Слайд 2

Історія Риму — яскрава сторінка розквіту і загибелі рабовласницького господарства у

своїй класичній формі. Його
еволюція відповідала трьом етапам розвитку Римської держави: перший (VIII—VI ст. до
н. е.) — царський; другий (509—31pp. до н.е.) — республіканський; третій (31 p. до н.е.
— 476 p. н. е.) — імператорський. Протягом VI—III ст. до н. е. у Стародавньому Римі
склалося рабовласницьке суспільство. Рабство мало патріархальний характер, було
переважно домашнім, борговим, спадковим. Головною виробничою силою залишалося
вільне населення. Реформи царя Сервія Тулія (середина VI ст. до н. е.) остаточно
знищили пережитки родового ладу, поділивши римські населення на 6 категорій не за
рядовими, а за майновими ознаками. Кінець республіки (І ст. до н. е.) — це період
руйнівних громадянських війн, занепаду сільського господарства, особливо в Італії.
Проте вже в І—III ст. н. е. воно не тільки подолало занепад, а й досягло свого найвищого
рівня розвитку.

Слайд 3

Основні монетні номінали Стародавнього Риму

У VI - Vст. до н.е. етруські міста ще не карбували власних монет і користувалися в

розрахунках грецькими. Перші етруські монети з’явилися наприкінці 5 ст. до н. е.
Карбувалися вони із золота, електру, срібла і бронзи ; спочатку мали зображення тільки з
одного боку.
У Римі перші монети відливались у формах; це були мідні зливки вагою в римський фунт
(273 грами), без зображень (важкий ас). Вважається, що першим запропонував робити
зображення на вагових грошах цар Сервій Тулій. У другій половині 4 ст. до н. е. на них
з’явилися зображення тварин (ас із зображенням). Ці важкі та громіздкі зливки були
малопридатними для торгівлі. Карбування легких і зручних монет почалося в Римі лише
в середині 3 ст. до н. е. Основними монетними номіналами в Римі були: бронзовий ас,
срібні сестерції і денарій.

Слайд 4
Розвиток монетної системи в добу Ранньої Республіки

Протягом доволі довгого часу римляни спокійно використовували для своїх розрахунків
не дорогі метали, а шматки бронзи, а в більш локальних варіантах — худобу. Перші
монети виникають на півострові Мала Азія (Лідійське царство) ще у VII ст. до н.е. і
згодом поширилися на грецький світ та, завдяки міцним торговим відносинам, на усе
Середземномор'я. Римляни могли знати про карбування монет завдяки тому, що
поселення Півдня Італії, так званої Великої Греції, успішно робили власні монети, і
навіть, були змушені відкуповуватися власними монетами від посягань ворожих племен
Центральної Італії. У Кампанії, та на території довкола неї, цілий ряд грецьких колоній, в
перше чергу Неаполіс, випускали дидрахми, а на крайньому Півдні Тарент випускав
золоті та срібні статери. У Сицилії власну монету у великому обсязі робили Сиракузи. З
5 ст. навіть Етрурія, яка знаходилася біля Риму, випускала власну монету, проте попри
географічну близькість, етруський вплив та їх торгові стосунки з Римом були
недостатньо сильними.

Слайд 5

Відсутність власної монети, попри високий розвиток монетної системи в інших країнах,
можна пояснити примітивним станом економіки та торгівлі міста. Тому, римлян довгий
час цілком задовольняли і бронзові бруски. Збільшення впливу Риму, розвиток торгівлі з
іншими містами, та важливі комерційні договори з Карфагеном пришвидшили створення
власної монетної системи. Спочатку вона базувалася на бронзі, але з виникненням
потреби у більш цінному матеріалі обміну, римляни запозичили інші монетні системи.
Іншою важливою причиною введення монетної системи було бажання наслідувати
грецьку культуру, тому на перших порах використання монет в Римі мало доволі
обмежений характер.

Однозначної точки зору щодо виникнення нової монетної системи у Римі немає. Існують
дві точки зору. Згідно першої, запропонованої Теодором Моммзеном, нові монети
почали карбувати в період децемвірату (лат. decem viri «десять мужів»), колегії з 10
людей, які мали завдання кодифікувати римське право, що було приблизно в 450 р. до н.
е. Інший варіант запропонували дослідники Матінглі і Робінзон, які припускають що
нова система з'явилася близько 289 р. до н.е.. Тоді почали карбувати бронзові монети
круглої форми — «Aes Grave» (лат. «тяжка бронза»).Їхня схожість на грецький вид
дозволяє припустити про можливу участь грецьких майстрів у створенні нових монет.
Поширення на першому етапі бронзових монет означає, що деякий час торгові відносини
Риму були пов'язані виключно з італійськими містами, які до того ж піддавалися
сильному римському впливові у карбуванні власних монет. Подальші контакти з
елінізованим Півднем призведуть до поступового впровадження срібла у виготовлені
монет.

Слайд 6

Згідно нової системи, найважчою монетою був ас, який складав дванадцять унцій або
один фунт. Слово «ас» означає в переклад «одиниця», «ціле», або «брусок». На аверсі
розміщувалася янусоподібна голова, на реверсі — ніс галери. Монети такого великого
розміру та цінності були малопридатні до постійного користування, тому створили
менші номінали вагою від ½ до 1/12 аса. Семіс складав половину аса (6 унцій), трієнс —
третину(4 унції), квадранс — чверть (3 унції), секстанс — шосту частину (2 унції) і,
власне, унція — дванадцята частина аса.

Слайд 7

Наступні серії відрізнялися між собою зображеннями і могли мати Аполлона, конячу
голову, кабана, буйвола, собаку, черепаху тощо. Приблизно 225 р. до н.е. у Римі провели
стандартиризацію зображень. Відтепер на аверсі аса була голова Януса, саміса —
Сатурна, трієнса — Мінерви, квадрансу — Геркулеса, секстансу;— Меркурія, унція —
Роми. На відміну від аверсу, реверс всіх монет був однаковий — ніс бойової галери.

Слайд 8

В цей час на монети починають наносити їх номінал, який для аса складав 1, Семіса — S
(1/2), менші номінали позначалися унціями: трієн — чотири точки, квадранс — три,
секстан — дві, унція — одна.
З часом, через процес інфляції та зниження вартості аса, впроваджують нові монети. Це
були декусіс (10 асів), тресіс (3 аса) і дупондій (2 аса).
Римській богині та покровительці сім'ї Юноні, як одній з трьох символів Риму(разом з
Юпітером та Мінервою) поставили храм на самому Капітолійському пагорбі. У 269 р. до
н. е. Епітет Юнони «Монета» широко увійшло в обіг та залишився в багатьох мовах як
етимологія до слова «монета», або гроші в цілому (англ. «money»). Очевидно, що
введення монет у римську економіку відбувалося за сприяння Карфагену,
покровителькою якого була Юнона.

Слайд 9

Нова монетна система вводиться в Римі в 269 р. до Р. Х., як наслідок війни з Пірром, про
що пише Пліній Старший: « Народ римський до перемоги над Пірром (270 р. до н. е.) не
знав вживання карбованого срібла». Її становлять золоті, срібні та бронзові монети.
Основою ставав срібний денарій, який спочатку складав 10 асів і становив 1/72
римського фунта, у 217 р. до н.е. вага денарія знизилась до 1/84 фунта (3,9 г), і він
дорівнював вже 16 асам. З часом вміст срібла в монеті постійно зменшувався за рахунок
використання лігатури, через що денарій швидко знецінювався. Квінарій (лат. quinarius,
буквально — той що містить п'ять одиниць) важили 5 асів, потім — 8. Сестерцій (латин,
semis tertius, що означає півтретя) дорівнював 2,5 аси (важив 1.14 г.), згодом — 4. Після
43 року срібний сестерцій більше не карбувався, його повністю замінив мідний
еквівалент. Сестерцій використовувався в ролі основної лічбової одиниці Риму аж до III
ст. після н. е. На аверсі монет зображувалася голова Роми або Юпітера, на реверсі —
діокурси на конях. Очевидно, що протягом певного часу в Римі існували одночасно дві
монетні системи: продовжували відливати тяжку бронзу для торгівлі з італійськими
містами, але вже карбували монети зі срібла та легкої міді для торгівлі з грецькими
колоніями Півдня.

Слайд 9

Розвиток монетної системи в добу Пізньої Республіки.

На період близько 221—170 рр. до Р. Х. припадає введення драхм, які називалися

«вікторіатусами» через зображення Вікторії на зворотній стороні монети. За вагою вона
дорівнювала трьом четвертим денарія. Зрідка карбували подвійний вікторіат та
напіввікторіат. Карбування цієї монети вчені пов'язують зі зростаючим інтересом Риму
до Греції. Дана монета не мала ваги в самому Римі, але використовувалася для
полегшення торгівлі з Півднем та Адріатичним узбережжям.

В період реформ Закону Фламінія (lex Flaminia) у 207 р. до н. е. Рим починає випуск
власних золотих монет. Це була серія з 3 монет 60, 40 і 20 сестерціїв вагою в 3.4, 2.2 і 1.1
грами відповідно. На аверсі зображувалася голова Марса та номінал, на реверсі- орел на
блискавці та підпис «Roma». Дана реформа в першу чергу мала на меті відшкодувати
витрати Другої Пунічної війни. Тоді ж денарій почав коштувати 16 асів, а вага одного аса
прирівнювалася до унції.

Слайд 10

За вироблення грошей в Римі відповідала ціла фінансова адміністрація. Сенат був

відповідальний за всі фінансові перипетії в країні, конкретні функції виконували квестор
і претор. Цензори мали право укласти контракт на купівлю необхідних матеріалів,
квестори керували міською скарбницею та брати участь випущенні монет в Римі та
провінціях. За випуск монет відповідали спеціальні три чиновники: «tresviri аего»,
«argento», «auro flando feriundo», в їх обов'язки входило контроль над карбуванням та
купівля всього необхідного. Їх колегію називали tresviri (три монетних чиновника).

На 89 р. до н. е. припадає остання грошова реформа епохи Римської республіки в період

прийняття закону Плавтія-Папірія. Вага аса зменшувалася до 1/24 лібри, зберігалася вага
срібних монет та відношення денарія до аса. Таким чином, відбулося перетворення
мідних монет на кредитні гроші.
 Слайд 11

Монети часів Римської республіки

1. Ас — старовинна римська мідна монета, що карбувалася в Римі за часів Сервія Туллія,

але з'явилася, ймовірно, лише на початку республіки. Як і всі інші грошові системи,
римська була також пов'язана з вагою. Первинна форма середньоіталійського аса Aes
Grave важила спочатку точно 1 римський фунт (лібра) — 327,45 грама. Але з плином
часу і розвитком грошової системи він зменшувався і в пізніший час імперії зберіг лише
1/36 своєї початкової ваги. Усі монети стародавньої Італії являли собою ас помножений
чи розділений на певне число. Не тільки під час розділу монет, а й під час визначення
міри, ваги, спадщини й відсотків одиницею брався ас і поділявся на 12 часток — унцій.
Кожна частина розділеної одиниці мала свою особливу назву.

2.Ауреус, або аврей — золота монета. Введена в обіг під час Другої Пунічної війни.
Спочатку використовувалася виключно як нагородна монета — для роздачі військам в
нагороду за отримані перемоги. Перебувала в обігу більше п'ятисот років, за цей час
неодноразово девальвувалася. Після останньої девальвації, проведеної імператором
Костянтином стала називатися солідус.

3.Бігато — тип карбованого денарія з зображенням біги (колісниці, запряженої двома

конями) на реверсі монети. Монети з'являються у вжитку у 2 столітті до н. е. як
альтернатива до вікторіатуса. Більшість дослідників схиляється до думки, що монета
вживалася пізніше 190 р. до н. е. Денарій з зображенням колісниці із 4 конями був вже у
вжитку з назвою Квадріґатус.
У своєму описі Германії, Тацит (56-117 н. е.) відзначає, що в той час як більшість
німецьких народів свого часу як і раніше покладаються на бартер, ті що проживають
уздовж кордонів імперії та займаються торгівлею з використанням валюти довіряють
тільки «давно і добре відомим» монетам таким як Біґато і Серратус, остання з зубчастими
краями. Монети покриті цінними металами ззовні та дешевими всередині почали
циркулювати з часів Юлія Цезаря.

4.Деку́ ссіс - бронзова монета, карбована у часи Римської Республіки. Монета була
вартістю 10 асів. Власного імені монети з того часу не збереглося. Декуссіс не відігравав
важливого значення у грошовому оббігу і за короткий час замінений Денарієм.
Вважається його введення у оббіг бл. 215 до н. е. одночасно із Квінксом наприкінці
користуванням Aes Grave. Тепер відомий лише один тип цієї монети, яку карбували в
Римі. На аверсі монети зображена голова Роми із знаком вартості Х (десять). На реверсі —
ніс корабля повернутий вліво і над ним також знак вартості.
5.Денарій — срібна монета часів Республіки (вперше викарбувана 268 року до н. е. та
перших двох століть Імперії. Одна з найпоширеніших монет на землях, що перебували
під владою чи впливом Риму.

6.Дупондій — римська монета вартістю двох асів. У часи ранньої республіки мала вагу
двох римських фунтів (655 грам) але з часом пристосували її до вжитку і вже у часи
пізньої республіки важила менше 17 грам. Марк Антоній наказав позначати монету
знаком «вартості», який карбувався на її зворотні стороні. Так можна було відрізняти
дупондій від близького за розмірами аса. На початках імперії змінюється метал для
карбування. Квадранс та Ас карбувалися із бронзи з великим вмістом міді, а дупондій та
сестерцій із латуні. У часи панування Флавіїв (69-89) знову на дупондіях з'являються
викарбувані знаки вартості — імператор з короною на голові або діадемою коли було
викарбувано жінку на одній стороні монети. З початку 3 століття карбування дупондіїв
припинено у зв'язку з високою інфляцією.

7.Квадранс — монета стародавнього Риму вартістю 1/4 аса. У часи пізньої римської
республіки — монета найменшої вартості. Спочатку позначалася трьома крапками.
Пізніше позначка зникає і їх карбують з міді чи бронзи. Однак був виняток — при
Нероні Квадранс карбували із латуні. На реверсі монета позначена «SC» — Senatus
Consulto — рішенням сенату, що однак було лише символічно, тоді як кількість монет
визначав лише імператор. Квадранс не карбувався часто і зник з історичної арени у 2
столітті нашої ери.

8.Квадригатус, квадригат — римська срібна монета ІІІ століття до н. е. На її аверсі

зображено квадригу і внизу викарбувано напис «Roma». Назва походить від квадриги —
колісниці, запряженої чотирма кіньми. Монета карбувалась з 241 по 235 рік до н. е. Її
вага — 6,8 грама (6 скрупулів). Золоті монети з аналогічними типами аверсу також
карбувалися приблизно в той час, коли було припинено виробництво квадригатів
(золотих статерів і напівстатерів), які мали той же тип аверса, що і квадригати, і реверс,
що зображує двох солдатів, які приносять присягу перед третім. солдатом, що тримає
свиню, з написом "ROMA" внизу. Передбачається, що вибір Януса для цих монет збігся
із закриттям дверей Храму Януса, що вказує на відсутність війни, що було поодиноким
випадком.
9.Квінарій ( буквально — той що містить п'ять одиниць) — дрібна срібна монета, ходила
в обігу у Стародавньому Римі. Карбувалася з 269 до н. е. по III століття. До 217 року до
н. е. мала номінал 5 асів, потім — 8 асів. Срібний квінарій необхідно відрізняти від
золотого квінарія номіналом 200 асів. Стандартні вага і розмір квінарія коливалися в
районі 1,5 грам і 15 мм в діаметрі відповідно. За часів імперії квінарій мав фіксовану
форму. Як правило, на аверсі було викарбувано зображення самого імператора в профіль,
а на реверсі — богині Вікторії в тій чи іншій позі. Така відміна від різноманітно
оформленого денарія мабуть пояснюється тим, що квінарій був призначений для виплати
платні легіонерам. Розміром і маленькою вагою ця легка і компактна, але, тим не менше,
ємна монетка добре підходила для зберігання солдатами своїх заощаджень. У
цивільному обігу проявила себе мало, зустрічається в знахідках також рідко.

10.Квінкунс спочатку був монетою, випущеною Римською республікою бл. – рр. до н. е.,
вартість якої становила п’ять дванадцятих (квінке та унція) аса, стандартної римської
бронзової монети. На римських монетах квінкунс вартість іноді позначалася візерунком
із п’яти крапок або кульок. Однак ці крапки не завжди розташовувалися п’ятірковою
схемою.

11.Семунція— давньоримська одиниця вимірювання ваги, що відповідала 1/24 лібри або

1/2 унції. Дослівно термін перекладається з латині як половина унції (лат. semi uncia).
Позначенням семунції слугували знаки Σ, Є, £. Вага семунції відповідав 13,584 г.
Нетривалий час в Римській республіці, а також у ряді італійських міст, карбувалася
бронзова монета семунція. На початку другої Пунічної війни (218—202 р. до н. е.)
римські війська зазнали ряд важких поразок. Для покриття військових витрат вага
основної грошової одиниці аса була знижена удвічі. Відповідно карбувалися семунції
(1/24 аса) і не відповідали своєму вагового аналогу. Карбування семунцій остаточно
припинився близько 180 року до н. е.

12.Серратус (лат. denarius serratus) — форма карбування денарія у часи пізньої

республіки.
Назва походить від зубчатого, багато раз надрізаного краю монети. З лат. Serratus —
означає зазубрений, надпиляний. Такі спеціальні краї у монети викарбовувались для
того, щоб показати, що вона зроблена із суцільного срібла, та немає дешевої середини. З
іншої сторони це був свого роду захист від обпилювання чи обрізання монети.
За Тацитом такі серратуси особливо були популярні у германських племен. Така техніка
оброблення країв монети рифленням, чи надписами відродилася знову у 16 столітті. У
грошовій єврозоні край серратуса тепер нагадує 10 сентова монета.
13.Секстанс — римська монета вартістю 1/6 аса, або двох римських унцій. Позначення
вартості на монеті — у вигляді двох куль. Секстанс вперше викарбувано у бронзі у часи
римської республіки, бл. 275 р. до н. е. Зображення на аверсі монети були різні-
раковини, голови діоскурів чи навіть черепах. Лише з 220 р. до н. е. на аверсі зображали
властивий Секстансу мотив із зображенням голови Меркурія з дома кулями, а на реверсі
— ніс корабля і надпис «ROMA». Починаючи з 120 р. до н. е зменшується кількість
карбованих секстансів, і з 90 р. до н. е. їх більше не карбували.

14.Сестерцій— основна давньоримська срібна монета. Сестерцій виринає в історії

вперше у 3 столітті до н. е. у римські республіці. Тоді його карбували зі срібла і важив
він майже 1 грам. У I ст. до н. е. при Юлії Цезарі вперше карбують сестерцій із бронзи та
у великих кількостях. З грошовою реформою Августа сестерцій отримує свою остаточну
форму. Його карбують з ауріхалькуму — латунного сплаву з цинку та міді, діаметром
27–35 міліметрів та вагою 27,3 грами (унція). Цей сестерцій визначав економіку імперії
наступні 200 років, незважаючи на зменшення ваги та вмісту цинку вартість його
залишалась незмінною.

15.Трієнс — римська бронзова монета. ЇЇ вартість = 1/3 аса. На аверсі трієнса як правило
зображалась голова Мінерви у коринфському шоломі, а на реверсі — ніс корабля і
надпис «ROMA». ЇЇ вартість також позначалася з обох сторін викарбованими пунктами.
Часто помилково вважають Трієнс також римською золотою монетою. Однак не треба її
плутати з Треміссіс — третиною солідуса.

16.Вікторіат (Вікторіатус) — срібна римська монета. Була у вжитку за часів римської

республіки бл. 221 до 170 до н. е. На аверсі монети зображений Юпітер. Назва монети
походить від зображення богині Вікторії на реверсі монети. Монету почали карбувати
дещо швидше від денарія. Її вартість відповідала 3/4 денарія або 7,5 аса. Вага становила
3.4 грама, чи 3 Скрупула. Монета була в обігу найчастіше за межами Рима. Вікторіатус
був дуже популярний у торговців, особливо в Іллірії. Вміст срібла у ній відповідав
половині грецької подвійної драхми, яка часто була в обігу на півдні Італії та Сицилії.
Припускають, що її еквівалент мав відповідати простій драхмі, якою платили найманим
солдатам. Вікторіатус видавали солдатам командири на полі битви, що певним чином
відповідало зображенню на реверсі монети. Він не мав звичного позначення для
римських монет — X, V чи IIS, як мали денарії, квінарії чи сестерції, тому припускають
його вживання лише для зовнішнього призначення.