ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

імені О. М. Бекетова

Кафедра: Комп’ютерних наук та інформаційних технологій

Освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр

Спеціальність – 126 Інформаційні системи та технології, 122 Комп’ютерні науки
Галузь знань – 12 Інформаційні технології Семестр 6
Навчальна дисципліна – Технології створення програмних продуктів та інформаційних систем

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 24

1. Стандарти проектування інформаційних систем. Методологія CDM.

2. Спіральна модель життєвого циклу. Характеристика спіральної моделі. Її особливості, переваги та
недоліки..
3. Практичне завдання № 7.

Затверджено на засіданні кафедри КНтаІТ , протокол № 1 от 30.08.2020 р.

Зав. кафедрою __________ М. В. Новожилова Екзаменатор _________ М. Ю Карпенко

Семикрас Данііл КН2020-1

1. Стандарти проектування інформаційних систем (ІС) визначають набір

рекомендацій та правил, які слід дотримуватися під час розробки, реалізації та
експлуатації ІС. Вони сприяють забезпеченню якості, ефективності та безпеки ІС.
Однією з методологій, яка використовується при проектуванні ІС, є методологія
CDM (Conceptual Data Modeling). Ця методологія зосереджена на моделюванні
концептуальної структури даних, тобто описує логічні зв'язки між сутностями та
їхніми атрибутами без прив'язки до конкретних технічних реалізацій.
Основні принципи методології CDM включають:
 Концептуальне моделювання даних: Центральним елементом методології є
побудова концептуальної моделі даних, яка відображає сутності (об'єкти) в
системі, їхні атрибути та зв'язки між ними.
 Використання семантичного підходу: Методологія CDM наголошує на
семантичному аналізі даних, що дозволяє зрозуміти значення та
взаємозв'язки між різними сутностями.
 Незалежність від технічної реалізації: Методологія CDM не прив'язана до
конкретних технологій або платформ, що дозволяє створювати загальну
модель даних, яка може бути використана в різних системах.
 Моделювання бізнес-логіки: Методологія CDM дозволяє відобразити бізнес-
логіку системи, що допомагає зрозуміти функціональні вимоги та процеси,
що відбуваються в ІС.
 Розширюваність та гнучкість: Методологія CDM підтримує можливість
розширення та змін у концептуальній моделі даних без необхідності
внесення суттєвих змін у вже існуючі компоненти системи. Це забезпечує
більшу гнучкість та легкість у впровадженні змін в ІС.
 Стандартизація та уніфікація: Методологія CDM пропонує використання
стандартів та правил, що сприяють уніфікації та стандартизації підходів до
моделювання даних. Це полегшує розуміння моделі для різних
стейкхолдерів та сприяє спільному розумінню даних в ІС.
 Документація: Методологія CDM підтримує створення документації, яка
описує концептуальну модель даних. Це допомагає зберігати інформацію
про структуру даних, зв'язки та семантику, що є корисним для подальшого
розвитку та підтримки ІС.
 Взаємодія зі зацікавленими сторонами: Методологія CDM сприяє активній
взаємодії зі зацікавленими сторонами, такими як бізнес-аналітики,
розробники, адміністратори баз даних тощо. Це дозволяє враховувати
різноманітні потреби та вимоги всіх стейкхолдерів при проектуванні ІС.
Методологія CDM є одним із підходів до проектування ІС та допомагає
зосередитися на концептуальному моделюванні даних. Вона забезпечує
структурований та систематичний підхід до проектування ІС, що сприяє
покращенню якості та ефективності системи.
2. Спіральна модель життєвого циклу (Spiral model) є ітераційним підходом до
розробки програмного забезпечення, який поєднує елементи прототипування,
ітераційного проектування та моделі "плануй-виконуй-оцінюй". Ця модель була
запропонована Баррі Боемом у 1986 році і є альтернативою для класичних
лінійних моделей, таких як модель «водопад».
Основні характеристики спіральної моделі:
1. Ітераційність: Розробка програмного забезпечення в спіральній моделі
проводиться через серію ітерацій, кожна з яких включає кроки планування,
аналізу ризиків, розробки, тестування та оцінки. Цикли повторюються,
допоки не досягнуті потрібні результати.
2. Управління ризиками: Одна з ключових особливостей спіральної моделі -
акцент на аналізі та управлінні ризиками. Кожна ітерація включає етап
оцінки ризиків, де ідентифікуються потенційні загрози та приймаються
заходи для їхнього управління.
3. Прототипування: У спіральній моделі можуть використовуватися
прототипи, що дозволяє швидко отримати зворотний зв'язок від замовника
та уточнити вимоги до системи.
4. Зростаюча складність: Кожна ітерація спіральної моделі розширює
функціональні можливості системи, що призводить до поступового
зростання її складності з кожним циклом.
Переваги спіральної моделі:
1. Гнучкість: Спіральна модель дозволяє гнучко адаптуватися до змін вимог та
виявляти проблеми раніше у процесі розробки, що дозволяє швидко
реагувати на зміни та вносити необхідні корективи.
 2. Ризиковий аналіз: Центральне місце у спіральній моделі займає аналіз
ризиків, що дозволяє ідентифікувати потенційні проблеми та виробляти
плани їхнього управління, зменшуючи ризики в процесі розробки.
3. Зворотний зв'язок: Використання прототипів та циклічного процесу
дозволяє забезпечити більш активну участь замовника та отримувати
зворотний зв'язок щодо системи, що поліпшує точність вимог та
задоволення користувачів.
Недоліки спіральної моделі:
1. Складність у плануванні: Спіральна модель може бути вимогливою щодо
планування, оскільки вимагає оцінки ризиків та визначення ресурсів для
кожної ітерації.
2. Затримки: Ітераційний підхід може призводити до затримок у розробці,
особливо якщо не враховані ризики або неправильно оцінені ресурси.
3. Потребує досвідченої команди: Ефективна реалізація спіральної моделі
вимагає досвідченої команди розробників та аналітиків, здатних ефективно
аналізувати ризики та приймати рішення.
4. Вартість: Порівняно з класичними лінійними моделями, спіральна модель
може бути більш витратною, особливо якщо необхідні багато ітерацій для
досягнення вимог.
Хоча спіральна модель має свої обмеження і вимагає уваги до керування, вона є
потужним інструментом для розробки складних систем, де вимоги можуть
змінюватися та виникають значні ризики. Вона сприяє забезпеченню більшої
гнучкості та покращенню якості продукту за рахунок постійного оцінювання та
контролю ризиків.