1.4.Словесні методи в екологічному вихованні.

Екологічна казка, як форма спілкування дітей з природою.

Серед різноманіття сучасних засобів навчання і виховання я би хотіла звернути

вашу увагу на казку. Неможливо уявити дитинство без казок - батьки читають їх
дітям, казки застосовуються у навчальній програмі дитячих садків. Казка як
своєрідний жанр народної та літературної творчості посідає значне місце у фольклорі
всіх країн світу.
А. Богуш називає казкою усний народний твір, що виник у безпосередньому
спілкуванні розповідача зі слухачами. Автор стверджує, що це активна творчість, яка
охоплює всі сфери життя дитини - розум, уявлення, волю. А. Богуш і Н. Лисенко
зазначають: «казки характеризуються захоплюючим сюжетом.
Дошкільників потрібно вчити захоплюватися красою природи в різні пори року,
радо спілкуватися, милуватися нею, дбати про збереження та орієнтуватися в
причинах забруднення оточуючого середовища. Як одну з форм спілкування дітей з
природою, доцільно використовувати екологічну казку. Під час складання
екологічних казок потрібно намагатись навчити дітей висловлювати свої думки,
переконання, розуміти стан довкілля і виявляти особисте ставлення до нього.
Важливою з погляду екологічного виховання педагоги і психологи називають
схильність дитини до анімізму (одухотворення всього живого). Для дошкільників
характерне сприйняття природних об'єктів «на рівних» - тварини, рослини можуть
думати, відчувати, спілкуватися; неживі предмети наділяються свідомістю й життям.
Казка природничого змісту відповідає цій особливості сприйняття, але в той же час,
як доведено дослідженнями психологів, діти розуміють фантастичність подій у ній.
Екологічна казка забезпечує формування реалістичних уявлень про окремі об’єкти
чи явища природи, потреби живих організмів, зв’язки та залежності у природі в їх
багатоступеневій ієрархічній послідовності та єдності, комплексно впливає на
когнітивну, почуттєву і діяльнісну сфери особистості дитини.
Зміст пізнавальних казок про природу розкриває дітям особливості виникнення,
розвитку, росту об'єктів природи, сприяє розумінню розвитку природи за своїми
законами, незалежно від людини, таким чином порушується артифікалізм,
формується непрагматичне ставлення до природи. Таким чином, завдяки природничій
казці у дитини формуються не лише уявлення про об'єкти природи, взаємозв'язок між
ними, але й позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи, та розвивається
мотивація до екологічно доцільної поведінки та діяльності.
У процесі екологічного виховання дошкільників доцільно використовувати
природничі казки, що мають наукову пізнавальну основу.
Під науковою основою казок розуміються реальні факти й відомості, що в
образній формі подаються дітям. Науковою основою казок виступають:
- відомості про природні об'єкти;
- інформація про середовище існування й задоволення потреб живих організмів;
- демонстрація зв'язків живих організмів із середовищем існування, живих
організмів між собою;
 - інформація про цілісність природи і можливі наслідки її порушення;
- вплив діяльності людини на природу.
Ця інформація в казці має емоційне забарвлення. Оскільки всі знання й уявлення
дітей, отримані з казок, мають емоційну насиченість, вони, на мій погляд,
сприятимуть формуванню суб'єктивного ставлення до об'єктів природи,
опосередковано впливатимуть на поведінку дітей у природі, регулюватимуть їх
діяльність.
З метою формування в дітей дошкільного віку початкових уявлень про живі
організми, їхні взаємозв'язки між собою та з середовищем існування, про цілісність
природи та наслідки діяльності людей у ній можна використати казки Г. Барвінок, В.
Біанкі, А. Бєлєнької, Б. Грінченка, Ю. Дмитрієва, Н. Забіли, О. Іваненко, О. Лопатіної,
С. Могилевської, А. М'ястківського, Н. Павлової, З. Плохій, М. Пономаренко, Н.
Рижової, І. Сенченко, Н. Сладкова, М. Скребцової, Ю. Старостенко, В. Сутєєвої,
В. Сухомлинського, О. Толстого, О. Трофимова, Лесі Українки, К. Ушинського,
Д. Чередниченко, Ю. Ярмиша й інших.
Аналіз казок природничого змісту класиків дитячої літератури й сучасних
письменників переконує нас у тому, що вони здатні дати дитині величезний обсяг
пізнавальної інформації, а також прищепити любов і інтерес до природи, навчити
піклуватися про неї. Природничі казки поєднують у собі елементи науковості й
образні поетичні описи природи. Доцільність їх використання у процесі екологічного
виховання дітей обумовлено можливістю наукового підходу до добору інформації,
необхідної дитині дошкільного віку; наявністю яскравих образів, що відповідає
характеру дитячого мислення; емоційною насиченістю, що відповідає характеру
дитячого сприйняття світу та впливає на поведінку.
Таким чином, природнича казка, в основу якої покладено конкретні наукові факти,
а форма подання інформації залишається казковою, здатна оптимізувати процес
екологічного виховання дітей дошкільного віку, надаючи йому почуттєвої
спрямованості.