Енергетика: енергетична криза, проблема безпеки

АЕС, нових енергоблоків та наслідки виведення АЕС

з експлуатації, аварії на атомних
електростанціях (Японія, 2011; Україна, 1986).
Енергетична криза - це глобальна проблема, що стосується недостатньої
кількості енергії для задоволення потреб людства. Це може мати серйозні
наслідки для економіки, соціальної сфери та навколишнього середовища.

Одна з найбільших проблем, пов'язаних з енергетичною кризою - це залежність

від необхідності використання паливних ресурсів, таких як нафта, газ та вугілля.
Ці ресурси є обмеженими та необхідно докладати зусиль для їх збереження. Крім
того, використання таких ресурсів може мати негативний вплив на навколишнє
середовище, зокрема, спричиняти забруднення повітря та води.

Інша проблема, пов'язана з енергетичною кризою, - це недостатня кількість

джерел енергії, які були б досить ефективні, стійкі та доступні. Це стосується
розвитку альтернативних джерел енергії, таких як сонячна, вітрова та
гідроенергетика. Втім, їх розвиток може вимагати значних інвестицій та зусиль.

Енергетична криза може мати серйозні наслідки для економіки та соціальної

сфери. Недостатність енергії може призвести до зростання цін на
електроенергію та інші товари та послуги, що може посилити соціальну напругу.
Крім того, енергетична криза може призвести до втрат робочих місць та
зменшення виробництва, що може відбитися на економіці.

Нарешті, енергетична криза може мати серйозний вплив на навколишнє

середовище. Використання паливних ресурсів може мати негативний вплив на
клімат, зокрема, призводити до викидів вуглекислого газу та інших шкідливих
речовин. Це може призвести до глобального потепління, зміни клімату та інших
небезпек для людства та природи.
Більшість енергетичних криз були спричинені локальним дефіцитом, війнами та маніпулюванням ринком.
Дехто стверджує, що дії уряду, такі як підвищення податків, націоналізація енергетичних компаній і регулювання
енергетичного сектору, зміщують попит і пропозицію на енергію з економічної рівноваги. Провал ринку
можливий, коли відбувається монопольне маніпулювання ринками. Криза може розвинутися через промислові
дії, такі як організовані профспілками страйки та урядове ембарго. Причиною може бути надмірне споживання,
застаріла інфраструктура, збій у дроселі або вузькі місця на нафтопереробних заводах і портових спорудах, які
обмежують постачання палива. У дуже холодні зими може виникнути аварійна ситуація через підвищене
споживання енергії.
Збої в трубопроводах та інші аварії можуть
спричинити незначні перебої з
енергопостачанням. Криза може виникнути
після пошкодження інфраструктури через
сувору погоду. Напади терористів або збройних
сил на важливу інфраструктуру є можливою
проблемою для споживачів енергії, а успішний
удар по об’єкту на Близькому Сході потенційно
може спричинити глобальний дефіцит.
Політичні події, наприклад, коли змінюється
уряд через зміну режиму, крах монархії,
військова окупація та переворот, можуть
порушити видобуток нафти та газу та
створити дефіцит. Дефіцит палива також може
виникати через надмірне та некоректне
використання палива.
Стан атомної енергетики в світі зазнав
суттєвих змін після аварії на японській АЕС
«Фукусіма-1», яка сталась у березні 2011
року. Деякі країни, що не мали власних
виробничих потужностей в галузі атомної
енергетики та планували розпочати
будівництво перших АЕС після трагедії
відмовились від своїх намірів, зокрема:
Венесуела, Італія і Тайланд. Рішення про
зупинку реалізації нових проектів
будівництва атомних енергоблоків
прийняли, також, Німеччина та Швейцарія.
Аналіз розвитку атомної енергетики за останні
десятиріччя показав наявність таких ключових
проблем: безпека експлуатації функціонуючих
атомних електростанцій; переважання реакторів
ІІ покоління на АЕС більшості країн, що
розвивають ядерну енергетику; наближення
завершення планових строків експлуатації
більшості реакторів, що використовуються та
необхідність їх подовження; утилізація
відпрацьованого ядерного палива;
пріоритетний розвиток відновлюваної
енергетики, що може привести до зменшення
коефіцієнта використання потужності АЕС і
більш ранніх термінів початку виведення їх з
експлуатації.
Враховуючи вищезазначене, першочерговою необхідністю для країн, що представляють галузь, є: забезпечення
енергетичної безпеки; розроблення інноваційних ядерних реакторів і паливних циклів; відповідність діяльності
світовим нормам та стандартам; зниження кількості викидів СО2 у навколишнє середовище; дотримання екологічної
гармонізації; підвищення енергоефективності тощо. Таким чином, в найближчому майбутньому, перед лідерами
галузі постає завдання розробки та впровадження інновацій, які здатні задовольнити критерії екологічності,
ефективності та безпеки.
У процесі розвитку атомної енергетики
першочерговим завданням є забезпечення
безпеки в сфері використання атомної енергії, а
також розробка заходів з продовження термінів
експлуатації енергоблоків АЕС. В Україні
розташовано 4 атомні електростанції, на яких, в
загальній кількості, експлуатується 15
енергоблоків, з яких до 2030 року в 11
закінчується експлуатаційний термін, у зв’язку з
чим необхідним є визначення подальших дій
щодо розвитку ядерної галузі. Продовження
терміну експлуатації енергоблоків є звичною
практикою у таких ситуаціях, зокрема, й щодо
енергоблоків з реакторами типу ВВЕР, які, крім
України, експлуатуються у Фінляндії, Угорщині,
Чехії, Словаччині і в РФ.
 З точки зору ядерної спільноти та освічених людей,
вироблення атомної енергії не є раціональним.

Термін «природна безпека» АЕС, запропонований у роботі щодо

реакторів на швидких нейтронах зі свинцевим охолодженням, не
зовсім доречний, оскільки притуплює пильність як розробників АЕС,
так і експлуатаційного персоналу. Для розробників і експлуатаційного
персоналу основним принципом має бути презумпція потенційної
небезпеки в кожному ядерному реакторі через величезну кількість
радіоактивності.
Відзначений конфлікт виражається в тому, що для підвищення
безпеки таких реакторів необхідно збільшити кількість систем
безпеки та глибинних загороджень захисту, що зумовлено
природними властивостями використовуваних теплоносіїв. Це
призводить до зниження інвестиційної привабливості проектів АЕС
через зростання величини питомих капітальних витрат, а для їх
стримування потрібне збільшення потужності реакторної установки,
що є причиною зростання загальної вартості будівництва АЕС та
термінів будівництва.
Виведення з Це процес проведення низки відповідних заходів, в
експлуатації межах певної атомної електростанції, в результаті яких
припиняється користування реактором як

реактора енергоресурсом. Ці заходи включають демонтаж і

видалення радіоактивних конструкцій реактора і
приведення ділянки до стану який дозволяє
використовувати її для будівництва нового
енергоблоку або інших видів промислової діяльності.
На даний момент в світі повністю зупинені або
перебувають на різних етапах виведення з експлуатації
більш ніж 130 енергоблоків.
Однак, якщо АЕС будуть виведені з експлуатації без
належного контролю та знешкодження, це матиме
серйозні наслідки для здоров'я людей та
навколишнього середовища. Зокрема, може виникнути
проблема зі зберіганням відпрацьованого палива та
ядерних відходів, які мають дуже довгий період
розпаду та можуть залишатися радіоактивними
протягом багатьох років.
Процес виводу з експлуатації складається з
таких етапів:

Зупинка реактора
Етап, який супроводжується зупинкою енергоблоку що призводить до припинення виробництва електроенергії.
Консервація під наглядом
Цей етап може тривати від трьох до п'яти років: видаляється ядерне паливо з активної зони реактора а потім і з
території блоку, видаляються радіоактивні відходи, проводиться деактивація обладнання і ще цілий ряд інших робіт.
Відповідно до вимог наглядових інстанцій, цей період не включається в процес виводу з експлуатації і блок АЕС все ще
вважається в експлуатації і продовжує обслуговуватися. Реактори демонтують після періоду дворічної витримки.
Масивне обладнання перевозиться в нерозібраному вигляді і використовується як бар'єр для стримування
радіонуклідів.
Безпосередній вивід з експлуатації
Реакторну установку, всі системи та обладнання консервують, ізолюють від зовнішнього середовища, і підтримують в
безпечному стані. Неактивне обладнання демонтують для майбутнього використання або утилізації. Звільненні
приміщення і конструкції можна демонтувати або повторно використовувати для альтернативного бізнесу. Реактор,
обладнання першого контуру та інше високорадіоактивне обладнання консервують. Один з варіантів це створення
бетонної оболонки з певним періодом витримки, поки радіоактивність не досягне прийнятного рівня за рахунок
природного розпаду.
При ВЕ блоків АЕС виникає специфічна проблема:
радіоактивне забруднення та активація частини
обладнання, будівельних захисних конструкцій, боксів
та приміщень, так звана залишкова радіоактивність.
Хоча таких радіоактивних систем та приміщень на АЕС
не більше 20% від загальної кількості. Наявність
активності та радіоактивного забруднення призводить
до того, що обстеження, дезактиваційні та демонтажні
роботи будуть здійснюватися в радіаційно небезпечних
умовах для персоналу.
Потужність дози від радіоактивного обладнання може
значно перевищувати допустимі величини. Внаслідок
радіоактивного забруднення та активації при демонтажі
обладнання та будівель АС утворюється велика кількість
радіоактивних відходів. Крім того, певна частина
відходів утворюється безпосередньо у процесі ВЕ.
Обсяги РАВ при ВЕ можуть сягати десятків і більше
тисяч тонн.
Наявний обмежений світовий досвід ВЕ АС показує, що
процес розпаду РАВ може бути здійснений у часовому
інтервалі від кількох десятків до 100 і більше років. ВЕ
АС пов'язаний з великими фінансовими витратами,
оскільки після остаточного зупинки реактора станція
перестає виробляти електроенергію і перетворюється
на об'єкт, що потребує постійного фінансування.
Аварія на АЕС у префектурі Фукусіма (2011)
Одна з найбільших аварій, що сталися за останні роки, трапилася на атомній
електростанції Фукусіма в Японії. Катастрофа сталася 11 березня 2011 року.
За офіційними даними відомо, що аварії присвоїли 7-й рівень за шкалою
INES (International Nuclear Event Scale – міжнародна шкала ядерних подій).
Це жахливий приклад неправильного використання природних ресурсів і
зневаги безпекою населення не тільки однієї конкретної країни, а людства в
цілому.
Причини. Після сильного землетрусу, який спровокував не менш сильне
цунамі, вийшли з ладу системи основного та резервного
електропостачання, що забезпечують охолодження реакторів. Без
належного охолодження, паливо в реакторах перших трьох енергоблоків,
розплавилося. Утворилося скупчення водню, який став причиною вибухів.
Крім того, однією з причин аварії, що сталася, вважається халатне ставлення
керівництва компанії, якій належить АЕС – Tokyo Electric Power Company.
Раніше, в документах японської організації у справах ядерної безпеки, вже
згадувалося про те, що АЕС Фукусіма не готова витримати стихії подібної
сили, проте ніяких заходів вжито не було. Дане явище, коли допускаються
помилки при проектуванні або порушуються заходи безпеки, поширене по
відношенню до багатьох будівельних об’єктів.
Наслідки. Радіоактивного забруднення зазнали, в першу чергу, найближчі до
епіцентру території – було виявлено підвищений вміст. Протягом року, в
Токійській затоці, в місті Токіо і передмісті, вміст цезію перевищував норму
більш, ніж в 10 разів. Вже 24 березня 2011 року було зафіксовано зміну
радіоактивної обстановки по всій планеті.
За дослідженнями наслідків аварії, міністерством охорони здоров’я Японії,
зафіксовано підвищення радіації в прибережних районах Фукусіми більш,
ніж в сто з гаком разів. Введена заборона на ловлю риби в цих районах з
метою вживання її в їжу. Рибу виловлюють лише для виміру рівня радіації і
контролю екологічної обстановки. Також, одним з наслідків є той факт, що
почастішали випадки онкологічних захворювань у населення прилеглих
районів. Однак, вчені прогнозують збільшення захворюваності, в найближчі
15 років.
Наслідки аварії торкнулися і верхнього родючого шару землі. В Японії
ведуться роботи по знешкодженню і очищенню забрудненого ґрунту, але
все ж варто відзначити, що повністю очистити від радіоактивного
забруднення грунт не вдасться, так чи інакше буде потрібно зняття
верхнього шару з подальшим транспортуванням в спеціальні сховища
радіоактивних відходів.
Висновки. Багато країн, після трапилася екологічної катастрофи на Фукусімі,
звернули увагу на свої атомні енергетичні об’єкти, воно і зрозуміло –
питання про здатність витримати стихійне лихо, стало актуальним для
багатьох атомних електростанцій по всьому світу. Японія, в міру можливості,
буде відмовлятися від всіх АЕС. У будь-якому випадку, незручності заподіяні
скороченням і закриттям АЕС – ніщо, в порівнянні з наслідками аварій, що
сталися на них.
 Чорнобильська
катастрофа
Причини
За офіційною версією, причиною аварії стали дії персоналу зміни під час
проведення експерименту, пов’язаного з вибігом ротора турбогенератора та
збільшенням енерговиділення в активній зоні. Пізніше вивчення причин вибуху
реактора засвідчило наявність цілого комплексу суспільно-політичних та
науково-технічних передумов аварії. Серед них: державна політика СРСР щодо
розвитку атомної енергетики, легковажне ставлення до її специфіки та питань
безпеки, недопрацювання технічних і технологічних складових при
проектуванні станції, порушення в ході будівництва, постачання неякісного
обладнання, проблеми кадрового забезпечення тощо.
Серед основних проблем Зони відчуження впродовж тривалого часу
залишалися проблеми екологічного забруднення, «самосели», діяльність
підприємств, що працювали на території Зони відчуження, виведення з
експлуатації станції (12.2000), збереження безпечного стану «Об’єкта
“Укриття”» та робота з радіоактивними відходами різного рівня забруднення.
Дякую за увагу!