ТРОЄ У ЧОВНІ

Джером К. Джером

Джером К. Джером (1895-1927) — відомий англійський

письменник, чиї твори «Троє у Човні», «Ліниві думки одного
нероби», «Novel Notes» («Примітки до роману»???) та «Троє
на бумелі» (або «Троє на колесах») отримали велику
популярність. Джером К. Джером славиться мистецтвом
оповідання, його насичений стиль і гумор, який як правило
виражений у комічних ситуаціях, будується на непорозумінні
між героями. Використовуючи іскрометний гумор, він
критикував слабкі сторони людської натури.

Розділ 14

Ми висадилися у Соннінгу і пішли прогулятися по селищу. Це

самий казковий закуток по всій річці. Селище мало більше
вигляд театральних декорацій, аніж побудованого з цегли та
будівельного розчину. Кожен будиночок потопає серед роз, а
зараз, на початку червня, вони вибухають хмарами
вишуканого блиску. Якщо ви побуваєте у Соннінгу, загляніть
до «Буйволу», що за церквою. Це справжнє зображення
старого сільського готелю, з зеленим прямокутним подвір’ям
спереду, де на лавках під деревом збираються на вечір старі
чоловіки, щоб випити елю і пліткувати про сільські справи; з
низенькими химерними кімнатами та ґратчастими віконцями,
незручними сходами та звИвистими проходами.

Ми блукали по красивому Соннінгу приблизно годину, і потім, так як уже було занадто пізно плити
через Редінг, ми вирішили повернутися до одного з островів Шиплейка і перебути ніч там. Було ще
дуже рано, коли ми туди дісталися, і Джордж сказав, що оскільки часу у нас купа, було б чудовою
нагодою приготувати смачну вишукану вечерю. Він сказав, що покаже, як можна готувати на березі
річки, і запропонував з овочів, залишків холодної яловичини та усього, що в нас є, приготувати
ірландське рагу.

Ідея здавалася чудовою. Джордж назбирав деревини і розпалив багаття, а Харріс і я почали чистити
картоплю. Я ніколи б не подумав, що чистити картоплю це така складна справа. Робота виявилася
найскладнішим з усього, що я коли-небудь робив. Ми почали завзято, навіть можна сказати,
полохливо, але наша безтурботність зникла після першої почищеної картоплини. Чим більше ми
чистили, тим більше, здавалося, залишалося лушпиння; коли ми все почистили і очі майже
вискакували із зіниць, картоплі не лишилося, принаймні такої, на яку варто було б звернути увагу.
Підійшов Джордж і подивився на неї — вона була розміром з горішок. Він сказав:

«О, так у нас нічого не вийде! Ви їх просто даром марнуєте. Вам треба відскрібати її.»

Тож ми почали її шкребти і це було складніше, чим чистити. Вона була такої дивакуватої форми, уся у
вибоїнах, наростах і впадинах. Ми працювали безперервно впродовж двадцяти п’яти хвилин і нам
вдалося почистити чотири картоплини. Потім ми запротестували. Ми сказали, що нам доведеться
залишок вечора провести за відшкрібанням себе.
Я ще ніколи не бачив, щоб така праця, як відшкрібання картоплі, могла перетворити людину у безлад.
Здавалося складним повірити, що відшкрібання картоплі, після якого ми з Харрісом стояли
наполовину в лушпинні, принесе нам всього чотири картоплини. Це демонструє те, що можна
зробити, використовуючи економію і обережність.

Джордж сказав, що абсурдно мати лише чотири картоплини в ірландському рагу, тож ми помили ще
півдесятка чи приблизно того і поклали їх, не очищаючи. Також ми поклали капусту і близько
чотирьох літрів гороху. Джордж все це перемішав, а потім сказав, що, здається, є багато вільного
місця, тож ми пильно переглянули обидва кошики, вибрали всі дрібниці й залишки й додали їх до
рагу. Залишилася половина пирога зі свининою та трохи холодного вареного бекону, і ми їх поклали.
Тоді Джордж знайшов пів банки законсервованого лосося й висипав це в каструлю.

Він сказав, що це перевага ірландського рагу: можна позбутися великої кількості їжі. Я дістав пару
яєць, які були надбиті, і ми поклали до каструлі. Джордж сказав, що вони згущать підливу.

Я не пам’ятаю, які були інші інгредієнти, але знаю, що нічого не було витрачено даремно; і я
пам’ятаю, що під кінець Монморенсі, який весь час виявляв великий інтерес до процесу, відійшов із
серйозним і задумливим виглядом, знову з’явившись через кілька хвилин з дохлим водяним щуром в
зубах, якого він, очевидно, бажав представити як свій внесок до вечері; чи в саркастичному дусі, чи із
загальним бажанням допомогти, я не можу сказати.

У нас була дискусія щодо того, додати щура до рагу чи ні. Харріс сказав, що він думає, що це буде
добре, якщо змішати його з іншими речами, і що кожна дрібниця допомогла; але Джордж відстоював
прецедент! Він сказав, що ніколи не чув про водяних щурів в ірландському рагу, і краще
перестрахуватися й не проводити експерименти.

Харріс сказав:

«Якщо ви ніколи не пробуєте щось нове, як ви можете сказати, що це таке? Саме такі люди, як ви,
гальмують прогрес світу. Подумайте про людину, яка першою спробувала німецьку ковбаску!»

Це ірландське рагу мало великий успіх. Я не думаю, що я коли-небудь так насолоджувався їжею. Було
в цьому щось таке свіже і пікантне. Піднебіння з легкістю втомлюється від старих смаків; ось страва з
новим смаком, зі смаком, як ніщо інше на землі.

І воно також було ситним. Як сказав Джордж, у ньому були хороші продукти. Горох і картопля могли б
бути трохи м’якшими, але всі ми мали хороші зуби, тож це не мало значення; а щодо підливи, то це
була казка – трішки занадто насичена, мабуть, для слабкого шлунку, але поживна.