КОНСПЕКТИ ЗНО 2022!

1
Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

2
ЗМІСТ
Тема 1.Вступ до історії України……………………………………………………….…4
Тема 2.Стародавня історія України……………………………………………………5
Тема 3.Київська держава………………………………………………………………..15
Тема 4.Галицько-Волинська держва. Монгольська навала………………………..29
Тема 5.Литовсько-Руська держава. Українські землі у складі Великого
князівства Литовського та інших держав (у другій половині XIV – першій половині XVI
ст.)…………………………………………………………………………………………………..33
Тема 6-7.Українські землі у складі Речі Посполитої (друга половина XVI ст.
перша половина XVII ст.)……………………………………………………………………….41
Тема 8.Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького………….53
Тема 9.Українські землі наприкінці 50-х у 80-ті рр. XVII ст……………………….60
Тема 10.Українські землі наприкінці XVII – у першій половині XVIII ст………..67
Тема 11.Українські землі в другій половині XVIII ст……………………………….75
Тема 12.Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII – у першій
половині ХІХ ст…………………………………………………………………………………..81
Тема 13.Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII –
у першій половині ХІХ ст………………………………………………………………………..87
Тема 14.Культура України наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст………91
Тема 15.Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст…………………….…94
Тема 16.Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорської імперії в другій
половині ХІХ ст………………………………………………………………………………....101
Тема 17.Культура України другої половини ХІХ – початку ХХ ст………………105
Тема 18.Наддніпрянська Україна в 1900-1914 рр…………………………………...108
Тема 19.Західноукраїнські землі у складв Австро-Угорської імперії у 1900-1914
рр…………………………………………………………………………………………………..113
Тема 20.Україна в Першій світовій війні…………………………………………….115
Тема 21. Українська революція ………………………………………………………120
Тема 22.Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1921 рр.)
………………………………………………………………………………………………...125
Тема 23.Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921-1928 рр.)..134
Тема 24.Утвердження тоталітарного режиму 1929-1939 рр……………………….140
Тема 25.Західноукраїнські землі у міжвоєнний період……………………………..147
Тема 26.Україна під час Другої світової війни (1939-1945 рр.)……………………152
Тема 27.Україна в перші повоєнні роки (1945-1953 рр.)…………………………...161

3
Тема 28.Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)…………………………..167

Тема 29.Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985 рр.)
………………………………………………………………………………………………...174
Тема 30.Розпад СРСР та відродження незалежності України (1985-1991 рр.)….179
Тема 31.Україна в умовах незалежності……………………………………………..183
Тема 32.Крим наприкінці XVIII cт. до наших днів…………………………………193
Додаток 1 (персоналії)…………………………………………………………………..203
Додаток 2 (пам’ятки культури)……………………………………………………….210

4
1.Вступ до історії України

Терміни
Археологія – наука, що висвітлює історичне минуле людського суспільства на основі
речових пам’яток, що їх виявляють під час археологічних розкопок.
Етнографія – наука, що вивчає культуру і побут народів світу, їхнє походження
тамісце розселення.
Історія – наука про минуле людства.
Історичні джерела – усе створене в процесі діяльності людини, що дозволяє вивчати
минуле людського суспільства.
Історія України – вивчає процес розвитку українського народу від найдавніших часів
до сьогодення.
Періодизація історії – поділ історії людства на періоди.
Хронологія – допоміжна історична дисципліна, що встановлює точні дати подій,
джерел; послідовність історичних подій у часі.
Цивілізація – людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес
зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в
соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо),
спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Періодизація Історії України:
 Стародавня історія (близько 1 млн. р. до н. е. – IV ст.);
 Середньовічна історія (V – кінець XV ст.);
 Нова історія ( XVI-XIX ст.);
 Новітня історія (ХХ-ХХІ ст..).
Вивчення історії України спирається на джерела. Історичні джерела – усе
створене в процесі діяльності людини, що дозволяє вивчати минуле людського
суспільства.
Типи історичних джерел:
 речові (історичні залишки матеріальної культури);
 писемні (літописи, мемуари, законодавчі та адміністративно-правові акти,
листування, договори, інші документи);
 мовні (дають інформацію на основі аналізу мов);
 етнографічні (традиції, вірування, свята, аналіз побуту та звичаїв);
 усні (казки, легенди, міфи, перекази, пісні тощо);
 антропологічні (залишки людських поховань).

5
2.Стародавня історія України

Дати:
1 млн років тому - X тис. р. до н. е. – палеоліт;
X-VII тис. р. до н. е. – мезоліт;
VII-V тис. р. до н. е. – неоліт;
IV-III тис. до н. е. – енеоліт;
ІІ - поч. І тис. р. до н. е. – бронзовий вік;
І тис. років тому – ранній залізний вік;
IV - середина III тис. до н.е. – розселення племен трипільської археологічної
культури;
IV-VI ст. – Велике переселення народів;
VIII ст. до н.е. - VI ст. до н.е. – Велика грецька колонізація Північного
Причорномор’я;
V-VII ст. – Велике розселення слов’ян.
Терміни:
Археологічна культура – сукупність схожих археологічних пам’яток, які належать
до однієї доби, займають певну територію й мають спільні ознаки.
Бортництво – збирання меду диких бджіл.
Вождь – людина, яка очолює громаду.
Звичаєве право – звичаї, обов’язкові правила поведінки.
Неолітична революція – термін, яким англійський археолог Гордон Чайлд визначив
зміни, що відбувалися в епоху неоліту, у їх основі був перехід від привласнювального до
відтворювального господарства.
Привласнювальне господарство – форма господарювання, за якої все необхідне для
життя людина брала в природи у готовому вигляді.
Стоянка – короткочасне поселення людей на певній території.
Суспільні відносини – відносини між групами людей, що виникають в процесі їх
діяльності.
Відтворювальне господарство – форма господарювання, за якої людина сама
виробляла все необхідне для життя.
Колонізація – заселення та освоєння вільної території всередині країни або
заснування поселень за межами своєї етнічної території.
Колонія – поселення, утворене на раніше незаселеній території або на землях
захоплених у корінних жителів.

6
Кочовики – племена, які не мають постійного житла і пересуваються з одного місця

на інше, випасаючи худобу. Основне заняття кочівників – кочове скотарство.
Курган – високий земляний насип над стародавнім похованням.
Перебіг подій
Поява та розселення людей на території України
Близько 2-3 млн. років тому на планеті з’явилася найдавніша людина.
 Понад 1 млн. років - на території України.
Історію первісного суспільства за археологічною періодизацією поділяють на:
1) кам’яний вік:
палеоліт (1 млн років і закінчився X тис. р. до н. е.) ,
мезоліт, або середньокам’яний (від X тис. до VII тис. р. до н. е.);
неоліт, або новокам’яний (VII-V тис. до н. е.);
мідно-кам’яний вік (енеоліт) (IV–III тис. до н. е.);
2)бронзовий (II до поч. I тис. до н. е.);
3) ранній залізний вік (1 тис. до н. е.).
Палеоліт:
А) архантропи
Першими територію України заселяли архантропи (пітекантроп, або «людина з
прямою ходою»):
 залишків архантропів (пітекантропів) в Україні не знайдено;
 досліджено їхні стоянки (біля с. Королеве (Закарпаття, лівий берег р. Тиса),
Амвросіївка (східна частина України));
 основні заняття: збиральництво та полювання;
 основне знаряддя праці – рубило;
 жили первісними гуртами; спілкувалися за допомогою міміки та звуків;
 знали вогонь та користувались ним, але добувати його не вміли.
Б) неандертальці

7
Через значне похолодання змінився рослинний і тваринний світ, тому архантропів

змінили палеоантропи, або неандертальці:
 навчилися добувати вогонь;
 жили в печерах;
 з’явились нові знаряддя праці – гостроконечники, скребла;
 споруджували житла, робили примітивний одяг зі шкур тварин;
 первісний гурт змінює дородова громада;
 стоянки неандертальців на території України: печера Киїк-Коба у Криму;
стоянка поблизу с. Молодове на Дністрі;
 з’являються перші релігійні уявлення у формі тотемізму;
 жили матріархатом.
В) кроманьйонець
40-35 тис. років тому з’являється людина сучасного типу – кроманьйонець («людина
розумна» - Homo sapiens):
 головне їхнє заняття - загінне полювання на мамонтів, диких коней, бізонів;
 удосконалюються знаряддя праці: з’являються ножеподібні пластини, скребла,
різці, наконечники дротиків, списів; почалося виготовлення знарядь праці з кістки та рогу -
гарпунів, наконечників, голок;
 житла споруджувалися із кісток та бивнів мамонта (стоянка Мізин
(Чернігівщина), Межиріч (Черкащина), Кирилівка (Київщина));
 виникають невеликі поселення;
 формується родова община;
 утверджується матріархат;
 релігійні уявлення та вірування у формі тотемізму, анімізму, фетишизм, поява
магії:
 фетишизм – одна з ранніх форм релігійних вірувань, що виявляється в
поклонінні предметам неживої природи,
 анімізм – віра в те, що предмети, природні явища, тварини або люди наділені
душею,
 тотемізм – віра в існування кровно-родинного зв'язку між групами людей і
твариною,
 магія – сукупність дій, що здійснюються з метою спричиняти події шляхом
задіяння невидимих чи надприродних сил;
 обряди справлялися в культових приміщеннях або святилищах (Кам’яна
Могила (Запорізька обл.)).
8
Мезоліт:
 винайдено першу механічну зброю – лук і стріли; відбувся перехід від
загіннооблавного до індивідуального мисливства;
 заняття: рибальство(спочатку гарпуном, списом, а далі вудкою, сітями) та
річкове збиральництво;
 людина приручила собаку;
 удосконалюється техніка обробки каменю: виготовляються мікроліти («мікро»
- малий) - пластини завтовшки 1мм., - які вкладалися в основу з кістки або дерева
(наконечники списів, стріл, гарпунів, ножі);
 люди навчилися виготовляти плоти, човни, лижі;
 виникає плем’я шляхом об’єднання декількох родів;
 в Україні - понад 400 стоянок: Фатьма-Коба, Мурза-Коба - Крим; Білолісся,
Мирне - Північне Причорномор’я; Дробишеве - Сіверський Донець; Бородянка - Київщина.
Неоліт:
 виникає скотарство і землеробство;
 земля оброблялася мотиками, виготовленими переважно з кістки й рогу, зерно
подрібнювалося кам’яними зернотерками;
 приручено майже всіх свійських тварин (бика, козу, вівцю, свиню), худоба стає
також тягловою силою;
 розвиваються засоби пересування: винайдено колісний транспорт і вітрильний
човен;
 удосконалюється техніка обробки каменю, з’являються такі способи, як
розпилювання, шліфування, свердління;
 з’являється кераміка - глиняний посуд;
 з’являється прядіння та ткацтво (винайдено ткацький верстат);
 «неолітична революція» - перехід суспільства від привласнюючих форм
господарства (мисливства, рибальства, збиральництва) до відтворюючих (землеробства й
скотарства);
 ранньородова громада мисливців і рибалок змінюється пізньородовою
громадою землеробів-скотарів та скотарів-рибалок;
 завершується формування племені (ознаки племені: родинні зв’язки між
членами, поділ на роди, територія, спільна господарська діяльність, мова, самосвідомість і
самоназва, звичаї та обряди; поява органів влади);
 формуються уявлення про божества (замість уявлень про духів), з’являються
міфи; посилюється віра в потойбічне життя;

9
 розвивається наскельний живопис (зображення на плитах Кам’яної Могили

(над р. Молочна поблизу Мелітополя Запорізької обл.).
Енеоліт:
 людина опановує перші метали – мідь і золото;
 утверджується відтворююче господарство: виникає орне землеробство з
використанням тяглової сили – бика;
 розпочалося вирощування майже всіх зернових та садово-городніх культур;
 залежно від природних умов одні групи населення займалися землеробством, а
інші – скотарством;
 розвиток господарства сприяв майновому і соціальному розшаруванню:
виокремлення родоплемінної знаті, наростають міжплемінні сутички.
 Трипільські племена:
 археолог В. Хвойка відкрив поселення стародавніх людей поблизу с. Трипілля
на Київщині у 1893 р.;
 трипільські селища були маленькі (до 10 жител), середні (до 30 жител) і великі
(до 1000 жител);
 великі трипільські поселення – протоміста (Майданецьке, Доброводи,
Тальянки на Черкащині);
 трипільські будівлі у поселенні були розміщені концентричними колами,
розділеними радіальними вулицями.
 основа трипільського господарства – землеробство (вирощували ячмінь,
пшеницю, просо, жито, бобові, льон, коноплі, різні городні культури); землю обробляли
мотикою, а також ралом;
 скотарство мало приселищний характер (тримали переважно велику рогату
(волів, корів) та дрібну (овець, кіз, свиней) худобу; коней було зовсім мало);
 допоміжну роль відігравали мисливство і рибальство;
 високого рівня досягло керамічне виробництво (пластика - керамічні
статуетки);
 причини зникнення: раптовий напад кочовиків або через зміну кліматичних
умов;
 основний культ – культ плодючості – Великої Матері.
 Середньостогівська археологічна культура:
 її існування датується серед. IV - серед. III тис. до н. е.;

10
 поширена в степовому Придніпров’ї, Приазов’ї, басейні Сіверського Дінця

(прит. Дону) та Нижньому Подонні;
 назва походить від урочища Середній Стіг в м. Запоріжжя;
 основним заняттям племен було тваринництво – розводили переважно коней.
Епоха бронзи:
 розпадається родова община, до племен починають приймати людей із зовні,
так формується сусідська община;
 в Україні виникає кілька металургійних центрів (майстерня біля с. Волоське в
Надпорожжі) з виробництва бронзи (сплаву міді й олова);
 у Лісостепі проживають хліборобські племена; у Степу – племена кочових
скотарів;
 активно утворювалися племена праслов’янської етнічної спільноти:
тшинецька, білогрудівська, чорноліська археологічні культури (Волинь, Правобережжя,
Середнє Подніпров’я), скотарські племена індоіранської етнічної спільноти: культура
багатоваликової кераміки, зрубна, білозерська;
 розпочинається майнове та соціальне розшарування суспільства.
Ранній залізний вік:
У степах Північного Причорномор’я з’являються кочовики. Першими сюди прийшли
іраномовні племена кіммерійців («молокоїди»):
 час перебування на території IX-VII ст. до н. е.;
 деякі вчені вважають, що першими на Україні створили державу;

11
 основа господарства – конярство;

 першими почали виплавляти залізо із болотяної руди;
 поховання у курганах;
 жител не залишили;
 формували військово-племінні союзи.
У VII-III ст. до н. е. причорноморські степи опанували скіфи:
 були майстрами військової справи;
 найважливішими пам'ятками скіфів є так звані кам’яні баби (зображення
скіфських воїнів на кам’яних плитах) та кургани, у яких знайдено ювелірні прикраси із
золота і срібла:
 вазу (Чортомлицький курган)
 келих (курган Куль-Оба)
 золоту гривну і золотий гребінь (курган Солоха)
 срібну чашу з прижиттєвим зображенням скіфа (курган Гайманова Могила)
 нагрудну прикрасу – пектораль (курган Товста Могила)
 поділялися на: власне скіфів, царських скіфів,скіфів-орачів, скіфів-землеробів;
 поховання у курганах;
 існувала їхня держава Велика Скіфія (наймогутніша за царя Атея);
 заняття – кочове скотарство, ремесла, торгівля;
 у мистецтві панував «звіриний стиль» - зображення тварин в орнаменті,
малюнках;
 513 р. до н.е. скіфи отримали перемогу над перським царем Дарієм І;
 у степовому Криму створили державу Мала Скіфія зі столицею у Неаполі (суч.
Сімферополь), яку знищини у IV ст. гуни.
У ІІІ ст. до н. е. скіфів з причорноморських степів витіснили сармати:
 проживали на території ІІІ ст. до н. е. - ІІІ ст. н. е.;
 «оперезані мечем», «походили від шлюбу» скіфів з «амазонками»;
 займалися кочовим скотарством;
 назва державного утворення – Сарматія.
У ІІІ ст. германомовні племена готів витіснили сарматів із причорноморських степів:
 захопили значну кількість античних міст;
 створили сильну державу на чолі з вождем Германарихом.
У 375 р. тюркомовні племена гунів витіснили готів і зайняли простір між Доном і
Карпатами:

12
 набільшої могутності досягли у часи правління Аттіли;

 розсіялися по різних територіях після поразки від візантійців у 469 р.
Античні міста-колонії у Північному Причорномор’ї та Криму:

Колонізація (заселення і освоєння вільних територій) Північного Причорномор’я
була частиною Великої грецької колонізації VIII-VI ст. до н. е.
Причини переселення:
 демографічне зростання населення і нестача вільних земель;
 розвиток ремесла та торгівлі, пошук нових ринків збуту товарів та джерел
сировини;
 соціальні та міжетнічні конфлікти.
Середина VII-VI ст. до н.е. виникають грецькі поліси (колонії), найбільші з них:
 Борисфеніда (перше поселення, острів Березань);
 Ольвія (сучасне смт. Парутине Миколаїв, обл.),
 Тіра (Білгород-Дністровський Одес. обл.),
 Херсонес (Севастополь),
 Керкінітида (Євпаторія),
 Теодосія (Феодосія);
 Пантикапей (Керч).

13
Держави складалися з міста, що було економічним, політичним та культурним

центром, і хори - сільськогосподарської округи.
У колоніях греки займалися сільським господарством, високим був рівень розвитку
культури.
Політичний устрій полісів: демократичні (Ольвія, Тіра, Херсонес) та олігархічні
(аристократичні) республіки (Пантикапей); монархія (Боспорське царство).
Вищий орган полісу – народні збори (вирішували усі найважливіші питання життя
міста-держави), брали участь усі повноправні громадяни.
Античні держави припинили своє існування під ударами готів та гунів (70-ті роки IV
ст. до н.е.), не маючи підтримки від захопленої римлянами Греції. Лише Херсонес та
Пантікапей продовжили свій розвиток перебуваючи у складі Візантійської імперії.
У 480 р. до н.е. виникло Боспорське царство зі столицею у Пантікапей. Займало
територію Керченського півострова. Криза та занепад царства була зумовлена внутрішніми
й зовнішніми чинниками: боротьба за престол між спадкоємцями, переорієнтація
торговельних інтересів, поглиблення економічної кризи, погіршення відносин зі скіфами,
агресія Римської імперії.

14
Слов’яни: походження, господарство, суспільний устрій, культура, вірування.

Велике розселення слов’ян.
 ранні писемні відомості про слов’ян є в творах античних авторів І-VI ст. н.е.:
римського історика і географа Плінія Старшого, римського історика Корнелія Тацита,
грецького астронома та географа Клавдія Птоломея, візантійських істориків Прокопія
Кесарійського, Маврикія Стратега, Йордана, Феофілакта Сімокатти.
 Виділяють такі періоди в розвитку слов’ян:
 ранніх слов’ян (венеди (в перекл. «великий народ»), сколоти), якому
відповідає зарубинецька культура (правобережна лісостепова Наддніпрянщина), мешкали на
території від східних відрогів Карпат до Верхнього Подніпров’я;
 давніх слов’ян (склавини (празько-корчацька культура), анти (пеньківська та
черняхівська культури));
 слов’яни розміщувались біля водойм, жили племінними союзами, які очолював
князь, якого була дружина (військо), по найважливіших питаннях збирали - віче;
 основні заняття: землеробством, розведенням домашньої худоби, промислами
(полювання, рибальство), ремеслами;
 активно розвивалась торгівля;
 одним з перших державних утворень слов’ян був Антський племінний союз
(Антське царство IV- поч. VII ст. );
 слов’яни воювали з готами (війна короля Вінітарія з антським князем Божем),
Гунами (підкорили антів), аварами, хозарами;
 релігія – язичництво:
А) боги Дажбог, Перун, Стрибог, Велес та інші.
Б) волхви – відправляли обряди.
В) капище – місце, де здійснювали обряди.
Г) ідол – статуя бога (найвідоміший Збруцький ідол).
 у мистецтві використовували рослинні, тваринні, геометричні та інші
орнаменти;
 воювали із кочовим тюркомовним народом – аварами до VI ст.;
 назва народу «слов’яни» вживається з VI ст.;
 в умовах Великого переселення народів розпочинається Велике слов’янське
розселення V-VII ст., яке простягнулося від Балтійського мор’я до Балканського півострова,
від Лаби/Одри до Подніпров’я. Таким чином сформувалося три гілки слов’янських народів:
 східні (українці, білоруси, росіяни);
 західні (поляки, чехи, словаки);
15
 південні (болгари, хорвати).
3.Київська держава
Дати:
VIII-IX ст. – період утворення держави у східних слов’ян;
860 р. – похід Аскольда на Константинополь (столиця Візантійської імперії);
882-912 рр. – правління князя Олега;
907, 911 рр. – походи князя Олега на Візантію;
912-945 рр. – правління князя Ігоря;
914, 944 рр. – походи князя Ігоря у Закавказзя та до Каспію;
941, 944 рр. – походи князя Ігоря на Візантію;
945-964 рр. – правління княгині Ольги;
964-972 рр. – правління князя Святослава;
980-1015 рр. – правління Володимира Великого;
988 р. – запровадження християнства як державної релігії Русі;
1019-1054 рр. – князювання в Києві Ярослава Мудрого;
1036 р. – остаточний розгром печенігів князем Ярославом Володимировичем;
1072 р. – укладено «Правду Ярославичів»;
1097 р. – з’їзд князів у Любечі;
1113-1125 рр. – правління князя Володимира Мономаха;
1125-1132 рр. – князювання Мстислава Великого;
1152-1187 рр. – князювання Ярослава Осмомисла у Галицькому князівстві;
1185 р. – половецький похід новгород-сіверського князя Ігоря, оспіваний у «Слові о
полку Ігоревім»;
1187 р. – перша згадка в літописі назви «Україна».
Терміни:
Дитинець – найстаріша укріплена частина середньовічного міста.
Євангеліє – твір, що оповідає про земне життя Ісуса Христа.
Племінний союз – об’єднання декількох племен; перехідний етап на шляху до
виникнення держави.
Князь – правитель держави на Русі. Раніше – керівник війська, племені, роду.
Полюддя («ходіння по людях») – збирання данини, що його проводив кожної осені чи
зими великий київський князь чи його намісник.
Огнищанин – головний управитель княжого двору.

16
Снем – з’їзд князів.

Верв – сільська громада в Київській державі.
Язичництво – релігія, яка характеризується вірою в багатьох богів.
Християнство – світова релігія, яка виникла в І ст. і основується на вченні про Ісуса
Христа.
Вотчина (отчина) – право приватної власності на землю, яка передавалась по
спадковості, від батька до сина.
Бояри – феодали, правляча еліта на Русі.
Закупи – селяни, що потрапили в залежність від пана за борги (купу).
Ізгої – люди, що втратили зв’язок із своїм звичним середовищем через певні
обставини.
Смерди – вільні селяни-общинники на Русі.
Билини (старини) – народні речитативно-мелодійні епічні пісні соціально-
побутового змісту, героїчного характеру.
Літопис – історичний твір, у якому розповідається про події у Києві, подається за
роками.
Фреска – техніка настінного малярства на мокрому тиньку з піску і вапна.
Мозаїка – це малюнок або картина, що складається з різнокольорових шматочків
одного чи різних видів матеріалу.
Книжкова мініатюра – не великі малюнки на рукописних книгах Русі.
Шлюбна дипломатія – встановлення дипломатичних зв’язків засобом укладання
шлюбів між правлячими родинами різних країн.
Роздробленість – розпад Київської Русі на окремі удільні князівства, зміцнення
їхньої самостійності.
Віче – народні збори для вирішення важливих питань.
Розселення східнослов’янських племінних союзів:
Cлов’яни здавна жили племенами, які об’єднувалися у більші структури – племінні
союзи. Найбільшими слов’янськими племенами на територа України, які згадував літописець
Нестор у «Повісті минулих літ», були:
 поляни - жили на середній течії Дніпра з центром у м. Київ,
 сіверяни - на берегах р. Десна,
 деревляни – на берегах Прип’яті з центром у м. Іскоростень,
 волиняни/дуліби – у басейні Західного Бугу,
 тиверці – між Дністром і Прутом,

17
 уличі – між Дністром і Дніпром,

 білі хорвати – у передгір’ях Карпат і Закарпатті.
Існує декілька теорій утворення Київської Русі, дві з них найпопулярніші:

1) норманська (Г. Байер, Г. Міллер): вирішальну роль у формуванні держави у
східних слов’ян, які були не спроможні до самостійного державотворення, відіграли варяги
(північноєвропейські народи);
2) автохтонна (природно-історичного розвитку): поява держави у східних слов’ян
стала закономірністю їхнього соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку
(В. Антонович, М. Грушевський).
У VІІ-VIII ст. у східних слов’ян активно розгортається процес державотворення, що
пов’язано з внутрішніми (соціально-економічними та суспільно-політичними) та зовнішніми
причинами:
 підвищення продуктивності праці, що зумовило появу додаткового продукту,
 окняжіння земель, що обумовило соціальний поділ на землевласників і залежне
населення;
 розширення торгівельних зв’язків й поява постійних поселень (городищ);
 зростанню зовнішніх торгових зв’язків з Хозарією, Візантією;
 влада князя з виборної стає спадковою;
 наростання агресії кочових народів також обумовило процес консолідації
східних слов’ян та появи перших протодержав (Дулібський союз, VII ст.).

18
Держава з центром у Києві в другій половині ІХ ст. закріпила за собою назву «Руська
земля», що було пов’язано із діяльністю руських князів Аскольда та Діра. Частина
істориків вважає їх нащадками Кия (легенда про Кия, Щека, Хорива та сестру Либідь). У 860
р. Аскольд здійснив вданий похід на Візантію, що змусило визати Візантію Русь як державу.
Аскольд прийняв християнство.
Причинами перетворення Києва на центр східнослов’янської держави були:
 вигідне географічне положення, зокрема на перехресті важливих міжнародних
торгівельних шляхів («із варяг у греки», «із немец у булгари», Залозний, Соляний),
 зростання Києва за рахунок притоку населення з інших земель,
 можливість високого рівня соціально-економічного розвитку,
 розташування на межі і розселення кількох союзів союзів племен, наявність
природних рубежів.
Період утворення і становлення Київської держави
3 882 р. у Київській Русі утверджується нова правляча династія Рюриковичів.
Новгородський князь Олег прийшов з військом до Києва, вбив Аскольда й почав правити
об’єднаними північними і південними руськими землями.

19
Князь Олег (882-912 рр.) «Віщий»:

 був довіреною особою новгородського князя Рюрика і регентом його
малолітнього сина – Ігоря,
 приєднав значну кількість земель (деревлян, сіверян, кривичів, радимичів),
неслов’янські також,
 найбільших успіхів Олег досяг у Візантії, відомо два великих походи на
Константинополь – у 907 та 911 рр.,
 уклав угоду з варягами, довгий час використовував їх загони у своїх походах,
підтвердив існування торгівельного шляху «із варяг у греки» (з’єднував Візантію і Північ,
проходив через Київ),
 організував та чинив опір угорським племенам, які проходили недалеко від
Києва,
 намагався розширити свій вплив і на Прикаспій, Арабський халіфат.

20
Князь Ігор Рюрикович (912-945 рр.):

 протягом 913-914 рр. вів війни з древлянами,
 у 915 і 920 рр. - виступив проти печенігів, воював з уличами, прагнучи
укріпити позиції Русі на торгових шляхах,
 здійснював походи у Закавказзя,
 у 941 р., 944 р. – здійснив менш вдалі походи проти Візантії,
 загинув від рук древлян під час повторного збирання данини (945 р.).
Княгиня Ольга (945-964 рр.):
 помстилась древлянам за смерть свого чоловіка - князя Ігоря: розправилася з
послами древлян, спалила м. Іскоростень і знищила частину його жителів (946 р.),
 була прихильницею дипломатичного вирішення зовнішньополітичних питань,
 здійснила об’їзд майже всіх своїх володінь, закладала нові села, міста,
призначала урядників,
 провела податкову реформу, встановивши норми податків - устави, уроки, дані,
оброки, визначила місця збору данини – погости, становища (947 р.),
 встановила на певних територіях «знамення» - знаки князівської власності,
 сприяла поширенню християнства, була охрещена 957 р. під час
дипломатичної місії до столиці Візантії.
Князь Святослав (Завойовник) (964-972 рр.):
 вів активну зовнішню політику;
 крилаті вислови: «Хочу на вас іти», «Не посоромимо землі руської», «Мертві
сорому не знають»;
 підкорив в’ятичів (964 р.), завершивши об’єднання східнослов’янських племен
навколо Києва;
 964-965 рр. - здійснив вдалі походи проти Волзьких Булгар, розгромив
Хозарський каганат;
 здійснив Перший Балканський похід 967-968 рр. на Болгарію, але змушений
був повернутись до Києва, щоб захистити державу від нападу кочовиків – печенігів;
 очолив Другий Балканський похід 969-971 рр. - зазнав поразки у Дунайській
Болгарії, підписав під Доростолом у липні не дуже вигідний для Русі договір з Візантією;
 був прихильником язичництва;
 провів адміністративну реформу, призначивши на київський престол свого
сина Ярополка, у Древлянську землю - Олега, у Новгород – Володимира;
 загинув у битві з печенігами 972 р.

21
Період розквіту держави

Князь Володимир (980-1015 рр.):
 вів боротьбу з Польщею за міста червенські міста (Червень, Бузьк, Белз,
Перемишль, що належали «ляхам»);
 провів адміністративну реформу (ліквідував племенні княжіння, поділив країну
на 8 округів та на волості, на чолі яких поставив своїх 12 синів або довірених осіб);
 замінив вар’язьких воїнів на слов’янських дружинників;
 збудував фортеці навколо Києва, боровся з печенігами, тому створив опорні
пункти в боротьбі з печенігами – «змієві вали»;
 ухвалив правовий документ «Устав Земляний»;
 почав карбувати монети: златники та срібники, на яких зображено тризуб;
 провів релігійну реформу, 988 р. утвердив християнство за візантійським
обрядом;
 збудував Десятинну церкву (10% свого доходу віддавав на тримання церкви) та
церкву св. Василія;
 започаткував «шлюбну дипломатію», мав зв’язки з Польщею, Угорщиною,
Чехією, Німеччиною.

22
Історичне значення запровадження християнства:

 зміцнило центральну владу князя;
 підвищило міжнародний авторитет Київської Русі;
 активізувало політичні, економічні, військові, культурні зв’язки з країнами
християнського світу;
 сприяло бурхливому розвитку торгівлі;
 дало поштовх розвитку кам’яного будівництва, малярству, писемності та освіті,
книго писанню.
Князь Ярослав Мудрий (1019-1054 рр.):
 після смерті Володимира його сини вступили в боротьбу за владу, закінчилась
вона у 1019 р., коли Ярослав Мудрий переміг свого брата Святополка на р. Альті, після чого
почав правити спільно із братом Мстиславом;
 1036 р. остаточно переміг печенігів, у битві загинув Мстислав, тому Ярослав
став єдиновладним володарем Русі;
 продовжував будівництво захисних споруд на кордонах Київської Русі проти
кочових орд, фортець-залог навколо Києва;
 упорядкував правові норми («Руська правда», або «Правда Ярослава»), замінив
принцип кровної помсти на штрафи, заповідав синам не конфліктувати;
 сприяв посиленню самостійності церкви від Візантії (обрання вперше
митрополитом русича Іларіона (1051 р.), побудував низку церков (Софія Київська, церкви
Св. Ірини, Св. Георгія)), Золоті Ворота;
 розвиває літописання (завершено літописний Київський звід), освіту (засновує
школи), книгописання (засновано скрипторії – місця при церквах, де переписували книги);
 став фундатором однієї з найбільших книгозбірень - «бібліотека Ярослава
Мудрого».
 укладав династичні шлюби між своїми дітьми та нащадками інших
королівських династій, за це називали «тестем Європи»;
 відвоював у поляків Червону Русь;
 мав напружені відносини з Візантією, вилилися у військові конфлікти (1043-
1046 рр.);
 розподілив Русь між синами на окремі володіння – уділи, бажав уникнення
міжусобиць між дітьми після його смерті.

23
Правління Ярославичів:
Після смерті Ярослава Мудрого престолонаслідування великокняжого столу
відбувалося по старшинству:
 Київ разом з багатою Київською землею переходив до старшого сина Ізяслава;
 Чернігівська земля - Святославу,
 Переяславська - Всеволоду.
Виконуючи батьків заповіт, брати уклали союз про спільне правління Руссю -
склався тріумвірат:
1) повстання киян, обурених поразкою князів у битві з половцями на р. Альта
(1068 р.),

24
2) таємна втеча Ізяслава з Києва та повернення до влади при підтримці

польського короля Болеслава II Сміливого (1069 р.),
3) 1072 р. – Вишгородська рада, на якій затверджено «Правду Ярославичів», яка
проголошувала принцип переходу влади в державі від батька до старшого сина,
4) 1073 р. змова між князями Святославом і Всеволодом спричинила вигнання
князя Ізяслава з Києва, влада перейшла до Святослава (1073-1076 рр.),
5) після смерті Святослава князем знову став Ізяслав, але йому не вдалося надовго
затриматися на престолі через власну смерть 1078 р.,
6) правителем держави став Всеволод (1078-1093 рр.), після його смерті син
Володимир Мономах відмовився від престолу на користь старшого сина Ізяслава –
Святополка (1093-1113 рр.);
7) правлінням Святополка кияни не були задоволені, тому зробили повстання з
вимогою сходження на престол Володимира Мономаха.
Князь Володимир Мономах (1113-1125 рр.):
 організував з’їзд князів у Любечі (листопад 1097 р.), учасники якого ухвалили
організувати спільний похід проти половців та припинити міжусобиці, скасували порядок
престолонаслідування, запроваджений Ярославом Мудрим, та запровадили принцип: «Хай
кожний тримає отчину свою» (кожний князь повинен володіти тими землями, які успадкував
від батька, а розв’язувати спільні справи мали княжі з’їзди);
 підкорив своїй владі удільних князів, затвердив «Устав» (доповнення «Руської
правди»);
 створив перший міст через Дніпро, розбудував Київ;
 обмежив дії лихварів (встановлено максимальний відсоток для лихварів), надав
привілеї купцям, поліпшив становище міської бідноти;
 написав знамените «Повчання дітям» (1096 р.), підтримував культуру;
 проводив успішні походи проти половців (83 походи).
Мстислав Великий (1125-1132 рр.):
 рішуче придушував міжусобиці князів;
 підтримував розвиток міст та ремесел, торгівлі;
 сприяв церковному будівництву (церква Богородиці Пирогощі у Києві);
 підтримував союзницькі відносини з Візантією, шукав порозуміння з Польщею
й Угорщиною.
Політична роздробленість (друга третина XII – середина ХIIІ ст.)
Була спричинена:
 великими розмірами території держави,

25
 відсутністю сталого порядку престолонаслідування, зростанням великого

землеволодіння, його вотчинної форми;
 розвитком ремесел, торгівлі та міст, які поступово з економічних центрів
земель перетворювались у політико-адміністративні центри уділів, що вступали у
суперництво з Києвом за першість;
 подальшим етнічним розвитком різноплемінного населення, що потребував
оформлення власної державності.
Наймогутнішими на території сучасної України були Київське, Чернігово-
Сіверське, Переяславське, Волинське і Галицьке князівства.
Київське князівство:
 Київ – одне з найбільш економічно розвинених та найбагатших європейських
міст, існувало 80 міст, населення Києва - 50 тис. осіб;
 вигідне географічне розташування, перетин торгівельних шляхів;
 володіння Києвом визначало першість серед князів, тому тривала постійна
боротьба між князями за стольний град;
 церковний та релігійний центр (резиденція митрополита);
 найбільшого погрому зазнає 1169 р., коли місто захопив володимиро-
суздальський князь Андрій Боголюбський (вивіз чудотворну ікону Вишгородської Божої
Матері).
Переяславське князівство:
 потерпало від постійних нападів кочових племен, що негативно впливало на
економічний розвиток (25 міст), і тому воно постійно потребувало воєнної, продовольчої та
фінансової допомоги спочатку від київських, а згодом від володимиро-суздальських князів;
 до кінця XIII ст. не мало власної династії: у ньому правили або претенденти на
київський стіл, або князі, які отримували його як компенсацію за відмову від київського
престолу;
 найбільшого піднесення досягає за 20-річного князювання Володимира
Глібовича, з іменем якого в літописі пов’язана перша згадка назви «Україна» 1187 р,: «За
ним же Україна багато потужила» (писав літописець про смерть князя).
Чернігівське князівство:
 одне з найбільш економічно розвинутих після Київського (46 міст);
 політичне життя визначалося боротьбою представників двох династій
(Давидовичів та Ольговичів), які неодноразово залучали до неї половців (укладали
династичні шлюби з ними);

26
 чернігівські Давидовичі - орієнтувались на Київ, новгород-сіверські Ольговичі

- прагнули відокремлення від Києва;
 Чернігів - важливий центр ремесла, торгівлі, релігійного життя;
 остаточно розпадається на окремі уділи в середині XIII ст.;
 однією з відомих подій у житті князівства другої половини XII ст. був
невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців у 1185 р.
(цьому присвячено видатний твір давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім»).
Галицьке князівство:
 перший правитель Ростислав мав трьох синів, які отримали у володіння
Перемишль, Звенигород, Теребовлю;
 в окремий уділ оформлюється наприкінці XI ст., коли підкарпатські землі
об’єднав князь Володимирко та переніс столицю князівства з Перемишля до Галича;
 найбільшої могутності досягло за князя Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.):
розширив кордони князівства до гирла Дністра, боротьба з нападами половців, мав дружні
стосунки з Польщею, Угорщиною, Священною Римською імперією, про нього говрили –
«підпер гори Угорські своїми військами», «зачинив ворота Дунаю».
Волинське князівство:
 до середини XII ст. - спадковий володіння київських князів, потім
Мономаховичів;
 найбільшої могутності досягає за князя Романа Мстиславовича.
Соціально-економічне та культурне життя Київської Русі, Галицько-Волинської
держави
Державний устрій:
 Київська Русь ІХ–Х ст. була ранньофеодальною монархією, де правила
династія Рюриковичів. На чолі держави стояв великий київський князь, в руках якого
зосереджувалась законодавча, виконавча, судова та військова влада.
 Рада князів і старшої дружини (бояр) складала боярську думу, котра приймала
важливі рішення. У Київській Русі продовжували збиратися віча, проте вони уже не були
суто зібранням чоловічого населення, а зібрання впливових бояр, дружинників, заможного
купецтва тощо.
 Одним із найбільших міст, не тільки у Русі, а й у Європі, був Київ, в якому
мешкало приблизно 35–40 тис. осіб.
 Кожне місто мало свій дитинець, де зосереджувалися органи влади та
управління, та посад, у якому мешкало ремісничо-торгове населення.

27
 Основну масу населення Київської Русі складали селяни, які займалися

землеробством та відбували різні феодальні повинності, зокрема такі: данина (сплата
продуктами: медом, хутром, зерном); відробіток (відпрацювання на полі землевласника) та
повоз (постачання коней і транспорту для потреб князя).
Стани (категорії, види) суспільства:
Привілейовані: князь, бояри (знать), дружинники (воїни), духівництво (священники).
Напівпривілейовані: міщани, ремісники, купці.
Непривілейовані:
1. Смерди – особисто вільні селяни, мали власну землю і господарство, платили
князеві данину;
2. Закупи – тимчасово залежні селяни, які працювали за позику в господарстві
землевласника;
3. Рядовичі – тимчасово залежні селяни, відпрацьовували повинності згідно
договору – «ряду»;
4. Наймити – особисто вільні;
5. Челядь – невільні, працювали на землевласника;
6. Холопи – особи, що перебували у повній власності пана.
Особливу групу населення становили ізгої, люди які випадали зі свого звичного
середовища, втратили з ним зв’язок.
Економічний розвиток:
 Основою господарства Київської Русі було землеробство, розвивалося
городництво та садівництво, скотарство.
 Важливу роль відігравали промисли, насамперед мисливство, рибальство,
бортництво (бджільництво).
 Найбільше значення відігравали чорна металургія, залізоробне, гончарне,
ткацьке та деревообробне ремесла.
 Через територію Київської Русі проходили великі міжнародні торгівельні
шляхи: «із варяг у греки», «шовковий», «соляний», «залізний».
 Давньоруські купці вивозили за кордон зерно, зброю та інші металеві вироби,
ювелірні прикраси, хутра, мед, віск, сіль. Імпорт складали: тканини, вино, предмети розкоші.
 Існували гроші у вигляді злитків срібла усталеної маси і форми – гривні,
існували шкіряні гроші.
Освіта і наука
 При Володимирі Великому почали створюватись школи.

28
 У 1086 р. онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна заснувала в київському

Андріївському монастирі школу для жінок.
 Визначним лікарем був Агапіт, іконописець Алімпій
 Розвивались природничі науки, були перекладені книги «Шестидневи»,
«Фізіолог», «Небеса».
 Бібліотека при Софіївському соборі налічувала 1000 книг.
Писемність, література, музика
 Існувала усна народна творчість: загадки, заклинання, казки, легенди, сказання,
пісні, билини.
 Скрипторій – мацстерня для переписування книг.
 Поширеними були апокрифи - твори на біблійну тематику, житія – розповіді
про життя і подвиги святих, церковні проповіді (напр. Феодосія Печерського, «Слово про
закон і благодать» митрополита Іларіона).
 З прийняттям християнства у нас поширюється старослов’янська мова.
 Перші вияви писемності у Київській Русі знайдені на стінах храмів подряпини
- графіті.
 Найдавніші книги: Реймське Євангеліє (40-і рр. ХІ ст.), Остромирове
Євангеліє (1056-1057 рр.), «Ізборник Святослава» (1073, 1076 рр.), Мстиславове
Євангеліє (1115 р.).
 Першими літописами були: Літопис Аскольда, «Найдавніший Київський
звід», «Печерський звід» (не збереглись).
 Збереглися до наших днів: «Повість минулих літ» (Нестор, 1113 р.),
Київський літопис (ХІІ ст.), Галицько-Волинський літопис (ХІІІ ст.).
 Визначною пам’яткою є «Слово про похід Ігорів» 1187 р.
 Популярним співцем був Митуса, діяли скоморохи (артисти Київської Русі).
Мистецтво Київської Русі:
1) Книжкова мініатюра – оздоблення книг (наприклад мініатюра з
Остромирового Євангеліє «Євангеліст Лука»).
2) Фреска – малюнки мінеральними фарбами на сирому тиньку.
3) Мозаїка – викладені різнобарвні малюнки зі шматочків смальти (у
Софіївському соборі мозаїка Богоматері Оранти та Христа Вседержителя).
4) Ікона – зображення виконані на дошках (Свенська ікона Богородиці з
Антонієм і Феолосієм Печерським, Вишгородська ікона Богородиці, Холмська та
Дорогобузька ікона Богородиці).
Архітектура
29
Архітектура міст і сіл Київської Русі представлена насамперед дерев'яними

спорудами. Із дерева зводились укріплення давньоруських міст — кліті, заборола, башти, а
також церкви. Вихід держави на міжнародну арену, контакти з візантійською культурою, а
потім і впровадження християнства обумовили виникнення монументальної кам'яної
архітектури.
Відомі споруди того часу: Софіївський собор у Києві (1036 р.), Спасо-
Преображенський собор у Чернігові (1036 р.), Успенський собор Києво-Печерської
лаври (1076-1078 рр.), Михайлівський Золотоверхий собор (1108-1113 рр.), П’ятницька
церква у Чернігові (ХІІ-ХІІІ ст.), Церква св. Пантелеймона в Галичі (ХІІ ст.),
Успенський собор у Володимирі (ХІІІ ст.).
4. Галицько-Волинська держава. Монгольська

навала
Дати:
1199 р. – утворення Романом Галицько-Волинської держави.
1199-1205 рр. – князювання Романа Мстиславича.
1223 р. – битва на р. Калка.
1240 р. – оборона Києва, похід Золотої Орди проти Галицько-Волинського князівства.
1238-1264 рр. – князювання Данила Галицького.
1253 р. – коронування Данила Галицького.
1264-1302 рр. – князювання Лева Даниловича.
1301-1308 рр. – князювання Юрія І Львовича.
1308-1323 рр. – князювання братів Андрія та Лева II.
1325-1340 рр. – князювання Юрія II Болеслава.
Терміни:

30
Баскак – намісник монгольського хана, який перебував на руських землях.

Ярлик – грамота на князювання, яку видавав монгольський хан руським князям.
Ясак – данина, яку сплачувало підлегле населення монголам.
У 1199 р. князь Роман Мстиславович об’єднує волинські і галицькі землі в єдину –
Галицько-Волинську державу, яка протягом наступних 120 років виступала
спадкоємницею державотворчих традицій Київської Русі, забезпечивши неперервність
процесу державотворення на землях сучасної України.
Роман Мстиславич (1199-1205 рр.):
 столиця держави м. Галич;
 успішна боротьба з половцями;
 на два роки захопив м. Київ;
 утримував боярську опозицію у міцних руках;
 проводив заходи спрямовані на припинення дроблення держави;
 1205 р. загинув під Завихвостом у бою.
Після смерті Романа залишились його два малолітніх сини – старший Данило і
молодший Василько. Їх мати задля їхньої безпеки (загроза боярства) вивезла їх закордон.
Проте змужнівши сини вирішили відновити владу над землями свого батька, їм це
вдалось.

31
Данило Галицький (1238-1264 рр.):

 столиця держави Холм;
 «Був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі, і церкви
поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, та братолюбством він світився був із
братом своїм Васильком...»;
 підтримував розвиток ремесел, торгівлі, зміцнював міста, розбудовуючи нові:
Львів (названий на честь сина Лева), Холм;
 приєднав 1239 р. Київ (призначивши намісником воєводу Дмитра);
 укріплював фортеці, відбудовував зруйновані монголами міста, переозброював
військо (замінив легкоозброєну кінноту на важкоозброєну);
 1238 р. – розгромив німецьких хрестоносців під Дорогочином та утвердився на
престолі Галицько-Волинської держави;
 1245 р. – переміг об’єднане польсько-угорських військо у битві під Ярославом,
чим придушив боярську опозицію;
 1245 р. – змушений був особисто присягнути на вірність хану Батию, щоб
отримати ярлик на княжіння;

32
 1253 р. – відбулася коронація Данила в Дорогочині Папою Римським

Іннокентія IV в обмін на організацію опору поширенню впливу монголів на європейські
території.
Лев Данилович (1264-1301 рр.):
 до 1270 р. офіційним правителем вважався Василько Романович;
 Львів обрав столицею, укріпивши його;
 здійснював спільні походи з монголами проти Польщі (здобув Люблін), Литви
та Угорщини, приєднав Закарпаття з Мукачевом, Ужгородом;
 перебував у залежності від Золотої Орди.
Князь Юрій І (1301-1308/15 рр.):
 переніс столицю до Володимира;
 прийняв титул короля;
 створив окрему православну Галицьку митрополію (1303 р.);
 втратив частину Закарпаття та Люблінську землю;
 підтримував розвиток міст, ремесел, торгівлі.
Сини князя Юрія - Андрій та Лев (1308/15-1323 рр.):
 останні представники чоловічої лінії роду Романовичів, правили разом;
 мали союзи з хрестоносцями-тевтонцями, Польщею та Литвою, вели постійну
боротьбу із Золотою Ордою (загинули під час битви);
 князювання відзначено втратою решти території Закарпаття.
Князь Болеслав-Юрій II (1325-1340 рр.):
 син Марії, сестри Андрія і Лева ІІ;
 у найбільші міста замість воєвод і тисяцьких призначив своїх намісників,
чинив свавілля щодо бояр, міщан;
 змови бояр та отруєння князя.
Монгольське навала. Золотоординське панування
 1223 р. монголи вторглись у Крим, захопили місто Сурож (Судак) і рушили в
половецькі степи, де у битві на р. Калка розгромили об’єднані половецько-руські війська;
1239 р. Золота Орда рушила на Південно-Західну Русь: заволоділа
Переяславом, захопила Чернігівську землю;
1240 р. зруйнували Київ; останнім місцем оборони киян стала
Десятинна церква (за мужність хан Батий дарував життя воєводі
Дмитру);
1241 р. похід монголів у Галицько-Волинську Русь (захопили
Кам’янець, Ізяслав, Володимир, Галич, але не могли здобути добре

33
укріплені Кременець і Данилів).

1254 р. князь Данило Галицький отримує перемогу над монголами,
очоленими Куремсою;
1256 р. зазнає поразки від війська на чолі з Бурундаєм, знову визнав
залежність від Орди.
Золота Орда на руських землях встановила власні порядки:

 руські князівства увійшли окремим улусом (округом) до складу монгольської
держави хана Батия - Золотої Орди (столиця Сарай);
 збиранням данини займалися баскаки, бесермени (ханські переписувачі, що
отримали право відкупу даниною) або князі, що отримали від хана ярлик (ханська грамота на
княжіння);
 контроль за діями князів покладався на баскаків (ханських воєвод-намісників),
будь-який опір жорстоко придушувався;
 за несплату данини людей забирали у рабство, з кінця XIII ст. збір данини хани
передали місцевим князям;
 руські воїни змушені були брати участь у війнах Золотої Орди.
5.Литовсько-Руська держава. Українські землі у

складі Великого князівства Литовського та інших
34
держав (у другій половині XIV – першій половині

XVII ст.)
Дати:
1340 р. – утвердження Любарта на Волині.
1340-1382 рр. – війна Литви та Польщі за українські землі.
1349 р. – захоплення Галичини польським королем Казимиром III. Загибель Галицько-
Волинської держави.
1362 р. - битва українсько-литовських військ проти Золотої Орди на р. Сині Води і
приєднання до Великого князівства Литовського українські землі.
1385 р. - укладення Кревської унії між Польським королівством та Великим
князівством Литовським, почато об`єднання держав.
1387 р. - Галичина остаточно відійшла до Польщі.
1410 р. - перемога об`єднаних україно-литовсько-польських військ над Тевтонським
орденом біля Грюнвальду.
1434 р. - скасоване автономне становище Галичини.
1449 р. - проголошення Хаджи-Гірея ханом та створення Кримського ханства.
1462 р. - утворене Белзьке воєводство.
1471 р. - остаточна ліквідація Київського удільного князівства, перетворення його на
воєводство.
1475 р. - захоплення турецькими військами в Криму генуезьких міст та знищення
князівства Феодоро.
1478 р. – хан Менглі-Гірей визнає васальну залежність Криму від Османської імперії.
1481 р. – «Змова руських князів» повстання українців проти іноземного панування (Ф.
Бельський, І. Гольшанський, М. Олелькович), невдале.
1482 р. - заохочуваний великим московським князем Іваном ІІІ, Менглі-Гірей напав на
Київ і розгромив його і пограбував.
1489 р. - перша згадка про українських козаків у писемних джерелах.
1500-1503 рр. – захоплення Московією Чернігово-Сіверщини.
1508 р. – повстання групи князів під проводом М. Глинського.
1514 р. – битва під Оршею, війська К. Острозького розбили московську армію,
повернули Чернігово-Сіверщину до ВКЛ.
Терміни:

35
Шляхта - суспільний стан у Польщі, Литві та Україні (ХІV-ХVІІІ ст..), який походив
від лицарства і мав право на носіння зброї та наслідування земельної власності, отриманої за
військову службу.
Магдебурзьке право - середньовічне міське право, за яким міста звільнялися від
управління і суду великих земельних власників та створювали органи місцевого
самоуправління.
Магістрат - в українських містах, що дістали магдебурзьке право, орган міського
самоврядування.
Цех - об’єднання ремісників одного чи кількох фахів, яке складало замкнуту
корпорацію, яка захищала їхні станові і професійні інтереси.
Дике поле - назва мало заселених причорноморських степів України.
Козак – члени військових, згодом і територіальних громад, які з’явились у межах
Дикого поля у XV ст.
Після смерті Юрія ІІ Болеслава розпочинається період перебування українських

земель під владою іноземних держав.
Українські землі під владою Польщі:

36
 з 1349 р. за Галичину вела війни Польща;

 у 1387 р. Галичина остаточно відійшла до Польської держави, польська влада
відразу почала нав′язувати власний політичний устрій, культуру та релігію;
 у 1434 р. Поділля розділилось між ВКЛ (східна частина – Брацлавське
воєводство) і Польщею (західна частина – Подільське воєводство);
 галицьке боярство було зрівняне в правах з польською шляхтою,
утворено Руське воєводство (з центром у Львові);
 у 1462 р. утворене Белзьке воєводство.
Українські землі під владою Литви:
 на Волині осів правити литовський князь Любарт Гедимінович (1340-1385
рр.), обираючи Любарта, волиняни розраховували на підтримку Литви у боротьбі з татарами,
угорськими й польськими феодалами;
 1362 р. відбулася битва українсько-литовських військ Ольгерда з татарами на
р. Сині Води, внаслідок якої до Великого князівства Литовського було приєднано Киівщину,
Поділля, Чернігово-Сіверщину;
 литовці зазнали надзвичайно сильного культурного і релігійного впливу з боку
східнослов'янських народів (переймали українську військову організацію, адміністративний
устрій, систему господарювання, «Руська правда» стала джерелом литовського права,
панувала в князівстві руська мова, чимало литовських князів приймали православ'я, брали
шлюб з представницями українських, російських, білоруських князівських родин);
 Велике князівство Литовське називали Литовсько-Руським, або Литовською
Руссю;

 ВКЛ шукала собі союзника у боротьбі з Московією, Польща хотіла вирішти
свої династичні проблеми, тому 1385 р. обидві країни підписали Кревську унію:
Умови:
1. Литовський князь Ягайло одружується із польською принцесою Ядвігою і
стає правителем обох держав.
2. Ягайло і Литва приймають католицизм.
3. Польща і Литва мали утворювати єдину державу.
4. Литва мала віддати Польщі всі будь-коли захоплені українські землі.
 Унія викликала невдоволення у частини верхівки литовської знатті, очолив
опозицію князь Вітовт. У 1392 р. між князями було підписано Острівську угоду, за якою
Вітовт став правителем Литви аж до своєї смерті 1430 р. За його князювання відбулися
наступні події:

37
 1399 р. війська Вітовта програли азіатському завойовнику Тимуру.

 1410 р. Грюнвальдська битва, україно-литовсько-польське військо розбило
Тевтонський орден (хрестоносців), що призвело до його занепаду.
 1413 р. Городельська унія, згідно якої брати участь в державному управлінні
могли лише католики.
 Після смерті Вітовта перед литовськими князями знову постало питання якої
лінії дотримуватись у подальшому управлінні ВКЛ. Князь Сигізмунд хотів продовжувати
стосунки із Польським королівством, а князь Свидригайло виступив проти цього.
Вирішальний бій відбувся 1435 р. під Вількомиром, де Сигізмунд переміг Свидригайла,
останньому дозволи правити у Волинському князівстві довічно. Після його смерті, у 1452
р. було ліквідовано Волинське удільне князівство, а перетворено на воєводство.
 1471 р. завершено уніфікацію українських земель шляхом скасування Київсь-
кого удільного князівства. Після смерті київського князя Семена Олельковича, незважаючи
на законні претензії Олельковичів, їх було усунуто, а воєводою (намісником) призначено
литовського магната Мартина Ґаштольда (Ґаштовта). Таким чином, Київське удільне
князівство (останнє з-поміж інших земель) стало звичайною провінцією. Всі українські землі
у складі ВКЛ отримали статус воєводств, ті в свою чергу складалися з повітів, а повіти - з
волостей.
У першій половині XI ст. почалося поступове захоплення Угорським королівством
Закарпаття:
 1015 р. - король Стефан І приєднує Закарпаття до Угорщини;
 остаточно ці території були включені до складу королівства в середині XIII ст.,
відтоді аж до XX ст. ці землі були північною прикордонною областю цього королівства;
 угорські королі перетворили Закарпаття на свій домен, поширивши угорський
адміністративно-територіальний устрій (край поділено на комітати та жупи), роздавали
землю угорським феодалам та позбавляли українське населення будь-яких прав,
запроваджуючи кріпацтво; підтримували колонізацію земель волохами, німцями, словаками,
угорцями;
 внаслідок поразки Угорщини в битві з турками під Могачем (1526 р.) Східне
Закарпаття ввійшло до складу Семиграддя (Мукачеве, Берегове, Севлюш, Хуст, Тячев), а
Західне Закарпаття - до складу Австрійської монархії (Ужанський комітат).
У 1538 р. Буковина разом з Молдавським князівством потрапила під владу
Османської імперії (перебувала до 1774 р.).
Кримське ханство:

38
 Давня назва Кримського півострова звучала як "Таврія". Татарською "Кирим"

означає "рів", "укріплення. Саме так татари називали столицю Кримського улусу, місто
Солхат.
 Розпад Золотої Орди призвів до поступового відокремелянн Кримського улусу
з під її влади. Основним союзником кримських татар наприкінці XIV - в першій половині XV
ст. у їх прагненні до незалежності було Велике князівство Литовське. Литовським князям
було вигідно на південних рубежах своєї держави мати невелике і дружнє їм Кримське
ханство, аніж агресивну і сильну Золоту Орду.
 Хан Хаджи-Гірей у 1449 р., проголосив незалежне Кримське ханство.
Остаточно ж самостійність від Золотої Орди Кримське ханство виборює у 1455 р.
 Після смерті у 1466 р. Хаджи-Гірея між його синами розпочинається боротьба
за владу. Заблокувавши для генуезьких кораблів протоки, 1475 р. турецькі війська пішли на
штурм генуезьких міст. Із захоплених генуезьких міст Південного узбережжя Криму,
включаючи столиці князівства Феодоро - Мангуп, було створено турецьку провінцію
- Кафський санджак.
 Новим Кримським ханом стає син Хаджи-Гірея – Менглі-Гірей, який
у 1478 р. визнає васальну залежність від Османської імперії.
 Поступове зближення Кримського ханства з Московським князівством, яке
ворогувало з ВКЛ у другій половині XV ст. призвело до активних грабіжницьких походів
татар на українські землі. Перший письмово зафіксований грабіжницький похід кримський
татар на Галичину та Поділля датується 1474 р.
 1482 р. заохочуваний великим московським князем Іваном ІІІ, Менглі-Гірей
напав на Київ і розгромив його.
 Основною метою грабіжницьких походів татар на українські землі було
захоплення у полон людей (ясир).
 Упродовж 1450-1556 рр. татари пограбували не менше 86 раз українські землі.
Соціально-економічне становище українських земель під владою ВКЛ та Польщі у
др. пол. XIV – XVI ст.
 Стани українського суспільства поділялися на:
 Привілейовані:
Князі Найбільший землевласник
Пани Володіли власною землею
Шляхта- Основним заняттям була служба у представників вищої
зем’яни шляхти.
Шляхта- Зубожілі зем’яни.
голота
39
Духівництво Священники та інші.

 Напівпривілейовані були: ремісники, міщани, торговці.
 Непривілейовані:
Селяни (І «похожі»(особисто вільні)
класифікація) «не похожі»(прикріплені до панського маєтку)
Селяни (ІІ Данники – платили данину
Тяглі - відбували повинності у вигляді панщини
класифікація)
Челядь - цілком залежала від свого власника і становила
основну робочу силу панського господарства
 Важливою рисою цього періоду було зростання феодального (шляхетського)

землеволодіння. Земля була важливим джерелом збагачення.
 Господарство лишалося натуральним. У панському дворі виробляли все
необхідне для внутрішнього споживання.
 Основною галуззю економіки залишалося землеробство.
 Населення України займалося також скотарством, городництвом,
садівництвом, бджільництвом, рибальствм, мисливством та іншими промислами.
 Селяни жили громадами. Вони спільно володіли лісами, водами, випасами,
орними угіддями.
 Стрімко розвивалося магнатське землеволодіння, яке було зумовлене
збільшенням експорту зерна у Західну Європу. Починають утворюватися фільваркові
господарства, суть якого полягала у праці залежних селян, таке господарство було
багатогалузевим та зорієнтованим на ринок.
 Першим відомим документом, який започаткував закріпачення селян,
вважають рішення шляхти Галичини 1435 р. За ним селянин мав право піти від
землевласника лише на Різдво, сплативши йому великий викуп.
 На українських землях у складі ВКЛ селян почали закріпачувати з 1447 р.
згідно з привілеєм Казимира IV, згодом положення про обмеження особистих прав селян
були закрпіленні у Литовських статутах (1529 р., 1566 р., 1588 р.).
 Міста поділялися на великокнязівські і приватновласницькі, залежно від того,
на чиїй землі вони стояли.
 Населення сплачувало податки, виконувало різні повинності. Держава також
була зацікавлена в поширенні ремесел і торгівлі.
 З цією метою уряд видавав окремим містам грамоти на так зване магдебурзьке
право (зразком була грамота німецького міста Магдебург). Населення цих міст звільнялося

40
від управління та суду королівських або великокнязівських намісників, діставши право на

самоврядування.
 Управління містом, яке отримало магдебурзьке право:
Магістрат (орган управління)
Рада (очолював бурміст) Лава (очолював війт)
 Ремесла зосереджувалися переважно в містах. Зросло число ремісничих

спеціальностей. Ремісники об'єднувалися в цехи. Тих ремісників, що залишались поза
цехами, називали партачами.
 У великих містах раз на рік проводили великі ярмарки, куди з'їжджалося
українське і закордонне купецтво.
Культура ХІІІ-ХVI ст.
Освіта
 Школи існували при монастирях, церквах, але виникали і в маєтках деяких
феодалів. Учителями були дяки. Навчалися діти грамоті, молитвам, церковному співу.
 Окремі українці здобували освіту в школах Польщі, Чехії, Німеччини.
 Наприклад, син ремісника з Дрогобича - Юрій Котермак (Дрогобич) закінчив
Краківський університет, потім перейшов у Болонський університет (Італія), де згодом був
ректором.
Література та початок друкарства
 Книги XIVст. писалися на пергаменті, а в XV ст. пергамент був замінений на
папір.
 Перша українська друкарня з'явилася наприкінці XV ст. у Кракові, заснував
її Швайпольт Фіоль, саме його вважають українським першодрукарем. У 1491 р. він
надрукував чотири богослужбові книги церковнослов'янською мовою.
 Популярним залишалось літописання (Волинський літопис), історичні пісні,
балади, думи (героїчні твори).
Архітектура й образотворче мистецтво України розвивалися на самобутній
народній основі:
 у цей період церковні впливи дещо витісняються світськими елементами.
 XIV-XV ст. було часом боротьби з татарами розвивалося головним чином обо-
ронно-замкове будівництво. Кам'яні замки здебільшого споруджувалися на Правобережжі, у
Східній Галичині, на Північній Буковині, Закарпатті (Луцьк, Володимир, Острог, Львів,
Кам'янець-Подільський та ін.).

41
Українське малярство другої половини XIV-XVI ст. розвивалось на основі традицій

і досягнень русько-візантійського малярства часів Київської Русі та Галицько-Волинської
держави.
 До середини XVI ст. розвивалось монументальне малярство - фрески.
 Протягом XV - першої половини XVI ст. активно розвивався іконопис.
 В XVI ст. українська графіка існувала у вигляді книжкової мініатюри та
окремих елементів оздоблення книг. Серед пам'яток письма і книжкової графіки вершиною
мистецтва є Київський псалтир, що його переписав у Києві з константинопольського
рукопису XI ст. дяк Спиридоній 1397 р.
6-7.Українські землі у складі Речі Посполитої

друга половина XVI – першої половини XVII ст.
Дати:
1556 р. - заснування першої Січі на о. Мала Хортиця гетьманом Д. Вишневецьким.
1556-1561 р. - створено Пересопницьке Євангеліє.

42
1569 р. - Польща та ВКЛ підписали Люблінську унію.

1572 р. - польський король Сигізмунд ІІ Август взяв на тимчасову службу 300 козаків.
1574 р. - вихід першодруків «Апостол», «Буквар» І. Федоровича.
1581 р. – І. Федоров надрукував Острозької Біблії.
1586 р. - утворення першої братської школи у м. Львів.
1591-1593 рр. - козацьке повстання під проводом К. Косинського.
1594-1596 рр. - козацьке повстання під проводом С. Наливайка.
1596 р. - Берестейська церковна унія.
1616 р. - здобуття козаками Кафи - найбільшого невільничого ринку у Криму.
1618 р.- участь козацьких військ на чолі з П. Конашевичем-Сагайдачним у поході
польського короля Владислава проти Москви.
1620 р. - відновлення вищої православної ієрархії патріархом Феофаном у Києві.
1621 р. - Хотинська битва.
1625 р. - козацьке повстання проти поляків під проводом М. Жмайла та підписання
Куруківської угоди.
1630 р. – повстання під проводом Т. Федоровича (Трясила) проти поляків, підписали
Переяславську угоду, за якою реєстр збільшився до 8 тис.
1632 р. - заснування Києво-Могилянського колегіуму; прийняття польським сеймом
«Пунктів заспокоєння руського народу».
1637-1638 рр. – національно-визвольне козацьке повстання під проводом П. Павлюка,
Я. Остряниці, Д. Гуні.
1638 р. - ухвалення «Ординації Війська Запорізького реєстрового».
1638-1648 рр. - «доба золотого спокою» Речі Посполитої.
1646 р. – надруковано твір «Требник», автор П. Могила.
Терміни:
«Золотий спокій» - період 1638-1648 рр., під час якого на українських землях не було
великих козацько-селянських повстань.
Панщина - форма земельної відробіткової ренти, яка полягала в обов’язковій
неоплачуваній праці селянина в господарстві землевласника
Фільварки - великі багатогалузеві господарства, на яких працювали кріпаки,
орієнтовані на виробництво продуктів на продаж.
Воєводство – адміністративно-територіальна одиниця у ВКЛ та Польщі XV-XVIII ст.
Реєстрове козацтво - козаки, які перебували на службі у польського короля й були
записані в спеціальний список – реєстр, мали привілеї.

43
Запорозька Січ - головна військова база козаків, розміщувалась у Дикому полі,

першу створив Д. Вишнівецький.
Старшина - привілейована верхівка українського козацтва, військове та
адміністративне керівництво Запорозької Січі (кошовий отаман, суддя, осавул, писар,
курінні отамани), Гетьманщини.
Клейноди - символи влади козацької влади.
Греко-католицька (уніатська) церква - християнська церква, що утворилася
внаслідок Берестейської унії 1596 р.
Братства - релігійно-громадські організації при православних парафіях на
українських землях XVІ-XIX ст.
Полемічна література – твори, у яких основною тематикою була полеміка щодо
необхідності Берестейської церковної унії.
На середину XVI ст. більшість українських територій належали Польщі та ВКЛ.
Однак у обох країн виникли причини, які спонукали до об’єднання їх в одну цілісну державу.
Зокрема, Литва боялась Московії як сильного суперника, тому намагалася знайти собі
союзника у разі нападу на неї сусідки.
Польща мала намір розширити межі своїх володінь, тому їй теж був вигідний союз із
ВКЛ.
 1 липня 1569 р. спільний сейм ухвалив рішення у Любліні про укладеня
унії між обома державами, на умовах:
 утворення федеративної держави Речі Посполитої, яку очолював король,
існував спільний сейм та сенат;
 передбачалося створення єдиної грошової системи та зовнішньої політики;
 шляхта обох держав зрівнювалася у правах і отримувала право володіти
землями по всій території держави;
 ВКЛ і Польща зберігали за собою свій державний статус – окреме
законодавство, судову систему, центральний та територіальний уряди, військо та фінанси.
 Усі українські землі вже входили не до складу ВКЛ (крім Берестейщини та
Пінщини) та Польщі, а були включені до Речі Посполитої як 7 воєводств:
 Руського (центр Львів),
 Белзького (центр Белз),
 Волинського (центр Луцьк),
 Київського (центр Київ),

44
 Подільського (центр Кам’янець) ,

 Брацлавського (центр Брацлав),
 Підляське (центр Дорогочин).
 Наслідки унії для українських земель:
 втрата українськими землями своєї автономії та поширення нових форм
політичного життя (Річ Посполита - шляхетська республіка);
 об’єднання більшості українських земель у єдиній державі;
 збереження судочинства за Литовськими статутами, чинного
адміністративного устрою;
 зростання польського шляхетського землеволодіння, посилення закріпачення,
полонізації та окатоличення українців;
 поширення західноєвропейських тенденцій культурно-освітнього розвитку.
Українська шляхта продовжувала зберігати панівні позиції серед інших верств
населення. Одним із найвпливовіших був Василь-Костянтин Острозький, який мав великі
статки та маєтності. Наявність фільварків у XVI ст. поглиблювала злиденне становище
українських селян, панщина починала збільшуватись і поглиблювались процеси
закріпачення.
Українські чоловіки не бажаючи миритися із злиденним становищем у новій державі
все частіше вдавалися до покозачення. У середині XVI ст. козацтво було міжстановим
прошарком, не визнаним польською владою.
Першу Запорізьку Січ на о. Мала Хортиця створив Дмитро Вишнівецький у 1556
р.
Причини утворення козацтва:
 зростання феодального землеволодіння та фільваркового господарства;
 наявність вільних від феодалів земель Дикого Поля;
 поява значної кількості обезземеленої дрібної шляхти, селян, міщан, що мали
досвід освоєння земель та протистояння небезпеці татарських нападів;
 постійні напади татарських орд на українські землі.
Перша згадка про козаків на Поділлі датується 1489 р. у «Хроніці Польщі» польського
історика М. Бельського. Згодом слово «козак» набуває значення - вільна озброєна людина.
За час існування козацтва відомо про 9 Запорізьких Січей (у значенні фортеці):
 Хортицька (1552 (1556)-1557 рр., о-в Мала Хортиця);
 Томаківська (1564-1593 рр., о-в Томаківка);
 Базавлуцька (1593-1638 рр., о-в. Базавлук);

45
 Микитинська (1638-1652 рр., Микитинський Ріг на правому березі Дніпра);

 Чортомлицька (Стара) (1652-1709 рр., на острові, що омивався р. Чортомлик);
 Кам’янська (1709-1711 рр., у гирлі р. Кам’янка);
 Олешківська (1711-1734 рр., урочище Олешки, біля р. Інгул);
 Нова Січ (Підпільненська) (1734-1775 рр., між лівим берегом річки Базавлук і
правим берегом річки Підпільної (остання на Запоріжжі));
 Задунайська (1775-1828 рр., Подунав’я (на території Туреччини)).
Особливості життя на Запорізькій Січі:
 Січ - це обнесене земляним валом та частоколом укріплення, у центрі якого був
майдан із православною церквою;
 територія поділялася на паланки, ті в свою чергу складалися із зимівників,
слобід і хуторів, у яких проживали козаки;
 усі козаки за територіальним принципом були приписані до січових куренів (на
Січі їх було 38);
 основний обов’язок козака нести військову службу;
 козацтво за майновим розшаруванням поділялося на заможне (реєстрове та
городове) і незаможне (козацька голота);
 на Запорізькій Січі були клейноди – козацькі симвони (булава, бунчук,
литаври, корогва, військова печатка).
Влада на
Запорізькій Січі
Кошовий Кіш – Загальна козацька
отаман (гетьман) Старшинська Рада рада
Зосереджував в Входили: осавул Збиралася тричі на
свої руках найвищу (помічник кошового з рік або за необхідності. ЇЇ
військову, військових та рішення були
адміністративну і адміністративних загальнообов’язковими.
судову владу, очолював справ), військовий
Кіш. суддя (чинив
судочинство за нормами
усного звичаєвого
права),
військовий писар
(вів канцелярію та
переговори), хорунжий

46
(відповідав за стяги).
Козацтво було досить вигідним для Речі Посполитої, адже оберігало її південні
кордони від постійних нападів татар, проте з часом польські королі вирішили підкорити собі
козацтво. Тому 1572 р. польський король Сигізмунд ІІ Август взяв на тимчасову службу
300 козаків. А вже у 1578 р. король Стефан Баторій запровадив реєстр козаків 600 осіб.
Ті хто потрапили до реєстру отримали ряд привілеїв:
 звільнення від сплати податків, але обов’язок нести військову службу;
 право судитися у власних судах,
 можливість мати власні клейноди,
 право обирати гетьмана та старшину,
 право володіти землею та вести власне господарство;
 у приватне володіння реєстровим козакам було надано містечко Трахтемирів.
Проте дуже швидко стосунки між польським урядом та козаками погіршились.
Причини:
 чисельне зростання козацтва, малий реєстр;
 поглиблення кріпацтва та розширення фільваркової системи господарювання;
 проведення польською владою політики полонізації та окатоличення;
 загострення стосунків між шляхтою, магнатами та козацтвом.
Козацькі повстання:
 Приводом до козацького повстання 1591-1593 рр. на чолі з Криштофом
Косинським став земельний конфлікт між ним та Янушем Острозьким. У 1593 р. у битві під
П’яткою (Волинь) козаки зазнали поразки і відступили на Запоріжжя.
 У 1594-1596 рр. розгорнулося повстання під проводом Северина (Семерія)
Наливайка, яке охопило Поділля, Волинь, Полісся, а згодом і Білорусь. Приводом до нього
був поземельний конфлікт між родиною Наливайка і Калиновським. Згодом до повстанців
приєдналися загони запорожців на чолі з Г. Лободою та М. Шаулою. У травні 1596 р. під час
двотижневої оборони повстанців в урочищі Солониця (біля м. Лубни) повстанці програли.
 1625 р. відбулася битва на Куруковому озері під керівництвом М. Жмайла, в
результаті конфлікту між реєстровцями та запорожцями було усунено від влади М. Жмайла
та обрано гетьманом М. Дорошенка, який пішов на переговори з поляками і уклав
Куруківську угоду, за якою передбачалося:
 оголошення амністії учасникам повстання;

47
 збільшення реєстру до 6000 (створено 6 полків: Білоцерківський, Канівський,

Переяславський, Черкаський, Київський, Корсунський);
 встановлення платні старшині;
 збереження виборності старшин, але гетьмана мав затверджувати король;
 Річна платня козаків 60 тис. злотих;
 козаки зобов’язувалися не втручатися в релігійні справи, а старшина - не
приймати до реєстру ви пищиків.
 1630 р. повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила), під
Переяславом повстанці розгромили польську армію на чолі з С. Конецпольським. (ця подія
отримала назву «Тарасова ніч»). Врезультаті між поляками та українцями було підписано
Переяславську угоду, за якою:
 оголошувалася амністія учасникам виступу;
 реєстр збільшувався до 8000 (до нього внесено «випищиків»);
 зберігалась виборність старшини та гетьмана;
 заборонено самостійні козацькі походи на Крим.
 1635 р. відбулося повстання козаків на чолі з І. Сулимою з метою зруйнування
фортеці Кодак (архітектор француз Гійом де Боплан, збудована на замовлення польської
влади, яка мала на меті слідкувати за діями козаків на Січі). Повстанці захопили фортецю,
зруйнували її укріплення та почали готуватися до подальшого розгортання бунту (розсилали
універсали із закликом до боротьби). Однак швидкий підхід польського війська та
захоплення ватажків призвели до поразки виступу. Невдовзі І. Сулиму та його помічників
було страчено у Варшаві.
 1637-1638 рр. відбулися масові козацько-селянські повстання, очолювані
Павлом Бутом (Павлюком), Яковом Острянином (Остряницею) та Дмитром Гунею.
П. Павлюк Я. Острянин Д. Гуня
у грудні 1637 р. в у червні 1638 р. у у вересні 1638 р.
битві під Кумейками битві під Жовнином козаки програли в
програв полякам. козаків було оточено. урочищі Старець.
1638 р. польський сейм ухвалив «Ординацію Війська Запорізького реєстрового»:

 козацький реєстр було скорочено до 6 тис.;
 скасовано окремі козацькі суди;
 заборона обирати гетьмана та старшину, козаків мав очолювати польський
комісар;

48
 передбачалось відбудування козаками фортеці Кодак, на Січі розміщувався

польський гарнізон;
 селянам і міщанам заборонялося вступати до козаків і видавати за них заміж
своїх дочок.
 Період 1638-1648 рр. в історії Речі Посполитої прийнято називати
«золотим спокоєм», адже протягом 10 років не відбулося жодного козацького
повстання.
Козаки виконували важливу функцію, адже захищали території Речі Посполитої від
спустошливих нападів татар, проте не рідко вони й самі здійснювали походи на Кримське
ханство та Османську імперію.
 У 1577-1578 рр. козаків очолив Іван Підкова, під його керівництвом вони
здійснив похід на Молдову, взяли столицю князівства м. Ясси, І. Підкова проголосив себе
молдавським господарем. Однак не отримавши підтримки ні в польського короля, ні в
турецького султана, змушений був полишити країну, невдовзі польські можновладці схопили
його і стратили.
 За гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного козаки провели
найбільше успішних морських походів на турецько-татарські фортеці та міста. Цей період
увійшов в історію під назвою «доба героїчних походів»:
 1606 р. - морські походи козаків на Акерман, Кілію, Варну;
 1608 р. - здобуття і спалення Перекопу, Ізмаїлу;
 1614 р. - здобуття козаками Синопу;
 1615 р. - козацька атака на Стамбул;
 1616 р. - розгром турецького флоту під Очаковом, здобуття Кафи (найбільшого
невільничого ринку у Криму), звільнення тисячі полонених.
 Відзначилися козаки 1620 р. участю в Цецорській битві, яка була програна.
 1620-1621 рр. козаки на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним
допомогли виграти Речі Посполитій війну проти турків (вирішальна битва під
Хотином 1621 р.). У цій війні смертельно було поранено гетьмана П. Конашевича-
Сагайдачного).
Діяльність П. Конашевича-Сагайдачного:
 реформував козацьке військо, зміцнив його дисципліну, реорганізував
козацький флот;
 домігся дозволу козакам оселятися у містах, плата реєстровцям стала
постійною;

49
 у 1620 р. разом з усім козацьким військом вступив до Київського братства,

привіз патріарха Феофана, який відновив православну ієрархію;
 був меценатом Київського та Львівського братств;
 1618 р. брав участь разом з козаками у поході короля Речі Посполитої
Владислава на Москву. В результаті перемоги союзників було підписано Деулінське
перемир’я, за яким до Речі Посполитої було приєднано Чернігово-Сіверщину і Смоленщину;
 1622 р. помер гетьман.
Релігійне життя на українських землях другої пол. XVI - першої половини XVII
ст. характеризувалося:
 поширенням ідей Реформації (рухпроти католицької церкви) та
Контрреформації (рух за оновлення католицької церкви);
 насадженням польськими владними колами ополячення та окатоличення;
 польські королі, порушуючи принципи виборності церковних ієрархів,
призначали на вищі церковні посади світських осіб, роздавали духовні посади за гроші;
 магнати та шляхта отримували право власності на землі, в тому числі право
розпоряджатися на цих землях православними церквами та монастирями (могли продавати,
дарувати, здавати в оренду).
 Православна церква переживала кризу:
 державна політика обмежувала у правах православне населення;
 зменшилась чисельність освіченого духовенства,
 скоротились земельні церковні володіння;
 зменшилась підтримка з боку заможних родів, які переходили у католицизм;
 втручання світських осіб у релігійне життя часто призводило до збройних
сутичок між населенням.

50
Православні владики (митрополит Михайло Рогоза, єпископи Кирило

Терлецький, Іпатій Потій, Гедеон Балабан) підписали декларацію про згоду на унію з
католиками.
Єпископи Іпатій Потій і Кирило Терлецький восени 1595 р. поїхали до Риму
домагатися визнання Папою Климентієм VII свого верховенства над Київською
митрополією.
Папа не затвердив подані ними «33 пункти (статті) унії», а запропонував на
урочистому засіданні конгрегації кардиналів підписати унію на своїх умовах.
У жовтні 1596 р. у м. Бересті було скликано церковний собор для вирішення
питання про прийняття церковної унії. На соборі православне духовенство поділилось на
два табори, бо частина (єпископи Гедеон Балабан, Михайло Копистенський, Костянтин
Острозький (змінив ставлення до об’єднання церков) не хотіли визнавати унії на умовах
запропонованих Папою.
Король та його уряд повністю підтримали рішення собору греко-католиків.
Умови Берестейської унії:
1) створення греко-католицької церкви, яка мала б прийняти католицьку догматику,
але звичаї, традиції, календар з православної;
2) визнання зверхності Папи Римського;
3) проведення богослужінь старослов’янською мовою;
4) виборність митрополита, єпископів з подальшим затвердженням світською владою;
5) збереження за нижчим духовенством права одружуватися (у католиків існує целібат
- неодруження);
6) зрівняння у правах греко-католицького і католицького духовенства (звільнення від
сплати податків, надання єпископам прав сенаторів, право обіймати державні посади).
Перші митрополити греко-католицької церкви: Михайло Рогоза, Іпатій Потій.
Православна церква залишаючись у гнобливому становищі, перебуваючи під
натиском католицизму у Речі Посполитій потребувала підтримки. Тому міщани створюють
братства – громадсько-релігійні об’єднання міщан при церквах, які допомагали храмам та
проводили культурно-освітню діяльність: відкривали школи, друкарні, збирали бібліотеки,
захищали право міських громад брати участь в управлінні церковними справами й контролі
за діяльністю єпископів.
Найбільшими братствами були: Львівське Успенське братство (першим отримало
право ставропігії (автономності) 1586 р.), Київське Богоявленське братство (1615 р.),
Луцьке Хрестовоздвиженське братство (1617 р.).

51
1586 р. за системою «семи вільних мистецтв» (граматика, риторика, діалектика,

арифметика, геометрія, астрономія, музика) розпочалося навчання у Львівський братській
школі.
Після відновлення православної ієрархії у 1620 р. митрополитом став Йов
Борецький (1620-1632 рр.). Його наступником став Петро Могила (1632-1647 рр.):
 1632 р. домігся видання польським королем Владиславом «Пунктів для
заспокоєння руського народу», якими було узаконено поділ церков, існування двох
митрополитів: уніатського Й. Рутського та православного П. Могили, визначалися умови для
розв’язання поземельних конфліктів;
 1632 р. - ініціював об’єднання Київської та Лаврської братських шкіл у Києво-
Могилянський колегіум;
 створено церковні суди - консисторії;
 посилив дисципліну за церковнослужителями;
 запровадив щорічні єпархіальні збори;
 у 1643 р. упорядкований П. Могилою Катехізис, або «Православне ісповідання
віри» (стислий виклад християнського віровчення) було схвалено всіма східними
патріархами;
 1646 р. - митрополит видав «Требник» із правилами й молитвами всіх
православних обрядів.
Реформаційні та Контрреформаційні рухи в Україні:
 Протестантизм, що виник у ході Реформації, набув поширення в Україні у
різних формах: лютеранстві, кальвінізмі, соціанстві.
 Перші протестантські громади виникли в 30-40-х рр. XVI ст. на Закарпатті,
Холмщині та Підляшші.
 Неприйняття протестантизму на українських теренах Речі Посполитої
пояснюється також наступом Контрреформації, головною ударною силою якої став чернечий
орден єзуїтів («Товариство Ісуса» - захист католицизму, греко-католицизму шляхом
поширення релігійної освіти).
Розвиток культури й освіти другої половини XVI – першої половини XVII ст.
Освіта
 Освіту здобували у братських школах, єзуїтських колегіях, Острозькій академії
(перша вища слов'яно-греко-латинська школа у східнослов’янських землях, заснована
близько 1576 р. у маєтку К. Острозького, першим ректором був Г. Смотрицький), Києво-
Могилянській колегії (1632 р.).

52
 Розвиток освіти був пов’язаний із книговиданням.

 В Україні першим із відомих друкарів вважають Івана Федоровича (Федорова),
який у Львові 1574 р. видав богослужбову книгу «Апостол» у Львові та в 1578 р. перший
підручник грамоти «Буквар» в Острозі.
 У 80-ті рр. XVI ст. центром друкарства став Острог: «Новий Заповіт» (1580 р.);
Острозька Біблія (1581 р.).
 До середини XVII ст. в Україні діяло 25 друкарень.
 Мовознавчі твори: Мелетій Смотрицький «Граматика» (1619 р.), Павма
Беринда «Лексикон славенороський», Лаврентій Зизаній «Граматика словенська».
 1556-1561 рр. створено Пересопницьке Євангеліє.
 Розвивається полемічна література (М. Смотрицький «Плач», Г. Смотрицький
«Ключ царства небесного», І. Вишенський «Послання до єпископів», І. Потій).
 Основними пам’ятками історичної літератури того часу були літописи:
Густинський літопис (висвітлюється стародавня історія слов’ян, період Київської Русі - аж
до 1598 р., коротка історія українського козацтва), місцеві літописи (Острозький, Київський,
Львівський).
 Були також і латиномовні письменники: С. Кленович, С. Оріховський-
Роксолан, а також пісні Марусі Чурай.
Театр
 На початку XVII ст. в Україні набуває поширення шкільна драма
(сценаристами, акторами були учні братських шкіл, Києво-Могилянської колегії), між
частинами якої у перервах для відпочинку глядача ставилися інтермедії (невеличкий
розважальний драматичний твір).
 Зароджується народний мандрівний ляльковий театр - вертеп.
Гравюра
 Гравюра - вид графічного мистецтва, де зображення створюється шляхом
контрастного друку з рельєфних поверхонь або через трафарет, були пов’язані з
друкарством.
 Перші гравюри випущені як ілюстрації до книги «Апостол» 1574 р. (гравюра із
зображенням євангеліста Луки) та «Віршів на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра
Конашевича-Сагайдачного».
Образотворче мистецтво та архітектура
 Продовжував розвиватися іконопис, серед яких варто виділити ікону «Успіння
Богородиці» О. Горошковича та мініатюри Пересопницького Євангеліє.
 Популярним став портретний живопис.

53
 В архітектурі панував стиль Ренесанс, в якому активно споруджували світські

будівлі – ратуші, замки, палаци, житла міщан (Будинок Корнякта у Львові).
 Актуальними залишалися і будівлі оборонні споруди у Луцьку, Кам’янець-
Подільському, Острозі, Підгірцях та інші.
8.Національно-визвольна війна українського

народу під проводом Б. Хмельницького середини
XVII ст.
Дати:
5-6 травня 1648 р. - Жовтоводська битва.
15-16 травня 1648 р. - Корсунська битва.

54
11-13 вересня 1648 р. - Пилявецька битва.

5-6 серпня 1649 р. - Зборівська битва.
8 серпня 1649 р. - Зборівський мирний договір.
18-30 червня 1651 р. - Берестецька битва.
18 вересня 1651 р. - Білоцерківський мирний договір.
Травень 1652 р. - битва під Батогом.
1650, 1652-1653 рр. - Молдавські походи.
осінь 1653 р. - облога Жванця.
8 січня 1654 р. - Переяславська рада, підписання «Березневих статей».
24 жовтня 1656 р. - Віленське перемир’я.
27 липня 1657 р. - смерть Б. Хмельницького.
Терміни:
Гетьманщина, або Військо Запорізьке - українська козацька держава на території
Наддніпрянщини, Сіверщини та Поділля, утворилася внаслідок Національно-визвольної
війни під проводом Б. Хмельницького.
Національно-визвольна війна - війна за здобуття незалежності народу, захист і
відвоювання своєї споконвічної території, матеріальних і духовних надбань, національних
традицій.
Покозачення - самовільний, добровільний перехід селян, міщан у козацький стан,
було формою соціального протесту проти закріпачення та утисків шляхти.
Перебіг подій:
 Причини війни:
 злиденне соціально-економічне становище козацтва, селянства та решти
православного населення;
 зростання фільваркового господарства та посилення кріпацтва;
 переслідування православної церкви, підтримка державою греко-католицької
церкви;
 окатоличення та ополячення.
 Рушійними силами війни було козацтво, православне міське населення,
нижче православне духівництво, а також частина дрібної православної шляхти, селянство.
 Завдання Національно-визвольної війни були:
 ліквідація польського гноблення,
 створення на українських землях власної незалежної держави,
 скасування кріпацтва й надання привілейованого статусу козацтву.

55
 Привід до війни: чигиринський підстароста Д. Чаплинський побив сина Б.

Хмельницького, вигнав його родину з власного помешкання, викрав кохану жінку, забрав
маєток на хуторі Суботів.
 25 січня 1648 р. Б. Хмельницький оволодів Січчю, де його обрали гетьманом.
Домовившись про військову та політичну підтримку виступу з боку Кримського ханства, Б.
Хмельницький розпочав боротьбу.
Перші битви між українцями та поляками:
5-6 травня 1648 р 15-16 травня 1648 р. 11-13вересень 1648 р.
перша перемога польська армія, Козаки перемогли
козаків у битві в урочищі потрапивши в засідку, польське військо під
Жовті Води. влаштовану Максимом Пилявцями.
Кривоносом, зазнала
нищівної поразки під
Корсунем.

56
 Після ряду перемог Б. Хмельницький здійснив облогу м. Львова (вересень,

1648 р.), потім пішов на Замостя, де вступив у переговори з польським урядом і уклав
тимчасове перемир’я та відійшов з військом на Придніпров’я.
 23 грудня 1648 р. Б. Хмельницький урочисто в’їхав до Києва, де його
зустрічали майже всі мешканці міста. Його вітали, «як Мойсея, що визволив руський народ з
лядської неволі».
 10 лютого 1649 р. під час переговорів у Переяславі з королівським посольством
(очолював брацлавський воєвода Адам Кисіль) Б. Хмельницький оголосив свої наміри
утворити державу, вільну від влади польського короля («виб’ю з лядської неволі весь народ
руський»).
Основні засади Гетьманщини або Української козацької держави Війська
Запорозького:
 Вищим законодавчим органом була Генеральна Рада - загальна рада всього
війська. Пізніше її роль почала виконувати Старшинська рада, що складалася з полковників і
генеральної старшини.
 Виконавча й судова влада зосереджувалася в руках гетьмана: очолював уряд,
державну адміністрацію, скликав ради, був головнокомандувачем збройних сил, керував
зовнішньою політикою, відав фінансами.
 Резиденцією гетьмана і столицею Української козацької держави, стало місто
Чигирин.
 До Генеральної військової канцелярії (уряд, який допомагав гетьману з
внутрішнім управлінням і міждержавними відносинами) входили генеральні старшини:
писар (відав діловодством і закордонними справами), обозний (керував артилерією й
постачанням армії), осавул (відповідав за організацію й боєздатність війська), суддя
(очолював Генеральний суд), підскарбій (керував фінансами й податками), хорунжий
(частково відав військовими справами й відповідав за збереження військового прапора),
бунчужний (зберігав гетьманський бунчук).
 За адміністративно-територіальним устроєм територія Гетьманщини була
поділена на 16 полків (очолювали полковники), які поділялися на сотні (очолювали сотники).
Сотні складалися з куренів (3-4 села). Міста, що мали до війни магдебурзьке право, зберегли
свої привілеї. Селяни здійснювали самоврядування, обираючи старостів (війтів).
 5-6 серпня 1649 р. відбулася битва із основними силами поляків під
Зборовом. Проте татари пішли на переговори з польською владою, тому гетьман вирішив 8
серпня 1649 р. укласти Зборівський мирний договір, за яким:
1) влада гетьмана поширювалася на Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства;
57
2) встановлювався реєстр 40 тисяч козаків;

3) козакам оголошувалась амністія;
4) польським військам і адміністрації заборонялося перебувати на підвладній
гетьману території;
5) державні посади мали обіймати лише православні;
6) шляхта поверталася до своїх володінь, селяни мусили виконувати довоєнні
повинності в маєтках своїх панів, ліквідовувалася церковна унія;
7) єзуїтам та євреям-орендарям не дозволялося проживати на підвладних гетьману
землях.
 З перших днів Хмельниччини прихильником компромісу з поляками був
воєвода Адам Кисіль, який брав участь у переговорах у лютому 1649 р. у Переяславі, а
згодом, у вересні 1651 р. у Білій Церкві.
 У серпні-вересні 1650 р. гетьман очолює Перший молдавський похід і схиляє
до союзу молдавського володаря Василя Лупула (угода про спільну боротьбу з Польщею
мала бути скріплена династичним шлюбом Тимоша Хмельницького і молдавської принцеси
Розанди).
 18-30 червня 1651 р. поблизу м. Берестечка на Волині під час бою з
поляками відбувся несподіваний відступ татар з поля битви та взяття в полон Б.
Хмельницького - це призвело до оточення козацького табору. Тільки завдяки
організованому Іваном Богуном прориву (З0 червня 1651 р.) вдалося врятувати козацьке
військо від повного розгрому.
 Повернувшись із полону на початку липня 1651 р., Б. Хмельницький відновив
боєздатність армії і зупинив просування польського війська в районі Білої Церкви.
 18 вересня 1651 р. було укладено з поляками Білоцерківський мирний договір,
за яким:
1)під владу гетьмана передавалось Київське воєводство, магнати й шляхта
отримували назад свої маєтки;
2)козацький реєстр становив 20 тис. (козаки, що не увійшли до реєстру мали
повернутися до своїх панів);
3)гетьман позбавлявся права самостійної зовнішньої політики;
4)призначення полковників і старшини мало відбуватися за згодою польського
короля;
5)зберігалися права православної церкви.
 22-23 травня 1652 р. польська армія була оточена і розгромлена під Батогом,
було відновлено Зборівський договір.

58
 Після Батозької битви в травні-червні 1652 р. українська армія, вступивши в

Молдавію (Другий молдавський похід), змусила Василя Лупула, який після Берестейської
катастрофи розірвав союз з гетьманом, виконати попередні зобов’язання (відбулося
одруження Тимоша та Розанди).
 у квітні 1653 р. козаки на чолі з Т. Хмельницьким здійснили Третій
молдавський похід та повернули В. Лупулу владу, відібрану в нього антиукраїнською
коаліцією Валахії та Трансільванії (була підтримана Польщею). Проте ініційований
молдавським володарем похід-помста Т. Хмельницького до Валахії закінчився для козаків
невдало.
 у серпні-вересні 1653 р. козаки, аби знову повернути владу хоч і ненадійному,
але союзнику і родичу В. Лупулу, здійснили знову похід на Молдавію. Під час битви під
фортецею Сучава було смертельно поранено Т. Хмельницького.
 жовтень-грудень 1653 р. - облога козаками містечка Жванець. Від повного
знищення поляків знову врятували татари, які 5 грудня 1653 р. уклали з королем
Кам’янецьку угоду, за якою воєнні дії припинялися, татари отримували право брати ясир на
західноукраїнських землях. Для українців Жванецька кампанія залишилася без будь-яких
офіційно закріплених результатів.
 Провівши вже досить тривалу боротьбу українське військо помітно ослабло,
з’явився брак матеріальних ресурсів, зрада союзників змусили Б. Хмельницького шукати
нових спільників.
 8 січня 1654 р. у Переяславі зібралася Генеральна козацька рада, на якій
було прийнято рішення перейти під протекторат (захист сильною державою
зовнішньополітичних і військових інтересів більш слабкої) Московської держави.
 Проте не всі погодилися із рішенням гетьмна, зокрема відмовилися присягати
на вірність царю І. Богун та І. Сірко, частина козаків Уманського, Полтавського,
Брацлавського, Кропив’янського полків, частина міщан Переяслава, Києва, Чорнобиля, а
також українське духовенство на чолі з київським митрополитом С. Косовим. Не присягали й
козаки Запорізької Січі.
 14 березня 1654 р. було украдено україно-московський договір «Березневі
статті»:
1) гетьмана й старшину козаки мали обирати на козацькій раді (про обрання гетьмана
сповіщалося царю);
2) козацька адміністрація і суд не підпорядковувались Москві, полишались
недоторканними, податки мали збиратися до гетьманської скарбниці;
3) реєстр 60 тис. козаків;

59
4) залишався без змін поділ на стани; гетьману надавалося право вести переговори з
іншими державами, окрім Польщі та Криму;
5) у Києві та на кордонах з Річчю Посполитою розташовувалися російські військові
залоги;
6) підтверджувалися права київського митрополита, недоторканність церковних
володінь;
7) московський цар зобов’язувався розпочати війну проти Польщі.
 1654 р. - Річ Посполита уклала договір із Кримським ханством про
взаємодопомогу.
 У березні 1654 р. польська армія перейшла в наступ на Правобережжя (на
Поділля й Волинь). Основна частина російських військ і загони козаків під командуванням І.
Золотаренка розгорнули бойові дії під Смоленськом і в Білорусії.
 У січні 1655 р. – битва під Охматовим (на Київщині), або «Дрижипільська
битва» - через мороз «поле дрожі» українсько-московське військо завдало поразки польсько-
татарському.
 Весною 1655 р. – козацько-російське військо рушило на Галичину.
 19 вересня 1655 р. - під Городком (біля Львова) польське військо було
розгромлено. На допомогу Польщі прийшов кримський хан.
 Після цієї битви, Швеція оголосила війну Польщі. Натомість Польща вирішила
запропонувати після смерті Яна II Казимира польську корону передати московському царю
Олексію Михайловичу і підписати перемир’я.
 24 жовтня 1656 р. між Польщею та Москвою було укладено Віленське
перемир’я: війна між Польщею й Москвою припинялася, передбачалися спільні дії проти
Швеції й Бранденбургу.
Гетьман почав шукати нових союзників:
 8 жовтня 1656 р. між Військом Запорозьким і Трансільванією укладено угоду
про військовий союз проти Польщі.
 у грудні 1656 р. починається наступ трансільванського князя Юрія II Ракоці
на Польщу, Б. Хмельницький надсилає йому на допомогу козацькі полки, очолені київським
полковником А. Ждановичем (корпус Ждановича).
 у березні-червні 1657 р. відбувся українсько-трансільвансько-швецький похід
проти Польщі. Спершу похід розвивався досить успішно, однак напад Данії на Швецію
змусив останню вийти з війни.

60
 11-12 липня 1657 р., отримавши звістку про наближення татарської орди,
покинув територію Польщі й Юрій II Ракоці. Козаки А. Ждановича мусили повернути свої
війська.
 27 липня 1657 р. після важкої виснажливої хвороби помер Б. Хмельницький.
Наслідки Національно-визвольної війни 1648-1657 рр.:
 утворення Української козацької держави - Війська Запорозького;
 ліквідація кріпацтва та здобуття селянством особистої свободи;
 утвердження козацького землеволодіння;
 перетворення козацтва в привілейований стан;
 міжнародне визнання Козацької держави;
 формувалася козацька, селянська, а також державна власність на землю;
 більшість католицьких держав ставилася вороже до Гетьманщини;
 протестантські держави співчували українцям і надавали непряму підтримку.
9. Українські землі наприкінці 50-80 рр. XVII ст.

Дати:
1658 р. - укладання Гадяцького договору.
Червень 1659 р. - Конотопська битва.
Жовтень 1659 р. - Переяславські статті Ю. Хмельницького.
1660 р. - Слободищенський трактат.
Червень 1663 р. - Чорна рада в Ніжині.
30 січня 1667 р. - Андрусівське перемир’я.
61
1669 р. - підписання гетьманом Д. Многогрішним з Московією Глухівських статей;

Корсунська угода П. Дорошенка з Османською імперією.
Червень 1672 р. - підписання гетьманом І. Самойловичем Конотопських статей з
Московією.
1677-1678 рр. - Чигиринські походи.
1681 р. - Бахчисарайський мирний договір між Московією, Кримським ханством,
Османською імперією.
1686 р. – «Вічний мир» між Річчю Посполитою і Московією.
1686 р. – підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату.
Терміни
«Великий згін» - переселення (депортація) мешканців Правобережжя на Лівобережну
Україну організоване гетьманом І. Самойловичем у 1678-1679 рр.
«Руїна» - період історії України кінця XVII ст., що відзначився загальним занепадом,
Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, а сусідні держави
(Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України.
«Чигиринські походи» - турецькі походи на територію Гетьманщини під приводом
відновлення влади Ю. Хмельницького, їх результатом було спустошення Правобережжя і
руйнування Чигирина.
Після смерті Б. Хмельницького новим гетьман було обрано Івана Виговського
(1657–1659 рр.):
 підтримував союзницькі відносини зі Швецією, Туреччиною, Кримським
ханством, Австрією, Трансільванією, Молдовою, Валахією;
 проводив свою внутрішню політику перш за все в інтересах старшини, тому
частина селян, міщан були не задоволені;
 за підтримки Москви полтавський полковник М. Пушкар і запорізький
кошовий Я. Барабаш здійснили анти гетьманський заколот, але він не вдався;
 1658 р. уклав Гадяцький договір з Польщею (автором договору був
український магнат, державний діяч і дипломат – Юрій Немирич):
 Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під
назвою «Велике князівство Руське» входила до складу Речі Посполитої як третя складова
федерації, на рівних правах разом із Польським королівством і Великим князівством
Литовським;
 федерацією керував король, обраний представниками всіх трьох держав;

62
 на чолі Руського князівства був гетьман, якого затверджував король із

чотирьох кандидатів, які були представниками козацької старшини;
 гетьманові заборонялися зовнішньополітичні відносини з іншими державами;
 польські й литовські війська не мали права перебувати в Україні;
 козацький реєстр повинен був становити 30 тис. осіб і 10 тисяч найманців;
 дозволялося заснувати в Руському князівстві дві академії, необмежену
кількість гімназій, шкіл і друкарень, скасування церковної унії;
 відновлення великого землеволодіння, кріпацтва та інших повинностей, що
існували до 1648 р.
Московсько-українська війна 1658-1659 рр.
 Гадяцький договір не було втілено вжиття. Московський уряд підтримав тих,
хто протистояв гетьману й восени 1658р., оголосивши І. Виговського зрадником, розгорнув
наступ на Україну.
 Розпочалася україно-московська війна, наприкінці березня 1659 р. 100-тисячна
армія на чолі з О. Трубецьким вторглась в Україну.
 Майже два місяці козаки витримували облогу, поки гетьман прибув на
допомогу.
 Головна битва відбулась 28 червня 1659 р. в районі с. Соснівки під
Конотопом. Козацька армія за підтримки кримських татар розгромила вщент армію
загарбників.
 Проте після перемоги розпочався антигетьманський виступ на чолі з Юрієм
Хмельницьким. 21 вересня 1659 р. під містом Германівкою на Київщині відбулася козацька
рада, яка обрала новим гетьманом Ю. Хмельницького. І. Виговський добровільно зрікся
булави та не висував ніяких претензій на владу.
З часу приходу до влади Юрія Хмельницького розпочинається ще більше загострення
кризових явищ на українських територіях, цей період вчені назвали символічно «Руїна».
Характеристики Руїни:
 інтервенція (втручання) у внутрішні справи Гетьманщини інших держав
(Московії, Речі Посполитої, Кримського ханства, Османської імперії);
 погіршення соціально-економічного життя, посилення невдоволень владою
серед різних груп населення;
 загострення суперечок між старшиною, як наслідок відсутність сильного
впливового апарату влади.

63
Гетьманування Ю. Хмельницького (1659-1663 рр.):

Підписав із Московією Переяславські статті 1659 р. за наступними умовами:
 старшина без дозволу царя не мала права переобирати гетьмана;
 гетьман позбавлявся права самостійно призначати, звільняти чи засуджувати
до страти старшину й полковників;
 московське військо, окрім Києва, розміщувалося ще в Переяславі, Ніжині,
Чернігові, Брацлаві та Умані;
 Українська держава перетворювалась на автономну частину Московії.
 У 1660 р. під Чудновом відбулося військове протистояння між Польщею та
об’єднаним українсько-московським військом, яке завершилось перемогою Польщі,
остання змусила підписати гетьмана Слободищенський трактат.
 Цей договір базувався на основі Гадяцького, але пункт про окреме Руське
князівство було вилучено. Договір можна вважати менш вигідним для української сторони.
Ця ситуація спричинила політичний розкол українського суспільства. Ю. Хмельницький
залишився без значної підтримки населення.
 Почався поділ території України на Правобережну, яка визнавала польську
владу, і Лівобережжя, підвладну Московській державі.
 В обох частинах Української держави в 1663 р. було встановлено окремі
гетьманати.
Гетьман Правобережжя Павло Тетеря (1663-1665 рр.) у своїй зовнішній політиці
орієнтувався на Річ Посполиту, хотів об’єднати Лівобережжя та Правобережжя, проте йому
це не вдалося.
На Лівобережжі після короткого гетьманування Я. Сомка (1662 р.) (не визнала
Москва) на Чорній раді 1663 р. в околицях міста Ніжина новим гетьманом обрали Івана
Брюховецького (1663-1668 рр.):
 1663 р. підписав із Московією Батуринські статті:
 зобов’язання безплатно забезпечувати продуктами московські гарнізони в
українських містах;
 заборона українцям продаваи хліб татарам і на Правобережжя;
 гетьман мав здійснювати перепис козаків, міщан і поселян;
 заборона купцям везти на продаж у Московію тютюн і вино;
 Мав дружні стосунки із московським царем, за що отримав боярський титул,
перший український гетьман, який особисто поїхав до Москви.
 1665 р. підписав Московські статті:

64
 податки на українських землях збирали московські воєводи;

 московські війська перебували майже у всіх великих українських містах
(окрім: Канів, Кременчук, Новгород-Сівкрський, Остер, Полтава та інші).
 Промосковська політика викликала невдоволення населення, повстання проти
нього і смерть гетьмана.
 У 1667 р. між Московією і Річчю Посполитою було підписано таємне
Андрусівське перемир’я (поділ території Гетьманщини по Дніпру):
 перемир’я між обома сторонами на 13,5 р.;
 Москва залишала під своєю владою Лівобережжя та на два роки Київ;
 Польща забирала собі Правобережжя;
 Запорізька Січ мала перебувати під наглядом обох держав.
Гетьманом Правобережжя після П. Тетері став Петро Дорошенко (1665-1676
рр.):
 намагався об’єднати українські землі під своєю владою;
 1669 р. підписав із Османською імперією Корсунські статті проти Речі
Посполитої:
 у межах держави мають перебувати всі українські землі від річки Вісли й міст
Перемишль і Самбір на заході до Севська й Путивля на сході;
 населення звільнялося від сплати податків і данини;
 православна церква мала отримати автономію;
 туркам і татарам заборонялося на українських землях руйнувати поселення,
брати ясир, зводити мечеті тощо;
 Україна мала виставляти козацьке військо у походах Османської імперії.
 мав у своєму розпорядженні 20-тис. наймане військо сердюків;
 установив на кордоні нову митну лінію, почав карбувати власну монету;
 на один рік (1668 р.) зміг стати гетьманом обох берегів Дніпра, тому його
називають «Сонцем Руїни»;
 Османська імперія перемогла Польщу і змусила її підписати Бучацький
договір (1672 р.), за яким Туреччина отримувала Подільське воєводство, Правобережжя
мало бути незалежним на чолі з П. Дорошенком. Проте Московія вирішила, що оскільки
Польща більше не володіє Правобережжям, то ці території можна привласнити і собі, що й
зробила у 1674 р.;

65
 1669-1774 рр. опозиція, яка склалася проти П. Дорошенка проголосила

гетьманом Михайла Ханенка (козаки трьох правобережних полків
(Уманський, Паволоцький, Корсунський).
Гетьман Лівобережжя Дем'ян Многогрішний (1669-1672 рр.)
 1669 р. уклав Глухівські статті з Московією:
 російські війська могли розміщуватися лише у 5 містах Лівобережжя;
 козацький реєстр становив 30 тис.;
 право на створення 1 тис. найманого війська (компанійців);
 податки збирала козацька старшина;
 заборона гетьману вести зовнішню політику.
 листувався із П. Дорошенком;
 намагався встановити автономію України, за що потрапив у неприязнь до
промосковських сил, був засланий у Сибір.
Гетьман Лівобережжя Іван Самойлович (1672-1687 рр.):
 1672 р. підписав із Московією Конотопські статті:
 заборона зв’язків І. Самойловича із П. Дорошенком;
 заборона гетьману позбавляти старшину посад, карати без згоди старшини або
суду;
 вилучення статті про необхідність присутності гетьманських представників на
з’їздах послів при обговоренні українських справ.
 Прагнув створити міцну аристократичну державу;
 з 1674 р. став гетьманом обох берегів Дніпра;
 відбулось зростання за І. Самойловича старшинського землеволодіння;
 за його правління спостерігалась певна стабілізація у соціально-економічному
та культурному житті;
 1677, 1678 рр. – турки організували два Чигиринські походи на м. Чигирин та
Правобережжя, оголосивши гетьманом Ю. Хмельницького. Внаслідок чого столицю
Чигирин було зруйновано, а Правобережжя спустошено та пограбовано;
 1678-1679 рр. – гетьман організував «Великий згін» - переселення жителів з
Правобережжя на Лівобережжя і утворення нового регіону – Слобожанщини.
 1681 р. – Бахчисарайський мир між Московією, Османською імперією і
Кримським ханством:
 кордон встановлювався по Дніпру, за турками закріплювалась Пд. Київщина,
Поділля;

66
 Московія забирала Лівобережжя, Київ, Запоріжжя;

 протягом 20 років землі між Південним Бугом і Дніпром мали залишатися
незаселеними.
 1686 р. – «Вічний мир» між Московією і Річчю Посполитою:
 визнання за Московським царством Лівобережжя, Києва і Запоріжжя;
 Пч. Київщина, Волинь, Галичина залишалися під владою Речі Посполитої;
 Брацлавщина і Пд. Київщина ставали нейтральною зоною, мали бути
незаселеними;
 православному населенню Польщі гарантувалося вільне віросповідання;
 Московія розривала договорили з Османською імперією, вступала до
військового союзу з Річчю Посполитою і до антитурецької «Священної ліги».
 Через невдалий Кримський похід (1687 р.) І. Самойловича відправили до
Сибіру разом із сім’єю.
Запорізька Січ у складі Гетьманщини:
 Найвидатнішим кошовим отаманом другої половини XVII ст. був Іван Сірко,
який уславився своїми переможними походами проти турків і татар, першим форсував
Сиваш;
 основою господарського життя Січі був зимівник – хутірське господарство
козаків;
 головну роль відігавало скотарство, особливо конярство;
 козаки займались промислами, зокрема рибальством, мисливством,
бджільництвом;
 значного розвитку досягло на Січі і ремісниче виробництво;
 особливу роль відігравала торгівля, головним товаром був хліб, купували
запорожці переважно зброю, боєприпаси, сукно, папір.
Адміністративно-територіальний устрій Слобожанщини:
 українські переселенці заснували на великій території численні слободи (вільні
від оподаткування населені пункти), саме тому ця донедавна пустинна територія дістала
назву Слобідська Україна;
 на території якої сформувалося п’ять козацьких полків - Острогозький,
Харківський, Сумський, Охтирський та Ізюмський;
 полки, як і в Гетьманщині, були не тільки військовими, а й адміністративно-
територіальними одиницями (поділялися на сотні);

67
 полками управляли виборні полковники (обирались довічно) з полковою

старшиною, підпорядковувалися кожен окремо безпосередньо білгородському воєводі;
 кожний полк одержував царську жалувану грамоту, у якій визначалися його
права на козацький устрій, звільнення від податків на землю, право на вільну торгівлю тощо;
 переселенців приваблювало не тільки звільнення від податків, але й право
займанщини (могли взяти собі стільки землі, пасовищ, лісу, скільки подужували обробити)
та право на козацьке самоврядування.
Особливості адміністративно-територіального устрою Лівобережної
Гетьманщини:
 керував гетьман, якого обирала Старшинська рада на невизначений термін,
затверджував цар;
 з кожним новим гетьманом царський уряд підписував новий договір – статті;
 Генеральну раду збирали за особливих обставин, її змінила Старшинська рада;
 існували 10 козацьких полків, полки були не лише військовими, а й
адміністративно-територіальними одиницями, ними керували полковники, яких обирали
полкові ради;
 головне заняття – сільське господарство, також розвивались торгівля, ремесла,
промисли;
 Московія наприкінці XVII ст. намагалася встановити зверхність над київською
митрополією, 1686 р. під тиском Москви й Османської імперії константинопольський
патріарх визнав перехід Української православної церкви під управління Московського
патріархату.
10.Українські землі наприкінці XVII – першої

пол. XVIII ст.
Дати:
Жовтень 1708 р. - перехід гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля.
1709 р. - зруйнування російськими військами на чолі з О. Меншиковим гетьманської
столиці Батурина.
1709 р. - перехід на бік І. Мазепи частини запорізьких козаків на чолі з К. Гордієнком.
Травень 1709 р. - зруйнування Чортомлицької Січі.
27 червня 1709 р. - Полтавська битва.

68
5 квітня 1710 р. - обрання П. Орлика гетьманом в еміграції. Прийняття Конституції

П. Орлика.
1713 р. - ліквідація козацтва на Правобережній Україні.
1722-1727 рр. - діяльність Першої Малоросійської колегії.
1727-1734 рр. - гетьманування Д. Апостола.
1734-1750 рр. - діяльність «Правління гетьманського уряду».
1734 р. - заснування Нової (Підпільненської) Січі.
Терміни:
Змосковщення/зросійщення - сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення
російської національно-політичної переваги в країнах, що опинилися у складі Російської
держави або перебувають у сфері її впливу, за допомогою переходу чи переведення осіб
неросійської національності на російську мову й російську культуру та їхньої подальшої
асиміляції.
Малоросія – у XVIII ст. умовна назва, що використовувалася росіянами для
позначення території Лівобережної Гетьманщини.
Конституція - основний закон держави, який визначає державний устрій, порядок і
принципи функціонування органів влади.
Малоросійська колегія - центральний орган російської адміністрації для управління
та контролю в Лівобережній Україні, заснований Петром І у 1722 р., відновлений Катериною
ІІ у 1764 р.
Козацьке бароко - назва архітектурного стилю, що був поширений на українських
землях у другій половині XVII – у XVIII ст. в мистецтві, архітектурі, виник унаслідок
поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.
Козацькі літописи - історико-літературні твори другої половини XVII – середини
XVIII ст., присвячені козацьким війнам. До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі
літописи: Самовидця, Граб’янки (1710 р.) та Самійла Величка (1720 р.).
Улітку 1687 р. на річці Коломак (притока Ворскли), за наказом В. Голіцина відбулися
вибори нового гетьмана. Ним було обрано генерального осавула Івана Мазепу (1687-1709
рр.):
 1687 р. було підписано україно-московський договір - Коломацькі статті:
 підтвердження 30-тис. козацького реєстру, прав і привілеїв гетьмана та
старшини (зокрема, звільнення маєтностей від державного оподаткування);
 заборона гетьману змінювати генеральну старшину на її «урядах» без дозволу
царя;

69
 гетьману заборонялося самостійно вступати в дипломатичні відносини з

іншими державами, а також він був зобов'язаний дотримуватися «Вічного миру» з Польщею
(по суті, він не повинен був намагатися повернути під свою владу Правобережжя);
 гетьман був зобов'язаний за наказом царя надсилати козацькі війська проти
Криму і Туреччини;
 у містах - Київ, Чернігів, Переяслав, Ніжин й Остер, як і раніше,
розташовувалися російські воєводи із залогами, а в столиці Гетьманщини – Батурині –
російський стрілецький полк для контролю над гетьманом;
 запровадження спеціальної статті, яка пояснювала відносини між
Гетьманщиною і Московською державою: заборонялося «голосоми спущать», що...
«Малоросійський край гетьманського регименту», а лише говорити, що він є складовою
єдиної держави московського царя;
 гетьманський уряд був зобов'язаний «народ малороссийский всякими меры и
способы с великороссийским народом соединять и в неразрывное и крепкое сугласие
проводить супружеством и иным поведением».
Політика гетьмана:
 на початку гетьманування підтримував дружні зв’язки з московським царем
Петром І;
 здійснив невдалий Другий Кримський Похід в 1689 р.;
 продовжив політику формування козацької еліти з козацької старшини (до
бунчукових товариств сформував значкових і значних);
 був меценатом, відбудував Успенський собор Лаври, Софіївський та
Михайлівський Золотоверхий собори в Києві, створив Чернігівський колегіум, підтримував
Києво-Могилянську академію;
 узаконив панщину у розмірі двох днів на тиждень;
 1702-1704 рр. – за наказом Петра І придушив повстання фастівського
полковника Семена Палія на Правобережжі, яке було спричинене скасуванням полково-
сотенного устрою, внаслідок чого І. Мазепа приєднав Київщину і Волинь (1685 р. польський
уряд відродив правобережне козацтво, а 1702 р. вирішила його скасувати, остаточно
козацтво на Правобережжі було скасовано 1713 р.);
 1708 р. – підписав договір з швецьким королем Карлом ХІІ про союз
проти Московії у Північній війні ( 1700-1721 рр.) за вихід до Балтійського моря;
 березень 1709 р. – перехід на бік І. Мазепи частини козаків на чолі з кошовим
отаманом Костем Гордієнком;

70
 27 червня 1709 р. – Полтавська битва, виграли московські війська Петра І, І.

Мазепа з козаками втік до Бендер (Османська імперія), де невдовзі помер.
Дії Петра І після зради І. Мазепи:

 1708 р. наказав зруйнувати гетьманську столиць Батурин, назначив гетьманом
Івана Скоропадського;
 1709 р. було зруйновано Чортомлицьку Січ;
 1708 р. в присутності царя у глухівській Свято-Троїцькій церкві було
проголошено церковне прокляття - анафему І. Мазепі, чимало старшини було арештовано та
заслано до Сибіру;
 імператор використовував українців на примусових канальних роботах,
будівництву фортифікаційних споруд, у воєнних походах;
 1721 р. було видано указ про заборону друкувати українські книжки;
 до Петербурга вивозили українську інтелігенцію, історичні пам’ятки, рідкісні
книги;
 дозволяв вивозити українські товари тільки через російські порти;
 збував на українській території мідні гроші, щоб срібні й золоті були в обігу
лише в Росії.
Пилип Орлик ( «гетьман у еміграції» ):
 5 квітня 1710 р. – козаки у Бендерах обрали новим гетьманом П. Орлика;

71
 1710 р. - було ухвалено Конституцію «Пакти і конституції законів і

вольностей Війська Запорізького» (Бендерська конституція або Конституція П. Орлика):
Україна обох берегів Дніпра мала бути вільною, Генеральна рада мала бути парламентом,
Генеральний суд незалежним від гетьмана, проголошувався принцип поділу влади на три
гілки, державною релігією проголошувалося православ’я;
 1711 р. – загони запорожців під керівництвом Костя Гордієнка і військом
татар, що було скероване П. Орликом, з Бендер вирушили на Правобережжя для захоплення
влади, підійшовши під Білу Церкву змушені були відступити;
 1711 р. між турками і росіянами було підписано Прутський договір: Петро І
зобов’язувався передати Туреччині частину українських земель, Азовську фортецю з
прилеглою територією, обіцяв зруйнувати свої фортеці;
 1714 р. – договір Польщі та Туреччини про перехід Правобережжя під владу
Польщі, виїзд П. Орлика до Європу (у червні 1714 р. – виїхав з Бендер до Європи, 1720 р. –
до Німеччини, потім – до Франції, 1722 р. – переїхав до Туреччини, де прожив 20 р.);
 проводив невдалу агітацію у Європі на боротьбу за долю України до 1742 р.
(спілкувався з Карлом ХІІ, Людовіком ХІУ, Августом ІІ і Станіславом Лещинським).
Гетьманування Івана Скоропадського (1708-1722 рр.):
Підготував для підписання Решетилівські статті, але московський цар
відмовився їх підписувати, надіславши гетьману «Решительний указ»:
 формальне підтвердження прав і вольностей Війська Запорозького, обіцянка
дати згодом «Статті»;
 при гетьманові призначався царський резидент Ізмайлов, що здійснював
контроль над гетьманом і старшиною;
 царські воєводи як і раніше мали перебувати у найбільших українських містах;
 вимога до гетьмана складати цареві звіти про розклад серед населення податків
і всі доходи.
Після смерті І. Скоропадського 1722 р. імператор не дозволив обирати нового
гетьмана, а українськими землями керувала Перша Малоросійська колегія (1722-1727 рр.):
 вона складалась з шести офіцерів на чолі з бригадиром С. Вельяміновим,
головна її функція – повний контроль всіх сфер життя Гетьманщини;
 Петро І не дозволив обирати нового гетьмана, а доручив наказному гетьману
П. Полуботку (1722-1723 рр.) виконувати розпорядження колегії;

72
 П. Полуботок згуртував навколо себе старшинську опозицію, розпочав судову

реформу (зробив Генеральний суд колегіальним, установив порядок подання апеляцій),
розгорнув боротьбу з хабарництвом;
 він звертався зі скаргами в Сенат (верховний розпорядчий орган Російської
імперії) на порушення Малоросійською колегією українських законів і традицій, наполягав
дозволити провести вибори нового гетьмана;
 у серпні 1723 р. представники старшинської опозиції в козацькому таборі на
річці Коломак склали так звані «Коломацькі чолобитні» на ім'я царя, у яких вимагали
скасувати запроваджені Малоросійською колегією податки й дати дозвіл на обрання
гетьмана;
 коли ці чолобитні отримав Петро І, то наказав ув'язнити П. Полуботка у
Петропавлівській фортеці;
 1724 р. наказний гетьман П. Полуботок помер.
У 1727 р. для Російської імперії виникла нова загроза війни з Османською імперією,
тому імператор дозволяє обрати нового гетьмана, ним стає Данило Апостол (1727-1734
рр.):
 отримав як указ з Петербурга «Решительні пункти» 1728 р.: заборона
самостійної зовнішньої політики гетьмана, дозвіл розв’язувати прикордонні проблеми з
Польщею і Кримом, але під наглядом російського резидента;
 військові уряди обирати зі старшин, які затверджувалися імператором, нижчу
старшину затверджував гетьман;
 вищою судовою інстанцією ставав Генеральний суд (3 росіяни і 3 українці),
очолював гетьман, але «головним суддею» був цар;
 скасовано заборону росіянам купувати землі на Україні.
 Гетьман здійснював активну внутрішню політику: провів ревізію земельної
власності, впорядкував бюджет, домігся зменшення кількості російських військ на території
Гетьманщини;
 було проведено генеральне слідство про маєтності, в державне користування
було повернено чимало земель;
 здійснюючи реформу фінансів, Д. Апостол вперше встановив точний бюджет
державних видатків, також було визначено способи наповнення державної скарбниці
Гетьманщини;
 долаючи опір Москви, Д. Апостол відновив право гетьмана призначати
генеральну старшину і полковників.

73
Після смерті Д. Апостола російський уряд заборонив вибори гетьмана.

Гетьманщиною керувало «Правління гетьманського уряду» (1734-1750 рр.) на чолі з
князем О. Шаховським:
 роки «Правління гетьманського уряду» проходили в умовах чергової
російсько-турецької війни (1734-1739 рр.);
 російське військо перебувало на утриманні українського населення
прифронтової зони;
 єдиним здобутком війни стало повернення запорожців у межі Російської
імперії;
 відзначалось своїм свавіллям та абсолютним нехтуванням прав українців;
 все це призвело до загострення внутрішньополітичної ситуації та соціально-
економічного становища.
У 1734 р. близько 30 тис. запорізьких козаків повернулися на Запоріжжя і заклали
Нову Січ на річці Підпільній. Землі Війська Запорізького охоплювали величезну площу
степової України.
Особливості розвитку української культури кінця XVII – першої половини XVIII
ст.
 Українська культура розвивалась за підтримки гетьманів, але й водночас її
процеси гальмувалися заходами царської влади та поступовим занепадом держави.
 Культура цього періоду ґрунтувалася на двох основах: традиціях та звичаях
минулого української культури та впливу західноєвропейського бароко.
 На українському ґрунті культура бароко набула особливих рис, тому вчені-
мистецтвознавці стверджують про існування «українського (козацького) бароко».
 Іншим кроком царату були всілякі цензурні утиски українського
книгодрукування.
Освіта
 Діяла велика кількість початкових шкіл, в яких викладали дяки, а також
поширеним було домашнє навчання.
 Виникли нові колегіуми, які були середніми навчальними закладами:
Чернігівський (1700 р.), Харківський (1727 р.), Переяславський (1738 р.).
 Потужним освітнім центром став Харківський колегіум. У ньому навчалося
близько 800 учнів. Крім традиційних предметів, тут вивчалися також інженерна справа,
артилерія і геодезія. У колегіумах вивчали старослов'янську, українську, польську, німецьку,
французьку мови, риторику, філософію, богослов'я, математику, фізику, медицину, історію,
географію, астрологію (астрономію), музику.

74
 На Правобережжі та західноукраїнських землях діяли переважно єзуїтські

колегіуми – Луцький, Кам'янецький, Львівський, Перемишльський та ін.
 Вища освіта на українських землях була представлена Києво-Могилянським
колегіумом (від 1632 р.) та Львівським університетом. За грамотою Петра І Києво-
Могилянський колегіум від 1701 р. був перетворений на академію як вищий навчальний
заклад.
Книгодрукування
 Найбільшою друкарнею в Україні була Києво-Печерська.
 На західноукраїнських землях продовжувала діяти Львівська братська
друкарня. Вона видавала букварі та інші книжки.
 Прикметною рисою книгодрукування, попри заборони Синоду Російської
православної церкви, стало зростання друку світської літератури.
Література та театр
 Творцями релігійно-філософської поезії були представники духівництва – Л.
Баранович «Нова міра старої віри», В. Ясинський, Д. Туптало. С. Яворський, Ф.
Прокопович, Й. Галятовський «Ключ розуміння».
 Козацькі літописи: «Літопис Самовидця» створений Р. Ракушкою-
Романовським, С. Величка «Сказання про козацьку війну з поляками» та «Повість
літописна про малоросійські та частково інші події» і Г. Граб'янки «Дійствія презільної
брані» («Події визначної війни»). Історична проза – Ф. Софонович «Хроніки з літописців
стародавніх», імовірно П. Кохановський «Синопсис».
 Поезія: К. Зиновіїв, курйозні вірші І. Величковського.
 Драматична література: найдавніша українська драма «Про Олексія,
чоловіка Божого», Ф. Прокопович драма «Володимир».
 Продовжувало розвиватися й театральне мистецтво.
 Найбільш популярним, як і раніше, був вертеп.
 Шкільний театр та шкільна драма найбільшого розвитку досягли в Києво-
Могилянській академії, де написання та розігрування драм було обов'язковою складовою
навчального процесу.
Музика, архітектура та образотворче мистецтво
 Києво-Могилянська академія була провідним осередком розвитку музичного
мистецтва, де навчання музики та співу вважалось обов'язковим предметом. У 1729 р.
вийшов указ про створення співацької школи в Глухові.
 При дворі останнього українського гетьмана Кирила Розумовського існував
професійний оркестр та оперний театр.

75
 Найбільшого розвитку архітектура «козацького бароко» досягла за часів

гетьманування І. Мазепи. Його коштом було споруджено близько десяти храмів. Справжніми
шедеврами стали споруди Преображенського собору Мгарського монастиря Лубен,
Хрестовоздвиженський собор у Полтаві, Покровський у Харкові, Спасо-Преображенський в
Ізюмі, церква Катерини в Чернігові.
 Найвидатнішими майстрами графіки кінця XVII – поч. XVIII ст. були
Олександр та Леонтій Тарасевичі, Іван Щирський.
 В 1702 р. в Києві вийшов друком "Києво-Печерський патерик" із 40 гравюрами
Л. Тарасевича.
 Найвидатнішими майстрами малярства були Іван Руткович, Йов
Кондзелевич.
 Розвивався і світський портретний живопис. Портрети замовляли представники
козацької старшини, яскравим прикладом є портрет полковника Михайла Миклашевського
та Григорія Гамалії.
11.Українські землі у другій половині XVIII ст.

Дати:
1750-1764 рр. - гетьманування К. Розумовського.
1764 р. - ліквідація гетьманства Катериною II.
1764-1786 рр. - діяльність Другої Малоросійської колегії на чолі з президентом П.
Рум’янцевим
1768 p. - «Коліївщина».
1774 р. - Кючук-Кайнарджійський договір.
1775 р. - російські війська зруйнували останню Запорозьку Січ (Нову Січ).
1772, 1793, 1795 pp. - поділи Речі Посполитої.
1780-1782 рр. - ліквідація особистої залежності селян в Австрійській імперії.
1783 р. - закріпачення селян на Лівобережжі і Слобожанщині.

76
1783 р. - приєднання Криму до Росії.

Терміни:
Опришки (левенці) - учасники українського селянського повстанського руху в
Галичині, на Закарпатті, Буковині проти польської шляхти, молдовських бояр, угорських
феодалів, згодом – також проти австрійської адміністрації, діяли у XVI ст. – першій половині
XIX ст.
Гайдамака - народний повстанець, учасник гайдамацького руху на Правобережжі.
Паланки - адміністративно-територіальні одиниці (округи) земель Запорозької Січі.
Задунайська Січ - козацька Січ, заснована на р. Дунай у 1776 р. козаками
зруйнованої Нової Січі.
Коліївщина - третя, найбільша хвиля гайдамацького руху на Правобережжі у 1768 р.
Зимівник - велике господарство (хутір), у якому козаки займалися землеробством,
скотарством, промислами, ремеслами, торгівлею.
На Глухівській раді 1750 р. за вказівкою імператриці Єлизавети Петрівни
гетьманом був обраний Кирило Розумовський (1750-1764 рр.):
 його політика сприяла зміцненню позицій старшини;
 Батурин – знову став столицею Гетьманщини, а Глухів – був резиденцією
гетьмана;
 гетьману було заборонено призначати полковників, дозволено тільки
пропонувати, заборона вести самостійну зовнішню політику, імператриця мала контроль над
фінансами Гетьманщини;
 провів судову реформу, створив 20 повітових судів;
 провів військову реформу, запровадив єдине військове спорядження та форму;
 хотів створити і закріпити спадкову владу в Гетьманщині за родом
Розумовських;
 мав намір створити університет європейського типу у Батурині;
 1764 р. – звільнений від гетьманства.
Українські землі перейшли під управління Другої Малоросійської колегія (1764-1786
рр.): складалася з 4 українців і 4 росіян, на чолі П. Рум’янцев.
Ліквідація решток автономного устрою Гетьманщини
 1765 р. – створено на базі слобідських 5 гусарських полків, потім була
утворено на Слобожанщині Слобідсько-Українську губернію із загальноросійською
системою управління і суду з центром у Харкові.

77
 1781 р. – поділ Гетьманщини на 3 намісництва (Київське, Чернігівське і

Новгород-Сіверське – усі разом у Малоросійське губернаторство на чолі з П. Румянцевим).
 1783 р. – указ Катерини ІІ про закріпачення населення Лівобережжя.
 1783 р. – скасовано полково-сотенний адміністративний устрій Гетьманщини,
було введено повіти, а для військових запроваджено 6 річну службу, ліквідовано шляхетські
суди (гродські, земські, підкоморські), введено загально російські установи
 1783 р. указ Катерини ІІ про приєднання Криму до Російської імперії.
 1785 р. – Катерини ІІ видала указ про зрівняння в правах з російським
дворянством української старшини.
Російсько-турецькі війни:
 1768-1774 рр. – російські війська перемогли і згідно підписаного Кючук-
Кайнарджійським договору Росія приєднала землі між Дніпром і Південним Бугом.
Після перемоги над Османською імперією російська влада вирішила знищити
Запорізьку Січ, і тим самим убезпечити себе від небезпеки з боку козацтва. 1775 р. – напад
російського війська на Січ під керівництвом Петра Текелії за наказом Катерини ІІ,
зруйнування Січі, заслання на Соловки кошового отамана Петра Калнишевського
(прожив до 112 років).
Доля козаків після зруйнування Запорізької Січі:
1) Частина козаків відійшла у гирло Дунаю і створила Задунайську Січ (1775-
1828 рр.) під владою Османської імперії.
2) Кубанське козацьке військо (1860-1917 рр.).
3) Азовське козацьке військо (1829-1865 рр.).
4) Бузьке козацьке військо (1775-1817 рр.).
5) Чорноморське козацьке військо (1788-1860 рр.).
6) Чимало козаків переселилося також до австрійських володінь. Для їхнього
розселення було призначено землі в провінціях Банат і Бачка, біля річки Тиси. Близько 8
тис. козаків-запорожців, які опинились тут, заснували Банатську Січ.
 1787-1791 рр. – росіяни перемогли і за Ясським договором приєднали землі
між Пд. Бугом і Дністром, а також Кубань.
Після оволодіння Південною України влада почала роздавати російським дворянам
землям, а також німцям, болгарам, сербам та іншим. Швидко йшло зростання
причорноморських міст, вони виникали на місцях запорозьких зимівників, турецьких
фортець: Катеринослав, Одеса, Олександрівськ, Миколаїв, Севастополь, Херсон.
У середині ХVІІІ ст. російський уряд, щоб покласти край татарським та запорозьким
нападам, вирішив створити міцний бар'єр з військових поселень

78
1751 р. на правобережній частині запорозьких "вольностей" постали сербські колонії,

для яких приділено велику площу земель від ріки Кагарлика до ріки Тури, до Омельника. Їх
заселили переселенці з Австрії, що шукали кращого становища у Росії. Вся ця територія
дістала назву «Нова Сербія».
1753 р. до російського уряду звернулась нова група сербів з проханням дозволити
переселитися до Російської імперії на тих же умовах, на яких перейшли їхні попередники.
Російський уряд приділив їм землю для поселення на Лівобережжі, між горішньою частиною
Сіверського Дінця, річками Лозовою, Луганю та Бахмутом. Ця територія дістала назву
«Слов'яносербії», яку зорганізовано за зразком Нової Сербії.
Правобережна Україна у другій половині XVIII ст. належана Речі Посполитій.
Тут продовжували існувати проблеми, які спонукали українців підняти постання
(гайдамацькі та опришківські) проти влади та шляхетського свавілля.
Причини гайдамацького та опришківського рухів:
 посилення соціального, національно-релігійного гноблення, обмеження прав
православного населення;
 значне зростання соціальної напруги на Правобережжі, закінчення пільгових
років.
 Перший великий гайдамацький виступ 1734 р. на чолі з козаком Верланом
охопив територію Брацлавщини та частини Волині. Це повстання зазнало поразки, через
неорганізованість та переважаючі сили каральних загонів.
 Проте вже в 1750 р. вибухуло нове повстання на чолі з Сухим, Письменним
та Ляхом, географія повстання була набагато більша, включаючи і Поділля, але
незважаючи на це виступ зазнав поразки.
 Причинами третього наймасовішого виступу гайдамаків стало засилля
польської шляхти, яка виступила проти короля і в 1768 р. І утворила Барську
конфедерацію, суть якої полягала у протидії будь-яким поступкам не католикам. Зібравши
10-тис. військо конфедерати розпочали свій похід на Правобережжя, займаючись грабунками
та переслідуваннями українського населення.
 Очолив повстання Коліївщину Максим Залізняк, який в травні 1768 р. почав
звільняти від поляків Жаботин, Черкаси, Корсунь. У червні гайдамаки підішли до Умані -
однієї з найпотужніших фортець на Правобережжі. Перехід Івана Гонти, який охороняв
фортецю на сторону повсталих забезпечив успішний штурм Умані. Це викликало
занепокоєння Варшави і вона звернулась по допомогу до Росії, російські каральні війська 27
розбили гайдамацьке військо, І. Гонту закатували, а М. Залізняка відправили в Сибір.

79
 У Галицькому Прикарпатті, Закарпатті, Північній Буковинні діяли опришки -

селяни, які бралися за зброю, щоб позбутися панського гніту, застосовували тактику
партизанської війни.
 Найбільшого апогею опришківський рух досягнув за Олекси Довбуша, його
походи тривали у 1738-1745 рр. Партизанська тактика забезпечила успішні дії О. Довбуша,
але протистояти численним каральним загонам та поліції селяни не могли.
 Саме тому, головну загрозу поляки вбачали в постатті О. Довбуша, який
володів хорошими організаторськими здібностями, тому хто вб'є чи спіймає лідера опришків
було обіцяно звільнення від усіх повинностей.
 Смерть О. Довбуша значно послабила опришків, але вони продовжували діяти.
Ослаблення Речі Посполитої у другій половині XVIII ст. призвело до руйнування
держави і поділу її території між сусідніми державами (Австрія, Пруссія, Росія).
Поділ Рік До кого війшли укр. землі
І 1772 Австрія отримала Галичину (1774 р. ще
Буковину)
ІІ 1793 Рос. імперія отримала Правобережжя
ІІІ 1795 Рос. імп. отримала Зх. Волинь
У складі Австрійської імперії опинилися три західноукраїнські регіони: Галичина,
Буковина, Закарпаття. Проте ці території були відсталими, для їх розвитку та покращення
імператриця Марія-Терезія (1740-1780 рр.), а згодом її син Йосиф ІІ (1780-1790 рр.)
проводили реформи у регіоні:
 аграрна – селяни були звільненні від особистої залежності (1780-1782 рр.) й
визначено розмір панщини (до 30 днів на рік), заборона застосування тілесних покарань,
надання селянам деяких громадянських прав;
 адміністративна реформа – Королівство Галичини та Лодомерії поділено на
округи, очолювані старостами, у селах влада належала мандаторам, містами управляли
магістрати, згодом – міські ради, найвищим представницьким органом краю став сейм, де
провідні позиції займала польська шляхта, центр – Львів;
 освітня реформа – відновлення у Львові замість закритої єзуїтської академії в
1784 р. університету, при ньому до 1809 р. діяв Руський інститут, де на філософському і
богословському факультетах навчалися українці; запроваджено початкові і середні школи; у
початкових школах навчання мало проводитися рідною мовою;
 релігійна реформа – католицька, протестантська та греко-католицька церкви
були зрівняні в правах; заборона примушувати греко-католиків змінювати віру, рівні права
при прийнятті на державну службу, зрівняння євреїв у правах з іншими народами імперії.
Розвиток культури, освіти, науки.

80
Освіта
 Найбільш поширений тип початкових шкіл – українські народні школи,
утримувалася школа коштом парафіяльного братства.
 Середню освіту давали засновані в першій половині XVIII ст. Чернігівський,
Харківський, Переяславський колегіуми.
 На Правобережжі й західноукраїнських землях іноземне панування також
уповільнювало розвиток середньої освіти.
 У 60-х рр. XVIII ст. період розквіту Києво-Могилянської академії змінюється
занепадом.
 На західноукраїнських землях у 1784 р. виник Львівський університет.
Література
 Цікавим явищем тогочасної літератури став розвиток української історико-
мемуарної прози. Чільне місце в ній посідають щоденники М. Ханенка (1691-1760 рр.) і Я.
Маркевича (1696-1770 рр.).
 До жанру історичних віршів належить написаний С. Довговичем віршований
діалог «Розмова Великоросії з Малоросією».
 Представником сатирично-гумористичної поезії був І.
Некрашевич. Колоритні побутові сцени з народного життя були змальовані ним у творах
«Ярмарок» та «Сповідь». Він також є автором кількох віршованих листів, духовного вірша
«Суперечка між душею і тілом».
 Найвизначнішим філософом того часу був Г. Сковорода (1722-1794 рр.) –
гуманіст, просвітитель, поет, педагог, музикант. У філософських роздумах велику увагу Г.
Сковорода приділяв тому, як людина може стати щасливою.
Наука
 Є. Мухін запровадив віспощеплення, шукав засоби боротьби з холерою.
Видатний епідеміолог Д. Самойлович, який служив військовим лікарем на Півдні,
запропонував нові методи запобігання епідемії чуми, що спалахнула тут у 1784 р., вони
отримали схвалення багатьох закордонних академій наук.
 1787 р. виникла спеціальна медична школа у Єлизаветграді.
Музика
 Улюбленцями народних мас продовжували залишатись кобзарі-бандуристи.
 Популярною була українська хорова музика, серед її представників є М.
Березовський, Д. Бортнянський та А. Ведель.
Архітектура, скульптура, живопис:

81
 На Правобережжі та західноукраїнських землях популярним стилем

продовжував залишатися бароко.
 Серед прикладів є Домініканський костел (1745-1749 рр.), собор св. Юра у
Львові (1747-1762 рр.), Успенський собор Почаївської лаври. Найвидатнішим архітектором
того часу був Іван Григорович-Барський, саме він спорудив надбрамну церкву
Кирилівського монастиря, Покровську церкву й церкву Миколи Набережного.
 Активно розвивається в зазначений час і скульптура, найвідомішим
скульптуром тих часів був Сисой Шалматов – автор численних іконостасів, скульптур.
 Важлива роль належить Йогану Пінзелю, автору скульптурного оформлення
Святоюрського комплексу у Львові та ратуші в Бучачі.
 Розвивався іконопис, портретний живопис (Д. Левицький, В.
Боровиковський).
12.Українські землі у складі Російської імперії

наприкінці XVIII – першої половини ХІХ ст.
Дати:
1798 р. - перше видання «Енеїди» І. Котляревського.
1828 р. - під час російсько-турецької війни козаки Задунайської Січі на чолі із Й.
Гладким перейшли на бік російської армії.
Грудень 1825 – січень 1826 рр. – повстання Чернігівського полку.
1830-1831 рр. - польське повстання за відновлення незалежності Речі Посполитої, яке
було придушене російськими військами.

82
1840 р. – перше видання «Кобзаря» Т.Шевченка.

1846-1847 рр. - діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
1855 р. - «Київська козаччина» – масовий рух селянства Київщини та Чернігівщини
проти національного та соціального гнобленнч українців.
Терміни:
Промисловий переворот - перехід від ручної праці до машинної, від мануфактур до
фабрик і заводів.
Національна ідея - ідея (сукупність ідей), яка покликана об’єднати націю задля
вирішення нагальних для нації завдань.
Національне відродження - пробудження національної самосвідомості народів, які
не мали власної державності, фактично – процес становлення нації.
Нація - історична спільнота людей, що складається у процесі формування спільної
території, економічних зв’язків, мови, етнічних особливостей культури й характеру
(менталітету).
Масонство - релігійно-етичний рух, прибічники якого закликали до морального
самовдосконалення й об’єднання людей за принципами: свободи, рівності, братерства.
Декабристи - представники опозиційного російського руху, які боролися за
повалення самодержавства, скасування кріпацтва та демократизацію Росії у першій чверті
ХІХ ст.
Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських
земель наприкінці XVIII ст.
85% українських земель опинились у складі Російської імперії;
Три генерал-губернаторства (очолювали генерал-губернатори):
Малоросійське, Київське, Новоросійсько-Бессарабське.
Дев’ять губерній (губернатори).
Повіти (капітан-справники).
Основні зміни адміністративно-територіального устрою:
 1796 р. – намісництва було ліквідовано, а із Чернігівського та Новгород-
Сіверського утворено Малоросійську губернію, яку 1802 р. поділено на Чернігівську та
Полтавську губернії;

83
 1835 р. – Чернігівську, Полтавську, Харківську губернії - об’єднано в

Малоросійське генерал-губернаторство із центром у м. Харкові;
 1797 р. – утворено Київську, Волинську, Подільську губернії, 1802 р. об’єднано
в Київське генерал-губернаторство із центром у м. Києві;
 1764 р. – утворено Катеринославське намісництво, яке 1797 р. перетворено в
Новоросійську губернію;
 1802 р. – Новоросійську губернію поділено на Миколаївську (з 1805 р.
Херсонська), Катеринославську та Таврійську губернії;
 1822 р. – Катеринославську, Херсонську, Таврійську губернії, Бессарабську
область (з 1873 р. – губернія,) об’єднано в Новоросійсько-Бессарабське генерал-
губернаторство з центром у м. Одесі.
Російсько-турецька війна (1806-1812 рр.): у війні взяло Військо Запорозьке
Задунайське (на боці Османської імперії) та Чорноморське козацьке військо.
Перемогла Росія.
Підсумком став Бухарестський договір (1812 р.): до Росії відійшла Бессарабія з
фортецями Хотин, Бендери, Аккерман, Кілія та Ізмаїл, кордон між країнами встановлювався
по річці Прут до місця її впадання в Дунай.
Російсько-французька війна (1812-1814 рр.) - виграла Російська імперія,
французькому завойовнику Н. Бонапарту не вдалосязахопити територію Російської імперії.
Наполеон мав ідею створити на українських землях державу – «Наполеоніду» і встановити
над неї владу.
Російсько-турецька війна (1828-1829 рр.): на бік Російської імперії перейшло
козацтво Задунайської Січі.
Перемогла Росія.
За Адріанопольським миром (1829 р.) до Росії відійшли острови в гирлі Дунаю,
східний берег Чорного моря від гирла Кубані до пристані Святого Миколи в північній Аджар
ії та фортеці Ахалкалакі та Ахалцих з прилеглими областями.

84
Соціально-економічний розвиток України в першій половині XIX ст.

Промисловий переворот розпочався в 30-х роках XIX ст., тоді почало
утверджуватися фабрично-заводське виробництво у металообробній, текстильній,
тютюновій, склодувній, паперовій та інших галузях.
Промисловий розвиток:
 кількісне зростання підприємств, фабрик, заводів;
 зростання цукрової промисловості (перший цукровий завод було засновано в
1822 р. в с. Бучак Канівського повіту Київської губернії польським магнатом Понятовським);
 поява серед українців класу заможних підприємців: Симиренки, Яхненки,
Терещенки, Харитоненки;
 збільшилась експлуатація селян через це виникли антикріпосницькі рухи (на
Поділлі активним ватажком був Устим Кармелюк);
 пожвавлення торгівлі через морські порти Півдня України.
Початок культурно-національного відродження в Наддніпрянській Україні:
 Початок українського культурного відродження та період нової української
літератури пов’язують з виходом поеми «Енеїда» І. Котляревського (Полтава, 1798 p.).

85
 1791 р. - місія Василя Капніста в Берлін (Прусське королівство) з метою

організувати російсько-прусську війну та звільнити Україну з-під влади Росії. Місія
провалилася.
 Символічною працею для періоду національного відродження є «Історія
Русів» невідомого автора кінця XVIII ст. (знайдено вперше, очевидно, 1828 р. в бібліотеці м.
Гринева Стародубського повіту Чернігівської губ.; вперше його було опубліковано 1846 р. у
м. Москві О. Бодянським російською мовою). Основною думкою праці є проголошення
права кожного народу на самостійний державнополітичний розвиток.
 У 1819 р. князь Микола Цертелєв видав першу збірку українських історичних
пісень.
 Серед тих, хто відкрито виступив на захист української мови, були: О.
Павловський (який у 1818 р. видав першу граматику живої української мови - «Грамматику
малороссийского наречия»), І. Срезневський, М. Максимович, М. Костомаров, Г.
Квітка-Основ’яненко «Малоросійські оповіданя».
 Упродовж 1822-1830-х pp. вийшли у світ перші фундаментальні праці з історії
України Д. Бантиша-Каменського «История Малой России» в 4 томах, «История
Малороссии» М. Маркевича.
 Непересічне значення для формування української суспільної думки мав
вихід у 1840 р. «Кобзаря» Тараса Шевченка (1814-1861 рр.).
Кирило-Мефодіївське товариство (1846-1847 рр.):
 Лідери – М. Костомаров, В. Білозерський, М. Гулак, П. Куліш, Т. Шевченко.
 Програмні цілі товариства були викладені в «Книзі буття українського
народу» («Закон Божий») та «Статуті Слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія»,
складених М. Костомаровим і В. Білозерським.
 Провідними ідеї: визволення слов’янських народів від іноземного гноблення;
створення слов’янської федерації із центром у Києві на республіканських засадах на зразок
стародавніх грецьких республік або США; ліквідація кріпацтва; створення умов для
вільного культурного розвитку кожного народу.
 Товариство проіснувало 14 місяців і за доносом студента О. Петрова було
розгромлене жандармами.
Масонські ложі:
 Опозиційні настрої прогресивно настроєного дворянства виявилися в
організації масонських лож (з’являються з середини XVIII ст.), які ставили за мету об’єднати
всі народи світу в «розумне суспільство, кожний член якого робить свій внесок, щоб воно
було корисним і приємним для всіх».

86
 Перша масонська ложа була заснована польськими шляхтичами у Вишневці на

Волині в 1742 p., а друга – в 1758 р. у Львові.
 Протягом 1817-1819 pp. масонські ложі виникають в Одесі («Понт
Евксинський» та «Три царства»), Полтаві («Любов до істини», заснована І. Котляревським,
С. Кочубеем, Г. Тарновським, М. Новиковим), Житомирі, Кам’янці-Подільському.
 3 масонських лож виросли й перші політичні товариства, серед яких
українськими політичними цілями визначалося Малоросійське товариство (створене в 1821
p.), очолюване бориспільським поміщиком Василем Лукашевичем.
 Програмним документом у них був «Катехізис автономіста».
 Мета товариства: відновити автономію Гетьманщини.
 1822 р. цар Олександр І повністю заборонив діяльність масонських організацій
на всій території імперії.
Декабристський рух:
У 1818 р. в Україні виникла Тульчинська управа «Союза благоденства» (центр
Петербург), очолювана полковником Павлом Пестелем (нараховувала З0 осіб).
З 1821 р. діяло Південне товариство (із центром у м. Тульчині), а в Петербурзі -
Північне товариство (М. Муравйов).
Програмним документом Південного товариства був конституційний проект
«Руська правда» П. Пестеля, у якому метою товариства проголошувалось:
 ліквідація кріпацтва і самодержавної форми правління;
 встановлення республіки на засадах єдиної і неподільної Російської держави;
 ліквідація великого поміщицького землеволодіння, наділення селян землею
частково за викуп, частково за рахунок громадських фондів (сформованих з відчужених
поміщицьких земель).
В своєму програмному документі Конституція «Північне товариство» виступало
за:
 проголошення Росії конституційною монархією з федеративним устроєм;
 мала складатися з 14 штатів, три з яких – Чорноморський, Український і
Бузький – створювались на території України.
29 грудня 1825 р. – з січня 1826 р. відбулося повстання Чернігівського полку,
метою якого було скинення влади імператора Миколи І, виступ придушено. Рух за
російською назвою місяця «декабрь» – отримав назву декабристського.
На Правобережжі активно діяли польські шляхтичі, які метою своєї діяльності
визначали боротьбу за відновлення незалежної Польської держави, яка б включала до свого

87
складу й землі Правобережної України. У 1830-1831 рр. поляки здійснили повстання для
втілення своєї мети, але намагалися залучити до руху українців, які проігнорувати їх.
Загалом повстання було придушено, мети не досягло.

88
13.Західноукраїнські землі під владою

Австрійської імперії наприкінці XVIII – у першій
половині ХІХ ст.
Дати
1816 р. - греко-католицький священик І. Могильницький у м. Перемишлі заснував
Товариство греко-католицьких священників.
30-40 рр. ХІХ ст. - початок промислового перевороту на західноукраїнських землях.
1833-1837 рр. - діяльність «Руської трійці».
1837 р. - видання гуртком «Руська трійця» альманаху «Русалка Дністровая» у
Будапешті.
1843-1844 рр. - селянське повстання на Буковині під проводом Л.Кобилиці.
1848-1849 рр. - революції у Австрії, Франції, Італії та Німеччині, що увійшли в
історію під назвою «весна народів».
1848 р., квітень - остаточне скасування панщини в Галичині, Буковині.
1848 р. – видання першої українськомовної газети «Зоря Галицька».
1848-1849 рр. - друге селянське повстання на Буковині під проводом Л. Кобилиці.
Терміни:
«Весна народів» - революції в Австрії, Франції, Італії та Німеччині 1848-1849 рр.,
виступи націй, які хотіли здобути права або створити власну державу, зазнали поразки.
Революція - стрімкі радикальні зміни політичного, економічного та соціального
життя суспільства здебільшого насильницьким методом народного повстання.
«Будителі» - активісти національного, культурного й мовного відродження на
західноукраїнських землях.
Адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських земель
15 % західноукраїнських земель увійшли до складу Австрійської імперії (імперії
Габсбургів).
 Сх. і Зх. Галичина об’єднувлася у Королівство Галіції та Лодомерії із центром
у м. Львові:
поділялось на округи (дистрикти).

Очолювали:

89
губернатор
старости
посесори (управителі) або мандатори (наглядачі) у селах.

 Пч. Буковина – до 1848 р. входила до Королівства Галіції і Лодомерії, з 1848 р.
Пч. і Пд. Буковина були об’єднанні у Королівство Буковина із центром у м. Чернівці.
 Закарпаття – територіально належало Угорському королівству (поділено на
комітати (жупи)).
Соціально-економічний розвиток:
 у Сх. Галичині розвивалися традиційні галузі промисловості (текстильна,
шкіряна, соляна, залізорудна, тютюнова, лісова, нафтовидобувна);
 політика австрійського уряду не створювала умов для розвитку місцевої
промисловості, що значно уповільнювало темпи їхнього розвитку та впливало на соціальну
структуру населення (великих міст було небагато: Львів, Броди, Тернопіль, Чернівці,
Дрогобич, Ужгород, Мукачеве);

90
 промисловість західноукраїнських земель розвивалася набагато повільніше

порівняно з Наддніпрянською Україною;
 збільшувалась частка іноземного капіталу в промисловості;
 регіон був для Австрійської імперії переважно місцем збуту дешевих (часто не
якісних товарів) та місцем видобутку сировини і первинної її переробки, а не виробництва
готової продукції.
 посилюється соціальна боротьба народних мас (організація львівськими
студентами, робітничою молоддю збройного повстання в ніч з 1 на 2 листопада 1848 p.;
селянський рух на чолі з Л. Кобилицею на Буковині (жовтень 1848 р. - квітень 1850 р.)).
Початок національного відродження:
Головною силою, що представляла українська еліту на західноукраїнських землях
було українське греко-католицьке духовенство.
Боротьба між українською, польською, австрійською, російською орієнтаціями була
однією з головних тем в історії національного відродження.
«Руська трійця» (1833-1837 рр.) – перший вияв Українського національного
відродження в Галичині.
Лідери:
Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький.
Мета діяльності:
1837 р. їм вдалося надрукувати в Буді (Будапешті) альманах під назвою «Русалка
Дністровая».
Під впливом «Весни народів» 1848-1849 pp. українці виступили з власними
революційними вимогами, які вони вручили 19 квітня 1848 р. намісникові цісаря в Галичині
Францу-Серафиму Стадіону, вимагаючи:
 запровадити в школах та в установах українську мову;
 ліквідувати панщину;
 дозволити українцям займати державні посади, зрівняти в правах духовенство
всіх церков.
16 квітня 1848 р. в Галичині, на п’ять місяців раніше, ніж у всій Австрійській
монархії, було проголошено маніфест про скасування панщини, на Буковині у серпні 1848
p., а на Закарпатті у березні 1853 р.
«Весна народів» сприяла активізації українців та поляків у Львові:
1848 р. поляки створили Центральну 1848 р. українці створили Головну
Раду Народову Руську Раду
відбудувати Польщу як федеративну хотіли розширення сфер

91
частину Австрійської монархії, застосування укр. мови, об’єднати

запровадження самоврядування в Галичині, українські землі Австрійської імперії в
проведення виборів до крайового сейму, одну провінцію, поділити Галичину на
запровадження польської мови в східну – українську, західну – польську;
судочинстві та освіті, здійснення амністії, очолював Григорій Яхимович, а
ліквідації кріпосного права та ін. згодом - священик Михайло Куземський;
створили мережу повітових рад (їхня
загальна кількість становила 50);
сформували загони національної
самооборони;
провели з’їзд української
інтелігенції (Собору руських вчених);
відкрили в Львівському університеті
кафедру української мови та літератури та
наукове товариство «Галицько-руська
матиця»; видавали газету «Зоря галицька»;
розпочали будівництво Народного дому у
Львові;
представники ГРР брали участь у
роботі Слов’янського конгресу (червень,
1848 p.);
україно-польські активісти
зініціювали утворення 11 травня 1848 р.
Руського собору (PC) (абсолютна
більшість членів PC не виступала за
визнання політичної рівноправності
українців і фактично прагнула разом із
Центральною радою народовою
перехопити ініціативу управління краєм у
ГРР).
1848 р. на засіданні парламенту у Відні австрійська влада пообіцяла виконати всі

умови ГРР, але 1851 р. ГРР було скасовано.

92
14.Культура України кінця XVIII – першій

половині ХІХ ст.
Дати:
1805 р. – відкриття першого в Наддніпрянській Україні Харківського університету з
ініціативи В. Каразіна.
1834 р. – відкриття Київського університету імені князя Володимира (сучасний
Національний університет імені Т. Шевченка).
1839 р. – ліквідація царською владою греко-католицької церкви на Правобережжі.
1848 р. – відкриття кафедри української мови у Львівському університеті.
Терміни:
Класицизм – мистецький та архітектурний стиль, в основу якого покладені традиції
античності як норма та зразок досконалості. В архітектурі класицизму масово представлені
колони.
Романтизм – ідейний рух у літературі та мистецтві кінця ХVIII-ХІХ ст.,
характерними ознаками якого є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності
в художній творчості, загострення уваги до психологічних проблем особистості, її почуттів
тощо.
Освіта та наука
 Початкову освіту у Наддніпрянській Україні надавали двокласні парафіяльні
школи, повітові училища, а середню переважно гімназії, де навчання було платним, а також
приватні пансіони. Вищими навчальними закладами вважалися також ліцеї, яких на
Наддніпрянщині було три: Волинський (Кременець, 1819 р.), ліцей імені Рішельє в Одесі
(1817 р.), Ніжинський ліцей (1832 р.).
 1805 р. було відкрито університет у Харкові, ініційований В. Каразіним, став
осередком наукового життя на теренах українських земель. У 1817 р. закрито було Києво-
Могилянську академію. 1834 р. було відкрито університет у Києві, першим його ректором
був М. Максимович.
 На західноукраїнських землях існувала ширша мережа початкових шкіл, а
також 18 гімназій, Чернівецький ліцей. З 1784 р. працював Львівський університет.
Досягнення науковців:
Активно працювали М. Остроградський і Т. Осиповський у галузі математики.

93
Ученим-енциклопедистом був М. Максимович, його сферою наукових досліджень

були: ботаніка, історія, археологія, етнографія, філологія та інші. У 1827 р. видав збірку
«Малоросійські пісні».
Історію досліджували М. Маркевич (автор «Історії Русів»), М. Костомаров.
У 1819 р. М. Циртелєв видав один з перших фольклористичних збірників «Досвід
збирання старовинних малоросійських пісень».
У першій половині ХІХ ст. для культури, в основному для літератури, театру був
характерний романтизм.
Література:
 І. Котляревський «Енеїда», «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник»;
 П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка створювали байки;
 Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся», «Сватання на Гончарівці»;
 П. Куліш «Чорна рада»;
 М. Гоголь «Вечори на хуторі близь Диканьки», «Тарас Бульба»;
 Т. Шевченко поетична збірка «Кобзар» (1840 р.).
Театр:
Харківський осередок Полтавський осередок
Директор і режисер Г. Квітка- Очолювали І. Котляревський, М.
Основ’яненко Щепкін
Музика:
 інструментальний ансамбль троїстих музик (скрипка, цимбали, бубон);
 кобзарі – Андрій Шут, Федір Гриценко, Іван Крюковський, Остап Вересай;
 композитори – Йосип Витвицький, Алойз Єдлічка, Михайло Вербицький.
Архітектура і скульптура:
 у архітектурі і скульптурі популярним був стиль класицизм;
 А. Меленський спроектував церкву-мавзолей на Аскольдовій могилі,
 В. Беретті спроектував будівлю Київського університету,
 Ф. Боффо, Г.Торрічеллі спроектували Потьомкінські сходи, будівлю
Старої біржі,
 П. Дубровський спорудив палац у маєтку Г. Галагана;
 скульптори: В. Демут-Малиновський, П. Клодт, К. Тон, І. Мартос
(пам’ятник А. де Ришельє в Одесі).
Живопис:
 у жанрі портретного малярства працював В. Боровиквський;

94
 В. Тропінін «Дівчина з Поділля»;

 В. Штернберг «Садиба Г. Тарновського в Качанівці»;
 І. Сошенко;
 Т. Шевченко «Автопортрет», «Катерина», офорти «Мальовнича Україна».

95
15.Наддніпрянська Україна у другій половині

ХІХ ст.
Дати:
19 лютого 1861 р. - російський імператор Олександр ІІ проголосив Маніфестом
скасування кріпацтва в Російській імперії.
60-70-ті рр. ХІХ ст. - масштабні реформи в Російській імперії.
1861-1862 рр. - видання журналу «Основа».
1863 р. – підписання міністром внутрішніх справ П. Валуєвим таємного
«Валуєвського» циркуляра, у якому заявлено, що української мови не було, не має і не може
бути, заборонено видавати шкільну і релігійну літературу українською мовою.
1863-1864 рр. – польське національно-визвольне повстання.
1865 р. – відкрито першу залізницю в Наддніпрянській Україні, що з’єднала Балту й
Одесу.
1876 р. – підписання Емського указу російським імператором Олександром ІІ.
1891-1893 рр. – діяльність української таємної організації «Братство тарасівців», яка
поставила собі за мету здобуття державної незалежності України.
Терміни:
Земства – органи місцевого самоврядування в повітах та губерніях Російської імперії,
створені згідно земської реформи 1864 р., опікувалися господарськими і культурними
питаннями.
«Київська козаччина» – масові селянські виступи в Київській губернії за
відновлення козацтва як суспільного стану і військових формувань.
«Громадівський рух» - культурно-просвітницька діяльність українських громад у
Наддніпрянській Україні у 60-70-х рр. ХІХ ст.
Кримська війна 1853-1856 рр.
Учасники: Російська імперія, Османської імперії, Франція, Англія.
Причини: бажання Російської імперії встановити контроль над православними
святинями Туреччини.
Результат: Росія програла і згідно Паризького миру 1856 р. втратила частину
Бессарабії, отримала заборону на утримання флоту у Чорному морі.
Соціально-економічне становище українських земель другої половини XIX ст.:
 завершено промисловий переворот (80-ті роки XIX ст.);

96
 розпочато будівництво мережі залізниць (першу залізницю довжиною

близько 200 км збудовано в 1865 р. від м. Одеси до м. Балти);
 відбувалось зростання ролі іноземного капіталу (російського, французького,
бельгійського, британського, німецького);
 розпочалась промислова спеціалізація регіонів імперії (центром вугільної
промисловості став Донецький басейн, залізорудної - Кривий Ріг, марганцевої -
Нікопольський басейн, металургійної – Донбас, цукрової - Правобережжя, частково -
Лівобережжя);
 посилення розвитку машинобудування (у Харкові та Луганську випускали
паровози, а в Нижньодніпровську - вагони, у Катеринославі - труби, у Києві «Товариство
Гретера і Криванека» - устаткування для цукрової, винокурної, лісопильної та інших
галузей);
 перетворення цукроваріння у найбільш розвинену галузь (український цукор
становив 88 % загальноросійського виробництва);
 «Київська козачина» – масовий селянський рух на Київщині та Чернігівщині
у 1855 р. очолювали рух В. Бзенко, М. Гайденко, П. Швайка та ін. (селяни складали списки
«вільних козаків», відмовлялися відробляти панщину, створювали власні виборні органи
самоврядування, придушена державними військами);
 «У Таврію за волею» – назва селянського руху у Таврію (Крим), бо серед
населення поширились чутки, ща там усім роздають землю і дають волю;
 подальший розвиток морського торгового флоту та його головного центру м.
Одеси (на відміну від м. Києва, де домінувало російське купецтво, у м. Одеса торгівельна
монополія належала євреям).
Наддніпрянська Україна в добу «Великих реформ» (1860-1880 рр.):
Причини реформ: криза феодально-кріпосницької системи господарювання;
збільшення чорноморських портів; наростання соціального невдоволення (в Україні
впродовж 1856-1860 pp. мали місце 276 селянських виступів, у яких взяло участь 160 тисяч
чол.).
 19 лютого 1861 р. опубліковано «Маніфест» та «Положення про селян», за
якими:
 скасовувалась особиста залежність селянина від поміщика;
 селяни здобували ряд особистих та цивільних прав і свобод;
 наділення землею за викуп, 80% суми виплачувала держава, 20% селянин
(розміри земельного наділу, суми викупних платежів сплачувались протягом 49 років);

97
 до укладання викупної угоди селянин залишався тимчасовозобов’язаним (мав

відбувати панщину, сплачувати оброк);
 запроваджувалося селянське самоврядування (селян об’єднано в сільські
громади і передбачено принцип кругової поруки при сплаті податків державі (погашення
боргу державі іншими членами громади)).
Реформи:
 земська реформа (1864 р.), відповідно до неї утворювались губернські та
повітові земські управи, які утримувалися з оподаткування населення й відповідали за
місцеві шляхи сполучення, опікувалися хліборобством та торгівлею, промисловістю,
медичними закладами, освітою;
 судова реформа (1864 р.): судочинство стало триступеневим; державні суди
поділялися на цивільні та карні; оскарження подавалися до судової палати; вирок
оголошували присяжні, обрані населенням; судові справи велися відкрито за участю сторін
обвинувачення та захисту; зберігалося станове представництво в судовій палаті; існували
окремі суди для духовенства, військових, волосний суд;
 освітня реформа (1864 р.): запроваджувалася єдина система
загальнообов’язкової безкоштовної початкової освіти, створювалася мережа класичних і
реальних гімназій, система здобуття вищої технічної та гуманітарної освіти, університети
отримували автономію, запроваджувалась платна приватна освіта для жінок;
 фінансова реформа (1864-1870 рр.): в українських губерніях відкривалися
відділення державного банку, запроваджувався подушний податок для селян, вводилися
акцизні збори, збільшились податки на товари масового вжитку, створено єдині державні
каси;
 військова реформа (1864-1874 рр.): українські губернії увійшли до складу
Київського, Харківського та Одеського військових округів, затверджувалися нові військові
статути, вводилась загальна військова повинність, встановлювалися 6/7-річний термін
служби, а при наявності освіти термін міг бути ще меншим; створювалася мережа військових
навчальних закладів (військових гімназій, юнкерських училищ), до яких мали право вступу
юнаки недворянського походження;
 цензурна реформа (1865 р.) реорганізовано цензурні установи, встановлювався
більш суворий контроль над друкованими виданнями;
 реформа міського самоврядування (1870 р.): у містах створювалися міські
думи, членів яких обирало все населення, міська дума обирала міську управу на чолі з
головою, думи займалися благоустроєм міст, торгівлі, закладами охорони здоров’я,
розвитком промисловості.

98
Польське повстання 1863-1864 рр.:

Причиною польського повстання стала політика російського уряду та прагнення
передової частини польського суспільства відновити польську державність.
 1863 р. Центральний національний комітет проголосив початок національного
повстання, яке поширилося на Правобережну Україну.
 Прагнучи приєднати до повстання українське селянство, поляки видали відозву
до «братів-русинів» і ряд декретів про скасування панщини та проголошення селян
власниками своїх наділів, з наступною компенсацією поміщикам за втрачені землі. Однак
українці не підтримали повстання.
 До вересня 1864 р. повстання було придушене російськими військами.
Народники:
 Поряд з польським національним рухом в Україні у 1860-1880-х рр. XIX ст.
розгортався загальноросійський революційний рух, представлений різночинною
інтелігенцією.
 Найбільшими акціями народників стали: «ходіння в народ» (1874 р.), охопило
майже всі українські землі (3 тис. народників по всій імперії кинули навчання в
університетах і пішли пропагувати ідеї соціалізму серед селян і готувати їх до великого
повстання; акція успіху не мала);
 «Чигиринська змова» (1877 р.), організована гуртком «Південних бунтарів»
(В. Дебогорій-Мокрієвич, Я. Стефанович, І. Бохановський, Л. Дейч та ін.);
 терористичні акти.
Український національно-визвольний рух у другій половині XIX ст.
Центром українського громадсько-політичного життя став Петербург, куди з’їхалися
із заслання М. Костомаров (став професором Петербурзького університету), Т. Шевченко
(академіком Імператорської академії мистецтв), В. Білозерський та П. Куліш, які згуртували
навколо себе молодих українців, утворивши першу організацію «Громаду» (1859-1862 рр.)).
Діяльність: прагнули поширити українську освіту, популяризувати національну ідею
серед народу, сприяти розвитку української мови та української літератури, громадівці
започаткували видання першого масового україномовного журналу «Основа» (1861-1862
рр.).
Молоді польські шляхтичі вирішили зблизитися із активістами українського руху і
жартома назвали їх хлопомани (від зневажливого прізвиська українців «хохли» та від
польського «хлопи» щодо селян).

99
 Цими свідомими українцями польського походження були: Володимир

Антонович, Тадей Рильський, Борис Познанський, Павло Житецький, Костянтин
Михальчук.
 На публічне цькування їх як зрадників з боку своїх земляків-поляків головний
ідеолог хлопоманів B. Антонович відповів «Сповіддю» (це була відкрита відповідь
польському літераторові Падалиці (Зенон Фіш)), опублікованою на сторінках часопису
«Основи» («Я — перевертень і пишаюся цим так само, як пишався б в Америці, якби з
плантатора перевернувсь в аболіціоніста...»).
 Гурток хлопоманів припинив свою діяльність на рубежі 1860-1861 pp.
Хлопомани разом з іншими студентами Київського університету (серед них були:
Павло Чубинський, брати Синьогуби, Іван Касьяненко, Михайло Драгоманов) утворили в
Києві таємне товариство «Громаду» (1861 р.), метою якої стала легальна культурно-
просвітницька вчительська діяльність у недільних школах.
 Активними її учасниками були: Олександр та Софія Русови, Ілля Шраг,
Вільям Беренштам, Микола Лисенко, Михайло Старицький, Михайло Драгоманов,
Павло Чубинський.
 Громадівці, не втручаючись у політичні справи, займалися поширенням освіти
серед молодого і дорослого населення, готували до видання популярні книжки («Дещо про
світ Божий», «Оповідання зі Святого Письма» C. Опановича, «Арифметика» О. Кониського),
видавали твори українських літераторів (Т. Шевченка, П. Куліша, М. Вовчка),
організовували українські концерти.
 Але й ця культурницька діяльність занепокоїла царський уряд, особливо в
умовах наростаючого польського повстання 1863 р.
Результатом стало видання владою Валуєвського циркуляра (1863 р.), за яким
заборонялось:
 діяльність недільних шкіл, видавати шкільні підручники та релігійні книги
українською мовою;
 викладати українською мовою в початковій школі;
 дозволялося видавати лише незаборонені цензурою українські художні твори,
історичні пам’ятки («Вони [малоросіяни] досить ґрунтовно доводять, що ніякої окремої
малоруської мови не було, немає і не може бути і що наріччя їх, яке вживається
простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі...»).

100
Не витримавши переслідувань з боку царської влади, громади, що на середину 60-х

рр. XIX ст. існували у Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі самоліквідовувались або були
офіційно заборонені.
Новий етап активності громадівців пов’язаний з відкриттям у Києві, за ініціативою
київського генерал-губернатора князя О. М. Дондукова-Корсакова, у 1873 р. «Південно-
Західного відділу Російського географічного товариства», який мав збирати та
публікувати етнографічні і статистичні матеріали, що стосувались українських губерній.
 Стараннями громадівців було відкрито бібліотеку, музей, організовано
лекції, проведено одноденний перепис населення Києва та околиць (1874 р.),
 підготовлено та видано «Історичні пісні малоросійського народу» (В.
Антоновича та М. Драгоманова, видано збірки казок М. Драгоманова (проживаючи у Женеві
видавав журнал «Громада»), чумацьких пісень І. Рудченка, сім томів матеріалів
етнографічно-статистичної експедиції (проведена в Південно-Західному краї під
керівництвом молодого українського етнографа П. Чубинського),
 організовано та проведено археологічний з’їзд у Києві (1874 р.),
 здійснювалось редагування російськомовної газети «Києвский телеграф»
(1874-1876 рр.).
У серпні 1875 р. за указом царя Олександра II було створено спеціальну комісію, яка
дійшла висновку, що «допустити окрему літературу на простонароднім українськім наріччі
значило б покласти тривку основу для переконання в можливості відділення, хоча б і в
далекій будуччині, України від Росії».
За її рекомендацією було закрито відділ Географічного товариства і вжито репресій
проти окремих українських діячів. Комісія підготувала на підпис цареві таємний указ, що
одержав назву Емського акта 1876 р. (діяв до 1905 р.), за яким:
 заборонялося видавати українською мовою художні твори,
 переклади, крім історичних пам’яток (і видавати лише російською абеткою),
 ставити театральні вистави українською мовою,
 друкувати українською мовою тексти до музикальних нот,
 видавати газету «Києвский телеграф», передбачено арешт та заслання П.
Чубинського і М. Драгоманова (емігрувавши, уникнув арешту).
 У 1884 p., 1892 p., 1895 p. Емський акт було доповнено новими заборонами:
наприклад друкувати будь-які дитячі видання українською мовою.
Діяльність громадівців у 1880-90-х рр.:

101
 Наприкінці 1890-х pp. нагальним завданням стало об’єднання громадівців у

позапартійну загальноукраїнську організацію, ідею створення якої підтримали В. Антонович,
М. Лисенко, М. Старицький. У 1897 р. В. Антонович і О. Кониський зорганізували з’їзд
представників громад, на якому було створено Загальноукраїнську безпартійну
організацію, яка мала координувати діяльність усіх громад.
 Історичне значення появи Загальноукраїнської безпартійної організації (ЗУБО)
полягає у тому, що старше покоління діячів українського руху усвідомило необхідність
самоорганізації, але так і не змогло відмовитись від культурництва і перейти до політичної
роботи.
 На тлі успіхів українського руху в Галичині, політичної активності численних
соціалістичних російських нелегальних організацій, відсутності власної чіткої політичної
програми влітку 1891 р. на могилі Т. Шевченка у Каневі українські студенти - Борис
Грінченко, Іван Липа, Віталій Боровик, Микола Міхновський засновують таємне
товариство «Братство тарасівців», основні засади якого проголошено в «Декларації віри
молодих українців» і опубліковано у квітні 1893 р. у львівській газеті «Правда».
 До літа 1893 р.основним осередком братства був Харків, але після арештів
значної частини членів представників його було перенесено до м. Києва.
 Діяльність «Братства тарасівців» започаткувала політичний етап у
розвитку українського національно-визвольного руху на Наддніпрянщині.

102
16.Західноукраїнські землі у складі Австрійської

(Австро-Угорської) імперії в другій половині ХІХ ст.
Дати:
1868 р. - створення у Львові товариства «Просвіта».
1873 р. - створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р. -
Наукового товариства ім. Т. Шевченка).
1890 р. - створення Русько-української радикальної партії.
1896 р. - обґрунтування Ю. Бачинським ідеї самостійності України (праця «Ukraina
irredenta»).
1899 p. - створення Української націонал-демократичної партії (УНДП).
1899 р. – створення Української соціал-демократичної партії (УСДП).
Терміни:
Партія - це спільнота людей, об’єднаних ідеологічно та організаційно з метою
завоювання, утримання і використання державної влади для реалізації інтересів тих чи інших
соціальних груп, верств, етнічних та інших спільностей.
Москвофіли - представники суспільно-політичного руху Західної України, які
орієнтувалися на Російську імперію і ставили собі за мету об’єднати західноукраїнські землі
з Наддніпрящиною під владою Росії.
Народовці (українофіли) - національна українська течія на Західній Україні, що
зародилася в 60-х рр. ХІХ ст., представники якої доводили необхідність самостійності
українського народу, вказуючи на унікальність культури, мови. Традицій, історії.
«Нова ера» - українсько-австрійсько-польські домовленості кінця ХІХ ст.
Радикали - представники молодої української інтелігенції Галичини кінця ХІХ –
початку ХХ ст., які вели боротьбу за визволення українського народу від соціального та
національного гніту.
Соціалізм – соціально-економічні ідеї, вчення та ідеологія, основною ціллю та
ідеалом яких є здійснення принципів соціальної справедливості, свободи та рівності.
Трудова міграція - добровільний виїзд з однієї країни до іншої на постійне або
тимчасове проживання з метою працевлаштування на певній території.
Кооперація – об’єднання людей, громади.
Основні подій
Під управлінням Австро-Угорщини перебували: Королівство Галіції та Лодомерії;
Буковина (Чернівці); Підкарпатська Русь ( під Угор.).

103
Соціально-економічне становище:
 селянське малоземелля спонукало до еміграції в США, Канаду, Бразилію,
Аргентину;
 1883 р. – Василь Нагірний заснував кооператив на Зх. Україні, який стримав
обезземелення селян та перетворення на найманих робітників, допоміг вистояти в боротьбі
за землю проти польських поміщиків та іноземних селян-колоністів;
 було створено ощадне товариство «Дністер», спілку «Сільський господар»,
Крайовий земельний банк, «Союз молочарських спілок», «Союз для збуту худоби»;
Український національно-визвольний рух у Західній Україні:
 Москвофіли:
 орієнтувались на Росію (русофіли);
 представники: Б. Дідицький, В. Площанський, А. Добрянський, І.
Наумович;
 відстоювали спочатку національно-культурну, а пізніше і державно-політичну
єдність з російським народом, з Росією;
 між рухом москвофілів та народовців постійно тривали суперечки, які
перешкоджали спільній боротьбі за національну самостійність.
 Народовці:
 представники: Ю. Лаврівський, брати Барвінські, брати Огоновські, Ю.
Романчук, А. Вахнянин;
 боролися за єдність всіх українських земель та розвиток єдиної української
мови;
 організували видання українських газет, часописів («Вечорниці» (1862-1863
рр.), «Русалка» (1866 р.), «Мета» (1863-1864 рр.));
 засновували культурно-освітні товариства «Руська бесіда» (1861 р.), перший
професійний український театр (1864 р.);
 відкривали читальні, бібліотеки, видавали твори українських письменників,
шкільні підручники;
 стали організаторами політичної організації Народна рада 1885 р.;
 1868 р. заснували культурно-освітнє товариство «Просвіта» (77 філій);
 1873 р. у Львові засновано Літературно-наукове товариство ім. Т.
Шевченка, (з 1892 р. – Наукове товариство імені Шевченка), першими головами були К.
Сушкевич, Ю. Целевич, О. Барвінський, з 1897 р. головою товариства стає М.
Грушевський;

104
 ініціювали політику компромісу з польською владою краю, яка увійшла в

історію під назвою «нова ера»;
 відкрили українську гімназію у Коломиї (1892 р.), учительську семінарію у
Самборі;
 1894 р. відкрили у Львівському університеті кафедру «Всесвітньої історії зі
спеціальним оглядом історії Східної Європи»;
 надали українському фонетичному правопису офіційного статусу (1893 р.) та
почали його запровадження до шкільних підручників;
 спортивно-фізкультурні товариства почали діяти на Галичині: «Сокіл» (1894
р., І. Боберський); «Січ» (1900 р., К. Трильовський), «Пласт» (з 1911 р.).
 Радикали:
 У 70-х роках XIX ст. у Галичині прогресивна молодь українського руху почала
критично оцінювати діяльність москвофілів та народовців, прагнула надати рухові
європейського характеру.
 Під впливом ідей М. Драгоманова молоді українські політичні діячі Іван
Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький стали активними прибічниками соціалістичної
ідеології. Так в українському русі виникає радикально-демократична течія.
Партії:
 1890 р. з ініціативи І. Франка, М. Павлика, Є. Левицького було утворено першу
українську політичну партію - Русько-українську радикальну партію (РУРП). Один з
молодих членів партії Юліан Бачинський створив брошуру «Україна irredenta», головною
думкою якої було досягнення незалежності України. Власне ця праця стала програмним
документом партії і головною метою, а також хотіли добитись установлення демократичних
прав і свобод, впровадження соціалістичних ідей.
 1899 р. В. Охримович, Є. Левицький, В. Будзиновський, Т. Окуневський, І.
Франко утворили Українську національно-демократичну партію (УНДП). Важливу роль у її
діяльності відігравав М. Грушевський. Її підтримував галицький митрополит А.
Шептицький. УНДП стала найвпливовішою партією Галичини. Їх програма містила такі ідеї:
демократизація, рівноправ’я поляків та українців у Галичині, захист інтересів селян, а також
здобуття самостійності українського народу, утворення на Галичині і Буковині однієї
національної провінції з власною адміністрацією і сеймом. Вищий орган влади – Народний
комітет, видавали газети «Діло» і «Буковина».
 1900 p., порвавши з УРП, соціалісти-марксисти М. Ганкевич, Ю. Бачинський,
Р. Яросевич, С. Вітик заснували Українську соціал-демократичну партію(УСДП). Їх девіх:

105
«Наша ціль є вільна держава українського люду – Українська Республіка». Ідеологія партії
базувалась на принципах соціал-демократії, а також на ідеї незалежності й соборності
України. Значного впливу в Зх. Україні не мала.
 Українське національне відродження на Буковині припадає на кінець 60-х років
XIX ст. і пов’язане із заснуванням «Руської бесіди» (1869 р.), головою якої був священик
Василь Продан, та організації політичного товариства «Руська рада» (1870 р.), очолюваної
Іваном Тимінським, Єротеєм Пігуляком.
 На Закарпатті переважали погляди москвофілів.

106
17.Культура України другої половини ХІХ – на

початку ХХ ст.
Дати:
1865 р. - відкриття в Одесі Новоросійського університету, третього університету в
Наддніпрянській Україні.
1873-1876 рр. - діяльність у Києві «Південно-Західного відділу Російського
географічного товариства».
1875 р. - відкриття Чернівецького університету.
Терміни:
Меценат - особа, яка фінансово підтримує розвиток освіти, науки, культури тощо.
Модернізм – основний напрям літератури та мистецтва ХХ ст., що характеризується
розривом з ідейними та художніми принципами класичного мистецтва, з традицією реалізму.
Професійний театр - театр, у якому гра акторів та діяльність інших театральних
діячів є професією, а не просто захопленням, як в аматорському театрі.
Реалізм - стиль і метод у мистецтві й літературі другої половини ХІХ ст.
Основні події
Освіта:
 На Наддніпрянщині розширилась мережа початкових закладів, існували
недільні школи. Навчання велось російською мовою, але читати вміли лише 20% населення
(станом на 1897 р.).
 У Зх. Україні було встановлене обов’язкове початкове навчання дітей 6-14 р.
Позитивом було те, що навчання дозволялось укр. мовою.
 Протягом останньої чверті ХІХ ст. створено низку вищих спеціальних
навчальних закладів, а саме: Ніжинський історико-філологічний інститут (1875 р.),
Глухівський учительський інститут (1874 р.), Південноросійський технологічний інститут у
Харкові (1885 р.), Київський політехнічний інститут (1898 р.), Вище гірниче училище в
Катеринославі (1899 р.), Харківський ветеринарний інститут (1873 р.).
 На західноукраїнських землях стан освіти був не кращим. На початку ХХ ст.
третина галицьких сіл не мала початкових шкіл; а кожне шосте село не мало жодної школи.
Наука й техніка:
 епідеміолог і мікробіолог Д. Заболотний відкрив шляхи поширення чуми й за
пропонував ефективні методи боротьби з нею;

107
 І. Пулюй був першим деканом першого в Європі електротехнічного

факультету (Німецька вища технічна школа в Празі);
 І. Мечников очолював кафедру зоології та порівняльної анатомії в
Новоросійському університеті та завідував організованою ним (разом з М. Гамалією)
першою в Російській імперії Одеською бактеріологічною станцією, був засновником
клітинної (фагоцитарної) теорії імунітету, 1908 р. отримав Нобелівську премію за вивчення
імунної системи;
 1893-1897 рр. – археолог В. Хвойка відкрив перші пам’ятки трипільської
культури;
 історики: М. Грушевський, автор багатотомної фундаментальної «Історії
України-Руси»; В. Липинський; О. Єфименко, авторка «Історії українського народу»;
вагомий внесок у дослідженні історії Слобідської України належить Д. Багалію; Д.
Яворницький, автор книжки «Історія запорозьких козаків»;
 1907–1909 рр. вийшов чотиритомник «Словник української мови»,
упорядкований Борисом Грінченком, тритомної «Української граматики» за редакцією
Агатангела Кримського.
Література:
 Пантелеймон Куліш – автор першого в новій українській літературі
історичного роману «Чорна рада»;
 Іван Нечуй-Левицький («Бурлачка», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»
та ін..);
 Панас Мирний – автор роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні»;
 лідерами українського модернізму були: Михайло Коцюбинський автор
«Intermezzo», «Сміх», «Цвіт яблуні», «Хвала життю», «Тіні забутих предків»; Василь
Стефаник автор новел «Новина», «Виводили з села», «Синя книжечка», «У корчмі»,
«Катруся»; Леся Українка –авторка творів «Одержима», «Вавилонський полон»,
«Кассандра», «Руфін і Прісцілла», «Оргія», «Кам’яний господар», «Лісова пісня»;
Ольга Кобилянська авторка творів «Природа», «Меланхолійний вальс»,
«Некультурна».
Театр:
 У 1882 р. в Єлизаветграді створили першу професійну театральну трупу. ЇЇ
творців називають так звані «корифеї українського театру».
 На початку ХХ ст. у Львові продовжував діяти єдиний на західноукраїнських
землях український професійний театр «Руська бесіда».
Музика:
108
 1904 р. – М. Лисенко заснував музично-драматичну школу (перший в Україні

театральний навчального заклад).
 М Лисенко започаткував різні жанри української опери: історико-героїчну,
лірично-побутову, лірично-фантастичну, прикладами яких є опери «Утоплена», «Наталка
Полтавка», «Енеїда».
 Найвищим досягненням оперної творчості М. Лисенка вважають оперу «Тарас
Бульба».
 Написав М. Лисенко й перші дитячі опери «КозаДереза», «Пан Коцький».
 Вершин світового вокального мистецтва досягнула вихованка Львівської
консерваторії Соломія Крушельницька.
 1864 р. - перше виконання в Петербурзі опери С. Гулака-Артемовського
«Запорожець за Дунаєм».
Образотворче мистецтво та архітектура:
 В образотворчому мистецтві останніх десятиліть ХІХ – поч. ХХ ст.
співіснували два провідні стилі епохи – реалізм і модерн.
 Типовими темами для художників-реалістів було зображення буденного життя,
побуту народу; з-поміж жанрів переважали пейзаж та портрет.
 Представники: М. Пимоненко – «Святочне ворожіння», «Весілля в
Київській губернії», «Жнива», «Проводи рекрута»; С. Васильківський – «Ранок (Отара
в степу)», «Дніпрові плавні», «Ранок на Дніпрі».

109
18. Наддніпрянська Україна в 1900-1914 рр.

Дати:
1900 р. - заснування у Харкові першої політичної партії Наддніпрянщини -
Революційної української партії (РУП).
1900-1903 pp. - економічна криза в металургійній і кам’яновугільній галузях
промисловості.
1902 р. - активізація селянського руху.
1902 р. - утворення синдикату «Продамет».
1904 р. - утворення синдикату «Продвугілля».
1904 р. - заснування Української соціал-демократичної спілки («Спілка»).
1905-1907 рр. – російська революція.
1905 р. – виникнення у Катеринославі першої н українських землях ради робітничих
депутатів.
1905 р. - заснування Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП).
Заснування Української демократично-радикальної партії (УДРП).
1908 р. – створення Товариства українських поступовців (ТУП).
1906-1910 pp. - аграрні реформи П. Столипіна.
1911-1913 рр. – «справа Бейліса».
Терміни:
Антисемітизм – одна з форм національної та релігійної нетерпимості, вороже
ставлення до євреїв.
Монополія – об’єднання підприємств однієї галузі чи місцевості.
Хутір – окреме поселення однієї чи декількох родин, що виділялось з сільської
громади.
Коцентрація виробництва – зосередження виробництва в одному місці.
Відруб – земельна ділянка, що виділялася селянинові на правах особистої.
Чорносотенці – члени реакційної громадської організації в Росії на початку ХХ ст.,
яка виступала за збереження непорушності самодержавства.
Страйк – одна з основних форм боротьби певних верств населення задля виконання
їх вимог.
Соціально-економічне життя:
 1900-1903 рр. у металургійній промисловості Російської імперії розпочалася
криза, яка спричинила концентрацію підприємств. Почали утворюватися монополії –

110
об’єднання підприємств однієї галузі чи місцевості,стоворені задля покращення виробництва

і збуту товарів для одержання максимальних прибутків.
Форми монополістичних об’єднань:
 картелі – підприємці, які виробляють однорідну продукцію, укладають угоду
про розміри виробництва, поділ ринків збуту своїх товарів, рівень цін на товари тощо,
зберігаючи при цьому свою виробничу і комерційну самостійність;
 синдикати – об’єднання підприємців у сфері збуту своїх товарів; вони
втрачають комерційну самостійність за збереження виробничої та юридичної
самостійності підприємств, що належать до нього, (найпопулярніший на
Наддніпрянщині);
 трести – одна із форм монополій, за яких відбувається повне злиття окремих
підприємств однієї галузі, як у сфері виробництва, так і в сфері збуту своїх товарів;
 корпорації – підприємства (промислові, торговельні), капітал яких утворюється
за пайової участі підприємців.
 Перші монополії на українських землях: «Продвагон» (1901 р.) (організований
для залізничних перевезень), «Продамет» (1902 р.) (зосередив у своїх руках дві третини
виробництва чавуну та сталі у Південній Україні), «Трубопродаж» (1902 p.), «Цвях» (1903
p.), «Продвугілля» (1904 р.) (входило 18 окремих акціонерних товариств; контролювали 60%
видобутку кам’яного вугілля у Донецькому басейні).
 Розширювалася мережа банків.
 Найчисельнішою верство було українське селянство.
 Південь України швидко розвивався як промисловий регіон, Правобережжя
орієнтувалося на сільське господарство, на Лівобережжі зберігалися залишки кріпацтва і
воно відставало від інших регіонів.
 відбувалася спеціалізація промислових районів: Донбас став центром вугільної
промисловості; Нікопольський басейн – марганцевої; Кривий Ріг – залізорудної;
Правобережжя – цукрової.
 Утверджувалися ринкові відносин.
 Посилення міграційних процесів внаслідок недостачі вільних земель, оскільки
більшість була зосереджена в руках поміщиків.
 М. Левицький розпочав утворення сільськогосподарських спілок, які мали на
меті допомогти селянам організовувати своє господарство та роботу.
Політичні партії Наддніпрянської України:
 1900 р. – у Харкові утворилася перша партія – Революційна українська партія
(РУП):
111
 представники: Д. Антонович, М. Русов, Л. Мацієвич;

 мета діяльності: самостійна Україна «від гір Карпатських до гір Кавказьких»
(програмний документ - брошура М. Міхновського «Самостійна Україна»), ліквідація
поміщицького землеволодіння і передача землі селянам без викупу, запровадження
соціалістичних перетворень в економіці.
 1902р. – утворилася Українська народна партія, очолив М. Міхновський,
відстоювали необхідність повної державної самостійності України.
 1904р. – утворилася Українська демократична партія (УДП); М. Міхновський,
С. і В. Шемети.
 1905р. – РУП перейменувалася в Українську соціал-демократичну робітничу
партію (УСДРП): М. Порш, В. Винниченко, С. Петлюра.
 1905р. – Українська радикальна партія (УРП); Б. Грінченко, С. Єфремов, Є.
Чикаленко;
 1905 р. УРП об’єднавшись з УДП, утворила Українську демократично-
радикальну партію (УДРП). Лідери: Є. Чикаленко, С. Єфремов, Б. Грінченко. Були більш
ліберально-демократичного напрямку.
Найбільш популярні вимоги українських політичних партій: національно-
культурна автономія українців у складі федеративної Росії; ліквідація поміщицького
землеволодіння та передача землі селянам без викупу; соціалістичні перетворення в
економіці.
Революційні події 1905-1907 pp. у Наддніпрянській Україні та їх наслідки
 9 січня 1905 р. у Петербурзі відбулася «Кривава неділя», розстріл владою
мирної робітничої демонстрації.
 червень 1905 р. – відбувся страйк моряків на броненосці «Потьомкін», моряки
не повернулися додому (очолював спочатку Г. Вакуленчук, згодом О. Матюшенко), а
переїхали як політичні емігранти до Румунії.
 17 жовтня 1905 р. Микола ІІ видав Маніфест з обіцянками:
 громадянських свобод,
 право легально створювати партії,
 скликати Державну Думу, як всестановий законодавчий орган імперії.
 жовтень 1905 р. – відбувся Всеросійський загальний страйк, селяни
створювали комітет, заарештовували місцеву адміністрацію, роззброювали поліцію і
організовували охорону села, відбиваючи наступ чималого військового загону, повстанський
рух вдавалося припинити лише застосувавши гармати.

112
 листопад 1905 р. – вібулося повстання моряків у Севастополі на чолі з П.

Шмідтом, повстання військових у Києві на чолі з О. Жаданівським, обидва придушені.
 грудень 1905 р. – відбулись робітничі збройні повстання в Олександрівську,
Харкові, Донбасі. Зазнали поразки.
Наслідки революційних подій для українського національного руху:
 з’являються україномовні газети: «Хлібороб» (1905 p., видана В. Шеметом у
Лубнах), «Громадська думка», згодом її замінила «Рада» (видавав Є. Чикаленко);
 україномовні відділення було відкрито в Одеському та Харківському
університеті;
 розгорнулася мережа товариств «Просвіти» (перша «Просвіта» виникла 30
жовтня 1905 р. у Одесі);
 засновується мережа хат-читалень;
 українці входили до складу І та ІІ Державних Дум, основні питання для
обговорення: автономія, освітнє та земельне питання; очолював українські громади Ілля
Шраг;
 у складі III та IV Дум українських парламентських фракцій не існувало, бо 3
червня 1907 р. було прийнято новий виборчий закон, який суттєво обмежував виборчі права
робітників, селян неросійських народів.
Національне життя на українських територіях (1907-1914 рр.):
 Проводилися арешти активістів попередніх страйків та мітингів.
 Введено заборону на викладання українською мовою у школах, розмовляти з
учнями українською мовою поза школою.
 1910 р. приймається рішення про заборону реєстрування «шкідливих
організацій», що унеможливлювало діяльність українських національно-культурних та
політичних об'єднань.
 Зменшилась кількість української преси, заборонялось вшановувати пам’ятні
національні дати, зокрема «Просвіти», утисків зазнавало українське театральне мистецтво.
 Імперська влада створила провладні організації (чорносотенці), які ініціювали
погроми, жертвами яких стали представники єврейської національної меншини.
 Посилилися явища шовінізму – приниження одного народу іншим,
показовою є «Справа Бейліса» (1913 р.) – сфабрикований владою судовий процес проти
єврея М. М. Бейліса, звинувачений у ритуальному вбивстві хлопчика А. Ющинського.
Через суспільний розголос М. Бейліса було виправдано.

113
 У 1908 р. частина радикально налаштованої інтелігенції УДРП

трансформувалась у міжпартійний політичний блок - Товариство українських поступовців
(ТУП). Вимоги: парламентаризм, федеративний устрій Росії, національно-територіальна
автономія українських земель у складі Російської федерації.
Земельна реформа П. Столипіна (1906-1911 рр.) та її вплив на Україну:
Мета: сторити на селі заможну громаду, яка стала б опорою імперської влади.
Заходи:
 руйнування сільської громади, закріплення за кожним домогосподарем, який
володів наділеною землею на основі громадського права, належної йому частини в особисту
приватну власність «відрубів»;
 надання кредитної допомоги селянам через Селянський земельний банк;
 переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Північного Кавказу,
Середньої Азії.
Наслідки:
 у приватну власність перейшла вся земля на Правобережжі та на Полтавщині,
приватне землеволодіння почало переважати у Чернігівській, Таврійській, Херсонській,
Катеринославській, Харківській губерніях;
 збільшились масштаби переселення з українських земель (протягом 1906-1913
pp. селяни-переселенці становили 1,2-1,4 млн осіб, назад повернулось 25%; у 1914 р. у
Сибіру і на Далекому Сході проживало 2 млн українців).

114
19.Західноукраїнські землі у складі Австро-

Угорщини у 1900-1914 рр.
Дати:
1894 р. - заснування в Галичині перших спортивно-патріотичних організацій «Сокіл»
для виховання молоді, керівник І. Боберський.
1900 р. - заснування патріотичної молодіжної організації «Січ», керівник К.
Трильовський.
1900 р. - А. Шептицький став митрополитом Української греко-католицької церкви.
1907р. – впровадження в Австро-Угорщині загального виборчого права для чоловіків.
1911 р. - створення молодіжної організації «Пласт».
Терміни:
Митрополит – вище звання православних і католицьких єпископів.
Загальне виборче право – принцип виборчого права, який визначає право особи (у
більшості держав – громадян) обирати і бути обраним на виборах до представницьких
органів або на виборні посади.
Народне віче - багатотисячні народні збори, які скликалися для вирішення важливих
для суспільства і держави питань.
Королівство Галіції та Лодомерії (Галичина) поділялося на 50 повітів. Окремою
адміністративною територією була Буковина, до якої входило 10 повітів. Закарпатські
землі складалися з 4 українських комітетів.
 західноукраїнські землі у промисловому розвитку відставали від решти
території імперії, мали колоніальний характер;
 австро-угорська влада з краю забирала понад 90 % сировини;
 провідними промисловостями були нафтопереробна, лісообробна;
 у 1906 р. на частку Галичини припадало 64% вартості загального державного
виробництва солі;
 значним був відсоток іноземного капіталу;
 на західноукраїнський регіон влада збувала товари (часто низької якості);

115
 у сільському господарстві зберігалося велике поміщицьке та церковне

землеволодіння, а селяни страждали від нестачі землі;
 серед поміщиків переважали іноземці: поляки у Галичині, румуни – у Буковині,
угорці – у Закарпатті;
 збільшувалась кількість кооперативів, їх утворенню сприяли зокрема
товариства «Просвіта»;
 становище українських селян в Галичині погіршувалося ще й тому, що
поміщиками переважно були поляки, які обіймали майже всі адміністративні посади, у тому
числі контролювали й суд.
Суспільно-політичне життя:
 суспільство регіону переважно належало до двох блоків – народовців
(українофілів) та москвофілів, між ними продовжувалась боротьба за провідні позиції;
 значну роль у суспільно-політичному житті Галичини відігравала греко-
католицька церква, яку очолював митрополит Андрей Шептицький (перебування на посаді
1900-1944 рр.);
 1912 р. А. Шептицький створив у Львові Український національний музей;
 1907 р. австро-угорська влада видала новий виборчий закон, за яким кількість
українських представників у парламенті збільшилася;
 1908 р. на одних з виборів поляки побили українських селян, за що студент М.
Січинський здійснив замах на життя намісника Галичини поляка А. Потоцького;
 важливою для українців була боротьба за національний університет, у одній із
сутичок у 1910 р. загинув український студент А. Коцко;
 продовжували діяти спортивно-фізкультурні організації «Січ», «Сокіл»,
«Пласт»;
 1912 р. Австро-Угорська влада видала розпорядження про необхідність мирних
стосунків між поляками та українцями, але ці інструкції так і не втілилися у життя через
почато Першої Світової війни;
 велику роль у громадсько-політичному відродженні на Буковині відіграла
творчість «буковинської трійці»: Юрія Федьковича, Сидора і Григорія Воробкевичів;
 на Закарпатті активну проукраїнську позицію відстоював Августин Волошин.

116
20.Україна у Першій світовій війні

Дати:
1 серпня 1914 р. - початок Першої світової війни.
5 серпня – 8 вересня 1914 р. - Галицька битва.
1 серпня 1914 р.- створення Головної Української Ради.
4 серпня 1914 р. - створення «Союзу визволення України».
кінець серпня 1914 р. - створення легіону Українських січових стрільців.
квітень-травень 1915 р. - бій на г. Маківка.
2 травня - 22 червня 1915 р. - Горлицький прорив німецьких військ.
22 травня - 31 липня 1916 р. - Брусиловський прорив.
вересень 1916 р. - участь УСС у боях на горі Лисоня (біля Бережан).
18-21 червень 1917 р. – невдалий наступ російських військ на українські землі.
Терміни:
Галицько-Буковинське генерал-губернаторство – тимчасова адміністративно-
територіальна одиниця, створена російськию владою наприкінці 1914 р. на завойованих
землях Галичини та Буковини.
Світова війна – глобальне військове протистояння коаліцій держав, яке охоплює
значну частину країн світу
Антанта – військово-політичний союз, створений 1904-1907 рр., основними членами
якого були Росія, Великобританія та Франція.
Троїстий союз - військово-політичний союз створений 1882 р., членами якого були
Німеччина, Австр-Угорщина та Італія.
Мобілізація – комплекс заходів, спрямованих на переведення державної
інфраструктури та військових сил країни у військовий стан у зв'язку з надзвичайними
умовами всередині країни або ж за її межами.
Евакуація – процес виведення населення і життєважливих ресурсів першої
необхідності з території. де можлива загроза катастрофи чи воєнного конфлікту.
Генерал-губернаторство – велика адміністративно-територіальна одиниця, до складу
якої входила одна або кілька губерній.

117
Бажання бути на провідних позиціях в економічній, політичній та колоніальній

сферах у світі спонукали країн-лідерів об’єднуватися у союзи. Тому на початку ХХ ст.
сформувалися два воєнно-політичні блоки:
 Антанта (Англія, Франція, Росія);
 Троїстий союз (згодом Четверний союз) (Австро-Угорщина, Німеччина,
Італія, згодом Болгарія).
Через вбивсто австрійського наслідника престолу принца Фердинан сербським
активістом Гаврилом Принципом загострились суперечки між Сербією та Австро-
Угорщиною. За Сербію заступилась Росія, а й згодом вся Антанта. Австро-Угорщину
підтримали інші члени Троїстого союзу. Так розв’язалась Перша Світова війна (1914-1918
рр.). Оскільки українські землі перебували у складі Російської та Австро-Угорської імперій,
то і воювали один проти одного, тому війна для українців є братовбивчою.
 Австро-Угорщина, не відмовляючись від панування у Сх. Галичині, Закарпатті
та Пч. Буковині, претендувала на підросійську Волинь і Поділля.
 Російська імперія прагнула захопити Галичину, Буковину, Закарпаття
(провести «возз’єднання уярмленої Русі»), зайняти протоки з Чорного моря до Середземного,
ліквідувати український рух у Галичині.
Українці перед війною об’єдналися у чотири блоки:
Рік, Представники Вимоги
назва
1914 р. К. Левицький, М. «Побіда Австро-Угорської
Головна Павлик, М. Ганкевич монархії буде нашою побідою. І чим
Українська більше буде пораження Росії, тим
рада швидше виб’є година визволення
України...» («Маніфест Головної
Української Ради»).
1914 р. Д. Донцов, А. Жук, В. Вважали, що перемога у війні
Союз Дорошенко, М. Меленевський Німеччини та Австро-Угорщини,
визволення (Басок), О. Скоропис- поразка Росії створить передумови
України Йолтуховський (емігранти з для розбудови української самостійної
Наддніпрянщини) держави, яка набуде форми
конституційної монархії (гетьманату)
під егідою австрійської династії
Габсбургів (програма - «Наша
платформа»).
Загальна українська рада (травень 1915 p., президент К. Левицький) - утворена у
118
Відні, об’єдналися ГУР з СВУ для представництва інтересів українства.

1908 р. Д. Дорошенко, М. Пербувало «на позиції
Товариство Грушевський, А. В’язлов, А. нейтралітету», вимоги до російського
українських Ніковський уряду було викладено у грудні 1916 р.
поступовців у декларації ради ТУП «Наша
позиція»: «автономно-федеративний
устрій державної організації на
демократичних підставах».
1905 р. В. Винниченко, В. Частина партії підтримували
УСДРП Дорошенко, С. Петлюра Австро-Угорщину, а частина Росію.
Перебіг воєнних дій:

Дата Військова операція
5 (18) Галицька битва – росіяни захопили Галичину та Буковину і
серпня - 8 (21) утворили тут своє генерал-губернаторство, яке очолював Ф.
вересня 1914 р. Трепов, а згодом Г. Бобринський. З перших днів окупанти почали
проводити репресивну політику із проукраїнськи та
проавстрійськи налаштованими силами, у Європі це явище
назвали «європейський скандал». Зокрема було запроваджено
російський адміністративно-територіальний поділ та систему
органів влади; діловодство переведено на російську мову;
депортація (примусове виселення) сотень греко-католицьких
священиків (у тому числі і митрополита А. Шептицького),
культурних діячів; заборона УГКЦ; закриття українських видань,
встановлення жорстокої цензури.
весна 1915 Російські війська захопили Перемишль, а на початок весни й

р. карпатські перевали. Перед росіянами був відкритий шлях на
Краків.
2 травня – Горлицький прорив – німецькі та австрійські війська
22 червня 1915 р. змусили росіян відступити з Перемишля, Львова, за Дністер;
російські війська закріпилися на лінії Кам’янець-Подільський -
Тернопіль-Кременець-Дубно.
22 травня - Росіяни під командуванням генерала О. Брусилова здійснили
31 липня 1916 р. наступ одразу із чотирьох сторін і захопили Буковину і вийшли на
карпатські перевали («Брусиловський прорив»).

119
У 1917 р. російські війська відсупили із західноукраїнських земель і вийшли з війни.

Лише у червні зробили невдану спробу захопити знову територію, але нічого не вдалось.
Українські січові стрільці («усуси», - назва походить від запорізьких козаків, які
несли строкову і розвідувальну службу):
 у 1914 р. Головна Українська Рада виступила з ініціативою сформувати в
австрійській армії спеціальні військові формування з українців;
 австрійський уряд дозволив організувати лише легіон із 2,5 тис. осіб
(добровольців було 30 тис.);
 сформувалися з молоді, яка була членами «Сокіл», «Січ», «Пласт»;
 центром збору було м. Стрий на Львівщині;
 полк очолив М. Галущинський;
 «усуси» складали військову присягу: на вірність Австро-Угорській імперії та на
вірність Україні.
Бойовий шлях:
 24 вересня 1914 р. – бойове хрещення УСС у захисті Ужоцького перевалу
Карпатських гір;

120
 травень 1915 р. – битва з російськими частинами на г. Маківка у Карпатах;

 серпень-вересень 1916 р. - битва в районі г. Лисоня під Бережанами, УСС
зазнали значних втрат і були відведені у тил;
 липень 1917 р. - переформовані сотні полку УСС на чолі з М. Тарновським
брали участь у бою поблизу с. Конюхи (Бережанщина).
 У боях під с. Конюхи УСС зазнали великих людських втрат, ті хто вижили
переїхали на Волинь, де займалися просвітницькою роботою (вчителювали).
Наслідки війни:
 було призупинено розвиток сільського господарства та промислового
виробництва:
 припинявся випуск багатьох видів продукції; скорочувалось виробництво у
найбільш важливих галузях промисловості; великих збитків зазнавав транспорт, воєнні події
розладнали його сполучення (в першу чергу залізничне);
 скоротились посівні площі, зменшився валовий збір зерна, занепадало
тваринництво;
 на територіях, де відбувалися військові дії небачено зросли ціни, процвітала
спекуляція, посилювалась інфляція (здешевлення грошей, падіння курсу національної
валюти);
 значні людські жертви, матеріальні витрати, завдані війною, поразки на
фронтах, господарська розруха, продовольча криза мали своїм закономірним результатом
наростання соціальної напруги: робітничі страйки і селянські виступи стали характерною
прикметою суспільного життя;
 в умовах війни активізувався український національно-визвольний рух, що
було чи не єдиним позитивом для українського суспільства.

121
21.Українська революція
Дати:
17 березня 1917 р. - утворення Української Центральної Ради.
6-8 квітня 1917 р. - проведення Всеукраїнського національного Конгресу.
10 червня 1917 р. - Перший Універсал УЦР.
15 (29) червня 1917 р. - створення Генерального Секретаріату.
3 липня 1917 р. - Другий Універсал УЦР.
7 листопада 1917 р. - проголошення Третього Універсалу УЦР.
4 грудня 1917 р. - ультиматум Центральній Раді від Ради народних комісарів.
4 грудня 1917р. - початок роботи І Всеукраїнського з’їзду селянських, робітничих і
солдатських депутатів у Києві.
22 січня 1918 р. - проголошення Четвертого Універсалу УЦР, проголошення
незалежності УНР.
29 (16) січня 1918 р. – бій під Крутами.
9 лютого 1918 р. - підписання Брест-Литовського мирного договору.
29 квітня 1918 р. - ухвалення Центральною Радою Конституції УНР.
29 квітня 1918 р. - розпуск Центральної Ради.
Терміни:
Автономізація - УЦР була на позиціях автономії України у складі демократичної
Росії план перетворення незалежних радянських республік, які утворились у 1918-1920 рр.
Генеральний секретаріат - вищий виконавчий орган державної влади в Україні
(уряд) з 28 червня 1917 р. до 22 січня 1918 р.
Народний секретаріат - перший радянський уряд в Україні сформований у грудні
1917 р. у Харкові.
Причини Української національно-демократичної революції:
 політичні свободи, можливості, здобуті в результаті усунення монархічного
правління Миколи ІІ у лютому 1917 p. сприяли активізації діяльності українських
прихильників;
 економічна криза сприяла загостренню соціального життя, що розпочало рух
найменш захищених верств населення;
 українська інтелігенція продовжувала «виношувати» план відновлення
України.

122
13 березня 1917 р. (28 лютого за старим стилем) у Києві стало відомо про повалення
царського режиму у Петрограді, одразу утворилося два органи для управління колишньою
імперією: Тимчасовий уряд, Петроградська рада.
17(4) березня 1917 р. з ініціативи Товариства українських поступовців у
київському клубі «Родина» відбулися збори представників українських організацій, в яких
взяло участь близько 100 осіб.
З ініціативи соціал-демократа Д. Антоновича та інших учасників зібрання було
вирішено сформувати новий орган влади для управління на українських землях, так
утворилася Українська Центральна Рада (входили члени ТУП, УСДРП, УПСР, УНП, члени
Українського наукового, Педагогічного товариств, Товариства українських техніків та
агрономів, різних гуртків і громад). Президентом УЦР було обрано історика М.
Грушевського.
У квітні 1917 р. в залі Купецького зібрання пройшов Всеукраїнський національний
конгрес, на якому було підтверджено діяльність УЦР на чолі з М. Грушевським і
заступниками - В. Винниченком і С. Єфремовим. До Малої Ради увійшло 20 осіб.
Також починається процес формування перших українських військових частин
(Український полк ім. гетьмана Б. Хмельницького), починає діяти організація загонів
Вільного козацтва.
8-21 (5-8) травня 1917 р. відбувся І Всеукраїнський військовий з'їзд, було утворено
Генеральний військовий комітет на чолі з С. Петлюру.
У травні 1917 р. делегація УЦР на чолі з В. Винниченком відправилася до Петрограда
на переговори з ТУ, головна вимога – це автономія українських земель. Тимчасовий уряд
відкинув всі вимоги УЦР, а делегація повернулася до Києва.
18-23 (5-10) червня 1917 р. у Києві проходив II Всеукраїнський військовий з'їзд, який
ухвалив Перший Універсал УЦР («Універсал Української Центральної Ради до
українського народу, на Україні й поза Україною сущого»):
 проголошення автономії на україських землях;
 УЦР визнавалася вищим державним органом влади до скликання Всенародних
українських зборів;
 заклик населення створювати на місцях підпорядковані УЦР органи влади;
 створення української державної скарбниці.
28(15) червня 1917 р. було створено Генеральний Секретаріат – уряд УЦР на чолі з В.
Винниченком, входило 8 членів.
Перший Універсал стурбував членів ТУ, тому у липні делегація на чолі з О.
Керенським прибула до Києва і домовилася про компроміс з УЦР.
123
Його було оформлено у Другому Універсалі УЦР 16 (3) липня 1917 p.:
 відмова УЦР від проголошення автономії України до Всеросійських
Установчих зборів;
 УЦР мала поповнитися представниками національних меншин;
 прийняття рішення про розробку законопроекту автономії України;
 визнання Тимчасовим урядом УЦР вищим органом влади в Україні та ГС;
 формування українських військових частин під контролем російського
командування.
Універсал викликав гостре незадоволення у самостійників на чолі з М. Міхновським,
вони навіть зробили повстання у Києві, але його придушили війська ТУ.
У серпні 1917 р. ТУ надіслав «Тимчасову інструкцію», яка мала обов’язково
виконуватися членами УЦР і ТУ:
 Генеральний Секретаріат мав підпорядковуватися Тимчасовому уряду;
 повноваження Генерального Секретаріату поширювалися лише на 5
українських губерній;
 з компетенції Генерального Секретаріату вилучались питання військові, судові,
продовольства, телеграфно-поштовий зв’язок, шляхів сполучень, призначень на державні
посади.
Такі дії Тимчасового уряду викликали обурення в УЦР, але серпневий 1917 р.
заколот генерала Корнілова, спроба узурпації влади монархічно налаштованими
військовими змусив УЦР об’єднати зусилля з усіма демократичними силами Росії та
організувати рішучий опір антидемократичній консервативній опозиції.
21-28 вересня 1917 року у приміщенні Педагогічного музею у Києві пройшов З’їзд
представників народів та областей колишньої Російської імперії (З’їзд народів), який
прийняв рішення про необхідність перетворення Росії на федеративну, демократичну
республіку, в якій всі народи отримали б право на вільний національно-культурний розвиток
і здобули б національно-культурну автономію.
Восени 1917 р. більшовики, як нова активна сила ставали все більш популярними у
Росії, але вони внесли зміни до своєї тактики, висунувши гасло про утворення вільних
республік: «про право націй на самовизначення, аж до відокремлення». У стратегічних
намірах більшовики на чолі з їхнім лідером В. Ульяновим (Леніним) залишалися
противниками малих держав.
У зв’язку з невиконанням умов «Тимчасової інструкції» В. Винниченка було
викликано на пояснення до Петрограда. 7 листопада (25 жовтня) 1917 р. УЦР

124
отримала повідомлення про більшовицький переворот у Петрограді, що означало

скинення ТУ і повернення В. Виннчиенка до Києва. Таким чином в Росії було проголошено
перемогу соціалістичної революції та встановлення радянської влади (сформованість нового
уряду – Ради народних комісарів на чолі з В. Леніним (Ульяновим), проголошення перших
декретів РНК «Про мир» та «Про землю»).
Після повернення В. Винниченка до Києва, УЦР вирішила прийняти Третій
універсал 20 (7) листопада 1917 р.:
 проголошення Української Народної Республіки у складі федеративної
демократичної Росії;
 вся повнота влади належить УЦР і Генеральному Секретаріату;
 територія УНР мала включати 9 українських губерній;
 ліквідація поміщицького землеволодіння, передача землі селянам без викупу,
необхідність прийняття нових земельних законів;
 запровадження 8-годинного робочого дня;
 проголошення рівность політичних прав і свобод, скасування смертної кари;
 надання національно-персональної автономії національним меншинам в
Україні.
- У грудні 1917 р. назрівав конфлікт за владу в Україні між більшовиками та
Українською Центральною Радою.
4 грудня 1917 р. Раднарком надіслав УЦР «Ультиматум»:
 визнання УНР без УЦР;
 припинити роззброювання збільшовизованих військових частини;
 пропускати через свою територію донських козаків (військове формування, що
підтримувало антибільшовицьку опозицію).
У разі не виконання умов більшовики пригрозили розпочати війну проти УЦР.
Остання ж намагалася мирно врегулювати питання, тому запропонувала провести у Києві
Всеукраїнський з’їзд Рад. Він розпочав свою роботу 4 грудня 1917 р. Більшість делегатів
цього з’їзду підтримали УЦР. Не чекаючи рішень з’їзду Рад у Києві, РНК Росії вже 18 (5)
грудня 1917 р. оголосила війну з УЦР. А також більшовики проголосили, що «справжній»
Перший з’їзд рад відбудеться у Харкові.
25 (12) грудня 1917 р. більшовики провели «справжній» Перший Всеукраїнський
з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів у Харкові.
На ньому більшість присутніх висловився за встановлення радянської влади, тому
було проголошено УНР республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.

125
Було обрано вищий орган влади - Центральний виконавчий комітет (ЦВК) Рад України у
складі 41 особи. ЦВК затвердив перший радянський уряд України - Народний секретаріат, в
якому спочатку не передбачалося посади постійного голови. Його засідання вела Євгенія
Бош.
Командуючим більшовицькими військами було призначено Володимира Антонова-
Овсієнка. Протягом другої половини грудня 1917 р. - першої половини січня 1918 р.
більшовицьким силам вдалося захопити Чугуїв, залізничну станцію Лозова, Павлоград,
Синельникове, Катеринослав, Олександрівськ, Миколаїв, Одесу, Херсон, Полтаву.
16 (29) січня 1918 р. відбулася битва на станції Крути, де близько 500 українських
молодих студентів захищали підхід більшовиків до Києва. 22 січня 1918 р. більшовики
організували збройне повстання робітників заводу «Арсенал».
Членами УЦР було прийнято рішення ухвалити Четвертий Універсал 9 січня 1918
р.:
 проголошення УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною
державою;
 передбачалися рівноправні відносини з усіма сусідніми державами;
 влада УНР належить народу, до Установчих зборів владу здійснює УЦР та
Генеральний Секретаріат (нова назва – Рада народних міністрів).
УЦР залишила місто через наступ більшовиків, представники переїхали до Житомира.
7 лютого (26 січня) 1918 р. більшовицькі частини оволоділи Києвом, вчинивши
«червоний терор» щодо населення міста.

126
22.Україна в боротьбі за збереження державної

незалежності (1918-1921 рр.)
Дати:
9 лютого (27 січня) 1918 р. - підписання Брест-Литовського мирного договору між
УНР та державами Четверного союзу.
29 квітня 1918 р. - державний переворот і прихід до влади П. Скоропадського.
1 листопада 1918 р. – Листопадовий зрив у Львові.
13 листопада 1918 р. - проголошення у Львові самостійної ЗУНР, президентом якої
став Є. Петрушевич.
листопада 1918 р. - заснування Української академії наук.
14 листопада 1918 р. – утворення Директорії.
22 січня 1919 р. - урочисте проголошення у Києві Акту Злуки ЗУНР і УНР у єдину
соборну Українську Народну Республіку.
6 грудня 1919 р. – 6 травня 1920 р. – «Перший зимовий похід».
24 квітня 1920 р. - укладення Варшавської угоди між представниками УНР та
Польщі.
18 березня 1921 р. - укладання Ризького мирного договору між Польщею, РСФРР
(більшовицькою Росією) та УСРР (більшовицькою Україною).
листопад 1921 р. – «Другий зимовий похід» військ УНР.

127
Терміни:
«Воєнний комунізм» - соціально-економічна політика більшовиків у 1918-1921 рр.,
що була реакцією більшовиків на умови громадянської війни, тому являла собою вимушені,
тимчасові, насильницькі заходи з метою переходу до комунізму.
Директорія УНР - тимчасовий орган державної влади УНР, створений для
керівництва повстанням проти гетьмана П. Скоропадського.
Отаманщина - засилля різноманітних напівбандитських збройних формувань в
умовах відсутності реальної державної влади.
Соборність – це неподільне ціле з усіх українських земель, які колись належали до
різних імперій.
«Чортківська офензива» - здійснена в період з 7 по 28 червня 1919 р., програш
УГА під провоодом О. Грекова польському генералу Галлеру.
«Київська катастрофа» - події липня/серпня 1919 р. в Україні, похід армії УНР та
Української Галицької Армії (УГА) на Київ, затиснення у трикутнику між трьома ворогами.
Наступ більшовицьких військ та захоплення Києва спонукало УЦР приймати більш
радикальні міри і шукати сильних союзників. Цими союзниками стали країни Четверного
союзу (Німеччина, Австро-Угорщина), з якими було підписано Брестський мирний
договір.
Відбулося це 9 лютого (27 січня) 1918 р. за наступними умовами:
 оголошення миру між державами;
 Німеччина та Австро-Угорщина зобов’язувалась надати військову допомогу
УЦР у боротьбі з більшовиками та постачати с/г техніку, інші дефіцитні товари;
 УЦР зобов’язувалась постачати продовольство союзикам.
Згідно з домовленостями з УЦР у Бресті 18 лютого 1918 р. німецько-австрійські
війська перейшли у наступ, увійшовши 2 березня 1918 р. до Києва. 7 березня в місті
відновилася влада УЦР.
УЦР хоч і уклала вигідний договір, але не змогла справитись із покладеними на неї
обов’язками, оскільки не змогла постачати продовольство поставок до країн союзників, не
створила армію і не налагодила систему державного управління, втратила соціальну
підтримку населення.
29 квітня 1918 р. УЦР видала Конституцію, яка не вступила в дію, бо німецьке
командування усунуло від управління УЦР, відбувся державний переворот.
Українська держава гетьмана Павла Скоропадського

128
Того ж дня на Всеукраїнському конгресі хліборобів гетьманом Української

Держави було проголошено Павла Скоропадського:
 видав два документи «Грамоту до всього українського народу» та Закон «про
Тимчасовий державний устрій»;
 створив гетьманський уряд – Раду Міністрів, очолював Федір Лизогуб;
 удосконалив систему міністерств (з’явилося два нових Міністерства -
народного здоров’я та віросповідань; утворено самостійні управління);
 організовано Запорозьку, Сердюцьку й Сірожупанну дивізії, перереформовано
Галицький полк Січових стрільців;
 відновлено полк «Вільне козацтво» у Чернігівській, Полтавській губерніях та
на Слобожанщині;
 запроваджено загальний військовий обов’язок;
 великі землевласники відновлювали свою власність на землю і майно, у
майбутньому передбачалось здійснити аграрну реформу за викуп, але селяни були
незадоволені;
 відновив приватну власність у промисловості, скасував закони УЦР щодо
робітників;
 збільшив робочий день, зросло безробіття та робітничі страйки;
 формувалася власна банківська система, введено власну національну валюту -
гривню;
 організовано Національну бібліотеку, Національний архів, Національну
галерею мистецтв, Національний історичний музей, Український національний театр під
керівництвом О. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса;
 проведено українізацію загальноосвітньої школи (відкрито два українських
університети - в Києві та Кам’янці-Подільському) та 150 українських гімназій;
 установив міжнародні контакти з 30 країнами;
 вів переговори з Кримом та Кубанню про об’єднання з Україною, з Румунією
щодо Бессарабії;
 революція в Німеччині, небезпека більшовицького вторгнення обумовили
зміну політичного курсу гетьманського уряду: відмова від незалежності та встановлення
федеративного зв’язку з небільшовицькою Росією («Федеративна грамота» 14 листопада
1918 p.);
 нижчі верстви населення не були задоволенні політикою гетьмана, тому
розпочалося антигетьманське повстання, без підтримки Німеччини та Австро-Угорщини
(вони покинули територію) керувати Українською Державою стало не можливо;

129
 паралельно із цими подіями 14 листопада 1918 р. у Києві колишніми

представниками УЦР було утворено орган Директорію (В. Винниченко (голова), С. Петлюра,
П. Андрієвський, А. Макаренко та Ф. Швець).
 14 грудня 1918 р. збройне повстання проти Гетьманату завершилось, і опозиція
встановила свій контроль над містом (П. Скоропадський емігрував до Німеччини).
Одразу після від’їзду П. Скоропадського, Директорія в’їхала до Києва:

 було сформовано уряд - Раду Народних Міністрів, яку очолював Володимир
Чехівський;
 законодавча влада мала належати Трудовому конгресові;
 відновлено чинність законів УНР, розроблено нові закони;
 ліквідували приватну власність, землі площею понад 15 десятин підлягали
конфіскації;
 відновлено 8-годинний робочий день, установлений робітничий контроль над
підприємствами;
 поширеним було явище отаманщина – численні селянські формування на чолі
зі своїми батьками-отаманами (зокрема, десятитисячна Дніпровська дивізія отамана Зеленого
(Д. Терпило), загони М. Григор’єва, Ю. Тютюнника), які не визнавали ніякої центральної
влади і захищали групові чи територіальні інтереси;
 16 січня 1919 р. Директорія УНР офіційно оголосила війну Радянській Росії
(друга радянсько-українська війна), а 5 лютого 1919 р. перша повстанська дивізія вступила в
Київ;
 на півдні України висадилися війська Антанти й запропонували допомогу
Директорії у противостоянні з більшовиками, проте основною була вимога до Директорії
скасувати соціалістичний напрям Директорії;

130
 В. Винниченко і В. Чехівський не погодилися і вийшли з Директорії, провів

реформацію і погодився на умови новий голова Директорії С. Петлюра;
 на весні 1919 р. через власні проблеми війська Антанти покинули територію
України так і не надавши допомоги, тому територію продовжували контролювати
більшовики.
Після завершення Першої світової війни Австро-Угорщина стала розпадатися на
менші національні держави, не винятком стали й українці.
У листопаді 1918 р. відбулося повстання українців у Львові, яке очолював сотник
легіону Українських січових стрільців Дмитро Вітовський («Листопадовий зрив»). Після
перемоги українці розпочали організовувати власну державу:
 13 листопада 1918 р. було затверджено нову назву держави Західноукраїнська
Народна Республіка;
 президентом ЗУНР став голова Української Національної Ради Євген
Петрушевич;
 парламентом стала Українська Національна Рада;
 першим урядом став Державний Секретаріат, який очолив К. Левицький;
 було організовано досить ефективну систему органів державної влади та
управління;
 затверджено державну символіку (герб - золотий лев на синьому тлі, обернений
вправо);
 утворено Українську Галицьку армію на чолі з М. Омельяновичем-
Павленком;
 запроваджено 8-годинний робочий день, встановлено державний контроль над
виробництвом найважливіших продуктів;
 погляди українців із Західної України та Наддніпрянської зійшлись у одне –
бажання бути єдиною державою;
 22 січня 1919 р. у Києві було затверджено Акт злуки ЗУНР з УНР.
Увійшовши до складу УНР, ЗУНР отримала повну автономію як Західноукраїнська
область УНР, проте реального об’єднання двох частин України не відбулося;
 поляки не хотіли цього об’єднання, тому продовжували протистояти
українцям. 11 листопада 1918 р. українці втратили з-під свого контролю Перемшль, потім
були бої за Львів;
 успішною для української армії стала Вовчухівська наступальна операція;
 наприкінці травня 1919 р. румунські війська почали займати південно-східні
повіти Покуття аж по Дністер, створюючи реальну загрозу з півдня;

131
 наступні два тижні стали періодом відчайдушного наступу УГА - так званої
«Чортківської офензиви» у червні 1919 p. українське військо було затиснено між
Дністром і Збручем, хоч і на початку битви УГА під командуванням генерала О. Грекова
здійснила контрнаступ;
 це була блискуча перемога УГА, але вона до краю виснажилася, брак
боєприпасів, резервів призвів її до відступу з території ЗУНР;
 УНР не змогла надати допомогу ЗУНР, оскільки перебувала в складній
ситуації у противостоянні з більшовиками.
Наслідки:
 Паризька мирна конференція визнала права Польщі на окупацію Сх.
Галичини;
 за Сен-Жерменським договором (1919 р.) Буковина відійшла до Румунії,
Закарпаття до Чехо-Словаччини;
 16-18 липня 1919 р. УГА перейшла р. Збруч, територію ЗУНР окуповала
Польща.
 Після переходу УГА на територію УНР обидві армії потрапили у «трикутник

смерті». У липні 1919 р. відбулася «Київська катастрофа» - українці були розбиті трьома

132
ворогами: поляками, більшовиками та білогвардійцями (сили, що утворилися на півдні укр.

земель, очолював А. Денікін). Ослаблені тяжкими боями, недоїданням і ранніми
заморозками, жертвами епідемії тифу стали воїни української армії.
 Далі залишки українських військових вирішили вести підпільну боротьбу. 6
грудня 1919 р. військові формування під командуванням генерала М. Омельяновича-
Павленка вирушилиу І «Зимовий похід». Війська пройшли по тилах білогвардійської та
Червоної армії понад дві тисячі кілометрів і 6 травня 1920 р. з’єдналися українськими
арміями, що були в союзі з поляками.
 На осінь 1919 р. більшу частину України зайняли білоградійські війська
генерала А. Денікіна. За час окупації на землях було встановлено режим терористичної
диктатури, а шовіністична політика викликала у населення масові селянські повстання.
Білогвардійці ахищали інтереси поміщиків та підприємців і мали на меті відновити імперські
порядки у трохи реформованому вигляді. Згідно із законами селяни повинні були віддати
1/3 зібраного збіжжя поміщикам і орендарям, а також по 5 пудів зерна з кожної десятини
здавати на потреби армії, відновлювався 9,5-12-годинний робочий день, будь-які форми
невдоволення нищівно придушувалися, відновлювалося царське законодавство в сфері
освіти, українська мова допускалася лише в приватних школах, викладання українознавства
(мови, історії, географії України) скасовувалося.
 Спільна мета – вигнання білогвардійців із українських терен об’єднати сили
більшовиків та військові загони Нестора Махна (військовий, був противником політики А.
Денікіна). Врезультаті військових дій, територію було звільнено від білогвардійців, а на
весну 1920 р. всю Україну, крім Криму та західноукраїнських земель окупували більшовики.
24 квітня 1920 р. укладено Варшавську угоду між УНР (С. Петлюрою) та
Польщею, за якою:
 С. Петлюра визнавав приєднання до Польщі західноукраїнських земель,
фактично визнаних за Польщею країнами Антанти на Паризькій мирній конференції
(Східної Галичини, Західної Волині, Холмщини, Підляшшя, Полісся);
 Польща зобов’язалась надати військову допомогу у боротьбі з
більшовиками;
 Польська влада визнавала незалежність УНР на чолі з С. Петлюрою;
 Польські війська утримувались на території за рахунок УНР.
Більшовицькі порядки на українських землях:
 6 січня 1919 р. Україну було проголошено Українською Соціалістичною
Радянською Республікою, що було закріплено першою Конституцією УСРР (березень 1919
p.);
133
 було сформовано вищі органи радянської влади (ВУЦВК, Ради Народних

Комісарів) та органи влади на місцях (у містах - рад робітничих і солдатських депутатів, у
повітових, невеликих містах, волосних центрах - військово-революційних комітетів
(ревкоми), у селах - поряд з радами утворювались комбіди (комітети бідноти));
 більшовицька влада розгорнула «червоний терор», тобто проведення
репресивних заходів з не згідними із режимом;
 1 червня 1919 р. укладання «воєнно-політичного союзу» з РСФРР;
 у сфері економіки була запроваджена політика «воєнного комунізму», за якою:
 націоналізовано підприємства, великі шахти, металургійні та машинобудівні
заводи;
 запроваджувалася загальна трудова повинність, мілітаризація праці,
заборонялася приватна торгівля;
 запроваджувалась зрівнялівка в оплаті праці;
 запроваджувалась карткова система постачання міського населення;
 конфіскація та розподіл поміщицьких земель, за яким встановлювалися норми
земельних наділів при розподілі конфіскованої землі: від 12 десятин на Лівобережжі до 30
десятин у степовій частині;
 створювалися колективні форми господарювання - комуни, товаристські союзи
(тсозів), артілі та впроваджувалися державні форми господарювання: радянські господарства
(радгоспи);
 запроваджено хлібну монополію (січень 1919 р.) та продовольчу розкладку
(продрозкладка – вилучення у заможних господарствах зерна понад встановлені норми).
 Така політика більшовиків викликала невдоволення нижчих верств населення,
врезультаті відбулися широкомасштабні селянські антибільшовицькі повстання, очолені
отаманами: Н. Махном, Зеленим, Соколовським, Гончаром, Струком, Ангелом. Ці
повстанські загони брали під контроль величезні території.
 25 квітня 1920 р. розпочалась польсько-радянська війна.
 Польські війська разом з армією С. Петлюри 6 травня 1920 р. оволоділи
Києвом, але 14 травня 1920 р. радянські війська перейшли в контрнаступ.
 У липня 1920 р. було створено Галицький ревком на чолі з В. Затонським як
тимчасовий уряд Галицької Соціалістичної Радянської Республіки.
 Проведена Й. Пілсудським (президент Польщі) загальна мобілізація,
національне піднесення, що охопило поляків, військова допомога Франції дали можливість
польським військам перейти у контрнаступ і швидко відкинути Червону армію.

134
Але обома сторонами було вирішено розпочати перемовини, які завершились

підписанням 18 березня 1921 р. Ризького мирного договору, за умовами якого:
 до складу Польщі входили Західна Україна (Східна Галичина, Холмщина,
Підляшшя, Західна Волинь, Західне Полісся) та Західна Білорусія;
 Польща визнала УСРР.
 Останьою спробою військ УНР перемогти більшовиків був Другий зимовий
похід, або Листопадовий рейд (жовтень-листопад 1921 p.), очолював Ю. Тютюнник, що
завершився програшем українців під м. Базар на Житомирщині.
 Так закінчилась боротьба українських регулярних військ, але повстанські
загони продовжували боротьбу і не хотіли визнавати владу більшовиків.
 Яскравим прикладом такого руху є «Холодноярська республіка» (1919-1922
рр.), центром якої стало с. Мельники на Черкащині.
 Розбивши білогвардійські війська П. Врангеля (очолив після А. Денікіна) у
листопаді 1920 р. і загони Н. Махна (через жорсткість «воєнного комунізму» перестав
підтримувати більшовиків) у серпні 1921 р. більшовицька влада утвердилась на більшій
території України.
Культурне життя у 1918-1920 рр.:
 вагомим досягненням цих років було заснування Української академії наук,
президент Володимир Вернадський, неодмінний секретар Агатангел Кримський, всіх разом
перших академіків було 12;
 частина письменників (В. Винниченко, О. Олесь, М. Воронний) емігрували за
кордон;
 активно продовжували працювати театральні режисери Лесь Курбас, Гнат
Юра;
 виникли музичні колективи Державна українська мандрівна капела ДУМКА
під керівництвом Н. Городовенка, Українська державна капела під орудою О. Кошиця.
 працювали композитори – М. Леонтович, Я. Степовий, К. Стеценко;
 у грудні 1917 р. було затверджено утворення Української академії мистецтв, її
членами були М. Бойчук, М. Жук, брати Кричевські, О. Мурашко, графіт Г. Нарбут;
 перший в Україні пам’ятник Т. Шевченкові спорудив в Ромнах скульптор І.
Кавалерідзе.

135
23.Українська СРР в умовах нової економічної

політики (1921-1928 рр.)
Дати:
1921-1923 pp. - голод в Україні.
1921 р. - утворення Української автокефальної православної церкви(УАПЦ).
1921 p. - X з’їзд РКП(б), проголошення «нової економічної політики».
1922 р. - входження УСРР до складу СРСР.
1923 р. - початок політики «коренізації» в УСРР.
1924 р. – творено Молдавську Автономну СРР у складі УСРР з центром у м. Балта.
1925 р. - проголошення курсу на «індустріалізацію».
1925 р. - введення обов’язкового вживання української мови в офіційному
діловодстві.
Терміни:
Автокефальна церква - православна церква, яка має повну самостійність щодо
організаційних та культових питань.
«Коренізація» - політика залучення представників корінного населення на бік
радянської влади, сприяла створенню видимості мовно-культурної свободи республік.
«Індустріалізація» - система заходів, спрямованих на нарощення промисловості,
зокрема підприємств важкої галузі.

136
НЕП – економічна політика радянської влади 1921-1928 рр.

На початку 20-х рр. ХХ ст. УСРР мала досить незначний державний суверенітет,
хоч і юридично була незалежною державою. Керівною була більшовицька партія,
управління велось із ЦК РКП (б). Співіснування з іншими республіками було на основі
укладених договорів – звідки й назва «договірна федерація». Проте більшовики
вирішили надати своїй державі юридичного оформлення.
Створення єдиної Радянської держави, до складу якої увійшли б усі радянські
соціалістичні республіки існувало у різних проєктах:
1) «автономізації» (розроблений Й. Сталіним) передбачав відмову радянських
республік від планів створення власних національних держав, їх входження до складу
РСФРР на правах автономних утворень;
2) «федералізації» (розроблений В. Леніним): усі республіки на однакових правах
мають увійти в нове державне об’єднання при збереженні централізованої вертикалі
управління;
3) «конфедерації» (лідери Грузії) - утворення союзу суверенних держав, які повністю
зберігають незалежність і створюють об’єднані органи для координації дій у певних сферах.
Було обрано проект розроблений В. Леніним. Реалізація:
 червень 1919 р. – утворення воєнно-політичного союзу радянських республік
(об’єднання народних комісаріатів (наркоматів) праці, фінансів, залізниць, військових
справ);
 грудень 1920 р. - утворення воєнно-господарського союзу радянських
республік;
 грудень 1922 р. - травень 1925 pp. - утворення та юридичне оформлення СРСР;
 30 грудня 1922 p. - І з’їзд Рад СРСР затвердив Декларацію про утворення
Союзу Радянських Соціалістичних Республік і проект Союзного договору, увійшли:
Російська Федерація, УСРР, Білоруська СРР, Закавказька Федерація;
 26 січня 1924 р. - на ІІ-му з’їзді Рад СРСР було прийнято першу Конституцію
СРСР (Союзний договір так і не затвердили);
 травень 1925 p. - IX Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив новий текст
Конституції УСРР, у якому було законодавчо закріплено вступ УСРР до СРСР.
Ставши складовою СРСР наша республіка втратила будь-яку незалежність,
право вийти з СРСР було лише формальним, бо механізму як це зробити не існувало.
Згідно Конституції УСРР республіка мала право на адміністративний апарат, визнання
культурно-освітніх прав українців та національних меншин.

137
Голод у південних губерніях УСРР (1921-1923 рр.)

Влада мала на меті випробувати голод як механізм придушення
антибільшовицих рухів.
Причини:
 соціальна криза внаслідок Першої Світової та громадянської воєн;
 вивезення зерна до промислових центрів Росії, продаж закордон;
 більшовицька армія перекрила шляхи сполучення між Пч. І Пд. губерніями;
 завищені державні норми хлібозаготівель, посуха та неврожаї у найважливіших
зернових районах Росії.
Спочатку влада ігнорувала масштаби (селяни, відчуваючи реальну загрозу, завзято
опирались заготівлям), але коли масштаби голоду стали катастрофічними влада почала
залучати міжнародні фонди й організації. Наслідками голоду були значні людські втрати (до
2 млн осіб).
У 1921 р. на території українських земель розпочалися робітничі повстання
проти «воєнного комунізму». На Х з’їзді партії у березні 1921 р. було запроваджено НЕП.
Нова економічна політика (НЕП):
Жорстка політика «воєнного комунізму» викликала ряд робітничих/селянських
повстань, і тому влада побоюючись масштабних революцій вирішила піти на поступки
населенню у економічній сфері. Тому політику «воєнного комунізму» замінили на Нову
Економічну Політику (1921-1928 рр.):
 заміна продрозкладки на продподаток (мав визначений розмір);
 денаціоналізація середніх і дрібних підприємств (частину повернуто
колишнім власникам або продано новим);
 дозволено оренду підприємств і використання найманої праці;
 ліквідовано централізоване управління промисловістю (скасовувалися
главки, а підприємства об’єднувались у трести (територіальний принцип управління);
 запроваджено госпрозрахунок на підприємствах (право підприємств
продавати надпланову продукцію, вільно розпоряджатися прибутком);
 скасовано загальну трудову повинність, створено біржу праці для
безробітних;
 відмінено зрівнялівку в оплаті праці, запроваджено відрядну оплату та
стимулювання у формі премій, надбавок тощо;
 затверджено план електрифікації міст і сіл (ГОЕЛРО), будівництво
Дніпрогесу, Штерівської та Чугуївської ДРЕС;

138
 дозволено селянам продавати надпланову продукцію за вільними

ринковими цінами, орендувати землю та використовувати найману працю;
 створено умови для розвитку сільської, кредитної, збутової, продовольчої
кооперацій;
 відновлено товарно-грошові відносини (скасовано продуктові картки);
 запроваджувалися державні податки, плата за комунальні платежі,
паспортизація населення.
Завдяки НЕПу більшовикам вдалося: зміцнити владу; подолати соціально-
економічну кризу; відновити довоєнний рівень промислового виробництва; підвищити
життєвий рівень населення; з’явилась радянська буржуазія - «непмани»; але наростала криза
збуту товарів («ножиці цін» – високі ціни на промислову продукцію та низькі - на
сільськогосподарську).
Проголошення курсу на індустріалізацію:
У грудні 1925 р. – радянська влада на XIV з’їзді ВКП(б) проголосила курс на
індустріалізацію країни.
Індустріалізація – це система заходів, спрямованих на нарощення кількості
підприємств важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення
оборони країни.
Причини: бажання ліквідувати техніко-економічної відсталість країни, модернізувати
промисловість та перевести країну з аграрної в індустріальний тип.
Джерела індустріалізації: перерозподіл коштів на користь промисловості за рахунок
сільського господарства; експорт сировини, продовольства; залучення особистих коштів
громадян; використання безкоштовної примусової праці політичних в’язнів.
Для контролю над духовним життя українців та інших народів у 1923
р.радянською владою на ХІІ з’їзді РКП(б) було введено політику «коренізації» в УСРР
(українізація).
Провідниками українізації були: О. Шумський, М. Скрипник, Микола Хвильовий,
В. Затонський (так звані «націонал-комуністи»).
Заходи:
 підготовку, виховання, висування на керівні посади представників корінної
національності;
 запровадження української мови в освіту, діловодство, судочинство;
 сприяння вивченню національної історії, української культури, традицій,
пропаганда української культури.

139
Процес «українізації» відбувався у складних умовах. Але попри труднощі й

перешкоди «українізація» давала перші результати. Серед службовців державного апарату в
1923-1927 рр. частка українців зросла від 35 до 54%. Якщо в 1922 р. українською мовою
здійснювалося 20% діловодства, то в 1927 р. - уже понад 70%. У 1929 р. навчання
українською мовою вели понад 80% загальноосвітніх шкіл, понад 75% технікумів і 30%
вузів. Основними діячами політики «українізації» були наркоми освіти УСРР Олександр
Шумський (1924-1927 рр.) та Микола Скрипник (1927-1933 рр.).
Таким чином, українська мова фактично перетворилась на державну мову УСРР.
Українізація здійснювалась навіть за межами УСРР - у місцях компактного проживання
українців, зокрема у Кубанському окрузі Північно-Кавказького краю. Частка українців в
КП(б)У з 20% в 1920 р. зросла до 52% в 1927 р. Важлива роль відводилась ліквідації
неписьменності (лікнеп). За 5 років зусиллями Всеукраїнської комісії у справах боротьби з
неписьменністю на чолі з Г. Петровським, неписьменність було подолано у 2 млн
населення. Відсоток письменних у містах виріс удвоє, а на селі - більше ніж утричі. Було
відкрито 7 тис. вечірніх шкіл та гуртків, до 50 тис. осіб було охоплено індивідуальним
навчанням. На кінець 20-х рр. 51,9% населення вміли читати та писати.
Наприкінці 1920-х рр. відбувається згортання політики «коренізації».
З ініціативи секретаря ЦК КП(б)У Л. Кагановича в УСРР розпочалася боротьба
проти «націонал-ухильництва», у якому були звинувачені нарком освіти О. Шумський
(«шумськізм») та всі, хто входив до комісії політбюро ЦК КП(б)У з українізації, у 1930-х
рр. було репресовано С. Косіора, В. Чубаря, В. Затонського та ін.
У 1928 р. молодий український економіст М. Волобуєв доводив, що за радянської
влади українські землі, як і за царя, лишалися економічною колонією Росії, виступав за
розширення економічних прав УСРР. Сталінське радянсько-партійне керівництво
звинуватило вченого та прихильників в антирадянському національному ухилі в економіці,
розпочавши боротьбу проти «волобуєвщини».
Культура в роки НЕПу:
Освіта
 1921 р. було створено мережу шкіл з лікнепу (на кінець 1920-х рр. 51,9%
населення України вже вміли читати й писати);
 1923 р. було створено товариство «Геть неписьменність!»;
 1924 р. запроваджено обов’язкове чотирикласне навчання у селі та семирічне в
місті;
 1920 р. ліквідовано університети, замість них вищу освіту надавали інститути,
при яких з 1921 р. працювали робітфаки (робітничі факультети);

140
 1928 р. запроваджено новий український правопис;

 у 20-ті рр. XX ст. у ВУАН існували три відділи: історико-філологічний (А.
Кримський, С. Єфремов, М. Грушевський), фізико-математичний (Д. Граве, М. Крилов,
І. Шмальгаузен) і соціально-економічний (М. Птуха).
1920-ті роки в історії розвитку української літератури стали періодом
«відродження», виникли численні літературні об’єднання:
 Група неокласиків (м. Київ) - М. Зеров, О. Бурггардт (Юрій Клен), М. Драй-
Хмара, М. Рильський;
 Спілка селянських письменників «Плуг» (м. Харків) - С. Пилипенко, П.
Панч, А. Головко;
 Літературна організація пролетарських письменників «Гарт» — В.
ЕлланБлакитний, Микола Хвильовий, В. Сосюра;
 Письменницька група «Ланка», згодом перейменована на МАРС
(Майстерня революційного слова) - Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник.
 Середина 1920-х років після розпаду «Гарту» - «Вільна академія
пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ) - Микола Хвильовий, М. Бажан, О. Довженко,
М. Куліш, П. Панч, Ю. Смолич, В. Сосюра, П. Тичина, Ю. Яновський та ін.
Тенденції інших сфер культури:
 працював кінорежисер – Олександр Довженко (фільми «Звенигора» 1927 p.;
«Арсенал» 1929 p.);
 різноманітним було музичне життя, працювали композитори П. Козицький,
М. Ревуцький, К. Богуславський;
 період українізації дуже помітно позначився на розвитку театру, історія якого
пов’язана з іменами Л. Курбаса (харківський театр «Березіль»), Г. Юри, А. Бучми, Ю.
Шумського, О. Сердюка, Н. Ужвій, О. Добровольської;
 1921-1923 рр. під приводом боротьби з голодом відбувалось пограбування
храмів;
 важливим чинником національного відродження була Українська
автокефальна православна церква, утворена 1921 р. на чолі з митрополитом В.
Липківським, але дозволила її радянська влада для того, щоб розколоти впливову
Російську Православну церкву;
 у жовтні 1927 р. під тиском Державного політичного управління (ДПУ) було
усунуто і заарештовано митрополита УАПЦ В. Липківського, на початку 1930 р. Синод
УАПЦ прийняв рішення про саморозпуск.

141
24.Утвердження тоталітарного режиму в 1929-

1939 рр.
Дати:
1928/1929-1932 рр. – перша п’ятирічка.
1928 р. - «Шахтинська справа».
1929 р. - рік великого перелому, початок «суцільної колективізації».
1930 р. - судовий процес у справі (СВУ).
1932-1933 pp. - Голодомор в Україні.
1934 р. - перенесення столиці України з Харкова до Києва.
1937 р. - ухвалення Конституції УРСР.
1937-1938 рр. - «Великий терор».
Терміни:
Тоталітарний режим - політичний режим, який передбачає встановлення всеосяжного
державного контролю над усіма сферами життя суспільства шляхом терору.
«П’ятирічка» - п’ятирічний план розвитку народного господарства СРСР або період,
що цим планом охоплювався.
Форсована індустріалізація - комплекс заходів сталінського керівництва щодо
прискореного розвитку промисловості з метою ліквідації техніко-економічної відсталості та
зміцнення обороноздатності СРСР.
«Стаханівський рух» - масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці,
досягнення високих виробничих показників за рахунок поліпшення її організації.
«Колективізація» - перетворення індивідуальних селянських господарств на
колективні господарства (колгоспи, радгоспи).

142
«Розкуркулення» - примусове позбавлення селян-куркулів власності під гаслом

«ліквідації куркульства як класу» з метою зламати опір колективізації з боку заможних
селян.
«Закон про п’ять колосків» - постанова ВЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. про
охорону соціалістичної власності, яка передбачала суворі покарання «за розкрадання
колгоспного майна».
Голодомор - цілеспрямована політика сталінського керівництва в 1932-1933 рр для
знищення українців.
«Чорна дошка» - статус села чи району на території Української СРР, який
передбачав блокаду та посилений терор голодом цивільного населення під час геноциду
українського народу 1932-1933 рр.
«Розстріляне відродження» - трагічний період піднесення української культури у
1930-ті рр., пов’язаний з установленням тотального контролю більшовицького режиму над
культурою й фізичним знищенням кращих представників української літератури й
мистецтва.
ГУЛАГ - у СРСР у 1934–1956 рр. підрозділ НКВС, який керував системою
виправничо-трудових (офіційна назва у 1920-х рр. – концентраційних) таборів.
Соціалістичний реалізм (соцреалізм) - термін, що закріпився у радянському
мистецтвознавстві для позначення художнього методу та стилю, що панував у СРСР з 30-х
років XX ст.
У 1928 р. радянське керівництво відмінило НЕП і розпочало модернізацію держави.
Вона включала: форсовану індустріалізацію, суцільну колективізацію, ідеологізацію
суспільного та культурного життя.
Перехід до політики індустріалізації відбувався в декілька етапів:
 грудень 1925 p. XIV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію країни
та «побудову соціалізму в окремо взятій країні»;
 травень 1929 р. Всеукраїнський XI з’їзд рад УРСР затвердив п’ятирічний план
розвитку народного господарства на 1928-1933 pp., за яким передбачався щорічний приріст
промислової продукції на 20-22 %, будівництво 400 підприємств (з 1500 - у СРСР);
 у листопаді 1929 р. вийшла стаття Й. Сталіна «Рік великого перелому», у якому
було наведено не реальні економічні показники і розпочато форсовану (пришвидшену)
індустріалізацію.
Мета індустріалізації: швидкими темпами перетворити економіку держави з
аграрної (спеціалізується на с/г) на індустріальну (спеціалізація на промисловості).

143
Характерні риси:
 вводилися п’ятирічні плани 1928-1932 pp., 1933-1937 pp., 1938-1942 pp.;
 збільшення інвестицій у промисловий сектор економіки;
 будівництво промислових гігантів («Дніпрогес», «Запоріжсталь»,
«Криворіжсталь», «Азовсталь», «Дніпроалюмінійбуд», «Краммашбуд», Харківський
тракторний завод та реконструювали ряд старих підприємств);
 створення нових галузей: електрометалургії, кольорової металургії;
 індустріалізація відбувалась в умовах масового виробничого ентузіазму
народу: розгорнулося соціалістичне змагання, рух ударників, стахановський та ізотовський
рухи, рух новаторів, багатоверстатників;
 стахановський рух - вибійник шахти «Центральна-Ірміне» (селище Кадіївка)
О. Стаханов 31 серпня 1935 р. застосував прогресивний метод роботи, суть якого у розподілі
виробничих операцій між вибійником і двома кріпильниками, прихильників понадпланової
роботи на заводі називали приналежними до стаханівського руху;
 ізотовський рух (1932-1933 рр.) ініціював робітник М. Ізотов установивши
шефство над молодими робітниками і на громадських засадах здійснював їх навчання та
інструктаж.
Наслідки індустріалізації:
 кількість підприємств важкої промисловості зросла в 11 разів, на Донбасі було
відкрито 100 нових шахт;
 УСРР перетворилася на індустріально-аграрну республіку;
 УСРР стала основною металургійною, вугільною, машинобудівною базою
СРСР;
 сформувався національний робітничий клас і технічна інтелігенція;
 підрив розвитку сільського господарства та галузей легкої, харчової
промисловості (прискорення темпів розвитку підприємств групи «А» (виробництво засобів
виробництва), відставання групи «Б» (виробництво товарів споживання));
 нераціональне і нерівномірне розміщення продуктивних сил;
 посилена централізація управління промисловістю;
 утворення командно-адміністративної системи управління економікою
(планово-директивна економіка);
 урбанізація (збільшення населення у містах), що призвела до ускладнення
житлової та продовольчої проблеми;
 зниження життєвого рівня населення;

144
 посилення репресій проти інженерно-технічних працівників.

Колективізація сільського господарства – політика радянського партійно-
державного керівництва, спрямована на ліквідацію приватної власності в аграрному секторі;
встановлення державного контролю над сільськогосподарським виробництвом;
використання прибутків із сільського господарства для потреб індустріалізації, формування
нової соціальної верстви радянського суспільства – колгоспного селянства з
колективістською психологією.
Етапи проведення суцільної колективізації:
 У 1928 р. - Й. Сталін висунув гасло «суцільної колективізації», а у 1929-1933
pp. тривала суцільна насильницька колективізація;
 у листопаді 1929 р. Пленум ЦК ВКП(б) проголосив необхідність суцільної
колективізації сільського господарства;
 ініціатором форсованої колективізації УРСР був секретар ЦК КП(б)У С.
Косіор, який стверджував, що Україна має йти прискореними темпами попереду інших
союзних республік.
Заходи:
 насильницьке створення колгоспів шляхом примусового вступу селян у колгоспи,
усуспільнення землі, худоби, реманенту, посівних ресурсів;
 ліквідацію заможного селянства («куркульства як класу»), подолання опору
колективізації (30 січня 1930 р.);
 розпочалися «розкуркулення» (реквізиція власності та реманенту заможних
селянських господарств) і репресій щодо селян.
Куркульські господарства було поділено на три категорії:
 активні вороги (заможні селяни) - розстріл, ізоляція в концтаборах;
 пасивні вороги (середняки) - конфіскація майна та виселення в інші райони -
Північ та Сибір;
 «підкуркульники» (незаможні селяни, що не хотіли вступати до колгоспів) -
ізоляція в концтаборах, виселення.
 створення машинно-тракторних станцій (МТС) по обслуговуванню колгоспів, де
також діяли політвідділи, що мали слідчі функції та повинні були забезпечити державно-
партійний контроль за ходом колективізації, виконання планів хлібозаготівель.
Наслідки колективізації сільського господарства були такими:
 Голодомор 1932-1933 pp. і великі людські втрати;

145
1) приводом до влаштування штучного голоду стало невиконання УРСР у 1932 р.

плану хлібозаготівель, причину якого радянське державнопартійне керівництво вбачало у
«підривній роботі куркулів у колгоспах»;
2) 7 серпня 1932 р. було прийнято закон про охорону соціалістичної власності,
який в народі отримав назву «закон про п’ять колосків» (за крадіжку колгоспної власності -
розстріл або ув’язнення не менше 10 років з конфіскацією майна);
3) у грудні 1932 р. в Україну прибув Л. Каганович, він привіз директиву Й.
Сталіна, у якій вимагалось здати насіннєві фонди, якщо план хлібозаготівель не буде
виконано, почали діяти «чорні дошки»;
4) у 1933 р. уповноважений ЦК ВКП(б) П. Постишев розпочав репресії проти
партійних функціонерів, що вилучали в селян недостатню кількість хліба;
5) влада всіляко приховувала факти голоду від громадськості в СРСР та світової
спільноти, відмовляючись від будь-якої допомоги з боку міжнародної громадськості,
продовжувався вивіз зерна за кодон;
6) голод охопив величезну територію, райони найбільшого проживання селян -
Україну, Північний Кавказ, Кубань, Поволжя, Північний Казахстан;
7) фізичне винищення найкваліфікованішої частини сільськогосподарських
працівників, державне закріпачення селянства;
 дезорганізація сільськогосподарського виробництва, цілковите його
підпорядкування командно-адміністративній системі управління;
 порушення балансу в розвитку промисловості та сільського господарства;
 хронічне відставання сільськогосподарського виробництва;
 зниження товарності в колгоспах;
 зубожіння та безправ’я селянства.
Громадсько-політичне життя у 30-х роках XX ст. характеризувалося:
1932 р. влада видала постанову «Про встановлення єдиної паспортної системи по
Союзу РСР і обов’язкової прописки паспортів». Паспорти запроваджувалися для тих
мешканців міст, робітничих селищ, радгоспів, новобудов, які досягли 16 років. Більшість
селян до 1974 р. не отримували цей документ, через це вважалися прикріпленими до
місця проживання.
 зміною соціального складу українського населення: зникли категорії приватних
власників, торгівців, збільшилася кількість робітництва, технічної інтелігенції;
 встановленням політичної диктатури більшовицької партії та культу особи Й.
Сталіна (тоталітаризм);

146
 повним контролем партії номенклатури над діяльністю інтелігенції, представниками

культури;
 утвердженням комуністичної ідеології, яка пронизувала всі сфери суспільного
життя;
 боротьба з «українським буржуазним націоналізмом», репресії проти партійних
та військових діячів, втрата ознак суверенітету республікою.
Каральні процеси сфабриковані владою:
 1928 р. - «Шахтинська справа» – суд на представниками технічної
інтелігенції, яка виступала проти форсованої індустріалізації;
 1930 р. - справа «Спілки визволення України» (СВУ) – суд майже над 5 тис.
представниками наукової інтелігенції на чолі з С. Єфремовим;
 1931 р. - справа «Українського національного центру» (проти діячів УНР,
М. Грушевського).
«Розстріляне відродження» – репресії над діячами культури (жертвами репресій
стали: геолог М. Світальський, математик М. Кравчук, історики М. Яворський, М.
Слабченко, В. Празоменко; філософи С. Семківський, П. Демчук; прозаїк і драматург М.
Яловий, поет Микола Хвильовий, режисер Лесь Курбас, художник М. Бойчук, письменники
Г. Косинка, Д. Фальковський, Є. Плужник, М. Зеров, М. Семенко, К. Бурський та ін.).
5 грудня 1936 p. VIII Надзвичайний всесоюзний з’їзд рад прийняв нову Конституцію
СРСР, яку називали «Конституцією соціалізму, що переміг» (або «Сталінською
Конституцією»).
30 січня 1937 p. XIV Надзвичайний з’їзд рад України затвердив Конституцію УРСР
(Українською Радянською Соціалістичною Республікою (УРСР)).
Розвиток культури та духовного життя
«Культурна революція» - перетворення в галузі культури, які мали здійснити
більшовики, з метою формування в суспільній свідомості певних стереотипів, які зробили б
поведінку широких мас населення прогнозованою. Відбулася повна ідеологізація
культурного життя, за межами дозволеного опинилися цілі культурні пласти.
Освіта й наука:
 1930 р. в УСРР запровадили загальнообов’язкову початкову освіту;
 у 1934 р. було встановлено три типи загальноосвітніх шкіл: початкова (4 роки),
неповна середня (7 років), середня (10 років);
 у науці провідною установою була Академія наук УРСР (на чолі з О. Богомольцем).
Література, театр, музика:

147
 у складних умовах ідеологічного контролю продовжувала розвиватись українська

література, яку представляли П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, М. Бажан, Ю. Яновський,
Остап Вишня та ін;
 було ліквідовано всі літературно-художні об’єднання та створено Спілку
радянських письменників України (1934 р.);
 встановлено державний контроль над видавництвами;
 у 1939 р. засновано Спілку композиторів України;
 у 1938 р. створено Спілку художників України;
 в українських театрах працювали П. Саксаганський, М. Садовський, О. Сердюк, Н.
Ужвій, А. Бучма, оперні співаки - Б. Гмиря, 3. Гайдай та ін;
 вагомий вклад у розвиток кіномистецтва внесли О. Довженко, І. Кавалерідзе, І.
Савченко, І. Пир’єв, Л. Луков.
Релігійне життя:
 у 1930 р. Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) змушена була
самоліквідуватися;
 розпочалися репресії проти священиків (близько 2 тис. священиків УАПЦ було
заарештовано, у тому числі митрополитів В. Липківського, М. Борецького, І. Павловського);
 відбувалося руйнування і ліквідація культових споруд, сотні храмів перетворено на
склади, бані тощо;
 відбувалося формування атеїстичного світогляду радянської молоді.

148
25. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

Дати:
1920 р. - підписання Бессарабського протоколу, визнання країнами Антанти
входження Бессарабії до складу Румунії.
1923 р. – Рада послів великих держав визнала входження Східної Галичини до складу
Польщі.
1925 р. - утворення Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО).
1929 р. - створення Організації Українських Націоналістів.
1930 р. - польська «пацифікація» у Східній Галичині.
1938 р. - надання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехо-Словаччини.
15 березня 1939 р. - проголошення незалежності Карпатської України.
Терміни:
Осадництво - політика планомірного заселення українських земель військовими та
цивільними колоністами, здійснювана урядом Польщі в 1920-х рр.
Пацифікація - політика масових репресій польського уряду щодо населення Західної
України у 1930-х рр., яка передбачала придушення виступів за допомогою поліції і військ.
Русинство - суспільно-політична течія в національному русі Закарпаття,
представники якої вважали себе окремим народом – русинами і виступали за автономію, а в
перспективі - за незалежність краю.
Політична еміграція - вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей
(емігрантів, переселенців з політичних причин).
Західноукраїнські землі у складі Польщі
Відповідно до Ризького мирного договору (1921 р.) Польщі відійшли Західна
Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя, Посяння.
1923 р. рішенням Ради послів Антанти польській державі передано Східну
Галичину.

149
 польський уряд територію своєї держави поділив на 2 категорії - Польщу «А»

(корінні землі, на які спрямовувалися основні капіталовкладення у розвиток промисловості),
і Польщу «Б» (Західна Україна і Західна Білорусія – аграрно-сировинний придаток і ринок
збуту польських товарів);
 значним були іноземні інвестиції у нафтовидобувній, хімічній, деревообробній
галузях;
 проведена польським урядом у 1920-1925 pp. аграрна реформа передбачала
парцеляцію земель - силове відчуження земельної власності непольського населення та
передача її демобілізованим польським воякам, відставним чиновникам «осадникам».
Політичне становище:
 ліквідовано автономію краю (скасовано Галицький сейм);
 змінено назву Сх. Галичина на Малопольщу;
 ліквідовано органи самоврядування на місцях;
 ліквідовано українську кафедру у Львівському університеті;
 обмежено доступ українцям до вищої освіти;
 обмежено і скорочено українське книговидання і пресу;
 польський президент Ю. Пілсудський запровадив політику «пацифікації» (1930
р.) (втихомирення) – силове придушення будь-якого українського спротиву, ліквідація
українських культурно-освітніх товариств, реквізиція їхнього майна, створення
концентраційного табору у Березі Картузькій;
 проведення «ревіндикації» (1937 р.) (повернення): примусове навернення
православного населення до католицизму; реквізиція майна православних храмів, його
передача римо-католикам; переслідування громадян за вживання української мови.
Партії:
 Найвпливовішим було Українське національно-демократичне об’єднання
(УНДО)(1925 p., лідер Д. Левицький, згодом В. Мудрий), яке виступало за конституційну
демократію та незалежність України, видавала газету «Діло».
 Комуністична партія Східної Галичини (1919 p.), яка з 1923 р. називалась
Комуністичною партією Західної України (КПЗУ), виступала за возз’єднання із УРСР,
перебувала на нелегальному становищі. У 1938 р. за наказом Й. Сталіна її було розпущено, а
її лідерів звинувачено у «буржуазному націоналізмі» та репресовано.
 Радикальна партія (з 1926 р. Українська соціалістична радикальна партія,
лідери Лев Бачинський та Іван Макуха) виступала за здобуття легальними шляхами

150
Україною незалежності, за соціалістичні перетворення (земля - селянам без викупу,

скасування приватної власності, влада трудовому народу).
 1920 р. було утворено консервативно-монархічне об’єднання Український союз
хліборобівдержавників (УСХД), лідер В. Липинський, його політичним ідеалом була
конституційна монархія.
 1920 р. у Празі невелика група офіцерів створила Українську військову
організацію (УВО), що прагнула продовжити воєнні дії проти польської окупації. Її
командиром було обрано полковника УСС Євгена Коновальця. 1929 р. представники УВО,
«Української націоналістичної молоді», «Легіону українських націоналістів», «Асоціації
української націоналістичної молоді» у Відні об'єднались в Організацію українських
націоналістів (ОУН), яка боролась за утворення самостійної соборної Української держави.
Основним методом досягнення мети вбачали організацію політичного терору проти
представників польської влади. Ідеологією ОУН став «інтегральний (чинний) націоналізм»
Д. Донцова (основні гасла: «Нація понад усе!»; «Мета виправдовує засоби!»; «Українці для
України!»).
 У 1940 р. в організації стався розкол на два крила: помірковане, на чолі з А.
Мельником, ОУН-М (мельниківці), вважали за необхідне домагатися підтримки з боку
нацистської Німеччини у справі боротьби за незалежність України та радикальне, на чолі з С.
Бандерою, ОУН-Б (бандерівці), що обстоювали методи терористичної діяльності, вимагали
опиратися на власні сили у справі боротьби за незалежність України.
Українські землі у складі Румунії
За Сен-Жерменським договором (1919 р.) до Румунії відійшли Ізмаїльський,
Акерманський, Хотинський повіти Бессарабії, Північна Буковина та частина
Мармарощини і Смітщина в Закарпатті.
 провідне місце належало харчовій промисловості, українці зосереджувалися на
виробництвах з обробки шкіри, виготовленні тканин, варінні мила;
 переважали дрібні та кустарні підприємства;
 після проведення аграрної реформи (1919 р. - Буковина, 1920 р. - Бессарабія) для
українських селян встановлено високі викупні платежі, розміри їхніх земельних наділів
обмежено до 2-3 га (румунські селяни отримували до 5,5 га), зберігалося велике
приватновласницьке та церковне землеволодіння, розпочалася господарська колонізація
українських земель румунами;
 проти румунської окупації спалахували Хотинське (1919 р.) і Татарбунарське
повстання (1924 p., 6 тис. учасників), але були придушені владою.
151
Суспільне життя:
На Буковині існувало два крила українського руху (не було умов для легального
існування):
 поміркований: 1928-1930 pp. Українська національна партія на чолі із В.
Залозецьким прагнула компромісу з режимом, намагалася захищати права українців;
 революційне, або націоналістичне: Радикальна націоналістична організація на чолі з
О. Зибачинським прагнула активно протидіяти режимові.
Лівий рух:
 Комуністична партія Буковини (1918 р.), виступала за воз’єднання з Радянською
Україною; невдовзі увійшла до Румунської соціалістичної партії;
 Комуністична партія Бессарабії (1926 р.) - складова РКП(б), також виступала за
воз’єднання з Радянською Україною.
Українські землі у складі Чехо-Словаччини
За Тріанонським договором (1920 р.) до Чехо-Словаччини відійшло Закарпаття
(офіційно називалось Підкарпатською Руссю і було окремим адміністративним краєм).
 практичною відсутністю промисловості (лише дрібні та напівкустарні, жодного
великого підприємства);
 намаганням уряду модернізувати слаборозвинений регіон (вкладення інвестицій);
 в аграрному секторі уряд у ході аграрної реформи (1920 р.) викупив поміщицьку
землю, розділив на рівні парцели і шляхом пільгового кредитування через державний банк
наділив ними українських селян;
 водночас стимулювалася колонізація краю чехами.
Суспільне життя:
 створювалися українські школи, гімназії, вищі навчальні заклади, наукові інституції,
дозволено діяльність «Просвіти»;
 з українських поетів, що опинилися в еміграції сформувалася «Празька школа» (Ю.
Липа, О. Теліга, О. Ольжич, Ю. Клен);
 1923-1933 pp. у Празі працювали Український вільний університет, Український
високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова.
Громадський та політичний рух у Закарпатті складався із декількох течій:
 русофільство - називали себе русинами, вважали частиною російського народу;
 мадярофільство - вважали русинів (або «карпаторосів») окремою національністю і
прагнули приєднатись до Угорщини;

152
 русинство - переконані були, що русини самобутній слов’янський народ (відмінний

від українців та росіян), виступали за автономію Закарпаття, а у перспективі розраховували і
на незалежність;
 українофільство (очолював священик Августин Волошин) – пропагували ідею
єдності закарпатських українців з усім українським народом. У січні 1939 р. утворили
Українське національне об’єднання (УНО), яке виступало за створення суверенної держави.
Після Мюнхенської угоди 1938 р. уряд Чехо-Словаччини 11 жовтня 1938 р. надав
Закарпаттю самоврядування; уряд очолив А. Волошин, було сформовано військову
організацію - Карпатська Січ. 2 листопада 1938 р. Віденський арбітраж передав
Закарпаття Угорщині.
14 березня 1939 р. - угорські війська почали окупацію Закарпаття, завзятий опір
їм чинила Карпатська Січ.
15 березня 1939 р. - на засіданні Сойму було проголошено незалежність
Карпатської України (столиця м. Хуст):
1) прийнято парламентом конституцію (Конституційний закон), яка визначила
державним устроєм президентську республіку,
2) офіційною мовою визнано українську,
3) визнали державні символи: синьо-жовтий стяг і український національний гімн
«Ще не вмерла Україна»,
4) гербом стало зображення ведмедя на лівому червоному півполі й чотири сині
та три золоті смуги у правому півполі й тризуб,
5) президентом Карпатської України було обрано А. Волошина.
Наприкінці березня 1939 р. відбулася повна окупація Закарпаття угорськими
військами, уряд емігрував за кордон.

153
26. Україна під час Другої світової війни (1939-

1945 рр.)
Дати:
23 серпня 1939 р. – укладено радянсько-німецький договір про ненапад і таємний
протокол до нього («пакт Молотова-Ріббентропа»).
1 вересня 1939 р. - початок Другої Світової війни, німецькі війська окупували
територію Польщі..
17 вересня 1939 р. – вторгнення Червоної армії на територію Сх. Галичини, Зх.
Волині.
Червень 1940 р. – вторгнення Червоної армії на територію Бессарабії та Північної
Буковини.
22 червня 1941 р. - напад Німеччини на СРСР.
30 червня 1941 р. – проголошення Акта відновлення Української Держави.
14 жовтня 1942 р. – створення Української повстанської армії (УПА).
грудень 1942 р. - початок звільнення України від фашистсько-німецьких загарбників.
6 листопада 1943 р. - звільнення Києва.
24 січня - 17 лютого 1944 р. - Корсунь-Шевченківська операція.
28 жовтня 1944 р. – завершення вигнання нацистських окупантів зі всієї території
України.
9 травня 1945 р. - День перемоги над нацистською Німеччиною.
2 вересня 1945 р. – завершення Другої світової війни.
Терміни:
«Радянізація» - політика радянської влади в Західній Україні, яка передбачала зміни
в економічному, політичному й духовному житті згідно з виробленими в СРСР зразками.
«Новий порядок» - жорстокий окупаційний режим, запроваджений німецькою
адміністрацією на окупованій території СРСР, що супроводжувався терором, репресіями,
масовими стратами населення.
«План Барбаросса» - кодова назва плану блискавичної війни Третього Рейху проти
СРСР, передбачав швидкоплинну військову кампанію з повним розгромом Червоної Армії та
захопленням європейської частини СРСР по лінії Волга–Архангельськ.

154
«План Ост» - план окупаційної політики німецького командування, який передбачав

установлення «нового порядку».
Голокост - загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок
нацистської політики планомірного й організованого фізичного знищення євреїв у Німеччині
та на захоплених нею територіях у 1933-1945 рр.
Колабораціонізм - співробітництво населення окупованих країн з окупаційною
адміністрацією в роки Другої Світової війни.
Рух Опору - національно-визвольний антинацистський рух народів на окупованих
Німеччиною та її союзниками територіях.
Український штаб партизанського руху (УПШР) - орган керівництва радянськими
партизанськими формуваннями України часів радянсько-німецької війни.
Похідні групи - групи які були створені ОУН («мельниківцями») та ОУН
(«бандерівцями») з метою організації на українських землях органів місцевого
самоуправління під час Другої Світової війни.
«Поліська Січ» - підпільна збройна формація, створена на Поліссі (Північна
Україна) влітку 1941 р.
«Східний вал» - стратегічний оборонний рубіж німецьких військ на радянсько-
німецькому фронті, створений до осені 1943 р. на лінії р. Нарва, Псков, Вітебськ, Орша, р.
Сож, Дніпра, р. Молочна.
«Випалена земля» - метод ведення війни за допомогою знищення всього корисного,
того що може слугувати життєзабезпеченню або існуванню як військ противника, так і
цивільного населення – на території, яку може бути зайнято противником.
Депортація - примусове виселення окремих осіб, груп, народів із місця постійного
проживання.
Наприкінці 30-х років XX ст. українські землі були під владою чотирьох держав:
 більша частина (УРСР) перебувала у складі СРСР;
 Східна Галичина, Західна Волинь та Західне Поділля - у складі Польщі;
 Буковина - у складі Румунії;
 Закарпаття - до 1939 р. входило до складу Чехословаччини, а після
Мюнхенської угоди відійшло до Угорщини.
23 серпня 1939 р. між Німеччиною і Радянським Союзом було укладено пакт про
ненапад (пакт Ріббентпропа-Молотова)

155
кордон між країнами встановлювався по річках Нарев-Вісла-Сян (фактичний поділ

Польщі).
1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, так розпочалася Друга Світова
війна.
17 вересня 1939 р. Червона армія окупувала Зх. Волинь і Сх. Галичину (так званний
«визвольний похід»). Населення Зх. України зустрічало війська досить привітно. Одразу
після окупації розпочалась «радянізація»:
 створено радянські органи влади;
 здійснювалися кадрові зміни (замість поляків прибували нові службовці -
росіяни та вихідці із УРСР);
 запроваджувалася індустріалізація, відбувалася націоналізація промисловості,
банків, впроваджувався державний контроль за виробництвом і розподілом продукції,
запроваджувався 8-годинний робочий день;
 запроваджувалася суцільна колективізація, конфісковували поміщицьке і
монастирське землеволодіння;
 запроваджували безкоштовну обов’язкову освіту та медицину;
 заборона діяльності українських організацій та партій, а також греко-
католицької церкви, масові арешти, насадження комуністичної ідеології.
28 вересня 1939 р. – підписано договір мж Німеччиною та СРСР про дружбу,
кордон і співробітництво:
1) лінія кордону між країнами встановлювалась по річках Зх. Буг-Сян;
2) до Німеччини мали відійти: Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина.
22 жовтня 1939 р. були проведені вибори до Народних Зборів Західної України,
депутати яких 26-28 жовтня 1939 р. прийняли чотири декларації: про возз’єднання
Західної України з Українською РСР; про встановлення радянської влади; про
конфіскацію поміщицьких, монастирських земель; про націоналізацію банків і великої
промисловості.
1 листопада 1939 р. – включено Сх. Галичину та Зх. Волинь до складу УРСР.
2 листопада 1940 р. – під впливом Німеччини уряд Румунії погодився на передачу
Бессарабії та частини Північної Буковини до УРСР та утворення Молдавської РСР. Тут
теж почалася «радянізація» земель.
22 червня 1941 р. за планом «Барбаросса» (або директива № 21) Німеччина напала на
Радянський Союз.

156
 На УРСР наступала група Армії «Південь» (найбільша частина німецьких сил,

командувач - фон Рундштедт) та через Молдову у напрямку району південного
Правобережжя та Криму виступили румунські військові частини. Територію України
передбачалось захопити протягом 13 тижнів.
 Влада СРСР запровадила воєнний стан, було мобілізовано до армії близько 2
млн. військовозобов’язаних створювались загони народного ополчення, народне
господарство переведено на військовий режим роботи, запроваджувалась евакуація
(переселення цивільного населення у тил), тактика «випаленої землі» (знищення всього того,
що не можливо було вивезти в тил).
 Наступу ворожих військ протистояли війська Південно-Західного (командувач
- М. Кирпонос) і Південного фронтів (командувач - І. Тюленєв).
23-29 червня 1941 р. – відбулася найбільша танкова битва в районі Луцьк-Броди-
Рівне-Дубно;
30 червня – 11 липня 1941 р. - у результаті відступу Червоної армії ворожими
військами захоплено Пч. Буковину, Бессарабію, міста Дрогобич, Львів, Луцьк, Рівне,
Житомир;
11 липня – 22 вересня 1941 р. – Київська оборонна операція (тривала 72 дні);
5 серпня – 16 жовтня 1941 р. – оборона Одеси (73 дні);
вересень-жовтень 1941 р. – невдачею закінчилася Донбаська оборонна операція;
25 жовтня 1941 р. – гітлерівські війська захопили Харків, ворог вийшов до Ростова-
на-Дону;
30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р. - оборона Севастополя (тривала 250 днів);
12-29 травня 1942 р. – невдачею закінчилася спроба контрнаступу радянських військ
під Харковом;
22 липня 1942 р. - радянські війська залишили останній населений пункт УРСР - місто
Свердловськ Ворошиловградської області (нині Луганськ), після чого вся територія України
була окупована ворогом.
Причини невдач Червоної армії на початковому етапі війни були:
 репресії влади проти командного складу напередодні війни;
 стратегічні прорахунки Й. Сталіна щодо початку термінів війни та напрямків
головного удару;
 відсутність наказів армії перебувати у стані готовності до відсічі агресії, планів
оборонної війни;
 тоталітарний характер влади не сприяв проявам ініціативності;

157
 недостатня обороноздатність СРСР.

Нацистський «новий порядок» в Україні:
 територію України німці поділили на чотири зони:
1) «дикстрикт Галіціон» («Галичина») із цетром у м. Львів (Львівська,
Дрогобицька, Станіславська та Тернопільська області включені до складу генерал-
губернаторства, створеного на території окупованої Польщі);
2) «Трансністрія» з центром у м. Одеса (передано Румунії: Чернівецьку,
Ізмаїльську, Одеську області, ряд районів Вінницької, Миколаївської, Херсонської
областей);
3) 20 серпня 1941 р. із центром у м. Рівне створено рейхскомісаріат «Україна» (6
округів: Волинь, Поділля, Житомир, Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Таврія) на чолі з
рейхскомісаром Еріхом Кохом;
4) «прифронтова зона» (управлялася військовим командуванням) –
Чернігівська, Сумська, Харківська та Луганська області;
 окупаційна влада почала реалізацію «плану Ост» (розроблений у травні 1940 р.,
втілення розраховане на 30 післявоєнних років), за яким передбачалось: звільнення
життєвого простору для німців (фізичне винищення частини місцевого населення, створено
концентраційні табори «фабрики смерті»); масові розстріли військовополонених та
цивільного населення, депортація на примусові роботи в Німеччину молодого населення –
остарбайтери;
158
 економічне пограбування України (вивіз устаткування фабрик та заводів,

рухомого складу залізниць, сировини та матеріалів, сільськогосподарської продукції,
українського чорнозему; мистецьких та культурних цінностей);
 експлуатація населення (збережено колгоспи на селі, робочий день на
промислових підприємствах становив 12-14 годин);
 «Голокост» – явище винищення нацистами єврейського, циганського
населення в роки Другої світової війни (у Бабиному Яру у Києві було розстріляно 195 тис.
осіб, 150 тис. із яких були євреями);
 встановлення нацистського режиму супроводжувалося таким явищем, як
колабораціонізм – співпраця певної частини населення з окупантами.
Рух Опору в Україні включав:
 партизанський рух;
 український самостійницький підпільний та партизанський рухи;
 польський антифашистський рух.
Радянський партизанський рух:
 мета – допомога Червоній армії, пропаганда радянської влади;
 очолювали – С. Ковпак, О. Федоров, М. Наумов, О. Сабуров;
 утворення 30 травня 1942 р. Українського штабу партизанського руху (УШПР)
на чолі з Т. Строкачем, налагодження координації дій партизанських загонів з операціями
Червоної армії, за допомогою авіації постійним стало їх постачання;
 мали власні організації «Молода гвардія», «Партизанська іскра»;
 у жовтні 1942 р. партизанські з’єднання під командуванням С. Ковпака та О.
Сабурова здійснили рейд на Правобережну Україну та вели активну «рейкову війну» у тилу
ворога (руйнування залізничного полотна та станційних споруд).
Український націоналістичний рух, який діяв переважно на території Західної
України:
1) ОУН-М:
 очолював А. Мельник;
 у Києві у жовтні 1941 р. утворили Українську Національну Раду (УНР) (лідери
М. Величківський, Олег Ольжич (Кандиба)).
2) ОУН-Б:
 очолював С. Бандера.

159
 30 червня 1941 р. ОУН-Б у Львові, після здобуття його німецькими військами,

ухвалили Акт відновлення Української держави, також було створено уряд на чолі з Я.
Стецьком.
 Нацистське керівництво не підтримало проголошення Української держави,
уряд Я. Стецька було розігнано, а його самого, як і С. Бандеру, заарештовано.
 Розформовано «Нахтігаль» і «Роланд» (українські формування у складі
німецької армії, створені за ініціативи ОУН), ОУН-Б перейшла до підпільної боротьби проти
нацистів.
 У 1941 р. самостійницький рух Опору боровся за відновлення Української
самостійної соборної держави і складався із:
 загонів «Поліської Січі», створених Т. Боровцем (Бульбою), що діяли на
Поліссі та Волині, спочатку воювали проти формувань Червоної армії, а потім - проти
німецьких військ.
 «Похідних груп» ОУН-Б та ОУН-М, які були створені ще до початку війни і
мали розгорнути підпільну пропагандистську боротьбу за відновлення Української держави
на східній та південній частині України.
 14 жовтня 1942 р. ОУН-Б утворює Українську Повстанську Армію (УПА)
на чолі із Романом Шухевичем (Тарас Чупринка).
 Сформовані ударні групи (УПА-Захід, УПА-Схід, УПА-Північ, УПА-Південь)
навесні-восени 1943 р. контролювали значні території Волині, Полісся і Галичини.
 1943 р. УПА повністю окупували Волинь і Полісся, створили там Колківську
республіку.
 На початку 1944 р. УПА нараховувала до 40 тис. бійців і боролася як проти
німців, так і проти радянських партизанів, регулярних частин Червоної армії.
 За ініціативи ОУН-Б у 1941 р. було утворено Українську Національну Раду (не
плутати із попередньою), лідерами якої були К. Левицький та митрополит А. Шептицький,
розпущена 1942 р.
 Влітку 1944 р. на Львівщині постала Українська Головна Визвольна Рада, як
всеукраїнський орган політичного керівництва національно-визвольним рухом.
3) 1943 р. «Волинська трагедія» – акції масового вирізування поляків та
українців на Волині через відмову визнання емігрантського уряду визнати ідею незалежності
України, провокації з боку гітлерівців і радянських партизанів.
Визволення території України від німецько-фашистської окупації

160
 19 листопада 1942 р. – 2 лютого 1943 р. – під Сталінградом Червона армія

перемогла німців і оволоділа стратегічною ініціативою.
 18 грудня 1942 р. – ЧА визволила перший населений пункт – с. Півнівка
Міловського району Ворошиловоградської області.
 Липень-серпень 19943 р. – ЧА досягла успіху у Курській битві.
 6 листопада 1943 р. – радянські війська зруйнували «Східний вал», перемогли
битву за Дніпро і визволили Київ від німців.
Визвольні операції:
Зима 1943-1944 рр.
грудень 1943 р. - січень 1944 р. Житомирсько-Бердичівська
24 січня - 17 лютого 1944 р. Корсунь-Шевченківськоа
27 січня – 11 лютого 1944 р. Ровенсько-Луцька
30 січня - 29 лютого 1944 р. Нікопольсько-Криворізькоа
Весна 1944 р.
6-18 березня 1944 р. Березнегувато-Снігурівська
4 березня - 8 квітня 1944 р. Проскурівсько-Чернівецька
15 березня – 17 квітня 1944 Умато-Башанська

26 березня – 14 квітня 1944 р. Одеська
березня-квітня 1944 р. і у квітні- Кримська
травні 1944 р.
Літо-осінь 1944 р.
13 липня - 29 серпня 1944 р. Львівсько-Сандомирської
20-29 серпня 1944 р. Яссько-Кишинівська
8 вересня - 28 жовтня 1944 р. Східно-Карпатська

161
 У травні 1944 р. кримськотатарське населення було звинувачене у

співробітництві з окупантами і депортоване у Середню Азію; аналогічна доля спіткала
грецьке, вірменське та болгарське населення.
 28 жовтня 1944 р. завершилось визволення військами 4-го Українського
фронту Закарпатської України.
Внесок українців у боротьбі з гітлерівськими військами:
 близько 6 млн. українців воювали на фронтах, кожен другий із них загинув;
 2072 українці були удостоєні вищого звання в СРСР - Героя Радянського
Союзу, із них 32 - двічі, а І. Кожедуб (льотчик, «герой неба») - тричі;
 загальна чисельність втрат цивільних та військових українців становила 8 млн
осіб (17,7 % втрат відносно всього населення України);
 9 травня 1945 р. прапор перемоги над рейхстагом серед трійці героїв підняв і
українець О. Берест;
 2 вересня 1945 р. закінчилась Друга світова війна, капітуляцію від СРСР
приймав українець К. Дерев’янко;
 було знищено 714 міст та 28 тис. сіл, 2 млн будинків.
Розвиток культури в умовах Другої світової війни

162
 На окупованих територіях діяла тільки початкова освіта.
 В умовах евакуації відновили роботу вищі навчальні заклади УРСР, які
готували потрібних фронту фахівців (після визволення України відновили роботу 113 вищих
навчальних закладів).
 Наукові розробки: Є. Патон (в очолюваному ним Інституті електрозварювання
АН УРСР удосконалювали автоматичне дугове зварювання корпусів танків Т-34 під
флюсом), М. Доброхотов (займався новими методами виплавки броньованої сталі), О.
Богомолець (Інститут клінічної фізіології АН УРСР розробив ефективні методи лікування
інфекційних, травматичних хвороб, поранень); О. Палладін (сконструював апарат згортання
крові); В. Філатов (зробив значний внесок у розвиток хірургії).
Література, театр, кінематограф
 Поети та письменники: М. Бажан, М. Рильський, П. Тичина, В. Сосюра, О.
Корнійчук та ін.
 У роки війни на евакуйованих Київській і Одеській кіностудіях знято фільми:
«Олександр Пархоменко», «Як гартувалася сталь», «Партизани в степах».
 О. Довженко влітку 1943 р. завершив кіноповість «Україна в огні», яка через
національний колорит Й. Сталіним була піддана нищівній критиці.
27. Україна в перші повоєнні роки (1945-1950-х

рр.) – «відбудова»
Дати:
1945 р. - входження Закарпаття до складу УРСР.
квітень 1945 р. - Україна стає співзасновниця ООН.
березень 1946 р. - «саморозпуск» УГКЦ.
1946-1947 рр. - голод в Україні.
Квітень-липень 1947 р. - проведення польською владою операції «Вісла».
Жовтень 1947 р. - проведення операції «Захід».
1951 р. - встановлення західного кордону УРСР.
Терміни:
«Буржуазні націоналісти» – політичний ярлик часів існування СРСР щодо тих, хто
виступав за збереження національної мови, культури, звичаїв, традицій рідного народу.
«Відбудова» – період в українській і радянській історії після закінчення Другої
світової війни до поч. 50-х рр. ХХ ст.

163
Операція «Вісла» – примусова депортація українців, що проживали у прикордонних

з УРСР районах Холмщини та Лемківщини на західні і північні райони Польщі в 1947 р.
«Ждановщина» – кампанія посилення системи заходів радянського керівництва,
пов’язаних з ім’ям секретаря ЦК ВКП(б) О. Жданова, що мали на меті збільшити
ідеологічний контроль над суспільством.
«Космополітизм» – ідеологія, що проповідує байдуже ставлення до історії своєї
Батьківщини, зречення національних традицій і культури, патріотизму, заперечує державний
і національний суверенітет в ім’я «єдності людського роду», єдиної держави із «світовим
громадянством».
«Лисенківщина» – кампанія зі знищення науки генетики та кібернетики, ініційована
Т. Лисенком.
Репарація – повне або часткове відшкодування державою, що розв’язала агресивну
війну, збитків, завданих у ході війни, державі, яка зазнала нападу.
Репатріація – повернення додому після війни військовополонених, біженців,
переселенців, направлених на примусові роботи, емігрантів з відновленням їх у правах
громадянства.
«Холодна війна» – глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація
між СРСР і його союзниками, з одного боку, та США, країнами Західної Європи і їх
союзниками – з іншого.
У квітні 1945 р. делегація УРСР (очолював новий народний комісар закордонних
справ УРСР Д. Мануїльський) взяла участь у міжнародній конференції і підписала 26
червня 1945 р. Декларацію про заснування Організації Об’єднаних Націй (ООН).
На цій конференції було представлено не лише делегацію від СРСР, але й окремо
Білоруську РСР та УРСР, як найбільш постраждавши території від Другої світової війни. Це
було позитивом для нашої республіки, адже вона відновлювала свою зовнішньополітичну
діяльність.
Питання про повоєнні кордони України обговорювалися на Тегеранській (1943 р.) та
Ялтинській (1945 р.) конференціях.
Врегулювання територіальних питань з іноземними державами:
 29 червня 1945 р. радянсько-чехословацький договір про включення Закарпатської
України в УРСР (22 січня 1946 р. утворено Закарпатську область);
 16 серпня 1945 р. підписано радянсько-польський договір про державний кордон,
який проходив за 5-6 км від лінії Керзона на користь Польщі;

164
 10 лютого 1947 р. радянсько-румунський договір юридично зафіксував кордони

України в межах радянсько-румунської угоди від 28 червня 1940 р.
 28 квітня–28 серпня 1947 р. проведено завершальний етап примусової
депортації українців з прабатьківських земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та
Підляшшя (операція «Вісла»).
Метою операції було запобігти співпраці українців із уже польських територій з
представниками українського підпілля (ОУН і УПА) і тим самим зламати його опір.
Внаслідок цієї акції до західних і північних районів Польщі переселено 150 тис.
українців, їхнє майно конфісковано, а на кордоні з УРСР створено так звану санітарну зону.
Особливості соціально-економічної відбудови:
 було затверджений п’ятирічний план на 1946-1950 рр.;
 першочерговим визначалось завдання відновити важку промисловість,
транспорт, енергетику;
 1947 р. було запущено генератор Дніпрогесу;
 джерелами відбудови були: героїчні зусилля народу, праця
військовополонених; державні позики у населення (щороку в примусовому порядку);
направлення обладнання та технологічних ліній, які СРСР одержав як репарації від
Німеччини;
 відбудова супроводжувалася низькими темпами впровадження досягнень
науково-технічного прогресу, нестачею висококваліфікованих кадрів робітників;
 дефіцит товарів народного вжитку спричиняв низький життєвий рівень
населення при високих темпах розвитку важкої промисловості;
 сільське господарство фінансувалося за залишковим принципом, підвищено
податки на продукцію присадибного господарства (за невиконання - відбирали навіть єдину
в господарстві колгоспника корову);
 відповідно до таємного указу Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з
Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському
господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя» (1948 р.) за
«громадськими вироками» (ухвалювалися на загальних зборах колгоспників) започатковано
депортації до Сибіру тих, хто не виробив річного мінімуму трудоднів;
 розгорнуто політику укрупнення колгоспів (1950 р.).
Третій голод 1946-1947 рр.
 Причинами голоду 1946-1947 рр. були: наслідки війни, посуха і неврожай
1946 р.; надмірно високі плани хлібозаготівель та продаж хліба за кордон (намагання
вилучити кошти на відбудову); позиція союзного державно-партійного керівництва, яке

165
знало про становище в сільському господарстві України і не вжило запобіжних щодо

злиденного становища селянства заходів, а продовжувало політику вилучень та експорту
зерна за кордон.
 Навіть керівник УРСР Микита Хрущов просив Й. Сталіна про зменшення
поборів з населення України, але це нічого не дало.
 У результаті голод знищив близько 1 млн. українців.
 Загроза голодної смерті зникла лише після жнив 1947 р., тоді ж з’явилася
можливість реально розпочати відбудову села.
 Для зміцнення радянської валюти, вилучення фальшивих банкнот (з’явились у
ході та після війни) 14 грудня 1947 р. Рада Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли постанову
«Про проведення грошової реформи з одночасною ліквідацією карткової системи постачання
продовольчих і промислових товарів». Скасування карткової система призвело до значного
зростання цін на продукти. Нові ціни більше ніж у три рази перевищували довоєнний рівень,
тоді як заробітна плата збільшилася загалом лише на половину.
Радянізація західних областей УРСР:
 створено радянський державний, партійний, господарський і каральнорепресивний
апарат, який контролював усі сфери життя західних українців;
 залучено працівників партійно-комсомольського, державного апаратів,
службовців правоохоронних органів, державної безпеки, культури й освіти з інших районів
Радянського Союзу (переважно зі Сходу України);
 розгорнуто боротьбу з українським підпільним самостійницьким рухом (1944
р. – радянська влада провела операцію «Захід» – переселення причетних до ОУН/УПА до
Сибіру та інших віддалених регіонів);
 реконструйовано традиційні для Західної України галузі (нафтодобувна, газова
та ін.);
 створено нові галузі промисловості (машинобудівна, приладобудівна,
металообробна та ін.);
 лісова сировина, що вивозилася раніше за кордон, стала базою для розвитку
місцевих - деревообробної, паперової, хімічної промисловості;
 у легкій промисловості (яка хоч і відставала) з’явилися нові галузі: взуттєва й
трикотажна - у Прикарпатті, рибопереробна - в Ізмаїльській обл.;
 проведено форсовану колективізацію (у 1950 р. - об’єднано 95% селянських
господарств);

166
 поліпшено якість медичного обслуговування, розширено мережу медичних

закладів;
 запроваджено систему пенсійного та соціального забезпечення і захисту;
 проведено боротьбу з неписьменністю серед дорослого населення;
 розширено мережу початкових, середніх та вищих навчальних закладів
(початковою освітою охоплено всіх дітей шкільного віку);
 посилено ідеологічний контроль над освітою та духовним життям західних
українців;
 у 1946 р. радянське керівництво зініціювало Львівський церковний Собор,
який ухвалив рішення про «саморозпуск» УГКЦ (митрополит Й. Сліпий та керівництво
церкви перебувало заарештованим), греко-католицька церква була змушена перейти в
підпілля;
 влітку 1949 р. відбулося «добровільне об’єднання» Мукачівської єпархії греко-
католиків (Закарпаття) з Російською православною церквою.
Боротьба УПА та ОУН у повоєнний період у Західній Україні практично набула
рис громадянської війни, в якій виділяють такі етапи:
1) 1945-1946 рр. - великі загони (400-500 осіб) УПА на чолі з Р. Шухевичем чинили
відкритий збройний опір військам НКВС, тримали під контролем цілі райони;
2) 1947-1950 рр. - відбулася зміна тактики: поділ УПА на дрібні загони, перехід до
партизанської боротьби;
3) 1950-1960 рр. - спад повстанського руху, помер Роман Шухевич і було
заарештовано іншого командувача Василя Кука.
Розгортання ідеологічних кампаній
Ідеологічний наступу у сфері культури отримав назву «ждановщина» (від
прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з ідеології А. Жданова, головного ініціатора посилення
компартійного ідеологічного контролю над сферою духовного життя радянського
суспільства) і передбачав:
 посилення тиску на інтелігенцію;
 боротьбу проти «українського буржуазного націоналізму» (звинувачені поет
М. Рильський, прозаїки Ю. Яновський, І. Сенченко, кінорежисер О. Довженко);
 «космополітизму», «низькопоклонства перед Заходом».
 у 1950 р. було ліквідовано Кабінет єврейської історії Академії наук УРСР.
Протягом 1948-1952 рр. у зв’язку з так званою справою Єврейського антифашистського
комітету було репресовано 19 єврейських письменників України;

167
 критика й осуд українських митців (1951 р. газета «Правда» надрукувала

статтю «Проти ідеологічних перекручень у літературі», у якій було піддано нищівній критиці
вірш В. Сосюри «Любіть Україну» (раніше опублікований у газеті «Правда», офіційному
органі ЦК КПРС), критиці й гонінням було піддано композитора К. Данькевича й драматурга
О. Корнійчука (за оперу «Богдан Хмельницький»)
 але й у цих умовах були певні досягнення: трилогія Олеся Гончара
«Прапороносці», гумористичні оповідання Остапа Вишні, картина «Хліб» Тетяни
Яблонської, концерти співаків Б. Гмирі, Зої Гайдай, театральні вечори Г. Юри з участю
актриси Наталії Ужвій..
Освіта і наука:
 відновлено мережу шкіл (1950 р.), впроваджено обов’язкове семирічне
навчання (1953 р.);
 на кінець четвертої п’ятирічки працювало 160 вузів;
 Академію наук УРСР очолив О. Палладін;
 наукові відкриття: пуск першого в республіці атомного реактора (1946 р.);
створення в Інституті електротехніки АН УРСР першої в СРСР малої електронно-
обчислювальної машини «МЕОМ» (1948-1950 рр., під керівництвом С. Лебедєва);
запровадження нової автоматичної технології зварювання;
 негативним фактором розвитку науки стала так звана «лисенківщина»;
 на сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (серпень 1948 р.) Т.
Лисенко та його прихильники нищівній критиці піддали генетику і кібернетику (генетика -
«продажна донька імперіалізму», а кібернетика - її «рідна сестра»); почалася чистка серед
науковців (жертвами «лисенківщини» в УРСР стали академік М. Гришко, професори С.
Гершензон, І. Поляков, Л. Делоне та інші);
 у кіномистецтві в основному переважали революційно-патріотичні твори,
сталініана. (О. Довженко, фільми «Мічурін», 1949 р.).
Наслідками різних ідеологічних кампаній радянської влади були:
 гальмування духовного розвитку українського суспільства;
 знищення інтелігенції;
 посилення відставань радянських митців від світових представників.

168
28. Україна в умовах десталінізації – «відлига»

(1953-1964 рр.)
Дати:
1953-1954 рр. - повстання політичних в’язнів в сталінських концтаборах, ліквідація
ГУЛАГу.
19 лютого 1954 р. - передача Кримської області до складу УРСР.
1956 р. - XX з’їзд КПРС, на якому з доповіддю «Про культ особи і його наслідки»
виступив М. Хрущов.
1957 р. - запуск першого штучного супутника Землі, початок «Космічної ери».
1959 р. - створення Української робітничо-селянської спілки.
1961 р. - перший політ людини в космос (Юрій Гагарін).
Терміни:
Десталінізація - спроба частково відмінити «культ особи» і сталінської політичної
системи, створеної радянським лідером Й. Сталіним, процес подолання наслідків його
діяльності.
«Культ особи» - безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання
людини, яка займає найвище становище в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне
перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера.

169
Лібералізація - встановлення у суспільстві більшої політичної, економічної, духовної

свободи; створення умов для рівної, вільної діяльності політичних партій та організацій.
Політична реабілітація - виправдання, відновлення в правах незаконно засудженої
особи або народу; скасування правових наслідків судового вироку щодо особи,
необґрунтовано притягнутої до судової відповідальності.
«Відлига» - період 1953-1964 рр. в історії СРСР і УРСР, що характеризувався
відмовою від крайніх прояв сталінського тоталітарного режиму й лібералізацією суспільно-
політичного життя.
Раднаргоспи - територіальні органи управління промисловістю в економічних
районах у 1957-1965 рр.
Шістдесятники - молоде покоління талановитих письменників, мітців і вчених
періоду «відлиги», які боролися за оновлення радянського суспільства, збереження
української мови та культури
Дисидентство - протистояння офіційній ідеології та політиці; виступ проти існуючого
державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни.
«Хрущовки» - дешеве житло, що масово споруджуватися в СРСР під час правління
М. Хрущова.
Після смерті Й. Сталіна (5 березня 1953 р.) в СРСР розпочинається епоха змін,
пов’язаних із діяльністю нового керівника держави М. Хрущова (1953-1964 рр.).
Цей період відомий під назвою «хрущовська відлига», ключовими стали також
процеси десталінізації та лібералізації.
Лібералізація – пом’якшення управління державою та суспільно-політичного
життя.
Десталінізація - це процес звільнення радянського суспільства від тоталітарних
рис управління, критика «культу особи Й. Сталіна».
Три етапи десталінізації:
1) (березень 1953 р. - лютий 1956 р.) відзначений: першими амністіями засуджених до
5 років за посадові та господарські злочини, неповнолітніх, жінок, що мали дітей до 18 років;
ліквідацією позасудових органів, що були інструментами репресій, змінами в системі
ГУЛАГу (скасовувались номери на одязі, дозволялися побачення ув’язнених з рідними);
2) (1956-1961 рр.) проходив під знаком XX з’їзду КПРС (лютий, 1956 р.) і
характеризувався: реабілітацією репресованих народів (у 1957 р. з місць заслань дозволено
було повернутись на батьківщину чеченцям, інгушам, балкарцям, карачаївцям, калмикам, але
офіційно не було реабілітовано німців Поволжя, кримських татар, турків-месхетинців

170
(офіційне засудження депортації цих народів радянським керівництвом було здійснено лише
1989 р.); звільненням з ув’язнення осіб, членів їхніх родин, звинувачених в «українському
буржуазному націоналізмі»; реабілітацією партійних і радянських керівників УРСР - В.
Чубаря, В. Затонського, С. Косіора, М. Скрипника, Ю. Коцюбинського; реорганізацією
системи таборів (перейменовано на виправно-трудові табори), поверненням спецпоселенців;
зміною керівництва органів державної безпеки; реабілітацією українських письменників: Е.
Блакитного, В. Чумака, І. Микитенка, драматурга М. Куліша, припиненням звинувачень в
«українському буржуазному націоналізмі» кінорежисера О. Довженка, поета В. Сосюри.
3) (осінь 1961 - осінь 1964 рр.) проявився у демонтажі пам’ятників Й. Сталіну,
перейменуванні установ, підприємств, вулиць та населених пунктів, названих на честь вождя
(Сталінську область перейменовано в Донецьку, а місто Сталіно - в Донецьк).
Реформації М. Хрущова у соціально-економічній сфері:
 у сфері ідеології та партійного будівництва (XXI з’їзд КПРС, жовтень 1961 р.):
прийнято нову програму КПРС, за якою планувалося побудувати комуністичне суспільство в
СРСР (бездержавне) за 20 років (тобто на 1981 р.);
 ліквідовано галузеві міністерства й створено територіальні органи управління
промисловістю - раднаргоспи (1957 р.);
 в УРСР утворено 14 раднаргоспів, яким підпорядковано майже всі промислові
підприємства (за винятком військових), їх завданням було виконувати плани, складені
Держпланами СРСР і УРСР, складати плани підприємств, наглядати за їх виконанням,
розподіляти кадри й фондовану продукцію, керувати зв’язками між підприємствами;
 1962 р. кількість раднаргоспів було скорочено до 7;
 1957 р. - відкрито постійне представництво УРСР в ООН; Україну прийнято до
Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ);
 з метою подолання соціально-економічної кризи на Кримському півострові та
для заселення й економічного освоєння степових районів півострова з ініціативи М.
Хрущова, 19 лютого 1954 р. рішенням Верховної Ради СРСР Кримську область РРФСР
передано до складу УРСР (ідеологічно обґрунтовано 300-річчям «возз’єднання України та
Росії» та історичними зв’язками Криму й України);
 визначення пріоритетними за п’ятирічними планами п’ятої (1951-1955 рр.),
шостої (1956-1960 рр.) п’ятирічок та планом семирічки (1959-1965 рр.) галузей
промисловості групи «Б» (виробництво товарів широкого вжитку) у порівнянні з темпами
розвитку галузей групи «А» (виробництво засобів виробництва);
 на Дніпрі збудовано каскад гідроелектростанцій, створено штучні моря, у
результаті чого втрачено чималі масиви родючих земель;

171
 покращено транспортне сполучення (1960 р. у Києві відкрито першу лінію

метрополітену);
 1961 р. з метою спрощення розрахунків та зміцнення фінансової системи
країни проведено грошову реформу, за якою змінювався масштаб цін та всіх виплат і зарплат
у співвідношенні 10:1;
 у 1962 р. введено в експлуатацію нафтопровід «Дружба» (через територію
УРСР нафту транспортували до Польщі, Німеччини, Чехо-Словаччини, Угорщини);
 у сільському господарстві зміцнено матеріальну базу колгоспів, радгоспів;
 підвищено закупівельні ціни на продукцію сільськогосподарського
виробництва (особливо на зернові та продукти тваринництва);
 у 1958 р. реорганізовано систему МТС у РТС (ремонтно-тракторні станції),
колгоспи викуповували всю сільськогосподарську техніку МТС;
 встановлено високі податки на утримання худоби у місті (1956 р.), згодом
введено заборону на утримання худоби у приміській зоні та на околицях міст (1959 р.), на
утримання худоби у господарствах колгоспників установлено ліміт, урізано розміри
селянських присадибних ділянок;
 ліквідовано трудодні, запроваджено грошову оплату праці колгоспників;
 три «надпрограм М. Хрущова»:
 освоєння цілинних і перелогових земель («цілинна епопея», рішення пленуму
ЦК КПРС 1954 р.) передбачало розширити площу посівів за рахунок господарського
освоєння земель у районах Казахстану, Сибіру, Уралу й частини Північного Кавказу;
реалізація надпрограми дозволила розширити посівні площі, дещо збільшити зернове
виробництво, але надовго законсервувала екстенсивний характер сільського господарства,
призвівши до значних затрат;
 «кукурудзяна кампанія» (рішення пленуму ЦК КПРС 1955 р.) мала розв’язати
проблему забезпечення тваринництва кормами за рахунок збільшення посівів кукурудзи
(«цариці полів»);
 «м’ясна кампанія» (весна 1957 р.) надпрограма в тваринництві, яка передбачала
за 3-4 роки наздогнати й перегнати США щодо виробництва м’яса, масла й молока на душу
населення;
 1958 р. було проведено паспортизацію сільського населення;
 збільшення капіталовкладень у житлове будівництво (малогабаритні квартири -
«хрущівки»);
 «кампанія боротьби з вишуканістю в архітектурі»;
 Запроваджено 5-ти денний робочий тиждень;

172
 освітня реформа 1958 р. (запровадження 11-річної освіти; збільшення

капіталовкладень, підвищення оплати праці вчителів);
 робітники отримали право звільнятися з роботи за власним бажанням,
повідомивши про своє рішення адміністрацію за 2 тижні.
Результати реформ:
 у промисловості реформи дещо сприяли підвищенню ефективності
виробництва;
 поглибленню спеціалізації та кооперації виробництва певних регіонів і
територій, але водночас їхня непослідовність призвела до різкого зростання
капіталовкладень і кредитів;
 зростання дефіцитів, загострення соціальних проблем та наростання
соціального невдоволення (1953 р. - виступ будівельників, які споруджували комсомольські
шахти у м. Христинівка на Донеччині; 1962 р. – виступи робітників у Донецьку, Жданові
(тепер – Маріуполь); 1963 р. – у Кривому Розі);
 у сільському господарстві реформи привели до зростання валового
виробництва на 35 %, покращення матеріального рівня життя колгоспників, але «хрущовські
надпрограми» зазнали краху, призвівши до порушення структури посівів зернових,
скорочення поголів’я в тваринництві, порушення екологічного балансу в ряді регіонів країни
(з 1962 р.);
 у сфері соціального захисту та забезпечення: реальне підвищення життєвого
рівня трудящих, поліпшення матеріально-побутових умов життя людей, вирішення житлової
проблеми;
 зростання освітнього рівня населення, прорив у науково-технічній сфері.
«Волюнтаризм», імпульсивність, не прогнозованість дій М. Хрущова, політика
десталінізації, лібералізації та демократизації, скорочення партійного та державного
апарату призвело до «тихого перевороту» (жовтень, 1964 р.) та усунення М.С. Хрущова
від влади.
Партійне керівництво КПУ періоду «хрущовської відлиги»:
 Олексій Кириченко (1953-1957 рр.) – став першим українцем, який очолив
Компартію України.
 Микола Підгорний (1957-1963 рр.) – виконував усі настанови центру, став
одним з учасників групи вищого партійного керівництва, які підготували й провели
зміщення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС.

173
 Петро Шелест (1963-1972 рр.) - перебуваючи на пості першого секретаря ЦК

КПУ виступав за надання Україні більших прав в економічній політиці, захищав права
української мови в шкільній освіті, доводив безпідставність звинувачень у націоналізмі на
адресу окремих українських діячів культури (зокрема, О. Гончара, І. Дзюби).
«Шістдесятництво» та зародження дисидентського руху
«Шістдесятники» - умовна назва покоління молодих літераторів, митців і вчених в
Україні, які творили на початку 1960-х рр. та виступали за «соціалізм з людським обличчям».
Мета: відродження національної свідомості, боротьба за збереження української
мови та культури, сприяння демократизації суспільно-політичного життя в республіці,
скасуванні ідеологічних обмежень в галузі культури.
Діяльність: створення оригінальних, високохудожніх творів; проведення творчих
вечорів, організацію дискусійних клубів, мистецьких вернісажів; консолідація інтелігенції
шляхом створення творчих об’єднань і клубів: першим осередком «шістдесятників» став
Клуб творчої молоді «Сучасник» у Києві (1960 р., за іншими даними 1959 р.) (голова - Л.
Танюк), згодом виник клуб «Пролісок» у Львові (1962 р.) (голова - М. Косів).
Дисидентство - опозиційний до панівного радянського режиму рух, учасники
якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини.
 мирні, ненасильницькі форми боротьби;
 чітко визначені організаційні форми (гуртки, спілки, об’єднання, комітети);
 написання й поширення через «самвидав» публіцистичних, прозових,
поетичних творів, у яких викривалися вади радянського суспільства;
 звернення на адресу керівників СРСР, «відкриті листи» до ООН;
 створення в Україні дисидентських організацій.
1959-1961 рр., – створено Українську робітничу-селянську спілку у Львівській обл. на
чолі з Л. Лук’яненком, І. Кандибою. Стояла на засадах націонал-комунізму, її програма
передбачала: ненасильницький, конституційний вихід України зі складу СРСР; створення
самостійної Української держави з радянським політичним ладом та соціалістичним устроєм
економіки; входження суверенної України до співдружності таких самих незалежних
соціалістичних держав.
У травні 1961 р. – відбувся закритий судовий процес у Львові над членами УРСС
(«справа юристів»): Л. Лук’яненко був засуджений спочатку до вищої міри покарання,
пізніше вирок було замінено 15-річним ув’язненням (73 дні провів у камері смертників,
очікуючи виконання вироку), 10-15 років ув’язнення отримали інші члени організації.

174
Відповіддю на арешти дисидентів та своєрідним підсумком діяльності дисидентів

періоду «відлиги» стала стаття Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965 р.),
адресована П. Шелесту (секретар ЦК КПУ), у якій розкритиковано політику ігнорування
прав українського народу, засуджено національну політику КПУ, звинувачено партійно-
державне керівництво СРСР у відході на практиці від декларованих принципів національної
політики.
Культура УРСР у добу «хрущовської відлиги»
 1959 р. було впроваджено обов'язкову восьмирічну освіту, 10-річні школи
перетворено на 11-річні;
 розпочалася русифікація освіти (вивчення російської мови стало обов’язковим,
української - за бажанням);
 відкрито школи-інтернати (1956 р.) та школи подовженого дня (1960 р.);
 Академію наук УРСР очолював біохімік О. Палладін (з 1962 р. очолив Б.
Патон);
 у 1960 р. в Інституті фізики створено ядерний реактор та здійснено
дослідження атомного ядра;
 українські науковці та інженери спроектували і склали цифрову машину
«Київ» (1964 р.), першу в СРСР керуючу машину широкого профілю «Дніпро» (1961 р.),
машини «Промінь» (1962 р.), «Мир» (1964 р.);
 розпочав свою діяльність відомий вчений-хірург М. Амосов.
Музика, кіноматограф
 Музичне мистецтво представлене творами С. Людкевича, А. Кос-
Анатольського, братів Майбород;
 на театральній царині працювали режисери Г. Юра, М. Крушельницький, В.
Скляренко; актори А. Бучма, В. Добровольський, Ю. Лавров, Н. Ужвій;
 вийшли фільми О. Довженка «Антарктида», «Зачарована Десна», «Поема про
море», С. Параджанова «Тіні забутих предків», В. Денисенка «Сон»;
Церковна політика
 1954-1956 рр. - пом’якшення політики щодо церкви, початок реабілітації,
репресованих священиків;
 кінець 1950-х - початок 1960-х років - узято курс на подолання релігійності,
посилено втручання влади у справи церкви;

175
 нищення церков, закриття монастирів і храмів (50%), активізувалась атеїстична

робота серед населення (створено музеї атеїзму, у вишах відкрито кафедри «наукового
атеїзму», пропаганда атеїзму через ЗМІ).
29. УРСР у період загострення кризи радянської

системи (1965-1985 рр.)
Дати:
1965 р. - реформи в сільському господарстві та промисловості («Косигінські
реформи»).
1972 р. – друга хвиля арештів суспільних діячів; видання «Українського вісника».
1976 р. - утворення Української Гельсінської групи.
Терміни:
«Застій» - період 1964-1985 рр. в історії СРСР і УРСР, що характеризувався кризою в
усіх сферах життя радянського суспільства.
Дефіцит - перевищення видатків державного бюджету над прибутками, показник
кризового стану державних фінансів, один із факторів розвитку інфляції.
«Розвинений соціалізм» - радянська офіційна назва останнього десятиліття
тоталітарної радянської дійсності.
Номенклатура – вищі ешелони комністичної партії; панівний клас радянського
суспільства, партійно-державне керівництво.

176
Русифікація - комплекс заходів, спрямованих на витиснення української мови і

культури і введення російської мови і культури.
«Самвидав» - неофіційне копіювання й розповсюдження нелегальної літератури, що
викривала політику радянського режиму.
«Тамвидав» - книги, які завозилися різними людьми з-за кордону і поширювалися на
території СРСР.
Правозахисники - учасники дисидентського руху, які висували вимоги дотримання в
СРСР основних прав і свобод людини, ознайомлення громадськості з Декларацією прав
людини.
Конституція розвинутого соціалізму - основний закон СРСР, прийнятий 7 жовтня
1977 р. Верховною радою СРСР замість Конституції СРСР 1936 р.
Очільники СРСР:
 Л. Брежнєв (1964-1982 рр.);
 Ю. Андропов (1982-1984 рр.);
 К. Черненко (1984-1985 рр.).
У період «застою» суспільно-політичне життя характеризувалося:
 встановлено порядки неосталінізму – модель радянського суспільства
(часткова реанімація сталінської командно-адміністративної системи, за винятком політики
масових репресій);
 комунізму керівництво не побудувало в обіцяні терміни, тому висунуло тезу
спочатку про «розвинений соціалізм» (епоха Л. Брежнєва), а потім «удосконалення
розвинутого соціалізму» (епоха Ю. Андропова) як перехідний етап до комуністичного
суспільства, віддаленого майбутнього, заповітної мрії людства;
 припинено процеси демократизації, посиленням бюрократії в управлінні;
 порушення законності, нехтування прав і свобод людини, посиленням боротьби з
інакомисленням;
 повернення вшанування культу особи Й. Сталіна, визнання видатних заслуг вождя в
радянському будівництві та міжнародному комуністичному русі;
 поширення неправдивої інформації в суспільстві щодо економічних показників;
 зростання корупції, хабарництва, всевладдям «номенклатури».
Керівники КПУ УРСР:
 П. Шелест (1963-1972 рр.) – проукраїнська політика;

177
 В. Щербицький (1972-1989 рр.) – вів централістську, тобто орієнтовану на

Московський (союзний) центр політику.
Соціально-економічне життя періоду «застою»:
 ліквідовано раднаргоспи і відновлено галузеву систему управління промисловістю;
 для припинення кризи О. Косигін (голова радянського уряду) у 1965 р. зробив
спробу прискорити розвиток народного господарства шляхом часткових економічних
реформ («Косигінські реформи»), які передбачали:
1) збільшення капітальних вкладень у сільське господарство;
2) підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;
3) введення надбавок до цін на надпланову продукцію;
4) введення гарантованої оплати праці колгоспників;
5) скасування обмежень стосовно особистих підсобних господарств;
6) скорочення обов'язкових планових показників, що доводилися до підприємств
із центру, зміцнення їхнього госпрозрахунку, підвищення самостійності, збереження в
розпорядженні підприємств більшої частини прибутку;
7) ліквідація раднаргоспів і здійснення переходу від територіальної системи
керівництва до галузевої (відновлення міністерств і відомств).
Наслідки реформ:
1) проведена восьма п’ятирічка 1966-1970 рр. за своїми результатами названа
«золотою»;
2) однак командно-адміністративний тиск на економіку не давав можливості
сільському господарству та промисловості розвиватися.
 продовжувалася практика «перекачування» величезних фінансових, матеріальних,
людських ресурсів республіки до загальносоюзного військово-промислового комплексу;
 низька продуктивність праці на селі, недосконалою була і сільськогосподарська
техніка, досягнення НТР (науково-технічної революції) незадовільно впроваджувалися в
аграрний сектор;
 посилення урбанізація УРСР, ускладнення житлової проблеми;
 від’ємний показник приросту населення, зростання смертності (смертність серед
сільського населення перевищила народжуваність);
 наростання дефіциту товарів народного вжитку, водночас їхня низька якість,
зрівнялівка в оплаті праці;
 низький рівень життя більшості населення, високий рівень життя був лише у
номенклатури.

178
1978 р. було ухвалено Конституцію УРСР (Конституція СРСР прийнята 1977 р.).:
 республіка проголошувалася суверенною;
 гарантувалося право вільного виходу з СРСР, хоча закону і механізму виходу не
існувало;
 стаття 6 проголошувала керівну роль єдиної комуністичної партії.
Опозиційний рух
Національний (В. Мороз, Л. Лук’яненко та ін.) – виступали за відновлення
незалежності України, за вільний розвиток української мови й
культури
Правозахисний (М. Руденко, П. Григоренко, В. Чорновіл, С. Хмара) - вимагали
дотримання в СРСР основних прав і свобод людини, демократизації
радянського суспільства.
Релігійний (Й. Тереля, В. Романюк, Г. Вінс, І. Гель) – вимагали свободи
віросповідання, відновлення заборонених релігійних конфесій.
Ліберальний виступали за створення вільного суспільства зі змішаною
економікою.
Марксистський виступали за соціалізм із «людським обличчям».
Заходи дисидентів:
 У вересні 1965 р. під час презентації у київському кінотеатрі «Україна» фільму
С. Параджанова «Тіні забутих предків» із різкою критикою арештів інтелігенції виступили І.
Дзюба, В. Стус і В. Чорновіл.
 1968 р. генералом П. Григоренком була організована демонстрація кримських
татар.
 Надсилали листи-протести до керівних органів УРСР та СРСР, під якими
підписувалися представники української інтелігенції.
 Практикували «самвидав» - рукописна політична публіцистика («Лихо з
розуму» В. Чорновола, «Собор у риштованні» Є. Сверстюка, В. Мороза «Репортаж із
заповідника ім. Берія», журнал «Український вісник редагував В. Чорновіл).
 У листопаді 1976 р. група правозахисників об’єдналася в Українську
Гельсінську групу (УГГ), очолив Микола Руденко, спрямована на виконання Декларації прав
людини (затверджена на зібрані у м. Гельсінки).
 У лютому 1977 р. було заарештовано керівників УГГ; до 1980 р. близько 3/4
членів групи засудили на строки від 10 до 15 років; арешти тривали аж до середини 1980-х
рр.

179
 з 1966 р. почалося впровадження загальнообов’язкового 10-річного навчання;

 посилився процес русифікації освіти;
 позитивом було збільшення кількості середніх і вищих навчальних закладів,
зміцнення їхньої матеріально-технічної бази;
 стрімко розвивався Інститут кібернетики, очолюваний академіком В.
Глушковим;
 працював у галузі фізики М. Боголюбов, Б. Патон.
Література, кіномистецтво, музика
 популярні твори: О. Гончара «Собор» (1968 р.), Р. Іваничук «Мальви», І. Білик
«Меч Арея», В. Дрозд «Мертва зона», П. Загребельний «Пд. комфорт», Ліна Костенко
«Маруся Чурай»;
 працювали три кіностудії, де створювалися художні фільми, - Київська ім. О.
Довженка, Одеська і Ялтинська;
 кінорежисери: Л. Биков «В бій ідуть одні старики», Ю. Іллєнко «Білий птах з
чорною ознакою», І. Миколайчук «Вавилон ХХ», Л. Осика «Камінний хрест» та ін.;
 в УРСР склався жанр «поетичного кіно» (у цьому жанрі був виконаний,
зокрема, й фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків»);
 працювали композитори: О. Білаш, В. Івасюк;
 у жанрі опери працювали: Є. Мірошниченко, М. Стеф’юк, Д. Гнатюк, А.
Солов’яненко;
 популярним був хор ім. Верьовки та ансамбль ім. Вірського.

180
30. Розпад Радянського Союзу та відродження

незалежності України (1985-1991 рр.)
Дати:
Квітень 1985 р. - проголошення курсу на «перебудову».
26 квітня 1986 р. - аварія на Чорнобильській АЕС.
Вересень 1989 р. - створення Народного руху України за перебудову.
Березень 1990 р. – перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР.
16 липня 1990 р. - ухвалення Верховною Радою Декларації про державний
суверенітет України.
Жовтень 1990 р. - «Революція на граніті».
24 серпня 1991 р. - ухвалення Верховною Радою Акта проголошення незалежності
України.
1 грудня 1991 р. - всеукраїнський референдум і вибори Президента України.
Терміни:

181
«Перебудова» - політичний курс радянського керівництва КПРС на чолі з М.

Горбачовим на системну модернізацію радянського суспільства шляхом «революції згори»,
що реалізувався в СРСР у 1985-1991 рр.
Гласність - політика максимальної відвертості в діяльності державних і громадських
організацій, надання можливості отримувати достовірну інформацію, дізнатися правду про
історичне минуле, висловлювати власну думку.
Плюралізм - політична система, за якою влада здійснює свої повноваження у
взаємодії з опозиційними партіями і громадськими організаціями, яким держава забезпечує
право вільно відстоювати свої інтереси.
Багатопартійність - наявність у суспільстві, державі двох-трьох і більше офіційно
зареєстрованих політичних партій і рухів, що ведуть боротьбу за владу.
Суверенітет - незалежність держави у зовнішніх справах і верховенство у внутрішніх
справах.
Інфляція - знецінення паперових грошей, що перебувають в обігу, падіння їх
купівельної спроможності, що супроводжується постійним зростанням цін на всі товари та
послуги.
Ринкові відносини - економічні відносини, що складаються в умовах багатоукладної
ринкової економіки, вільної конкуренції і рівноправності суб’єктів господарювання.
Референдум - в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з
конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань.
Відставання СРСР у соціально-економічному житті від передових держав,
зростання соціальної напруги, падіння авторитету КПРС спонукало нового керівника
СРСР Михайла Горбачова проголосити зміни у політиці СРСР – курс «перебудова»
(квітень 1985 - серпень 1991 рр.).
 проголошено курс «прискорення» соціально-економічного розвитку;
 «нове політичне мислення» у зовнішній політиці;
 демократизація політичної системи, «гласність», плюралізм.
 зростання інфляції, дефіцит державного бюджету;
 30% промисловості працювало на споживчий ринок, тому був дефіцит
продовольства і деформація розвитку промисловості;

182
 розпочалась боротьба проти алкоголізму (скорочено виробництво горілки та вина,

що мало своїм негативним наслідком вирубку десятків тисяч виноградників у Криму, втрати
найцінніших сортів винограду, мільйонні збитки);
 26 квітня 1986 р. у ході експерименту сталася аварія на Чорнобильській АЕС,
керівництво спочатку приховувало масштаби аварії, серед наслідків катастрофи
(забруднення біосфери, поява 30-км. «зони відчуження», зросла онкологічна захворюваність
та смертність населення);
 спроба проведення економічної реформи М. Рижкова-Л. Абалкіна (червень 1987 р.),
якою передбачалося: запровадження принципу трьох «С» - самостійність, самоокупність,
самофінансування;
Суспільно-політичне життя:
 В. Чорновіл відновив випук журналу «Український вісник»;
 1988 р. УГГ перетворилась у Українську Гельсінську спілку, очолив Л.
Лук’яненко;
 1989 р. створено організації «Меморіал», «Зелений світ»;
 за сприяння УГС в березні 1989 р. у Львові відбулися перша політична
демонстрація і перший за радянських часів політичний страйк: на першотравневу
демонстрацію львів’яни вийшли з синьо-жовтими прапорами;
 вересень 1989 р. – утворено організацію Народного руху України (НРУ) за
перебудову, очолили І. Драч, В. Яворівський (мета: демократизація суспільного життя,
наповнення суверенітету України реальним змістом, надання українській мові в УРСР
статусу державної; відродження національної символіки), з 1990 р. з назви вилучено слова
«за перебудову» і організація поставила вимогу незалежності України);
 влітку 1989 р. в УРСР відбувся робітничий страйк гірників шахти
«Ясинуватська-Глибока» у Макіївці, згодом у Донецьку, страйк завершився 30 липня 1989 р.,
після того як уряд спеціальною постановою задовольнив майже всі вимоги страйкарів;
 у жовтні 1989 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про мови Української
РСР», який забезпечував статус української мови як державної мови, зобов’язував вести нею
освітній процес, оформляти діловодство;
 у 1987 р. УГКЦ частково вийшла з підпілля, у 1989 р. загострилося
протистояння між Російською православною церквою і УГКЦ лише після зустрічі М.
Горбачова з Папою Римським Іоанном Павлом II (грудень 1989 р.) були зроблені кроки в
напрямку легалізації греко-католиків;
 у березні 1990 р. було відмінено 6 статтю Конституції СРСР, що спричинило
формуванням багатопартійності: УНП «Державна самостійність України», Українська

183
Республіканська партія (УРП), Українська селянсько-демократична партія (УСДП), Партія

зелених України (ПЗУ), Демократична партія України;
 знизилась довіра населення до КПУ;
 у роковини Акту злуки УНР і ЗУНР 21 січня 1990 р. було організовано «живий
ланцюг», участь в якому взяло до 5 млн осіб, який простягнувся від Києва до Львова.
Політичні події:
 у березні 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради і місцевих рад УРСР на
альтернативній основі у ВР УРСР утворилися парламентська більшість («група 239») та
парламентська опозиція – Народна рада (125 депутатів) на чолі з І. Юхновським;
 першим Головою українського парламенту було обрано В. Івашка;
 16 липня 1990 р. - «Декларація про державний суверенітет України»
(Преамбула і 10 статей) - засвідчила відмову України від участі в підготовці нового
Союзного договору, підкреслювалась необхідність незалежності у зовнішній політиці,
внутрішньому житті, проведені економічної політики;
 3 серпня 1990 р. - Закон «Про економічну самостійність Української РСР» -
визначив головні принципи економічної політики УРСР, її прагнення до самостійного
впорядкування економічного життя;
 у жовтні 1990 р. в Києві тривало голодування більше 150 студентів з 24 міст
України; вимоги студентів були виконані владою (відставка уряду В. Масола, надання
Декларації про державний суверенітет України конституційної сили, оголошення нових
виборів до Верховної Ради на багатопартійній основі, заборона відбування військової служби
громадянами України за її межами, націоналізація майна КПРС на території республіки);
 19-21 серпня 1991 р. було утворено Державний комітет з надзвичайного стану
СРСР, але угрупування, яке хотіло захопити владу в СРСР і скинути М. Горбачова не було
підтримано керівництвом УРСР і зазнало поразки;
 прийняття Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 р. Акту проголошення
незалежності України; невдовзі президія Верховної Ради за короткий час прийняла
принципово важливі постанови: про департизацію державних органів, установ та
організацій; про власність Компартії України та КПРС на території України; про припинення
діяльності КПУ.

184
31. Україна в умовах незалежності

Дати:
6 грудня 1991 р. - заснування Збройних Сил України.
Липень 1994 р. - обрання Л. Кучми Президентом України.
1995 р. - Україна стає членом Ради Європи.
28 червня 1996 р. - ухвалення Конституції України.
Вересень 1996 р. - запровадження гривні.
Жовтень-грудень 2004 р. - «Помаранчева революція», обрання Президентом України
В. Ющенка.
Січень 2010 р. - обрання Президентом України В. Януковича.
Листопад 2013-лютий 2014 рр. - «Революція Гідності», повалення режиму В.
Януковича.
Червень 2014 р. - обрання президентом П. Порошенка.
2014 р. - підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.
Вересень 2014 р., лютий 2015 р. - Мінські угоди.
Терміни:
Корупція - підкупність і продажність державних, політичних і громадських діячів, а
також урядовців і службовців державного апарату.

185
«Тіньова економіка» - підприємництво, яке діє на принципах приховування доходів,

переказування валютних коштів у офшшорні зони, ухилляючись від сплати податків,
контрабанди і відвертого криміналу.
«Помаранчева революція» - кампанія протестів в Україні, організована і проведена
для підтримки В. Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у
листопаді - грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх
результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник - Віктор Янукович.
Євромайдан - національно-патріотичні протестні акції в Україні, передусім, проти
корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку
європейського вектора зовнішньої політики України.
«Небесна сотня» - збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній
стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 - лютому 2014 рр.
«Революція Гідності» - політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 р.
до лютого 2014 р., викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від
законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому
курсу.
Сепаратизм - політика і практика відокремлення, відділення частини території
(сецесії) держави з метою створення суверенної держави, дезінтеграцію країни, переходу до
складу іншої держави чи набуття статусу дуже широкої автономії.
Антитерористична операція - комплекс заходів, спрямованих на попередження,
запобігання та припинення терористичних дій.
Анексія - це насильницьке приєднання державою всієї або частини території іншої
держави в односторонньому порядку.
Екуменізм – ідеологія та рух за співпрацю та взаєморозуміння між християнами
різних конфесій.
Тимчасово окупована територія - частина території України, яка контролюється
Російською Федерацією внаслідок анексії Криму, а також війни на сході України.
«Кіборги» - назва українських вояків - захисників донецького аеропорту під час
війни на сході України.
Волонтерський рух - добровільна безкорисна суспільно корисна діяльність окремих
людей або організацій.
Люстрація - заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж
певного часу або взагалі працювати на державній службі.
Поліконфесійність - наявність багатьох релігійних течій на території однієї країни.

186
 1 грудня 1991 р. для підтвердження проголошеного Акту про незалежність

України було проведено Всенародний референдум та вибори першого Президента
України.
 На питання бюлетеня референдуму: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення
незалежної України?» із осіб, що взяли участь у голосуванні, «Так» відповіли 90,3 %. Тому
референдум підтвердив незалежність України.
Далі продовжились державотворчі процеси:
 4 листопада 1991 р. ухвалено Закон «Про державний кордон України».
 6 грудня 1991 р. ухвалено Закон України «Про Збройні сили України»,
створено Збройні сили України.
 4 вересня 1991 р. було прийняте історично рішення про підняття над будинком
Верховної Ради України національного синьо-жовтого прапора.
 8 жовтня 1991 р. - ВРУ прийняла Закон України «Про громадянство України»,
за яким громадянство було надано всім, хто проживав на території України, не був
громадянином іншої держави і не заперечував проти нього.
 16 січня 1992 р. - Державним гімном України було затверджено написану 1863
р. українським композитором М. Вербицьким музику «Ще не вмерла Україна» на слова П.
Чубинського (слова гімну були затверджені «Законом про Гімн України» 6 березня 2003 р.
(«Ще не вмерла України ні слава, ні воля» - початок гімну).
 28 січня 1992 р. - синьо-жовтий прапор було визнано Державним прапором
України).
 25 червня 1992 р. - ухвалено Закон «Про національні меншини» затверджено
право кожного народу на культурно-національну автономію).
1994-1998 рр. - ВРУ обрана за мажоритарною системою, голова - О. Мороз.
1998-2002 рр. - ВРУ обрано за змішаною, або мажоритарно-пропорційною
системою, голова - О. Ткаченко, згодом І. Плющ.
2002-2006 рр. - ВРУ обрано за змішаною системою, голова ВРУ - В. Литвин.
2006-2007; 2008-2012 рр. - ВРУ обрано за пропорційною системою, голова - О.
Мороз.
2007-2008 р. - голова ВРУ - А. Яценюк.
2012-2014 рр. – голова ВРУ В. Рибак.
Лютий 2014 – листопад 2014 рр. – голова ВРу О. Турчинов.
2014-2016 рр. – голова ВРУ В. Гройсман
Прийняття Конституції:

187
 26 червня 1996 р. - через чергове відхилення ВРУ проекту Конституції України

Президент Л. Кучма підписав Указ про проведення Всеукраїнського референдуму щодо
прийняття Конституції України.
 27 червня 1996 р. - проект Конституції України, після доопрацювання комісії
на чолі з М. Сиротою, було внесено на розгляд Верховної Ради, після довгих суперечок її
було ухвалено (це засідання увійшло в історію як довга «конституційна ніч»).
 8 грудня 2004 р. - ВРУ ухвалила Закон «Про внесення змін до Конституції
України», за яким передбачався перехід від президентсько-парламентської до
парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських
фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 р. (політична реформа
набула чинності у 2006 р.);
 1 жовтня 2010 р. - Конституційний Суд України відмінив політичну реформу
2004 р. та поновив чинність Конституції України 1996 р.
Президенти України:
 1991-1994 рр. - президентство Леоніда Кравчука (програма п’яти «Д» - Державність,
Демократія, Добробут, Духовність, Довіра): загострення внутрішньополітичної ситуації в
Криму; наростання протистояння між Президентом і ВРУ; боротьба за впливи на місцеві
органи влади та самоврядування; наростання політичної та економічної кризи в країні;
зростання страйкового руху (під тиском шахтарського страйку (червень 1993 р.) було
прийнято рішення про проведення в першій половині 1994 р. дострокових виборів Верховної
Ради і Президента України);
 1994-1999 рр. - президентство Леоніда Кучми (програма складалася з радикальних
економічних реформ та надання російській мові статусу державної): вдалося врегулювати
відносини між ВРУ і Президентом (укладено Конституційний договір); проводились спроби
реформування економіки та фінансової сфери шляхом кадрової урядової ротації.
 1999-2004 рр. - другий термін президентства Леоніда Кучми: 2000 р. з ініціативи
Президента проведено Всеукраїнський референдум, 80 % проголосувало за двопалатний
парламент, скорочення кількості народних депутатів з 450 до 300, ліквідацію депутатської
недоторканності; негативний вплив на авторитет президента здійснив «касетний скандал» у
листопаді 2000 р. (звинувачення Л. Кучми у причетності до смерті журналіста Г. Гонгадзе);
політична криза, що вилилася в масові демонстрації та акти протесту («Україна без Кучми»
(започаткована 3 грудня 2001 р.), «Повстань, Україно!»); подальша розробка механізмів
реформування системи влади і управління, проекти «Політичної реформи», які б

188
передбачали перетворення України з президентсько-парламентської на парламентсько-

президентську республіку.
Суспільно-політична криза восени 2004 р. («Помаранчева революція»):
 у другий тур виборів вийшли В. Янукович (підтримуваний провладними
політичними силами) та В. Ющенко (підтримуваний політичною опозицією), але населення
розпочало страйкувати у містах та виголошувало необхідність оскаржити рішення другого
туру;
 Верховний Суд України (під тиском опозиції) прийняв рішення про
фальсифікації результатів народного волевиявлення та призначення переголосування
другого туру президентських виборів;
 у результаті перевиборів у грудні 2004 р. Президентом України став В.
Ющенко (51,99 %).
 2005-2010 рр. - президентство Віктора Ющенка (програма «Десять кроків назустріч
людям»): значну увагу президент надавав питанням збереження історичної пам’яті, розвитку
культури та освіти, збільшив допомогу при народженні дитини; у 2006 р. уряд очолив
представник опозиції В. Янукович; після розпуску парламенту та дострокових виборів 2007
р. було сформовано провладну коаліцію, уряд очолила Ю. Тимошенко; у президентських
виборах 2010 р., де фаворитами були В. Янукович, Ю. Тимошенко, С. Тигіпко, у другому
турі перемогу здобув В. Янукович.
 2010-2014 рр. - президентство Віктора Януковича (передвиборна програма «Україна
для людей»): розпочав низку реформ для економічного та соціального життя, відмовився від
курсу євроінтеграції, бажав зближення стосунків з Росією.
Соціально-економічні процеси в незалежній Україні 1991-2005 рр.:
 перехід економіки країни до ринкових засад господарювання;
 структурне перебудування промисловості (подолання однобічної орієнтації на
потреби воєнно-промислового комплексу);
 початок роздержавлення та приватизації підприємств (Закони «Про власність»,
«Про приватизацію майна державних підприємств»);
 ліквідація державного контролю за цінами;
 поділ колгоспного майна та перетворення колгоспів на колективні
сільгосппідприємства, селянські спілки, акціонерні товариства («Закон про форми власності
на землю»);
 створення умов для функціонування фермерських господарств (Закон України
«Про селянське (фермерське) господарство»);

189
 формування власної фінансової системи (створення Національного банку

України та інших фінансово-кредитних установ);
 введення 10 січня 1992 р. тимчасової національної валюти - купонів (з 16
листопада 1992 р. Україна вийшла із рубльової зони, 1996 р. запроваджено гривню);
 зменшення обсягів промислової продукції, банкрутство і закриття підприємств;
 «тінізація економіки» (розвиток сектору економіки, виробництво і прибутки
якого приховуються і відповідно належні відрахування до бюджету країни не надходять);
 виникнення проблем з енергетичним забезпеченням та оплатою
енергоресурсів;
 безперервна емісія грошей, гіперінфляція, зростання зовнішнього боргу
України;
 залучення позик Міжнародного валютного фонду (МВФ);
 поступове подоланням економічної кризи (вихід із неї розпочався з 1999 р.).
Основні риси економічного розвитку 2005-2010 рр.:
 збільшення міжнародних інвестицій в економіку України;
 реприватизація ряду підприємств, у процесі приватизації яких було виявлено
порушення;
 продовження співпраці з МВФ;
 періодичні збільшення витрат на соціальні програми;
 виникнення газових конфліктів з Росією;
 негативний впливи світової економічної кризи (з 2008 р.);
 підвищення курсу долара, його дефіцит;
 виконання програми «Соціальні ініціативи Президента В. Януковича».
Зовнішньополітичний курс України:
 1991-1994 рр. - першими визнали Україну: Польща, Канада, Угорщина, Литва,
Латвія, Росія,
 1994-2004 рр. – здійснення багатовекторної зовнішньої політики; співробітництво з
НАТО, активна співпраця в межах СНД;
 2005-2010 рр. - пріоритетність євроінтеграційного курсу, активізація відносин з
НАТО, прийняття до Світової організації торгівлі (СОТ);
 з 2010-2013 рр. - спроба збереження стосунків з Росією та курс на євроінтеграцію;
дотримання позаблокового статусу України;
 8 грудня 1991 р. на зустрічі лідерів трьох держав - України (Л. Кравчук),
Білорусії (С. Шушкевич) та Російської Федерації (Б. Єльцин) оголошено припинення
існування СРСР як держави, підписано Декларацію про утворення СНД (Росія, Україна,
190
Білорусія, Азербайджан, Вірменія, Молдова, Казахстан, Киргизія, Туркменія, Узбекистан,

Таджикистан), де зазначено, що СНД не є ні державою, ні наддержавним утворенням;
 у 1992 р. Україна стала членом Наради з безпеки і співробітництва в Європі
(НБСЄ, згодом ОБСЄ), Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародного
валютного фонду, Чорноморського економічного співробітництва, співзасновницею
Чорноморського економічного співробітництва;
 1994 р. - Україна першою з посткомуністичних країн Східної Європи
приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру»;
 1994 р. - підписання у Будапешті чотирьохсторонньої угоди між Україною,
США, Великою Британією та Росією про вивіз ядерної зброї з України та підтвердження її
безядерного статусу, натомість країни гарантувати Україні безпеку;
 1995 р. - Україну прийнято до Ради Європи;
 1996 р. - Україна стала співзасновницею ГУАМ (об’єднання Грузії, України,
Узбекистану, Азербайджану, Молдови для створення євразійського транспортного коридору,
консолідації і розширення торгівельно-економічних зв’язків);
 1997 р. підписано Договір про дружбу, співробітництво і партнерство з Росією
(«Великий договір»);
 1999 р. - підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО;
 2001 р. - укладено Договір про кордони з Молдовою;
 2008 р. - вступила до Світової організації торгівлі (СОТ);
 21 квітня 2010 р. - підписано Угоду між Україною і Російською Федерацією з
питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (назва
у пресі - «Харківська угода» президентів України (В. Януковича) та РФ (Д. Медведєва)), яка
передбачала продовження терміну перебування Чорноморського флоту в Севастополі на 25
років (до 2042 р.) відстрочку на сплату частини ціни за природний газ для України упродовж
наступних 10 років.
Культурне життя України в 1991-2019 рр.
Освіта
 наявність широкої мережі навчальних закладів (гімназії, ліцеї, коледжі, профільні
академії тощо);
 запровадження 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів
загальноосвітньої школи;
 запровадження (з 2004 р.) і успішну реалізацію Зовнішнього незалежного
оцінювання;

191
 введення двоступеневої системи вищої освіти - бакалаврату та магістратури;

 інтеграція української освіти до Болонського процесу (19 травня 2005 р. у
норвезькому місті Берген на Конференції міністрів країн Європи Україна приєдналася до
Болонського процесу, зобов’язавшись внести відповідні зміни у національну систему освіти
та приєднатися до єдиного європейського простору вищої освіти до 2010 р.).
Наука
 Астрономія: Стешенко М.В., Ізотов О.Ю., Міщенко М.І.
 Медицина: Костюк П.Г., Кришталь О.О., Файнерман В.Б.
 Фізика: Бар’яхтар В.Г., Патон Б.Є, Рєзніков Ю.О.
 Хімія: Гончарук В.В., Кухар В.П., Туров В.В.
 Математика: Березанський Ю.М., Луковський І.О., Королюк В.Є.  Інформатика та
інформаційні технології: Войтович І.Д., Дейнека В.Є., Горбулін В.П.
 Історія: Боряк Г.В., Гуржій О.І., Даниленко В.М., Литвин В.М., Лисенко О.Є,
Кульчицький С.В., Реєнт О.П., Тронько П.Т., Смолій В.А., Толочко П.П.
 Мовознавство: Півторак Г.П., Скляренко В.Г.
 Філософія: Губерський Л.В., Кремень В.Г., Попович М.В.
 Літературознавство: Стус Д.В., Нахлік Є.К., Дзюба І.М., Жулинський М.І. та ін.
Література
 Сучасними популярними письменниками є Ю. Андрухович, Л. Дереш, О.
Забужко, С. Жадан, І. Карпа, Ю. Кокотюха, О. Ульяненко.
Театральні режисери: Р. Віктюк, Б. Шарварко, С. Донченко, Б. Ступка.
Музика
 Відомі композитори: О. Білаш, О. Морозов, А. Горчинський. Популярними
серед українців та близького зарубіжжя є музикальні гурти «Океан Ельзи», «ВВ», «Скрябін»,
«Бумбокс», виконавці С. Ротару, Руслана Лижичко (Руслана у 2004 р. перемогла на конкурсі
«Євробачення»), О. Пономарьов.
Спорт
 Л. Підкопаєва - спортивна гімнастика, Яна Клочкова - плавання, Володимир та
Віталій Кличко, В. Ломаченко - бокс.
 Україна спільно з Польщею успішно провела «Євро-2012».
Релігійне життя
 Розкол українського православ’я: Українська православна церква Московського
патріархату (УПЦ МП), Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП)
(1992), Українська автокефальна православна церква (УАПЦ).

192
 5 січня 2019 р. – Патріарх Варфоломій підписав Томос про Автокефалію,

утворилась Українська Православна Церква.
Революція Гідності. Збройна агресія Росії проти України
Причини та передумови Революції Гідності (21 листопада 2013 р. – 22 лютого
2014 р.):
 Низький соціально-економічний розвиток.
 «Тіньова економіка», зростання корупції та хабарництва.
 Україна перебувала у стані постійної кризи у всіх сферах життя.
 Адміністрація президента В. Януковича та уряд на чолі з М. Азаровим вели активну
проросійську зовнішню політику.
 Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до укладання
Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
 24 листопада 2013 р. – відбувся великий мітинг на Майдані Незалежності.
Перші сутички із міліцією.
 30 листопада - силовий розгін мирних мітингувальників.
 1 грудня - півмільйонне Всеукраїнське народне віче на Майдані Незалежності.
Захоплення КМДА і Будинку профспілок.
 8 грудня – «Марш мільйонів».
 15 грудня – «День гідності». Євромайдан прийняв резолюцію, яка забороняє
Президентові підписувати угоду про вступ України в Митний союз.
 22 грудня - створення загальнонаціональної організації Всеукраїнське
об'єднання «Майдан».
 16 січня 2014 р. - прийняття Верховною Радою «Диктаторських Законів».
 22 січня - перші жертви Революції Гідності. Смерть Сергія Нігояна та Михайла
Жизневського.
 28 січня - Верховна Рада України скасувала «диктаторські закони 16 січня»,
уряд М. Азарова пішов у відставку.
 18-20 лютого - пік Революції, підпал Будинку профспілок та смерть багатьох
євромайданівців («Небесна Сотня»).
 Ніч 21 на 22 лютого - втеча В. Януковича.
 22 лютого 2014 р. - Верховна Рада України 328-ма голосами народних
депутатів підтримала Постанову про усунення В. Януковича з посади Президента України.
Збройна агресія Росії проти України та окупація Криму:

193
 Повалення режиму В. Януковича в Україні та ризик подальшої інтеграція

Києва з Брюсселем становили ризик для Росії втратити її зі сфери свого впливу.
 26 лютого 2014 р. в Сімферополі під стінами парламенту понад 10 тис.
кримських татар і людей інших національностей прийшли виступити проти можливих
сепаратистських рішень Верховної Ради Криму.
Антитерористична операція, військова агресія Росії:
 2014 р., 27 лютого - початок агресії Росії проти України, захоплення будівлі
Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
 2014 р., 1 березня - перші масштабні проросійські виступи в Донецьку та
Луганську.
 2014 р., 16 березня - псевдореферендум щодо входження Криму до складу РФ.
 2014 р., 21 березня - підписання політичної частини Угоди про асоціацію
України з Європейським Союзом.
 2014 р., 7 квітня - проголошення "ДНР".
 2014 р., 13 квітня - оголошення в. о. Президента України Олександром
Турчиновим про початок проведення АТО.
 2014 р., 27 квітня - проголошення "ЛНР".
 2014 р., 6 травня – засідання Нормандської четвірки: Франція, Німеччина,
Росія, Україна.
 2014 р., 11 травня – проведення псевдореферендум щодо статусу Донбасу.
 2014 р., 25 травня - обрання Президентом України Петра Порошенка
(деолігархація, декомунізація, децентралізація, реформа поліції).
 2014 р., 26 травня - початок боїв за Донецький аеропорт.
 2014 р., 23-30 серпня - Іловайський котел.
 2014 р., 5 вересня - підписання в Мінську тимчасового перемир'я. 2014 р., 20
вересня - підписання перші Мінські домовленості.
 2014 р., 2 листопада - псевдовибори на Донбасі.
 2015 р., 13 січня - теракт під Волновахою.
 2015 р., 12 лютого – ІІ Мінські домовленості.
 2015 р. 24 січня - масовий обстріл російськими терористами житлових районів
Маріуполя.
 2016 р., 14 квітня – відставка прем’єра А. Яценюка на В. Гройсмана.
 2017 р. – заборона низки російських сайтів та соц. мереж через інформаційну
війну з Росією.

194
32. Крим наприкінці XVIII ст. - до наших днів

Події XVIII ст.:
 8 квітня 1783 р. Катерина II видала маніфест за яким Кримське ханство
ліквідовувалось, а Крим ставав частиною Російської імперії.
 Після 1783 р. розпочалася перша хвиля масового виїзду з Криму татар,
півострів заселяли нові жителі, переважно росіяни та українці.
 Татарське населення звільнялось від рекрутської повинності (до 1871 р.), а
землі мусульманського священства (вакуфи) звільнялись від податків.
 Татарська знать (беї та мурзи) отримала звання дворянства.
 Підтверджувалась особиста свобода татар, вони не знали кріпацтва, проте
абсолютно вільними назвати їх теж не можливо.
 За умовами земельної реформи визнавалось лише дві форми власності на
землю: державна та приватна, тоді як у Кримському ханстві існувало 10 режимів власності
на землю.
 У більшості випадків у простих селян відбирали землю, тому відбувалась
широка еміграція кримських татар.
Події ХІХ ст.:
 1823-1837 рр. була побудована гравійна шосейна дорога між Сімферополем та
Ялтою, до 1848 р. дорогу продовжили від Ялти до Севастополя.

195
 1783 р. Севастопольська бухта стає базою для нового флоту Російської

імперії - Чорноморського.
 Кримська війна велася за умови повної технічної переваги британських та
французьких військ. Проте Севастополь, який був погано захищений із суші, тримав оборону
349 днів (13 вересня 1854 р. - 28 серпня 1855 р.).
 1875 р. в Криму перша залізниця з'єднала Севастополь з Харковом та Москвою.
 ХІХ-ХХ ст. є архітектурним розквітом півострова, були збудовані: Ластівчине
гніздо (1912 р.), Фороська церква (1892 р.), Лівадійський палац (1911 р.).
 У 1898 р. в Севастополі з'явився електричний трамвай, у 1914 р. трамвай
отримали Сімферополь та Євпаторія.
 Друге масове переселення татар відбулося у 1860-62 рр., за цей період Крим
покинула 131 тис. татар.
 Серед інших нових народів півострова були німці, болгари, поляки, корейці,
естонці. Збільшується частка євреїв (Крим потрапив до смуги осілості. Заборона на
проживання євреїв існувала з 1829 до 1859 рр. в Севастополі та з 1893 р. в Ялті),
переселенцям давали пільгові умови на перші роки (вони могли стосуватися скасування
податків, орендної плати).
 У 1880-х рр. активізувався кримськотатарський національний рух, його
центром стала історична столиця Кримського ханату м. Бахчисарай, а лідером – Ісмаїл
Гаспринський (Гаспіралі):
1) у Бахчисараї І. Гаспринський заснував газету «Перекладач-терджиман», яка
мала на меті бути національним виданням для усіх тюрських народів Російської імперії;
2) започаткував просвітянський рух, учасники якого прагнули реформувати
застарілу татарську систему освіти, створити єдину тюркську мову, розвивати національний
друк, модернізувати мусульманський спосіб життя та поліпшити становище жінок.
Події 1917-1920 рр.:
 У Криму у лютому-березні 1917 р. не було ніяких суспільних хвилювань
відносно зміни влади в Російській імперії.
 Новим губернським комісаром спочатку призначили Я. Харченка, але в тому ж
березні його змінили за «праві погляди» на Н. Богданова.
 Як і по всій країні, створюються Ради робітничих та солдатських депутатів.
 25 березня у Сімферополі відкрився з'їзд мусульман, на якому створювали
Мусульманський виконавчий комітет (Мусвиконком), головою якого обрали Номана
Челебіджіхана, його також обрали муфтієм.

196
 Старе кримськотатарське панство (релігійна верхівка та мурзи)

відсторонюється від влади, Мусвиконком очолив культурну, релігійну та економічну
(розпорядження вакуфними землями) галузі життя татар.
 Після Жовтневого перевороту Севастополь швидко переходить під владу
більшовиків, які спиралися на військову силу флоту, проте на іншій території півострова
місцева влада намагається чинити опір більшовикам.
 20 листопада 1917 р. в Сімферополі представники від міст, земств, профспілок
та рад зібралися на Губернський з'їзд, який обрав Раду народних представників (РНП) у
складі 48 осіб.
 Планувалось, що політичну кризу вирішать Установчі збори.
 26 листопада 1917 р. у Бахчисараї відкривається кримськотатарський
Курултай. На ньому було проголошено про утворення Кримської народної республіки.
 15-17 грудня 1917 р. у Севастополі проходять заворушення, які очолили
матроси та нижчі верстви населення, таким чином у Криму розпочинається громадянська
війна
 До кінця січня 1918 р. більшовики встановили владу у Криму (хоча в гірських
татарських селах залишалися незгідні з режимом озброєні групи), розгорнулася перша в
Криму хвиля «червоного терору» та побудова «воєнного комунізму».
 22 березня 1918 р. на з'їзді рад Криму було проголошено
створення Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди у складі РСФСР.
 18 квітня 1918 р. розпочався наступ на Крим українських військових під
командуванням полковника П. Болбочана, які отримали наказ випередити німців, дійти до
Севастополя та підпорядкувати Українській Народній Республіці військовий флот.
 Однак, доволі легко дійшовши до Сімферополя, за вимогою німців війська
запорізького корпусу залишили Крим, передавши його німецькій армії.
 Паралельно у східному Криму більшовицьку владу скидали татарські загони,
25 квітня 1918 р. німці оволоділи Сімферополем, а 1 травня більшовики покинули
Севастополь.
 За підтримки німців сформувався Кримський Крайовий уряд під головуванням
литовського татарина Сулеймана Сулькевича. Був узятий курс на побудову незалежної
держави в Криму, не мав підтримки серед соціалістів та серед значної частки лібералів
(вважали неправильним розпуск органів місцевого самоврядування та введення цензури)
серед селян, які не бажали повернення землі поміщикам.
 Після утворення Української Держави гетьман П. Скоропадський взяв курс на
приєднання Криму до України.

197
 Ще у червні 1918 р. до Сімферополя почали приходити документи із Києва, які

уряд С. Сулькевича ігнорував, оскільки бажав забезпечити незалежність Криму.
 Тоді українська влада почала чинити економічний тиск, почались обмеження у
торгівлі, поштово-телеграфного зв'язку та залізничного сполучення між Кримом та
Україною.
 У вересні уряд Ф. Лизогуба пропонував Криму широку автономію, при якій
Україна брала б на себе міжнародні відносини, законодавство, підпорядковувала б собі
армію та флот, а у всіх інших галузях (економіка, культура, мова, місцеве самоврядування)
Кримский Крайовий уряд мав керувати самостійно.
 Кримська делегація у відповідь пропонувала створення федерації, у яку Крим
входив би як суверенний суб'єкт, перемовини не закінчилися до відходу німців та
припинення існування обох урядів (Ф. Лизогуба та С. Сулькевича).
 Уряд С. Сулькевича склав свої повноваження 14 листопада 1918 р. після того,
як він втратив підтримку німців, новий уряд очолив Соломон Крим.
 Залишаючи Крим німецькі війська грабували місцевих власників та вивозили
майно до Німеччини.
 Новий уряд відмовився від курсу на самостійність півострова та взяв курс на
входження в єдину небільшовицьку Росію, у Крим вводилися частини Добровольчої армії
(білогвардійці).
 26 листопада 1918 р. ескадра з 22-х французьких, британських кораблів,
грецьких та італійських кораблів висадилась біля Севастополя.
 Головною задачею військ Антанти була охорона важливих об'єктів та
патрулювання проблемних територій (робітники, серед яких сильні були більшовицькі
симпатії, чинили опір іноземним військам: відмовлялись ремонтувати їх кораблі, робили
збройні напади на іноземних військових).
 Під час наступу більшовиків в квітні 1919 р. війська Антанти не змогли
протистояти їм, тому 29 квітня 1919 р. останні кораблі Антанти покинули Севастополь.
 Більшовики зайняли Севастополь, але Керченський півострів залишився під
контролем Збройних сил півдня Росії (А. Денікіна).
 1 травня 1919 р. Крим, за виключенням Керченського півострова, був зайнятий
Червоною армією, їх влада проіснувала тільки 75 днів.
 З 10 травня 1919 р. була створена Кримська Соціалістична Радянська
республіка, що з одного боку входила до РРФСР, а з іншого - як рівноправний член входила
у військово-політичний союз радянських республік.

198
 В уряд увійшли кримські татари, була визнана партія Мілі-Фірка, а також

створені національні татарські загони у складі Червоної армії.
 Наприкінці червня 1919 р. Крим перейшов під владу Збройних сил Півдня
Росії, це супроводжувалося повномасштабним наступом військ білих в сторону Москви,
наступ зупинився в жовтні 1919 р. під Орлом, після цього білогвардійці також швидко
почали відступати.
 Цього разу Крим не отримав свого уряду, головним органом невійськової
влади була Особлива нарада при армії білих.
 У березні 1920 р. Крим став єдиною територією, що продовжувала
контролюватися білою армією.
 Ця поразка спричинила відставку з посади головнокомандувача білогвардійців
А. Денікіна 2 березня 1920 р., наступного дня військова рада обрала новим
головнокомандувачем П. Врангеля.
 Червона армія, значні сили якої були задіяні у війни з Польщею, не мала
можливості взяти штурмом Крим.
 Скориставшись цим, війська Російської армії (П. Врангель змінив назву
Добровольчої армії на Російську) в червні 1920 р. перейшли в наступ та дійшли до Донбасу
та Катеринославу.
 За планом, Російська армія повинна була з'єднатися з армією УНР, перемовини
з якою вів П. Врангель, проте в серпні більшовикам вдалося зупинити наступ, тому цей план
не був реалізований.
 У вересні закінчилась радянсько-польська війна, значна частина війська
більшовиків звільнилася, у союзі з армією Н. Махно вони почали наступ на Крим.
 9 листопада 1920 р. був взятий Перекоп, 11 листопада - Чонгар, стало
зрозуміло, що Російська армія не зможе далі тримати Крим.
 13-16 листопада 1920 р. йшла евакуація з Криму (насамперед офіцерів, козаків,
військових та їх родин), було евакуйовано 145 тисяч осіб.
Події 1920-х рр.:
 Після приходу більшовиків в Криму розгорнулася друга хвиля
масового «червоного терору».
 Голод 1921-1923 рр. в Криму закінчився пізніше, ніж в інших регіонах,
найбільше постраждали кримські татари, які складали більшість сільського населення.
 18 жовтня 1921 р. спільною постановою ВЦВК та РНК РСФРР «Про
Автономію Кримської Радянської Соціалістичної республіки» проголосили
створення Кримської АСРР у складі РСФРР.

199
 Першу Конституцію було затверджено 7 листопада 1921 р. на І

Всекримському установчому з'їзді Рад.
 1920-і рр. були часом політики «коренізації», яка в Криму прийняла форму
татаризації.
 Кримськотатарська мова була визнана, поряд з російською державною.
 З 1928 р. в Криму, як і на територіях інших національних утворень СРСР,
набрала обертів репресивна політика Й. Сталіна, «коренізації» почала згортатися.
 9 травня 1928 р. був розстріляний за сфабрикованим звинуваченням голова
Крим ЦВКа Велі Ібрагімов.
 Під гаслами боротьби з «буржуазним націоналізмом» 1928 р. були зібрані і
спалені старовинні рукописи, а також численні нові книги, видані кримськотатарською
мовою.
Друга Світова війна (1939-1945 рр.)
 12 вересня 1941р. німецькі війська підішли до Криму.
 Оборона Севастополя (1941-1942 рр.) тривала 250 днів, лише 4 липня 1942 р.
радянські війська повністю залишили контроль над Севастополем.
 Крим був включений у склад райхскомісаріату Україна 1 вересня 1941 р., коли
був створений окремий округ «Крим» з центром у Сімферополі, але фактично Крим ніколи
не підкорявся райхскомісаріату, оскільки аж до відходу німців в 1944 р. знаходився в
прифронтовій зоні та підкорявся військовій адміністрації безпосередньо.
 У перші місяці окупації були розстріляні євреї, кримчаки, цигани, комісари
комуністів.
 Німецькі війська були вибиті з Криму у ході Кримської визвольної операції в
квітні-травні 1944 р.
 Після відновлення радянської влади у травні 1944 р. були насильницьки
виселені кримські татари, а в червні - греки, вірмени та болгари (звинувачені у
співробітництві з німцями).
 1945 р. була скасована автономія Криму, півострів став Кримською областю у
складі РРФСР.
 Активне відновлення Криму відбувалось на шляху, яким мали проїхати
учасники Ялтинської конференції, що відбулась в Лівадійському палаці 4-11 лютого 1945
р.
Крим у складі УРСР:

200
 Кримську область нашій республіці було передано 1954 р. згідно з указом

Президії Верховної Ради СРСР, згодом Севастополь - це було викликана гострою
господарською потребою, необхідністю відбудови Криму, зумовлене близькістю до УРСР.
 Національний рух кримських татар в цілому характеризувався
демократичністю, масовістю, відсутністю ієрархічної структури, лояльністю до радянської
влади і Комуністичної партії, які, на переконання лідерів руху, повинні були вирішити
кримськотатарське національне питання.
 У 1957-1960 рр. в Київ і Москву в пошуках справедливості кілька разів
виїжджали делегації кримських татар з числа комуністів, колишніх партпрацівників і
учасників партизанського руху, які передавали в ЦК КПРС колективні листи, підписані
десятками тисяч кримських татар. Незабаром пішли і перші арешти.
 З грудня 1961 по квітень 1962 р. в Ташкенті діяв «Союз кримськотатарської
молоді». Його члени, переважно студенти і молоді робітники, читали вірші російською і
татарською мовами, обговорювали проблеми повернення на Батьківщину, історію власного
народу.
 Новий підйом активності кримськотатарського руху був викликаний
відстороненням від влади М. Хрущова, 1964 р. представники кримськотатарського народу
виїхали до Москви з метою домогтися вирішення національного питання від нового
керівництва країни.
 4 серпня 1965 р. в Кремлі відбулася зустріч групи кримських татар з головою
Президії Верховної Ради СРСР Анастасом Мікояном.
 В основній доповіді, зробленій Різою Асановим, були викладені вимоги
кримських татар - «організоване повернення і компактне розселення народу на історичній
батьківщині, відновлення автономії, національних шкіл, розвиток мови, культури, освіти».
 За спогадами Р. Асанова, після прийому в Кремлі кримських татар стали
«частіше підвищувати на посаді», збільшився набір студентів-кримських татар у вузи, що
було пов'язано з бажанням влади «збити національний рух».
 1966-1969 рр. були відзначені найбільшою активністю кримськотатарського
руху, в який прийшли опозиційно налаштовані щодо радянської влади і Комуністичної партії
люди - вони вже не просили, а вимагали відновлення прав свого народу.
 «Самвидавна» «Хроніка поточних подій» вже у 2-му випуску (1968 р.),
опублікувала «Звернення кримськотатарського народу до світової громадськості», де
викладалася історія депортації і 12-річної організованої боротьби кримськотатарського
народу за свої права.

201
 Надалі «Хроніка поточних подій» постійно повідомляла про всі перешкоди, які
створювала влада на шляху повернення кримських татар на півострів.
 Згодом виданий Указ від 5 вересня 1967 р., задекларував право кримських
татар жити на всій території СРСР, але так і не вирішив головного питання
кримськотатарської проблеми – дозволу масового повернення народу до Криму.
 У 1970-1980-ті рр. були засуджені (деякі повторно) багато активних учасників
руху кримських татар за повернення на батьківщину, серед них Мустафа Джемілєв,
Джеппаров Акімов, Юрій Османов, Роллан Кади, Айше Сеітмуратова, Решат Джемілєв.
 11-12 квітня 1987 р. в Ташкенті відбулася Перша Всесоюзна нарада
ініціативних груп руху, учасниками якого був прийнятий текст «Звернення
кримськотатарського народу Генеральному секретарю ЦК КПРС Михайлові Горбачову», де
викладалися основні вимоги народу.
 Для створення координаційної групи національного руху і проведення роботи
на місцях були обрані ще 20 представників, які разом з вибраними раніше шістнадцятьма
активістами склали Центральну ініціативну групу (ЦІГ).
 У 1987-1988 рр. ЦІГ мала статус постійного органу в період між Всесоюзними
нарадами кримськотатарського руху і визнавалася більшістю його ініціативних груп.
 З квітня 1988 р. по вирішенню 4-го Всесоюзного зібрання видавався «Вісник
Національного руху кримських татар», відповідальним редактором якого був Мустафа
Джемілєв.
 На Всесоюзній нараді представників ініціативних груп, що проходила з 29
квітня по 2 травня 1989 р. в місті Янгіюлі, було прийнято рішення заснувати на базі наявних
ініціативних груп суспільно-політичну Організацію кримськотатарського національного
руху (ОКНР), що стала наступником ЦІГ.
 Частина ініціативних груп - наприклад, так звана Ферганська долинна
група Юрія Османова (користувалася впливом серед кримських татар Ферганської долини
Узбекистану і Ленінабадської області Таджицької РСР) - не увійшла в ЦІГ, ставши основою
формування Національного руху кримських татар (НДКТ).
 Не потрапила до ЦІГ і угруповання Роллана Кадиева (Самарканд).
 9 червня 1988 р. від імені комісії Андрія Громика було опубліковано
Повідомлення ТАРС, в якому обґрунтовувалася неможливість і недоцільність повернення
татар до Криму, що викликало нову хвилю масових протестів кримських татар в СРСР і за
кордоном, радянська влада була поставлена перед необхідністю вирішення проблеми
кримських татар.

202
 12 липня 1989 р. обрана I З'їздом народних депутатів СРСР Рада

національностей сформувала Комісію з проблем кримськотатарського народу
(голова Геннадій Янаєв), до її складу увійшли 14 осіб, серед них і четверо кримських татар
(Джульверн Аблямитов, Айдер Куркчі, Аксе Сеітмеметов, Фікрет Сефершаев).
 14 листопада 1989 р. ВР СРСР прийняла Декларацію «Про визнання
незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що піддалися насильницькому
переселенню і забезпеченні їх прав».
 28 листопада 1989 р., ВР СРСР своєю Постановою № 845-
1 схвалив «Висновки і пропозиції комісії з проблем кримськотатарського народу»
(документ передбачав повну політичну реабілітацію кримськотатарського народу і
скасування нормативних актів репресивного і дискримінаційного характеру, а також
визнавав законним право кримськотатарського народу повернутися в «місця історичного
проживання і відновлення національної цілісності», здійснення перегляду справ, порушених
за участь в кримськотатарському національному русі, «відновлення автономії Криму шляхом
утворення Кримської АРСР у складі Української РСР», що «відповідало б інтересам
кримських татар, так і представників інших національностей, що проживають нині в
Криму»).
Кримський півострів у складі незалежної України
 22 березня 1991 р. на хвилі перебудови у Кримській області відбувся
референдум, за підсумками якого Криму було повернено статус автономної республіки,
тоді як Севастополь зберігав статус міста центрального підпорядкування.
 4 вересня 1991 р. ВР Автономної Республіки Крим «прагнучи створити
правову демократичну державу у складі України» проголосила суверенітет, проте мешканці
Кримського півострову брали участь у Всеукраїнському референдумі 1991 р., на території
Криму Акт проголошення незалежності України підтвердили 54,19% громадян,
в Севастополі - 57,07%.
 5 травня 1992 р. кримська влада здійснила першу спробу відокремлення від
України, прийнявши «Акт про проголошення державної незалежності Республіки Крим»
в межах усього Кримського півострова та призначивши проведення референдуму.
 13 травня 1992 р. цей акт був визнаний Верховною Радою України таким, що
суперечить Конституції України, і 21 травня цей акт було скасовано і Верховною Радою
Криму.
 Наступна спроба відділення від України була здійснена 1994 р. за часів
Президента «Республіки Крим» Юрія Мєшкова, коли Парламент Криму прийняв постанову
«Про відновлення конституційних основ державності Республіки Крим», що повертала в дію

203
Конституцію Криму в редакції від 6 травня 1992 р., згідно з якою, «Республіка Крим входить
у державу Україна і визначає з нею свої стосунки на основі договору і угод», а також
«самостійно вступає у стосунки з іншими державами та організаціями».
 Ця постанова була скасована Верховною Радою України 18 травня 1995 р.
 У березні 1995 р. було скасовано посаду Президента Криму через необхідність
«приведення Конституції і законів Автономної Республіки Крим у відповідність з
Конституцією і законами України з метою забезпечення верховенства Конституції і законів
України на всій її території та захисту державного суверенітету України».
 30-31 травня 1997 р. Б. Єльцин і Л. Кучма у Києві підписують україно-
російський договір про дружбу, співробітництво і партнерство - приймається «нульовий»
варіант щодо боргів і власності СРСР за кордоном, поділено бухти Севастополя для
базування флотів: у України - Стрілецька, у Росії - Карантинна, Південна і Північна в оренді
на 20 (+5) років.
 Сепаратистські настрої в Криму спостерігалися і протягом 2000-х років, на
імовірність конфлікту в Криму, що вийде за межі регіонального вказували деякі вчені.
 21 квітня 2010 р. президенти Росії Д. Медведєв та України В.
Янукович підписали Харківські угоди щодо продовження терміну оренди пунктів базування
Чорноморського флоту РФ в Криму на 25 років (після 2017 р.) з можливістю його
продовження ще на 5 років - до 2042-2047 рр.
 27 квітня 2010 р. Державна Дума РФ і Верховна Рада України ратифікували
угоду.
 Харківські угоди були розірвані в однобічному порядку Росією 31 березня
2014 р. після підступного захоплення нею АР Крим і Севастополя.
 Сепаратистські настрої, керовані з Росії, відновилися у Криму під час акцій
протесту в Києві у грудні 2013-лютому 2014 рр.
 На цей час Росія створила у Криму потужну агентурну мережу, готову у будь-
який час розпалити обстановку на півострові.
 Зокрема, 4 лютого 2014 р. Президія Верховної Ради Криму прийняла рішення
розглянути парламентом автономії питання зміни Конституції Криму та просити у Росії
гарантій прав для жителів півострова.
 Загалом у складі УРСР та її правонаступниці України Крим станом на 2014 р.
знаходився вже 60 р.
 За оцінками першого Президента України Л. Кравчука лише за роки
незалежності з 1991 р. Україна вклала в Крим близько 100 млрд дол. США.

204
 16 березня 2014 р. - російськими військовими в тимчасово окупованому

Криму було проведено незаконний «референдум» про від'єднання від України і 18 березня
Крим з ініціативи російського президента В. Путіна було анексовано Росією.
 Так званий «референдум», анексія Криму Росією, в світі не були визнані (за
винятком декількох країн, залежних від РФ, наприклад, Науру).
 15 вересня 2015 р. Верховна Рада на пропозицію Уряду встановила, що
датою початку тимчасової окупації Криму є 20 лютого 2014 р.
Додаток 1. (персоналії) 3. Агатангел Кримський.

1. Василь–Костянтин
Острозький.
4. Володимир Антонович.
2. Павло Чубинський.
5. Олесь Гончар.

205
10. Пантелеймон Куліш. .
6. Олександр Довженко.
.
7. Микола Костомаров.
11. Леся Українка (Лариса
Петрівна Косач-Квітка).
12. Микола Лисенко.
8. Іван Котляревський.
9. Соломія Крушельницька.
13. Петро Могила.
206
18. Іван Франко.
14. Сергій Параджанов.
19. Маркіян Шашкевич.
15. Григорій Сковорода.
20. Тарас Шевченко.
16. Йосип Сліпий.
17. Василь Стус. 21. Андрей Шептицький.

207
22. Ісмаїл Гаспринський.
26. Іван Дзюба.
23. Михайло Вербицький.
27. Іван Миколайчук.
24. Володимир Вернадський. 28. Любомир Гузар.
25. Василь Симоненко. 29. Михайло Драгоманов.

208
30. Микола Міхновський.
34. Петро Дорошенко.
31. Степан Бандера.
35. Дмитро Донцов.
32. Володимир Винниченко.

36. Євген Коновалець.
33. Михайло Грушевський.

209
37. Іван Мазепа.
41. Євген Петрушевич.
38. Нестор Махно.
42. Кирило Розумовський.
39. Августин Волошин.
.
43. Петро Сагайдачний.
40. Симон Петлюра.
44. Павло Скоропадський

210
49. Левко Лук’яненко.
45. Богдан Хмельницький. З
50. Петро Григоренко.
46. Кость Левицький.
47. В’ячеслав Чорновіл. 51. Леонід Кравчук.
52. Леонід Кучма.

48. Роман Шухевич.

211
54. Петро Порошенко. .
53. Віктор Ющенко.

Додаток 2. (візуальні пам’ятки)
Архітектура культових споруд в Україні

1. Софійський собор. Чернігові. 1086 р.
3. Успенський собор Києво-Печерської лаври

1073-1078 рр.
2. Спасо-Преображенський собор у

212
4.Михайлівський Золотоверхий собор 8. Костел святого Варфоломія в Дрогобичі

Михайлівського монастиря в Києві 1108- 1392 – XV ст.
1113 рр.
5. П’ятницька церква в Чернігові. Кінець

ХІ – початок ХІІІ ст. 9. Вірменський собор Львові 1363 р.
10. Покровська церква-фортеця в с.

Сутківцях. 1476 р.
6. Успенський собор у Володимирі 1160

р.
11. Церква Зішестя Святого Духа в Потеличі.

1502 р.
7. Церква святого Пантелеймона поблизу

Галича. Кінець ХІІ ст.
12. Ансамбль Успенської церкви у Львові:

церква Успіння. 1591-1629 рр., вежа
Корнякта, 1573-1578 рр. каплиця Трьох

213
Святителів. 1578 р. 14. Іллінська церква в Суботові. 1643 р.
15. Богданова церква в Суботові (робота

Тараса Шевченка):
13. Ансамбль Кафедрального костелу у

Львові: каплиця Боїмів, 1609-1617 рр.
16. Троїцький собор Троїцько-Іллінського

монастиря в Чернігові. 1679-1689 рр.
17. Покровський собор у Харкові. 1689 р.


214
21. Собор святого Юра у Львові. 1746-1762

рр.1
18. Оборонна синагога в Жовкві. 1692-1698

рр.
22. Андріївська церква у Києві. 1747-1757 рр.
19. Георгіївська церква Видубицького

монастиря в Києві. 1696-1701 рр. 23. Покровська церква в Києві. 1766 р.
20. Преображенська церква у Великих

Сорочинцях. 1732 р.
24. Троїцька собор у Новомосковську. 1773-

1778 рр. Майстер Я. Погребняк.

215
26. Резиденція православних митрополитів

Буковини і Далмації в Чернівцях. 1864-1873
рр.
25. Успенський собор Почаївської лаври. 27. Володимирський собор у Києві. 1862-
1771-1783 рр. 1896 рр.
Архітектура фортифікаційних споруд в Україні

28. Верхній замок у Луьку. Друга
половина XIV-XV ст
29. Хотинська фортеця. XIII-XVI ст.

216
30. Кам’янець-Подільська фортеця XIV-XVI

ст.
31. Замок Паланок (Мукачівський замок) 35. Замок у Підгірцях. 1635-1640 рр.
(XIV-XVII ст.)
32. Генуезька фортеця в Судаку. 1371-

1469 рр.

Світська архітектура.
Містобудування
36. Ансамбль площі Ринок у Львові:
Чорна Кам’яниця. Кінець XVI ст.; будинок
Корнякта. 1580 р.
33. Ханський палац у Бахчисараї. 1532-

1764 рр.
34. Острозький замок. Кінець XVI ст

217
Будинок Корнякта
40. Будівля Оперного театру в Одесі.
1883–1887 роки.
41. Будинок з химерами в Києві. 1901–

37. Бучацька ратуша. 1751 р. 1903 роки.
38. Палац Кирила Розумовського в Батурині.

1799-1803 рр.
42. Будинок Полтавського губернського

земства. 1903–1908 роки.
39. Будівля Київського університету.

1837–1843 роки.

218
43. Будинок страхового товариства

«Дністер» у Львові. 1905–1906 роки.
44. Будівля Держпрому в Харкові. 1925–

1928 роки.
Скульптура. Пам’ятники
45. Будівля Верховної Ради УРСР в Києві. 46. Скульптурна група святого Юрія
1936–1939 роки. Змієборця на фасаді собору святого Юра
у Львові. Скульптор Й. Пінзель

219
50. Пам’ятник Тарасові Шевченку в

Ромнах. 1918 р. Скульптор І. Кавалерідзе.
47. Пам’ятник князю Володимиру у Києві.

1850–1853 рр.
51. Пам’ятник засновникам Києва (Кий,

48. Пам’ятник градоначальнику та Щек, Хорив і сестра їх Либідь). Скульптор
генерал-губернатору А. де Рішельє в В. Бородай.
Одесі. 1828 р.
49. Пам’ятник Богдану Хмельницькому в Ікони (Образотворче

Києві. 1888 р. Скульптор М. Микешин
мистецтво)
220
52. Мозаїки Богоматері Оранти та Христа

Вседержителя із Софійського собору в
Києві. Перша половина ХІ ст.
55. Дорогобузька ікона Богородиці.

Остання третина ХІІІ ст.
53. Вишгородська ікона Богородиці 56. Свенська ікона Богородиці з Антонієм

і Феодосієм Печерським
54. Холмська ікона Богородиці. ХІІ ст.

221
57. Ікона Богородиці з пророками з 60. Ікона «Вознесіння Христове» з

церкви у Підгородцях. іконопису церкви Воздвиження Чесного
Хреста . Скит Манявський. Й.
Кондзелевич.
58. Ікона «Успіння Богородиці». 1547 р. О.

Горошкович.
61. Ікона святого Юрія Змієборця із с.

Станилі поблизу Дрогобича
59. Ікона «Покров Богородиці» (з

портретом гетьмана Богдана
Хмельницького). Перша половина XVIII ст.

222
Євангелія. 1556–1561 роки.
Мініатюри. Гравюри.
Портрети
62. Євангеліст Лука. Мініатюра з
Остромирового Євангелія. 1056–1057
роки.
63. Родина князя Святослава Ярославича.

Мініатюра з «Ізборніка». 1073 р.:
64. Мініатюри Пересопницького
65. Євангеліст Лука. Гравюра з

223
львівського «Апостола». 1574 р.
66. Гравюра «Іван Мазепа серед своїх

добрих справ». І. Мигура. 1706 р.
68. Портрет Богдана Хмельницького В.

Гондіуса. Середина XVII ст.
67. Портрет Петра Конашевича-

Сагайдачного з книги «Вірші на жалісний
погреб шляхетного рицаря Петра
Конашевича-Сагайдачного». 1622 р.
69. Портрет князя Криштофа Збаразького.

Після 1622 р.

224
71. Картини «Автопортрет» (1840 р.),

«Катерина» (1842 р.), офорти з серії
«Живописна Україна» Т. Шевченка
Художні роботи
(Образотворче
мистецтво)
70. Картина «Дівчина з Поділля». В.
Тропінін «Катерина»:

225
«Смерть Б. Хмельницького»:
74. Картина «Козаки в степу». 1890 р. С.

Васильківський.
«Дари в Чигирині»:
75. Картина «Святочне ворожіння». 1888

р. М. Пимоненко.
72. Картина «Садиба Г. Тарнавського в

Качанівці» В. Штернберг. 1837 р.
76. Картина «Дівчина в червоному
капелюсі». 1902–1903 роки. О. Мурашко
73. Картина «Запорожці пишуть листа

турецькому султанові». 1880–1891 роки. І.
Рєпін
77. Картина «Портрет Лесі Українки». 1900

226
р. І. Труш.
80. Картина «Життя. Триптих» («Любов».

«Сім’я». «Повернення»). 1925–1927 роки.
78. Картина «Еней та його військо» 1919. Ф. Кричевський
Г. Нарбут.
81. Картина «Бій Богуна з Чарнецьким під

Монастирищем в 1653 р.» (1931 р.). М.
Самокиш.
79. Літографія «Гуцул з квіткою», естамп

«Карпатська мати». 1923 р. В. Касіян.
82. Картина «Хата в Богданівці». 1955 р. К.

Білокур.

227
Пам’ятки стародавньої
історії України
85. Браслет із меандровим орнаментом.
Мізинська стоянка
83. Картина «Хліб» 1949 р. Т. Яблонська

82.1 «Хліб»:
84. Картина «Гороховий звір» 1971 р. М.

Приймаченко.
86. Кераміка трипільської культури
(орнаментована кераміка)
87. Золота пектораль з кургану Товста

могила. IV ст. до н.е.

228
90. Збруцький ідол.
88. Золотий гребінь з кургану Солоха.

Кінець V – початок IV ст. н.е.
89. Херсонес Таврійський. Сучасний

вигляд.

КОНСПЕКТИ ЗНО 2022!

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

КОНСПЕКТИ ЗНО 2022!

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

1

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Тема 28.Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)…………………………..167

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

1.Вступ до історії України

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

2.Стародавня історія України

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Кочовики – племена, які не мають постійного житла і пересуваються з одного місця

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Через значне похолодання змінився рослинний і тваринний світ, тому архантропів

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

 розвивається наскельний живопис (зображення на плитах Кам’яної Могили

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

 поширена в степовому Придніпров’ї, Приазов’ї, басейні Сіверського Дінця

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

 основа господарства – конярство;

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

 набільшої могутності досягли у часи правління Аттіли;

Античні міста-колонії у Північному Причорномор’ї та Криму:

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Держави складалися з міста, що було економічним, політичним та культурним

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Слов’яни: походження, господарство, суспільний устрій, культура, вірування.

 південні (болгари, хорвати).

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Снем – з’їзд князів.

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

 уличі – між Дністром і Дніпром,

Існує декілька теорій утворення Київської Русі, дві з них найпопулярніші:

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Князь Олег (882-912 рр.) «Віщий»:

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Князь Ігор Рюрикович (912-945 рр.):

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Період розквіту держави

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Історичне значення запровадження християнства:

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

2) таємна втеча Ізяслава з Києва та повернення до влади при підтримці

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

 відсутністю сталого порядку престолонаслідування, зростанням великого

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

 чернігівські Давидовичі - орієнтувались на Київ, новгород-сіверські Ольговичі

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

 Основну масу населення Київської Русі складали селяни, які займалися

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

 У 1086 р. онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна заснувала в київському

Архітектура міст і сіл Київської Русі представлена насамперед дерев'яними

4. Галицько-Волинська держава. Монгольська

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Баскак – намісник монгольського хана, який перебував на руських землях.

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

Данило Галицький (1238-1264 рр.):

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

 1253 р. – відбулася коронація Данила в Дорогочині Папою Римським

Інтелектуальна власність Ковальчук Ю. zno.ist.ukr

укріплені Кременець і Данилів).

Золота Орда на руських землях встановила власні порядки:

5.Литовсько-Руська держава. Українські землі у

держав (у другій половині XIV – першій половині