високих
берегах. Вхід на глибині 15-20 см під
поверхнею води; інколи, при зниженні
води влітку роблять другий вхід під
першим, на глибині 30-35 см. До
нижнього входу веде заглиблена
канавка, якою хохулі в посуху до
останнього намагаються забезпечити
водою власну нору. Кубло знаходиться
завжди вище рівня води, часто під самою
поверхнею ґрунту. У повінь хохулі
вільно плавають заплавою, не маючи
постійного сховища.
 Активна під час сутінок та вночі. Живиться переважно
водяними безхребетними (молюски: п'явушники, жабурин
ці, живородки, калюжниці; п'явки водяні комахи, дощові
черви), кореневищами водяних і прибережних рослин
(рогіз, стрілиця, очерет, латаття, глечики), взимку дрібною
рибою. Коли хохуля харчується на дні, то копається в мулі
гострим рильцем і передніми лапками, немов би йде на
них по дну до низу головою. Самка один раз (іноді двічі)
на рік після 40-50-денної вагітності у червні народжує 1-5
(частіше 3-4) малят. Малята починають бачити на 35-40
добу. Восени малята покидають
кубло. Статевозрілими стають у 7-8-місячному віці.
 Качкодзьоб
 Довжина тулуба качкодзьоба становить 30—40 см, хвоста — 10—15 см,
важить він до 2,5 кг. Самці приблизно на третину більші за самок. Тіло
у качкодзьоба присадкувате, коротконоге; хвіст пласкуватий, схожий
на хвіст бобра, але вкритий шерстю, котра з віком помітно рідшає. У
хвості качкодзьоба, як у тасманійського диявола, відкладаються запаси
жиру. Хутро у нього густе, м'яке, звичайне темно-коричневе на спині
та рудувато-коричневе або сіре на череві. Голова кругла. Попереду
лицьовий відділ витягнутий у плаский дзьоб довжиною приблизно
65 мм, шириною 50 мм. Дзьоб не жорсткий, як у птахів, а м'який,
вкритий еластичною голою шкірою, котра напнута на дві тонкі, довгі,
дугоподібні кісточки. Ротова порожнина розширена в защічні мішки,
в котрих під час годівлі запасається їжа. Знизу біля основи дзьоба
самці мають специфічну залозу, що виробляє секрет з мускусним
 запахом. У молодих качкодзьобів 8 зубів, але вони неміцні та швидко
стираються, замінюючись роговими пластинками.
 Лапи у качкодзьоба — п'ятипалі, пристосовані як для
плавання, так і для риття землі. Плавальна перетинка
на передніх лапах видається перед пальцями, але
може вигинатися таким чином, що кігті опиняються
виставленими зовні, перетворюючи плавальну
кінцівку у копальну. Перетинки на задніх лапах
розвинуті значно слабше; для плавання качкодзьоб
використовує не задні лапи, як інші напівводяні
тварини, а передні. Задні лапи у воді виконують
функцію керма, а хвіст служить стабілізатором. Хода
качкодзьоба на суші радше нагадує ходу рептилії —
ноги він ставить з боків тіла.
 У качкодзьоба примітно
низький метаболізм у порівнянні з іншими
ссавцями; нормальна температура його тіла
становить лише 32 °C. Однак при цьому він
чудово вміє регулювати температуру
власного тіла. Так, перебуваючи у воді при
5° C, качконіс може протягом декількох
годин підтримувати нормальну
температуру тіла за рахунок збільшення
рівня метаболізму більш ніж утричі.
 У молодих качкодзьобів обох статей на задніх
ногах знаходяться зачатки рогових шпор. У
самок до однорічного віку вони відвалюються,
а в самців продовжують рости, сягаючи на
момент статевого дозрівання 1,2-1,5 см
завдовжки. Кожна шпора зв'язана протокою із
стегновою залозою, яка під час шлюбного
сезону виробляє складний «коктейль» з отрут.
Самці використовують шпори під час
шлюбних поєдинків. Отрута качкодзьоба
може вбити динго або інших дрібних тварин.
 Харчується качкодзьоб дрібними водними
тваринами, каламутячи дзьобом мул на дні
водоймища і відловлюючи потому живність, що
здійнялася з водою. Спостерігали, як качконіс,
годуючись, перевертає камені кігтями або за
допомогою дзьоба. Поїдає він ракоподібних,
черв'яків, личинки комах, рідше
пуголовків, молюски і водну рослинність. Дуже
рідко харчуються трупами невеликих тварин.
Набравши їжу в защічні мішки, качкодзьоб
здіймається на поверхню і, лежачи на воді,
перетирає її роговими щелепами.