Вовк звичайний

Вовк, вовк звичайний (Canis lupus) — хижий

ссавець із родини собачих, що добуває їжу
самостійно активним пошуком та переслідуванням
жертв. Повсюди основу харчування вовків
складають копитні тварини: в тундрі — дикі та
свійські північні олені; в лісовій зоні — лосі, косулі,
дикі свині, свійські вівці, корови, коні; в степу та
пустелі — антилопи різних видів та вівці; в горах
— дикі та свійські кози. Також відомий як сірий
вовк, сірко або дикий собака.

Зовнішня будова
Зовнішній вигляд вовка свідчить про його міць та
пристосування до тривалого бігу при
переслідуванні своїх жертв. Дорослий вовк
зазвичай крупніший за вівчарку: довжина тіла в
середньому 105—160 см, хвоста — 35—50 см. Висота
в плечах 80—85 см (до 1метра). Маса звичайно 32—
50 кг. В літературі згадуються вовки вагою,
немовби, до 90 кг; але серед багатьох сотень точно
зважених вовків з Євразії та Північної Америки
маса жодного не перевищувала 79 кг, а таких
нараховувалось 3 чи 4 особини.

Забарвлення та розміри вовків піддаються сильній

індивідуальній та географічній мінливості. Тільки
на території Євразії нараховується 10—15 підвидів,
і десь стільки ж в Північній Америці. Найкрупніші
вовки трапляються в крайній півночі ареалу, в
лісотундровій та тундровій зонах, найменші — на
півдні. Перші забарвлені в дуже світлі тони, а
взимку практично зовсім біліють. В лісовій зоні
мешкають вовки найбільш інтенсивно забарвлених
підвидів, тоді як на півдні, в пустелях, їх змінюють
тварини тьмяно-жовтого кольору

Розповсюдження
Вовк — хижий ссавець із родини собачих, що
добуває їжу самостійно активним пошуком та
переслідуванням жертв. Повсюди основу
харчування вовків складають копитні тварини: в
тундрі — дикі та свійські північні олені; в лісовій
зоні — лосі, косулі, дикі свині, свійські вівці,
корови, коні; в степу та пустелі — антилопи різних
видів та вівці; в горах — дикі та свійські кози.

Білий арктичний вовк (підвид, що мешкає на

Канадському Арктичному архіпелазі та в
Гренландії)

Вовк розповсюджений досить широко. Він

зустрічається на Піренейському півострові, в Італії,
скандинавських країнах, в країнах Балканського
півострова, Румунії, і далі — практично по всій
північній та центральній Євразії аж до
Чукотського півострову; але в багатьох частинах
ареалу є досить рідкісним. В історичні часи вовк
мешкав в Японії, та був там знищений. На
північноамериканському континенті сучасна
південна межа ареалу вовка приблизно співпадає із
кордоном США та Канади (див. карту).

В Україні вовк зустрічається на всій території за

виключенням Кримського півострову, але більш-
менш звичайним є тільки в лісовій зоні та в
Карпатах.

Екологія

Вовк відрізняється великою екологічною

пластичністю. Він живе в найрізноманітніших
ландшафтах, віддаючи перевагу відкритому степу,
напівпустелі, тундрі, лісостепу, і по можливості
уникаючи суцільних лісових масивів. Причиною
того є достаток корму, насамперед наявність диких
та свійських копитних тварин, а також умови
полювання на них, особливо взимку, коли на
розподіл та чисельність хижака рішучій вплив
завдає висота снігового покриву.
Справа в тому, що в пухкому глибокому снігу в
лісах вовки сильно провалюються та не можуть
догнати лося або оленя. Ситуація змінюється
тільки навесні, під час витривалих настів, котрі
легко витримують хижаків, але провалюються під
копитними тваринами.