Лабораторна робота №2

Коваль Анастасія Олександрівна

ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗПОДІЛУ ВИПАДКОВИХ ВЕЛИЧИН.
ВИЗНАЧЕННЯ ПРИСКОРЕННЯ ВІЛЬНОГО ПАДІННЯ
(за допомогою математичного маятника)
Мета: ознайомитися з методом визначення прискорення вільного
падіння за допомогою математичного маятника та дослідити
властивості розподілу випадкових величин.
Завдання: 1. Побудувати гістограму виміряних значень;
2. За допомогою математичного маятника
експериментально визначити прискорення вільного
падіння біля поверхні Землі.
Прилади: математичний маятник, електронний секундомір, рулетка

Теоретичні відомості
Нормальний розподіл випадкових величин
У попередній роботі ми навчилися розраховувати випадкові похибки.
Але виникає запитання: чи існують закономірності в появі таких
похибок під час повторних вимірювань? Теорія випадкових похибок
базується на теорії ймовірностей, яка розглядає випадкові події.
Імовірність появи деякої події дорівнює відношенню кількості
випадків ∆𝑛, за яких подія настає, до загальної кількості спостережень
n. Вважатимемо, що маємо справу лише з випадковими похибками.
Тобто при повторних вимірюваннях деякої величини х ми одержали
низку значень цієї величини x1, x2 … xn похибок ∆𝑥1, ∆𝑥2, ... ∆𝑥,, ...
∆𝑥𝑛, де ∆𝑥, = х,-X є абсолютною похибкою значення х, стосовно
істинного значення величини X.

Якщо випадкові похибки невеликі за значеннями, то вони здебільшого

підлягають закону нормального розподілу. Цей закон має місце за
виконання таких умов:
1. випадкові похибки набирають низку неперервних значень;
2. за великої кількості вимірювань однаково часто трапляються
додатні й від’ємні похибки однакової величини;
3. малі похибки трапляються частіше, ніж великі. Аналітичний
вираз для нормального розподілу вперше був одержаний
німецьким математиком Гаусом, і має назву розподіл Гауса.
Формула розподілу Гауса (розподілу ймовірностей) має вигляд

де а — дисперсія (розсіяння), що дорівнює

середньоквадратичній похибці окремого вимірювання (див. с.
118):

Функція Дх) називається щільністю ймовірності — імовірністю

потрапляння величини х у деякий одиничний інтервал сіх (сіх
=1) на осі х (див. рис. 5.3). Якщо ж інтервал сіх є довільним, то
функцію розподілу ймовірностей можна подати як

де Дл/ — кількість вимірювань в інтервалі від х, до х, + сіх; л —

загальна кількість вимірювань.

Функція розподілу ймовірностей (закон нормального розподілу)

графічно може бути зображена кривою Гауса (рис. 5.3).
Імовірність появи малих похибок є більшою, ніж великих. Ця
ймовірність також збільшується з покращанням якості
вимірювання, що визначається дисперсією. Чим менша
дисперсія (а( < о2), тим менший розкид похибок, і тим більша
точність вимірювання.
 Математичний маятник
Математичним маятник — ідеальна модель маятника
(матеріальна точка, підвішена на невагомій і нерозтяжній
нитці). На практиці це металева куля масою т, підвішена на
міцній нитці довжиною /, при цьому довжина нитки набагато
більша за розміри кулі. Такий маятник (рис. 5.4), відхилений від
положення рівноваги на кут а і залишений без дії зовнішніх сил,
буде виконувати коливання, які приблизно можна вважати
незгасаючнми. Зворотна сила Г напрямлена по дотичній до
траєкторії в бік рівноваги, вона є рівнодійною сили натягу
нитки Тта сили тяжіння т%. Якщо кут а достатньо малий (З ...
6°), то в радіанній мірі

𝑥
sin 𝑠𝑖𝑛 α≈α = 𝑙
де х — зміщення маятника від положення рівноваги З рисунку
5.4 видно, що:

𝐹 = 𝑚𝑔 sin 𝑠𝑖𝑛 α = − 𝑚𝑔𝑥/𝑙

Знак «мінус» свідчить, шо сила і зміщення напрямлені в

протилежні боки. За другим законом Ньютона.

2
𝑑𝑥 𝑚𝑔
𝑚𝑎 = 𝑚 2 = − 𝑙
𝑥
𝑑𝑡

2 𝑔
Позначимо ω0 = 𝑙
, тоді

2
𝑑𝑥 2
𝑑𝑡
+ ω0𝑥 = 0

Ми дістали диференціальне рівняння коливань маятника

(головне рівняння гармонічних коливань). Його розв’язок
відносно х має вигляд.

𝑥 = 𝐴 sin 𝑠𝑖𝑛 (ω0𝑡 + φ) ,

де А — амплітуда коливань, φ – початкова фаза коливань, ω0 –
циклічна частота (кількість коливань за час 2π).
 Період (час одного коливання) 𝑇 = 2π/ω0, або

𝑙
𝑇 = 2π 𝑔
,

Звідки,
2π 2
𝑔=( 𝑇
)𝑙

Із цієї формули випливає, що, знаючи довжину маятника і період його

коливання, можна обчислити прискорення вільного падіння в тій точці
Землі, де міститься маятник.
Прискоренням вільного падіння називається прискорення, з яким
рухається тіло під дією єдиної сили — сили тяжіння mg. Тому,
використовуючи закон всесвітнього тяжіння, можна теоретично
встановити, від чого залежить величина прискорення вільного падіння
𝑀
𝑔=𝐺 2
(𝑅+ℎ)

де G — гравітаційна стала; М— маса планети, R — радіус

планети; h — висота тіла над поверхнею планети.
Висновок: величина прискорення вільного падіння залежить тільки
від величин, якими визначається сила всесвітнього тяжіння, і не
залежить від параметрів конкретного математичного маятника.

Порядок виконання роботи

1. Виміряти рулеткою довжину маятника, тобто відстань від точки
підвісу нитки до центра кульки. Отриманий результат записати
в протокол.
2. Відхилити кульку маятника на кут 3 – 5о від полодення
рівноваги і відпустити її.
3. Почекати поки кулька зробить 5 – 7 повних коливань. Цей час
потрібен, для того, щоб згасли другорядні коливання, які
зявились при виведенні маятника з положення рівноваги.
4. Для підвищення точності вимірювань бажано вимірювати час
не одного коливання, а кількох. У цьому разі T = t/N, де t – час,
за який здійснюється N коливань. Увімкнути секундомір, коли
кулька проходить положення рівноваги, і вимкнути секундомір,
 коли маятник зробить три – пять повних коливань. Одержаний
результат записати в табл.1.
5. Не зупиняючи маятника, повторити п.4 пятдесят разів. Якщо за
час проведення вимірювань амплітуда коливань суттєво
зменшиться і проводити вимірювання буде незручно, треба
повторити п.2 і 3, потім продовжити вимірювання за п.4.
Результати вимірювання занести в табл.1

Хід роботи
1. Визначаємо довжину маятника, абсолютну похибку вимірювань
рулетки та системну похибку секундоміра:
l = 1 м(100 см)
Δl = 0.0005 м( ціна поділки 1 мм=0,001 м, а ми беремо половину)
Δtсист = 0.07 с

2. Вимірюємо час кожних 5 коливань 50 разів, заносимо дані до

таблиці:

Відносив
Вимірян к-ть
ні К-ть вимірюва
Поточні значення вимірюва нь в
вимірянн часу в Номер нь, що інткрвалі,
і порядку інтервалу і входять в (delta
Номер значення зростанн його межі, інтервал,d ni/n)*100
вимірювання часу, ti,c я, ti,c delta ti, c elta ni %
1 9,91 9,63
2 9,96 9,63
3 9,93 9,65
4 9,98 9,65 delta
5 9,85 9,72 t1[9,63;9,72] ni=5 10
6 9,91 9,78
7 9,88 9,78 delta
t2[9,78;9,81] ni=5 10
8 9,86 9,8
9 10,06 9,8
10 9,85 9,81
11 9,72 9,82
12 10,21 9,85
13 9,65 9,85
14 9,63 9,85
15 9,93 9,85
16 9,85 9,86
17 9,96 9,86
18 9,91 9,88 delta
19 10 9,9 t3[9,82;9,9] ni=9 18
20 9,78 9,9
21 9,91 9,91
22 9,94 9,91
23 9,81 9,91
24 10 9,91
25 9,93 9,93
26 9,93 9,93
27 9,95 9,93
28 10,28 9,93
29 9,85 9,93
30 10,01 9,94
31 9,9 9,95
32 9,91 9,95
33 10,32 9,95
34 10,07 9,96
35 10,13 9,96 delta
36 9,78 9,98 t4[9,9;9,98] ni=17 34
 37 10,01 10
38 10,05 10
39 9,93 10,01
40 10,12 10,01
41 9,86 10,05
42 9,95 10,06
43 9,95 10,07
44 9,9 10,12
45 10,15 10,13 delta
46 9,8 10,15 t5[10,00;10,15] ni=10 20
47 9,82 10,18 delta
48 10,18 10,21 t6[10,18;10,21] ni=2 4
49 9,96 10,28 delta
50 9,8 10,32 t7[10,28;10,32] ni=2 4

3. Обчислюємо 7 інтервалів та статистику щодо кожного з них,

дані заносимо в таблицю:
10,32−9,63
tmax = 12,80; tmin = 12,16 Δt i = 7
= 0,098 с

4. Побудова гістограми залежності інтервалу та відносної

кількості вимірювань в ньому:
Більша частина досліджень спостерігається в четвертому інтервалі:
[9,90; 9,98 cc.], ймовірність потрапляння в цей інтервал: 34%.
5. Обчислення середнього значення часу серед вимірів в
четвертому інтервалі:
9,90+9,91*4+9,93*5+9,94+9,95*3+9,96*2+9,98
<t> = 17
= 9,9341c
6. Обчислення значення прискорення вільного падіння за
формулою:
2π𝑁 2 2π*5 2
<g> = ( <𝑡> ) * 𝑙 = ( 9,9341 ) = 10,00 м/с2
7. Обчислили квадрати відхилень від середнього арифметичного та їх
суму:

Квадрат
Параметр Значення значення
∆t1 -0,03 0,0009
∆t2 -0,02 0,0004
∆t3 -0,02 0,0004
∆t4 -0,02 0,0004
∆t5 -0,02 0,0004
∆t6 0 0
 ∆t7 0 0
∆t8 0 0
∆t9 0 0
∆t10 0 0
∆t11 0,01 0,0001
∆t12 0,02 0,0004
∆t13 0,02 0,0004
∆t14 0,02 0,0004
∆t15 0,03 0,0009
∆t16 0,03 0,0009
∆t17 0,05 0,0025

8. Обчислення випадкової і абсолютної похибки вимірювання часу

коливань маятника:
17
2
∑ ∆𝑡𝑖
Sn = 𝑖=1
17*16
= 0,0225 c
коеф. Стьюдента для n=17 при P=0,95: 2,109

Систематична складова похибки ∆𝑡сист =0,07(секундоміра)

Δtвип = 0,0052 * 2,109 = 0,04745 c

2 2
Δtповн = 0, 04745 + 0, 07 = 0,08 с
9. Обчислення відносної похибки вимірювання прискорення
вільного падіння:

0,08 2 0,0005 2
ε= (2 9,934 ) + ( 1
) = 0,016=1,6%

10.Обчислили абсолютну похибку:

∆𝑔 = ε〈𝑔〉 = 0, 016 * 10, 00 = 0, 16

11.Записали результат у належному вигляді:

 м
𝑔 = (10, 00±0, 16) 2 , ε𝑔 = 1, 6%.
с

Обернена задача: обчислення довжини маятника за значенням

величини прискорення вільного падіння та розрахунок її похибки

1. Обчислення довжини маятника за формулою:

2π𝑁 −2 2π*5 −2
<l> = ( <𝑡> ) * 𝑔 = ( 9,9342 ) * 10 = 0,999 м

2. Враховуємо відносну похибку вимірювання довжини маятника:

0,08 2
ε= (2 9,934 ) = 0,016
3. Обчислення абсолютної похибки вимірювання довжини
маятника:

Δl = 0,999 * 0,016 = 0,015 м

4. Остаточний результат:

l = 99,9 ± 1,5 cм, ε = 1,6%

Висновок: виконуючи цю лабораторну роботу ми дослідили розподіл

випадкових величин, отриманих під час вимірювання періоду коливання
математичного маятника, отримали навички використання нормального
розподілу під час обчислень точних значень величин. Детальний аналіз
отриманого розподілу наведено під гістограмою. Завдяки вдалому
використанню даних отриманого розподілу вдалося обчислити значення
прискорення вільного падіння, а саме: 10,00 м/с2. Похибка в 1,6% вказує
на відносну точність вимірів, на яку більшою мірою вплинула
систематична похибка секундоміра. Було вирішено обернену задачу
знаходження довжини маятника при відомому прискоренні вільного
падіння (9,8 м/с2), отримане значення: 99,9 см, що майже таке саме як
реальне значення в 100 см.