§ 5. Многочлени з багатьма невідомими.

1. Основні поняття. Многочленом f  x1 , x2 ,..., xn  з n невідомими x1 , x2 ,..., xn

називається сума скінченного числа членів, які мають вигляд a x1k1 , x2k2 ,..., xnkn , де ki –
натуральне число або нуль, a – комплексний коефіцієнт.
Два многочлени f  x1 , x2 ,..., xn  , g  x1 , x2 ,..., xn  рівні, якщо їх коефіцієнти при
однакових членах збігаються.
Степенем многочлена f  x1 , x2 ,..., xn  відносно невідомої xi , i  1, 2,..., n , називається
найвищий показник, з яким невідома xi входить в члени цього многочлена.
Степенем члена x1k1 x2k2 ... xnkn називається сума показників всіх невідомих, тобто число
k1  k2  ...  kn .
Степенем многочлена f  x1 , x2 ,..., xn  (степенем за сукупністю невідомих) називається
найвищий зі степенів його членів. Зокрема, многочленами нульового степеня є ненульові
комплексні числа, а число нуль є єдиним многочленом від n невідомих, степінь якого не
визначений.
Зрозуміло, що в многочлен від багатьох невідомих може входити кілька різних членів
найвищого степеня, тому поняття старшого члена многочлена позбавлене сенсу.
Многочлен, всі члени якого мають один і той самий степінь, називається однорідним,
або формою.
Сумою многочленів f  x1 , x2 ,..., xn  і g  x1 , x2 ,..., xn  називається многочлен,
коефіцієнти якого є сумами коефіцієнтів при однакових членах многочленів f і g ; якщо при
цьому деякий член входить лише в один з многочленів f , g , то коефіцієнт при ньому в
другому многочлені вважається рівним нулеві.
Добутком многочленів f  x1 , x2 ,..., xn  і g  x1 , x2 ,..., xn  називається многочлен, який
отримується почленним перемножуванням многочленів f і g з наступним зведенням
подібних членів. Легко побачити, що степінь добутку двох ненульових многочленів від n
невідомих дорівнює сумі степенів цих многочленів.

2. Лексикографічне розташування членів многочлена. Для многочлена від однієї

невідомої існує два природних способи розташування його членів – за спадними, або за
зростаючими степенями невідомої. У випадку многочленів від багатьох невідомих такого
способу вже не існує, оскільки степені декількох різних членів можуть збігатися зі степенем
многочлена. Для многочленів від багатьох невідомих існує інший, лексикографічний, спосіб
розташування членів, який полягає в наступному.
Розглянемо два різних члени
x1k1 x2k2 ... xnkn , (34)

x1l1 x2l2 ... xnln (35)

многочлена f  x1 , x2 ,..., xn  , які входять в цей многочлен з ненульовими коефіцієнтами.
Оскільки члени (34), (35) різні, то хоч би одна з різниць показників ki  li , i  1, 2,..., n , не
дорівнює нулеві. Член (34) називається вищим від члена (35) (відповідно, член (35) – нижчим
від члена (35)), якщо існує такий номер i , 1  i  n , що k1  l1 , k2  l2 ,..., ki 1  li 1 , ki  li . Іншими
словами, член (34) вищий від члена (35), якщо показник невідомої x1 в (34) більший, ніж в (35);
якщо ці показники рівні, то показник x2 в (34) більший, ніж в (35), і т.д. Зрозуміло, що якщо
член (34) вищий від члена (35), то звідси не випливає, що степінь члена (34) більший від
степеня члена (35). Наприклад, член x13 x2 x3 вищий від члена x1 x25 x32 , але має менший степінь.
Очевидно, що серед будь-яких двох різних членів многочлена f  x1 , x2 ,..., xn  один
вищий від другого. Далі, якщо член (34) вищий від члена (35), а член (35) вищий від члена

x1m1 x2m2 ...xnmn , (36)

то член (34) вищий від члена (36). Справді, якщо член (34) вищий від члена (35), то існує такий
номер i , 1  i  n , що k p  l p , 1  p  i  1 , ki  li ; аналогічно, існує такий номер j , 1  j  n , що
lq  mq , 1  q  j  1 , l j  m j . Якщо j  i , то k j  l j  m j ; якщо ж j  i , то ki  li  mi ; якщо,
нарешті, j  i , то ki  li  mi . Таким чином, у всіх трьох випадках член (34) є вищим від члена
(36). Таким чином, якщо у записі многочлена кожний вищий член передує кожному нижчому,
то отримуємо впорядкований запис членів многочлена, який називається лексикографічним.
Наприклад, члени многочлена

f  x1 , x2 , x3 , x4   x14  3x12 x23 x3  x12 x23 x42  5x1 x3 x42  2 x2  x33 x4  4

розташовані в лексикографічному порядку.

При лексикографічному записі членів многочлена f  x1 , x2 ,..., xn  один з його членів
буде вищим від усіх решти і буде стояти на першому місці; цей член називається вищим
членом многочлена f  x1 , x2 ,..., xn  .
Лема. Вищий член добутку двох многочленів від n невідомих дорівнює добуткові
вищих членів співмножників.
Доведення. Справді, якщо
a x1k1 x2k2 ... xnkn (37)

є вищим членом многочлена f  x1 , x2 ,..., xn  , а

a x1s1 x2s2 ... xnsn (38)

– будь-який інший його член, то існує такий номер i, 1 i  n , що

k1  s1 , k2  s2 ,..., ki 1  si 1 , ki  si . Точно так само, якщо
–
 b x1l1 x2l2 ... xnln , (39)

b x1t1 x2t2 ... xntn (40)

– відповідно вищий та який-небудь інший член многочлена g  x1 , x2 ,..., xn  , то існує такий

номер j , що l1  t1 , l2  t2 ,..., l j 1  t j 1 , l j  t j .
Знайдемо добутки членів (37) і (39) та членів (38) і (40):

ab x1k1 l1 x2k2 l2 ... xnkn ln (41)

ab x1s1 t1 x2s2 t2 ... xnsn tn . (42)

Легко побачити, що член (41) вищий від члена (42). Справді, якщо, наприклад, i  j , то
k1  l1  s1  t1 ,..., ki 1  li 1  si 1  ti 1 , але ki  li  si  ti , бо ki  si , li  ti . Так само і при
i  j : k j  s j , l j  t j , тому k j  l j  s j  t j . Цілком так само перевіряється, що член (41) вищий
від добутку членів (37) і (40), а також добутку членів (38) і (39). Звідси, при перемножуванні
многочленів f і g член (41) є вищим від добутку будь-яких інших членів і тому не може
знищитися при зведенні подібних членів і залишається, таким чином, вищим членом добутку
fg .

3. Симетричні многочлени. Многочлен f  x1 , x2 ,..., xn  називається симетричним,

якщо для нього справджується рівність


f  x1 , x2 ,..., xn   f xi1 , xi2 ,..., xin 
 1 2 ... n 
для всеможливих підстановок   . Іншими словами, симетричний многочлен не
 i1 i2 ... in 
змінюється при будь-якій перестановці невідомих.
Зрозуміло, що сума, різниця і добуток двох симетричних многочленів самі є
симетричними многочленами. Очевидно, що будь-який многочлен нульового степеня, тобто
кожна ненульова постійна, а також число нуль є симетричними многочленами.
Симетричні многочлени
 n
 1  x1  x2  ...  xn   xi ,
i 1

 2  x1 x2  x1 x3  ...  xn 1 xn  
1i  j  n
xi x j ,

 3  x1 x2 x3  x1 x2 x4  ...  xn 2 xn 1 xn  
1i  j  k  n
xi x j xk , (43)
.................................................................................
 n 1  x1 x2 ...xn 1  x1 x2 ...xn  2 xn  ...  x2 x3 ...xn  
1i1 i2 ...in1  n
xi1 xi2 ...xin1 ,

 n  x1 x2 ...xn

називаються елементарними симетричними многочленами. Порівнюючи (43) з формулами

Вієта, можна сказати, що коефіцієнти многочлена від однієї невідомої, старший коефіцієнт
якого дорівнює одиниці, з точністю до знака є елементарними симетричними многочленами від
його коренів.
Легко побачити, що будь-який цілий додатний степінь кожного з елементарних
симетричних многочленів є симетричним многочленом; добуток таких степенів, а також сума
таких добутків з будь-якими числовими коефіцієнтами також є симетричними многочленами.
Іншими словами, будь-який многочлен з числовими коефіцієнтами від елементарних
симетричних многочленів  1 ,  2 ,...,  n є симетричним многочленом від невідомих x1 , x2 ,..., xn .
Наприклад, многочлен  1 2  2  3 при n  3 має вигляд

1 2  2 3  x12 x2  x12 x3  x1 x22  x1 x32  x22 x3  x2 x32  5x1 x2 x3 ,

і є симетричним многочленом від невідомих x1 , x2 , x3 . Справджується і обернене твердження.

Основна теорема про симетричні многочлени. Кожний симетричний многочлен від
невідомих x1 , x2 ,..., xn є многочленом від елементарних симетричних многочленів  1 ,  2 ,...,  n .
Доведення. Нехай для симетричного многочлена f  x1 , x2 ,..., xn  в його
лексикографічному записі член
a0 x1k1 x2k2 ... xnkn (44)

є вищим. Тоді показники степенів задовольняють нерівності

k1  k2  ...  kn . (45)

Справді, припустимо супротивне, і нехай для деякого номера i k1  ki 1 .Оскільки многочлен

f  x1 , x2 ,..., xn  симетричний, то в нього входить член

a0 x1k1 x2k2 ... xiki1 xiki 1... xnkn , (46)

який отримується з члена (44) транспозицією невідомих xi та xi 1 . Показники k1 , k2 ,..., ki 1 в
членах (44) і (46) збігаються. Оскільки ki 1  ki , то xi входить в член (46) у більшому степені,
ніж в член (44), тому член (46) є вищим від члена (44), що суперечить умові.
Розглянемо многочлен

1  a01k k  2k k ... nk1 k  nk .

1 2 2 3 n1 n n
(47)

Многочлен 1 , як добуток симетричних многочленів сам є симетричним многочленом від

невідомих x1 , x2 ,..., xn . Знайдемо його вищий член. Оскільки вищі члени многочленів
 1 ,  2 ,  3 ...,  n відповідно дорівнюють x1 , x1 x2 , x1 x2 x3 ,..., x1 x2 xn і оскільки вищим членом
добутку є добуток вищих членів співмножників, то вищим членом многочлена 1 , є

a0 x1k1 k2  x1 x 2  2  x1x 2 x3  ...  x1 x 2 ...xn1  n1  x1x 2 ...xn 

k  k3 k3  k4  kn
 a0 x1k1 x2k2 ... xnkn ,
k kn

тобто збігається з членом (44). Звідси, при відніманні многочлена 1 від многочлена f вищі
члени цих многочленів взаємно знищуються, тобто вищий член симетричного многочлена
f1  f  1 є нижчим від члена (44), який є вищим у многочлені f . Застосовуючи той самий
прийом до многочлена f1 , прийдемо до рівності f 2  f1  2 , де  2 – добуток невід’ємних
степенів елементарних симетричних многочленів з деяким комплексним коефіцієнтом, а f2 –
симетричний многочлен, вищий член якого нижчий від вищого члена многочлена f1 . Таким
чином, f 2  f  1  2 .
Продовжуючи цей процес, через скінченне число кроків s отримаємо рівність f s  0 ,
тобто отримаємо вираз для f у вигляді многочлена від  1 ,  2 ,...,  n :
s
f  x1 , x2 ,..., xn     i    1 ,  2 ,...,  n  .
i 1

Для закінчення доведення теореми необхідно показати, що описаний процес не може

бути нескінченним. Припустимо супротивне. Тоді отримується нескінченна послідовність
симетричних многочленів
f1 , f 2 ,..., f s ,... , (48)

до того ж вищий член кожного з них є нижчим від вищих членів попередніх многочленів, в
тому числі і від члена (44). Звідси, якщо член

b x1l1 x2l2 ... xnln (49)

є вищим членом многочлена f s , то з симетричності цього многочлена випливає, що

l1  l2  ...  ln . (50)

Крім того, оскільки член (49) нижчий від члена (44),

 k1  l1 . (51)

Легко побачити, що існує скінченне число систем цілих невід’ємних чисел l1 , l2 ,..., ln , для яких
виконуються умови (50) і (51). Справді, якщо навіть проігнорувати умови (50) і вимагати лише,
щоб всі li , i  1, 2,..., n , не перевищували k1 , то вибір таких чисел li можливий найбільше k1n
способами. Звідси випливає, що послідовність многочленів (48), в якій понижуються вищі
члени, не може бути нескінченною. Теорему доведено.
Нехай a x1k1 x2k2 ... xnkn – деякий добуток степенів невідомих x1 , x2 ,..., xn . Позначимо через

S a x1k1 x2k2 ... xnkn  суму всіх членів, які отримуються з члена a x1k1 x2k2 ... xnkn всеможливими
перестановками невідомих:

 
S a x1k1 x2k2 ... xnkn   a xik11 xik22 ... xiknn ,

де сумування проводиться по всій множині підстановок n -го степеня. Очевидно, що


S a x1k1 x2k2 ... xnkn  є симетричним однорідним многочленом. Наприклад,
S  x1   x1  x2  ...  xn  1 , S  x1 x2   x1x2  x1x3  ...  xn1xn   2 , S  x12   x12  x22  ...  xn2 .
Навпаки, в кожний симетричний многочлен від n невідомих f  x1 , x2 ,..., xn  , в який входить
член a x1k1 x2k2 ... xnkn , входить і будь-який член многочлена S a x1k1 x2k2 ... xnkn , тобто в многочлен  
f  x1 , x2 ,..., xn  входить і сам многочлен S a x1k1 x2k2 ... xnkn .  
Доведення основної теореми служить заодно і методом для практичного знаходження
виразів симетричних многочленів через елементарні.
Приклад. Виразити симетричний многочлен f  S  x12 x2  від n невідомих x1 , x2 ,..., xn
через елементарні симетричні многочлени.
Вищим членом многочлена f  S  x12 x2  є x12 x2 , тому

n n
1   121 210   1 2   xi  x j xk    xi x j xk 
i 1 1 j  k  n i 1 1 j  k  n

 
1i  j  k  n
xi x j xk  
1i  j  k  n
xi x j xk  
1 j i  k  n
xi x j xk  
1 j i  k  n
xi x j xk  
1 j  k i  n
xi x j xk .

Обчислимо суму другого та четвертого доданків:

 xi x j xk   xi x j xk   xi2 xk   xi2 x j   xi2 xk   xi2 xk   xi2 xk  s  xi2 x2  .

1i  j  k  n 1 j  i  k  n 1 i  k  n 1 j  i  n 1 i  k  n 1 k  i  n 1 i  k  n
Для обчислення суми решти трьох доданків змінимо індекси сумування в них за допомогою
i j k   i j k   i j k 
підстановок  ,  ,   відповідно:
i j k   j i k   k i j 


1i  j  k  n
xi x j xk  
1 j i  k  n
xi x j xk  
1 j  k i  n
xi x j xk  
1i  j  k  n
xi x j xk  
1i  j  k  n
x j xi xk  
1i  j  k  n
xk xi x j 

3 
1i  j  k  n
xi x j xk  3s  x1 x2 x3   3 3 .

Таким чином,
1  S  x12 x2   3 3 ,
звідки
f1  f  1  S  x12 x2    S  x12 x2   3 3   3 3 .
Звідси,
f  1  f1   1 2  3 3 .

Теорема єдиності. Кожний симетричний многочлен можна лише єдиним чином подати
у вигляді многочлена від елементарних симетричних многочленів.
Доведення. Покажемо спочатку, що якщо многочлен   1 ,  2 ,...,  n  має хоч би один
ненульовий коефіцієнт, тобто   1 ,  2 ,...,  n  є ненульовим многочленом, то і многочлен
g  x1 , x2 ,..., xn  , отриманий з   1 ,  2 ,...,  n  заміною  1 ,  2 ,...,  n їх виразами через x1 , x2 ,..., xn ,

  1 ,  2 ,...,  n   g  x1 , x2 ,..., xn  ,

також є ненульовим многочленом.

Нехай a  1k1  2k2 ... nkn – який-небудь член многочлена   1 ,  2 ,...,  n  , до того ж a  0 .
Замінимо  1 ,  2 ,...,  n в цьому члені їх виразами (43). В результаті отримаємо многочлен від
x1 , x2 ,..., xn , вищим членом якого, як було встановлено при доведенні основної теореми, є член
ax1k1  x1 x2  2 ...  x1 x2 ...xn  n  ax1l1 x2l2 ...xnln ,
k k

де
l1  k1  k2  ...  kn ,
l2  k2  ...  kn ,
..............................
ln  kn .
Звідси,
ki  li  li 1 , i  1, 2,..., n  1,
k n  ln ,
тобто за показниками l1 , l2 ,..., ln можна однозначно відновити показники k1 , k2 ,..., kn вихідного
члена многочлена   1 ,  2 ,...,  n  . Звідси дістаємо, що різні члени многочлена   1 ,  2 ,...,  n 
як многочлени від x1 , x2 ,..., xn мають різні вищі члени.
Розглянемо тепер всі члени многочлена   1 ,  2 ,...,  n  . Подамо кожен з них у вигляді
многочлена від x1 , x2 ,..., xn і знайдемо вищі члени цих многочленів. З цих вищих членів
виокремимо той, який є найвищим. Як тільки-що було показано, цей найвищий член не має
подібних серед решти вищих членів. Тим більше він не має подібних членів з числа нижчих в
кожному многочлені. Отже, при переході від многочлена   1 ,  2 ,...,  n  до многочлена
g  x1 , x2 ,..., xn  за формулами (43) виникає (вищий) член з ненульовим коефіцієнтом, який не
може взаємно знищитися при зведенні подібних з жодним іншим членом. Іншими словами, не
всі коефіцієнти многочлена g  x1 , x2 ,..., xn  дорівнюють нулеві, або, що все-одно, g  x1 , x2 ,..., xn 
не є нульовим многочленом.
Припустимо тепер, що симетричний многочлен f  x1 , x2 ,..., xn  можна виразити через
 1 ,  2 ,...,  n двома різними способами:

f  x1 , x2 ,..., xn     1 ,  2 ,...,  n     1 ,  2 ,...,  n  . (52)

Тоді різниця
  1 ,  2 ,...,  n     1 ,  2 ,...,  n    1 ,  2 ,...,  n 

є ненульовим многочленом від  1 ,  2 ,...,  n . Згідно з тільки-що доведеним, многочлен

g  x1 , x2 ,..., xn  , який отримується з   1 ,  2 ,...,  n  заміною  1 ,  2 ,...,  n за рівностями (43),
також є ненульовим многочленом. З другого боку, використовуючи рівність (52), маємо

g  x1 , x2 ,..., xn     1 ,  2 ,...,  n     1 ,  2 ,...,  n    1 ,  2 ,...,  n  

 f  x1 , x2 ,..., xn   f  x1 , x2 ,..., xn   0 .

З отриманої суперечності випливає твердження теореми.

4. Про системи алгебраїчних рівнянь. Розв’язком многочлена f  x1 , x2 ,..., xn 

називається така система значень невідомих x1  1 , x2   2 ,..., xn   n , яка перетворює
многочлен f  x1 , x2 ,..., xn  в нуль, f 1 , 2 ,..., n   0 .
Кожний многочлен f  x1 , x2 ,..., xn  , степінь якого більший від нуля, має розв’язки.
Справді, для будь-якого набору комплексних чисел  2 ,..., n многочлен від однієї невідомої
f  x1 , 2 ,..., n  , згідно з основною теоремою, має комплексний корінь x1  1 при умові
deg f  x1 , 2 ,..., n   0 . Звідси, кожний многочлен f  x1 , x2 ,..., xn  від n невідомих має безліч
розв’язків.
 Для декількох многочленів f1 , f 2 ,..., f k від n невідомих можна ставити задачу про
знаходження спільних розв’язків для цих многочленів. Іншими словами, можна ставити задачу
про знаходження розв’язків системи алгебраїчних рівнянь

 f1  x1 , x2 ,..., xn   0

 f 2  x1 , x2 ,..., xn   0

..............................
 f  x , x ,..., x   0 .
 k 1 2 n

Вивчення розв’язків таких систем є предметом окремої математичної дисципліни –

алгебраїчної геометрії. Окремий випадок цієї системи, а саме системи лінійних алгебраїчних
рівнянь, вивчається в курсі лінійної алгебри. Випадок, коли число лінійних рівнянь k
збігається з числом невідомих n розглядалося в розділі I. Загальний випадок, коли число
рівнянь k і число невідомих n ніяк не зв'язані, буде розглядатися в наступних розділах.

5. Результант. Нехай задано два многочлени з комплексними коефіцієнтами від однієї

невідомої
f ( x)  a0 x n  a1 x n 1  ...  an , a0  0
g ( x)  b0 x s  b1 x s 1  ...  bs , b0  0 .

При яких умовах многочлени f , g мають спільні корені? З попередніх результатів випливає,
що многочлени f і g мають спільні корені тоді і лише тоді, коли вони не є взаємно простими,
тому відповідь на поставлене запитання можна отримати за допомогою алгоритму Евкліда. В
цьому пункті викладається інший підхід до розв’язання цього питання.
Нехай многочлен f ( x ) має корені 1 ,  2 ,...,  n , а g ( x) – 1 ,  2 ,...,  s . Число

R( f , g )  a0s b0n   i   j 
n s
(53)
i 1 j 1

називається результантом многочленів f ( x ) і g ( x) . Очевидно, що f ( x ) і g ( x) тоді і лише

тоді мають спільний корінь, коли R( f , g )  0 .

Оскільки g ( x)  b0   x   j  , то g  i   b0   i   j  . Звідси,
n n

j 1 j 1

n  
R( f , g )  a0s b0n   i   j   a0s   b0   i   j    a0s  g  i  .
n s n n
(54)
i 1 j 1 i 1  j 1  i 1

Точно так само

R( g , f )  b0n  f   j  .
s
(55)
j 1
 Зазначимо, що многочлени f ( x ) і g ( x) використовуються в означенні результанта не
симетрично:

R( g , f )  b0n a0s    j   i   a0sb0n  (1)  i   j   a0sb0n  (1) n   i   j  

s n s n s n

j 1 i 1 j 1 i 1 j 1 i 1
(56)
    j   (1) R( f , g ).
n s
 (1) a b
ns s n
0 0 i
ns

i 1 j 1

Означення (53) для результанта передбачає, що корені многочленів f ( x ) і g ( x) відомі,

а тому рівність (53) непридатна для розв’язання питання про існування спільного кореня цих
двох многочленів. Виявляється, однак, що результант R ( f , g ) можна подати у вигляді
многочлена від коефіцієнтів a0 , a1 ,..., an , b0 , b1 ,..., bs многочленів f ( x ) і g ( x) .
Теорема. R ( f , g )  D , де

a0 a1 ... ... an 0 0 0
0 a0 a1 ... ... an 0 0
s рядків
... ... ... ... ... ... ... ...
0 0 0 a0 a1 ... ... an
D  (57)
b0 b1 ... ... bs 0 0 0
0 b0 b1 ... ... bs 0 0
n рядків
... ... ... ... ... ... ... ...
0 0 0 b0 b1 ... ... bs

Доведення. Позначимо через M такий допоміжний визначник порядку n  s :

1n  s 1  2n  s 1 ...  sn  s 1 1n  s 1  2n  s 1 ...  nn  s 1

1n  s 2  2n  s 2 ...  sn  s 2 1n  s 2  2n  s  2 ...  nn  s  2
... ... ... ... ... ... ... ...
M
1
2
 2
2 ...  2
s 2
1  2
2 ...  n2
1 2 ... s 1 2 ... n
1 1 ... 1 1 1 ... 1

M є визначником Вандермонда, тому

    j      j  1      j  .
s n
M i i (58)
1i  j  s j 1 i 1 1i  j  n

Враховуючи (57) та рівність R( f , g )  b0n a0s    j   i  , обчислимо добуток a0s b0n DM :

s n

j 1 i 1
 a0s b0n DM  Da0s b0n    j   i    j    j  
s n

i i
j 1 i 1 1i  j  s 1i  j  n
(59)
 D  R( g , f )   i   j   i   j  .
1i  j  s 1i  j  n

Знайдемо тепер добуток DM як детермінант добутку матриць, перемноживши

відповідні матриці.

 a0 a1 ... an 0 0  n  s 1 
   ...  sn  s 1 1n  s 1 ...  nn  s 1  
 ... ... ... ... ... ...   1n  s  2 
 ...  sn  s  2 1n  s  2 ...  nn  s  2  
 0 0 a0 a1 ... an   1 
DM  det    ... ... ... ... ... ...   .
 b0 b1 ... bs 0 0  
 s 1 ...  n  
...   1
 ... ...
... ... ... ...
  1  
bs  
1 ... 1 1 ...
 0 0 b0 b1 ... 

Позначимо елементи матриці-добутку через cij і розглянемо чотири випадки.

1) 1  i  s , 1  j  s . Тоді

cij  a0  nj  s i  a1 nj  s (i 1)  ...  an  nj  s (i n )   js i  a0  nj  a1 nj 1  ...  an    js i f   j  .

2) 1  i  s , s  1  j  n  s . Враховуючи, що f  j   0 , маємо:

cij  a0 nj  s i  a1 nj  s (i 1)  ...  an nj  s (i n )   sj i  a0 nj  a1 nj 1  ...  an    sj i f  j   0 .

3) s 1  i  n  s , 1  j  s . Оскільки g   j   0 , то

cij  b0  nj  s (i s )  b1 nj  s (i s 1)  ...  bs  nj s i   nj s i b0  sj  b1 sj 1  ...  bs    nj s i g   j   0 .

4) s 1  i  n  s , s  1  j  n  s . Тоді

cij  b0 nj  s (i s )  b1 nj  s (i s 1)  ...  bs nj  s i   nj  si g  j  .

Таким чином,
  1s 1 f  1   2s 1 f   2  ...  ss 1 f   s  0 0 ... 0 
 s 2 
 1 f  1   2 f   2  ...  f   s 
s 2 s 2
s 0 0 ... 0 
 1 f  1  2 f  2  ...  s f   s  0 0 ... 0 
 
 f  1  f  2  ... f  s  0 0 ... 0 
DM  det  .
0 0 ... 0  g 1   g  2 
n 1 n 1
...  n g  n  
n 1
 1 2

 0 0 ... 0  g 1   g  2 
n2
1
n2
2 ...  nn  2 g  n  
 0 0 ... 0 1 g 1   2 g  2  ...  n g  n  

 0 0 ... 0 g 1  g  2  ... g  n  


За лемою про визначник квазітрикутної матриці

 1s 1 f  1   2s 1 f   2  ...  ss 1 f   s    1n 1 g 1   2n 1 g  2  ...  nn 1 g  n  

 s 2   
 1 f  1   2s  2 f   2  ...  ss  2 f   s    1n  2 g 1   2n  2 g  2  ...  nn  2 g  n  
DM  det det .
 1 f  1  2 f  2  ...  s f   s    1 g 1   2 g  2  ...  n g  n  
   
 f  1  f  2  ... f   s    g 1  g  2  ... g  n  

Винесемо за знаки визначників спільні множники f   j  і g  j  зі стовпчиків і обчислимо

отримані визначники як визначники Вандермонда:

DM   f   j     i   j    g  j      j  .
s n

i
j 1 1i  j  s i 1 1i  j  n

Звідси, враховуючи (54) і (55),

a0sb0n DM  R( g , f )  R( f , g )   
1i  j  s
i j   
1i  j  n
i  j  . (60)

Праві частини рівностей (59) і (60) будемо розглядати як многочлени від невідомих 1 ,...,  n ,
1 ,...,  s . Тоді, прирівнявши праві частини рівностей (59) і (60) і скоротивши на спільні
множники, отримаємо рівність R ( f , g )  D . Теорему доведено.
Приклад. Знайти результант двох квадратних тричленів f ( x)  a0 x2  a1x  a2 ,
g ( x)  b0 x2  b1 x  b2 .
За рівністю (56)
a0 a1 a2 0
0 a0 a1 a2
R( f , g )  .
b0 b1 b2 0
0 b0 b1 b2
 b0
Помножимо перший рядок визначника на  і додамо до третього рядка. Розкладемо
a0
отриманий визначник за елементами першого стовпчика. Тоді

a0 a1 a2
R( f , g )  a0b1  a1b0 a0b2  b0 a2 0 .
b0 b1 b2

b2
Помножимо перший рядок на  і додамо до третього рядка. Розкладемо за елементами
a2
третього стовпчика:
a0b1  a1b0 a0b2  a2b0
R( f , g )  .
a2b0  a0b2 a2b1  a1b2
Звідси,

R( f , g )   a0b2  a2b0    a0b1  a1b0  a1b2  a2b1  .

2
(61)

Два многочлени f ( x)  x 2  6 x  2 , g ( x)  x2  x  5 не мають спільних коренів, бо, за

(61), R ( f , g )  233 , а два многочлени f ( x)  x 2  4 x  5 , g ( x)  x2  7 x  10 мають спільний
корінь, бо R( f , g )  0 ; цей корінь дорівнює 5.

6. Виключення невідомої з системи двох рівнянь з двома невідомими. Нехай f ( x, y ) ,

g ( x, y ) – два многочлени від двох невідомих x , y з комплексними коефіцієнтами. Запишемо
ці многочлени за спадними степенями невідомої x :

f ( x, y )  a0 ( y ) x n  a1 ( y ) x n 1  ...  an ( y )
(62)
g ( x, y )  b0 ( y ) x s  b1 ( y ) x s 1  ...  bs ( y ).

Коефіцієнти ai ( y ) , b j ( y ) – деякі многочлени від однієї невідомої. Знайдемо результант

многочленів f і g як многочленів від x і позначимо його Rx ( f , g ) . Очевидно, що Rx ( f , g )
буде деяким многочленом F ( y ) ,
Rx ( f , g )  F ( y ) . (63)

Припустимо, що система многочленів (62) має спільний розв’язок x   , y   .

Підставляючи в (62) замість y значення  , отримаємо два многочлени f ( x,  ) , g ( x,  ) . Ці
многочлени мають спільний корінь x   , тому їх результант дорівнює нулеві:
Rx ( f , g ) y    F (  )  0 . Таким чином, значення  є коренем результанта Rx ( f , g ) . Навпаки,
якщо результант Rx ( f , g ) многочленів (62) має корінь  , то результант многочленів f ( x,  ) ,
g ( x,  ) дорівнює нулеві, тобто ці многочлени мають спільний корінь (при умові, що a0 (  )  0 ,
b0 (  )  0 ). Таким чином, задача знаходження спільних розв’язків системи многочленів (62)
звелася до задачі знаходження коренів одного многочлена (63) від одної невідомої, або, як
кажуть, невідому x виключено зі системи многочленів (62).
Приклад. Знайти спільні розв’язки системи многочленів

f ( x, y )  x 2 y  3 xy  2 y  3

g ( x, y )  2 xy  2 x  2 y  3.

Запишемо многочлени у вигляді

f ( x, y )  yx 2  (3 y ) x  (2 y  3)
(64)
g ( x, y )  (2 y  2) x  (2 y  3)

і знайдемо результант Rx ( f , g ) :

y 3y 2y  3
Rx ( f , g )  2 y  2 2 y  3 0  2 y 2  11 y  12 .
0 2y  2 2y  3

3
Результант має корені 1  4 і  2  . При цих значеннях невідомої y старші коефіцієнти
2
многочленів (64) не перетворюються в нуль, тому кожне з них разом з деяким значенням
невідомої x складає розв’язок заданої системи многочленів. Многочлени

f  x, 1   f ( x,  4)  4 x 2  12 x  5

g  x, 1   g ( x,  4)  10 x  5

1
мають спільний корінь 1   , а для многочленів
2

 3 3 9
f  x,  2   f  x ,     x 2  x
 2 2 2

 3
g  x,  2   g  x,    5 x
 2
спільним коренем є 2  0 . Таким чином, задана система многочленів має два розв’язки:
 1   3
 1   , 1  4  і   2  0,  2    .
 2   2

7. Дискримінант. Поняття дискримінанта виникає при вивченні умов, за яких

многочлен від однієї змінної f ( x ) має кратні корені.
Нехай многочлен

f ( x)  a0 xn  a1xn1  ...  an1x  an , a0  0 ,

з комплексними коефіцієнтами має корені 1 ,  2 ,...,  n .

Дискримінантом многочлена f ( x ) називається добуток

   j  .
2
D  a02 n2 i
n i  j 1

Очевидно, що серед коренів 1 ,  2 ,...,  n многочлена f ( x ) є рівні тоді і лише тоді, коли
D  0 . Іншими словами, многочлен f ( x ) має кратні корені тоді і лише тоді, коли D  0 .
Нагадаємо, що якщо число  є k -кратним коренем многочлена f ( x ) , то  є (k  1) -
кратним коренем похідної f ( x) . Навпаки, якщо  є спільним коренем многочлена f ( x ) та
його похідної f ( x) , то  є кратним коренем многочлена f ( x ) . Справді, нехай f ( )  0 ,
f ( )  0 . Припустимо, що  є простим коренем многочлена f ( x ) . Тоді f ( x)  ( x   ) ( x) ,
 ( )  0 . Звідси, f ( )   ( x)  ( x   ) ( x)  x   ( )  0 . Суперечність. Таким чином,
многочлен f ( x ) має кратні корені тоді і лише тоді, коли f ( x ) та f ( x) мають спільні корені,
що можливо лише при умові, що результант R  f , f    0 .
Підсумовуючи, скажемо, що многочлен f ( x ) має кратні корені тоді і лише тоді, коли
D  R  f , f    0 . Знайдемо зв’язок між дискримінантом D і результантом R  f , f   .
За формулою (54)

n
R  f , f    a0n 1  f   i  .
i 1

Диференціюючи рівність

n
f ( x)  a0   x   k  ,
k 1

отримаємо

f ( x)  a0   x   j  .
n

k 1 j  k
При підстановці  i в цю рівність замість x всі доданки, крім i –го, перетворюються в нуль,
тому
f  i   a0  i   j  .
j i

Звідси,

R  f , f    a0n 1  f  i   a0n   i   j  .
n n

i 1 i 1 j i

В цей добуток при всіх i та j , i  j , входить як множник i   j  , так і множник  j  i  . Їх

n(n  1)
добуток дорівнює (1)  i   j  . Оскільки існує
2
пар індексів i , j таких, що
2
n  i  j  1 , то

n ( n 1) n ( n 1)
R  f , f    (1)  i   j   (1)
2
2
a02 n1 2
a0 D ,
n i  j 1

або, остаточно,

n ( n 1)
1
D  (1) 2
  R  f , f  .
a0

Приклад. Знайти дискримінант D квадратного тричлена f ( x)  ax 2  bx  c .

Оскільки f ( x)  2ax  b , то

a b c
R  f , f    2a b 0  ab 2  4a 2c  2ab 2  a  b 2  4ac  .
0 2a b

n(n  1) 1
У нашому випадку  1 , тому D   R  f , f    b 2  4ac .
2 a