Порівняння кішки

свійської та дикої
Підготувала Дубровіна М. 10-А класу

Кіт сві́йський — невеликий ссавець ряду хижих
 родини котових.
Кі́т лісови́й — вид хижих ссавців з роду кіт
 родини котових .В Україні рідкісний ссавець,
що підлягає охороні (має статус «вразливий»)
[5]
.
 Морфологія
За зовнішнім виглядом дика лісова Загалом подібний до свійського кота, але
кішка схожа на сіру домашню, але відрізняється дещо більшими розмірами (довжина
виглядає більшою, масивнішою і тіла до 90 см) і відносно коротким притупленим
коротшою. Голова в неї об'ємиста, хвостом, покільцьованим кількома (частіше 3–4)
зуби міцні, ніс темно-рожевий. Хвіст темними смугами. Кінчик хвоста чорний. Підошви
товстий, пухнастий, із декількома лап чорні. Очі блакитні або сірі. Ринарій червоно-
чорними кільцями, немов рожевий (кольору «сирого м'яса»). Череп великий,
підрублений на кінці. довжиною 90–110 мм, звичайно без носового
прогину.
Живиться кішка не тільки дрібними гризунами та птахами, але й здатна
впоратися із зайцем і навіть нещодавно народженими дитинчатами оленя та 
сарни. Кошенята народжуються сліпими, але розвиваються швидко.
 Каріотипічна ознака
У кішки 38 хромосом, розбитих на 19 пар. Якщо мова йде про самку, то всі пари
хромосом у неї гомологични, тобто повністю ідентичні: всередині кожної пари дві
абсолютно однакові структури. У кота ж одна пара хромосом - а саме статеві
хромосоми - різна і кодується як XY
 Фізіологічна ознака
Голова округлої форми. Може бути Розміром трохи крупніший від
майже круглою, як, наприклад, у  звичайної кішки – довжиною
тайської кішки, у піксибоба, а може може бути 90 сантиметрів, а вагою
бути витягнута у вигляді клина, як у  до 7 кілограмів. Деякі індивіди
сіамських. На голові розташовані мають масу до 15 кілограмів.
невеликі, дуже рухливі вушні раковини. Самці не набагато крупніше самок.
Ніс не вкритий волоссям і складається Волосся коротке, гладкий.
зі спинки, ніздрів і бічних сторін. Тіло Зовнішність диких лісових котів дуже схоже з
кішки вкрите волосяним покровом короткошерстними домашніми кішками: це
різної густоти й довжини. Хвіст досить досить Дрібний звір вагою 5-7 кг, з гнучким
довгий, звужується на кінці в тулубом, относительно короткими лапами і
більшості порід. Кішка належить до хвостом. Мордочка лісових кішок округла, з
пальцехідних тварин. Лапи мають невеликими трикутними вухами. Тіло
акуратну округлу форму. На передніх покрите короткою, але густою шерстю
лапах кішки п'ять пальців, а на рудувато-сірого кольору. На тілі тварини
задніх — чотири. проглядаються більш-менш виразні поперечні
смуги на хвості смуги стають особливо
помітним. Зуби в котів дрібні, але гострі; лапи
також озброєні гострими втяжними кігтями.
 Біохімічні ознаки

Виведення нових порід відбувається або шляхом Єдиний представник роду у

виявлення природних мутацій (природне), або шляхом фауні України, один з 4 видів
використання вже відомих порід (штучне). Останнім цього роду, відомих у світовій
часом у штучному виведенні порід використовують фауні. Схрещується зі
диких кішок, близьких до домашньої. У виведенні свійськими котами.
бенгальської породи використовувалася дика
бенгальська кішка. При виведенні нових порід
користуються методами селекції.
 Географічні ознаки(свійська кішка)
Точну дату одомашнення назвати
неможливо у зв'язку з тим, що це
процес тривалий й історичні документи
не завжди відбивають його. Можна
лише сказати, що одомашнення кішки
відбулося значно пізніше, ніж собаки, і
пов'язане з виникненням і розвитком
землеробства. Найдавніші відомості
про свійських кішок належать до VI—VII
тисячоліть до н. е. Підтвердженням
цьому є знайдені в Анатолії статуетки
жінок, які годують кішок і граються з
ними. Однак ці статуетки не дозволяють
зробити висновки про одомашнювання
або ж про одиничні випадки приручення
тварин.
 Географічні ознаки(лісова кішка)

Сучасний ареал займає лісові області 

Середньої та Південної Європи, Малої Азії
 та Кавказу. Україна є східним кордоном
номінативної форми лісового кота. У XVII
—XVIII ст. вид траплявся в Карпатах, на
Волині та Сумщині. Кіт лісовий поширений
в Українських Карпатах, на Закарпатті 

Селиться в горах, у глухих дубових,

дубово-грабових, букових і мішаних,
рідко ялинових лісах (висота 300–900
м), у плавнях в очеретяних заростях,
часто влаштовує лігва на плавучих
острівцях.
 Екологічні ознаки

На теперішній час вчені доводять, що збільшення

популяції кішок, а це 0,5 мільйонів щорічно, негативно
впливає на інших тварин. Навіть домашні кішки, які не
мають проблем з пошуками їжі, часто полюють на
маленьких ссавців, птахів, рептилій і риб. В деяких
країнах через кішок зникли рідкісні види птахів.
Наприклад в Австралії, кішка, як не тутешній житель,
винищила або зменшила до мінімуму популяції
багатьох унікальних видів гризунів і птахів. Через це
багато австралійців недолюблюють кішок.
Все своє життя кішки полювали на птахів. За
підрахунками, тільки в Британії від нападу кішки гине
64,8 мільйони птахів щороку. 30 % смертності горобців
 пов'язані з домашньою кішкою. 31 % смертності 
шпаків — також наслідок атаки кішки.
Дякую за увагу!