Питання 2

Виникнення та еволюція гривні. Монетне карбування Київської

держави Х – ХІ ст.

Слайд 2
В основі грошової системи Київської Русі була гривня, назва якої
могла походити від прикраси на шиї від з золота або срібла у вигляді
обруча, який носили на шиї (тобто — на „загривку”). Частіше за все
це були м'яко закруглені обручі, з кінцями у вигляді голівок левів,
прикрашені кольоровою емаллю. Ця грошова одиниця мала декілька
форм: лічильну, вагову та монетну. У Х-ХІ ст. вага гривні базувалася
на вазі арабського дирхема, зокрема, одна гривня дорівнювала 20
ногатам, 25 кунам або 50 різаним. У XII ст. гривня змінила свою вагу.
Після припинення карбування давньоукраїнських монет головною
грошовою одиницею стали монетні гривні, які були зроблені з
іноземних монет. Існувало декілька типів гривень, в тому числі
київські, новгородські та чернігівські, литовські, татарські.
Слайд 3
Київські гривні, які були в обігу з кінця ХІ до ХІІІ ст., представляють
собою шестикутні зливки срібла, вагою від 161 до 163 грамів. Ця вага,
за думкою дослідників, становить половину візантійської вагової
одиниці - літри (327,5 г). Ці гривні були найпоширенішими в
Південно-Західній Русі.
Всі гривні виготовлялись за допомогою відкритого лиття, що
залишало на київських зливках відчутний горбик та маленькі тріснуті
пухирці, які вказують на плавлення домішок у сріблі.
На півночі, гривні були виготовлені у формі бруска і називались
новгородськими. Їх вага становила приблизно 204 грами, або
половину каролінзького фунта. Імена, які іноді були вирізьблені на
новгородських гривнях, могли вказувати на осіб, які замовляли ці
гривні. Ці гривні також мали поперечні риски, що, за припущенням,
позначали втрату ваги.
Археологічні розкопки в Новгороді допомогли знайти інструменти, за
допомогою яких зливали гривні. Ці інструменти вказували на точний
об'єм металу, який повинен був увійти в гривню.
Новгородські гривні були у використанні від ХІІ до XV століття, і з
ХІІІ століття вони стали відомі як "рублі". Згодом, ця назва стала
загальноприйнятою для інших грошових одиниць в Росії, і вона
залишилася актуальною до ХХІ століття.
Слайд 4
Чернігівські гривні були перехідним типом між київськими та
новгородськими. Вони мали ромбоподібну форму і датувалися кінцем
ХІ - початком ХІІ століття, залишаючись в обігу до середини ХІІІ ст.
Деякі з них мали вагу, що відповідала скандинавській марці.
Татарські гривні, човноподібної форми, датуються XIV століттям і, за
припущенням учених, використовувалися для розрахунків з монголо-
татарами.
Литовські гривні, названі за місцем знахідки, виготовлені у формі
паличок та важили приблизно 100 грамів. Вони були в обігу з кінця
ХІІІ до XV ст.
З пізніших часів, гривня на українських землях служила як вагово-
лічильна одиниця.

Слайд 5
В часи Київської Русі термінологія грошей змінювалася. Історик В. О.
Ключевський вказував, що найдавніший термін для грошей на
українських землях був "скот", що означав худобу. У
Лаврентіївському літописі "скотом" називали металеві гроші і гривні,
від чого виникли терміни "скотниця" (скарбниця) та "скотник"
(скарбник).
В ХІ-ХІІ століттях "скот" замінили "куни" - дорогі хутра. Ці хутра,
такі як куниці або соболі, в Давній Україні служили як засоби обміну і
були рівноцінними грошам. Цей термін з часом почав символізувати
гроші загалом. Літопис згадує, що князь Володимир платив варягам
"кунами" у 980 р.
Однак, хоча "куни" як хутро були цінними, вони не були стійким
грошовим знаком. Справжніми тривалими грошима були золоті та
срібні монети.

Слайд 6
У XII ст. в українській мові з'явився термін "пенязі", паралельно до
"кун" як позначення грошей. Вчений В. О. Ключевський зв'язує його
походження з латинським словом для денаріїв або з німецьким
терміном "пфеніг". Пенязі могли вказувати на дрібні металеві монети
або металеві гроші загалом. В договорі 1229 р. між Смоленськом,
Ригою і Готландом пенязі еквівалентували гривні.
Пізніше з'явилася назва "денги" з татарського коріння, що стало
поширеним після татаро-монгольського нашестя в середині ХIII ст.
Цей термін став основним у російській мові, але також існував в
українській.

Слайд 7
Грошова система Давньої України була різноманітною, відображаючи
економічні потреби і культурні особливості населення, яке іноді
довіряло хутровим засобам обміну більше, ніж металевим монетам.
В Давній Україні національна грошова одиниця виникла через
економічні зміни та виснаження родовищ срібла в арабських країнах.
Прийняття християнства зміцнило державність Київської Русі і
сприяло культурним зв'язкам із Візантією та Заходом. Українська
монета стала першим символом державності та культури кінця Х –
початку ХІ ст. Ця монетна система була не лише відповіддю на
економічну кризу, але і символом самодержавної влади князів. Хоча
вклад Київської Русі в грошовий обіг Східної Європи був скромний
порівняно з арабськими монетами, він був значущим. Введення
власної монети було пов'язане з політичними досягненнями
Володимира Великого і роллю Київської Русі в Європі.
Князь Володимир Святославич у 980-1015 роках випустив золоті
монети, зображення на яких базувались на візантійських традиціях.
Лише 11 таких монет відомі сьогодні. Головний образ на монеті був
Ісус Христос, відображення якого могло бути взяте з перших храмів
Києва. З іншого боку монети зображення відомого майстрові
київського князя з великими вусами та іншими ознаками в
розкішному вбранні, який у правій руці тримав хрест. Над лівим
плечем вміщено родовий знак князів Рюриковичів – тризуб.

Слайд 8
У період правління князя Володимира Святославича (980-1015 рр.)
було випущено одинадцять золотих монет. Деякі з них мали напис
“ВОЛОДИМИР, А ЦЕ ЙОГО ЗОЛОТО”, тоді як інші містили фразу
“ВОЛОДИМИР НА ПРЕСТОЛІ”. Зображення князя із німбом на
голові демонструє його як священну особу, і ці монети нагадують
князівські печатки. Ці монети отримали назви «златники» та
«срібники» в залежності від матеріалу. Златники мали вагу приблизно
4,2 г і були виготовлені з високоякісного золота, що відповідало
візантійським стандартам.
Деякі срібляники мали напис “ВОЛОДИМИР, А ЦЕ ЙОГО СРІБЛО”,
вони важили бл. 3 г і були виготовлені з низькопробного срібла,
маючи великий вміст інших металів, що робило їх ближчими до
мідних монет. Існує чотири типи срібляників Володимира, за типом
штемпелів. На реверсі срібників першого типу зображено Христа-
Пантократора, а на аверсі — погруддя князя, справа від нього
вміщено тризуб. В написах на монетах часто зустрічаються грубі
помилки, що вказує на ранні роки випуску монет (одразу після
хрещення Русі) — ще не було освічених майстрів.
На срібниках другого типу з'явилось зображення великого тризуба на
все поле монети. На звороті — поясне зображення Володимира у
кольчузі і хрестом в руці.
Срібники третього типу вважаються найкрасивішими з
Володимирових монет. На них князя зобразили сидячи на троні, а
помилки в текстах майже не зустрічаються.
На срібниках четвертого типу князь сидить на низькому пуфі, які
були популярні в арабських країнах, а на звороті — тризуб із хрестом
посередині.

Слайд 9
Після смерті Володимира Святославовича у 1015 р., його сини
Святополк і Ярослав розпочали боротьбу за великокнязівський
престол. Першим у 1016 році Київ посів Святополк, і для
утвердження свого статусу він наказав карбувати нові монети.
До нашого часу не дійшло жодної монети в хорошому стані, всі відомі
срібники Святополка — затерті пальцями, іноді до втрати більшої
частини зображення. Тим не менш, на монетах Святополка можна
роздивитись двозуба, замість тризуба. Це пояснюється гіпотезою про
те, що Святополк — син Ярополка — старшого сина великого князя
Святослава Ігоровича, який використовував двозуба як власний
символ. На аверсі більшості монет зображено князя, але відомі також
монети із зображенням апостола Петра (патрон князя).
Коли Ярослав Володимирович у 1016 році програв у боротьбі за
київський престол, він повернувся до Новгорода, збирати нове
військо. Тут він і розпочав власний випуск монет, щоб ідеологічно
доказати свої права на велике князівство.
Зовнішній вигляд срібників Ярослава Мудрого відрізняється від
монет, які карбували Володимир та Святополк. На срібниках
Ярослава Мудрого на аверсі замість Христа зображено святого Юрія
(Георгія) Змієборця (патрон князя). Обабіч напис: «ОГЕ ОРГІО»
(святий Георгій). На реверсі викарбовано особистий знак його батька,
Володимира Святославовича, тризуб, із колом на вершині середнього
стрижня. По периметру зроблені написи: «Ярославлє сребро» без слів
«на столі» й «AMHN» (амінь) хрестоподібно між двома точковими
обідками.
Усі відомі монети відрізняються бездоганною збереженістю.
Дослідники відзначають, що ці монети виготовляв професійний
майстер, добре освічений. Особливості напису слова «сребро»
північною вимовою вказує на походження майстра з Новгорода

Олег-Михайло Тмутараканський, внук Ярослава Мудрого, близько

1078 р. карбував монети з зображенням архангела Михаїла та написом
“ГОСПОДИ, ПОМОЗИ МИХАЙЛУ”.Тмутороканські монети значно
відрізняються від київських і новгородських і були схожі на дрібні
візантійські монети.

Слайд 10
Хоча колись вважалося, що монети в Києві виготовляли візантійські
майстри за допомогою константинопольської техніки, цю думку
спростовано. Вивчення показало, що київські майстри створювали
монети з унікальними рельєфними деталями, оновлюючи зображення.
Замість стандартних методів вирізування кілець із срібла, в Києві
використовували техніку виливки заготовок у формах. Ця техніка
дозволяла безпосередньо карбувати монети з вилитих заготовок, без
необхідності додаткової термічної обробки.
Технологія київського карбування монет мала свої виробничі нюанси
через тодішній рівень ремісничої майстерності, проте з часом якість
монет покращувалася. Зображення на монетах, включаючи князів,
святих та символи, такі як тризуб, відображали єдність держави з
християнством і вказували на спрямованість князівської влади на
зміцнення держави. Монети не тільки спрощували економічний обіг,
але й підвищували авторитет Київської Русі, особливо у Східній та
Центральній Європі. Київська монета є важливим джерелом для
вивчення економіки та культури того періоду та є цінним спадком для
сучасної України.