МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЧЕРНІГІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ЗВІТ

про виконання програми практики

здобувача вищої освіти

________Рубана Єгора Миколайовича_____________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
групи ___КІ-191____________________________________________________

спеціальність
________123 Комп’ютерна інженерія__________________________________

освітня програма
________123 Комп’ютерна інженерія__________________________________

освітній (освітньо-науковий) ступінь

________бакалавр___________________________________________________

база практики
Національний університет "Чернігівська політехніка", кафедра ІКС______
(повна назва)

База практики:
_____________ ___Хижняк А.В.
(Підпис) (посада, прізвище, ініціали)

М.П. “___” ______________ 2023 року

 ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПИТАННЯ...........................4

1.1 Мобільні додатки................................................................................4

1.2 Обліковий запис................................................................................13

1.3 Аналіз існуючих рішень...................................................................16

1.4 Постановка задачі..............................................................................18

1.5 Висновки……………………………………………………………………...19
 РОЗДІЛ 1
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПИТАННЯ

1.1 Мобільні додатки

Мобільний додаток, відомий також як мобільна програма або програмне

забезпечення, призначений для використання на мобільних пристроях, таких як
телефони, планшети та годинники. Мобільні програми відрізняються від
настільних програм, які розроблені для комп'ютерів, а також веб-програм, які
працюють у мобільних веб-браузерах, а не безпосередньо на пристрої.
На початку програми були створені для поліпшення продуктивності, такі
як електронна пошта, календар та контактна книга. Але зростаючий попит на
програми призвів до їх швидкого поширення в інших сферах, таких як мобільні
ігри, автоматизація виробництва, GPS та місцезнаходження, відстеження
замовлень та покупок квитків. В даний час існує мільйони доступних програм,
багато з яких потребують доступу до Інтернету. Зазвичай програми
завантажуються з магазинів додатків, які є платформами для цифрового
розповсюдження.
Термін "додаток", що є скороченням від "програма", став дуже
популярним і був визнаний "Словом року" Американським діалектним
товариством у 2010 році.
У загальному, програми поділяються на три типи: нативні програми,
гібридні програми та веб-програми. Нативні програми розроблені спеціально
для мобільних операційних систем, зазвичай для iOS або Android. Веб-
програми написані з використанням HTML5 або CSS і запускаються через веб-
браузер. Гібридні програми створюються з використанням веб-технологій,
таких як JavaScript, CSS і HTML5, і працюють як веб-програми, але маскується
під нативним контейнером.
Більшість мобільних пристроїв поставляються з вже встановленими
програмами, такими як веб-браузер, поштовий клієнт, календар, картографічна
програма та програма для покупки музики, медіафайлів та інших програм.
Деякі з цих програм можна видалити, щоб звільнити більше простору для
необхідних додатків. Якщо програмне забезпечення не надає таку можливість,
можна виконати процес рутування пристрою для видалення небажаних
програм.
Непопередньо встановлені програми, як правило, доступні через магазини
програмного забезпечення, які керуються власником мобільної операційної
системи пристрою, наприклад, App Store (iOS) або Google Play Store,
виробниками пристроїв, такими як Galaxy Store і Huawei AppGallery, або
третіми сторонами, такими як Amazon Appstore і F-Droid.
Зазвичай програми завантажуються з платформи на цільовий пристрій,
але іноді їх можна завантажити на ноутбук або настільний комп'ютер. Існує
також можливість встановлення програм вручну, наприклад, за допомогою
пакетів програм Android на пристроях з операційною системою Android.
Деякі додатки є безкоштовними, тоді як інші мають плату, яка може бути
передплатою або попередньою оплатою. Деякі програми також містять
мікротранзакції та/або рекламу. У будь-якому випадку дохід зазвичай
розподіляється між розробником програми та магазином програм. Це може
призводити до різних цін на однакові додатки залежно від мобільної
платформи.
Мобільні програми спочатку використовувалися для підвищення
загальної продуктивності та доступу до інформації, такої як електронна пошта,
календар, контакти, фондовий ринок та погодні дані. Проте зростаючий попит
та наявність інструментів для розробників привели до швидкого розширення
додатків і в інших категоріях, таких як ті, що зазвичай були доступні через
настільні програми. Це призвело до появи широкого спектру джерел оглядів,
рекомендацій та кураторів, включаючи блоги, журнали та спеціалізовані
онлайн-сервіси пошуку додатків. З 2014 року органи державного регулювання
почали встановлювати правила та контролювати додатки, зокрема медичні.
Крім того, деякі компанії пропонують програми як альтернативний спосіб
отримання контенту з певними перевагами порівняно з офіційними веб-
сайтами.
З імпульсом зростання кількості мобільних додатків, які доступні у
магазинах додатків, та розширенням можливостей смартфонів, користувачі все
більше завантажують додатки на свої пристрої. За дослідженнями comScore у
травні 2012 року, користувачі мобільних пристроїв вже використовували
програми більше, ніж переглядали веб-сторінки на своїх пристроях.
Використання мобільних додатків значно залежить від контексту користувача,
його місця розташування та часу доби. Однак мобільні додатки відіграють все
більшу роль не лише у сфері розваг, але і в сфері охорони здоров'я, принесення
переваг інтеграції та правильного проектування.
За прогнозами дослідницької компанії Gartner, до 2013 року буде
завантажено 102 мільярди додатків, що призведе до значного зростання
доходів, які принесуть такі додатки. На прикладі Google Play і App Store
відповідних компаній, доходи вже досягають мільярдів доларів. Оцінки також
свідчать про те, що економіка додатків у Європейському Союзі створює значні
прибутки та нові робочі місця.
У мобільних додатках можна виділити кілька типів, зокрема нативні, веб-
додатки та гібридні програми. Нативні програми розробляються спеціально для
певної мобільної платформи і несумісні з іншими. Таким чином, програма для
пристроїв Apple не працюватиме на пристроях Android. Професіонали, які
розробляють нативні програми, використовують найкращі модулі інтерфейсу
користувача, що забезпечує високу продуктивність, зручність взаємодії та
узгодженість. Користувачі отримують доступ до багатьох програм і можуть
зручно перемикатися між ними.
Основна ціль створення таких програм полягає у забезпеченні найвищої
продуктивності для конкретної мобільної операційної системи.
Веб-додатки реалізовані за допомогою стандартних веб-технологій, таких
як HTML, CSS і JavaScript. Зазвичай для їх правильної роботи або для доступу
до повного функціоналу потрібне підключення до Інтернету. Більшість, або
навіть усі дані користувача, зберігаються в хмарі.
 Продуктивність таких додатків схожа на веб-додатки, що працюють у
браузері, і може бути помітно повільнішою, ніж у рідних програм. Вони також
можуть мати обмежений функціонал порівняно з рідними додатками.
Гібридні додатки поєднують у собі нативні та веб-технології. Вони
розробляються з використанням фреймворків, таких як Apache Cordova, Flutter,
Xamarin, React Native, Sencha Touch та інші. Гібридні програми підтримують
веб-технології та нативні можливості на різних платформах. Вони також є
більш швидкими та простими у розробці, оскільки використовують єдину
кодову базу, яка працює на різних мобільних операційних системах.
Незважаючи на переваги, гібридні додатки можуть мати меншу
продуктивність і виглядати по-різному на різних платформах.
Три найбільші магазини програм - Google Play для Android, App Store для
iOS і Microsoft Store для Windows 10, Windows 10 Mobile і Xbox One.
Google Play, раніше відомий як Android Market, є міжнародним онлайн-
магазином програмного забезпечення, розробленим Google для пристроїв
Android. Цей магазин був запущений у жовтні 2008 року. У липні 2013 року
кількість завантажень програм через Google Play Store перевищила 50
мільярдів, з понад 1 мільйоном доступних програм. Згідно з даними Statista на
вересень 2016 року, кількість доступних додатків перевищила 2,4 мільйона.
Понад 80% програм в Google Play можна завантажити безкоштовно. У 2015
році дохід магазину становив 6 мільярдів доларів.
App Store від Apple для iOS і iPadOS, хоча не був першим сервісом
розповсюдження додатків, став ключовим фактором у мобільній революції. Він
був відкритий 10 липня 2008 року. Станом на вересень 2016 року було
зареєстровано понад 140 мільярдів завантажень. Оригінальний App Store був
продемонстрований Стівом Джобсом в 1993 році. На початку червня 2011 року
було доступно 425 000 програм, які завантажили 200 мільйонів користувачів
iOS. Під час Всесвітньої конференції розробників Apple у 2012 році
генеральний директор Тім Кук оголосив, що App Store має 650 000 доступних
програм для завантаження, а також до цього часу було здійснено 30 мільярдів
завантажень з магазину. Однак, за даними BBC, отриманими у липні 2013 року,
понад дві третини додатків у магазині є "зомбі", які майже ніколи не
встановлюються споживачами.
Microsoft Store, раніше відомий як Windows Store, був запущений
компанією Microsoft у 2012 році для платформ Windows 8 і Windows RT. Цей
магазин включає в себе не лише традиційні настільні програми, сертифіковані
для сумісності з Windows 8, але й "програми Windows Store", які в основному
призначені для використання на планшетах та інших сенсорних пристроях, але
можуть бути використані також з клавіатурою та мишею, а також на настільних
комп'ютерах і ноутбуках.
Розробка мобільних програм — це дія або процес, за допомогою якого
розробляється мобільна програма для одного або кількох мобільних пристроїв,
які можуть включати персональні цифрові помічники (PDA), корпоративні
цифрові помічники (EDA) або мобільні телефони. Такі програмні додатки
спеціально розроблені для роботи на мобільних пристроях з урахуванням
численних апаратних обмежень. Загальні обмеження включають архітектуру та
швидкість центрального процесора, доступну пам’ять (RAM), обмежену
ємність для зберігання даних і значні відмінності в дисплеях (технологія,
розмір, розміри, роздільна здатність) і методах введення (кнопки, клавіатура,
сенсорні екрани зі стилусами або без них). Ці програми (або «програми»)
можна попередньо інсталювати на телефонах під час виробництва або
постачати як веб-програми, використовуючи обробку на стороні сервера або
клієнта (наприклад, JavaScript), щоб забезпечити «подібний до програми»
досвід у веб-браузері .
Розробка мобільних додатків стабільно зростає, доходи та створені робочі
місця. Згідно зі звітом аналітиків за 2013 рік, у ЄС є 529 000 прямих робочих
місць у сфері економіки додатків, а також 28 членів ЄС (включаючи
Великобританію), 60 відсотків із яких є розробниками мобільних додатків.[1]
Огляд
Щоб полегшити розробку додатків для мобільних пристроїв і її
узгодженість, були використані різні підходи.
 Більшість компаній, які постачають продукт (наприклад, Apple,
iPod/iPhone/iPad), надають офіційний комплект розробки програмного
забезпечення (SDK). Вони також можуть вибрати певну форму тестування
та/або гарантії якості (QA). В обмін на надання SDK або інших інструментів
потенційному розробнику може знадобитися підписати певну форму угоди про
нерозголошення, або NDA, яка обмежує передачу конфіденційної інформації.
Як частина процесу розробки, проектування інтерфейсу мобільного
користувача (UI) є важливим кроком у створенні мобільних програм.
Дизайнери мобільного інтерфейсу користувача розглядають обмеження,
контексти, простір на екрані, методи введення та мобільність як контури
дизайну. Обмеження в дизайні мобільного інтерфейсу користувача включають
обмежену концентрацію уваги користувача та фактори форми, такі як розмір
екрана мобільного пристрою для руки користувача. Контекст мобільного
інтерфейсу користувача включає в себе сигнальні підказки від активності
користувача, такі як місце або час, коли пристрій використовується, які можна
спостерігати за взаємодією користувача в мобільній програмі. Такі контекстні
підказки можна використовувати для надання автоматичних пропозицій під час
планування зустрічі чи діяльності або для фільтрації списку різноманітних
послуг для користувача.
Користувач часто є центром взаємодії зі своїм пристроєм, а інтерфейс
включає в себе компоненти апаратного та програмного забезпечення. Введення
користувача дозволяє користувачам маніпулювати системою, а вихід пристрою
дозволяє системі вказувати наслідки маніпулювання користувачами.
Загалом, метою дизайну мобільного інтерфейсу користувача є зрозумілий
і зручний інтерфейс. Функціональні можливості підтримуються платформами
мобільних корпоративних додатків або інтегрованими середовищами розробки
(IDE).
Розробники мобільних додатків також повинні розглядати велику
кількість пристроїв із різними розмірами екрану, специфікаціями обладнання та
конфігураціями через інтенсивну конкуренцію в мобільному обладнанні та
зміни всередині кожної з платформ.
 Сьогодні мобільні додатки зазвичай розповсюджуються через офіційний
онлайн-магазин або ринок (наприклад, Apple — App Store, Google — Google
Play), і існує формалізований процес, за яким розробники подають свої додатки
на затвердження та включення до цих ринків. Однак історично це було не
завжди так.
Мобільні інтерфейси користувача або інтерфейси використовуються на
мобільних серверах для забезпечення доступу до корпоративних систем.
Мобільний бек-енд сприяє ефективній маршрутизації даних, забезпеченню
безпеки, автентифікації, авторизації, роботі в автономному режимі та
координації послуг. Ця функція реалізується через набір компонентів
проміжного програмного забезпечення, таких як сервер мобільних додатків,
мобільний сервер як послуга (MBaaS) та інфраструктура сервісно-орієнтованої
архітектури (SOA).
Управління підприємством
Керування мобільними програмами (MAM) описує програмне
забезпечення та сервіси, які забезпечують надання та контроль доступу до
внутрішньо розроблених і комерційно доступних мобільних програм,
використовуваних у бізнес-середовищах. Ця стратегія призначена для
зменшення ризику безпеки, пов'язаного зі стратегією Bring Your Own Device
(BYOD), коли співробітники використовують свої особисті пристрої в
корпоративних налаштуваннях. Керування мобільними програмами дозволяє
ІТ-персоналу передавати необхідні програми, контролювати доступ до бізнес-
даних та видаляти локально кешовані бізнес-дані з пристрою в разі втрати або
звільнення співробітника. Альтернативою є контейнеризація, при якій
програми створюють окремі ізольовані кишені для бізнес-даних, що дозволяє
забезпечити безпеку без необхідності контролювати весь пристрій
співробітника.
Обгортка додатків проти керування рідними додатками
Особливо коли працівники «приносять свій власний пристрій» (BYOD),
мобільні додатки можуть становити значний ризик для безпеки бізнесу,
оскільки вони передають незахищені конфіденційні дані в Інтернет без відома
та згоди користувачів. Звіти про викрадені корпоративні дані показують, як
швидко корпоративні та особисті дані можуть потрапити в чужі руки. Крадіжка
даних — це не лише втрата конфіденційної інформації, але й робить компанії
вразливими для атак і шантажу.[37]
Професійне керування мобільними додатками допомагає компаніям
захистити свої дані. Одним із варіантів захисту корпоративних даних є
упаковка програм. Але є також деякі недоліки, як-от порушення авторських
прав або втрата гарантійних прав. Функціональність, продуктивність і
взаємодія з користувачем особливо обмежені в упаковці програми. Політики
загорнутої програми не можна змінити. Якщо потрібно, його потрібно
відтворити з нуля, що збільшить вартість.[38] Обгортка програми — це
мобільна програма, повністю створена з існуючого веб-сайту або
платформи[39], з невеликими змінами або без внесення змін до основної
програми. «Обгортка» — це, по суті, новий рівень керування, який дозволяє
розробникам налаштовувати політику використання, що підходить для
використання програми.[39] Приклади цих політик включають те, чи потрібна
автентифікація, дозвіл на зберігання даних на пристрої та
ввімкнення/вимкнення обміну файлами між користувачами.[40] Оскільки
більшість програмних оболонок часто є веб-сайтами, вони часто не
відповідають інструкціям для розробників iOS або Android.
Крім того, можна безпечно запропонувати рідні програми за допомогою
корпоративного керування мобільністю. Це забезпечує більш гнучке
управління ІТ, оскільки програми можна легко впроваджувати та коригувати
політики в будь-який час.[41]
 1.2 Обліковий запис

Користувач, який використовує комп’ютер або мережевий сервіс, можна

називати кінцевим користувачем. Він зазвичай має обліковий запис і
ідентифікується в системі за допомогою імені користувача. Існують різні
терміни, що використовуються для позначення імені користувача, такі як ім'я
для входу, ім'я екрана, ім'я облікового запису, псевдонім і ідентифікатор.
Деякі програмні продукти надають свої послуги іншим системам і не
спрямовані на пряме використання кінцевими користувачами.
Кінцевий користувач, також відомий як оператор, є кінцевим
користувачем програмного продукту. Він відрізняється від користувачів, які
підтримують або обслуговують продукт, таких як сисопи, адміністратори баз
даних і комп’ютерні техніки. Термін "кінцевий користувач" використовується
для відрізнення тих, хто лише використовує програмне забезпечення, від
розробників системи, які вдосконалюють програмне забезпечення для саме цих
кінцевих користувачів.
У дизайні, орієнтованому на користувача, створюються персонажі, які
представляють різні типи користувачів. Для кожної персони вказується, які
типи інтерфейсів їй зручні, основуючись на її попередньому досвіді або
простоті інтерфейсу. Також враховуються її технічні знання та рівень володіння
певними галузями чи дисциплінами. Коли розробляються програми для
широкої аудиторії, очікується, що кінцеві користувачі мають мінімальний
технічний досвід або можуть навчитися використовувати програми без
попереднього навчання.
Дисципліна розробки для кінцевих користувачів знищує традиційний
розріз між користувачами та розробниками, фокусуючись на можливості людей
без спеціалізованих навичок у програмуванні створювати автоматизовану
поведінку та складні об'єкти даних.
Системи, в яких інші системи або програмні агенти є учасниками, не
мають безпосередніх кінцевих користувачів.
 Обліковий запис користувача дозволяє користувачу автентифікуватися в
системі та, можливо, отримати авторизацію для доступу до ресурсів, наданих
або підключених до системи. Однак, автентифікація не забезпечує авторизацію.
Зазвичай користувач повинен автентифікувати себе за допомогою пароля або
інших облікових даних, щоб увійти в обліковий запис з метою обліку, безпеки,
реєстрації та управління ресурсами.
Після входу користувача в операційну систему часто використовується
числовий ідентифікатор, який відноситься до користувача, замість його імені
користувача, цей процес називається кореляцією ідентичності. В системах Unix,
ім'я користувача відповідає ідентифікатору користувача або UID.
Комп'ютерні системи функціонують у двох типах залежно від наявності
користувачів:
 У системах з одним користувачем відсутня концепція кількох облікових
записів користувачів.
 У багатокористувацьких системах вимагається, щоб користувачі
ідентифікували себе перед використанням системи.
У багатокористувацькій системі зазвичай кожен обліковий запис
користувача має власний домашній каталог, де зберігаються файли, пов'язані
лише з діяльністю цього конкретного користувача, і доступ до нього
обмежений для інших користувачів (за винятком системного адміністратора).
Облікові записи користувачів часто містять загальнодоступний профіль
користувача, що містить основну інформацію, надану власником облікового
запису. Файли, розташовані в домашньому каталозі (а також в інших каталогах
у системі), мають права файлової системи, які перевіряються операційною
системою, щоб визначити, яким користувачам надано доступ на читання,
виконання або збереження нового файлу в цьому каталозі.
Незважаючи на те, що системи очікують, що більшість облікових записів
користувачів буде використовувати лише одна особа, багато систем мають
спеціальні облікові записи, створені для того, щоб будь-хто міг
використовувати систему, наприклад, обліковий запис з ім'ям користувача
"anonymous" для анонімного FTP або обліковий запис гостя з ім'ям користувача
"guest".
Щодо зберігання паролів, в системах Unix локальні облікові записи
користувачів зберігаються у файлі /etc/passwd, тоді як паролі
користувачів можуть бути збережені у файлі /etc/shadow у захешованому
вигляді.
У програмі Credential Manager в Microsoft Windows є можливість
отримати паролі користувачів. Ці паролі зберігаються в каталозі профілю
Windows.
Різні операційні системи та програми мають власні правила для формату
імен користувачів. В середовищах Microsoft Windows можна використовувати
наступні формати:
 Формат імені користувача (UPN) – наприклад: UserName@Example.com
 Формат імені входу нижнього рівня – наприклад: DOMAIN\UserName
Існують деякі спеціалісти з юзабіліті, які висловлюють свою неприязнь до
терміна "користувач" і пропонують його змінити. Дон Норман, наприклад,
заявив, що "юзери" є жахливим словом і він вважає за краще називати їх
"людьми".
Термін "користувач" може вказувати на відсутність технічних знань,
необхідних для повного розуміння роботи комп'ютерних систем та програмних
продуктів. Досвідчені користувачі можуть використовувати розширені функції
програм, хоча не обов'язково володіють навичками комп'ютерного
програмування або системного адміністрування.
 1.3 Аналіз існуючих рішень
На сьогоднішній день існує велика кількість систем, які реалізують
схожий функціонал, проте, виділити слід найвідомішу, Google Authenticator.
Google Authenticator — це програмний засіб автентифікації від Google,
який реалізує служби двоетапної перевірки за допомогою алгоритму
одноразового пароля на основі часу (TOTP; визначено в RFC 6238) і алгоритму
одноразового пароля на основі HMAC (HOTP; зазначено в RFC). 4226), для
автентифікації користувачів програмного забезпечення.[2]
Під час входу на сайт із підтримкою Authenticator (включно зі службами
Google) або за допомогою програм сторонніх розробників, які підтримують
Authenticator, наприклад менеджерів паролів або служб розміщення файлів,
Authenticator генерує одноразовий пароль із шести-восьми цифр, який
користувачі мають ввести на додаток до їхні звичайні дані для входу.
Google надає версії Authenticator для Android,[3] BlackBerry та iOS[4].
Офіційний форк програми Android із відкритим кодом доступний на
GitHub.[5] Однак цей форк не оновлювався з 2020 року. Так само для старих
версій програм Google Authenticator для iOS і BlackBerry вихідний код також
доступний у вільному доступі. Проте цей вихідний код також не оновлювався
роками.[6]
Поточні випуски програмного забезпечення є безкоштовними
пропрієтарними.[7]
Типовий випадок використання
Щоб використовувати Authenticator, спочатку встановіть додаток на
смартфон. Його потрібно налаштувати для кожного сайту, з яким він буде
використовуватися: сайт надає користувачеві спільний секретний ключ через
захищений канал, який зберігається в додатку Authenticator. Цей секретний
ключ буде використовуватися для всіх майбутніх входів на сайт.
Щоб увійти на сайт або в службу, яка використовує двофакторну
автентифікацію та підтримує Authenticator, користувач надає ім’я користувача
та пароль сайту. Потім сайт обчислює (але не відображає) необхідний
шестизначний одноразовий пароль і просить користувача ввести його.
Користувач запускає програму Authenticator, яка самостійно обчислює та
відображає той самий пароль, який користувач вводить, підтверджуючи свою
особу.
За допомогою такого типу двофакторної автентифікації простого знання
імені користувача та пароля недостатньо, щоб зламати обліковий запис
користувача – зловмиснику також потрібно знати спільний секретний ключ або
фізичний доступ до пристрою, на якому запущено програму Authenticator.
Альтернативним шляхом атаки є атака «людина посередині»: якщо комп’ютер,
який використовується для входу в систему, зламано трояном, то ім’я
користувача, пароль і одноразовий пароль можуть бути захоплені трояном,
який потім може ініціювати власний сеанс входу на сайт або контролювати та
змінювати зв’язок між користувачем і сайтом.
 1.4 Постановка задачі
Основна задача полягає в створенні модуля двохфакторної автентифікації
користувача, без зайвих механік на зразок системи, яка б захищалася даним
механізмом або надлишково детального інтерфейсу.
Основні задачі, які необхідно виконати для досягнення повноцінності
функціоналу можна звести до таких пунктів:
 реалізація механізму автентифікації;
 відсутність прив’язки до одного конкретного акаунта;
 наявність мобільного додатку для підтвердження аутентифікації.
 1.5 Висновки
В першій частині було проаналізовано різні системи автентифікації їх
принцип роботи та архітектура, ми змогли зрозуміти що ця тема є дуже
актуальною. Системи та функції модуля двохфакторної автентифікації є
необхідними для захисту особистих даних в повсякденному житті. Модуль
двофакторної аутентифікації це програмний або апаратний компонент, який
додає додатковий рівень безпеки до процесу автентифікації користувачів. У
звичайному процесі автентифікації вимагається лише знання паролю або
іншого ідентифікатора користувача. Проте додає додатковий етап, який
вимагає ще одного фактора для підтвердження ідентичності користувача.
 Відгук і зауваження керівника практики

__________________________________________________________________
(текст відгуку)
______________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
________________________________

Керівник практики від підприємства,

установи організації:
____________________
____________________
(посада)
_______ ____________
(підпис) (П.І.П.)