Відпрацювання пр.

заняття-12

ТЕМА: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТА ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКІЙ ЗЛОЧИННОСТІ

Завдання 1. На основі доктринальних досліджень (в тому числі й

історичних) визначити детермінанти вчинення насильницьких
правопорушень, що вчинялись на території України (можна дослідити в
різні історичні періоди) окупантами рф (або московської імперії,
червоноармійцями тощо).
Сформулювати власне бачення щодо заходів запобігання такої
насильницької злочинності.
Зробити загальний висновок.

Україна бореться за свою державність та незалежність протягом року,

захищаючи честь та свободу українців на всій території країни.
Російські окупанти вчиняють безкарні дії, вірячи, що не понесуть
кримінальної відповідальності, але за кожне військове кримінальне
правопорушення вони будуть нести відповідальність. Насильницька
злочинність становить загрозу для національної безпеки та конституційних
прав громадян, що збільшує їхні страхи за життя та здоров’я.
23 лютого на брифінгу генеральний прокурор України Андрій Костін
повідомив, що з початку війни РФ проти України було зареєстровано більше
68 тисяч військових злочинів та 952 факти застосування заборонених засобів
ведення війни. Він додав, що реальна кількість злочинів є набагато більшою,
оскільки немає доступу до територій, які досі перебувають під окупацією.
За словами генерального прокурора, Росія має навмисну стратегію знищення
цивільного населення України, яка включає вбивства, тортури та сексуальне
насильство проти тих, хто ідентифікує себе як українець. Крім того, РФ також
здійснює депортацію дітей, обстріли критичної інфраструктури та інші
злочини, що загрожують національній безпеці України та правам її громадян.
Сексуальне насильство, яке вчиняють російські військові на окупованих
українських територіях, є жахливим інструментом терору проти всього
населення. Про це свідчать безліч випадків зґвалтувань жінок, дітей та людей
похилого віку.

Причинами такої жорстокості можуть бути націоналістична індоктринація,

психологічний тиск, безкарність та недотримання міжнародного права.
Випадки зґвалтувань та іншого насильства свідчать про системні порушення
прав людини на окупованих територіях, а також про те, що Росія веде свою
війну проти України не тільки на полі бою, але й використовує війну як засіб
тероризму проти населення.

Нападники намагаються підкреслити політичне значення насильства шляхом

використання лексики, що акцентує на цьому аспекті. Жертвам
демонструють, що вони є об'єктами нападу через свої політичні переконання,
українську національну ідентичність або зв'язки їхніх родичів з мілітарними
чи адміністративними структурами в Україні. Наприклад, 3 квітня двоє
російських солдатів гвалтували матір чотирьох дітей на Херсонщині
протягом 12 годин, називаючи її "бандерівкою", можливо, через те, що її
чоловік був на той момент військовослужбовцем у ЗСУ.

Існує кілька можливих заходів, що можуть допомогти запобігти воєнному

насиллю, яке здійснюється збоку РФ:

- Міжнародний тиск: Держави та міжнародні організації можуть покласти

тиск на РФ, щоб вона зупинила воєнні дії та відмовилася від насильства. Це
може включати економічні санкції та обмеження належної участі РФ в
міжнародних організаціях.

- Підтримка жертв: Національні та міжнародні групи можуть забезпечувати

підтримку жертвам воєнного насильства, зокрема, шляхом надання медичної
та психологічної допомоги, а також захисту прав жертв на міжнародному
рівні.
- Освіта та свідомість: Інформування населення про наслідки воєнного
насильства та роз’яснення значення поваги до прав людини може допомогти
зменшити кількість нападів та підвищити свідомість громадян.

То ж, хотіла б зазначити, що українські території, які зараз окуповані Росією,

стали свідками широкомасштабного воєнного насильства, включаючи
сексуальне насильство, зокрема проти жінок, дітей та людей похилого віку.
Це насильство стає інструментом терору для всього населення і має
політичну мотивацію. Для запобігання воєнного насильства потрібні
різноманітні заходи на різних рівнях, включаючи розробку політик та
стратегій національної та міжнародної безпеки, підвищення обізнаності
населення, зміну культури та стереотипів щодо насильства, забезпечення
захисту жертв та налагодження міжнародної співпраці в цій сфері. Також
важливо здійснювати тиск на Росію та забезпечувати міжнародну підтримку
України в боротьбі проти окупації та насильства.