Кохання – високий вид людської діяльності. Це стверджують люди різних епох та різних професій.

Данте описує кохання в своєму творі «Божественна комедія» як рушійну силу всесвіту ,життя космосу,
гімн найвищого духу. яка і керує всім у нашому світі. Відомий психолог та соціолог Маслоу ставить
кохання на вершину своєї піраміди людських потреб.

Творчий переказ – відтворення подій, поведінки, характеру та мої коментарі. Шлях людини
починається з дна. Фауст відмітає божий дар як життя, презирає себе. Не втішає, не ласкає, гнати
Фауста, напружувати волю. Угода – показати насолоду життя, зупинись мить, я пізнав повноту буття і
забирай мою душу.

Ступінь за ступінем за пірамідою маслоу. Низькі види діяльності – забезпечення первинних потреб.
Мефістотель веде Фауста в щось на зразок сучасного клубу. Вони мені огидні. Жага сексу
перетворюється на кохання, відчув душу. Кінець 19 століття – ноу кохання. Найвища мить – взаємне
кохання, нудився, хотів випити отруту – натхнення. ВІЧНО. Великого щастя замало. Маргарита вище за
Фауста. Є душі яким все дано. Душа є іпостась бога. Фауст зрадив маргариту. Фауст я, я, я. У фауста
з’являється відчуття відповідальності, у маргариті воно є з самого початку. Фауст розуміє, що він
винний. Робити заради любові – безгрішний гріх. Абсолютна безгрішність, а потім злочинниця. Не
карає її, каже нема гріха бо заради любові. Все виправдовує любов. Рай открілся для любві,
виправдовування земних гріхів заради вищого, заради любові. Любов виправдовує все. Любов дає
йому змогу зрости морально. Маргарита живе любов’ю, а Фауст ні. Він живе відповідальність. Енергія
інтуїції. Маргарита не хоче йти, бо вона нагрішила і хоче понести відповідальність. Не стало кохання,
не стало життя. Немає компромісів.