МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ТА ТЕОРЕТИЧНОЇ ФІЗИКИ

Лабораторна робота №2
по темі:

«Електромагнітні коливання у
коливальному контурі»

Виконав студент:
Легкий Я.Я.
ФАЕТ
Група 201

Допущений: Виконав: Здав:

Київ 2020
Мета роботи: Вивчення властивостей незгасаючих і згасаючих вільних
електромагнітних коливань у коливальному контурі.
Теоретичні відомості
Вільні, або власні, коливання відбуваються в ізольованій коливальній системі
після того, як ця система виведена зі стану рівноваги зовнішнього збурення
коливальній системі ззовні надається енергія, процес вільних (власних)
коливань визначається параметрами самої коливальної системи.
Електромагнітні коливання відбуваються у коливальному контурі.
Коливальний контур – це електричне коло, у якому обов’язковими
елементами є індивідуальність L і ємність С.
У реальному коливальному контурі є активний опір R, пов’язаний з опором
провідників. У такому контурі (рис. 2) можна створити коливання, якщо,
наприклад, зарядити конденсатор від джерела живлення.

Після від’єднання джерела в контурі виникають вільні коливання. Сила

струму в конденсаторі пов’язана із зарядом q і різницею потенціалів U на
конденсаторі співвідношенням: I =−dq , dt=−CdU , dt , , де q=CU - заряд
конденсатора. Знак «мінус» означає, що позитивним є напрям струму, за
якого конденсатор розряджається.
Зміна струму за часом викликає електрорушійну силу самоіндукції ε с. інд:
dl d2 U
ε с. інд=−L = LC 2
dt dt

Згідно з другим правилом Кірхгофа U + ε с .інд −IR=0 . підставляючи значення

ε с. інд і I , дістаємо рівняння власних коливань у контурі, що складається з R , L
іC.
R
∗dU
LC∗d 2 U CR∗dU d2 U L U
U+ + =0 , або 2 + + =0.
dt 2
dt dt dt LC

У випадку, коли R = 0, рівняння (7) має вигляд:

 d2U U d2U 2
2
+ =0 , або 2
+ω0 U =0
dt LC dt
його розв’язком є:
U =U c =U m cos ⁡(ω 0 t +φ)
де ω 0=1/ √ LC — власна частота коливань у контурі; φ — початкова фаза.
Отже, напруга на обкладках конденсатора (і заряд) змінюється за
гармонічним законом. Період коливань визначається за формулою:
2π
T 0= =2 π √ LC
ω0
Як бачимо, період і частота коливань визначаються лише параметрами
контуру L і С.
Для заряду можна записати вираз:
q=CU =C U m cos ( ω 0 t +φ ) =Q m cos ⁡(ω0 t+ φ)
де Qm =C U m. Тоді сила струму визначається виразом:
π
I =−ω 0 Q m sin ( ω0 t+φ ) , або I =I m cos ⁡(ω0 t+ φ+ )
2
де I m=ω 0 Q m
π
Отже, сила струму випереджає за фазою напругу на конденсаторі на 2 . У
момент, коли струм досягає найбільшого значення, напруга і заряд
дорівнюють нулю, і навпаки.
Реальний контур має активний опір R, який не дорівнює нулю. Значення R
можна лише наближати до малих величин (виключаючи випадок
надпровідності). За наявності активного опору початковий запас енергії
системи витрачатиметься у вигляді теплоти на активному опорі й амплітуда
коливань зменшуватиметься з часом на відміну від амплітудних значень у
виразах (8), (9) і (10), які з часом не змінюються.
Розглянемо випадок коливань у контурі, коли R≠O. Розв’язком (7) буде:
U =U c =U m 0 e− βt (ω¿¿ t+φ)¿

Відповідно:
q=Qm 0 e− βt (ω¿¿ t +φ)¿

I= I m 0 e−βt (ω ¿¿ t+ φ+ψ )¿
R
деω =√ ω20 −β 2, ψ = arcsin(ω /ω 0), β= 2 L — коефіцієнт згасання.
У цьому разі амплітуда коливань із часом зменшується за експоненціальним
законом (рис. 3).
Функції вигляду (11), (12), (13) не можуть вважатися абсолютно
періодичними на відміну від функцій (8), (9), (10). Тобто поняття частоти і
періоду для згасаючих коливань можуть бути застосовані лише умовно.
Періодом у цьому разі вважається проміжок часу між двома найближчими
нульовими значеннями U, що мають однаковий знак похідної dU / dt.
Визначається період у цьому разі за формулою:
2
1 R
T =2 π /
√ − 2
LC 4 L
R2 R2
Якщо << 1 / LC, то доданком можна знехтувати, і період дорівнює
4 L2 4 L2
періоду незгасаючих коливань T =T 0=2 π √ LC , як і має бути в контурі, у якому
можна знехтувати опором.
Згасання коливань характеризують логарифмічним декрементом згасання λ:
ln∗Q ( t )
λ= =βT
Q ( t +T )
де Q ( t ) =Qm 0 e−βt — амплітуда коливань у момент часу t; Q ( t+T ) — амплітуда
коливань у момент часу, більший на період Т.
R 2π
Підставивши в (15) вирази для β= 2 L iT = , дістанемо:
ω
λ=πR/ω L
За умови малого згасання ( β ≪ ω 20) частота ω ≈ ω 0=1/ √ LC для λ маємо:
2

λ=πR √ C / L. Логарифмічний декремент згасання обернений до кількості

коливань Ne які здійснюються за час, протягом якого амплітуда коливань

зменшується в е разів
λ=1/ N e
Як бачимо з (16), логарифмічний декремент згасання залежить від параметрів
контуру. Чим менший опір R і більша індуктивність L, тим згасання менше.
За малого згасання крива, зображена на рис. З, наближається до класичної
синусоїди, а період – до T 0=2 π √ LC . Навпаки, за великого опору R згасання
 R2 1
коливань і період зростають. Із формули (14) видно, що за умови 2
=
4 L LC
L
період прямує до нескінченності, тобто починаючи зі значення R=2
подальшим зростанням R процес припиняє бути періодичним (рис. 4).
√ C
і з

Такий процес називають аперіодичним. Опір, за якого коливальний процес

переходить в аперіодичний, називають критичним:
Rкр =2 √ L/C .
Коливальні процеси в контурі характеризують добротністю Q, оберненою
до логарифмічного декремента згасання:
Q=π /λ=π N e .
Добротність коливальної системи також характеризують відношенням
енергії, накопиченої в системі, до енергії, витраченої протягом одного
періоду на подолання сил опору. Для малого згасання (λ<<1)

W W (t)
Q=2 π =2 π .
−∆ W W ( t )−W (t+ T )

Якщо логарифмічний декремент згасання характеризує швидкість згасання

коливань, тобто показує, як швидко контур втрачає енергію, то добротність
показує, як контур зберігає енергію, надану на початку коливань. Із виразу
(17) видно, що добротність контуру тим вища, чим більша кількість коливань
відбувається, перш ніж амплітуда зменшиться в e разів.

Послідовність виконання роботи

На рис. 5 зображено блок-схему установки. Вона містить коливальний
контур, генератор Г, за допомогою якого збуджуються вільні коливання в
контурі, й осцилограф О, на який подається сигнал з обкладок конденсатора.
 Завдання 1. Вивчення вільних згасаючих коливань.
Визначення логарифмічного декремента згасання.
1.1. Встановити значення опору R = R1 для певних С і L.
1.2. Із графіка залежності U(f) на екрані осцилографа визначити
амплітудні величини U 0 =U (t) і U n =U (t+ nT ) i обчислити значення
λ експ=ln ( U 0 /U n ) /n . Результат занести до табл. 2.
1.3. Визначити період коливань із графіка U = f(t) за формулою Т = ∆t / n,
де ∆t — проміжок часу, протягом якого відбуваються n коливань.
Обчислити теоретичне значення λ експ за формулою (16), урахувавши, що
ω=2 π /T .
1.4. Повторити пп. 1.2 і 1.3 для незмінних значень С і L та трьох інших
значень R. Результати занести до табл. 2.
Таблиця 2
Номер U0 ,B Un ,B t0 tn λ експ λ теор
досліду
R, Oм n Q
1
2
3
4

1.5. Побудувати графік експериментальної і теоретичної залежноності

λ експ=f (R) i λ теор=λ ( R ) .
1.6.Вивести формулу для розрахунку похибки ∆λ і ԑ(λ) як для непрямих
вимірювань і обчислити похибку.
Завдання 2. Вивчення добротності контуру.
2.1.3а даними таблиці розрахувати добротність контуру Q = π / λ для
чотирьох різних значень R у разі сталих С і L. Занести результати до таблиці.
2.2. Побудувати графік залежності Q= f(R). Порівняти і проаналізувати
залежності Q = ƒ(R) i λ = ƒ(R).
Завдання 3. Вивчення аперіодичного процесу.
3.1. Задати значення параметрів R,L i C такими, щоб виконувалась умова
R ≥ R кр =2 √ 2 L/C .
 Спостерігати аперіодичний процес. Зобразити графік аперіодичного
процесу у протоколі лабораторної роботи.
Варіант №4
Q R Oм L мГн С нФ N1 N2 n U1 B U2 B
6,2 12 47
59,4 7,9 14 54 3
9,3 15 58
- 0 - -
25,1 9 36
60,6 8,5 14 57 3
150 22 89
4,833 46,7 7,1 5,25
5,5 83,3 150 7,2 3,17 1,79
3 150 3,6 1,26

Варіант №3
Q R Oм L мГн С нФ N1 N2 n U1 B U2 B
6,2 11 56
51,7 8 13 64 4
10 15 71
- 0 - -
28,9 10 47
50,5 8,1 12 62 4
79,7 16 79
10 31,7 5,3 3,89
5,6 56,7 79,7 8,1 1,85 1,02
3,4 93,3 3,85 1,5