Мова програмування— це 

штучна мова, створена для передачі команд машинам, зокрема комп'ютерам. Мови

програмування використовуються для створення програм, які контролюють поведінку машин, та для
запису алгоритмів. Звичайна мова може бути не обовязково точною.

Написання програми на машинному коді або на мові низького рівня потребує від програміста доброго знання
апаратного забезпечення та операційної системи. При використанні мови високого рівня програмістам
здебільшого не потрібно, наприклад, вникати в особливості реалізації того чи іншого процесора комп'ютера.

Прикладами мов високого рівня є C++, C#, Java, JavaScript, Python, PHP, Ruby, Perl, Pascal, Delphi, LISP. Мовам

високого рівня властиве вміння працювати з комплексними структурами даних. До більшості з них інтегровано
підтримку стрічкових типів, об'єктів, операцій файлового вводу-виводу і т. д..

Інтерпретатор перекладає команди програми в машинні коди по черзі й відразу їх виконує. Повторний запуск
програми на виконання супроводжується повторним перекладом. Це невигідно, якщо програми великі.
Приклади інтерпретаторів: інтерпретатори мов GW-Basic, QBasic тощо. Інтерпретатор може бути
двопрохідним. Перший раз він опрацьовують кожну команду відразу після її введення, аналізує на наявність
помилок, але не виконує її. Другий «прохід» відбувається після запуску програми на виконання: команди одна
за одною перекладаються в машинні коди і виконуються.

Середовище програмування — це комплекс програмних засобів, до якого входять: текстовий редактор,

компілятор, налагоджувач.
Середовище програмування має графічний інтерфейс, який містить набір меню, панелей і вікон для розробки
програм.