Professional Documents
Culture Documents
Виготовлення рушника
Виготовлення рушника
I. Організаційний етап.
Обґрунтування вибору проекту.
Конструкторський етап.
Технологічний етап.
Заключний етап.
Подарунки и сувеніри займають у нашому житті нехай і не
дуже помітне, але досить важливе місце. З наближенням
святкової події або просто невеликого свята , часом, одним
з найскладніших питань є питання обрання подарунка.
В такому випадку, потрібно віддати максимум уваги і часу
для того, щоб підібрати найбільш цікавий і підходящий
подарунок. Відомо, що краще потратити трошки часу і
зробити дійсно оригінальний подарунок, здивувати і
порадувати друзів, обрати сувенір, який би запам’ятався і
прийшовся до душі.
Зробити приємний подарунок можна будь - якій людині, з
будь - якого приводу, або ж просто без приводу. Цим ви не
тільки іще більше зблизитеся з людиною, але також
зможете виразити Ваше відношення до неї, показати, що
вам важлива дружба, любов або інші прояви теплих
почуттів. Бо подарунок несе в собі часточку душі
дарувальника, зберігає його думки і світлі почуття. Ніколи
не забувайте, що подарунки й сувеніри дуже радують не
тільки тих, кому їх дарують, але й тих, хто дарує.
Українські дівчата і жінки традиційно носили багато прикрас.
Звичай прикрашати шию існував з найдавніших часів. Багатий
матеріал для намиста давала навколишня природа -
використовувалися зерна, кісточки ягід, овочеві коробочки. Дуже
цінувалося намисто з різнокольорового скла, бурштину, перлів,
найбільшою ж цінністю вважалися корали (“добре намисто”, “щирi
коралi”), особливо червоні.
Кількість ниток намиста і розмір намистин були
показником достатку сім'ї, а також свідчили про добре
ставлення чоловіка до дружини. Найбільш престижним
вважалося мати 24-25 ниток, з великими намистинами,
прикрашеними ще й сріблом. Коралам приписувалися
магічні властивості (зокрема вони ніби оберігали від
застуди), розрив нитки провіщував господині нещастя.
Полтавщина - давній центр гончарного
промислу. Керамічні майстерні, засновані
Полтавським губернським земством,
діяли вже з кінця ХІХ ст. Асортимент
становлять три основні групи виробів.
Найбільшу питому вагу має гончарний
мальований посуд: баклаги, глечики,
макітри, миски, горщики для квітів,
куманці, барильця.
Друга група виробів – ліпний посуд
скульптурного характеру анімалістичної
тематики.
Завдяки оригінальній художній
виразності опішнянські вироби
користуються попитом в Україні та за
кордоном.
Третя група виробів – дрібна
керамічна пластика: різноманітні
анімалістичні іграшки за традиційними
народними зразками.
Петриківський художній
розпис завдячує творчості
кількох поколінь талановитих
майстрів. Уже у ХІХ ст. селяни
Петриківки та околиць
розмальовували пишними
квітами хати, побутові речі:
саки, скрині, дерев`яний посуд
тощо. Традиційні композиції з
квіткових мотивів (гілка, букет,
вінок, стрічка) в різних
поворотах і площинах
відзначаються барвистістю
колориту, іноді з несподіваною
грою переходів від червоного
через зелений до жовтого тощо.
Вишивка — один з
найпопулярніших і
найпоширеніших видів
українського народного
мистецтва. Кольорова гама,
мотиви і ритми орнаментики
розкривають лагідну вдачу
національного характеру,
розповідають про славну
історію і чарівну природу
нашого краю. Створені
народною фантазією квіти,
рослини, птахи засвідчують
одвічне прагнення українців до
миру, добра й милосердя.
Прекрасні вироби, вишиті золотими руками чудових майстрів
Полтавщини Олександри Великодної, Марії Григоряк, Лідії Гаркуші,
Галини Зиріної, Григорія Гриня, Лідії Теряник, Ольги Закорки, широко
відомі не тільки на Україні, а й у Канаді і Великобританії, Польщі і Японії,
Бельгії, Франції, Угорщині та інших країнах. Ці майстри є золотим
фондом художніх надбань.
Великим попитом користуються жіночі, дитячі і чоловічі сорочки,
блузки, сукні, рушники, скатерті і серветки, постільна білизна,
прикрашені ручною і машинною вишивкою. У виробах використовуються
виключно натуральні матеріали - льон та бавовна.
Блуза жіноча з машинною вишивкою.
Виконана техніками: полтавська гладь,
штапівка, вирізування та ін.
Стилізоване зображення квітів; волошок,
мальв, маків; традиційна українська
калина - символ дівочої краси.
.
Рушник як символ супроводжував селянина
протягом усього життя - і в радості, і в горі. Він
завжди був символом гостинності, на ньому
підносили дорогим гостям хліб-сіль. Основним
елементом орнаментації кілкових рушників було
дерево-квітка, що ніби виростало на його кінцях. В
цілому композиція рушників відрізняється
внутрішньою стійкістю, викінченістю, що надає їм
здатності до самостійного життя в інтер'єрі .
Рушники часто виконували
функції своєрідних прикрас,
декоративних акцентів в
оздобленні селянської хати.
Червоний, насичений колір
орнаментації рушників
зумовлював їх провідну роль і в
загальній системі інтер'єра.
Для виготовлення сувеніра я
вирішила зупинитися на
вишивці, оскільки люблю цей
вид мистецтва. У мене є
бажання виготовити
комплект для кухні для своєї
подруги, тому що кожна
жінка хоче зробити місце ,де
вона проводить більшу
частину дня, більш затишним
і красивим.
Модель – аналог №1.
Кухонний комплект “Фіалки”.
Ці вишиті хрестиком фіалки і
тендітне мереживо, в’язане
гачком, - чудова прикраса
для кухонного приладдя.
Модель – аналог №2.
Кухонний комплект “Фруктова
фантазія”
Рушник і прихватки вишиті
хрестиком червоними нитками на
білій канві. Комплект у “багряних
тонах” прикрасить будь – яку
кухню.
Модель – аналог №3.
“Декоративний орнамент”
Ефектний орнамент,
вишитий на круглій
серветці, рушнику і
мішку, об’єднує
предмети у нарядний
набір для кухні.
Така вишивка
універсальна, тому її
просто необхідно
використовувати для
декору подушок і одягу.
Всі три моделі дуже нарядні і красиві, але модель №2 більше всього
1. Послідовність
вишивки хрестиком:
а) по горизонталі;
б) по вертикалі;
в) по діагоналі.
2. Виготовлення ухваток
Вишиваємо в центрі канви мотив за
схемою
( лимони, 11×11 см або апельсини,
10×10см).
Пришиваємо вишивки по центру
червоної тканини, підгорнувши краї
вишивки на 1 см.
Скласти лицеву частину ухватки з
тильною виворітними сторонами
всередину, проклавши між ними
синтепон.
Обкантовуємо виріб по периметру
бейкою, виконавши у центрі
верхнього краю петельку.
3. Виготовлення рушника