Цитатна характеристика Степана Радченка

1. «На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м’які
волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі,
очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з
селюків і дехто тепер з поетів»
2. «Село стало йому чуже, воно потьмяніло в його спогадах, як блідне ліхтар у проміннях дня,
але тяжіло над ним як докір, як тривога»
3. «Сором обійняв його за себе колишнього, за несвітську наївність його…»
4. «Що більше Степан свою кімнату встатковував, то чужішою вона йому була»; «вечори
обнімали його лячним неспокоєм, почуття страшної самотності гнітило його. І він терпів
божевільний біль людини, що втратила особисте…»
5. «Знати літературу є перша ознака культурної людини…»
6. «Любив цю справу, любив книжки, як може їх любити той, хто з них почерпнув не тільки
перше знання про світ, а й захоплення ним — для того книжка лишається вічним, мінливим
і живим добродієм…»