1

MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE

STATE HIGHER EDUCATION INSTITUTION
‘NATIONAL MINING UNIVERSITY’

INSTITUTE OF POWER ENGINEERING

TRANSLATION DEPARTMENT

EUROLANGUAGES-2017:
INNOVATIONS AND DEVELOPMENT

XV INTERNATIONAL STUDENTS’ CONFERENCE,

DEVOTED TO
THE EUROPEAN DAY OF LANGUAGES

Collection of students’ scientific abstracts

Digital Edition

Dnipro
2017
 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
ІНСТИТУТ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ
КАФЕДРА ПЕРЕКЛАДУ

ЄВРОПЕЙСЬКІ МОВИ-2017:
ІННОВАЦІЇ ТА РОЗВИТОК

XV МІЖНАРОДНА СТУДЕНТСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ,

ПРИСВЯЧЕНА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ДНЮ МОВ

Збірник студентських наукових робіт

Електронне видання

Дніпро
2017
 3

УДК 811.11 (043.2)

ББК 81я43
Є22

Європейські мови – 2017: інновації та розвиток: за матеріалами XV

міжнародної студентської конференції. //Збірник наук.студ. робіт. – Електронне
видання. – Дніпро, 2017. – 285 с.

Збірник наукових студентських робіт призначено для широкого кола

читачів, які цікавляться проблемами вивчення іноземних мов та перекладу в
Україні та за кордоном.

The collection of students’ abstracts is designed for a large circle of readers who
are interested in the state of learning foreign languages and translation both in Ukraine
and abroad.

Редакційна колегія:

Відповідальний редактор: канд. філол. наук, проф. Т.Ю. Введенська, Україна

Члени редколегії:

докт. філол. наук, проф. А.Я. Алєксєєв, Україна

канд. філол. наук, доц. Л.В. Бердник, Україна
магістр, ст. викладач О.В. Щуров, Україна

Відповідальна за випуск:
канд. філол. наук, проф. Т.Ю. Введенська, Україна

УДК 811.11 (043.2) ©Державний вищий навчальний заклад

ББК 81я43 «Національний гірничий університет»®, 2017
 4

ЗМІСТ
CONTENTS

СЕКЦІЯ ПЕРША
ФІЛОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Альошина О. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ ТА СТИЛЮ Ф.СІДНІ

В СОНЕТНОМУ ЦИКЛІ «АСТРОФІЛ І СТЕЛЛА».........................................13
Боровик Є. ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «МОВНА ПОЛІТИКА У
МУЛЬТИЛІНГВАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ».........................................................14
Верещак К. СЕМАНТИЧНИЙ ЗВ'ЯЗОК ЕПІГРАФУ З ТЕКСТОМ ВІРШІВ
У ПОЕЗІЇ РІЧАРДА ВІЛБЕРА….........................................................................16
Возненко О. М. СЕРВАНТЕС ТА ЙОГО «ДОН КІХОТ»: ХТО ЛИЦАР НА
ВЕЛИКІЙ ДОРОЗІ..................................................................................................18
Волчкова Ю. ЗАСОБИ ПОБУДОВИ АНГЛОМОВНИХ АФОРИЗМІВ ПРО
КОХАННЯ ТА НЕНАВИСТЬ...............................................................................19
Гаєвська О. ПРАГМА - СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОЇ
МЕДИЧНОЇ ІНСТРУКЦІЇ....................................................................................21
Гапонова К. ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ФУНКЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ
ОДИНИЦЬ В П’ЄСАХ БЕРНАРДА ШОУ..........................................................23
Горішня А. НЕПОВТОРНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО ВИРАЖЕННЯ «ПІСНІ
ЛЬОДУ Й ПОЛУМ'Я» ДЖ. Р. Р. МАРТІНА.......................................................25
Горобець В. СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНДІЙСЬКОГО
ВАРІАНТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ.....................................................................27
Добрушина М. ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «НАВЧАЛЬНИЙ РІК»
У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ОСВІТНЬОМУ ДИСКУРСІ............28
Довгаль А. О ЯЗЫКОВОЙ НОМИНАЦИИ В РИМСКОМ КАЛЕНДАРЕ....30
Земляна І. СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ
ПІСЕНЬ.....................................................................................................................33
Казновська В. ЛАТИНСЬКІ ПРЕФІКСИ ТА ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ В
УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ............................................................................................34
Конотовська Л. ЖІНОЧІ ОБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ КЕЙТ ШОПЕН У
КОНТЕКСТІ АМЕРИКАНСЬКОЇ ФЕМІНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ
ТРАДИЦІЇ КІНЦЯ XIX СТ....................................................................................35
Миронець О. ГОЛОВНІ МОВНО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ПОРТРЕТНОЇ
ХАРАКТЕРИСТИКИ В РОМАНІ Ф. КУПЕРА «ОСТАННІЙ З
МОГІКАН»...............................................................................................................37
Мішонова Д. ТРАДИЦІЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ В КАЗЦІ ЕДІТ НЕСБІТ
«THE ICE DRAGON OR DO AS YOU ARE TOLD»............................................38
Нестеренко М. ДЕЯКІ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
СТВОРЕННЯ ОБРАЗІВ В ТВОРАХ АГАТИ КРІСТІ.......................................40
Нєкрасова Н. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МИСТЕЦТВА І МИТЦЯ
В РОМАНІ МАЙКЛА КАННІНГЕМА «ПОЧИНАЄТЬСЯ НІЧ»...................42
 5

Овчаренко А. ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ

РОМАНУ МАЙКЛА КАННІНГЕМА «ВИБРАНІ ДНІ»…..............................43
Олійник В. ОБРАЗ ЛІРИЧНОЇ ГЕРОЇНІ В СОНЕТНОМУ ЦИКЛІ С.
ДЕНІЕЛА «ДЕЛІЯ».................................................................................................45
Петрова А. КОНЦЕПТ СЛОВА «МУДРІСТЬ» В АНГЛОМОВНИХ
АФОРИЗМАХ...........................................................................................................46
Пугач С. ЛАТИНСЬКА МОВА В ТВОРЧОСТІ Г.
СКОВОРОДИ...........................................................................................................48
Ревенко О. СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ЕКСПРЕСИВНОСТІ В
АНГЛОМОВНИХ АФОРИЗМАХ ПРО ЩАСТЯ..............................................50
Репп Л. КОНЦЕПТИ СЕРЦЕ ТА ДУША В УКРАЇНСЬКИХ ТА
АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ...............................................52
Савінова Д. РОЛЬ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ В СУЧАСНІЙ
МЕДИЦИНІ..............................................................................................................54
Скопенко А. ПРИРОДА ЖІНОЧНОСТІ У ПОЕЗІЇ МАЙЇ ЕНДЖЕЛОУ
«ФЕНОМЕНАЛЬНА ЖІНКА» В КОНТЕКСТІ АМЕРИКАНСЬКОЇ
ФЕМІНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................................................55
Сторчак Я. ПОЛЬОВА СТРУКТУРА КОНЦЕПТУ STUDY В СУЧАСНОМУ
АНГЛОМОВНОМУ ОСВІТНЬОМУ ДИСКУРСІ.............................................57
Тищенко Т. ЕКФРАСИС ІНСТАЛЯЦІЇ «ФІЗИЧНА НЕМОЖЛИВІСТЬ
СМЕРТІ У СВІДОМОСТІ КОГОСЬ ЖИВОГО» Д. ГЕРСТА У РОМАНІ
МАЙКЛА КАННІНГЕМА «ПОЧИНАЄТЬСЯ НІЧ».......................................59
Топчило М. ШЕКСПІР У РОМАНІ ДЖ. ФАУЛЗА “МАГ”............................61
Уханова Т. ЛАТИНСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В ІСПАНСЬКІЙ МОВІ.............63
Чикар О. ДЕЩО ПРО СПЕЦИФІКУ ПЕРСОНАЛЬНОГО МОВЛЕННЯ
В П’ЄСІ О. ВАЙЛЬДА «ЯК ВАЖЛИВО БУТИ СЕРЙОЗНИМ».....................64
Чубіна М. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТІВ КОЛЬОРУ
В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ.........................................................................................65
Якубович В. ВИКОРИСТАННЯ ПІСЕННОГО МАТЕРІАЛУ НА УРОКАХ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ................................................67
Alexandrova T. PECULIARITIES OF BRITISH HUMOUR……….............…68
Andrósova M. ACERCA DEL LUNFARDO ARGENTINO.................................70
Antonova K., Temnikova K. NON-VERBAL MEANS EXPRESSING
EMOTIONS IN THE TRACY CHEVALIER’S’S NOVEL “THE GIRL WITH
THE PEARL
EARRING”..................................................................................................71
Arakh O. THE LETTERS OF THE ENGLISH ALPHABET: LITTLE PIGEONS
CAN CARRY GREAT
MESSAGES………………………………………………………………………..73
Baryliasta Y. THE POETICS OF MODERNISM IN THE NOVEL OF E. M.
FORSTER «HOWARD’S END»………………………………………….………75
Brozhenets O. ACTUALIZATION OF THE CONCEPT “MULTILINGUAL
EDUCATION” IN LINGUISTIC
WORLDVIEW…………………………………………………………………….76
 6

Chabachna D. DES REALISATIONS DANS L'ETUDE DES LANGUES

ETRANGERES........................................................................................................77
Chornobay A. WORDPLAY IN ENGLISH ADVERTISING: HIS MAJESTY
PUN............................................................................................................................78
Dolgopolova K. SOCIOCULTURAL COMPONENT OF LANGUAGE
ACQUISITION OF THE STUDENTS OF SECONDARY SCHOOL………….80
Fedorianko U. MEANS OF ACHIEVING THE EXPRESSIVENESS IN THE
ENGLISH APHORISMS ON THE LAW AND POLITICS……………………82
Gatsenko K. EL ESPAÑOL COMO MEDIO DE LA COMUNICACIÓN
PROFESIONAL........................................................................................................83
Gubenko Y. SPANGLISH EN LA COMUNICATION
MODERNA…………………………………………………………………………84
Guk A. LA LENGUA ESPAÑOLA Y SU VARIANTE EN CUBA......................86
Járkovskaya N. VARIANTES DE LA LENGUA NACIONAL: ACERCA DE LA
CUESTIÓN................................................................................................................87
Kalynyuk Y. MODISMOS ESPAÑOLES RELACIONADOS CON EL
CUERPO....................................................................................................................88
Khoroshilova P. SOME IDEAS FOR TEACHING WRITING FORMAL
LETTERS TO SENIOR SECONDARY SCHOOL
STUDENTS…………………………………………………………………………89
Kiseleva A. PECULIARIDADES DE LA JERGA JUVENIL
ESPAÑOLA...............................................................................................................90
Kobiakova M. MULTILINGUAL APPROACH TO TEACHING
IN SECONDARY
SCHOOL…………………………………………………………………………..92
Kozeka M. LINGUISTIC TOOLS OF IMPACTING THE AUDIENCE IN
ENGLISH - SPEAKING POLITICAL
DISCOURSE………………………………………………………………………93
Krivsún A. LA POPULARIDAD E IMPORTANCIA DE LA LENGUA
ESPAÑOLA EN EL REINO UNIDO......................................................................95
Havrileychenko V. FEATURES OF THE COMPOSITION OF THE NOVEL
“AMSTERDAM” WRITTEN BY IAN
MCEWAN………………………………………………………………………….96
Hrom O. MEANS OF THE COMIC IN THE TALE OF J.K. JEROME ‘THREE
MEN IN A BOAT (TO SAY NOTHING OF THE
DOG)……………………………………………………………………………….97
Kaminskaya L. CULTURE-SPECIFIC ITEMS IN ALICIA OSTRIKER`S
POETRY…………………………………………………………………………..99
Kaznóvskaya V. PARTICULARIDADES LÉXICAS EN LA TRADUCCIÓN DE
CORRESPONDENCIA COMERCIAL................................................................101
Kora M. LES MOTS FRANÇAIS EN ANGLAIS
MODERNE..............................................................................................................102
Кrivko V. ETYMOLOGY OF NAMES IN J.K. ROWLING’S “HARRY
POTTER”…………………………………………………………………………103
 7

Kulikova K. DISPOSITIVOS INNOVADORES EN EL PROCESO

EDUCATIVO DE LOS ESTUDIANTES...............................................................105
Kuprenko V. STYLISTIC MEANS OF CREATING EVALUATION IN
ENGLISH ADVERTISING
SLOGANS………………………………………………............…………………106
Lávnikov O., Marchenko T. ANGLICISMOS EN EL ESPAÑOL
CONTEMPORÁNEO.............................................................................................107
Likhaya D. PHRASEOLOGICAL UNITS THE COMPONENTAL IMAGE OF
WHICH REFERS TO MONEY
MATTERS………………………………………………………………………..108
Lúshnikova A. PARTICULARIDADES DEL APRENDIZAJE DEL IDIOMA
ESPAÑOL EN EL ÁMBITO DE
RESTAURACIÓN...................................................................................................109
Lysaya L. EXPRESIONES IDIOMÁTICAS CON ANIMALES EN
ESPAÑOL................................................................................................................110
Magonova K., Malysh S., Tistechok O. ASPECTOS DE LOS PRESTAMOS EN
1T 1T

LA BASE DEL ESPAÑOL Y OTRAS LENGUAS……………………………111

Marchenko E. PROPER NAMES TRANSLATION IN THE NOVEL "HARRY
POTTER AND THE HALF-BLOOD PRINCE" BY JOANNE
ROWLING………………………………………………………………………113
Lytvine A. CARACTÉRISTIQUES DE LA LANGUE FRANCAISE EN
BELGIQUE..............................................................................................................115
Malykhina V. LA CULTURE FRANÇAISE.........................................................116
Nesprava O. T.S. ELIOT`S "MURDER IN THE CATHEDRAL" AS A
RELIGIOUS DRAMA…………………………………………………………....117
Nizkodubova K. THE ROLE OF SOCIOCULTURAL CLICHÉS IN LEARNING
ENGLISH………………………………………………………………………….118
Penner D. USE OF INTERACTIVE TEACHING METHODS AT ENGLISH
LESSONS IN SECONDARY
SCHOOL…………………………………………………………………………..120
Peremetko A. TEACHING ENGLISH IN THE CONTEXT OF
MULTICULTURAL EDUCATION………………………………………..122
Pisareva M. ORIGEN DE LA LENGUA VASCA Y LAS DIFERENTES
TEORÍAS………………………………………………………………….……..124
Ponomarenko N. THE USE OF CASE METHOD IN HIGH SCHOOL
SPEAKING TEACHING…………………………………………………………125
Popova Ye. COMPOSITION AS ONE OF THE PRODUCTIVE WAYS OF
METALLURGICAL TERMS FORMATION…………………………………127
Repka A. FIGURAS FONOLÓGICAS EN LA PUBLICIDAD
ESPAÑOLA.............................................................................................................128
Reskalenko M. LAS FORMAS DE VOCATIVOS EN
ESPAÑOL................................................................................................................129
 8

Samedova L. THE VERBALIZATION OF THE CONCEPT OF “LOVE” IN

“TRYING TO TALK WITH A MAN” AND “TWENTY-ONE-LOVE
POEMS” BY ADRIENNE RICH……………………………………………...131
Sávinova D. LOCUCIONES FRASEOLÓGICAS EN EL ESPAÑOL
COLOQUIAL........................................................................................................133
Semeshko N., Sidliak V. LINGUOSTYLISTIC MEANS OF SATIRE IN R.
SHERIDAN`S COMEDY “THE SCHOOL FOR SCANDAL”………………134
Sheguta K. LA INFLUENCIA DE LA LENGUA ÁRABE EN LA FORMACIÓN
DEL ESPAÑOL.......................................................................................................135
Shenhelaia D. THE PHENOMENON OF PUN AND THE COMIC ELEMENT
IN NARRATIVE…………………………………………………………………137
Shkarlat A. LA INFLUENCIA DEL ÁRABE AL DESARROLLO DE LA
LENGUA ESPAÑOLA...........................................................................................138
Shport K. LA JERGA DE LA JUVENTUD ESPAÑOLA....................................139
Sozina А. LE FRANÇAISE EN SUISSE................................................................141
Stetsenko R. PARTICULARIDADES ESTRUCTURALES DE LA
CORRESPONDENCIA COMERCIAL ESPAÑOLA..........................................142
Titova M. PARTICULARIDADES LÉXICAS DE LA PRENSA
ESPAÑOLA.............................................................................................................143
Torkai O. POETOLOGICAL METAPHOR IN SEAMUS HEANEY'S
LYRICS…………………………………………………………….……………144
Ujánova Т. EXPRESIONES IDIOMÁTICAS COMO PARTE IMPORTANTE
DEL IDIOMA..........................................................................................................145
Valko A. LE RÔLE DES TECHNOLOGIES INFORMATIQUES DANS LE
PROCESSUS ÉDUCATIF..................................................................................146
Varych I. WILLIAM BLAKE’S SELECTED POEMS: STYLE, MODE AND
TUNES……………………………………………………………………………148
Vasilko V. DIALECTOS DE LA LENGUA ESPAÑOLA....................................150
Viunov R. MULTILINGUAL ASSOCIATIONS OF THE IMAGE BABEL IN
BRITISH POETRY………………………………………………………………151
Yarochenko Ya. NEOLOGISMES EN FRANCQIS MODERNE……………152
Yefremova M. L’ADAPTATION DES EMPRUNTS LEXICAUX DU
FRANÇAIS EN LANGUE RUSSE.........................................................................153
THE STRUCTURAL AND SEMANTIC PECULIARITIES OF RHYME IN
PAUL MULDOON’S POETRY……………………………………155
Zakutskaya V. PRECEDENT NAMES AS A LINGUISTIC
PHENOMENON……………………………………………………………….….157
Zautrennikova A. IDIOMAS EXTRANJEROS EN EL DESARROLLO DEL
TURISMO Y LA COMUNICACIÓN INTERNACIONAL.................................159
Zhyhir N. STYLISTIC PECULIARITIES OF PORTRAIT DESCRIPTION IN F.
SCOTT FITZGERALD’S NOVEL “TENDER IS THE NIGHT”……………160
Zhyzhyna A. CARACTÉRISTIQUES DE LA LANGUE FRANÇAISE DANS
LES PAYS AFRICAINS………………………………………………………….162
Zhukova N. TERMS-REALIA AS A LINGUISTIC PROBLEM……………163
 9

СЕКЦІЯ ДРУГА 2T

ІНОЗЕМНА МОВА ЯК ЗАСІБ ДІЛОВОЇ ТА НАУКОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

2T

Avakian G. ANALYSIS OF FOREIGN ECONOMIC ACTIVITY OF UKRAINE

WITH EU COUNTRIES…………………………………………………………165
Barabash Yu. ALGUNOS ASPECTOS LINGUISTICOS EN LOS PAISES
HISPANOHABLANTES…………………………………………………………167
Belokon S. THE CONCEPT OF THE TERM MARKETING………………...168
Bondarenko A. ENGLISH AS A FACTOR OF POSITIONING OF STATES IN
INTERNATIONAL ORGANIZATIONS………………………………………169
Britsyn A. ENGLISH LANGUAGE AS A MEANS OF CAREER
OPPORTUNITIES……………………………………………………………..…171
Chistyakova E., Kirichenko Yu., Khotornichan A. CINCO VARIANTES PARA
DECIR “NO SE” EN ESPAÑOL...........................................................................172
Dubovskoy A. NEW LIFE OF STONE THERAPY ……………………………173
Dudkina V., Kholod L. CARACTERÍSTICAS DE LA FRASEOLOGÍA
ESPAÑOLA SOBRE LA COMIDA……………………………………………175
Isaieva A. PECULIARITIES OF VERBAL COMMUNICATION IN SPANISH
AND BRITISH CULTURAL AND BUSINESS ENVIRONMENT……………176
Kardash V. RESTRICTED FUNDS-ACCOUNTING AND AUDITING
PRROBLEMS……………………………………………………………………178
Kartúshina A. LAS CARACTERÍSTICAS DE NOMBRES Y APELLIDOS
ESPAÑOLES...........................................................................................................180
Kaystrya K. THE BRIDGE BETWEEN TWO
COUNTRIES……………………………………………..………………………181
Kizima V., Kolésnik M.,Tirska A. FLORES DE GIRASOL EN TODA SU
BELLEZA EXTRAORDINARIA..........................................................................182
Kondratiuk O., Mykulskyi V. FEATURES OF ACCOUNTING FOR LABOR
COST…………………………………………………………………………….183
Kravchenko V., Shtab M. RUSSIAN-ESTONIAN RELATIONSHIP
PERSPECTIVES…………………………………………………………………185
Kucherenko M., Schus A., Tsimmer A. LA DIFERENCIA ENTRE «SER» Y
«ESTAR....................................................................................................................187
Leonova O. BEWARE OF COMMODITY
TRAP………………………………..……………………………………………187
Lesyuk A., Petriga M., Tishchenko Ye. FAMOSOS PINTORES
ESPAÑOLES...........................................................................................................189
Marienko D. VASCO - EL LENGUAJE DE LOS
MISTERIOS.............................................................................................................191
Matiukhina A. IMPROVEMENT OF MANAGEMENT OF COMPANY
CASH…………………………………………………………………………….192
Mitchenko B. OTAN. LOS ASPECTOS BASICOS Y LAS PRIORIDADES
PARA UKRAÑIA………………………………………………………………194
 10

Panchenko A., Simiokhina T. THE BASIC CHARACTERISTICS OF

INTERNATIONAL CORPORATIONS………………………………………195
Samoilenco V. TETERÍAS MAS IMPRESIONANTES DE MADRID..............197
Skrypka N. THE STATE OF BILATERAL TRADE BETWEEN UKRAINE
AND THE UNITED KINGDOM............................................................................198
Taturevich A. EMOTIONS AND FEELINGS: THE PROBLEM OF
DIFFERENTIATION……………………………………………………………200
Tereshchenko V. HISTORIA DEL CINE EN ESPAÑA………………………202
Voït V. COMMUNICATION D’AFFAIRES EN FRANCE..............................202

СЕКЦІЯ ТРЕТЯ 2T

КОМПЮТЕРНІ НАУКИ ТА ІНОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

2T

Hesheva H. CONCEPT OF EXPERT SYSTEMS………………………………204

Logvynenko I. DIE INGENIEURE VON DER TECHNISCHEN UNIVERSITÄT
IN MÜNCHEN HABEN SICH EINE FLEXIBLE „SENSORHAUT"
ENTWICKELT…………………………………………………………………206
Marchenko N., Oliinyk D., Shelipov K. THE BEST DEVICE OF OUR TIME. OR
NOT?.........................................................................................................................206
Olishevskiy I. JUSTIFICATION OF THE USE OF A HEAT ACCUMULATOR
FOR ENERGY SAVING IN BUILDINGS……………………………………..207
Temnikov A. PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF THE SOFTWARE OF
INDUSTRIAL QUALITY…………………………………...................................209
Torbunova A. PROSPECTS AND TENDENCIES OF ARTIFICIAL
INTELLIGENCE DEVELOPMENT IN THE EDUCATIONAL
SPHERE……………………………………………………………………..……211
Vakhromova N. PLATFORMS FOR CONDUCTING WEBINARS....................212
Valevska V. STREET LIGHTS WITH RECHARGING FROM PASSING
PEDESTRIANS………………………………………………………………….215

СЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА
2T

ГАЛУЗЕВИЙ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПЕРЕКЛАД

2T

Гайдар В. ПОНЯТТЯ ТА МЕТОДИ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ

ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ………………………………………………………215
Куц М. ПРОЕКТУВАННЯ ЗМІСТУ ЕЛЕКТИВНОГО СПЕЦКУРСУ
«ТЕХНІЧНИЙ ПЕРЕКЛАД» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ……………………………………………………217
Портянко I. ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ НЕОЛОГІЗМІВ
ВАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ТА ЇХ ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ НА
МАТЕРІАЛІ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ………………………..219
Русакова К. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ КИТАЙСЬКОЇ
СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ПОЕЗІЇ В ЖАНРІ ЦИ………………………………220
 11

Шарайчук В. ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ ПОЕЗІЇ

ТОМАСА ХАРДІ «TO LIZBIE BROWNE»…………………………………222
Baljas R., Boyko P., Karakai V. LOS FRASEOLOGISMOS EN ESPAÑOL Y
ALGUNOS DE SUS EJEMPLOS EN EL IDIOME…………………………224
Dogadko M. SPECIFICS OF TRANSLATING PUBLIC SPEECHES AND
INTERVIEWS FROM THE ENGLISH LANGUAGE………………………226
Kora M. LA TRADUCCIÓN DE FIGURAS ESTILÍSTICAS EN LOS TEXTOS
PUBLICÍSTICOS....................................................................................................227
Kovalenko M. PECULIARITIES OF AMERICAN TRADITION OF
«WOMEN’S WRITING» IN POETRY COLLECTION «LOVE POEMS» BY
ANNE SEXTON…………………………………………………………………228
Kozyr V., Martchenko T. LE PROBLÈME DE L'ARTICLE ZÉRO DANS LA
THÉORIE MODERNE DE LA LANGUE FRANÇAISE……………………230
Кrivko V.O. PECULARITIES OF TECHNICAL TRANSLATION………231
Lukina Yu., Marinskaya Yu., Chechkova N. ALGUNAS ASPECTOS DE LA
LENGAS DE NEGOCIOS CARTAS FORMALES.........................................232
Nesterova Ye. LA TRADUCTION DES TITRES DES ŒUVRES DE MARC
LEVY EN RUSSE ET EN ANGLAIS...................................................................233
Pisareva M. “THE TWELVE CHAIRS” AND DIFFICULTIES IN THE
TRANSLATION OF THE NOVEL……………………………………………234
Reznitchenko A. TRANSFORMATIONS EN FRANCAIS................................236
Samoïlenko M. LES FAUX AMIS DU TRADUCTEUR………………………..238
Tsymbalyuk A. THE FUNCTIONING OF STYLISTIC DEVICES IN THE
MAIN CHARACTER’S SPEECH OF THE PLAY “THE BARTHOLOMEW
FAIR” BY BENJAMIN JONSON………………………………………………239
Smirnova S. DIFERENCIAS ENTRE EL IDIOMA ESPAÑOL Y EL
PORTUGUÉS..........................................................................................................241
Voloboyeva A. COUNTRIES WITH BETTER ENGLISH HAVE BETTER
ECONOMIES……………………………………………………….…………….242

СЕКЦІЯ П’ЯТА 2T

НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ НІМЕЧЧИНИ

2T

Brodskij M. ANWENDUNG VON LINGUISTISCHEN METHODEN BEI DER

ÜBERSETZUNG DER PHRASEOLOGISCHEN EINHEITEN………………244
Saltscheno A. SYNTAKTISCHE SCHWIERIGKEITEN BEI DER
ÜBERSETZUNG DER IDIOME………………………………………………245
Lukina Ju., Marinskaya Ju. SCHWÄBISCHE MERKMALE........................247
Lykha D. DIE ENTWICKLUNG DER KULTUR NACH 1945……………..248
Malysh S., Tistechok O. KINO IN DEUCHLAND………………………………250
Romanovych V. „GRÜNDUNGSVÄTER“ VON KINDER UND
HAUSMÄRCHEN...................................................................................................251
Skubtschenko D. DIE HÄUFIGSTEN SEO-FEHLER BEI ONLINE-SHOPS..252
 12

Tereshchenko V. BAYERISCHE REDENSARTEN……………………………254

СЕКЦІЯ ШОСТА
2T

КУЛЬТУРНІ ДОСЯГНЕННЯ НІМЕЧЧИНИ

2T

Alexandrowa T., Lukomez W. AUSSERGEWÖHNLICHE ARCHITEKTUR

DEUTSCHLANDS………………………………………………………………256
Arach O., Brazjulis L. DIESE ERFINDERISCHEN DEUTSCHEN…………..257
Balyas R. DIE SCHNELLSCHRIFT IN MÜNDLICHER
SEQUENZÜBERSETZUNG……………………………………………………258
Borißova A. KURZGESCHICHTE IN DEUTSCHLAND……………………260
Сhistyakova L., Khotornichan A. KULTUR UND LEISTUG VON
DEUTSCHLAND…………………………………………………………………262
Elißeeva A. KULTUR VON DEUTSCHLAND………………………………..263
Grek M. DENGLISCHE WÖRTER IN DEUTSCHE SPRACHE……………264
Kajstrja K., Kriwko V. SELTSAME HANDWERKSKUNST………………265
Karakai V. FRIEDRICH FALTZ-FEIN IST DER SCHÖPFER EINES DER
SIEBEN NATURWUNDER DER UKRAINE (1863-1920)……………………266
Kozlova D. DAS STUDENTENLEBEN IN DEUTSCHLAND…………………268
Kunyzka A., Nikuljak D. BAYERN IST EIN KULTURSTAAT………………270
Magonova Ch. NATIONALE MERKMAL DEUTSCHLANDS………………271
Mosinjan M., Muradowa I. NATURWUNDER DEUTSCHLAND……………273
Nurakhmedowa H. ARTEN DER REALITÄT IM 21. JAHRHUNDERT……274
Rasdorska A. SPORT IN DEUTSCHLAND……………………………………275
Subota K., Subbotina K., Tsyba V. WAS IST DENGLISCH? ODER: WAS IST
EIN ANGLIZISMUS?.............................................................................................276
Tereshchenko V. SELTSAME HANDWERKSKUNST………………………277
Wolobojewa A. DIE KUNST ALS DER SPIEGEL DER WELT………………278
КОНКУРС ПОЕТИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ………………………………….280
 13

СЕКЦІЯ ПЕРША
ФІЛОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Альошина О.
Дніпровський Національний Університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: Л.П. Привалова

ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ ТА СТИЛЮ Ф.СІДНІ В

СОНЕТНОМУ ЦИКЛІ «АСТРОФІЛ І СТЕЛЛА»

Епоха Cередньовіччя дала світові епоху Відродження. Італійське

Відродження почалось з звернення до забутих скарбів античної культури в науці,
мистецтві, філософії та звісно в літературі. Якщо бути більш конкретними, то нас
цікавить елизаветінська епоха – це такий період в історії Англії, який
характерізується розквітом мистецтва та поезії, музики та театру. Особливо
відзначився Філіп Сідні. Якщо не брати до уваги сонети його сучасника
Шекспіра, то цикл «Астрофіл і Стела», створений Сідні, розглядають як
найвеличніший цикл сонетів елизаветінської епохи, а «Захист поезії» Сідні
уособив в собі критичні ідеї теоретиків Ренесансу стосовно Англії.
Закохавшись в заміжню жінку Філіп Сідні вигадав цикл сонетів «Астрофіл
і Стелла», який розповідає про кохання молодого придворного Астрофіла до
замужньої пані Стелли. В цьому сонетному циклі він описав несподіванно
нахлинувше на нього кохання, свою боротьбу з ним та остаточний відказ від
кохання задля «високої цілі» служіння суспільству. Ці сонети, дотепні та повні
пристрасті, стали видатним явищем елизаветинської епохи.
Сонети Сідні багаті на різні художні засоби, стистічні фігури, такі як
метафори («even that footstep of lost liberty / Is gone»), порівняння (like slave-born
Muscovite»), епітети («Some fresh and fruitful showers»), персоніфікацію
(«Nature», «Study») та інші. Вся мова текстів дуже художня, адже всі рядки
мають не лише прямий буквальний сенс, але й переносний, який приносить в
сонети художню образність та дозволяє читачам уявляти задум автора
використовуючи свою фантазію та власне розуміння прочитаного.
Щодо опису коханої жінки, якій присвячений цикл, то він описує її з
іронією і ставиться до неї, як до звичайної людини, його описи більш буденні. В
цьому йому допомогає іронія, ліричний герой іронічний по відношенню до себе,
він іронізує над собою та над маскою закоханого, який терпить муки.
Ще одна особливість яка була в сонетах Сідні – це згадування античних
авторів (наприклад, Піндора). Автор хоче наголосити на тому, що ті поети, которі
покладаються на муз перетворять себе на «Pindar’s apes», це згадування тих
поетів, які намагалися бути схожими на великого грецького поета Піндара, однак
автор говорить, що ці «apes» (мавпи), будуть мати «thoughts of gold». В данному
випадку слово «gold» має негативне значення, адже Астрофілу не потрібні
 14

багатство чи золото, його цікавить те, що справді натуральне та прекрасне, таке

як Стелла.
Проаналізувавши словникой склад сонетів Філіпа Сідні можна зазначити,
що він не використовує застарілі слова в надмірній кількості, напроти
намагається наблизитись до манірного розмовного мовлення світського
суспільства, наприклад слова музи, яка звертається безпосередньо до головного
героя використовуючи наказову, односкладову мову : “Fool . . . look in thy heart,
2T 2T

and write”- в цій фразі використана мова, яка суперечить принципам тогочасних
поетів та власним принципам Сідні, вона випереджає англійський романтизм на
200 років.
Отже, сонети Сідні відрізняються від сонетів, створених попередниками,
більшою змістовністю, тонкістю і повнотою вираженого в них почуття, а також
тим як автор описав свою кохану (за допомогої іронії) та цікавими і незвичними
стилістичними засобами.

Боровик Є.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: А. І. Анісімова

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «МОВНА ПОЛІТИКА» У

МУЛЬТИЛІНГВАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ

Вивчення мови все більше розглядається сучасною лінгвістикою як

продуктивний спосіб інтерпретації культури людства. Коли ми описуємо
природу людини, її психіку, культуру, менталітет, ми зазвичай оперуємо різними
поняттями та концептами.
Термін «концепт» є стрижневим терміном понятійного апарату
культурологічної та когнітивної лінгвістики. Концепт являє собою свого роду
узагальнення різноманітних значень слова, що існують в індивідуальній
свідомості кожного з носіїв мови, і, таким чином, дає змогу особам, що
спілкуються, долати індивідуальні відмінності у розумінні слів. Концептом ще
називають узагальнену одиницю мислення, яка відображає та інтерпретує явища
дійсності в залежності від освіти, особистого досвіду, професійного та
соціального досвіду носія мови. Концептуальна інформація існує в свідомості
людини у вербальному і невербальному вигляді, але концепти завжди мають
мовний вираз, тому аналіз мовних явищ допомагає проникнути в
концептуальну систему.
Одним з важливих та неоднозначних концептів у лінгвістиці є концепт
МОВНА ПОЛІТИКА, який охоплює цілу низку понять та заходів, впроваджених
в країні по відношенню до мови та її функціонування. Ще складнішою
структурою характеризується конструкт мовної політики у мультилінгвальному
просторі, де мова йде про велику кількість мов.
Мультилінгвізм визначається як соціокультурний феномен, вплив якого
відображається сьогодні на більш ніж двох третинах населення земної кулі.
 15

Мається на увазі здібність населення володіти двома або більшим числом мов.
Прикладом мультилінгвального середовища є Європейський союз. Мовна
політика Європейського союзу була визначена з моменту заснування
співтовариств, вона відрізнялася від мовної політики інших міжнародних
організацій та була заснована на принципі культурного і мовного різноманіття в
цілях забезпечення доступу до інформації і правосуддя для всіх громадян ЄС на
всіх офіційних мовах ЄС. Поширені в його межах мови мають різний статус і
використовуються різною кількістю населення. Проте всі вони мають право на
розвиток та існування. З огляду на це, концепт МОВНА ПОЛІТИКА може
реалізувати себе через поняття білінгвізму, мультилінгвізму та плюрилінгвізму в
залежності від кількості мов, що функціонують на тій чи іншій території.
Політика Європейського союзу оперує поняттям білінгвізм (білінгвальний -
bilingual) у документах, що стосуються розвитку та функціонування мов у
1T 1T

європейському просторі. Принципи плюрилінгвізму були викладені в різних

деклараціях і маніфестах, національних та міжнародних актах, де часом
зазначається поняття білінгвізм:
Resolutions in favour of bilingual education adopted at the 18th and 19th General
U U P P P P

Conferences of UNESCO (1974-1976);

The Motion adopted by the Assembly of European Regions (AER), in Madrid on
2 June 1989, proposing that a further provision be added to the Universal Declaration
of Human Rights, setting out the right of everyone to have a bilingual education.
U U

Серед численних документів ООН, що відображають поняття

«багатомовність», у Хартії плюрилінгвізму, у Резолюції від 17.09.1999
використаний термін «мультилінгвізм»:
In the text below we agree to use the term "plurilingualism" to mean the use of
several languages by an individual and the term "multilingualism" to mean the
U U

coexistence of several languages within a given social group.

Висновки Ради Європи з мультилінгвізму від 22 травня 2008 року
(Conclusions on multilingualism and the development of language competences)
свідчать про те, яке значення надається в ЄС мультилінгвізму:
The Council Resolution of 21 November 2008 on a European strategy for
multilingualism, which invited Member States to promote multilingualism in support
U U

of competitiveness, mobility and employability, and as a means of strengthening

intercultural dialogue.
Принципи плюрилінгвізму відображені в деклараціях, маніфестах,
національних і міжнародних актах, що мають різну юридичну силу. До 2008 року
була підготовлена Європейська хартія плюрилінгвізму, у якій визначені завдання
Обсерваторії. Хартія була опублікована в червні 2009 року в Берліні
дев’ятнадцятьома європейськими мовами.У Хартії відображені основні теми,
пов'язані з плюрилінгвізмом, які можуть бути предметом мовознавчих
досліджень та відповідних відділів знання (plurilingualism and political Europe,
plurilingualism and freedom, plurilingualism and economic efficiency etc.)
Таким чином, концепт МОВНА ПОЛІТИКА в аспекті кількості мов у
мультилінгвальному просторі реалізується через вербалізатори білінгвізм,
 16

мультильлінгвізм та плюрилінгвізм. Вони характеризують політику, впроваджену

зокрема Європейським союзом, що визначає подальший розвиток мов, їх
кількості та поширеності на Європейських теренах через офіційні міжнародні
акти та декларації.

Верещак К.
Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: Л. М. Тетеріна

СЕМАНТИЧНИЙ ЗВ'ЯЗОК ЕПІГРАФУ З ТЕКСТОМ ВІРШІВ У ПОЕЗІЇ

РІЧАРДА ВІЛБЕРА

У більшості сучасних досліджень під епіграфом розуміють короткий

вислів або цитату, що розміщена на початку твору або окремої глави і виражає
основну ідею, задум автора.
Епіграф як елемент художнього тексту постійно привертає увагу
дослідників, що пояснюється цілим рядом причин: унікальним розміщенням
епіграфа в тексті, його структурною різноманітністю, множинністю виконуваних
ним функцій. Джерелами епіграфів можуть стати твори художньої,
публіцистичної, сакральної літератури, усної народної творчості, офіційні
документи, мемуари, опубліковані листи, автоцитати. Вивченням епіграфа
займалися такі дослідники як М. А. Фатєєва, Н. А. Кузьміна, І.В. Арнольд, І.Р.
Гальперін, В.А. Кухаренко, Ю.М. Лотман та ін. Епіграф є одним з
інтертекстуальних елементів.
За допомогою інтертексту поет створює емоційну й інтелектуальну
атмосферу твору, робить його поліфонічним. У співвідношенні з текстом,
епіграфи у своєму взаємозв'язку з основним текстом утворюють лексичний
паралелізм, орієнтують читача на сприйняття відразу двох висловлювань.
Дослідники давно відзначають поліфункціональність епіграфа, виділяючи
при цьому дві його основні функції: інформативну та формоутворюючу, проте
універсальною функцією будь-якого епіграф є діалогізуюча. Епіграф виступає як
засіб формування і виявлення діалогічної модальності тексту. Через епіграф
автор відкриває зовнішню межу тексту для інтертекстуальних зв'язків і
літературно-мовних віянь різних епох і напрямків, тим самим наповнюючи і
розкриваючи внутрішній світ тексту.
Епіграф називають збагаченою назвою, шифром, який автор підкидає
читачеві, покладаючись на його проникливість, надзвичайно потужним
енергетичним знаком, своєрідною маскою, за яку ховається автор, підкреслюючи
при цьому неймовірну значимість цього внетекстового елемента.
Розглянемо функціонування епіграфа в поезії Річарда Вілбера. Річард
Вілбер — американський поет і перекладач другої половини XX століття.
Епіграф є визначною рисою його поезії. Основні джерела його епіграфів це
американська і британська література, наукові роботи або Біблія. Серед усіх
джерел він віддає перевагу фрацузскій поезії.
 17

Вірш Вілбера «Lamarch Elaborated» пов'язаний з прототекстом звідки було

взято епіграф, тобто з книгою французького натураліста Ж. Б. Ламарка
«Філософія зоології». Причина, від якої залежить, згідно з вченням Ламарка,
еволюція органічного світу, — це вплив на організми того навколишнього
середовища, в якому вони живуть. Ця обстановка, або життєве середовище,
складається з впливу на тварин і на рослин їжі, світла, тепла, вологи, повітря,
грунту і т.д. Середовище це вельми різноманітна і мінлива структура, тому вона
впливає на організми по-різному. Ламарк вважав, що рослини і самі нижчі
тварини змінюються під впливом навколишнього середовища прямо і
безпосередньо, набуваючи ту чи іншу форму, ті чи інші властивості. Наприклад,
рослина, яка виросла на доброму грунті, отримує зовсім інший вигляд, ніж
рослина того ж виду, яка виросда на поганому грунті. Тварини ж змінюються по-
іншому. Під впливом зміни середовища у них утворюються різні нові звички і
навички.
Вілбер використовує цитату «Environment creates the organ» з цієї праці як
епіграф, таким чином розвиваючи ідею вченого, проводячи паралель з темою
мистецтва. Поет розширює ідею вченого, але в той же час і спростовує її. Він
стверджує, що органи чуття поета створюють новий світ, нову реальність. У
працях Ламарка головною метою дослідження були рослини і тварини, у вірші
Вілбера — люди, в першу чергу поети. Так, у своєму вірші поет зосереджує увагу
на основних органах чуття людини: eyes, ear, nose, taste, mind, за допомогою яких
поети передають своє особливе відчуття і погляд на світ. Саме завдяки слуховим,
зоровим образам створюються картини, музика, книги.
Для вираження свого індивідуального бачення світу Річард Вілбер
використовує метафори: «It was a song of doves begot the ear» «That organ bloomed
in vibrant atmosphere», «The shell of thought», «It was the mind that tought the head
to swim», «by the imaged floods of our desires». Для цієї ж мети використовуються
численні нетривіальні епітети: vibrant atmosphere, yielding water, repugnant stone,
poisoned berry, flaring rose, vivid ambiance, whirling worlds, imaged floods.
Для інтелектуальної лірики Вілбера характерно використання образів
давньогрецької міфології, що пояснюється спрямованістю естетичних пошуків
поета. Саме міф для нього є джерелом знань про людську природу. Так, у вірші
«Lamarck Elaborated» поет використовує поняття пов'язані з давньогрецькими
міфами the Greeks, Illium, lyres, Sirens. Автор заявляє, що «the voice of Sirens gave
us vertigo», стверджуючи думку про те, що поезія є одним з найвидатніших
творінь мистецтва. Саме поезія змушує нас відчувати світ по-іншому. Поет
намагається утвердити значимість уяви і натхнення для людей, особливо для
поетів.
Таким чином, діалогізуюча функція епіграфа - один із засобів введення
іншої точки зору, іншої змістовної позиції. Діалог між цим і основним текстом
утворюється на основі взаємного доповнення, протиставлення, узагальнення. У
вірші Річарда Вілбера «Lamarck Elaborated» автор протиставляє думку виражену
в епіграфі основному тексту його вірша, але водночас він розвиває думку
вченого, доповнюючи своїми роздумами на тему мистецтва та поезії.
 18

Возненко О.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: В. Д. Нарівська

М. СЕРВАНТЕС ТА ЙОГО «ДОН КІХОТ»: ХТО ЛИЦАР НА ВЕЛИКІЙ

ДОРОЗІ

Питання про образ Дон Кіхота завжди привертає увагу вітчизняних та

зарубіжних літературознавців. Значущість образу, інтерес до нього дослідників
є причиною вибору даної теми. Великий іспанський письменник та гуманіст
Мігель Сервантес жив у ті часи, коли скінчилися гуманістичні ілюзії. Тому роман
про Дон Кіхота - це не тільки пародія на лицарські романи XVI століття, але й
смілива переоцінка традиційних гуманістичних цінностей. Під пером Сервантеса
ожила Іспанія соціальних контрастів, бідна й багата, працьовита та лінива,
благородна та користолюбна. Сервантес створив вигадане походження історії.
Він стверджує, що найняв історика мавра, щоб перекласти арабський рукопис,
який письменник знайшов у квартирі в Толедо.
«Дон Кіхот» - це найвпливовіший літературний твір Іспанської Золотої
Доби і вважається багатьма найкращим романом взагалі. Роман має епізодичну
структуру. Хоча роман і жартівливого характеру, друга частина стала серйозним
філософським роздумом на тему обману. Дон Кіхот служив джерелом натхнення
в літературі, музиці і живописі, надихаючи Пабло Пікассо та Ріхарда Штрауса.
Роман Мігеля де Сервантеса збагатив культуру Європи. Ілюстрації до роману
робило безліч європейських художників. У музичному мистецтві також є
звернення до цього твору. Наприклад, Ріхард Штраус у 1897 написав
однойменну симфонічну поему.
Сервантес наділив героя не лише негативними, а й позитивними рисами.
Автор дав Дон Кіхоту супутника, який був його контрастом і доповненням.
Сервантес висміяв не лише сутність лицарських романів як жанру літератури,
але й саму ідею лицарства і стару феодальну свідомість. Світ простих людей, від
пастухів до власників таверн, що фігурують в «Доні Кіхоті», був новаторським
для тих часів. Творчість Сервантеса була заключним явищем європейського
Відродження у XVI столітті і вершиною ренесансної прози Іспанії. Ідейний
задум «Дон Кіхота» є глибоким і багатоплановим. З одного боку, М.Сервантес
розвінчує середньовічні лицарські романи, яких у Іспанії з’явилось дуже багато.
Для цього автор розгортає перед нами історію комічних пригод та пародію на
лицарський роман. Письменник зобразив широку картину життя Іспанії: протест
проти гноблення суспільних верств, злидні та безправ’я народу і дав глибоку
критику Середньовіччя та буржуазних відносин , що склалися на той час.
Простий селянин Санчо, зброяр Дон Кіхота, уособлює в собі іспанський народ.
Він не тільки зовнішньо повна протилежність своєму високому, худорлявому
хазяїну. На противагу мрійливому Дон Кіхоту він уособлює здоровий глузд і
життєву кмітливість. Санчо є доповненням образу Дон Кіхота. Хоч вони
 19

представники різних суспільних верств, спільним для обох персонажів є почуття

власної гідності. Вони являють собою благородну і гідну захоплення людську
сутність. Їх образи втілюють складні протиріччя іспанської дійсності ХVI—XVII
століть. Змальовуючи пригоди Дон Кіхота, одержимого бажанням встановити
справедливість, впевненого, що лицарські часи не минули, що можна помахом
меча і влучною стрілою допомогти бідним, захистити принижених, Сервантес
зіштовхує гуманістичні ідеали епохи Відродження і середньовічний лад
суспільства.
Мандри Дон Кіхота – ланцюг зіткнень з оточуючим світом. Дійсність не
відповідала його уявленню про неї, але це його не засмучувало. Він бачив не
реальний, а уявний світ. Йому потрібна незначна асоціація, щоб прийняти те, що
він бачив, особливо на початку мандрів, коли герой прагнув пригод. Дон Кіхот
завжди був готовий до бою. Здавалось, численні невдачі і побої, що випали на
його долю, повинні були привести його до тями і переконати в безглуздості
фантазій. Але він не дозволяв собі мати сумніви в реальності своїх фантазій.
Реальність чинила жорстокий опір ілюзіям. Поведінка ідальго безглузда, але він
хотів служити людям і приносити користь не дивлячись ні на що. Фраза
«боротьба з вітряками» стала синонімом марності зусиль. І через свій величезний
вплив роман допоміг формуванню сучасної іспанської мови.
Роман збагатив культуру Європи. Імена його персонажів: Дон Кіхот, Санчо
Панса, Дульсінея відомі практично кожному європейцю. Образ героя породив
багатозначне поняття «донкіхотства», що часто вживають, коли хочуть
підкреслити відсутність почуття реальності у людини. Дон Кіхотом називають
людину, позбавлену відчуття дійсності, безглузду, смішну і жалюгідну.
Проте під «донкіхотством» розуміють і гарні якості людини: небажання
пристосуватись до життя, прагнення змінити його, героїчне слідування мрії і
вірність благородній меті.

Волчкова Ю.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: Н.О. Лисенко

ЗАСОБИ ПОБУДОВИ АНГЛОМОВНИХ АФОРИЗМІВ ПРО КОХАННЯ

ТА НЕНАВИСТЬ

У парадигмі текстів особливе місце посідають тексти малого жанру –

прислів’я, афоризми, анекдоти та ін. Серед текстів малого жанру вирізняються
висловлювання видатних людей, які у стислій формі презентують бачення
навколишнього світу. Афоризми стали визначним засобом вираження емоційного
та ментального стану людини, обов’язково з елементами повчання. В афоризмах
закладена суб’єктивна оцінка реальності, і вони характеризуєються високою
компресією стилістичних засобів. Афоризми типізують життєві явища, придають
позачасовий і всеохоплюючий характер, не містять точних вказівок на місце і час
здійснення певної дії, уся інформація має абстрактний характер. Генералізація
 20

значення афоризмів приводить до того, що типовою ситуацією їх застосування є

повчання. Тематика афоризмів найчастіше торкається традиційних «вічних
питань». У даній статті розглядаються афоризми на тему, яка хвилює людство
протягом усього життя та є невичерпним джерелом для міркування. Це – тема
любові та ненависті, до якої зверталося багато письменників, поетів, філософів,
мислителів у своїх роботах. Афоризм, будучи жанром стислого тексту,
обов’язково характеризується своїм лексичним складом та специфікою
використання граматичних, стилістичних, фонетичних та графічних засобів
побудови. Нами була розроблена класифікація, яка, на нашу думку, включає у
себе найбільш характерні і найчастіше застосовувані засоби побудови афоризмів,
що досліджуються нами у роботі, а також ті, які обумовлюють експресивність
афоризмів. Тож, ми пропонуємо виділити окремо групу стилістично-граматичних
засобів побудови афоризмів, до яких ми віднесемо:
- стилістичні фігури: градація «Giving and receiving love is vital to human existence.
It is the glue that binds couples, families, communities, cultures, nations»; антитеза «By
its very nature, hate destroys and tears down; by its very nature, love creates and builds
up»; хіазм «Love is moral even without legal marriage, but marriage is immoral without
love»; паралелізм «Love has its place, as does hate. Peace has its place, as does war.
Mercy has its place, as do cruelty and revenge»; оксюморон «Love is the most common
miracle»; риторичні запитання «What is love? Love is the only sane and satisfactory
answer to the problem of human existence»; асиндетон «Love all, trust a few, do wrong
to none»; анадіалозіс «To hate is to study, to study is to understand, to understand is to
appreciate, to appreciate is to love»; детачмент «People hate as they love,
unreasonably»;
- вищий та найвищий ступені прівняння, завдяки яким досягається емоційне та
смислове навантаження висловлення: «The hottest love has the coldest end»;
- афоризми, побудовані як умовні речення: «If you love something, turn it loose. If it
doesn't come back, kill it!»;
- конструкції з парними сполучниками, або конструкція the + прикметник у
вищому ступені порівняння + the + прикметник у вищому ступені порівняння:
«The more we love a mistress, the nearer we are to hating her».
До стилістично-лексичних засобів побудови афоризмів відносяться ті, які
найчастіше зустрічаються у афоризмах:
- тропи, а саме: порівняння «Like the measles, love is most dangerous when it comes
late in life»; метафора «Keep love in your heart. A life without it is like a sunless garden
when the flowers are dead»; епітети «There can be no deep disappointment where there
is not deep love»; персоніфікація «Love never claims, it ever gives. Love ever suffers,
it never resents, never revenges itself»;
- антонімія «Hatred paralyzes life; love releases it. Hatred confuses life; love
harmonizes it. Hatred darkens life; love illuminates it».
Немалу роль відіграють і фонетичні засоби побудови афоризмів, які теж в свою
чергу надають їм певного забарвлення та експресивності.
Серед фонетичних засобів побудови афоризмів найпоширенішими ми вважаємо
наступні:
 21

- алітерація: «Love is the big booming beat which covers up the noise of hate»;
- асонанс: «By its very nature, hate destroys and tears down; by its very nature, love
creates and builds up»;
- фонетична анафора: «Those that I fight I do not hate, those that I guard I do not lovе».
Дослідники приділяють менш уваги графічним засобам побудови афоризмів, але
вони теж грають немалу роль при побудові деяких афоризмів. Тому ми
пропонуємо класифікувати графічні засоби наступнти чином:
- знак оклику (якщо афоризм має імперативний характер або може сигналізувати
про наявність різноманітних емоцій): «If you love something, turn it loose. If it doesn't
come back, kill it!»;
- три крапки (вживається у кінці речення задля позначення незавершеності
висловлевання): «Love... Like a lamp, it needs to be fed out of the oil of another's heart,
or its flame burns low»;
- написання деяких слів, які відносяться до загальних назв, з великої літери для
наголошення уваги на головній думці автора: «God is Love. But what a mischievous
devil Love is!»;
- знак питання (може використовуватися у риторичних питаннях): «When does love
cease? When one begins to love anew».
Таким чином, ми з’ясували, що до найбільш вживаних засобів побудови
афоризмів належать такі стилістичні фігури як паралельні конструкції, хіазм,
повтори. Серед фонетичних засобів побудови можна виокремити алітерацію, в
той час як на стилістично-лексичному переважають антонімія й такі тропи як
метафора та епітети.

Гаєвська О.
Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: І.П. Сахно

ПРАГМА - СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОЇ

МЕДИЧНОЇ ІНСТРУКЦІЇ
В наш час науково-технічний прогрес досяг високого етапу свого розвитку.
Завдяки цьому відбуваються зміни у всіх сферах діяльності і належним чином
зміни відбуваються і в термінології. Виникають нові поняття, більш актуальні
для сьогодення, старі терміни замінюють нові, запозиченні з зарубіжних країн.
Наука на багато кроків висунулась вперед, а саме, найважливіші зміни відбулися
в медицині. Це насамперед пов’язано з розвитком медицини, з її
удосконаленням, з відкриттям і лікуванням нових, досі не виліковних, хвороб.
Виникнення нової медичної термінології накладає і свої негативні відбитки, а
саме, ускладнює можливість фахівців, різних за віком, спілкуватися в сфері
медицини.
Сучасна медична термінологія характеризується високим рівнем розвитку
та спрямуванням до максимальної стандартизації й уніфікації термінів.
Незважаючи на той факт, що нині в медичній науковій комунікації домінує
англійська мова, німецька мова як засіб міжнародного наукового спілкування
 22

залишається на другому місці, що теж визначає необхідність ґрунтовного

дослідження німецької медичної терміносистеми.
Сучасна медична термінологія – це макротерміносистема, план змісту якої
різноманітний: морфологічні утворення і процеси, характерні для організму
людини в нормі та при патологіях на різних стадіях їх розвитку; хвороби і
патологічні стани людини; форми їх перебігу й ознаки, збудники і переносники
хвороб; оперативні доступи і хірургічні операції; організаційні форми надання
лікувально-профілактичної допомоги населенню, прилади, інструменти та інші
технічні засоби тощо.
Німецька медична термінологія має свої специфічні особливості, а саме:
1) в основі багатьох німецьких медичних термінів лежать латинські та
грецькі корені, що робить їх інтернаціональними;
2) медичні терміни характеризуються такими особливостями як наявність
дефініції, максимальна абстрактність, моносемічність, відсутність експресії та
емоційного забарвлення, стилістична нейтральність, співвіднесеність зі
спеціальними поняттями та сувора логічність;
3) для поповнення термінології часто використовуються терміни -епоніми.
Однією з особливостей є поділ медичної термінології на групи:
1) анатомічні терміни (назви частин людського тіла та складових органів)
der Knochen - кістка, der Fuss – нога;
2T 2T 2T 2T

2) клінічні терміни (назви захворювань та методів обстеження)

die Appendizitis - аппендицит, die Gastritis – гастрит;
3) фармацевтичні терміни – назви хімічних речовин та лікарських
препаратів der Aspirin – аспірин, der Analgin – аналгін.
Більшість лінгвістів, пояснюючи поняття терміна, чітко протиставляє
термінологічну лексику лексиці загальновживаній, мовним знакам загалом. Як
зазначив академік В.В. Виноградов, «перш за все слово виконує номінативну чи
дефінітивну функцію, тобто є засобом чіткого позначення, і тоді воно – простий
знак, або є засобом логічного визначення, і тоді воно – науковий термін».
В.В.Виноградов особливо наголошував на такій ознаці терміна як чіткість
вираженого ним значення. Системність термінів, яка визначається усіма
сучасними термінологами, полягає у тому, що термін тієї чи іншої сфери
наукового пізнання знаходяться між собою у строго закономірних семантичних
зв'язках і утворюють видову систему.
Суть цієї системи полягає в наступному:
а) належність до певної термінологічної системи;
б) наявність дефініції (визначення);
в) однозначність в межах однієї терміносистеми;
г) точність;
д) стилістична нейтральність;
е) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;
є) відсутність експресивності, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.
Системність термінів накладає всій відбиток і на медичну інструкцію.
Важливою рисою медичних інструкцій є точність, ясність інформації, що несе в
 23

собі використання певних мовних засобів. Коло адресатів німецьких медичних

інструкцій – пацієнти. Вигляд інструкцій уніфікований, а черговість окремих
пунктів наведена відповідно до німецького законодавства, оскільки інструкції у
широкому сенсі можна вважати одним з актів державного управління.
Отже, медицина в цілому – це дуже широка, терміномістка та
різностороння галузь для лінгвістичних праць та досліджень. Правильне
володіння лексичними еквівалентами у фаховій мові значно допоможе лікарям в
обміні досвідом, який є необхідним та невід’ємним елементом у праці кожного
фахівця.
Гапонова К.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: Л. М. Тетеріна

ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ФУНКЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

В П’ЄСАХ БЕРНАРДА ШОУ

За довгий час існування англійська мова зазнала великих історичних змін.

У її структурі накопичилися вирази та словосполучення, які виявилися
лаконічними та влучними, і сприяли створенню такої лінгвістичної дисципліни
як фразеологія. Проблемі усталеності й змінюваності складу фразеологізмів, а
саме питанню фразеологічних трансформацій, які ведуть до змін у семантиці
фразеологічних одиниць присвячено багато наукових праць. Ці зміни
позначаються терміном структурно-семантична варіативність, а саме
контекстуально детерміновані модифікації зовнішньої або внутрішньої форми
фразеологізмів, які використовуються мовцем для найбільш влучної передачі
думки й реалізації певної комунікативної мети.
Фразеологічні одиниці застосовуються у багатьох сферах мовлення, але
саме мова художнього твору з лінгвістичного погляду становить органічну
єдність найбільш широкого спектра виражальних засобів. Особливості
майстерного використання трансформованих фразеологічних одиниць у
художньому тексті є ознакою індивідуального авторського стилю. Розглянемо
більш детально приклади структурно-семантичних трансформацій
фразеологізмів та їх функції в п’єсах відомого англійського драматурга Бернарда
Шоу.
У п’єсі «Візок з яблуками» цікавим є наступний приклад: «Orinthia: You
are as slippery as an eel; but you shall not slip through my fingers». Бернард Шоу
з’єднує дві схожі за структурою, але різні за значенням фразеологічні одиниці в
одному реченні, створюючи цим самим цікавий стилістичний ефект. Ідіома “to
be as slippery as an eel” має значення «бути слизьким, як вугор» (тобто бути
ненадійною людиною). В структурі цього фразеологізму застосоване
порівняння, що допомагає більш влучно передати зміст та ідею висловлювання.
Інша фразеологічна одиниця “to slip through someone's fingers” – «зникати,
вислизнути, ухилятися від чогось» – підсилює стилістичний прийом,
застосований автором. Прийом повтору (“slippery/ to slip” – «слизький/
 24

вислизнути») Бернард Шоу використовує для створення семантичного та

стилістичного зв’язку, семантичного паралелізму, який у свою чергу пов’язаний
із контекстом твору та виконання емоційно-оцінної функції.
В історичній п’єсі «Свята Іоанна» письменник також дуже влучно
використовує фразеологічні одиниці, розкриваючи підтекст твору. Наприклад:
«The Executioner: Her heart would not burn, my lord, but everything that was left is
at the bottom of the river. You have heard the last of her. Warwick: (with a wry smile,
thinking of what Ladvenu said) The last of her? Hm! I wonder!». Фразеологічна
одиниця “to hear the last of someone” означає «мати з кимось справу/ бачити
когось в останнє». Вживання складових частин фразеологічної одиниці як
когезійних елементів досить поширене саме в діалогах. Частковий повтор
фразеологізму співрозмовником також дуже часто використовується
драматургами для відтворення живого мовлення. У контексті твору даний
фразеологізм підсилює напругу і має багатий підтекст. Крім того, в цьому
випадку ми бачимо структурно-семантичну трансформацію фразеологічної
одиниці в одному з речень, а саме скорочення складу фразеологізму (відсікання):
“The last of her? Hm! I wonder!”
У творі «Обранець долі» розглянемо наступний діалог: «Lady: The Letter!
About Caesar’s wife! Napoleon: Caesar’s wife is above suspicion. Lady: I wonder
would Caesar’s wife be above suspicion if she saw us here together». Так як базова
форма фразеологічної одиниці часто не може передати багатство та
різноманітність емоцій, відчуттів, емоційного конфлікту, автор змінює
фразеологізм і використовує його у новому ширшому значенні. В даному
прикладі присутні анафоричний повтор, непряме риторичне запитання, що разом
підсилюють високу інтенсивність стилістичного середовища. Фразеологічна
одиниця “Caesar's wife must be above suspicion” має історичне значення –
«дружина Цезаря має бути поза підозрою». Юлій Цезар розлучився із своєю
дружиною, не тому що вважав її винною, а тому що дружина Цезаря повинна
бути поза будь-яких підозр. І в даному тексті, головний герой Буонапарт вважає
себе величним та порівнює з Наполеоном, тому цей фразеологічний вираз
підсилює іронію автора над героєм та розкриває його сутність.
Дослідивши структурно-семантичні трансформації фразеологічних
одиниць у п’єсах Бернарда Шоу, можна зробити висновок, що автор часто
використовує прийом повтору фразеологічної одиниці в одному реченні або
виразі, що змушує читача звернути особливу увагу на окремі слова,
наголошуючи на їх значенні. В кожному випадку фразеологізми набувають
нового значення, що допомагає письменнику влучно передати іронію або
метафоричне значення. Ідіоми часто піддаються граматичним змінам,
вживаються в імперативі, що допомагає створити ефект напруги у творі.
Фразеологічні одиниці піддаються трансформації для підтримки семантичного
та стилістичного зв’язку, семантичного паралелізму, який у свою чергу
пов’язаний із контекстом твору та виконання емоційно-оцінної функції.
 25

Горішня А.
Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: С.О. Ватченко

НЕПОВТОРНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО ВИРАЖЕННЯ

«ПІСНІ ЛЬОДУ Й ПОЛУМ'Я» ДЖ. Р. Р. МАРТІНА

У 2011 році світову телеаудиторію потрясло та зачарувало знайомство з

екранізацією епічного циклу Дж. Мартіна «Пісня льоду й полум'я» (“A Song of
Ice and Fire”). Після цього у нагороду за свою працю продюсери серіалу,
режисери-постановники, великий акторський склад отримали успіх і славу, які з
часом тільки зміцніли. Кіноверсія романів Мартіна приковує мільйони глядачів
до екранів, вони з нетерпінням чекають продовження цієї захоплюючої історії.
Так, творчий процес поки що не завершений, кіногрупа з захопленням
продовжує зйомки, а Дж. Мартін, замість обіцяної п'ятитомної історії, продовжує
плідну працю над шостим і сьомим томами серії , які і стануть її фіналом.
Джордж Реймонд Річард Мартін (1948) – відомий журналіст, автор
сценаріїв для Голлівуду, коміксів, оригінальних оповідань та повістей в жанрі
наукової фантастики. У 1991 р., натхненний працями і досвідом геніїв
літературної творчості, таких як Вальтер Скотт, Олександр Дюма, Моріс Дрюон,
Джон Роналд Руел Толкін і, безсумнівно, Вільям Шекспір, він захопився
літературною реконструкцією середньовічної історії вигаданих держав, які
постійно були у стані династичних чвар, шаленої боротьби за владу. Вони були
могутніми, але одержимими прагненням підпорядкувати слабких і, за їх рахунок,
розширити та зміцнити межі свого простору.
Художній матеріал, покладений в основу кіновиробництва, становить
зміст романів. Незважаючи на те, що постмодерністська атмосфера виявилася
несприятливою для наукової фантастики, що в свій час дуже бурхливо
розвивалася, проте вона обумовила появу різноманітних видів фентезі: високого,
низького, епічного, героїчного, пародійного, які виходять з єдиного
поетологічного коріння. Це міф, світ чарівної казки, історія, перекази
Середньовіччя, лицарський роман, героїчна пісня. Однак персонажі і сюжети
фентезі зазнають змін у часі: в традиційних зразках добро приборкує зло,
торжествують ідеали честі, гуманності, справедливості. У більш сучасних
текстах, пронизаних тривожними готичними мотивами, жорстокість,
насильство, загибель загрожують людяності, спотворюють прояв участі і любові
до ближнього.
Дослідники не перестають міркувати над загадкою популярності фентезі,
схильності до нього молодіжного середовища. Інтерес, який виявляють до
фентезі, на думку Діни Хапаєвої, – є свого роду знаком того, що «стара епоха
Просвітництва померла», і, ймовірно, прийшов час задуматися про «нове
Просвітництво, яке слід протиставити новому Середньовіччю і тим більше
новому варварству». Але необхідно брати до уваги зміну смаків сучасних
читачів. Літературні критики також не залишаються осторонь від бурхливої
 26

полеміки, що розгорнулася навколо нових форм фентезі: їх нетотожність і

помітні відмінності авторських рішень іноді пояснюють розбіжністю
ментальності і світовідчуття європейців і американців. Письменникам-
європейцям, вважають дослідники, властиве ретельне ставлення до історичного
і міфологічного матеріалу, глибока ерудиція авторів, а творцям фентезі, де діють
впізнавані герої в «модернізованому» минулому, які сповідують крайній
індивідуалізм і богоборство, властива установка на інший американський
ціннісний код, що віддає перевагу діяльності, досягненню успіху, нігілістичному
ставленню до релігії.
Романи Мартіна «Пісня льоду і полум'я» часто називають епопеєю, де
фантастична складова екзотична, вагома, але вона ні в якому разі не грає
першорядну роль. Відтворення не прикрашеної історії – війни між династіями,
феодальними кланами, боротьба за владу – складають зміст фентезі і надають
йому барвистість шекспірівських хронік, особливу реалістичність. Також до
переваг текстів Мартіна відносять непередбачуваність в поворотах сюжету,
складні характери персонажів, де чеснота змішується з провиною, а також
наполегливу авторську рефлексію про проблему існування героя в
макіавелівському світі політики, невільному від віроломства, зла, зради.
Літературознавці вказують на навмисну семіотизацію просторово-часових
координат художнього світу в «Пісні льоду і полум'я» Мартіна, підкреслюють,
що континент Вестерос, де переважно розгортається дія в мартіновській сазі,
ділиться на ворожі один одному Північ і Південь, що відсилає до історії
Америки. З іншого боку – відзначають, що північна частина Вестерос за описом
нагадує Британію, і зведена на її північному кордоні стіна схожа з Адріановим
валом, збудованим в період римських завоювань Британії. Сім королівств, що
розкинулися на землях Вестерос, зберігають пам'ять про Сім королівств
англосаксонської стадії британської історії. Припускають також, що ідея Семи
королівств Вестерос алюзійно співвідноситься з гілками сімей, які
представляють династію Меровінгів, пов'язаних із середньовічною історією
таких європейських держав, як Італія, Німеччина, Швейцарія, Британія,
Голландія і Греція. Мартін не забув використати і символіку дракона, що був
емблемою Меровінгів.
Також є думка, що вигаданий світ «Пісні льоду й полум'я», який
складається з двох континентів – Вестероса і Ессоса, нагадує давню
середньовічну Азію. Мешканці континентів різноликі та поклоняються
несхожим богам. Одні більшою мірою зв’язані із цивілізацією, інші – в меншій.
Масштаб вигаданого середньовіччя лякаючи нагадує сучасний глобальний світ і
попереджає про небезпеку влади сили, а не духовного авторитету, загибелі
раціональності, небезпеки стирання межі між людиною і звіром. Страшне
минуле не повинне стати справжнім.
 27

Горобець В.
Національний університет ім.Олеся Гончара
Науковий керівник : О.О.Конопелькіна
СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНДІЙСЬКОГО ВАРІАНТА
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

У цій статті розглядається тема «соціолінгвістичні особливості індійського

варіанта англійської мови».
Дослідження соціолінгвістичних особливостей індійського варіанта
англійської мови, а саме розгляд лексичного, синтаксичного та граматичного
складу індійського варіанта англійської мови є ціллю цієї роботи.
В значенні кількості носіїв англійської мови, Індія посідає третє місце у
світі після США та Великобританії. Приблизно 4 % населення Індії (35 мільйонів
людей) розмовляють англійською. Хоча кількість носіїв англійської мови в Індії
обмежена, ця маленька частина населення контролює сфери, які мають
професійний престиж.
Лексико-семантичний рівень є основною категорією структури мови.
Докладне вивчення лексики є ключем, щоб виявити особливості мови. Для IE,
цей аспект був оглянут вченими, як Хосалі, Шастрі, Парашер та Качру.
Вони виділяють наступні особливості:
1) Запозичення. Є достатньо багато запозичених слів, які можуть бути додані в
словниковий запас IE. Ці слова особливо запозичені з хінді / урду та інших
індійських мов.Прикладом можуть бути: bondh, lakh, crore, bandicoot.
2) Неправильні сполучуваності. Наприклад, to have ears bored, (BE pierced),
affable (BE polite), shoe – biting (BE hurting or pinching).
3) Різниця у значенні. Busybody in IE- a person who is very busy or heavily occupied;
BE – a meddlesome person, mischief-marker.
4) Розширення значення. Cot - в BE це ліжко маленької дитини або ліжко у
лікарні; в IE його значення ширше і включає в себе будь-який вид приліжкової
тумбочки.
5) Неологізми. Це термін, використовуваний для створення нових слів, які не є
відомими для словника. а) Слова, утворені за допомогою афіксів : Freeship (BE
Free Studentship), delink (BE remove, abolish), б) Утворення за аналогією : Carlifter
(BS car thief), Cycle-lifter (BS Cycle thief), Compounds like – Chilligreen, chutney-
green (BS Sea-green, bottle-green).
Парашер стверджує, що синтаксис IE не сильно відрізняється від
синтаксису британського англійської.Різниця полягає в областях лексики і
стилю. IE є продуктом мовного контакту і використовуються в Індії для певної
конкретної мети в Індійському соціокультурному контексті. На основі аналізу
даних про листування між освіченими індіанцями, співробітники комерційних
будинків, він класифікує синтаксичні особливості IE наступним чином:
1. Запитальні конструкції без інверсії підмет-допоміжне дієслово: What you
would like to eat?
 28

2. Означений артикль часто використовується не за звичаєм: It is the nature's way.

Office is closed today.
3. Частіше використовується one на місці неозначеного артикля: Не gave me one
pen.
4. Дієслова стану мають тривалу форму: Lila is having two dogs. You must be
knowing my cousin-brother Vova.
5. Повторення слів використовується для наголошення, а також для розділового
значення: І bought some big big things. Why don't you give them one one piece of
cake?
6. Isn't it у всіх розділових запитаннях: They are leaving tomorrow, isn't it?
7. Зворотні займенники використовуються лише для логічного виділення: It was
God's order itself It was God's own order.
8. Present Perfect використовується замість Past Simple: I have bought the magazine
yesterday.
Джон Лоулер, вчений-лінгвіст з Мічиганського університету, виділяє
наступні характерні тенденції-індіанізми у граматиці ІЕ:
1) Тривалий час в дієсловах стану: І am liking it very much замість I like it very
much.
2) Різниця в числі іменників і слів, які виступають в ролі означення: She performs
many charities замість She gives away a lot in charity.
3) Варіації в порядку слів: My all closets are empty замість My closets are all empty.
4) Невідповідне слововживання: Tom was not there but замість But Tom was not
there.
5) Вживання „ of ”: She had so much of work to do that замість She had so much
work to do that.
6) Римування складних слів: Let's go out for some ice-cream-vice-cream замість Let
us go out for some ice-cream (ice-cream and stuff).
7) Ідіоми: What is your good name? замість What is your name?
IE стала досить популярним об'єктом вивчення мовознавців. Вітчизняне
мовознавство досліджує переважно морфологічний, фонетичний, синтаксичний
та лексичний аспекти становлення індійської англійської. Проблеми індійської
англійської викликають великий інтерес зарубіжних вчених, так як їх
осмислення допомагає прослідкувати тенденції розвитку англомовної картини
світу.

Добрушина М.
Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: В.В. Яшкіна
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «НАВЧАЛЬНИЙ РІК»
У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ОСВІТНЬОМУ ДИСКУРСІ
Протягом усього свого життя людина розвивається, безперервно пізнає
світ. Когнітивна лінгвістика – це наука, котра досліджує зв'язок людської
свідомості та мови.
 29

Досліджуваний концепт репрезентовано лексичною одиницею an

academic year. Всі лексичні одиниці, що представлені у цій польовій моделі,
мають відношення до складових навчального року.
При дослідженні даного концепту було використано польову модель
концепту, де було визначено ядро (an academic year) та периферію (term /
semester / quarter; curriculum; course, module).
Лексема TERM позначає each of the periods in the year, alternating with
holiday or vacation, during which instruction is given in a school, college, or
university, or during which a law court holds sessions. Семестр, у значенні term,
не має фіксованого розкладу: він може ділитися на чверті, триместри, або
може складатися з двох навчальних півріч.
Щодо лексеми SEMESTER, то Oxford Dictionary дає наступне
визначення: a half-year term in a school or university, especially in North America,
typically lasting for fifteen to eighteen weeks. Лексема SEMESTER вербалізується
здебільшого у американському варіанті англійської мови. Але часто
навчальний рік може поділятися на 4 частини – quarters. Oxford Dictionary 13T 13T 13T

маркує визначення цієї лексеми як суто американський варіант – one of four 2T13 2T7

terms into which a school or university year may be divided. Так, на такі чверті
поділяється навчальний рік у Stanford University: Autumn Quarter, Winter
7T 7T 7T

Quarter, Spring Quarter, Summer Quarter. У Stanford University навчання 7T

розпочинається у різний час, все залежить від курсу, ступеню тощо.

Вивчаючи даний концепт, ми дослідили, що навчальний рік у Великій
Британії класично ділиться на 4 семестри (terms): Hilary (січень – квітень),
19TU U19T

Easter (квітень – травень), Trinity (червень – липень), Michaelmas (жовтень –

19T 19T 19T 19T

грудень). На сьогоднішній день багато університетів позначають семестри як

Autumn, Spring та Summer terms, вони мають різну тривалість, і Autumn term,
зазвичай, найдовший семестр у році. Дослідивши чотири провідні ВНЗ Великої
Британії ми визначили деякі відмінності в назвах. Так, навчальний рік London 19T

School of Economics поділяється на такі семестри: Michaelmas Term, Lent Term,

19T 2T 2T51

Summer Term, навчальний рік в Оксфорді також поділяється на три

семестри: Michaelmas, Hilary, Trinity (eight-week terms), у University of Cambridge
51T

такі восьмитижневі семестри: Michaelmas, Lent, Easter, навчальний рік в Imperial

College London ділиться на Autumn Term, Spring Term, Summer Term. Навчання
в університетах розпочинається не одночасно, так само як і закінчується. Таким
чином, у британських ВНЗ домінує система триместрів.
Лексема curriculum має таке значення: a set of courses constituting an
area of specialization. Так, в університеті Гарварду є «general education
curriculum», в котрому мова йде про те, що останній допомагає
студентам «зрозуміти себе в якості продуктів і учасників традицій
мистецтва, ідей та цінностей». Згідно з general education curriculum,
студент має пройти семестровий курс з семи областей знань: етичне
мислення, критичні навички, математичне мислення, науки про живі
системи, науки про фізичний світ та «США і Світ».
Наступний слот COURSE та лексема, що його репрезентує має такі
5T
 30

лексико-семантичні варіанти: 5T

a) course is a series of lessons or lectures on a particular subject (AmE);

2T 2T5 2T5 2T

b) any of the separate units of instruction in a subject, made up of recitations, lectures,

12T 12T 2T 2T19 2T19 2T 2T 2T19 19T

etc (AmE);
c) a number of lectures or other matter dealing with a subject; a lso: a series of 2T 2T16 8T16 8T

such c ourses c onstituting a curriculum (BrE) .

2T 2T19 2T19 2T 2T

У США courses зазвичай поділяються на core (для забезпечення основи

програми ступеня) і major (для забезпечення спеціалізації в предметній
області). Студенти можуть також обирати elective (для вивчення інших тем,
залежно від інтересів, а також для всебічного розвитку).
Нами було зазначено, що система вищої освіти у США заохочує
різноманітні експерименти у освітній галузі, котрі виражаються у великій
кількості програм, як-от: курси за вибором, додаткове навчання, подвійний
ступінь (double degree program, де мається на увазі отримання різних ступенів
одночасно в стінах одного закладу, або навіть у різних країнах).
У британському варіанті англійської мови module позначає те саме, що і
в американському варіанті англійської course. Наприклад, London School of
Economics використовує «програми», в яких описується повний комплекс робіт,
що необхідні для отримання ступеня в університеті, і course – для опису
окремих компонентів, які складають цю програму. А деякі організації
використовують лексему module, щоб описати окремі компоненти. Тобто,
лексеми course і module мають однакове значення.
Як і в ВНЗ США, у британських ВНЗ modules поділяються на core
modules, які є обов’язковими для всіх студентів курсу, optional core modules, які
дають студентам обмежений вибір (обирається один з двох модулів) та optional
modules. Останні дають студентам широкий діапазон вибору: студентам
пропонується довгий список, з якого вони обирають модулі на загальну
кількість в 60 кредитів.
В результаті цього дослідження були визначені спільні та відмінні риси у
вербалізації концепту Навчальний рік у сучасному англомовному освітньому
дискурсі на основі порівняння британського та американського варіантів
сучасної англійської мови. Складові польової моделі концепту «Навчальний
рік» ототожнені через те, що вони є загальновживаними для будь-якого процесу
навчання.
Довгаль А.
Луганский национальный университет им. Владимира Даля
Научный руководитель: Т.Н. Мищенко

О ЯЗЫКОВОЙ НОМИНАЦИИ В РИМСКОМ КАЛЕНДАРЕ

История не сохранила нам точных сведений о времени зарождения

римского календаря. Однако известно, что во времена Ромула – легендарного
основателя Рима – около середины VIII в. до н. э., римляне пользовались
календарем, в котором год состоял только из 10 месяцев и содержал 304 дня.
 31

Месяцы не имели названий и обозначались порядковыми номерами. Год

начинался с первого числа того месяца, на который приходилось начало весны.
К концу VIII в. до н. э. некоторые месяцы получили свои названия. Первый
месяц года был назван мартиус (Martius) в честь бога войны Марса. Второй месяц
года был назван априлис (Aprilis), что значит «раскрывать», так как в этом месяце
раскрываются почки на деревьях. Третий месяц был посвящен богине Майе —
матери бога Гермеса (Меркурия - Mercurius) — и получил название майус
(Majus), а четвертый в честь богини Юноны, супруги Юпитера, был назван
юниус (Junius). Остальные шесть месяцев года продолжали сохранять свои
числовые названия: квинтилис (quintilis) – пятый, секстилис (sextilis) – шестой,
септембер (september) – седьмой, октобер (october) – восьмой, новембер
(november) – девятый, децембер (december) – десятый.
Римляне не считали дни месяца, начиная с 1-го по 30-ый, 31-ый или 29-ый
(в феврале), а делили каждый месяц на три части и уточняли день по тому,
сколько дней оставалось до наступления каждого из этих трёх разделяющих
дней, за исключением февраля, у которого была собственная система. Эти три
разделяющих дня в каждом месяце были: календы (от латинского глагола
«calo»— «объявлять, возглашать»), которые всегда выпадали на первое число
каждого месяца ( известное выражение «отложить дело до греческих календ» -
Ad Kalendas Graecas значит ‘никогда не сделать’, т.к. в греческом календаре
календ не было); ноны (от nonus – девятый, то есть девятый день до Ид), которые
в марте, мае, июле и октябре приходились на 7-е число каждого месяца, а в
остальных – на 5-е число; и иды (от этрусск. iduare, «делить»), которые в марте,
мае, июле и октябре приходились на 15-е, а в остальных – на 13-е число. Так,
например, 4 июля писалось как « IV ante nonas» (за четыре дня до нон), 8 августа
будет «VI ante Idas» (за шесть дней до ид).
В VII в. до н. э., т. е. во времена древнеримского царя Нумы Помпилия
(Numa Pompilius), была произведена реформа римского календаря, и к
календарному году было добавлено еще два месяца: одиннадцатый и
двенадцатый. Первый из них был назван январем (Januarius) – в честь двуликого
бога Януса, который считался богом небесного свода, открывавшим ворота
Солнцу в начале дня и закрывавшим их в его конце. Он же был богом входа и
выхода, всякого начинания.
Название второго нового месяца, февраля – фебрариус (Februarius) -
происходит от латинского februare – "очищать" и связано с обрядом очищения,
отмечавшимся ежегодно 15 февраля. Этот месяц посвящался богу подземного
царства Фебруусу.
Римский календарный год был короче тропического более чем на 10 дней.
Из-за этого календарные числа с каждым годом все менее соответствовали
явлениям природы. Чтобы устранить такую неправильность, каждые два года
между 23 и 24 февраля вставлялся добавочный месяц, так называемый
мерцедоний, который содержал попеременно то 22, то 23 дня. Слово
"мерцедоний" происходит от "merces edis" – "плата за труд": тогда
производились расчеты арендаторов с владельцами имущества.
 32

Таким образом, каждое четырехлетие состояло из двух простых годов и

двух удлиненных. Чтобы ликвидировать расхождение между календарными
числами и явлениями природы, приходилось время от времени прибегать к
увеличению или уменьшению продолжительности добавочных месяцев.
Хаотичность римского календаря превратилась в острую социальную
проблему и в 46 г. до н. э. государственный деятель и полководец Юлий Цезарь
(Gajus Julius Caesar) выступил инициатором реформы календаря. Создание
нового календаря он поручил группе александрийских астрономов во главе с
Созигеном.
Сущность реформы состояла в том, что в основу календаря было положено
годовое перемещение Солнца между звездами. Средняя продолжительность года
устанавливалась в 365,25 дней. Чтобы начало календарного года всегда
приходилось на одно и то же число, а также на одно и то же время суток, приняли
решение в течение трех лет считать в каждом году до 365 дней, а в четвертом
366. Дополненный год стали называть annus bissextus, откуда и появилось слово
«високосный». Первым високосным годом стал 45 г. до н.э. Цезарь решил начать
счет дней в новом году с новолуния, которое как раз пришлось на первое января.
В благодарность Юлию Цезарю за упорядочение календаря сенат, в 44 г.
до н. э. переименовал месяц квинтилис (пятый quintilis)), в котором родился
Цезарь, в июль (Julius).
Понтификам было поручено следить за правильностью исчисления
времени, однако, не поняв сущности реформы Созигена, они производили
вставку високосных дней не через три года на четвертый, а через два на третий.
Из-за этой ошибки календарный счет вновь был запутан. Ошибку обнаружили
только в 8 г. до н. э. во времена преемника Цезаря императора Августа, который
произвел новую реформу и уничтожил накопившуюся ошибку. Тогда же сенат
принял решение переименовать месяц секстилис (шестой sextilis)) в август — в
честь императора Августа. Но в секстилисе было всего 30 дней. Сенат посчитал
неудобным оставить в месяце, посвященном Августу, меньше дней, чем в
месяце, посвященном Юлию Цезарю, тем более что число 30, как четное,
считалось несчастливым. Тогда от февраля был отнят еще один день и добавлен
к секстилису – августу. Так февраль остался с 28 или 29 днями. Но теперь
получилось, что три месяца подряд (июль, август и сентябрь) имеют по 31 дню.
Это опять не устраивало суеверных римлян. Тогда решили один день сентября
перенести на октябрь. Одновременно один день ноября перенесли на декабрь.
Так постепенно совершенствовался юлианский календарь, остававшийся
единственным и неизменным почти во всей Европе до конца XVI в., а в
отдельных странах даже до начала XX в. Надеемся, многим станет понятнее суть
языковой номинации месяцев September, October, November, December, которые
явно не совпадают теперь с порядковыми номерами, лежащими в основе их
номинации.
 33

Земляна І.
Дніпровський національний університет ім. О. Гончара
Науковий керівник: Н.А. Сафонова

СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ ПІСЕНЬ

Соціальні структури є підґрунтям матеріальних лінгвістичних структур,

тому повністю розкрити і описати власне мовні утворення неможливо без
пильного вивчення соціальних факторів. Соціальні диференціації проявляються
особливо яскраво і безпосередньо у лексиці, в словах і словосполученнях мови.
Невід’ємним аспектом здійснення успішної міжкультурної комунікації є
сформованість соціолінгвістичної компетенції.
Соціолінгвістична компетенція відображає соціальні умови використання
мови і включає соціальні норми: правила хорошого тону, норми спілкування між
представниками різних поколінь, статей, класів і соціальних груп, мовне
оформлення певних ритуалів, прийнятих в даному суспільстві. На пісенному
матеріалі дані соціальні норми проявляються на високому рівні.
Необхідно поєднати мовну обізнаність з практичним володінням певними
нормами комунікативної поведінки у відповідних життєвих ситуаціях для того,
щоб здобуті в процесі навчання іноземної мови студентів знання
супроводжувалися сформованими навичками іншомовного спілкування. Для
цього в навчальний процес запроваджуються нові технології формування всіх
складових комунікативної компетенції: мовної, мовленнєвої та
соціолінгвістичної, що передбачає оволодіння іншомовним спілкуванням,
зумовленим особливостями самого предмета і шляхами оволодіння ним.
Протягом тривалого часу національні мови ототожнювалися тільки з
поняттям «письмова мова», і лише в середині ХХ століття вчені приділили увагу
усному мовленню в його первинній формі, в якій воно звучить в ситуаціях
безпосереднього спілкування. Звернення лінгвістів до усномовленнєвої
комунікації обумовлено поширенням та вдосконаленням радіо і телебачення, які
продемонстрували велику силу «живого слова». Прихильники аудіолінгвального
методу, який виник в середині ХХ століття, розглядають мову, слідом за
Е. Сепіром і Л. Блумфільдом, як засіб усної комунікації і вважають, що
незалежно від кінцевої мети основою навчання має бути усна мова. Кінець
минулого століття був зорієнтований на комунікацію як мету навчання іноземної
мови. За останні десятиліття музика зайняла міцне положення в викладанні
іноземних мов. Всі сучасні навчально-методичні комплекси включають в себе
безліч навчальних, авторських пісень і навіть інструментальної музики і
являються великою частиною складової аудіювання.
Ульріке Кваст виділяв декілька функцій музики у навчанні іноземної
мови: психологічну, психогігієнічну, функцію настрою, виразів емоцій і
почуттів; соціально-психологічну; функцію формування когнітивних процесів;
функція несвідомого вивчення мови; функція стимулювання процесу
комунікації. Читання, збір та презентація фонової інформації про виконавцях і
 34

зміст пісень дозволяє підвести учнів до інтерпретації і засвоєння фактів про

політичних, громадських історичні умови і події країни досліджуваного мови,
що сприяє соціолінгвістичній компетенці учнів.
Використання пісенного матеріалу у навчальному процесі засноване в
певній мірі на принципі сугестивності, і, безсумнівно, сприяє посиленню
емоційного аспекту навчальної діяльності і створення таких моментів у ній, які
стимулюють релаксацію і сприяють кращому запам'ятовуванню та засвоєнню
мовного матеріалу.
Казновська В.
Університет ім. Альфреда Нобеля, Дніпро
Науковий керівник: Л. В.Ратомська

ЛАТИНСЬКІ ПРЕФІКСИ ТА ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ В

УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

У процесі українського словотворення запозичення відбувалось у різні

часи. Більшість латинізмів дійшла до нас починаючи з XV — XVI ст., коли
латинську мову вивчали в школах на Україні. Латинські запозичення в
українській мові переважно книжного походження.
При утворенні медичних термінів використовуються в більшості випадків
префікси грецького та латинського походження: a-/an-, anti-, de-, dis-/dys-, exo-,
ecto-, endo-, hyper-, hypo-, ana-, apo- тощо. Відповідно до семантичних ознак та
функцій префіксів, а також співвідносних з ними похідних основ усі префікси
можна поділити на три групи: префікси на означення антонімічних
(протилежних) понять, на означення інтенсивності ознаки або неповноти ознаки.
Префіксальний спосіб творення нових термінів характеризується приєднанням
префіксів, що несуть різне смислове навантаження.Вищенаведені префікси
використовуються власне для означення протилежних понять. Треба звернути
увагу на те, що деякі префікси з вищенаведеного ряду є синонімічними по
відношенню до власне українських префіксів. Так, наприклад, префікс a-/an- є
синонімічним до власне-українського префікса без- та вживається на позначення
відсутності того, що виражає мотивована основа: arythmia, avitaminosis, тощо.
Деякі широко використовувані префікси української мови прийшли до нас
з латинської мови, до них можна віднести префікс de- який має значення
відокремлення та навести такі приклади: дериват, депонент, депресія,
демобілізація тощо; ex- рух з середини : екскаватор, екскурсія, експедиція,
експозиція; in- (im-) рух в середину: імміграція, імморальний, інверсія,
інкорпорація, інтервенція, інтерпретація; re- рух назад : регрес, редукція,
реконструкція, реевакуація.
Префікс extra- у медичній термінології, на відміну від загальновживаної
мови, де він виражає найвищу якість кого-небудь або чого-небудь, у процесі
термінотворення вживають на означення перебування поза межами того, що
названо твірною основою: extractio, extraabdominalis, extracardialis тощо. Для
позначення розташування або введення чогось у межах того, що називає похідна
 35

основа, уживається префікс intra-: intraarticularis, intravenosus,

intravitalis,intradermalis. Зібраний матеріал дозволяє констатувати, що для
позначення відхилення, відокремлення, завершення, втрати вживається префікс
apo-: aponeurosis, apophisis.
Отже, можу зробити висновок, що актуальність дослідження зумовлена
швидким усебічним розвитком української мови, і насамперед – у руслі
термінологій різних наук.

Конотовська Л.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: І.Г. Безродних

ЖІНОЧІ ОБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ КЕЙТ ШОПЕН У КОНТЕКСТІ

АМЕРИКАНСЬКОЇ ФЕМІНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТРАДИЦІЇ
КІНЦЯ XIX СТ.

Фемінізм вже протягом тривалого часу виступає надзвичайно потужним

джерелом натхнення для цілої низки представників творчої інтелігенції, зокрема
літераторів різних країн. Через складність самого феномену й на сьогодні не
згасає зацікавленість дослідників до природи феміністської літературної традиції
XIX ст., а тому й ця сфера наукових розвідок не втрачає актуальності. Зокрема,
витоки фемінізму знаходяться у науковому фокусі таких вчених як Е. Еббот, М.
Р. Берд, М. С. Бенсон, П.Пером Сейерстед,, О. О Нагачевської, та ін.
Серед представників американської феміністської літератури все ще
залишається ціла низка авторів, які не отримали достатньої уваги з боку
дослідників та читачів. Зокрема, для вітчизняних читацьких кіл певною «білою
плямою» все ще залишається непересічна, на наш погляд, представниця
феміністського руху – Кейт Шопен, яка викликає зацікавленість не лише завдяки
власному творчому доробку, а й складній біографії.
Метою даного дослідження є виокремлення природи жіночих образів у
творчості К. Шопен.
Як вже зазначалося вище, письменниця Кейт Шопен є яскравим
представником американського літературного фемінізму кінця XIX ст.. Більш
того, вона вважається однією з тих, хто стояв у витоків американського
фемінізму. Доцільно розглядати роль та місце Кейт Шопен в американській
феміністській літературі в біографічному контексті. Після того як вона
одружилась та переїхала до чоловіка, Кейт жила звичайним життям замужньої
жінки. Вона виховувала з чоловіком 6 дітей. Невдовзі її чоловік вмирає від
страшної хвороби, а вона залишається самотньою з маленькими дітьми на руках.
Спочатку вона пробує самостійно продовжувати справу свого чоловіка, але не
досягає значних успіхів у цьому. Після повернення до рідного міста, вона
починає писати свої перші оповідання. Перші свої записи вона робила у
щоденнику, в якому вона писала для себе. Пізніше вона стає помітною у
літературних колах. У 1839 році Сполучені Штати були шоковані її новим
 36

романом "Пробудження," що за тематикою й проблематикою нагадував "Мадам

Боварі” Гюстава Флобера.
Її творчий шлях почався із віршів, які вона ніколи не демонструвала,
оскільки писала їх для того, аби звільнитися від болю втрати коханого чоловіка,
який був для неї натхненням і опорою. У творчому доробку письменниці є
чимало віршів. Кейт Шопен розпочала свою діяльність тому, що вважала це
єдиним спасінням від своєї нестерпної самотності. У її творчому доробку можна
знайти вірші, новели і навіть романи. Одним із романів, який викликав
неоднозначні емоції у суспільстві, був саме роман "Пробудження", написаний у
1839 році. Роман "Пробудження" можна вважати одкровенням того часу.
Письменниця продемонструвала чимало жіночих образів, стрижневим серед
яких був образ Едни Понтельєр. Працюючи над образом Едни Шопен авторка
свідомо дистанціювалася від своєї героїні, аби показати , що кожна жінка має
право на рівність і вона має право на незалежність.
Створюючи свої жіночі образи, Шопен замислюється над особливостями
сприйняття світу крізь призму жіночої долі. Доволі часто її героїні спочатку
приймають якесь рішення досить швидко та на емоціях, а потім щось спонукає
їх до того, аби керуватися не емоціями, а розумом. Пізніше навіть з’являється
новий доволі специфічний термін для нового жанру - "роман- пробудження”.
Головною героїнею є жінка, яка стикається з певними життєвими
випробовуваннями на своєму шляху. Авторка показує, як реагує жінка на певні
труднощі та несприйняття її оточуючими. Героїня завжди самотня, вона втрачає
будь-яку підтримку, будь-яку допомогу, жінка не відмовитись від почуттів та
страждає від цього.
Однією з найулюбленіших тем письменниці була тема кохання, проте це
не таке кохання, яке здатне вирішити всі проблеми і подарувати гармонію-це те
кохання, яке іноді призводить до того, що жінка не може справитись самостійно
зі своїми почуттями і мусить просто піти з цього життя, аби не приносити біль
собі та тому, кого вона не здатна відпустити. Проза та поезія письменниці теж
присвячені темі кохання, яке іноді призводить до страшних наслідків.
Найбільш вдалою та розкритою в повній мірі темою можна назвати тему
боротьби жінки проти чоловіка-патріарха. У багатьох творах можна простежити
дві сторони жінки в одруженні. У творчому доробку Шопен немає філософських
трактатів, хоча всі її твори наповнені філософією життя жінки. Оповідання ”
Емансипація " / Emancipation / та " Роздуми " / A Reflection / можна віднести до
суто філософських творів.
Кожна її героїня неповторна. Головне, що об'єднує всі образи, - це
прагнення до незалежності. На відміну від своїх попередників, письменниця
створила образ нової жінки, яка бажає звільнитися від сексуальних упереджень,
яка прагне бути самостійною, здатна розпоряджатися самостійно своїм життям і
бути матеріально незалежною і бути вільною.
 37

Миронець О.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: Н.М. Семешко

ГОЛОВНІ МОВНО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ПОРТРЕТНОЇ

ХАРАКТЕРИСТИКИ В РОМАНІ Ф. КУПЕРА «ОСТАННІЙ З МОГІКАН»

Джеймс Фенімор Купер - американський романіст і сатирик, класик

пригодницької літератури. У романі «Останній з могікан» Купер виступає як
неперевершений портретист. Увага автора до портрета ґрунтується на загальній
закономірності, згідно з якою внутрішні психічні стани людей відбиваються в
динаміці мовлення, диханні , міміці, пантоміміці, тощо, що допомагає у процесі
спілкування глибше збагнути внутрішній світ героя.
Художнє мовлення Купера в портретних описах вирізняється
надзвичайною влучністю, точністю слів, які передають ті чи інші характерні
риси персонажа. Портрет Ф. Купером подається під час авторських зауважень
при діалогах. Такі портретні характеристики досить короткі, але вони вдало
називають героя, характеризують його внутрішній стан, описують дії та прояви
дій на зовнішності героїв.
Портретна характеристика також подається письменником через слова
інших персонажів. Особливістю таких портретів є те, що вони розкривають
ставлення до героя інших дійових осіб твору, тим самим характеризуючи дію
героя у творі.
Особливого символізму набувають кольоративи у романі у зображенні
портрету героїв. Яскравості, барв додають портретним описам епітети,
оксиморон та евфемізм. Порівняння та метафори у портретних характеристиках
дуже насичені та багатопланові.
Фразеологічні звороти та усталені словосполучення вживаються Ф.
Купером переважно при описі внутрішнього стану героїв, який тісно пов'язаний
з описом зовнішнього вигляду.
Одним з найяскравіших портретних описів в романі є одяг героїв. Так, в
такому описі наявні: загальна характеристика одягу героя, що відображає
своєрідне ставлення не лише до вбрання письменника, але й до героя в цілому;
опис верхнього одягу, що включає у собі всі особливості певної расової
приналежності, статті та звичаїв; опис взуття та дрібних елементів одягу; опис
предметів, які з собою носить герой, опис зброї, тощо; опис вбрання голови.
Отже, Ф. Купер був талановитим письменником романтичного напряму,
тому користувався перебільшеннями, іноді прикрашав дійсність вигадками, але
в романі «Останній з могікан» він зумів відтворити виразніше і яскравіше, ніж
будь-хто інший з його сучасників, дуже важливі події з історії своєї країни і свого
народу: колонізацію північноамериканського материка і загибель індіанських
племен , складових його корінного населення.
 38

Мішонова Д.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: Н. Г. Велігіна

ТРАДИЦІЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ В КАЗЦІ ЕДІТ НЕСБІТ «THE

ICE DRAGON OR DO AS YOU ARE TOLD»

Твори, призначені для дітей, не завжди побутували в національних

літературах. Прабатьками «дитячих» жанрів найчастіше були елементи
фольклорної творчості – сказання, легенди, міфи.
Отже, дитяча література – це література, спеціально призначена для дітей
до 15-16 років і здійснює мовою художніх образів завдання виховання і освіти.
Вона виконує ряд важливих функцій, про які ми вважаємо за потрібне згадати:
• розважальна функція: якщо дитина не зацікавлена, від такого розвитку та
виховання не буде ефекту.
• виховна функція: у дитячих текстах присутні основи загальнолюдської
моралі і базових правил життя в суспільстві.
• естетична функція: книга повинна прищепити істинний художній смак,
дитину необхідно знайомити з кращими зразками мистецтва слова.
• пізнавальна функція: встановлено, що до семи років людина одержує 70%
знань і тільки 30% – за все подальше життя.
В кінці XVIII століття виділився жанр літературної казки, головними
особливостями якої були наявність конкретного автора, незмінного тексту,
зафіксованого у письмовій формі і найчастіше більшого обсягу.
Переходячи до дослідження традицій дитячої літератури на прикладі
обраної нами казки, хотілося б почати з теми та ідеї даного твору.
Основною темою цієї казки є близький кожній дитині акт непослуху,
вчинок всупереч словам дорослих. Головні герої не спитавшись залишають свій
двір і йдуть на пошуки Північного полюса, проте ближче до кінця історії вони
жалкують про свій вчинок: «... but now they began to be sorry they had done what
they were told not to ...».
Таким чином, письменниця ненав’язливо підводить юного читача до
головної ідеї – незважаючи на всі спокуси не послухатися, краще все-таки
вчинити так, як сказано. В цьому проявляється традиційне для казок моральне
наповнення або повчання. Крім того, історія вчить добросердя і співчуття. Це
проявляється в епізодах, де головні герої відмовляються вбивати тварин: «'Oh, I
could not!' Cried Jane. And while George was explaining to the collector that they
would really rather not, Jane opened the blue folds of the butterfly net, and asked the
moth quietly if it would please step outside for a moment».
Відповідно, казкою виконується притаманна цьому жанру виховна
функція, що виражається в заохоченні таких якостей як послух і доброта, однак,
не заперечує при цьому звичайної дитячої пустотливості, властивої і героям.
Твір «Крижаний дракон» також містить в собі певний обсяг фонових знань,
що сприяють розширенню кругозору юного читача. Це і згадка про День Гая
 39

Фокса, і деякі подробиці навчання в закритих школах, і відомості про таке

природне явище як північне сяйво: «He had been to school, so he knew that these
were only the Aurora Borealis, or Northern Lights». Таким чином, можна говорити
про здійснення казкою пізнавальної функції.
Ще однією традиційною рисою дитячої літератури в досліджуваному
творі, безсумнівно, є наявність магічних елементів, властивих жанру фентезі.
Це і той незвичайний шлях, по якому діти потрапили на Північний полюс, і події,
що відбулися з ними, і загадкові гноми, і тварини, що говорять і, нарешті, сам
образ дракона, що дав казці назву.
За рахунок дивного сюжету і захоплюючих чарівних пригод у творі
виконується основна функція дитячої літератури – розважальна. Чари, як щось
незвідане і не властиве навколишньому світу дитини, завжди викликає цікавість
і інтерес, а відповідно і приваблює юного читача, особливо при наявності героїв,
з якими він легко може себе асоціювати.
Зображення цих персонажів перегукується з самою основною традицією
дитячої літератури, а саме з тим, що герой повинен бути близький і зрозумілий
читачеві. Створивши двох героїв різних статей, Несбіт зробила казку
універсальною у гендерному аспекті. У цих образах легко вгадуються риси
середньостатистичних дітей часів письменниці. Навіть імена їм обрані
найпоширеніші – Джордж та Джейн – так що дитина легко може знайти в них
друзів.
Антагоністами виступають чарівні істоти – sealskin dwarfs, що дослівно
можна перекласти як «гноми з тюленячої шкіри». У перекладі це не дуже красиве
словосполучення було замінено на «морських котиків», що частково передає
семантику оригіналу, однак втрачає чарівний елемент, адже морські котики – це
реально існуючі тварини.
В розробці своїх негативних персонажів Несбіт цілком наслідувала
традицію: ці гноми є чистим злом, що не має будь-яких позитивних сторін.
Маючи намір за допомогою дракона знищити всіх, крім себе, вони роблять це не
для якоїсь конкретної мети, а просто зі злості: «‘The dragon will wake up and go
and eat everybody in the world except us’.
‘WHATEVER-DO-YOU-WANT-HIM-TO-DO-THAT-FOR?’ yelled George.
‘Oh – just for spite,’ bawled the dwarfs carelessly – as if they were saying, ‘Just
for fun».
Однією з найголовніших традиційних складових казки завжди була
наявність героїв-помічників, які рятують основних персонажів у важкі моменти.
У досліджуваній казці це казкові тварини, що можуть говорити: Біла Куріпка,
Полярна Моль і Крижаний Дракон. Слід зауважити, що кожна тварина-помічник
може надати лише одну послугу. Ця умовність теж глибоко традиційна, більш
того в казці відчувається вплив магічного числа три – характерного
фольклорного мотиву.
Отже, підбиваючи своєрідний підсумок, можна сказати, що традиції і
характерні особливості казкового жанру виражені в творі Едіт Несбіт «The Ice
Dragon, or Do as You Are Told» дуже яскраво.
 40

Нестеренко М.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: Н.М.Семешко

ДЕЯКІ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ

ОБРАЗІВ В ТВОРАХ АГАТИ КРІСТІ

Агата Крісті — англійська письменниця, майстриня і одна з найвідоміших

у світі представниць детективного жанру, творець класичних персонажів
детективної літератури — Еркюля Пуаро та міс Марпл. Вона не боялася
порушувати у своїх творах соціальну проблематику. ЇЇ твори характеризуються
відсутністю сцен насильства, калюж крові і брутальності. Як вважала сама
письменниця, детектив є розповіддю з мораллю. Як і всі, хто пише та читає ці
книги, вона була проти злочинця і за безневинну жертву. Нікому в голову прийти
не могло, що настане час, коли детективи будуть читатися через те, що
описуються в них сцени насильства, заради отримання садистського задоволення
від жорстокості заради жорстокості. На її думку, такі сцени притупляють почуття
жалю і не дозволяють читачеві зосередитися на головній темі роману.
Твори Агати Крісті залишаються актуальним і сьогодні, тому що вони
включають багато літературних прийомів, які загалом не зустрічаються в
детективному жанрі. У той час як різні автори намагалися повторити її манеру
написання детективів, унікальна здатність Крісті поєднувати експериментальні
сюжети з психологічним аналізом робить її однією з найпопулярніших авторів
детективних історій в світі.
Швидкість, з якою читач читає детектив, щоб виявити вбивцю, ретельно
контролюється автором. Розміщуючи багато описових деталей в одній частині,
Крісті ніби маніпулює своїми читачами, за для того щоб вони швидше читали
книгу. Завдяки ретельно продуманому сюжету, Крісті розвиває інтригу, майже
змушуючи читачів активно брати участь в роботі.
Зосереджуючись на образі детектива Пуаро, можна відмітити, що його
зовнішність не відповідає типовій зовнішності чоловіка, тим паче, що він
порівнюється з відомим героєм міфів Гераклом. А. Крісті зображує його як
маленького чоловіка з досить чутливим характером та обережним відношенням
до всього що навколо. Такий образ більш характерний для жіночої особи. Крім
того, Пуаро, здається, уникає фізичної діяльності, оскільки не працює в саду (як
це робить міс Марпл), та не бажає займатися спортом за для того, щоб доводити
свою мужність. Проте, письменниця позиціонує його як видатного детектива,
який наполегливий, незмінний в своїх переконаннях, і досить корисний для
суспільства. Його метод дослідження - не інтуїція, а логічний висновок,
побудований на реальних фактах та доказах, інтелекті та вірогідності. Що, в свою
чергу, не можна сказати про міс Марпл. Як зазначає сама міс Марпл, її методи
дослідження основані в першу чергу на її інтуїції та життєвому досвіді. Один з її
«професійних методів» — знайти в мунулому рідного селища певний випадок,
який би нагадував справу, що рослідується, та провести паралель між
 41

обставинами минулого і сучасними подіями. Характерною рисою міс Марпл є

те, що вона підозрює всіх, незалежно від репутації, суспільного статусу та
особистих симпатій. Вона переконана, що будь-яка людина може скоїти злочин
— справа лише за обставинами, які підбурюють її до цього. Вона оцінює факти
такими, якими їх бачить. Багатий життєвий досвід дозволяє їй звертати увагу на
деталі, які часто не помічає професійний детектив. Нарешті, зовнішність та
приємні манери у спілкування дають їй можливість, не викликаючи підозри,
розмоляти з людьми на різні теми, цікавитися їх приватним та сімейним життям,
ставити різні питання та отримувати на їх відповідь. Стиль та мова висловлювань
міс Марпл – досить прості, оскільки вона постійно вживає досить повсякденні
слова. Вона апелює до простих понять, ніж красномовних виразів та простих, з
точки зору граматики, речень.
Слід зазначити, що для цих двох героїв є характерним цікавість до
людської природи. Серед інших рис, які є спільними для них, - привітливість,
вони постійно посміхаються та кивають головами, і небагатослівні та досить
стримані в своїх вимовах.
З точки зору лінгвостилістичного наповнення творів слід відмітити
експресивну манеру написання письменниці. ЇЇ твори наповнені багатогранними
епітетами та метафорами. Крісті вдало оперує паралельними конструкціями для
зображення контрасту однієї й тієї ситуації. Не оминає авторка і такий
стилістичний прийом як алюзія, вживання якого допомагає поглибити
соціокультурну образність індивіда чи предмета.
А. Крісті вдається до описової манери, детально зображуючи картину
дійсності та головних героїв, але вона практично ніколи не вводить другорядних
персонажів, які насамперед є досить важливими для розкриття злочинів.
Зазвичай ці персонажі є «прихованими» та не викликають ні якого інтересу чи
підозри у читача. Однією із головних особливостей детективних творів Агати
Крісті є її вміння маніпулювати та не привертати увагу читача до ключових
моментів. Слід відмітити, що авторка вдається до різних лінгвістичних прийомів,
але так майстерно, що читач не в змозі самостійно розгадати детективну історію
так, як це вміло робить міс Марпл. Читаючи її оповідання, можна виділити три
основних техніки: 1) письменниця ніби намагається обмежити шлях мислення
читачів, вдаючись до теорії припущень, які на перший погляд здаються досить
вірогідними; 2) авторка то підсилює, то послаблює семантичне насичення тексту
з метою вдосконалення знань читачів; 3) Крісті надає ключову інформацію
опосередковано задля створення нових контекстів.
 42

Нєкрасова Н.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: Н.Г. Велігіна

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МИСТЕЦТВА І МИТЦЯ В

РОМАНІ МАЙКЛА КАННІНГЕМА «ПОЧИНАЄТЬСЯ НІЧ»

Особистість митця і його здатність до творчої уяви - одна із стрижневих

проблем світової естетики.
Образ митця, мистецтва і способу вираження історичної реальності
знаходить своє відображення як і в класичній літературі, так і в новітній.
Проблема визначення місця митця у суспільстві тісно пов’язана з розумінням
людини мистецтва. Митець у літературному творі може виконувати як наративну
роль, описуючи події сюжету крізь призму художньої рефлексії, так і фабульним
елементом.
Письменники-постмодерністи використовують образи митців для того,
щоб показати невіддільність мистецтва від суспільства, всередині якого воно
існує.
Митець як персонаж літературного твору може виконувати різні завдання,
які ставить перед собою автор твору. Митці у літературних творах можуть:
• Виконувати наративну роль.
• Виконувати допоміжну функцію зв’язку між конкретними подіями,
що розгортаються у літературному творі.
• Виступати в ролі нейтральної сторони конфлікту.
• Виконувати роль уособлення значення мистецтва в конкретну епоху,
яку описує у літературному творі автор.
В епоху постмодернізму досить гостро постає питання визначення
мистецтва новітнього і тих, хто за ним стоїть. Глибоко вивчається становлення
мистецтва постмодернізму і його особливості, особлива увага приділяється
взаємовпливу кітчу і сучасного мистецтва.
У романі М. Каннінгема «Починається ніч» висвітлюються найяскравіші
риси характеру сучасного митця через результат його мистецтва. Так як сучасне
мистецтво, перш за все, залежить від визнання його істинним мистецтвом
суспільством, то і у романі однією з основних сюжетних ліній стає момент
визнання витвору мистецтва мистецтвом, а його автора – митцем.
У романі присутній максимально наближений до реального портрет
сучасного діяча мистецтва, освітлені проблеми, які постають перед сучасним
митцем; також присутня порівняльна характеристика поняття мистецтва
сучасного з мистецтвом минулого на прикладі екфрасису вази Руперта Гроффа
(алюзії на об’єкт мистецтва, який описує у своїй «Оді» Дж. Кітс). Каннінгем
розкриває сутність сучасного художника не через його фізичну присутність у
творі, а через витвори мистецтва, які так чи інакше впливають на сюжетну лінію.
Автор не ставив собі за мету показати філософію праці митця і процес створення
витвору мистецтва, в романі постають все готові образи робіт, які своєю формою
 43

так чи інакше характеризують свого автора. Каннінгем не дає чіткої

характеристики того, що відчуває митець у момент свого визнання, адже
головним у народженні витвору мистецтва стає видима реакція. Завдяки
прийому «смерті автора» Каннінгем дає змогу читачам подивитися на ситуацію
митця, не змінюючи свого глядацького положення, але очима глядача-експерта
Пітера Харріса. Читач опиняється у самому епіцентрі кругообігу сучасного
мистецтва, що сприяє розширенню уявлень про механізм взаємодії людей
мистецтва, митців, глядачів, спонсорів, критиків и випадкових перехожих.
У творі «Починається ніч» образ сучасного митця досягається методом
зіставлення образу вигаданого (Руперт Грофф, Вікторія Гванг, Вінсент Бок) з
образом реальним (Демьєн Герст). Проблеми, які виникають перед сучасними
митцями полягають в пристрастях суспільства, комерціалізації мистецтва і
суспільному визнанні.
Каннінгем не ставив собі за мету показати пишність і урочистість явлення
предмета мистецтва світу – він обмежився локальним визнанням, що, в свою
чергу, призвело образ сучасного митця до логічного завершення. Митець у творі
Каннінгема – це абсолютно непримітна людина, здатна за допомогою
інструментів і уяви з набору абсолютно не пов'язаних між собою матеріалів
створити «об'єкт невизначеної цінності».
A real work of art should rule the room, and the clients should call up not to
complain about the art but to say that the art has helped them understand how the room
is all a horrible mistake, can Peter suggest a designer to help them start over again?
The Groff urn, it must be said, feels like an object that could hold its own. It has
that most vital and least describable of the fundamental qualities— authority.

Овчаренко А.
Дніпровський національний університет ім. О.Гончара
Науковий керівник: О.В.Левченко

ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ
РОМАНУ МАЙКЛА КАННІНГЕМА «ВИБРАНІ ДНІ»

Майкл Каннінгем є одним з відомих авторів-постмодерністів. Він почав

друкувати романи в кінці ХХ століття, хоча він друкував нариси у журналах ще
раніше. Твори Каннінгема викликають немало протиріч: вони, як і всі романи
постмодернізму, виходять за загальноприйняті рамки. У своїх романах
Каннінгем не боїться висвітити теми, які раніше вважалися досить
провокативними та навіть забороненими в літературі. Він також не боїться грати
з жанрами, заплутуючи читача і ще більше – критиків та рецензентів.
Не дивно, що відгуки на романи Каннінгема неоднозначні: деякі критики
сприймають його як зрілого автора та у кожній роботі бачать певний прогрес,
інші ж чекають від нього чогось схожого на «Години», найуспішніший його
роман, і вважають, що Каннінгем не здатен вийти за рамки звичних вже йому
персонажів.
 44

Роман «Вибрані дні» отримав не так багато відгуків від критиків та

журналів. Можливо – тому що цей роман є досить неоднозначним в усіх
відношеннях, він являється унікальним твором як Каннінгема, так і своєї епохи.
І навіть намагаючись порівняти роман з іншими відомими літературними
творами, критики часто терплять поразку – настільки неоднозначними є
«Вибрані дні».
В романах Каннінгема, в основному, фігурують три головних персонажі.
Вони або розвиваються разом, намагаючись впоратися із власними труднощами
та продовжити співіснування, або ж у різні часи уособлюють людину з однією
проблемою. Але Каннінгем не був би собою, якби така подача стала б останньої
несподіванкою для критиків та читачів.
У романі «Вибрані дні» він поєднав три історії, зовсім не схожі одна на
одну і в той же час – частини єдиного цілого. Лукас, Кетрін та Саймон – незмінні
персонажі кожної з них. Їх поєднує Вітмен та його збірка віршів «Листя трави»,
яку постійно цитує хоча б один з персонажів.
Та спільним у частинах є не лише Вітмен та його вірші. Всі три історії
наслідують одна одну, стаючи ніби логічним продовженням. І завжди тема й
мотив схожі між собою та відповідають закликам Вітмена: відійти від
технологій, тікати з міст та повернутися до природи. І саме те, що чекає на
людство, якщо воно не зверне увагу на природу, на світ навколо себе, описує
Каннінгем.
І все ж головним питанням та найважливішою тему суперечок читачів та
критиків завжди була і залишається жанрова приналежність роману. Кожна з
частин являє собою певний жанр, але доволі часто можна помітити, що різні
критики відносять кожну частину до різних жанрів, часто несумісних або тих,
що раніше ніколи не поєднували.
Перша частина, на перший погляд, являє собою промисловий роман,
зав’язаний на тяжкій фізичній праці, у ньому немає місця потойбічному. І все ж
Каннінгем майстерно вплітає у нього ознаки містичної «ghost story». Друга
частина часто визначається як трилер або детектив (критики й досі не можуть
однозначно назвати головний жанр «Хрестового Походу дітей», при цьому
включає у себе елементи нуару та навіть психологічного роману. Наукова
фантастика досить незвично поєднана з чітко окресленими релігійними
мотивами, незважаючи на те, що зазвичай ці жанри вважаються мало сумісними,
а роль релігії у науковій фантастиці мінімізується.
Звичайно, Каннінгем не перший автор-постмодерніст, який зіставив у
своєму романі різні та певною мірою незумісні жанри, але його особливість – у
тому, що він відноситься до кожного з них серйозно. Він не намагається
пародіювати жанри, не розвінчати ідеали цих жанрів та не спотворює їх. До того
ж, суперечки щодо жанрової приналежності існують також через те, що часто
Каннінгем включає до роману лише їх елементи, і ніколи у «Вибраних днях» не
можна знайти так званого «чистого», повноцінного жанру.
 45

Розглянувши твори Майкла Каннінгема, не можна точно сказати, який

саме жанр виражений найбільше, тож для більш детального розгляду цього
питання необхідні подальші дослідження.
З огляду на певні риси його творів, не можна бути певними навіть у тому,
що він є саме постмодерністом, а не представником тої течії, яку описував у своїй
статті «Beyond Postmodernism: Toward an Aesthetic of Trust» Іхаб Хассан, чогось
нового, так званого «постпостмодернізму».

Олійник В.
Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: Л.П. Привалова

ОБРАЗ ЛІРИЧНОЇ ГЕРОЇНІ В СОНЕТНОМУ ЦИКЛІ С. ДЕНІЕЛА

«ДЕЛІЯ»

Єлизаветинська епоха вважається одним із найдивовижніших періодів в

історії Англії. Вона ознаменувалася розквітом мистецтв і поезії – це «золотий
вік» ренесансної культури в країні.
Особливо, ця історично епоха, запам’яталася творчістю придворних
поетів, імена яких, навіки залишаться викарбуваними в історії сонетного жанру,
а саме: В. Шекспір, Ф. Сідні, Е. Спенсер, К. Марло та інші.
Лірична поезія єлизаветинського періоду почала свій розвиток від «Книги
пісень» Петрарки. Звідси і виникає знаменитий літературний рух поетів під
назвою «петраркізм».
На той час, в коло Єлизавети могли потрапити лише високоосвічені і
талановиті люди. Семюел Деніел був саме таким. Він належав до кола
англійських придворних поетів єлизаветинської епохи. Так само, як і Е. Спенсер
він був уважним читачем Петрарки, чия творчість набула популярності при
англійському дворі в XVI столітті.
Центральним образом, через який колишній риторичний матеріал
трансформується у світ нових культурних цінностей є образ коханої. Суттєвою
рисою цього образу була його іконографія. Вона відіграє винятково важливу
роль протягом усього існування петраркізму. Ліричний герой збірки в повному
співвідношенні з традицією «Книги пісень» – закоханий поет, який страждає від
байдужості та неприступності Леді.
Існує думка, що за образом ліричної героїні сонетів прихована сестра Сідні,
Мері, графиня Пемброк. Вона була покровителькою Деніела, тому із вдячності
він вирішив присвятити їй свою творчість. Його любов, м’яко кажучи, була
безкорисливою, і не перетинала межу шанобливої дружби.
Так наприклад, він відтворює її образ в VI сонеті «Делії», використовуючи
петрарківський прийом антитези. Поет стверджує, що його кохана прекрасна, але
жорстока по відношенню до нього. Її брови похмурі, але очі сяють сонцем. Її
посмішка дарує радість, а гордість – відчай. Її презирство – це жовч, а її милість
– мед: «Fair is my love, and cruel as she’s fair:/Her brow shades frowns although her
 46

eyes are sunny,/Her smiles are lightning though her pride despair,/And her disdains are
gall, her favors honey;…»
Поетична жага Деніела була оцінена в повній мірі в його часи. Для
сучасників він був «дотепним майстром слова». Зокрема, у чотирнадцятому
сонеті можна помітити, що кохання для героя, як біль, як мука від якої він
просить його звільнити, але це неможливо. В даному сонеті Деніел використовує
перехресну риму, яка є більш гнучкою в ритмічному плані і краще передає
необхідний настрій. Також, необхідно звернути увагу на те, як автор майстерно
використовує поетичну мову. Як-от словом “locks” він описує її волосся, або
слово “salve” перетворюється в даному контексті на цілющу мазь. Крім того,
завдяки великій кількості порівнянь, які так обожнює Деніел, ми можемо краще
поглинути в емоції ліричного героя: These amber locks are those same nets; love
was the flame; Strong is the net, and fervent is the flame, а також уособлення
кохання, яке «…holds, burns, wounds…, this bond this flame this wound that festereth
so;
Сонети С. Деніела поєднують у собі потужний риторичний та емоційний ефекти.
Це пов'язано з тим, що сонети «Делії», містять більшу кількість дієслів у
наказовому способі, а їх синтаксична структура ускладнена паралельними
конструкціями і складається з коротких речень, з'єднаних безсплучниковим
зв'язком, що сприяє посиленню риторичного тону розповіді і ефекту емоційної
напруги.
В наш час літературні критики схильні порівнювати створений образ
Деніела з образом ідеальної жінки, яка надихала багатьох поетів того часу. Вона
була скоріше образом чогось піднесеного, прекрасним янголом, символом
позаземної краси, музою поета.
Отже, центральним образом в художньому світі поетів-єлизаветинців
виступає образ ліричної героїні. Вона займає ключові позиції протягом всієї
історії існування петраркізму. Сонетний цикл «Делія» містить у собі ідеї
безсмертя (eternizing), тлінність краси, твердість істини, смиренність і біди
коханця. В якому Деніел проголошує кохання почуттям, яке не можна пояснити
чи обґрунтувати, його можна тільки відчути.

Петрова А.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: Н.О. Лисенко

КОНЦЕПТ СЛОВА «МУДРІСТЬ» В АНГЛОМОВНИХ АФОРИЗМАХ

Афоризми, глибокі за змістом, закінчені за сенсом, образно та лаконічно

виражені судження, завжди були популярні в народі та високо цінувалися
великою кількістю визначних особистостей. Уміння виразити багато в
небагатьох словах, яке відноситься до найважливіших умов ефективного,
сильного мовлення, потрібне як творцеві афоризму, так і тому, хто користується
афористичними висловами в практиці мовної діяльності.
 47

Афористика як функціональна частина мовностилістичного явища

вивчається вченими із давніх часів та є предметом досліджень сучасних
науковців. На сьогоднішній день, афоризми класифікуються як елементи
суміжних з фразеологією галузей лінгвістики – поетичного фразотворення (В. С.
Калашник), лінгвокраїнознавства (В. П. Феліцина, Ю. Є. Прохоров, Д. Г.
Мальцева, М. П. Мокієнко), афористичної (С. Г. Гаврин) чи авторської
фразеології (А. М. Григораш). Активна розробка афористики як окремої
лінгводисципліни проводиться на основі досліджень Н. Т. Федоренка та Л. І.
Сокольської. Вчені ґрунтовно проаналізували афористику як жанр словесного
мистецтва, її джерела, ґенезу, жанрові ознаки і роль у системі літературної
творчості. На основі цього можна стверджувати, що поняття «афоризм» має
декілька дефініцій. Його визначають як експресивно наснажений і семантично
наповнений вираз, який має високий ступінь узагальнення, доповненого
емоційністю, що орієнтує актуалізовану афористичну фразу на вихід за межі
однофразового вживання й кодове закріплення в системі мови; як узагальнену,
закінчену і глибоку думку певного автора, висловлену у відточеній та
відшліфованій формі; як короткий влучний вислів, що передає узагальнену
закінчену думку повчального або пізнавального змісту в лаконічній увиразненій
формі.
Специфіка стислих англомовних текстів полягає у точності, виразності та
завершеності думки автора й у різноманітності тематики афористичних
висловлень. Досліджуючи концепт «мудрість» та його роль в англомовному
світі, ми виявили, що сукупність знань, які формують уявлення про мудрість у
носіїв англійської мови, є віддзеркаленням взаємозв’язку людини з часом і
простором.
У перекладі на українську wisdom – «мудрість». Словники дають такі
тлумачення цього поняття: «Wisdom – the ability to make sensible decisions and
judgments because of your knowledge or experience».
1) knowledgeable – having a lot of knowledge;
2) knowledge – information, understanding and skills that you have gained trough
learning or experience; the state of knowing about a particular fact of situation;
3) experience – the things that you have done in your life; the knowledge or skill
that you get from seeing or doing sth; something that has happened to you;
4) experienced – having the knowledge or 42 skill that is necessary for sth.
Тож, як бачимо, мудрість – це глибокий розум, що спирається на життєвий
досвід. Порівняння словникових дефініцій демонструє, що wisdom означає не
просто якість, що заслуговує на повагу, але й риси поведінки, притаманні
шляхетним, мудрим, розсудливим людям.
Спираючись на словникові дефініції, можна говорити про визначення
мудрості як певних розумових здібностей підкріплених досвідом. Мудрість
притаманна лише людині, яка майже завжди відрізняється від інших своїми
розумовими здібностями, володіє високою здатністю думати та розуміти.
У ціннісній картині світу англійців розум має вагоме практичне значення.
Зокрема, рівень матеріального добробуту людини значною мірою залежить від її
 48

розумових здібностей. В англійській мовній картині світу, в свою чергу,

особливо підкреслюється перевага розуму над грошима:
 Wisdom is more to be envied than riches. – Розуму більше заздрять, ніж
багатству;
 Without wisdom wealth is worthless. – Без розуму багатство нічого не
варте;
 Better wit than wealth. – Краще розумний, ніж багатий.
Вищезазначені англійські афоризми про мудрість свідчать, що концепт
мудрість в афористичних виразах є емотивно забарвленим. Він представлений
такими семами:
- вшанування мудрості (wisdom is the wealth of the wise – мудрість – це багатство
мудреця; it is a wise father that knows his own child – мудрий той батько, хто знає
свою дитину);
- філософське ставлення до життя (it takes all sorts of people – усі люди різні; who
has never tasted bitter, knows not what is sweet – не спробував гіркого, не пізнаєш
солодкогo);
- вчасність дій (learn to creep before you leap – для всього свій час; he that will not
when he may, when he will he shall have nay – не хоче, коли може, а коли хоче, то
вже не може);
- життєва мудрість (good counsel does no harm – добра порада ніколи не завадить;
learn wisdom by the follies of others – учися на чужих помилках);
- сподівання на краще (in the end things will mend – врешті-решт усе
влаштується; every dog has his day – щастя прийде й на нашу вулицю);
- опозиція мудрість-дурість (the fool thinks he is wise, but the wise man knows
himself to be a fool – дурень вважає себе розумним, а мудрий – дурнем; fools make
feasts and wise men eat them – дурні готують обіди, а мудрі їх їдять);
- мовчання – золото (no wisdom like silence – мовчання – найвища мудрість; a still
tongue makes a wise head – у мудрого короткий язик).
Підсумовуючи все сказане вище, зробимо наступний висновок. У цілому,
«мудрість» це – зразок значущої модельної особистості для англійської
лінгвокультури й особистості розумної людини. Тож, в англомовній картині
світу можна знайти цілий ряд афоризмів про мудрість, що свідчить про
важливість даного концепту та його фундаментальну роль у формуванні
свідомості англомовної нації.
Пугач С.
Університет ім. Альфреда Нобеля
Науковий керівник: Л. В. Ратомська

ЛАТИНСЬКА МОВА В ТВОРЧОСТІ Г. СКОВОРОДИ

Однією з рис, притаманних розвитку української літератури 15-19 ст., є

поява великого обсягу творів, написаних латиною. Ця тенденція є наслідком
сукупності багатьох факторів, серед яких, наприклад, інтенсивний розвиток
науки і шкільництва. Тому однією з особливостей того специфічного мовного
 49

світогляду, який прищеплювався студентам Києво-Могилянської академії, стала

багатокодовість.
У цьому контексті справедливо буде згадати про одного з її вихованців –
Григорія Сковороду, який, окрім багатьох інших мов, досконало володів
латинською та новолатинською мовами. З-поміж римських класиків особливо
виокремлював для себе Горація, Вергілія, Овідія, Ціцерона; наулюбленішим
новолатинським автором був Еразм Роттердамський, також філософ цікавився
творчістю Муре та Гозія. Саме досвід перекладання робіт цих митців допоміг
йому опанувати латину досконало: Сковорода не використовував її суто
поверхово, з огляду на професійну діяльність, але – надавав їй перевагу навіть в
особистому листуванні (напр., з М. Ковалинським – з огляду на дидактичну
мету), постійно удосконалюючи. Творчість багатьох письменників філософ
опанував з-поза навчальної програми Академії.
На думку В. Ерна, латина Григорія Сковороди бездоганна, Корж свідчить
про деякі вкраплення розмовної пізньолатинської, які, ймовірніше за все,
зроблені зумисне, бо найчастіше зустрічаються в байках. Граматично-
синтаксичний аналіз текстів допомагає виявити також певні риси, характерні для
так званої «української» латини – класичної латинської мови, видозміненої
внаслідок укорінення її на національному тлі. За Н. Безбородько, серед них:
«поплутання написання диграфів: замість ае, ое вживається е і навпаки, замість
е пишеться диграф ае: caeterum, Camaenarum (замість ceterum, Camenarum) та
ін., вживання малої літери у категоріях слів, які в українській пишуться таким
самим чином (наприклад, назви народів та похідні від них прикметники)». Л.
Шевченко-Савківська називає ще ряд відступів від правил синтаксису класичної
латини:
 Ablativus qualitatis (орудний якості) вживається з прийменником:
Аlioquin amor in medio etiam otio inquirit meditaturque – Зрештою,
любов, навіть при бездіяльності, досліджує і розмірковує [16, c. 219];
 Замість genetivus partitivus (родовий частини) вживається орудний із
прийменником ех: Habes multos ex condiscipulis, qui admoneant, siquid
dubites – Маєш багатьох таких серед товаришів, які порадять, якщо
ти в чомусь не впевнений [16, c. 244];
 Збільшується кількість дієприкметників у ролі присудка, що
пояснюється посиленням тенденції до аналітизму: аt cum absens
factus est – але коли він робиться відсутній [16, c. 219].
Така незначна кількість відхилень від норм золотої латини (основних
помилок, типових для митців минулих поколінь, Сковорода не наслідував) може
свідчити про поступовий вихід латини із розмовного вжитку. Тодішні студенти
знайомилися з нею лише в контексті навчальної програми – таким чином,
«українську» латинську мову поступово заміщувала канонічна її форма. Власне,
і філософ був прихильником вживання латини суто в її класичному вигляді: саме
за це він хвалив свого учня Михайла Ковалинського (Crede mihi, Erasmum
nostrum visus sum audire, adeo latino spirat spiritu – Повір, мені здавалося, що я
чую нашого Еразма – настільки твій лист пройнятий латинським духом.).
 50

Що ж до вкраплень латини в україномовних творах Григорія Сковороди –

вони (поряд із запозиченнями з інших мов) також представлені в формі цитат і
можуть виконувати роль гумористичного засобу, вживані в якості різномов'я.
Так, латину подекуди можна зустріти поруч із «грубими словами», розмовною
чи церковною лексикою. («Тьфу! Putabam te cornua habere!»). Інколи, цитуючи
когось із класичних митців, філософ навіть не залишає поруч перекладу – або
прямого перекладу: передбачається, що його роботи розраховані на освічене
коло читачів.
Латиномовна спадщина Григорія Сковороди величезна (тексти латиною
становлять 11 % від усіх його праць; цією мовою він створив більше половини
(51,3 %) листів та 30,6 % поезій) і являє собою цінне джерело для вивчення не
лише особливостей його творчості як такої, а й рис, притаманних формі латині,
видозміненій на українському ґрунті. На жаль, пост-ренесансні епохи
культивували любов до всього народного – латина ж належала до мов, якими
володіли представники привілейованих кол населення. Згадаймо лише
загальновідомі слова Шевченка: «А Бернес усе ж поет народний і великий. І наш
Сковорода був би таким, якби на нього не мала впливу латинь». Саме це пояснює
відсутність особливого інтересу до вивчення латиномовних праць філософа – що
збереглася, на диво, й до сьогодні.

Ревенко О.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: Н. О. Лисенко

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ЕКСПРЕСИВНОСТІ В

АНГЛОМОВНИХ АФОРИЗМАХ ПРО ЩАСТЯ

Актуальність даного дослідження обумовлена важливістю вживання

афоризмів у мовленні, тому що завдяки експресивності, образності, глибині
думки, лаконічності наше мовлення стає виразним та різноманітним, що
посилює інтерес мовознавців до їх вивчення.
За визначенням О. В. Куніна, афоризм – коротке виразне висловлення, яке
містить у собі узагальнюючий висновок; влучне судження, висловлене в
образній, іноді парадоксальній і незвичній формі; глибока завершена думка
певного автора в максимально стислій, високохудожній формі.
Більшість науковців (О. А. Анастасьєва, М. Т. Федоренко,
Л. І. Сокольська) до найголовніших ознак афоризму відносять високий ступінь
стислості (вираження глибокого змісту за максимальної економії мовних
засобів). В афоризмах цьому сприяє чіткість комунікативного оформлення
думки, тому їм не властиві розлогі й складні для швидкого сприймання
синтаксичні конструкції.
Мудрість та художня краса афоризму утворюються завдяки використанню
таких художніх засобів як тропи та стилістичні фігури. Стилістичний аналіз
афоризмів відповідно до загальної практики
 51

(Н. М. Раєвська, М. Д. Кузнець, Ю. М. Скребнєв) можна поділити на аналіз

морфологічних стилістичних засобів, аналіз фігур мовлення й аналіз
синтаксичних стилістичних прийомів. І. Р. Гальперін в основу своєї класифікації
поклав підхід за рівнями та виділив три групи: фонетичні, лексичні, синтаксичні
виражальні засоби та стилістичні прийоми.
Експресивність як стильова риса афоризмів, на думку І. Р. Арнольд,
дозволяє передати сенс висловлення зі збільшеною інтенсивністю, виражає
внутрішній стан мовця, а також створює логічне або емоційне посилення.
Об’єктом статті є англомовні афористичні висловлення про щастя.
Концепт «щастя» в англомовній картині світу належить до центральних
концептів духовної сфери і представлений великою кількістю афористичних
висловів. В англійській мові прямою номінацією концепту «щастя» є слово
«happiness». Дослідниця концепту happiness О. В. Малярчук зазначає, що для
нього характерний образний зміст, який відіграє важливу роль у вербалізації
поняття, експресія, а також наявність оцінного аспекту в його структурі.
Багато афоризмів, що містять в собі концепт «щастя», являють собою
речення наказового способу: наприклад, в афоризмі Seize the moments of
happiness, love and be loved! That is the only reality in the world, all else is folly автор
спонукає читачів до дії, сенс якої пояснюється у другому реченні висловлення
завдяки гіперболі the only reality, навмисно перебільшує, коли говорить, що
щастя та любов – «єдина реальність у світі».
Аналогічно афористичні висловлення про щастя можуть мати форму
наказових речень та пропозицій, що утворюються за допомогою дієслова ‘let’:
Let us be grateful to the people who make us happy: they are the charming gardens
who make our souls blossom. Афоризм містить метафори people are the charming
gardens та souls blossom, епітет charming до іменника gardens, які створюють
образ саду та позитивне враження від нього.
Афоризми, засновані на визначенні, є досить поширеними в загальному
масиві афоризмів про щастя. Наприклад, афористичне висловлення Happiness is
a mystery like religion, and should never be rationalized, яке має форму визначення
до поняття happiness. Стилістичні засоби представлені метафорою, коли щастя
(happiness) описується як таємниця (mystery), а також порівнянням, яке
утворюється за допомогою слова like. Синтаксичним засобом є еліпсис, наявний
у другій частині афоризму.
В афоризмах про щастя дуже часто вживається метафора, яка привертає
увагу читача та надає висловленню експресивності та виразності: Happiness held
is the seed; happiness shared is the flower. У висловленні щастя, яке є
привласненим, описується як насіння, а щастя, яким діляться з іншими
людьми, − як квітка. Автор використовує антитезу held – shared та еліпсис.
Досить поширеною стилістичною фігурою створення експресивності в
афоризмах про щастя є антитеза. Навмисно поєднуючи суперечливі явища,
автори створюють ефект абсурдності ситуації. Наприклад, в афоризмі The foolish
man seeks happiness in the distance, the wise grows it under his feet антитеза
 52

розповсюджується на такі поняття як foolish – wise, in the distance – under feet.

Посиленню передачі контрастів сприяє також використання паралелізму.
Афоризм When you jump for joy, beware that no one moves the ground from
beneath your feet побудований на основі такого стилістичного засобу як
метонімія, яка представлена словосполученням jump for joy, що позначає почуття
несамовитого щастя. Іншим стилістичним засобом є метафора move the ground
beneath smb’s feet. Відтінку заперечення надає займенник no one.
Вживання епіфори створює потужний стилістичний ефект: Some cause
happiness wherever they go; others whenever they go. Стилістичні засоби даного
афоризму представлено паралельними конструкціями, які зазначають, що одні
люди приносять щастя, варто їм з’явитися поруч, інші – варто їм опинитися
якнайдалі. Таким чином створюється антитеза, яка утворюється
контекстуальними антонімами whenever – wherever. У другій частині афоризму
спостерігаємо еліпсис.
Проведений лінгвостилістичний аналіз дозволяє зробити висновок, що
найбільш частотними засобами експресивності є метафора, афоризм у формі
визначення, наказовий спосіб дії, антитеза, паралелізм, порівняння, різні види
повторів, рима. Зазначені стилістичні засоби та їх поєднання в англомовних
афоризмах про щастя зумовлюють створення образності, оригінальність,
емоційну насиченість висловлення.

Репп Л.
Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара
Науковий керівник: А. І. Анісімова

КОНЦЕПТИ СЕРЦЕ ТА ДУША В УКРАЇНСЬКИХ ТА АНГЛІЙСЬКИХ

ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ

У сучасній лінгвістичній літературі існує безліч визначень концепту.

Згідно з різними дефініціями, концепт – це знання людини про дійсність в її
елементах і перспективах; концепт – це те, що реконструюється через своє мовне
вираження і позамовні знання; концепт – відомості про те, що індивід знає,
думає, уявляє про об’єкти.
Саме фразеологізми можуть надати найдостовірніші відомості про
смислове наповнення концепту, адже фразеологічний склад мови – скарбниця
знань про культуру і ментальність народу. На думку В.М. Телії, фразеологічний
склад мови – це дзеркало, в якому лінгвокультурна спільнота ідентифікує свою
національну самосвідомість.
Аналізуючи концепти серце та душа в українських фразеологізмах можна
встановити, що відповідно лексикографічним джерелам, вони досить часто
вербалізують схожі почуття, емоції, відчуття, позитивні або негативні риси
характеру людини:
1) риси характеру, вдачі людини: бісова душа, широка душа, порожня душа,
заяча душа – велике серце, відкрите, кам’яне серце, без серця, добре серце;
 53

2) почуття тривоги, занепокоєння: душа не на місці, душа рветься, душа скніє,

душа болить – загупало серце, крається серце, серце тремтить, не на місці;
3) почуття радості, щастя, піднесення: душа радіє, душа співає, душа тішиться –
зворушилося серце, заграло серце, запалилося, тішити серце;
4) почуття смутку, журби, скорботи, душевних страждань: душа розривається
надвоє, душа щемить, душа рветься, душа ниє, душа болить – розбите серце,
серце тане, змію мати під серцем, гірко на серці, надривати серце;
5) почуття байдужості: душа не приймає, охолоджувати душу – серце мовчить,
серце мохом обростає, серце прохололо, спопеліти серцем, заснуло серце;
6) відчуття смерті: душа вилетіла, душа переставилась, душа прощається з
тілом – серце перестало битися, серце мре, падає, сохне;
7) почуття страху, переляку: душа тремтить, холоне душа, душа в п’яти втекла,
душа так і покотилася – серце захололо, серце ледве не вискочить.
8) гостинність, щедрість, щирості: душа навстіж, по душах, куди душа забажає,
від усієї душі – покласти руку на серце, уколупати (улупити) б серця;
9) почуття кохання, прихильності: до душі, душа лежить, душа
поривається – полонити серце, навертати серце до когось, серце заговорило.
Можна стверджувати, що у багатьох випадках концепт серце виступає
синонімом концепту душа, і навпаки, тобто в українській мові ці два концепти
можуть бути взаємозамінними. Наприклад, Батько Дніпро тече собі спокійно, і
ліси на горах стоять, як на картині художника, — просто душа співає од такої
краси… (Ю. Яновський); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від
51T 51T 51T 51T

радісного передчуття (Д. Ткач).

16T 16T

Однак не можна ототожнювати ці два концепти, адже у фразеологічних

одиницях вони можуть мати абсолютно різне значення, або інший відтінок
значення. Наприклад, фразеологічна одиниця живе серце може означати
почуття небайдужості, а фразеологізм жива душа – людина: Єсть у мене діти,
та де їх подіти? Заховать з собою? Гріх, душа жива! (Тарас Шевченко).
Також варто зазначити, що у фразеологізмах із компонентом тіло частіше
вживається концепт душа, на противагу концепту серце: душа прощається з
тілом, душа вилітає з тіла, душа держиться в тілі, тільки душа в тілі.
Розглядаючи англійські фразеологізми з концептами heart та soul складно
створити, подібну українській мові, класифікацію фразеологічних одиниць за
певними почуттями, відчуттями та рисами характеру людини, які можуть
вербалізуватися як за допомогою концепту серце, так і за допомогою концепту
душа. Англійська мова багата на фразеологізми із концептом heart, але ось
концепт soul зустрічається значно рідше ніж в українській мові. Це пояснюється
тим, що в англомовній картині світу концепт soul не відіграє такої ролі, як
концепт душа – в українській.
Однак це не означає, що в англомовній картині світу відсутнє поняття
душі, просто в мові воно частіше вербалізується за допомогою концепту heart.
Концепт heart має наскільки широку семантику, що зазвичай охоплює в собі два
українські концепти – серце та душа, не надаючи чіткого розмежування, а ті
фразеологічні одиниці, які в українській мові вживаються із концептом душа, в
 54

англійській – інтерпретуються за допомогою еквівалента heart: в глибині душі –

at heart; душа в душу – be heart and soul to one another; душа радіє – it gladdens
the heart; душа не на місці – smb's heart is uneasy; до душі – after one's heart,
молодий душею – young at heart, з глибини душі – from the bottom of one's heart, в
глибині душі – in one's heart of hearts, прикипіти душею – give (or lose) one's heart
to, до душі – close to one's heart, від усієї душі – to one's heart's content (or delight).
Таким чином, фразеологізми з концептами серце та душа мають однакову
вагу та цінність в культурній спадщині українського народу. Через те, що
концепт душа семантично споріднений із концептом серце, вони часто можуть
замінювати один одного, а вживання того чи іншого концепту (серце або душа)
обумовлюється сприйняттям та баченням світу самого автора або мовця. Однак
не варто забувати, що через свою нематеріальну сутність концепт душа має свої
семантичні відмінності, тому не можна ототожнювати ці два концепти. Що
стосується англійської мови, то тут можна спостерігати зовсім іншу картину,
нехарактерну українській мові. Концерт heart в англійському фразеологічному
просторі домінує над концептом soul. Тому кількість фразеологічних висловів із
концептом soul значно менше ніж з концептом heart в англійській мові, і значно
менше ніж із концептом душа в українській. Це пояснюється тим, що концепт
heart в англійській мові має ширшу семантику, і охоплює та поєднує в собі ті
особливості, які в українській мові та культурі звикли розмежовувати на
концепти серце та душа.

Савінова Д.
Університет ім.. Альфреда Нобеля, Дніпро
Науковий керівник: Л.В Ратомська

РОЛЬ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ В СУЧАСНІЙ МЕДИЦИНІ

Однією з дисциплін, що має велике значення при підготовці фахівців у

галузі медицини, безсумнівно, є латинська мова. З цією мовою доводиться
стикатися у повсякденній роботі — при читанні назв різних хвороб, анатомічних
і клінічних термінів, назв лікарської сировини, ботанічних термінів та інше.
Наявність латини в медицині служить об'єднуючим фактором для медиків по
всьому світу, і таким чином уніфікує медичну освіту в цілому.
Достатньо тісний зв'язок латини та медицини бере своє коріння ще з давніх
часів. Давньогрецька медицина перш за все, пов'язана з іменем її засновника –
Гіппократа. Він став «батьком наукової Європейської медицини». Ім'я цього
грецького лікаря зв'язується в уявленні більшості людей зі знаменитою його
клятвою, яка символізує високі етичні норми європейської медицини. У
«Гіпппократовом корпусі», були закладені основи наукової медичної
термінології, які відносяться до області фізіології, патології, симптоматики та
нозології. Більшість цих термінів перейшли в спеціальну літературу і збереглися
до наших днів без зміни початкового значення: Brahion, gaster, derma, hiama,
hepar, thorax, bronchus, urethra, herpes, urticaria, coma, symphysis і багато інших.
 55

Термінологія сучасної медицини являє собою одну з найбільш складних

термінологічних систем. Загальна кількість медичних термінів невідома - за
оцінками фахівців, термінологічний фонд сучасної медицини перевищує 500
тисяч медичних термінів.
Згодом лікарі та інші медичні працівники в професійному спілкуванні
перейшли на національні мови, проте домінування як і раніше належить греко-
латинським елементам, словам і словосполучення, в першу чергу завдяки їх
універсальному національному характеру, тому назви хвороб, діагностик і
лікувань впізнаються на будь-якій мові .
Крім того, латинська мова в наш час використовується як міжнародна
наукова мова в ряді медико-біологічних дисциплін і номенклатур, що вивчають
і використовують лікарі і медичні працівники з усього світу. Тому є абсолютно
очевидним, володіння будь-яким фахівцем, що працює в області медицини,
принципами освіти і розуміння латинської медичної термінології.
У всіх медичних науках: в анатомії, гістології, ембріології, мікробіології,
патологічної анатомії та клінічних дисциплінах, а також у фармакології ця
традиція номінації ніколи не переривалась і продовжується до цього дня.
Отже, збереження наукової латинської термінології надає особливого
значення вивченню латинської мови, як необхідного в практичній роботі, а не
тільки як мови однієї з найдавніших культур. Тому хоча латинську мову
прийнято називати «мертвою», однак для медичних працівників це жива мова,
необхідна для повсякденної роботи.

Скопенко А.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: І.Г. Безродних

ПРИРОДА ЖІНОЧНОСТІ У ПОЕЗІЇ МАЙЇ ЕНДЖЕЛОУ

«ФЕНОМЕНАЛЬНА ЖІНКА» В КОНТЕКСТІ АМЕРИКАНСЬКОЇ
ФЕМІНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У сучасному світі феміністична риторика, з огляду на пануючі культурні

конвенції та вплив цього явища на різні сфери людської діяльності, вже протягом
тривалого часу не втрачає актуальності. Оскільки й на сьогодні зберігається
традиційний розподіл на жіночі та чоловічі ролі в суспільстві, видається доволі
вірогідною точка зору, згідно з якою, скільки буде існувати патріархат, стільки й
буде існувати фемінізм як форма спротиву йому. Отже, фемінізм можна
19T 19T

розглядати як ідею створення нової форми суспільного устрою, де не буде

домінуючої статі – жіночої або чоловічої, а, натомість, пануватиме рівноправ'я.
Власне термін "фемінізм" походить з латинського слова ‘femina’, що
означає "жінка", та використовується в контексті питань рівності та руху за права
жінок. З давніх-давен жінки боролися за позбавлення чоловічого гніту. Слід
зауважити, що фемінізм націлений на протест проти правових, економічних та
 56

соціальних обмежень основних прав жінок, що існували протягом історії в усіх

цивілізаціях.
Знана французька письменниця та представниця фемінізму Симона де
Бовуар зазначає: «Жінкою не народжуються, жінкою стають». Цим де Бовуар
вказує на неспроможність висловлювання Зігмунда Фрейда «Анатомія - це доля»
і звертає увагу на те, що фізіологічні відмінності між жінкою і чоловіком зовсім
не зумовлюють їх екзистенційної відмінності - відмінності в якості суб'єктів
історії, коли один є паном, а інша - його рабинею
В рамках даного дослідження в контексті американської феміністської
літератури досить цікавою видається фігура Майї Єнджелоу, в поетичній
творчості якої яскраво втілюється феміністичний концепт. Серед зразків її
феміністського доробку доцільно звернути увагу на поезію "Феноменальна
жінка", який є гімном жіночої сили як символу власної жіночої зрілості.
Для Майї Енджелоу феноменальна жінка - це жінка, яка добре себе знає.
Феноменальна жінка чесна сама з собою та людьми навколо себе, і пишається
тим, що демонструє світу, ким вона є насправді. Феноменальна жінка досить
смілива, щоб звільнитися від вітчизняного, такого заштампованого сприйняття
суспільства. Енджелоу використала дуже яскраві способи для описання
феноменальної жінки. Вона описує її як самовпевнену, чесну, щиру, загадкову та
безмовну.
Вона знає всі свої жіночі здібності, які ваблять чоловіків, незважаючи на
традиційну уявлення більшості людей про те, що красиві жінки фізично не здатні
щось робити. Жінка вважається феноменальною лише в контексті тої ролі, яку
вона відіграє в суспільстві. Жінки потерпали від стереотипного ставлення, а
також від розповсюдженої думки про їх меншовартість.
Вірш «Феноменальна жінка» Енджелоу висвітлює питання, що саме додає
їй таку впевненість у собі. Вона навіть насміхається над своєю непохитною
впевненістю,тому що піддає сумніву такі ідеальні риси зовнішнього вигляду в
традиційному уявленні себе. Адже навіть її фігура далека від загальноприйнятих
канонів краси. Вона впевнено стверджує, що їй все під силу й вона здатна
сприймати речі за власним бажанням, волею. І ця життєстверджуюча позиція
закладена в рухах її стегон, тобто у тому, як вона рухається, як впевнено прямує
й крокує. І все це проявляється, головним чином, в її сутності тому що:
I'm a woman
Phenomenally.
Phenomenal woman,
That's me.
Оскільки героїня добре розуміє свою самооцінку, вона може з легкістю та
впевненістю входити в кімнату. Її внутрішня сила змушує чоловіків вставати на
коліна; навіть скупчуватися навколо неї як бджоли. Вона залишається загадкою
для чоловіків, у такий спосіб вона дражнить їх.
Отже, вона підкреслює власну чарівність, яка є неосяжною. А чоловіки, в
свою чергу, не можуть чинити їй опір. Це можна простежити в наступних рядках:
It's in the arch of my back,
 57

The sun of my smile,

The ride of my breasts,
The grace of my style.
Лірична героїня підкреслює свою індивідуальність: зовнішність, чуттєву
манеру рухатись,витонченість. Її не пересічність розкривається через ритм
стукотіння її підборів, через тепло, яке передається протягнутою долонею, що є
проявом турботи. Саме це є стрижнем жіночності:
Phenomenally.
Phenomenal woman,
That's me.
Отже, проаналізувавши поезію, можна дійти висновку, що головним її
лейтмотивом є влада жінок. За змістом вона складається з одного катрену, в
якому стверджується про необхідність бути сильною поряд з чоловіком; і з трьох
катренів про те, як бути жінкою. Автор наголошує на тому, що безглуздо
вважати, що жінки турбуються лише про те, щоб присвятити себе чоловікам.
Насправді, жінки більшу увагу приділяють тому, щоб справити враження на
інших жінок, оскільки вони порівнюють себе з іншими жінками. Жіноча
могутність базується на її здатності бути сильною, на її самовпевненості. А її
кроки, її руки, долоні, хода є неординарними, тому що вони відображають
стрижень та гордість бути жінкою. Головний висновок, якого дійшла лірична
героїня, - феноменальна жінка - це та, яка вважає себе феноменальною, і дозволяє
цьому феноменальному проявлятися, випромінюватися назовні.

Сторчак Я.
Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: Яшкіна В.В.

ПОЛЬОВА СТРУКТУРА КОНЦЕПТУ STUDY В СУЧАСНОМУ

АНГЛОМОВНОМУ ОСВІТНЬОМУ ДИСКУРСІ

Найважливішим об’єктом дослідження в когнітивній лінгвістиці

вважається концепт. Концепти – ментальні сутності, які мають назву в мові і
відображають культурно-національні уявлення людини про світ.
Ще однією не менш важливою одиницею когнітивної лінгвістики є
дискурс.
Дискурс – це певна сфера комунікації або ситуація для якої характерна
обмежена кількість понять, яка може бути використана під час цієї комунікації.
Дискурс виступає мовним процесом, а не системою, він встановлює
«вербальний контекст» і має також «ситуативний контекст і культурний
контекст».
Метою даного дослідження є побудування польової структури концепту
STUDY в сучасному англомовному освітньому дискурсі.
За Р.М. Фрумкіною для поглибленого вивчення концепту ми маємо
розрізнити ядро і периферію концепту, тобто побудувати польову структуру.
 58

На першому етапі було відібрано дефініції лексеми, що є ядром

досліджуваного нами концепту – study. Джерелами цих дефініцій були
англомовні тлумачні словники.
Аналіз фактичного матеріалу допоміг визначити, що концепт STUDY є
комплексним та складається з ядра й периферії(ближньої та дальньої).
Ядром даного концепту виступає лексична одиниця, яка номінує концепт
в сучасній англійській мові — study. Також до ядра концепту можна включити
основну когнітивну класифікаційну ознаку концепту STUDY — the act of
learning about a subject, usually at school or university.
На другому етапі ми провели розподіл когнітивних ознак.
Зону ближньої периферії концепту становлять такі когнітивні
класифікаційні ознаки: the process, the place, the person, the book, the instrument
and the subject.
STUDY або «навчання» — це перш за все процес, саме по цій причині
найпершою когнітивною класифікаційною ознакою концепту STUDY, яку ми
включили до ближньої периферії, є ознака the process.
Для процесу навчання надзвичайно важливо те, в якому місці проходить
цей процес, так як для нього важливою є наявність певних умов. Такими місцями
сьогодні ми вважаємо школи, університети, бібліотеки. Саме тому ми і включили
когнітивну класифікаційну ознаку the place до ближньої периферії
досліджуваного концепту.
Люди безперечно є важливою складовою процесу навчання адже ми з
давніх давен передаємо один одному свої знання та досвід. Саме тому в даній
польовій моделі концепту STUDY ми включили когнітивну класифікаційну
ознаку the person до ближньої периферії.
В ході нашого дослідження було виявлено, що книга вважається чи не
найголовнішим джерелом знань, а читання є найпростішим способом набути ці
знання. Тому когнітивна класифікаційна ознака the book також була включена
нами до ближньої периферії польової моделі досліджуваного нами концепту.
Когнітивна класифікаційна ознака the instrument була включена нами до
ближньої периферії тому, що при процесі навчання людина завжди оперує
чимось задля отримання знань, тому ми вважаємо цю ознаку однією з ключових
для концепту STUDY.
Дослідивши всі лексичні значення, лексико-семантичні варіанти та семеми
лексичної одиниці STUDY, ми упевнилися в тому, що її значення полягає в
процесі вивчення певного предмету, тобто теоретичних, а інколи і практичних
областей певної науки. З цієї причини, ми вирішили, що ближня периферія
польової моделі концепту також буде включати в себе когнітивну
класифікаційну ознаку the subject.
Якщо говорити про дальню периферію польової моделі концепту STUDY,
то вона в свою чергу складається з когнітивних класифікаційних ознак, що є
складовими тих когнітивних ознак концепту, які були нами віднесені до зони
ближньої периферії досліджуваного нами концепту.
 59

Таким чином, на основі когнітивної класифікаційної ознаки the process, до

дальньої периферії концепту ми можемо включити наступні ознаки: means,
activities, schedule, planning, purpose, motivation, self-education, etc.
Друга когнітивна класифікаційна ознака the place дає нам можливість
включити до дальньої периферії такі ознаки як: educational institution,
study(кабінет), library, etc.
Спираючись на те, що до ближньої периферії концепту була включена
ознака the person, до кола дальньої периферії можна включити такі ознаки як:
staff, student, coucher, scientist, tutor etc.
На основі когнітивної класифікаційної ознаки the book до дальньої
периферії також можна включити наступні ознаки: literature, guidance, text-book,
etc.
Складові частини когнітивної класифікаційної ознаки the instrument, які
можуть бути включені до дальньої периферії концепту STUDY наступні: school
accessories, equipment, willingness, etc.
А також до дальньої периферії можна включити ознаки, які є складовими
когнітивної класифікаційної ознаки the subject, а саме: notion, definition, law, aim,
etc.
Таким чином, за допомогою аналізу численних тлумачних англомовних
словників в процесі дослідження та завдяки створенню польової структури
концепту STUDY в сучасному англомовному освітньому дискурсі ми змогли
визначити, що даний концепт включає в себе багато лексичних одиниць та має
доволі розвинену та складну структуру. Відбір лексем, які вербалізують даний
концепт, та їх розподіл на ближню та дальню периферії допоміг нам
структуризувати знання нації про концепт.

Тищенко Т.
Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара
Науковий керівник: Н.Г. Велігіна

ЕКФРАСИС ІНСТАЛЯЦІЇ «ФІЗИЧНА НЕМОЖЛИВІСТЬ СМЕРТІ У

СВІДОМОСТІ КОГОСЬ ЖИВОГО» Д. ГЕРСТА У РОМАНІ МАЙКЛА
КАННІНГЕМА «ПОЧИНАЄТЬСЯ НІЧ»

Стан сучасного мистецтва займає одну з центральних тем в п’ятому романі

американського письменника-постмодерніста Майкла Каннінгема «Починається
ніч» (2010 р.). Роман містить численні екфрастичні посилання на об’єкти як
сучасного концептуального, так і традиційного мистецтва, тобто до
репрезентації дійсних існуючих об’єктів мистецтва в романі, завдяки яким
письменник відображає картину стану арт-дійсності сьогодення.
В романі одним з таких мистецьких посилань стає робота культового
британського митця Демієна Стівена Герста «Фізична неможливість смерті у
свідомості когось живого» (англ. The Physical Impossibility of Death in the Mind
of Someone Living, 1991), яка представляє собою інсталяцію мертвої тигрової
 60

акули в акваріумі з формальдегідом. Саме серія про мертвих тварин прославила

Демієна Герста, а продаж його першого творіння – формальдегідової акули –
зробила його найбагатшим митцем сучасності. Творчість Герста має
провокативний характер, вона здатна викликати активний спротив,
звинувачення в псевдомистецькій цінності, невдоволення таким комерційним
успіхом, але, в той же час, в когось і справжнє захоплення. З огляду на такий
беззаперечний успіх заново постає питання про роль та задачі мистецтва, його
взаємодію з масовою культурою та наукою.
Тенденція перегляду самого поняття «мистецтво» в сучасному світі чітко
простежується в романі. Так, М. Каннінгем ставить проблему існування краси в
сучасному світі, коли кордони між нею та потворністю з часом стираються.
Автор, образом акули, вказує на те, що справжня краса витісняється естетикою
потворного, коли мертва тварина може стати предметом мистецтва, а світ стає
наповненим пародіями та кітчевими підробками. Майбутнє такої нової моделі
мистецтва залишається невідомим. Це змушує головного героя роману –
галериста Пітера – поступово втрачати віру в справжнє мистецтво, хоча, все ж
таки, і невпинно прагне знайти свій ідеал серед беземоційного та нещирого
мистецтва, яке в теперішній час перетворилося на бізнес. Пітер, перебуваючи на
виставці у відомому нью-йоркському музеї «Метрополітен», зовсім не
зацікавлюється модною інсталяцією формальдегідової акули Д. Герста, яка
привертає до себе більше уваги, ніж об’єкти традиційного мистецтва, як,
наприклад, скульптура О. Родена «Бронзова епоха» (англ. «The Age of Bronze»,
1877), в якій герой бачить справжню естетичну довершеність. На фоні акули,
галерист відчуває, що він як людина, яка продає мистецтво, сам ніби
законсервований у формальдегіді.
Мотив смерті як найбільшого людського страху є провідним в роботі Д.
Герста, саме тому автор роману наповнює атмосферою смерті сцену
відвідування інсталяції Пітером та його хворою на рак колегою і подругою. Саме
це змушує героя відчувати відчай, страх перед неминучістю смерті на фоні
акули. Це обурює головного героя, він запитує, чи дійсно таким повинно бути
мистецтво, яке не здатне подарувати втіху, заспокоєння та надію на краще
глядачу, і чому сучасне мистецтво повинно спотворюватися, а краса
сприйматися як щось занадто сентиментальне та несерйозне. Пітера поглинає
меланхолія та смуток, він щиро поважає професійні та людські погляди Бет, він
поділяє її естетичні смаки, адже вони обидва шанують справжню цінність
традиційного мистецтва і прагнуть відчути любов від самого об’єкту мистецтва,
а не від його продажу. Таким чином, образ хворої подруги може бути
розглянутий як символ «вмираючого класичного мистецтва», адже так само як
традиційне мистецтво в сучасному світі поступово витісняється тенденціями
нового концептуального мистецтва, яке стрімко й невпинно розвивається, так
само поступово її поглинає хвороба.
Отже, завдяки введенню в роман насправді існуючого витвору мистецтва
в структуру тексту актуалізується не тільки дійсність зображуваного об’єкта
мистецтва, але і його зв'язок з дійсністю, що зображується автором, тобто такий
 61

введений елемент створює комунікативний ряд між героями роману, закладеною

митцем дійсністю, та її проявом.

Топчило М.
Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: О.В. Левченко

ШЕКСПІР У РОМАНІ ДЖ. ФАУЛЗА “МАГ”

“The Magus” — перший роман Джона Фаулза. Він почав писати його в
1950-х роках, назвавши спочатку “The Godgame”. Письменник частково
спирався на свій досвід в якості вчителя англійської мови на грецькому острові
Спецес. Він писав і переписував роман протягом дванадцяти років до першої
публікації в 1966 році, і, незважаючи на критичний і комерційний успіх,
продовжував переробляти його, поки не створив нову, переглянуту, версію, яка
була опублікована в 1977 році.
Велику роль у творчості письменника, а також у “Магу”, відіграє
візуалізація за допомогою численних описів та екфраз. Поняття екфраза (англ.
“ekphrasis”) грецьке за походженням, складається з префікса “еk”, що означає
“від”, “з”, і кореня, “phrasis”, який перекладається як “вислів”. Спочатку під
екфразою розуміли наочний опис будь-якого об'єкта дійсності. Вперше поняття
екфрази з'являється у автора “Мистецтва риторики”, яку приписують Діонісію
Галикарнаському (друга пол. I ст. до н. е.), який згадує так звану екфразу в сенсі
“розповідати”, “описувати події”. Екфрастичний опис стає одним з головних
прийомів у текстах авторів часів другої софістики.
Вже з другої половини 19 століття екфрази перестають бути тільки
великими описами, включеними в оповідання, і часто зустрічаються у формі
згадки твору мистецтва. Таким чином, екфразу трактують як опис артефактів —
творів живопису, графіки, скульптури, архітектури і т. п. Тобто це один з видів
опису, об'єктом якого є художня реальність, світ, перетворений свідомістю та
інтуїцією, творчою уявою і інтенціями художника. Екфраза являє собою
здвоєний опис, зображення вже зображеного. В іншому матеріалі втілюється те,
що до цього було вже втілено в творчості живописця або скульптора.
“Маг” Дж. Фаулза наповнений як описами творів мистецтва, так і лише
згадками про них. У творі можна знайти явні екфрази, де називається автор або
навіть і назва твору, але є і алюзії, зрозуміти які зможе лише людина, яка
розуміється на мистецтві. Також у романі присутні навмисно вигадані артефакти,
які Моріс Кончіс, один з головних героєв роману, видає за справжні.
Важливим джерелом екфраз у даному романі є інші книги, особливо
творчість Шекспіра. По-перше, слід відзначити численні паралелі з драмою
“Буря”: острів Фраксос з роману нагадує магічний острів Просперо з п'єси. У
Фаулза головний герой Ніколас Урфе, як і шекспірівський Фердинанд, вступає в
таємничі відносини з якимось “чарівником” і проходить випробування, зустрічає
свою “Міранду”, а його повернення додому також можливе тільки при певних
 62

умовах. Однак не тільки схожі мотиви, але й прямі згадки про драму та її
цитування об'єднують твори.
Часом самі герої Фаулза називають себе іменами героїв Шекспіра, як,
наприклад, Моріс Кончіс. Збираючись показати Ніколасу в один з перших
вечорів свою віллу, він каже: “Come now. Prospero will show you his domaine”.
Неодноразово й інші персонажі називають його тим же ім'ям. Найяскравішим
порівнянням Моріса Кончіса з Просперо є опис, що дає Ніколас після зустрічі з
ним на його приватному пляжі: “The dark figure on the raised white terrace; legate
of the sun facing the sun; the most ancient royal power. He appeared, wished to appear,
to survey, to bless, to command; dominus and domaine. And once again I thought of
Prospero; even if he had not said it first, I should have thought of it then… Conchis
had turned away — to talk with Ariel, who put records on; or with Caliban, who carried
a bucket of rotting entrails; or perhaps with…”
Отже, Кончіс постає перед нами магом, здатним на все — загіпнотизувати,
розповісти істину, стати провідником в лабіринті, учителем, — одним словом,
володіти. Володіти островом і тими, хто потрапив на його територію. Заподіяти
їм шкоду або помилувати; наслати прокляття або благодать. Однак Ніколаса
Фаулз представляє двояко. Сам він хоче бути принцом на казковому острові: ““I
was rather hoping for Ferdinand.” <...> “Are you sure you have the skill for it?” “What
I lack in skill I'll try to make up for in feeling””— говорить він Лілії. Але та пропонує
йому зіграти роль Калібана. У Ніколасі борються ці два шекспірівських
персонажа. Кончіс спочатку відводить йому роль Фердинанда, показуючи свої
володіння, знайомлячи з Лілі (Мірандою), змушуючи його працювати, колоти
дрова, як Просперо змушував працювати принца. Але, з плином подій, Кончіс
поступово відкриває Ніколасу потаємні та непривабливі сторони його натури, які
більш властиві Калібану. Роль Міранди у Фаулза взагалі розподілена між трьома
дівчинами — Лілією, її сестрою-близнючкою й Елісон. І тут вже Ніколасу
належить розібратися, хто з них та сама, справжня.
У ході ж судового засідання у кінці твору Ніколас розуміє, що йому
приготована зовсім не роль Фердинанда, а Яго з драми В. Шекспіра “Отелло”:
“And then, out of that pain, the sheer physical torture, I began to understand. I was
Iago; but I was also crucified. The crucified Iago”.
Присутня згадка образу Меркуціо з “Ромео і Джульєтти” у сцені невдалого
самогубства Ніколаса, де він згадує про друга Ромео та мріє загинути як він: “It
was a Mercutio death I was looking for, not a real one. A death to be remembered, not
the true death of a true suicide, the death obliterate”.
Також можна легко впізнати згадку про Шекспіра у діалозі між Ніколасом
і Лілі: ““We are all actors and actresses, Mr. Urfe. You included.” “Of course. On the
stage of the world””, який є прямим посиланням на відому цитату з комедії “Як
вам це сподобається”.
Запозичуючи образи, персонажів і мотиви, Фаулз видозмінює їх і
трансформує відповідно до свого світовідчуття і світогляду, вкладаючи новий
сенс у твори Вільяма Шекспіра. Таким чином ми можемо абсолютно по-іншому
 63

поглянути на тексти великого драматурга, відкривши нові можливості для

вивчення творчості обох письменників.

Уханова Т.
Університет ім. Альфреда Нобеля, Дніпро
Науковий керівник: Ратомська Л. В.

ЛАТИНСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В ІСПАНСЬКІЙ МОВІ

Іспанська мова належить до романської групи мов і бере свій початок від
народної латинської мови, яка почала поширюватись на території сучасної
Іспанії у кінці ІІІ ст. до н.е. Народна латинь – це зовсім не та латинська мова, яку
ми можемо бачити у численних документах і письменах, які дійшли до нас із
часів Римської Імперії. Більшість історичних свідчень було написано
літературною, так званою «високою мовою», яка дуже відрізнялась від мови
простого народу. Саме усна побутова мова римлян називалася народною
латиною.
Починаючи з III – IV ст. народна латинська мова все більш відходила від
канонів класичної латині і поступово на території Піренейського півострова
починає формуватись іспанська мова. У IX ст. це було офіційно визнано фактом
переведення богослужіння з латині на іспанську.
Далі іспанська мова розвивалась, запозичуючи слова та граматичні
конструкції з багатьох інших мов. Більш того, лексика іспанської мови, як і
інших романських мов, базується на лексиці латинської мови, в його класичному,
народному та діалектальному різновидах: приблизно ¾ усієї лексики іспанської
мови своїм корінням сягає латині. У XVII ст. релігійні діячі вирішили запозичити
з класичної латині, на той момент вже мертвої, достатньо значний запас слів.
Метою запозичення цих слів було збагачення місцевої мови та створення
літературної мови, яка б відповідала стандартам класичної (тобто грецької) і
особливо латинської літератури.
Ряд слів дійшов до нас, зазнавши досить складну трансформацію, зміни
інших слів більш прості, треті взагалі не змінилися, у всякому разі в написанні.
Це залежало від різних факторів: від часу появи того чи іншого слова в іспанській
мові, від суспільних верств, які його використовували, від жанру документів, в
яких слово або граматична форма використовувалася, від різних стилістичних
причин. Зазвичай ті слова, які пройшли повний набір змін від класичної латині
через народну до іспанської, називають «voces tradicionales o hispanismos», а ті
слова, що були запозичені з латині в ХІ, XV, XVII ст. і ввійшли в іспанську з
мінімальними змінами, називають «voces cultas».
Запозичення з латинської мови зумовили появу етимологічних дублетів. У
мовознавстві під дублетами розуміють лексичні одиниці і групи одиниць,
однакових або близьких за значенням, пов'язаних з однією і тією ж основою
етимологічно, але в процесі еволюційного розвитку мови розділених семантично
 64

або стилістично. В іспанській мові їх кількість досить велика, наприклад: alma-

anima; copula-copla-copia; graso-craso; mancha-macula.
Таким чином, можна зробити висновок: іспанська і латинська мови досить
тісно пов’язані між собою, проте, звичайно, розвиток кожної з них відбувався
власним шляхом, саме тому ці мови дуже схожі і зовсім різні водночас.

Чикар О.
Дніпровський національний університет імені О. Гончара
Науковий керівник: Н.М. Семешко

ДЕЩО ПРО СПЕЦИФІКУ ПЕРСОНАЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

В П’ЄСІ О. ВАЙЛЬДА «ЯК ВАЖЛИВО БУТИ СЕРЙОЗНИМ»

Комедія «Як важливо бути серйозним» (1895) належить до

найоригінальніших п’єс О. Вайльда. Оскар Вайльд використовує в своїй п’єсі
найрізноманітніші стилістичні виражальні засоби (порівняння, іронію,
гіперболу, епітет і багато інших), серед яких особливе місце займають
каламбури, парадокси і метафори, - несподівані, незвичайні, яскраві,
експресивні.
Таким чином, з теоретичної точки зору, для вивчення унікального стилю
п’єси даного письменника найбільш доцільно, з нашої точки зору, було
використати як метод саме комплексний стилістичний аналіз, мета якого –
вивчення виражальних засобів мови у тексті, того ефекту зображальності, який
дає її синтез. Розкриття зображальності мовного матеріалу допомагає глибоко і
всебічно усвідомити ідейно-естетичну цінність даного художнього твору.
Що стосується п’єси, то зі всього різноманіття стилістичних засобів
найбільш значущими, яскравими і цікавими, на нашу думку, є метафори і
каламбури. До метафор автор вдається найчастіше. Мова п’єси «Як важливо бути
серйозним» багата індивідуально-авторськими метафорами. Метафори, як і всі
стилістичні прийоми, можна класифікувати за ступенем їх несподіванки.
Абсолютно несподівані і непередбачувані метафори можна назвати
стилістичними (Divorces are made in Heaven. We live, I regret to say, in an age of
surfaces). В стилістичних метафорах завжди присутній образ і відчувається
перенесення значення. Ці метафори розповсюджуються на все речення, яке стає
метафоричним цілим.
О. Вайльд також широко використовує сталі метафори у своєму творі (The
matter is entirely in your own hands. Young women are green).
Що стосується каламбурів, то можна сказати, що вони – своєрідна «візитна
картка» п’єси. Сама назва п’єси «The Importance of Being Earnest» вже містить в
собі каламбур. Але щоб зрозуміти його, потрібно прочитати всю п’єсу, тому що
на розум приходить як ім’я героя (Ernest), так і прикметник «еarnest», що означає
«серйозний». Цей каламбур заснований на омонімії. Крім того, велике
значення (як художнє, так і смислове) мають неологізми, що вводяться автором
 65

(індивідуально-стилістичні неологізми). Їх в п’єсі небагато, але вони несуть на

собі важливе смислове та ідейне навантаження, тому що на них теж слід звернути
увагу. Основним авторським неологізмом є поняття «Bunburying» і похідні від
нього: дієслово «to bunbury» і позначення людини, що займається подібною
діяльністю, - «Bunburyist». Цей неологізм і його варіації цікаві не тільки з
погляду на їх новизну, але й на їх смислове навантаження. Поняття «Bunburying»
займає центральне місце в п’єсі. Цим словом автор позначає подвійне життя, яке
ведуть персонажі п’єси – Джек і Алджернон. Воно є символом нещирості і
лукавства та одним з основних концептів п’єси. П’єса «Як важливо бути
серйозним» повна епіграм і парадоксів. Більшість критиків XIX століття згодна
з тим, що Вайльд – «найпарадоксальніший» письменник того часу. Для
створення абстрактності та узагальненості парадоксів Вайльд використовує
показники інтенсивності і частоти, такі як never, always, often (The truth is rarely
pure and never simple. The country always bores me to death). З цією ж метою він
користується такою лексикою, як men, women, people, we, one і т.д. (When one is
in town one amuses oneself. When one is in the country one amuses other people. All
women become like their mothers. That is their tragedy. No man does. That is his).
Епіграми та парадокси формують індивідуальність стилю Оскара Вайльда

Чубіна М.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
19T 19T

Науковий керівник: Н.М. Cемешко

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТІВ КОЛЬОРУ

В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Сучасні реалії життя в Україні спонукають все більше і більше людей

отримувати інформацію з різноманітних англомовних джерел.
Необхідність розуміння інформації різного спрямування, повідомлень та
реклами, назв продуктів харчування та інших товарів, опису різних речей та
явищ, що з’являються у періодичних виданнях та Інтернеті в англомовних
текстах, зіштовхується з низкою певних проблем. Одна з таких проблем – це
переклад лексем з ознакою кольору, так званих колоронімів.
Культурна спадщина англомовної частини світу могла б залишитися до
кінця незрозумілою, якщо не брати до уваги значення кольорів. Тому результати
лінгвістичного дослідження особливостей функціонування й перекладу
колоронімів в англомовних текстах і складання словників має для все більшої
кількості людей в Україні як професійну, так і щоденну потребу.
Розвиток фразеологічних знань, які полегшують сприйняття кольорів в
англійській мові і активно використовуються для перекладу текстів різних
тематичних напрямків, був би неможливим без робіт А.П. Василевича, Б. Берлін
і П. Кей, які одними з перших досліджували колір в лінгвістиці.
На матеріалі приблизно сотні мов світу ці науковці виділили одинадцять
«основних» кольорів на підставі наступних критеріїв:
 66

1) слово-назва кольору не повинно бути похідним або відноситися до

складних слів;
2) його значення не повинно бути більш вузьке щодо визначення кольору,
що вказує на близький відтінок (тобто до основних кольорів не буде віднесено
найменування кольору crimson, оскільки малиновий є відтінком червоного (red)
і, відповідно, входить у значення слова red);
3) слово має володіти широкою сполучуваністю;
4) для носіїв мови воно повинно бути значущим (використовується термін
«психологічно виділене слово», тобто слово викликає у носіїв мови асоціації, що
збігаються у різних носіїв мови в різних контекстах).
Багато досліджень присвячуються стилістичній функції кольоропозначень
в лексиці у психолінгвістичному аспекті, вивченню їх семантичної структури.
Інтенсивно кольоропозначення аналізуються на базі порівняльно–історичного
аналізу. Відомі роботи Фрумкіной Р.М., які присвячені вивченню психічної
діяльності, пов'язаної з втіленням уявлень про світ в смисловій структурі мови,
де експериментально вивчається сигніфікативне і денотативне значення слів-
кольоропозначень.
Мовну свідомість народу, роль кольору у життєдіяльності людини в
етнокультурній системі російської мови було досліджено Т.В. Вендіною.
З часом відбувається розширення символіки кольорів, число асоціативних
зв'язків зростає. Назви кольорів можна описати за допомогою трьох компонентів:
колірного тону, яскравості і насиченості, що вірно, принаймні, для європейських
мов.
Тим не менше, ці критерії не дозволяють виділити основні кольори
однозначно. Виділення основних кольорів відбувається з культурно-історичних
причин і тільки про виділення «відтінків» можна говорити з точки зору
психофізіології.
І.В. Макеєнко виділяє «центральну» групу кольоропозначень для
російської та англійської мов на основі загальних критеріїв: наявності
кольоропозначення незалежно від значення іншого позначення кольору, вільної
сполучуваності, стилістичної нейтральності, входження до складу стійких
сполучень, високої частотності вживань та інших. У групу в обох мовах увійшли
червоний, жовтий, синій, зелений, білий, сірий, чорний і коричневий кольори.
При цьому дослідник не відмовляється від загальновизнаної класифікації (сім
кольорів спектра та три ахроматичні кольори: білий, чорний, сірий).
Лінгвісти П. Кей і Ч. Макденіель наводять докази того, що найменування
основних кольорів – семантичні універсалії, які можуть бути утворені лише по
ряду певних моделей. Фізичні властивості кольорів відіграють визначальну роль
у найменуванні, у чому автори бачать протиріччя гіпотезі Сепіра-Ворфа,
вказуючи, що “не структура мови визначає мислення, а мислення і сприйняття
визначає структуру мови у випадку з основними назвами кольору”.
Активний розвиток у сучасній лінгвістиці таких напрямків, як когнітивна
лінгвістика, психолінгвістика, лінгвокультурологія дозволив вченим
 67

досліджувати аспекти мови в їх зв'язку з національними цінностями народу, його

культурою, психічним складом, релігією, ментальними особливостями.
Останнім часом актуалізуються дослідження кольоропозначень у світлі
лінгвокультурологічної парадигми. Перспективність використання методу
лінгвокультурологічної інтерпретації в лінгвістичних дослідженнях
незаперечна, бо ”за допомогою цього методу можна досить об'єктивно відновити
ті смислові трансформації, які відображали відповідну тому чи іншому етносу
наївну картину світу, а також реконструювати ментальні установки, світоглядну
систему в цілому”.

Якубович В.
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: О.В. Буділова

ВИКОРИСТАННЯ ПІСЕННОГО МАТЕРІАЛУ НА УРОКАХ

АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

Сьогодні, в епоху швидкого розвитку технологій та зникнення меж між

культурами, все підлягає переоцінці та змінам. Старим поняттям надається нова
інтерпретація, до сталих систем висуваються нові вимоги. Саме поняття
володіння іноземною мовою розширилося і вже не обмежується знаннями
лексичної, граматичної та фонетичної структури мови. Все більшої значущості
набуває культурологічний аспект, адже без його розуміння не може йти мови про
повноцінне оволодіння будь-якою іноземної мовою. Тому пошук нових методів
навчання іноземним мовам є одним із головних питань, що постає перед
методистами. Одним із таких методів є метод використання іноземних пісень під
час навчання мові.
Використання цього матеріалу має декілька суттєвих переваг. По-перше,
пісня – це автентичний матеріал, тобто неадаптований для навчальних потреб
текст, що відображає певний аспект культурної дійсності іншої країни.
Використання автентичних текстів вже давно зарекомендувало себе як
ефективний спосіб навчання іноземним мовам, адже вони, окрім мовного
наповнення, також несуть в собі культурне та соціальне наповнення, і долучають
учнів до культури країни, мова якої вивчається. Також пісням притаманний
багатий мовно-ситуативний матеріал, і тому їх використання дає змогу
удосконалити комунікативну та лінгвістичну компетенції учнів за допомогою
широкого спектру завдань. На додаток, проблематика, що порушується в цих
піснях, доволі близька актуальним проблемам сучасної молоді, що, в свою чергу,
робить ці тексти цівками для слухачів, а роботу з ними продуктивною.
По-друге, використання цього методу та робота з ним легка та приємна.
Природа пісенного матеріалу з його ритмікою та мелодикою позитивно впливає
на здатність студентів запам’ятовувати нові слова. Звичайний текст без музики
та ритму – «сухий» та іноді трохи нудний, і робота з ним часто зводиться до
монотонного повторювання та зубріння слів, що учнями нерідко сприймається
як безглузда та вимушена справа. В пісні слово та мелодія знаходяться у тісному
 68

взаємозв’язку. Пригадавши мелодію будь-якої пісні, ми пригадуємо і її слова.

По-третє, пісня сприймається учнями як щось нове та незвичне, а отже
цікаве. Вмотивувати учнів середньої школи до роботи може бути доволі складно.
Проте пісні це вдається, завдяки ряду її особливостей, головної з яких є
спрямованість пісні на емоції учнів, що якнайкраще впливає на їх
вмотивованість, зацікавленість в уроці та в праці. Пісня це нестандартний
матеріал під час роботи на уроці і тому вона сприймається учням як певний
відпочинок. Пісня також створює психологічно приємну атмосферу, що знімає
навантаження і позитивно впливає на ефективність навчання.
По-четверте, спектр використання пісенного матеріалу доволі широкий.
На початкових етапах пісню можна використовувати у якості «фізкульт-
хвилинок», або у якості переходу між вправами. Також на цьому етапі в учнів ще
спостерігаються проблеми с абстрактним мисленням, тому нові лексичні
одиниці ще й досі подаються у формі кліше, а ритм та мелодія полегшують
процес вивчення цих мовних одиниць. На більш старших етапах за допомогою
пісенного матеріалу можна розвивати навики правильної вимови. Вивчення та
регулярне відтворення нескладних за мелодією невеличких пісень допомагає
закріпити правильну вимову, артикуляцію, а також постанову наголосу
Отже, використання пісенного матеріалу під час навчання іноземним
мовам може бути доволі ефективним та корисним. Проте, нажаль, сьогодні ще й
досі не існує систематизованих досліджень використання англомовних пісень
для розвитку комунікативних навичок, а в методичній літературі не існує
комплексного підходу до використання музики різних жанрів під час вивчення
іноземної мови.
Alexandrova T.
National Mining University
Scientific supervisor: M.V. Orel

PECULIARITIES OF BRITISH HUMOUR

Humour continues to be part of the most important and significant characteristics

of a person, a culture, a nationality. It is often said that it is hard to deal with a man
without a sense of humour! Sometimes we can hear that some nationality has a
"specific kind of humour". And lots of examples can be found in the history of nations
when the sense of humour helped people to survive in extremely difficult
circumstances.
Humour differs depending on geographical location, culture, maturity, level of
education, intelligence, the history of the nation, social values, traditions and ideology.
So, let us find what is peculiar in the humour of the British people.
First of all, what is humour? In general we may say, humour is "the quality of
being amusing and comic" and also it can be defined as a type of stimulation that tends
to elicit the laughter reflex. Humour can be conscious and unconscious, intended and
unintended.
What people think of British humour? The famous British sense of humour has
long been the most cherished national characteristic. It is sometimes said that "when it
 69

comes to making the British laugh, there is nothing more effective than a hearty insult
or a good joke about something wholly inappropriate − like the war”. British humor
can feel like a whole new language. But, believe or not, it is quite easy to comprehend
it if to take a look at some basic human fears and needs.
1. Laugh at yourself. Britons make laugh of their failures, for example: “I’m
really not very good at self-deprecation comedy.” “I look like I got dressed in the dark
this morning!” “I’m so bad at cooking − I could burn water.” “I couldn’t run a bath, let
alone this race. I make snails look speedy.
2. Wait, were they joking? Combine self-deprecation with a dose of understated
sarcasm and you have the key ingredients of British humor. Sarcasm and irony are
ingrained in their DNA, for example: ‘Oh, so you do know how to answer your phone?
I absolutely love it when my train is delayed. I really like how loud you play your
music.’
3. Don’t take what they say seriously. Britons are famous for being very, very
polite, but a surefire sign that a Brit likes you is if they happily offend you with the
occasional witty, tongue-in-cheek comment, for example: How have you never seen
Frozen?! Whats wrong with you?! I can’t be friends with someone who doesn’t drink
tea! I can’t be seen in public with a Manchester United supporter!
4. Britons find humor in almost everything. They use humor to lighten even the
most unfortunate, miserable moments, for example: ‘I tripped and fell over in front of
everyone but at least I didn’t embarrass myself!
Let us try to classify the themes and genres in British humour and figure out
where they come from. Some themes that underpinned late 20th century British
humour were:
1. Innuendo in British humour is evident in the literature as far back as Beowulf
and Chaucer, and it is a prevalent theme in many British folk songs. Shakespeare often
used innuendo in his comedies.
2. Satire: disrespect to members of the establishment and authority,
3. Absurd and the surreal, typified by: Monty Python, comedy troupe, originally
noted for performing sketches without conclusions.
4. Macabre: black humour, in which topics and events that are usually treated
seriously are treated in a humorous or satirical manner.
5. Surreal and chaotic
6. Adults and children: the 'war' between parents/teachers and their children.
7. British class system, especially class tensions between characters; and
pompous or dim-witted members of the upper / middle classes or embarrassingly
blatant social climbers.
8. Lovable rogue: often from the impoverished working class, trying to 'beat the
system' and better himself.
9. Embarrassment of social ineptitude.
10. Race and regional stereotypes. An Englishman, an Irishman and a Scotsman
joke format is one common to many cultures, and is often used in English, including
having the nationalities switched around to take advantage of other stereotypes.
 70

11. Bullying and harsh sarcasm, though with the bully usually coming off worse
than the victim.
12. Parodies of stereotypes making fun of British stereotypes.
13. Tolerance of, and affection for, the eccentric, especially when allied to
inventiveness.
14. Pranks and practical jokes. Usually, for television, the performance of a
practical joke on an unsuspecting person whilst being covertly filmed.
Though the British are well known as very restrained it doesn't prevent them
from joking. Their humour is very dry and ironic, but very curious at the same time.
As people in Great Britain are obliged by society stereotyping to be polite, humour
may cover their feelings and help them to express things in a roundabout way. It's a
way of releasing repression and this is important for an average British character. Of
all the characteristics, good and bad, for which the British are known in the outside
world, their sense of humour is one of the best-known and most positively regarded.
To sum up, there are many different kinds of humour in British culture, and often
culture and traditions of a person play a big part in how funny they may find something
or not.

Andrósova M.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: A.A. Pliuschai

ACERCA DEL LUNFARDO ARGENTINO

Nuestro mundo es tan diverso y versátil y en el planeta viven más de siete mil
millones de personas, todas pertenecen a diferentes naciones. Cada pueblo tiene sus
propias tradiciones, costumbres y hablan el idioma que muy a menudo sólo ellos
entienden. “La barrera lingüística” surge no sólo en la comunicación entre personas de
diferentes nacionalidades, sino que se produce malentendidos en el discurso cuando se
reúnen en un grupo de interlocutores que se comunican entre sí en un lenguaje
codificado especial. El conocimiento del sistema de idiomas no garantiza una
comunicación exitosa. La identidad nacional y cultural se manifiesta en todos los
niveles del sistema de la lengua y el tratamiento a menudo inadecuado conduce a una
interpretación incorrecta del texto en la lengua extranjera, e incluso puede causar una
comunicación sin éxito, o sea bloqueada. Una de las lenguas misteriosas que niene su
propia codificación es el lunfardo argentino. Es un lenguaje de código secreto, el origen
del cual aún sigue discutido por los expertos y lingüistas mundiales y es lo que necesita
un estudio pormenorizado.
Lunfardo es una jerga especial típica de la capital argentina, Buenos Aires, la
ciudad de Rosario (provincia de Santa Fe) y Montevideo, la capital de Uruguay. La
migración masiva de los europeos a América del Sur a finales del siglo diecinueve, la
mayoría de los cuales nunca estudiaba el español, sino que lo podría entender, llevó a
la formación de la jerga especial denominada lunfardo (habla del porteño).
 71

Además, una de las teorías dice que inicialmente era un lenguaje de prisión y que
los prisioneros solían hablar para que los guardias no pudieran entenderles. En un
artículo de prensa “lunfardo” de define como “una mezcla de dialectos italianos, que
se comunican entre sí por criminales”. No se trata del lenguaje porque no tiene
gramática o sintaxis propias, sino que se usa para reemplazar una palabra por otra.
La estructura del lunfardo se basa en la sustitución directa de los nombres, verbos,
adjetivos y otras palabras españolas cambiando el significado que deriva de la lengua
italiana y de sus dialectos o variantes regionales o locales, adaptádoslas a la lengua
española, por ejemplo: bacán (elegante, amable y no pobre), proviene del dialecto
italiano de la región de Liguria: bacan – señor, jefe. Un elemento adicional del lunfardo
es el fenómeno llamado “vesre” que es una inversión cuando en las palabras sucede la
sustitución de sílabas, por ejemplo: mujer – ejerme, el tango – gotan, cabeza – zabeca,
amigos – gomías (amigos), etc.
De todos modos, lunfardo siempre disfrutó de una gran popularidad en los círculos
criminales y en los círculos de bailarines de tango, y más tarde se trasladó al habla
cotidiana de las personas. La comprensión y la percepción de lunfardo como el lenguaje
criminal es sólo una etapa en el desarrollo de esta jerga, que con el tiempo se convirtió
en una lengua hablada por diferentes estratos de la sociedad y que dejó las huellas
bastante profundas en la formación de la fonética y el vocabulario de la variante
argentina de la lengua española.

Antonova K., Temnikova K.

Lugansk Vladimir Dahl National University
Scientific supervisor: L.A. Bekresheva

NON-VERBAL MEANS EXPRESSING EMOTIONS IN THE TRACY

CHEVALIER’S NOVEL “THE GIRL WITH THE PEARL EARRING”

Emotive sphere is the subject of deep analysis of different sciences, first,

Psychology and Philosophy. However, linguists are involved in this process too,
studying means of expressing emotions in the text and the influence of those means on
the readers’ perception.
Linguists focus their attention on examining non-verbal means of
communication because artistic text seldom contains direct description of personages’
emotions, but reveals them through some actions, what exposes in external
manifestation like mimics, gestures and behavior as a whole.
Non-verbal means play great role in artistic texts. Due to the author’s description
of personage’s actions, gestures or grimaces, the reader better comprehends the psychic
condition of the book’s hero. In fact this non-verbal information adds or clears up the
verbal information.
Non-verbal means of expressing emotions are as follows:
 gestures: pointed his finger on the table;
 mimics: he arched his eyebrows;
 body movement: he slapped the desk in frustration;
 72

 eye contact: she fixed her eyes upon me;

 voice quality: my mother's voice – a cooking pot;
 psychic-physiologic symptoms: her cheeks blushed.
Scientists claim that non-verbal information represents two-thirds of all
information, so it’s explainable that authors pay much attention to it in artistic texts.
Displays of emotions can generally be categorized into two groups: negative and
positive. Negative emotions usually manifest as increased tension in various muscle
groups: tightening of jaw muscles, furrowing of forehead, squinting eyes, or lip
occlusion (when the lips seemingly disappear). In contrast, positive emotions are
revealed by the loosening of the furrowed lines on the forehead, relaxation of the
muscles around the mouth, and widening of the eye area. When individuals are truly
relaxed and at ease, the head will also tilt to the side, exposing our most vulnerable
area, the neck.
Gestures may be made with the hands, arms or body and include movements of
the head, face and eyes, such as winking, nodding, or rolling one’s eyes. Gestures often
accompany strong emotions in real life, so writers should only be observant to catch
those overtones.
Facial expressions (mimics) are usually external evidence of their owners
2T 2T

internal state. Humans can make and recognize around 250,000 facial expressions.
Most emotions can be expressed by description of facial expression.
Eye contact builds emotional relationship between listener and speaker. The
length of a gaze, the frequency of glances, patterns of fixation, and blink rate are all
important cues in non-verbal expressing emotions.
Description of voice quality – its rate, pitch, volume, rhythm, intonation – add
much information about emotional state of the owner.
Tracy Chevalier uses many non-verbal means in her novel. All them illustrate
emotions of the novel personages and let the reader visualize the emotional state of
them clearly. The story tells about the girl who is to become a house cleaner for the
famous painter because her father had an accident at his work, lost his eyes and brought
the family to poorness. The most frequent emotions in the story – uncertainty, sadness,
offence. Chevalier portrays them brilliantly, using descriptions of voice:
 I heard voices outside our front door—a woman's, bright as polished brass,
and a man's, low and dark like the wood of the table.
 Agnes had a hoarse voice, as if her throat were covered with cobwebs.
 He spoke her name as if he held cinnamon in his mouth.
 The girl replied in a soft voice like a feather pillow.
Mimics descriptions are also numerous:
 Only my mother would note the tightness along my jaw, the widening of my
already wide eyes.
 My mother appeared in the doorway, her eyes two warnings.
 I pressed my lips together.
Eye contact of heroes confirms the above mentioned emotions:
She made a show of watching me hard, but could not fix her attention on me.
She lay gazing at the ceiling.
 73

Her eyes were darting about the room.

Gestures are not often met in the book, but still we have found some
examples:
She was hunching her shoulders as if against a winter chill.
I nodded respectfully to the man and woman.
Non-verbal means are built into the text naturally adding vitality, efficacy, authenticity
to the plot, promoting emotional tension of the story. In fact Chevalier is a master of
creation vivid and thrilling story, so that a book “The Girl with the Pearl Earring” is a
bestseller in the USA.

Arakh O.
National Mining University
Scientific supervisor: M.V. Orel

THE LETTERS OF THE ENGLISH ALPHABET:

LITTLE PIGEONS CAN CARRY GREAT MESSAGES

It is still unknown, where and when the very first alphabet in the world was
created. According to the common belief, it was «born» between 2000 and 1500 BC
within the territory of present-day Syria, which belonged to Phoenicia in those times.
Just there the earliest model of alphabetical writing was found – it was made as a clay
tablet with 32 cuneiform letters on its surface.
Although the alphabet itself was invented by the Phoenicians, these were the
Greeks who decided to fill it with vowels.
Another critical improvement of the alphabet was performed by Roman
calligraphers in the IV century AD when they divided all the literal characters into
capital and lower-case letters.
In 1011 a monk of the Benedictine abbey, Byrhtferð by name, used the English
alphabet for the first time. That alphabet consisted of 23 letters of Latin alphabet
(excluding «J», «U» and «W»), ampersand («&»), four letters based on Anglo-Saxon
runes («ȝ» (pronounced as «yogh»), letter «wynn» («w»), «thorn» (written as «Þ þ»
and denoting the sound of «th»), «Ð» and a ligature «Æ».
These days we use the letters of the English alphabet every now and then. We
don’t pay much attention to such small bricks of language structure, and it seems like
they have no chance to surprise us. Nevertheless, don’t jump at conclusions – the little
letters conceal amazing facts!
To begin with, «О» is the oldest letter in the world. It existed in Phoenician
alphabet about 3300 years ago and hasn’t changed much since then. The one can meet
«О» almost in every modern alphabet, and there are 65 alphabets on Earth.
In English the letter E is used the most widely, and the letter Q is the most
infrequently «employed».
Moreover, «Q» is also the only letter which is absent in all the names of states
of the USA.
 74

The vast majority of English words begin with the letter «S».
Everybody knows that the letters of the English alphabet can denote many
different sounds. Here is the most striking example: «He believed Caesar could see
people seizing the seas». In this sentence the sound [i:] is carried over with seven
various combinations of letters.
Another spectacular sentence is: «The quick brown fox jumps over the lazy
dog». It is unique for including all the letters of the English alphabet. This is the reason
why it is chosen for the presentation of a variety of fonts.
Sometimes the letters themselves as well as the sounds they signify can be put
together into bizarre combinations. Suffice it to look at the familiar word «queue», the
pronunciation of which will not change, if all the vowels are dropped.
Furthermore, everyone has come across the word «rhythms». But not everyone
is aware of it being the longest English word with the maximum number of consonants.
The word «goddessship» is famous for the repeating of the letter «S» three times
in a row.
To make things even more interesting, the English language possesses the word
«indivisibility», in which the vowel is repeated six times in succession.
«Underground» is the exclusive word beginning and ending with the same letter
combination «und».
The longest English word that can be written without duplicating any letter is
«uncopyrightable».
«Pneumonoultramicroscopicsilicovolcanoconiosis» is the longest word in the
English language on the whole. It consists of 45 letters and names a lung disease caused
by inhaling very fine volcanogenic ash and sand dust. The most stunning fact about it
is that the vague disease has never existed.
The word «therein» can be surely called the most prolific English lexical unit for
the one can form 9 new words on its basis without even replacing a letter: the, there,
he, in, rein, her, here, ere, herein.
Though the letters are tiny, the disregard to them can cause large errors. The
obvious evidence is the word «dord», or a ghost word, which emerged as a result of a
typographical mistake and took its place in the English language dictionary without
any definition since 1932 to 1940.
In conclusion, here are some noteworthy ways of playing with letters. The first
one is an ambigram. The best illustration is the word «SWIMS» because if it is turned
upside down, it will look like «SWIMS» anyway.
Another one is called palindrome. It is a word which can be read from left to
right and vice versa in the same way. They are, for instance, «kayak», «level»,
«racecar».
As an old proverb says, little pigeons can carry great messages. As linguists say,
little letters can make great sense.
The further research on the subject of the letters, the peculiarities of their
combinations and sounds carried by them opens up new horizons for the subsequent
studies in phonetics, derivational morphology and history of language.
 75

Baryliasta Y.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: O. V. Levchenko

THE POETICS OF MODERNISM IN THE NOVEL OF E. M. FORSTER

“HOWARD’S END”

The topically of this paper is devoted to the problem of poetics of modernism in

the novel of E. M. Forster “Howard’s End”. The objective is to make complex analysis
of the literary poetics of E. M. Forster to identify the place of modernism in the novel
"Howard’s End". The theoretical background includes fundamental works by
prominent foreign and Ukrainian scholars P. Norman, G. Cavaliero, C. Summers, J.
Colmer, A. S. Hennings, T. A. Ustinova, L. I. Skuratovskaya, T. O. Sklizkova, T. A.
Bolotina and others.
Modernism is not just a term that refers to a trend in literature. In general cultural
context enacted concept that captures the fundamental changes in art, philosophy, and
more - world outlook of a man of the XX century. The new direction in the art of XX
century was associated with changes in "human nature", i.e. changes in perception and
understanding of reality, the system of value priorities, and finally in the artistic
thinking. The modernists in their works were moving away from the accuracy,
similarity of their objects with nature and real life; symbols, abstraction, inner context
changed the romantic image and realistic narrative.
There was analyzed the characteristics and types of modernism trends. Not all
these transformations of modernism are in absolute denial of the predecessors, rejecting
any aesthetics, introduced earlier. Each of these areas focuses on the details of any one
art form to a certain system of expressing his own worldview, which ultimately does
not deny the previous findings.
In Forster's novel, there is a contrast between two realities, and his novels,
according to D. Godfrey, "are initially related to the relationship between the visible
and the invisible worlds." At the level of detail, this can be expressed as the existence
in the everyday world of certain objects that refer or hint at real reality (sword in the
"Howard’s End").
In modernism, the global conflict of two realities can be realized as a clash of
two ways of life, two concepts of the existence of man and the world. An important
issue for modernists is the relationship between Nature and Civilization, where Nature
is the embodiment of the ideal of life and human relations, and Civilization is the
symbol of necrosis. Thus, modern man must find the lost "sense of harmony with his
environment, with the environment in which he lives and works": Forster deeply
believes in it. This opposition is realized in the novel "Howard’s End" as the opposition
of the city (London) to the country estate (estate Howard’s End). Howards End is
opposed to London not only as the Nature of Civilization, but also as a memory of the
past, the continuity of the tradition, the home-stayed unconsciousness, homelessness
and city discomfort. In accordance with their attitude towards Howard’s End, the
 76

characters of Forster's novel are divided into smug snobs (most of the Wilcoxes), which
consider the estate to be just a storehouse for old furniture, and people who can connect.
An important figure standing at the intersection of both antitheses is a woman endowed
with the ability to understand someone else's soul and another's world, the keeper of
the family hearth and ancestral memory (Mrs. Wilcox and Margaret). The main task of
Mrs. Wilcox and Margaret Schlegel is "to build a bridge that must connect the two
worlds." Being closely connected with nature, such heroines can be represented as the
embodiment of the spirit of a place (Mrs. Wilcox and Margaret). This place (home) is
itself a symbol of tradition and history: "Houses, for Forster, were living symbols of
an emotional and spiritual security".
Thus, it can be concluded that the clash of two realities lies at the heart of
modernist works, which can manifest itself as a conflict between Nature and
Civilization or as a clash of forces seeking to destroy or preserve history, memory,
tradition.
Thus, we may conclude that Forster's poetic style has undergone a significant
4T 4T

modernism influence and his novel "Howard’s End" contains many features of
modernism. Still it keeps the close ties with the classical tradition of the XIX century
high literature.

Brozhenets O.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: A. I. Anisimova

ACTUALIZATION OF THE CONCEPT “MULTILINGUAL EDUCATION”

IN LINGUISTIC WORLDVIEW

Our world is developing towards internationalization. Knowledge of foreign

languages today has become one of the most important means of socialization, success
in the professional sphere, which is clearly perceived by modern youth. This can be
explained by the fact that the world is becoming more open and multicultural.
That is why a great number of works which are dedicated to the problems of
multilingualism and multilinguistic education indicate that the issue of multilingual
education is very relevant in the modern world.
The analysis of theoretical literature on the features of multilingual education
explains to us that the importance of multilingual education as a means of obtaining
special and professional knowledge is determined, above all, by the general worldwide
tendency towards European integration in the economic, cultural, and political spheres.
A characteristic feature of modern linguistic research is the attempt to
reconstruct the spiritual universe of people of various cultural and historical
communities. Detection and analysis of the most important universal categories
defining categories of human consciousness is impossible without studying the
linguistic worldview, which reflects the image of the world of a certain ethnic group.
The linguistic worldview is defined as a way of reflecting reality in the person’s mind,
which consists in perceiving this reality through the prism of language and national
 77

peculiarities inherent in a certain language group, the interpretation of the world by the
national structural and conceptual canons.
At the present stage of linguistic research, the issue of the peculiarities of
representation of knowledge in the language and consciousness of a person is
important. These issues are considered by cognitive linguistics. Thanks to the cognitive
research such important today's concepts as "concept", "conceptual analysis",
"conceptual worldview" are introduced.
The number of definitions of the concept leads to discussions, primarily on
verbalization of the concept. The opinions of scientists were divided: some ones allow
to us the possibility of a full verbalization of the concept; others advocate its non-verbal
nature and state that the concept is a pure meaning that did not acquire language forms
as the first meaning; the others see the concept as a partially verbalized phenomenon.
The study of the semantics of linguistic units (LU) permits the access to the
content of the concepts as mental units.
On the basis of the definitions given in the dictionaries of English language the
concept "MULTILINGUAL" possesses two main semantic components which include
"the ability of the speaker" and "the medium of communication".
The largest group of LU, forming concept of MULTILINGUALISM is
EDUCATION, where the key concept is a person. This is testified by the fact that the
number of its lexical actualizators significantly greater than other conceptual
groupings.
It was revealed that the lexeme constituent «education» has 5 lexical semantic
variants while «multilingual» can be characterized by 4 lexical semantic variants.
The language means of verbalization of the concept MULTILINGUAL
EDUCATION (MLE) have been studied on the basis of the frame analysis. Frame
structure of the concept consists of 5 slots. They are MLE as a process of teaching,
aims of MLE, means of MLE, the agent of MLE and the object of MLE.
The biggest slot is AIMS OF MLA. A great number of verbalizers in this slot is
based on the importance of the implementation and development of multilingual
education which is considered a priority of European language industry.
Thus, we can make a conclusion that the concept MULTILINGUAL
EDUCATION is presented in English language by a great number of LU and has
explicated an extensive lexical and semantic structure. It is influenced by the fact that
scientists continue to analyze the concept of multilingualism from various perspectives.
Consequently, the analysis of the concept of multilingualism requires further
consideration.
Chabachna D.
Universite Alfred Nobel, Dnipro, Ukraine
Consultant scientifique et linguistique: L.V. Ratomska

DES REALISATIONS DANS L'ETUDE DES LANGUES ETRANGERES

Nous devons lire, écrire, mémoriser des mots, se plonger dans une grammaire
inhabituelle et écouter un discours incompréhensible. Heureusement, à la disposition
 78

de l'homme moderne, il existe des techniques et des programmes informatiques

compilés avec compétence qui permettent de maximiser les possibilités de notre
mémoire et de notre pensée logique, réduisant ainsi considérablement le temps
d'apprentissage d'une langue étrangère. Le succès dans l'apprentissage d'une langue
étrangère est directement lié à la motivation. Si une personne s'est fixée sur but
d'apprendre une certaine langue, alors il est souhaitable qu'il ait un ami parlant cette
langue pour l'aider dans les questions qui l'intéressent. Après 60 heures de formation
(en moyenne - après 2 mois de cours réguliers) environ 2000 mots et expressions
étrangers sont acquis, et une expérience de communication est acquise. Étant donné
que le stock lexical moyen du diplômé de l'Institut des langues étrangères est de 8000
mots, ce n'est pas mal du tout. Dans l'activité scientifique et cognitive, une place
spéciale est occupée par l'intuition du savant qui, on peut le supposer, repose sur
l'inconscience personnelle et collective, ainsi que sur les diverses formes de
connaissances implicites. En science, l'intuition est souvent comprise comme de tels
concepts, des dispositions qui n'ont pas de définition et de preuve claires et qui sont
multivaluées, permettent des interprétations différentes, et reposent souvent non sur
des raisons logiques, mais sur des conclusions de bon sens. La méthode
scientifique de recherche est un ensemble de méthodes de base pour l'obtention de
nouvelles connaissances et méthodes de résolution de problèmes dans le cadre de
n'importe quelle science. La méthode comprend des procedes d'investigation des
phénomènes, de systématisation, de correction des connaissances nouvelles, acquises
prealablement. L'analyse du contenu est essentiellement une méthode quantitative qui
implique une évaluation numérique de certaines composantes du texte, qui peut
également être complétée par diverses classifications qualitatives et l'identification de
certains modèles structuraux. L'analyse des méthodes de recherche en philologie
montre que la philologie dispose d'outils suffisants pour mener des études complexes,
des méthodes, techniques. Cependant, en général, la théorie des méthodes
philologiques, est en retard sur la pratique de leur application. Mais, néanmoins, un
ensemble de méthodes et de techniques nous permet de dire que l'étude philologique
du texte nécessite un traitement au cours de l'étude de l'objet de la langue, tant du côté
littéraire, que dans les textes et les diverses manifestations de l'homo loquens.

Chornobay A.
National Mining University
Scientific supervisor: Ye.V. Stolyarskaya

WORDPLAY IN ENGLISH ADVERTISING: HIS MAJESTY PUN

The origin of the word "pun" is controversial. Historically, there were different
versions of writing (calambour, calembourg). There are only a number of historical
anecdotes linking this word to the name of the German city of Kalau. There is also the
assumption that the word "pun" originated from the Italian expression "calamo
burlare" - joking with a pen. In this article we will focus on the pun, its forms and use
 79

in advertising. Usually we hear it in films, cartoons, TV-shows, commercials, but do

not think about its origin. In fact, it was not as easy as it may seem, but very interesting.
A pun is a joke that makes a play on words. A pun, also called paronomasia,
uses words that have several meanings or words that sound similar but have different
meanings. Pun can be constructed on wit or on homonymy. Wit means the ability to
use words in a clever and amusing way. Homonymy means association of two or more
unrelated meanings with the same sound form.
Witty puns can be translated into other language while homonymic puns make
difficulty for the interpreting, if only it can be done at all. Sound form of the word can
change in other language, so the humorous effect can’t be produced.
Because of the unique style of performance and simplicity of language of pun, it
is widely used in advertising. It can not only attract the attentions of customers, but
also savor the meaning of them in a relaxed and humorous atmosphere. What is the
status of wordplay within the trade of advertising? The employment of pun can
strengthen the advertising capabilities, making unemotional commodity become rich
with feelings and emotions to evoke a positive emotional experience of consumers and
the corresponding intentions, and finally achieve the purpose of promoting
merchandise sales. Sometimes wordplay is subtle. Sometimes it’s not. But the
arguments for the usefulness of wordplay are stronger than doubts. Advertising space
is costly. Economy is essential, and puns are highly economical (two meanings for the
price of one word or phrase), and in fact much more of a labor-saving device than many
of the products they seek to promote. Since the fundamental message of all advertising
is known to everyone in advance, there is a need for diversification. Wordplay, with its
distortions, bifurcations and recreations, introduces variety and refreshment into
saturation. Puns, the devious ones, are a way round those rather stuffy rules of the
advertising watchdogs: adverts should be legal, decent and true.
Advertising is all about association: associating a particular product with a
particular firm and with an idea of quality, and so word and thought associations
(echoes, jingles, puns) obviously come into useful play. Meaning should be
mathematical, unambiguous. But this plurality of reference is in the very nature of
language, and its management. Thus, exploitation is one of the joys of writing. And so
they have to approximate; they have to say one thing and suggest another, as it follows
in:
‘When it pours, it reigns - Michelin Tires’
‘Just Do It – Nike’
‘Think Small – Volkswagon’
‘Don't Be Vague. Ask For Haig. - Haig Scotch Whisky’
Puns do not always work, of course, or work only dubiously, which is perhaps
fitting for such an ambiguous mode.
‘Dead batteries, now free of charge’
‘Chess pieces for sale at local pawn shop’
‘These new ceiling fans are revolutionary’
Advertising simultaneously treats its consumers as intelligent (they must see the
joke, make the connection, seize the allusion) and gullible, in that the satisfaction
 80

afforded by the former exercise will assist the ulterior aim of selling the product. How
persuasive can be wordplay in this? Traditionally, the pun makes you wince, flinch,
and grimace: all of these are movements away. But it can also incite to complicity: a
movement towards. It has been argued, indeed, that bad puns may serve the purposes
of attention grabbing better than subtle ones. They can manipulate us, but we all know
how pleasant manipulation can be. Thus many adverts come to be prized as art-work
or as social entertainment.
Nokia: ‘Connecting people’
Don’t think it’s a great slogan? But when the mobile revolution was just starting,
this simple two word slogan struck a chord. Nokia connects people. The double
meaning is as simple as the intonation. A simple way to explain, how great technology
brings people together. Simplicity in its greatest form — and, importantly, it may be
translated into multiple languages.
In short, using the rhetorical way of pun appropriately in the advertisements’
original idea can make the language implicit and meaningful. Then, the advertisement
can make people remember the brand and property of the product and arouse
customers’ purchasing desire and satisfy customers’ psychological need of aesthetic
feeling. Using pun in the advertisement is meaningful and thought-provoking and can
make people experience the beauty of the language.

Dolgopolova K.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: N. A. Safonova

SOCIOCULTURAL COMPONENT OF LANGUAGE ACQUISITION

OF THE STUDENTS OF SECONDARY SCHOOL

Socio-cultural competence is a complex of knowledge about the values, beliefs,

customs, traditions, language, achievements, which characterize a particular society.
In order to form and develop sociocultutal competence it is necessary to:
- develop the ability to navigate in the sociocultural aspects of people's
livelihoods in the country which language is being studied;
- develop skills and abilities to look for means of getting out of situations
connected with sociocultural obstacles that arise when communicating;
- learn to understand the need to follow the traditional canons of politeness in
the country which is studied, to show respect for traditions, rituals and lifestyles of
representatives of a foreign language;
- teach means of describing the native culture in a foreign language environment.
There is a need in the modern methodology of teaching the English language to
use intercultural communicative competence, which appears to be a complex
combination of knowledge and skills. M. Byram has developed a classification of these
knowledge and skills. Their mastering allows the learner to acquire such a level of
language proficiency when he can freely maneuver within his own and a new culture:
 81

- understanding of otherness and self; the connections of the individual and

society; means of communication of members of society; the similarities and
differences of one's own and a new culture;
- knowledge of ways of interpreting and transmitting information;
- understanding of the relationship between politics and education; the ability to
critically perceive behavioral stereotypes of different cultures;
- knowledge of ways of revealing cultural information;
- ability to tolerate and to treat the principles and beliefs of representatives of
other cultures without prejudices.
Sociocultural component of teaching a foreign language involves studying the
peculiarities of the national culture of the country which language is studied. This
component, necessary for an effective learning process, it contributes to the broadening
of the general, social and cultural outlook of learners, stimulates their cognitive and
intellectual processes. But the main thing is that the sociocultural component of
teaching a foreign language contributes to the formation of communicative
competence, which is the ability to communicate with the inhabitants of the country on
the basis of historical and cultural knowledge about this country. In other words,
teaching foreign culture is used not only as a means of interpersonal communication,
but also as a means of enriching the spiritual world of personality on the basis of
acquiring knowledge about the culture of the language which is studied, knowledge of
the systematic construction of the language, its character and peculiarities.
It is important to use texts with linguocultural materials in the English lessons,
as English textbooks contain material of ethnographic character that allows the
implementation of the sociocultural component, offering information about the UK and
English-speaking countries, developing learners' ability to represent their country in
comparison with other countries. Learners are taught how to frame linguistic and non-
linguistic behavior, taking into account the peculiarities of the culture of the language
which is studied with the understanding of a unified system of ethnic values of nations.
The teaching material is provided and worked out in tasks modulating the real-life
situations of everyday usage of the language.
The linguocultural aspect certainly contributes to the enrichment of the
substantive plan of the language, the rise of the motivation towards the study of a
foreign language, makes a significant contribution to the education and personal
development by means of a foreign language and contributes to a more deliberate
acquisition of a foreign language as a means of intercultural communication.
The main sociocultural component in the English lessons is the text.
O. V. Kachur gives the following examples of texts that can be used at the English
lessons: thematic, country studies, artistic texts, dialogues and polylogues, poems,
songs, letters, interviews, audio texts with native speakers.
An effective means of forming sociocultural competence of learners is the use
of video materials, songs and tasks that have information about the facts of everyday
life, the availability of information about ethnic culture, including peculiarities of the
rules of the behavior of native speakers in different situations, norms and values of
society, the use of proverbs in the English lessons. The use of role-plays during the
 82

lessons will contribute not only to the formation of socio-cultural, but also to formation
of communicative competence.
But the linguocultural material in textbooks is not enough to fully understand the
history, culture and everyday life of the country under study. Therefore, it is necessary
to introduce additional texts. Selected contemporary and interesting materials about
life in these countries, photographs and illustrations make them an excellent addition
to traditional schoolbooks on the one hand. On the other hand, the system of additional
texts is intended to broaden and deepen the linguistic and cultural information that
learners acquire at the English lessons.
For example, authentic letters differ from ordinary texts in their simple everyday
language. At the same time learners are interested in everything: from the image on the
stamps, envelopes and leaflets, ending with handwriting, not to mention their content.
The authenticity of the correspondence is a powerful means of motivating students in
their desire to master their writing skills.
Thus, we can conclude that the sociocultural aspect in the study of a foreign
language is an integral part of the English language lesson. It can be noted that without
the socio-cultural component of the language it is not possible to acquire
communicative competence.

Fedorianko U.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: V. V. Yashkina

MEANS OF ACHIEVING THE EXPRESSIVENESS IN THE ENGLISH

APHORISMS ON THE LAW AND POLITICS

Aphorism is a statement of truth or opinion expressed in a concise and witty

manner. The term is often applied to philosophical, moral and literary principles. To
qualify as an aphorism, it is necessary for a statement to contain a truth revealed in a
terse manner. Aphoristic statements are quoted in writings as well as in our daily
speech. The fact that they contain a truth gives them a universal acceptance. Scores of
philosophers, politicians, writers, artists and sportsman and other individuals are
remembered for their famous aphoristic statements. Aphorisms often come with a
pinch of humor, which makes them more appealing to the masses.
The defining feature of the aphorism is stylistic expressiveness. Expressiveness
as a stylistic feature of the aphorism appears in enhanced brightness of linguistic form
of work. Expressiveness realizes through constituents: main - originality (which
manifests the individuality of the author) imagery; optional - emotionality; information
density (brevity).
My analysis was devoted to English aphorisms on the topic LAW and POLITICS
and means achieving the expressiveness in them.
Based on our analysis, the most commonly used tools were highlighted for
creating expressive aphorisms in English language. Thus, each level has a number of
tools that are widely used by authors to create a text expression. Lexical level is the
 83

most interesting and productive level in the linguistic analysis of aphorisms. Speaking
about the lexical level, we identify using the same lexical units which were caused by
topic of aphorisms. In our case, the analysis has shown that the same lexical units were
faced in aphorisms related to the theme politics and law.
Grammatical level includes a large number of tools for creating expressiveness
that is why it is widely used by the authors of aphorisms. Among the grammatical
means of achieving expressiveness we should highlight the usage of certain parts of
speech, different grammar times, inversion, parallel constrictions, and more. Our
analysis has shown that authors of aphorisms about law and politics widely use
conditional sentences, passive voice, gerund and infinitive for the compression of the
text.
Stylistic means of expressiveness in English aphorisms are a number of stylistic
figures such as ellipsis, anaphora, repetition, metaphor, antithesis, gradation, irony,
sarcasm, paradox, etc.
After analyzing aphorisms, we can conclude that the most common stylistic
mean is parallelism and all its variety, repetition, anaphora, various constructions that
enhance the emotional impact of the aphorism. In addition, metaphors and comparisons
were actively used by the authors. There is yet another stylistic device which is widely
used called ellipsis. Almost all authors used such figure for creating text compression.
And the last important stylistic device is irony. Ironic content of aphorisms on the given
topics helped the authors to highlight the problematic aspects in presented fields.
Graphic means of creating expressive are not very popular, but sometimes they are
used by the authors, for example, to transfer the intonation of an aphorism or to create
author’s pauses. Special use of graphical tools draws the reader's attention to a form of
writing. Thus, the form becomes more meaningful. Therefore, the written text
differentiate itself into verbal and visual text.
By using graphical means of expressiveness the author gets additional
opportunities for highlighting the most important elements that help to enhance the
influence on the addressee and depends not only on the content but also on the form
and organization of the text. According to our analysis among such graphical means as
punctuation we should emphasize wide usage of colons and semicolons. In addition to
such familiar graphic means as punctuation sometimes authors use means of graphic
imagery. One of these is writing some words capitalized.

Gatsenko K.
Universidad Nacional de Oles’ Gonchar, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

EL ESPAÑOL COMO MEDIO DE LA COMUNICACIÓN

PROFESIONAL

Actualmente para obtener un puesto de trabajo es necesario dominar unas

lenguas extranjeras. El crecimiento de la población hispanohablante en los Estados
Unidos de América y en Europa provoca la demanda de los empresarios a los
 84

trabajadores que hablen el idioma español. La cantidad de puestos de trabajo que

necesitan los conocimientos del español también aumenta de manera correspondiente.
¿Cómo se explica dicha situación? Primeramente hay que notar que en nuestro
planeta más de 500 millones de personas hablan español, o sea 22 países en cuatro
continentes, es decir la quinta parte del mundo. La influencia del idioma español y su
expansión en diferentes esferas de la vida tanto social como económica son muy
considerables.
Además hay que tomar en consideración que la comunicación con colegas
extranjeros en su lengua materna posibilita no sólo establecer las relaciones amistosas
y más de confianza sino firmar los contratos deseables y colaborar en futuro. Por esa
razón los pretendientes que aprenden la lengua española tienen más posibilidades de
encontrar un puesto bien pagado, de prestigio y obtener el contrato fijo.
Se puede mencionar que durante las últimas decenas el español se convirtió en
segunda lengua muy utilizada en la comunicación comercial e internacional. La
cantidad de contratos entre las compañías de países hispanohablantes y las ucranianas
está creciendo considerablemente. Los contactos con el mundo hispano aumentan cada
día. Especialmente por eso en Ucrania contemporánea resulta insuficiente dominar sólo
el inglés, las compañías grandes prefieren contratar a los trabajadores que hablan dos
lenguas extranjeras como mínimo, incluso el español.
Además en muchos países latinoamericanos se observa el crecimiento
económico lo que los convierte en importantes colaboradores económicos en todo el
mundo. Según las estadísticas europeas, los países de América Latina juegan un papel
sólido en el mercado internacional del capital. No es secreto que los países
latinoamericanos presentan interés para los inversores como fuentes de matérias primas
y los “talleres” de montaje. El sector de servicios también tiene mucha importancia, es
el territorio bastante diversificado según el punto de vista de la atracción inversora.
En conclusión de todo lo presentado arriba, se puede decir que los conocimientos
de la lengua española aumentan las perspectivas y las posibilidades de una persona en
diferentes esferas de su vida, incluso la de comercio. El aprendizaje de diferentes
idiomas extranjeros posibilita ser mucho más competente en el mercado de trabajo y
encontrar las oportunidades lucrativas para perfeccionarse como profesional.

Gubenko Y.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipro
Consultor de investigacion: A.A. Pliuschai

SPANGLISH EN LA COMUNICATION MODERNA

Aprender inglés y español requiere conocimiento de muchos fenómenos de la

lingüística social, especialmente aquellos que ocurren en la unificación de dos culturas
y se manifiestan en la interpenetración de los lenguajes. En este sentido, una posición
interesante de la lengua española en los Estados Unidos y las relaciones interlingües
en la sociedad estadounidense. En relación con esta disposición, decidimos considerar
 85

tal concepto como "spanglish" e interpretarlo como un medio moderno de

comunicación.
Spanglish (spanglish, espanglish) es un nombre colectivo para lenguajes mixtos
que combina las características del inglés y el español en una amplia variedad de
combinaciones. La población hispana se está volviendo rápidamente bilingüe,
adquiriendo la cultura estadounidense y, en el contexto de la prohibición de la
educación en español, hace uso extensivo del inglés, aunque no llega hasta el final. El
fenómeno se volvió verdaderamente masivo en la segunda mitad del siglo XX. Los
principales operadores del spanglish son los estadounidenses de ascendencia mexicana
y otros inmigrantes latinoamericanos en los Estados Unidos.
El resultado del contacto y la mezcla de inglés y español fue el fenómeno que
nombre 'spanglish' en ruso idioma, '' Spanglish, Chicago English, Fake Spanish '' - en
inglés y espanglés o espanglés - en español. D.V Pitonin define el spanglish como una
interlengua, es decir, el idioma que se habla en los límites lingüísticos. Teniendo en
cuenta el hecho de que en algunas regiones de EE. UU., рor ejemplo, en Nueva Jersey
o Nueva York, hay barrios donde viven personas de América Latina, se puede
considerar que esta definición es verdadera. Por lo tanto, el spanglish es el resultado de
la influencia directa y mutua del inglés y el español entre sí.
En español, la influencia de Estados Unidos a menudo puede oír los trazados de
las expresiones en inglés, es un excelente ejemplo de '' spanglish'.
“Llamar para atrás”. devolver cartas. "Devolución de llamada" (devolución de
llamada) en lugar de derecha. Ex. devolver la llamada letras. '' Devolver llamada''.
“Te veo <eng. Nos vemos (pronto) cartas. "Te veré" (adiós), en lugar de hacerlo
bien. Ex. hasta pronto o hasta la vista de las letras. "Nos vemos pronto".
“No hace sentido <eng. no tiene sentido letras. "No tiene sentido" (sin sentido),
en lugar de forma adecuada. Ex. no tiene sentido "no tiene sentido".
El lenguaje estándar influencia española de EE.UU. Inglés se hace sentir sobre
todo en los medios de comunicación, donde sirve para crear buen humor, cómico,
irónico, el efecto grotesco: Solo, si, adiós, amigo, buenos dias, etc., así como
numerosos falsa ispanizmy.
Un ejemplo del uso del spanglish en la literatura es el libro del escritor
estadounidense de origen dominicano Juno Díaz, "The Short Wonderful Life of Oscar
Wao", escrito en una mezcla de español e inglés y llevando al escritor el prestigioso
Premio Pulitzer. Roman Juno Diaz no es el único, pero sin duda una de las obras
literarias más populares en el spanglish. Spanglish agrega colores al trabajo, facilita la
transmisión de emociones verdaderamente latinoamericanas y es indispensable para
describir las tradiciones de la República Dominicana. Muy importante es la descripción
de la apariencia. Juno Díaz a menudo le da a los personajes características atractivas,
un tono de piel oscura, un físico proporcional, utilizando vocabulario como "negrita,
negrito, gallega, gallego". El uso del spanglish en la novela preserva la identidad
nacional de los inmigrantes de América Latina, los acerca y al mismo tiempo los aleja
de la sociedad. Las relaciones simples, comprensibles y emocionales se convierten en
lo que los inmigrantes en los Estados Unidos carecen.
 86

Para resumir, observamos que los dos últimos siglos se caracterizan por una
estrecha interacción e influencia mutua entre los idiomas español e inglés, lo que
condujo a la aparición de una nueva lengua en español, para la cual el uso de palabras
y expresiones en español es característico. Creemos que esto es una prueba de que los
inmigrantes de América Latina quieren preservar su identidad nacional en el contexto
del entorno multicultural de los Estados Unidos.
Guk A.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: A.A. Pliuschai

LA LENGUA ESPAÑOLA Y SU VARIANTE EN CUBA

En nuestro tiempo, el estudio de las características del idioma español en España

y de sus variantes en los países de América Latina es uno de los problemas más
interesantes, polémicos y actuales en el marco del hispanismo moderno. El idioma
español en América Latina se caracteriza por una serie de rasgos que lo distinguen de
la lengua escrita y hablada en España. Lo actual del trabajo se centra en la necesidad
de estudiar la naturaleza de la interacción de la lengua española con otras lenguas, o
sea variantes en América Latina, lo que lleva a la peculiaridad del léxico de las
variantes nacionales de la lengua española, en particular, en el territorio de Cuba.
Este trabajo está dedicado a las características del idioma español utilizado
precisamente en Cuba y trataremos de examinar los rasgos más importantes, tales como
fonéticos, gramaticales y léxicos en la variante cubana de la lengua española. En lo
referente a nivel gramatical, la variante cubana del español moderno no es tan diferente
del español peninsular, aunque tiene una serie de características curiosas.
Observaremos primeramente las características fonéticas del español cubano.
1. El sonido [s] en algunas palabras se puede omitir, por ejemplo, “disfrutar” –
“difrutar”, “fresco” – “freco”, “pastor” – “pator”, etc. Además, en la capital La
Habana, la palabra “después” se suele pronunciar como “depue”.
2. También es frecuente observar la omisión del sonido [d], por ejemplo, en las
palabras como “cansado” – “kansao”, “trabajado” – “trabajao” y así sucesivamente.
3. La omisión de la final [r] en algunos verbos, por ejemplo, “parar” – “paral”. Las
características léxicas y el uso del vocabulario. La lengua española hablada y escrita
en el territorio de Cuba tiene una cierta cantidad de características que son propias sólo
para las unidades léxicas de la variante cubana y tales unidades se denominan
cubanismos, por ejemplo, “autobús” – “guagua”, “trabajo” – “pincha”, “mamá” –
“mima”, “jabalí” – “verraco”, “dinero” – “viruta”, “comida” – “tajaleo”, “niño”
– “chama”, “¡bien!” – “¡anjá!” y muchísimas otras.
Las características referentes al sistema gramatical.
1. El uso de los sufijos diminutivos “-ico” y “-ica” en lugar de los habituales
“-ito” y “-ita”. Por ejemplo, “platito” – “platico”, “momentito” – “momentico”.
2. Las desviaciones gramaticales se dividen en las siguientes secciones: creación
de la forma verbal errónea “tene esa libreta”, del sustantivo, de la preposición, del
adverbio, etc. “Haz las tareas en tiempo y forma”; violación de las normas de
 87

concordancia; violación de la correlación temporal de las formas verbales “Estos

animales dejarían pasar a un extraño, si se les ofrecerían galletas”.
Se puede concluir que las variaciones nacionales y regionales de la lengua
española representan un gran interés para los lingüistas, porque, como hemos visto, el
español en Cuba, como en otros países de América Latina, siempre está en constante
cambio, evolución y expansión del vocabulario, adquiriendo su singularidad única, lo
que da recursos inagotables para la investigación posterior.

Járkovskaya N.
Universidad de Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

VARIANTES DE LA LENGUA NACIONAL: ACERCA DE LA

CUESTIÓN

¿Que es el idioma nacional? Según la definición del diccionario lingüístico

enciclopédico, el idioma nacional es una categoría socio-histórica que denota una
lengua como medio de comunicación de una nación y que existe en dos formas: oral y
escrita. Bastante frecuentemente se observa una confusión, cuando el idioma nacional
se posiciona como sinónimo de la lengua oficial, pero estos dos son nociones
diferentes. El idioma oficial es el que el gobierno reconoce como el medio de
comunicación del estado, el idioma nacional puede ser el idioma o dialecto hablado
por la mayoría de los residentes del estado. Basándose sobre la definición, se puede
concluir que la lengua nacional es la unidad sistémica compleja que incluye varios
componentes. Entonces la lengua nacional tiene diferentes formas de existencia: la
lengua literaria, los dialectos, jergas, el lenguaje popular y el argo. Sin embargo, a pesar
de que hay muchos estudios dedicados al concepto del idioma nacional, ninguno de
ellos no se acepta como universal. Unos científicos-lingüístas, (por ejemplo, S.B.
Bernstein), argumentan que esta noción no tiene contenido lingüístico sino es un
constructo ideológico. Otros científicos (por ejemplo, V.V. Vinogradov) consideran la
lengua nacional como un exponente de una verdadera norma nacional.
Como hemos mencionado anteriormente, el idioma nacional tiene varios
componentes. La forma culminante es la lengua literaria, ya que se utiliza por la
sociedad como medio principal de la comunicación. En cuanto a otros cuatro
componentes, ellos se difieren por el uso limitado, ya que son inherentes a
determinados grupos de personas y a menudo se encuentran sólo en la comunicación
cotidiana. Los dialectos son tipos territoriales del habla, y aunque se difieren por su
sistema de comunicación verbal (tienen su propio vocabulario y gramática), son
utilizados por un número limitado de personas en territorios diferentes. Argo, lenguaje
popular y jerga no tienen su propio sistema gramatical; sin embargo, son formas del
lenguaje que se caracterizan por la especificidad del vocabulario utilizado. Al igual que
el dialecto, estos tres componentes se difieren por su uso. La movilidad de los límites
entre la lengua literaria, dialectos, jergas, lenguaje popular y argo crea la integridad del
idioma nacional, estableciendo una norma de la lengua.
 88

En conclusión se puede notar que cada forma de la lengua nacional persigue sus
objetivos y cumple sus funciones en diversos procesos y situaciones comunicativas.
Hablando del idioma nacional, nos referimos a un sistema integral que no existe sin
uno de sus componentes. Por lo tanto, estas formas de la lengua nacional juegan un
papel importante en su formación y funcionamiento.

Kalynyuk Y.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: A.A. Pliuschai

MODISMOS ESPAÑOLES RELACIONADOS CON EL CUERPO

En la actualidad, la lengua española, como otras lenguas del mundo, experimenta

un rápido desarrollo del vocabulario enriqueciéndose así y creando más retos para los
que la aprenden porque cada instante surgen nuevas palabras o expresiones que no es
tan fácil de comprender. Nos referimos en esta ponencia a los modismos que son cosas
muy importantes y necesarias para el conocimiento porque la ignorancia de éstas puede
provocar malentendidos o equivocaciones, son expresiones que tienen un significado
independiente y son propios para un cierto idioma. La ironía, la amargura, el amor, lo
ridículo pueden expresarse más precisa y emocionalmente con ayuda de los modismos.
A menudo una expresión es una oración completa con afirmación, moraleja o
conclusión y los ejemplos de tales expresiones fraseológicas son las frases hechas y los
modismos. Examinaremos los modismos que se refieren a las partes del cuerpo cuya
popularidad se hace más extensa y porque el propio cuerpo es, quizás, lo más
importante que tiene una persona, con el cuerpo la persona comienza a aprender y
percibir el mundo desde la infancia y por eso no es sorprendente que haya muchas
expresiones de este tipo.
En el idioma español hay muchas expresiones asociadas con partes del cuerpo
que podemos usar fácilmente en la vida cotidiana y a menudo podemos entenderlas en
el discurso pero este entendimiento a veces impide la comunicación con los
hablantes nativos puesto que la mayoría de modismos apareció antes o después de que
las personas comenzaron a viajar activamente y comunicarse. A continuación, veremos
los ejemplos más usados: ”estar hasta las narices” – “быть сытым по горло”; “no
tener pelo en la lengua” – “иметь язык без костей”; “ser cabeza de turco” –
“быть козлом отпущения”; “levantarse del pie izquierdo” – “встать с левой
ноги”; “echar una mano” – “протянуть руку помощи”, “meter las narices en algo”
– “совать нос не в свое дело”, “al alcance de la mano” – “под рукой”; “como anillo
al dedo” – “в самый раз”; “estar hecho con los pies” – “бать некрасивым”; “tener
la mano muy larga” – “бить кого-то”; “tomar muy a pecho” – “принимать близко
к сердцу”; “abrir su corazón” – “изливать душу”, “estar de uñas” – “быть в ссоре
с кум-либо”, etc. Según los ejemplos resumimos que los modismos pueden
caracterizarse por los siguientes rasgos: son vívidos elementos de la lengua; son únicos
 89

y tienen el significado único; tienen el matiz metafórico; son prácticos; son asociativos;
son coloquiales; pueden tener matices históricos; se usan a todos niveles lingüísticos.
En conclusión, cabe decir que un estudio comparativo de modismos en español
es de gran importancia práctica porque permite identificar el uso común, lo que facilita
el proceso de aprendizaje del idioma y comprender las peculiaridades nacionales y
culturales desde el punto de vista de la percepción del mundo.

Khoroshilova P.
Oles Honchar Dnipropetrovsk National University
Scientific supervisor: A.V. Budilova

SOME IDEAS FOR TEACHING WRITING FORMAL LETTERS TO

SENIOR SECONDARY SCHOOL STUDENTS

Years have passed since writing was taken for useless means of communication
and its role in teaching English as a foreign language was greatly underestimated.
Nowadays it has become much more important in the second-language curriculum
firstly because it is one of the most powerful means of communication without which
people cannot get by in real life, secondly because of its usefulness in teaching
grammar, sentence structure and practicing language patterns.
It is impossible to underestimate the role of writing in modern life because of
technology onrush and globalization. At present, people have the opportunity to
communicate with different countries all over the world with the help of e-mail, and it
greatly increases human opportunities. For example, a person can apply for a job,
sending a letter of application to a desired company, or a student can send a motivation
letter to a foreign university. In most of cases the result depends not only on
professional skills, presented in the letter, but also on the right design of the letter,
because a well-formatted letter conveys an immediate sense of professionalism to the
reader. A poorly formatted letter, on the other hand, sends an immediate message to
the recipient that a person does not have the knowledge or one`s view the
communication as informal, as a result, the content might not get the attention it
deserves. Most of people, having a high level of English, still are not able to distinguish
formal and informal style of a letter that is why it is really important to demonstrate
students at school the main features of each style and to teach them to write their own
samples of both types.
For those reasons writing has become an important speech skill which is often
integrated with speaking, listening and reading. For example, by doing writing tasks,
students acquire some skills which can be useful for voice communication. It is a
slowed-down process in comparison with speaking, which enables students to
concentrate and pay more attention to phrases and idioms which are used in speech and
in this way to train new grammatical structures. Consequently, writing is included in a
foreign-language syllabus.
According to major requirements to school leavers’ writing skills (B1 level of
Common European Framework of reference for Languages), they are supposed to write
 90

simple coherent texts on topics which are familiar to them and represent their personal
interest, personal letters describing their experiences and impressions, short essays on
different topics, official letters such as letter of complaint, application letter, letter of
request, etc.
For effective language acquisition, English teachers are required to know how to
present the material and use appropriate methods of teaching writing formal letters
during the lesson. During our researches we found out that successful writing of formal
letters should be based on three types of exercises —receptive, reproductive and
productive. Receptive ones involve the perception and identification of a grammatical
structure of an informal letter. With the help of these exercises students are introduced
to both types and also develop critical thinking, trying to analyse two different styles
and define features by themselves. As for reproductive exercises, they usually include
replacement or filling in words and phrases, extending and shortening sentences,
matching beginnings with the endings. So, they help student to enforce their knowledge
and to memorize the most important features. Having done a number of receptive and
reproductive exercises students can go on to a productive task – writing the letter itself.
Productive tasks are usually used by teachers after finishing a unit and help to
understand if a student has learnt a lesson well and if they know how to use new words,
idioms and grammar from the unit. Also it is really important to follow this specific
succession of exercises to get the aim.
Nevertheless, one more important aspect of successful English learning with
senior secondary students is their psychological peculiarities. Puberty age is
characterized by the ability to focus on long cognitive objects, to overcome the effect
of strong distracting stimuli, distribute and switch attention. Students tried to develop
such skills as self-control, endurance, perseverance and deliberation. They start
thinking about their future, systematizing received knowledge and making their own
conclusion. Senior secondary school students bear responsibility for their study by
themselves, that is why it is very important for a teacher to persuade a student in the
necessity of English language in one`s future life and show different prospects with
this knowledge. Students` motivation — is the key to successful English lessons.

Kiseleva A.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: A.A. Pliuschai

PECULIARIDADES DE LA JERGA JUVENIL ESPAÑOLA

En España se observa el uso generalizado de la jerga juvenil. A pesar de que la

lengua española siempre ha estado estrictamente controlada por la academia, se
desarrolló una jerga colorida. Algunas palabras penetraron en el habla no solo por
medio de los residentes de las afueras de las ciudades, analfabetos, personas
desfavorecidas, sino también por parte de los intelectuales urbanos.
Según se subraya en las fuentes, la etimología de la palabra “jerga” es
desconocida. Se registró por primera vez con el significado de “idioma de la calle”. En
 91

la actualidad, hay, al menos, dos interpretaciones básicas de la palabra “jerga”.

Primero, el discurso especial de los subgrupos o subculturas de la sociedad, y, en
segundo lugar, el vocabulario del uso generalizado para la comunicación informal. Los
jóvenes que usan la jerga en su discurso quieren expresar su actitud crítica e irónica de
los valores del mundo de los adultos, mostrar su independencia, también quieren ganar
popularidad entre los jóvenes y también tratar de diferenciarse de las masas con la
ayuda de un lenguaje especial. Usando este lenguaje los jóvenes tratan de esconderse,
cifran el significado principal. El argot juvenil es el lenguaje “secreto” de los miembros
de este grupo.
A fines de los años setenta del siglo pasado aparece un nuevo fenómeno en España
y América Latina cuando en las ciudades hay grupos juveniles de diferente orientación
social y cultural que tienen sus propias características. El más famoso es el cheli.
Inicialmente, el término cheli se usó como un saludo amistoso en los grupos juveniles
marginales, entonces se convierte en el nombre de la jerga y de los que lo hablan. En
la jerga cheli a nivel de vocabulario destacan ciertos grupos temáticos: el estudio; el
trabajo; el ocio y los malos hábitos; relaciones interpersonales; las partes del cuerpo;
los objetos y fenómenos de la vida cotidiana; la actividad intelectual; características
internas de la persona; el estado físico, etc. Más adelante en este trabajo se presentan
ejemplos de algunos de estos grupos. El primer un grupo temático “estudio” se
transmite como: romperse los codos, hincar los codos; “faltar a clase” – hacer
novillos; “suspender” – catear; “profesor – un hueso, el profe y otros. El segundo
grupo temático es “trabajo”. Este grupo incluye las siguientes palabras: “trabajar” –
currar; “trabajo que no gusta” – curro; “trabajador” – currante. Hay una actitud
irónica o despreciativa hacia el trabajo que se caracteriza por este vocabulario. Una de
las áreas más comunes del uso de la jerga juvenil es el ocio. Observemos una
característica que está ciertamente relacionada con la forma de la vida de los jóvenes
españoles, por ejemplo, son palabras y expresiones como: movida, ir de marcha, estar
de juerga. Luego consideremos “relaciones interpersonales”. Un joven usa un
vocabulario para referirse a un grupo de amigos:, chavales, pandilla, grupo, tío, macho,
chavalote, nano. Las chicas se llaman chicas, tía, titi. También a menudo usan
palabras que en sentido directo tienen un significado grosero: cabrón, cabronazo,
maricón, gilipollas. Un chico puede ser llamado: un pavo; y una chica puede ser
llamada – cerda, pava; el hermano menor puede ser llamado – enano. Desde el ámbito
de las relaciones entre los sexos a menudo se usan palabras tan cariñosas como: churi,
beibi. El siguiente grupo temático se puede denominar como “estado físico”: estar loco
– estar como una cabra, estar mal de la chaveta. Para evaluar la situación del objeto,
los jóvenes usan una serie de palabras y expresiones que se distinguen por su carácter
hiperbólico. Una parte de estas palabras es positiva y la segunda es negativa: de la
hostia, molar, flipar, etc.
Resumiendo, podemos decir con seguridad que la jerga es el lenguaje de la
juventud actual que se está desarrollando rápidamente. El argot español está presente
en casi todas las esferas de la comunicación humana desde el nivel interno hasta las
relaciones profesionales. Los españoles como pueblo caliente y, a veces, agudo en el
lenguaje, tienen en su portfolio léxico un gran número de diferentes expresiones del
 92

argot. Una persona moderna que estudia español clásico debería estar bien preparada
para la jerga española para sentirse libre y segura.
Kobiakova M.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: O. V. Budilova

MULTILINGUAL APPROACH TO TEACHING

IN SECONDARY SCHOOL

Multilingual approach to teaching is an important component of modern

European education. Multilingualism has become a phenomenon that leads to the
development of international relations, tolerant attitude to other cultures, valuable
exchange of experience between nations and peaceful coexistence in a multilingual
society. Because of this, the concept of preparing students to successful interaction in
a multicultural and multilingual world is one of the most crucial in FL teaching.
Multilingualism is a person’s ability to use more than one language in both oral
and written communication as well as while reading and listening. The advantages of
multilingualism over monolingualism are substantial: keener awareness and sharper
perception of foreign languages; ability to communicate in native language more
efficiently; improved listening skills; development of critical thinking; expansion of
personal horizons; more tolerant perception of other nations; social and employment
benefits and increasing job opportunities.
In the process of learning languages students shift their experience in acquisition
of their first foreign language into the work on the second one. Students can observe
both the similarities and the differences between the languages which facilitates the
learning process. Within the multilingual approach it is better to use the languages that
belong to one and the same language family because they have more common features,
especially in the layer of vocabulary. In addition, it is useful to combine the languages
of the same group: English can be taught together with other languages of Germanic
group, for example, German, while Spanish may be combined with some Romance
languages such as Italian or Portuguese. It may help students to understand the meaning
of new words on the basis of common roots.
While teaching vocabulary within a multilingual approach, teacher can use a
variety of techniques: translation, pictures, movements and gestures, matching to
definitions, synonyms or antonyms, collages, repetition, monologues and dialogues.
As a second language it is necessary to use not students’ mother tongue, but their first
foreign language. Teacher should also pay learners’ attention to the differences in use
of some lexical units, pronunciation, and interpreter’s false friends.
On the basis of the first foreign language the process of learning grammar is
easier for students because the majority of grammar phenomena are identical in the
languages of the same language family. For instance, the languages of the Indo-
European family all have similar system of past, present, and future tenses, division of
verbs into regular and irregular, and articles.
 93

It is important to develop all four skills while teaching a second foreign

language: speaking, listening, reading, and writing. To develop speaking, students
should be put in various natural situations which may happen in real life. Pair and group
work are the most helpful both for the development of speaking and listening skills.
Academic audio texts should be combined with songs and videos. For reading it is
recommended to use diverse graded readers. When learners encounter unfamiliar
words in texts, they ought to be translated into the first foreign language or given
definitions. In this way, students will enrich their vocabulary in both languages.
Writing should be taught gradually, from short notes to long essays, and the common
structure of writing in several languages may help students acquire writing skills in the
second language faster.
Multilingual approach to teaching leads to learners’ better acquisition of foreign
languages and improves their cultural and communicative competence. Multilingual
education offers students opportunities to become qualified and in-demand members
of a modern globalized society.

Kozeka M.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: O. I. Stankevich

LINGUISTIC TOOLS OF IMPACTING THE AUDIENCE IN ENGLISH -

SPEAKING POLITICAL DISCOURSE

Discourse is a text that encompasses speech interaction of people, mechanisms

of consciousness (or cognitive processes) and a wealth of extralinguistic factors such
as historical and social background, social and cultural context or emotions of a
speaker.
According to sociolinguistics, there are two main types of discourse, which are:
institutional and personal. The given work dwells upon institutional type of discourse,
namely political discourse. The latter is usually analyzed in terms of political
communication which encompasses speech as a social action, prepared by
professionals for both professionals and non-professionals. The purpose of the political
discourse is attaining power at the cost of wide audiences that share the same ideas.
The question is how to make people follow a politician and how to make them think
the way it is necessary for him or her. To answer this inquiry we have outlined certain
linguistic tools and strategies aimed at motivating people.
After studying all the theoretical points, we analyzed the means of motivating
the audience with the examples taken from the presidential debates between Hillary
Clinton and Donald Trump.
Syntectical analysis of the debate transcript has shown that D. Trump mostly
uses simple sentences, while his opponent’s speech is marked by using complex ones.
As for lexical tools of motivating the audience, the following tools have been outlined:
synonyms, euphemisms and dysphemisms, simplification, specific usage of proper
 94

names and drawing historical parallels, citing famous people and using pragmatic
lexical groups and metaphors.
Moreover, looking through D. Trump’s texts, we came to conclusion that he uses
roughly 80% of one- or two-syllable words, while H. Clinton demonstrates the variety
of vocabulary. We believe that D. Trump deliberately simplifies his speech to put
himself in contrast with the previous politicians, including H. Clinton, whose speeches
are usually eloquent, but lead to nothing.
What is more, we have highlighted the most frequently used nouns. Hillary
Clinton’s unique noun is “people”, and Donald Trump’s unique noun is “country”.
Having considered candidates’ slogans, we revealed the semantic connection between
their unique nouns and slogans. H. Clinton’s slogan is “Stronger together!”, and
Donald Trump’s slogan is “Make America great again!”. From that we see that the
former is more people-oriented, while the latter is prone to speak for the whole country,
glorifying it among other international leading countries.
Basically, lexical units used by H. Clinton demonstrate yearning for integrity
and achievement, which is obvious from her slogan. D. Trump’s words have radical
connotations and motivate people to take risks.
Besides, Hillary Clinton mostly answered with relevant information, while D.
Trump would rather veer off the topic and mention pragmatic word groups such as
“ISIS”, “terrorists” or “Obama healthcare”.
In our research, we noticed the fact of deviation from the main principles of
political discourse. Political discourse belongs to institutional type of discourse, but
from time to time candidates switched to personal discourse, namely while offending
each other. However, this peculiarity is mostly attributed to Donald Trump.
It is important to mention strategies of motivating the audience. The most widely
used ones were criticism of opponent’s actions, attack and defense; they are followed
by ignoring, optimism, manipulation of social-economic problems, introduction of the
third person, expressing authoritative leader’s endorsement, stirring up international
problems to the scale of international crisis, citing and defense of traditional values.
Donald Trump’s most frequently used strategies are criticism of opponent’s
actions and attack. We assume that the purpose of such strategies was to diminish
Hillary Clinton’s image among people. The latter mostly used strategies of defense and
ignoring. Nevertheless, never did she neglect strategies of attack and criticism in order
to provoke D. Trump’s aggression.
In conclusion, presidential campaign of 2016 is notorious for its heated debates.
Obviously, the goal of attaining as much power as possible justifies strategies and tools
of motivating people used by the candidates. The most popular strategy was attack,
which shows how candidates put all their efforts in order to raise one’s influence at the
cost of the other one. Still, we have not mentioned all possible strategies and tools that
might be used by politicians. Taking into account the fact that each politician has their
own style and ways of presenting themselves, more tools and strategies are sure to be
pointed out from other examples of communication within political discourse.
 95

Krivsún A.
Universidad Nacional de Dnipro de Oles Honchar
Consultora de investigación y lingüística: V.N. Dyadya

LA POPULARIDAD E IMPORTANCIA DE LA LENGUA ESPAÑOLA

EN EL REINO UNIDO

El idioma español es el segundo idioma más hablado en el mundo (después del

chino mandarín), con más de 400 millones de hablantes. El tiene un estatus oficial en
los 21 países, que abarcan el Sur, Centro y Norteamérica, así como también África y
Europa.
En los últimos años, el español se ha convertido en el idioma más importante
para aprender en el Reino Unido. En un informe del British Council ha determinado
51T 51T2 2T19 19T5 19T5

los 10 idiomas, a parte del inglés, más importantes del Reino Unido. Además, el
19T5

British Council ha estudiado diez diferentes factores entre los que hay indicadores 51T

económicos, políticos, culturales, educativos e interés de la población para explicar

51T

la popularidad de los idiomas extranjeros.

Según el análisis, el español es el idioma extranjero más importante en el Reino
Unido con 76 puntos. En segundo lugar se encuentra el árabe con 54, francés 47 y el
chino mandarín 45.5. El resto de idiomas que completan la lista son el alemán,
portugués, italiano, ruso, turco y japonés. También el español sigue teniendo demanda,
mientras que otros idiomas disminuyen.
Los mercados del alto crecimiento en los países hispanohablantes como
Argentina, Chile y México están haciendo que el español sea extremadamente
significativo y digno de aprender.
Además, España es el principal destino turístico extranjero de personas del Reino
Unido.
La popularidad del español entre los adolescentes (debido a la música, películas
y televisión en español) se atribuye a su influencia en la cultura popular y el acceso en
el Reino Unido, donde los idiomas extranjeros a menudo se perciben como un tema
escolar relativamente "difícil".
Al mismo tiempo el incremento del número de estudiantes de español en la
educación obligatoria británica ha ido en detrimento de las lenguas tradicionalmente
estudiadas: francés y alemán. El español sigue subiendo en aceptación entre alumnos
y familias. Pero hay unos obstáculos con los que se encuentra la enseñanza del español
en la educación obligatoria británica. Así, uno de los más importantes es lo que los
idiomas modernos siguen enseñándose según los criterios no sólo de un idioma clásico
(o sea, "muerto"), sino también de la estructura latina, tan rígida e inflexible. Otro
problema, en cuanto a la difusión del español, es la falta en las escuelas de profesorado
capacitado para enseñar a los alumnos.
Sin embargo, desde 2004 el español es obligatorio en secundaria, pero sólo en el
tramo de once a catorce años y deja de serlo de los catorce hasta los dieciséis años. Por
raro que sea, los datos recientes sobre el número de estudiantes que se presentan a las
pruebas externas de lenguas extranjeras (GCSE) de español, francés y alemán
 96

presentan la información sobre un crecimiento únicamente en el caso de la lengua

española.
Cabe notar que el estudio del español entre los adultos británicos se representa
en la forma de los distintos cursos impartidos en colegios, universidades o instituciones
locales. Pues, un tercio de los estudiantes adultos de lenguas extranjeras en el Reino
Unido estudia español. Las clases nocturnas en español son las más populares en el
Reino Unido.
Considerando lo susodicho, la lengua española es el idioma extranjero moderno
más importante para el futuro de Gran Bretaña porque sigue estar muy significativo
para la economía, cultura, estudio, turismo y etc.

Havrileychenko V.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: N. H. Velhina

FEATURES OF THE COMPOSITION OF THE NOVEL

“AMSTERDAM” WRITTEN BY IAN MCEWAN

The end of World War II marked a major turn in the worldview of the western
civilization. The war was not just a clash of powers, but the collision of ideas, each of
which has promised to make the world perfect, and instead brought a river of blood.
Hence - the idea of the sense of crisis, that disbelief in the possibility of any ideas to
make the world a better place. There is also a crisis of ideas of art. On the other hand,
the number of literary works reached such a quantity that the impression that
everything has already been written, every text contains references to previous texts,
that is meta.
All of the novels mentioned in this work reveal the "wound" personal experience.
And fragmented, exaggerated dummy text like declaring open and incomplete, despite
its postmodern status quo, still finds connectivity. Detection of specific poetic syntax
that would allow signs point to a narrative unsaid "personal story" seems to us one of
the most important tasks. Leitmotiv organization turns key text connectivity that
enables its ethical and philosophical reflection.
After analyzing the basic principles of development and decline of England at the
turn of the century, it is worth noting that McEwan lived and worked in difficult times.
However, the author was able to find strength and inspiration to write one of the best
works of English literature of this period.
If to speak of existence of each person, McEwan often uses the word «condition».
This is a situation in which his character finds himself, a situation that manifests
existential "vulnerability" man - his pain, mistakes, fear, guilt, shame, arising from
some for him before inexplicably. Yes, true morality, in McEwan, is recognition of the
possibility of "other" experiences of others who became momentarily clear. Mission
novel, literary mission - to bring this knowledge.
"Amsterdam" Ian McEwan published in the 1998 Booker Prize - a novel about
the misunderstanding. The work briefly in surgical-style routine party whose
 97

protagonists have a personal ivory towers and cannot coexist on the same cell. Against
perfect composition, dynamic scenes have drawn with minimum number of strokes by
putting adequate human contact during skeptical question mark.
There are features of the composition of this novel that the author uses:
 The author appeared only with the change of the episode, without interfering his
characters to act, without saying what they are unhappy or narrow-minded.
 There are hints of other literary works, allusions (A Poison Tree by William Blake).
 The author also used the phenomenon of "work for philologists," thereby using
musical terminology in the episode of the novel, when composer Clive composed
"The Millennium Symphony".
 Make the reader understand what is written, as someone else's experience.
 Make the reader to sympathize.
 Author uses collective unconscious (emotions take leading role in relationships
between friends)
 The apocalyptic carnival in the plot (Molly died but had influenced on the future
situation that is “boiling” around Clive and Vernon)
 The irony (meeting of lovers at the funeral)

The author says: “I wanted to play, but play seriously with the fact that is most
associated with deep feelings that are not intelligence”.
This words have become the key to the features of the composition of the novel.
Mirrored focus on other shortcomings, mirror shows blindness that neither Vernon
nor Clive did not believe each other capable of this insidious idea, for the simple
reason that everyone considers each other stupid. And here, as Benjamin Franklin
said, all are equal in stupidity and the desire to be right. Last sign admitted only by
a reader: the characters are going to end their inner true tragedy; the author reduces
its happy end.
Hrom O.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: O.V. Rodnyy

MEANS OF THE COMIC IN THE TALE OF J.K.JEROME ‘THREE MEN IN

A BOAT (TO SAY NOTHING OF THE DOG)

The comic is the socio-psychological phenomenon that actively began to be

studied by ancient Greek philosophers, especially Aristotle, besides the comic has two
concepts of definition - philosophical and psychological. Relevance of the topic is
conditioned by its connection with one of the major problems of modern linguistics -
research of means of expressing comicality in oral speech and in writing. At the same
time it is worth saying about the dynamics in understanding the comic, that is primarily
related with differences in the mentality of different peoples, with changes in societies.
The aim of the research is to identify and explore the expressive means of
creating comic effect in the tale J.K.Jerome "Three Men in a boat (to say nothing of
the dog)".
 98

it has been analyzed by theoretical literature of domestic and foreign literature

and with that result, the conclusion that has been made: despite different approaches
to the study of comic, almost all researchers agree the category of comic is related to
natural events, objects, phenomenas of life or conscientiously the construction of a
system of concepts or events in order to transfer one of the comic assessments of
reality.
Also, research has shown that comic had its main species, such as humor, irony
and satire. Based on the work of different scientists it can be concluded that humor has
stylistic device has considered to be a certain literary direction, with its specific features
and aims. But humor can be expressed by linguistic tools and general atmosphere of
the text. Also, research has shown that irony is approaching to satire, however, there's
the distinction between irony and satire and irony seen as a transitional form between
satire and humor.
Such types of comic, as a pamphlet epigram, lampoon, burlesque, parody and
travesty found their reflection in the literature of domestic and foreign authors.
Humor is a pretty essential part of the English national character and very
necessary element of national identity. The British are proud of their humor and not
without reason, consider it as their national wealth. All English literature from its
appearance and up to the present are full of humor, and most English writers are the
real masters of the comic. One of the characteristic features of English humor is that it
keeps seriousness when joking. Jesting and seriousness are two essential elements in
the British humor.
The tale of J.K.Jerome "Three Men in a boat (to say nothing of the dog)" always
has been and still remains the most popular books among all the achievements of the
author. It was written in the genre of humorous travel. Ideological-thematic line of the
tale, its plot and compositional organization aimed at ironic and sometimes grotesque
image of English society during the reign of Queen Victoria.
J.K.Jerome in his tale "Three Men in a boat (to say nothing of the dog)" has
extensive usages all the possibilities of humor. The author demonstrates the rare
knowledge of aesthetic categories of comic showing almost all types of situations that
can cause friendly laughter. According to the writer, the charm and the main advantage
of its book is not a literary style but its truthfulness.
Practical analysis of the specifics of representation of the comic tale J.K.Jerome
"Three Men in a boat (to say nothing of the dog)" revealed the following means of art
for creating comic effect: artistic details in the author's comments, funny observation
of the life and society, character's language that amplify the characters, funny
situations in which the characters are placed, inability to do simple things, self-irony
and irony in relation to the other characters, the absurdity of the situations. Using
humor the author of the tale often ridicules human flaws such as laziness, gluttony,
irresponsibility, etc., so the humor in the book is intended to correct the shortcomings
of society. The results of research showed that the writer had made extensive use of
such stylistic means of creating a comic as hyperbole, metaphor, antithesis, contrast,
repetition, oxymoron. Stylistic means of creating comic in the given tale, contributes
to reproduction of the images, fuller disclosure of life positions and national spirit.
 99

It is worth noting that the means of creating comic effect is a controversial topic
and poorly studied in terms of stylistics. First of all this is due to very flexible
interpretation of the term "comic effect" and its versatility. At the moment stylistic
features of the tale J.K.Jerome "Three Men in a boat (to say nothing of the dog)" are
insufficiently researched what represents particular interest for further study.

Kaminskaya L.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: S. Yu. Honsalies-Munis

CULTURE-SPECIFIC ITEMS IN ALICIA OSTRIKER`S POETRY

One of the most challenging tasks when translating poetry is communicating

culture-specific ideas because a translation isn’t just affected by the poet’s culture, but
also the translator’s understanding of and biases toward the poet’s and target’s culture.
Considering literature as being the product of the dominant ideology, it is obvious that
sign systems cannot be assumed to be understood by everyone, for language is dynamic
and apt to change quite rapidly. Furthermore, in most societies literary translation
seems to have become so prominent that the very concept of translation tends to be
restricted to literary translation in comparison with other types of translation and other
texts.
Culture-specific items – CSIs are items in the source text that are problematic for
the translator, either because they do not exist in the target language or because they
have different functions and/or connotations for readers.
The focus of this research project is to provide an analysis of A. Ostriker`s poetry.
The purpose of the study is to analyze the ways of expressing national-cultural
specificity in the A. Ostriker’s poetry.
In order to study the national-cultural specifics, we have analyzed a number of
works of the theoretical base by P. Newman, D. A. Dobrovolsky, I. Y. Markovina, J.
E. Prokhorov, G. D. Tomahin.
In the course of work, the following research methods were used: comparative
method, continuous sampling method, classification method and systematization of
linguistic material, quantitative method.
In linguistics and psycholinguistics, over the past decades, the tradition of
studying the reflection of national-cultural specifics in language and speech activity
has already developed, in most cases it is a study of the vocabulary of different
languages.
During the study, it was discovered that there are two aspects of studying the
national specificity of the semantics of the lexical unit: the first aspect is related to the
study of a national-specific in the semantic structure of the word, and this semema is
without equivalence. Within the framework of the second aspect, the presence of
national-specific components in the structure of the values of lexical correspondences
is studied, these non-matching components of values are found in the analysis of vector
correspondences, in the vocabulary of the unit
 100

Every cultural phenomenon is assigned a position in a complex system of values;

it is evaluated. And, every individual is an element in a system of space-time
coordinates. If this is accepted, transcultural action or communication across culture
barriers has to take account of cultural differences with regard to behavior, evaluation,
and communicative situations.
Realia are words and expressions for culture-specific items. As realia carry a very
local overtone, they often represent a challenge for translators. They cannot be
confused with terminology, as it is mainly used in scientific literature to designate
things that pertain to the scientific sphere, and usually appears in other kinds of texts
to serve a very specific stylistic purpose. Realia, instead, are born in popular culture,
and are increasingly found in very diverse kinds of texts. One of its main purposes is
to convey an exotic touch (fiction).
Alicia Ostriker is one of an increasing number of women writers who have the
courage to approach biblical history and legend from an unorthodox, feminist point of
view. This is not to say that Ostriker follows any path other than her own. Brought up
in an assimilated household, regarding herself as an ex-atheist, she enters into every
legendary life, both male and female, with a personal vision. Nothing received is
sacrosanct; everything is subject to history and experience.
She has been in revolt since her 1986 groundbreaking book, Stealing the
Language: The Emergence of Women’s Poetry in America, in which she shows how
women, from the beginning of writing poetry in America, were forced to deal with the
prejudice and strictures of male-dominated criticism.
We`ve choose the poems The Bridge, Daffodils, The Anniversary, America the
Beautiful, What is Needed After Food, as the corpus of the study because they are
displaying of the translation of CSIs, and encompasses a great number of CSIs which
can fulfill the requirements of this research and provides valuable sources of the data.
Collins English Dictionary, Oxford Learner’s Dictionary were used as the sources to
find the meanings of the words in English.
The final task was to analyze the ways of lexical representation of national-
cultural specificity in the poetry of A. Ostriker. We have discovered that the poet uses
such literary devices, as metaphor, metonymy, epiphora, anaphora, comparison,
personification, epithets, irony, simile, oxymoron, and synecdoche. Also she used
asanans and alteration.
As a result we`ve found examples of culture-specific items in A. Ostriker poetry
using Newmark`s six categories of CSIs under the following headings: ecology; public
life; social life; personal life; customs and pursuits; private passions. Although the
source text was read exhaustively and all relevant CSIs were extracted and were
discovered for some categories, such as ecology, clothes, geographical names, proper
names, brand names, military names, religious terms, transports and gestures and
habits.
 101

Kaznóvskaya V.
Universidad de Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

PARTICULARIDADES LÉXICAS EN LA TRADUCCIÓN DE

CORRESPONDENCIA COMERCIAL

En el mundo contemporáneo la comunicación empresarial juega un papel muy

importante. La correspondencia comercial, como una de las formas de textos
comerciales, abarca diversas actividades humanas incluso la diplomacia, el comercio
y la cooperación económica, científica y cultural. Actualmente en diferentes lenguas
existen sus normas para la correspondencia de diferentes tipos: para la oficial, la
gubernamental y la privada. Dichas normas incluyen la regulación estricta, que
contribuye la correspondencia a los reglamentos legales y normas gráficas, ortográficas
y las de puntuación.
Realizando la traducción de correspondencia comercial es necesario no sólo
dominar el idioma extranjero sino también conocer el estilo de comunicación de
negocios. Hay que tomar en consideración las particularidades de dicha traducción,
entre las cuales se puede destacar las siguientes: el uso de términos especializados, de
expresiones fijas y clichés, la presencia de construcciones gramaticales especiales etc.
Además un traductor deba tener conocimientos profundos de la cultura y costumbres
de los nativos.
En la correspondencia comercial se utilizan ampliamente los términos y
profesionalismos según el tema y sentido de documento oficial. Se trata de términos
económicos, diplomáticos y legales (por ejemplo: bienes y servicios, PYME, exportar,
contrato fijo, préstamo bancario, demanda, estudiar el mercado, colaborar etc.).
También se utilizan palabras no terminológicas del lenguaje administrativo-clerical
(por ejemplo: debidamente, adecuadamente etc.).
En la correspondencia comercial hay muchos sustantivos que reflejan la
ocupación profesional, (por ejemplo: empresario, proveedor, transportación,
comercialización, consumidor) o preposiciones compuestas que expresan ciertos
estándares del contenido (por ejemplo: con respecto a, a causa de, gracias a, en el
caso, en relación con etc.).
Dado que la característica principal de la correspondencia comercial es su
precisión, claridad y la ausencia casi total de elementos emocionales, es necesario
enumerar los requisitos básicos que deba cumplir el traductor competente, a saber:
precisión (todas las posiciones del documento original deben estar presentadas en el de
la traducción); brevedad (toda la información del original debe presentarse de manera
breve y lacónica); claridad (sin distorsionar la comprensión del contenido);
correspondencia a las normas literarias.
Concluyendo todo lo dicho se puede notar que en el mundo empresarial la
correspondencia se considera como el alma del comercio y es una de las esferas que
posee muchas características muy importantes.
 102

Kora M.
Université Alfred Nobel, Dnipro
Consultant scientifique et linguistique : L.V. Ratomska

LES MOTS FRANÇAIS EN ANGLAIS MODERNE

Il ne fait aucun doute que la langue anglaise est considérée comme une langue
commerciale internationale, que la langue anglaise influence presque toutes les langues
existantes. Nous pouvons observer des mots anglais en espagnol, français, russe, etc.
mais ce n'est pas un secret pour personne que l'anglais a été influencé par le français
lui-même. Compte tenu de l'histoire de l'anglais on peut trouver beaucoup d'emprunts
français en anglais qui sont encore utilisés. On peut observer les emprunts en français
dans les textes des entreprises, dans les contrats, dans la littérature et dans les articles
de journaux. Parfois on utilise les emprunts sans savoir leur origine. Essayons de définir
les principales raisons des emprunts français en anglais moderne. En outre, pour
nommer ces raisons, les différents facteurs doivent être pris en considération.
Le premier facteur est l'origine des deux langues. Pour autant que nous le
sachions, l'anglais a été créé partiellement avec l'aide du français. C'est pourquoi on
peut trouver beaucoup de mots similaires en anglais et en français. Par exemple, des
mots tels que page-page, joy-joie etc.
Le second facteur est historique: la plupart du vocabulaire français apparaissant
maintenant en anglais a été importé au cours des siècles suivant la conquête normande
de 1066, lorsque l'Angleterre est passée sous l'administration de peuples normands.
Guillaume le Conquérant envahit l'île de Bretagne, distribuant des terres et des biens
aux Normands. En conséquence, le français est devenu la langue de la culture et de
l'administration. Ainsi, nous pouvons observer des mots tels que liberty - la liberté;
justice - la justice en anglais. De plus, le français était la langue de l'aristocratie et de
l'intelligence. Ainsi, nous pouvons encore observer l'expression crème de la crème en
anglais moderne. Cette expression signifie l'élite de la société.
Le troisième facteur est culturel. Ce facteur correspond aux différentes formes
d'art telles que la littérature, la peinture, l'architecture et les différents styles d'art créés
en France. Par exemple, la littérature et le mouvement artistique surréaliste ont été créés
en France et le mot surréalisme est utilisé en anglais – surrealism. Nous pouvons
considérer la mode comme l'un des facteurs culturels. Ce n'est pas un secret que Paris
est considéré comme la capitale de la mode et la France a créé des designers tels que
Coco Chanel et Christian Dior, c'est pourquoi de nombreux mots français liés à
l'industrie de la mode tels que couture, bijou, panache, eau de toilette sont toujours
utilisés en anglais. Des particularités culturelles comme la nourriture française ont
causé l'utilisation de mots français en anglais. Par exemple le mot croissant. Nous
pouvons également inclure différentes inventions scientifiques faites en France telles
que le déjà vu.
 103

En conclusion, on peut constater que l'anglais et le français ont beaucoup en

commun et que beaucoup d'emprunts français et de barbarismes en anglais sont utilisés
en raison de facteurs historiques et culturels.

Кrivko V.
National Mining University
Scientific supervisor: Orel M.V.

ETYMOLOGY OF NAMES IN J.K. ROWLING’S “HARRY

POTTER”

The aim of this work is to research different Ukrainian interpretations of the

English proper names on the example of the most interesting characters from JK.
Rowling’s “Harry Potter” book series. This would allow us to look at the foreign heroes
from new perspectives, or, perhaps, to familiarize ourselves with some of them anew,
because it is known that there are no trifles in works of the greatest writers: everything
is thought out, every word stands in its place and fulfills the functions defined by the
author. Proper names are not the exception.
To begin with, let’s refer to the name of the main character. The name Harry is
a clipped form of the name Henry which is of Anglo-Saxon origin and means “power”,
“master of the house, owner of the land”, which is interesting because among the peers
Harry is regarded to be the heir of the founder of the House, he is in – brave Godric
Gryffindor. Another possible form of the name is Harold (Harryson) which
corresponds to the meaning of “commander / governor of the army”. It is interesting
because in the fifth book Harry and his friend form a secret organization “Dumbledore's
Army” to protect the School. At the same time there is a verb “to harry” which has
such synonyms as “to worry”, “to irritate”, “to bother”. It is significant that the
character of Harry makes some people such as his Slytherin schoolmates and their
Dean very nervous of his presents in some cases. The last name of Harry is Potter is
quite a widespread surname in English, which has a Ukrainian equivalent “гончар” –
a craft artist who creates pots, dishes, mugs, vases etc. Therefore, the last name
indicates the simplicity and somewhat the greatness of the character as well. However,
there is a verb which has the opposite meaning: to potter means to loaf, to be lazy and
not to take pains, which match Harry very well. And although it is believed that Harry
received his last name only in honor of the childhood friend of the writer Jan Potter,
perhaps this is the case when the name can say much more than the writer suggests.
Harry's best friend – Ron, the youngest son in a large family of Weasley, is also
an owner of a real name – Ronald. This name is a Scottish form of the Scandinavian
name Ragnvald, which in its turn is a modified form of Old Norse Ragnvaldr or
Germanic Raginwald, which means “adviser of prince”. This certainly can relate to the
relationship between Harry and Ron. Translated from the Welsh name Rhongomyniad,
similarly consonant to Ron, means “to spear striking the target” – here you can recall
the boy's success in Quidditch, marked by the slogans of his peers: “Ronald Weasley
is our king”.
 104

The name Weasley can be considered as a derivative of the English word

“weasel” – горностай or ласка. In English there is a stable expression for affection of
something. That is, “to evade something”, “to shrink”, which, of course, can be
attributed to the mischievous twins George and Fred, getting up unimaginable pranks,
but invariably departing from punishment. In addition, the house of this good-natured
family has the name of “The Burrow” – “Нора”, the most suitable habitat for weasels
and ermines. Although, according to the beliefs of England and Ireland, weasels bring
failure, as well as the red color of their fur (the Weasley is unsuccessful on both points).
Another character is one of Harry's closest friends who has an unusual name −
Neville Longbottom. Neville is an old name which is of French origin and which means
“new settlement”. However, the surname has a wider range of meanings. The definition
of Longbottom can be literally understood as the corpulent person. Perhaps, in addition
to this, there is a connection with the stable expression “to be at the bottom of the
class”, meaning “to take the last place in terms of academic performance”, which
directly relates to the boy's educational success in basic subjects. However, it is worth
paying attention to the less common and outdated version of the translation “bottom”
as “stamina, endurance”, which quite accurately characterizes the personality of the
young wizard and his devotion to ideals.
Argus Filch is an old and boring school superintendent. At the same time, to filch
− a verb meaning “steal, pull, pull off”, which also gives a negative connotation to this
unattractive character.
Severus Snape is dean of the faculty of Slytherin. The name Severus goes back
to the adjective severe, according to the Lingvo dictionary, all the listed meanings can
be attributed to this character: strict, demanding (as a teacher); hard to get on with (to
students); serious, strong (character); strict, simple, without frills (style in clothes –
preference for black color); cruel, fierce (life deprivation); meticulous, pedantic (as a
high-end chemical physician, an area where these qualities are extremely necessary);
sarcastic, caustic, pungent.
Sirius Black is the godfather of Harry Potter. His first name Sirius is the name
of the brightest star in the constellation of the Great Dog. The last name Black
corresponds to an unmistakable definition of the color “black”. That's exactly how the
essence of the character can be reflected by the selection of such a specific name.
Voldemort is an absolutely negative character, incarnation of evil, hasn’t always
had this name. The actual name of the character is Tom Marvolo Reddle. In fact, the
name of “Tom Reddle” is an oxymoron. Tom, except for the diminutive of Thomas,
means in translation “ordinary, simple man”. The second name of Marvolo goes back
to the noun marvel – “miracle”, "amazing phenomenon". The surname Riddle is
literally defined as a “загадка” or “таємниця”. That emphasizes the complex
psychology of the character.
 105

Kulikova K.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

DISPOSITIVOS INNOVADORES EN EL PROCESO EDUCATIVO DE LOS

ESTUDIANTES

La enseñanza es una de las instituciones sociales más antíguas y fundamentales.

Durante muchos siglos, la gente evolucionaba y se desarrollaba, formando su sistema
del aprendizaje. La enseñanza es una parte integrante de la sociedad, su síntoma
distintivo, a partir de la cual se puede comprender el nivel de su desarrollo. Las nuevas
tecnologías también afectan la esfera de la enseñanza, especialmente la superior.
Muchos estudiantes de todo el mundo utilizan diferentes ciberchiches modernos
durante el proceso educativo. El uso de herramientas de tecnologías informáticas en el
proceso de enseñanza abre nuevas posibilidades para mejorar la calidad de los estudios,
los hace más intensos y eficaces. Algunas de las oportunidades principales,
proporcionadas por altas tecnologías, son: es posible visualizar la información de
cualquier tipo, tanto real como virtual; se puede archivar, guardar o transmitir grandes
cantidades de información; el acceso a la información es bastante fácil y rápido; se
puede calcular más rápido y correcto; en caso de necesidad es posible ponerse en
contacto con el profesor en cualquier momento, etc. La mayoría de los estudiantes tiene
móviles smarts y los utiliza de manera muy activa no sólo para necesidades personales
sino para los fines educativos, por ejemplo, durante la preparación a los exámenes. El
hecho de que el uso de aparatos innovadores influye negativamente en el proceso
educativo presenta un problema serio, sin embargo, los que realmente quieren obtener
los conocimientos de calidad va a utilizar los dispositivos innovadores como es debido.
Para ello, se necesita un deseo propio y, en ciertos casos, la voluntad.
Concluyendo todo lo presentado arriba, se puede notar que a través de los
dispositivos, los estudiantes reciben la información nueva, se preparan a los estudios,
toman parte en conferencias diferentes, es decir utilizan de manera eficaz las
innovaciones tecnológicas. Entre los efectos negativos en el proceso educativo de los
estudiantes se puede destacar el momento de fusilar la información, perder el tiempo
en las redes sociales durante los estudios. Sin embargo, teniendo en cuenta todos los
pros y los contras de lo que dan las innovaciones modernas a los estudiantes, podemos
subrayar que los dispositivos influyen positivamente en el proceso de la formación
profesional y el desarrollo exitoso de nueva generación.
 106

Kuprenko V.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: V. V. Yashkina

STYLISTIC MEANS OF CREATING EVALUATION IN ENGLISH

ADVERTISING SLOGANS

Evaluation is one of the most important linguistic categories that depends on a

person's thinking, practical activities as well as social and cultural reality. In this way,
evaluation activity is generated by the need to know if the information corresponds to
certain social or personal requirements.
Having considered both the open and hidden evaluation, it should be noted that
advertisers try to express it less openly because the imposition often provokes a
backlash from a potential client.
Finding its reflection in various linguistic manifestations, the evaluation takes a
special place in the implementation of the advertising slogan function. It should be
noted that the slogan has to prompt consumers to make their choice in favor of
advertised product or service. The slogan is the essence of the advertising concept that
potential customers can easily perceive and remember.
Having considered a variety of English-language advertising texts, we have
managed to single out the most characteristic means for the English-language
advertising slogan. They are metaphor, metonymy, epithet, personification, pun,
hyperbole, ellipsis, inversion and repetition (phonetic, lexical and syntactic), foreign
words, comparison and other figures of speech. Their goal is to create an attractive
advertising image of the product, as well as emphasize its uniqueness.
Undoubtedly, one of the priority roles in the of advertising slogans is devoted to
the adjective. Due to their evaluative connotations, they can denote the quality of the
advertised product: new, clean, real, fresh, right, natural, big, great, slim, soft,
wholesome, amazing, attractive, brilliant, fantastic, wonderful, great, marvelous.
Adjectives are followed by nouns that are able to point out the most significant
features of the advertised product, as well as to bring them together in order to create
a certain image: novelty, freshness, health, wealth, happiness, joy, love, clarity,
fragrance, harmony, beauty.
A notable feature of English-language advertising slogans are attributive nouns
that are generally used in advertising headers and have explicitly expressed
evaluational connotations, for instance:
- Retro Style Gun Handle Novelty Umbrella;
- Party Eyes Jewelry;
The imperative forms of the verb also do not stand aside, prompting the
addressee to evaluate the advantage of the advertised product, for example:
- Buy this!
- Discover that!
In this way, the complex of stylistic means creates the special estimative
modality of English-language advertising texts giving it an emotional power and
 107

forming its imagery. Moreover, it affects not only addressees’ subconscious but their
feelings as well.
Another important factor related to the creation of evaluation is the sound
organization of a text. It contributes to the optimization of perception and
memorization of information. The violation of the sound organization of the text can
lead to more complicated reading of the text, which in turn may cause ambiguous
associations and distort its meaning.
Thus, it should be noted that the phonetic organization of speech in advertising
texts should not distract the potential buyer's attention from the main content of the
text.
The repetition at any level from phonemic to paragraph is typical for the English-
language advertising slogan, for example:
- «Different scents for different gents»;
- «Only reality looks more real»;
In the process of analyzing advertising slogans for the detection of phonetic
means of expression, we noted that rhyme is a rather popular way of creating English-
language advertising texts for different types of target audience.
It should be noted that the success of advertising depends on its language
expression while its effectiveness depends on three components: sound, word, and
sentence. The usage of a large number of different lexical and semantic means
increases the expressive effect of the slogan on the emotional sphere of potential
clients, makes them interested in the advertised product, thereby creating a pragmatic
effect.

Lávnikov O., Marchenko T.

Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

ANGLICISMOS EN EL ESPAÑOL CONTEMPORÁNEO

Uno de los rasgos distintivos del mundo moderno es la informatización de la

sociedad contemporánea. Este fenómeno acumula toda la atención de la lingüística
moderna, que se centra en los procesos de interacción de idiomas y culturas de países
diferentes. El desarrollo del lenguaje está estrechamente relacionado con la evolución
informática de la sociedad. Muchos lingüistas piensan que las palabras prestadas casi
siempre provienen del país que domina en la economía, cultura o tiene reconocimiento
en una de las esferas de la vida social. En nuestros días, el problema de préstamos
ingleses en el idioma español es muy actual en el contexto de la sociedad de la
información y los procesos de globalización que se realizan ahora. Nos parece bastante
importante hacer mención a las ideas del lingüísta J. Baudouin de Courtenay en cuanto
a sus ideas e interpretaciones de “contactos de lenguas”, que se refieren directamente
a dicho aspecto.
Como se sabe, bajo los contactos de idiomas se entienden las interacciones de
dos o más idiomas que influyen al vocabulario en particular. Los lingüistas españoles
 108

insisten en lo que los anglicismos son los elementos léxicos “de origen o apariencia
inglesa, razón por la cual suelen ser reconocidos como ingleses por el medio
hispanohablante”. No es secreto que el mayor número de préstamos ingleses recae en
el léxico que se refiere a la esfera de información y tecnología informática. Se puede
encontrar dichos préstamos en diferentes lenguas y el español no es la excepción, por
ejemplo, es posible presentar tales palabras como: blog, internet, en línea, multimedia,
blogger, Facebook, chat, vídeo, hácker y otros. El segundo lugar en cuanto a los
términos ingleses pertenece al grupo de palabras que une las realidades de la cultura,
del arte y del mundo de espectáculo. Aquí podemos observar tales palabras-ejemplos
como: soltero, rock, ritmo, folk, thriller, película, etc. El tercer grupo está formado por
anglicismos que se refieren a la ropa: jeans, leggings, moda, bikini, Polo shirt y a los
productos cosméticos, por ejemplo: Botox, peeling, lifting. El cuarto grupo de
anglicismos se puede notar en el campo de deportes: boxeo, fútbol, hockey, play off. El
quinto grupo se refiere a la economía: marketing, broker, trader. Se puede encontrar
los préstamos ingleses en es la gastronomía, por ejemplo, tales palabras como: alcohol,
gin tonic, ponche.
En conclusión podemos notar que el proceso de prestar palabras se debe a un
complejo conjunto de razones lingüísticas y extralingüísticas. Según las
investigaciones se sabe que la mayoría de todos los anglicismos se encuentra en tales
esferas como Internet, la de cultura, de deportes y belleza. Se puede explicarlo por la
expansión de Internet, que en la sociedad moderna adquiere la fuente de información
más poderosa y conveniente. En consecuencia, esto lleva a una reposición activa del
idioma español con préstamos del diccionario inglés.

Likhaya D.
National Mining University
Scientific supervisor: L.V. Berdnyk

PHRASEOLOGICAL UNITS THE COMPONENTAL IMAGE OF

WHICH REFERS TO MONEY MATTERS

This paper deals with English phraseological units the constituent parts of which
involve the image of money. The objective is to analyze their structural form, idiomatic
meaning and frequency of use in the modern English language.
Phraseological units are structurally, lexically and semantically fixed phrases or
sentences having mostly the meaning of their component parts (A.V. Kunin). An
indispensable feature of such expressions is their metaphorical nature and usage
(I.Korunets).
According to A.V. Kunin, phraseological units the constituent image of which
refers to money matters split into four classes (if one takes into account their
communicative function in the speech):
1) nominative (represented by word-groups with nominative meaning, e.g. quick
buck, bottom dollar, to have money to burn);
 109

2) nominative-communicative (represented by word-groups that can be

transformed into a sentence when the verb is used in the Passive Voice, e.g. to drop
the penny -- the penny is dropped);
3) exclamatory (consist of interjectional word-groups, e.g. Cash down! Let`s see
the colour of your money first!)
4) communicative (represented in sayings and proverbs, e.g. A girl paid in cash
on the nail and left the shop).
Moreover, consideration of the morphological aspect helps divide
phraseological units into the following groups: verbal (to square up), substantive (a
rip-off), adjectival (flat broke), interjectional (what a sell!), etc.
Sampled English phraseological units represent two big thematic groups named
“Economics” and “A Human Being”. The thematic group “Economics” includes
phraseological units that denote banking activities and economical notions. Within
“Economics”, the following subgroups are distinguished: “Wealth”, “Poverty”, “Ways
of Earning Money”, “Cost”, “Economical Notions”. The thematic group “A Human
Being” comprises phraseological units denoting people`s attitude towards money.
Being nationally distinct, they do not have in the target language traditionally
established equivalents. As a result, most of them have more than one translator’s
version in the target language.

Lúshnikova A.
Universidad de Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

PARTICULARIDADES DEL APRENDIZAJE DEL IDIOMA ESPAÑOL

EN EL ÁMBITO DE RESTAURACIÓN

Entre todos los países turísticos más populares del mundo España ocupa un lugar
muy importante, especialmente cuando se trata de su cocina. La restauración es un tipo
de negocio más importante de España en cuanto al ámbito del turismo internacional.
Tomando en consideración el desarrollo considerable de relaciones amistosas y
diplomáticas entre Ucrania y la UE, hoy podemos marcar una tendencia positiva en el
intercambio de especialistas correspondientes. Cada vez más jefes de cocina y
restauradores ucranianos realizan cursos de formación en escuelas culinarias españolas
tales como La Escuela Hofmann o La Escuela ESPAI SUCRE. No se debe olvidar que
muchos términos culinarios son españoles (por ejemplo, paella, jamón, sangría y
muchos otros). Por eso, el aprendizaje de la lengua española es muy importante para
este ámbito del negocio. En este caso se pone una cuestión de formación lingüística
(rápida y eficaz) para que los trabajadores puedan no sólo comunicarse sino conozcan
la terminología especial de este sector. La falta de correspondientes manuales
ucranianos, predestinados exclusivamente para dichos fines, presenta un problema
punta. Para resolverlo muchos profesores ucranianos tratan de preparar sus materiales
didácticos, lo que también es problemático, ya que resulta muy difícil seleccionar
racionalmente un vocabulario profesional. Parece bastante eficaz utilizar los manuales
 110

de editoriales internacionales y especialmente españolas (por ejemplo, los de Jonathan

Metcalfe o los de Caja Madrid). Además se puede destacar la falta de deseo de muchos
empresarios en cuanto al desarrollo profesional de sus empleados. Los dueños
simplemente no quieren gastar dinero extra para sus empleados. En este caso el estado
deba fomentar el desarrollo de PIMEs y su acceso a nivel internacional. También hay
problema sociocultural. Por razones objetivas, la cultura comunicativa de Ucrania y la
de España se difieren mucho. Este factor posibilite afectar directamente a la calidad de
los servicios o productos. Por eso, durante el proceso de la enseñanza, es deseable
prestar atención no sólo a los aspectos léxicos o gramaticales sino también analizar los
momentos históricos, culturales y éticos. Es posible motivar el interés del aprendizaje,
elevando el nivel educativo de la población y presentando la información más detallada
de los países de habla hispana.
En conclusión se puede decir que los representantes de la restauración ucraniana
necesitan un incentivo y una base para el desarrollo de las habilidades profesionales,
incluso las de la lengua española. Parece que gracias a la enseñanza eficaz del español
y apoyo estatal y el de los empresarios, los especialistas ucranianos de la restauración
van a lograr reconocimiento tanto a nivel nacional como internacional.

Lysaya L.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: A.A. Pliuschai

EXPRESIONES IDIOMÁTICAS CON ANIMALES EN ESPAÑOL

Los animales ocupan un lugar muy importante en la reflexión del mundo por su
cercanía al hombre. La convivencia entre ellos ha causado que los animales, aun siendo
menos inteligentes y subordinados al hombre, influyeron mucho en nosotros. La
importancia simbólica y cultural de los animales se manifiesta también en el idioma.
Las expresiones idiomа́ticas implican una combinación de palabras que son propias
para una lengua determinada. La ventaja principal y la característica distintiva de las
expresiones idiomа́ticas con animales es que le dan al lenguaje una matización
emocional, expresividad y carácter metafórico.
Según la clasificación de C. Korman, las expresiones idiomа́ticas con animales se
dividen en tres categorías: características personales, sociales (conductistas), unidades
fraseológicas con ideas generalizadas.
La primera categoría de las características personales puede incluir: apariencia,
forma de vestir, cualidades físicas, intelectuales, conocimiento, habilidades, etc. Por
ejemplo: “como burro en feria” – estar vestido sin gusto; “oído de liebre” – significa
tener el oído bien desarrollado; “estar pez” – no saber nada ni saber hacer nada; “más
astuto que una mona” – tener más agilidad y astucia que este animal travieso. La
segunda categoría de características sociales consiste en las acciones cotidianas del
individuo respecto a su comportamiento cuando no se manifiestan en absoluto o, al
contrario, se manifiestan claramente los rasgos de personas, su estado físico y
emocional, el estado en situaciones típicas y atípicas de la vida y, en general, las
 111

actividades humanas. Los ejemplos de esta categoría son los siguientes: “parece una
víbora que ha perdido la ponzoña” – estar muy triste o desilusionado; “como la rana
en su charco” – significa como el pez en el agua; “ser un cisne” – ser un buen poeta
o compositor; “pelar gallo” – tiene el significado de morir. Y, finalmente, la tercera
categoría de expresiones idiomа́ticas con nociones generalizadas incluye tales
características como dimensionales, temporales, locales, de color y otras, por ejemplo:
“como las golondrinas en verano” – muchísimo, un montón; “como lenguas de
lagartijas” – ser muy pequeño; “hecho un pato” – significa que alguien está mojado
hasta los huesos; “cuando vayan a tener pelos las tortugas” – se utiliza cuando una
acción ocurrirá en un futuro muy lejano o casi nunca; “al cantío de un gallo” – estar
muy cerquita, a dos pasos; “canta la chicharra” – el tiempo muy caluroso, “colorado
como un cangrejo cocido” – ser rojo como un tomate.
Para concluir cabe decir que las expresiones idiomа́ticas con animales no sólo
caracterizan al individuo y la realidad que lo rodea, sino que también expresan la
actitud del hablante hacia lo que está sucediendo. Estudiando tales unidades de la
lengua conocemos más profundamente la historia y la cultura tanto de nuestro país
como las de otros. También encontramos características similares y distintivas, lo que
es muy importante en el diálogo entre las culturas.

Magonova K., Malysh S., Tistechok O.

1T

Universidad Nacional de Minería

1T

Profesora dirigente: A.V. Gavrilova

1T

ASPECTOS DE LOS PRESTAMOS EN LA BASE DEL ESPAÑOL Y OTRAS

LENGUAS

La lengua, conocida hoy día como español, descendiente del latín vulgar
dialecto que se desarrolló en el centro de la parte norte de la Península Ibérica después
de la caída del Imperio Romano de Occidente en el siglo V. La norma escrita se
desarrolló en Toledo (siglos XIII-XVI) y Madrid (desde la década de 1560). En los
últimos 1000 años el idioma se ha extendido hacia el sur hasta el Mediterráneo y
posteriormente fue transferido al imperio colonial español, especialmente a los países
hispanos de América. Hoy es el idioma oficial de 21 países y muchas organizaciones
internacionales. Es también uno de los seis idiomas oficiales de las Naciones Unidas.
Gracias a un largo contacto lingüístico con otros idiomas, el vocabulario español
contiene préstamos de las lenguas vasca, alemana, árabe e india. La mención de
"influencias" en español se refiere principalmente a préstamos léxicos. A lo largo de
su historia, tomé el endeudamiento español, al principio de las lenguas prerrománicas
(incluyendo Vasco, ibersky y la lengua celtibérica), y más tarde del griego, alemán,
vecina romana, árabe, india e inglés.
Préstamos del Inglés se ha convertido particularmente notable desde el siglo XX,
cuando las palabras fueron tomados de muchas actividades, como los deportes, la
tecnología y el comercio.
 112

La inclusión en el idioma español de palabras científicas o "de libro" de su propia

lengua ancestral, el latín, es polémica y es otra forma de préstamo léxico. Durante la
Edad Media y hasta el período moderno temprano, la mayoría de los hispanos educados
también se formaron en latín; así que aceptaron fácilmente las palabras latinas en su
carta - y, en última instancia, el discurso - en español.
Estamos acostumbrados a ver que cualquiera lengua importa palabras de otros
idiomas. Hoy, en determinados ámbitos —como en el de la tecnología, la economía o
la mercadotecnia— es habitual leer extranjerismos crudos o no adaptados procedentes,
principalmente, del inglés. Pues bien, la lengua española también ha prestado —y
presta— un buen número de palabras a otros idiomas. ¿A qué se debe esto? ¿Cuál es
el criterio a la hora de seleccionar términos de este lengua, y no de otra?
A estas dos preguntas debería poder contestarse con lo que llamaríamos
«especialización». Es decir, al igual que el lenguaje de la tecnología o el de la economía
están fuertemente influenciados por el inglés, hay otros ámbitos en los que español
lengua predomina. El hecho de que en Sillicon Valley o en Wall Street se hable la
inglés influye en el léxico de ambas ramas.
Ahora bien, también hay otras palabras que han sido tomadas del español al
ingles y que, de no saberlo, no diríamos que la lengua de origen fuera primera. Un buen
ejemplo lo encontramos en la palabra cigarro, presente en inglés (cigar), en francés
(cigare) o en italiano (sigaro). Hemos mencionado anteriormente que un criterio para
seleccionar palabras de una lengua era que esta nombrara realidades que en otras
lenguas no tienen lugar —lo que se ha convenido en señalar como especialización—.
Por este motivo, en momentos determinados de la historia el español ha sido una lengua
exportadora de palabras debido, en buena parte, a la actividad desarrollada tanto en
España como en América. Es decir, el español era la lengua que introducía en Europa
las realidades del continente americano.
Además, se puede observar que en el siglo XIX España aportó un buen número
de vocablos a otras lenguas, sobre todo relacionados con la política y la guerra. En ese
momento surgieron voces como “guerrilla” —misma grafía en inglés—,
pronunciamiento —adaptado al inglés y etc.
Pero hay más: por ejemplo, el término “bolero” se propagó en el siglo XVIII a
otras lenguas como el catalán, el inglés, el italiano o el francés, y en todas ellas conserva
la grafía original. Algo similar ocurre con “patio”, presente en inglés, francés e italiano.
Como se puede ver, ambos son términos que designan realidades propias de España,
en un caso refiriéndose a un baile autóctono y, en otro, a un, espacio típico de la
arquitectura española. Podríamos nombrar una buena línea de palabras propias de
nuestra lengua que aparecen sin adaptar en otras lenguas: fiesta, cachucha, maja,
picador, o camarilla aparecen en el Oxford Dictionary. Otras, adaptadas, aparecen en
el Dictionnaire Larousse: gitane, torero, toréador, rastaquouère, albinos, etc.
En resumen, podemos considerar que la lengua española ha propagado un buen
número de palabras a otras lenguas —muchas más de las que aquí han aparecido—, lo
que demuestra que el fenómeno de prestar palabras es necesario, sobre todo a la hora
de nombrar nuevas realidades desconocidas en las zonas en las que se habla una lengua.
Es lo que ocurría, por ejemplo, con las palabras americanas que el español introducía
 113

en Europa. No obstante, también puede ocurrir que la lengua sea un reflejo de la

hegemonía de un estado o imperio. En el siglo XVIII, la mayoría de extranjerismos
presentes en la lengua española procedían del francés; hoy en día, del inglés. Se trata,
por tanto, de un fenómeno natural que refleja no solo en contacto entre lenguas, sino
las relaciones que se establecen entre personas de cultura y procedencia distintas.

Marchenko E.
Oles Honchar Dnipropetrovsk National University
Scientific Supervisor: A. I. Anisimova

PROPER NAMES TRANSLATION IN THE NOVEL "HARRY POTTER

AND THE HALF-BLOOD PRINCE" BY JOANNE ROWLING

In modern linguistics there is a considerable interest in the problems of

onomastics that is the study of proper names, including anthroponymy which takes a
special place in English and generally in any language of the world. The translation of
proper names is one of the most challenging activities every translator faces.
Different linguists studied the problem of translation of proper names in the
English novel "Harry Potter and the half-blood prince" by J. Rowling. Among these
were a lot of linguists such as S. Y. Kapkova, M. N. Levchenko, T. G. Strukova and
others.
The current relevance of the research is the study of anthroponyms problems
both in English and in general as an important issue of modern linguistics.
Until now, there have been a lot of discussions on this topic. Effective
communication, that is correct perception, evaluation and interpretation of information,
is impossible without the knowledge of a particular set of names and their functions in
the language and text. The names of famous people, fictional characters make up a
significant body of knowledge necessary for the understanding and appreciation of the
culture of a particular nation. This article is intended to cover the issues and come to
certain conclusions.
Each hero from the novel, which is read by thousands of boys and girls, keeps a
secret. That's just the English-speaking reader who can easily catch the hidden irony in
the names of characters while acquaintance with the heroes, because of the cultural
environment, under the influence of which the reader grew up and was formed, and the
Russian-speaking reader or Ukrainian, in his turn, sees only foreign name, without
going into its etymology. That’s why we would like to show the importance of an
adequate translation using the name of one of the brightest hero – Severus Snape.
The name Severus contains some additional information for English readers as
Severus is an obvious connotation to the words “severe”, “cruel”, “serious”. As for the
surname, there is a verb “to snap” that means “to criticize”, “to blame”. The name and
the surname of the character clearly demonstrate his cruel temper. In the novel we
know this hero as a teacher with black hair, hooked nose and with pale skin. He gives
lectures named “Potion and tinctures”. He knows really a lot about black art and always
 114

wears a long black robe. What is more, Snape criticizes his pupils and says that they
are stupid.
For Ukrainian readers his name doesn't give any additional information as V.
Morozov just transliterated this name – Северус Снейп. Russian translators changed
the name «Северус» in order readers could associate it with the word «Север» and the
surname «Снегг» – with the word «снег». So, Russian readers find this character as a
cold man who does not have any feelings.
The interesting thing is that readers cannot understand till the end if Snape is a
positive hero or negative. Each of his word and action could be understood differently.
On the one side, he is quite an unpleasant character, who always tries to put sticks in
the wheels but on the other side, Snape does everything possible to protect Harry. The
character of the hero reflects in his name. In fact, considering the positivity of the hero,
Severus rather means “serious” and as for the surname Snape, as explained by the
author herself, it is just the name of a small British town. Nevertheless, this hero always
scolds others pupils and does not support them, that’s why we will refer this character
to negative heroes.
After analyzing some proper names we can conclude that the most frequently
used type of translation is transcription: Neville Longbottom – Невилл Лонгботтом
(Rus.), Невіл Лонгботом (Ukr.); Moody – Муді (Ukr.); Severus Snape – Северус
Снейп ( Ukr.); Dobby – Добі (Ukr.) and Добби (Rus.); Ron Weasley – Рон Візлі
(Ukr.) and others.
The second one is loan translation, for instance: Neville Longbottom - Невилл
Долгопупс (Rus.); Moody – Грюм (Rus.); Mad-Eye – Шизоглаз (Rus.), Дикозор
(Ukr.), The Knight Bus – Лицарський автобус (Ukr.); Moaning Myrtle – Плакса
Миртл (Rus.).
In some cases the translators give preference to transliteration: Tom Riddle –
Том Рідл (Ukr.), Том Риддл (Rus.); Rubeus Hagrid – Рубеус Геґрід (Ukr.), Hogwarts
– Гоґвортс ( Ukr.).
There is also a case when we can find both transcription and transliteration, for
example Hermione Granger – Герміона Ґрейнджер (Ukr.), Гермиона Грейнджер
(Rus.).
As a result, while considering proper name translations we can find the following
changes:
• Loss of information: in the original the name characterizes the hero as a
positive one but in the translation as neutral (Rubeus Hagrid – Рубеус Геґрід).
• Loss of information: in the original the name characterizes the hero as a
negative one but in the translation as neutral (Severus Snape – Северус Снейп).
• Loss of information: in the original the name reveals the essence of the
hero but in the translation the name has only a nominative function (Rita Skeeter – Ріта
Скітер).
To conclude, we may say that it is difficult for unprepared reader to distinguish
stylistic peculiarities of the English names or to understand “the speaking” names
without knowledge of the English language. That is why, in our opinion, while using
 115

transcription or transliteration it is necessary to make footnotes with additional

information about certain proper name to ensure the adequacy of the translation.

Lytvine A.
Université Alfred Nobel, Dnipro
Consultant scientifique et linguistique: L.V. Ratomska

CARACTÉRISTIQUES DE LA LANGUE FRANCAISE EN BELGIQUE

Les frontières géographiques de la langue française ont toujours été plus larges
que les frontières de la France elle-même. Selon le nombre de personnes pour qui la
langue française est native (environ 90 millions de personnes), elle se classe 11-12 dans
le monde après le chinois, l'hindi, l'anglais, l'espagnol, le russe et d'autres.Comme vous
le savez, le français est parlé non seulement en France, mais aussi au Canada, en
Belgique, en Suisse, au Luxembourg, à Monaco, dans les départements et territoires
d'outre-mer, dans certains pays africains.
Aujourd'hui on va parler du français en Belgique. Le sort de la Belgique n'est pas
facile.La première mention en fait référence à 50 av. Ensuite, il faisait partie de
l'Empire romain,au 5ème siècle, la Belgique fut capturée par les Francs, et après le
traité de Verdun en 843, l'empire de Charles le Grand fut divisé en trois parties: l'ouest
(au futur-la France), l`est (au futur–l`Allemagne) et la partie moyenne (Lorraine).Au
Moyen Age, la Belgique faisait partie de la Bourgogne, puis elle appartenait à
l'Espagne, à l'Autriche, à la France (pendant 20 ans, la Belgique s'engageait à ne parler
qu'en français), à la Hollande. C'est seulement en 1830 que la Belgique a déclaré son
indépendance.Le français était reconnue comme la seule langue officielle. Entre les
Wallons (la population francophone minoritaire) et les Flamands (la population
germanophone), le conflit s'est développé sur la base du langage. En conséquence, en
1962, une loi a été adoptée sur la division linguistique du pays en partie du nord où le
flamand est devenu une langue obligatoire et en partie du sud où on parle français.
Compte tenu de la situation historique qui prévaut, la langue française belge a ses
propres caractéristiques.Parfois les Français et les Belges ne se comprennent pas
toujours! En français belge il y a beaucoup de mots et d'expressions qui, à cause de la
confusion de différents dialectes, sont difficiles à comprendre même par les Français
de France.
Les belgicismes essentiels (un belgicisme est un trait propre à la langue française
de la Belgique) dans le domaine de la prononciation sont les suivants:
- prononciation moins claire et intense;
- au lieu de graining, [r] sonne le dos;
- "a" est toujours prononcé comme [α] ("a" de la dernière ligne);
- "o" dans les mots comme le sabot peut être prononcé comme ouvert dans le mot porc
- [ε] est souvent prononcé comme [e]: fait, fête;
- la présence de longues voyelles dans des mots tels que baie, fée, fête, boue;
- la différence dans la prononciation de [ε ] et [œ ] dans le brin et le brun est
préservée.
 116

- prononciation en deux syllabes de syllabes avec deux voyelles, la première desquelles

je, ou (lion) se prononce li-on, tuer-tu-er, nouer-nou-er.
Dans le domaine de l'usage, les formes non françaises sont notées: ministresse au
lieu de femme ministre, inchangé non changé.
Ainsi, le monde francophone apparaît comme un organisme holistique dans lequel
les caractéristiques des variétés individuelles du discours français se propagent
librement à d'autres variantes.L`importance pratique de la recherche consiste à ce que
le travail avec ce matériel conduit à l'expansion des connaissances linguistiques et
linguistiques régionales.

Malykhina V.
Université Alfred Nobel, Dnipro
Consultant scientifique et linguistique Ratomska L.V.

LA CULTURE FRANÇAISE

La culture française est marquée par sa diversité par la culture de ses régions,
par les emprunts à d'autres peuples et sa stabilité géographique, ethnique et politique.
Depuis la fin du 19 siècle la France est l`un des lieux où se sont développées de
nombreuses universités, créées et gouvernées par l'Église catholique jusqu'à la
Révolution française. L'université de Paris est l'une des plus anciennes universités
d'Occident, avec un corps de savoir qui tire ses sources des humanités de la tradition
gréco-latine. Avec les Temps Modernes et la Réforme, ces universités deviennent
ensuite des lieux où germent des courants intellectuels souhaitant s'affranchir de la foi,
pour se refonder sur la Raison. Le français, langue officielle de la France, est une
langue romane. Cette langue s'est construite par l'usage, à partir du latin, du grec et des
langues vernaculaires, avec des passages par l'ancien français puis le moyen français.
La littérature médiévale dans ces langues est abondante. Depuis la Renaissance, la
langue française a intégré des néologismes (de Rabelais aux néologismes techniques
actuels). Les Académies (voir notamment l'Académie française) ont permis de normer
le vocabulaire et la grammaire. Le français comporte aussi de nombreux emprunts à
des langues étrangères.Historiquement, le français est, en France, la langue officielle
du droit et de l'administration, depuis l'ordonnance de Villers-Cotterêts signée par le
roi François Ier en 1539. Le français est une langue internationale dont on parle dans
les milieux diplomatiques. Au 18 siècle, le rayonnement de la France a valu à la langue
française son statut de langue officielle dans les cours européennes. La création de
l'Académie française et de nombreuses autres académies aux 17 et 18 siècles, a renforcé
le rôle unificateur de la langue française dans la culture, souvent au détriment des
cultures régionales outre la diplomatie. La littérature écrite en langue française par les
personnes d'autres pays tels que la Belgique, la Suisse, le Canada, le Sénégal, l'Algérie,
le Maroc, etc. se réfère à la littérature francophone.Son histoire commence en ancien
français au Moyen Âge et se perpétue aujourd'hui. La littérature française, o début du
21 siècle, revient a des formes plus traditionnelles, contrastant avec le foisonnement et
l'innovation formelles du xxe siècle. Même s'il est aujourd'hui mal-aisé de dégager ce
 117

que l'on pourrait appeler des courants littéraires, nous pouvons tout de même repérer
des tendances. Nous ne prétendons pas à l'exhaustivité. L'autofiction : Serge
Doubrovsky, créateur de ce néologisme, considère Colette comme la pionnière de cette
autofiction qui a connu, au début du siècle, un succès public et une certaine critique.
Mais cette notion d'autofiction est loin d'être homogène "car la nature exacte de la
synthèse de l'autobiographie et de la fiction est sujette à interprétation,"pourtant il nous
est possible de distinguer quelques types .Une autofiction qui ne serait ni une
biographie, ni un roman naturellement qui est au-dessous de la littérature, quelque part
entre la littérature, la sociologie et l’histoire" représentée par Annie Ernaux. Une
autofiction qui s'inscrirait "dans une réflexion générale sur la construction identitaire
de l’écrivain contemporain dans son rapport à l’écriture et aux médias."Cette
autofiction plus formelle est représentée par Chloé Delaume qui se définit comme une
"praticienne de l'autofiction" considérant que "la mise en écriture modifie le
réel."Quant à Marie Darrieussecq, elle voit dans l'autofiction "une assertion qui se dit
feinte et qui dans le même temps se dit sérieuse". "Autrement dit, l'auteur d'autofiction
tout à la fois affirme que ce qu'il raconte est vrai et met en garde le lecteur contre une
adhésion à cette croyance. Dès lors, tous les éléments du récit pivotent entre valeur
factuelle et valeur fictive, sans que le lecteur puisse trancher entre les deux."Et enfin,
nous pouvons distinguer une autofiction "vulgarisée", on la retrouve sous la plume
"d'écrivains à scandales comme Christine Angot" Le réalisme magique se distingue au
début du 21 siècle

Nesprava O.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: O.V. Levchenko

T.S. ELIOT`S "MURDER IN THE CATHEDRAL" AS A RELIGIOUS

DRAMA

The drama "Murder in the Cathedral" takes a special place in the artistic heritage
of T.S. Eliot, concentrating intense spiritual and artistic quest in the late poet in 1920s
- 1930s. Implemented in the play Eliot’s theory of poetic drama is certainly a significant
fact of the English drama tradition in XX century.
The play is a complex fusion of religious and historical drama in verse formed by
the numerous mythological and religious allusions that still generate debate about its
genre and poetic features.
"Murder in the Cathedral" is a complex, multifaceted, multilevel work in which
every semantic layer can be considered independently. In the play, there are three such
semantic layers, historic, historical or political; religious and Christian; mythological.
As an additional semantic dimension of the play, one must mention the deep and
controversial historical and religious didactics. The main, in my mind, compositional
principle of the play is a myth of the dying and resurrecting god.
Ritual aspect of "Murder in the Cathedral" is primarily associated with the use of
the ritual traditions of the medieval drama. The play closely intertwines mythology and
 118

Christian rituals. This demonstrates that inextricable link, which was characteristic of
Eliot’s idea of the both aspects of the play.
The tradition of the medieval liturgical drama is constantly introduced in "Murder
in the Cathedral." Eliot includes to the text elements of Catholic worship, antiphons in
honor of the martyrs, the course of banners priests, Catholic hymns (including the Te
Deum as final point of the play and the liturgy). The main idea is the eternal presence
of God. The direct expression of this idea is found in words of the main character
Thomas Becket: "For the Divine in every Mass we once again appeal to the passion
and death of our Savior and Lord Jesus Christ." This choir with its passive stance
witness events from his eyes averaged identity is the main target for the viewer.
The play is very much linked with hagiographic tradition. This is evident not only
in the fact that as the story "Murder in the Cathedral" is a chosen episode from the life
of a true saint Thomas Becket. Eliot in his play holds many structural elements of the
hagiographic clichés. For instance, TS Eliot in his play also refuses to individualize the
protagonist (unlike Shakespeare and Marlowe) and unlike, most significantly, from
Tennyson who in his play on Beckett introduces even a kind of a love affair.
Another feature of a typical of hagiographic drama in Eliot’s play is the analogy
between the life of the hero and the life of Jesus Christ, formation of the so-called
Christ-like figure. Not by chance, in his Christmas sermon Beckett recalls the Passion
and death of Christ. At the end of the sermon Beckett says: "God willing, soon you will
be served a new martyr, and it will probably not last." Anticipating his death and
comparing this fate with that of Christ Beckett finds the strength and will to continue
his path, "Now I understand the objective and clear way."
Indeed, the basic meaning of the play is a religious layer. At the same time one
can not underestimate the importance of a purely mythological semantic level.
Mythological thinking that events in the play lets look at them "from the perspective
of eternity," to distinguish the real from the imaginary, from significant instantaneous.
The myth in the "Murder in the Cathedral" is a kind of background against which
the action develops. Reviving the genre of the English poetic drama, Eliot opened a
new chapter of his creative activity, while stretching continuity with his early works of
1910-20s. The words appealed to the poetry of Eliot, may be equally attributed to his
dramatic practice: "Eliot renewed the intellectual dignity of English poetry, reflecting
in it the depth and complexity of modern consciousness in its close connection with
the surrounding reality and history".
Nizkodubova K.
Oles Honchar Dnipropetrovsk National University
Scientific supervisor: N.A. Safonova

THE ROLE OF SOCIOCULTURAL CLICHÉS IN LEARNING ENGLISH

In linguistics, still there is no clear understanding of the status of cliché, although
the role of clichéd constructions in communication is rather significant. This
phenomenon causes a growing interest among researchers, but their views sometimes
contradict each other.
 119

As a rule, the linguistic cliché is defined as an overused expression, which is

predictable and has lost its original cleverness and effectiveness. Nevertheless, it can
help to identify the mood of the speaker, the attitude to the subject, etc. Under
sociocultural cliché, they usually understand the linguistic cliché, which origin is
closely connected to culture, history or social events of the target language’s country.
The presence of linguistic clichés in speech often causes a negative reaction from
the point of view of stylistics due to the deviation from the aesthetic imperatives and
the cult of the individual creative expression. At the same time, they play a vital role
in learning a foreign language as the most symbolic aspects of the reflection of national
culture in language.
That is why lexical material is often studied through idiomatic usage of language.
In learning English an important part belongs exactly to the sociocultural clichés,
which are used by the target culture and a particular generation (often underestimated
factor), examples of such phatic function of linguistic clichés include such phrases as
you must be kidding!, unbelievable!, come on!, you're pulling my leg! and many others.
All of them are used as discursive clichés that bring natural sounding and fluency to
the speech. Thanks to them, the sentences in speech are connected grammatically and
logically correct.
Among the difficulties of teaching culture and sociocultural clichés lies the fact
that the ways of portraying reality through sociocultural clichés differs in all English-
speaking countries.
On the one hand, there are some phrases (e.g. avoid like the plague, which takes
its origin from St. Jerome and exists in England from the 4 th century) that are known
P P

almost in all European countries due to the similar historical circumstances (wie die
Pest fliehen, fuir comme la peste, etc). On the other hand, there are phrases, which exist
in England and cannot be understood even in other English-speaking countries because
of the different connotation and the lack of sociocultural and sociolinguistic
competence.
He’s cracker is a typical example of a cliché that is in use in both American and
British English but differs in meaning due to the cultural differences. In Britain it
originates from the idiom to have firecrackers in one’s head, which means the person
is mad. In its development the phrase came through such stages as he’s got the crackers,
he’s gone crackers till the modern he’s cracker (e.g. it’s crackers to give them dosh
means it’s crazy to give them money). Yet while in the USA such phrase could be
estimated as racial tension since it was the name of the white farmers who could not
afford the slaves to work in the field. Since the American Revolution the term has a
derogative connotation. The usage of such a word is perceived as abusive and non-PC.
In the same way, the word crook is treated differently. It has already become a
cliché in Britain and means “hustler”, “cheat”, “swindler”, etc. At the same time, there
are several meanings, which belongs to the word crook exclusively in New Zealand
English: angry, bad, broken, inadequate, empty, ill, accustomed, unproductive, weak.
The popular kiwi cliché crook as a dog takes its origin from these meanings and
denotes that the person is really sick.
 120

Toque in its turn is the word of French origin that is overused in Canada. Knitted
winter hats or toques are an integral part of Canadian fashion while in Mexico this
word is a synonym to joint. In addition, hydro is used as a synonym for electricity,
because most of the Canadian provincial power stations use hydropower and include
"hydro" in their names (Toronto Hydro, Hydro Ottawa, Manitoba Hydro, and others).
Therefore, to communicate effectively a person should not only learn the
vocabulary but also understand the peculiarities of national-marked aspects of
communication, linguistic and behavioural norms, social and cultural realias, to
develop skills and the ability to correlate linguistic resources with the relevant
situations, the context, environment, and norms of verbal behaviour of the native
speakers.
In conclusion, the linguistic clichés of sociocultural nature are an integral part of
the English language. Despite the fact that sometimes the use of clichés in speech can
lead to negative reactions of others, ignorance of basic socio-cultural clichés in any of
the dialects and national variants of English is the main cause of barriers to
understanding, and inadequacy of the intercultural competence of the interlocutors.

Penner D.
Oles Honchar National University of Dinpro
Scientific supervisor: O.V. Budilova

USE OF INTERACTIVE TEACHING METHODS AT ENGLISH LESSONS IN

SECONDARY SCHOOL

At present, foreign language proficiency has become an indispensable quality of

a well-educated, enlightened person. Activation of international contacts, competition
in various fields of industry and business determine the general desire for mastering
foreign languages and necessity to reframe Ukrainian educational system. The leading
mean of achieving this goal is a competent approach to teaching in a comprehensive
school based on key competences as a result of learning. The main emphasis would be
put on the formation of knowledge necessary for solving practical, situational, person-
oriented communication tasks.
In mid-20th century, foreign language learning framework gradually started to
move from “active” teaching (Gollant) to “interactive” teaching (O.I. Pometun,
L.V. Pyrozhenko), which is a variation of an active model of teaching.
The notion of interactive teaching represents an activity that involves active
interaction of students with their educational environment that serves as a source of
new experience. Ukrainian didacticians O. Pometun and L. Pyrozhenko point out that
this approach means cooperation and collaboration, in which the teacher and the
students are equal partners in educational process. This technology, according to the
researchers, involves modeling situations, role-playing games, joint problem-solving
based on educational situations and excludes the dominance of one participant of
learning process over another or one idea over another.
L.V. Pyrozhenko and O.I. Pometun elaborated the conventional classification of
 121

interactive technologies according to learning forms (models) of interactive methods

implementation. It includes cooperative learning (pair work, group work, circle of
ideas, aquarium), group interaction (microphone, brainstorming, tree of solutions),
situational modeling (role play and situational games) and discussion-based activities
(discussions, debates, agreeing/disagreeing).
The following interactive teaching methods should be outlined as the most
effective ones.
Pair work is one of the best forms of doing oral exercises, as it provides direct
contact of speakers. This form of interaction is especially effective at the initial stages
of teaching students to work in small groups; it can be used to achieve any didactic
goal: knowledge assimilation, consolidation, verification, etc.
The idea of the interactive exercise Microphone is that the teacher offers the
students to say a few sentences quickly, expressing their opinion on a particular issue.
The teacher gives an imaginary microphone that is passed from student to student as
everyone expresses their own opinion.
Learning by teaching technology is used during the revision of the material and
the study of the information block. A teacher prepares the cards with facts related to
the topic of the lesson, one for each student, a pair or a group. Students are offered to
read the information on the card for a few minutes; after getting acquainted with the
material on the card, they exchange the information with the classmates. Afterwards,
the students tell the class what they learned from others.
Brainstorming is effective for developing communication skills in a small
group, especially debate abilities, and helps the students to generate ideas and to
express them freely. This method is aimed at collecting as many ideas as possible about
the problem from all students in a limited period of time.
The method of constructing a "mind map" can be used when studying any topic
and at all stages of the lesson. In the beginning, the teacher defines the whole topic
with a single word, and the students generate appropriate associations. At first, the
most stable associations are voiced, then secondary ones. The teacher fixes the answers
in the form of a map, which gradually expands.
Merry-go-round method is useful for the simultaneous inclusion of all
participants in the active work with various communication partners to discuss certain
issues.
Role-play implies an element of student transformation into a representative of
a particular social role, profession, etc. Through the goals of the game, it is often
perceived by the students as real life: they can learn self-vigilance, for example, within
the frames of the roles.
Aquarium is another option for cooperative learning, a form of activity for
students in groups; it is effective for developing communication skills in a small group,
improving the ability to debate and argue their opinions.
Based on practical teaching experience, it is possible to outline the
following advantages of this approach: possibility of mastering a large amount of
material in a short period of time; gaining the necessary knowledge and skills through
cooperation and communication; formation of profound internal motivation;
 122

participation of all the students in the classroom activities; forming ability to work in a
team; creating "a situation of success"; opportunities for intellectual and creative
development, improvement of communication skills; skills of tolerant communication;
ability to argue the opinion, to find an alternative solution.
The practical experience shows that the major challenges of interactive teaching
result from insufficient formation of communicative abilities and spontaneous
development of the main areas of personality.
A progress in speaking greatly depends on how the work of the students is
organized in the classroom, the level of students` interest in the topics offered for
discussion. When performing tasks, it's important to ensure that everyone is active, that
the task is understandable and that students do not need additional help or a tip from
the teacher. It is important to familiarize the students with the necessary vocabulary,
phrases or grammatical constructions before discussing the topic.
The presented characteristics of the interactive teaching methods suggest that
their use in the organization of the linguistic process in both comprehensive schools
and universities is a significant factor in improving the quality of the professional and
communicative preparation of students as future professionals.

Peremetko A.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: N. A. Safonova

TEACHING ENGLISH IN THE CONTEXT OF MULTICULTURAL

EDUCATION

With the rise of modern society awareness of global integration the notion of
multiculturalism has become one of the most crucial issues in the contemporary
educational world.
The cultural development has always been one of the uppermost objectives of
the teaching process, therefore cross-cultural education is directly aimed at the
attainment of this purpose. This approach is especially relevant for teaching foreign
languages as language is no longer considered only as an instrument of information
transfer, it is also a social value. Thus, teaching languages is viewed as a means of
cultural education. In terms of multiculturalism, the purpose of foreign language
teaching is not only the acquisition of communicative competence, but also the
broadening of the students' outlook.
In the last twenty years the notion of multiculturalism has become an object of
intensive study for numerous scholars such as J. A. Banks, C. I. Bennet, C. E. Sleeter,
C. A. Grant, N. Gorbunova, N. Ivanets and others whose works emphasize the
importance of cultural development of the students and offer a very extensive and
accessible review of the basic principles and peculiarities of the multicultural
education.
The topicality of the given research consists in the necessity of consideration
and further studying of multiculturalism as cultural development, building of cultural
awareness and tolerance are of vital importance in terms of the education process.
 123

The purpose of this article is to investigate the theoretical background of

multiculturalism, its goals, consider the peculiarities of cross-cultural education and
analyze the multicultural aspect of teaching English to EFL students.
Although many authors offer their definitions of multicultural education, there
is no commonly agreed definition. C. I. Bennet describes it as teaching and learning
underpinned by democratic believes and values that assert cultural pluralism in
culturally diverse society. J. A. Banks offers the most extensive vision of multicultural
education defining it as an idea, an educational reform movement, and a process whose
major goal is to change the structure of educational institutions so that male and female
students, exceptional students, and students who are members of diverse, racial, ethnic
and cultural groups will have an equal chance to achieve academically in school.
Multicultural character of education includes the following components:
education for citizenship and willingness to actively participate in society, promote the
continued development of society, democracy, understanding, conservation, learning
the local, international and historic cultures in the context of cultural pluralism,
education ability to protect and enhance social values laying the foundation of a
democratic society.
C. E. Sleeter and C. A. Grant distinguish between five approaches to
multicultural education which differ quite significantly. These approaches include
human relations, teaching the culturally different, single-group studies, multicultural
education and education that is multicultural and social reconstructionist.
The human relations approach aims towards sensitivity training and teaching
that "we are all the same because we are different". The purpose of this approach is to
improve feelings and communication in the classroom and in the school as a whole
through the development of stronger interpersonal relations and prejudice reduction.
The teaching the culturally different approach focuses on enabling students to succeed
in learning the traditional curriculum in traditional classrooms and to be successful in
the existing society. The multicultural education approach attempts to redesign
classrooms and schools to model an unoppressive, equal society, which is also
culturally diverse. The single-group studies is the examination of a single culture or
identity group. It promotes identification with and solidarity among members of the
specific ethnic or gender-target group. Finally, education that is multicultural and
social reconstructionist approach prepares students to be active citizens, building a
world without oppression that meets the needs of the full diversity of humanity,
proclaiming equity and justice.
While considering the notion of multicultural education it would be appropriate
to touch upon the multicultural aspect of teaching listening. The process of listening
comprehension consists of three main stages: pre-listening, while-listening and post-
listening. The pre-listening stage prepares students for listening tasks by doing
warming-up activities. It involves the work with the blackboard, handouts , some
fragments of the audiotext in order to give an answer to some questions or reproduce
the context where a new word is used and live educational communication. According
to N. Elukhina, the goal of the next stage is to perceive and process the needed
information while listening to the audio material. It should be done in two steps: first
 124

listening for general idea about the text, second listening for some details. P. Sysoyev
points out that the post-listening helps students to use the information received from
the audiotext for further development of other communicative skills.
The material basis of listening comprehension is an audiotext. One of the main
requirements to the audiotexts is authenticity. Authentic materials are produced by
6T

people in real life for a real audience. Such type of audiotexts introduces various
cultures to students, familiarizes them with different accents spoken around the world.
Thus, the students may listen to the Indian speaking English, the British telling about
the places of interest in London, the American telling about the customs and traditions
of his country etc. In this way the students' cultural awareness is developed and the
tolerance towards other cultures is cultivated, which means the attainment of one of
the main objectives of the teaching process. Therefore, using authentic materials is of
vital importance in terms of multicultural education.
The obvious conclusion to be drawn is that it is important to consider
multiculturalism as one of the most crucial aspects of modern teaching. It should be by
all means implemented in the contemporary education process as with the increasing
role of globalization and cultural pluralism the students need to be taught interpersonal
respect and cultural tolerance.

Pisareva M.
Universidad Nacional de Mineria
Profesora dirigente: A. V. Gavrilova

ORIGEN DE LA LENGUA VASCA Y LAS DIFERENTES TEORÍAS

La lengua vasca (euskara) es el idioma de los vascos, la gente que habita el País
Vasco, que son las regiones del norte de España y las regiones del sur adyacentes de
Francia.
Incluso hoy día, la lengua vasca es un enigma lingüístico e histórico sin resolver.
El euskara, la lengua de los vascos, es inclasificable, se desconocen sus raíces, no hay
grupos semánticos en donde englobarlo, y no tiene rasgos comunes con ninguna otra
lengua. Es el patrimonio de todos los vascos y su seña de identidad cultural más
marcada.
El vascuence o euskara es una lengua prerománica y no romance y sin relación
con ninguna lengua conocida.
Antiguamente, el euskara se hablaba en un territorio que se extendía desde el Ebro
hasta el Garona, desde los Pirineos occidentales hasta Cataluña. Dicho territorio fue
reduciéndose de manera paulatina debido a las invasiones de pueblos indoeuropeos
(celtas, romanos).
Desde el siglo XIX, el euskara ha perdido la mitad de su zona de influencia. La
toponimia nos ofrece numerosos vestigios del euskara (nombres de ríos, montes,
pueblos, casas), muchos de ellos anteriores a la Edad Media.
Pese a los avatares sufridos a lo largo de su historia, la lengua sigue viva en el País
Vasco.
 125

Desde 1979 el euskara es junto con el castellano lengua cooficial de la

Comunidad Autónoma del País Vasco y, desde 1982, de una parte de Navarra. En el
País Vasco Norte, pese las campañas en pro de la oficialización del euskara, la lengua
no ha conseguido todavía ser reconocida como tal por la administración francesa.
Los investigadores plantean estas hipótesis sobre el origen del euskara:
* Africano — como hay coincidencias con las lenguas de Hamitic: Berber, Coptic,
Sudanese;
* Caucásicos — como la estructura gramatical es similar a las lenguas caucásicas del
Norte;
* Mixto — porque la estructura de la lengua es similar a las lenguas caucásicas, pero
incluye elementos de las lenguas ibéricas, celtas y algunas palabras latinas.
Sin embargo, algunos lingüistas apoyan la teoría de parentesco con el euskera lengua
ibérica, aunque la evidencia de este un poco. Esta hipótesis se basa principalmente en
la similitud de los números en estas lenguas. famoso especialista Eduardo Orduña
Aznar comparó los números de la lengua ibérica, en base a las inscripciones y monedas
en conserva y moderna vasca, revelando así sus similitudes innegables.
El origen de los vascos es un tema controvertido que ha dado lugar a numerosas
hipótesis sobre su origen hasta la fecha ninguna de ellas es concluyente y no está del
todo terminada de probar.

Ponomarenko N.
Oles Honchar Dnipro National University
16T

Scientific supervisor: A.V. Budilova

THE USE OF CASE METHOD IN HIGH SCHOOL SPEAKING TEACHING

Senior school age, or as it is called early adolescence covers the period of 15 to
17 years, which corresponds to the age of pupils of 9—11 grades of the secondary
school.
At this age the young person has a problem of a choice of life values. The high
school seeks to form an inner attitude to yourself, to others, and also to moral values.
What for cognitive change in adolescence, abstract and philosophical focus youth
thinking is determined by the development of formal logical operations and emotional
world of the early youth. The development of attention is characterized by
contradictory trends. The level of attention, the ability to continuously keep the
intensity and to switch it within one subject to another increases with age. However,
the attention becomes more selective, depending on the direction of interest.
Intelligence development is closely linked to the development of creative
abilities, involving not just the absorption of information, but a manifestation of
intelligent initiative and the creation of something new.
Intensive development of industry, the use of new technologies in the industrial
sector, the most rapid and efficient growth of scientific information has increased the
demand for competent communication professionals. The connection between the
quality of training and future career demands in the process of formation of
communicative competence of the student. The solution to this problem is to use
 126

interactive teaching methods through active interaction: student with student; student
with a group of students; student with teacher; teacher with a representative of the
group; teacher with group of students; a teacher with the whole academic group.
According to the program approved by the Ministry of education students are
developing their skills in two directions: monologue speech (the ability to make a
coherent message, using if necessary a lexical or visual support; to do the message on
a certain situation within certain limited areas of communication; to convey the main
content read, seen or heard, expressing his attitude to people, events, phenomena, etc.,
on which it is) and dialogical speech (the ability without the previous preparation to
install and maintain communication with the speaker within specific topics and
communication areas; to initiate and to complete the communication, using appropriate
samples of foreign speech etiquette, the language of which is studied; to initiate and
maintain the dialogue, to prove to the interlocutor own point of view).
One of the most common interactive methods of learning using specific learning
situations, training technologies of business communication, personality development
and development of communicative skills of future communicative competent
professionals M. Pentylyuk defines the case study method, ‘which is based on the
concept of the development of mental abilities of pupils/students and directed at the
development of creative thinking, contributes to a number of problems: to obtain
previously unknown information; competence development; improving the skills to
communicate; the development of creative abilities; establish solid relationships in the
team’.
While case method teaching has long been associated with business and medical
schools, in the past few years there has been increased interest in teaching with cases
in secondary schools, colleges, and professional schools’.
A feature of the case method is to reproduce a problem situation based on the
facts of real life with the help of communication. It helps not only to describe actual
events, but also is an information complex that helps to clarify the situation still it
contains questions leading to the solution of the problem through interpersonal
communication. The contents of the case may vary in accordance with the purpose of
learning. Most often in the classroom they use cases which are development-oriented
and train students ' skills in decision-making. The case can be short or long, General or
special content, the choice of topics is not limited. The main requirement is to create a
case description of a real, substantiated information that will help the student to present
themselves in a particular production or life situation and to identify with other students
who take part in it.
The standard procedure for using case study method at lessons involves the
following aspects: students need to come to class prepared to discuss the case; key facts
should be introduced in the written case and not added during the discussion; cases
need to be complete enough so that the problem can be defined; the size of the group
should allow for free exchange among all participants; facilitators need to be objective
without being emotionally invested in the case; facilitators should ask carefully
designed questions; ole-playing can help clarify some concepts by engaging students
in problem solving from the perspectives of different key players.
 127

A classroom case discussion is usually guided by the facilitator. Students are

expected to participate in the discussion and present their views.
Seating arrangement for case study lesson differs from the usual one. A U- or
horseshoe-shaped seating suit this type of class the most. The open part of the U should
face the blackboard. This permits the teacher to walk into the U with the blackboard at
his back and the students at his front and sides. This arrangement permits all of the
students to see one another.
When a student describes a situation, he acquires research skills, forms the
ability to work in a team, share ideas, find optimal solutions. In addition, he reveals
and refines analytical and evaluative skills and ability to apply in practice the
theoretical material, forms the communicative skills that contribute to the formation of
communicative competence. The case method contributes to the formation of
professional and communicative competence of students.

Popova Ye.
National Metallurgical Academy of Ukraine
Scientific supervisor: O.V. Abramova

COMPOSITION AS ONE OF THE PRODUCTIVE WAYS

OF METALLURGICAL TERMS FORMATION

Nowadays, the science and technology development leads to the appearance of

a great number of new words. The quantity of terms which is registered every year in
modern dictionaries is equal to approximately 800 words. The modern lexicologists
distinguish the following ways of word building: affixation, composition, conversion,
0T

abbreviation, sound interchange, stress interchange, sound imitation, blending, and

back formation.0T

Composition is one of the most productive ways of word-building. It is the way

of word making with the help of combining two or more stems. Composition is mainly
used for the formation of nouns and adjectives.
One of the important features of the compounds is that the meaning of compound
words cannot always be regarded as the sum of the meanings of their parts.
Nevertheless, it is easier for a translator/interpreter to decipher the meaning of the
whole, knowing the meaning of the parts. For example, “the dry sand casting” means
“a chemical or adhesive binder is mixed with unboned sand and then it is shaped in the
form of the mold or pattern. It is then baked at a specific temperature. It is mainly used
for the production of housing constructions and automotive parts”. Another essential
problem with compound words is a problem of differentiation between compounds and
word combinations. The scientists propose some criteria which can be used in order to
decide if this term belongs to compound terms or it is just a word combination of two
terms. They are:
1. Graphical criterion. The majority of English words are spelled either solidly
or hyphenated.
 128

2. Phonological criterion. Compounds usually have a heavy stress on the first

syllable.
3. Semantic criterion. The meaning of a compound is not a total sum of meanings
of its components.
4. Morphological criterion. A compound word has a paradigm of its own, for
example the inflections are added not to each component but to the whole compound.
5. Syntactic criterion. Nothing can be inserted between the components of a
compound word. The whole compound fulfills a certain syntactic function. It should
also be noted that a single criterion is not enough to say whether we deal with a
compound term or a single one.
There are different classifications of compounds. As for their structure
compound words are divided into: neutral, morphological and syntactic. All these types
of compounds can be found among the metallurgical terms.
Neutral compounds are compounds without any linking elements. This group of
compounds is divided into three subgroups:
a) simple neutral compounds which consist of simple affixless stems, for
example, “a keyhole specimen” – “a type of notched impact test specimen which has
a hole-and-slot notch shaped like a keyhole”.
b) derived or derivational compounds which have different affixes in their
structure, for example, “a stress-corrosion cracking” – “a spontaneous failure of
metals by cracking under combined conditions of corrosion and stress, either residual
or applied”;
c) contracted compounds which have a shortened stem in their structure, for
example, “ID Grinding” – “a term for internal (dimension) grinding”;
Morphological compounds are compounds in which two stems are combined by
a linking vowel or consonant, for example, “a radioactivity” – Latin “radius” plus
“actif”.
Syntactic compounds are formed on the basis of phrases, for example, “burned-
on-sand” – “a misnomer usually indicating metal penetration into sand resulting in a
mixture of sand and metal adhering to the surface of a casting”.
Thus, the compounding as well as affixation, abbreviation and blending is
productively used for the formation of technical terms in whole and particularly in
metallurgical industry.

Repka A.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: A.A. Pliuschai

FIGURAS FONOLÓGICAS EN LA PUBLICIDAD ESPAÑOLA

La publicidad en el mundo moderno juega un papel fundamental y se considera

muy influyente en la opinión pública porque afecta los procesos políticos, económicos,
culturales, sociales e incluso lingüísticos además de ser un perfecto reflector de todo lo
que pasa en la sociedad. Actualmente, la publicidad se ha convertido en una parte
 129

integral de la cultura y de la comunicación cotidiana. Se está introduciendo cada vez

más en la conciencia pública siendo parte de uno de los medios de comunicación
masiva, o sea de la prensa y televisión.
Esta ponencia está dedicada a las características lingüísticas de la publicidad en el
terreno español principalmente a nivel fonético dando prioridad a las figuras expresivas
fonéticamente porque opinamos que estos medios expresivos son unos de los más
influyentes, fácilmente memorizables y compulsivos para el destinatario, o sea oyente
o lector. El texto publicitario español presentado en las fuentes periodísticas o
televisivas se caracteriza por tales tropos estilísticos y fonológicos como aliteración,
onomatopeya, asonancia, rima y ritmo:
a). La aliteración implica el uso de los mismos o similares sonidos dentro de un
sintagma u oración teniendo un potencial efectivo en el destinatario, por ejemplo,
“Fanta, fantástico refresco” o “Fanta, una fantástica bebida” (publicidad de la
famosa bebida refrescante);
b). la onomatopeya se refiere a una palabra o combinación que surgió sobre la
base de asimilación fonética a complejos sonoros no verbales que da expresividad al
eslogan publicitario, por ejemplo, “Tónica Schhh ... Usted. Ya sabe Schweppes”
haciendo publicidad del refresco mundialmente reconocido Schweppes);
c). la asonancia facilita la percepción del texto publicitario y también aumenta su
memorabilidad, por ejemplo, “Te falta, TEFAL” “Necesitas Tefal” haciendo
publicidad de los utensilios de cocina antiadherentes;
d). la rima significa la consonancia de las terminaciones de las palabras, a veces
la consonancia y la rima se pueden combinar en un solo eslogan. Se utiliza para mitigar
la naturaleza imperativa del texto publicitario y respalda el interés del destinatario en
el mensaje publicitario, por ejemplo, “Para mi bebé papillas Nestlé”;
e). el ritmo es una cierta combinación de percusión y sílabas átonas en el eslogan
que hace que el eslogan sea más estructurado, por ejemplo, “Anís Asturiana, el anís de
España”, este es el eslogan de licor de anís bastante popular en España.
Se puede concluir que la publicidad refleja el estado de la sociedad moderna en
general. La publicidad en la televisión es un tipo especial de la cultura y el arte
nacional. La carga semántica de los textos publicitarios españoles modernos en la
televisión debe identificarse mediante un análisis detallado de las herramientas
lingüísticas que componen su espacio principal en el texto y su organización semántica
y una colocación bien pensada.

Reskalenko M.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: A.A. Pliuschai

LAS FORMAS DE VOCATIVOS EN ESPAÑOL

¿Qué es lo más importante para comunicarse con otras personas? ¿Qué determina
el desarrollo posterior de las relaciones? Es evidente que esta es la primera palabra con
la que nos referimos a una persona. Aprender un idioma implica en primer lugar la
 130

comunicación con nuevas personas, la práctica de sus habilidades en el campo del

lenguaje estudiado en conversación con ellos. Además, un estudio más detallado del
lenguaje debería comenzar con tales cosas sociales como la etiqueta del discurso. El
idioma español en este aspecto nos presenta las más ricas posibilidades.
En primer lugar, el vocativo es una palabra de una persona o un objeto
personificado al que se refiere el hablante, llamando su atención. Además el vocativo
se refiere a aquellos fenómenos lingüísticos cuyo funcionamiento a menudo está
controlado por las normas sociales. Cabe señalar que en el mundo hispano hay muchas
maneras de dirigirse a una persona y, por lo tanto, es necesario distinguirlos para usar
correctamente. Los lingüistas distinguen tales tipos básicos de tratamientos en español:
El criterio de sexo. En la comunicación informal con niños y chicos, usualmente
usan tratamientos como: hombre (мужчина), chico (парень), joven (молодой
человек), muchacho (юноша), niño (мальчик), hijo (сынок). De otra parte para
comunicarse con mujeres se puede usar mujer (женщина), niña (девочка), chica
(девушка), hija (доченька), bonita (красавица), princesa (принцесса). Es de aclarar
que mujer puede usarse incluso en relación con el bebé infantil, es decir, la edad no
importa.
El estado social. De acuerdo con las reglas de etiqueta si es necesario expresar el
respeto profundo hacia una persona importante o famosa, usan las formas Don y Doña.
Don se usa para referirse a académicos, médicos, abogados y otras personas con
educación superior (don Juan, don Diego, don Quijote). Por otro lado, es un signo de
noble nacimiento. Para aclarar la información, debe notarse que la forma de Don
necesariamente se combina con el nombre propio – Don Juan, y la forma de Señor se
usa con el apellido – Señor González. Los tratamientos de Señora y Señorita en la
mayoría de los casos se combinan con nombres propios: Señora Teresa, Señorita
Victoria. Para el tratamiento de profesión, a menudo se utilizan formas tales como
Inspector (инспектор), Profesor (профессор), Doctor (доктор).
Las relaciones familiares. Habitualmente en España en tratamientos a los padres
se utilizan dos formas: Mamá / Papá, Madre / Padre. Pero en la comunicación diaria,
los niños a menudo quieren enfatizar su actitud hacia los padres con las exclamaciones
Mami / Papi, Viejo / Vieja, Mamita / Papito, Madrecita / Padrecito. Al contrario, los
padres se dirigen a sus hijos, en primer lugar, por sus nombres. Además, hay otras
maneras de dirigirse a niños: nena / nene (дочурка / сынок), pequeño / pequeña
(малыш / малышка), cariño (лапочка), tesoro mío (мое сокровище).
Entre la abundancia de formas para dirigirse a una persona, los españoles, como
personas expresivas, prefieren usar las que muestran su actitud hacia el hombre. Por lo
tanto para expresar la actitud positiva, amable y gentil a menudo se usan tales
expresiones como Cariño (любовь), Mi amor (моя любовь), Vida mía (жизнь моя),
Bonitо(a) (милый(ая)), Queridо(a) (дорогой(ая)). De igual modo los españoles
prifieren usar los nombres diminutivos: Mili, Pili, Concha, Chus. Albertito, Juanito.
Con respecto a los tratamientos con una función expresiva negativa cabe notar que
hay muchas maneras de expresarlos. Entre ellos, los más utilizados son las formas
denotadas por palabras que enfatizan las características físicas de una persona: la
 131

fealdad (feo, callo, drácula); la delgadez (chupado, flaco); la gordura del cuerpo
(michelín, globo, vaca, barril, gordo).
Considerando lo dicho, cabe señalar que estas formas son inagotables. Hay
muchas combinaciones diferentes en el contexto de los discursos en la comunicación
entre las personas. En las últimas décadas, los lingüistas han desarrollado un método
comunicativo para aprender un idioma extranjero que implica dominar la
comunicación oral en un idioma extranjero dentro de los temas y situaciones
estandartizados. Una de esas situaciones es el uso de las formas de vocativos. Por esta
razón, el conocimiento de estas formas es necesario ya que ésto evitará el mal uso de
las unidades del habla, los errores en la traducción, las dificultades en la comunicación,
y ayudará a facilitar la comprensión de los textos literarios.
Samedova L.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: S.Yu. Honsalies-Munis

THE VERBALIZATION OF THE CONCEPT OF “LOVE” IN “TRYING

TO TALK WITH A MAN” AND “TWENTY-ONE-LOVE POEMS” BY
ADRIENNE RICH

The topic of this paper is “The verbalization of the concept of “love” in trying
to talk with a man” and “Twenty-One-Love Poems” by Adrienne Rich”. The concept
of “love” is one of the most significant concepts in literature, culture and people's
lives. Many linguists from around the world are studying this concept, because
“love” is the unique feeling which does not resemble any other feeling.
1T

Adrienne Rich was an American poet, essayist, member of the second wave of
feminism. She was the author of the 25 collections of poetry, 6 collections of essays.
She is one of the greatest American poets of the second half of the 20th – beginning
P P

of the 21st century.

P P

We have explored the term “concept” in the works of modern national and
foreign linguists: O.O.Selivanova, Y.S.Stepanova, T.V.Radziyevskaya,
A.V.Rudakova, N.A.Krasavskiy, R.M.Frumkina, V.I.Shahovskiy, R.Dzhyekendoff
and A.Vezhbytskoya. We can say that the concept is characterized by its dual nature,
it relates to the mental perception of an image and its realization in the language. It
is an ideal image that represents the cultural predefined idea of the world of the
speaker and it has a name in the language. People often speak not at the values of
the words, but at using their transferred meanings by the concepts and conceptual
characteristics.
In addition, we have read in the works of linguists that conceptual information
of various types is expressed in the language with words, phrases, tokens, sentences
and texts. The concept has some characteristic features: it is an ideal object, it is
localized in the mind, it is not used in isolation, but in close relationship with other
concepts and it is denoted by the national and cultural specifics, its realization is
carried out by means of language, it has complex structure consisting of many levels,
type of concept is dependent on the phenomenon that is opposed to the real world.
 132

As we talk about verbalization concept of “love”, we can notice that it is

embodied with the help of the stylistic figures. After we have analyzed the poetry of
Adrienne Rich we can state that there are many metaphors that show us the
individuality of the concept of “love”. For example: in “Trying To Talk With A
1T 1T

Man”: “Out in this desert we are testing bombs / that’s why we came here”. There
are two metaphors: “desert” - it is like the relationship between the lovers and
“bomb” - it shows us that the feelings used to seem like real love in former times
1T 1T

but have become dangerous for relationship of two characters and for their future
life , where there is no place for their couple.
1T

The poet often uses the comparison: “your dry heat feels like power”, in this
way the author portrays the concept of “love” as not a constant feeling, because in
1T 1T

this line the character said that she feels some dangerous power from her ex-husband,
who used to love her, but no more, so she thinks that he can hurt her physically or
mentally.
The hyperbole is also a necessary part in the analysis of the concept of “love”,
so we can give an example in the “Twenty-One-Love Poems”: «animal passion»,
thereby the poet demonstrates a strong ardency between lovers, which is one of the
1T

components of this feeling.

A. Rich uses personification in order to express strong feelings of love in her
lyrical poetry, for example: «the alarm broke us from each other», in in this way the
poet tries to transfer us close spiritual relations between lyrical characters and
intimate atmosphere.
The author using the anaphora in the “Twenty-One-Love Poems” wants to draw
our attention to the lyrical personae who have become strangers to each other and in
1T

this way the poet demonstrates the loss of once strong feelings: “your dry heat feels
1T

like power / your eyes are stars of a different magnitude”.

Sometimes in the poetry of A. Rich we can see the gradation: climax which we
have noticed in the “Twenty-One-Love Poems”: “bakery windows/ full of dry,
chocolate-filled Jewish cookies, /the language of love letters...afternoons on the
riverbank / pretending to be children”, it was used to show the growth of past
feelings of love of the lyrical characters.
The poet in “Twenty-One-Love Poems” writes about the same-sex love: “we
1T 1T

were two lovers of one gender, /we were two women of one generation.”, in this way
A. Rich would like to show us the fact, that human can’t choose whom to love: girl
or boy, rich or poor man, mutual love or not, people just having this beautiful feeling
and that’s all.
In the next line in “Twenty-One-Love Poems”: “If I lay on that beach with you/
white, empty, pure green water warmed by the Gulf Stream/
and lying on that beach we could not stay/
because the wind drove fine sand against us”, there the author uses the gradation,
that creates a cozy and calm atmosphere for a couple in love, and beside this A. Rich
1T

using the metaphor “sand” draws the attention of the reader to such problem as not
understanding and condemnation of society of the same-sex love.
 133

After analyzing the poetry of Adrienne Rich, we can conclude that the concept
of "love" in the early her poems is very different from others: for example in the
“Trying To Talk With A Man”, the poet depicted love as a feeling that could
disappear at any moment, which has a destructive force, after that there is a distance
from each other, pain, confusion and painful memories.
In “Twenty-One-Love Poems”, the poet on the contrary portrays the concept of
"love" as a bright, strong and passionate feeling of two women that society does not
understand, but despite this fact, lyrical personae are happy with each other.

Sávinova D.
Universidad de Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

LOCUCIONES FRASEOLÓGICAS EN EL ESPAÑOL COLOQUIAL

Una de las características distintivas del español coloquial (como registro

informal que se usa en la vida cotidiana) es la presencia de unidades fraseológicas en
su sistema léxico. Hay que notar que las locuciones fraseológicas (modismos) se
consideran como una parte específica del léxico general y no pertenecen
exclusivamente al estilo conversacional. Tomando en consideración que la
diferenciación estilística de dichas locuciones se queda una cuestión discutible, los
científicos destacan las unidades fraseológicas neutrales, las que pertenecen
exclusivamente al estilo literario y las unidades fraseológicas con particularidades
conversacionales. Una de las características del español coloquial es su habilidad de
adoptar “un abanico” muy amplio de modismos, mientras que en otros estilos el uso de
las unidades fraseológicas se explica por las necesidades o el deseo del autor.
Según este punto de vista, en la mayoría de los casos durante el proceso de la
traducción surgen diversos tipos de dificultades, uno de los cuales se refiere a la
traducción de locuciones fraseológicas. Los traductores deban tener no sólo un
excelente nivel de lengua sino los conocimientos extralingüísticos o metalingüísticos,
tomando en consideración las diferencias entre el español (una lengua romance) y el
ucraniano (que pertenece a las lenguas eslavas). Se puede encontrar ejemplos cuando
una locución fraseológica de la lengua de origen tiene equivalente absoluto en la lengua
meta, por ejemplo: tener un hambre de lobo – бути голодним як вовк; vivir como el
perro y el gato – жити як кицька з собакою; аndar con rodeos – ходити навколо.
En otras situaciones durante el proceso de la traducción se observa la
equivalencia parcial y el sentido figurado se presenta con ayuda de otra imagen, por
ejemplo: mirlo blanco – біла ворона; escrito en la arena – вилами по воді писано;
pender de un hilo – висіти на волосині; prometer la luna – обіцяти золоті гори.
Es necesario destacar las variantes cuando no hay ninguna equivalencia entre la
lengua de origen y la lengua meta. En este caso los traductores utilizan la forma
descriptiva para presentar el sentido, por ejemplo: ver con crіstal de aumento –робити
з мухи слона; еstar nadando en oro – грошей кури не клюють; сon el corazón en la
 134

mano – мати щиру душу; llamar al pan, pan y al vino, vino –називати речі як воно
є.
En conclusión se puede subrayar que la traducción no es la búsqueda de
correspondencias equivalentes sino un proceso complicado que se realiza bajo la
influencia de muchos factores y demuestra el profesionalismo del traductor. Los
modismos presentan la cultura de un pueblo ya que su origen es habitualmente popular.
Y por ello también es importante conocerlos lo que nos orienta sobre su uso correcto
en situaciones cotidianas.

Semeshko N., Sidliak V.

Oles Honchar Dnipropetrovsk National University

LINGUOSTYLISTIC MEANS OF SATIRE IN R. SHERIDAN`S COMEDY

“THE SCHOOL FOR SCANDAL”

Nowadays great attention of linguists, psychologists, philosophers and

sociologists is devoted to the issue of humour and to the comic category in particular.
The category of comical is a complicated notion, that is why it is investigated by several
adjacent sciences, such as psycholinguistics, pragmalinguistics, cognitive linguistics
and linguo-cultural studies. Research of the category of comical is important, first of
all, because of the theoretical linguistic value. What is more, deep analysis of humour
helps to reveal not only linguistic, but cultural peculiarities of a certain country or
community.
The comic category is subdivided into satire, humour and irony. Satire, in its
turn, is a deliberate mockery of the existing society and its vices, which is aimed at
revival of ideals, harmony, kindness and beauty. Due to this, satire, besides linguistic
importance, has a historical value, as an exaggerated reflection of a social life of this
or that epoch. For instance, in R. Sheridan`s comedy “The School for Scandal”
exposure of real life of high society is depicted with the help of satire. In order to reveal
such main vices of rich people as greed, slander and hypocrisy, R. Sheridan uses the
following types of humour (according to the classification of Luk A. N.):
1) Hint. With the help of so-called “speaking names” (antonomasia) of the
personages, the author directly describes their qualities. For example, surname of the
couple Sir and Lady Teazle, reveals their tendency to tease and laugh at each other, as
some other bright names, that characterize their owners: Sir Oliver Surface, Young
Surface, Sir Benjamin Backbite, Rowley (from the word row), Snake, Careless, Lady
Sneerwell, Mrs. Candour. All these people embody a trait of the characters, that their
surnames convey. Even before they speak or manifest themselves, the reader already
knows what kind of a person they are. In addition to this, such a direct hint means that
it is impossible for them to hide their defects and it creates a humorous effect.
2) False reinforcement. “Why truly Mrs. Clackit has a very pretty Talent-- a
great deal of industry yet yes been tolerably successful in her way. To my knowledge
she has been the cause of breaking off six matches, of three sons being disinherited and
four Daughters being turned out of Doors.” In the firs part of the quotation we can
 135

observe glorification of Mrs. Clackit as a very talented person, but the second part
completely changes the meaning by showing that she is successful in spoiling people`s
life. This type of satire exposes the real nature of the characters and their “values”. It
emphasizes that they have a kind of competition in destroying people`s lives.
3) Absurdity. “LADY SNEERWELL.But do your Brother's Distresses
encrease?” Instead of asking “How is your brother?”, Lady Sneerwell is interested
whether he feels bad. This absurd question is regarded as a kind of care for her. But,
her main target is to find out as much slander as possible. She combines a form of a
polite question and an absurd meaning.
4) Hyperbole. “MRS. CANDOUR. World says scandalous things of you--but
indeed it is no matter what the world says, for I think one hears nothing else but
scandal.” Mrs. Candour claims that the only thing the world is discussing nowadays is
slander. This hyperbole reveals Mrs. Candour personality and emphasizes her
concentration on slander everywhere and all the time.
5) Repetition.
MARIA. 'Tis so but in my opinion, those who report such things are equally culpable.
MRS. CANDOUR. To be sure they are; Tale Bearers are as bad as the Tale
makers…Mrs. Clackitt assured me, Mr. and Mrs. Honeymoon were at last become
mere man and wife—like.
In this dialogue Mrs Candour repeats an idea of Maria about guilt of people who
transmit slander. But, at the same time, she immediately continues gossiping. Such a
paraphrased repetition creates humorous effect and shows that Mrs. Candour does not
follow any principles and is not accountable for her words. Her only aim is to tell the
recent rumors. What is more, every one understands that her words can not be trusted,
but, nevertheless, everyone listens to what she says and “respects” her. With the help
of such characteristics of one personage, we can make a conclusion about the society
that surrounds her in general.
In conclusion we can state that the main means of satire used in
R. Sheridan`s comedy “The School for Scandal” are the following: hint, false
reinforcement, absurdity, hyperbole and repetition. These devices help to denounce
main vices of the society in general and of each individual in particular. In addition to
this, these means of satire make the text brighter and create humorous effect, and the
educational aim of the text is clear.

Sheguta K.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: A.A. Pliuschai

LA INFLUENCIA DE LA LENGUA ÁRABE EN LA

FORMACIÓN DEL ESPAÑOL

El idioma español, al igual que muchas otras lenguas, ha pasado una larga historia
de formación. Así como la historia de España se relaciona estrechamente con la
formación del idioma, la lengua española se sometía a la influencia enorme de los
 136

pueblos extranjeros que venían a apoderarse de España. El español sobrevivió la

influencia de muchos otros idiomas. A lo largo de toda la historia del proceso de
formació de la lengua, España pasó por los períodos de la conquista de las tierras y al
mismo tiempo de influencias de lenguas extranjeras. Un papel muy importante en la
formación de la lengua española jugó el período de la influencia árabe.
La historia dice que desde África a España penetró el grupo de las tribus árabes,
que rápidamente isolaron a los visígodos en el norte de las zonas montañosas del país.
Los investigadores afirman que la influencia de la lengua árabe tuvo un impacto en la
pronunciación, especialmente en el sur, en Andalucía, pero el principal patrimonio del
árabe se refiere a las palabras adoptadas de los préstamos árabes, o los llamados
arabismos, el número de los cuales, según algunas fuentes, incluyendo dialectos y el
vocabulario arcaico, llega a miles.
La invasión de los árabes en la península marcó el comienzo de una nueva época
que duró muchos siglos. En este período en España vivían dos pueblos cada uno con
su propia lengua y cultura. Además, en España surgieron mezclas tales como los
mozárabes que eran los cristianos que vivían en las tierras conquistadas por los árabes,
y los mudéjares que eran los musulmanes que vivían en los territorios cristianos. La
influencia árabe dejó muchas huellas en el idioma español. Los nuevos conceptos en
el ámbito social, político y cultural de los conquistadores llegaron en la lengua
española. Al mismo tiempo, muchas de las palabras fueron tomadas del árabe
comenzando con “al” que se convirtió en el prefijo de las palabras españolas.
Con el cambio en los estilos de la vida de la ciudad aparecieron nuevos términos
sociales como tarifa, tarea y otros. También surgieron nuevos conceptos en la vida
cotidiana como azotea, tabique, taza, etc. Un gran grupo de palabras de origen árabe
apareció en el idioma español cuando los árabes transmitieron sus conocimientos en el
sector de la jardinería y el abastecimiento de agua. Entre ellos se distinguen tales como
almunia, albufera, noria y otras. También los locales aprendieron de los árabes acerca
de las nuevas plantas, verduras y frutas, por lo que aparecieron las palabras como
albaricoque, zanahoria, etc. Los conquistadores árabes ayudaron a desarrollar la
ciencia en España, pasando conocimientos a muy alto nivel. Así vino el siguiente grupo
de las palabras: ajedrez, cifra, etc.
Algunas palabras árabes fueron tomadas de otros idiomas como, por ejemplo,
azul, jazmín o naranja – fueron tomados del persa, el arroz, alquimia fueron tomados
del griego. Debido a la influencia del árabe, el sonido “s” a principios de la palabra
se cambió en la “j”, como por ejemplo en la palabra el jabón. En los sustantivos y
adjetivos apareció el sufijo “í”: jabalí, maravedí. Además de esto, surgieron los
nombres de los ríos: Guadalquivir (del árabe, “el gran río”), etc. Además, la
preposición “hasta” es alterada de la palabra árabe “hatta”. Y las palabras “fulano” y
“mengano” se formaron de los árabes “fulan” y “man kana”. Tales palabras muy usadas
como ojalá y el artículo determinado el son también de origen árabe.
En resumen, se puede agregar que existe un gran número de otros ejemplos
interesantes de las palabras que vienen en español de la lengua árabe. Es por eso que la
mayoría de los estudios recientes tratan de mostrar que no se puede ignorar el hecho
de que existe una fuerte influencia de los invasores árabes en España.
 137

Shenhelaia D.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: V.V. Yashkina

THE PHENOMENON OF PUN AND THE COMIC ELEMENT

IN NARRATIVE

The comic element, as a universal category, is an integral part of human life. From
the scientific point of view comicalness is a language and cultural phenomenon, which
has the following representations: humor, irony, satire, sarcasm. These points having
been taken into consideration, allowed us to analyze the phenomenon of comic through
the prism of verbal means which make us laugh while reading. Linguistic means of the
comic effect fostering have been researched on the grounds of short stories, the author
of which is a famous American writer William Sydney Porter (September 11, 1862 –
June 5, 1910), known by his pen name O.Henry.
The analysis of verbal means of comic element representation could be done on
different levels. This approach allows to make a conclusion that in the language of O.
Henry’s short stories syntactic means of comic element creation are used as extensively
as the lexical ones. It has become clear that O.Henry’s prose is a coherent system in
which all elements are inseparably bound to each other. On the lexico-semantic level
O.Henry’s short stories demonstrate fruitful potential of a single word /word-
combination/trope in fostering humor, irony or, in some cases, sarcasm. Comic element
on the level of word arises on the grounds of their contextual reconsideration or
appearing in an unusual surrounding. As a result, lexical units get new, comically-
loaded semantics. It mainly indicates that denotative meaning of a word becomes
inadequate to the context, and word applies new unexpected connotations.
For example:
The potato girl was quite slim and small. And handled her potatoes as an old
bachelor uncle…
Here we can observe an evident breach of contextual-semantic frames of a word
“potato”, which is used in both direct and indirect ways in two closely placed
sentences. The result is comic effect – discrepancy among “slim”, “slender” and
“potato”.
As it has been said, the comic effect in O. Henry’s short stories quite often is
achieved by interwoven means and devices. The following example demonstrates how
phonetic repetition (alliteration of “s”) enhances humoristic effect, which arises on the
lexical level because of contradiction inside a line of contextual synonymies:
“…Which instigates the moral reflection that life is made up of sobs, sniffles,
and smiles, with sniffles predominating”.
O. Henry likes this technique pretty much and uses not once. Thanks to it, as in
the following example, mild irony transforms into bitter sarcastic tones with which the
author depicts philistines who lost their individuality:
 138

“The faces of some are stonily set. They are past the commiseration, the
curiosity, or the jeers of their fellow - beings. Years of matrimony, of continuous
compulsory canine constitutionals, have made them callous”.
More extensively, in comparison to the level of a single word, comic effect is
created through tropes. Figurative language allows O.Henry to trigger opposite
meanings in characterization of any subject. As a result it acquires secondary,
contextual semantics. It is worth mentioning that irony and sarcasm are defined as
tropes themselves. Having analyzed O.Henry’s selected works from this point of view,
we came to a conclusion that metaphor, namely such its types as personification and
zoomorphism, prevails.
For example:
“John dragged … made coffee and sat down to a lonely meal face to face with
the strawberry marmalade's shameless certificate of purity”. Or:
“Eighty - first Street - let 'em out, please", yelled the shepherd in blue. A flock
of citizen sheep scrambled out and another flock scrambled aboard... John Perkins
drifted down the stairway of the station with the released flock”.
Again, in this example we notice a weave of devices: metaphor and pun (citizen
sheep – citizenship), tautology (scrambled out – scrambled aboard), religious allegory
(shepherd – flock).
Everything joint together creates comic effect. The case of stylistic breach –
tautology, brings a shade of sarcasm on the whole impression of slight irony.

Shkarlat A.
Universidad de Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

LA INFLUENCIA DEL ÁRABE AL DESARROLLO

DE LA LENGUA ESPAÑOLA

La influencia de la lengua árabe al desarrollo del idioma español resultó ser una
de las más significativas, especialmente afectando el vocabulario de la lengua.
Actualmente en el idioma español se puede encontrar términos especiales (arabismos
y barbismos) que penetraron en las lenguas de la Península Ibérica con el inicio de la
invasión musulmana.
Además, en español hay muchos nombres geográficos árabes (Andalucía,
Almería, Gibraltar), así como nombres propios (Muhammed, Yasmina, Zoraima,
nombres árabes muy populares, por ejemplo, en el sur de España). Los científicos
marcan, que en español actual se observan muy pocos verbos, adjetivos y adverbios
como prestaciones lingüísticas árabes. Aunque la influencia de la lengua árabe era
amplia, la estructura del español como lengua europea no se cambió radicalmente.
Según los cálculos científicos, en el idioma español se observa alrededor del
diez por ciento de las unidades léxicas, prestadas en su mayoría de la lengua árabe, la
mitad de las cuales se refiere al vocabulario cotidiano del español moderno y se usa
muy activamente en el habla. Es necesario subrayar, que según el punto de vista
 139

histórico, el nivel del desarrollo de los musulmanes, tanto en cultura como en otras
áreas de la vida social era más alto, lo que hizo posible introducir las palabras nuevas,
por ejemplo los términos jurídicos, que no tenían coincidencias en las estructuras
sociales de los cristianos: alcalde, alguacil, zalmedina, o muchos nombres de
profesiones: alfarero, albéitar, albañil, azafata, alarife. Diferentes palabras de la
procedencia árabe se refieren a la esfera de la agricultura: zumo, albaricoque,
alcachofa, acelga, limón, arroz.
Además, todas las palabras españolas que comienzan con la letra “z”,
procedieron de la lengua árabe, por ejemplo: zambomba (instrumento musical), zalea
(piel de oveja), zanja, zapato. Los expertos también indican, que casi todas las palabras
con el prefijo “al” se remontan a la lengua árabe. La palabra más famosa es “alcohol”.
Se puede continuar esta lista, por ejemplo: alcoba (dormitorio), alfombra, almohada
y muchas más.
Debido a que los árabes llegaron al sur de España como conquistadores, ellos
dejaron muchas palabras del vocabulario militar. Alcázar y alcála, que significa
"fortificación y fortaleza", están incluidos en muchos nombres de los lugares
geográficos de España.
Para resumir, es necesario añadir que hay muchos otros ejemplos interesantes
que vinieron al idioma español de la lengua árabe. Los estudios científicos más
recientes marcan no sólo la influencia fuerte, traída por los conquistadores árabes, sino
muestran el papel positivo de las prestaciones como una de las fuentes para enriquecer
la lengua.
Shport K.
Universidad nacional de Oles Honchar, Dnipro
Consultora de investigación: V. M. Dyadya

LA JERGA DE LA JUVENTUD ESPAÑOLA

En la lingüística española para la definición de la lengua de la juventud, hay

varios términos: jerga juvenil, argot juvenil y “el cheli”.
Los prerrequisitos para la formación de la cultura juvenil en España surgieron
en la década de 1960 con la aparición de las primeras subculturas en los Estados Unidos
y Gran Bretaña. Por ejemplo, la Movida Madrileña fue un 16T 16T

movimiento contracultural surgido durante los primeros años de la Transición de

19T 19T 19T 19T

la España posfranquista. Se caracterizó por la libertad de expresión, violación de

19T 19T 19T 19T

prohibiciones impuestos por el régimen franquista, el uso de drogas recreativas, la

"salida" del cheli madrileño y el dialecto "pasota" y un nuevo espíritu de libertad en las
calles.Originalmente “el cheli” es jerga profesional, el lenguaje secreto de los
habitantes marginales de Madrid. Cheli utiliza palabras y expresiones castizas,
10T 10T

contraculturales y marginales. El vocabulario se introduce incluso en la literatura,

formando una habla familiar.
Desde los años 70, cuando asociaciones juveniles informales, como punks,
rockers comenzaron a utilizar argo de Madrid, “cheli” estába ganando popularidad.
Vamos a examinar este tema con más detalle.
 140

Su léxico y sus campos semánticos son reducidos, por lo general limitados a

temas relacionados con la necesidad, la marginalidad, la fiesta, la noche, la amistad.
En la jerga «cheli» a nivel de vocabulario, se destacan campos temáticos específicos
que pueden distinguirse por dos opuestos: trabajo y descanso. El sinónimo para el
verbo trabajar (працювати) es currar (гарувати, старанно працювати) o currelar
(ішачити) dando sus derivados para el sustantivo "trabajo": currante (трудяга,
роботяга), curro (халтура), currela (робітник), curre.
Porque la vida de los jóvenes se centra en el aprendizaje, aparecen muchos
sinónimos para las palabras y expresiones a este tema. Para denotar la noción de "estar
fuera de las clases", además de la expresión de la jerga vieja, "hacer novillos"
(прогулювати) se agrega lo siguiente: fumarse las clases (втекти з уроків), pirarse
las clases (звалювати з уроків), hacer pellas (прогулювати уроки).
Dentro del movimiento, se desarrollan lexemas especiales para saludos, también
se dividen en versiones "masculina" y "femenina": para los hombres, deliberadamente
áspera. Muchos lexemas tienen una semántica negativa.
Otro grupo temático está relacionado con el tema "policía", que hace cheli
relacionado con argotismos: pasma, bofia, maderos (грубий переклад слова
міліціонер, мент) etc. Existe una conexión obvia con el inframundo, del cual se
tomaron prestados muchos argotismos.
Se presta atención especial a cuerpo, con palabras especiales de jerga: morros
(labios, тобто рот, губи), faros (ojos, тобто очі), careto (cara, тобто обличчя) etc.
El dinero tan despreciado por los miembros del movimiento de Madrid tiene sus
nombres: guita, chapa (гроші) etc.
Un elemento importante de esta jerga es la disponibilidad del vocabulario de
evaluación. En particular, la característica negativa.
Podemos citar muchos más ejemplos de los diversos lexemas que surgieron en
los años 80, pero aún conservaron su importancia para el tipo familiar de
comunicación.
Desde los años 90, en el léxico del “cheli” aparecen nuevas palabras asociadas a
los bloques temáticos "Internet" y "SMS".
La subcultura desempeñó un papel en la unificación cultural de España después
de la caída del régimen de Franco. Muchos periodistas, lingüistas, docentes y gente de
la generación anterior señalan "la pobreza, la estupidez y las limitaciones" de este
lenguaje. Al mismo tiempo, otros lingüistas se adhieren a un punto de vista diferente.
Sin embargo, es imposible negar la influencia del cheli en español. Además, algunas
de las expresiones se usan en español hasta los días de hoy, como recuerdo de ese
período.
 141

Sozina А.
Universite Alfred Nobel, Dnipro
Consultant scientifique et linguistique: L.V. Ratomska

LE FRANÇAISE EN SUISSE

Les frontières géographiques de la langue française toujours étaien plus larges

que les frontières de la France elle-même. Selon le nombre de personnes pour
lesquelles la langue française est native (environ 90 millions de personnes), elle prend
la 11-12ème place dans le monde après le chinois, l'hindi, l'anglais, l'espagnol, le russe
P P

et d'autres. En Suisse, le français a le statut de langue officielle avec l'allemand,

l'italien et le romanche. Actuellement, 1 million de personnes communiquent en
français chaque jour en Suisse, ce qui constitue 18% de la population du pays. La
Suisse Romande est la partie occidentale de la Suisse, où la majorité parle français.
Dans cette partie, il y a quatre cantons: Vaud, Neuchâtel, Genève, Jura. Il faut
souligner que ces cantons frontièrs tels que Fribourg et Valais sont bilingues (français
et allemand) avec la population dominante de langue française, mais en même temps
fortement opposé à la domination de la langue allemande. L'une des caractéristiques
de français-suisse régionale est le manque d'homogénéité - chaque canton a sa
spécificité (il y a des variantes même dans les cantons). C’est pourquoi il est difficile
de parler d'une seule version de français en Suisse. La situation est très contradictoire,
car en pratique en Suisse il y a la même langue qu'en France, avec de petites
déviations, mais en théorie c'est une variante nationale indépendante de la langue.
Pour protéger la spécificité "suisse" de sa langue à Fribourg, on a adopté la "Charte
de Fribourg". En ce qui concerne le dialecte, en Suisse romande, contrairement aux
trois autres zones linguistiques, le dialecte est beaucoup moins utilisé (environ 2%
des franco-suisses parlent toujours le patois). La situation langagière de la Suisse est
particulière - le plurilinguisme caractérise ces deux pays. En règle générale,
l'influence de la langue allemande est la plus notable. Il ne s'agit pas seulement
d'emprunts lexicaux et sémantiques individuels, mais aussi de calques des
constructions entières: chatz - petite amie, tьtche - allemand (à partir de Тьtsch suisse-
allemande). On peux également remarquer la présence d'archaïsmes qui n'ont pas été
utilisés en France depuis longtemps: septante - soixante-dix, huitante - quatre-vingt,
nonante - quatre-vingt-dix. Si on va prende en consideration l’accent suisse , on peut
dire que le français parlé en Suisse est relativement proche du français parlé en
France. Dans les règle générale l’accentuation se fait sur la dernière syllabe. En même
temps en Suisse, cette accentuation a tendance à se faire sur l’avant-dernière syllabe.
Ça le rend facilement reconnaissable. En parlant avec les Suisses, vous pouvez faire
attention à la lenteur de leur discours en français. En résumé, on peut dire que la
langue française de la Suisse est une variante unique de la langue française classique.
En raison de l'hétérogénéité culturelle du pays, il est encore possible de retracer
l'influence des «régionalismes» et des «germanismes» dans la langue moderne
français-suisse.
 142

Stetsenko R.
Universidad de Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

PARTICULARIDADES ESTRUCTURALES
DE LA CORRESPONDENCIA COMERCIAL ESPAÑOLA

En el mundo contemporáneo globalizado los conocimientos profundos de

lenguas extranjeras garantizan el éxito en el ámbito profesional. La formación de
futuros profesionales en la esfera comercial incluye el aprendizaje de lenguas
extranjeras, una de las cuales es el idioma español. El dominio de la lengua española,
como uno de los componentes de la formación profesional, posibilita aumentar no sólo
la competencia comunicativa en diferentes ámbitos de la actividad profesional sino
ampliar las posibilidades profesionales en la arena internacional, tomando en
consideración la expansión del español en el mundo actual.
Como se sabe, la profesional comunicación comercial incluye el formato escrito,
es decir la correspondencia comercial, que es la forma más rápida de enviar y
asegurarse que la información llegue al destinatario. En el ámbito de negocios
consideran que la correspondencia es “el alma del comercio”, por eso es muy
importante conocer todas sus trámites. La correspondencia tiene formas muy variadas,
con características especiales que las distinguen según la fuente de emisión, la
intención de sus contenidos, estilos y tramitación de su envío o despacho.
La redacción comercial española (como cualquier otra) es aquella que tiene por
objeto la comunicación por el mundo de los negocios que la empresa y posee unas
características muy importantes, a saber: claridad, precisión, agilidad, persuasión,
prudencia (cortesía). Cuando se trata de la claridad, hay que tomar en cuenta que los
textos comerciales deben de ser claros para que se pueda interpretarlos en un sentido.
Se recomienda evitar palabras rebuscadas, fórmulas vagas e imprecisas, tecnicismos
innecesarios, abreviaturas excesivas, siglas, palabras extranjeras que tienen su
correspondiente en español (por ejemplo: “business” en vez de “negocio”; “boss” en
vez de “jefe”, “anual report” – “informe anual”, “antitrust” – “antimonopolio”,
“asset” – “activo”, “marketing” – “mercadotécnia” etc.). Redactando un texto
comercial es necesario emplear las frases cortas y sencillas, pero siempre con sentido
completo. Hay que evitar tanto los rodeos y circunloquios, como las repeticiones. Ei
principio de agilidad sirve para que el escrito sea leído con mayor facilidad y rapidez,
de tal manera que el asunto quede expuesto con orden y claridad. La persuasión supone
que en cualquier momento hay que prestar atención a lo que se va a decir, cómo y a
quién se va a dirigir lo escrito. Es recomendable mostrar interés por el lector,
manteniendo siempre un tono correcto. Prudencia (cortesía). El lenguaje de los textos
comerciales debe ser prudente y cortés, incluso los casos de las reclamaciones.
Resumiendo todo lo anterior, nos puede llegar a la conclusión de que es muy útil
16T

e importante desarrollar los conocimientos del idioma español para ganar éxito en el
ámbito profesional (en nuestro caso el comercial) y ser competitivo en la arena
internacional.
 143

Titova M.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: A.A. Pliuschai

PARTICULARIDADES LÉXICAS DE LA PRENSA ESPAÑOLA

La lingüística moderna presta mucha atención al lenguaje de los medios. La prensa

crea una imagen generalizada respecto a la lengua española ya que diversifica e renova
el idioma rápidamente. Con la mediación de la prensa se ordena y se ajusta el idioma.
Por lo tanto, los periódicos y revistas contribuyen tanto al progreso como al desarrollo
del lenguaje. Por otro lado, la prensa es un medio para influir en la conciencia pública.
Teniendo en cuenta estos aspectos, hay una necesidad del estudio de los textos de las
publicaciones contemporáneas. El estilo periodístico es rico en recursos lingüísticos
que tienen matices expresivos y emocionales, elementos coloquiales, sintaxis
estructurada, etc. En los textos publicitarios modernos se puede destacar una serie de
características más evidentes.
La presencia de las unidades léxicas y fraseológicas con matiz estilístico. El uso
de estas unidades permite que los medios hagan llegar a comprender y memorizar el
texto por el lector, por ejemplo: “El país está sometido al gobierno títere” (“ABC” 15
de mayo de 2015) – Страна подчиняется марионеточному правительству.
Las palabras y las combinaciones fraseológicas son emocionalmente evaluativas.
Pueden ser positivas: iniciativa, innovación o negativas: guerra fría, traición.
“Algunos definen esta situación como una segunda guerra fría, es decir, el regreso
imaginario de la primera” (“El País”, 13 de marzo de 2016) – Кто-то определяет
эту ситуацию как вторую холодную войну, а именно, возвращение первой.
En los textos periodísticos, a menudo se usan los sufijos, especialmente en la en
los sustantivos con el significado de profesión. “Lo que acaba de ocurrir en Francia
con la casi desaparición del partido socialista debe llamar la atención de toda
Europea” (“El País”, 17 de junio de 2017) – То, что только что произошло во
Франции, а именно чуть ли не исчезновение социалистической партии, должно
привлечь внимание всей Европы.
Es muy frecuente el uso de combinaciones de palabras. “La Justicia de Brasil a
aceptado a trámite una nueva denuncia penal contra el expresidente Lula da Silva por
corrupción y lavado de dinero” (“ABC” 2 de agosto de 2017) – Правосудие Бразилии
приняло на рассмотрение новое уголовное дело против экс-президента Лула да
Сильва по подозрению в коррупции и отмывании денег.
El uso de tales elementos estilísticos como metáfora, comparación, hipérbole,
alusión, perífrasis, ironía es muy frecuente para crear imágenes en el texto. “Pero
parece que hemos martillado en hierro frío” (“El País” 11 de octubre de 2016) – Но,
кажется, что мы бились как рыба об лед.
Usar préstamos tales como extranjerismos y exotismos es también de práctica
común. “Por entonces Velázquez se consideraba un funcionario, para él pintar era
casi un hobby” (“ABC” 3 de octubre de 2017) – Тогда Веласкес считался
служащим, для него рисование было почти хобби.
 144

“El sultán de Brunéi es uno de los hombres más ricos del mundo” (“El País” 9 de
octubre de 2017) – Султан Брунея – один из самых богатых людей мира.
Los exotismos se transmiten con la misma ortografía peculiar para la lengua de
origen. “La dolce vita de Ivanka Trump” (“El Mundo”, 28 de julio de 2017) – Сладкая
жизнь Иванки Трамп.
El estudio de las características léxicas y el estilo periodístico lleva a la
conclusión que el lenguaje de la prensa es muy diverso y que el análisis de las
peculiaridades de este estilo es de gran importancia práctica para la lingüística, ya que
el lenguaje de la prensa es un reflejo de los cambios que se observan en el idioma
español bajo la influencia de los eventos y del progreso científico y tecnológico, la
globalización y la situación política en general. Además, este tema puede ser de gran
interés para los especialistas en psicolingüística y psicología porque muchos elementos
de esta esfera son utilizados para influir masivamente en la conciencia pública.

Torkai O.
Oles Honchar Dnipropetrovsk National University
Scientific supervisor: L.M. Teterina

POETOLOGICAL METAPHOR IN SEAMUS HEANEY'S LYRICS

Years have passed since writing was taken for kinds of metaphor and its role in
Irish poetry. Nowadays metaphor is the most common and the most productive trope
in the rhetoric, so it is the most well-known among the speakers and the most studied
by the linguists. Linguistic metaphor in the works is an effective cognitive model. It is
able to cover obscure opposite sides of the object, it is complex and multifaceted, helps
to identify not only universal, but also national aspects of thinking.
The appearance of metaphor is traditionally associated with the historical process
of abstraction of concrete representations of mythological undifferentiated
consciousness that leads to the birth of the artistic image, creating a symbolic system
that is metaphorical.
Poetic metaphor is different from daily metaphor by its freshness and novelty. In
poetry and prose metaphor is not only lexical mean of expression, but a way of
constructing images.
Often, dealing with literary works of different periods and genres, we may notice
that authors resorted to extensive use of metaphor. It primarily helped them to enrich
the language of the literary works and to make it more emotional, expressive, making
it the one that actually attracts the attention of readers.
Metaphors are not only lexical means of expression, but also ways of creation of
imagery in poetry and prose. Any metaphor is designed not for literal perception and
requires reader’s ability to understand and feel its figurative-emotional effect. The
ability to see the background of the metaphor, that keeps in it a hidden comparison, is
needed to develop image-bearing wealth of literature.
Irish poet Seamus Heaney was one of the greatest literary figures of our time. He
wrote lyric poetry, was a playwright, translator and essayist. His contribution into
 145

modern literature and culture is invaluable, his work has been featured in many literary
awards, and in 1995 he received the Nobel Prize «for lyrical beauty and ethical depth
of poetry that had opened before us alive past».
One of the most important notion in his work is a poetological metaphor.
Poetological metaphors include metaphors that indicate author’s understanding of the
process of art. Hence follows the dual role of this kind of metaphorics. On the one
hand, it directly enters the poetic imagery, on the other hand, it indicates the depth of
imagination of the author on the specifics of poetry. So, this kind of metaphor relates
to both poetic and metapoetic functions. The first function connects them with stylistic,
the second connects them with the conceptual level of the author’s world view.
Among the artistic means used by the poet, poetological metaphor, which we
understand as one of the models of his work representing the poetic activity as one of
the crafts, takes the main place.
Heaney considers his poetic activity among such crafts as blacksmith, roofer, and
also among such farming works as churning of butter, blackberry picking, peat and
potato digging. Poetological metaphor in his poems is included directly in the artistic
texture of the verse, on the other hand, it implicitly reflects author’s understanding of
the poetic «work».
A brief history of the formation of the concept of «poetological lyrics» is given
by V.Hink. He concludes that «poetological poem» is a text that organized and
determined artistic self-reflection. The central theme of the poem is poetry itself (or
poet), while it may be subject of other arts with all their features or art in general, if
poetry is related to them. The mandatory condition here is to include the following
«speculation about the origin and actions, objectives and freedoms, laws and limits of
poetry in poetic form». V. Hink notes that poetological verse replaces the «discourse»
of poetological-didactic poem about 1800.
In the European metalyrics special place belongs to the poems in which the way
to produce artistic self-reflection is poetological metaphor (metaphor of the poetry).
The scientific novelty of this research lies in analyzing poetological metaphor, in
particular its usage and functioning in Seamus Heaney's works.
The analysis of the works of his poetological metaphor led us to conclusion that
it occupies a significant place in the works of contemporary poets.

Ujánova Т.
Universidad de Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

EXPRESIONES IDIOMÁTICAS COMO PARTE IMPORTANTE

DEL IDIOMA

En cualquier idioma moderno hay modismos que se consideran como un

fenómeno ambiguo. Según la definición general los modismos son expresiones, que se
utilizan en diferentes lenguas con el fin de representar cierta situación con palabras que
no se adecuan o refieren a ella en su significación completa. Es decir, el significado de
 146

esta expresión puede diferenciarse considerablemente del significado de ciertas

palabras. Para una persona, que no domina el idioma, su significado puede ser
incomprensible.
Los modismos se utilizan en diversos contextos y situaciones: tanto en
conversaciones amistosas como reuniones de negocios. A menudo las expresiones
idiomáticas pueden encontrarse en discurso escrito, especialmente en periodismo,
cuando los autores intentan revivir la narrativa mediante los modismos y dar el colorido
y la agudeza. Sin duda alguna, el contexto es muy importante cuando se usan las
expresiones idiomáticas. Аlgunas expresiones son inherentes para el estilo
conversacional y a veces para el estilo vernáculo, pero otros suenan muy estrictas y
oficiales. Por eso es muy importante memorizar las situaciones y el estilo de la
comunicación, donde estas expresiones se utilizan. Como se sabe, el aprendizaje del
cualquier idioma es imposible sin entender la mentalidad de los nativos, su carácter
metafórico y cultura. Todo esto se refleja en modismos. Además las expresiones
idiomáticas enriquecen el discurso, hacen el idioma colorido y animado. Finalmente,
la utilización de modismos posibilita acercar el lenguaje de los que aprenden el idioma
al discurso de hablantes nativos.
Las dificultades principales que aparecen en el proceso de la traducción de
modismos se explican por la ausencia de análogos en la lengua meta o por sentidos
diferentes que se refieren a las particularidades culturales, mentales u otras. Por
ejemplo, en la lengua española hay una expresión “ser la oveja negra”. Se llama así a
una persona cuyo comportamiento se distingue negativamente del de su grupo social.
Pero en ucraniano tenemos “бути білою вороною” con sentido “ser extraño, raro”.
Algunas expresiones idiomáticas necesitan una explicación. Por ejemplo, el modismo
español “por los pelos” que se utiliza, cuando alguien logra salir de una situación difícil
o resolver con éxito un problema en el último momento. Dicha expresión apareció en
tiempos remotos, cuando los marineros españoles tenían cabello largo, lo que irritaba
mucho a los monarcas, pero posibilitaba salvarles a marineros caídos en mar durante
la batalla. Mucho tiempo después, la expresión perdió su sentido literal y obtuvo el
metafórico.
En conclusión se pude decir que el aprendizaje de una lengua extranjera incluye
muchos factores y momentos entre los cuales el conocimiento de modismos ocupa el
lugar importante y mejora notablemente no sólo los conocimientos de la lengua sino
posibilita conocer la cultura, historia y mentalidad nacional.

Valko A.
Universite Alfred Nobel, Dnipro
Consultant sсientifique et linguistique: L.V. Ratomska

LE RÔLE DES TECHNOLOGIES INFORMATIQUES DANS LE

PROCESSUS ÉDUCATIF

Dans les conditions où le monde est en constante évolution, la complication des

technologies et l'amélioration constante de la sphère de l'information en éducation
 147

prennent une grande importance. Le stade actuel de développement de la société fait

face au système éducatif un certain nombre de problèmes fondamentalement
nouveaux, parmi lesquels il convient de souligner la nécessité d'améliorer la qualité
de l'éducation et son accessibilité, la création de systèmes éducatifs optimaux et le
renforcement des liens entre les différents niveaux d'enseignement. L'un des moyens
efficaces de résoudre ces problèmes est l'utilisation de la technologie informatique.
L'émergence de la technologie informatique a permis de créer un
environnement éducatif de qualité en tant que base pour le développement et la
modernisation du système éducatif. Ainsi, les innovations dans les technologies
informatiques fournissent un développement révolutionnaire du processus éducatif.
Les technologies informatiques appartiennent à une classe de technologies
innovantes qui fournissent une accumulation rapide du potentiel intellectuel, ce qui
garantit le développement de la société.
Sans technologie de l'information, il est déjà impossible d'imaginer l’education,
le travail et, en général, la vie moderne. À l'heure actuelle, l'institut, le gymnase,
l’école, école technique, et parfois le jardin d'enfants sont équipés de nouvelles
technologies informatiques. La variété du matériel et des logiciels, le changement
rapide des générations d'ordinateurs, des systèmes d'exploitation et des programmes
d'application conduit non seulement les débutants, mais aussi les utilisateurs plus
expérimentés à ne pas utiliser suffisamment les potentialités des technologies
modernes de l'éducation.
L'efficacité de l'utilisation des technologies informatiques dans le processus
éducatif, en particulier les moyens d'enseignement illustrés, la réalisation de leurs
capacités didactiques, est sans aucun doute de l'exigence la plus importante.
L'utilisation des formes de visualisation, qui complètent non seulement l'information
verbale, mais qui servent également de supports d'information, devrait contribuer à
accroître l'activité intellectuelle des etudiants. Les tableaux, les graphiques, les
diagrammes, les aides audiovisuelles, etc. font partie intégrante du matériel
didactique imprimé et électronique, aussi que jouent un rôle essentiel dans le
développement de l'activité intellectuelle et cognitive des etudiants.
De nos jours, les domaines technologiques les plus courants sont ceux dans
lesquels l'ordinateur est:
 un moyen de fournir du matériel d'apprentissage aux étudiants pour
qu'ils puissent transférer des connaissances;
 des moyens de soutien informationnel des processus éducatifs en tant
que source d'information supplémentaire;
 un moyen de déterminer le niveau de connaissance et de contrôle de
l'assimilation du matériel éducatif;
 un simulateur universel pour acquérir les compétences d'application
pratique des connaissances;
 l'un des éléments les plus importants dans la future activité
professionnelle de l'étudiant.
Alors, quelles sont les conséquences de l'application des technologies
informatiques dans le processus éducatif? Les opinions seront très controversées.
 148

Quelqu'un répondra catégoriquement "contre" et, probablement, à sa manière, il aura

raison, si prendre en compte les conséquences négatives de l'application des
technologies informatiques. Cependant, on ne devrait pas être trop drastique dans
votre choix. Il ne faut pas oublier qu'un homme du XXI siècle vit à l'ère des hautes
technologies, des quantités incroyables d'informations et de méthodes pour les
obtenir. Et la question "pour" ou "contre" l'utilisation de la technologie informatique
a deux côtés. Et c'est à l'utilisateur de décider de le faire ou non.
Une chose est claire, au niveau actuel du développement de la société, à l'ère
de l'information mondiale, c’est impossible d’ignorer la technologie informatique,
de sous-estimer délibérément leur importance dans le système éducatif. La
principale chose à retenir est ce que la technologie informatique n'est pas une
panacée, mais un bon moyen de formation dans les mains d'un enseignant
compétent. En résumé on peut dire que seule la compétence de l'enseignant est
capable de trouver un terrain d'entente dans l'utilisation de la technologie
informatique en classe, de sorte que les pôles ne se transforment pas en
inconvénients.

Varych I.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: V.V. Yashkina

WILLIAM BLAKE’S SELECTED POEMS: STYLE, MODE AND

TUNES

The poems “Introduction” were written by William Blake, who was a 19th
century writer and artist who is regarded as a seminal figure of the Romantic Age.
Many of Blake's best poems are found in two collections: “Songs of Innocence” (1789)
to which was added, in 1794, the second part, which was called “Songs of Experience”
(unlike the earlier work, never published on its own). The complete collection was
called “Songs of Innocence and Experience: Showing the Two Contrary States of the
Human Soul”. The collections show human nature in optimistic and pessimistic ways,
and W. Blake thinks that we need both sides to see the whole truth.
Most poems in “Songs of Innocence” have an opposite in “Songs of Experience”,
some of them have the same names. For example, both parts of collection have the first
poem “Introduction”, in which William Blake presents the main idea and mood of
following poems.
The poem “Introduction” in “Songs of Innocence” creates the atmosphere of
childhood, happiness and simplicity. Firstly, this poem has two main images of child
“On a cloud” and Lamb, which symbolize Jesus and the author in the role of a shepherd.
Secondly, the atmosphere of the naivety and simplicity of innocent youth is showed
with the help of the structure of the poem and its peculiarities on main linguostylistc
levels. This poem consists of five quatrains, has trochaic meter that ends on the stressed
syllable. Such structure of the poem is often used in poems for children.
 149

On the phonological and lexical levels the author creates the musicality. The first
and fourth stanzas begin with "Piping" and the noun form "Piper," juxtaposing the
musical nature of the speaker with the most musical rhymes of the poem. Also on the
phonological level we can find alliteration and assonance.
On the lexical level we can emphasize the group of words, which creates the
atmosphere of happiness: for example, pleasant, laughing, merry chear, happy pipe,
joy, clear, child. On this level epithets have an important role in the poem, for example,
the phrase “valleys wild” tells us about something unknown, but in combination with
other images we can suggest that it means Paradise. In the end of the fourth stanza the
poet uses such epithet as “hollow reed” emphasizing that he will write songs from
nothing and they will be very simple that “Every child may joy to hear”.
On the syntactical level the brightest stylistic device is the anaphora, the poem
begins with the word “Piping”; and “Introduction” ends with anaphora and
polysyndeton in the last stanza.
In comparison with the poem of the first part “Introduction” in “Songs of
Experience” it has gloomy and even anxious atmosphere. The opening stanza
demonstarates the idea of the poet as a mystic (“image” of Bard), one who is visionary
and understands the power of poetry. The "Introduction" is a four-stanza poem with
iambic meter, but in first lines of the first, second and fourth stanzas author presents
trochaic meter. The third stanza has spondee. In comparison with “Introduction” in
“Songs of Innocence” the structure, rhythm and rhyme are more difficult. On the
lexical level we can emphasize the group of words, which creates the atmosphere of
gloom and hopelessness: sees, weeping, morn and also metaphors and epithets (lapsed
soul, slumberous mass, ancient trees, dewy grass).
On the syntactical level the author uses repetitions (“fallen fallen light”, “O
Earth O Earth return”) and imperative mood to create atmosphere of emotional
tension. As in “Introduction” in “Songs of Innocence” there are also a lot of religion
allusions and W.Blake’s own mythology.
The linguostylistic analysis of W. Blake’s poems from the collection “Songs of
Innocence and Experience” shows us peculiarities of the individual W. Blake’s style.
He wrote poems with the same name “Introduction” in different periods of his life, and
all historical events influenced it. The first part of W. Blake’s collection describes the
world which is full of joy and harmony, created by sentimental and romantic ideals.
“Introduction” in “Songs of Experience” conveys the atmosphere of despair and
anxiety. Both poems have biblical concept, because the “state of naivety” can be
interpret as the state of man before the fall and “the state of bitter experience” as after
fall, and author induces to return to previous pure state.
W. Blake uses a lot of stylistic means to form images and special atmosphere,
and analyzing poems on linguostylistic levels we can observe the difference between
the first poem of “Songs of Innocence” and “Songs of Experience” that coincides with
the full name of the collection “Songs of Innocence and Experience Showing the Two
Contrary States of the Human Soul” (states of childish naivete and bitter experience),
and only in their unity the universe finds its integrity. Harmony is achieved when two
 150

opposite sides are in their proper balance. William Blake revealed that human beings
could achieve this harmony between the two opposite states of the soul.

Vasilko V.
Universidad Nacional de Dnipro de Oles Honchar
Consultora de investigación: V.N.Dyadya

DIALECTOS DE LA LENGUA ESPAÑOLA

El idioma español se extendió a lo largo de los siglos y se extendió por todo el

mundo. Por lo tanto, no es sorprendente que podemos encontrar una gran cantidad de
dialectos.
En general, la aparición de la lengua española y sus dialectos pasó del latín
vulgar. En cuanto a la lengua española moderna, su aspecto coincide parcialmente con
la conquista de la España morisca (Reconquista), que fue completada por Isabel de
Castilla y Fernando de Aragón.
En cuanto al territorio de España, podemos distinguir dos grupos de dialectos:
1. Norte: castellano, catalán, gallego, etc.
2. Sur: español de Madrid, valenciano, etc.
Algunos de estos dialectos son considerados por los lingüistas como lenguajes
de pleno derecho, ya que son reconocidos oficialmente en las regiones donde se
utilizan.
Después del descubrimiento de América comenzó la conquista del Nuevo Mundo
con los conquistadores españoles. En consecuencia, gracias a esto, el español ahora se
usa ampliamente en América Latina. Debido al hecho de que el español se mezcló con
el idioma de los residentes locales, sufrió cambios significativos. En América Latina,
se distinguen cinco grupos de dialectos, que están unidos según signos y rasgos
similares:
1. Grupo del Caribe (Cuba, Panamá, Colombia, Nicaragua, Venezuela).
2. El Grupo del Pacífico Sudamericano (Perú, Chile, Ecuador).
3. Grupo centroamericano (El S33alvador, Guatemala, Belice, Costa Rica).
4. El grupo Rioplat (Paraguay, Uruguay, Argentina).
5. El Grupo Latinoamericano (Guatemala, México, Colombia).
Es un hecho muy interesante que los dialectos en América Latina son
significativamente diferentes, y los representantes no pueden entenderse entre sí. La
diferencia entre los dialectos de diferentes grupos es el uso de ciertas palabras o
expresiones, entonación y pronunciación.
En gramática, si comparamos los dialectos de España y América Latina en
general, podemos ver la diferencia de pronombres. En España, para designar a la
segunda persona del singular, se acostumbra usar el pronombre "tu", cuando "vos" se
usa en los dialectos de América Latina. Además, en los dialectos de América Latina,
algunos fenómenos gramaticales se simplificaron. Por ejemplo, algunas formas de
tiempos han sufrido tales cambios.
En cuanto al vocabulario, básicamente la serie sinonímica ha cambiado.
 151

Los cambios fonéticos están representados en otra pronunciación de las mismas

palabras o expresiones. Además, la entonación durante una conversación puede variar
mucho.

Viunov R.
Dnipro National University named after Oles Honchar
Schientific supervisor: L.M. Teterina

MULTILINGUAL ASSOCIATIONS OF THE IMAGE BABEL IN

BRITISH POETRY

Multilingualism has long been of interest to researchers. There were some cases
of the usage of multilingualism in literature reached from medieval diglossia and
courtly polyglossia to the linguistic hybridisation of baroque. But since the 20th
century in the context of global communication and the transgression of the limits
between the literary genres modern world had increased the usage of multilingualism.
The recent growth of research into multilingualism has expanded into many new
areas in the last ten years and a critical mass of information and experience in research
techniques has been built across this complex field.
The term literary multilingualism or polyglossia primarily refers to the more or
less extended mix of two or more languages in the same text, entailing a cross-cultural
or experimental effect.
Mostly, the literary multilingualism has been produced in the modern and
postmodern era. The most common cases of polyglossia are the usage of foreign words,
as well as some grammatical constructions, anagrams, neologisms, quotation of
documents, etc.
Multilingualism in literature traces back to a biblical story. It takes its origin
from a punishment for the construction of the Tower of Babel that was regarded as an
act of human hubris and rebellion against God. The modern literary treatments of the
image of Babel include the appearance of multilingualism, nostalgia for the common
protolanguage, metaphor of the human progress and reason for humans’ polarisation
and division.
In Tony Harrison’s poem “The Ballad of Babelabour” there is a hidden sense
closely connected with the image of modern England represented through the
confusion of Babylon. The main role in its representation plays the sound play. The
title itself is the author’s occasionalism that can be understood differently.
The first meaning is “babel + bour”. According to the Longman Dictionary of
English Language and Culture babel is a scene of confusion, disorder, and the noise of
many voices. The word babel is also associated with the word babble (a confused
sound of many people talking at the same time). In the text of the poem this word is
realized as both the proper and the common noun that is proved by the B. Brecht’s
epigraph “This Babilonian confusion of words results from their being the language of
men who are going down”.
The last part of the occasionalism bour is the base morpheme for the city’s names
in French (Bourges, Burgundy), English (Bournemouth) and German (Freiburg,
 152

Freydenburg) languages. Therefore, Harrison’s Bobelabor is the symbol of the modern

Babylon, which is located in England or England itself, while the “Babilonian
confusion of words” represents English language.
The second meaning is “babble + labour”. It appears in the very first line: ‘What
ur-Sprache did the labour speak?’ The basic vowels b and l in such words as ballad,
Babel, labour are also repeated in another important word gobless in the word-
combination ‘gobless workers’, which introduces the theme of the poem: the author is
speaking on wordless, speechless workers’ behalf.
The Welsh poet, Gwyneth Lewis who was born in 1959 observes every
individual language as a reflection of the Ursprache. In her thinking about vision of
language, addresses herself to such themes of the Babel story as linguistic division and
nostalgia for a protolanguage. Her poem is entitled ‘Pantecost’. It is the Christian
festival celebrating the descent of the Holy Spirit on the disciples of Jesus after his
Ascension, held on the seventh Sunday after Easter.
The polyglossia in her poem is performed by the usage of rhapsody («prepare
your perpetual Pentecost»), which is the remnant of the cynghanedd, a traditional way
of sound-organization of Welsh poetry. The whole Welsh tradition is a desire for a kind
of epigrammatic terseness, a desire to say much in little.
To sum up, the multilingualism is not the pure language phenomenon. On the
level of literature, it was embodied in the notion of polyglossia or intentional usage of
lexical units and grammar structures from different languages within the composition.
Multilingualism takes its origin from the Bibel story of the confusion of Babylon, the
image of which was represented in many samples of British poetry.
The T. Harrison’s poetry shows that the phonological organisation of the text
can create the sound image, which generate different associations and carries the deep
message of the poetry.
For G. Lewis the interest to the Babel as a symbol of the protolanguage is of
primary importance. The use of both Welsh and English idioms can be considered an
idea that all languages have common roots.
Yarochenko Ya.
Université Alfred Nobel
Consultant scientifique et linguistique: L. V. Ratomska

NEOLOGISMES EN FRANCQIS MODERNE

L'apparition des néologismes est due, pour l'essentiellement, à deux facteurs: le

besoin de nommer de nouvelles réalités (néologismes nominatifs) et la recherche de
langages plus expressifs pour véhiculer le sens(néologismes de l'auteur).
La reconstitution de la composition lexicale de la langue française moderne se
fait principalement par des méthodes traditionnelles:
1) morphologique (affixer des transformations): inculture,
réembauchage, lessans-logis, déglobalisation, traductique, pertinence,
réductibilité, sourcillage, ronronneur, panicard, blablateux, fumelard,
 153

ignardise, guitarer, perplexer, dixir, taxifier, harakiriser, escalier,

rescousser, mandibuler, skinautiquer, désemplâtrer, encornichement;
2) sémantique (interprétation de la signification existante du mot, ajout
de sagnifications):cactus (m) — кактус, колючка — преграда,
неприятность; omelette (f) — омлет — политическая неразбериха;
parapluie(m) onusien — зонтик — защита ООН; occultation (f) —
затмение — завуалирование, утаивание; perchoir (m) — насест —
парламент (фам.); console(f) — консоль, кронштейн — пульт
оператора, терминал;
3) abréviations: OGM — organisme génétiquement modifié; UEE —
Union eurasiatique économique; SMIC — salaire minimum
interprofessinnel de croissance, etc.;
4) emprunts: smartphone, gadget, kit, mailing, baby-food, cash-flow .

Depuis les années 1970, l'académie française se bat contre les anglicismes en
français et propose des versions françaises des mots et des termes pour la désignation
de nouveaux concepts. Le terme prend racine emprunté dans la langue, devient la
norme d’usage (ordinateur au lieu de «computer», parfois la version française est très
rarement utilisée et seulement dans les milieux académiques (mercautique /
marketing).
L'autre groupe de néologismes est le droit d'auteur de construire tel ou tel mot.
Par exemple:
documentique = document + informatique;
antisarkozysme (m) - движение против политики Саркози;
parapluie (m) atomique - ядерный щит;
démassification (f)) - отказ от обезличивания;
comptactagedel'espace-temps - пространственно-временные измерения;
taxidriver - chauffeur un taxi - водить такси;
skinautiquer - faire du ski nautique - кататься на водных лыжах;
directueur = directeur + tueur = безжалостный директор;
fautocopieur = faute + copieur = списывание чужих ошибок.
En conséquence, nous pouvons noter que, les observations montrent les
néologismes revendiqués, qui expriment les plus précisement de nouveaux concepts
et phénomènes du monde en constante évolution. Le processus de néologisation dans
le système linguistique continue sans cesse.

Yefremova M.
Universite Alfred Nobel, Dnipro
Consultant scientifique et linguistique: L.V. Ratomska

L’ADAPTATION DES EMPRUNTS LEXICAUX DU FRANÇAIS EN

LANGUE RUSSE
Dès le XVIIe siècle, mais de manière beaucoup plus importante au XVIIIe siècle,
le russe a emprunté un grand nombre de mots du lexique français, aussi bien pour la
 154

langue de la vie quotidienne que pour les langues de différentes spécialités. Ce

phénomène se poursuit de nos jours, avec un accroissement du volume des emprunts
dans certains domaines depuis la dernière décennie du XXe siècle. Il sera ici question
de la manière dont le russe s’approprie les mots français en les adaptant aux niveaux
phonétique, orthographique, morphologique, syntaxique et sémantique. Il faut
cependant noter que les procédés d’adaptation dont utilise le russe sont les mêmes
quelle que soit la langue source. Mais avant cela, je présenterai les champs lexicaux
qui fournissent régulièrement le lexique du russe par les emprunts du français.
Quelques remarques préliminaires s’imposent. Il est toujours difficile de déterminer
avec précision comment se passe l’emprunt des mots que l’on dirait, dans notre jargon
moderne, globalisés ou mondialisés, et notamment des héritages grecs et latins. Sont-
ils entrés directement en russe ou bien ont-ils transité et sont-ils arrivés en russe par
l’intermédiaire d’une autre langue, et si oui, laquelle ? le français ? le polonais ? Cette
question a soulevé bien des polémiques. Par ailleurs, la langue française a pu servir de
« passeur » aussi pour d’autres langues vernaculaires, comme l’italien ou l’anglais. Je
ne m’attarderai sur ces problèmes ici dans la mesure où ils ne correspondent pas à
l’objectif de ce travail et les emprunts à étymologie multiple sont traités de façon
approfondie dans d’autres contributions de ce volume.
Les champs lexicaux des emprunts:
les domaines qui ont fourni et fournissent le plus de lexique au russe à partir du français
sont essentiellement les suivants:
- la gastronomie : нектар (nektar : nectar), суп (sup : soupe), соус (sous : sauce),
десерт (desert : dessert), лимонад (limonad : limonade), бисквит (biskvit : biscuit),
буше (buše : petit-four), безе (beze : meringue, macaron), майонез (majonez :
mayonnaise) ou encore рагу (ragu : ragoût) ; et, plus récemment, круассан (kruassan
: croissant) ; - l’architecture: монумент (monument : monument), барельеф (barel’ef
: bas-relief), балюстрад (balûstrad : balustrade), терраса (terrasa : terrasse), обелиск
(obalisk : obélisque), павильон (pavil’jon : pavillon), аркадa (arkada : arcade) ;
- la vie intellectuelle et artistique, notamment les termes liés au théâtre : театр (teatr :
théâtre), партер (parter : parterre), ложа (loža : loge), виртуоз (virtuoz : virtuose)
;комплимент (kompliment : compliment) ; каламбур (kalambur : calembour).
Adaptations phonétiques et orthographiques:
les consonnes finales non prononcées en français subissent un traitement différent
selon l’époque à laquelle se fait l’emprunt. Le russe actuel ne transcrit plus cette
consonne puisque le principe adopté de manière générale n’est plus celui de la
translittération, on observe de grands flottements : on écrit Нинона Лакло (Ninona
Laklo : Ninon Laclos),
mais Павел Люкас (Pavel Lûkas : Paul Lucas) et Дидрот (Didrot : Diderot) ou encore
ресторант (restorant : restaurant). De nos jours se côtoient эмигрант (èmigrant:
émigrant) et ресторан (restoran : restaurant), qui a perdu son –т (-t) et круассан
(kruassan : croissant) qui n’en a jamais eu. Ainsi la présence dans la transcription russe
de la consonne finale muette en français donne-t-elle un indice de l’époque de
l’emprunt au français.
 155

Enfin, signalons que la plupart des consonnes du français est ressentie comme
molle par l’oreille russe et qu’elles sont marquées comme telles dans la transcriptions
: Лилль (Lill’ :Lille), пье-де-пуль (p’e-de-pul’ : pied-de-poule), глясе (кофе глясе)
(glâse ; kofe glâse :glacé, café glacé), маникюр (manikûr : manucure), иль де ботэ (il’
de botè : île de beauté),etc.
Adaptations morphosyntaxiques:
L’adaptation s’est faite selon un procédé ordinaire pour le russe : emprunt d’un adjectif
français, translittération/transcription en cyrillique et ajout du suffixe <-n°-> et des
désinences adjectivales. Cependant, il arrive que l’adjectif soit proche d’un substantif
lui-même emprunté et adopté, et répertorié chez Dal’ par exemple ou dans un
dictionnaire des mots étrangers, alors que l’adjectif, qui présente un sémantisme proche
de celui du substantif, n’est pas porté dans le dictionnaire. C’est le cas des adjectifs
proposés ici. On constate que ces adjectifs sont empruntés directement, c’est-à-dire
qu’ils ne sont pas dérivés des substantifs empruntés, comme интересный (interesnyj :
intéresant) l’est de интерес (interes : intérêt), par exemple. C’est le cas, notamment,
de корпулентный (korpulentnyj : corpulent), qui n'est attesté que depuis.
– Помилуй, душа моя, воспитание дано им самое странное, комическое,
ридикюльное. – Mon amie, on leur a donné une éducation la plus étrange, comique,
ridicule.
Les glissements sémantiques:
сe phénomène est bien connu et je ne donnerai que quelques exemples tirés du russe.
Пижон signifie en russe un homme coquet et non quelqu’un qu’il est facile de berner.
Безе est un macaron tel que nous les préparons actuellement, avec une crème entre les
deux biscuits; Зефир a d’abord été un nom de marque pour des meringues et est devenu
un nom commun. Неглиже est un déshabillé et le mot français « négligé » n’est plus
guère employé dans ce sens.
En conclusion on peut souligner que le russe est une langue qui a de grandes
capacités pour adopter et adapter les emprunts, qu’il s’agisse du français, prédominant
dans les emprunts aux XVIIe et XVIIIe siècles, à côté de l’allemand, ou de l’anglais,
prédominant au XXe siècle. Le XXIe siècle semble emprunter aussi beaucoup du
français,de l’italien , et de l’anglais. Les emprunts actuels ne seront peut-être pas aussi
pérennes que les plus anciens parce qu’ils concernent surtout les expressions figées.
 156

O
l
e
THE STRUCTURAL AND SEMANTIC PECULIARITIES OF RHYME IN s
PAUL MULDOON’S POETRY
H
t o
.h n
.e c
. h
.s a
.t r
ar
ru D
tc n
it i
cu p
lr Zakutskaya V.r
ea Lugansk Vladimir Dahl National Universityo
l Scientific supervisor: Bekresheva L.A.
N
PRECEDENT NAMES AS A LINGUISTIC PHENOMENON a
t
The term “precedent text” was introduced by Yu.N. Karaulov in his talk “Thei
role of precedent texts in the structure and functioning of a language identity” at theo
6th International Congress of the Russian Language and Literature Teachers in 1986. n
He interpreted precedent text as the one that is well known by wide auditory and isa
significant in social or emotional meaning within a certain nation. In the epoch ofl
globalization precedent phenomena increasingly claim philologists’ attention as
important clues to effective dialogue of cultures.
Precedent name is an individual name linked to a widely known text or situation.
For example:
He is Einstein in Mechanics. = Он – Эйнштейн в механике. = i.e. advanced,
creative person, what are the known characteristics of Einstein.
According to V.V. Krasnykh, precedent names have the following distinctive
features:
1) they are well known in the given linguistic-cultural community;
2) they are connected with the cognitive sphere, i.e. every precedent
phenomenon has a mental image associated with it which makes its use in speech
understandable and connotatively coloured;
3) precedent names are frequently used in speech of ordinary people.
A precedent name is a culturally significant sign that has gained a symbolic
meaning. Thus: Tsar Solomon – a symbol of wisdom;
 157

Eldorado – a symbol of unreachable dream.

The structure of a precedent name can be as follows:
 a single word: Buddha, Frodo;
 collocation: Pride and Prudence;
 a sentence: Never say “never”.
Precedent names characterize the named object symbolically and have a
referential function – they send the recipient to the original object that includes all
historic and philological information and is included to the mass cognitive base.
This boy is a future Mozart. = Этот мальчик – будущий Моцарт. = i. e. this
child is musically gifted.
Referent function reveals rather stable set of precedent names’ associations with
some qualities of people, specific toponyms or everyday situations:
Our town is a Mecca for lovers of antiquity. = Наш город – это Мекка для
любителей старины. = i.e. this town attracts travellers as Mecca does.
Take the matches from the child or we can have a small Hiroshima here. =
Забери спички у ребёнка, иначе мы можем здесь получить маленькую Хиросиму.
= i.e. not a town of Hiroshima, but a nuclear explosion that destroyed this city.
Precedent names can be differentiated on the groups as follows:
 anthroponyms: Mother Theresa, Margaret Thatcher;
 teonyms: Jesus Christ, Saint Tatiana;
 mythonyms: Father Frost, Hercules;
 toponyms which could be divided into:
 oikonyms: London, Manchester, Lugansk;
 hydronyms: the Themes, the Loch Ness;
 oronyms: Everest, Kilimanjaro, Snowdon;
 hodonyms: the Broadway, Downing Street;
 ahoronyms: Trafalgar Square, the Red Square;
 urbanonyms: Big Ben, Pentagon.
It should be taken into account that in the concept of Yu. Karaulov even non-
verbal phenomena can be referred to as precedent names: painting, music constitute a
significant part of the national precedent fund: ballroom dance Polonaise, painting
"Zaporozhtsy write a letter to the Turkish Sultan", etc.
Precedent names are usually viewed as metaphorical units. This makes them
closer to Common nouns than to Proper names. The name Rockefeller may denote as
a person with the same surname, so a very rich person where it is used in its
metaphorical meaning. In this meaning it is taken as a Common name if a recipient is
familiar with its concept, or a Precedent name if a large linguistic collective knows this
one concept.
Ermolovich especially notes that the concept of "large linguistic collective
"should be interpreted quite conditionally, as a representative set of educated people
who can be considered as the main carriers of linguistic culture of a society."
Special studies show that metaphorization of a Proper name is based on the
individual qualities of an object that can be generalized to become a Significand
 158

(сигнификат), which answers questions: Who? What is he/she like? What deeds does
he/she do? What special happens to him/her?
Precedent names exploit one of the semes of a Significand. For example: naming
a girl by the precedent name Cinderella we may mean that she:
 is an orphan;
 works too hard;
 is treated unfairly;
 is luckily married to a wealthy man.
All specialists recognize the special status of precedent names, which are widely
known in the relevant language and can serve as a designation of those or other
properties of people and objects. Precedent names often represent unique phenomena
that are not always known by foreign communicators. You need rich knowledge of
historic-cultural background of the country to comprehend them adequately. Recently
scientists speak of the need to include a list of precedent names into the Language
Courses of the learners. Some enthusiasts are working over the Dictionaries of
Precedent names, but the problem is still at the elementary stage.
To sum up the article we can say that precedent names are the words and word
combinations with ethnic-cultural, often allegoric meaning. Using of precedent
phenomena in texts helps the author to mark the time, political and cultural
environment and enrich the text with deeper overtones and implications. Precedent
names should be treated and translated like realia. Language learners should know at
least some precedent names of the nation whose language they study to be adequate in
modern communication.
Zautrennikova A.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: А.А. Pliuschai

IDIOMAS EXTRANJEROS EN EL DESARROLLO DEL TURISMO

Y LA COMUNICACIÓN INTERNACIONAL

Vivimos en el siglo XXI, la era de los viajes internacionales y de la globalización.

Cada país tiene su propia historia, cultura e idioma. Hasta la fecha, el mundo tiene una
gran cantidad de idiomas y dialectos, pero solo unos son los más importantes y
difundidos. En primer lugar, el inglés, el chino, el español, el francés, el portugués, el
ruso y el árabe son los idiomas de más dominio.
Los idiomas extranjeros son uno de los factores más importantes en el desarrollo
del turismo internacional. Todos los idiomas mencionados anteriormente, excepto el
árabe y el chino, son los idiomas principales de Europa. El español y el portugués son
los idiomas oficiales de los países latinoamericanos. Asia es una región del mundo
donde vive alrededor del sesenta por ciento de la población mundial. Es un continente
de contrastes. Es un continente cuya población habla más de cien idiomas, incluyendo
el inglés, el francés y el árabe. Al mismo tiempo, es una región de turismo exótico
donde muchas personas de diferentes países del mundo descansan cada año.
 159

¿Qué significa “turismo internacional”? El turismo internacional es un sistema de

viajes e intercambios turísticos, movimientos turísticos de un lado al otro. Un gran
número de personas que no desean viajar y prefieren quedarse en casa se ven obligados
a usar en su discurso cotidiano muchas palabras extranjeras. Por ejemplo, cada vez que
salimos escuchamos: cibercafé, fitnes club, show, supermarket, departamento,
manager, cottage, etc.
Cada vez que abrimos un periódico o revista, leemos: summit, congreso, negocio,
marca, cásting, monitoring, block-buster, provider, diseñador, curriculum vitae,
computadora, fax, escáner, printer, imagemaker, supervisor, comercializador, etc. Y
si vas a cualquier hotel en cualquier país del mundo, entonces no puedes evitar escuchar
muchas palabras extranjeras, especialmente inglesas y francesas, por la simple razón –
el modelo francés de hospitalidad es el más antiguo y lujoso de todos los modelos de
negocios hoteleros existentes. Por lo tanto, cada vez que vas al hotel, escuchas:
conserje, recepcionista, recepción, dormitorio, restaurante, lobby bar, salón, director
ejecutivo, gerente y muchas otras palabras.
El turismo siempre ha sido y es uno de los sectores más importantes. Gracias a él
se abren increíbles oportunidades para visitar diferentes países, visitar diferentes partes
del mundo y disfrutar de la belleza de nuestro mundo. Pero, ¿cuál es el papel principal
en el desarrollo del turismo? Sin lugar a dudas, estos son idiomas extranjeros. Después
de todo, el turismo, además de su enorme importancia juega un papel importante en la
expansión de los límites del entendimiento mutuo y la confianza entre personas de
diferentes religiones y culturas. Sus actividades no se limitan solo al comercio de
bienes y servicios. También está dirigido a establecer relaciones entre ciudadanos de
diferentes países para la preservación y la prosperidad del mundo.
Viajando, una persona expande sus horizontes y se encuentra con muchas
personas diferentes. La mayoría de los turistas, que se quedan en otro país, enfrentan
dificultades, es decir, la incapacidad para explicarse debido a la ignorancia del idioma.
En algunas situaciones, este es un problema importante, por lo que conocer un idioma
extranjero le brinda a la persona beneficios adicionales. Por ejemplo, no solo puede
entender lo que otros dicen sino también practicar sus habilidades, porque el lenguaje
es el medio de la comunicación más importante. El inglés se considera internacional.
Puede usarse casi en cualquier lugar. Pero el conocimiento de otros idiomas extranjeros
también será útil para personas de otros países. La gente local respeta a los turistas que
conocen su idioma. Especialmente se puede decir sobre los japoneses, porque creen
que su idioma no se puede aprender.
En conclusión, los idiomas extranjeros juegan un papel importante no solo para
los turistas, sino también para aquellos que desean trabajar en este campo. Por ejemplo,
todos los empleados de la agencia de viajes, de una forma u otra, se comunicarán con
clientes de diferentes países. Para ellos, el conocimiento del idioma es particularmente
importante. Por lo tanto, al contratar al personal, se da preferencia a aquellos que
dominan idiomas extranjeros.

Zhyhir N.
Oles Honchar Dnipro National University
 160

Scientific supervisor: N.M. Semeshko

STYLISTIC PECULIARITIES OF PORTRAIT DESCRIPTION IN F. SCOTT

FITZGERALD’S NOVEL “TENDER IS THE NIGHT”

Francis Scott Fitzgerald is one of the most renowned writers of the 20 century
th
P P

that his heritage and the public fascination of his lifestyle play significant roles in the
context of the world literature. In his novel “Tender is the Night” the writer depicts the
life of the American elite. All the characteristics of the style of F. S. Fitzgerald are
expressed in his manner of writing, creating images of the personages, especially in
portrait characteristics.
After the examination of the scientific works and researches on typology and
functions of portrait descriptions, we can sum up that, in our opinion, the most
complete typology is proposed by I. Bykova that classifies portrait descriptions by the
number of people, by the relation of internal characteritics with external features, by
completeness of descriptions and by their structure. According to the researcher, all
literary portraits have three basic functions – informational, analytical and evaluative
–, which are interconnected and are responsible for certain types of portrait
descriptions.
Having analyzed portrait descriptions, we managed to identify their main linguo-
stylistical peculiarities of portrait composition and consider the main ways of their
representation.
F. S. Fitzgerald portrays the main and secondary characters in his novel. In
creating their portraits the writer prefers the method of detailed depiction of the main
character on the front pages of the novel and dispersal of some selective portrait
descriptions of secondary characters throughout the text.
According to the typology of portrait descriptions we distinguish single, double
and group portraits in the novel. From the point of view of the structure of the novel its
portraits can be classified as concentrated and deconcentrated. From the point of view
of completeness – as detailed and brief descriptions, referring to the relation between
external features and internal qualities - psychological and physical portraits.
The basic ways to depict portraits are semantic detalization and linguostylistic
techniques. The author pays more attention to monothematic portraits, especially
toilette-centric, сolour-centric and сharacter-centric whereas zoo-centric and floro-
centric portraits are rather rare.
Analyzing the novel we singled out 3 main characters: Dick Diver, Nicole Diver
and Rosemary Hoyt. With the help of their portrait descriptions we will be able to
present how masterfully the characters are individualized by the author.
The novel is filled with stylistic devices that enrich portrait description. Our
investigation demonstrates that the author used two main groups of them – lexical and
syntactic means of expression.
The most common lexical stylistic means are:
 epithet that is represented in its different forms. The writer uses a great
variety of epithets in postposition to stress the main features of
 161

appearances of his characters: “her eyes brave and watchful”. There are
also a lot of colour epithets like “dark golden eyes, cold blue eyes, white-
Saxon-blonde hair, cream-coloured dress”;
 metaphor that is used to liven up the characters and broaden the ability
of the author to portray his characters in different ways e.g. “Dick married
a good deal of money”; “her cheecks lit to a lovely flame”;” she opened
her door full of emotions”;
 exaggeration that is used to single out the key characteristic and to draw
the attention to it: he was the last man in the world and she was the last
woman; you’ve got the most kissable mouth; you have the most
rememberable eyes;
 allusion is represented in its 2 main types – historical allusion (Nicole had
been to the beauty of Rosemary as the beauty of Leonardo's girl was to
that of the girl of an illustrator; her fine-spun hair, bobbed like Irene
Castle’s) and mythological allusion (Achilles’ heels; ambrosia and
myrtle)
 simile is used to clarify some characteristics that were mentioned before
and to bring some assosiations e.g. a face as green and rose as the color
of an illuminated missal; like a dandy; his eyes were clear as child’s; like
a young horse.
The main syntactic stylistic device is emphatic inversion used for the sake of
emphasis e.g. “how beautiful she was”.
It’s necessary to mention that while portrayinghis personages – Fitzgerald
devotes special attention to colour (light colours is his main choice e.g. white, gold,
blue, yellow), clothing, hair and eyes.
Flexibility of Fitzgerald’s language largely determines irresistible mastery in
creating images, characteristics, portraits and sketches. The wealth of imagination and
the ability to deeply penetrate into the inner world of a person allow the writer to create
compelling and vivid portrait descriptions.
Summing up, we can say that F. S. Fitzgerald creates portrait characteristics
using a variety of stylistic means in his own manner. His characters are symbolic,
words and phrases convey mood, hopes and dreams not only of the personages, but
also of the whole generation.
Zhyzhyna A.
Universite Alfred Nobel, Dnipro
Consultante scientifique et linguistique: L.V. Ratomska

CARACTÉRISTIQUES DE LA LANGUE FRANÇAISE DANS LES PAYS

AFRICAINS
Aujourd'hui, le français est la langue officielle non seulement de la France, mais
aussi d'environ 14 pays, la deuxième langue officielle de 10 pays et la troisième langue
officielle des 3 pays.
L'Afrique est ainsi le continent avec le plus de locuteurs du français dans le
monde et forment maintenant la partie la plus importante de la Francophonie. Le
 162

français est surtout une langue seconde en Afrique, mais dans certaines regions comme
Abidjan et la Côte d'Ivoire, le français est la première langue. Il y a aussi des certaines
catégories de la population en Tunisie, au Maroc et en Algérie où la langue française
est également utilisée comme première langue.
Dans chaque région francophone d'Afrique, le français a ses propres
caractéristiques. Chaque région ajoute un peu de sa proper partir et de sa culture. Cela
se reflète dans la prononciation, l'écriture et le vocabulaire. Tout d'abord, le français
africain n'a pas de fermeté dans la prononciation des sons, contrairement au français.
Ils assourdissent les lettres sonores qui sont à la fin des mots. Par exemple, rêve [re:v]
en Afrique sera déclaré comme rêve [ref]. Une autre caractéristique distinctive est la
même prononciation des sons de voyelle [e], [ɛ], [ɘ] et [ø]. Tous sont prononcés comme
détendus [ɛ].
Puisque presque la plus grande partie de la population africaine n'est pas
alphabétisée, l'utilisation incorrecte de la grammaire est devenue la norme. Cela peut
être vu dans l'utilisation des articles le et la, comme ils les confondent. De même, tous
les verbes au passé se conjuguent avec le verbe avoir, ou sans lui. L'ordre des mots est
libre.
En ce qui concerne le vocabulaire, la langue africaine a absorbé certaines des
langues locales telles que l'arabe, le bambara, le wolof, etc. Ainsi, les habitants des
régions africaines utilisent un vocabulaire obsolète, des archaïsmes, qui ont été utilisés
même à l'époque des colonies françaises.
En résumé, on peut dire que la langue française en Afrique se diffère
sensiblement de la langue française, que tous ont l'habitude d'entendre et d'utiliser. La
seule chose qui les relie est la base de la langue: le vocabulaire et la grammaire. Le
reste changeit avec le développement culturel des pays. Et aujourd'hui nous pouvons
observer une autre branche de la langue française sous l'apparence du français africain.

Zhukova N.
Vladimir Dahl Lugansk National University
Scientific supervisor: L.A. Bekresheva

TERMS-REALIA AS A LINGUISTIC PROBLEM

The topicality of our research stems from the fact that terms-realia is a very
specific language event, which makes difficulties in the process of interpreting. Some
linguists argue the possibility of linking these two quite different language issues into
one unit, because they denote different events and serve different spheres.
As we know, realia are culture-coloured concepts marked by local specificity that
were born throughout the history of a certain nation. They are being used mostly in
artistic literature, mass media and some branches of science. Terms are artificially
made words defining specific conceptions and processes of human activity. Terms are
mostly used in scientific field and scope in specialized literature.
Terms usually extend their using with the distribution of the objects or notions
whose name they represent. The term enters into the language of peoples, who get
 163

acquainted with its referent, thus it looses its “nationality”. Unlike terms, realia
penetrates into the other culture, regardless of the familiarity of the people with the
object designated by it, more often from literature and through mass media. Realia
always stays a “foreigner” in target culture, belonging to the nation in whose language
it was born. Only certain layers of target society and some descriptive sciences use it.
Alexander Schweitser (1973) coined the term “term-realia”, and A. Suprun shared
the idea focusing on the field of geography, biology or history where realia using is
unavoidable and they play a role of terms here. For example: the names of some clothes
typical for a certain historic period: a vandyked collar – wide falling-down collar of the
17th century, lace-trimmed or fully lace. (Van Dyke – an artist who painted mostly
P P

British noble women). Thus, a phrase a vandyked collar is a term-realia.

Terms-realia stay a phenomenon placed at the crossing of two multitudes: terms,
often being international words, and realia, words without full and constant equivalents
in the target language.
In the beautiful essays by L.V. Shaposhnikova “Australoids live in India” (М.:
Мысль, 1976) dozens of names of tribes are found: Anadi, Panya, Kanikary, Mullu-
kurumba and others. All these names look like typical realia impressing us by their
exotic sounding. At the same time, they denote ethnic communities of a certain territory
thus having the properties of terms.
Nevertheless, are these words different from the words French, Russian,
Bulgarian? They have the same properties and might be taken as terms-realia too. But
we don’t think of them as of realia because the words French, Russian, Bulgarian are
casual for us. It looks like the index of “familiarity” is not reliable in differentiation of
realia from non-realia. However, all the above-mentioned words stay terms to denote
ethnic communities of a certain territory.
This easy transformation terms-realia into terms themselves makes difficulties
for lexicographers, so the dictionaries of terms-realia are not numerous and still
fragmentary. The courses on cross-cultural communication in higher school bring some
knowledge to the students, but what helps lecturers and translators in dealing with
terms-realia? There is no answer as the problem stays unclear and far from it’s solving.
According to G. Tomakhin (1997), before starting translation, it is necessary to
gain awareness of an unknown element of realia included in the source text: we must
determine its place in the given context, how the author tries to convey it and what
methods he uses to make the semantic content and connotative meaning of the given
element of realia understandable for the reader.
Terms make another difficulty requiring some knowledge of the communicative
sphere the term belongs to. You must know the adopted terminological nomenclature
in the receiving language system in order to refer to the same phenomena. For example:
bush is rather familiar word for English learners, but in special context this word occurs
a term-realia meaning a wild territory of Australia.
Terms-realia can be divided into three groups:
1) the words, the concept of which belongs to just certain national language: Sloane
Ranger (UK) – a type of a young boy or girl showing demonstratively their following
old national traditions;
 164

2) the words taken to the standard vocabulary of the target language: American
baseball, Australian surfing, Austrian waltz filled lacunas in Russian as well as in
English language;
3) the words, getting new connotative meaning in both mother and target language:
Tie-in in American English means celebrities invited to the event, in British culture it
means a dress code for the morning wedding holiday dinner (while B-tie means bow
tie worn to the dinner-jacket (смокинг). That suggested evening time of the holiday
dinner and required evening costumes from the participants. By the word, those signs
(Tie-in or B-tie) are always mentioned on the invitation cards).
As we have already mentioned terms-realia are not described clearly in
Linguistics and Translation practice. Actually, the interpreters have to find the
2T

adequate translating of terms-realia by their own and use all their linguistic talent and
culture knowledge. For example: the British term-realia Burn’s Nights needs
explanation for the recipients as the type of holiday where except reading Burn’s poems
some traditional dishes should be eaten: bashed tatties and neeps, gooseberry fool and
so on.
To sum up the article we can say that we have just contoured terms-realia as a
2T

linguistic problem, so the topic needs further investigation.

СЕКЦІЯ ДРУГА
2T

ІНОЗЕМНА МОВА ЯК ЗАСІБ ДІЛОВОЇ ТА НАУКОВОЇ

2T

КОМУНІКАЦІЇ

Avakian G.
Tavria State Agrotechnological University
Scientific supervisor G.V. Sergienko

ANALYSIS OF FOREIGN ECONOMIC ACTIVITY OF UKRAINE WITH EU

COUNTRIES

According to « The European Union: History and Principles of Functioning» by

Kopyka V.V., relations with the European Union are of particular importance for
Ukraine in determining its own prospects and reserves for increasing the level of
international trade contacts and the level of competitiveness of Ukrainian state
economy in the world market. Cooperation with the European Union gives an
invaluable result, which is evident.
The problems of European economic activity and its prospects for Ukraine's
development with the EU are studied in the works of such scientists as O. Bilorus, G.
Klimka, P. Leonenko, D. Lukianenko, I. Lunin, O. Plotnikov, I. Puzanova, O. Rogacha
, A. Rumyantsev, V. Sidenko.

Goods Services
 165

Export Import Balance Export Import Balance

Total for EU
13427,6 16900,6 -3473 2877,4 2320,7 556,7
countries
Including
Austria 361,3 465,1 -103,8 138,3 111,4 26,9
Belgium 251,5 450,2 -198,7 59,8 67,0 -7,2
Bulgaria 418,2 172,9 245,3 26,9 21,2 5,7
United Kingdom 317,8 709,3 -391,5 462,9 563,1 -100,3
Greece 159,1 233,6 -74,4 27,5 21,0 6,6
Denmark 155,5 184,2 -28,7 98,4 37,3 61,1
Estonia 98,0 66,6 31,4 145,7 48,9 96,8
Ireland 45,5 84,7 -39,2 32,0 75,8 -43,8
Spain 1004,5 500,9 503,6 45,1 25,7 19,4
Italy 1929,6 1358,2 571,3 119,8 31,6 88,1
Cyprus 53,5 22,1 31,4 239,0 250,0 -11,0
Latvia 138,2 112,5 25,7 71,0 44,4 26,6
Lithuania 258,2 492,5 -234,3 35,7 16,1 19,7
The Netherlands 995,3 546,8 448,5 145,9 108,0 37,9
Germany 1423,7 4318,4 -2894,7 488,4 364,1 124,4
Poland 2200,0 2693,3 -493,3 220,6 138,6 81,9
Portugal 228,1 50,6 177,6 4,4 11,0 -6,7
Romania 717,0 380,7 336,2 57,6 9,2 48,3
Slovakia 471,4 434,9 36,5 27,1 109,2 -82,1
Hungary 1053,1 802,0 251,1 113,3 51,7 61,6
Finland 62,4 216,8 -154,5 19,2 21,8 -2,6
France 453,7 1530,5 -1076,8 118,5 91,5 27,1
Czech Republic 560,8 654,8 -94,1 57,9 55,2 2,7
Sweden 71,3 419,0 -347,7 122,5 47,0 75,5
The purpose of the work is to study the foreign economic activity of Ukraine
with the countries of the European Union, namely the export and import of goods and
services, in the current conditions of development of the world economy.
According to « Theoretical basis of the conceptual development of the regional
economy of small and medium business» by Moroz O.M., as an integral part of Europe,
Ukraine objectively focuses on the model of socio-economic relations and welfare of
citizens in the leading European countries.
The European Union for Ukraine at this stage is a very powerful center of
cooperation not only with the European contingent but also with many other countries
of the world. To date, trade and economic cooperation between Ukraine and the
European Union is developing dynamically. The EU is one of the main trading partners
of Ukraine.
 166

Ukraine's foreign trade in goods and services with the countries of the European
Union for 2016 according to the data provided by the Government Statistics
Agency of Ukraine
(million US dollars)
According to statistical data, the volume of export of goods in 2016 amounted
to 13427.6 million US dollars, of which the largest share is made by such countries as:
Poland – 2200.0 million US dollars, Italy – 1929.6 million US dollars and Germany –
1423.7 million US dollars. The volume of import of goods amounted to 16900.6
million US dollars. The countries with the main import quota in Ukraine are Germany
(4318.4 million US dollars), Poland (2693.3 million US dollars) and France (1530.5
million US dollars). The balance shows that in 2016 Ukraine exported 3644,4 million
US dollars less than the EU countries imported goods to our country.
Export of services in 2016 to the EU countries amounted to 2877.4 million US
dollars. The largest share of exports has Germany (488.4 million US dollars) and
United Kingdom (462.9 million US dollars). The volume of import of services to
Ukraine from the EU countries is 2320.7 million US dollars. The leaders are Britain
(563.1 million US dollars) and Germany – (364.1 million US dollars). The balance
shows that Ukraine exported services 556.7 million US dollars more in 2016 to the EU
countries comparison with the volume of imports into the state.
In conclusion one can identify the main favorable directions of Ukraine's foreign
economic policy in relations with EU countries:
1. Solving issues that will help Ukraine to join certain European integration
programs.
2. Establishment of unimpeded export-import processes of Ukraine's trade with
EU member states.
3. Formation of an international competitive economy, receiving financial
support from EU member states for successful market transformation in the country's
economy.
Barabash Yu.
Universidad Nacional de Mineria
Profesora dirigente: A. V. Gavrilova

ALGUNOS ASPECTOS LINGUISTICOS EN LOS PAISES

HISPANOHABLANTES
¿En qué país se habla mejor español? ¿Y en cual es el peor? Para responder
ambas preguntas, habría que resolver antes otro debate: ¿Qué es el español? Sin
embargo, mientras el debate eterno continúa, decenas de estudios e investigaciones
intentan responder cada año a las primeras cuestiones.
El 29% de los encuestados han dicho que Chile es el país en el que peor español
se habla. Y eso que el informe ha sido desarrollado por la Universidad de Chile. El
departamento de lingüística entrevistó a 400 chilenos, que colocaron a Argentina en la
segunda posición (19,5%).
Cachái. Pronunciación y vocabulario son las flaquezas de los chilenos, según el
estudio coordinado por Darío Rojas y recogido en lacuarta.com. El mismo informe
 167

concluye que los peruanos y los españoles son los hispanohablantes que mejor se
expresan.
“Pronuncian bien y marcan todas las letras”. Esas son las razones que los
encuestados chilenos han esgrimido para dar la medalla de oro a Perú. Y es que hay
que tener en cuenta que de los más de 400 millones de personas que hablan español,
tres cuartas partes están en Latinoamérica.
Nadie es perfecto. Si el español latinoamericano está más influenciado por los
anglicismos, el hablado en la Península Ibérica empieza a sufrir de lo mismo, a lo que
hay que sumar la escasez en el lenguaje técnico.
El paradigma sudamericano es Perú. El origen está la ciudad de Lima, que
durante más de dos siglos fue la capital del imperio español en en Sudamérica. El
desembarco cultural fue tal, que el habla de los peruanos se ha convertido en el más
castizo de la zona. En fin, que la discusión sobre quién habla mejor que quién no
terminará. Hasta que alguien explíque qué entiende por español correcto.

Belokon S.
Tavria State Agrotechnological University
Scientific supervisor: E.A. Kravets

THE CONCEPT OF THE TERM MARKETING

In the modern world, it is important to know and have an idea of what is

marketing is, how it works, its origin, its functions, because it is known that the world
is ruled by marketers.
The general meaning of the word marketing is a sale. For the first time it is
believed that it appeared in the 1930s in the USA among farmers who, faced with an
economic crisis, understood that there was a problem as to whom to sell their products.
The full meaning of the word marketing is defined as market activity between
the consumer and the producer. Such activity presupposes satisfaction of the demand
for goods, but is also directed to its forecasting and formation.
The problem is that a lot of people did not have knowledge about how and where
the meaning of the word marketing comes from, what its functions are.
The purpose of this article is to investigate the best meaning of the term
marketing and explain the origin of this term.
This question was studied by such scientists as Philip Kotler, Michael Porter,
Peter Drucker, Malcolm McDonald. They suggested different assumptions.
From our point of view the statement of Kotler F. in his work "The Basics of
Marketing" which states that "marketing is a kind of human activity aimed at meeting
needs and wants through exchange" is opened the sense of marketing more exactly.
Having analyzed various sources, we have come to the conclusion that this is the
summation of the various functions and methods by which we provide the product or
services to customers, inform them about the output of the product, its functions and
purpose, and maximally advertise it so that as many people as possible should know
 168

about it and to create a high demand aimed to receiving a profit and satisfying the needs
of consumers.
In the classical sense, marketing is defined as an entrepreneurial activity that
manages the promotion of goods and services, or a social process through which the
demand for goods and services is projected, expanded and satisfied.
The concept of marketing is borrowed in English. The verb market has
implications - to find markets, trade, buy, sell. Etymological roots of the concept are
related to the Latin mercatus - bargaining, mercari - to trade, whose origins are merx
"goods, products, products."
Analysis of the etymology of the word marketing, gives the opportunity to
consider it as from a seller’s side, also from the buyer’s side. From the seller’s side -
this is the process of finding a new market. From the buyer's side it is the process of
searching for the necessary product. Note that in the concept of "marketing", the
translation of the root word market has a verbal form, and therefore the general
characteristic of marketing is the characteristic of it as a process, as activity in the
market, carried out in accordance with the requirements of the market itself.
The concept of the word marketing reflects the content of sale concept of
marketing, which was formed in the first third of the XX century. The basis of this
concept is the analysis and organization of marketing as the central problem of the
enterprise's activity in market conditions. It was replaced by the concept of integrated
marketing. At the center of this concept is the consumer and his needs, manifested as
demand.
In conclusion we would like to say that, marketing is the main part of any
business. It is impossible to sell, promote the goods, assess the market and competitive
situation without the exact understanding of the meaning of the word marketing.

Bondarenko A.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: O.M. Cherkashchenko

ENGLISH AS A FACTOR OF POSITIONING OF STATES IN

INTERNATIONAL ORGANIZATIONS

The views on the system of international relations have never been static. The
twentieth century is particularly significant in this sense. That was the time when
traditional actors of international relations, states, faced with the gradual emergence of
qualitatively new ones – international organizations. These structures were supposed
to put representatives of the states all over the globe at the negotiating table. “No matter
what political, economic or social system is established in your country (as long as it
does not violate the international law), we all have common problems that have to be
solved”, - that was the main idea behind creating the United Nations, the most well-
known and influential international organization so far.
It is important to note that the emergence of new stable forms of interaction
stimulated the search for new convenient forms of communication. In the “state-state”
 169

system, that mainly involved only the use of 2 languages, these forms were developed
well enough: communication was provided either with the help of an interpreter, or in
the language of one of the parties. During the previous centuries, the same approach
could be used within small groups of states (3-5), especially within ones that speak
similar languages.
With the increasing number of members of modern international organizations,
it becomes almost impossible (or, at least, not effective) to apply this method now.
Considering the fact that well-established communication is the basis for the successful
work of any international organization, choosing the most suitable forms of it was an
important task in the 20th century. Today, the practice of distinguishing official and
P P

working languages has been formed. These languages are given a special legal status
within the organization (for example, they are used during meetings or for the
dissemination of official documents). Despite the fact that the representatives may
speak in any language, they have to provide interpretation into one of the official
languages.
Most often, world languages (English, French, German, Russian, Spanish,
Arabic, and Chinese) are chosen as official languages of international organizations.
However, we can say that, in fact, English has its own separate position among them.
This means that for countries whose language is not a world language, learning English
can be the main opportunity for them to actively participate in the organization’s
activities.
English is the official language of the United Nations (UN), the North Atlantic
Treaty Organization (NATO), the World Trade Organization (WTO), the International
Criminal Police Organization (ICPO), the Organization for Security and Co-operation
in Europe (OSCE), the Organization of the Petroleum Exporting Countries (OPEC), all
the UN agencies and many other organizations.
Moreover, English is also recognized as the working/official language in the
majority of regional organizations like the Organization of American States (OAS), the
African Union (AU), the Asian Parliamentary Assembly (APA), the Council of the
Baltic Sea States (CBSS), the GUAM Organization for Democracy and Economic
Development. Remarkably, some international organizations recognize English as the
official language within the organization but do not include any member states that
recognize English as the official language on the national level. This, in particular,
applies to GUAM, OPEC and CBSS.
Also, even if the organization has adopted several official languages, in practice
English often plays a more significant role. That, for example, happened to the NATO
or the UN where English is used more widely rather than other languages.
All these facts only highlight the importance of introducing the study of English
at the state level. Successful fulfillment of this task is especially important for states in
which none of the world’s languages is official. It will provide them with the
opportunity to become active members of the most influential international
organizations of the region or the world. Establishing an effective communication is
the first and the most important step that states should take after entering the new
 170

institution. Maintaining such communication should be a second priority for

governments.
Considering the fact that other member states also prefer to communicate in
English, this language can be also used for off-session negotiations with other partners.
Thus, discussions between representatives of different countries become more possible
than ever. Moreover, direct communication (with minimal involvement of interpreters)
allows avoiding misunderstanding, translation errors and uncertainty that can also
negatively impact the effectiveness of the delegation’s work within the organization.
Therefore, we may consider English as the main language of international
communication in the majority of intergovernmental organizations. Its status as an
official language is usually enshrined in the charters. In fact, usage of English often is
even broader and surpasses the use of other official languages. Thus, introducing the
study of English at the state level has to be a priority for the states which want to be
active actors of international relations.

Britsyn A.
Tavria State Agrotechnological University
Scientific supervisor: E.A. Kravets

ENGLISH LANGUAGE AS A MEANS OF CAREER OPPORTUNITIES

In our world of modern technologies, English is no longer some strange and

unusual ability. Quite the contrary, the society expects that we will speak English, and
it does not matter, it will be intercultural communication, business meeting, or simple
communication with acquaintances. Now it is almost impossible to imagine an
effective business without strong partnerships between organizations from different
countries and international cooperation. And it is difficult to imagine a successful
businessman who does not speak English, and not only General English, but namely
Business English.
The problems of economics, business and languages were the studies of such
scientists as Robert Jenks, David Kristal, Paul Krugman, Joseph Stiglitz, Jim Collins
and others.
The purpose of this article is to find the relationship between knowledge of
foreign language and future career opportunities.
It is common sense that every person regularly communicating with foreign
partners and having their own business closely connected with English-speaking
countries, must study a foreign language in any case. We will try to investigate the
necessity of studying Business English for future employee. Almost everyone tried to
get a job and eager to find the prestigious work. But company which suggest such type
of job require from the future employee to have the high level of English. Such
companies may ask you to be interviewed by the company’s representatives, write a
resume in English, or even communicate with the employer in foreign language.
Nowadays competition in the labor market put on the second place in your
resume knowledge of any foreign language.
 171

We understand that English is the language of international business. More and

more international companies (Samsung, Airbus, Renault, Nokia, and Microsoft) use
English as a single corporate language. And this is not just a good idea or a trend - it's
a must. English is the fastest-available language of the world in the long history of
mankind. It is spoken by more than 1.75 billion people around the world, and it's only
those who know it at a fairly good level.
In our investigation we have come to the conclusion than one of the most serious
problems of technical specialists is the constant lack of fresh and up-to-date
information. Technology is developing so quickly that new literature simply does not
have time to be translated on time, and, moreover, qualitatively, therefore engineers
who do not know English are forced to learn everything themselves.
Marketing, as a single integrated process, is an unsurpassed moment in
commodity-money relations. Any company striving to enter the foreign market begins
its work in this market, first of all, with the study of the sector where it plans to work
in the future.
This is exactly what experts are doing in marketing. In such companies, the
knowledge of any foreign language is welcomed, and, what is quite expected, first of
all, is English. As future marketers we realize that knowledge of any foreign language
allow us to read the original articles on our specialty. In future we will be able to apply
the terminology of marketing both in personal contacts with foreign partners and in
business correspondence successfully, be very active in negotiations and presentations
on business and marketing topics, have personal negotiations with foreign partners.
In conclusion we would like to note that knowledge of English in such specific
market sphere as marketing, gives us great possibilities for making a successful career.
If a person does not get better, he becomes worse, and studying a foreign language
helps to conquer new peaks.

Chistyakova E., Kirichenko Yu., Khotornichan A.

Universidad Nacional de Minería
Profesora dirigente: A. V. Gavrilova

CINCO VARIANTES PARA DECIR “NO SE” EN ESPAÑOL

España es un incredible pais con colores fascinates y el español suena como una
melodia.
El español en términos de prevalencia en el mundo es el segundo solo para los
chinos y por primera vez por delante del inglés en términos del número de personas
que lo hablan. Está reconocido oficialmente como el segundo idioma de
comunicación internacional. Todo gracias al hecho de que el español, aparte de
España, es el idioma oficial en muchos países, y también por el gran interés
demostrado en el estudio del idioma español.
Hay más de 500 millones de personas que hablan español. Más de 18 millones
de personas estudian español en el mundo.
Los expertos señalan que es improbable que cualquiera de los idiomas del mundo
pueda competir con el inglés por el derecho a ser considerado el idioma principal de
 172

comunicación interétnica. Sin embargo, el idioma español tiene todas las

posibilidades de ocupar el segundo lugar, a diferencia de los idiomas francés, alemán,
ruso, italiano y árabe.
Comparado con el inglés, el español es más complicado. Por supuesto, para
algunas personas, es más fácil aprender inglés y poca ptros es español.
El vocabulario mínimo requerido para un cierto nivel de dominio del idioma en
español es más significativo que en inglés. Esto se debe a la gran serie sinónimo, así
como al uso de palabras en muchos sentidos, que pueden ser muy diferentes.
Las frases básicas en español eliminan la necesidad de llevar consigo grandes
diccionarios y usar un traductor móvil. Ejemplos de frases para viajeros incluyen:
1. ¿Dónde está el aeropuerto / el hospital / la playa? (dongdae esta el aeropuerto / el
hospital / la playa?) - ¿Cómo puedo llegar al aeropuerto / hotel / playa? 2.Habla ruso
/ español? ¿Hablas ruso / español? 3.¡Ayúdeme, por favor! (¡Ayudame, por favor!)
Necesito ayuda. 4. Estoy mirando (estandarte Mirando) - Todavía no he elegido. 5.
¿Cuanto vale? (¿cuánto pelota?) - ¿Cuál es el costo de esta cosa? 6. Quería una
habitación. (kerya una abitasien) - Necesito un número. 7. Ayuda! (ayuda) - ¡Ayuda!
Pero, ¿cómo responder a las preguntas de los españoles si no conoces el idioma?
Vamos a encontrar algunos ejemplos de la respuesta "No lo sé" o “no tengo ni idea”
1.- ¡Qué se yo!
51T

P – ¿Sabes cuando llega tu hermano?

R- ¡Qué se yo!
2.- ¡Ni idea!
51T

P- ¿Tiene solución este desastre?

R- ¡Ni idea!
3.- ¡Ni flores!
51T

P- ¿Sabes cuántos invitados van a la boda?

R- ¡Ni flores!
4.- ¡Me has pillado!
51T

P- ¿Cómo se llama la capital de Kazajistan?

R- ¡Me has pillado!
5- ¡No sé nada de nada!
51T

P- ¿Habrá despidos?
R- No sé nada de nada.
A su vez, “no tengo idea” o “no tengo ni idea” se dice de varias formas:
51T

1.- No tengo la más remota idea/No tengo ni la más remota idea *.

51T

Lo que queremos decir es que ni siquiera recibimos esa información en el pasado.

2.- No tengo la menor idea/No tengo ni la menor idea*.
51T

O sea, que ni siquiera sabemos un poco.

3.- No tengo idea/No tengo ni idea*.
51T

Es lo mismo que “no sé nada”

4.-No tengo la más mínima idea/No tengo ni la más mínima idea*.
51T

El sentido es el mismo que “no tengo la menor idea”.

5.-¡Ni zorra idea!
51T

Es una expresión vulgar y despectiva.

 173

Solo una frase puede tener tantos significados en diferentes contextos. El español
no es la lengua facil . Lo principal es tener un gran deseo de aprenderlo. Pero
realmente vale la pena. Asi puedes disfrutar completamente el viaje a España y trae
un mar de emociones.

Dubovskoy A.
Vladimir Dahl Lugansk National University
Scientific supervisor: L.A. Bekresheva

NEW LIFE OF STONE THERAPY

The past 250 years have seen unparalleled progress in health care, perhaps the
16T

germ theory of disease being the most important. However, millions of people still
suffer from different diseases, so they try to find solving of their health problems but
do not success in the process. Nowadays people became valuing the experience of past
generation in medical sphere or naturtherapy as it is called. We know that different
natural objects like herbs, stones, animals can produce curing effects. We paid some
attention to healing with stones or stone therapy.
Stone therapy – massages with hot stones, spread on a certain area of the body
16T

to harmonize and relax the nervous system, it also relieves muscle pain and fatigue, as
well as treats various diseases.
People used the energy of stones for thousands of years. Small hot stones were
16T

placed on the ill person’s body in Mesopotamia. In old Greece the sportsmen’s bodies
were covered with hot stones to relax muscles. American Indians heated special blue
stones to make vapor bathes while the cowboys warmed a place for sleeping on the
ground with the stones heated in the fire. Japanese monks put some heated stones into
the belt placed on the waist to improve digestion – the process of digestion slows down
and a person longer feels satiated. The British healed people with small stones heated
in boiled milk and placed on chest. On Hawaii shamans healed people with hot stones
wrapped in plant leaves. In Tibet the monks lied on the rocks heated with the sun to
absorb the energy and prepare the body for cleaning rituals.
Stone therapy is based on the temperature and the energy impact of the stones
combined with elements of reflexology. Usually smooth black and white stones and
rough grey stones are used for the procedures. Black stones used in the stone therapy
consist of basalt, which retains heat for a long time; white stones are usually marble
ones and are used as cold; grey stones are river pebbles and they are usually cool. The
ancient people heated stones in the sun or in the fire, now special heaters are used for
this.
Heat from hot rocks, penetrates through the skin to all important tissues and leads
to improved blood supply. It turns out that the flow of nutrients and oxygen increases,
all metabolic processes are accelerated, and it is incredibly helpful! Cool stones relieve
inflammation and pain. Under reheating a zone the effect is only amplified. The
temperature of hot stones varies from 44º to 55º and the temperature of cold stones
varies from 0º to 25º.
 174

Rough grey cool stones are used for scrubbing in cosmetic procedures and for
pressing active zones on the body. Grey stones are usually of room temperature.
Sometimes semiprecious stones are used to improve a healing effect. They can
be amber, jade, turquoise, onyx, lazurite, obsidian and so on. Onyx absorbs negative
energy, ceases a pain, counterbalances emotions and helps to restore correct work of
an organism. Lazurite is used at treatment of inflammations and for struggle against a
sleeplessness. Nephrite cures diseases of kidneys, a liver, a stomach and intestines. It
stabilizes also the activity of nervous system. And all these stones add minerals to the
patient’s body.
Usually the procedure begins from body rubbing with aromatherapy oils. Then
a person lies with his/her back on the grey rocks of room temperature. A specialist can
put some more rocks on the chest and make some pressing manipulations. Then a
person lies on the abdomen and a massage of a back is made with warm stones. Then
hot stones alternate with cool stones. Usually the procedure needs 100 minutes.
They say the sooner a hot stone cools down on the patient’s body, the more
negative energy the organism has and this energy is absorbed with the stone helping
the patient to recover.
Different zones of a spine, when exposed with stones, can treat cholecystitis,
remove sand from the gall bladder, improve the work of the pancreas, reduce urinary
incontinence, relieve muscle pain, treat myositis, sprains and bruises, stimulate the
immune system. But not only a spine falls under the influence. They may be foots,
hands, face – it depends on the medical problem.
Modern researches showed the effectiveness of stone therapy. The effects of
stone massage can be as follows:
 Restores the central nervous system (improves sleeping, eliminates the
effects of stress, improves emotional state)
 Stimulates the immune system;
 Removes deep muscle tension;
 Eliminates stagnant processes in the body tissues;
 Prevents inflammation;
 Stimulates the organs and systems of the body.
However, it has some contraindications too:
 High blood pressure;
 Acute Disease;
 Skin infections;
 Fever;
 Diseases of the lymphatic system;
 Open wounds.
Besides, different stones give the patient their natural energy what is extremely
useful. Nowadays stone therapy is widely used in many countries. Our country studies
foreign experience to be used for healing people.
Dudkina V., Kholod L.
Universidad Nacional de Minería
Profesora dirigente: A. V. Gavrilova
 175

CARACTERÍSTICAS DE LA FRASEOLOGÍA ESPAÑOLA SOBRE

LA COMIDA

En la mayoría de los idiomas, muchas unidades fraseológicas están asociadas

con los alimentos. Por ejemplo, en Inglés: "para ganar su sal" (buen trabajo), "pan de
cada día", "llevar el pan a casa" (ganar lo suficiente), "jóvenes Verde" ( "días de
juventud") (esta última expresión es el caso de Shakespeare, por lo que no se puede
considerar). En español no es una excepción, sino que es el número de proverbios y
refranes relacionados con la alimentación que involuntariamente pone mucha atención.
La mayoría de las expresiones ya no están en uso, pero muchas se han conservado en
el lenguaje hasta ahora. Todos ellos fueron creados en una sociedad que es hasta 70-s
del siglo pasado era predominante agraria, por lo que el mundo rural todavía se sirve
de la principal fuente española de metáforas y símiles. La rica herencia del dictum
español nos presenta una imagen de una sociedad que todavía es capaz de percibir la
vida humana como una manifestación de la naturaleza.
El propósito de este estudio es transmitir de la audiencia las características
generales y diversas de la educación y el significado de las frases aladas españolas.
Tarea: establecer una correspondencia entre el entendimiento español e ukraniano de
las unidades fraseológicas. El tema del estudio son las unidades fraseológicas
españolas.

Isaieva A.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: S. Yu. Honsalies-Munis

PECULIARITIES OF VERBAL COMMUNICATION IN SPANISH AND

BRITISH CULTURAL AND BUSINESS ENVIRONMENT

It is widely known that people from different cultures communicate differently,

and the differences in communication styles become main sources of frustration and
conflict in intercultural communication.
In business world it is even more burning problem, as misunderstanding may arise
way more frequently. That is why some cultural background will help avoid
difficulties.
Although European countries belong to the European cultural region, verbal
communication of those may differ. Thus, there is dissimilarity of that in Spanish and
English business environment.
The British culture is categorized as low-context, they concentrate on the subject
matter of negotiations. However, it is generally advisable to open a conversation with
a neutral opening conversation. Welcome topics include the weather, sports, current
affairs, British history, culture and popular music.
The British are almost Asian in their use of diplomatic language. Almost alone in
Europe, (with the possible exception of the Belgians), they strongly place diplomacy
 176

before directness in communication. Thus, in their conversation “I disagree” becomes

“I think you have made several excellent points there but have you ever considered….”
And a lack of interest in an idea is often greeted with “Hmm, that’s an interesting
point.”
As a general observation, people tend to be more open and friendly outside of
London and in the North in particular; in fact, there is still a north-south divide in terms
of cultural openness in the UK. Some exceptions exist, for example Scottish
Highlanders or Welsh farmers will hardly say a word until you get to know each other.
Generally, there is a strict separation of business and social matters and therefore
you do not necessarily need to make extensive efforts to establish familiarity outside
of the business relationship. On the other hand, it is essential to create an atmosphere
of trust, reliability and fairness, as those are values the British appreciate.
In contrast, the Spanish place humanities in the first position, and the qualities
appreciated by Spaniards are, above all, those of character and modesty. There is no
emphasis on professional experience or business success, as in other Western European
countries. Even during the first encounter, the Spanish tend to be extremely outgoing
and very friendly. Meals are social events with a lot of chatting and more important
business or news shared later on. Welcome topics of conversation include discussion
about your home country, places you have visited (particularly in Spain), Spanish
traditions such as dance or wines and family. But making disrespectful remarks about
Spanish traditions or practices should be avoided and, under no circumstances, should
you comment on national or regional stereotypes that Spaniards may find insulting.
Spanish people always prefer face-to-face contact to written or telephone
communications, as they believe it is easier to build a personal relationship that way.
In general, physical contact is more common in Spain than in other Western European
countries.
As for personal titles, people in Britain usually address each other informally in
day-to-day communications using their first names. But when meeting the business
partners for the first time it is more appropriate to use their surnames following the
title. In addition to social titles (Mr, Mrs, Miss, Ms), professional and academic titles
(Prof. and Dr.) the UK makes use of honorary titles (Sir, Dame, etc.) and hereditary
titles (Duke, Earl, Lady, etc.). Usually, you will be invited to use someone’s first name
at the first meeting; but sometimes it may not happen at all.
In Spanish we should also choose to use more formal words, and most people do
this until the person they are speaking to invites them to become informal. Older people
are always greeted first, and people are addressed by their last names until they give
permission for their first names to be used. The basic rule concerning the use of names
and titles in Spain is that first names are used only when addressing someone from your
family circle, friends and children. Similarly, in the Spanish language there are two
ways of saying ’you‘: ‘Usted’ is the formal style of address, used for addressing older
or more senior people with respect; whereas ‘tú’ is more informal and used mainly
amongst family members and friends. However, in today’s language there is a tendency
to use first names and tú from the outset in business relations, where associates are of
equal status or seniority. This is the case, particularly in the South, where people tend
 177

to have more informal relationships that develop quickly. In the business environment,
it is advisable to use the courtesy titles: ‘señor’ for a man, ‘señora’ for a married woman
and ‘señorita’ for an unmarried woman together with the person’s surname.
Saying “please” (por favor) and “thank you” (gracias) is very important in
Hispanic countries. In Spanish business relationships we should avoid confrontation as
much as possible, because Spaniards do not like to admit that they are wrong, especially
in public.
A vital element in all aspects of British life and culture is the renowned British
sense of humour. Humour is virtually all-pervasive in business situations. Indeed, the
more tense and difficult a situation is, the more likely the British are to use humour.
In Spain humour is not used in very serious situations, where it can be seen as
lacking the necessary decorum. However, in everyday situations it is important to be
seen as good company and entertaining.
Summing up we can say that getting acquainted with other cultures’ peculiar
properties is quite reasonable as this may be useful for establishing fine relationships.
Moreover, good verbal communication skills are important in business, so that we
can communicate effectively with people in a wide variety of situations. In some cases
we may be dealing with people in other countries, people with different cultures,
varying ages and with different levels of experience and the way we communicate,
portrays an image of us and our organization.

Kardash V.
Tavria State Agrotechnological University
Scientific supervisor: T.V. Zhukova

RESTRICTED FUNDS-ACCOUNTING AND AUDITING PRROBLEMS

Institutions generally have followed two methods of recording charges to current

restricted funds. Under one method, transfers are made from the current restricted fund
to a general fund income account. The amount transferred would be equal to amounts
charged to operating expenses that could have been charged to the fund. Under this
method, the responsibility of establishing the extent to which a restricted purpose fund
has been used is assigned to the accounting department. This method can be applied
without difficulty under circumstances where the restrictions are rather general and
where such activities are readily disclosed by the operating accounts. As an example,
assume that a teaching institution has current restricted funds for teaching salaries.
The accounting department can readily ascertain the teaching salary expense and
transfer from the funds to a general fund income account the lesser of either the fund
balance or the amount of expense. Institutions have attempted to apply this method to
current restricted funds embodying complex restrictions. They found it necessary to
analyze current operating expense and in effect to estimate those expenses that could
have been charged directly to the funds.
Operating statements showing the activity and unexpended balances of current
restricted funds would therefore appear to be unnecessary to those officials in the
operating departments. The philosophy underlying this accounting method appears to
 178

be that all operations will be conducted in disregard of the source of funds. Under the
second and certainly preferred method, charges are made directly to the current
restricted funds. Here we find the responsibility for the use of the funds being directed
not to the accounting department, but to those operating officials who are also
responsible for accomplishing the restricted purposes. It appears that only the operating
officials of institutions can intelligently judge when and to what extent funds are being
expended in the accomplishment of the restricted purposes.
The responsible operating officials accordingly must inform the accounting
department of this activity. It follows then that the distribution of charges to be made
against current restricted funds represented by payrolls, invoices, stores requisitions,
etc., should begin with the operating officials. Under these circumstances, the
accounting department assumes its proper role. It now must inform operating sections
of the existence of funds, and the restrictions on their uses, as well as provide periodic
operating statements containing charges to the funds and balances unexpended. The
philosophy underlying this method appears to be that the activity sought by the funds
will continue only to the extent of the availability of current restricted funds.
At this time I wish to make certain comments concerning the responsibilities of
the public accountant whose examination is to enable him to express his opinion on the
basic financial statements of a non-profit organization. These comments are intended
for current restricted funds but may be applicable to other fund groups as well. As for
any audit, whether or not a non-profit organization, the auditor must study and evaluate
existing internal control in order to determine the extent of his tests. We shall therefore
not discuss the extent of testing but consider the general scope of the audit of current
restricted funds. Contributions generally compose a substantial part of the receipts of
non-profit organizations. It is advisable for the public accountant to prepare an audit
program for the examination of all contributions whether or not restricted. Generally,
such a program should provide for the examination of receipts on a test basis for the
purpose of establishing the validity of the amounts recorded as well as the propriety of
the distribution to the various accounts. In order that this phase of the examination be
properly performed the accountant doing the work must have a working knowledge of
the various types of funds of non-profit organizations.
The audit program should provide for the reading of correspondence
accompanying the contributions for the purpose of determining the type of fund
created, considering the restrictions, if any, placed on the use of the funds. For
restricted purpose funds, copies or excerpts of the correspondence should be kept in
the working papers for use in determining whether expenditures are in conformity with
the donors' intentions. Copies or excerpts of grants, contracts, and the like establishing
restricted purpose funds should also be made part of the working papers. As part of his
examination of endowment funds, the auditor should obtain for his permanent records,
the restrictions on the use of endowment income. Further, he should provide sufficient
audit steps for the verification of income from endowments as well as income from
restricted funds' investments.
As stated previously, such income is credited to a current restricted fund. Having
satisfied himself with receipts, he must now establish that the current restricted funds
 179

were expended for the intended purpose. In those instances where charges are made
directly to the funds the auditor should satisfy himself that those persons responsible
for the use of the funds are initiating and/or approving payrolls, accounts payable,
stores, and other distributions to the restricted purpose fund. Frequently the terms of
grants outline in detail certain expenditures that are not to be charged to the grant. It is
necessary therefore that the limitations on the use of the funds be kept in mind as this
phase of the examination is undertaken.
Copies of clients' working papers and other available evidence supporting the
use of the funds for the intended purpose should be examined and evaluated by the
auditor. Current restricted funds, especially those created through grants and contracts,
frequently give recognition to administrative and other indirect expenses as chargeable
to the funds. When such charges are permitted they are generally expressed in terms of
a percentage of certain direct expenses.
Administrative officials of non-profit organizations most often prefer
unrestricted contributions. In recent years, however, especially with the current
prominence of United States government grants, current restricted funds have become
a substantial source of revenue to non-profit organizations. It appears reasonable that
greater emphasis be placed on accounting and reporting for current restricted funds, for
consumption both internally and in published form, so that these funds may be used for
their intended purpose to the best advantage of non-profit organizations.

Kartúshina A.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultor de investigación: A.A. Pliuschai

LAS CARACTERÍSTICAS DE NOMBRES Y APELLIDOS ESPAÑOLES

¿Qué características tienen los nombres y los apellidos españoles? En español,

como en otros idiomas, los nombres y los apellidos se forman de maneras diferentes.
Cada año, las reglas para la formación de nombres y apellidos cambian y se vuelven
más fáciles y más comprensibles. Podemos aprender las cosas cognitivas sobre los
nombres y apellidos de los españoles, y sin embargo, ¿cómo se forman? En esta
ponencia nos gustaría considerar algunas características y ejemplos del uso de nombres
y apellidos, que en el futuro ayudarán a distinguirlos adecuadamente.
Ante todo, cabe notar que los españoles suelen tener dos apellidos: paterno y
materno. Pueden escribirse por un espacio, acomunarse por una partícula “de”, “y” o
un guión. Cabe señalar que “de”, en general, se utiliza como una indicación del origen
aristocrático del género. El niño recibe el primer apellido de su padre y el segundo de
su madre. En este caso, el apellido paterno está delante del apellido materno, por
ejemplo: el nombre del esposo es José López de Guerrera, y su esposa es María García
Ruiz, por consiguiente, su hijo llevará el apellido López y García.
En virtud de la legislación española, una persona no puede tener más de dos
nombres y dos apellidos en los documentos. Además, se utiliza sólo el apellido paterno.
 180

Cuando las mujeres se casan, por extraño que sea, no cambian el apellido español, pero
simplemente se agrega el apellido del esposo al apellido paterno.
En algunos casos, existe la tradición de agregar al nombre de la localidad donde
nació el portador o pariente de esta familia. Imaginemos que el nombre de la persona
es Juan Antonio Gómez González de San José, entonces en este caso Gómez es el
primero, el apellido paterno, y González de San José es el segundo, el materno. Es
evidente que, la partícula “de” no es un indicador de origen noble, sino simplemente
significa que los antepasados de la madre de Juan Antonio eran de una ciudad o aldea
llamada San José. A menudo es posible encontrar los apellidos españoles, que tienen
lugar en los nombres de profesiones, ocupaciones, publicaciones: “Juan el herrero”,
“Francisco el sastre”, “Luis el monje”, que con el tiempo se convirtió en “Juan
Herrero”, “Francisco Sastre”, “Luis Monje”, etc.
Aparte de los apellidos dobles, los españoles tienen varios nombres. Al principio,
las personas solo tenían nombres dados en el bautismo: “nombre de pila”. Este nombre
también se llama “nombre de bautismo”. Pero cuando quieren aumentar la protección
divina, el niño recibe simultáneamente nombres masculinos y femeninos. Por lo
general, en tales casos, toma los nombres de María o José. Entonces, si tiene un amigo
llamado José María, no le llame María, porque es un hombre.
Como hemos dicho, las personas llevaban solo el nombre dado en el bautismo.
Pero debido a lo que la población se aumentó, los nombres comenzaron a repetirse y
por eso cada persona recibió un segundo nombre. La elección de nombres está
severamente controlada por la legislación. Lo que es más, una persona con un nombre
inusual puede no ser admitido en el estado. Por el contrario, los nombres clásicos, como
María, Camilla y Carmen, son los líderes en las listas de nombres populares en español.
Podemos clasificar los nombres en español en: a). Los nombres simples que tienen su
origen de latín o griego, también tienen análogos en ruso, por ejemplo, Juan – Иван,
Claudia –Клавдия, Paula – Полина, etc.; b). Los nombres puramente españoles que
no tienen análogos en ruso: América, Dolores, Mercedes, Dulce, Soledad, etc.; c). Los
nombres dobles: María Carmen, Francisco Manuel, José Javier.
Otra clasificación se formó sobre la base de la ubicación territorial. En diferentes
regiones de España hay sus propios nombres, or ejemplo: Anastasio – Tacho, Dolores
– Lola, Felipe – Pipo, etc.
Al examinar las características de los nombres y apellidos españoles, se puede
concluir que esta cuestión es bastante extensa y requiere un largo estudio. Resumiendo
toda la información, podemos decir que los nombres españoles constan de tres
elementos principales: un nombre de pila y dos apellidos. La peculiaridad de la
estructura del nombre español es la presencia de dos nombres: el apellido paterno,
(primero) y el apellido materno (segundo). Después de todo, la elección de nombres
personales en los países hispanohablantes está determinada por las tradiciones de la
iglesia y la familia.
Kaystrya K.
National Mining University
Scientific supervisor: L.V. Berdnyk
 181

THE BRIDGE BETWEEN TWO COUNTRIES

Building the bridge between two countries` mentalities is difficult. But the
question of vital importance is to establish intercultural connection and intercultural
understanding. The language of a folk is formed by means of association characteristic
exactly for their own mindset to reflect the national worldview. Compare, for instance:
saying `Bless you` in English we don`t mean nothing religious.
The importance of translating and interpreting in modern society has long been
recognized. Nowadays numerous branches of science and technology can keep up with
the up-to-date development and progress in the modern world thanks to the everyday
translating/interpreting of scientific and technical matter conveying various fields of
human knowledge and activities. As far as technical translation is concerned, at first it
seems strange whenever pronoun `I` appears in scientific texts, while in Russian and
Ukrainian the pronoun `we` is used instead. Regarding this, in English there are much
more displayed emotions than in Russian or Ukrainian. Not to get into the trap, a
translator must be attentive to such linguistic peculiarities. For example, the sentence
`In identifying these features I relied heavily on previous research` should be translated
like `При визначенні цих ознак ми широко використовували попередні
дослідження; Let me state the question in a slightly different way – Поставимо
питання дещо по-іншому
Furthermore, passive voice form is used far more often in English to achieve
objectivity and to distance the doer of the action. But applying this form in the target
language might make it difficult for a reader to look through the text fluently. For
instance, the sentence A similar observation is made by Lichtenberk should be
translated like Подібне спостереження робить і Ліхтенберк. Sometimes it is
necessary to add extra details that are omitted in the English language unit because
without them the canvas will not be clearly conveyed. For instance, chemical ice – лід
з хімічними добавками, racing engine - двигун гоночного автомобіля, control
gain – коефіцієнт підсилення системи керування
A context is very important as well. The lack of it always brings problems. But
sometimes that is not enough and you have to do a research on a topic. Obviously, a
successful translator must be curious and intelligent, being aware of what he/she
translates is essential. The main point is to make the language units understandable in
the target language in the same way as in the source language.

Kizima V., Kolésnik M.,Tirska A.

Escuela especializada № 7
Profesora dirigente: L.I.Koval

FLORES DE GIRASOL EN TODA SU BELLEZA EXTRAORDINARIA

Descubrimos de nuevo las joyas escondidas, los monumentos icónicos y las

maravillosas arquitecturas de Antonio Gaudí.
El poder salvaje del Océano Atlántico y el vasto espacio oceánico sin límites.
Aquí en Comillas (Cantabria) está situado “El Capricho” una obra de juventud del
 182

genial arquitecto catalán Antonio Gaudí. Es una residencia de veraneo, monumento

arquitectónico más visitado de Comillas y uno de sus símbolos.
Su originalidad reside en la combinación de estilos artísticos, en la fusión de
estructura y música o en su decoración que hace del edificio una pequeña joya
arquitectónica. En el nombre de esta construcción se puede encontrar tal vez una
explicación de su estilo: un capricho (Capriccio) es una pieza musical habitualmente
de forma libre y de carácter vivo y animado. El arquitecto hace variaciones de ritmo,
rompiendo las reglas clásicas.
La Villa Quijano, popularmente conocida como el Capricho es un edificio
modernista. Esta obra pertenece a la etapa oriental de Gaudí, período en que el
arquitecto realizó una serie de obras de marcado gusto oriental inspiradas en el arte
islámico hispánico del Próximo y Lejano Oriente así como en el arte islámico hispánico
principalmente el mudéjar y el nazarí. Gaudí empleó con gran profusión la decoración
en azulejo cerámico y remates en forma de templete o cúpula.
El edificio recibió el nombre de Villa Quijano que pronto fue conocido como El
Capricho, debido a su forma exuberante y original.
Hay que destacar en esta primera obra de Gaudí la extraordinaria adaptación a las
características del contratante. Efectivamente Díaz de Quijano era músico amateur y
coleccionista de plantas exóticas. El Capricho cuyo nombre evoca precisamente la
composición musical libre y la fantasiosa tenía planta en forma de U para abrigar del
viento del norte un gran invernadero orientado al sur donde el propietario atesoraba las
plantas que le traían de ultramar.
La decoración de la vivienda se llevó a cabo con toda clase de lujosos
ornamentales y los mejores materiales como vitrales cerámicas y maderas talladas. La
mayoría de motivos decorativos son de carácter geométrico y vegetal, como flores y
hojas, pero también un animal principalmente ornitológico.
Gaudí reflejó la pasión del propietario por la música en diversos elementos tanto
de la decoración interior como en la exterior. Es el caso de las vidrieras de la libélula
con una guitarra y la del gorrión sobre un órgano. En el banco – balcón los contrapesos
de la ventana de guillotina son tubos metálicos que al subir o bajar son percutidos por
un vástago y emiten agradables sonidos musicales.
Las cenefas en el exterior de la casa imitan un pentagrama, las barandillas de la
torre tienen forma de clave y de semicorchea. Y lo más impresionante es el vivo
colorido con el que Antonio dotó al Capricho, combinando la cerámica verde con la
piedra y el ladrillo en tonos rojos y amarillos. Y, especialmente, la torre cilíndrica
totalmente revestida con el adorno cerámico de la flor de girasol. Y todas las paredes
son cubiertas con muchas flores de girasol.
¡ Flores de girasol en toda su belleza extraordinaria!
El acceso presenta cuatro columnas y arcos adintelados con los capiteles
exquisitamente decorados con golondrinas y hojas de palmito.
Gaudí desarrolló el lenguaje arquitectónico que lo ha hecho universal y hoy
nadie duda de que es un personaje esencial de la arquitectura del siglo XX.

Kondratiuk O., Mykulskyi V.

 183

Tavria State Agrotechnological University

Scientific supervisor: Zhukova T.V.

FEATURES OF ACCOUNTING FOR LABOR COST

Accounting for labor costs is one of the most important and complex areas of
accounting work, whose effective implementation requires timely, accurate and
complete information.
Payroll is the main source of employee’s revenue. That is why the value of
income characterizes the level of prosperity of all members of society.
The correct organization of wages makes employees interested in increasing
their productivity, which will have an impact on the pace and scale of socio-economic
development of the country. Labor costs are one of the key elements that have an
influence on the financial result with one of the factors directly affecting the pricing of
objects of sales such as products, goods.
The organization of payroll accounting should be the one complete system of
interconnected and mutually agreed methods and accounting methods that cover the
whole range of accounting procedures used to identify, measure, record, accumulate,
summarize, store and transmit information.
The main objectives of accounting for labor costs are:
 correct and timely documentation of employee benefits;
 control over the use of the wage fund;
 exact calculation of payment for each employee in accordance with the current
legislation;
 timeliness and completeness of settlements with employees;
 fixing the amount of work performed on the enterprise and spent on work
time;
 correspondence of the reflection of payment of labor on objects of accounting;
 reliable and timely compilation and submission of reports on employee
benefits.
Staff costs are an indicator covering the entire set of costs associated with
attracting, remunerating, stimulating, developing, solving social problems, organizing
work and ensuring normal working conditions and dismissal of company personnel.
Staff costs are still called labor costs.
These costs include:
 salaries and accrual on it;
 payment by the employer of all types of social insurance,
 expenses of the enterprise for social payments and privileges (subsidies for
payment of housing, travel, one-time material assistance, additional pension and
other benefits to employees);
 the costs of maintaining social infrastructure and social services,
 expenses for training and professional development of staff, for payment of
dividends, etc.
 184

According to the Order of the Ministry of Statistics of Ukraine of May 29, 1997
№131, the actual expenses of employers on staff (labor cost) are determined by the
following groups:
1. Direct payment.
2. Payment for time not worked.
3. Bonuses and irregular payments.
4. Wages in kind, benefits, services, assistance in kind and in cash.
5. Expenditures for housing workers.
6. Expenditure on social security of employees.
7. Expenditure on vocational training.
8. Expenses for the maintenance of public services.
9. Labor costs that are not attributed to other groups.
10. Taxes related to labor costs.
A direct cost for staff is the payment is entirely related to the results of labor:
salary, salary of staff members, payments to freelancers, other payments. Indirect costs
are not related to the direct result of the work of one worker, which does not depend
on his time and effort. The high level of indirect costs is evidence of active
implementation of personnel policy, which results in an increase in the professional
level of employees, improvement of social working conditions, etc.
The policy of hiring and staffing can affect the amount of direct and indirect
costs. For example, in the case of a recruitment policy for highly educated and skilled
workers, it is possible to avoid the costs of training and retraining staff with lower
qualifications. The funds that an enterprise will spend on paying higher wages may be
less than the cost of developing non-educated professionals.
The main task in reforming pay according to the stimulating mechanism should
be to increase real wages to the cost of labor. Wages are a category not only economic,
but also social, which should provide a person with a certain social status. The cost of
labor cost compensation should also include the cost of food, clothing, as well as
housing costs, education, medical care, and social needs of the worker. The solution of
the issues of the level of minimum and average wages must be oriented to the minimum
consumer budget.
Thus, in order to solve the problem of increasing real wages, the following issues
become important in the context of economic transformation, which will allow us to
change the type of economic system, minimize the size of the shadow economy,
promote the development of market relations and create a competitive environment,
optimize the structure of production costs, reduce or weaken the tax pressure, and
contribute to the growth of labor productivity and capital.

Kravchenko V., Shtab M.

Lugansk Vladimir Dahl National University
Scientific supervisor: I. O. Sychevskaya

RUSSIAN-ESTONIAN RELATIONSHIP PERSPECTIVES

 185

Estonia–Russia relations refer to bilateral foreign relations between Estonia and

Russia. Diplomatic relations between the Republic of Estonia and the Russian SFSR
were established on 2 February 1920, when Bolshevist Russia recognized de jure the
independence of the Republic of Estonia, and renounced in perpetuity all rights to the
territory of Estonia. Before Estonia got its independence in 1991, this country had
rather strained relations with Russia. The Estonia and Russiarelations development can
bedivided into 2 periods:1) Estonia`s independence period (1920-40);2) Estonia in the
USSR squad (1940-91).
The first period is conditioned by the Tartu peace treaty with the following main
statements:
1) Debarment of enemy powers’ activity in both countries;
2) Estonians, living in Russia and Russians, living in Estonia could return to their
native lands;
3) Estonia was free from all liabilities before Russia
4) A part of the gold reserve and the property of Russia went to Estonia.
In 1940 Estonia was annexed by the USSR, as a result of Molotov-Ribbentrop
pact’s signing. As Russian historian M. Semiryaga claimed, “Although Baltic
republics’ citizens were not satisfied with their governments, and some of them even
were not against the regime changing, the majority wanted to live in independent states,
but not in USSR squad”. As it can be seen, the USSR’s policy in regard of Estonia was
not favorable. This is revealed in nowadays’ Russian-Estonian relationships.
Despite the fact that the USSR tried to keep Estonia under its control, the country
got its independence in 1991. Since that time a new period of relationships has begun.
Diplomatic relationships between Russia and Estonia have begun since Oct 24th 1991.
Some treaties, including documental water areas’ demarcation in the Finn gulf, were
signed at that period. Despite of all arrangements, these relationships can’t be called
friendly, as it was mentioned above.
One of the most serious problems of the relationship is Russian-speaking
citizens’ infringement. One of the reasons to claim so is the text of interview with
Andres Kollist (ex-director of citizenship and migration’s Department), according to
which the policy of his department was built on stimulating the Russians to leave
Estonia and the government did its best to complicate their getting citizenship or
residence.
One more important fact is a conflict based on fascist ideology spreading. Russia
has blamed Estonia of fascism support many times. As an argument, Russia uses the
fact that in 2002 in Estonia the monument was erected, dedicated to Estonian soldiers
who fought on Hitler’s side. Moreover, this monument showed soldiers in the SS
uniform. Besides, there are legalorganizations in Estonia, representing SS veterans who
receive a state pension. But, after a dialogue with people who currently live in Estonia,
a sure conclusion can be made that Estonians’ majority do not go after the ideas neither
of fascism nor of Nazism.
One of the most important events making an influence on the Russian-Estonian
relationships is the “Kohfer incident”. On September, 5th, 2014 Estonian authorities
reported, that EstonKohfer, the officer of Estonian Internal Security Service, was
 186

abducted and taken out to Russia. It should be also noticed, that this incident happened
after Barack Obama’s visit to Baltic countries, in the course of which it was assured by
him that Baltic Republics would get a military assistance from NATO countries, if
necessary. Kohfer was charged of spying for Estonia in August of 2015. This conflict
resulted in Estonia’s decision to make the barrage on the board with Russia.
Summarizing everything said above, we can state that relations between Estonia
and Russia are not friendly at all.It is obvious that there are not many measures and
activities for their change. This means that no one is now interested in their
normalization. But we hope that there will appear a possibility to solve this problem
for good.

Kucherenko M., Schus A., Tsimmer A.

Universidad Nacional de Mineria
Profesora dirigente: A.V.Gavrilova

LA DIFERENCIA ENTRE «SER» Y «ESTAR»

El uso correcto de los verbos «ser» y «estar» a menudo resulta confuso para los
16T 16T 16T 16T

estudiantes extranjeros. Aquí vamos a dar pistas de cuando debe ser usado cada cual.
Una de las lecciones más difíciles de aprender del español es la diferencia entre
51T

«ser» y «estar». En muchos casos puede resultar la fácilidad de su uso, sin embargo
51T

en otras situaciones es muy complicado saber cuándo utilizarlo y por qué.

El uso del verbo «ser»: característica esencial o permanente (Félix y
Raúl son altos), cuándo/dónde tiene lugar algo (El partido de fútbol es en Valencia. El
partido es el miércoles), quién/qué/cómo es alguien o algo (Su abuela es muy joven.
16T 16T

Es una mujer de 40 años.), expresar datos sobre días, fechas, estaciones y horas
16T 16T

(Hoy es domingo. Hoy es 1 de abril. Es primavera. ¿Qué hora es? Son las diez), voz
pasiva de proceso (Las camas son hechas por Claudia), con adverbios de tiempo
(Aquí ya es de noche), con la preposición para, para indicar un destinatario, un
objetivo o finalidad (Esa máquina es para Gabriel. Esa máquina es para hacer zumos),
información sobre un precio (¿Cuánto es? Son 120 euros), para indicar el material, el
origen o la posesión o pertenencia de un objeto (Ese anillo es de oro).
El uso del verbo «estar»: características temporales o coyunturales (Está triste.
Estoy enfermo), dónde está ubicado algo (El estadio está en Valencia. Los
jugadores están en el hotel), el aspecto de alguien o algo (Mi abuela de 70
años está muy joven), para decir el día, la fecha o la estación del año, pero no la hora,
utilizando la 1ª persona del plural con las preposiciones a/en (Estamos a domingo.
Estamos a 1 de abril. Estamos en primavera. ¿A qué día estamos hoy?), para la voz
pasiva de estado (Las camas ya están hechas), con adverbios modales (Está bien irse
de vacaciones una vez al año), con preposición + sustantivo para expresar situaciones
concretas o estados de ánimo (Siempre está de buen humor. Begoña está de guardia).
 187

Hay algunos adjetivos que, o bien se pueden usar con «ser» o con «estar», y su
confusión a veces puede conducir a significados muy distintos. Así que tenemos que
tener cuidado con el uso de estos verbos con todo eso podemos ver que "ser" y "estar"
en español tiene muchos variates y para esto para emplear estos verbos es necesario
51T 51T

ser bastante atento.

Leonova O.
Lugansk Vladimir Dahl National University
Scientific supervisor: L.A. Bekresheva

BEWARE OF COMMODITY TRAP

Any society is a “black hole” absorbing enormous number of goods. The goods
require more and more resources for their production. The difference between poor and
rich countries lies in how they use resources. Some countries sell them; others are more
converted to finished products. Selling raw materials brings fast money so the
countries-owners of valued natural resources can occur in a trap of their aspiring to
wealth. In fact, if the country does not produce finished products and sells only raw
materials, it will happen in a crisis. Here are some historic examples:
Spain. According to research of John Rutherford, 2 700 tons of gold and 145
000 tons of silver, were brought by the Europeans from the American colonies. The
"Golden age" led to almost complete destruction of the country's industry. A mighty
Empire simply did not want to build and invent. For what purpose if there are more
simple ways to acquire wealth? Spain could pay for the goods with the American gold.
Without state support, Spanish producers went bankrupt because of rising prices
and taxes. At their expense, the Royal court gave benefits to noblemen-landowners.
Spain has deliberately destroyed the industry for producers of grain, wool and luxury
items. Nevertheless, the nobles defended the monarchy and demanded no reforms – the
gold gave them stability.
However, prices continued to rise, the money was not enough. Between 1596
and 1653, Spain was bankrupt 5 times. Instead of developing the country, the Spanish
monarchs waged a ruinous war. Gold reserves allowed them to "fight against
separatism" in Holland, "to protect the Catholic population" in England. Ultimately,
Spain happened with no industry, no money and with an archaic system of government.
Spain managed to reach the level with of the rest of Europe only after 300 years, in
modern times.
England. England, unlike Spain, did not have the industry in the 15th century.
P P

The British bred sheep and sold wool and graphite clay abroad. Landlords adopted this
lifestyle. However, King Henry VII understood that at the expense of his Kingdom
other countries, those that produced cloth of English wool, become richer.
Henry VII made the decision to develop a manufacturing industry. His
government has made the processing of wool more profitable than export: it gave
incentives to producers of fabrics and introduced taxes for exporters of raw materials.
100 years later, the need for sales abroad had ceased because all the wool was used in
England.
 188

Graphite, as a material for writing, came into world-spread using after the
discovery of a large graphite deposit in Borrowdale, England in 1564. In fact, the locals
found graphite much earlier and used it for marking sheep. The government limited
graphite trading under the fear of executing.
Graphite sticks used for writing widely, but they broke too often because it was
a soft mineral. Soon it was suggested to put a graphite core into a square wooden case.
This type of pencil was named “English pencil” and Britain enjoyed a monopoly on
the production of pencils for about a century.
The development of manufacture in England has evolved its companions: trade,
banking, development of maritime transport (England is an island as we know) what
accumulated money. England managed to beat the great and wealthy neighbours such
as France and Spain due to its wise state policy.
USA. The tax burden of the mother country and the ban on the industry become
one of the reasons of the American revolution. Immediately after its victory, the
Minister of economy, Alexander Hamilton declared the policy of development of
industry. In 1791, he created quite a modern doctrine: protective tariffs to protect
American products, financial support to promising industries, the creation of
comfortable conditions for entrepreneurship.
Supporters of the rural way of life have announced a new course "a threat to
traditional moral values", and the reform took place in abbreviated form, although
protectionism managed to survive. This was enough for the appearance of the first
factories. The presence of the ports and the influx of immigrants has made the
production profitable. However, democracy and the free market were more important
factors. Industrialization accelerated with each passing year, because the Industrialists
and workers influenced policy.
It turned out that industry may develop on their own with political stability, if
not to interfere its and to support a market economy. Over 100 years after Hamilton,
the U.S. provided 33% of world industrial output.
Industry saved the U.S from the "raw material temptation." Several waves of the
gold rush took place in America. The oil and gas were discovered in the country later.
But nobody refused the production in favor of the export of raw materials. It turned
that Americans could live outside of the gold mines.
Argentina. Argentina has lagged behind in development from Europe, but has
been an important exporter of agricultural products and the price of them in the late
19th century increased dramatically. Argentine meat, grain and leather brought
P P

enormous profits in European markets. In terms of GDP the country happened ahead
of Italy, France and Japan.
A resource-based economy has proved to be a powerful drug: it is clear that it is
bad when the raw material reaches 97% of exports, but it pays well! Therefore, the
government lacked the will to change something.
This economy was dependent on the world market. The commodities market
fluctuates regularly, in contrast to the market of done goods and the development of
the country was at risk. In 1929 there was a crisis, grain and meat prices began falling
 189

and pulled over all the economy. Though the country held industrialization at last, the
crisis was overcome only in modern times.
All producers of raw materials are at risk: their main products can be cheaper at
any time and derail the economy. Commodity-dependent countries are not in control
of their own development. Raw-material export dependence can easily turn even the
richest state in the backward.

Lesyuk A., Petriga M., Tishchenko Ye.

Escuela especializada № 7
Profesora dirigente: L.I.Koval

FAMOSOS PINTORES ESPAÑOLES

El Greco
Vista de Toledo
Resulta muy extraño encontrar un paisaje aislado en la pintura española del
Renacimiento e incluso en la época barroca. La aparición de esta Vista de Toledo hace
considerar a El Greco como el primer paisajista de la historia del arte español. Se trada
de un paisaje bastante fantaseado, a pesar de partir de la realidad. Doménikos centra su
atención en los edificos emblemáticos el Alcázar, el puente de Alcántara, el castillo de
San Servando y la catedral, situándose en un punto de vista frontal a la ciudad para
mostrar el río Tajo. La aridez típica del paisaje manchego ha sido sustituida por un
acentuado verdor de prados más propio al norte de España. La silueta de los edificos
se recorta sobre las nubes, iluminándose por efecto de la tormenta. Las tonalidades
verdes, azules y grises dan un aspecto dramático a la escena y ponen de relieve la
grandeza de la ciudad. Esta misma idea la representa el maestro en San José con Niño
y San Martín con el Mendigo obras que tienen como lejano fondo una vista de Toledo
muy semilar a ésta.
El entierro del Conde de Orgaz
Este cuadro está dividido en dos grandes zonas. En la parte alta se observa una
zona celestial, donde aparecen Cristo, La Virgen María, ángeles, santos y también el
Juicio y la aceptación en el cielo del alma del Señor de Orgaz. En la parte inferior, la
terrenal, se representa un entierro rodeado de personajes eclesiásticos y civiles. Ese
cuadro tendría que presentar el milagro que ocurrió en la iglesia Santo Tomé de Toledo
en 1323. En el momento del entierro de Gonzalo Ruíz de Toledo bajan del cielo San
Agustín y San Esteban y lo entierran personalmente con sus propias manos. Señor de
la Villa de Orgaz está enterrado en la misma iglesia como premio por una vida ejemplar
de devoción a los santos, su humildad y las obras de caridad llevadas a cabo.
Francisco de Goya y Lucientes
Entre muchos pintores españoles Francisco de Goya y Lucientes ocupa un puesto
de honor. Su importancia dentro de la pintura mundial es incontestable. Francisco
siguió el camino de los tapices, es decir se convirtió en pintor de los cartones que
después las fábricas de tapices se encargarían de reproducir en los telares. En verano
de 1777 Francisco de Goya hizo entrega de una serie que se destinaba a decorar el
 190

comedor del príncipe de Asturias. Entre estos cartones fue “El quitasol”. Es el cartón
más llamativo de los pintados por Goya. Como era habitual Francisco elige la escena
costumbrista dentro del ambiente del pueblo. Aparecen dos figuras, una jovencita
vestida a la moda francesa y un criado “cortejo, vestido a lo majo”.
El propio autor dilucide la escena así: “representa a una muchacha sentada en un
ribazo con un perrillo en el halda; a su lado un muchacho en pie, haciéndole sombra
con un quitasol”. En él hace un bello canto a la juventud, centrando su atención en la
sonrisa de la muchacha y en su gesto seductor, mirando abiertamente al espectador para
hacernos participes de galanteo. Tras ella un joven le quita el sol con una sombrilla de
color verde, en el mandil blanco de la joven se acurruca un perrillo negro con una cinta
roja. Los tonos amarillos otorgan una enorme alegría a la composición, alegría,
reforzada por las expresiones de las dos figuras. La sombrilla era un objeto de moda en
la pintura del siglo XVIII. Estaba presente casi siempre donde se encontraba una mujer
y su cortejador al aire libre, fue tan común que llegó a convertirse en una forma de
identificar la galantería.
Los duques de Osuna y sus hijos
El lienzo recoge una escena familiar en la que don Pedro de Alcántara Téllez –
Girón y Pacheco, IX duque de Osuna, amigo y mecenas de Goya, aparece junto a su
esposa Josefa Alonso Pimentel y sus cuatro hijos a los que el pintor retrata con gran
dulzura y cariño, fruto de la estrecha relación que tuvo con la familia. El duque aparece
de pie vestido con uniforme mientras la duquesa posa sentada y vestida a la moda
francesa. La primogénita de los duques, Josefa Manuela, de la mano de su padre, ocupa
el extremo derecho del cuadro y en el futuro será retratada por Goya cuando ostente el
título de marquesa de Camarasa. Igual ocurrirá con su hermana Joaquina que aparece
de pie junto a su madre y que posará para Goya como marquesa de Santa Cruz. A la
izquierda y de pie aparece el heredero del título, Francisco de Borja, montado en un
bastón a modo de caballo y sentado sobre un cojín. Pedro, el hijo menor de los duques,
más tarde conocido como el príncipe de Anglona, sería un destacado militar durante la
Guerra de la Independencia Española, director del Museo del Prado de 1820 a
mediados de 1823, gobernador y capitán general de Cuba.

Marienko D.
Universidad Nacional de OlesHonchar, Dnipro
Consultora de investigación:V.M.Dyadya

VASCO - EL LENGUAJE DE LOS MISTERIOS

El euskera o, como dicen los vascos, "euskara" es el único idioma aislado en

Europa y es hablado en el País Vasco en la frontera entre España y Francia por menos
de un millón de personas. La mayoría de los vascoparlantes viven en la comunidad
hispana Autónoma Vasca en el centro del País Vasco. Otros pocos viven en Navarra y
en los tres departamentos de los Pirineos franceses Labourd, Basse Navarre y Soule.
El euskera está compuesto de diez dialectos totales. Los del lado español son
salazarenses, guipuzcoanos, vizcaínos, navarros y Roncalese. En el lado francés, hay
Zuberoan, Cizain, Mixain, Lapurdian, y el Este y Oeste del Bajo Navarro. El estado
 191

gubernamental del vasco no es uniforme a nivel federal o de distrito. En algunas

regiones, el idioma tiene un estado oficial, pero no en todos.
La sociedad vasca considera en la actualidad que su tarea principal es revivir las
tradiciones y "recuperar" el euskera para promover el bilingüismo en lugar del
desplazamiento por parte del francés y el español. Por esta razón, ahora hay escuelas
con modelos bilingües.
En comparación con otros idiomas europeos, el euskera se presenta como algo
único. Por esta razón, el interés recibido bastante temprano en el campo de la lingüística
no es sorprendente. A pesar de que el vasco estaba sujeto de las curiosidades romanas
durante la época del imperio romano, el origen de este idioma sigue siendo
desconocido. Lo peculiar del euskera es la preservación de una morfología y un
vocabulario tan único.
Algunas palabras en inglés y romance han llegado al vascuence a través de la
terminología técnica. Por el contrario, solo algunas palabras vascas se encuentran en
otros idiomas. Necesitas los traductores adecuados para comprender todas las
particularidades del euskera.
El euskera se caracteriza por una estructura de palabras altamente aglutinante,
que se puede encontrar en húngaro o turco, por ejemplo. Tampoco hay género
gramatical. El aspecto más difícil de la gramática vasca es la falta de sustantivos
abstractos.
La lingüística moderna sigue sin poder explicar una serie de peculiaridades del
euskera. Por ejemplo, el idioma tiene una palabra para cada tipo específico de árbol
que se encuentra en el País Vasco pero no existe ningun término para la palabra "árbol".
Por lo tanto, el euskera es bastante inusual para hablantes de otras lenguas europeas.
Además, de acuerdo con los datos, la "expresión característica del movimiento"
en vasco puede considerarse como ese tipo de lenguaje con marco de verbo. Es decir,
Path y Motion se combinan en el verbo y Manner of motion generalmente se transmite
en una expresión adverbial separada. Déjenos ilustrar estas características con algunos
ejemplos.
Eta (y) ontzitikan(jarra) atera(salida) 'Y [la rana] salió de la
jarra'. El verbo atera 'exit' combina el componente de auto movimiento y la direccion
o la ruta de ese movimiento: 'out'. En las quince historias de ranas que forman nuestro
corpus, hay un total de 63 tipos diferentes de verbos de movimiento. Como se espera
en este tipo de lenguaje, un gran número de estos verbos, 29 tipos, son verbos de
Movimiento y Camino fusionados.
Como puede observar, el euskera es un idioma inflexionado cuyo origen aún es
desconcertante. El hecho de que no es un idioma indoeuropeo y no muestra semejanza
con las lenguas de los países vecinos, ha llevado a la formulación de una variedad de
hipótesis para explicar su existencia. Debido a algunas similitudes con el idioma
georgiano, algunos lingüistas piensan que podría estar relacionado con las lenguas del
Cáucaso. Otros relacionan el idioma con idiomas no árabes del norte de África.
Aunque tiene algunos misterios y confusiones, es el lenguaje que no se puede
pasar por alto.
 192

Matiukhina A.
Tavria State Agrotechnological University
Scientific supervisor: T. V. Zhukova

IMPROVEMENT OF MANAGEMENT OF COMPANY CASH

Economic uncertainty, rising debt levels, and increased scrutiny from

shareholders and analysts are driving greater focus on maximizing cash flow.
Some companies are rising above these challenges. By adopting working capital
management best practices, these companies are able to yield substantial returns in
service delivery, risk reduction, cost reduction and cash flow management. At the same
time, they create liquidity to fund acquisitions, product development, debt reduction,
share buy-back programs and other strategic initiatives.
The best practices to transform the end-to-end processes that influence effective
cash flow management are:
- inventory management;
- accounts payable;
- accounts receivable;
- assess and improve the health of working capital and cash flow management
practices.
Improvement of management of company cash consists in the correct analysis
of monetary receipts and definition of their type. From that it is how right the
assessment of a cash flow is made success of the financial decision depends. Here are
several basic elements of such financial analysis:
1. Assessment of the flow of postnumerando. The direct task assumes an
assessment from a future position, i.e. for the end of the period and when the scheme
of capacity is realized.
The return task means an assessment from a position of a present situation, i.e.
for the end of the period of the Lake. In this case the scheme of discounting is realized,
and calculations need to be conducted on the given stream. Elements of the given cash
flow can already be summarized; their sum characterizes brought, or flowing, the cost
of a cash flow which if necessary can be compared to the size of initial investment.
2. Assessment of annuities. One of key concepts in financial and commercial
calculations is the concept of annuity. The logic put in the scheme of annuity payments
widely is used at an assessment of debt and share securities, in the analysis of
investment projects, and also in the analysis of rent.
3. Method of the deposit book. It is possible to give other interpretation of
calculation of the current cost of annuity by means of a method of "the deposit book",
which logician such is. The sum put on the deposit brings in the income in a type of
percent; at removal from the deposit of some sum the basic size with which percent are
charged, decreases. Just this situation also takes place in a case with annuity. The
current cost of annuity is the size of the deposit with the total amount of the due percent
which is annually decreasing by the equal sums. This sum of annual payment includes
the percent added for the next period, and also some part of the main amount of debt.
 193

Thus, repayment of an initial debt is carried out gradually during all period of validity
of annuity. The structure of annual payment constantly changes - initial stages in it
prevail the percent added for the next period; eventually the share of percentage
payments constantly decreases and raises a share of repayable part of a principal debt.
4. Annuity assessment with the changing payment size. In practice situations
when the size of payment changes towards increase or reduction over time are possible.
In particular, at the conclusion of lease contracts in the conditions of inflation the
periodic increase in payment compensating negative influence of the change in price
can be provided.
Summing up the result it is possible to draw the following general conclusions:
Management of cash flows is one of the most important activities of the financial
manager. It includes calculation of time of the address of money (a financial cycle), the
analysis of a cash flow, its forecasting, definition of an optimum level of money,
drawing up budgets of money.
The purpose of management of money consists in investing surplus of the
monetary income for receiving profit, but at the same time to have their necessary size
for implementation of obligations for payments and simultaneous insurance on a case
of unforeseen situations.
The analysis of cash flow allows to explain with a known share of accuracy a
divergence between the size of the cash flow taking place at the enterprise in the
reporting period and the profit got for this period.
Improvement of management of in cash of the enterprises consists in the correct
analysis of monetary receipts and definition of their type. One of basic elements of
such financial analysis is the assessment of a cash flow like postnumerando and
prenumerando, a widespread special case of these streams is the annuity.

Mitchenko B.
Universidad Nacional de Minería
Profesora dirigente: A. V. Gavrilova

OTAN. LOS ASPECTOS BASICOS Y LAS PRIORIDADES PARA UKRAÑIA

La relevancia del tema es que las relaciones entre la OTAN y Ucrania

evolucionan constantemente desde que Ucrania obtuvo la independencia en 1991 y
hasta el presente. Las relaciones son de vital importancia para el desarrollo de la paz y
la estabilidad en la región euroatlántica, teniendo en cuenta la posición estratégica de
Ucrania como puente entre Europa oriental y occidental. La Organización del Tratado
del Atlántico Norte y OTAN es una alianza militar intergubernamental basada en el
Tratado del Atlántico Norte o Tratado de Washington firmado el 4 de abril de 1949. La
organización constituye un sistema de defensa colectiva, en la cual los Estados
miembros acuerdan defender a cualquiera de sus miembros si son atacados por una
facción externa. El cuartel general de la OTAN se encuentra en Bruselas, Bélgica. La
última incorporación era Montenegro, en junio de 2017. Además, hay 21 países que
colaboran con la OTAN dentro del programa Asociación para la Paz, con otros 15
países involucrados en programas de diálogo. El gasto militar combinado de todos los
 194

países miembros de la OTAN supera el 70 % del gasto militar mundial En 1952 se

unieron los dos primeros, Reino de Grecia y Turquía. La República Federal de
Alemania accedió en 1955 y, en 1982, España también firmó el Tratado. La República
Checa, Hungría y Polonia se convirtieron en miembros en 1999. En 2004 accedieron
Bulgaria, Eslovaquia, Eslovenia, Estonia, Letonia, Lituania y Rumanía. Croacia y
Albania lo hicieron en 2009. Actualmente han sido invitados y son aspirantes a la
adhesión Bosnia-Herzegovina, Georgia, Montenegro y la República de Macedonia. La
OTAN está gobernada por sus 29 estados miembros, sin embargo, el Tratado del
Atlántico Norte y otros acuerdos describen cómo se deben tomar las decisiones que
surgen dentro de la OTAN.
Cada uno de los 29 miembros envía una delegación a la sede de la OTAN en Bruselas,
Bélgica. El alto miembro permanente de cada delegación se conoce como el
Representante Permanente, que generalmente es un alto funcionario o embajador con
experiencia. Los miembros permanentes forman el Consejo del Atlántico Norte (NAC),
un organismo que se reúne al menos una vez por semana y tiene la autoridad de
gobierno efectivo y el poder de decisión en la OTAN. Las decisiones más importantes
se toman en reuniones compuestas por los Ministros de Asuntos Exteriores, los
Ministros de Defensa o los Jefes de Estado o de Gobierno. Las reuniones del Consejo
del Atlántico Norte son presididas por el Secretario General de la OTAN. Todas las
decisiones se toman de forma unánime y de común acuerdo. No hay ninguna votación
o decisión por mayoría. Cada nación representada en la mesa del Consejo o en
cualquiera de sus comités subordinados conserva la completa soberanía y la
responsabilidad de sus propias decisiones. La Asamblea Parlamentaria de la OTAN
establece numerosos objetivos estratégicos de la OTAN. Se reúne en la Sesión Anual,
y es el órgano que interactúa directamente con las estructuras parlamentarias de los
gobiernos nacionales de los estados miembros a través de sus miembros permanentes
o embajadores ante la OTAN. La Asamblea Parlamentaria de la OTAN se compone de
los legisladores de los países miembros de la Alianza del Atlántico Norte, así como
trece miembros asociados. Tienen como objetivo discutir las políticas de seguridad en
el Consejo de la OTAN. Sin embargo recibido numerosas críticas por sus acciones y
medidas militares por parte múltiples sectores tales como el primer ministro de Gran
Bretaña, William Hague y el ministro de Exteriores de Francia, Alain Juppé, durante
las operaciones de la OTAN en Libia.3435 La UNESCO le acusó de violar las
resoluciones de Naciones Unidas y las convenciones de Ginebra que condenan la
violencia contra los periodistas y los medios de comunicación al bombardear las
instalaciones de la televisión estatal libia.36 Durante este mismo periodo, el entonces
canciller de Venezuela, Nicolás Maduro, habló desde la Asamblea General de la
Organización de Naciones Unidas, dejó entrever con su discurso que la OTAN apoyó
a un grupo de rebeldes para que derrocaran a Muamar el Gadafi con el único objetivo
de apoderarse de los valiosos recursos naturales que posee Libia. Creo que Ucrania
necesita alcanzar la independencia militar y unirse a la OTAN pero esto no debe ser
una prioridad en materia de seguridad nacional sino que copiando la estructuta y
metodos de esta organizacion avanzada .
 195

Panchenko A., Simiokhina T.

Tavria State Agrotechnological University
Scientific supervisor: T. V. Zhukova

THE BASIC CHARACTERISTICS OF INTERNATIONAL CORPORATIONS

The main subject of foreign direct investment in the global economy is

international corporations. Their emergence was the result of the internationalization
of production and capital. The implementation of foreign investments and the creation
of the largest companies of numerous branches in other countries has transformed the
national formation of the capital of the corporation into international, international
activities.
International Corporation (IC) is a form of structural organization of a large
company that carries out direct investment and conducts business activities in many
countries around the world.
Modern international corporations play a significant role in the global economy.
The scope of their activities is characterized by enormous scales. The largest
international corporations manage funds that exceed the size of the national income of
many sovereign states.
The study of international corporations was dealt with by such well-known
scholars of the past as A. Marshall, A. Smith, D. Ricardo, as well as aspects of the
activities of international corporations devoted to the work of such contemporary
researchers as: L. Baltserovich, T. Veblena, K. Gelbright, M. Porter , A. Oliynyk. It is
worth noting the achievements of the patriotic authors, among them Gladii I.Y.,
Karpenko V.G., Soroka I.B. etc.
There are several classifications of international corporations. In accordance
with the classification of the famous American specialist in the field of international
marketing F. Kotler, according to organizational principles, international corporations
are divided into four main types:
- multinational companies;
- multinational corporations;
- international corporations;
- Global companies.
As a multinational corporation, an international complex of manufacturing,
trading or financial enterprises with a single center for making managerial decisions in
the home country and affiliates in other countries is considered.
Multinational corporations (MNCs) are, in fact, international corporations that
unite national companies from a number of states, at least two, on a productive and
scientific and technical basis.
International corporations (according to F. Kotler) are national monopolies with
foreign assets. Their production and sales and marketing activities go beyond the
boundaries of one state.
In the process of globalization of the economy there is a new form of
international corporations, which is called a globally integrated enterprise or, in fact, a
 196

global corporation. The global ones include such corporations that integrate large-scale
business activities carried out in different countries. The global corporation can
distribute its operations between enterprises dispersed all over the world.
International corporations are “engines of the world economy”. They have a
number of specific features:
- they are active participants in the international division of labor system and
promote its intensive deepening and development;
- the movement of capital of international corporations, as a rule, does not
depend on the processes taking place in the country of the corporation, and is largely
independent;
- international corporations form a system of international production, based on
the location of branches, subsidiaries, offices in many countries of the world;
- they usually have multinational equity;
- the share of foreign operations in the company's income or sales is determined
at 25% as the minimum required for the listing of companies to multinational
corporations (MNCs);
- for companies, they are characterized by a multinational staff and senior
management.
To sum up, we can say that international corporations are large associations of
industrial, commercial, transport or banking firms and companies whose activities go
far beyond the countries of the base and provide them with favorable positions in the
production, sales, procurement of goods and provision services.
Creation of international corporations has become inevitable as regional and
world transport infrastructure develops, communication systems improve, and the
capital exports grow.

Samoilenco V.
Universidad nacional de Oles Honchar, Dnipro
Consultora de investigación: V. N. Dyadya

TETERÍAS MAS IMPRESIONANTES DE MADRID

La tetería es un espacio para disfrutar el té. Son lugares muy tranquilos están
bien para quedar con los amigos o ir a merendar. Dedicado exclusivamente a la
degustación del té, hay muchas teterías en Madrid.
Se puede visitar La Tetería de la Abuela que es famosa por un aire ‘vintage’ y
es un lugar ideal para disfrutar de tranquilidad. Su música es ideal para relajarse.
Hay otra variante de la teteria para los aficionados de la cultura Inglaterra que se
llama Living in London. Es un pequeño rincón lleno de
un espíritu y clásico inglés. El típico té y zumos tienen nombres como Big Ben, Gales
o Picadilli, todo recuerda a Inglaterra.
17T Si le gusta originalidad, visite Tetería Bomec. Es un sitio con gracia. Al entrar,
17T 51T 51T

los visitantes tienen la alternativa. Pueden degustar el té en las camas turcas o en las
sillas. Todo está decorado en un estilo asiático.
 197

Si es una persona delicada y quiere las flores, Salón des Fleurs es la tetería
51T 51T 51T

ideal para Usted. Todo está decorado con las flores bonitas, color de interior es roso y
51T

femenino. Las tartas caseras están esperando a sus poseedores. El ambiente es muy
romántico y acogedor.
El Jardín Secreto de Salvador Bachiller es un precioso oasis urbano en forma
de jardín secreto. Las mesas de madera antigua, sillas de hierro forjado y los árboles
jóvenes y plantas con coloridas flores te darán la bienvenida a un salón de té.
Cada rincón está repleto de objetos y detalles preciosos relacionados con el té.
Las tartas están impresionantes, sobre todo la "red velvet" cake, que además es muy
difícil encontrar en Madrid. Margó es un buen lugar para las tardes otoñales, un salón
de té que hará las delicias de golosos y parejas en modo "pastel"
Paréntesis de Olvido - Magia y Té es una calida atención, aromas, sabores
estupendos. Como el nombre lo indica ház un paréntesis en la rutina y disfruta de un
agradable momento entre aromaticas infusiones.
51T Embassy es uno de los salones de té más elegantes de la ciudad. Tetería situada
51T

en una casa que data de 1931, ofrece también la posibilidad de disfrutar de los platos
salados y dulces y las bebidas como el té y el cóctel de champán.
Los mejores tés y dulces árabes a gusto personalizado están en la tetería
Dohans. Un lugar magnífico en el que te sentirás como en casa. Aquí
encontrarás fiestas, diversión hasta amanecer y el único Karaoke en Madrid.
El té es una cosa muy importante en nuestra vida. En Madrid hay muchas
teterías para todos los gustos donde se puede disfrutar de esta bebida, comunicar con
la gente o leer un libro después de un duro día de trabajo.¡ Bienvenida a las de Madrid!
51T 51T 51T

Skrypka N.
Tavria State Agrotechnological University
Scientific supervisor G.V. Sergienko

THE STATE OF BILATERAL TRADE BETWEEN UKRAINE AND THE

UNITED KINGDOM

One of the most ancient and important forms of realization of the international
division of labor and world economic processes is international trade. Within the
framework of the international division of labor there is a regular exchange of goods
and services between different countries, which is carried out through the specific form
of international economic relations – the international trade.
The role of trade in economic development is evidenced by the empirical studies
of well-known economists: M. Mikalopulosa, K. Jay, M. Mikaley, A. Krueger, B.
Balassa. According to «International Investments: The Theory and Practice of
Transnational Corporations» by Rogach O., the results of their work show that:
 the growth rate of GNP and the growth rate of exports are highly correlated with
each other;
 there is a rather significant correlation (0,38) between the change in the share of
exports in GNP and the rate of change in GNP. This link is particularly strong
 198

in countries with more developed industrial potential, but not observed in the
least developed countries. It means that growth under the influence of exports
occurs when the country has reached a certain initial level of development;
 an increase in the growth rate of export revenues by 1% annually is concerned
with an increase in the growth rate of GNP by 0.1%.
International trade consists of export and import of goods and services. Export
mean that goods and services produced in one country are sold abroad. As a rule, those
goods are exported, which have lower domestic market prices than prices on the world
market. Imports are goods and services produced outside the country, but imported and
consumed therein. As a rule, those goods are imported, which have lower prices on the
world market than the prices of the domestic market.
Ukrainian-British relations are developing mainly in the sphere of bilateral
cooperation. The main interest for Great Britain in cooperation with Ukraine is the
build-up of the British economic presence in the country and creation of favorable
conditions for the activities of British business.
According to the data provided by the Government Statistics Agency of Ukraine,
in 2016 compared to 2015, the volume of bilateral trade in goods and services between
Ukraine and Great Britain decreased by 12% to 1.5 billion US dollars. Exports from
Ukraine to the UK decreased by 19% to 562 million US dollars. Imports from the UK
to Ukraine declined by 8% and amounted to 894 million US dollars. The balance of
bilateral trade for this period for Ukraine is negative – 332 million US dollars. For 9
months in 2016 in the export of goods from Ukraine to the UK dominated the supply
of base metals – 39%, products of the agroindustrial complex – 35%, machinery and
equipment – 7%, wood – 7%, mineral fuels – 2 %, textile clothing – 2%. In the structure
of import of goods from Great Britain to Ukraine prevails the supply of chemical
products – 25% (volumes of supplies decreased by 1%), mineral fuels – 21%
(decreased by 19%), land vehicles – 17% (increased by 64%), machinery and
equipment – 13% (increased by 19%), food products – 8% (increased by 17%), plastics
and rubber – 5% (increased by 13%), fish products 2% (2.9 times as much). As of
01.10.2016 in terms of volumes of investments from 125 countries to the Ukrainian
economy Great Britain ranked 6th with an investment volume of almost 1.9 billion US
dollars (4.2% of the total). During 9 months in 2016 the investment from the UK
increased by 92 million US dollars.
Table 1 shows the monthly volumes of export-import of goods between Ukraine
and the United Kingdom in 2016.
Monthly volumes of export-import of goods between Ukraine and Great Britain
in 2016 according to the data provided by the Government Statistics Agency of
Ukraine
(million US dollars)
September

November

December
February

October
January

August
March

April

June
May

July

Exports 27,0 18,6 36,7 37,3 25,6 17,6 23,2 17,4 31,3 30,1 29,6 23,3
 199

Imports 75,2 77,6 48,4 45,3 36,9 39,5 39,3 51,4 51,6 68,6 78,2 97,2

Changing volumes of exports-imports of goods between Ukraine and the United

Kingdom for 2016
(million US dollars)
100
80
60
40 Exports
20 Imports
0

In modern conditions the international trade is an integral part of international

relations. Its economic, social and political significance is constantly increasing.

Taturevich A.
Lugansk Vladimir Dahl National University
Scientific supervisor: A. V. Batarchuk

EMOTIONS AND FEELINGS: THE PROBLEM OF DIFFERENTIATION

We experience ourselves in this world with our feelings and emotions. They are
the driving force of our life. Every man knows what emotions and feelings are, because
has experienced them repeatedly. However, when asked to explain what they are, as a
rule, a person has some difficulties.
The problem of defining emotions and feelings is one of the concerns for modern
psychology and philosophy. It is enough to refer to systematic reviews of their studies
in the works by R. Woodworth, D. Lindsley, P. Fraisse, J. Reykowski, S. Mayer, J.
Voris and many others. However, until now the problem of differentiation, where
emotions and where feelings are, remains mysterious and unclear in many respects.
Many people use the words “emotions” and “feelings” to mean the same thing.
However, Sindy Mayer suggests that you should think of emotions and feelings as
distinct, but highly related things – two sides of the same coin. One side of the coin is
an emotion: a physical response to change that is hard-wired and universal. These may
be simple body sensations, such as hot or cold, pain, or touch.The other side of the coin
is your feeling: mental associations and reactions to an emotion that are personal,
acquired through experience and they usually involve our Ego. We are angry about
someone, afraid of something, in love with someone… Despite seeming
interchangeable, emotions actually proceed feelings. Like with coins, what you notice
will depend upon where you are looking.
 200

Because emotions are physical, they can be measured objectively by blood flow,
brain activity, facial expressions and body stance. Because feelings are mental, they
cannot be measured precisely. Emotions are generally predictable and easily
understood, while feelings are often idiosyncratic and confusing. Feelings reflect your
personal associations to emotions – the other side of the coin.
This way of distinguishing between emotions and feelings is based on the work
of a prominent neuroscientist at the University of Southern California Antonio
D’Amasio, M.D. In his model, feelings are sparked by emotions, ignited by the
thoughts and images that have become paired with a particular emotion. While
emotions are usually fleeting, the feelings they provoke may persist or grow over a
lifetime. Because emotions initiate feelings, and feelings in turn initiate emotions, your
individual feelings can prompt a never-ending cycle of painful (and confusing)
emotions.
To understand it let us look at an example. A person may be used to think he/she
is easy going because they rarely felt angry. If observed well it may be learned that
those people do get angry, often without noticing. For most ones, the physiological
experience of anger often signifies danger, initiating feelings of worrying if their anger
will hurt somebody or something they value (like a relationship), so they become
scared. For someone else, a bully perhaps, their signals of anger might be percepted as
good, seeming empowering rather than dangerous. A bully may feel aggression in
response to physical indicators of anger. A wuss may be someone who overlooks their
anger, feeling fear in response to signs of their anger. Thus, the same emotional signals
may cause very different feelings in dissimilar people.
Whereas emotions are inborn and common to us all, the meanings they acquire
and the feelings they prompt are very personal. Feelings are shaped by individual
temperament and experience; they vary enormously from person to person and from
situation to situation. There are so many ways to feel a particular emotion.
Learning to recognize and differentiate between your emotions and feelings is
critical to becoming an Emotional Detective. It helps explain why feelings can be so
different from one person to another. Even better, grasping this distinction helps make
room in your mind for having a wide variety of feelings, and puts you on the trail to
understanding them.
Dr. John Voris said, “we get angry with our spouses from time to time and have
emotional outbursts yet, deep down, we still have feelings of love for them.” From this,
we learn that anger too is a temporary emotion whereas love in this instance is a
sustainable feeling over time. Finally, emotions are event driven while feelings are
always present and usually in hibernation until triggered by an external event.
This is also true for sadness and depression. When someone dies who was very
close to us, we find ourselves living with a sense of sadness. But sadness is a temporary
emotion that eventually leaves. On the other hand, depression can last for years or even
a life-time.
Finally, it should be emphasized that feelings in the actual form proceed
according to the canons of emotions deployment, that once again confirms the
indissoluble unity of emotions and feelings, and the presence of certain differences
 201

demonstrates their lack of identity. This is well expressed by E.P. Ilyin: “... the same
emotion can express different feelings, and the same feeling can be expressed in
different emotions. Not showing emotions outwardly, a person hides from others his
feelings too.”
In fact, as we have already mentioned, the problem of differentiation between
two so widely used terms is far from being solved. We have only suggested one more
point of view we share.

Tereshchenko V.
Uvinersidad Nacional de Mineria
Profesora dirigente: A. V. Gavrilova

HISTORIA DEL CINE EN ESPAÑA

La primera proyección de cine en España tuvo lugar en Barcelona en 1895; ya

en 1916 la ciudad condal era el centro de la industria del cine mudo del país. La primera
compañía cinematográfica española se fundó en 1928 en Madrid.
Durante la Guerra Civil Española, a finales de la década de 1930, la propaganda
y la censura irrumpieron en el cine español y muchos actores se exiliaron. Entre los
años 50 y los 70, el cine español se fortaleció artísticamente debido a la abundancia de
coproducciones, con Francia y Italia en particular.
Con el final de la dictadura de Franco en 1975, la censura de las películas se
relajó considerablemente y surgió una generación de cineastas que se centraron en
temas polémicos durante el período conocido como la movida.
Luis Buñuel fue el primer español en lograr el reconocimiento internacional,
desde entonces, y en los últimos años, el cine español ha ido ganando terreno por su
excelencia creativa y técnica. Muchos actores y actrices españoles también han
obtenido fama internacional como, entre otros, Antonio Banderas, Javier 16T 16T 16T

Bardem, Penélope
16T Cruz, Maribel
16T Verdú, Paz
16T 16T Vega, Fernando16T Fernán
16T 16T 16T

Gómez, Fernando Rey y Francisco Rabal.

16T 16T 16T 16T 16T

Más recientemente, un nuevo fenómeno está produciéndose en el cine español:

en España se están produciendo películas en inglés con estrellas de nivel mundial y
grandes presupuestos. El cine español sigue evolucionando y adaptándose a los
tiempos y, quizás sin saberlo, la próxima película que vea Usted muy bien podría ser
española.

Voït V.
Université Alfred Nobel, Dnipro
Consultant scientifique et linguistique: L.V.Ratomska

COMMUNICATION D’AFFAIRES EN FRANCE

L’objectif principal de l’entreprise est de réussir dans les affaires. Pour faire cela
les partenaires commerciaux devraient avoir les compétences de la communication
 202

d’affaires. Les méthodes de la communication des Français sont très intéressantes.

Voici certains d’entre eux.
Les Français sont de mauvais auditeurs. Pendant l’entretien, ils s’interrompent
toujours. Au cours du rapport d’activité, des répliques interrogatives et explicatives
sont souvent entendues : « Si je correctement vous ai compris… » ; « Que vous avez
en vue ? » ; « En d’autres termes, vous trouvez que… ». Ce n’est pas une manifestation
de mauvaises manières, mais au contraire, ils sont bien intéressés à la conversation.
Si les partenaires commerciaux ne sont pas d’accord avec une personne ayant
une autre opinion, il est nécessaire d s’exprimer indirectement, à travers une variété de
discours fleuri. Par exemple, au lieu de dire « Je n’approuve pas cela », vous avez
besoin de parler plus doucement – « C’est votre opinion, mais peut-être il est nécessaire
d’exprimer cela d’un autre point de vue… » ; « Probablement, vous avez droit,
mais… ». Les Français n’aiment pas la discussion des détails personnels ou familiaux.
Les questions standard qui sont fréquemment posées au début de la conversation, telles
que : « Combien gagnez-vous ? » ; « Etes-vous marie ? », le Français ne répond pas.
C’est beaucoup plus agréable de parler avec lui de l’art et de la culture.
Commencer à discuter des questions au début de la conversation peut sembler
inculte. C’est pourquoi, en tête de la rencontre il y a un entretien social de quinze
minutes, puis ils vont directement aux négociations d’affaires.
Les Français considèrent les pourparlers comme un rituel public qui implique
des considérations importantes concernant le revenu, les participants, l’hospitalité et
les protocoles. Ils essaient de connaitre les objectifs et les exigences du parti. Ils
arrivent aux négociations à l’avance bien informes. S’il y a une impasse pendant les
pourparlers, ils restent catégoriques, mais ils ne l’insultent pas, il suffit de déclarer à
nouveau leur position.
Les négociations mènent a la prise de résolution. Les Français sont fiers de leur
vitesse de réflexion, mais ne l’aiment pas quand ils sont presses de prendre des
décisions. Ils retarderont la discussion pour familiariser avec l’autre partie et révèlent
éventuellement ses faiblesses. Par exemple, les Britanniques et les Américains se
plaignent souvent: « Nous avons parlé pendant des heures, mais aucune décision n’a
été prise ». Les représentants français parviennent rarement à un accord le premier jour.
Ils n’aiment pas résumer les résultats préliminaires, car chacun des éléments à l’étude
peut être change au cours des derniers débats. On croit que les solutions à court terme
sont dépourvues de significations. S’il n’y a pas d’arguments solides en faveur de cette
solution, ils reporteront son adoption pour des jours entiers et, s’il est nécessaire, pour
des semaines.
 203

СЕКЦІЯ ТРЕТЯ
2T

КОМПЮТЕРНІ НАУКИ ТА ІНОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

2T

Hesheva H.
Tavria State Agrotechnological University
Scientific supervisor: N. V. Zajtseva

CONCEPT OF EXPERT SYSTEMS

Expert Systems are computer software derived from a computer science research
branch called Artificial Intelligence (AI). AI's scientific task is to understand
intelligence due to building computer programs which exhibit intelligent behavior. It
is deeply concerned with the methods and concepts of symbolic inference and
reasoning by a computer. The other goal is to determine the way knowledge used to
make the mentioned inferences are going to be represented inside the machine. The
most fundamental studies in the AI sphere belong to Edward Feigenbaum.
19T 19T

E. Feigenbaum first developed the concept of expert systems in the 1970s.

Feigenbaum, who was a professor and a founder of the Knowledge Systems Laboratory
at Stanford University, explained that the world was moving from data processing to
‘knowledge processing’, a transition being enabled by new processor technology and
computer architectures. The expert systems were first introduced within the framework
of the Stanford Heuristic Programming Project led by Feigenbaum. Feigenbaum is
therefore named the ‘father of expert systems’. Other prominent researchers in the AI
sphere were Jairus Lainibo, Randall Davis and Bruce Buchanan.
Building and developing an expert system is also known as knowledge
engineering. Its practitioners are hence called knowledge engineers. The main task of
a knowledge engineer is to ensure that the computer has all the possible information to
solve a given problem. A knowledge engineer has to choose one or more corresponding
forms representing the required knowledge as symbol patterns in the computer
memory. In other words, knowledge engineers choose a form of knowledge
representation. The engineers must also ensure that the computer can use the
introduced knowledge efficiently due to selecting important data from a variety
of reasoning methods.
According to TechTarget official website, an expert system typically
incorporates a knowledge base containing accumulated experience and an inference or
rules engine, which is a set of rules for applying the knowledge base to each particular
situation described to the program. Addition the soft to the set of rules or to the
knowledge base can enhance the system's capabilities. Current systems include
machine capabilities to learn which allow them to better their performance based on
experience, just as humans do.
Expert systems have from the beginning played a significant role in many
industries: telecommunications, financial services, customer service, healthcare,
transportation, manufacturing, aviation, video games, and written communication.
 204

As regards the expert systems implementation into medicine, two early expert
systems were put into operation in healthcare service for medical diagnoses
ascertainment. The first one, Dendral, helped chemists to identify organic molecules.
MYCIN, the second one, helped to identify bacteria such as bacteremia and meningitis,
and to recommend the presumptive patients antibiotics and dosages.
Nowadays, the main role of expert systems is still consultative. These are
intelligent information systems which use more than 2000 different complicated rules
and are capable to explain the decisions they propose. Databases of such expert systems
contain a huge amount of data about numerous diseases and therapy modalities. In
Medical Expert systems development the role of human experts is decisive. The expert
teams develop an expert system considering the relevant changes in medicine. In the
working process, several modes are nowadays available. In cases when both the
diagnosis and treatment is uncertain the consultation mode is used. A human engineer
enters data about symptoms and medical disorder signs and computer creates a possible
diagnosis register and proposes additional diagnostic tests. Treatment therapy is also
suggested. The second one, the simulation mode, can simulate a virtual patient. The
presumptive disease and patient allow students and doctors to learn more about definite
medical conditions. Some expert systems as HEPAT are able to propose a ‘decision
tree’ for heavy diseases. A similar expert system will be available in the nearest future
for different fields in medicine.
Areas of expert systems application include:
a) Medical diagnostics: diagnostic systems are used for linkage of disturbances
in the body's activity and their possible causes. For example, when the doctor (an expert
on the disease) is not available, the expert system will help to determine the diagnosis
by processing introduced data.
b) Forecasting: predictive systems foresee possible outcomes or consequences
based on data on the current patient’s state. For example, expert systems according to
answers to specified questions can determine the person’s temperament, if a person is
a sanguine, a melancholic a phlegmatic or a choleric.
c) Planning: planning systems are designed to achieve specific goals in solving
problems with a large number of variables.
d) Interpretation: interpreting systems have the ability to receive special
conclusions based on observation results. Expert systems handle the answers to the
questions asked and give a conclusion.
e) Control and management: knowledge-based systems can be also used as
decision-making and intelligent control systems, due to ability to analyze data from
several sources.
e) Diagnosis of malfunctions in mechanical and electrical devices. In this field,
knowledge-based systems are as indispensable as in the mechanical and electrical
machines repairing.
g) Training: knowledge-based systems can be an integral part of computer-based
learning systems. The system receives information about the activities of a partial
object (for example, a student) and analyzes its behavior.
 205

To conclude, at present, expert systems are very important for different spheres
of activity because they make life easier. In the nearest future, expert systems will be
more common. With the help of expert systems, complex surveys can be conducted
and the detailed characteristics of objects will be formed.

Logvynenko I.
Schule№148
Sprachliche Beratung: I. P. Shalduha

DIE INGENIEURE VON DER TECHNISCHEN UNIVERSITÄT IN

MÜNCHEN HABEN SICH EINE FLEXIBLE „SENSORHAUT"
ENTWICKELT

Die teiltransparenten Fläche imitiert eine Art einer menschlichen

Fingerspannung und Kompression. Die Sensor-Roboter Haut soll nach
Entwicklerangaben die taktilen Informationen mit ähnlicher Präzision und
Empfindlichkeit, wie die menschliche Haut, messen und als Daten an den Roboter
selbst übermitteln. Das darf die Fähigkeit von Robotern, feinfühligere Tätigkeiten von
der Reinigung einer Küche bis zu chirurgischen und industriellen Eingriffen erheblich
verbessern und auszuführen. Die Roboter führen die Operationen an der Netzhaut des
19T

Auges aus. In Zürich können Nano-Roboter die Medikamente in die Augen gezielt
19T

deponieren. Und in Mainz können die Neurochirurgen mit Hilfe der Roboter die
Schrauben in Lendenwirbel drehen. Die OP-Robotik macht große Fortschritte. "Die
Roboter sind heute als eine totale Luxustechnologie“, sagt Sami Haddadin, der
Professor der Regelungstechnik an der Universität Hannover. Jedes Jahr werden
weltweit etwa 280.000 Industrieroboter produziert.
Die prothetischen Hände basieren im Moment auf visuellen Hinweisen. Wenn ein
Roboter einen improvisierten Sprengsatz zerlegen will, muss er wissen, ob seine Hand
an einem Draht entlang gleitet oder daran zieht. Um ein medizinisches Instrument
festhalten zu können, muss es wissen, ob das Objekt rutscht. Dies alles erfordert die
Fähigkeit, Scherkraft zu spüren. Die Tatsache, dass unser neuester Hautprototyp alle
drei Modalitäten beinhaltet, eröffnet viele neue Möglichkeiten für die lernbasierten
Ansätze zur Weiterentwicklung der Roboterkapazitäten.

Marchenko N., Oliinyk D., Shelipov K.

National Mining University
Scientific supervisor: A. A. Martynenko
Language adviser: L. A. Zaika

THE BEST DEVICE OF OUR TIME. OR NOT?..

News headlines, news on the Internet, TV, and your friends - everyone was
talking about this event. There was a presentation of a new device from the “Apple”
 206

company. What do you think? That's right, we mean iPhone 10. Steve Jobs’ company
has always wanted to make a unique device in the world of smartphones - a phone
without borders. And now it's time - in 2017 the company presented a new iPhone X.
But is this phone so cool to get such a lot of publicity? Let's check this out.
Carefully! The unimaginable 5.8-inch Super Retina Display can blind you. Do
you think that iPhone X has a common touch screen? You did not guess! The new
OLED screen impresses with the accuracy of the colors: expressive black, bright
colors, excellent contrast.
Oh, my iPhone dropped and crashed. Sound familiar? But it is not true with the
new durable glass. The phone is not afraid of weather or falls due to surgical-grade
stainless steel and protection from dust and water.
And Face ID. Have you heard about this? The new password for your phone is
your face. Face ID is a new look at protection and privacy. TrueDepth camera projects
and analyzes about 30,000 virtual dots to create a map of your face.
Even if you are not a photographer you can make an excellent selfie with the
help of a dual selfie-camera. TrueDepth camera can analyze a lot of muscle movements
to reflect them in 12 Animoji. Show everyone your inner tiger, fox or pig. This is only
the front camera! And what awaits us from the other side? It is a larger and faster 12MP
camera. Deep pixels. Modern color filters.
Due to the new A11 Bionic chip, this phone becomes a machine that performs
up to 600 billion operations per second! A11 Bionic has a new technology of
augmented reality in games and various applications.
What about a battery? Your iPhone 7 lived no more than a day? Now he will live
for as long as 2 hours more! Apple introduced the AirPower mat. Just put any gadgets
from the company at any place of the mat for start charging over the wireless network.
We will not compare the iPhone with other brands such as Samsung. But we can
say with confidence that the modern technologies and unusual solutions make the
iPhone X one of the best devices of our time.

Olishevskiy I.
National Mining University
Scientific supervisor: G. S. Olishevskiy
Language adviser: L. A. Zaika

JUSTIFICATION OF THE USE OF A HEAT ACCUMULATOR FOR

ENERGY SAVING IN BUILDINGS

Air conditioning systems have received the widest distribution around the world.
The main consumers of these systems are China, the USA, European countries, etc.
Sales of domestic air-conditioners in 2016 amounted to 114 million devices, which is
5.5% more than in 2015. That is, the tendency of the growth in demand for such
equipment remains. When using air conditioning systems, a large amount of thermal
 207

energy, counted by billions of MJ, is uselessly thrown into the environment through
external units.
In this regard, the goal was to analyze the possibility of using such an innovative
method as the accumulation of the thermal energy of the air conditioning system over
the summer period and its subsequent use in the heating system in winter.
For modeling, a heat pump heating system was adopted, since it is one of the
most efficient modern heating systems. Unlike traditional boiler plants, heat pump
systems use low-potential heat sources, for example ground, and are more energy
efficient. Heat pumps have long been common for heating systems in Japan, the US
and other developed countries.
The main idea of the project is that the heat energy from the condensers of the
air conditioning system is not discharged into the environment, but into the heat
accumulator. In turn, the evaporators of the heat pump heating system take heat away
from the ground, but from the same heat accumulator.
As a battery, a displacement liquid water battery based on water was used. The
use of this battery will significantly reduce the condensation temperature of the
refrigerant in air conditioners (from 80 ... 90 ° С to 45 ° С) that increases the
refrigerating factor by more than 2 times. At the same time, the use of a thermal battery
will increase the initial temperature of evaporation of the refrigerant in the heat pump
to 30 ° C, which will gradually decrease to 15 ° C and 4 ° C as the temperature of the
water in the accumulator decreases. This will increase the energy conversion factor of
the heat pump by 1.5 ... 2 times, depending on the heat load of the heating and the water
temperature in the thermal battery.
As a result of the performed calculations, a rational amount of the thermal battery
was established from the conditions of the minimum sum of conventional fuel costs for
the operation of air conditioning and heat pump heating systems with medium heat
loads. A comparative analysis of the fuel consumption for three possible options for
this building was carried out:
• traditional heating boiler (B) and air conditioning (C),
• heat pump heating (HP) and air conditioning,
• Heat pump heating, air conditioning and heat accumulator (HA).
The results are given in Figure 1.

Fig. 1 - Conditional fuel consumption for the year with different heating options
 208

Thus, using the developed automated methodology for a building with a

specified volume, it was analyzed and determined that the use of a heat accumulator in
air conditioning and heat pump heating systems allows saving up to 39% of
conventional fuel in comparison with the same scheme without a thermal battery and
up to 55% scheme with a boiler and air conditioning without a thermal battery.

Temnikov A.
Taurian State Agrotechnology University
Scientific supervisor: G.E. Temnikov

PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF THE SOFTWARE OF

INDUSTRIAL QUALITY

Software development is more than programming. This statement is an

awareness of all the factors affecting the success of the software project, that are not
related to the writing of programs that require attention. Here are some examples:
 a brilliant program can be considered unsuccessful if its interface is not
perceived by the target audience;
 a wonderful program is useless if it does not solve the desired task; therefore,
a list of requirements for the system is needed that describe its exact functionality and
cover the needs of end-users;
 in addition to technical aspects, projects should take into account
management issues: organizing meetings and other types of communication between
project team members, budgeting and spending management.
These and other activities do not include programming techniques, but if not
taken into account, they can ruin the project, regardless of its technical excellence.
Software engineering is a set of technical techniques that include theory,
methods, processes, tools and languages - for developing and operating with a software
product that meets certain quality standards.
The software product must satisfy the combination of restrictions. They may
include:
 quality constraints: for example, a guarantee that the system will function
without fail; provide correct results and work quickly;
 size limitation: a software product can consist of thousands or tens of
thousands of classes and other modules and hundreds of thousands or millions of lines
of code;
 temporary extension: systems used in the industry should often be
accompanied (constantly used and regularly updated) for many years and even
decades;
 team development: such systems can include large teams of developers and
a huge number of users. This leads to problems with communication and development
management;
 209

 limitation of influence: software systems affect physical processes and

processes affecting people's lives -phones do not work, salaries are not paid, orders are
not executed, but in fact everything can be much worse.
This explains the quality requirements. Quality care is at the center of software
engineering.
Software engineering includes several tasks:
1) The feasibility study is a task of studying customer problems. At this stage,
it is necessary to decide on the possibility and desirability of building a software system
(or a system that includes software development).
2) Requirements analysis determines the functionality of the system. Elements
that make up the list of requirements can be of two types:
 functional requirements describing the results or actions of the system;
 non-functional requirements specifying limitations on system operations.
They include requirements for performance, security, bandwidth, impact on
the system environment and practice of clients.
3) The specification is an accurate description of the individual elements of the
system, requirements, oriented towards the client. The specification converts them into
a form that is directly used in the development of the system. The main difference is
completeness and accuracy: the specification should give an unequivocal answer to
every relevant question about the operation of the system.
4) Design, or architecture, is to build the overall structure of the software
system. This phase is responsible, in particular, for identifying individual elements or
modules of this system and for the relationship between these modules.
5) Implementation is the actual development of the software text.
6) Creating documentation presents the task of describing various aspects of the
system to help its users and developers. In addition to documents created for users, it
can include project plans (for managers), documents of requirements, specifications,
design plans. Today's documentation is provided electronically, as a web page, on-line
help, which is regularly updated. Documentation is part of the program text in the form
of comment headers - special documented comments that exist in languages such as
Eiffel, Java, and C #.
7) Verification and validation should answer the question whether the system
is satisfactory. Two aspects complement each other:
 verification is an internal assessment of the consistency of a product that is
considered by itself. A typical example: at the implementation level, type
checking prevents the use of a variable declared by REAL, if it had the
INTEGER type;
 validation checks the product with respect to the properties that must be met:
the code is compared with the project, the project - with the specifications,
specifications - with requirements, documentation - with the standards,
practices applied - with the company's rules, delivery dates - with scheduled
terms , detected levels of defects - with stated goals, a set of tests - with the
scope of the metrics.
Conclusions:
 210

By programming, of course, its fundamental role remains: there are no programs

- there is no engineering of programs. All other activities are not theoretically optional.
In practice, any serious project should pay attention to all aspects of software
engineering.

Torbunova A.
Tavria State Agrotechnological University
Scientific supervisor: N. V. Zajtseva

PROSPECTS AND TENDENCIES OF ARTIFICIAL INTELLIGENCE

DEVELOPMENT IN THE EDUCATIONAL SPHERE

Artificial intelligence is according to Russel Stuart apparently intelligent behavior

by machines, rather than the natural intelligence of humans and other animals. In the
book Artificial Intelligence: A Modern Approach AI research is defined as the study of
‘intelligent agents’: any device that perceives its environment and takes actions that
maximize its chance of success at some goal.
The key factor determining the development of AI technologies today is the rate
of growth of computer processing power, since the principles of operation of the human
psyche are still unclear. With the development of technology, most people have
replaced ordinary books with electronic, live communication - with communication in
social media. It is easier for a student to find information not in the dictionary, but in
the Internet search engine.
Most scientists are concerned with the replacement of teachers with artificial
intelligence and the familiar education system transformation. The main researches in
the AI field belong to Anthony Seldon. According to the AI expert Anthony Seldon,
vice chancellor of Buckingham University, the AI teachers and robots which perform
their roles are able to adapt to different learning styles for different children and will
soon make traditional academic training ineffective. Sir Anthony Seldon also noted
that the programs currently being developed in the Silicon Valley have already been
learning to read pupil facial expressions and adapt to the specifics of the work of their
brain and nervous system, adapting their communication method to each of them. And
this, undoubtfully, is one of the human factors that distinguish a good teacher from a
mediocre one.
Scientists are trying to look into the more distant future. Can a scientist create
stand-alone devices that are able to independently assemble such copies (or multiply
themselves)? Can science create the appropriate algorithms? Can humans control such
machines? There are no answers to these questions yet.
According to the specialists, a new era of automated training will lead to the fact
that the division of educational programs by the year of their creation will disappear.
Robots will be able to make learning more personalized, because their artificial
intelligence will allow students to learn new materials at their own pace, regardless of
how old they are and based only on the success of the student in the learning process.
Although robots will completely take over the teaching, the teacher-people will
still remain and will perform the role of ‘facilitators’ who track the progress in learning
 211

of every student. Also, they will be engaged in the organization of extracurricular

activities besides training, the educational process.
By getting knowledge from the robot teacher, the student will develop creative
thinking. Firstly, due to the individual approach to each child and their inspiration for
learning, to encourage thinking creatively and ambiguously. Secondly, the robot will
be able to organize the training in such a way that the tasks received are not very
complicated, but not too easy, that is, they are at the level of complexity optimal for
the child.
There is a well-known AI system called Watson. This is a promising IBM
development, capable of perceiving human speech and producing a probabilistic
search, using a large number of algorithms. Similar systems would very quickly and
successfully enter the education field of people since they can remember a person's
speech and search for answers to a variety of questions in their database. It could be a
universal robot that can answer questions from any sphere of science and human
activities: ethics, biology, history, philosophy, mathematics and many others.
From the point of view of society in spite of all the advantages of robot teachers,
people will lose a large number of jobs, and if they lose their favorite job many people
will lose the opportunity to realize themselves in life. For a person, this innovation will
make sense of something new, interesting and fashionable. Everyone will want to
experience the skills of robot teachers. Developers of this product will become very
popular, as robots will be used actively in various spheres of life. Their productivity
and improvement will increase very quickly.
In conclusion, it should be stressed that although the sphere of artificial
intelligence develops gradually, it is steadily moving forward. If the application of new
technologies is developed in the right direction and after careful consideration, it will
not bring any harm to humans.

Vakhromova N.
National Technical University of Ukraine
“Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”
Scientific supervisor: O.M. Cherkashchenko

PLATFORMS FOR CONDUCTING WEBINARS

Nowadays webinars are becoming increasingly popular in different spheres of

professional and social life and are conducted regarding different issues: teaching foreign
languages, arranging sales, family psychology and interpersonal relationship, etc. There
are both paid and free webinars; the latter are usually advertisements of certain online-
schools or of a bigger seminar or training. Such a format of active learning is
implemented as a tool of corporative training by large companies.
Thus, the purpose of the work is to consider free platforms for conducting
webinars. A platform is a distributed classroom where audience members gather together
while the main speakers share their presentations, give tasks to the participants and get
their feedback.
 212

The platform for webinars suits minimum requirements:

 steady and reliable communications (audio and video) of good quality;
 access management (ability to add and expel participants, switch off participants’
microphones, give the floor to other reporters);
 availability of a chat for the feedback with participants in a real-time mode;
 resources for collaborative work (ability to demonstrate presentations, a screen
with a set of tools for drawing and making notes, conducting queries, etc.);
 direct reference to the webinar without installing additional software.
Let us consider the most popular platforms widely used by most leading
companies and enterprises of Ukraine, with regard to their advantages and
disadvantages.
Rather new service which offers simple technologies for conducting live
webcasts is provided by geniroom.com. The main peculiarity of the service is an
ability to broadcast videos from mobile devices. Moreover, it features simple interface,
an ability to exchange files and translate programs in social networks using a specific
player.

+ -
 a great number of adjustments  the number of participants is
 ease at navigation limited for free use (up to 5
individuals), the same goes for
certain settings

Google+ Hangout is the breakout video calling/chat feature of the Google+

social platform. It has been baked into Google Chat, Gmail, and the standard Google+
Profile. The only requirement to use this service is to have a free Google+ account.
While not your standard premium webinar platform, it comes with a remarkable
number of features for collaborative meetings, presentations, workshops, etc. As for
the key features, they include the following:
- up to 10 people in a single video/audio call;
- an ability to live stream straight to your attached YouTube Channel and/or a
website;
- the service can automatically record and publish hangouts to YouTube.
- it works on all devices and platforms.
- participants can send photos, emoji, and chat messages during hangout.
- screen share;
- free of charge.
Another popular service for conducting webinars is kastim.ru. It is particularly
comfortable for beginners. It requires only a microphone and the internet with the speed
of the connection of no less than 32 Kbits. Furthermore, it has no restrictions regarding
the number of participants and one can keep a trainer’s personal profile.

+ -
 213

 quick and simple registration  confusing site navigation

 an ability to record and listen to  out-of-date design
webinars

onwebinar.ru is a suitable service for webinars, since it has a sufficient number

of settings, including video broadcast, chat rooms, shared resources (drawing,
presentations, files for downloading by participants), queries. Webinars can be
scheduled and invitations can be sent out to participants.

+ -
 quick registration  requires software for webinars to
 simple management be installed
 comfortable tools for collaborative  a lot of facilities are still being
work reworked

The following platform firmbook.ru is rather easy to use. Presentations can be

uploaded both in advance and during the webinar. Up to 4 participants can
communicate in a video mode, but the quality of sound declines.

+ -
 does not require installation of  flash players of all the participants
specific programs do not always switch when
 an ability to invite participants by presentations are run
e-mail  audio cannot be recorded
 has chat rooms and archives  drawing is not possible
 queries

wiziq.com is of interest as well. The platform outstands among others due to its
rich functional: video broadcast, chat rooms, etc.

+ -
 a great number of functions,  the resource is English and
complex “all in one” service requires preliminary registration
 steady work of participants, which may result
 cloud technologies, no need for in certain difficulties
additional software

Thus, the use of platforms allows users to enhance the efficiency of various
communicative processes in professional, educational and other spheres of our lives as
well as to attract participants from different organizations, cities and countries, to make
the process of training multi-faceted, exciting, flexible and informative. Get acquainted
with platforms for webinars and make your plans and ambitions reality.
 214

Valevska V.
National Mining University
Scientific supervisor: J. V. Khatskevych
Language adviser: L. A. Zaika

STREET LIGHTS WITH RECHARGING FROM PASSING PEDESTRIANS

The idea of forming this project came after the hurricane Sandy in Manhattan,
during witch half of the city had no power for almost a week. It was disconcerting,
because one of the most important cities in the world did not have a proper alternative
to provide its citizens with energy. Therefore, the mission of this project is to transform
cities more smarted and energy independent.
For now a new system to illuminate the streets of the city is tested in Las Vegas,
Nevada. Las Vegas enjoys high levels of sunshine throughout the year, making the city
an ideal place for solar energy use. This invention helps to reduce both pollution and
electricity costs.
The Smart Street Lights are the first to be powered by both the sun and
pedestrians’ footsteps. The system is simple. A battery is joined to solar panels above
the street lights that accumulate the energy needed to illuminate the square. In the same
time the battery is also connected to kinetic tiles in sidewalk. When pedestrian walks
on the tiles, the kinetic energy produced by the weight of their movement is used. Each
step generates four to eight watts, with the help of small generators, depending on the
pressure exerted.
The system can be connected to WiFi internet connection that allow Remote
Control and Management via smart software from any computer. The Smart Street
Lights are perfect solution for application in many industrial areas. It presents a good
solution for vast number of remote areas with limited access to electricity that must be
secured. These innovative street lights will reduce CO 2 emission, lower maintenance
R R

costs and many new features, it will make cities smarter.

СЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА
2T

ГАЛУЗЕВИЙ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПЕРЕКЛАД

2T

Гайдар В.
Дніпропетровський національний університет ім.. Олеся Гончара
Науковий керівник: Яшкіна В.В.

ПОНЯТТЯ ТА МЕТОДИ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ

ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

В сучасному мовознавстві лінгвостилістичний аналіз та інтеграція

художнього тексу є одним з найактуальніших питань, які привертають увагу
 215

лінгвістів багатоплановістю дослідження. Художній текст вивчається на

матеріалі творів різноманітних жанрів художньої літератури, що
характеризується своєрідною структурно-композиційною й мовностилістичною
організацією, яка впливає на процеси розуміння адресатом творчого задуму
письменника. Увага до мови художніх творів пояснюється бажанням отримати
за допомогою лінгвістичних даних уявлення про механізм творення художньо-
естетичної образності мови. Лінгвістичний словник письменника відбиває
емоційно-оцінне сприйняття світу, віддзеркалює світ емоцій у їх мовно-
національному вираженні. Лінгвостилістичне вивчення словесного мистецтва,
що набуло широкого розвитку в останні десятиліття, вимагає цілісного підходу,
який враховує внутрішньомовні і позамовні чинники. З проблемою комунікації
пов’язана низка нових тем, що привернули увагу дослідників в останні роки.
Серед них можна назвати такі: надто велика метафоричність, неточність
вираження думки, паузи, алогізми, непослідовність, обман, незнання
особливостей, розбіжність концептуальних систем, різні психічні особливості
комуні кантів (емоційність, характер, темперамент, спосіб мислення),
розбіжність стратегій мовленнєвої тактики, поведінки, нарешті, зовнішні
перешкоди.
Початок формування основ лінгвостилістичного аналізу художнього
тексту було закладено у роботі відомого російського лінгвіста Л.В. Щерби
«Опыты лингвистического толкования стихотворений». Вчений ратував за
аналіз, що базувався на винайденні смислових нюансів окремих виразних
елементів мови художнього твору в їх тісному зв’язку з особливостями змісту й
ідеї тексту. При цьому окремий художній текст ніби виокремлювався
дослідником із загального контексту літератури і розглядався у якості
іманентного явища.
Значний внесок у теорію лінгвістичного аналізу тексту зробили
представники празького лінгвістичного гуртка: Матезіус, Гавранек, Гаузенблаз
та інші. Останнім часом роботи французьких, німецьких, голландських та інших
теоретиків розширили коло питань, пов’язаних зі структурою, онтологією і
параметрами тексту. Серед них слід згадати таких видатних вчених, як Гіро,
Дресслер та інші.
Лінгвістика тексту відрізняється від стилістики тексту, яка розглядає текст
у стилістичному аспекті та у співвідношенні з вимогами з вимогами і законами
стилю і сфери спілкування. Стилістику тексту цікавлять питання: що
повідомляється, як, з якою метою. Комунікативна стилістика тексту розглядає
стиль автора через його мовленнєво матеріалізований продукт – текст. При
цьому стиль автора можна зрозуміти через вивчення стилю художнього твору.
Методи й методики аналізу художніх текстів лінгвостилістики
пропонують об’єднати в більш загальному й частіше вживаному методі «слово й
образ», орієнтованому на «вияв у художньому тексті системи мовних засобів
реалізації образно-естетичної функції художнього стилю». Основні завдання
цього методу зосереджені на:
- досягнення найбільш адекватного прочитання авторського тексту;
 216

- з’ясування через єдність слова й образу домінант індивідуального стилю

письменника, відповідного літературного напряму;
- інтерпретацію різних проблем семантико-стилістичної організації
художнього тексту дав можливість розглядати його як мистецтво
поетичного слова.

Куц М.
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: О.О. Лаврентьєва

ПРОЕКТУВАННЯ ЗМІСТУ ЕЛЕКТИВНОГО СПЕЦКУРСУ

«ТЕХНІЧНИЙ ПЕРЕКЛАД» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

За результатами вивчення інтересів та потреб студентів ДВНЗ

«Криворізький національний університет» нами було розроблено та апробовано
спецкурс «Технічний переклад» (90 годин). Його метою є формування в
студентів практичних умінь і навичок перекладу науково-технічної літератури,
їх загальнокультурне збагачення, виховання особистості, готової до
міжнародного спілкування задля реалізації своїх особистісних і професійних
потреб. Завданнями спецкурсу є:
– ознайомлення із суспільними функціями перекладів у сучасному світі;
– ознайомлення з лексичними й граматичними труднощами перекладу;
– навчання способам передачі англійських реалій українською мовою;
– виконання практичних завдань із перекладу на рівні слів,
словосполучень і речень, усного й письмового перекладу автентичних
професійно зорієнтованих текстів;
– розвиток здібностей студентів використовувати іноземну мову як засіб
освіти й самоосвіти в галузі обміну науково-технічною інформацією.
За результатами вивчення спецкурсу студенти повинні:
– оволодіти мінімумом спеціальної термінології англійською мовою,
необхідного для технічного перекладу;
– опанувати навичками правильного користування тлумачними й
двомовними словниками, іншою довідковою літературою для вирішення
перекладацьких завдань;
– уміти правильно використовувати способи перекладу еквівалентної,
частково еквівалентної й безеквівалентної лексики;
– уміти знаходити граматичний еквівалент перекладу з ряду даних;
– уміти використовувати перекладацькі заміни, перестановки, додавання,
опущення, калькування при перекладі тексту, що містить граматичні труднощі;
– використовувати технологію виконання таких типів письмового
перекладу, як повний/вибірковий письмовий переклад;
– уміти редагувати текст рідною мовою;
 217

– уміння знаходити спеціальні відомості з робочих джерел перекладу

(загальнотехнічних, галузевих, довідкових, стандартів і спеціальної літератури);
– сформувати уявлення щодо можливих перекладацьких труднощів і
шляхів їхнього подолання, щодо типів безеквівалентної лексики й способів її
передачі рідною мовою, типів інтернаціональної лексики.
На вивчення спецкурсу передбачається 36 годин аудиторних занять, 36
годин роботи в спеціально створеній віртуальній мовній лабораторії, 8 годин для
участі в позааудиторній роботі з іноземної мови.
Зміст спецкурсу було побудовано на основі розробок Г. Агаян, Н. Голівер,
В. Карабана, А. Коваленка, Т. Примакіної, О. Пумпянського, а також навчально-
методичних комплексів D. Bonamy, J. P. Ewer і G. A. Latorre. Отже, спецкурс
обіймає в собі такі основні теми: 1) переклад як вид мовної діяльності;
2) технічний переклад і його особливості; 3) граматичний аналіз речень;
4) лексичний аналіз і термінологія науково-технічної літератури; 5) правила й
порядок роботи над повним письмовим перекладом; 6) прийоми перекладу;
7) переклад патентів, інструкцій, звітів; 8) складання анотацій, рефератів,
наукових звітів.
Знайомлячись на початку вивчення спецкурсу із загальними
особливостями перекладу науково-технічних текстів, студенти поступово
засобами самостійної позааудиторної роботи починають засвоювати підмову
спеціальності (електрики, гірники, програмісти та інші) шляхом перекладу
спеціальних фахових текстів.
Теоретична складова курсу «Технічний переклад» включає загальні
підходи до перекладу, а також граматичні, лексичні й стилістичні особливості
власне технічного перекладу. До того ж передбачає засвоєння технології
технічного перекладу, а саме: 1) попереднє читання тексту з метою виявлення
загальної думки; 2) структурно-значеннєвий аналіз, визначення частин мови та
послідовності їх перекладу; 3) виявлення складних конструкцій, лексичних
зворотів, сталих виразів, мовних кліше, незнайомих термінів, скорочень, їхнє
опрацювання за допомогою словників; 4) суто переклад та його запис за
допомогою таких засобів, як: а) рівнозначних двомовних відповідностей;
б) вибору з синонімічного ряду з урахуванням контексту; в) калькування;
г) описового розгорнутого перекладу; д) транслітерації; е) транскрибування;
є) редагування й оформлення остаточного чистового варіанту.
Робота на спецкурсі мала на увазі широке використання педагогічних
технологій навчання іноземних мов. Зокрема, зміст кожного заняття зумовлював
активну мовну практику студентів, включав розмаїття технологій роботи над
іншомовними текстами, системою вправ та передбачав: 1) технології введення
до атмосфери іншомовного спілкування; 2) технології міні-лекцій за темами, які
можуть викликати визначені труднощі; 3) тренінгові технології на
відпрацювання мовних умінь і навичок; 4) технології організації партнерської
взаємодії та індивідуальної роботи з перекладу з метою виявлення типових
помилок та їх обговорення; 5) технології моніторингу й управління навчальною
діяльністю; 6) усі інші педагогічні технології навчання іноземних мов –
 218

технології-модернізації та технології-трансформації, зокрема ті, що потребують

комп’ютерної підтримки.
За результатами апробації, студентами технічних спеціальностей було
відмічена доцільність занять технічним перекладом у позааудиторний час.

Портянко I.
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: М.Л. Вотінцева

ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ НЕОЛОГІЗМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ

МОВІ ТА ЇХ ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ НА МАТЕРІАЛІ
ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ
Однією з умов існування мови є її безперервний розвиток, який
виражається в появі нових слів. Це пояснюється низкою причин, з-поміж яких
безперервне зростання популярності соціальних мереж, комп'ютеризація,
інформатизація серед різних вікових категорій суспільства і, як результат, поява
нових понять та реалій, що потребують мовних одиниць для їхньої номінації.
Значна кількість помилок, які допускаються перекладачами при передачі
неологізмів, свідчить про те, що проблема є досить гострою та актуальною, тому
необхідно приділити чимало уваги дослідженню даного шару лексики, оскільки
кількість нових лексичних одиниць щорічно збільшується. Правильний переклад
неологізмів є досить складною проблемою, незважаючи на те, що неологізми
мають значно більшу семантичну визначеність і самостійність.
Дослідження неологізмів доводять, що нова лексика утворюється, за
допoмогою моделей системи слoвотвору, семантичного словотворення та
шляхом запозичення слів з інших мов.
Процес словотворення відбувається постійно, відбиваючи зміни в
навколишньому світі. Аналіз неологізмів у публіцистичних текстах свідчить, що
найпродуктивнішим способом словотворення є телескопія: blog (web + log), vlog
(video + blog), illegrant (illegal + immigrant); афіксація: delawyer (de- + lawyer),
craftsmanship, pre-election; скорочення: (HO – Home Office, vibes (vibrations).
Переклад неологізмів переконує нас в тому, що найпоширенішим
виявляється переклад шляхом транскрипції або транслітерації.
Наприклад, оnline перекладається як онлайн, crowdsourcing – краудсо́рсінг,
marketing – маркетинг, Internet – Інтернет. Другий спосіб – це переклад
неологізмів шляхом описового перекладу, найчастіше це спостерігається, коли
поняття, явище, предмет, що називає неологізм, відсутній у мові перекладу. Так,
adorkable описується як симпатичний інтроверт, brexiteer перекладається як
особа, яка виступає за вихід Сполученого Королівства з Європейського Союзу.
Третій спосіб – переклад за допомогою калькування, що допомагає
зберегти співвіднесеність з вихідним словом. Приміром, post-truth politics
перекладається як політика постаправди або пост-істини, shockvertising –
шокуюча реклама, stagflation – застійна інфляція. Також останнім часом при
передачі неологізмів застосовується також прийом прямого включення, тобто
 219

використання оригінального написання англійського слова у тексті, наприклад:

Hygge, McJobs, Latinx. При перекладі неологізмів, в кожному конкретному
випадку перекладачеві потрібно вибирати відповідний варіант, виходячи з
відповідного контексту.
Перспектива подальших наукових досліджень, з огляду на міжкультурний
та інтернаціональний характери лексичних одиниць, полягає у вивченні
функційного аспекту неологізмів у детальному розгляді їхніх структурних та
семантичних особливостей, в аналізі специфіки їх утворення та походження.

Русакова К.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: Г.В. Дащенко

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ КИТАЙСЬКОЇ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ

ПОЕЗІЇ В ЖАНРІ ЦИ

Переклад поезії – це не тільки окрема галузь перекладознавства, але й

мистецтво, яке в змозі здійснити синтез двох неспоріднених культур. До
теоретичних та практичних питань з перекладу китайської поезії на російську
мову зверталися такі відомі радянські дослідники як В. М. Алексєєв,
Л. М. Меньшиков, Л. З. Ейдлін, М. Є. Кравцова, М. Т. Федоренко, І. С. Смирнов,
І. О. Голубєв, В. Ф. Перелєшин та ін. У роботі вивчаються особливості перекладу
китайської поезії в жанрі ци, а саме приділяється увага таким аспектам як
граматика поетичних творів, передача оригінального розміру вірша, адаптація
рими до мови перекладу, відображення алюзій.
Китайська мова є аморфною, тому слова-ієрогліфи не змінюються за
родами, числами, відмінками, тобто зв’язок між словами перекладач змушений
відновлювати, спираючись на свою інтуїцію.
Передача розміру китайського вірша на європейські мови є не менш
важливим питанням. В оригінальному вірші один склад найчастіше
співвідноситься з одним словом, але переклад поезії лише односкладними
словами буде неприродним, або навіть комічним. Через це, на думку відомого
дослідника та перекладача Л. М. Меньшикова, необхідно передавати китайський
склад російською стопою.
Щодо проблеми передачі рими в перекладі, дослідники не знайшли
спільної думки. Академік В. М. Алексєєв впевнений, що лише рима може
наблизити переклад до оригіналу. Його учень Л. З. Ейдлін, радянський синолог
та перекладач, відмовляється від рими взагалі, аргументуючи це прагненням до
найбільшої дослівної точності. Л. М. Меньшиков, навпаки, намагався
дотримуватися порядку розташування рими.
Дослідники полемізують щодо того, яким чином краще передавати алюзії
у мові перекладу. Зазвичай використана у вірші алюзія незрозуміла іноземному
читачу без додаткових коментарів. Через це переважна більшість перекладачів
(М. Басманов, І. О. Голубєв, Л. М. Меньшиков) в антологіях додають до
 220

перекладів пояснення, аби читач міг зрозуміти авторську думку, чим зберігають
не тільки денотативний, але й конотативний зміст алюзії.
На основі вивченого теоретичного матеріалу проводиться порівняльний
аналіз ци Оуян Сю (欧阳修, 1007–1072) та Лі Цінчжао (李清照, 1084–1155?) на
мелодію «Метелик, що пристрасно любить квіти» («碟恋花»). Також
розглядається англійський переклад проаналізованого ци Оуян Сю, зроблений
американцем на ім’я Larry Elder. У цьому перекладі наявні деякі розбіжності з
текстом оригіналу. Наприклад, «金刀» (золотий ніж) перекладене як «golden
scissors» (золоті ножиці), «罗帏» (шовковий полог), що був елементом
тогочасного китайського побуту, у перекладі змінюється на «curtains» (фіранки),
а «纱窗» (вікно з різьбленням) перекладене як «gauze windows» (марлеві вікна).
Щодо ци Лі Цінчжао на мелодію «Метелик, що пристрасно любить квіти»,
то тут розглядається переклад радянського дослідника М. Басманова, в якому
також наявні деякі неточності. Оригінальне «暖日晴风» (тепле сонце і легкий
вітер) перекладач змінює на «Ветер ласковый, теплый дождь…», хоча оригінал
не містить слова «дощ», а в рядку «枕损钗头凤» (подушкою зламала шпильку
для волосся, [прикрашену] феном) традиційний китайський образ фена
змінюється на «феникс резной», хоча фен, або фенхуан, не тотожний з образом
фенікса у західній літературі.
Для того щоб більш детально проаналізувати особливості передачі
дослідниками китайської образної структури у мові перекладу, зроблений
порівняльний аналіз російського та англійського перекладів ци Су Ши (苏轼,
1037–1101) на мелодію «Метелик, що пристрасно любить квіти». Англомовний
переклад належить Yun Wang, сучасній поетесі китайського походження та
дослідниці в галузі космології. Вона передала не тільки образну структуру
оригіналу та послідовність викладу авторської думки, але й намагалася
дотримуватися його формальних особливостей.
Російський переклад даного ци, зроблений М. Басмановим, і за
формальними ознаками, і за викладом оригінальної авторської думки значно
поступається англійському перекладу Yun Wang. Бачимо наступні розбіжності:
китайське « 残红» (блякнуть червоні [пелюстки]) змінене на «краснеют еще
абрикоса цветы кое-где», що має зовсім протилежне значення, а такий
авторський прийом як дворазове протиставлення 墙里–墙外 (за огорожею –
зовні огорожі) перекладачем зберігається лише один раз.
Отже, зі всіх аналізованих перекладів найбільш вдалим виявився переклад
ци Су Ши на мелодію «Метелик, що пристрасно любить квіти», зроблений
перекладачкою Yun Wang. З огляду на китайське походження дослідниці, такий
точний виклад оригінальної авторської думки не є випадковим, адже текст
перекладу був для неї не просто поетичним текстом, як для багатьох
європейських перекладачів, а рідною мовою. Під час читання її роботи за
англійськими словами відчувається китайський текст, тональність оригінального
твору, його неповторний колорит, чого, на жаль, не можна сказати про більшість
перекладів, зроблених європейськими дослідниками.
 221

Таким чином, перекладачі з китайської мови повинні приділяти більше

уваги вивченню давніх китайських реалій, аналізувати особливості образної
системи поезії, аби запобігти помилкам. Необхідно намагатися не додавати
невластивих оригіналу образів, аби не перевантажувати твір нехарактерною для
нього інформацією. Також не слід вдаватися до максимального спрощення
китайських традиційних образів, щоб перекладений твір не втратив свого
колориту та оригінальності. Віддаленість китайської мови та мов європейських
не повинна бути перешкодою для розуміння китайської поезії.

Шарайчук В.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий керівник: В. В. Яшкіна

ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ ПОЕЗІЇ ТОМАСА

ХАРДІ «TO LIZBIE BROWNE»

В спадщині Т. Харді є багато віршів, де він висловлює оптимістичне

бачення щодо кохання та життя як, наприклад, в вірші «1967», проте все-таки в
його творчості переважають песимістичні твори про розчарування в любові,
відчуженість та розрив. До таких віршів з песимістичною нотою належить і «Тo
Lizbie Brownе». Однак фонетичні аспекти мови, а саме переважне використання
автором саме дзвінких звуків упродовж всієї поезії із вкрапленням глухих,
допомагають створити враження світлого смутку.
Переклад, який ми розглянемо, був зроблений французьким перекладачем
Жан Фурньєр-Паргуар (Jeanne Fournier-Pargoire).
Якщо порівнювати її переклад з оригіналом на ритміко-фонетичному рівні,
то можна сказати, що за цим критерієм – це абсолютно різні твори, адже у Харді
поезія римована, має свій ритм, певний розмір, тоді як Фурньєр-Паргуар зробила
більш прозовий переклад, у якого особливості строфіки Харді відсутні:
«Chère Lizbie Browne, ou êtes-vous à
cette heure? Sous le soleil, sous la pluie?
où votre front est-il au delà des joies et
des peines, chère Lizbie Browne?»
Єдине, що зберігає перекладач – це використання звукових повторів (анафори та
епіфори), що полягають у зверненні до дівчини. Переклад, зроблений Жан
Фурньєр-Паргуар, можна частково назвати «перекладом-глосса», адже
намагаючись найбільш точно та буквально відтворити зміст оригіналу, вона
втрачає можливість відтворити її оригінальну форму. Слід відмітити, що
перекладач, зберігає всі орфографічні засоби вираження (знаки оклику та
питання) у тому місці, де вони стоять в оригіналі. У порівнянні з перекладом
Корнілова Жан Фурньєр-Паргуар досить точно підбирає лексичні еквіваленти
(«Sous le soleil, sous la pluie» – «In sun, in rain», «votre front» – «your brow»,
«rapide» – «swift», «lente» – «slow», «épouse» – «wife», «amour» – «love» etc.),
загалом використовує саме нейтральні лексеми, однак присутні декілька з інших
 222

рівнів вокабуляра (архаїзм «à cette heure» у значенні «теперь» та розмовна

лексема «enjôler» у значенні «обольщать»). Перекладачу також довелося
застосувати деякі перекладацькі трансформації. Наприклад, рядок «How archly
wile / In glance-giving» вона трансформує у «avec quell art malicieux vous donniez
un regard!»: перекладач замінює verb phase «archly wile» на noun phrase «art
malicieux», хоча і втрачається сенс того, що таким чином вона зачаровувала
чоловіків. В оригіналі поезії волосся дівчини описується, як «bay-red», тобто
каштаново-руде, який має темний та насичений колір, тоді як у перекладі
волосся золотисте («des cheveux d’un blond aussi doré que les votres»), яке є
сумішшю блонда та рудого кольору. Можливо тому, що важко було знайти
відповідний еквівалент. Переклад рядку «ou un teint aussi pur avivé…» базується
на конкретизації та причинно-наслідкових зв’язках: перекладач, замінюючи
більш загальну лексему «flesh» на конкретну «teint», відвертає увагу читача від
того, що мовцю подобалось саме тіло дівчини, а не колір її обличчя; «fair»
означає «прекрасний», а якщо тіло прекрасне, то й бездоганне «pur». У п’ятій
строфі пасивна конструкція «You had just begun / To be endeared / By stealth to
one» стає активною «je commençais à vous chérir à la dérobée», де
конкретизується, кому саме сподобалась дівчина. У шостій строфі Жан Фурньєр-
Паргуар трансформує синтаксис речення «You won, they said, / The best of men /
When you were wed…», де застосовує герундій («vous avez gagné, dit-on, le meilleur
des homes en vous mariant…»). У Харді слово «wed» обривається, тобто мовцю
не сила вимовити це повністю, тоді як у перекладі слово «mariant» повне. Як і в
перекладі Корнілова пряма мова в сьомій строфі відсутня, однак на відміну від
нього вона була замінена непрямою мовою:
«Chère Lizbie Browne, j'aurais dû penser
que les jeunes filles s'épanouissent vite,
vous enjôler pour vous ganger, avant
que vous soyez partie, chère Lizbie Browne!»
В останній строфі перекладач додає деяку інформацію, яка відсутня в оригіналі
«lorsqu’un jour on parlera de moi comme d’un qui disparaît…», кажучи, що це він
той, хто зник з її життя. Отже, розглянувши переклад Жан Фурньєр-Паргуар,
можна зробити висновок, що переклад Фурньєр-Паргуар є прикладом
формальної еквівалентності, адже увага концентрується на самому повідомленні.
Тобто можна сказати, що її переклад є частково еквівалентним оригіналу, бо
форма перекладу не була дотримана. Перекладач досить буквально передала
інформацію, що наявна в оригіналі, без тих чи інших смислових збитків. Тому,
враховуючи вибір використаних мовних засобів, можна говорити про
повноцінність/адекватність перекладу.
 223

Baljas R., Boyko P., Karakai V.

Universidad Nacional de Mineria
Profesora dirigente: A. V. Gavrilova

LOS FRASEOLOGISMOS EN ESPAÑOL Y ALGUNOS DE SUS EJEMPLOS

EN EL IDIOME

El español tiene una historia centenaria. Durante este tiempo, acumuló una gran
cantidad de expresiones fraseológicas de significado independiente.
En el mundo de hoy es imposible hacerlo sin estudiar idiomas extranjeros. Pero a
menudo las personas aprenden el idioma en un nivel básico, lo que simplifica la
comunicación cotidiana y el lenguaje pierde su antigua belleza.
El estudio del español está muy extendido por todo el mundo país. Su estudio en el
nivel de perfección es imposible sin el conocimiento de unidades fraseológicas que
pueden decorar nuestro discurso y darle singularidad. Con la ayuda de la cual
podemos simplificar la propuesta, porque es más fácil decirle a todos la famosa frase,
en lugar de una larga explicación de lo que sucedió. Las expresiones aladas juegan un
papel importante en la vida de los españoles y los ucranianos.
El propósito de nuestro trabajo es dar ejemplos de unidades fraseológicas españolas
y sus análogos en el idioma ucraniano, cuyo significado todos conocemos y
utilizamos adecuadamente:
№ Original en Traducción literal Análogo en ucraniano
español
1 Mirlo blanco Білий дрозд Біла ворона
2 Martillar en Бити молотом по Б'ється, як риба об лід
hierro frío холодному залізу
3 Manchar la Забруднити репутацію Кидати тінь на
reputación de кого-небудь когось/щось
alguien
4 Сoger al toro por Брати бика за роги Брать бика за роги
los cuernos
5 Estar como en el Бути як на небі Бути на сьомому небі
cielo
6 Estar bajo la Бути у когось під Бути у кого-небудь під
férula de alguien палкою черевиком
7 Comprar gato Купити кота замість Купити кота у мішку
por liebre кролика
8 Escrito en la Написано на піску Вилами на воді писано
arena
9 Pender de un Висіти на нитці Висіти на волосині
hilo
10 Pegarse al Приклеїтись до Висіти на телефоні
teléfono телефону
11 Darla con poco Брати у когось волосся Водити за ніс
 224

12 Ser uña y carne Бути нігтем і м'ясом Водою не розіллєш

13 Donde menos se Там, де найменше Ось де собака зарита
piensa salta la думаєш, вистрибує
liebre заєць
14 Duro de pelar Тяжкий для очищення Міцний горішок
15 Poner la Поставити підніжку Вставляти палиці у
zancadilla колеса
16 Perder los Втратити стремена Вийти із себе
estribos
17 Tener un hambre Мати вовчий голод Голодний як вовк
de lobo
18 Tener una losa Мати кам'яну плиту на Камінь на серце
sobre el corazón серці
19 Ver con crystal Дивитись через Робити з мухи слона
de aumento збільшувальне скло
20 Estar nadando en Плавати у золоті Грошей кури не клюють
oro
21 Con el corazón З серцем у руці Душа нарозхрист
en la mano
22 Esperar que el Чекати, щоб в'яз дав Чекати з моря погоди
olmo dé peras груші
23 Vivir como el Жити як кішка з Жити як кішка з
perro y el gato собакою собакою
24 Tenerlo presente Мати перед собою Зарубати на носі
25 Conocer algo al Знати, як свої п’ять Знати як свої п'ять
dedillo пальців пальців
26 Caer algo como Впасти як бомба Як грім серед ясного
una bomba неба
27 Hablar con Говорити з серцем у Вилити душу
corazón en la руці
mano
28 Buscar una aguja Шукати голку в сараї Шукати голку в стозі
en un pajar для соломи сіна
29 Medir con su Міряти своїм «расеро»; Міряти на свій аршин
rasero расеро - палиця для (=0,71 м)
вирівнювання сипучих
тіл при вимірі)
30 Este mundo es un Цей світ як хустка Світ тісний
pañuelo
31 Llamar al pan, Називати хліб хлібом, а Називати речі своїми
pan y al vino, вино вином іменами
vino
32 Prometer la luna Обіцяти місяць Обіцяти золоті гори
 225

33 Toro corrido Бик, який брав Стріляний горобець

участь у кориді
34 Gastar la Витрачати порох Стріляти з гармати по
pollvora en на салюти горобцях
salvas
Como se puede ver, una gran cantidad de unidades fraseológicas españolas muy
similares las ucranianas. Pero hay únicos Idiomas que almacenan una historia de la
lengua así que la historia de la comunicación humana. Pero a nosotros a los
traductores, los modismos pueden ser "amigos falsos". Traducción de unidades
fraseológicas, sin duda, es una tarea muy importante y difícil, ya que es en la
traducción de las frases fraseologíca hay prestes atención al hecho de que no sólo
coincide con los valores en el idioma original y el idioma de destino, sino que también
los tipos de contextos en los que se puede utilizar.

Dogadko M.
National Mining University
Academic supervisor: T.Iu. Vvedenska

SPECIFICS OF TRANSLATING PUBLIC SPEECHES AND INTERVIEWS

FROM THE ENGLISH LANGUAGE

Specifics of translating public speeches and interviews from the English

language is a very interesting field to study. To translate public speeches and interviews
from the English language adequately, we must take these factors into consideration:
the context of the speech, the atmosphere of the speech/dialogue or the event (if it’s the
subject of the talk), public speaker’s emotional state and his target audience, current
and potential goals of the speech, speaker’s non-verbal communication means, the
manner in which the information is conveyed by the speaker and his tendency level of
following his own thesis during the public speech/interview.
Public speakers can be classified into 3 types depending on their tendency to
follow their own thesis:
Evidence-based public speaker is oriented on his speech. He clearly states his
thesis and tries to come up with an argument to support his thesis;
Demagogue is focused on representing himself. The content of his speech is not
important, while the opportunity of self-expression in spite of topic and audience is;
Populist is oriented on his audience, as his main goal is to awake sympathy from
his audience. Therefore, he says exactly what his audience wants to hear from him.
While evidence-based public speaker is trying to emphasize on a certain topic
through multiple arguments, populist is focused on attracting audience’s attention to a
certain person (usually himself) despite shared or not shared views.
When it comes to the peculiarities of the US president’s public speeches, one thing is
common – all US presidents actively use in their pre-election and inaugural speeches
key words, that represent traditional American values: freedom, peace, hope,
prosperity, trust, change, choice, struggle, liberty and democracy.
 226

However, in-touch capabilities of the speeches by different presidents are not the
same. They are higher in John F. Kennedy’s speech (constant use of an adjective
“every” – every American, every state; use of call to action constructions), while
George H.W. Bush in his speech mostly praises America and uses constructions with
the advice and proposal meaning (we need, we want).
The speech of George W. Bush is especially personal, as he addresses specific
people and people of specific professions (his own family; doctors, small business
owners etc.).

Kora M.
Universidad Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigasión: M. Y. Oníschenko

LA TRADUCCIÓN DE FIGURAS ESTILÍSTICAS EN LOS TEXTOS

PUBLICÍSTICOS

Casi cualquier texto contiene por lo menos dos figuras estilísticas y los textos
publicísticos no presentan ninguna excepción. Las figuras estilísticas son formas no
convencionales de utilizar las palabras de manera que, aunque se emplean con sus
acepciones habituales (por diferencia de lo que ocurre con los tropos), se acompañan
de algunas particularidades fónicas, gramaticales o semánticas, que las alejan de ese
uso habitual, por lo que terminan por resultar especialmente expresivas y sirven para
atraer la atención de lector. Las figuras estilístas se dividen en ocho grupos: figuras del
plano fónico (aliración, onomatopeya etc), figuras de cantidad (disminución, hipérbole,
lítotes), figuras de calidad (acróstico, alegoría etc), figuras de contradicción (antítesis,
oxímoron etc), figuras de desigualdad (calambur,clímax etc), figuras de ausencia de
componentes (asíndeton, suspensión etc),figuras de abundancia de componentes
(alusión, anáfora etc) y figuras de identidad (símil o comparación). Sin embargo dichas
figuras puedan resultar en dificultades durante el proceso de traducción. Ellas puedan
aparecer por falta de los elementos estilísticos o por las normas del estilo de la lengua
de traducción. Por ejemplo, la oración Contras para contraitar al cambio climático
contiene aliteración, la reiteración de la consonante inicial, pero no es posible conservar
esta figura en la traducción, por eso hay que compensarlo con otra figura estilística:
Клiматичним змiнам червоне свiтло.
Por supuesto, la mejor manera de traducir las figuras estilísticas en el texto es
usar las mismas figuras estilísticas que nos ofrece la lengua de traducción y así se puede
conservar no sólo el sentido del texto original sino también su peculiaridad. Por
ejemplo, cuando el texto original contiene enumeración, se puede añadirla en su
traducción para que el texto no pierda su carácter. Por ejemplo: Todo lo recordó: el
mar, la carta, el beso y las estrellas. - Вiн усе згадав: море, лист, поцiлунок та
зiрки.; Pasión y arte. Odio y deformación. - Пристрасть та мистецтво.
Ненависть та дисгармонiя. Sin embargo, es imposible siempre traducir las figuras
estilísticas, a veces las normas del estilo de la lengua de traducción no nos permiten
conservar estas peculiaridades. Por ejemplo, hay dos variantes de traducción de la
 227

oración: ¿Por qué Cataluña quiere su independencia de España?. El primero será

Чому Каталонiя хоче незалежностi вiд Iспанii?. Esta variante se puede utilizarla
en los textos publicísticos, pero si se trata de un discurso más oficial hay que utilizar la
siguiente: Чому мешканцi Каталонii хочуть незалежность вiд уряду Iспанii?. No
cabe duda que la segunda traducción requiere más transformaciones gramaticales y
léxico-semánticas que la primera.
En conclusión se puede decir que durante el proceso de la traducción de figuras
estilísticas en los textos publicísticos hay que tener en cuenta tanto las normas y los
elementos de la lengua de traducción como el contexto.

Kovalenko M.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: S.Yu.Honsalies-Munis

PECULIARITIES OF AMERICAN TRADITION OF «WOMEN’S

WRITING» IN POETRY COLLECTION «LOVE POEMS»
BY ANNE SEXTON

The topicality of this paper is explained by the absence of unanimity in

understanding of the problem of «women's writing» in modern feminist literary
criticism. The main task of our research is to define the phenomenon of «women's
writing» in the course of contemporary American scientific studies and to analyze
lexico-stylistic peculiarities of «women's writing» in poetry collection «Love Poems»
by Anne Sexton.
Women's writing is comparatively new practice that tries to describe femininity.
Our research is concentrated on the American tradition of «women's writing» which is
represented by works of such scholars as Robin Lakoff, Nancy Miller, Jo Gill, Elaine
Showalter and others.
American scientist Robin Lakoff states that women’s writing includes special
layers of dictionary that describe traditionally female spheres of activity, different
intensifiers and modal particles, introductory words and phrases with a value of
uncertainty. Frequent asking of questions, avoiding a direct answer to them and the use
of lexemes of emotional and evaluative vocabulary, lexemes to denote multiple shades
of colors are the specificity of women's speech and women’s writing.
Another key feature of women's writing, according to Joe Gill, is the
fragmentation of the female body, its full exposure to the inquisitive gaze of the public.
According to Nancy Miller, writing in the first person makes a woman very
vulnerable, but the scientist also considers an autobiographical text as a violation of
patriarchal taboos.
Elaine Showalter introduced the term «gynocriticism» into literary criticism and
proposed her own subdivision of feminist criticism into ideological and gynocentric.
Gynocritisism focuses on the female author-writer's image. Confirmation of the
difference in the text is due to the difference in genders. The male/female texts are
marked by the metaphors of the body: anatomy is textual.
 228

Passionate and ardent Anne Sexton was the first who brought up what until then
was ignored, in particular, the emergence of women as a person, her identity, various
aspects of socio-cultural life of corporality of women, their place in society and the
relationship between a man and a woman.
In «Love Poems» we can find verse and free verse, dramatic poems are
characterized by the simplification of syntax, the speech becomes vigorous and jerky.
Anne Sexton uses simple sentences, exclamatory sentences and questions instead of
composed ones, giving ease and naturalness to the rhythm of verses. For instance, in
poetry «Barefoot» we find dialogic lines: «Do you care for salami?/ No. You'd rather
not have a scotch?/ No. You don't really drink. You do/ drink me».
Frequent use of the pronoun «I» denotes the story in the first person with
confessional and autobiographical inclusions. Lyrical persona often appears to us too
self-critical, believing herself to be imperfect and defective. For example, in poem «For
My Lover, Returning To His Wife» lyrical persona realizes her temporary role, while
another woman is perfect: «I have been momentary/ She is, in fact, exquisite/…She is
solid/ As for me, I am a watercolor/I wash off».
Such original and expressive epithets as intricate, narcotic, spirited, wild,
exquisite, delicate, glimmering attract our attention. For instance, in poem «The Ballad
Of The Lonely Masturbator» heavy-footed creations full of bodily passion are
aesthetically described as «the boys and girls are one tonight./The glimmering
creatures are full of lies».
Anne Sexton emphasizes on the attributes of feminine, the metaphors of the
body, drawing the reader's attention to such delights as breast, lips, mouth, knees, arms,
hair, legs, feet, toes, ankles, hips. For example, in her poem «Barefoot» the author
depicts the beauty of women’s body in fragments: «Now you grab me by the ankles./
Now you work your way up the legs/ and come to pierce me at my hunger mark».
Female corporality and sexuality are transformed into a metaphor of the desire
to transcend the limits of physicality and rationality and to master the spiritual sphere.
The poetry collection is characterized by unusual intimacy and candor, Anne Sexton
describes her breasts, uterus, menstruation, abortion, her «tiny jail» of the vagina,
private life. For instance, the poem «In Celebration of my Uterus» describes this organ
as personification of feminine: «Everyone in me is a bird. / I am beating all my wings».
The author describes intimate details aesthetically, creating extreme imagery,
turning sexuality into a metaphor of the desire to reach spirituality and go beyond the
rational, for example, in the poem «Song For A Lady»: «we coupled, so sane and
insane», «as you knead me and I rise like bread».
We can also find lexemes denoting shades of colours the abundance of which is
considered to be a characteristic of women’s writing tradition such as brown, black,
dull, white, red, orange, yellow, green, pink, gold.
Anne Sexton uses the vocabulary connected with household items, women's
items, house, women's hygiene. In the collection we find such lexemes as children,
navel, bower, cup, bowls, kitchen, stove, milk tip, breakfast, bread, cot, perfume,
carpet, jug, silk, salami, cast-iron pot, supper, broom, Kleenex, needlepoint, buttons.
 229

Moreover, Anne Sexton uses a lot of interesting and original metaphors and
similes, based on her enormous associativity, e.g. «bone dry voices», «throb like
advertisements», «eyes like diamonds», «stars like scar daisies», «my mouth blooms
like a cut», «the sea wears a bell in its navel», «legs as good as spoons».
In conclusion, we may say that the poetry collection «Love Poems» by Anne
Sexton is characterized by such peculiarities of American tradition of women's writing
as emotionality and associativity. Anne Sexton uses lexemes denoting shades of
colours, household items and items of women hygiene. The author depicts female body
in fragments, exposing its seductive details to the public.

Kozyr V., Martchenko T.

Universite Alfred Nobel, Dnipro
Consultant scientifique: L.V. Ratomska

LE PROBLÈME DE L'ARTICLE ZÉRO DANS LA THÉORIE MODERNE

DE LA LANGUE FRANÇAISE

La problématique de l'article en effet occupe l'une des places centrales de la

théorie moderne du langage. L'intérêt implacable des linguistes à son égard est dû à la
richesse et à la variété des formes de l'article, à la multitude des fonctions sémantico-
stylistiques. La linguistique moderne a un grand nombre d'ouvrages consacrés à l'étude
de l'article zéro. Par exemple, le travail de G. Guillaume, 1919, O.I. Moskalskaya 1953,
S.I. Kanonich 1974 et d'autres. Cependant, le problème de l'article reste l'un des plus
controversés.
Le matériel de l'étude était le texte d'œuvres de fiction (prose, poésie). Le terme
«article zéro» combine souvent les cas les plus divers de l'absence d'un article. Par
conséquent, on peut supposer qu'il n'existe pas de classification théoriquement fondée
des cas d'utilisation d'un nom non articulé en français moderne. La valeur de l'article
zéro est opposée aux valeurs des formes l'article explicites, donc l'article zéro est un
élément du système des articles français dans son état actuel. En français moderne, il
faut distinguer l'article zéro et l'absence d'article.
Considérons ce problème du point de vue de la psycho-systématique où l'absence
d'un article avant le nom propre peut s'expliquer d`une maniere suivante. L'article est
un signe de la transition d'un nom de langue en parole et de la détermination de
l'extension d'un nom. Quant aux noms propres, leur volume ne change pas dans la
parole. Les noms autoréférentiels sont également proches des noms, qui désignent des
objets uniques (soleil, ciel, terre, enfer). Comme les propres noms, ils ne distinguent
pratiquement pas à cause de leur nature la représentation instantanée dans le discours
du permanent dans le langage. La sémantique de ces noms, qui semble commune à la
connaissance parlée des objets de la parole, permet aux noms de se passer de l'article.
De tels exemples se retrouvent dans des textes français modernes: Le monde s'ouvrait
autour de lui, ciel et terre. Cependant, dans la plupart des cas, les noms qui appellent
des objets uniques dans un langage moderne reçoivent un article. Cela est dû au fait
qu'ils tombent sous l'influence de l'une des deux tendances qui sous-tendent tout
 230

système linguistique. La valeur propre de l'article zéro est révélée dans les
constructions «verbe + nom» et «préposition + nom», où l'article zéro indique la
concrétisation du nom. De plus, dans les énumérations, l'article zéro peut indiquer un
état indivis, une unité qui confine aux fonctions des articles les et des on crée. L'effet
stylistique de la conglomération, le rythme accéléré de la narration, l'émotivité.
Tous les autres cas d'enregistrement non articulé sont considérés comme
l'absence de l'article, causée par diverses raisons telles que la mise à jour implicite des
noms (noms propres, noms en circulation, signes, en-têtes), actualisation archaïque des
noms (proverbes, phrases, unités phraséologiques), la partie nominale du prédicat,
l'application, la définition non prédéterminée.

Кrivko V.O.
National Mining University
Scientific supervisor: L.V. Berdnyk

PECULARITIES OF TECHNICAL TRANSLATION

Technical translation is a specialized type of translation that involves the

translation of such kinds of material as documents prepared by technical writers, texts
which relate to technological subject areas or texts which deal with the practical
application of scientific and technological information. Unlike literary translation, this
branch of translation has more nuances and is much more complex.
Consider the main areas in which technical translation may be required. These
are technologies, physics, chemistry, biology, building etc. So, the first issue that
derives from enumeration already is the width of its relevance. For a translator there
lays responsibility to be well-informed in ongoing processes of the particular sphere in
order to perform an adequate translation and not to fail it. There are some examples of
potential mistakes a translator can make. They are:
1) misunderstanding caused by homonymy and polysemy. This is a tricky part.
The case is that a translator might be familiar with the given combination of letters
itself, but he/she cannot be assured of knowing the exact meaning of the word, required
in particular translation. For instance, a word port in technical literature is usually used
to denote the meaning роз'єм as USB- роз'єм and not the port as sea port. The first
challenge in the matter of terms is that one specific term may actually correspond to
completely different meanings, for instance, a word rate can be translated as:
відсоток, місцевий податок, тепм, ставка. The second one is that there might be
some terms that simply cannot be found in dictionaries – special corporate words;
2) misunderstanding caused by implicit meanings of more complex linguistic
units such as word combinations. All misunderstandings, of course, come from
mistaking of the smallest elements (e.g. prepositions) being implicit in them. For
example, word combination like Kiev proposals may imply proposals in Kiev (say, at
an international conference). Proposals made by Kiev (i.e. by Ukraine), proposals on
Kiev (of political, economic or other nature);
 231

3) and last, but not least – misunderstanding caused by paronymy. This point
might sound quite self-evident, but nothing as easy as it seems. Furthermore, it is the
most important guideline for an interpreter/translator. To pick matching meaning, an
interpreter/translator first needs to recognize the word and not to mix it up with the
word that might sound or be written almost similar (e.g. effect and affect. content –
зміст and content – задоволений).
Certainly, it would be much easier, if a translator had been prepared for all the
challenges beforehand. However, when it comes to science and technology, it can be
quite unpredictable – there are so many interconnected processes and notions existing
in all branches. So, the issue derived from the above-mentioned matter is that as a
technical translator you must be aware not only of one area but of as many areas as
possible and not at the primitive level. Do not forget about one’s responsibility.

Lukina Yu., Marinskaya Yu., Chechkova N.

Universidad Nacional de Minería
Profesora dirigente: A. V. Gavrilova

ALGUNAS ASPECTOS DE LA LENGAS DE NEGOCIOS.

CARTAS FORMALES

Ultimo tiempo la economía de Ucrania se guía por el nivel europeo.Por lo tanto,

es necesario entender que es el diseño de una carta formal para el buen desarrollo de
nuevos mercados europeos.
La carta formal tiene sus partes que son:
Lugar y fecha;
Asunto;
Nombre del destinatario: se debe precisar el nombre del destinatario;
Saludo o vocativo;
Cuerpo de la carta formal:
Introducción: en la que se expone los motivos por los cuales se envía la carta.
Desarrollo: en el que se explica el asunto a tratar.
Conclusión: indica la idea final a la que se desea llegar.
Despedida de la carta formal;
Firma.
Antes recordar que “usted” y “ustedes” son las personas que utilizamos para
comunicarnos de manera formal.
Carta formal se caracterisa con los aspectos muy sencillos que conviene, para su
redacción: la estructura, el lenguaje y la extensión. ¿Cuáles son las características
fundamentales de las cartas formales?
Uso de un lenguaje formal, claro y sencillo, evitando una serie de errores comunes de
las cartas formales;
Extensión breve y concisa;
Estructura precisa y coherente, con una clara separación de las ideas en párrafos y con
una diferenciación de las partes;
 232

La información completa de aquello que se desea expresar;

Empleo de fórmulas de cortesía y de la 2ª persona formal (usted, ustedes);
Normalmente, se dirige a personas no conocidas y trata temas formales.
¿Qué es una carta formal?
Generalmente, utilizamos la carta formal para comunicarnos con una persona o
para tratar un tema concreto que requiere el uso de un lenguaje cortés, claro y sencillo.
Puede tener distintas finalidades que son siguientas.
Carta formal de agradecimiento;
Carta formal de solicitud;
Carta formal de presentación;
Carta formal de motivación;.
Carta formal de reclamación;
Carta formal de renuncia;
Carta formal de maternidad.
Este tema le ayudará a escribir cartas comerciales requeridas en muchas
situaciones diferentes. Desde solicitar un trabajo hasta entregar alguna información. La
carta comercial será la primera impresión que hagas en alguien. El objeto proporciona
las frases que normalmente se encuentran en cualquier carta comercial estándar. Estas
frases se utilizan como una especie de marco y una introducción al contenido de las
cartas comerciales. Al usar estos estándares se puede dar un tono profesional a sus
cartas comerciales españolas.

Nesterova Ye.
Université Alfred Nobel, Dnipro
Consultant scientifique: L. V. Ratomska

LA TRADUCTION DES TITRES DES ŒUVRES DE MARC LEVY

EN RUSSE ET EN ANGLAIS
Un titre joue un rôle très important pour les œuvres et même peut déterminer
leurs destins. Il peut attirer l’attention du lecteur ou le repousser. Pour le traducteur
avant de choisir le titre il faut comprendre l’idée de l’auteur et l’information qu’il veut
donner. Parfois, en comparant les titres en français à la traduction, on veut poser la
question: «Pourquoi les traducteurs ou les rédacteurs changent le titre entièrement, si
c’est possible de seulement le traduire?». L’auteur adresse son livre aux lecteurs qui
parlent sa langue et ne pense pas à l’effet du titre sur les gens d’autres pays. C’est
pourqoui le premier objet du traducteur est de transmettre l’idée de l’auteur et
conserver l’effet émotionnel et esthétique sur le lecteur.
Nous avons anaysé les titres des œuvres de l‘auteur moderne et connu Marc
Levy. Ses romans ont été traduits en plus de 40 langues du monde et pour notre travail
nous avons choisi le russe et l’anglais.
Table 1
L’original Le russe L’anglais
Les Enfants de la liberté Дети свободы Children of Freedom
Où es-tu? Где ты? Will you be There?
 233

Toutes ces choses qu'on ne Те слова, что мы не All Those Things We

s'est pas dites сказали друг другу Never Said
Sept jours pour une Семь дней творения Seven Days for an Eternity
éternité...
La Prochaine Fois Следующий раз In Another Life
(В другой жизни)
Mes amis, mes amours Каждый хочет любить London Mon Amour
(Мои друзья, мои
возлюбленные)
Et si c'était vrai... Между небом и землей If Only It Were True
(А если это правда?) (фильм Just Like Heaven)

On peut distinguer les moyens les plus essentiels de la traduction:

1. Equivalents complets. Par exemple, «Les enfants de la liberté» («Дети
свободы»).
2. Une traduction dépendant du contexte. Par exemple, «Sept jours pour une
éternité... » («Семь дней творения»).
3. Un nouveau titre. Par exemple, «Mes amis, mes amours» («London mon
amour»). Dans ce cas le traducteur a utilisé la combinaison des mots anglais et des
mots français. Encore il a ajouté le nom de la capitale de la Grande-Bretagne, qui peut
attirer l’attention des anglais.
Pour conclure, nous voulons dire que la traduction des titres et la traduction
des textes sont les choses différentes. Souvent les titres sont changés complètement et
c’est impossible de les comprendre sans avoir lu le roman entièrement. Parfois c’est
l’intention du traducteur, parfois ce sont les différences de mentalité. Néanmoins, le
traducteur doit comprendre qu’il est responsable de l’effet que le titre a sur les lecteurs.

Pisareva M.
National Mining University
Scientific supervisor: T.M. Vysotskaya

“THE TWELVE CHAIRS” AND DIFFICULTIES IN THE TRANSLATION

OF THE NOVEL

What is humour? Humour is the tendency of particular cognitive experiences to

provoke laughter and provide amusement. If we are talking about humorous or comedic
literature, it is necessary to single out a special class of writers-humorists, to whom
outstanding Russian humorists of the ХХ century I. Il’f and E. Petrov undoubtedly
belong. “The Twelve Chairs” is a part of the Soviet literary heritage of the first half of
the 20th century. It was regularly reprinted with wide circulation in the Soviet Union
and Russia, and the editions contained detailed commentaries. Though 90 years have
passed since the appearance of this cult novel and the world has greatly changed, “The
Twelve Chairs” still arouses a keen interest in readers. The novel is set in 1927, the
year of its creation. The plot of “The Twelve Chairs” is traditional and fairly
 234

conventional. It is a story of two cons who run around the country hunting for diamonds
hidden in one of the 12 chairs that once belonged to an old lady.
Three translations of I. Ilf and E. Petrov's novel “Twelve Chairs” into English
are known. The earliest translation was made by Eric Konkol in 1929. The second
translation was published in the London publishing house in 1940. The translation was
called “Diamonds To Sit On: A Russian Comedy Of Errors” (translators Elizabeth Hill
and Doris Moody). Another translation by John Richardson was published by
Northwestern University Press in 1997 under the title “The Twelve Chairs”. It should
be noted that the difficulty in translating works of art lies in the fact that the translator
needs to pay attention not only to the language material of the original text, but also to
its emotional mood and aesthetic significance. The translator does not have the right to
resort to various kinds of abbreviations or simplifications, since it can lead to loss of
brightness, originality and color of the original. However, it is obvious that the
contractions are inevitable.
Let us consider the translation of several fragments of the novel “The Twelve
Chairs”. The source of the original text was the publication of the novel of 2005.
Гроссмейстера встретили рукоплесканиями. Небольшой клубный зал был
увешан разноцветными флажками. Неделю тому назад состоялся вечер
«Общества спасания на водах», о чем свидетельствовал также лозунг на стене:
ДЕЛО ПОМОЩИ УТОПАЮЩИМ – ДЕЛО РУК САМИХ УТОПАЮЩИХ.
The Grossmeister was greeted with applause. The small clubroom was decorated
with coloured flags left over from an evening held a week before by the lifeguard rescue
service. This was clear, furthermore, from the slogan on the wall: ASSISTANCE TO
DROWNING PERSONS IS IN THE HANDS OF THOSE PERSONS THEMSELVES
(translation by J.Richardson).
The grandmaster was met with applause. The small club hall was decorated with
little flags of various colors. A week ago there had been a meeting of the «Water Rescue
Society», which was attested to by a slogan hanging on the wall: THE TASK OF
AIDING THE DROWNING IS THE RESPONSIBILITY OF THE DROWNING
THEMSELVES (translation by E.Konkol).
The slogan quoted in the passage is an ironic overplaying of the “canonical”
utterance of K. Marx, which was also repeatedly used in the writings and speeches of
V. Lenin. “The emancipation of the workers must be the work of the workers
themselves”. The more successful is the translation of J. Richardson, in which the
lexeme "hands" is preserved. Humorous effect is created by combining the meaning
and associations of the precedent text and the direct meaning of the unit “hands”
(“drowning hands”).
Let us turn to another fragment of the text of the novel:
Краткостью лекции все были слегка удивлены. И одноглазый не сводил
своего единственного ока с гроссмейстеровой обуви.
The brevity of the lecture caused certain surprise. The one-eyed man was
keeping his single peeper firmly fixed on the Grossmeister (translation by
J.Richardson).
 235

Everyone was somewhat surprised by the brevity of the lecture. And the one-
eyed one did not take his single eye off the grandmaster’s footwear. (translation by
E.Konkol).
In the translation of J.Richardson, the idea was conveyed that a one-eyed chess
player stared at the grandmaster's shoes. In order to create a humorous effect in the
original, the obsolete word “око” (“eye”) is used. In the translation of J. Richardson,
an attempt is made to translate the obsolete word “око” into a stylistically reduced unit
of English “peeper”, which can be considered as a kind of humorous and stylistic
compensation.
Thus, we can see that the translation of a humorous text is an extremely difficult
task for translators. This is due not only to the difference in languages and cultures, but
also to the national specificity of humor. However, this task is feasible. The task of
translator is to select various translation strategies and compensatory techniques that
will help him not only to translate the meaning of humorous phrases, which are so sunk
in the souls of the readers and are still used in everyday, but also to convey the spirit
that transfuses this masterpiece of world literature.

Reznitchenko A.
Universite Alfred Nobel, Dnipro
Consultant sсientifique et linguistique: L.V. Ratomska

TRANSFORMATIONS EN FRANCAIS

La langue et la traduction sont des éléments importants qui animent la vie des
différentes sociétés humaines. Elles sont intimement liées, évolutives et ont pour
domaines communs la communication, l'échange d'idées, la diffusion et le brassage des
cultures. Aujourd'hui, l'intensification des contacts entre les différents peuples pour des
raisons économiques, politiques, techniques, scientifiques, sociales et culturelles a
favorisé l'essor des langues, de la traduction et d'un autre phénomène linguistique,
l'emprunt.
Tout processus de traduction nécessite une certaine transformation. Les
transformations sont des modifications apportées lors de la transition d'une langue à
une autre. Les transformations sont les correspondances qui apparaissent dans la
traduction dans les cas où l'équivalent est absent; les philologues distinguent les
transformations grammaticales, lexicales et stylistiques. En particulier, V.N.
Komissarov subdivise les transformations en lexicales (transcription, calque,
substitutions lexico-sémantiques: concrétisation, généralisation et modulation),
grammaticales (traduction littérale, division des phrases, combinaisons de phrases et
substitutions grammaticales) et lexicales-grammaticales (traduction antonymique,
traduction descriptive et compensation).
La modulation est un procédé de traduction oblique qui implique une structure
grammaticale et sémantique des éléments du texte cible obtenue par le biais d’une
modification qui laisse intact le constituant fondamental de l`unité de traduction.
La transposition est un procède qui consiste en un changement de classe
grammaticale des éléments lexicaux du texte exprimé dans la langue cible par rapport
 236

à la classe grammaticale des éléments exprimés dans le texte original. Il a annoncé

qu’il reviendrait. – Он сообщил о своем возвращении.
Concrétisation des notions est le passage de la notion du genre à celle de
l’espèce. On recourt à ce procédé quand dans la langue à laquelle on traduit il n’y a
pas de noms pour designer le genre. Par exemple, le nom «la monture» - n’importe
quel animal qu’on monte (конь, верблюд, осёл).
Généralisation des notions. C’est le cas contraire au précédent – le passage de
l’espèce au genre: aller – ехать, идти, лететь; main, bras – рука.
Traduction antonymique est appliquée quand une notion est rendue par son
contraire. Les possibilités suivantes se présentent :
 l’antonymique existe comme un seul rapport possible entre les éléments
équivalents de deux langues : le demi-jour – полумрак.
 la traduction antonymique est déterminée par l’impossibilité d’employer
un equivalent direct pour des raisons normative ou stylistiques: Le mouvement ne
cesse pas de s’élargir. – Движение продолжает распространяться.
 la traduction antonymique permet de se tirer d’affaire quand on a oublié
un mot ou une construction: Je n’ai rien oublié. – Я всё помню.
Explication ou amplification – introduction d’une information supplémentaire
sans laquelle le sens de l’original peut rester incompris. Par exemple, la chamber
rococo – комната в стиле рококо.
Réduction. Ce procédé est surtout nécessaire quand on traduit oralement et en
particulier d’une manière simultanée ce qui exige l’économie du temps et exclut les
réflexions. Par exemple : La démocratie nest pas compatible avec le cute de la
guillotine. – Демократия несовместима с гильятиной.
Adaptation. Elle a lieu quand on remplace ce qui est inadmissible, étranger ou
inhabituel à la conscience des lecteurs. Le titre du film russe « Летят журавли» est
rendu en français comme « Quand passent les cigognes».
Compensation. Si on n’a pas la possibilité de rendre une nuance syntaxique,
sémantique et stylistique (la manière populaire de parler, une nuance humoristique) on
recompence cette perte par l’emploi d’autres moyens de sens analogue dans un autre
environnement.
La traduction littérale consiste en une transposition terme à terme de la
structure des unités de la langue source.
Le calque résulte de la traduction littérale des éléments constitutifs d`une
séquence figée de la langue source. Par exemple, week-end = fin de semaine, living-
room = salle de séjour. Etudions ce phénomène plus en détail.
Le papier calque phraséologique est une partie assez importante du fonds lexical
de la langue russe. De nombreuses unités phraséologiques françaises peuvent
également être suivies en anglais et en allemand. Des exemples des calques de langue
française, qui ont pris racine et sont largement utilisés en russe, sont donnés ci-
dessous : le sang bleu – голубая кровь, couper la faim – заморить
червячка, cherchez la femme - ищите женщину ,triple buse –трижды дурак,
l’art pour art - искусство для искусства, l’ appétit vient en mangeant - аппетит
приходит во время еды, appeler les choises par leurs noms - называть вещи своими
 237

именами, loin dex yeux, loin de coeur - с глаз долой, из сердца вон, parler entre ses
19T 19T

dents - сказать сквозь зубы, jeune gomme – золотая молодёжь, une tempete dans
un verre d’eau - буря в стакане воды etc. Certains de ces calques sont complets,
d'autres sont partiels.
Comme on a mentionné ci-dessus, les unités phraséologiques françaises sous la
forme d'estropiés ont trouvé un large usage en langue russe, leur floraison a commencé
avec le règne de Pierre I. Beaucoup d'entre elles sont devenues internationales et
communes pour la plupart des nations européennes.
Français, à son tour, comprend également des calques d'origine étrangère. La
plupart de ces calques sont des phraséologismes bibliques et paneuropéens ou des
calques des langues classiques - grecque, latine. Certains calques ont une nationalité
spécifique et reflètent la nature spécifique d'une culture particulière.
La connaissance des transformations grammaticales, lexicales et stylistiques
aide le traducteur à faire une traduction adéquate et de bonne qualité. Donc, lors de la
traduction, le traducteur utilise simultanément plusieurs types de transformations
différentes et les calques permettent de rendre le langage plus riche et plus imaginatif.

Samoïlenko M.
Université Alfred Nobel, Dnipro
Consultant scientifique et linguistique: L.V. Ratomska

LES FAUX AMIS DU TRADUCTEUR

De nos jours, dans le contexte du développement du tourisme international, les

contacts linguistiques sont beaucoup plus courants, il est donc très important d'étudier
les parallèles dans différentes langues, ce qui permet de tirer des conclusions sur leur
interaction, les caractéristiques des unités lexicales ainsi que leur équivalence formelle
et sémantique. En ce sens, il est intéressant de présenter l’analyse du problème des
«faux amis», comme étant la plus controversée. Le terme «faux amis du traducteur» a
été introduit par les linguistes français M. Kessler et J. Derocking en 1928. Selon leur
définition, les «faux amis» sont des mots de langues différentes, identique dans la
forme, mais avec des significations différentes. Beaucoup d'entre nous commencent à
apprendre le français comme deuxième langue étrangère, après l'anglais. C'est
pourquoi il y a souvent des difficultés de traduction car beaucoup de mots en français
par la forme extérieure ressemblent à des mots anglais, mais leur traduction directe
dans la langue maternelle peut provoquer une erreur grave et même une distorsion du
sens de la phrasе. À première vue, le problème des «faux amis» semble exagéré mais
il peut causer bien de malentendus au cours de la communication orale ou de la
correspondance écrite et dans tout travail, notamment de nature linguistique. En tout
cas, on doit traiter avec prudence les «faux amis» tant dans la vie que dans la langue.
Voici des exemples qui montrent clairement cette situation:
 Le mot anglais "actual" signifie "vrai" en français et le mot français "actuel" se
traduit en anglais comme "present, current".
 Le mot anglais "car" est traduit en français comme "voiture" et le mot français
 238

"car" signifie "coach" en anglais.

 On traduit le mot anglais "chance" en français comme "posibilitè, hasard" et le
mot français "chance" signifie "luck" en anglais, "avoir de la chance" c'est "to
be lucky".
 "Lecture" est traduit en français comme "confèrence" et le mot "lecture" signifie
"reading" en anglais.
 Le verbe "to rest" en français signifie "se reposer" et le verbe français "reposer"
signifie "to stay" en anglais.
 En anglais "novel" signifie "roman" et pas "nouvelle", qui se dit "short story".
Pour résumer tout ce qui précède, il est à constater qu'au cours des dernières
décennies, malgré la tendance croissante de la convergence des valeurs au niveau
international et le dépassement progressif des différences sémantiques, le problème de
la traduction des «faux amis du traducteur» reste pertinent et nécessite une recherche
plus systématique et approfondie.

Tsymbalyuk A.
Oles Honchar Dnipro National University
Scientific supervisor: N. M. Semeshko

THE FUNCTIONING OF STYLISTIC DEVICES IN THE MAIN

CHARACTER’S SPEECH OF THE PLAY “THE BARTHOLOMEW FAIR”
BY BENJAMIN JONSON

The given paper is devoted to the analysis of linguo-stylistic nature of a fiction

dialogue and the functioning of SDs in the main character’s speech of the play «The
Bartholomew fair» by Benjamin Jonson.
The object of our research is a dialogue as a component of the fiction text.
The purpose of the given research is to conduct a linguo-stylistic analysis of the
main character’s speech in Benjamin Jonson’s play «The Bartholomew Fair» as it is
insufficiently observed from the stylistic point of view.
The topicality of this paper is related to the importance of the fiction dialogue’s
research, the widespread use of stylistic devices in modern English, as well as the
importance of the necessary knowledge for the implementation of linguo-stylistic
analysis of the text.
The first part of our work deals with the notions of a dialogue, its nature, features
and functions in the text. Also some aspects of the dialogue’s study in modern
linguistics are observed in the given part.
It is necessary to mention that in the beginning of the XXth century the basic
theory of a dialogue in linguistics was laid down by Lev Sherba, Lev Yakubinskiy,
Grigoriy Vinokur, Mikhail Bakhtin and Victor Vinogradov. Combining the main
definitions of a fiction dialogue which were given by different philologists including
Yakov Zundelovich, Mikhail Bakhtin, Natalya Shabanova we can say that a fiction
dialogue is a verbal exchange between two, three or more characters in which the
author can reveal the nature of his characters.
 239

A dialogue is a key element of the fiction text which has many functions: it
diversifies the text language replacing the author's monologues with dialogues; it
moves the action, develops the plot and shows the relationship between the characters
determining their behaviour.
The second part of our work is devoted to the evolution of Benjamin Jonson as a
writer and the functioning of SDs in the main character’s speech of the play «The
Bartholomew fair».
Benjamin Jonson is an English poet, playwright, actor and drama theorist who
stood out among the playwrights of his time by the great erudition. One of his most
successful works is the play «The Bartholomew Fair» which was written in 1614. The
fair in the play became a symbol of corruption and deception. The action of the play
«The Bartholomew Fair» takes place in London. Here the author represents different
types of characters where Rabbi Busy is one of the most interesting.
Rabbi Busy is a former baker who became a zealot of faith. Ben Jonson describes
Busy as a very contradictory character. He declares that all life blessings are sinful, but
he is always ready to use them. According to Busy, the fair is a pagan temple, but he
enjoys his visits there. Rabbi Busy is an antagonist of gluttony, however, he loves
eating well. Ben Jonson reveals Rabbi Busy’s character in his speech in dialogues with
other characters as the dialogue reproduces live speech and in any play it is the only
way to characterize a personage.
In Rabbi Busy’s speech on the lexical level we find such stylistic device as
metaphor which is always used when the personage is very annoyed and he wants to
make his utterance more expressive. In the play simile is used by Ben Jonson to
compare incomparable things producing humorous effect. Ben Jonson introduces
antonomasia which is used when Rabbi Busy calls someone negative names taken from
the Bible.
Ben Jonson widely uses syntactical stylistic devices in the play. The author often
pays attention to such stylistic device as repetition which is used to emphasize Rabbi
Busy’s certain statements and create emotional effect. Such repetition devices as
epiphora, anaphora and anadiplosis are used in the play and make the protagonist’s
ideas clearer. Gradation can be found when Rabbi Busy shows his emotions and
thoughts concerning important things. Such an organization of the utterance creates a
gradual significance which increases step by step, both logical and emotive, and
absorbs the reader’s attention.
With the use of enumeration the author specifies the details in Rabbi Busy’s
speech step by step. Enumeration separates things which are named one by one so that
they produce a chain. Polysyndeton can be met in Rabbi Busy’s long speech when he
discourses about something trying to find new arguments. With the help of a large
number of exclamatory sentences in the protagonist’s speech the author points out that
Rabbi Busy is a quick-tempered man whose character is not similar to that of a real
mentor.
While analyzing the play we discovered the following types of dialogues:
quarrels, disputes and dialogues of mutual understanding. Almost all dialogues in
which Rabbi Busy takes part are quarrels and disputes. This fact proves that Busy
 240

adores arguing and shows that he is more educated than others in many questions.
However Busy himself doesn’t understand that his behaviour just scares people off. In
addition Rabbi Busy always wants to teach someone how to live trying to make his
speech more philosophical. It was examined that replicas which contain explanations
are met in the main character’s speech very often as Busy is sure that his calling is to
be a mentor, not a baker. In reality Rabbi Busy looks funny in the fair as it is clear that
he is a person whose behaviour doesn’t have anything in common with a real mentor’s
character.
Making a general conclusion, it should be mentioned that the protagonist’s speech
in the play «The Bartholomew Fair» by Benjamin Jonson is a useful source for the
linguo-stylistic analysis. It proves that Rabbi Busy’s real character is perfectly shown
by Ben Jonson with the help of stylistic devices which are represented in Busy’s speech
in dialogues with other personages. The results of our analysis can be used in further
studies in the field of linguistics, in the theory of speech communication,
psycholinguistics, linguocultural studies, as well as in further theoretical development
of the studying of the fiction dialogue’s linguistic nature.

Smirnova S.
Universidad de Alfredo Nobel, Dnipró
Consultora de investigación: M.Y. Oníschenko

DIFERENCIAS ENTRE EL IDIOMA ESPAÑOL Y EL PORTUGUÉS

Hay lenguas, que por su naturaleza son muy similares y resulta difícil
diferenciarlas de oído. Por lo tanto, muchas personas están preguntando en cuanto a la
diferencia fundamental entre estos idiomas. Como un ejemplo notable se puede
referirse a la lengua portuguesa y la española.
Tanto el portugués como el español pertenecen a la misma familia linguística
indoeuropea, al grupo de las lenguas romances, que también incluye el idioma francés,
italiano, moldavo, rumano. Sin embargo, el “fundamento” del idioma portugués fue el
gallego-portugués, mientras los orígenes de la lengua española se encontraron en el
reino medieval de Castilla. Y aunque estas lenguas son muy similares, cada una de
ellas tiene sus propias características específicas. En primer lugar eso se refiere a su
historia, ya que ambas lenguas tenían los territorios de distribución completamente
diferentes. La lengua española se desarrollaba en el Valle del río Ebro, en el norte hasta
los Pirineos. El portugués se extendía en el noroeste de la Península Ibérica. Más tarde,
bajo la influencia celta y la colonización del noroeste de la península, el idioma
portugués se transformó en plano fónico, obtuviendo un sonido peculiar, hiciéndolo
más parecido al francés y al catalán. Es necesario seňalar que las diferencias más
grandes se observan en la fonética. Las variantes europeas y brasileñas de la lengua
portuguesa son mucho más ricas que la lengua española debido a una base fonética más
variada y a la disponibilidad de la reducción.
El componente gramatical de las lenguas española y portuguesa es bastante
similar y se difiere sólo en cuanto al uso de artículos y unos tiempos.
 241

En la forma escrita, los idiomas son realmente muy similares. Sin embargo, si
nos referimos a la fonética, se puede notar que para indicar los sonidos nasales en
portugués hay un tilde – õ, ã (por ejemplo: transcripción fonética – transcrição
fonética). Además para distinguir las vocales abiertas y cerradas, se utiliza el
circunflexo – ê, â.
Se puede encontrar muchas coincidencias de palabras en el vocabulario de ambas
lenguas, ya que la mayoría de palabras de españolas y portugueses tienen orígenes
comunes. Bajo los factores históricos, el idioma español resultó asociado más
estrechamente a la lengua árabe, lo que provocó la enorme interacción y aparición de
arabismos en su vocabulario (por ejemplo: azafata, aceituna, zanahoria, naranja etc.).
Mientras que en portugués, las palabras árabes se quedaron obsoletas con el tiempo o
fueron reemplazadas por palabras de procedencia latina.
En conclusión se puede notar que de la misma manera que nosotros los
ucranianos podemos entender a otros representantes de muchas nacionalidades eslavas,
los españoles puedan comunicarse con los portugueses. Sin embargo, el porcentaje de
malentendidos aparece bastante a menudo y para no tener problemas es necesario
aprender lenguas extranjeras.

Voloboyeva A.
National Mining University
Scientific supervisor: M.V. Orel

COUNTRIES WITH BETTER ENGLISH HAVE BETTER

ECONOMIES

Billions of people around the globe are desperately trying to learn English − not
simply for self-improvement, but as an economic necessity. It’s easy to take for granted
being born in a country where people speak the lingua franca of global business, but
for people in emerging economies where English is not the official language, good
English is a critical tool, which people rightly believe will help them tap into new
opportunities at home and abroad.
Why should global business leaders care about people learning English in other
parts of the world? Research shows a direct correlation between the English skills of a
population and the economic performance of the country. Indicators like gross national
income (GNI) and GDP go up. In the latest edition of the English Proficiency
Index (EPI), the largest ranking of English skills by countries, it was found that in
almost every one of the 60 countries and territories surveyed, a rise in English
proficiency was connected with a rise in per capita income. And on an individual level,
recruiters and HR managers around the world report that job seekers with exceptional
English compared to their country’s level earned 30-50% percent higher salaries.
The interaction between English proficiency and gross national income per
capita is a virtuous cycle, with improving English skills driving up salaries, which in
turn give governments and individuals more money to invest in language training. On
 242

a micro level, improved English skills allow individuals to apply for better jobs and
raise their standards of living.
This is one explanation for why Northern European countries are always out
front in the EPI, with Sweden taking the top spot for the last two years. Given their
small size and export-driven economies, the leaders of these nations understand that
good English is a critical component of their continued economic success.
For business leaders, knowing which countries are investing in and improving
in English can give valuable insight into how a country fits into the global marketplace
and how that might affect your company’s strategy. Business leaders who understand
which nations are positioning themselves for a smoother entry into the global
marketplace will have a competitive advantage over those who don’t. Therefore,
knowing English is not just a luxury − it’s the sina qua non of global business today.
So, why should you learn a foreign language? Learning a foreign language open
up employment opportunities. Most companies look for candidates with foreign
language skills. If you are already working, knowing a foreign language may lead to
special recognitions or promotions. As an employer, it will help encourage staff
performance, improve customer services, and increase revenue for your company.
Globalization, urbanization, and the rise of the Internet have dramatically
changed the role of English in the past 20 years. Today, English proficiency is less
associated with the elite, and it is not as closely tied to the United States or the United
Kingdom as it once was. Instead, English is becoming a basic skill for the entire global
workforce, in the same way that literacy has transformed in the last two centuries from
an elite privilege into a basic requirement for informed citizenship. On the individual
level, English has the potential to generate opportunities, strengthen employability, and
expand horizons.
With globalization in full swing, there’s a good chance you’ll be working with
people whose first language isn’t English. Maybe it’s a development team in India, or
a manufacturing plant in China, or an alternative energy supplier in Germany; being
able to communicate in other languages makes you much more valuable to an
employer. Even knowing some basic words can help break the ice when you’re in a
foreign country. It’s not the same as being able to have an entire conversation, but most
people appreciate the fact that you’re trying to speak their language, even if you have
to switch back to English right away.
The evidence presented in this report shows that English is a core skill today. As
such, it should be taught and tested at a level equivalent to native language reading and
math skills. Considering the increased importance of English over the last 20 years, a
strong working knowledge of the language will be even more important when today's
youth enter the workforce.
 243

СЕКЦІЯ П’ЯТА
2T

НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ НІМЕЧЧИНИ

2T

Brodskij M.
Nationale Bergbauuniversität der Ukraine
Sprachliche Beratung: I. L. Kabachenko

ANWENDUNG VON LINGUISTISCHEN METHODEN BEI DER

ÜBERSETZUNG DER PHRASEOLOGISCHEN EINHEITEN
In der phraseologischen Forschung werden Phraseologismen als lexikalische
Einheiten betrachtet, die sich durch eine Reihe von semantischen und syntaktischen
Besonderheiten von freien Wortverbindungen einerseits und andererseits von
Einzellexemen unterscheiden.
Redensarten, Sprichwörter, Formeln, Klischees - all dies lässt sich unter dem
Titel „Phraseologie“ zusammenfassen. Mit einer bewusst weiten Konzeption von
Phraseologie, bei der es mehr um die offenen Übergänge zu anderen sprachlichen
Bereichen als um Grenzziehung geht, soll die Lehrveranstaltung das Bewusstsein dafür
wecken, wie wichtig phraseologische Phänomene für die heutige Sprache in all ihren
Bereichen sind.
Es werden Grundbegriffe und eine handliche Terminologie bereitgestellt, die
den Studierenden einen selbständigen Zugang zur Phraseologie, zu ihren vielfältigen
Formen und Funktionen eröffnen. Diese festen Verbindungen von Wörtern haben feste
Bedeutungen, die von der Kombination dieser Wörter in einem „normalen“ Satz
abweichen.
Aber wie kann man die Phraseologismen von „normalen“ Sätze und Wörter
ermitteln? Dazu gibt es einige Kriterien zur Bestimmung von Phraseologismen:
- Mehrgliedrigkeit (zwei oder mehr Lexeme gehen eine Verbindung ein);
- Idiomatizität (mindestens ein Lexem besitzt eine übertragende oder idiomatische
Bedeutung, die verloren geht, wenn die entsprechende Lexem mit einem anderen Wort
aus der gleichen Bedeutungsklasse substituiert wird Muster:
ins Gras beißen vs. in den Rasen beißen);
- Festigkeit (semantische und/oder lexikalische Stabilität);
- Reproduzierbarkeit (beruht auf kognitiven Fähigkeiten der Sprachteilnehmer) Jede
Kultur und jede Sprache hat seine eigene Phraseologismen, die man
kennen muss, besonders wenn er mit der Fremdsprache auf professionellem Niveau
arbeitet
(z.B. ein unbeschriebenes Blatt sein; baden gehen; einen Affen an jemandem gefressen
haben; auf Biegen und (oder) Brechen; das ist so sicher, wie das Amen in der Kirche).
Vor allem betrifft es die Übersetzer und Dolmetscher.
Zahlreiche Parallelen und Übereinstimmungen in den europäischen Sprachen
machen die Arbeit von Übersetzer und Dolmetscher ein bisschen leichter:
dt. [an] Boden verlieren, engl, lose the ground under one’s feet, укр. втрачати
землю під ногами;
 244

dt. wer alles will, erreicht nichts. / Allzu viel ist ungesund, engl, grasp all, lose all.
укр. за двома зайцями поженешся-ні одного не впіймаєш-
Phraseologismen spielen in allen Sprachen eine wichtige Rolle. Sie erhöhen die
Expressivität von Texten und binden die Kommunikation in einen kulturellen
Bezugsrahmen ein.
Durch ihr häufiges Vorkommen sind sie dem Muttersprachler geläufig. Seine
phraseologische Kompetenz erlaubt es ihm, auch neue, unbekannte Phraseologismen
zu erkennen und zu verstehen.
Trotz ihrer Anzahl und Bedeutung werden Phraseologismen von der Lexikografie
wenig berücksichtigt. Die vorhandenen Wörterbücher sind entweder historisch
orientiert oder auf Sprachlehrer ausgerichtet: nicht an idiomatischen, semantisch
komplexen Phraseologismen orientiert. Dem professionellen Übersetzer bieten sie nur
wenig Hilfe.
Also, Phraseologismen sind lexikalische Einheiten, die das Wesen komplizierter
Erscheinungen in kurzer und prägnanter Form wiedergeben. In solchen literarischen
Kleinstformen spiegeln sich Kultur, gesellschaftliche Normen, Weisheit und
Mentalität einer Sprachgemeinschaft, d.h. materielle und ideelle Bereiche der
Wirklichkeit, die wegen ihrer nationalen Gebundenheit oft schwer zu übersetzen sind.
Sie sind ein Reflex gesellschaftlicher Erfahrungen, die in komprimierter Form
Werthaltungen und Deutungssysteme einer Sprachgemeinschaft wiedergeben.
Schwerpunkte sind die Bedeutung des Phraseologismus und die Verwendung
von: Phraseologismen in Texten. Außerdem sollen Aspekte der angewandten
phraseologische Forschung im Vordergrund stehen wie Phraseologie im
Sprachvergleich, Phraseologie im Wörterbuch und Phraseologie im
Fremdsprachenunterricht.

Saltschenko A.
Nationale Bergbauuniversität der Ukraine
Sprachliche Beratung: I. L. Kabachenko

SYNTAKTISCHE SCHWIERIGKEITEN BEI DER

ÜBERSETZUNG DER IDIOME

Unter Übersetzung versteht man in der Sprachwissenschaft: die Übertragung eines

fixierten Textes von einer Ausgangssprache in eine Zielsprache, sie wird auch als
„Übersetzen“ bezeichnet; das Ergebnis dieses Vorgangs.
Zur besseren Unterscheidung wird das Produkt eines Übersetzungs- oder
Dolmetsch Vorgangs (Translation) auch als Translat bezeichnet.
Die Übersetzung der Idiome ist ein wichtiger Aspekt der translatorischen Tätigkeit.
Die Übersetzung vieler Idiome kann man im Wörterbuch finden. Aber es ist unmöglich
auch viele Idiome im Wörterbuch zu finden. In solchem Fall muss man solche
Annahmen der Übersetzung, wie Umschreibung, Durchzeichnen, Transliteration
ausnutzen.
Idiome bilden nächste Gruppe stehender Wortverbindungen. (Der Fachausdruck
 245

Idiom stammt aus dem Griechischen idios „eigentümlich“, „originell“.)

37T 37T 37T 37T

Unter Idiomen versteht man Wortgruppen, die in ihrem Gebrauch erstarrt sind. Sie
entstehen auf Grund bildhafter Vorstellungen von der Wirklichkeit, entwickeln sich
aus freien syntaktischen Wortgruppen, bekommen infolge der Umdeutung einen
allgemeinen umgedeuteten Sinn, der der Summe der Bedeutungen der Komponenten
nicht entspricht. Die deutsche Sprache ist sehr reich an Idiomen:
die Augen in die Hand nehmen - „genau Zusehen“ sich die Beine in den Leib stehen
37T 37T 37T

- „lange warten“ einen in Harnisch bringen - „zornig machen“ unter die Haube bringen
37T 37T 37T 37T 37T

- „verheiraten“ jemandem die Cour (den Hof) machen - „flirten“ einem etwas aufbinden
37T 37T 37T 37T

- „weismachen“
Das Idiom «Pech haben « bedeutet „Unglück haben“. Diese Wendung stammt aus
37T 37T

der Berufslexik der Vogelsteller. Der an der Leimrute klebende Vogel hat Pech (an den
Federn) und wird gefangen. So entwickelte sich der mit der Summe der Bedeutungen
der Komponenten nicht übereinstimmende umgedeutete Sinn.
Die Gesamtbedeutung des Idioms kann sowohl motiviert als auch nicht mehr
motiviert sein. Motiviert sind solche Idiome, deren Sinn aus den Bedeutungen Ihrer
Komponenten zu schließen ist.
Zum Beispiel:
ins Auge fallen - „bemerkbar sein“
37T 37T

sich den Kopf zerbrechen - „angestrengt nach denken“

37T 37T

den Kopf verlieren - „die Geistesgegenwart verlieren“

37T 37T

Unmotiviert sind solche Idiome, deren Sinn aus den Bedeutungen ihrer
Komponenten nicht zu schließen ist.
Zum Beispiel:
etwas ist nicht hü und nicht hott - „unbestimmt“ oder „unklar“ eine Sache übers Knie 40T 40T

brechen - „eine Sache rasch abtun“

40T

Es gibt viele Idiome für die Bezeichnung der Charakterzüge des Menschen. Sie sind
die komplizierteste für die Übersetzung, weil sie keine direkte Übersetzung in der
ukrainischen Sprache haben.
Hauptsächlich ist die Bedeutung solcher Idiome nicht motiviert. Deshalb muss man
die Bedeutung solcher Idiome genau verstehen und später nach dem Äquivalent in der
verwandten Sprache suchen, z.B.:
Darf-ich-fragen - solcher Mensch wird schwach, weich und einfach unentschlossen
37T 37T

angenommen
Hasennuss - der Mensch, der immer vor allen Unannehmlichkeiten Angst bekommt
37T 37T

und vom Feind läuft

Ameisenbär- ein seltsamer Mensch, der die Ähnlichkeit mit einem Tier hat, z.B. ein
37T 37T

wohlgenährter Mensch mit der ausgedehnten Nase

Fischkopf- so nennt man den, wer in Hamburg wohnt, da Hamburg eine Hafenstadt
37T 37T

ist und dort viele Fische im Meer sind

Gewitterhexe - eine sehr schreckliche, abnorme Frau, die an etwas ständig nörgelt
37T 37T

und brummt
Milchbrötchen - solche Assoziation entsteht, wann man auf einen armen und
37T 37T

schwachen Menschen schaut

 246

Schießbudenfigur - so sagt man über eine dicke und schwerfällige Frau

37T 37T

Anwaltssöhnchen - dieses Wort bezeichnet den, wer das Geld von seinen reichen Eltern
37T 37T

bekommt und es für sein Vergnügen vergeudet

Asphaltkosmetiker- eine scherzhafte Bezeichnung des Hausmeisters Azubi -
37T 37T 37T 37T

bedeutet eine Beleidigung dem Menschen, der noch nicht vernünftig ist und viele
dumme Dinge macht;
Friedhofselektriker - der Elektriker, der nicht eifrig arbeitet Aus gegebenen
37T 37T

Beispielen kann man bestimmen, dass solche Idiome sehr schwer für die Übersetzung
sind, weil ihre Interpretation in den Wörterbücher kaum finden kann. Zuerst muss man
die Bedeutung von denen verstehen und dann nach dem nötigen Äquivalent in der
entsprechenden Sprache suchen.
Unmotivierte Idiome können manchmal mit Hilfe der etymologisch-historischen
Analyse erklärt werden. Es muss betont werden, dass das Kriterium der Motiviertheit
sehr subjektiv ist. Es hängt oft von dem Niveau der Kultur und der Bildung des
sprechenden Subjekts ab.
Was ist professionelle Übersetzer anbetrifft, so ist es sehr wichtig, während der
Übersetzungsarbeit die wichtigsten und gebräuchlichen Idiome zu kennen und sie in
richtigen Situationen zu gebrauchen, weil davon die Adäquatheit der Übersetzung
abhängt.

Lukina Ju., Marinskaya Ju.

Nationale Bergbauuniversität
Sprachliche Betreuung: I.V. Khurtak

SCHWÄBISCHE MERKMALE

Dialekt ist ein eigenes “sprachliches System”, das eigene Regeln hat und parallel
zur Standardsprache funktioniert. Das Wort “Dialekt” stammt ursprünglich aus dem
Griechischen und bedeutet “Gespräch und Redensweise von Gruppen”. Dialekt ist
nicht nur ein spezifisches Vokabular, sondern auch ein “Ton-fall” (“Akzent”), der die
geografische und ethnische Herkunft des Sprechenden verrat.
Heute zählt man innerhalb Deutschlands 16 größere Dialektverbände, dazu
gehören unter anderem Bayerisch, Alemannisch, Obersächsisch, Ostfränkisch,
Rheinfränkisch, Westfälisch, Ostwestfälisch, Brandenburgisch und
Nordniederdeutsch, die jeweils wiederum breite Übergangsgebiete haben.
Schwäbisch ist eine Dialektgruppe, die im mittleren und südöstlichen Bereich
Baden-Württembergs, im Südwesten Bayerns sowie im äußersten Nordwesten Tirols
gesprochen wird.
Der Lautbestand des Schwäbischen, insbesondere an Vokalen, ist sehr viel
reicher als der des heutigen Standarddeutschen. Er umfasst erheblich mehr
Monophthonge und Diphthonge, dazuhin eine erhebliche Anzahl an Nasallauten und
Schwa-Lauten, die weit über das vergleichsweise geringe Inventar der deutschen
Hochsprache hinausgehen.
Das Schwäbische kennt nur drei Kasus: Nominativ, Dativ und Akkusativ.
 247

Der Genitiv kommt nur noch in wenigen feststehenden Formulierungen vor und
ist nicht mehr lebendig. An seiner Stelle benutzt das Schwäbische (ähnlich das
Englische) zwei verschiedene Konstruktionen, um Zugehörigkeit auszudrücken.
Nominativ und Akkusativ lauten bei Substantiven fast immer gleich. Klare
Unterschiede zwischen Nominativ und Akkusativ finden sich dagegen bei den
Personalpronomen, z. Bsp. (Nom./Akk.) i/mi, du/di, mir/ons (dt. ich/mich, du/dich,
wir/uns) und bei Adjektiven, sowie bei den männlichen Singularformen von
Demonstrativpronomen z. Bsp. där/denn, sällor/sälla (dt. dieser/diesen, jener/jenen).
Pluralformen werden auf vier verschiedene Arten gebildet.
a) Plural ohne Endung
b) Plural mit der Endung -a (unbetontes nasaliertesa)
c) Plural mit der Endung -ena
d) Plural mit der Endung -or
Die schwäbische Sprache besitzt in vielerlei Hinsicht sprachliche Eigenheiten.
Sowohl eigene Wörter, die für Nicht-Schwaben oft kaum verständlich sind, als auch
eine eigene Grammatik und Betonung sind Kennzeichen des Dialekts.

Lykha D.
Nationale Bergbauuniversität der Ukraine
Sprachliche Beratung: I. W. Khurtak

DIE ENTWICKLUNG DER KULTUR NACH 1945

Nach der Niederlage des Naziregime war eine schwierige und wichtige
Aufgabe für das deutsche Volk gestellt, die Traditionen von gesundem Kulturleben
wieder aufleben zu lassen. Man musste alle seine unverletzte kulturliche Kräfte
aufbieten und ihre Aktivität in eine demokratische Richtung zu lenken. Diese
Aufgabe hat der Kulturbund übergenommen, der aus progressiven Intellektuellen
gebildet war. In den ersten Juni-tagen 1945 trafen sich in der ehemaligen Villa des
Bankiers in Berlin-Dahlem antifaschistische deutsche Kulturschaffende, um die
Gründung eines „Kulturbundes zur demokratischen Erneuerung Deutschlands"
vorzubereiten. Im Juni 1945 hat der Kulturbund die Aktivität von vielen kulturlichen
Organisationen vereint; zum Beispiel: Deutscher Schrifttellerverband, Die Deutsche
Vereinigung der Komponisten und Musiker, und der Künstlerverband. Der erste
Vorsitzende von dem Kulturbund war bekannter deutscher Dichter Johannes Robert
Becher. Die Ausführungsorgane von den Bund waren eine Zeitung „Sonntag“ und
eine Zeitschrift „Aufbau“.
Der Kulturbund leistet systematische Aufklärungsarbeit, hilft allen
demokratischen Richtungen in der Literatur, der Musik, dem Theater, der Malerei
usw. sich zu entwickeln. Er verstärkt die kulturelle Beziehungen von progressiver
Intelligenz mit den Arbeitermassen und die bäuerlichen Massen, kämpft gegen den
Militarismus und den Revanchismus. „Kulturbund“ arbeitet zusammen mit
Gesellschaft für Deutsch-Sowjetische Freundschaft, DSF. Kein Wunder, dass die
Regierung von Westdeutschland und Westberlin die Aktivität von dem Bund
ausdrücklich verboten hat.
 248

In der DDR haben die Errungenschaften der Kultur nicht nur Gemeinguten
geworden, sondern auch die Arbeiter und Bauern haben an der Entwicklung der
sozialistischen Kultur teilgenommen. Die Laienkunst der Erwerbstätigen hat breit
in DDR abgewickelt. Die Führung von den Interessengemeinschaften und
Laienkunstgruppen hat der Haupt Kulturpalast in Leipzig übergenommen. Mit der
Teilnahme an den Wahlen in der DDR von 1950, nach denen der Kulturbund
insgesamt 405 Mandate in den Kreis- und Landtagen sowie in der Volkskammer
innenhatte und nach der Einrichtung der Kulturbund-Klubs, die zunächst als „Klubs
der Intelligenz" in fast allen Kreisstädten zwar vom Kulturbund geführt wurden,
vollzog sich die vollständige Einbindung in das politische System der DDR. Mit der
am 1. April 1952 erfolgten Abtrennung der Künstlerverbände, aus der Obhut des
Kulturbundes waren wesentliche inhaltliche und strukturelle Veränderungen
verbunden. Seit 1955 bestehen die regionalen Volkskunsthäuser in allen Städten in
der DDR. In der Folgezeit bestand der Kulturbund neben den Klubs mehr und mehr
aus Fachgruppen und Interessengemeinschaften des Hobbypflegens, und
entwickelte heimatgeschichtliche und naturschützerische Aktivitäten der Mitglieder.
1986 existierten im Kulturbund der DDR etwa 10.000 Klubs, Gruppen und
Gemeinschaften, die in mehr als 42 Disziplinen vom Interesse am Jazz über die
Feldherpetologie bis zur Denkmalpflege unterschiedlichste Freizeitinteressen
umschlossen.
Der Kulturbund wirkt nach den Grundsätzen der Gemeinnützigkeit, fördert
den kulturellen Fortschritt und bekennt sich zu den humanistischen und
demokratischen Traditionen und Zielen, er bekennt sich ideell, vorwiegend zu den
Aufgaben des Naturschutzes und der Landschaftspflege. Er setzt sich ein für:
 die Höherentwicklung des kulturellen Bewusstseins aller Schichten der
Bevölkerung;
 die ständige Verbesserung der Lebensqualität und den Erhalt kultureller
Werte;
 die weitere Herausbildung einer ökologisch denkenden und handelnden
Gesellschaft;
 den Schutz des Lebens in seiner biologischen Vielfalt;
 die Gestaltung einer gesunden Umwelt und den Erhalt der Zweckmäßigkeit
und Schönheit der Natur;
 die Pflege heimatlicher Traditionen;
 die Bereicherung des kulturellen Lebens in den Städten und Gemeinden;
 die friedliche Entwicklung der Menschheit, das Verständnis und die Toleranz
zwischen den Völkern;
 sowie die Vertiefung der Beziehungen zwischen den nationalen Kulturen und
Kulturkreisen.
Kulturbundmitglieder arbeiten ehrenamtlich in Interessengemeinschaften,
Freundes-kreisen, Fachgruppen, Kleinen Galerien, Klubs und Kulturvereinen. In
vielen Städten und Gemeinden haben sie sich zu Orts- oder Regionalgruppen
vereint. Es gibt juristisch eigenständige Landesverbände in den neuen
Bundesländern und 3 Fachgesellschaften mit Mitgliedern aus ganzem Deutschland.
 249

Die deutsche Wiedervereinigung war ein progressives Ereignis von

historischer Tragweite. Aber es hat komplizierte innenpolitische Probleme
verursacht, die von wirtschaftlichen, sozialen, kulturellen Reformen auf dem
Territorium der ehemaligen DDR bedingt sind, und die Bedürfnisse von
Deutschland an die Prozesse der Globalisierung anpassen.

Malysh S., Tistechok O.

nationale bergbauuniversität der ukraine
sprachliche berating: I.V. Khurtak

KINO IN DEUTCHLAND

Zu jeder Zeit der Existenz des Kinematographs wurde das Kino von vielen
historischen und politischen Faktoren beeinflusst. Das Kino von Deutschland war
keine Ausnahme. In unserem Bericht haben wir die Entwicklung, die Merkmale und
Kennzahlen der Filmindustrie in Deutschland von den 50er Jahren bis heute
ausführlich hervorheben. Am Ende des zweiten Weltkrieges wurde Deutschland in
zwei Teile geteilt. Dasselbe mit dem Kino passiert. Während dieser Zeit war es üblich,
die deutsche Schule in den ostdeutschen Zweig und die westdeutsche Richtung zu
teilen. Die BRD wurde mit Leid uber das vergangene System gefüllt. Erfolgreich
wurden Dokumentarfilme über die Wiederherstellung des zerstörten Deutschlands
eingesetzt. Regisseure von Spielfilmen entlehnten die Traditionen des italienischen
und französischen Kinos, die im Westen hoch geschätzt wurden.
Einer der seltenen Problemfilme der 1950er Jahre war die "Brücke" von Bernhard
Wikkis über die sinnlose Verteidigung der Brücke im Zweiten Weltkrieg, aber sowohe
im Innland als auch im Ausland wurde der Film als Protest gegen die Remilitarisierung
der BRD angenommen. Im Allgemeinen wurde der Ruf des deutschen Kinos als gering
erkannt. 1961 erhielt niemand einen nationalen Filmpreis für den besten deutschen
Film des Jahres, fur beste Regie und das beste Drehbuch. Damals wurde Deutschland
im Sight and Sound jener Jahre als "filmische Wüste" bezeichnet. Ostdeutschland
lebte in einer Atmosphäre des Sozialismus. Ideen der antifaschistischen Propaganda,
Wiederherstellung des Landes, neues Leben waren hier relevant. Kinofilm im Osten
fühlte sich viel komfortabler - Dutzende von Kunst-, Dokumentar- und Kinderfilmen
wurden jedes Jahr im größten Filmstudio der DDR - DEFA gedreht. Der führende
ostdeutsche Filmemacher war Conrad Wolf. In mehreren Wolff-Filmen ("Lissy"
1957," Sterne", 1959) wird die Entwicklung des Helden gezetzt. Das ist ein
Deutscher, der sich allmählich uber das Böse clar macht, das der Nationalsozialismus
trägt. In den "Sterne" Wolf vor den Regisseuren von Deutschland, machte das
Hauptthema des Films der Holocaust. Im Film “Sterne„ machte G. Wolf das
Hauptthema des Films der Holocaust fruher als andere Regisseure von
Deutschland."Karbid und Sauerampfer" von Frank Bayer (1963) ist ein seltenes
Beispiel der Satire, die in der DDR in der sozialen und wirtschaftlichen Situation
auftauchte. Bayers Film " Lügner der Jakob " (1975), erhalt poetisch und gleichzeitig
 250

mit bitterer Humor über den Holocaust, und ist der einzige ostdeutsche Film, der für
einen Oscar für den besten Film in der Fremdsprache nominiert wurde.
Zu Beginn des neuen Jahrhunderts wurden deutsche Filme kontemplativer: Das ist ein
langsamer Film, der das Leben der Europäer beobachtet, in dem es keine großen
Ereignisse gibt; und alltägliche und gewöhnliche Ereignisse im Leben sind viel
wichtiger als der Regierungswechsel.Rainer Werner Fasbinder ist einer der Führer des
"neuen deutschen Kinos". Der Film "Der Angst essen Seele auf " ,1974spiegelt die
Ankunft in Deutschland der ausländischen Arbeitnehmer - Gastarbeiter - und die
Vorurteile von Anwohnern. Er wurde bei der Konkurrenz des Filmfestivals von Cannes
gezeigt und erhielt den FIPRESCI-Preis und den Ökumenischen Jurypreis.
1981 erschien Wolfgang Petersens Blockbuster " Das Boot" um das Schicksal der
Besatzung des deutschen U-Bootes während des Zweiten Weltkrieges zu zeigen.
"Das Boot" erhielt sechs Nominierungen für "Oscar" - ein Rekord für den deutschen
Film.Im neuesten Kino seit 1990 Sind Die populärsten Themen Terrorismus,
Emigranten, rassische Intoleranz, Nostalgie uber die Vergangenheit. Fragen über die
aktuelle Situation in der Welt.1997 war kommerziell erfolgreich für das deutsche Kino
(17% Kasse), als die der Film tragische Komödie " Knockin’ On Heaven’s Door" von
Thomas Jan erschien. Der internationale Durchbruch war das Bild " Lola rennt" (1998)
von Tom Tykwer, um das unvergessliche Bild der Berlin-haired Redhead Frankie
Potente gebaut.Jährlich werden in Deutschland etwa 150-160 Spielfilme gedreht, die
keine animierten und dokumentarischen Filme zählen. Etwa 90 Spielfilme laufen in
den Kinos, aber es zahlt sich aus, nur etwa ein Dutzend Gemälde zu mieten. Fernsehen
produziert bis zu 800 Filme pro Jahr. Ab 2011 lag der Anteil des deutschen Kinos am
Binnenmarkt bei rund 30%.

Romanovych V.
Nationale Universität für Bergbau Dnipropetrowsk
Sprachliche Betreuung: I. V. Khurtak

„GRÜNDUNGSVÄTER“ VON KINDER UND HAUSMÄRCHEN

Deutschland ist als das Land der Dichter und Denker bekannt. Hier wurden die
berühmtesten Philosophen, Mathematiker, Architekten, Physiker, Komponisten und
Schriftsteller geboren. Schriftsteller trugen zur Entwicklung der deutschen Kultur
wesentlich bei. Die weltweit bekanntesten von deutschen Schriftsteller sind die
Brüder Grimm.
Die Brüder Grimm - Jakob und Wilhelm - gehören zu den universellen Köpfen
ihrer Zeit, d.h. zu den extrem seltenen Menschen, vor deren Namen wir so leicht,
manchmal gedankenlos den Beinamen "genial" setzen.
Sie wurden als Sprachwissenschaftler und Forscher der deutschen Volkskultur
für gemeinsame Veröffentlichungen, wie zum Beispiel ihre weltberühmten Kinder-
und Hausmärchen genannt. Die Brüder gelten gemeinsam mit Karl Lachmann und
Georg Friedrich Benecke „Gründungsväter“ der Germanistik.
Jakob Ludwig Karl Grimm wurde am 4. Januar 1785 in Hanau, sein Bruder
Wilhelm Karl Grimm am 24. Februar 1786 am gleichen Ort geboren. Die Familie lebte
 251

die ersten Jahre ihrer Jugend in Steinau und die Brüder besuchten das Lyzeum im
Kassel.
Nach dem Tod des Vaters (1796) schickte die Mutter Jakob und Wilhelm nach
Kassel zu ihrer Tante Henriette, wo sie das Friedrichsgymnasium besuchten.
Nach dem Abschluss des Gymnasiums sind die Brüder Grimm an die Universität
Marburg gegangen, um die Rechtswissenschaften zu studieren. Später jedoch
begannen sie in ihre freie Zeit deutsche und ausländische Literatur zu studieren.
1808 bekam Jacob Grimm bei dem westfälischen König Jérome Bonaparte eine
Anstellung als Privatbibliothekar. Die Brüder Grimm veröffentlichten 1812 den ersten
Band "Grimms Märchen", eine Sammlung von Kinder- und Hausmärchen.
Hauptsächlich wollten sie mit dieser Publikation altes Volksgut bewahren, jedoch auch
tief verwurzelte Ängste von Kindern ansprechen und dazu beitragen, diese zu
überwinden. Der erste Band deutscher Sagen erschien vier Jahre später. Gleichzeitig
begannen sie ihre Arbeit am "Deutschen Wörterbuch" und Jacob schuf sein
einbändiges Werk „ Deutsche Grammatik“.
Aber die Brüder hielten dazu nicht an. Sie arbeiteten weiter fruchtbar.1830
1T 1T

wurde Jacob Grimm Professor an der Universität in Göttingen, fünf Jahre später
erhielt auch Wilhelm Grimm eine Professur an der Universität. Aber trotz ihres
Anspruches Gelehrte zu sein, beschäftigten sich die Brüder auch mit politischen
Fragen - von politischer Publizistik bis zu Jacob Grimms Tätigkeit als Abgeordneter
der Nationalversammlung. 1848 wirkten sie an dem Versuch mit die damaligen
deutschen Kleinstaaten zu vereinen. Jacob und Wilhelm Grimm halfen auch dabei mit
die Menschenrechte in Deutschland zu formulieren.
Für eine Streitschrift gegen einen Verfassungsbruch des Königs von Hannover,
König Ernst August II., wurden sie und mit ihnen fünf andere Professoren 1837
entlassen. Die Brüder Grimml ebten 3 Jahre ohne Anstellung im Exilin Kassel.
1840 gingen sie auf Veranlassung des jungen Prinz Wilhelm von Preussen
nach Berlin, um dort durch die Unterstützung des Leipziger Verleges Reimer und
Hirzel am "Deutschen Wörterbuch" zu arbeiten. 1859 starb Wilhelm Grimmin
Berlin, sein Bruder Jacob Grimm starb 1863 ebenso in Berlin.
Die Brüder Grimm gaben einen großen Beitrag zur Entwicklung der Kultur an.
Еigentlich brachten die Brüder Grimm die deutsche Philologie auf ein neues Niveau
51T 51T

und erweiterten ihre Grenzen erheblich.

Skubtschenko D.
Nationale technische Universität für Eisenbahnwesen, St. Dnipro, namens
des Akademiemitglieds W. Lasarjan
Sprachliche Beratung: M.L. Smirnowa

DIE HÄUFIGSTEN SEO-FEHLER BEI ONLINE-SHOPS

Heute ist es sehr populär, Einkäufen online zu machen. Wenn der Konsument
im Internet etwas kaufen will, googelt er. Das verschafft denjenigen Unternehmen
klare Wettbewerbsvorteile, die rund um ihr Produkt ausführliche Informationen liefern,
damit in Googles Suchergebnislisten auf den vorderen Rängen auftauchen. Trotzdem,
 252

machen viele deutsche Unternehmen grundlegende Fehler bei der

Suchmaschinenoptimierungen (SEO) auf ihren Websites, deshalb können ihre
Webseiten bei Google nicht gefunden werden. Die Kölner Online-Agentur
„mindshape“ hat die Internetseiten mehr als 3000 deutschen Unternehmen im Jahre
2016 analysiert. Die untersuchten Internetseiten zeigen, dass die Firmenwebsites für
die Google-Nutzer unsichtbar bleiben. Um die Unternehmen die Zahl der potentiellen
Käufer zu erweitern, muss man die SEO-Fehler vermeiden, die „mindshape“ bei den
untersuchten Seiten feststellte.
In erster Linie, fehlt die Beschreibung eines Produktes. Viele Unternehmer
berücksichtigen nicht, dass umfassender Inhalt einer der wichtigsten Faktoren bei der
Suchmaschinenoptimierung ist. In kurzen Texten tauchen kaum Begriffe rund um das
Thema der Seite auf – das macht es Google unnötig schwer zu erkennen, worum es
eigentlich geht. Durchschnittlich enthielten die untersuchten Seiten magere 223
Wörter. Es ist zu wenig für die Nutzer, die wissen wollen, was sie kaufen.
Die Abwesenheit den Seitentitel ist es auch das Problem für die
Suchmaschinenoptimierungen. Der Seitentitel gibt Information, worum es auf dem
Website geht. Jedoch nutzen nicht alle Unternehmen die Chance, mit Hilfe der
Seitentitel Nutzerführung und Suchmaschinen-Platzierung zu optimieren: 19 Prozent
der untersuchten Seiten hatten keine Titels.
Es sei darauf hingewiesen, dass nur 15 Prozent der Bilder auf den untersuchten
Seiten beschriftet worden sind. Text hilft der Suchmaschine zu verstehen, was auf dem
Bild zu sehen ist. Wer die Bildersuche nutzt, weiß meist schon genau, was er sucht.
Wichtig ist, anstelle von ein oder zwei Stichworten einen Satz formulieren, der das
Bild beschreibt und eben die “Keywords“ enthält. Außerdem, sollen Unternehmer
eigene Bilder verwenden, die nur auf seiner Homepage zu finden sind. Es schafft
einzigartigen Content.
Außerdem, verlinken deutsche Firmen laut der „mindshape“ - Analyse Social-
Media-Auftritte nicht. Nur jedes dritte Unternehmen verlinkt von der Startseite aus auf
seine Facebook-Seite. Google berücksichtigt beim Ranking so genannte „Social
Signals“: Darunter versteht man Interaktionen in sozialen Netzwerken, wenn z.B. ein
Nutzer einen Facebook-Beitrag kommentiert, teilt oder auf „gefällt mir“ klickt. Je
bekannter die Social-Media-Profile eines Unternehmens, desto größer ist die Chance
auf Social Signals und auf eine gute Platzierung auf Google. Leider, benutzen deutsche
Firmen dieses Potenzial nicht.
Die Missachtung der technischen Grundlagen stört auch die
Suchmaschinenoptimierung. Die Seiten, müssen technisch einwandfrei programmiert
werden, damit die Suchmaschine die Inhalte leicht erfassen kann. Laut der Analyse ist
auf 42 Prozent der untersuchten Seiten keine robots.txt vorhanden – diese kleine
Textdatei wird auf dem Webserver abgelegt und gibt Hinweise, welche Teile der Seite
von Google gesehen werden sollen und welche nicht. Das Fehlen einer robots.txt ist
ein Indiz dafür, dass eine Seite nicht einmal endgültig für Suchmaschinen optimiert
wurde.
Das unterliegt keinem Zweifel, dass deutsche Firmen die
Suchmaschinenoptimierung auf ihren Websites verbessern müssen und zwar:
 253

Sie müssen umfassende Inhalte ihre Produktion machen, damit die Käufer die
notwendigen Informationen über die Waren sahen, die in Google erscheinen werden.
Zudem dürfen die Firmen keinesfalls die Produktbeschreibungen einfach von anderen
Online Shops zu kopieren. Google wird sie dafür ihre Seite minderwertiger einstufen.
Die Firmen müssen darauf achten, dass es Titel auf ihren Websites gibt und
vermeiden identische Werte. Die meisten Online-Kunden suchen eher nach
Begriffskombinationen statt einzelnen Worten. Um die richtigen „Key Phrases“
festzulegen, können sie eine Kundenumfrage starten, in der die Kunden ihrer
favorisierten Produkte kurz zu beschreiben.
Online-Shops haben immer Produktfotos von jedem einzelnen Produkt und
bieten dem Kunden diese meist auch in verschiedenen Ansichten. Diese sollen
optimiert werden, um die Bilder besser in der Google-Bildersuche zu platzieren. z.B.
Die Bilder müssen mit der genauen Bezeichnung des Produkts inklusive Markennamen
nennen. Bei mehreren Bildern sollten die Produktfotos nummeriert werden.
Die interne Verlinkung sollte auch von Online-Shops genutzt werden, die
beginnt auf der Startseite und geht bis in die tiefen Strukturen des Online-Shops hinein.
Beispielsweise können Webseiten verlinken zu ähnlichen Produkten, kompatiblen
Produkten, verwandten Kategorien.
Gleiche Produkte in verschiedenen Kategorien sollen nicht von Google indexiert
werden und muss z.B. mit robots.txt gesperrt werden. Wenn das gleiche Produkt in
mehreren Kategorien auftaucht, kann man auch “Canonical Tags” verwenden, der
Suchmaschine anzuzeigen, dass es nur eine originale Seite gibt und die anderen nicht
indexiert werden sollen.
Es sei bemerkt, dass der Online-Shop der beliebigen Firma bei der Korrektur der
Fehler in der Suchmaschinenoptimierungen leichter bedienbar, übersichtlicher,
einfacher, einzigartiger für die Konsumenten wird.

Tereshchenko V.
Nationale Bergbauuniversität Dnipro
Sprachliche Betreuung: Halushko T.V.

BAYERISCHE REDENSARTEN

Sprichwörter und Redewendungen sind Bestandteile der Kommunikation, sollen

Erfahrungen zur Orientierung des Lebens übermitteln und zeigen lebenspraktische
Regeln. In der Sprachwissenschaft wird die Kunde von den Sprichwörtern, nach dem
griechischen Wort paroimia (daher Parömie), als wissenschaftliche Disziplin
Parömiologie genannt.
Sprichwörter und Redewendungen lassen sich bis in die Antike zurückverfolgen
und begegnen uns bis heute in unserem alltäglichen Leben. Sie werden in der
Alltagssprache verwendet und tauchen immer wieder in den Werbungen, Medien und
der Literatur auf. Doch ihr eigentlicher Ursprung, ihre Bedeutung und ihr Gebrauch
sind heute schwer nachzuvollziehen, da sich die Sprichwörter im Laufe der Jahre stark
verändert haben. Entweder durch falsche Überlieferungen, durch Fehler in der Über-
 254

setzung oder Umdeutungen kennen wir heute ihre ursprüngliche Form nicht mehr.
Viele Sprichwörter stammen aus der Bibel und wurden durch Übersetzer stark
verändert.
Die Wurzel der ersten deutschen Sprichwörter kann man bis ins frühe 15.
Jahrhundert nach verfolgen, da sie während dieser Zeit aufgrund ihrer vermehrten An-
wendung in Schulen und in Predigten gesammelt und aufgeschrieben wurden. Doch
lassen sich Sprichwörter nach dem 16. Jahrhundert nicht mehr nachweisen.
Heute entwickeln sich Sprichwörter auch aus populären Buch- und Filmtiteln und aus
abgekürzten Rafrains aus Volksliedern oder Schlagern.
Bayerische Weisheiten sind Redewendungen und Gedankenanregungen in
bayerischer Mundart, die sich häufig auf festgehaltene Beobachtungen, Erfahrungen
und Erkenntnissen beziehen. Als bayrische Mundarten werden die Dialekte im Osten
des oberdeutschen Sprachraums bezeichnet. Seit dem 8. Jahrhundert erscheint in
Schriftzeugnissen die Volkssprache, die in mittelhochdeutscher Zeit vermehrt eine
bayrische Prägung erkennen lässt. Der bayrische Dialekt gliedert sich räumlich in
Süddeutsch, Mitteldeutsch und Norddeutsch. Er blieb gängige Umgangssprache großer
Teile der Bevölkerung bis hinein in die zweite Hälfte des 20. Jahrhunderts.
Bayern und ihre Bewohner bieten eine verbindende, bodenständige und selbst-
bewusste Mentalität, die auf jeden abfährt, welcher sich dort aufhält. In Bayern gibt es
eine Menge zu entdecken, so dass hier keine Lange Weile aufkommen kann. Für viele
Menschen außerhalb Bayerns sind die bayrische Mundart und die bayrische Sprich-
wörter aber nur schwer zu verstehen. Einige Beispiele dazu:
Abendplanung: Wos damma denn heit no scheens?
Alles umsonst: Dess is füa de Katz.
Es geht nichts mehr: Heid zreißma nix mer!
Manchmal war richtige Detektivarbeit erforderlich, um das Gesagte richtig zu
deuten. Hinter dem Schimpfwort "damische Urschl" verbirgt sich eine Plattlinger
Simulantin namens Ursula, die im 18. Jahrhundert vorgab, verhext zu sein. "Verhext
9T 9T

wie die Urschl von Plattling" war lange Zeit ein geflügelter Spottruf.
Der kulturgeschichtliche Wert der Sammlung speist sich nicht zuletzt aus der
Tatsache, dass erstmals alle bekannten Redensarten über München nachzulesen sind.
"München ist ein goldener Sattel auf einem mageren Pferde" - dieser Spruch spielt auf
die seit jeher gerühmte Attraktivität der Stadt an, das magere Pferd steht für die früher
oft beklagte unfruchtbare Schotterebene des Alpenvorlands. Heute ist ganz Südbayern
ein goldener Sattel - auch ohne Olympische Winterspiele.
 255

СЕКЦІЯ ШОСТА
2T

КУЛЬТУРНІ ДОСЯГНЕННЯ НІМЕЧЧИНИ

2T

Alexandrowa T., Lukomez W.

Nationale Bergbauuniversität Dnipro
Sprachliche Betreuung: Halushko T.V.

AUSSERGEWÖHNLICHE ARCHITEKTUR DEUTSCHLANDS

Deutschland hat eine reiche und vielfältige Architekturgeschichte. Sie umfasst

ihre technische, funktionale und ästhetische Entwicklung über alle historischen Epo-
chen hinweg, vom Beginn menschlicher Bautätigkeit bis heute.
Die Entwicklung einzelner Stilepochen erfolgt nach klimatischen, technischen,
religiösen und kulturellen Bedürfnissen eines Kulturkreises. Durch Änderungen ein-
zelner oder mehrerer Anforderungen und mit Fortschritt der Technik wandeln sich
auch Baustile. Dieser Prozess beschleunigte sich zunehmend, insbesondere seit
der Moderne und der Industrialisierung. Mit dem Informationsaustausch gelangen die
Baustile in andere Regionen. Dabei bilden sich lokale Besonderheiten heraus und der
Beginn und die Dauer einer Epoche kann zeitlich variieren. Die Übergänge von einem
Baustil zum anderen erfolgen meist fließend. In der zeitgenössischen Architektur gibt
es eine große Vielfalt an Strömungen und Architekturauffassungen, die räumlich und
zeitlich nebeneinander existieren.
Bauwerke, die über Jahrzehnte hinweg entstanden, wurden oft von mehre-
ren Baumeistern geplant, vergrößert, überbaut und den zeitlichen „Moden“ angepasst.
Dadurch gestaltet es sich schwierig den Gebäuden einen einzelnen Stil zuzuordnen.
Seit der Neuzeit entschieden sich einige Architekten auch bewusst für den Eklekti-
zismus, das heißt, dass sie von Anfang an Elemente des Bauwerkes in verschiedenen
Baustilen geplant und ausgeführt haben.
Die Baugeschichte europäischer Länder, im Unterschied zu Asien und Afrika,
ist gut erforscht, so dass sie eine Systematik von Stilelementen aufzeigt. In Deutsch-
land sind die Baustile aus verschiedenen Epochen dargestellt. Ein großes Interesse
weckt die moderne, zeitgenössische Architektur. Sie ist häufig ungewöhnlich, uner-
wartet, sie bewundert und überrascht.
Im Ostseebad Trassenheide auf der Insel Usedom steht ein Haus buchstäblich
Kopf. Das Gebäude, das im September 2008 als erstes seiner Art in Europa eröffnete,
wurde nicht nur auf dem Spitzdach stehend gebaut, sondern ist mit einem Gefälle von
sechs Prozent auch leicht schief. Da kann es dem Besucher beim Betreten der
Innenräume schon mal schwindelig werden. Auch in dem vollständig eingerichteten
Haus sind alle Einrichtungsgegenstände verkehrt herum montiert. Bett, Stuhl und Sofa
schweben über dem Kopf, die Lampen scheinen aus dem Boden zu wachsen.
Living Room in Gelnhausen. Mitten in der Fachwerkumgebung des hessischen
Städtchens Gelnhausen sticht ein Haus besonders hevor. Der "Living Room", das selbst
entworfene Heim des Architekten Götz Stöckmann, trägt seinen Spitznamen
 256

"Schubladenhaus" nicht umsonst. Das 20Quadratmeter große Schlafzimmer lässt sich

bei Bedarf auf Knopfdruck wie eine überdimensionierte Schublade aus der
Hausfassade herausfahren.
Universitätsbibliothek in Cottbus. Ein weiteres eigenwillig gestaltetes Gebäude
ist das Informations-, Kommunikations- und Medienzentrum der Brandenburgischen
Technischen Universität Cottbus. Charakteristisch für das 32 Meter hohe Gebilde ist
9T 9T

seine gekurvte Form. Die Stahlbetonkonstruktion, die von einer zweischaligen

Glasfassade ummantelt ist, wurde von den Schweizer Architekten Jacques Herzog und
Pierre de Meuron entworfen.
Jahrhunderthalle in Frankfurt am Main. Bei der Jahrhunderthalle in Frankfurt
am Main trifft Architektur auf Akustik. Das freistehende Gebäude ist zwar nicht
besonders hoch, sticht aber aufgrund seiner großen weißen Kuppel mit einem
Durchmesser von 100 Metern bereits von Weitem ins Auge. Dieses imposante Zelt-
9T 9T

dach soll dem darunterliegenden Saal eine einzigartige Akustik verleihen.

Waldspirale in Darmstadt. Was passiert, wenn Kunst auf Architektur trifft? Es
wird bunt und verspielt - zumindest bei den dutzenden Bauwerken, die der im
Jahr 2000 verstorbene österreichische Künstler Friedensreich Hundertwasser in
9T 9T

Zusammenarbeit mit den Architekten Josef Krawina, Peter Pelikan und Heinz M.
Springmann gestaltet hat. Eines von ihnen ist die Waldspirale in Darmstadt. Der
Wohnkomplex, bestehend aus 105 Wohnungen auf 12 Stockwerken, weist keine
9T 9T 9T 9T

rechten Winkel und keine geraden Linien auf. Bunte Säulen, Spiralen und
Zwiebeltürmchen zieren das U-förmige Gebäude, aus dessen Fenstern Bäume wachsen
- typisch für den Hundertwasser-Stil.
Die Zahl von ähnlichen Bauten in Deutschland ist sehr groß und ohne Zweifel
bemerkenswert.
Arach O., Brazjulis L.
Nationale Universität für Bergbau
Sprachliche Beratung: T.V. Halushko

DIESE ERFINDERISCHEN DEUTSCHEN

Deutschland ist bekannt für seine zahlreichen bahnbrechenden Erfindungen -

vom Auto über die Aspirintablette bis zur Kernspaltung. Aber auch weniger spekta-
kuläre Dinge erblickten hier das Licht der Welt.
Der Locher. Einst war er der König des Büros. Doch im Zeitalter der digitalen
Datenspeicherung verlor er seine Vormachtstellung. Und doch war der Locher von dem
Moment an zu Großem bestimmt, als Matthias Theel ihn erfand und Friedrich
Sonnecken ihn am 14. November 1886 patentieren ließ. Neben dem Sonnecken-
Aktenordner brachte er mit seinem rhythmischen Klacken Abwechslung in die ein-
tönige Büroumgebung.
MP3. So unsichtbar wie allgegenwärtig: MP3 war nur eine Wunschvorstellung,
bis der Tüftler Karlheinz Brandenburg in den frühen 1980ern einen Geistesblitz hatte.
Sein MP3 oder auch MPEG-2 Audio Layer III revolutionierte die Audio-Welt. Jetzt
 257

konnte man Stücke kodieren, komprimieren und ganz einfach abspeichern, abspielen
und transferfieren. Das rief die Musiktauschbörsen wie Napster auf den Plan.
Die elektrische Bohrmaschine. Ganz nebenbei wurde sie zum Symbol des echten
Mannes, und ein Werkzeugschuppen ohne sie ist schier unvorstellbar. Zwar wurde die
Bohrmaschine 1889 in Australien erfunden, aber erst das Ludwigsburger Unternehmen
Wilhelm Emil Fein entwickelte 1895 eine tragbare Variante- und schenkte dem Mann
so die grenzenlose Freiheit. Ohne diese Bohrmaschine hätte er im eigenen Heim nie so
viel selbst repariert.
Fanta. Im 2. Weltkrieg wollten die US-Amerikaner die Deutschen hart treffen -
und verhängten ein Coca-Cola-Embargo. Kein Problem für Max Keith: Deutschlands
Coca-Cola-Chef erfand für den deutschen Markt einfach eine neue Brause mit Zutaten
wie Molke und Apfelfruchtfleisch. Es war die Geburtsstunde eines Kultgetränks –
dessen Rezeptur sich seit 1941 zwar änderte, das den Zähnen aber immer noch zusetzt.
Der Kaffeefilter. In jedem von uns steckt ein Erfinder – und 1908 schlug die
Stunde der Hausfrau Melitta Bentz, die überlegte, warum ihr Kaffee immer so bitter
schmeckte. Also experimentierte sie mit einem improvisierten Filter aus Papier – und
wurde mit einer aromatischen Tasse Kaffee belohnt. Bentz ließ sich die Idee paten-
tieren. Heute arbeiten 3300 Menschen in dem Familienunternehmen „Melitta Group
KG“.
Das Klebeband. Als ob es nicht genug war, dass er Nivea und Labello
entwickelte, wollte der Apotheker Oscar Troplowitz unbedingt noch etwas erfinden,
was sein Vermächtnis krönen sollte: Und so entstand das Klebeband. Kleine Repara-
turen waren mit seiner Hilfe fortan nie mehr wie zuvor. 1901 schließlich brachte
Troplowitz das Leukoplast-Heftpflaster heraus, das seitdem unzählige kaputte Kinder-
knie zierte.
Der Weihnachtsbaum. Finnland darf den Nikolaus für sich reklamieren, aber der
Weihnachtsbaum kommt aus Deutschland. In Mode kam die geschmückte Tanne
zunächst um 1800 in wohlhabenden Bürgerhäusern, ab Ende des 19. Jahrhunderts
gehörte sie dann überall zum Weihnachtsabend dazu. Während man den Baum früher
nur mit Früchten, Nüssen und Kerzen dekorierte, gibt es in Sachen Christ-
baumschmuck heute kaum noch Grenzen.

Balyas R.
Nationale Universität für Bergbau Dnipropetrowsk
Sprachliche Betreuung: I. V. Khurtak

DIE SCHNELLSCHRIFT IN MÜNDLICHER SEQUENZÜBERSETZUNG

In dieser Abhandlung ermittelte ich die Schnellschrift als aktuelle professionale

Methode von der Übersetzung. Eine wohlbekannte Tatsache ist, dass mündliche
Sequenzübersetzung ist: die Art der Übersetzung, in der das Original und seine
Übersetzung im Prozess der Übersetzung in einer nicht festen (mündlichen) Form
vorkommen, die die einmalige Wahrnehmung der Originalsegmente dank dem
 258

Übersetzer und die Unmöglichkeit des nachträglichen Vergleichens oder der Korrektur
der Übersetzung nach deren Ausführung vorgibt.
Die Schnellschriftübersetzung wird vom Übersetzer im Kontext der modernen
Wissenschaften als zusätzliche Aufzeichnung für die Durchführung der verschiedenen
Arten von Übersetzung, in erster Linie der Sequenzübersetzung, definiert.
In der Praxis ist die Schnellschrift ein System von Symbolen, das vom
Übersetzer sowohl im Lernprozess als auch bei der Umsetzung der
Übersetzungsaktivitäten selbst entwickelt und verbessert wird.
Um diese Art von Übersetzung erfolgreich durchzuführen, ist es notwendig,
solche Techniken zu studieren und zu beherrschen, wie z. B. die universelle
Schnellschrift des Übersetzers, die erlaubt, Sprache beliebiger Dauer aufzunehmen
und zu reproduzieren. Die Entwicklung und das Studium von Schnellschriften wurden
seit Anfang des letzten Jahrhunderts durchgeführt. Das Erscheinen dieser Technik war
mit dem erhöhten Bedürfnis nach einer mündlichen Sequenzübersetzung bei der
Durchführung internationaler Kommunikation verbunden.
Es ist wichtig zu betonen, dass die Übersetzungszeichen in den frühen Stadien
von Lernen nicht auf dem Übersetzer auferlegt sind, weil jede Person ihre eigenen
Merkmale des assoziativen Gedächtnisses, eine Logik des Denkens, ihre figürlichen
Darstellungen dieser oder jener Phänomene hat. Die Symbole der
Übersetzungsnotation können auf ersten Blick sogar seltsam sein. Zum Beispiel kann
das Bild von Federn bei zwei Personen zwei grundsätzlich unterschiedliche Konzepte
bedeuten. Eine Person stellt dieses Symbol als „Telefon“ (Telefondraht), die andere
als„Vieh“ (Schweineschwanz) dar.
Die Vorteile der Sequenzübersetzung: keine zusätzliche technische Ausrüstung;
die Fähigkeit immer und überall zu implementieren.
Die Nachteile der Sequenzübersetzung: lange Dauer der Übersetzungszeit.
Die Wahl der Aufnahmesprache ist ein Diskussionsproblem. Es gibt
verschiedene Sichtweisen. Natürlich wählt jeder Übersetzer für sich selbst die
annehmbarsten, rationalsten Fixierungsmethoden, die die Sprache der Aufzeichnung
einschließen.
Alle Übersetzungsverfahren können in drei Gruppen unterteilt werden:
lexikalische, grammatische und strukturelle Kompositionstechniken. Lexikalische
Techniken ermöglichen Wörter und Phrasen auf verschiedene Weise zu fixieren.
Die lexikalischen Methoden umfassen:
-eine verkürzte alphabetische Aufzeichnung (Verlust der Vokale in der Mitte des
Wortes, Vereinfachung der Doppelkonsonanten);
-Indexieren (Teile eines Wortes durch einen Index ersetzen);
- Abkürzung (Ton, Grafik, alphabetische Abkürzungen für die Benennung von
Begriffen, Ländernamen, Sprachen, Organisationen);
-Nummerische Bezeichnung (Zahlbezeichnung, Datum, Monatsname,
Wochentag);
- Symbolisierung (Verwendung allgemeingültiger, individuell grafischer und
buchstäblicher Bezeichnungen von konkreten und abstrakten Konzepten).
 259

Die grammatikalischen Techniken vermitteln in der Aufzeichnung der

grundlegenden grammatischen Kategorien die Gattung und Anzahl der Substantive,
den Grad der Vergleiche von Adjektiven und Adverbien, die Zeit und Form des Verbs
und Modalität.
Die strukturellen Verfahren der Schnellschrift sind eine eindeutige Ordnung von
Informationen in einer vertikal abgestuften Leiter:

Fächergruppe
Prädikatgruppe
Zusatz
Umstände

Meine Studie soll als Gelegenheit dienen, um den Prozess von Schnellschrift in
mündlicher Sequenzübersetzung zu verstehen. Ich denke, dass diese Studie das
akademische Verständnis der Faktoren von mündlichen
Sequenzübersetzungsprozessen steigern kann.
Borißova A.
Nationale Bergbauuniversität der Ukraine
Sprachliche Beratung: S.V. Korotkova

KURZGESCHICHTE IN DEUTSCHLAND
Vorwort
Die deutsche Kurzgeschichte ist nicht ganz so jung, wie sie oft dargestellt wird.
Wie ihre Geschichte zeigt, ist die Aufnahme der amerikanischen Short Story von
ausschlaggebender Bedeutung, doch gilt es, genau betrachtet, drei verschiedene
Rezeptionsphasen zu unterscheiden. Die vorliegende Einführung untersucht, welche
Themen die Diskussion um die Gattung im deutschen Sprachraum bestimmt und
welche Aspekte in ihrer theoretischen und historischen Entwicklung Akzente gesetzt
haben. Auf welche Weise sie das Profi l der Kurzgeschichte geprägt haben, wird
anhand der Schwerpunkte, Kontroversen und bisweilen auch Polemiken dargestellt,
die diese Gattung in den verschiedenen Epochen durch gut ein Jahrhundert begleitet
haben. Dazu gehört auch die besondere Rolle der Schule für die Entwicklung der
Kurzgeschichte nach 1945. Dem Anstieg der Gattung nach 1945 entsprechend
konzentrieren sich die Beiträge zur neueren Forschung auf diesen Zeitraum. Dennoch
sind die frühen theoretischen Ansätze innerhalb der Forschung zur Kurzgeschichte von
Bedeutung, denn sie belegen die intensive Auseinandersetzung mit der Gattung, deren
Schwerpunkte verschiedentlich noch in der Diskussion nach 1945 zu erkennen sind.
Vor dem Hintergrund der frühen Rezeption der Short Story um 1900, der erneuten in
den 1920er Jahren und dem problematischen Intermezzo während der NS-Zeit kommt
dem Interesse an der Gattung nach 1945 ein besonderer Stellenwert zu, da es nun mit
einem tief greifenden Erneuerungsanspruch einherging, der Sprache, Literatur und
Wertvorstellungen umfasste. In diesem Rahmen erwies sich die Übernahme der Short
Story aus Sicht von Autoren,
 260

Lesern und Lehrern als zeitgemäß und ließ die Kurzgeschichte zur populärsten
Erzählgattung avancieren, bis sich nach zwanzig Jahren das Gleichgewicht unter den
Gattungen verschob. Statt zu dominieren wurde die Kurzgeschichte ein fester
Bestandteil des literarischen Lebens. In dieser Position bewährt sie sich auch in
jüngster Zeit durch die Bereitstellung neuer Foren, nicht zuletzt im neuen Medium
Internet. Die Darstellung der deutschen Kurzgeschichte führt in dieser dritten,
überarbeiteten und erweiterten Aufl age bis an die Gegenwart heran. Hervorhebungen
durch Fettdruck wurden ausschließlich für diese Ausgabe vorgenommen und fi nden
sich nicht im Originaltext von verwendeten Zitaten.
Wortgeschichte
Das Wort ›Kurzgeschichte‹ geht auf eine Lehnübersetzung aus dem
angloamerikanischen short story = ›kurze Geschichte‹ zurück, deckt sich mit der
englischen Bezeichnung aber nur teilweise, da short story auch längere Erzählungen
wie die Novelle umfasst. Im Deutschen bleibt seit Anton E. Schönbachs Übersetzung
des englischen Ausdrucks (1886) zunächst ›kurze Geschichte‹ die verbreitete
Benennung; sie wird synonym verwendet mit ›Novellette‹ und ›Skizze‹. Adolf Bartels’
Vorschlag (1897), short story mit ›kleine Geschichte‹ oder ›Geschichte‹ zu übertragen,
setzt sich nicht durch. R.M. Meyer behält in seiner deutschen Literaturgeschichte des
19. Jh.s noch den englischen Terminus neben der Übersetzung ›kurze Erzählung‹ bei
(1900). Die zusammen gesetzte Form ›Kurzgeschichte‹ taucht bereits um 1895 im
Untertitel einer Sammlung von kurzen Geschichten auf (Karl Pröll: Am Seelentelefon.
Neue Kurzgeschichten); möglicherweise entsteht sie um diese Zeit analog zu ähnlichen
Wortzusammenziehungen, die dem neuen technischen Denken entsprechen und
meistens Eile, technische Vervollkommnung oder besondere Qualitätssteigerung
ausdrücken (wie Kurzstunde, Kurzwelle, Kurzschrift, Kurzro man; vgl. Zierott 1952,
72). Danach erscheint die Wortbildung ›Kurzgeschichte‹ 1904 in Karl Bienensteins
Rezension einiger Geschichtensammlungen, und zwar schon als der verbreitete
»unausstehliche, technische Ausdruck« (1344). In einem Nachschlagewerk, Meyers
Konversationslexikon, ist Kurzgeschichte erstmalig 1910 zu fi nden
(Supplementband), doch nur als in Klammern gesetzte Übertragung für das Stichwort
short story. Julius Wiegand nimmt ›Kurzgeschichte‹ 1922 als Übersetzung für die
Bezeichnung short story in seine literaturgeschichtliche Darstel lung des Zeitraumes
um 1900 (1885-1910) auf; zum Ende der 1920er Jahre hin verbreitet sich die
Wortbildung ›Kurzgeschichte‹ zusehends in An thologien (vgl. M. Rockenbach 1926,
H. Rinn/P. Alverdes 21936) und in Sachartikeln (F. Langer 1929/30, H.M. Elster 1930,
H.H. Borcherdt 1930) wie auch in Literaturgeschichten (W. Mahrholz 1930, A. Soergel
1934). Dabei fällt die Bedeutung, die man dem Wort jeweils beimisst, noch genauso
unterschiedlich aus wie um die Jahrhundertwende. Bedeutungsvariationen umfassen
›kurze Geschichte‹, oberfl äch liche Zeitungs- oder Magazingeschichte, künstlerisch
anspruchsvolle Kurzprosagattung bis hin zur Gleichsetzung mit der Anek dote. Auch
die Aufnahme des Stichwortartikels »Kurzgeschichte« in den Gro- ßen Brockhaus von
1931 ändert nichts an diesem Bedeutungspluralismus; in den Zeitungen erfährt der
Terminus weiterhin eine ziemlich willkür liche Verwendung (H. v. Kraft 1942).
Während des Dritten Reiches mehren sich die Versuche, das Wort unter Ausschluss
 261

fremder Einfl üsse auf eine deutsche Tradition zurückzuführen. So schlägt Hans-Adolf
Ebing für die Zusammen ziehung ›Kurzgeschichte‹ eine mögliche etymologische
Entwicklung aus ›kurz‹ und ›Geschehen‹ und deren adverbialer Zusammensetzung
vor. Erst nach 1945 – und zwar seit Klaus Doderers ausschlaggebender Untersuchung
(1953) – setzt sich das Wort ›Kurzgeschichte‹, verstanden als Lehnübersetzung aus
dem angloamerikanischen short story durch, nachdem es zunächst neben den
rezipierten Bezeichnungen story und short story verwendet wird. Als Ausdruck für eine
eigenständige künstlerische Erzählform, die der modernen Short Story entspricht, fi
ndet Kurzgeschichte ab 1958 Eingang in wissenschaftliche Nachschlagewerke.

Сhistyakova L., Khotornichan A.

Nationale Bergbauuniversität der Ukraine
Sprachliche Beratung: Khurtak I.V.

KULTUR UND LEISTUG VON DEUTSCHLAND

Das deutsche Volk hat einen großen Beitrag zur Entwicklung der modernen
Weltzivilisation geleistet. Die deutsche Weltanschauung, die der Welt eine große
Kultur offenbart hat, verbindet auf überraschende und seltene Weise eine strenge Logik
mit tiefer Sinnlichkeit. Und deutsche Sorgfalt und Genauigkeit sind seit langem ein
Gattungsname.
Deutschland ist ein Land der großen Philosophie. Dies ist der Geburtsort von I.
Kant, G. Hegel, L. Feuerbach, F. Nietzsche, K. Marx und F. Engels. Literatur war
schon immer untrennbar mit der Philosophie in Deutschland verbunden. Hier schrieben
sie ihre künstlerischen und philosophischen Werke: I. Goethe, H. Heine, I. Schiller, L.
Feuchtwanger, T. Mann, E.-M. Bemerkung, G. Bel. Noch vor wenigen Jahrzehnten
wollten junge Menschen auf der ganzen Welt Deutsch lernen, um die deutschen
Philosophen im Original lesen zu können.
Die Wissenschaft von Deutschland ist einzigartig. Dieses Land gab uns viele
verschiedene Erfindungen. Unter ihnen: Buchdruck, Automobil, Computer,
Düsentriebwerk, Zündkerze, Hubschrauber, Kernspaltung, Kühlschrank, Fernseher,
Telefon, Chipkarte, Zahnpasta, Airbag, Flugzeug, Teebeutel, Glühlampe, U-Boot,
Motorsäge, Pflaster, Grammophon, Weltraumfahrt. Auch viele herausragende
Wissenschaftler kommen aus Deutschland. Zum Beispiel Albert Einstein. Als er die
Allgemeine Relativitätstheorie präsentierte, krempelte er damit das Weltbild der
Physik um. Noch heute nutzen wir im Alltag Erfindungen, die ohne diese
bahnbrechende Theorie nie zustande gekommen wären.
Deutschland ist ein Land mit einer reichen musikalischen Kultur. In Leipzig
entstanden die unsterblichen Schöpfungen von Bach. Mendelssohn-Bertholdi gründete
das erste Konservatorium in Deutschland. Und in Dresden schrieb er seine Opern
Wagner.
Deutschlands Ruf als große europäische Kulturnation gründet auf bekannten
Namen, einer lebendigen aktuellen Kunstszene und einer weltoffenen Vielfalt.
 262

Die eine Kultur Deutschlands gibt es nicht. Es gibt viele, die gleichzeitig und oft
erstaunlich gegensätzlich nebeneinander her existieren, ineinander verwoben, einander
abstoßend und anziehend. Von Deutschland als Kulturnation sprechen, heißt im 21.
Jahrhundert, von einem gewachsenen, sich immerfort weiterentwickelnden,
lebendigen Organismus zu reden.

Elißeeva A.
Nationale Bergbauuniversität der Ukraine
Sprachliche Beratung: S.V. Korotkova

KULTUR VON DEUTSCHLAND

Das Land der Dichter und Denker. Goethe kommt aus Deutschland, ebenso wie
Beethoven und Bach. Und doch hat diese Kulturnation keine wirklich nationale
kulturelle Kompetenz. Kultur ist Ländersache, so steht es im Grundgesetz. Die Länder
sehen sich als Bewahrer und Förderer eines Kulturföderalismus in Deutschland.
Warum eigentlich sind die Angelegenheiten der Kultur in Deutschland etwas, was die
Nation als Ganzes nicht regeln kann oder sollte? Deutsche Kultur als Ausdruck einer
deutschen Nation stand seit der kaiserlich-wilhelminischen Ära des späten 19.
Jahrhunderts unter dem Verdacht der Großmannssucht. Die Katastrophe des
Nationalsozialismus führte schließlich zu einer konsequenten Neuorientierung. Nach
dem Zweiten Weltkrieg vertiefte sich die Einsicht, dass Deutschland nur dann in die
Weltgemeinschaft zurückkehren kann, wenn es jeden Anschein eines übersteigerten
nationalen Kultur-Pathos vermeidet. Dies wiederum führte zum Abschied von jeder
nationalen Kulturpolitik in Deutschland. Dennoch sind die Kultureinrichtungen in
Deutschland breiter gestreut als in den meisten anderen Ländern.
Erst seit 1998 gibt es in Berlin einen Staatsminister für Kultur und Medien im
Bundeskanzleramt. Und seither begreift Deutschland die eine oder andere kulturelle
Angelegenheit wieder als Auftrag an die Nation.
Die Bundesfilmförderung wurde neu organisiert, eine Kulturstiftung des Bundes
gegründet. Berlin entwickelt sich dabei immer mehr zum kulturellen Magneten und ist
inzwischen ein einzigartiges kulturelles Kräftefeld, ein Schmelztiegel der Kulturen, in
dessen Museen sich die ganze Menschheitsgeschichte spiegelt. Das Holocaust-
Mahnmal im Herzen der Stadt ist eine in Stein gehauene Reifeprüfung, wie die
Kulturnation Deutschland mit ihrer Geschichte umgeht. Ein beeindruckender Beleg für
die im neuen Jahrtausend notwendig gewordene nationale Kulturpolitik. Den
grundgesetzlich gewollten Kulturföderalismus kann man beibehalten, er bleibt Garant
für ein breit aufgestelltes, niveauvolles Kulturleben in ganz Deutschland.
Die Kulturszene in Deutschland hat viele Facetten: Rund 300 Theater und 130
Berufsorchester gibt es zwischen Flensburg und Garmisch. 500 Kunstmuseen mit
international hochkarätigen und vielseitigen Sammlungen sorgen für eine beispiellose
Museumslandschaft. Vital ist zudem die junge deutsche Malerei, die auch international
längst zu Hause ist. Mit rund 95000 neuen und neu aufgelegten Büchern pro Jahr gehört
Deutschland auch zu den großen Buchnationen. 350 Tageszeitungen und tausende
 263

Zeitschriftentitel sind Beleg für eine lebendige Medienlandschaft. Neue Erfolge feiert
auch der deutsche Film – und dies nicht nur in deutschen Kinos, sondern in vielen
Ländern der Welt. Der Verbreitung der deutschen Sprache und Kultur in der Welt
dienen die Goethe-Institute mit weltweit 128 Standorten.
Grek M.
Nationale Bergbau Universität
Sprachliche Beratung: S. V. Korotkova

DENGLISCHE WÖRTER IN DEUTSCHE SPRACHE

Englische Begriffe sind in unserer Gesellschaft alltäglich, nahezu ein „must-

have“ und im Gebrauch der deutschen Gegenwartssprache gar nicht mehr
wegzudenken. Mitunter gibt es bereits einen Begriff, „Denglisch“, der die
Verschmelzung der deutschen und der englischen Sprachen beschreibt. Ich biete dieses
Phänomen genauer zu betrachten an.
Der Begriff „Denglisch“ ist ein wertender Begriff aus der deutschen
Sprachpflege, welche diesen Ausdruck verwendet, um den vermehrten Gebrauch von
Anglizismen und Scheinanglizismen in der deutschen Sprache zu bemängeln. Das
Kofferwort „Denglisch“ ist eine Verschmelzung der Wörter „Deutsch“ und
„Englisch“. Als aussagekräftiges Beispiel für eine Verschmelzung dieser Art kann man
„ein gecancelter Flug“ hernehmen. „Denglisch“ ist bewertend und was dieser Begriff
genau umfasst ist wissenschaftlich nicht bestimmbar, sondern erfolgt in einer
subjektiven Einschätzung dessen, der ein Sprachphänomen als „Denglisch“
bezeichnet.
Denglisch finden wir in allen Bereichen der deutschen Sprache. Zum Beispiel,
im Sport ist es „Team“ oder „Penalty“. Aber in der deutsche Fassung „Mannschaft“
und „Elfmeter“ sind langer. Wollen wir nimmt Musik. Das lange Wort
„Tanzveranstaltungen“ tauscht sich ans kurze „Party“ aus. Die Technik und die
Informatik haben vielen neuen denglischen Wörter, weil diesen Brauchen mehr
ausgegliedert sind. Das wohl bekannteste Beispiel für einen Scheinanglizismus ist das
Wort „Handy“, welches im Deutschen für „Mobiltelefon“ verwendet wird. Tatsächlich
bedeutet „handy“ im Englischen jedoch „handlich, griffbereit, praktisch“ und das
englischen Pendant zum „Mobiltelefon“ wäre „Cell Phone“ im Amerikanischen und
„Mobile Phone“ im Britischen. Und jetzt wir fernkopieren nicht aber faxen.
Als Lehnwörter, werden die Fremdwörter dann bezeichnet, wenn ihre fremde
Herkunft nicht mehr bemerkt oder gespürt werden. Das beste Beispiel für so ein
Lehnwort ist der Begriff „Computer“. Die ursprünglich vorgeschlagene Schreibweise
„Komputer“ konnte sich nicht durchsetzen, genauso wenig die lautgerechte
Schreibweise „Kompjuter“. Neben dem heute geläufigen „Computer“ konnte sich auch
noch die deutsche Version „Rechner“ durchsetzen.
Da viele andere Fachwörter sind. Zum Beispiel: Message, Patch,
Bloggercommunity, Software, Printer, E-Book, User, Deadlock und Blog. Die
Innovation vorbei nicht sein und deutsche Verben. Hier ist alles einfach: wir nehmen
 264

ein englische Verb und fügen die Endung „en“ zu das Verben. Also man ergibt sich
nächste Wörter: updaten, downloaden, chatten, mailen, surfen, editieren.
Zusammenfassend kann man also sagen, dass die deutsche Sprache schon lange
nicht mehr „nur“ deutsch ist. Doch muss ebenfalls berücksichtigt werden, dass der
Anteil der Denglische in verschiedenen Bereichen des Deutschen unterschiedlich
ausfallen kann. Wenn die Sprachkontaktsituation so wie heute beibehalten oder noch
vertieft wird, werden die Denglische wahrscheinlich noch mehr Verbreitung im
Deutschen erreichen. Die Meinungen zu Denglisch in der deutschen Sprache gehen
also auseinander. Manche Menschen halten sie für unnötige Verschandelung der
deutschen Sprache, Andere für eine sinnvolle Erweiterung des Wortschatzes. Die
Wahrheit liegt wohl in der Mitte. Was die Zukunft angeht glaube ich, dass in 50 Jahren
niemand mehr so sprechen wird wie heute. Irgendwann wird auch Denglisch wieder
unmodern, aber die deutsche Sprache wird durch Anglizismen nicht untergehen.

Kajstrja K., Kriwko V.

Nationale Bergbauuniversität Dnipro
Sprachliche Betreuung: Halushko T.V.

SELTSAME HANDWERKSKUNST

Als Handwerk werden zahlreiche gewerbliche Tätigkeiten bezeichnet, die

Produkte meist auf Bestellung fertigen oder Dienstleistungen auf Nachfrage er-
bringen. Der Begriff bezeichnet auch den gesamten Berufsstand. Die handwerk-liche
Tätigkeit steht der industriellen Massenproduktion gegenüber.
Das Handwerk ist Kern und wesentlicher Teil des Mittelstandes in Deutschland.
Als großer Wirtschafts- und Gesellschaftsgruppe nimmt es maßgeb-lichen Einfluss auf
das öffentliche Leben. Ob Privatverbraucher, Industrie, Handel oder die öffentliche
Hand - das deutsche Handwerk bietet ein breites, differenziertes und vor allem
qualitativ hochwertiges Angebot an Waren und Dienstleistungen. Individuelle
Produkte und Problemlösungen sind die Domäne und Stärke des Handwerks.
Die Leistungen der Handwerker in Deutschland werden täglich millionenfach in
Anspruch genommen. Handwerker stellen sich flexibel und kreativ in den Dienst ihrer
Kunden und Auftraggeber. Ständige Anpassungsfähigkeit wird durch hoch
qualifizierte Betriebsinhaber und Mitarbeiter sichergestellt.
Man sagt oft: Zeig mir deine Schuhe und ich sage dir, wer Du bist. Schuhe haben
großen Aussagewert über den Status eines Menschen. Schuhe waren schon immer sehr
teuer und nicht jeder konnte sich gute Fußbekleidung leisten. Heute kann sich jeder
Schuhe leisten, aber die Wenigsten achten dabei auf Nachhaltigkeit. Ein Spruch bringt
es auf den Punkt: Ich bin zu arm, um mir billige Schuhe zu kaufen. Vor allem
handgemachte Maßschuhe halten viele Jahre und begleiten seinen Träger durchs
Leben. Wer Maßschuhe kauft, muss zwar tief in die Tasche greifen, sie tragen ihren
Besitzer aber jahre- oder jahrzehntelang durchs Leben In Deutschland gibt es nur noch
etwa 100 Schuhmacher, die nach alter Handwerkstradition Schuhe fertigen.
 265

Die Brillen von Dieter Wollenweber aus der Eifel sind echte Unikate. Kleine
Kunstwerke. Keine Brille ist wie die andere – ihr Aussehen ist geprägt von der Struktur
des Büffelhorns. Und: jede Brille ist Handarbeit, oft eine auf den Kunden angepasste
Maßanfertigung, erstellt in zahllosen Einzelschritte. Viele hundert Brillen entstehen so
Jahr für Jahr in Dieter Wollenwebers Eifler Brillenmanufaktur.
Sie gilt als die Königin der Deckarten: die altdeutsche Schieferdeckung. Für
Handwerker ist sie eine besondere Herausforderung, denn fast jede Schieferplatte muss
von Hand frei zugerichtet werden. Die Dachdeckermeister Manfred Rosenkranz und
sein Sohn Samuel schaffen die Dächer, die viele Jahrzehnte überdauern werden .
Berufe sind in gewisser Weise ein Spiegel der wirtschaftlichen Verhältnisse ihrer
Zeit. So wie zahlreiche Berufe im Rahmen der Industrialisierung und Entwicklungen
zu seltenen Berufen geworden sind, so sind zugleich völlig neue Berufsbilder
entstanden. So gesehen ist die ständige Weiterentwicklung der Berufe ein wichtiger
Bestandteil für die nächsten Schritte in Richtung Zukunft der Industrie.

Karakai V.
Nationale Bergbauuniversität Dnipro
Sprachliche Betreuung: I.V. Khurtak

FRIEDRICH FALTZ-FEIN IST DER SCHÖPFER EINES DER SIEBEN

NATURWUNDER DER UKRAINE
(1863-1920)
Das größte und älteste Naturschutzgebiet ist Steppe von Europa, eines der sieben
Wunder der Ukraine und unser Stolz, ein unschätzbarer und einzigartiger Schatz, den
wir besitzen, ist Biosphere Naturschutzgebiet Askaniia-Nova. Dieses Territorium ist
das Letzte in der ganzen Welt, dass die Zuflucht den Arten gibt, die fast ausgestorben
sind, eines Letzte, wo sich die Menschen um die Natur kümmern und versuchen, diese
sensible Organismen zu retten, die die Anderen vernichten wollen. Das ist ein echtes
Geschenk für die Ukraine das keine sinisten Kriege keine blutigen Revolutionen, keine
Änderungen der Regierungen den Geist der Umweltheit zerbrechen konnten, dafür sind
wir dem großen Askania Begründer Friedrich Jacob E. Baron von Faltz-Fein dankbar.
Er war der Nachkomme von Kolonisten, die die südukrainischen Steppen
beherrschten und das Land von Cherson besaßen.
Die Fläche des Schutzgebietes (unglaubliche 33.000 Hektar) besteht aus dem
Dendropark, dem Zoo und der Steppen, die dauernd Millionen Jahren, keinen Pflug
wussten. Das ist ein Stück der unberührten Natur.
Eine Exkursion in die Reserve kann die Rund-um-die-Welt-Reise ersetzen. In
der Mitte der ukrainischen Steppe können die Touristen afrikanische Zebras,
amerikanische Bisons, Shetland-Ponys, Hirsche und Lamas begegnen, genießen freie
Weide und endlose Weiten die meisten von ihnen. Von solcher Vielfaltigkeit der Flora
und Fauna dreht der Kopf. 69 Arten von Tieren, die hier leben, sind im Roten Buch der
Ukraine aufgelistet.
 266

Im Alter mit 17 bekam Friedrich Faltz-Fein von seinem Vater als Belohnung für
gut ablegende Prüfungen im Gymnasium das Land für seine erste Voliere, wo er einige
Steppentiere erhillt. So wurde sein Hobby die Sache seines Leben.
Im Jahre 1882 wurde er in die Universität von Dorpat immatrikuliert. Während
des Studiums an der Uni besuchte er die alle größten botanischen Gärten und Zoos der
Welt.
Im 1883 gründete Friedrich Faltz-Fein Askaniya-Nova. In der halbleeren Steppe
organisierte er den Garten und den Zoo und akklimatisierte Dutzende von Arten von
Wildtieren und Vögeln, die von allen Kontinenten des Planets gebracht wurden.
Schon bald in der ganzen Europa verbreitete sich die Nachricht über den
unglaublichen Zoo, in dem viele exotische Tiere leben.
Fast alle seine Gewinne von dem Verkauf von Schafwolle (20-40 40 tausend
Rubel pro Jahr) verbrachte der Deutsche für seine Reserve. Er schuf Wasserleitung,
Telegraf, Telefon, Strom nach Askania und baute ein Postamt und ein Krankenhaus
und sammelte eine große Bibliothek. In den ersten 25 Jahre gelang es ihm nach Cherson
Kängurus, Strauße, australische Emu, tibetische Yaks zu bringen und zum ersten Mal
in der Welt im 1899 aus der Mongolei Pferde Przewalski hierher zu bringen. Der Stolz
des Reservats ist Saiga - die ältesten Huftiere auf dem Planeten und Gleichgesinnten
von Mammuts. Noch eine Highlight ist die Cannon-Antilope. In dem Reservat gibt es
Migrations Flur aus Neuguinea, durch den jährlich 270 Vogelarten fliegen.
Durch die Veränderung der Macht verlässt Anfang 1917 Friedrich Askania und
zog nach Moskau, und in einem Jahr — nach Deutschland, aber er erlebt eine
schwierige Trennungen von seiner Reserve, wo seine Mutter blieb, die später
gnadenlos von den Bolschewiken getötet wurde.
F. Falz-Fein war Mitglied der französischen und anderen Verbänden der
Naturforscher.
Friedrich Falz-fein starb am 2. August 1920, und wurde in Berlin begraben.
Im Jahr 1984 hat der Rat der UNESCO Askania Nova in die Liste der Standard
Gebiete des Planeten gebracht. Um diesen Wunder zu sehen, kommen jährlich mehr
als 140 tausend Besucher.
Heutzutage ist Askania Nova auch ein wissenschaftliches Bildungszentrum, wo
neue Arten von Tieren und Pflanzen eingeführt werden.
Heute kümmert sich der Neffe des Gründers von Askania Edward Faltz-
19T 19T 19T 19T

Fein um das Biosphere des Naturschutzgebiet.

19T 19T

Edward hat auch viel getan, um die Ukraine in der Welt zu propagieren und ist
immer noch besorgt für Askania. Jede Wochenende ruft er aus Liechtenstein an, um
die Pfauen singen zu hören.
Askania halten die engagierte Menschen, sie schätzen jeden Baum und (Stiel)
Stamm, kümmern sich um jedes lebendige Wesen, das eigene Leben in der Wüste
gefunden hat.
 267

Kozlova D.
Nationale Bergbauuniversität der Ukraine
Sprachliche Beratung: I. L. Kabachenko

DAS STUDENTENLEBEN IN DEUTSCHLAND

Ist das Leben der Jugendlichen in Deutschland der unseren ähnlich oder
Unterschiedlich? Wie existieren sie, wie werden sie erzeugt? Worüber träumen sie und
auf welche Weise verbringen sie ihre Lebenszeit?
Laut der Statistik ist jeder fünfte Bewohner Deutschlands junger als 18. Die
meisten deutsche Schüler und Studenten leben wohl uns sind mit alles Nötiges
versorgen. Doch nicht materielle Werte stehen für den größten Teil von ihnen oben,
sondern Familien- und Freundschaftswerte. Deutsche Schüler wollen nicht mehr
Taschengeld, sondern mehr Zeit mit ihren Eltern im Familienzirkel und mit Freunden
verbringen. Jeder zweite ist auch ein Naturfreund und bereit eine Hälfte seines
Taschengelds für Naturschutz ausgeben.
Es ist wichtig die besondere Aufmerksamkeit der Lebensweise von deutschen
Teenagern zu geben. Das ist eine abgesonderte, marginale Schicht der Gesellschaft.
Sie benehmen sich wie verrückt, versammeln sich in lärmende Mannschaften,
kommunizieren laut, schreien Lieder bis der tiefen Nacht, zeichnen Graffiti an den
Wänden und sogar treiben Unfug. Das Motto von deutschen Teenagern konnte man in
solcher Form ausdrücken: „Lebt bunt, laut und schrill solange ihr jung seid“. Sie
zersplittern sich in verschiedene Subkulturen, Cliquen und Bewegungen. Man kann auf
die Straßen bunt und nicht formal aussehende Jugendliche beobachten. Hippies mit
langen Haaren und Bärten, Punks mit Irokesen, Rocker in Lederjacken, auch vielfältige
Skatenboarders, Streetbrakers, Bikers und viele andere.
Bisher Ausbildung in Deutschland wird immer beliebter, und viele Menschen
sind daran interessiert, wie in Deutschland leben Studenten, wie viel es kostet und wie
sie ruhen.
Während der Lehre an der Universität arbeiten und wandern die meisten Jungen
und Mädchen. Die Besonderheiten des deutschen Studiums ermöglichen das machen.
Das Studium in Deutschland gilt als öffentliche Wohl uns auf dem meisten Territorium
ist kostenfrei. Nur in Bayern und Niedersachsen müssen Studenten bis 500 Euro per
Semester zahlen. In anderen Bundesländern ist ein genannter Studentenbeitrag
obligatorisch. Er besteht aus 100 bis 300 Euro per Semester. Für den Beitrag bekommt
man die allgemeine Fahrkarte und das Studentische soziale Paket, der verschiedene
Möglichkeiten zur Verfügung stellt- Zum Beispiel, ärztliche Betreuung, sportliche
Abonnement u.s.w.
Der Durchschnittsstudent verfügt über 864 Euro im Monat. 87 Prozent gaben an,
von den Eltern mit durchschnittlich 476 Euro unterstützt zu werden. Knapp zwei Drittel
arbeiten neben dem Studium und verdienen damit durchschnittlich 323 Euro im
Monat. Fast jeder Dritte bezieht Bafög(durchschnittlich 443 Euro), 6 Prozent der
Studenten haben einen Kredit aufgenommen. Rund jeder Zweite arbeitet neben dem
Studium, weil er das Geld zum Leben braucht. Die meisten Studenten gaben an, dass
 268

sie jobben, um sich mehr leisten zu können, andere wollen unabhängig von den Eltern
sein. Egal, ob Studenten über viel oder wenig Geld verfügen, das meiste Geld geht für
die Miete drauf (298 Euro), für Essen (165 Euro) und für Verkehrsmittel/Auto (82
Euro).
Der Stundenplan ist auch sehr günstig. Die Jugend stellt ihn selbstständig auf.
Studenten können auch die Zeit des Studiums verlängern und eine Pause machen, wenn
es nötig ist. Die meisten benutzen diese Möglichkeit um Geld zu verdienen oder eine
Reise zu unternehmen. Nicht umsonst gibt es in Deutschland zahlreiche
Arbeitsangebote für studierende Leute. Deshalb reisen und arbeiten sie gleichzeitig.
Studieren in Deutschland bedeutet oft, sein Studium alleine organisieren zu
müssen. Persönliche Kontakte zu den Professoren sind selten. Das ist vor allem für
ausländische Studierende ein Problem.
Studierende in Deutschland sind es gewohnt, ihren Uni-Alltag selbstständig
zu meistern. Ihr Lehrmaterial und die Stundenpläne müssen sie sich oft
selbst zusammenstellen. Auch wenn sie mit Professoren sprechen wollen, müssen sie
selbst aktiv werden.
Für den Ukrainer war das eine große Umstellung. In ihrer Heimat besuchte sie
eine private Universität, an der es mehr Betreuung als in Hamburg gab. Die Professoren
erklärten zum Beispiel auch, wie man bestimmte Bücher findet oder wo man kopieren
kann. Hier in Deutschland hat sie ein ganzes Semester gebraucht, um sich an der
Uni zurechtzufinden.
Vor allem das wissenschaftliche Schreiben, das bei einem Studium in
Deutschland so wichtig ist, fällt ausländischen Studierenden oft schwer. Das liegt nicht
nur an Sprachproblemen. Professor Thomas Eger vom Institute of Law and Economics
an der Uni Hamburg erklärt: "Einige haben bereits im Ausland ein komplettes
Studium abgeschlossen, ohne auch nur eine einzige Hausarbeit geschrieben zu haben."
Wenn sich Studierende in Deutschland ausruhen können, schlafen sie oft, gehen
in einen Film oder ein Cafe und gehen in Gruppen. Sie lesen weniger oft, verbringen
Zeit mit ihrer Familie oder gehen in Clubs. Und immer werden sie verrückt.
Veranstalten lärmende Partys, schreien Lieder, verlieben sich, verreisen per Anhalter
nach Süden, streiken, nehmen Teil in vielfältigen Jugendbewegungen.
Nur nach der Ehe werden sie ruhig und solide, verwandeln sich zu würdigen
Familienväter und Mütter. Doch das erste Kind gebären sich am meisten im Alter
neben 30, nicht früher.
Offenbare Vorteile Existierens in Deutschland ungeachtet, gibt es auch ernste
Probleme unter Jugendlichen. Zum Beispiel, Arbeitslosigkeit von qualifizierten
Fachleuten, feindselige Beziehung zu Ausländer. Ein wesentlicher Teil von jungen
Menschen raucht täglich, hat Übergewicht, trinkt zu viel Alkohol oder nimmt Droge
ein. Regierungen von Bundesländern lassen das Problem nicht in freien Lauf. Sie
führen Sozialprogrammen und Propaganda der gesunden Lebensweise durch.
Doch die meisten deutschen Jugendlichen füllen sich ziemlich glücklich und
optimistisch der Zukunft bezüglich.
 269

Kunyzka A., Nikuljak D.

Nationale Bergbauuniversität Dnipro
Sprachliche Betreuung: Halushko T.V.

BAYERN IST EIN KULTURSTAAT

Der Freistaat Bayern ist eines der 16 Länder in Deutschland und liegt in dessen
Südosten. Mit mehr als 70.500 Quadratkilometern ist es das flächenmäßig größte und
mit rund 12,8 Millionen Einwohnern nach Nordrhein-Westfalen das zweitbevöl-
kerungsreichste Bundesland.
„Bayern ist ein Kulturstaat“ – so steht es in der Bayerischen Verfassung. Sie
nimmt damit Bezug auf die jahrhundertealte kulturelle Tradition, die sich auf die Zeit
der Herzöge und Könige gründet, die aber ebenso von der großen Geschichte der
bayerischen Regionen und der historisch gewachsenen Vielfältigkeit des Freistaats
lebt. Das reiche Erbe ist ein Gewinn, aber zu gleich auch ein Auftrag. Denn Kunst und
Kultur brauchen Dynamik und ständige Erneuerung. Jede Generation steht in der
Pflicht, selbst Neues zu schaffen und so den Kulturstaat Bayern weiterzuentwickeln.
Bayern leben und unterstützen die bayerischen Traditionen. Sie sind Teil ihres
täglichen Lebens und prägen maßgeblich die Atmosphäre des Ortes. Die bayerische
Kultur findet eine Empfehlung: besondere bayerische Kostüme, die besonderen lauten
Feste und lebendigen Bräuche.
Urlaub in Oberbayern bedeutet immer das Eintauchen in die bayerische
Lebensweise. Es spiegelt nicht nur in besonderen Fällen das ganze Jahr über, son-dern
auch im Alltag, aber auch in der Sprache, typischen kulinarischen und beson-deren
Kostümen wider. Es gibt auch Weißwürste, Brezeln und Schweine mit Pelmeni, sowie
für Bayern, wie Dirndl oder die Lederhose.
Vom Feldgeschworenenwesen bis hin zur Flechthandwerkstradition: Fünfzehn
Bräuche und Traditionen aus Bayern wurden nun als immaterielles Kulturerbe
gewürdigt und in das Bundesverzeichnis des immateriellen Kulturerbes sowie das
nationale Register Guter Praxisbeispiele aufgenommen.
Dreizehn Traditionen und Bräuche aus Bayern finden auf Grundlage des
maßgeblichen UNESCO-Übereinkommens Aufnahme in das nationale Verzeichnis
des immateriellen Kulturerbes. Zwei bayerische Initiativen, die sich in besonderer
Weise um den Erhalt des immateriellen Kulturerbes verdient machen, werden in das
Register Guter Praxisbeispiele aufgenommen. Diese Entscheidung gab nun die Kul-
turministerkonferenz bekannt. Kunstminister Dr. Ludwig Spaenle betonte: „Leben-
dige Traditionen wie Musik, Tänze, Bräuche, Feste und Handwerkstechniken halten
Bayern im Innersten zusammen und prägen unsere Gesellschaft nachhaltig. Kunst und
Kultur haben seit jeher einen hohen Stellenwert in der Bevölkerung. Die zahlreichen
Aufnahmen in das Bundesverzeichnis des immateriellen Kulturerbes stellen eine
großartige Würdigung der Qualität und außergewöhnlichen Vielfalt der Bayerischen
Kulturlandschaft dar.“
Traditionelle Tänze werden jährlich beim Sennfelder und Gochsheimer Friedens- und
Freudenfest dargeboten
 270

Folgende von Bayern nominierte Traditionen und Handwerkstechniken finden

Eingang in das Bundesverzeichnis: das Feldgeschworenenwesen in Bayern, die
Flechthandwerkstradition, der Georgiritt und historische Schwerttanz zu Traunstein,
die Mal-, Fass- und Vergoldetechniken des Kirchenmalers, das historische Festspiel
„Der Meistertrunk“ zu Rothenburg o. d. Tauber, die Osingverlosung, das Sennfelder
und Gochsheimer Friedensfest, die Handwerkstradition des Spitzenklöppelns im
Oberpfälzer Wald, die Tölzer Leonhardifahrt, das Wunsiedler Brunnenfest, der
Zwiefache, der Innerstädtische Erwerbsgartenbau in Bamberg sowie das historische
Festspiel „Die Kinderzeche“ zu Dinkelsbühl.
In das nationale Register Guter Praxisbeispiele werden aufgenommen: Die
Hochalpine Allgäuer Alpwirtschaft in Bad Hindelang sowie die Bemühungen des
„Verbandes für Orts- und Flurnamenforschung in Bayern“ zur Erforschung und
Dokumentation von Flur- und Hausnamen in Bayern. Minister Spaenle hob die
Bedeutung gelebter Kulturpflege hervor: „Die Erhaltung des immateriellen Kultur-
erbes ist eine Aufgabe, der sich viele, zumeist ehrenamtliche Mitbürgerinnen und
Mitbürger verschrieben haben. Ich freue mich sehr, dass dieses Engagement durch die
Aufnahme in das nationale Register guter Praxisbeispiele nun exemplarisch
ausgezeichnet wurde.“

Magonova Ch.
Nationale Bergbauuniversität der Ukraine
Sprachliche Beratung: I.V. Khurtak

NATIONALE MERKMAL DEUTSCHLANDS

Nach meinem ersten Aufenthalt in Deutschland bemerkte ich einige

Besonderheiten. Das erste nationale Merkmal Deutschlands ist die Kultur des
Radfahrens, die bereits seit Jahrzehnten geschätzt wurde. Wir sind so ein Wunder Wie
radeln Sie? Oder Radfahrer mit Fahrradträgern, genau wie vollwertige Autos mit einem
Kofferraum? Dieses Tempo kann auch Probleme mit Parkrädern zu starten, es gibt so
viele von ihnen. Und es ist nicht teuer Berg, aber gewöhnliche Stadt Besen,
erschwinglich für absolut jeder. Vielleicht sind also alt und rostig, an einen Baum
gebunden und der Gnade des Schicksals überlassen - sie sagen, ich habe vergessen, wo
ich es gelassen habe, kein Problem, ich werde mir einen neuen kaufen.
Im Allgemeinen ist hier modern nicht nur Radsport. Aber in vielerlei Hinsicht
ist alles aus irgendeinem Grund für Menschen getan. Einige öffentliche Toiletten in
Parkplätzen entlang der Autobahnen stehen - Wasser- und Spülsensoren sind Infrarot,
und manchmal spielt klassische Musik im Inneren. Das ist kein Loch in den Boden in
einer Holzkabine mit einem Haufen Fliegen. Auch auf jedem Parkplatz sind Tische mit
Bänken, wo man essen kann. Und über freie Autobahnen ohne Grenzen, ich halte mich
in Ruhe.
Deutschland ist ein Land der fortgeschrittenen Technologie. Es ist schön, die
weit verbreitete Nutzung von Sonnenkollektoren und Windkraftanlagen zu sehen,
ganze Felder sind einfach. Und ein weiteres Merkmal von Deutschland ist die
 271

Sortierung von Müll. Und die Deutschen verteilen nicht nur die Art des Materials,
sondern teilen auch das Glas der verschiedenen Farben und Plastik nach verschiedenen
Kriterien auf. So sparen sie solche natürlichen Ressourcen. Seltsam, ja? Wir,
zusammen mit Afrika, werden alle ihre Bemühungen negieren. Wir schneiden den
ganzen Wald, verschmutzen alle Flüsse und Seen, wir haben einige natürliche
Ressourcen in der Masse!
Was willst du tun, wenn du die Polizei siehst? Richtig, überqueren Sie die Straße
und umgehen die Seite, man weiß nie, was an die Macht kommen wird, was verurteilt
ist. Hier können Sie diese Gefühle vergessen. Als wir die Nacht am Flughafen Berlin
verbrachten, waren wir froh, dass eine Patrouille in die Nähe ging und von uns bewacht
wurde. Die Leute machen wirklich ihre Arbeit.
Ein weiteres Merkmal Deutschlands ist das Verhalten auf der Straße. Nun, was für eine
normale und sich selbst respektierende Person wird sich verlangsamen, wenn er das
Auto mit dem Blinker an sieht? Schließlich wird es nach vorne rutschen! Nein, in
Deutschland ist es schwer, am Steuer zu fahren - Sie werden immer vermisst,
signalisieren nicht, wenn Sie die Bewegung behindern, nicht schneiden, von Reihe zu
Reihe umbauen. Und außerdem ist jeder mit High-Speed-Modi und sind in einem Stau
und warten an der Reihe. So kann man doch ganz vergessen, wie man ein Auto fährt
und Adrenalin nicht in den Blutkreislauf eintritt.
Das wichtigste Merkmal Deutschlands, obwohl sicherlich für ganz Europa - ist
die Höflichkeit und die lächelnden Menschen. Und deshalb fragst du? Warum sollte
der Verkäufer im Laden lächeln? Besonders wenn die Stimmung schlecht ist. Es ist
viel besser, unartig zu werden, denn dann wird der Tag nicht verschwendet. Also nein,
diese seltsamen Deutschen fragen immer noch nach dem Leben, sagen sie, wie
Gesundheit, Leben, woher du kommst. Absolut verrücktes poshodili, spotten! Aber
nichts, wir haben diese Freundlichkeit 4 Wochen dauerhaft erlebt, während wir in
Europa waren. Und als Dnipro angekommen, dann gerade Balsam für das Herz gedreht
Grenzkontrolle - so vile Becher wir wurden von den Wachen begrüßt, die bereits in der
Brust etwas mit Freude flatterten, das Gefühl Rückkehr in seine Heimat. Aber die
Erkenntnis, dass die Qualen des Seins in Europa vorbei sind, kam nur in unserem
russischen Supermarkt - sie betrogen und warfen die Kapitulation - jetzt sind wir zu
Hause!
Ja Patrioten der Ukraine werden mir verzeihen, aber dieser Artikel wurde in den
ersten Tagen nach dem Kommen aus Europa geschrieben, und dann war der Kontrast
sehr spürbar. Ein wenig später, wie üblich, hörst du auf, alles zu bemerken. Und ja, ich
verstehe vollkommen, dass es in Deutschland viele Nachteile gibt, aber ich fürchte, für
viele ist es besser, solche Nachteile zu haben als in der Ukraine oder anderen GUS-
Ländern.
 272

Mosinjan M., Muradowa I.

Nationale Bergbauuniversität Dnipro
Sprachliche Betreuung: Halushko T.V.

NATURWUNDER DEUTSCHLAND

Deutschland bietet zwischen der Nordsee und der Ostsee im Norden und den
Alpen im Süden neben seinem kulturellen Reichtum auch zahlreiche Naturoase und
herausragende Landschaften. Viele Naturdenkmäler, Naturparks und Biosphären-
reserve zeigen und bewahren das ursprüngliche Aussehen unserer Umwelt und sind ein
idealer Ort für den Sommerurlaub oder einfach nur um Ruhe und Entspannung zu
finden. Oft hat auch der Mensch durch seine Bewirtschaftung das Aussehen der Natur
geprägt und viele Landschaften erst geschaffen. Unsere Aufstellung ist eine kleine
Auswahl von besonders schönen Landschaften und Naturerscheinungen, die als
attraktive Sehenswürdigkeiten der Natur sowohl ideale Ausflugs- und Wanderziele als
auch optimale Urlaubsziele sind, und nicht nur für Naturlieber.
Spreewald, Brandenburg. Nicht nur in Venedig stakt man mit Kähnen von A
nach B. Das geht auch im Spreewald, der gerade 100 Kilometer von Berlin entfernt
liegt. Die Spree verzweigt sich als Folge der letzten Eiszeit in ein Labyrinth kleiner
Wasserläufe und wurde von den Bewohnern zum Teil zu schiffbaren Kanälen er-
weitert. Das Leben fand hier viele Jahrhunderte lang zu Wasser statt. Heute dürfen 250
Kilometer der insgesamt 1550 Kilometer Wasserläufe mit Booten befahren werden.
Teufelsmauer,Harz, Sachsen-Anhalt. Auch Deutschland hat eine Große Mauer.
Nördlich des Harzes ist die Teufelsmauer zu finden, die sich auf 20 Kilometern Länge
zwischen den kleinen Städten Ballenstedt und Blankenburg erstreckt. An einigen
Stellen ragen nur einzelne Felsen steil in die Höhe, an anderen wirkt die kompakte
Mauer wie von übernatürlichen Mächten geschaffen. In Wirklichkeit ist sie als Folge
der Bildung des Harzes entstanden. Gewaltige tektonische Kräfte waren am Werk und
verschoben Gesteinsschichten aus der Horizontalen in die Senkrechte.
Königsstuhl auf Rügen, Mecklenburg-Vorpommern. Weiße Felsen, blaues Meer
– das sind die Kreidefelsen auf der Insel Rügen. Im Norden der größten deutschen
Ostseeinsel, auf der Halbinsel Jasmund, erstreckt sich über mehrere Kilometer eine
leuchtend weiße Kreideküste. Der Überlieferung nach hat der schwedische König Karl
XII. von hier aus im Jahre 1715 eine Seeschlacht gegen die Dänen geleitet. Heute
befindet sich hier der Nationalpark, der uns zu Wanderungen durch uralte Buchenwäl-
der einlädt.
Saalfelder Feengrotten, Tropfsteinhöhle, Thüringen. Um Märchen und Feen zu
erleben, muss man nicht bis Disneyland fahren. Mitten in Thüringen findet man einen
Märchendom mit einer Gralsburg, wenn man in die unterirdische Welt der Saalfelder
Feengrotten eintaucht. Die Höhlen entstanden durch Bergbauarbeiten im Thüringer
Schiefergebirge vor hunderten von Jahren. Die riesigen unterirdischen Räume verwan-
delten sich im Laufe der Zeit in farbenprächtige Tropfsteinhöhlen. 1914 entstand
daraus ein Schaubergwerk.
 273

Fast in jedem Bundesland kann man so merkwürdige Orte finden. Es lohnt sie,
zu sehen, weil sie einmalig sind.

Nurakhmedowa H.
Nationale Bergbauuniversität der Ukraine
Sprachliche Betreuung: I.V. Khurtak

ARTEN DER REALITÄT IM 21. JAHRHUNDERT

Neuheiten im Elektronikbereich und IT werden so schnell und oft produziert und

angepriesen. Die Vielfalt und Anzahl neuer Geräte nimmt täglich zu. Wir können
Progress nicht stoppen. Bald werden Innovation, die unsere Atem nimmt, ein Teil
unseres täglichen Lebens sein. Sie werden die Menschheit erobern und die Taschen der
Käufer leeren.
Drei verwandten Technologien sind bemerkenswert: Virtualle Realität (VR)
Erweiterte Realität (ER) und Mixed Realität (MR).
Jede Art von Realität hat ihre Eigenschaften: die Tiefe des Eintauchens in den
virtuellen Raum, die Realität der angezeigten virtuellen Objekte und eine spezielle Art
der Interaktion mit ihnen. Es ist möglich zu sehen, was nicht im realen Raum verfügbar
ist, zum Beispiel im Gehirn einer Person zu sein oder in einem Raum zu sein!
Erweiterte Realität ergänzt die reale Welt mit künstlichen Elementen und neuen
Informationen. Es ermöglicht Ihnen, einfach Kleidung, Brille am Computer
anzuprobieren oder das gewünschte Objekt zu finden und einen Weg dorthin zu
bereiten.
Mixed Realität ist die natürliche Wahrnehmung eines Nutzers mit einer künstlichen
Wahrnehmung vermischen. Der Benutzer interagiert mit der tatsächlichen Welt, in der
virtuelle Objekte zugleich sein, die mit ihrer "Natürlichkeit" überzeugen.
Virtuelle Realität taucht den Benutzer vollständig in die modellierte Welt ein und
isoliert sie vom Realen. Damit eine Person in eine virtuelle Umgebung eingetaucht ist,
muss sie einen Virtual-Reality-Helm tragen oder andere spezielle Geräte verwenden.
Die Benutzer spüren die Geschwindigkeit des Autos, sie haben Angst, von der
Schaukel zu fallen und versuchen, das Kätzchen in derselben fiktiven Welt zu
streicheln, indem sie es als real wahrnehmen. Entwickler versuchen, die Interaktion
mit der Umwelt durch die Auswirkungen auf dem bestehenden menschlichen Sinne
geschaffen zu imitieren. Jetzt wird die Wirkung auf das Sehvermögen und Gehör
erfolgreich gemeistert.
Zurzeit gibt es viele Nachteiles: die technische Unvollkommenheit der Geräte und
physiologische und psychologische Aspekte, die Angst der Menschen vor
Gesundheitsschäden, der Preis, der jetzt für die meisten Geräte sehr hoch ist. Alle diese
Probleme werden jedoch gelöst. Analysten sagen den Wohlstand des VR-Marktes
voraus.
Für das Eintauchen in die virtuelle Realität werden VR-Helme und andere Geräte
eingesetzt: Tracking-Systeme für Kopf, Augen, Körperbewegungen; Handschuhe, 3D-
Controller, Geräte mit Feedback, Plattformen, Sensoren, die zur Schaffung
 274

realistischer Empfindungen des Seins im digitalen Raum beitragen. Bereits jetzt

können wir die Aufnahmen in Format 360 Grad sehen, Simulatoren ähnlich wie Speech
Center VR verwenden und in der VR-Plattform TimVi kommunizieren.

Rasdorska A.
Nationale Bergbauuniversität Dnipro
Sprachliche Betreuung: Halushko T.V.

SPORT IN DEUTSCHLAND

Sport ist in Deutschland eine sehr beliebte Freizeitbeschäftigung. Die Sportbe-

geisterung wird nicht nur bei Fernsehübertragungen am Bildschirm ausgelebt, sondern
vor allen Dingen in dem mehr als 86000 Vereinen, die sich im Verband des Deutschen
Sportbundes zusammengeschlossen haben. Fast jeder vierte Bundesbürger ist Mitglied
in einem Sportverein. Neben den rund 26,3 Millionen Mitgliedern treiben weitere
zwölf Millionen Menschen Sport, ohne einem Verein anzugehören.
Kennzeichnend für den Sport in Deutschland ist seine Autonomie. Die Orga-
nisationen des Sports regeln ihre Angelegenheiten selbst. Der Staat greift nur dann
fördernd ein, wenn die finanziellen Möglichkeiten der Sportorganisationen nicht aus-
reichen. Die partnerschaftliche Zusammenarbeit mit den Sportverbänden gehört zu den
Grundsätzen der staatlichen Sportpolitik. Das gilt auch für die neuen Bundes-länder,
wo unabhängige Sportstrukturen geschaffen wurden. „Fair Play“ und „Part-nerschaft“
gehen heute vor Sieg um jeden Preis. Heute liegt auch in den neuen Bundesländern der
Schwerpunkt auf dem Breitensport mit den Vereinen als Basis. Auf dieser Grundlage
kann sich der Spitzensport entwickeln.
Dachorganisation des Sports ist der Deutsche Sportbund (DSB), der aus 16
Landessportbünden und zahlreichen Fachverbänden besteht. Mit mehr als 5,8 Mit-
gliedern ist der Deutsche Fußball-Bund (DFB) der weitaus mitgliederstarke Sport-
verband in Deutschland. Fußball wird in Tausenden von Amateurvereinen gespielt; er
ist auch ein Zuschauermagnet bei den Spielen der Profi-Ligen, die während der
Spielzeit jede Woche einige Hunderttausend in die Stadien locken. Dreimal hat die
deutsche Nationalmannschaft die Fußball-Weltmeisterschaft gewonnen. Sportarten
wie Tennis, Golf, Eishockey, Basketball finden immer mehr Anhänger.
Internationale Erfolge wie die der Stars Steffi Graf, Anke Huber, Boris Becker
und Michael Stich haben Tennis zum Volkssport gemacht. Breitensport lebt nicht
zuletzt von der Ausstrahlung der Berufssportler; deren Domänen sind in Deutschland
vor allem Fußball, Tennis und Reiten. Durch die zweimalige Weltmeisterschaft in der
Formel 1 hat Michael Schumacher dem Motorsport in Deutschland zu großer Popu-
larität verholfen. Auch der Boxsport genießt seit den großen Kämpfen von Henry
Maske und Axel Schulz wieder internationale Aufmerksamkeit wie zu den aktiven
Zeiten eines Max Schmeling. Jan Ullrich gewann 1997 als erster Deutscher die Tour
de France, Eric Zabel eroberte dabei das grüne Trikot des Punktbesten. Das Team
„Deutsche Telekom“ wurde Mannschaftssieger.
 275

Die meisten Bürger treiben Sport nicht, weil sie nach Hochleistungen streben.
Die Freude an der Bewegung und die Betätigung in der Gemeinschaft sind für sie
wichtiger. Sport dient der Gesundheit und gleicht die Bewegungsarmut in der
technisierten Welt aus. Jahr für Jahr zieht der Sport deshalb mehr Menschen an.
Das Angebot der Vereine wird immer breiter. In einem üblichen Verein kann
man heute Fußball, Handball, Volleyball, Basketball, Tennis und Tischtennis spielen,
turnen und Leichtathletik treiben. Sehr beliebt sind auch die Wassersportvereine; dazu
gibt es Angebote für Behinderte, Senioren oder Mütter mit Kindern.

Subota K., Subbotina K., Tsyba V.

Nationale Bergbauuniversität der Ukraine
Sprachliche Beratung: Korotkova S.V.

WAS IST DENGLISCH? ODER: WAS IST EIN ANGLIZISMUS?

Als Anglizismus bezeichnet man eine Übernahme oder Entlehnung aus der
englischen Sprache ins Deutsche. Es hat sich auch eingebürgert, bei diesen Einflüssen
des Englischen auf das Deutsche die Wort-Kreuzung „Denglisch“ zu verwenden.
Denglisch beschreibt meistens eine Art Sprachstil, bei dem Deutsch mit
19T 19T

spontan eingedeutschten englischen Wörtern

19T 19T 19T vermischt wird,
19T weil einem
die englischen Wörter "cooler" erscheinen oder einem gerade nicht das deutsche Wort
19T 19T 19T 19T

einfällt.
Anglizismen sind aus dem Englischen stammende Fremdwörter (zumeist
19T 19T

Substantive oder substantivierte Verben: comic, hobby, TV, e-mail, computer, laptop)
oder aus der englischen Sprache übernommene Phrasen (z. B. „Liebe machen“ von to
make love). Der Begriff „Anglizismus“ ist wertneutral. „Denglisch“ – ein Kofferwort,
das sich aus „Deutsch“ und „Englisch“ zusammensetzt – ist hingegen ein abwertender
Begriff aus der deutschen Sprachpflege. Anglizismen finden wir in
allen Bereichen der deutschen Sprache:
Vor allem werden sie fester Bestandteil des deutschen Wortschatzes. Im Duden zum
Beispiel findet man seit mehreren Jahren unter dem Eintrag „Job“ den englischen
Begriff, der eine Arbeit oder Arbeitsstelle bezeichnet.
Im Bereich der Formenlehre setzt sich der englische Genitiv (geschrieben mit einem
Apostroph-S) durch und verdrängt auf Schildern und Werbetafeln den deutschen
Genitiv, der durch Anfügung des S gebildet wird.
Aber auch auf anderen Ebenen (in der Syntax und der Lautung) übernimmt das
Deutsche in den letzten Jahren vieles aus dem Englischen.
Diese Übernahmen aus dem Englischen finden aber nicht allein im Deutschen statt. In
vielen anderen Sprachen der Welt kann man solche oder ähnliche Prozesse ebenfalls
beobachten. Bekannte
Beispiele für Anglizismen, die sich in den letzten zwei Jahrzehnten im Deutschen
durchgesetzt haben, sind unter anderem:
1) downloaden (statt “herunterladen”)
2) Shop (statt “Geschäft”)
3) Sale (statt “Verkauf” oder “Schlussverkauf”)
 276

4) canceln (statt “absagen”) Daneben

existieren auch sogenannte Pseudoanglizismen, die zwar englisch klingen, in Wahrheit
aber im Englischen gar nicht in Gebrauch sind:
1) Handy (auf Englisch “mobile phone” oder “cell phone”)
2) Beamer (auf Englisch “projector”)
Auch einige grammatikalische Konstruktionen werden immer wieder als
Denglisch kritisiert, darunter etwa:
1) Sinn machen (statt “Sinn ergeben” oder “sinnvoll sein”)
2) Geld machen (statt “Geld verdienen”)
3) in 2003 (statt “2003”)
4) etwas erinnern (statt “sich an etwas erinnern”)
Viele dieser Ausdrücke haben sich mittlerweile im Deutschen so weit
durchgesetzt, dass sie teilweise gar nicht mehr als Anglizismen empfunden werden.

Tereshchenko V.
Nationale Bergbauuniversität Dnipro
Sprachliche Betreuung: Halushko T.V.

SELTSAME HANDWERKSKUNST

Als Handwerk werden zahlreiche gewerbliche Tätigkeiten bezeichnet, die

Produkte meist auf Bestellung fertigen oder Dienstleistungen auf Nachfrage er-
bringen. Der Begriff bezeichnet auch den gesamten Berufsstand. Die handwerk-liche
Tätigkeit steht der industriellen Massenproduktion gegenüber.
Das Handwerk ist Kern und wesentlicher Teil des Mittelstandes in Deutschland.
Als großer Wirtschafts- und Gesellschaftsgruppe nimmt es maßgeb-lichen Einfluss auf
das öffentliche Leben. Ob Privatverbraucher, Industrie, Handel oder die öffentliche
Hand - das deutsche Handwerk bietet ein breites, differenziertes und vor allem
qualitativ hochwertiges Angebot an Waren und Dienstleistungen. Individuelle
Produkte und Problemlösungen sind die Domäne und Stärke des Handwerks.
Die Leistungen der Handwerker in Deutschland werden täglich millionenfach in
Anspruch genommen. Handwerker stellen sich flexibel und kreativ in den Dienst ihrer
Kunden und Auftraggeber. Ständige Anpassungsfähigkeit wird durch hoch
qualifizierte Betriebsinhaber und Mitarbeiter sichergestellt.
Man sagt oft: Zeig mir deine Schuhe und ich sage dir, wer Du bist. Schuhe haben
großen Aussagewert über den Status eines Menschen. Schuhe waren schon immer sehr
teuer und nicht jeder konnte sich gute Fußbekleidung leisten. Heute kann sich jeder
Schuhe leisten, aber die Wenigsten achten dabei auf Nachhaltigkeit. Ein Spruch bringt
es auf den Punkt: Ich bin zu arm, um mir billige Schuhe zu kaufen. Vor allem
handgemachte Maßschuhe halten viele Jahre und begleiten seinen Träger durchs
Leben. Wer Maßschuhe kauft, muss zwar tief in die Tasche greifen, sie tragen ihren
Besitzer aber jahre- oder jahrzehntelang durchs Leben In Deutschland gibt es nur noch
etwa 100 Schuhmacher, die nach alter Handwerkstradition Schuhe fertigen.
 277

Die Brillen von Dieter Wollenweber aus der Eifel sind echte Unikate. Kleine
Kunstwerke. Keine Brille ist wie die andere – ihr Aussehen ist geprägt von der Struktur
des Büffelhorns. Und: jede Brille ist Handarbeit, oft eine auf den Kunden angepasste
Maßanfertigung, erstellt in zahllosen Einzelschritte. Viele hundert Brillen entstehen so
Jahr für Jahr in Dieter Wollenwebers Eifler Brillenmanufaktur.
Sie gilt als die Königin der Deckarten: die altdeutsche Schieferdeckung. Für
Handwerker ist sie eine besondere Herausforderung, denn fast jede Schieferplatte muss
von Hand frei zugerichtet werden. Die Dachdeckermeister Manfred Rosenkranz und
sein Sohn Samuel schaffen die Dächer, die viele Jahrzehnte überdauern werden .
Berufe sind in gewisser Weise ein Spiegel der wirtschaftlichen Verhältnisse ihrer
Zeit. So wie zahlreiche Berufe im Rahmen der Industrialisierung und Entwicklungen
zu seltenen Berufen geworden sind, so sind zugleich völlig neue Berufsbilder
entstanden. So gesehen ist die ständige Weiterentwicklung der Berufe ein wichtiger
Bestandteil für die nächsten Schritte in Richtung Zukunft der Industrie.

Wolobojewa A.
Nationale Bergbauuniversität Dnipro
Sprachliche Betreuung: Halushko T.V.

DIE KUNST ALS DER SPIEGEL DER WELT

Die Kunst ist der Spiegel der Welt. In der Kunst zeigt der Mensch sein
schöpferisches Können. Mit Hilfe der Kunst kann der Mensch sich selbst formen,
bereichern, sich die besten Eigenschaften anerziehen. Die Kunst ist das Gedächtnis des
Volkes. Sie verbindet uns mit der Geschichte des Volkes, mit den menschlichen
Zivilisationen. Die Kunst appelliert an unsere Gefühle, lässt uns miterleben, mitden-
ken.
Es gibt verschiedene Kunstgattungen, die verschiedene Möglichkeiten haben:
Malerei und Plastik, Film- und Theaterkunst, Poesie und Prosa, Musik und Tanz. In
jedem Land gibt es bekannte Galerien, Kunstmuseen, in den die Werke von be-
rühmtesten Künstlern aller Stille und Epochen aufbewahrt und ausgestellt werden. Die
Malerei zählt neben der Architektur, der Bildhauerei, der Grafik und der Zeichnung zu
den klassischen Gattungen der bildenden Kunst. Während Bildhauerei und Architektur
dreidimensionale Werke hervorbringen, geht es in Malerei sowie in Grafik und
Zeichnungen in der Regel um flächige Werke. Im Gegensatz zur Zeichnung geschieht
dies durch das Aufbringen von feuchten Farben mittels Pinsel, Spachtel oder anderer
Werkzeuge auf einen Malgrund. Diese Techniken werden unter dem Be-
griff Mahltechniken zusammengefasst. Weltweit sind die Namen von deutschen
Künstlern bekannt. Das sind Albrecht Dürer (1471-1528), Max Ernst (1891-1976),
David Caspar Friedrich (1774-1840), Max Beckmann (1884-1950) und viele andere.
Heute stehen deutsche Künstler auch hoch im Kurs. Artnet hat eine Liste mit den
zehn teuersten Künstlern Deutschlands veröffentlicht. Allen voran steht dominiert
Gerhard Richter, ehemaliger Professor für Malerei an der Kunstakademie Düsseldorf,
mit seiner revolutionären Malerei, Bildhauerei und Fotografie auf dem deutschen
 278

Kunstmarkt. Für seine Arbeit Domplatz, Mailand (Cathedral Square, Milan) wurde ein
Rekordpreis von mehr als 37 Mio. US Dollar erzielt.
Der nächste bekannte Name ist Sigmar Polke. Das Werk des Malers, Grafikers
und Fotografen lässt sich dem postmodernen oder kapitalistischen Realismus zu-
ordnen. Kennzeichnend für Polkes Bilder und Werke ist sein großer Abwechslungs-
reichtum und die schier unendliche Experimentierfreude seines Stilpluralismus, die
sich jeder leichtfertigen Einordnung entzieht, immer mit dem Ziel den Betrachter
aufzurütteln, zu verstören, aber nie zu vertreiben oder abzustoßen. Sigmar Polkes
gesamtes Schaffen kennzeichnet eine tiefgreifende Auseinandersetzung mit der all-
täglichen Wahrnehmung von Wirklichkeit und trivialer Alltagskultur, die sich stets
zwischen Ironie und Sarkasmus bewegt. Einer ganzen Künstlergeneration wurde
Polke, der viele Grenzen einriss, zum Vorbild und Wegbereiter. Albert Öhlen, Werner
Büttner oder Martin Kippenberger zählen zu seinen Schülern. Heute gelten Sigmar
Polkes Bilder, Werke und Editionen zu den höchstgehandelten im internationalen
Kunsthandel. Seine Arbeiten sind in den führenden Museen der Welt zu sehen und
zahlreiche Retrospektiven wurden ihm gewidmet.
 279

КОНКУРС ПОЕТИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ

ОБОВ’ЯЗКОВА ПРОГРАМА

Англійська мова

W. SHAKESPEARE SONNET 113

Since I left you, mine eye is in my mind,

And that which governs me to go about
Doth part his function, and is partly blind,
Seems seeing, but effectually is out;
For it no form delivers to the heart
Of bird, of flow'r, or shape which it doth latch.
Of his quick objects hath the mind no part,
Nor his own vision holds what it doth catch;
For if it see the rud’st or gentlest sight,
The most sweet favor or deformèd’st creature,
The mountain, or the sea, the day, or night,
The crow, or dove, it shapes them to your feature.
Incapable of more, replete with you,
My most true mind thus makes mine untrue.

Перевод С. Мелкумян

Покинувши тебя, в глубь ушел мой взор

И не вижу вновь пути, я слеп и обречен.
Жизнь проходит сквозь стремясь,
Образы неся, но сознанием отрицаясь,
Дверь к сердцу стала заперта.
В каждом милом иль враждебном взгляде,
Осязав красу или кошмар,
Спокойствие нашел мой ум в отраде,
В твой облик, превращая земной шар.
На суши, в океане, днём и ночью,
Заполнила все мысли ты одна.
В полёте в птичьей стае, воочию,
Разум представлял только тебя.
Наполнен обликом любимым,
Рассудок потерял герой,
И правда ложью заменилась
Реальность стала сладким сном.
 280

НІМЕЦЬКА МОВА

R. RILKE. DAS MÄRCHEN VON DER WOLKE

Der Tag ging aus mit mildem Tone,

so wie ein Hammerschlag verklang.
Wie eine gelbe Goldmelone
lag groß der Mond im Kraut am Hang.

Ein Wölkchen wollte davon naschen,

und es gelang ihm, ein paar Zoll
des hellen Rundes zu erhaschen,
rasch kaut es sich die Bäckchen voll.

Es hielt sich lange auf der Flucht auf

und sog sich ganz mit Lichte an; –
da hob die Nacht die goldne Frucht auf:
Schwarz ward die Wolke und zerrann.

Перевод В. Малашенко

День, словно молотка удар,

Был завершён, смягчаясь.
В траве, как дыни жёлтый шар,
Луна лежала золотая.

Решило облачко кусочек оторвать,

Но только дюймов пару
Ему досталось, чтобы впопыхах сжевать,
И насладиться ярким даром.

Вцепившись крепко в небосвод,

Свет, словно сочный фрукт, глотая,
Оно с трудом вернуло ночи плод —
Настало время почернеть, растаяв.

ФРАНЦУЗЬКА МОВА

A. RIMBAUD. SENSATION
Par les soirs bleus d'été, j'irai dans les sentiers,
Picoté par les blés, fouler l'herbe menue
Rêveur, j'en sentirai la fraîcheur à mes pieds.
Je laisserai le vent baigner ma tête nue.
 281

Je ne parlerai pas, je ne penserai rien l'âme,

Mais l'amour infini me montera dans
Et j'irai loin, bien loin, comme un bohémien
Par la Nature, heureux comme avec une femme

Перевод Т. Александровой

Синими вечерами лета я пойду по тропам,

Исколотый пшеницей, буду топтать низкую траву:
Мечтатель, я почувствую прохладу своими стопами.
Я позволю ветру омыть мою обнаженную голову.

Я не буду говорить, я ни о чём не буду думать:

А бесконечная любовь поднимется в моей душе,
И я пойду далеко, очень далеко, словно цыган,
По своей природе счастливый, как с женщиной.

Перевод А. Волобоевой

Сквозь синеву летних вечеров, иду я тропами глухими,

Терпя уколы колосков, ступая по траве.
И по колени в колкой ржи, с прохладой под ступнями сухими,
Несется ветер по непокрытой голове.

Безмолвно и без мыслей,

Настанет бесконечная любовь в душе моей,
Уйду, как цыган, в путь далекий,
Счастлив буду с природой словно с женщиной своей.

Перевод А. Куницкой

В синеве летнего вечера ступаю по дороге

Я – мечтатель, горьковатая свежесть ласкает мои ноги.
Чувствую щекотание колосьев, растворяя шаги в траве,
Шепну ветру: забери мысли, что остались в моей голове.

В моей душе ни слов, ни мыслей – безмолвные долины,

Но из пустоты рождается любовь sans fin.
Вольный цыган, природы дитя, мой путь вдалеке.
 282

Я счастлив, как с лучшей из женщин наедине.

Перевод С. Мандзюк

Голубыми летними вечерами я пойду по тропам,

Покалывание колосьев, травы шуршание.
Мечтая, я почувствую свежесть стопами,
Я буду ощущать ветра касание.

Я не буду говорить и не думать не о чем

И бесконечная любовь возродится в моей душе быстрей,
И я уйду далеко, далеко, как цыган,
И буду счастлив я с природой как с женщиной своей.

ВІЛЬНА ПРОГРАМА
ФРАНЦУЗЬКА МОВА

JEAN-PIERRE CLARIS DE FLORIAN. PLAISIR D'AMOUR

Plaisir d'amour ne dure qu'un moment,

Chagrin d'amour dure toute la vie.

J'ai tout quitté pour l'ingrate Sylvie,

Elle me quitte et prend un autre amant.
Plaisir d'amour ne dure qu'un moment,
Chagrin d'amour dure toute la vie.

Tant que cette eau coulera doucement

Vers ce ruisseau qui borde la prairie,
Je t'aimerai, me répétait Sylvie ;
L'eau coule encore, elle a changé pourtant !

Plaisir d'amour ne dure qu'un moment,

Chagrin d'amour dure toute la vie.

Перевод М. Сущенко

Услада от любви продлится лишь мгновенье,

Оставив след печали, боли на всю жизнь ..

Покинут нынче я неблагодарною Сильви.

Другой возлюбленный сгорает в неге от её любви.
Услада от любви продлится лишь мгновенье,
 283

Оставив след печали, боли на всю жизнь ..

«Пока бежит вода в изгибах мягких луга, -

На берегу ручья мне молвила Сильви, -
Клянусь тебе на веки я в любви!»
Вода течёт, а от неё ни слуха!

Услада от любви продлится лишь мгновенье,

Оставив след печали, боли на всю жизнь.
 284

Наукове видання

ЄВРОПЕЙСЬКІ МОВИ-2017: ІННОВАЦІЇ ТА

РОЗВИТОК

Матеріали 15-ї Міжнародної наукової студентської конференції,

присвяченої Європейському дню мов

Електронне видання

Друкується в редакційній обробці авторів публікацій

Відповідальна за випуск Т.Ю. Введенська

Технічний редактор О.В. Щуров