"Що третій же праздник – святе Водохреща"

Сценарій свята

Мета: поглибити знання учнів про свято Водохреща, звичаї, обряди,

традиції, пов'язані з циклом Різдвяних свят; розвивати творчі здібності учнів,
уміння виразно читати поетичні твори; виховувати повагу до традицій наших
прапрадідів, патріотизм, милосердя, почуття прекрасного.
Обладнання: полотно із зображенням православного храму, новорічна
ялинка, малюнок на дошці із зображенням дійства освячення води на річці,
дитячі малюнки на тему "Різдвяні свята".

Шановні діти і гості нашого свята! Сьогодні наш виховний захід

присвячений завершенню різдвяного циклу свят. Всі ви знаєте ці свята, але з
кожним наступним поколінням традиції святкування забуваються, відходять у
минуле, тому, щоб зберегти пам'ять про наших предків, про їхні звичаї та
обряди ми вирішили провести виховний захід на тему "А що третій празник –
святе Водохреща".
Січень – перший місяць року і найсуворіший місяць зими. Кажуть, що це
зими половина, бо січе зиму навпіл. Проте є й інші пояснення назви цього
місяця. Січень, бо сніг січе з вітрами. Ще таку назву в давнину пов'язували з
тим, що саме о цій порі вільно рубали сокирами (сікли) деревину, бо вона
перебувала в стані спокою. Народна мудрість каже, що у січні сонце повернуло
на літо, а зима – на мороз. У цьому місяці найясніші, сонячні, але разом з тим –
морозні дні. Сонце іноді при сильному морозі видається наче у кільцях . Це
ознака стійких морозів. За таку особливість і дістав місяць січень у давнину
назву "простинець". А ще січень називали "студень", "тріскун", "шипун",
"льодовик", "вогневик". Саме на цей місяць припадає найбільше свят, що
позначені особливою поетичністю. В одній з колядок мовиться:
 Та прийдуть до тебе три празники в гості: що перший же празник –
святеє Рожество, що другий же празник – святого Василя, що третій же
празник – святе Водохреща.
Дівчатка співають різдвяну пісню " Добрий вечір, тобі пане господарю".
Протягом усіх Різдвяних свят, які тривали два тижні – від Різдва (7 січня) і
до Водохреща (19 січня), в кожній господі тричі варили кутю – багату, щедру і
голодну.
Різдво є найдавнішим нашим святом. Походить воно з дуже давніх часів,
коли наші предки ще не були християнами. В ті часи це було свято на честь
доброго бога сонця, що звався Дажбог. Пізніше, коли наші предки прийняли
християнство, того самого дня почали святкувати день народження
справжнього Бога – Ісуса Христа.
У Віфлеємі
В стайні на сіні –
Христос родився Всім на спасіння!
Люди, радійте, Христа вітайте,
Божому сину Славу віддайте!
Слава на небі Богу Святому,
На землі спокій
Роду людському.
Різдво починається Святвечором. На це родинне свято готують 12 страв,
найосновнішою їжею, звичайно ж, є кутя та узвар.
– Що ще роблять на це свято? (Так, звісно, колядують).
– Хто проспіває нам якусь незвичайну колядку? (додаток № 2).
Наступним святом Різдвяного циклу був Новий рік або свято Василя.
Василь приходив не сам, а з дівчиною Маланкою. Увечері хлопчики та дівчатка
поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати. Ті, в
свою чергу, обдаровували збереженими з осені яблуками, ліщиновими
горіхами, гарбузовим чи соняшниковим насінням. Тих, хто приходив пізніше,
частували гречаними млинцями.
 – Від якого слова, на вашу думку, походить слово щедрівка, щедрувати?
– Розкажіть щедрівку, якою ви ходили щедрувати, (додаток № 1).
Нарешті надходила третя і остання в різдвяному циклі кутя. В народі
називали її "голодною". Голодною кутею цей Святвечір зветься тому, що в цей
день необхідно дотримуватись строгого посту. На цю вечерю готують кутю та
узвар, варять вареники, голубці та всякі інші страви. Усі страви готують з
рослинних продуктів. Риби в цей день не їдять також.
Споживши страву, горщика виносили до воріт і розбивали. Деінде
мисливці робили кілька холостих пострілів. Ці дійства пов'язували із
завершенням свят – розстрілювалися або проганялися кутя та мороз. Діти тим
часом вибігали на вулицю, стукали макогонами в хатні кути та тини й
декламували: "Геть, кутя, з покуття йди на базар!".
Перед Різдвяними святами хати прикрашали "павучками" та "їжачками",
які робили з тіста або глини. А напередодні Водохрещ, на покутті, робили
хрестики із соломи і чіпляли біля вікон, обіч віконних рам і дверей. Вони
виконували роль оберегів од нечистої сили, котра в дні свят вважалася
особливо небезпечною.
Урочиста і найтаємніша частина свята починалася опівночі – службою
Божою в церквах. Перед світанком вся процесія йшла до річки святити воду.
Заздалегідь парубки й дорослі чоловіки вирубали на льоду великого хреста,
витягали з води, тут же, на льоду, встановлювали його, обливали буряковим
квасом (він фарбував лід у малиновий колір). Поряд встановлювали також
вирубані з льоду престол, вівтар, інші церковні оздоби. Після відправи
священик освячував воду, тричі занурюючи в ополонку хреста і прихиляючи до
води запалену свічку, а тоді кропив освяченою річковою водою всіх присутніх,
вітав зі святом. Тут хлопці випускали з рук принесених із собою голубів.
Освячену воду люди набирали в принесений із собою посуд. Потім
найсміливіші юнаки купалися в ополонці й усі співали:
Йордан, Йордан, вода студенька, Пречиста Діва воду брала, Своє Дитя
напувала.
 Дома кропили цією водою хату, хлів, двір, худобу. Освячена на Водохреща
вода вважалася цілющою, її зберігали за образами і використовували для
лікування хвороб, при посіві поля, тощо. Зберігали також і свічку, що горіла
біля води.
– Хто пам'ятає, як вітаються на Різдво?
На свято Водохреща, зустрівшись, наші пращури говорили:
"Христос Хрестився!", а інші відповідали: "В річці Йордані!"
Здавна наші предки вважали, що вода і вогонь – це основа для життя
всього сущого на землі. Тому освяченню води споконвіку приділялася велика
увага. Українські знахарі також уміли "замовляти" воду:
Водичко-йорданичко! Вмиваєш луги-береги, коріння, різне каміння,
умий і мене від гніву, ненависті й від усякого лиха. Після Водохреща
слабшали морози. Тому казали: "Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі".
– Звідки походить такий звичай Хрещення?
Ось як у своєму вірші Ярослав Вільшенко описує свято Водохреща:
Там, на річці на Йордані,
Там Господь Христос хрестився,
З рук Хрестителя Івана
У святій водичці вмився.
Розійшлися Апостоли
Ген за гори, ген за води,
Голосили Боже слово
І хрестили всі народи.
І святий Андрій – апостол
Воду цю приніс за море,
Нашим Дніпром плив він просто,
Аж де Київськії гори.
Наш святий князь Володимир
Нарід ввесь обмив свій рідний
Йордан-водами святими,
 Щоби правди став він гідний.
Де є віра в Боже слово,
Де любов є до Вітчизни –
Всіх вода-Йордан обновить,
Всіх Йордан-вода очистить.
Свято Водохреще також називають Богоявленням. Як ви думаєте, чому?
Щоб краще зрозуміти чому, зараз дітки вам розкажуть переказ з Біблії про
це свято.

Хрещення господнє
Насправді хрещення Ісуса Христа відбулося через 30 років після Різдва (ви
вже чули про те, що Різдво святкували навіть язичники).
Хрестив його чоловік на ім'я Іоан. Іоан Предтеча жив у пустелі, носив одяг
з верблюжої шерсті і весь час проводив у молитві. Їв він дуже мало. Бог велів
йому йти на річку Йордан і сповістити людям про те, що скоро з'явиться
Спаситель. Він говорив: "Покайтеся! Христос уже на землі!". Хто його слухав,
того Іоан хрестив у річці Йордан. Тому його християни називають Іоаном
Хрестителем.
Коли Іcyсу Христу сповнилося 30 років, він також прийшов з міста
Назарета до пророка хреститися. Іоан Хреститель знав, що Христос ніколи не
робив гріхів і саме він є Спасителем. Тому він став утримувати його: "Мені
треба від Тебе хреститися, а не Тобі від мене".
Але Ісус Христос наполягав на хрещені не тому, що це Йому потрібно, а
для того, щоб освятити воду і зробити її джерелом освячення людини:
"Допусти це тепер, тому що так належить виконати всю правду". І
хрестився. Коли ж він виходив з води, небо відкрилося і Дух Святий у вигляді
голуба зійшов на Ісуса Христа. А з неба почувся голос Бога Отця: "Це – Син
Мій улюблений, в Якому Моє благовоління".
З тих пір і до нашого часу у пам'ять про хрещення Ісуса Христа 19 січня,
ми святкуємо Водохреще. У церкві, а також на річці чи на озері після молитви
віруючих Бог освячує воду, як колись освятив її Ісус. Свята вода, якщо з вірою
прийняти її, допомагає хворим і здоровим, дає сили і зціляє від хвороб.
– То хто ж відповість, чому свято Водохреща ще називають
Богоявленням?
– Під час розповіді ми ще розповідали, що після охрещення води хлопці
відпускали принесених голубів. Чому, на вашу думку, саме з голубами приходили
юнаки?
Хрещення – це дуже важливий день у житті. Людина немовби знову
народжується на світ. Людська душа отримує від Бога благодать, силу творити
добро і стає ближчою до Бога. Після хрещення у людини починається нове
життя. Бог допомагає їй в усіх добрих справах. А ми самі також намагаємось
творити добро, виконувати Божі Заповіді.
Діти всі разам читають молитву Катерини Перелісної.
Молитва
Пошли нам, Боже,
Маленьким дітям,
Щастя, здоров я
На довгії літа!
Щоб виростали
Розумні і сильні,
Душею чисті
І серцем вільні.
Щоб нам світила
Зіронька долі,
Щоб ми не знали
Лиха ніколи.
Наостанок ви розгадаєте кросворд "Коляда" і перевірите себе, як ви
запам'ятали інформацію про цикл Різдвяних свят.

Додаток № 1.
Щедрик
 Щедрик-щедрик-щедринець!
Ой, який я молодець –
Прийшов посипати,
Забув зерна взяти...
Та маю в кишені
Гороху з півжмені.
Сію, вію жито
У зимі – на літо.
Нехай Бог поможе,
Щоб все було гоже!
З Новим роком будьте,
Мене не забудьте!
(Катерина
Перелісна)

Щедрівка
Хто в цьому домі живе-поживає
Того з новим роком поздоровляєм!
Бажаєм щастя всім в цьому домі,
Радості, успіхів в році Новому!..
Дітонькам – добре щоденно учитись,
Щоб з похвалою школу скінчити.
Щастя – дорослим, втіхи – малечі,
Всім добрий вечір, всім добрий вечір.

Додаток № 2.
Звізда, звізда велика, дерев'яна,
Вся в позолоті, аж блищить.
Вже на підході ніч різдвяна,
У ніч таку ніхто не спить!
І ми в цю ніч не будем спати, –
Один раз в році на ходу, –
Від хати підемо до хати
І понесем свою звізду.
Колядки знав ще наш прапрадід
Від незапам'ятних сторіч.
І ми колядці дуже раді,
Колядуватимем всю ніч.
(Марія Хоросницъка)

Віншування
Я – маленький хлопчик,
Виліз я на стовпчик.
На сопілці граю, Христа прославляю.
З Різдвом у цій хаті
Будьте всі багаті.
Хай Ісусик наш маленький
Буде повік Вам любенький.
Я маленька дівонька,
Як у полі квітонька,
Колядоньку вам співаю,
Христа прославляю.
З Різдвом тут до вас прийшла,
Божу радість принесла.
Колядуємо колядку “Добрий вечір тобі пане господарю...” (третій куплет)
Ведуча 1. А третій празник – свято Водохреща.
Хай буде вам Бог у дорозі.
При кожному перевозі.
Ведуча 2. Свято Йордана, припадає за новим стилем на 19 січня. Воно
відбувається обов’язково вночі, й саме освячення води закінчується до
сходу сонця. Основні ритуали проходили на ріці, озері й взагалі на воді.
Ведуча 1. Йордан – Водохрещі – приурочене чистителю й святителю
давнини – воді, вигнанню зими та вшануванню і прискоренню приходу
весни.
Ведуча 2. Ми згадали з Вами свято Різдва і Новий рік. А що ж це за свято –
Водохреще? Саме слово нам підказує, що в цей день хрестять (святять)
воду. Візьмемо перепустку в минуле, і послухаємо, як відбувалося це свято.
Ведуча 1. Водохреще святкували 19 січня. Опівночі вода в ріках, як вірили
селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що
ходили вночі на річку спостерігати це явище, але ріки в цей час, зазвичай,
покриті льодом.
Ведуча 2. Що там під кригою діється, то невідомо. Та вже ж набрана з річки
опівночі (тобто рівно о 12 год. ночі) перед Водохрещам вода – цілюща. Вона
зберігалась у “знаючих” селян за образами на випадок пораження або
важкої хвороби.
Ведуча 1. Ще за тиждень до Водохреща колись парубоча громада
прорубувала на річці Ополонку , випилювали з льоду великий хрест,
ставили його над ополонкою, біля хреста будували з льоду престол. Усе це
оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок, будували “царські
врата”.
Ведуча 2. Існує повір’я: у той момент, як священик занурює хрест у воду, всі
чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки й залишається на землі, аж
до того часу, поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну.
Ведуча 1. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею
попірнають усі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі не
дозволяли своїм невісткам прати білизну протягом цілого тижня після
Водохреща, щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів.
Ведуча 2. А коли дівчата приносили в дім свячену воду, то брали велику
миску, на дно клали намисто, калину, наливали туди свяченої води і
вмивалися, “щоб лиця красні були”, тобто гарні.
Ведуча 1. А ще місили дівчата тісто на свяченій воді, йшли в сад і
обмазували тим тістом стовбури дерева. Обмазуючи промовляли: “Щоби на
той рік родили яблука, вишні, сливи, груші такі добрі і м’які, як тісто.
Ведуча 2. Перед тим, діти, як пригощатися, треба випити спочатку свяченої
води. Цим святом і закінчується цикл Різдвяних свят.
Колядка “Йорданська”
 Свято Водохреща
Шановні діти й гості нашого свята! Сьогодні наше свято присвячене
завершенню різдвяного циклу свят. Зима – найбагатіше святами пора року.
Новорічні святки тривають від Різдва до Хрещення. За старих часів всі люди
свята ці чекали і дуже любили. У Різдво всі до церкви йшли. Напередодні
Різдва ніхто ріски в рот не брав, всі чекали першу зірочку на небі, яка
сповіщала про народження Спасителя нашого Ісуса Христа. Називався цей день
- Святвечір. А потім починалися Святки, які тривали 2 тижні. В Святки по
дворах ходили, жартували, співали пісні та танцювали. Сусідів зі святом вітали,
та колядки співали. Колядувати - значить вітати. А господарі за це щедро
обдаровували колядників частуванням. А ще жодні Святки не обходилися без
ворожінь. Ворожили на судженого, на здоров'я, на долю. Ось і ми сьогодні з
вами зібралися, щоб згадати ці свята і відзначити їх, як це в старовину було у
наших прадідів і прабабусь. Адже, без знань старовини і майбутнього немає.
Усі ви знаєте ці свята, але з кожним наступним поколінням традиції
святкування забуваються, відходять у минуле. Тому, щоб зберегти пам'ять про
наших предків, про їхні звичаї та обряди, ми і зібралися відсвяткувати свято -
святе Водохреща».
Пісня «Ой у полі полі»

Січень - перший місяць року й найсуворіший місяць зими. Кажуть, що це

зими половина, бо січе зиму навпіл. Січень, бо сніг січе з вітрами. Ще таку
назву в давнину пов'язували з тим, що саме о цій порі вільно рубали сокирами
(сікли) деревину, бо вона перебувала у стані спокою. Народна мудрість каже,
що в січні сонце повертає на літо, а зима - на мороз. У цьому місяці найясніші,
сонячні, але разом з тим - морозні дні.

Сонце іноді при сильному морозі видається наче в кільцях. Це

називається «простинець». А ще січень називали «студень», «тріскун»,
«шипун», «льодовик», «вогневик». Саме на цей місяць припадає найбільше
свят, що позначені особливою поетичністю. В одній з колядок мовиться:

Та прийдуть до тебе три празники в гості: що перший же празник - святеє

Рожество, що другий же празник - святого Василя, що третій же празник - святе
Водохреща.

Дівчатка співають різдвяну пісню «Добрий вечір тобі, пане

господарю».
Ведуча: А зараз зустрічаємо наших гостей.
Проходьте, гості дорогі!
Хорошим гостям ми завжди раді!
Хоч в хаті і тісно,
Всім нам вистачить місця!
Будемо вечір коротати,
Будемо співати, та танцювати!
разом:

Сценка

Тато: Привіт, гості дорогі! Маленькі і великі

1 дитина: Матінка, татко, скоро прийде зірка? Дуже їсти хочеться!
Татко: Потерпи, Бог терпів і нам велів!
2 дитина: Мама, подивися, он уже зірка прийшла на небо.
Матінка: Ця не та зірка, ми іншу чекаємо.
1 дитина: Чому не та? А яка інша?
Матінка: Ця дуже маленька, наша - то побільше буде.
2 дитина: Ти сказала - до першої зірки.
Адже ми зголодніли. Дуже їсти хочеться.
Матінка: Зачекайте, недовго терпіти залишилося.
 Татко: Дай ти їм чогось перекусити.
Зовсім заморила дітей.
Матінка: Ось ще що вигадав!
Та хіба можна їсти до зірки?
Цілий день постили. І раптом не дотерпіти.
Гріх це.
Ведуча:
О першій годині різдвяного ранку
Став світлішати простір небесний.
Довгої вночі геть увесь усипаний
Яскравих зірок натовпом тісною.
Дівчинка:
Я теж зірку побачила,
І благу звістку дізналася.
Народилося немовля в хліві!
Танець зірочок.
Ведуча: Здавна наші предки вважали, що вода й вогонь - це основа життя
всього сущого на Землі. Тому освяченню води споконвіку приділялась велика
увага. А до нас вже поспішає головна гостя нашого свята – Королева Води.
Королева Води:
Там, на річці на Йордані
Там Господь Христос хрестився,
З рук Хрестителя Івана
У святій водичці вмився.
Розійшлися Апостоли
Ген на гори, ген за води,
Голосили Боже слово
І хрестили всі народи.
Хрещення - це дуже важливий день у житті. Людина немовби знову
народжується на світ. Людська душа отримує від Бога благодать, силу творити
добро і стає ближчою до Бога. Після хрещення в людини починається нове
життя. Бог допомагає їй у всіх добрих справах. А ми самі також намагаємось
творити добро, виконувати Божі Заповіді.
Ведуча: Дякую тобі Королева Вода, за те що прийшла до нас на свято, а
наші діточки розкажуть тобі щедрівки, які вони вчили протягом свят.
Діти розказують щедрівки.
Всі разом співають пісню «Україна колядує!»
Тема: Водохреща йде до нас

Мета: закріпити знання дітей про свято Водохреща. Розповісти про

прикрашення житла, про традиційні страви, оформлення святкового
столу на Святвечір перед Водохрещем. Познайомити дітей з народними
традиціями, прикметами, пов’язаними з цим святом. Виховувати любов і
повагу до традицій та обрядів рідної України.

Обладнання: дідух, свічка, 12 страв, Біблія, ікона, запис колядок та

щедрівок.

І частина
(На дошці прикріплена ікона «Хрещення Господнє» та прикрашена
вишитим рушником. Розвішані білі голубки (орігамі) всередині яких
написані народні прикмети).

Колядка «Добрий вечір тобі..» 3-ій куплет:

А що третій празник – святе Водохреща…

ВЕДУЧА1. Напередодні Водохреща, 18 січня, Другий Святий вечір, або,

як його ще називають, - Голодна кутя. На орданський святвечір готували
обов’язково голодну кутю, яку замішували тільки з розведеним у воді
цукром або узваром із сушені.

Тихо надворі, хоч мак засівай,

Сонно дрімають і поле, і гай,
Точиться в небо сивий димок
Із димарів, наче з древніх люльок.

Ранній зимовий вечір настав,

Тонким серпанком село обійняв.
Всі поспішають зимової днини
Битим шляхом до своєї родини.

Хто не повернеться в свято до хати,

Буде аж рік манівцями блукати.
Скрізь поночіє, село замовка,
Місяць-пастух одиноко блука.

Вікна покліпують світлом яскравим,

В цей час зимовий Святвечір славим.
Зіронька перша з’явилась на небі –
Дружно родині зібратися треба.

МАТИ: Втомилась. Треба ж було наготувати до Святвечора 12 пісних

страв. (Рахує страви, загинаючи пальці на руках) Кутя, узвар, пиріжки з
капустою, пиріжки з квасолею, вареники з картоплею, пампушки, пісний
борщ, риба, картопля з грибами, відварений горох з підливою, огірочки…
Є все, як і годиться.

Затишно, тихо в оселі в цей час,

Горщик з кутею гостює і в нас:
Каша густенька з ячменю, пшениці,
З інших зернин, що дарує пашниця.

Мати зварила духмяний узвар –

Спасівських грушок і яблучок дар.
Ще й додала до горнятка медок,
То вже є дар роботящих бджілок

БАТЬКО: (Заходячи в хату) Забув взяти хліба і варену пшеницю. Це ж

сьогодні треба пригости всю худобу хлібом, а птицю – вареною
пшеницею… Говорять, що сьогодні всяка німина людською мовою буде
розмовляти з Богом. Якщо хтось із них буде нарікати на погане
ставлення господаря, тому не поведеться з худобою в наступному році.

МАТИ: (звертається до батька)Андрію, до того часу, як сідати за стіл, ти

обов’язково зайди до сусіда та помирись з ним, щоб на свята був мир та
спокій.

(Мати бере сито, діти присідають, мати розкидає горіхи, а діти мають їх
позбирати).

МАТИ: Щоб у нас було стільки яєць, скільки дірочок у ситі.

(Діти квокчуть під столом).

БАТЬКО: Засяяла перша зірка, вже час до столу сідати.

МАТИ: Діти, на чому народився Господь?

ДІТИ: На сіні!

МАТИ: Отож давайте і ми під кутю настелимо сіна. (Стелять).

ДІВЧИНКА: Та розкладемо по куточках столу часник, щоб усі злі, темні

сили тікали з хати.

ДІВЧИНКА 2: І гроші, щоб жили багато.

БАТЬКО: З хлібом тричі обходить навколо столу зі словами: «Щоб були

здорові і багаті, як цей хліб».
 Блимає вогник воскової свічки,
Дідух – сніпок на покуті з пшенички.
Як повноправний господар в кімнаті –
Символ життя і духовності в хаті.

І колоски посміхнулись ласкаві,

Всі у стрічках, золоті і тужаві,
Серпня гарячого щедрий врожай.
Давню прикрасу цінує наш край.
(Дівчинка кладе на стіл дідуха).

ДІВЧИНКА 3: Мамо, а чому люди у Святвечір кладуть пшеничний сніп на

стіл?

МАТИ: Тому, доню, що він єднає за столом живих і мертвих. Це символ

хліба, праці, багатства.

БАТЬКО підносить тричі дідуха до стелі зі словами: «Віншую Вас

щастям, здоров’ям, із цим Святим вечором, щоб ви у щасті здоров’ї ці
свята провели та других дочекались – від 100 літ до 100 літ, поки Бог
назначить вік».

МАТИ: Запалюйте свічку, будемо вечеряти.

ДІВЧИНКА: Я запалю!

ДІДУСЬ: Давайте краще я запалю, щоб Господь побачив нашу вечерю.

Хай нам життя буде таке світле, як цей Святий вечір.

Треба до Бога звернутися всім

У вечір святковий – дорослим, малим.
Хай же в Святвечір молитва звучить!
Бога згадайте в урочисту мить.

МАТИ: Любі діти, давайте помолимося Господу і будемо сідати до столу.

(Молитва «Отче наш»).

(Батько розпочинає трапезу зі словами: «Благослови, Боже, куті

скуштувати та на другий рік діждати». Перехрестивши вечерю, першим
брав ложку куті. За ним уся сім’я куштує пісні страви).
(Вечеряють).
Погуки звучні знадвору лунають:
Бубон, сопілка і скрипочка грають.
 Линуть шляхетні бажання родині –
Господареві і господині.

ДІВЧИНКА: Чуєш, мамо, щедрувальники до нас завітали.

(Запис щедрівки «Ой на річці дай на Йордані», виконує гурт

«Джерело»).

Вірять всі, в свято на Україні:

Предки померлі у кожну родину
В Святвечір знову на землю приходять,
Хати дітей і онуків знаходять.

Кожен кутю у цей вечір з’їдає

Й ложку померлим завжди залишає,
Щоб не згубити зв’язок з своїм родом,
Щоб не було йому вік переводу.

МАТИ: Для померлих родичів на стіл кладуть чисту тарілку та ложку.

Вечерю залишають на столі на всю ніч. Давайте так зробимо і ми.
Після вечері діти тарабанять ложками по пустій макітрі та мисках,
промовляючи:

Геть, кутя, з покуття,

А ти, узвар, іди на базар.

ВЕДУЧА1 : Ці слова символізують прощання з зимовими святами.

ІІ частина

Білий берег, біла крига,

Біла річка, біла мгла.
Промовля водичка тихо:
- Як далеко до тепла!
А над нею крига тонко
Раптом скрикнула нараз.
То рубають ополонку:
Водохреща йде до нас.
І нехай мороз лютує,
Хай панує біла мла.
У святій воді струмує
Чиста крапелька тепла.

ДІВЧИНКА 1: Після вечері всі йшли з баньками чи глечиками до церкви.

Вдома залишалися тільки старі, хворі та малі діти. Після вечірньої, яка
тяглася за північ, всі прихожани хресним ходом йшли на ставок, де
стояли великі хрести, вирубані з льоду.
Біля хрестів робили з вирубаної криги престол, де стояв батюшка. Ще
вирубували на ставку хрест, щоб після освячення прорубати ополонку, з
якої люди могли б набрати води. Всі крижані споруди обклеювали
різнокольоровими малюнками, квітками.

ХЛОПЧИК 1: А опівночі, як вірили селяни, вода в річках хвилюється.

Були колись такі відважні любителі таємничого, що ходили вночі на річку
спостерігати це явище, але ріки, зазвичай, в цей час покриті льодом. А
що там під кригою діється, то невідомо.

ДІВЧИНКА 2: Зранку, 19 січня, святять воду. Цей день називають

Водохреща, богоявлення, Йордана. Починається свято з вечірньої, яка
триває всю ніч. Слово Водохреща нам підказує, що в цей день хрестять
(святять) воду. Свято має й іншу назву Богоявлення. Щоб стало
зрозуміло чому так, давайте звернемося до Біблії та прочитаємо уривок
«Хрещення Ісуса Христа». (Ст. 83)

Радів й святився день благоговійно

Хрестив людей Хреститель Іоанн.
І хвилі шепотілися спокійно…
Ісус з’явився Іоанну сам!

«Хреститися повинен я від тебе!

Чи маю право я тебе хрестить? » -
Спитав Хреститель й очі звів на небо.
Й сказав Ісус : «Ти мусиш все звершить!»

І води окропили тіло чисте.

І Іоанн Ісуса охрестив.
Світились очі Господа привітно,
Ісус у небо синє погляд звів.

Яскраво простір неба засіяв

І Дух Святий зійшов благоговійно.
З небес врочисто голос промовляв:
«Це любий Син! У нім благовоління!»

ХЛОПЧИК 2: Церемонія освячення води відбувається під відкритим

небом. Священик кропить всіх присутніх водою. В народі вірять, що як
тільки священик опустить хрест у воду, з води вискакує вся нечиста сила
і мерзне на морозі доти, аж поки якась жінка не прийде до річки прати.
Тому люди намагалися хоча б тиждень утриматися від прання білизни,
щоб прогнати нечисту силу якомога далі. Коли біля води починається
відправа, присутні запалюють «трійці», які горять всю службу,
наповнюючи повітря приємним ароматом. Трійця – три свічки,
переплетені запашним зіллям. Хто скаже, які трави вплітали до трійці?

ДІВЧИНКА 3. А дотепні молодиці й дівчата старалися першими набрати

орданської свяченої води, напитися і вмитися, щоб бути здоровими й
гожими, а їхні чоловіки задивлялися тільки на них. Дівчата хлюпали
руками одна на одну, щоб старости приходили після Водохреща. І
чоловіки не стояли осторонь – вмивалися водою з ополонки, бо, за
народним звичаєм, орданська вода дає сли і здоров’я на цілий рік.

ХЛОПЧИК 3: Трійцю намагалися донести додому засвіченою.

Прийшовши додому, господиня «викурює» трійцею хрест на сволокові.
Вважається, що трійця відводить бурю, грім, пожежу і всякі напасті від
оселі. Зберігають трійцю протягом семи років, а потім пукають на воду.
Коли приходили додому вдосвіта зі свяченою водою, то до хати не
заходили, а кропили нею все дворище, інші будівлі, криниці. Заходили у
хліві кропили худобу, щоб була здорова та плодилася без падежу. Потім
заходили до хати і кропили справа наліво, особливо по кутках і стелі,
щоб вигнати з хати все зле та нечисте.
Кожен господар кропить усіх членів родини освяченою водою. Свяченою
водою починається ранішня трапеза.

ДІВЧИНКА 4: Віддавна освячену воду на Богоявлення вважали

своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її давали пити тяжкохворим
натщесерце по столовій ложці, нею освячували храми, домівки, тварин.
Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується і
може зберігатися протягом року.

ХЛОПЧИК 4: Зберігають її в тій посудині, в якій вона освячувалась та

ставлять на покуті під образами. В народі цю воду ласкаво називають
водичкою-йорданичкою.
Дівчата вмивали нею обличчя, «щоб були красними» (гарними),
поклавши на дно миски намисто та калину.

ДІВЧИНКА 5: після освячення води священик ходить селом і скроплює

святою водою кожну оселю, щоб до людей у двір приходило тільки
щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла. У нашому селі господарі
зустрічаюь священика біля воріт із запаленою трійцею.

ІІІ частина

ВЕДУЧА1: Другий день Йорданських свят, 20 січня, присвячується

пам’яті Іоанна Хрестителя, який був пророком, проповідував хрещення
та прощення гріхів. Шанують та поважають цього святого не лише в
Україні, а й за кордоном. Так, у Франції на його честь будують храми,
каплички, в його честь називають вулиці та площі, його статуями
прикрашають храми та фасади будинків.

(ФОТО. Слайди храму Іоанна Хрестителя у Франції).

Другого дня зранку неодмінно йшли на цвинтар і кропили могили
родичів, а після обіду йшли в гості.

ВЕДУЧА2: Орданське свято на Вінниччині називають орданськими

жартами. Святкується воно на третій день Водохреща. Збиралися на
вулиці хлопці, дівчата, жінки й чоловіки і йшли з піснями на вигін, щоб
повеселитися. Всі були одягнені в білі довгі кожушки, пошиті у збірочку та
помережені різнокольоровими нитками. На головах у хлопців та чоловіків
– каракулеві шапки. Попереду веселої громади йшов статечний,
шанований в селі господар, який проводив на вигоні жартівливе
орданське свято.

Сценарій до обряду

ГОСПОДАР: Шановна громадо! Всі ми розговілися, вмилися орданською

водою, а тепер вже й веселитися час!

(Поруч з господарем стоїть літня жінка Ярина. Вона тримає в руках

кухлик з орданською водою і квіточку з барвінку).

ПАРУБОК ПЕТРО: Тітко Ярино! Покропіть нас орданською водою, щоб

ми були цілий рік здорові, як вода.

ТІТКА ЯРИНА (кропить всіх водою з кухлика): Водице-орданице, водице-

хрещанице! Ти обмиваєш коріння й креміння, обмий нашу громаду і дай
всім здоров’я, сили, терпіння і всякого вміння!

НАТАЛКА: Давайте зиму попросимо, щоб насипала снігу по пояс, щоб на

пшениці виріс дорідний колос.

ДМИТРО: Та щоб з-під снігу виросло весною пахуче зілля, щоб молоді
цілий рік святкували весілля!

ВСІ: Дай Боже!

(Громада співає)

Ой ти, зимонько-зима,
Біла та пухната!
Прилітай до Джурина
На орданське свято.
 Приспів:

Ой зима, ой зима,
Мороз, завірюха!
Не морозь гарячих рук,
Серденько і вуха. Двічі

ТЕТЯНА: Дядьку Трохиме! Скажіть нам, чи буде цього року зима

холодна, чи тепла?

ГОСПОДАР: Зараз перевіримо за народними прикметами.

(Ліпить у руках кульку зі снігу).

Петре, візьми-но кинь на когось цією гулею. Якщо вона розіб’ється на

маленькі кусочки, буде зима тепла. А як ні, то холодна.

(Петро кидає на Дмитра, за ним інші ліплять сніжки і кидають один на

одного. І вже всі обліплені снігом).

ГОСПОДАР: Зима буде тепла, бо вже всі в снігу.

ПАЛАЗЯ: А ти, Морозе, хоч тріщи, хоч не тріщи, ми тебе не боїмося, бо

вже минуло Водохреще.

ТЕТЯНА: Ти, Морозе, на нас не тисни, бо вже йде до Весни.

ХАРИТИНА: А ще старі люди кажуть, якщо сьогодні парубки та чоловіки

нас вмиють орданським снігом, то ми будемо гарні та рум’яні цілий вік.

(Хлопці та чоловіки вмивають снігом жінок і молодиць, ті кидають на них

сніжками, штовхають у сніг і жартують).

ВАСИЛИНА: А ще сьогодні дівчата повинні потоптати орданський сніг та

кинути в нього червону калину, щоб поклювали горобці, то будуть
свататися хлопці.

(Дівчата з гілочками калини стають у коло, дрібними кроками топчуть сніг

і співають).

Ой калина червоненька,
Я дівчина молоденька.
Коло хати квітки в’ються,
А за мною хлопці б’ються.
На городі будяки,
Занадились парубки.
 Не жартуйте, парубки,
Бо колються будяки.

ДІВЧАТА: Їжте калину, горобці, сватайтеся до нас, хлопці!

ГОСПОДАР (скидаючи кожух): На Водохреще треба витріпати міль з

кожуха в орданський сніг, то будуть добре вестися вівці.

(Господар витріпує кожух і пританцьовує, приспівуючи).

ГОСПОДАР: Очищайся кожух, об орданський сніжок для моїх овечок.

(За ним молодиці скидають кожухи і також тріпають, пританцьовуючи).

МОЛОДИЦІ:
Ух, ух, ух, ух!
Очищайся кожух
Об орданський сніжок
Для моїх овечок!
Нас всіх гріє не кожух,
А веселий теплий дух.

(Жартують і веселяться. Тим часом підлітки зліпили на вигоні снігову

бабу. Всі звертають на неї увагу).

ВАСИЛЬ: Стоїть баба на помості й дуже хоче до нас в гості).

ДІВЧАТА: Ми її ласкаво просимо! Давайте її приберемо!

ОЛЕНА: Я зав’яжу її червоною хусткою, щоб не старіла і стояла аж до

Весни.

ДМИТРО: Даю вам, бабуню, мітлу, щоб повимітали від нас усе зле та
нечисте.

ГАЛИНА: Наша бабуня любить, щоб коло неї веселилися. Давайте

потанцюємо.

(Всі веселяться, сміються і жартують).

ВСІ: Освятив Йордан воду на щастя, на здоров’я на вроду!

Різдвяні веселі свята

Відзначає кожна хата.
І йорданські свята в нас
У пошані повсякчас.
 То ж ходімо від хати до хати
Із святами людей вітати:
Колядками та щедрівками
Отця-Бога прославляти.

Щедрівка «Щедрий вечір»