Екологічні проблеми атомної енергетики .

Атомна енергетика – це складна та комплексна тема,

навколо якої точиться чимало суперечок. Атомники
усіляко пропагують свою галузь оповідями про
надійність, екологічність і вигідність. Далекі від
енергетичної сфери люди згадують переважно про
ризик аварій. Громадянське суспільство переймається
ще й питанням небезпечних відходів.
 Вплив на людей і довкілля.
В процесі свої роботи атомні станції майже не забруднюють довкілля і виглядають цілком екологічними. Але якщо
зазирнути глибше, то на поверхню випливає чимало прихованих від стороннього ока проблем. Адже АЕС – це не лише
безпосередня робота, а й інші етапи, які входять у повний ядерно паливний цикл:

Видобуток руди – атомні станції, як і теплові, працюють на викопному паливі. Уранову руду видобувають на шахтах, які
мають ті самі проблеми, що й вугільні: зруйновані території, які потребують відновлення, викиди у довкілля, відходи. На
них також підвищена концентрація радону – радіоактивного газу, який при вдиханні опромінює працівників шахт
зсередини і може спричиняти серйозні захворювання.

Збагачення урану – уран для ядерних реакторів необхідно не лише видобувати, а й додатково обробляти, щоб він став
придатним для використання. Для тони ядерного палива необхідно переробити 2-3 тисячі тон радіоактивної уранової
руди. Решта стає відходами, які потребують особливого поводження.

Виведення з експлуатації – атомний реактор після завершення його терміну експлуатації не можна просто зупинити і
перетворити на арт-простір чи опенспейс. Більшість його складників – радіоактивні, тож його необхідно повністю
розібрати, ізолювати і так само захоронити. Способу ж безпечно зберігати всі ці відходи довше, ніж сто років, людство
досі не винайшло.
Аварії та несправності
За період існування індустрії сталося 11 серйозних аварій атомних реакторів (із розплавом
ядерного палива та\або руйнацією реактора), ще 5 – на об’єктах ядерно-паливного
комплексу. Набагато більше, ніж прогнозували представники індустрії.

Атомники люблять відхрещуватися від цього аспекту, називати аварії «випадковостями» і

списувати їх на «людський фактор». Але ці розмови, на жаль, ніяк не впливають на те, що
аварії на атомних станціях ставалися і можуть статися ще. І що аварії – це не лише
«людський фактор», а й зруйновані людські життя. Так, внаслідок Чорнобильської трагедії
постраждали сотні тисяч людей, десятки тисяч родин назавжди переселилися з домівок, а
територія площею у три Києва стала Зоною відчуження. Із небезпечними відходами, що
утворилися внаслідок катастрофи, необхідно справлятися досі.

Звісно, враховуючи потенційні ризики, атомні станції проєктуються так, щоб максимально
убезпечити їх від аварій, терористичних атак, природних катаклізмів, фатальних людських
помилок. Але досвід показує, що хвилюватися атомникам варто і через значно менші
проблеми: наприклад, пташок чи морських тваринок.
Нещодавно, «надійна та стабільна» атомна енергетика постраждала від атаки морських
тваринок, подібних на медуз. Морські сальпи засмітили водозабірні клапани на
Ханульскій АЕС у Кореї, через що в країні зупинилися аж два енергоблоки потужністю
майже ГВт кожен. І це стається не вперше і не лише в Кореї.

Наприклад, у ставку-охолоджувачі Хмельницької АЕС прижилися молюски-дрейсени,

звиклі до теплої води. В 2005 році їх зібралося так багато, що вони частково перекрили
труби системи охолодження і ті перестали пропускати достатньо води, тож в одному з
енергоблоків довелося екстрено знижувати потужність. А у 2015 році реактор на
американській станції Індіан Поінт зупинився на три дні через пташку. А точніше, через
пташиний послід, який потрапив на лінії електропередач і призвів до спрацювання
систем безпеки.
Ціна енергії
В Україні тариф на атомну електроенергію найнижчий, проте насправді він не відображає всіх витрат
пов’язаних з атомною генрацією. Так, він неповною мірою включає в себе вартість зняття з
експлуатації, поводження з радіоактивними відходами та не включає в себе вартість поводження з
відпрацьованим ядерним паливом. Світова ж статистика показує щорічне збільшення нормованої
вартості електроенергії (тобто такої яка включає всі екстерналії).

За останні 11 років вартість атомної електрики зросла на 33%, про це свідчить звіт Лазард за 2020 рік.
Така тенденція зумовлена постійними зростаннями вимог до безпеки, зростання вартості спорудження
нових енергоблоків та виведення старих з експлуатації. Вартість сонячної та вітрової генерації в той
же час впала на 90% та 70% відповідно.

З 15 наявних реакторів, у 12 вже сплив проєктний термін експлуатації – вони відпрацювали вже понад
30 років. Поки держава продовжує ці терміни, сподіваючись, що реактори-пенсіонери витримають ще
трохи. Але вони все ж не вічні й рано чи пізно їх доведеться закривати. Однак закрити – не означає
просто зупинитися і перестати працювати. Деякі частини атомної станції забруднені і потребують
особливого поводження, тож її треба не просто вимкнути, а ще й розібрати, запакувати та захоронити
відходи.
Зараз ми не маємо фінансів, аби вивести з експлуатації навіть один енергоблок. Тож після зупинки, старі блоки доведеться
залишати на невизначений час, доки не збереться достатньо коштів. Такий відкладений демонтаж має низку недоліків.
Зокрема, виведенням з експлуатації станції могла б займатися частина її ж працівників – це зберегло б їм роботу ще на
багато років, а також було б значно ефективніше. Адже хто впорається з цим краще, ніж ті, хто роками там працювали і
знають, як все влаштовано? Якщо ж відтерміновувати виведення з експлуатації, то люди втратять роботу, а ядерна галузь
втратить можливість отримати користь від їхніх знань та навичок.

Однак грошей на це немає, і замість вирішувати цю проблему, Україна планує створити нам нову – добудувати ще два
реактори на Хмельницькій АЕС, на які так само немає грошей, то ще й безпечність проєкту ніким не підтверджена.

Тож, враховуючи те, чого нам коштуватиме подальший розвиток атомної енергетики – не лише грошей, а й нашої безпеки
та здоров’я – варто вже зараз задуматися над альтернативами. Адже розвиток відновлюваних джерел енергії та
енергоефективності вже зараз вигідніший. До того ж, саме ВДЕ нині є найчистішими технологіями, що продукують
найменше відходів та забруднення і допомагають боротися зі зміною клімату.

А щоб і далі бути в курсі новин зі світу атомної енергетики, підписуйтеся на нашу щомісячну розсилку.