МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ (КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ)

за розділами курсів
“Основи теплотехніки/термодинаміки та гідравліки”,
“Теплотехніка та гідравліка”

для студентів, що навчаються за спеціальностями

131 “Прикладна механіка”,
133 “Галузеве машинобудування”,
134 “Авіаційна та ракетно-космічна техніка”,
усіх форм навчання

2021
 2

Методичні вказівки до індивідуальних завдань (контрольних

робіт) за розділами курсів “Основи теплотехніки/термодинаміки та
гідравліки”, “Теплотехніка та гідравліка” для студентів, що
навчаються за спеціальностями 131 “Прикладна механіка”, 133
“Галузеве машинобудування”, 134 “Авіаційна та ракетно-космічна
техніка”, усіх форм навчання /Укл.: С.О.Беженов. – Запоріжжя: НУ
«Запорізька політехніка», 2021. – 42 с.

Укладач : С.О.Беженов, доцент, к.т.н.

Рецензент : Н.О.Євсєєва, доцент, к.т.н.

Відповідальний за випуск : Г.І.Слинько, професор, д.т.н.

Затверджено
на засіданні кафедри двигунів внутрішнього згорання
протокол № 1 від ” 30 ” серпня 2021 р.

Рекомендовано до видання
НМК машинобудівного факультету
протокол № 1 від ” 02 ” вересня 2021 р.
 3

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1. Індивідуальні завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.1 Гідравлічний розрахунок короткого трубопроводу
(завдання № 1) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.2 Статичний розрахунок енергосилової частини об’ємного
гідроприводу (завдання № 2) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.3 Розрахунок розімкнутих термодинамічних процесів у
закритих системах (завдання № 3) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
1.4 Розрахунок стаціонарної теплопередачі через тверду
стінку (завдання № 4) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
2. Перелік контрольних питань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
3. Рекомендації щодо виконання завдань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
3.1 Рекомендації до завдання № 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
3.2 Рекомендації до завдання № 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
3.3 Рекомендації до завдання № 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
3.4 Рекомендації до завдання № 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
4. Рекомендована література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Додаток А Деякі довідкові дані для розв’язання задач . . . . . . 29

Додаток Б Приклади оформлення графічних ілюстрацій до
завдань. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Додаток В Деякі відомості щодо представлення результатів
розрахунків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
Додаток Г Зразок титульного аркуша . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
 4

ВСТУП

Метою викладання дисциплін “Основи

теплотехніки/термодинаміки та гідравліки” та “Теплотехніка та
гідравліка” є формування у студентів базових теоретичних знань і
практичних навичок розв’язання задач класичної гідромеханіки та
теорії функціонуванням систем гідравлічних та пневматичних
приводів, а також термодинамічного аналізу процесів енергетичних
установок та основних процесів теплообміну. Після вивчення
відповідної дисципліни студенти повинні, зокрема, знати і уміти
використовувати: основні закони рівноваги та руху рідини, технічної
термодинаміки, а також процесів теплообміну; алгоритми визначення
параметрів функціонування гідравлічних та термодинамічних систем
технологічного обладнання.
Навчальними планами передбачено виконання самостійної
роботи з названих дисциплін студентами, що навчаються за
спеціальностями 131 “Прикладна механіка”, 133 “Галузеве
машинобудування”, 134 “Авіаційна та ракетно-космічна техніка”.
Самостійна робота студентів денного відділення включає в себе
виконання індивідуальних домашніх завдань, а заочного відділення –
контрольної роботи.
У поданих методичних вказівках наведено вихідні дані до
індивідуальних завдань, довідкові дані, а також рекомендації,
пояснення щодо гідравлічного розрахунку коротких трубопроводів,
статичного розрахунку об’ємних гідроприводів, розрахунку
розімкнутих термодинамічних процесів у закритих системах, а також
розрахунку стаціонарної теплопередачі через тверду стінку.
Кожний студент одержує персональний шифр завдання, який
складається з двох чисел: перше – визначає номер схеми, друге –
номер варіанта.
Звіти про виконання індивідуальних завдань (контрольних
робіт) студенти оформлюють згідно з вимогами чинних стандартів
щодо оформлення науково-технічної документації (зразок титульного
аркушу наведено у додатку Г) і представляють до захисту у термін,
визначений графіком самостійної роботи.
 5

1 ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАН НЯ

1.1 Гідравлічний розрахунок короткого

трубопроводу (завдання № 1)

Здійснити гідравлічний розрахунок короткого трубопроводу

заданої гідравлічної системи. В результаті розрахунків необхідно:
– побудувати схему гідравлічної установки згідно з заданими
параметрами;
– визначити тиск ( pм ) на поверхні рідини в напірному резервуарі,
необхідний для забезпечення заданої витрати рідини ( Q );
– побудувати п’єзометричну та напірну лінії уздовж заданого
трубопроводу, а також характеристики трубопроводу із заданим
ступенем відкриття запірного пристрою;
– визначити максимальний тиск на кожній з ділянок трубопроводу.
Загальний вигляд типової гідравлічної установки показано на рис. 1.1.
Установка складається з двох закритих резервуарів. Тиск на поверхні
рідини в напірному резервуарі контролюється манометром ( pм ), а в
приймальному – мановакуумметром ( pмv ) .

pм p мv
6 7
ℓ0
5 h3
h2

ℓ0
h1

ℓ1 , d1
ℓ2 , d2
1 3 2

1 – напірний резервуар; 2 – приймальний резервуар; 3 – трубопровід;

4 – фільтр; 5 – запірний пристрій; 6 – манометр; 7 – мановакуумметр.

Рисунок 1.1 – Схема типової гідравлічної системи

 6

Резервуари з’єднано між собою трубопроводом, що має дві

ділянки: більшого (d1) і меншого (d2) діаметрів. Довжини відповідних
ділянок трубопроводу позначаються як ℓ1 та ℓ2. Рух робочої рідини в
трубопроводі є стаціонарним і відбувається в напрямку від напірного
до приймального резервуару. Для парних номерів схем першим по
ходу рідини розташована ділянка трубопроводу більшого діаметру (ℓ1,
d1), а для непарних номерів схем – трубопровід починається з ділянки
меншого діаметру (ℓ2, d2).
На трубопроводі в кожній гідросистемі встановлено фільтр (Ф)
та запірний пристрій (ЗП). Ці конструктивні елементи являють собою
місцеві гідравлічні опори і можуть бути розташованими як на одній і
тій самій ділянці трубопроводу (або більшого, або меншого діаметру),
так і на різних ділянках. Спосіб установки задається таблицею 1.1
згідно з номером схеми. Відстань ℓ0 , що задає положення того чи
іншого місцевого гідравлічного опору від кінця ділянки трубопроводу
певного діаметру, слід приймати як ℓ0 = ℓi / 5. У випадку, якщо фільтр і
запірний пристрій встановлені на ділянці одного й того ж діаметру, їх
слід розташувати послідовно один за одним також на відстані ℓ0 .
З таблиці 1.2, згідно з номером варіанта з’ясовують числові
значення робочих параметрів гідросистеми.

Таблиця 1.1 – Вихідні дані до конструкцій гідравлічних установок

№ h1 h2 h3 ℓ1 ℓ2 На якій ділянці встановлено :

схеми м м м м м фільтр запірний пристрій
1 2 3 4 5 6 7 8
1 10 1 3 40 10 ℓ1 , d1 ℓ1 , d1
2 9 2 2 35 15 ℓ1 , d1 ℓ2 , d2
3 8 3 1 30 20 ℓ2 , d2 ℓ2 , d2
4 7 4 6 25 25 ℓ2 , d2 ℓ1 , d1
5 6 5 5 20 30 ℓ1 , d1 ℓ1 , d1
6 7 6 4 15 35 ℓ1 , d1 ℓ2 , d2
7 8 8 5 10 40 ℓ2 , d2 ℓ2 , d2
8 9 6 3 15 35 ℓ2 , d2 ℓ1 , d1
9 10 5 5 20 30 ℓ1 , d1 ℓ1 , d1
10 9 1 2 25 25 ℓ1 , d1 ℓ2 , d2
 7

Продовження таблиці 1.1

1 2 3 4 5 6 7 8
11 8 2 1 30 20 ℓ2 , d2 ℓ2 , d2
12 7 3 3 35 15 ℓ2 , d2 ℓ1 , d1
13 6 4 7 40 10 ℓ1 , d1 ℓ1 , d1
14 7 7 2 25 25 ℓ1 , d1 ℓ2 , d2
15 1 10 8 40 10 ℓ2 , d2 ℓ2 , d2
16 2 9 9 35 15 ℓ2 , d2 ℓ1 , d1
17 3 8 10 30 20 ℓ1 , d1 ℓ1 , d1
18 4 7 5 25 25 ℓ1 , d1 ℓ2 , d2
19 5 6 6 20 30 ℓ2 , d2 ℓ2 , d2
20 4 5 7 15 35 ℓ2 , d2 ℓ1 , d1
21 3 3 8 10 40 ℓ1 , d1 ℓ1 , d1
22 2 7 6 15 35 ℓ1 , d1 ℓ2 , d2
23 1 8 8 20 30 ℓ2 , d2 ℓ2 , d2
24 2 9 10 25 25 ℓ2 , d2 ℓ1 , d1
25 3 10 2 30 20 ℓ1 , d1 ℓ1 , d1
26 4 6 6 35 15 ℓ1 , d1 ℓ2 , d2
27 5 8 10 40 10 ℓ2 , d2 ℓ2 , d2
28 4 4 7 25 25 ℓ2 , d2 ℓ1 , d1

Таблиця 1.2 – Варіанти робочих параметрів гідравлічної установки

№ ва- Робоча рідина d1 d2 Δ Q pмv

ζф ζ зп
ріанта сорт  t , °C мм мм мм л / с кПа
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1 Бензин 10 2,5 0,45 48 39 0,35 6 25
2 Вода 15 9,5 1,3 51 40 0,05 7 20
3 Гас 20 10 1,55 54 44 0,3 8 15
4 АМГ-10 25 9 4,7 57,5 45 0,04 9 10
5 И-12А 30 2,5 1,5 61 48 0,25 10 5
6 И-30А 35 9,5 1,75 62 50 0,035 11 0
7 ГМ-50 40 10 4,5 63 51 0,2 12 –5
8 АУ 45 9 0,4 64 54 0,03 13 – 10
 8

Продовження таблиці 1.2

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
9 Бензин 15 2,5 1,95 66 56,5 0,15 14 –5
10 Вода 20 9,5 4,3 67 57,5 0,02 15 – 20
11 Гас 25 10 0,35 69 61 0,35 16 – 25
12 АМГ-10 30 9 1,7 70 62 0,05 17 0
13 И-12А 35 2,5 4,1 75 63 0,3 18 5
14 И-30А 40 9,5 0,3 76 64 0,04 19 10
15 ГМ-50 10 10 1,9 81 66 0,25 20 15
16 АУ 15 9 2,15 82 67 0,035 21 20
17 Бензин 20 2,5 0,25 87 69 0,2 22 25
18 Вода 25 9,5 2 88 70 0,03 23 0
19 Гас 30 10 2,35 93 74 0,15 24 – 25
20 АМГ-10 35 9 4,15 94 75 0,02 25 – 20
21 И-12А 40 2,5 2,1 99 76 0,35 26 – 15
22 И-30А 45 9,5 2,55 100 80 0,05 27 – 10
23 ГМ-50 15 10 4 105 81 0,3 28 –5
24 АУ 20 9 0,2 106 82 0,04 29 0
25 Вода 30 2,5 2,75 112 86 0,25 30 10
26 Гас 35 9,5 2,3 113 87 0,035 31 15
27 АМГ-10 40 10 0,15 118 88 0,2 32 20
28 И-12А 10 9 4,2 119 92 0,03 33 – 20
29 ГМ-50 45 2,5 2,95 124 93 0,15 34 – 15
30 АУ 25 9,5 2,5 125 94 0,02 35 – 10


Примітка. Знаково-цифровими символами позначено різні сорти
мінерального масла.

1.2 Статичний розрахунок енергосилової

частини об’ємного гідроприводу (завдання № 2)

Здійснити статичний розрахунок енергосилової частини

об’ємного гідроприводу поступального руху з дросельним
регулюванням швидкості робочого ходу поршня. В результаті
розрахунків необхідно:
 9

– скласти структурну схему об’ємного гідроприводу поступального

руху і коротко описати принцип її роботи;
– вибрати реальний силовий гідроциліндр, що забезпечуватиме
долання заданого технологічного навантаження;
– вибрати джерело гідравлічної енергії для живлення силової
частини заданого гідроприводу;
– визначити ефективність гідроприводу.
Типову структурну схему гідроприводу поступального руху з
дросельним регулюванням в напірній магістралі швидкості робочого
ходу (висування поршня) наведено на рисунку 1.2, де пунктиром
виділено елементи (структурні блоки), що підлягатимуть розрахунку.

I F
6

7
5

8
4
II
3
9

2
10
1

1 – фільтр; 2 – насос; 3 – манометр; 4 – гідророзподільник; 5 – дросель;

6 – гідроциліндр; 7 – зворотний клапан; 8 – запобіжний клапан;
9 – теплообмінювач; 10 – гідробак.
Рисунок 1.2 – Типова схема об’ємного гідроприводу
поступального руху з дросельним регулюванням
 10

Склад енергосилової частини гідроприводу (виконуючого «І» та

привідного «ІІ» блоків) визначається з таблиці 1.3 відповідно до
номеру схеми (перше число шифру). Для парних номерів схем
регулювання швидкості робочого ходу поршня має відбуватися в
зливній гідролінії, а для непарних номерів схем – в напірній. Робочим
ходом поршня вважається долання заданого технологічного
навантаження. Холостий хід здійснюється без навантаження та з
максимальною нерегульованою швидкістю.
З таблиці 1.4 згідно з номером варіанта (друге число шифру)
вибирають числові значення експлуатаційних параметрів, що має
забезпечити гідропривід. Для парних варіантів – робочим ходом
поршня є його втягування ( F < 0 ), а для непарних варіантів –
висування ( F > 0 ).
Умовні графічні позначення основних елементів гідроприводів
наведено у додатку А (табл. А.4).

Таблиця 1.3 – Вихідні дані щодо структури енергосилових частин

гідроприводів
№ Гідроциліндр
Тип насоса
схеми тип kF kL
1 2 3 4 5
1 ГЦ (пресовий) 2,5 0,6
2 БГ 21-2 0,9 0,8
3 Г 29 0,2 0,12
радіально-
4 6У 0,35 0,7
поршневий
5 ГЦ (пресовий) 2,5 0,6
6 БГ 21-2 0,9 0,8
7 Г 29 0,2 0,12
8 6У 0,35 0,7
9 ГЦ (пресовий) 2,5 0,6
10 БГ 21-2 0,9 0,8
аксіально-
11 Г 29 0,2 0,12
поршневий
12 6У 0,35 0,7
13 ГЦ (пресовий) 2,5 0,6
14 БГ 21-2 0,9 0,8
 11

Продовження таблиці 1.3

1 2 3 4 5
15 Г 29 0,2 0,12
16 6У 0,35 0,7
17 ГЦ (пресовий) 2,5 0,6
18 БГ 21-2 0,9 0,8 пластинчастий
19 Г 29 0,2 0,12
20 6У 0,35 0,7
21 ГЦ (пресовий) 2,5 0,6
22 БГ 21-2 0,9 0,8
23 Г 29 0,2 0,12
24 6У 0,35 0,7
25 ГЦ (пресовий) 2,5 0,6 шестеренний
26 БГ 21-2 0,9 0,8
27 Г 29 0,2 0,12
28 6У 0,35 0,7
Примітка. kF та kL – відповідні умовні силовий та геометричний
коефіцієнти гідроциліндрів.

Таблиця 1.4 – Варіанти експлуатаційних параметрів гідроприводів

№ Зусилля Хід поршня  Час руху Протитиск

варіанта F, кН L , м поршня t1 , с p2 , МПа
1 2 3 4 5
1 + 200 0,5 3 0,2
2 – 190 0,55 3,5 0,3
3 + 180 0,6 4 0,4
4 – 170 0,65 4,5 0,5
5 + 160 0,7 5 0,4
6 – 150 0,75 5,5 0,3
7 + 140 0,8 5 0,2
8 – 130 0,85 4,5 0,5
 12

Продовження таблиці 1.4

1 2 3 4 5
9 + 120 0,9 4 0,4
10 – 110 0,95 3,5 0,3
11 + 100 1 3 0,2
12 – 90 1,05 3,5 0,3
13 + 80 1,1 4 0,4
14 – 70 1,15 4,5 0,5
15 + 60 1,2 5 0,6
16 – 60 0,5 5,5 0,2
17 + 70 0,55 5 0,3
18 – 80 0,6 4,5 0,4
19 + 90 0,65 4 0,5
20 – 100 0,7 3,5 0,4
21 + 110 0,75 3 0,3
22 – 120 0,8 3,5 0,2
23 + 130 0,85 4 0,5
24 – 140 0,9 4,5 0,4
25 + 150 0,95 5 0,3
26 – 160 1 5,5 0,2
27 + 170 1,05 5 0,3
28 – 180 1,1 4,5 0,4
29 + 190 1,15 4 0,5
30 – 200 1,2 3,5 0,6

Примітка. Технологічне навантаження на шток гідроциліндра
(зусилля) F визначається добутком умовного зусилля F
та коефіцієнта гідроциліндра kF . Знак перед величиною
умовного зусилля коментує тільки напрямок його дії,
тому в подальших розрахунках слід брати його
абсолютну величину.

Примітка. Хід поршня L визначається добутком умовної довжини
штока L та коефіцієнта гідроцилиндра kL .
 13

1.3 Розрахунок розімкнутих термодинамічних

процесів у закритих системах (завдання № 3)

Здійснити розрахунок розімкнутих рівноважних оборотних

стаціонарних термодинамічних процесів (ТДП), що відбуваються
внаслідок взаємодії заданої простої однорідної закритої
термодинамічної системи (ТДС) з навколишнім середовищем за
різних умов. В результаті розрахунків необхідно:
– визначити величини термодинамічних параметрів стану (T, p, v)
заданої ТДС на початку та в кінці процесів з різними умовами їх
перебігів, а також відповідні змінювання калоричних параметрів
(ΔU 1-2 , ΔI 1-2 , ΔS 1-2 ) ;
– визначити відповідні кількості взаємодій ( Q 1-2 , L 1-2 , L 0 (1-2) ) та
розподіл між основними формами енергій у процесах ;
– проілюструвати розрахунки побудовою p – v та T – S діаграм для
різних процесів, а також навести відповідні схеми енергетичних
перетворень ;
– навести зведену таблицю розрахунків та зробити висновки про
найбільш вигідний термодинамічний процес в заданій ТДС .
Задана ТДС являє собою замкнений об’єм ідеального газу, який
характеризується початковими значеннями тиску (p1) та температури
(t1). В системі відбувається ізопараметричний термодинамічний
процес стиснення (розширення) газу, внаслідок чого питомий об’єм
газу змінюється в k v разів ( k v = v max / v min ) за різних умов :
1) незмінність тиску (ізобарний процес, p = const);
2) незмінність температури (ізотермічний процес, T = const);
3) незмінність ентропії (адіабатний процес, S = const);
4) незмінність теплоємності (політропний процес, cn = const).
Природа газу, абсолютне значення початкового тиску ( p 1 ) та
вид процесу (стиснення або розширення) задаються таблицею 1.5
згідно з номером схеми. При цьому процесу розширення відповідає
умова d v > 0 , а процесу стиснення – умова d v < 0 .
Початкова температура ( t 1 ), показник політропи (n), коефіцієнт
змінювання питомого об’єму ( k v ) задаються таблицею 1.6 згідно з
номером варіанта.
 14

Таблиця 1.5 – Вихідні дані щодо складу ТДС та характеру ТДП

№ вид p1 характер № вид p1 характер
схеми газу бар процесу схеми газу бар процесу
1 H2 1,80 dv > 0 15 Ar 1,85 dv > 0
2 CH4 1,90 dv < 0 16 CO2 1,95 dv < 0
3 NO 2,00 dv > 0 17 N2 2,05 dv > 0
4 C3H6 2,10 dv < 0 18 C2H2 2,15 dv < 0
5 O2 2,20 dv > 0 19 повітря 2,25 dv > 0
6 C2H4 2,30 dv < 0 20 C3H8 2,35 dv < 0
7 He 2,40 dv > 0 21 CO 2,45 dv > 0
8 CO 1,80 dv < 0 22 He 1,85 dv < 0
9 C3H8 1,90 dv > 0 23 C2H4 1,95 dv > 0
10 повітря 2,00 dv < 0 24 O2 2,05 dv < 0
11 C2H2 2,10 dv > 0 25 C3H6 2,15 dv > 0
12 N2 2,20 dv < 0 26 NO 2,25 dv < 0
13 CO2 2,30 dv > 0 27 CH4 2,35 dv > 0
14 Ar 2,40 dv < 0 28 H2 2,45 dv < 0

Таблиця 1.6 – Варіанти технологічних параметрів перебігу ТДП

№ ва- t1 kv n № ва- t1 kv n № ва- t1 kv n
ріанта °С – – ріанта °С – – ріанта °С – –
1 10 5 1,15 11 110 4 1,15 21 210 2 1,15
2 20 4 1,18 12 120 2 1,18 22 220 5 1,18
3 30 2 1,20 13 130 5 1,20 23 230 4 1,20
4 40 5 1,23 14 140 4 1,23 24 240 2 1,23
5 50 4 1,25 15 150 2 1,25 25 250 5 1,25
6 60 2 1,70 16 160 5 1,70 26 260 4 1,70
7 70 5 1,73 17 170 4 1,73 27 270 2 1,73
8 80 4 1,75 18 180 2 1,75 28 280 5 1,75
9 90 2 1,78 19 190 5 1,78 29 290 4 1,78
10 100 5 1,8 20 200 4 1,8 30 300 2 1,8
 15

1.4 Розрахунок стаціонарної теплоп ередачі

через тверду стінку (завдання № 4)

Здійснити розрахунок стаціонарної теплопередачі через тверду

одно та двохшарову стінку. В результаті розрахунків необхідно:
– визначити величину густини теплового потоку, що передається від
одного середовища до іншого через тверду плоску одношарову
стінку за вихідними даними;
– визначити величину густини теплового потоку в заданій системі у
випадку виникнення на поверхні стінки з боку «холодного»
середовища додаткового шару твердих відкладень;
– визначити температури твердих поверхонь одно та двохшарової
стінки;
– проілюструвати розв’язок графічною побудовою поля температур
стінки в двох варіантах та зробити висновки про вплив
додаткового шару відкладень на процес теплопередачі.
Теплова система, схему якої наведено на рисунку 1.4,
складається з двох різних середовищ, розділених твердою плоскою
необмеженою стінкою. «Гараче» середовище має температуру t с 1 , а
«холодне» – температуру t с 2 . Інтенсивності процесів теплообміну
між середовищами та відповідними поверхнями твердої стінки є
незмінними і характеризуються значеннями сумарних коефіцієнтів
тепловіддачі α Σ 1 та α Σ 2 відповідно. Модифікацією заданої теплової
системи є існування (утворення) на поверхні стінки додаткового шару
твердих відкладень з боку «холодного» середовища.
Товщина твердої стінки δ 1 , сумарні
λ1 λ2 коефіцієнти тепловіддачі, а також
αΣ1 αΣ2 коефіцієнт теплопровідності утвореного
q q шару твердих відкладень λ 2 задаються
q таблицею 1.7 згідно з номером схеми.
Температури середовищ t с 1 та t с 2 ,
коефіцієнт теплопровідності матеріалу
tc1 tc2
твердої стінки λ 1 , а також товщина
шару відкладень δ 2 задаються таблицею
δ1 δ2
1.8 згідно з номером варіанта.

Рисунок 1.3 – Схема теплової системи

 16

Таблиця 1.7 – Вихідні дані щодо конструкцій систем теплопередачі

№ αΣ1 αΣ2 δ1 λ2 № αΣ1 αΣ2 δ1 λ2
схеми Вт/м2К кВт/м2К мм Вт/м·К схеми Вт/м2К кВт/м2К мм Вт/м·К
1 110 2 14 1 15 110 3,5 27,5 1
2 115 3 15 1,5 16 115 4,5 26,5 1,5
3 120 4 16 2 17 120 2 25,5 2
4 125 5 17 2,5 18 125 3 24,5 2,5
5 130 4,5 18 3 19 130 4 23,5 3
6 135 3,5 19 3,5 20 135 5 22,5 3,5
7 140 2,5 20 4 21 140 4,5 21,5 4
8 145 1,5 21 1 22 145 3,5 20,5 1
9 150 5 22 1,5 23 150 2,5 19,5 1,5
10 155 4 23 2 24 155 1,5 18,5 2
11 160 3 24 2,5 25 160 2 17,5 2,5
12 165 2 25 3 26 165 2,5 16,5 3
13 170 1,5 26 3,5 27 170 3 15,5 3,5
14 175 2,5 27 4 28 175 3,5 14,5 4
Таблиця 1.8 – Варіанти параметрів процесу теплопередачі
№ ва- t с1 t с2 λ1 δ2 № ва- t с1 t с2 λ1 δ2
ріанта °С °С Вт/м·К мм ріанта °С °С Вт/м·К мм
1 350 105 50 1,0 16 400 120 50 2,5
2 360 110 40 1,1 17 410 125 40 2,4
3 370 115 30 1,2 18 420 130 30 2,3
4 380 120 50 1,3 19 430 105 50 2,2
5 390 125 40 1,4 20 440 110 40 2,1
6 400 130 30 1,5 21 350 115 30 2,0
7 410 105 50 1,6 22 360 120 50 1,9
8 420 110 40 1,7 23 370 125 40 1,8
9 430 115 30 1,8 24 380 130 30 1,7
10 440 120 50 1,9 25 390 105 50 1,6
11 350 125 40 2,0 26 400 110 40 1,5
12 360 130 30 2,1 27 410 115 30 1,4
13 370 105 50 2,2 28 420 120 50 1,3
14 380 110 40 2,3 29 430 125 40 1,2
15 390 115 30 2,4 30 440 130 30 1,1
 17

2 ПЕРЕЛІК КОНТРОЛЬНИХ ПИТАНЬ

Завдання № 1.

1. Які розрізнюють види руху рідини ?

2. Якими параметрами характеризують потоки скінченних
розмірів ?
3. Які фізичні закони відображає система основних рівнянь
гідродинаміки ?
4. Як класифікують трубопроводи, що використовуються в
інженерних гідросистемах ?
5. Який основний результат дослідів О.Рейнольдса ?
6. Які існують види втрат енергії під час руху рідини в трубах ?
7. Який зв'язок між енергетичним та геометричним
тлумаченням рівняння Д.Бернуллі ?
8. З чим пов’язана специфіка визначення коефіцієнта Дарсі для
турбулентних потоків ?
9. Які розрізнюють типи задач гідравлічного розрахунку
трубопроводів ?
10. Як можна змінювати характеристику трубопроводу ?

Завдання № 2.

1. Які основні переваги та недоліки гідроприводів ?

2. Що називають гідроапаратами ?
3. В чому полягає принцип дії об’ємних насосів ?
4. В чому полягає принцип дії силових гідроциліндрів ?
5. За якими критеріями підбираються енергосилові
гідромашини об’ємних гідроприводів ?
6. Які існують способи регулювання гідроприводів ?
7. Який гідропривід називають стабілізованим ?
8. Що являє собою статичний розрахунок гідроприводу?
9. В яких випадках виконують динамічний (комбінований)
розрахунок гідроприводів?
10. Які фактори впливають на ефективність роботи гідромашин
та ефективність роботи гідроприводу в цілому?
 18

Завдання № 3.

1. Які відмінності між відкритими, закритими та ізольованими

термодинамічними системами ?
2. Яку термодинамічну систему називають адіабатичною ?
3. Яка суть теплоємності, газової сталої та показника адіабати ?
4. Які виділяють термодинамічні параметри стану
термодинамічної системи ?
5. Які виділяють калоричні параметри термодинамічної
системи ?
6. Що називають діаграмами стану термодинамічної системи ?
7. Які термодинамічні процеси називають ізопараметричними ?
8. Як розраховується кількість взаємодії термодинамічної
системи з навколишнім середовищем ?
9. Яка фізична суть першого закону термодинаміки ?
10. Як записується рівняння стану для різних ізопараметричних
процесів ?

Завдання № 4.

1. Які механізми є характерними для перенесення теплоти

теплопровідністю ?
2. Від чого залежить коефіцієнт теплопровідності матеріалу ?
3. Яка суть умов однозначності процесів перенесення теплоти ?
4. Як записуються граничні умови І – ІV роду та початкові
умови ?
5. Що являє собою внутрішній термічний опір плоскої
(циліндричної) стінки ?
6. Яка фізична суть поняття теплова проводимість ?
7. Що називають коефіцієнтом теплопередачі ?
8. Чим відрізняються зображення полів температур матеріалів з
різними коефіцієнтами теплопровідності ?
9. Чим відрізняються диференціальні рівняння стаціонарної та
нестаціонарної теплопровідності ?
10. Якими є шляхи підвищення/зменшення інтенсивності
процесу теплопередачі ?
 19

3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ

Перед виконанням завдань необхідно засвоїти теоретичний

матеріал відповідних розділів курсу, користуючись літературою,
конспектом лекцій, а також даними методичними вказівками та
вказівками до практичних занять [12].
Слід приділити особливу увагу з’ясуванню фізичної суті
основних рівнянь гідродинаміки, принципу роботи гідроприводу в
цілому та конкретних гідроагрегатів, з яких він складається, фізичної
суті першого закону термодинаміки, а також специфіки різних
механізмів перенесення теплоти.
Необхідно мати чітке уявлення про методику визначення втрат
напору та графічної інтерпретації балансу енергій в потоці рідини,
методику статичного розрахунку та принципи регулювання
гідроприводів, методику визначення термодинамічних та калоричних
параметрів стану робочого тіла за різних умов перебігу
термодинамічних процесів, методику визначення параметрів, що
характеризують перенесення теплоти різними способами, а також про
специфіку застосування умов однозначності процесів.
Виконання завдань здійснюють у такій послідовності:
– опис постановки задачі ;
– зазначення вихідних даних у відповідності до заданих
номерів схеми та варіанта ;
– наведення фізико-математичної моделі процесу, що
підлягатиме розрахунку ;
– розв’язання задачі ;
– графічна ілюстрація розрахунку ;
– висновки .
Результати розрахунків представляють у зручній для запису
формі, користуючись множниками для утворення кратних одиниць
(додаток В) з точністю до трьох значущих цифр.
Графічні ілюстрації виконують у відповідності до діючих
стандартів, користуючись прикладами, наведеними в додатку Б.
Студенти денного відділення оформлюють кожне завдання
окремо в терміни, передбачені графіком самостійної роботи. Студенти
заочної форми навчання оформлюють одну контрольну роботу, яка
повинна вміщувати всі чотири завдання.
 20

3.1 Рекомендації до завдання № 1

Виконання завдання починають з опису постановки задачі (див.

п. 1.1) та зазначення вихідних даних у відповідності до заданих
номерів схеми та варіанта, попередньо з’ясувавши геометрію
гідросистеми, що підлягатиме розрахунку. Рисунок розрахункової
схеми гідросистеми слід навести з урахуванням параметрів, що задані
таблицями 1.1 та 1.2.
Далі слід навести фізико-математичну модель гідродинамічного
процесу, що підлягатиме розрахунку, в якій коротко описати: який
розглядається рух (стаціонарний чи нестаціонарний), якого
середовища (стисливого чи нестисливого, в’язкого чи нев’язкого), в
якому трубопроводі (складному чи простому, короткому чи довгому),
а також виписати основні формули. Детальний опис методики
розрахунку наведено у методичних вказівках [12] (практичне заняття
№ 2).
Після цього починають описання безпосередньо розрахунків, у
відповідності до сформульованих задач в такій послідовності.
З урахуванням значень внутрішніх діаметрів труб визначають
середні швидкості потоку в кожній трубі υ1 та υ2 (більшого та меншого
діаметру), виразивши їх з рівняння нерозривності потоку.
Розраховують числа Рейнольдса для кожної ділянки
трубопроводу і визначають режими руху рідини в них. Фізичні
властивості робочих рідин наведено у додатку А (табл. А.3).
У залежності від режиму руху рідини, значення числа
Рейнольдса та відносної шорсткості трубопроводу Δ̅ ( Δ̅i = Δi / di )
розраховують значення коефіцієнтів гідравлічного тертя  (формули
наведено в додатку А табл. А.1). Значення коефіцієнтів місцевих
опорів, які не задано умовами задачі, вибирають з додатку А (табл.
А.2 ), виходячи з конфігурації заданої гідравлічної схеми.
Визначення необхідного тиску ( pм ) на поверхні рідини у
напірному резервуарі здійснюється за допомогою рівняння Д.Бернуллі
(рекомендації див. п. 2.5.1 [12] ).
Графічна ілюстрація гідравлічного розрахунку полягає в
побудові напірної та п’єзометричної ліній уздовж трубопроводу
заданої гідросистеми. Для побудови названих ліній необхідно
спочатку окремо розрахувати динамічні напори в кожній ділянці
 21

трубопроводу незмінного поперечного перерізу, величини всіх

місцевих втрат напору, а також поздовжніх втрат на ділянках між
місцевими опорами. Щоб уникнути помилок під час побудови ліній,
необхідно підрахувати суму всіх розрахованих втрат напору і
порівняти її з величиною h вт I-II , визначеною безпосередньо з рівняння
Бернуллі, записаного для заданої гідросистеми. Розбіжність в
розрахунках допускається у 2 %.
Побудову ліній здійснюють у такій послідовності.
 виконують окремий рисунок гідросистеми. Розміри резервуарів та
діаметри труб показують схематично (без дотримання масштабів).
Для зображення лінійних розмірів вибирають певний масштаб.
Масштаб для довжин труб та висотний масштаб (для висот і
напорів) можуть бути різними;
 від зазначеної площини відліку відкладають вертикально вгору
масштабовані відстані всіх існуючих в перерізі I – I напорів і
одержують горизонтальну лінію H I = const (напірну лінію для
ідеальної рідини);
 від цієї лінії вниз відкладають послідовно одна за одною всі
масштабовані величини втрат напору по ходу рідини і з’єднують
одержані точки лінією, яка є напірною лінією для реальної рідини;
 п’єзометрична лінія розташовується нижче від напірної на
масштабовану величину динамічного напору, що має місце на
конкретній ділянці трубопроводу;
На одержаному рисунку зазначають величини п’єзометричних
напорів у вибраних перерізах ( I – I та II – II ), величини динамічних
напорів на ділянках трубопроводу 1 та 2 (більшого та меншого
діаметрів), сумарну величину втрат напору ( h вт I-II ) та коментують
розташування п’єзометричної та напірної ліній.
Рисунок графічної ілюстрації гідравлічного розрахунку (див.
рис. Б.1, додаток Б) виконують на окремому аркуші паперу. Масштаби
підбирають таким чином, щоб найменша з розрахованих та
ілюстрованих величин була показана відрізком, не меншим за 1 мм.
Максимальний тиск на кожній з ділянок трубопроводу
визначають з графічної побудови п’єзометричної лінії шляхом
вимірювання (розрахунку) максимального значення п’єзометричного
напору на тій чи іншій ділянці трубопроводу.
 22

Методику визначення характеристики трубопроводу описано в

п. 2.5.2 [12]. Одержавши з рівняння Д.Бернуллі залежність у вигляді
H = z st + Sс·Q2 , будують графік характеристики трубопроводу для
фіксованого значення коефіцієнта Sc із зазначенням режимної точки
роботи заданої гідросистеми.

3.2 Рекомендації до завдання № 2

Виконання завдання починають з опису постановки задачі (див.

п. 1.2) та зазначення вихідних даних у відповідності до заданих
номерів схеми та варіанта. При зображенні схеми гідроприводу слід
врахувати заданий напрямок дії технологічного зусилля в залежності
від напрямку робочого руху поршня. Розташування поршня на
рисунку має відповідати його вихідному положенню. Окрім того на
схемі має бути зображений заданий спосіб регулювання швидкості
переміщення поршня. Також необхідно навести короткий опис
принципу роботи заданого об’ємного гідроприводу в цілому та
конкретних гідроапаратів, з яких він складається.
Далі слід навести фізико-математичну модель задачі, в якій
коротко описати: яким є тип заданого гідроприводу (за характером
руху вихідної ланки, за можливістю регулювання швидкості її
переміщення), який тип розрахунку застосовується (статичний,
динамічний чи комбінований), а також виписати основні формули.
Детальний опис методики розрахунку наведено у методичних
вказівках [12] (практичне заняття № 3).
Після цього починають описання безпосередньо розрахунків, у
відповідності до сформульованих задач.
Гідравлічний двигун (або двигуни) вибирають у залежності від
призначення гідроприводу на підставі експлуатаційних параметрів, що
має забезпечити гідропривід: навантаження та швидкості руху
виконуючої ланки. Для гідроприводів поступального руху як
гідродвигун використовують силовий гідравлічний циліндр
(гідроциліндр, ГЦ). Експлуатаційними параметрами за цих умов є:
навантаження (зусилля) на штоці F, хід поршня L, швидкість
переміщення поршня .
Враховуючи задані таблицями 1.3 та 1.4 величини, слід
визначити дійсні значення сили F = kF·F' та ходу поршня L = kL·L' .
 23

Враховуючи рекомендований умовами задачі тип гідроциліндра,

здійснюють його вибір за такими основними параметрами: внутрішній
діаметр циліндра D (діаметр поршня), зовнішній діаметр штока ( d шт.),
довжина штока ( L шт ), та робочий тиск p гц . Для цього слід визначити
розрахункове значення діаметра поршня ГЦ ( D p ) , скориставшись
рекомендаціями, яки наведено в п. 3.5.1 [12]. Технічні характеристики
гідроциліндрів різних типів наведено в додатку А (таблиці А.5 – А.10).
Конструктивні параметри вибраного гідроциліндра повинні
задовольняти умовам : D ≥ D p , L шт ≥ L . Якщо нема стандартного
гідроциліндра, що задовольняє зазначеним умовам, то застосовують
декілька гідроциліндрів заданого типу, розподіливши задане
навантаження F рівномірно між ними. Бажано, щоб число
гідроциліндрів z гц було парним (два або чотири), оскільки тоді можна
синхронізувати рух їх поршнів, застосувавши ділильники потоку.
Враховуючи, що гідроциліндри мають бути однаковими, для
визначення їх типорозміру у формулу для розрахунку величини ( D p )
підставляють значення сили F , зменшене в z гц разів.
Для розрахунку корисної потужності силового (виконуючого)
блоку гідроприводу (механічної потужності на штоці вибраного
силового ГЦ) слід спочатку визначити швидкість робочого (прямого)
ходу штока за заданими технологічними умовами : υ1 = L / t1 , м/с.
Оскільки силовий ГЦ живиться гідравлічною енергією потоку
рідини, параметрами якої виступають тиск та витрата, тому необхідно
визначити: дійсний тиск p1 в напірній порожнині ГЦ та витрату рідини
Q гц , що споживається гідроциліндром для виконання технологічної
операції, які обумовлюють величину споживної потужності ГЦ. Для
цього слід скористатися рекомендаціями, які наведено в п. 3.5.2 [12].
Там же містяться вказівки щодо визначення величин витрати рідини
( Q н ) та тиску ( p н ), які споживатиме гідропривід на робочому ході.
Вибір насоса здійснюють на підставі одержаних значень
витрати ( Q н ) та тиску ( p н ), які повинен забезпечувати насос як
джерело гідравлічної енергії. Технічні характеристики об’ємних
насосів різних типів наведено в додатку А (таблиці А.11 – А.14).
Якщо не знайдено насос, що може забезпечити необхідні
параметри (Qн ном  Qн ; pн ном  pн), то використовують спільну роботу
декількох насосів, застосувавши їх відповідне з’єднання задля
забезпечення того чи іншого параметра. Кількість насосів та схема їх
з’єднання ілюструється графічно.
 24

Оскільки для нерегулівних насосів режимом роботи насоса є

номінальний режим, то слід розрахувати витрату робочої рідини через
переливний клапан під час руху поршня ГЦ, яка являє собою різницю
між номінальною подачею насоса ( Q н ном ) та витратою рідини, що
споживається гідроциліндром на робочому ході ( Q гц ).
Споживну потужність насоса, що має бути підведена на його вал
( Nн ) , визначають з урахуванням дійсної гідравлічної потужності, яку
споживає гідропривід на робочому ході, та повного к.к.д. вибраного
насоса (див. рекомендації в п. 3.5.3 [12]).
Одержане значення ( Nн ) та паспортна величина ( nн ном )
дозволяють вибрати привідний електродвигун (див. додаток А, табл.
А.15), зазначивши його марку, значення параметрів Nе та nе. Слід
дотримуватися умов: Nе  Nн ; nе  nн ном .
Ефективність роботи гідроприводу в цілому оцінюється
співвідношенням корисної потужності гідроциліндра та споживної
потужності насоса.

3.3 Рекомендації до завдання № 3

Виконання завдання починають з опису постановки задачі (див.

п. 1.3) та зазначення вихідних даних у відповідності до заданих
номерів схеми та варіанта. Далі слід навести фізико-математичну
модель задачі, в якій коротко описати: який розглядається
термодинамічний процес (стаціонарний чи нестаціонарний, замкнутий
чи розімкнутий, рівноважний чи нерівноважний, оборотний чи
необоротний, стиснення чи розширення), в якій термодинамічній
системі (однорідній чи неоднорідній, простій чи складній, закритій чи
відкритій), а також виписати основні формули. Детальний опис
методики розрахунку наведено у методичних вказівках [12]
(практичне заняття № 4).
Спочатку слід визначити фізичні властивості заданого робочого
тіла (газу), з’ясувавши попередньо його молярну масу μ [г/моль] (див.
табл. А.16, додаток А) та величину показника адіабати k ( k = 1,67 для
одноатомних газів; k = 1,4 для двоатомних газів; k = 1,33 для багато-
атомних газів) Далі, скориставшись значенням універсальної газової
сталої ( Rμ = 8314,5 [Дж/(кмоль·К] ), визначають газову сталу ( R ) та
питомі теплоємності ( cp та cv , [Дж/(кг·К)] ) заданого газу.
 25

Характеристику стану газу на початку процесу завершують

розрахунком величини його питомого об’єму ( v 1 , [м3/кг] ) з рівняння
стану, врахувавши, що одним з відомих початкових термодинамічних
параметрів є абсолютна температура ( T 1 , [К] ), а іншим є абсолютний
тиск ( p 1 ), виражений в одиницях системи SI – [Па].
Після цього починають описання безпосередньо розрахунків
послідовно для чотирьох заданих умов перебігу процесу (рекомендації
див. пп. 4.5.1 – 4.5.4 [12] ).
Загальну форму рівняння стану трансформують у конкретну
форму, яка відповідає певним умовам перебігу процесу. Це дозволяє
визначити величини термодинамічних параметрів стану (T 2 , p 2 , v 2 )
заданої ТДС наприкінці процесу. Слід звернути увагу, що для процесу
розширення v2/v1 = v max / v min = kv , а для процесу стиснення – навпаки:
v2/v1 = v min / v max = 1 / kv .
Величину змінювання калоричних параметрів (ΔU1-2 , ΔI1-2, ΔS1-2)
протягом певного термодинамічного процесу та енергетичні
характеристики відповідних процесів ( Q1-2 , L1-2 , L0 (1-2) ) визначають з
урахуванням розрахованих значень термодинамічних параметрів та
конкретних умов перебігу процесу, після чого наводять зведену
таблицю розрахунків у формі таблиці 3.1 та відображають графічно
схеми енергетичних балансів процесів.
Таблиця 3.1 – Результати розрахунків термодинамічних процесів з
різними умовами перебігу в заданій ТДС
умови p1 p2 T1 T2 v1 v2 ΔS 1-2 ΔU 1-2 L 1-2 Q 1-2
№
процесу МПа К м3/кг кДж/кг·К кДж/кг
1 ізобарний
2 ізотермічний
3 адіабатний
4 політропний (n >< k)

Графічну ілюстрацію зв'язку між параметрами стану ТДС в

конкретному термодинамічному процесі подають у вигляді діаграм
стану в p – v та T – ΔS координатах. Рекомендується відповідні
діаграми всіх чотирьох процесів показувати в одній координатній
системі (на одному полі побудови). Приклад ілюстрації наведено в
додатку Б (рис. Б.2).
 26

3.4 Рекомендації до завдання № 4

Виконання завдання починають з опису постановки задачі (див.

п. 1.4) та зазначення вихідних даних у відповідності до заданих
номерів схеми та варіанта.
Далі слід навести фізико-математичну модель задачі, в якій
зобразити схему процесу та коротко описати: тип задачі (стаціонарна
чи нестаціонарна, лінійна чи нелінійна, одномірна чи плоска або
просторова) з якими крайовими умовами. Детальний опис методики
розрахунку наведено у методичних вказівках [12] (практичне заняття
№ 6).
Після цього починають описання безпосередньо розрахунків, у
відповідності до сформульованих задач.
Розв’язок починають з визначення зовнішніх (Rα i) та внутрішніх
( R λ (i) ) термічних опорів стінки, що дає можливість за величиною
сумарного термічного опору стінки ( R Σ ) визначити коефіцієнт
теплопередачі (k) для двох випадків: одношарової стінки ( k ' ), коли
враховується лише один внутрішній термічний опір основного
матеріалу стінки, та двошарової стінки (k "), коли слід додатково
врахувати внутрішній термічний опір шару твердих відкладень.
Далі визначають величини густин теплових потоків через тверду
стінку також для двох варіантів теплової системи: – одно ( q ' ) та
двохшарової ( q " ) стінки. Використовуючи одержані значення,
розраховують температури твердих поверхонь, що контактують з
кожним середовищем ( t 1 та t 2 ) також для двох варіантів теплової
системи. Окрім того, для випадку двохшарової стінки (основний
матеріал та шар твердих відкладень) необхідно визначити
температури поверхонь контакту цих шарів ( t 1-2 та t 2-1 ), які за умов
ідеальності контакту повинні вийти однаковими.
Обидва розраховані варіанти процесу теплопередачі необхідно
проілюструвати графічно побудовою поля температур в теплових
системах. Для цього слід використати одну координатну систему, а
різні варіанти розподілу в ній температур виділити або різним типом
ліній, або різними кольорами.
Для графічної ілюстрації розрахунків рекомендується
дотримуватися таких масштабів зображення: для геометричних
розмірів системи (товщин шарів) – 10 : 1; для значень температур,
 27

починаючи з 100 °С, – 1 : 2. Приклад оформлення ілюстрації

розрахунку процесу теплопередачі через одношарову стінку та стінку
з додатковим шаром твердих відкладень наведено в додатку Б
(рисунок Б.3).
Проаналізувавши результати розрахунків, необхідно зробити
висновок про вплив додаткового шару відкладень на процес
теплопередачі та навести приклади інженерних рішень щодо
підвищення/зменшення інтенсивності процесу.

4 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна література

1. Башта Т.М. Гидравлика, гидромашины и гидроприводы. –

М.: Машиностроение, 1982. – 590 с.
2. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник
/В.О.Федорець, М.Н.Педченко, В.Б.Струтинський та ін. – К.: Вища
шк., 1995. – 463 с.
3. Беляев Н.М. Основы теплопередачи. – К.: Вища школа, 1989.
– 343 с.
4. Єгоров Я.О., Бєліков С.Б., Улітенко О.М. Теоретичні основи
теплотехніки у системах машинобудування. Запоріжжя: Дике Поле,
2004. – 286 с.
5. Слинько Г.І., Бєліков С.Б., Улітенко О.М. Теплотехнічні
процеси та теплова обробка матеріалів і виробів. – Мелітополь: ООО
«Издательский дом Мелитопольской городской типографии», 2011. –
258 с.

Додаткова література

6. Мандрус В.І., Лещій Н.П., Звягін В.М. Машинобудівна

гідравліка. Задачі та приклади розрахунків. – Львів: Світ, 1995.– 264 с.
7. Справочное пособие по гидравлике, гидромашинам и
гидроприводам /Под ред. Б.Б.Некрасова. – 2-е изд., перераб. и доп. –
Мн.: Выш. шк., 1985. – 382 с.
8. Скляревський О.М. Об’ємний гідропривід. – Запоріжжя,
2002. – 354 с.
 28

9. Дидур В.А., Грачева Л.И., Радул Н.Н., Орел А.Н.

Гидромеханика и ее использование в энергетике АПК. Учебное
пособие. – М.: МГАУ, 2008. – 395 с.
10. Цветков Ф.Ф., Григорьев Б.А. Тепломассообмен: Учебное
пособие для вузов. – М.: Изд-во МЭИ, 2005. – 550 с.
11. Авчухов В.В., Паюсте Б.Я. Задачник по процессам
тепломассообмена. – М.: Энергоатомиздат, 1986. – 144 с.
12. Методичні вказівки до практичних занять з дисциплін
“Основи теплотехніки/термодинаміки та гідравліки”, “Теплотехніка та
гідравліка” для студентів, що навчаються за спеціальностями 131
“Прикладна механіка”, 133 “Галузеве машинобудування”, 134
“Авіаційна та ракетно-космічна техніка”, усіх форм навчання /Укл.:
С.О.Беженов. – Запоріжжя: НУ «Запорізька політехніка», 2021. – 34 с.
 29

Додаток А

Деякі довідкові дані для розв’язання задач

Таблиця А.1 – Формули для визначення коефіцієнта 

Режим (зона) Формула

Re < 2000  = 64 / Re
3000 < Re < 15    1,8  lg Re  1,5  2
15  < Re < 560    0,1  1,46    100 / Re  0.25
  2  lg 3,7  
2
Re > 560 

Таблиця А.2 – Коефіцієнти опору  для деяких типів місцевих втрат

напору

Тип Співвідношення
Примітка
місцевого пору для визначення 
Вхід у трубу, яку   гострий кут
заладнено урівень  вх  0,5  0,3  cos  0,2  cos2  між віссю труби
зі стінкою та стінкою
в турбулентному
Вихід з труби до режимі коефіці-
посудини великих  вих   єнт Коріоліса
розмірів   1, а у ламі-
нарному  = 2
d2 < d1, коефіці-
Раптове єнт  віднесено
розширення 
 р. р.  1  d 2 d1 2  2
до динамічного
трубопроводу напору у вузько-
му перерізі
d2 < d1, коефіці-
єнт  віднесено
Раптове звуження
трубопроводу

 р. з.  0,5  1  d 2 d1 2  до динамічного
напору у вузько-
му перерізі
Таблиця А.3 – Фізичні властивості робочих рідин
Кінематичні коефіцієнти в’язкості 10 6 , м2/с (сСт) при температурі t C Гус-
Робоча тина
рідина ,
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 кг/м3

Вода 1.79 1.31 1.01 0.8 0.65 0.55 0.48 0.42 0.37 0.33 0.29 1000

Гас 2.8 2.2 1.85 1.58 1.28 1.19 1.05 0.95 0.83 0.74 0.68 790-
820

Бензин 0.9 0.79 0.7 0.65 0.61 0.57 0.53 0.48 0.43 0.41 0.39 680-
740
Масло
30

И-12 190 85 52 29 18.5 12.5 9.0 7.0 4.5 3.0 2.0 880

Масло 1200 440 170 75 50 30 18.5 13.5 12.0 9.5 8.0 890
И-30
Масло 170 85 45 28 18 13 9.0 7.5 6.0 5.0  890-
АУ 900
Масло 52 28 20 14 10 7.5 8.0 5.0 4.5 3.7  900
ГМ-50
Масло 42 34 18 15 11.5 10 8.7 7.5 6.9 6.3  850
АМГ10

Гліце- – 2200 1170 600 300 150 100 55 38 25 17 1270

рин
 31

Таблиця А.4 – Умовні графічні позначення елементів гідроприводів

Назва Позначення Назва Позначення

Гідроциліндр
Гідромотор регу-
однобічної дії
лівний з незмін-
без зазначення
ним напрямком
способу повер-
потоку
нення штоку

Гідроциліндр Гідромотор
двобічної дії з нерегулівний з
однобічним реверсивним
штоком потоком

Гідроциліндр Насос сталої

двобічної дії з продуктивності з
двобічним незмінним на-
штоком прямком потоку

Розподільник 4/2 Розподільник 4/3

з керуванням від з керуванням від
рукоятки двох електро-
з фіксатором магнітів

Клапан запобіж-
Клапан
ний (зливальний)
зворотний
прямої дії

Дросель нерегу- Дросель регулів-

лівний (витрата ний (витрата
не залежить від залежить від
в’язкості робочої в’язкості робочої
рідини) рідини)

Фільтр Охолоджувач

Гідробак
під атмосферним Нагрівач
тиском
 32

Таблиця А.5 – Параметри одноштокових гідроциліндрів для пресів

двобічної дії ( pном  32 МПа )

Діаметр поршня D, мм 50 60 80 100 125

Діаметр штока dшт, мм 35 45 50 56 70 80 90
Довжина штока Lшт, мм 100 160 400 160 320

Продовження таблиці А.5

Діаметр поршня D, мм 160 200 220 250
Діаметр штока dшт, мм 110 125 140 160 160 180 180 220
320 900
Довжина штока Lшт, мм 500 500
500 1120

Таблиця А.6 – Параметри одноштокових гідроциліндрів двобічної дії

типу БГ 21-2 ( pном  10 МПа )
БГ 21-24А
БГ 21-23

БГ 21-24

БГ 21-25

БГ 24-26

Діаметр поршня D, мм 60 80 100 125 160 БГ 24-27

220
100; 125;
Діаметр штока dшт, мм 32; 40 50 70 90
110 160
Довжина штока Lшт, мм 180 320 450 360 710 800
250 360 500 450 800 900
320 450 630 500 900 1000
360 500 710 630 1000 1120
450 630 800 710 1120 1250
500 710 900 800 1250 1400
800 1000 900
900 1120 1000
1000 1120
1120 1250
 33

Таблиця А.7 – Параметри двоштокових гідроциліндрів двобічної дії

типу Г 22-2 ( pном  2,5 МПа )

Г 22-23А Г 22-23 Г 22-24А Г 22-24

Діаметр поршня D, мм 40 50 60 80
Діаметр штока dшт, мм 14; 18 16 20 20; 36
Довжина штока Lшт, мм 180 180 180 180; 250;
250 250 250 320; 360;
320 320 320 450; 500;
360 360 360 630; 710;
710 450 450 800; 900;
1000; 1120

Таблиця А.8 – Параметри двоштокових гідроциліндрів двобічної дії

типу АГ 24-2 ( pном  6,3 МПа )

АГ 24-24 АГ 24-25 АГ 24-26

Діаметр поршня D, мм 60 80 100
Діаметр штока dшт, мм 32 36; 45 45; 55
Довжина штока Lшт, мм 250; 320; 360; 250; 320; 360; 250; 320; 360;
450; 500; 630; 450; 500; 630; 450; 500; 630;
1400 710; 1400 710; 800; 900;
1000; 1250;
1600; 1800

Таблиця А.9 – Параметри одноштокових гідроциліндрів двобічної дії

типу Г 29

Діаметр поршня D, мм 40 50 60 80 100 125

Діаметр штока dшт, мм 20 25 32 40 50 60
Довжина штока Lшт, мм 16; 32; 60; 100; 125; 160; 200; 250
pном , МПа 10 6,3
 34

Таблиця А.10 – Параметри одноштокових гідроциліндрів двобічної дії

типу 6 У ( pном  6,3 МПа )

Діаметр поршня D, мм 45 55 70 90 110 140 180

Діаметр штока dшт, мм 28 36 50 60 80 100 125
160 250 250 400 400 630 630
Довжина штока Lшт, мм 250 400 400 630 630 1000 1000
400 630 630 1000 1000 1250 1250

Таблиця А.11 – Параметри нерегулівних шестеренних насосів типу

НШ

НШ 32-У2
НШ 10Е-2

НШ 100-2
НШ 46-У
НШ 6Е-3

НШ 50-2

НШ 67
Робочий об’єм V, см3 6,3 10 32 45,7 50 69 98,8
Подача Q, л/хвил 10 17,7 56 63,1 86,9 96,2 139
Тиск (номінальний) p, МПа 16 10 14 10 14 14 14
Частота обертання n, об/хвил 1920 1500 1920 1500 1920 1500 1500
к.к.д. об’ємний о 0,85 0,92 0,92 0,92 0,94 0,94 0,94
к.к.д. повний  0,75 0,8 0,8 0,8 0,85 0,85 0,85

Таблиця А.12 – Параметри нерегулівних аксіально-поршневих насосів

серії 210 та 311
210.12

210.20

210.32

311.20

311.25

311.32

Робочий об’єм V, см3 11,6 54,8 225 56 112 224

Подача Q, л/хвил 26,9 78,1 205,2 80,6 129 206,4
Тиск (номінальний) p, МПа 16 20 20 20 20 20
Частота обертання n, об/хвил 2400 1500 960 1500 1200 960
к.к.д. об’ємний о 0,95 0,96
к.к.д. повний  0,91 0,91
Таблиця А.13 – Параметри нерегулівних пластинчастих насосів типу Г 12 та БГ 12

Г Г Г Г Г Г БГ БГ БГ БГ БГ
12- 12- 12- 12- 12- 12- 12- 12- 12- 12- 12-
31 32 33 24 25 26 21 22 23 24 25А
М М М М М АМ М1 М1 М1 М1 М1

Робочий об’єм
12,5 25 40 80 160 224 8 16 25 56 80
V, см3

Подача
8 18 35 70 140 200 9 19,4 33 72 105,6
Q, л/хвил
35

Тиск (номінальн)
6,3 12,5
p, МПа

Частота обертання
960 1500
n, об/хвил

к.к.д. об’ємний
0,78 0,85 0,92 0,90 0,93 0,95 0,75 0,81 0,88 0,86 0,88
о

к.к.д. повний
0,6 0,76 0,84 0,82 0,82 0,87 0,6 0,7 0,8 0,75 0,83

Таблиця А.14 – Параметри нерегулівних радіально-поршневих насосів типу НР

НР НР НР НР НР НР НР НР НР НР НР
-Ф -Ф -Ф -Ф -Ф -Ф -Ф -Ф -Ф -Ф -Ф
6,3 10 16 25 40 63 80 100 125 160 400

Робочий об’єм
6,3 10 16 25 40 63 80 100 125 160 400
V, см3

Подача
8 12,5 20 32 50 80 100 125 165 180 360
Q, л/хвил
36

Тиск (номінальн)
50
p, МПа

Частота обертання
1500 960
n, об/хвил

к.к.д. об’ємний
0,8 0,85 0,85 0,86 0,88 0,9 0,92 0,92 0,92 0,93 0,95
о

к.к.д. повний
0,76 0,76 0,76 0,77 0,84 0,85 0,85 0,85 0,85 0,89 0,9

 37

Таблиця А.15 – Характеристики асинхронних вибухозахищених

двигунів серії ВАО з к.з. ротором
N n ном  n ном  n ном  n ном  n ном 
0,27 – – 1380 64,0 – – – – – –
0,4 2730 69,0 1380 66,0 910 63,0 – – – –
0,6 2730 72,0 1380 69,0 910 64,0 – – – –
0,8 2830 76,0 1380 72,0 930 71,5 – – – –
1,1 2830 78,0 1420 76,5 930 73,5 – – – –
1,5 2860 78,5 1420 79,5 950 78,0 – – – –
2,2 2860 82,0 1430 80,5 960 80,0 720 78,5 – –
3,0 2900 82,5 1430 82,5 960 82,0 720 80,0 – –
4,0 2900 83,5 1450 84,5 970 83,5 730 81,5 – –
5,5 2900 84,5 1450 87,0 970 85,0 730 83,5 – –
7,5 2900 86,5 1460 88,0 970 86,5 735 84,5 – –
10,0 2940 87,0 1460 88,5 970 86,5 735 85,0 – –
13,0 2940 87,0 1460 88,5 970 87,5 735 87,5 – –
17,0 2940 87,5 1460 89,5 980 89,0 735 88,5 585 87,0
22,0 2940 88,0 1460 90,0 980 90,0 735 88,5 585 88,0
30,0 2940 89,0 1460 90,5 980 90,0 735 90,5 585 88,5
40,0 2950 89,0 1470 90,0 980 91,0 735 89,0 585 89,5
55,0 2950 90,0 1470 92,0 980 90,0 735 90,0 – –
75,0 2960 90,0 1470 91,0 980 91,0 – – – –
100 2960 91,0 1470 91,5 – – – – – –
Примітка. N – потужність, кВт ; n ном – номінальна швидкість обертання,
об/хвил ;  – к.к.д., % .
Таблиця А.16 – Молекулярні маси ( μ ) деяких технічних газів
фор- μ фор- μ
назва назва
мула г / моль мула г / моль
азот N2 28 кисень O2 32
аргон Ar 40 метан CH4 16
ацетилен C2H2 26 монооксид азоту NO 30
водень H2 2 повітря суміш* 28,96
вуглекислий газ CO2 44 пропан C3H8 44
гелій He 4 пропілен C3H6 42
етилен C2H4 28 чадний газ CO 28
*Примітка. Молекулярну масу повітря наведено, виходячи з такого
середнього складу суміші: 0,78 N2 + 0,21 O2 + 0,009 Ar + 0,001 CO2 .
 38

Додаток Б

Приклади оформлення графічних ілюстрацій до завдань

h 1 H I = const

h вт I - II
p м / g

2
h 2

p мv
pм

II II
I I z=0
h1

h3
h2

Рисунок Б.1 – Приклад графічної ілюстрації розрахунку

короткого трубопроводу
p , МПа T,K
2" (n = 0)
2' (n > k)

2' (n > k)
2' (n = k)

2' (n = 1)
2' (n = k)

p1 1 T1 2' (n = 1) 2" (n = 1)
2" (n = 0)
39

2' (n = 0) 1
2" (n = 1)
2" (n = k)
2" (n = k) 2" (n > k)
2" (n > k)
2' (n = 0)

0 v' 2 v1 v" 2 v, –ΔS , 0 +ΔS ,

м3/кг кДж/(кг·К) кДж/(кг·К)

Рисунок Б.2 – Приклад графічної ілюстрації розрахунку ізопараметричних процесів

в закритій термодинамічній системі
 40

t , °C
λ1 λ2
450
tс1

200

t "1

t 2-1
t 1-2
t '1

150
t '2
t "2
tс2

δ1 δ2

100

0
0 5 10 x1 x2 x , мм
Рисунок Б.3 – Приклад ілюстрації температурного поля плоскої стінки
 41

Додаток В

Деякі відомості щодо представлення результатів розрахунків

Таблиця В.1 – Множники для утворення кратних та дольних

одиниць

позначення
префікс множник
національне міжнародне
– 18
атто 10 а a
– 15
фемто 10 ф f
– 12
піко 10 п p
–9
нано 10 н n
–6
мікро 10 мк μ (u)
–3
мілі 10 м m
–2
санті 10 с c
–1
деці 10 д d
дека 10 1
да da
гекто 10 2
г h
кіло 10 3
к k
мега 10 6
М M
гіга 10 9
Г G
тера 10 12
Т T
пета 10 15
П P
екса 10 18
Е E
 42

Додаток Г

Зразок титульного аркуша

МIНIСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВIТИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Кафедра двигунів внутрішнього згорання

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
( КОНТРОЛЬНА РОБОТА)

з дисципліни

____________________________________________________

завдання № 1: Гідравлічний розрахунок короткого трубопроводу

завдання № 2: Статичний розрахунок енергосилової частини

об’ємного гідроприводу

завдання № 3: Розрахунок розімкнутих термодинамічних процесів у

закритих системах

завдання № 4: Розрахунок стаціонарної теплопередачі через тверду

стінку

Виконав:
студент групи __________ /_________________/

“___” _______ 202 __