Я вважаю, що похилий художник Берман зробив вірно, що намалював листок від дерева

на стінці.

Прочитавши новелу О.Генрі «Останній листок», я зрозумів, що не треба боятися труднощів

навіть тоді, коли дуже погано себе почуваєш. Джонсі захворіла і вже думала, що вона помре.
Дівчина порівнювала себе з листям на дереві, яке вона бачила зі свого вікна. Їй пощастило, що в
неї була хороша подруга Сью, яка підтримувала у тяжку хвилину. Яка заспокоювала хвору подругу і
допомагала їй вірити у себе. Підтверджує мої міркування афоризм видатного українського
філософа Г.Сковороди : «В тих хто душею низький, краще із всього написаного та сказаного
становиться найбільш поганим».

Я переконаний, що серед моїх сучасників є люди, схожі на Бермана. Він допоміг хворій
дівчинці вірити в те, що листок ніколи не впаде з дерева. Він навіть не пошкодував свого часу та
здоров’я. Навіть коли була злива все одно зробив добре діло. В ночі коли дівчина спала він
домалював листок від дерева на стінці. Мені здається, що в душі це добра людина. Розумію, що
він не хотів захворіти замість дівчини, але так сталось. Як навчає народне прислів’я: «Життя
любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається».

Отже, Джонсі одужала тому, що в неї були люди, які її підтримували. І завдяки своїй вірі в
те, що вона бориться до останнього, як останній листок на дереві.