ЗМІСТ

РОЗДІЛ I. БУДОВА ТА ВЛАСТИВОСТІ РЕЧОВИН...............................................................4

1 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ХІМІЇ..........................................................................................4
2. БУДОВА АТОМІВ.......................................................................................................13
3. ХІМІЧНИЙ ЗВ’ЯЗОК. КРИСТАЛІЧНИЙ СТАН РЕЧОВИН ...............................23
4. КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК…………………………….………………....38
РОЗДІЛ II. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПЕРЕБІГУ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ....................................46
5. ХІМІЧНА ТЕРМОДИНАМІКА...................................................................................46
6. ХІМІЧНА КІНЕТИКА ТА РІВНОВАГА....................................................................57

РОЗДІЛ IІI. РОЗЧИНИ...............................................................................................................76

7. ПРИРОДА РОЗЧИНІВ ТА СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЇХ СКЛАДУ......................76
8. ВЛАСТИВОСТІ РОЗЧИНІВ НЕЕЛЕКТРОЛІТІВ.....................................................82
9. РОЗЧИНИ ЕЛЕКТРОЛІТІВ.........................................................................................88

РОЗДІЛ IV. ОКИСНО-ВІДНОВНІ РЕАКЦІЇ........................................................................107

РОЗДІЛ V. ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ ПРОЦЕСИ..........................................................................118

10. ГАЛЬВАНІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ...................................................................................118
11. НАПРЯМОК ПЕРЕБІГУ ОКИСНО-ВІДНОВНИХ РЕАКЦІЙ............................132
12. КОРОЗІЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ ......................................................................136
13. ЕЛЕКТРОЛІЗ ...........................................................................................................146

ДОДАТОК ................................................................................................................................155
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ .........................................................................................................159

3
 РОЗДІЛ І. БУДОВА ТА ВЛАСТИВОСТІ РЕЧОВИН

1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ХІМІЇ

Хімія вивчає: 1) якісний та кількісний склад речовини; 2) її будову;

3) фізичні властивості речовини (температури плавлення та кипіння, магнітні та
спектральні властивості, густину, твердість, тепло- та електропровідність тощо);
4) хімічні властивості речовини, тобто її здатність взаємодіяти з іншими
речовинами; 5) хімічні реакції, тобто процеси, внаслідок яких відбувається
перетворення одних речовин на інші.
Речовина – це форма матерії, яка складається з частинок, що мають масу
спокою, а саме з атомів, молекул та йонів.
Атом - це найменша хімічно неподільна частинка хімічного елемента.
Хімічний елемент - це вид атомів з однаковим зарядом ядра. Наприклад,
хімічний елемент ферум Fe - це сукупність атомів із зарядом ядра "+26",
хімічний елемент сульфур S - це сукупність атомів із зарядом ядра "+16". Хімічні
властивості елемента визначаються електронною будовою атомів цього
елемента.
Молекула - це найменша частинка речовини, яка здатна існувати
самостійно, зберігаючи хімічні властивості речовини. Наприклад, молекули Н2 ,
СО2, Р4, S8, Не, C2H6, C6H6 тощо.
Але більшість твердих неорганічних речовин не мають молекулярної
будови. Наприклад, кристал кварцу SiO2 складається з атомів сіліцію та
оксигену, а кристал натрій хлориду NaCl - з йонів натрію Na + та хлорид-йонів
СІ–, які з'єднані між собою у певному порядку. Такі неіснуючі частинки, як SiO 2
та NaCl, що лише відображають склад речовини, називають умовними
молекулами.
Будь-яка речовина складається з формульних одиниць (ФО), до яких
належать реально існуючі атоми, молекули, йони та умовні молекули.
Проста речовина утворена з атомів одного хімічного елемента, а хімічна
сполука - з атомів різних хімічних елементів. Наприклад, проста речовина
водень складається з молекул Н2, утворених атомами тільки одного хімічного
елемента – гідрогену. Проста речовина залізо Fe утворена тільки атомами
феруму, а хімічна сполука кальцій оксид СаО – атомами різних хімічних
елементів, а саме, атомами кальцію та оксигену.

Кількісні характеристики речовини

Масу речовини позначають буквою m(В), а абсолютну масу окремого
атома або молекули – m0(В). Наприклад, маса порції водню дорівнює
m(Н2)=10 г, а маса атома гідрогену m0(Н)=1,67·10-24 г, маса молекули водню
m0(H2)=3,34·10-24г. Через те, що абсолютними масами атомів та молекул
4
користуватись незручно, за одиницю маси атомів та молекул було прийнято
атомну одиницю маси.
Атомна одиниця маси (а.о.м.) - це 1/12 частина маси атома ізотопу
карбону 12С.
Відносна атомна маса хімічного елемента Аr(В) – це відношення маси
атома хімічного елемента до 1/12 маси атома карбону 12С.
m0 атома
Ar ( B )  (1.1)
1 / 12m0 (12C )
Відносна молекулярна маса речовини Mr(В) - це відношення маси молекули
речовини до 1/12 маси атома карбону 12С.
m0 молекули
M r ( B)  (1.2)
1/12m0 ( 12C )
Відносні атомна та молекулярна маси – величини безрозмірні.
Наприклад, відносна атомна маса нітрогену дорівнює: Ar(N)=14, відносна
молекулярна маса карбон (ІV) оксиду: Мr(СО2) = Ar(C) + 2·Ar(O) = 44.
За одиницю кількості речовини прийнято моль. Моль - цe кількість
речовини, що містить 6,02·1023 ФО, тобто атомів, молекул або йонів.
Стала Авогадро дорівнює: NA=6,02·1023 моль-1 і показує число ФО, що
містяться в кількості речовини 1 моль, тобто число атомів, що містяться в 1 моль
атомів, число молекул - в 1 моль молекул, число йонів - в 1 моль йонів.
Кількість речовини позначають буквою n(В), вимірюють у молях і
розраховують за виразом:
N ( B)
n( B )  моль, (1.3)
NA
де N(B) – число формульних одиниць (ФО) у певній кількості речовини n(B).
Наприклад, n(СO2)=0,5моль.
Число молекул, що містяться у цій кількості речовини, відповідно до (1.3)
дорівнює:
N(СO2) = n(СO2) · NA = 0,5 моль · 6,02·1023 моль–1 = 3,01·1023.
Молярна маса речовини М(В) (маса кількості речовини 1 моль) - це
відношення маси речовини до її кількості:
m( B )
M ( B)  г/моль (1.4)
n( B )
Молярна маса атомів – це виражена в грамах маса 1 моль атомів, що
чисельно дорівнює відносній атомній масі, а молярна маса молекул – виражена в
грамах маса 1 моль молекул речовини, що чисельно дорівнює відносній
молекулярній масі. Наприклад, відносна атомна маса нітрогену дорівнює:
Ar(N)=14, а молярна маса атомів нітрогену: M(N)=14 г/моль. Відносна
молекулярна маса карбон(ІV) оксиду: Mr(CO2) =44, а молярна маса його
молекул: М(СО2) =44 г/моль.

5
 Знаючи молярну масу речовини та число ФО в кількості речовини 1 моль,
можна розрахувати масу однієї ФО, тобто масу атома або молекули:
M ( B)
m0 ( B )  г (1.5)
NA
14 г / моль
Так, маса атома нітрогену дорiвнює: m0 ( N )   2,23  10  23 г ,
6,02·1023 моль 1
44 г / моль
маса молекули карбон(ІV) оксиду: m0 (CO2 )   7,3  10 23 г .
6,02·1023 моль 1
Молярний об'єм газу VМ (об'єм кількості газу 1 моль) – це відношення
об'єму газу V(B) до його кількості:
V ( B)
VМ  л/моль (1.6)
n( B )
Молярний об'єм будь-якого газу за нормальних умов (н.у.) (Т=273К,
р=101,3 кПа) дорівнює: VМ°=22,4 л/моль.
Вирази (1.3), (1.4) і (1.6) можна об`єднати, тоді матимемо:
N ( B) m( B ) V ( B )
n( B )    , (1.7)
NA M ( B) VМ
де m(B) – маса кількості речовини n(B), N(B) – число формульних
одиниць, що містяться в цій кількості речовини, а V(B) – об`єм кількості
газуватої речовини n(B).
З цього загального виразу можна знайти будь-яку з наведених величин.
Відносна густина одного газу В1 за іншим В2, яку позначають D(B2) - це
m
відношення густини цих газів ( V ), тобто відношення мас однакових об’ємів
газів (V(B1)=V(B2)), отже і відношення їх молярних мас (молярної маси газу В 1
до молярної маси газу В2):
m( B1 )
V ( B1 ) m( B1 ) M ( B1 )
D( B 2 )    , (1.8)
m( B 2 ) m( B 2 ) M ( B 2 )
V ( B2 )
звідки M(B1)=М(В2)·D(B2). Якщо густину газу В1 визначають відносно
водню (D(H2)), то молярна маса газу В1 дорівнює: М(В1)=М(H2)·D(H2)=2·D(H2).
Якщо густину газу визначають відносно повітря (Dпов), то M(B1)=Mпов·Dпов , де
Мпов - середня молярна маса повітря, що становить 29 г/моль.

Приклад 1. Маса газу об'ємом 5,6 л (н.у.) дорівнює 7 г. Обчисліть:

а) молярну масу газу, б) його відносну молекулярну масу, в) масу молекули
газу.
Розв'язання. а) Використовуючи співвідношення (1.7), знаходимо
кількість речовини газу та його молярну масу:

6
 V 0 ( B) 5,6 л
n( B )  0
  0,25 моль ,
VМ 22,4 л / моль
m( B ) 7г
M ( B)    28 г / моль
n( B ) 0,25 моль
б) Оскільки відносна молекулярна мaca речовини чисельно дорівнює її
молярній масі, але є безрозмірною величиною, то Mr(B) = 28.
в) За виразом (1.5) маса молекули газу дорівнює:
M ( B) 28 г / моль
m0 ( B )   23 1
 4,65  10 23 г .
NA 6,02·10 моль

Приклад 2: Кисень у лабораторії добувають під час термічного розкладу

калій перманганату2 ‫׃‬KMnO4 = K2MnO4 + MnO2 + O2. Обчисліть кількість, масу
та об`єм за н.у. кисню, що утворюється за нагрівання KMnO 4 масою 474 г.
Скільки молекул міститься в цій кількості кисню?
Розв'язання. Відносна молекулярна маса калій перманганату дорівнює
сумі атомних мас елементів, що входять до складу молекули цієї речовини:
Mr(KMnO4) = Ar(K) + Ar(Mn) +4Ar(O) = 39,1 + 54,9 + 4·16 = 158
Молярна маса калій перманганату чисельно дорівнює його відносній
молекулярній масі: M(KMnO4) = 158 г/моль
Визначимо кількість KMnO4 масою 474 г, використовуючи
співвідношення (1.7):
m( KMnO4 ) 474 г
n( KMnO4 )    3 моль
M ( KMnO4 ) 158 г / моль

Згідно з рівнянням реакції з 2 моль KMnO 4 за нагрівання утворюється 1

моль О2, а з 3 моль KMnO4 – відповідно 1,5 моль О2.
За виразом (1.7) знаходимо масу, об`єм за н.у. визначеної кількості кисню
та число молекул, що містяться у цій кількості кисню:
m(O2) = n(O2) · M(O2) = 1,5 моль · 32 г/моль = 48 г,
V0(O2) = n(O2) · V0М = 1,5 моль · 22,4 л/моль = 33,6 л,
N(O2) = n(O2) · NA = 1,5 моль · 6,02·1023 моль–1 = 9,03·1023.

Приклад 3. Розрахуйте відносну густину карбон (ІV) оксиду за азотом.

Розв'язання. Згідно з виразом (1.8) :
M (CO2 ) 44 г / моль
D( N 2 )    1,57 .
M (N2 ) 28 г / моль

Еквівалент речовини - це умовна частинка, яка в z* разів менша за

1
формульну одиницю (ФО), і позначається ФО . Число z* називається числом
z*
7
еквівалентності. У формульній одиниці міститься z* еквівалентів. Якщо z*=1,
тоді еквівалентом речовини є її формульна одиниця.
Для хімічного елемента формульною одиницею є його атом, a z* дорівнює
валентності елемента у сполуці. Отже, еквівалент елемента – це атом або його
частка, що припадає на одиницю валентності елемента.
Для хімічної сполуки формульною одиницею є її молекула.
1
Кількість еквівалентів позначають буквою n(
z*
B) і вимірюють у
молях, а молярну масу еквівалентів речовини, тобто масу кількості еквівалентів
1
1 моль, позначають M(
z*
B) і вимірюють у г/моль.
Співвідношення між кількістю еквівалентів та молярною масою
еквівалентів речовини має вигляд:
1 m( B ) 1 m( B )
M( B)  n( B) 
z*
n(
1
B)
, або z*
M(
1
B) (1.9)
z* z*
Якщо речовина газувата, то користуються молярним об'ємом еквівалентів
1
газу, тобто об’ємом кількості еквівалентів 1 моль VМ (
z*
B) , який вимірюють
у л/моль:
1 V ( B) 1 V ( B)
VМ ( B)  n( B) 
z*
n(
1
B)
, або z* 1
VM ( B)
z* z*
(1.10)
Закон єквівалентів: Маси речовин, що беруть участь у хімічних реакціях,
відносяться між собою, як молярні маси іх еквівалентів.
1
M( B1 ) m( B1 ) m( B 21 )
m( B1 ) z* 
 , або 1 1 ,
m( B 2 ) 1 M( B1 ) M( B2 )
M( B2 ) z* z*
z*
(1.11)
1 1
звідки, n( B1 )  n( B2 ) (1.12)
z* z*

Отже, кількість еквівалентів всіх учасників реакції дорівнює одна одній, а

молярні маси еквівалентів – це маси кількості еквівалентів 1 моль, які без
залишку взаємодіють між собою.
Якщо речовина газувата, то у виразі (1.11) замість молярної маси
еквівалентів використовують молярний об'єм еквівалентів цієї речовини:

8
 1
M( B1 )
m( B1 ) z *
 (1.13)
V( B2 ) 1
VМ ( B2 )
z*

Молярна маса еквівалентів хімічного елемента дорівнює молярній масі

елемента, поділеній на число еквівалентності:
1 M ( B)
M( B)  (1.14)
z* z*
За законом еквівалентів 1 моль еквівалентів одного елемента В1
сполучаеться з 1 моль еквівалентів іншого елемента В2 і при цьому утворюється
1 моль еквівалентів хімічної сполуки. Тому молярна маса еквівалентів сполуки
дорівнює сумі молярних мас еквівалентів елементів ,з атомів яких складається
молекула сполуки:
1 1 1
M ( сполуки )  M ( В1 )  M ( B2 ) (1.15)
z* z* z*
Оскільки проста речовина утворюється з атомів одного хімічного
елемента, тому молярна маса еквівалентів простої речовини дорівнює молярній
масі еквівалентів цього хімічного елемента, а молярний об`єм еквівалентів
простої газуватої речовини дорівнює молярному об`єму еквівалентів хімічного
елемента.

Приклад 4. Чому дорівнює: а) еквівалент і молярна маса еквівалентів

хімічних елементів – гідрогену та оксигену; б) молярна маса еквівалентів
простих речовин – водню (Н2) та кисню (О2); в) молярний об’єм еквівалентів
водню та кисню; г) молярний об’єм еквівалентів гідрогену та оксигену?
Розв’язання.
а) Валентність гідрогену дорівнює I, а оксигену – II, число еквівалентності
z* цих елементів становить відповідно 1 та 2.
Тому еквівалентом гідрогену є його атом (Н), а еквівалентом оксигену є
1 1
2
атома оксигену ( 2 О ).
За виразом (1.14) молярна маса еквівалентів гідрогену дорівнює:
1 
M  H   M ( H )  1 г моль
1  ,
а молярна маса еквівалентів оксигену дорівнює:
 1  M (O) 16 г моль
M  O    8 г моль
2  2 2
б) Оскільки молярна маса еквівалентів простої речовини дорівнює
молярній масі еквівалентів хімічного елемента, то молярна маса еквівалентів
водню становить 1 г/моль, а молярна маса еквівалентів кисню – 8 г/моль.

9
 в) Згідно з співвідношенням (1.7) визначимо кількості простих речовин
водню та кисню, маса яких дорівнює відповідно молярній масі еквівалентів
водню та молярній масі еквівалентів кисню, а об`єм – молярним об`ємам
еквівалентів цих речовин:
m( H 2 ) 1г
n( H 2 )    0,5 моль ,
M ( H 2 ) 2 г / моль
m(O2 ) 8г
n(O2 )    0,25 моль .
M (O2 ) 32 г / моль

Знаходимо об`єм (н.у.) розрахованих кількостей водню та кисню (1.7):

V0(Н2) = n(Н2) · V0М = 0,5 моль · 22,4 л/моль = 11,2 л,
V0(O2) = n(O2) · V0М = 0,25 моль · 22,4 л/моль = 5,6 л
Отже, молярний об`єм еквівалентів водню дорівнює 11,2 л/моль, а
молярний об`єм еквівалентів кисню – 5,6 л/моль.
г) Оскільки молярний об`єм еквівалентів хімічного елемента дорівнює
молярному об`єму еквівалентів простої речовини, яка складається з атомів
1
цього елемента, то молярний об’єм еквівалентів гідрогену V 0М( 1 Н) становить
1
11,2 л/моль, а молярний об’єм еквівалентів оксигену V0М( 2 O) – 5,6 л/моль.

Приклад 5. Під час згоряння металу масою 5 г утворюється метал оксид

масою 9,44 г, в якому валентність металу дорівнює трьом. Розрахуйте
а) еквівалент металу, б) молярну масу еквівалентів металу, в) молярну масу
еквівалентів метал оксиду, г) молярну масу металу. Визначте, що це за метал.
Розв'язання.
а) Оскільки число еквівалентності металу співпадає з його валентністю, то
1
еквівалентом металу є 1/3 його атома ( 3 Ме ).
б) За виразом (1.9) обчислюємо кількість еквівалентів оксигену, що
знаходиться в утвореному оксиді, враховуючи, що маса оксигену дорівнює
різниці між масою оксиду та масою металу: m(O) = 9,44 г – 5 г = 4,44 г;
1 m(O) 4,44 г
n( O )    0,555 моль
2 1 8 г / моль
M ( O)
2
Кількість еквівалентів металу дорівнює кількості еквівалентів
1 1
оксигену (1.12): n( Me)  n( O )  0,555 моль
3 2
Розрахуємо молярну масу еквівалентів металу (1.9):
1 m( Me) 5г
M ( Me)    9 г / моль
3 1
n( Me) 0,555 моль
3
10
 в) Молярна маса еквівалентів метал оксиду дорівнює сумі молярних мас
еквівалентів металу та оксигену (1.15):
1 1 1
M( Ме2 O3 )  M ( Ме)  M ( O )  9 г / моль  8 г / моль  17 г / моль .
z* 3 2
г) Обчислюємо молярну масу металу (1.14):
1 M ( Me) 1
M ( Me)  , тому M ( Me)  M ( Me)  3  9 г / моль  3  27 г / моль
3 3 3

За Періодичною системою елементів визначаємо, що це алюміній.

Приклад 6. Визначте а) молярну масу еквівалентів стануму, б) його

валентність в станум хлориді SnCln з масовою часткою стануму ω(Sn)=45,56 %
(0,4556 в частках від одиниці). Наведіть формулу сполуки.
Розв'язання. а) Масова частка елемента в сполуці – це відношення його
маси до маси сполуки. Отже, масова частка стануму в станум хлориді дорівнює:
m( Sn)
 ( Sn) 
m( SnCln )
Звідки: m(Sn) = ω(Sn) · m(SnCln) =0,4556 · m(SnCln)
Сума масових часток всіх елементів в сполуці становить 1, тому масова
частка хлору та його маса дорівнюють:
ω(Cl) = 1 – ω(Sn) = 1 – 0,4556 = 0,5444 ,
m(Cl) = ω(Cl) · m(SnCln) =0,5444 · m(SnCln)
Елемент хлор в хлоридах є одновалентним, тобто число еквівалентності
z*(Cl)=1, тому молярна маса еквівалентів хлору дорівнює:
M (Cl ) 35,45 г / моль
M ( 11 Cl )    35,45 г/моль.
z* 1
За законом еквівалентів (1.11) розрахуємо молярну масу еквівалентів
стануму:
1 1
M( Sn) M( Sn)
m( Sn) z* 0,4556  m( SnCl n )
  z*
m(Cl ) 1
M ( Cl ) 0,5444  m( SnCl n ) 35,45 г / моль
1
1 0,4556  35,45 г / моль
M( Sn)   29,67 г / моль
z* 0,5444
б) Число еквівалентності стануму в станум хлориді визначається за
виразом (1.14):
M ( Sn) 118,69 г / моль
z*   4
1 29,67 г / моль
M( Sn)
z*
Оскільки валентність елемента в сполуці співпадає з його числом
еквівалентності, то валентність стануму в станум хлориді становить IV.
Формула сполуки – SnCl4.

11
 Приклад 7. Під час розчинення заліза масою 7 г у хлоридній кислоті
виділяється водень об'ємом 2,8 л (н.у.). Розрахуйте а) молярну масу еквівалентів
феруму, б) валентність феруму та його еквівалент в солі, яка утворилась.
Наведіть формулу солі.
Розв'язання.
а) Розрахувати молярну масу еквівалентів феруму можна двома способами:
I спосіб. За законом еквівалентів (1.13) розрахуємо молярну масу
еквівалентів феруму, враховуючи, що молярний об’єм еквівалентів водню
дорівнює молярному об’єму еквівалентів гідрогену, тобто становить 11,2 л/моль:
1
M( Fe) 1
m( Fe) z * M( Fe)
 ; 7г
 z* ,
V (H 2 ) 1
V М0 ( H ) 2,8 л 11,2 л / моль
1
1 7 г  11,2 л / моль
M( Fe)   28 г / моль
z* 2,8 л

ІI спосіб. Кількість еквівалентів водню, виділеного внаслідок розчинення

заліза у кислоті, дорівнює кількості еквівалентів гідрогену, витісненого з
кислоти металом, а саме (1.10):
1 V 0 (H 2 ) 2,8 л
n( H )    0,25 моль
1 0 1 11, 2 л / моль
V M ( H)
1
1 1
За виразом (1.12): n( Fe)  n( H )  0,25 моль .
z* 1
Обчислимо молярну масу еквівалентів феруму (1.9):
1 m( Fe) 7г
M( Fe)    28 г / моль
z* 1 0,25 моль
n( Fe)
z*
б) Визначимо число еквівалентності феруму в солі (1.14):
M ( Fe) 56 г / моль
1 M ( Fe) z*   2
M( Fe)  ; 1 28 г / моль
z* z* M( Fe)
z*
1
Валентність феруму в солі дорівнює ІІ, його еквівалентом є 2
атома (
1
Fe ), а формула утвореної солі – FeCl2.
2

12
 2. БУДОВА АТОМІВ

Атом хімічного елемента складається з позитивно зарядженого ядра та

електронів із зарядом “-1”, які рухаються навколо ядра і утворюють електронну
оболонку атома. У складі ядра знаходяться протони із зарядом “+1” та
електронейтральні частинки – нейтрони. Протони та нейтрони мають загальну
назву – нуклони. Заряд ядра атома обумовлений наявністю протонів у складі
ядра.
Протонне число (порядковий номер) хімічного елемента чисельно
дорівнює числу протонів, що містяться у складі ядра його атомів. Наприклад,
протонне число натрію 11. Отже, в ядрі атомів натрію знаходяться 11 протонів.
Нуклонне число хімічного елемента дорівнює числу нуклонів, тобто
сумарному числу протонів та нейтронів у складі ядра атома. Нуклонне число
хімічного елемента – це найближче до його атомної маси ціле число. Так, атомна
маса натрію Ar(Na)=22,7, а нуклонне число становить 23. Отже, ядро атома
натрію складається з 23 нуклонів, а саме: з 11 протонів та 12 нейтронів.
Оскільки атом електронейтральний, то число електронів, які утворюють
його електронну оболонку, дорівнює числу протонів у складі ядра атома. Так, в
атомі натрію містяться 11 електронів.
Ядро атома не бере участь в хімічних реакціях. Це означає, що хімічні
властивості елементів залежать лише від електронної будови їх атомів, тобто від
структури їх електронних оболонок.
Сучасна теорія електронної будови атомів ґрунтується на уявленні про
двоїсту, корпускулярно-хвильову природу мікрочастинок, в тому числі і
електронів: електрон є матеріальною частинкою з певною масою та зарядом, але
рух електронів має хвильову природу. Саме тому стан електронів в атомі вивчає
не класична механіка, яка є механікою макрооб’єктів, а квантова механіка.
Квантова механіка – це механіка мікрочастинок, яка враховує їх двоїсту
природу. Основою квантової механіки є рівняння Шредінгера, яке в квантовій
механіці відіграє таку ж роль, як закони Ньютона в класичній механіці.
Рішенням рівняння Шредінгера є хвильова функція , як функція просторових
координат х, у, z. Але фізичний зміст має не сама хвильова функція, а квадрат її
модуля 2, який характеризує ймовірність перебування електрона в певній
точці простору, а 2·dv – в елементі простору dv навколо ядра атома. Частина
простору навколо ядра атома, де ймовірність перебування електрона є
найбільшою (90%), називається електронною хмарою. Таким чином, квантова
механіка вказує не на точне знаходження електрона в атомі, а на ймовірність
його перебування у просторі навколо ядра атома, тобто замінює поняття
“траєкторія руху електрона” на поняття “електронна хмара”.
Рішення рівняння Шредінгера, тобто хвильова функція  містить
безрозмірні цілочисельні параметри n, ℓ, mℓ – квантові числа.

13
 Хвильова функція з конкретними значеннями квантових чисел n,ℓ,m ℓ

називається атомною орбіталлю АО.

Головне квантове число п характеризує повний запас енергії електрона на
певному енергетичному рівні. Головне квантове число набуває значень від
одиниці до нескінченості: n = 1,2,3…∞. Кожному значенню n відповідає певний
запас енергії електрона Е. Із збільшенням значення n збільшується запас енергії
електрона та відстань електрона від ядра, послаблюється зв’язок електрона з
ядром. Якщо n=1, то це означає, що електрон знаходиться на першому
енергетичному рівні; якщо n=2, то це означає, що електрон знаходиться на
другому енергетичному рівні; n=3, то – на третьому рівні тощо:
n = 1, 2, 3, 4, …….. 
Е1 < E2 < E3 < E4
І ІІ ІІІ ІV
енергетичні рівні
Орбітальне квантове число ℓ характеризує енергію електрона на певному
енергетичному підрівні у межах одного енергетичного рівня та форму
електронної хмари. Орбітальне квантове число набуває значень від 0 через
кожну одиницю до (n-1), але максимальне значення ℓ не перевищує 3 для
заповнених електронами енергетичних рівнів атомів відомих хімічних
елементів: ℓ = 0  (n-1); ℓ max ≤ 3.
Із збільшенням значення ℓ, при однаковому значенні n, збільшується
енергія електрона у межах енергетичного рівня, тобто енергетичний рівень
розщеплюється на підрівні.
Винятком є перший енергетичний рівень, для якого n=1, а ℓ=0. Це свідчить
про те, що перший енергетичний рівень складається тільки з одного підрівня,
який називається 1s-підрівнем. Число перед буквою вказує на те, що підрівень
належить першому енергетичному рівню.
Якщо n=2, то ℓ=0 та 1. Орбітальне квантове число набуває двох значень,
що свідчить про те, що другий енергетичний рівень розщеплюється на два
підрівні: 2s- підрівень (ℓ=0) та 2р-підрівень (ℓ=1).
Якщо n=3, то ℓ набуває трьох значень: 0,1,2. Отже, третій енергетичний
рівень розщеплюється на три підрівні: 3s- підрівень (ℓ=0), 3р-підрівень (ℓ=1) та
3d-підрівень (ℓ=2).
Четвертий енергетичний рівень (n=4) та всі подальші енергетичні рівні
мають чотири підрівні: s-підрівень (ℓ=0), р-підрівень (ℓ=1), d-підрівень (ℓ=2) та f-
підрівень (ℓ=3).
Отже, енергія електрона в атомі залежить від значення n і меншою мірою
від значення ℓ.
Електрони, які перебувають на s-підрівні, називаються s-електронами, а на
р-, d-, та f-підрівнях – відповідно р-, d-, та f-електронами. Частина простору, де
ймовірність перебування s-електронів найбільша, тобто s-електронна хмара має
форму кулі; р-електронна хмара має форму гантелі або об’ємної вісімки.
14
 Магнітне квантове число mℓ характеризує можливі орієнтації електронної
хмари певної форми у просторі. Магнітне квантове число набуває значень від – ℓ
через кожну одиницю до + ℓ:
mℓ = - ℓ …0…+ ℓ
Якщо ℓ=0 (s-підрівень), то mℓ теж дорівнює 0. Одному значеню mℓ
відповідає один спосіб орієнтації s-електронної хмари у просторі.

Наведений набір квантових чисел: будь-яке значення n, ℓ=0 та mℓ=0 –

вказує на те, що s-підрівень будь-якого енергетичного рівня містить тільки одну
атомну орбіталь, яка називається s-атомною орбіталлю (s-АО).
Якщо ℓ =1 (р-підрівень), то mℓ= -1, 0,+1. Три значення mℓ свідчать про три
способи орієнтації р-електронної хмари у просторі, а саме – вздовж осей x, y, z:

Таким чином, р-підрівень складається з трьох атомних орбіталей, які

позначаються так: рх-, ру-, рz-АО.
Якщо ℓ=2 (d-підрівень), mℓ = -2, -1, 0, +1, +2. Отже, d-підрівень складається
з п‘яти d-атомних орбіталей, а f-підрівень (ℓ =3, mℓ= -3, -2, -1, 0, +1, +2, +3) – з
сьоми f-атомних орбіталей.
Енергія електрона не залежить від способу орієнтації його електронної
хмари у просторі, отже, електрони, що розміщені на атомних орбіталях одного і
того ж підрівня, мають однакову енергію.
Значення трьох квантових чисел є повною характеристикою атомної
орбіталі.
Але для характеристики стану електронів в атомі недостатньо значень
трьох квантових чисел. Особливості атомних спектрів можна пояснити, якщо
припустити наявність у електронів власного моменту кількості руху. Напрямок
у просторі вектора власного моменту кількості руху електрона характеризується
спіновим квантовим числом ms, яке набуває таких значень: +½, -½. Два
значення ms вказують на два взаємно протилежні напрямки цього вектора у
просторі, які позначають стрілками:
ms= + ½; ↑ ms= - ½. ↓
15
 Значення чотирьох квантових чисел n,ℓ,mℓ,ms повністю характеризують
квантовий стан електрона в атомі.
Хімічні властивості елементів залежать від структури електронної
оболонки їх атомів, тобто від розподілу електронів по атомних орбіталях
енергетичних рівнів та підрівнів, який відбувається за трьома правилами: за
принципом Паулі, за правилом Хунда та правилом Клечковського.
Принцип Паулі. ”В атомі не можуть перебувати навіть два електрони з
однаковим набором квантових чисел”.
Приклад. Охарактеризуйте квантовий стан електронів, які знаходяться на
5s-атомній орбіталі.
Розв’язання. Оскільки електрони розміщені на п’ятому енергетичному
рівні, то n=5. Для s – підрівня ℓ=0 та mℓ=0. Спінове квантове число електронів
становить лише +½ або -½. Значення квантових чисел для двох 5s-електронів
наведені в таблиці:
Електрон n ℓ mℓ ms
Перший 5 0 0 +½
Другий 5 0 0 -½
Третій електрон мав би такий же набір квантових чисел, як і один з
наведених в таблиці. Отже, за принципом Паулі на одній атомній орбіталі не
може перебувати більше двох електронів. Якщо на орбіталі знаходиться один
електрон, то він називається неспареним, а якщо два, то це – спарені електрони з
антипаралельними спінами, тобто із значеннями спінового квантового числа +½
та –½.
Принцип Паулі обмежує число електронів на енергетичних підрівнях та
рівнях: максимальне число електронів на першому енергетичному рівні
становить два (1s2), на другому – вісім (2s22р6), на третьому – 18 (3s23p63d10), на
четвертому ( і на подальших ) – 32 (4s24p64d104f14).
Правило Хунда визначає порядок розміщення електронів на атомних
орбіталях в межах одного підрівня:
”Атомні орбіталі одного і того ж підрівня заповнюються електронами так,
щоб модуль суми спінових квантових чисел був найбільшим”. Винятком є
лише s-підрівень, на якому містяться не більше двох електронів з
антипаралельними спінами: s↑↓.
Приклад. Вкажіть, який спосіб розміщення трьох електронів на р-підрівні
є вірним:
а) рх↑ру↑рz↓; б) рх↑↓ру↑рz; в) рх↑ру↑рz↑
Розв’язання. Розрахуємо модуль суми спінових квантових чисел у
кожному випадку:
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 3
а)     , б)     в)     .
2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
Отже, електрони розміщуються на р-підрівні за варіантом в), для якого
модуль суми спінових квантових чисел є найбільшим.
16
 Правило Клечковського визначає порядок заповнення електронами
атомних орбіталей різних підрівнів і є відображенням принципа найменшої
енергії, за яким електрон в атомі займає атомну орбіталь того підрівня, де його
енергія буде найнижчою. Оскільки енергію електрона в атомі характеризують
головне та орбітальне квантові числа, то сума їх значень дозволяє порівнювати
енергію електрона на тому чи іншому підрівні: чим менша сума (n+ℓ), тим
нижча енергія електрона на підрівні.
Правило Клечковського складається з двох частин:
1) атомні орбіталі різних підрівнів заповнюються електронами у порядку
збільшення суми значень головного та орбітального квантових чисел (n+ℓ),
2) якщо сума (n+ℓ) для різних підрівнів однакова, то спочатку
заповнюються електронами атомні орбіталі підрівня з меншим значенням n. Це
пояснюється тим, що енергія електрона більшою мірою залежить від значення n,
ніж від значення ℓ.
Розрахуємо суму (n+ℓ) для деяких підрівнів в атомі та вкажемо стрілкою
послідовність їх заповнення електронами:

1s 2s 2p 3s 3p 3d 4s 4p 4d 4f 5s 5p 5d 5f 6s 6p
1 0 2  0 2 1 3  0 3 1 3  2 4  0 4 1 4  2 4  3 5  0 5 1 5  2 5  3 6  0 6  1
n+ℓ
1 2 3 3 4 5 4 5 6 7 5 6 7 8 6 7

1s2s2p3s3p4s3d4p5s4d5p6s4f5d6p

Отже, енергія електрона на 4s-підрівні нижча за енергію електрона на 3d-

підрівні. Тому, не зважаючи на те, що третій енергетичний рівень складається з
трьох підрівнів, після заповнення 3s- та 3p-підрівнів наступним заповнюється
електронами не 3d-, а 4s-підрівень. Такий же порядок заповнення підрівнів
електронами відбувається і на інших енергетичних рівнях.

Висновки:
1. Перший енергетичний рівень має тільки один підрівень (1s-підрівень).
Другий енергетичний рівень розщеплюється на два підрівні (2s- та 2p-підрівні),
третій – на три підрівні (3s-, 3p- та 3d-підрівні), четвертий – на чотири підрівні
(4s-, 4p-, 4d- та 4f-підрівні). На всіх подальших енергетичних рівнях атомів
відомих хімічних елементів електрони заповнюють теж чотири підрівні.
2. s-Підрівень складається з однієї атомної орбіталі (s-AO), p-підрівень – з
трьох атомних орбіталей ( px–, py–, pz– AO), d-підрівень – з п‘яти d- атомних
орбіталей, а f-підрівень – з сьоми f-атомних отбіталей.
3. Принцип Паулі обмежує число електронів на кожному енергетичному
рівні: максимальне число електронів на першому енергетичному рівні становить
два (1s2), на другому – вісім (2s22p6), на третьому – вісімнадцять (3s23p63d10),
на четвертому (та подальших рівнях) – тридцять два (4s24p64d104f14).
17
 4. Правило Хунда визначає порядок заповнення електронами атомних
орбіталей в межах одного p-, d- та f-підрівня.
5. Правило Клечковського визначає порядок заповнення електронами
атомних орбіталей різних підрівнів.
Розміщення електронів в атомі на атомних орбіталях енергетичних рівнів
та підрівнів зображують у вигляді електронної конфігурації (електронної
формули).

Зв'язок між положенням хімічного елемента у періодичній системі

та електронною будовою його атомів

Період об'єднує елементи з однаковим числом електронних шарів в атомах

цих елементів. Електронний шар складається з електронів, що знаходяться на
одному і тому ж енергетичному рівні. Номер періоду, в якому розміщений
елемент, дорівнює числу електронних шарів в атомах елемента. Початок нового
періоду збігається з початком формування нового електронного шару в атомах
елементів, які знаходяться в цьому періоді.
Підгрупа визначається електронною родиною елемента: головні підгрупи
складають елементи s- та р-електронних родин (s- та р-елементи), побічні
підгрупи – елементи d-електронної родини (d-елементи). В атомах s-елементів
в останню чергу заповнюється електронами s-підрівень, в атомах p-елементів -
p-підрівень, в атомах d-елементів – d-підрівень. f-Елементи розміщені в
Періодичній системі окремо.
Група об'єднує елементи з однаковим числом валентних електронів в
атомах цих елементів. Номер групи, в якій розміщений елемент, дорівнює числу
валентних електронів.
В атомах елементів головних підгруп (в атомах s- та р-елементів)
валентними є s- та р-електрони зовнішнього електронного шару.
В атомах елементів побічних підгруп (в атомах d-елементів):
– якщо d-підрівень заселений електронами повністю, то номер групи
дорівнює числу електронів тільки зовнішнього електронного шару,.
– якщо d-підрівень містить менше, ніж 10 електронів, то валентними є s-
електрони зовнішнього та d-електрони передзовнішнього електронних шарів.
Винятком є у періоді 4 кобальт та нікол. Хоча в їх атомах містяться відповідно
дев`ять та десять валентних електронів, ці елементи, як і ферум, завдяки
схожості їх хімічних властивостей, розташували в одній групі, а саме в групі
VIII. Те ж саме стосується елементів Rh, Pd, Ir, Pt, які знаходяться відповідно у
періодах 5 та 6.
Підрівні, на яких знаходяться валентні електрони, називаються
валентними.
Валентність елемента у нормальному стані дорівнює числу неспарених
18
електронів у зовнішньому електронному шарі його атомів. У збудженому стані
відбувається роз`єднання спарених електронів, що містяться у зовнішньому
електронному шарі, та перехід одного електрона з кожної електронної пари на
вільні АО того ж самого енергетичного рівня. Число неспарених електронів в
атомах, отже, і валентність елемента збільшується.
При визначенні валентності d-елементів у збудженому стані враховують
неспарені електрони зовнішнього і неспарені d-електрони передзовнішнього
електрнних шарів.
Вищу валентність, яка збігається з номером групи, більшість елементів
виявляють у збудженому стані. Якщо збуджений стан неможливий, то вища
валентність деяких елементів менша за номер групи (оксиген, флуор) або
збігається з номером групи (лужні метали).
Хімічні властивості елемента визначаються числом електронів, що
містять атоми у зовнішньому електронному шарі. Атоми металів містять у
зовнішньому електронному шарі 1 або 2, рідше 3, 4 електрони (якщо ці
електрони знаходяться на більшій відстані від ядра і зв'язок між цими
електронами та ядром слабший). Атоми неметалів містять у зовнішньому
електронному шарі 4 або більше (5, 6 ,7) електронів.
Негативний ступінь окиснення, який чисельно дорівнює числу
приєднаних електронів, виявляють лише атоми неметалів: у сполуках з
металами та гідрогеном. Найнижчий ступінь окиснення атомів неметалів є
негативним і дорівнює «8 – номер групи». Атоми металів у вільному стані
приєднувати електрони не здатні, тому їх атоми не набувають негативного
ступеня окиснення. Отже, найнижчий ступінь окиснення атомів металів
дорівнює “0”.
Позитивний ступінь окиснення, який чисельно дорівнює числу відданих
валентних електронів, виявляють і атоми металів, і атоми неметалів: в оксидах,
гідроксидах, солях. Найвищий ступінь окиснення атомів і металів, і неметалів є
позитивним, чисельно збігається з вищою валентністю елемента і у більшості
дорівнює номеру групи в якій знаходиться елемент.

Формулювання періодичного закону Д.І Меделєєва: ”Властивості

елементів а також властивості утворених ними простих речовин та хімічних
сполук перебувають в періодичній залежності від величини заряду ядер атомів
елементів”.
Періодична зміна властивостей елементів та їх сполук обумовлена тим, що
через певні періоди відбувається повторення подібної електронної будови атомів
цих елементів.
Характерною хімічною властивістю металів є здатність їх атомів віддавати
зовнішні електрони і перетворюватись на позитивно заряджені йони, тобто
катіони.

19
 Енергія йонізації І – це енергія, яка необхідна для відриву електрона від
атома.
Енергія йонізації є мірою металічних властивостей елементів: чим менша
величина енергії йонізації, тим легше відірвати електрон від атома, тим
активнішим є метал.
Неметали характеризуються здатністю їх атомів до приєднання електронів
з утворенням негативно заряджених йонів, тобто аніонів.
Енергія спорідненості до електрона Е – це енергія, яка у більшості
виділяється під час приєднання електрона до атома. Спорідненість до електрона
у більшості металів є близькою до нуля, що свідчить про те, що приєднання
електронів для атомів металів енергетичного невигідно.
Отже, спорідненість до електрона є мірою неметалічних властивостей
елементів: чим більша спорідненість до електрона, тим активнішим є неметал.
У межах періоду зі збільшенням порядкового номера елементів, тобто по
мірі зростання заряду ядер, збільшуються сили притягання зовнішніх електронів
до ядра і зменшується радіус атомів. Тому енергія йонізації поступово теж
збільшується і металічні властивості елементів послаблюються. За таких причин
збільшується спорідненість елементів до електрона, тобто їх неметалічні
властивості посилюються.
У межах головних підгруп по мірі зростання порядкового номера
елементів, збільшується число електронних шарів в атомах, отже, збільшуються
і розміри атомів. Крім того, збільшення числа проміжних електронних шарів між
зовнішніми електронами та ядром атома сприяє більш сильному екрануванню
ядра, тобто послабленню сил притягання зовнішніх електронів до ядра.
Збільшення заряду ядер в головних підгрупах менше впливає на зв'язок
зовнішніх електронів з ядром, ніж збільшення розмірів атомів і числа
екрануючих електронних шарів. Тому в межах головних підгруп зв'язок
зовнішніх електронів з ядром зменшується, що призводить до зменшення енергії
йонізації і до посилення металічних властивостей елементів. Зменшується також
і спорідненість елементів до електрона, тобто їх неметалічні властивості
послаблюються.
Побічні підгрупи складають метали, які належать до d-електронної родини
елементів. В атомах цих елементів останніми заповнюються електронами
внутрішні енергетичні оболонки, які утримуються ядром сильніше, ніж
зовнішні. Тому розміри атомів металів побічних підгруп менші, ніж розміри
атомів металів головних підгруп. Внаслідок цього значення енергії йонізації
металів побічних підгруп більш високі і їх металічні властивості зі збільшенням
порядкового номера послаблюються.

Приклад 1. Вкажіть період, групу та підгрупу у періодичній системі для

елемента, атоми якого мають наведену конфігурацію двох останніх електронних
шарів: ... 4s24p64d105s25p4.
20
 Назвіть цей елемент. Які властивості: металічні чи неметалічні – він
виявляє? Чому дорівнює валентність елемента у нормальному та збудженому
стані? Вкажіть найнижчий та найвищий ступені окиснення елемента у сполуках.
Запишіть формулу вищого оксиду та відповідного гідроксиду елемента. За якою
ознакою об`єднано елементи в одній підгрупі?
Розв'язання. Елемент розташований:
– В періоді 5: електронна оболонка атомів елемента складається з п`яти
електронних шарів (в умові наведена конфігурація четвертого та п`ятого
електронних шарів).
– В головній підгрупі: елемент належить до р-електронної родини (в останню
чергу заповнюється електронами р-підрівень).
– В групі VI: в атомах елемента містяться шість валентних електронів (...5s25p4).
Цей елемент – телур. Він виявляє неметалічні властивості, бо у
зовнішньому електронному шарі його атомів знаходяться шість електронів.
Тому атоми телуру здатні приєднувати два електрони з утворенням стійкої
восьмиелектронної оболонки зовнішнього шару (...5s25p6), набуваючи
найнижчого ступеня окиснення який дорівнює “–2” у сполуках з атомами
гідрогену (H2Te) та з атомами металів, наприклад, Na2Te.
Валентість елемента у нормальному стані становить II, тому що зовнішній
електронний шар містить два неспарені електрони: ...5s25px2py1pz1.
У збудженому стані відбувається роз`єднання спарених електронів на 5s-
та 5p-підрівнях та перехід одного електрона з кожної електронної пари на вільні
АО того ж самого енергетичного рівня, тобто на АО 5d-підрівня:
Te* … 5s25px1py1pz15d11d2d3d4d5 ,
Te** … 5s15px1py1pz15d11d21d3d4d5 .
Число неспарених електронів в атомах збільшується. Отже, і валентність
елемента у збудженому стані збільшується і становить IV (Te*) та VI (Te**).
Атоми телуру здатні віддавати електрони, набуваючи позитивного ступеня
окиснення. Найвиший ступінь окиснення телуру дорівнює максимальному числу
відданих електронів зовнішнього електронного шару (...5s 05p0), чисельно
збігається з вищою валентністю елемента та з номером групи, в якій
розташований телур, і дорівнює “+6”.
Вищий оксид телуру ТеО3 (оксид неметалу) виявляє кислотний характер.
Відповідним гідроксидом є кислота: TeO3·H2O=H2TeO4.
В одній підгрупі періодичної системи об`єднано O ...2s22p4
елементи-аналоги, тобто елементи з подібною електронною S ...3s23p4
будовою їх атомів. Отже, атоми елементів, що складають Se ...4s24p4
головну підгрупу групи VI, мають наведену електронну Te ...5s25p4
конфігурацію валентних підрівнів: Po ...6s26p4.

21
 Приклад 2. Складіть електронну конфігурацію атомів скандію. Дайте
обгрунтування розташування елемента у періодичній системі. Які властивості:
металічні чи неметалічні – виявляє цей елемент? Запишіть формулу вищого
оксиду скандію та рівняння реакцій, що доводять його хімічний характер. За
якою ознакою об`єднано елементи головної та побічної підгруп в одну групу?
Розв'язання. Протонне число скандію становить 21, отже в його атомах
міститься 21 електрон. Електронна конфігурація атомів скандію:
1s2 2s22p6 3s23p63d1 4s2

Електронні шари
Елемент розташований:
– В періоді 4: електронна оболонка атомів елемента складається з
чотирьох електронних шарів.
– В побічній підгрупі: елемент належить до d-електронної родини (згідно з
правилом Клечковського в останню чергу електронами заповнюється 3d-
підрівень, тобто після заповнення 4s-підрівня).
– В групі III: в атомах скандію знаходяться три валентних електрони (…
1 2
3d 4s ).
Скандій виявляє металічні властивості, тому що його атоми містять у
зовнішньому шарі два лектрони (...4s2).
Валентність скандію у нормальному стані становить 0, оскільки у
зовнішньому електронному шарі його атомів відсутні неспарені електрони.
У збудженому стані відбувається роз`єднання спарених електронів на 4s-підрівні
та перехід одного з них на вільну АО того ж самого четвертого енергетичного
рівня, а саме, на АО 4p-підрівня :
Sc* …3d14s14p1.
Число неспарених електронів в атомах елемента у збудженому стані
дорівнює трьом, що відповідає вищій валентності скандію і збігається з номером
групи.
Атоми скандію здатні віддавати три валентних електрони (…3d 04s0) і
набувати найвищоого ступеня окиснення, що дорівнює “+3” в оксиді,
відповідному гідроксиді та в солях скандію.
+3 +3
Sc2O3 + 6 HCl = 2 ScCl3 + 3 H2O
ÿê î ñí î âí èé î êñèä,
+3
â³äï î â³äí à î ñí î âà Sc(OH)3

Sc2O3 + 2 NaOH = 2 NaScO2 + H2O

ÿê êèñëî òí èé î êñèä,
â³äï î â³äí à êèñëî òà Sc2O3.H2O = 2 HScO2

22
 Вищий оксид елемента Sc2O3 (оксид металу з валентністю III) виявляє
амфотерний характер, отже вза`ємодіє як з кислотами, так і з основами.
Атоми металів, отже, і атоми Sc не приєднують електрони, тому не
набувають у сполуках негативного ступеня окиснення.
Нижче наведена електронна конфігурація валентних підрівнів атомів
елементів головної та побічної підгруп групи III:
Головна підгрупа Побічна підгрупа
2 1
B … 2s 2p
Al … 3s23p1 Sc … 3d14s2
Ga … 4s24p1 Y … 4d15s2
In … 5s25p1 La … 5d16s2
Tl … 6s26p1 Ac … 6d17s2
Елементи обох підгруп, хоча належать до різних електронних родин,
об`єднано в одну групу, тому що їх атоми містять однакове число валентних
електронів:
– в атомах елементів головної підгрупи групи III, які є р-елементами,
валентними є електрони зовнішнього електронного шару ( ... ns2np1).
– в атомах елементів побічної підгрупи групи III, які є d-елементами,
валентними є не тільки s-електрони зовнішнього, а і d-електрони
передзовнішнього електронних шарів ( ... (n-1)d1ns2).

3. ХІМІЧНИЙ ЗВ‘ЯЗОК

Хімічний зв‘язок здійснюється спільною електронною парою, яка

утворюється неспареними електронами взаємодіючих атомів.
Умовою виникнення хімічного зв‘язку є наявність у цих електронів
антипаралельних спінів, тобто значень спінових квантових чисел ms з
1 1
протилежним знаком, а саме  та  .
2 2
Наприклад, неспарені s-електрони двох атомів гідрогену з
антипаралельними спінами утворюють спільну електронну пару, тобто між
атомами гідрогену виникає хімічний зв‘язок. Відстань між ядрами атомів в
молекулі водню Н2 (r) є меншою, ніж подвоєний радіус атомів гідрогену (2r0).

H + H = H↑↓H
1s↑ 1s↓

r0 r0

r<2r0

23
 Це свідчить про те, що, завдяки притяганню електронів одночасно до обох
ядер взаємодіючих атомів, відбувається перекривання їх електронних хмар. В
міжядерному просторі з’являється ділянка з підвищеною електронною
густиною, тобто ділянка з підвищеною густиною негативного заряду, яка
скріплює між собою позитивно заряджені ядра взаємодіючих атомів.
Для того, щоб визначити тип хімічного зв’язку, потрібно порівняти
електронегативність елементів, між атомами яких виникає хімічний зв‘язок.
Електронегативність χ елемента характеризує здатність атомів елемента
під час утворення хімічного зв‘язку притягувати до себе спільну електронну
пару порівняно з атомами інших елементів.
Електронегативність елемента враховує і здатність його атомів віддавати
електрони, характеристикою якої є енергія іонізації I, і здатність атомів
приєднувати електрони, характеристикою якої є спорідненість до електрона Е.
Електронегативність елемента дорівнює напівсумі енергії іонізації атомів та
спорідненості атомів до електрона і вимірюється у кДж/моль:
IE

2
На практиці користуються значеннями відносної електронегативності
елементів. Електронегативність літію приймають за одиницю і порівнюють з
нею електронегативності інших елементів. Величини відносної
електронегативності елементів знаходяться в інтервалі значень від 0,7 до 4.
В періоді зі збільшенням заряда атомних ядер елементів здатність його
атомів притягувати до себе електрони збільшується, отже, і електронегативність
елементів зростає. В головних підгрупах у вказаному нижче стрілкою напрямку
радіуси атомів збільшуються, тому здатність атомів притягувати до себе
електрони послаблюється і електронегативність елементів зменшується.
Період: заряд ядра збільшується, χ зростає

Li Be B C N O F

Na Mg Al Si P S Cl

K Ca Ga Ge As Se Br

Rb Sr In Sn Sb Te I

В головних підгрупах:
радіус атомів збільшується,
χ зменшується.

Отже, флуор має найбільше значення електронегативності, тобто є

найбільш електронегативним елементом. Найменші значення
електронегативності у лужних металів.
24
 Типи хімічного зв’язку
Якщо взаємодіють атоми елементів з однаковими значеннями
електронегативності χ, то спільна електронна пара однаковою мірою належить
обом атомам і зв’язок, що виникає між ними, називається ковалентним
неполярним. Наприклад, зв’язок між атомами гідрогену та телуру є ковалентним
неполярним, тому що χ(Н)=2,1 і χ(Те)=2,1.
Якщо електронегативність одного елемента є більшою за
електронегативність іншого елемента, але різниця їх значень не перевищує 2 (χ
≤ 2), то при утворенні зв’язку спільна електронна пара частково (менш ніж на
50%) зміщується до атома більш електронегативного елемента. Такий тип
хімічного зв’язку називається ковалентним полярним.
Внаслідок зміщення електронної пари на атомі більш електронегативного
елемента виникає нецілочисельний негативний заряд (-), а на атомі менш
електронегативного елемента – позитивний (+). Ці електричні заряди мають
назву ефективних.
Чим більшою є різниця електронегативностей елементів χ, тим більшим є
ступінь зміщення спільної електронної пари, тобто більш полярним є зв’язок
між атомами цих елементів. Тому на атомах виникають більші за своїм
абсолютним значенням ефективні заряди.
Наприклад, в молекулі НІ різниця електронегативностей елементів
дорівнює: χ = χ(І) – χ (Н) = 2,5 – 21 = 0,4; спільна електронна пара зміщується
до атома І на 5%. На атомі гідрогену виникає ефективний заряд “+0,05”, а на
атомі І – “–0,05” абсолютного заряду електрона. А в молекулі НCl (χ = χ(Cl) –
χ(H) = 3–2,1 = 0,9) ступінь зміщення електронної пари складає 17% і на атомі Н
та Cl виникають ефективні заряди, які дорівнюють відповідно “+0,17” та “–0,17”
абсолютного заряду електрона.
Якщо електронегативність одного елемента набагато більша за
електронегативність іншого елемента (χ>2), то спільна електронна пара більш
ніж на 50% зміщується до атома більш електронегативного елемента. Такий тип
хімічного зв’язку називається йонним. Отже, йонний зв’язок виникає між
атомами тих елементів, які значно відрізняються за своєю електронегативністю,
тобто між атомами типових металів та атомами типових неметалів. До типових
металів належать лужні та лужно-земельні метали, а до типових неметалів –
галогени (F, Cl, Br, I) та оксиген. Наприклад, різниця електронегативностей
натрію та хлору дорівнює:
χ = χ(Cl) – χ(Na) = 3 – 0,9 = 2,1.
Між цими атомами виникає йонний зв`язок: електронна пара зміщується
до атома хлору на 80% і на атомах натрію та хлору виникають ефективні заряди,
які дорівнюють відповідно “+0,8” та “–0,8” абсолютного заряду електрона.
Йонний зв’язок слід розглядати як граничний випадок ковалентного
полярного зв’язку, коли спільна електронна пара настільки зміщена до одного з
атомів, що практично належить тільки цьому атому.
25
 Ковалентний зв’язок
Властивості ковалентного зв’язку
Насиченість ковалентного зв’язку пояснюється тим, що число
ковалентних зв’язків, які утворює певний атом, обмежується числом неспарених
електронів. Тобто атом, який містить один неспарений електрон, утворює з
неспареним електроном іншого атома одну спільну електронну пару, отже, один
хімічний зв’язок. Атом з двома неспареними електронами утворює дві спільні
електронні пари, тобто два хімічних зв’язки тощо.
Напрямленість ковалентного зв’язку полягає в тому, що хімічний зв’язок
утворюється у напрямку найбільшого ступеня перекривання електронних хмар
взаємодіючих атомів. Саме у цьому випадку виділяється найбільша кількість
енергії і зв’язок є найміцнішим.

Способи перекривання електронних хмар.

Якщо ділянка перекривання електронних хмар знаходиться на осі, що
з’єднує ядра взаємодіючих атомів, такий спосіб перекривання електронних хмар
називається -зв’язком. Саме таким способом відбувається перекривання s-
електронних хмар двох взаємодіючих атомів, s-електронної хмари одного атома
та р-електронної хмари іншого атома, р-електронних хмар обох атомів:

s-s s-p p-p

Але перекривання р-електронних хмар двох атомів може відбуватись
іншим способом, який називається -зв’язком. В цьому випадку ділянки
перекривання р-електронних хмар знаходяться по обидва боки від осі, що
з’єднує ядра взаємодіючих атомів.

p-p
-Зв’язок є слабшим, ніж -зв’язок за участю р-електроних хмар, тому що
в цьому випадку ніщо не заважає відштовхуватись ядрам атомів один від одного,
що призводить до меншого ступеня перекривання р-електронних хмар.
Слід пам’ятати, що - та -зв’язки – це не типи хімічного зв’язку, а
способи перекривання електронних хмар.

26
 Гібридизація АО
Валентні s- та р-АО поділяють на зв’язуючі та незв’язуючі АО. До
зв’язуючих АО належать АО, що містять неспарені електрони (s, px, pу, pz) і
здатні утворювати спільну електронну пару з неспареними електронами інших
атомів. Атомні орбіталі, заповнені електронними парами (s2, px2, pу2, pz2), не
беруть участь в утворенні хімічного зв’язку з неспареними електронами інших
атомів. Тому такі АО називаються незв`язуючими.
Гібридизація АО полягає в тому, що при змішуванні валентних АО різних
підрівнів утворюється стільки ж, але рівноцінних АО, які називаються
гібридними.
Основні положення теорії гібридизації:
– Гібридні АО однакові за енергією та формою електронних хмар:
Åí åðã³ÿ ÀÎ Ôî ðì à åëåêòðî í í èõ õì àð

p-åëåêòðî í í à õì àðà
p-ÀÎ

ã³áðèäí ³ ÀÎ

ã³áðèäí à
åëåêòðî í í à õì àðà
s-ÀÎ
s-åëåêòðî í í à õì àðà

– В гібридизації беруть участь АО лише центрального атома, а АО

оточуючих атомів залишаються негібридними. На наведених нижче прикладах
підкреслені центральні атоми:
BeF2, BCl3, CH4, H2O, NH3.
– Вихідними АО у більшості є зв’язуючі АО різних підрівнів. В цьому
випадку центральний атом перебуває у збудженому стані. Отже, якщо неспарені
електрони розміщені на АО різних підрівнів, то саме ці АО при змішуванні
утворюють гібридні АО. Число утворених гібридних АО та тип гібридизації
визначається числом та видом зв'язуючих АО.
– Якщо неспарені електрони містяться на АО одного і того ж підрівня, то
гібридизація таких АО не відбувається.
Винятком є атоми оксигену та нітрогену, в яких при утворенні хімічного
зв’язку з атомами інших елементів в гібридизації беруть участь не тільки
зв’язуючі АО, а і незв’язуючі АО, тобто АО і з неспареними електронами, і з
електронними парами.
– Гібридизація АО вимагає витрати енергії. Але при утворенні звzзку
ступінь перекривання гібридних електронних хмар з електронними хмарами
оточуючих атомів більший, ніж ступінь перекривання негібридних електронних

27
хмар. Це призводить до виділення більшої кількості енергії і до утворення більш
міцного зв’язку.

Типи гібридизації
sр-Гібридизація. Одна s-АО та одна р-АО утворюють дві гібридні АО. Дві
гібридні електронні хмари розташовані у просторі під кутом 180

0
180

sр2-Гібридизація. Одна s-АО та дві р-АО утворюють три гібридні АО. Три
гібридні електронні хмари розташовані у просторі під кутом 1200:

1200

sр3-Гібридизація. Одна s-АО та три р-АО утворюють чотири гібридні АО.

Чотири гібридні електронні хмари орієнтовані у просторі від центра тетраедра
до його вершин, тобто під кутами ~ 1090:

109,50

28
 Типи молекул
Залежно від просторового положення зв’язків у молекулах та їх полярності
розрізняють неполярні та полярні молекули.
В неполярних молекулах центри позитивних та негативних зарядів
збігаються:

Полярні молекули є диполями, тобто системами, в яких центри позитивних

та негативних зарядів розміщені на деякій відстані один від одного:

l
Слід розрізняти полярність зв`язку і полярність молекули. Для
двохатомних молекул ці поняття збігаються. Якщо зв`язок між двома атомами
такої молекули є неполярним, то і молекула теж неполярна. В свою чергу
молекула є полярною, якщо між двома атомами, з яких складається молекула,
існує полярний зв`язок.
Багатоатомна молекула, як і двохатомна, теж є неполярною, якщо зв`язок
між атомами є неполрним. Але у багатоаомних молекулах зв`язок між атомами
може бути полярним, а самі молекули залежно від просторової будови можуть
бути як полярними, так і неполярними.

Приклад 1. Складіть електронні конфігурації атомів та наведіть схеми

перекривання електронних хмар атомів в молекулах:
а) BCl3; б) H2Sе; в) H2O.
Вкажіть тип хімічного зв’язку між атомами. У випадку гібридизації АО
вкажіть її тип. Полярними чи неполярними є молекули?
Розв’язання.
Складаємо електронні конфігурації центральних атомів, що підкреслені, та
оточуючих їх атомів елементів в наведених в умові молекулах.
а) В 1s22s22p1
Cl 1s22s22p63s23p2xp2yp1z
Атом бору у нормальному стані містить один неспарений електрон, тобто
є одновалентним. А в молекулі BCl3 валентність бору становить ІІІ, отже, його
атом в молекулі знаходиться у збудженому стані: В* 1s22s12p1хр1уpz.
За числом зв’язуючих АО, тобто АО з неспареними електронами, які
розташовані на різних підрівнях (одна АО на s-підрівні та дві АО на р-підрівні),
визначаємо тип гібридизації: sp2-гібридизація.

29
 Внаслідок перекривання трьох гібридних електронних хмар атома бору,
розміщених у площині під кутом 1200, з р-електронними хмарами неспарених
електронів трьох атомів хлору утворюється молекула BCl3, що має форму
трикутника:

-
Cl

Cl- B+3 Cl-

Різниця електронегативностей бору та хлору становить:

χ = χ(Cl) – χ (В) = 3,0-2,0 = 1; χ<2.
Отже, між атомом бору та атомами хлору виникає ковалентний полярний
зв’язок. Спільні електронні пари зміщуються до атомів більш
електронегативного елемента, тобто до атомів хлору, На атомах хлору виникає
негативний ефективний заряд „-δ”, а на атомі бору – позитивний „+3δ”.
Молекула BCl3 є неполярною, тому що центри позитивних та негативних зарядів
збігаються у центрі трикутника.
б) Se 1s22s22p63s23р63d104s24p2xp1yp1z
Н 1s1
Атом селену в молекулі H2Sе знаходиться у нормальному стані, тому що
число неспарених електронів в атомі (два) відповідає валентності селену в
сполуці. Оскільки зв’язуючі АО селену, тобто АО з неспареними електронами,
розміщені на одному і тому ж підрівні (р-підрівні), то гібридизація АО не
відбувається. В утворенні зв’язків з атомами гідрогену беруть участь дві
р-електронні хмари атома селену, розташовані у просторі вздовж координатних
осей під кутом 900. Отже, молекула H2Sе є кутовою.
Z

Se- H+
Y

X
H+

30
 Між атомом селену та атомами гідрогену виникає ковалентний полярний
зв’язок: χ = χ(Se) – χ(Н) = 2,4 – 2,1 = 0,3, χ<2. Оскільки спільні електронні
пари зміщені до атома селену, то на атомі селену виникає негативний
ефективний заряд „-2δ”, а на атомах гідрогену – позитивний „+δ”.
Молекула H2Sе є полярною, тому що центри позитивних та негативних
зарядів розміщені на певній відстані один від одного: центр негативних зарядів
знаходиться у центрі координатних осей, а центр позитивних – посередині лінії,
яка зв’язує ядра атомів гідрогену (на малюнку позначений хрестиком).
в) О 1s22s22p2xp1yp1z
Н 1s 1
В атомі оксигену, на відміну від атома селену, відбувається sp3-
гібридизація АО: дві незв’язуючі АО, тобто АО зі спареними електронами (2s2-
та 2р2х-АО) та дві зв’язуючі АО, тобто АО з неспареними електронами (2p↑y та
2p↑z-АО), при змішуванні утворюють чотири гібридні АО. Але в утворенні
зв’язку беруть участь тільки дві зв’язуючі АО. Внаслідок перекривання двох
гібридних електронних хмар атома оксигену з s-електронними хмарами атомів
гідрогену утворюється кутова молекула.

O-2

H+
+ 104,50
H

Гібридизацією АО пояснюється те, що валентний кут між зв’язками у

молекулі Н2О близький до тетраедричного (104,50) на відміну від валентного
кута в молекулі H2Sе (910).
Зв’язок між атомом оксигену та атомами гідрогену також є ковалентним
полярним, тому що різниця електронегативностей оксигену та гідрогену
становить: χ = χ(О) – χ(Н) = 3,5 – 2,1 = 1,4; тобто χ < 2.
Більш електронегативним елементом є оксиген, тому на його атомі
виникає негативний ефективний заряд „-2δ”, а на атомах гідрогену – позитивний
„+δ”.
Молекула Н2О за таких же причин, що і молекула H2Sе, є полярною.

31
 Молекули з кратними зв’язками

Приклад 2. Наведіть схему перекривання електронних хмар атомів в

молекулі ацетилену С2Н2.
Розв’язання.
Складаємо електронну конфігурацію атома карбону у нормальному стані,
а також наведемо структурну формулу молекули С2Н2:
С 1s22s22p1xp1ypz Н–СС–Н
В структурній формулі кожна спільна електронна пара, тобто кожний
хімічний зв’язок між атомами, зображений рискою. Число хімічних зв’язків, які
утворює атом карбону (один – з атомом гідрогену і три – з іншим атомом
карбону), вказує на його валентність. Отже, атом карбону в молекулі С 2Н2 є
чотирьохвалентним і знаходиться у збудженому стані, в якому число неспарених
електронів відповідає його валентності: С* 1s22s12р1xp1yp1z
Між атомами карбону здійснюється потрійний зв’язок, який поєднує три
зв`язки, але їх природа різна: один зв’язок є -зв’язком, два інші – -зв’язками.
Оскільки -зв’язки утворюються негібридними р-АО, тому дві р-АО (ру- та
рz-АО) кожного атома карбону не беруть участь в гібридизації АО і їх
електронні хмари зберігають форму об’ємної вісімки. Два  - зв’язки між
атомами карбону здійснюються внаслідок перекривання р-електронних хмар,
розташованих у двох взаємно перпендикулярних площинах.
Отже, в гібридизації беруть участь тільки дві АО кожного атома карбону, а
саме 2s-АО та 2рх-АО. В цьому випадку відбувається sр-гібридизація АО.
Дві гібридні електронні хмари кожного атома карбону розташовані під
кутом 1800. Відбувається їх перекривання між собою та з s-електронними
хмарами двох атомів гідрогену. Отже, молекула ацетилену має лінійну будову.

Z Z
z
H y

X
C C H
Y Y

32
 Йонний зв’язок
Властивості йонного зв’язку
Йонний зв’язок здійснюється тоді, коли взаємодіють атоми елементів,
електронегативності яких різко відрізняються між собою (χ>2), тобто в
сполуках лужних та лужноземельних металів з оксигеном та галогенами
(флуором, хлором, бромом та йодом).
Характерними властивостями йонного зв’язку є його ненапрямленість та
ненасиченість.
Йони можна розглядати як заряджені кульки, силові поля яких рівномірно
розподіляються у просторі в усіх напрямках. Тому певний йон взаємодіє з
йонами протилежного знаку у будь-якому напрямку. В цьому полягає
ненапрямленість йонного зв’язку.
Ненасиченість йонного зв’язку пояснюється тим, що число цих йонів, з
якими взаємодіє певний йон, залежить лише від розмірів йонів і не залежить від
електронної будови атомів елементів.
Внаслідок ненапрямленості та ненасиченості йонного зв`язку кожний йон
оточений максимальним числом йонів протилежного знаку. Це означає, що при
сполученні йонів утворюються не певні молекули, а великі агрегати – йонні
кристали, що складаються з великого числа йонів.

Міжмолекулярна взаємодія.
Водневий зв'язок

При вивченні властивостей речовин поряд з хімічними зв`язками між

атомами в молекулах слід враховувати і взаємодію між молекулами речовин,
тобто міжмолекулярну взаємодію. Розрізняють такі складові міжмолекулярної
взаємодії: орієнтаційну, індукційну та дисперсійну.
Орієнтаційна або диполь-дипольна взаємодія - це сили притягання між
протилежно зарядженими полюсами полярних молекул, наприклад, між
молекулами Н2O або між молекулами НСl:

+q -q +q -q

l
Полярність молекули визначається електричним моментом диполя μ=q·l,
де q - заряд полюса диполя, а l - відстань між його полюсами. Чим більший μ ,
тим міцнішою є орієнтаційна взаємодія між молекулами.
Під час взаємодії полярних та неполярних молекул під впливом полярних
молекул відбувається поляризація неполярних, тобто неполярні молекули
33
перетворюються на полярні, і між такими молекулами виникають сили
притягання, які називаються індукційною взаємодією:

Якщо молекули неполярні, то між ними відсутні орієнтаційна та індукційна

взаємодії. Але такі речовини, як, наприклад, інертні гази, що складаються з
неполярних молекул, здатні існувати і у рідкому, і у твердому стані. Це свідчить
про наявність сил притягання між неполярними молекулами, що пояснюється
так. Внаслідок безперервного руху електронів можливе зміщення електронної
хмари молекули відносно атомних ядер, що коливаються. Утворюється
маленький диполь, який існує дуже короткий час, але впливає на сусідню
молекулу, викликаючи її поляризацію. Сили притягання, які виникають між
різнойменними полюсами маленьких миттєвих диполів, називаються
дисперсійною взаємодією:

Дисперсійна взаємодія є універсальною, тобто діє між будь-якими

молекулами.

Висновки:
І. Міжмолекулярна взаємодія має електростатичну природу.
2. Міжмолекулярна взаємодія зумовлює конденсацію газів, тобто пере-
творення їх у рідину, а також перетворення рідини на тверду речовину.
З. Між полярними молекулами існують всі три види міжмолекулярної
взаємодії, між полярними та неполярними - індукційна та дисперсійна взаємодії,
а між неполярними молекулами існує тільки дисперсійна взаємодія.
4. Міжмолекулярна взаємодія відрізняється від ковалентного зв'язку
відсутністю напрямленості та насиченості, а також тим, що виникає на значно
більших відстанях, ніж хімічний зв`язок між атомами в молекулах.
5. Міжмолекулярна взаємодія набагато слабкіша за ковалентний зв'язок.
Так, наприклад, кількість енергії, необхідної для дисоціації молекул Сl 2 на
атоми, тобто енергії, необхідної для руйнування ковалентного зв'язку між
атомами в молекулах Сl2, дорівнює 243 кДж/моль. А кількість енергії, необхідної
для відриву молекул Сl2 одна від одної у кристалі, тобто енергії руйнування
міжмолекулярної взаємодії, дорівнює 25 кДж/моль.
6. Величину міжмолекулярної взаємодії можна охарактеризувати за допо-
могою температури плавлення та температури кипіння. Чим більша молярна
маса однотипних речовин, тим міцнішою є міжмолекулярна взаємодія, тим
34
більшу кількість енергії потрібно витратити для того, щоб відірвати молекули
одну від одної і перевести речовину з твердого стану до рідкого, а з рідкого до
газуватого. Тому із збільшенням молярної маси речовин підвищується іх
температура плавлення та температура кипіння.
Наприклад:
Формула речовини HF HCl HBr HI
M, г/моль 20 36,5 81 128
Температура кипіння, 0С +19,5 -85 -67 -35,4
Отже, у ряду НСl - НВr - НІ, а також у ряду H2S - H2Se - H2Те спостерігається
підвищення температур плавлення та кипіння. Однак, речовини HF та Н2O
плавляться та киплять за аномально високих температур, що свідчить про
існування додаткових сил притягання між їх молекулами. Це пояснюється на
прикладі речовини HF. При утворенні ковалентного полярного зв'язку між
атомом гідрогену та атомом флуору у молекулі HF відбувається зміщення
електронної хмари зв`язку до атома флуору. На найелектронегативнішому атомі
флуору з'являється значний ефективний негативний заряд "-", а атом гідрогену
майже лишається електронної хмари і набуває ефективного позитивного заряду
"+". Між атомом гідрогену та атомом флуору сусідньої молекули HF виникають
сили притягання, які називаються водневим зв'язком:

HF  ......... HF  ......... HF 
Утворення водневого зв'язку обумовлено тим, що атоми гідрогену
позбавлені електронів і не відштовхуються атомами з ефективним негативним
зарядом, що містяться в сусідній молекулі. Крім того, завдяки дуже малим
розмірам, атоми гідрогену здатні глибоко проникати в електронну оболонку
інших атомів.
Водневий зв'язок є найбільш характерним для сполук гідрогена з флуором,
оксигеном та у меншій мірі - з нітрогеном, тобто з атомами найбільш
електронегативних елементів. Тільки тоді відбувається значне зміщення
електронноі хмари зв`язку від атомів гідрогену до атомів вказаних елементів.
Отже, водневий зв'язок - це сили притягання між атомами гідрогену та
атомами найбільш електронегативних елементів, якщо ці атоми між собою
ковалентно не зв'язані.
Утворення водневого зв'язку викликає об’єднання молекул в агрегати,
наприклад, (HF)6. Внаслідок утворення водневого зв'язку молекули H2O
асоційовані, і вода має ажурну просторову структуру, в якій кожний атом
оксигену розміщений у центрі тетраедра, вершини якого займають атоми
гідрогену.

35
 O O

H H

H H H

O O

H H H

Підвищення температури плавлення та температури кипіння таких сполук

пояснюється додатковою кількістю енергії, яка необхідна для того, щоб
розщепити ці агрегати на молекули перед переходом речовини з твердого стану
до рідкого та газуватого.
Водневий зв'язок може виникати не тільки між атомами різних молекул, а й
в межах однієї молекули. Наприклад:
H O
C

OH

Водневий зв'язок міцніший за міжмолекулярну взаємодію, але набагато

слабкіший за ковалентний та йонний зв'язки.

Тверді речовини. Кристалічний стан речовин

Розрізняють кристалічний та аморфний стан твердих речовин.

Кристалічний стан речовин характеризується впорядкованим розміщенням
частинок речовини в усьому об'ємі кристалу. В аморфному стані впорядковане
розташування частинок зустрічається лише на дуже маленьких ділянках, а не в
усьому об'ємі.
Речовини у кристалічному стані мають сталу температуру плавлення.
А речовини в аморфному стані за нагрівання розм'якшуються поступово, тобто
не за сталої температури, а у деякому температурному інтервалі.
Аморфний стан є характерним для силікатного скла, твердих смол. Деякі
речовини можуть знаходитись як у кристалічному, так і в аморфному стані.
Наприклад, силіцій (IV) оксид SiO2 зустрічається в природі у вигляді кристалів
кварцу і в аморфному стані у вигляді мінералу кремінь.
Завдяки високому ступеню упорядкованості частинок кристалічний стан є
енергетично більш стійким, ніж аморфний. Тому можливий перехід речовин з
аморфного у кристалічний стан, що супроводжується виділенням енергії. Але
36
цей процес відбувається дуже повільно через в'язкість системи.
У речовин в кристалічному стані певні точки простору, де знаходяться
частинки речовини, мають назву вузлів кристалічної решітки. В залежності від
природи частинок, що містяться у вузлах кристалічної решітки, та характеру
взаємодії між ними розрізняють такі основні типи кристалічних решіток: атомні,
молекулярні, йонні і металічні.
У вузлах атомних решіток містяться атоми, зв'язані міцними ковалентними
зв'язками. Речовини з атомними решітками характеризуються високими
температурами плавлення, великою твердістю і практично не розчинні у
жодному з розчинників, неелектропровідні та погано проводять тепло. Кова-
лентний зв'язок між атомами не допускає взаємного зміщення атомів без
руйнування решітки. Тому для кристалів з атомною решіткою характерна
крихкість. До речовин з атомними решітками належать алмаз, кремній, бор,
кварц SiO2, бор нітрид BN, карборунд SiС тощо.
У вузлах молекулярних решіток розміщені молекули, зв'язані між собою
міжмолекулярною взаємодією. Оскільки міжмолекулярна взаємодія значно
слабкіша за ковалентний зв'язок, то речовини з молекулярними решітками
мають невелику твердість, леткі, легкоплавкі. Особливо низькі температури
плавлення у тих речовин, молекули яких неполярні, тому що між ними існує
тільки дисперсійна взаємодія. Речовини з молекулярними решітками не
проводять електричний струм, розчинні, але їх розчинність залежить від
природи молекул, з яких вони побудовані. Якщо решітка побудована з
неполярних молекул, то речовина розчиняється у неполярних розчинниках.
Якщо у вузлах решітки містяться полярні молекули, то речовина розчиняється у
полярних розчинниках.
Молекулярні решітки утворюють такі речовини: більшість органічних
сполук, HF, НСІ, Н2О, H2S, NH3, CO2, H2, O2, Р4, Сl2, І2, Не, Ne, Ar тощо.
У вузлах йонних решіток розміщені йони протилежного знаку, зв'язані
силами електростатичного притягання. До сполук з йонними решітками
належить більшість солей та оксиди активних металів, наприклад, NaCl, КІ,
NH4NO3, СаO. Характерними властивостями більшості таких сполук є їх
розчинність у полярних розчинниках, електропровідність іх розчинів та
розплавів.
У вузлах металічних решіток містяться атоми та катіони металів, між якими
вільно рухаються валентні електрони і забезпечують зв'язок між катіонами
металу. Такий нелокалізований зв'язок в кристалах металів називається
металічним.
Свобода руху електронів в кристалах металів обумовлює високу тепло- та
електропровідність металів. Через те, що валентні електрони не закріплені за
однією або іншою парою атомів, в металах можливе значне зміщення атомів без
руйнування зв'язку. Тому для металів характерна пластичність, здатність до
деформації.
37
 4. КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК

Найважливішими класами неорганічних сполук є оксиди, гідроксиди

(продукти приєднання води до оксидів), солі.
Оксиди - це сполуки атомів елемента з атомами оксигену. Валентність
оксигену в оксидах дорівнює двом, а ступінь окиснення "-2". Валентність
елемента та його ступінь окиснення в оксидах чисельно збігаються. Якщо
 п 2
відомий ступінь окиснення елемента "+n", то формулу оксиду E X OY складають,
враховуючи, що алгебраїчна сума ступенів окиснення усіх атомів у складі
оксиду дорівнює нулю: х·(+n) + у·(–2) =0.
Назви оксидів. Назву оксиду складають з двох слів: перше є назвою
елемента, а друге – „оксид”. Якщо елемент може виявляти різну валентність,
отже, і різні ступені окиснення, то після назви елемента римською цифрою
вказують її значення.
Хімічний характер оксидів визначається їх відношенням до кислот та основ.
За хімічним характером оксиди поділяють на несолетворні та солетворні. До
несолетворних оксидів, які не беруть участь в реакціях з утворенням солей,
належать такі оксиди деяких неметалів: CO, SiO,NO,N 2O. Солетворні оксиди, які
здатні утворювати солі, в свою чергу поділяють на основні, амфотерні та
кислотні.
Основні оксиди. До основних оксидів належать оксиди тільки металів з
валентністю І та II (із ступенем окиснення "+1" та "+2"). Гідроксиди основних
оксидів є основами. Основа Me(OH)n складається з атома металу та гідроксид-
груп ОН, число яких дорівнює валентності металу.

Оксид Назва оксиду Гідроксид – основа Залишки основи

  
K 2O Калій оксид KOH K+
2 2 
MgO Магній оксид Mg (OH ) 2 Mg+2 , MgOH+
Залишок основи - це частинка, яка залишається після відщеплення всіх
або частини груп ОН від основи. Залишок основи має позитивний заряд, який
дорівнює числу відщеплених груп ОН. Число залишків основи відповідає числу
груп ОН в її складі.

Кислотні оксиди. До кислотних оксидів належать оксиди металів з ва-

лентністю V, VІ, VІІ та оксиди неметалів незалежно від іх валентності за
винятком несолетворних оксидів (CO, SіО, N2O, NO). Гідроксиди кислотних
оксидів є кислотами. Формулу оксигенвмісної кислоти можна скласти додаючи
воду до кислотного оксиду.

38
 Оксид Назва оксиду Гідроксид – кислота Кислотні залишки
5 5 
V2 O5 Ванадій (V) оксид V2 O5  H 2O  H 2V2O6  2 H V O3 VO3
4 4 2 
S O2 Сульфур (IV) оксид , HSO3
SO2  H 2O  H 2 S O3 SO3
Кислоти складаються з атомів гідрогену та кислотного залишку.
Кислотний залишок - це частинка, яка залишається після відщеплення від
молекули кислоти всіх або частини атомів гідрогену. Число кислотних залишків
дорівнює числу атомів гідрогену у складі молекули кислоти, які здатні
заміщуватись на атоми металу. Кислотний залишок має негативний заряд, який
дорівнює числу відщеплених атомів гідрогену.

Амфотерні оксиди. До амфотерних оксидів належать оксиди тільки металів

з валентністю III, ІV та оксиди деяких металів з валентністю II, а саме: BeO, ZnO, SпО, РbO.
Гідроксиди амфотерних оксидів виявляють властивості як основ, так і кислот.
Оксид Назва оксиду Гідроксид
 2
 Be(OH ) 2  відповідна основа
 2
2 
 BeO  H O  H Be O  відповідна кислота
Берилій оксид
2 2 2

Be O

 3
Cr (OH ) 3  відповідна основа
 3
3 
Cr2 O3  H 2 O  2 H Cr O2  відповідна кислота
Cr 2 O3 Хром (ΙΙΙ) оксид

З розглянутого матеріалу можна зробити такі висновки:

1) метали в залежності від іх валентності утворюють основні, амфотерні
та кислотні оксиди,
2) неметали утворюють тільки кислотні оксиди та декілька несолетворних
оксидів, а саме: CO, SіО, N2O, NO.
3) валентність та ступінь окиснення елементів в гідроксидах, які
відповідають оксидам, залишаються незмінними.

Хімічні властивості оксидів.

Оксиди беруть участь в реакціях кислотно-основної взаємодії, внаслідок
яких утворюються солі. Сіль складається з залишків основи та кислотних
залишків. В наведених нижче рівняннях реакцій залишки основи позначені
рискою, а кислотні залишки – фігурною дужкою.
Основні оксиди реагують з речовинами кислотного характеру з утворенням
солей:
-2 + -2
+
K2O + H2SO4 = K2SO4 + H2O
кислота сіль
основний
оксид, +
відповідна основа KOH
39
 +2 +4 +2 -2
CaO + CO2 = CaCO3
î ñí î âí èé êèñëî òí èé ñ³ëü
î êñèä, î êñèä,
â³äï î â³äí à î ñí î âà â³äï î â³äí à êèñëî òà
+2 -2
Ca(OH)2 CO2 H2O=H2CO3

Кислотні оксиди взаємодіють з речовинами основного характеру з

утворенням солей:
+2 +2 -
+5
I2O5 + Ba(OH)2 = Ba(IO3)2 + H2O
êèñëî òí èé î êñèä, î ñí î âà ñ³ëü
â³äï î â³äí à êèñëî òà:
-1
I2O5 H2O=2HIO3

+6 + + -2
CrO3 + Na2O = Na2CrO4
êèñëî òí èé î êñèä, î ñí î âí èé î êñèä, ñ³ëü
â³äï î â³äí à êèñëî òà â³äï î â³äí à î ñí î âà
-2 +
CrO3 H2O=H2CrO4 NaOH

Амфотерні оксиди реагують з речовинами кислотного характеру як

основні оксиди, а з речовинами основного характеру як кислотні оксиди з
утворенням солей:
+3 - +3 -
Cr2O3 + 6HCl = 2CrCl3 + 3H2O
ÿê î ñí î âí èé î êñèä, êèñëî òà ñ³ëü
â³äï î â³äí à î ñí î âà:
+3
Cr(OH)3

+3 + + -
Cr2O3 + 2NaOH = 2NaCrO2 + H2O
ÿê êèñëî òí èé î êñèä, î ñí î âà ñ³ëü
â³äï î â³äí à êèñëî òà:
-
Cr2O3 H2O=2HCrO2

Гідроксиди - це продукти приєднання води до оксидів. Гідроксид зберігає

хімічний характер відповідного оксиду. Тому гідроксиди поділяють на основи,
амфотерні гідроксиди та кислоти.
Основи - це гідроксиди основних оксидів, тобто гідроксиди металів з
валентністю І та II. Основи поділяють на розчинні у воді та малорозчинні.
Розчинні у воді основи утворені лужними та лужно-земельними металами і
називаються лугами. Це LiОН, NaOH, KOH, RbOH, CsOH, Ca(OH)2, Ва(OH)2 та
Sr(ОН)2. Основи, що утворені іншими металами, малорозчинні у воді.
Добування основ: а) луги добувають розчиненням у воді лужних та лужно-
земельних металів або розчиненням у воді їх оксидів:
2Nа + 2H2O = 2NaOH + H2
CaO + H2O = Ca(OH)2,
40
 б) малорозчинні у воді основи добувають за реакцією обміну між розчином
солі та розчином лугу:
CuSO4 + 2NaOH = Cu(OH)2 + Na2SO4
Хімічні властивості основ. Основи реагують з речовинами кислотного
характеру з утворенням солей:
+2 -3 +2 -3

3Ba(OH)2 + 2H3PO4 = Ba3(PO4)2 + 6H2O

Амфотерні гідроксиди - це гідроксиди амфотерних оксидів, тобто

гідроксиди металів з валентністю III, ІV та деяких металів з валентністю II:
Аl(OH) 3, Cr(OH) 3, Mn(OH) 4, Sn(OH) 2, Zn(OH) 2, Pb(OH) 2, Ве(ОН)2 тощо.
Добування амфотерних гідроксидів. Амфотерні гідроксиди є малорозчин-
ними у воді, тому їх добувають за реакцією обміну між розчином солі та
розчином лугу:
AlCl3 + 3KOH = Al(OH)3 + 3KCl
Хімічні властивості амфотерних гідроксидів. Амфотерні гідроксиди
реагують з речовинами кислотного характеру як основи, а з речовинами
основного характеру як кислоти з утворенням солей:
+3 - +3 -
Al(OH)3 + 3HNO3 = Al(NO3)3 + 3H2O
як основа кислота сіль

+ -3
+
Al(OH)3 + 3KOH = K3AlO3 + 3H2O
як кислота основа сіль
-3
H3AlO3

Амфотерність гідроксидів можна розглядати, як утворення в розчинах

гідроксокомплексних сполук:
Zn(OH)2 + 2NaOH = Na2[Zn(OH)4] – натрію тетрагідроксоцинкат (ІІ)
Al(OH)3 + 3NaOH = Na3[Al(OH)6] – натрію гексагідроксоалюмінат (ІІІ)
Атом металу, оточений йонами ОН–, число яких дорівнює у більшості
подвоєній валентності металу, складає внутрішню сферу сполуки (комплексний
аніон). Заряд цього аніону компенсується йонами K+ або Na+, які знаходяться у
зовнішній сфері сполуки.
Назва основ і амфотерних гідроксидів складається аналогічно назвам
оксидів: з назви металу (у разі необхідності зазначають його валентність) і слова
„гідроксид” (це назва груп ОН): NaOH – натрій гідроксид, Ca(OH)2 – кальцій
гідроксид, Cr(OH)3 – хром (ΙΙΙ) гідроксид.

Кислоти - це сполуки, що містять атоми гідрогену, які здатні

заміщуватись на атоми металу. Кислоти поділяють на безоксигенові та
оксигенвмісні. До безоксигенових кислот належать водні розчини деяких сполук
гідрогену з атомами неметалів, а саме: HF, НСl, HBr, HI, Н 2S, Н2Sе, НСN тощо.
41
Оксигенвмісні кислоти - це гідроксиди кислотних оксидів. Їх утворюють метали
з валентністю V, VІ, VІІ та неметали незалежно від іх валентності.
Основність кислоти визначається числом атомів гідрогену у складі
молекули кислоти, здатних заміщуватись на атоми металу. Наприклад,
одноосновними кислотами є НСl, HNO3, СН3СООН, двохосновними – Н2S,
Н2СO3, H2SO4, трьохосновними – H3PO4, H3AsO4 , чотирьохосновними – H4SiO4,
H4P2O7.
Назви кислот: Назви деяких безоксигенових кислот: HF – фторидна, HCl
– хлоридна, HBr – бромідна, HI – йодидна, HCN – ціанідна, H2S – сульфідна.
Назва оксигенвмісної кислоти, в якій елемент виявляє вищий ступінь окиснення,
має суфікс „-ат”, а зі зниженням ступеня окиснення – „-іт” або „-ит”: HNO3 –
нітратна, HNO2 – нітритна, H2SO4 – сульфатна, H2SO3 – сульфітна, H2CO3 –
карбонатна. Якщо одному і тому ж кислотному оксиду відповідають декілька
кислот, в яких містяться по одному атому елемента в молекулі, то до назви
кислоти з меншим вмістом атомів оксигену додають префікс “мета-”, а з
найбільшим – префікс “орто-”. Наприклад, HPO3 – метафосфатна, а H3PO4 –
ортофосфатна кислоти.
Добування кислот:
а) розчинення у воді деяких кислотних оксидів:
SO2 + H2O = H2SO3,
б) реакція обміну між сіллю кислоти, яку треба одержати, та більш сильною
кислотою:
Na2SiO3 + 2HNO3 = H2SiO3↓+ 2NaNO3
FeS + 2HCl = H2S↑+ FeCl2
Xімічні властивості кислот. Кислоти реагують з речовинами основного
характеру з утворенням солей:
- +2 +2 -
2HClO4 + MgO = Mg(ClO4)2 + H2O
êèñëî òà ñ³ëü
î ñí î âí èé î êñèä,
â³äï î â³äí à î ñí î âà
+2
Mg(OH)2
-2 + + -2
H2S + 2KOH = K2S + 2H2O
êèñëî òà î ñí î âà ñ³ëü

Солі розглядають як продукти заміщення атомів гідрогену кислоти на

залишки основи, або як продукти заміщення груп ОН у складі основи на
кислотні залишки. Розрізняють середні, кислі та основні соли.
Середні солі - це продукти повного заміщення атомів гідрогену кислоти
на атоми металу. Середня сіль складається з йонів металу та кислотних
залишків, які не містять атомів гідрогену, тому і назва середньої солі
складається з назви металу та назви аніону кислотного залишку.

42
 Кислоти Кислотний Залишок Середня Назва солей
залишок основи сіль

H3PO4 PO4
3
Na+ Nа3PO4 Натрій ортофосфат
H2CO3 CO3
2
Ca2+ CaCO3 Кальцій карбонат
H2SO4 SO42- Fe3+ Fe2(SO4)3 Ферум (ІІІ) сульфат
Добування середніх солей:
а) реакції кислотно-основної взаємодії, тобто реакції між речовинами
кислотного та основного характеру:
+2 +2 -
MgO + N2O3 = Mg(NO2)2
î ñí î âí èé î êñèä, êèñëî òí èé î êñèä, ñ³ëü
â³äï î â³äí à î ñí î âà â³äï î â³äí à êèñëî òà
+2 -
Mg(OH)2 N2O3 H2O=2HNO2

+ -3 + -3
3NaOH + H3AsO4 = Na3AsO4 + 3H2O
î ñí î âà êèñëî òà ñ³ëü

-2
+ +
2KOH + Zn(OH)2 = K2ZnO2 + 2H2O
î ñí î âà àì ô î òåðí èé ã³äðî êñèä, ñ³ëü
ÿê êèñëî òà
-2
H2ZnO2
б) малорозчинні у воді солі можна одержати за реакцією обміну:
– між розчинами солей: Na2CO3 + CaCl2 = CaCO3 + 2NaCl,
– між розчинами солі та кислоти: AgNO3 + HCl = AgCl + HNO3,
– між розчинами солі та основи: K2SO4 + Ba(OH)2 = BaSO4 +2KOH.

Кислі солі - це продукти неповного заміщення атомів гідрогену

багатоосновних кислот на атоми металу. Кисла сіль складається з йонів металу
та кислотних залишків, що містять атоми гідрогену.

Кислота Кислотні Залишок Кислі солі Назва солей

залишки основи
Na+
 H 2 PO4 
H3PO4 

 2 
Натрій NaH2PO4
 HPO4
дигідрогенортофосфат
+
Na Na2HPO4 Натрій
гідрогенортофосфат
2+
H2CO3 HCO3

Ca Ca(HCO3)2 Кальцій
гідрогенкарбонат
В назвах кислих солей використовується префікс "гідроген" та вказується
число атомів гідрогену у складі кислотного залишку.
43
 Добування кислих солей. Кислі солі можна одержати:
а) внаслідок взаємодії середньої солі з однойменною кислотою:
CaCO3 + CO2 + H2O =Ca(HCO3)2 ,
H2CO3
2Na3PO4 + Н3PO4= 3Na2HPO4 ,
Na3PO4 + 2Н3PO4= 3NaH2PO4
б) внаслідок взаємодії кислоти з нестачею основи:
Н3PO4 + NaOН = NaH2PO4 + H2O,
Н3PO4 + 2NaOН = Na2HPO4 + 2H2O,
Властивості кислих солей:
а) більшість кислих солей розчинні у воді,
б) кислі солі розкладаються за нагрівання:
Ca(HCO3)2 = CaCO3 + CO2 + H2O,
в) кислі солі, як і кислоти, взаємодіють з речовинами основного характеру з
утворенням середніх солей:
Ca(HCO3)2 + Ca(OH)2 = 2CaCO3 + 2H2O ,
Ca(HCO3)2 + 2NaOH = CaCO3 + Na2CO3 + 2H2O ,
3NaH2PO4 + 6KOН = Na3PO4 + 2K3PO4 + 6H2O
г) кислі солі, як і середні, беруть участь в реакціях обміну з іншими солями
та кислотами:
3Ca(HCO3)2 + 2Na3PO4 = Ca3(PO4) 2 + 6NaHCO3 ,
Ca(HCO3)2 + Na2CO3 = CaCO3 + 2NaHCO3 ,
Ca(HCO3)2 + 2HCl = CaCl2 + CO2 + H2O ,
Na2HPO4 + H2SO4 = H3PO4 + Na2SO4 ,
NaH2PO4 + HNO3 = H3PO4 + NaNO3

Основні солі. Основні солі є продуктами неповного заміщення груп ОН у

складі основи кислотними залишками. Основна сіль складається з залишків ос-
нови, які містять групи ОН, та кислотних залишків, до складу яких не входять
атоми гідрогену. Основні солі утворюють тільки ті основи, що містять декілька
груп ОН.
Назви основних солей утворюють з назв металу, аніонів кислот і префіксу
“гідроксо” та вказують число груп ОН.

Основа Залишки Кислотний Основні Назва солей

основи залишок солі

44
 Гідроксокобальт (ІІ)
NO3– CoOHNO3
нітрат
CoOH+
Co(OH)2 Гідроксокобальт (ІІ)
SO42– (CoOH)2SO4
сульфат
Дигідроксоалюміній
Cl– Al(OH)2Cl

 Al (OH ) 2


хлорид
Al(OH)3 
Гідроксоалюміній
2
 AlOH
Cl– AlOHCl2
хлорид

Добування основних солей. Основні солі утворюються:

а) під час взаємодії основи з нестачею кислоти:
Cо(ОН)2 + HNO3 = CоOHNO3 + H2O ,
2Cо(ОН)2 + H2SO4 = (CoOH)2SO4 + 2H2O ,
Al(OH)3 + HCl = Al(OH)2Cl + H2O ,
Al(OH)3 + 2HCl = AlOHCl2 + 2H2O
б) під час взаємодії середньої солі з нестачею лугу:
Cо(NO3)2 + NaOH = CoOHNO3 + NaNO3 ,
AlCl3 + NaOH = AlOHCl2 + NaCl ,
AlCl3 + 2NaOH = Al(OH)2Cl + 2NaCl
Властивості основних солей:
а) основні солі є малорозчинними у воді;
б) основні солі, як і основи, взаємодіють з речовинами кислотного
характеру з утворенням середніх солей:
CоOHNO3 + HNO3 = Cо(NO3)2 + H2O ,
(CoOH)2SO4 + 2HNO3 = Cо(NO3)2 + CoSO4 + 2H2O ,
3AlOHCl2 + 3HNO3 = 2AlCl3 + Al(NO3)3 + 3H2O
в) основні солі реагують з лугами. Внаслідок витіснення кислотних
залишків з молекули основної солі групами ОН утворюється метал гідроксид:
СоOHNO3 + NaOH = Cо(OH)2 +NaNO3 ,
Al(OH)2Cl + KOH = Al(OH)3 + KCl ,
AlOHCl2 + 2KOH = Al(OH)3 + 2KCl .

45
 РОЗДІЛ ІІ. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПЕРЕБІГУ
ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ

5. ХІМІЧНА ТЕРМОДИНАМІКА

Хімічна термодинаміка вивчає: І) енергетичні ефекти реакцій, 2) мож-

ливість, напрямок та межу перебігу реакцій.
Розглянемо поняття, які застосовують у хімічній термодинаміці.
Система - це речовина або декілька речовин, що відокремлені від зов-
нішнього середовища реальною або уявною межою.
Стан системи характеризується:
– параметрами стану: тиск, об`єм, температура, склад системи тощо;
– функціями стану, які залежать лише від кінцевого та початкового станів,
а не від шляху перебігу процесів: ентальпія Н, ентропія S, енергія Гіббса G
тощо.
Хімічні реакції відбуваються за сталих тиску або об'єму. Переважна
більшість хімічних реакцій відбуваються за сталого тиску. Такі умови перебігу
реакції називають ізобарними.
Ентальпія Н характеризує енергетичний стан системи, а зміна ентальпії
Н – зміну енергетичного стану системи під час перебігу реакції за ізобарних
умов.
Під час перебігу хімічних реакцій енергія може виділятися у вигляді
теплової, світлової, електричної та механічної енергії. Так, горіння сірки
відбувається з виділенням тепла. Окиснення білого фосфору на повітрі
супроводжується виділенням енергії у вигляді світла. Під час вибуху суміші
водню та кисню енергія системи перетворюється на теплову та механічну.
Перетворення енергії окисно-відновних реакцій на електричну спостерігається у
гальванічних елементах. Реакції, які відбуваються з виділенням енергії, нази-
ваються екзотермічними. Внаслідок іх перебігу ентальпія системи зменшується.
І навпаки, реакції можуть відбуватися з поглинанням різних видів енергії,
наприклад, розклад сполук за нагрівання, при ударі, під дією електричного стру-
му (електроліз), за освітлення (фотоліз AgBr) тощо. Реакції, які відбуваються з
поглинанням енергії і супроводжуються збільшенням ентальпії системи,
називаються ендотермічними.
Кількість енергії, що виділяється або поглинається під час перебігу
реакцій за сталих тиску та температури, називається тепловим ефектом реакцій.
За першим законом термодинаміки "енергія не виникає з нічого та не
зникає безслідно. Різні види енергії взаємно перетворюються в еквівалентних
кількостях." Отже, під час перебігу екзотермічних реакцій ентальпія системи
зменшується на величину, що дорівнює кількості виділеної енергіі. Під час

46
перебігу ендотермічних реакцій збільшення ентальпіі системи дорівнює
кількості енергіі, що поглинається. Таким чином, тепловий ефект реакціі
дорiвнюе зміні ентальпії системи Н і вимірюється у кілоджоулях. Теплові
ефекти реакцій, які відбуваються за стандартних умов (Т=298К, р=101,3 кПа),
називають стандартними і позначають Н0.
Знак Н залежить від співвідношення ентальпій вихідних речовин та
продуктів реакцій. Якщо ентальпія продуктів реакції нижча, ніж ентальпія
вихідних речовин, то реакція є екзотермічною, тобто відбувається з виділенням
енергії і ентальпія системи зменшується (Н<0). Якщо ентальпія продуктів
реакції більша, ніж ентальпія вихідних речовин, то реакція є ендотермічною,
тобто відбувається з поглинанням енергії і супроводжуються збільшенням
ентальпії системи (Н>0).
Розділ термодинаміки, що кількісно вивчає теплові ефекти реакцій,
називається термохімією. Рівняння хімічних реакцій, в яких через кому
зазначають їх теплові ефекти, називають термохімічними.
Оскільки теплові ефекти реакцій залежать від агрегатного стану речовин,
то в термохімічних рівняннях реакцій буквами позначають агрегатний стан
речовин: г - газ, р - рідина, т - тверда речовина, к - кристал.
Коефіцієнти в термохімічних рівняннях реакцій вказують на кількості
речовин, що беруть участь в реакціях. Наприклад, за термохімічним рівнянням
реакції
N2(г) + 3H2(г) = 2NH3(г), ∆H0 = –92 кДж
І моль азоту взаємодіє з 3 моль водню з утворенням 2 моль аміаку і при
цьому виділяється кількість енергії 92 кДж.
Коефіцієнти в термохімічних рівняннях реакцій можуть бути дробовими.
Наприклад, термохімічне рівняння реакції утворення аміаку можна записати так:
1 3
2
N2(г) + 2
H2(г) = NH3(г), ∆H0 = –46 кДж (5.1)

Оскільки абсолютну величину ентальпії визначити неможливо, то за нуль

прийнято вважати ентальпію простих речовин, що за стандартних умов пере-
бувають у стійкому стані.
Стандартний тепловий ефект реакції утворення кількості речовини 1 моль
з простих речовин, що перебувають у стійкому стані, називають стандартною
ентальпією утворення речовини, позначають теж ∆H0, але поряд у дужках
вказують формулу цієі речовини. Стандартні ентальпії утворення речовин
вимірюються у кДж/моль. Так, стандартний тепловий ефект реакції (5.1), тобто
стандартний тепловий ефект реакції утворення 1 моль NH3 з простих речовин N2
та Н2 є стандартною ентальпією утворення аміаку і дорівнює:
∆H0(NH3)= – 46 кДж/моль.
Стандартні ентальпії утворення стійких за цих умов простих речовин
47
дорівнюють нулю. Наприклад, нулю дорівнює стандартна ентальпія утворення
молекулярного кисню О2, а не озону 03; графіту, а не алмазу; рідкого брому Вr2, а
не газуватого, тому що саме кисень, графіт та рідкий бром є простими
речовинами, які знаходяться за стандартних умов у стійкому стані:
∆H0 (О2(г)) = 0, ∆H0 (C(графіт)) = 0, ∆H0 (Br2(р)) = 0.
А на перетворення кисню на озон, графіту на алмаз, брому з рідкого у
газуватий стан потрібна витрата енергії. Так, під час утворення І моль озону з
молекулярного кисню поглинається кількість енергії 142 кДж:
3
2
О2(г) = О3(г) , ∆H0 = 142 кДж.

Отже, стандартна ентальпія утворення озону дорівнює:

∆H0 (О3(г)) = 142 кДж/моль,
Стандартні ентальпії утворення речовин наведені в термодинамічних
довідниках.
Термохімічні розрахунки грунтуються на законі Гесса та його наслідках.
Закон Гесса формулюється так:
"Тепловий ефект реакції не залежить від шляху її перебігу, тобто від числа
та характеру проміжних стадій, а залежить лише від початкового та кінцевого
станів системи, тобто від природи та агрегатного стану (кристалічноі
модифікації твердої речовини) продуктів реакції та вихідних речовин".
На графіку наведені ентальпії утворення вихідних речовин, продуктів
H
реакціі та тепловий ефект певної ендотермічної реакції:
Н продуктів реакції

Тепловий ефект
реакції

Н вихідних речовин Сума ентальпій утворення

продуктів реакції
Сума ентальпій
утворення
вихідних речовин
Н0 простих стійких речовин
0

З цього графіку можна зробити висновок, який є наслідком закона Гесса:

"Стандартний тепловий ефект реакції дорівнює різниці між сумою стандартних
ентальпій утворення продуктів реакції і сумою стандартних ентальпій утворення
вихідних речовин, помножених на коефіцієнти у термохімічному рівнянні

48
реакції."
Отже, для реакції
aA + bB = cC + dD
тепловий ефект Н° дорівнює:
Н° = [d·Н°(D)+c·Н°(C)] – [a·Н°(A)+b·Н°(B)] (5.2)
За цим виразом можна розрахувати як тепловий ефект будь-якої реакції,
так і ентальпію утворення однієї з речовин, якщо відомі тепловий ефект реакції
та ентальпії утворення інших речовин.
Крім того, із закону Гесса випливає такий наслідок:
"Тепловий ефект зворотної реакції дорівнює тепловому ефекту прямої
реакції, але з протилежним знаком."
Частковим виразом цього наслідку є закон Лавуазьє-Лапласа:
"Тепловий ефект розкладу кількості хімічної сполуки 1 моль на прості
речовини дорівнює ентальпії утворення цієї сполуки, але з протилежним
знаком".
Наприклад, стандартна ентальпія утворення НІ дорівнює:
Н°(HI)=26 кДж/моль.
Тобто реакція утворення 1 моль НІ з простих речовин є ендотермічною і
супроводжується поглинанням енергії:
1 1
2 H2 + 2 I2 = HI, Н°= 26 кДж.
А реакція розкладу 1 моль НІ на прості речовини є екзотермічною:
1 1
HI = 2 H2 + 2 I2, Н° = – 26кДж
Ентропія S характеризує ступінь невпорядкованості системи. Чим
більший ступінь невпорядкованості системи, тим більша її ентропія.
Під час перетворення твердої речовини за нагрівання у рідину, рідини у
газ ступінь невпорядкованості речовини збільшується і її ентропія зростає.
І навпаки, за зниження температури відбувається конденсація, а потім
кристалізація речовини, ентропія речовини зменшується і згідно з постулатом
Планка "за температури 0 К ентропія чистої індивідуальної речовини, що існує
у вигляді ідеального кристалу, дорівнює нулю". Виходячи з цього, можна обчис-
лити абсолютні значення ентропії речовини за різних температур.
У термодинамічних довідниках наведені значення стандартних ентропій,
обчислених за температури 298 К, які відносять до І моль речовини, позначають
S°, у дужках вказують формулу речовини і вимірюють у Дж/(моль·К).
Зміна стандартної ентропії системи під час перебігу реакції
аА + вВ = сС + dD
дорівнює різниці між сумою стандартних ентропій продуктів реакції і сумою
стандартних ентропій вихідних речовин, помножених на коефіцієнти у рівнянні
реакції:

49
 S°=[d·S°(D)+c·S°(C)]–[a·S°(A)+b·S°(B)] (5.3)
Ентропія дає змогу зробити висновок про можливість перебігу процесів в
ізольованій системі. Ізольована система не обмінюється енергією із зовнішнім
середовищем. Наприклад, якщо з'єднати між собою дві посудини: одна - з
гелієм, інша - з аргоном, то змішування газів відбувається довільно і цей процес
не супроводжується ні виділенням, ні поглинанням енергії. У змішаному стані
ступінь невпорядкованості системи збільшується і ентропія зростає. Зворотний
процес довільно не відбувається, тобто гази довільно у власні посудини не
повертаються. Отже, всі процеси в ізольованій системі відбуваються у напрямку
збільшення ступеня невпорядкованості системи, тобто у напрямку зростання її
ентропії.
Термодинамічна умова перебігу процесів в ізольваній системі -зростання
ентропії системи: S > 0.
Межою перебігу процесів в ізольованій системі є стан рівноваги, в якому її
ентропія досягає максимального значення і перестає змінюватись:
S = max, S = 0
Розглянуті положення об'єднує другий закон. термодинаміки:
"Ентропія ізольованої системи у будь-яких процесах не може
зменшуватись“:
S  0
Але переважна більшість хімічних реакцій супроводжується виділенням
(Н<0) або поглинанням (Н>0) енергії, тобто відбуваються в неізольованій
системі. І в цих випадках можливість перебігу хімічних реакцій визначається
зміною не ентропії, а енергії Гіббса.
Енергія Гіббса G - це частина ентальпії системи Н, яка може бути
використаною на виконання корисної роботи Aк. Максимальна корисна робота
реакції, що відбувається за сталих тиску та температури, дорівнює зменшенню
енергії Гіббса:
Aк = – G
Отже, хімічні реакції відбуваються у напрямку виконання корисної
роботи, тобто у напрямку зменшення енергії Гіббса системи.
Термодинамічна умова перебігу реакцій в неізольованій системі -зменшення
енергіі Гіббса системи:
G < 0.
Межою перебігу реакцій в неізольованій системі є стан рівноваги, в якому
енергія Гіббса досягає мінімального значення і перестає змінюватись:
G = min, G = 0
Оскільки абсолютну величину енергіі Гіббса, як і ентальпіі визначити
неможливо, то за нуль приймають енергію Гіббса простих речовин, що
перебувають за стандартних умов у стійкому стані. Стандартну зміну енергії
Гіббса, яка супроводжує реакцію утворення кількості речовини 1 моль з простих
50
речовин, що перебувають у стійкому стані, називають стандартною енергією
Гіббса утворення речовини, позначають G° (формула речовини) і вимірюють у
кДж/моль. Стандартні енергії Гіббса утворення простих речовин, що
перебувають у стiйкому станi , дорiвнюють нулю.
Знаючи значення стандартних енергій Гіббса утворення речовин, які
наведені в термодинамічних довідниках, можна розрахувати зміну стандартної
енергії Гіббса реакції аА + вВ = сС + dD :
G° = [d·G°(D)+c·G°(C)] – [a·G°(A)+b·G°(B)] (5.4)
Отже, якщо G<0, то довільно відбувається пряма реакція, а якщо G>0,
то довільно за цих умов відбувається зворотна реакція. Зміни енергії Гіббса,
ентальпії та ентропії реакції зв'язані рівнянням:
G = H – TS (5.5)

Приклад 1. Під час взаємодії алюмінію масою 8,1 г з хлором виділяється

кількість енергії 209,25 кДж. Складіть термохімічне рівняння реакції та
розрахуйте стандартну ентальпію утворення алюміній хлориду.
Розв`язання.
Згідно з рівнянням реакції:
2Al (т) + 3Cl2 (г) = 2AlCl3 (т) ,
її тепловий ефект дорівнює кількості енергії, що виділяється під час
взаємодії кількості алюмінію 2 моль з хлором.
Визначимо кількість алюмінію масою 8,1 г (1.7):
m( Al ) 8,1 г
n( Al )    0,3 моль
M ( Al ) 27 г / моль
Складаємо пропорцію:
- під час взаємодії 0,3 моль Al виділяється кількість енергії 209,25 кДж,
а під час взаємодії 2 моль Al --------------- x кДж.
2 моль  209,25 кДж
x  1395 кДж
0,3 моль
Термохімічне рівняння цієї реакції має такий вигляд:
2Al (т) + 3Cl2 (г) = 2AlCl3 (т), H0 = –1395 кДж.
Розрахуємо стандартну ентальпію утворення алюміній хлориду.
Стандартний тепловий ефект реакції утворення 2 моль AlCl3 становить
H = – 1395 кДж, а стандартний тепловий ефект утворення 1 моль AlCl 3, тобто
0

стандартна ентальпія утворення алюміній хлориду дорівнює:

Н 0 1395кДж
H (AlCl3) =
0    697,5 кДж / моль
n( AlCl3 ) 2 моль

Приклад 2. Термохімічне рівняння реакції згоряння метану:

CH4(г) + 2O2(г) = CO2(г) + 2H2O(р), H0 = – 878 кДж.
Розрахуйте кількість енергії, що виділяється під час згоряння метану
51
обємом 4,48 л (н.у.).
Розв`язання.
Розрахуємо кількість метану об`ємом 4,48 л (1.7):
V 0 (CH 4 ) 4.48 л
n(CH 4 )  0
  0,2 моль
V M 22,4 л / моль
Під час згоряння 1 моль CH4 виділяється кількість енергії 878 кДж,
а під час згоряння 0,2 моль CH4 --------------- х кДж,
0,2 моль  878 кДж
x  175,6 кДж
1 моль

Приклад 3. Розрахуйте стандартний тепловий ефект реакції:

Fe2O3(т) + 3CO (г) = 3CO2(г) + 2Fe(т).
Розв`язання.
Для розрахунку стандартного теплового ефекту реакції за наслідком
закону Гесса (5.2) використовуємо значення стандартних ентальпій утворення
речовин, наведених в таблиці Д.2, беручи до уваги, що H0(Fe) = 0:
Н° = 3·Н°(CO2) – Н°(Fe2O3) – 3·Н°(CO) =
= 3моль·(-393,5кДж/моль)–1моль·(-822,2кДж/моль)–3моль·(-110,5кДж/моль) = –
26,8 кДж.
Термохімічне рівняння реакції має такий вигляд:
Fe2O3(т) + 3CO (г) = 3CO2(г) + 2Fe(т), Н° = – 26,8 кДж.

Приклад 4. Виходячи з термохімічного рівняння реакції:

3CaO(т) + P2O5 (т) = Ca3(PO4)2(т), Н° = – 739 кДж,
розрахуйте стандартну ентальпію утворення кальцій оксиду.
Розв`язання.
Згідно з наслідком закону Гесса (5.2) тепловий ефект цієї реакції дорівнює:
Н° = Н°(Ca3(PO4)2) – 3·Н°(CaO) – Н°(P2O5).
Користуючись значеннями стандартних ентальпій утворення кальцій
ортофосфату та фосфор (V) оксиду (Табл. Д.2), розрахуємо значення
стандартної ентальпії утворення кальцій оксиду:
3·Н°(CaO) = Н°(Ca3(PO4)2) – Н°(P2O5) – Н° =
= 1 моль · (- 4137,5 кДж/моль) – 1 моль · (-1492 кДж/моль) – (-739 кДж) =
= – 1906,5 кДж.
Н°(CaO) = - 1906,5 кДж / 3 моль = - 635,5 кДж/моль

Приклад 5. Використовуючи значення стандартних енергій Гіббса

утворення речовин, наведених в таблиці Д.3, розрахуйте G° реакції та визначте
напрямок її перебігу:

52
 8Al(т) + 3Fe3O4(т) = 9Fe(т) + 4Al2O3(т)
Розв`язання.
Розрахуємо G° реакції, враховуючи, що G°(Al)=0 та G°(Fe)=0 (5.4):
G° = 4 · G°(Al2О3) – 3 · G°(Fe3O4) =
= 4 моль · (-1582 кДж/моль) – 3 моль · (-1014 кДж/моль) = – 3285,4 кДж.
Оскільки G° < 0, то за стандартних умов відбувається пряма реакція.

Приклад 6. Розрахуйте зміну ентропії S° реакції:

TiO2(т) + 2C(графіт) = Ti(т) + 2CO(г), Н° = 722,9 кДж
Використовуючи рівняння, яке зв`язує зміни енергії Гіббса, ентальпії та
ентропії, обчисліть зміну енергії Гіббса реакції за стандартних умов та зробіть
висновок про можливість її перебігу.
Розв`язання.
Використовуючи значення стандартних ентропій речовин, наведених в
таблиці Д.4, розрахуємо зміну стандартної ентропії реакції (5.3):
S° = S°(Ti) + 2 · S°(CO) – S°(TiO2) – 2 · S°( C(графіт)) =
=1 моль·30,6Дж/(моль·К) + 2 моль·197,5Дж/(моль·К) –
– 1 моль·50,3Дж/(моль·К) – 2 моль·5,7Дж/(моль·К) = 363,9 Дж/К
Обчислюємо значення G° реакції (5.5), враховуючи, шо Н° вимірюється
у кДж, S° – у Дж/К, а Т=298К:
G° = Н° – ТS° = 722,9 кДж – 298 К · 363,9 ·10-3 кДж/К = 614,46 кДж.
Оскільки G° > 0, відновлення тітан (IV) оксиду TiO2 графітом за
стандартних умов неможливо.

Аналіз рівняння, що пов`язує G, H та S

Термодинамічною умовою довільного перебігу реакції є зменшення енергії
Гіббса: G < 0. Зміна енергії Гіббса пов'язана зі змінами ентальпії та ентропії
рівнянням:
G = H – TS
Знак зміни енергії Гіббса G визначається співвідношенням ентальпійного
(H) та ентропійного (TS) факторів. Аналізуючи наведене рівняння, можна
встановити, за яких температурних умов можлива та чи інша реакція.
За низьких температур модуль ентальпійного фактора більший, ніж
модуль ентропійного фактора: |H|>|TS|. Тому за низьких температур
можливість перебігу реакції визначається ентальпійним фактором: G<0, якщо
Н<0, тобто реакція відбувається у напрямку зменшення ентальпії системи
незалежно від того, зростає чи зменшується ентропія. Отже, за низьких
температур довільно відбуваються у більшості екзотермічні реакції.
53
 За високих температур (Т>1000 К) модуль ентропійного фактора більший,
ніж модуль ентальпійного фактора: |TS|>|H|. Тому можливість перебігу
реакції за високих температур визначається ентропійним фактором: G<0, якщо
S>0, тобто реакція відбувається у напрямку зростання ентропії системи. Знак
зміни ентальпії H не має значення: за високих температур відбуваються як
екзотермічні, так і ендотермічні реакції.
За будь-яких температур можливий перебіг реакції, яка супроводжується
зменшенням ентальпії (H<0) та зростанням ентропії (S>0) одночасно.
У цьому випадку зміна енергії Гіббса за будь-яких температур – величина
від'ємна: G<0. Така реакція є необоротною, тому що зміна енергії Гіббса
зворотної реакції за будь-яких температур – величина додатна: G>0.

Вплив температури на напрямок перебігу реакції

Якщо під час перебігу реакції ентропія системи збільшується (S>0), то
згідно з рівнянням
G = H – TS

підвищення температури Т зменшує енергію Гіббса і тому сприяє

перебігу реакції.
Якщо ентропія системи під час перебігу реакції зменшується (S<0), то,
аналізуючи рівняння
G = H – TS ,

можна зробити висновок, що підвищення температури збільшує енергію Гіббса і

перешкоджає перебігу реакції. Отже, така реакція відбувається лише за низьких
температур, коли |H|>|TS|, а сама реакція є екзотермічною: H<0.

Приклад 7. Аналізуючи рівняння, яке пов`язує зміни енергії Гіббса,

ентальпії та ентропії, зробіть висновок, підвищення чи зниження температури
сприятиме перебігу реакції:
C (т) + Н2O (г) = CO (г) + H2 (г), H0 > 0.
Розв`язання.
Через те, що одна з вихідних речовин знаходиться у твердому стані, а
кількість газуватих продуктів реакції (1 моль СО та 1 моль Н 2) більша, ніж
кількість газуватих вихідних речовин (1 моль Н2О), кінцевий стан системи є
більш невпорядкованим. Оскільки ентропія характеризує ступінь
невпорядкованості системи, то реакція супроводжується збільшенням ентропії

54
(S>0).
Згідно з рівнянням:
G = H – TS

енергія Гіббса зменшується (G<0) тільки за температур, коли модуль

ентропійного фактора стає більшим, ніж модуль ентальпійного фактора:
│TS│>│H│. Отже, підвищення температури сприяє перебігу реакції.
Залежність G від температури наведена на графіку. Реакція відбувається
(G<0) за температур, вищих за температури рівноважного стану системи Т 1,
коли G = 0.

G

0 T
T1

Приклад 8. Аналізуючи рівняння, яке пов`язує зміни енергії Гіббса,

ентальпії та ентропії, визначте напрямок перебігу реакції:
N2 (г) + 2O2 (г) = 2NO2 (г), H0 > 0.
Розв`язання.
Кількість газуватих продуктів реакції (2 моль NO 2) менша, ніж кількість
газуватих вихідних речовин (1 моль N2 та 2 моль O2). Тому кінцевий стан
системи характеризується меншим ступенем невпорядкованості, тобто і меншою
ентропією. Отже, зміна ентропії прямої реакції – величина від`ємна. А якщо
H>0, а S<0, то, згідно з рівнянням:
G = H – TS

за будь-яких температур G>0. Тому перебіг прямої реакції термодинамічно

неможливий. Таким чином, реакція відбувається у зворотному напрямку, тому
що для зворотної реакції H<0, S>0 і за будь-яких температур G<0.
Залежність G прямої (а) та зворотної (б) реакцій від температури наведена далі.
55
 G G

(б)

0 T 0 T

(а)

Приклад 9. Аналізуючи рівняння, яке пов`язує зміни енергії Гіббса,

ентальпії та ентропії, визначте, екзо- чи ендотермічною є реакція, яка
відбувається довільно: CO (г) + 2H2 (г) = CH3OH (р). Які температури: високі чи
низькі – сприяють перебігу реакції?
Розв`язання.
Вихідні речовини – гази, а продуктом реакції є рідина, тому кінцевий стан
системи характеризується меншим ступенем невпорядкованості і реакція
супроводжується зменшенням ентропії (S<0). Оскільки реакція відбувається
довільно, то G<0. Згідно з рівнянням:
G = H – TS

енергія Гіббса реакції зменшується (G<0), якщо зменшується ентальпія

системи (H<0), а модуль ентальпійного фактора більший, ніж модуль
ентропійного: │H│>│TS│.
Отже, ця реакція є екзотермічною і відбувається за низьких температур
(Т<Т1). Це випливає з графіка, на якому наведена залежність G реакції від
температури.

G

56
 0 T
T1

6. ХІМІЧНА КІНЕТИКА ТА РІВНОВАГА

Хімічна кінетика

Хімічна кінетика – це розділ хімії, який вивчає швидкість хімічних

реакцій.
При розгляді питання про швидкість реакцій необхідно розрізняти
гомогенні та гетерогенні реакції.
Гомогенні реакції відбуваються в гомогенній, тобто однофазній системі.
Прикладом гомогенної системи є суміш газуватих речовин або розчин декількох
речовин у воді. В кожному з цих випадків система складається тільки з однієї
фази: в першому випадку – з газової фази, а в другому – з рідкої.
Гетерогенні реакції відбуваються в гетерогенній системі, яка складається з
двох або більше фаз. Прикладом гетерогенної реакції є згоряння вугілля або
корозія металів у водному розчині. В обох випадках система складається з двох
фаз: в першому випадку – з твердої та газуватої, в другому – з твердої та рідкої.
Середньою швидкістю гомогенної реакції називається зміна концентрації
будь-якої речовини (або вихідної, або утвореної внаслідок реакції) за одниницю
часу:
c
 , (6.1)

моль
де υ – швидкість реакції, лс
, с – зміна концентрації речовини у моль/л
за проміжок часу , с.
Концентрація кожної з вихідних речовин з часом зменшується (с<0), а
кожного з продуктів реакції – збільшується (с>0). Знак “” у формулі (6.1)
ставлять в тому випадку, якщо швидкість реакції визначають за зміною
концентрації однієї з вихідних речовин, тому що швидкість реакції може бути
тільки додатною, незважаючи на зменшення концентрації вихідних речовин.
Оскільки швидкість реакції весь час змінюється, то в хімічній кінетиці
розглядають поняття “дійсна” швидкість реакції, тобто швидкість реакції у

57
даний момент часу, що визначається як перша похідна від концентрації
речовини за часом:
dc
 , (6.2)
d
де dc – зміна концентрації речовин, якщо d → 0.
Швидкість гомогенної реакції залежить:
– від концентрації реагуючих речовин, сі;
– якщо реагуючі речовини – газуваті, то від загального тиску газової суміші
р та парціального тиску окремих її компонентів рі;
– від природи реагуючих речовин;
– від температури Т;
– від наявності каталізатора.
Необхідною умовою взаємодії між частинками реагуючих речовин є їх
зіткнення. Чим більша концентрація реагуючих речовин, тим частіше
відбуваються зіткнення між їх частинками, тим вищою є швидкість реакції.
Залежність швидкості гомогенної реакції від концентрації реагуючих
речовин відображає закон діючих мас:
“ За сталої температури швидкість хімічної реакції прямо пропорційна
добутку концентрацій реагуючих речовин, взятих у степенях, які дорівнюють
коефіцієнтам в рівнянні реакції ”.
Вираз, що зв’язує швидкість реакції з концентрацією реагуючих речовин,
називається кінетичним рівнянням реакції.
Для гомогенної реакції, що відбувається за рівнянням:
аА + bВ = сС + dD,
кінетичне рівняння має такий вигляд:
  k c a ( A) c b ( B ) , (6.3)
де с(А), с(В) – концентрації реагуючих речовин А та В, моль/л,
k – коефіцієнт пропорційності, який називається константою швидкості
реакції.
Якщо реагуючі речовини газуваті, то їх концентрацію можна замінити
парціальним тиском, тобто тиском окремих компонентів газової суміші:
  k p a ( A) p b ( B ) (6.4)
Фізичний зміст константи швидкості реакції:
Константа швидкості реакції чисельно дорівнює швидкості реакції, якщо
концентрація кожної з реагуючих речовин становить 1 мольл:
c(A)=1 мольл
c(B)=1 мольл k= υ
Константа швидкості реакції не залежить від концентрації реагуючих
речовин, а якщо реагуючі речовини газуваті, то і від їх парціального тиску, але
залежить, як і сама швидкість реакції, від їх природи, температури та наявності
каталізатора.

58
 Швидкість гетерогенної реакції, яка відбувається між речовинами, що
перебувають у різних фазах, наприклад, між твердою та газуватою речовинами,
або між твердою речовиною та речовиною у розчині, залежить відповідно від
концентрації лише газуватої речовин або концентрації розчиненої речовини у
розчині.
Крім того, через те, що гетерогенні реакції здійснюються на поверхні
поділу між фазами, то їх швидкість залежить і від площі цієї поверхні S: чим
більше площа поверхні, тим вищою є ймовірність зіткнень частинок, що
перебувають у різних фазах, тим більша швидкість їх взаємодії.
Для гетерогенної реакції, яка відбувається за рівнянням:
аА(т) + bB(г) = сС(г) + dD(г),
кінетичне рівняння має вигляд:
  k 1 c b ( B) S ,
де с(В) – концентрація газуватої речовини,
S – площа поверхні поділу між твердою та газуватою фазами.
За умови незмінної площі поверхні (S=const), наприклад, за умови
незмінного ступеня подрібненості твердої речовини, кінетичне рівняння можна
записати так:
  k c b (B ) , де k  k 1  const (6.5)
Не кожне зіткнення частинок реагуючих речовин є ефективним, тобто
призводить до утворення продуктів реакції. Тому зіткнення частинок реагуючих
речовин є необхідною, але недостатньою умовою для початку хімічної реакції.

Енергетичні схеми
а) екзотермічної реакції б) ендотермічної реакції
  0
  0

A...B активований A...B

комплекс
енергія

EA
EA C+D
H2

H1 H1
A+B A+B
H2 C+D

На наведених вище енергетичних схемах Н1 – це середній рівень енергії

вихідних речовин А і В, Н2 – середній рівень енергії продуктів реакції С і Д, а
різниця (Н2  Н1) дорівнює тепловому ефекту реакції.
Для того, щоб вихідні речовини перетворилися на продукти реакції, вони
мають подолати енергетичний бар’єр, висота якого називається енергією
активації реакції, позначається ЕА і вимірюється у кДжмоль.
59
 Отже, енергія активації реакції – це надлишкова, порівняно із середньою,
енергія, яку повинні мати реагуючі частинки, щоб їх зіткнення призвело до
утворення продуктів реакції.
Енергія активації витрачається на подолання сил відштовхування між
електронними оболонками реагуючих частинок та на послаблення старих
хімічних зв’язків, тобто міжатомних зв’язків у складі вихідних речовин.
Такі частинки, енергія яких є достатньою для здійснення реакції,
називаються активними. Зіткнення тільки між активними частинками є
ефективними. Таким чином, швидкість реакції прямопропорційна частці
активних частинок:
N*
kA , (6.6)
N
N*
де N – загальне число частинок, N* – число активних частинок, а –
N
частка активних частинок.
В ході реакції з активних частинок реагуючих речовин утворюється
проміжне угруповання, яке називається активованим комплексом. В цьому
угрупованні старі зв’язки вже послаблені, а нові, тобто зв'язки між атомами в
продуктах реакції, тільки починають виникати. Через те, що енергія
активованого комплексу максимальна, він є нестійким, існує дуже короткий час
і розкладається з утворенням продуктів реакції.
Чим менша величина енергії активації реакції, тим більшою є частка
активних частинок, тобто частинок, здатних подолати енергетичний бар’єр,
отже, вищою є і швидкість реакції.
Залежність швидкості реакції від величини енергії активації відображає
рівняння Арреніуса:
EA

k  Ae RT , (6.7)
де k – константа швидкості реакції,
А – передекспоненціальний множник,
R – універсальна газова стала (8,31·10-3 кДж(мольК))
Т – температура, К,
ЕА – енергія активації, кДжмоль.
Фізичний зміст множника А: Величина А дорівнює константі швидкості
реакції, якщо ЕА=0, тобто у разі відсутності енергетичного бар’єру.
В цьому випадку всі реагуючі частинки є реакційно здатними, тобто
активними, і всі їх зіткнення – ефективні. Тому величина константи швидкості є
максимально можливою:
А=kmax (6.8)
З виразів (6.6), (6.7) та (6.8) випливає:
EA
 k N*
e RT
  (6.9)
k max N

60
 де k та kmax – це відповідно фактична та максимально можлива швидкості
реакції за умовою, що концентрації реагуючих речовин становлять 1мольл, а
EA
величина e  RT дорівнює частці активних частинок.
Таким чином, величина А в рівнянні Арреніуса повинна відповідати
загальному числу зіткнень частинок реагуючих речовин Z в одиниці об’єму за
одиницю часу. Але значення k, обчислене за рівнянням (6.7), перевищує
фактичне значення константи швидкості реакції. Це пояснюється тим, що для
хімічної взаємодії реагуючих частинок потрібна певна сприятлива їх орієнтація.
Вплив просторової орієнтації реагуючих частинок на швидкість реакції враховує
стеричний фактор Р:
EA EA
 
k  Ae RT
Z Рe RT (6.10)
Найчастіше невеликі значення стеричного фактору Р відповідають
реакціям між складними за своєю структурою частинками.
Величина енергії активації є таким фактором, через який позначається
вплив природи реагуючих речовин на швидкість реакції, а саме:
– для реакцій між молекулами з міцними ковалентними зв’язками характерні
високі значення енергії активації (ЕА=150450 кДж/моль). Лише невелика частка
зіткнень між ними є ефективною. Тому такі реакції відбуваються повільно;
– енергія активації йонних реакцій невелика (Е А=080кДж/моль). Йонні
реакції відбуваються практично миттєво, тому що не потребують витрати енергії
на подолання сил відштовхування між протилежно зарядженими йонами.
Залежність швидкості реакції від температури визначається приблизним
правилом Вант-Гоффа: “За підвищення температури на кожні 10 градусів
швидкість більшості реакцій зростає у 2-4 рази”.
Математично ця залежність виражається таким співвідношенням:
T2 T1
2
  10 , (6.11)
1
де υ2 і υ1 – швидкості реакції відповідно за температури Т2 і Т1,
  температурний коефіцієнт швидкості реакції.
Температурний коефіцієнт швидкості реакції показує, у скільки разів
збільшується швидкість реакції за підвищення температури на 10 градусів.
Вплив температури на швидкість реакції можна пояснити на прикладі
взаємодії між молекулами газуватих речовин. На малюнку наведено
розподілення молекул газу в залежності від їх кінетичної енергії за температур
Т1 та Т2. Максимум на кривих розподілу відповідає частці молекул, енергія яких
є середньою (Есер.).

61
 T1

з певною кінетичною енергією

T2>T1
частка молекул T2

E кінетична енергія
Есер. порогова

Вся площа під кривою дорівнює загальному числу молекул N. Але

ефективними є зіткнення тільки активних молекул, тобто молекул, енергія яких
перевищує певну порогову енергію E, необхідну для утворення активованого
комплекса. Отже, площа заштрихованої ділянки дорівнює числу ативних
молекул N*.
За температури T1 таку енергію, як показано на малюнку, має лише
невелика частка молекул. Тому реакція відбувається повільно. Але, якщо
значення порогової енергії E мало відрізняється від середньої, тоді число
молекул, які мають необхідну енергію, значно більше. В цьому випадку реакція
відбувається з дуже великою швидкістю, тобто практично миттєво.
За підвищення температури до T2 вся площа під кривою, тобто і загальне
число молекул залишаються незмінними, але енергія між молекулами
перерозподіляється так, що число активних молекул збільшується пропорційно
площі заштрихованої ділянки. Отже, за підвищення температури частка
N *
активних молекул N
зростає, внаслідок чого збільшується швидкість
реакції.
Але найбільш ефективним методом прискорення хімічних реакцій є
використання каталізаторів.
Каталізатором називається речовина, яка, приймаючи участь в реакції,
збільшує швидкість реакції, але в результаті її перебігу не витрачається.
Розрізняють гомогенний та гетерогенний каталіз.
У випадку гомогенного каталізу каталізатор та реагуючі речовини
утворюють одну фазу – газувату або рідку.
Нижче наведений у загальному вигляді один з механізмів гомогенного
каталізу.
Якщо реакція за рівнянням:
EA
A+B A...B C+D
без каталізатора відбувається повільно, то у присутності каталізатора вона
проходить через такі стадії:
62
 – спочатку каталізатор (К) утворює з однією з вихідних речовин проміжну
сполуку АК:
EA 1
A+K A...K AK EA 1 < E A
– потім ця сполука взаємодіє з іншою вихідною речовиною і каталізатор при
цьому вивільняється:
EA11
AK + B AK...B C + D + K EA11 < EA
Отже, у присутності каталізатора виникають активовані комплекси за
участю каталізатора, утворення яких потребує меншої енергії активації, ніж
утворення активованих комплексів у відсутності каталізатора. Тому частка
активних частинок, здатних подолати цей нижчий енергетичний бар’єр, зростає,
що призводить до збільшення швидкості реакції.
При гетерогенному каталізі каталізатор та реагуючі речовини знаходяться
у різних фазах: як правило, каталізатор – тверда речовина, а реагуючі речовини –
гази або рідини.
У цьому випадку на поверхні каталізатора відбувається адсорбція, тобто
поглинання каталізатором частинок реагуючих речовин, внаслідок чого
збільшується їх поверхнева концентрація. Це зумовлює прискорення реакції.
Крім того, під дією каталізатора послаблюються зв'язки між атомами в
частинках реагуючих речовин і, як і у випадку гомогенного каталізу,
утворюються проміжні сполуки каталізатора з реагуючими речовинами, які
потребують меншої енергії активації, ніж у відсутності каталізатора. Тому
швидкість реакції значно зростає.

Хімічна рівновага

Хімічні реакції можна поділити на необоротні та оборотні.

Необоротні реакції відбуваються тільки в одному напрямку: до повного
перетворення хоча б однієї з вихідних речовин у продукти реакції.
У рівняннях необоротних реакцій між лівою та правою частинами
ставиться знак рівності.
Прикладом необоротної реакції є взаємодія магнію з розчином сульфатної
кислоти:
Mg + H2SO4 = MgSO4 + H2
Водень видаляється зі сфери реакції і зворотна реакція стає неможливою.
Реакція відбувається до повного розчинення магнію.
До необоротних також належать реакції, енергія Гіббса яких зменшується
за будь-яких температур (G<0), тобто, якщо реакція відбувається з виділенням
енергії (Н<0) і збільшенням ентропії (S>0).
Наприклад, реакція за рівнянням:
2KClO3 (т) = 2KCl (т) + 3O2 (г) , ΔH< 0
63
необоротна, тому що є екзотермічною (ΔH<0) і супроводжується зростанням
ентропії (S>0), оскільки кінцевий стан системи є більш невпорядкованим, ніж
початковий. Зворотна реакція неможлива, оскільки її енергія Гіббса має
збільшуватись (G>0).
Оборотні реакції відбуваються одночасно у двох взаємно протилежних
напрямках. Тому вони не доходять до кінця: жодний з учасників реакції не
витрачається повністю. У рівнянні оборотної реакції між лівою та правою
частинами ставляться дві стрілки, напрямлені у протилежні боки.
У загальному вигляді схема оборотної реакції має такий вигляд:
аА + bB cC + dD

вихідні речовини продукти реакції

Реакція, яка відбувається зліва направо (), називається прямою, а справа
наліво () – зворотною.
Якщо реакція гомогенна, де всі речовини є газуватими або знаходяться у
розчині, то швидкість прямої та зворотної реакцій відображають такі кінетичні
рівняння:
 
  k c a ( A) c b ( B ) , (6.12)
  c
  k c (C ) c ( D )
d
(6.13)
Спочатку при змішуванні вихідних речовин швидкість прямої реакції
найвища, а швидкість зворотної реакції дорівнює 0. З часом вихідні речовини
перетворюються у продукти реакції, їх концентрація зменшується і відповідно
зменшується і швидкість прямої реакції. Одночасно збільшується концентрація
продуктів реакції, що призводить до зростання швидкості зворотної реакції.
 
Коли швидкості прямої та зворотної реакцій стають однаковими (    ),
наступає хімічна рівновага.
На малюнку показано, як змінюються швидкості прямої та зворотної
реакцій з часом:



 
 





Хімічна рівновага є динамічною, тобто пряма та зворотна реакції не
припиняються, але відбуваються з однаковими швидкостями. Тому концентрації
всіх речовин – і вихідних, і продуктів реакції – залишаються з часом
незмінними, але відрізняються від початкових. Концентрації речовин у стані

64
хімічної рівноваги називаються рівноважними і позначаються формулами
речовин, взятими у квадратні дужки: [А], [В], [С], [D].
У стані рівноваги ліві частини кінетичних рівнянь прямої та зворотної
реакцій (6.11), (6.12) однакові, тому їх праві частини також дорівнюють одна
одній:  
k [ A] a [ B ]b  k [C ] c [ D ] d
Звідки: 
k [C ]c [ D ]d
 
k [ A]a [ B ]b
Відношення констант швидкості прямої та зворотної реакцій є величиною
сталою, називається константою рівноваги і позначається буквою К:
[C ]c [ D ]d
K  (6.14)
[ A]a [ B ]b
Константа рівноваги, як і константа швидкості реакції, залежить від
температури та природи учасників реакції, але не залежить від їх концентрації.
Концентрації газуватих речовин можна замінити рівноважним
парціальним тиском цих компонентів газової суміші:
p c (C ) p d ( D )
Kp  (6.15)
p a ( A) p b ( B )
У виразі константи рівноваги гетерогенних реакцій, як і в кінетичних
рівняннях таких реакцій, вказують концентрації лише газуватих або розчинених
речовин.
Прикладом гетерогенних реакцій є реакції термічної дисоціації оксидів
(наприклад, метал оксидів) на прості речовини, тобто реакції розкладу оксидів
на прості речовини за нагрівання:
2MexOy (т) 2xMe (т) + yO2 (г) , (6.16)
Через те, що ці оборотні реакції відбуваються на поверхні поділу між
твердою та газуватою фазами, константа їх рівноваги визначається лише тиском
кисню:
KT=py(O2), (6.17)
або у логарифмічному вигляді:
lgKT = ylgp(O2), (6.18)
Рівноважний тиск кисню, який утворюється в замкненій системі внаслідок
термічної дисоціації оксиду металу називається тиск дисоціації оксиду.
З виразу (6.18) тиск дисоціації оксиду дорівнює:
lg K T
lg p (O2 ) 
y
; p(O2 )  10 lg p (O2 ) (6.19)
Порівнюючи тиск дисоціації різних оксидів, можна зробитти висновок,
який з оксидів є більш стійким: чим менший тиск дисоціації оксиду, тим
стійкішим є оксид.
Константа рівноваги реакцій пов’язана зі зміною енергії Гіббса за певної
температури Т таким рівнянням:
65
 GТ = RTlnKТ, (6.20)
З цього рівняння можна зробити висновок, що більшим від’ємним
значенням GТ реакції (GТ<<0) відповідають великі значення константи
рівноваги (К>>1). Це вказує на присутність в системі у стані рівноваги
надлишку продуктів реакції порівняно з вихідними речовинами.
Якщо підставити в вираз (6.20) значення газової сталої
-3
(R=8,31·10 кДж/(моль·К)) та перейти до десяткового логарифму, одержуємо:
GТ =  19,1·10-3 TlgKТ, (6.21)
Цей вираз дає можливість визначити величину константи рівноваги
реакцій:
GT
lg K T   ; K T  10 lg KT , (6.22)
19,1  10 3 T
де за умови, що НТ=Н0 і SТ=S0, зміна енергії Гіббса реакцій за температури
Т дорівнює:
GТ = Н0 – ТS0, (6.23)
Для реакцій за рівнянням (6.16) тиск дисоціації оксидів дорівнює:
lg K T GT
lg p(O2 )   , p(O2 )  10lg p ( O2 ) (6.24)
y y 19,1  10 3 T

Ознаки хімічної рівноваги:

1. Будь-яка реакція відбувається у напрямку зменшення енергії Гіббса.
У стані рівноваги енергія Гіббса системи набуває мінімального значення і
перестає змінюватись (G=0).
2. Стан рівноваги не залежить від шляху його досягнення, тобто від того,
які речовини взаємодіють між собою – вихідні чи продукти реакції.
3. Стан рівноваги за сталих умов з часом залишається незмінним.
4. Хімічна рівновага є рухомою: за зміною умов рівноваги (концентрації,
тиску, температури) швидкості прямої та зворотної реакцій стають
 
неоднаковими (    ), тобто стан рівноваги порушується. З часом
встановлюється новий стан рівноваги. Перехід системи з одного стану рівноваги
в інший називається зміщенням хімічної рівноваги: якщо внаслідок зміни
зовнішніх умов швидкість прямої реакції стає більше швидкості зворотної
   
реакції (    ), то рівновага зміщується у напрямку прямої реакції, а якщо    –
то у напрямку зворотної реакції.
Напрямок зміщення рівноваги зі зміною концентрації учасників оборотної
реакції, тиску та температури визначається за принципом Ле Шательє: “Зміна
умов зміщує рівновагу у напрямку реакції, яка протидіє цій зміні”.
Зміна концентрації газуватих речовин або розчинених у розчині речовин.
Зі збільшенням концентрації будь-якого учасника реакції рівновага
зміщується у напрямку витрати цієї речовини, внаслідок чого її концентрація
зменшується:

66
 – зі збільшенням концентрації вихідних речовин рівновага зміщується у
напрямку прямої реакції;
– зі збільшенням концентрації продуктів реакції рівновага зміщується у
напрямку зворотної реакції.
Якщо концентрація будь-якого учасника реакції зменшується, то рівновага
зміщується у напрямку утворення цієї речовини:
– зі зменшенням концентрації вихідних речовин рівновага зміщується у
напрямку зворотної реакції;
– зі зменшенням концентрації продуктів реакції рівновага зміщується у
напрямку прямої реакції.
Зміна тиску зумовлює зміщення рівноваги, якщо в оборотній реакції
приймають участь газуваті речовини.
Підвищення тиску (шляхом зменшення об’єму системи) зміщує рівновагу
у напрямку утворення меншої кількості газуватих речовин, що призводить до
зниження тиску.
І, навпаки, зниження тиску (шляхом збільшення об’єму системи) зміщує
рівновагу у напрямку утворення більшої кількості газуватих речовин. Тиск при
цьому збільшується.
Якщо кількість газуватих вихідних речовин дорівнює кількості газуватих
продуктів реакції, то зміна тиску не спричинить зміщення хімічної рівноваги.
Зміна температури.
Підвищення температури зміщує рівновагу у напрямку ендотермічної
реакції, яка відбувається з поглинанням енергії (Н>0) і супроводжується
зниженням температури.
Зниження температури зміщує рівновагу у напрямку екзотермічної реакції,
яка відбувається з виділенням енергії (Н<0) і супроводжується підвищенням
температури.
Залежність константи рівноваги від температури визначається рівнянням
(6.20), (6.23):
GТ H 0 S 0
ln K Т     . (6.25)
RT RT R
Якщо пряма реакція екзотермічна (Н0<0), то за підвищення температури
константа рівноваги зменшується, тобто рівновага зміщується у напрямку
зворотної реакції.
Якщо пряма реакція ендотермічна (Н0>0), то за підвищення температури
константа рівноваги збільшується, тобто рівновага зміщується у напрямку
прямої реакції.
У присутності каталізатора енергія активації і прямої, і зворотної
реакцій знижується на одну і ту ж величину. Тому швидкість обох реакцій
збільшується однаковою мірою. Отже, каталізатор скорочує час досягання
рівноваги, але не впливає на його зміщення.
До такого висновку можна дійти, аналізуючи рівняння (6.25).
67
 Зміна енергії Гіббса реакції ∆GТ не залежить від шляху її перебігу. Тому
значення ∆GТ і константи рівноваги реакції, отже, і рівноважні концентрації усіх
учасників реакції залишаються незмінними незалежно від того, чи відбувається
реакція без каталізатора, чи у його присутності.
На наведеній
 
далі енергетичній схемі оборотної реакції:
- Е А , Е А – енергія активації прямої та зворотної реакцій без каталізатора,
 
- Е I А , Е I А – енергія активації прямої та зворотної реакцій у присутності
каталізатора:

активований комплекс без каталізатора

енергія

ЕА активований комплекс
за участю каталізатора

A+B ЕАI ЕА

ЕАI

C+D

хід реакції

Приклад 1. За законом діючих мас запишіть кінетичні рівняння прямої та

зворотної реакцій в оборотній системі:
2СО(г) + О2(г) 2СО2(г)
Як і у скільки разів зміниться швидкість реакцій, якщо об’єм газової
суміші зменшити у три рази? Вкажіть напрямок зміщення рівноваги.
Розв’язання.
Реакція належить до гомогенних, тому що всі реагуючі речовини
перебувають у газовій фазі. За законом діючих мас запишемо кінетичні рівняння
прямої та зворотної реакцій (6.12), (6.13):
  2
  k c (CO ) c(O2 ) ,

  k c 2 (CO2 )
Зі зменшенням об’єму системи у 3 рази концентрація кожної речовини
збільшується у 3 рази:
с1(СО) = 3с(СО); с1(О2) = 3с(О2); с1(СО2) = 3с(СО2)
За нових концентрацій швидкості реакцій дорівнюють:
1  1   
  k (c (CO)) c (O2 )  k (3c(CO )) 2 3c (O2 )  27 k c 2 (CO) c(O2 )  27  ,
2 1

    
 1  k (c1 (CO2 )) 2  k (3c(CO2 )) 2  9 k c 2 (CO2 )  9 
68
 Отже, швидкість прямої реакції збільшується у 27 разів, а зворотної – у
 
9 разів. Через те, що  1   1 , рівновага зміщується у напрямку прямої реакції.

Приклад 2. За законом діючих мас запишіть кінетичні рівняння прямої та

зворотної реакцій в оборотній системі:
Si(т) + 2H2(г) SiH4(г)
Як і у скільки разів зміниться швидкість реакцій за зниження тиску в
системі у 4 рази? Вкажіть напрямок зміщення рівноваги.
Розв’язання.
Реакція є гетерогенною, оскільки реагуючі речовини перебувають у різних
фазах: Si – у твердій фазі, а Н2 та SiH4 – у газовій.
Запишемо кінетичні рівняння реакцій, враховуючи, що за сталої площі
поверхні твердої речовини, швидкість реакції залежить від концентрації лише
газуватих речовин (6.5):
 
  k c 2 (H 2 ) ,


  k c( SiH 4 )
Зі зниженням тиску у системі у 4 рази, концентрації газуватих речовин теж
зменшуються у стільки ж разів:
1 1
c1 ( H 2 )  c( H 2 ) , c 1 ( SiH 4 )  c( SiH 4 )
4 4
За нових концентрацій швидкості реакцій дорівнюють:
   1 1  2 1 
 1  k (c1 ( H 2 )) 2  k ( c ( H 2 )) 2  k c (H 2 )  ,
4 16 16
   1 1  1 
 1  k c1 ( SiH 4 )  k c( SiH 4 )  k c( SiH 4 )  
4 4 4
Отже, швидкість прямої реакції зменшується у 16 разів, а зворотної – у 4
рази. Тобто за нових концентрацій реагуючих речовин зворотна реакція
 
відбувається з більшою швидкістю, ніж пряма (  1   1 ), і рівновага зміщується у
напрямку зворотної реакції.

Приклад 3. Тривалість реакції за температури 400 К становить 182

хвилини, а за температури 420 К – 20 хвилин. Розрахуйте значення
температурного коефіцієнта  швидкості реакції.
Розв’язання.
Визначимо, у скільки разів зменшиться тривалість реакції за підвищення
температури на 20 К:
182 хв.
9
20 хв.
Отже, швидкість реакції збільшилась у 9 разів:
 2  420 K
 9
1  400 K

69
 За правилом Вант-Гоффа (6.11) обчислимо значення температурного
коефіцієнта швидкості реакції:
420  400
 420 K
 10
, 92
 400 K
Звідки:   9 3

Приклад 4. У скільки разів зменшиться швидкість реакції, яка

відбувається за рівнянням:
2А(г) + В(г) = 2С(г),
зі зменшенням парціального тиску вихідних речовин у 2 рази і одночасно зі
зниженням температури на 30 К? Температурний коефіцієнт  швидкості реакції
дорівнює 4.
Розв’язання.
Реакція є гомогенною, оскільки всі реагуючі речовини газуваті. За законом
діючих мас запишемо кінетичне рівняння реакції (6.4):
  k p 2 ( A) p ( B ) ,
де р(А) та р(В) – початковий парціальний тиск вихідних речовин.
Зі зниженням парціального тиску вихідних речовин швидкість реакції
дорівнює:
1 1 1 1
 1  k ( p1 ( A)) 2 p1 ( B )  k ( p ( A)) 2 p ( B)  k p 2 ( A) p( B )  
2 2 8 8
Отже, зі зниженням парціального тиску вихідних речовин швидкість
реакції зменшиться у 8 разів.
Розрахуємо за правилом Вант-Гоффа (6.11), у скільки разів зменшиться
швидкість реакції зі зниженням температури на 30К, тобто, якщо (Т 2  Т1) =
30К:
T2 T1
T 2 T 2 
30
1
 10
,  4 10  4 3 
T 1 T 1 64
Отже, зі зниженням температури на 30К швидкість реакції зменшиться у
64 рази.
Загалом зі зниженням парціального тиску речовин і одночасно зі
зниженням температури швидкість реакції зменшиться у 864, тобто у 512 разів.

Приклад 5. Оборотна реакція відбувається за таким рівнянням:

C2H6 (г) C2H2 (г) + 2H2 (г) , ΔН0 =?
Наведіть вираз константи рівноваги та визначте, екзо- чи ендотермічною є
ця реакція, якщо за підвищення температури рівновага зміщується у напрямку
прямої реакції. Чи впливає на стан рівноваги підвищення тиску; введення
каталізатора?
Розв’язання.
Оскільки всі реагуючі речовини газуваті, реакція є гомогенною.
70
 Константа рівноваги дорівнює (6.14):
[C 2 Н 2 ] [ Н 2 ]2
K
[С 2 Н 6 ]
За принципом Ле Шательє за підвищення температури рівновага
зміщується у напрямку ендотермічної реакції, яка відбувається з поглинанням
енергії і супроводжується зниженням температури. Отже, пряма реакція у
наведеному прикладі є ендотермічною (Н>0).
Підвищення тиску сприяє зміщенню рівноваги у напрямку зворотної
реакції, під час перебігу якої з 3 моль газуватих речовин утворюється 1 моль, що
призводить до зниження тиску в системі.
Введення каталізатора однаковою мірою збільшує швидкість прямої та
зворотної реакцій. Тому каталізатор не впливає на стан рівноваги, а лише
прискорює його досягнення.

Приклад 6. Запишіть вираз константи рівноваги оборотної реакції:

CaO (т) + CO2 (г) CaCO3 (т) , ΔН0 < 0
Зміною яких параметрів системи можна змістити рівновагу у напрямку
зворотної реакції?
Розв’язання.
Реакція є гетерогенною, оскільки реагуючі речовини перебувають у різних
фазах. Запишемо вираз константи рівноваги (6.14), беручи до уваги, що у вираз
константи рівноваги входить концентрація лише газуватої речовини СО2:
1
K 
[СО2 ]
За приципом Ле Шательє зміщенню рівноваги у зворотному напрямку
сприяють:
а) зниження тиску (шляхом збільшення об’єму системи), оскільки
внаслідок перебігу зворотної реакції з твердої речовини СаСО3 утворюється газ
СО2, що спричинює підвищення тиску;
б) підвищення температури, тому що зворотна реакція є ендотермічною
(Н>0) і супроводжується зниженням температури;
в) виведення зі сфери реакції газу СО 2, що призводить до зменшення його
концентрації, і рівновага зміщується у напрямку утворення СО2.

Приклад 7. У якому агрегатному стані перебуває речовина А, якщо за

підвищення тиску рівновага системи
А + В (г) С (г) , ΔН0 < 0
не зміщується?
Наведіть вираз константи рівноваги. Як впливає на стан рівноваги:
а) зниження температури;
б) збільшення концентрації речовини С?
Розв’язання.
71
 За принципом Ле Шательє зміна тиску не спричинює зміщення рівноваги в
тому випадку, якщо кількість газуватих вихідних речовин дорівнює кількості
газуватих продуктів реакції. Отже, ця реакція відбувається без зміни кількості
газуватих речовин (1моль речовини В та 1моль речовини С), якщо речовина А
перебуває у твердому стані.
Запишемо вираз константи рівноваги (6.14), враховуючи, що ця реакція
гетерогенна і у вираз константи рівноваги не входить концентрація твердої
речовини А:
[C ]
K 
[ B]
За принципом Ле Шательє:
а) зниження температури сприяє зміщенню рівноваги у напрямку
екзотермічної реакції, якою є пряма реакція (ΔН0 < 0);
б) збільшення концентрації речовини С зміщує рівновагу у напрямку
зворотної реакції. Внаслідок перебігу зворотної реакції речовина С
перетворюється у речовини А та В і її концентрація зменшується.

Приклад 8. Розрахуйте константу рівноваги реакції за температури 300 К,

якщо зміна стандартної енергії Гіббса реакції дорівнює “57,3 кДжмоль”.
Розв’язання.
Константа рівноваги пов’язана зі зміною енергії Гіббса реакції рівнянням
(6.22):
GT
lg K T   ; K T  10 lg KT
19,1  10 3 T
Підставимо в цей вираз значення GТ та температури Т і одержуємо:
кДж
 57,3
lg K Т   моль  10
кДж
19,1  10 3 300 К
( моль  К )
Звідки: КТ=1010.

Приклад 9. У скільки разів збільшиться швидкість реакції у присутності

каталізатора за температури 298 К, якщо її енергія активації зменшилась на
25,1 кДж/моль?
Розв’язання.
Якщо позначити енергію активації реакції без каталізатора Е А, а у
присутності каталізатора – ЕА1; відповідні константи швидкості реакції – k та k1,
то за рівнянням Арреніуса (6.7) знаходимо:
E A1
1  RT E A  E A1
k Ae
 EA
e RT
k  RT
Ae
Звідки:
72
 1
k1 k1 E  EA
ln  2,3 lg  A
k k RT
Підставляємо у цей вираз величину зниження енергії активації реакції у
присутності каталізатора, значення універсальної газової сталої (R=8,31∙10-3
кДж/(моль∙К)) та температури:
кДж
25,1
k1 моль k1
lg   4,40 ;  2,51  10 4
k 3 кДж k
2,3  8,31  10 298 К
( моль  К )
Отже, за зменшення енергії активації реакції на 25,1 кДж/моль внаслідок
введення каталізатора швидкість реакції зросла у 25 тисяч (25100) разів.

Приклад 10. Розрахуйте енергію активації реакції, швидкість якої за

температури 300 К у 10 разів більша, ніж за температури 280 К.
Розв’язання.
Позначимо константу швидкості реакції за температури Т 1=280 К – k1, а за
температури Т2=300 К – k2. За рівнянням Арреніуса (6.7) знаходимо:
EA
 RT EA EA E A (T2 T1 )
k 2 Ae 2 RT1  RT2
 EA
e e RT1T2

k1
Ae  RT1
Логарифмуємо цей вираз:
k 2 E A (T2  T1 )
2,3 lg 
k1 R T1 T2
Підставляємо значення Т2, Т1 та газової сталої і визначаємо енергію
активації реакції:
k2 кДж
RT1T2 2,3 lg 8,3110 3  280 К  300 К  2,3 lg10
k1 ( моль  К ) кДж
EA    80,3
T2  T1 300 К  280 К моль

Отже, енергія активації реакції дорівнює:

кДж
E A  80,3 .
моль

Приклад 11. Визначте, чи можна використовувати марганець у якості

розкисника під час зварювання сталі. Відомо, що тиск дисоціації ферум (ІІ)
оксиду за температури 2000 К дорівнює 10-3 кПа, а манган (ІІ) оксиду – 10-8 кПа.
Розв’язання.
Розкиснення – це процес видалення з розплавленого металу кисню, який
знаходиться у складі сталі у вигляді ферум (ІІ) оксиду і погіршує механічні
властивості сталі. Розкиснення здійснюється введенням у розплав сталі
розкисників – елементів з більшою спорідненістю до оксигену, ніж залізо, яке є
73
основою сталі. Отже, розкисником може бути елемент, оксид якого є стійкішим
за ферум (ІІ) оксид.
Визначити, який з оксидів є стійкішим, можна порівнюючи тиск їх
дисоціації: чим менше тиск дисоціації оксиду, тим більш стійким є оксид.
Запишемо рівняння термічної дисоціації вказаних в умові оксидів у
загальному вигляді (6.16):
2МеO (Т) 2Ме (Т) + O2 (Г)
Оскільки ці реакції є гетерогенними, тобто відбуваються на поверхні
поділу між твердою та газуватою фазами, то константа рівноваги визначається
лише тиском кисню (6.17):
КТ = р(О2)
Рівноважний тиск кисню р(О2), який утворюється у замкненій системі
внаслідок розкладу оксидів за нагрівання, і є тиском дисоціації оксидів.
Тиск дисоціації манган (ІІ) оксиду (10-8 кПа) менший за тиск дисоціації
ферум (ІІ) оксиду (10-3 кПа), отже MnO є більш стійким ніж FeO. Тому у якості
розкисника можна використовувати марганець, який реагує з ферум (ІІ) оксидом
за таким рівнянням:
Mn + FeO = MnO + Fe .
Таким чином, кількість FeO у складі сталі зменшується.

Приклад 12. Визначте, чи буде окиснюватись срібло за температури 2000С

у присутності атмосферного кисню? Відомо, що тиск дисоціації аргентум
оксиду за цієї температури дорівнює 175 кПа, а парціальний тиск атмосферного
кисню становить 21 кПа.
Розв’язання.
Запишемо рівняння термічної дисоціації арґентум оксиду (6.16) та вираз
константи її рівноваги (6.17):
2Ag2O (Т) 4Ag (Т) + O2 (Г)
КТ = р(О2)
Порівнюємо парціальний тиск атмосферного кисню Р(О2) і тиск кисню,
утвореного в замкненій системі внаслідок розкладу оксиду, який дорівнює тиску
дисоціації арґентум оксиду р(О2):
Р(О2)=21 кПа < р(О2)=175 кПа.
Отже, у присутності атмосферного кисню його тиск у системі, що
розглядається, зменшується.
За принципом Ле Шательє рівновага зміщується у напрямку реакції, яка
протидіє цій зміні, тобто у напрямку реакції розкладу арґентум оксиду, яка
супроводжується підвищенням тиску кисню.
Отже, за даної температури срібло у присутності атмосферного кисню не
окиснюється.

74
 Приклад 13. Для забезпечення газового захисту зони зварювання від
доступу повітря в деяких випадках використовують вуглекислий газ. Визначте,
чи виключає такий захист можливість окиснення алюмінію за температури
2500 К. Вуглекислий газ подається у зону зварювання під тиском 101,3 кПа, а
ступінь термічної дисоціації вуглекислого газу за цієї температури становить
0,014.

Розв’язання.
Запишемо рівняння термічної дисоціації алюміній оксиду (6.16) та вираз її
константи дисоціації (6.17):
2Al2O3 (Т) 4Al (Т) + 3O2 (Г)
3
К = р (О2)
В таблиці Д.2 наведено значення стандартної ентальпії утворення
алюміній оксиду Н0(Al2O3). За законом Лавуазьє-Лапласа стандартний
тепловий ефект розкладу кількості алюміній оксиду 1 моль на прості речовини
дорівнює стандартній ентальпії його утворення, але з протилежним знаком.
Отже, з врахуванням кількості алюміній оксиду в реакції, що розглядається,
стандартний тепловий ефект цієї реакції дорівнює:
Н0 = - 2·Н0(Al2O3) = - 2 моль·(-1676 кДж/моль) = 3352 кДж,
Розрахуємо зміну стандартної ентропії реакції, використовуючи дані,
наведені в таблиці Д.4:
S0 = 4·S0(Al) + 3·S0(O2) – 2·S0(Al2O3) = 4 моль·28 Дж/(моль·К) +
+ 3 моль·205 Дж/(моль·К) – 2 моль·51 Дж/(моль·К) = 625 Дж/К.
Обчислимо зміну енергії Гіббса реакції за температури 2500 К (6.23):
G2500 = Н0 – ТS0 = 3352 кДж – 2500 К·0,625 кДж/К= 1789,5 кДж
Визначимо тиск дисоціації алюміній оксиду (6.24):
lg K T GT 1789,5
lg p(O2 )   3
  12,5 ,
y y 19,1  10 T 3  19,1  10 3  2500
p(O2 )  10 12 ,5  3,16  10 13 атм , або p (O2 )  3,16 10 11 кПа
Напишемо рівняння розкладу вуглекислого газу за нагрівання:
2CO2 (Г) 2СО (Г) + O2 (Г)
Оскільки ступінь дисоціації вуглекислого газу показує, яка частка його
кількості розкладається і, враховуючи, що кількість утвореного кисню у два рази
менша:
P(CO2 )   101,3 кПа  0,014
P(O2 )    0,7 кПа
2 2
Порівняємо тиск дисоціації алюміній оксиду р(О2) та тиск кисню,
утвореного внаслідок розкладу вуглекислого газу Р(О2):
р(О2) =10-12,5 кПа < Р(О2) = 0,7 кПа
Оскільки тиск кисню у присутності вуглекислого газу значно зростає, то за
принципом Ле Шательє рівновага реакції розкладу алюміній оксиду зміщується

75
у напрямку зниження його тиску, тобто у напрямку зворотної реакції. Отже,
такий захист не виключає окиснення алюмінію.

76
 РОЗДІЛ ІІІ. РОЗЧИНИ

7. ПРИРОДА РОЗЧИНІВ ТА СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЇХ СКЛАДУ

Розчини - це двох- або більшкомпонентні гомогенні (однорідні) системи,

склад яких може змінюватись у широких межах.
Компонентами розчину є розчинник та розчинена речовина. За агрегатним
станом розчини бувають газуваті, рідкі та тверді.
Газуваті розчини - це суміші газів, наприклад, повітря.
Тверді розчини здебільшого отримують під час спільної кристалізації
рідких розчинів або розплавів. Так, твердий розчин утворюється під час
кристалізації розплаву срібла та золота. До твердих розчинів належать розчин
вуглецю в залізі, розчини водню в паладії та платині, змішані кристали KCl –
KBr тощо.
Рідкі розчини утворюються під час розчинення газуватих, рідких або
твердих речовин у рідині. Якщо рідкий розчин утворюється внаслідок
розчинення газуватої або твердої речовини у рідині, то за розчинника вважають
рідину, тобто той компонент розчину, агрегатний стан якого не змінюється.
Якщо рідкий розчин утворюється при змішуванні двох або більше рідин, то
розчинник у кількісному відношенні переважає розчинену в ньому речовину.
Склад розчинів, як і склад механічних сумішей, може змінюватись у досить
широких межах. Розчини, як і суміші, можна досить легко розділити на складові
частини. Але своєю однорідністю розчини нагадують хімічні сполуки. Крім
того, процес розчинення, як і процес утворення хімічних сполук,
супроводжується певним тепловим ефектом, зміною об'єму, як, наприклад, під
час розчинення спиртів або сульфатної кислоти у воді, забарвленням розчинів,
наприклад, внаслідок розчинення білого купрум (II) сульфату CuSO 4 у воді
утворюється синій розчин.
Отже, розчини можна розглядати, як перехідний стан речовин між хі-
мічними сполуками та механічними сумішами.
Розчинення - це фізико-хімічний процес, що складається з окремих стадій,
які відбуваються одночасно.
Внаслідок взаємодії частинок розчинюваної речовини з молекулами
розчинника утворюються нестійкі хімічні сполуки. Ця стадія розчинення
речовини називається сольватацією, а якщо розчинник - вода, то гідратацією, і
утворені сполуки називаються відповідно сольватами або гідратами. Процес
сольватації відбувається з виділенням енергії, тобто є екзотермічним:

77
 Hсольв.<0.
Одночасно зі сольватацією відбувається руйнування зв'язків між
частинками речовини, що розчиняється, а якщо розчинювана речовина є
твердою, то руйнування її кристалічної решітки. Ця стадія розчинення речовини
потребує витрати енергії, тобто є ендотермічним процесом:
Hруйн.>0.
Тепловий ефект розчинення Hрозч. дорівнює алгебраїчній сумі теплових
ефектів окремих стадій:
Hрозч. = Hсольв. + Hруйн.
Якщо |Hруйн.|>|Hсольв.|, тобто, якщо руйнування зв'язків між частинками
розчинюваної речовини потребує витрати більшої кількості енергії, ніж кількість
енергії, що виділяється внаслідок сольватації, то розчинення - процес
ендотермічний: Hрозч.>0. Наприклад, розчинення NH4Cl у воді відбувається з
поглинанням енергії.
Якщо |Hсольв.|>|Hруйн.|, тобто під час утворення сольватів виділяється
більша кількість енергії, ніж витрачається на руйнування зв'язків між
частинками розчинюваної речовини, тоді розчинення супроводжується
виділенням енергії: Hрозч.<0. Наприклад, розчинення NaOH у воді є
екзотермічним процесом.
Розчинення газів у воді – завжди екзотермічний процес, тому що витрата
енергії на руйнування слабких міжмолекулярних зв'язків незначна (Hруйн.→0).
Отже, Hрозч.≈ Hсольв.. Оскільки Hсольв.<0, то і Hрозч.<0.
Розчинення речовини відбувається довільно, якщо G<0, а величина G
залежить від співвідношення ентальпійного (Н) та ентропійного (TS)
факторів, які зв'язані між собою рівнянням: G = H – TS
Розчинення газів у воді супроводжується виділенням енергії (Hрозч.<0) та
зменшенням ступеня невпорядкованості системи, отже і зменшенням ентропії
(S<0). Тому G<0, якщо |Hрозч.|>|TS|, тобто розчинення газів у воді
відбувається за низьких температур.
Розчинення твердих речовин, якщо розчин – рідина, здебільшого
проходить з поглинанням енергії (Hрозч.>0) і супроводжується зростанням
ентропії (S>0) внаслідок збільшення ступеня невпорядкованості системи. Тому
G<0, якщо |TS|>|Hрозч.|, тобто розчиненню твердих речовин сприяє
підвищення температури. Але, якщо |Hрозч.| >> ‌|ТS|, то G>0 і розчинення
твердої речовини неможливе навіть і за нагрівання. За будь-яких температур
тверда речовина розчиняється (G<0), якщо її розчинення – процес
екзотермічний (Hрозч.<0).
78
 Розчинення речовини у рідкому розчиннику – процес оборотний, тобто по
мірі розчинення і збільшення її концентрації у розчині, стає можливим
виділення речовини з розчину. Розчин, в якому встановлюється динамічна
рівновага між речовиною у розчині та нерозчиненою речовиною, називається
насиченим. У насиченому розчині швидкість розчинення речовини дорівнює
швидкості її виділення з розчину, тобто скільки частинок речовини за одиницю
часу переходить у розчин, стільки ж їх виділяється з розчину. Отже, у
насиченому розчині за певної температури міститься максимальна кількість
розчиненої речовини.
Концентрація речовини у насиченому розчині є мірою розчинності
речовини. У ненасиченому розчині концентрація речовини менша, а у
пересиченому – більша, ніж концентрація речовини у насиченому розчині.
Пересичені розчини утворюються при повільному і обережному охолодженні
насичених розчинів. Пересичені розчини – нестійкі і внесення до розчину
кристала розчинюваної речовини спричиняє випадання її надлишку в осад.
Розчинність речовини залежить від природи розчинюваної речовини та
розчинника. За старовинним правилом: подібне розчиняється у подібному. Якщо
молекули розчинника неполярні (бензол, ефір), то в ньому добре розчиняються
речовини, молекули яких теж неполярні або малополярні, наприклад CO, I 2.
І навпаки, речовина, яка складається з полярних молекул, добре розчиняється у
полярних розчинниках, як, наприклад, спирт у воді.
Для визначення залежності розчинності речовини від температури можна
застосувати принцип Ле Шательє. Розчинення більшості твердих речовин у воді
- процес ендотермічний, тому їх розчинність за нагрівання зростає. Розчинення
газів у воді - екзотермічний процес, тому підвищення температури зменшує іх
розчинність.
При змішуванні рідин можливі такі випадки. Деякі рідини необмежено
розчинні одна в одній, як, наприклад, спирт і вода. Інші - взаємно розчиняються
до певної межі, наприклад, вода та ефір. За підвищення температури взаємна
розчинність рідин збільшується і за температури, яка називаєтеся критичною,
стає необмеженою.
Розчинення твердих та рідких речовин у рідині майже не супроводжується
зміною об'єму. Тому їх розчинність практично не залежить від тиску. Під час
розчинення газів у рідині об'єм системи значно зменшується, тому підвищення
тиску призводить до збільшення розчинності газів. Залежність розчинності газів
від тиску виражається законом Генрі-Дальтона:
“Розчинність газу в рідині за сталої температури прямо пропорційна його
парціальному тиску.”

79
 Способи вираження складу розчинів
Масова частка речовини ω(B) -це відношення маси розчиненої речовини
m(B) до маси розчину mp:
m( B ) m( B )
 ( B)   , (7.1)
mp V d

де V (л) та d (г/л) – відповідно об’єм та густина розчину, а маса розчину

дорівнює:
mp= V·d (7.2)
Масова частка - безрозмірна величина, що показує яку частку складає маса
розчиненої речовини від маси усього розчину.
Масова концентрація речовини (B) - це відношення маси розчиненої
речовини m(В) до об'єму розчину V:
m( В )
 ( В)  (7.3)
V

Масова концентрація вимірюється у г/л.

Молярна концентрація речовини с(В) - це відношення кількості розчиненої
речовини n(B) до об'єму розчину V:
n( B ) m( B )
c( B)   , (7.4)
V M ( B)  V

m( B )
де кількість розчиненої речовини дорівнює: n( B )  (1.7).
M ( B)
Молярна концентрація вимірюється у моль/л.
Молярна частка речовини χ(В) - це відношення кількості розчиненої
речовини n(В) до загальної кількості розчиненої речовини та розчинника:
n( B )
 ( B)  , (7.5)
n( B )  n 0

де n0 - кількість розчинника.
Молярна частка - безрозмірна величина, що показує яку частку складає
кількість розчиненої речовини від загальної кількості розчиненої речовини та
розчинника.
Моляльність речовини сm(B) – це відношення кількості розчиненої
речовини n(В) до маси розчинника mр-ка:
n( B ) m( B )
cm ( B )   (7.6)
m рка M ( B )  m р ка

Моляльність вимірюється у моль/(кг розчинника).

Приклад 1. У воді об`ємом 300 мл розчинили натрій хлорид масою 20 г.
80
Густина води дорівнює 1000 г/л. Розрахуйте масову частку NaCl у розчині.
Розв'язання.
Визначимо масу розчинника (води):
m(H2O) = V(H2O) · d(H2O) = 0,3 л · 1000 г/л =300 г
Маса розчину дорівнює:
mр = m(NaCl) + m(H2O) = 20 г + 300 г =320 г
Розрахуємо масову частку NaCl у розчині (7.1):
m( NaCl ) 20 г
 ( NaCl )    0,0625 або 6,25 % .
mp 320 г

Приклад 2. Розрахуйте об`єм водного розчину з масовою часткою калій

карбонату 10%, в якому міститься K2CO3 масою 54,5 г. Густина розчину становить
1090 г/л.
Розв'язання.
Обчислюємо масу розчину (7.1):
m( K 2CO3 ) 54,5 г
mp    545 г.
 ( K 2CO3 ) 0,1
Об`єм розчину дорівнює (7.2):
mp 545 г
V    0,5 л.
d 1090 г / л

Приклад 3. Водний розчин об`ємом 400 мл містить кількість сульфатної

кислоти 0,8 моль. Обчисліть масову концентрацію H2SO4 у розчині.
Розв'язання.
Розрахуємо масу сульфатної кислоти (1.7):
m(H2SO4) = n(H2SO4) · M(H2SO4) = 0,8 моль · 98 г/моль = 78,4 г.
Обчислимо масову концентрацію H2SO4 у розчині (7.3):
m(H 2SO 4 ) 78,4 г
 (H 2SO 4 )    196 г / л .
V 0,4 л

Приклад 4. Визначте молярну концентрацію натрій сульфату у розчині,

добутому внаслідок розчинення Na2SO4 масою 106,5 г у воді масою 750 г.
Густина розчину дорівнює 1120 г/л.
Розв'язання.
Кількість розчиненого натрій сульфату становить (1.7):
m( Na2 SO4 ) 106,5 г
n( Na 2 SO4 )    0,75 моль .
M ( Na 2 SO4 ) 142 г / моль

Обчислимо масу добутого розчину:

mp= m(Na2SO4) + m(H2O) = 106,5 г + 750 г = 856,5 г
81
 mp 856,5 г
Об`єм розчину дорівнює (7.2): V    0,765 л .
d 1120 г / л
Розрахуємо молярну концентрацію натрій сульфату у розчині (7.4):
n( Na2 SO4 ) 0,75 моль
с ( Na 2 SO4 )    0,98 моль / л .
V 0,765 л

Приклад 5. Розрахуйте масу калій нітрату, необхідну для приготування

водного розчину об’ємом 2 л з молярною концентрацією KNO3 0,1 моль/л.
Розв'язання.
Визначимо кількість калій нітрату, необхідну для приготування розчину
об`ємом 2 л (7.4):
n(KNO3) = c(KNO3) · V = 0,1 моль/л · 2 л = 0,2 моль.
Розрахуємо масу цієї кількості калій нітрату (1.7):
m(KNO3) = n(KNO3) · M(KNO3) = 0,2 моль · 101 г/моль = 20,2 г.

Приклад 6. Розрахуйте молярну частку карбаміду у водному розчині з

масовою часткою CO(NH2)2 30% (0,3 в частках від одиниці).
Розв'язання.
За виразом (7.1) маса розчиненої речовини дорівнює:
m(CO ( NH 2 ) 2 )   (CO( NH 2 ) 2 )  m p  0,3 m p
Сума масових часток усіх компонентів розчину становить 1, тому масова
частка води та її маса дорівнюють:
 ( H 2 O)  1   (CO( NH 2 ) 2 )  1  0,3  0,7
m( H 2 О )  0,7 m p
Кількість компонентів розчину визначається за виразом (1.7):
m(CO ( NH 2 ) 2 ) 0,3 m p
n(CO ( NH 2 ) 2 )   ,
M (CO ( NH 2 ) 2 ) 60

m( H 2 O) 0.7 m p
n( H 2 O )   .
M ( H 2O) 18

Розрахуємо молярну частку карбаміду у розчині (7.5):

0,3 m p
n(CO ( NH 2 ) 2 ) 60
 (CO( NH 2 ) 2 )    0,11 ,
n(CO( NH 2 ) 2 )  n( H 2 O) 0,3 m p 0,7 m p
(  )
60 18
де M(CO(NH2)2)=60 г/моль, M(H2O)=18 г/моль.

Приклад 7. Розрахуйте моляльність глюкози C6H12O6 у розчині, який

отримали під час розчинення глюкози масою 18 г у воді масою 200 г.
Розв'язання.
82
 Визначимо кількість глюкози у розчині (1.7):
m(C6 H12O6 ) 18 г
n(C6 H12O6 )    0,1 моль .
M (C6 H12O6 ) 180 г / моль

Моляльність глюкози у розчині дорівнює (7.6):

n(C 6 H 12 O6 ) 0,1 моль
с m (C 6 H 12 O6 )    0,5 моль/кг H2O.
m р  ка 0,2 кг

8. ВЛАСТИВОСТІ РОЗЧИНІВ НЕЕЛЕКТРОЛІТІВ

Розчинені речовини поділяють на неелектроліти та електроліти.
Неелектроліти розподіляються у масі розчинника у вигляді молекул, тобто не
дисоціюють на йони. Тому розчини неелектролітів не проводять електричний
струм. До неелектролітів належать у більшості органічні сполуки, наприклад,
глюкоза, сахароза, крохмаль, карбамід, анілін тощо.
З різних властивостей розчинів неелектролітів розглянемо в першу чергу
тиск насиченої пари розчинника над розчином, тому шо з його величиною
пов'язані і інші властивості розчинів, такі, як температура кипіння та
температура замерзання розчинів.
На малюнку зображені дві посудини: одна з рідким чистим розчинником, а
інша - з розбавленим розчином нелеткого неелектроліту. Молекули розчинника
позначимо "х", а молекули розчиненої речовини - "о". Оскільки розчинена
речовина практично не випаровується, то пара над розчином складається тільки
з молекул розчинника.
õ õ
õ
õ õ õ õ
õ õ õ õ
õ
õõõõõõõõõõõõõ õî õî î õõõî î õî õ
õ î õ õî î î
õ õ õ õ õõ õ õ õ
õ õ î î õ õ
õ õ î õ
õ õ õõ õ õ î î î
õ
õ õ õ õ õ õ õ õ
î õ
õ õ õ î õ î

Між рідиною та парою встановлюється рівновага: швидкість випаровування

рідини дорівнює швидкості конденсації пари у рідину, тобто число молекул, що
залишають поверхню рідини за одиницю часу, дорівнює числу молекул, що
повертаються до рідини. Пара, що знаходиться у рівновазі з рідиною,
називається насиченою. З розчинів випаровування відбувається не з усієї
поверхні рідини, а тільки з тієї її частини, яка зайнята молекулами розчинника.
Крім того, кількість молекул розчинника, що випаровується, зменшується
внаслідок зв'язування з молекулами розчиненої речовини з утворенням

83
сольватів. Тому за сталої температури тиск насиченої пари розчинника над
розчином p менший, ніж тиск насиченої пари розчинника над чистим
розчинником p°, тобто p < p°.
Різниця між цими величинами (p° – p), тобто зниження тиску насиченої
пари розчинника над розчином (Δp), тим більша, чим вища концентрація
розчиненої речовини у розчині, але не залежить від її природи.
Перший закон Payля: “Відносне зниження тиску насиченої пари розчинника
над розчином дорівнює молярній частці розчиненої речовини у розчині.”
Математичний вираз першого закону Рауля:
p n( B ) , (8.1)
  ( B) 
po n( B )  n 0
де Δp=p° – p, а концентрація замінена на молярну частку розчиненої
речовини χ(B); n(B) - кiлькiсть розчиненої речовини, n0 - кількість розчинника.
Тиск насиченої пари залежить від температури: за нагрівання тиск
насиченої пари збільшується. На малюнку наведена залежність від температури
тиску насиченої пари розчинника над рідким чистим розчинником – ОА, над
розчином – О'Е, над твердим розчинником – ВО.

Оскільки тиск насиченої пари розчинника над розчином менший, ніж над
чистим розчинником, то крива О`Е розташована нижче, ніж ОА.
Будь-яка рідина закипає тоді, коли тиск насиченої пари досягає величини
зовнішнього тиску. Тому температуру кипіння розчинника та розчину знаходять,
опускаючи вертикальну лінію з точки перетину кривих ОА та О`Е з прямою, яка
відтинає на осі ординат зовнішній тиск. Як видно з малюнку, температура
кипіння розчину Ткип. вища за температуру кипіння розчинника Т 0кип., оскільки за
температури Т0кип. тиск насиченої пари розчинника над розчином нижчий за
зовнішній тиск. Підвищення температури кипіння розчину – це різниця між
температурою кипіння розчину та температурою кипіння розчинника:
DТкип. = Ткип. – Т0кип.
За зниження температури починається кристалізація розбавлених розчинів.
84
При цьому утворюються тільки кристали розчинника. Між рідиною та
кристалами встановлюється рівновага. У стані рівноваги тиск насиченої пари
розчинника над рідиною дорівнює тиску насиченої пари розчинника над
кристалами. Тому температури замерзання (кристалізації) розчинника та
розчину відповідають точкам перетину кривої ВО з кривими ОА та О`Е, тобто
точкам О та О`. Як видно з малюнку, температура замерзання розчину Т зам.
нижча за температуру замерзання розчинника Т0зам., оскільки за температури
Т0зам. тиск насиченої пари розчинника над розчином менший за тиск насиченої
пари розчинника над кристалами. Зниження температури замерзання розчину –
це різниця між температурою замерзання розчинника та температурою
замерзання розчину:
DТзам. = Т0зам. – Тзам.
Чим більша концентрація розчиненоі речовини у розчині, незалежно від її
природи, тим більші підвищення температури кипіння та зниження температури
замерзання розчину.
Оскільки з розчинів нелеткого неелектроліту під час кипіння випаровується
або під час замерзання кристалізується лише розчинник, то концентрація
розчиненої речовини з часом збільшується. Це призводить до ще більшого
підвищення температури кипіння та ще нижчої температури замерзання
розчинів. Отже, розчин на відміну від розчинника кипить та замерзає не за
сталої температури, а у деякому температурному інтервалі. Початок
температурного інтервала називають відповідно температурою кипіння або
температурою замерзання (кристалізації) розчинів.
Другий закон Рауля: “Підвищення температури кипіння розчину та
зниження температури замерзання розчину прямо пропорційні моляльності
розчиненої речовини у розчині.”
Математичний вираз другого закону Рауля:
ΔТкип.= E сm(B), (8.2)
ΔТзам.= K сm(B), (8.3)
де Е та К - відповідно ебуліоскопічний та кріоскопічний коефіцієнти, а
концентрація замінена на моляльність розчиненої речовини сm(B). Як
зазначалось (7.6), моляльність розчиненої речовини - це вiдношення кількості
розчиненоі речовини n(B) до маси розчинника mр-ка:
n( B ) m( B )
сm ( B)   моль/(кг розчинника),
m р  ка M ( B ) m р  ка

Отже:
m( B )
Т кип.  Е , (8.4)
M ( B) m р  ка

85
 m( B )
Т зам.  K . (8.5)
M ( B ) m р  ка

З виразів (8.2) та (8.3) випливає:

Т кип. Т зам.
E= с ( B) , K= с ( B)
m m

Отже, коефіцієнти Е та К вимірюються у К·кг·моль-1.

Фізичний зміст ебуліоскопічного та кріоскопічного коефіцієнтів. Якщо
сm(B) = 1 моль/(кг розчинника), то ебуліоскопічний коефіцієнт чисельно
дорівнює підвищенню температури кипіння розчину порівняно з температурою
кипіння розчинника, а кріоскопічний коефіцієнт -зниженню температури
замерзання розчину порівняно з температурою замерзання розчинника:
Е = DТкип., (8.6)
K = DТзам.. (8.7)
Значення ебуліоскопічного та кріоскопічного коефіцієнтів не залежать від
природи та концентрації розчиненої речовини, а залежать лише від природи
розчинника. Отже, ебуліоскопічний та кріоскопічний коефіцієнти є
характерними величинами для певного розчинника. Так, ебуліоскопічний
коефіцієнт води дорівнює: Е(Н2O) = 0,52 К·кг·моль-1, бензолу – Е(С6Н6) =
2,6 К·кг·моль-1, ефіру – Ееф = 2,02 К·кг·моль-1. Кріоскопічний коефіцієнт води
дорівнює: К(H2O) = 1,86 К·кг·моль-1, бензолу – К(С6Н6) = 5,1 К·кг·моль-1, ефіру –
Кеф=1,73 К·кг·моль-1.
Вимірявши DТкип. або DТзам. розчину, за виразами (8.4) та (8.5) можна
обчислити молярну масу розчиненого нелеткого неелектроліту. Практичне
визначення молярних мас розчинених речовин за зниженням температури
замерзання розчинів називають кріоскопією, а за підвищенням температури
кипіння розчинів – ебуліоскопією.
Оскільки підвищення температури кипіння та зниження температури
замерзання розчинів залежать лише від моляльності розчиненої речовини, а не
від її природи, то згідно з третім законом Рауля:
“Розчини різних неелектролітів з однаковою моляльністю розчиненої
речовини киплять за однакової температури та замерзають за однакової
температури.”

Приклад 1. За температури 250С тиск насиченої водяної пари р0 становить

3,166 кПа. Розрахуйте за цих же умов тиск насиченої водяної пари над
розчином, який містить у воді масою 720 г глюкозу С6Н12О6 масою 45 г.
Розв'язання. Розрахуємо:
86
 а) кількість глюкози та кількість води у розчині (1.7):
m(C6 H12O6 ) 45 г
n(C6 H12O6 )    0,25 моль,
M (C6 H12O6 ) 180 г / моль

m( H 2 O ) 720 г
n( H 2 O )    40 моль .
M ( H 2O) 18 г / моль

б) молярну частку глюкози (7.5):

n(С 6 Н 12 О6 ) 0,25 моль
 (С 6 Н 12 О6 )    0,006,
n(С 6 Н 12 О6 )  n( Н 2 О) 0,25 моль  40 моль

в) зниження тиску насиченої водяної пари над розчином (8.1):

Δр = р0 · χ(С6Н12О6) = 3,166 кПа · 0,006 = 0,019 кПа,
г) тиск насиченої водяної пари над розчином:
Δр = р0 – р; р = р0 – Δр = 3,166кПа – 0,019 кПа = 3,147 кПа.

Приклад 2. Розрахуйте температуру замерзання водного розчину з

масовою часткою гліцерину ω(С3Н8О3)=4,6% (0,046 в частках від одиниці).
Розв'язання.
а) Розрахуємо моляльність гліцерину у водному розчині (7.6):
n(С3 Н 8О3 ) m(С3 Н 8О3 )
с m (С3 Н 8О3 )  
m( Н 2 О ) M (С3 Н 8О3 ) m( Н 2 О)
Підставляємо у цей вираз значення маси гліцерину у грамах та масу
розчинника (Н2О) у кілограмах, виходячи із співвідношення (7.1):
m(C3H8O3)=ω(C3H8O3) mр=0,046 mр,
m(H2O)=ω(H2O) mр= (1– ω(C3H8O3)) mр=0,954 mр·10–3,
де mр – маса розчину.
Отже:
0,046  m р
сm (С3 Н 8О3 )   0,542 моль / кг Н 2 О
92 г / моль  0,954  m р 10 3
б) Обчислюємо згідно з другим законом Рауля зниження температури
замерзання розчину (8.3):
ΔТзам.= K(Н2О) сm(С3Н8О3) = 1,86 К·кг/моль · 0,542 моль/кг = 0,974 К.
Враховуючи, що зниження температури замерзання та підвищення
температури кипіння розчину не залежать від того, за якою шкалою: Кельвіна чи
Цельсія – їх розглядають, то Δt зам. = ΔТзам., а Δtкип. = ΔТкип.. Тобто у цьому
прикладі Δtзам. = 0,974 0С, а температура замерзання розчину дорівнює:
tзам. розчину = tзам.(Н2О) – Δtзам. = 0 – 0,974 = -0,974 0С.

Приклад 3. Розчин, що містить ефір (розчинник) масою 100 г та

розчинену речовину масою 8 г, кипить за температури 36,86 0С. Температура
87
кипіння чистого ефіру становить 35,60 0С. Розрахуйте молекулярну масу
розчиненої речовини.
Розв'язання. За умовою прикладу знаходимо підвищення температури
кипіння розчину порівняно з температурою кипіння розчинника:
Δtкип. = tкип. розчину – tкип. ефіру = 36,86 – 35,60 = 1,26 0С.
Обчислимо молярну масу розчиненої речовини, користуючись
математичним виразом другого закону Рауля (8.2) та (8.4), і враховуючи, що
ебуліоскопічний коефіцієнт ефіру становить 2,02 К·кг·моль-1, а ΔТкип.=Δtкип.:
m( B )
Т кип.  Е еф . с m ( B )  Ееф. .
M ( B ) mеф .
Звідки:
m( B ) К  кг 8 г
M ( B)  Ееф.   2, 02   128, 25 г/моль.
Т кип.  mеф. моль 1, 26 К  0,1 кг

Молекулярна маса речовини – величина безрозмірна і чисельно дорівнює

молярній масі: Mr (B) = 128,25.

Приклад 4. Моляльність глюкози в одному водному розчині та

моляльнісь сахарози в іншому водному розчині дорівнюють 1 моль/кг(Н 2О).
Розрахуйте температуру кипіння та температуру замерзання цих розчинів.
Розв'язання.
Згідно з другим законом Рауля (8.2), (8.3):
ΔТкип.= E(Н2О) сm(B),
ΔТзам.= K(Н2О) сm(B).
Моляльність розчиненої речовини в обох розчинах однакова і дорівнює:
сm(B) = 1 моль/кг(H2O), а E(Н2О) = 0,52 K∙кг·моль-1, K(Н2О) = 1,86 K∙кг·моль-1.
Тому: ΔТкип. = 0,52 K∙кг/моль ∙ 1 моль/кг = 0,52 К,
ΔТзам. = 1,86 K∙кг/моль ∙ 1 моль/кг = 1,86 K

Оскільки Δtкип. = ΔТкип., а Δ.t зам. = ΔТзам., то:

tкип. розчинів = tкип. води + Δtкип. = 100 + 0,52 = 100,52 0С
tзам. розчинів = tзам. води – Δtзам. = 0 – 1,86 = -1,86 0С.
Отже, обидва розчини киплять за однакової температури (100,52 0С) та
замерзають за однакової температури (-1,86 0С).

88
 9. РОЗЧИНИ ЕЛЕКТРОЛІТІВ

Електролітами називаються речовини, розплави та розчини яких

проводять електричний струм. До електролітів належать кислоти, основи,
амфотерні гідроксиди та солі.
Згідно з теорією електролітичної дисоціації електроліти під час
розчинення дисоціюють на йони. Отже, електропровідність розчинів
електролітів обумовлена наявністю у розчинах йонів, тобто розчини електролітів
є йонними провідниками на відміну від електронних провідників, якими є
метали.
Причиною дисоціації електроліту є його взаємодія з молекулами
розчинника. Розчинник має бути полярним, а електроліт – йонною або полярною
сполукою.
Під час розчинення йонної сполуки виникає взаємодія йонів електроліту,
що знаходяться у вузлах кристалічної решітки, з полярними молекулами
розчинника. Це призводить до вивільнення йонів з кристалічної решітки
розчинюваної речовини і їх переходу у розчин. Під час розчинення полярної
сполуки її молекули внаслідок взаємодії з полярними молекулами розчинника
розщеплюються на йони.
У розчині йони електроліту оточені певною кількістю молекул розчинника,
тобто існують у вигляді сольватованих йонів, а якщо розчинник – вода, то у
вигляді гідратованих йонів.

Кількісні характеристики процесу дисоціації

Ступінь дисоціації розчиненої речовини  показує, яка частка розчинених

молекул дисоціює на йони. Отже, ступінь дисоціації – це відношення
концентрації продисоційованих молекул до концентрації розчинених молекул
речовини:
с продисоцій ованих молекул
  (9.1)
с розчинених молекул
Ступінь дисоціації набуває значень від нуля до одиниці, або у відсотках –
від 0 до 100%, тобто 0≤≤1.
Ступінь дисоціації залежить від природи розчиненої речовини.
Якщо розчинена речовина є неелектролітом, тобто не дисоціює на йони, то
=0.
Електроліти за величиною ступеня дисоціації поділяють на сильні та
слабкі.
Сильні електроліти дисоціюють на йони повністю, тобто концентрація
продисоційованих молекул електроліту дорівнює концентрації розчинених
молекул. Отже, ступінь дисоціації сильних електролітів становить 1 або 100%
незалежно від їх концентрації.
89
 Процес дисоціації сильного електроліту є необоротним: у розчині існують
тільки йони, на які продисоціювали всі розчинені молекули електроліту.
Прикладом дисоціації сильного електроліту є дисоціація нітратної
кислоти:
HNO3 = H+ + NO3– (9.2)
Слабкі електроліти дисоціюють на йони частково, тобто концентрація
продисоційованих молекул електроліту менша за концентрацію розчинених
молекул. Отже, ступінь дисоціації слабких електролітів менший за одиницю
(α<1). У розчині слабкого електроліту встановлюється рівновага між
недисоційованими молекулами електроліту та йонами, на які продисоціювала
частина розчинених молекул. Процес дисоціації слабкого електроліту є
оборотним: одночасно відбувається і дисоціація молекул на йони, і утворення
молекул з йонів. Прикладом дисоціації слабкого електроліту є дисоціація
ацетатної кислоти:
СН3СООН Н+ + СН3СОО– (9.3)
Ступінь дисоціації слабких електролітів залежить від температури та їх
концентрації у розчині.
Процес дисоціації у більшості є ендотермічним, тому за принципом Ле
Шательє підвищення температури зміщує рівновагу у напрямку процесу
дисоціації. Отже, ступінь дисоціації слабких електролітів за нагрівання
збільшується.
За розбавляння розчину слабкого електроліту, тобто зі зменшенням
концентрації електроліту у розчині, зменшується вірогідність зіткнення йонів,
що утруднює утворення молекул. Отже, розбавляння розчину слабкого
електроліту зміщує рівновагу у напрямку процесу дисоціації і ступінь його
дисоціації збільшується.
Ступінь дисоціації розчиненої речовини залежить і від природи
розчинника. Так, речовина НCl у водному розчині є сильним електролітом, а
бензольний розчин НCl не проводить електричний струм, тобто молекули НCl у
цьому розчині не дисоціюють на йони.
Константа дисоціації – це константа рівноваги оборотного процесу
дисоціації слабкого електроліту. Так, для процесу дисоціації ацетатної кислоти
(9.3) вираз її константи дисоціації має такий вигляд:
K (CH 3COOH ) 
 H   CH COO  ,

3


(9.4)
 CH 3COOH 
де [H+], [CH3COO-] – рівноважні концентрації йонів, а [CH3COOH] –
рівноважна концентрація недисоційованих молекул кислоти.
Константа дисоціації електроліту залежить від природи електроліту та
температури, але, як і будь-яка константа рівноваги, не залежить від
концентрації електроліту у розчині. Тому точніше сила електроліту оцінюється
не за ступенем дисоціації, який залежить від концентрації електроліту, а за
значенням константи дисоціації.
90
 Чим слабкішим є електроліт, тим меншою є концентрація йонів у розчині,
отже, меншим є і значення константи дисоціації електроліту.
Так, константа дисоціації ціанідної кислоти (K (HCN) = 810-10) менша за
константу дисоціації ацетатної кислоти (К (СН3СООН) = 1,810-5). Отже, ціанідна
кислота є більш слабким електролітом, ніж ацетатна.
Між константою дисоціації та ступенем дисоціації слабкого електроліту
існує зв’язок. Так, для електроліту, який дисоціює на два йони, наприклад, для
ацетатної кислоти (9.3) з концентрацією у розчині с та ступенем дисоціації 
концентрація продисоційованих молекул, отже, і концентрація йонів, на які
дисоціюють молекули, дорівнюють (9.1):
с продисоційованих молекул = [H+] = [CН3СОО–] = c,
a концентрація недисоційованих молекул кислоти становить:
[CH3COOH] = с – c.
Тоді константа дисоціації кислоти має вигляд:
K
 H   CH 3COO    с  с  2 с
  (9.5)
 CH 3COOH  с  с 1
Якщо електроліт є дуже слабким, тобто <<1, то вираз (9.5) спрощується:
К = 2 с (9.6)
Вираз (9.5) та (9.6) є математичним виразом закону розбавляння, згідно з
яким за розбавляння розчину, тобто зі зменшенням концентрації слабкого
електроліту, його ступінь дисоціації збільшується, а константа дисоціації
залишається незмінною.
Оскільки дисоціація сильного електроліту є процесом необоротним і у
розчині недисоційовані молекули електроліту не існують, то константа
дисоціації сильних електролітів позбавлена фізичного змісту.

Класифікація електролітів за характером утворених йонів

Кислоти – це електроліти, під час дисоціації яких у якості катіонів

утворюються тільки йони гідрогену Н+.
З найважливіших кислот до сильних електролітів належать такі кислоти:
H2SO4, HNO3, HCl, HBr, HI, HСlO4, HMnO4.
Сильні кислоти дисоціюють на йони повністю та необоротно за схемою
(9.2).
Дисоціація слабких кислот – процес оборотний, а якщо кислота багато-
основна, то і ступінчастий, наприклад, дисоціація карбонатної кислоти:
H2CO3 H++HCO3- (перший ступінь)
HCO3- H++CO32- (другий ступінь)
Кожний ступінь характеризується певним значенням константи дисоціації:

K ( H CO ) 
 H   HCO   4,5 10

3

7
2 3
 H 2CO3 
91
 
)
 H  CO   4,7 10
 2
11

HCO 
3
K ( HCO3 
3
Порівняння цих значень (К(НСО3-) < К(Н2СО3)) вказує на те, що йони
НСО3- є більш слабким електролітом, ніж молекули Н 2СО3. Отже, дисоціація
Н2СО3 більшою мірою відбувається за першим ступенем і значно меншою – за
другим. Тому у водному розчині поряд з молекулами Н 2СО3 є йони Н+, НСО3- і у
меншій кількості йони СО32-
Основи – це електроліти, під час дисоціації яких у якості аніонів
утворюються тільки гідроксид-йони ОН–.
Сильними електролітами є розчинні у воді основи (луги), тобто основи,
утворені лужними та лужно-земельними металами: LiOH, NaOH, KOH, RbOH,
CsOH, Ca(OH)2, Sr(OH)2, Ba(OH)2.
Їх дисоціація є процесом необоротним, наприклад, дисоціація натрій
гідроксиду та кальцій гідроксиду:
NaOH = OH– + Na+
Ca(OH)2 = 2OH– + Ca2+
Розчинний у воді амоній гідроксид є слабким електролітом і дисоціює на
йони оборотно:
NH4OH OH– + NH4+
Основи інших металів, крім лужних та лужно-земельних, мало
розчиняються у воді. Дисоціює на йони лише та частина речовини, яка
знаходиться у розчині. Якщо основа містить у своєму складі декілька груп ОН,
то дисоціація відбувається ступінчасто, наприклад, дисоціація купрум (ІІ)
гідроксиду:
Cu(OH)2 OH– + CuOH+ (перший ступінь)
+ – 2+
CuOH OH + Cu (другий ступінь)
Отже, малорозчинний у воді гідроксид Cu(OH)2 знаходиться у рівновазі з
розчином, в якому містяться йони ОН–, CuOH+ та у меншій кількості йони Cu2+,
оскільки дисоціація Cu(OH)2 за другим ступенем відбувається меншою мірою,
ніж за першим.
Амфотерні гідроксиди – це електроліти, під час дисоціації яких
утворюються одночасно і йони Н+, і йони ОН–. До амфотерних гідроксидів
належать такі малорозчинні у воді гідроксиди: Be(OH)2, Zn(OH)2, Pb(OH)2,
Sn(OH)2, Al(OH)3, Cr(OH)3 тощо.
Амфотерні гідроксиди, наприклад, берилій гідроксид, здатні виявляти і
основні властивості, зумовлені утворенням йонів ОН– під час ступінчастої
дисоціації:
Ве(OH)2 OH– + ВеOH+,
і кислотні властивості, дисоціюючи з утворенням йонів Н+:
H2ВеO2 H+ + HВеO2–.
92
 Солі – це електроліти, під час дисоціації яких утворюються катіони
залишків основ і аніони кислотних залишків.
Розчинні у воді середні солі дисоціюють на йони повністю, тобто
поводять себе як сильні електроліти. Наприклад, амоній сульфат та магний
хлорид дисоціюють за такими рівняннями:
(NH4)2SO4 = 2NH4+ + SO42–,
MgCl2 = Mg2+ + 2Cl–
Кислі солі у більшості розчинні у воді і дисоціюють на йони ступінчасто.
Спочатку повністю відщеплюються катіони металу, а потім, аніон кислотного
залишку дисоціює частково, як слабкий електроліт, з утворенням йонів Н +.
Наприклад, дисоціація калій гідрогенсульфіту описується наступною схемою:
KHSO3 = K+ + HSO3- (перший ступінь)
– + 2–
HSO3 H + SO3 (другий ступінь)
Основні солі є малорозчинними у воді сполуками і та частина солі, що
знаходиться у розчині, дисоціює на йони також ступінчасто: спочатку
відщеплюються аніони кислотних залишків, а потім – йони ОН –. При цьому між
нерозчинною основною сіллю та йонами у розчині встановлюється рівновага.
Прикладом дисоціації основної солі є дисоціація гідроксостанум (II) хлориду:
SnOHCl Cl– + SnOH+ (перший ступінь)
SnOH+ OH– + Sn2+ (другий ступінь)

Дисоціація води

Вода, як дуже слабкий електроліт, дисоціює на йони Н + та ОН– частково (з

550000000 молекул дисоціює тільки одна):
Н2О Н+ + ОН–
Константа дисоціації води за температури 220С становить:
K ( H 2 O) 
 H  OH   1,8 10
 
16
(9.7)
 H 2O
де [H+], [OH–], [H2O] - рівноважні концентрації відповідно йонів Н +, ОН– та
недисоційованих молекул води. Оскільки вода дисоціює на йони незначною
мірою, то концентрацію недисоційованих молекул можна вважати такою, що
дорівнює загальній молярній концентрації води (7.4):
n( H 2 O ) 55,56 моль
[H2O]=с(H2O)= V ( H O)  1л
 55,56 моль/л,
2

де кількість води об′ємом 1 л і масою 1000 г дорівнює (1.7):

m( H 2 O ) 1000 г
n(H2O)= M ( H O)  18г / моль  55,56 моль .
2

Підставляючи концентрацію води у вираз константи дисоціації води (9.7),

одержуємо:
[H+][OH–] = 1,810–16  55,56 = 10–14 (9.8)

93
 Добуток концентрацій йонів Н+ і ОН– у воді називається йонним добутком
води і позначається Кв. Йонний добуток води залежить від температури, але за
сталої температури Кв, як і будь-яка константа рівноваги, не залежить від
концентрації йонів Н+ та ОН–. Це означає, що зі збільшенням концентрації
одного з йонів відповідно зменшується концентрація іншого йону, а величина К в
залишається незмінною. Оскільки користуватись числами з від’ємними
показниками степеня незручно, тому вираз (9.8) логарифмуємо:
lg[H+] + lg[OH–] = –14
Змінюємо знаки на протилежні:
-lg[H+] -lg[OH-] = 14 (9.9)
і вводимо поняття ”показник йонів гідрогену”, який позначається символом рН:
рН = – lg[H+] (9.10)
Отже, рН – це десятковий логарифм концентрації йонів гідрогену Н +,
взятий з від’ємним знаком. Відповідно до рН існує поняття рОН:
рОН = – lg[OH-] (9.11)
З виразів (9.9, 9.10, 9.11) випливає:
рН + рОН = 14 (9.12)
Виходячи з виразів (9.10) та (9.11), можна розрахувати концентрації йонів
Н та ОН–:
+

[H+] = 10–pH , (9.13)

– –pОH
[OH ] = 10 . (9.14)
В залежності від співвідношення концентрацій йонів Н + і ОН– та,
користуючись виразами (9.8) та (9.12), розрізняють нейтральні, кислі та лужні
розчини.
У нейтральному розчині:
[H+]=[OH–] =10-7 моль/л, а рН=рОН=7
У кислому розчині:
[H+]>[OH–], тобто [H+]>10-7 моль/л, а рН<7, відповідно рОН>7.
У лужному розчині:
[H+]<[OH–], тобто [H+]<10-7 моль/л, а рН>7, відповідно рОН<7.
Наочно залежність між значеннями рН і реакцією розчину можна виразити
схемою:

pH 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Ðåàêö³ÿ
Êèñëà Ëóæí à
ðî ç÷èí ó: Í åéòðàëüí à

Çá³ëüø åí í ÿ êèñëî òí î ñò³ Çá³ëüø åí í ÿ ëóæí î ñò³

ðî ç÷èí ó ðî ç÷èí ó

94
 Отже, чим менша величина рН, тим більшою є концентрація йонів Н + у
розчині і вища кислотність розчину. І, навпаки, чим більше значення рН, тим
меншою є концентрація йонів Н+ у розчині, тобто вища лужність розчину.
Приклад 1. Розрахуйте концентрацію йонів Н+ та ОН- у розчині, рН якого
становить 3. Яку реакцію має розчин?
Розв'язання.
Розрахуємо значення рОН (9.12):
рОН=14–рН=14–3=11
Обчислимо концентрації йонів Н+ та ОН– (9.13), (9.14):
[H+] = 10–pH = 10–3 моль/л,
[OH–] = 10–pОH = 10–11 моль/л.
Розчин є кислим, тому що концентрація йонів Н + у розчині більша за
концентрацію йонів ОН– ([H+]>[OH–]), а рН<7.

Приклад 2. Розрахуйте рН та рОН розчину хлоридної кислоти з

концентрацією HCl у розчині с(HCl)=0,1 моль/л.
Розв'язання.
Хлоридна кислота є сильним електролітом, тобто дисоціює на йони у
розчині повністю ( = 1): HCl = Н+ + Cl–.
Тому концентрація йонів Н+ дорівнює молярній концентрації HCl у
розчині (9.1):
[H+] =  с(HCl) = 0,1 моль/л.
Розрахуємо значення рН та рОН розчину (9.10), (9.12):
рН = –lg[H+] = –lg0,1 = 1
рОН = 14 – рН = 14–1 = 13.

Приклад 3. Розрахуйте рН розчину слабкої одноосновної кислоти НА та її

константу дисоціації, якщо концентрація кислоти с(НА)=0,01 моль/л, а ступінь її
дисоціації =0,1% (0,001).
Розв'язання.
Слабкий електроліт дисоціює на йони частково, тобто процес дисоціації
НА є оборотним:
НА Н++А-
Розрахуємо концентрацію продисоційованих молекул кислоти (9.1):
с продисоц. молекул =  с(НА) = 0,0010,01 = 10–5 моль/л
Концентрація йонів Н+ дорівнює концентрації продисоційованих молекул
НА:
[H+] = 10–5 моль/л
Обчислюємо рН розчину (9.10):
рН = –lg[H+] = –lg10–5 = 5
Розрахуємо значення константи дисоціації кислоти (9.6):
К = 2 с(НА) = (10–3)20,01 = 10-8.
95
 Приклад 4. Розрахуйте рН та рОН розчину об’ємом 0,25 л, в якому
міститься натрій гідроксид масою 0,1 г.
Розв'язання.
Розрахуємо молярну концентрацію натрій гідроксиду у розчині (7.4):
n NaOH  m( NaOH ) 0,1 г
с ( NaOH )     0,01 моль / л
V M ( NaOH ) V 40 / моль  0,25 л
г

Натрій гідроксид є сильним електролітом і дисоціює на йони у розчині

повністю ( = 1):
NaOH = OH– + Na+
Тому концентрація йонів OH- дорівнює молярній концентрації натрій
гідроксиду (9.1):
[OH–] =  c(NaOH) = 0,01 моль/л.
Визначаємо рОН розчину (9.11):
pOH = –lg[OH–] = –lg10–2 =2
Значення рН розчину та концентрація йонів Н+ дорівнюють (9.12), (9.13):
pН = 14 – pOH = 14 – 2 = 12;
[H+] = 10–pH = 10–12 моль/л.

Приклад 5. Розрахуйте константу та ступінь дисоціації слабкої основи

ХОН з концентрацією основи у розчині с(ХОН)=0,5 моль/л. Значення рН
розчину дорівнює 11.
Розв'язання.
Визначимо рОН розчину та концентрацію йонів ОН– у розчині (9.12),
(9.14):
рОН = 14 – рН = 14 – 11 = 3
[OH–] = 10–рОН = 10–3 моль/л.
Слабка основа дисоціює на йони частково і концентрація йонів ОН –
дорівнює концентрації продисоційованих молекул ХОН:
ХОН ОН– + Х+
с продисоц. молекул ХОН = [OH–] = 10–3 моль/л
Розрахуємо ступінь дисоціації основи (9.1):
c продисоційованих молекул ХОН 10 3 моль / л
 с( ХОН )

0,5 моль / л
 0,002

Обчислимо константу дисоціації основи (9.6):

К = 2 с(ХОН) = 0,00220,5 = 210–6.

Приклад 6. Обчисліть ступінь дисоціації амоній гідроксиду та рН двох

розчинів з концентраціями NH4OH: с1(NH4OH) = 0,5 моль/л та с2(NH4OH) = 0,05
моль/л. Костанта дисоціації амоній гідроксиду дорівнює К=1,8·10–5. Як впливає
концентрація електроліту у розчині на ступінь його дисоціації?
Розв'язання.
96
 За виразом (9.6) розрахуємо ступінь дисоціації амоній гідроксиду у
розчинах:
K 1,8 10 5
1  c1 ( NH 4 OH )

0,5
 6 10 3

K 1,8 10 5
2  c 2 ( NH 4 OH )

0,05
 1,9 10 2

Отже, за зменшення концентрації NH4OH у 10 разів, тобто за розбавляння

розчину, ступінь його дисоціації збільшився приблизно у 3 рази.
Розрахуємо концентрацію йонів ОН– (9.1):
[OH–]1=1c1(NH4OH)=6·10–3·0,5 моль/л=3·10–3 моль/л,
[OH–]2=2c2(NH4OH)=1,9·10–2·0,05 моль/л=9,5·10–4 моль/л,
Обчислимо значення рОН (9.11) та рН (9.10) розчинів:
pOH1 = –lg[OH–]1 = –lg3·10–3 =2,52,
pН1=14 – pOH1=14 – 2,52=11,48;
pOH2 = –lg[OH–]2 = –lg9,5·10–4=3,02,
pН2=14 – pOH2=14 – 3,02=10,98;

Реакції обміну в розчинах електролітів

Правила складання йонно-молекулярних рівнянь реакцій:

- Сильні кислоти, сильні основи та розчинні у воді солі записують у
вигляді йонів, оскільки вони у розчинах повністю дисоціюють на йони.
- Малодисоційовані сполуки, до яких належать слабкі електроліти,
практично нерозчинні (малорозчинні) та леткі речовини, записують у вигляді
молекул, тому що вони у розчинах дисоціюють на йони дуже незначною мірою.
Малорозчинні та практично нерозчинні у воді сполуки в таблиці Д.5 позначені
буквами „м” та „н”.

Приклад 6. Розглянемо реакції, внаслідок перебігу яких утворюються

слабкі електроліти, на прикладі взаємодії у розчині між нітратною кислотою та
калій гідроксидом.
Складаємо рівняння реакції у молекулярному вигляді:
HNO3 + KOH = KNO3 + H2O
У повному йонно-молекулярному рівнянні реакції сильну кислоту HNO3,
сильну основу KOH та розчинну у воді середню сіль KNO3 записуємо у вигляді
йонів, а слабкий електроліт Н2О – у вигляді молекул:
Н+ + NO3– + K+ + OH– = K+ + NO3– + H2O
Виключаємо з обох частин рівняння однакові йони, тобто йони, що не
беруть участь в реакції (вони підкреслені). Записуємо скорочене йонно-
молекулярне рівняння реакції:
Н+ + ОН– = Н2О
97
 Реакція фактично зводиться до взаємодії йонів Н+ з йонами ОН– з
утворенням молекул Н2О. Ця реакція є практично необоротною, тобто
відбувається у напрямку зв’язування йонів в молекули слабкого електроліту,
яким є вода.

Приклад 7. Розглянемо реакції, внаслідок перебігу яких утворюються

нерозчинні у воді сполуки, на прикладі взаємодії у розчинах:
а) між арґентум нітратом та хлоридною кислотою;
б) між цинк хлоридом та натрій гідроксидом.
Складаємо рівняння цих реакцій у молекулярному вигляді:
а) AgNO3 + HCl = AgCl + HNO3 ,
б) ZnCl2 + 2NaOH = Zn(OH)2 + 2NaCl
В наведених реакціях арґентум хлорид та цинк гідроксид є нерозчинними
у воді сполуками, тому їх записуємо у вигляді молекул. Всі інші сполуки, а саме,
розчинні у воді середні солі AgNO3, ZnCl2, NaCl, сильні кислоти HCl та HNO3,
сильну основу NaOH записуємо у вигляді йонів:
а) Ag+ + NO3– + H+ + Cl– = AgCl + H+ + NO3– ,
б) Zn2+ + 2Cl– + 2Na+ + 2OH– = Zn(OH)2 + 2Na+ + 2Cl–
Виключаючи однакові йони з обох частин рівнянь, можна зробити
висновок, що фактично реакція а) відбувається між йонами Ag+ та Cl–; реакція
б) зводиться до взаємодії йонів Zn2+ з йонами ОН–, а решта йонів участь в
реакціях не бере:
а) Ag+ + Cl– = AgCl ,
б) Zn2+ + 2OH– = Zn(OH)2
Отже, ці реакції є практично необоротними і відбуваються у напрямку
зв’язування йонів у нерозчинні у воді сполуки AgCl та Zn(OH)2.

Приклад 8. Прикладом реакцій, внаслідок перебігу яких утворюються

леткі речовини, є реакція взаємодії калій сульфіду з хлоридною кислотою, яка
відбувається у розчині за рівнянням:
K2S + 2HCl = 2KCl + H2S↑
Розчинні у воді середні солі K2S та KCl, сильну кислоту HCl записуємо у
вигляді йонів, а летку речовину сірководень Н2S – у вигляді молекул:
2K+ + S2– + 2H+ + 2Cl– = 2K+ + 2Cl– + H2S
Скорочене йонно-молекулярне рівняння реакції одержуємо після
виключення однакових йонів з обох частин рівняння:
2H+ + S2– = H2S
Реакція є практично необоротною і відбувається у напрямку зв’язування
йонів в молекули леткої речовини H2S.

Приклад 9. Зміщення рівноваги в розчинах електролітів розглянемо на

прикладі таких реакцій.
98
 а) Реакція взаємодії нітритної кислоти НNO2 з калій гідроксидом у розчині
відбувається за рівнянням:
HNO2 + KOH KNO2 + H2O
У вигляді молекул запишемо нітритну кислоту та воду, тому що це слабкі
електроліти, а сильну основу KOH та розчинну у воді середню сіль КNO2 – у
вигляді йонів:
HNO2 + K+ + OH– K+ + NO2– + H2O
Виключаємо з обох частин рівняння йони К +, які не беруть участь в
реакції, і записуємо скорочене йонно-молекулярне рівняння реакції:
HNO2 + OH– NO2– + H2O
Ця реакція є оборотною: пряма реакція відбувається у напрямку утворення
слабкого електроліту Н2О, а зворотна – у напрямку утворення слабкого
електроліту HNO2. Але вода є більш слабким, тобто менш дисоційованим
електролітом (К(H2O)=1,810-16), ніж нітритна кислота (К(HNO2)=410-4). Отже,
зв’язування йонів Н+ в молекули Н2О відбувається більш повною мірою, ніж в
молекули HNO2. Тому рівновага реакції зміщена у напрямку утворення більш
слабкого електроліту, яким є H2O.
б) Кисла сіль калій гідрогенкарбонат реагує з натрій гідроксидом, як
кислота, утворюючи середні солі – калій карбонат та натрій карбонат:
2KHCO3 + 2NaOH K2CO3 + Na2CO3 + 2H2O
Розчинна у воді кисла сіль KHCO3 за першим ступенем дисоціює на йони
K та HCO3– повністю, а йон HCO3– дисоціює частково, тобто є слабким
+

електролітом. Враховуючи, що HCO3– та Н2О є слабкими електролітами, NaOH –

сильна основа, а середні солі K2CO3 і Na2CO3 – розчинні у воді, записуємо
йонно-молекулярне рівняння реакції у повному та скороченому вигляді:
2K+ + 2HCO3– + 2Na+ + 2OH– 2K+ + CO32– + 2Na+ + CO32– + 2H2O
2HCO3– + 2OH– 2CO32– + 2H2O
HCO3– + OH– CO32– + H2O
Реакція є оборотною, але рівновага реакції зміщена у напрямку утворення
води, тому що Н2О є більш слабким, тобто менш дисоційованим електролітом
(К(H2O) = 1,810–16), ніж HCO3– (К(HCO3–) = 4,710–11).
в) Якщо до розчину, який містить осад аргентум хлориду білого кольору,
додати розчин калій йодиду, то осад набуває жовтого кольору, який
притаманний нерозчинному у воді аргентум йодиду AgІ. Це свідчить про
перетворення аргентум хлориду на аргентум йодид за рівнянням:
AgCl↓ + КІ AgІ↓ + КCl
Нерозчинні у воді сполуки AgCl та AgІ записуємо у вигляді молекул, а
розчинні у воді середні солі КІ та КCl – у вигляді йонів:
AgCl + К+ + І– AgІ + К+ + Cl–
Виключаємо з обох частин рівняння йони К + і одержуємо скорочене
йонно-молекулярне рівняння реакції:
AgCl + І– AgІ + Cl–
99
 Оскільки осад стає жовтим, то можна зробити висновок, що рівновага
зміщується у напрямку утворення AgІ. Це свідчить про те, що зв’язування йонів
Ag+ у сполуку AgІ відбувається більш повною мірою, ніж у сполуку AgCl, тобто
AgІ є менш розчинною сполукою, ніж AgCl.
г) Реакція взаємодії магній гідроксиду з розчином сульфатної кислоти
відбувається за рівнянням:
Mg(OH)2 + H2SO4 = MgSO4 + 2H2O
Нерозчинну у воді основу Mg(OH)2 та слабкий електроліт H2O слід
записувати у вигляді молекул. Сульфатну кислоту та розчинну у воді середню
сіль MgSO4 записуємо у вигляді йонів:
Mg(OH)2 + 2H+ + SO42– = Mg2+ + SO42– + 2H2O
Виключаючи йони SO42– з обох частин рівняння, записуємо скорочене
йонно-молекулярне рівняння реакції:
Mg(OH)2 + 2H+ = Mg2+ + 2H2O
Рівновага зміщується у напрямку утворення менш дисоційованої сполуки,
якою є вода, і при додаванні достатньої кількості кислоти осад магній
гідроксиду повністю розчиняється, тобто реакція стає необоротною.

Приклад 10. Розглянемо, чи відбувається взаємодія між речовинами, якщо

не очікується утворення малодисоційованих сполук, наприклад, чи відбувається
реакція взаємодії між натрій хлоридом та калій нітратом у розчині за рівнянням:
NaCl + KNO3 = NaNO3 + KCl
Всі ці середні солі добре розчиняються у воді і тому їх записують у
вигляді йонів:
Na+ + Cl– + K+ + NO3– = Na+ + NO3– + K+ + Cl–
Оскільки йони змін не зазнають, то це означає що реакція не відбувається.

З розглянутих вище прикладів можна зробити такі висновки:

- Реакції відбуваються лише в тих випадках, якщо внаслідок їх перебігу
утворюються малодисаційовані сполуки, тобто реакції відбуваються у напрямку
утворення слабких електролітів, нерозчинних у воді або летких речовин.
- Реакція неможлива, якщо серед очікуваних продуктів реакції немає
малодисоційованих сполук.
- Реакції є оборотними, якщо малодисоційовані сполуки є і серед вихідних
речовин, і серед продуктів реакції.
- Рівновага оборотної реакції зміщується у напрямку більш повного
зв’язування йонів у малодисоційовані сполуки, тобто у напрямку утворення
більш слабкого електроліту, менш розчинної та більш леткої речовини.
- Реакція стає необоротною, якщо малодисоційована сполука є єдиною
серед учасників реакції.

100
 Гідроліз солей

Гідроліз солей – це взаємодія йонів солей з водою, що призводить до

утворення малодисоційованих сполук, до яких належать слабкі електроліти,
практично нерозчинні у воді та леткі речовини.
Будь-яку сіль можна уявити як продукт взаємодії основи і кислоти. В
залежності від того, якими електролітами: сильними чи слабкими є ці кислота і
основа – розрізняють такі випадки гідролізу солей.

І. Гідроліз солі, утвореної сильною основою і слабкою кислотою

Розглянемо гідроліз натрій ацетату NaCH3COO. Ця сіль є продуктом
взаємодії сильної основи NaOH і слабкої кислоти CH3COOН. Натрій ацетат
добре розчиняється у воді і повністю дисоціює на йони:
NaCH3COO = Na+ + СН3СОО–
В реакціях гідролізу беруть участь тільки ті йони солі, які здатні під час
взаємодії з водою утворювати слабкі електроліти. Такими йонами у наведеному
прикладі є ацетат-йони СН3СОО– (залишки слабкої кислоти), які відтягуюють
від молекул води атоми гідрогену, зв’язучи їх в молекули слабкого електроліту –
ацетатної кислоти СН3СООН і звільняючи при цьому йони ОН– :
+ -
CH3COO- + HOH CH3COOH + OH- (9.15)
Йони Na+ не взаємодіють з водою, тому що не можуть зв’язати групи ОН
води в молекули, оскільки NaOH – сильний електроліт і існує у розчині лише у
вигляді йонів.
У розчині внаслідок гідролізу солі створюється надлишок йонів ОН – і
розчин набуває лужної реакції ([OH–] > [H+], рН>7).
Для того, щоб написати рівняння (9.15) у молекулярному вигляді, потрібно
об`єднати в молекули йони СН3СОО– та ОН– з йонами протилежного знаку, а
саме з йонами Na+:
NaСН3СОО + Н2О СН3СООН + NaОН
Сіль калій карбонат К2СО3 теж утворена сильною основою КОН та
слабкою двохосновною кислотою Н2СО3, і у розчині існує у вигляді йонів:
К2СО3 = 2К+ + СО32–
З водою взаємодіють лише йони, що є залишками слабкої кислоти, з якої
утворена ця сіль, тобто йони СО32–. Оскільки йони СО32– є двозарядними, то ця
взаємодія відбувається ступінчасто:
+ -
CO32- + HOH HCO3- + OH- (перший ступінь)

+ -
HCO3- + HOH H2CO3 + OH- (другий ступінь)

101
 Йони СО32– при вза′ємодії з водою утворюють спочатку аніони кислої солі
НСО3–, а вже за другим ступенем утворюються молекули карбонатної кислоти
Н2СО3. Внаслідок цієї взаємодії розчин стає лужним (рН>7).
Гідроліз такої солі практично обмежується першим ступенем. Це
пояснюється тим, що реакція відбувається переважно у напрямку утворення
більш слабкого електроліту, яким є йони НСО 3- (К(НСО3–) = =4,710–11), а не
молекули Н2СО3 (К(Н2СО3) = 4,510–7): К(НСО3–) < К(Н2СО3).
Нижче наведені рівняння першого та другого ступенів гідролізу солі
К2СО3 у молекулярному вигляді:
К2СО3 + Н2О КНСО3 + КОН (перший ступінь)
КНСО3 + Н2О Н2СО3 + КОН (другий ступінь)

ІІ. Гідроліз солі, утвореної слабкою основою та сильною кислотою

Сіль амоній хлорид NH4Cl можна розглядати як сіль, що утворена слабкою
основою NH4OH та сильною кислотою HCl.
Нижче наведений процес дисоціації солі на йони:
NH4Cl = NH4+ + Cl–
В реакції гідролізу беруть участь тільки йони NH4+, які є залишками
слабкої основи, з якої утворена ця сіль. Йони NH 4+ відтягують від води
гідроксид-групи, звільняючи при цьому йони H+:
+ -
NH4+ + HOH NH4OH + H+
(9.16)

У розчині солі йони Н+ знаходяться у надлишку, тому розчин цієї солі

набуває кислої реакції ([H+] > [OH–], рН<7).
Об`єднуючи йони NH4+ та H+ з йонами Cl– в молекули, дістанемо рівняння
реакції (9.16) у молекулярному вигляді:
NH4Cl + H2O NH4OH + HCl
Сіль купрум (ІІ) сульфат CuSO4, утворена теж сильною кислотою H2SO4 та
малодисоційованою основою, якою є купрум (ІІ) гідроксид Cu(OH)2. Отже, у
гідролізі солі беруть участь тільки йони Cu2+. Оскільки ці йони є двозарядними,
тому гідроліз солі відбувається ступінчасто:
+ -
Cu2+ + HOH CuOH+ + H+ (перший ступінь)

+ -
CuOH+ + HOH Cu(OH)2 + H+ (другий ступінь)

За першим ступенем йони Cu2+ при вза′ємодії з водою утворюють

спочатку катіони основної солі CuOH+, а за другим ступенем – молекули
Cu(OH)2. Розчин набуває кислої реакції (рН<7).
Внаслідок того, що йони CuOH+ є менш дисоційованим електролітом, ніж
Cu(OH)2, гідроліз відбувається практично тільки за першим ступенем.

102
 Нижче наведені рівняння першого та другого ступенів гідролізу солі
CuSO4 в молекулярному вигляді:
2CuSO4 + 2H2O (CuOH)2SO4 + H2SO4 (перший ступінь)
(CuOH)2SO4 + 2H2O 2Сu(OH)2 + H2SO4 (другий ступінь)

ІІІ. Гідроліз солі, утвореної слабкою основою і слабкою кислотою

Прикладом такої солі може бути амоній ацетат NH4CH3COO, який є
продуктом взаємодії слабкої основи NH4OH та слабкої кислоти CH3COOH і у
розчині повністю дисоціює на йони:
NH4CH3COO = NH4+ + CH3COO–
Оскільки в реакціях гідролізу солей беруть участь йони, що є залишками
слабких електролітів, з яких утворена сіль, то в даному випадку і йони NH 4+, і
йони СН3СОО- одночасно зв’язують відповідно гідроксид-групи та атоми
гідрогену води в молекули NH4OH і СН3СООН:
+ -
NH4+ + CH3COO- + HOH NH4OH + CH3COOH
(9.17)

Реакція розчину залежить від співвідношення констант дисоціації

утворених кислоти та основи. Оскільки константи дисоціації NH4OH і СН3СООН
практично однакові (К=1,810–5), то основа NH4OH дисоціює з утворенням йонів
ОН– (NH4OH ОН– + NH4+) такою ж мірою, як і кислота СН 3СООН – з
утворенням йонів Н+ (CH3COOH Н+ + CH3COO–). Отже, у розчині цієї солі
концентрація йонів Н+ і ОН– однакова. Тому розчин є нейтральним ([OH–] = [H+],
рН=7).
Сіль амоній карбонат (NH4)2CO3 теж утворена слабкою основою NH4OH та
слабкою кислотою Н2СО3. Тому у гідролізі цієї солі теж беруть участь одночасно
і йони NH4+, і йони СО32–:
+ -
NH4+ + CO32- + HOH NH4OH + HCO3-
(9.18)

Але константа дисоціації NH4OH (К(NH4OH)=1,810–5) більша за константу

дисоціації йонів НСО3- (К(НСО3–) = 4,710–11), тобто NH4OH є менш слабким
електролітом, ніж йони НСО3–. Отже, NH4OH дисоціює з утворенням йонів ОН–
(NH4OH ОН– + NH4+) більшою мірою, ніж йони НСО 3– – з утворенням йонів
Н+ (НСО3– Н+ + СО32–). Тому у розчині цієї солі переважають йони ОН - і
розчин є лужним ([OH–] > [H+], рН>7).
Молекулярні рівняння реакцій (9.17) та (9.18) мають такий вигляд:
NH4CH3COO + H2O NH4OH + CH3COOH
(NH4)2CO3 + H2O NH4OH + NH4HCO3
Гідроліз розглянутих вище солей є процесом оборотним. Пряма реакція
відбувається у напрямку утворення слабких електролітів, якими є або основа,
або кислота, або і основа, і кислота, а зворотна – у напрямку утворення теж
103
слабкого електроліту – води. У рівняннях цих реакцій записують знак
оборотності.
Якщо продукти гідролізу виходять зі сфери реакції, тобто, якщо
утворюються нерозчинні або леткі речовини, то гідроліз таких солей – процес
необоротний.
Прикладом такого випадку є гідроліз алюміній сульфіду:
Al2S3 + 6H2O = 2Al(OH)3 + 3H2S
В рівняннях необоротного процесу записують знак рівності.

IV. Солі, утворені сильною основою і сильною кислотою, гідролізу не

піддаються, оскільки йони таких солей не здатні утворювати з водою слабкі
електроліти.
Тому рівновага дисоціації води на йони Н2О Н+ + ОН– не
порушується і концентрація йонів Н+ і ОН– у розчині цих солей залишається
такою ж самою, як і в чистій воді. Розчини таких солей, як NaClO4, KCl, KNO3,
Na2SO4, CaCl2, Ba(NO3)2 тощо, є нейтральними (рН7).

Висновки:
Для складання рівнянь гідролізу солей потрібно:
1) написати процес дисоціації солі на йони;
2) вказати, якою основою та якою кислотою утворена сіль;
3) визначити, до яких електролітів: сильних чи слабких – належать ці
основа та кислота;
4) скласти йонно-молекулярне рівняння реакції взаємодії з водою тільки
тих йонів солі, що є залишками слабких (малодисоційованих) електролітів, з
яких утворена ця сіль;
5) якщо ці йони є багатозарядними, то гідроліз солі відбувається
ступінчасто, і тому рівняння гідролізу складають окремо для кожного ступеня;
6) вказати реакцію розчину солі (рН);
6) скласти молекулярне рівняння гідролізу солі.

Кількісні характеристики процесу гідролізу солей

Кількісно гідроліз солі оцінюють за ступенем гідролізу і константою

гідролізу.
Ступінь гідролізу солі  показує, яка частка розчиненої солі піддається
гідролізу:
с
  гідролізованої солі
(9.19)
с розчиненої солі

Ступінь гідролізу солей у більшості незначний, тому що один з учасників

реакції гідролізу – вода є найбільш слабким електролітом і рівновага реакції
значною мірою зміщена у напрямку вихідних речовин.
104
 Нижче наведені рівняння реакцій гідролізу таких солей:
а) калій ціаніду KCN, утвореного сильною основою КОН і слабкою
кислотою НСN;
б) амоній нітрату NH4NO3, утвореного слабкою основою NH4OH і сильною
кислотою НNO3:
а) СN– + H2O HCN + OH– , (9.20)
+ +
б) NH4 + H2O NH4OH + H (9.21)
Як випливає з цих рівнянь, концентрація йонів ОН (9.20) та йонів Н+
-

(9.21), які знаходяться у розчинах солей в надлишку, дорівнює концентрації

гідролізованої солі.
Тому ступінь гідролізу солей дорівнює:
а)   с
OH ;


(9.22)
солі

б)  
Н 

(9.23)
с солі
Ступінь гідролізу солі залежить від температури та концентрації солі у
розчині.
Гідроліз солі можна розглядати як процес, обернений реакції нейтралізації,
тобто реакції взаємодії кислоти з основою. Оскільки реакція нейтралізації є
екзотермічною, то гідроліз солі – ендотермічна реакція. За принципом Ле
Шательє підвищення температури зміщує рівновагу у напрямку ендотермічної
реакції, якою є гідроліз солі. Тому за нагрівання розчину солі ступінь її гідролізу
збільшується.
За розбавляння розчину зменшується концентрація солі у розчині і
збільшується кількість молекул води, що припадають на один йон солі. За
принципом Ле Шательє рівновага реакції зміщується у напрямку зменшення
кількості води, тобто у напрямку перебігу реакції гідролізу солі. Тому за
розбавляння розчину солі ступінь її гідролізу збільшується.
Отже, і нагрівання, і розбавляння розчинів сприяють перебігу реакції
гідролізу солей. Тому для послаблення гідролізу солей, тобто для зменшення
ступеня їх гідролізу, потрібно зберігати розчини з високою концентрацією солі
та за низьких температур.
Крім того, зміщенню рівноваги процесів (9.20) та (9.21) у зворотному
напрямку сприяє збільшення концентрації йонів ОН– в реакції (9.20), тобто
додавання розчину лугу до розчину солі KCN, а в реакції (9.21) – збільшення
концентрації йонів Н+, тобто додавання розчину кислоти до розчину солі
NH4NO3. Таким чином, до зменшення ступеня гідролізу солі призводить
додавання до розчину солі одного з продуктів гідролізу – кислоти або лугу.
Оскільки гідроліз солі є оборотним процесом, то його можна
охарактеризувати константою рівноваги, яка називається у цьому випадку
константою гідролізу солі Кг.

105
 В розбавлених розчинах концентрація води є практично сталою
величиною, тому вираз константи гідролізу солей (9.20) та (9.21) має такий
вигляд:
 HCN  OH  
а) K Г 
CN  ,  (9.24)


 NH 4 OH   H  
б) K Г
 NH 
4
 (9.25)

Помноживши чисельник і знаменник виразу (9.24) на концентрацію йонів

Н , а виразу (9.25) на концентрацію йонів ОН–, отримаємо:
+

 HCN   OH     H    Kв
а) K Г  , (9.26)
CN    H 
 
K (HCN )
 NH 4 OH    H    OH   Kв
 
б) K Г
 NH   OH 
4
 
К ( NH 4 OH )
, (9.27)

де [H+][ОН–] – це йонний добуток води Кв,

а
 H   CN  - константа дисоціації слабкої кислоти К(HCN),
 

 HCN 
 NH   OH  - константа дисоціації слабкої основи К(NH OH).
4
 

 NH 4 OH  4

За аналогією можна показати, що константа гідролізу солі, утвореної

слабкою основою і слабкою кислотою, дорівнює:
Kв
Kr  (9.28)
К дисоціації основи  К дисоціації кислоти

Ступінь гідролізу та константа гідролізу солей зв’язані між собою

виразом, який має вигляд, подібний виразу (9.5):
 2с
Kr  (9.29)
(1   )
Якщо 1, то вираз (9.29) спрощується:
K r   2с (9.30)
З виразів (9.26), (9.27) і (9.28) можна зробити висновок, що, чим менша
константа дисоціації слабких електролітів, утворених внаслідок гідролізу солей,
тобто, чим слабкішими є ці електроліти, тим більшою є константа гідролізу солі,
а згідно з виразом (9.30) – більшим є і ступінь гідролізу солі, тобто повніше
гідролізуватиме сіль.

Приклад 12. Константа гідролізу натрієвої солі слабкої одноосновної

кислоти НА дорівнює 2,510-8. Розрахуйте:

106
 а) ступінь гідролізу солі у розчині з концентрацією солі с(NaA) = 0,004
моль/л;
б) рОН та рН розчину солі;
в) константу дисоціації кислоти НА.
Розв'язання.
Оскільки сіль утворена сильною основою NaОН та слабкою кислотою НА,
у гідролізі солі беруть участь тільки йони А– (NaА = Na+ + А–):
А– + Н2О НА + ОН– (9.31)
а) Знаходимо ступінь гідролізу солі за виразом (9.30):
KГ 2,5  10 8
   2,5  10 3
с( NaA) 4  10 3
б) За виразом (9.22) розрахуємо концентрацію йонів ОН –, які утворюються
у розчині внаслідок гідролізу солі за рівнянням (9.31):
[OH–] =  с(NaA) = 2,510–3  410–3 моль/л = 10–5 моль/л.
Згідно з виразами (9.11) та (9.12):
pOH = –lg[OH–] = –lg10–5 = 5,
pH = 14 – pOH = 9
в) Обчислимо константу дисоціації кислоти НА (9.26):
Kв 10 14
K ( HA)   8
 4  10  7
Kr 2,5  10

Приклад 13. Розрахуйте а) константу гідролізу солі, утвореної слабкою

основою ХОН та нітратною кислотою; б) ступінь її гідролізу у розчині з
концентрацією солі с(ХNO3)=0,5 моль/л; в) рН розчину солі. Константа
дисоціації основи ХОН дорівнює: К(ХОН)=510-7.
Розв'язання.
Оскільки нітратна кислота HNO3 є сильним електролітом, у гідролізі солі
беруть участь тільки йони слабкої основи Х+ (ХNO3 = Х+ + NO3–):
Х+ + Н2О ХОН + Н+ (9.32)
а) Розрахуємо константу гідролізу солі (9.27):
Kв 10 14
Kr    2  10 8
K ( XOH ) 5  10 7
б) Обчислимо ступінь гідролізу солі (9.30):
Kr 2  10 8
   2  10  4
с( XNO3 ) 0,5
в) За виразом (9.23) розрахуємо концентрацію йонів Н+, які утворюються
за рівнянням (9.32), та рН розчину (9.10):
[H+] =  c(XNO3) = 210–4  0,5 моль/л = 10–4 моль/л
рН = –lg[H+] = –lg10–4 = 4

107
 РОЗДІЛ ІV. ОКИСНО-ВІДНОВНІ РЕАКЦІЇ
Окисно-відновні реакції – це реакції, які супроводжуються зміною
ступенів окиснення атомів елементів, що входять до складу реагуючих речовин.
Ступінь окиснення – це умовний заряд атома у сполуці, який виник би у
разі повного зміщення спільних електронних пар до атомів більш
електронегативних елементів.
Правила визначення ступенів окиснення атомів:
1. В простих речовинах ступінь окиснення атомів дорівнює “0”:
0 0 0 0 0
O2, H2, Fe, C, Al
2. В сполуках ступінь окиснення атомів більш електронегативних елементів
позначають знаком “–“ , а менш електронегативних елементів – знаком “+”.
3. Найвищий ступінь окиснення атомів більшості неметалів і металів у
сполуках є позитивним і чисельно дорівнює номеру групи періодичної системи,
в якій розташований елемент.
4. Найнижчий ступінь окиснення атомів неметалів в сполуках є негативним і
дорівнює “8 – номер групи періодичної системи”.
Ступінь окиснення атомів металів в сполуках завжди позитивний. Отже, їх
найнижчий ступінь окиснення дорівнює “0”.
5. Ступінь окиснення атомів оксигену дорівнює:
– у більшості сполук, а саме, в оксидах, кислотах, основах та солях – “-2”:
-2 -2 -2 -2
Na2O, H2SO4, Ca(OH)2, KNO3 ;
– в пероксидах – “-1”:
-1 -1 -1
H2O2, Na2O2, BaO2 ;
– в сполуці з флуором – “+2”, оскільки флуор є найбільш електронегативним
+2
елементом: OF2

6. Ступінь окиснення атомів гідрогену дорівнює:

– в сполуках з неметалами – “+1”, тому що гідроген є менш
електронегативним елементом, ніж більшість неметалів:
+1 +1 +1 ;
H2S, HCl, NH3
– в сполуках з металами (гідридах) – “-1”, оскільки гідроген є більш
електронегативним елементом, ніж метали:
-1 -1
LiH, CaH2
7. Алгебраїчна сума ступенів окиснення всіх атомів в молекулі дорівнює
нулю.

108
 Приклад 1. Розрахуйте ступінь окиснення атомів підкреслених елементів
в сполуках: K2Cr2O7, HNO3, Al2O3.
Розв’язання.
Поставимо над символами елементів ступінь окиснення їх атомів,
користуючись наведеними вище правилами.
Ступінь окиснення атомів гідрогену та оксигену в цих сполуках дорівнює
відповідно “+1” та “-2”. Елемент калій знаходиться в групі І періодичної системи
і виявляє металічні властивості. Тому ступінь окиснення його атомів в сполуках
становить “+1”.
Враховуючи, що алгебраїчна сума ступенів окиснення всіх атомів в
молекулі дорівнює нулю, обчислимо ступінь окиснення атомів підкреслених
елементів:
+1 x -2 +1 x -2 x -2

K2Cr2O7 HNO3 Al2O3

2·(+1)+2·х+7·(-2)=0 +1+х+3·(-2)=0 2·х+3·(-2)=0
х=+6 х=+5 х=+3
–– –– –– –– –– ––

Розглянемо реакцію взаємодії алюмінію з киснем, яка відбувається за

рівнянням:
0 0 +3 -2
Al + O2 Al2O3
Реакція належить до окисно-відновних, тому що супроводжується зміною
ступенів окиснення атомів алюмінію та оксигену: в простих речовинах їх
ступінь окиснення дорівнює “0”, а в оксиді – відповідно “+3” та “-2”.
Отже, атом алюмінію віддає три електрони, набуваючи в оксиді ступеня
окиснення “+3”:
0 +3
Al - 3e- = Al
Віддавання атомом електронів називається окисненням, а сам атом та
речовина, яка містить такий атом, – відновником.
В цій реакції відновником є проста речовина алюміній. Атоми-
відновники, тобто атоми алюмінію, окиснюються і їх ступінь окиснення
підвищується від 0 до “+3”.
Відновник є одночасно і відновленою формою (Red) речовини, яка під час
перебігу реакції перетворюється у її окиснену форму (Ох).
В реакції, що розглядається, відновленою формою алюмінію є проста
речовина алюміній, що перетворюється у його окиснену форму (Ох) – алюміній
оксид, в якій атоми алюмінію набувають ступеня окиснення “+3”.
Кожний атом оксигену в молекулі кисню приєднує два електрони, а два
атоми приєднують чотири електрони:
0 -2
O2 + 4e- = 2O

109
 Приєднання атомом електронів називається відновленням, а сам атом та
речовина, яка містить такий атом, – окисником.
Окисником в цій реакції є проста речовина кисень. Атоми-окисники, тобто
атоми оксигену, відновлюються і їх ступінь окиснення понижується від “0” до
“-2”.
Окисник є окисненою формою (Ох) речовини, яка під час перебігу реакції
перетворюється у її відновлену форму (Red).
В цій реакції окиснена форма оксигену, тобто кисень, перетворюється у
відновлену форму – алюміній оксид, в якій атоми оксигену набувають ступеня
окиснення “-2”.
Будь-яку окисно-відновну реакцію можна охарактеризувати такою
схемою:
Відновник + Окисник = Продукт окиснення + Продукт відновлення
(окиснюється) (відновлюється) відновника окисника

ne-

Якщо позначити відновлену та окиснену форми однієї речовини – Red (I)

та Ox (I), а іншої речовини – Red (II) та Ox (II), то схема окисно-відновної
реакції має вигляд:
Red (I) + Ox(II) = Ox (I) + Red (II)

ne-

Треба пам’ятати, що ступінь окиснення атомів елемента в окисненій

формі (Ox) більший за ступінь окиснення – у його відновленій формі (Red).
Коефіцієнти в рівняннях окисно-відновних реакцій розставляють за
правилом електронного балансу: “Число електронів, що віддають всі атоми
відновника, має дорівнювати числу електронів, що приєднують всі атоми
окисника.”
Процеси окиснення та відновлення в окисно-відновних реакціях, тобто і в
реакції, яка розглядається як приклад, зображують у вигляді електронних схем:
0 +3
Al - 3e- = Al 3 4
0 -2 12
O2 + 4e- = 2O 4 3

За правилом електронного балансу знаходимо коефіцієнти біля відновника

та окисника: перед атомом алюмінію в простій речовині коефіцієнт дорівнює 4,
а перед молекулою кисню – 3.
Отже, чотири атоми Al віддають 12 електронів, а три молекули O2
приєднують ці 12 електронів.
Крім того, число атомів одного і того ж елемента у вихідних речовинах і в
продуктах реакції має бути однаковим. Тому із зіставлення числа атомів

110
алюмінію та оксигену у лівій і правій частинах рівняння знаходимо, що
утворюється 2 молекули алюміній оксиду.
Остаточне рівняння реакції:
0 0 +3 -2
4Al + 3O2 = 2Al2O3

Правила, які дозволяють визначити, які речовини виявляють властивості

тільки окисників, тільки відновників або як окисників, так і відновників:
1. Атоми елементів з найвищим ступенем окиснення здатні лише
понижувати свій ступінь окиснення, тобто тільки приєднувати електрони. Такі
атоми та речовини, у складі яких вони містяться, виявляють властивості тільки
окисників.
2. Атоми елементів з найнижчим ступенем окиснення здатні лише
підвищувати свій ступінь окиснення, тобто тільки віддавати електрони. Такі
атоми та речовини, у складі яких вони містяться, виявляють властивості тільки
відновників.
3. Атоми елементів з проміжним ступенем окиснення здатні і приєднувати,
і віддавати електрони. Такі атоми та речовини, у складі яких вони містяться,
можуть виявляти властивості як окисників, так і відновників.

Приклад 2. Виходячи зі ступеня окиснення атомів елементів, що

підкреслені, та їх розташування в періодичній системі, визначте, які речовини
виявлятимуть властивості тільки окисника, тільки відновника або як і окисника,
так і відновника:
а) HIO4, HI, HIO;
б) Pb, PbO2, PbO.
Розв’язання. Розрахуємо ступінь окиснення атомів йоду та плюмбуму в
наведених речовинах.
а)
+1 x -2 +1 x +1 x -2
HIO4, HI, HIO
+1+х+4·(-2)=0 +1+х=0 +1+х–2=0
х=+7 х=-1 х=+1
Елемент йод розташований в групі VII періодичної системи, отже,
найвищим ступенем окиснення його атомів є “+7”. Тому атом йоду в молекулі
HIO4 може лише понижувати свій ступінь окиснення, тобто тільки приєднувати
електрони, наприклад:
+7 +5
I + 2e- = I
Отже, речовина HIO4 виявлятиме властивості тільки окисника.
Оскільки елемент йод належить до неметалів, то найнижчий ступінь
окиснення його атомів є негативним і дорівнює “8 – номер групи періодичної

111
системи”, а саме, “–1”. Тому атом йоду в молекулі HI здатний тільки віддавати
електрони, підвищуючи свій ступінь окиснення, наприклад:
-1 0
I - e- = I
Отже, речовина HI виявлятиме властивості тільки відновника.
В молекулі HIO міститься атом йоду з проміжним ступенем окиснення,
тому він здатний і віддавати, і приєднувати електрони, наприклад:
+1 +3
I - 2e- = I
+1 -1
I + 2e- = I
Тому речовина HIO виявлятиме властивості і відновника, і окисника.
б)
0 +4 -2 +2 -2
Pb, PbO2, PbO
Елемент плюмбум виявляє металічні властивості, тому найнижчий ступінь
окиснення його атомів дорівнює “0”. Отже, атоми плюмбуму в простій речовині
свинець здатні тільки підвищувати свій ступінь окиснення, тобто тільки
віддавати електрони., наприклад:
0 +2
Pb - 2e- = Pb
Тому проста речовина свинець виявлятиме властивості лише відновника.
Оскільки елемент плюмбум знаходиться в групі IV періодичної системи, то
найвищий ступінь окиснення його атомів дорівнює “+4”. Тому атом плюмбуму в
оксиді PbО2 здатний лише понижувати свій ступінь окиснення, тобто тільки
приєднувати електрони, наприклад:
+4 +2
Pb + 2e- = Pb
Отже, речовина PbО2 виступає тільки як окисник.
Ступінь окиснення атома плюмбуму в оксиді PbО є проміжним, отже, атом
плюмбуму зі ступенем окиснення “+2” може і приєднувати, і віддавати
електрони, наприклад:
+2 0
Pb + 2e- = Pb
+2 +4
Pb - 2e- = Pb
Тому речовина PbО виявлятиме властивості і відновника, і окисника.

Приклад 3. Виходячи зі ступеня окиснення атомів елементів, що

підкреслені, та їх розташування в періодичній системі, визначте, чи можливі
окисно-відновні реакції між наведеними в умові речовинами:
а) HCl та KNO2;
б) Fe та NH3;
в) H3AsO4 та H2TeO4
Розв’язання. Розрахуємо ступені окиснення атомів підкреслених
елементів.

112
 а)
+1 -1 +1 x -2
HCl KNO2
+1+х+2·(-2)=0, х=+3
Елемент хлор є неметалом і знаходиться в групі VII періодичної системи,
тобто найнижчий ступінь окиснення його атомів є негативним і дорівнює “8 –
номер групи”, а саме, “–1”. Отже, атом хлору в молекулі HCl може лише
підвищувати свій ступінь окиснення, тобто тільки віддавати електрони. Тому
речовина HCl є відновником.
Елемент нітроген розташований в групі V періодичної системи і теж
належить до неметалів. Найвищий ступінь окиснення його атомів дорівнює
“+5”, а найнижчий – “–3”. Отже, атом нітрогену з проміжним ступенем
окиснення “+3” в молекулі KNO2 може і віддавати, і приєднувати електрони.
Тому речовина KNO2 може бути і окисником, і відновником, але під час
взаємодії з речовиною HCl, яка є відновником, виявляє властивості окисника.
Таким чином, між речовинами HCl та KNO2 окисно-відновна реакція
можлива.
б)
0 -3 +1
Fe NH3
Ступінь окиснення атомів феруму в простій речовині залізо, що дорівнює
“0”, є для металів найнижчим. Отже, атоми феруму здатні лише підвищувати
свій ступінь окиснення, тобто тільки віддавати електрони, Тому проста речовина
залізо виявляє властивості тільки відновника.
Ступінь окиснення атома нітрогену “–3” в молекулі NH3 теж є найнижчим,
тобто цей атом може тільки віддавати електрони і речовина NH3 є теж тільки
відновником.
Тому окисно-відновна реакція між речовинами Fe та NH3 неможлива.
в)
+1 x -2 +1 x -2
H3AsO4 H2TeO4

3·(+1)+х+4·(-2)=0 2·(+1)+х+4·(-2)=0
х=+5 х=+6
Оскільки ступені окиснення атомів арсену та телуру у сполуках чисельно
дорівнюють номерам груп періодичної системи, в яких розташовані елементи, то
розрахований ступінь окиснення атомів обох елементів є найвищим. Тому ці
атоми здатні лише понижувати свої ступені окиснення, тобто тільки
приєднувати електрони. Речовини, що містять ці атоми, виявляють властивості
тільки окисників. Отже, окисно-відновна реакція між речовинами H3AsO4 та
H2ТеO4 неможлива.

113
 Класифікація окисно-відновних реакцій

Реакції міжмолекулярного окиснення-відновлення – це реакції, в яких

окисником та відновником є атоми елементів, що знаходяться у складі різних
речовин.
У наведеному нижче, як приклад, рівнянні реакції розставляємо ступені
окиснення всіх атомів і підкреслимо атоми тих елементів, які під час перебігу
реакції змінили свій ступінь окиснення:
+1 -1 0 +1 -2 +1 +1 +5 -2 +1 -1 +1 -2
KBr + Cl2 + KOH KBrO3 + KCl + H2O
Отже, змінюється ступінь окиснення атомів брому та хлору.
Складаємо електронні схеми процесів окиснення та відновлення:
-1 +5
Br - 6e- = Br 6 1
0 -1 6
- 3
Cl2 + 2e = 2Cl 2

За правилом електронного балансу перед молекулою Cl2 ставимо

коефіцієнт 3, а потім розставляємо коефіцієнти перед іншими речовинами так,
щоб число атомів калію, хлору, гідрогену та оксигену було однаковим і в лівій,
і в правій частинах рівняння:
-1 0 +5 -1
KBr + 3Cl2 + 6KOH = KBrO3 + 6KCl + 3H2O

6e-
Атом-відновник, тобто атом брому зі ступенем окиснення “-1”, віддає
електрони, тобто окиснюється і продуктом його окиснення є атом брому зі
ступенем окиснення “+5” в молекулі KBrO3. Речовина KBr, у складі якої
міститься атом Br-1, є відновником.
Атоми-окисники, тобто атоми хлору зі ступенем окиснення “0”,
приєднують електрони і відновлюються з утворенням продуктів відновлення,
якими є атоми хлору зі ступенем окиснення “-1” в молекулах KCl. Проста
речовина хлор, у складі якої містяться атоми Cl0 є окисником.
Отже, в цьому прикладі атом-відновник і атоми-окисники знаходяться у
складі молекул різних речовин.
Перехід електронів від атома-відновника до атомів-окисників позначений
стрілкою.
Реакції внутрішньомолекулярного окиснення-відновлення – це реакції, в
яких окисником та відновником є атоми різних елементів або атоми одного і
того ж елемента, але з різним ступенем окиснення, які знаходяться в молекулах
однієї і тієї ж речовини.
Прикладом є реакція термічного розкладу калій хлорату за рівнянням:
+1 +5 -2 +1 -1 0
KClO3 KCl + O2

114
 В цій реакції змінюють свій ступінь окиснення атоми хлору та оксигену,
які містяться в молекулі KClO3.
Запишемо електронні схеми процесів окиснення та відновлення:
+5 -1
Cl + 6e- = Cl 6 2
-2 0
12
2O - 4e- = O2 4 3

За правилом електронного балансу розставляємо коефіцієнти: перед

молекулами KCl та O2 – відповідно 2 та 3, і коефіцієнт 2 перед молекулою KClO3
для того, щоб число атомів калію, хлору та оксигену було однаковим в обох
частинах рівняння:
+5 -2 -1 0
2KClO3 = 2KCl + 3O2

12e-
Окисниками є атоми хлору зі ступенем окиснення “+5” в молекулах
KClO3. Вони приєднують електрони, тобто відновлюються. Продуктами їх
відновлення є атоми хлору зі ступенем окиснення “-1” в молекулах KCl.
Відновниками є атоми оксигену зі ступенем окиснення “-2” в молекулах
KClO3. Вони віддають електрони, тобто окиснюються. Продуктами їх окиснення
є атоми оксигену зі ступенем окиснення “0” в молекулах кисню.
Отже, окисники (атоми Cl+5) та відновники (атоми О–2) знаходяться у
складі молекул однієї і тієї ж речовини KClO3.
Перехід електронів від атомів-відновників до атомів-окисників позначений
у рівнянні реакції стрілкою.
В реакції за рівнянням:
-3 +3 0
NH4NO2 = N2 + 2H2O
3e-
відбувається перехід електронів від одного атома нітрогену зі ступенем
окиснення “-3” до іншого атома нітрогену зі ступенем окиснення “+3”, які
знаходяться в молекулі NH4NO2:
-3 0
N - 3e- = N 3 1
+5 0
3
N + 3e- = N 3 1

Відновником є атом нітрогену зі ступенем окиснення “-3”, він віддає

електрони і продуктом його окиснення є атом нітрогену зі ступенем окиснення
“0”. Окисником є атом нітрогену зі ступенем окиснення “+3”, він приєднує
електрони і продуктом його відновлення є також атом нітрогену зі ступенем
окиснення “0”.

115
 Оскільки окисником (атом N+3) та відновником (атом N-3) є атоми одного і
того ж елемента, але з різним ступенем окиснення, що знаходяться в молекулі
однієї і тієї ж речовини NH4NO2, то ця реакція належить до реакцій
внутрішньомолекулярного окиснення-відновлення.
Реакції самоокиснення-самовідновлення – це реакції, в яких окисником та
відновником є атоми одного і того ж елемента з однаковим проміжним ступенем
окиснення, які знаходяться у складі молекул однієї і тієї ж речовини.
Прикладом є реакція, яка відбувається за таким рівнянням:
+1 +3 -2 +1 +5 -2 -3 +1
H3PO3 H3PO4 + PH3
В цій реакції змінюють свій ступінь окиснення тільки атоми фосфору, що
містяться в молекулах H3PO3.
Запишемо електронні схеми процесів окиснення та відновлення:
+3 +5
P - 2e- = P 2 3
+3 -3
6
P + 6e- = P 6 1

За правилом електронного балансу перед молекулою H3PO4 ставимо

коефіцієнт 3. Для того, щоб число атомів фосфору, гідрогену та оксигену було
однаковим і в лівій, і в правій частинах рівняння, перед молекулою H3PO3
ставимо коефіцієнт 4:
+3 +5 -3
4H3PO3 = 3H3PO4 + PH3
В цій реакції і окисником, і відновником є атоми одного і того ж елемента
з однаковим проміжним ступенем окиснення (атоми Р+3), що знаходяться в
молекулах однієї і тієї ж речовини H3PO3. Отже, речовина H3PO3 виявляє
властивості як окисника, так і відновника.
Перехід електронів від атомів-відновників до атома-окисника позначений
стрілкою:
+3 +3 +5 -3
3H3PO3 + H3PO3 = 3H3PO4 + PH3
6e-
Продуктом окиснення відновників (атомів Р+3) є атоми фосфору зі
ступенем окиснення “+5” в молекулах H3PO4, а продуктом відновлення окисника
(атома Р+3) є атом фосфору зі ступенем окиснення “-3” в молекулі PH3.

Приклад 4. Розставте ступені окиснення елементів в наведених рівняннях

окисно-відновних реакцій. Вкажіть тип окисно-відновних реакцій. За правилом
електронного балансу доберіть коефіцієнти в рівняннях реакцій:
а) KMnO4 + H2S + H2SO4 → MnSO4 + S + K2SO4 + H2O
б) Pb(NO3)2 → PbO + NO2 + O2
в) H2O2 → H2O + O2
Розв’язання.
116
 Розставляємо ступені окиснення атомів елементів в рівняннях реакцій і
підкреслимо атоми, ступені окиснення яких змінились внаслідок перебігу
реакцій.
а) В цій реакції змінюють свій ступінь окиснення атом мангану в молекулі
KMnO4 та атом сульфуру в молекулі H2S.
+1 +7 -2 +1 -2 +1 +6 -2 +2 +6 -2 0 +1 +6 -2 +1 -2
KMnO4 + H2S + H2SO4 MnSO4 + S + K2SO4 + H2O

Електронні схеми процесів окиснення та відновлення:

+7 +2
Mn + 5e- = Mn 5 2
-2 0 10
S - 2e- = S 2 5

Користуючись правилом електронного балансу, ставимо перед молекулою

KMnO4 коефіцієнт 2, а перед молекулою H2S – коефіцієнт 5, і переносимо ці
коефіцієнти у праву частину рівняння, тобто ставимо перед речовинами MnSO4
та S відповідно 2 та 5. Перед іншими речовинами ставимо такі коефіцієнти, щоб
число кислотних залишків SO42– та атомів гідрогену було однаковим в обох
частинах рівняння: перед молекулою Н2SO4 ставимо коефіцієнт 3, а перед
молекулою Н2О – 8.
Остаточне рівняння реакції має такий вигляд:
+7 -2 +2 0
2KMnO4 + 5H2S + 3H2SO4 = 2MnSO4 + 5S + K2SO4 + 8H2O

10e-
Атом-відновник, тобто атом сульфуру зі ступенем окиснення “-2”
окиснюється, підвищуючи свій ступінь окиснення. Отже, речовина H2S є
відновником. Продуктом окиснення відновника є проста речовина сірка, в якій
ступінь окиснення атомів сульфуру дорівнює “0”.
Атом-окисник, тобто атом мангану зі ступенем окиснення “+7”
відновлюється, понижуючи свій ступінь окиснення. Отже, речовина KMnO4 є
окисником. Продуктом відновлення окисника є сіль MnSO4, в якій міститься
атом мангану зі ступенем окиснення “+2”.
Перехід електронів від атомів-відновників до атомів-окисників в рівнянні
реакції позначений стрілкою.
Оскільки атоми-окисники та атоми-відновники знаходяться у складі
молекул різних речовин, то ця реакція належить до реакцій міжмолекулярного
окиснення-відновлення.
б) В цій реакції змінюють свій ступінь окиснення атоми нітрогену та
оксигену, які знаходяться в молекулі Pb(NО3)2.
+2 +5 -2 +2 -2 +4 -2 0
Pb(NO3)2 PbO + NO2 + O2
Електронні схеми процесів окиснення та відновлення:

117
 -2 0
2O - 4e- = O2 4 1
+5 +4
4
N + 1e- = N 1 4

За правилом електронного балансу ставимо перед молекулою NO2

коефіцієнт 4. Для того, щоб число одних і тих же атомів було однаковим і в
лівій, і правій частинах рівняння, поставимо коефіцієнт 2 перед молекулою
Pb(NО3)2.
Остаточне рівняння реакції:
+5 -2 +4 0
2Pb(NO3)2 = 2PbO + 4NO2 + O2

4e-
Відновниками є тільки два атоми оксигену зі ступенем окиснення “-2” з 12
атомів, що містяться в двох молекулах Pb(NО3)2, а окисниками – атоми
нітрогену зі ступенем окиснення “+5”, що знаходяться також в молекулах
Pb(NО3)2. Отже, окисниками та відновниками є атоми різних елементів, що
містяться в молекулах однієї і тієї ж речовини. Тому ця реакція належить до
реакцій внутрішньомолекулярного окиснення-відновлення.
Продуктами окиснення відновників (атомів О–2) є атоми оксигену зі
ступенем окиснення “0” в молекулі O2, а продуктами відновлення окисників
(атомів N+5) є атоми нітрогену зі ступенем окиснення “+4” в молекулах NО2.
Перехід електронів від атомів-відновників до атомів-окисників позначений
стрілкою.
в) В цій реакції змінюють свій ступінь окиснення тільки атоми оксигену,
що входять до складу молекули Н2О2.
+1 -1 0 +1 -2
H2 O2 O2 + H2O
Запишемо електронні схеми процесів окиснення та відновлення:
-1 0
2O - 2e- = O2 2 1
-1 -2
2
- 1 2
O + 1e = O

За правилом електронного балансу ставимо перед молекулою Н 2О

коефіцієнт 2. Для того, щоб число атомів оксигену та гідрогену було одноковим
в обох частинах рівняння, поставимо перед молекулою Н2О2 коефіцієнт 2.
Остаточне рівняння реакції має такий вигляд:
-1 0 -2
2H2O2 = O2 + 2H2O

В цій реакції атоми одного і того ж елемента з проміжним ступенем

окиснення (атоми О–1), що знаходяться в молекулах однієї і тієї ж речовини
Н2О2, і віддають, і приєднують електрони, тобто виявляють властивості і
відновників, і окисників. Отже, речовина Н2О2 є і відновником, і окисником.
118
Тому ця реакція належить до реакцій самоокиснення-самовідновлення. Перехід
електронів від атомів-відновників до атомів-окисників позначений стрілкою:
-1 -1 0 -2
H2O2 + H2O2 = O2 + 2H2O
2e-
Продуктами окиснення атомів-відновників (О-1) є атоми оксигену зі
ступенем окиснення “0” в молекулі кисню. А продуктами відновлення атомів-
окисників (О-1) є атоми оксигену зі ступенем окиснення “-2” в молекулах води.

РОЗДІЛ V. ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ ПРОЦЕСИ

10. ГАЛЬВАНІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ

Електрохімія вивчає взаємні перетворення хімічної та електричної

енергії. Відповідно до визначення електрохімічні процеси поділяють на дві
основні групи: 1) процеси перетворення хімічної енергії на електричну (процеси
у гальванічних елементах), 2) процеси перетворення електричної енергії на
хімічну (електроліз).
В електрохімії використовують поняття “електрод”. Електрод – це
електронний провідник, що знаходиться в контакті з йонним провідником, тобто
з розчином або розплавом електроліту.
Розглянемо у якості електрода металічну пластину, занурену у водний
розчин солі цього металу. Кристалічна решітка металу складається з атомів та
катіонів металу, між якими вільно рухаються валентні електрони. У розчині солі
катіони металу оточені полярними молекулами води, тобто перебувають у
вигляді гідратів.
Метал Полярна молекула води

Гідратований катіон
металу

119
 В залежності від хімічної природи металів на поверхні металу можливі
такі процеси:
В першому випадку, як наприклад, на поверхні пластини цинку, зануреної
у розчин солі ZnSO4, катіони металу, що розташовані у вузлах кристалічної
решітки, під дією полярних молекул води здатні переходити з поверхні металу у
розчин, залишаючи на поверхні електрони, заряд яких не компенсується
катіонами металу. Поверхня металу набуває негативного заряду, а біля поверхні
у розчині внаслідок електростатичного притягання зосереджуються катіони
металу.
У другому випадку, як, наприклад, на поверхні мідної пластини, зануреної
у розчин солі CuSO4, катіони металу, що знаходяться у розчині, під дією
притягання електронів на поверхні металу здатні, залишаючи свою гідратну
оболонку, переходити у склад кристалічної решітки. В цьому випадку поверхня
металу набуває позитивного заряду, а біля поверхні у розчині зосереджуються
аніони кислотного залишку: у розглянутому прикладі – це йони SO42-.
По мірі зростання заряду поверхні металу та збільшення концентрації
йонів протилежного знаку у розчині біля поверхні, стає можливим перехід
катіонів металу у зворотному напрямку: в першому випадку – з розчину до
металу, а в другому – з металу у розчин. З часом швидкість переходу катіонів
металу в обох напрямках стає однаковою, тобто встановлюється рівновага.
Але в першу мить контакту електрода з електролітом перехід катіонів
металу відбувається переважно в одному напрямку. Це призводить до утворення
подвійного електричного шару: один шар – це поверхня металу, а інший – шар
йонів біля поверхні. Між цими двома шарами, тобто між поверхнею електрода
та електролітом, виникає різниця потенціалів, яка називається електродним
потенціалом і позначається “φ”.
Подвійний електричний шар на межі поділу:
а) цинковий електрод – розчин солі ZnSO4; б) мідний електрод – розчин солі CuSO4.
Метал Розчин солі Метал Розчин солі

Гальванічний елемент (ГЕ) – це пристрій, в якому енергія хімічної реакції,

а саме, окисно-відновної реакції, перетворюється безпосередньо на електричну
енергію.
Отже, гальванічний елемент – це хімічне джерело електроенергії.

120
 Гальванічний елемент складається з двох електродів, занурених у розчини
певних електролітів і з’єднаних між собою металічним провідником (зовнішнє
коло), а розчини електролітів розділяються пористою перегородкою (внутрішнє
коло).
Умовне позначення складу гальванічного елемента має назву “схема ГЕ”:
e-

(Анод) електрод | електроліт || електроліт | електрод (Катод)

“–” I I II II “+”

В схемі ГЕ одна вертикальна риса – це межа поділу між електродом та

електролітом, а дві вертикальні риси – межа поділу між електролітами.
Внаслідок різної величини електродних потенціалів на одному з
електродів відбувається окиснення (віддавання електронів певною речовиною).
Цей електрод називається анодом, а окиснення на його поверхні – анодним
процесом. Електрони по металічному провіднику, який з’єднує електроди,
рухаються від анода до іншого електрода, на поверхні якого відбувається
відновлення (приєднання електронів певними частинками електроліту). Цей
електрод називається катодом, а відновлення на його поверхні – катодним
процесом.
Анодні та катодні процеси мають загальну назву – електродні процеси.
Сумарна окисно-відновна реакція, рівняння якої одержують, складаючи
ліві частини анодного та катодного процесів та їх праві частини, називається
струмоутворюючою реакцією.
Анод є негативним електродом ГЕ, оскільки він постачає електрони у
зовнішнє коло, а катод – позитивним електродом. Електродний потенціал анода
менший за електродний потенціал катода:
φ анода < φ катода
Напрямлений потік електронів, які рухаються від анода до катода у
зовнішньому колі, і є електричний струм.
Замикає електричне коло ГЕ рух йонів у розчині (внутрішнє коло).
Умовою роботи ГЕ є просторове розділення процесу окиснення та процесу
відновлення, яке здійснюється завдяки наявності пористої перегородки між
розчинами електролітів. У випадку її відсутності учасники анодного процесу
передають електрони не у зовнішнє коло, а безпосередньо учасникам катодного
процесу у розчині, внаслідок чого хімічна енергія перетворюється на теплову, а
не на електричну.
Кількісною характеристикою роботи ГЕ є його електрорушійна сила Е.
Електрорушійна сила гальванічного елемента – це різниця між
рівноважними електродними потенціалами.
Під час руху електронів у зовнішньому колі виконується максимальна
корисна електрична робота Ак:
Ак= nFE (10.1)
121
 де n – кількість електронів, що беруть участь у струмоутворюючій реакції,
кДж
моль; F – стала Фарадея (F=96,5 ( моль  В )
); E – електрорушійна сила ГЕ, В.
В свою чергу корисна робота здійснюється за рахунок зменшення енергії
Гіббса струмоутворюючої реакції:
Ак= – ΔG (10.2)
З виразів (10.1) та (10.2) випливає:
ΔG = – nFE (10.3)
Аналізуючи цей вираз, можна зробити висновок, що ΔG < 0, якщо Е > 0,
тобто, якщо електрорушійна сила гальванічного елемента – величина додатна.
Тому для розрахунку електрорушійної сили ГЕ потрібно від електродного
потенціалу катода віднімати електродний потенціал анода:
Е = φ катода – φ анода > 0 (10.4)
У схемі окремого електрода зліва від вертикальної риси вказують
речовини у розчині, які беруть участь в електродному процесі, а справа –
матеріал електрода. Поряд записують рівняння рівноважного електродного
процесу:

склад розчину | матеріал електрода , Ox + n·e– Red,

де Ox – окиснена форма учасника електродного процесу, Red – її

відновлена форма.

Електродний потенціал, який виникає на межі поділу між електродом та

електролітом, залежить:
- від природи електрода та електроліту,
- від температури Т,
- від парціального тиску тої газуватої речовини, яка бере участь в
електродному процесі, р,
- від концентрації учасників електродного процесу у розчині.
За стандартних умов, тобто, якщо:
- Т=298 К,
- парціальний тиск газуватої речовини р=101,3 кПа (умовна одиниця),
- концентрація учасників електродного процесу у розчині 1 моль/л,
електродний потенціал називається стандартним і позначається φ0.
За умов, що відрізняються від стандартних, електродні потенціали
розраховують за рівнянням Нернста:
0,059 [Ox]
 0  lg (10.5)
n [Re d ]
де n – кількість електронів в електродному процесі;
[Ox] та [Red] – концентрації окисненої та відновленої форм учасника
електродного процесу.

122
 Типи електродів

Металічний електрод – це металічна пластина, занурена у розчин солі

цього металу.
Схема металічного електрода:
Men+ | Me , Men+ + ne– Me0
У схемі зліва від вертикальної риси, якою позначають межу поділу між
електродом та електролітом, вказують йони металу у розчині солі, а справа –
метал електрода. Поряд наведено рівняння рівноважного електродного процесу,
який відбувається на поверхні металу, де Men+ – окиснена форма металу (Ох), а
Me0 – його відновлена форма (Red).
Враховуючи, що концентрація твердої речовини, тобто концентрація
металу у вільному стані (Red) – величина стала, рівняння Нернста (10.5) для
металічного електрода має такий вигляд:
0,059
 Мen / Me   0 Мen / Me  lg[Me n ] (10.6)
n
де n – кількість електронів в електродному процесі, яка чисельно збігається з
зарядом йонів Men+, а [Men+] – концентрація йонів Men+ у розчині.
За стандартних умов:
- Т=298 К,
- [Men+]= 1 моль/л;
потенціал металічного електрода є стандартним:  Мen / Me   0 Мen / Me .
Стандартні потенціали металічних електродів наведені в таблиці Д. 6.

До газових електродів належать електроди, на поверхні яких відбувається

електродний процес за участю газуватої речовини.
У якості металічного провідника використовують платинову пластину з
таких причин:
– платина – неактивний метал, тобто не приймає участі безпосередньо в
електродному процесі;
– платина є каталізатором електродного процесу, тобто прискорює
встановлення рівноваги електродного процесу на межі поділу між
електродом та електролітом.
У водневому електроді пластина платини занурена у розчин сульфатної
кислоти, через який продувають газ водень. На поверхні пластини, яка
омивається воднем, відбувається адсорбція, тобто поглинання платиною
молекул водню. Для збільшення площі поверхні і для покращення адсорбції
пластину вкривають подрібненою губчастою платиною.
Схема водневого електрода:
H+ | H2, Pt , 2H+ + 2e– H20
Зліва від вертикальної риси вказані йони гідрогену Н + у розчині
сульфатної кислоти (H2SO4 = 2H+ + SO42–), справа – молекули Н2, які знаходяться
123
на поверхні платини. Поряд наведено рівняння рівноважного електродного
процесу, в якому окисненою формою гідрогену (Ох) є йони Н +, а відновленою
(Red) – молекули Н2.
За рівнянням Нернста (10.5) потенціал водневого електрода дорівнює:
0,059 [ H  ]2
H  / H   0 H  / H 2 , Pt  lg
2 , Pt
2 р( H 2 )
За стандартних умов:
- Т=298 К,
- парціальний тиск водню р(Н2)=101,3 кПа (умовна одиниця),
- концентрація йонів гідрогену [Н+]=1 моль/л, тобто рН розчину
дорівнює 0;
потенціал водневого електрода є стандартним і умовно приймається за 0:
 H  / H , Pt   0 H  / H2 , Pt  0
2

Якщо концентрація йонів гідрогену [Н+] ≠ 1 моль/л, то рівняння Нернста

для водневого електрода має вигляд:
 H / H , Pt  0,059lg[H+]
 (10.7)
2

+
Враховуючи, що рН = – lg [H ], потенціал водневого електрода дорівнює:
 H / H , Pt  – 0,059рН
 (10.8)
2

У кисневому електроді платинова пластина занурена у розчин лугу, через

який продувають газ кисень. Молекули О2, що поглинаються поверхнею
платини, знаходяться у рівновазі з йонами ОН – у розчині, які утворюються
внаслідок дисоціації лугу (KOH=K+ + OH–).
Схема кисневого електрода:
OH– | O2, Pt , O20 + 4e– +2H2O 4OH–
В рівнянні електродного процесу окисненою формою оксигену (Ох) є
молекули О2, а відновленою (Red) – йони ОН–, в яких ступінь окиснення атомів
оксигену дорівнює “-2”.
Рівняння Нернста для кисневого електрода:
0,059 р(O2 )
OH  / O , Pt   0 OH  / O2 , Pt  lg
2
4 [OH  ]4
За стандартних умов:
- Т=298 К,
- парціальний тиск кисню р(О2)=101,3 кПа (умовна одиниця),
- концентрація гідроксид-йонів у розчині [ОН–]=1 моль/л, тобто рОН
розчину дорівнює 0, а рН=14;
потенціал кисневого електрода є стандартним і дорівнює (Табл. Д.7):
ОH / О2 , Pt   0ОH  / О2 , Pt  0,40В
Якщо концентрація гідроксид-йонів [ОН–] ≠ 1 моль/л, то потенціал
кисневого електрода розраховують за виразом:

124
  ОH  / О
1,23 – 0,059рH 
(10.9)
2 , Pt

У хлорному електроді платинова пластина занурена у розчин солі калій

хлориду KCl, через який продувають газ хлор.
Схема хлорного електрода:
Cl– | Cl2, Pt , Cl20 + 2e– 2Cl–
В рівнянні електродного процесу окисненою формою хлору (Ох) є
молекули Cl2, а відновленою (Red) – йони Cl–, які утворюються у розчині
внаслідок дисоціації солі (KCl=K+ + Cl–).
Рівняння Нернста (10.5) для хлорного електрода має такий вигляд:
0,059 р (Cl2 )
Cl  / Cl , Pt   0 Cl  / Cl2 , Pt  lg
2
2 [Cl  ]2
За стандартних умов:
- Т=298 К,
- парціальний тиск хлору р(Cl2)=101,3 кПа (умовна одиниця),
- концентрація хлорид-йонів у розчині [Cl–]=1 моль/л;
потенціал хлорного електрода є стандартним і дорівнює (Табл. Д.7):
Cl  / Cl , Pt   0Cl  / Cl2 , Pt  1,36В
2

Окисно-відновні електроди (редокс-електроди) – це всі інші електроди

окрім металічних та газових. Отже, в електродних процесах цих електродів не
приймають безпосередньої участі метали та гази. В редокс-електродах за таких
же причин, як і в газових, у якості металічного провідника використовують
платинову пластину. У більшості ця пластина знаходиться у контакті з
розчином, в якому міститься і окиснена (Ох), і відновлена (Red) форми учасника
електродного процесу.
Прикладом редокс-електрода є платинова пластина, занурена у розчин
суміші солей FeCl2 та FeCl3, які дисоціюють з утворенням йонів Fe2+ та Fe3+.
Схема цього редокс-електрода:
Fe3+, Fe2+ | Pt; Fe3+ + e– Fe2+
Окисненою формою (Ох) є йони Fe3+, а відновленою (Red) – йони Fe2+.
Рівняння Нернста для вказаного редокс-електрода має такий вигляд:
0,059 [ Fe3 ]
 Fe 3
, Fe 2 / Pt
  0 Fe 3 , Fe 2 / Pt  lg
1 [ Fe 2  ]
За стандартних умов:
- Т=298 К;
- концентрація йонів: [Fe3+]=1 моль/л та [Fe2+]=1 моль/л;
потенціал електрода є стандартним і дорівнює (Табл. Д.7):
 Fe , Fe / Pt   0 Fe , Fe / Pt  0,77 В
3 2
3 2

125
 У більш складних редокс-електродах в електродному процесі беруть
участь, окрім окисненої та відновленої форм речовини, йони Н + або ОН–.
Прикладом є редокс-електрод, схема якого наведена нижче:
MnO4–, Mn2+, H+ | Pt , MnO4– + 5e– + 8H+ Mn2+ + 4H2O
За рівнянням Нернста (10.5) потенціал такого редокс-електрода дорівнює:

0,059 [ MnO4 ]  [ H  ]8
 MnO - , Mn 2+ , H + / Pt   0 MnO4- , Mn 2+ , H + / Pt  lg
4
5 [ Mn 2 ]
За стандартних умов:
- Т=298 К,
- [MnO4-]=1 моль/л, [Mn2+]=1 моль/л, [H+]=1 моль/л;
потенціал електрода є стандартним і дорівнює (Табл. Д.7):
MnO - , Mn2+ , H+ / Pt   0 MnO4- , Mn2+ , H+ / Pt  1,51В .
4

Вимірювання електродних потенціалів

Для того, щоб виміряти потенціал окремого електрода, тобто потенціал,

який виникає на межі поділу між електродом та електролітом, потрібно
приєднати до вимірювального приладу не тільки сам електрод, а і розчин
електроліту. Для цього необхідно занурити у розчин електроліту металічний
дріт, який в ту ж мить стає електродом. Таким чином, за вимірювальним
приладом можна визначити тільки різницю між потенціалами двох електродів.
Отже, абсолютне значення потенціалу окремого електрода виміряти неможливо.
Тому потенціал окремого електрода вимірюють відносно стандартного
водневого електрода, тобто електрода, потенціал якого за стандартних умов
вважають за 0. Для цього складають гальванічний елемент, в якому один з
електродів є досліджуваний, а інший – стандартний водневий електрод.
Якщо потенціал досліджуваного електрода менший за потенціал
стандартного водневого електрода, то досліджуваний електрод є анодом, а
стандартний водневий – катодом.
Нижче наведена схема такого гальванічного елемента:

e-

(Анод) досліджуваний електрод | електроліт || Н+ | H2, Pt (Катод)

“–” “+”
Електрорушійна сила ГЕ дорівнює:
Е = φ катода – φ анода = φ0 Н | H , Pt – φ дослідж. електрода
+
2

Якщо потенціал досліджуваного електрода також є стандартним, то

електрорушійна сила ГЕ називається стандартною і позначається Е0:
Е0 = φ0 Н | H , Pt – φ0дослідж. електрода
+
2

126
 Оскільки φ0 Н+ | H2, Pt = 0, тоді потенціал досліджуваного електрода
дорівнює:
φ дослідж. електрода = – Е,
а стандартний потенціал досліджуваного електрода:
φ0дослідж. електрода = – Е0
Якщо потенціал досліджуваного електрода більший за потенціал
стандартного водневого електрода, то досліджуваний електрод є катодом, а
стандартний водневий електрод – анодом.
Схема гальванічного елемента:
e-

(Анод) Pt, H2 | Н+ || електроліт | досліджуваний електрод (Катод)

“–” “+”
Електрорушійна сила такого ГЕ дорівнює:
Е = φ дослідж. електрода – φ0 Н | H , Pt , +
2

а його стандартна електрорушійна сила:

Е0 = φ0дослідж. електрода – φ0 Н | H , Pt +
2

В такому випадку потенціал досліджуваного електрода та його

стандартний потенціал дорівнюють:
φдослідж. електрода = Е,
φ0дослідж. електрода = Е0
Отже, стандартний електродний потенціал – це виміряна за стандартних
умов електрорушійна сила гальванічного елемента, який складається з
досліджуваного електрода та водневого електрода.

Приклад 1. Складіть схему гальванічного елемента (ГЕ), в якому

пластини алюмінію та міді занурені у розчини своїх солей з концентрацією
йонів Al3+ та Cu2+, що дорівнює відповідно 0,001 та 0,1 моль/л.
Напишіть рівняння електродних процесів та струмоутворюючої реакції.
Розрахуйте: а) електрорушійну силу ГЕ; б) зміну стандартної енергії Гіббса
струмоутворюючої реакції ΔG0; в) стандартну енергію Гіббса утворення йонів
Cu2+, якщо відомо, що стандартна енергія Гіббса утворення йонів Al3+ дорівнює:
ΔG0(Al3+)= – 481 кДж/моль.
Розв’язання. Розрахуємо за рівнянням Нернста для металічних електродів
(10.6) потенціали пластин алюмінію та міді:
0,059 0,059 0,059
 Al 3 / Al   0 Al 3 / Al  lg[ Al 3 ]  1,66  lg103  1,66   (3)  1,719В
3 3 3
,
0,059 0,059 0,059
Cu 2 / Cu   0 Cu 2 / Cu  lg[Cu 2 ]  0,34  lg 101  0,34   ( 1)  0,310В
2 2 2
Оскільки  Al 3
/ Al <  Cu 2
/ Cu , то електрод з алюмінію є анодом, а з міді –
катодом.
Схема ГЕ:
127
 (Анод) Al | Al3+ || Cu2+ | Cu (Катод)
“–” “+”
На поверхні анода, тобто електрода з алюмінію, відбувається окиснення
алюмінію (віддавання електронів атомами Al).
Рівняння анодного процесу:
Al – 3e– = Al3+ | 2
Електрони рухаються у зовнішньому колі від анода до катода. На поверхні
катода, тобто електрода з міді, відбувається відновлення йонів купруму
(приєднання електронів йонами Cu2+).
Рівняння катодного процесу:
Cu2+ + 2e– = Cu | 3
Рівняння сумарної, тобто струмоутворюючої реакції, одержуємо,
складаючи рівняння електродних процесів, попередньо помноживши рівняння
анодного процесу на 2, а катодного процесу – на 3:
2Al + 3Cu2+ = 2Al3+ + 3Cu
а) Розрахуємо електрорушійну силу ГЕ (11.4):
Е = φкатода – φанода = φ Cu | Cu – φ Al | Al = 0,310 – (–1,719) = 2,029 В
2+ 3+

б) Обчислимо зміну стандартної енергії Гіббса струмоутворюючої реакції

0
ΔG за виразом (10.3), який за стандартних умов має такий вигляд:
ΔG0 = – nFE0 , (10.10)
де n – кількість електронів, що приймають участь у струмоутворюючій
реакції, дорівнює 6 моль (2 моль атомів Al віддають 6 моль електронів, які
приєднують 3 моль йонів Cu2+),
E0 – стандартна електрорушійна сила ГЕ, яка дорівнює різниці
стандартних електродних потенціалів:
Е0 = φ0 Cu | Cu – φ0 Al | Al = 0,34 – (–1,66) = 2 В
2+ 3+

Отже,
кДж
ΔG0= – nFE0 = – 6 моль · 96,5 ( моль  В) · 2 В = – 1158 кДж.
в) Розрахуємо стандартну енергію Гіббса утворення йонів Cu2+,
враховуючи, що ΔG0(Al)=0 та ΔG0(Cu)=0:
ΔG0 = 2·ΔG0(Al3+) – 3·ΔG0(Cu2+);
кДж
3 2 моль  (481 )  (1158 кДж )
2  G ( Al )  G
0 0
моль кДж
G 0 (Cu 2 )    65,4
3 3 моль моль

Приклад 2. Складіть схему гальванічного елемента (ГЕ), в якому

здійснюється струмоутворююча реакція, що відповідає рівнянню:
Cr + Au3+ = Cr3+ + Au
Напишіть рівняння електродних процесів. Розрахуйте: а) стандартну
електрорушійну силу ГЕ, використовуючи зміну стандартної енергії Гіббса
струмоутворюючої реакції, якщо відомі стандартні енергії Гіббса утворення
йонів: ΔG0(Cr3+)= – 208 кДж/моль, ΔG0(Au3+)= 411 кДж/моль; б) концентрацію
128
йонів Au3+, якщо коцентрація йонів Cr3+ становить 10-3 моль/л, а електрорушійна
сила ГЕ дорівнює 2,071 В.
Розв’язання. Виходячи з рівняння наведеної в умові струмоутворюючої
реакції, можна зробити висновок, що ГЕ утворений з двох металічних
електродів, занурених у розчини своїх солей: один електрод – пластина хрому, а
інший – пластина золота.
Оскільки φ0 Cr | Cr < φ0 Au | Au (Табл. Д.6), то анодом є пластина хрому, а
3+ 3+

катодом – пластина золота.

Складаємо схему ГЕ:
(Анод) Cr | Cr3+ || Au3+ | Au (Катод)
“–” “+”
Електрони рухаються у зовнішньому колі від анода, на якому відбувається
окиснення атомів хрому, до катода, на якому відбувається відновлення йонів
Au3+. Запишемо рівняння електродних процесів.
Рівняння анодного процесу:
Cr – 3e– = Cr3+ | 1
Рівняння катодного процесу:
Au3+ + 3e– = Au | 1
Складаємо рівняння електродних процесів і одержуємо рівняння
струмоутворюючої реакції, яке збігається з наведеним в умові:
Cr + Au3+ = Cr3+ + Au
а) Розрахуємо зміну стандартної енергії Гіббса струмоутворюючої реакції,
використовуючи стандартні енергії Гіббса утворення йонів Cr3+ та Au3+ і
враховуючи, що ΔG0(Au)=0 та ΔG0(Cr)=0:
ΔG0 = ΔG0(Cr3+) – ΔG0(Au3+) =
= 1 моль·(–208 кДж/моль) – 1 моль·411 кДж/моль) = – 619 кДж
Стандартну електрорушійну силу ГЕ обчислимо за виразом (10.10), де
n = 3 моль електронів, оскільки 1 моль атомів хрому віддає 3 моль електронів і
цю кількість електронів приєднує 1 моль йонів Au3+.
G 0  619 кДж
0 0 E0     2,13 В
ΔG = – nFE , nF
3 моль  96,5
кДж
( моль  В )
б) За рівнянням Нернста для металічних електродів (10.6) розрахуємо
електродний потенціал пластини хрому:
0,059 0,059
 Cr 3 / Cr   0 Cr 3 / Cr  lg[Cr 3 ]  0,71  lg10 3  0,71  0,059  0,769 В
n 3
Електродний потенціал пластини золота дорівнює:
Е = φкатода – φанода = φ Au | Au – φ Cr | Cr3+ 3+

φ Au | Au = Е + φ Cr | Cr =2,071+ (– 0,769) = 1,302 В

3+ 3+

Виходячи з рівняння Нернста (10.6), обчислюємо концентрацію йонів Au3+

у розчині, в якому знаходиться пластина золота:
0,059
 Au 3 / Au   0 Au3 / Au  lg[ Au 3 ] ,
n
129
 ( Au 3 / Au   0 Au 3 / Au )  n (1,302  1,42)  3
lg[ Au 3 ]    6
0,059 0,059
Отже, концентрація йонів Au3+ у розчині дорівнює: [ Au 3 ]  106 моль / л.
Приклад 3. Гальванічний елемент (ГЕ) складається зі срібної пластини,
зануреної у розчин солі з концентрацією йонів Ag+ 10–5 моль/л, та водневого
електрода з концентрацією йонів Н+ 0,01 моль/л. Наведіть схему ГЕ, запишіть
рівняння електродних процесів та струмоутворюючої реакції. Розрахуйте
електрорушійну силу ГЕ.
Розв’язання. Розрахуємо за рівняннями Нернста (10.6) та (10.7) потенціал
срібного та водневого електродів:
0,059
 Ag  / Ag   0 Ag  / Ag  lg[ Ag  ]  0,80  0,059  lg 10 5  0.505 В ,
n
H  / H 
0,059lg[H+] = 0,059·lg10–2 = – 0,118 В
2 , Pt

Оскільки  H / H , Pt <  Ag / Ag , то водневий електрод є анодом, а срібний –


2


катодом.
Схема ГЕ:
(Анод) Pt, H2 | H+ || Ag+ | Ag (Катод)
“–” “+”
На поверхні анода, тобто на поверхні платини, відбувається окиснення
молекул водню.
Рівняння анодного процесу:
H2 – 2e- = 2H+ |1
Електрони рухаються у зовнішньому колі від анода до катода. На поверхні
катода, тобто срібного електрода, відбувається відновлення йонів арґентуму.
Рівняння катодного процесу:
Ag+ + e- = Ag |2
Рівняння струмоутворюючої реакції одержуємо, складаючи рівняння
електродних процесів, попередньо помноживши рівняння катодного процесу
на 2.
H2 + 2Ag+ = 2H+ + 2Ag
Розрахуємо електрорушійну силу ГЕ:
Е = φ катода – φ анода = φ Ag | Ag – φ H | H , Pt = 0,505 – (–0,118) = 0,623 В
+ +
2

Приклад 4. Складіть схему гальванічного елемента (ГЕ), в якому анодом

є пластина кобальту у розчині солі з концентрацією йонів Со 2+ 10–4 моль/л, а
катодом – водневий електрод, занурений у розчин сульфатної кислоти.
Електрорушійна сила ГЕ дорівнює 0,221 В.
Напишіть рівняння електродних процесів та струмоутворюючої реакції.
Розрахуйте: а) потенціал металічного електрода; б) потенціал водневого
електрода; в) рН розчину сульфатної кислоти та коцентрацію йонів Н + у
розчині.
130
 Розв’язання. Складаємо схему ГЕ:
(Анод) Co | Co2+ || Н+ | H2, Pt (Катод)
“–” “+”
На аноді відбувається окиснення атомів кобальту. Електрони рухаються у
зовнішньому колі до катода, на якому відбувається відновлення йонів гідрогену.
Рівняння анодного процесу:
Со – 2e- = Со |1
Рівняння катодного процесу:
2H+ + 2e- = H2 |1
Складаючи рівняння анодного та катодного процесів, одержуємо рівняння
струмоутворюючої реакції:
Со + 2H+ = Со2+ + H2
Розрахуємо:
а) потенціал кобальтового електрода за рівнянням Нернста для металічних
електродів (10.6):
0,059  0,059 0,059
    0 Со2 / Со  lg[Со 2 ]  0,28   lg 104  0,28   (4)  0,398 В
Со2 / Со n 2 2
б) потенціал водневого електрода:
Е = φ катода – φ анода = φ H | H , Pt – φ Со | Со , +
2
2+

φ H | H , Pt = Е + φ Со | Со = 0,221 + (–0,398) = – 0,177 В

+
2
2+

в) рН розчину сульфатної кислоти за рівнянням Нернста для водневого

електрода (10.8):
 H / H , Pt  – 0,059рН

2

H 
/ H 2 , Pt  0,177
pH    3
0.059 0,059
Враховуючи, що рН = –lg[H+], знаходимо концентрацію йонів гідрогену
у розчині сульфатної кислоти (9.13):
[H+] = 10–рН=10-3 моль/л.

Концентраційні гальванічні елементи

Концентраційний гальванічний елемент складається з однакових
електродів, занурених у розчини одного і того ж електроліту з різною
концентрацією.
Якщо електроди металічні, то пластини з одного й того ж металу занурені
у розчини солі цього металу з різною концентрацією йонів Men+.
Схема такого концентраційного ГЕ:
Me | Men+, c1(Men+) || Men+, c2(Men+) | Me
(I) (II)
φ(I) φ(II)
n+ n+
c1(Me ) < c2(Me )

131
 Аналізуючи рівняння Нернста для металічних електродів (10.6), можна
зробити висновок, що анодом, тобто електродом з меншим потенціалом, є
електрод, який знаходиться у розчині солі з меншою концентрацією йонів Men+.
Оскільки c1(Men+) < c2(Men+), то φ(I) < φ(II). Отже, електрод (І) є анодом,
електрод (ІІ) – катодом.
Анодний процес – окиснення атомів металу електрода (І):
Me – ne- = Men+ | 1
Катодний процес – відновлення йонів Men+ на поверхні електрода (ІІ):
Men+ + ne- = Me | 1
Електрорушійна сила концентраційного ГЕ:
Е = φ катода – φ анода = φ (II) – φ (I) =
 0,059    0,059  
  0 Me n  / Me  lg с2 ( Me n )    0 Me n  / Me  lg с1 ( Me n )  
 n   n 

0,059  0,059  0,059 с2 ( Me n )
 lg с2 ( Me n )  lg с1 ( Me n )  lg  (10.11)
n n n с1 ( Me n )

Приклад 5. Концентраційний гальванічний елемент (ГЕ) складається з

двох кадмієвих пластин, занурених у розчини солі з концентрацією йонів Сd2+
10–4 моль/л та 0,01 моль/л.
Складіть схему ГЕ, напишіть рівняння електродних процесів та розрахуйте
електрорушійну силу ГЕ.
Розв’язання.
Оскільки φ анода < φ катода, то за рівнянням Нернста (10.6) анодом є електрод,
занурений у розчин солі з меншою концентрацією йонів Сd2+, яка за умовою
становить 10–4 моль/л. Катодом є електрод, який знаходиться у розчині з
концентрацією йонів Сd2+ 0,01 моль/л.
Схема концентраційного ГЕ має такий вигляд:
(Анод “–”) Сd | Сd2+, c1(Сd2+) || Сd2+, c2(Сd2+) | Сd (Катод “+”)
c1(Сd2+) = 10–4 моль/л c2(Сd2+)= 0,01 моль/л
На аноді відбувається окиснення атомів кадмію, а на поверхні катода –
відновлення йонів кадмію.
Рівняння анодного процесу:
Сd – 2e- = Сd2+ | 1
Рівняння катодного процесу:
Сd2+ + 2e- = Сd | 1
За виразом (10.11) розрахуємо електрорушійну силу концентраційного ГЕ:

0,059 с2 (Cd 2 ) 0.059 0,01 0,059
E lg 
 lg 4   lg 10 2  0.059 В
2 2
с1 (Cd ) 2 10 2

132
 11. НАПРЯМОК ПЕРЕБІГУ ОКИСНО-ВІДНОВНИХ РЕАКЦІЙ

Під час безпосередньої взаємодії реагуючих речовин окисно-відновна

реакція буде відбуватися в тому ж напрямку, як і у гальванічному елементі.
Таким чином, якщо співставити значення потенціалів відповідних
електродів, можна визначити напрямок перебігу окисно-відновної реакції.
Рівняння рівноважних електродних процесів наведені в таблицях Д.6
та Д.7 (Додаток). В цих рівняннях окиснена форма учасника електродного
процесу (Ох) знаходиться зліва від знаку оборотності, а його відновлена форма
(Red) – справа. Крім того, в прямому напрямку (→) відбувається відновлення
(приєднання електронів), а у зворотному (←) – окиснення (віддавання
електронів):
відновлення
Ox + ne- Red
окиснення

Приклад 1. Визначте напрямок перебігу окисно-відновних реакцій,

рівняння яких наведені нижче:
а) SnCl2 + 2FeCl3 = SnCl4 + 2FeCl2;
б) I2 + Pb(NO3)2 + 2KNO3 + 2H2O = 2KI + PbO2 + 4НNO3;
в) Fe + 2FeCl3 = 3FeCl2
Розв’язання. Запишемо рівняння реакції а) у йонному вигляді,
враховуючи, що всі солі, що беруть участь в реакції розчинні у воді і повністю
дисоціюють на йони. Виключаємо з обох частин рівняння однакові йони, тобто
йони Cl–, і отримаємо остаточне рівняння реакції:
Sn2+ + 2Fe3+ = Sn4+ + 2Fe2+ (11.1)
Гальванічний елемент, в якому відбувається така струмоутворююча
реакція, складається з двох редокс-електродів .
Схема ГЕ:
Pt | Sn2+, Sn4+ || Fe3+, Fe2+ | Pt
Виписуємо рівняння рівноважних електродних процесів в такому ж
вигляді, як вони наведені у таблиці Д.7: зліва знаходиться окиснена форма
елементів (Sn4+, Fe3+), а справа – їх відновлена форма (Sn2+, Fe2+). Ступінь
окиснення атомів елементів в окисненій формі більший за їх ступінь окиснення
у відновленій формі. Поруч зазначаємо стандартні потенціали цих редокс-
електродів:
(І) Sn4+ + 2e– Sn2+ , φ0 Sn , Sn | Pt = + 0,15 В;
4+ 2+

(ІІ) Fe3+ + e– Fe2+ , φ0 Fe , Fe | Pt = + 0,77 В

3+ 2+

Оскільки φ0 Sn , Sn | Pt < φ0 Fe , Fe | Pt , то це означає, що електрод з меншим

4+ 2+ 3+ 2+

потенціалом, тобто редокс-електрод (І), є анодом, на якому відбувається

окиснення (віддавання електронів). Редокс-електрод (ІІ), тобто електрод з
більшим потенціалом, є катодом, на якому відбувається відновлення
(приєднання електронів).
133
 Тому записуємо рівняння електродного процесу (І) у зворотному
напрямку, а процесу (ІІ) – у прямому напрямку:
(І) Sn2+ – 2e– = Sn4+ | 1
(ІІ) Fe3+ + e– = Fe2+ | 2
Складаючи ліві частини рівнянь обох процесів та їх праві частини,
попередньо помноживши рівняння процесу (ІІ) на 2, одержуємо рівняння
сумарної реакції, яка є струмоутворюючою у ГЕ, що розглядається:
Sn2+ + 2Fe3+ = Sn4+ + 2Fe2+
Оскільки рівняння сумарної реакції співпадає з рівнянням (11.1), робимо
висновок, що реакція а) відбувається у прямому напрямку.
Для підтвердження висновку розрахуємо електрорушійну силу
гальванічного елемента, як різницю потенціалів редокс-електродів:
Е0 = φ0 катода – φ0 анода = φ0 Fe , Fe | Pt – φ0 Sn , Sn | Pt = 0,77 – 0,15 = 0,69 В
3+ 2+ 4+ 2+

Додатна величина електрорушійної сили цього ГЕ свідчить: висновок про

напрямок перебігу окисно-відновної реакції а) вірний.

Запишемо рівняння реакції б) в йонно-молекулярному вигляді. Оскільки

PbO2 – нерозчинна у воді речовина, H2O – слабкий електроліт, а I2 –
неелектроліт, то ці речовини слід записувати у вигляді молекул. Кислота НNO3 –
сильний електроліт, солі Pb(NO3)2, KNO3 і KI розчинні у воді і тому повністю
дисоціюють на йони. Після виключення йонів К + та NO3– з обох частин рівняння
одержуємо остаточне рівняння реакції:
I2 + Pb2+ + 2H2O = 2I– + PbO2 + 4H+ (11.2)
Така струмоутворююча реакція відбувається у гальванічному елементі,
який також складається з двох редокс-електродів. Виписуємо з таблиці Д.7
рівняння рівноважних електродних процесів та стандартні потенціали
відповідних редокс-електродів:
(І) I2 + 2e– 2I– , φ0 (І)= 0,53 В;
(ІІ) PbO2 + 4H+ + 2e– Pb2+ + 2H2O , φ0 (ІІ)= +1,45 В
Порівнюємо стандартні потенціали цих редокс-електродів:
φ 0 (І) < φ0 (ІІ)
Отже, електрод з меншим потенціалом, тобто редокс-електрод (І), є
анодом, на якому відбувається окиснення (віддавання електронів). Тому
рівняння електродного процесу (І) запишемо у зворотному напрямку:
2I– – 2e– =I2
Електрод з більшим потенціалом, тобто редокс-електрод (ІІ), є катодом, на
якому відбувається відновлення (приєднання електронів), і електродний процес
(ІІ) запишемо у прямому напрямку:
PbO2 + 4H+ + 2e– = Pb2+ + 2H2O
Сумарне рівняння окисно-відновної реакції б) одержуємо, складаючи ліві
частини рівнянь електродних процесів та їх праві частини:
2I– + PbO2 + 4H+ = I2 + Pb2+ + 2H2O
134
 Порівнюючи сумарне рівняння з рівнянням (11.2), робимо висновок, що
окисно-відновна реакція б) відбувається у зворотному напрямку.
Розрахуємо стандартну електрорушійну силу ГЕ, який складається з цих
редокс-електродів:
Е0 = φ0 катода – φ0 анода = φ0 (ІІ) – φ0 (І) = 1,45 – 0,53 = 0,93 В
Оскільки Е0>0, то висновок про напрямок перебігу окисно-відновної
реакції б) зроблений вірно.

Йонно-молекулярне рівняння реакції в) одержуємо, беручи до уваги, що

розчинні у воді солі FeCl3 та FeCl2 повністю дисоціюють на йони, і виключаючи
з обох частин рівняння йони Cl–:
Fe + 2Fe3+ = 3Fe2+ (11.3)
Гальванічний елемент, в якому відбувається така струмоутворююча
реакція, складається з двох електродів, один з яких є металічним, а інший –
редокс-електродом.
Схема ГЕ:
Fe | Fe2+ || Fe3+, Fe2+ | Pt
Виписуємо з таблиці Д.6 рівняння рівноважного електродного процесу (І)
та стандартний потенціал металічного електрода:
(І) Fe2+ + 2e– Fe0 , 2+
φ0 Fe |Fe = – 0,44 В;
а з таблиці Д.7 рівняння рівноважного електродного процесу (ІІ) і стандартний
потенціал редокс-електрода:
(ІІ) Fe3+ + e– Fe2+ , 3+
φ0 Fe , Fe |Pt = 0,77 В.
2+

Порівнюючи стандартні потенціали цих електродів (φ0 Fe |Fe <φ0 Fe , Fe |Pt),

2+ 3+ 2+

робимо висновок, що анодом є металічний електрод, і електродний процес (І),

тобто окиснення, відбувається у зворотному напрямку:
Fe – 2e– = Fe2+ | 1
Катодом є редокс-електрод, тому електродний процес (ІІ), тобто
відновлення, відбувається у прямому напрямку:
Fe3+ + e– = Fe2+ | 2
Сумарне рівняння, тобто рівняння струмоутворюючої реакції цього ГЕ,
одержуємо, складаючи рівняння електродних процесів, попередньо
помноживши рівняння процесу (ІІ) на 2:
Fe + 2Fe3+ = 3Fe2+
Оскільки сумарне рівняння співпадає з рівнянням (11.3), то це свідчить
про те, що окисно-відновна реакція в) відбувається в прямому напрямку.
Розрахуємо стандартну електрорушійну силу цього ГЕ:
Е0 = φ0 катода – φ0 анода = φ0 Fe , Fe |Pt – φ0 Fe |Fe = 0,77 – (– 0.44) = 1,21 В
3+ 2+ 2+

Оскільки Е0>0, то висновок про напрямок перебігу окисно-відновної

реакції в) зроблений вірно.

135
 Приклад 2. Який процес – окиснення чи відновлення – відбувається в
такому перетворенні: Н2О2 → Н2О? Які з речовин: KF, KI, H2S – можна
використати для здійснення перетворення?
Розв’язання. Ступінь окиснення атомів оксигену в молекулі Н2О2 дорівнює
“–1”, а в молекулі Н2О – “–2”. Отже, в наведеному в умові перетворенні
відбувається відновлення, тобто приєднання електронів атомами оксигену в
молекулі гідроген пероксиду.
Виписуємо з таблиці Д.7 стандартний потенціал редокс-електрода, на
якому здійснюється рівноважний електродний процес за таким рівнянням:
Н2О2 +2Н+ + 2e– 2Н2О , φ0 = + 1,78 В.
Для того, щоб визначити, чи здатні окиснюватись аніони: F–, I– та атоми S2–
у розчинах сполук KF, KI, H2S, тобто сприяти відновленню Н2О2, потрібно
порівняти стандартний потенціал розглянутого редокс-електрода (+1,78 В) зі
стандартними потенціалами редокс-електродів, на яких відбуваються рівноважні
електродні процеси за участю речовин, вказаних в умові (Табл. Д.7):
F2 + 2e– 2F– , φ0 = + 2,84 В;
I2 + 2e– 2I– , φ0 = + 0,53 В;
S + 2H+ + 2e– H2S , φ0 = + 0,14 В
Оскільки потенціал редокс-електрода, на якому відбувається окиснення,
повинен бути менше, ніж +1,78 В, то робимо висновок: для здійснення
відновлення в перетворенні Н2О2 → Н2О можна використати речовини KI та H2S,
які окиснюються за рівняннями:
2I– – 2e– = I2
H2S – 2e– = S + 2H+
Приклад 3. Який процес – окиснення чи відновлення – відбувається в
такому перетворенні: NO → НNО2? Які з речовин: SnCl4, MnO2 – можна
використати для здійснення перетворення?
Розв’язання. Ступінь окиснення атомів нітрогену в молекулі NO дорівнює
“+2”, а в молекулі НNО2 – “+3”. Таким чином, внаслідок цього перетворення
атоми нітрогену віддають електрони, тобто окиснюються.
Виписуємо з таблиці Д.7 стандартний потенціал редокс-електрода, на
якому здійснюється рівноважний електродний процес за таким рівнянням:
HNO2 + Н+ + e– NO + Н2О , φ0 = + 0,99 В
Стандартний потенціал розглянутого електрода повинен бути меншим за
стандартні потенціали наведених нижче редокс-електродів (Табл. Д.7):
Sn4+ + 2e– Sn2+ , φ0 = + 0,15 В;
MnO2 + 4H+ + 2e– Mn2+ + 2H2O, φ0 = + 1,23 В
Отже, для здійснення процесу окиснення за таким рівнянням:
NO + Н2О – e– HNO2 + Н+
можна використати лише речовину MnO2.

136
 12. КОРОЗІЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ

Корозія металів – це руйнування металів та сплавів під час їх взаємодії з

навколишнім середовищем. Продуктами корозії є оксиди, гідроксиди або солі,
які містять атоми металів з позитивним ступенем окиснення. Отже, корозія - це
процес окиснення металів, тобто іх перехід з вільного до окисненого стану:
0 +n
Me - ne- = Me
Енергія Гіббса утворення продуктів корозії – величини від'ємні, а енергія
Гіббса утворення металів у вільному стані дорівнює нулю, тому перетворення
металів на їх сполуки супроводжується зменшенням енергії Гіббса (∆G<0) і
відбувається довільно. Отже, причина корозії - термодинамічна нестабільність
металів у вільному стані у навколишньму середовищі.
За характером руйнування металів розрізняють такі типи корозіі:
1. Рівномірна корозія, яка рівномірно охоплює всю поверхню металу.
2. Місцева корозія – зосереджена на окремих ділянках поверхні металу.
Місцеву корозію за виглядом iї осередків поділяють на плямисту, точкову та
найбільш небезпечну – пітингову корозію, коли осередки корозії мають вигляд
булавочних уколів.
3. Міжкристалітна корозія – уражає метал на межі між кристалітами.
4. Транскристалітна корозія – проходить крізь всі кристаліти.
5. Селективна корозія – уражає один з компонентів сплавів.

Класифікація процесів корозії за механізмом їх перебігу

І. Хімічна корозія. Хімічна корозія відбувається у неструмопровідному
середовищі, а саме, у рідких неелектролітах або внаслідок дії на метал сухих
агресивних газів (Н2S, O2, SO2 тощо) за високих температур, що виключають
утворення плівки вологи на поверхні металів. Наприклад, корозія двигунів
внутрішнього згоряння, деталей турбін, ракетних двигунів, окиснення металів в
печах, домнах тощо.
Для сплавів важливою є також різниця у швидкості окиснення їх
компонентів. Це призводить до зміни складу сплавів, що впливає на їх фізичні
властивості. Особливо небезпечним є зменшення внаслідок корозії вмісту
карбону, який містить сталь у вигляді ферум карбіду Fe 3C. Своєю твердістю
сталь зобов'язана саме присутності Fe3C у своєму складі. За нагрівання сталі
атоми карбону під дією O2 та СО2 окиснюються швидше, ніж атоми феруму:
2 Fe3C + O2 = 6 Fe + 2 CO,
Fe3C + CO2 = 3 Fe + 2 CO.
Вміст атомів карбону на поверхні сталі зменшується і тверда сталь
137
перетворюється на м'яке залізо.
Отже, в основі хімічної корозії – звичайні хімічні окисно-відновні реакції.
Тобто процес хімічної корозії не пов'язаний з електричним струмом.

2. Електрохімічна корозія. Процес електрохімічної корозії пов'язаний з

електричним струмом і відбувається у струмопровідному середовищі, тобто,
якщо металічний виріб перебуває у водному розчині або на його поверхні
утворюється плівка вологи. Отже, механізм електрохімічної корозії можна
розглядати як перебіг анодного та катодного процесів, які відбуваються у
корозійному гальванічному елементі (ГЕ), що виникає довільно. На аноді
корозійного ГЕ відбувається окиснення металу:
0 +n
Me - ne- = Me . (12.1)
Роль катода відіграють метали з більшим електродним потенціалом;
неметалічні домішки (наприклад, Fe3C у складі сталі); менш деформовані, більш
збагачені киснем ділянки поверхні металу, пориста та ушкоджена оксидна
плівка. На катоді відбувається відновлення компонентів навколишнього
середовища, а саме йонів Н+ чи атомів гідрогену води Н+ОН або, якщо у
середовищі присутній кисень, то відновлення атомів оксигену, що складають
молекули О2:

а) у відсутності кисню:
– у кислому середовищі (рН < 7, [Н+]>[ОН-]):
2H+ + 2e- = H2, (12.2)
– у нейтральному та лужному середовищі (рН ≥ 7):
2Н+ОН + 2е- = Н2 + 2ОН- (12.3)
Хоча у лужному середовищі (pH>7) існують переважно йони ОН ([ОН–]>[Н+]), але
–

ці аніони не здатні приєднувати електрони, тому у лужному середовищі, як і у

нейтральному (рН=7, [ОН–]=[Н+]), на катоді відновлюються атоми гідрогену, що
містяться у молекулах води.

б) за наявності кисню:
– у кислому середовищі (рН < 7):
O2 + 4H+ + 4e- = 2H2O, (12.4)
– у нейтральному та лужному середовищі (рН ≥ 7):
O2 + 2Н2O + 4e- = 4ОН-. (12.5)

Умова перебігу корозії: потенціал анодного процесу, тобто потенціал

окиснення металу (потенціал металічного електрода  Ме /Me), повинен бути
n+

меншим, ніж потенціал процесу відновлення, який відбувається на катоді

корозійного ГЕ.
Потенціал процесу відновлення гідрогену розраховуємо за рівнянням
Нернста для водневого електрода (10.8):
138
  H /H = – 0,059рН,
+
2

а потенціал процесу відновлення кисню – за рівнянням Нернста для кисневого

електрода (10.9):
 ОH /О = 1,23 – 0,059рН.
–
2

Залежність потенціалів водневого та кисневого електродів від рН розчинів

наведена на малюнку:

, В -0,8  Н+/Н2
1
-0,4

0
2
+0,4  ОH–/О2
+0,8

+1,2 3

pH
0 7 14

Якщо потенціал металу менший і за потенціал водневого, і за потенціал

кисневого електродів:
 Ме /Me <  H /H , катод,
n+ +
2

 Ме /Me <  ОH /О , катод,

n+ –
2

то метал кородує у будь-якому середовищі, тобто і за наявності кисню, і у його

відсутності (зона І).
Якщо потенціал металу більший за потенціал водневого електрода, але
менший за потенціал кисневого електрода:
 H /H , катод <  Ме /Me <  ОH /О , катод ,
+
2
n+ –
2

то корозія металу відбувається тільки за наявності кисню у навколишньому

середовищі (зона 2).
Якщо потенціал металу більший за потенціал як кисневого, так і водневого
електродів:
 Ме /Me >  H /H , катод ,
n+ +
2

 Ме /Me >  ОH /О , катод,

n+ –
2

то корозія металу неможлива (зона 3).

139
 Фактори, що сприяють корозії
І. Контакт металів різної природи:
а) у приладах та механізмах - це контакт деталей, вироблених з різних металів,
б) у технічних металах - це контакт основного металу з домішками інших
металів,
в) у сплавах - це контакт різних компонентів сплавів.
Роль анода у таких корозійних ГЕ відіграє метал з меншим електродним
потенціалом.
2. Пори та ушкодження оксидної плівки, що вкриває поверхню металу.
Катодом корозійного ГЕ є оксидна плівка, а оголена поверхня металу – анодом,
тобто внаслідок корозії руйнується метал.

Men+ O2+2H2O+4e-=4OH- Men+ 2H++2e-= H2

MeO MeO (êàòî ä) MeO MeO (êàòî ä)

- -
Me e Me e
(àí î ä) (àí î ä)

3. Механічні деформації, що виникають внаслідок обробки металу. При

контакті двох ділянок металу – деформованого та недеформованого – виникає
корозійний ГЕ, анодом якого е деформована ділянка металу. Саме тому
поламки металічних виробів відбуваються у місцях пресувань, свердління,
витягування тощо.
4. Неметалічні включення у складі металу. Наприклад, сталь містить
включення ферум карбіду Fe3C. Ці включення під час корозії сталі є катодами,
а основний метал, тобто залізо, виступає у ролі анода.

O2+2H2O+4e-=4OH-
2+
Fe (êàòî ä)
Fe3C
Fe Ñòàëü
(àí î ä) -
2e

5. Нерівномірне постачання кисню повітря до поверхні металу.

Якщо на поверхні металу знаходяться сторонні частинки, наприклад, такі,
як крапельки вологи, бульбашки будь-якого газу, частинки бруду, то під ними
швидко вичерпується кисень повітря. Ці ділянки поверхні металу є анодами
корозійних ГЕ, а більш забезпечені киснем ділянки є катодами. Оскільки площа
поверхні анода набагато менша за площу поверхні катода, густина корозійного
струму на анодних ділянках значно збільшується. Через те, що розчинення
металу зосереджується на маленькій площі поверхні металу, осередки корозії
140
мають вигляд булавочних уколів (пітингова корозія).
Êðàï ëÿ âî ëî ãè
O2+2H2O+4e-=4OH-

Men+
2e- Ï î âåðõí ÿ ì åòàëó
Me (êàòî ä)

(àí î äí à ä³ëÿí êà)

Розглянутий фактор сприяє корозії металічних виробів (труб, нафто-

проводів, будівельних конструкцій тощо) у грунті, якщо грунт нерівномірно
прилягає до поверхні металу. Та частина поверхні металу, що відокремлена від
грунту прошарком повітря, стає катодом, а руйнується та частина поверхні
металу, до якої щільно прилягає грунт, що утруднює доступ повітря. Тому ж
виникає корозія металу і на межі між сухим та вологим грунтом, який на
відміну від сухого погано пропускає повітря.

Способи захисту від корозії

Корозія завдає дуже великої шкоди народному господарству. Близько 10%
щорічного видобутку металів іде на поповнення втрат від корозії. Але шкода від
корозії не обмежується тільки втратою металу внаслідок його окиснення.
Достатньо виникнення навіть маленької дірки у паровому котлі, приладі чи
хімічному устаткуванні і вся споруда стає непридатною до експлуатації. Крім
того, внаслідок корозії втрачаються такі цінні властивості металів, як міцність,
пластичність, погіршуються їх електричні, магнітні властивості, змінюються
розміри деталей, порушується герметичність апаратів тощо. Тому
найважливішим завданням є захист металів від корозіі.
В залежності від характеру корозії та умов її перебігу використовують
різні способи захисту від корозіі. Вибір того чи іншого способу визначається
його ефективністю у кожному конкретному випадку, а також економічною
доцільністю його використання.
І. Через те, що корозія металічних виробів починається з їх поверхні,
велике значення надають захисним покриттям, тобто ізоляції поверхні металу
від зовнішнього середовища. Розрізняють такі захисні покриття:
а) хімічні покриття, які створюють обробкою поверхні металу різними
хімічними реагентами, внаслідок чого утворюються поганорозчнні, стійкі до
корозії сполуки. За своїм складом захисні покриття поділяють на оксидні,
фосфатні, хроматні тошо. Створення на поверхні металу оксидного покриття
називається оксидуванням. Найкращим захисним покриттям на поверхні
алюмінію та його сплавів є оксидна плівка. Щоб запобігти корозії сталі,
застосовують її фосфатування, яке полягає в створенні на поверхні сталевих
виробів плівки ферум фосфатів та манган фосфатів.
б) неметалічні покриття, до яких належать лаки, фарби, емалі, мастила
141
тощо.
в) металічні покриття, тобто шар певного металу на поверхні
металічного виробу. Якщо потенціал металу покриття більший за потенціал
металу виробу, то таке покриття називається катодним. Прикладом катодного
покриття на сталевих виробах (основний метал – залізо) є покриття з міді,
нікелю, срібла. Внаслідок ушкодження катодного покриття виникає корозійний
ГЕ, в якому метал виробу є анодом і руйнується, а метал покриття – катодом, на
якому відбувається відновлення кисню або йонів Н+ чи атомів гідрогену у складі
води. Отже, катодне покриття захищає метал виробу від корозії у випадку
відсутності пор та ушкоджень покриття.
Потенціал анодного покриття менший за потенціал металу виробу. При
ушкодженні анодного покриття метал виробу є катодом корозійного ГЕ і тому
не руйнується. Прикладом анодного покриття на сталевих виробах є покриття з
цинку, хрому тощо.
Àí î äí å ï î êðèòòÿ
Êàòî äí å ï î êðèòòÿ
O2+2H2O+4e-=4OH-
Fe2+ 2H++ 2e-= H Zn2+ Zn2+
2

Cu Zn
Cu Zn (àí î ä)
(êàòî ä)
2e- Fe
Fe 2e- 2e-
(àí î ä) (êàòî ä)

2. Легування металів. Під час легування у склад металів вводять

компоненти, які підвищують корозійну стійкість металів. До таких компонентів
належать хром, нікель, вольфрам тощо.
3. Зміна складу навколишнього середовища з метою зменшення його
агресивності. Наприклад, знекиснення розчинів, яке досягається кип'ятінням
розчинів або продуванням через розчини інертних газів, які витісняють з
розчинів кисень.
Крім того, з цією метою застосовують інгібітори корозії. Інгібіторами
корозії називають речовини, незначні добавки яких до корозійного середовища
різко зменшують швидкість корозії металів та сплавів. Дія інгібіторів корозії
полягає в тому, що на поверхні металу вони утворюють захисну плівку, яка
ізолює метал від навколишнього середовища або так змінює електродний
потенціал металу, що його активність зменшується. Як інгібітори корозії
використовують деякі неорганічні (хромати, нітрати, фосфати тощо) та органічні
(аміни, альдегіди, меркаптани тощо) речовини. Цей спосіб застосовується тільки
тоді, коли металічні вироби експлуатуються в обмеженому об'ємі розчинів,
наприклад, у парових котлах, у деяких хімічних апаратах, системах охолод-
ження тощо.
142
 4. Електрохімічний захист металів, який поділяють на протекторний та
катодний захист.
При протекторному захисті металічну конструкцію сполучають з листами
більш активного металу - протектора. Так, якщо до сталевого корпусу судна або
до трубопроводу приєднати цинкову пластину, у корозійному ГЕ корпус судна
або трубопровід буде виконувати роль катода і тому вони не зазнаватимуть
корозійного руйнування. При цьому окиснюється цинкова пластина (протектор),
яка виступає у ролі анода, оскільки електродний потенціал цинку менший, ніж
потенціал заліза (основного металу сталі).

Fe
(катод)

Трубопровід O (анод) (àí î ä)

Zn Fe Zn
(êàòî ä)

Zn2+ Zn2+

При катодному захисті конструкція або будь-який виріб з металу

приєднується до негативного полюса джерела постійного струму. У якості
анода використовують куски заліза (рейка, балка, металічний лом) або графітову
пластину, які занурюють у розчин або закопують у грунт. На поверхні
металічного виробу накопичуються електрони, які утримують катіони металу
Men+ на поверхні виробу.

O
Трубопровід
Залізний лом

Приклад 1. Складіть схеми корозійних ГЕ, що виникають внаслідок

конструкційного контакту нікелю і марганцю: а) у безкисневому водному
розчині з рН 5, б) за наявності кисню у розчині з рН 8. Запишіть рівняння
електродних процесів та сумарної реакції.
Розв'язання.
Складаємо схеми корозійних ГЕ :
a) Mn | H+, Н2О | Ni,
б) Мn | O2, ОН–, Н2O | Ni
Анодом є марганець, тому що його електродний потенціал (Mn /Mn = -1,18 B)
2+

143
менший, ніж електродний потенціал нікелю (Ni /Ni = -0,25 B).
2+

Анодний процес в обох корозійних ГЕ однаковий (12.1):

Mn – 2e- = Mn2+
Потенціал анодного процесу, тобто потенціал окиснення атомів мангану,
дорівнює електродному потенціалу марганцю.
Рівняння катодного процесу, який відбувається на поверхні нікелю:
а) у безкисневому кислому (рН<7) середовищі (12.2):
2Н+ + 2 е = Н2.
б) у лужному середовищі (рН>7) за наявності кисню (12.5):
O2 + 2Н20 + 4е- = 4ОН-.
Потенціал відновлення йонів гідрогену Н+ розраховуємо за рівнянням
Нернста для водневого електрода (10.8):
 H /H ,Ni = – 0,059рН = – 0,059·5 = – 0,295 В,
+
2

а потенціал відновлення кисню – за рівнянням Нернста для кисневого

електрода (10.9):
 OH /O ,Ni = 1,23 - 0,059рН = 1,23 - 0,059·8 = 0,758 В.
–
2

Оскільки потенціал окиснення атомів мангану (-1,18 B) менший, ніж

потенціал відновлення йонів Н+ (–0,295 В) і потенціал відновлення кисню
(0,758 В), то в обох випадках корозія відбувається.
Рівняння сумарних реакцій одержуємо, складаючи рівняння анодного та
катодного процесів, а у випадку б) попередньо помноживши рівняння анодного
процесу на 2:

а) Mn – 2e- = Mn2+
+
2Н+ + 2 е = Н2
--------------------------
Mn + 2H+ = Mn2+ + H2,
Продуктом корозії у кислому розчині у відсутності кисню є розчинна у
воді сіль мангану.
б) Mn – 2e- = Mn2+ │·2
+ - -
O2 + 2Н20 + 4е = 4ОН
------------------------------
2Mn + O2 + 2H2О = 2Mn(OH)2.
У лужному розчині за наявності кисню продуктом корозії є нерозчинний у
воді манган (ΙΙ) гідроксид, який утворюється внаслідок взаємодії йонів Mn2+ з
йонами ОН–.

Приклад 2. Визначте, чи відбувається корозія олова у безкисневому

водному розчині з рН 4.
Розв'язання.
Корозія олова – це процес його окиснення на аноді корозійного ГЕ (12.1):

144
 Sn – 2e- = Sn2+
Потенціал окиснення олова дорівнює потенціалу металічного електрода:
2+
Sn /Sn = -0,14 B
У кислому розчині (рН<7) у відсутності кисню на катоді корозійного ГЕ має
відбуватись відновлення йонів гідрогену (12.2):
2Н+ + 2e- = Н2.
Потенціал цього процесу дорівнює (10.8):
 H /H , катод = – 0,059рН = – 0,059·4 = –0,236 В.
+
2

Оскільки за умовою перебігу корозії потенціал окиснення металу повинен

бути меншим, ніж потенціал відновлення йонів Н +, а в наведеному прикладі
електродний потенціал олова (-0,14 В) більший, ніж потенціал водневого
електрода (-0,236 В), то робимо висновок: олово за цих умов не кородує.

Приклад 3. Виріб з міді вкритий сріблом. Який з металів кородує

внаслідок ушкодження покриття? Складіть схему корозійного ГЕ, що виникає у
водному розчині з рН 1 за наявності в електроліті кисню. Запишіть рівняння
електродних процесів. До якого типу належить срібне покриття?
Розв'язання.
Складаємо схему корозійного ГЕ, враховуючи що розчин є кислим (рН<7,
[H ]>[OH-]):
+

Cu | O2, H+, Н2O | Ag

Анодом є мідь, тому що її електродний потенціал (Cu /Cu = 0,34В) менший,
2+

ніж електродний потенціал срібла (Ag /Ag = 0,80 В). Отже, срібне покриття є
+

катодним.
Рівняння анодного процесу (12.1):
Cu – 2e- = Cu2+ | 2
Рівняння катодного процесу, який відбувається на поверхні срібного
покриття:
O2 + 4Н+ + 4е- = 2Н2O. (12.4)
Потенціал катодного процесу дорівнює (10.9):
 OH /O ,Ag = 1,23 – 0,059рН = 1,23 - 0,059·1 = 1,171 В.
–
2

Оскільки потенціал окиснення міді (0,34 В) менший, ніж потенціал

відновлення кисню (1,171 В), то корозія відбувається.
Рівняння сумарної реакції одержуємо, складаючи рівняння анодного
процесу, помноженого на два, з рівнянням катодного процесу:
2Cu + O2 + 4H+ = 2Cu2+ + 2H2O.
Під час перебігу корозії руйнується метал виробу, тобто мідь. Продуктами
корозії є солі купруму.

Приклад 4. Який з металів - магній або мідь - можна використати у якості

протектора для захисту сталевої конструкції від корозії? Складіть схему
145
корозійного ГЕ, рівняння електродних процесів та рівняння сумарної реакції, що
відбуваються у вологому грунті з рН 9 за відсутності кисню.
Розв'язання.
Оскільки електродний потенціал магнію (Mg /Mg = -2,27 B) менший, ніж
2+

електродний потенціал основного металу сталі – заліза (Fe /Fe = -0,44 В), то саме
2+

листи з магнію використовують у якості протектора.

Складаємо схему корозійного ГЕ, враховуючи, що середовище є лужним
(рН>7, [OH–]>[H+]):
Mg | OH–, H2O | Fe
Магній, як метал з меншим електродним потенціалом, є анодом, тому
окиснюється (12.1): Mg – 2e- = Mg2+
На катоді, тобто на поверхні сталевої конструкції, відбувається процес
відновлення атомів гідрогену, що містяться у молекулах води (12.3):
2H+ОН + 2e- = H2 + 2ОН-
Потенціал окиснення магнію (Mg /Mg = -2,27 В) менший за потенціал
2+

відновлення атомів гідрогену (H /H ,Fe = -0,059·9 = -0,531 В). Тому кородують,
+
2

тобто руйнуються, листи з магнію, а поверхня сталевої конструкції залишається

неушкодженою.
Рівняння сумарної реакції:
Mg + 2H+ОН = H2 + Mg(ОН)2
Продуктами корозії є нерозчинний у воді магній гідроксид, який з часом,
втрачаючи воду, перетворюється на оксид.

Приклад 5. Складіть схему корозійного ГЕ, який виникає у вологому

повітрі під час корозії сталі (атмосферна корозія). Запишіть рівняння
електродних та вторинних реакцій.
Розв'язання.
Під час корозії сталі основний метал, тобто залізо, виступає у ролі анода,
а включення ферум карбіду Fе3С є катодними ділянками корозійних ГЕ, схема
яких наведена нижче :
Fe | O2 , H2O | Fe3C
Рівняння анодного процесу: Fe – 2e- = Fe2+ │·2
- –
Рівняння катодного процесу: O2 + 2Н20 + 4е = 4ОН
Рівняння сумарної реакції: 2Fe + O2 + 2Н20 = 2Fe(ОН)2
Рівняння вторинних реакцій:
а) окиснення Fе(OH)2 киснем повітря:
4Fе(OH)2 + O2 + 2Н2O = 4Fe(OH)3,
б) утворення іржі: Fе(OH)3 – Н2O = FeOOH.

146
 13. ЕЛЕКТРОЛІЗ

Електроліз – це окисно-відновний процес, що відбувається на

електродах під час проходження постійного електричного струму крізь розчин
або розплав електроліту. Цей процес супроводжується перетворенням
електричної енергії у хімічну.
Для проведення електролізу електроди занурюють у розплав або розчин
електроліту і з`єднують їх з джерелом постійного електричного струму. Прилад,
в якому проводять електроліз, називається електролізером або
електролітичною ванною. Електролізу піддаються розчини та розплави солей,
лугів та кислот.

Катодні процеси.
На катоді, тобто на електроді, який з’єднаний з негативним полюсом
джерела струму, відбувається процес відновлення. До катода (негативного
електрода) рухаються позитивно заряджені йони (катіони): в розчинах кислот –
це йони гідрогену Н+, в розплавах солей металів та лугів – це йони металів Меn+.
Під час електролізу водних розчинів кислот на катоді відновлюються
йони гідрогену:
2Н+ + 2ē = Н20,
а в розплавах солей та лугів відновлюються йони металів:
Меn+ + nē = Me0.
Під час електролізу водних розчинів солей та лугів в катодному процесі
можуть брати участь, окрім йонів металу, молекули води або йони гідрогену.
Отже, на катоді в цьому випадку можливі такі процеси:
- відновлення йонів металу:
Меn+ + nē = Me0. (13.1)
Цей процес відбувається за потенціалу, що дорівнює потенціалу
металічного електрода φ Ме /Ме (Табл. Д.6).
n+

- відновлення атомів гідрогену молекул води у нейтральному та лужному

розчинах або йонів гідрогену у кислому розчині:
2Н+ОН + 2ē = Н20 + 2ОН-; (рН≥7) (13.2)
+ 0
2Н + 2ē = Н2 . (рН<7) (13.3)
Потенціал цього процесу залежить від концентрації йонів гідрогену у
розчині, тобто від рН розчину, і розраховується за рівнянням Нернста для
водневого електрода (10.8):
φ Н /Н = – 0,059рН
+
2

Зробити висновок, які саме частинки відновлюються на катоді, можна,

порівнюючи електродні потенціали цих процесів і враховуючи, що на катоді
відбувається той процес, електродний потенціал якого більший. Нижче наведені
правила визначення продуктів електролізу водних розчинів солей металів
та лугів на катоді:
147
 1. Якщо у розчині знаходяться йони металу, електродний потенціал
якого більший за потенціал водневого електрода (φ 0 Ме /Ме>φ0 Н /Н ), то на катоді
n+ +
2

відновлюються йони металу (13.1):

Меn+ + nē = Me0
До таких йонів належать йони Сu 2+, Ag+, Hg2+, Au3+, Pt2+ тощо, тобто йони
тих металів, які за значеннями електродних потенціалів у таблиці Д.6 розміщені
після водневого електрода.
2. Якщо потенціал металічного електрода значно менший за потенціал
водневого електрода (φ0 Ме /Ме<<φ0 Н /Н ), то на катоді відновлюються в залежності
n+ +
2

від рН розчину або атоми гідрогену, що знаходяться у складі молекул води

(13.2), або йони гідрогену (13.3):
2Н+ОН + 2ē = Н20 + 2ОН–;
2Н+ + 2ē = Н20
Отже, на катоді утворюється водень, а йони металу залишаються у
розчині. До таких металів належать метали, які розміщенні на початку таблиці
Д.6, а саме, від літію до алюмінію включно.
Атоми гідрогену молекул води відновлюються на катоді в таких
випадках:
– під час електролізу розчинів лугів, наприклад, розчинів NaOH, KOH (pH>7),
– під час електролізу розчинів хлоридів, нітратів, сульфатів лужних та лужно-
земельних металів. Такі солі не піддаються гідролізу і їх розчини є
нейтральними (рН=7).
Солі інших металів, окрім лужних та лужно-земельних, утворені слабкими
основами, гідролізують, внаслідок чого їх розчини набувають кислої реакції
(рН<7). Тому під час електролізу цих солей на катоді відновлюються йони Н+.
3. Йони металу, електродний потенціал якого більший за потенціал
алюмінію, але менший за потенціал водневого електрода:
φ0 Al /Al < φ0 Ме /Ме < φ0 Н /Н ,
3+ n+ +
2

відновлюються на катоді одночасно з йонами Н+:

Меn+ + nē = Me0
2Н+ + 2ē = Н20
До таких йонів належать йони тих металів, які за значеннями
електродних потенціалів розміщені у таблиці Д.6 між алюмінієм та водневим
електродом, тобто йони Zn2+, Cr3+, Fe2+, Cd2+, Co2+, Ni2+ та інші.
Це пояснюється тим, що за певних умов електролізу, тобто за певних
концентрацій йонів Меn+ та йонів Н+ у розчинах, потенціали їх відновлення
зближуються. Тому на катоді утворюється шар металу і одночасно виділяється
водень. Внаслідок гідролізу таких солей їх розчини набувають кислої реакції
(рН<7). Тому на катоді відновлюються йони Н+, а не атоми гідрогену молекул
води.
Розглянуті правила об’єднуємо на такому малюнку:

148
 Ряд стандартних потенціалів
металічних електродів (табл. Д.6)

Катодні процеси
- φ0
2H+OH + 2e- = H20 + 2OH-
2H+ + 2e- = H20
Al

Men+ + ne- = Me0

одночасно
2H+ + 2e- = H20

φ0 H /H 0
+
2

Men+ + ne- = Me0

0
збільшення φ

Анодні процеси
На аноді, тобто електроді, який підключений до позитивного полюса
джерела струму, відбувається процес окиснення. До анода рухаються аніони –
негативно заряджені йони електроліту та орієнтуються навколо поверхні анода
своїми негативними полюсами полярні молекули води.
На аноді можливі такі процеси:
- окиснення металу, з якого виготовлений анод:
Ме0 - nē = Men+. (13.4)
Цей процес відбувається за потенціалу, що дорівнює потенціалу
металічного електрода φ0 Ме /Ме (Табл. Д.6);
n+

- окиснення аніонів кислотних залишків у розчинах солей металів та

кислот;
- окиснення атомів оксигену, які містяться в молекулах води, в
нейтральних та кислих розчинах солей металів, або атомів оксигену, що
містяться в йонах ОН– у розчинах лугів та в їх розплавах:
2Н2О-2 - 4ē = О20 + 4Н+ (рН≤7) (13.5)
– 0
4OH - 4ē = О2 + 2Н2О (рН>7) (13.6)
Потенціал цих процесів дорівнює потенціалу кисневого електрода і
розраховується за рівнянням Нернста (10.9):
φ OH /O = 1,23 – 0,059 рН
-
2

Продукти електролізу на аноді можна визначити, враховуючи, що на

аноді відбувається той процес окиснення, потенціал якого менший. Нижче
наведені правила визначення продуктів електролізу водних розчинів солей
металів, кислот та лугів на аноді.

149
 1. Якщо потенціал металічного електрода менший за потенціал
кисневого електрода, то відбувається окиснення металу, з якого виготовлений
анод, тобто його розчинення (13.4):
Ме0 - nē = Men+
Такі аноди мають назву розчинних анодів. Потенціал кисневого
електрода в нейтральних та кислих розчинах солей та у розчинах кислот (рН≤7)
знаходиться в межах таких значень:
φ OH /O = 1,23 – 0,059 рН = 0,82 ÷ 1,23 В
-
2

Отже, розчинні аноди виготовляють з металів, розміщених в таблиці Д.6

від срібла та вище, тобто зі срібла, міді, кадмію, нікелю, свинцю, олова, хрому,
цинку тощо, тобто з металів, потенціал яких менший, ніж +0,8 В, за винятком
розчинних у воді лужних та лужно-земельних металів.
Потенціали окиснення аніонів кислотних залишків (PO43–, SO42–, NO3–
тощо) значно вищі за потенціал кисневого електрода, тому при порівнянні
потенціалів анодних процесів їх не враховують.
2. Аноди, виготовлені з металів з високим електродним потенціалом
(золото, платинові метали), а також вугільні та графітові аноди належать до
нерозчинних або інертних.
Які саме частинки окиснюються на нерозчинному аноді, можна
визначити так.
а) під час електролізу водних розчинів оксигенвмісних кислот та їх солей
окиснення аніонів (SO42-, CO32-, NO3-, PO43- та інших) не відбувається через високі
потенціали їх окиснення. Замість цих йонів окиснюються атоми оксигену, що
містяться у складі молекул води (13.5):
2Н2О-2 - 4ē = О20 + 4Н+
б) якщо електролізу піддаються водні розчини безоксигенових кислот та
їх солей окиснюються аніони (Cl-, Br-, I-, S2-, окрім F-), а не атоми оксигену
молекул води:
2Cl- - 2ē = Cl20
S2- - 2ē = S0
Окиснення йонів F- на аноді у водних розчинах неможливе через те, що
потенціал цього процесу (+2,84 В) значно більший за потенціал кисневого
електрода. Тому замість цих йонів окиснюються атоми оксигену молекул води.
в) під час електролізу водних розчинів та розплавів лугів відбувається
окиснення йонів ОН– (13.6):
4ОН- - 4ē = О20 + 2Н2О
Висновок: На нерозчинному аноді окиснюються простіші за складом
частинки.

Кількісні характеристики процесів електролізу визначаються об`єднаним

законом Фарадея: Маси речовин, які окиснюються або відновлюються на
електродах, а також маси утворених на електродах речовин прямо
150
пропорційні кількості електрики, що проходить через розчин або розплав
електроліту, та молярним масам еквівалентів цих речовин.
Математичним виразом закону є таке рівняння:
M ( B)
m( B )  I   ( B) , (13.7)
nF
де m(B) – маса речовини, г,
М(В) – молярна маса речовини, г/моль,
n – число електронів в електродному процесі,
M ( B)
– молярна маса еквівалентів речовини, г/моль,
n
F – стала Фарадея (заряд 1 моль електронів):
F = 96500 Кл/моль (А·с/моль) або F = 26,8 А·год/моль,
M ( B) – молярна маса електрохімічних еквівалентів речовини, яка
nF вимірюється г/Кл або г/(А·год),
I – сила струму, А,
τ – тривалість електролізу, с або год,
I · τ = Q - загальна кількість електрики, Кл (А·с) або А·год,
η(В) – вихід речовини за струмом.
Вихід речовини за струмом η(В) показує, яка частка від загальної
кількості електрики Q витрачається, наприклад, на утворення певної речовини.
Якщо на електроді відбувається тільки один процес, наприклад, утворюється
тільки одна речовина, то вихід цієї речовини за струмом дорівнює 100% або 1.
Якщо на електроді відбуваються одночасно декілька процесів, тобто,
утворюються декілька речовин, сумарний вихід за струмом цих речовин
дорівнює 100% (Σηі = 1).
Тоді I · τ · η(В) = Q(В) – це кількість електрики, що припадає на долю
однієї з цих речовин.
Тому вираз (13.7) можна записати так:
M ( B)
m( B )  Q( B) (13.8)
nF
У випадку утворення газуватої речовини вираз об`єднаного закону
Фарадея має такий вигляд:
V 0M V 0M
V 0 ( B)  I   ( B)  Q( B) , (13.9)
nF nF
де V0(В) – об’єм газуватої речовини, що виділяється на електроді, л;
V0M – молярний об’єм газуватої речовини, який за н.у. дорівнює 22,4 л/моль.
З виразів (13.8) та (13.9) можна зробити такі висновки:
1) Внаслідок проходження через розчин або розплав електроліту кількості
електрики, що дорівнює сталій Фарадея (Q(B)=96500 Кл або Q(B) = 26,8 А·год),
маса речовини, яка утворюється на електроді, чисельно дорівнює молярній масі
її еквівалентів:
M ( B)
Q(B) = F , m( B ) 
n
151
 А об`єм газуватої речовини за таких умов чисельно дорівнює молярному
об`єму еквівалентів цієї речовини:
V 0M
Q(B) = F , V 0 ( B) 
n
2) Якщо кількість електрики становить: Q(B)=1 Кл або Q(B) =1 А·год, то
маса утвореної на електроді речовини чисельно дорівнює:
M ( B)
 m( B ) (13.10)
nF
і називається молярною масою електрохімічних еквівалентів речовини.

Приклад 1. Складіть рівняння електродних процесів, які відбуваються

на графітових електродах під час електролізу а) водного розчину натрій броміду,
б) розплаву натрій броміду. Визначте масу речовин, що утворюються на
електродах під час проходження крізь розчин та розплав електроліту кількості
електрики 48250 Кл.
Розв’язання.
а) У розчині сіль натрій бромід дисоціює на йони:
NaBr = Na+ + Br-

катод анод
(-) (+)
Na+, H2O -
Br , H2O
Ця сіль утворена сильною основою (NaOH) та сильною кислотою (HBr),
тому гідролізу не піддається. Отже, розчин солі є нейтральним (рН=7).
До катода (негативного електрода) рухаються катіони – йони Na+ , але
потенціал їх відновлення (φ0 Na /Na = -2,71 В) набагато менший за потенціал
+

водневого електрода, який у нейтральному розчині дорівнює (10.8):

φ Н /Н = - 0,059·рН = - 0,059·7 = -0,41 В
+
2

Тому на катоді відновлюються атоми гідрогену, що містяться у складі

молекул води (13.2):
2Н+ОН + 2ē = Н20 + 2ОН–
До анода (позитивного електрода) рухаються аніони – йони Br–.
Графітовий анод належить до нерозчинних анодів. Оскільки йони Br– є
простішими за складом частинками, ніж молекули Н 2О, то на нерозчинному
аноді окиснюються йони Br–:
2Br– - 2ē = Br20.
б) Під час електролізу розплава NaBr, тобто у відсутності води, на катоді
(негативному електроді) відбувається відновлення йонів Na+:
Na+ + ē = Na.
152
 На аноді (позитивному електроді), як і під час електролізу розчину,
окиснюються йони Br–:
2Br– - 2ē = Br20.
Розрахуємо за об’єднаним законом Фарадея (13.7) масу водню, натрію та
брому, що утворюються на електродах. Враховуючи, що на кожному електроді
утворюється тільки одна речовина, вихід речовини за струмом дорівнює 100%
(η(H2)=1, η(Na)=1, η(Вr2)=1):
M (H 2 ) 2 г / моль
m( H 2 )  I   (H 2 )   48250 Кл  0,5 г
nF Кл ,
2  96500
моль
M ( Na) 23 г / моль
m( Na )  I   ( Na )   48250 Кл  11,5 г
nF Кл ,
1  96500
моль
M ( Br2 ) 160 г / моль
m( Br2 )  I   ( Br2 )   48250 Кл  40 г
nF Кл .
2  96500
моль

Приклад 2. Складіть рівняння електродних процесів, які відбуваються

на срібних електродах під час електролізу водного розчину аргентум нітрату.
Струм якої сили проходить крізь розчин, якщо маса анода за 1,5 години
зменшилась на 12 г?
Розв’язання.
Сіль аргентум нітрат дисоціює у розчині на такі йони:
AgNO3 = Ag+ + NO3-

катод анод
(-) (+)
+
Ag , H2O NO3-, H2O
До катода (негативного електрода) рухаються катіони Ag+. Оскільки
електродний потенціал срібного електрода (φ0 Ag /Ag = +0,80 В) набагато більший,
+

ніж потенціал водневого електрода (φ Н /Н ≤ 0), то на катоді відбувається

+
2

відновлення йонів Ag+ (14.1):

Ag+ + ē = Ag0
Срібний анод є розчинним, тобто відбувається окиснення срібла (13.4):
Ag0 - ē = Ag+
Отже, срібло, з якого виготовлений анод, розчиняється і його маса
зменшується.
Розрахуємо за об’єднаним законом Фарадея (13.7) силу струму,
враховуючи, що на аноді відбувається лише один процес – окиснення срібла, і
тому η(Ag)=1:

153
 А  год
12 г 1  26,8
m( Ag ) n F моль  2 А
I 
M ( Ag )  г
107,8 1,5 год
моль

Приклад 3. Складіть рівняння електродних процесів, які відбуваються

на вугільних електродах під час електролізу водного розчину ферум (II)
сульфату. Визначте масу металу, який утворюється на катоді за 30 хвилин, якщо
сила струму 13,4 А, а вихід металу за струмом дорівнює 60%. Який газ та у
якому об’ємі виділяється за таких умов на катоді, а який на аноді?
Розв’язання.
Сіль ферум (II) сульфат у розчині дисоціює на такі йони:
FeSO4 = Fe2+ + SO4 2-
Внаслідок гідролізу цієї солі розчин стає кислим (рН<7):
2+
+ - + +
Fe + HOH FeOH + H
Отже, у розчині солі йони Н+ знаходяться у надлишку.

катод анод
(-) (+)
Fe , H+
2+ 2-
SO4 , H2O
До катода (негативного електрода) рухаються катіони – йони Fe2+ та йони
Н+. В ряду стандартних електродних потенціалів (Табл.Д.6) залізо знаходиться
між алюмінієм та водневим електродом, тобто:
φ0 Al /Al < φ0 Fе /Fе < φ0 Н /Н
3+ 2+ +
2

В цьому випадку на катоді утворюється шар металу і одночасно

виділяється водень:
Fe2+ + 2ē = Fe0
2Н+ + 2ē = Н20
Вугільний анод належить до нерозчинних анодів. До анода (позитивного
електрода) рухаються аніони SO42-, але окиснюються молекули води, які є
простішими за складом частинками, ніж аніони SO42- (13.5):
2Н2О-2 - 4ē = О20 + 4Н+
Оскільки на катоді відбуваються два процеси, тобто утворюються
одночасно і залізо, і водень, то їх вихід за струмом дорівнює відповідно 60% та
40% (η(Fe)=0,6; η(H2)=0,4).
На аноді утворюється лише одна речовина – кисень, тому його вихід за
струмом становить 100% (η(O2)=1).
Розрахуємо за об’єднаним законом Фарадея (13.7) та (13.9) масу заліза,
об’єм водню та кисню за н.у.:

154
 M ( Fe) 55,84 г / моль
m( Fe)  I   ( Fe)  13,4 А  0,5 год  0,6  4,188 г
nF А  год
2  26,8
моль
VM 22,4 л / моль
V (H 2 )  I   (H 2 )  13,4 А  0,5 год  0,4  1,12 л
nF А  год
2  26,8
моль
VM 22,4 л / моль
V (O2 )  I   (O2 )  13,4 А  0,5 год 1  1,4 л
nF А  год
4  26,8
моль

Приклад 4. Під час проходження через розчин солі двохвалентного

металу МеCl2 електричного струму силою 5 А на катоді за 15 хвилин утворився
тільки шар металу масою 4,55 г. Розрахуйте молярну масу металу та назвіть
його. Визначте молярну масу електрохімічних еквівалентів металу.
Розв’язання.
Сіль МеCl2 дисоціює у розчині на такі йони:
MeCl2 = Me2+ + 2Cl-

катод анод
(-) (+)
Me2+, H2O Cl-, H2O
За умовою на катоді утворюється тільки шар металу, тобто його вихід за
струмом дорівнює 100% (η(Ме)=1) (13.1):
Ме2+ + 2ē = Ме0
За об`єднаним законом Фарадея (13.7) розрахуємо молярну масу металу:
А  год
4,55 г  2  26,8
m( Ме) n F моль  195,1 г ,
M ( Ме)  
I   ( Me) 5 А  0,25 год 1 моль
15 хв.
де тривалість електролізу складає    0,25 год .
60 хв. / год
За періодичною системою елементів Д.І.Менделєєва визначаємо, що цей
метал – платина Pt.
Молярна маса електрохімічних еквівалентів платини дорівнює (13.10):
г
195,1
M ( Pt ) моль  3,64 г
 .
nF А  год А  год
2  26,8
моль

155
 ДОДАТОК

Таблица Д.1. Відносна електронегативність елементів.

H
2,1
Li Be B C N O F
1,0 1,5 2,0 2,5 3,0 3,5 4,0
Na Mg Al Si P S Cl
0,9 1,2 1,5 1,8 2,2 2,5 3,0
K Ca Ga Ge As Se Br
0,8 1,0 1,6 1,8 2,0 2,4 2,8
Rb Sr In Sn Sb Te I
0,8 1,0 1,7 1,8 1,9 2,1 2,5
Cs Ba TI Pb Bi Po At
0,7 0,9 1,8 1,8 1,9 2,0 2,2
Fr Ra
0,7 0,9

Таблиця Д.2. Стандартні ентальпії утворення Н298 деяких речовин

Речовина  Н298, кДж/моль Речовина  Н298, кДж/моль

СО2 (Г) 393,5 FeO (Т) –265
CO (К) 110,5 Fe2O3 (Т) 822,2
Ca3(PO4)2 (Т) 4137,5 P2O5 (Т) –1492
Al2O3 (Т) –1676 NH3 (Г) –46

Таблиця Д.3. Стандартні енергії Гіббса утворення G298 деяких речовин

Речовина  G298, кДж/моль Речовина  G298, кДж/моль

Al2O3 (T) –1582 NH3 (Г) 17
Fe3O4 (T) –1014 CH4 (Г) 51

Таблиця Д.4. Стандартні ентропії S298 деяких речовин

Речовина S298, Дж/(K·моль) Речовина S298, Дж/(K·моль)

О2 (Г) 205 Ti (Т) 30,6
Fe (T) 27 TiO2 (Т) 50,3
Al (T) 28 C (Графіт) 5,7
Al2O3 (T) 51 CO (Г) 197,5

156
Таблиця Д.5. Розчинність кислот, основ та солей у воді (р - розчиняється, н - не
розчиняється, м - мало розчиняється, “-“ (риска) - не існує або розкладається водою)

Іони OH- NO3- Cl- Br- I- S2- SO32- SO42- CO32- SiO32- PO43- CH3COO-

H+ p p p p p p p p р н р р

NH4+ р р р р р р р р р р р р

K+ Р р р р р р р р р р р р

Na+ р р р р р р р р р р р р

Ag+ - р н н н н н н н - н р

Ba2+ р р р р р - н н н н н р

Ca2+ р р р р р - н м н н н р

Mg2+ н р р р р - н р н н н р

Zn2+ н р р р р н н р н н н р

Cu2+ н р р р - н - р - н н р

Hg2+ - р р м н н - р - - н р

Pb2+ н р м м н н н н н н н р

Sn2+ н р р р м н - р - - н р

Ni2+ н р р р р н н р н - н р

Cd2+ н р р р р н н р н - н р

Co2+ н р р р р н н р н - н р

Fe2+ н р р р р н н р н н н р

Fe3+ н р р р - - - р - н н р

Al3+ н р р р р - - р - н Н р

Cr3+ н р р р р - - р - - Н р

Таблиця Д.6. Стандартні потенціали металічних електродів

157
 Метал Електродна о, В Метал Електродна о, В
реакція реакція
Li Li++e Li 3,05 Cd 2+
Cd +2e Cd 0,40
K +
K +e K 2,92 Co 2+
Co +2e Co 0,28
Ba 2+
Ba +2e Ba 2,91 Ni 2+
Ni +2e Ni 0,25
Ca 2+
Ca +2e Ca 2,87 Sn 2+
Sn +2e Sn 0,14
Na +
Na +e Na 2,71 Pb 2+
Pb +2e Pb 0,13
Mg 2+
Mg +2e Mg 2,27 Fe 3+
Fe +3e Fe 0,04
Be Be2++2e Be 1,85 H2 +
2H +2e H2 0,0
Al 3+
Al +3e Al 1,66 Cu 2+
Cu +2e Cu +0,34
Ti 2+
Ti +2e Ti 1,63 Ag +
Ag +e Ag +0,80
Mn 2+
Mn +2e Mn 1,18 Hg 2+
Hg +2e Hg +0,85
Zn Zn2++2e Zn 0,76 Pt 2+
Pt +2e Pt +1,19
Cr 3+
Cr +3e Cr 0,71 Au 3+
Au +3e Au +1,42
Fe Fe2++2e Fe 0,44

Таблиця Д.7. Стандартні електродні потенціали деяких окисно-відновних

(редокс-) електродів

Електродна реакція о, В

Окиснена форма + n е- відновлена форма
- + 2+
MnO4 + 8H + 5e Mn + 4H2O +1,51
-
MnO4 + 2H2O + 3e MnO2 + 4OH- +0,60
MnO4- + e MnO42- +0,56
MnO2 + 4H + + 2e Mn2+ + 2H2O +1,23
2- +
Cr2O7 + 14H + 6e 2Cr3+ + 7H2O +1,33
HNO2 + H+ + e NO + H2O +0,99
- +
NO3 + 2H + e NO2 + H2O +0,78
NO3- + 4H+ + 3e NO + 2H2O +0,96
- +
2NO3 + 12H + 10 e N2 + 6H2O +1,24
- +
NO3 + 3H + 2e HNO2 + H2O +0,94
S + 2H+ + 2e H2S + 0,14
SO42- + 4H+ + 2e SO2 + 2H2O +0,17
2- +
SO4 + 8 H + 6e S + 4H2O +0,36
SO42- + 10H+ + 8e H2S + 4H2O +0,31
+
H2SO3 + 4 H + 4e S + 3H2O +0,45
-
F2 + 2e 2F +2,84
Cl2 + 2e 2Cl- +1,36
Br2 + 2e 2Br- +1,08
I2 + 2e 2I- +0,53
Co3+ + e Co2+ +1,84
Fe3+ + e Fe2+ +0,77
158
Sn4+ + 2e Sn2+ +0,15
2Hg2+ + 2e Hg22+ +0,92
PbO2 + 4H+ + 2e Pb2+ + 2H2O +1,45
O2 + 2H2O + 4e 4OH- +0,40
O2 + 4 H+ + 2e 2H2O +1,23
+
O2 + 2 H + 2e H2O2 +0,68
H2O2 + 2 H+ + 2e 2H2O +1,78

159
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Степаненко О.М., Рейтер Л.Г., Ледовських В.М., Іванов С.В.

Загальна та неорганічна хімія. Частина 1. – К.: Педагогічна преса, 2002.–

520 с., ISBN 966-7320-13-8.

2. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. – К:Перун, 1998.– 480 с.,

ISBN 966-569-106-6.

3. Ахметов Н.С. Общая и неорганическая химия. Учеб. для вузов. –

М.:Высш. шк., 2001.–743 с., ISBN 5-06-003363-5.

4. Коровин Н. В. Общая химия: Учеб. для те хнич. направл. и спец. вузов –

М.: Высш. шк., 2000. – 558 с., ISBN 5-06-003939-0.

5.  Григор`єва В.В., Самійленко В.М., Сич А.М. Загальна хімія: Підручник –

К.: Вища шк., 1991. – 431 с., ISBN 5-11-003667-5.

160
161