МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ: АВТОМЕХАНІЧНИЙ
КАФЕДРА: ЕКОЛОГІЇ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ДОПОВІДЬ НА ТЕМУ:

Вітроенергетика України

Доповідач:
Карук Олексій Ігорович
Студент групи ТР-І-1

КИЇВ – 2017
 ТЕЗИ
Метою роботи є дослідження методів перетворення енергії вітру на
електричну, а також перспектив створення на території України мережі
вітроелектростанцій.
Задача роботи – знайти перспективні технології в царині вітроенергетики та
запропонувати їх використання у різних регіонах України відповідно до
місцевих умов та вітропотенціалу.
Об’єкт дослідження: технології вітроенергетики та умови її впровадження в
Україні.
Робоча гіпотеза: перехід на екологічно чисту, відновлювану енергію є
необхідним, адже паливо на планеті існує в обмежених кількостях та створює
небезпечні для навколишнього середовища продукти згоряння. А
вітроенергетика – одна з найпотужніших та найпоширеніших галузей
альтернативної енергетики, адже серед інших засобів збору енергії
навколишнього середовища, цей має очевидні переваги: він порівняно
недорогий, досить ефективний та не потребує особливих умов для
використання (вітер є майже всюди). Тому, на мою думку, вітер є найбільш
перспективним джерелом чистої енергії для України. Проте на шляху до
масового впровадження вітроенергетики стоять обмежені фінансові можливості
нашої країни та мінливість джерела такої енергії. У своїй роботі ми
намагаємося знайти вирішення цих проблем, шляхом знаходження нових форм
збору та застосування енергії вітру та перспективних місцевостей нашої країни
для їх впровадження.
 ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………………………4
Основна частина………………………………………………………………...…5
Висновок…………………………………………………………………………...6
Додаток 1…………………………………………………………………………..7
 ВСТУП
Упродовж останніх десятиліть вітроенергетика розвивається у багатьох
країнах світу зростаючими темпами, та є одним із основних способів отримання
енергії з відновлюваних джерел.
Така популярність є наслідком вичерпання та здороження викопних
енергоносіїв, необхідністю збереження навколишнього середовища, а також
відносної стабільності та продуктивності використання вітру.
Розвиток вітроенергетики в Україні розпочався у 90-х роках минулого
століття та просувається вельми повільно через нестачу коштів та невеликі
площі, оптимальні для створення промислових ВЕС. Однак потенціал розвитку
цієї галузі а Україні досить значний, у перспективі ми можемо отримувати
щонайменше 30% загального споживання енергії з вітру, а у деяких південних
областях – усі 100%.
Вітрова енергетика є досить безпечною для довкілля, хоча, звичайно, має
й свої недоліки, та є відносно дешевою, адже не потребує палива, великого
персоналу станцій і витрати йдуть лише на обслуговування техніки.
Якщо ми зможемо запровадити більш дешеві та компактні технології
вітроенергетики, зона рентабельності ВЕС може розширитися на всю територію
країни, а розвиток «чистої» галузі пришвидшиться через зниження
мінімального об’єму інвестицій.

Світовий досвід.
 Розвинені країни світу вже давно стали на шлях до повного переходу на
ВДЕ. Основними джерелами «чистої» енергії слугують вітер, сонце (теплова і
світлова енергія) та річки. Оскільки розбудова річкових ГЕС сильно обмежена
необхідністю затоплення территорій, найбільший розвиток отримали сонячна
та вітроенергетика. Провідними країнами у галузі вітроенергетики є Китай
(>100 ГВт, ~ 4% загального видобутку), США (>63 ГВт, ~ 5% заг.) та
Німеччина (>36 ГВт, ~ 9% заг.), а в Данії вітер забезпечує більше 45%
видобутку енергії на рік. Основними напрямками розвитку є побудова великих
наземних ВЕС (часто їх ставлять на сільськогосподарських землях, адже вони
не заважають господарству – це значна перевага вітряків над сонячними
панелями чи річковими ГЕС), та офшорних (морських) станцій. Також
розвивається і мала вітроенергетика.
Українска вітроенергетика.
Промислова вітроенергетика нашої країни веде свою історію з 1997р.,
коли була збудована Новоазовська ВЕС. На сьогодні ми маємо більше двох
десятків ВЕС, сумарною потужністю понад 500 МВт (близько 1% енергетики).
Виробництво енергії з вітру зосереджено у карпатському та
причорноморському регіонах. Найчастіше застосовуються вітрогенератори
власного виробництва потужністю 100 - 600 кВт. Найбільшу електростанцію
запустили у 2012-му – Ботієвська ВЕС на Запоріжжі потужністю 200 МВт, що
виробляє більше 600 млн. кВт/год на рік та забезпечує електрикою південну
частину Запорізької області.
Розвитку вітроенергетики також сприяє законодавство, зокрема Закон України
про Зелений тариф – комплекс заохочуваних заходів для виробників чистої
енергії, що включає підключення до мережі, знижку на постачання електрики
під час низького вироблення станції, підвищену вартість виробленої
електроенергії, тощо.
Перспективи розвитку.
Основними проблемами ВЕС є: 1) вони не вигідні за межами зон
високого вітропотенціалу; 2) довго окупаються; 3) потребують рівної відкритої
поверхні.
Вирішенням більшої частини складнощів може бути впровадження широкої
мережі невеликих, дешевих вітрогенераторів, що будуть рентабельними по всіх
території країни та можуть бути встановлені навіть у містах та важкодоступних
районах, додатково до сталого розвитку великих промислових ВЕС.
Зробити це можуть допомогти різноманітні технології, накшталт
вертикальних вітродвигунів, а найбільш перспективним видом я вважаю
тросовий вітродвигун, що може кріпитися до будь-якої опори, та ще й нести
функцію відтяжок для різноманітних висотних споруд.
 ВИСНОВОК
• Вітроенергетика – одна з найбільш перспективних технологій
виробництва електроенергії.
• Україна має значний потенціал розвитку вітроенергетики та інших ВДЕ,
що теоретично дозволяє країні в майбутньому повністю відмовитися від
викопного палива.
• Для поліпшення діяльності та розвитку ВДЕ необхідне розширення
законодавчої підтримки та створення державної програми розвитку.
• Значно прискорити перехід на ВДЕ може впровадження дешевих та
зручних малих ВЕС, наприклад за патентом України №114366 «Тросовий
вітродвигун»

ДОДАТОК 1
1 – опора;
2 – підшипник;
3 – трос;
4 – вітроколеса;
5 – вантаж;
6 – натягувачі;
7 – генератор.