Синтаксис.

Словосполучення. Просте речення

Конспекти лекцій (в таблицях)

з дисципліни «Сучасна українська мова з практикумом»

Затверджено на засіданні кафедри

філології та журналістики
як конспект лекцій з дисципліни
«Сучасна українська мова».
Протокол № 8 від 14.03.12.
2
В опорних конспектах подається теоретичний матеріал з питань синтаксису
словосполучення, простого речення і пунктуації.

Рекомендовано для самостійної роботи студентів вищих навчальних

закладів гуманітарних спеціальностей. Матеріали можуть бути використані
вчителями української мови, старшокласниками, викладачами, студентами, для
поглибленого вивчення курсу синтаксису української мови.
 3

Передмова

Синтаксис української літературної мови – багате надбання

загальнонародної української культури. У своїх гнучких різноманітних формах
висловлення, що склались у чітку закономірну систему, він відтворює історичні
скарби мислення, переживань і почуттів, а отже, й мовні взаємини всіх поколінь
українського народу. Мета пропонованих навчальних матеріалів – допомогти
студентам засвоїти теоретичний курс синтаксису сучасної української
літературної мови, стимулювати їх до вдосконалення культури усного й
писемного мовлення.
У зв’язку з реформуванням системи освіти в Україні зменшується
аудиторне навантаження, натомість посилюється роль і місце самостійної роботи
студентів у навчальному процесі. У зв’язку з цим подаємо відомості із загальних
питань синтаксису, словосполучення та простого речення у вигляді логічних
схем, опорних конспектів, таблиць, які узагальнено відбивають основні
положення лінгвістичного матеріалу. Це спростить і полегшить роботу з вивчення
теоретичного матеріалу, допоможе відтворити, узагальнити й систематизувати
матеріал проблемно-установочних лекцій з теоретичних питань синтаксису. Крім
того, опорні конспекти мають практичне спрямування, оскільки дають певні
рекомендації щодо визначення, класифікації та характеристики мовних явищ, що
в свою чергу сприятиме виробленню навичок синтаксичного аналізу
словосполучення та простих речень різних типів. Поряд із синтаксичними
відомостями до кожної з тем пропонуються правила пунктуації. Це допоможе
студентам удосконалити навички пунктуаційної грамотності.
У підготовці лекцій використано матеріали рекомендованих Міністерством
світи і науки, молоді та спорту України підручників, навчальних посібників з
сучасної української мови для студентів вищих навчальних закладів (автори:
М. Я. Плющ, О. Д. Пономарів, М. У. Каранська, Г. О. Козачук, Н. Г. Шкуратяна,
С. В. Шевчук, І. П. Ющук та ін.) й Українського правопису.
 4
Лекція 1
Тема «Синтаксис. Словосполучення»

План

1. Синтаксис як розділ граматики. Основні синтаксичні одиниці.

2. Словосполучення як синтаксична одиниця. Ознаки словосполучення.

Типи словосполучень за будовою, за ступенем злиття компонентів, за

морфологічним вираженням головного слова.

3. Типи словосполучень за смисловими відношеннями між головним і

залежним словом.

4. Типи граматичного зв’язку у словосполученні.

Список літератури
1. Сучасна українська літературна мова [Текст] : підруч. для студ. філол.
спец. вищ. навч. закл. / ред. М. Я. Плющ. – 6-те вид., стер. – К. : Вища школа,
2006. – 430 с.
2. Сучасна українська мова [Текст] : підруч. для студ. гуманіт. спец. вищ.
навч. закл. / за ред. О. Д. Пономарева. – Вид. 2-ге, переробл. – К. : Либідь, 2001. –
399, [1] с.
3. Український правопис [Текст] : посібник / НАН України, Ін-т
мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. – Стер. вид. – К. :
Наук. думка, 2004. – 240 с.
4. Шкуратяна, Н. Г. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс
[Текст] : навч. посіб. для студ. нефілол. спец. вищ. навч. закл. / Н. Г. Шкуратяна,
С. В. Шевчук. – К. : Вища школа, 2007. – 823, [1] с.
5. Ющук, І. П. Українська мова [Текст] : підруч. для студ. філол. спец. вищ.
навч. закл. / І. П. Ющук. – К. : Либідь, 2004. – 639, [1] с.
 5

СИНТАКСИС

Синтаксис (від грецького syntaxis – складання, впорядкування) – це

розділ граматики, у якому вивчають особливості будови, семантики й
функціонування синтаксичних одиниць

Предмет Розділи
вивчення синтаксису
Словоформа Синтаксис
Синтаксис словосполучення
Словосполучення
речення
Речення Синтаксис складного
Текст синтаксичного цілого

Словоформа
Мінімальна синтаксична одиниця, яка бере участь у
формуванні словосполучення і речення. Морфологічні видозміни змінюваного
слова обумовлені функціями в синтаксичних побудовах: словоформа виконує роль
члена речення (іменник у Н.в. – підмет, у непрямих відмінках – додаток,
обставина, неузгоджене означення тощо). Незмінювані слова та словоформи
змінюваних слів поєднуються в словосполученнях і реченнях синтаксичними
зв’язками, що виражають відповідні синтаксичні відношення між компонентами
синтаксичних конструкцій.
Кількість словоформ і слів у реченні не завжди збігається, оскільки службові
слова об’єднуються із самостійними для виконання певної синтаксичної ролі. Крім
того, у функції одного члена речення може виступати ціле словосполучення: І
допоки життя горітиме в нас, доти звучатиме «Ой зійди, зійди, ясен місяцю…»
(М.Сингаївський)

Словосполучення Речення

Синтаксична одиниця, Основна, граматично оформлена за

що утворюється поєднанням законами певної мови, інтонаційно завершена
двох або більше комунікативно-мовна одиниця, що є засобом
повнозначних слів на основі вираження думок, емоцій, почуттів та
підрядного зв’язку ставлення до висловлюваної думки

Текст Синтаксична одиниця, що утворюється

поєднанням в одне ціле низки речень і характеризується відносною
завершеністю теми, єдністю думки й тісною структурною
пов’язаністю усіх компонентів
6

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Словосполучення – це мінімальна непредикативна

одиниця синтаксису, утворена за нормами і правилами
національної мови з двох чи більше лексично повнозначних слів
на основі підрядного зв’язку

Номінативна Конструктивна
Функції
(називна) (будівельна)
називає предмети, виступає елементом
дії та їх ознаки структури речення

Словосполучення і слово

Спільні ознаки Відмінні ознаки

некомунікативні одиниці словосполучення має складнішу

від слова будову
виконують номінативну функцію
словосполучення, на відміну від
мають певну систему форм
слова, дає розгорнуте
будівельний матеріал для речення найменування предмета

Словосполучення і речення

Спільні ознаки Відмінні ознаки

складаються зі слів словосполучення, на відміну від

речення, належить до
характеризуються граматичною некомунікативних одиниць
організованістю за наявними у
мові схемами-моделями словосполучення не має таких
ознак речення,
як предикативність, модальність,
інтонаційна та смислова
завершеність
 7

питання
Будова
?
Головне Залежне
словосполучення слово слово

Типи словосполучень

За будовою
Прості Складні

Складаються з двох Підручник з історії, Складаються з трьох

чиста криниця
повнозначних слів і більше повнозначних слів

та багатослівні, одним із Утворюються шляхом

компонентів яких є поширення компонента
простого словосполучення
аналітична форма дієслова, прикметника або залежними від нього
прислівника: буду навчатись мови; більш словами:
вагомий результат; співати більш гучно; Навчальний заклад –
нерозкладне словосполучення: дівчина з загальноосвітній навчальний
карими очима; писати з великої літери; заклад; міжнародний турнір
фразеологізм: щоденно бити байдики; – міжнародний шаховий
укласти угоду із совістю; нас круг пальця не турнір; незрадлива любов –
обведеш незрадлива любов до дитини

За ступенем семантичного злиття

компонентів словосполучення

Синтаксично вільні Синтаксично нечленовані

Синтаксично вільні словосполучення

Це словосполучення, які складаються зі слів, кожне з яких є окремим
членом речення. У реченні Густі сутінки оповивали землю можна
виділити такі синтаксично вільні словосполучення: сутінки (які?) густі,
оповивали (що?) землю. Кожен компонент цих словосполучень виконує
окрему синтаксичну функцію: сутінки – підмет, густі – означення,
оповивали – присудок, землю – додаток.
У синтаксично вільних словосполученнях можлива заміна одного з
компонентів іншим словом: написати книгу; написати листа; прочитати
книгу; отримати листа.
8

Синтаксично нечленовані словосполучення

Це словосполучення, що становлять граматичну єдність:

складаються зі слів синтаксично несамостійних і виконують роль одного з
членів речення: Ліс – це частина природи; Кожен із нас і на роботі, і
вдома змушений обговорювати різноманітні справи; Багато хто не знає
правил обговорення справ і через те витрачає на це надто багато часу.
Синтаксично нечленовані словосполучення можуть складатися:
а) з числівника й залежної від нього форми іменника: семеро козенят,
троє дітей, п’ятнадцять кроків;
б) з неозначено кількісного числівника або прислівника з кількісним
значенням і залежною від них формою іменника: декілька студентів,
чимало часу;
в) з іменника в називному відмінку, що набуває значення міри, й
іменника в родовому відмінку: склянка кави, кілограм пшениці, більшість
дітей;
г) з іменника, що має значення сукупності з іменником у родовому
відмінку: зграя птахів, гурт хлопців, група туристів;
ґ) з іменника, числівника або займенника в називному відмінку та
іменника або займенника в родовому відмінку з прийменником: хтось із
нас, перший з групи, дехто з них, кімната для гостей;
д) складні присудки: Той не сміє називатися людиною, хто не
любить рідної матері (В.Сухомлинський)

УВАГА До словосполучень не належать

!

Підмет і присудок Вулиці були змиті, але з дерев уже

(головні члени речення, що
становлять предикативний центр)
Аналітичні форми слів
встигло нападати листя (В.Шевчук)
Люб’язні вороги ще більш ворожі
(А.Листопад); Буду я навчатись мови
золотої… (А.Малишко)

Сполучення повнозначних Вчора над містом летіли гуси

слів зі службовими (Є.Плужник)

Сполучення іменних частин Низькі двері хатини були розчинені

мови з дієсловами-зв’язками (В.Малик)

Кучеряве світло весняного вечора

Фразеологізми кинулось йому в очі (М.Хвильовий)
 9

За морфологічним вираженням
головного слова
словосполучення бувають
Іменникові
(субстантивні)
З іменником у ролі головного слова, який
сполучається: а) з прикметником (літній день, приємна зустріч, мамині очі);
б) з іменником у непрямих відмінках без прийменника та з прийменником
(підручник з літератури, кроки дитини); в) із займенником (це питання, все
життя); г) з дієприкметником (залишені справи, посивілий чоловік, непрочитана
книга); ґ) з прислівником (читання мовчки, сорочка навипуск); д) з інфінітивом
(завдання прочитати, уміння говорити)

Прикметникові
(ад’єктивні)
З прикметником у ролі головного слова, який
сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках без прийменника і з
прийменником (потрібний учням, вдячний за допомогу); б) з прислівником (дуже
веселий, надзвичайно вагомий); в) із займенником без прийменника та з
прийменником (потрібний усім, вдячний мені, залежний від тебе); г) з інфінітивом
(неспроможний вивчити, готовий допомогти)

Числівникові
(нумеральні)
З числівником у ролі головного слова, який
сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках ( двоє хлопців, кільканадцять
учнів); б) з числівником (троє з восьми, п’ятий серед шести)

Займенникові
(прономінальні)
Із займенником у ролі головного слова, який
сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках (дехто з учнів); б) з
прикметником (хтось веселий); в) із займенником (щось інше, кожен із нас)

Дієслівні (вербальні) У ролі головного слова у такому словосполученні

можуть бути особові форми дієслова, інфінітив, дієприкметник і дієприслівник,
які поєднуються: а) з іменником у непрямому відмінку без прийменника та з
прийменником (виконати завдання, підійти до будинку, посивілий від горя); б) з
інфінітивом (учитися малювати, просити допомогти); в) з прислівником (бігти
швидко, прийти вчасно, відповідати впевнено); г) із займенником з прийменником
або без нього (зустрітися з ним, згадати про нас)

Прислівникові
(адвербіальні)
З прислівником у ролі головного слова, який
сполучається: а) з іменником (високо в небі, далеко від міста); б) з прислівником
(пізно ввечері, не зовсім вчасно)
10

Типи словосполучень за смисловими відношеннями між

головним і залежним словом

Головне слово
Атрибутивні
Словосполучення, Іменник,
у яких називається предмет і його займенник або будь-яка
постійна чи змінна ознака: субстантивована частина
ширококрилий птах, материнська мови
пісня, батькова хата, мрії Залежне слово
Будь-яка
подорожувати, шлях уперед, дівчина з
частина мови
карими очима У реченні виконує
функцію означення

Компоненти словосполучення можуть називати: предмет та його ознаку (тихий вечір);

назву предмета і назву особи, якій належить предмет (щоденник поета); назву частини
предмета та цілий предмет (крихти хліба); опредмечену дію та діяча (виступи
спортсменів); опредмечену ознаку та предмет, якому властива ця ознака (блакить неба)

Головне слово
Об’єктні Іменник,
Словосполучення,
прикметник, дієслівні
у яких головне слово позначає дію
Залежне слово форми
(також опредмечену), а залежне –
об’єкт, на який спрямована ця дія: Іменник у
зателефонувати друзям, згадати про непрямих відмінках або
море, присвячений матері, любов до будь-яка субстантивована
природи частина мови
У реченні - додаток

Компоненти словосполучення можуть називати: дію та об’єкт, на який дія спрямована

(виховувати дошкільників); дію та адресата дії (присвята Батьківщині); дію та знаряддя дії
(написаний пензлем)

Головне слово
Обставинні Дієслово,
Словосполучення,
прикметник, прислівник та
у яких головне слово позначає дію,
слова категорії стану
стан чи якість, а залежне – різні
обставини, за яких реалізується дія, чи Залежне слово
Іменник,
ступінь вияву ознаки або стану: різко займенник, числівник,
повернутися, закохатися до нестями, прислівник, дієприслівник,
опинитися між Сциллою та інфінітив
Харибдою, йти лісом, дуже впевнений
У реченні - обставина
 11
Типи граматичного зв’язку у словосполученні

Узгодження
Головне слово
Тип підрядного зв’язку між компонентами Іменник
словосполучення, коли форми залежного або будь-яка субстантивована
слова узгоджуються з формами головного частина мови: відповідальний
слова: чарівний куточок, чарівна посмішка, черговий, перші квіти
чарівне слово, чарівні очі
Залежне слово
Прикметник (мудрий чоловік, весела вдача, охочий до
розмов юнак); займенник (усі подорожі, моє благословення, такі новини);
порядковий і кількісний числівник (перша людина планети, із трьох джерел),
дієприкметник (потерпілі народи, пожовкле листя), іменник-прикладка
(дівчина-красуня, місто Глухів)

Узгодження

Повне Залежно від того, повністю чи частково Часткове

узгоджується залежне слово із головним
Всі форми залежного слова Залежне слово узгоджується з
відповідають формам головного головним тільки в деяких формах:
слова: літня спека (узгодження в роді, чоловік-енциклопедія (узгодження в
числі і відмінку); місячними ночами числі та відмінку); обидві руки
(узгодження в числі та відмінку) (узгодження в роді); місто Черкаси
(узгодження у відмінку)

Прилягання Головне слово

Тип підрядного зв’язку, коли залежне Будь-яка
слово є невідмінюваним і залежить від частина мови: жити чесно,
головного тільки за змістом читання вголос, дуже весело,
раптово зупинившись
Залежне слово
Прислівник (неусипно пильнують, особливо яскраво);
дієприслівник (іти не поспішаючи, мовчати посміхаючись); неозначена
форма дієслова (не люблять зупинятися на досягнутому, зібралися
прогулятися, завдання навчитися читати)
12

Керування
Головне слово
Тип підрядного зв’язку між Дієслово,
компонентами словосполучення, коли дієприкметник, дієприслівник,
головне слово вимагає від залежного дієслівні форми на -но, -то, іменник,
слова певної відмінкової форми : прикметник: отримати листа,
зустрів (кого?) друга, посперечався (з змарнілий від роботи, працюючи
ким?) з другом, надіюся (на кого?) на над темою, занесено до протоколу,
друга повага до старших, хворий на серце
Залежне слово
Іменник: переправа через Дніпро, ставлення до навчання;
займенник: поклич мене, його товариш, прийду до нього;
субстантивований прикметник: зціляти недужих, довіряти підлеглим;
субстантивований дієприкметник: зустріти відпочиваючих.

За характером вираження
Безпосереднє Опосередковане
Безприйменникове Прийменникове

Засобом граматичного зв’язку у Граматичний зв’язок виражається не

словосполученні є закінчення тільки відмінковим закінченням
залежного слова: підставити залежного компонента, а й
вітрила вітрові; розмовляти його прийменником: вивчаємо з
мовою; символ правосуддя, користю для себе; з роками тягне у
дослідження мови, час цвітіння, село; Крізь будні, свята, ювілеї,
келих мудрості. дати аж мерехтять літа…
(І.Савич)

За семантикою головного слова

Сильне Слабке

Семантико-граматичні особливості Семантико-граматичні особливості

головного слова вимагають
обов’язкової появи залежного слова
у певній відмінковій формі:
у формі знахідного відмінка без
прийменника: знайти (кого?)
друга; відвідати (що?) виставку
у формі родового відмінка
у формі орудного відмінка на
позначення знаряддя праці:
писати (чим?) олівцем; різати
(чим?) ножем.
головного слова не потребують
обов’язкової появи залежного слова
у певній відмінковій формі:
завітати до друзів, завітати з
друзями, жити надією, жити в
розлуці.
а) коли позначає частину від цілого:
випити води; б) у заперечних конструкціях
із часткою не: не прочитав книги; в) коли
літературними є паралельні форми
родового та знахідного відмінка: співав
пісні - співав пісень
 13
Лекція 2
Тема «Речення. Просте двоскладне речення»
План
1. Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення.
2. Структурно-семантичні типи речень.
3. Просте двоскладне речення. Головні члени речення. Підмет: основні
ознаки, семантика. Види підметів за структурою. Присудок: основні ознаки,
семантика. Види присудків за структурою: простий дієслівний, складений
дієслівний, складений іменний, складний. Складні випадки синтаксичного зв’язку
між підметом і присудком. Тире між підметом і присудком.
4. Другорядні члени речення. Означення. Види означень за характером
синтаксичного зв’язку із означуваним словом. Прикладка як різновид означення.
Правопис прикладок.
5. Додаток: диференційні ознаки, семантичні відтінки, способи
вираження. Додаток прямий і непрямий.
6. Обставина: диференційні ознаки, способи вираження. Види обставин
за значенням.
Список літератури
1. Сучасна українська літературна мова [Текст] : підруч. для студ. філол.
спец. вищ. навч. закл. / ред. М. Я. Плющ. – 6-те вид., стер. – К. : Вища школа,
2006. – 430 с.
2. Сучасна українська мова [Текст] : підруч. для студ. гуманіт. спец. вищ.
навч. закл. / за ред. О. Д. Пономарева. – Вид. 2-ге, переробл. – К. : Либідь, 2001. –
399, [1] с.
3. Український правопис [Текст] : посібник / НАН України, Ін-т
мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. – Стер. вид. – К. :
Наук. думка, 2004. – 240 с.
4. Шкуратяна, Н. Г. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс
[Текст] : навч. посіб. для студ. нефілол. спец. вищ. навч. закл. / Н. Г. Шкуратяна,
С. В. Шевчук. – К. : Вища школа, 2007. – 823, [1] с.
14
5. Ющук, І. П. Українська мова [Текст] : підруч. для студ. філол. спец. вищ.
навч. закл. / І. П. Ющук. – К. : Либідь, 2004. – 639, [1] с.
 15

6. РЕЧЕННЯ ЯК ОСНОВНА ОДИНИЦЯ СИНТАКСИСУ

РЕЧЕННЯ – основна, граматично оформлена за законами

певної мови, інтонаційно завершена комунікативно-мовна
одиниця, що є засобом вираження думок, емоцій, почуттів та
ставлення до висловлюваної думки.

ОЗНАКИ РЕЧЕННЯ

Предикативність Модальність

Інтонаційна Смислова Граматична

оформленість завершеність організованість

Предикативність

Предикативність (у перекладі з грецької –

«висловлення, твердження») – співвіднесення загального
змісту речення з реальною дійсністю.
У мовній свідомості виділяються в реченні два елементи:
носій ознаки і сама ознака, яка виявляється у відповідному
граматичному часі та способі. Виразником першого елемента є
називний відмінок іменника або будь-якої субстантивованої
частини мови в цьому ж значенні, а виразником другого
елемента виступає найчастіше дієвідмінювана форма дієслова. У
граматиці предикативна ознака виражається поєднанням підмета
і присудка в предикативне ядро, без якого не може бути речення:
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне
кохання… (В.Сосюра). В односкладних реченнях носій ознаки і
сама ознака виражаються одним членом: Не пиши, не жди і не
зови мене, Не займай минулого дарма (М.Луків). Усі явища
дійсності існують у часі, зміст висловленого відносить дію до
котроїсь із трьох осіб, і саме висловлення мовця
супроводжується вираженням його ставлення до змісту. Отже,
граматичними засобами вираження предикативності є категорії
часу, особи, модальності.
16

Модальність
Модальність – оцінка висловлення з погляду
реальності/ірреальності. Те, що повідомляється в реченні, може
відповідати або не відповідати дійсності – тобто мислиться як
реальне (Кожна квітка радіє весною, кожна пташка вітає весну
(В.Сосюра) або як можливе, бажане, очікуване (Не тужи, не
жалій мене, мати (Б.Олійник), Ти, мабуть, у світі нічого не
боїшся (М.Вовчок).
Модальне значення вірогідності-можливості є суб’єктивною
оцінкою змісту висловленого мовцем і виражається за
допомогою модальних слів можливо, мабуть, звичайно тощо.
Значення можливості, бажаності виражається спеціальними
лексичними засобами, що входять до складу предиката: Студент
міг учитися. Студент хотів учитися. Студент повинен був
учитися.

Інтонаційна оформленість
Інтонація – це складна єдність висоти, сили, темпу і
тембру мовлення, які є засобом організації словесного вираження
висловлювання й емоційно-вольових показників виразності. Тому
інтонаційна оформленість залежить від мети висловлення і має
такі варіанти: розповідна, питальна, оклична. Інтонація завжди
вказує на завершеність речення. Тому навіть одне слово може стати
реченням: Весна. Ранок. Холодно.

Граматична організованість
Речення складається із кількох слів, об’єднаних за
граматичними законами певної мови. Слова в реченні набувають
певної граматичної форми, поєднуються різними типами зв’язку,
становлять єдине граматичне ціле.

Смислова завершеність
Речення характеризується відносною закінченістю
висловленої думки і в мовному потоці становить частину
розгорнутого повідомлення.
 17

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТИПИ РЕЧЕНЬ

ЗА СТРУКТУРОЮ

Просте Складне

Має в своєму складі один Характеризується наявністю двох або

предикативний центр, більше предикативних одиниць, що
виражений сполученням становлять смислову, граматичну та
підмета і присудка або лише інтонаційну єдність. Кожна частина
одним головним членом: складного речення має свої граматичні
О земле-мати! В зоряній центри: Людство не усвідомить себе як
головних членів

судьбі вітаю материнство я в єдине ціле – не буде йому добра.

За кількістю

тобі. (Т.Коломієць) (О.Гончар)

Предикативний центр складається з підмета і

Двоскладне присудка: Душа горить в смертельному вогні.
(В.Стус)

Предикативний центр складається лише з одного

другорядних членів

Односкладне
головного члена, співвідносного з підметом або
За наявністю

присудком: Осяяти землю безщасную треба.

речення

(Л.Українка)

Непоширене Складається тільки з головних членів речення:

Була спека

Крім головних, наявні другорядні члени речення:

За наявністю необхідних
для вираження думки

Поширене
Пахне істиною хліб. (І.Драч)
членів речення

Є всі структурно необхідні члени речення:

Повне
Ой три шляхи широкії до купи зійшлися.
(Т.Шевченко)

Не названо один або кілька членів, що

Неповне
встановлюються з контексту: Вливається в Дніпро
Сула, життя людей - в історію. (О.Ющенко)

Ускладнені – у своєму складі мають однорідні члени речення, звертання, вставні,

вставлені конструкції, відокремлені члени: Ти мене, кохана,
проведеш до поля, я піду – і, може, більше не прийду. (М.Рильський)
18

За метою
висловлювання

РОЗПОВІДНІ – інформують ПИТАЛЬНІ – містять у собі

про факт дійсності, подію, явище, не запитання, яке спонукає
несучи при цьому емоційного співбесідника до відповіді:
навантаження. Про що, пташко, нам співаєш
Вже прокинувся і дуб-зимовик, пісню голосну? (О.Олесь)
викинувши тендітні жовто-зелені
листочки (І.Цюпа). Власне питальні – вимагають
обов’язкової відповіді. В кого я
дізнаюсь: звідки ця дорога?
СПОНУКАЛЬНІ речення
(М. Гриценко)
виражають волевиявлення мовця, яке
потребує виконання, хоча не
обов’язково передбачає конкретного Питально-риторичні – виражають
виконавця. ствердження чи заперечення, не
потребують відповіді, бо вона
Вони можуть виражати: міститься в питанні. Хіба ти забув свої
наказ, прохання: Вийди, коханая, власні слова? (Г.Гордасевич)
працею зморена, хоч на хвилиночку в
гай (М.Старицький); Питально-спонукальні – містять у
пораду, застереження, протест: Ви б собі спонукання до дії, яке виражається
лягли, мамо, спочити... через питання.
бажання, згоду, дозвіл: Коли б скоріше Чи не приніс би ти води?
збігла ця ніч!
заклик до дії: Прийди, візьми мене за
руку і в край щасливий поведи Засоби вираження питальності :
(О.Олесь) питальна інтонація – підвищення тону
на слові чи групі слів, з якими
Засоби оформлення спонукання: пов’язаний зміст питання: За що ж ти
спонукальна інтонація; караєш її молоду?(Т.Шевченко)
присудок у формі наказового способу: порядок слів у реченні. Як правило, на
Моя любове! Я перед тобою. Бери початку речення стоять слова, з якими
мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби пов’язані питання: Березу ти сестрою
слухняною рабою, не ошукай і крил не називаєш? Хто ж ти така?
обітни! (Л.Костенко) (Л.Українка)
спонукальні частки давай, хай, нехай. питальні слова – питальні частки,
Нехай же хоч ніч забуття принесе прислівники, займенники: Чого
(М.Вороний) являєшся мені у сні? (І.Франко)
 19

За комунікативним
призначенням

СТВЕРДЖУВАЛЬНІ – це ЗАПЕРЕЧНІ – речення, в

речення, в яких підтверджується яких зв’язок між предметами та
зв’язок між предметами і їх їх ознаками в реальній дійсності
ознаками в реальній дійсності. заперечується.
Сумна помилка – прийняти У сусіда ума не позичиш
за людину її словесний (Н.тв.)
автопортрет (В.Брюгген)

Показником стверджувальних чи заперечних речень є наявність чи

відсутність у них заперечної частки НЕ

Загальнозаперечні Частковозаперечні
якщо заперечується якщо частка НЕ стоїть перед
ознака, виражена підметом або другорядним
присудком. членом речення і при цьому
Я не прощаюсь ні з Заперечні речення заперечується суб’єкт,
чим, разом із вечором можуть бути обставина чи означення.
Тривога душу розпинає: а що,
плину, плину зі світом
як любиш не мене?
своїм (Л.Талалай). (Л.Костенко).

РЕЧЕННЯ НЕ Є ЗАПЕРЕЧНИМИ
(за наявності частки НЕ у ньому), якщо

частка НЕ повторюється Ми не стрітись ніяк не могли

речення з НЕ має відтінок припущення
речення з НЕ має відтінок необхідності
речення з НЕ має відтінок узагальнення
речення з НЕ має відтінок побоювання
речення з НЕ має відтінок схвалення
частка Не входить до складу
фразеологізму
Мабуть, не судилося юнаку
зустріти сонця схід.
Як серцю моєму не плакать.
Хто його не знає?
Чи ви не забудете зустріти мене й
привітати?
Як цим днем не дорожити?
Скатертину поміняла – де моє не
пропадало!
20

За емоційним
забарвленням

Окличні Неокличні

Розповідні, питальні Розповідні, питальні й спонукальні

й спонукальні речення,
що виражають
різноманітні емоції та
почуття.
Такі речення своїм
змістом пов’язані не з
безпосередньою
дійсністю, а з враженнями
людини, викликаними
цією дійсністю.
Окличні речення
можуть виражати, радість
горе, тугу, страх,
обурення, презирство,
зневагу.
Сонце, сонце! Світ!
речення, що вимовляються із звичайною
інтонацією й належать до емоційно
нейтральних речень.
Граматичні засоби оформлення
окличності:
 інтонація: Лови летючу мить
життя! (О.Олесь)
 вигуки (ой, ох, ех, е): Ой не
плач, моє серце, ой цить!(М.Вороний)
 окличні частки вигукового,
займенникового, прислівникового
походження (о, ну, гей, що за, як, куди).
О, вже зоря засвічує лампаду!
(Л.Костенко)

Розповідне

ОКЛИЧНЕ Питальне НЕОКЛИЧНЕ

Спонукальне
21
22

ПРОСТЕ ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

ДВОСКЛАДНИМ називається речення, граматичний центр якого

представлений двома головними членами – підметом і присудком.
Душа горить в смертельному вогні (В.Стус)
Батько вишні садив на межі (Г.Чубач)

Членами речення бувають повнозначні

частини мови і нерозкладні словосполучення, що
виконують функцію слова. Члени речення

Головні члени речення Другорядні члени речення

підмет
означення
присудок
прикладка
додаток
предикативний центр обставина

підмет зв’язок - координація присудок

Підмет із залежними від Присудок із залежними від

нього словами становить нього словами становить
групу підмета групу присудка
 23

ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

ПІДМЕТ – це граматично незалежний головний член

двоскладного речення, що означає предмет, ознака, дія чи стан якого
виражається присудком.
Відповідає на питання хто? що?
Летіли і летіли журавлі На південь, всі дорогою одною,
Перлистими, сріблистими ключами (М.Рильський)
В чужому квітнику не пахнуть квіти (А.Листопад)

основні ознаки семантика

виражає граматичну предметність суб’єкт дії: Я на вбогім сумнім

входить до структурної схеми
речення як його головний член
найчастіше виражається формою
називного відмінка
перелозі Буду сіять барвисті
квітки (Леся Українка).
об’єкт дії: Згадавсь мені рядок
одного вірша (Д.Павличко).

займає типову позицію перед носій стану: І синя тінь

присудком
перебуває у двобічному
(предикативному) зв’язку з присудком
лежить від будяка сухого
(П.Мовчан).
носій ознаки: Вранці на палубі
я був першим (М.Ірчан).

поєднується з присудком способом

предикативного зв’язку – дія-процес: І плакати – це
координацією також щастя (Олесь Гончар)
24
ЗА СТРУКТУРОЮ
ПРОСТИЙ ПІДМЕТ
ВИРАЖЕНІ
іменником: Відчиняє двері осені
вересень (В.Ткаченко)
займенником: Ми світ навчили
розмовляти (В.Коротич)
субстантивованим
прикметником: У слові новому
минуле не в’яне
інфінітивом: Боятися смерті –
на світі не жить (Н. тв.)
числівником: Останніми
вийшли двоє
субстантивованим
дієприкметником: Поранений
лежить в снопах… (П.Воронько)
субстантивованим вигуком:
Гучне «Ура» пронеслось тоді над
лугами … (Л.Первомайський)
Субстантивованим
прислівником: Це “добре”
прозвучало тепер м’яко, як
просьба.
СКЛАДЕНИЙ ПІДМЕТ
лексичним словосполученням: “Диво
калинове” Дмитра Білоуса – це наша
духовна історія
фразеологічним словосполученням:
Ні богові свічка ні чортові кочерга-
людина невизначеного характеру
синтаксичним словосполученням:
- числівник + іменник у Н.в. чи Р.в.: А
на березі ріки три стоять стрункі дубки
(Л.Первомайський) Пильно дивляться
тисячі вікон (Б.Олійник)
- іменник із значенням сукупності +
іменник у Р.в.: Гурт хлопців підійшов до
берега.
- іменник (займенник) у Н.в. +
іменник в О.в.: Дмитрик з Гаврилком
вчепились ззаду за сани…
(М.Коцюбинський)
- іменники більшість, меншість,
частина + іменник у Р.в.: Більшість
дітей відвідує дитсадок.
- іменник (займенник) у Н.в. +
іменник (займенник) у Р.в.: Кожен з нас
сподівається на успіх.
- іменник із значенням міри + іменник
у Р.в.: Кілограм пшениці коштує дві
гривні.
- інфінітив + іменник в О.в.: Бути
прикладом у роботі, в навчанні, в побуті
повинно стати невід’ємною частиною
батьківського авторитету
(В.Сухомлинський)
 25

ПРИСУДОК – це головний, граматично не залежний,

член двоскладного речення, що означає дію, стан, якість,
властивість предмета, позначуваного підметом.
Відповідає на питання що робить підмет? що з ним
робиться? яким він є (був, буде)?

основні ознаки семантика

характеризує підмет дія: І мрії полинуть над ясні зірки,

входить до структурної схеми
речення як його головний член
найчастіше виражається
дієслівними формами
займає типову позицію після
підмета
перебуває у двобічному
(предикативному) зв’язку з
підметом
поєднується з підметом способом
предикативного зв’язку –
координацією
в країну далекую чар (М.Рильський)
стан: Трохименко був блідий,
схвильований …
якість: А його очі були ще синіші за
небо… (О.Гончар)
кількість: Сто років - це ж дуже
багато (О.Іваненко)
приналежність: Неначе сонце
засіяло, неначе все на світі стало
моє (Т.Шевченко)
родова характеристика:
Свитязь – душа народу… (Р.Братунь)

ЗА СТРУКТУРОЮ

ПРОСТИЙ СКЛАДНИЙ
дієслівний СКЛАДЕНИЙ (подвійний)

Складений дієслівний Складений іменний

26

Простий дієслівний присудок

виражається одним дієсловом

дієсловом дійсного способу Білі гуси летять над лугами, в

теперішнього, минулого та синім небі біліють снігами
майбутнього часу (О.Олесь).

дієслівною аналітичною формою Як же без мене ти будеш рости, хто

майбутнього часу тебе стане у люди вести? (О.Олесь)

дієсловом наказового способу Ой біжи, біжи, досадо, не вертай

до хати… (В.Симоненко).

дієслівними формами умовного Сказав би словечко, так вовк

способу недалечко (Н. тв.).

інфінітивом Що було, тепер не має значення, Не

вернути пору молоду (М.Луків).

дієслівно-вигуковою формою А зима тут снігу – кидь! (О.Олесь)

Пливе човен води повен та все

звуконаслідувальними словами хлюп-хлюп-хлюп.

дієсловом бути І буде правда на землі

(Т.Шевченко)
фразеологічним сполученням Я, слава Богу, вік прожив.

Простий дієслівний присудок

Увага може ускладнюватися
! 1) двома однаковими повторюваними формами одного й того ж
слова: Падав і падав перший сніг.
2) двома однаковими повторювальними формами з часткою ТАК:
Сказав так сказав.
3) повторенням однокореневих дієслів: В житті ти мене знать не
знаєш… (І.Франко).
4) сполученням двох дієслів, з яких одне є основним, а друге –
семантично неповноцінним й передає додаткові значення й модальні
відтінки (раптовість, несподіваність, тривалість, спонукання,
неможливість виконання дії): Ось візьму дошию сорочину, у портфель
букварика вкладу... (В.Ткаченко)
 27

СКЛАДЕНИЙ ДІЄСЛІВНИЙ ( С Д П )

Допоміжне дієслово Інфінітив

(граматичне значення)
+ (лексичне значення)
С
К дієслова, які вказують на На синьому небі почали вже зорі
Л початок; кінець; продовження дії виблискувати (Б.-І. Антонич).
А
Д
дієслова, які виражають Я хочу бачити світ розплющеними
Е можливість / неможливість, очима (І. Драч).
Н бажання, зобов’язання тощо
И
Й прикметниками типу Молодість здатна творити
здатен, схильний, радий, готовий тощо несподіване й неймовірне (Я.Качура).
П
Р фразеологізм Він узяв собі за правило тренуватися
И щодня
С
У УВАГА! Не є складеним дієслівним присудком:1) сполучення
Д інфінітива з особовим дієсловом на позначення рухуЯ пішов купатись (обставина
О мети: щоб купатись)2) сполучення інфінітива з дієсловами на позначення мовлення,
К спонуканняЯ попросив його прийти (попросив про що?) Ти примусиш його працювати
(примусиш до чого?)

СКЛАДЕНИЙ ІМЕННИЙ ( С І П )

Дієслово-зв’язка + Іменна частина

- БУТИ (в усіх часових і способових іменник: Земля – мов казка

формах) (В.Симоненко).
Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і прикметник: Осінь була дощова,
Краса народу нашого (С.Плачинда) холодна, вітряна (А.Хижняк).
- являти собою, становити займенник: Тут кожен камінь –
Місто являло собою жахливі руїни мій, і кожен подих – мій.
- виявлятися, зватися, вважатися, числівник: О земле вічна, ти – одна
найменувати, утворювати, ставати, на світі! (Є.Маланюк)
робитися, опинятися, залишатися тощо дієприкметник: Тепле повітря
Мірошник той Хомою звався (Л.Глібов). навкруги було напоєне густими
- іти, повернутися, стояти, сидіти, пахощами степових квітів (О.Гончар).
лежати, працювати, служити, робити прислівник: Жити на землі – не
тощо просто.
Додому Степан повернувся зовсім стійким словосполученням: Був він
хворим стріляною птицею.
28

СКЛАДНИЙ ПРИСУДОК
становить комбінацію різних типів складених присудків

Душа у тебе має бути крицею

СДП+СІП має бути + бути крицею

Я вже давно хотів кинути палити

СДП+СДП хотів кинути + кинути палити

СКЛАДНІ ВИПАДКИ
СИНТАКСИЧНОГО ЗВ’ЯЗКУ МІЖ ПІДМЕТОМ І ПРИСУДКОМ

Складності у виборі форм роду

Якщо підмет виражено іменником чоловічого роду, що означає професію
і в реченні стосується особи жіночої статі, то присудок може стояти як у
чоловічому роді, так і в жіночому: Директор наказав. Директор
наказала.
При підметі, вираженому іменником спільного роду, форма присудка
орієнтується на стать особи, названої підметом: Нероба спав. Нероба
гуляла.
3) якщо іменник є власною назвою, то рід присудка визначається родом
родової назви: Нагасакі (місто) нам сподобалось. Перед нами з’явився
Таїті (острів).
4) якщо підмет й іменна частина складеного іменного присудка
виражаються іменниками в Н.в., то рід дієслова-зв’язки може
орієнтуватися як на підмет, так і на присудок: Футбол був його єдина
розвага. Футбол була його єдина розвага.
!!! Але якщо іменна частина стоїть в орудному відмінку, зв’язка
узгоджується з підметом: Футбол був його єдиною розвагою.
!!! Коли підмет виражений займенником це, зв’язка завжди
орієнтується на рід іменника присудка: Це був грім; Це була хмара; Це
було сонце.
5) якщо підмет виражено абревіатурою, присудок орієнтується на
граматичний рід ключового слова: ОУН (організація) вирішила...
Проте деякі абревіатури, що закінчуються на приголосний і
відмінюються як іменник відповідного роду, вимагають від присудка тієї
ж родової форми: Неп (політика) розпочався ... .
 29

Складності в категорії числа

1) Якщо складений підмет, виражений сполученням кількісного

числівника, неозначено-кількісного числівника, кількісного іменника
(більшість, решта, частина) з іменником у формі родового відмінка
множини, то присудок вживається як в однині, так і в множині:
П’ятеро гостей прийшло. П’ятеро гостей прийшли.
2) Якщо робиться акцент на кількості виконавців, то присудок
ставиться в однині, і вся сукупність сприймається як одне ціле: Сто
шістдесят делегатів узяло участь.
3) Якщо акцент робиться на назві виконавців, то присудок ставиться
в множині, і кожен виконавець зберігає автономність: Семеро
артистів підготували програму.
4) Якщо присудок означає активну дію живих істот, то він
вживається у множині: Кілька юнаків носили цеглу;
5) Якщо присудок означає дію неживих предметів, то вживається в
однині: Кілька дерев стояло поблизу.
6) Якщо до складеного підмета входить кілька однорідних членів
речення – іменників, то присудок має форму множини: Багато
хлопців і дівчат пішли на концерт.
7) Якщо іменна частина підмета має означення, що стоїть у множині,
то й присудок, коли він постпозитивний, також вживається у
множині: П’ять високих сосен росли на галявині. Препозитивний
присудок може мати форму однини: На галявині росло п’ять високих
сосен.
8) Якщо підмет означає часовий проміжок, то присудок вживається в
однині: Минуло сім років.
9) Якщо до складеного підмета входить неозначено-кількісний
числівник (багато, мало, чимало), то присудок вживається в однині:
Багато людей так і не змогло потрапити на стадіон.
30
ТИРЕ МІЖ ПІДМЕТОМ І ПРИСУДКОМ

ТИРЕ СТАВИТЬСЯ
Якщо підмет та іменна частина Океан, зачерпнутий в склянку, -
складеного присудка виражені просто солона вода (Г.Гордасевич).
іменником або кількісним числівником П’ять та три – вісім.
у називному відмінку.
Якщо перед присудком, Письменник – це людина, яка з
вираженим іменником, стоять слова це, кожним уміє розмовляти його мовою
то, це є, це значить, ось. (В.Брюгген).
Якщо обидва головні члени Життя прожити – потоптати
виражено неозначеною формою сум, Єством своїм прославити людину
дієслова або один із них – іменником у (А.М’ястківський)
називному відмінку.
ТИРЕ НЕ СТАВИТЬСЯ
Якщо підмет або присудок Це я колись назвав тебе святою, бо
виражено особовим або питальним тільки ти воістину свята (М. Рачук).
займенником.
!!! Але між підметом, вираженим Я – пташка осіння, заклечана в іній
займенником, та іменним складеним (А. Листопад). О щастя, ти – не
присудком може ставитися тире для піднебесна зірка. Ти – кожна мить
його смислового та інтонаційного прожитого життя (Н. Гнатюк).
виділення.
Якщо до складу присудка входять Степ весною наче килим… Степ
слова як, ніби, хоч, неначе та ін. зимою мов перлина. Біла, рівна і м’яка
Не ставиться тире перед (О. Олесь).
присудком у реченнях типу: Хата як І світ божий як Великдень, і люди
хата; День як день. як люди (Т. Шевченко).
!!! Якщо є необхідність Олив’яні хмари на дахах будинків,
стилістично виділити присудок, то Ліхтарі – мов краплі ртуті в чорному
тире перед ним ставиться. гіллі (Г. Гордасевич).
Якщо перед присудком стоїть Рік не вік. Сова соколу не пара
частка не (Н. тв.)
!!! Для того, щоб присудок Один син – не син, два сини –
виділити спеціально, перед ним можна півсина, три сини – ото тільки син
поставити тире. (Н. тв.)
Якщо присудок виражений Невідоме страшне саме через те,
прикметником, дієприкметником, що воно невідоме (Ю.Шовкопляс).
прикметниковим займенником,
прийменниковими формами іменників
!!! Тире можна ставити для Тут кожен камінь – мій і кожен
інтонаційного виділення присудка. подих - мій (Л.Первомайський).
Якщо між головними членами Знання, безумовно, найцінніший
стоїть вставне слово, прислівник або скарб.
частка.
 31

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

О
Другорядний член речення, що вказує на ознаку (якісну,
З кількісну, відносну) предмета й відповідає на запитання який? чий?
котрий?, а також скількох? скільком? скількома? на скількох?
Н Світив мені вогник в житті молодому
Із рідного дому, із отчого дому (І.Савич).
А Як же можна жити, коли мову матері забуть? (Д.Головко)

Ч За характером синтаксичного зв’язку

з означуваним словом
Е

Н УЗГОДЖЕНЕ НЕУЗГОДЖЕНЕ

Н узгоджується з означуваним словом приєднується до означуваного

у роді, числі й відмінку слова зв’язком керування або
Я прилягання
1) прикметником: Дзвенять,
бринять співучі струни І будять в 1) іменником у непрямому
людях співчуття; Живе в них дух відмінку з прийменником чи
довічно юний, Окраса вільного без нього: Я вранці голос
життя (Г.Чупринка). горлиці люблю (Л.Костенко)
Увага! Не є означеннями
прикметники, що входять до 2) прислівником
лексикалізованих словосполучень: (дієприслівником): Читання
морська свинка, біле вино, Чорне море. лежачи шкодить здоров’ю.
Такі словосполучення виступають як Читання вголос – важлива
один член речення. навичка.
2) дієприкметником: Шелестів
колючий зледенілий бур’ян 3) інфінітивом: Згубне
(В.Малик). прагнення ставити останні
3) займенником, співвідносним із крапки (В.Брюгген).
прикметником: В твоє волосся, моя
4) займенниками його, її: І
люба, заплівся місяць кучерявий
(Б.-І. Антонич). дикі іскри починають грати В її
очах … (І.Франко)
4) порядковим числівником: То й
буде ледь не восьме чудо світу 5) фразеологізмом: Майстер
(А.Мойсієнко) на всі руки
5) кількісним числівником у
непрямих відмінках : В Україні 6) синтаксичним або
мальва представлена двадцятьма лексичним сполученням:
восьма видами (газ.) лекція з української мови
32

Прикладка - різновид означення, що

виражається іменником, узгодженим з означуваним
іменником у відмінку й числі.
Препозитивна Прикладка одночасно означає, характеризує й
стоїть перед дає іншу, паралельну назву означуваному слову: І
означуваним словом
хто поезію-царицю посміє кинуть у в’язницю?
(М.Вороний)
Прикладка може відноситися до іменника,
Постпозитивна займенника, а також до інших субстантивованих
стоїть після частин мови.
означуваного слова Досить часто прикладки, зокрема поширені,
можуть відокремлюватись: Наш учитель фізики,
Василь Степанович, чудово грав на гітарі

Непоширена Поширена
(виражена одним словом) (виражена кількома словами)
Не боюсь я царів-держилюдів, Ми прочитали повість
Хоч у них є солдати й гармати… М.Коюбинського “Тіні забутих
(І.Франко) предків”.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА
РОЗРІЗНЕННЯ ПРИКЛАДКИ Й ОЗНАЧУВАНОГО СЛОВА

1. Частіше у ролі прикладки виступає вишня-черешня, дівчата-

видова назва смаглявки
2. Присудок координується з означуваним Фільм “Наталка Полтавка” у
словом, а не з прикладкою Нью-Йорку йшов протягом
трьох тижнів

Не слід вважати сполученням іменника з прикладкою

складні слова диск-жокей, стоп-кран, вагон-

У ресторан, музей-квартира
В
А сполучення синонімів, море-океан, путь-дорога, рід-плем'я
Г антонімів імпорт-експорт, купівля-продаж
А

асоціативні руки-ноги, батько-мати,

сполучення хліб-сіль
 33

Прикладки означають

Характеристику Три дівчини, студентки-агрономи, йшли узимку по доріжці

особи щодо її статі, польовій (М.Рильський).
віку, професії, Якщо в реченні особа названа власним ім'ям і загальною
соціального стану, назвою, то прикладкою вважається загальна назва:
національності тощо Слюсар Василь Петрович, як виявилось, прекрасно грає на
акордеоні .
Власне ім'я стає прикладкою, якщо воно відокремлюється: Слюсар,
Василь Петрович, обов'язково все відремонтує.
Якщо ж особу названо двома загальними назвами, то прикладкою
буває друга з них як така, що пояснює першу: Дівчина-лаборантка миє
посуд.

Образну характеристику бджоли-робітниці, очі-зорі,

предмета вовчик-братик

Видові назви, камінь-сапфір, заєць-русак,

що конкретизують родові назви жук-короїд

Власні назви Загальна назва може бути прикладкою:

географічних об'єктів а) якщо вона стоїть в постпозиції: Дніпро-ріка;
б) якщо вона відокремлена: Дніпро, головна річка України, впадає в
Чорне море;
в) якщо вона дає образну характеристику: красень Дніпро.
Прикладки — назви міст узгоджуються в усіх відмінках із родовою
назвою: місто Київ, міста Києва, місту Києву... Проте у географічній і
військовій літературі назва міста зберігає форму називного відмінка: міста Київ,
місту Київ... Це дає змогу уникнути можливої плутанини при визначенні форми
називного відмінка. Так, наприклад, із словосполучення місту Катманду
неможливо однозначно встановити називний відмінок: місто Катманд чи
Катманду.
Зберігають форму називного відмінка і прикладки — власні назви гір,
озер, станцій, планет: на горі Говерла, на озері Байкал, до станції Жмеринка, з
планети Марс.
Узгоджені конструкції типу на горі Говерлі, на озері Байкалі характерні
для пісенно-поетичного жанру.

Власні назви неживих Крейсер «Іван Мазепа», видавництво «Український

предметів — письменник», газета «Слово». Такі прикладки зберігають форму
кораблів, заводів, називного відмінка при відмінюванні: журнал «Дзвін», журналу
газет, журналів, «Дзвін»...
установ і т. ін.
34

НЕПОШИРЕНІ ПРИКЛАДКИ ПИШУТЬСЯ З ОКРЕМИМИ

СЛОВАМИ ОКРЕМО, ЧЕРЕЗ ДЕФІС АБО В ЛАПКАХ

характер прикладки дефіс приклад

видова назва не ставиться місто Глухів,
трава звіробій
родова назва ставиться звіробій-трава,
Москва-ріка
узгоджуваний іменник, що має ставиться дівчина-красуня,
атрибутивне значення, виступає хлопець-богатир
в ролі прикладки в постпозиції

якщо такий іменник виступає в не ставиться богатир хлопець,

препозиції до означуваного красуня дівчина
слова

пояснювальний іменник і ставиться учитель-фізик,

прикладка можуть мінятися художник-пейзажист
місцями

прикладки входять до складу ставиться гриб-паразит,

термінів льон-довгунець

У лапках пишуться поширені і непоширені прикладки, назви газет,

журналів, фільмів тощо: журнал «Українська мова та література в школі»,
газета «Слово».
 35

Д о д а т о к - другорядний член речення, що означає об’єкт, на який

спрямована чи поширюється дія або ознака, знаряддя дії.
Відповідає на запитання непрямих відмінків.

Диференційні виражає об’єктні семантико-синтаксичні

ознаки відношення

другорядний член виражається найчастіше іменниками в

речення непрямих відмінках або їх еквівалентами

стоїть після опорного поєднується з опорним словом підрядним

слова зв’язком керування, рідше - прилягання

Семантичні суб’єкт дії: збудований робітниками, обмитий

відтінки дощем

об’єкт, що є результатом дії: збудували дім, написав листа

об’єкт, на який спрямована дія: садимо дерева, мріємо про майбутнє

знаряддя чи засіб дії: зробити своїми руками, скріпити нитками

предмет порівняння з чимось або ознакою: вищий за вас, гірший за

інших, кращий від мене

об’єкт виміру: відро води, чашка кави

дієслова: Я до тебе прийду через гори і доли

Залежить від (М.Петренко)

дієприкметників та слів категорії віддієслівного іменника:

стану: занурений у роботу, виховувати любов до природи
приємно батькам
36
Додаток виражається

Іменником у
Займенником
непрямому відмінку Читати книгу,
Чекав на мене,
прийшов разом з нами подорожувати з другом

Субстантивованою
Інфінітивом
частиною мови
Наказав зупинитися, Закупити пальне,
запропонували відпочити запросити третього

Фразеологізмом Синтаксично нерозкладним

словосполученням
Вітряки намотують на
Побачити потік машин
крила бабине літо

ПРЯМИЙ Додаток буває НЕПРЯМИЙ

означає предмет, на який означає побічний об’єкт дії

безпосередньо спрямована дія і (стану чи ознаки)
охоплює його повністю

Виражається

формою знахідного відмінка без

прийменника: іменниками чи іншими
І я згадав своє село (Т.Шевченко);
формою родового відмінка: субстантивованими словами у формі
- коли позначає частину від цілого: знахідного відмінка з
витяг з торбинки хліба
- у заперечних конструкціях із прийменником або у формах інших
часткою не: не прочитав книги непрямих відмінків як з
у сполученні зі словами жаль,
прийменниками, так і без них:
шкода: шкода часу, жаль втрачених
днів; Не говори Про кольори, Про тони і
коли літературними є паралельні півтони (В.Мордань)
форми родового та знахідного
відмінка: співав пісні - співав пісень
 37

О б с т а в и н а - це другорядний член речення, що

характеризує дію або ознаку з точки зору їх якості, кількості,
інтенсивності, місця, часу, мети й причини.
Далекий острів заліг хмарою в небі (М.Коцюбинський).

ОБСТАВИНА МАЄ ТАКІ ОБСТАВИНИ

ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ МОЖУТЬ ВИРАЖАТИСЯ

є другорядним членом речення; прислівниками:

виражає обставинні семантико- Степами гомін ходить уночі
синтаксичні відношення; (М.Рильський).
виражається прислівниками, дієприслівниками:
дієприслівниками, Сипав сніг, закриваючи білою
прийменниково-іменниковими сіткою далечінь
формами та інфінітивом; (М.Коцюбинський).
у реченні може займати різну іменниками:
позицію, найчастіше – Над озером пливла м’яка й
постпозицію; тендітна тиша (М.Хвильовий).
пов’язується з головним словом інфінітивами:
підрядним зв’язком прилягання піду учитися, сів їсти, ліг
або керування; поспати
залежить найчастіше від фразеологізмами
дієслова, а також прикметника й синтаксично нерозкладними
і предикативного прислівника словосполученнями:
(слова категорії стану). працювати засукавши рукава,
зробити як кіт наплакав
38

Обставини за значенням
Способу дії
Відповідають на запитання як? Означають якість дії, стану,
ознаки та спосіб їх вияву: Я іду, і в’ються спогади незримо (В.Сосюра)
Міри і ступеня
Відповідають на запитання наскільки?, як?, якою мірою?
Характеризують дію чи ознаку за ступенем і мірою їх вияву. У ролі
обставин цієї групи виступають слова на зразок: дуже, трохи, ледве,
надзвичайно, вщерть, вволю, дотла, догола, до нитки, разів шість,
тричі, цілий тиждень тощо: Сповнилось серце ущерть (Леся Українка)

Місця Відповідають на питання де? Життя

Місце дії кругом, як поле, розляглося (В.Сосюра)

Напрям руху Відповідають на питання куди? звідки?

Мені в дорогу вирушать пора (В.Ткаченко)

Часу Відповідають на питання коли? Я завтра

Час, у який
відбувається дія
Вихідний або кінцевий
момент виконання дії
вранці за кордоном буду (В.Ткаченко).
Відповідають на питання доки? допоки?
До самого ранку горів у нас вогонь на курені
над Десною (О. Довженко).

Мети Відповідають на запитання для чого? з якою метою?

Вказують на мету виконання дії: Для радості, для щастя –
ось для чого приходить людина в життя, ось для чого тільки й
варто народжувати її на світ (О.Гончар).

Причини Відповідають на запитання чому? з якої причини?

Означають причину настання дії чи ознаки: 3 кохання
плакав я, ридав (П. Тичина).

Умови Відповідають на запитання за якої умови? Не знайшовши

броду, не лізь у воду (Н. тв.)

Допусту
Відповідають на запитання всупереч чому? Означають
обставину, усупереч якій відбувається дія. Незважаючи на всі
розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось
(М.Коцюбинський).

Увага !
Розрізняй
Додаток
Виражені
Обставина
Передає просторове,
часове чи інше обставинне
значення
Він. сидів на березі (де?) - обставина; 3
кохання плакав я, ридав (з якої
причини?) - обставина; Він повернувся
до Києва (куди?) - обставина.
Означення
Іменники втрачають значення
предметності і можуть виражати:
а) належність: подарунок сестри,
тобто сестрин;
б) ознаку за матеріалом: квіти з
паперу, тобто паперові;
в) ознаку за призначенням: приладдя
для письма, тобто письмові;
г) ознаку за місцем розташування:
табір на морі, тобто морський;
ґ) ознаку за напрямом: двері до
кімнати, тобто кімнатні;
д) зовнішню чи внутрішню ознаку:
дівчина з карими очима, тобто
кароока.
У реченні можуть виступати як означенням, так і додатком прийменникові
словосполучення на зразок: пісня про море, спогади про дитинство,
упевненість в успіхові, дружба з Петром, відро з водою.
39
Означення
Обстави ну
іменником
? Додаток
Іменник передає значення
об’єкта, на який спрямована дія
Він сидів на стільці (на чому?) -
додаток; Усі сміялися з його кохання (з
чого?) - додаток; Він звик до Києва (до
чого?) - додаток.
? Додаток
Відноситься до іменника, що має
віддієслівне походження: будувати
будинок - будівництво будинку,
бажати перемоги - бажання
перемоги, обороняти Київ - оборона
Києва.
Відносяться до іменника, який
означає керівника, власника,
виконавця, автора: директор заводу,
автор книги, власник машини (у
словосполученнях же робітник
заводу, книга автора, машина
власника залежні слова
розцінюються як означення).
40
Лекція 3
Тема «Односкладні речення. Неповні речення.
Нечленовані конструкції»
План
1. Поняття про неповне речення як синтаксичну одиницю. Типи
односкладних речень.
2. Різновиди дієслівних односкладних речень: особові, безособові,
інфінітивні. Способи вираження головного члена речення.
3. Іменні (номінативні) односкладні речення. Види номінативних речень
(буттєві, вказівні, оцінні). Способи вираження головного члена в номінативних
реченнях.
4. Неповні речення. Структурні різновиди неповних речень.
5. Поняття про слова-речення (нечленовані конструкції). Різновиди
нечленованих конструкцій.

Список літератури
6. Сучасна українська літературна мова [Текст] : підруч. для студ. філол.
спец. вищ. навч. закл. / ред. М. Я. Плющ. – 6-те вид., стер. – К. : Вища школа,
2006. – 430 с.
7. Сучасна українська мова [Текст] : підруч. для студ. гуманіт. спец. вищ.
навч. закл. / за ред. О. Д. Пономарева. – Вид. 2-ге, переробл. – К. : Либідь, 2001. –
399, [1] с.
8. Український правопис [Текст] : посібник / НАН України, Ін-т
мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. – Стер. вид. – К. :
Наук. думка, 2004. – 240 с.
9. Шкуратяна, Н. Г. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс
[Текст] : навч. посіб. для студ. нефілол. спец. вищ. навч. закл. / Н. Г. Шкуратяна,
С. В. Шевчук. – К. : Вища школа, 2007. – 823, [1] с.
10.Ющук, І. П. Українська мова [Текст] : підруч. для студ. філол. спец. вищ.
навч. закл. / І. П. Ющук. – К. : Либідь, 2004. – 639, [1] с.
 41

ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ
ОДНОСКЛАДНИМИ називаються такі речення, у яких суб’єкт і
предикат думки виражаються одним головним членом речення,
співвідносним із підметом чи присудком двоскладного речення.

ТИПИ ОДНОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

ДІЄСЛІВНІ ІМЕННІ

ОСОБОВІ БЕЗОСОБОВІ НОМІНАТИВНІ

Означено-особові
ІНФІНІТИВНІ
Неозначено-особові

Узагальнено-особові

Означено-особові Позначають дію, яка виконується

односкладні речення конкретною особою – мовцем або його
співбесідником

Дієсловом 1-ї чи 2-ї особи однини чи

множини дійсного способу: Живу без слів
Головний член виражається (В.Крищенко); О, друзі, розкриємо книги –
лише особовими формами життя невгасимого твір (П.Усенко).
дієслова
Дієсловом 2-ї особи однини чи 1-ї та 2-ї особи
множини наказового способу: Не бійся досвітньої
мли (Л.Українка); Не забувайте незабутнє, воно
вже інеєм взялось (Л.Костенко).
Означено-особові
речення синонімічні В односкладних реченнях вся увага
із двоскладними зосереджується на дії, на виділенні дієслова,
що надає висловленню виразності,
Двоскладні речення із динамічності. Такі речення, як правило,
займенниковими підметами експресивні, емоційно забарвлені: Любіть
менш експресивні: Я життя, шануйте кожен день (П.Воронько)
пригорнусь до тебе піснею і
яворами (Д.Павличко)
42

Позначають дію, яка виконується

Неозначено-особові
односкладні речення
Головний член виражається
такими формами дієслова
неозначеною особою
Дієсловом 3-ї особи множини
теперішнього часу дійсного способу: Їх
(квіти) дарують друзям в урочисті дні
(з газ.)

Дієсловом у формі множини минулого часу

дійсного способу: Бо мене хоч били, добре били, а
багато дечому навчили (Т.Шевченко).
Неозначено-особові
речення синонімічні
із двоскладними У неозначено-особових реченнях головну
увагу зосереджено на самій дії, а не на дійовій
Двоскладні речення особі. Їх використовують тоді, коли дія
означають дію і конкретного стосується багатьох осіб, перелік яких зайвий
її виконавця: Унизу по яру або неможливий, або коли особа невідома:
розкотились біленькі Мене любили, я любив – і це найбільше в світі
хатинки (В.Винниченко) щастя (Я.Стельмах).

Позначають дію, яка стосується

Узагальнено-особові
односкладні речення
Головний член виражається
такими формами дієслова
узагальненої особи, будь-кого
Дієсловом 2-ї особи однини, рідше –
множини дійсного та наказового способу:
Радій хлібові не в полі, а в стодолі.
Спите, а хліб цвіте. (Н.тв.)

Дієсловом 1-ї особи Дієсловом у формі чоловічого

множини: Як дбаємо, роду минулого часу: Молотив
так і маємо. (Н.тв.) цілий день, а віяти нічого (Н.тв.)
За ступенем Дієсловом 3-ї особи однини і множини:
узагальнення Решетом воду не носять (Н.тв.)
поділяються
на 2 типи
І тип ІІ тип
Прислів’я, крилаті вислови Передають дію або стан самого
повчального характеру та мовця: В ці дні бажаєш світ щасливий
викривального змісту: Удосвіта черпнути відрами до дна і сміло сіяти на
встанеш – більше діла зробиш ниві багатство ярого зерна
(Н. тв.) (Я.Стельмах).
 43

Позначають дію або стан, що

Безособові мислиться незалежно від активного
односкладні речення діяча чи носія стану

Безособовими дієсловами, що означають:

природні явища : Мжичило й мжичило
(Є.Гуцало);
Головний член фізичні і психічні стани людини: Рана гоїлася, і
Петра лихоманило (М.Іщенко);
виражається наявність чи відсутність чогось: Бракує
впевненості;
дії невизначених сил чи обставин: Йому щастить.
Мені поталанило.

Особовим дієсловом, ужитим у Безособовими формами

безособовому значенні на -но, -то:
на означення станів природи, людини, Вже пройдено стільки, а пісні
процесів сприймання, мислення, немає (Л.Талалай)
мовлення: Пахло талою землею Із можливого в чудесне
(А.Головко); Потемніло, завітрило, перекинуто мости
закрутила курява (С.Васильченко). (М.Рильський)

Словом категорії стану Предикативними словами

(предикативним прислівником) іменникового походження (кількість
Страшно і радісно йому таких слів незначна: страх, жаль,
Предикативні прислівники часто сором, шкода, гріх, охота, час, пора
сполучаються з дієсловом- тощо): Шкода згаяного часу. Мені
зв’язкою чи інфінітивом: Дітям тебе жаль.
спочатку було дуже чудно
(М.Коцюбинський). Предикативним словом типу треба,
Йому було приємно відчувати, потрібно, можна, необхідно,
що тут покладено силу його доцільно: Для мене багато не
турбот… (І.Микитенко). треба, щоб ласку і добрість
пізнати... (Д. Луценко).
Дієсловом Є (було, буде): І
на оновленій землі врага не буде
супостата (Т.Шевченко) Заперечним предикативним словом нема:
Буря, пітьма, стежки нема (Л.Забашта)
Повторювальним сполучником ні-ні (його
можна замінити словом нема): Ні хліба, ні
води в цьому домі.
44

Вказують на можливу або неможливу,

Інфінітивні необхідну або неминучу дію
односкладні речення

Незалежним інфінітивом без частки би (б)

Головний член
або з часткою би(б)
виражається
А слова дружнього за гроші не купити (М.Рильський);
Запросити б друзів до хліба-солі – і живих, і мертвих у
далекім полі (А.Малишко).

Інфінітивні речення без Інфінітивні речення з

частки би (б) виражають часткою би (б) виражають

неможливість дії. Головний член завжди бажану для того, хто

виступає з часткою не: Не закувати в говорить, дію:
кайдани ідею (Л.Забашта); Відпочити б з дороги,
неминучість дії або стану (це пообідати б смачно.
стверджувальні або заперечні речення): пораду або бажання
Бійцям не забути ті довгі роки. перебувати в якомусь
категоричний наказ: Мечем до нього стані, доцільність певної
прорубати путь; дії: Твоїми б, Якиме,
побажання: Учитися вдихати шум віків! устами та мед пити.

Не слід плутати з інфінітивними реченнями безособові

Увага з безособово-предикативним словом і залежним від нього
! інфінітивом: Мені треба їхати на вокзал (безособове) –
Їхати на вокзал (інфінітивне)

Інфінітивні речення
можуть виступати
синонімами як з
односкладними: Погасити
вогні – Погасіть вогні; так
і з двоскладними
реченнями: Його «Кобзар»
нікому не спалить
(М.Рильський) - Його
«Кобзар» ніхто не
спалить.
Однак специфіка інфінітивних
речень полягає в тому, що можливість
синоніміки мовцями використовується
рідко: інфінітивні речення здебільшого
функціонують з афористичним
змістом, набирають значення
закличності, спонукальності й цим
поповнюють арсенал фразеологізмів як
образних й експресивних засобів
стилістичного синтаксису.
 45

Стверджують наявність існування

Номінативні
односкладні речення
Головний член співвідносний
з підметом двоскладних
речень і може виражатися
явищ, подій або предметів
Іменником
І згадується Дорошеві… Ніч. Мороз.
Сніг… (Г.Тютюнник)
Займенником
Зимовий вечір. Тиша. Ми... (П.Тичина)

Субстантивованою частиною Словосполученням

мови Довгождана пилюка квітневих доріг
Ніч… Дорога… Двоє… (О.Гончар)

За значенням
Буттєві
власне номінативні
екзистенційні
Називаючи предмет, вони
стверджують факт його існування:
Ущелина. Потік. Тропа.
Граніт. Безодня. Високості. І тьма
– твій кінь – і тьма сліпа
(Л.Первомайський).
Вказівні
Значення буття доповнюється
вказівкою на предмети і явища, що
передається частками ось, он, от:
Ось ваш тихий порт (П.Тичина).
Ствердження наявності предметів або
явищ поєднується з їх емоційною оцінкою:
Літо. Сад. Яка спекота! (М.Подолян)
Оцінні

Номінативні речення бувають поширеними: Білий сніг.

Увага Криштальні дзвони. Хуртовини сміх (А.Листопад) і
! непоширеними: Ніч.
Номінативне речення не може поширюватися обставинами,
оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Через це
речення типу Під горою село; День надворі є неповними двоскладними
з пропущеним дієслівним присудком.
Номінативне речення, поширене означенням, треба
відрізняти від двоскладного. Темна ніч – номінативне.
Розрізняй! Ніч темна – двоскладне, де темна є іменною частиною
складеного присудка. Розрізняти номінативні й двоскладні
речення допомагає порядок слів (у номінативному
прикметник стоїть перед іменником, у двоскладному прикметник -
після іменника).
46
НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ

Неповним називається речення, у якому пропущено один чи

кілька необхідних для граматичної структури членів речення, що легко
встановлюються з контексту чи підказуються ситуацією мовлення: З
лісу шепче гілка, з жита – перепілка, з-за широкого лиману журиться
сопілка (А.Малишко).

Неповні речення за структурними та семантичними ознаками

(за способом встановлення пропущеного члена )

Структурно й Структурно неповні,

семантично неповні але семантично повні

Контекстуальні Ситуативні Еліптичні

Контекстуальні
Неповні речення з пропущеними членами, які легко
відновлюються завдяки контексту (з цього ж речення – якщо воно
складне, або з найближчих речень): Стояла люта зима. Ще такої
холодної та сніжної не знали люди (П.Мирний). Вливається в Дніпро
Сула, життя людей – в історію (О.Ющенко).

Серед контекстуальних виділяють

1) прості речення з пропущеним головним або другорядним членом

речення:
підметом: Нині на робочому столі два рукописи. Один – для дорослих,
другий – для дітей (В.Пащенко).
присудком: Щастя скоро покидає, а надія – ніколи (Н. тв.)
другорядними членами речення: Квіти волошок дарували людям
блакитний колір, м’ята й вероніка – зелений, чорниці – червоний (З газ.).
2) складні речення з пропущеною головною чи підрядною частиною:
- І тато вернеться тепер з війни?
- Так, сину… з-під далекої землиці.
- Коли не буде сонця на сосні?
- Як холодом повіє від криниці (Б.Бойчук).
3) неповні речення, які є частиною складного речення з пропущеним
членом, що називається у другій частині:
Міцно стоять всі будинки на місці, мій же – неначе кружляє над
містом (А.Рахманов).
 47
НЕЧЛЕНОВАНІ КОНСТРУКЦІЇ
(слова-речення)

Нечленовані речення – це особливий структурний тип

простого речення, який характеризується синтаксичною
нерозкладністю. Вони складаються з одного слова (через те їх ще
називають «словами-реченнями»).

Структурно Частки, модальні

нерозкладні слова, вигуки
Нечленовані
речення
Не мають головних Не виконують
і другорядних членів номінативної функції

Залежно від функцій

Слова-речення служать для вираження
схвалення висловленої думки:
Стверджувальні - Да се ж ти, бачу, сам і отаман!
- Еге… (П.Куліш)
Заперечні
Спонукальні
Слова-речення
Слова-речення
виражають спонукання до
виражають незгоду з
виконання дії чи переходу до
висловленою думкою:
якогось стану:
- Хіба довідалися?
- Що то? Що то? – питавсь
- Ні! (М.Старицький)
Михайлик.
- Цить! Татари! (Б.Грінченко)
Питальні
Слова-речення Слова-речення, що
служать для спонукання виражають вітання,
співрозмовника до пояснення своєї прохання, подяку,
думки, уточнення її: вибачення
- Здорові були, діду!
- Га? – питає дід Тиміш (О.Вишня). - Драстуйте! – хрипко
поздоровкався він.
Емоційно-оцінні (В.Винниченко)
Слова-речення
Софія: Прощай!
служать для вираження емоцій:
(І.Карпенко-Карий)
- Ох! Красота! – вигукнув мисливець
(О.Вишня)
48
Лекція 4
Тема «Просте ускладнене речення»
План
1. Просте ускладнене речення як синтаксична одиниця.
2. Речення з однорідними членами. Однорідні й неоднорідні означення.
Пунктуація в реченнях з однорідними членами.
3. Речення із відокремленими членами речення. Загальні умови
відокремлення другорядних членів речення. Речення із відокремленими
означеннями. Умови відокремлення обставин. Відокремлені додатки.
Відокремлені уточнювальні члени речення. Пунктуація в реченнях із
відокремленими членами.
4. Речення, ускладнені вставними і вставленим и конструкціями.
Різновиди вставних конструкцій за будовою і зі семантикою. Функції вставлених
конструкцій. Види вставлених конструкцій за будовою. Розділові знаки в
реченнях із вставними і вставленими конструкціями.
5. Речення, ускладнені звертаннями. Звертання:основні ознаки і функції
у реченні. Види звертань за будовою, значенням і функціями у реченні. Розділові
знаки у реченнях із звертаннями.
Список літератури
1. Сучасна українська літературна мова [Текст] : підруч. для студ. філол.
спец. вищ. навч. закл. / ред. М. Я. Плющ. – 6-те вид., стер. – К. : Вища школа,
2006. – 430 с.
2. Сучасна українська мова [Текст] : підруч. для студ. гуманіт. спец. вищ.
навч. закл. / за ред. О. Д. Пономарева. – Вид. 2-ге, переробл. – К. : Либідь, 2001. –
399, [1] с.
3. Український правопис [Текст] : посібник / НАН України, Ін-т
мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. – К. : Наук. думка,
2004. – 240 с.
4. Шкуратяна, Н. Г. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс
[Текст] : навч. посіб. для студ. нефілол. спец. вищ. навч. закл. / Н. Г. Шкуратяна,
С. В. Шевчук. – К. : Вища школа, 2007. – 823, [1] с.
 49
5. Ющук І. П. Українська мова [Текст] : підруч. для студ. філол. спец. вищ.
навч. закл. / І. П. Ющук. – К. : Либідь, 2004. – 639, [1] с.
50
ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ

Речення з Речення із
однорідними членами звертаннями

ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ
РЕЧЕННЯ

Речення з Речення із вставними

відокремленими і вставленими
членами конструкціями

РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ

Однорідними називаються такі члени речення, які перебувають

у синтаксичних відношеннях з одним членом речення, виконують
однакову синтаксичну функцію і поєднуються між собою сурядним
зв’язком.

Диференційні ознаки Виконують однакову

однорідних членів синтаксичну функцію
речення
Відносяться до одного й Пов’язані між собою
того ж члена речення сурядним зв’язком

Часто мають однакові Як правило, семантично

морфологічні форми однотипні

Однорідними Підмети: І вам згадається садок, високий ганок,

можуть бути летючі зорі, тиха ніч…(Л.Українка)

Присудки: Зазолотились, засиніли, Додатки: Любив Кирило не

заграли в семибарвній грі гранітних тільки працю, але й гостину
сходів мокрі схили (М.Бажан). (Ю.Мушкетик).

Означення: Глибока, тиха, Обставини: Повільно, але

нерозважна туга вникає в серце… неухильно весна відвойовувала
(Л.Українка). свої права (М.Сиротюк).
 51

У повітрі коливались тонкі запахи весни,

життя, радощів (О.Бердник)
Непоширені
Однорідні
члени бувають
Поширені
Тягнуться до сонця і квітки, і
трави, віти кучеряві, гори голубі (В.Сосюра)

Засоби Способи поєднання однорідних членів

вираження
однорідності.
Лише Інтонаційно та
інтонаційно сполучниками
Інтонація
Підв’язала осінь Ні голубого неба, ні
китиці червоні, сіла на димчатих лісів –
Сполучники коня (С.Бен). нічого я не бачив…
сурядності (М.Хвильовий).

Розділові або, чи, або-або, чи-чи, то-то, не то-не то,

Єднальні і (й), та (і), і-і,
ні-ні, ані-ані : Ні сварок
у них не було, ні бруду, ні
клопоту (В.Винниченко).
Протиставні а, але, та
(але): Я не скрипичний
ключ, а журавлиний тобі
над небом напишу
(Л.Костенко)
чи то-чи то: Чи дружина вірна, чи скорботна мати,
чи сестра твоя шлють ті листи (О.Гончар).
Градаційні: як-так і, не тільки – а й (але й), не лише
– але й, якщо не – то, не стільки – скільки: Учитель
не стільки вчив, скільки крутив за вуха
(М.Коцюбинський)
Приєднувальні та й, а також: Ще в гімназії Борис
займав провідне місце серед товаришів, а також
учителів (І.Франко)

Увага! Не є однорідними членами речення

Повторювані слова, які вживаються в реченні для

підкреслення кількості предметів, тривалості дії, вираження Стійкі
емоційності, експресивності: Квітки куплю в переході, ніжну, сполучення з
ніжну красу, радість в теплих долонях в дім принесу, принесу парними
(О.Чубачівна). сполучниками:
ні те ні се; і
сміх і гріх; ні
Повторювані однакові форми, об’єднані частками не, так: хоч слуху ні духу.
не хоч, писати так писати; а також сполучення з двох
дієслів, одне з яких семантично неповне: візьму та й поїду –
такі сполучення вживаються в розмовному стилі.

ОДНОРІДНІ Й НЕОДНОРІДНІ ОЗНАЧЕННЯ

52

Однорідними називаються означення, які, перелічуючи

споріднені ознаки, однаково відносяться до того самого пояснюваного
слова і мають з ним безпосередній зв’язок.
Запашна, співуча, гнучка і милозвучна, сповнена музики і квіткових
пахощів – рідна мова… (О.Гончар).

Характеризують предмет Вказують на різні споріднені

з одного боку: ознаки (позитивні або негативні риси,
Двори стоять у хуртовині розміри предмета тощо): Легкий,
айстр. Яка рожева й синя святковий, випадковий, він падав,
хуртовина (Л.Костенко). йшов, переливавсь... (П.Мовчан).

Посилюють, уточнюють, або пояснюють одне одного:

Всі звели очі в дивні вигляди на Дніпро, на небо, то ніби помальоване
чудовими кольорами на заході, то сизе, аж чорне за горою Царського
садка (І. Нечуй-Левицький).

Пов’язуються Вступають у синонімічні,

сполучниками
сурядності:
А з поля йшла, струнка і
тонковида, ще несвідома
чарівничих зваб, богиня
квітів… (Л.Костенко).
антонімічні відношення:
Тихі, ніжні зорі спадали з неба …
(Л.Українка) Слова дешеві?... Є і золоті,
Так само є чортівські і святі. Старі,
беззубі, рівно ж і зубаті, Є заялозені,
так само і крилаті (С.Горлач).

Неоднорідними називаються означення, які характеризують

предмет з різних боків:
Коло хатів у садках темніли купи вишень та стриміли
здорові старі дикі груші. (І.Нечуй-Левицький).

Кожне попереднє з Виражаються, як правило,

неоднорідних означень стосується сполученням якісного і
всього подальшого відносного, якісного і
словосполучення, а не присвійного прикметників:
безпосередньо означуваного слова: З води встає прозорий
Шалений холодний вітер вранішній туман (В.Малик)
люто висвистував і завивав (І.Ле).
 53
Увага!
Розрізняй однорідні та неоднорідні означення

Однорідні характеризують предмет за

однією ознакою (кольором, розміром тощо)
Залежно Маяли над нами жовті, голубі,
від червоні, сині метелики.
семантики
Неоднорідні характеризують предмет з
різних боків

Відчуває щирість сонця голубий

прозорий день (С.Фомін)
Залежно
від можливості
Між неоднорідними його
вставити сполучник і Між однорідними
вставити не можна
можна вставити

Залежно Мамині руки – щедрі, робочі

від позиції щодо – втоми не знають з ранку до
означуваного слова ночі (В.Грінчак).
Якщо означення стоять після
означуваного слова, то вони однорідні

Означення-епітети
Залежно завжди однорідні
Золоті, прекрасні мрії,
від стилістичної незабутні дивні сни (О.Олесь)
ролі
Одвічним, закуреним
Якщо прикметник і дієприкметник шляхом просувається
(дієприкметниковий зворот) стоять валка (М.Коцюбинський)
поряд
Означення однорідні, коли
першим стоїть прикметник

Означення неоднорідні, коли

першим стоїть дієприкметник І по обидва боки тих левад, на крутих
косогорах, скрізь видно було залиті
сонцем старі садки (І.Нечуй-Левицький)
Означення вважаються однорідними,
якщо друге і подальші означення Високо серед неба стояв
конкретизують попереднє ясний, блискучий, повний
місяць (І.Нечуй-Левицький).
54
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНАХ РЕЧЕННЯ
Ставиться КОМА
Якщо однорідні члени не
з’єднані сполучником:
Скуйовдить вітер пишну гриву,
посипле листя в срібло рік (Є.Будницька).
Перед протиставними
сполучниками: Не бійтесь заглядати у
словник: це пишний яр, а не сумне
провалля (М.Рильський).
Між однорідними членами,
з’єднаними повторюваними
сполучниками: В промінні місячнім, як
морі, втонули ниви, і луги, і темні
праліси, і гори… (О.Олесь).
Якщо частина однорідних членів
поєднана інтонаційно, а частина – за
допомогою повторюваних
сполучників: В підземній глибині, в
морях, і під водою, і на вершинах гір, і в
хащах лісових, уранці, вніч, удень,
вечірньою порою, і в селах, і в містах
звучить мені твій сміх (В.Сосюра).
Якщо однорідні члени з’єднані
сполучниками попарно, то кома
ставиться між кожною парою:
Велика мудрість прихована в
народних прислів’ях і приказках,
афоризмах і метафорах.
При однорідних членах, з’єднаних
парними сполучниками як – так,
не тільки – але й, хоч – але (та),
не так – як, перед другою
частиною: Людина має бути не тільки
здоровою, а й гарною (В.Сухомлинський)
Не ставиться
Перед єднальним і розділовим
сполучниками, вжитими один раз:
Довіра і правда відкриваються нам з
найменших років, з колиски
(М.Сингаївський).
Між двома однаковими або
близькими за значенням словами із
заперечною часткою НЕ: Хата не
хата, а від дощу ховає.
Перед першим повторюваним
сполучником, якщо з нього
починається перелік: Тягнуться до
сонця і квітки, і трави, віти кучеряві,
гори голубі (В.Сосюра).
Якщо повторюваний сполучник
з’єднує різні однорідні члени:
Щовечора перед спочинком і вдосвіта
мама запалювала біля божнички
лампадку і молилася до святого
покуття… (В.Скуратівський).
Якщо однорідні члени з’єднані
повторюваними сполучниками і
становлять тісну смислову єдність:
ні те ні се, ні туди ні сюди, ні вдень ні
вночі, ні живий ні мертвий
Між двома дієсловами в однаковій
формі, що виражають рух і його
мету: Йди принеси води, піди виконай
доручення.
 55
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНАХ РЕЧЕННЯ

ТИРЕ

Якщо однорідні члени, Якщо наступний однорідний член

не з’єднані сполучниками,
різко протиставляються:
Ми засіваємо
житейське море і не на
день минущий – на віки
(Б.Олійник).
речення (присудок) виражає швидку зміну
подій, уточнення, наслідок, пояснення:
Зміцнів Київ, оновилася й Софія –
одягла тільки нову одежу, яка відповідала
смакам та уподобанням нового часу
(В.Шевчук).

КРАПКА З КОМОЮ

Якщо однорідні члени поширені, особливо коли в їх складі є свої

розділові знаки:
Я стаю ніби меншим, а навколо більшає, і росте, і міниться увесь світ:
і загачене білими хмарами небо, і одноногі скрипучі журавлі, що нікуди не
полетять; і полатані веселим зеленим мохом стріхи, і блакитна діброва під
селом; і чорнотіла, туманцем підволохачена земля, що пробилася з-під снігу
(М.Стельмах).

УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ СЛОВА
ПРИ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНАХ РЕЧЕННЯ

Узагальнювальні слова – це граматична форма, що

вживається як назва найближчого родового або більш широкого
поняття, яке об’єднує видове поняття в межах однорідного ряду.

Між узагальнювальним словом і

однорідними членами речення
існують змістові відношення родо-
видового типу й відношення
частини й цілого.
Всяке птаство, як-от: деркачів,
перепілок, куликів, курочок –
можна було викосити косою в траві
або впіймати (О.Довженко).
56

УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ СЛОВА

Можуть виражатися Можуть стояти перед

іменниками, однорідними
займенниками, членами речення і
прислівниками, після них
словосполученнями
Узагальнювальне слово та
однорідні члени речення
виступають у ролі того
самого члена речення
Однорідні члени речення Пояснювальний зв’язок між
щодо узагальнювальних узагальнювальними словами і однорідними
слів є уточнювальними членами речення може підкреслюватися
словами. словами як-от, а саме

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНИХ СЛОВАХ

УС: однорідні члени речення

Вона пройшла і зникла десь у
сизій млі… І ніби з нею все пройшло навік:
весна, бажання, і утіхи, і вся краса життя й
землі (О.Олесь)

Однорідні члени речення – УС

Ні голубого неба, ні
димчастих лісів на горизонті, ні картинних
вітряків на сільському вигоні – нічого я не
бачив (М.Хвильовий).

УС: однорідні члени речення – продовжується речення

Усе грало: очі, руки, відтінки, порухи,
нюанси голосів, що раптом вихоплювали,
висвітлювали в мелодії пісні її гумористичну
грань, – виконувалося на доброму мистецькому
рівні (Є.Колодійчук).
 57
ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

У реченні значення якогось
із другорядних членів може
посилюватися, виділятися за
змістом та інтонаційно. Такий
член речення називається
відокремленим.
Відокремлення — це виділення
одного із членів речення (як одиничного,
так і з пояснювальними словами) за
допомогою інтонації з метою надання
йому певної самостійності.
Відокремлення може бути
обов’язковим і факультативним
(можливим, але необов’язковим).

Загальні умови
відокремлення Обтяженість другорядного члена
речення залежними словами
(прикметникові, дієприкметникові,
Порядок слів (постпозиція прислівникові та порівняльні звороти)
чи препозиція)
Особливе смислове
навантаження (виділення)
члена речення
Уточнювальна
функція членів речення УВАГА!

Відокремлюватися можуть
Відокремлені члени речення за тільки
семантико-граматичними другорядні члени речення
ознаками

Підрядні (власне) Уточнювальні

відокремлені члени речення відокремлені члени речення
Поєднуються з основним Поєднуються з основним
словом підрядним зв’язком словом
Мають значення напівпредикативності, що
уточнювальним зв’язком
виявляється в тому, що відокремлений член
можна трансформувати в підрядну частину Слугують для пояснення,
складного речення або в окреме просте конкретизації інших членів
речення, або в дієслово-присудок: речення й не мають значення
Пригорнувши зелень трав, до води дідусь напівпредикативності: В долині,
припав (Муса Джаліль) – Пригорнув зелень край лісу, висить синя мла
трав і до води дідусь припав. (М.Коцюбинський)
Оброшені зорями, хати світилися проти
місяця (М.Стельмах) – Хати світилися проти
місяця, бо були оброшені зорями.
58
РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ОЗНАЧЕННЯМИ

Відокремленими можуть бути непоширені і поширені, узгоджені та

неузгоджені означення, які у реченні виділяються зі смислового боку та
інтонаційно.

Відокремлення означень залежить

Від того, якою частиною Від ступеня Від смислового Від позиції
мови виражено поширеності навантаження щодо
означення та означуване означення означення означуваного
слово слова

Якщо поширені узгоджені означення, виражені дієприкметниковим або

прикметниковим зворотом, стоять після означуваного слова.
Рятуй мене, врятуй мене, бо гине моя душа, задивлена в чужу (Л.Костенко).
Вершини гір, од снігу білі, сліпучо сяють навкруги. (М.Луків).

Якщо два непоширені означення стоять після означуваного

іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є
вже означення:
Відокремлюються Чиїсь слова, забуті, але милі,
Над головою раз у раз літають (Б.Лепкий).
узгоджені
Якщо означення відірване від означуваного іменника:
означення у таких Та серце вірить, повне прохолоди,
Дитячим неосіннім холодам (М.Рильський).
випадках
Якщо означення має додаткове обставинне значення:
Вимучені дорогою, діти одразу ж заснули
(Заснули чому? Бо були вимучені дорогою)

Якщо означення відноситься до особового займенника

Ти ще виболюєш болем, ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі (В.Стус).

Постпозитивні непоширені означення (два і більше), які належать до іменника

чи займенника: Вона прагнула повного щастя, великого, красивого (О.Гончар).

Постпозитивне означення, що має уточнювальний характер: Сонце таке

сліпуче тут світить, ніби ти опинився на якійсь уже іншій, ближчій до
сонця, планеті (О. Гончар).
 59

Неузгоджені означення
відокремлюються

Коли вони вживаються поряд Якщо поширене неузгоджене

з узгодженими: означення стоїть після означуваного
Висока могила-курган іменника: Все щезло. Потому, як із
здіймається неподалік серед туману почали випливати поважні
розриву хлібів, оборана, мули, в зелених чалмах і довгих
неторкана, в сивих полинах халатах, що сунулись тихо по
(О. Гончар). хідниках... (М. Коцюбинський).

Тире при відокремлених означеннях

Якщо означень кілька і
вони стоять у кінці
речення: Я кину все. Я Якщо неузгоджені означення виражені
вірю в кілометри – неозначеною формою дієслова (перед ними
обвітрені, задихані і злі можна вставити а саме) і супроводжуються
(Л.Костенко). певною інтонацією: Є лише одна честь – надати
допомогу, є лише одна сила – прийти на
допомогу (Р.У.Емерсон).
Якщо відокремлені означення усередині речення, тире ставлять з обох
боків: І це бажання – ризикнути, спробувати – вгадувалося в очах у
багатьох.. Після таких означень може бути замість тире кома, якщо
згідно зі структурою речення має бути кома. Не вирішувати питання –
бути чи не бути, а діяти треба.

Не Якщо прикметники виступають у ролі

відокремлюються присудка: Ліс стоїть темний і сумний
означення (М.Рильський).

Якщо відносяться до особового Відносяться до неособового

займенника в окличних реченнях: займенника: Стривожені усі чекали
О, я щасливий! результату аналізу.

Препозитивне поширене означення, якщо воно виражає лише означальне

значення. І дощами вмиті журавлі відлітають у тривожний дальній шлях
(А.Малишко).

РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ПРИКЛАДКАМИ

60
Відокремлюватися можуть як поширені, так і непоширені прикладки; у
реченні вони виділяються зі смислового боку та інтонаційно.
Завжди відокремлюється поширена
прикладка, що стоїть після іменника
Відокремлюється поширена
прикладка, що стоїть перед
пояснюваним іменником, має
обставинний відтінок
Поширена прикладка, що стоїть перед
іменником і має тільки означальне
значення, не відокремлюється
Прикладки, які стосуються особового
займенника, відокремлюються
завжди, незалежно від позиції
Відокремлюється прикладка,
виражена загальним іменником,
стосується власної назви і стоїть після
неї
Відокремлюється прикладка, що
приєднується за допомогою слів
родом, на ім’я, так званий, інакше
тощо
Відокремлюються прикладки зі
сполучником як, якщо вони мають
значення причини
Якщо прикладки зі сполучником як
не мають значення причини, то
комою не відокремлюються
І світає, і смеркає, а москаля,
її сина, немає, немає
(Т.Шевченко)
Син бідного сільського титаря,
Павло Грабовський пізнав не
тільки злидні…, а й сумовиту
красу народної пісні
Старшина мінометної роти
Вася Багіров був з тих людей, що
для них війна стала звичайною
справою (О.Гончар).
І прийде вона, фея прекрасна,
темний смуток впаде їй до ніг
(М.Крижанівська).
До нашого часу збереглася в
Чернігові Чорна могила,
слов’янський курган Х століття…
Був там і гімназист, на прізвисько
Тупиця; Джон Пріс із Лондона,
інакше Припаяй, окрасу становив
гімназії тієї (М.Рильський)
Як творець, Шевченко може
бути для нас взірцем у всьому
(О.Гончар)
Генетика як самостійна
біологічна наука сформувалася в
ХХ столітті

Поширені і непоширені прикладки
можуть відокремлюватися тире
Якщо відокремлена прикладка
має уточнювальне значення й перед
нею можна поставити слово а саме:
Якщо за умовами контексту в кінці
відокремленої прикладки повинна
стояти кома, то ставиться тільки
перше тире
Якщо треба підкреслити
самостійність прикладки (частіше в
кінці речення)
Якщо прикладка стосується одного з
однорідних членів речення, то друге
тире не ставиться
Якщо поширена прикладка стоїть
перед іменником і має обставинне
значення
Якщо поширені прикладки мають у
своєму складі розділові знаки
РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ
61
Великою популярністю
користувалися кобзарі –
подружжя Корецьких з
Кіровограда (І.Цюпа)
Інші кущі – жасмину,
розцвітаючи в середині червня,
приходять на зміну бузку і
вейгелі (З підручн.)
В’є гніздечко-рукавичку на лозині
біля річки ремез – пташка
невеличка (А.Камінчук). А хвиля –
дівчина мальована – побігла, гей,
життя, пожди (Д.Павличко).
Мене познайомили з його
батьком – лікарем обласної
лікарні, матір’ю – вчителькою
біології і сестрою -
старшокласницею
Активний учасник великих
історичних подій епохи – Іван
Ле став її чесним і правдивим
літописцем
З-поміж письменників, яких вам
доведеться читати, ви неодмінно
запам’ятаєте Івана Багмута –
відомого українського
письменника, лауреата премії
імені Лесі Українки
62

Ві д ок р емл юв ат и ся мож ут ь обст ав ин и ,

в ир аж ен і од и ни чн и м д і єп ри сл і вн и к ом,
д і єп р и сл і в ни к ови м зв орот ом та і менн и к ов о-
п ри й мен н ик ов и ми кон ст рук ц і я ми .

Умови відокремлення обставини, вираженої дієприслівником

Одиничний дієприслівник
Відокремлюється Не відокремлюється

Перед дієсловом-присудком Після

І коли дуне вітер, то дерева, дієслова-присудка,
нагинаючись, здаються живими (Є.Гуцало). якщо є обставиною
способу дії
Після дієслова-присудка, якщо
не є обставиною способу дії А ти стоїш на березі,
а ти стоїш вагаючись
Хлопчик сам собі посміхнувся, зупинившись. (В.Гуртовенко).

Якщо після дієслова є два і

більше дієприслівників, які
виконують функцію обставини
способу дії, то і перед першим
дієприслівником кома ставиться
…Полохливі язики полум’я то здіймалися в
повітря, то падали ниць, розвихрюючись,
випалюючи довкола усе до чорного тла
(П.Оровецький).
Якщо дві обставини з’єднані
єднальним сполучником, то
між ними кома не ставиться
Поспішаючи і не
роздумуючи, ми діємо в
скрутних обставинах

Якщо одиничний дієприслівник

стоїть після сполучника, що Подивись тепер на матір, на свою
стосується інших членів речення, Вкраїну, що, колишучи, співала про
то кома перед ним ставиться свою недолю, що, співаючи,
ридала, виглядала волю
(Т.Шевченко).

Дієприслівниковий зворот
 63

Відокремлюються Не відокремлюються
Завжди перед дієсловом-присудком
А молодим бувши, хто не
захоплювався? (Іван Ле)
Після дієслова-присудка, якщо не є
обставиною способу дії і не входить до
складу фразеологізму
Перед ним відкривалась та
жорстока і складна правда, яку часом
він особисто відчував, вдумуючись у
зловісний і не завжди передбачуваний Після дієслова-присудка, якщо
хід подій (Натан Рибак). є обставиною способу дії або входить
до складу фразеологізму
Якщо дієприслівниковий Годі вже панами сидіти згорнувши
фразеологічний зворот віддалений від руки (І.Нечуй-Левицький).
дієслова присудка іншими словами, або
стоїть перед ним, то комами виділяється
Чіпка пішов додому, повісивши
голову, про все, що чув, роздумуючи
(Панас Мирний). І зовсім інша річ, коли
він сам, позичивши в Сірка очей,
поспішає до тебе на берег (О.Гончар).

Якщо на початку стоїть

підсилювальна частка і(й), то кома
після неї не ставиться
І вибігши з хати, пішов у садок
(М.Коцюбинський).
Якщо дієприслівниковий зворот Якщо дієприслівниковий зворот
стоїть після сполучника, що стосується приєднується за допомогою
інших членів речення, то кома перед сполучників мов, немов, наче,
ним ставиться неначе, нібито
Настечка засвічує каганець і, Спокійно, наче зважуючи
прикривши рукою, несе його до столу кожне слово, гетьман заговорив
(М.Стельмах) (Натан Рибак)
Якщо дві обставини з’єднані
єднальним сполучником, то між ними
кома не ставиться
Ховаючись і все ще не
отямившись, солдат розповідав про
себе (О.Гончар)
64

Відокремлені обставини,
виражені іменниково-прийменниковими конструкціями

Завжди відокремлюються обставини з допустовим значенням, виражені

іменником з прийменником незважаючи на:
Незважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував (М.Коцюбинський).

Обставини, виражені іменниками з прийменниками у зв’язку з, залежно від,

на відміну від, завдяки, внаслідок, з причин, за браком, згідно з, за згодою,
відповідно до, на випадок можуть відокремлюватися і не відокремлюватися,
залежно від стилістичної функції звороту та наміру автора: Всупереч тим
віщуванням проходили грози (М.Рильський); Всупереч зовнішній легковажності,
Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О.Гончар).

Можуть відокремлюватися Обставини відокремлюються тоді,

обставини, які уточнюють значення коли їх треба виділити серед
попередньої обставини: На інших членів речення і надати їм
протилежному боці долини, попід особливої смислової ваги: Часом
горбами, чорнів обрідний безлистий зривалися і глухо падали в тиші
ліс, а внизу, в затишку, жовтів яблука й замерзали там, між мокрої
широкий луг (В.Малик). трави (В.Шевчук).
Якщо ж подібні обставини не мають уточнювального
значення, то вони не відокремлюються: Там далеко під
горами смужкою блищить Дніпро (І.Нечуй-Левицький).

Відокремлені Відокремлюються додатки, виражені

додатки зворотами зі значенням виключення, включення,
заміщення, доповнення, що починаються
словами крім, замість, за винятком, опріч,
І ніхто того не чув, окрім, наприклад, навіть, включаючи, зокрема,
не знав й не бачив, особливо
опріч Марка маленького
(Т.Шевченко); Замість єднання та
братерства між двома народами, єзуїти в УВАГА!
колегіях посіяли пекельну ненависть та
ворогування (І.Нечуй-Левицький) Якщо прийменник замість
синонімічний до прийменника за або
Візьми олівець замість ручки; взамін, то зворот не відокремлюється
Почергуй сьогодні замість мене.

ВІДОКРЕМЛЕНІ УТОЧНЮВАЛЬНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або
пояснюють той член речення, з яким вони пов’язані однією
синтаксичною функцією
З уточнюваними словами
пов’язуються лише інтонаційно або
інтонацією й пояснювальними словами
Відокремлюються
Означення, що виступають
уточненням до попереднього
означення
Останній сніг, там бурий, там
блакитний, іще лежить в окопах і
ярах (М.Рильський).
Назви міст, сіл, областей, районів, що
означають місцезнаходження або адресу,
незалежно від порядку слів
Село Шевченкове, Глухівського району,
Сумської області
Уточнювальне значення можуть мати і прикладки.
Вони відокремлюються комами або тире
Уточнювальні прикладки, що приєднуються
сполучниками чи, або (в значенні тобто)
Предметом вивчення лексикології є
лексика, або словниковий склад мови
Уточнювальні обставини, виражені
іменниками з прийменниками або
прислівниками, виділяються
комами або тире
Дніпро несе Тарасові здаля з усіх-усюд
– поклони і привіти (П.Ребро).
65
Тобто, або, себто, зокрема,
а саме, навіть, як-от,
притому, наприклад тощо
Великої шкоди завдають айсберги,
тобто плавучі крижані гори.
Уточнювальні означення можуть
приєднуватися за допомогою сполучників
підрядності хоч, навіть, якщо
Весела, хоч і втомлена, Оксана радо
зустрічала гостей
Уточнювальні означення можуть
виділятися і за допомогою тире для
надання їм більшої смислової ваги
Цілий світ – великий, до того
незнаний – розкрився тоді
перед Ольгою (М.Олійник).
А Джусиха – їхня сусідка –
через дорогу сидить (Є.Гуцало)
Якщо сполучниками чи, або поєднують
два однорідні члени речення, то між
ними кома не ставиться
З-за пагорба виднілись невисокі
дерева чи кущі
Якщо подібні обставини не мають
уточнювального значення, то комами не
відокремлюються
Де-не-де поміж отими купинами
розкидані блакитні люстерка – то над
силу дихають до неба замулені джерела
(О.Гижа).
66
РЕЧЕННЯ, УСКЛАДНЕНІ
ВСТАВНИМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ

Вставними є такі конструкції, за допомогою яких мовець

виражає ставлення до висловленої думки

Не утворюють зі словами Не з’єднуються сурядним

речення словосполучення чи підрядним зв’язком з
членами речення
Не є членами
речення, не Не вносять у
Основні ознаки
відповідають на речення додаткових
питання відомостей

За змістом відносяться Пов’язуються з

до частини або до всього Займають будь-яке реченням
речення місце в реченні інтонаційно

За складом
вставні конструкції
можуть бути

Слова Речення

На щастя, все менше стає Полювання, як ви потім

теорій про неперспективність побачите, потребує чимало
деяких мов (С.Вовканич). часу (О.Вишня).
Словосполучення

Одне слово, кожен лишався при

своїх клопотах (О.Гуторов).

Вставні конструкції за семантикою можуть
Виражати ступінь вірогідності
повідомлюваного
(упевненість або невпевненість)
Безперечно, справді, певно,
безсумнівно, очевидно, може,
розуміється, звичайно, в усякому
разі, здається, як водиться тощо
Задзвеніли струни ще ніжніш-
ніжніш… Мабуть, ти до мене
думкою летиш (О.Олесь).
Вказувати на джерело інформації
Кажуть, повідомляють, за
повідомленням, з погляду, за
визначенням, по-моєму, на
думку, пам’ятаю тощо
Жити, за словами Н.Вінера, - це
значить користуватися правдивою
інформацією (С.Вовканич).
Вказувати на спосіб оформлення
думок або на характер
висловлювання
Взагалі, власне кажучи, з
дозволу сказати, так би мовити,
що називається, якщо говорити
правду тощо
Поезія М.Рильського зросла на
доброму, на міцному корені, який,
коли говорити образно, щедро
поливали і Шевченко, і Пушкін, і
Міцкевич… (А.Малишко).
Навіть, насамперед, водночас, між тим, за
традицією, буквально, до того ж, майже,
приблизно, принаймні, все-таки, якраз, мовби,
немовби, мовбито, неначе, нібито, причому,
притому, тож, отож, приблизно, саме,
особливо, тільки, цебто
67
Вказувати на порядок думок і їх
зв’язок, послідовність викладу
По-перше, з іншого боку,
отже, нарешті, одним
словом, власне кажучи,
передусім, між іншим тощо
А втім, не буду забігати вперед
(М.Хвильовий).
Виражати почуття мовця, давати
емоційну оцінку повідомлюваних
фактів
На щастя, на жаль, на радість,
на біду, ніде правди діти, чого
доброго, нічого гріха таїти тощо
На щастя, жорстока дійсність
розвіяла вітром усі ці хлоп’ячі
дурниці… (С.Черкасенко).
Звернені до співбесідника, щоб
привернути увагу
Розумієте, бачите, пам’ятаєте,
уявіть собі, даруйте, пробачте
на слові, дозвольте, погодьтеся,
вірите, послухайте тощо
Перебування в Києві, уяви собі,
багато дало мені для п’єси
(О.Довженко).
УВАГА!
Ніколи
не бувають
вставними
68

Вставленими називаються такі конструкції, що привносять у

речення повідомлення іншого плану висловлення і тим самим
допомагають точніше сприйняти і зрозуміти зміст речення

Не є членами речення, не Не можуть вживатися на

відповідають на питання початку речення

Не поділяються за
значенням на види
Основні ознаки
Вносять у речення додаткові
відомості, уточнюють зміст,
наголошують на деталях,
передають побіжні
зауваження, роздуми,
почуттєві вислови тощо
За змістом
співвідносяться або
з частиною, або з
усім реченням
Пов’язуються з реченням
інтонаційно, а також сполучниками
(вони належать вставленій частині)
та вказівними займенниками

За складом
вставлені конструкції
можуть бути

Слова Словосполучення
Одного разу … взяв собі Іде Катерина – лихо
газетку (рискнув!) і тяжке – і в одній свитині …
розгорнув… (О.Вишня). (Т.Шевченко).
Речення

Читач, – а у нас він талановитий і

далекоглядний, – одразу ж розпізнав у Симоненкові
явище нещоденне (Б.Олійник).
 69
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ
ПРИ ВСТАВНИХ І ВСТАВЛЕНИХ КОНСТРУКЦІЯХ

Вставні слова і словосполучення на Ви, бачу, також мудрець за чужою

письмі виділяються комами спиною (М.Стельмах).

Залежно від контексту деякі слова Генерал, видно, був чимось

можуть вживатися то як вставні, то як незадоволений … (О.Гончар);
невставні Видно місто, далі поле у моєму вікні …
(М.Рильський).
Після сполучників перед вставним І, може, стало десь боляче Всесвіту?
словом ставиться кома (Ю.Смолич)

Якщо приєднувальний сполучник Співає світ захриплими басами. І

стоїть на початку речення (після
крапки) і передує вставному слову, то
він переважно не відділяється
Якщо вставне слово стоїть після
сполучника а, то кома після нього
може ставитися, а може не ставитися
(якщо цей сполучник стосується саме
вставного слова)
Якщо вставні слова стоять на початку
або в кінці відокремленого звороту, то
вони відокремлюються разом із
зворотом
Проте коли вставне слово стосується
не звороту, а інших слів у реченні, то
воно відокремлюється за загальним
правилом
Іноді вставне слово не
відокремлюється комою від того слово,
якого стосується, щоб не порушити
цілісності змісту висловлення
Якщо вставне слово стоїть після
переліку однорідних членів речення й
передує узагальнюючому слову, то
перед вставним словом ставиться
тільки тире, а після нього – кома.
Два вставні слова відокремлюються
одне від одного комами
певне, це вже зветься небесами…
(Л.Костенко).
Не знаю, чи побачу вас, чи ні, а може,
власне, і не в тому справа…
(Л.Костенко).
Вранці, очевидно о восьмій годині, він
прийде.
Вранці, о восьмій годині, він, очевидно,
прийде.
Обидві книжки, очевидно спеціально,
були покладені зверху.
Скатертина, тарілки, ложки, виделки
і ножі – словом, все, що треба для
сервірування столу, було вже давно
готове.
Старенька! Вибачте, на жаль, це
справді так! Можливо, десь тепер
надівши окуляри, ви прочитаєте, по
знаку кожен знак, ці строфи…
(М.Рильський).
70
Виділяються комами вставні речення
різних типів, що приєднуються за
допомогою сполучників і сполучних
слів
Вставлені конструкції (слова,
словосполучення, речення), які
передають додаткову інформацію,
зауваження, виділяються найчастіше
дужками
Інколи дужки заміняються комами й
тире, якими, як правило, виділяються
ускладнені вставлені компоненти
Вставлені конструкції, які граматично
значно тісніше пов’язані з основним
реченням - тобто нема потреби їх різко
відмежовувати від основного речення,
- виділяються переважно тире
Якщо вставлене речення виділяється
двома тире, то кома, яка повинна
стояти на місці розриву, ставиться
перед другим тире або вставлена
конструкція виділяється комами з
тире
Якщо вставляється пряма мова без слів
автора, то вона береться в лапки й
виділяється дужками
Слово Агапіта, як сказали б сучасні
медики, було словом талановитого
гіпнотизера (з журн.).
Улітку під вербою біля хати (Як добре,
що скінчилася зима!) Княгиня почала
дітей навчати (М.Руденко).
Ще недавно, - просто, здається, вчора
було, - стояли ми з нею під нашою
любимою вишнею (М.Коцюбинський).
За вікном – згори було видно – шуміло,
вирувало залите сонцем місто
(С.Скляренко).
Він головою в такт мелодії кивав – це
взагалі була його питома риса, - і,
певне, перед ним в ту хвилю проліта
далекий сон: хатки, повита хмелем
ліса… (М.Рильський).
Об’їздив батько далеких і близьких,
навіть вмостився в одну туристську
групу («Подивлюся, як там за
морями-океанами люд живе…»)
(В.Большак).

Якщо, крім прямої мови, є й слова Виявляється, вони встають не рано

автора, то лапок може і не бути (Валеріан пізно працює! Пояснила
товаришка Підмогильна), але
пообіцяла зараз же Валеріана збудити
(Ю.Смолич).
У дужки беруться самостійні вставлені На цій землі жили ми споконвіку, лише
речення, які не розривають основної обличчя змінювали трохи. (Так змінює
структури речення своє русло потік, але вода клекоче
крізь епохи одна і та ж!)…
(Д.Павличко).
У дужки беруться знаки оклику чи Рано-вранці місячну підкову здавши
знаки питання, а також питальні й (вкотре!) без жалю в архів, викликаю
окличні слова, що виражають птаство на розмову… (І.Муратов).
ставлення автора до висловленого
 71
ЗВЕРТАННЯ

Звертання – це слово (або словосполучення), що називає

особу чи уособлений предмет, до яких спрямоване мовлення

Основні ознаки Називає не активного діяча, а особу, до

якої звертаються з мовленням

Виражається іменником у
формі кличного відмінка Не відповідає на питання, не є членом
речення, але входить до змісту і його
будови
Вимовляється із кличною
інтонацією
У реченнях із звертанням дієслово-
присудок вживається у другій особі
У реченні займає будь-яку
однини чи множини, але не пов’язується
позицію
із звертанням двобічним зв’язком

За будовою звертання бувають

Непоширені Поширені

Можна все на світі Моя любове! Я перед тобою.

вибирати, сину, вибрати не Бери мене в свої блаженні сни (Л.
можна тільки Батьківщину Костенко).
(В.Симоненко)

За значенням звертання бувають

Власне звертання Риторичні звертання

Позначає конкретну особу, до Не спонукають співрозмовника до
якої спрямоване мовлення, і відповіді, а використовуються як
розраховане на реакцію цієї спосіб відтворити стан мовця, його
особи вподобання , думки, почуття

Мій рідний сину, бійся нічиїх, О краю мій, коханий краю,

вони завжди безликі і холодні коли ж це стратив я життя?
(В.Крищенко). (О.Олесь)

ЗВЕРТАННЯ
72

За функціями звертання бувають

Звертання, незалежні від Понад руїною – над Україною годі,

змісту висловлювання братове, годі ридати, вільну
Їх можна видалити державу, сильну державу треба
нарешті нам збудувати
(В.Лігостов).
Звертання, які уточнюють
значення особових
і присвійних займенників Гей, ти, степ широколанний, мій
килиме срібнотканний! Розпростерся
ти широко, що не скине й орле око твоє
Конкретизують підмети, виражені займище безкрає! (І.Манжура)
особовими займенниками ти або ви в
називному відмінку
Я про тебе, о калино, пісню склав оцю
дзвінку (В.Сосюра).
Конкретизують додатки, виражені
особовими займенниками ти або ви у
формі непрямих відмінків
Люду мій бідний, окрадений люду! Що
у твоїх я бачив очах, того вже й до віку
Конкретизують означення, виражені
свого не забуду! (М.Вороний)
присвійними займенниками у формі
будь-якого відмінка, роду і числа

Звертання, які водночас Приймай мене, мій ярий світе, в

свою журу чи благодать, щоб
називають дійову особу в реченні разом плакать і радіти і все, що
Вони вживаються в односкладних буде, розділять (В.Крищенко).
означено-особових реченнях

Речення-звертання Такі речення нерозчленовано відтворюють якусь

думку і характеризуються звертальною (а не звертально-спонукальною)
інтонацією. Речення-звертання стосується висловленого в цілому й не входить до
складу окремого речення. Речення-звертання завжди міститься на початку
висловлення і відрізняється від звертання більшою самостійністю та
комунікативним навантаженням.
Залежно від контексту речення-звертання можуть передавати захоплення,
відчай, гнів, радість, прохання, заклик, заборону, пересторогу тощо: Світе
тихий, краю милий, моя Україно! За що тебе сплюндровано, за що, мамо,
гинеш? (Т.Шевченко); Гей, ти, муко, моя свята, часе кривавий! Убієнним синам
твоїм… всім їм осанна! (Є.Плужник); Ось воно, його довгожданне щастя,
стоїть перед ним… – Югино! – задихаючись, дивиться на задумане обличчя і
нічого від хвилювання не може сказати (М.Стельмах).

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ЗВЕРТАННЯХ

 73

Якщо звертання вживається на Доню, доню, як тяжко ти

початку речення і вимовляється без караєшся за зраду!.. (Л.Українка)
окличної інтонації, після нього
ставиться кома

Якщо звертання, що вживається на Лагідні весняні ночі зористі! Куди

початку речення, вимовляється з ви од нас полинули? Пісні соловейкові
окличною інтонацією, після нього дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли,
ставиться знак оклику, а наступне минули? (Л.Українка)
слово пишеться з великої літери

Якщо звертання вживається в кінці Куди ти ділась, річенько?

речення, то перед ним ставиться кома, Воскресни! У берегів потріскались
а після нього – той знак, якого вимагає вуста (Л.Костенко).
інтонація речення в цілому

Якщо звертання вживається в Дяка щира тобі, ненько-

середині речення, воно з обох боків чарівниченько, що закрила ти моє
виділяється комами личенько! І вам, стежечки, що вели
мене до березочки! Ой, сховай мене ти,
сестриченько (Л.Українка).

Якщо перед звертанням стоять О мій рідний безталанний краю!

вигуки о, ой, які не відокремлюються Чи побачу я тебе? Не знаю (Б.Лепкий).
паузами та інтонацією, то вони від
звертання комами не відділяються
Якщо вигуки відокремлюються О, стріхи мої низькі, о, гори мої
паузою та інтонацією, то кома після сині, як ви серцю близькі (Б.Лепкий).
них ставиться

Якщо звертання повторюються чи Україно моя, рідна мати моя

є однорідними, то вони розділяються невмируща, прославляю тебе, нині
знаком оклику (пишуться з великої сущу й грядущу (В.Бровченко);
літери) або комою Матусенько! Матінко! Мамочко!
Мамо! Он сонце зайшло, як учора, так
само. Матусенько! Ненько!
Ріднесенька ма! Зійшло, а тебе вже
під сонцем нема (В.Бровченко).
74

Послідовність синтаксичного розбору

словосполучення
1. Будова словосполучення. Головне і залежне слово.
2. Тип словосполучення за структурою: просте, складне.
3. Тип словосполучення за морфологічним вираженням головного слова:
іменне – субстантивне, ад’єктивне, нумеральне, прономінальне; дієслівне
(вербальне); прислівникове (адвербіальне).
4. Смислові відношення між головним і залежним словом: атрибутивні,
об’єктні, обставинні.
5. Тип граматичного зв’язку у словосполученні: узгодження –
повне/часткове; керування – опосередковане/безпосереднє, сильне/слабке;
прилягання.
Зразок синтаксичного розбору
словосполучення
Піднімаєш торішнє висохле листя, і цей світ видається ще більшою
недоречністю. Шляху назад немає. Повертаєшся додому і посміхаєшся...
(І.Ципердюк) що?

Піднімаєш торішнє листя

Словосполучення складне, вербальне, смислові відношення між головним і
залежним словом – об’єктні, тип граматичного зв’язку – керування сильне,
безпосереднє. якого?

Шляху назад
Словосполучення просте, субстантивне, смислові відношення – означальні,
тип граматичного зв’язку – прилягання.
куди?

Повертаєшся додому
Словосполучення просте, вербальне, смислові відношення – обставинні, тип
граматичного зв’язку – прилягання.
 75

Послідовність синтаксичного розбору

простого речення
1. Вид речення за метою висловлювання: розповідне, питальне (власне
питальне, питально-риторичне, питально-спонукальне), спонукальне.
2. Вид речення за комунікативним призначенням: стверджувальне, заперечне
(загальнозаперечне, частковозаперечне).
3. Вид речення за емоційним забарвленням: окличне, неокличне.
4. Структурні особливості простого речення:
а) за складом граматичної основи: двоскладне чи односкладне (дієслівне:
особове – означено-особове, узагальнено-особове, неозначено-особове,
безособове, інфінітивне; номінативне (називне);
б) за наявністю/відсутністю другорядних членів речення: поширене,
непоширене;
в) за наявністю структурно необхідних членів речення: повне, неповне –
контекстуальне, ситуативне, еліптичне;
г) за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних
членів речення, відокремлених членів речення, звертання, вставних і
вставлених конструкцій): неускладнене, ускладнене (визначити, чим саме
ускладнене).
5. Характеристика членів речення:
а) характеристика предикативного центру:
– підмет (на яке питання відповідає, простий, складений, морфологічний
спосіб вираження);
– присудок (на яке питання відповідає, простий дієслівний, складений
іменний/дієслівний, складний, морфологічний спосіб вираження);
– характер синтаксичного зв’язку між підметом і присудком:
координація.
б) характеристика другорядних членів речення (спочатку групи підмета,
потім групи присудка):
76
– означення (на яке питання відповідає, узгоджене, неузгоджене,
прикладка, морфологічний спосіб вираження);
– додаток (на яке питання відповідає, прямий, непрямий,
морфологічний спосіб вираження);
– обставина (на яке питання відповідає, вид обставини,
морфологічний спосіб вираження);
Зверніть увагу!
Характеризуючи другорядний член речення, необхідно з’ясувати, від якого
слова цей член речення залежить, і визначити тип підрядного зв’язку.

6. Пояснити розділові знаки у реченні.

Зразок синтаксичного розбору

простого речення

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні і лазурово

~~~~~~~~~~
простелися, пролийся мертвому мені! (В.Стус)
~~~~~~~~

Речення спонукальне, окличне, просте, односкладне, дієслівне, особове,

означено-особове, поширене, повне, ускладнене поширеним звертанням та
однорідними присудками.
Предикативний центр:
Присудки: явися, простелися, пролийся – однорідні, прості дієслівні,
виражені дієслівними формами наказового способу ІІ особи однини.
Група присудка:
Явися (коли?) у сні – обставина часу, виражена іменником чоловічого роду
однини ІІ відміни у місцевому відмінку з прийменником, зв’язок – керування
слабке, опосередковане.
 77
Простелися (як?) лазурово – обставина способу дії, виражена якісно-
означальним прислівником, зв’язок – прилягання.
Пролийся (кому?) мені – додаток непрямий, виражений особовим
займенником (І особа однини) у давальному відмінку, зв’язок – керування слабке
безпосереднє.
Мені (якому?) мертвому – означення узгоджене, виражене якісним
прикметником чоловічого роду однини у давальному відмінку, зв’язок –
узгодження повне.
У сні (якому?) зболеному - означення узгоджене, виражене якісним
прикметником чоловічого роду однини у місцевому відмінку, зв’язок –
узгодження повне.
Розділові знаки. Відділяється комою поширене звертання, яке стоїть на
початку речення, вигук О перед звертанням комою не відділяється. Між
однорідними обставинами, з’єднаними одиничним сполучником і, кома не
ставиться. Між однорідними присудками, не з’єднаними сполучниками, ставиться
кома.

Легкий, святковий, випадковий, він падав, йшов, переливавсь, і

~~~~~~ ~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~
відбирав думки і мову, прозорячи біжучий час (П.Мовчан).

Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне,

ускладнене відокремленими однорідними означеннями, однорідними присудками,
однорідними додатками, відокремленою обставиною, вираженою
дієприслівниковим зворотом.
Предикативний центр:
Підмет: він – простий, виражений особовим займенником ІІІ особи однини
чоловічого роду.
Присудки: падав, йшов, переливавсь, відбирав – однорідні, прості дієслівні,
виражені родовими дієслівними формами дійсного способу минулого часу.
Зв’язок між підметом і присудком – координація.
78
Група підмета:
Він (який?) легкий, святковий, випадковий – однорідні означення,
узгоджені, виражені якісним (легкий) й відносними прикметниками чоловічого
роду однини, зв’язок – повне узгодження.
Група присудка:
Відбирав (що?) думки і мову – однорідні додатки, прямі, виражені
іменниками жіночого роду (у формі множини) І відміни у знахідному відмінку без
прийменника, зв’язок – керування – сильне, безпосереднє.
Відбирав (як?) прозорячи біжучий час – обставина способу дії, виражена
дієприслівниковим зворотом, зв’язок – прилягання.
Розділові знаки. Між однорідними означеннями, не з’єднаними
сполучниками, ставляться коми. Однорідні означення стосуються особового
займенника, тому вони відокремлюються – після них ставиться кома. Однорідні
присудки з’єднані інтонацією і сполучниками – кома ставиться між усіма
однорідними членами. Кома ставиться перед відокремленою обставиною,
вираженою дієприслівниковим зворотом, яка стоїть у кінці речення.
 79
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДО КУРСУ

1. Ганич, Д. І. Словник лінгвістичних термінів [Текст] / Д. І. Ганич,

І. С. Олійник. – К. : Вища шк., 1985. – 360 с.
2. Гуйванюк, Н. В. Українська мова. Схеми, таблиці, тести [Таблиці] :
[навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Н. В. Гуйванюк, О. В. Кардащук,
О. В. Кульбабська. – Львів : Світ, 2005. – 303, [1] с.
3. Дудик, П. С. Сучасна українська мова: завдання і вправи [Текст] : навч.
посіб. / П. С. Дудик, В. М. Литовченко. – К. : Академія, 2007. – 345 с.
4. Єрмоленко, С. Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник
лінгвістичних термінів [Текст] / за ред. С. Я. Єрмоленко. – К. : Либідь, 2001. –
224 с.
5. Жовтобрюх, М. А. Курс сучасної української літературної мови [Текст]
: підруч. для філол. ф-тів пед. ін-тів. Частина ІІ / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. –
К., 1965. – 422 с.
6. Козачук, Г. О. Практичний курс української мови [Текст] : навч. посіб. /
Г. О. Козачук, Н. Г. Шкуратяна. – К. : Вища школа, 1994. – 367 с.
7. Кононенко, П. П. Українська мова [Текст] : навч. посіб. /
П. П. Кононенко, Л. О.  Кадомцева, Л. І. Мацько. – К. : Либідь, 1990. – 224 с.
8. Кочерган, М. М. Загальне мовознавство [Текст] : [підруч. для студ.
філол. спец. вищ. навч. закл. освіти]. – К. : Академія, 2002. – 287, [1] с.
9. Лінгвістичний аналіз [Текст] : практикум / за ред. Г. Р. Передерія. – К. :
Академія, 2005. – 256 с.
10. Олійник, О. Граматика української мови [Текст] : навч. посіб. / О.
Олійник, В. Шинкарук, Г. Гребницький. – К. : Кондор, 2008. – 544 с.
11. Слинько, І. І. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання
[Текст] : навч. посіб. / І. І. Слинько,  І. І. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К. :
Вища школа, 1994. – 670 с.
12.Сучасна українська літературна мова [Текст] : підруч. для студ. філол.
спец. вищ. навч. закл. / ред. М. Я. Плющ. – 6-те вид., стер. – К. : Вища школа,
2006. – 430 с.
80
13.Сучасна українська літературна мова [Текст]: підручник / за ред.
А. П. Грищенка. – К. : Вища шк., 2002. – 439 с.
14.Сучасна українська мова. Синтаксис [Текст] : підручник / за ред.
О. Д. Пономаріва. – К. : Либідь, 1994. — 256 с. 
15.Сучасна українська мова [Текст] : підруч. для студ. гуманіт. спец. вищ.
навч. закл. / за ред. О. Д. Пономарева. – Вид. 2-ге, переробл. – К. : Либідь, 2001. –
399, [1] с.
16.Українська мова. Практикум [Текст] : навч. посіб. для студ. гуманіт.
спец. вищ. навч. закл. / О. М. Пазяк [та ін..]. – 2-ге вид., стер. – К : Либідь,
2001. — 384 с.
17.Українська мова у вправах і завданнях [Текст] : – К. : НМК, 1990. –
212 с. 
18.Українська мова. Енциклопедія. [Текст]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана,
2000. – 746 с.
19.Український правопис [Текст] : посібник / НАН України, Ін-т
мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. – Стер. вид. – К. :
Наук. думка, 2003. – 240 с.
20.Фурдуй, М. І. Українська мова. Практикум з правопису [Текст] : навч.
посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. І. Фурдуй ; за ред. В. В. Різуна. – 2004. – 269,
[2] с. 
21.Шкуратяна, Н. Г. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс
[Текст] : навч. посіб. для студ. нефілол. спец. вищ. навч. закл. / Н. Г. Шкуратяна,
С. В. Шевчук. – К. : Вища школа, 2007. – 823, [1] с.
22.Шкуратяна, Н. Г. Сучасна українська літературна мова [Текст] : навч.
посіб. / Н. Г. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К. : Літера, 2000. – 688 с.
23.Ющук, І. П. Практикум з правопису української мови [Текст] : посібник
/ І. П. Ющук. – 4-те вид. – К. : Освіта, 2000. – 254, [2] с.
24.Ющук, І. П. Українська мова [Текст] : підруч. для студ. філол. спец. вищ.
навч. закл. / І. П. Ющук. – К. : Либідь, 2004. – 639, [1] с.
 81

Для нотаток
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
82

______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
 83

Навчальне видання

СИНТАКСИС.
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ. ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ

Конспект лекцій
з дисципліни «Сучасна українська мова»