Professional Documents
Culture Documents
РОСЛИН
ПРАКТИКУМ
3
Робота 18. Визначення інтенсивності транспірації та відносної допомогою полярних і неполярних розчинників ................................
транспірації ваговим методом ..................................................... Робота 40. Кількісне визначення фікобілінів .................................
Робота 19. Визначення інтенсивності транспірації у різних Робота 41. Визначення фікоціаніну за методом Р. М. Ротфарб,
екологічних груп рослин (за Л. А. Івановим) .................................... Т. Н Годнева, В. Н. Гвардіян ..............................................................
Робота 20. Спостереження за динамікою транспірації на гілках Робота 42. Непластидні пігменти рослин. Визначення кількості
деревних рослин упродовж дня ................................................... антоціанів ..........................................................................................
Робота 21. Визначення відносної активності води у рослині ........ Робота 43. Спектри поглинання пігментів ....................................
Робота 22. Визначення водоутримної здатності рослин методом Робота 44. Визначення активності хлорофілази методом розділення
«в’янення» (за А. Арландом) ........................................................ фітольних і безфітольних пігментів .........................
Робота 23. Визначення водного дефіциту рослин .......................... Робота 45. Визначення активності ферменту рибулозобісфосфат-
Робота 24. Визначення полуденного та залишкового карбоксилази (РУБІСКО) .......................................................................
водного дефіциту ............................................................................. Робота 46. Визначення інтенсивності фотосинтезу за накопиченням в
Робота 25. Визначення швидкості втрати води під час в’янення рослин листках органічного вуглецю (за методом Ф. З. Бородуліної) ................
із різними морфолого-фізіологічними ознаками ................................. Робота 47. Визначення інтенсивності фотосинтезу водяних рослин за
Робота 26. Спостереження за перерозподілом калію у зв’язку із рухом кількістю СО2, розчиненого у воді .......................................................
продихів ........................................................................................... Робота 48. Визначення інтенсивності фотосинтезу за поглинанням
Робота 27. Визначення сисної сили грунту капілярним методом (за СО2 у замкнутому просторі (за методом Л. А. Іванова
Г.Уршпрунгом) .................................................................................... і Н. Л. Коссовича) ......................................................................
Робота 28. Визначення повної вологоємкості субстрату ........................ Робота 49. Визначення інтенсивності фотосинтезу газометричним
Контрольні запитання та завдання до розділу Методом у течії повітря (за методом Й. Чатського і Б. Славіка) ........
„Водний режим рослин” ....................................................................... Робота 50. Йодометричний метод визначення вмісту кисню у воді як
продукту фотосинтезу (за методом Л. В. Вінклера) ........................
РОЗДІЛ 3. Фотосинтез (Паршикова Т. В., Мусієнко М. М.) Робота 51. Виявлення первинного крохмалю, синтезованого в процесі
фотосинтезу в листках рослин (проба Ю. Сакса) .........................
Робота 29. Екстракція пластидних пігментів ................................... Робота 52. Виділення кисню в процесі фотосинтезу ..........
Робота 30. Хімічні властивості пігментів листка: розподіл пігментів Контрольні запитання та завдання до розділу „Фотосинтез” ..........
за методом К. Крауса, одержання хлорофілінів ...................................
Робота 31. Утворення феофітину і відновлення металоорганічного РОЗДІЛ 4. Дихання рослин (Паршикова Т. В., Мусієнко М. М.)
зв’язку ..................................................................................................
Робота 32. Визначення кількості хлорофілів та каротиноїдів у листках Робота 53. Визначення інтенсивності дихання за кількістю виділеної
вищих рослин ................................................................................... вуглекислоти (за П. Бойсен-Йєнсен) .................................
Робота 33. Розділення пігментів хлоропластів хроматографічним Робота 54. Визначення дихального коефіцієнта у різних рослин .....
методом та визначення їх кількості у листках .............. Робота 55. Визначення інтенсивності дихання та дихального
Робота 34. Спостереження за флуоресценцією хлорофілу .................... коефіцієнта допомогою респіраторного приладу І. М. Толмачова .........
Робота 35. Визначення фотосенсибілізуючої дії хлорофілу (за методом Робота 56. Визначення загальної дегідрогеназної активності
О. А. Красновського) ....................................... за Т. Тунбергом .......................
Робота 36. Визначення активності реакції Хілла в хлоропластах за Робота 57. Мікрометод визначення активності дегідрогеназ за
швидкістю відновлення акцептора електронів ............................ допомогою вакуум-інфільтрації (за В. В. Пильневим) ......
Робота 37. Визначення міцності зв’язку хлорофілу з білок-ліпідним Робота 58. Визначення активності пероксидази ..............
комплексом (ХБЛК) за М. М. Окунцовим .................................. Робота 59. Визначення пероксидазної активності в соку картоплі ....
Робота 38. Визначення міцності хлорофіл-ліпо-протеїдного комплексу Робота 60. Визначення активності поліфенолоксидази в рослинних
методом О. Г. Судьїної і М. Голод ......................................... тканинах (за О. М. Бояркіним) ..........................................
Робота 39. Виділення та визначення кількості протохлорофіліду за Робота 61. Визначення активності поліфенолоксидази в присутності
4 5
пероксидази (за Д. М. Міхліним та С. Броновицькою) ....................... РОЗДІЛ 6. Стійкість рослин (Капустян А. В.)
Робота 62. Вплив дінітрофенолу на постування води в тканини бульби
картоплі ............................................................................................. Робота 84. Структурно-функціональні ознаки пристосування рослин
Робота 63. Визначення вмісту аскорбінової кислоти, глютатіону до нестачі води. Ярусна мінливість ксеноморфних ознак (закон
та загальної редукуючої активності рослинної тканини (за Петт В. Р Заленського) .............................................................
в модифікації С. М. Прокошева) ..................................................... Робота 85. Визначення жаростійкості рослин (за Ф. Ф. Мацковим) .....
Контрольні запитання та завдання до розділу „Дихання рослин” ....... Робота 86. Діагностика жаростійкості рослин за в’язкістю
цитоплазми .................................................................................
РОЗДІЛ 5. Кореневе живлення рослин Робота 87. Визначення температурної межі коагуляції цитоплазми
(Войцехівська О.В., Косик О.І.) (за П. А. Генкелем) ......................................................................
Робота 88. Оцінка холодостійкості рослин
Робота 64. Визначення вмісту золи у різних органах рослин .... на перших етапах росту й розвитку .....................................................
Робота 65. Мікрохімічний аналіз золи ............................................... Робота 89. Захисна дія цукрів на цитоплазму ............................
Робота 66. Визначення в золі макро- і мікроелементів ............................ Робота 90. Захисний вплив цукрів на коагуляцію
Робота 67. Виготовлення живильних розчинів .................................... білків цитоплазми за дії низьких температур ......................................
Робота 68. Вирощування рослин методом водної культури з Робота 91. Визначення морозостійкості органів плодових культур ....
вилученням того чи іншого поживного елемента ........................ Робота 92. Перетворення запасних речовин
Робота 69. Вплив кореневої системи на рН живильного розчину ....... у пагонах деревних рослин у зимовий період ................................
Робота 70. Вплив різної концентрації водневих йонів живильного Робота 93. Визначення життєздатності озимих зернових культур .....
розчину на морфометричні показники рослин ................................. Робота 94. Діагностика газостійкості рослин ..............
Робота 71. Визначення об’єму кореневої системи Контрольні запитання та завдання до розділу „Стійкість рослин” ....
(методом Д. А. Сабініна та І. І. Колосова) ............................................
Робота 72. Визначення загальної, робочої і неробочої адсорбційної РОЗДІЛ 7. Ріст і розвиток рослин
поверхні кореневої системи ................................................................ (Панюта О. О., Славний П. С.)
Робота 73. Виявлення антагоністичного впливу йонів на ріст і
розвиток рослин .................................................................................. Робота 95. Виявлення зон росту коренів і стебел методом позначок ...
Робота 74. Антагоністичний вплив йонів К+ та Са2+ на цитоплазму Робота 96. Особливості клітин в зоні росту коренів .............
рослинної клітини .................................................................. Робота 97. Виявлення впливу індолілоцтової кислоти (ІОК) на ріст
Робота 75. Фізіологічна роль мікроелементів (бору і мангану) відрізків колеоптилів вівса............................................................
у житті рослин ................................................................................ Робота 98. Вплив ауксинів на ріст відрізків колеоптилів злаків .....
Робота 76. Хімічний аналіз соку рослин (за К. П. Магницьким) .... Робота 99. Вплив індолілоцтової кислоти
Робота 77. Визначення нітратів в рослинах і субстратах живлення на ризогенез (укорінення) живців ......................................................
(методом Гранваль-Ляжу) ............................................ Робота 100. Апікальне домінування у рослин .........................
Робота 78. Спрощений метод визначення нітратів у рослинах ..... Робота 101. Виявлення значення гіберелінів у проростанні насіння ....
Робота 79. Визначення поглинання рослинами нітратів та амонію ... Робота 102. Вплив гібереліну на активність
Робота 80. Визначення нітратного та амонійного азоту гідролітичних ферментів у зернівках злаків ......................................
в рослинах потенціометричним методом .................................................. Робота 103. Гістохімічне виявлення розподілу ауксинів у рослинах ....
Робота 81. Визначення нітритів (NO2) у рослинах ....................... Робота 104. Спостереження за фізіологічними ефектами цитокініну ....
Робота 82. Визначення аміаку з використанням реактиву Неслера ...... Робота 105. Виявлення антагонізму дії цитокініну
Робота 83 Виявлення радіоактивних елементів у рослин методом і абсцизової кислоти .................................................................................
радіоавтографії .................................................................. Робота 106. Вплив етилену на ростові процеси у рослин ...............
Контрольні запитання та завдання до розділу „Кореневе живлення Робота 107. Спостереження за швидкістю росту пилкових трубок ....
рослин” ................................................................... Робота 108. Визначення фертильності пилкових зерен ....................
6 7
Робота 109. Вплив ауксину, гібереліну й цитокініну
на проростання пилку ............................ ПЕРЕДМОВА
Робота 110. Визначення життєздатності насіння
люмінесцентним методом ....................................................................
Робота 111. Визначення життєздатності насіння Запропонований увазі читачів практикум розрахований на
із застосуванням анілінових барвників ................................................ поглиблення вивчення лекційного курсу і набуття навичок екс-
Робота 112. Визначення схожості насіння пшениці периментальних досліджень. В ньому представлені завдання, які
за методом Гуревича.............................................................................. сприятимуть формуванню у студентів уявлень щодо фізіолого-
Робота 113. Визначення закінчення яровизації біохімічних процесів, що відбуваються у рослинах, а також мож-
за методом М.О. Бассарської.................................................................. ливості їх регуляції зовнішніми факторами та вмотивованими
Робота 114. Виявлення амілази в насінні, що проростає .................... діями. Впроваджена нами система проведення малого практику-
Робота 115. Перетворення речовин під час проростання насіння....... му дозволяє студентам оволодіти основними методами фітофізі-
Робота 116. Спостереження за фототропічною реакцією рослини .....
ології, привчає їх до вдумливого аналізу одержаних результатів,
Робота 117. Спостереження за геотропічною реакцією рослини .....
Робота 118. Спостереження за гідротропічною реакцією рослини ..... вміння ставити завдання та знаходити шляхи їх вирішення.
Робота 119. Розмноження рослин трав’янистими живцями ................ Практикум складається з 8 розділів: фізіологія рослинної клі-
Робота 120. Розмноження рослин здерев’янілими живцями ................... тини, водний режим, фотосинтез, дихання, кореневе живлення,
Робота 121. Розмноження рослин щепленням ............................. стійкість рослин до несприятливих факторів середовища, ріст і
Контрольні запитання та завдання до розділу „Ріст і розвиток розвиток рослин, фітобіотехнологія. Заняття з розділу 1 «Фізіоло-
рослин” .................................................................................................. гія рослинної клітини» дають можливість досліджувати функції
клітинних мембран, в’язкість цитоплазми, вести спостереження
РОЗДІЛ 8. Фітобіотехнологія (Панюта О. О., Мусієнко М. М.) явищ плазмолізу і деплазмолізу, вивчати фізіологічні реакції, що
відбуваються в рослинній клітині за дії несприятливих факторів
Робота 122. Методи стерилізації посуду, інструментів
і допоміжних матеріалів ..................................................................... довкілля. Розділ 2 «Водний режим рослин» розглядає питання,
Робота 123. Приготування маточних розчинів присвячені дослідженню значення води в життєдіяльності рос-
для середовища Мурасиге і Скуга......................................................... лин, процесів надходження води в рослину, спостереженням за
Робота 124. Приготування середовища Мурасиге і Скуга..................... транспірацією у рослин. Розділ 3 «Фотосинтез» основну увагу
Робота 125. Стерилізація насіння та вирощування зосереджує на вивченні хімічної будови та властивостей фото-
асептичних рослин..................................................................................... синтезуючих пігментів рослин, визначенні активності деяких
Робота 126. Стерилізація бульб, коренеплодів і кореневищ .................. ферментів фотосинтезу, методів оцінки інтенсивності фотосин-
Робота 127. Мікроклональне розмноження рослин живцями ......... тезу наземних та водних рослин. У розділі 4 «Дихання» подають-
Робота 128. Отримання первинної калюсної культури....................... ся апаратурні та біохімічні методи вивчення дихання рослин, а
Робота 129. Дослідження фізіологічної полярності..........................
Робота 130. Отримання перевивної калюсної культури .......................
також каталітичні системи дихання. У розділі 5 «Кореневе жив-
Робота 131. Вплив співвідношення ауксин: лення рослин» звертається увага на питання і методи вивчення
цитокінін на ріст калюсної тканини та її тип.................................... кореневої системи, визначення складу золи рослин та встанов-
Робота 132. Отримання клітинної суспензії................................... люється функціональне значення найважливіших макро- та мі-
Контрольні запитання та завдання до розділу „Фітобіотехнологія”. кроелементів. У розділі 6 «Стійкість рослин» увага зосереджена
на основних типах резистентності рослин, а саме: посухо- та жа-
Додатки ......................................... ростійкості, холодо- та морозостійкості, солестійкості, газостій-
кості. Розділ 7 «Ріст і розвиток рослин» має у своєму складі теми
Список літератури .............................................................. для закріплення навичок по вивченню фітогормонів та їх участі
8 9
у ростових рухах рослин. У розділі 8 «Фітобіотехнологія» пода-
ються основні відомості для засвоєння методу культури тканин, Розділ 1.
який дає можливість регенерувати рослини з окремої клітини чи
групи клітин. ФІЗІОЛОГІЯ РОСЛИННОЇ КЛІТИНИ
Описані заняття в основному реалізуються за одну пару, од-
нак інколи дослід закладають на одному занятті, а спостережен- Клітина – елементарна структурно-функціональна одиниця
ня проводять під час наступних. Це, зокрема, притаманне для рослинного організму. Вона здатна до самовідтворення і харак-
розділів «Ріст і розвиток рослин», «Фітобіотехнологія». Більш теризується специфічними особливостями, які відрізняють її від
трудомісткі завдання, на виконання яких необхідно багато часу, клітин тваринного походження (наявністю добре розвинутої це-
до цього практикуму не включені, оскільки їх виконують на ве- люлозної оболонки, пластид, вакуолярної системи, специфічним
ликих практикумах кафедр, котрі готують студентів за фахом ростом розтягненням).
«фізіологія та біохімія рослин». Виконання складних завдань по- Різноманітні функції клітин здійснюються спеціалізованими
требує використання додаткових спеціальних керівництв та до- внутрішньоклітинними структурами – органелами. У зв’язку з їх
відників. мікроскопічними й субмікроскопічними розмірами, надзвичай-
Для кожного заняття, наведеного в практикумі, подано пере- ною чутливістю до впливів навколишнього середовища, збере-
лік матеріалів та обладнання для його виконання, коротке теоре- женням нативних властивостей лише у цілій життєдіяльній кліти-
тичне пояснення, описання ходу роботи, методичні рекомендації ні дослідження фізіології органел і функціонального стану самої
з оформлення результатів роботи (форми таблиць, формули для клітини є надзвичайно складними в методичному й технічному
розрахунків), питання і завдання для формулювання висновків. відношеннях і такі роботи в практикумі не розглядатимуться.
Під час практичних занять кожному студенту або групі з двох- Важлива характерна ознака рослинної клітини – наявність ва-
трьох студентів пропонується виконати свій варіант досліду: з куолі, яка відмежована від цитоплазми одношаровою мембраною
рослинами різних екологічних груп або с рослинами, вироще- – тонопластом. Це компартмент, у якому міститься водний роз-
ними в контрольованих умовах навколишнього середовища, а чин мінеральних речовин, цукрів, органічних кислот, амінокис-
також з виявлення впливу певних факторів на життєдіяльність лот тощо. Саме концентрацією розчинених речовин і відповідно
рослин. Кожний студент або група після виконання завдання осмотичним потенціалом вакуолярного соку, оточеного напів-
проникною мембраною, визначається здатність клітин поглина-
оформляє результати проведеної роботи у вигляді протоколу,
ти воду з навколишнього середовища. Крім того, вакуоля при-
який складається з назви та мети заняття, методики його про-
тискає цитоплазму клітини з розташованими в ній пластидами
ведення, містить перелік дій експерименту, результати спостере-
до клітинної стінки, сприяючи тим самим успішнішому перебігу
ження та висновки. Якісні та кількісні результати роботи пода-
процесу фотосинтезу. Вакуоля сприяє також створенню тургор-
ють у вигляді словесного описання, таблиць, графіків, гістограм,
ного стану клітини, за якого її вміст насичений водою тисне на
діаграм тощо. Контрольні запитання та завдання, наведені у кін- клітинну стінку. В стані повного насичення клітини водою тур-
ці кожної роботи практикуму, допоможуть студентам закріпити горний протитиск повністю зрівноважує осмотичний, і клітина
матеріал, вивчений під час практичних занять. Практикум міс- припиняє поглинати воду. Найбільшу сисну силу клітина має
тить додатки, в яких наведені рецепти приготування реактивів і якщо повністю відсутній тургор. У цей момент здатність клітини
довідкові матеріали. поглинати воду визначається її осмотичним потенціалом. Рушій-
Автори мають надію, що запропонований практикум з фізіо- ною силою надходження води в клітину є різниця хімічних по-
логії рослин спонукає читача замислитися над розробкою і ство- тенціалів води в клітині та навколишньому середовищі. Хімічний
ренням нових оригінальних методик для вивчення рослинного потенціал чистої води завжди більший за її хімічний потенціал
світу. в розчині (клітині). Чим вища концентрація сполук усередині
10 11
клітини, тим менший хімічний потенціал внутрішньоклітинної та конкретизовані з позицій сучасних досягнень біології. З’ясо-
води і тим швидше вода надходить в клітину. вано, що неспецифічна відповідь клітин на пошкоджуючий агент
Осмотичний рух води в клітину відбувається пасивно, без зумовлена загальними для них особливостями структурно-функ-
енергетичних затрат. Мінеральні ж елементи здебільшого надхо- ціональної організації.
дять крізь клітинні мембрани проти електрохімічного градієнта По-перше, нерівномірність просторового розподілу низькомо-
активно, за допомогою специфічних білків-переносників і з за- лекулярних органічних сполук: цукрів, амінокислот, нуклеотидів,
тратою енергії АТФ. Завдяки добре розвиненій системі внутріш- жирних кислот по всій клітині (компартменталізація). По-друге –
ніх мембран і плазмалеми в клітинах підтримується відповідний неспецифічне інгібування біологічної активності макромолекул
йонний склад вакуолярного розчину і цитоплазми, що визначає низькомолекулярними клітинними субстратами. Зсув рівноваги
статус клітини як колоїдно-осмотичної системи. Мембранний між активним транспортуваням низькомолекулярних сполук та
принцип будови протопласта реалізується в різноманітних про- їхньою дифузією, який спричинює декомпартменталізацію клі-
явах осмотичних властивостей нативних клітин. Зокрема, на тинних субстратів та інгібування ними метаболізму – основні
цьому базуються принципи практичних робіт вивчення явищ фактори, які зумовлюють неспецифічну реакцію клітини.
плазмолізу й деплазмолізу, визначення осмотичного тиску клі- У відповідь на дію модельного токсиканту в клітині відбу-
тинного соку, проникності живих і ушкоджених мембран тощо. вається комплекс змін, які характеризують її загальну неспеци-
Більшість із цих робіт мають діагностичне й прикладне значен- фічну реакцію. Деякі з них можна вимірювати і, завдяки цьому,
ня, зокрема для первинної оцінки фізіологічного стану рослин в використовувати як маркери на дію токсичних речовин. Це, на-
умовах відкритого та закритого ґрунту. самперед, зміни в’язкості цитоплазми та проникності мембран,
Частину робіт присвячено вивченню структурно-функціо- зсув йонного балансу, бубнявіння хлоропластів, зменшення дис-
нальних властивостей живого вмісту клітини. Так, встановлення персності колоїдів цитоплазми, зміна форми клітини, збільшен-
порівняльної здатності до проникності плазмалеми й тонопласту, ня спорідненості цитоплазми й ядра клітини до низки барвників,
впливу деяких йонів на в’язкість цитоплазми, тестування ступе- зміна процесу грануловідкладання вітальних барвників і дифуз-
ня ушкодження тканин за зміною проникності мембран викорис- ного забарвлення протоплазми.
товують для лабораторно-польових методів діагностики стану За цими неспецифічними реакціями клітини, що легко реє-
рослинних організмів за умов дії на них несприятливих факто- струються під мікроскопом, можна робити висновок про стан
рів середовища. Досить інформативними й показовими є робо- їхньої життєдіяльності та про пошкодження в його початковій
ти щодо вивчення процесів і явищ, зумовлених властивостями й оборотній фазі. Вони мають суттєве значення в цитоекологічних
результатами сумісної діяльності вакуолей і цитоплазматичного дослідженнях.
вмісту рослинних клітин. Практичні аспекти цих робіт теж не Встановлення характеру цих змін дає змогу зробити відповід-
викликають сумніву. ні висновки про резистентність клітин, органів або організмів до
У процесі еволюції у клітинах усіх живих організмів виро- несприятливих умов довкілля і вести цілеспрямований пошук
блений механізм типового неспецифічного реагування – загаль- умов або прийомів, які б сприяли підвищенню стійкості і про-
на неспецифічна реакція на ушкоджуючу дію, проявом якої є дуктивності досліджуваних об’єктів.
однотипні зміни: зменшення дисперсності колоїдів цитоплазми, Роботи цього розділу створюють теоретичну й практичну
збільшення спорідненості цитоплазми і ядра до низки барвників, основу для ефективного виконання завдань і засвоєння матеріалу
зміна клітинної проникності, підвищення кислотності цитоплаз- наступного розділу – вивчення водного режиму рослин.
ми, зміна здатності до гранулоутворення. Згідно денатураційної
теорії всі ці прояви неспецифічної реакції зумовлені зворотною
денатурацією протеїнів, які є складовою протоплазми клітин.
Сьогодні більшість положень денатураційної теорії уточнені
12 13
Робота 1. ПРОНИКНІСТЬ НАТИВНИХ властивістю живих непошкоджених клітин, що забезпечує збе-
І ПОШКОДЖЕНИХ МЕМБРАН КЛІТИНИ ДЛЯ РЕЧОВИН реження внутрішньоклітинного середовища (гомеостазу). У ва-
КЛІТИННОГО СОКУ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕМПЕРАТУРИ куолях клітин покривних і деяких типів паренхімних тканин час-
то концентруються водорозчинні пігменти – антоціани, флаво-
До основних цитоплазматичних мембран рослинної клітини ноли, беталаніни тощо, компартменталізація яких забезпечується
відносять плазмалему та тонопласт. Плазмалема – мембрана, що тонопластом. У разі пошкодження мембран різними стресовими
відокремлює весь живий вміст клітини (протопласт) від клітин- чинниками розмежування речовин зникає і вони вільно дифунду-
ної стінки, тонопласт – вакуолярна мембрана. Розрізняють також ють по клітині та за її межами.
мембрани ядра, мітохондрій, пластид, субодиниць апарату Голь-
джі, ендоплазматичного ретикулуму тощо. Мета роботи. Дослідити залежність проникності клітинних
Основними хімічними складовими мембран є ліпіди та білки. мембран від температурного фактору.
Згідно сучасних уявлень мембрани мають рідинно-мозаїчну будо-
ву, за якою молекули білків у біліпідному шарі утворюють щось Матеріали, реактиви, обладнання. Столовий буряк; гаряча
подібне до мозаїки. вода; порцелянові чашки, порцелянові стакани місткістю 200 мл,
Ліпіди в мембранах представлені фосфоліпідами, гліколіпіда- свердла діаметром 5 мм, пробірки, термометри, фотоелектроко-
ми та стеролами. Полярні групи або молекули мають заряд і про- лориметр (ФЕК).
являють спорідненість до води (гідрофільні), тоді як неполярні з
водою не змішуються (гідрофобні). Тому за складом ліпідів біо- Хід роботи.
логічні мембрани асиметричні. 1. Вирізати з очищеного коренеплоду столового буряка чотири
Ненасичені жирні кислоти та полярні ліпіди забезпечують роз- однакових брусочки завдовжки 2 і завтовшки 0,5 см. Кілька разів
ріджений стан мембран в нормальних фізіологічних умовах. За промити їх у порцеляновій чашці водогінною водою, поки на по-
низьких температур ліпідний шар перетворюється на тверде кри- верхні бруска не припиниться виділення забарвлених пігментів
сталоподібне тіло. Підвищення температури зумовлює відновлен- із пошкоджених клітин.
ня розрідженого стану, причому ці зміни відбуваються в досить 2. Брусочки помістити у 5 пробірок, у які налити по 10 мл
вузькому температурному інтервалі, що нагадує фазові переходи води. Одну з пробірок залишити у штативі (контроль) за кімнат-
під час плавлення якогось тіла. Чим більше ненасичених жирних ної температури, а інші витримати по 10 хв у посудинах з водою,
кислот входить до складу мембрани, тим нижчою є температура нагрітою до різних температур згідно схеми досліду (табл. 1.1).
фазового переходу. Дане фізіологічне явище – плинність мембран Примітка. Вміст пробірок періодично збовтувати.
– має надзвичайно важливе значення в процесах адаптації рослин 3. Виміряти оптичну густину розчинів у пробірках за допомо-
до несприятливих факторів довкілля. гою ФЕК при зеленому світлофільтрі (λ=540÷550 нм.)
Білки мембран інкрустують біліпідний шар: деякі з них частково 4. Результати спостережень записати у таблицю 1.1.
занурені в мембрану, інші пронизують всю її товщину. Гідрофобні
ділянки білків взаємодіють з ліпідами, гідрофільні – контактують з Таблиця 1.1. Вплив температури на проникність мембран
протопластом. Мембранні ліпіди створюють середовище, потрібне клітин для речовин клітинного соку
для функціонування білків. Білки мембран забезпечують різнома-
Схема досліду Оптична густина розчину
нітні функції, наприклад, ферментів, йонних каналів і насосів, тран- Контроль
спортних переносників, рецепторів, а також структурних білків. Водяна баня 40о С
Цитоплазматичні мембрани за своїми властивостями є напів- 50о С
проникними, тобто легко пропускають воду і дуже повільно роз- 60о С
чинені речовини. Вибіркова проникність мембран є важливою 70о С
14 15
5. Побудувати графік залежності інтенсивності забарвлення Мета роботи. Дослідити дію різних факторів на проникність
рідини в пробірках від температури. мембран рослинної клітини.
6. Зробити висновки.
Матеріали, реактиви, обладнання. Коренеплоди червоного
Контрольні запитання та завдання буряка; хлороформ, 50 %-й розчин оцтової кислоти, 40 %-й розчин
спирту, 1 M розчин КNО3, гаряча вода; свердла діаметром 7÷8 мм,
1. Яка модель рослинної мембрани визнана універсальною? пробірки, мірні пробірки місткістю 10 мл, лінійки, мікроскопи,
2. Яка роль ненасичених жирних кислот та полярних ліпідів у предметні стекла та накривні скельця, ФЕК.
складі мембран?
3. Що таке плинність мембран, яке її значення в процесах адап- Хід роботи.
тації рослин до дії низьких температур? 1. Із коренеплоду червоного буряка свердлом діаметром 7÷8 мм
4. Чому за дії високих температур спостерігається інтенсивна вирізати п’ять циліндричних брусків завдовжки 3 см, старанно
дифузія антоціанів з тканин червоного буряка? промити їх у водогінній воді та внести по одному в п’ять про-
5. Вплив яких факторів може зумовити вихід вакуолярних піг- бірок, які містять по 5 мл різних розчинів відповідно до схеми
ментів у середовище? досліду (табл. 1.2).
6. Яке значення напівпроникності мембран у житті рослини?
7. Поясніть зміну кольору листків і пелюсток квіток жоржин, Таблиця 1.2. Вплив різних факторів на проникність
шавлії садової та інших рослин після осіннього приморозку. мембран рослинної клітини
16 17
Контрольні запитання та завдання це речовину, яку вони переносять, а потім, дифундують разом із
нею крізь мембрану. Процес транспортування закінчується, коли
1. Які функції рослинних мембран Вам відомі? перенесена речовина від’єднується від переносника і він повер-
2. Що таке гомеостаз? тається у початкове положення. Білки-переносники переносять
3. Чому інтенсивність виходу сполук із клітини може бути 104 ÷105 йонів за секунду, тобто вони працюють значно повіль-
критерієм їх ушкодження? ніше, ніж канали. Транспортування за допомогою переносників
4. Який із факторів зумовив найбільше пошкодження мембран може бути пасивним і активним. Пасивне транспортування за
і чому? допомогою білків-переносників називають полегшеною дифузі-
5. Які фактори довкілля впливають на проникність клітинних єю. При полегшеній дифузії, як і при простій дифузії, напрямок
мембран у природних умовах? руху залежить від концентраційного градієнта (для незаряджених
6. Чи пропускає жива протоплазма речовини клітинного соку? молекул) або від електрохімічного градієнта (для йонів).
7. Чим пояснюється неоднакова швидкість забарвлення рідини Мембранні білки, пов’язані з активним транспортуванням,
у різних варіантах досліду? називаються насосами, тому що за їх роботи йони рухаються з
8. Чим зумовлена напівпроникність живої цитоплазми? одного боку мембрани на протилежний проти електрохімічного
градієнту. Насоси переносять Na+, Ca2+, K+ та H+. Активне тран-
спортування чутливе до кисню та метаболічних отрут і слугує
Робота 3. ПОРІВНЯЛЬНА ЗДАТНІСТЬ ПРОНИКНОСТІ для накопичення речовин, концентрація яких назовні незначна,
ПЛАЗМАЛЕМИ І ТОНОПЛАСТА або для видалення речовин, якщо в клітині вони знаходиться у
незначній концентрації. Активне транспортування здійснюється
Транспортування йонів крізь мембрану може бути пасивним за рахунок енергії АТФ, або енергії окисно-відновних реакцій,
і активним. Пасивне транспортування (неспецифічна дифузія яка виділяється у ланцюгу перенесення електронів у мітохондрі-
СО2 та О2, пори, канали, везикулярне транспортування) відбува- ях та хлоропластах. На сьогодні досить детально вивчені такі на-
ється без витрат метаболічної енергії за градієнтом даної речо- соси як Н+-АТФази і Са2+-АТФази.
вини. Рушійною силою пасивного транспортування йонів крізь Щоб охарактеризувати функціональний стан клітини і її
мембрану є електрохімічний потенціал. Активне транспорту- осмотичні властивості, використовують порівняльну здатність
вання – це процес перенесення молекул або йонів крізь мембрану до проникності клітинних мембран – плазмалеми і тонопласта.
проти електрохімічного градієнта поєднаний з використанням Зовнішня цитоплазматична мембрана – плазмалема має вищу
енергії. проникність, ніж тонопласт. У цьому можна переконатися, спо-
Транспорт заряджених гідратованих йонів полегшують спеці- стерігаючи набрякання цитоплазми під впливом йонів калію,
альні транспортні білки: канали, білки-переносники (портери) і що в ній накопичуються.
насоси (помпи).
Канали – це трансмембранні білки, здатні відкриватися і за- Мета роботи. Виявлення плазмалеми і тонопласта в рослин-
криватися внаслідок конформаційних змін білка. Видовжені мо- ній клітині та вивчення їхньої проникності.
лекули білків каналів мають заряд і заповнені водою. Канали про-
пускають йони вибірково, залежно від їхнього заряду і розміру Матеріали, реактиви, обладнання. Цибуля ріпчаста; 1 М роз-
гідратної оболонки. Через канали здійснюється, головним чином, чин KNO3, розчин еозину (50 мг в 100 мл); мікроскопи, предметні
пасивний транспорт. Швидкість дифузії через відкритий канал стекла та накривні скельця.
дуже велика – 106 йонів за секунду. Зараз встановлена наявність
каналів для К+, Са2+, Cl- та води (аквапоріни). Хід роботи.
Білки-переносники спочатку приєднують до себе на певне міс- 1. Нанести на предметне скло велику краплину 1 М розчину
18 19
KNO3 з розчином еозину і помістити в неї 2÷3 шматочки епідерми ви. За високої концентрації Н+ кислотна дисоціація пригнічена і
внутрішньої (угнутої) сторони луски цибулі. Накрити скельцем і білок (амінокислота) набуває позитивного заряду і, навпаки, за
спостерігати в клітинах розвиток ковпачкового плазмолізу. підвищеної концентрації ОН- білок (амінокислота) набуває не-
Примітка. Спочатку цитоплазма оточує вакуолю тонким гативного заряду.
шаром. Пізніше цитоплазматичний шар набрякає, істотно по- За відповідної величини рН середовища дисоціація пригніче-
товщується (особливо з протилежних боків вакуолі) у вигляді на однаково, і амфоліт стає електронейтральним. Таке значення
ковпачків і забарвлюється еозином в оранжевий колір. Згодом рН середовища називають ізоелектричною точкою (ІЕТ). Значення
цитоплазма відмирає від надлишку прониклих у неї йонів калію, її у кожного білка різне та залежить від співвідношення вільних
внаслідок чого крізь плазмалему легко проникає еозин. карбоксильних і амінних груп. Так, наприклад, для казеїну, жела-
На препараті видно, що забарвлюється лише цитоплазма. Ва- тину, альбуміну величина рН ІЕТ 4,6÷4,7; для протаміну – 10÷12.
куоля залишається безбарвною, що свідчить про різну проникну Якщо ІЕТ білків відома, можна зробити висновок про співвідно-
здатність плазмалеми і тонопласта. Тонопласт зберігає свої шення в їх складі кислих і основних амінокислот.
напівпроникні властивості. Якщо дисоціація амфоліту відбувається за типом основи (в
2. Описати досліджувані реакції і зарисувати клітини до і піс- середовищах із рН нижче ІЕТ), то позитивний заряд зв’язує ані-
ля досліду. они, а якщо за типом кислоти (в середовищах із рН вище ІЕТ), то
3. Зробити висновки. від’ємний заряд зв’язує катіони.
Для визначення ІЕТ використовують барвник еозин, аніон
Контрольні запитання та завдання якого має рожеве забарвлення, та метиленовий синій, колір якого
зумовлений катіоном.
1. Які особливості транспортування йонів крізь напівпроник- Амфоліти клітини зв’язують еозин або метиленовий синій
ні мембрани? залежно від їхнього заряду і набувають рожевого або синього
2. Схарактеризуйте транспортні білки локалізовані у мембра- забарвлення, а у разі перебування амфоліту в ІЕТ забарвлення
ні. його буде проміжним – фіолетовим. Залежність адсорбції йонів
3. Що є рушійною силою активного і пасивного транспорту- барвника від рН середовища можна визначити також графічно,
вання йонів? якщо на горизонтальній вісі відкладати величину рН зовніш-
4. Що таке полегшена дифузія? нього розчину, а по вертикалі – кількість адсорбованого барв-
5. Що є джерелом енергії для активного транспортування йо- ника.
нів?
6. Що свідчить про різну проникність йонів калію крізь плаз- Мета роботи. Визначити ІЕТ у рослинах кореня гороху або
малему і тонопласт? кукурудзи залежно від вмісту в них води.
7. Поясніть, що зумовлює набрякання цитоплазми.
8. Який фізіологічний сенс різної проникності плазмалеми і то- Матеріали, реактиви, обладнання. Дослідні рослини; 70 %-й
нопласта? етиловий спирт, 0,1 %-й розчин еозину, 0,002 %-й розчин мети-
ленового синього, 0,1 М розчин лимонної кислоти, 0,2 М роз-
чин Na2HPO4; піпетки, мікроскопи, предметні стекла та накривні
Робота 4. ВИЗНАЧЕННЯ ІЗОЕЛЕКТРИЧНОЇ ТОЧКИ (ІЕТ) скельця, чашки Петрі.
РОСЛИННИХ ТКАНИН
Хід роботи.
Амінокислоти і білки цитоплазми – це так звані амфотерні 1. Приготувати по 10 мл буферних розчинів (табл. 1.3).
сполуки. В розчині вони можуть дисоціювати як кислоти та осно-
20 21
Таблиця 1.3. Схема приготування буферних розчинів Робота 5. ПЛАЗМОЛІЗ І ДЕПЛАЗМОЛІЗ
з рН 2,2÷8,0 У РОСЛИННИХ КЛІТИНАХ
Номер 0,1 М лимонна Наочним проявом осмотичних і життєздатних властивостей
пробірки рН 0,2 М Na2HPO4 кислота рослинних клітин є притаманне їм явище плазмолізу та деплаз-
1 2,2 0,2 9,8 молізу. Плазмоліз – це явище відокремлення протопласта від
2 3,0 2,1 7,9 клітинної стінки внаслідок втрати ним води за рахунок осмосу.
3 3,6 3,2 6,8 Плазмоліз можна спричинити, помістивши клітини в гіпертоніч-
4 5,0 5,1 4,8
5 5,4 5,6 4,4 ний розчин, тобто розчин, концентрація якого більша, ніж вакуо-
6 6,0 6,3 3,7 лярного соку. Внаслідок цього більш концентрований зовнішній
7 7,0 8,2 1,8 розчин відбирає воду від вакуолі, об’єм якої зменшується, і шар
8 8,0 9,7 0,3 цитоплазми, що притиснутий вакуолею до оболонки, відокрем-
люється від неї. Через деякий час, у зв’язку з тим, що цитоплаз-
2. На відстані 0,5 см від кінчика кореня з рослин, що виро- матичні мембрани пропускають не тільки воду, а й деякі речови-
щувались за різної вологості субстрату, лезом зробити поперечні ни, у вакуолях підвищується концентрація клітинного соку. Тоді
зрізи і занурити їх на 5 хв. у 70 %-й спирт. клітина починає осмотично поглинати воду. Об’єм плазмолізова-
3. В одну чашку Петрі налити 2÷3 мл 0,1 %-го розчину еозину, ного протопласта поступово збільшується, цитоплазма наближа-
а в іншу – 2÷3 мл 0,002 %-го метиленового синього. ється до клітинної стінки – відбувається деплазмоліз. За швидкіс-
4. Зі спирту зрізи спочатку перенести в еозин на 10 хв., а по- тю деплазмолізу роблять висновок про швидкість проникнення
тім (не промиваючи) на 10 хв. у метиленовий синій. у вакуолі різних речовин. Деплазмоліз істотно прискорюється у
5. Зафарбовані у синій колір зрізи перенести у розчини з різ- разі заміни плазмолітика на воду.
ним рН і експонувати їх впродовж 60÷120 хв. Плазмоліз найкраще спостерігати у рослин із забарвленим
6. Зрізи вийняти з розчинів, розкласти на предметному склі та клітинним соком, оскільки сама цитоплазма безбарвна. Тому для
розглянути під мікроскопом за малого збільшення. роботи краще використовувати
Примітка. У розчинах з рН нижче ІЕТ забарвлення тканин епідерму синьозабарвлених лусок
буде рожевим, за рН вище ІЕТ – синім. Перехідне забарвлення роз- цибулі, червоної капусти, традес-
чину (фіолетове) вказує на те, що рН зовнішнього розчину відпові- канції, листки елодеї та валіснерії.
дає ІЕТ тканини. ІЕТ кори та провідної тканини буде різною, що За певних умов освітлення
свідчить про неоднорідний склад цитоплазми в клітинах тканин. препарату та стану цитоплазми на
7. Зробити висновки. початковій фазі плазмолізу мож-
на спостерігати її тоненькі тяжі,
Контрольні запитання та завдання що тягнуться від поверхні прото-
пласта до пор в оболонці. Це так
1. Що таке ІЕТ рослинної тканини? звані плазмодесмові нитки (нитки
2. 3 якою метою вивчають ІЕТ тканин? Хехта), які свідчать про в’язкість
3. Чи може величина ІЕТ свідчити про направленість процесів та еластичність цитоплазми. За- Рис. 1.1. Різні форми плазмолізу
життєдіяльності? лежно від цього виникають різні вАклітинах епідерми цибулі:
– плазмоліз відсутній; Б – кутовий;
4. Якого забарвлення набувають флоемні елементи кореня? форми плазмолізу: кутовий, уві- В – увігнутий; Г – опуклий;
5. Чи забарвлюватимуться ксилемні елементи кореня? гнутий, опуклий, судомний, ков- Д1 –– клітинна
судомний; Е – ковпачковий;
стінка; 2 – вакуоля;
6. Чи потрібна фіксація рослинної клітини при визначенні ІЕТ? пачковий (рис. 1.1). 3 – цитоплазма; 4 – ядро.
22 23
На форму плазмолізу впливають також йони плазмолітика. барвлення вакуолі стає значно яскравіше за рахунок зменшення
Так, йони калію зменшують, а йони кальцію підвищують в’язкість її об’єму.
цитоплазми. Інколи навіть у суміжних клітинах спостерігаються 4. Розчин сахарози з-під накривного скельця відтягнути смуж-
різні форми плазмолізу, що свідчить про їхню неоднорідність. кою фільтрувального паперу та замінити на воду, при цьому спо-
Важливо, що здатність клітини до плазмолізу є достовірним стерігають деплазмоліз рослинної клітини.
показником її життєздатності та структурно-функціональної ці- 5. Зарисувати різні форми плазмолізу та деплазмолізу кількох
лісності. За повільного плазмолізу клітини тривалий час зали- клітин.
шаються живими. За наявності доступної для клітини води вони 6. Зробити висновки.
легко відновлюють стан тургору. Тривалий плазмоліз зумовлює
загибель клітин. Явище плазмолізу використовують для визна- Контрольні запитання та завдання
чення осмотичного потенціалу, в’язкості цитоплазми, проник-
ності клітинних мембран тощо. 1. Що міститься між плазмалемою і тонопластом?
2. Що таке нитки Хехта, коли вони виникають?
Мета роботи. Ознайомитися з явищем плазмолізу та деплаз- 3. Чому плазмоліз спостерігається лише в живих клітинах?
молізу, визначити потрібні для цього умови, а також значення 4. Чи життєздатна плазмолізована клітина? Як це можна пере-
цих явищ у процесах життєдіяльності рослинних клітин. вірити?
5. Чи можна спостерігати плазмоліз у безбарвних клітинах?
Матеріали, реактиви, обладнання. Цибуля синя або листки 6. Чим плазмоліз відрізняється від циторізу?
інших рослинних об’єктів; 1 М розчини плазмолітиків (NаСl або 7. Які осмотично активні речовини містить вакуолярний сік?
сахарози) у крапельницях; скальпелі, препарувальні голки, мі- 8. Які умови сприяють збереженню в клітинах ниток Хехта?
кроскопи, предметні стекла та накривні скельця, скляні палички,
стаканчики з водою, фільтрувальний папір, пінцети.
Робота 6. КОВПАЧКОВИЙ ПЛАЗМОЛІЗ
Хід роботи.
1. З опуклої частини луски цибулі або листка традесканції Рослинна клітина проявляє властивості осмотичної системи.
зняти пінцетом шматочки забарвленої епідерми і швидко поклас- Функцію напівпроникної оболонки виконують цитоплазматич-
ти у краплину відстояної водогінної води нанесену на предметне ні мембрани (плазмалема і тонопласт), а осмотично активного
скло та накрити накривним скельцем. розчину – клітинний сік.
2. На малому збільшенні знайти ділянки препарату, де клітини Якщо живі рослинні клітини експонувати у розчинах осмо-
найкраще забарвлені і не деформовані. Зарисувати форму і стан тично активних речовин різної концентрації (кожен з яких має
кількох типових клітин. певну величину осмотичного тиску), то їх реакція буде неодна-
3. З одного боку накривного скельця нанести краплину 1 М ковою. Розчини, осмотичний тиск яких менший за осмотичний
розчину сахарози або NaCl, а з протилежного боку смужкою тиск клітинного соку, називають гіпотонічними. Якщо осмотич-
фільтрувального паперу відтягнути з-під накривного скельця ний тиск розчину більший за осмотичний тиск клітинного соку,
воду. то він гіпертонічний. Коли осмотичний тиск розчину дорівню-
Примітка. За кілька хвилин видно, як у забарвлених клітинах ватиме осмотичному тискові клітинного соку, то його називають
протопласт починає відокремлюватися від клітинної стінки ізотонічним.
(насамперед у кутах клітини). Поступово об’єм протопласта У разі занурення клітин у гіпертонічний розчин, з клітинно-
зменшується, поки він не перетвориться на кулясте утворен- го соку в середовище надходитиме вода до вирівнювання осмо-
ня в центрі клітини, або поблизу однієї з клітинних стінок. За- тичних тисків розчину і клітинного соку. Внаслідок втрати води
24 25
об’єм протопласта зменшується, він перестає тиснути на клітин- Примітка. Спостерігають перетворення ковпачкового плаз-
ну стінку, втрачається тургор, цитоплазма скорочується, ущіль- молізу на звичайний опуклий плазмоліз.
нюється – спостерігається явище плазмолізу. 5. Зробити висновки.
Коли протопласт починає відділятися від клітинної стінки по
кутах клітини спостерігається початковий або кутовий плазмо- Контрольні запитання та завдання
ліз, коли в багатьох місцях – увігнутий, коли протопласт повніс-
тю відділяється від клітинної стінки – опуклий плазмоліз. Форма 1. Чому в плазмолізованому протопласті утворюються ков-
плазмолізу залежить також від в’язкості протоплазми та проник- пачки?
ності її шарів. 2. Яка з мембран більш проникна – плазмалема чи тоно-
Ковпачковий плазмоліз відбувається під дією катіонів і аніонів пласт?
солей, які проникають крізь плазмалему в мезоплазму. Крізь то- 3. Що таке плазмоліз, чому він виникає?
нопласт ці солі майже не проникають, або проникають дуже по- 4. Чи здатні до плазмолізу мертві клітини?
вільно. Накопичуючись у мезоплазмі, катіони солей зумовлюють 5. Які розчини називають гіпер-, гіпо- та ізотонічними?
її набухання, в результаті чого утворюються ковпачки на кінцях 6. Які типи плазмолізу Вам відомі?
плазмолізованої цитоплазми (ковпачковий плазмоліз).
Мета роботи. З’ясувати причини виникнення ковпачкового Робота 7. ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРНОЇ В’ЯЗКОСТІ
плазмолізу. ПРОТОПЛАЗМИ ПЛАЗМОЛІТИЧНИМ МЕТОДОМ
Матеріали, реактиви, обладнання. Синя цибуля; 1 н. розчи- В’язкістю називають властиву для рідин здатність чинити
ни KNO3, Ca(NO3)2, CaCl2; мікроскопи, предметні стекла та на- опір переміщенню одних її часток щодо інших. Вона зумовлена
кривні скельця, пінцети, препарувальні голки, скляні бюкси або тертям між молекулами під час їхнього руху. На відміну від зви-
годинникові стекла, піпетки. чайних рідин, протоплазмі властива структурна в’язкість, тобто
існування певної внутрішньої структури і взаємної орієнтації
Хід роботи. складових компонентів. Згідно даних А. Фрей-Вісслінга, прото-
1. Шматочки забарвленої епідерми синьої цибулі покласти на плазма одночасно має ознаки рідини (текучість) і твердого тіла
30÷60 хв. у скляні бюкси з 1 н. розчином KNO3. (еластичність), що проявляється в безперервній зміні сил зче-
2. Розглянути препарат під мікроскопом у краплині цього са- плення між біоколоїдами. Відповідно протоплазма періодично
мого розчину. стає або рідшою (золь), або густішою (гель). Ця властивість тісно
Примітка. У багатьох клітинах спостерігають ковпачковий пов’язана з процесами життєдіяльності клітини та її біохімічною
плазмоліз. На обох полюсах видно набряклу цитоплазму, що на- активністю.
гадує ковпачки. Ядро також істотно збільшується в об’ємі. Це Про в’язкість протоплазми роблять висновок за часом, який
явище зумовлене проникненням йонів K+, NO-3 крізь плазмалему пройшов із моменту занурення клітин у гіпертонічний розчин
в мезоплазму. На препараті видно, що плазмалема і тонопласт до появи опуклої форми плазмолізу. Чим більший цей час, тим
відрізняються чіткими рівними контурами. вища в’язкість протоплазми. Незважаючи на недосконалість ме-
3. Відповідно до п.1 дослід провести і з розчином Ca(NO3)2. тоду його широко використовують для первинної оцінки різних
Примітка. Плазмоліз не відбувається, бо йони кальцію діють впливів на структуру протоплазми.
на клітину протилежно йонам калію.
4. Клітини з ковпачковим плазмолізом перенести до 1 н. роз- Мета роботи. Виявити мінливість в’язкості протоплазми за-
чину CaCl2. лежно від типу та віку клітин.
26 27
Матеріали, реактиви, обладнання. Гілочки елодеї; 0,6 М роз- Контрольні запитання та завдання
чин сахарози; мікроскоп, предметні стекла та накривні скельця,
леза бритви, препарувальні голки, пінцети. 1. Що таке в’язкість рідини?
2. Який вид в’язкості характерний для цитоплазми?
Хід роботи. 3. Яке значення має в’язкість цитоплазми в житті клітини?
Примітка. Роботу зручно проводити з молодими листочками 4. Від чого залежить в’язкість цитоплазми?
елодеї, оскільки у них чітко розрізняються чотири зони: в осно-
ві міститься зона поділу клітин (слабко забарвлена), вище зони
поділу розташована зона розтягнення, ще вище – зона диферен- Робота 8. ВИЗНАЧЕННЯ В’ЯЗКОСТІ ЦИТОПЛАЗМИ
ціації, а зелена верхівка листка складається зі старих клітин, РОСЛИН МЕТОДОМ ЦЕНТРИФУГУВАННЯ
які закінчили ріст.
1. Із верхівкової частини гілочки елодеї відібрати кілька лис- Однією з важливих фізико-хімічних властивостей цитоплаз-
точків, що мають світло-зелену основу й інтенсивне зелене за- ми є в’язкість. На відміну від в’язкості звичайних рідин в’яз-
барвлення у верхній частині. Занурити їх у краплину розчину кість цитоплазми зумовлена внутрішньою організацією всіх її
сахарози на предметному склі і накрити накривним скельцем. складових частин, її ультраструктурою. Опір, який чинять рухові
Записати час початку досліду. частинок лабільні елементи структури рідини, називають струк-
2. Кожні п’ять хвилин відмічати зміни, які відбуваються в клі- турною в’язкістю. В’язкість цитоплазми легко змінюється під
тинах. Визначити час плазмолізу, звертаючи увагу на швидкість впливом зовнішніх факторів: температури, вологості, мінераль-
процесу у різновікових клітинах елодеї. ного живлення тощо. За нею можна робити висновок про ступінь
3. Результати спостережень записати у таблицю 1.4. стійкості колоїдів цитоплазми. Йони кальцію й алюмінію підви-
щують в’язкість цитоплазми, а йони калію, навпаки, збільшуючи
Таблиця 1.4. Виявлення мінливості в’язкості протоплазми дисперсність колоїдів цитоплазми, зменшують її в’язкість.
залежно від типу та віку клітин В’язкість цитоплазми має велике значення для виживання
рослин в умовах високих температур і дефіциту вологи у довкіл-
Об’єкт Плазмоліз (час експозиції/форма плазмолізу) лі. Особливого значення вона набуває для гідрофітів під час тим-
дослід- 5 хв. 10 хв. 15 хв. 20 хв. часового пересихання водойм.
ження увігнутий опуклий увігн. опукл. увігн. опукл. увігн. опукл. В’язкість цитоплазми залежить від зовнішніх і внутрішніх
Основа факторів, віку, фази онтогенезу, характеру екотопу тощо. Її ви-
листка значають різними способами. Одним із них є метод центрифугу-
Зона вання. В основу цього методу покладено рівняння Стокса. За цим
розтяг- рівнянням швидкість падіння кульки (за сталого радіуса) обер-
нення нено пропорційна в’язкості рідини. Мірою структурної в’язкос-
Зона ті цитоплазми може бути та мінімальна величина відцентрового
диферен-
ціації прискорення в одиницях q, за якою центрифугування протягом
Верхівка 10÷20 хв. зумовлює зміщення хлоропластів у 50 % клітин.
листка Відцентрове прискорення визначають за відношенням відцен-
трової сили до сили тяжіння:
4. Зробити висновки про залежність в’язкості протоплазми
від віку клітин. ,
28 29
де N – кількість обертів центрифуги за секунду; 6. З отриманих результатів обчислити середні показники та
r – радіус центрифуги; записати їх у таблицю 1.5.
q – прискорення сили тяжіння (981 см/с2).
Для порівняння дослідів визначають відносну в’язкість цито- Таблиця 1.5. Визначення структурної в’язкості цитоплазми
плазми. Мірою її може бути кількість обертів центрифуги, яка в листках водних рослин за дії різних температур
потрібна для однакового зміщення хлоропластів. У навчальних
лабораторіях для цього зручно використовувати малогабаритні Зміщення хлоропластів
центрифуги ЦУМ-1 або ЦЛН-2. Час після 10-хвилинного Структур-
Варіант плазмо- центрифугування, % на
досліду лізу, 1000 2000 3000
Мета роботи. Визначити в’язкість цитоплазми в листках в’язкість
хв. об./хв. об./хв. об./хв.
водних рослин за дії різних температур методом центрифугу- Температура, °С:
вання. 2
кімнатна
Матеріали, реактиви, обладнання. Водні рослини – ело- 30
дея, наяда, валіснерія; етиловий спирт з кількома краплинами
концентрованої оцтової кислоти, ефір; склянки з водою, мікро- 7. Зробити висновки про вплив температури на структурну
скопи, предметні стекла та накривні скельця, леза, пінцети, пре- в’язкість цитоплазми різних видів водних рослин.
парувальні голки, піпетки, пробірки, малогабаритна центрифуга,
центрифужні пробірки. Контрольні запитання та завдання
34 35
Робота 11. ВИЗНАЧЕННЯ ОСМОТИЧНОГО Таблиця 1.6. Визначення ізотононічної концентрації розчину
ПОТЕНЦІАЛУ КЛІТИННОГО СОКУ плазмолітичним методом
ПЛАЗМОЛІТИЧНИМ МЕТОДОМ
Для приготування 5 мл
Концентрацію клітинного соку, який є розчином різноманіт- Концентрація Ступінь розчину
плазмолітика, моль/л плазмолізу
них органічних і неорганічних сполук, можна визначити за його 1 М сахароза, мл вода, мл
осмотичним потенціалом. Плазмолітичний метод визначення 0,1 0,5 4,5
цього важливого цитофізіологічного показника полягає в тому, 0,2 1,0 4,0
що зрізи рослинних тканин занурюють у розчини осмолітика різ- 0,3 1,5 3,5
ної концентрації і згодом досліджують їх під мікроскопом для 0,4 2,0 3,0
визначення концентрації ізотонічного розчину. 0,5 2,5 2,5
Оскільки плазмоліз відбувається лише в гіпертонічних розчи- 0,6 3,0 2,0
0,7 3,5 1,5
нах, знаходять таку концентрацію, за якої початкова стадія плаз-
молізу спостерігається не менше ніж у 50 % клітин досліджува-
Примітка. Зрізи, які виймають з кип’яченої води доцільно про-
ної тканини. Концентрація ізотонічного розчину обчислюється як
мокнути клаптиком фільтрувального паперу.
середнє арифметичне між концентрацією гіпер- та гіпотонічного
розчинів.
4. Роздивитися зрізи під мікроскопом.
Примітка. На предметне скло замість води наностити кра-
Мета роботи. Визначення величини осмотичного тиску у
плину розчину відповідного плазмолітика, в якому експонувався
рослин різних екологічних груп.
препарат.
5. Послідовно роздивитися препарати з усіх розчинів, встано-
Матеріали, реактиви, обладнання. Листки елодеї, традес-
вити, за якої концентрації помітно початкову стадію плазмолізу
канції, луски синьої цибулі, капусти; 1 М розчин NaСl або саха-
(гіпертонічний розчин плазмолітика), а за якої – не помітно (гіпо-
рози, дистильована вода; піпетки, пробірки, олівці по склу, леза,
тонічний розчин плазмолітика). Результати записати у таблицю
фільтрувальний папір, мікроскопи, предметні стекла та накривні
1.6 значками «+» та «–» .
скельця, препарувальні голки.
6. Визначити величину ізотонічної концентрації розчину (се-
реднє між гіпо- та гіпертонічною концентрацією), обчислити
Хід роботи.
осмотичний тиск клітинного соку за рівнянням Вант-Гоффа:
1. Приготувати по 5 мл розчинів NаСl або сахарози різних кон-
центрацій від 0,1 до 0,7 моль/л змішуванням відповідних об’ємів
P = RTСі,
вихідного 1 М розчину і води (табл. 1.6).
Примітка. Розчини зберігають у пронумерованих маленьких
де P – осмотичний тиск, в мегапаскалях, МПа; R – універсальна
баночках, пробірках, інших зручних посудинах.
газова стала, 8,317⋅10-3 Дж/(кМоль·К); Т – абсолютна темпера-
2. Безпечним лезом виготовити 14 тонких зрізів із опуклої сто-
тура, 273° + t °С (К); С – концентрація розчину, моль/л; і – ізо-
рони луски синьої цибулі, з листків червоноголової капусти або
тонічний коефіцієнт. Для неелектролітів (сахарози) i = 1, а для
інших об’єктів досліджень.
розчинів електролітів (наприклад, NaCl) він має такі значення
3. Зрізи пензликом перенести на 1÷2 хв. в охолоджену кип’я-
(табл. 1.7).
чену воду для видалення бульбашок повітря і поступово, з інтер-
валом 2÷3 хв., занурити у розчини плазмолітика різної концен-
трації та експонувати їх протягом 20÷30 хв.
36 37
Таблиця 1.7. Значення ізотонічного коефіцієнта (і) для то він відбиратиме воду з клітин і буде менш концентрованим.
розчину NaCl Відомо, що густина і показник заломлення розчинів залежать
від їхньої концентрації. Використовуючи цю властивість роз-
чинів, легко визначити найменші зміни їх концентрацій. Отже,
Концентрація
NaCl, можна зробити висновок щодо величини сисної сили тканин по-
1,0 0,8 0,7 0,6 0,5 0,4 0,3 0,2
моль/л рівняно із сисною силою розчинів відомої концентрації, куди
Ізотонічний були занурені шматочки тканин.
коефіцієнт 1,62 1,64 1,66 1,68 1,70 1,75 1,78 1,83
Мета роботи. Ознайомитися зі станом клітин у гіпо- та гіпер-
тонічному розчинах і визначити величину сисної сили досліджу-
7. Зробити висновки. ваних рослинних тканин.
Контрольні запитання та завдання Матеріали, реактиви, обладнання. Листки кімнатних рос-
лин, бульби, коренеплоди, вирощені за різних умов; 0,5 М роз-
1. Чому осмотичний тиск розчинів електролітів більший ніж чин СаС12 або 1 М розчин сахарози, метиленовий синій; дворядні
розчинів неелектролітів? штативи з пробірками, свердла, препарувальні голки, мікропіпет-
2. Чи можна визначити концентрацію клітинного соку плаз- ки або піпетки Пастера.
молітичним методом?
3. Чи можна відібрати воду від плазмолізованої клітини? Хід роботи.
4. На чому ґрунтується плазмолітичний метод визначення осмо- 1. З вихідного 0,5 М розчину СаСl2 приготувати серію розчи-
тичного потенціалу? нів менших концентрацій: 0,01; 0,03; 0,05; 0,07; 0,09; 0,11; 0,13;
0,15 M (по 10 мл у кожній пробірці).
Примітка. При використанні розчину сахарози концентрації
Робота 12. ВИЗНАЧЕННЯ СИСНОЇ СИЛИ ТКАНИН розчинів мають бути приблизно вдвічі більші.
ЗА ЗМІНОЮ КОНЦЕНТРАЦІЇ РОЗЧИНУ 2. Пробірки з розчинами СаСl2 поставити у перший ряд штати-
(за методом Шардакова) ва. З кожної із них набрати по 0,5 мл розчину і перенести у менші
пробірки другого ряду штатива, закрити корками для запобіган-
Сисна сила – це сила з якою вода надходить у клітину. Сисна ня випаровування.
сила (S) обчислюється як різниця між осмотичним (Р) і тургор- 3. Свердлом (діаметром 0,8÷1,0 см) вирізати диски з дослі-
ним (Т) тиском (S = P – T). Якщо осмотичний тиск більший ніж джуваних об’єктів (листки пеларгонії, примули, бегонії, плас-
тургорний, клітина поглинатиме воду. За умов повного насичення тинки коренеплодів тощо). У кожну пробірку другого ряду зану-
клітини водою її тургорний тиск дорівнює осмотичному і тому рити по два диски тканини на 30 хв.
сисна сила дорівнює нулю. Це спостерігається за високої воло- Примітка. Вміст пробірок впродовж експонування рослинних
гості ґрунту і повітря. Сисна сила за абсолютною величиною до- тканин періодично струшують.
рівнює величині водного потенціалу клітини, але протилежна за 4. Диски вийняти з розчинів (препарувальними голками), роз-
знаком. чини підфарбувати метиленовим синім (мокрий кінчик голки за-
Якщо рослинну тканину занурити у розчин, осмотичний тиск нурити в порошок барвника і розбовтати в пробірці).
якого менше сисної сили тканини, то клітини її поглинатимуть 5. Мікропіпеткою об’ємом 0,5 мл або тонкою скляною тру-
воду з розчину. В результаті цього концентрація розчину зрос- бочкою з відтягнутим кінцем набрати забарвлений розчин із пер-
тає. Навпаки, коли тканину помістити у гіпертонічний розчин, шої пробірки другого ряду і опустити її до середини прозорого
38 39
розчину відповідної пробірки першого ряду і повільно випустити єнт, який визначають за формулою i = 1 + а (n–1), де а – ступінь
забарвлену рідину, поступово піднімаючи піпетку. дисоціації речовини (табл.1.9); n - кількість йонів, на які дисоці-
Примітка. На білому фоні спостерігають, в якому напрямку ює молекула (для СаСl2 – це 3, для неелектролітів n = 1).
у безбарвному розчині рухається струмок забарвленої рідини.
Якщо концентрація і, отже, питома густина розчину після Таблиця 1.9. Значення ступеня дисоціації (а)
перебування в ньому тканини виявиться більшою, ніж у відпо- для розчинів CaCl2 різної концентрації
відного безбарвного розчину у вищій пробірці, то струмок буде
опускатися вниз у вигляді блакитного згустку. Концентрація
Якщо ж забарвлений розчин матиме меншу концентрацію і розчину 0,01 0,03 0,05 0,07 0,09 0,11 0,13 0,15
меншу питому густину, то блакитний струмок буде піднімати- CaCl2 (М)
Ступінь
ся вгору. дисоціації (а) 0,90 0,86 0,82 0,79 0,76 0,73 0,72 0,71
Таку маніпуляцію виконують з усіма парами розчинів у відпо-
відних пробірках, позначаючи напрямок руху струмків. У зв’язку 8. Зробити висновки.
з тим, що кожна пара пробірок першого і другого ряду містила
спочатку розчини однакової концентрації, тому за зміною кон- Контрольні запитання та завдання
центрації розчинів у пробірках другого ряду можна визначити, з
яких розчинів тканина поглинала воду, а в які віддавала її.
6. Визначити концентрацію ізотонічного розчину, тобто роз- 1. Що таке сисна сила клітин? Від яких факторів залежить її
чин концентрація якого не змінилась після перебування в ньому величина?
досліджуваного об’єкта. 2. За якою формулою і в яких одиницях визначають сисну
7. Дані записати у таблицю 1.8 і розрахувати величину сисної силу клітин?
сили в атмосферах. 3. Чому під час використання розчинів сахарози замість СаСl2
концентрації їх мають бути вдвічі більші?
Таблиця 1.8. Визначення ізотонічної концентрації 4. Для чого розчини зафарбовують у малих пробірках другого
за напрямом руху струменя забарвленої рідини. ряду?
5. На якому фізичному явищі базується можливість спостере-
Концентрація ження напрямку руху струмків?
розчину, М 0,01 0,03 0,05 0,07 0,09 0,11 0,13 0,15 6. Які фактори впливають на точність досліду?
Напрямок
руху струменя
Робота 13. ВПЛИВ ДЕЯКИХ ФАКТОРІВ НА ШВИДКІСТЬ
Примітка. Величина осмотичного потенціалу визначеного РУХУ ЦИТОПЛАЗМИ В КЛІТИНАХ
ізотонічного розчину для досліджуваної тканини у цьому разі
збігається з величиною сисної сили. Рух цитоплазми – поширене і цікаве явище, яке легко вияви-
S=P ти в життєдіяльних клітинах. Біологічне значення цього явища
Величину P визначають за формулою: полягає в тому, що здійснюється перенесення речовин з однієї
Р = RТСi , частини клітини до іншої, забезпечується їх поглинання й виді-
де P – осмотичний тиск, МПа; R – універсальна газова стала, лення, відбувається внутрішньоклітинне переміщення органел
8,317⋅10-3 Дж/(кМоль·К); Т – абсолютна температура, 273° + тощо. При цьому топографія органел і їх просторове положен-
t °С (К); С – концентрація розчину, моль/л; i - ізотонічний коефіці- ня у клітинах, яке зумовлене рухом цитоплазми, визначають і
40 41
створюють найоптимальніші умови їхнього функціонування. 3. Поставити об’єктив х40 і визначити швидкість руху хло-
Швидкість та характер руху цитоплазми залежать від впливу ропластів, вимірюючи шлях, на який переміщується органела за
багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів. Доведено, зокрема, що одиницю часу в полі зору мікроскопа.
10 різних хімічних речовин у фізіологічно діючих концентраціях Примітка. Для більшої точності вимірів бажано взяти до-
прискорюють або пригнічують рух цитоплазми. Цей процес за- вший відрізок шляху (наприклад, 10÷15 поділок окулярмікроме-
лежить від температури, рН, ступеня обводненості клітин тощо. тра). Швидкість руху визначити для п’яти пластид у п’яти клі-
Джерелом енергії для руху цитоплазми є, як і для більшості ін- тинах (для статистичної обробки).
ших фізіологічних процесів, аденозинтрифосфат (АТФ). Оскільки
рушійна сила виникає в основній масі цитоплазми, де відбуваєть- Дослід 2.
ся гліколіз, то цей процес є постачальником хімічної енергії, яка 1. З одного боку накривного скельця нанести краплину
перетворюється на механічну. 5·10-4 М розчину АТФ і одночасно відтягнути фільтрувальним па-
Різні інгібітори і роз’єднувачі дихання (олігоміцин, 2,4-дині- пером воду з-під нього з другого боку. За 3÷5 хв. після заміщення
трофенол) гальмують швидкість руху цитоплазми, що свідчить води на розчин АТФ повторити визначення швидкості руху хло-
про енергозалежність цього процесу. Рух цитоплазми – найдо- ропластів.
стовірніший показник життєдіяльності рослинної клітини. 2. Розчин АТФ під накривним скельцем замінити на 5·10-4 М
розчин 2,4-динітрофенолу (ДНФ) і через 3÷5 хв. знову визначити
Мета роботи. Виявити рух цитоплазми в живих рослинних швидкість руху хлоропластів.
клітинах, визначити його швидкість і встановити вплив на цей Примітка. У цьому варіанті досліду будуть вже інші резуль-
процес деяких факторів. Переконатися, що швидкість руху за- тати.
лежить від рівня життєдіяльності клітини і забезпечення її енер- 3. Дані, отримані при визначенні швидкості руху цитоплазми
гією. за швидкістю переміщення в ній хлоропластів, записати у табли-
цю 1.10.
Матеріали, реактиви, обладнання. Гілочки елодеї або лист-
ки валіснерії; 5·10-3 М розчин АТФ, 5·10-4 М розчин 2,4-динітро- Таблиця 1.10. Вплив АТФ та 2,4-динітрофенолу (ДНФ)
фенолу; мікроскопи з окуляр-мікрометрами, предметні стекла й на швидкість руху цитоплазми клітин елодеї
накривні скельця, термостат, хімічні склянки місткістю 100 мл.
Варіант досліду Швидкість руху, мкм/с
Хід роботи. Н20, 20 оС
Дослід 1. 5·10-3 М АТФ
1. З верхівки пагону елодеї пінцетом відірвати листочок або 5·10-4 М ДНФ
відрізати частину молодого листка валіснерії та перенести у кра-
плину акваріумної води на предметному склі. Примітка. За бажанням можна збільшити кількість варі-
2. За 5÷10 хв., коли встановиться стаціонарний рівень руху антів досліду, використовуючи розчини солей важких металів
цитоплазми, об’єкти розглянути за середнього збільшення та або токсичних для гідробіонтів органічних сполук (детергентів,
вибрати ділянку препарату, де найкраще спостерігати за її рухом пестицидів, поверхнево-активних речовин та ін.).
(за зміною положення в клітинах хлоропластів).
Примітка. У елодеї такою зоною є видовжені клітини побли- Контрольні запитання та завдання
зу центральної жилки або клітини зубчиків по краю листка. Роз-
міщують препарат на столику так, щоб довга вісь клітини була 1. Як визначити швидкість руху цитоплазми в клітинах, що не
паралельна шкалі окуляр-мікрометра. мають хлоропластів?
42 43
2. Як зміниться рух цитоплазми у разі підвищення температури тів не потрібно виготовляти зрізи, оскільки тканини цих рослин
навколишнього середовища до 30 °С? складаються лише з кількох шарів клітин, кожний з яких можна
3. Яка залежність між швидкістю руху та в’язкістю цитоплаз- мікроскопіювати.
ми? Метод можна застосовувати неодноразово на тих самих клі-
тинах, а це важливо у ході вивчення змін пошкодженої клітини
в часі, тоді як багаторазове використання деяких інших методів
Робота 14. ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ РУХУ неможливе, або може призвести до небажаного викривлення ре-
ХЛОРОПЛАСТІВ (ЗА СМІРНОВОЮ, СІРЕНКО) зультатів (наприклад, багаторазовий плазмоліз).
Визначення наявності та швидкості руху цитоплазми не по-
Одним із показників, що характеризує забезпеченість клітини требує довготривалості експерименту, його можна використати
енергією (АТФ), є наявність руху цитоплазми. За сприятливих для вивчення первинної чутливості клітин.
умов цитоплазма рослинних клітин постійно рухається. На зо- Метод має кількісний вираз за п’ятибальною шкалою визна-
внішні та внутрішні впливи клітина відповідає змінами цього чення ступеня токсичності водного середовища (від нетоксично-
руху, його швидкості. Зміни рухливості цитоплазми пов’язують го до летального), який дає змогу градуювати токсичність водно-
зі зміною проникності поверхневої мембрани до йонів, або інших го середовища в межах п’яти груп стосовно біологічної складо-
токсичних сполук, які можуть бути активаторами або інгібітора- вої водойми.
ми АТФ-ази і впливати на рівень АТФ у клітині. Вважається, що
зміни внутрішньоклітинної концентрації АТФ, зумовлені дією Мета роботи. Оцінити вплив різних концентрацій модельно-
ушкоджуючих агентів, впливають на організацію актиноподіб- го токсиканта (біхромату калію) на швидкість руху хлоропластів
них феламентів цитоплазми, що своєю чергою спричинює зміни у клітинах водних рослин.
в’язкості цитоплазми та швидкості її руху.
Для спостереження за рухом цитоплазми краще використову- Матеріали, реактиви, обладнання. Водні рослини (валіс-
вати водні рослини (валіснерію, елодею, наяду), які на препараті нерія, елодея та наяда); біхромат калію; мікрометр, секундо-
залишаються у своєму природному середовищі. Найпоказові- мір, світловий мікроскоп, предметні стекла й накривні скельця,
шим цитофізіологічним показником є ротаційний рух прото- склянки місткістю 100 мл, піпетки місткістю 10 мл, мірні колби
плазми, який здійснюється уздовж клітинних стінок. Рухаючись, місткістю 100 мл.
цитоплазма захоплює з собою великі органели – хлоропласти, а
іноді й ядро, завдяки яким полегшується спостереження за змі- Хід роботи.
нами швидкості цього руху. Характерною особливістю ротацій- 1. Дослідні рослини (валіснерія, елодея, наяда) експонувати
ного руху є те, що цитоплазма рухається в одному напрямку, ніби у розчинах модельного токсиканту (К2Cr2O7) різної концентрації
обертається навколо центра клітини. Швидкість цього руху, як у (0,01; 0,1; 1,0 мг/л) на світлі протягом 1 год.
нормі, так і під впливом токсичних речовин легко визначити за 2. Після закінчення експозиції з листків рослин виготовити
допомогою секундоміра та окулярмікрометра. Лінійна швидкість тимчасові препарати і під світловим мікроскопом провести спо-
руху під час ротації в нормі незначна: у валіснерії за температури стереження.
18÷23 оС вона становить 10÷20 мкм/с, елодеї – 10÷15 мкм/с, на- Примітка. У рослин елодеї та наяди використовують верхів-
яди – 15÷20 мкм/с. кові пагони, у валіснерії – частину рослини біля основи, де роз-
Рух у непошкоджених клітинах розпочинається не відразу ташовані молоді клітини, що зберігають рух цитоплазми.
після препарування, а розпочавшись, на препараті триває днями, 3. Швидкість руху визначити за допомогою окулярмікроме-
зберігаючи початкову швидкість до відмирання клітини. тра, фіксуючи час проходження хлоропластом однієї, або кількох
Для спостереження за рухом цитоплазми в клітинах гідрофі- поділок за допомогою секундоміра.
44 45
4. Швидкість руху хлоропластів обчислити за формулою: Робота 15. ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРІОДУ ФОТОВИЦВІТАННЯ
V= S / t , ХЛОРОПЛАСТІВ ЗА ДОПОМОГОЮ
де V – швидкість руху хлоропластів, ум. од./с, ЛЮМІНЕСЦЕНТНОГО МІКРОСКОПА
S – відстань, яку проходить хлоропласт, ум. од.,
t – час, за який хлоропласт проходить певну відстань, с. Метод люмінесцентного мікроскопіювання відображає ура-
5. Зробити висновки про токсичну дію різних концентрацій женість клітин рослин у разі дії токсичних речовин, а також
модельного токсиканта. специфічність процесів розвитку та розпадання клітин рослин у
Прояв токсичної дії визначають п’ятьма групами: природних умовах. Ранні зміни в перебудові пігментного апара-
Перша – немає токсичності (80÷120 %), ту рослинної клітини можна встановити, спостерігаючи за змі-
Друга – слабка токсичність (59÷80, 120÷150 %), нами флуоресценції хлорофілу.
Третя – середня токсичність (20÷50, 150÷180 %), Флуоресценція – один із шляхів розсіювання енергії, яка по-
Четверта – висока токсичність (10÷20,180÷250 %), глинається пігментом хлорофілом під час опромінення. Погли-
П’ята – летальна токсичність (0÷10, більше 250 %). нувши квант світла молекула пігменту хлорофілу переходить з
основного синглетного енергетичного стану в збуджений син-
6. Дані записати у таблицю 1.11. глетний, який характеризується більшою енергією. У збуджено-
му стані молекула перебуває незначний проміжок часу, а за умо-
Таблиця 1.11. Вплив біхромату калію на швидкість руху ви повернення в основний стан може випромінювати енергію у
хлоропластів у клітинах водних рослин вигляді кванта світла – флуоресценції. Оскільки за час існування
у збудженому стані молекула втрачає частину енергії на коливан-
Об’єкт Концент- Час Швид- Швидкість Відхи- Ступінь Група
дослід- рація руху кість руху цито- лення від токсич- токсич- ня, то величина випромінюваного кванта флуоресценції менша,
ження K2Cr2O7, хлоро- руху плазми, контролю, ності ності ніж енергія поглинутого, в результаті довжина хвилі флуоресцен-
мг/л пластів, цито- % до % ції більша за довжину хвилі поглинутого світла (закон Стокса).
с плазми, контролю Основним пігментом, що флуоресціює є хлорофіл а. Інші піг-
ум.од./с менти починають флуоресціювати лише тоді, коли не можуть
передати енергію збудження хлорофілу а. Функціонування піг-
ментного комплексу, зокрема хлорофілів, що флуоресціюють (та
7. Зробити висновки щодо ступеня токсичності різних кон- інших пігментів потенційно здатних до цього), залежне від ток-
центрацій біхромату калію для водних рослин. сикантів різної природи. Різке зниження фотохімічної активності
хлорофілу є наслідком пригнічення фотосинтетичної діяльності
Контрольні запитання та завдання рослини.
Спектр флуоресценції хлорофілу міститься у червоній та
1. Про що свідчить наявність руху цитоплазми у клітинах? ближній інфрачервоній областях (від 660 до 820 нм) і складаєть-
2. В яких об’єктах найкраще спостерігати ротаційний рух ци- ся з кількох дискретних максимумів. Хлоропласти з хлорофілом,
топлазми? що флуоресціює мають вигляд яскравих червоних тілець на зеле-
3. Від чого залежить швидкість руху цитоплазми? ному тлі клітини. Під дією синьо-фіолетового концентрованого
4. Назвіть переваги водних рослин під час дослідження рота- збуджувального світла відбувається зникнення червоної флуо-
ційного руху цитоплазми. ресценції пластид. Швидкість затухання червоної флуоресценції
залежить від умісту та стану хлорофілів, а період фотовицві-
тання хлорофілу може бути цитофізіологічним показником ток-
сичного впливу, оскільки за наявності токсикантів зменшується
46 47
період фотостійкості хлоропластів, який легко виміряти за до- 4. Результати досліджень записати у таблицю 1.12.
помогою секундоміра. Зміни рівня флуоресценції клітин дають
змогу встановити первинну реакцію фотосинтетичного апарату Таблиця 1.12. Вплив K2Cr2O7 на період фотовицвітання
клітини вже через 5÷10 хв. після контакту рослини з токсикан- хлоропластів у клітинах водних рослин
том. Оскільки занурені вищі водні рослини характеризуються
постійним кількісним вмістом хлорофілів незалежно від умов Об’єкт Концентрація К2Cr2O7, Період фотовицвітання
середовища, метод визначення періоду фотостійкості хлороплас- дослідження мг/л хлоропластів, с
тів можна рекомендувати як показник фізіологічного стану як Елодея
Наяда
самої рослини, так і якості водного середовища, яке оточує цю Валіснерія
рослину. Особливо зручно використовувати цей метод для ви-
явлення екстремальних або одноразових випадків забруднення 5. Визначити концентрації модельного токсиканта, що зумо-
водойм. Якщо токсичні речовини швидко деградують у воді, то вили токсичний вплив, а також відмітити чутливість видів вод-
за відновленням рівня флуоресценції хлорофілу можна робити них рослин за досліджуваним показником.
висновок щодо адаптаційних можливостей фотосинтетичного
апарату клітин водних рослин. Контрольні запитання та завдання
Мета роботи. Визначити період фотовицвітання хлоропластів 1. Що таке флуоресценція?
у клітинах водних рослин за дії модельного токсиканта – К2Cr2O7. 2. Як методом флуоресцентної мікроскопії відрізнити живі
клітини від неживих?
Матеріали, реактиви, обладнання. Занурені водні рослини 3. Які пігменти здатні до флуоресценції?
(валіснерія, елодея та наяда); К2Cr2O7; люмінесцентний мікро- 4. Які збуджені стани молекули хлорофілу Вам відомі?
скоп, секундомір, склянки місткістю 100 мл, предметні стекла та 5. Як змінюється колір хлоропластів під дією синьо-фіолето-
накривні скельця, піпетки місткістю 10 мл, мірні колби місткіс- вого концентрованого збуджувального світла?
тю 100 мл.
Хід роботи.
1. Дослідні рослини (валіснерія, елодея, наяда) експонувати Робота 16. ОЦІНКА ЗМІН У ПРИЖИТТЄВОМУ
в розчинах модельного токсиканта (К2Cr2O7) різної концентрації ЗАБАРВЛЕННІ КЛІТИН У ВІДПОВІДЬ
(0,01; 0,1; 1,0 мг/л) на світлі протягом 1 год. НА ТОКСИЧНИЙ ВПЛИВ
Примітка. Як контроль використовують відстояну водогінну
воду, або воду з акваріума, в якій вирощені дослідні рослини. Більшість клітин позбавлені зручних функцій, що легко ре-
2. Після закінчення експозиції з листків рослин приготувати єструються під мікроскопом, за якими можна робити висновок
тимчасові препарати і під люмінесцентним мікроскопом провес- про стан їхньої життєдіяльності на початковій фазі пошкоджен-
ти спостереження. ня. Однією з таких функцій є здатність непошкоджених живих
Примітка. У рослин елодеї та наяди використовують верхів- клітин концентрувати у вигляді гранул речовини, що синтезу-
кові пагони, у валіснерії – частину рослини поблизу основи, де ються у самій клітині, або проникають до неї ззовні. До таких
розташовані молоді клітини. речовин належать прижиттєві барвники, такі як нейтральний
3. Виміряти за допомогою секундоміра період фотовицвітан- червоний, малахітовий зелений, метиленовий синій та ін. Серед
ня хлоропластів під дією люмінесцентного світла, який супрово- них особливою універсальністю і зручністю застосування ха-
джується зникненням червоної флуоресценції пластид. рактеризується нейтральний червоний, що належить до слабких
48 49
основ. Барвники, що проникли у цитоплазму клітини, спочатку проникає до клітини. Ця властивість лізосом підсилює неспеци-
розташовані в ній дифузно, а потім клітина конденсує їх в області фічність методу вітального забарвлення, який по-суті є методом
апарату Гольджі у вигляді гранул. Такі барвники називають гра- візуалізації лізосом.
нулярними. Гранули нейтрального червоного та дифузний розпо- Не зважаючи на те, що метод мікроскопії прижиттєво забарв-
діл його добре видно під звичайним світловим мікроскопом. З лених клітин не має простого кількісного вираження результатів
накопиченням барвника кількість і розміри гранул збільшують- спостереження і це перешкоджає його використанню як само-
ся, і вони, виходячи за межі зони апарату Гольджі, поширюються стійного маркера під час моніторингових досліджень, його до-
по всій цитоплазмі. речно використовувати як додатковий з іншими цитоекологічни-
Відкладати гранули здатні лише здорові, повноцінні кліти- ми методами.
ни. Наростання негативної дії будь-якої природи пригнічує цю
функцію, аж до повного її припинення. Замість гранулярного від- Мета роботи. Оцінити ступінь пошкодження вищих водних
кладання у пошкодженій клітині барвник дифузно забарвлює ци- рослин методом прижиттєвого забарвлення клітин за дії модель-
топлазму і ядро. Повне пригнічення гранулоутворення та інтен- ного токсиканта (K2Cr2O7).
сивне дифузне забарвлення протоплазми у разі дії деяких агентів
виявляють ще на оберненій фазі пошкодження, і, після усунення Матеріали, реактиви, обладнання. Водні рослини (валіс-
діючого агента, у клітині відновлюється нормальне грануловід- нерія, елодея та наяда); K2Cr2O7, вітальний барвник – 0,01 %-й
кладання, а дифузно забарвлена протоплазма знебарвлюється. нейтральний червоний; світловий мікроскоп, предметні стекла й
Здатність до гранулоутворення може паралізувати токсична дія накривні скельця, склянки місткістю 100 мл, піпетки міткістю
самих барвників, якщо їх використовують у дуже високих кон- 10 мл, мірні колби місткістю 100 мл.
центраціях.
Основні барвники при рН близькому до нейтрального, як пра- Хід роботи.
вило, містяться у клітинній вакуолі. Залежно від складу вакуо- 1. Приготувати різні концентрації модельного токсиканта
лярного соку, вакуоля забарвлюється дифузно, або відбувається – K2Cr2O7 (0,01; 0,1; 1,0 мг/л).
концентрування барвника й утворення в ній інтенсивно забарв- 2. Дослідні рослини (валіснерію, елодею та наяду) занурити у
лених краплин коацервату або грон гранул різної форми і калібру, склянки місткістю 100 мл і експонувати їх у розчинах модельних
а іноді утворюються кристали барвника. Очевидно, що в рослин- токсикантів протягом 1 год.
них клітинах сегрегація речовин у вакуолі захищає протоплазму 3. Після закінчення експозиції листки із дослідних рослин пе-
від їхньої токсичної дії, бо при зв`язуванні в гранули знижується ренести у розчин барвника (0,1 %-й розчин нейтрального черво-
концентрація речовин, що можуть завдати шкоди клітині. ного) і експонувати впродовж 1 год.
Механізми взаємодії вітальних барвників і клітини сьогодні 4. Із забарвлених рослин приготувати тимчасові препарати і
інтенсивно вивчаються. Значним успіхом досліджень у цьому під світловим мікроскопом провести спостереження.
напрямку стала ідентифікація цитоплазматичних органоїдів, які Примітка. У рослин елодеї та наяди використовують верхів-
відповідають за процеси накопичення вітального барвника в гра- кові пагони, у валіснерії – частину рослини поблизу основи, де
нулах. Останнім часом доведено, що гранули, які спостерігають розміщені молоді клітини.
під мікроскопом, є не чим іншим, як лізосомами, що акумулю- 5. Іншу частину рослин перенести у ємкості з чистою водою і
вали барвник. Відомо, що значення лізосом у розвитку будь-якої експонувати їх ще 1 год для з’ясування концентрацій токсиканта
клітинної патології вагоме і різноманітне, що, навіть, важко від- за яких можливе відновлення здатності клітин до гранулоутворен-
шукати патологічний процес, в якому б лізосомальний апарат не ня. Після експозиції так само приготувати тимчасові препарати.
брав би активної участі. Встановлено також універсальний ха- 6. Оцінити ступінь концентрування барвника у клітинах до-
рактер участі лізосом під час деструкції будь-якої речовини, що сліджуваних рослин:
50 51
відсутність гранулоутворення (дифузне забарвлення ) – (–); 2. Як хімічний склад цитоплазми позначається на фізіологічній
слабке (поодинокі гранули) – (+); діяльності клітини?
середнє (невеликі грона на фоні поодиноких гранул) – (++); 3. Як визначити початок плазмолізу?
інтенсивне (великі грона гранул) – (+++). 4. Чи здійснюється міжклітинне транспортування під час плаз-
7. Оцінити ступінь забарвлення: молізу?
відсутність забарвлення – 0; 5. Яка функція клітинної стінки в осмотичних процесах рос-
слабке (світло-рожеве) – 1; линних клітин?
середнє (інтенсивно-рожеве) – 2; 6. Назвіть механізми внутрішньоклітинних рухів.
інтенсивне (яскраво малинове) – 3. 7. Чи можна використовувати колхіцин для припинення руху
8. Результати спостережень записати у таблицю 1.13. цитоплазми?
8. Перерахуйте загальні особливості будови та властивості всіх
Таблиця 1.13. Оцінка змін у прижиттєвому забарвленні мембран клітини.
клітин за дії K2Cr2O7 9. Як зумовити плазмоліз клітин, що мають осмотичний потенціал
клітинного соку 5 атм.?
Вид рослини / Забарвлення клітин Забарвлення клітин після 10. У яких рослин більший осмотичний тиск клітинного соку: у
концентрація після експозиції в експозиції в розчинах рослин засолених чи незасолених ґрунтів; гідрофітів чи ксерофітів?
токсиканта, розчинах токсиканта токсиканта і чистій воді 11. Клітина з осмотичним тиском клітинного соку 1МПа занурена
мг/л гранулярне дифузне гранулярне дифузне в розчин KCl,, осмотичний тиск якого 2 МПа. Що відбувається з клі-
тиною?
12. Шматочки однієї і тієї самої рослинної тканини занурені у
розчин 1М сахарози і 1М NaCl. У якому з цих розчинів плазмоліз
9. Зробити висновки щодо зворотного і незворотного пошко- більш виражений?
дження клітин різними концентраціями модельного токсиканта. 13. Як пояснити відсутність зворотної дифузії поглинутих
клітинами барвників (метиленовий синій, нейтральний черво-
Контрольні запитання та завдання ний).
14. Чому плазмолізовані в розчині сечовини клітини досить
1. Наведіть приклади вітальних барвників. швидко деплазмолізуються?
2. Чому вітальні барвники безперешкодно проникають у ци- 15. Клітина занурена в дистильовану воду. Опишіть можливі
топлазму? варіанти переміщення води в цій системі.
3. В яких органоїдах рослинної клітини відбувається акумуля- 16. Чому під час тривалих дощів соковиті плоди (вишні, череш-
ція вітальних барвників і токсичних речовин? ні, абрикоси) розтріскуються?
4. Чому прижиттєвий барвник нейтральний червоний неодна- 17. Молярні розчини КСl і СаСl2 розділені напівпроникною
ково накопичується в різних ділянках клітини? мембраною. Об’єм якого розчину збільшуватиметься?
18. Що відбуватиметься з клітиною, що має осмотичний по-
Контрольні запитання та завдання до розділу «Фізіологія тенціал клітинного соку 10 атм, якщо її занурити в ізотонічний
рослинної клітини» розчин, а в гіпотонічний?
19. За допомогою яких цитофізіологічних реакцій можна діа-
1. Які експериментальні методи застосовують для вивчення гностувати живі та мертві клітини?
структури і функції клітин?
52 53
Навіть короткотривала нестача води в рослині несприятливо
Розділ 2. впливає на біохімічні та фізіологічні процеси. Після відновлення
оптимальних умов водозабезпечення фотосинтез стабілізується
ВОДНИЙ РЕЖИМ РОСЛИН лише через п’ять-шість днів, ріст - через три-чотири тижні, що
призводить до значних втрат врожаю. Тому оптимізація водопос-
Серед хімічних сполук, що містяться в живих організмах, тачання рослини у змінних умовах навколишнього середовища
вода в кількісному відношенні відіграє домінуючу роль. Вміст має бути одним із головних завдань рослинництва.
її в клітинах з активними процесами життєдіяльності може до- Вода надходить в рослину в результаті дії законів масово-
сягати 70÷95 %. Зневоднення насіння, спор, лишайників супро- го потоку, дифузії та осмосу. Масовий потік, по суті є різни-
воджується переходом їх від активної життєдіяльності в анабіо- цею потенціальної енергії води (водним потенціалом) у систе-
тичний стан. Пояснюється це тим, що вода є не лише розчинни- мі грунт–рослина–повітря. Пересування води по рослині, крім
ком, а й активним структурним та функціональним компонентом того, зумовлене дією сил адгезії, когезії, капілярними силами та
клітини. Вона є субстратом для фотосинтезу, бере участь у ме- метаболічними процесами. Саме завдяки перебігу метаболічних
таболічних перетвореннях, диханні, численних гідролітичних і процесів формується кореневий тиск (його ще називають ниж-
синтетичних процесах. нім кінцевим двигуном), завдяки якому вода нагнітається дого-
Клітина містить завжди мінімальну кількість води, нижче ри по судинах ксилеми. Величина кореневого тиску становить
якої рослина вже не в змозі підтримувати нормальний перебіг 50÷150 кПа.
біохімічних та фізіологічних функцій. Таку воду називають го- Робота верхнього кінцевого двигуна зумовлена випаровуван-
меостатичною. Вміст гомеостатичної води неоднаковий у рос- ням води листками. Чим інтенсивніше транспірують рослини,
лин різних екологічних груп: у гідрофітів – 65÷70%; мезофітів – тим більший створюється гідродинамічний натяг у судинах і ка-
45÷60%; ксерофітів – 25÷27% сирої маси. Значна кількість води в пілярах, які зв’язують листок через стебло з кореневою систе-
клітинах потрібна насамперед тому, що вона утворює внутрішнє мою.
середовище, в якому можливий перебіг життєвих процесів, адже Основну роль у випаровуванні води відіграють продихи (про-
лише у водному середовищі функціонально важливі біохімічні дихова транспірація). Крім того, вода може випаровуватися крізь
та структурні компоненти клітини здатні підтримувати свою на- кутикулу (кутикулярна транспірація) та крізь перидерму (лен-
тивність та функціональність. тикулярна транспірація).
Вода відіграє суттєву роль у створенні і підтриманні внутріш- Водний баланс рослини складається з надходження та витра-
нього гідростатичного (тургорного) тиску, від якого залежить ха- чання води. У разі перевищення витрат води над надходженням
рактерна форма рослинних клітин, тканин, органів та зовнішній виникає водний дефіцит, який може бути ліквідований у нічний
вигляд рослин в цілому. У разі втрати тургору рослини в’януть. період. Якщо ж протягом ночі дефіцит води повністю не усуне-
З потоком води від кореневої системи в надземні органи над- ний, то говорять про залишковий водний дефіцит.
ходять мінеральні речовини і деякі метаболіти, зокрема синтезо- Показником ефективності використання води рослинами є
вані в коренях амінокислоти й цитокініни. транспіраційний коефіцієнт – кількість води, що витрачається
Завдяки високій теплоємності та питомій теплоті пароутво- рослиною на створення одиниці сухої речовини.
рення вода захищає організми від різких коливань температури і Величину, обернену транспіраційному коефіцієнту, назива-
є запобіжним фактором від перегрівання. ють продуктивністю транспірації. Створюючи оптимальні умо-
Слід пам’ятати також і про таку важливу властивість води, як ви вегетації, можна значно підвищити продуктивність рослин та
здатність різко збільшувати об’єм (на 11 %) під час замерзання ефективність використання ними поливної води.
і, так само різко, зменшувати його під час танення льоду, адже з
цією властивістю води тісно пов’язана морозостійкість рослин.
54 55
Робота 17. ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ ВОДИ ТА СУХОЇ Таблиця 2.1. Визначення вмісту води та сухої речовини
РЕЧОВИНИ У РОСЛИНАХ РІЗНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ГРУП у рослин різних екологічних груп
Назва Номер Маса Маса Маса Маса Маса Вміст Вміст
Вміст води у рослинах змінюється в широких межах і зале- рослин, бюкса бюкса, бюкса сирої бюкса з сухої води в води,
жить від віку, фізіологічного стану, хімічного складу рослин та ярус, г з сирою наваж- сухою наваж- пробі, %
впливу на них різноманітних факторів середовища. Саме тому, варіант наваж- ки, г наваж- ки, г г
визначення загального вмісту води є, як правило, обов’язковим в кою, г кою, г
різноманітних дослідженнях. Вміст води у рослинних тканинах
вираховують в процентах від сирої маси. 4. Зробити висновки.
Мета роботи. Визначити вміст води та сухої речовини у рос- Контрольні запитання та завдання
линах різних екологічних груп.
1. Про що свідчать результати ваших досліджень?
Матеріали, реактиви, обладнання. Дослідні рослини, сухе і 2. Які пристосування виробились у рослин до умов недо-
проросле насіння різних видів; аналітичні ваги, бюкси, сушиль- статнього водозабезпечення?
ні шафи, ексикатор, щипці, свердла (діаметр 5÷8 мм), шматочки 3. Які пристосування виробились у рослин до умов надмір-
гуми 5х5 см. ного зволоження?
4. Що таке плач рослин й чому він відбувається?
Хід роботи. 5. Як відрізняються між собою за особливостями водного ре-
1. Вимити бюкси і висушити їх до постійної маси. Для цього жиму рослини закритого й відкритого грунтів?
відкриті бюкси витримати 60÷90 хв. в шафі за 100÷105 °С, по-
тім охолодити їх в ексикаторі, закрити кришками і зважити на
аналітичних терезах. Висушування і зважування бюксів повто- Робота 18. ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ
рюють доти, доки їх маса не стане сталою. ТРАНСПІРАЦІЇ ТА ВІДНОСНОЇ ТРАНСПІРАЦІЇ
2. Рослинний матеріал відібрати за варіантами. Висічки з ВАГОВИМ МЕТОДОМ
листків, зроблені свердлом у трикратній повторності, вмістити в
бюкси і зважити на аналітичних терезах. Потім поставити від- Транспірація (випаровування води рослинами) вимірюєть-
критими в нагріту до 105 °С сушильну шафу на 5 год., охолодити ся кількістю випаруваної води одиницею листкової поверхні за
в ексикаторі і знову зважити. Висушування і зважування матеріа- одиницю часу. Величина транспірації залежить від багатьох фак-
лу повторювати до досягнення постійної маси бюксів. торів (температури, освітлення, водопостачання тощо), а також
Примітка. Під час роботи слід дотримуватися таких правил. змінюється впродовж доби в межах 10÷300 г·м-2 год-1.
Сирий матеріал повинен лежати в бюксах пухко. Не можна ви- Одним із методів визначення інтенсивності транспірації є
тримувати його в шафі без перерви понад 5 год. Бажано розміс- ваговий, який базується на обліку кількості випаруваної води.
тити бюкси на одному рівні з кулькою термометра і не впритул Цим методом можна визначити транспірацію цілої рослини або
до стінок шафи. Брати бюкси слід щипцями, а не руками, тому її частини.
що в останньому випадку маса буде змінюватись. Відносна транспірація – відношення інтенсивності транспіра-
3. Розрахувати масу води в наважці, яка дорівнює різниці мас ції до інтенсивності випаровування з вільної водної поверхні за
сирого і висушеного матеріалів. Потім розрахувати вміст води в тих самих умов. Цей показник характеризує здатність рослин ре-
процентах відносно до сирої та сухої мас рослинного матеріалу. гулювати транспірацію і становить 0,1÷0,5, піднімаючись до 1, а у
4. Результати записати у таблицю 2.1. добре захищених від втрати води рослин дорівнює 0,01 і менше.
56 57
Мета роботи. Визначити інтенсивність транспірації та від- Примітка. У досліді вивчити, як умови (освітленість, швид-
носну транспірацію залежно від впливу деяких факторів (тем- кість вітру та ін.) впливають на інтенсивність транспірації.
ператури, вітру тощо). 8. Порівняти різні види рослин і зробити висновки про здат-
ність їх регулювати транспірацію.
Матеріали, реактиви, обладнання. Дослідні рослини; олія; 9. Результати дослідів записати в таблиці 2.2. та 2.3.
технічні ваги з наважками, чашки Петрі, звичайний і міліметро-
вий папір, лінійки, вентилятор, ножиці. Таблиця. 2.2. Визначення інтенсивності транспірації
ваговим методом
Хід роботи.
1. В пробірку налити воду, в яку занурити черешок листка Транспірація
(гілку). Попередньо зрізи поновити з метою видалення з трахей
маса випару- площа Інтенсивність
і трахеїд повітря. Варіант
пробірки з валось листка, транспірації
2. На поверхню води в пробірці нанести 1÷2 краплини рослин- досліду
листком, г води, г см 2 (Т),
ної олії і ретельно зважити її з точністю до третього знаку. За одну г ·м-2 ·год-1
годину повторно зважити і визначити кількість випаруваної води. на початку в кінці
3. Отримати величину інтенсивності транспірації, поділивши досліду досліду
кількість випаруваної води в грамах на площу поверхні листко-
вої пластинки (см2). Таблиця.2.3. Визначення інтенсивності випаровування води
4. Визначити площу поверхні листка. Для цього вирізати з з вільної поверхні
паперу квадрат площею 100 см2 (10х10 см) і зважити. Папір
повинен бути рівномірним за щільністю. На цей квадрат наклас- Випаровування
ти листок, який був у досліді, і гострим олівцем обвести контур Інтенсив-
маса
його. Вирізати контур листка, встановити масу його і вирахувати втрата площа ність
чашки
площу за пропорцією. Поверхню листка ще простіше визначити Варіант води, поверхні, випаро-
Петрі з
досліду г см2 вування Т/Е
після нанесення його контуру на міліметровий папір. водою, г
(Е), г·м-2
5. Обчислити інтенсивність транспірації Т (в г ·м-2·год-1) за на в ·год-1
формулою: початку кінці
досліду досліду
Метод базується на визначенні зміни маси зрізаного листка 1. Поясніть, чому вимірювання інтенсивності транспірації
за короткий (до 5 хв.) проміжок часу, що дає змогу спостерігати обмежують 5-хвилинним інтервалом.
транспірацію при тому стані насичення листка водою, в якому 2. Які існують пристосування у рослин для регуляції транспі-
він перебував на інтактній рослині. За більш тривалої експозиції рації?
вміст води в листку зменшується, що відповідно зумовлює змен- 3. Чому під час транспірації води тіло рослини охолоджуєть-
шення інтенсивності транспірації. ся ?
4. Чи відомі вам інші механізми тепловідведення крім тран-
Мета роботи. Встановити інтенсивність транспірації у пред- спірації ?
ставників груп гігро-, мезо- і ксерофітних рослин в кімнатних 5. Проведіть порівняльний аналіз механізмів регуляції тран-
умовах і за дії вітру. спірації у гідро-, мезо- та ксерофітних груп рослин.
Таблиця 2.4. Визначення інтенсивності транспірації Мета роботи. Провести спостереження за інтенсивністю
у листках різних рослин транспірації у різних видів рослин під впливом факторів навко-
лишнього середовища.
Варіант Маса Повторність Сумарна Втрата Т,
маса 10 води 10 -2 -1
досліду листка, г 1 2 3 листків, г листками, г г·м ·год Матеріали, реактиви, обладнання. Гілки деревних рослин (яли-
1. Початкова ни, дуба, липи, бузку та ін.); бюретки місткістю 50 мл, гумові труб-
2. Через ки з затискачами, кристалізатор, гумові пробки, свердла, гострий
5 хв. ніж, ваги з наважками, парафін, міліметровий папір, вентилятори.
60 61
Хід роботи. 4. Які пристосування для регуляції транспірації у хвойних
1. Бюретки місткістю 50 мл з гумовою трубкою та затискачем порід?
заповнити водою і закрити гумовою пробкою з отвором. Воду для 5. Чому градієнт водного потенціалу є рушійною силою над-
цього взяти відстояну в кристалізаторі впродовж доби з метою ходження та пересування води в рослині?
видалення розчинених в ній газів.
2. Підрізати під водою дослідні гілки і щільно вставити в
отвори пробок (нижні кінці гілок попередньо очистити від кори Робота 21. ВИЗНАЧЕННЯ ВІДНОСНОЇ АКТИВНОСТІ
на 10÷12 мм). ВОДИ В РОСЛИНІ
Примітка. Бюретки з гілками перевернути донизу і переві-
рити герметичність приладу (вода не повинна витікати з бю- Для фізіологічного стану клітини важливе значення має тер-
ретки). модинамічний стан води, показником якого є активність води,
3. Відкрити затискач і встановити рівень води в бюретці на тобто здатність до пересування, випаровування та участі в біохі-
верхній поділці. мічних реакціях тощо.
4. Штативи з приладами виставити в умовах досліду і відміча- За міру активності води приймають відносний тиск водяної
ти рівень води в бюретці з інтервалом 2 год. пари, з якою система в даних умовах перебуває в рівновазі: Р/Р0,
5. Результати записати в таблицю 2.5. де Р – тиск пари над системою; Р0 – тиск насиченої пари над чи-
стою водою за тих самих умов. У живій клітині активність води
Таблиця 2.5. Визначення інтенсивності транспірації рослин знижена в результаті процесів гідратації та іммобілізації. Метод
визначення активності води в рослині базується на врахуванні
Вид Випаровування води, мл Інтенсивність втрати води рослиною в камері з сухим повітрям. Одночасно об-
транспірації, числюють випаровування з вільної водної поверхні за тих самих
рослини години 8 10 12 14 16 18 20 г ·м-2 ·год –1 умов.
6. У польових умовах одночасно провести метеорологічні Мета роботи. Визначити відносну активність води в росли-
спостереження. нах залежно від забезпечення їх водою.
7. Після досліду визначити площу листків. Щоб визначити по-
верхню випаровування у хвойних порід (сосни, модрини) обі- Матеріали та обладнання. Тургесцентні та зів’ялі листки
рвати хвою, зважити її і обчислити площу, враховуючи, що 1 г рослин; ексикатор з CaCl2,; аналітичні або технічні ваги, фольга,
сирої хвої сосни відповідає 33 см2, а 1 г сирої хвої модрини від- картон, ножиці, лінійки.
повідає площі 150 см2.
8. Розрахувати інтенсивність транспірації для кожного виду Хід роботи.
рослин і побудувати діаграми. 1. З фольги виготовити кювету площею 4 см2, для цього взяти
шматочок фольги розміром 5х5 см, накласти на нього вирізаний
Контрольні запитання та завдання з картону квадрат 2х2 см, краї фольги загнути, а картон витягну-
ти.
1.Яке значення має процес транспірації у життєдіяльності рос- 2. В кювету налити дистильовану воду так, щоб було повністю
лин? вкрите дно її. Кювету зважити і поставити в герметичний ексика-
2. Чому змінюється інтенсивність транспірації впродовж дня? тор з СаСl2, відмітити час.
Який характер цих змін? 3. Зрізати листок, зважити його і вмістити в той самий екси-
3. Як довго можуть функціонувати гілки в такому пристрої? катор.
62 63
4. За 2 год повторно зважити листок і кювету з водою. низького парціального тиску води в атмосфері, оточуючому роз-
5. Визначити площу листка ваговим методом. Розрахувати чині тощо). Водоутримні сили зумовлені дією осмотично-актив-
інтенсивність втрати води листком (I) та випаровування води з них сполук в клітині, проникністю клітинних мембран та станом
кювети (I0). внутрішньоклітинної води. Зменшення проникності плазмалеми,
6. Відносну активність води (а) в листку обчислити за форму- посилення набрякання мітохондрій, хлоропластів, збільшення
лою: кількості зв’язаної води (гідратної та іммобілізованої) в клітинах
а = I/I0. спричинюють збільшення їхньої водоутримної здатності, а зво-
ротні зміни – зменшення.
7. Дослідити тургесцентні та зів’ялі листки різних рослин. Величину водоутримної здатності характеризують кількістю
8. Результати записати в таблицю2.6. води, яка залишається в клітинах після дії відповідного фактора
(низького тиску водяної пари, осмотичного потенціалу розчину).
Таблиця 2.6 . Визначення відносної активності води Визначення цього показника за А. Арландом базується на враху-
в листках різних рослин ванні втрат води рослинами при підсиханні їх.
Час Інтенсив- Відносна Мета роботи. Визначити водоутримну здатність рослин, виро-
зважування Маса, г Втрата ність щених за різних умов.
Варіант води, Площа, актив-
2 втрати
досліду см ність
1 2 1 2 мг води, мг· води, Матеріали, реактиви, обладнання. Рослини квасолі, пшениці
-2 -1 а
см ·год
та ін., які вирощували на піску без добрив (контрольні) і на піску
з внесенням добрив (дослідні); розплавлений парафін; водяна баня,
9. У висновках порівняти відносну активність води різних
ножиці, технічні ваги, штативи.
рослин.
Хід роботи.
Контрольні запитання та завдання
1. Зрізати по 10 рослин кожного з двох варіантів і негайно за-
нурити місцем зрізу в розплавлений парафін, щоб запобігти втратам
1.Що таке активність води?
води зрізом.
2.Чому втрату води рослинами визначають в ексикаторі, а не
2. Зважити кожну рослину окремо і закріпити їх в штативах. По-
в термостаті?
вторити зважування кожної рослини за 30, 60 та 90 хв. Зменшення
3.Що розуміють під поняттям “гомеостатична вода” ?
маси рослин свідчить про втрату води у процесі випаровування за
4. Які фактори впливають на втрату води рослиною?
кожні 30 хв.
5. Як пристовується рослина до зменшення втрат води?
3. Дані записати в таблицю 2.7.
6. Які рослини втрачають (випаровують) води більше: хвойні
чи листяні і чим можна пояснити різницю, якщо вона є?
Таблиця 2.7. Визначення водоутримної здатності рослин
Робота 22. ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОУТРИМНОЇ Маса рослин, г Кількість Випаро- Втрата Випару-
ЗДАТНОСТІ РОСЛИН (за Арландом) № за час, випаруваної води вуюча води за ваної
п/п хв за кожні 30 хв, г маса, г 30 хв, г води,
Водоутримна здатність це спроможність рослин (клітин)
30 60 90 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3
утримувати воду за дії різноманітних сил (високої температури,
64 65
4. Обчислити кількість випаруваної води у відсотках від початко- Хід роботи.
вої маси рослини за послідовні інтервали в 30 хв. Примітка. В роботі досліджують рослини, вирощені за різних
5. Одержані дані зобразити графічно і зробити висновки щодо умов водозабезпеченості.
водоутримної здатномсті рослин, вирощених за різних умов жив- 1. Свердлом з діаметром 8 мм зробити 10 висічок з листка, на-
лення. магаючись обминути товсті жилки.
2. Висічки зважити і вмістити у воду (в чашках Петрі або про-
Контрольні запитання та завдання бірках) на 2 год для насичення тканин водою.
3. Тургесцентні висічки просушити фільтрувальним папером і
1. Що таке водоутримна здатність та від чого вона залежить? зважити.
2. Дати критичний аналіз цього методу. 4. Для контролю диски знову занурити у воду і за 30 хв. зважити
3. Чим можна замінити парафін у досліді? повторно.
4. Як залежить водоутримна здатність тканин від кількості в Примітка. У разі повного насичення тканин водою їхня маса за-
них іонів азоту, калію і кальцію? лишається такою самою, як і в попередньому зважуванні.
5. Чи впливає на водоутримну здатність вік листка, його по- 5. Визначити масу сухої речовини в тканині (порядок визначен-
ложення на рослині? ня описано в роботі №17).
6. Як впливають на водоутримну здатність листків умови на- 6. На основі одержаних даних обчислити показники водного де-
вколишнього середовища? фіциту (ВД) у рослин:
а–б
ВД = 100%,
Робота 23. ВИЗНАЧЕННЯ ВОДНОГО ДЕФІЦИТУ РОСЛИН
а
де а – кількість води у висічках за їх водонасичення, г; б – початко-
Водний дефіцит – це нестача води, виражена у відсотках вий вміст води у висічках, г; 100 – коефіцієнт для перерахунку ВД, %.
від загальної кількості її при повному насиченні тканин водою. 7. Обчислити відносну тургесцентність (ВТ), яка показує, яку
Він може виникати у разі порушення водопостачання рослин частку у відсотках становить початкова кількість води в листках
і спричинювати тимчасові або тривалі зміни в інтенсивності від вмісту її в стані насичення:
біохімічних та фізіологічних процесів, що відбивається на про- в–г
дуктивності рослин. Тому цей показник використовують для ВЕ = 100%,
оцінки рівня водозабезпеченості та діагностики поливу рос-
д–г
лин. де в – маса сирої тканини до занурення її у воду, г; г – маса
сухої тканини до занурення її у воду, г; д – маса тургесцентної
Мета роботи. Визначити водний дефіцит у рослин за різних тканини після насичення її водою, г.
умов їх водозабезпечення. 8. Розрахувати дефіцит відносної тургесцентності (ДВТ)
– кількість води, яка потрібна для досягнення листками рослин
Матеріали, реактиви, обладнання. Дослідні рослини в різ- тургесцентного стану:
них умовах водопостачання; дистильована вода; сушильна шафа,
аналітичні ваги, бюкси, ексикатори, свердла 8 мм діаметром, ДВЕ = 100% – ВЕ.
фільтрувальний папір, щипці, фанерні або гумові пластинки,
чашки Петрі або пробірки в штативах, піпетки. 9. Результати досліджень записати в таблицю 2.8.
66 67
Таблиця 2.8. Визначення водного дефіциту спричинює подальше зниження обводнення тканин рослинного
та тургесцентності рослин організму.
Полуденний та залишковий водні дефіцити є важливими ха-
рактеристиками водного обміну рослин. Водний дефіцит рослин
тургесцентності, г
печення, %
Початковий вміст
Показники
водозабез-
Варіант досліду
Маса бюкса, г
визначають за двома основними параметрами – вмістом води та
Сира маса, г
Суха маса, г
води в стані
Кількість
її енергетичним статусом, який виражають як загальний водний
води, г
потенціал.
Методи визначення водного дефіциту рослин умовно поділя-
ВД ВТ ДВТ ють на 4 групи: визначення загального водного потенціалу, осмо-
тичного потенціалу як компонента загального водного потенціа-
лу, вмісту води та водного дефіциту. Метод визначення водного
10. Зробити висновки. дефіциту дозволяє встановити ступінь стійкості рослин до дії
несприятливих зовнішніх факторів не лише окремих культур, а
Контрольні запитання та завдання й сортів, форм та ліній в межах однієї культури.
1. Що називають водним дефіцитом? Мета роботи. Визначити полуденний та залишковий водний
2. Якими показниками характеризують водний дефіцит рослин? дефіцит у різних рослин.
3. Який вплив водного дефіциту на фотосинтез?
4.Поясніть наступні терміни: польова вологоємність, мертвий за- Матеріали, реактиви, обладнання. Дослідні рослини, що
пас води в ґрунті, вологість в’янення. відрізняються рівнем стійкості до дії несприятливих факторів
5. Чи є різниця у водовіддачі різних рослин і в чому вона довкілля; дистильована вода; аналітичні ваги, сушильна шафа,
полягає? ексикатор з водою, пробірки в штативах, піпетки, фільтруваль-
6. Як відрізняються за водовіддачею листки рослин з різних ний папір.
місць зростання (затінені й освітлені), з різним шаром кутикули
та жилкуванням? Хід роботи.
7. Яке значення товщини кутикули листка в його водовідда- 1. Для визначення полуденного водного дефіциту листків
чі? зразки відібрати впродовж дня, залежно від завдань досліджень,
а залишкового – за 0,5 год. до сходу сонця. Перед початком до-
сліду відмітити однаково розвинені листки певного ярусу.
Робота 24. ВИЗНАЧЕННЯ ПОЛУДЕННОГО ТА 2. Листок пшениці, жита, або злакових трав зрізати біля осно-
ЗАЛИШКОВОГО ВОДНИХ ДЕФІЦИТІВ ви листкової пластинки, зважити на аналітичних терезах і вмісти-
ти в пробірки (висотою 12÷14 см) з 2÷3 мл дистильованої води.
Водний дефіцит в рослинах виникає тоді, коли кількість води, 3. Пробірки із зразками вмістити в ексикатор, на дні якого міс-
яка витрачається листками в атмосферу перевищує кількість титься вода, закрити кришкою і залишити на 10÷12 год. до повно-
води, яка поглинається коренями. Під цим терміном розуміють го насичення листків водою. Повторність дослідів –10-ти кратна.
кількість води, якої не вистачає для повного насичення рослин- 4. Після насичення водою, листки вийняти з пробірок, обтер-
них клітин. Її виражають у відсотках до загальної кількості води ти фільтрувальним папером, зважити, висушити до постійної
за повного насичення тканин. За умов значного зниження запасів маси і знову зважити.
вологи в ґрунті, вночі не відбувається відновлення денних втрат 5. Розрахувати залишковий та денний водні дефіцити за фор-
води, внаслідок чого виникає залишковий водний дефіцит, який мулою:
68 69
100 . (а – б) більше). Він дає уявлення про здатність рослин утримувати воду
Х= , в процесі в’янення за значного дефіциту її.
б–в
де Х – водний дефіцит листка, % від маси води в насиченому во- Мета роботи. Визначити водоутримну здатність рослин різ-
дою листку; а – маса листка до насичення водою, г; б – маса листка них видів та її взаємозв’язок з морфо-фізіологічними особливос-
після насичення водою, г; в – маса сухої речовини в наважці, г. тями органів.
6. Результати записати в таблицю 2.9.
Матеріали, реактиви, обладнання. Рослини різних видів,
Таблиця 2.9. Визначення полуденного та залишкового торсійні ваги, лінійки, міліметровий папір, бюкси для визначен-
водного дефіциту листка ня маси сухої речовини, термостат.
Хід роботи.
Вид Маса Маса Маса сухої Примітка. В досліді можна вивчити швидкість втрати води
рослини листка до листка після речовини, Водний%дефіцит,
насичення, г насичення, г г листками або підземними органами таких дібровних видів, як
розхідник (Glechoma hederacea), купина (Polygonatum multiflo-
rum), копитняк (Asarum europeum), фіалка (Vіоla odorata), мо-
7. Зробити висновки. крець (Stellaria holostea), проліска сибірська (Scilla sibirica), ряст
(Coridalis halleri), анемона жовтецева (Anemona ranunculoides)
Контрольні запитання та завдання та ін.
1. Зважити по три листки кожного виду на торсійних вагах з
1. Що таке полуденний та залишковий водні дефіцити? Для інтервалом в 1 год.
чого застосовують визначення цих показників? 2. Відібрати середні проби, визначити в них кількість сухої
2. Які переваги даного методу визначення водного дефіциту речовини і прийняти її сталою протягом усього досліду.
перед іншими? 3. Побудувати графіки, на яких на осі абсцис відкласти час, а
3. Яку роль відіграють продихи та їхній стан у формуванні на осі ординат – вміст води у відсотках від початкового.
водного режиму рослин? 4. Зробити висновки щодо водоутримної здатності різних ви-
4. Чи відіграє роль у водовіддачі колір листків і чи може ця осо- дів і взаємозв’язок її з морфолого-фізіологічними особливостями
бливість рослини впливати на її водний режим рослини й чому? рослин.
5. Як краще доглядати рослину, щоб уникнути виникнення
водного дефіциту? Контрольні запитання та завдання
6. Яку роль у формуванні водного дефіциту відіграють коло-
їди рослини? 1. Що розуміють під водоутримною здатністю рослин?
2. Яке пристосувальне значення має ця властивість рослин?
3. Які екологічні групи рослини ви знаєте?
Робота 25. ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ ВТРАТИ ВОДИ 4. Які морфолого-анатомічні ознаки впливають на швидкість
ПІД ЧАС В’ЯНЕННЯ РОСЛИН З РІЗНИМИ водовіддачі рослин?
МОРФО-ФІЗІОЛОГІЧНИМИ ОЗНАКАМИ 5. Чи можна впливати на водоутримну здатність рослин змі-
ною умов мінерального живлення.
Показник швидкості втрати води, на відміну від транспірації, 6. Як впливає на водоутримну здатність рослин вітер, дощ,
визначають за тривалих експозицій (10÷12 год., доба, а інколи й поливання ґрунту, наявність солей у ґрунті?
70 71
Робота 26. СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПЕРЕРОЗПОДІЛОМ Наразі утворюється жовтий кристалічний осад солі K2Na[Co-
КАЛІЮ В ЗВ’ЯЗКУ З РУХОМ ПРОДИХІВ (NO2)6]. Для більш чіткого виявлення препарат обробляють суль-
фідом амонію, що призводить до утворення в місцях локалізації
Рух продихів зумовлений особливостями анатомічної будо- калію коричневого осаду сульфіду кобальту.
ви їх. Продихи побудовані двома замикаючими клітинами бо-
бовидної форми, внутрішні стінки яких потовщені, а зовнішні Мета роботи. Дослідити перерозподіл йонів калію в проди-
хових клітинах при закриванні і відкриванні їх, вивчити вплив
освітлення на цей процес.
Мета роботи. Визначити сисну силу ґрунту. Робота 28. ВИЗНАЧЕННЯ ПОВНОЇ ВОЛОГОЄМКОСТІ
СУБСТРАТУ
Матеріали, реактиви, обладнання. Проби ґрунту; розчини
сахарози (або NаСl, КNO3) – 0,01; 0,05; 0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5; 0,6; Повна вологоємкість субстрату (піску, ґрунту тощо) – це
0,7; 0,8; 0,9; 1,0 М); вазелін, пластилін; капіляри, чашки Петрі, максимальна кількість води, яку він здатний утримувати. Опти-
фільтрувальний папір, бюкси об’ємом 50 мл для відбору ґрунто- мальною вологістю для рослин середніх широт є 60-70 % повної
вих зразків. вологоємкості його.
74 75
Мета роботи. Визначити повну вологоємкість ґрунту. Припустимо, що повна вологоємкість піску (ПВ) становить
Матеріали, реактиви, обладнання. Металеві циліндри 15÷18 25 %, тоді вологість піску, до якої слід поливати, становитиме
см заввишки, 4÷5 см діаметром з сітчастим дном, фільтрувальний 15 %:
папір, технічні ваги з різновагами, кристалізатор. 25 . 60
х = 100 = 15 %.
Хід роботи.
1. На сітчасте дно покласти 2 кружечки зволоженого фільтру- Маса піску на одну посудину 1,3 кг, маса води – 0,195 кг
вального паперу і зважити циліндр з точністю до 0,01 г. (1,3 кг х 15 %). Посудину слід поливати до маси 2,145 кг (0,65+-
2. Циліндр заповнити на 3/4 повітряно-сухим піском або ґрун- 1,3+0,195=2,145 кг).
том, злегка ущільнюючи його постукуванням по стінці і знову Примітка. За такою ж схемою розрахувати масу, до якої слід
зважити на технічних вагах. поливати посудини у варіантах з іншим рівнем вологості (40, З0
3. Циліндр вмістити в кристалізатор, на дно якого налити % ПВ).
воду. Для зменшення випарування води всю установку накрити
склянкою. Контрольні запитання та завдання
4. Після того, як вода в циліндрі підніметься до поверхні суб-
страту, циліндр витягнути з води і дати стекти зайвій воді, обсу- 1. Якому терміну відповідає поняття НВ?
шити зовні фільтрувальним папером і зважити. 2. Розрахувати масу води, яку слід влити в посудину з піском
5. Циліндр знову на 1÷2 год. вмістити в кристалізатор з водою для поливів до 40 та 30% ПВ, якщо маса тарованих посудин 650
і зважити. Цю операцію повторювати доти, доки маса циліндра з г, маса піску, яку вносять, 1300 г, ПВ піску 25 %.
субстратом, насиченим водою, не стане сталою. Масу визначити
у 2-кратній повторності. Контрольні запитання до розділу „Водний режим рослин”
6. Розрахувати повну вологоємкість субстрату за формулою:
в–б 1.Що зумовлює поглинання води коренями у разі слабкої та
ПВ % = сильної транспірації? Як вода рухається від кореневих волосків до
б–а , ксилеми центрального циліндра?
де а – маса циліндра, г; б – маса циліндра з повітряно-сухим суб- 2. Чому під час посухи не можна підживлювати рослини?
стратом, г; в – маса циліндра з субстратом, насиченим вологою, г. 3. Посуха і засолення ґрунтів аналогічно впливають на погли-
7. Визначивши повну вологоємкість субстрату, розрахувати нання води рослинами. Як це можна пояснити?
кількість води, яку слід заливати у вегетаційну посудину під час 4. У рослини, корені якої занурені у воду, при додаванні солей
вирощування рослин з відповідним рівнем вологості. наступає в’янення. Через деякий час тургор може відновитися. Як
Примітка. Рослини вирощують у спеціальних вегетаційних це можна пояснити?
посудинах, в яких коренева система повинна бути захищена від 5. Поясніть, чому вода у деревних рослин піднімається на ви-
дії світла, тому на них одягають чохли з темного паперу або соту, значно більшу ніж 10 м (максимально на таку висоту можна
фарбують у чорний, а потім білий кольори. Посудини тарують підняти воду механічним насосом).
до однакової маси. Для цього в них вміщують трубку для поливу 6. Як можна виміряти швидкість пересування води в стовбу-
1,5÷2 см діаметром, 16÷18 см заввишки, (бите скло або гравій) рах дерев, не порушуючи їхньої цілісності?
до загальної маси 0,65 кг, круг марлі 15 см діаметром. 7. Що запобігає розриву водних тяжів у ксилемі?
8. При хлорозі кукурудзи дуже сильно знижуються фотосин-
Завдання. В посудину входить 1,3 кг субстрату (піску). Тоді масу, тез і поглинання іонів калію. Опишіть, який зв’язок між фотосин-
до якої потрібно поливати посудини при 60 % ПВ, розраховують так. тезом і надходженням калію в рослину?
76 77
9. Як пояснити в’янення теплолюбних рослин за низьких по-
зитивних температур? Розділ 3.
10. По якій тканині стебла йде висхідний потік?
11. Маса листка клена в стані повного насичення 1,53 г, а після ФОТОСИНТЕЗ
в’янення – 1,26 г. Якою буде величина водного дефіциту листка (у
відсотках), якщо маса сухої речовини дослідного листка 0,67 г? Фотосинтез – унікальний в фізико-хімічному відношенні про-
12. Як пояснити механізм закривання та відкривання проди- цес, який збільшує вільну енергію біосфери за рахунок зовніш-
хів? нього джерела – Сонця і забезпечує існування як рослин, так
13. Які шляхи випаровування води рослиною, крім продихів? і усіх гетеротрофних організмів, у тому числі й людини. Зараз
14. Які існують механізми відведення тепла від рослини, крім важко, а то і зовсім неможливо знайти будь-які природні явища,
транспірації? які не поєднані з фотосинтезом. Із накопиченням знань про ме-
15. Що таке водний баланс рослини і які його складові части- ханізми даного процесу фотосинтез визначають як фототрофну
ни? функцію деяких бактерій, водоростей та вищих рослин.
16. Що таке водний дефіцит і які види його ви знаєте? Фототрофна функція – це сукупність процесів поглинання,
17. Яка інтенсивність транспірації листків липи площею перетворення та використання в багатьох ендергонічних реакці-
780 см2, коли відомо, що за 20 хв. їхня маса зменшилася з 21,7 до ях світлових квантів, у яких відбувається первинне становлення
12,7 г? пластичних та енергетичних ресурсів життя на нашій планеті.
18. Що таке відносна транспірація і про що вона свідчить? Особливістю рослинної клітини є наявність у ній хлороплас-
19. Що розуміють під транспіраційним коефіцієнтом? Рослина тів, у яких утворюється органічна речовина із СО2 і Н2О за раху-
кукурудзи за вегетаційний період випаровує 600 кг води і нагро- нок енергії Сонця.
маджує 3 кг сухої речовини. Який у неї транспіраційний коефіці- Фотосинтез – це окисно-відновний процес. За участю хлоро-
єнт? філу й енергії сонячних квантів вода фотоокиснюється, в резуль-
20.Що таке продуктивність транспірації? Підрахуйте продук- таті чого виділяються кисень та водень, останній і відновлює
тивність транспірації, якщо відомо, що за вегетаційний період вуглекислий газ до рівня вуглеводів. Ці реакції відбуваються
рослини пшениці випарували 525 кг води і утворили 2,5 кг орга- відповідно в світлову та темнову фази фотосинтезу.
нічної маси. У тилакоїдах хлоропласта відбуваються світлові реакції фо-
21. Що таке водний потенціал і які його складові? тосинтезу: уловлювання квантів світла пігментами – хлорофілом,
22. Які анатомо-морфологічні пристосування рослин сприя- каротиноїдами, фікобілінами, фотоокиснення води, транспорту-
ють посиленню їхньої водоутримної здатності? вання електронів за участю електроно-транспортного ланцюга з
23. Які структурні та функціональні показники можна вико- утворенням відновленої форми нікотинамідаденіндинуклеотид-
ристовувати для діагностики стану водозабезпечення рослин? фосфату (НАДФ. Н2) і макроергічних сполук аденозинтрифос-
24. Чому тріскаються зрілі плоди томатів, черешень, вишень фату (АТФ).
після інтенсивних тривалих дощів? Певна частина синтезованих у світлових реакціях НАДФ.Н2 і
АТФ у подальшому використовується в процесі синтезу органіч-
них сполук із вуглекислого газу та води. Ці реакції відбуваються
у стромі хлоропласта і їх називають темновими реакціями фото-
синтезу, бо кванти світла в них безпосередньо не беруть участі.
Стромою називають внутрішній вміст хлоропластів, де локалі-
зовані ферменти, які фіксують та відновлюють вуглекислий газ
до вуглеводів.
78 79
Засвоєння вуглекислого газу в хлоропласті, тобто асиміляція фотосинтетичного
його вуглецю до складу органічних сполук, відбувається в склад- апарату рослин-
ному циклі реакцій Кальвіна–Бенсона–Бассема. Найголовнішим них організмів ви-
ферментом темнового циклу є рибулозобісфосфат-карбоксилаза користовують такі
(оксигеназа) – РУБІСКО, яка забезпечує приєднання вуглекисло- параметри, як кіль-
ти до п`ятивуглецевої сполуки – вуглеводу рибулозобісфосфату. кісний вміст окре-
Утворений унаслідок такої реакції короткоіснуючий шестиву- мих пігментів, їх
глецевий продукт розпадається з формуванням двох тривугле- співвідношення і
цевих молекул фосфогліцеринової кислоти (ФГК). Відновлення фракційний склад,
молекули ФГК до фосфогліцеринового альдегіду і є власне від- міцність зв’язку
новлювальною реакцією на шляху перетворення вуглекислого хлорофілів із біл-
газу в молекулу вуглеводу. ком, фотохімічну
Наступні складні перетворення сполук у циклі Кальвіна–Бен- активність, залеж-
сона– Бассема забезпечують регенерацію молекул рибулозобіс- ність вмісту пігмен-
фосфату для приєднання нової молекули СО2, а також зумовлю- тів від умов освіт-
ють утворення стабільного продукту фотосинтезу – шестивугле- лення, живлення,
цевого вуглеводу – глюкози. етапів онтогенезу
Усі фотосинтезуючі організми містять пігменти, які запуска- тощо. Досліджують
ють фотофізичні та фотохімічні реакції фотосинтезу. Найважли- також хімічне пере-
віші з них хлорофіли (рис. 3.1) та каротиноїди (рис. 3.2), тому творення хлорофі-
розділ «Фотосинтез» Рис. 3.2. Структура молекули -каротину. лів у хлорофілід і
розпочинається з прак- феофітин. Важли-
тичних занять, що роз- вою характеристикою фотосинтезуючих пігментів є спектри по-
кривають хімічні та фі- глинання світлової енергії та флуоресценції, активність фермен-
зичні властивості фото- ту хлорофілази, яка бере участь у біосинтезі хлорофілів.
синтезуючих пігментів. Різні види пігментів розпізнають за допомогою їхніх спек-
Пігменти локалізова- тральних характеристик. Наприклад, спектри поглинання у різ-
ні в тилакоїдах хлоро- них груп хлорофілів залежать від характеру бічних груп піроль-
пластів, де пов’язані з них кілець порфіринового ядра молекули і типу органічного роз-
мембранними білками і чинника. Потім виконують роботи, в яких визначають активність
ліпідами. Для екстракції функціонування різних ферментів, інтенсивність фотосинтезу за
пігментів з рослинного накопиченням органічних сполук у тканинах і зміною концен-
матеріалу використо- трації вуглекислого газу або кисню в навколишньому середовищі
вують полярні розчин- (газометричні методи) на одиницю фотосинтезуючої поверхні за
ники – етиловий спирт одиницю часу.
або ацетон, які денату-
рують білки і руйнують Рис. 3.1. Структура молекули хлорофілу:
I, II, III, IV – пірольні кільця,
пігментліпопротеїновий V – циклопентанове кільце,
комплекс. 1 – 10 нумерація вуглецевих атомів,
Для характеристики C20H39 – залишок спирту фітолу
80 81
Pобота 29. ЕКСТРАКЦІЯ ПЛАСТИДНИХ ПІГМЕНТІВ та, змиваючи багаторазово ступку невеликими порціями ацетону
(варіант перший), спирту (варіант другий), петролейного ефіру
Пігменти з фотосинтезуючих тканин рослини екстрагують (варіант третій) і водою (варіант четвертий).
полярними розчинниками (етиловим спиртом, ацетоном), які 4. Фільтр Шотта вставити в пробірку, що міститься в колбі
руйнують їхній зв’язок із мембранами хлоропластів і тим самим Бунзена, яку з’єднати із насосом.
забезпечують повне екстрагування пігментів. Під час розтиранні 5. Розчини відфільтрувати, змиваючи стінки фільтра невели-
матеріалу з неполярними розчинниками, які не здатні денатуру- кими порціями розчинника доти, поки відфільтрована рідина на
вати білки, в екстракт переходить незначна кількість пігментів. стане безбарвною.
Розтертий матеріал у спирті залишається зеленим і тоді, коли в 6. Об’єм розчину довести відповідними розчинниками до 10 мл.
ньому спостерігається висока активність ферменту хлорофілази, 7. Вміст у пробірці збовтати. Порівняти забарвлення розчинів
яка відщеплює спирт фітол від хлорофілу. Тоді утворюється хло- візуально.
рофілід зеленого кольору з такими самими спектральними харак- 8. Визначити екстинцію отриманих екстрактів на фотоелек-
теристиками, що і хлорофіли, але з гідрофільними властивостя- троколориметрі за довжини хвилі 660 нм.
ми. Тому хлорофілід не розчиняється в полярних розчинниках, а Примітка. У контрольну кювету наливають розчинник, а в
осад на фільтрі після екстракції фотосинтетичних пігментів за- іншу – досліджуваний розчин.
лишається зеленим. 9. Результати спостережень записати до таблиці 3.1.
Для отримання витяжки пігментів можна використовувати
як сирий, так і сухий матеріал. В останньому випадку висушені Таблиця 3.1. Ефективність використання різних органічних
листки попередньо обробляють гарячою водою, щоб спростити розчинників для екстракції пластидних пігментів
процедуру вилучення пігментів з них.
Варіант досліду, Оптична густина розчину,
Мета роботи. Отримати екстракт пластидних пігментів із Рослина використаний екстрагент ум. од.
рослин різних систематичних груп, проаналізувати повноту екс- Ацетон
тракції пігментів використовуючи воду, полярні та неполярні Спирт
розчинники. Петролейний ефір
Вода
Матеріали, реактиви, обладнання. Листки пеларгонії, перси-
ка, проростки гороху, кукурудзи, пшениці; ацетон, етиловий спирт, 10. За величиною екстинції розчинів зробити висновок про
петролейний ефір або гексан, карбонат кальцію; порцелянові ступ- розчинність пластидних пігментів у різних розчинниках. Пояс-
ки, скляні пластинки для подрібнення матеріалу, скляні палички, нити одержані дані, враховуючи стан пігментів у хлоропластах і
фільтри Шотта N 3 або N 4, колби Бунзена, центрифужні та мірні їхню хімічну природу.
пробірки, ножиці, свердла, вакуумні насоси, ваги з різноважками.
Контрольні запитання та завдання
Хід роботи.
1. Листки різних рослин подрібнити ножицями або скальпелем. 1. Чому вода не екстрагує пігменти хлоропластів?
2. Подрібнену наважку (0,2÷0,5 г) розтерти у ступці, додаючи 2. Чим можна пояснити наявність каламуті в водно-ацетоно-
на кінчику скальпеля CaCO3 для нейтралізації кислот клітинного вих розчинах пластидних пігментів?
соку. 3. Чим можна пояснити той факт, що після промивання 80 %-
3. Зволожити матеріал незначною кількістю розчинника, роз- им ацетоном або 96 %-им етиловим спиртом осад із листків пер-
терти до гомогенної маси і кількісно перенести на фільтр Шот- сика і борщівника залишається зеленим?
82 83
4. Які пігменти залишаються в осаді у разі використання та- Унаслідок реакції утворюється сіль хлорофілінової кислоти,
ких розчинників як петролейний ефір або гексан? яка зберігає зелене забарвлення й оптичні властивості хлорофілу,
5. Що входить до складу екстрактів пігментного комплексу але відрізняється більшою гідрофільністю порівняно з незміне-
різних рослин? ним пігментом.
6. Як змінюється колір пігментних екстрактів за дії світла, що
проходить крізь розчин або відбивається від нього? Мета роботи. Дослідити різну розчинність пластидних піг-
7. Який колір має розчин пігментів, що флуоресціюють? ментів у спирті та бензині, провести реакцію омилення хлоро-
філу.
Робота 30. ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПІГМЕНТІВ Матеріали, реактиви, обладнання. Спиртовий екстракт піг-
ЛИСТКА: РОЗПОДІЛ ПІГМЕНТІВ ЗА МЕТОДОМ ментів із листків різних рослин; бензин, 20 %-ий розчин гідро-
К. КРАУСА, ОДЕРЖАННЯ ХЛОРОФІЛІНІВ ксиду калію або натрію; пробірки в штативах, вода, водяна баня.
88 89
2. Для 80 %-го ацетону: %-ий розчин етилового спирту, 80 %-ий ацетон або інший роз-
за Верноном: чинник, MgCO3 (CaCO3), кварцовий пісок, порцелянові ступки
Схл. а, мг/л = 11,63 . D665 – 2,39 . D649 , із тoвкачиками, скальпель, ножиці, пінцет, скляні палички, колби
Cхл. b, мг/л = 20,11 . D649 – 5,18 . D665 , Бунзена зі скляним фільтром Шотта № 3 або № 4, мірні колби
Cхл. а + хл. b, мг/л = 6,45 . D665 + 17,72 . D649 . місткістю 25 мл, мірний циліндр місткістю 25 мл, скляні лійки,
мірні конічні пробірки, піпетки об’ємом 2 і 5 мл, фольга, ваги
за Ліхтенталером: торсійні, вакуумний насос або інший, фотоелектрокалориметр
Схл. а, мг/л = 12,21 . D663 – 2,81 . D646 , (ФЕК), спектрофотометр.
Cхл. b, мг/л = 20,13 . D646 – 5,03 . D663 ,
1000 . D470 – 3,27 . Cхл. а – 100 . Cхл. b Хід роботи.
Cкар., мг/л =229 1. Отримати екстракт пігментів із листків різних рослин (ро-
бота 30).
3. Для 96%-го розчину спирту (за Вінтерманс де Мотс): Увага! Визначення кількісне, тому не можна втрачати жод-
Схл. а, мг/л = 13,70 . D665 – 5,76 . D649 , ної краплі екстракту пігментів.
Cхл. b, мг/л = 25,80 . D649 – 7,60 . D665 . Студенти різних підгруп проводять досліди за такими варіантами:
Варіант 1. Листки пеларгонії, примули (світлолюбні росли-
4. Для етилового ефіру: ни) й аспідістри, плюща (тіньовитривалі).
Схл. а, мг/л = 9,93 . D660 – 0,777 . D642,5 , Варіант 2. Молоді й старіючі листки.
Cхл. b, мг/л = 17,6 . D642,5 – 2,81 . D660 , Варіант 3. Проростки пшениці, кукурудзи, гороху тощо, ви-
Схл. а + хл. b, мг/л = 7,12 . D660 + 16,8 . D642,5, рощені за оптимальних умов живлення і нестачі світла.
1000 . D480 – 0,52 . Cхл. а – 7,25 . Cхл. b Варіант 4. Проростки рослин, вирощені на повних і неповних
Cкар., мг/л =226 живильних розчинах, зокрема з вилученням азоту.
2. Визначити оптичну густину (D) отриманих екстрактів за
За наявності в екстракті феофітину використовують рівняння довжин хвиль, які відповідають максимумам поглинання хлоро-
для етилового ефіру: філів а і b, для 80 %-го ацетону – 663 і 646 нм. Для визначення
Схл. а, мг/л = 12,3 . D660 – 67,5 . D535 – 3,2 . D642 , суми каротиноїдів D екстракту вимірюють за λ = 470 нм.
Cхл. b, мг/л = 18,8 . D642 – 26,8 . D535 – 1,51 .D660 , 3. Обчислити концентрацію хлорофілів а, b і каротиноїдів за
Сфеофітину, мг/л = 109 . D535 – 6,7 . D642 – 3,4 . D660 . відповідними формулами, наведеними вище.
4. Обчислити вміст пігментів (А) у рослинному матеріалі, мг/г
Мета роботи. Ознайомити студентів із методом визначення маси сухої чи сирої речовини:
кількості пігментів у екстрактах без попереднього фракціонуван-
ня їх, дослідити, що вміст зелених пігментів у листках значно
більший, ніж жовтих, визначити величину співвідношення між
ними та хлорофілом a і b. де С – концентрація пігментів, мг/л; V – об’єм екстракту, мл
(25 мл); Н – наважка рослинного матеріалу, г (0,1÷0,2 г).
Матеріали, реактиви, обладнання. Листки рослин різних
світлових екотипів, листки однієї й тієї самої рослини, які зрос- Контрольні запитання та завдання
тають за різного світлового режиму (наприклад, листки всере-
дині крони, на верхівці пагонів), листки різного віку, проростки, 1. Які розчинники бажано використовувати для екстракції
вирощені в умовах норми та дефіциту світла і азоту тощо; 96 пігментів?
90 91
2. Наскільки точно можна визначити кількість пігментів в су- ми, скальпель, ножиці, пінцет, скляні палички, колба Бунзена,
марному екстракті? скляний фільтр № 3, мірні пробірки місткістю 10 мл, мірний
3. Які максимуми типові для різних пігментів? циліндр місткістю 25 мл, конічні пробірки, центрифужні про-
4. Що таке феофітинізація і як їй запобігти? бірки, піпетки об’ємом 2 і 5 мл, капіляри, хроматографічна
5. Чи змінюються максимуми поглинання пігментів залежно камера з притертою кришкою, силуфольні пластинки, хрома-
від розчинника? тографічний папір, фольга, ваги торсійні та центрифужні, цен-
трифуга, канцелярські скріпки, лінійки, графітні олівці, насос
Камовського або компресор, фен для підсушування хромато-
Робота 33. РОЗДІЛЕННЯ ПІГМЕНТІВ ХЛОРОПЛАСТІВ грам.
ХРОМАТОГРАФІЧНИМ МЕТОДОМ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
ЇХ КІЛЬКОСТІ У ЛИСТКАХ Хід роботи.
Отримання екстракту пігментів.
Уперше швидкий розподіл окремих компонентів із суміші фо- 1. Наважку рослинного матеріалу (100÷200 мг) подрібнити
тосинтетичних пігментів методом адсорбційної хроматографії на ножицями, перенести у порцелянову ступку, на кінчику скальпе-
колонках здійснив у 1904 р. М. С. Цвет. Пізніше виявилось, що ля додати СаCO3, долити 4÷5 мл спирту або ацетону та ретельно
ефективнішою є розподільна паперова та тонкошарова хромато- розтерти.
графія. Основи її становить неоднаковий розподіл компонентів 2. Отриманий екстракт перенести на скляний фільтр, вставле-
суміші між двома рідкими фазами, що не змішуються між со- ний у колбу Бунзена.
бою. Одна з них рухома, інша, наприклад, хроматографічний 3. За допомогою насоса розчин відфільтрувати.
папір, силікагель, силуфол – нерухома. Твердий носій утримує 4. Рослинний матеріал повторно залити розчинником, розтер-
на своїй поверхні нерухому фазу розчинника (полярний розчин- ти та перенести на фільтр. Розчин відфільтрувати.
ник). Функцію рухомої фази виконує неполярний розчинник. Примітка. Цю операцію повторюють доти, доки розчин,
Досліджувану суміш сполук наносять на папір або на тонко- який стікає з фільтра, не буде абсолютно безбарвним.
шарову хроматографічну пластинку. Потім через хроматограму 5. Спиртовий екстракт пігментів перенести до мірної колби
пропускають роздільну суміш розчинників. Унаслідок різниці в чи пробірки, колбу Бунзена промити декілька разів невеликими
розчинності у певному розчиннику та різної адсорбції пігменти порціями суміші і довести сумішшю об’єм екстракту в мірній
рухаються сорбентом з різною швидкістю й розташовуються на колбі до позначки.
сорбенті окремими зонами. Чим більша розчинність пігменту в Увага! Робота кількісна, не можна втрачати жодної краплі.
розчиннику і чим слабше він сорбується даним сорбентом, тим Отриманий екстракт містить суміш зелених і жовтих піг-
швидше буде він рухатися і тим далі від старту розташовувати- ментів.
меться на носії його зона.
Хроматографічне розділення пігментів.
Мета роботи. Відокремити каротиноїди від хлорофілів і ви- Розділення виконують на хроматографічному папері або си-
значити їхній уміст у зелених листках. луфолових пластинках розміром 15 х 15 см.
1. Пігменти нанести капіляром по всій ширині пластинки, від-
Матеріали, реактиви, обладнання. Листки вищих рослин ступаючи на 2 см від її нижнього краю та 1 см від бічних країв.
(пеларгонії, примули, плюща), суспензії водоростей; 100 %-ий Об’єм нанесеного екстракту – 0,5÷0,8 мл (рис. 3.3 а).
ацетон, 96 %-ий розчин етилового спирту, петролейний ефір, 2. Хроматографічний папір або пластинку ретельно підсуши-
етиловий ефір, гексан, бензин, MgCO3 або CaCO3, Na2SO4 зне- ти у струмені повітря, помістити у хроматографічну камеру, по-
воднений, кварцовий пісок; порцелянові ступки з товкачика- передньо насичену сумішшю розчинників (наприклад, бензин,
92 93
ва пляма, далі віолаксантин, лю-
теїн-епоксид, лютеїн, каротин.
Між стартовою плямою і жов-
тими пігментами нерозділеними
залишаються хлорофіли.
6. Для виявлення неоксантину
поставити ще одну хроматограму
в роздільну суміш етиловий спирт
– петролейний ефір (1:20).
Примітка. Пігменти на хро-
матограмі розміщуються в та-
Рис. 3.3. Схема нанесення стартової плями на хроматограму кому порядку: зверху каротин,
та хроматографічна камера:
а) хроматографічний папір або силуфольна пластинка з нанесеною нижче хлорофіл а, суміш ксан-
смужкою пігментів; тофілів, хлорофіл b, неоксантин
б) хроматографічна камера з розчином і папером або пластинкою (рис. 3.4).
7. Хроматограми розшифру- Рис. 3.4. Розподіл пігментів
ацетон, петролейний ефір, гексан в об’ємних співвідношеннях вати, в протоколі відмітити роз- на хроматограмі:
10:10:3:10; або бензин, петролейний ефір, ацетон в об’ємних ташування та колір розподілених 1. – -каротин; 2. – феофітин;
співвідношеннях 8,5:3,5:3,5). пігментів. 3. – хлорофіл a; 4. – хлорофіл b
Примітка. Для кожного рослинного об’єкта суміш розчинників 5. – лютеїн + зеаксантин;
та їх об’ємне співвідношення добирається експериментально. Визначення концентрації 6. – віолаксантин;
хлорофілів і каротиноїдів. 7. – неоксантин;
Розгонку проводять у затемнених чорним папером хрома- 8. – хроматографічна суміш
тографічних камерах зі щільно зачиненою кришкою (рис. 3.3 1. Забарвлені зони на хромато-
б). грамах, що відповідають каротину та ксантофілам (неоксантин,
3. Після того, як рівень розчинника підніметься майже до віолаксантин, антероксантин, лютеїн + зеаксантин), зняти скаль-
верхнього краю пластинки, хроматограму вийняти та висушити пелем із 2÷3 хроматограм. Зони однойменних пігментів об’єдна-
під струменем повітря. ти і помістити у пробірки з притертими пробками.
4. Проаналізувати хроматограму: визначити пігментні зони. 2. Проводять елюцію пігментів такими розчинниками: каро-
Примітка. Порядок розташування окремих зон пігментів по- тин – петролейним ефіром, ксантофіли – етанолом.
дано на рис. . На хроматограмі стартова пляма може бути Примітка. Елюцію виконують під час струшуванні проб.
зеленою або рожевою за наявності хлорофілу й антоціанів, хло- 3. Елюат відфільтрувати через паперовий фільтр у мірні про-
рофіл b – жовто-зеленого кольору, хлорофіл a – синьо-зелений, бірки з притертою пробкою, фільтр кілька разів промити відпо-
жовті ксантофіли і червоно-жовтий каротин (рухається разом відним розчинником і довести об’єм до 3 мл.
із фронтом розчинника). Крім того, на хроматограмі часом ви- 3. Оптичну густину вимірюють на спектрофотометрі: каротин
являється бурий феофітин. – за 452 нм, лютеїн – за 445, віолаксантин – за 442, неоксантин
5. Для розділення лише каротиноїдів поставити другу хрома- – за 438, хлорофіли а і b – у сірчаному ефірі за довжини хвилі
тограму в іншу систему розчинників – суміш бензолу і петролей- відповідно 662 та 642 нм.
ного ефіру (3:1). Примітка. Ці дані співставленні з питомими коефіцієнтами
Примітка. Пігменти розподіляються так: знизу старто- екстинкції (табл. 3.2).
94 95
Таблиця 3.2. Питомі коефіцієнти екстинкції для основних 3. Якщо стартова пляма залишається зеленою, які пігменти
пігментів фотосинтезу містяться в ній?
Пігмент Максимум Розчинник Питомий 4. Які пігменти забарвлюють стартову пляму в рожевий колір?
поглинання, коефіцієнт Чому вони залишаються в ній, а не рухаються разом із розчин-
нм екстинкції ником?
β-Каротин 464 Хлороформ 220 6. Які пігментів беруть участь у фотосинтезі?
Каротини 452 Петролейний ефір 260 7. Які промені сонячного спектра поглинають хлорофіли а, b,
α-Каротин 456 Хлороформ або гексан 242 каротини та ксантофіли?
Лютеїн 445 Етанол 258 8. Яка функція каротиноїдів у рослинах?
Віолаксантин 442 -“- 225
9. Чим відрізняються каротиноїди вищих і нижчих рослин?
Зеаксантин 451 -“- 248
Неоксантин 438 -“- 227 10. Які розчинники застосовують для екстрагування пігментів?
Антераксантин 446 -“- 235 11. За яких умов у спиртовому або ацетоновому розчині може
Хлорофіл а 662 Сірчаний ефір 9,81 міститися феофітин?
Хлорофіл b 642 -“- 17,6
4. Концентрацію пігментів (С, г/л) обчислити за формулою: Робота 34. СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ФЛУОРЕСЦЕНЦІЄЮ
ХЛОРОФІЛУ
96 97
Мета роботи. Констатувати інтенсивну флуоресценцію розчи- 6. Як відрізняються за кольором хлорофіли та феофітин?
нів пігменту і видиму відсутність її у живих листках. Спостеріга- 7. Що розуміють під терміном «фотовицвітання» й чим воно
ючи за флуоресценцією, переконатися у фотохімічній активності обумовлене?
хлорофілу. Пояснити, чому в живих листках без застосування ви-
сокочутливих приладів не можна виявити флуоресценцію.
Робота 35. ВИЗНАЧЕННЯ ФОТОСЕНСИБІЛІЗУЮЧОЇ ДІЇ
Матеріали, реактиви, обладнання. Спиртові екстракти піг- ХЛОРОФІЛУ (ЗА МЕТОДОМ О.А. КРАСНОВСЬКОГО)
ментів різних рослин, живі листки; пробірки, ультрафіолетовий
освітлювач із синім світлофільтром. Сутність світлової фази фотосинтезу полягає в окисненні
води до молекулярного кисню за допомогою світлової енергії,
Хід роботи. поглинутої хлорофілом. Звільнені в такому разі електрони пере-
1. Ультрафіолетовий освітлювач із синім світлофільтром даються ланцюгом з проміжних переносників до НАДФ, з від-
вмикнути в електричну мережу. новленням його до НАДФ.Н2. Крім того, під час перенесу елек-
2. До випромінюваного світла піднести пробірку з екстрактом тронів частина енергії витрачається на утворення АТФ, або на
пігментів і живі листки. фотосинтетичне фосфорилування.
Примітка. У відбитому світлі зелений екстракт пігментів Вважають, що в переносі електронів води до НАДФ беруть
стає малиново-рожевим. У живих листків за таких умов флуо- участь дві пігментні системи, які містять різні форми хлорофілу
ресценція не спостерігається. а, що відрізняються максимумами поглинання у довгохвильовій
3. Перевірити наявність флуоресценції у розчинах каротину, частині спектра. До першої системи належать також каротиної-
ксантофілу, хлорофілу (отриманих під час проведення реакції ди, до другої – хлорофіл b, та інші допоміжні пігменти.
Крауса) і феофітину. Кінцевим результатом фотоокиснення води є виділення моле-
4. Зробити висновки. кулярного кисню й утворення збагачених енергією відновлених
Примітка. Флуоресценцію можна спостерігати й у живому сполук – АТФ та НАДФ.Н2 , необхідних для наступного віднов-
листку. Для цього беруть водяний мох Fontinalis або елодею, по- лення вуглекислого газу.
міщають об’єкт на предметне скло мікроскопа та освітлюють Спрощено фотоліз води можна записати так:
синьофіолетовими променями, під дією яких зелені пластиди по- світло,
чинають світитися червоним світлом. хлорофіл
Н2О+НАДФ+АДФ+Н3ЗО4 НАДФ.Н2+АТФ+1/202
Контрольні запитання та завдання
Як видно з рівняння, хлорофіл виконує функцію фотосенсибі-
1. Чим флуоресценція відрізняється від фосфоресценції? Як лізатора, допомагаючи переносити електрони (водню) до НАДФ.
це можна відобразити на схемі? Фотосенсибілізуюча дія хлорофілу полягає в перенесенні про-
2. За яких умов молекула хлорофілу переходить на синглет- тона й електрона від донора на акцептор. У фотосинтезуючих
ний і триплетний енергетичні рівні? тканинах це приводить до відновлення вуглекислоти та синтезу
3. Чи можна спостерігати флуоресценцію хлорофілу під час органічних сполук. Екстрагований із зелених листків хлорофіл
освітлення його розчину сонячними променями? може бути сенсибілізатором окисно-відновних реакцій в модель-
4. З якими особливостями структури молекули пов’язані фо- них системах, у яких є донори й акцептори електронів. Так, під
тохімічні властивості хлорофілу? дією світла, розчин хлорофілу фотосенсибілізує перенесення
5. Як живі фотосинтезуючі листки використовують флуорес- електрона від аскорбінової кислоти (донора) до метилового чер-
ценцію? воного (акцептора). Наразі аскорбінова кислота окиснюється в
98 99
дегідроаскорбінову, а метиловий червоний відновлюється в лей- освітлювальна електролампа (250 Вт), кювета з водою (фільтр),
коформу. Відбувається реакція: піпетки місткістю 1 і 5 мл, люксметр.
Хід роботи.
1. У чотири пробірки налити по 5 мл спиртового екстракту
пігментів із зелених листків.
2. Додати аскорбінову кислоту до насичення (на дні залиша-
ються кристали нерозчиненої кислоти).
3. У кожну пробірку долити по 1 мл 0,04 %-го спиртового
розчину метилового червоного, який змінює зелене забарвлення
екстракту на червоне.
4. Суміш в пробірках перемішати.
5. Одну пробірку поставити в темряву (контроль), а три – на
світло на різну відстань від лампи. За допомогою люксметру у міс-
цях розташування пробірок виміряти інтенсивність освітлення.
6. Між лампою і пробірками встановити водяний фільтр для
поглинання теплового випромінювання.
7. На світло виставити також пробірку, в яку замість розчину
пігментів налито 5 мл спирту (світловий контроль).
8. Відмітити час, упродовж якого метиловий червоний у про-
бірках відновиться до лейкоформи.
Схематично її можна записати так: Примітка. Реакція фотосенсибілізації відбувається на світлі
світло, за наявності хлорофілу. У пробірках, де відбулася реакція фото-
хлорофіл сенсибілізації зелений колір розчину відновлюється.
АН2+ М А+ МН2 9. Отримані дані записати до таблиці 3.3.
,
де А – дегідроаскорбінова кислота, АН2 – аскорбінова кислота Таблиця 3.3. Визначення фотосенсибілізуючої дії хлорофілу
відновлена, М – метиловий червоний.
Цю реакцію легко спостерігати, оскільки вона зв’язана із
Висновки
Склад суміші в пробірках
варіанта
знебарвленням метилового червоного. Забарвлення хлорофілу
Номер
Кристалічна Розчин Умови
залишається без змін. Хлорофіл, Етиловий досліду
аскорбінова метилового
мл спирт, мл
кислота, мг червоного
Мета роботи. Дослідити значення хлорофілу як фотосенсибі- 1 5 - 50 5 краплин Світло
лізатора у фотосинтезі, а також визначити залежність фотосенси- 2 5 - 50 5 краплин Темрява
білізуючої дії хлорофілу від інтенсивності освітлення. 3 5 - - 5 краплин Світло
4 - 5 50 5 краплин Світло
Матеріали, реактиви, обладнання. Спиртовий розчи н
пігментів листків; кристалічна аскорбінова кислота, 0,04 %-ий 10. Зробити висновки щодо фотосенсибілізуючої дії хло-
спиртовий розчин метилового червоного; штатив із пробірками, рофілу в світлових реакціях та залежність її від інтенсивності
100 101
освітлення. Відмітити забарвлення розчину в контрольних про- природний акцептор електронів – НАДФ+. Акцептором електро-
бірках. нів у реакції Хілла можуть бути також солі тривалентного заліза,
наприклад K3Fe(CN)6 (окисно-відновний потенціал E’=0,36 B),
Контрольні запитання та завдання окисно-відновні індикатори, наприклад 2,6-дихлор-феноліндо-
фенол (E’=0,22 B), фізіологічні акцептори електронів – хінони,
1. Які особливості в структурі молекул зумовлюють здатність цитохроми, HAДФ+. Місце включення акцептора електронів у
їх до фотосенсибілізації? електрон–транспортний ланцюг (ЕТЛ) залежить від величини
2. Які сполуки є донорами і акцепторами електронів у процесі його окисно-відновного потенціалу.
фотосинтезу? Таким чином, реакція Хілла, в якій хлоропласти розкладають
3. Які процеси відбуваються під час циклічного й нециклічно- воду та відновлюють будь-які окисники, додані ззовні, є найпро-
го фотофосфорилування? стішою моделлю первинних процесів фотосинтезу.
4. Чому в проведених дослідах не змінюється забарвлення Відносно спектра дії, чутливості до специфічних інгібіторів,
розчинів у контрольних пробірках? різних фізичних і хімічних факторів реакція Хілла досить поді-
5. Яку роль в процесах фотосенсибілізації відіграють кароти- бна на природні процеси фотосинтезу в цілому. Тому її часто ви-
ноїди? користовують як фізіологічну характеристику стану рослин.
6. Чим по суті відрізняються назви «каротин» й «каротиної- Для визначення швидкості реакції Хілла використовують по-
ди»? лярографічний метод, який дає можливість реєструвати кількість
виділеного кисню, спектрофотометричний метод визначення
швидкості відновлення акцепторів електронів.
Робота 36. ВИЗНАЧЕННЯ АКТИВНОСТІ РЕАКЦІЇ ХІЛЛА Визначення фотохімічної активності хлоропластів (незалеж-
В ХЛОРОПЛАСТАХ ЗА ШВИДКІСТЮ ВІДНОВЛЕННЯ но від методу) включає такі стадії:
АКЦЕПТОРА ЕЛЕКТРОНІВ • виділення хлоропластів;
• проведення реакції;
Одним із показників фотохімічної активності хлоропластів • визначення вмісту хлорофілу в суспензії хлоропластів;
є реакція Хілла. Вона являє собою комплекс початкових стадій • розрахунок фотохімічної активності.
фотосинтезу, пов’язаних із фотоокисненням води, в яких мобілі- Визначення активності реакції Хілла хлоропластів ґрунтуєть-
зовані з води за участю ФС II електрони направляються на від- ся на різниці спектрів поглинання окисної та відновної форм ак-
новлення введених у реакційну суміш акцепторів електронів. цептора електронів. Відновну активність хлоропластів оцінюють
Фотовідновлення акцептора супроводжується виділенням спектрофотометрично за різницею оптичної густини освітлених
кисню: і темнових проб за певної довжини хвилі. Швидкість реакції змі-
нюють унесенням в реакційну суміш фосфат-акцепторної систе-
ми (АДФ) або роз’єднувача (NH4Cl).
106 107
тосинтезу під час переносу енергії світла в електроно-транспорт- слабкозв’язаних комплексів, а за ступенем екстрагування 0,8 %-
ному ланцюзі фотосинтезу? им розчином - про кількість міцно зв’язаних комплексів. Для зне-
6. Що являє собою фотоліз води і як він відбувається? воднення тканин використовують сульфат натрію.
7. Чим пояснити зниження фотохімічної активності хлоро-
пластів за підвищеної температури? Мета роботи. Дослідити лабільність зв’язку хлорофілу з лі-
8. Як відбувається циклічне та нециклічне фотофосфорилу- попротеїдним комплексом пластид і вплив на нього умов навко-
вання? Яке значення цих процесів у фотосинтезі? лишнього середовища.
де Е – показник ФЕК; к – коефіцієнт суми хлорофілів, що до- Пул попередників хлорофілів являє досить складну гетеро-
рівнює 72,5; V – об’єм екстракту з наважки, мл; d – діаметр кю- генну структуру, складену з моновініл- і дивінілпохідних про-
вети, см; p – наважка, г. тохлорофіліду і протохлорофілу, які у разі освітлення віднов-
Примітка. Про міцність зв’язку хлорофілу з ліпопротеїдним люються до відповідних моно- і дивінілформ хлорофіліду та
комплексом пластид роблять висновок на основі величини спів- хлорофілу. Під час дослідження процесів біосинтезу хлорофілів
відношення кількості хлорофілу, екстрагованого бензином, до важливим показником є вивчення умісту в листках протохло-
кількості хлорофілу, екстрагованого ацетоном, яку виражають рофіліду – безфітольної форми пігменту. Протохлорофілід, а в
у відсотках. Чим менший відсоток, тим більша міцність хлоро- деяких випадках його етерифікована форма – протохлорофіл є
філ–ліпопротеїдного комплексу. безпосереднім попередником хлорофілу. Протохлорофілід син-
112 113
тезується в результаті серії ферментативних реакцій в темряві, Хід роботи.
а на світлі відновлюється до хлорофіліду в результаті гідруван- Листки кімнатних рослин витримати упродовж 1÷2 діб в тем-
ня подвійного зв’язку між сьомим і восьмим атомами вуглецю ряві.
четвертого пірольного кільця. Реакція фотовідновлення відбу- Екстракція пігментів.
вається за участю ферменту НАДФ–протохлорофілід–оксидо- Увага! Перші етапи роботи проводити у затемненому
редуктази, яка активується світлом. Перетворення хлорофіліду приміщенні!
в хлорофіл відбувається його етерифікацією фітолом або при- 1. Наважку листків 1÷5 г помістити у ексикатор, зафіксувати їх
єднанням геранілгеранілпірофосфату до макроциклу поліізо- гарячою парою або водою за температури 95 °С впродовж 2 хв.
преноїдної структури (С20) з чотирма подвійними зв’язками. В 2. Листки підсушити фільтрувальним папером.
подальшому відбувається гідрування трьох із них, в результаті 3. Рослинний матеріал перенести у порцелянову ступку, змо-
чого утворюється фітольна структура. чити незначною кількістю 0,1 н. NH4OH для нейтралізації орга-
Для характеристики пігментного фонду попередників вико- нічних кислот та дезактивації хлорофілази, ретельно розтерти,
ристовують методи хроматографії, розділення фітольних і без- додавши 4÷5 мл 80 %-го ацетону.
фітольних форм пігментів з використанням полярних і неполяр- Увага! Наступні етапи роботи проводити за умов звичай-
них розчинників, низькотемпературний флуоресцентний аналіз. ного освітлення.
Більшість пігментів групи протохлорофілів і хлорофілів мають 4. Екстракцію пігментів повторити 3÷4 рази, фільтруючи аце-
характерні спектри поглинання та флуоресценції. Але фітольні тонові витяжки крізь скляний фільтр.
та безфітольні форми пігментів ідентифікувати спектрально не- 5. Фільтрати зібрати, довести до об’єму 25 мл.
можливо, оскільки їхні спектри поглинання і флуоресценції іден- 6. Для переведення протохлорофіліду у водорозчинну форму
тичні. Проте вони відрізняються за полярністю і можуть бути додати 2÷3 мл 0,02 н. NH4OH (з розрахунку 1 мл NH4OH на 10 мл
розділені за допомогою різних розчинників. Безфітольні форми, водно–ацетонового екстракту).
тобто протохлорофілід і хлорофілід більш полярні, вони міцно
утримуються адсорбентом і у відповідних системах розчинників Розділення фітольних і безфітольних форм пігментів.
менш рухливіші за фітольні, найменш полярні форми пігментів 1. Для розділення фітольних і безфітольних пігментів одержа-
(протохлорофіл і хлорофіл). Фітольні форми більш ліпофільні ну суміш перенести у ділильну лійку.
та розчинні в петролейному ефірі, тоді як безфітольні форми не- 2. Додати 0,2 мл насиченого розчину NaCl і 5÷7 мл легкого
розчинні у ньому, однак добре розчинні в розбавлених розчинах петролейного ефіру (температура кипіння 40÷60ºС) або етило-
лугу. На таких властивостях засновані методи виділення та кіль- вого ефіру.
кісного визначення окремих форм пігментів групи протохлоро- 3. Вміст ділильної лійки енергійно струсити декілька разів.
філів і хлорофілів. Примітка. У результаті проведених реакцій у петролейний
ефір екстрагуються ліпофільні форми пігментів – протохло-
Мета роботи. Визначити кількість протохлорофіліду, вико- рофіл, хлорофіл, що містять фітол, а також каротиноїди. У
ристовуючи органічні розчинники різної хімічної природи. лужній водно–ацетоновій фазі залишаються гідрофільні, безфі-
тольні пігменти – протохлорофілід, хлорофіліди a і b.
Матеріали, реактиви, обладнання. Листки кімнатних рос- 4. Після розділення шарів, нижній водно–ацетоновий і верх-
лин; 0,1 н. та 0,02 н. розчин NH4OH, NaCl, ацетон, петролейний ній, петролейно–ефірний зібрати в окремі колби.
ефір, сірчаний ефір, дистильована вода; технічні ваги, фільтру- 5. Екстракцію петролейним ефіром повторити 4÷5 рази до по-
вальний папір, порцелянові ступки з товкачиками, фільтри Шот- вного вилучення ліпофільних пігментів.
та, мірні пробірки, колба Бунзена, вакуумний насос, рН-метр, ді- Примітка. Наразі частково вилучаються протохлорофілід
лильні лійки, ФЕК, спектрофотометр, кювети. і хлорофіліди. Вони вимиваються із петролейно-ефірних витя-
114 115
жок 2÷3 мл 0,02 н. NH4OH, а одержаний екстракт додають до 3,0), його питомий коефіцієнт поглинання нижчий, ніж у про-
первинної водно–ацетонової витяжки. тохлорофіліду. Тому для розрахунку концентрації безфітольних
6. Екстракт підкислити 0,5÷1,0 мл насиченого розчину одно- форм пігментів використовують коефіцієнт 0,69.
заміщеного фосфату натрію NaH2PO4 (aбо додаванням декількох
кристаликів сухої солі) до рН 4,5÷5,0. Контрольні запитання та завдання
Примітка. Протохлорофілід і хлорофілід переходять із водо-
розчинної сольової форми у кислу (вільні СООН групи), яка більш 1. Охарактеризуйте завершальні етапи біосинтезу хлорофілів
розчинна в сірчаному ефірі. у рослинній клітині.
7. Безфітольні пігменти (протохлорофілід, хлорофілід), що 2. Яка сполука є попередником хлорофілу в ланцюгу біосин-
залишилися у водно-ацетоновому екстракті, виділити сірчаним тезу зелених пігментів?
ефіром (20 мл водного ацетону і 30÷40 мл ефіру). 3. Яким чином відбувається перетворення хлорофіліду в хло-
Примітка. Після 3÷4-разової обробки розчином сірчаного ефі- рофіл?
ру відбувається практично повне виділення протохлорофіліду в 4. На яких властивостях засновані методи виділення та визна-
суміші з хлорофілідом. чення кількості окремих форм пігментів групи протохлорофілів
8. Одержаний ефірний екстракт довести до певного об’єму і і хлорофілів?
використати для спектрофотометричного аналізу з максимумами 5. Чому фітольні форми пігментів розчинні в петролейному
поглинання для протохлорофіліду (623÷625 нм), хлорофіліду а ефірі, тоді як безфітольні – в розбавлених розчинах лугу?
(663 нм) і хлорофіліду b (644 нм).
9. Кількість протохлорофіліду в присутності хлорофілідів
(мг/г сирої маси) обчислити за формулою В. Коскі, використову- Робота 40. КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ФІКОБІЛІНІВ
ючи для розрахунку концентрації безфітольних форм коефіцієнт
0,69: Пігменти водоростей є основними елементами, що поглина-
V.(- 0,16 .А663 - 0,1619 .А644+ 1,0057 .А624) ють та перетворюють світло, тому знання про їхній вміст, склад
Протохлорофіл = і структурний стан важливі для розв’язання багатьох проблем
0,0399 .1000 .W . d фотосинтезу, біологічної різноманітності, хемосистематики. Уні-
V.(1,0152 .А663 - 0,0896 .А644- 1,0037 .А624) кальною особливістю пігментного апарату водоростей вважають
Хлорофыл а = саме наявність фікобіліпротеїдів, які входять до складу світлоз-
0,095 .1000 .W . d бирального комплексу хлоропластів. Вони містяться у переваж-
V.(-0,1610 .А + 1,0195 .А - 0,0301 .А )
663 644 624
ної більшості представників Cyanophyta (Cyanobacteria), Rhodo-
Хлорофыл в = phyta та деяких Cryptophyta. Кількість фікобіліпротеїдів складає
0,0575 .1000 .W . d до 24 % сухої маси клітини у синьозелених водоростей. За сучас-
де V – об’єм розчину, мл; А – поглинання за відповідної до- ною класифікацією розрізняють: «С» (отримані з синьозелених
вжини хвилі, ум. од.; W – маса листків, г; d – товщина кювети, водоростей) та «R» (з червоних) фікобіліни. Доведено (Zhou et
см. al, 1992), що фікобіліни виконують важливі функції під час по-
глинання та транспортування енергії за короткохвильової (фіко-
Примітка. Протохлорофіл і протохлорофілід мають одні й еритрин) та довгохвильової абсорбції пігментбілковим комплек-
ті самі молярні коефіцієнти поглинання, їхні спектри ідентичні, сом (алофікоціанін) (рис. 3.6).
тому в 80 %-му водному ацетоні обидва пігменти поглинають Поглинена енергія переноситься молекулами пігментів, і роз-
світло за 626 нм. Однак, оскільки молекулярна маса протохлоро- поділяється між фотосистемами ФС II та ФС I.
філу (891,5) більша за молекулярну масу протохлорофіліду (61- Сучасний рівень науки дав змогу розшифрувати структуру фі-
116 117
дифікації методик для одержання й аналізу цих пігментів. Роз-
глянемо лише деякі з них.
інфрачервоний
фіолетовий
тракту каротиноїдів від довжини хвилі.
оранжевий
червоний
Розчин
зелений
жовтий
синій
хлорофілу,
Варіант 3 (антоціани). розведення
1. Наважку столового буряка (1 г) подрібнити у порцеляновій
ступці, промити дистильованою водою, що містить одну крапли-
ну кислоти (наприклад, оцтової, соляної). 1:15
2. Об’єм екстракту довести до 10 мл. 1:5
3. Визначити оптичну густину екстрактів на ФЕК за різ- 1:3
1:1
них довжин хвиль: 340, 410, 460, 520, 580, 620, 680, 750 і 870 Початковий розчин
нм.
4. Побудувати графік залежності екстинкції водного екстра- Контрольні запитання та завдання
кту антоціанів від довжини хвилі, відмітити максимуми погли-
нання. 1. Як відрізняються спектри поглинання хлорофілів a і b?
2. Який максимум поглинання специфічний лише для хлоро-
Варіант 4 (фікобіліни). філів і не властивий для каротиноїдів?
1. Наважку синьо-зелених або червоних водоростей (1÷2 г) 3. Які структурні особливості будови молекул зумовлюють
промити етиловим спиртом, додати 2÷5 мл соляної кислоти. фотохімічні властивості пігментів?
2. Розчин прокип’ятити впродовж 3÷4 хв. на електричній 4. Чому при спектрофотометричному визначенні вмісту зеле-
плитці та охолодити. За необхідності відфільтрувати. них пігментів у розчинах використовують максимум поглинання
3. Визначити оптичну густину екстрактів на ФЕК за різних їх у червоних, а не у синіх променях світла?
довжин хвиль: 340, 410, 460, 520, 580, 620, 680, 750 і 870 нм. 5. Чи змінюються максимум хлорофілу у разі фотовицвітання
4. Побудувати графік залежності екстинкції розчину фікобілі- пігментів і як саме?
нів від довжини хвилі, відмітити максимуми поглинання. 6. Як змінюється максимум поглинання у разі феофітинізації
Примітка. Результати дослдіжень можна також пред- пігментів?
ставити у вигляді таблиці 3.7, де поглинуті ділянки замальо- 7. Чому відрізняються спектри поглинання пігментів для жи-
вують чорним олівцем, а видимі – кольоровими олівцями. На- вого листка та екстрактів?
разі доцільно досліджувати деякі з наведених вище варіантів
(наприклад, варіанти 1 або 2), використовуючи різні розведен-
ня витяжки із зелених листків у різних відношеннях 1:1, 1:3, Робота 44. ВИЗНАЧЕННЯ АКТИВНОСТІ
1:15 тощо. ХЛОРОФІЛАЗИ МЕТОДОМ РОЗДІЛЕННЯ ФІТОЛЬНИХ
5. За наявності в лабораторії реєструвального спектрофото- І БЕЗФІТОЛЬНИХ ПІГМЕНТІВ
метра, записати спектри поглинання хлорофілів а і b, каротинів і
ксантофілів, антоціанів, фікобілінів. Фермент хлорофілаза in vitro каталізує зворотну реакцію відще-
плення (синтезу) фітолу від хлорофілу з утворенням хлорофіліду:
128 129
Хлорофіл ↔ хлорофілід + С20Н39ОН Мета роботи. Визначити кількість хлорофіліду в листках рос-
Його активність визначають у багатьох дослідженнях, поєд- лин і дослідити вплив на його зміну стресових факторів навко-
наних із вивченням метаболізму пігментів у вищих рослин і во- лишнього середовища (наприклад, температури, підкислення).
доростей. Гідролітична функція ферменту посилюється за умови
високої концентрації органічних розчинників. Максимальна ак- Матеріали, реактиви, обладнання. Листки гороху або пе-
тивність in vitrо спостерігається в гомогенаті, що містить 45 %- ларгонії; ацетон, CaCO3 або MgCO3 , 0,02 н. NH4OH, NaCl, петро-
ий ацетон. Для визначення активності хлорофілази зазвичай лейний етер; технічні та аналітичні ваги, порцелянові ступки з
використовують гомогенат, який містить 50÷60 % ацетону. Під- товкачиками, фільтр Шотта, колба Бунзена, мірні пробірки, мірні
вищення концентрації ацетону до 80 % припиняє дію ферменту. циліндри, ділильні лійки, паперові фільтри, ФЕК або спектро-
Субстратом для хлорофілази є хлорофіли, феофітин, а також інші фотометр, кювети.
пігменти, які містять ефірний зв’язок із фітолом. Активність
ферменту визначають за температури 21÷23 оС і рН 7,0; трива- Хід роботи.
лість інкубації фермента із субстратом 30÷60 хв. 1. Взяти дві наважки листків одного ярусу (наприклад, горо-
Методи визначення активності хлорофілази основані на роз- ху) по 0,5 г (середня проба). В першій (контрольній) визначити
рахунку кількості хлорофіліду в пробі до і після дії ферменту. суму зелених пігментів і початковий вміст хлорофіліду. Для
Про активність ферменту судять за збільшенням кількості хло- цього наважку листків розтерти у 80 %-му ацетоні в присутнос-
рофіліду в пробі за певний період інкубації пігменту з фермен- ті CaCO3 або MgCO3.
том. Утворений під час реакції хлорофілід відокремлюють від 2. Екстракт відфільтрувати крізь скляний фільтр.
хлорофілу розділенням фітольних і безфітольних форм пігмен- 3. Довести об’єм отриманого фільтрату до 50 мл.
тів між полярними і неполярними розчинниками. В такому разі 4. У другій наважці листків (дослідній) визначити вміст хло-
використовують здатність фітольних форм пігментів вилучатися рофіліду після дії хлорофілази. Наважку листків розтерти з 60 %-
повністю із суміші неполярними розчинниками. Найчастіше це им ацетоном і CaCO3 або MgCO3.
петролейний ефір (температура кипіння 40÷60ºС). Хлорофілі- 5. Довести у мірному циліндрі до об’єму 25 мл.
ди залишаються в лужному водно–ацетоновому розчині. Актив- 6. Інкубувати екстракт за кімнатної температури (23ºС) впро-
ність хлорофілази можна визначати також за зменшенням вмісту довж однієї години у темряві.
хлорофілу в петролейно–етерній фракції. 7. Реакцію припинити за концентрації ацетону 80 %. Для цьо-
Зазначимо, що різні види рослин суттєво відрізняються за ак- го до гомогенату додати рівний об’єм (25 мл) 100 %-го ацетону.
тивністю хлорофілази. Наприклад, у листках цукрових буряків 8. Одержаний гомогенат відфільтрувати крізь скляний
її активність дуже висока (до 45 % хлорофілу перетворюється в фільтр.
хлорофілід), тоді як листки примули характеризуються низьким 9. Екстракт довести у мірній колбі до об’єму 50 мл.
рівнем її активності (всього 1÷4 %). 10. Екстракти контрольного і дослідного варіантів поділити на
Роботу проводять за етапами: дві рівні частини. Першу частину кожного із розчинів залишити
• активація хлорофілази в гомогенаті листків та одержання у темряві для визначення сумарного вмісту зелених пігментів.
ацетонового екстракту пігментів; 11. У другій частині екстрактів визначити кількість хлорофі-
• визначення кількості хлорофіліду відокремленням фітоль- ліду. Для цього до другої частини (25 мл) додати 2,5 мл 0,02 н.
них пігментів від безфітольних із використанням органічних роз- NH4OH (із розрахунку 1 мл на 10 мл водно–ацетонового екстра-
чинників; кту).
• спектрофотометричний аналіз пігментів в одержаних про- 12. Суміш перенести у ділильну лійку.
бах. 13. Додають 0,2 мл насиченого розчину NaCl і 5 мл петролей-
ного ефіру (температура кипіння 40÷60 0С).
130 131
14. Одержану суміш енергійно струсити кілька разів. Таблиця3.8. Визначення активності хлорофілази
Примітка. В петролейний ефір екстрагуються ліпофільні в рослинному матеріалі
форми пігментів, що містять фітол – хлорофіли, а також ка-
ротиноїди. Безфітольні пігменти – хлорофіліди залишаються в Варіант Оптична Вміст пігментів у пробі Активність
густина мг % хлорофілази
нижньому водно–ацетоновому шарі.
15. Після розділення цих шарів нижній водно–ацетоновий зі-
брати в окрему колбу.
16. Одержану суміш перенести у ділильну лійку і повторити
екстракцію 3÷4 рази до повного вилучення хлорофілів.
Примітка. До екстракту кожного разу додають ацетон від- Контрольні запитання та завдання
новлюючи попередній об’єм.
17. Після кінцевої екстракції водно–ацетоновий шар злити у 1. Яку реакцію каталізує фермент хлорофілаза?
мірну колбу місткістю 25 мл і довести чистим ацетоном об’єм до 2. Яку концентрацію органічних розчинників необхідно вико-
мітки. ристовувати для прояву різних рівнів активності хлорофілази?
Примітка. Так само готують і другу частину дослідної про- 3. На чому засновані методи визначення активності хлорофі-
би. лази?
18. Для визначення вмісту хлорофілу спектрофотометрувати 4. Як відрізняються за активністю хлорофілази окремі види
обидва ацетонові екстракти контрольної та дослідної проб від- рослин?
повідно за 663 і 645 нм. 5. Хто з киян-науковців в максимальній мірі працював з хло-
19. Концентрацію суми хлорофілів обчислити за формулою: рофілазою й відкрив її світу?
6. Назвіть наукові центри України, відомих по роботах з піг-
хлорофіли (a + b) = 8,02 А663 + 20,2 А645 = мг/л; ментами рослин.
7. Що розуміють під контактним й дистанційним контролем
де А – величина поглинання сумарної витяжки пігментів за пігментів?
двох довжин хвиль, відповідно максимумам поглинання пігмен-
тів у 80 %-му ацетоні.
20. Поглинання обох ацетонових екстрактів (необробленого й Робота 45. ВИЗНАЧЕННЯ АКТИВНОСТІ ФЕРМЕНТУ
обробленого петролейним ефіром) контрольної і дослідної проб РИБУЛОЗОБІСФОСФАТ-КАРБОКСИЛАЗИ (РУБІСКО)
визначити на спектрофотометрі.
Примітка. Для розрахунку концентрації хлорофілідів викорис- Найважливішим ферментом темнових реакцій фіксації вуг-
товують коефіцієнт 0,69 (дивись роботу 40). Про активність лекислого газу є рибулозобісфосфат-карбоксилаза (РБФ–кар-
хлорофілази судять за кількістю хлорофіліду в дослідній пробі і боксилаза, РУБІСКО). Цей фермент здійснює фіксацію СО2 на
виражають у відсотках до загального вмісту зелених пігментів рибулозобісфосфаті (РБФ). Реакція карбоксилування забезпечує
у контрольній пробі. синтез двох молекул трифосфогліцеринової кислоти (3-ФГК), які
21. Одержані дані спектрофотометричного визначення піг- в наступних реакціях відновлюються до трифосфогліцеринового
ментів і розраховані результати ((варіанти: 1 – контроль (сума альдегіду (3-ФГА) з використанням енергетичних продуктів світ-
пігментів хлорофілід + хлорофіли); 2 – контроль (хлорофілід); лової стадії фотосинтезу АТФ і НАДФ.Н.
3 – дослід (сума пігментів хлорофілід + хлорофіли); 4 – дослід Зазвичай для визначення активності даного ферменту вико-
(хлорофілід) записати у таблицю 3.8. ристовують радіометричний метод з використанням мітки 14СО2,
22. Обчислити зміни активності хлорофілази у відсотках. що потребує спеціального обладнання. Проте є й інший, спек-
132 133
трофотометричний метод із використанням АТФ і НАДФ.Н, як трація компонентів у реакційному середовищі має бути 1 мМ.
кофактора реакції: 9. У контрольну пробу одразу внести рівний об’єм 30 %-ї
НАДФН оцтової кислоти.
ЗФГК ЗФГА 10. Дослідну пробу інкубувати 4 хв, після чого реакцію зупи-
нити додаванням рівного об’єму 30 % - ї оцтової кислоти.
Цей метод непрямий, однак дуже часто використовується у 11. Виміряти на спектрофотометрі оптичну густину дослідно-
серійних дослідженнях. го зразка за 340 нм (область поглинання НАДФ.Н).
Примітка. За контроль слугують проби, зафіксовані 30 %-ю
Мета роботи. Дослідити активність ферменту РУБІСКО в оцтовою кислотою, одночасно з внесенням туди Р-5-Ф і АТФ.
листках рослин за дії різних факторів. Дослід проводять в трикратній повторності. За одиницю
активності ферменту (A) приймається зміна оптичної густи-
Матеріали, реактиви, обладнання. Листки вищих рослин; ни (D) на 0,01 за 1 хв. Для перерахунку активності з одиниць
0,05 М трис–НCl буфер (рН 8,0) та (рН 8,2), 1 мМ MgCl2, 0,1 оптичної густини в мікромолі НАДФ.Н використовують кое-
мМ ЕДТА, 5 мМ дитіотрейтол (ДДТ) або 5 мМ меркаптое- фіцієнт поглинання кофакторів, який дорівнює 6,22 мМ-1. см-1
танол, 10 мМ MgCl2, 10 мМ ДДТ, 50 мМ NaHCO3, НАДФ . за 340 нм.
Н 0,15 мМ, 30 %-ва оцтова кислота; ваги, порцелянові ступки з
товкачиками, центрифуга, центрифужні пробірки, центрифуж- Приклад розрахунку.
ні ваги, термостат, спектрофотометр, кювети, паперові філь- Нехай за 5 хв. зміна оптичної густини ΔD = 0,25. Тоді за 1
три. хвилину ΔD = 0,05. Прийнявши за одиницю активності фермен-
ту зміну густини 0,01 за хв.., одержуємо активність ферменту А
Хід роботи. = 5.
1. Наважку листків (5 г) розтерти у ступці або швидко (впро- Зауважимо, що для визначення активності очищеного фер-
довж 1÷3 хв) гомогенізувати з 5 мл середовища, що містить 0,05 менту як субстрат використовують рибулозобісфосфат, однак за
М трис–НСl буфер (рН 8,0), 1 мМ MgCl2, 0,1 мМ ЕДТА, 5 мМ використання гомогенату можна використовувати рибозо-5-фос-
дитіотрейтолу (ДДТ) або 5 мМ меркаптоетанолу. фат і АТФ, оскільки в екстрактах завжди є фермент рибозоізоме-
2. Одержані зразки відфільтрувати крізь капрон. раза (5.3.1.6.) і рибонуклеаза (2.7.1.19), які забезпечують синтез
3. Розчини центрифугувати впродовж 20 хв. за 18000 об./хв. РБФ. Для розрахунку активності ферменту на білок, уміст білка
4. До осаду додати 2 мл вихідного середовища і знову центри- в пробі визначають за методом О. Лоурі.
фугувати за тих самих умов.
5. Об’єднати обидва супернатанти. 12. Результати вимірювання оптичної густини і розрахунки
6. Довести їх об’єм до 8 мл і використовувати цей супернатант активності ферменту записати у таблицю 3.9.
для визначення активності РУБІСКО.
7. Для визначення активності РУБІСКО у дві пробірки (перша Таблиця3.9. Визначення активності ферменту РУБІСКО
– контроль, друга – дослід) внести інкубаційне середовище, що
містить 0,05 М трис–НСl буфер (рН 8,2), 10 мМ MgCl2, 10 мМ Концентрація білка
Варіант Оптична Активність
ДДТ, 50 мМ NaHCO3; НАДФ.Н 0,15 мМ, 0,3 мл екстракту. досліду мг/г сирої або сухої густина, ум.од. РУБІСКО
8. Пробірки з інкубаційним середовищем інкубувати у термо- речовини
статі за 30 оС упродовж 2 хв.
Примітка. Реакцію запускають додаванням в кожну пробірку
0,2 мл суміші АТФ і рибозо-5-фосфату (Р-5-Ф). Кінцева концен-
134 135
Контрольні запитання та завдання
Робота 46. ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ Біхромат калію окиснює дифеніламін. Унаслідок цього його
ФОТОСИНТЕЗУ ЗА НАКОПИЧЕННЯМ В ЛИСТКАХ розчин набуває червоно–бурого забарвлення. Під час титрування
ОРГАНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ сіллю Мора шестивалентний хром відновлюється до тривалент-
(ЗА МЕТОДОМ Ф.З. БОРОДУЛІНОЇ) ного, внаслідок чого його розчин поступово набуває синього за-
барвлення, а до кінця титрування синьо-фіолетового. Коли весь
У процесі фотосинтезу вуглець (СО2), що поглинається рос- хром прореагує, наступне додавання солі Мора зумовлює пере-
линою, включається в молекули синтезованих органічних спо- хід окисненої форми індикатору у відновну (безбарвну). Внаслі-
лук. Оскільки між кількістю синтезованих і фотосинтетичною док цього з’являється зелене забарвлення, яке надають розчину
активністю листка існує пряма залежність, то за змінами вміс- йони тривалентного хрому. Чіткому переходу синьо–фіолетового
ту вуглецю органічних речовин можна оцінити інтенсивність їх забарвлення в зелений заважають йони тривалентного заліза, що
утворення внаслідок фотосинтезу. утворюються в процесі реакції. Отже, чим більше біхромату ка-
Кількість органічного вуглецю визначають за методом І. В. лію використовується на спалювання органічного вуглецю, тим
Тюрина, який базується на принципі мокрого спалювання рос- інтенсивніший фотосинтез. За різницею кількості вуглецю в рос-
линного матеріалу в суміші сірчаної кислоти з біхроматом калію. линному матеріалі до початку фотосинтезу й після нього на світ-
Реакція відбувається за рівнянням: лі визначають інтенсивність фотосинтезу.
2K2Cr2O7 + 8H2SO4 +3C = 2K2SO4 + 2Cr2(SO4)3 + 8H2O + 3CO2. Мета роботи. Дослідити інтенсивність фотосинтезу залежно
від умов навколишнього середовища (інтенсивності світла, тем-
Невикористаний для окиснення органічного вуглецю залишок ператури, кількості СО2 в повітрі), а також переконатися в на-
біхромату калію визначається титруванням 0,2 М розчином солі явності процесів синтезу органічних речовин під час асиміляції
Мора: вуглекислого газу.
K2Cr2O7 + 6FeSO4 + 7H2SO4 = Cr2(SO4)3 + 3Fe2(SO4)3 + K2SO4 + 7H2O. Матеріали, реактиви, обладнання. Пеларгонія або інші кім-
натні чи оранжерейні рослини, витримані напередодні досліду
Індикатором проходження реакції є дифеніламін, який у від- впродовж двох діб у темряві; 0,4 н. розчин біхромату калію в роз-
новленій формі безбарвний, у разі окиснення переходить у дифе- бавленій H2SO4 (1:1); 0,2 н. розчин солі Мора (блакитно-зелені
нілбензидинвіолет синьо–фіолетового кольору. кристали без бурого нальоту розчиняють у 1 л води з 20 мл кон-
136 137
центрованої H2SO4); 0,5 %-ий розчин 11. Кількість вуглецю (Х) на 1 дм2 поверхні листків до і після
дифеніламіну у 80 %-ій сірчаній кис- освітлення рослин за 1 год обчислити за формулою:
лоті; колби місткістю 200 мл, скля-
ні лійки, піпетки місткістю 10 мл,
бюретки місткістю 25 мл, свердло,
лінійки, електроплитка, кристаліза-
тори з холодною водою. де A – кількість солі Мора, що використана на титрування
контрольної колби (без рослинного матеріалу), мл; B – кількість
Хід роботи. солі Мора, що використана на титрування дослідної колби, мл;
1. З кількох половинок листків k – поправка до титру солі Мора (k=1); S – площа дисків (у см2),
рослин свердлом вирізати 3÷6 дисків взятих для аналізу; 0,6 – коефіцієнт для перерахунку мілілітрів
площею поверхні (0,5÷1,0 см). солі Мора у міліграми вуглецю.
2. Диски опустити у конічну 10. Результати досліду записати у таблицю 3.10.
колбу місткістю 200 мл з 10 мл роз-
чину біхромату калію в сірчаній Рис. 3.8. Холодильник Таблиця3.10. Інтенсивність фотосинтезу у листках
кислоті. із водою різних рослин
3. Вміст колб перемішати, накри- (розміри у сантиметрах)
ти скляними лійками, які використовують як обернені холодиль- Використано
Інтенсивність фотосинтезу
Кількість вуглецю (мг / м2)
ники (рис. 3.8).
Мора, мл
K2Cr2O7 ,
солі
Рослина
оскільки хромової суміші виявилось недостатньо для озолення
Контроль (А)
рослинного матеріалу.
Дослід (В)
Дослід (В)
5. Після кип’ятіння колби охолодити, долити 20 мл води і до-
дають 5 краплин індикатору дифеніламіну або фенілантраніло-
вої кислоти.
Примітка. Внаслідок окиснення дифеніламіну розчин біхро-
мату калію набуває бурого забарвлення. Вміст органічних
6. Розчини титрують сіллю Мора з відомим титром до світло– речовин на початку
зеленого кольору. Одержані дані дають змогу визначити вміст досліду
органічного вуглецю в листках до початку фотосинтезу. Після фотосинтезу на
7. Дослідні рослини виставити на світло різної інтенсивнос- світлі
ті.
8. За годину з другої половинки дослідних листків вирізати Контрольні запитання та завдання
нові диски, які теж спалюють.
9. Визначити вміст органічного вуглецю в зразках за наведе- 1. Назвіть основні принципи методів, за якими визначають ін-
ною вище методикою. тенсивність фотосинтезу.
10. Паралельно провести контрольне визначення (без рослин- 2. Які показники фотосинтезу враховано у методі Ф.З. Боро-
ного матеріалу), повторюючи всі описані вище операції. дуліної для визначення інтенсивності процесу?
138 139
3. Під час якої фази фотосинтезу СО2 асимілюється до орга- 0,1 %-й розчин фенолфталеїну; конічні колби місткістю 250 мл,
нічних сполук? гумові трубки, піпетки, бюретки місткістю 10÷25 мл, мірні ци-
4. На утворення яких сполук витрачається вуглець СО2 у про- ліндри, магнітні перемішувачі.
цесі фотосинтезу?
5. Які сполуки є акцепторами СО2 у С4–типу рослин? Хід роботи.
6. Які недоліки має метод, що зумовлює варіабельність одер- 1. У дві конічні колби місткістю 250 мл налити майже доверху
жаних результатів? відстояну воду, в яку перед дослідом видихають через піпетку
7. Яка функція листка рослини у виникненні розбіжностей? повітря.
8. Як впливає на точність визначення органічного вуглецю 2. У кожну із колб внести по однаковій (за масою) гілочці ело-
товщина листка? деї. Колби закрити пробками.
9. Назвіть основні правила техніки безпеки під час проведенні 3. Одну колбу виставити на світло, іншу (контрольну) – у тем-
аналізу? ряву. Контролем слугує чиста відстояна вода, яку використовува-
ли для наповнення дослідних колб.
4. За 1÷1,5 год. з усіх колб послідовно відбирають по 50÷100
Робота 47. ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ мл води (сифоном або мірним циліндром) в колби для титруван-
ФОТОСИНТЕЗУ ВОДЯНИХ РОСЛИН ЗА КІЛЬКІСТЮ ня.
СО2 , РОЗЧИНЕНОГО У ВОДІ 5. Додати 3÷5 краплин розчину фенолфталеїну та титрувати із
бюретки 0,01 н. розчином Na2CO3 за постійного перемішування
Вода та водні живильні розчини відрізняються від повітря до слабко рожевого забарвлення, яке не зникає впродовж 1 хв.
тим, що вміст СО2 в них коливається в широких межах. Наяв- Примітка. Іноді під час додавання індикатору до досліджу-
ність у природних водах карбонатних ( СО3- ) і гідрокарбонатних ваної води в колбі рідина відразу забарвлюється в рожевий колір.
( НСО3-) йонів істотно впливає на кількість у них вільного СО2. У Поясніть, чим це зумовлено і чи варто далі продовжувати ти-
воді і розчинах із лужною реакцією (рН > 8) вільного СО2 немає. трування.
У зв’язку з цим фотосинтетична активність водяних рослин 6. Об’єм використаного для титрування розчину записати і
цілком залежить від доступного СО2, який значною мірою зу- обчислити вміст вільного СО2 у воді за формулою:
мовлює продукційний процес фототрофних організмів. Принцип 2,2 .V . 1000
методу базується на реакції заміщення вільного СО2 розчином X = (мг/л),
Na2CO3 або NaOH відомих концентрацій згідно з реакцією: V1
де V – об’єм розчину, використаний на титрування води, мл;
Na2CO3 + CO2 + H2O = 2 NaHCO3 V1 – об’єм води, взятої для титрування, мл; 2,2 – кількість мг CO2
, яка еквівалентна 1 мл 0,01 н розчину Na2CO3.
За наявності індикатору визначають перехід кислої реакції 7. Інтенсивність фотосинтезу (Iф , мг СО2/(м2.год)) обчислити
розчину в слабколужну. за формулою:
А–В
Мета роботи. Встановити залежність між кількістю вільного Іф = ,
СО2 в середовищі і використанням його для фотосинтезу зелени- t.p
ми водяними рослинами. де А – вміст вільного СО2 у воді в колбі, яка перебуває в темря-
ві; В – вміст вільного СО2 у воді в колбі на світлі; t – час досліду,
Матеріали, реактиви, обладнання. Водяні рослини – гілоч- год.; р – маса рослини, г.
ки елодеї, листки валіснерії; 0,01 н. розчин Na2CO3, спиртовий
140 141
Контрольні запитання та завдання 5 моля соляної кислоти, що екві-
валентно 22.0,000025 = 0,00055
1. У якій формі водяні рослини асимілюють СО2 із води? г, або 0,55 мг СО2.
2. Чи варто добавляти в акваріум газовану воду столового Даний метод дає точні ре-
призначення? зультати якщо під час відкриття
3. Чи можна використати для вищенаведеної роботи інші ін- та закриття колб руки людини
дикатори? не торкаються до скла, оскільки
4. Чому під час стояння відтитрованих проб рожеве забарв- повітря розширюючись при на-
лення виникає знову? гріванні частково виходитиме з
5. Як можна збільшити вміст СО2 у дослідній воді? колб. У цьому разі треба ставити
6. Які переваги та недоліки має цей метод? 3÷5 повторностей одного варіан-
7. Як впливають на вміст СО2 у воді зміни рН? та досліду.
8. Чому під час визначення фотосинтезу за змінами СО2 ви-
користовують 14С мічені за вуглецем сполуки? Мета роботи. Дослідити, що
під час фотосинтезу відбувається
поглинання вуглекислого газу, а
Робота 48. ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ сам процес залежить від інтен- Рис. 3.9. Асиміляційна
ФОТОСИНТЕЗУ ЗА ПОГЛИНАННЯМ СО2 сивності освітлення. проба
У ЗАМКНУТОМУ ПРОСТОРІ (ЗА МЕТОДОМ
Л.А. ІВАНОВА І Н.Л. КОССОВИЧА) Матеріали, реактиви, обладнання. Кімнатні рослини (на-
приклад, пеларгонія), листки яких мають черешки; 0,025 н. роз-
Цей метод визначення фотосинтезу належить до газометрич- чин Ba(OH)2, 0,025 н. розчин НСl, 0,1 %-й спиртовий розчин фе-
них. Використовуючи його, враховують зменшення в повітрі нолфталеїну; асиміляційні колби місткістю 1÷2 л, гумові пробки
концентрації вуглекислого газу, який знаходиться в замкнутому з отворами (№ 1), що закриваються скляними паличками, гумові
просторі (в колбі) внаслідок асиміляції СО2 фотосинтезуючим пробки, що складаються з двох половинок і мають посередині
листком. Цей метод рекомендується використовувати в природ- виїмку (№ 2), люксметр, електролампа потужністю 200÷300 Вт,
них умовах на листках, не відокремлених від пагона, на окремих міліметровий папір, вата, ваги.
гілках і цілих рослинах.
Метод базується на тому, що після експонування рослини в Хід роботи.
колбі зв’язують не поглинуту листками вуглекислоту, додаючи 1. Підібрати дві однакові колби (дослідну й контроль). Витри-
надлишок розчину лугу. Після чого луг, що залишився, титру- мати їх протягом 30 хв. відкритими для заповнення повітрям.
ють соляною або щавлевою кислотою. Реакція відбувається за 2. Визначити площу дослідного листка.
наступними рівняннями: • Визначити вагу міліметрового паперу площею 100 см2.
• На міліметровий папір накласти дослідний листок, обвести
Ba(OH)2 + CO2 = BaCO3 + H2O його, контури листка вирізати.
Ba(OH)2 + 2HCl = BaCl2 + 2H2O • Зважити паперову копію дослідного листка.
• Обчислити площу дослідного листка за пропорцією:
Із наведених рівнянь видно, що 1 молю НCl відповідає 0,5 A C В.С
моля CO2, відповідно це складає 22 г СО2. За концентрації со- = , звідки Х = ,
ляної кислоти 0,025 н. в 1 мл цього розчину міститься 0,00002- B X А
142 143
де А – вага міліметрового паперу, г; В – вага паперової ко- Таблиця3.11. Визначення інтенсивності фотосинтезу
пії дослідного листка, г; С – площа міліметрового паперу, см2; Х за поглинанням СО2 у різних рослин
– площа листка, см2.
Об’єм бариту в
Площа листків
Інтенсивність
Інтенсивність
фотосинтезу,
дослідження
між двома половинками пробки № 2 (рис. 3.9). використана на
освітлення
колбах, мл
титрування бариту, мл
Об’єкт
4. Листок ввести в асиміляційну колбу, а її горло закрити
контроль
пробкою.
дослід
5. Колбу експонувати на світлі впродовж 10 хв. Інтенсивність
освітлення виміряти люксметром.
6. Поруч поставити контрольну колбу без листка, яку закрива-
ють пробкою № 1 (рис. 3.9).
7. За 10 хв. з дослідної колби листок вийняти, обидві колби
закрити пробками №1. Контрольні запитання та завдання
8. Палички із пробок вийняти і крізь отвори в дослідну і
контрольну колби налити по 20 мл розчину бариту і по 2 крапли- 1. Назвіть недоліки визначення інтенсивності фотосинтезу в
ни індикатора фенолфталеїну. замкнутому просторі.
9. Колби знову щільно закрити, вставляючи в пробки скляні 2. Які речовини є акцепторами вуглекислоти у рослин?
палички, а вміст у них періодично збовтувати впродовж 10 хв. 3. Як відбувається регенерація рибулозо-1,5-бісфосфату в
10. Крізь отвори в пробках розчини титрувати 0,025 н. НСl із процесі фотосинтезу?
бюретки до повного їх знебарвлення. 4. Чому відбувається обезбарвлення кольорового розчину?
11. Інтенсивність фотосинтезу (Iф , мг СО2 / (м2.год)) обчисли- 5. Чи може зазначений метод працювати в автоматичному ре-
ти за формулою: жимі з реєстрацією показників?
(А – В) . 0,55 6. Які переваги має розглянутий метод перед іншими, що ви-
Іф = , користовуються для визначення інтенсивності фотосинтезу?
S.t
де А – кількість НСl, використана на титрування бариту в до-
слідній колбі, мл; В – кількість НCl, використана на титрування Робота 49. ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ
бариту в контрольній колбі, мл; 0,55 – кількість СО2, яка еквіва- ФОТОСИНТЕЗУ ГАЗОМЕТРИЧНИМ МЕТОДОМ
лентна 1 мл 0,025 н НCl, мг; S – площа листків, м2; t – експозиція У ТЕЧІЇ ПОВІТРЯ (ЗА МЕТОДОМ Й.О. ЧАТСЬКОГО
досліду, год. І.Б. СЛАВІКА)
12. Результати записати у таблицю 3.11.
13. Зробити висновки. Метод оснований на властивості розчину бікарбонату натрію
(NaHCO3) приходити в рівновагу з CO2 повітря. У разі погли-
Примітка. Під час проведення роботи інтенсивність освіт- нання або віддачі розчином, що містить індикатор крезол, вугле-
лення варіюють розміщенням фотосинтезуючих листків на різ- кислого газу змінюється його рН і відповідно забарвлення, яке
ній відстані від джерела світла. На основі даних, одержаних у порівнюють зі спеціально виготовленою за таблицею 3.12 з бу-
різних підгрупах, роблять висновок про залежність інтенсив- ферною шкалою. Встановлюють величину рН розчину бікарбо-
ності фотосинтезу від інтенсивності освітлення рослин. Якщо нату, а потім за графіком (рис. 3.10) визначають кількість вугле-
варіантів освітлення багато, результати зображують графіч- кислоти в повітрі. Ці дані дають змогу розрахувати інтенсивність
но. фотосинтезу рослин.
144 145
Таблиця 3.12. Виготовлення стандартних буферних розчинів крізь листок (контроль), а інший – для визначає залишок СО2 в
із рН 7,5÷8,8 для порівняльної шкали повітрі після поглинання частини її під час фотосинтезу листком
(дослід).
рН розчину а*, мл б*, мл рН розчину а*, мл б*, мл
7,5 1,30 8,70 8,2 3,50 6,50 Мета роботи. Ознайомитися з методом визначення фотосин-
7,6 1,50 8,50 8,3 3,95 6,05 тезу в течії повітря, показати залежність фотосинтезу від факто-
7,7 1,75 8,25 8,4 4,45 5,55
7,8 2,05 7,95 8,5 4,95 5,05 рів довкілля.
7,9 2,35 7,65 8,6 5,50 4,50
8,0 2,70 7,30 8,7 6,05 3,95 Матеріали, реактиви, обладнання. Листки кімнатних рос-
8,1 3,05 6,95 8,8 6,70 3,30 лин; розчин 0,001 н. NaHCO3 + 0,099 н. KCl; 1/20 M розчин бури
(Na2B4O7 . 10H2O); 1,5M розчин борної кислоти (H3BO3); 1/20 M
Примітка. а* – 1/20 M розчин бури (19,108 г Na2B4O7 . 10H2O NaCl; 0,2 % -й крезоловий червоний; два прилади Чатського і
в 1 л дистильованої води без СО2); б* – 1/5 М розчин борної кис- Славіка, термометри, реометри, насоси для протягування повітря,
лоти + 1/20 M NaCl (12,45 г H3ВО3 + 2,925 г NaCl в 1 л води). Т–подібна скляна трубка з отворами для протягування повітря з
Індикатор – крезоловий червоний. камери, поліетиленова або плексигласова камера для листка.
Гідрат закису марганцю повністю зв’язує розчинений у воді Мета роботи. Ознайомитися із кисневим методом визна-
кисень, окиснюючись у марганцеватисту кислоту бурого кольо- чення інтенсивності фотосинтезу або дихання за кількістю виді-
ру, в складі якої марганець набуває валентність, що дорівнює чо- леного або поглинутого кисню, а також дослідити залежність фо-
тирьом: тосинтезу у водному середовищі від температури, інтенсивності
світла, вмісту СО2 тощо.
2Mn2+ (OH)2 + O2 = 2H2Mn4+O3.
Матеріали, реактиви, обладнання. Водорості або лист-
Надлишок гідрату закису марганцю реагує з цією кислотою, ки вищих водяних рослин (наприклад, елодеї, валіснерії); 0,1 н.
утворюючи сіль двовалентного марганцю та марганцевистої кис- розчин гіпосульфіту, з розведення якого свіжою дистильованою
лоти: водою готують розчин 0,02 н.; 0,01 н розчин К2Cr2O7; 0,5 %-й
розчин крохмалю; розчин хлористого марганцю (для його виго-
2H2Mn4+O3 + 2Mn2+(OH)2 = 2Mn2+Mn4+O3 + 4H2O. товлення 50 г MnCl2 . 4H2O розчиняють у 100 мл води. Стежать
за тим, щоб сіль хлористого марганцю не містила заліза); розчин
Другий етап пов’язаний з відновленням чотиривалентного NaOH + KI (для цього 33 г лугу розчиняють в дистильованій воді,
марганцю та виділенням йоду в кислому середовищі. При цьо- а потім додають 20 г KI й доводять об’єм дистильованою водою
му чотиривалентний марганець відновлюється до двовалентно- до 100 мл, розчин зберігають у темному місці); концентрова-
го, окиснюючи відповідну кількість йоду (з йодистого калію на HCl або H2SO4; калібровані склянки місткістю 150 і 300 мл;
– КІ): сифони для наповнення склянок водою та взяття проб; піпетки
150 151
місткістю 1 і 2 мл з довгими кінцями, піпетки містекістю 5 та 50 9. Йод, що виділяється, зразу ж титрувати 0,02 н. гіпосульфі-
мл, колби Ерленмейера, термометри, бюретки. том до появи слабо–жовтого забарвлення.
10. Додати 1 мл крохмалю та титрувати суміш до повного
Хід роботи. зникнення синього забарвлення.
1. Склянки с притертими скляними пробками (місткістю 100, 11. Кількість виділеного кисню обчислити за різницею його
150, 300 мл) заповнити природною водою або суспензією водо- вмісту за одиницю часу у дослідних (з рослинами) та контроль-
ростей на живильному середовищі, в які поміщають попередньо них (без рослин) склянках:
зважені рослини елодеї, валіснерії чи іншої водяної рослини. (х – х1) . к . 0,16
Примітка. Важливе значення має кількість водоростей в кол- а= мг,
бах для експонування. Не слід використовувати щільні суспензії, V
бо це може призвести до спотворення результатів через зв’язу- де х – кількість 0,02 н. гіпосульфіту, яку використали на ти-
вання йоду органічними частинками, затіненню світла під час трування проби дослідного варіанта, мл; х1 – кількість 0,02 н.
експонування, поглинання кисню клітинами тощо. гіпосульфіту, яку використали на титрування контролю (якщо
2. Під час роботи з природними популяціями водоростей у останній не ставився, його в формулі опускають (наприклад, за
більшості випадків визначають початковий вміст кисню в се- визначення вмісту кисню у воді); k – поправка до титру гіпосуль-
редовищі до експонування склянок на світлі. Для цього сифо- фіту; 0,16 – кількість кисню, яка відповідає 1 мл 0,02 н. розчину
ном, кінець якого опущено на дно, склянки наповнити водою, гіпосульфіту, мг; V – кількість кисню, виділеного 1 мл суспензії
уникаючи їх контакту з повітрям. Воді, яка наповнює склянку за розрахунку на об’єм, мг. Це число може бути перераховано на
дають можливість витікати з склянки через сифон протягом суху речовину в певному об’ємі суспензії або на 1 млн. клітин.
30÷60 с. Різні групи студентів виконують такі варіанти дослідів:
3. Після наповнення склянки закрити пробками так, щоб у 1. Визначення інтенсивності фотосинтезу за температури
них не залишалося бульбашок повітря. 15÷17 і 25÷27 оС. Для цього рослини під час досліду ставлять в
4. Дослідні (з рослинами) і контрольні (без рослин) склянки кристалізатори з водою, температуру якої піднімають або відби-
виставити на світло. Експозиція триває 30÷60 хв. рають проби води з водойми в різні інтервали часу (наприклад,
5. Після експозиції у кожну склянку додати 1 мл розчину Mn- вранці, вдень та увечері).
Cl2 і 1 мл розчину NaOH + KI. 2. Визначення інтенсивності фотосинтезу за різного освітлен-
Примітка. Під час внесення розчинів піпетку слід опускати ня (наприклад, Сонце, звичайні або кварцові лампи), різної від-
до дна склянки та швидко виймати з таким розрахунком, щоб стані від джерела світла. Об’єктом досліду можуть бути також
протягом часу підняття піпетки 1 мл розчину був внесений у зразки води, відібрані у природних водоймах.
склянку. 3. Визначення інтенсивності фотосинтезу за різної концентра-
6. Склянки знову закрити пробками так, щоб не було бульба- ції СО2 у воді (0,01; 0,04; 0,16 і 0,33% розчини КНСО3). Розчини
шок повітря та поставити в темряву на 1÷2 год для випадання готують на водопровідній воді, яку протягом кількох діб витри-
осаду. мують у широких відкритих посудинах.
7. Після формування осаду зафіксований кисень (осад у
склянці) розчинити додаванням 3 мл концентрованої сірчаної Контрольні запитання та завдання
кислоти.
Примітка. Після додавання кислоти закриті пробками склян- 1. Які фактори зовнішнього середовища найсильніше поси-
ки ретельно збовтують (перевертаючи їх). люють або послаблюють інтенсивність фотосинтезу?
8. Для наступного титрування взяти або весь вміст склянки 2. На чому оснований кисневий метод визначення продуктив-
(переносячи його в конічну колбу), або відібрати 50 мл рідини. ності фотосинтезу (первинної продукції)?
152 153
3. Як інтенсивність фотосинтезу залежить від температури Мета роботи. Пересвідчитися в тому, що у процесі фотосин-
води? тезу синтезуються вуглеводи, які відкладаються в листках у ви-
4. Чи залежить продуктивність фотосинтезу від концентрації гляді крохмальних зерен.
вуглекислоти в середовищі?
5. Як впливає на фотосинтез освітленість та його дефіцит? Матеріали, реактиви, обладнання. Листки пеларгонії (в зи-
6. Чи впливає на фотосинтез світло різного кольору, тобто різ- мовий період), примули, гортензії (навесні), кукурудзи, настурції
ного спектрального складу ФАР? (влітку), які перед дослідом протягом двох діб витримують в тем-
7. Як впливають на кисневу продуктивність біогенні елементи ряві; спирт, 1 %-й розчин йоду в йодиді калію (концентрований
( фосфор, азот та його сполуки, сірка та ін.)? розчин, тричі розбавлений водою); спиртівки, пінцети, голки,
8. Чи може киснева продуктивність використовуватись під час скляні палички, чашки Петрі, трафарети різних фігур, вирізані
визначення якості води і як саме? з темного світлонепроникного паперу, канцелярські скріпки або
9. Як впливає на фотосинтез щільність суспензії водоростей? булавки; порцелянові чашки, водяна баня, електроплитка.
10. Чому треба уникати контакту досліджуваної води з повітрям?
11. Назвіть інструментальні методи визначення кисню у воді. Хід роботи.
12. Які переваги мають інструментальні методи визначення 1. На листки рослин, витриманих у темряві протягом двох діб,
вмісту кисню у воді? наколоти фігури, вирізані з темного світлонепроникного матері-
алу.
Примітка. Для створення сприятливих умов й підвищення
Робота 51. ВИЯВЛЕННЯ ПЕРВИННОГО КРОХМАЛЮ, вмісту вуглекислоти під ковпаком можна поставити чашку з
СИНТЕЗОВАНОГО В ПРОЦЕСІ ФОТОСИНТЕЗУ водою, а також подрібненим мармуром або вапном, які змочу-
В ЛИСТКАХ РОСЛИН (проба Ю.Сакса). ють 10 %-м розчином HCl або слабким розчином H2SO4. Для під-
вищення вологості повітря під ковпаком ставлять 1÷2 чашки
Демонстраційний дослід Петрі з водою (рис. 3.12).
2. Рослини виставити на яскраве сонце або освітлювати 1÷2
У процесі фотосинтезу утворюються різні органічні речови- год. потужними лампами.
ни, які рослини використовують у процесах життєдіяльності. Примітка. Залежно від
Близько 30÷50% синтезованих сполук відкладаються у вигляді інтенсивності світла до-
крохмальних зерен в фотосинтезуючих органах. Наочно це мож- слід може тривати від 40
на виявити за допомогою проби Сакса. Крохмаль, що синтезу- хв. до 24 год.
ється в хлоропластах під час фотосинтезу, називають первинним, 3. По закінченні екс-
на відміну від того, що відкладається в запасаючих органах. позиції листки зрізати, фі-
Дослід рекомендується проводити на зрізаних і поставлених гурки з них зняти.
у воду листках, оскільки у них накопичується крохмаль швидко, 4. Зрізані листки поміс-
а відтік в інші органи перервано. Процес утворення первинного тити у колбу, залити водою
крохмалю чіткіше реєструється на попередньо знекрохмалених та прокип’ятити впродовж
листках. Знекрохмалення останніх досягають витримуванням 3÷5 хв. на водяній бані.
рослини протягом декількох діб у темряві. За цей час увесь крох- 5. Воду злити, додати у
маль, що міститься в листках, перетвориться в цукри. Останні колбу спирт й прокип’яти-
витрачаються в процесі дихання листка або частково транспор- ти знову до повного екс- Рис. 3.12. Дослід з одержання фігур Ю.
туються до запасаючих органів. трагування хлорофілу. Сакса (крохмальних фігур)
154 155
Примітка. Після видалення останнього листок стає білим. Мета роботи. Продемонструвати ви-
6. Знебарвлені листки перенести пінцетом у чашки Петрі з во- ділення кисню зеленими рослинами під
дою для охолодження. час фотосинтезу. Показати залежність
7. За 10 хв. воду злити і розправлені на чашці листки оброби- його від спектрального складу світла
ти розчином йоду.
Примітка. Спостерігають, що там, де були фігури, залиши- Матеріали, реактиви, обладнан-
лися світлі місця, а навколо них – темний фон унаслідок кольоро- ня. Гілочки елодеї або інших рослин;
вої реакції синтезованого в процесі фотосинтезу крохмалю. Як 0,01 %-й розчин індигокарміну, 10 %-й
відомо, крохмаль з йодом дає синє забарвлення. розчин дитіоніту натрію, слабкий роз-
Студенти підгруп можуть проводити цей дослід з рослина- чин пірогалолу, концентрований роз-
ми, використовуючи як цілі рослини, так і зрізані з них листки. чин гідроксиду калію; склянки, лій-
Влітку цей дослід можна проводити з рослинами з відкритого ки, пробірки, сірники, лампа (200÷300
ґрунту. Вт), круглодонні колби місткістю
300÷500 мл.
Контрольні запитання та завдання
Хід роботи.
1. Чи можна одержати на листку крохмалеву фотографію з не- Завдання 1.
гатива? 1. Велику колбу заповнити 0,01 %-м Рис. 3.13. Виділення
кисню гілочками елодеї
2. Які процеси відбуваються в листках, коли рослини перед синім розчином індигокарміну, до яко- при фотосинтезі
дослідом витримують у темряві? го, безперервно перемішуючи, доливати
3. Чому під час фотосинтезу в листках відкладається первин- 10 %-й розчин дитіоніту натрію до появи жовтого забарвлення.
ний крохмаль? Яке це має значення для процесів життєдіяльнос- 2. В розчин занурити гілочку елодеї, колбу герметично закри-
ті рослин? ти (щоб усунути попадання в неї повітря) виставити під лампу.
4. Назвіть цикл, в якому відбувається відновлення СО2 до мо- Примітка. Спостерігають, як внаслідок виділеного під час
носахаридів. фотосинтезу кисню за кілька хвилин навколо зелених частин
5. чого синтезується глюкоза, потрібна для синтезу крохмалю? рослини з’являється блакитна зона.
6. На листках яких рослин крохмалеві фігури формуються Завдання 2.
краще? 1. Підрізані під водою гілочки елодеї однакового розміру або
7. Чи можна здійснити пробу Сакса на листках цукрового бу- іншої водяної рослини розмістити на дні трьох склянок, пофар-
ряку? бованих ззовні нітролаками – червоним, зеленим і синім.
Примітка. Можна також обгорнути склянки відповідно за-
барвленими целофановими плівками. Склянки заповнюють во-
Робота 52. ВИДІЛЕННЯ КИСНЮ В ПРОЦЕСІ дою, збагаченою вуглекислим газом.
ФОТОСИНТЕЗУ 2. Накрити рослини скляними лійками.
Примітка. Стежать, щоб зрізані кінчики їх були спрямовані
Демонстраційний дослід до вузької частини лійок.
3. Заповнені водою пробірки закрити великим пальцем руки
Під час асиміляції вуглекислого газу зеленими рослинами в так, щоб туди не потрапили пухирці повітря, потім повернути їх
процесі фотосинтезу виділяється кисень, який можна виявити отвором униз і обережно одягнути на трубки лійок, які розміще-
простими методами. ні нижче рівня води в склянках (рис. 3.13).
156 157
4. Склянки експонувати на світлі. Відмітити швидкість запо- Контрольні запитання та завдання до розділу
внення пробірок газом залежно від спектрального складу світ- «Фотосинтез»
ла.
5. Заповнену газом пробірку обережно зняти з трубки лійки, 1. У чому проявляється суть фотосинтезу як окисно-віднов-
попередньо закривши отвір пальцем. ного процесу?
6. У пробірку внести тліючу скалку, яка спалахує за наявністю 2. Що таке фотосинтетично активна радіація (ФАР) та яку
в ній кисню. частку вона займає щодо повного спектра сонячного випроміню-
Завдання 3. вання?
1. У дві колби налити 1 %-й розчин бікарбонату калію, виго- 3. Назвіть експериментальні докази походження кисню в про-
товленого на прокіп’яченій воді (без СО2). цесі фотосинтезу.
2. Помістити в колби однакові за розміром гілочки елодеї. 4. Чим можна пояснити підвищення ефективності фотосинте-
3. Одну колбу (контрольну) обгорнути темним папером, а зу у разі використання імпульсного освітлення?
іншу (дослідну) – виставити на яскраве світло. 5. Поясніть, що таке квант та яким чином частота випроміню-
4. За 1 год. у колби внести по 1 мл розчину КОН і пірогало- вання пов’язана з енергією кванта?
лу. 6. В яких інтервалах сприймають сонячне випромінювання
Примітка. Внаслідок окиснення пірогалолу виділеним під час око людини та рослинний організм?
фотосинтезу киснем розчин набуває коричневого забарвлення. У 7. Чому квант ультрафіолетового випромінювання має більшу
контрольній колбі розчин залишається безбарвним. енергію, ніж квант синього світла?
8. Поясніть природу поглинання світла речовиною. Що таке
Контрольні запитання та завдання фотозбудження молекули, основні закони поглинання світла?
9. Яким чином у процесі поглинання квантів сонячного світ-
1. У чому проявляється залежність фотосинтезу від інтенсив- ла формується синглетний та триплетний електронно-збуджений
ності світла? стани молекули? Наскільки довготривалий цей процес?
2. Який вигляд має крива залежності фотосинтезу від світла за 10. Поясніть взаємозв’язок між ультраструктурною організа-
графічного відображення? цією хлоропластів і функцією даної органели.
3. У чому полягають особливості світлолюбних і тіневитри- 11. Чим зумовлені гідрофільні та гідрофобні властивості хло-
валих рослин? рофілу та яка роль їх у формуванні пігмент-ліпопротеїдних комп-
4. Назвіть методи визначення інтенсивності фотосинтезу. На- лексів? Чому молекула хлорофілу електрично нейтральна?
ведіть їх приклади. 12. У чому суть явища хроматичної адаптації?
5. Чому в умовах земної кулі переважна більшість рослин має 13. Від чого залежать оптичні властивості пігментів?
зелений колір? 14. Опишіть онтогенез розвитку хлоропласта, яка функція
6. В якій частині спектра фотосинтез інтенсивніший і чому? світла на різних етапах його?
7. Як можна одержати світло певного спектрального складу? 15. Схарактеризуйте геном хлоропласта. В чому полягає різ-
8. Яке походження кисню, що виділяється під час фотосинте- ниця між хлоропластною та ядерною ДНК?
зу? 16. У чому полягає суть первинної фотофізичної стадії фото-
9. Що розуміють під терміном «фотовицвітання»? синтезу?
10. Чим зумовлений зелений колір у рослин – вищих, ниж- 17. Чому поглинаючим пігментом фотосинтезу вважають хло-
чих? рофіл а, хоча хлоропласт містить різноманітний набір пігмен-
тів?
158 159
18. Що лежить в основі певної локалізації відповідного ком- 32. Припустимо, що в суспензії хлорели активно відбуваєть-
понента електрон-транспортного ланцюга? ся фотосинтез, раптово виключається світло. Які зміни вмісту 3-
19. Назвіть акцепторні та донорні компоненти реакційних фосфогліцеринової кислоти та рибулозобісфосфату можна спо-
центрів двох фотосистем. Поясніть, як відбувається первинний стерігати в наступну хвилину?
розподіл заряду в реакційному центрі. 33. За яких умов рибулозобісфосфаткарбоксилаза функціонує
20. Схарактеризуйте світлозбиральні пігмент–білкові комп- як оксигеназа? Який механізм даної реакції?
лекси тилакоїдних мембран. 34. Що таке фотодихання, чи впливає світло на інтенсивність
21. Як відбувається фотоокиснення хлорофілу та які його дихання?
функції у первинних фотохімічних реакціях? 35. За яким принципом визначають різні групи з С4-типом ме-
22. Схарактеризуйте АТФ–синтетазний комплекс. таболізму?
23. Який взаємозв’язок між фізико-хімічними властивостями 36. Чим фотосинтез у сукулентів відрізняється від фотосинте-
пластохінону та його функціями? Схарактеризуйте пул пластохі- зу мезофітів С3 та С4-типів?
нонів хлоропласта. 37. Які екологічні переваги в умовах посухи та високої темпе-
24. Чим можна пояснити зміну рН внутрішньотилакоїдно- ратури мають рослини з С4-типом фотосинтезу?
го простору та зміщення рН між тилакоїдним компартментом і 38. Що таке компенсаційна точка фотосинтезу?
стромою? 39. Як впливає на фотосинтез впливає підвищення рівня кон-
25. У процесі функціонування ЕТЛ різниця енергетичного центрації СО2 в атмосфері?
рівня між Р680 та Р700 реакційних центрів обох фотосистем може 40. У чому полягає значення появи ФС II?
досягати 50 кДж. Чи вистачить цієї кількості енергії для утворен- 41. Яке значення каротиноїдів у фотосинтезі?
ня макроергічного зв’язку АТФ? 42. Які досліди слід поставити, щоб визначити, до якого типу
26. Чому циклічне фотофосфорилування можна розглядати як (С3 або С4) належать рослини?
найдавнішу форму фіксації енергії? 43. Чи існує пряма кореляція між кількістю хлорофілу в лист-
27. Схарактеризуйте особливості структурної організації ре- ках та інтенсивністю фотосинтезу?
акцій та компонентів, які беруть участь у синтезі АТФ. Яким чи- 44. Яка роль піридинових дегідрогеназ у фотосинтезі?
ном відбуваються фотоіндуковані окисно-відновні перетворення 45. Що таке фоторедукція? Назвіть основні риси бактеріаль-
компонентів електрон-транспортного ланцюга? ного фотосинтезу.
28. Чому відновлювальний пентозофосфатний цикл назива- 46. Чому в процесі еволюції рослини набули зеленого забарв-
ють первинним, автокаталітичним? Хто і яким чином відкрив лення?
даний цикл? 47. Що являє собою хромофорна група хлорофілу і фікобілі-
29. Як пояснити припинення фотосинтезу у зрізаного та по- нів?
ставленого у воду листка рослини за найсприятливіших зовніш- 48. Інтенсивність фотосинтезу вівса в середньому в два рази
ніх умов? вища, ніж у томатів за однакових умов, а врожай томатів з 1 га
30. Назвіть сполуки, які утворюються в світлових реакціях нерідко буває в 50 разів більше. В чому полягають можливі при-
фотосинтезу, а потім використовуються в наступній темновій чини такої невідповідності?
фазі. На яких етапах циклу вони потрібні? 49. За допомогою якої реакції можна довести, що в молекулі
31. Які субстрати використовуються в циклі Кальвіна, на якій хлорофілу міститься атом магнію? Напишіть рівняння цієї реак-
стадії відбувається включення їх в реакції, що є кінцевим про- ції.
дуктом циклу, звідки надходить енергія та на що вона витрача- 50. Назвіть пігменти, що не беруть участь в процесі фотосин-
ється? тезу.
160 161
електронів у відновлювальних реакціях біосинтезу є НАДФ.Н2,
Розділ 4. тоді як НАД.Н2 і ФАД.Н2 – переносниками електронів під час
окиснення молекул дихального субстрату.
ДИХАННЯ РОСЛИН Основним субстратом дихання є вуглеводи. Жири та білки
використовуються під час дихання паростків рослин, які розви-
Дихання є одним з основних проявів обміну речовин та енергії ваються з багатих на жири чи білки насінин. Розщепленню суб-
між рослинним організмом і навколишнім середовищем. Це – су- стратів у процесі дихання передує гідроліз: полімерних вуглево-
купність фізіологічних процесів, що забезпечують надходження дів – до сахаридів, жирів – до гліцерину та жирних кислот, білків
кисню в організм та його використання для окиснення органіч- – до амінокислот.
них речовин (вуглеводів, жирів, білків). Окиснювально-відновлювальні перетворення субстратів ди-
На дихання рослини витрачають 20÷25 % органічної речови- хання каталізують ферменти: дегідрогенази – активують водень;
ни, утвореної під час фотосинтезу. Синтезовані рослинним ор- оксидази – активують кисень та ферменти, що виконують функ-
ганізмом фотоасиміляти належать до неспецифічних запасних цію проміжних переносників електронів (водню).
речовин. Тому синтез інших сполук на їхній основі для специ- Загальне рівняння дихання, якщо вихідним субстратом є вуг-
фічних потреб організму можливий лише після низки складних леводи, таке:
біохімічних перетворень.
Хімічна енергія фотоасимілятів, як трансформована форма со- С6Н12О6 + 6О2 → 6СО2 +6Н2О + 2875 кДж/моль.
нячної енергії, міститься в структурі хімічних зв’язків запасних
сполук. У процесі розриву хімічних зв’язків органічних запасних Якщо вихідним субстратом для дихання є білки або жири, то
речовин під час окиснення енергія вивільняється. Рослинний ор- енергетичний ефект буде іншим. Вважається, що під час спалю-
ганізм завдяки поступовому окисненню органічних сполук вико- вання 1 г вуглеводів у середньому виділяється 17 кДж енергії, 1 г
ристовує цю енергію невеликими порціями. Вивільнена енергія білків – 17 кДж, а жирів – 39 кДж.
витрачається на метаболічні процеси та на утворення нових, ба- З наведеного сумарного рівняння слідує, що об’єми газів у
гатих на енергію хімічних зв’язків, наприклад АТФ. разі окиснення вуглеводів однакові. Відношення об’ємів виділе-
Внутрішньоклітинне дихання – це окиснювальний розпад ного вуглекислого газу до поглинутого кисню називають дихаль-
органічних сполук за участю кисню, який зумовлює генерацію ним коефіцієнтом (ДК). У разі окиснення вуглеводів ДК рівний
трансмембранного електрохімічного градієнта йонів водню одиниці.
(ΔμН+) і синтез хімічно активних метаболітів, що використову- Коефіцієнт дихання може значно відхилятися від одиниці,
ються як джерела енергії (АТФ) або відновники (НАД.Н2). Також якщо субстратом дихання є білки або жири. Зокрема, якщо суб-
утворюються проміжні продукти для різноманітних біосинте- страт багатий на йони водню, тоді частина кисню повітря вико-
тичних реакцій організму. ристовується на окиснення не лише вуглецю, а й надлишкового
На перших двох етапах дихання (гліколіз, цикл трикарбоно- водню, що є в субстраті. Саме тому коефіцієнт дихання для жирів
вих кислот) відбувається відновлення коферментів НАД.Н та менший за одиницю. Чим нижча величина дихального коефіцієн-
ФАД.Н, які на третьому етапі окиснюються в дихальному елек- та, тим більший тепловий ефект окиснення, і навпаки.
тронтранспортному ланцюзі мітохондрій. Загальним показником швидкості окиснення субстратів ди-
АТФ утворюється під час окиснення молекул глюкози, жир- хання є інтенсивність дихання. Різні тканини рослин різко від-
них кислот й амінокислот, що використовуються як джерело різняються між собою за інтенсивністю дихання. Інтенсивність
енергії. У більшості біосинтетичних реакцій продукти перебува- дихання є показником життєдіяльності рослин.
ють у більш відновленому стані, ніж їхні попередники, тому, крім Функції дихання не обмежуються запасанням енергії у вигля-
АТФ, вони потребують відновлювальних еквівалентів. Донором ді АТФ. Дихання має важливе значення у процесах терморегуля-
162 163
ції органів рослини, утворенні сполук вторинного метаболізму, Робота 53. ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ДИХАННЯ
знешкодженні шкідливих речовин. ЗА КІЛЬКІСТЮ ВИДІЛЕНОЇ ВУГЛЕКИСЛОТИ
Різноманітність типів обміну речовин у рослин різних систе- (за П. Бойсен-Йенсен)
матичних груп, віку, фізіологічного стану та за різних умов до-
вкілля зумовлена специфічними особливостями реакцій процесу Дихання – це складний фізіологічний процес, який є інте-
дихання. гральним показником метаболізму рослин. Окиснювальний апа-
рат рослин має свої специфічні особливості. Насамперед, на від-
міну від тварин, для нього характерні:
• делокалізація дихального апарата (мітохондрії, пероксисо-
ма, цитоплазма та ін.);
• поліфункціональність, тобто наявність каталізаторів, що ха-
рактеризуються багатьма властивостями;
• принцип, коли в організмі є кілька ферментів, які каталізу-
ють однакові або близькі реакції.
Оскільки процес дихання супроводжується поглинанням кис-
ню та виділенням вуглекислого газу, то інтенсивність дихання
можна визначити або за кількістю поглинутого кисню, або за
кількістю виділеного вуглекислого газу. Найкращим об’єктом
для проведення цієї роботи є проросле насіння.
Для визначення інтенсивності дихання за кількістю виділе-
ної вуглекислоти в колбу наливають певну кількість лугу і закрі-
плюють до корка наважку досліджуваного матеріалу у вузлику
з марлі. Вуглекислота, яка виділяється під час дихання насіння,
взаємодіятиме з лугом за рівнянням:
164 165
Мета роботи. Оволодіти методом визначення інтенсивності Примітка. Контрольну колбу можна титрувати через 30 хв.
дихання різних рослинних об’єктів за кількістю виділеної вугле- після того, як туди налили розчин бариту.
кислоти. 8. Результати записати у таблицю 4.1.
Матеріали, реактиви, обладнання. Проросле насіння різ- Таблиця 4.1. Визначення інтенсивності дихання
них видів рослин; 0,025 н. розчин Ba(OH)2, 0,025 н. розчин HCl, різних рослин
фенолфталеїн; бюретка для титрування, конічні колби місткістю
250÷300 мл із гумовими корками, в які вставлено металеві гачки,
Інтенсивність
СО2 / (г . год)
Ва(ОН)2 , мл
дихання, мг
Наважка, г
Кількість
ваги, шматочки марлі.
Об’єкт
(Р)
(І)
Час, хв Кількість HCl, мл
Хід роботи.
1. Наважку пророслого насіння (2÷3 г) помістити у марлевий
мішечок.
Експозиція
Kонтроль
Початок
2. Прикріпити мішечок до гачка, вмонтованого у гумовий ко-
Дослід
Кінець
(a)
(b)
(t)
рок (рис. 4.1).
3. У колбу налити 5 мл розчину Ba(OH)2 і додати 1÷2 краплі
фенолфталеїну.
4. Щільно закрити колбу корком. Записати час початку досліду.
5. Паралельно взяти іншу колбу без насіння (контроль) і на-
лити таку саму кількість бариту з фенолфталеїном.
Примітка. Періодично колби слід обережно коливати (барит 9. Інтенсивність дихання обчислити за формулою:
не повинен торкатися мішечка з насінням), щоб порушувати
плівку BaCO3 на поверхні бариту для більш повного поглинання
вуглекислоти. Впрдовж досліду за-
барвлення бариту має бути яскра- де a – результат титрування контрольної колби, мл; b – ре-
во–рожевим. Якщо ж забарвлення зультат титрування дослідної колби, мл; 0,55 – кількість мг CO2 ,
розчину стає блідим, а потім зни- що еквівалентна 1 мл 0,025 н. HCl; P – наважка, г; t – експозиція,
кає, це свідчить про те, що увесь год.
барит використався на зв’язуван- 10. Після проведення розрахунків і зіставлення одержаних да-
ня СО2. У цьому разі слід терміно- них різних рослинних об’єктів зробити висновки.
во долити з бюретки 5 мл розчину
Ва(ОН)2 у дослідну і контрольну Контрольні запитання та завдання
колби.
6. За 1 год. мішечок з насінням 1. Як температура впливає на інтенсивність дихання?
швидко вийняти, а колбу знову за- 2. Які ще фактори навколишнього середовища можуть впли-
крити корком. вати на інтенсивність дихання?
7. Надлишок лугу у дослідній 3. Які органи рослин дихають найінтенсивніше?
колбі титрувати 0,025 н. розчином Рис. 4.1. Колба для визначен- 4. Чому зволожене насіння не може зберігатися тривалий
HCl до повного зникнення роже- ня інтенсивності дихання за час?
вого відтінку. методом П.Бойсен-Йєнсен 5. Про що свідчить низький або високий рівень дихання?
166 167
Робота 54. ВИЗНАЧЕННЯ ДИХАЛЬНОГО Наприклад, якщо поживним субстратом є стеаринова кисло-
КОЕФІЦІЄНТА У РІЗНИХ РОСЛИН та, то сумарне рівняння дихання буде
Рослини для дихання використовують вуглеводи, а також інші С18Н36О2 + 26О2 = 18СО2 + 18Н2О,
запасні поживні речовини (субстрати). Показником хімічної при-
роди субстрату є дихальний коефіцієнт (ДК). Дихальний коефі- а дихальний коефіцієнт дорівнюватиме 0,69.
цієнт – це відношення виділеного СО2 до поглинутого О2 вна- Зростання величини дихального коефіцієнта спостерігається
слідок дихання. завжди, коли дихання пов’язане з бродінням, бо тоді сам про-
Загальне рівняння дихання при використанні вуглеводів як цес бродіння супроводжується виділенням СО2 без поглинання
субстрату, має такий вигляд: кисню з повітря. Отже, чим нижчий дихальний коефіцієнт, тим
• для розщеплення субстрату більший тепловий ефект окиснення, і навпаки. Саме тому білки
та жири характеризуються високим тепловим еквівалентом, а ор-
С6Н12О6 + 6Н2О ---→ 6СО2 + 12Н2; ганічні кислоти – дуже низьким.
Принцип даного методу полягає у тому, що для визначення ДК
• для окиснення водню досліджуваний матеріал переносять у пробірку, з’єднану з граду-
йованою трубкою, у яку введено краплину забарвленої рідини.
12Н2 + 6О2 = 12Н2О;
Якщо об’єм О2, що поглинається, і об’єм СО2, що виділяється, буде
• сумарне рівняння однаковим, то краплина рідини в трубці не рухатиметься. Якщо ж
величина ДК менша або більша за одиницю, то можна спостеріга-
С6Н12О6 + 6О2 --→ 6СО2 + 6Н2О. ти різницю між об’ємами поглинутого О2 і виділеного СО2.
Потім в цю саму пробірку з рослинним матеріалом вносять
З наведеного сумарного рівняння випливає, що об’єми газів у сильний розчин лугу, який поглинатиме СО2, що виділяється під
разі окиснення вуглеводів однакові: час дихання. Рух краплини в цьому разі відповідатиме кількості
О2, поглинутого рослинним матеріалом.
170 171
Газова піпетка складається з двох Ва(ОН)2, 0,025 н. розчин щавлевої кислоти, фенолфталеїн; бю-
скляних трубочок: широкої зовніш- ретка, прилад Толмачова.
ньої та вузької внутрішньої, верхні
кінці якої спаяні між собою. Всере- Хід роботи.
дині широкої трубки проходить тре- 1. Наважку пророслого насіння чи листків рослин (30÷40 г) у
тя, середня трубка. У нижню частину мішечку підвісити на гачку вузької трубки і опустити у банку, в
широкої трубки вставляють корок з яку налити 100 мл Ва(ОН)2.
патрубком для зливання води. Ниж- 2. Вирівняти меніски і відзначити час початку досліду, темпе-
ню частину вузької трубки залиша- ратуру та атмосферний тиск в лабораторії.
ють відкритою. За таких умов залита Примітка. Оскільки робота приладу пов’язана з урахуванням
у піпетку вода має два меніски: один об’єму газу, який змінюється не лише внаслідок поглинання кис-
більший, що межує з повітрям прила- ню об’єктом, що досліджують, а й залежно від температури
ду, інший – менший, зв’язаний з ат- та атмосферного тиску, паралельно ставлять контрольний
мосферою. прилад (без досліджуваних об’єктів). Впродовж тривалої екс-
Водні меніски знаходитимуться на позиції (1÷2 год.) досліду прилад слід обережно погойдувати,
одному рівні, якщо тиск газів у при- руйнуючи плівку ВаСО3 на поверхні розчину, що заважає повному
ладі дорівнюватиме атмосферному. У поглинанню вуглекислоти.
разі зниження тиску в результаті ди- 3. Перед закінченням досліду меніски потрібно вирівняти і
хання досліджуваного об’єкта рівні записати кількість прилитої води в дослідних і контрольних при-
менісків змінюватимуться: менший ладах.
(межує з атмосферою) – знижувати- Примітка. Якщо з контрольного приладу потрібно злити пев-
меться, а периферійний (межує з пові- ну кількість води, то цей об’єм теж слід врахувати.
трям приладу) – підвищуватиметься. Якщо воду приливають як в дослідний, так у в контрольний
Доливання води в кисневу піпетку з прилади, то кількість поглинутого кисню дорівнюватиме різниці
бюретки до вирівнювання менісків кількості води, прилитої в дослідний та контрольний прилади.
відповідатиме кількості кисню в 1 мл, Якщо виникне потреба злити воду як з дослідного, так і з
поглинутого об’єктом у процесі ди- контрольного приладів, то кількість поглинутого об’єктом кис-
хання. Кількість поглинутого кисню ню дорівнюватиме різниці кількості води, злитої з контрольного
слід вимірювати кілька разів залежно та дослідного приладів.
Рис. 4.2. Прилад
від інтенсивності дихання досліджу- І.М.Толмачова для 4. Після закінчення досліду барит (20 мл) титрують щавлевою
ваного об’єкта. Одержані дані слід визначення інтенсивності кислотою в присутності фенолфталеїну до слабко–рожевого за-
додавати. дихання рослин та барвлення.
дихального коефіцієнта: 5. Звести до нормальних умов кількість поглинутого біооб’єк-
Мета роботи. Ознайомитися з А – скляна камера; том кисню. Для цього використовують рівняння:
В – резервуар для кисню;
респіраторним методом визначення Н, Т, Ф – трубки;
інтенсивності дихання та дихального С – кран
коефіцієнта у різних видів рослин.
де V0 – об’єм поглинутого кисню, приведеного до 0 оС і тиску
Матеріали, реактиви, обладнання. Об’єкти дослідження 101,08 кПа; VT – об’єм кисню, поглинутого за даної температури
(листки, проросле насіння різних видів рослин); 0,25 н. розчин досліду; 1+α .T – знаходимо за таблицею для даної температури
172 173
досліду; α – розширення об’єму газу за підвищення температури 3. Від яких факторів залежить значення дихального коефіці-
на 1 оС (1/273 об’єму газу); T – температура під час досліду, оС; єнта?
Н – атмосферний тиск під час проведення досліду, мм рт. ст. 4. Які переваги методу І.М.Толмачова перед іншими метода-
6. Обчислити інтенсивність дихання за киснем О2, мл: ми?
5. Для яких рослин з метою контролю дихання найчастіше ви-
користовують метод І.М.Толмачова?
6. Чому інтенсивність дихання у більшості випадків вимірю-
де О2, – інтенсивність дихання за киснем, мл; Vo – об’єм погли- ють не для листків, а для коренеплодів (картоплі, буряка, моркви
нутого кисню, приведеного до 0оС; 60 – перерахунок на годину; та ін.)?
100 – перерахунок на 100 г; Р – наважка, г; t – час досліду, хв. 7. Які існують зв’язки між інтенсивністю дихання та якістю
7. Обчислити інтенсивність дихання за вуглекислим газом рослинної продукції?
СО2, мг:
176 177
5. Назвіть одиниці, в яких одержують інформацію під час ко- або ізопропіловий спирт; бюкси, мірні циліндри місткістю 10 мл,
ристування трубками Тунберга. леза, порцелянові ступки, ваги торсійні або аналітичні, скляні
корки, вакуум-ексикатор, насос Комовського, термостат, центри-
фуга, фотоелектроколориметр.
Робота 57. МІКРОМЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ
АКТИВНОСТІ ДЕГІДРОГЕНАЗ ЗА ДОПОМОГОЮ Хід роботи.
ВАКУУМ-ІНФІЛЬТРАЦІЇ (за В.В. Пильневим) 1. Три наважки (30÷100 мг) попередньо розрізаного на смуж-
ки рослинного матеріалу помістити в маленькі бюкси.
В основу метода покладено властивість дегідрогеназ віднов- 2. Дві наважки залити 10 мл розчину трифенілтетразолію, ви-
лювати безбарвні солі тетразолію з утворенням забарвленого готовленого на буферній суміші.
формазану. Безбарвний 2,3,5-трифенілтетразолій приєднує во- 3. Третю (контрольну) занурити у 10 мл чистої буферної су-
день і відновлюється до формазану червоного кольору. Реакція міші.
відбувається за рівнянням: 4. Дослідний матеріал зверху обов’язково накрити, напри-
клад, скляним корком.
5. Бюкси помістити у вакуум–ексикатор, з якого попередньо
викачати повітря.
6. Після припинення виділення пухирців протягом 1÷2 хв.
знову запустити повітря, під тиском якого розчин почне прони-
кати в тканини.
7. Бюкси закрити кришками та перенести на 30 хв. в термо-
сіль тетразолію формазан стат, температура якого +37 оС, де тканини набудуть червоного
забарвлення, інтенсивність якого залежатиме від активності де-
Формазан не розчиняється у воді, але добре розчиняється в гідрогеназ.
ацетоні або ізопропіловому спирті. Мікрометодом можна визна- 8. Потім кожну пробу вийняти з бюкса та розтерти у ступці з
чити активність ферментів безпосередньо в живих рослинних невеликою кількістю ацетону або ізопропілового спирту.
тканинах. Він дає можливість виявити активність дегідрогеназ 9. Уміст ступки перенести у мірний циліндр і довести об’єм
як у безбарвних, так і у забарвлених пігментами тканинах. Під до 5÷10 мл, залежно від інтенсивності забарвлення.
час роботи треба відбирати однорідний матеріал і розрізати ве- Примітка. Залишки подрібненої тканини мають повністю
ликі об’єкти на смужки завтовшки 1,5÷2 мм. знебарвитися.
10. Після розтирання всі проби потрібно центрифугувати
Мета роботи. Ознайомитись з мікрометодом визначення де- упродовж 10 хв. за 3000 об./хв.
гідрогеназної активності в різних тканинах одного й того самого 11. Одержаний забарвлений формазаном екстракт слід одразу
рослинного об’єкта. фотоколориметрувати за довжини хвилі 460 нм.
Примітка. Якщо контрольна витяжка зеленого кольору, то
Матеріали, реактиви, обладнання. Проростки злаків, буль- для зняття кольору хлорофілу фотоколориметрують за довжи-
би картоплі, корінці пророслого насіння бобових; 1/15 M буфер- ни хвилі 520 нм.
на суміш Серенсена III з рН 7,17 (для її виготовлення в 100 мл 12. Активність дегідрогеназ розрахувати за різницею оптич-
дистильованої води розчиняють 0,831 г Na2HPO4 . 2H2O та 0,272 ної густини за показниками ФЕКу для дослідних і контрольних
г KH2PO4), 2,3,5-трифенілтетразолій хлористий, 0,25÷0,5 %-й проб.
розчин, виготовлений на буферній суміші Серенсена III, ацетон Примітка. Цю різницю, виражену в цілих числах, називають
178 179
«індексом активності» дегідрогеназ (її можна виражати в мі- де А і АН2 – відповідно окиснений та відновлений субстрати.
ліграмах формазану, якщо ввести розрахунки за калібрувальним Субстратами пероксидаз є поліфеноли або ароматичні спо-
графіком). луки, органічні гідропероксиди з невеликими аліфатичними за-
13. Результати досліду записати у таблицю 4.4. місниками, НАД.Н (НАДФ.Н), нафтогідрохінон, індолілоцтова
кислота тощо.
Таблиця 4.4. Визначення «індексу активності» дегідрогеназ Пероксидази – залізовмісні ферменти, простетичною групою
у рослинному матеріалі яких є гем– ферипротопорфірин IX. Субстрати окиснюються за
одноелектронним механізмом. Перша стадія каталітичного про-
Об’єкт Наважка Оптична густина «Індекс активності» цесу включає утворення комплексу між залізом ферменту та пе-
тканини, мг контроль дослід дегідрогеназ роксидом водню. Таким чином, субстрат окиснюється перокси-
дом водню, активованим ферментом (E-H2O):
Пірокатехін о-Хінон
Хід роботи.
1. Наважку рослинного матеріалу (250÷500 мг) розтерти у де А – активність ферменту у відносних одиницях на 1 г
ступці з невеликою кількістю (10÷15 мл) фосфатного буфера. маси сирої речовини за 1 с; D – зареєстрована в досліді оптична
2. Розтерту масу кількісно перенести у мірну колбу та довести густина; t – час, с; d – товщина шару рідини (товщина кювети),
буфером до мітки. см; α, β, γ – фактори розведення: α – відношення кількості ріди-
3. Суміш добре перемішати та залишати на 10÷15 хв. ни, взятої для приготування витяжки, мл, до маси наважки, г; β
4. Розчин профільтрувати крізь подвійний паперовий фільтр – ступінь додаткового розведення витяжки після центрифугуван-
або відцентрифугувати впродовж 10 хв. за 3000 об./хв. Фільтрат ня (якщо це було необхідно); γ – ступінь постійного розведення
(або надосадову рідину) використати для визначення активності витяжки у кюветі (в наших умовах дорівнює чотирьом).
ферменту. 14. Результати досліду записати в таблицю 4.7.
5. Активність ферменту дослідити на ФЕКу за довжини хвилі
590 нм. Таблиця 4.7. Визначення активності поліфенолоксидази
Примітка. Для встановлення активності фермента відзна- в різних рослинних тканинах
чають час розвитку забарвлення до певної оптичної густини
(значення оптичної густини D вибирають залежно від швидко- Варіант Оптична густина, Активність поліфенолоксидази,
сті утворення забарвлення в межах 0,025÷0,4). досліду ум. од. ум. од./(г.с)
6. Для аналізу кожної біологічної проби потрібно використати
три однакові кювети для ФЕКу: одну контрольну та дві дослідні
(дві аналітичні повторності з однієї біологічної проби). В усі три 15. Зробити висновок про вплив факторів досліду на актив-
кювети внести: 2 мл витяжки, 2 мл буферного розчину, 2 мл ди- ність ПФО.
метил-р-фенілендіаміну.
7. У контрольну кювету прилити 2 мл води, встановити її в Контрольні запитання та завдання
дальнє кюветне відділення.
8. Закрити кюветну камеру та встановити нуль за контроль- 1. Яка роль поліфенолоксидази в рослинному організмі?
ним зразком. 2. Яка структура цього ферменту?
9. Помістити одну з дослідних кювет у ближнє кюветне від- 3. Чи виявляє рослинна поліфенолоксидаза aктивність до ек-
ділення. зогенних поліфенолів?
10. Автоматичною піпеткою додати у дослідну кювету 2 мл 4. Яке відношення до поліфенолоксидази мають хінони?
розчину пірокатехіну й одночасно включити секундомір. Пробу 5. Назвіть інші мідьвмісні ферменти, що відіграють значну
добре перемішати скляною паличкою. роль в метаболізмі рослинного організму.
188 189
Робота 61. ВИЗНАЧЕННЯ АКТИВНОСТІ наважкою й об’ємом розчину буфера має бути 1 : 20.
ПОЛІФЕНОЛОКСИДАЗИ В ПРИСУТНОСТІ 3. Екстрагувати рослинний матеріал 30 хв за кімнатної тем-
ПЕРОКСИДАЗИ (за Д. Міхліним та С. Броновицькою) ператури.
4. Суміш відфільтрувати крізь паперовий фільтр в конічну
Як відомо, поліфенолоксидази каталізують аеробне окиснен- колбу на 50 мл.
ня поліфенолів та їхніх похідних у хінони. У ході дихання хінони 5. Перенести 1 мл фільтрату у суху конічну колбу.
відновлюються флавіновими дегідрогеназами. Принцип цього 6. До фільтрату прилити 3 мл дистильованої води, 2 мл розчи-
методу базується на властивості аскорбінової кислоти відновлю- ну аскорбінової кислоти та 1 мл 0,02 М розчину пірокатехіну.
вати хінони. Перебіг реакції відбувається за рівнянням: Примітка. Температуру всіх реактивів у дистильованій воді
попередньо довести до 18÷20 оС.
7. Суміш струшувати рівномірно впродовж 2 хв.
8. Потім інактивувати фермент, додаючи 1 мл 10 %-го розчину
фосфорної кислоти.
9. Титрувати 0,01 н. розчином йоду в присутності крохмалю
(5 краплин) до появи слабко-синього забарвлення, що не зника-
тиме протягом хвилини.
10. Аналогічно провести контрольне визначення, використо-
вуючи попередньо прокип’ячену витяжку.
Примітка. Різниця між кількістю розчину йоду, що була витра-
Аскорбінова кислота Дегідроаскорбінова кислота чена на титрування контрольної та дослідної проб є показником
активності поліфенолоксидази в 1 мл фільтрату. Під час розра-
Потім аскорбінову кислоту, що залишиться, відтитровують 0,- хунку на всю наважку отриману різницю домножують на 20.
01 н. розчином йоду. 11. Результати досліду записати у таблицю 4.8.
Мета роботи. Ознайомитись з методом і порівняти активність Таблиця 4.8. Визначення активності поліфенолоксидази
поліфенолоксидази в присутності пероксидази, використовуючи у різних рослин
різні рослинні об’єкти.
Кількість Активність Активність поліфе-
Наважка, г
Об’єкт
Матеріали, реактиви, обладнання. Пеларгонія, бульби кар- мл 0,01 н. розчину поліфеноло- нолоксидази
топлі тощо; ацетатний буфер рН 4,7, 0,01 %-й розчин аскорбіно- йоду, витрачена на ксидази в 1 мл (мл 0,01 н. йоду
титрування фільтрату на 1 г маси сирої
вої кислоти, 10 %-й розчин мета- або ортофосфорної кислоти, 1 мл фільтрату (мл 0,01 н. йоду) речовини)
0,02 М розчин пірокатехіну, 0,01 н. розчин йоду, 1 %-й розчин контроль дослід
крохмалю, дистильована вода; порцелянова ступка, конічні кол-
би місткістю 50 мл, мірний циліндр, мірні пробірки, лійки, філь-
три, секундомір, мікро бюретки, піпетки на 1 та 10 мл, технічні Контрольні запитання та завдання
ваги, різноважки.
1. Яка поширеність поліфенолоксидази у рослинних організ-
Хід роботи. мах?
1. Наважку листків (1 г) помістити у порцелянову ступку. 2. У яких рослин (водних чи наземних) рівень активності фер-
2. Додати 20 мл ацетатного буфера. Відношення між менту вищий?
190 191
3. Які хімічні сполуки природного походження є субстратом Таблиця 4.9. Визначення впливу динітрофенолу
для дії поліфенолоксидази? на надходження води в тканини бульби картоплі
4. Чи причетна поліфенолоксидаза до зміни забарвлення рос-
Умови Вага картопляних смужок, г Зміна ваги смужок
линних тканин у разі механічного ушкодження? досліду до досліду після досліду г % від висхідної
5. Як реагує рослинна пероксидаза на екзогенні поліфенольні Вода
сполуки? ДНФ
8. На основі одержаних результатів зробити висновки про
вплив динітрофенолу на надходження води в бульби картоплі.
Робота 62. ВПЛИВ ДИНІТРОФЕНОЛУ НА
НАДХОДЖЕННЯ ВОДИ В ТКАНИНИ БУЛЬБИ
Контрольні запитання та завдання
КАРТОПЛІ
1. Яку роль відіграють динітрофеноли у житті рослин?
Динітрофенол (ДНФ) – це класична сполука, що припиняє
2. Хто з провідних вчених сьогодення займається вивченням
окиснювальне фосфорилювання, не змінюючи окиснення суб-
фенолів?
страту. В результаті енергетична ефективність дихання значно
3. Чи пов’язані динітрофеноли з бактерицидною активністю рослин?
знижується та уповільнюються процеси, які відбуваються зі
4. Яку роль відіграє кисень в метаболізмі фенольних сполук?
споживанням енергії АТФ. Тому ДНФ використовують як засіб
5. Як впливають ці сполуки на фотосинтез рослин?
встановлення залежності відповідного процесу від енергетичної
6. Як пов’язані процеси дихання та водообміну клітин?
ефективності дихання.
фільтрату, мл
Відношення
кислоти, мл
титрування
титрування
Вміст, мг%
Пішло на
11. Розчини титрувати з іншої бюретки 0,001 н. розчином KJO3
Загальна редукуюча
листків
до ваги
Наважка листків, г
Об’єм
сухих
до появи слабо-синього забарвлення, що зберігатиметься 1 хв.
барвник об’ємів
Ярус листка
12. Розрахунки провести за формулами:
листків)
(a . k) . 0,088 . V . 100
Вміст аскорбінової кислоти, мг % = .
глута-тіону
m.n
загальний
барвника
барвника
кислоти
рування
бінової
аскор-
KJO3
KJO3
(b – a . k) . 0,307 . M . 100
Вміст глутатіону, мг % = .
m.n
N M m k a b
b . M . 100 Верхній
Загальна редукуюча активність, мг % = m.n ,
Нижній
де a – кількість мілілітрів 2,6-дихлорфеноліндофенолу, викорис-
таного для титрування; b – кількість мілілітрів йодату калію, 15. Зробити висновки про вміст аскорбінової кислоти, глутаті-
використаного для титрування; k – співвідношення об’ємів; ону та загальну відновлюючу активність у листках верхнього та
мл йодату калію нижнього ярусів різних видів рослин.
0,088 – кількість міліграмів відновленої
мл 2,6 – дихлорфеноліндофенолу
аскорбінової кислоти, еквівалентних 1 мл 0.001 н. розчину барвника; Контрольні запитання та завдання
0,307 – кількість міліграмів відновленого глутатіону, еквівалентних
1 мл 0.001 н. розчину йодату калію; n – наважка матеріалу, г; M 1. Яку роль відіграє аскорбінова кислота в метаболізмі рос-
– загальний об’єм екстракту, мл; m – об’єм екстракту, взятого для лин?
титрування, мл. 2. Наскільки динамічно пов’язані між собою аскорбінова й
Примітка. Для визначення k готують розчин аскорбінової дегідроаскорбінова кислоти?
кислоти у 2 %-й метафосфорній кислоті. Для цього в мірну 3. Яке значення глутатіону в динаміці аскорбінової кислоти?
колбу місткістю 50 мл наливають 20 мл 5 %-ї НРО3, додають 4. Які рослини мають максимальний та мінімальний вміст ас-
кристалик аскорбінової кислоти та доводять рідину в колбі до корбінової кислоти?
мітки дистильованою водою. Відтитровують 5 м л одержано- 5. Назвіть фактори, що впливають на вміст аскорбінової кис-
го розчину в двократній повторності розчинами барвника та лоти в рослинах.
196 197
Контрольні запитання та завдання до розділу фруктози, етилового спирту, однієї з жирних кислот, аспарагіно-
«Дихання рослин» вої кислоти?
23. Який зв’язок дихання з фотосинтезом і азотним обміном
1. Яке значення мають процеси дихання та бродіння у житті клітини?
рослин? 24. Яка залежність між субстратами дихання та дихальним
2. Назвіть спільні та відмінні риси процесів дихання та бро- коефіцієнтом?
діння? 25. Назвіть шляхи окиснення дихального субстрату.
3. Що таке окиснення й відновлення? Доведіть, що дихання 26. Якими явищами супроводжується аеробне дихання?
– це окисно-відновний процес. 27. У чому подібність і відмінність процесів фотосинтезу та
4. Схарактеризуйте каталітичні системи дихання. дихання?
5. Назвіть основні шляхи дисиміляції вуглеводів. 28. Чому аеробне дихання ефективніше за анаеробне?
6. В чому полягає функція гліколізу в обміні клітини? 29. Яка функція фосфору в процесі дихання?
7. На яких етапах гліколізу та за рахунок яких реакцій синте- 30. З якого проміжного продукту дихання утворюються жирні
зується АТФ? кислоти?
8. Що є кінцевим продуктом гліколізу? 31. Дихальний коефіцієнт проростків пшениці за вмісту О2 в
9. Опишіть шляхи руху атомів вуглецю, кисню, водню під час повітрі 21 % складав 0,98, за 5 % – 0,93, за 3 % – 3,34. Як поясни-
розпаду піровиноградної кислоти в процесі дихання. ти різке зростання дихального коефіцієнта?
10. Назвіть основні стадії циклу Кребса та їх особливості. 32. Чи можливе транспортування фосфатних груп на АДФ
11. Схарактеризуйте електрон-транспортний ланцюг мітохон- від таких субстратів: глюкозо-1-фосфату, фруктозо-1,6-дифосфа-
дрій, зокрема структурну організацію, основні компоненти, їх ту, 1,3-дифосфогліцеринової кислоти, фосфоенолпірувату?
окисно-відновні потенціали. 33. 15 г бруньок за 30 хв виділили 3 мг СО2. Розрахуйте ін-
12. Поясніть зв’язок між ультраструктурою клітини та функ- тенсивність дихання на 1 г маси сухої речовини за 1 год, якщо
цією мітохондрій. відомо, що вміст води в бруньках становить 60%.
13. Що є джерелом енергії для функціонування дихального 34. Чому не можна зберігати насіння вологим?
ланцюга? 35. Зелений листок на світлі за температури 25 oС інтенсивно
14. Чому для функціонування електрон-транспортного лан- поглинав СО2, а за підвищеної температури до 40 оС почав виді-
цюга необхідний кисень? ляти вуглекислий газ. Як пояснити зазначені зміни газообміну
15. Що таке окиснювальне фосфорилювання? листка?
16. Назвіть спільні та відмінні риси фотосинтетичного та 36. Назвіть методи визначення інтенсивності дихання.
окиснювального фосфорилювання.
17. Яка кількість АТФ утворюється у разі розпаду однієї моле-
кули глюкози в анаеробну й аеробну фази дихання?
18. Назвіть основні риси пентозофосфатного циклу.
19. Охарактеризуйте гліоксилатний цикл.
20. У чому полягає фізіологічне значення альтернативних
шляхів дихання?
21. Які фактори впливають на інтенсивність процесу дихан-
ня?
22. Які реакції необхідні для одержання з молекули глюкози
198 199
У даному розділі описано основні методичні прийоми ви-
Розділ 5. рощування рослин методом водної культури (встановлення рН
живильного розчину, забезпечення киснем, водою тощо), сха-
КОРЕНЕВЕ ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН рактеризовано склад живильних сумішей, розглянуто методи до-
слідження фізіології кореневої системи, якісного та кількісного
Кореневе живлення – розділ фізіології рослин, який присвяче- визначення макро- та мікроелементів, їх антагонізму, а також фі-
ний вивченню метаболізму поживних елементів. Основні питан- зіологічного значення у життєдіяльності рослин.
ня, які досліджуються в даному розділі є: надходження елементів
живлення в рослинний організм, їх перетворення, фізіолого-біо-
хімічне значення, механізм дії тощо.
Рослина засвоює поживні елементи з ґрунту, повітря і води.
Основну частину елементів рослина засвоює з ґрунту у вигляді
мінеральних сполук; СО2 та кисень – з повітря; джерелом водню
є вода. Обидва способи живлення рослин – повітряний і корене-
вий – взаємопов’язані. Наразі у рослин чітко проявляється вибір-
кова здатність поглинати відповідні хімічні елементи.
Усі елементи живлення рослин за їхнім умістом у клітинах по-
діляють на елементи-органогени, макро- , мікро- та ультрамікро-
елементи. У більшості рослин близько 95 % сухої речовини скла-
дають елементи-органогени (C, H, O, N), приблизно 4% – макро-
елементи (P, K, Ca, Mg, S, Cl, Na, Si, Al, Fe) і лише 1 % – мікро-
елементи (Mn, B, Cu, Zn, Ba, Ni, Mo, Co) та ультрамікроелементи
(Cs, Cd, Ag, Ra, Au, Hg, As та ін.). Для нормального перебігу всіх
фізіолого-біохімічних процесів рослина має бути забезпечена
всіма поживними елементами, кожен із яких має певне значення
у метаболізмі. Зокрема, встановлена необхідність елементів жив-
лення для нормального функціонування протоплазми, для струк-
турної організації й активності живих клітин, передусім завдяки
їх участі у генерації і регенерації енергії, для регуляції процесів
обміну. Дослідження функції елементів живлення у життєдіяль-
ності рослин дає змогу науковцям і практикам досягати високої
продуктивності сільськогосподарських культур.
Вирішення багатьох практичних завдань живлення рослин
потребує глибоких теоретичних досліджень, вивчення фізіолого-
біохімічного значення поживних елементів, механізму їхнього
поглинання, транспортування і використання рослиною. Відпо-
відь на всі ці питання можна одержати експериментальним шля-
хом, застосовуючи фізіологічні, хімічні і фізико-хімічні методи.
200 201
Робота 64. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ЗОЛИ У РІЗНИХ визначають бор, застосовують лише сухе озолення, бо основна
ОРГАНАХ РОСЛИН частина сполук бору випаровується з парами води і кислоти. Для
озолення застосовують азотну і сірчану кислоти. Об’єкт дослі-
Елементи живлення в рослинному організмі розподілені не- дження спалюють в колбах К’єльдаля місткістю 100÷250 мл. У
рівномірно. Так, атрагуючим центром для мікроелементів є лист- разі мокрого озолення проводять контрольний дослід без рос-
ки. Це пов’язано з основною функцією листка зеленої рослини линного матеріалу, що дає змогу вносити поправки на вміст пев-
– фотосинтезом, транспірацією і синтезом різноманітних орга- ного елемента в реактивах.
нічних сполук.
Рослинний матеріал, який висушують за температури Мета роботи. Визначити кількість золи в корі, деревині, лист-
100÷105 °С містить органічні та мінеральні речовини. Для визна- ках, коренях деревних рослин (яблуня, вишня, береза тощо) ме-
чення вмісту мінеральних елементів необхідно провести озолен- тодом сухого озолення матеріалу.
ня (спалювання) рослинного матеріалу. За час спалювання орга-
нічні речовини вилучаються у вигляді СО2, Н2О, N2, а залишок Матеріали, реактиви, обладнання. Кора, деревина, листки,
– зола – містить мінеральні елементи, розчинні в неорганічних корені; етиловий спирт; аналітичні ваги, технічні ваги, ексика-
розчинниках. тор, порцелянові тиглі, муфельна піч, електрична плитка, скаль-
Кількість золи у рослині та її склад непостійні. Вони залежать пелі, кавомолка.
від виду рослини, органу, ґрунтово-кліматичних умов вирощу-
вання тощо. Найбільше золи у листках – 10÷15 %, у корі – 7 %, Хід роботи.
у стеблах – 4÷9 %, насінні – 3 %, деревині – 1 %. 1. Рослинний матеріал подрібнити у кавомолці та висушити за
Існує два основних способи мінералізації рослинного матері- температури 105 °С до сухої маси.
алу – сухе і мокре озолення. 2. Порцелянові тиглі пронумерувати графітним олівцем (кра-
Метод сухого озолення застосовується для аналізу вмісту май- ще насиченим розчином нітрату кобальту), прожарити у муфель-
же всіх макро - і мікроелементів. Перед озоленням наважку рос- ній печі, перенести в ексикатор, охолодити і зважити на аналі-
линного матеріалу подрібнюють у ступці, або в кавомолці, вису- тичних вагах.
шують за температури 105 °С, зважують у тиглях на аналітичних 3. У тиглях зважити сухий рослинний матеріал (1÷2 г).
терезах. Сухе озолення проводять у порцелянових, кварцових або 4. Сухий матеріал кілька разів залити 1÷2 мл етилового спир-
металічних тиглях у муфельній печі за температури 450÷500 °С ту та підпалити.
протягом 4÷6 год. Охолоджені тиглі зважують. Прожарювання і 5. Тигель поставити на електричну плитку і прожарити впро-
зважування повторюють до встановлення сталої маси. Після по- довж 5÷6 хв.
вного спалювання матеріалу зола в більшості випадків має світ- 6. Перенести тиглі в ексикатор, охолодити, зважити й обчис-
ло-сірий, майже білий колір. Якщо матеріал має багато заліза, то лити вміст золи у рослинному матеріалі за формулою:
зола набуває червоно-бурого кольору, а марганцю – зеленувато-
a. 100 %
го. Методом сухого спалювання отримують «сиру золу», бо вона Х= ,
містить домішки (солі, оксиди, пісок). «Сира зола» також втрачає H
певну кількість фосфору, калію, сірки. де Х – вміст золи в рослинному матеріалі, %;
Мокре озолення – основний спосіб розкладання органічних а – кількість «сирої золи», г;
сполук азоту та фосфору, крім того, за цим методом не вилуча- Н – наважка повітряно-сухої речовини, г;
ються калій та сірка, бо температура під час процесу не підніма- 100 – для перерахунку у відсотки.
ється вище 340 °С. Його застосовують у разі точного визначення Примітка. Отриману «сиру золу» використовують для визна-
фосфору, калію, сірки та деяких інших елементів. Наразі, коли чення макро- та мікроелементів.
202 203
7. Результати роботи записати у таблицю 5.1. елементів Менделєєва. Наразі слід зазначити, що у високих кон-
центраціях більшість елементів токсичні для рослин.
Таблиця 5.1. Визначення вмісту золи у різних органах Для встановлення хімічного складу золи застосовують мікро-
рослин хімічний метод – якісні реакції, в результаті яких утворюються
характерні для певних речовин кристали або забарвлення роз-
Маса тигля, г Маса, г чину. Цей метод не потребує значної кількості матеріалу. Аналіз
дає змогу виявляти як макро-, так і мікроелементи.
порожнього
з наважкою
із золою
наважки
Об’єкт Частина Номер Вміст
золи
дослідження рослини тигля золи, % Мета роботи. Ознайомитися з мікрохімічними (крапельни-
ми) методами аналізу елементів і визначити елементний склад
листків залежно від умов живлення та віку рослин.
2KCl + Tl2SO4 → 2TlCl + K2SO4. У результаті реакції утворюються характерні довгі тонкі гол-
ки гідратованого сульфату кальцію CaSO4 · 2H2O (гіпс), потім
У результаті реакції хлорид талію випадає у вигляді кристалів голки об’єднуються в структури, що нагадують сніжинки, які на-
хресто- або мечоподібної форми (рис. 5.1). Внаслідок значного копичуються одна на одну (рис. 5.1). Голки можуть переходити
заломлення променів ці кристали мають чорний колір. Сульфат в тонкі призми та маси пластинок, що накопичуються одна на
талію можна замінити нітратом талію. іншу.
• Реактив – щавлева кислота. У результаті реакції випадають
• Як реактив на хлориди використовують також розчин нітра-
кристали оксалату кальцію (СаС2О4 · 3Н2О) у вигляді октаедрів,
ту срібла AgNO3. Хлориди з AgNO3 утворюють білий осад (реак-
кубів, інколи хрестів.
ція відбувається у пробірці).
2.5. Виявлення магнію.
2.3. Виявлення калію. Для реакції використовують як водну,
• Реактив – фосфат натрію Na2HPO4. Спочатку в краплину до-
так і кислотну витяжку золи залежно від реактивів.
сліджуваної рідини додають краплину аміаку для нейтралізації
• Реактив тартрату натрію однозаміщеного NаНС4Н4O6 з ней-
і вже потім з’єднують із реактивом дугоподібним каналом. Від-
тральним розчином солей калію утворює кристали тартрату ка-
бувається реакція:
лію однозаміщеного КНС4H4O6 у вигляді великих призм і плас-
тинок. Для реакції використовують водний розчин, який обов’яз-
MgCl2 + Na2HPO4 + NH3 → NH4MgPO4 + 2NaCl.
ково доводять до нейтрального рН, оскільки кристали тартрату
калію однозаміщеного добре розчиняються в кислотах і лугах.
У результаті реакції утворюються кристали фосфорно-аміач-
• Реактив – хлорид платини PtCl4. Використовують водний
но-магнезіальної солі у вигляді кришечок, сніжинок, крил, ква-
або кислотний розчини. Відбувається реакція:
дратів, прямокутників, зірок (рис. 5.1).
2КСІ + РtСl4 → K2[PtCl6]. 2.6. Виявлення фосфору.
• Реактив – 1 %-й розчин молібдату амонію в 15 %-й азотній
У результаті реакції утворюються жовто-зелені октаедричні кислоті. Відбувається реакція:
кристали гексахлорплатинату калію, інколи у вигляді тетраедрів
і кубів (рис. 5.1). HPO4 + 12(NH4)2MoO4 + 21HNO3 → (NH4)3PO4 · 12MoO3 +
• Реактив комплексної солі Na2PbCu(NO2)6. Використовують + 21NH4NO3 + 12H2O.
водну витяжку золи. Відбувається реакція:
У результаті реакції випадає жовто-зелений осад дрібних
Na2PbCu(NO2)6 + 2КСl → K2PbCu(NO2)6 + 2NaCl. кристалів фосфоромолібдату амонію. З часом осад набуває ін-
тенсивнішого забарвлення (рис. 5.1).
Через деякий час утворюються свинцево-чорні і темно-корич- • Реактив – гідрат нітрат меркурію (І) Hg2(NO3)2. У результаті
неві кристали свинцево-мідного нітрату калію (рис. 5.1). реакції утворюється осад фосфату меркурію у вигляді пучків, го-
лок, кристалічних розеток.
206 207
2.7. Виявлення сірки. спиртівки. Однак слід пам’ятати, що тільки за повільної крис-
• Реактив – азотнокис- талізації утворюються великі, правильно сформовані криста-
лий стронцій Sr(NO3)2. ли. Необхідно також уникати повного перемішування краплин,
Відбувається реакція: тому що відбудеться швидка кристалізація – випадуть дуже
дрібні кристали, які майже непомітні в полі зору мікроскопа.
Na2SO4 + Sr(NO3)2 → SrSO4 Скляні палички і мікропіпетки після нанесення реактиву слід
+ 2NaNO3. вимити і витерти фільтрувальним папером, щоб його залишки
не заважали наступній реакції.
У результаті реакції ви- 4. Препарат розглянути під мікроскопом без накривного
падає дрібнокристалічний скельця (об’єктив х8, х10, окуляр х15)
осад сульфату стронцію. 5. Результати мікрохімічного аналізу записати у таблицю 5.2.
Кристалики мають заокру-
глену форму. Таблиця 5.2. Мікрохімічний аналіз золи
• Реактив – нітрат срібла
AgNO3. У результаті реак- Результат реакції
ції утворюються кристали Витяжка золи Реактив Хімічна (форма, розмір
Елемент (водна,
сульфату срібла Ag2SO4, які кислотна) реакція кристалів, колір
розчину тощо)
мають форму витягнутих Рис. 5.1. Кристали (під мікроскопом): 1
шестикутників і ромбів. – хлориду талію;
Охолодження може при- 2 – свинцево-мідного нітрату калію; Контрольні запитання і завдання
скорити формування крис- 3 – сульфату кальцію (гіпсу);
талів. 4 – фософрно-аміачно-магнезіальної солі;
5 – фосфорномолібдату амонію. 1. Як класифікують поживні елементи за їхнім вмістом у
• Реактив – ацетат свин- рослинах?
цю Pb(СН3СОО)2. У результаті реакції утворюються дуже дрібні 2. Які поживні елементи є життєво та умовно необхідними
кристали сульфату свинцю у вигляді довгих голок, зірок, ромбів для рослин?
(рис. 5.1 ). 3. За якими критеріями хімічний елемент можна вважати жит-
2.8. Виявлення заліза. тєво необхідним?
• Реактив – жовта кров’яна сіль K4Fe(CN)6. Реакція відбуваєть- 4. Для чого готують водну і кислотну витяжку золи?
ся у пробірці або на порцеляновій пластинці. До кількох краплин 5. Чому для одержання зольних елементів використовують со-
досліджуваної рідини поступово додати кілька краплин 1 %-го ляну, а не інші кислоти?
розчину жовтої кров’яної солі. Відбувається реакція: 6. Як виявити калій, кальцій, магній та інші елементи в золі?
7. Для чого проводять аналіз золи рослин?
4FeCl3 + 3K4Fe(CN)6 → Fe4[Fe(CN)6]3 + 12KCl.
Наявність заліза визначають за утворенням берлінської лазурі Робота 66. ВИЗНАЧЕННЯ В ЗОЛІ
яскраво-синього забарвлення. МАКРО- І МІКРОЕЛЕМЕНТІВ
3. Препарувальною голкою з’єднати обидві краплини дугопо-
дібним каналом. Поживні елементи, які поглинаються рослинами з ґрунту в
Примітка. Препарат можна злегка підсушити над полум’ям різних концентраціях, мають певне біохімічне і фізіологічне зна-
208 209
чення і відповідають за синтез відповідних речовин у рослинно- Залізо міститься в окисно-відновних ферментах (цитохро-
му організмі. ми, цитохромоксидаза, каталаза, пероксидаза) і має важливе
Азот входить до складу амінокислот, білків, нуклеїнових кис- значення у диханні рослин, фотосинтезі, синтезі хлорофілу
лот, гормонів росту, багатьох вітамінів, хлорофілу й інших жит- тощо.
тєво важливих органічних сполук. В аналітичній хімії існує низка методів, за допомогою яких
Фосфор – компонент фосфопротеїнів, нуклеїнових кислот можна якісно й кількісно визначати наявність у золі певних еле-
(НК), фосфоліпідів, фосфорних ефірів цукрів, нуклеотидів. Осо- ментів. Це потрібно для встановлення потреби рослин в елемен-
бливе значення фосфору в енергетиці клітини, оскільки він вхо- тах живлення.
дить до складу основних енергетичних депо АТФ і НАДФ. Фос-
фор посилює накопичення цукрів у фруктах і овочах, крохмалю Мета роботи. Визначити хімічний склад золи деревини кіль-
в бульбах картоплі. кох видів рослин: яблуні, сосни, берези; оцінити значення золи
Калій складає основну частину катіонів клітинного соку і є як мінерального добрива.
основним йоном нейтралізації від’ємно заряджених аніонів. Цей
макроелемент сприяє підтримці стану гідратації колоїдів цито- Матеріали, реактиви, обладнання. Зола деревини дослі-
плазми, регулює її водоутримуючу здатність і забезпечує надхо- джуваних рослин; вода дистильована, НNO3 (конц.), CH3COOH
дження води в рослину, допомагає рослинам легше переносити (конц.), 1 н. розчин NaОН, 5 %-і розчини НСl, NH4CNS, гек-
посуху і заморозки. Калій потрібен для поглинання і транспорту- санітрокобальтату натрію, щавлевої кислоти, 10 %-і розчи-
вання води по рослині, один із катіонів-активаторів ферментних ни (NH4)2MoO4, BaCl2, НNO3, етиловий спирт, кристалічний
систем. Під впливом калію посилюється накопичення крохмалю NH4NO3, пероксид свинцю, персульфат амонію; порцелянові
в бульбах картоплі, сахарози в цукровому буряку, моносахаридів тиглі, електрична плитка, фільтри, пробірки, лакмусовий папір,
у плодах і овочах, підвищується стійкість рослин до грибкових і піпетки, чашки Петрі.
бактеріальних захворювань.
Кальцій стабілізує функції усіх клітинних структур. Йони Хід роботи.
кальцію виконують сигнальну функцію і є універсальними регу- 1. У порцеляновий тигель помістити 1 г золи, додати 1 мл
ляторами життєдіяльності клітини. Кальцій регулює активність концентрованої НNO3, перемішати скляною паличкою і додати
ферментів, бере участь у структурній організації хромосом, є 10÷20 мл дистильованої води.
зв’язуючою ланкою між ДНК і білком, виконує різноманітні 2. Тигель з кислотною витяжкою золи поставити на електрич-
функції в обміні речовин організму. ну плитку, розчин довести до кипіння, відфільтрувати.
Магній входить до складу хлорофілу, підтримує структуру ри- 3. Одну частину фільтрату розлити у три пробірки по 2 мл для
босом, сприяє обміну речовин, підвищує активність ферментів, визначення калію, фосфору, сірки.
він необхідний для процесів дихання, фотосинтезу, синтезу НК і • Визначення калію. До 2 мл фільтрату додати 0,5 мл кобаль-
білків. Магній підсилює синтез ефірних олій, каучуку, вітамінів тнітриту натрію і 2 мл етилового спирту. Витримати 15÷30 хв. За
А і С. наявності йонів калію випадає жовтий осад.
Сірка входить до складу амінокислот – цистину, цистеїну, ме- • Визначення фосфору. До 2 мл фільтрату внести кристали ні-
тіоніну; вітамінів – ліпоєвої кислоти, біотину, тіаміну; деяких трату амонію NH4NO3, довести до кипіння, додати 1 мл 10 %-го
антибіотиків, зокрема пеніциліну та багатьох ферментів. Одна з водного розчину (NH4)2MoO4. За наявності йонів фосфору випа-
основних функцій сірки – участь SH-групи в утворенні ковалент- дає золотаво-жовтий осад.
них, водневих, меркаптидних зв’язків. Інша важлива функція • Визначення сірки. До 2 мл фільтрату додати 1 мл 10 %-го
сірки – підтримка певного рівня окисно-відновного потенціалу розчину BaCl2. За наявності SO42- утворюється біла каламуть.
клітини. 4. Другу частину фільтрату довести розчином NаОН до слаб-
210 211
кої лужної реакції (за лакмусом) і відфільтрувати драглистий Робота 67. ВИГОТОВЛЕННЯ ЖИВИЛЬНИХ РОЗЧИНІВ
осад, в якому міститься Аl(ОН)3, Fe(ОН)3, Mn(ОН)2.
Увага! Осад зберігають для визначення заліза та марганцю Система живлення рослин, внесення органічних і мінераль-
(див. п. 6.). них добрив, своєчасне і правильне підживлення разом із засто-
5. Лужний розчин після фільтрування нейтралізувати НСl і суванням інших агрозаходів забезпечують високі врожаї усіх
підкислити кількома краплинами оцтової кислоти для визначен- сільськогосподарських культур. Щоб знайти потрібне дозуван-
ня кальцію. ня, встановити терміни внесення і виявити ефективність певних
• Визначення кальцію. До 2 мл фільтрату додати 1 мл 5 %-го форм добрив або окремих елементів проводять вегетаційні до-
розчину щавлевої кислоти. За наявності йонів кальцію розвива- сліди за умов вирощування рослин у піщаних, ґрунтових і водних
ється біла каламуть. культурах. Отримані дані вегетаційних досліджень перевіряють
6. Драглистий осад на фільтрі облити 10 мл азотної кислоти, на великих площах.
відфільтрувати, фільтрат розлити у дві пробірки по 2 мл для ви- Для вирощування рослин у водних і піщаних культурах ви-
значення заліза і марганцю. користовують розчини солей, які містять усі необхідні елемен-
Примітка. Використовують фільтрат, що залишився після ти живлення. Вперше метод водних культур запропонували
відокремлення драглистого осаду, нейтралізований та підкисле- німецькі дослідники У. Кноп та Ю. Сакс. За цим методом готу-
ний оцтовою кислотою (п. 4). ють спеціальні живильні суміші. Склад солей підбирають таким
• Визначення заліза. До фільтрату в пробірку додати 2÷3 кра- чином, щоб розчини солей за складом наближалися до розчину
плини 5 %-го NH4CNS. За наявності заліза розвивається червоне золи. Наразі одні елементи рослини засвоюють у вигляді катіонів
забарвлення. (більшість металів), а інші – у вигляді аніонів (більшість немета-
• Визначення марганцю. До 2 мл фільтрату додати 0,5 мл кон- лів), тому підбирають такі солі, де необхідні елементи містяться
центрованої азотної кислоти і 0,5 мл пероксиду свинцю (або 0,1 в катіонній і аніонній формі. Розчин, який містить у достатній
г персульфату амонію), нагріти 5 хв. на киплячій водяній бані. кількості всі необхідні елементи для нормальної життєдіяльності
Якщо є марганець, розчин забарвлюється у фіолетовий колір. рослин, називається нормальним живильним розчином.
7. Результати дослідів записати у таблицю 5.3. До складу нормального живильного розчину обов’язково
входять такі сім елементів: азот, фосфор, калій, сірка, кальцій,
Таблиця 5.3. Хімічний склад золи магній, залізо. Слід пам’ятати, що універсального живильного
розчину для всіх рослин не існує.
Елемент Реактив Результат реакції Основні вимоги до нормального живильного розчину:
• до складу розчину повинні входити всі необхідні для рослин
поживні елементи;
Контрольні запитання та завдання • окремі складові частини живильного розчину мають бути у
формі, доступній для засвоєння рослиною;
1. Що таке вибіркова поглинальна здатність? • поживних речовин у розчині має бути стільки і в такому спів-
2. Чому концентрація поживних елементів у рослин і в ґрунті відношенні, щоб вони забезпечили високу продуктивність рослин;
суттєво відрізняється? • реакція середовища (рН) має бути оптимальною для рослин
3. Наведіть приклади життєво необхідних елементів живлен- упродовж усього вегетаційного періоду.
ня рослин.
4. Яке фізіологічне значення життєво необхідних елементів у Мета роботи. Ознайомитися зі складом найвідоміших розчи-
метаболізмі рослин? нів для вирощування рослин, приготувати деякі з них, виростити
на них розсаду для подальших дослідів з фізіології рослин.
212 213
Матеріали, реактиви, обладнання. Дистильована вода, Під час приготування розчину частина солей погано розчиня-
нітрат кальцію Са(NО3)2, хлорид калію КСl, сульфат магнію ється у воді. Солі розчиняються поступово, в процесі засвоєння
MgSO4·7H2O, фосфат калію KH2PO4, хлорид заліза FeCl3, нітрат їх коренями рослин. Зміна рН у цьому розчині відбувається до-
калію КNO3, сульфат кальцію СаSO4, фосфат кальцію Са3(РО4)2, сить повільно (рН 6,4÷7,0).
фосфат заліза Fe3(PO4)2, нітрат амонію NH4NO3, фосфат кальцію
двозаміщений СаНРО4·2Н2О; мірні циліндри і колби, аналітичні Склад живильної суміші – розчин № 4
ваги з різновагами, посуд для зберігання вихідних розчинів, пі- (розчин Д. М. Прянишникова)
петки.
Реактив Наважка, г
Склад живильної суміші – розчин № 1 (розчин У. Кнопа) Нітрат амонію NH4NO3 0,240
Фосфат кальцію двозаміщений CaНPO4·2Н2О 0,172
Реактив Наважка, г Хлорид калію KCl 0,150
Нітрат кальцію Са(NO3)2 1,000 Сульфат магнію MgSO4·7H2O 0,060
Хлорид калію KCl 0,125 Сульфат кальцію СаSO4 0,334
Сульфат магнію MgSO4·7H2O 0,250 Хлорид заліза FeCl3 0,025
Фосфат калію KH2PO4 0,250
Хлорид заліза FeCl3 Кілька кристалів Особливість розчину Д. М. Прянишникова в тому, що джере-
лом азоту є нітрат амонію – NH4NO3.У цьому розчині показник
Основний недолік живильного розчину У. Кнопа –швидке рН середовища майже не змінюється, що позитивно впливає на
встановлення у ньому лужної реакції, що негативно позначаєть- ріст і розвиток рослин.
ся на фізіологічному стані рослин.
Склад живильної суміші – розчин № 5
Склад живильної суміші – розчин № 2 (розчин В. А. Чеснокова і Є. М. Базиріна)
Реактив Наважка, г Реактив Наважка, г
Нітрат кальцію Са(NO3)2 0,492 Нітрат кальцію Са(NO3)2 0,500
Фосфат калію KH2PO4 0,136 Нітрат калію КNO3 0,400
Сульфат магнію MgSO4·7H2O 0,060
Фосфат калію KH2PO4 0,140
Хлорид калію KCl 0,075
Нітрат амонію NH4NO3 0,160
Хлорид заліза FeCl3 Кілька кристалів
Сульфат магнію MgSO4·7H2O 0,230
Недолік розчину – кисла реакція (рН 4,2), яка швидко зміню- Сульфат амонію (NH4)2SO4 0,130
ється на лужну (рН 7,2). Хлорид заліза FeCl3 0,006
Борна кислота НВО3 0,001
Сульфат марганцю MnSO4 0,001
Склад живильної суміші – розчин № 3
Сульфат цинку ZnSO4 Сліди
Реактив Наважка, г Сульфат міді CuSO4 Сліди
Нітрат калію КNO3 0,500
Сульфат кальцію СаSO4 0,500 Живильний розчин розроблений для вирощування огірків і
Сульфат магнію MgSO4·7H2O 0,250 помідорів без ґрунту. Склад даного розчину не постійний, його
Фосфат кальцію Ca3(PO4)2 0,136 змінюють залежно від фази росту та розвитку рослин, від сезону
Фосфат заліза Fe3(PO4)2 0,250
вирощування (зима, літо).
214 215
Хід роботи. Аналогічно обчислюємо кількість грамів NaCl необхідні для
1. Приготувати повний живильний розчин. заміни 0,125 г KCl у розчині.
• Зазначену кількість солей розчинити у дистильованій воді Молекулярна маса KCl – 74, 56 г; Cl – 35,46 г.
та довести об’єм до 1 л. Складаємо пропорцію:
2. Приготувати повний концентрований живильний розчин. 74,56 г —— 35,46 г
• Для дослідів, пов’язаних із вирощуванням рослин, приготу- 0,125 г —— Х г, тоді
вати вихідні концентровані розчини – концентрацію солей в 1 л 0,125 г . 35,46 г
збільшити у 200 разів. X= = 0,059 г.
• Перед дослідом 5 мл вихідного концентрованого розчину 74,56 г
довести до 1 л дистильованою водою і використати у роботі.
Примітка. Для запобігання збільшення концентрації солей Молекулярна маса NaCl – 58,46 г; Cl – 35,46 г.
внаслідок випаровування такі розчини зберігають у добре закри- Складаємо пропорцію:
тих посудинах. 58,46 г —— 35,46 г
3. Приготувати неповний живильний розчин. Х г —— 0,059 г, тоді
Примітка. У багатьох випадках виникає потреба культиву- 58,46 г . 0,059 г
вати рослини на неповному живильному розчині, зокрема при ви- Х= = 0,097 г.
вченні впливу окремого елемента живлення на ріст і розвиток 35,46 г
рослин. Отже, склад живильного розчину без калію буде таким:
Для виготовлення живильного розчину Кнопа без калію за- Ca(NO3)2 – 1 г;
мінюють KH2PO4 на Na2HPO4·12H2O, а KCl на NaCl. Треба роз- Na2HPO4·12H2O – 0,659 г;
рахувати необхідну кількість Na2HPO4·12H2O, аби кількість фос- NaCl – 0,097 г;
фору була така сама, як у 0,25 г KH2PO4. MgSO4·7H2O – 0,250 г;
Молекулярна маса KH2PO4 – 136 г; Р – 31,0 г. FeCl2 – сліди.
Складаємо пропорцію: Для приготування розчину Кнопа без фосфору треба KH2PO4
136 г —— 31,0 г замінити на KCl, а для приготування розчину без азоту – Ca(NO3)2
0,25 г —— X г, тоді замінити на CaSO4 · 2H2O. Обчислення проводимо аналогічно.
0,25 г . 31 г
X= = 0,057 г Контрольні запитання та завдання
136 г
1. Що таке нормальний живильний розчин?
Молекулярна маса Na2HPO4·12H2O – 358,18 г. 2. Які хімічні елементи є обов’язковими складовими нор-
Складаємо пропорцію: мального розчину?
358,18 г —— 31 г 3. За яким принципом підбирають складові живильного роз-
Х г —— 0,057 г, тоді чину?
0,057 г . 358,18 г 4. Який рН живильного розчину є оптимальним для більшості
X= = 0,659 г. культурних рослин?
31 г
5. Скільки потрібно взяти CaSO4·2H2O замість 1 г Ca(NO3)2 у
разі вилучення азоту із живильної суміші?
Для заміни в даному розчині солі KH2PO4 на Na2HPO4·12H2O 6. Яку кількість KCl необхідно взяти замість 0,25 г KH2PO4 у
останньої треба взяти 0,659 г на 1 л. разі вилучення фосфору із живильної суміші?
216 217
Робота 68. ВИРОЩУВАННЯ РОСЛИН МЕТОДОМ кістю 1 л обгорнути світлонепроникним папером (чорним – все-
ВОДНОЇ КУЛЬТУРИ З ВИЛУЧЕННЯМ редину, а білим – назовні), щоб живильний розчин не перегрі-
ДЕЯКИХ ПОЖИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ вався.
2. Потрібну кількість однорідних насінин замочити у слабко-
Для визначення необхідності певного елемента живлення для му розчині перманганату калію на 0,5÷2,0 год (залежно від виду
рослин його вилучають зі складу живильного розчину і аналізу- рослин).
ють фізіологічний стан проростків: наприклад, з однієї суміші ви- 3. Насіння проростити у чашках Петрі на фільтрувальному
лучають азот, з інших – калій, сірку, фосфор тощо. Найзручнішим папері змоченому водою за температури 24 ºС до утворення ко-
є метод водних культур, адже рослини, вирощені методом ґрун- рінців завдовжки 0,5÷0,7 см.
тової або піщаної культури, під час підготовки кореневої системи 4. Підрахувати кількість пророслого і непророслого насіння
для аналізів втрачають меристематичні зони, кореневі волоски, та визначити його схожість.
бічні корені тощо. Якщо для дослідів використовують рослину, 5. Найжиттєздатніші проростки пересадити на пластинки з
вирощену в ґрунтовій культурі, то після відмивання коренів її ви- отворами так, щоб не пошкодити корінці.
тримують у водному розчині деякий час, протягом якого утворю- 6. У кювети налити необхідні живильні розчини (робота 68),
ються нові кореневі структури. пластинки з насінням закріпити над кюветами, щоб коренева
У водній культурі широко використовують скляний або плас- система була занурена у живильний розчин.
тиковий посуд місткістю 0,5; 1; 2, а також 3,5 л і більше. На жи- Примітка. Рівень рідини в посудині під час досліду не повинен
вильних сумішах рослини вирощують декілька тижнів і спосте- змінюватися, а пластинка з рослинами не торкатися розчину в
рігають за їхнім ростом і розвитком. Вилучення будь-якого ма- кюветі.
кро- чи мікроелемента з живильної суміші зумовлює певні зміни Щоденно крізь живильний розчин продувати повітря, що-
обміну речовин, гальмування росту, інколи загибель рослин, що тижня розчин замінювати на щойно приготовлений.
дає змогу зробити висновки щодо необхідності даного елемента. 7. Визначити величину рН живильного розчину, яка має бути
в межах 5,5÷6,5. У порцелянову чашку налити 2 мл розчину, до-
Мета роботи. Навчитися вирощувати рослини методом вод- дати 2 краплини універсального індикатора та порівняти одержа-
ної культури з вилученням деяких елементів живлення. Провести ний колір із кольором стандартної шкали.
морфометричний аналіз проростків. Примітка. Якщо потрібно, розчин підкислити слабким роз-
чином лимонної кислоти або підлужити їдким натром.
Матеріали, реактиви, обладнання. Насіння різних рослин, За рослинами вести систематичні фенологічні спостережен-
живильні розчини, мірні циліндри, колби, кювети з пластмасо- ня і ретельно записувати їх у щоденник.
вими пластинками для вирощування рослин, пінцети, фільтру- 8. Провести морфометричний аналіз рослин: визначити висо-
вальний папір, скляні трубки і гумові груші для продування по- ту стебла, кількість і площу листків, масу сирої та сухої речовини
вітря, скляні палички, ніж, чорний і білий папір для обгортання кореневої та надземної частин рослини.
посудин, вата, кювети для пророщування насіння, чашки Петрі, 9. Кореневу систему рослин занурити у мірний циліндр з
термостат; універсальний індикатор (суміш індикаторів – мети- водою. Об’єм витісненої води (в мл) визначити за підняттям
лового червоного, бромтимолового синього і фенолового черво- рівня води в циліндрі, що відповідатиме об’єму кореневої сис-
ного у співвідношенні 2:2:1). теми.
10. Одержані середньостатистичні дані записати у таблицю
Хід роботи. 5.4.
1. Скляні банки місткістю 1÷3 л, або пластикові кювети міст-
218 219
Таблиця 5.4. Морфометричний аналіз рослин рослин. Від того, які солі входять до складу живильного розчину
(фізіологічно кислі чи фізіологічно лужні), залежить величина
Надземна частина Коренева система його рН. Зміну рН розчину в основному зумовлюють солі, до
Об’єкт дослідження
Висота рослин, см
складу яких входить азот, бо він засвоюється рослиною швидше
Зовнішній вигляд
Варіант досліду
речовини, г
речовини, г
речовини, г
речовини, г
рослин
маса сирої
маса сирої
маса сухої
маса сухої
об’єм, см3
розчину джерелом азоту буде фізіологічно лужна сіль, наприклад
NаNО3, то розчин з часом стане лужним. Якщо використовувати
фізіологічно кислу сіль, наприклад (NH4)2SO4, показник рН змі-
ниться на кислий. Крім того, коренева система здатна активно
змінювати рН розчину, постійно виділяючи йони H+, органічні
Без азоту
кислоти, а також за рахунок функціонування клітинних стінок,
Без калію що мають йонообмінні властивості.
Без
фосфору Мета роботи. Перевірити здатність кореневих систем дослід-
них рослин змінювати показник рН розчину живлення.
11. Зробити висновки про вплив різних елементів мінерально-
го живлення на ріст і розвиток рослин у водній культурі.
Матеріали, реактиви, обладнання. Рослини (пшениця, ку-
курудза, горох та інші) з добре розвиненою кореневою систе-
Контрольні запитання та завдання
мою, вирощені методом водної культури; розчин Кнопа; склянки
місткістю 100÷150 мл, рН-метр.
1. Назвіть основні переваги методу водної культури.
2. Для чого насіння перед висаджуванням замочують у слаб-
Хід роботи.
кому розчині KMnO4?
1. Розчин Кнопа (робота 68) розбавити дистильованою водою
3. Як і для чого забезпечують процес аерації у водних куль-
у співвідношенні 1 : 10.
турах?
2. У п’ять склянок налити по 50 мл розбавленого розчину
4. Навіщо закривають темними футлярами прозорі посудини
Кнопа .
водної культури від світла?
3. Приготувати серію розчинів із величиною рН 4,0÷8,0.
5. Які умови (температура, вологість) є оптимальними для ви-
Примітка. Для підкислення у розчин Кнопа додавати 0,1 н.
рощування рослин методом водної культури?
розчин HCl, для під луження – NaОН.
6. Якими методами вимірюють об’єм кореневої системи рос-
4. П’ять пучків рослин з однаковим об’ємом кореневої систе-
лин?
ми помістити у склянки з живильним розчином.
7. Який розчин називають зрівноваженим?
Примітка. Об’єм кореневої системи контролюють згідно з
роботою 69. Коренева система рослин повинна бути повністю
занурена у розчин живлення.
Робота 69. ВПЛИВ КОРЕНЕВОЇ СИСТЕМИ НА рН
5. Визначити рН живильного розчину у склянках через кожні
ЖИВИЛЬНОГО РОЗЧИНУ
20 хв.
6. Результати записати у таблицю 5.5 і для кожного об’єкту
За умови вирощування рослин методом водної культури істот-
досліджень побудувати графічну криву зміни рН живильного
не значення має показник рН живильного розчину, адже активна
розчину.
кислотність суттєво впливає на процеси обміну, ріст і розвиток
220 221
Таблиця 5.5. Вплив кореневої системи рослин Робота 70. ВПЛИВ РІЗНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ
на рН живильного розчину ВОДНЕВИХ ЙОНІВ ЖИВИЛЬНОГО РОЗЧИНУ
НА МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ РОСЛИН
рН розчину
Об’єкт Для досліду рекомендується брати рослини кінських бобів,
дослідження через через через через оскільки вони дуже чутливі до рН розчину і погано ростуть у
початковий 20 хв 40 хв 60 хв 80 хв кислому середовищі. Зазвичай вже за два тижні рослини, ви-
4 рощені на кислому середовищі з рН 3÷4 відстають у рості, на
5 листках з’являються темні плями, що швидко засихають, а на 25-
6 ту добу досліду – гинуть. У лужному середовищі (рН 8 і вище)
7 симптоми пригнічення проявляються пізніше, переважно вони
8 не формують генеративних органів, що негативно впливає на
врожайність.
Примітка. Хід досліду можна змінити, використовуючи роз-
чини фізіологічно кислих і фізіологічно лужних або нейтральних Мета роботи. За морфометричними показниками виявити
солей. Інколи зміни показника рН у розчині живлення в лужну вплив концентрації водневих йонів на стан рослин, з’ясувати
сторону не відбувається. Це може бути наслідком виділення ор- оптимальну величину рН живильного розчину для вирощування
ганічних кислот кореневими системами рослин. Для визначення кінських бобів методом водної культури, відзначити концентра-
ступеня підкислення розчину кореневими виділеннями, контроль- ції йонів водню, за яких пригнічується ріст рослин.
ну групу рослин витримують у дистильованій воді, визначаючи
рН через кожні 20 хв. Згідно отриманих результатів вносять Матеріали, реактиви, обладнання. Насіння кінських бобів;
відповідні поправки в дослід із розчином Кнопа або іншим серед- Ca(NO3)2, MgSO4, KCl, KH2PO4, FeCl3, NaOH, CH3COOH, NaOH,
овищем живлення. універсальний індикатор; посудини для водних культур, чашки
Петрі, фільтрувальний папір.
Контрольні запитання та завдання
Хід роботи.
1. Що таке фізіологічно кислі та фізіологічно лужні солі? 1. Виростити проростки кінських бобів методом водної куль-
2. Як впливають фізіологічно кислі та фізіологічно лужні солі тури на 1/3 живильної суміші Кнопа до появи першої пари лист-
на ріст і розвиток рослин? ків.
3. Як змінюється рН розчину під час вирощування рослин ме- 2. Приготувати серію живильних розчинів з рН 3÷9.
тодом водної культури? Примітка. Для підкислення середовища використовують
4. Яка сіль зумовлює зміну рН розчину? слабкий розчин оцтової кислоти, а для підлуження – слабкий
5. Яке екологічне значення кореневих виділень? розчин лугу.
6. Що таке алелопатія? 3. Відібрати проростки і висадити у посудини згідно схеми
7. Яким чином можна оптимізувати рН ґрунтового розчину в досліду.
польових умовах? Примітка. Величину рН визначати за допомогою універсаль-
ного індикатора та перевіряти через кожні 3 доби. Живильну
суміш змінювати кожні 8÷10 діб.
4. Упродовж експерименту уважно спостерігати за станом до-
слідних рослин, вимірювати висоту надземної частини, об’єм
222 223
кореневої системи, довжину головного кореня та масу рослин кореневої системи запропонували Д. А. Сабінін і І. І. Колосов.
(робота 69). Полягає цей метод у визначенні кількості води, яку витісняють
5. Одержані середньостатистичні дані записати у таблицю корені під час занурення їх у мірний циліндр. Відносна похиб-
5.6. ка методу близько 5 %. Об’єм коренів визначають спеціальним
6. Зробити висновки. об’ємоміром, який легко виготовити у будь-якій лабораторії.
Таблиця 5.6. Вплив рН живильного розчину Мета роботи. Визначити об’єми кореневих систем рослин,
на морфометричні показники кінських бобів вирощених у водній культурі (або інакше) і схарактеризувати
фізіологічний стан рослин, відзначити вплив недостачі або над-
Висота Об’єм лишку певних елементів у водній культурі на ріст і розвиток рос-
Термін надземної Довжина Маса Загаль- лин.
Величи- експози- кореневої головного
на рН ції, діб частини, системи, кореня, см росли- ний стан
3 ни, г рослини
см см Матеріали, реактиви, обладнання. Дослідні рослини; дис-
3 тильована вода; об’ємомір, кристалізатор, штатив, бюретка, філь-
4 трувальний папір.
5
6
7
Хід роботи.
8 1. Підготувати
9 об’ємомір до робо-
ти. На штативі вер-
Контрольні запитання та завдання тикально закріпити
скляну посудину (1)
(рис. 5.2).
1. Яке значення в живильному розчині мають кореневі виді- Нижню її час-
лення рослин? тину (2) з’єднати
2. Як реагує рослина на концентрацію йонів водню? гумовою трубкою
3. Які рослини відносять до індикаторів рН середовища? (3) з градуйованою
Назвіть рослини-індикатори кислих і лужних ґрунтів. піпеткою на 1÷2 мл
4. Що розуміють під ацидифікацією ґрунтів, води? (4). На тому само-
5. У чому полягає явище алкалізації середовища? му штативі під не-
6. Які методи використовують на практиці для зміни та стабі- великим кутом при- Рис. 5.2. Прилад для визначення об’єму коре-
лізації рН? кріпити градуйова- нів (за Д.А.Сабініним і І. І. Колосовим):
1 – циліндрична посудина;
ну піпетку. Скляні 2 – відтягнутий кінець посудини;
частини приладу 3 – гумова трубка;
Робота 71. ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄМУ КОРЕНЕВОЇ вимити хромовою 4 – градуйована піпетка;
СИСТЕМИ МЕТОДОМ Д. А. САБІНІНА сумішшю, залити у А – вихідний рівень води в циліндрі;
ТА І. І. КОЛОСОВА нього дистильовану В – рівень води в циліндрі після занурення
коренів;
воду. Перевірити, А’ – вихідне положення меніска у піпетці;
Одним з показників, що характеризує кореневу систему, є її чи працює прилад: В’ – положення меніска у піпетці після зану-
об’єм. Найпростіший і досить точний метод визначення об’єму у посудину (1) з во- рення коренів
224 225
дою занурити пробірку, при цьому меніск має переміщуватися у 2. Чи можна правильно визначити об’єм кореневих систем
піпетці (4). Якщо меніск не рухається, то треба видалити повітря рослин, вирощених у ґрунтовій культурі?
з гумової трубки. 3. Чи можна за об’ємом кореневих систем проростків (напри-
2. Рослини, відібрані для аналізу, скласти у пучок, щоб корене- клад, злаків) прогнозувати продуктивність рослин?
ві шийки були на одному рівні. Корені злегка просушити фільтру- 4. Як розрізняються ділянки кореневої системи рослини за
вальним папером, відзначити положення меніска А′ в піпетці (4). кольором?
3. Занурити кореневу систему рослин до кореневої шийки у 5. Як можна підвищити чутливість об’ємоміра Д. А. Сабініна
воду. Рівень води у посудині підвищується, і меніск у піпетці під- та І. І. Колосова?
німеться до положення В′.
Примітка. Якщо відстань, яку проходить меніск А′В′ незна-
чна, збільшують нахил (кут α) піпетки (4), підвищуючи чутли- Робота 72. ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ, РОБОЧОЇ
вість приладу. І НЕРОБОЧОЇ АДСОРБЦІЙНОЇ ПОВЕРХНІ
4. Корені рослин вийняти, зачекати поки вода стече в посудину. КОРЕНЕВОЇ СИСТЕМИ
Примітка. Якщо після стікання води меніск в піпетці буде
нижче положення А′, в посудину обережно долити воду, щоб ме- Речовини мінерального живлення надходять у рослину завдя-
ніск зайняв це положення. ки пасивному й активному поглинанню їх кореневою системою.
5. На штативі над посудиною закріпити бюретку з дистильо- Д. А. Сабінін та І. І. Колосов встановили, що явище адсорбції є
ваною водою. першим етапом процесу поглинання та розробили метод визна-
6. Воду випустити в посудину, щоб меніск в піпетці зайняв чення загальної поверхні кореневих систем.
положення В′. Долитий об’єм води з бюретки дорівнюватиме Загальна адсорбуюча поверхня коренів складається з активної
об’ємові кореневої системи досліджуваних рослин. робочої (поглинаючої) і неактивної поверхонь. Активною ро-
7. Визначення повторити тричі і обчислити середнє значення бочою поверхнею кореневої системи вважають ту, яка адсорбує
об’єму кореневої системи. речовини з навколишнього середовища, а потім десорбує їх усе-
8. Результати досліджень записати у таблицю 5.7. редину клітин кореня. Неробочою поверхнею вважають ту час-
тину поверхні, яка поглинає речовини, але не десорбує їх углиб
Таблиця 5.7. Визначення об’єму кореневої системи рослин кореня.
Завдяки амфотерності біоколоїдних систем поверхня живих
Положення Кількість Об’єм клітин кореня має як позитивні, так і негативні заряди. Останніх
Об’єкт Порядковий меніску в більше, тому позитивні йони адсорбуються більше ніж негатив-
доданої води кореневої
дослід- номер піпетці, мл ні. Процес фізичної адсорбції відбувається швидко (майже мит-
з бюретки, системи,
ження визначення
А′ В′ мл см3 тєво), причому значна частина адсорбованих йонів може бути
1 витіснена з поверхні кореня йонами того самого знака заряду, що
2 є в зовнішньому розчині. Поверхню кореня, на якій відбувається
3 адсорбція, називають адсорбентом, а речовину, що адсорбується,
середнє – адсорбатом. Залежно від характеру взаємодії між адсорбентом
і адсорбатом виділяють фізичну і хімічну адсорбцію. На поверхні
Контрольні запитання та завдання живих клітин адсорбція часто зумовлена фізичними та хімічни-
ми силами, тому різкої межі між видами адсорбції в даному разі
1. Що може негативно вплинути на визначення об’єму коре- немає. Поведінка адсорбованих молекул на поверхні адсорбен-
невої системи за даним методом? та досить складна і залежить від багатьох факторів. Однак якщо
226 227
адсорбат вкриває поверхню шаром завтовшки в одну молекулу 0,0002 н. розчин метиленового синього. Циліндри пронумерува-
(мономолекулярна адсорбція), то дуже швидко припиняється по- ти, об’єм налитого розчину записати в таблицю 5.9.
глинання речовин із розчину і можна визначити розміри площі, 3. Корені рослин послідовно занурити у три циліндри з мети-
на якій ці йони адсорбуються. леновим синім на 1,5 хв. у кожний.
Як адсорбат зручно використовувати метиленовий синій. Ві- Примітка. Під час занурень кореневої системи у розчин ме-
домо, що 1 мг метиленового синього вкриває мономолекулярним тиленового синього стежити, щоб інші органи рослини не кон-
шаром 1,1 м2 поверхні адсорбенту. Кількість його, що адсорбу- тактували з ним.
ється на поверхні кореневої системи з розчину, легко визначити 4. Визначити оптичну густину розчинів у циліндрах 1, 2, 3,
колориметрично за зміною концентрації дослідного розчину. І. використовуючи червоний світлофільтр ФЕКа (товщина кювети
І. Колосов довів, що у разі дворазового 1,5-хвилинного занурен- 5 мм).
ня кореневої системи в 0,0002 н. розчин метиленового синього Примітка. За стандартний використовують вихідний 0,0002
відбувається адсорбційне насичення неактивної й активної по- н. розчин метиленового синього, розведений у 10 разів. Перед ко-
верхонь. Під час третього 1,5-хвилинного занурення коренів лориметруванням дослідні розчини також розводять дистильо-
метиленовий синій поглинається лише робочою поверхнею, яка ваною водою у 10 разів.
раніше вже встигла провести всередину адсорбований метилено- 5. Побудувати калібрувальний графік: приготувати не менше
вий синій. Таким чином, кількість метиленового синього, погли- чотирьох розведень стандартних розчинів і їх колориметру вати;
нутого коренями під час першого та другого занурень, дає змогу на міліметровому папері накреслити систему координат, відкла-
обчислити площу загальної адсорбуючої поверхні, а під час тре- даючи по осі абсцис концентрацію розчинів, а по осі ординат
тього – площу робочої поглинальної частини кореня. – показники ФЕКа (оптичну густину).
6. Визначити концентрацію дослідного розчину: знайти на осі
Мета роботи. Використовуючи рослини, вирощені методом ординат калібрувального графіку відповідну точку, провести від
водної культури, визначити, як умови мінерального живлення неї горизонтальну лінію до перетинання з графіком і провести
впливають на формування загальної, активної робочої і неробо- перпендикуляр на вісь абсцис.
чої поверхонь. 7. Отримані результати записати у таблицю 5.8.
Матеріали, реактиви, обладнання. 25÷30-добові проростки Таблиця 5.8. Визначення концентрації метиленового синього
пшениці, жита, кукурудзи (рослини з мичкуватою кореневою у стандартному та дослідному розчині
системою), вирощені методом водної культури на повному жи-
вильному розчині; 0,0002 н. розчин метиленового синього, 1 н. Оптична густина роз- Концентрація розчинів
розчин NаОН, 1 н. розчин H2SO4, дистильована вода; склянки, Об’єкт чинів у циліндрах, у циліндрах (згідно
місткість яких дещо більша за розміри кореневої системи дослід- дослідження ум. од. калібрувального графіка)
них рослин, гумова груша для продування повітря, скляні банки 1 2 3 1 2 3
для розчинів лугу, кислоти і води, скляні трубки, гумові трубки,
склянки, фотоелектроколориметр (ФЕК).
8. Об’єм розчину в циліндрах (табл. 5.9) помножити на кон-
Хід роботи. центрацію розчинів (табл. 5.8) і обчислити кількість метиленово-
1. Відібрати 25÷30 рослин і визначити об’єм їхньої кореневої го синього до і після занурення коренів.
системи (робота 72). Корені вийняти з води і обережно просуши- 9. За різницею одержаних величин обчислити кількість фар-
ти фільтрувальним папером. би, адсорбованої кореневою системою.
2. У три циліндри налити у 10 разів більше, ніж об’єм коренів,
228 229
Примітка. Адсорбована кількість метиленового синього із 3. Що розуміють під загальною адсорбуючою поверхнею ко-
циліндрів 1 і 2 характеризує загальну адсорбуючу поверхню коре- реневої системи?
нів, із циліндра 3 – активну робочу адсорбуючу поверхню. 4. Що таке робоча адсорбуюча поверхня кореневої системи?
10. Помножити кількість адсорбованого метиленового си- 5. На чому ґрунтується принцип методу визначення загальної
нього в міліграмах на 1,1 (1 мг метиленового синього вкриває і робочої поверхні коренів за Д. А. Сабініним і І. І. Колосовим?
мономолекулярним шаром 1,1 м2 поверхні кореневої системи) та
обчислити площу поверхні кореневої системи в квадратних ме-
трах. Робота 73. ВИЯВЛЕННЯ АНТАГОНІСТИЧНОГО ВПЛИВУ
11. За різницею між загальною й активною робочою поверх- ЙОНІВ НА РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН
нями обчислити площу недіяльної поверхні коренів.
12. Одержані дані записати у таблицю 5.9. Антагонізмом йонів називають таке явище, коли одноймен-
но заряджені йони конкурують між собою під час поглинання
Таблиця 5.9. Визначення адсорбуючої поверхні коренів їх рослинами. Антагонізм виявлений між йонами однакової
та різної валентності. Найбільше він проявляється між одно-
та двовалентними катіонами, наприклад, між калієм і кальці-
Об’єм розчину в циліндрах, мл
Адсорбована
Кількість кількість єм.
метиленового метиленового Площа адсорбуючої поверхні Антагонізм йонів можна пояснити їхньою конкуренцією за
синього в синього кореня, м2 місця адсорбції на поверхні плазмалеми, за переносники й актив-
розчинах, мг коренями рослин ні центри ферментів, а також протилежною дією на гідратацію
із циліндрів, мг білків, в’язкість і проникність цитоплазми тощо.
до занурення
недіяльна
циліндри
коренів в
загальна
активна
коренів
робоча
232 233
Дослід можна ускладнити, якщо приготувати кілька розчи- цесах, фотосинтезі, азотному і вуглеводневому обміні, входять
нів нітрату калію з нітратом кальцію. Їх змішують у співвід- до складу активних центрів ферментів і вітамінів, підвищують
ношенні: 90:10; 91:9; 92:8; 93:7; 94:6; 95:5; 96:4; 97:3; 98:2 і стійкість рослин до хвороб і несприятливих факторів довкілля.
99:1. Залежно від фізіологічного стану клітин антагоністичний Нестача мікроелементів може зумовити низку захворювань і
вплив кальцію на йони калію припиняється, коли концентрація призвести до загибелі рослин у ранньому віці.
Са2+ буде в межах від 1/35 до 1/60 загальної концентрації солей. Досліди проводять з водними культурами. Рослинні об’єкти
вибирають з урахуванням їхніх потреб у певних мікроелементах.
4. Результати спостережень записати у таблицю 5.11.
Для експерименту рекомендується використовувати рослини
льону, коноплі, кінських бобів, оскільки досліди з ними нетрива-
Таблиця 5.11. Вивчення антагоністичного впливу
лі у часі (2÷5 тижнів) і дають показові результати.
йонів К+ і Са2+ на цитоплазму рослинної клітини
Тривалість Наявність Форма Мета роботи. Виявити вплив мікроелементів на стан і мор-
Варіант досліду фометричні показники рослин за умов нестачі різних мікроеле-
експозиції, год плазмолізу клітини
1 М КNO3 ментів.
1 М Са(NO3)2
Матеріали, реактиви, обладнання. Насіння льону, конопель,
1 M KNO3 9 кінських бобів; Ca(NO3)2, MgSO4, KCl, KH2PO4, FeCl3, H3BO3,
=
1 M Ca (NO3)2 1 MnSO4; посудини для водних культур, чашки Петрі, фільтруваль-
ний папір, мірні колби та піпетки, ваги, лінійки.
5. Зробити висновки щодо отриманих результатів. Хід роботи.
1. Рослини виростити на живильній суміші Кнопа, приготов-
Контрольні запитання та завдання леній на дистильованій воді, до появи корінців завдовжки 1,0÷1,5
см.
1. Які фізіологічні механізми формування антагонізму йонів 2. Відібрати однорідні паростки і перенести їх у посудини з
у рослин? різним складом живильних розчинів згідно зі схемою досліду
2. Наведіть приклади антагоністичного впливу йонів на рос- (табл. 5.12).
лини? Примітка. Бор слід вносити у вигляді борної кислоти (H3BO3)
3. Яке фізіологічне значення антагонізму йонів для рослин? або бури (NaB4O7), а манган – у вигляді сірчанокислого мангану
4. На чому ґрунтується виявлення антагоністичної дії йонів (MnSO4).
калію та кальцію на цитоплазму рослинної клітини? Живильні розчини треба змінювати на ранніх етапах онто-
5. Чи впливає рН середовища на формування антагонізму йонів? генезу рослин кожного тижня, а на пізніших – кожні десять
діб.
3. Провести фенологічні спостереження за станом дослідних
Робота 75. ФІЗІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ рослин: виміряти висоту надземної частини, об’єм кореневої
МІКРОЕЛЕМЕНТІВ (БОРУ ТА МАНГАНУ) У ЖИТТІ системи, довжину головного кореня та масу рослини (робота
РОСЛИН 69).
4. Одержані середньостатистичні дані записати у таблицю
Мікроелементи виконують важливі функції у життєдіяльнос- 5.12.
ті рослин. Зокрема, вони беруть участь в окисно-відновних про-
234 235
Таблиця 5.12. Вплив бору та мангану на морфометричні Існує певний взаємозв’язок між вмістом у тканинах окремих еле-
параметри рослин ментів. За умови значної нестачі азоту в соку міститься багато
мінерального фосфору (гальмуються процеси переходу його в
Доза мікро-
органічні форми). За нестачі калію й мангану спостерігається
елементів,
Довжина головного
Рослинний об’єкт
Висота надземної
Склад живильної
Об’єм кореневої
Маса рослини, г
підвищений вміст мінеральних сполук азоту та фосфору. Аналіз
мг/л
системи, см3
частини, см
кореня, см
клітинного соку у польових умовах дає змогу контролювати ди-
суміші наміку живлення рослин та визначати їх потреби у певних міне-
ральних елементах.
мангану
Аналізуючи отримані результати, слід враховувати особливос-
бору
ті видів і сортів рослин, взятих для аналізу. Наприклад, у листках
зернових значно більше фосфору, а нітратів менше порівняно з
Повна живильна суміш (без черешками листків картоплі.
– – Під час діагностичних визначень особливу увагу звертають
бору та мангану) контроль
Повна живильна суміш (з на відбір проб для аналізу. Рослин, що мають типовий вигляд для
0,3 0,4
бором та манганом) певної території, відбирають із трьох – п’яти ділянок. Дослідні
Повна живильна суміш 0,3 – ділянки розміром 50÷100 м2 мають бути однорідними за рельє-
(з бором) фом, агротехнікою й удобренням. За час вегетації з кожної ділян-
Повна живильна суміш ки беруть по одній пробі.
– 0,4
(з манганом)
Склад і об’єм проби може варіювати залежно від культури.
5. Зробити висновки щодо отриманих результатів. У картоплі, помідорів, буряка, кукурудзи, соняшника, тютюну,
капусти проби беруть не менше ніж із шести рослин – по одній
Контрольні запитання та завдання листковій пластинці однакового фізіологічного віку. У картоплі,
помідорів, тютюну беруть листки, що закінчили ріст: до початку
1. Яке фізіологічне значення мікроелементів для рослин? процесу бутонізації – 2÷3-й листок, під час цвітіння та пізніше
2. Які характерні симптоми проявляються у рослин за нестачі – 3÷4-й листок нижнього ярусу. У буряка, турнепсу, капусти у
мангану? молодому віці пробу беруть із зовнішніх листків розетки. Піз-
3. До яких наслідків призводить борне «голодування»? ніше, коли листки зовнішнього ярусу відмирають, відбирають
4. Від яких факторів залежить вплив мікроелементів на ріст і листки, що стоять напіввертикально і вже закінчили ріст. У пло-
продуктивність рослин? дово-ягідних культур проби беруть під час інтенсивного росту
пагонів. У зернових культур у початкових фазах розвитку для
аналізу беруть всю рослину, а у фазі трубкування – 2÷4-й листок
Робота 76. ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ СОКУ РОСЛИН нижнього ярусу.
(за методом К. П. Магницького) Для контролю за живленням рослин проби беруть починаючи
з молодого віку, аналіз повторюють через 1÷2 тижні залежно від
Визначення вмісту елементів живлення рослин за методом культури. Наступні аналізи проводять відповідно до певних ета-
К. П. Магницького ґрунтується на їхній властивості утворюва- пів розвитку рослин.
ти з певними сполуками кольорові розчини або осади. Наразі Проби беруть о 8÷11-й годині ранку. Якщо аналіз проводять
інтенсивність забарвлення порівнюють з паперовою еталонною не на полі, рослини вміщують у целофанові пакети з відповід-
кольоровою шкалою або зі шкалою стандартних розчинів, які ними етикетками.
одночасно з соком рослин обробляють однаковими реактивами. Для занять можна також використати рослини, вирощені
236 237
методом водних культур на середовищах живлення різного 20 мл дистильованої води за нагрівання, фільтрують гарячим.
складу. Коли розчин охолоне, додають, помішуючи, 20 мл концентрова-
ної соляної кислоти і доводять об’єм водою до 200 мл.
Мета роботи. Ознайомитися з діагностичним методом К. П. • Реактив на калій. 3 г дипікриламінату магнію і 1,3 г оксиду
Магницького. За отриманими результатами дати рекомендації магнію розчиняють у 100 мл дистильованої води, витримують
щодо підживлення рослин, що потребують певних мінеральних 15÷20 год і фільтрують.
елементів. • Розбавлена соляна кислота. Концентровану соляну кислоту
розбавляють водою у співвідношенні 1 : 5.
Матеріали, реактиви, обладнання. Проби рослинного мате- • Реактив на магній. 10 мг титанового жовтого розчиняють у
ріалу, взяті з поля, або рослини, вирощені в лабораторії методом 5 мл води і 15 мл етилового спирту.
водних культур на живильних розчинах із дефіцитом деяких еле- • 1 %-й розчин крохмалю. В 100 мг крохмалю додають кілька
ментів; польова лабораторія К. П. Магницького. краплин води і розмішують до стану пасти, поволі додають 10
Приготування реактивів польової лабораторії К. П. Магницького: мл окропу.
• Змішаний концентрований стандартний розчин, який міс- • 10 %-й розчин NаOH.
тить азот, фосфор, калій, магній, хлор. Для приготування роз- • Реактив на хлор. 4,8 г нітрату срібла розчиняють у 1 л дис-
чину беруть 7,22 г нітрату калію, 0,18 г гідроортофосфату калію, тильованої води. 1 мл цього розчину осаджує 1 мг хлору. Розчин
6,05 г хлориду калію, 1,01 г сульфату магнію і розчиняють у 1 л зберігають у склянці з темного скла.
дистильованої води. З цього розчину готують три стандартних • Індикаторний папір на хлор. Фільтрувальний папір насичу-
розчини менших концентрацій: в мірні колби місткістю 100 мл ють 10 % розчином хромовокислого калію, висушують, наріза-
наливають 10, 25 і 50 мл концентрованого розчину. Об’єм дово- ють квадратами розміром 0,5×0,5 см.
дять водою до позначки і додають 4÷5 краплин толуолу чи хло-
роформу. Можна приготувати стандартний розчин. Для цього ра- Хід роботи.
ніше зазначені наважки розчиняють у 100 мл води. 1. Для приготування витяжки 2 г рослинного матеріалу по-
• Сухий реактив на нітратний азот. Беруть 100 г сульфату дрібнити, додати 0,5 г активованого вугілля, 6 мл води, розтерти
барію, 10 г сульфату мангану, 2 г цинкового пилу, 75 г лимонної у ступці.
кислоти, 4 г сульфанілової кислоти, 2 г альфа-нафтиламіну. Ком- Примітка. Сік для аналізу краще вичавлювати з черешків лист-
поненти, до того як змішати у певній послідовності, розтирають ків. Якщо черешок довгий, використовують його нижню час-
у ступці кожен окремо. Усі вказані реактиви змішують окремо з тину. Сік збирають у пробірки або у заглиблення в пластинках.
невеликою кількістю сульфату барію (крім лимонної кислоти). Якщо черешки малі, а з листків вичавити сік важко (або він ін-
Потім усі реактиви з лимонною кислотою включно ретельно тенсивно забарвлений), готують водну витяжку, в яку додають
змішують. Правильно приготовлений реактив має світло-сіре за- активоване вугілля. Вугілля, поглинаючи пігменти, освітлює ви-
барвлення. Поява рожевого чи червоного забарвлення вказує на тяжку. В основному такий спосіб використовують для аналізу
те, що один із реактивів має домішки солей азотної кислоти і не зернових, овочевих і плодово-ягідних культур, кормових трав.
може використовуватися для аналізів. Реактив зберігають у по- 2. Розтерту масу загорнути у шматок щільної тканини і пре-
фарбованій у чорний колір в склянці, щільно закритій корковою сом вичавити витяжку у пробірку.
пробкою. Примітка. Якщо потрібно, використовують паперовий
• Буферний розчин. До 10 мл оцтової кислоти і 3 г ацетату фільтр. Враховують, що витяжка, порівняно з соком, буде роз-
натрію поволі додають воду, ретельно перемішують і доводять ведена у чотири рази.
водою до 100 мл. Щоб визначити фосфор і магній, сік розвести водою у співвідно-
• Реактив на фосфор. 1 г молібдату амонію розчиняють у шенні 1:3 (у разі використання витяжки розведення не потрібне).
238 239
3. Визначити у витяжці хлор: реактив на хлор розвести водою Примітка. Концентрація фосфору та магнію в стандартних
в чотири рази. розчинах у чотири рази нижча, ніж вказано у табл. 5.13. Для
4. Визначити калій і азот: чотири краплини витяжки перене- аналізу на ці елементи використовують сік, розведений у чотири
сти у заглиблення пластинки, випарити на сонці (або інакше) до рази водою, тому дані таблиці відповідають концентрації соку.
сухого залишку, додати краплину води і провести аналіз згідно з 8. Зробити висновки щодо отриманих результатів.
інструкцією.
5. Результати аналізу записати у міліграмах елементу на 1 кг Визначення нітратного азоту.
соку або в умовних балах (величина балу відповідатиме номеру Вміст нітратного азоту значно вищий у стеблах і черешках,
стандартного розчину). ніж у листкових пластинках.
Примітка. Якщо забарвлення досліджуваного соку інтенсив- • Визначення на зрізах рослин (якісне визначення). На зріз сте-
ніше за забарвлення останнього стандартного розчину, то сік бла або черешка насипати сухий реактив на азот об’ємом, що до-
розводять водою (на краплину соку краплину води). Відповідно рівнює зерну жита, і розтерти іншою частиною зрізу стебла. Чим
до розведення збільшують результати. швидше з’явиться забарвлення і чим воно яскравіше, тим більше
Увага! Треба враховувати, що кольорові плями на папері роз- нітратів у рослинах.
раховані для краплин соку і реактиву однакового розміру – близь- • Визначення в клітинному соку рослин (кількісне визначен-
ко 0,04 мл. Використовуючи шкали стандартних розчинів, роз- ня). У заглиблення порцелянової пластинки насипати реактив на
мір краплин також має бути однаковим. азот об’ємом, що дорівнює зерну жита, додати по три краплини
Для зручності у польовій лабораторії є змішані стандарт- буферного розчину. У перший ряд заглиблень пластинки додати
ні розчини, які вміщують усі елементи у відомій концентрації. по одній краплині змішаних стандартних розчинів, а до тих, що
Номери стандартних розчинів від першого до четвертого йдуть залишилися, додати по одній краплині клітинного соку дослі-
у порядку збільшення концентрації усіх елементів. джуваних рослин. Розмішати і за 1 хв. порівняти забарвлення до-
6. Після відбору проби крапельницю ретельно промити во- сліджуваних соків зі шкалою стандартних розчинів. Результати
дою, залишки вилучити фільтрувальним папером. використовують для практичних рекомендацій.
7. Результати аналізу розрахувати користуючись таблицею Наприклад, для одержання високого врожаю картоплі, вміст ні-
5.13 або за надписами під шкалою кольорових плям. тратного азоту в клітинному соку стебел або черешків має дорів-
нювати 4 балам. Під час цвітіння він не повинен бути нижче 3 ба-
Таблиця 5.13. Розрахунок результатів аналізу на лів, за 1÷2 бали підживлюють аміачною селітрою (0,5÷1,5 ц/га).
окремі елементи під час порівняння зі шкалою стандартних
розчинів або з паперовою еталонною кольоровою шкалою Визначення фосфору.
Як загальна кількість фосфору, так і відносний вміст різних
Вміст елементів, мг/кг соку його форм в окремих частинах рослини бувають неоднаковими і
Номер Характерис- змінюються залежно від виду рослин, дії зовнішніх і внутрішніх
стандартного Бал тика вмісту нітратний
розчину елементів фосфор калій магній факторів.
азот
• У заглиблення порцелянової пластинки, що має кілька рядів
Дуже заглиблень, ввести по одній краплині соку, розведеного водою у
1 1 100 16 600 40
низький співвідношенні 1:3.
2 2 Низький 250 40 1500 100 • У перший ряд заглиблень додати по одній краплині з чоти-
3 3 Помірний 500 80 3000 200 рьох змішаних стандартних розчинів.
4 4 Високий 1000 160 6000 400 • У всі заглиблення з пробами додати по дві краплини реакти-
ву на фосфор.
240 241
• Вміст розмішати олов’яною паличкою (олово теж реактив), то на 1 га вносять 1÷2 ц каліймагнезії, на кислих ґрунтах доломі-
поки забарвлення не стане стійким – не зникатиме близько 10 с. тову муку (5÷10 ц/га).
Отримане забарвлення соку порівняти зі шкалою стандартних
розчинів або з кольоровою паперовою шкалою. Визначення хлору.
Розведення клітинного соку водою зменшує концентрацію ор- Вміст хлору в рослинах залежить від багатьох факторів. Над-
ганічних кислот, які заважають утворенню синього забарвлення лишок хлору негативно позначається на фізіологічному стані
в результаті реакції. рослин, зокрема, у картоплі різко знижується врожайність і крох-
малистість бульб.
Визначення калію. • У заглиблення пластинки помістити невеликі кружечки ін-
Деякі види рослин потребують дуже багато калію (наприклад, дикаторного паперу і додати по одній краплині соку.
картопля). У результаті реакції на калій утворюється осад пома- • Краплинами додати реактив на хлор, щоразу перемішуючи
ранчево-червоного забарвлення. скляною паличкою, поки не з’явиться стійке коричневе забарв-
• У заглиблення другого ряду пластинки внести по краплині лення. Використану кількість краплин реактиву відмітити в та-
соку. блиці 5.14.
• У перший ряд заглиблень додати по краплині з чотирьох змі- Хлор титрують у нейтральному середовищі. Вільні органічні
шаних стандартних розчинів. кислоти (якщо вони є) нейтралізують сухим реактивом СаСО3.
• До соку і стандартних розчинів додати по краплині реактиву Якщо на титрування однієї краплини соку використано 1÷3 кра-
на калій і соляну кислоту. Суміш перемішати. плини нітрату срібла, вміст хлору для картоплі та деяких інших
• Забарвлення проб порівняти зі шкалою стандартних розчи- культур є нормальним. П’ять і більше краплин свідчать про по-
нів (або плямами на папері). яву ознак токсичності, зниження врожаю. У разі високого вмісту
Наприклад, для високого врожаю картоплі вміст калію в клі- хлору в період бутонізації і одночасно низькому вмісті нітратів
тинному соку стебла до і під час бутонізації має бути високим (4 рослини підживлюють азотними добривами (аміачною селітрою
бали), під час цвітіння – не нижче 3 балів. За 1÷2 бали рослини або гноївкою). Завдяки антагонізму між йонами нітрати зменшу-
підживлюють калійними добривами, що мітять незначну кіль- ють надходження хлору.
кість хлору: каліймагнезією – 2÷3 ц/га, хлоридом калію – 0,5÷1,0, • Результати аналізів на хлор розрахувати за таблицею 5.14.
золою – 5÷10 ц/га.
Таблиця 5.14. Розрахунок результатів аналізу на хлор
Визначення магнію. за шкалою стандартних розчинів
У разі взаємодії титанового жовтого з гідроксидом магнію
розвивається жовто-червоне забарвлення. Кількість краплин 1 2 3 4 5 6
• Одну краплину соку розвести водою у співвідношенні 1:3.
• В один ряд заглиблень порцелянової пластинки внести по Вміст хлору на 1 л, мг 0÷1 1÷2 2÷3 3÷4 4÷5 5÷6
одній краплині стандартних розчинів.
• Додати послідовно по краплині титанового жовтого і пере- Контрольні запитання та завдання
мішати, потім по краплині 1 %-го розчину крохмалю (свіжопри-
готовленого), їдкого натру. 1. Якими методами можна визначити ступінь забезпеченості
• Порівняти забарвлення зі шкалою стандартних розчинів або рослини основними мінеральними елементами?
кольоровою паперовою шкалою. 2. При дефіциті кремнію рослини пшениці страждають від ура-
Наприклад, для картоплі під час бутонізації вміст магнію має ження грибковими хворобами і часто гинуть. Чи свідчить це про
відповідати 3÷4 балам. Якщо до і під час бутонізації мають 1 бал, те, що кремній один з основних елементів живлення пшениці?
242 243
3. Одна з ознак нестачі азоту – пожовтіння у першу чергу, ста- Матеріали, реактиви, обладнання. Картопля, капуста, морк-
рих листкових пластинок. Дефіцит заліза зумовлює міжжилко- ва, бегонія тощо; стандартний розчин КNO3, дисульфофенолова
вий хлороз у молодих листків. Чому нестача азоту й заліза по- кислота, H2SO4 (конц.), 14%-й розчин аміаку; колби місткістю
значається на формуванні тканин різного віку? 50 (25) мл, ступки, хімічні склянки, порцелянові чашки, водяна
4. За якими правилами здійснюють підживлення рослин мі- баня, паперові фільтри, колонка з катіонітом КУ-1, ФЕК.
кроелементами? Приготування реактивів:
• дисульфофенолова кислота: 3 г чистого кристалічного фе-
нолу змішати з 37 г (20,1 мл) концентрованої сірчаної кислоти
Робота 77. ВИЗНАЧЕННЯ НІТРАТІВ У РОСЛИНАХ І (питома вага 1,84). Колбу з сумішшю закрити пробкою зі скля-
СУБСТРАТАХ ЖИВЛЕННЯ МЕТОДОМ ною трубкою, поставити на 6 год на водяну баню за температури
ГРАНВАЛЬ-ЛЯЖУ 100 °С;
• стандартний розчин КNO3 (в 1 мл розчину міститься 0,01
–
Корені рослин поглинають нітрати з ґрунту. Азот нітратів від- мг NО3 ): в 1 л колбі розчинити 0,1631 г сухого хімічно чистого
новлюється у рослині до аміаку через ряд етапів, кожний з яких КNO3 у дистильованій воді, довести водою до мітки.
регулюється відповідними ферментами – нітратредуктазою,
нітритредуктазою, гіпонітритредуктазою, гідроксиламінре- Хід роботи.
дуктазою. Аміак зв’язується кетокислотами (α-кетоглутаровою, 1. Наважку 1 г (свіжого) або 0,2 г (сухого) рослинного матері-
щавлевооцтовою і піровиноградною) і утворюються первинні алу розтерти в ступці до гомогенного стану.
амінокислоти – глутамінова, аспарагінова, аланін. Внаслідок 2. Отриману масу кількісно перенести в мірну колбу місткіс-
переамінування з первинних амінокислот утворюються інші амі- тю 50 (25) мл і довести водою до мітки. Інкубувати впродовж
нокислоти. Ці біохімічні процеси відбуваються у клітинах коре- 15 хв.
нів, проте частина нітратів проходить крізь паренхіму в судини 3. Суспензію перелити у хімічну склянку, додати дві краплини
ксилеми кореня без змін і транспортуються з висхідним током до концентрованої сірчаної кислоти і нагрівати 5÷7 хв. на киплячій
листкових пластинок. Там відбувається фотохімічне відновлення водяній бані.
їх до аміаку. У разі недостатнього освітлення, надлишку азотних 4. За 15 хв. витяжку відфільтрувати крізь паперовий фільтр.
добрив у ґрунті та інших причин нітрати накопичуються в рос- Фільтрат пропустити крізь колонку з катіонітом КУ-1 в Н+-фор-
линах у значних кількостях (листковий салат у теплицях може мі.
набирати до 10000 мг на 1 кг сирої маси і більше). Це має нега- 5. За допомогою раніше наведених інструкцій з витяжки ви-
тивний вплив на тварини і людей, у разі використання таких рос- далити органічні сполуки, які можуть заважати визначенню ні-
лин в їжу. Таким чином, визначати вміст нітратів необхідно для тратів.
якісної оцінки рослинної продукції. Крім того, можна мати уяву Примітка. Фільтрат крізь колонку з катіонітом проходить
про активність ферментативних процесів у кореневій системі, ні- зі швидкістю одна краплина за 1 с. Якщо фільтрат залишається
тратредуктазну активність клітин мезофілу листків тощо. забарвлений, процедуру повторюють. Якщо час обмежений, а
Визначення нітратів методом Гранваль-Ляжу ґрунтується на особлива точність не потрібна, для подальшого аналізу викорис-
тому, що розчин нітрату за дії дисульфофенолової кислоти на- товують фільтрат з водного гомогенату.
буває жовтого забарвлення. Метод можна використовувати також 6. 10 мл досліджуваного розчину випарити на водяній бані у
для визначення вмісту нітратів у субстратах живлення. порцеляновій чашці, охолодити.
7. У порцелянові чашки додати 1 мл дисульфофенолової кис-
Мета роботи. Визначити кількість нітратів у органах різних лоти, ретельно змиваючи за допомогою скляної палички все дно
рослин. чашки, і інкубувати впродовж 10 хв.
244 245
8. Додати 10 мл води, а потім із бюретки додати розчин аміаку Матеріали, реактиви, обладнання. Картопля, капуста, буряк
до виникнення стійкого зелено-жовтого забарвлення. столовий, морква тощо; 1 %-й розчин дифеніламіну в концен-
9. Розчини з чашок кількісно перенести у мірні колби міст- трованій сірчаній кислоті, контрольний розчин нітратів (1,631 г
кістю 50÷100 мл, довести дистильованою водою до мітки, ви- хімічно чистого сухого КNO3 розчиняють у воді та доводять до
значити оптичну густину за допомогою ФЕК (товщину кювети 1 л); ручний прес для вичавлювання соку з рослин, чашки Петрі,
вибирають залежно від інтенсивності забарвлення). піпетки, скальпелі.
10. Для побудови калібрувальної кривої зі стандартного роз-
чину виготовити серію розчинів менших концентрацій: 1000, Хід роботи.
–
500, 250, 125 і 10 мг NО3 /л. 1. З контрольного розчину нітратів виготовити стандартні роз-
11. По 10 мл свіжовиготовлених стандартних розчинів КNO3 чини концентрацією: 1000, 500, 250, 125, 10 мг/л.
налити у порцелянові чашки, випарити. Аналіз проводити за ра- 2. Чашку Петрі поставити на білий папір, на дно чашки на-
ніше наведеною послідовністю. нести по краплині стандартних розчинів різної концентрації,
12. Побудувати калібрувальний графік, за допомогою якого а також краплину соку досліджуваної рослини, вичавлюючи її
визначити вміст нітратів у пробах. ручним пресом.
Примітка. Замість краплини соку можна використати гомо-
Контрольні запитання та завдання генну масу, отриману з рослинної проби в об’ємі краплини.
3. До стандартних розчинів і клітинного соку додати по одній
1. Як зовнішні та внутрішні фактори впливають на вміст ні- краплині дифеніламінового реактиву.
тратів у різних органах рослин? Примітка. Поява синього забарвлення свідчить про наявність
2. Де і як нітратна форма азоту у рослині перетворюється на нітратів. Впродовж 1÷2 хв. забарвлення змінюється, тому оці-
амонійну? нювати його треба відразу, порівнюючи зі стандартними роз-
3. Чи впливає робота промислових підприємств на концентра- чинами.
цію нітрат-йонів у рослині? Під час виконання цієї роботи доцільно вивчати такі пи-
4. Чи можуть нітрати проявляти токсичну дію на ріст, розви- тання: як впливає освітлення на вміст нітратів у різних
ток і продуктивність рослин? органах рослин; в яких органах рослини перетворюються ні-
5. Для чого контролюють вміст нітратів і нітритів у рослинній трати; як відновлюються нітрати в злакових і бобових рос-
біомасі, воді, молоці? линах.
4. Результати дослідів оцінити за шкалою стандартних роз-
чинів нітратів і записати у таблицю 5.15.
Робота 78. СПРОЩЕНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ
НІТРАТІВ У РОСЛИНАХ Таблиця 5.15. Визначення вмісту нітратів
у рослинах
Одним із методів визначення нітратів є використання реакції
нітрат-йону з дифеніламіном, під час якої розвивається синє за-
барвлення. За інтенсивністю посиніння роблять висновок щодо Об’єкт Умови Вміст нітратів (середнє з трьох
Фаза повторностей), мг/л
кількості нітратів у об’єкті дослідження. дослід- вирощу- онтогенезу
ження вання у листку у стеблі у корені сумарний
Мета роботи. Використовуючи напівкількісний швидкий ме-
тод, провести порівняльне визначення вмісту нітратів у різних
рослин.
246 247
Контрольні запитання та завдання Мета роботи. Вивчити вплив рН живильного розчину на ін-
тенсивність поглинання нітратної і амонійної форм азоту росли-
1. Як пояснити зменшення вмісту нітратів у рослині, що пере- нами.
буває на світлі?
2. Які ферментні системи відповідають за відновлення нітра- Матеріали, реактиви, обладнання. Рослини, вирощені у
тів? водних культурах; стандартний розчин КNO3, видозмінене се-
3. Чому нітрити не накопичуються в тканинах рослин? редовище Кнопа (в г/л: Са(NO3)2 – 0,100; KH2PO4 – 0,025; MgSO4
4. Чи можна одержати азотові добрива з повітря й чому їх так – 0,012; NH4NO3 – 0,010; КСl – 0,017), фенолят натрію C6H5ONa,
не добувають у промислових масштабах? фосфатна буферна суміш (рН 12), 0,05 %-й розчин нітропрусиду
5. Які форми азоту доступні для рослин? натрію Nа2[Fe(СN)5NO]·2Н2О (готують перед використанням з
1 %-го розчину), хлорнуватистокислий натрій (4 % за хлором),
дисульфофенолова кислота, 14 %-й розчин аміаку; склянки міст-
Робота 79. ВИЗНАЧЕННЯ ПОГЛИНАННЯ РОСЛИНАМИ кістю 200÷300 мл, чорний і білий папір, порцелянові чашки, пі-
НІТРАТІВ І АМОНІЮ петки, бюретки, ФЕК.
Приготування реактивів:
У рослин азот входить до складу білків, нуклеїнових кис- • стандартний розчин КNO3 (в 1 мл розчину міститься 0,01
–
лот, гормонів росту, багатьох вітамінів, хлорофілу та інших мг NО3 ): в 1 л колбі розчинити 0,1631 г сухого хімічно чистого
життєво важливих органічних сполук. Дефіцит азоту у рос- КNO3 в дистильованій воді, довести водою до мітки;
лин гальмує ріст, утворення бічних пагонів, послаблює синтез • дисульфофенолова кислота: 3 г чистого кристалічного фе-
хлорофілів, при цьому нижні листки рослин набувають жов- нолу змішати з 37 г (20,1 мл) концентрованої сірчаної кислоти
того, помаранчевого або червоного забарвлення, з’являються (питома вага 1,84). Колбу з сумішшю закрити пробкою зі скля-
некрози. ною трубкою, поставити на 6 год на водяну баню за температури
+
З ґрунту рослини поглинають як амонійну NH4 , так і нітрат- 100 °С;
– –
ну NО3 форму азоту. У ґрунті йони NО3 рухливі й тому лег- • розчин аміаку: 28 %-й розчин аміаку з питомою вагою 0,9
+
ко вимиваються ґрунтовими водами. Йони NH4 менш рухливі, розводять дистильованою водою до 14 %-ї концентрації.
добре адсорбуються ґрунтовими колоїдами, тому концентрація
+ –
NH4 значно вища ніж NО3 . Хід роботи.
Процес засвоєння тієї або іншої форми залежить від багатьох Визначення поглинання рослинами нітратів.
факторів. У результаті вибіркового поглинання рослинами йонів 1. У склянки налити певний об’єм розчину КNO3 (в 1 мл розчи-
–
з розчину відбувається зміна рН останнього. Нерівномірне по- ну міститься 0,01 мг NО3 ). Відмітити рівень, до якого налито роз-
глинання аніонів і катіонів із мінеральних солей зумовлює фізіо- чин. Склянки обгорнути спочатку чорним, потім білим папером.
логічну кислотність або лужність солі. 2. У розчин нітрату калію занурити кореневі системи рослин і
Солі, з розчину яких коренева система поглинає аніони, є фі- залишити на 2÷3 год за кімнатної температури.
зіологічно лужними, якщо поглинаються катіони – фізіологічно 3. Через 2÷3 год вийняти рослини з живильного розчину, рі-
кислими. дину в банках довести до попереднього об’єму, доливаючи дис-
Процес поглинання рослинами амонійної і нітратної форм тильовану воду до заздалегідь зробленої позначки.
азоту виявляють за зміною концентрації їх у живильному роз- Примітка. Доливаючи воду, одночасно змивають залишки
чині. Для цього готують розчини певного складу, методом водної розчину з кореневої системи рослини у склянку.
–
культури вирощують на них рослини, а потім визначають кон- 4. Визначити концентрацію NО3 методом Гранваль-Ляжу (ко-
центрацію амонію і нітратів. лориметрування з дисульфофеноловою кислотою).
248 249
• У дві порцелянові чашки налити по 10 мл розчину КNO3 (у дин. Як каталізатор реакцій використовують нітропрусид на-
першу стандартного – до початку експерименту, а в другу дослі- трію.
джуваного – після експозиції з рослинами). • Вміст колб перемішати, довести об’єм розчину водою до
• Розчини повністю випарити на водяній бані й охолодити. риски, залишити у темряві на 30 хв.
• У порцелянові чашки налити по 1 мл дисульфофенолової • Визначити оптичну густину розчинів за допомогою ФЕК
кислоти, ретельно змиваючи за допомогою скляної палички все (світлофільтр червоний, товщину кювети вибирають залежно від
дно чашки, і залишити на 10 хв. інтенсивності забарвлення).
• Долити по 15 мл дистильованої води, а потім з бюретки до- 7. Обчислити вміст амонійного азоту, що залишився у склян-
дати розчин аміаку до виникнення стійкого зелено-жовтого за- ках після експозиції рослин та поглинутого кореневою систе-
барвлення. мою.
• Розчини з чашок кількісно перенести у мірні колби місткіс- Примітка. У разі потреби роботу можна ускладнити, готу-
тю 100 мл, довести дистильованою водою до мітки, визначити ючи живильні розчини з різним значенням рН, або витримуючи
оптичну густину за допомогою ФЕК (товщину кювети вибира- рослини за різної температури. Можна вивчати також вплив
ють залежно від інтенсивності забарвлення). інших факторів.
–
5. Порівняти початкову та кінцеву концентрації NO3 у склян-
ках. Контрольні запитання та завдання
Визначення поглинання рослинами амонію. 1. У якій формі азот поглинається рослиною з ґрунту?
1. У дві склянки налити по 50 мл видозміненого розчину Кнопа. 2. Яка з форм азоту є більш рухливою і доступнішою для рос-
2. Рослини промити дистильованою водою, корені просушити лин?
фільтрувальним папером і занурити у живильний розчин, щоб 3. Що таке фізіологічно кислі та фізіологічно лужні солі?
насінини залишилися зверху. 4. Яким чином йони водню впливають на поглинання пожив-
3. Склянки з рослинами зважити і поставити на світло на 30 хв. них елементів кореневою системою?
4. Повторно зважити склянки. Масу склянок довести до по-
чаткової, доливаючи дистильовану воду.
5. Рослини вийняти з розчину і виміряти об’єм їхньої корене- Робота 80. ВИЗНАЧЕННЯ НІТРАТНОГО
вої системи (робота 72). ТА АМОНІЙНОГО АЗОТУ В РОСЛИНАХ
+
6. Визначити концентрацію NH4 методом Дюбошинського. ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНИМ МЕТОДОМ
• У дві мірні колби місткістю 25 мл налити таку кількість роз-
чину живлення (у першу стандартного, до початку експерименту, Метод ґрунтується на вимірюванні активності йонів йон-се-
а в другу – досліджуваного, після експозиції з рослинами), щоб лективними електродами в пробі, що суспензована в 1 %-му роз-
під час доведення до об’єму 25 мл концентрація азоту в ньому чині алюмокалієвого галуну. Співвідношення проби і алюмока-
була 0,02÷0,40 мкг/мл. лієвого галуну 1 : 4 для свіжого рослинного матеріалу та 1 : 100
• У кожну колбу послідовно додати: фенолят натрію C6H5ONa для сухого рослинного матеріалу.
– 2,5 мл, фосфатну буферну суміш (рН 12) – 2,5 мл, 0,05 %-й роз-
чин нітропрусиду натрію Nа2[Fe(СN)5NO]·2Н2О – 0,5 мл, хлорно- Мета роботи. Визначити вміст нітратного та амонійного азо-
ватистокислий натрій (4 % за хлором) – 0,5 мл. ту у рослинному матеріалі потенціометричним методом.
Примітка. У разі взаємодії амонію, фенолу та хлорнуватис-
токислого натрію утворюються похідні індофенолу, забарвлені Матеріали, реактиви, обладнання. Свіжий або сухий рос-
в синій колір. Інтенсивність забарвлення зберігається кілька го- линний матеріал; 1 %-й розчин алюмокалієвого галуну, стан-
250 251
дартні розчини КNО3, NH4Cl; рН-метр (рН-121 або ЕВ-74), мемб- 1. Свіжий рослинний матеріал подрібнити ножицями і віді-
ранні електроди ЕМ-NН4-01, ЕМ-NО3-01, допоміжний електрод з брати середню пробу.
літієво-ацетатним ключем. 2. Наважку рослинного матеріалу (12,5 г) розтерти у ступці до
Приготування реактивів. гомогенного стану і перенести в колбу місткістю 100÷200 мл.
• 1%-й розчин алюмокалієвого галуну: 10 г алюмокалієвого га- 3. Додати 50 мл 1 %-го розчину алюмокалієвого галуну.
луну розчиняють у дистильованій воді й доводять об’єм до 1 л. 4. Пробу витримати на качалці 30 хв.
1 %-й розчин галуну готують у достатній кількості, бо він по- 5. У суспензії визначити вміст амонійного та нітратного азоту.
трібний як для екстрагування, так і для виготовлення стандартних
розчинів. Якщо галун готують заново, то заново готують і стан- Визначення вмісту амонійного та нітратного азоту.
дартні розчини, а також будують новий калібрувальний графік. Активність йонів амонію визначити за допомогою мембран-
• Стандартні розчини нітрату калію: 10,11 г нітрату калію ного електрода ЕМ-NН4-01, який селективний за наявності на-
(перекристалізованого, висушеного за температури 105 °С) роз- трію, але малоселективний в присутності калію.
чиняють в 1 %-му розчині алюмокалієвого галуну в мірній колбі 1. Приготувати стандартні розчини в мірних колбах місткістю
на 1 л, доводять об’єм до мітки і одержують 0,1 М розчин. З цьо- 100 мл з вихідних розчинів хлориду амонію концентрацією 0,1 н.
го розчину послідовним 10-кратним розведенням 1 %-м розчи- і 0,01 н. (табл. 5.16).
ном галуну готують стандартні розчини КNО3 з концентрацією 2. Скласти електрохімічний ланцюг допоміжного електрода з
0,01 М; 0,001 М; 0,0001 М, які використовують для калібрування літієво-ацетатним ключем і електрода ЕМ-NН4-01.
приладу (табл. 5.17). 3. Виміряти ЕРС стандартних розчинів і побудувати два ка-
Для виготовлення стандартних розчинів, потрібних для ви- лібрувальні графіки – для розчинів із вихідною концентрацією
значення нітратів, готують вихідний 0,1 н. розчин, який можна 0,1 н. і 0,01 н.
зберігати впродовж місяця. 4. Занурити електроди в суспензію, отриману з дослідного ма-
• Стандартні розчини хлориду амонію: готують їх так само, теріалу, і через 5 хв. виміряти ЕРС.
як і стандартні розчини нітрату калію (табл. 5.16). 5. Визначити вміст нітратів (табл. 5.17) за допомогою елек-
Стандартні розчини амонійних солей довго не зберігають, їх трода ЕС-NО3-01.
готують лише у день проведення аналізу. Примітка. У склянці приладу знаходиться три електроди
– два індикаторних і один допоміжний. Індикаторні електроди
Хід роботи. вмикають почергово.
Визначення азотистих сполук у сухому рослинному мате-
ріалі. Таблиця 5.16. Виготовлення стандартних розчинів для
1. Сухий рослинний матеріал подрібнити до розміру часток визначення вмісту йонів амонію
1 мм.
2. Із середньої проби взяти наважку 0,5 г і помістити її в колбу Номер колби
Концентрація розчинів
місткістю 100÷200 мл. 1 2 3 4 5 6 7 8 9
3. Додати 50 мл 1 %-го розчину алюмокалієвого галуну, за- Хлорид амонію 0,01 н., мл 1 3 5 10 – – – – –
крити корком і суспензувати на качалці 30 хв.
Хлорид амонію 0,1 н., мл – – – – 3 5 10 30 50
4. В отриманій суспензії визначити вміст амонійного та ні-
тратного азоту. Активність йонів амонію 0,1 0,3 0,48 0,95 2,85 4,7 8,9 27,1 42,8
Концентрація йонів 0,1 0,3 0,5 1,0 3,0 5,0 10,0 30,0 50,0
Визначення азотистих сполук у свіжому рослинному ма- амонію, мг⋅екв/л
теріалі.
252 253
Таблиця 5.17. Виготовлення стандартних розчинів для Робота 81. ВИЗНАЧЕННЯ НІТРИТІВ (NO2) У РОСЛИНАХ
визначення вмісту нітратного азоту
Нітрити у рослинних організмах утворюються у результаті
Концентрація Номер колби редукції нітратів, вони дуже нестійкі і швидко відновлюються до
розчинів 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 аміаку. Визначають вміст нітритів використовуючи метод Гриса,
0,001 н. розчин який грунтується на здатності цих азотистих сполук взаємодія-
нітрату калію на 1 %- 5 8 10 30 – – – – – – – ти з альфа-нафтиламіном і сульфаніловою кислотою з утворен-
й розчин галуну, мл ням діазосульфанілової кислоти рожево-червоного забарвлення.
0,01 н. розчин нітрату Переваги методу: реактив Гриса дуже чутливий до найменших
калію на 1%-й – – – – 5 8 10 30 50 80 100
розчин галуну, мл концентрацій нітритів у розчині і на його точність не впливає
Концентрація нітрат- 0,05 0,08 наявність органічних сполук. Тому інколи цей метод зручно ви-
0,1 0,3 0,5 0,8 1,0 3,0 5,0 8,0 10,0 користовувати для загального визначення нітратів і нітритів. Для
йонів, мг⋅екв/л
цього нітрати відновлюють до нітритів в слабко-кислому серед-
Примітка. Для побудови калібрувальних графіків, можна ви- овищі. Далі аналіз проводять за методом Гриса.
користовувати й інші концентрації хлориду амонію та нітрату
калію. Мета роботи. Визначити рівень накопичення нітритів у різ-
них рослинних об’єктах та порівняти їх з кількістю нітратів.
6. Вміст амонію та нітратів розрахувати за формулою:
Матеріали, реактиви, обладнання. Рослинний матеріал;
Х = С(100В + bР) / (100 Н – bP), розчин параанілінсульфокислоти, розчин альфа-нафтиламіну в
оцтовій кислоті, нітритний реактив, стандартний розчин нітри-
де Х – кількість розчину, мг⋅екв/л; С – концентрація йона, мг⋅екв/ ту натрію; колби місткістю 25÷200 мл, пробірки, ступки, хімічні
л; В – об’єм екстрагента, мл; b – вологість проби, г /г сухої речо- склянки, порцелянові чашки, паперові фільтри, ФЕК.
вини; Р – наважка, г. Приготування реактивів.
• розчин параанілінсульфокислоти: 0,5 г хімічно чистої суль-
Контрольні запитання та завдання фанілової кислоти розчиняють в 100 мл оцтової кислоти густи-
ною 1,01 (розчин І);
1. Якими методами можна визначати амонійний та нітратний • розчин альфа-нафтиламіну в оцтовій кислоті: 0,1 г альфа-
азот у рослинах? нафтиламіну кип’ятять з 20 мл дистильованої води і проціджу-
2. Для чого визначають кількість сполук мінерального азоту в ють через бавовняну тканину в 180 мл оцтової кислоти з пито-
рослинній біомасі? мою вагою 1,04 (розчин ІІ);
3. Чому після грозового дощу кількість окиснених азотних • нітритний реактив: змішують однакові об’єми розчинів І і
сполук у ґрунті та в тканинах рослин збільшується? ІІ, суміш готують у невеликих кількостях безпосередньо перед
4. Чи можна підживлювати рослини сполуками азоту за допо- аналізом. Якщо під час змішування утворюється червоне забарв-
могою літаків? лення додають цинкового пилу, збовтують і фільтрують;
5. Назвіть позитивні й негативні наслідки обробки посівів • стандартний розчин нітриту натрію: 1,499 г NаNО2 (двічі
азотними добривами. перекристалізованого і висушеного до сталої ваги за 85 °С) роз-
чиняють в 1 л дистильованої води – 1 мл такого розчину містить
–
1 мг NО2 .
254 255
Хід роботи. ра дає сполуку – йодид меркурамонію, яка за незначних кількос-
1. Приготувати з рослинного матеріалу розчини методом тей аміаку в розчині забарвлює його в жовтий колір, а за значних
Гранваль-Ляжу (Робота 78). – у червоно-жовтий. Відбувається наступна реакція
2. Одночасно підготувати кілька розчинів різних концентра-
цій з основного стандартного розчину нітриту натрію. NH3 + 2(HgI2·2КІ) + 3KOH → NH2Hg2IO + 7KI + 2H2O.
3. До 8 мл досліджуваного розчину (отриманого методом
Гранваль-Ляжу) додати 0,8 мл нітритного реактиву і довести Солі кальцію і магнію, якщо вони є у дослідному розчині, за-
об’єм до 10 мл. важають колориметричному визначенню аміаку за допомогою
4. Через 15 хв. проби колориметрувати за допомогою ФЕК і реактива Неслера, бо утворюють осади. Негативну дію цих солей
порівняти інтенсивність червоного забарвлення досліджуваного знешкоджують додаванням до дослідного розчину перед уведен-
і стандартного розчинів. ням в нього реактиву Неслера 1÷2 мл 50 %-го водного розчину
5. Результати дослідів записати у табл. 5.18. сегнетової солі.
Таблиця 5.18. Визначення нітритів у рослинах Мета роботи. Визначити інтенсивність поглинання амонію
кореневою системою рослин.
Оптична густина розчинів, Кількість нітритів
Варіант ум. од у розчинах, мг
досліду Матеріали, реактиви, обладнання. Рослини (бажано з мич-
стандартний досліджуваний стандартний досліджуваний куватою кореневою системою), вирощені на водній культурі;
вода без аміаку (отримують перегонкою дистильованої води, під-
кисленої сірчаною кислотою; для колориметричних досліджень
Контрольні запитання та завдання таку воду готують додаванням соди до слабколужного розчину і
випарюванням близько 1/4 її об’єму; воду без аміаку використо-
1. Яке значення нітритів у метаболізмі рослин? вують для виготовлення усіх наступних розчинів), 50 %-й розчин
2. Чи є різниця між процесами накопичення нітратів і нітритів сегнетової солі, 20 %-й розчин NаОН або КОН, реактив Неслера,
у рослинному організмі? контрольний розчин хлориду амонію, контрольний розчин для
3. Які норми вмісту нітратів і нітритів у рослинній продук- фотоелектроколориметра; склянки місткістю 100÷200 мл, ФЕК.
ції? Приготування реактивів:
4. Назвіть види азотних добрив. Які з них вважаються най- • реактив Неслера: розчин хлорної ртуті (17 г в 300 мл) вли-
кращими? вають в розчин йодиду калію (35 г в 100 мл), доки червоний осад
5. Чи вносять азотні добрива дощуванням? У чому переваги йодистої ртуті не розчиниться. Тоді розчин доводять до 1 л 20 %-
та недоліки цього агротехнічного заходу? м розчином лугу і знову додають розчин хлориду ртуті, поки не
з’явиться осад, що не зникає. Розчин витримують до повного
просвітління і зберігають у щільно закритій колбі. Його колір по-
Робота 82. ВИЗНАЧЕННЯ АМІАКУ винен бути світло-жовтим, якщо він не має кольору – додають
З ВИКОРИСТАННЯМ РЕАКТИВУ НЕСЛЕРА хлорид ртуті. Час від часу чутливість реактиву перевіряють слаб-
ким розчином хлориду амонію. Зберігають у темряві;
Метод зручний для визначення поглинальної здатності коре- • контрольний розчин хлориду амонію: у воді розчиняють 0,-
невої системи, бо виконується досить швидко і легко. Реактив 7405 г чистого NH4Сl і доводять до 1 л, 10 мл цього концентро-
Неслера складається з подвійної солі йодиду ртуті і йодиду калію ваного розчину розбавляють водою до 500 мл. Розчин містить
(HgI2·2КІ), розчиненої у розчині КОН. Аміак з реактивом Несле- +
0,005 мг NH4 (або 0,0047 мг NH3 в 1 мл);
256 257
• контрольний розчин для фотоелектроколориметра: 10 мл Контрольні запитання та завдання
контрольного розчину хлориду амонію розбавляють водою до 90
мл, додають 4 мл реактиву Неслера і доводять водою до 100 мл. 1. Солі яких йонів заважають визначенню аміаку реактивом
Готують одночасно з розчином для досліду. Неслера?
2. Що таке амоніфікація?
Хід роботи. 3. Як температура і світло впливають на процес надходження
1. У склянки, обгорнуті чорним, а зверху білим папером, на- йонів амонію в рослину?
лити фіксований об’єм відповідного живильного розчину, який 4. Які фактори впливають на надходження амонію в рослину?
має йони амонію. 5. Як метаболізується амоній в рослині?
2. Корені рослин занурити в живильний розчин, склянки зва-
жити.
3. Витримати 30 хв. на світлі за кімнатної температури (за- Робота 83. ВИЯВЛЕННЯ РАДІОАКТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
лежно від складності досліду вплив факторів навколишнього се- У РОСЛИН МЕТОДОМ РАДІОАВТОГРАФІЇ
редовища можна урізноманітнити).
4. Об’єм розчину у стаканах довести дистильованою водою У сучасних екологічних умовах визначення радіоактивних
без аміаку до початкового. елементів у рослинних організмах набуває особливої актуаль-
5. Рослини обережно вийняти і визначити вміст аміаку. ності. У природних умовах рослини містять незначну їх кіль-
Примітка. Якщо досліджуваний розчин безбарвний і немає кість, однак після Чорнобильської катастрофи концентрація раді-
солей, що протидіють реакції, то аміак визначають без попе- оактивних елементів у рослинних тканинах може бути значною.
редньої перегонки. В іншому випадку певну кількість розчину до- Визначити вміст цих сполук за допомогою спеціальних приладів
вести до лужного стану содою і перегнати у колбу з дистильо- (дозиметрів) досить важко через їхню недостатню чутливість,
ваною водою. тому застосовують авторадіографічний метод. Наразі слабке
6. Встановити приблизну концентрацію досліджуваного розчи- радіоактивне випромінювання тривалий інтервал часу впливає
ну – до кількох мілілітрів його в пробірці додати реактив Неслера. на чутливу поверхню фото- чи рентгенівської плівки, після про-
Якщо утворився осад, розчин розбавити і знову випробувати. явлення якої можна розпізнати місця локалізації радіоактивних
Примітка. Колір розчину повинен бути світло-жовтим. речовин у досліджуваній частині рослини.
Якщо він темно-жовтий, або червоний, то це свідчить про те,
що розчин занадто концентрований. Мета роботи. Виявити радіоактивні елементи у різних орга-
7. Відібрати 5 мл досліджуваної рідини, довести водою без нах рослин, порівняти їхній вміст у рослин, вирощених на ґрун-
аміаку до 40 мл, додати 1÷2 мл сегнетової солі і 2 мл реактиву тах різного насичення ізотопами.
Неслера. Об’єм довести до 50 мл.
Примітка. У разі необхідності об’єм досліджуваної рідини Матеріали, реактиви, обладнання. Дослідні рослини; фото-
збільшити. пластинки або рентгенівська плівка, реактиви для проявлення,
8. Приготувати контрольний колориметричний розчин. гранульований хлорид кальцію (для ексикаторів); парафіновий
9. За 15 хв. визначити оптичну густину розчинів за допомо- папір, чорний цупкий папір, термостат, скляні пластинки, затис-
гою ФЕК. качі, ексикатори.
10. За отриманими даними визначити кількість амонію, по-
глинутого кореневою системою, порівняти з контрольним розчи- Хід роботи.
ном для ФЕК, враховуючи, що зменшення величини екстинкції Увага ! Проводячи аналіз слід пам’ятати, що волога негатив-
свідчить про надходження амонію в рослину. но впливає на фотоматеріали. Тому досліджуваний рослинний
258 259
об’єкт слід висушити або покласти між рослиною і фотопластин- Контрольні запитання та завдання до розділу
кою водонепроникний матеріал (парафіновий папір, синтетичні «Кореневе живлення рослин»
плівки).
1. Для аналізу використовують верхні та нижні листки рос- 1. Назвіть основні функції поживних елементів. Як їх кла-
лин. Половину досліджуваного матеріалу попередньо висушити сифікують?
у термостаті за температури 70…80 °С. Перед тим як листки по- 2. Що таке методи штучних культур (водних, піщаних, ґрун-
класти в термостат, їх вміщують між двома скляними чи карто- тових)?
нними пластинками, скріпленими пластмасовими затискачами. 3. Які діагностичні прийоми застосовують для визначення
2. Висушені в темній кімнаті листки покласти на фотоплас- потреб рослин в елементах мінерального живлення?
тинку, підклавши спочатку аркуш тонкого паперу (щоб не по- 4. Охарактеризуйте фізіологічне значення елементів-орга-
шкодити емульсію). Листок притиснути скляною пластинкою і ногенів, макро- та мікроелементів для рослин.
зафіксувати затискачами. 5. Яка будова та функції кореня рослини?
3. Обгорнути чорним папером і покласти в ексикатор (з грану- 6. Як відбувається поглинання поживних речовин корене-
льованим хлоридом кальцію) для експозиції у темному місці. вою системою?
4. Другу частину всіх листків покласти на фотопластинки без 7. Що таке вибіркова проникність?
попереднього висушування. Водонепроникний листок чи поліе- 8. Назвіть механізми транспортування йонів по рослині?
тиленову плівку розмістити між пробою і фотопластинкою. Далі 9. Порівняйте симпластний та апопластний транспорт ре-
хід роботи такий самий, як і з висушеними листками. човин.
5. Експозиція триває близько двох місяців, після чого фото- 10. Що таке антагонізм, синергізм і адитивність йонів?
пластинку (або плівку) проявити згідно з інструкцією та порів- 11. Яке екологічне значення кореневих виділень рослин?
няти уміст радіоактивних речовин. 12. Як властивості ґрунту впливають на процес кореневого
6. Зробити висновки. живлення рослин?
Примітка. Аналіз досить тривалий і його слід виконувати у 13. Як відбувається надходження поживних речовин до по-
два етапи: на початку семестру закласти проби на експозицію, верхні коренів?
а під кінець проявити фотопластинки. 14. Як реагує рослина на концентрацію йонів водню?
15. Що таке «фізіологічно кислі» та «фізіологічно лужні»
Контрольні запитання та завдання солі?
16. Назвіть етапи кругообігу азоту в природі.
1. Що таке радіоактивні ізотопи? 17. Дайте характеристику основним джерелам азотного жив-
2. Які ізотопи та в яких кількостях входять до складу рослин лення вищих рослин?
у природних умовах? 18. Схарактеризуйте шляхи асиміляції азоту в рослинах.
3. Які ізотопи можуть з’явитися у рослинних об’єктах унаслі- 19. Які ферментні системи беруть участь у відновленні ні-
док антропогенного впливу? тратів?
4. Чи шкідливі для тварин і людини ізотопи, що містяться в 20. Яке значення мають процеси амоніфікації та нітрифікації
рослинах? для живлення рослин?
5. Як можна запобігти надходженню радіоактивних елементів 21. Яким чином можна визначити потреби рослин в елемен-
у рослини, використовуючи явище антагонізму йонів? тах живлення?
6. Які радіоактивні елементи «подарувала» рослинам аварія 22. Назвіть фізіологічні основи застосування мінеральних
на ЧАЕС? Cкільки років зберігатиметься у ґрунтах і рослинах добрив.
цей «дарунок»? 23. Що таке гідропоніка й аеропоніка?
260 261
24. Які ознаки рослин свідчать про нестачу елементів жив-
лення? Розділ 6.
25. Чому мінеральні добрива можуть бути джерелом забруд-
нення довкілля? Яким чином цього можна уникнути? СТІЙКІСТЬ РОСЛИН
262 263
Хід роботи. тього або четвертого року) беруть найнижче розташовану. Одно-
Завдання 1. Визначення кількості продихів у епідермі листків річну хвою беруть з найнижче розташованих ярусів (визначення
пеларгонії різних ярусів. в хвоїнці проводять в трьох зонах; знизу, посередині i зверху) i в
Для демонстрування закону В. Р. Заленського на лаборатор- кожній з цих зон визначення проводять для двох хвоїнок. Таким
ному занятті можна обмежитись визначенням однієї анатоміч- чином, у дослідника буде 18÷22 поля зору мікроскопа.
ної ознаки ксероморфностi – кількості продихів на одиницю по- 1. У зошиті намалювати кола діаметром 5÷7 см – поля зору
верхні. При цьому для обчислення продихів в кожному листку мікроскопа.
вибирають ділянку, яка розташована посередині між основою i 2. На колі відмітити, яку його частину займає хвоїнка у полi
верхівкою, а також між центральною жилкою i краєм листкової зору мікроскопа.
пластинки. 3. Визначити ширину частин поля зору мікроскопа, зайнятих
1. В зошиті замалювати 10÷15 кіл (4 см діаметром), що відо- двома хвоїнками (на малюнку, см).
бражають поля зору мікроскопа. 4. Обчислити кількість продихів в 1 см ширини малюнка.
2. З нижнього боку найнижчого листка пеларгонії відірвати Примітка. Необхідно поділити кiлькiсть продихів на ширину
шматочок епідерми. хвої (на малюнку) в сантиметрах (довжина однакова – діаметр
3. Розмістити його у воді на предметному склі i накрити на- поля зору). Ці величини потрібно визначити з точністю до де-
кривним скельцем. сятого знака.
4. Розглянути препарат за великого збільшення. 5. Отримані середньостатистичні дані, а також результати до-
5. Схематично вiдзначити на одному з накреслених у зошиті сліджень інших студентів записати у таблицю 6.2.
кіл усі продихи, що видно у полі зору.
6. Підрахувати кiлькiсть продихів і записати під колом. Таблиця 6.2. Кiлькiсть продихів у полі зору мікроскопа
7. Такі ж дослідження провести з епідермою листків вище у епідермі шпилькових різного віку
розташованих ярусів.
8. Кiлькiсть продихів у полi зору мікроскопа записати під вiд- 3-річна хвоя 2-річна хвоя 1-річна хвоя
повiдним колом, кожне з яких iмiтує це поле.
низ сере- низ сере-
дина верх низ середина верх
9. Обчислити значення середніх арифметичних кількості про- дина верх
дихів у полі зору мікроскопа для листків усіх ярусів.
10. Отримані дані, а також результати досліджень інших сту-
дентів записати у таблицю 6.1. Завдання 3. Визначення кількості продихів у епідермі хвої пiв-
нiчноамериканської сосни (Рinus роnderosa).
Таблиця 6.1. Кiлькiсть продихів у полі зору мікроскопа у Особливо зручно демонструвати закон В.Р. Заленського на
епідермі листків, розташованих на різних ярусах хвої пiвнiчноамериканської сосни (Рinus роnderosa), в якої за ма-
лого збiльшення мікроскопа у відбитому свiтлi добре видно ряди
Ярус блискучих цяток–продихів.
Об’єкт 1 2 3 4 5 1. На малюнку відзначити, яке положення займає хвоїнка в
полi зору мікроскопа.
2. Визначити кiлькiсть рядів з продихами по ширині хвоїнки,
Завдання 2. Визначення кількості продихів для шпилькових. а потім кiлькiсть продихів у кожному рядку, пересуваючи його
Якщо для досліду використовувати хвою сосни, то під мікро- на діаметр поля зору.
скопом потрібно розглядати кожну хвоїнку на малому збiльшен- 3. У зошиті, де вiдмiчали положення хвоїнки в полi зору
нi у відбитому свiтлi. Якщо розглядають хвою найстаршу – (тре- мікроскопа, провести дотичні i одержати прямокутники, які є
264 265
збільшеними в однакову кiлькiсть разів для всіх частин хвоїнки. Мета роботи. Визначити рівень жаростiйкостi рослин різних
4. Визначити площу прямокутників на малюнку та загальну видів.
кількість продихів на ньому.
Примітка. Визначити лiнiйкою сторони прямокутника: одна Матеріали, реактиви, обладнання. Зелені листки різних ви-
сторона – ширина хвоїнки, інша –діаметр поля зору мікроско- дів рослин (сентполiї, традесканції, пеларгонії, пеперомiї, бего-
па. нії, плюща); 0,2 н. розчин соляної кислоти; водяна баня, термо-
5. Обчислити кiлькiсть продихів на 1 см2 малюнка. метри, піпетки, чашки Петрі, кристалізатори, чайник з киплячою
6. Такі ж обчислення зробити для нижніх, середніх i верхніх водою, олiвцi по склу.
частин хвоїнок кожного року, отримані дані записати у таблицю
6.2. Хід роботи.
1. Нагріти водяну баню до 40 °С.
Контрольні запитання та завдання 2. Занурити в неї по 5 листків кожного виду рослин i витрима-
ти протягом 30 хв., підтримуючи температуру водяної бані.
1. Чому навіть на одному листку виникає різниця в анатомiч- 3. Взяти першу пробу, витягуючи по одному листку кожного
нiй будові i кiлькiсних показниках? виду рослин, i охолодити їх у чашці Петрі з холодною водою.
2. Чому, визначаючи закон В.Р. Заленського, на листках кож- 4. Збільшити температуру водяної бані до 50 °С i через 10 хв.
ного ярусу слід проводити визначення завжди у однакових час- витягнути ще по одному листку i охолодити їх у новій чашці Пе-
тинах листка? трі з холодною водою.
3. Чим можна пояснити формування ознак ксеноморфної бу- 5. Збільшити температуру водяної бані до 60 °С i через 10 хв.
дови у вище розташованих листків порівняно з нижче розташо- витягнути ще по одному листку, охолодити.
ваними? 6. Аналогічно інкубувати листки за дії 70 °С та 80 °С. Листки
4. Перелічити ознаки ксероморфізму у рослин. охолодити.
7. Воду в чашках Петрі замінити на 0,2 н. розчин НСl i за
20 хв. оцінити ступінь пошкодження листків за величиною бу-
Робота 85. ВИЗНАЧЕНIIЯ ЖАРОСТIЙКОСТI РОСЛИН рих плям.
(за Ф. Ф. Мацковим) 8. Результати досліджень записати в таблицю 6.3, відмічаю-
чи: відсутність побуріння знаком «–», незначне побуріння – «+»,
Вплив високих температур спричинює пошкодження струк- побуріння понад 50 % площі листка – «++», повне побуріння
тури й функції цитоплазматичних мембран, білків, гальмує рух – «+++».
цитоплазми, знижує мітотичний індекс тощо. Для з’ясування
специфіки адаптації рослин до дії високих температур доціль- Таблиця 6.3. Визначення жаростійкості рослин за ступенем
ними є дослідження їх фотосинтетичного апарату. Наразі за дії феофітинізації клітин мезофілу листка
високих температур у клітинах мезофілу листка відбувається по-
шкодження цілісності напівпроникних мембран, внаслідок чого Ступінь пошкодження листків
Об’єкт дослідження
відбувається дифузія речовин по клітині та за її межі. Такий лис- за температури, °С
ток, занурений у розчин соляної кислоти, може набувати бурого 40 50 60 70 80
забарвлення в результаті феофiтинiзацiї (окиснення) хлорофiлiв.
За ступенем феофітинізації можна оцінювати жаростійкість рос- 9. Зробити висновки щодо жаростiйкостi рослин різних еко-
лин. логічних груп.
266 267
Контрольні запитання та завдання Контрольні запитання та завдання
1. Що таке феофiтинiзацiя хлорофілу? Чим вона зумовлена? 1. Чи існує залежність між в’язкістю цитоплазми та жаростiй-
2. Чому за дії пошкоджуючих факторів зростає ступінь фео- кiстю рослин?
фiтинiзацiї? 2. Якими фiзiологiчними механізмами зумовлена висока жа-
3. У рослин якої екологічної групи найвищий рівень жарос- ростiйкiсть алое порівняно з цибулею, традесканцією?
тiйкостi? В яких рослин цей рівень найнижчий? 3. Що таке в’язкість цитоплазми?
Робота 86. ДІАГНОСТИКА ЖАРОСТІЙКОСТІ РОСЛИН Робота 87. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРНОЇ МЕЖІ
ЗА В’ЯЗКІСТЮ ЦИТОПЛАЗМИ КОАГУЛЯЦIЇ ЦИТОПЛАЗМИ (за П. А. Генкелем)
Відомо, що жаростiйкi рослини характеризуються більш ви- Температуру за якої протягом 10 хв. повністю коагулюють
сокою в’язкістю й еластичністю цитоплазми порівняно з росли- білки цитоплазми, вважають умовною межею жаростiйкостi рос-
нами менш жаростійкими. Ступінь в’язкості цитоплазми визна- лин. Клітини вважають мертвими, якщо вони втратили здатність
чають за часом, протягом якого увігнутий плазмоліз переходить до плазмолізу.
в опуклий.
Мета роботи. Визначити рівень жаростiйкостi рослин за тем-
Мета роботи. Визначити жаростiйкiсть рослин за в’язкістю пературним порогом коагуляції цитоплазми.
цитоплазми.
Матеріали, реактиви, обладнання. Зелені листки різних
Матеріали, реактиви, обладнання. Дослiднi рослини (ци- рослин; 0,02 %-й розчин нейтрального червоного, 1М розчин
буля, алое, традесканція); 1М розчин сахарози, розчин нейтраль- сахарози в крапельницях; великі порцелянові склянки, електро-
ного червоного (1:5000), вазелін; фільтрувальний папір, леза, плитки, пробірки, термометри, леза, препарувальні голки, мі-
препарувальні голки, мікроскопи, предметні стекла та накривні кроскопи, предметні стекла та накривні скельця, олiвцi по склу,
скельця, скляні бюкси, крапельниці. фільтрувальний папір, електрочайник.
272 273
Матеріали, реактиви, обладнання. Бульби картоплі; 0,5 вих факторів зимового періоду i особливо дію морозів, що визна-
та 1 М розчини сахарози, сніг (лід), кухонна сіль, 0,6 М розчин чає рівень їх морозостійкості.
NаС1; тертка, марля, колби, піпетки об’ємом 10 мл, пробірки, Морозостійкість рослин, особливо плодових культур, форму-
кристалізатори, термометри, ніж. ється за певних кліматичних умов i залежить від віку, умов ви-
рощування та фiзiологiчного стану рослин.
Хід роботи. Існує ряд методів визначення рівня морозостійкості. Польо-
1. Натерти на тертці очищені бульби картоплі. вий метод заснований на візуальному обліку ступеня пошко-
2. Сік відцідити крізь подвійний шар марлі в колбу i дати дження й обліку кількості загиблих рослин або їхніх органів
крохмалю відстоятися. (бруньок, пагонів тощо).
3. Супернатант налити у три пробірки по 2,5 мл. Лабораторні методи ґрунтуються на визначенні мікроскопіч-
4. У першу пробірку додати 2,5 мл дистильованої води, в дру- них, бiохiмiчних, фiзiологiчних, біофізичних та інших показни-
гу – 2,5 мл 0,5 М розчину сахарози, а в третю – 1 М розчин саха- ків рослин як в процесі підготовки, так i в процесі зимівлі.
рози, в четверту – 2,5 мл 0,6 М розчину NаСl. М. О. Соловйова запропонувала відносно простий, швидкий
5. Вміст пробірок перемішати i експонувати їх впродовж i надійний метод визначення порівняльної морозостійкості i сту-
20 хв. в охолоджуючій сумiші (лід із сіллю у співвідношенні 3:1 пеня підготовки органів i частин плодових культур до зими за
за об’ємом). вмістом в них кислоторозчинних метаболітів флавоноїдної при-
6. Пробірки помістити у склянку з водогінною водою кімнат- роди. Доведено, що більш морозостійкі сорти містять в тканинах
ної температури. кори пагонів або бруньок більшу кількість не тільки антоціано-
Примітка. Вміст пробірок не струшувати. Спостерігають вих сполук, а й інших флавоноїдiв.
утворення осаду коагульованого білка.
7. За отриманими результатами зробити висновки щодо впли- Мета роботи. Дослідити залежність між рівнем морозостій-
ву різних концентрацій сахарози i хлориду натрію на стiйкiсть кості деяких плодових культур i наявністю в них специфічних
рослинних клітин до дії низьких температур. речовин (антоцiанiв та інших флавоноїдiв). Визначити різницю
кількісного вмісту цих речовин у різних за морозостiйкiстю сор-
Контрольні запитання та завдання тів.
1. Як низькі температури впливають на білки? Матеріали, реактиви, обладнання. Для дослідження вико-
2. Яка мета дослідження впливу NаС1 на рослини за дії низь- ристовують контрастні за морозостійкістю сорти яблунь - Ан-
кої температури? тонівка або Донешта (еталонні) i досліджувані – Ренет Сими-
3. У чому проявляється захисна дія цукрiв на білки цитоплаз- ренка, Папiровка, Кальвiль сніговий; абрикоси Київський ранній
ми? (еталон) i досліджувані – Червонощокий та iн.; 5 %-й розчин
4. Перелічить речовини для яких характерні кріопротекторні хлорної кислоти (НСlO4); спектрофотометр або фотоелектроко-
властивості. лориметр (ФЕК-56, КФК-2 та iн.), секатори, скальпелі, ножиці,
ступки, кварцовий пісок.
Хід роботи.
1. Зафіксувати спиртом пагони деревних рослин у період зи- Контрольні запитання та завдання
мівлі (січень).
2. Кінці пагонів, що були занурені у спирт зрізати ножицями 1. В який період року пагони мають максимальну кiлькiсть
З. Виготовити з них тонкі зрізи для мiкрохiмiчних реакцій крохмалю, жирів, цукрів?
(виявлення крохмалю, жирів та редукованих цукрів). 2. Чи існує різниця у кiлькостi цих сполук на початку та на-
Виявлення крохмалю. прикiнцi зимівлі?
1. На предметному склі обробити тонкий зріз через серцеви- З. Чи вiдрiзняються за вмістом запасних поживних речовин
ну, деревину i кору розчином йоду. пагони різного віку?
2. Накрити зріз скельцем i розглянути крохмальні зерна під 4. Які запасні речовини можна виявити в тканинах коренів у
мікроскопом за малого, а потім за великого збільшення. однакові пори року?
Виявлення жирів.
1. Тонкий зріз помістити в розчин фарби Судан ІІІ, покрити
накривним скельцем, експонувати 10 хв. Робота 93. ВИЗНАЧЕННЯ ЖИТТЄЗДАТНОСТI
2. За 10 хв. зрізи промити водою, висушити фільтрувальним ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР
папером, помістити в краплину гліцерину.
3. Розглянути під мікроскопом за великого збільшення черво- Пошкодження клітин конуса наростання можуть бути вияв-
но-оранжевi краплини ліпідів у клітинах різних тканин стебла. лені за допомогою застосування різних барвників, наприклад те-
Виявлення редукованих цукрiв. тразолу, кислого фуксину тощо.
1. Пагін довжиною 2 см розрізати вздовж i занурити в концен-
трований розчин СuS04 на 5 хв. Мета роботи. Провести оцінку результатів перезимiвлi ози-
2. Зрізи промити водою i занурити в пробірку з киплячим роз- мих культур.
чином сегнетової солі на 2 хв.
3. Оброблені зрізи промити водою i зробити з них поперечні Матеріали, реактиви, обладнання. Рослини пшениці у
зрізи. фазу кущіння після дії морозів; 0,3 %-й розчин кислого фуксину,
4. Розглянути під мікроскопом в краплині гліцерину. 0,5 %-й розчин тетразолу; леза, препарувальні голки, крапельни-
Примітка. Кристали Сu2О за малого збільшення виглядають ці, чашки Петрі, мікроскопи, предметні стекла та накривні скель-
чорними, а за великого – мають червоний відтінок. ця.
278 279
Хід роботи. 6. Ступінь пошкодження рослин виразити у відсотках від за-
Завдання 1. Фарбування тканин тетразолом. гальної кількості пагонів у пробі i записати у таблицю 6.9.
Тетразол (трифенiлтетразол хлорид) – сполука безбарвна. У
живих клітинах під дією ферментів вона перетворюється на фор- Таблиця 6.9. Оцінка життєздатності озимих
мазан – сполуку малинового кольору. У мертвих i пошкоджених зернових культур за станом конусів наростання
клітинах формазан не утворюється i тому нежиттєздатні клітини
не забарвлюються. Стан конусiв наростання Оцінка
1. Лезом виготовити поздовжні зрізи через середину конуса Варіант % живих
Пагін кількість кількість стану
досліду рослин
наростання пшениці. живих пошкоджених посiвiв
2. Одержані половинки занурити в 0,5 %-й розчин тетразолу i
витримати впродовж 1 год. за 40 °С в термостаті.
3. Підрахувати кількість живих i мертвих рослин. Контрольні запитання та завдання
Примітка. У живих конус наростання набуває рожевого або
оранжевого кольору, у мертвих – він безбарвний. Слід враховува- 1. В чому полягає різниця при оцінці життєздатності рослин з
ти також, що мертві тканини можуть набувати темно-бурого використанням солей тетразолу та кислого фуксину?
забарвлення, тому до мертвих відносять рослини безбарвні та 2. Якi несприятливі фактори довкілля можуть впливати на зи-
з інтенсивним темно-бурим забарвленням, до живих – темно- муючі рослини пшениці?
рожевi. 3. Чому окремі тканини вузлів кущіння відрізняються за рів-
Завдання 2. Фарбування тканин кислим фуксином. нем зимостійкості?
1. Лезом виготовити поздовжні зрізи через середину конуса
наростання пшениці.
2. Занурити їх у 0,3 %-й розчин кислого фуксину на 15 хв. Робота 94. ДІАГНОСТИКА ГАЗОСТIЙКОСТІ РОСЛИН
3. Зрізи вийняти, промити водою з піпетки або крапельниці,
поки змивна вода не стане прозорою. Промислові гази та інші полютанти здатні швидко проника-
4. Зрізи розглянути під мікроскопом за збiльшення ×70÷×100. ти у мезофіл листка переважно крізь продихи, ступінь відкриття
5. Життєздатність пагона оцінити за станом клітин конуса яких визначає можливість здійснення транспірації i газообмін-
наростання, оточуючих його листочків нижньої стеблової час- них процесів у процесі фотосинтезу. Одночасно існує градація за
тини. чутливістю до дії шкідливих газів як між листками різних ярусів,
Примітка. Живі клітини мають блiдо-зелене забарвлення або так серед різних рослин, що визначається особливостями їхньої
є безбарвними, пошкоджені – слабо-рожевi, мертві – яскраво- морфоанатомiчної будови, спрямованістю та інтенсивністю фiзi-
червонi. Наразі звергають увагу на те, що за наявності рожево- ологiчних і бiохiмiчiчних процесів, деградацією забруднювачів.
го прошарку клітин стеблової частини пагона над конусом на- Відомі рослини з високим рівнем газостiйкостi (тополі, липи,
ростання пошкодження проявляються пізно (під час колосіння) троянди) i дуже чутливі (хвойні, гiркокаштан та iн.). Стійкість
й утворені колоски можуть бути безплідними; рожеве або чер- рослин до газів i пилу часто корелює з їхніми бiологiчними влас-
воне забарвлення клітин стебла i конуса наростання свідчить тивостями – для стійких видів характерним є більш тривалий ве-
про суттєві пошкодження рослин. гетаційний період, більш пізнє i менш тривале за часом цвітіння,
Якщо центральний конус виявився життєздатним, то iншi кращий розвиток кореневої системи.
пагони цієї рослини не аналізують, вважаючи їх життєздатни- До морфоструктурних діагностичних показників рослин
ми. Якщо ж головний пагін мертвий, то аналізують другий, а у відносять кiлькiсть i розміри продихів, співвідношення тов-
випадку його пошкодження – наступні пагони. щини палісадної і губчастої паренхіми, товщину кутикули й
280 281
воскового шару, насиченість поверхні трихомами тощо. Для 3. Пакетик висічок, виштовхнутий із свердла, швидко зважи-
стійких видів характерні більш розвинуті ксероморфнi озна- ти з максимальною точністю.
ки. Специфічність методів визначення газостійкості рослин 4. Диски розкласти на клаптику фільтрувального паперу про-
полягає в необхідності врахування віку листків i рослин, кон- диховою стороною догори для вільного випаровування з них
центрації газів, часу їхньої дії i ступеня пошкодження жит- води.
тєвих функцій. Найзручнішим для вимірювання процесом, 5. Дві або три групи цих же досліджуваних рослин (залежно
що корелятивно змінюється в газонесприятливих умовах, є від кiлькостi камер і досліджуваних газів) розмістити у витяжній
водний режим рослини. Здебільшого у рослин за таких умов шафі, ставлячи біля них порцелянову чашку або бюкс з визначе-
збільшується втрата води, яку легко можна визначити ваговим ною кількістю відповідного реактиву.
методом. 6. Прилити потрібну кiлькiсть кислоти i швидко накрити ка-
Суть методу полягає у визначенні кількості втраченої води мерами, експонувати впродовж 30 хв.
масою певної площі листків до i після дії на рослину газів, які 7. Для камери розміром 50 × 50 × 50 см, якою можна накрити
впливають на механізм регуляції транспірації. Як правило, дія рослини або в яку вміщується 4 горщики з досліджуваними рос-
шкідливих газів супроводжується підвищеною втратою води линами, з урахуванням внутрішнього об’єму (0,125 м3) i ство-
листками. ренням – фiзiологiчноактивних концентрацій газів (для NO2 – 10
-2
об’ємн. %, для SO2 –10-3 %, для O3 – 10-5 %) слід розрахувати
Мета роботи. Визначити рівень стійкості до шкідливих газів потрібну кiлькiсть реактивів для реакцій, що супроводжуються
листків рослин різних систематичних груп з урахуванням їхніх виділенням відповідних газів:
морфоструктурних ознак i функціональних показників. Вста- Na2SО3 + Н2SO4 = Nа2SO4 + O2 + Н2O
новити залежність між віком (ярусністю) листків i рівнем газо- Сu + 4HNO3 (конц.) = Сu(NО3)2 +2NO2 + 2H2O
стійкості за показником втрати води листками контрольного й 2КМnО4 + 3Н2SO4 (конц.) = К2S04 + 2МnSO4 + О3 + 3Н2O
дослідного варіантів. За час експозицiї гази, що виділяються в кожній фумiгацiйнiй
камері, проникають в листки і проявляють свою дію.
Матеріали, реактиви, обладнання. Дослідні рослини (пе- 8. За 30 хв. камери знімають i з листків, з яких бралися висіч-
ларгонія зональна, фуксія, хлорофiтум, бегонія рясноквiтна, ки, беруть нову порцію дисків в тій самій кількості, зважують.
пеперомiя та iн. по 3÷5 рослин одного виду; прозорі камери з Примітка. З метою порівняння даних i уніфікації розрахунків
органічного скла або поліетиленової плівки, натягнутої на де- всі висічки повинні бути одного діаметра.
рев’яний або дротяний каркас розмiром 50×50×50 см, порце- 9. Після зважування диски листків загазованих рослин теж
лянові чашки для проведення реакції газогенерації, озонатори, розкладають вільно продиховою стороною догори i періодично
торсійні або аналітичні ваги, коркові свердла діаметром 10÷12 зважують через кожні 15 хв. для встановлення динаміки процесу
мм, пінцети, годинник, скельця або клаптики жорсткої поліети- зневоднення. Результати зважувань зразків контрольного й до-
ленової плівки. слідного варіантів заносять в таблицю.
Кожний студент вiдповiдає за відбирання i послідовне зва-
Хід роботи. жування двох груп дисків з листків контрольного й дослідного
1. За допомогою трубчастого свердла зробити по 5÷7 висічок варiантiв.
з листків середнього і верхнього ярусів кожної з 2÷3 досліджува- Примітка. Метод дає змогу визначити рівень відносної стiй-
них рослин різних видів. костi рослин до різних газів або визначити порівняльну газостiй-
2. Проби взяти не з одного, а з кількох листків (з розрахунком, кiсть різних рослин між собою за кiлькiстю i швидкістю втра-
щоб після дії газів на ці рослини можна було взяти ще одну про- ти води листками.
бу висічок). 10. Зробити висновки:
282 283
а) про порівняльну токсичність досліджуваних газів Контрольні запитання та завдання до розділу
б) про рівень газостiйкостi різних видів рослин. ,,Стiйкiсть рослин”
Примітка: В лiтнiй час замість рослин в горщиках можна
використовувати пагони різних рослин, поставлених в стакан 1. Як співвідносяться поняття стійкість рослин i надійність?
або колби з водою. 2 Чому властивий рослинам рівень стійкості проявляється
лише під час дії екстремальних факторів?
Таблиця 6.10. Порівняльна газостійкість 3. Як пояснити різний рівень стійкості рослин до дії неспри-
рослин різних видів ятливих чинників?
4. Під час тривалої посухи часто спостерігається масове опа-
Маса дисків дання недостиглих плодів. Поясніть це явище.
5. В чому суть фiзiологiчних адаптацій?
різниця,
різниця,
різниця,
Варіант Ярус
15 хв.
30 хв.
1 хв.
+ мг
+ мг
+ мг
Газ 6. Схарактеризуйте особливість бiохiмiчних адаптацій?
досліду листків
7. За яких умов проявляються фенотипові адаптації?
SO2 8. Чому адаптовані рослини значно менше реагують на по-
Середній NO2 вторний або посилений вплив екстремального фактора?
O3 9. Як змінюється морозостiйкiсть органів і частин рослин в
Контроль онтогенезі?
SO2
Верхнiй NO2 10. Якими шляхами здійснюється руйнування шкідливих ре-
O3 човин забруднювачів рослинними організмами?
11. Яке значення поживних речовин у зимуючих органах i
SO2 тканинах рослин?
Середній NO2 12. В яких органах багаторічних рослин відкладається більше
O3
Дослiд поживних речовин?
SO2
Верхній NO2
O3
284 285
Робота 95. ВИЯВЛЕННЯ ЗОН РОСТУ КОРЕНІВ І
Розділ 7. СТЕБЕЛ МЕТОДОМ ПОЗНАЧОК
РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН Осьові органи рослин ростуть упродовж усього онтогенезу,
досягаючи часто значних розмірів, їхній ріст зумовлений збіль-
Ріст – це незворотне збільшення розмірів і маси клітин, тканин шенням кількості та розмірів клітин в апікальній меристемі (у
і органів рослин, пов’язане з новоутворенням елементів їхньої однодольних – в інтеркалярній). Розмір меристемної зони кореня,
структури. Розвиток – це якісні зміни в структурі та життєдіяль- завдяки якій він подовжується кілька міліметрів. У стеблі ця зона
ності рослин в онтогенезі. З наведених означень зрозуміло, що на порядок більша.
ріст і розвиток належать до інтегральних процесів, вивчення яких
потребує багатогранного підходу, їх слід досліджувати на різних Мета роботи. Виявити зони ділення і розтягнення клітин коре-
рівнях організації – субклітинному (молекулярному, надмолеку- нів і стебел; на поперечних зрізах порівняти будову коренів у цих
лярних комплексів, окремих органел), тканинному, органному та зонах, а на поздовжніх – величину клітин.
рівні організму. Це можливо у разі застосування сучасних мето-
дів молекулярної біології, біохімії, цитології, гістології, імуноло- Матеріали, реактиви, обладнання. Проросле насіння гороху,
гії, біофізики, фізіології та ін. Лише всебічний аналіз процесів дає гарбуза, соняшника, огірків; проростки цих рослин; густа туш,
можливість проникнути в глибинні механізми росту та розвитку і міліметровий папір, лінійки, мікроскопи, безпечні леза, предмет-
відкриває можливості регуляції життєдіяльності рослин. ні стекла та накривні скельця, препарувальні голки, скляні па-
Ріст і розвиток детермінуються генетично та реалізуються під лички, склянки з кришками, фільтрувальний папір, скляні плас-
впливом багатоваріантних умов довкілля, фактори якого моделю- тинки.
ють експресію геному. Серед них велике значення мають метеоро-
логічні фактори, трофічна, електрофізіологічна і фітогормональна Хід роботи.
регуляції. 1. Для дослідів відбирають рослини з однаковими корінцями
Ріст пов’язаний з локально розташованими твірними тканина- та стеблами.
ми, тому частина лабораторних робіт розділу знайомить студентів 2. Рослини розміщують на міліметровому папері. Починаючи
із зонами росту рослин і цитологічними особливостями їхніх від апекса, з інтервалом у 1 мм на рослини наносять тушшю по-
клітин. Звернуто увагу на початковий етап онтогенезу рослин значки. На коренях калібрують 1 см, на стеблах – 2÷3 см.
– проростання насіння і методи визначення його життєздатності, 3. Калібровані рослини закріплюють на скляній пластинці, яку
явище апікального домінування, гео- і фототропічні реакції. Низка обгортають фільтрувальним папером і ставлять вертикально в ка-
завдань присвячена вивченню ролі фітогормонів і вегетативному меру, на дно якої наливають тонкий шар води. Камерами можуть
розмноженню рослин. Ці досліди потребують значного інтервалу слугувати склянки з кришками.
часу, їх доцільно проводити під час літньої виробничої практики. 4. Закриті камери ставлять на 24 год. в темне місце за тем-
ператури 20÷25 °С.
5. За добу визначають ростову зону у коренів і підсім’ядоль-
них колінах проростків (у мм).
Примітка. Роблять поперечні й поздовжні зрізи осьових ор-
ганів у зонах росту. Зрізи розглядають під мікроскопом у краплі
води за малого збільшення. Зарисовують і роблять висновки про
будову клітин кореня та стебла у зонах ділення та розтягнен-
ня.
286 287
Контрольні запитання та завдання киплячої дистильованої води. Після охолодження розчину до 500С
в нього додають 20 мл 1н. НСl. Розчин охолоджують до кімнатної
1. Чому поділки, нанесені на апекси коренів і стебел, в різних температури, додають 1 г метабісульфіту натрію (Na2S2O5). Суміш
зонах розходяться нерівномірно? збовтують 1÷3 хв. з активованим вугіллям, фільтрують, налива-
2. Чим відрізняється ріст стебла в довжину у розоцвітих і зла- ють у темну склянку і ставлять на 12 год. або більше в темряву
кових? до знебарвлення основного фуксину й утворення фуксинсірчистої
3. Як потовщуються корені однодольних і дводольних рос- кислоти.
лин? Виготовлення сірчистої води. До 200 мл водогінної води дода-
4. Назвіть рослини, ріст яких відбувається дуже швидко і дуже ють 10 мл 10%-го розчину метабісульфіту натрію (Na2S2O5) і 10 мл
повільно. 1н. НСl. У роботі використовують лише свіжий розчин.
5. Чи можливий вторинний ріст у однодольних рослин ?
6. Чи всі клітини, які містяться в точках росту, однакові за Хід роботи.
функціональною активністю і значенням у гістогенезі тканин? 1. Відрізають верхівки коренів завдовжки 1 см, фіксують їх у
7. Яке значення мають „центр спокою” і „меристема очіку- невеликих пробірках з льодовою оцтовою кислотою. Пробірки
вання” в апексах рослин? закривають пробками і залишають за кімнатної температури на
10÷12 год.
2. Корені відмивають від кислоти дистильованою водою в чаш-
Робота 96. ОСОБЛИВОСТІ КЛІТИН У ЗОНІ РОСТУ ках Петрі і переносять у пробірку з 1н. НСl. Пробірки ставлять на
КОРЕНЯ 6÷10 хв. на водяну баню, з температура якої 60 °С. (Відбувається
мацерація тканин і гідроліз ДНК з утворенням вільних альдегід-
Зона ділення і зона розтягнення складають зону росту кореня. них груп, які виявляють реактивом Шифа).
Поділ меристемних клітин у зоні ділення відбувається асинхрон- 3. Корені переносять у пробірки з реактивом Шифа. Пробірки
но, а тому одні з них перебувають в інтерфазі, інші – в різних фа- закривають корками і ставлять на 2÷4 год. у холодильник (час фар-
зах мітозу. Виявлення мітозів свідчить про наявність ростових бування визначають експериментально).
процесів у коренях. 4. Матеріал промивають у трьох посудинах із сірчистою во-
дою по 5÷10 хв. у кожній.
Мета роботи. Дослідити клітини в різних зонах апекса коре- 5. Матеріал промивають у водогінній воді, а потім у 45%-ій
ня; встановити, що деякі клітини перебувають в інтерфазі, інші – в оцтовій кислоті.
певній фазі мітозу, що свідчить про асинхронність поділу клітин 6. Корінці розміщують у краплині реактиву Шифа (фуксинсір-
і ріст апекса кореня. чистої кислоти) або 45%-ї оцтової кислоти на предметному склі.
Відрізають від них апікальну частину завдовжки 1÷2 мм, розсми-
Матеріали, реактиви, обладнання. Корені рослин (часнику, кують її двома препарувальними голками. Препарат накривають
цибулі, кінських бобів, гороху, квасолі), водяна баня, маленькі накривним скельцем, на яке зверху кладуть шматочок фільтру-
пробірки з корками для фіксації матеріалу, пробірки без пробок, вального паперу. З силою натискають на препарат великим паль-
чашки Петрі, предметні стекла і накривні скельця, препарувальні цем, не допускаючи зміщення накривного скельця.
голки, скляні палички, скальпелі і безпечні леза, льодова оцтова 7. За малого і великого збільшення мікроскопа розглядають
кислота, 45%-ва оцтова кислота, 1н. НСl, реактив Шифа (фуксин- роздушений корінець, відшукують клітини в різних фазах мітозу,
сірчиста кислота), сірчиста вода. зарисовують їх. Роблять висновки про стан клітин в апікальній
Виготовлення реактиву Шифа (фуксинсірчистої кислоти): 1 г ростовій зоні кореня.
основного фуксину розтирають в ступці і розчиняють у 200 мл
288 289
Контрольні запитання та завдання Хід роботи.
1. У шість пронумерованих пробірок наливають по 18 мл
1. Чи можна на препаратах, виготовлених за наведеною вище 2%-го розчину сахарози, необхідної як джерело енергії.
методикою, виявити послідовність фаз мітозу? 2. У першу пробірку наливають 2 мл розчину ІОК, збовтуючи її
2. Назвіть фази мітозу і опишіть структурні зміни в клітинах вміст. Чистою піпеткою з неї беруть 2 мл розчину і вносять його в
у ці періоди. другу пробірку. З другої пробірки теж відбирають 2 мл і вливають
3. Яке явище називають амітозом і в яких клітинах він від- у третю пробірку. Операцію повторюють. У шосту (контрольну)
бувається? пробірку наливають 2 мл води. Таким чином готують розчини
4. Чим мітоз відрізняється від мейозу? п’яти концентрацій індолілоцтової кислоти.
5. Чи існує відмінність між мітотичним і клітинним циклами 3. Виготовлені розчини і воду наливають у шість чашок Петрі,
для диференційованих клітин? в які пензликом вносять по 10 декапітованих (без апексів) коле-
6. Які процеси відбуваються під час клітинного циклу мерис- оптилів завдовжки 10 мм. Верхівки їх відрізають, щоб природні
темних клітин? ауксини, які синтезуються в них, не впливали на ріст. Колеоптилі
7. Які групи в молекулах виявляють за допомогою реактиву зручно нарізати спеціальним різаком, відступаючи 3 мм від вер-
Шифа? хівок.
4. Чашки накривають кришками і залишають у темряві на 3
дні за температури 25 °С.
Робота 97. ВИЯВЛЕННЯ ВПЛИВУ ІНДОЛІЛОЦТОВОЇ 5. За три дні вимірюють довжину колеоптилів. Результати за-
КИСЛОТИ (ІОК) НА РІСТ ВІДРІЗКІВ писують у таблицю 7.1. Будують графік залежності довжини
КОЛЕОПТИЛІВ ВІВСА колеоптилів (відкладають дані на осі ординат) від концентрації
ауксину (вісь абсцис). Дані досліду обробляють статистично і ро-
Ауксини належать до фітогормонів, які необхідні на всіх фазах блять висновок про вплив різних концентрацій ІОК на ріст коле-
росту клітини: ділення, розтягнення та диференціації. Разом із гі- оптилів.
берелінами вони регулюють процеси розтягнення клітин. Стиму-
люючий ефект ауксинів виявляється за незначних концентрацій, Таблиця 7.1. Вплив ІОК на ріст колеоптилів вівса
тоді як високий вміст фітогормону може зумовити гальмування
ростових процесів. Довжина колеоптилів, мм
Номер Приріст колеоптилів,
Мета роботи. Дослідити вплив різних концентрацій ауксину чашки Петрі початкова кінцева мм
(індолілоцтової кислоти – IОК) на ростові процеси в фазі розтяг-
нення клітин, використовуючи як біотест колеоптилі вівса.
Матеріали, реактиви, обладнання. Проросле насіння вівса, до- Контрольні запитання та завдання
вжина колеоптилів якого не менша за 1,5 см (100÷200 шт.); дисти-
льована вода, 2 %-й розчин сахарози, розчин ІОК (1 г на 1 л); шість 1. Чи однаково реагують на концентрації ауксину стебла і ко-
пробірок у штативі, шість чашок Петрі з кришками, градуйовані рені?
піпетки на 5 і 10 мл, різак для нарізання колеоптилів, пензлик. 2. Який механізм впливу ІОК на ріст клітин у фазі розтягнен-
Виготовлення розчину ІОК. 0,3 г ІОК розчиняють в 0,5 мл ета- ня?
нолу. Розчин розбавляють водою до 100 мл, нагрівають до 80 °С 5 3. Як відрізняється дія ауксину у фазі розтягнення клітин від
хв., після чого об’єм його доводять до 250 мл. дії гібереліну?
290 291
4. Які зміни в структурі клітин відбуваються під час їхнього водою, попередньо видаливши капіляром первинний листок.
розтягнення? 6. Набирають достатню кількість відрізків, нанизують їх на
5. Як реагують на ІОК наземні та водні рослини? скляний капіляр і одягають на кінчики капіляра кульки з пласти-
6. Чи реагують на ІОК водорості? ліну (щоб втримати сегменти на капілярі).
7. Хто з українських вчених досліджував як реагують на фіто- 7. На капілярі заміряють довжину всіх відрізків колеоптилів,
гормони рослини багатьох видів? складених разом.
8. Поміщають капіляр у чашку Петрі з певною концентрацією
ауксину. Контрольний варіант містить лише буфер (без гормо-
Робота 98. ВПЛИВ АУКСИНІВ НА РІСТ ВІДРІЗКІВ ну).
КОЛЕОПТИЛІВ ЗЛАКІВ 9. Чашки Петрі ставлять у термостат з температурою 25 ºС і
відмічають час.
Серед чисельних ефектів, які зумовлюють ауксини, найбільш 10. Приріст відрізків колеоптилів злаків під впливом ауксинів
вивченим є їхня дія на ріст розтягуванням відрізків колеоптилів вимірюють через кожні 10 хв. упродовж 60÷80 хв.
або стебел, що і використовують як чутливий біотест на цей гор- 11. Отримані результати записують до таблиці 7.2, будують
мон. графік залежності швидкості росту колеоптилів від концентрації
Дія ауксину, як і інших фітогормонів залежить від концен- ауксину і роблять висновки.
трації. Збільшення концентрації ауксину вище оптимальної при-
зводить до сповільнення росту. На деяких об’єктах показано, що Таблиця 7.2. Вплив ауксинів на ріст відрізків
збільшення кількості ауксину стимулює утворення етилену, який колеоптилів злаків
затримує ріст у довжину.
Приріст у довжину, мм
Концентрація
ауксину, мг/л
відрізків, мм
Мета роботи. Вивчити вплив ауксинів на ріст відрізків коле-
Відносний
приріст, %
Довжина
оптилів злаків.
10 хв 20 хв 30 хв 40 хв 50 хв 60 хв
Матеріали, реактиви, обладнання: проростки пшениці,
дистильована вода, КН2РО4, Na2HРО4·2Н2О, ауксин, лінійка, без-
печні леза, скляні капіляри, чашки Петрі, термостат, пластилін,
ваги, стаканчики, пробірки, колби, мірні циліндри.
Хід роботи
1. Готують фосфатний буфер, рН 6,0. Контрольні запитання та завдання
Склад буфера: 87,9 мл 1/15М КН2РО4 (9,078 г/л) + 12,1 мл
1/15М Na2HРО4·2Н2О (11,876 г/л). 1. Чи однаково реагують на концентрації ауксину стебла та ко-
2. Готують набір концентрацій ауксину (100; 20; 10; 5,0; 1,0 і рені?
0,5 мг/л) на фосфатному буфері, рН 6,0. 2. Який механізм впливу ІОК на ріст клітин у фазі розтягнен-
3. Вибирають проростки пшениці (вирощеної у темряві впро- ня?
довж трьох діб) однакового розміру, відділяють колеоптилі. 3. Як відрізняється дія ауксину у фазі розтягнення клітин від
4. Колеоптилі розкладають на лінійку та, відступивши від вер- дії гібереліну?
хівки 4 мм, відрізають лезом сегмент завдовжки 5 мм. 4. Як змінюється структура клітин під час розтягнення?
5. Вміщують колеоптиль у чашку Петрі з дистильованою
292 293
Робота 99. ВПЛИВ ІНДОЛІЛОЦТОВОЇ Контрольні запитання та завдання
КИСЛОТИ НА РИЗОГЕНЕЗ (УКОРІНЕННЯ)
ЖИВЦІВ 1. Які фізіологічні показники свідчать про вплив ІОК на ризо-
генез у рослин?
Одним із яскраво виражених ефектів ауксину є стимуляція ри- 2. У якій тканині закладаються додаткові корені?
зогенезу на живцях. У разі обробки їх розчинами ІОК або її син- 3. Чи може ІОК гальмувати ризогенез?
тетичних аналогів індукується закладання додаткових коренів. 4. Чи є зв’язок між розвитком кореневих систем і продуктив-
Концентрація розчину та тривалість обробки залежать від виду ністю рослин?
рослин і стану живців. Для зелених пагонів використовують мен- 5. Чи можна тестувати продуктивність рослин за розвитком
ші концентрації та менші експозиції обробки. Фізіологічно актив- кореневої системи у проростків?
ні концентрації β-індолілоцтової кислоти, які використовують у 6. Ауксини – це речовини природного чи синтетичного по-
рослинництві, коливаються в межах 10÷20 мг/л, а тривалість дії ходження?
– 6÷48 год.
Мета роботи. Дослідити вплив різних концентрацій ІОК на Робота 100. АПІКАЛЬНЕ ДОМІНУВАННЯ У РОСЛИН
індукцію ризогенезу у рослин; встановити залежність між кон-
центрацією фітогормону та тривалістю дії його на укорінення Під апікальним домінуванням розуміють корелятивне галь-
рослин. мування бічних бруньок верхівковою (апікальною). Це явище
значною мірою залежить від ауксину, який синтезується у вер-
Матеріали, реактиви, обладнання. Живці різних рослин хівковій бруньці і базипетально транспортується по стеблу. Для
(традесканції, пеларгонії, хризантеми, троянди та ін.), 12-денні пояснення апікального домінування запропоновано кілька гіпо-
проростки квасолі; розчини індолілоцтової кислоти – 10, 25, 50 і тез: ріст бічних пагонів гальмується ауксином, який надходить
100 мг/л; порцелянові склянки місткістю 200 мл; скальпелі, без- з апексу; під впливом ІОК синтезується інгібітор, який і гальмує
печні леза. розвиток бічних пагонів; апікальна брунька, збагачена на ауксин,
атрагує (притягує) поживні речовини, внаслідок чого бічні брунь-
Хід роботи. ки не отримують їх у достатній кількості.
1. У чотири склянки наливають 80÷100 мл розчинів ІОК різ-
них концентрацій, а в контрольну – водогінну воду. Мета роботи. Дослідити на різних рослинах, що верхівкова
2. Свіжозрізані або з поновленими під водою зрізами живці брунька гальмує розвиток бічних; показати значення ауксину в
витримують у склянках три години і більше. цьому процесі.
3. Живці виймають через різні інтервали часу, залежно від ва-
ріанта досліду, змивають водогінною водою і ставлять на укорі- Матеріали, реактиви, обладнання. Рослини гороху, помідо-
нення (у воду або в кювети з піском). рів, квасолі, картоплі та інші, ланолінова паста з ІОК (дослідна) та
4. Спостерігають за ризогенезом на живцях. Роблять висно- водна ланолінова паста (контрольна), безпечні леза.
вки про вплив ауксину на ризогенез живців, а також про за-
лежність укорінення від концентрації та тривалості обробки Хід роботи.
ІОК. 1. Вибирають рослини гороху однакової висоти (20 см).
Примітка. Цю роботу проводять під час літньої виробничої 2. У дослідних рослин зрізають верхівку.
практики. Для дослідів використовують зелені та здерев’янілі 3. На одні зрізи наносять пасту з ІОК, а на інші – ланолінову
живці. пасту з водою.
294 295
4. Рослини виставляють на світло і щоденно поливають їх. шкірясті плівки. Для цього зернівки ячменю 3÷4 години замочу-
На світло виставляють також контрольні рослини з незрізаними ють в 50 %-му розчині сірчаної кислоти. Потім насіння 10 разів
апексами. промивають дистильованою водою в конічній колбі за енергійно-
5. За кілька діб рослини обстежують. Аналізують і записують го його струшування. В дослідах із зернівками пшениці, які не
у протокол. Роблять висновки про вплив ауксину на розвиток біч- мають плівок, обробка кислотою не потрібна.
них бруньок.
Хід роботи.
Контрольні запитання та завдання 1. Підготовлене до досліду сухе насіння розрізають поперек
гострим скальпелем або безпечним лезом на дві частини: із за-
1. Поясніть, чому не можна спостерігати апікальне домінуван- родком і без нього.
ня у злаків. 2. Половинки насіння стерилізують 5 хв. у 5 %-му розчині гі-
2. Як впливає ІОК на ростові процеси в апікальній меристемі? похлориту натрію, промивають трьома порціями стерильної дис-
3. Синтез якого фітогормона-інгібітора стимулює β-індолілоц- тильованої води.
това кислота? 3. Простерилізованим у спирті пінцетом половинки насіння
4. Де на практиці використовують ауксини? розміщують на агарі зрізом униз в стерильних чашках Петрі, на-
магаючись якнайменше відкривати кришки. Проводять такі варі-
анти дослідів:
Робота 101. ВИЯВЛЕННЯ ЗНАЧЕННЯ ГІБЕРЕЛІНІВ крохмальний агар + половинки із зародком;
У ПРОРОСТАННІ НАСІННЯ крохмальний агар з гібереліном + половинки із зародком;
крохмальний агар + половинки без зародка;
Фітогормони, в тому числі гібереліни, індукують різноманітні крохмальний агар з гібереліном + половинки без зародка.
біологічні ефекти в рослинах. Вони є результатом впливу фіто- 4. Чашки із зернівками ставлять на 24÷48 год. в термостат за
гормонів насамперед на мембранні процеси і на генний апарат. температури 20÷30 °С.
Ендогенні високоактивні речовини діють на рівні транскрипції та 5. Після цього агар заливають розчином йоду в КІ (індикато-
трансляції, що зумовлює значні зміни в метаболізмі та життєді- ром на крохмаль). Відмічають наявність або відсутність крохмалю
яльності рослин. в різних варіантах досліду. Пояснюють ці спостереження. Роблять
висновок про вплив гібереліну на синтез in vivo ферменту β-аміла-
Мета роботи. Перевірити гіпотезу, згідно з якою гіберелін зи, який гідролізує крохмаль.
стимулює розщеплення крохмалю в проростаючому насінні; до-
слідити, що фітогормон синтезується в зародку; виявити вплив Контрольні запитання та завдання
гібереліну на матричну активність хроматину.
1. Активність якого ферменту посилюється після обробки на-
Матеріали, реактиви, обладнання. Зернівки ячменю; роз- сіння гібереліном?
чин йоду в йодиді калію, 5 %-й розчин гіпохлориту натрію, 70 %-
й етиловий спирт; стерильні чашки Петрі з крохмальним агаром 2. В якій частині зернівки запасається крохмаль?
(1 % агару і 0,5 % крохмалю); стерильні чашки, до крохмального 3. Які сполуки утворюються в насінні за дії β-амілази?
агару яких додано гіберелін (1 мл 1 %-го гібереліну на 100 мл 4. Чому на основі одержаних в досліді даних можна говорити
середовища); 50 %-ва сірчана кислота, дистильована вода, колби про вплив гібереліну на матричну активність хроматину?
Ерленмейєра, скальпелі, безпечні леза, стерильні пінцети. 5. Як широко використовуються гібереліни в господарстві різ-
Підготовка рослинного матеріалу. Із зерен ячменю знімають них країн і на яких рослинах?
296 297
6. Чому рослини бавовни стали одним із основних об’єктів 2. Половинки насіння стерилізують 30 хв. у 5 %-му розчині
використання гіберелінів? гіпохлориту кальцію, промивають трьома порціями стерильної
дистильованої води та замочують у стерильній воді.
3. За 12 год. половинки насінин із зародком розміщують у
Робота 102. ВПЛИВ ГІБЕРЕЛІНУ НА АКТИВНІСТЬ стерильні чашки Петрі (у свіжу дистильовану воду), половинки
ГІДРОЛІТИЧНИХ ФЕРМЕНТІВ У ЗЕРНІВКАХ ЗЛАКІВ зернівок без зародка ділять на дві групи, одну з яких вміщають
у воду, а іншу – у водний розчин гібереліну, концентрація якого
Однією з найбільш вивчених реакцій рослин на гібереліни становить 25 мг/л (розчин стерилізують, пропускаючи крізь мілі-
є індукція гідролітичних ферментів у насінні злаків. У 1960 р. поровий фільтр, діаметр пор якого 0,22 мкм).
встановлено, що після набухання зерен злаків вже за 12÷24 год. 4. Усі варіанти ставлять у термостат за температури 26 ºС. Час
зародок починає виділяти гібереліни, які дифундують у алейро- інкубації – 24 і 48 год.
новий шар. Там вони індукують синтез або активують гідролі- 5. Простерилізованим у спирті пінцетом половинки зернівок
тичні ферменти та стимулюють секрецію цих ферментів до ен- розміщують на агарі зрізом униз в стерильних чашках Петрі, на-
досперму, де відбувається розпад запасних полімерів. Розчинні магаючись якнайменше відкривати кришки.
продукти розпаду потім надходять для живлення зародка. У разі 6. Чашки із зернівками ставлять на 24 год у термостат за тем-
видалення зародка із зернівок індукція ферментів не спостеріга- ператури 26 °С.
ється. Обробка таких беззародкових насінин екзогенним гібере- 7. Після інкубації половинки зернівок видаляють, а поверхню
ліном зумовлює індукцію ферментативної активності. агару заливають 10%-вим розчином йоду в КІ (індикатором на
крохмаль) на 2 хв.
Мета роботи. Визначити вплив гібереліну на активність гідро- 8. Розчин йоду зливають і чашки промивають водою. Відмічають
літичних ферментів у зернівках злаків. наявність або відсутність забарвлення середовища в різних варі-
антах досліду. Пояснюють ці спостереження.
Матеріали, реактиви, обладнання. Зернівки ячменю, пше- 9. Роблять висновок про вплив гібереліну на синтез in vivo фер-
ниці; 10%-й розчин йоду в йодиді калію, 5 %-й розчин гіпохлори- менту β-амілази, який розщеплює крохмаль.
ту кальцію, 70 %-й етиловий спирт; стерильні чашки Петрі з ага-
ровим середовищем (1 % агару), стерильні чашки Петрі, в яких Контрольні запитання та завдання
до агару додано крохмаль (1 % агару та 1% крохмалю), 50 %-ва
сірчана кислота, дистильована вода; колби Ерленмейера, скальпе- 1. В якій частині зернівки синтезується гіберелін?
лі, безпечні леза, стерильні пінцети. 2. Активність якого ферменту зростає після обробки насіння
Підготовка рослинного матеріалу. Із зерен ячменю знімають гібереліном?
шкірясті плівки. Для цього зернівки ячменю 3÷4 год замочують у 3. В якій тканині синтезується β-амілаза?
50 %-му розчині сірчаної кислоти. Потім насіння 10 разів проми- 4. В якій частині зернівки запасається крохмаль?
вають дистильованою водою в конічній колбі за енергійного стру- 5. Які сполуки утворюються в насінні за дії β-амілази?
шування. В дослідах із зернівками пшениці, які не мають плівок,
обробка кислотою не потрібна.
Робота 103. ГІСТОХІМІЧНЕ ВИЯВЛЕННЯ РОЗПОДІЛУ
Хід роботи. АУКСИНІВ У РОСЛИНАХ
1. Підготовлене до досліду насіння розрізають поперек гострим
скальпелем або безпечним лезом на дві частини: із зародком і без Ауксини синтезуються в частинах рослин, що ростуть.
нього. Транспортуються вони від клітини до клітини шляхом дифузії, а
298 299
на далекі відстані - провідними тканинами, переважно флоемою. Проведення реакції Сальковського: на зрізи наносять крапли-
Значний вміст ІОК та її похідних відмічено в апексах рослин, ну реактиву Сальковського і накривають їх накривними скельця-
молодих листках та їх зачатках, верхівках колеоптилів злаків, ми. Зрізи обережно підігрівають і розглядають під мікроскопом.
в активному камбії, в провідних пучках, у пилку та насінні, яке Поява коричнево-фіолетово-червоного забарвлення свідчить про
формується. В зрілих тканинах вміст ауксинів набагато менший. наявність у тканинах ауксинів. Слід мати на увазі, що реакція
Залежно від виду рослини, її фізіологічного стану, умов онтогене- Сальковського виявляє не лише ІОК, а й її похідні (інші індольні
зу та типу тканини вміст ауксину варіює від 1 до 1000 мкг на 1 кг сполуки).
сирої речовини. Гістохімічно розподіл ауксинів вивчають за допо- Проведення реакції Прохазки. Після обробки зрізів реактивом
могою реакцій на похідні індолу, зокрема реакцій Сальковського Прохазки їх прогрівають 5 хв. за температури 100 °С і розгля-
та Прохазки. У разі взаємодії індолілоцтової кислоти з реактивом дають в ультрафіолетових променях. Реакцію Прохазки дуже
Сальковського виникає фіолетово-червоне забарвлення. Після об- маскує флуоресценція деяких інших сполук, тому її доцільно
робки ауксинів реактивом Прохазки спостерігають жовто-оран- проводити для проявлення хроматограм, на яких виявляють аук-
жево-зелену флуоресценцію в ультрафіолеті. сини.
4. Роблять висновки про розподіл ауксинів у різних частинах
Мета роботи. Дослідити локалізацію ауксинів у різних час- стебел, коренів, колеоптилів і черешків листків; про вміст аукси-
тинах і тканинах рослин залежно від виду та фази онтогенезу. нів у стеблах проростків злакових і дводольних рослин (квасоля,
кінські боби); про наявність ауксинів у листках рослин різного
Матеріали, реактиви, обладнання. Проростки однодольних віку (молодих і старих).
рослин (пшениці, вівса, кукурудзи), інфіковані проростки злаків,
листки бегонії, капусти та інших рослин, 0,5 М FeCl3, 35%-й роз- Контрольні запитання та завдання
чин хлорної кислоти, залізоаміачний галун і 50%-й розчин сірча-
ної кислоти, 35%-й розчин формаліну, 25%-й розчин НСl, етанол, 1. Які фази ембріонального етапу онтогенезу рослин залежать
крапельниці з реактивами Сальковського і Прохазки, предметні від ауксинів?
та накривні скельця, препарувальні голки, мікроскопи, електро- 2. Яку функцію виконують ауксини під час розтягнення клі-
плитки або спиртівки, джерело УФ-світла, скляні палички, без- тин?
печні леза. 3. В яких частинах стебел, коренів і колеоптилів міститься
Реактив Сальковського складається з 1 мл 0,5М FeCl3, який найбільше ауксинів?
диспергують у 50 мл хлорної кислоти. Реактив готують перед ви- 4. Які похідні ауксинів містяться в тканинах рослин?
користанням.
Реактив Прохазки - це свіжовиготовлена суміш, яка склада-
ється з 25 мл 35%-го розчину формаліну, 25 мл 25%-ї НСl і 50 мл Робота 104. СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ФІЗІОЛОГІЧНИМИ
95%-го етанолу. ЕФЕКТАМИ ЦИТОКІНІНУ
Матеріали, реактиви, обладнання. Рослини бегонії, тра- 1. Чим можна пояснити затримку старіння листків під впли-
десканції, хлорофітума, проростки щириці, пророщені в темряві вом цитокініну?
впродовж 72 год за температури 24°С; 10-7 M розчин цитокініну 2. Як можна пояснити індукцію пігментоутворення у щириці
(БАП або кінетин), фосфатний буфер з рН 6,3, розчин кінетину під дією цитокініну?
(5 мг кінетину, 1,5 мл 0,1 н. NaOH у 200 мл води), L-тирозин; 3. Як цитокінін впливає на структуру хлоропластів?
кювети для пророщування насіння щириці, чашки Петрі (діаме- 4. Як цитокінін діє на поділ клітин?
тром 5-6 см), фільтрувальний папір, фільтри, термостат, коркові 5. Порівняйте реакції рослин на дію ауксину та гібереліну.
свердла.
Мета роботи. Виявити вплив етилену на ростові процеси у 5. Роблять висновки про вплив етилену на рослини і значення
рослин, показати значення в цих процесах ІОК. ауксину в цих процесах.
304 305
Контрольні запитання та завдання 4. Краї скла, що прилягають до кільця, змазують вазеліном, за-
побігаючи цим підсиханню пилку.
1. Чому для дослідження впливу етилену на ростові процеси у 5. Камеру ставлять у термостат за температури 20÷25 °С.
рослин використовують етіольовані проростки? 6. Коли пилок проросте, встановлюють одну пилкову трубку
2. Як етилен впливає на геотропічне подразнення у рослин? в центрі поля зору мікроскопа і спостерігають за швидкістю її
3. Як етилен впливає на декапітовані проростки? росту, який виражають у мкм за 1 год. Одержані дані записують
4. Чи є зв’язок між біосинтезом етилену та вмістом у тканинах в таблицю 7.4 і статистично обробляють їх.
ауксину?
5. Назвіть синтетичні продуценти етилену, які використову- Таблиця 7.4. Швидкість росту пилкової трубки
ють у рослинництві.
6. Для регулювання яких процесів у рослин використовують Довжина пилкової трубки, мкм
етилен? Варіант Швидкість
досліду за 10 хв за 20 хв за 40 хв за 60 хв росту (мкм/год)
306 307
Робота 108. ВИЗНАЧЕННЯ ФЕРТИЛЬНОСТІ Контрольні запитання та завдання
ПИЛКОВИХ ЗЕРЕН
1. Чим відрізняється поняття “життєздатності” від “фертиль-
Фертильністю пилкових зерен називають їхню здатність зу- ності”?
мовлювати запліднення жіночого гаметофіту. Для визначення 2. Назвіть методи визначення життєздатності пилкових зе-
фертильності застосовують два методи: ацетокарміновий та рен.
йодний. 3. Схарактеризуйте будову пилкового зерна.
4. Як формується пилкове зерно?
Мета роботи. Дослідити різноякісність пилкових зерен у 5. Пилкове зерно – це гаметофіт чи спорофіт?
пиляках, вивчити вплив підсихання пилку на його життєздат-
ність.
Робота 109. ВПЛИВ АУКСИНУ, ГІБЕРЕЛІНУ
Матеріали, реактиви, обладнання. Пилок різних рослин, ТА ЦИТОКІНІНУ НА ПРОРОСТАННЯ ПИЛКУ
предметні стекла і накривні скельця; препарувальні голки, мі-
кроскопи, розчини ацетокарміну та йоду в йодиді калію, кра- Фітогормони регулюють ростові процеси вегетативних орга-
пельниці. нів рослин. Від їхнього балансу в тканинах залежить ріст стебел,
Виготовлення розчину ацетокарміну: розчиняють 0,5-2,0 г коренів, листків. Одночасно ці фізіологічно активні сполуки ен-
карміну в 100 мл 45%-ї оцтової кислоти під час кип’ятіння догенного походження виявляються ефективними і щодо гене-
впродовж 20-30 хв. ративних органів. Від них залежить формування квіток і плодів,
Розчин фільтрують і добавляють до нього 1-2 краплини вони індукують цвітіння та значною мірою визначають процес за-
ацетату заліза. пліднення у рослин.
308 309
четвертий варіант – до сахарозо-агарового середовища дода- Мета роботи. Дослідити відмінність у стані тканин живого
ють кінетин. та мертвого насіння, виявити у нього різну проникність мемб-
1. Вологі камери з пилком ставлять для пророщування в тер- ран.
мостат за температури 20-25°С на 1 год. Інтервал між посівом
пилку в різних варіантах 10 хв. Матеріали, реактиви, обладнання. Живе та мертве насін-
2. За 40 хв. окуляр-мікрометром вимірюють довжину 10 пил- ня конюшини, синьої і синьогібридної люцерни й інших рослин,
кових трубок. фільтрувальний папір, чашки Петрі, безпечні леза, ультрафіолето-
3. За 40 хв. вимірювання повторюють знову. Порівнюють вий освітлювач.
швидкість росту пилкових трубок у контрольному та дослідному
варіантах. Хід роботи.
4. Роблять висновок щодо впливу фітогормонів на швидкість 1. Насіння розкладають у чашках Петрі на вологому фільтру-
росту пилкових трубок, яку визначають у мкм/год. Одержані дані вальному папері.
заносять до таблиці 7.5. 2. Чашки накривають кришками і 30÷45 хв. витримують за
температури 20÷22 °С.
Таблиця 7.5. Вплив фітогормонів на швидкість росту 3. Чашки відкривають і насіння освітлюють ультрафіолето-
пилкових трубок вим світлом. Якщо насіння нежиттєздатне, то на фільтрувальному
папері з’являється яскрава блакитна або золотисто-жовта зона у
Кількість пророслих Довжина пилкової люцерни і червона – у конюшини. За цими зонами виявляють не-
Швидкість
Варіант пилкових зерен трубки, мкм життєздатне насіння.
росту,
досліду 4. Живе та мертве насіння розрізають й опромінюють. Наявність
за 40 хв за 80 хв за 40 хв за 80 хв мкм/год
світіння досліджують безпосередньо в насінні. Спостереження
заносять до протоколу. Визначають люмінесцентні зони, харак-
Контрольні запитання та завдання терні для насіння різних культур.
5. Роблять висновки про стан тканин живого й мертвого на-
1. Які сполуки, що сприяють проростанню пилку, виділяє при- сіння.
ймочка маточки?
2. Як впливають досліджувані фітогормони на проростання Контрольні запитання та завдання
пилку?
3. Яке значення гібереліну в індукції цвітіння? 1. Яке значення для рослинництва має визначення життєздат-
4. Що являє собою флориген згідно з сучасними уявленнями? ності насіння?
2. Як можна пояснити появу люмінесцентної зони навколо
мертвого насіння?
Робота 110. ВИЗНАЧЕННЯ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ 3. Назвіть сполуки, які світяться під впливом ультрафіолетових
НАСІННЯ ЛЮМІНЕСЦЕНТНИМ МЕТОДОМ променів?
4. Чи відносяться до сполук, що світяться під впливом ультра-
Метод заснований на флуоресценції речовин, які виділяють фіолетових променів, хлорофіли? Як вони світяться в УФ-проме-
мертві тканини насіння у разі набрякання його на вологому філь- нях?
трувальному папері. Цей метод широко застосовують під час
оцінки життєздатності насіння конюшини та люцерни.
310 311
Робота 111. ВИЗНАЧЕННЯ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ НАСІННЯ 3. Після фарбування насіння промивають водою, розкладають
ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ АНІЛІНОВИХ БАРВНИКІВ на фільтрувальному папері і розглядають під лупою. До життєз-
датного належить насіння з повністю незабарвленим зародком, зі
Визначення життєздатності та енергії проростання насіння слабко забарвленим корінцем та окремими ділянками на корінцях
шляхом пророщування за оптимальних стабільних умов - про- і сім’ядолях. До нежиттєздатного – насіння з повністю або частко-
стий і досить точний метод, але він потребує багато часу. Проте во забарвленим зародком, з інтенсивними великими плямами на
у разі дефіциту часу тканини фарбують аніліновими барвниками, корінці та сім’ядолях. Одержані дані записують в таблицю 7.7.
на які живі та мертві клітини реагують по-різному. Так, жива ци-
топлазма непроникна для індигокарміну та кислого фуксину, тоді Таблиця 7.7. Визначення життєздатності насіння
як мертва легко пропускає їх.
Кількість зародків, шт.
Життєздатне
насіння, %
Мета роботи. Показати, що живі клітини мають напівпроникні
Культура
мембрани, крізь які барвники не проникають. Мембрани мертвих
забарвлених інтенсивно
клітин втрачають цю властивість. усього незабарвлених локально забарвлених
Злак
щеплює від крохмалю кінцеві залишки мальтози.
набубнявілі сухі місця зрізу набубнявілі сухі місця зрізу
Сухе насіння пшениці, жита і ячменю містить тільки β-амі- змочені змочені
лазу в зв’язаному неактивному стані. Під час проростання цей водою водою
фермент переходить у вільний стан і, крім цього, α-амілаза син-
тезується de novo.
Контрольні запитання та завдання
Мета роботи. На модельному досліді порівняти активність
амілаз сухого та проростаючого насіння злаків. 1. Які ферменти розщеплюють крохмаль?
2. У якій частині насінини синтезуються гібереліни?
Матеріали, реактиви, обладнання. Сухе і набрякле насін- 3. Чому амілаза активується під час проростання насін-
ня пшениці, вівса або кукурудзи, ваги, водяна баня, скальпель, ня?
мірний циліндр місткістю 100мл, чашки Петрі, 1%-й крохмаль, 4.Як можна виявити активізацію амілази?
розчин Люголя, агар.
Підготовка рослинного матеріалу. Насіння розрізають попе-
рек гострим скальпелем або лезом безпечної бритви на дві час- Робота 115. ПЕРЕТВОРЕННЯ РЕЧОВИН ПІД ЧАС
тини: із зародком і без нього. Половинки насінин поміщають у ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ
воду і ставлять у термостат за температури 26 ºС. Час інкубації
становить 24 год. Насіння рослин містить різноманітні запасні поживні речови-
ни – білки, жири, вуглеводи. Насіння, в якому основною запас-
Хід роботи. ною речовиною є крохмаль, називають крохмальним (наприклад,
1. На водяній бані розчиняють 1 г агару в 100 мл води, до- насіння пшениці, жита, гороху), а те, в якому жири переважають
дають 10 мл 1%-го крохмалю і виливають розчин у шість чашок над вуглеводами – олійним (наприклад, насіння рицини, соняш-
Петрі так, щоб товщина шару крохмального агару в кожній чаш- ника, ріпака).
ці була не менше 0,5 см. Під час проростання насіння складні запасні речовини за
2. Після застигання агару на його поверхні поміщають по- участю ферментів перетворюються у простіші, які використову-
ловинки насінин пшениці, вівса або кукурудзи зрізом униз. ються в процесі росту й розвитку паростка.
В першій чашці – набубнявілі половинки; в другій – сухі; в Усі моносахариди, а також дисахариди завдяки наявності аль-
316 317
дегідної або кето-групи є редукуючими, тобто мають відновлю- Таблиця 7.9. Перетворення речовин
вальні властивості. Сахароза – нередукуючий цукор. Характер- під час проростання насіння
ною реакцією на редукуючі цукри є відновлення рідини Фелін-
га. Насіння Крохмаль Редукуючі цукри Жири
сухе
Мета роботи. Встановити перетворення, яких зазнають Крохмальне
проросле
запасні поживні речовини під час проростання насіння. По- сухе
Олійне
рівняти хімічний склад непророслого та пророслого насін- проросле
ня.
Роблять висновки про перетворення вуглеводів і жирів під час
Матеріали, реактиви, обладнання. Сухе і проросле насіння проростання крохмального та олійного насіння.
пшениці та соняшнику, рідина Фелінга, розчин І у КІ, розчин су-
дану, водяна баня, фарфорові ступки, скальпелі, мікроскоп, пред- Контрольні запитання та завдання
метні стекла, накривні скельця, препарувальні голки, фільтру-
вальний папір. 1. У яких органах рослин запасаються поживні речовини?
2. Які групи запасних поживних речовин містить насіння?
Хід роботи. 3. Яких перетворень зазнають запасні речовини під час про-
1. Розтирають у чотирьох ступках по 10 непророслих і про- ростання насіння?
рослих насінин пшениці та соняшнику. 4. Які ферменти беруть участь в активації поживних речовин,
2. Розтерту масу переносять у чотири підписані пробірки, що є в насінині?
доливають воду до половини об’єму пробірки і ставлять на 15 5. Що дає більший резерв енергії для руху: крохмаль чи ліпіди?
хв. на киплячу водяну баню для екстракції розчинних речо-
вин.
3. Зливають витяжки у чисті підписані пробірки, доливають Робота 116. СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ФОТОТРОПІЧ-
рівний об’єм рідини Фелінга та витримують 5 хв на киплячій НОЮ РЕАКЦІЄЮ РОСЛИНИ
водяній бані.
4. За кількістю Cu2O, що утворився, оцінюють вміст редуку- Фототропізм – ріст стебла рослин у напрямі одностороннього
ючих цукрів. освітлення внаслідок нерівномірного росту освітленої і затіненої
5. До залишку матеріалу у пробірках першої групи доливають його сторін. Це пов’язано з неоднаковим балансом фітогормонів
розчин йоду і за інтенсивністю посиніння оцінюють вміст крох- на різних боках рослини.
малю.
6. Роблять тонкі зрізи пророслого і непророслого насіння со- Мета роботи. Виявити вплив однобічного освітлення на ріст
няшнику, поміщають їх на предметні стекла в краплі розчину стебла, дослідити вплив верхівки колеоптиля на цей процес.
фарби судан ІІІ і накривають накривними скельцями.
7. За 5 хв. зрізи промивають водою, розглядають у мікроскоп Матеріали, реактиви, обладнання. Молоді (4÷5-добові) про-
та оцінюють вміст жиру за кількістю і розмірами червоних або ростки злаків та інших рослин, станіоль для ковпачків, фототро-
оранжевих крапель. пічна камера.
Результати записують в таблицю 7.9, оцінюючи вміст крохма-
лю, цукру та жиру за п’ятибальною шкалою. Хід роботи.
1. Усі проростки ділять на три групи.
318 319
2. Верхівки третини проростків накривають станіольовими Мета роботи. Дослідити залежність росту осьових органів рос-
ковпачками, розміром до 1 см. Виготовляють їх так: маленький лини від сили земного тяжіння.
шматочок станіолю завширшки 1 см закручують на сірнику або
на тоненькій паличці та скручують зверху. Матеріали, реактиви, обладнання. Скляні банки, скло для їх
3. У проростків другої третини зрізають 0,5÷1,0 см верхівки закривання, скляні пластинки, на яких закріплюються пророс-
колеоптилів. тки, фільтрувальний папір, проростки гороху, кінських бобів та
4. Решту рослин залишають для контролю. інших рослин.
5. Горщик з проростками ставлять поблизу лампи для одно-
бічного освітлення. Хід роботи.
6. За 45÷60 хв. спостерігають за напрямом росту проростків. 1. Квадратну скляну пластинку обгортають папером і прикрі-
Роблять висновки про місце сприйняття світлового сигналу у мо- плюють до неї в нормальному положенні (кінчиками вниз) кілька
лодих проростків злаків. пророслих насінин.
Примітка. Типове явище фототропізму можна продемон- 2. На дно скляної банки наливають трохи води і ставлять у неї
струвати також на рослинах, які ростуть на вікні або в глиби- вертикально квадратну пластинку з рослиною. Банку закривають
ні кімнати. Усі листкові пластики у таких рослин обернені до зверху склом.
світла. 3. Коли корінці виростуть на 8÷10 см, квадратну пластинку з
насінням повертають на 180° і спостерігають за напрямом росту
Контрольні запитання та завдання кореня та стебла.
4. Роблять висновки про геотропічну реакцію кореня та сте-
1. Схарактеризуйте механізм фототропічного руху? Яке зна- бла.
чення цього руху для рослин?
2. Якою частиною сприймають світлові подразнення пророс- Контрольні запитання та завдання
тки злаків?
3. Назвіть рослини, яким властива фототропічна реакція. 1. Як продемонструвати наявність геотропічних згинів кореня
4. Фітогормони якого класу беруть участь у фототропізмі? та стебла?
5. Як розподіляється заряд на освітленому і затемненому боках 2. Яка причина різної реакції кореня та стебла на вплив земного
стебла? тяжіння?
6. Чи відбуваються під час фототропізму електрокінетичні ре- 3. Чи відбувається геотропізм у багаторічних рослин?
акції на поверхневих мембранах клітин? 4. Які досліди підтверджують участь кореневого чохлика у
геотропічній реакції кореня?
322 323
до протоколу і роблять відповідні висновки про вплив гетероаук- 3. Живці висаджують в субстрат з невеликим нахилом, щоб до
сину на ризогенез у рослин. майбутніх коренів потрапляло більше повітря й тепла. На початку
живці накривають плівкою або відразу висаджують у парник. Під
Контрольні запитання та завдання час укорінення стежать за оптимальним зволоженням субстрату.
Живці також обприскують водою.
1. У чому перевага розмноження рослин трав’янистими жив- 4. Результати спостережень записують до протоколу і роблять
цями порівняно зі здерев’янілими? відповідні висновки про вплив гетероауксину на ризогенез у жив-
2. Чому живці не можна садити у ґрунт верхньою частиною? ців.
3. Що розуміють під полярністю рослин? Наведіть кілька при- Примітка. Цю роботу починають під час практичних занять
кладів, які свідчать про існування полярності у рослин. у лабораторіях, а продовжують під час літньої виробничої прак-
4. Чи застосовують для прискорення укорінення живців біоло- тики.
гічно активні сполуки природного або синтетичного походження?
5. Наскільки широко біологічно активні сполуки нового поко- Контрольні запитання та завдання
ління апробовані на різних рослинах?
1. Чому живці спершу висаджують у парник і лише потім – у
ґрунт?
Робота 120. РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН 2. Чому здерев’янілі живці зрізують після опадання листків?
ЗДЕРЕВ’ЯНІЛИМИ ЖИВЦЯМИ 3. Чи має відношення до цього сокорух, який відбувається в
рослині від листків до коренів й навпаки?
Здерев’янілими, або зимовими, живцями розмножують багато 4. Чому для укорінення живців використовують гетероауксин?
рослин. Найкраще їх заготовляти восени після опадання листків. Коротко схарактеризуйте цю сполуку.
Живці зв’язують по 50÷100 шт. у пучки і прикопують до весни
у землю на ділянці або в холодному погребі. Стежать за тим, аби
живці передчасно не почали рости і не пересохли. РОБОТА 121. РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН ЩЕПЛЕННЯМ
Мета роботи. Набуття навичок розмноження рослин здерев’я- Щеплення використовують для швидкого розмноження цінних
нілими живцями, виявлення впливу гетероауксину на укорінен- сортів, прискорення цвітіння та плодоношення рослин, створення
ня живців. декоративної крони. Щеплення проводять на підщепах: яблуні – на
дикій лісовій яблуні, китайській сливолистій, сибірській яблуні;
Матеріали, реактиви, обладнання. Здерев’янілі живці різ- груші – на груші звичайній та усурійській верболистій; вишні та
них рослин; розчин гетероауксину (50÷100 мг/л), гострі ножі, черешні – на вишні звичайній, вишні кислій, дикій черешні; сли-
шпагат, невеликий парник. ви – на домашній сливі, аличі, терені, абрикосах; абрикоси – на
диких абрикосах (жерделях) і аличі. Крім сильнорослих підщеп,
Хід роботи. використовують напівкарликові та карликові форми. Щеплять
1. Навесні з прикопаних пагонів нарізають живці з трьома-чо- рослини в різні пори року. Навесні щеплять за кору, врозщеп, оку-
тирма бруньками. Якщо міжвузля короткі, то залишають біль- лірують брунькою, а літом окулірують вічком. Необхідно, щоб у
шу кількість бруньок. Нижній зріз роблять перпендикулярно до період щеплення кора добре відділялася від деревини. У разі окулі-
бруньки, а верхній – над нею (паралельно бруньці). рування як прищепу беруть щиток, тобто шматочок кори з тонким
2. Дослідні живці витримують 24 год. у розчині ІОК, а контр- шаром деревини і брунькою або вічком. На прищепі роблять лише
ольні – у воді. невеликий розріз. За інших способів щеплення як прищепу вико-
324 325
ристовують живець з 2÷3 бруньками, який відповідно зрощують зі підщепі, попередньо тупим кінцем ножа відхиливши кору від
зрізаною підщепою. деревини. Верхню частину щитка, що виступає над поперечним
зрізом, відрізають і до нього щільно притуляють стулки кори дич-
Мета роботи. Здобути навички щеплення рослин. ки. Місце окулірування міцно обв’язують ликом так, щоб вічко на
щитку залишилося відкритим. Замість лика можна використати
Матеріали, реактиви, обладнання. Садові й окулірувальні лейкопластир або ізоляційну стрічку.
ножі, секатори, бруски для точіння ножів, рафія або лико (можна Якщо за 10÷12 діб після окулірування черешок на щитку за
лейкопластир), вода, гілки різних рослин. легкого дотику відвалюється, щеплення вдалося. Через деякий
час після окулірування пов’язку послаблюють.
Хід роботи. Примітка. На практичних заняттях проводять окулірування
1. Окулірування. Це дуже поширений спосіб щеплення рос- на відрізаних пагонах, а на рослинах – під час літньої практики.
лин. Він дає високий процент приживання. В умовах України його Це стосується і наступних видів щеплення.
звичайно проводять у липні-серпні. У цей період кора відстає від 2. Щеплення за кору. У цьому виді щеплення підщепу зрі-
деревини внаслідок сокоруху. Живці заготовляють у день окуліру- зають упоперек і пригладжують поперечний зріз гострим ножем.
вання або напередодні; стежать, щоб вони не підсохли. Для цього Потім роговою п’яткою, що є на окулірувальному ножі, або спеці-
з середньої частини крони родючих маточних дерев зрізають од- альним клиноподібним коровідділювачем відхиляють кору і в ці
норічні пагони, з них видаляють листки, залишаючи лише 1,5 см місця вставляють живці з трьома бруньками. На нижньому кінці
черешка. Для окулірування використовують середні вічка. До зрі- живця роблять навскісний зріз з протилежного боку добре розви-
зування вічок живці обгортають вологим мохом або іншим мате- неної бруньки. Живці вставляють у відхилену кору, а підщепу з
ріалом, що зберігає їх від висихання. Зберігають живці у темному живцями туго обв’язують ликом. Зрізи змазують садовим варом.
прохолодному місці. Примітка. Якщо щеплюють за кору то використовують дво-
Примітка. Опускати живці у воду не можна, бо тоді бруньки і трирічні живці.
бубнявіють і гинуть. 3. Щеплення врозщеп. У разі щеплення врозщеп підщепу зрі-
Підщепи готують заздалегідь. Навесні в розсадниках висіва- зають і на ній роблять поздовжню щілину або виріз. На живці зни-
ють стратифіковане насіння. В сім’ядольній фазі сіянці пікірують. зу роблять два косих зрізи, після чого його швидко вставляють у
Протягом літа розпікіровані рослини ростуть на грядках. Навесні розщеп. Обов’язковою умовою щеплення є збіг кори прищепи з
їх пересаджують в розсадник, а влітку окулірують. Перед цим на корою підщепи. Місце щеплення добре замазують садовим варом.
підщепах підчищають бічні гілки та відкривають кореневу шийку. Обв’язувати стовбур не треба, бо живець міцно стискується стул-
Окулірують підщепи поблизу кореневої шийки на північному або ками розщепленої деревини.
північно-східному боці стовбура дички. На корі підщепи роблять Щеплення врозщеп часто застосовують у разі перещеплення
Т-подібний надріз, спочатку поперечний завдовжки 1 см, а потім товстих гілок і підщеп. Тоді в розріз підщепи вставляють кілька
поздовжній – завдовжки 2 см. живців (з кожного боку по одному живцю). Стежать, аби кам-
Після цього з живця швидко вирізають щиток з вічком посе- біальні шари у підщепи і прищепи збігалися. Якщо вставляють
редині. Загальна довжина щитка 22÷25 мм. Починають виріза- чотири живці, то на підщепі роблять хрестоподібний розріз. Піс-
ти щиток на 1 см нижче бруньки, намагаючись зрізати якомога ля того як живці вставлені врозщеп щілину закривають шматком
менше деревини. Під вічком роблять маленький поворот окуліру- кори, а місце щеплення міцно обв’язують. Поверхню підщепи
вального ножа, трохи заглиблюючи його під подушечкою, де міс- густо змазують варом. Кількість прищеплюваних живців зале-
тяться судинно-волокнисті пучки. Щиток при цьому тримають за жить від товщини підщепи або гілки.
залишок черешка. Спостереження за результатами щеплення записують до про-
Відрізаний щиток швидко вставляють у Т-подібний розріз на токолу.
326 327
Контрольні запитання та завдання 14. Що таке фотоперіодизм? Яка функція фотоперіоду в
регуляції росту і розвитку рослин?
1. Для чого місця щеплення обмазують садовим варом? 15. Наведіть приклади рослин довгого і короткого дня та
2. Чому через деякий час після щеплення слід послабити пов’яз- нейтральної групи.
ку? 16. Які ймовірні механізми дії фітохрому?
3. Для чого у разі літнього окулірування з живців зрізають 17. Як впливає температура на перехід рослин до цвітін-
листки? ня? Що таке яровизація?
4. Чи можна під час щеплення використовувати тупий і бруд- 18. Назвіть основні положення гормональної теорії цвітін-
ний ніж? ня.
5. Чому важливо у разі щеплення врозщеп і за кору, щоб кора 19. Поясніть участь фітохрому та біологічного годинника
прищепи і підщепи збігалися? в індукції цвітіння.
6. Чи застосовують для стимуляції приживлення живців різні 20. Які процеси лежать в основі рухів рослин?
біологічно активні сполуки? 21. Сформулюйте основні положення гормональної теорії
тропізмів.
22. Що таке настичні рухи?
Контрольні запитання та завдання до розділу 23. Назвіть ймовірні механізми настій.
“Ріст і розвиток рослин” 24. Що таке таксиси?
25. Назвіть основні форми розмноження рослин.
1. Назвіть етапи онтогенезу рослинної клітини. 26. Назвіть основні стимулятори росту рослин природно-
2. Назвіть етапи життєвого циклу вищих рослин. го та синтетичного походження. Як вони застосовуються на
3. Назвіть типи росту рослин. Що зумовлює різноманіт- практиці?
ність типів росту? 27. Чому в рослинництві частіше використовують синте-
4. Що таке адвентивний ріст? Які структури називають тичні, а не природні регулятори росту?
адвентивними?
5. Що таке корелятивний ріст? Наведіть приклади прак-
тичного використання корелятивного росту.
6. Як змінюється швидкість росту з часом? Схарактери-
зуйте велику криву росту.
7. Поясніть, що таке періодичність росту, циркадна ритмі-
ка, біологічний годинник.
8. Поясніть явище полярності у рослин.
9. Назвіть системи регуляції морфогенезу рослин на рівні
клітини і цілого організму.
10. Яке значення гормональної системи регуляції для ба-
гатоклітинних рослинних організмів?
11. Що таке фітогормони? Назвіть класи фітогормонів.
12. Які речовини є попередниками фітогормонів?
13. Назвіть основні прояви фізіологічної дії ауксинів, цито-
кінінів, гіберелінів, а також абсцизової кислоти та етилену.
328 329
них факторів, взаємодії рослинної клітини з патогенними орга-
Розділ 8. нізмами, гетерозису, несумісності генетичної інформації двох
геномів, стерильності гібридів у разі віддаленого схрещування,
ФІТОБІОТЕХНОЛОГІЯ трансплантації клітин, їхніх частин і навіть органів.
Усі проблеми, для вирішення яких використовують метод
Фітобіотехнологія – це сукупність технічних прийомів для культури тканин, поділяють на три групи, які вирішуються на
модифікації, покращення, створення та розмноження рослинних основі:
організмів, одержання з них корисних речовин. Основою фітобі- епігенетичної зміни генетичної інформації, її поступової реа-
отехнології є метод культури тканин – вирощування ізольованих лізації під впливом умов вирощування in vitro;
клітин, їхніх структур, тканин і органів на штучних живильних зміни генетичної інформації шляхом мутагенезу;
середовищах у стерильних умовах. В останні роки значно зріс перенесення й інтеграції генетичної інформації.
інтерес до використання методу культури рослинних тканин. Це
пояснюється тим, що новітні досягнення сучасної фізіології рос-
лин, вірусології, цитології, генетики, селекції, молекулярної біо-
логії значною мірою зумовлені розвитком методів культивування
in vitro ізольованих клітин, тканин і органів рослин. Фундамен-
тальні дослідження клітин і тканин in vitro є основою, яка дає
змогу об’єднати різні рівні досліджень, починаючи з молекуляр-
ного та закінчуючи популяційним, що надзвичайно важливо для
вивчення різних проблем рослинного організму в цілому. Цей
метод біологічного моделювання дає змогу вивчати елементи ко-
реляційних зв’язків і ефектів, характерних для всього рослинного
організму. Одним із основних принципів методу культури тканин
є ступінь відтворення in vitro умов, близьких або ідентичних до
тих, в яких клітина міститься на материнській рослині in vivo.
Відомо, що клітини різних тканин, органів, організмів функ-
ціонують in vivo в специфічних метаболічних умовах. Це є науко-
вою основою для розробки різних за складом живильних серед-
овищ. Існує більше ста живильних середовищ для культивування
in vitro рослинних клітин, тканин і органів.
На основі методу культури рослинних клітин і тканин створе-
ні різні технології, серед яких:
клональне мікророзмноження та оздоровлення рослин;
одержання промисловим способом біологічно активних речо-
вин рослинного походження;
одержання соматичних гібридів рослин;
створення генетично модифікованих рослин методами клі-
тинної та генної інженерії.
Метод культури рослинних тканин останнім часом все ширше
застосовують для вивчення: дії на рослини різних екстремаль-
330 331
Робота 122. МЕТОДИ СТЕРИЛІЗАЦІЇ ПОСУДУ, Стерилізація сухим жаром. Інструменти попередньо стери-
ІНСТРУМЕНТІВ І ДОПОМІЖНИХ МАТЕРІАЛІВ лізують сухим жаром у сушильній шафі так само як і посуд.
Стерилізація полум’ям. У боксі безпосередньо перед ро-
Чистота і стерильність – головні вимоги роботи в біотехноло- ботою інструменти занурюють у порцеляновий стакан із 96°
гічній лабораторії. Стерилізація приміщення, ламінарів, інстру- спиртом і стерилізують обпалюванням у полум’ї спиртівки. Сте-
ментів, посуду, живильних середовищ, рослинного матеріалу на рильний інструмент використовують лише для одноразової мані-
всіх етапах роботи є основою спіху і в багатьох випадках набага- пуляції. Перед повторним використанням його знову необхідно
то важливіші, ніж спеціальне обладнання. простерилізувати спиртом і обпалити.
3. Стерилізація допоміжних матеріалів.
Мета роботи. Оволодіти основними способами стерилізації Вату, корки, марлю, папір, целофан, фольгу стерилізують ав-
посуду, інструментів і допоміжних матеріалів. токлавуванням.
4. Перед початком операцій ламінарний бокс необхідно підго-
Матеріали, реактиви, обладнання. Колби, пробірки, чашки тувати до роботи. Для цього упродовж 30 хв. його стерилізують
Петрі, мірні піпетки, скальпелі, пінцети, 96° спирт, папір для за- ультрафіолетом, після чого робочу поверхню протирають 70÷96º
гортання посуду, целофан, фільтрувальний папір, металевий або спиртом.
скляний пенал для інструментів, спиртівка, термостат, автоклав,
ламінар-бокс. Контрольні запитання та завдання
Ефективність стерилізації, %
Мета роботи. Оволодіти методикою стерилізації обпалюван-
Тривалість стерилізації, хв
Загальна кількість насіння Кількість Схожість ням бульб, коренеплодів і кореневищ, отримати первинний ка-
інфікованого насіння люс.
насіння за 7 діб
Номер досліду
Хід роботи.
1. Бульби вимити проточною водою й обчистити від шкірки.
2. Бульби вимити у мильному розчині, а потім ополіснути
1 1:3 15 дистилятом.
2 1:3 17 3. У боксі бульбу на кілька секунд занурити у спирт, дати йому
3 1:3 18
стекти і обпалити бульбу у полум’ї спиртівки.
4. Покласти обпалену бульбу у стерильну чашку Петрі і при-
Контрольні запитання та завдання тримуючи її стерильним пінцетом, скальпелем відрізати частину
бульби.
1. Назвіть речовини, які використовують для стерилізації рос- 5. Стерильним корковим свердлом вичленити циліндр з буль-
линного матеріалу. би.
2. Які характеристики рослинного матеріалу необхідно врахо- 6. Циліндр тканини порізати скальпелем на диски, помістити
вувати, вибираючи речовину для стерилізації? їх на середовище для калюсогенезу. Два крайні диски відкину-
3. Назвіть загальні правила стерилізації рослинного матеріа- ти.
лу. 7. Чашки Петрі підписати і закрити парафілмом.
8. Чашки з експлантатами культивувати у термостаті без освіт-
лення за температури 25º±1 ºС.
Робота 126. СТЕРИЛІЗАЦІЯ БУЛЬБ, КОРЕНЕПЛОДІВ І Примітка. У даній роботі можна використовувати бульби
КОРЕНЕВИЩ топінамбура, коренеплоди моркви, кореневища женьшеню.
Номер досліду
зит, сахароза, агар, 1н. KOH, пеніцилінові флакончики, фольга, Середня вага
Вміст калюсу, мг Відносний
склянки, мірний циліндр, мірні піпетки, ваги, рН-метр, автоклав, кінетину в приріст Тип
стерильні чашки Петрі, скальпелі, пінцети, спирт, спиртівка, хро- середовищі, маси калюсу
мовий ангідрид, пробірки, камера Фукс-Розенталя, мікроскоп. мг/л початкова кінцева калюсу, %
Хід роботи.
Робота складається з кількох завдань.
352 353
Завдання 3. Контрольні запитання та завдання
1. Приготувати 100 мл 7,5 %-го розчину хромового ангідриду.
2. У 30 пробірок налити по 2 мл розчину хромової кислоти. 1. Назвіть типи калюсної тканини.
3. Із кожного варіанта досліду приготувати по три наважки 2. Які складові живильного середовища впливають на щіль-
калюсної тканини по 0,1 г, які помістити у пробірки з розчином ність калюсної тканини?
для мацерації. 3. Як впливає співвідношення ауксин:цитокінін на процеси
4. Пробірки помістити у термостат на 24 год. за температури органогенезу?
25 °С. 4. Для чого використовують пухкі калюси?
Примітка. Час інкубації для кожної культури підбирають 5. Який тип калюсної тканини використовують для отримання
експериментально. рослин-регенерантів?
5. Перед підрахунком ретельно струсити вміст пробірки, щоб 6. Які показники визначають для характеристики росту ка-
вийшла рівномірна суспензія клітин. люсної тканини?
Примітка. Робити це треба дуже акуратно, бо для мацерації
використовують кислоту.
Якщо суспензія дуже густа, то її треба розвести водою (роз- Робота 132. ОТРИМАННЯ КЛІТИННОЇ СУСПЕНЗІЇ
ведення враховують під час перерахунку).
6. Піпеткою з широким кінчиком швидко нанести по краплі Клітинна суспензія – це окремі клітини або клітинні агрега-
суспензії клітин на кожну сітку лічильної камери Фукс-Розента- ти, які вирощують у рідкому живильному середовищі в умовах
ля, закрити її склом і притерти його до бічних граней сіток до постійної аерації. Вирощування суспензійних культур у рідкому
появи кілець Ньютона. середовищі має низку переваг перед вирощуванням калюсних
7. Підрахувати клітини у чотирьох великих квадратах, розта- тканин поверхневим методом. У цих культурах легше впливати
шованих по діагоналях сітки лічильної камери. на метаболізм і ріст клітинних популяцій екзогенними фактора-
8. Промити камеру, знову заповнити суспензією клітин і про- ми; вони зручніші для біохімічних і молекулярно-біологічних
вести повторний підрахунок. експериментів.
Операцію повторювати тричі для кожної пробірки. Основним способом отримання суспензійних культур є зану-
9. Кількість клітин у 1 г калюсної тканини обчислюють за рення шматочка калюсу в рідке середовище, яке перемішується.
формулою Для ініціації суспензійної культури потрібно 2÷3 г калюсної тка-
нини на 60÷100 мл рідкого живильного середовища. Первинну
, суспензію отримують на шейкері, швидкість обертання якого
100÷120 об/хв.
де N – кількість клітин у 1 г калюсної тканини; Суспензійну культуру можна отримати із фрагмента органа,
n – кількість клітин у одному великому квадраті; однак це потребує більше часу: клітини експлантата мають утво-
0,2 – глибина камери Фукс-Розенталя; рити первинний калюс, який розпадається на окремі клітини.
d – наважка калюсної тканини, яку використали для підрахун- Оптимальною для отримання високодиспергованої суспензій-
ку клітин (г); ної культури є пухка, обводнена калюсна тканина, вирощена на
V – кінцевий об’єм суспензії клітин. середовищі з 2,4-Д, без йонів Са2+.
10. Побудувати графік залежності кількості клітин у 1 г ка- Для вирощування клітинних суспензій використовують в
люсної тканини від співвідношення 2,4-Д:кінетин. Зробити ви- основному ті самі живильні середовища, що й для калюсних
сновок про оптимальне співвідношення ауксин: цитокінін у се- культур. Але є ряд середовищ, призначених безпосередньо для
редовищі для калюсу. вирощування суспензійних культур.
354 355
Щоб позбутися крупних, щільних грудок калюсної ткани- 5. Фільтрат розділити на три порції, які розлити у стерильні
ни, залишків експлантата або дуже крупних агрегатів первинну колби Ерленмейера.
суспензію перед субкультивуванням фільтрують крізь 1÷2 шари До клітинної суспензії додати свіже середовище, довести
марлі, нейлонові або металеві ситечка. До набуття клітинною об’єм до 100 мл.
суспензією бажаних ознак її необхідно фільтрувати під час суб- 6. Колби з суспензійною культурою знову помістити на шей-
культивування. Тривалість пасажу під час культивування клітин- кер.
них суспензій становить 14÷18 діб. Густина популяції за цей ін- Примітка. Субкультивувати клітинну суспензію кожні 14÷18
тервал часу досягає 106÷5х106 клітин/мл. діб.
Ріст суспензійних культур можна оцінити за такими параме- Для цього у ламінар-боксі з колби з клітинною суспензією
трами: відібрати50÷60 мл (≈ 2/3 об’єму) середовища з клітинами та
об’єм осаджених клітин (ООК); замінити свіжим середовищем того самого складу. Відібране
кількість клітин; середовище перенести у стерильну колбу Ерленмейера і додати
сира і суха маса; свіже середовище, щоб загальний об’єм становив 100 мл.
вміст білка і ДНК;
життєздатність клітин. Контрольні запитання та завдання
Суспензійні культури рослинних тканин часто використову-
ють для отримання традиційних для рослин сполук вторинного 1. Що таке клітинна суспензія та для чого її використовують?
синтезу: алкалоїдів, терпеноїдів, глікозидів, полісахаридів, ефір- 2. Які експлантати використовують для отримання суспензій-
них олій, антиканцерогенів тощо. ної культури?
3. Калюсній тканині якого типу надається перевага для отри-
Мета роботи. Отримати суспензійну культуру картоплі або мання клітинної суспензії?
тютюну, топінамбура і моркви. 4. Як довго триває пасаж під час культивування клітинних
суспензій?
Матеріали, реактиви, обладнання. Калюсна культура кар- 5. Назвіть показники, за якими оцінюють ріст суспензійної
топлі, вирощена на середовищі №1 для калюсу; колби Ерленме- культури.
йера місткістю 250 мл з рідким (без агару) середовищем №1 для 6. Назвіть переваги отримання вторинних метаболітів in vit-
калюсу (100 мл середовища на колбу), стерильні чашки Петрі, ro?
фольга, пінцети, скальпелі, спирт, спиртівка, ламінар-бокс, шей- 7. Які типи культур in vitro використовують для отримання ре-
кер, стерильні лійки з нейлоновими фільтрами. човин вторинного синтезу?
Хід роботи.
1. Перенести шматочки калюсної тканини у стерильну чашку Контрольні запитання та завдання до розділу
Петрі. «Фітобіотехнологія»
2. Стерильним пінцетом подрібнити калюс на фрагменти та
помістити їх у колби Ерленмейера з рідким живильним серед- 1. Назвіть загальні принципи організації біотехнологічної ла-
овищем ( 2÷3 г/100 мл ). бораторії.
3. Колби з рослинним матеріалом культивувати у темряві на 2. Які елементи обов’язково входять до складу живильного
шейкері за 120 об/хв. середовища.
4. За 10÷14 діб середовище з клітинною суспензією профіль- 3. Назвіть основні суміші вітамінів, які додають до живильно-
трувати крізь нейлон. го середовища?
356 357
4. Як вік рослинної тканини, що культивується in vitro, впли-
ває на склад живильного середовища?
5. Які фітогормони використовують для росту і диференціації
рослинних клітин?
6. На які групи розділяють рослинні тканини за потребою у
фітогормонах?
7. Чим обумовлене обмежене використання рослинних екс-
трактів як стимуляторів росту?
8. У яких випадках до складу живильного середовища дода-
ється активоване вугілля?
9. Для вивчення яких процесів використовують культуру ізо-
льованих коренів?
10. Чому перевага надається культивуванню in vitro пилку, а ДОДАТКИ
не пиляків?
11. Для яких цілей використовують культуру ізольованих ме-
ристем?
12. Що таке протокорм?
13. Яке практичне використання пухких калюсів?
14. Назвіть методи культивування одиночних клітин.
15. Які показники визначають для оцінки росту суспензійної
культури?
16. Що таке ізольований протопласт?
17. Що таке соматична гібридизація?
18. Назвіть переваги клітинної селекції над традиційною се-
лекцією.
19. Які типи культур використовують як вихідний матеріал
для проведення клітинної селекції?
20. Що таке сомаклональна мінливість?
21. Назвіть способи генетичної трансформації.
22. Що таке плазміда?
23. Схарактеризуйте соматичний ембріогенез як спосіб мікро-
клонального розмноження рослин.
24. Які типи культур in vitro використовують для отримання
речовин вторинного синтезу?
25. Назвіть способи оцінки життєздатності рослинних клітин
після розморожування.
358 359