Банківська система Німеччини є однією з найбільш стабільних та організованих систем у світі.

У Німеччині дуже сильна національна банківська система склалася історично. Три "грос-банки"
(Deutsche, Dresdner і Commerz1), до яких наприкінці 1990-х років приєднався баварський
Hypovereinsbank, що утворився в результаті злиття двох регіональних банків, виникли ще в другій
половині ХIX століття і відіграли найважливішу роль у фінансуванні індустріал. У цей період сягає
корінням характерна для Німеччини система тісних зв'язків банків з корпоративними клієнтами,
що стала основою німецької моделі корпоративного управління (банки володіють пакетами акцій
своїх корпоративних клієнтів і до того ж акумулюють у себе передані за довіреністю голоси
дрібних акціонерів, набуваючи тим самим великого впливу на рішення багатьох найважливіших
питань у корпораціях-клієнтах). Традиційним для Німеччини є також досить високий рівень довіри
населення до німецьких банків.

Зараз у Німеччині створена високорозвинута банківська система. До неї входять близько 300
банків, 700 ощадних кас та жироцентралів, 2,5 тис. кооперативних банків ("Фольксбанк",
"Райфейзенбанк") та ін. Банківська система Німеччини є дворівневою. На першому рівні
знаходиться Німецький федеральний банк (Дойче Бундесбанк), який є правонаступником
Рейхсбанку, і який було суттєво реорганізовано після Другої світової війни. У радянській зоні
окупації всі відділення Рейхсбанку були закриті, а в західних зонах вони продовжували свою
діяльність. У лютому 1948 року на їх основі був створений Банк німецьких земель, а в 1957 році
відбулося злиття центральних банків земель і створення Німецького федерального банку.
До створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) Бундесбанк виконував наступні
важливі народногосподарські функції: - емісійного центру країни; - валютного центру країни; -
банку уряду (здійснення через поточні рахунки уряду виконання федерального бюджету); - банку
банків (обслуговування банків установ за пасивами та активами); - розрахункового центру країни; -
державного органу грошово-кредитного регулювання економіки країни.Зараз Бундесбанк
входить, поряд з іншими центральними банками країн ЄС, до ЄСЦБ і має найбільшу частку (майже
24,5%) в капіталі Європейського центрального банку (ЄЦБ).

+Другий рівень банківської системи Німеччини представлено різноманітними комерційними

(кредитними) банками. На відміну від інших західних країн у Німеччині було багато державних
банків з особливими завданнями. Вони були створені після Другої світової війни з метою надання
допомоги приватному сектору з боку держави та посилення впливу останнього на процес
суспільного виробництва. Ці банки безпосередньо підпорядковані уряду країни.

Протягом багатьох поколінь банківська галузь Німеччини відігравала центральну роль в економіці
країни. Проте галузь має потенціал для покращення. Оскільки з’явилися конкуренти, які швидко
розвиваються, добре фінансуються, банки все частіше розглядаються як гравці резервної команди,
які більше не зберігають ключову роль у німецькому фінансовому секторі. Так, банки допомогли
стабілізувати та відновити взаємодію з економікою під час пандемії COVID-19, але їхня суспільна
репутація не така, як могла б бути, і банківський сектор виглядає менш актуальним у загальному
плані гри німецької економіки.Наприклад, німецькі банки втратили значну частку ринку з точки
зору доходів іноземним банкам, включаючи європейських та американських гравців;
спеціалізовані гравці, які працюють без банківських ліцензій; і цифрові зловмисники, включаючи
технологічні компанії. Частка доходу німецьких вітчизняних банків знизилася з приблизно 70
відсотків у 2010 році до 60 відсотків у 2019 році. Вони все ще домінують у роздрібних банківських
послугах з часткою 80 відсотків, але зберегли лише меншу частину ринку інвестиційного
банківського обслуговування та управління багатствами та активами, з частки приблизно 20 і 45
відсотків відповідно

У Німеччині функціонує значна кількість іноземних банків та дочірніх іноземних банків. Причому
сукупні активи та обсяги позичкових та депозитних операцій регулюються державою, що дозволяє
банківській системі Німеччини забезпечувати економічну захищеність та операційну самостійність
в умовах сучасної фінансової глобалізації.Урядова фінансова контролююча організація (BaFin) – це
орган, який здійснює нагляд задіяльністю банків. BaFin була заснована 1 травня 2002 року і зараз
об’єднує три сфери: нагляд за банківськими операціями, сектор страхування та торгівля цінними
паперами.