Нанобіотехнологія 

(англ. nanobiotechnology) — галузь науки на стику біології і нанотехнології,

яка охоплює широке коло технологічних підходів, включаючи: застосування нанотехнологічних
пристроїв і наноматеріалів в біотехнології; використання біологічних молекул для
нанотехнологічних цілей; створення біотехнологічних продуктів, властивості яких
визначаються розмірними характеристиками (для об'єктів, розмір яких лежить в діапазоні 1-
100 нм); використання біотехнологічних підходів, в основі яких лежить принцип контрольованої
самоорганізації наноструктур.

Прикладами використання біологічних макромолекул в нанобіотехнології є так звана ДНК-

нанотехнологія, що використовує впорядковану структуру молекул ДНК для розробки
наноструктур певної форми, а також розробка наномашин, прообразами яких є молекулярні
мотори живих клітин. Розробки в галузі нанобіотехнології знаходять практичне застосування в
медицині, харчовій промисловості, охороні навколишнього середовища

Основна мета нанобіотехнологій — вивчення функціонування біологічних наносистем та

створення нових матеріалів — модифікованих біосистем і методів дослідження біо- та
нанопроцесів. У недалекій перспективі нанобіотехнології забезпечать розроблення
нанопрепаратів і розширить їх методи доставки до ушкоджених тканин та клітин в
осередок захворювання, що сприятиме здійсненню профілактики багатьох захворювань і
подовженню людського життя. Таким чином, розвиток нанобіотехнологій відкриває нові
можливості в галузі медицини, фармації, біології, фізики та хімії

Наносрібло. наносрібло має феноменальну антибактеріальну та противірусну дію. На відміну від

антибіотиків, які при дії на шкідливі мікроби чи віруси впливають і на клітину, срібло діє вибірково
тільки на віруси, не пошкоджуючи здорову клітину. Механізм дії наносрібла на мікробну клітину
полягає в тому, що іони срібла сорбуються клітинною оболонкою, яка виконує захисну функцію.
Завдяки своїй розмірності, наночастинки срібла використовуються повсюди, де потрібна чистота та
гігієна, – починаючи з косметичних засобів та засобів для індивідуальної гігієни до приладів
побутової техніки та одягу .

Оксид цинку. Наночастинки ZnO мають не тільки високі антибактеріальні властивості, а й здатні
поглинати широкий спектр електромагнітного випромінення (ультрафіолетове, мікрохвильове,
інфрачервоне та радіочастотне). Ця властивість може надати склу, пластмасам, синтетичним
волокнам та фарбі нових функцій, таких як захист від ультрафіолетового випромінення в
сонцезахисних окулярах, кремах, мазях тощо. Також матеріал на основі наночастинок ZnO можна
використовувати в інфрачервоних датчиках .

Наномідь . Встановлено, що наночастинки міді й оксиду міді наділені вираженою

антибактеріальною дією по відношенню до грампозитивних та грамнегативних бактерій, вони в 7
разів менш токсичні, ніж солі цього самого металу. Наночастинки міді виявляють також
кардіопротекторну дію – підвищують виживання на 40 % при інфаркті міокарда. Наномідь регулює
рівень холестерину, глюкози ісечової кислоти в крові, підтримуєбаланс мікрофлори кишечника,
гальмуючи ріст дріжджових мікроорганізмів, бере участь у формуванні структури білків
сполучноїтканини, впливає на функцію печінки, селезінки і лімфатичної системи, регулює жировий
обмін, підвищує стійкість організму до гіпоксії, стимулює імунітет тощо.

Діоксид кремнію. При нанесенні наночастинок діоксиду кремнію (SiO2) на будь-який матеріал,
вони приєднуються до його молекул та дозволяють поверхні відторгати воду та бруд.
Наночастинки наносяться на дерево, скло, плитку, камінь, тканину тощо, не даючи бруду
проникнути через поверхню всередину, а вода легко стікає з поверхні, забираючи бруд із собою
[9, 16]