Тема 1 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ

ЙМОВІРНОСТЕЙ

Основні поняття теорії ймовірностей

Теорія ймовірностей - математична наука, яка вивчає

закономірності, що виникають у випробуваннях (дослідах,
експериментах, спостереженнях тощо) з випадковими наслідками
(результатами) при їх масовому повторенні.

Теорія ймовірностей вивчає масові випадкові події, які

характеризуються стійкою частотою їх появи.

Випадковою подією в теорії ймовірності називають всякий факт,

який в результаті досліду (спостереження) може відбутися або не
відбутися.

Теорія ймовірностей – це математична наука, яка вивчає

закономірності у випадкових явищах.
Випадкове явище – це таке явище, наслідки якого важко
передбачити.

Основним об'єктом досліджень теорії ймовірностей є

випробування з випадковими наслідками, або так звані стохастичні
випробування.

Під дослідом (експериментом) у теорії ймовірностей ми будемо

розуміти наявність певного комплексу обставин, тобто, умов, під час
яких можуть відбутися деякі події.
Тобто, експерименти - випробування, спостереження, виміри,
результати яких залежать від випадку і які можна повторити багато
разів в однакових умовах.
Наприклад : підкидання монети, підкидання грального кубика
тощо.
 Випробування Події
Кидання грального кубика Випала парна кількість очок
Оцінювання якості виробу Виріб виявився бракованим
Звернення до системи Одержано квиток
продажу квитків
Випробування системи Система вийшла з ладу
Вимірювання фізичної Знайдено значення величини із
величини приладом заданою точністю
Подія – будь який факт, явище, або процес, що розглядаються
лише з точки зору – відбулись вони, чи не відбулись; з’явились, чи не
з’явились; виникли, чи не виникли в результаті певного дослідження.

Класифікація подій
Події:
 Достовірною називається подія, яка неодмінно відбудеться при
проведенні випробування.
 Неможливою називається подія, яка при проведенні
випробування не відбудеться ні за яких умов.
 Випадковою називається подія, яка в результаті проведеного
випробування може відбутися або не відбутися залежно від
впливу випадкових факторів.
Події, як правило, позначають великими латинськими літерами
А, В, С, ...
або в разі їх значної кількості - великою латинською літерою з
індексом:
А1, А2,..., Аn,
а зміст події подають у фігурних дужках.

Наприклад,
подія А = {пара проходить за розкладом}}.
 Кожне стохастичне випробування має деяку скінченну (або
нескінченну)множину Ω={ώ1,ώ2,…, ώ n} усіх можливих, наслідків, які
не розкладаються на простіші.

Множина Ω утворює так звану множину (або простір)

елементарних наслідків ώ і якщо ці наслідки є взаємовиключними і
результатом випробування завжди є один і тільки один наслідок.

Оскільки довільна подія А є наслідком деякого стохастичного

випробування, а простір Ω - множина всіх можливих елементарних
наслідків випробування, то подія А входить у простір Ω.

При цьому ті елементарні наслідки ώ і з простору Ω., при яких

подія А відбувається, тобто наслідки, які входять до складу події А ( ώ і
Є А), називаються сприятливими щодо події А

Приклад 1
Із двоцифрових чисел, що не перевищують 20, навмання
вибирається одне число. Описати простір елементарних наслідків Ω і
події.
А ={вибране число ділиться на 5};
В = {вибране число просте};
С = {вибране число парне}.

Простір елементарних наслідків

Ω ={10, 11, 12, ..., 20}.
• З усіх наслідків із цього простору Ω події А сприяють наслідки
10, 15, 20.
Отже, А ={10,15, 20.},
• Відповідно В={11, 13, 17, 19} і
• С ={10, 12, 14, 16, 18,20}.
Тут простір Ω і події А, В, С - скінченні множини.
 Ймовірність випадкової події

Мірою можливості появи події є її ймовірність. Це поняття

також належить до основних базових понять теорії ймовірностей.

У практичних застосуваннях здебільшого розглядаються

випробування, які зводяться до так званої класичної схеми і в яких
обчислення ймовірностей суттєво спрощується.

Класична ймовірнісна схема стосується подій найпростішого

виду, які називаються випадками, або шансами.

Випадкові події

Несумісні; сумісні

Повна група несумісних подій

Рівноможливі

Протилежні

Незалежні, залежні

У загальному випадку події А1, А2,…, Аn називаються попарно

несумісними (або просто несумісними), якщо поява однієї з них у
даному випробуванні виключає можливість появи будь-якої іншої з
цих подій.
Наприклад, одержати на іспиті водночас дві оцінки: "добре" та
"відмінно").
Події А1, А2,…, Аn називаються попарно сумісними (або просто
сумісними), якщо поява однієї з них у даному випробуванні не
виключає можливість появи будь-якої іншої з цих подій.
Наприклад, якщо один студент здає іспит на відмінно, то це не
виключає можливості відмінно здати цей іспит іншому.
 Події А1, А2,…, Аn утворюють повну групу несумісних подій,
якщо в результаті випробування неодмінно відбудеться одна і тільки
одна з них.
Наприклад: кидаємо гральний кубик. Подія A – випаде цифра
"1", подія B – випаде цифра "2", подія C – випаде цифра "3", подія D –
випаде цифра "4", подія E– випаде цифра "5", подія F– випаде цифра
"6".
Якщо дві несумісні події утворюють повну групу, то їх
називають протилежними і позначають А і Ᾱ.
Наприклад, одержання чи неодержання оцінки "відмінно" на
екзамені.

Поняття рівноможливості подій не підлягає формальному

визначенню, і його слід розуміти так: події А1, А2,…, Аn є
рівноможливими в даному випробуванні, якщо за умовами
проведеного випробування немає підстав вважати появу однієї із цих
подій більш можливою, ніж інших.
Наприклад, випадання числа і герба при підкиданні монети.

Незалежними називаються такі події, коли поява однієї з них не

змінює ймовірності появи інших подій.
Наприклад, результат здачі іспиту Іваненком не залежить від
результатів здачі Петренком.

Відповідно, залежними називаються такі події, коли поява однієї

з них змінює ймовірності появи інших подій.
Наприклад, вибір навмання знову червоної кульки з коробки де
знаходяться кульки різних кольорів, якщо перед цим така ж кулька
була не повернена в коробку.

Подія В називається залежною від події А, якщо ймовірність

настання події В залежить від того - відбулась подія А, чи не
відбулась.
 У такому випадку ймовірність події А обчислена при умові, що
мала місце подія В називається умовною ймовірністю події А і
позначається

Тема 2 Визначення ймовірності та елементи

комбінаторного аналізу

Класична формула визначення ймовірності

Ймовірність Р(А) події А обчислюється за формулою:

m
P ( A)  ;
n
0  m  n;
m, n  N ,
n - загальна кількість усіх рівноможливих наслідків
випробування, які утворюють повну групу несумісних подій;
т - кількість наслідків випробування, сприятливих щодо події A.

Приклад 1
Нехай подія А – випадіння герба при киданні монетки (m=1).
Вважається що у монетки дві симетричних грані, випадіння яких рівно
можливо (n=2).
Звідси, відповідно до класичного визначення:
 Властивості ймовірності події
• Ймовірність достовірної події:

• Ймовірність неможливої події:

• Ймовірність випадкової події:

Статистичне визначення ймовірності події.

Відносна частота появи події.

N – загальна кількість проведених дослідів;

M(А) – кількість дослідів, що сприяє появі події А.

Приклад 2
Стрілок зробив 100 пострілів, з них попав 90 раз.
Подія A = {попадання у ціль під час одного пострілу}.
Оцінка ймовірності цієї події відповідно до статистичного
визначення:

Геометричне визначення ймовірності

 Якщо множина елементарних подій (результатів випробувань)
нескінченна, тобто займає деяку область G, а появі події А сприяє її
частина (g є підмножиною, що входить до множини G), то для
визначення ймовірності появи події А використовують геометричне
означення ймовірності:

Тобто відношенням міри g до міри G.

В якості міри виступають: довжина, площа, об’єм, вага тощо.

Алгебра випадкових подій та основні теореми теорії

ймовірностей

Сумою двох подій A і B називається подія C, яка полягає або в

появі події A, або події B, або і події A, і події B:

Добутком двох випадкових подій А і В є подія С, що полягає в

тому, що відбувається, як подія А так і подія В:

Ймовірність суми випадкових подій

Теорема 2.1. Ймовірність суми двох несумісних подій дорівнює сумі

ймовірностей цих подій:

P (A+B) = P(A) + P(B)

Теорема 2.2. Ймовірність суми двох подій дорівнює сумі
ймовірностей цих подій за вирахуванням ймовірності їх добутку,
(який у випадку несумісності цих подій дорівнює нулю):

Р(А+В) = Р(А) + Р(В) - Р(А×В)

Наслідки

Наслідок 1. Якщо декілька подій утворюють повну групу, то

сума їх ймовірностей дорівнюватиме одиниці.

Наслідок 2. Сума ймовірностей двох протилежних подій A і

дорівнює 1.

Приклад 3.
Якщо ймовірність влучення у мішень P(A) = 0,8, то ймовірність
промаху:

Зауваження! Події «хоча б один» і «жоден» є протилежними та

утворюють повну групу, отже сума їх ймовірностей дорівнювнює
одиниці.
Р (хоча б один) + Р (жоден) = 1
Звідси
Р (хоча б один) = 1 – Р (жоден)

Приклад 4.
Ймовірність того, що рентабельність виробництва зернових
перевищить 20% для різних культур: Р(А)= 0,8 для пшениці, Р(В)=0,4
для кукурудзи, Р(С)=0,5 для ячменю. Яка ймовірність того, що
рентабельність хоча б однієї культури перевищить 20%.
 Розв’язання:
Позначимо: Р (хоча б одна перевищить) = 1 – Р (жодна не
перевищить)

Р (хоча б одна) = 1 – (1-0,8)(1-0,4)(1-0,5) = 1 – 0,6 = 0,94

Приклад 5
Стрілець стріляє: ймовірність влучення у верхню частину мішені – 0,2,
у нижню – 0,3. Яка ймовірність влучити в ціль?
Розв’язання: Події несумісні. Ймовірність влучення в ціль – подія
С = ( A + B).
Тоді ймовірність влучити:

Р(С) = P(A+B) = P(A) + P(B) = 0,2 + 0,3 = 0,5 .

Приклад 6
Ймовірність за зиму захворіти: грипом дорівнює 0,7; ангіною 0,6. Яка
ймовірність захворіти взимку?
Розв’язання: Нехай подія С – захворіти взимку, А – ангіною, В –
грипом. Оскільки події (захворіти грипом або ангіною) є сумісними
(можна захворіти і грипом, і ангіною), то:
Спосіб 1

Р(С) = Р(А+В) = P(A) + P(B) – P(A•B) = 0,7 + 0,6 - 0,7 • 0,6 = 0,88.

Спосіб 2
Через протилежні події. Ймовірність не захворіти грипом
дорівнює 0,3; ангіною 0,4. Ймовірність не захворіти взагалі дорівнює
добутку цих величин (не захворіти грипом і не захворіти ангіною):

0,3 • 0,4 = 0,12.

 Протилежна подія – захворіти хоч однією хворобою, та її
ймовірність на підставі теореми про суму ймовірностей
протилежних подій дорівнює:

1 - 0,12= 0,88.

Ймовірність добутку випадкових подій

Теорема 2.3. Ймовірність добутку двох залежних подій A i B

дорівнює добутку ймовірності однієї з них на умовну ймовірність
іншої:

P (A • B) = P(A) • P(B/А)
P (A • B) = P(В) • P(А/В)

Наслідок: добуток безумовної ймовірності однієї з подій на умовну

ймовірність іншої події є величина стала.

Ймовірність добутку двох незалежних подій A i B дорівнює

добутку ймовірності однієї з них на ймовірність іншої:

P (A • B) = P(A) • P(B)

Ймовірність сумісної появи двох і більше незалежних подій

дорівнює добутку ймовірностей цих подій:

Приклад 7
У коробці 10 червоних кульок і 10 синіх. Яка ймовірність витягнути
навмання послідовно дві кульки - червону, потім синю?
За умови:
а) повернення першої в коробку (незалежні події);
в) без повернення (залежні події).
 Розв’язання:
а) Р (червона; синя) = 10/20 • 10/20 = ½ • ½ = ¼ = 0,25
в) Р (червона; синя) = 10/20 • 10/19 = 0,26

Елементи комбінаторного аналізу

Комбінаторика – розділ математики про вибір і розміщення

елементів деякої множини на основі певних умов.
У задачах теорії ймовірностей часто розглядають кількість всіх
можливих сполук із n елементів по m елементів ( ).

Види сполук:
• Розміщення
• Перестановки
• Сполучення

Нехай задана множина N, що складається з п об'єктів.

Розміщеннями називають комбінації (множини), що вибрані з п
різних елементів по m елементів які відрізняються або складом
елементів, або їх порядком. Загальне число різних розміщень
обчислюється за формулою:

m n!
An = =n ( n−1 )( n−2 ) … ( n−k +1 )
( n−m ) !

Приклад 8
Скільки двоцифрових чисел можна скласти з чотирьох карток, на яких
написані різні цифри.
Розв’язання: Тут має значення порядок цифр, оскільки, наприклад 23
та 32 – різні числа. Отже,

Нехай задана множина N, що складається з п об'єктів.

 Комбінації (множини), що складені з одних й тих самих
елементів і відрізняються тільки порядком їх розміщення називаються
перестановками.
Їхню кількість Рn обчислюють за формулою:

Рп = n
An =п!= 1·2·3·…·(n-1)n.

n!=1·2·3·…·n;
0! = 1.

Приклад 9
Скількома способами можна розкласти на поличці чотири
підручники?

Розв’язання: Очевидно, що:

Нехай задана множина N, що складається з п об'єктів.

Комбінації (множини), що вибрані з п різних елементів по m
елементів які відрізняються хоча б одним елементом називаються
сполученнями. Загальне число різних сполучень обчислюється:

Приклад 10
Скільки пар чергових можна скласти з чотирьох студентів?
Розв’язання: Нехай А, Б, В, Г – чотири студенти. Місця їх у парі не
мають значення, тобто пара АБ і пара БА вважаються однією й тією ж
парою зі студентів А і Б. Отже,