МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Кафедра автоматизації та енергоменеджменту

Практична робота № 6

Роботу виконав:
студент 314-ї групи АКФ
Палій Д.І

Перевірив:
завідувач кафедри
Захарченко В.П.

КИЇВ 2022
 Дисципліна «Системи електропостачання» вивчає широкий комплекс питань,
пов’язаних з проектуванням та управлінням, функціонуванням зазначених систем.
Принциповими складовими є: визначення електричних навантажень і параметрів
елементів систем, розрахунок втрат потужності та електричної енергії. Якість
електричної енергії, компенсація реактивної потужності, засоби захисту та
управління розподільчими мережами.
Для успішного розв’зання завдань з дисципліни необхідно знати основні
розрахункові формули, вміти користуватися відповідними довідковими
матеріалами.
Задача №1
Визначити максимальне навантаження ТП4, від якого живляться:
 2 житлові будинки (електроплити, 2 секції, 72 квартири, 9 поверхів);
 1 житловий будинок (газові плити, 4 секції, 196 квартир, 9 поверхів).
Визначити розрахункове навантаження другої секції збірних шин підстанції, якщо
максимальні промислові навантаження їх об'єктів складають:

Максимальні навантаження по ТП 1 – ТП З, ТП 5, ТП 6 вказані на рисунку.

 Рис.6.1

Довідкові дані:
1. питомі навантаження:

 квартири з газовими плитами: ;

 квартири з електроплитами: ;
2. коефіцієнт одночасності ліфтових установок

3. коефіцієнт потужності:

 квартири з газовими плитами: ;

 квартири з електроплитами: .
Коефіцієнт зміщення максимумів ТП складає 0,8.
 Коефіцієнт суміщення максимумів комунально - промислового та промислового
навантажень складає 0,9.

Розв’язання

кВт

кВт

кВт

кВА

МВА

Задача №2

Визначити загальне розрахункове навантаження двигунів методом розрахункових

коефіцієнтів, а також розрахункове навантаження на шинах 0,4 кВ.
Вибрати тип і номінальну потужність конденсаторної батареї КБ за умови повної
компенсації реактивної потужності у мережі 0,38 кВ.
Таблиця 6.1
Параметри Значення параметрів
Кількість , шт. 8
Номінальна потужність
Електродвигуни асинхронні з фазним 4х55+4х30
ротором (змінний характер
Коефіцієнт потужності ,
навантаження) – 0,85
в. о.
Коефіцієнт корисної дії , в. о. 0,9
 Коефіцієнт використання ,
0,6
в. о.
Загальна паспортна потужність
250

Відношення максимального і
мінімального значення
40/5
номінальної потужності
Навантаження – (електроприймачі
ПКР з тривалістю включення ТВ=20%)
Груповий коефіцієнт
0,35
використання , в. о.
Коефіцієнт потужності ,
0,8
в. о.
Кількість і номінальна
2х60
потужність

Навантаження (електродвигуни Коефіцієнт використання ,

0,8
асинхронні з коротко замкнутим ротором
в. о.
з постійним характером навантаження) Коефіцієнт корисної дії , в. о. 0,87

Коефіцієнт потужності ,
0,88
в. о.

Номінальні напруги електричних 6

мереж, кВ 0,38
Довідкові дані:

1. Значення розрахункових коефіцієнтів наведені в таблиці

Таблиця 6.2

8 9 10 11 12 13 14 15
 0,5 1,08 1,07 1,06 1,04 1,03 1,02 1,01 1,0
0,6 1,02 1,01 1 1 1 1 1 1
0,7 1 1 1 1 1 1 1 1

2. Коефіцієнт суміщення максимумів навантажень:

3. Конденсаторні батареї УКЛ – 0,38 ... У1 мають потужності: 50; 75; 100;150; 300;
450 квар.
Розв’язання
Розрахунок навантаження

кВт

кВт

кВт

кВт

кВт

квар

квар

квар

квар
Розрахунок навантаження ТП
 кВт

квар

кВт

кВт

кВт

квар

квар

Задачі для самоопрацювання

Задача №3

Рис.6.2
 Знайти максимальні навантаження на ділянці 1-2, яка живить 44 будинки та
школу. За даними енергозбуту річне споживання електроенергії у житлових
будинках складає 750 кВт год/буд. Розрахунковий період – 7 років. Навантаження
.

школи у години денного та вечірнього максимумів навантаження: Р =14кВт; мд

Q =7квар; Q =10 квар; Р =20 кВт. Довжина вулиць освітлення шириною 10м
мд мв мв

складає 800м. Довідкові дані:

 при А =750 кВт год/буд за кривими знаходимо: А =1050 кВт год/буд;
гб
.
гб7
.

Р =2,35 кВт;
м.б

 коефіцієнт одночасності навантажень будинків складає: при 20 буд – 0,34;

при 50 буд – 0,27;
 додаткове навантаження складає: при Р =10;12;14;16;18;20;22кВт
min

відповідно 6;7;3;8,5;9,8;11,2;12,5;13,8 кВт.

Задача №4
Визначити максимальне загальне навантаження двох ліній: одна — живить 96
квартир з електроплитами і побутовими кондиціонерами; друга - ліфт потужністю
2x7 кВт.
60 квартир мають загальну площу квартири до 55 м , 20 квартир – 65 м , 18 квартир
2 2

–84 м .2

Вихідні дані. Максимальне питоме навантаження на квартиру складає 0,6 кВт/м , 2

при площі квартир до 55 м і збільшується на 1 % на кожний м . Коефіцієнти

2 2

потужності для квартир – 0,96; для ліфтів – 0,6. Коефіцієнт попиту для ліфтів – 0,8.
Максимальне питоме навантаження кондиціонерів складає 0,3 кВт/м незалежно 2

від площі квартир.

Таблиця 6.3

16 70 1,94 0,113
25 95 1,25 0,099
35 115 0,894 0,095
 50 140 0,625 0,09
70 175 0,447 0,086
95 215 0,329 0,083
120 250 0,261 0,081

Задача №5
Вибрати тип та переріз ділянок кабельних ліній, що живлять школу та шкільні
майстерні (дані наведені на рисунку та в таблиці).
Знайти фактичне відхилення напруги на вводі у майстерню у режимі
максимальних навантажень.
Таблиця 6.4
Параметри Значення параметрів
Школа Кількість учнів 900
Майстерня
Станки токарні (кількість) 2
8

0,4
0,6
Станки слюсарні 3
12

0,6
0,6
 Рис. 6.3

Довідкові дані:

 Питоме навантаження школи: ;

 Коефіцієнт потужності школи: ;

 Коефіцієнт участі в максимумі навантажень школи і майстерні

;

 Значення наведеш в таблиці

Таблиця 6.5

2 3 4 5 6 7 8

0,4 2 1,56 1,16 1,16 1,14 1,12 1,1

0,5 1,6 1,41 1,24 1,15 1,12 1,1 1,08
0,6 1,33 1,28 1,14 1,08 1,06 1,04 1,02
 0,7 1,14 1,14 1,08 1,03 1,01 1 1

 Дані кабелів АВВГ наведені в таблиці 6.6.

Таблиця 6.6

16 70 1,94 0,113
25 95 1,25 0,099
35 115 0,894 0,095
50 140 0,625 0,09
70 175 0,447 0,086
95 215 0,329 0,083
120 250 0,261 0,081

Питання для самоопрацювання

1. Теоретичні методи розрахунку електричних навантажень
промислових підприємств: перелік методів, основні розрахункові формули, які
навантаження визначаються (розрахункові за нагрівом, максимальні,
ефективні, еквівалентні), які вихідні дані використовуються при застосуванні
кожного методу.
У СЕП промислових підприємств визначення величини розрахункового
навантаження здійснюється, виходячи з оцінки теплового ефекту, що
проявляється в нагріванні струмопровідних частин або у формі теплового
зношування ізоляції. Як розрахункове навантаження приймають незмінний струм
Ір, що викликає тепловий ефект аналогічний тому, до якого призводить
протікання фактичного, змінного в часі струму I t( ) . При проєктуванні
електропостачання розрахункове навантаження повинно визначатися на різних
ієрархічних рівнях [11]. У якості найбільш характерних розрахункових точок у
СЕП промислових підприємств (рис. 2.9) виділяють: − окремі ЕП; − силові
розподільні пункти (СП) і щитки освітлення (ЩО); − кабельні лінії або
розподільні шинопроводи напругою до 1000 В; − збірні шини цехових ТП і
магістральні шинопроводи; − розподільні лінії 6–10 кВ, що живлять цехові
трансформатори або окремі високовольтні ЕП; 101 − шини РП; − шини низької
напруги ГПП. Як відмічалося вище, залежно від конкретного елемента
електричної мережі у якості розрахункового розглядається максимальне середнє
навантаження, визначене на різних часових інтервалах. Відповідно до існуючих
нормативних документів інтервали усереднення вибираються, виходячи з того,
що стала часу нагрівання складає: − Т0 = 10 хв – для мереж напругою до 1000 В,
що живлять розподільні шинопроводи, силові й освітлювальні пункти; − Т0 = 30
хв – для кабельних ліній, які живлять цехові ТП; − Т0 = 2,5 год – для магістральних
шинопроводів і цехових ТП
 2. Емпіричні методи розрахунку електричних навантажень в
електропостачальних системах: перелік методів, основні розрахункові
формули, які навантаження визначаються (розрахункові за нагрівом,
максимальні), які вихідні дані використовуються, область застосування
кожного методу.
Призначення емпіричних методів розрахунку електронних навантажень
Відсутність в ряді випадків інформації про індивідуальні електроприймачах призвело
до необхідності розробки емпіричних методів розрахунку, до яких відносяться: спосіб
коефіцієнта попиту, спосіб питомої витрати електроенергії на одиницю продукції, що
випускається, спосіб питомоїщільності навантаження на одиницю виробничої площі.
У базу емпіричних методів покладена інформація про режими електроспоживання
навантаження у вигляді різних коефіцієнтів і показників (Кс, Трибунал, руд). Ці
способи більш прості, але точність розрахунку по ним знаходиться в залежності від
аналогії технологічного процесу і обладнання знову проектованого споживача
технологічним процесом і обладнання споживача, для яких отримані значення Кс,
Трибунал, руд, рекомендовані в довідковій літературі. Спосіб коефіцієнта попиту
Основна розрахункова формула має вигляд: Рр = Кс • Руст - Qр = Рр × tgφ , де Руст -
сумарна встановлена потужність електроприймачів споживача; Кс - коефіцієнт
попиту встановленої потужності споживача; tgφ - коефіцієнт реактивної потужності
споживача. Значення Кс і tgφ для різних споживачів наводяться в довідниках. Даний
спосіб може застосовуватися при визначенні розрахункових навантажень цехів і
підприємства в цілому. Спосіб питомої витрати електроенергії на одиницю продукції,
що випускається За даним способу можна знайти тільки середнє навантаження за
певний інтервал часу (годину, зміну, день, місяць, квартал, рік). Розрахункова вираз з
даного способу має вигляд: Рср = Трибунал • П / Т, де П - обсяг випуску продукції за
інтервал часу Т; Трибунал - питома витрата електроенергії на виробництво продукції.
Значення Трибунал для ряду електроприймачів цехів і підприємств наведені в
довідковій літературі. Спосіб питомоїщільності навантаження на одиницю
виробничої площі Питома щільність навантаження визначається на підставі
обстеження навантажень цехів діючих промислових підприємств: Sуд = Smax / Fц, де
Smax - найбільша повне навантаження цеху, яка визначається за свідченнями
лічильників активної та реактивної енергії, що знімається через 0,5 год в період дуже
завантаженої смени- кВ × А; Fц - виробнича площа цеху, м2. Цей спосіб розрахунку
був запропонований проф. Ю.Л. Мукосеевим для проектування цехів з нерідко
мінливих технологічним процесом (механічні, складальні, ткацькі і т.д.). Знаючи
намічену проектом площа цеху і значення Sуд, які спостерігаються на подібних
діючих підприємствах, можна знайти розрахункове навантаження цеху за виразом: S
р = Sуд • Fц. Цей метод широко застосовується для визначення розрахункових
навантажень від освітлювальних електроприймачів: Рр.о = руд • Fц • Кс.о, де руд -
питома щільність освітлювального навантаження, кВт / м2-Кс.о - коефіцієнт попиту
освітлювального навантаження.

3. Вибір кількості та номінальної потужності розподільних

трансформаторів та трансформаторів в центрах живлення за умовами
нормального та післяаварійного режимів їх роботи з урахуванням існуючих
вимог до компенсації реактивної потужності.
Кількість встановлюваних на підстанціях трансформаторів, перш за все,
визначається вимогами надійності. У даний час практично всі центри живлення в
структурі ЕПС міст і ГПП в ЕПС промислових підприємств виконуються
двотрансформаторними. Цехові ТП, коли переважають споживачі першої або другої
категорії, також виконуються двотрансформаторними. При цьому, якщо об'єм
вказаного навантаження не перевищує 15 – 20 %, то за наявності складського резерву
допускається застосування однотрансформаторних підстанцій. У ряді випадків
стимулом для застосування двотрансформаторних підстанцій є можливість
відключення одного з трансформаторів у разі суттєвого і тривалого зниження
навантаження, тобто за наявності істотно нерівномірних режимів
електроспоживання. Застосування цехових ТП з числом трансформаторів більше
двох може бути обумовлене, наприклад, наявністю споживачів з різкозмінним
навантаженням або необхідністю роздільного живлення силового і освітлювального
навантажень. У ЕПС найбільшого поширення набули трансформатори з масляним
охолоджуванням. Сухі трансформатори, в основному, встановлюються там, де 40
застосування масляних трансформаторів неможливе за умовами пожежної безпеки.
При цьому номінальна потужність сухих трансформаторів, як правило, не
перевищує 400 кВ·А. Найважливішою характеристикою силових трансформаторів є
перевантажувальна здатність, що є сукупністю допустимих навантажень і
перевантажень. Силові трансформатори випускаються з номінальною потужністю,
яку вони можуть тривало пропускати за номінальних умов: номінальній напрузі,
номінальній частоті і нормованій температурі навколишнього середовища. Термін
служби трансформатора значною мірою визначається старінням його ізоляції. Цей
процес безпосередньо залежить від температури обмоток. Зокрема, при підвищенні
температури на 6 0 С, термін служби ізоляції скорочується удвічі. В той же час, при
аналогічному зниженні температури обмоток, термін служби ізоляції збільшується
практично також в два рази. За номінальних умов перевищення температури масла і
обмоток над температурою навколишнього середовища не виходять за встановлені
межі і, таким чином, термін служби трансформатора відповідає економічно
доцільному. Насправді трансформатори працюють в умовах відмінних від
номінальних: їх навантаження змінюється протягом виробничої зміни, доби, року,
непостійна та температура навколишнього середовища. Вказані обставини
приводять, як правило, до недовикористання трансформаторів. Таким чином,
трансформатори без збитку для нормального терміну служби можуть бути
завантажені протягом деякого часу доби (року) понад номінальну потужність, якщо
решту часу даного періоду їх навантаження було менше номінального. Розрізняють
аварійні і систематичні перевантаження. Аварійне перевантаження допускається у
виняткових умовах (наприклад, при виході з ладу одного з трансформаторів
підстанції) протягом обмеженого часу, коли перерва в електропостачанні
споживачів недопустима. Систематичне перевантаження трансформаторів можливе
за рахунок нерівномірності його завантаження протягом часу. 41 Разом із тим,
ефективний аналіз допустимості аварійних і систематичних перевантажень може
бути реалізований тільки за наявності інформації про фактичні графіки
навантаження. Враховуючи інформаційне забезпечення, що реально існує в
сучасних ЕПС, такий аналіз на практиці найчастіше може бути реалізований тільки
для трансформаторів центрів живлення та ГПП. Для цієї мети, відповідно до
існуючої методики, спочатку на графіку навантаження трансформатора проводять
лінію відповідну його номінальній потужності – Sном.тр (рис. 2.2). При цьому на
графіку виділяється, так звана, ділянка найбільшої тривалості H , яка розбивається
на n інтервалів Hi  , i = 1, …, n, виходячи з зручності визначення середнього
навантаження у кожному інтервалі: S Sn  , ...,  1 .
 Використовуючи знайдені значення Kз1, H і, враховуючи середнє значення
температури навколишнього середовища , по таблицях допустимих систематичних
добових перевантажень (таблиця 12 довідкових таблиць) визначають коефіцієнт
допустимого перевантаження Кп.доп . Якщо , Кп.доп  Kп то трансформатор може
систематично перевантажуватися, працюючи по заданому графіку навантаження.
Інакше повинні бути прийняті заходи по зниженню його навантаження. Окрім
систематичного перевантаження за рахунок добової нерівномірності графіка
навантаження, допускається певне перевантаження трансформатора за рахунок
сезонних змін навантаження. Зокрема, якщо, наприклад, в літній час максимум
графіка навантаження менше номінальної потужності трансформатора, то в зимові
місяці допускається додаткове його перевантаження. Так для трансформаторів з
масляним охолоджуванням на кожен відсоток недовантаження літом допускається 1
% перевантажень в період зимового максимуму, але не більше ніж на 15 %. Можливо
передбачити одночасне перевантаження як за рахунок 43 добової, так і за рахунок
сезонної нерівномірності навантаження, але воно не повинна бути більше 50 %.
Аналогічний підхід використовується і для визначення допустимих післяаварійних
перевантажень. Коефіцієнт допустимого перевантаження в цьому випадку
визначається по відповідних таблицях залежно від значень Kз1, H, які обчислені для
графіка навантаження післяаварійного режиму, і з урахуванням температури
навколишнього середовища. В принципі, розглянутий вище алгоритм може бути
також застосований і для вибору номінальної потужності трансформатора на стадії
проектування ЕПС. Складність тут полягає в необхідності визначення крім
розрахункового навантаження також і відповідного добового графіка його зміни.
Певну допомогу в цьому може надати використання типових графіків навантажень
окремих технологічних процесів або галузей промисловості. При виборі номінальної
потужності трансформатора спочатку на графіці проводять лінію відповідну
середньому навантаженню – Sсер. Після перетворення початкового графіка в
еквівалентний ступінчастий, по аналогії з (2.5) – (2.7) обчислюють значення Kз1 і H.
В цьому випадку у відповідних формулах замість величини Sном.тр
використовується параметр Sсер. Знаючи величину температури навколишнього
середовища, по таблиці 12 знаходять значення Kп.доп. Тоді номінальна потужність
трансформатора повинна відповідати умові
4. Перевірка електричних мереж на допустиму втрату напруги:
визначення втрати напруги, формули для її розрахунку в різних елементах
електропостачальної системи.
 Для обчислення втрат електроенергії в двохобмоточному трансформаторі
необхідні наступні дані:
а) паспортні або каталожні:
- номінальна потужність трансформатора Sн, кВА;
- втрати активної потужності в сталі трансформатора Pхх, кВт;
- втрати активної потужності в міді обмоток трансформатора при
номінальному навантаженні Pк.з., кВт;
- струм холостого ходу трансформатора Iхх, %;
- напруга короткого замикання Uк.з., %;
б) споживання активної Pф (кВт.год.) та реактивної WQф (кВАрг)
електроенергії за розрахунковий період;
(При відсутності приладів обліку реактивної електроенергії приймається
WQф = WPф tgн,
де tgн для промислових споживачів - 0,8
для непромислових споживачів - 0,6
для тягових п/ст залізничного т-ту
-1
змінного струму
для тягових п/ст залізничного т-ту
постійного струму, метрополітену і - 0,5);
міського ел. транспорту
в) кількість годин роботи трансформатора в розрахунковий період
(календарне число годин), Tп;
г) кількість годин роботи підприємства (споживача) або кількість годин
роботи трансформатора під навантаженням в розрахунковий період, Tр.
2.2. При обчисленні втрат електроенергії в трансформаторі послідовно
визначається:
а) фактична потужність трансформатора по даним фактичного
споживання активної та реакційної електроенергії за розрахунковий
період, кВА
________
Sф =  Pф2 + Qф2 (1),
WPф
--------------
де Pф = (2)
Tр
WQф
--------------
Qф = (3)
Tр
б) коефіцієнт завантаження
Sф
--------------
Kз = (4)
Sн
в) втрати активної електроенергії, кВт.год.
WP = WPхх + WPк.з. = PххTп + Kз2 Pк.з. Tр (5)
г) втрати реактивної потужності трансформатора, кВАр
 Iхх
------
при холостому ході Qхх = Sн - (6)
100
Uк.з.
-----
при короткому замиканні Qк.з. = Sн (7)
100
д) втрати реактивної електроенергії; кВАрг
WQ = WQхх + WQк.з. = Qхх Tп + Kз2 Qк.з. Tр (8).
Б. Втрати в 3-обмоточному трансформаторі
2.3. Для підрахунку втрат електроенергії в 3-обмоточному трансформаторі
необхідні наступні дані:
а) паспортні або каталожні
- номінальна потужність трансформатора Sн, кВА;
- потужність обмоток ВН, СН, НН - Sвн, Sсн, Sнн, кВА (в паспорті або
каталозі дана в відсотках до номінальної потужності);
- втрати потужності в міді обмоток ВН, СН, НН при повному їхньому
завантаженні Pвн, Pсн, Pнн, кВт;
- струм холостого ходу трансформатора Iхх, %;
- втрати реактивної потужності трансформатора при холостому ході, кВАр
Iхх
-------
Qхх = Sн (9);
100
- напруга короткого замикання кожної з обмоток тр-ра, %
Uвк = 0.5 (Uвн-сн + Uвн-нн - Uсн-нн) (10)
Uск = 0.5 (Uвн-сн + Uсн-нн - Uвн-нн) (11)
Uнк = 0.5 (Uвн-нн + Uсн-нн - Uвн-сн) (12),
де Uвн-сн, Uсн-нн, Uвн-нн беруться з паспорта чи каталогу;
- реактивна потужність, що споживається обмотками ВН, СН, НН
трансформатора при повному навантаженні, кВАр
Sвн Uвк
------------
Qвн = (13)
100
Sсн Uск
-------------
Qсн = (14)
100
Sнн Uнк
--------------
Qнн = (15);
100
б) споживання активної (WPвн, WPсн, WPнн), кВт.год. та реактивної
(WQвн, WQсн, WQнн), кВАрг електроенергії, що пройшла за
розрахунковий період через обмотки відповідно високої, середньої та
низької напруги трансформатора. При визначенні по показниках
розрахункових лічильників на стороні середньої та низької напруги
трансформатора
 WPвн = WPсн + WPнн,
WQвн = WQсн + WQнн;
в) кількість годин роботи трансформатора в розрахунковий період
(календарне число годин) Tп;
г) кількість годин роботи підприємства (споживача) або кількість годин
роботи трансформатора під навантаженням в розрахунковий період - Tр.
2.4. При обчисленні втрат електроенергії в трансформаторі послідовно
визначаються:
а) фактична потужність кожної обмотки трансформатора по даних
фактичного споживання активної та реактивної електроенергії за
розрахунковий період, кВА
_____________
Sфвн =  Pф2вн + Qф2вн (16)
_____________
Sфсн =  Pф2сн + Qф2сн (17)
______________
Sфнн =  Pф2нн + Qф2нн (18),
де
WPвн WPсн + WPнн
------------- -------------------------
Pфвн = = (19)
Tр Tр
WQвн WQсн + WQнн
------------- -------------------------
Qфвн = = (20)
Tр Tр
WPсн
---------
Pфсн = (21)
Tр
WQсн
---------
Qфсн = (22)
Tр
WPнн
---------
Pфнн = (23)
Tр
WQнн
---------
Qфнн = (24);
Tр
б) коефіцієнт завантаження кожної з обмоток трансформатора
Sфвн
---------
Kзвн = (25)
Sвн
Sфсн
---------
Kзсн = (26)
Sс
 Sфнн
---------
Kзнн = (27),
Sнн
де Sвн, Sсн, Sнн - номінальна потужність обмоток високої, середньої та
низької напруги трансформатора, кВА;
в) втрати активної електроенергії, кВт.год.
WP = Pхх Tп + (Pвн Kз2вн + Pсн Kз2сн + Pнн Kз2нн) Tр (28);
г) втрати реактивної електроенергії, кВАрг
WQ = Qхх Tп + (Qвн Kз2вн + Qсн Kз2сн + Qнн Kз2нн) Tр (29).
Примітка.
До Методики обчислення втрат в трансформаторах додаються:
1. Таблиці 1 - 3 Додатка 1 з технічними даними т-рів, які допускається
використовувати у розрахунках при відсутності інформації про паспорті
дані трансформаторів;
2. Таблиці 4 - 20 Додатка 1 з розрахунковими значеннями втрат в т-рах,
які допускається використовувати для спрощення щомісячних
абонентських розрахунків з споживачами.
3. Методика обчислення втрат електроенергії в проводах та кабелях
ліній електропередач
А. Втрати в проводах ліній
3.1. Для обчислення втрат електроенергії в проводах необхідні наступні
дані:
а) каталожні або паспортні
- довжина лінії L км;
- питомий активний опір лінії rо Ом/км;
- питомий реактивний опір лінії xо Ом/км;
б) активна електроенергія WP (кВт.год.) та реактивна електроенергія WQ
(кВАрг), що проходить по лінії, приймається по розрахункових
лічильниках. Якщо розрахункові лічильники встановлені на стороні
низької напруги трансформатора до значення, врахованого лічильниками,
додаються розрахункові втрати в трансформаторі (WP + WPтр), (WQ
+ WQтр);
в) кількість годин роботи лінії за розрахунковий період Tп;
г) номінальна напруга лінії Uн, кВ.
3.2. При обчисленні втрат електроенергії в проводах лінії послідовно
визначається:
а) активний опір лінії, Rэ, Ом
Rэ = rо L (30);
б) реактивний опір лінії Xэ, Ом
Xэ = xо L (31);
в) середній струм в лінії Iср., А
__________
 WP2 + WQ2
Iср. = ---------------------- (32);
 ________
 3 Uн Tп
г) втрати електроенергії в усіх трьох фазах лінії - втрати активної
електроенергії, кВт.год.
WP2 + WQ2
WP = 3 I2ср. Rэ Tп 10----------------------
Rэ 10-3 (33)
3
= Uн 2
Tп
- втрати реактивної електроенергії, кВАрг
WP2 + WQ2
WQ = 3 I2ср. Xэ Tп 10----------------------
Xэ 10-3 (34).
3
= Uн2 Tп
Б. Втрати в кабелях
3.3. Втратами активної електроенергії в кабельних лініях загальною
довжиною до 1 км в зв'язку з малою величиною активного опору можна
знехтувати. При довжині кабельної лінії 1 км і більше втрати активної ел.
енергії обчислюються по формулі (33) Методики.
3.4. При обчисленні втрат реактивної електроенергії необхідно врахувати:
Для в/в кабельних ліній характерна наявність реактивної ємнісної
провідності в них Bо, завдяки якій в лінії виникає зарядний ємнісний
струм.
Вплив ємнісних струмів Iс на роботу кабельних ліній враховується при
напругах більше 20 кВ, а в повітряних лініях 110 кВ і вище.
Реактивна зарядна потужність лінії визначається по формулі:
Q = Qо L (квар) (35),

де Qо (квар/км) приймається по табл. 1;

L - довжина лінії, км.
Негативні втрати реактивної електроенергії в кабельній лінії визначаються
по формулі:
WQ = Q Tп (квар)

5. Втрати потужності та електроенергії в різних елементах

електропостачальної системи (трансформатори, кабелі, провода, реактори).

Втрати електроенергії в електромережі — це витрати електричної

потужності при проходженні електричного струму через ЛЕП та електрообладнання
системи електропостачання споживачів.

Значні резерви економії енергетичних ресурсів наявні в електромережах. В нашій

країні втрати в електричних мережах сягають 12-14 %, а за іншими статистичними
даними до 18 %. Перш за все, це обумовлено відсутністю систем обліку, що дозволяє
використовувати її майже без обмежень, застарілим обладнанням електромереж,
крадіжками обладнання.

Проте існують і значні технологічні втрати, і не слід забувати, що на початку 1990-

х років втрати у вітчизняних електромережах були на рівні 6-8 %, такі ж втрати і в
електричних мережах розвинутих країн.

Основні технологічні втрати електроенергії в мережах це:

 навантажувальні втрати в проводах ліній електропередачі (ЛЕП) та

обмотках силових трансформаторів підстанцій;
 втрати в залізі осердь трансформаторів при неробочому ході;
 втрати на корону проводів ЛЕП;
 втрати на власні потреби;
 втрати в компенсаційних пристроях (конденсаторні батареї, синхронні
компенсатори, статичні тиристорні компенсатори та ін.);

Заходи зі зниження втрат в мережах слід вибирати виходячи з принципу досягнення

мінімуму приведених затрат при виконанні умов по надійності електропостачання і
якості електроенергії.

Проведені оціночні розрахунки вказують, що найбільш ефективними заходами є

технічні заходи щодо компенсації реактивної потужності. Питоме зниження втрат
при встановленні БСК в мережах споживачів, що отримують живлення від
трансформаторів 220/6-10 кВ, вкладає 70 тис.кВт.г в рік на 1 Мвар реактивної
потужності батареї; від трансформаторів 110/6-10 кВ — 200 тис.кВт.г в рік; від
трансформаторів 35/6-10 кВ — 300 тис.кВт.г в рік. Таким чином, проведення
комплексних заходів — є ефективним способом зниження втрат електроенергії в
системах електропостачання промислових підприємств.

Визначення втрат

Величина втрат в лініях і мережах визначається їх технічними параметрами і

струмом навантаження, кВт, ΔРл = 1,1 n ρ I2 L/Sл 10−3 , де
  1,1 — коефіцієнт, що враховує опір перехідних контактів, скручення жил і
способів прокладки ліній;
 n — число фаз ліній;
 L — довжина ліній, м;
 Sл — поперечний переріз проводу, мм2;
 ρ — питомий опір матеріалу проводу при 20 °C (Ом*мм2/м);
 І — середнє значення струму навантаження, А.

Втрати електричної енергії, кВт*г: ΔW = ΔРл tp 10−3.

Зменшення втрат

Збільшення поперечного перерізу

Втрати електроенергії в лініях залежать від значення опорів і струму, що

пропускається через лінії. Опір діючих ліній може вважатися практично постійним.
Звідси випливає, що для зменшення втрат електроенергії можливий один шлях —
зменшення струму, що протікає через них. Зменшити значення струму можна,
наприклад використанням у роботі значної кількості резервних ліній.

При наявності паралельних ліній бажано з розумінь економії електроенергії

тримати їх включеними паралельно. При використанні їх на паралельну роботу,
сумарний (еквівалентний) опір цих мереж зменшиться, і, отже, втрати активної та
реактивної енергії при її передачі скоротяться. При паралельному з'єднанні опорів
еквівалентний опір, при припущенні що опори резервної та основної ліній рівні, буде
в два рази нижче. Звідси випливає зменшення втрат активної та
реактивної потужностей також у два рази.

Підвищення рівня робочої напруги

В мережах до 220 кВ включно існують технічні можливості використання

зниження навантажувальних втрат потужності та енергії за рахунок підвищення рівня
робочої напруги.

При підвищенні рівня робочої напруги можуть дещо зрости втрати на корону,
проте в лініях 110—220 кВ ці втрати незначні. Втрати на корону значні в лініях понад
330 кВ. Проте в цих лініях допустимі перенапруги ізоляції незначні, що обмежує
використання такого заходу зниження втрат електроенергії як підвищення напруги в
лініях понад 330 кВ.

Розрахунки вказують на можливість зниження втрат енергії до 1 % сумарних втрат

в системі за рахунок оптимізації режимів робочої напруги.

Скорочення терміну ремонту електромереж

Будь-яке обладнання під час експлуатації потребує технічного обслуговування та

ремонту. При проведенні ремонту обладнання, навантаження на інше (резервне)
обладнання збільшується, що значно збільшує втрати потужності. Втрати
електроенергії від проведення ремонту основного обладнання прямо пропорційно
залежить від часу його проведення. Таким чином, значна тривалість ремонту
призводить до значних втрат електричної енергії.

Економія електроенергії в шинах

При електропостачанні потужних приймачів електроенергії (електричні печі й ін.),

як правило, застосовують багатополюсні шинопроводи. Якщо застосовувати
розташування шин, як зазначено на рис.1б., те втрати електроенергії в такому
шинопроводі будуть значно більше, ніж при розташуванні, показаному на рис.1а. Це
пояснюється тим, що при розташуванні шин, показаному на рис 1а. сильно
позначається ефект близькості, при якому різко зростає індуктивний опір шин і
відповідно збільшується реактивна складова струму, що в кінцевому рахунку
приводить до збільшення загального струму і відповідно втрат потужності й енергії.

Нерівномірне навантаження

Характерною особливістю режимів електричних мереж до 1000 В є нерівномірність

навантаження фаз, що призводить до збільшення втрат потужності та енергії. Так, при
коефіцієнті асиметрії струмів, рівному 2 %, у вузлах навантаження
при потужності одноразового навантаження 0,18 і потужності симетричного
навантаження 0,82 втрати потужності в трансформаторі і в лінії 0,4 кВ збільшуються
на 13 %, а втрати напруги в найбільш навантаженій фазі зростають практично у 2 рази
порівняно з симетричним режимом.

Основною причиною такого явища, як несиметричне навантаження по фазах є

потужні однофазні електроприймачі та специфічні
схеми електропостачання (наприклад, трифазні тягові мережі при заземленій фазі
діють в трифазній електричній мережі як двофазні навантаження). Зазвичай випадки
асиметрії в електричних мережах економічно обґрунтовані. Однак можливі випадки
перевищення допустимих норм величини асиметрії за технічними характеристиками
обладнання. Для уникнення таких явищ використовують різні схемні рішення.

Додаткові втрати, що зумовлені асиметрією навантаження, досягають 20 %

сумарних втрат, тому необхідно застосовувати для їх зменшення замкнені схеми ліній
0,4 кВ, зменшувати опір струмам нульової послідовності, збільшувати переріз
нульового проводу, використовувати батареї статичних компенсаторів, призначених
для підвищення коефіцієнта потужності.

Рівномірність завантаження фаз повинна бути забезпечена в першу чергу за

рахунок правильного розподілу однофазних і двофазних навантажень по фазах.
Другим заходом для зменшення асиметрії в мережах напругою до 1000 В є установка
нейтралерів на введеннях заземлення свинцевої оболонки кабелю. Економічна
доцільність другого заходу визначається співвідношенням між витратами на
встановлення нейтралерів і вартістю зекономленої електроенергії в результаті
усунення асиметрії навантаження.

Заходи щодо вирівнювання навантаження фаз доцільно проводити в

трансформаторах, завантажених більш ніж на 30 % номінальній потужності,
нерівномірністю навантаження можна зневажити, тому що навантажувальні втрати
незначно перевищують втрати холостого ходу.

Заходи з симетрування навантаження розподільчої мережі слід передбачати вже на

стадії її проектування. Для цієї мети в ТП 6 — 10/0,4 кВ бажано передбачати заміну
живильного трансформатора зі схемою з'єднання обмоток зірка-зірка
трансформатором зі схемою з'єднання обмоток зірка-зиґзаґ. При цьому втрати і
вартість трансформатора зростуть на 2-3 %. Але за рахунок виключення СП
скорочуються втрати електроенергії на 5-8 % і відпадає необхідність у виробництві
симметрируючого устаткування.

Аналогічне положення має місце при установці додаткових фільтрокомпенсиючих

пристроїв (ФКП) при несинусоїдальності форми кривої струму і напруги.
Установлюючи випрямні пристрої по 12-24 фазній схемі, можна значно скоротити
несинусоїдальність і обійтися без ФКУ.