Класифікація плазунів

Сучасна класифікація плазунів є досить складною, так її основу складають

численні вимерлі ряди. Проте, якщо взяти до уваги лише сучасні види,
класифікацію можна зобразити наступним чином.

Клас Плазуни – Reptilia

Підклас Анапсиди – Anapsida
Ряд Черепахи - Testudines
Підклас Діапсиди - Diapsida
Інфраклас Лепідозауроподібні – Lipidosauromorpha
Надряд Зауроптерігії – Sauropterygia
Ряд Дзьобоголові – Rhynchocephalia
Надряд Лерідозаури – Lepidosauria
Ряд Лускаті – Sguamata
Інфраклас Архозауроподібні – Archosauromorpha
Надряд Крокодилоподібні – Crocodilomorpha
Ряд Крокодили – Crocodillia

Підклас Анапсиди – Anapsida

Анапсиди – це амніоти, череп яких немає скроневих отворів. Серед

анапсид єдиними сучасними представниками є черепахи.

Ряд Черепахи (Testudines)

Це один з рядів плазунів, існуючий протягом більше 220 млн. років. На

теперішній час до цього ряду відноситься близько 230 сучасних видів із 12
родин і 5 підрядів.

Черепахи є своєрідною групою плазунів які характеризуються як

примітивними і спеціалізованими рисами будови. Характерною рисою черепах
є панцир, що складається із двох щитів: верхнього – карапакса і нижнього –
пластрона. Панцир утворений зрощеними щитками.

Ряд включає 5 підрядів: Прихованошийні (Cryptodira), М’якотілі черепахи

(Trionichoidea), Морські черепахи (Chelonioidea), Бокошийні черепахи
(Pleurodira) і Безщиткові черепахи (Athecae).

Підряд Прихованошийні (Cryptodira) – один з найбільш поширених

підрядів, який включає 6 родин із 140 видами. Черепахи цього підряду
втягуючи голову згинають шию S-подібно у вертикальній площині. В помірній
зоні підряд представлений родиною прісноводні черепахи (Emydidae), куди
відноситься черепаха європейська болотяна (Emys orbicularis) (табл.ХII, 1).
Цей вид живе у степовій зоні, в тому числі і в Україні. Черепахи цього виду
мають овальний, невисокий дещо опуклий карапакс довжиною 12-35 см.
Забарвлення верхнього боку панцира переважно темно-оливкове, буро-
коричневе, майже чорне з дрібними жовтуватими плямами. Нижній бік панцира
темно-бурий або жовтуватий. Голова, шия і хвіст темні з численними жовтими
плямами. Очі із жовтою, оранжевою або червонуватою райдужною оболонкою.
Кінцівки оснащені гострими кігтями, а між пальцями є невеликі перетинки.

Іншою родиною із цього підряду є сухопутні черепахи (Testunididae) із 13

родами, поширеними в Африці, Азії, Південній Європі і в Південній Америці.
Серед близько 40 видів найбільш відомою є слонова черепаха (Chelonoidis
elephantopus) (табл.ХII, 2), поширена лише на Галапагоських островах.

Тварини з підряду М’якотілі черепахи (Trionichoidea) характеризуються

винятково водним способом життя. На їх кістковому панцирі відсутні рогові
пластинки, замість них він вкритий м’якою шкірою. Поширені ці черепахи в
Африці, Азії, в Північній Америці, в Туреччині і на півдні Далекого Сходу.

До підряду Морські черепахи (Chelonioidea) належать великі морські і

океанічні черепахи, що мають обтічний серцеподібний або овальний панцир і
не втяжні кінцівки-ласти. Голова також не втягується під карапакс. Підряд
включає одну родину з двома підродинами і 6 видами. Серед них
найвідомішими є вид каретта (Caretta caretta) і зелена або супова черепаха
(Chelonia mydas) (табл.ХII, 3) і Phrynops geoffroanus (табл.ХII, 4). Зелена
черепаха досягає довжини панцира 80-150 см, її маса – 70-200 кг. Поширений
вид в тропічних і субтропічних районах світового океану, особливо у водах
Атлантичного і Тихого океанів.

Черепахи з підряду Бокошийні черепахи (Pleurodira) характеризуються

тим, що їх шийні хребці мають великі бокові відростки, до яких кріпляться
м’язи. Завдяки їм шия згинається в горизонтальній площині. Бокошийні
черепахи населяють Австралію, Нову Гвінею, Африку, Мадагаскар і Південну
Америку.

Особливу групу становлять черепахи з підряду Безщиткові черепахи

(Athecae), які відрізняються тим, що їх панцир не зв’язаний із скелетом і
складається із одинарного шару маленьких багатокутних кісткових пластинок,
тісно з’єднаних між собою. Роговий панцир відсутній і тіло вкрите шкірою.
 Підклас Діапсиди – Diapsida

До підкласу Діапсиди відносять групу рептилій, яка сформувалася близько

300 млн. років в пізній кам’яновугільний період і існує до теперішнього часу.
До них віднесено крокодилів, дзьобоголових, лускатих і птахів, походження
яких пов’язують з плазунами. Відомо близько 7925 видів діапсид, а разом з
птахами їх кількість сягає 14600 видів.

Сучасні діапсиди представлені двома інфракласами: Лепідозаври і

Архозаври.

Інфраклас Лепідозауроподібні – Lipidosauromorpha

Лепідозаври характеризуються рядом примітивних ознак, а саме: більшість

з них повзають, мають синусоїдальні рухи тулуба і хвоста, є рухливий “суглоб”
між дзьобовидним відростком коракоїда і грудиною і плевродонтне кріплення
зубів (кріплення до внутрішнього боку щелепи).

Сучасні лепідозаври включають лише один надряд Lipidosauria, до якого

входять два ряди: Дзьобоголові і Лускаті.

Ряд Лускаті - Sguamata

Лускаті – це один з чотирьох сучасних рядів плазунів, який знаходиться в

розквіті.

Характерними особливостями лускатих є їх покрив тіла. Тулуб зверху

вкритий лусками, щитками або зернятками.

Відомо близько 5700 видів хамелеонів, ящірок, змій і амфісбенів.

Підряд Ящірки (Lacertilia або Sauria) включає близько 5600 видів плазунів,
переважна кількість яких мають добре розвинені кінцівки. У безногих ящірок
зберігається грудина і пояси кінцівок. Розміри тіла ящірок коливаються від 3,5-
4 м у геконів до 2-2,5 м у варанів.

Підряд Ящірки включає 6 інфрарядів із 37 родинами. З них в Україні

зустрічаються представники лише 3 інфрарядів і 3 родин: гекони, справжні
ящірки і веретільницеві.

Родина Справжні ящірки (Lacertidae) включає ящірок із струнким

видовженим тулубом, вираженим шийним відділом, порівняно довгим ламким
хвостом і добре розвиненими кінцівками. Спинні лусочки дрібні, зернисті,
гладкі або ребристі. Щитки на голові великі, правильно розташовані. У
багатьох видів є стегнові або пахвові пори. Поширені справжні ящірки в
Євразії, в Африці. В Україні поширені 4 види.

Прудка або звичайна ящірка (Lacerta agilis) сягає довжини 25-32 см.
Верх тіла коричневий або коричнево-зеленуватий зі смугами, черево світле
(табл.XII. 5). У шлюбний період самці стають зеленими.

Вид поширений в Центральній і північній Європі, Північній Туреччині,

Ірані. Широко розповсюджена в Україні.

Ящірка зелена (Lacerta viridis) велика ящірка з довжиною тулуба понад 15

см. Дорослі ящірки зверху зелені з численними чорними або жовтуватими
крапинками. Горло і шия у самців навесні яскраво-голубі, влітку і восени
темно-синє або фіолетове . Низ у самців яскраво-жовтий, а у самок – білуватий
або зеленкуватий, без плямок (табл.XII. 6).

Зустрічається зелена ящірка в середній і південній Європі, а також на

північному заході Малої Азії. В Україні вид поширений на південному заході,
на північ і північний схід доходить до Києва і до Полтави.

Ящірка живородна (Lacerta vivipara) досягає довжини 15-18 см. Її

забарвлення коричневе з темними смугами, що тягнуться по боках і вздовж
середини спини. Нижній бік тіла світлий, у самок із зеленкуватим або
жовтуватим відтінком, у самців – цегляно-червоний, оранжевий (табл.XIII. 1).

Населяє всю Європу і Азію. В Україні заселяє Полісся, Карпати та

частково Лісостеп.

Ящірка кримська (Lacerta taurica) поширена на Балканському півострові,

в Південній Молдавії, причорноморських районах, у південно-західній Україні.
В Криму заселяє ділянки цілинного степу і гірські частини півострова.

Інфраряд Веретільницеподібні (Diploglossa)

Родина Веретільницеві (Anguidae) включає ящірок які не мають кінцівок

і ящірок з кінцівками. У багатьох видів з обох боків тіла є складка шкіри, яка
полегшує проковтування їжі і дихання, а також допомагає при відкладанні яєць.
У них лусочки підкріплені невеликими кістковими пластинками.

До родини відноситься 13 родів із 120 видами. В Україні зустрічається

лише 2 види.
 Веретільниця ламка або мідянка (Anguis fragilis) – це безнога ящірка,
довжиною до 50 см. Тіло самця коричневого, сірого або бронзового кольору, на
череві є темні плями і смужки (табл.XIII. 2). Самки значно світліші, а їх черево
без плям і смужок.

Поширена веретільниця в Європі, Західній Азії. В Україні зустрічається в

Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу і в степовій частині Криму.

Жовтопузик (Ophisaurus apodus) – це безнога ящірка довжиною до 115

мм. Голова чотиригранна з загостреною мордою тіло дещо стиснуте з боків.
Забарвлення одноманітне оливково-буре, іноді з червонуватим відтінком
(табл.XIII. 3). Під лусками знаходяться кісткові пластинки .

Поширені жовтопузики у Південно-Східній, Середній і Південно-Західній

Європі. В Україні зустрічається на Південному березі Криму. Заселяє
кам’янисті гірські схили, вкриті трав’янистою рослинністю.

Представники підряду Змії – Serpentes характеризуються тим, що в процесі

еволюції втратили кінцівки і їх пояси. Тіло нечітко ділиться на голову тулуб і
хвіст.

Описано понад 2700 видів змій, поширених в усіх частинах світу, крім
Антарктиди.

В Україні підряд змій представлений двома родинами: вужі і га дюкові.

Родина Гадюкові (Viperidae) об’єднує понад 58 видів, поширених у

Європі, Азії, Африці. З них в Україні зустрічаються лише два види.

Голова у гадюк округло-трикутної форми, з дуже виступаючими

скроневими кутами. У багатьох видів на голові, між ніздрями або над очима
можуть бути поодинокі або парні вирости. Над очима виступає невеликий
валик. Гадюки мають великі отруйні зуби, а їх рот може відкриватися на 180 0.
Тіло у них коротке, потовщене, хвіст також короткий. Забарвлення дуже
мінливе.

Гадюка звичайна (Vipera berus) - це отруйна змія, розміри тіла якої не

перевищують 60-70 см. Голова відокремлена від тулуба короткою шиєю, на
морді чітко можна виділити три щитки, що з’єднують передні краї очей
(табл.XIII. 4). Зіниця вертикальна Забарвлення мінливе але є своєрідний
зигзагоподібний рисунок на спинному боці.
 Зустрічається в Європі і Азії, на заході України. Оселяється переважно у
лісових стаціях, на узліссях, в чагарниках, в ярах, балках і навіть у садах.

Гадюка степова (Vipera ursinii) – рівнинна змія, розміри тіла якої не

перевищують 55-60 см. Голова в неї злегка витягнута, краї морди при підняті.
Зверху гадюка забарвлена в бурувато-сірі тони, зі світлішою серединою спини і
із чорною або темно-коричневою зигзагоподібною смугою по хребті
(табл.XIII. 5).

Заселяє переважно Південну Європу, Росії, Казахстан. В Україні поширена

в степовій і частково в лісостеповій зоні. Зустрічається найчастіше на відкритих
місцях.

Родина Вужі (Colubridae) об’єднує близько 1500 видів отруйних і

неотруйних плазунів. Із підродини Справжні вужі в Україні зустрічається вуж
звичайний і вуж водяний.

Вуж звичайний (Natrix natrix) відрізняється від інших змій жовтими,

білими або помаранчевими “вушками” (табл.XIII. 6). Самки можуть сягати
довжини до 1,5 м. Вужі широко розповсюджені в Європі.

Вуж водяний (Natrix tessellatа) схожий на звичайного вужа, але немає

жовтих “вушок”. На їх місці є v-подібна чорна пляма, повернута вершиною
вперед. Забарвлення переважно оливкове з темними плямами, розміщеними в
шахматному порядку (табл.XIV. 1). Розміри вужів не перевищують 1,6 м, і як
правило, становлять 1-1,3 м. Життя цього виду тісно пов’язане з водою.

Лісовий полоз, ескулапів полоз або ескулапова змія (Elaphe longissima)

вид змій з родини вужевих, який зустрічається на південному заході України.
Змія досягає довжини близько 2 м. Забарвлення тіла жовтувато-сірувато-
кремове, іноді оливково-буре або сіро-коричневе (табл.XIV. 2,3). Білуваті краї
деяких лусочок створюють на спині сітчастий рисунок. Живуть полози в
заліснених передгір’ях і піднімаються в гори на висоту до 2000 м над рівнем
моря.

З інших полозів, які поширені на території України слід назвати полоза

жовточеревого (Coluber jugularis), полоза чотирисмугого (Elaphe situla), полоза
візерунчастого (E. dione). Усі вони зустрічаються в степових районах України
або в Криму.
 До родини вужів віднесено також і мідянку (Coronella austriaca), невелику
змію до 65 см довжиною, яка населяє чагарники і ліси України. Характерною
особливістю мідянки є приплюснуту і відносно відмежована від тулуба голова з
круглими очима, що мають вертикальну зіницю. Верхньощелепні зуби
поступово збільшуються до кута рота.

Інфраряд Геконоподібні (Gekota) включає в себе відносно дрібних

плазунів, які відрізняються особливим каріотипом, наявністю особливого м’яза
біля вуха, відсутністю скроневої дуги і м’ясистим нероздвоєним язиком. В
Україні зустрічаються представники лише однієї родини геконових.

Родина Чіпкопалі або Геконові (Gekkonidae) представлена великою

групою плазунів розміри тіла яких не перевищують 35 см, а в середньому
становлять 10-15 см. Їх голова вкрита зернистими або дрібними багатокутними
щитками. Великі очі позбавлені повік, вкриті прозорою оболонкою. Язик
великий, м’ясистий з невеликою вирізкою спереду.

В Україні, в Криму зустрічаються два види геконів: гекон сцинковий

(Teratoscincus scincus) (табл.XIV. 4) і гекон кримський (Gymnodactilus kotschyi)
(табл.XIV. 5).

Інфраклас Архозауроморфи – Archosauromorpha

Надряд Крокодилоподібні – Crocodylomorpha

Надряд включає сучасних і викопних крокодилів і близькі до них групи.

Протягом Мезозойської ери і ранніх періодів Кайнозойської ери ця група була
більш різноманітною. В пізній юрський і крейдяний періоди спостерігалося
найбільше різноманіття наземних і напівводяних крокодилоподібних. Предки
сучасних справжніх крокодилів з’явилися лише наприкінці крейдяного періоду.

Ряд Крокодили – Crocodilia

Крокодили – це напівводні тварини, які з’явилися близько 250 млн. років

тому в тріасовому періоді. Усі сучасні крокодили є хижаками, які живляться
водними, навколо водними та іншими тваринами, що приходять до водойм на
водопій.
 Довжина більшості крокодилі 2-5,5 м. Голова плоска, з довгим рилом;
тулуб сплющений; хвіст могутній, стиснутий з боків; ноги досить короткі, на
передніх кінцівках 5 пальців, на задніх – 4, з’єднані перетинкою.

Ряд крокодилів включає 3 родини, 8 родів, 23 види: родина Крокодилові

(Crocodylidae) – представник Нільський крокодил (Crocodilus niloticus),
родина Алігаторові (Alligatoridae) (8 видів із 4 родів), і родина Гавіали
(Gavialidae) – представник Ганський гавіал (Gavialis gangeticus.