ДНАОП 0.00 1.28 97 Правила охорони праці на автомобільному транспорті

ДЕРЖАВНИЙ НОРМАТИВНИЙ АКТ
ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
ПОГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖЕНО
листом Міністерства наказом Державного
транспорту України комітету України
від 11.06.96 по нагляду за охороною праці
№ 6/22-17-2907 від 13.01.97 № 5
ДНАОП 0.00-1.28-97
ПРАВИЛА
ОХОРОНИ ПРАЦІ
НА АВТОМОБІЛЬНОМУ
ТРАНСПОРТІ
КИЇВ - 1997
ББК 67.97 П68
1. РОЗРОБЛЕНІ Державним автотранспортним науково-дослідним і

проектним інститутом
2. ВНЕСЕНІ Головним управлінням безпеки руху та охорони праці
Міністерства транспорту України
3. ВВЕДЕНІ Вперше
Редакційна комісія:
Полянський С.А.(голова), Гержод Ю.В. (заступник голови), Бородін В.Ф.,
Вітюк А.В., Давидов Л.М., Касперович В.Т., Кириленко В.М., Могила В.П.
Передрукування заборонено
Держнаглядохоронпраці
ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ
НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ
Дата введення 01.10.97
1. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ
Дія цих Правил поширюється на всі автотранспортні підприємства і
організації, а також підприємства, до складу яких входять транспортні цехи,
дільниці, майстерні, гаражі тощо (надалі - підприємства) незалежно від
відомчої належності та форми власності.
Вимоги цих Правил є обов'язковими для всіх працівників при організації
та виконанні робіт, які пов'язані з експлуатацією, профілактичним
обслуговуванням та ремонтом транспортних засобів, а також при
проектуванні та реконструкції підприємств, їх виробничих об'єктів, споруд,
розробці технологічних Процесів, устаткування тощо.
З введенням в дію цих Правил вважати такими, що втратили силу на
території України «Правила охорони праці на автомобільному транспорті»,
затверджені Мінавтотрансом РРФСР 07.05.79. «Правила техніки безпеки при
експлуатації автомобілів на стиснутому природному газі», затверджені
Мінавтотрансом РРФСР28.03.84, «Правила техніки безпеки при експлуатації
автомобілів на зрідженому нафтовому газі», затверджені Мінтрансом УРСР
29.09.90, «Методичні вказівки. Організація робіт з підвищеною небезпекою.
Вимоги безпеки» КД 238 УРСР 84001-198-90, затверджені Мінтрансом УРСР
15.01.90.
2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цих Правилах використовуються такі чинні в Україні нормативні акти:
№ Позначення Назва Ким, коли

п нормативного акту затверджено,
/п реєстрація в Мінюсті
1 Закон України «Про Затверджено
охорону праці» постановою Верховної
Ради від 14.10.92 №
2695-XII
2 ДНАОП 0.00-1.03-93 Правила будови і Затверджено наказом
безпечної експлуатації Держнаглядохоронпраці
вантажопідіймальних від 16.12.93 № 128
кранів
безпечної експлуатації' Держнаглядохоронпраці
посудим, що працюють від 18.10.94 № 104
під тиском
безпечної експлуатації Держнаглядохоронпраці
парових і водогрійних від 25.05.94 № 51
котлів
5 ДНАОП 0.00-1.20-90 Правила безпеки у Затверджено
газовому господарстві постановою Держпром
атомнагляду СРСР від
26.12.90 №3
6 ДНАОП 0.00-1.21-84 Правила технічної Затверджено

експлуатації Головдерженергонагля
електроустановок дом Міненерго СРСР
споживачів і Правила 21.12.84
техніки безпеки при Зміни: 1988
експлуатації
електроустановок
споживачів
7 ДНАОП 0.00-1.22-72 Правила технічної Затверджено
експлуатації Головдерженергонагля
тепловикористовуючих дом Міненерго СРСР
установок і теплових 15.06.72
мереж і Правила техніки
безпеки при експлуатації
тепловикористовуючих
установок і теплових
мереж
8 ДНАОП 0.00-4.03-93 Положеним про Затверджено
розслідування та облік постановою Кабінету
нещасних випадків, Міністрів України від
професійних 10.08.93 № 623
захворювань і аварій на Зміни: Постановою від
підприємствах, в 23.02.94 за № 97
установах і організаціях
9 ДНАОП 0.00-4.07-93 Положення про Затверджено

державний, галузеві, постановою Кабінету
регіональні фонди Міністрів України від
охорони праці та фонди 07.10.93 № 838
охорони праці
підприємств
10 ДНАОП 0.00-4.09-93 Типове положення Затверджено наказом
про комісію з питань Держнаглядохоронпраці
охорони праці від 3.08.93 № 72.
підприємства Зареєстровано в
Мін’юсті 30.09.93
за № 141
11 ДНАОП 0.00-4.12-94 Типове положення про Затверджено наказом
навчання, інструктаж і Держнаглядохоронпраці
перевірку знань від 04.04.94 № 30.
працівників з питань Зареєстровано в
охорони праці Мін’юсті 12.05.94
за № 95/304
12 ДНАОП 0.00-4.21-93 Типове положення про Затверджено наказом
службу охорони праці Держнаглядохоронпраці
від 03.08.93 № 73.
Зареєстровано в
за № 140
13 ДНАОП 0.00-8.01-93 Перелік носад посадових Затверджено наказом
осіб, які зобов'язані Держнаглядохоронпраці
проходити попередню і від 11.10.93 № 94.
періодичну перевірку Зареєстровано в
знань з охорони праці Мін’юсті 20.10.94
за № 154
14 ДНАОП 0.00-8.02-93 Перелік робіт з Затверджено наказом
підвищеною небезпекою Держнаглядохоронпраці
від 30.11.93 № 123.
за № 196
15 ДНАОП 0.00-4.02-94 Положення про Затверджено наказом
медичний огляд праців- Мінохорон здоров’я
ників певних категорій від 31.03.94 № 45.
за № 136/345
16 ДНАОП 0.03-8.07-94 Перелік важких робіт і Затверджено наказом
робіт з шкідливими і Мінохорон здоров’я
небезпечними умовами від 31.03.94 № 46.
праці, на яких Зареєстровано в
забороняється Мін’юсті 28.07.94
застосування праці за № 176/385
неповнолітніх
17 ДНАОП 0.03-8.08-93 Перелік важких робіт і Затверджено наказом
робіт з шкідливими і Мінохорон здоров’я
небезпечними умовами від 29.12.93 № 256.
праці, на яких Зареєстровано в
забороняється Мін’юсті 30.03.94
застосування праці за № 51/260
жінок
18 ДНАОП 0.05-8.04-92 Про порядок проведення Затверджено
атестації робочих місць постановою Кабінету
за умовами праці Міністрів України від
01.08.92 № 442
19 НАОП 1.4.10-1.02-83 Правили з техніки Затверджено
безпеки і виробничої Мінхіммашем СРСР
санітарії при холодній 05.07.83
обробці металів
20 НАОП 1.4.10-1.04-86 Правила з техніки Затверджено
безпеки і виробничої Мінхіммашем СРСР
санітарії при елект- 22.05.86
розварювальних роботах
21 НАОП 1.4.10-1.07-85 Правила з охорони Затверджено
праці в ковальсько- Мінхіммашем СРСР
пресовому виробництві 19.06.85
22 НАОП 1.4.10-1.13-74 Правила і норми техніки Затверджено
безпеки, пожежної Мінхіммашем СРСР
безпеки і виробничої 05.08.74
санітарії для
фарбувальних цехів
23 НАОП 1.4.74-1.11-73 Правила техніки Затверджено ЦК
безпеки і виробничої профспілки робітників
санітарії при газо- суднобудування 1973
електричному різанні
24 ДСТУ 1895-92 Зчіпки гнучкі і жорсткі Затверджено наказом
для буксирування Держстандарту
автомобілів України від 25.02.92
№10
25 РСТ 1804-87 Колодки упорні авто- Затверджено постано-
мобільні. Технічні умови вою Держплану УРСР
від 27.08.87 № 50
26 РСТ 1960-89 Оформлення зовнішнє Затверджено постано-
інформаційне рухомого вою Держплану УРСР
складу автомобільного від 30.10.89 № 30
транспорту УРСР.
Знаки відмітні та інфор-
маційні
27 ГОСТ 12.1.003-83 ССВТ. Шум. Общие Затверджено постано-
требования вою Держстандарту
безопасности СРСР від 06.06.83
№ 2473
28 ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно- Затверджено постано-
гигиенические вою Держстандарту
требования к воздухк СРСР від 29.09.88
рабочей зоны № 3388
29 ГОСТ 12.1.012-90 ССБТ. Вибрационная Затверджено постано-
безопасность. Общие вою Держстандарту
требования СРСР від 13.07.90
№ 2190
30 ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ. Оборудование Затверджено постано-
производственное. вою Держстандарту
Общие требования СРСР від 06.06.91
безопасности. № 807
31 ГОСТ 12.2.013.0-91 ССБТ. Машини ручные Затверджено постано-
электрические. вою Держстандарту
безопасности и методы № 1563
испытаний
32 ГОСТ 12.2.022-80 ССБТ. Конвейєры. Затверджено постано-
Общие требования вою Держстандарту
безопасности СРСР від 05.09.80
№ 4576
33 ГОСТ 12.2.009-76 ССВТ. Работы погру- Затверджено постано-
зочно-разгрузочные. вою Держстандарту
безопасности № 670
34 ГОСТ 12.3.020-80 ССБТ. Процессы Затверджено постано-
перемещения грузов на вою Держстандарту
предприятиях. Общие СРСР від 29.04.80
требования безопасности № 1973
35 ГОСТ 12.4.026-76 Цвета сигнальне и знаки Затверджено постано-
безопасности вою Держстандарту
СРСР від 24.05.76
№ 1267
36 ГОСТ 19822-88 Тара производственая. Затверджено постано-
Технические условия вою Держстандарту
СРСР від 25.03.88
№ 746
37 ГОСТ 19433-88 Грузы опасные. Затверджено постано-
Классификация и вою Держстандарту
маркировка. СРСР від 19.08.88
№ 2597
38 ВСН 01-89 Ведомственные стро- Затверджено
ительные нормы. Мінтрансом РРФСР
Предприятия по 17.01.90
обслуживанню
автомобилей
39 ОНТП 01-91 Общесоюзные нормы Затверджено протоко-
технологического лом концерна «Росав-
проектирования пред- тотранс» від 07.08.91
приятий автомобильного №3
транспорта
40 СНиП II-4-79 Естественное и Затверджено постано-
искусственное освещение вою Держбуду СРСР
від 27.06.79 № 100
41 СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод Затверджено постано-
и канализация зданий вою Держбуду СРСР
від 04.10.85 № 169
42 СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентнляция, Затверджено постано-
кондиционирование вою Держбуду СРСР
від 28.11.91
43 СНиП 2.09.04-87 Административные и Затверджено постано-
бытовые здания вою Держбуду СРСР
від 30.12.87 № 313
44 Методичні рекомендації Затверджено постано-
для проведення атестації вою Мінпраці та
робочіх місць за Мінохорони здоров’я
умовами праці від 01.09.92 № 41
45 Правила будови елек- Затверджено
троустановок (видання Міненерго СРСР
6-е, перероблене і
доповнене)
46 Правила технічної 3атверджено Держком
експлуатації стаціо- нафтопродуктом СРСР
нарних, контейнерних і 27.03.86
пересувних
автозаправних станцій
47 Правила перевезення Затверджено Мінавто-
вантажів автомобільним трансом УРСР 1971
трансортом в УРСР
48 Правила перевезення Затверджено Мінавто-
небезпечних вантажів трансом УРСР
автомобільним 02.02.1970
трансортом в УРСР
49 Інструкція по забез- Затверджено наказом
печенню безпеки МВС СРСР від
перевезення небезпеч- 23.09.85 № 181
них вантажів автомо-
більним транспортом
50 Перелік категорій Затверджено
приміщень і споруд Мінавтотрансом
автотранспортних і РРФСР 20.03.89
авторемонтних під-
приємств по вибухо-
пожежній та пожежній
небезпеці і класів
вибухонебезпечних та
пожежонебезпечних зон
по правилам будови
електроустановок
51 Правила дорожнього Затверджено постано-
руху України вою Кабінету Міністрів
України від 31.12.93
№ 1094
52 Типові галузеві норми Затверджено постано-
безплатної видачі вою Держкомпраці
спецодягу, спецвуття та СРСР і Президії
інших засобів ВЦРПС від 20.02.80
індивідуального захисту № 43/П-2
робітникам і службовцям
53 Положення про профілак- Затверджено

тичне обслуговування і Мінтрансом України
ремонт рухомого складу 06.04.94
автомобільного
транспорту
54 Правила технічної Затверджено
експлуатації рухомого Мінавтотрансом
складу автомобільного РРФСР 09.12.70
транспорту
55 Санітарні правила з Затверджено
гігієни праці водіїв Мінохорони здоров’я
автомобілів СРСР 05.05.88
3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
3.1. Дані Правила встановлюють вимоги безпеки при зберіганні,
профілактичному обслуговуванні, ремонті та експлуатації транспортних
засобів.
3.2. При виконанні робіт, які не є специфічними для підприємства, треба
керуватися міжгалузевими правилами, нормами, стандартами та іншими
нормативними актами з охорони праці.
3.3. У разі зміни або перегляду правил та інших нормативних актін з
охорони праці, вимоги яких поширюються нв підприємства, треба керуватися
заново затвердженими нормативними актами.
3.4. У разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які
необхідно викопувати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці
на певних роботах, власник (керівник підприємства) зобов'язаний вжити
погоджених з органами державного нагляду за охороною праці заходів, що
забезпечать безпеку працівників.
3.5. На осноиї цих Правил, типових інструкцій та інших нормативних
актів з охорони праці власник підприємства зобов'язаний розробити і
затвердити інструкції з охорони праці за професіями та на окремі види робіт
з урахуванням фактичних умов проведення робіт, прийнятої організації і
технології, наявності устаткування, оснастки, інструменту, засобів захисту та
рівня підготовки виконавців.
3.6. Керівникам усіх рангів забороняється давати вказівки працівникам
про проведення робіт, що суперечать чинним нормативним актам з охорони
праці.
3.7. Кожний працівник повинен співробітничати з власником
підприємства у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці,
особисто вживати посильні заходи щодо усунення будь-якої виробничої
ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людям, які його
оточують, негайно повідомляти про небезпеку свого безпосереднього
керівника або іншу посадову особу.
3.8. Цими Правилами повинні бути забезпечені власник підприємства,
керівники служб та структурних підрозділів, інші посадові особи та
безпосередні керівники робіт.
3.9. Працівники підприємств зобов'язані знати і виконувати вимоги цих
Правил, інструкцій з охорони приці, правила поводження з транспортними
засобами, машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами
виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального
захисту, додержуватися зобов'язань щодо охорони пряці, передбачених
колективним договором (угодою) та правилами внутрішнього трудового
розпорядку підприємства.
3.10. Особи, винні у порушенні цих Правил, несуть дисциплінарну,
адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з
чинним законодавством.
4. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

4.1. Загальне керівництво роботою з охорони праці згідно Закону України
«Про охорону праці» (розділ 2, п. 1 цих Правил) в цілому на підприємстві
покладається на його власника (керівника).
4.2. Для організації роботи, спрямованої на запобігання нещасних
випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах з кількістю
працюючих 50 чоловік і більше, повинна бути створена служба охорони
праці.
Не підприємствах з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї
служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за
сумісництвом.
4.3. На підприємствах загальна чисельність фахівців служби охорони
праці встановлюється в залежності від загального числа працюючих,
небезпечності та шкідливості виробничих процесів, кількості окремо
розташованих від основної бази автоколон.
Рекомендується прн чисельності працюючих від 50 до 500 чоловік до
служби охорони праці включати одного фахівця, від 501 до 1000 - двох
фахівців, більше 1000 чоловік - трьох фахівців.
При наявності двох і більше окремо розташованих від основної бази
автоколон, виробництв до служби охорони праці підприємства доцільно
включиш додатково ще одного фахівця.
4.4. Служба охорони праці підприємства підпорядковується
безпосередньо його керівникові і прирівнюється до основних виробничо
технічних служб.
Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації
підприємства.
4.5. Робота служби охорони праці здійснюється у відповідності з
положенням про службу охорони праці підприємства, розробленим на основі
Типового положення (розділ 2. п. 12 цих Правил) з урахуванням специфіки
виробництва і затвердженим власником-
4.6. Управління охороною праці па підприємстві здійснюється у
відповідності з Системою управління охороною праці.
4.7. В положеннях про структурні підрозділи (служби, відділи тощо)
підприємства та в посадових інструкціях працівників повинні бути визначені
конкретні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на
них функцій з питань охорони праці-
4.8. На підприємствах при кількості працюючих 50 чоловік і більше з
метою залучення представників власника і трудового колективу до
співробітництва в галузі управління охороною праці, узгодженого вирішення
питань, що виникають у цій сфері, створюється комісія з питань охорони
праці, діяльність якої здійснюється згідно з Типовим положенням (роділ 2, п.
10 цих Правил).
4.9. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи повинні
проходити навчання (інструктаж) з питань охорони праці згідно з Типовим
положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань
охорони праці (розділ 2, п.11 цих Правил).
4.10. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, що
обумовлюються даними Правилами і наведені в додатку 1, та інших роботах,
пе редбачених переліком робіт з підвищеною небезпекою (розділ 2, п. 14 цих
Правил), повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік
перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.
4.11. Для виконання робіт з підвищеною небезпекою власник наказом по
підприємству встановлює відповідальних керівників за безпечне їх
проведення.
4.12. На роботи з підвищеною небезпекою повинні бути розроблені і
вивішені на робочих місцях технологічні карти та забезпечено їх виконання.
4.13. Працівники перед виконанням небезпечних робіт, на які обов'язково
оформляється наряд-допуск, повинні пройти цільовий інструктаж з охорони
праці.
Перелік таких робіт приведений в додатку 2, а форма наряд-допуску - в
додатку 3.
Няряд-допуск видається на період, який необхідний для виконання даного
обсягу робіт. При перерві в роботі більше як на добу, наряд-допуск
анулюється.
Оформлення наряд допусків на виконання робіт в електроустановках,
газонебезпечних робіт та інших провадиться згідно з вимогами відповідних
нормативних актів на проведення цих робіт.
4.14. Посадові особи згідно з Переліком посад посадових осіб, які
зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони
праці (розділ 2, п. 13 цих Правил), до початку виконання своїх обов'язків і
періодично один раз на три роки проходять в установленому порядку
навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або
регіонального управління охороною праці.
4.15. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж,
стажування і перевірку знань з охорони праці, забороняється.
4.16. Для проведення навчання (інструктажу), надання методичної
допомоги працівникам з питань охорони праці, а також пропаганди
безпечних методів праці на кожному підприємстві з кількістю працюючих
100 і більше чоловік повинні бути створені кабінети охорони праці.
На підприємствах з меншою кількістю працюючих, а також в окремо
розташованих автоколонах та виробництвах створюються кутки з охорони
праці.
4.17. На підприємстві повинно бути забезпечене проведення попереднього
(при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності)
медичних оглядів працівників.
Порядок проведення медичних оглядів здійснюється згідно з Положенням
про медичний огляд працівників певних категорій (розділ 2, п.15 цих
Правил).
4.18. При укладенні трудового договору громадянин має бути
поінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві,
наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і
шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, можливі наслідки їх
впливу на здоров'я, про його права на пільги і компенсації за роботу за таких
умов відповідно до законодавства і колективного договору.
4.19. На робочих місцях працюючих повинна здійснюватися атестація
умов праці у відповідності з Порядком проведення атестації робочих місць за
умовами праці та Методичними рекомендаціями для проведення атестації
робочих місць за умовами праці (розділ 2. пп. 18, 44 цих Правил).
Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес,
обладнання і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і
небезпечних факторів.
4.20. На підприємстві повинні розроблятися і здійснюватися комплексні
заходи по забезпеченню досягнення установлених нормативів з охорони
праці.
Основою для розробки таких заходів є атестація умов праці на робочих
місцях та аналіз рівня охорони праці на підприємстві.
4.21. Фінансування комплексних заходів здійснюється переважно з
фонду охорони праці, який створюється згідно з Положенням про державний,
галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці
підприємств (розділ 2, п. 9 цих Правил).
4.22. На підприємстві повинно бути організовано безкоштовне
забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами
індивідуального захисту у відповідності з Типовими галузевими нормами
(розділ 2, п.52 цих Правил) або іншими відомчими нормативними актами.
4.23. Забороняється допуск осіб віком до вісімнадцяти років та жінок до
робіт, що наведені у додатках 4 і 5, та інших робіт, передбачених Переліками
важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких
забороняється застосування праці неповнолітніх та жінок (розділ 2, пп. 16, 17
цих Правил).
4.24. На підприємстві повинен бути встановлений час, необхідний для
приведення в порядок засобів виробництва, індивідуального захисту, а також
особистої гігієни.
4.25. Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій,
що сталися на виробництві, повинно проводитися згідно з Положенням про
розслідування то облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
на підприємствах в установах і організаціях (розділ 2, п.8 цих Правил).
Про кожний нещасний випадок потерпілий, очевидець або працівник,
який його виявив, повинні доповісти безпосередньому керівникові
(начальнику колони, майстру, бригадиру) або іншому керівникові.
4.26. Підприємства повинні інформувати працівників про стан охорони
праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про
заходи, яких вжито для їх усунення та забезпечення умов і безпеки праці на
рівні нормативних вимог.
5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕРИТОРІЇ, ВИРОБНИЧИХ І

ДОПОМІЖНИХ ПРИМІЩЕНЬ, СПОРУД
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Територія, виробничі і допоміжні приміщення, площадки і
приміщення для зберігання автомобілів, споруди повинні відповідати
відомчим будівельним нормам проектування підприємств по обслу-
говуванню автомобілів ВСН 01-89. нормам технологічного проектування
підприємств автомобільного транспорту ОНТП 01-91 (розділ 2, пп. 38, 39 цих
Правил), чинним будівельним, санітарним та протипожежним нормам і
правилам, а також цим Правилам.
5.1.2. Розташування виробничих та допоміжних будівель, споруд
повинно відповідати технологічному процесу обслуговування та ремонту
транспортних засобів.
5.1.3. Виробничі і допоміжні приміщення та споруди необхідно
використовувати тільки за своїм призначенням, яке передбачене проектам.
Використання їх не за прямим призначенням дозволяється у виняткових
випадках за погодженням з територіальними органами державного нагляду.
5.1.4. На всі будівлі і споруди повинна бути документація (паспорти,
акти, технічні журнали, проекти тощо).
5.1.5. Автомобілі в залежності від габаритних розмірів підрозділяються
на чотири категорії згідно з табл. 5.1.
Таблиця 5.1
Категорія Розміри автомобіля, м
транспортного Довжина Ширина
засобу
І категорія До 6,0 включно До 2,1 включно
II категорія Понад 6,0 до 8,0 Понад 2,1 до 2,5
IIІ категорія " 8,0 до 12,0 " 2,5 до 2,8
IV категорія " 12,0 " 2,8
Примітки:
1. Для автомобілів і автобусів з розмірами довжини та ширини, що
відрізняються від розмірів, які наведені в таблиці, категорія визначається
найбільшим розміром.
2. Категорія автопоїздів визначаться габаритними розмірами автомобілів
тягачів.
3. Зчленовані автобуси відносяться до III категорії.
5.1.6. Приміщення для профілактичного обслуго вування, діагностування,
ремонту і зберігання автомобілів, що працюють на газі, повинні відповідати
категоріям, класам і групам, які встановлюються згідно з Переліком
категорій приміщень і споруд автотранспортних і авторемонтних
підприємств по вибухопожежній та пожежній небезпеці і класів
вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон по правилам будови
електроустановок (розділ 2, п.50 цих Правил). При цьому у разі повного
випуску газу із однієї секції, яка включає максимальну кількість балонів
найбільшої ємкості одного автомобіля (аварійна ситуація), концентрація газу
в приміщенні не повинна перевищувати 2,267 г/м 3 вільного об'єму
приміщення для стиснутого природного газу і 2,713 г/м3 - для зрідженого
нафтового газу.
Якщо розрахункова кількість газу, який надходить, перевищує вказані
величини, то приміщення необхідно додатково обладнати:
- системою автоматичного контролю повітряного середовища, яка
зблокована з світловою і звуковою сигналізацією;
- системою аварійної вентиляції і аварійного освітлення у
вибухозахисному виконанні.
5.1.7. На площадках і в приміщеннях зберігання, обслуговування і
ремонту, діагностики і регулювальних робіт автомобілів з двигунами, що
працюють на зрідженому нафтовому газі, забороняється улаштування
підземних споруд, підвалів, калориферних камер для відкритих стоянок
автомобілів, приямків, оглядових канав, тунелів, колодязів (за винятком
приямків на дільницях миття автомобілів).
5.1.8. Автомобілі то агрегати, що підлягають списанню або ремонту, при
зберіганні їх поза приміщеннями повинні розмішуватись на окремих рівних
площадках з твердим покриттям. Для попередження падіння агрегатів,
самовільного руху автомобілів і падіння вивішених їх частин необхідно
встановлювати спеціальні підставки, упори.
5.1.9. У виробничих приміщеннях і на території зберігання деталей,
вузлів, агрегатів і різного металу повинно бути організовано в окремих
місцях на стелажах,
5.1.10. Виробничі відходи, сміття, непридатні деталі, вузли і агрегати
повинні своєчасно прибиратися і накопичуватися на спеціально відведених
площадках.
5.1.11. Відстань від площадок, призначених для зберігання і очікування
ремонту транспортних засобів, до будівель і споруд приймається відповідно
до вимог ВСН 01-89.
5.1.12. Небезпечні зони і дільниці на території і у виробничих
приміщеннях, перебування та виконання робіт на яких пов'язано з
небезпекою для працюючих, повинні позначатися кольорами сигнальними і
знаками безпеки, дорожніми знаками згідно з ГОСТ 12.4.026 76, Правилами
дорожнього руху України (розділ 2, пп. 35, 51 цих Правил) та чинними
галузевими нормативними документами.
5.1.13. Підлога в приміщеннях будь-якого призначення повинне бути
рівна з твердим покриттям, непроникна для грунтових вод, без виступів і
вибоїн.
Матеріали, що застосовуються для покриття підлоги, повинні мати гладку
та неслизьку поверхню, зручну для очищення, задовольняти експлуатаційним
вимогам даного приміщення.
5.1.14. Ззовні при вході у виробничі і допоміжні приміщення повинні
встановлюватися металеві решітки або інші пристрої для очищення взуття
від бруду.
5.1.15. На території і у виробничих приміщеннях підприємств
забороняється:
- палити поза межами спеціально відведених для дього місць;
- користуватися відкритим полум'ям в непередбачених для цього місцях
без прийняття відповідних протипожежних заходів;
- завалювати запасні ворота як зсередини, так і ззовні, підхід та під'їзд до
них завжди повинен бути вільним;
- безладно розміщувати і зберігати (привалювати, упирати) матеріали,
агрегати, запчастини тощо до елементів будинків, споруд, устаткування і
огородження.
5.2. Територія
5.2.1. Територія підприємства повинна бути огородженою і
упорядкованою, освітлюватися в нічний час, постійно утримуватися в
чистоті і порядку.
5.2.2. В огородженні території підприємства, де передбачено 10 і більше
постів профілактичного обслуговування та ремонту або зберігання 50 і
більше автомобілів, необхідно передбачати не менше двох воріт для в'їзду
(виїзду).
5.2.3. Територія підприємства повинна бути обладнана водовідводами і
водостоками. Люки водостоків та інших підземних споруд повинні
знаходитися в закритому положенні.
5.2.4. При виконапні ремонтних, земляних та інших робіт на території
підприємства відкриті люки. Траншеї і ями повинні бути огороджені. В
місцях переходу через траншеї встановлюються перехідні містки шириною
не менше 1,0 м з перилами висотою 0,9 м.
5.2.5. На території підприємства повинні бути проїзди для руху
автомобілів і пішохідні доріжки, що мають тверде покриття. Влітку їх
необхідно очищати від бруду, а взимку - від снігу і льоду.
5.2.6. Ширина проїздів на території підприємства повинна бути не ненше
б м прн двосторонньому русі і не менше 3 м - при односторонньому.
Ширина пішохідної доріжки повинна бути не менше 1 м.
Для проходження працюючих на територію підприємства повинна бути
влаштована прохідна.
Проходження працюючих через ворота забороняється.
6.2.7. В місцях перехрещення під'їзних шляхів канавами, траншеями,
залізничними коліями тощо повинні встановлюватися настили або мости для
переїздів.
5.2.8. Для стоянки класного транспорту слід передбачати місце на
окремих площадках поза межами території підприємства. Рух особистого
транспорту по території підприємства забороняється.
5.3. Приміщення і площадки для зберігання автомобілів

5.3.1. Приміщення для зберігання автомобілів не повинні безпосередньо
з'єднуватися з іншими виробничими і допоміжними приміщеннями, де
постійно знаходяться люди. При необхідності таке сполучення повинно
здійснюватися через тамбур шлюз.
5.3.2. Приміщення для зберігання автомобілів повинні мати безпосередній
виїзд через ворота, які відкриваються назовпі.
Підлога в приміщеннях для зберігання автомобілів повинна мати ухил не
менше 1% в бік трапів і лотків.
5.3.3. Приміщення і відкриті площадки для зберігання транспортних
засобів вздовж стін і огородження території, де установлюються автомобілі,
повинні мати колесовідбійні пристрої.
Висота колесовідбійних пристроїв повинна складати для автомобілів:
I категорії - 0,12 м;
II і III категорії - 0,3 м;
IV категорії - 0,4 м.
Відстань від стіни до краю колесовідбійного пристрою повинна бути не
менше:
а) при установленні автомобілів паралельно до стіни:
I категорії - 0,4 м;
II категорії - 0,5 м;
III і IV категорії - 0,7 м;
б) при установленні автомобілів перпендикулярно до стіни:
для всіх категорій - на 0,5 м більше заднього або переднього звісу
автомобілів в залежності від схеми їх розстановки.
5.3.4. Площадки для зберігання транспортних засобів повинні мати
тверде, рівне покриття і ухили в поздовжньому напрямку осі автомобіля не
більше 1% і поперечному - не більше 4%.
5.3.5. Площадки і підлога в приміщеннях для зберігання автомобілів
повинні мати розмітку, яка виконана незмивною фарбою або іншим
способом і визначає місця установлення автомобілів і проїздів. При
нанесенні розмітки слід враховувати, що відстань між двома автомобілями,
які стоять паралельно, повинна бути достатньою для вільного відчинений
дверей кабіни.
5.3.6. Площадки для зберігання автомобілів, що перевозять отруйні та
інфіковані речовини, фекальні рідини і сміття, повинні розташовуватися на
відстані не менше 10 м одна від одної і від площадок для зберігання інших
автомобілів.
5.3.7. Площадки для зберігання автомобілів, що перевозять пально-
мастильні матеріали, повинні розташовуватися на відстані не менше 12 м
одна від одної і від площадок для зберігання інших автомобілів.
5.3.8. Для полегшення запуску двигуна в холодний період року (при
температурі повітря нижче - 15 °С) площадки для відкритого зберігання
автомобілів повинні бути обладнані засобами для підігрівання.
Обладнання, яке полегшує запуск двигуна в холодний період року,
повинно забезпечувати безпеку обслуговуючого персоналу і водіїв.
5.3.9. При обладнанні засобами підігрівання площадок для зберігання
автомобілів, що працюють на стиснутому природному і зрідженому
нафтовому газі, конструкція підігріваючих пристроїв повинна виключати
можливість нагрівання газових балонів.
5.3.10. Для зберігання електронавантажувачів повинно бути передбачене
спеціальне приміщення.
Зберігання їх у виробничих та допоміжних приміщеннях допускається, як
виняток, на спеціально відведених місцях і при умові, що
електронавантажувачі не будуть захаращувати проїзди.
5.4. Приміщення для профілактичного обслуговування і ремонту

транспортних засобів
5.4.1. Приміщення для профілактичного обслуговування та ремонту
транспортних засобів повинні забезпечувати безпечне виконання усіх
технологічних операцій.
5.4.2. Повітря робочої зони, шум, вібрація, освітлення тощо на робочих
місцях виробничих приміщень повинні відповідати вимогам діючих
нормативних актів.
5.4.3. При розміщенні в загальному виробничому приміщенні дільниць
(робочих місць), на яких згідно з технологічним процесом виділяються
шкідливі речовини (гази, пил, аерозолі тощо), тепло, створюється шум, вони
повинні розташовуватися в окремих приміщеннях, ізольованих від інших
стінами до стелі.
5.4.4. Висота виробничих приміщень постів профілактичного
обслуговування та ремонту автомобілів повинна бути такою, щоб відстань
від верху автомобіля, що знаходиться на підйомнику, або від верху піднятого
кузова автомобіля самогкида. який стоїть на підлозі, до низу конструкцій
покриття або перекриття, або до низу частин вантажопідіймального
обладнання, що виступають, була не менше 0,2 м. Найменша висота цих
приміщень повинна бути не менш 3,0 м.
5.4.5. Підлога у виробничих приміщеннях повинна задовольняти вимоги
п. 5.1.13 цих Правил.
5.4.6. В приміщеннях фарбувальних, фарбоприготувальних і
акумуляторних дільниць, виконання протикорозійних робіт та ремонту
паливної апаратури, а також ацетиленових генераторів підлога повинна бути
виконана з матеріалів, які не дають іскри при ударі по них.
5.1.7. Для регулювання приладів газової системи живлення безпосередньо
на автомобілі виділяється окреме від інших приміщення.
5.4.8. Дільниці, пости, площадки мийки автомобілів повинні мати ухил
не менше 2% в бік приймальних колодязів і лотків, розташування яких
виключає попадання стічної води (від миття автомобілів) на територію (в
приміщення) підприємства.
5.4.9. Пости миття автомобілів відокремлюються від інших приміщень
(постів) глухими стінками з пароізоляцією і водотривким покриттям.
5.4.10. Міжповерхові отвори у виробничих приміщеннях повинні бути
огороджені. Висота перил повинна бути не менше 0,9 м при одному
проміжному горизонтальному елементі, низ перил повинен мати бортову
обшивку висотою від полу не менше 0,1 м.
5.4.11. Входи у приміщення виконання акумуляторних робіт і ремонту
паливної апаратури необхідно відокремлювати від інших суміжних
приміщень, коридорів і сходових клітей тамбур-шлюзами. Двері цих
приміщень повинні відчинятися назовні.
5.4.12. Для виконання робіт з кислотними і лужними акумуляторами
необхідно передбачати окремі приміщення, в кожному з яких повинні бути
три поєднані між собою відділення, ізольовані від інших виробництв: одне -
для ремонту, друге - для зарядки, третє - для зберігання кислоти (лугу) і
приготування електроліту.
5.4.13. Для виконання фарбувальних робіт слід передбачати два
приміщення: одне - для приготування фарби, друге – для постів фарбування і
сушки.
Якщо фарбування здійснюється поза фарбувальними камерами або в
камерах з відкритим отвором, то прорізи воріт у фарбувальне приміщення (із
суміжного) повинні бути обладнані тамбур-шлюзом довжиною рівною
половині ширини воріт, збільшеної на 0,2 м.
5.4.14. Приміщення для установки ацетиленового генератора повинно
бути одноповерховим, ізольованим від інших, мати знімний дах і
безпосередній вихід через двері, які відкриваються назовні.
5.5. Оглядові канави і естакади

5.5.1. Розташування оглядових канав і естакад на території підприємства
або в приміщеннях повинно забезпечувати безпечний заїзд та з'їзд з них
5.5.2. Розміри оглядових канав і естакад визначаються у залежності від
типу автомобілів, технологічного устаткування, що застосовується.
5.5.3. Довжина робочої зони оглядової канави і естакади повинна бути не
менше габаритної довжини транспортних засобів.
Довжина робочої зони тупикової оглядової канави повинна бути такою,
щоб транспортний засіб міг повністю установлюватися на канаву, не
закриваючи вхідні сходи і запасний вихід.
5.5.4. Ширина оглядової канави і естакади повинна встановлюватися
виходячи із розмірів колії транспортного засобу з урахуванням обладнання
зовнішніх або внутрішніх реборд.
5.5.5. Глибнна оглядових канав і висоти естакад повинні забезпечувати
вільний доступ до деталей, вузлів і агрегатів, розташованих знизу
транспортних засобів, і складати:
- для легкових автомобілів і автобусів особливо малого класу - 1,3 -
1,5м;
- для вантажних автомобілів і автобусів - 1,1 - 1,2 м;
- для великотоннажних (позашляховнх) автомобілів-самоскидів - 0,5 -
0,7 к.
5.5.6. При паралельному розташуванні тупикових оглядових канав вони
з'єднуються траншеями.
Ширина траншеї приймається рівною 1,2 м без розміщення у ній
обладнання і 2,0 – 2,2 м - при розміщанні обладнання.
5.5.7. Прн паралельному розташуванні проїзних оглядових канав вхід і
вихід з них здійснюється через тунель. Дозволяється застосування пересувної
драбини з площадкою, яка є одночасно і перехідним містком.
Висота тунелю від підлоги до низу перекриття повинна становити не
менше 2 м, а ширина тунелю - не менше 1 м.
5.5.8. Оглядові канави для входу у них і виходу обладнуються сходами
шириною не менше 0,7 м в кількості:
- для тупикових оглядових канав, об'єднаних траншеями - не менше
одних на три канави; для індивідуальних проїзних оглядових канав,
об'єднаних тунелями - не менше одних на чотири канави;
- для проїздних оглядових канав поточних ліній не менше двох на кожну
поточну лінію, розташованих з протилежних сторін (відстань до
найближчого виходу повинна бути не більше 25 м):
- для тупикових оглядових канав, не об'єднаних траншеями,- одними на
кожну канаву.
5.5.9. Траншеї і виходи з них та тунелів, сходи і площадки естакад повинні
мати огородження металевими перилами висотою не менше 0,9 м.
5.5.10. Входи (виходи) оглядових канав, траншей і тунелів не повинні
розташовуватися під автомобілями і на шляхах їх руху.
5.5.11. Вихід (вхід) із однопостової тупикової оглядової канави в
приміщення по ступінчастих сходах повинен бути з боку, протилежного
заїзду автомобіля.
5.5.12. При наявності одного виходу канаву додатково обладнують
скобами, закріпленими в її стіні, для запасного виходу.
5.5.13. Для безпечного виходу водія із транспортного засобу і посадка в
нього естакади повинні обладнуватися площадками шириною, рівною
ширині дверей транспортних засобів плюс 0,3 м, але не менше 1,2 м.
Перильне огородження на тупикових естакадах улаштовується з трьох
сторін, а на прямоточних - з двох, висотою згідно з п. 5.6.9 цих Правил.
Для підіймання на естакаду і спускання з неї необхідно улаштовувати
сходи.
5.5.14. Оглядові канави, траншеї, тунелі, сходи повинні бути захищені
від вологи і ґрунтових вод, утримуватися в чистоті, не захаращуватися
деталями і різними предметами. На дні (підлозі) канапи необхідно укладати
мідні дерев'яні решітки (трапи).
5.5.15. Оглядові канави і естакади, за винятком канав обладнаних
стрічковими конвеєрами, повинні мати направляючі реборди на всю їх
довжину для попередження падіння автомобіля у канаву або з естакади під
час його руху.
Висота реборди повинна складати: для автомобілі I категорії не менше
0,1м, а для автомобілів II і IIІ категорії не менше 0,15 м.
5.5.16. На в'їзній частині оглядової канави слід передбачати розсікач
висотою 0,15-0,20 м.
5.5.17. Тупикові оглядові канави повинні бути обладнані стаціонарними
колесовідбійними пристроями для коліс автомобіля згідно з п. 5.3.3 цих
Правил.
5.5.18. В місцях переходу оглядові канави і траншеї повинні мати з'ємні
перехідні містки шириною не менше 0,8 м.
Кількість перехідних містків повинна бути на один менше від кількості
місць для установлення на канаві автомобілів.
5.6. Контрольно-технічні пункти

5.6.1. Контрольно-технічний пункт (КТП) повинен мати:
- приміщення для контролера (механіка) технічного стану транспортних
засобів;
- приміщення (навіс) і оглядові канави або естакади для огляду
5.6.2. Оглядові канави і естакади повинні бути викопані у відповідності з
вимогами підрозділу 5.5 цих Правил.
Вхід в оглядову канаву і вихід з неї повинен бути розташований збоку від
проїздів.
5.6.3. Ухил при заїзді та з'їзді з контрольно-технічного пункту не повинен
перевищувати 5%.
5.6.4. При в'їзді на контрольно-технічний пункт повинні бути вивішені:
- дорожні знаки: «Проїзд без зупинки заборонено», «Обмеження
максимальної швидкості» - 10 км/год;
- знак безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 - «Вхід (прохід) через ворота
КТП заборонено».
5.6.5. Площадка для перевірки гальм повинна бути рівною з твердим
покриттям, без вибоїн і ухилів. Розташування і розміри площадки повинні
виключати наїзд автотранспорту на людей, будівлі тощо.
5.7. Паливозаправні пункти, пости випуску і зливу газу

5.7.1. Паливозаправні пункти та пости випуску і зливу газу, що
розташовані на території підприємства, повинні відповідати вимогам ВСН
01-89 та інших чинних нормативних документів і забезпечувати безпечну
заправку автомобілів.
5.7.2. Для розміщення роздавальних колонок необхідно передбачати
острівці, що мають підвищення над прилеглою проїзною частиною на 0,15-
0,20 м.
5.7.3. При наявності на паливозаправному пункті декількох роздавальних
колонок вони повинні розміщуватися так, щоб забезпечувався безпечний
проїзд і заправка автомобілів одночасно на всіх колонках.
5.7.4. Будівництво та розташування наземних резервуарів для
зберігання палива на території підприємства забороняється.
5.7.5. Планування території паливозаправного пункту і розташування
водоприймальних улаштувань повинні виключати попадання стічної води і
нафтопродуктів за межі його території.
5.7.6. Площадки для пересувних паливозаправних пунктів повинні
розташовуватися не ближче 12 м від виробничих будівель і споруд.
5.7.7. На території підприємства, яке експлуатує автомобілі, що
працюють на газовому паливі, потрібно передбачати окрему площадку під
навісом із негорючих матеріалів для поста зливу зрідженого нафтового або
випуску стиснутого природного газу в акумулюючі ємкості з наступною
дегазацією балонів, установлених на автомобілі, негорючим (інертним)
газом.
5.7.8. При сумісній експлуатації на підприємстві автомобілів, що
працюють на зрідженому нафтовому газі і стиснутому природному газі,
пости випуску і зливу газу можуть розміщуватися на одній площадці при
умові роз'єднання їх глухою негорючою перегородкою, яка перевищує
висоту транспортних засобів не менше ніж на 0,5 м.
5.7.9. Відстань від площадки (поста) зливу зрідженого нафтового газу або
випуску стиснутого природного газу до виробничих, адміністративних і
побутових будівель повинна бути не менше 20 м.
5.8. В'їзди і виїзди

5.8.1. Ворота основного в'їзду на територію підприємства слід
розташовувати на відстані не менше найбільшої довжини автомобілів, що
експлуатуються на підприємстві, включаючи автопоїзди, від основного
проїзду вулиці, дороги.
5.8.2. Ширину в'їзних воріт на територію підприємства необхідно
приймати по найбільшій ширині автомобілів, що використовуються, плюс 1,5
м, але не менше 4,5 м.
5.8.3. Стулчасті ворота виробничих приміщень повинні відкриватися
назовні, а для в'їзду на територію підприємства і виїзду з неї - усередину.
Ворота повинні бути обладнані пристроями, що виключають їх самовільне
закриття або відкриття.
5.8.4. Виїзд (в'їзд) автомобілів із цокольних або підвальних поверхів
будівлі через перший поверх не допускається (дозволяється тільки через
зовнішні ворота). .
5.8.5. Підйомні ворота повинні бути обладнані уловлювачами

(фіксаторами), які забезпечують утримання воріт в піднятому положенні при
обриві тросів або несправності механізму підйому і спуску.
5.8.6. При наявності у виробничих приміщеннях профілактичного
обслуговування і ремонту транспортних засобів конвеєрів, управління
зовнішніми воротами, через які передбачається виїзд і в’їзд автомобілів,
повинно бути зблоковано з роботою конвеєрів і управлінням тепловими
завісами.
5.8.7. В'їзди у виробничі приміщення не повинні мати порогів і виступів, а
в'їзний ухил повинен бути не більше 5%.
6. ОСВІТЛЕННЯ І ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА
6.1. Природне освітлення
6.1.1. Природне освітлення у виробничих, допоміжних і побутових
приміщеннях повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79 (розділ 2. п. 40 цих
Правил).
Приміщення для зберігання транспортних засобів, складські приміщення,
а також інші приміщення без постійного перебування працюючих можуть
бути без природного освітлення.
6.1.2. Коефіцієнт природної освітленості для приміщень профілактичного
обслуговування і ремонту транспортних засобів треба приймати: при
боковому освітленні в середньому 1,0; при верхньому або верхньому та
боковому освітленні в середньому 3,0.
6.1.3. Вікна, розташовані з сонячної сторони, повинні бути оснащені
пристосуваннями, які б забезпечували захист від прямих сонячних променів.
Забороняється захаращувати вікна та інші світлові прорізи стелажами,
матеріалами, обладнанням.
6.1.4. Світлові прорізи верхніх ліхтарів повинні бути засклені армованим
склом. Якщо замість армованого скла застосовується звичайне, то під
ліхтарями повинна бути підвішена металева сітка для захисту працюючих
від можливого випадання скла.
6.1.5. Очищати віконне скло і ліхтарі необхідно залежно від ступеня
забруднення, але не менше 2 рази на рік.
6.1.6. Для забезпечення безпеки при очищенні вікон, ліхтарів слід
використовувати спеціальні пристрої (драбини-стрем'янки, помісти тощо).
6.2. Штучне освітлення

6.2.1. Приміщення і робочі місця повинні забезпечуватися штучним
освітленням, достатнім для безпеки виконання робіт, перебування і
переміщення людей, згідно з СНиП II-4-79.
6.2.2. Штучне освітлення у виробничих приміщеннях і на робочих місцях
залежить від характеру робіт, що виконуються, і повинно забезпечувати
освітленість згідно з нормами, указаними в табл. 6.2.1.
Таблиця 6.2.1
Освітленість,
Площина Розряд лк
№ Найменування нормування зорової
п/п приміщень, споруд освітленості роботи при
і її висота при загальн
від підлоги, комбінова ому
м ному освітле
освітленні нні
1 2 3 4 5 6
1 Миття транспортних В – на
засобів на мехинічних автомобили VIII а 75
лініях
2 Миття ти прибирання В – на
транспортних засобів, автомобили;
зарядки акумуляторних Г – 0,8 VI 150
батарей, кислотна,
компресорна
3 Оглядові канапи, Г низ

естакади, підйомники автомобіля VI 150
4 Профілактичного
обслуговування, ремонту В – на Vа 200
та діагностування автомобілі
5 Дільниці:
5.1 Шиномонтажна,
вулканізаційна Г – 0,8 Vа 200
5.2 Ковальсько – ресорна,
зварювальна Г – 0,8 Vа 200
5.3 Фарбувальна, В-на
фарбоприготувальна автомобілі
Г – 0,8 IV б 200
5.4 Ремонту акумуляторів Г – 0,8 IV б 200
5.5 Оббивальна,
деревообробна, ремонту
таксометрів і Г – 0,8 IV в 400
радіоапаратури
5.6 Мідницька, кузовна Г – 0,8 IV б 500
5.7 Ремонту паливної
апаратури,
електрообладнання,
агрегатна, моторна,
ремонту обладнання
(ОГМ) Г – 0,8 IV а 750
6 Приміщення для
зберігання транспортних
засобів, коридори,
проходи, переходи Підлога VIII б 50
7 Відкриті площадки для
зберігання автомобілів Підлога XII б 5
8 Склади Підлога VIII а 75
9 Санітарно-побутові
приміщення Підлога VIII а 75
Примітки:
1. В табл. 6.2.1 норми освітленості наведені при застосуванні
газорозрядних ламп.
2. Освітленість при застосуванні лами розжарювання необхідно
знижувати за шкалою освітленості:
- На один ступінь при системі напільного освітлення для розрядів І - V і
VII, а також при системі комбінованого освітлення, якщо нормована
освітленість становить 750 лк
і більше:
- на два ступеня при системі загального освітлення для розрядів VI і VIII.
3. Нормовані значення освітленості в люксах, які відрізняються на один
ступінь, слід приймати за шкалою: 0,2; 0,3: 0,5: 1; 2; 3: 5; 7; 10; 20: 30: 50; 75;
100; 150; 200; 300; 400; 500; 600; 750; 1000...
4. Освітленість для системи комбінованого освітлення і сумою
освітленості від загального і місцевого освітлення.
6.2.3. Освітленість території підприємства, під'їздів, проїздів

транспортних засобів, пішохідних доріжок і небезпечних зон повинна бути
не менше 2 лк.
6.2.4. Робоче освітлення в приміщеннях мийки, профілактичного
обслуговування та ремонту, діагностування тропспортннх засобів, виконання
шиномонтажних робіт повинно бути загальним локалізованим, а в
приміщеннях для зберігання транспортних засобів - загальним рівномірним.
6.2.5. При виконанні в приміщеннях робіт I-IV розрядів освітленість
проходів, проїздів та інших місць, де роботи не виконуються, повинна бути
не менше 75 лк при газорозрядних лампах і не менше 30 лк - при лампах
розжарювання.
6.2.6. Освітленість робочих місць, яка створюється світильниками
загального освітлення в системі комбінованого, повинна бути не менше 150
лк при газорозрядних лампах і 50 лк - при лампах розжарювання.
6.2.7. Лампи розжарювання і газорозрядні лампи місцевого і загального
освітлення повинні мати абажури-відбивачі і встановлюватися таким чином,
щоб виключити засліплюючу дію світлового потоку. Застосовувати відкриті
лампи забороняється.
6.2.8. Конструкція світильників місцевого освітлення повинна
передбачати можливість змінювати направлення світла на робочу поверхню.
6.2.9. Поряд з робочим освітленням, улаштування якого с обов'язковим у
всіх приміщеннях і на освітлювальних територіях для забезпечення
нормальної роботи, проходу людей і руху транспорту, передбачається
аварійне освітлення.
Аварійне освітлення необхідно в тих випадках, коли воно вимагається для
подальшої роботи, закінчення виробничого циклу і евакуації людей із
приміщення при раптовому відключенні робочого освітлення.
6.2.10. Аварійне освітлення для продовження роботи в приміщеннях, де
відключення робочого освітлення недопустиме через можливе виникнення
пожежі, вибуху, отруєння або травмування працюючих внаслідок порушення
нормального обслуговування механізмів, повинне забезпечувати
освітлюваність робочої поверхні не менше 5% від норми, встановленої для
загального робочого освітлення цих приміщень, але не менше 2 лк.
6.2.11. Для евакуації людей аварійне освітлення встановлюється в
приміщеннях з числом працюючих 50 і більше осіб у місцях, небезпечних
для проходу людей, в основних проходах і на сходах для евакуації людей
(запасний вихід). Воно повинно зобезпечувати освітленість підлоги,
основних проходів і східців не менше 0,5 лк в приміщеннях і не менше 0,2 лк
на відкритих територіях.
6.2.12. Світильники робочого освітлення та світильники аварійного
освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях, на територіях, що
освітлюються, повинні живитися від різних незалежних джерел.
6.2.13. Світильники аварійного освітлення повинні автоматично
включатися при раптовому відключенні робочого освітлення.
6.2.14. Приміщення для ацетиленового генератора повинне мати зовнішнє
електричне освітлення через закриті наглухо фрамуги вікон, спеціально
обладнані в стінах ніш, або через ліхтарі спеціального типу.
6.3. Безпека електроустановок

6.3.1. Електроустановки повинні відповідати вимогам Правил будови
електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок
споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок
споживачів (розділ 2, пп. 45, 6 цих Правил ) та іншим чинним нормативним
актам.
6.3.2. В приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних
відносно ураження людей електрострумом при встановленні світильників
напругою 220 В загального освітлення з лампами розжарювання і
газорозрядними лампами на висоті менше 2,5 м необхідно застосовувати
світильники, конструкція яких виключає доступ до ламп без застосування
інструменту. Електропроводка, що підводиться до світильників, повинна
бути в металевих трубах, металорукавах або захисних оболонках.
6.3.3. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з
лампами розжарювання повинна застосовуватися напруга: в приміщеннях без
підвищеної небезпеки - не вище 220 В, а в приміщеннях з підвищеною
небезпекою і особливо небезпечних не вище 42 В.
6.3.4. Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127-220 В
допускається застосовувати для місцевого освітлення при умові
недоступності їх струмопровідних частин для випадкового дотику.
6.3.5. В приміщеннях сирих, особливо сирих, жарких і з хімічно
активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого
освітлення допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.
6.3.6. Електричне управління агрегатами мийної установки повинно бути
низьковольтним (не вище 42 В).
6.3.7. У вибухонебезпечних приміщеннях електроустановки повинні бути
у вибухозахисному виконанні, а в пожежонебезпечних - мати ступінь
захисту, відповідний класу пожежної небезпеки.
На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та
обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних
зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують їх ступінь захисту.
6.3.8. Освітлення оглядових канав світильниками (з лампами
розжарювання або люмінесцентними лампами), живлення яких здійснюється
напругою 127-220 В, дозволяється прн додержанні наступних умов:
- вся проводка повинна бути внутрішньою (схованою), яка має надійну
електро- і гідроізоляцію;
- освітлювальна арматура і вимикачі повинні мати електро- і
гідроізоляцію;
- світильники слід закривати склом і огороджувати захисною решіткою;
металевий корпус світильника слід заземлити.
6.3.9. Для живлення переносних світильників у приміщеннях із
підвищеною небезпекою і особливо небезпечних використовують напругу не
вище 42 В.
6.3.10. При наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека
ураження електрострумом посилюється тіснотою, незручністю, дотиком із
заземленими поверхнями (робота в котлах, ємкостях тощо), для живлення
переносних світильників використовується напруга не вище 12 В.
6.3.11. Переносні світильники, що застосовуються в оглядових канавах,
зонах профілактичного обслуговування та ремонту транспортних засобів,
інших пожежонебезпечннх зонах, повинні мати захисний скляний ковпак із
захисною металевою сіткою.
6.3.12. Для живлення переносних і пересувних електроприймачів повинні
застосовуватися шнури і гнучкі кабелі з мідними жилами, спеціально
призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних впливів.
6.3.13. Все електрообладнання (корпуси електричних машин, апаратів,
світильників, розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та
переносних електроприймачів тощо) повинні мати надійне захисне
заземлення або занулення.
6.3.14. Вимірювання опору ізоляції, визначення опору заземлюючих
пристроїв, перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлюючими
елементами та інші випробування електроустановок повинні проводитися в
обсязі та з періодичністю, які вказані в Правилах технічної експлуатації
електроустановок споживачів.
6.3.15. Розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що вказують
призначення окремих ланцюгів і панелей.
6.3.16. Струмоведучі частини пускорегулюючих і захисних апаратів
повинні бути захищені від випадкових дотиків. У спеціальних приміщеннях
(електромашинних, щитових, станцій керування тощо) допускається відкрита
(без захисних кожухів) установка апаратів.
6.3.17. Дверці розподільних пристроїв повинні запиратися на ключ.
6.3.18. На приводах комутаційних апаратів повинні бути чітко вказані
положення «включено» та «відключено».
6.3.19. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із
зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться
заводом - виготовлювачем або електротехнічною лабораторією). Засто-
сування саморобних некаліброваиих плавких вставок забороняється.
6.3.20. Забороняється:
- встановлювати або замінювати лампи в світильниках, що знаходяться
під напругою;
- навішувати на електропроводку і інше електрообладнання будь-які
предмети, обгортати електролампи папером або тканиною;
улаштовувати у виробничих та інших приміщеннях тимчасову
електропроводку, за винятком випадків ремонту приміщень і реконструкції
електромережі. Тимчасова електропроводка повинна монтуватися згідно з
діючими правилами і нормами;
- включати освітлення і будь-які інші електротехнічні установки за
допомогою з'єднання оголених кінців проводів.
7. ОПАЛЕННЯ І ВЕНТИЛЯЦІЯ
7.1. Виробничі, допоміжні і санітарно-побутові приміщення повинні бути
обладнані опаленням і загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією
відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91, ВСН 01-90 і забезпечувати стан
повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005-88 (розділ 2, пп. 28, 42 цих
Правил).
7.2. Для обігрівання і створення у виробничих приміщеннях нормованих
показників мікроклімату (додаток 6) повинно застосовуватися повітряне,
парове або водне опалення.
7.3. Система опалення, незалежно від виду, повинна забезпечувати
рівномірне нагрівання повітря в приміщеннях, можливість місцевого
регулювання і вимикання, зручність в експлуатації, а також доступ при
ремонті.
7.4. Опалення виробничих приміщень, в яких на одного працюючого є
більше 50 м2 площі підлоги, повинно забезпечувати нормативну температуру
повітря на постійних робочих місцях.
7.5. Чергове опалення слід передбачувати для підтримки температурп
повітря не нижче + 5 °С, використовуючи основні опалювальні системи.
7.6. У холодний період року в приміщеннях зберігання, профілактичного
обслуговування і ремонту транспортних засобів, коли вони не
використовуються в неробочий час, температура повітря повинна бути не
нижче +5 °С. Відновлення нормованої температури повинно забезпечуватися
до початку використання приміщення або до початку роботи.
7.7. Температура припливного повітря, яке подається в робочу зону,
оглядові канави (в т.ч. канави контрольно-технічного пункту), а також
приямки, траншеї і тунелі оглядових канав в холодний період року, повинна
бути не нижче +16 °С і не вище +25 °С.
7.8. Зовнішні ворота приміщень зберігання, профілактичного
обслуговування і ремонту транспортних засобів необхідно обладнувати
повітряно тепловими завісами в таких випадках:
— при розташуванні постів профілактичного обслуговування на відстані
4 м і менше від зовнішніх воріт;
— при кількості 5 і більше в'їздів (виїздів) ни годину, що припадають на
одні ворота в приміщеннях постів профілактичного обслуговування і
ремонту транспортних засобів;
— при кількості 20 і більше в'їздів (виїздів) на годину, що припадають на
одні ворота в приміщеннях зберігання транспортних засобів.
В окремих районах Автономної Республіки Крим, де середня
розрахункова температура зовнішнього повітря вище -15 °С, обладнання
зовнішніх воріт повітряно-тепловими завісами може не передбачатися.
7.9. Відкриття і закриття воріт повинно бути зблоковане з включенням
(виключенням) повітряно-теплових завіс.
7.10. Вхідні двері виробничих приміщень повинні мати справні механічні
пристрої для примусового закриття.
7.11. В усіх приміщеннях для профілактичного обслуговування і ремонту
транспортних засобів на видному місці і відстані 5-10 м від воріт або вхідних
дверей повинні бути встановлені термометри.
7.12. Експлуатація парових та водогрійних котлів, тепловикористовуючих
установок, теплових мереж повинна здійснюватися у відповідності з
вимогами Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних
котлів. Правил технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і
теплових мереж і Правил техніки безпеки при експлуатації тепловико-
ристовуючих установок і теплових мереж (розділ 2. пп. 4, 7 цих Правил).
7.13. Концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих
приміщень не повинна перевищувати встановлених норм (додаток 7).
При тривалості роботи в середовищі, яке містить оксид вуглецю, не
більше 1 години, гранично допустима концентрація оксиду вуглецю може
бути підвищена до 50 мг/м3, при тривалості роботи не більше 30 хв - до 100
мг/м3, при тривалості роботи не більше 15 хв - 200 мг/м3. Повторні роботи в
умовах підвищеного вмісту оксиду вуглецю в повітрі робочої зони можуть
проводитися з перервами не менше як на 2 години.
7.14. Для забезпечення потрібних умов повітряного середовища
приміщення зберігання, профілактичного обслуговування тя ремонту
транспортних засобів, інші виробничі приміщення повинні бути обладнані
заглльнообмінною припливно-витяжною вентиляцією з механічною
спонукою з урахуванням режиму роботи підприємства, марок автомобілів,
що експлуатуються, і кількості шкідливих речовий, що виділяються.
7.15. В приміщеннях зберігання автомобілів видалення повітря слід
передбачати із верхньої і нижньої зон порівну, а подача припливного повітря
повинна здійснюватись зосереджено вздовж проїздів.
7.16. В приміщеннях профілактичного обслуговування та ремонту
автомобілів видалення повітря системами зигальнообмінної вентиляції слід
передбачати із верхньої і нижньої зон порівно з урахуванням витяжки із
оглядових канав, а подачу припливного повітря - розосереджено в робочу
зону і оглядові канави, а також в приямки траншей і тунелі оглядових канав.
7.17. В приміщеннях для виконання шиномонтажних, зварних,
фарбувальник, оббивальних та деревообробних робіт подачу припливного
повітря слід передбачати із верхньої зони струменем, направленим зверху
вниз, а видалення повітря - із нижньої зони.
7.18. Системи витяжної вентиляції в приміщеннях дільниць фарбування,
зарядки акумуляторних батарей, ремонту паливної апаратури не
допускається об'єднувати між собою і з системами витяжної веитиляції
інших приміщень.
7.19. Для вилучення шкідливих викидів безпосередньо від місць їх
виникнення необхідно в приміщеннях улаштовувати місцеві відсмоктувачі.
7.20. Дільниці (робочі місця) для безкамерного фарбування транспортних
засобів повинні бути обладнані пристроями (гідрофільтрами) для
уловлювання аерозолей фарби.
7.21. Приміщення для ацетиленового генератора повинно мати механічну
припливну вентиляцію у вибухозахисному виконанні і природну витяжну
вентиляцію.
В приміщеннях для ацетиленового генератора потужністю до 20 м3/год
газоподібного ацетилену допускається улаштування природної припливно-
витяжної вентиляції.
7.22. Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно
підлягати очищенню до надходження його у вентилятори.
7.23. Аварійна вентиляція повинна забезпечувати кратність повітрообміну
не нижче злгальнообмінної вентиляції.
7.24. Приміщення для зберігання і профілактичного обслуговування
транспортних засобів, в яких можливе швидке підвищення концентрації
шкідливих речовин в повітрі, повинно обладнуватися системою
автоматичного контролю за станом повітряного середовища.
7.25. Усі вентиляційні установки, за виключенням віконних та дахових
вентиляторів, повинні розташовуватися в окремих приміщеннях.
7.26. Забороняється:
- працювати у виробничих приміщеннях, де виділяються шкідливі
речовини, при несправній або не включеній вентиляції;
- рециркуляція повітря у виробничих приміщеннях, де виділяються пари,
гази або може мати місце різке збільшення концентрації шкідливих і
вибухонебезпечних речовин, газу.
7.27. Перед пуском в експлуатацію заново змонтованих вентиляційних
установок, а також після їх реконструкції і ремонту, вони повинні пройти
наладку і випробування.
7.28. При зміні технологічних процесів, а токож при перестановці
виробничого обладнання, що забруднює повітря, вентиляційні установки
повинні бути приведені у відповідність з новими умовами.
7.29. Викиди в атмосферу із систем вентиляції слід розміщувати на
відстані від приймальних пристроїв для зовнішнього повітря не менше 10 м
по горизонталі або 6 м по вертикалі при горизонтальній відстані менше 10 м;
при цьому викиди із систем місцевих відсмоктувачів слід розміщувати на
висоті не менте 2 м над найвищою точкою покрівлі, для систем аварійної
вентиляції - на висоті не менше 3 м від рівня землі.
7.30. Приймальні пристрої припливної вентиляції повинні
розташовуватися на відстані не менше 12 м від воріт з кількістю виїздів і
в'їздів більше 10 автомобілів на годину.
При кількості виїздів і в'їздів менше 10 автомобілів за годину приймальні
пристрої припливних вентиляційних систем можуть розташовуватися на
відстані не менше 1 м від воріт.
8. ВОДОПОСТАЧАННЯ І КАНАЛІЗАЦІЯ
8.1. Підприємства повинні бути обладнані господарчо-питним і
виробничим водопостачанням, а також фекальною і виробничою
каналізацією згідно з СНиП 2.04-01-85 (розділ 2, п. 41 цих Правил) і ВСН 01-
89.
8.2. Виробничі дільниці повинні забезпечуватися питною водою. Для
постачання питною водою слід передбачати автомати, фонтанчики, закриті
бачки з фонтануючими насадками та інші пристрої,
8.3. Улаштування внутрішнього господарчо-питного водопроводу у
виробничих і допоміжних приміщеннях не є обов'язковим при відсутності
централізованого джерела водопостачання і при кількості працюючих у зміну
не більше 25 чоловік; у цих випадках забезпечення працюючих питною
водою здійснюється з урахуванням місцевих умов.
Відстань від робочих місць до джерел питного водопостачання повинна
бути у виробничих приміщеннях не більше 75 м, а на відкритих площадках -
не більше 150 м. Температура питної води повинна бути не вище і 20 °С і не
нижче +8 °С.
8.4. Робітники кузні повинні забезпечуватися газованою підсоленою
водою (з вмістом повареної солі до 5 г на 1 л води) із розрахунку 3-5 л води
на одного працюючого у зміну.
Забезпечення працюючих газованою підсоленою водою не звільняє
адміністрацію підприємства від обов'язків забезпечення робітників прісною
водою на загальних підставах.
8.5. Температура води під час ручного миття автомобілів при температурі
навколишнього повітря нижче 0 °С повинна бути не нижче + 20 °С.
8.6. Підприємства, які не мають можливості підключення до
каналізаційної системи, повинні передбачати улаштування (будівництво)
зовнішніх убиралень з вигрібними ямами або ємкостями. Вигрібні ями
необхідно своєчасно очищати, а вбиральні утримувати в належному
санітарному стані.
8.7. Стічні води від миття автомобілів, миття підлоги в приміщеннях для
зберігання або обслуговування автомобілів, які містять горючі рідини та
завислі речовини, перед злиттям в каналізаційну мережу повинні очищатися
в місцевих очисних установках.
Після очищення стічних вод від мнттн автомобілів вміст завислих речовин
і нафтопродуктів не повинен перевищувати встановлених норм.
8.8. Видалення осаду із очисних установок пропускною здатністю більше
1,5 л/с повинно бути механізованим.
8.9. Осади і зібрані нафтопродукти із очисних споруд видаляються в
міру їх накопичення.
8.10. Забороняється передбачати систему зворотнього водопостачання
для миття асенізаційних автомобілів і тих, що перевозять отруйні та
інфіковані речовини.
8.11. Бензо- і маслоуловлювачі повинні мати справні гідрозатвори і
природну вентиляцію.
8.12. Для відведення стічних вод на підприємствах, які обслуговують
автомобілі, що працюють на зрідженому нафтовому газі, слід передбачати:
- гідрозатвори на трубопроводі від мийки автомобілів в місцеві очисні
споруди;
- колодязі з гідрозатворами перед приєднанням каналізаційної мережі
для дощових вод до міської мережі.
9. САНІТАРНО-ПОБУТОВІ ПРИМІЩЕННЯ
9.1. Робітники підприємства згідно з СНиП 2.09-04-87 (розділ 2, п. 43 цих
Правил) повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями у
залежності від віднесення їх до відповідної групи виробничих процесів,
вказаних в додатку 8.
9.2. Гардеробні (за виключенням гардеробних для вуличного одягу),
душові, умивальні і убиральні повинні бути окремими для чоловіків і жінок.
9.3. Гардеробні обладнуються вішалками відкритого типу (гачки) або
шафами для зберігання вуличного, домашнього і робочого (спеціального)
одягу.
Зберігання домашнього і робочого одягу на вішалках повинно бути
роздільним.
9.4. Кількість місць для зберігання одягу в гардеробних визначається:
для вуличного - рівною кількості працюючих у двох суміжних змінах;
для домашнього і спецодягу - рівною списочній кількості працюючих на
підприємстві.
Для зберігання всього одягу водіїв групи 1б, вуличного і домашнього
одягу водіїв груп 1в і 3 допускається передбачати гардеробні з
обслуговуванням і кількістю місць нв вішалках (гачках), рівним їх списочній
кількості; гардеробні спецодягу із зберіганням в шафах для груп 1в і 3
повинні розміщуватися сумісно з гардеробними вуличного і домашнього
одягу.
9.5. Гардеробні для груп виробничих процесів 1в, 2в, 2г і 3б повинні бути
окремими для кожної із цих груп.
9.6. При списочному складі працюючих на під підприємстві до 50
чоловік допускається улаштування загальних гардеробних для всіх груп
виробничих процесів.
9.7. При гардеробних для сушіння спецодягу, спецвзуття повинні бути
приміщення, оснащені відповідним обладнанням.
9.8. Шафи для зберігання різних видів одягу можуть закриватися або
бути відкритими (тобто не закриті з лицьової сторони) з відділеннями, кожне
із яких обладнується поперечником для плічок або гачками, місцями для
головних уборів, взуття, туалетних предметів.
9.9. Відділення шаф повинні мати такі розміри: глибина - 500 мм, висота -
1650 мм, ширина – 250, 330, 400 мм (в залежності від групи виробничих
процесів).
9.10. В гардеробних повинні передбачатися лавки шириною 300 мм, що
встановлюються біля шаф на всю довжину їх рядів.
9.11. Відстань між лицьовими поверхнями шаф, лицевою поверхнею шаф
і стіною або перегородкою приймається в залежності віл кількості відділень
шаф по одній стороні проходу:
до 18 відділень - 1400/1000 мм;
від 18 до 36 відділень - 2000/1400 мм (в знаменнику - ширина проходу
між рядами шаф без лав).
9.12. Кількість кранів в умивальних, сіток в душових слід приймати по
чисельності працюючих в зміні, які одночасно закінчують роботу, виходячи з
груп виробничих процесів і розрахункової чисельності чоловік на одну
душову сітку або кран, наведених у додатку 8.
9.13. Кількість сіток в душових для водіїв вантажних автомобілів,
кількість кранів в умивальних, унітазів і пісуарів для всіх водіїв і кондукторів
слід приймати із розрахунку 50% від найбільшої їх чисельності, що
повертається на підприємство протягом однієї години (згідно із
затвердженим на підприємстві графіком повернення автомобілів).
9.14. В умивальних слід передбачати гачки для рушників і одягу, ємкості
для рідкого мила або полиці для кускового мила. Біля умивальників повинно
завжди бути в достатній кількості мило і сухий чистий рушник або
електрорушник.
На підприємстві, де можлива дія на шкіру шкідливих речовин, працюючі
забезпечуються змиваючими і знешкоджуючими речовинами. Забороняється
використовувати для цього пральні порошки.
9.15. Душові обладнуються відкритими кабінами, що огороджуються з
трьох боків, а також індивідуальними змішувачами гарячої і холодної води.
Кабіни відокремлюються одна від одної перегородками із вологостійких
матеріалів висотою від підлоги 1,8 м і які не доходять до підлоги на 0,2 м.
Розміри відкритих кабін в плані повинні бути не менше 0,9х0,9 м.
При душових можуть влаштовуватися приміщення парильних і
мікробасейни (сауни).
9.16. Переддушові, що призначені для витирання тіла і переодягання,
повинні бути обладнині лавками шириною 0,3 м і довжиною 0,8 м на одну
душову сітку. Над лавками повинні бути гачки для одягу та рушників і
полиці для туалетних речей. Відстань між рядами лавок повинна бути не
менше 1 м.
9.17. Кількість санітарних приладів - підлогових чаш (унітазів) і пісуарів
у вбиральнях, розташованих у виробничих приміщеннях, повинна приймати
ся із розрахунку один санітарний прилад на 18 чоловіків і 12 жінок в
найбільш чисельній зміні, а в убиральнях, розташованих в адміністративних
будівлях, із розрахунку один санітарний прилад на 45 чоловіків і 30 жінок.
Вхід в убиральню повинен бути через тамбур. При вбиральнях
передбачаються умивальники із розрахунку один умивальник на 4 унітази і
на 4 пісуари, але не менше одного умивальника на кожну вбиральню.
В чоловічих убиральнях дозволяється улаштовувати замість
індивідуальних лоткові пісуари із настінним зливом.
9.18. При кількості жінок, що працюють в найбільш чисельну зміну, від
15 і більше повинно бути передбачено приміщення для особистої гігієни
жінок з гігієнічним душем (кабіна розмірими в плані 1,8x0,9 м, яка
розміщується в жіночій убиральні та має вхід із тамбура убиральні). При
великій кількості жінок число кабін особистої гігієни жінок повинно
прийматися із розрахунку 1 кабіна на 75 жінок.
У цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання і
умивальник.
9.19. Для прання, хімчистки і ремонту спецодягу і спецвзуття на
підприємстві повинні передбачатися пральня і відділення хімчистки з
приміщеннями для ремонту одягу і взуття.
Допускається організація однієї пральні або одного відділення хімчистки
для групи близько розташованих підприємств, а також організація прання,
хімчистки і ремонту спецодягу і спецвзуття за угодами а відповідними
підприємствами побутового обслуговування.
9.20. Прання і хімчистка спецодягу здійснюються підприємством за його
рахунок за графіком в строки, встановлені з урахуванням виробничих умов.
На цей час працюючим слід видавати змінні комплекти.
45
10.1.9. Стоянкова гальмівна система причепа (напівпричепа) при

від'єднанні його від тягача повинна забезпечувати нерухомий його стан на
уклоні, значення якого встановлені в п. 10.1.8 для відповідної категорії
транспортного засобу, до якої відноситься тягач.
10.1.10. Диски колес повніші надійно кріпитися на маточинах. Замкові
кільця повинні бути справними і правильно встановлені на своїх місцях. Не
допускається наявності тріщин та погнутості дисків колес.
10.1.11. Технічний стан електрообладнання автомобіля повинен
забезпечувати пуск двигуна за допомогою стартера, безперебійне та
своєчасне запалювання суміші у циліндрах двигуна, безвідмовну роботу
приладів освітлення, сигналізації та електричних контрольних приладів, а
також виключати можливість іскроутворення у проводах і затискачах. Усі
проводи електрообладнання повинні бути укріплені і мити надійну
непошкоджену ізоляцію, що виключає можливість їх обриву, перетирання,
зношення або короткого замикання.
Запобіжники системи електрообладнання, що застосовуються для заміни
спрацьованих, повинні відповідати технічним вимогам.
Акумуляторна батарея повинна бути надійно закріплена. Не допускається
течі електроліту із моноблоку акумуляторної батареї.
10.1.12. Кожний автомобіль повинен бути укомплектований упорними
колодками не менше 2 шт., вогнегасником, медичною аптечкою, знаком
аварійної зупинки (миготливим червоним ліхтарем).
10.1.13. Автобуси та вантажні автомобілі, що призначені для перевезення
людей і спеціально обладнані для цієї мети, повинні укомплектовуватись
додатково другим вогнегасником, при цьому один вогнегасник повинен
знаходитися в кабіні водія, другий - у пасажирському салоні автобуса або
кузові автомобіля.
10.1.14. При направленні у рейс тривалістю більше 1 доби вантажні
автомобілі то автобуси повинні додатково укомплектовуватися підставками
(козелкамн), лопатою, буксирпим пристроєм, запобіжною вилкою
(переносним пристроєм) для замкового кільця колеса, а взимку додатково
ланцюгами протиковзання.
10.1.15. Храповик колінчастого валу повинен мати неспрацьовані прорізи,
а пускова рукоятка - пряму шпильку відповідної довжини та міцності.
Ручка пускової рукоятки повинна бути гладкою, без задирок.
10.1.16. Двері кабін (салонів), капоти повинні бути із справними
обмежувачами відкривання і фіксаторами відкритого та закритого
положення.
10.1.17. Не допускається обладнання салону автобуса додатковими
елементами конструкції, що обмежують вільний доступ до аварійних
виходів.
Аварійні виходи повинні бути позначені та мати таблички з правилами їх
використання.
Забороняється двері основних та аварійного (запасного) виходів
утримувати у непрацездатному стані, заварювати, запирати на замки,
болти тощо.
10.1.18. Підніжки, буфери, спеціальні площадки повинні мати незношену
рифлену поверхню і бути надійно закріплені у місцях, передбачених
конструкцією транспортного засобу.
10.2. Додаткові вимоги до вантажних автомобілів, причепів,

напівпричепів
10.2.1. Вантажні автомобілі з переднім розміщенням кабін (кабіни яких
підіймаються) повинні мати для їх фіксації справні заскочки на упорах.
10.2.2. Кузов вантажного бортового автомобіля, причепа та напівпричепа
не повинен мати поламаних брусів та дошок; технічний стан бортів повинен
виключати можливість випадання вантажу під час руху автомобіля.
10.2.3. Борти кузовів повинні вільно відкриватися, мати справні петлі та
запори.
10.2.4. Для перевезення пасажирів кузов бортового вантажного автомобіля
повинен бути обладнаний драбиною або скобами для посадки то висадки,
сидіннями иа відстані не менше 0,3 м від верхнього крою борту та 0,3-0,5 м
від підлоги; задні та поздовжньо розташовані у бокових бортів сидіння
повинні мати міцні спинки. Бортові запори повинні надійно закріплятися.
10.2.6. Вантажний автомобіль, який використовується для постійного
перевезення людей, повинен бути обладнаний:
- тентом або іншим пристроєм, що захищає людей, нкнх перевозять, від
атмосферного впливу;
- освітленням у середині кузова;
- рівною підлогою, без наскрізних отворін та щілин;
- звуковою та світловою сигналізацією, зв'язаною з кабіною;
- стаціонарною або знімною драбиною для посадки та висадки людей з
боку заднього борту;
- випускною трубою глушника, яку виведено за габарити кузова на 30 - 50
мм.
10.2.6. Причіпи, напівпричіпи і автомобілі, призначені для перевезення
довгомірних вантажів, повинні обладнуватися справними відкидними
стояками та щитами (останні установлюють між кабіною та вантажем), які
захищають кабіну водія від пошкоджень внаслідок можливого зміщення
вантажу, що перевозиться, і мати поворотні круга, споряджені пристроями
для закріплення цих кругів під час руху автомобіля без вантажу.
10.2.7. Поворотне обладнання причепів та напівпричепів (поворотні візки
або керовані колеса) повинно мати справні блокувальні пристрої для
зручності маневрування під час руху автомобіля заднім ходом.
10.2.8. Причіпи (крім одновісних та розпусків) повинні мати справні
пристрої, що підтримують зчіпну петлю дпшля у положенні, яке полегшує
зчеплення та розчеплення з тяговим автомобілем.
При зміцненні конструкції дишля у процесі ремонту повинна бути
забезпечена висота його положення, передбачена заводом-виготовлювачем.
10.2.9. Зчіпний пристрій тягача і причепа повинен бути справним.
10.2.10. Одновісні причіпи (крім розпусків) повинні мати справні опорні
стояки, що забезпечують стійкість причепів у відчепленому стані, та
мехонізми їх підіймання-опускання.
10.2.11. Всі причіпи та напівпричіпи, за виключенням одновісних,
повинні мати справне стоянкове гальмо, яке забезпечує утримання їх після
від'єднання від тягача, а також не менше двох упорних колодок.
10.2.12. Напівпричіпи повинні бути обладнані та мати справні опорні
пристрої для підтримання їх передньої частини у відчепленому стані та
забезпечення зручності зчеплення (розчеплення.) напівпричепів.
10.2.13. Замок сідельно-зчіпного пристрою повинен після зчеплення
закриватися автоматично.
10.2.14. Розблокування замка сідельно-зчіпного пристрою повинно
здійснюватися вручну за допомогою рукоятки.
При розчепленні замок повинен залишатися у відкритому положенні.
10.2.15. Автомобілі-самоскиди та причіпи-самоскиди повинні мати
справні пристрої необхідної міцності, що виключають можливість
самочинного опускання піднятого кузова.
На бортах автомобіля-самоскида повинен бути нанесений яскравою
незмивною фарбою напис: «Піднявши кузов, установи упорі», а для
автомобіля-самоскида марки КамАЗ, на якому для фіксації кузова
передбачені стопорні пальці, - «Піднявши кузов, установи стопорні
пальці».
Борти, що відкриваються, повинні мати пристрої, які не допускають
самочинного їх відкривання і забезпечують щільне закриття.
10.2.16. Технічний стан і укомплектованість автомобілів для перевезення
небезпечних вантажів повинні відповідати вимогам Правил перевезення не-
безпечних вантажів автомобільним транспортом в УРСР та інструкції по
забезпеченню безпеки перевезення небезпечних вантажів автомобільним
транспортом (розділ 2, пп. 48, 49 цих Правил).
10.3. Додаткові вимоги до газобалонних автомобілів

10.3.1. Системи та прилади, що пов'язані з контролем та зниженням
тиску, відбором та перетворенням газового палива, а також з передаванням
газу в карбюратор-змішувач, повинні бути у справному стані.
10.3.2. Ущільнювачі органів керування автомобілів, перегородки, що
відокремлюють двигун від кабіни вантажного автомобіля, солона автобуса
або легкового автомобіля, повинні перешкоджати проникненню газів на
робоче місце водія та в салон.
10.3.3. У легкових автомобілів, що працюють на зрідженому нафтовому
газі, заправний пристрій, який з'єднаний з балоном перехідною трубкою,
повинен бути ізольований від багажного відділення гумовим ущільнювачем
та ущільнювальними шайбами. У ніші заправного люка повинен бути
установлений дренажний шланг, виведений під автомобіль через отвір у
підлозі багажника і призначений для зливання пролитого під час заправки
газу.
10.3.4. Трубки газопроводу високого тиску повинні бути пофарбовані у
червоний колір.
10.3.5. Балони для газу, які установлені на автомобілі, повніші бути міцно
укріплені та герметично приєднані до вихідних газопроводів.
10.3.6. Балони для зрідженого нафтового газу ємкістю більше 100 л
повинні мати паспорт за формою, установленою для посудин, що працюють
під тиском.
10.3.7. Балони, які установлені на автомобілі, повинні бути пофарбовані
у червоний колір і мати нанесені на них паспортні дані відповідно до вимог
Правил будови та експлуатації посудин, що працюють під тиском (розділ 2,
п. 3 цих Правил) та напис білою фарбою «Пропан-бутан» або «Метан» і
«Вогненебезпечно»*.
10.3.8. На кожному автомобілі, що працює на газовому паливі, спереду та
зайду повинен бути нанесений розпізнавальний знак, що являє собою
попереджувальний знак згідно з ГОСТ 12.4 - 026- 76 із смисловим значенням
«Обережно! Інші небезпеки». Під знаком повинна бути розташована
пояснювальна табличка із написом «ГАЗ». Зображення, розміщення та
розміри розпізнавального знака повинні відповідати вимогам РСТ 1960 - 89
(розділ 2. п. 26 цих Правил).
10.3.9. Порядкові номери балонів заводу-виготовлювачв повинні бути
внесені у технічний паспорт автомобіля.
10.3.10. Переобладнання автомобілів для роботи на газовому паливі
проводиться у відповідності з технічною документацією заводів-
виготовлювачів газобалонного обладнання та технічними умовами на
переобладнання.
10.4. Додаткові вимоги до спеціалізованих транспортних засобів

10.4.1. Усі спеціалізовані транспортні засоби повинні відповідати
технічній документації на їх виготовлення та експлуатацію.
10.4.2. Всі драбини, поручні, перехідні містки та робочі площадки на
транспортних засобах повинні утримуватися у справному стані. Опорні
поверхні указаних елементів повинні бути рифлені.
10.4.3. Робочі площадки, що знаходяться на висоті більше 0,7 м, повинні
бути обладнані справним огородженням (поруччям).
10.4.4. Кожний нанелевіз повинен бути укомплектований двома
козелками для підставки під раму напівпричепа при вантажно-
розвантажувальних роботах.
10.4.5. Для укріплення вантажів на панелевозах повинні бути справними
лебідка, страхувальні ланцюги з крюками, а також троси з косинцями.
10.4.6. Автоцистерни для перевезення легкозаймистих та горючих рідин,
а також бітуму повинні мати «дихальні» клапани, що забезпечують
герметичність цистерн у заданих межах.
10.4.7. Зливна арматура автоцистерн повинна виключати можливість
підтікання рідин під час транспортування.
10.4.8. Автоцистерни повинні мати справні пристрої для контролю рівня
рідини.
10.4.9. Автоцистерни для перевезення рідин та сипучих вантажів повинні
мати пристрої для заземлення.
10.4.10. Автоцистерни для перевезення сипучих матеріалів з
пневматичним розвантаженням повинні бути обладнані справними
манометрами, які добре видно з пульта керування. Пульти керування повинні
мати освітлення.
10.4.11. На повітроводах автоцистерн, що заповнюються за допомогою
вакууму повинні бути справними запобіжний та зворотний клапани.
10.4.12. Кришки завантажувальних люків повинні мати справні
швидкодіючі запори, що забезпечують герметичність цистерн.
104.13. Автоцистерни, що знаходяться під тиском більше 0,7 кг/см2
повинні відповідати вимогам Правил будови і експлуатації посудин, що
працюють під тиском.
10.4.14. Внутрішні стінки кузонів автомобілів або напівпричепів -
рефрижераторів не повинні мати задирок та гострих кромок.
10.4.16. Напівпричіпи з кузовам типу «фургон» повинні мати справне
освітлення у середині кузова, що забезпечує освітленість не менше 5 лк.
10.4.16. Підйомні механізми, обладнання керування підійманням
(опусканням) кузова, бортів тощо на спеціалізованих транспортних засобах
повинні бути справними.
Рухомі деталі (шестерні, ланцюги, ремені тощо) повинні мати справне
10.4.17. Органи керування повинні виключати можливість їх самочинного
включення або виключення.
10.4.18. Органи керування, дія на які одночасно або не в установленій
черговості може призвести до аварії, повинні взаємно блокуватися.
11. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО УСТАТКУВАННЯ, ПРИСТРОЇВ,
ІНСТРУМЕНТУ

11.1.1. Виробниче устаткування, пристрої та ін струменти повинні
протягом усього періоду експлуатації відповідати вимогам безпеки згідно а
ГОСТ 12.2.003-91 (розділ 2, п. 30 цих Правил), нормативно технічній
документації і цим Правилам.
11.1.2. Небезпечні місця на устаткуванні повинні огороджуватися.
11.1.3. Засоби колективного захисту повинні виконувати своє призначення
безперервно у процесі функціонування устаткування або при виникненні
небезпечної ситуації.
Дія засобів колективного захисту не повинна припинятися раніше, ніж,
закінчиться дія відповідного небезпечного або шкідливого виробничого
фактора.
11.1.4. Конструкція устаткування і його окремих частин повинна
виключати можливість їх падіння, опускання, перекидання та довільного
зміщення при усіх передбачених умовах експлуатації і монтажу (демонтажу).
11.1.5. Частини устаткування ( у т.ч. трубопроводи гідро- та
пневмосистем, запобіжні клапани, кабелі тощо, механічне пошкодження яких
може викликати виникнення небезпеки, повинні бути захищені або
розташовані так, щоб запобігти їх випадковому пошкодженню.
11.1.6. Устаткування, що діє за допомогою неелектричної енергії
(гідравлічної, пневматичної), повинно бути виконано так, щоб будь-яка
небезпека, що викликана цими видами енергії, була виключена.
11.1.7. Пристрої для зупинки та пуску устаткування повинні
розміщуватися так, щоб ними можна було зручно користуватися з робочого
місця та виключалась можливість самочинного їх включення і створення
небезпечних ситуацій через порушення працюючими послідовності дій на
органи керування.
11.1.8. Поверхні пристроїв і елементів виробничого устаткування, що
можуть служити джерелом небезпеки для працюючих, повинні фарбуватися
згідно з ГОСТ 12.4.026-76 та галузевими нормативними документами.
11.1.9. Устаткування у процесі експлуатації не повинно забруднювати
виробниче середовище викидами шкідливих речовин у кількості більшій
гранично допустимих значень, встановлених ГОСТ 12.1.005-88.
11.1.10. Устаткування, яке є джерелом шуму, ультразвуку, вібрації,
повинно бути виконано так, щоб воно у передбачених умовах та режимах
експлуатації не перевищувало норм, встановлених ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ
12.1.012-90 (розділ 2. пп.27, 29 цих Правил).
11.1.11. Усі контрольно - вимірювальні прилади необхідно утримувати у
справному стані, періодично перевіряти. Забороняється використовувати
прилади з простроченим терміном перевірки,
11.1.12. Вибракування інструменту, пристроїв повинно проводитися у
відповідності з установленим графіком, але не рідше одного разу на 3
місяці.
11.1.13. На несправне устаткування керівник дільниці вивішує табличку,
на якій указано, що працювати на даному устаткуванні не дозволяється. Таке
устаткування повинно бути відключеним (обезструменим, виключений
привід тощо).
11.2. Підйомники, домкрати
11.2.1. Кожний підйомник та домкрат повинні мати стопорні чи інші
ефективні пристрої для обмеження ходу.
11.2.2. Гідравлічні та пневматичні підйомники і домкрати повинні
мати щільні з'єднання, що виключають витікання рідини або повітря із
робочих циліндрів і живильних трубопроводів під час переміщення вантажу.
11.2.3. Гідравлічні та пневматичні підйомники і домкрати повинні
забезпечувати повільне та плавне опускання штока під навантаженням.
Зворотні клапани гідравлічних підйомників і домкратів повинні
забезпечувати припинення миттєвого аварійного опускання вантажу у разі
розриву трубопроводів, зниження тиску в них (зупинці роботи насосної
станції).
11.2.4. Гідравлічні або пневматичні підйомники повинні обладнуватися
пристроями, що запобігають падінню автомобіля або вивішених його частин
при пошкодженні підйомників або приєднаних до них живильних
трубопроводів.
11.2.5. Конструкція підйомників з двома і більше плунжерами або
стояками повинна забезпечувати синхронне підійманий та опускання
автомобіля, незалежно від навантаження, що приходиться на кожний
плунжер або стояк.
11.2.6. Підйомники з електричним приводом повинні обладнуватися
автоматичними обмежувальними вимикачами на верхній і нижній межах
робочого ходу.
11.2.7. Домкрати повинні бути такої конструкції, щоб вивішена частина
транспортних засобів:
- в будь-якому положенні залишалася на опорі;
- не могла бути випадково опущена;
- не зісковзувала з опорної поверхні.
11.2.8. Ручні важільно-рейкові домкрати повинні мати справні пристрої,
що виключають самочинне опускання вантажу при знятті зусилля з важеля
або рукоятки, опоряджуватися стопорами, які виключають вихід гвинта або
рейки при знаходженні штока у верхньому крайньому положенні.
11.2.9. Гідравлічні, пневматичні і електричні підйомники повинні
піддаватися технічному огляду і мати табличку із зазначенням інвентарного
номера, дати наступних випробувань і допустимої вантажопідйомності.
Технічний огляд проводиться:
в) повний - не рідше одного разу на 3 роки;
б) частковий - не рідше одного разу на 12 місяців.
Повний технічний огляд підйомників повинен також проводитися після
монтажу (установки), капітального ремонту і реконструкції.
11.2.10. При повному технічному огляді підйомник повинен піддаватися:
- огляду;
- статичному випробуванню навантаженням, яке перевищує на 25% його
вантажопідйомність, при знаходженні вантажу в крайньому верхньому
положенні протягом 10 хвилин;
- динамічному випробуванню навантаженням, яке на 10% перевищує
вантажопідйомність підйомника, шляхом підіймання і опускання його 3 рази.
При частковому технічному огляді повинен проводитися тільки огляд
підйомника.
11.2.11. Випробування домкратів ( 1 раз на рік) повинно проводитися
статичним навантаженням більше граничного на 10% (згідно з паспортом)
протягом 5 хвилин прн знаходженні штока у верхньому крайньому
положенні.
11.2.12. У гідравлічних домкратах падіння тиску рідини до кінця
випробування не повинно бути більше 5% від номінального, результати
випробувань заносяться у журнал.
11.2.13. Забороняється використовувати домкрати, у яких різьба гвинта
чи гайки зношена більш ніж на 20%.
11.3. Конвеєри
11.3.1. Конвеєри у цілому повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-
80 (розділ 2, п. 32 цих Правил).
11.3.2. Рухомі частини конвеєрів (барабани, натяжні пристрої, муфти,
ролики тощо) повинні бути огороджені у зонах постійних робочих місць, що
зв'язані з технологічним процесом на конвеєрі, або по всій трасі конвеєра,
якщо мають вільний доступ або постійний прохід поблизу конвеєра осіб, які
не зв'язані з обслуговуванням конвеєра.
11.3.3. Конвеєри великої протяжності, що застосовуються при
обслуговуванні автомобілів, повинні бути обладнані вимикаючими
пристроями для зупинки конвеєра при аварійних ситуаціях з будь-якого
місця.
11.3.4. На дільницях траси конвеєрів, що знаходяться поза зоною
видимості оператора з пульта керування, повинна бути встановлена
двостороння попереджувальна передпускова звукова або світлова
сигналізація, яка вмикається автоматично за 5-10 сек до вмикання привода
конвеєра.
Двостороння сигналізація повинна забезпечувати не тільки оповіщення
про пуск конвеєра осіб, що знаходяться поза зоною видимості з пульта
керування конвеєром, але і подачу сигналу у відповідь на пульт керування з
дільниць траси, які невидимі оператору, про готовність конвеєра до пуску.
11.3.5. Конвеєри з нахиленою стрічкою, що переміщують вантаж нагору,
повинні мати механічні пристрої, які запобігають реверсуванню приводу і
сповзанню вантажу назад до точки навантаження при відключенні живлення.
11.3.6. Конвеєри малої протяжності (до 10 м) у головній та хвостових
частинах повинні бути обладнані аварійними кнопками для їх зупинки.
11.3.7. Пластинчасті та стрічкові конвеєри, а також рольганги, що
розташовані на висоті більше 1 м, повинні мати борти висотою не менше 1/3
висоти вантажу, який переміщується.
Ширина конвеєра повинна бути більше на 200 мм від ширини вантажу,
який переміщується.
11.4. Спеціалізоване устаткування, пристрої

11.4.1. Конструкція стендів для перевірки тягово-динамічних
властивостей та гальмових систем автомобілів повинна виключати
можливість самовільного виїзду транспортних засобів з стенда та
обмежувати їх переміщення за його межі у поперечному напрямку під час
випробувань.
11.4.2. Автоматичні безконвеєрні мийні установки повинні бути
оснащені на в'їзді світловою сигналізацією і кінцевими вимикачами.
11.4.3. В установках для миття деталей, вузлів та агрегатів повинен бути
блокуючий пристрій, який відключає привід при відкритому
завантажувальному люці.
11.4.4. Конструктивне виконання запобіжних клітей (пристроїв) для
накачування шин повинне забезпечувати безпеку працюючих від вильоту
замкового кільця та розриву покришки при накачуванні шини.
11.4.5. На мастильних нагнітачах з електроприводом повинен бути
пристрій, який виключає привід прн перевищенні встановленого значення
тиску більше як на 10%.
11.4.6. В конструкції пересувного устаткування, яке призначене для
монтажу, демонтажу та транспортування складальних одиниць і агрегатів
автомобіля, повинні бути стояки та упори, що запобігають їх падінню або
зміщенню на платформі, і стоянковий гальмівний пристрій.
11.4.7. Пересувне та переносне обладнання повинне мати захвати для
його переміщення або перенесення.
11.4.8. Конструкція підставок (козелків) повинна забезпечувати
надійність і стійкість при іх застосуванні, а також запобігати сковзанню
транспортних засобів, що установлені на них. На кожній підставці (козелку)
повинно бути вказане гранично допустиме навантаження.
11.4.9. Конструкція колодок упорних автомобільних повинна відповідати
таким вимогам:
- витримувати максимальне навантаження, що дорівнює половині
навантаження на вісь автомобіля (повної маси) відповідного типу;
- забезпечувати щільне установлення під колеса;
- виключати ковзання після установлення у разі початку руху автомобіля.
11.4.10. Конструктивне виконання колодок упорних автомобільних
повинно відповідати вимогам РСТ 1804-87 (розділ 2, п. 25 цих Правил),
11.4.11. Гнучкі та жорсткі зчіпки повинні зобезпечувати надійне
кріплення буксированого та буксируючого автомобілів у процесі
буксирування, симетричний розподіл передавання тягового зусилля (для
жорстких зчіпок), простоту та зручність закріплення на буксируючому і
буксированому автомобілях і виготовлятися відповідно до вимог ДСТУ 1895-
92 (розділ 2, п. 24 цих Правил).
11.4.12. Помісти, площадки для виконання робіт з обслуговування та
ремонту автомобілів, які розташовані на висоті 1 м і більше (над рівнем
підлоги), повинні бути стійкі, мати драбину і поручні висотою 1 м з одним
середнім проміжним горизонтальним елементом і суцільну бокову обшивку
від підлоги на висоту не менше 0,15 м. Відстань між стояками поручнів не
повинна бути більша 2 м. При довжині помостів, площадок більше ніж 3 м
під ними понині установлюватися проміжні опори. Ширина помосту повинна
бути не менше 0,6 м.
Дошки настилу повинні бути укладені без зазорів та надійно закріплені.
Кінці дощок повинні знаходитися на опорах. Товщина дощок повинна бути
не менше 40 мм. При виготовленні настилу із металу він повинен бути
рифленим.
11.4.13. Переносні драбнии-стрем'янки, що виготовлені із дерева, повинні
мати врізні у тятиву східці шириною не менше 150 мм і бути скріплені через
кожні 2 м стяжними болтами.
Забороняється застосовувати драбини з набивними східцями.
Відстань між східцями драбини (у т.ч. і помостів) не повинна бути більше
250 мм і менше 150 мм.
Драбини-стрем'янки повинні бути такої довжини, щоб робітник міг
працювати зі східців, що відстають віл верхнього кінця драбини не менше як
на один метр.
Нижні кінці драбини повинні мати наконечники, що перешкоджають її
ковзанню.
Задні ніжки драбин-стрем'янок повинні бути скріплені стяжками.
11.5. Інструмент
11.5.1. Ручні інструменти (молотки, зубила, пробійники тощо) не повинні
мати:
- на робочих поверхнях пошкоджень (вибоїн, відколів);
- на бокових гранях у місцях затискапня їх рукою задирок та гострих
ребер:
- на дерев'яних поверхнях ручок сучків, задирок, тріщин; поверхня
повинна бути гладкою;
- наклепів та перегартованих робочих поверхонь.
11.5.2. Молотки та кувалди повинні бути надійно насаджені на дерев'яні
ручки і щільно заклинені м'якими, сталевими зайорженими клинами.
Ручки молотків та кувалд повинні бути виготовлені з твердих то в'язких
порід сухого дерева і насаджені під прямим кутом по відношенню до вісі
бойка. Виготовлення ручок з м'яких або товстошарових порід дерева
забороняється.
Ручка повинна бути прямою, овального перерізу з незначним утовщенням
до іі вільного кінця.
Довжина ручок слюсарних молотків повинна бути в межах 300 - 400 мм у
залежності від ваги.
11.5.3. Всі інструменти, що мають загострені кінці для насаджування
рукояток (напилки, викрутки, стамески тощо), повинні мати ручки, що
відповідають розмірам інструменту, з бандажними кільцями.
11.5.4. Зубила повинні бути довжиною не менше 150 мм, о відтягнена
частина зубила - 60-70 мм. Різальна частина зубила повинна мати пряму або
злегка випуклу лінію.
11.5.5. Слюсарні лещата повинні бути у повній справності, міцно
захоплювати затискуваний виріб і мати на губках нсспрацьовану насічку.
11.5.6. Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок та головок
болтів і не мати тріщин та забоїн, площини зіва ключів повинні бути
паралельними і не повинні бути закатаними.
Розвідні ключі не повинні бути ослабленими у рухомих частинах.
11.5.7. Лезо викруток повинно за товщиною відповідати ширині шліца в
головці гвинта.
11.5.8. Зенкера, свердла і тому подібний вставний інструмент повинні
бути правильно заточені і не мати тріщин, вибоїн, задирок та інших дефектів.
Хвостовики цього інструменту не повинні мати не рівностей, скосів, тріщин
та інших пошкоджень, повинні бути міцно пригнаними і правильно
центрованими.
11.5.9. Робочий пусковий механізм на ручних пневматичних машинах
(інструментах) повинен бути:
- розташований так, щоб виключити можливість випадкового включення;
- улаштований так, щоб при знятті тиску від руки оператора, автоматично
зикривався пневматичний впускний клапан.
11.5.10. Приєднання шлангів до пневматичного інструменту, вхідного
штуцера роздавального трубо провода та з'єднання шлангів між собою
повинно бути міцним і здійснюватись тільки за допомогою штуцерів або
ніпелів із справною різьбою (кільцевими виточками) та стяжних хомутиків.
11.5.П. Ручні електричні машини (інструмент) підлягають періодичній
перевірці не менше одного разу в 6 місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91
(розділ 2, п. 31 цих Правил).
11.5.12. У конструкції ручного механізованого інструменту масою понад 5
кг повинен бути пристрій для його підвішування ти перенесення.
12. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЗБЕРІГАННІ
ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
12.1. У місцях зберігання (стоянки) транспортних засобів можуть мати
місце такі основні небезпечні виробничі фактори:
- наїзди транспортних засобів на працівників в результаті самовільного
руху транспортних засобів, при запусканні двигуна, зчепленні розчепленні
автомобіля з причепом (напівпричепом), під час руху заднім ходом;
- падіння працівників на поверхні та з висоти (кузова, буфера, підніжки
тощо):
- опускання (падіння) перекидної кабіни вантажного автомобіля, кузова
автомобіля-самоскида. виважених частин транспортних засобів.
12.2. Автомобілі дозволяється зберігати:
- в опалюваних та неопалюваних приміщеннях:
- на спеціально відведених площадках (місцях).
12.3. Приміщення та площадки зберігання транспортних засобів
забороняється захаращувати предметами і устаткуванням. Проїзди повинні
бути постійно вільними. Установлення автомобілів в проїздах забороняється.
12.4. Ширина проїзду між автомобілями в приміщеннях і на площадках
для стоянки повинна бути достатньою для вільного в'їзду автомобіля на своє
місце (за один маневр), а відстань від межі проїзду до автомобіля - не менше
0,5 м.
12.5. Відстань між транспортними засобами, елементами конструкцій
будівель і споруд в приміщеннях і на площадках повинна бути не менше
норм, вказаних в табл. 12.1.
12.6. Порядок розміщення транспортних засобів визначається власником.
12.7. Автомобілі-цистерни для перевезення пально-мастильних, горючих
та легкозаймистих речовин повинні зберігатися на окремих площадках або в
ізольованих одноповерхових приміщеннях наземних гаражів, що мають
безпосередній виїзд назовні та обладнані цриплнвно-внтяжною вентиляцією,
групами не більше 50 автомобілів.
12.8. Не допускається зберігання в підземних гаражах-стоянках
автомобілів, що працюють на газі, а також автомобілів для перевезення
фекальних рідин і сміття, отруйних, інфікованих та пально-мастильних
матеріалів.
Таблиця 12.1
№ Номенклатура відстаней Відстань для категорій
п/п транспортних засобів (не
менше), м
I II та III IV
1. Між поздовжніми сторонами 0,6 0,6 0,8
автомобілів
2 Між стіною і автомобілем, 0,5 0,6 0,8
установленим паралельно до стіни
3 Між поздовжньою стороною 0,3 0,4 0,5
автомобіля і колоною або пілястрою
стіни
4 Між передньою стороною
автомобіля І стіною або воротами
при розстановці автомобілів:
- прямокутником 0,7 0,7 0,7
- косокутником 0,5 0,7 0,7
5 Між задньою стороною автомобіля і 0,5 0,7 0,7
стіною або воротами (незалежно від
розстановки)
6 Між автомобілями, що стоять один 0,4 0,5 0,6
за одним
7 Між передньою стороною 0,7 0,7 0,7
автомобіля і пристроєм для
підігрівання автомобілів взимку
Примітки:
1. Норми відстаней, що вказані в табл. 12.1, для автомобіле-місць
зберігання те очікування ремонту на площадках слід збільшувати: для
поодиноких автомобілів - на 0,1м; для автопоїздів та зчленованих автобусів
на 0,2 м.
2. Зберігати причіпи і напівпричіпи допускається відчіпленими від
автомобілів та сідельних тягачів.
12.9. Асенізаційні автомобілі, о також автомобілі, що перевозять отруйні

та інфіковані речовини, після роботи, перед тим як ставити на стоянку,
необхідно старанно обробити (вимити, очистити тощо) і зберігати окремо від
інших автомобілів.
12.10. Розміщення автомобілів, що працюють на стиснутому природному
газі, у багатоповерхових гаражах повинно передбачатись вище за автомобілі,
які працюють на рідкому паливі, а працюючих на зрідженому нафтовому газі
- нижче за указані автомобілі.
12.11. Зберігання автомобілів, що працюють ня газовому паливі,
допускається здійснювати спільно з автомобілями, які працюють наш бензині
та дизельному паливі, при умові додержання вимог цього розділу та розділу
5 цих Правил.
12.12. У зону зберігання установлюються справні, готові до експлуатації
транспортні засоби. Автомобілі (причіпи, напівпричіпи), що вимагають
ремонту, повинні зберігатися окремо від справних транспортних засобів, для
чого відводяться окремі зони зберігання.
12.13. Після постановки автомобіля в приміщенні для стоянки двигун
повинен бути зупиненим. Пуск двигуна для будь-якої мети, крім виїзду
автомобіля з приміщення, забороняється.
12.14. На всіх автомобілях, які поставлені на стоянку, повинно бути
вимкнено запалювання (подача палива) і відключена «маса», якщо є вимикач,
а на автомобілях, де його немає або він несправний, необхідно зняти клему
акумулятора. Автомобіль повинен бути загальмований стоянковим гальмом.
12.15. При зберіганні транспортних засобів на площялкпх з ухилом
більше 1% під колеса необхідно установлювати упорні колодки.
12.16. На стоянку у закрите приміщення автомобілі, що працюють на
стиснутому природному та зрідженому нафтовому газі, дозволяється ставиш
тільки із справною газовою апаратурою, обладнанням. Перед постановкою
такого автомобіля на стоянку необхідно закрити витратний вентиль, анпрз-
цювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого
перекрити магістральний вентиль, включити подачу бензину і провести заїзд.
11.17. Після постановки газобалонного автомобіля на відкриту стоянку
необхідно не виключаючи двигун перекрити витратний вентиль і
випрацювати увесь газ із системи, потім перекрити магістральний вентиль,
після чого вимкнути запалювання і відключити «масу».
12.18. При виявленні витікання газу із балонів на газобалонному
автомобілі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирувати на пост
зливу (випуску) газу.
12.19. При безгаражному зберіганні автомобілів, що працюють на
стиснутому природному або зрідженому нафтовому газі, підігрів газових
комунікацій дозволяється робити тільки за допомогою гарячої води, пари або
гарячого повітря.
12.20. Місця зберігання автомобілів повинні бути забезпечені жорсткими
буксирними зчіпками із розрахунку один буксир на 10 автомобілів.
12.21. У приміщеннях і на площадках, які призначені для стоянки
транспортних засобів, забороняється:
- палити, користуватись відкритим вогнем;
- проводити будь-який ремонт транспортних засобів;
- залишати відкритими горловини паливних баків;
- перевіряти наявність палива у баках за допомогою відкритого вогню;
- підзаряджувати акумуляторні батареї (у приміщеннях для зберігання
автомоблів);
- мити або протирати бензином автомобільні кузови, деталі та агрегати, а
також руки і одяг;
- зберігати або залишати в кабіні (салоні), кузові автомобіля бензин,
дизельне паливо;
- заправляти автомобілі паливом, а також зливати паливо із баків та
випускати газ;
- установлюватн автомобілі з небезпечним вантажем;
- зменшувати відстань між автомобілями і автомобілями та елементами
будівель.
13. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОФІЛАКТИЧНОМУ
ОБСЛУГОВУВАННІ ТА РЕМОНТІ

13.1.1. Профілактичне обслуговування та ремонт транспортних засобів
необхідно виконувати згідно з Положенням про профілактичне
обслуговування та ремонт рухомого складу автомобільного транспорту,
правилами технічної експлуатації рухомого складу автомобільного
транспорту (розділ 2, пп. 53, 54 цих Правил), а також цими Правилами.
13.1.2. Профілактичне обслуговування та ремонт транспортних засобів
проводиться на спеціально відведених дільницях, робочих місцях (постах),
які оснащені необхідним устаткуванням, пристроями, інструментом,
приладами згідно з норматнвно-технолої іч-ною документацією.
13.1.3. Розташування постів профілактичного обслуговування та ремонту,
відстань між автомобілями, що установлені на цих постах, а також між
Автомобілями і конструкціями будівель повинні відповідати нормам
технологічного проектування, основні із яких наведені в тпбл. 13.1.1.
13.1.4. Установлювати автомобілі в кількості, що перевищує норму,
порушувати спосіб розстановки, зменшувати відстань між; транспортними
засобами і елементами будівель забороняється.
13.1.5. Виробниче устаткування і робочі місця слід розташовувати з
урахуванням безпеки працюючих, зручності при виконанні технологічних
операцій згідно з нормами технологічного проектування підприємств
автомобільного транспорту ОНТП 01-91.
13.1.6. Робітники, які проводять обслуговування та ремонт транспортних
засобів, агрегатів, вузлів та деталей, повинні забезпечуватись справним
інструментом та пристроями, що відповідають вимогам безпеки.
Перед початком роботи слід перевірити весь інструмент, несправний
інструмент необхідно замінити.
13.1.7. Під час роботи устаткування не допускається його чищення,
змазування або ремонт.
13.1.8. Пристрої та інструменти, необхідні для виконання робіт, повинні
використовуватись за при значенням, іх слід розміщувати у легкодоступних
місцях таким чином, щоб виключалась можливість випадкового переміщення
або падіння.
Таблиця 13.1.1
№ Номенклатура відстаней Відстань для категорій
п/п транспортних засобів
(не менше), м
I II та III IV
1. Між поздовжніми сторонами
автомобілів на постах
профілактичного обслуговування та
ремонту:
а) без зняття шин, гальмових
барабанів та газових балонів 1,6 2,0 2,5
б) Із зняттям шин, гальмових
барабанів ти газових балонів 2,2 2,5 4,0
2 Між торцевими сторонами
автомобілів і стіною 1,2 1,5 2,0
3 Між поздовжніми сторонами
автомобілів і стіною на постах
профілактичного обслуговування та
ремонту:
а) без зняття шин, гальмових
б) іа зняттям шин, гальмових
4 Між автомобілем і колоною 0,7 1,0 1,0
5 Між автомобілем і зовнішніми
воротами, які розташовані напроти
поста 1,5 1,5 2,0
6 Між торцевою або поздовжньою
стороною автомобіля та
стаціонарним технологічним
устаткуванням 1,0 1,0 1,0
13.1.9. Робочі місця, виконання робіт на яких пов'язано з небезпекою для

працюючих, повніші позначатися знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76
та відповідними галузевими нормативними документами.
13.1.10. Для зняття, установлення, а в окремих випадках транспортування
деталей, вузлів, агрегатів вагою більше 20 кг необхідно використовувати
підйомно-транспортні механізми, які обладнані спеціальними пристроями
(захватами).
13.1.11. У приміщеннях і на робочих місцях, де виділяється пил або
шкідливі речовини, робота повинна викопуватись при увімкнених загальній
припливно витяжній і місцевій вентиляціях.
13.1.12. Під час проведення робіт на постах обслуговування та ремонту,
діагностики автомобілів з працюючим двигуном шипінні застосовуватись
пристрої для відведення відпрацьованих газів.
13.1.13. Забороняється у виробничих приміщеннях, де знаходяться
автомобілі, у баках то балонах яких є паливо, зберігаються або
використовуються горючі та легкозаймисті матеріали і рідини (бензин.
стиснутий і зріджений горючий газ, фарби, розчинники, дерево, стружка,
вата тощо), користуватися відкритим вогнем.
18.1.14. Відходи виробництва, відпрацьовані матеріали тощо повинні
після кожної зміни прибиратися з робочого місця. Пролиті легкозаймисті та
горючі матеріали повинні бути негайно видалені.
Прибирати робочі місця від пилу, ошурків, стружки, дрібних металевих
обрізків дозволяється тільки щіткою. Забороняється здувати їх стиснутим
повітрям.
13.1.15. Прн виконанні робіт удвох необхідно застосовувати заздалегідь
узгоджені прийоми.
13.1.16. Пуск двигуна та зрушення автомобіля з місця. Його в'їзд і виїзд з
виробничих приміщень слід проподити за умови забезпечення безпеки
працюючих.
13.1.17. Забороняється знаходження сторонніх людей на робочих місцях,
де виконуються роботи з підвищеною небезпекою.
13.1.18. Особи, зайняті на роботах з профілактичного обслуговування та
ремонту транспортних засобів, повинні використовувати засоби
індивідуального захисту.
13.1.19. Особи, які проводять перевірку технічного стану, обслуговування
та ремонт транспортних засобів на оглядових канавах, підйомниках те
естакадах, повинні працювати у захисних касках.
13.1.20. При проведенні обслуговування ти ремонту транспортних засобів
поза підприємством слід виконувати вимоги безпеки, приведені у цьому
розділі.
13.2. Миття автомобілів, агрегатів, вузлів та деталей

13.2.1. У місцях миття транспортних засобів, агрегатів, вузлів і деталей
можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- падіння працівників на поверхні та з висоти (кузова, буфера, драбини,
естакади тощо), а також падіння деталей, вузлів та агрегатів;
- наїзди транспортних засобів на працівників:
- термічні фактори (опіки гарячою рідиною, концентрованими лужними
розчинами, полум'ям);
- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин;
- підвищена відносна вологість повітря.
13.2.2. Миття автомобілів, агрегатів, вузлів та деталей повинно
проводитися в спеціально відведеніх приміщеннях або на відкритих
площадках.
13.2.3. Для миття та знежирення повинні застосовуватись негорючі
суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші безпечні
у пожежному відношенні установки.
13.2.4. Агрегати і вузли, що надходять на митім, повинні звільнятись від
масла, палива, гальмової та охолоджуючої рідини.
13.2.5. Апарелі, трапи та підлога на постах миття повинні мати жорстку
(рифлену) поверхню.
13.2.6. Під час миття автомобілів необхідно обов'язково додержуватись
таких вимог:
- робоче місце машиніста мийних машин при механізованому митті
автомобілів повинне розташовуватися у водонепроникній кабіні;
- перед в'їздом до приміщення механізованої мийки повиннії бути
обладнана світлова сигналізація, яка сповіщає, що дозволяється заїзд
автомобілів на пост;
- під час роботи механізованої мийки забороняється знаходитися на
шляху руху автомобілів;
- пост відкритого шлангового (ручного) миття повинен розміщуватися в
зоні, ізольованій від відкритих струмоведучих провідників та обладнання, що
знаходяться під напругою.
13.2.7. При митті автомобільних агрегатів, вузлів і деталей потрібно
додержуватись таких вимог:
- миття деталей паливної апаратури і двигунів, що працюють на
етильованому бензині, слід здійснювати тільки після попередньої
нейтралізації відкладень тетраетилсвинцю гасом або іншими
нейтралізуючими розчинами;
- на робочому місці повинна бути таблиця із зазначенням складу,
концентрації і температури мийного розчину:
- концентрація лугових розчинів повинна бути не більше 2-5%;
- після миття луговими розчинами потрібне обов'язкове промивання
гарячою водою:
- деталі, вузли і агрегати необхідно доставляти на пост миття і
завантажувати в мийні установки механізованим способом:
- мийні ванни з гасом та іншими мийними засобами, що передбачені
технологією, після закінчення миття необхідно закривати.
13.2.8. Забороняється застосовувати бензин та інші легкозаймисті рідини
невідомого складу для протирання автомобілів, знежирення і миття деталей,
вузлів і агрегатів.
13.3. Перевірка технічного стану транспортних засобів

13.3.1. У місцях виконання та під час виконання робіт з перевірки
технічного стану транспортних засобів можуть мати місце такі основні
небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- наїзди автомобілів на працівників;
- падіння працюючих на поверхні, з висоти (буфера, підніжки, естакади
тощо), в оглядову канаву;
- падіння деталей, вузлів, агрегатів;
- знижена температуро повітря у холодний період року;
- недостатня освітленість.
13.3.2. Перевірку технічного стану при випуску транспортних засобів на
лінію та поверненні їх з лінії необхідно проводити при непрацюючому
двигуні та загальмованих колесах. Виняток із цього правила складають
випадки випробування гальм та рульового керування.
13.3.3- При наявності несправностей, поломок і пошкоджень контролер
(механік) технічного стану автотранспортних засобів повинен виписати
«Листок обліку профілактичного обслуговування та ремонту автомобілів» і
дати вказівку водію про направлення автомобіля в зону ремонту або чекання
ремонту.
На виконання робіт з підвищеною небезпекою «Листок обліку
профілактичного обслуговування та ремонту автомобілів» повинен бути з
червоною смугою по діагоналі.
13.3.4. На контрольно-технічному пункті повинен знаходитися
затверджений підприємством Перелік робіт з підвищеною небезпекою.
13.3.5. Входити в оглядову канаву для перевірки технічного стану
транспортних засобів та виходити з неї необхідно через тунель,
розташований збоку від проїзду.
13.3.6. Для огляду транспортних засобів при недостатньому освітленні
необхідно користуватися переносним світильником, який відповідає вимогам
п. 6.3.11 цих Правил.
13.3.7. На території контрольно-техиічного пункту не повинно бути
пролитих пально-мастильних матеріалів та льоду.
13.3.8. У холодний період року температура повітря в оглядових канавах
контрольно-технічного пункту повинна відповідати вимогам п. 7.7 цих
Правил.
13.3.9. Після в'їзду (виїзду) автомобіля ворота контрольно-технічного
пункту необхідно негайно зачиняти, щоб виключити можливість наїздів
транспортних засобів на людей.
Забороняється утримувати відкритими ворота та проходження людей
через проїзди контрольно-технічного пункту.
13.3.10. Швидкість руху автотранспорту через контрольно технічний
пункт не повинна перевищувати 10 км/год.
13.3.11. Випробування гальм на ходу необхідно проводити на площадці,
яка повинна бути виконана у відповідності з вимогами п. 5.6.5 цих Правил.
При перевірці ефективності дії гальмівної системи на площадці необхідно
приділяти особливу увагу, тому що при гальмуванні можливе зміщення
автомобіля вбік або наїзд його на людей у випадку відказу гальм.
13.3.12. Для регулювання гальм після їх перевірки необхідно зупинити
автомобіль і виключити двигун. Пускати двигун і зрушувати автомобіль з
місця слід тільки після того, як водій переконається, що особи, які проводять
регулювання, знаходяться у безпечній зоні.
13.3.13. При випробуванні гальм на стенді необхідно вжити заходи, що
виключають самовільне скочування автомобіля з валиків стенда.
13.3.14. Робота на діагностичному та інших постах з працюючим
двигуном дозволяється тільки при включеному місцевому відсмоктувачі.
13.4. Обов'язкові роботи профілактичного
обслуговування та ремонт
13.4.1. У місцях виконання та під час виконання робіт профілактичного
обслуговування та ремонту транспортних засобів можуть мати місце такі
основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- падіння вивішених частин транспортних засобів при обслуговуванні та
ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;
- падіння кузова автомобіля-самоскида прн обслуговуванні та ремонті
гідропідйомника;
- падіння перекидної кабіни вантажного автомобіля:
- падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструменту;
- падіння працюючих на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади,
площадок), в оглядову канаву;
- наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна,
в'їзді (виїзді) в зону ремонту, русі на оглядовій канаві та конвеєрі;
- термічні фактори (пожежі при зливанні пально-мастильних матеріалів з
автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх
на робочих місцях);
- осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні
шкворнів, пальців, підшипників, валів, вісей, при рубці металу;
- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю
оксиду, вуглеводнів аліфатичних граничних тощо);
- знижена температура повітря у холодний період року;
- недостатнє освітлення.
13.4.2. Автомобілі, агрегати та деталі, що направляються на пости
профілактичного обслуговування та ремонту, повинні бути вимиті, очищені
від бруду і снігу.
В'їзд (виїзд) в приміщення і постановка автомобілів на пости
профілактичного обслуговування та ремонту здійснюється з дозволу та під
керівництвом відповідальної особи - майстра (начальника дільниці).
13.4.3. Після постановки автомобіля на пост профілактичного
обслуговування або ремонту (без примусового переміщення) необхідно
обов'язково зупинити двигун, установити важіль перемикання передач
(контролера) в нейтральне положення, загальмувати автомобіль стоянковим
гальмом, а під колесо з обох боків підкласти упорні колодки. На рульове
колесо повинна бути вивішена табличка з написом «Двигун не запускати -
працюють люди»
На автомобілях, що мають дублюючі пристрої для запуску двигуна,
аналогічна таблпчка повинна бути вивішена і біля цього пристрою.
13.4.4. Автомобіль на оглядовій канаві повинен бути установлений так,
щоб був вільним не тільки основний, але і запасний вихід.
13.4.5. При обслуговуванні автомобіля на підйомнику (гідравлічному,
пневматичному, електромеханічному) на пульті управління підйомником
повинна бути вивішена табличка із написом «Підйомник не включати —
працюють люди».
13.4.6. Плунжер гідравлічного, пневматичного підйомника у робочому
(піднятому) положенні повинен надійно фіксуватися упором (штангою), що
гарантує неможливість довільного опускання підйомника.
13.4.7. У приміщеннях профілактичного обслуговування з потоковим
рухом автомобілів обов'язкове улаштування сигналізації (світлової, звукової),
яка своєчасно попереджус працюючих на лінії обслуговування про момент
початку руху автомобіля з поста на пост або про виїзд автомобіля.
13.4.8. Переміщення транспортних засобів з поста на пост дозволяється
тільки після подання сигналу (звукового, світлового).
13.4.9. Перед вивішуванням частини автомобіля (причепа, напівпричепа)
підйомними механізмами (домкратами, ваканавннми пересувними
підйомниками, талями тощо), крім стаціонарних, необхідно спочатку
встановити транспортний засіб на рівній поверхні, зупинити двигун,
включити знижену передачу, загальмувати його стоянковим гальмом,
підставити під колеса, що не підіймаються, упорні колодки, у автобуса
перевірити стан опорної площадки кузова.
13.4.10. При вивішуванні частини транспортного засобу плунжер
домкрата (няканавного пересувного підйомника) або надставка до нього
повинні бути встановлені у місцях, які вказані у технологічній документації,
Керівництві з експлуатації транспортних засобів.
Домкрат треба установлювати на рівну неслизьку поверхню. У разі
неміцного грунту під основу домкрата необхідно підкласти міцну дерев’яну
підставку площею не менше 0,1 м2 або дошку.
13.4.11. Під вивішені частини трансиортного засобу за допомогою
домкратів (пересувних наканавних підйомників, талей тощо) для огляду,
виконання профілактичних робіт та ремопту повинні бути встановлені
підставки (козелкн).
Підставки (козелкн) під вивішені частини транспортного засобу повинні
встановлюватися у місцях, які вказані у технологічній документації,
Керівництві з експлуатації транспортного засобу.
13.4.12. Огляд і ремонт пневморесор автобусів необхідно виконувати на
спеціально облаштованнх для цього оглядових канавах, обладнаних
пересувними наканавними підйомниками, або на стаціонарних підйомниках.
13.4.13. Виконання працюючими робіт, пов'язаних із зняттям та
установкою балонів пневморесор, дозволяється тільки після проведення
цільового інструктажу і оформлення наряд-допуску відповідно до додатку 3.
13.4.14. У виконанні робіт, пов'язаних із зняттям та установленням
агрегатів, повинні брати участь два слюсарі з ремонту автомобілів.
Допускається за мість одного слюсаря брати участь водію при від повідній
підготовці і обов'язковому інструктажу . охорони праці при виконанні цих
робіт.
13.4.15. При підійманні перекидної кабіни для обслуговування та
ремонту систем автомобіля вона повинна бути надійно зафіксована.
Забороняється підіймати кабіну з несправним запірним механізмом,
упором-обмежувачем, страховим пристроєм.
13.4.16. При обслуговуванні та ремонті автомобілів (у т.ч. двигунів) на
висоті понад 1 м робітники повинні бути забезпечені і користуватися
спеціальними помостами, естакадами, площадками або драбинами-
стрем'янкамн.
Застосовувати приставні драбини не дозволяється.
При підійманні по драбині робітникові забороняється тримати у руках
інструмент, деталі, матеріали та інші предмета. Для цієї мети повинна
застосовуватись сумка або спеціальні ящики.
Забороняється проводити одночасно роботу на драбині, помостах,
площадках та під ними.
13.4.17. При роботі на поворотному стенді (перекидачі) необхідно
попередньо надійно укріпити на ньому автомобіль, злити паливо із паливних
баків і рідину із системи охолодження у призначені для цього ємкості,
щільно закрити маслоналннну горловину дцигупа і зняти акумуляторну
батарею.
13.4.18. Забороняється пуск двигуна автомобіля на постах
профілактичного обслуговування та ремонту працівникам, які не мають на це
право.
При включенні двигуна для заповнення пневмо-системи автомобіля
необхідно передбачати відведення вихлопних газів за межі приміщення.
13.4.19. Перед проведенням робіт, які пов'язані з прокручуванням
колінчастого та карданного валів у відповідності з технологічним процесом,
необхідно додатково перевірити відключення запалювання (перекриття
подачі палива для дизельних двигунів), нейтральне положення важеля
перемикання передач (контролера); звільнити важіль стоянкового гальма.
Після виконання необхідних робіт автомобіль слід загальмувати стоянковим
гальмом.
Забороняється прокручувати карданний вал за допомогою монтажної
лопатки або інших предметів.
13.4.20. При необхідності виконання робіт під автомобілем, що
знаходиться поза межами оглядової канави, підйомника, естакади, робітники
повинні забезпечуватися і користуватися лежаками.
13.4.21. Для роботи попереду та позаду автомобіля і для переходу через
оглядову канаву необхідно користуватися перехідними містками.
13.4.22. Усі регулювальні роботи на двигуні, за виключенням
регулювання карбюратора та кута випередження запалювання, повинні
проводитися при непрацюючому двигуні.
13.4.23. Перед зняттям вузлів та агрегатів, які пов'язані із системами
живлення, охолодження, мащення автомобіля (паливні баки, двигуни,
коробки передач, задні мости тощо), необхідпо спочатку злити із них паливо,
масло та охолоджувальну рідину в спеціальну тару, не допускаючи їх
проливання.
13.4.24. При проведенні ремонту паливних баків, а також паливопроводів,
через які може витікати паливо із баків, останні перед ремонтом повинні бути
повністю звільнені від нього. Зливання палива повинно здійснюватися у
місцях, що виключають можливість його загоряння.
13.4.25. Важкодоступні точки мащення необхідна змащувати за
допомогою наконечників з гнучким шлангом або наконечників з шарнірами.
Для подання мастила у високо розміщені маслянки необхідно в оглядовій
канаві користуватися підставкою під ноги,
13.4.26. При профілактичному обслуговуванні та ремонті транспортних
засобів забороняється:
виконувати будь-які роботи на автомобілі (причепі, напівпричепі), який
вивішений тільки на одних підйомних механізмах (домкратах, наканавних
пересувних підйомниках, талях тощо);
- підкладати під вивішені частини автомобіля (причепа, напівпричепа)
замість підставок (козелків) диски коліс, цеглу та інші випадкові предмети;
- установлювати домкрат на випадкові предмети або підкладати їх під
плунжер домкрата;
- знімати і ставити ресори на транспортні засоби усіх конструкцій і типів
без попереднього їх розвантаження від маси кузова шляхом вивішування
кузова з установленням підставок (козелків) під нього ябо раму автомобіля;
- проводити обслуговування та ремонт автомобілів при працюючому
двигуні, за винятком окремих видів робіт, технологія проведення яких
вимагає запуску двигуна;
- підіймати (вивішувати) автомобіль за буксирні пристрої (гаки) шляхом
захоплення їх тросами, ланцюгами або гаком підйомного механізму;
- підіймати (навіть короткочасно) вантажі масою більше, ніж це вказано
на табличці даного підйомного механізму;
- оглядати, поправляти, ремонтувати пневморесору, якщо робітник
знаходиться між кузовом автобуса і колесом;
- знімати, установлювати та транспортувати агрегати при зачалюванні їх
тросами або канатами без спеціальних захватів;
- підіймати вантаж при косому натязі троса або ланцюгів;
- залишати інструмент і деталі на автомобілі (рамі, агрегатах, підніжках,
капоті тощо), краях оглядової канави;
- розбирати і ремонтувати деталі та вузли двигунів і системи живлення
автомобілів, що працюють на етильованому бензині, без нейтралізації
відкладень тетраетилсвинцю;
- транспортувати агрегати на візках, не обладнаних пристроями, що
запобігають їх падінню.
13.4.27. Ремонт, заміна підйомного механізму кузова автомобіля-
самоскида. самоскидного причепа або доливка в нього масла повинні
ироводнтися після установлення під піднятий кузов спеціального
додаткового упору, що виключає можливість падіння або довільне опускання
кузова.
Забороняється:
- працювати без упору під підпятим кузовом автомобіля-самоскида,
самоскидного причепа;
- використовувати випадкові підставки і підкладки замість спеціального
додаткового упору;
- використовувати замість табельних стопорних пальців, які
застосовуються на автомобілях типу КамАЗ, інші деталі та предмети;
- працювати з пошкодженими або неправильно установленими упорами;
- запускати двигун та переміщати автомобіль при піднятому кузові;
- проводити ремонтні роботи під піднятим кузовом автомобіля-самоскнда.
самоскидного причепа без попереднього його звільнення від вантажу.
13.4.28. Автомобілі-цистерни для перевезення легкозаймистих,
вибухонебезпечних, отруйних та інших небезпечних вантажів, а також
резервуари для їх зберігання перед ремонтом необхідно повністю очистити
від залишків цих речовин і надійно заземлити.
13.4.29. Робітник, який проводить очищення або ремонт в середині
цистерни або резервуара з-під небезпечних вантажів, повинен бути
ііабеапечеипй спецодягом, шланговим протигазом, рятувальним поясом з
мотузкою; зовні цистерни або резервуара повинні знаходитися два
спеціально проінструктованих помічники.
Шланг протигазу повинен бути виведений через люк (лаз) і закріплений з
навітряної сторони.
До пояса працюючого в середині резервуара прикріплюється міцна
мотузка, вільний кінець якої повинен бути виведений через люк (лаз) назовні
і надійно закріплений.
Один із помічників, який знаходиться зверху, повинен спостерігати за
роботою, тримати за мотузку, страхуючи працюючого в резервуарі, а другий
- контролювати роботу і у випадку необхідності викликати допомогу.
13.4.30. Виконання працюючими робіт в ємкостях з-під небезпечних
вантажів дозволяється тільки після проведення цільового інструктажу і
оформлення наряд-допуску відповідно до додатка 3.
13.4.31. Ремонтувати паливні баки за допомогою зварювання або паяння
можна тільки після зняття його з автомобіля, повного видалення залишків
палива та знежирювання згідно з п. 13.8.45 цих Правил.
13.4.32. Для збирання та зливання відпрацьованих мастил необхідно
користуватись спеціальними пристроями або візками, що виключають їх
розливання при заміні в агрегатах і підвищують зручність у роботі.
13.4.33. Зняті з автомобіля вузли та агрегати слід установлювати на
спеціальні стійкі підставки, а довгі деталі - тільки на горизонтальні стелажі.
18.4.34. Якщо зняття агрегатів і деталей пов'язане з великою фізичною
напругою, а також створює незручності у роботі (гальмівні та клапанні
пружини, барабани, ресорні пальці тощо), необхідно застосовувати
відповідні пристосування (знімачі), що забезпечують безпеку при виконанні
цих робіт.
13.4.35. Перевіряти співвісність отворів дозволяється тільки за
допомогою конусної оправки, а не пальцями.
13.4.36. Випресовування втулок, піввісей, підшипників та інших деталей
повинно проводитися за допомогою знімачів і пресів.
При запресовуванні та випрасовуванні деталей на пресі не дозволяється
підтримувати деталі рукою.
13.4.37. При роботі гайковими ключами необхідно підбирати їх
відповідно до розмірів гайок, правильно накладати ключ на гайку; не
можна підтискувати гайку ривком.
Забороняється відкручувати гайки ключами більших розмірів З
підкладанням металевих пластинок між гранями гайки і ключа, а
також подовження рукоятки ключа шляхом приєднання іншого ключа або
труби.
13.4.38. При роботі зубилом або іншим інструментом для рубки металу
необхідно користуватися захисними окулярами для запобігання ураження
очей металевими частинками.
Забороняється стояти проти обрубуваного кінця заготовки.
13.4.39. При роботі з пневматичним інструментом подавати повітря
дозволяється тільки після установлення інструмента у робоче положення.
Забороняється направляти струмінь повітря на себе або на інших.
13.4.40. При експлуатації електроінструмента необхідно додержуватись
усіх вимог безпеки інструкції з експлуатації згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91.
Перед початком роботи електроінструментом необхідно перевірити його
справність.
13.4.41. Електричний та пневматичний інструмент, паяльні лампи
дозволяється видавати особам, які пройшли інструктаж та знають правила
поводження з ними.
13.4.42. Перед тим, як користуватися переносними світильниками,
необхідно перевірити наявність на лампі захисного скляного ковпака,
захисної сітки і справність кабелю.
13.4.43. У зоні профілактичного обслуговування та ремонту транспортних
засобів забороняється:
- виконувати роботи на робочих місцях, які не відповідають вимогам
безпеки;
- мити деталі, агрегати, руки і т.п. легкозаймистими рідинами (бензином,
розчинниками тощо);
- зберігати та залишати легкозаймисті та горючі рідини, злите поливо,
кислоти, карбід кальцію, порожню тару з-під палива та мастильних
матеріалів тощо;
- проводити роботи з відкритим вогнем без спеціального дозволу і вжиття
заходів протипожежної безпеки;
- заправляти автомобілі паливом;
- захаращувати проходи між стелажами і виходи із приміщень (деталями,
вузлами, агрегатами, тарою тощо);
- при постановці автомобіля на оглядову канаву перекривати ним
основний та запасний виходи з неї;
- установлювати автомобілі з відкритими горловинами баків і при
наявності течі із паливної системи.
13.5. Додаткові вимоги при обслуговуванні та ремонті автомобілів, що

працюють на газовому паливі
13.5.1. Профілактичне обслуговування та ремонт автомобілів, що
працюють на газовому паливі, повинно здійснюватися згідно з вимогами
Керівництва (інструкції) заводу-виготовлювача з експлуатації і
обслуговування газобалонних автомобілів та цими Правилами.
13.5.2. Профілактичне обслуговування, діагностика та ремонт
газобалонних автомобілів може проводитися спільно (в одному приміщенні)
з автомобілями, що працюють на бензині та дизельному паливі, за умови
виконання вимог розділу 5 цих Правил та цього підрозділу.
При невиконанні цих вимог газ із балонів повинен бути злитий
(випущений), а балони продегазовані.
13.5.3. Перед в'їздом газобалонних автомобілів у зону профілактичного
обслуговування та ремонту необхідно обов'язково перевірити на
герметичність газову систему живлення. В'їзд у приміщення з
негерметичною системою забороняється.
13.5.4. Газові автомобілі можуть в'їжджати на пости профілактичного
обслуговування та ремонту тільки після переведення роботи двигунів на
бензин (дизельне паливо).
13.5.5. Витратні вентилі не можна залишати у проміжному стані; вони
повинні бути або повністю відкриті або повністю закриті.
13.5.6. При проведенні робіт ня постах обслуговування та ремонту
необхідно обов'язково виключити запалювання.
13.5.7. Всі види робіт, пов'язані з обслуговуванням (крім щоденного),
регулюванням та ремонтом газової системи живлення безпосередньо на
автомобілі, повинні виконуватись в окремому приміщенні, обладнаному у
відповідності з вимогами розділу 5 цих Правил.
13.5.8. Після закінчення обслуговування та ремонту газової апаратури
автомобіль із окремого приміщення направляють на загальні пости або лінії
профілактичного обслуговування та ремонту.
13.5.9. При працюючому на газовому паливі двигуні дозволяється
провадити тільки регулювання холостого ходу. Усі інші роботи з
регулювання та ремонту газового обладнання необхідно проводити при
непрацюючому двигуні.
13.5.10. Перед проведенням робіт, що пов'язані з усуненням
несправностей арматури балонів або її зняттям, газ із балонів автомобіля
повинен бути попередньо злитий (випущений) на посту зливу (випуску) газу,
а балони продуті стиснутим повітрям або азотом.
13.5.11. Під час зливу (випуску) газу забороняється:
- знаходитися на посту стороннім людям;
- зливати (випускати) газ при працюючому двигуні та включеному
запалюванні;
- палити та користуватися відкритим вогнем;
- проводити роботи, що не мають відношення до зливу (випуску) газу.
13.5.12. Ремонт та регулювання приладів електрообладнання
дозволяється проводити тільки після провітрювання не менше 3 хв
підкапотного простору, відсіку для балонів (у автобусів), багажного
відділення (у легкових автомобілів).
13.5.13. При проведенні профілактичного обслуговування та ремонту
газобалонних автомобілів:
- роботи по зняттю, ремонту та установленню газової апаратури
виконуються тільки за допомогою спеціальних пристосувань та інструменту;
- герметичність газової системи живлення перевіряється стиснутим
повітрям, азотом або інертними газами при закритих витратних та
відкритому магістральному вентилях;
- агрегати газової апаратури дозволяється знімати тільки в охолодженому
стані (при температурі поверхні деталей не вище +60 °С);
- газове обладнання необхідно оберігати від забруднення та механічних
пошкоджень.
13.5.14. При будь-якій несправності редукторів високого тп низького
тиску, електромагнітного запірного клапана необхідно закрити витратні та
магістральні вентилі, а несправні вузли зняти з автомобі ля та направити на
перевірку на спеціалізовану дільницю (в спеціальну майстерню).
13.5.15. Промивку редукторів необхідно проводи ти тільки після їх
зняття а автомобіля і на сне ціально призначених для цієї мети дільницях
(місцях).
13.5.16. При виникненні витікання газу із балонів на автомобілі, що
знаходиться в приміщенні зони профілактичного обслуговування та ремонту,
його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу, а приміщення
провітрити.
13.5.17. При профілактичному обслуговуванні та під час ремонту цих
автомобілів забороняється:
- ремонтувати та знімати газову апаратуру, що знаходиться під тиском, а
також при працюючому двигуні;
- застосовувати допоміжні важелі при відкриванні та закриванні
магістрального та витратних вентилів;
- використовувати дріт або інші предмети для кріплення на штуцерах
шлангів. Кріплення повинно проводитися тільки за допомогою хомутиків;
- скручувати, сплющувати та перегинати шланги і трубки, користуватися
замасленими шлангами;
- установлювати газопроводи «кустарного» виробництва;
- проводити перевірку герметичності з'єднань газопроводів та апаратури
відкритим полум'ям;
- проводити випуск та злив газу із балонів та газопроводів у приміщеннях
ремонтної зони;
- проводити ремонт арматури на балоні, у якому знаходиться газ;
- палити; користуватися відкритим вогнем та виконувати роботи, що
викликають іскроутворення.
13.5.18. При профілактичному обслуговуванні та під час ремонту
автомобілів, що працюють на зрідженому нафтовому газі, необхідно
оберігатися від попадання газу на відкриті частини тіла.
13.6. Шиномонтажні роботи

13.6.1. При виконанні шиномонтажних робіт можуть мати місце такі
- виліт замкового кільця при накачуванні чи підкачуванні шипи;
- розрив покришки при накачуванні шини;
- падіння вивішеної частини автомобіля;
- самовільний рух автомобіля;
- падіння робітників при відкручуванні чи закручуванні гайок кріплення
коліс;
- падіння колеса чи шини;
- ураження електричним струмом;
- знижена температура повітря в холодний період року.
13.6.2. Проведення шиномонтажних робіт повинно здійснюватися на
спеціально відведеній дільниці (посту), яка оснащена устаткуванням,
пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною
документацією.
13.6.3. Перед зняттям колеса необхідно перевірити положення зимкового
кільця, ослабити затягнення гайок, автомобіль вивішнти на спеціальному
підйомнику або за допомогою іншого підйомного механізму відповідно до
вимог пп. 13.4.9 - 13.4.11 цих Правил.
13.6.4. Перед відкручуванням гайок кріплення бездисковпх колес із
маточини, для знімання або переставлення їх, необхідно повністю випустити
повітря із шини.
13.6.5. Операції по зняттю, переміщенню та встановленню колес
вантажного автомобіля, автобуса, причепа, напівпричепа масою понад 20 кг
повинні бути механізовані (використовуватися спеціальні візки, гайковерти
тощо).
13.6.6. Перед демонтажем шини (з диску колеса) повітря із камери
повинно бути повністю випущене. Демонтяж шини, яка щільно прилягає до
ободу, повинен виконуватися па спеціальному стенді або за допомогою
зйомного пристрою. Монтаж та демонтаж шин на лінії необхідно проводити
монтажним інструментом.
13.6.7. Перед монтажем шини необхідно перевірити справність і чистоту
ободу, диска колеса, бортового і замкового кілець, а також шини.
Замкове кільце при монтажі шини на диск колеса повинно надійно
входити у виїмку ободу усісю внутрішнею поверхнею.
13.6.8. Ободи і їх елементи не допускаються до монтажу при виявленні
на них деформацій, тріщин, гострих кромок і задирок, іржі у місцях контакту
з шиною, розроблення кріпильних отворів більше за допустимі розміри.
- при демонтажі шини вибивати диск кувалдою (молотком);
- зняття одного із здвоєних кодес з автомобіля без застосування домкрата,
шляхом наїзду другого здвоєного колеса на предмет, що виступає;
- при накачуванні шини повітрям поправляти її положення на диску
постукуванням;
- монтувати шини на диски колес, що не відповідають розміру шин і якщо
вони мають задирки та пошкодження, які перешкоджають монтажу;
- під час накачування шини або, коли шина знаходиться під тиском,
поправляти положення бортового та замкового кілець, бити по замковому
кільцю молотком, кувалдою або іншими предметами;
- накачувати шину більше норми, установленої заводом-виготоилювячем;
- перекочувати вручну колеса, диски та шини масою понад 20 кг;
- застосовувати при монтажі шини замкові та бортові кільця, що не
відповідають даній моделі.
13.6.10. Накачування та підкачування знятих з транспортних засобів шин
в умовах підприємства повинно виконуватись монтувальником шин тільки в
запобіжних клітях (пристроях) або з використанням інших запобіжних
пристроїв, що перешкоджають вильоту кілець та травмуванню працюючих
при розриві шини.
13.6.11. При накачуванні шин у дорожніх умовах необхідно
використовувати переносні запобіжні пристрої, запобіжну вилку, відповідної
довжини та міцності, або покласти колесо замковим кільцем униз.
13.6.12. Довжина шланга для накачування шин не повинна бути більша
відстані від місця його приєднання на магістралі стиснутого повітря або
повітро-роздавальної колонки до середини запобіжної кліті (пристрою).
Запобіжні кліті (пристрої) повинні розташовуватися у безпосередній
близькості від магістралі стиснутого повітря (повітророздавальної колонки).
13.6.13. Кран на магістралі стиснутого повітря повинен закриватися
(відкриватися) спеціальним «ключем-маркою».
13.6.14. Накачування шин слід вести у два етапи: спочатку до тиску 0,05
МПа (0,5 кг/см2) з перевіркою положення замкового кільця, а потім,
переконавшись, що кромка кільця знаходиться під бортом шини, до
максимального тиску, встановленого інструкцією.
У разі виявлення неправильного положення замкового кільця необхідно
випустити повітря із накачуваної шини, поправити положення кільця, а потім
повторити раніше вказані операції. При повторному неправильному
положенні замкового кільця його необхідно замінити.
13.6.16. Підкачування шин без демонтажу слід проводити, якщо тиск
повітря в них знизився не більше як на 40% від норми і є упевненість, що
правильність монтажу не порушена.
13.6.16. Перед накачуванням шин на розбірних ободах з болтовим
з'єднанням необхідно переконатися, що всі гайки затягнені однаково,
відповідно до Керівництва (інструкції) з профілактичного обслуговування
автомобілів. Не допускаються до експлуатації ободи, у яких немає хоч би
однієї гайки.
13.6.17. На дільниці накачування шин повинен бути установлений дозатор
тиску повітря або манометр, що дозволяють регулювати величину тиску для
різних шин.
13.6.18. Редуктор на стенді для демонтажу та монтажу шин повинен бути
закритий кожухом.
13.6.19. Для огляду внутрішньої поверхні шини необхідно застосовувати
спредер.
13.6.20. При огляді шин необхідно працювати тільки в рукавицях.
13.6.21. При роботі з пневматичним стаціонарним підйомником для
переміщення шин великого розміру необхідна обов'язкова фіксація піднятої
шини стопорним пристроєм.
13.7. Вулканізаційні роботи

13.7.1. При виконанні вулканізаційних робіт можуть мати місце такі
- термічні фактори (пожежі, вибухи вулканізаційних апаратів, опіки рук);
- наявність в повітрі робочої зони шкідливих речовин (пилу гуми, парів
бензину).
13.7.2. Роботи по вулканізації шин і камер повинні виконуватися в
окремому приміщенні.
13.7.3. Робітникові, який обслуговує парогенератор або вулканізаційний
апарат, забороняється покидати робоче місце під час роботи апарата або
допускати до роботи на ньому інших осіб.
13.7.4. При роботі на вулканізаційному апараті необхідно постійно
наглядати за рівнем води у котлі, тиском пари по манометру і дією
запобіжного клапана. При зниженні рівня води її можна підкачувати тільки
невеликими порціями.
Запобіжний клапан повинен бути відрегульований на гранично
допустимий робочий тиск, щоб уникнути вибуху котла.
13.7.5. При експлуатації вулканізаційного апарата забороняється:
- працювати без клапана, а також з несправним або інеопломбованим
клапаном;
- встановлювати на клапан додатковий вантаж; користуватися
несправним, неопломбовании або з простроченим терміном перевірки
манометром.
13.7.6. При несправності насоса (неможливості підкачати воду) слід
негайно припинити роботу, видалити паливо із топки і випустити пару.
Гасити паливо водою забороняється.
13.7.7. Забороняється працювати на несправному вулканізаційному
апараті, а також ремонтувати його при наявності у котлі тиску.
13.7.8. Шини перед ремонтом повинні бути очищені від пилу, бруду,
льоду тощо.
13.7.9. Роботу по шорсткості шин необхідно проводити тільки в захисних
окулярах і при увімкненій місцевій вентиляції.
13.7.10. При роботі на парових мульдах подача стиснутого повітря у
варильний мішок може виконуватися тільки після остаточного закріплення
шини і бортових накладок струбцинами.
13.7.11. Впуск пари в перову сорочку мульдн кільцевого вулканізатора, а
також повітря у повітря ний мішок можна проводити тільки після вкривання
форми, а у вулканізаційний котел - тільки переконавшись, що кришка
закрита і надійно зафіксована (кришка котла повинна бути щільно закрита і
не мати перекосів).
13.7.12. Забороняється послаблювати струбцини раніш, ніж із варильних
мішків буде випущене повітря.
13.7.13. При вирізанні латок лезо ножа необхідно переміщувати від себе
(від руки, в якій затиснутий матеріал), а не на себе. Працювати можна тільки
ножем, який має справну рукоятку і гостро заточене лезо.
13.7.14. Розкрій, промазування матеріалу гумовим клеєм і складання
варильних мішків слід робити на спеціальних столах. Столи повинні бути
покриті рівними і гладкими листами кольорового металу.
13.7.15. Ємкості з бензином та клеєм необхідно держати тільки
зачиненими, відкриваючи їх у разі потреби. На робочому місці дозволяється
зберігати бензин і клей у кількості, що не перевищує змінну потребу.
13.7.16. Забороняється використовувати етильований бензин для
приготування гумового клею.
13.7.17. Виймати камеру із струбцини після вулканізації можна тільки
після того, як відновлена ділянка охолоне.
13.8. Зварювальні роботи

13.8.1. При виконанні зварювальних робіт можуть мати місце такі основні
небезпечні та шкідливі виробничі фиктори:
- термічні фактори (пожежі, вибухи паливних боків, ацетиленових
генераторів, барабанів з карбідом кальцію);
- падіння робітників;
- падіння деталей, вузлів і агрегатів;
- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (аерозолів
марганцю та його сполук, аерозолів інших металів тощо);
- знижена температура повітря в холодний період року.
13.8.2. Організація та проведення робіт на зварювальній дільниці,
розташування та експлуатація устаткування повинні відповідати Правилам з
техніки безпеки і виробничої санітарії при електрозварювальних роботах та
Правилам техніки безпеки і виробничої санітарії При газоелектричному
різанні (розділ 2, пп. 20, 23 цих Правил), а також цим Правилам.
13.8.3. Зварювальні роботи повинні проводитись у спеціально
відведеному для цієї мети приміщенні, яке оснащене устаткуванням та
інструментом згідно з нормативно технологічною документацією.
13.8.4. Зварювальні роботи на стаціонарних постах повинні виконуватися
при працюючій вентиляції.
На постах зварювання при ремонті транспортних засобів слід
застосовувати пересувні або переносні повітровідсмоктувачі.
13.8.5. Зварювання виробів середніх та малих розмірів повинно
проводитися у спеціально обладнаних кабінах. Кабіни повинні бути з
відкритим верхом та виконані із негорючих матеріалів. Між стінкою і
підлогою кабіни необхідно залишати зазор, висота якого повинна бути не
менше 50 мм. Площа кабіни повинна бути достатньою для розміщення
зварювального устаткування, столу, улаштування місцевої витяжної
вентиляції, зварювального виробу, інструменту. Вільна площа у кабіні на
один зварювальний пост повинна бути не менше 3 м2.
13.8.6. Тимчасові місця зварювання необхідно огороджувати
вогнестійкими ширмами, щитами та забезпечувати засобами пожежогасіння.
13.8.7. Виконання працюючими зварювальних робіт на тимчасових
робочих місцях, дільницях, площадках, де це не передбачено технологічним
процесом, дозволяється тільки після проведення цільового інструктажу і
оформлення наряд-допуску відповідно до додитка 3.
13.8.8. При виконанні електрозварювальних робіт на відкритому повітрі
над зварювальними постами слід споруджувати навіси із вогнестійких
матеріалів.
При відсутності навісів електрозварювальні роботи під час дощу або
снігопаду повинні бути припинені.
13.8.9. Забороняється проводити зварювання або різання в приміщеннях,
в яких знаходяться або зберігаються легкозаймисті матеріали, або
проводяться з ними роботи.
13.8.10. Особи, які зайняті на виконанні зварювальних робіт, повинні
використовувати при роботі засоби індивідуального захисту згідно з
установленими нормами.
13.8.11. Під час виконання зварюнальних робіт на висоті більше 1 м від
рівня землі (підлоги) слід користуватися драбинами-стрем'янками або
спеціальними помостами, виконаними відповідно до вимог пп. 11.4.12.
11.4.13 цих Правил.
13.8.12. Забороняється проводити зварювальні роботи на трубопроводах,
посудинах і апаратах, що знаходяться під тиском, ємкостях, які містять
займисті або вибухонебезпечні речовини.
13.8.13. Переносні ацетиленові генератори для роботи слід установлювати
на відкритих площадках. Допускається їх тимчасова робота у добре
провітрюваних приміщеннях.
13.8.14. У приміщенні, де встановлено ацетиленовий газогенератор,
забороняється зберігати карбід кальцію у кількості, що перевнщуг змінну
потребу.
13.8.15. Для розкриття барабанів з карбідом кальцію необхідно
застосовувати інструмент, що виключаэ утворення іскри при ударі.
13.8.16. Після закінчення роботи або під час короткочасних перерв у
роботі газові пальники дозволяється класти тільки на спеціальні
підставки.
13.8.17. Перегрітий пальник охолоджують у холодній воді, попередньо
щільно закривши ацетиленовий та кисневий крани.
13.8.18. Перед початком роботи з ацетиленовим газогенератором, а
також протягом зміни необхідно обов'язково перевіряти справність водяного
затвору та рівень водії в ньому, а прн необхідності воду потрібно доливати.
13.8.19. При роботі з ацетиленовим генератором забороняється:
- працювати з несправним водяним затвором;
- засипати у завантажувальні корзини генератора карбід кальцію
завищеної грануляції або проштовхувати його у воронку апарата за
допомогою залізних прутків і дроту, працювати на карбідному пилу;
- підходити з відкритим вогнем або користуватися ним на відстані менше
10 м від генератора;
- з'єднувати ацетиленові шланги мідною трубкою, використовувати мідь
як припій для пайки ацетиленової апаратури і в інших місцях, де можливе
зіткнення а ацетиленом;
- працювати двом зварникам від одного водяного затвору;
- переносити генератор при наявності у газозбірнику ацетилену.
13.8.20. Відігрівати замерзлі генератори і трубопроводи дозволяється
тільки гарячою водою.
13.8.21. Шланги повинні використовуватися згідно за їх призначенням.
Не дозволяється використовувати кисневі шланги для подачі ацетилену і
навпаки. При приєднанні шлангів до пальника вони повинні попередньо
продуватися робочими газами. Довжина шлангів повинна бути не більше 20
м. Застосувоннп шлангів більшої довжини дозволяється у виняткових
випадках з дозволу керівника робіт.
13.8.22. Шланги необхідно оберігати від зовнішніх пошкоджень, дії
високих температур, іскор, полум’я. Не допускається скручування,
сплющення або перелом шлангів.
13.8.23. Закріплення шлангів на з'єднувальних ніпелях повинно бути
надійним. Для цього слід використовувати спеціальні хомутики.
Допускається не більше двох з'єднань на кожному шланзі за допомогою
ніпелей.
13.8.24. На стаціонарному зварювальному посту балони з ацетиленом
(пропан-бутаном) і киснем повинні зберігатися роздільно у металевій шафі з
перегородкою.
13.8.25. При газозварювальних (газорізальних) роботах забороняється:
- використовувати редуктори і балони з киснем, на штуцерах яких
виявлені хоч би сліди масла, а також замаслені шланги;
- застосовувати для кисню редуктори, шланги, що використовувались
раніше для роботи з іншими газами;
- користуватися несправними, неопломбованпмп або з простроченим
терміном перевірки манометрами на редукторах;
- знаходитися навпроти штуцера при продуванні вентиля балона;
- проводити газове зварювання та різання на відстані менше 10 м від
ацетиленового генератора і менше 5 м від балонів з киснем, ацетиленом або
зрідженим газом;
- виконувати будь-які роботи з відкритим вогнем на відстані менше 3 м
від ацетиленових трубопроводів і менше 1,5 м від кисневопроводів;
- запалювати газ у пальнику за допомогою дотику до гарячої деталі;
- залишати робоче місце при включених різаках та пальниках;
- знімати ковпак з балонів, які наповнені ацетиленом або іншими
горючими газами, за допомогою інструменту, який може викликати іскру.
Якщо ковпак не відкручується, балон повинен бути повернутий заводу-
наповнювачу;
- переносити балони на руках. Транспортування на виробничих дільницях
балонів дозволяється тільки на спеціальних візках з надійним їх кріпленням;
- проводити ремонт пальників, різаків і іншої зварювальної апаратури
неспеціалістами;
- застосовувати для ущільнення редуктора будь-які прокладки, крім
фібрових:
- ремонтувати газову апаратуру і підтягувати болти з'єднань, що
знаходяться під тиском.
13.8.26. При застосуванні замість ацетилену інших горючих газів
необхідно дотримуватися правил безпечного використання цих горючих
газів.
13.8.27. Забороняється розміщувати наповнені газом балони на відстані
менше 1 м від опалювальних пристроїв і паропроводів. Відстань від балонів
до печей та інших джерел тепла з відкритим вогнем повинна бути не менше
5 м.
13.8.28. При поводженні з порожніми балонами з-під кисню і горючих
газів мають виконуватись такі само заходи безпеки, як і з наповненими
балонами.
13.8.29. При виявленні витікання газу роботу необхідно негайно
припинити, ліквідувати витікання, провітрити приміщення.
13.8.30. Усі газороздаточні трубопроводи повинні бути заземлені.
13.8.31. Наземні газопроводи та балони повинні фарбуватись:
ацетиленові - в білий колір;
кисневі - в голубий.
13.8.32. Приєднання та від'єднання від мережі електрозварювальних
установок повинно виконуватися тільки електриком.
13.8.33. Перед приєднанням електрозварювальної установки необхідно
провести зовнішній огляд усієї установки і переконатися в її справності.
Особливу увагу при цьому потрібно звернути на стан контактів та
заземлюючих провідників, справність ізоляції робочих проводів, наявність і
справність захисних засобів. При виявленні будь-яких несправностей
зварювальну установку включати забороняється.
13.8.34. Перед приєднанням електрозварювальної установки до
електромережі необхідно, у першу чергу, заземлити її, а при від'єднанні,
навпаки, спочатку від'єднати установку від електромережі, а потім знятії
заземлення.
13.8.35. Довжина проводів від електромережі до зварювальної установки
не повинна перевищувати 10 м.
Ізоляція проводів повинна бути захищена від механічних пошкоджень.
13.8.36. Пересувати електрозварювальну установку дозволяється тільки
після від'єднання її від електромережі.
13.8.37. Лещата електрозварника, які установлені на заземленому
металевому столі, повинні мати індивідуальне заземлення.
13.8.38. Конструкція і технічний стан електродотримача повинні
забезпечувати надійне кріплення та безпечну зміну електроду. Рукоятка
електродотримача повинна бути виготовлена з діелектричного вогнестійкого
матеріалу.
13.8.39. З'єднання зварювальних проводів слід виконувати гарячою
пайкою, зварною або за допомогою гільз з гвинтовими зажимами. Місце
з'єднання повинно мати надійну ізоляцію, гільзи а затискачами обов'язково
замкнуті у колодку із небиткого матеріалу, а головки затискних гвинтів
утоплені в тіло колодки. З'єднання закруткою забороняється.
13.8.40. Приєднання проводів до електродотримача та зварювального
виробу повинно здійснювати ся механічними затискачами або методом
зварки. При зварювальному струмі більше 600 А струмопідвідний провід
повинен приєднуватися до електродотримача, обминувши його рукоятку.
13.8.41. У кабінах для зварювання та на робочих місцях зварників
повинні знаходитися пристосування (штативи тощо) для укладання на них
електродотримачів при короткочасній перерві в роботі.
13.8.42. Метал у місцях зварювання повинен бути сухим, очищеним від
бруду, масла, окалини, іржі та фарби.
13.8.43. При електрозварювальних роботах забороняється:
- проводити ремонт електрозварювальних установок, що знаходяться під
напругою;
- підсобним робітникам при електрозварюванні працювати без захисних
окулярів;
- після закінчення роботи або ирн тимчасовому залишенні
електрозварником робочого місця лишати ввімкнену електрозварювальну
установку;
- використовувати як зворотній провід труби, рейки і подібні випадкові
металеві предмети;
- установлювати зварювальний трансформатор зверху дроселя;
- використовувати проводи з пошкодженою ізоляцією.
13.8.44. При проведенні зварювальних робіт безпосередньо на автомобілі
повинні бути вжиті заходи, що забезпечують пожежну безпеку, для чого
необхід по горловину паливного бака і сам бак закрити ля стом металу або
азбесту від попадання на нього іскор, очистити зони зварюваная від залишків
масла, легкозаймистих і горючих рідин, а поверхню прилеглих ділянок - від
горючих матеріалів.
Перед проведенням зварювальних робіт над паливним баком або ближче
ніж 1 м від нього бак необхідно зняти.
Перед проведенням зварювальних робіт на газобалонному автомобілі газ
із балонів повинен бути випущений або злтитй на посту зливу (випуску)
газу.
При електрозварювальних роботах необхідно додатково заземлити раму
та кузов автомобіля.
13.8.45. Перед зварюванням паливних баків та інших ємкостей з-під
легкозаймистих і горючих рідин необхідно: злити залишки палива через
зливний отвір, промити їх гарячою водою, пропарити парою, знову промити
гарячою водою з каустичною содою, просушити гарячим повітрям до
повного видалення слідів легкозаймистих та горючих рідин. Зварювання слід
виконувати при відкритих горловинах (люках) та зливних пробках.
Дозволяється виконувати зварювання, попередньо заповнивши ємкість
гарячою водою або безперервно подаючи інертний газ (азот, відпрацьовані
гази від карбюраторного двигуна).
Для заповнення ємкості відпрацьовані газн необхідно подавати шлангом,
який обладнаний іскрогасником. Шланг приєднують до вихлопної труби
автомобіля, що працює на милих обертах колінчастого валу.
Зварювання необхідно виконувати при безперервному поданні
відпрацьованих газів протягом всього часу аварки. Для видалення газів із
зварюваної ємкості або паливного баку можуть бути використані спускні
отвори.
13.8.46. Виконання працюючими робіт з ремонту паливних баків
автомобілів із застосуванням зварювання дозволяється тільки після
проведення цільового інструктажу і оформлення наряд-допуску відповідно
до додатка 3.
13.8.47. Зняття агрегатів та вузлів з автомобілів іа застосуванням різання
повинне проводитись тільки після вжиття заходів щодо попередження їх
падіння.
13.9. Мідницькі роботи
13.9.1. При виконанні мідницьких робіт можуть мати місце такі основні
- термічні фактори (вибухи паливних баків, ємкостей з-під
легкозаймистих і горючих рідин, паяльних ламп; опіки кислотою, припоєм,
полум'ям);
- падіння радіаторів і паливних баків;
- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовий (аерозолю свинцю,
парів кислот, вуглецю оксиду).
13.9.2. Мідницькі роботи повинні виконуватися у спеціально відведеному
приміщенні, яке оснащене устаткуванням, пристроями та інструментом
згідно з иормативно-технологічною документацією.
13.9.3. Мідницькі роботи повинні проводитися при працюючій
вентиляції.
13.9.4. Робочі місця при проведенні паяльних робіт повинні бути очищені
від горючих матеріалів.
13.9.5. При пайці наливних баків і ємкостей з-під легкозаймистих та
горючих рідин необхідно додержуватись вимог, викладених в п. 13.8.45 цих
Правил.
13.9.6. Паяти радіатори, паливні баки та інші великі деталі необхідно на
спеціальних підставках (стендах), які обладнані піддонами для стікання
припою.
13.9.7. Прочищаючи трубки радіатора шомполом, не слід тримати руки на
протилежній стороні трубки.
Забороняється вводити шомпол в трубку до упору рукоятки.
13.9.8. Тиск стиснутого повітря при випробуванні радіатора не повинен
перевищувати величини, яка вказана в технологічній документації для
конкретної марки автомобіля.
13.9.9. Травлення кислоти повинно проводитися у кислототривкій ємкості,
яка не б'ється, і тільки у витяжній шафі (забороняється застосування скляної
тари).
Забороняється при травленні опускати у кислоту відразу велику кількість
цинку.
13.9.10. Зберігати флюс та матеріали для його виготовлення необхідно у
витяжній шафі у кількості, що не перевищує потреби на добу,
13.9.11. Паяльні лампи перед початком роботи і періодично, не рідше
одного разу на місяць, понннні підлягати огляду та перевірці на
герметичність з наступною реєстрацією в спеціальному журналі. Несправні
лампи необхідно здавати в ремонт.
13.9.12. При роботі з паяльною лампою необхідно додержуватись таких
вимог:
- перед розпалюванням перевірити її справність;
- резервуар лампи не повинен мати тріщин і запайок легкоплавкими
припоями;
- пробка наливного отвору повинна бути закручена до відказу,
- розбирати паяльну лампу кожна лише після стравлювання стиснутого
повітря;
- гасити полум'я паяльної лампи слід тільки за піриим вентилем.
13.9.13. При роботі з паяльною лампою забороняється:
- розпалювати несправну паяльну лампу;
- заливати лампу пальним більше ніж на 3/4 ємкості її резервуару;
- використовувати для заправлення етильований бензин;
заправляти паяльну лампу иальним, виливати пальне або розбирати
паяльну лампу ближче ніж 3 м віл відкритого вогню;
- заливати пальне в неохолону лампу;
- випускати стиснуте повітря через наливний отвір лампи, що горить, або
при неохололому пальнику:
- підвищувати тиск у резервуарі лампи при накачуванні повітря більш
допустимого робочого тиску згідно з паспортом;
- працювати з лампою, яка не пройшла періодичну перевірку.
13.9.14. При виявленні просочування палива, деформації резервуару
лампи та інших несправностей необхідно негайно припинити роботу з нею.
13.9.15. При використанні газових пальників при паянні необхідно
додержуватись вимог Правил безпеки у газовому господарстві (розділ 2, п. 5
цих Правил).
13.9.16. Свинець і кольорові метали необхідно плавити тільки у витяжній
шафі. Посудину з розплавленим металом забороняється ставити на сиру
підлогу.
13.9.17. У приміщенні, де виконуються мідницькі роботи, повинні завжди
знаходитися розчини для нейтралізації кислоти відповідно до п. 13.11.17 цих
Правил.
13.10. Роботи фарбувальні та антикорозійна обробка
13.10.1. При виконанні фарбувальних робіт та робіт по антикорозійному
обробленню можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі
виробничі фактори:
- термічні фактори (пожежі, вибухи);
- падіння працюючих з висоти (помостів, драбин-стрем'янок тощо);
- падіння деталей, вузлів, агрегатів;
- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (ксилолу, толуолу,
ацетону, уайт-спіриту тощо).
13.10.2. Організація і виконання робіт на ДІЛЬНИЦІ фарбування та
антикорозійного оброблення повинна відповідати вимогам Правил і норм
техніки безпеки. пожежної безпеки та виробничої санітарії для фарбувальних
цехів (розділ 2, п. 22 цих Правил) та цим Правилам.
13.10.3. Роботи по фарбуванню та антикорозійному обробленню повинні
проводитися в окремих приміщеннях, які оснащені устаткуванням, пристро-
ями та інструментом згідно з нормотивно-технологічною документацією.
13.10.4. Роботи по приготуванню фарб, фарбуванню та антикорозійному
обробленню повинні виконуватися при працюючій вентиляції.
13.10.5. Лакофарбувальні матеріали повинні надходити на робочі місця у
готовому виді. Складання та розбавлення усіх видів фарб повинно
проводитися в окремому приміщенні (відділенні) для приготування фнрбн.
13.10.6. Переливання лякофарбувдльних ма алів із однієї тари в іншу
повинно проводитися на металевих піддонах з бортами не нижче 50 мм.
13.10.7. Запас матеріалів для фарбування та антикорозійного оброблення
на дільниці необхідно зберігати у закритій тарі і він не повинен
перевищувати змінної потреби.
13.10.8. Вся тара з лакофарбувальними матеріалами повинна мати бирку
(ярлик) з точним найменуванням матеріалу.
13.10.9. При роботі з пульверизатором повітряні шланги повинні бути
надійно з'єднані. Роз'єднувати шланги дозволяється тільки після припинення
подання повітря.
Забороняється підіймати тиск у фарбонагнітальному бачку вище
робочого.
13.10.10. При нанесенні покриття пульверизатором спочатку роботи слід
попередньо перевірити справність шлангів, бачка для фарби, манометра,
фарборозпилювача, запобіжного клапана.
13.10.11. Щоб уникнути зайвого туманоутворення і з метою зменшення
забруднення робочої зони аерозолем, парами фарб і лаків, при фарбуванні
пульверизатором, фарборозпилювач слід тримати перпендикулярно
фарбованій поверхні на відстані не більш 350 мм від неї.
13.10.12. Забороняється застосовувати для пульверизаторного
фарбування емалі, фарби, матеріали для грунтування, що містять у собі
з'єднання із свинцю. Як виняток допускається застосовувати ці матеріали
лише з дозволу органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду,
коли неможлива заміна з'єднань із свинцю менш шкідливими з технічних
причин; при цьому повинні вживатися відповідні застережні заходи.
13.10.13. Лакофарбувальні матеріали, у склад яких входять дихлоретан та
метанол, дозволяється застосовувати тільки при фарбуванні щіткою.
13.10.14. При фарбуванні кузовів фургонів і автобусів, кабін, великих
ємкостей та на висоті більше 1 м необхідно користуватися міцно
установленими помостами з поручнями, переносними або пересувними
драбинами-стрем'янками.
13.10.16. Фарбування в середині кузова автобуса, фургона тощо необхідно
проводити при відкритих дверях, вікнах, люках.
13.10.16. При постановці автомобіля на поворотний стенд (перекидач)
необхідно виконати вимоги п. 13.4.17 цих Правил.
13.10.17. Перед антикорозійним обробленням, фарбуванням і особливо
сушінням газобалонного автомобіля необхідно повністю випустити (злити)
газ із балонів на посту випуску (зливу), а балони продути стиснутим повітрям
або азотом до повного видалення залишків газу.
13.10.18. Розміри фарбувальних камер повинні забезпечувати зручний
підхід робітників до автомобіля, шо фарбується. Прохід між стіною камери і
автомобілем, що фарбується, повинен мати ширину не менше 1,2 м.
13.10.19. Переміщення автомобілів до фарбувальних камер повинно
здійснюватися за допомогою транспортерів, візків тощо, які б виключали
пересування автомобілів своїм ходом.
13.10.20. Фарбувальні камери необхідно очищати від осілої фарби у міру її
накопичення, але не рідше одного разу на тиждень, після закінчення зміни і
при працюючій вентиляції.
Сепаратори необхідно очищати у міру їх забруднення, але не рідше ніж
через 160 годин роботи фирбувальної камери.
13.10.21. Для полегшення очищення камер від осілої фарби їх стінки
треба покривати тонким шаром консистентної змазки. При очищенні
поверхні від відкладень не можна допускати ударів об металеві конструкції.
13.10.22. Рукоятки інструментів для грунтування та фарбування
(шпателів, щіток, ножів) повинні кожен день після закінчення роботи
очищатися.
13.10.23. При виконанні фарбувальних робіт і антикорозійної обробки
забороняється:
- проводити роботи з лакофарбувальними матеріалами і розчинниками
без застосування засобів індивідуального захисту (спецодягу, респіраторів,
захисних окулярів тошо):
- користуватися відкритим вогнем (сірниками, паяльними лампами,
проводити зварювальні роботи тощо), палити на дільницях фарбування і
антикорозійної обробки, у місцях збереження фарб та розчинників, а також у
місцях збереження порожньої тари з-під фарб та розчинників;
- використовувати лакофарбувальні матеріали (фарби, розчинники тощо)
невідомого складу;
- проводити роботи при вимкненій або несправній вентиляції;
- користуватися інструментом, який дає іскру при ударах, та
електроінструментом;
- тримати легкозаймисті рідини у відкритій тарі;
- зберігати порожню тару з-під фарб і розчинників у робочих
приміщеннях; для зберігання порожньої тари необхідно виділити спеціальне
приміщення (склад) або площадку поза приміщенням на відстані від нього не
менш 25 м.
13.10.24. Розлиті на підлогу фарби і розчинники необхідно негайно
прибирати із застосуванням піску або тирси і видаляти іа фарбувальної
дільниці.
13.10.25. Обтиральні матеріали (ганчір'я) після застосування повинні
складатися в металеві ящики з кришками.
13.10.26. Після закінчення роботи з лакофарбовими та антикорозійними
матеріалами та перед прийманням їжі необхідно старанно вимити руки
милом. Після роботи необхідно також прийняти душ.
13.10.27. Забороняється зберігати продукти харчування і приймати їжу в
приміщеннях для фарбування та антикорозійної обробки.
13.11. Акумуляторні роботи

13.11.1. При виконанні робіт по ремонту і зарядженню акумуляторних
батарей можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі
фактори:
- термічні фактори (вибухи при зарядженні батарей; опіки кислотою,
електролітом, розплавленим свинцем);
- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (парів кислот,
аерозолю свинцю).
13.11.2. Ремонт акумуляторних батарей повинен проводитися в окремих
приміщеннях, які оснащені устаткуванням, приладами, пристроями та
інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
13.11.3. Роботи по ремонту акумуляторних батарей повинні
виконуватись при працюючій вентиляції.
Припливно витяжна вентиляція зарядної повинна включатися перед
початком зарядження батарей і відключатися після повного видалення газів,
але не раніш як через 1,5 години після закінчення зарядження.
Вентиляція зарядного відділення блокується із зарядним пристроєм;
зарядний струм не подається до акумуляторних батарей при непрацюючій
13.11.4. Для переміщення акумуляторних батарей по території та в
приміщеннях підприємства необхідно користуватися спеціальними візками,
платформа яких виключає можливість падіння батарей.
13.11.6. При перенесенні вручну малогабаритних акумуляторних батарей
необхідно використовувати пристрої (захвати) і додержуватись застережних
заходів, щоб уникнути обливання електролітом.
13.11.6. Готувати кислотний електроліт необхідно в спеціальних
посудинах (керамічних, пластмасових і т.п.), при цьому необхідно спочатку
налити дистильовану воду, а потім вливати кислоту тонкнм струменем.
Переливати кислоту із бутлів слід тільки за допомогою спеціальних
пристроїв (качалок, сифонів тощо).
13.11.7. Переливати кислоту вручну, а також вливати воду в кислоту
13.11.8. Бутлі з кислотою, електролітом дозволяється переносити на
спеціальних носилках або інших пристроях, які виключають падіння бутлів, а
також перевозити міцно закріпивши їх на візках. Пробки на бутлях повинні
бути щільно закриті.
Всі посудини з кислотою та електролітом повинні мати відповідні написи.
13.11.9. При приготуванні лугового електроліту посудину 3 лугом слід
відкривати обережно, не застосовуючи великих зусиль. Щоб полегшити
відкривання посудини, пробка якої залита парафіном, дозволяється
прогрівати горловину посудини ганчіркою, змоченою гарячою водою.
13.11.10. Великі куски їдкого калію необхідно дробити, накриваючи їх
чистою тканиною для запобігання розлітанню дрібних частинок.
Забороняється брати їдкий калій руками; його слід брати за допомогою
стальних щипців, пінцета або металевої ложки.
13.11.11. Акумуляторні батареї, що установлюються для зарядження.
повинні з'єднуватись між собою тільки проводами з наконечниками, які
щільно прилягають до клем батарей і виключають можливість іскріння.
З'єднувати наконечники акумуляторних батарей дротом «закруткою»
Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і від'єднання
їх повинно проводитися тільки при виключеному зарядному устаткуванні.
13.11.12. Контроль за ходом зарядження повинен здійснюватись за
допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки,
ареометра тощо).
Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням забороняється.
Зарядження акумуляторних батарей повинно проводитися тільки при
відкритих пробках і включеній витяжній вентиляції.
13.11.13. Для огляду акумуляторних батарей необхідно користуватися
переносними світильниками у вибухобезпечному виконанні напругою не
більше 42 В.
13.11.14. При проведенні акумуляторних робіт забороняється:
- входити в зарядну з відкритим вогнем (запаленим сірником, цигаркою
тощо);
- виконувати роботи прн виключеній або несправній вентиляції;
- користуватися в зарядній електронагрівальними приладами;
- зберігати в акумуляторному приміщенні бутлі з сірчаною кислотою
більше добової потреби, а також порожні бутлі та посудний. Їх необхідно
зберігати у спеціальному приміщенні;
- спільно зберігати та заряджати кислотні та лужні акумуляторні батареї
в одному приміщенні;
- перебування працівників у приміщенні для зарядження акумуляторних
батарей, крім обслуговуючого персоналу.
13.11.15. Плавлення свинцю і заповнення ним форм при відливанні
деталей акумуляторів, а також плавлення мастики і ремонт акумуляторних
батарей повинно проводитися тільки иа робочих місцях, які обладнані
місцевою витяжною вентиляцією.
13.11.16. Розбирання пластин акумуляторних батарей повинно
провадитися тільки після їх промивання.
13.11.17. В акумуляторній дільниці повинен знаходитись умивальник,
мило, вата в упаковці, рушник і закриті посудини з 5-10%-ним
нейтралізуючим розчином питної соди (для шкіри тіла) і 2-3%-ним розчином
питної соди (для очей).
При експлуатації лужних акумуляторів як нейтралізуючий засіб
вживається 5-10%-ний розчин борної кислоти (для шкіри тіла) і 2-3%-ний
розчин борної кислоти (для очей).
13.11.18. При попаданні кислоти або електроліту на відкриті частини тіла
необхідно негайно промити цю ділянку тіла нейтралізуючим розчином, а
потім водою з милом.
При попаданні кислоти, електроліту в очі необхідно промити їх
нейтралізуючим розчином, потім водою і негайно звернутися до лікаря.
13.11.19. Електроліт, пролитий на стелаж, верстак і т.д. необхідно
витерти ганчір'ям, змоченим у 10%-ному нейтралізуючому розчині, а
пролитий на підлогу спочатку посипати тирсою, зібрати її, а потім це місце
змочити нейтралізуючим розчином і протерти насухо.
13.11.20. На вхідних дверях в акумуляторну дільницю встановлюють
знаки безпеки: «Палити заборонено», а на дверях зарядного відділення -
«Вхід заборонено». «Користуватися відкритим вогнем заборонено».
13.11.21. Забороняється зберігати продукти харчування і вживати їжу в
приміщеннях акумуляторної дільниці.
Після закінчення робіт в акумуляторній необхідно старанно вимити з
милом обличчя та руки і прийняти душ.
13.12. Ковальсько-ресорні роботи
13.12.1. При виконанні ковальсько-ресорних робіт можуть мати місце такі
основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- падіння ресор, ресорних листів, заготовок, що обробляються;
- відлітаючі осколки металу та обрубані частини металу;
- термічні фактори (опіки рук та ніг);
- підвищені рівні шуму, вібрації;
- підвищена температура повітря, променеве тепло.
13.12.2. Організація і виконання робіт на ковальсько-ресорній дільниці
повинні відповідати вимогам Правил з охорони праці в ковальсько-
пресовому виробництві (розділ 2, п. 21 цих Правил) та цим Правилам.
13.12.3. Ковальсько-ресорні роботи повинні виконуватись в окремому
одноповерховому приміщенні, яке оснащене устаткуванням, пристроями та
інструментом згідно з нормятивно-технологічною документацією.
13.12.4. Ковальсько-ресорні роботи повинні виконуватись при працюючій
13.12.5. Кувадло для ручного кування повинно бути закріплене на
дерев'яній підставці, яка підсилена залізним обручем, і установлене так, щоб
робоча поверхня його була горизонтальною. Висота кувадла над рівнем
підлоги повинна бути в межах 600 - 800 мм.
13.12.6. Для міцного утримання заготовок, що обробляються, на рукоятки
кліщів слід одягати затискні кільця.
Кліщі слід вибирати за розміром так, щоб при захопленні поковок зазор
між рукоятками кліщів був не менше 45 мм. Для обмеження зближення
рукояток повинні передбачатись упори.
13.12.7. Перед куванням нагрітий метал необхідно очистити від окалини
металевою щіткою або скребком.
13.12.8. Класти заготовку необхідно на середину кувадла так, щоб вона
щільно прилягала до нього.
13.12.9. При виконанні ковяльсько-ресорних робіт допускається
підтримувати заготовки руками за умови забезпечення безпеки праці
працюючих.
13.12.10. Коваль повинен тримати інструмент так, щоб рукоятка
знаходилась не проти нього, а збоку.
13.12.11. Перед початком робіт на молоті слід перевірити холостий хід
педалі, справність огородження (блокіровки), а також прогріти бойки молота
куском гарячого металу, затискуючи його між верхнім та нижнім бойками.
13.12.12. Команду молотобійцю «Бий!» може подавати тільки коваль.
При команді «Стій!», ким би вона не була подана, молотобоєць повинен
негайно припинити роботу.
Коваль без попередження молотобійця не накладає інструмент на поковку
і не змінює її положення.
13.12.13. При рубанні металу в напрямку, куди можуть відлітати
обрубані його куски, повинні установлюватися переносні захисні щити.
13.12.14. Для охолодження ручного інструменту біля устаткування
(кувалд гарячого кування) повинні установлюватись ємкості з водою.
13.12.15. При виконанні ковальських робіт забороняється:
- кувати чорний метал, охолоджений нижче 800 °С;
- кувати метал на мокрій або замасленій кувадлі;
- застосовувати непідігрітий Інструмент (кліщі, оправки);
- торкатися руками (навіть у рукавицях) до гарячої заготовки;
- установлювати заготовку під край бойка молота;
- допускати холості удари верхнього бойка молота по нижньому;
- вводити руку в зону дії бойка і класти поковку руками;
- працювити інструментом, що має наклеп;
- стояти проти кінця поковки, яка обрубується.
13.12.16. Гарячі поковки і обрубки металу необхідно складати у стороні
від робочого місця. Не дозволяється накопичення їх на робочому місці.
13.12.17. Перед ремонтом рами автомобіля вона повинна установлюватися
у стійке положення на підставки (козелки).
Забороняється виконувати ремонт рам, які вивішені на підйомних
механізмах або установлені на ребро.
Підіймати, транспортувати та перевертати автомобільні рами слід тільки
за допомогою підйомних механізмів.
13.12.18. Гідравлічні струбцини для клепання повинні надійно
підвішуватися до стелі або спеціального пристрою.
13.12.19. Для згинання штабового металу або виготовлення вушок листів
ресор повинні застосовуватись спеціальні стенди, які споряджені затискним
гвинтом для кріпленпя полоси.
13.12.20. Рихтування ресор може проводитися тільки на спеціальній
установці.
- обрубувати ненагріті листи ресор;
- ставити листи ресор, ресори та підресорники до стіни вертикально; їх
слід класти на стелажі у горизонтальному положенні:
- поправляти заклепку після подання рідини під тиском у циліндр
струбцини;
- працювати на верстаті для рихтування ресор, що не має кінцевого
вимикача реверсування електродвигуна.
13.13. Кузовні роботи

13.13.1. При виконанні кузовних робіт можуть мати місце такі основні
- частини абразивних кругів, що розлітаються;
- гострі кромки, краї, задирки заготовок, деталей та виробів;
термічні фактори (опіки рук при вирізанні газовим зварюванням
пошкоджених місць):
- підвищені рівні шуму при рихтуванні кузовів, кабін та їх деталей.
13.13.2. Місця виконання кузовних робіт повніші бути оснащені
устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-
технологічною документацією.
13.13.3. Кузова та кабіни, що ремонтуються, повинні
установлюватися і надійно закріплятися на спеціальних підставках (стендах).
13.13.4. Деталі, що підлягають правці, повинні установлюватися на
спеціальні оправки. Забороняється правити деталі на вису.
13.13.5. Перед правкою крил та інших деталей з листової сталі їх слід
очистити від іржі металевою щіткою біля місцевого відсмоктувача.
13.13.6. При різанні на механічних ножицях та згинанні на вигинальних
верстатах працювати дозволяється тільки з металом, товщина якого не
перевищує величину, допустиму для даного устаткування.
13.13.7. При необхідності скісного зрізу листового металу слід починати
різати з тієї сторони, де кут між лінією відрізу та краєм металу ближче до
прямого кута.
13.13.8. Різати метал ножицями слід так, щоб на краях заготовки не
залишалось незрізаннх задирок.
13.13.9. При виготовленні деталей та латок з листової сталі гострі кути,
краї та задирки повинні бути зачищені.
- при вирізанні газовим зварюванням пошкоджених місць притримувати
вирізувані частини руками; - працювати зачисною машиною без захисного
кожуха;
- при різанні листового металу на механічних ножицях подавати метол,
утримуючи руки напроти різальних роликів.
13.13.11. При обслуговуванні та ремонті кузовів автобусів, фургонів,
кабін на висоті більше 1 м необхідно застосовувати помости, переносні
драбини-стрем'янки.
Працювати на випадкових підставках або з приставних драбин
13.13.12. При підійманні по драбині робітнику забороняється тримати в
руках інструмент, матеріал та інші предмети. Для цього повинна
застосовуватись сумка або спеціальний ящик.
Забороняється проводити одночасно роботу на драбині, помостах та унизу
під ними.
13.13.13. При вирізанні опорних частин кузова під ними повинні бути
установлені надійні упори.
13.13.14. Робітники, які працюють спільно зі зварником, а також
виконують роботи зачисними машинами, повинні користуватися захисними
окулярами.
13.13.15. Переносити, правити та різати деталі з листового металу
дозволяється тільки в рукавицях.
13.13.16. У процесі роботи обрізки металу необхідно складати у
спеціально відведене місце (ящик).
13.14. Оббивальні роботи
13.14.1. При виконанні оббивальних робіт можуть мати місце такі основні
- колючі та різальні предмети (голки, нитки при обриві їх рукою);
- частини швейної машини, які рухаються;
- пил органічний.
13.14.2. Оббивальні роботи повинні проводитися в окремому приміщенні,
яке оснащене обладнанням, пристроями та інструментом згідно з
нормативно-технологічною документацією.
13.14.3. Розбирання і складання подушок та спинок сидінь автомобілів
повинно проводитися на столах, які обладнані місцевою вентиляцією.
13.14.4. При ремонті подушок та спинок сидінь для зручності
натягування оббивного матеріалу на їх каркаси, для стискання пружин
необхідно користуватися спеціальними пристроями.
13.14.5. При зніманні оббивки стелі і дверей легкових автомобілів та
мікроавтобусів слід користуватися пилососами.
13.14.6. В приміщенні оббивних робіт допускається зберігання змінного
запасу клею у витяжній шафі.
13.14.7. Синтетичні оббивні матеріали, що мають різкий запах, повинні
зберігатися в рулонах в спеціальних шафах або на стелажах, обладнаних
місцевими відсмоктувачами.
13.14.8. При ручному шитті необхідно користуватися наперстком або
іншими пристроями, що виключають отримання травм.
13.14.9. Перед початком робіт на швейній машині з електричним
приводом необхідно перевірити наявність і стан заземлюючих пристроїв,
перевірити роботу на холостому ході, наявність огороджень, правильність
установлення і надійність кріплення голок.
13.14.10. При виконанні робіт на швейних машинах необхідно
дотримуватись особливої обережності під час знаходження пальців рук у зоні
роботи голки.
13.14.11. У процесі роботи заправку ниток, заміну голок, видалення
ниток, шматків тканини та інших предметів, що потрапили в приводний
механізм, в також чищення і змазування швейної машини можна виконувати
тільки при виключеному електродвигуні.
13.14.12. При роботі на швейній машині забороняється:
— торкатися рухомих частин працюючої машини;
— відкривати і знімати запобіжні пристрої, огородження;
— класти ножиці та інші предмети біля частин машини, що обертаються.
13.14.13. Після закінчення роботи голки слід класти на спеціально
відведене місце. Забороняється залишати уткнуті голки в матеріалі або
виробі на робочому місці.
13.14.14. Забороняється рвати нитку руками або відкушувати. Для цього
слід користуватися ножицями або іншими пристроями.
14. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ
ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН
14.1. Застосування етильованого бензину

14.1.1. На підприємствах, що застосовують етильований бензин, повинен
бути чітко встановлений порядок його відпуску, зберігання, витрачення та
перевезення, що виключає можливість його використання не за
призначенням.
14.1.2. Підприємства, що застосовують етильований і звичайний бензин,
повинні мати окремі ємкості для їх зберігання і перевезення, а також окремі
паливопроводи і бензоколонки.
14.1.3. Перевозити і зберігати етильований бензин треба тільки в
справних резервуарах, цистернах чи металевих бочках з кришками або
пробками на бензостійких прокладках, які щільно закриваються.
При цьому на тарі повинен бути напис великими літерами:
«ЕТИЛЬОВАНИЙ БЕНЗИН».
14.1.4. Заповнювати резервуари етильованим бензином необхідно не
більше як на 90% ємкості.
14.1.5. Причини, що викликають підтікання та «потіння» тари, що
наповнена бензином, слід негайно усувати. Якшо це неможливо, етильований
бензин необхідно перелити в справну тару, дотримуючись усіх заходів
перестороги, щоб він не розлився, не потрапив на тіло або одяг робітника
тощо.
— перевозити етильований бензин в салонах легкових автомобілів,
автобусів, у кабінах автомобілів усіх типів, а також на вантажних
автомобілях, причепах і напівпричепах разом з людьми і тваринами; особа,
яка супроводжує вантажний автомобіль з етильованим бензином, повинна
знаходитися у кабіні;
— транспортувати етильований бензин спільно з харчовими продуктами і
промисловими товарами;
— використовувати цистерну або тару з-під етильованого бензину після
очищення для перевезення і зберігання харчових продуктів.
14.1.7. У місцях зберігання, навантаження, розвантаження етильованого
бензину і роботи з ним для знешкодження пролитого бензину і очищення
забруднених ним автомобілів, устаткування, підлоги у достатній кількості
повинні знаходитися потрібні засоби (гас, розчин хлорного вапна або
дихлорамін, тирса, ганчір'я тощо).
14.1.8. При проливанні етильованого бензину і попаданні його на
автомобілі, устаткування, площадки, підлогу та інші місця їх слід негайно
очищати або знешкоджувати. Для цього необхідно засипати піском або
тирсою забруднену підлогу або площадки, а металеві поверхні протерти
ганчір'ям, яке змочене гасом.
14.1.9. Використовувати цистерну і тару з-під етильованого бензину для
перевезення нехарчових вантажів дозволяється тільнії після видалення та
знешкодження залишків етильованого бензину.
14.1.10. Для знешкодження тари з-під етильованого бензину необхідно
звільнити її від залишків бензину, промити гасом, а зовні обтерти ганчір'ям,
яке змочене гасом.
14.1.11. Операції з переливу, прийому та відпуску етильованого бензину
повинні бути механізовані. Насоси, паливопроводи, бензоколонки, шланги та
інші пристрої, що застосовуються, повинні бути справними і не мати
підтікання.
14.1.12. При ремонті паливозаправник колонок, насосів та іншої
заправної апаратури з-під етильованого бензину без демонтажу необхідно
максимально захистити працюючих від вдихання парів бензину (працювати
слід на відкритому повітрі з навітряної сторони або в добре вентильованому
приміщенні).
11.1.13. У кінці роботи необхідно знешкоджувати інструмент, обладнання
і робоче місце старанним очищенням і обтиранням їх ганчір'ям, яке змочене
гасом.
11.1.14. Миття, розбирання та ремонт двигунів або системи живлення
автомобілів, що працюють на етильованому бензині, дозволяється проводити
тільки після нейтралізації відкладень тетраетилсвинцю гасом або іншими
нейтралізуючими рідинами.
14.1.15. Заправку автомобілів етильованим бензином слід проводити з
бензоколонки шлангом, який має роздавальний пістолет. Забороняється
заправляти автомобілі етильованим бензином за допомогою відер, дійок
тощо, а також відпускати етильований бензин у тару (каністри). Оператор
заправних станцій і водій повинні знаходитися при заправленні з навітряної
сторони автомобіля.
- при продувці системи живлення або переливанні етильованого бензину
засмоктувати його ротом;
- використовувати етильований бензин в двигунах, що працюють у
середині приміщень (внутрішньо-цеховий транспорт, стаціонарні двигуни
тощо);
- застосовувати етильований бензин для роботи паяльних ламп,
бензорізів, чищення одягу, промивання деталей тощо;
- застосовувати етильований бензин на випробувальних станціях
підприємства без обладнання додатковою, надійно діючою вентиляцією;
- зберігати етильований бензин поза межами спеціально обладнаних
складів, сховищ тощо.
14.1.17. Робітники (у т.ч. водії), які стикаються з етильованим бензином,
повинні бути забезпечені на чаг роботи засобами індивідуального захисту
відповідно до установлених норм.
14.1.18. У разі попадання етильованого бензину на руки та інші частини
тіла необхідно вимити ці місця гасом, а потім теплою водою з милом.
14.1.10. В інструкціях з охорони праці для операторів заправних станцій, а
також на виконання окремих видів робіт, при яких робітники мають контакт
з етильованим бензином, повинні бути включені вимоги особистої безпеки
при роботі з етильованим бензином.
14.2. Застосування антифризу та гальмівних рідин

14.2.1. На підприємствах для попередження отруєння гальмівною рідиною
або антифризом повинен бути чітко встановлений порядок їх відпуску,
зберігання та витрачення за призначенням.
14.2.2. Антифриз (низькозамерзаючі рідини) та гальмівні рідини слід
зберігати і перевозити в справних, герметично закритих ємкостях (бочках та
споживчій тарі).
14.2.3. Перед тим, як налити антифриз або гальмівну рідину, необхідно
ретельно очистити тару від твердих осадів, нальотів та іржі, промити лужним
розчином і пропарити. У тарі не повинно бути залишків нафтопродуктів.
14.2.4. Антифриз і гальмівну рідину наливають у тару не більше як на 90%
її ємкості. На тарі, в якій зберігають (перевозять) антифриз та гальмівну
рідину, і на порожній тарі з-під них повинен бути незмивний напис великими
літерами «ОТРУТА», а також знак, встановлений для отруйних речовин
відповідно до ГОСТ 10433-88 (розділ 2, п. 37 цих Правил).
14.2.5. Тару з антифризом і гальмівною рідиною зберігають у сухому
приміщенні, яке не опалюється.
- наливати антифриз і гальмівну рідину у тару, яка не відповідає вказаним
вище вимогам;
- переливати антифриз і гальмівну рідину шлангом шляхом
засмоктування ротом;
- застосовувати тару з-під антифризу і гальмівної рідини для перевезення
і зберігання харчових продуктів;
- перевозити антифриз і гальмівну рідину спільно з людьми, тваринами,
харчовими продуктами.
14.2.7. Злитий із системи охолодження двигуна антифриз повинен бути
зданий за актом на склад для зберігання.
Вимоги до зберігання відпрацьованого антифризу такі само, як і для
свіжого.
14.2.8. Перед заправкою системи охолодження антифризом необхідно:
- перевірити, чи немає в системі охолодження (в з'єднувальних шлангах,
радіаторі, сальникам водяного насоса тощо) течі, а при наявності - необхідно
її ліквідувати;
- промити систему охолодження чистою гарячою водою.
14.2.9. Заправку системи охолодження двигуна антифризом і гальмівної
системи гальмівною рідиною слід проводити тільки за допомогою спеціально
призначеної для цієї мета посудини. Заправна посудина повинна бути
очищена і промита, як зазначено вище в п. 14.2.3, і мати відповідний напис:
«Тільки для антифризу» або «Тільки для гальмівної рідини».
При роботі з цими рідинами необхідно вжити заходи, що виключають
попадання в ннх нафтопродуктів (бензипу, дизельного палива, масла тощо).
14.2.10. Заливати антифриз у систему охолодження без розширювального
бачка слід не до горловини радіатора, а на 10% менше об'єму системи
охолодження, тому що під час роботи двигуна (при нагріванні) антифриз
розширюється більше води, що може призвести до його витікання.
14.2.11. Після кожної операції з гальмівною рідиною та антифризом
(одержання, видача, заправка автомобіля, перевірка якості) требо ретельно
мити руки водою з милом. При випадковому заковтуванні антифризу або
гальмівної рідини потерпілому повинна бути негайно надана медична
допомога.
14.2.12. Забороняється допускати до роботи з антифризом і гальмівною
рідиною осіб, які не пройшли інструктажу з вимог безпеки при їх
використанні та зберіганні.
15. ОСНОВНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ

НА ВЕРСТАТАХ

15.1.1. При виконанні робіт на механічних дільницях, робочих місцях, де
розташовані верстати, можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі
виробничі фактори:
- обертові частини верстатів і деталі, що обробляються:
- деталі, заготовки та їх осколки, стружка, а також інструмент, які
вилітають:
- частини абразивних кругів, які розлітаються;
- різальний інструмент;
- підвищені рівні шуму.
15.1.2. Організація і виконання робіт на механічній дільниці повинні
відповідати Правилам техніки безпеки і виробничої санітарії при холодній
обробці металів (розділ 2, п. 19 цих Правил) та цим Правилам.
15.1.3. Вимоги безпеки до процесів обробки різанням повинні бути
викладені в технологічних документах і виконуватись протягом усього
технологічного процесу,
15.1.4. Верстати, при роботі на яких виділяються шкідливі речовини,
повинні працювати з ввімкненою місцевою вентиляцією для їх видалення із
зони різання.
15.1.5. Для працюючих, які беруть участь у технологічному процесі
різання, повинні бути забезпечені зручні робочі місця, де б ніщо не заважало
їх діям під час виконання робіт.
15.1.6. На кожному робочому місці біля верстата на підлозі повніші бути
дерен'яні трапи на всю довжину робочої зони і шириною не менше 0,6 м від
частин верстата, що виступають.
15.1.7. Верстати повинні приводитись у дію та обслуговуватись тільки
тими особами, за якими вони закріплені, пускати в дію верстати і працювати
на них іншим особам забороняється.
Ремонт верстатів повинен виконуватись спеціально призначеними
особами.
15.1.8. Перед початком роботи на верстаті необхідно перевірити
справність та наявність усіх огороджень і пристроїв, надійність закріплення
різального інструменту, а також випробувати верстат на холостому ходу.
15.1.9. Виключення верстата обов'язкове: у разі припинення подання
струму; при зміні робочого інструменту, закріпленні або установленні деталі,
що обробляється, знятті її з верстата, а також при ремонті, чищенні та
змащенні верстата, прибиранні ошурок та стружки.
15.1.10. Для зняття, установлення деталей або заготовок масою більше 20
кг необхідно використовувати підйомно-транспортні механізми, обладнані
спеціальними пристроями (захватами).
15.1.11. Вироби, що оброблюються на верстатах, повинні міцно і надійно
закріплятися.
15.1.12. При роботі на верстатах повинні застосовуватись передбачені на
них засоби колективного захисту.
15.1.13. Прн відсутності або несправності на верстатах захисних щитків
для захисту очей, робітники повинні працювати в захисних окулярах.
15.1.14. Працювати на несправних верствтах, а також на верстатах з
несправним або погано закріпленим огородженням забороняється.
15.1.15. Укладання матеріалів та деталей біля робочих місць повинно
робитися способом, що забезпечує їх стійкість.
15.1.16. Робоче місце верстатника і приміщення повинні завжди
утримуватися в чистоті і не захаращуватись виробами та матеріалами.
15.1.17. Видалення стружки з верстате повинно робитися відповідними
пристроями (гачками, щітками). Прибирати стружку руками забороняється.
Гачки повинні мати гладкі рукоятки та щиток, що запобігає порізам рук
стружкою.
Прибирання стружки з робочих проходів повинно проводитися ретельно,
накопичення стружки не допускається. Стружку збирають у спеціальні
ящики і в міру їх заповнення видаляють із приміщення.
15.1.18. Мастильно-охолоджувальні рідини, що використовуються для
обробки різанням, повинні мати відповідний дозвіл Міністерства охорони
здоров'я.
15.1.19. Верстатники при виконанні роботи повинні користуватися
засобами індивідуального захисту.
15.1.20. При залишенні робочого місця (навіть короткочасно) верстатник
повинен виключити верстат.
15.1.21. Біля кожного верстата повинна бути вивішена табличка із
зазначенням особи, яка відповідає за його експлуатацію.
15.2. Токарні верстати

15.2.1. Знімаючи (згвинчуючи) патрон або планшайбу, необхідно обертати
їх тільки вручну. Забороняється для виконання цієї операції включати
шпиндель верстата.
15.2.2. Під час роботи верстата забороняється торкатися обертаючих
частин, вводити руку в зону їх руху, класти на верстат деталі та інструменти.
15.2.3. При обробці в'язких матеріалів (сталей) необхідно застосовувати
різці зі спеціальною зяточкою або пристрої, що забезпечують роздроблення
стружки в процесі різання.
При обробці крихких матеріалів і при утворенні роздрібленої на малі
частини стружки повинні зостосовуватись стружковідвідники.
15.2.4. Обробка металів, що утворюють зливну стружку, повинна
проводитися із застосуванням стружколомачів для роздроблення стружки.
15.2.5. Опиловка, поліровка, зачистка абразивним полотном деталей, що
обробляються на верстатах, повинно проводитися за допомогою спеціальних
пристроїв (інструменту) і методами, що забезпечують безпеку виконання цих
операцій.
15.2.6. Прутковий матеріал, що подається для обробки на верстати, не
повинен мати кривизни.
15.2.7. При роботі на високих швидкостях з метою безпеки необхідно
користуватися обертовими центрами.
15.2.8. Для створення безпечних умов праці прн обробці деталей великої
довжини повинні застосовуватись люнети.
15.3. Свердлильні верстати

15.3.1. При встановленні свердел та інших різальних інструментів і
пристроїв у шпиндель верстата необхідно звертати особливу увагу на
міцність їх закріплення і точність центрування.
15.3.2. Видалення стружки із просвердлюваного отвору дозволяється
проводити тільки після зупинення верстата і відведення інструменту.
15.3.3. Усі предмети, які призначені для обробки, за виключенням
особливо важких, повинні бути встановлені і закріплені на столі або плиті
свердлильного верстата нерухомо за допомогою лещат, кондукторів або
інших надійних пристроїв.
15.3.4. Для витягання інструменту зі шпинделя верстата повинні
застосовуватись спеціальні молотки і вибивачі, зроблені із матеріалу, який
виключає відокремлення його частинок при ударі.
15.3.5. Шпиндель з патроном повинен самостійно повертатися у верхнє
положення при відпусканні штурвала подачі свердла.
- застосовувати свердла і патрони із забитим або спрацьованим
хвостовиком;
- використовувати при роботі на верстаті рукавиці;
- утримувати виріб під час обробки руками.
15.3.7. Клини, гвинти та інші елементи, що використовуються для
закріплення інструмента, не повинні виступати над периферією шпинделя.
15.4. Фрезерні верстати
15.4.1. При установлепні і зміні фрез повинні застосовуватись спеціальні
пристрої, що запобігають порізам рук.
15.4.2. Неробочі частини фрез повинні бути огороджені.
15.4.3. Забороняється застосовувати фрези (дискові пилки), що мають
тріщини або поламані зуб'я.
15.4.4. Збірні фрези повинні мати пристрої, що запобігають вилітанню
зубців під час роботи.
15.5. Заточувальні та шліфувальні верстати

15.5.1. Перед встановленням на верстат абразивний інструмент повинен
бути оглянутий. Не дозволяється експлуатація інструменту з тріщинами на
поверхні, а також того, який не має відмітки про випробування на механічну
міцність або з простроченим терміном зберігання.
15.5.2. Перед встановленням усі абразивні круги повинні бути
відбалансовані. При виявленні дисбалансу круга після перевірки або у
процесі роботи він повинен бути повторно відбалансований.
15.5.3. При встановленні абразивного круга необхідно між фланцями і
кругом установлювати прокладки із картону або іншого еластичного
матеріалу товщиною 0,5 - 1,0 мм. Прокладки повинні виступати за фланець
по всій окружності не менше як на 1 мм.
15.5.4. Перед початком роботи круг, який встановлено на шліфувальний
верстат, повинен бути перевірений на ходу (вхолосту) при робочому числі
обертів: круг діаметром до 400 мм - не менше 2 хв, понад 400 мм - не менше
5 хв.
15.5.5. До роботи можна приступати, тільки переконавшись у тому, що
круг не має биття.
15.5.6. Захисний екран заточувального верстата повинен бути
зблокованим з пусковим пристроєм, що виключає можливість пуску верстати
при піднятому (відведеному) екрані.
15.5.7. Випробування, встановлення і правка абразивних кругів
проводиться спеціально призначеними і підготовленими робітниками.
15.5.8. Правку шліфувальних кругів дозволяється проводити тільки
спеціально призначеним для цієї мети інструментом (алмазним олівцем,
металевими роликами, металокерамічними дисками тощо). При правці
обов'язково користуватись захисними окулярами.
- приймати круги без відмітки про їх випробування;
- проводити правку кругів не призначеним для цього інструментом;
- при обробці виробів шліфувальним кругом застосовувати важелі для
збільшення натиску на круг;
- працювати без захисного кожуха;
- виконувати роботу боковими (торцевими) поверхнями кругів, які
спеціально не призначені для такого виду робіт.
15.5.10. При зменшенні діаметра круга внаслідок його спрацювання число
обертів круга може бути збільшене, але так, щоб не перевищувати колову
швидкість, допустиму для даного круга.
15.5.11. Для утримання виробів, що подаються до заточувального
(шліфувального) круга вручну, повинні застосовуватись підручники або
замінюючі їх пристрої. Підручники повинні бути пересувними, що дозволяє
встановлювати їх в необхідному положенні в міру спрацювання круга.
15.5.12. Зазор між краєм підручника і робочої поверхні круга повинен
бути менше половини товщини оброблюваного виробу, але не більше 3 мм,
причому край підручника з боку круга не повинен мати вибоїн, сколів та
інших дефектів.
15.5.13. Підручники встановлюють так, щоб дотик виробу до круга
відбувайся вище горизонтальної площини, що проходить через центр круга,
яле не більше як на 10 мм.
15.5.14. Заточувальні (шліфувальні) верстати при роботі без охолодження
повинні бути оснащені пилевідсмоктуючими пристроями.
15.6. Робота на ножицях, пилках та пресах

15.6.1. Ножиці для різання листового металу повинні мати стіл та
запобіжну лінійку, укріплену так, щоб місця розрізу залишались видимими
для робітника.
15.6.2. Маса противаг пружинних ножиць повинна бути достатньою, щоб
перешкоджати довільному опусканню верхнього ножа.
15.6.3. Гільйотинні ножиці иовннні бути оснащені запобіжними
пристроями, що не допускають попадання пальців робітника під ніж.
15.6.4. Експлуатація ножиць не допускається при наявності одного із
наступних дефектів: щербин, вм'ятин, тріщин у будь-якій частині ножа,
затуплення різальної кромки, а також при наявності зазорів між різальними
кромками ножів більше допустимої величини.
15.6.5. Неробоча частина диска круглопиляльного верстата повинна
огороджуватись.
15.6.6. Стрічкова пилка для розпилювання металу повинна бути закрита
металевим кожухом по всій її довжині за винятком відрізка в зоні різання.
15.6.7. При обробці на стрічкових та дигконих пилках дрібних предметів
вони повинні бути обладнані пристроями, що подають і утримують предмет,
нкий обробляється, та усувають можливість ушкодження пальців робітника.
Забороняється працювати на дискових пилках з тріщинами, поламаними
зуб'ямн або пластинками, що випали.
15.6.8. Забороняється прибирати ошурки з-під дискових і стрічкових
пилок під час їх роботи.
Чищення пилки і прибирання підлоги, що приля гас до неї, допускається
тільки після її зупинки.
15.6.9. Преси повніші мати пристрої, які захн щають робітника від
пошкодження низхідним пуансоном.
15.6.10. Утримування пускових пристроїв (пус ових кнопок, педалей,
важелів управління тощо) ресів, а також муфт включення і гальм повинно
відповідати вимогам технічної документації і забезпечувати швидке та
надійне вмикання і вимикання устаткування і виключати можливість
випадкового довільного вмикання його на робочий хід. Ножна педаль
повинна бути огороджена кожухом, відкритим тільки з фронту
обслуговування, що виключає иожливість дії на неї.
15.6.11. Штампи повинні бути закритого типу в усіх випадках, коли це
можливо за умов обробки деталей, з тим, щоб між матрицею і пуансоном не
могли попасти пальці або руки працюючого; в інших випадках небезпечні
зони повинні мати огородження.
15.6.12. Для зручного закладання заготовок у штамп пінцетом, кліщами
слід робити на відповідних його деталях виїмки, пази, скоси.
15.6.13. Робота на пресах із застосуванням пінцетів, кліщів, крючків і
інших допоміжних засобів, а також вручну без застосування допоміжного
інструменту допускається тільки при наявності на них ефективних захисних
пристроїв (дворучне включення, фотоелектронний захист тощо), висувних і
відкидних матриць, які зблоковані з включенням преса, або спеціальних
пристроїв преса, що усувають можливість травмування рук працюючого.
15.6.14. При штампуванні деталей із поштучних заготовок з ручною
подачею у штамп не допускається робота преса в автоматичному режимі.
15.6.15. Штампи повинні надійно кріпитися на пресі.
15.6.16. Не дозволяється проводити роботу при несправному штампі, а
також на тому, що має тріщини або збиті ударні поверхні.
15.6.17. Укладення заготовок та видалення відштампованих деталей і
відходів із штампувального простору допускається тільки при знаходженні
повзуна у верхньому вихідному положенні.
15.6.18. Видалення зястрягнутих у штампі деталей і відходів повинно
здійснюватися тільки за допомогою відповідного інструменту при
виключеному пресі (категорично забороняється видалення застрягнутих
деталей і відходів руками).
15.7. Деревообробні верстати
15.7.1. Маятникова пилка повинна мати плаваючі огородження, що
закривають її зуб'я.
15.7.2. Фугувальні верстати повинні бути обладнані огородженням
ножового валу, що автоматично відкриває ножову щілину на ширину
оброблюваної деталі.
15.7.3. Круглопиляльні верстати повинні мати металевий кожух, що
закриває диск пилки і автоматично підіймається при поданні матеріалу, а
також розклинювальний ніж або диск, який перешкоджає зворотному виходу
матеріалу.
15.7.4. Товщина розклинювального ножа повинна перевищувати ширину
пропилу на 0,5 им для пил діаметром до 600 мм та на 1-2 мм для пил
діаметром більше 600 мм.
15.7.5. Забороняється працювати на круглопиляльному верстаті, якщо
диск пилки має биття, а також тріщини або зламаний зуб.
15.7.6. При обробці на фугувальному верстаті матеріалу довжиною до
400 мм, шириною до 50 мм або товщиною до 30 мм, а також при
допилюванні необхідно застосовувати штовхачів при їх використанні обидві
руки верстатника повинні знаходитись на штовхачі.
15.7.7. Для обробки на круглопиляльному верстаті матеріалу довжиною
більше 1500 мм біля верстата повинні установлюватися приставні роликові
опори; робота з матеріалом довжиною понад 1500 мм без роликових опор
15.7.8. Забороняється зупиняти верстат шляхом натискиння куском
матеріалу на диск.
15.7.9. Приступати до обробки матеріалу на верстаті можна тільки після
того, як вал з різальним інструментом буде мати повне число обертів.
15.7.10. Незалежно віл наявності секційних подавальних вальців на усіх
рейсмусових верстатах повинні установлюватися запобіжні упори. На
передньому краї столу повинна бути додатково встановлена завіса із
затримуючих хитних планок.
15.7.11. Неробоча частина шліфувального круга заточувального
пристрою, який вмонтований у рейсмусовий верстат, повинна бути повністю
огороджена.
15.7.12. У випадку самочинної зупинки різального інструменту верстата,
коли оброблювана заготовка знаходиться під огородженням, необхідно
виключтит верстат і тільки після цього підняти огородження і усунути
несправність.
16. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

16.1. Підготовка до виїзду, рух по території підприємства та робота на

лінії
16.1.1. При експлуатації транспортних засобів на лінії можуть мати місце
такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- наїзди проїжджаючих транспортних засобів;
- наїзди при зчепленні або розчепленні автомобілів з причепом
(напівпричепом), запуску двигуна, самовільному русі транспортних засобів;
- термічні фактори (пожежі, вибухи при подачі палива в карбюратор
двигуна самопливом, перевірці наявності палива в баці з використанням
відкритого полум'я, витіканні газу із газобалонної установки; опіки парою,
водою із радіатора);
- злочинні дії пасажирів та інших осіб;
- падіння піднятого кузова автомобіля-самоскида, перекидної кабіни
вантажного автомобіля, вивішених на домкраті частин автомобілів;
- підвищені рівні шуму і вібрації: підвищено температура і швидкість
руху повітря в теплий період року;
- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (вуглецю і азоту
оксидів, акролеїну, вуглеводнів аліфатичних граничних, формальдегіду,
метилмеркаптанів).
16.1.2. Перед запуском двигуна необхідно переконатися, що автомобіль
загальмований стоянковим гальмом, а важіль перемикання передач
(контролера) поставлений у нейтральне положення.
16.1.3. Запуск двигуна повинен робитися за допомогою стартера.
Використовувати пускову рукоят ку дозволяється тільки у виняткових
випадках.
При запусканні двигуна автомобіля пусковою рукояткою необхідно, крім
вимог згідно з п. 16.1.2, додатково додержуватись таких вимог:
- встановити упорні колодки з обох сторін колеса;
- пускову рукоятку прокручувати знизу догори;
- не брати рукоятку в обхват;
- при ручному регулюванні випередження запалювання установлювати
пізнє запалювання;
- не включаючи запалювання, провернути колінчастий вал,
переконавшись, що важіль перемикання передач знаходиться у нейтральному
положенні, включити запалювання;
- не застосовувати будь-яких важелів та підсилювачів, що діють на
пускову рукоятку або храповик колінчастого валу.
16.1.4. Забороняється здійснювати запуск двигуна шляхом буксирування
автомобіля та перемикання ланцюга живлення стартера.
16.1.6. Перед запуском двигуна автомобіля, який підключений до системи
підігрівання, необхідно відключити та від'єднати елементи підігрівання.
16.1.6. Керувати транспортними засобами на території підприємства
дозволяється тільки особам, які призначені наказом по підприємству і мають
посвідчення на право керування відповідним видом транспортного засобу.
16.1.7. Швидкість руху транспортних засобів по території підприємства
не повиннії перевищувати 10 км/год, а в приміщеннях - 5 км/год.
16.1.8. Для організації безпечного руху по території підприємства
складається схематичний план (схема) руху транспортних засобів та
працівників з показом дозволених та заборонених напрямків, поворотів,
зупинок, виїздів, в'їздів тощо. Цей план (схема) доводиться до всіх
працюючих та вивішується при в'їзді на територію підприємства.
16.1.9. Під час руху автомобіля по території підприємства (при обкатці,
випробуванні тощо) забороняється перебування на ньому осіб, які не мають
до цього прямого відношення.
16.1.10. Заправку автомобілів слід проводити у відповідності до вимог
Правил технічної експлуатації стаціонарних, контейнерних і пересувних
автозаправних станцій (розділ 2, п. 46 цих Правил).
16.1.11. При заправленні автомобілів забороняється:
- палити та користуватися відкритим вогнем; проводити ремонтні та
регулювальні роботи; заправляти автомобіль паливом при працюючому
двигуні;
- допускати перелив та розлив палива;
- знаходження пасажирів у кабіні, салоні або кузові.
16.1.12. Власник зобов'язаний випускати на лінію технічно справні
транспортні засоби, укомплектовані згідно з пп. 10.1.12 та 10.1.13 цих
Правил, що підтверджується підписом у подорожньому листі особи, яка
відповідальна за випуск автомобіля на лінію, та водія.
16.1.13. Водій може виїжджати на лінію тільки після проходження
медичного огляду і відповідної відмітки про це у подорожньому листі.
16.1.14. Власник перед виїздом зобов'язаний проінформувати водія про
умови праці на лінії, місцях вантажно-розвантажувальних робіт та
особливостях вантажу, що перевозиться.
16.1.15. Власник не має права:
- примушувати водія (водій не мас права) виїжджати на автомобілі, якщо
його технічний стан та додаткове обладнання не відповідає Правилам
дорожнього руху. Правилам технічної експлуатації рухомого складу
автомобільного транспорту та цим Правилам;
- направляти водія в рейс, якщо він не мав до виїзду відпочинку,
передбаченого чинними нормативними актами.
16.1.16. Направляючи водія в рейс тривалістю більше 1 доби, власник
зобов'язаний:
- перевірити укомплектованість автомобіля необхідними пристроями,
устаткуванням та інвентарем згідно з п. 10.1.14 цих Правил та їх справність;
- повідомити водію (водіям) про режим праці та відпочинку;
- записати у подорожньому листі маршрут слідування з вказанням місць
тимчасового та тривалого відпочинку.
16.1.17. При направленні двох та більше автомобілів в рейс для спільної
роботи на строк більше двох діб власник зобов'язаний наказом призначити
особу, яка відповідає за охорону праці. Виконання вимог цієї особи
обов'язкове для всіх водіїв групи автомобілів.
16.1.18. При зупинці на відпочинок за межами населених пунктів особа,
відповідальна за охорону праці, повинна здійснювати контроль за
додержанням вимог безпеки праці.
16.1.19. Забороняється водіям, вантажником та іншим особам під час
стоянки відпочивати або спати в кабіні, салоні при працюючому двигуні.
16.1.20. Перед посадкою пасажирів на вантажний автомобіль,
призначений для перевезення людей, водій повинен проінструктувати
пасажирів про порядок посадки та висадки, попередити їх про те, що стояти у
кузові автомобіля під час руху забороняться.
Перевезення дітей у кузові вантажного автомобіля забороняється.
16.1.21. Проїзд у кузовах вантажних автомобілів, які не обладнані для
перевезення насажнрів, дозволяється тільки особам, які супроводжують
(отримують) вантажі прн умові, що вони забезпечені місцем для сидіння,
розташованим нижче ріння бортів.
- перевезення людей на безбортових платформах, на вантажі,
розміщеному на рівні чи вище бортів кузова, на довгомірному вантажі і
поряд з ним, на цистернах, причепах та напівпричепах усіх типів, у кузовах
автомобілів-самоскидів і спеціалізованих автомобілів:
- перевезення у кабіні, кузові, салоні більшої кількості людей, ніж
обладнано місць для сидіння або вказано у паспорті заводу-виготовлювача;
- рух автомобіля з відкритими дверима і при находженні людей на
підніжках:
- вистрибувати із кабіни чи кузова автомобіля.
16.1.23. Особи, які знаходяться в автомобілі, зобов'язані виконувати
вимоги водія з питань безпеки.
16.1.24. При зупинці (стоянці) автомобіля водій, залишаючи
трапспортний засіб, повинен вжити всіх заходів проти самовільного його
руху: зупинити двигун, встановити важіль перемикання передач (контролера)
в нейтральне положення, загальмувати автомобіль стоянковим гальмом.
Якщо автомобіль стоїть навіть на незначному уклоні, необхідно додатково
підставити під колеса упорні колодки.
На спусках та підйомах, де спосіб постановки не регламентується
засобами регулювання руху, транспортні засоби необхідно ставити під кутом
до краю проїжджої частини так. щоб виключити можливість їх самовільного
руху.
16.1.25. Виходячи із кабіни автомобіля або салону автобуса, водій
повинен попередньо переконатися у стані поверхні (наявність вибоїн,
слизькості, сторонніх предметів тощо), а при виході на проїжджу частину
дороги - ще і у відсутності руху як у попутному, так і зустрічному напрямках.
16.1.26. На автомобілі-таксомотори у регіонах (містах) з високою
криміногенною обстановкою необхідно встановлювати захисний екран, а
також спеціальну сигналізацію.
16.1.27. Зчеплення та розчеплення автомобілів з причепами та
напівпричепами повинно проводитися тільки на рівній неслизькій поверхні з
твердим покриттям.
16.1.28. Зчеплення автопоїзда, який складається із автомобіля та причепа,
повинні проводити три чоловіка — водій, робітник-зчіплювач та особа, яка
координує їх роботу. При цьому водій подає автомобіль назад самим малим
ходом, суворо виконуючи команди особи, яка координує проведення
зчеплення.
Координуюча особа повинна знаходитися на місці, з якого йому
одночасно добре видно водія та робітника зчіплювача протягом усього
періоду проведення зчеплення. Подавати допомогу зчіплювачу, а також
покидати йому своє місце до закінчення зчеплення забороняється.
У виключних випадках (дальні рейси, перевезення сільськогосподарських
продуктів з полів тощо) зчеплення дозволяється проводити одному водію. У
цьому випадку він повинен:
- загальмувати причіп стоянковим гальмом;
- перевірити стан буксирного обладнання:
- покласти упорні колодки під задні колеса причепа;
- провести зчеплення, включаючи з'єднання гідравлічних, пневматичних
та електричних систем автомобіля та причепів, а також кріплення гтраховоч-
ннх тросів (ланцюгів) на причепах, що не мають автоматичного обладнання.
забороняється проводити зчеплення при несправності дишля причепа
(відсутність пружин дишля, упора, їх несправності тощо).
16.1.29. Перед початком руху заднім ходом необхідно зафіксувати
поворотний круг причепа стопорним пристроєм.
16.1.30. Водій перед зчепленням напівпричепа повинен оглянути його та
переконатись у справності.
16.1.31. При зчепленні та розчепленні поздовжні осі автомобіля-тягача і
напівпричепа повинні розташовуватися на одній прямій.
16.1.32. Борти напівпричепа при зчепленні та розчепленні повинні бути
закриті. Перед зчепленням необхідно переконатися у тому, що сідельно-
зчіпний пристрій, шкворень та їх кріпленая справні; напівпричіп
загальмований стоянковим гальмом; передня частина напівпричепа по висоті
розташована так, що арн зчепленні передня кромка опорного листа попадає
на полозки або на сідло. При необхідності слід підняти або опустити
передню частину напівпричепа.
Перед зчепленням необхідно встановити упорні колодки під колеса
напівпричепа.
Забороняється проводити розчеплення при неопущених котках опорного
пристрою, а також нерівномірному завантаженні напівпричепа.
16.1.33. Сполучні шланги та електропроводи повинні бути підвішені за
допомогою відтяжної пружини на гачок переднього борта напівпричепа, щоб
вони не заважали зчепленню, а після зчеплення вони повинні бути приєднані.
16.1.34. Перед подачею автомобіля назад водій повинен переконатися,
що його ніхто не об'їжджає і поблизу немає людей або якихось перешкод.
Перед ночатком руху заднім ходом в умовах недостатнього огляду ззаду
(із-за вантажу в кузові, при виїзді із воріт тощо) водій повинен вимагати, а
власник зобов'язаний виділяти працівника для організації руху автомобіля.
16.1.35. Під час руху на повороті водій автомобіля цистерни, ємкість якої
залита менше як на 3/4, зобов'язаний знизити швидкість до такої, яка б
забезпечувала безпеку дорожнього руху.
16.1.36. При перегріванні двигуна пробку радіатора можна відкривати
тільки тоді, коли температура води (рідини) нижче 100 °С, інакше при
відкриванні пробки станеться викид киплячої води.
Пробку радіатора на гарячому двигуні необхідно відкривати у рукавицях
або накривши її ганчіркою. Пробку слід відкривати обережно, не допускаючи
інтенсивного виходу пари в сторону відкриваючого.
16.1.37. Для попередження випадків обморожування при усуненні
несправностей зимою в дорозі слід працювати тільки у рукавицях.
Забороняється торкатися до металевих предметів, деталей та інструменту
руками без рукавиць.
16.1.38. Для запобігання виникнення пожежі на автомобілі забороняється:
- подавати при несправній паливній системі бензин в карбюратор із
ємкості самопливом за допомогою шланга або іншим способом;
- проводити ремонт поливної системи при працюючому або гарячому
двигуні, включеному запалюванні;
- залишати в кабінах і на двигуні забруднені маслом або паливом
використані обтиральні матеріали;
- підігрівати двигун та інші агрегати відкритим вогнем, а також
користуватися ним у безпосередній близькості від приладів системи
живлення двигуна (у т.ч. від паливних баків);
- палити і користуватись відкритим вогнем при визначенні наявності
палива у баці, а також при заправленні автомобілів із додаткових ємкостей.
16.1.39. Для перевірки наявності палива в паливних баках слід
застосовувати спеціальні лінійки, які виключають іскроутворення в
результаті ударів, переносні світильники у вибухобезпечному виконанні та
інші пристрої.
16.1.40. Буксирування несправних автомобілів повинно здійснюватися у
відповідності до Правил дорожнього руху України.
16.1.41. Під час ремонту автомобіля на лінії волій зобов'язаний
виконувати вимоги безпеки праці, які встановлені для профілактичного
обслуговування та ремонту транспортних засобів на підприємстві, згідно з
розділом 13 цих Правил. При відсутності у водія необхідних пристроїв та
інструменту для безпечного виконання конкретного виду робіт ремонт
Забороняється допускати до ремонту автомобіля на лінії сторонніх осіб
(вантажників, пасажирів тощо).
10.1.42. При вимушеній зупинці автомобіля на узбіччі або на краю
проїжджої частини дороги для проведення ремонту водій зобов'язаний
включити аварійну світлову сигналізацію, одягти сигнальний жилет* та
установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на
відстані не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах та 40 м
- за їх межами.
________________________________________________________________
* Використання сигнального жилета обов'язкове після внесення його в
норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів
індивідуального захисту.
16.1.43. Перед вивішуванням чистини автомобіля домкратом необхідно

встановити його на горизонтальну неслизьку площадку за межами проїжджої
частини дороги, зупинити двигун, включити знижену передачу, загальмувати
автомобіль стоянковим гальмом, встановити під колеса упорні колодки,
вивести людей із галона (кузова), кабіни, зачинити двері.
При вивішуванні автомобіля на ґрунтовій поверхні необхідно вирівняти
місце установки домкрата, покласти під домкрат міцну дерев'яну підставку
площею не менше 0,1 м2 або дошку.
Забороняється встановлювати домкрат на випадкові предмети.
16.2. Додаткові вимоги при експлуатації автомобілів, що працюють на
газовому паливі
16.2.1. При експлуатації автомобілів, що працюють на стиснутому
природному або зрідженому нафтовому газі, повинні виконуватись вимоги
Керівництва (інструкції) а іх експлуатації заводів-виготовлюввачів та цих
Правил.
16.2.2. Запуск двигуни (карбюраторного) слід проводити на паливі одного
виду: на газі або бензині.
16.2.3. Для підігрівання двигуна і системи живлення, усунення льодових
утнорень та пробок дозволяється застосовувати тільки гарячу воду, повітря
або пару.
16.2.4. Перед включенням запалюваний, освітлювальних електричних
приладів та запуском двигуна після міжзмінного відстою або тривалого
зберігання автомобілів необхідно не менше як на 3 хвилини відкрити для
провітрювання капот, люки відсіків балонів і двері (в автобусах), багажне
відділення (у легкових автомобілів), після чого переконатися в герметичності
газової апаратури, трубопроводів і з'єднань системи живлення.
16.2.5. Витратні та магістральні вентилі необхід но відкривати повільно,
щоб уникнути гідравлічного удару, а закривати - не докладаючи великих
зусиль, щоб не пошкодити ущільнювачі.
16.2.6. У процесі експлуатації автомобілі, що працюють на газовому
паливі, повинні щоденно, при випуску на лінію та при поверненні їх з лінії,
підлягати огляду з метою перевірки герметичності та справності газової
апаратури, а також надійності кріплення газових балонів та кронштейнів.
Перевірку герметичності з'єднань газового обладнання і визначення місць
витікання газу проводять за допомогою спеціальних приладів
(газоіндикаторів, течешукачів) або мильної емульсії.
16.2.7. На легкових автомобілях (ГАЗ-24-07) і їх модифікаціях необхідно
перевірити також стан гумового ущільнювача та дренажного шланга
заправного пристрою.
16.2.8. Ири виявленні витікання газу із балонів через вентилі, запобіжний
клапан або іншу арматуру на лінії і неможливості Його усунення необхідно
випустити газ із балонів в атмосферу в безпечному місці удаліші від людей і
джерел вогню.
Випуск газу повинен проводитися прн непрацюючому двигуні і
відключеній «масі».
16.2.9. При виявленні витікання газу під час руху водій зобов'язаний
негайно зупинити автомобіль, виключити двигун, закрити усі вентилі,
виявити несправності і вжити заходи для їх усунення. При неможливості
усунення несправності необхідно припинити роботу і повідомити про це на
підприємство.
16.2.10. При експлуатації автомобілів, що працюють на газовому
паливі, забороняється:
- запускати двигун і працювати на автомобілі з несправною газовою
апаратурою та при витіканні газу із балона або системи живлення;
- робота двигуна на суміші двох палив - бензину та газу:
- дозаправляти балони або випускати (зливати) газ у безпосередній
близькості від місць стоянки інших автомобілів або поблизу джерел вогню та
місць знаходження людей;
- зупинити автомобіль ближче 5 м від місця роботи з відкритим вогнем, а
також користуватися відкритим вогнем ближче 5 м від автомобіля:
- проводити перевірку герметичності системи живленнн відкритим
полум'ям;
- перевіряти або регулювати прилади електрообладнання, не
переконавшись у відсутності газу під капотом двигуна та в інших можливих
місцях його накопичення;
- експлуатувати автомобіль зі знятим газовим фільтром;
- регулювати або ремонтувати газову апаратуру (крім регулювання
холостого ходу) при працюючому двигуні;
- ударяти по газовій апаратурі та арматурі, що знаходиться під тиском;
- залишати у проміжному положенні витратні вентилі; вони повинні бути
повністю відкриті або закриті;
- застосовувати додаткові важелі для відкривання або закривання
витратних або наповнювальиих вентилів;
- експлуатувати автомобіль на бензині з відкритим електромагнітним
клапаном і витратними магістральними вентилями;
- запускати двигун при тиску газу в балонах менше 0,5 МПа (5 кг/см2).
16.2.11. Після постановки автомобіля на тривалу стоянку необхідно
закрити витратні та магістральний вентилі, випрацюватн весь газ із системи
живлення, після чого виключити запалювання і відключити «масу».
При зупинці двигуна на короткий час (не більше 10 хв) магістральний
вентиль дозволяється залишати відкритим.
16.2.12. Заправляти автомобілі газом дозволяється тільки на стаціонарних
або пересувних газонаповнювальних станціях.
16.2.13. Перед заправкою автомобіля газовим паливом необхідно:
висадити пасажирів із кабіни (кузова) або салоне автомобіля; зупинити
двигун, виключити запалювання; закрити магістральний вентиль, витратні
вентилі при цьому повинні бути відкриті.
16.2.14. При заправленні газовим паливом забороняється:
- стояти біля газонаповнювального шланга і балонів;
- підтягувати гайки з'сднаяь паливної системи та стукати металевими
предметами;
- проводити регулювання та ремонт газової апаратури;
- виконувати роботи, що викликають іскроутворення:
- палити і користуватися відкритим вогнем:
- працювати без рукавиць;
- заправляти балони зрідженим нафтовим газом більше як на 90% повного
об'єму;
- заправлнтн балони, якщо строк огляду їх минув, або у випадку
виявлення розгерметизації системи живлення.
16.2.15. Перед початком наповнення балонів газом необхідно спочатку
відкрити наповнювальний вентиль на автомобілі, а потім - вентиль заправної
колонки, а після наповнення балонів газом спочатку закрити вентиль
заправної колонки, а потім - наповнювальний вентиль на автомобілі.
Від'єднувати та приєднувати газонаповнювальні шланги можна тільки
тоді, коли обидва вентилі закриті.
16.2.16. Якщо під час заправлення газонаповнювальний шланг випадково
розгерметизується, необхідно негайно закрити вихідний вентиль на газона-
повнювальній колонці, а потім - наповнювяльний вентиль на автомобілі.
16.2.17. Експлуатація балонів для стиснутого природного та зрідженого
нафтового газу повинна здійснюватися згідно з Правилами будови і
безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
16.2.18. У разі виникнення пожежі на автомобілі, що працює на газі,
необхідно виключити запалювання і закрити витратні та магістральні
вентилі. Гасити пожежу необхідно вогнегасниками, кошмою, піском або
струменем розпиленої води. Балони з газом необхідно сильно поливати
холодною водою, щоб уникнути надмірного підвищення тиску в них.
16.3. Додаткові вимоги при експлуатації автомобілів у

відриві від основної балі
16.3.1. Направлення автомобілів для виконання робіт у відриві від
основної бази повинно оформлятися наказом по підприємству.
16.3.2. Наказом власника підприємства призначається також старший
групи, що направляється у відрядження (при 2 і більше автомобілів). Із числа
досвідчених водіїв або бригадирів, або начальник колони (більше 20
автомобілів) із спеціалістів підприємства, на якого покладається
відповідальність за додержання вимог безпеки праці.
Виконання вимог відповідальної особи обов'язкове для усієї групи, що
направляється у відрядження.
16.3.3. Перед направленням на роботу необхідно з'ясувати на місці
майбутнього розташування умови та особливості роботи, організацію житла
та побуту складу групи, зберігання та профілактичного обслуговування
транспортних засобів, медичного огляду водіїв.
16.3.4. Спільно з власником організації, у розпорядження якої
направляється автотранспорт, уточнити необхідне матеріальне та технічне
забезпечення, що повинно бути здійснене як безпосередньо в підприємстві,
так і на місці відрядження.
16.3.5. При підготовці до роботи у відриві від основної бази необхідно
провести профілактичне обслуговування усіх транспортних засобів. При
цьому особливу увагу необхідно звернути на вузли та агрегати, що
забезпечують безпеку руху та праці, пожежну безпеку.
16.3.6. При експлуатації, профілактичному обслуговуванні та ремонті
транспортних засобів у відриві від основної бази необхідно дотримуватись
тих же вимог безпеки, що і у звичайних умовах.
17. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ НАВАНТАЖЕННІ, РОЗВАНТАЖЕННІ

ТА ПЕРЕВЕЗЕННІ ВАНТАЖІВ

17.1.1. При навантаженні, розвантаженні та перевезенні вантажів можуть
мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- наїзди під час руху автомобілів, навантажувачів;
- наїзди при самовільному русі транспортних засобів;
- падіння працюючих з висоти і на поверхні;
- падіння вантажу;
- перекидання автомобілів'сямоскидів з відкосів, н яри;
- термічні фактори (пожежі при наливанні або зливанні палива з
цистерни автомобіля);
- наявність у повітрі шкідливих речовин (пилу).
17.1.2. Виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а також
перевезення вантажів повинно здійснюватися згідно з вимогами Правил
перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, Правил будови і
безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, ГОСТ 12.3.009-76,
ГОСТ 12.3.020-80 (розділ 2, пп. 47, 2, 33. 34 цих Правил), а також цими
Правилами.
17.1.3. Власник підприємства повинен здійснювати контроль за
виконанням вимог безпеки при роботі автомобілів на об'єктах і вживати
спільно з власниками підприємств та організацій, що обслуговуються, заходи
для забезпечення безпеки вантажно-розвантажувальних робіт та щодо
усунення виявлених порушень.
17.1.4. При централізованих перевезеннях, перед тим як направити
автомобілі, вантажно-розвантажувальні механізми та робітників на місце
навантаження (розвантаження) вантажів, власник підприємства зобов'язаний
перевірити відповідність умов праці вимогам безпеки праці у
вантажовідправників та вантажоодержувачів.
Якщо умови роботи не забезпечують безпеку вантажно-
розвантажувальних робіт, забороняється направляти на місце навантаження і
розвантаження автомобілі і людей до усунення недоліків.
17.1.5. Робота автомобілів на будівельних майданчиках, території
промислових підприємств, в кар'єрах тощо допускається тільки з дозволу
відповідальних осіб вказаних об'єктів та після проведення з водіями
цільового інструктажу у відповідності з чинними нормативними актами з
охорони праці.
17.1.6. Навантаження і розвантаження вантажів, кріплення їх і тентів на
транспортних засобах, а також відкривання та закривання бортів автомобілів,
напівпричепів та причепів здійснюється силами і засобами
вантажовідправників, вантажоодержувачів або спеціалізованих організацій.
Навантаження і розвантаження вантажів на автомобілях, обладнаних
підіймально-транспортними механізмами, здійснюється водієм.
17.1.7. Водій зобов'язаний перевірити відповідність укладання,
розміщення та надійність кріплення вантажів і тентів на транспортному
засобі вимогам безпеки, а у разі виявлення порушень - вимагати від особи,
відповідальної за навантажувальні роботи, ліквідувати їх.
17.1.8. Способи укладання вантажів повинні за безпечуватн їх стійкість, а
також можливість механізованого навантаження і розвантаження.
Вантаж повинен бути розміщений, а при необхідності закріплений на
транспортному засобі так, щоб він:
- не створював небезпеки водію та оточуючим;
- не обмежував водію оглядовості;
- не порушував стійкість транспортного засобу;
- не закривав світлові та сигнальні прилади, а також номерні знаки.
17.1.9. Маневрування транспортних засобів з вантажами після зняття з
них кріплення не допускається.
17.1.10. Вантажно-розвантажувальні роботи із застосуванням
вантажопідіймальних механізмів для вантажів, на яких не вказані схеми
строповки або зі зміщеним центром ваги, повинні виконуватись під
керівництвом особи, призначеної наказом власника організації, що виконує
ці роботи.
17.1.11. Вантажно-розвантажувальні роботи вантажопідіймальними
механізмами необхідно проводити тільки за відсутності людей (у т.ч. водія) в
кабіні (за винятком автомобілів самоскидів, кабіна яких перекрита
спеціальними захисними козирками) або у кузові транспортного засобу; вони
повинні знаходитися поза зоною дії стріли або маневрування
навантажувального механізму.
17.1.12. Водіям автомобілів дозволяється за їх згодою виконувати роботи
з навантаження і розвантаження вантажів масою (одне місце) не більше 20 кг
для чоловіків і 7 кг для жінок.
При цьому відповідальність за організацію і безпечне проведення водіями
цих робіт покладається на вантажовідправника і вантажоодержувача, що
повинно обумовлюватись договором.
17.1.13. Вантажно-розвантажувальні роботи виконуються, як правило,
механізованим способом за допомогою кранів, навантажувачів або інших
вантажопідіймальних засобів, а при незначних обсягах - засобами малої
механізації.
17.1.14. У місцях виконання вантажно-розвантажувальних робіт і в зоні
обслуговування вантажопідіймальних механізмів забороняється знаходитися
особам, які не мають прямого відношення до них робіт.
17.1.15. Забороняється виконання будь-яких робіт з обслуговування та
ремонту транспортних засобів на відстані ближче 5 м від зони дії вантажно-
розвантажувальних машин.
17.1.16. Якщо при навантаженні і розвантаженні виникає небезпека для
осіб, які виконують цю роботу, її треба припинити і вжити заходів щодо
усунення цієї небезпеки.
17.1.17. Вантажі дозволяється брати тільки з верху штабеля або купи.
17.2. Навантаження, перевезення та розвантаження вантажів

17.2.1. Вантажі, що перевозяться транспортними засобами, за масою
підрозділяються на три категорії, а за ступенем небезпеки при навантаженні,
розвантаженні та транспортуванні - на чотири групи.
17.2.1.1. Вагові категорії вантажів:
1 категорія - масою (одного місця) менше 30 кг, а також сипучі,
дрібноштучні, що перевозяться навалом тощо;
2 категорія - масою від 30 до 500 кг;
3 категорія - масою більше 500 кг.
17.2.1.2. Групи вантажів:
1 - малонебезпечні (будівельні матеріали, харчові продукти тощо);
2 - небезпечні за своїми розмірами (негабаритні);
3 - пильні або гарячі (цемент, мінеральні добрива, асфальт, бітум тощо);
4 - небезпечні вантажі згідно з ГОСТ 19433-88.
17.2.2. При постановці транспортних засобів під вантажно-
розвантажувальні роботи повинні бути вжиті заходи, що попереджують
самовільний їх рух.
17.2.3. Переміщення вантажів 1-ї категорії від складу до місця
навантаження або від місця розвантаження до складу може бути організоване
вручну, якщо відстань по горизонталі не перевищує 25 м.
При більшій відстані такі вантажі повинні транспортуватися механізмами
і пристроями.
У виняткових випадках на місцях непостійного вантаження і
розвантаження допускається проводити вантаження І розвантаження
вантажів масою до 55 кг (одного місця) вручну двома вантажниками.
17.2.4. Транспортування, навантаження та розвантаження вантажів 2-ї та
3-ї категорій на усіх постійних та тимчасових вантажно-розвантажувальних
площадках (пунктах) повинно бути механізовано
17.2.5. При завантаженні кузова автомобіля навалочннм вантажем він не
повинен підійматися над бортами кузова (стандартними або нарощеними) і
повинен розміщуватися рівномірно по усій площині кузова.
17.2.6. Штучні вантажі, що підіймаються над бортами кузова, необхідно
ув'язувати міцним справним такелажем (канатами, мотузками).
Забороняється користуватися металевими канатами та дротом.
17.2.7. Ящиковий, катно-бочковий та інший штучний вантаж повинен
бути укладений так, щоб під час руху (зрушенні з місця і крутих поворотах,
різкому гальмуванні) він не міг переміщуватися по підлозі кузова. При
наявності зазорів між окремими місцями вантажу слід вставляти між ними
міцні дерев'яні прокладки і розпірки.
Бочки з рідким вантажем установлюють пробкою догори.
17.2.8. Скляна тара з рідинами приймається до перевезення тільки в
спеціальній упаковці, її необхідно установлювати вертикально (пробкою
догори).
Забороняється установлювати вантаж у скляній тарі один на другий (у два
ряди) без відповідних прокладок (дощок), що захищають нижній шар від
розбивання під час руху,
17.2.9. Пильні вантажі дозволяються перевозити на автомобілях
(відкритих кузовах), які обладнані пологами і ущільнювачами, при цьому
повинні бути вжиті заходи, що виключають їх розпилювання під час руху.
17.2.10. Водії та робітники, які зайняті на перевезенні, навантаженні та
розвантаженні пильних вантажів або отруйних речовин, повинні бути
забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту.
17.2.11. При установленні вантажів неправильної форми та складної
конфігурації на транспортні засоби, крім вантажів, які не допускається
кантувати, їх слід розташовувати таким чином, щоб центр ваги знаходився
найнижче.
17.2.12. Вантажі, що перевищують габарити транспортного засобу по
довжині на 2 м і більше (довгомірні вантажі), перевозять на автомобілях з
причепами-розпусками, до яких вантажі повинні надійно кріпитися.
При одночасному перевезенні довгомірних вантажів різної довжини більш
короткі вантажі повинні розміщуватися зверху.
— перевозити вантажі, що виступають за бокові габарити автомобіля;
— загороджувати вантажем двері кабіни водія;
— навантажувати довгомірні вантажі вище стояків причепа.
17.2.14. При навантаженні довгомірних вантажів (труб, рейок, деревини
тощо) на автомобіль з приче-пом-розпуском необхідно залишати зазор між
щитом, який установлений за кабіною автомобіля, і торцями вантажу для
того, щоб на поворотах та розворотах вантаж не чіпляв за щит. Для
запобігання переміщення вантажу при гальмуванні та під час руху під уклон
вантаж повинен бути надійно закріплений.
17.2.15. Навантаження і розвантаження напівпричепів-панелевозів
повинно проводитися шляхом плавного опускання (підіймання) панелей без
ривків і поштовхів.
17.2.16. Напівпричепи повинні завантажуватися, починаючи з передньої
частини (щоб уникнути перекидання), а розвантажуватися - із задньої
частини.
17.2.17. Вантажно-розвантажувальні роботи в охоронних зонах
повітряних ліній електропередач дозволяється виконувати тільки після
проведення цільового Інструктажу і оформлений наряд-допуску, що
видається організацією, відповідальною за виконання робіт.
17.2.18. При здійсненні механізованого розвантаження зерна, буряків
тощо на приймальних пунктах (або в інших місцях) перекидачами,
буртоукледачами водій зобов'язаний установити автомобіль (автопоїзд) на
перекидач, буртоукладач, загальмувати його, включити нижчу передачу,
вийти з кабіни і знаходитися в безпечній зоні в межах видимості оператора.
Забороняється водію зачищати кузов від залишків буряків, зерна тощо.
17.2.19. При навантажуванні транспортних засобів екскаваторами
повинні виконуватись такі вимоги:
- транспортні засоби, що очікують навантаження, повинні знаходитися за
межами радіусу дії екскаваторного ковша і ставати під навантаження тільки
після дозвільного сигналу машиніста екскаватора;
- транспортні засоби, які знаходяться під навантаженням, повинні бути
загальмовані;
- навантаження в кузов транспортних засобів повинно проводитися
тільки збоку чи ззаду; переніс екскаваторного ковшя над кабіною автомобіля
забороняється;
- навантажений транспортний засіб повинен слідувати до пункту
розвантаження тільки після дозвільного сигналу машиніста екскаватора;
- транспортний засіб, який знаходиться під навантаженням, повинен бути
в межах видимості машиніста-
17.2.20. Розвантаження транспортних засобів біля підкосів, силосних ям,
ярів тощо дозволяється при наявності колесовідбійного бруса.
При відсутності колесовідбійного бруса забороняються під'їжджати до
брівки розвантажувальної площадки ближче ніж на 3 м.
17.2.21. Небезпечні вантажі і порожня тара з-під них приймаються до
перевезення і перевозяться відповідно до вимог Правил перевезення
небезпечних вантажів автомобільним транспортом в УРСР та Інструкції по
перевезенню небезпечних вантажів.
17.2.22. На усіх вантажних місцях, що містять небезпечні речовини,
повинні бути ярлики, що позначають: вид небезпечного вантажу, верх
упаковки, наявність крихких посудин в упаковці.
17.2.23. Не допускається виконувати вантажно-розвантажувальні роботи з
небезпечним вантажем при виявленні невідповідності тари вимогам
нормативно технічної документації, несправності тари, а також при
відсутності маркірування і попереджувальних написів на ній.
17.2.24. Навантаження небезпечного вантажу на автомобіль та
розвантаження його з автомобіля повинно проводитися ари виключеному
двигуні, за винятком випадків наливання та зливання (нафтопродуктів в
автоцистерну), що робиться за допомогою насоса, який установлений на
автомобілі і приводиться в дію двигуном автомобіля. Водій в такому разі
знаходиться біля пульта керування насосом.
- сумісне перевезення небезпечних речовин і харчових продуктів або
фуражу;
- палити і використовувати відкритий вогонь при навантаженні,
розвантаженні та перевезенні вибухонебезпечних, пожежонебезпечних
вантажів.
17.2.26. Кузов автомобіля перед подачею до місця навантаження
контейнерів повинен бути очищений від сторонніх предметів, в також снігу,
льоду, сміття тощо. Покрівля контейнерів також повинна бути очищена
вантажовідправником (вантажоприймачем) від снігу, сміття та інших
предметів.
17.2.27. Працівникам, які беруть участь у вантажно-розвантажувальних
роботах, забороняється знаходитися на контейнері і в середині його під час
підіймання, опускання та переміщення, а також на поряд розташованих
контейнерах.
17.2.28. Водій зобов'язаний оглянути навантажені контейнери з метою
визначення правильності вантаження, справності, а також надійності
кріплення контейнерів на спеціалізованих напівпричепах або універсальних
автомобілях (автопоїздах).
17.2.29. Проїзд людей в кузові автомобіля, де встановлені контейнери, і в
самих контейнерах забороняється.
17.2.30. При транспортуванні контейнерів водій зобов'язаний
додержуватись таких заходів перестороги:
- різко не гальмувати;
- знижувати швидкість перед поворотами, закругленнями та нерівностями
дороги;
- звертати особливу увагу на висоту воріт, мостів, контактних мереж,
дерев тощо.
17.2.31. На автопоїздах-борошновозах і цементовозах не дозволяється:
- перебувати на верхній площадці напівпричепа, якщо цистерна
знаходиться під тиском;
- підключати І відключати штепсельні роз'єднання під напругою;
- працювати при несправних запобіжних клапанах і манометрах,
підвищувати тиск вище норма, встановленої в експлуатаційній документації;
- відкривати кришку завантажувального люка або ціанувати гайку
відкидного болта кришки при наявності тиску в цистерні. Застосовувати
будь-які важелі для затягування гайки відкидного болта;
- наносити удари по цистернах, що знаходяться під тиском;
- включати компресорну установку зі знятим огородженням клинопасової
передачі.
Для усунення несправностей необхідно автопоїзд відключити від джерела
електроенергії, а тиск в цистернах знизити до нуля.
При виконанні робіт на верхній площадці няпівпричепа-борошновоза
необхідно обов'язково установити у вертикальне положення відкидне
17.2.32. Вантаження автомобілів на залізничні платформи і їх
розвантаження повинні робити відповідні служби залізниць.
Як виняток, допускається участь водіїв у вантаженні або розвантаженні в
тих випадках, коли вони здійснюються без застосування
вантажопідіймальних механізмів («своїм ходом»).
17.2.33. Перед завантаженням автомобілів на залізничні платформи за
допомогою вантажопідіймальних механізмів водій зобов'язаний:
- від'єднати клему від акумуляторної батареї;
- у разі завантаження автомобілів ущільнюючим способом типу «ялинка»
довести рівень палива у наливному баці до половини або менше половини
його ємкості;
- перевірити справність пробки паливного бака і надійність його закриття.
17.2.34. Після завантаження автомобіля на залізничну платформу
необхідно переконатися у надійності Його кріплення, відсутності на ньому та
платформі замащених обтиральних матеріалів і додаткових ємкостей з
горючими та мастильними рідинами.
17.2.35. Усі працівники автопідприємств, які направляються у
відрядження, повинні перевозитися тільки у пасажирських вагонах.
Забороняється знаходження людей на платформах (напіввагонах) і в кабінах
автомобілів під час руху потяга.
17.2.36. Перевірки стану кріплення автомобілів, що перевозяться на
платформах, під час слідування повинна робитися тільки на зупинках
особами, які заздалегідь призначені начальником автоколони (зведеної
колони).
17.2.37. На зупинках забороняється відкривати двері для проникнення в
кабіну і робити інші дії, які можуть привести до дотику лінійних проводів
високої напруги контактної мережі, навіть у тому випадку, якщо у даний
момент контактна мережа над вагоном відсутня.
17.3. Вимоги до вантажно-розвантажувальних площадок

17.3.1. Вантажно-розвантажувальні площадки та під'їзні шляхи до них
повинні мати тверде покриття і утримуватись у справному стані; взимку
під'їзні шляхи, місця роботи вантажопідіймальних механізмів, стропальників,
такелажників та вантажників, трапи (помісти), платформи, шляхи проходу
повинні очищатися від льоду (снігу) і, в необхідних випадках, посипатися
піском або шлаком.
Для проходження (підйому) працівників по робоче місце повинні бути
передбачені тротуари, сходи, містки, трапи, які відповідають вимогам
безпеки.
Місця перетинання під'їзних шляхів з канавами, траншеями і
залізничними коліями повинні бути обладнані настилами або мостами для
переїзду.
Вантажно-розвантажувальні площадки повинні мати розміри, що
забезпечують необхідний фронт робіт для встановленої кількості автомобілів
і працюючих.
Розвантажувальні площадки біля відкосів, ярів, силосних ям тощо повинні
мати надійний колесовідбійний брус висотою не менше 0,7 м для обмеження
руху автомобілів заднім ходом.
17.3.2. На площадках для укладання вантажів повинні бути позначені
межі штабелів, проходів та проїздів між ними. Не допускається
розташування вантажів у проходах та проїздах.
Ширина проїздів повинна забезпечувати безпеку руху транспортних
засобів і підйомно-транспортних механізмів.
17.3.3. Відповідальність за стан під'їзних шляхів і вантажно-
розвантажувальних площадок несуть власники підприємств, у віданні яких
вони знаходяться.
17.3.4. При розміщенні автомобілів на ваитажно-розвантажувальних
площадках відстань між автомобілями, що стоять один за одним (у глибину),
повинна бути не менше 1 м, а між автомобілями, що стоять поряд (по
фронту), не менше 1,5 м.
Якщо автомобілі встановлюють для навантаження або розвантаження
поблизу будівлі, то необхідно передбачати колесовідбійний брус, який би
забезпечував відстань між будівлею і задньою частиною автомобіля не
менше 0,8 м.
Відстань між автомобілем і штабелем вантажу повинна бути не менше 1
м.
При навантаженні (розвантаженні) вантажів з естакади, платформи,
рампи, висота яких дорівнює висоті підлоги кузова, автомобіль може
під'їхати щільно до них.
У разі різної висоти підлоги кузова автомобіля і платформи, рампи,
естакади необхідно використовувати трапи, перекладки тощо.
17.3.5. Естакади, платформи, рампи для проведення вантажно-
розвантажувальних робіт із заїздом яв них автомобілів повинні
обладнуватися огородженням, покажчиками допустимої вантажопідйомності
і колесовідбівними пристроями. При їх відсутності в'їзд на естакади,
платформи, рампи забороняється.
17.3.6. Рух автомобілів і вантажопідіймальних машин на вантажно-
розвантажувальних площадках і під'їзних шляхах повинен регулюватися
загальноприйнятими дорожніми знаками і покажчиками. Рух повинен бути
потоковий. Якщо через виробничі умови потоковий рух організувати
неможливо, автомобілі повинні подаватися лід навантаження і
розвантаження заднім ходом, але так, щоб виїзд їх з території площадки
робився вільно, без маневрування.
17.3.7. Для переходу працюючих по сипучому вантажу, якнй мас велику
текучість і здатність засмоктування, слід установлювати трапи чи настили з
поручнями вздовж усього шляху пересування.
17.3.8. Освітлення приміщень і площадок, де проводяться вантажно-
розвантажувальні роботи, повинно бути не менше 20 лк.
17.4. Підйомно-транспортні роботи

17.4.1. Технічний стан і організація експлуатації вантажопідіймальних
машин, що застосовуються для проведення підіймально транспортних робіт,
повинні відповідати Правилам будови і безпечної експлуатацій
вантажопідіймальних кранів, інструкцій заводів виготовлювачів та цим
Правилам.
17.4.2. Вантажопідіймальними машинами дозволяється підіймати
вантаж, маса якого разом а тарою не перевищує допустиму їх
вантажопідіймальність.
17.4.3. Підйом дрібних штучних і сипучих вантажів повинен
проводитися у виробничій тарі, виготовленій відповідно до вимог ГОСТ
19822-88 (розділ 2, п. 36 цих Правил) і випробуваній на міцність
навантаженням, яке на 25% перевищує її номінальну вантажопідіймальність
протягом 10 хв.
Вантаж у тарі без кришок повинен знаходитися нижче рівня її бортів на
0,1 м.
17.4.4. При переміщенні вантажу вантажопідіймальними машинами
знаходження працюючих на них (крім машиніста), на вантажі і у зоні
можливого його падіння не допускається.
Після закінчення і у перерві між роботою вантаж, вантажозахоплювальні
пристрої, механізми (ківш, грейфер, електромагніт тощо) не повинні
залишатися у піднятому положенні.
Переміщення вантажу над приміщенням і транспортними засобами, де
знаходяться люди, не допускається.
17.4.5. До керування автокраном допускаються тільки водії автомобілів,
які пройшли навчання за програмою кранівників і мають при собі
посвідчення на право виконання цієї роботи.
17.4.6. Під час проведення робіт з підіймання і переміщення вантажів
автокраном особа, що проводить роботи, зобов'язана додержуватись таких
вимог:
- перед початком роботи перевірити стан автокрана і дію усіх його
механізмів;
- знати характер майбутньої роботи;
- перед початком підіймання вантажу обов'язково опустити і закріпити усі
упори, що забезпечують стійке положення крана;
- перед початком переміщення вантажів подати сигнал;
- не починати вантажних операцій, не переконавшись у безпеці
оточуючих осіб;
- під час підготовки вантажу до підіймання слідкувати за кріпленням і не
допускати підіймання погано застропленого вантажу;
- підняти оантаж на висоту 0,2-0,3 м і переконатись, чи тримають гальма,
чи добре підвішений вантаж, чи стійке положення крана, а потім продовжити
підіймання;
- приймати сигнали до роботи тільки від одного стропальника-
сигнальника; аварійний сигнал «Стій!» приймається від будь-якої особи, яка
подає його; незрозумілий сигнал уважати за сигнал «Стій!»;
- при підійманні вантажу, маса якого наближається до граничного
значення для даного вильоту стріли, необхідно попередньо підняти цей
вантаж на 0,1 м, перевірити стійкість крана і тільки після цього продовжити
підіймання;
- укладати вантаж на стелажі і на транспортні засоби рівномірно, не
перевантажуючи одну із сторін;
- опускати вантаж плавно;
- після закінчення роботи опустити і закріпити стрілу у транспортному
положенні.
17.4.7. Під час роботи автокрана не допускається:
- підіймати вантаж, маса якого перевищує, вантажопідіймальність
автокрана при даному вильоті стріли, а також максимальну його
вантажопідіймальність:
- підіймати вантаж настановленої маси, засипаний землею або завалений
будь-якими предметами, що примерзли до землі або іншого предмету;
- допускати розкачування піднятого вантажу;
- витягати із землі стовпи, палі, шпунти тощо;
- експлуатувати несправний автокран (всі виявлені несправності повинні
негайно усуватися);
- вантажити (розвантажувати) при несправному освітленні автокрана або
недостатньому освітленні робочої площадки в темний час доби;
- працювати без встановлених упорів;
- переміщати вантаж шляхом підтягування або підіймати його при
косому натязі вантажного троса;
- різко гальмувати нри підійманні, опусканні вантажу або повороті
кранової установки;
- переміщати автокран з піднятим вантажем;
- переносити вянтажі над людьми;
- працювати з канатом, що має вм'ятини, обриви хоч би однієї стальки або
обірваних дротів більше, чим це допускається Правилами будови і безпечної
експлуатації вантажопідіймальних кранів;
- працювати під лініями електропередач і в інших небезпечних зонах без
наряд-допуску.
17.4.8. Підіймання і переміщення вантажу двома або декількома кранами
здійснюється згідно з проектом ябо технологічною картою і тільки під
безпосереднім керівництвом особи, відповідальної за безпечне проведення
робіт з переміщення вантажів кранами.
17.4.9. На автокрані з електричним приводом забороняється працювати:
- з несправними або знятими кожухами (огородженням) струмоведучих
частин;
- з пошкодженою ізоляцією електропроводки і кабеля;
- при пошкодженні зануляючої електропроводки;
- з відкритими дверцями шаф електрообладнання;
- без гумового килимка в кабіні.
17.4.10. Обслуговування електрообладнання автокранів дозволяється
виконувати тільки спеціально підготовленому персоналу.
17.4.11. При навантаженні або розвантаженні автомобіля, який
обладнаний вантажопідіймальним бортом, забороняється:
- робота при відсутності або несправності упорних планок фіксаторів на
платформі;
- робота вантажопідіймальним бортом при несправній і
невідрегульованій гідросистемі:
- проводити вантаження і розвантаження за допомогою
вантажопідіймального борта на нерівних площадках з ухилом більше 3%;
- підіймання і опускання людей на платформі борта;
- проводити ремонтні і монтажні роботи під платформою борта без
кріплення його страховочиим тросом до кузова автомобіля.
17.5. Стропапьні та такелажні роботи

17.5.1. До виконання стропальних та такелажних робіт допускаються
особи, що мають посвідчення на право проведення цих робіт.
Для підвішування на гак крана вантажів без попередньої обв'язки
(вантажі, які мають петлі, рим-болти, цапфи, а також ті, що знаходяться в
ковшах, контейнерах або іншій тарі) можуть допускатися робітники
основних професій, додатково навчені за скороченою програмою
стропальника. До цих робітників ставляться ті ж вимоги, що й до
стропальників.
Прн спільному виконанні робіт кількома стропальниками, один із них
повинен бути призначений старшим.
17.5.2. Дозволяється строп у вати тільки той вантаж, схема стропування і
маса якого відомі. Мнса вантажу, який підіймається, не повинна
перевищувати граничних навантажень строп, що вказані на ярлику, і
навантажень підіймальних кранів.
17.5.3. Канати, ланцюги накладають на вантаж рівномірно, без вузлів і
перекручування, а на гострі ребра вантажу слід підкладати під стропи
прокладки, що запобігають їх пошкодженню.
При подвійних гаках вантаж, що підіймається, необхідно підвішувати
рівномірно на обидва роги.
Вантаж повинен підвішуватися з урахуванням центра ваги так, щоб при
підійманні він одночасно усією площиною, на яку спирається, відривався від
землі або опори.
17.5.4. Стропування великогабаритних вантажів (металевих,
залізобетонних конструкцій тощо) необхідно робити за спеціальні пристрої,
стропувальні вузли або визначені місця.
17.5.5. Місця стропувавня, положення центра ваги і маса вантажу повинні
бути позначені підприємством - виготовлювачем продукції або
вантажовідправником.
17.5.6. Опускати вантаж необхідно так, щоб стропи не защемлялись ним і
легко знімались з нього. Знімати стропи можна тільки після установлення
вантажу на опору.
17.5.7. При укладенні вантажів круглої форми на площині необхідно
запобігати можливості їх скочування шляхом підкладання прокладок, упорів
тощо.
17.5.8. При підійманні, розвороті і опусканні громіздких і довгомірннх
вантажів направляти їх дозволяється тільки за допомогою відтяжки
(розтяжки) із стального або іншого матеріалу канату необхідної довжини або
легких міцних багрів.
Направляти вантаж руками забороняється.
17.5.9. Підлазити під ледь піднятий вантаж для підведення строп
забороняється. Стропи повинні підводитися гачками із товстого дроту або
баграми.
17.5.10. Перед підійманням вантажу краном (механізмом) усі сторонні
особи повинні віддалятися на безпечну відстань. Стропальник, знаходячись у
стороні від вантажу, подає кранівнику (оператору підйомного механізму)
сигнали про переміщення вантажу. Після підіймання вантажу на 0,2 – 0,3 м
стропальник зобов'язаний дати сигнал «Стій!», оглянути ув'язку вантажу,
перевірити справність кріплення та центрування і, якщо все в порядку,
дозволити продовжувати переміщення у необхідному напрямку.
17.5.11. При несправності обв'язки вантаж повинен бути негайно
опущений у вихідніе положення, а подальше підіймання дозволяється
проводити тільки після усунення неполадок.
17.5.12. Міцність ув'язки пучків (бухт, мотків тощо) не повинна
допускати її розриву при підійманні.
17.5.13. Перед опусканням вантажу необхідно перевірити місце для
його установлення і переконатись, що вантаж, який опускається, не упаде, не
перекинеться і не сповзе вбік.
- установлювати вантаж на тимчасові перекриття, труби і паропроводи,
кабелі тощо, а також стояти на вантажі, що переміщується, або знаходитися
під ним;
- користуватися несправними або зношеними чялочними пристроями, а
також пристроями, строк випробувань яких минув;
- поправляти (посувати) ударами кувалди, лома тощо, положення вітки
строп, якими обв'язаний вантаж;
- утримувати руками або кліщами стропи, що зісковзують при підійманні
вантажу (у таких випадках необхідно спочатку опустити вантаж на опору, а
потім поправити підв'язку);
- зрівноважувати вантаж вагою власного тіла або підтримувати частини
вантажу під час його переміщення.
17.6. Робота на авто- та електронавантажувачах

17.6.1. Керувати автонавантажувачами можуть тільки водії автомобілів,
які мають посвідчення на право керування ними.
17.6.2. Керувати електронавантажувачами мають право особи, які мають
посвідчення на право керуванням ними, а також першу кваліфікаційну групу
з електробезпеки.
17.6.3. Робота на несправному авто- та електронавантажувачі
(навантажувачі) не допускається. Навантажувачі, що мають колеса з
вантажошинами, повинні використовуватись тільки на дільницях з твердим і
рівним покриттям, а автонавантажувачі з пневматичними шинами, крім того,
- на покриттях із каменю (щебеню) і вирівняних земляних площадках.
17.6.4. Забороняється використовувати навантажувачі для перевезення і
підіймання людей.
17.6.5. Під час укладення (розбирання) штабелів вантажів
навантажувачами у зоні їх роботи не повинні проходити шляхи ручного
перенесення і перевезення вантажів, а також не повинні проводитися
перевантажувальні роботи.
Під зоною роботи навантажувача мається на увазі площадка, яка
необхідна для його маневрувяння при під'їзді до місця навантаження або
розвантаження і від'їзді назад.
17.6.6. Перед в'їздом навантажувача у вузьке місце між штабелями,
устаткуванням, елементами конструкцій будівель та споруд водій
зобов'язаний зупинити навантажувач і переконатись у відсутності людей у
зоні його роботи.
17.6.7. При переміщенні вантажів навантажувачами необхідно
застосовувати робочі пристрої (вилочні захвати, гаки, ковші тощо)
відповідно до технічної документації.
17.6.8. Навантажувачі з вилочними захватами при транспортуванні
дрібних або нестійких вантажів повинні бути обладнані запобіжною рамкою
або кареткою для упирання вантажу при переміщенні.
17.6.9. Подовжувячі вилочних захватів повинні бути обладнані защіпками
або пристроями, що надійно фіксують їх на захватах.
17.6.10. При перервах у роботі та після закінчення її вантаж повинен
бути опущений.
17.6.11. При роботі на вилочному навантажувані необхідно
дотримуватись таких вимог:
- вантаж повинен розміщуватись на захватній вилці таким чином, щоб не
виникав перекидний момент: при цьому вантаж повинен бути притиснутий
до рами вантажопідйомника;
- вантаж повинен розміщуватися рівномірно на обидві лапи і може
виходити уперед за межі вилки не більше ніж на 1/3 довжини лап;
- великогабаритні вантажі дозволяється укладати вище захисного
пристрою, але не більше одного місця, при цьому повинна бути виділена
одна особа для керівництва рухом навантажувача.
17.6.12. При роботі навантажувача зі стрілою необхідно спочатку підняти
вантаж, а потім проводити його транспортування.
Забороняється зіштовхувати вантаж зі штабеля тв підтягувати його.
17.6.13. Транспортувати вантажі дозволяється тільки тоді, коли рама
вантажопідйомника навантажувача відхилена назад до відказу. Захватний
пристрій повинен забезпечувати висоту підіймання вантажу від землі не
менше величини дорожнього просвіту навантажувача і не більше 0,5 м для
навантажувача на пневматичних шинах і 0,25 м - для навантажувача на
вантажошинах.
17.6.14. Довгоміриі вантажі дозволяється транспортувати на
навантажувачі тільки нп відкритих територіях з рівним покриттям, при цьому
спосіб захоплення вантажу повинен виключати можливість його
розвалювання або падіння вбік. Вантаж повинен бути попередньо надійно
ув'язаний в пакет.
17.6.15. Максимальний повздовжній уклон шляху, по якому дозволяється
транспортування вантажів навантажувачами, не повинен перевищувати кута
нахилу рами вантажопідйомника навантажувача.
17.6.16. При роботі на навантажувачах забороняється:
- проводити профілактичне обслуговування або ремонт навантажувача
при піднятих вантажозахватних пристроях (без страховки);
- підіймати на піддонах дрібноштучний вантаж вище захисного
пристрою, що захищає робоче місце від падіння на нього вантажу;
- відривати примерзлий або затиснути вантаж, підіймати вантаж при
відсутності під ним просвіту, який необхідний для вільного проходу вилки, і
укладати вантаж краном безпосередньо на захватний пристрій
навантажувача;
- перевозити на електронавантажупачах легкозаймисті рідини, а також
кислоти, якщо акумуляторна батарея розміщена під вантажною
платформою.
Додаток 1
ПЕРЕЛІК РОБІТ З ПІДВИЩЕНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ
1. Обслуговування і ремонт елементів підвіски автомобілів,
гідропідйомників на автомобілях-самоскидах та самоскидних причепах, їх
зняття та установка.
2. Ремонт паливної апаратури двигунів внутрішнього згорання.
3. Монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних засобів.
4. Вулканізаційні роботи.
5. Електрозварювальні, газополум'яні, ноплавочні і паяльні роботи.
6. Нанесення лако-фарбувальннх покрить, грунтовок та шпаклівок на
основі нітрофарб, полімерних матеріалів та робота з отруйними і шкідливими
речовинами.
7. Обслуговування і ремонт акумуляторних батарей.
8. Роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та
інструментів.
9. Транспортування, зберігання, експлуатація балонів, контейнерів, інших
ємкостей зі стиснутими, зрідженими, отруйними, вибухонебезпечними та
інертними газами, їх заповнення та ремонт.
10. Налив, злив, очистка, нейтралізація резервуарів, тари та інших
ємкостей з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших шкідливих речовин.
11. Роботи в замкнених ємкостях (цистернах), колодязях.
12. Вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів;
стропальні та такелажні роботи.
13. Перевезення небезпечних вантажів.
14. Монтаж, наладка, технічне обслуговування, експлуатація, ремонт і
демонтаж: вантажопідіймальних машин і механізмів, ліфтів, конвейєрів,
електроустановок.
Додаток 2
ПЕРЕЛІК
НЕБЕЗПЕЧНИХ РОБІТ, НА ЯКІ ОФОРМЛЯЄТЬСЯ
НАРЯД-ДОПУСК ПЕРЕД ЇХ ВИКОНАННЯМ
1. Роботи, які пов'язані із зняттям та установкою балонів пневморесор
автобусів.
2. Роботи в ємкостях (цистернах) з-під небезпечних вантажів.
3. Зварювальні роботи, що проводяться на тимчасових робочих місцях.
4. Роботи по ремонту паливних баків автомобілів із застосуванням
зварювання.
б. Вантажно-розвантажувальні роботи в охоронних зонах повітряних
ліній електропередач.
Додаток 3
НАРЯД-ДОПУСК
на право виконання небезпечних робіт
________________________________________________________________
найменування підприємства
Відповідальному виконавцю робіт _________________________________
(професія,
________________________________________________________________
прізвище, ім'я та по батькові)
бригадою у складі____чол.
Доручається: _________________________________________________
(найменування роботи, місце її проведення)
________________________________________________________________
При підготовці і виконанні робіт забезпечити заходи безпеки___________
________________________________________________________________
Початок роботи з__годин__хвилин «__»__________19__р.
Закінчення роботи о__годині__хвилин «__»______19__р.
Робоче місце і умови праці перевірені:
________________________________________________________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові допускаючого до роботи)
___________________
(дата, підпис)
Наряд-допуск видав - керівник робіт:
________________________________________________________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові)
___________________
(дата, підпис)
Із заходами безпеки ознайомлений, наряд-допуск одержав відповідальний
виконавець робіт______________________
(дати, підпис)
Примітка. Наряд-допуск заповнюється (оформляється) у двох

примірниках (перший знаходиться у того, хто видас наряд-допуск, другий - у
відповідального виконавця робіт).
Додаток 4
ПЕРЕЛІК
важких робіт і робіт зі шкідливими
і небезпечними умовами праці, на яких
забороняється застосування праці
неповнолітніх
1. Водій автомобіля, авто- та електронавантажувача.
2. Машиніст (оператор) мийних машин, зайнятий: промиванням деталей,
вузлів і двигунів, що працюють на етильованому бензині; миттям
асенізаційних машин.
3. Слюсар з ремонту автомобілів, зайнятий ремонтом автомобілів, що
працюють на етильованому бензині, в також автомобілів, що перевозять
асенізаційні вантажі, гниюче сміття та отрутохімікати.
4. Мастильник.
5. Випробувач двигунів, балонів.
6. Монтувальник шин.
7. Вулканізаторник.
8. Газозварник, електрозварник.
9. Мідник.
10. Маляр.
11. Акумуляторник.
12. Коваль.
13. Стропальник, такелажник.
14. Усі види робіт, пов'язані з підійманням та переміщенням вантажів
вище норм, встановлених для підлітків, в також самостійні роботи на
електроустаткуванні.
15. Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування.
Додаток 5
ПЕРЕЛІК
важких робіт та робіт зі шкідливими і
небезпечними умовами праці, на яких
заборонясться застосування праці жінок
1. Водій автомобіля, який працює на автобусі з кількістю місць понад 14

(крім зайнятого на перевезеннях в межах підприємств, міських, приміських
та перевезень у сільській місцевості протягом однієї денної зміни, за умови
незалучення до технічного обслуговування і виконання ремонту автобуса).
2. Водій автомобіля, який працює на автомобілі вантажопідйомністю
понад 2,5 тонни (крім зайнятого на перевезеннях в межах підприємств,
міських, приміських та перевезень у сільській місцевості протягом однієї
денної зміни, за умови не залученая до технічного обслуговування і
виконання ремонту вантажного автомобіля).
3. Машиніст мийних машин, який виконує вручну миття деталей двигуна
автомобіля, що працював на етильованому бензині.
4. Слюсар з паливної апаратури, зайнятий на автогосподарствах на
ремонті паливної апаратури карбюраторних двигунів, що працюють на
етильованому бензині.
5. Слюсар з ремонту автомобілів, зайнятий обкаткою двигуна із
застосуванням етильованого бензину.
6. Вулканізаторник.
7. Акумуляторник.
Додаток 6
Норми температури, відносної вологості і швидкості руху
повітря в робочій зоні виробничих приміщень,
кабінах і салонах автомобілів
Найменування Температура , °С Відносна Швидкість руху,

приміщень, вологість, % м/с
категорій робіт Опти- допустима Опти- Опти-
Допустима на робочих
Допустима на робочих
(типи автомобілів) мальна Верхня Нижня мальна мальна
місцях , постійних і
місцях , постійних і
межа межа
непостійних
непостійних
На робочих місцях
Ремонту 22-24* 25 26 21 18 40-60 75 0,1 Не

таксомоторів і 23-25 28 30 22 20 40-60 прим. 1 0,1 більше
радіоапаратури 0,1
(легка – Іа) 0,1-0,2
Постів
діагностування,
профілактичного
обслуговування та
ремонту, мийки і
прибирання
автомобілів;
дільниці
шиномонтажа і
вулканізаційна,
ремонту паливної
апаратури і
електрообладнання,
акумуляторна,
зварки, мідницько-
радіаторна,
фарбування,
агрегатна,
оббивальна,
слюсарно-механічна,
кузовна,
деревообробки,ремо
нту обладнання та
інструменту, склади 17-19 21 21 23 15 40-60 75 0,2 Не
(середньої важкості 20-22 27 27 29 16 40-60 прим. 1 0,3 більше
– II б) 0,4
0,2-0,5
Ковальсько-ресорна 16-18 19 20 13 12 40-60 75 0,3 Не
(важка III) 18-20 26 28 15 13 40-60 прим. 1 0,4 більше
0,5
0,2-0,6
Легкові автомобілі 20-23 25 - 19 - 40-60 75 0,2 Не
20-25 Прим. 19 40-60 прим. 1 0,2 більше
2 0,2
0,2-0,5
Вантажні автомобілі 18-20 23 - 17 - 40-60 75 0,2 Не
і автобуси 21-23 Прим. 17 40-60 прим. 1 0,3 більше
2 0,3
0,2-0,5
Примітки:
1. Відносна вологість повинна бути відповідно рівна: при 28°С – 60, 26°С –
65, 25°С – 70, 24°С і нижче – не більше 75%.
2. Допустима температура повинна бути не більше ніж на 3°С вище середньої
температури зовнішнього повітря о 13 год найтеплішого місяця, але не
більше 28°С.
3. Більша швидкість руху повітря в теплий період року відповідає
максимальній температурі повітря, менша – мінімальній температурі повітря.
_________________________
* В чисельнику наведені дані для холодного і переходного періодів року
(температура повітря нижче +10°С), в знаменнику – для теплого періоду року
(температура зовнішнього повітря +10°С і вище).
Додаток 7
Гранично допустимі концентрації
шкідливих речовин в повітрі робочої зони
№ Найменування речовини Величина ГДК, Клас
п/п мг/м3 небезпеки
А. У виробничих приміщеннях,
кабінах і салонах автомобілів
1 Азота оксид (в перерахунку на NO2) 5,0 III
2 Акролеїн 0,2 II
3 Бензин (розчинник, паливний) 100,0 IV
4 Метилмеркаптан 0,8 II
5 Свинець і його неорганічні сполуки
(по свинцю) 0,01/0,005 I
6 Спирт метиловий 5,0 III
7 Вуглеводні аліфатичні гранічні С1-С10
( в перерахунку на С) 300,0 IV
8 Вуглецю оксид 20,0 IV
9 Формальдегід 0,5 II
Б. У виробничих приміщеннях
10 Ацетон 200,0 IV
11 Водню хлорид (соляна кислота) 5,0 III
12 Гас (в перерахунку на С) 300,0 IV
13 Сірчана кислота 1,0 II
14 Ксилол 50,0 III
15 Уайт-спирит (в перерахунку на С) 300,0 IV
16 Толуол 50,0 III
17 Фенол 0,3 II
18 Водень миш’яковистий 0,1 I
19 Тальк 4,0 III
20 Луги їдки (розчини в перерахунку на
NaОН) 0,5 II
21 Пил рослинного походження:
- деревний 6,0 IV
- луб’яний, бавовняний тощо 2,0 IV
22 Марганець у зварювальних аерозолях
при його вмісту:
до 20% 0,2 II
Від 20% до 30% 0,1 II
__________________________________________________________________
Примітка. В чисельнику – максимальна, в знаменнику – середньозмінна.
Додаток 8
ПЕРЕЛІК
професій працюючих на підприємствах автомобільного транспорту
з віднесенням їх до груп виробничих процесів
Розрахункова Тип
Група кількість гардеробних,
виробни- чоловік число відділень
№ Найменування професій працючих чих на одну на шафи на одного
п/п процесів душову один працюючого
сітку кран
1 Водій автомобіля (легкового, 1а - 7 Загальні, одне
автофургона, автобуса); кондуктор відділення
автобуса, оператор заправних станцій або гачки на
при заправленні не етильованим вілалці
бензином
2 Водій вантажного автомобіля (крім 1б 15 10 Загальні, одне
вказаних в п. 3,6,7), водій або два
навантажувача, слюсар, з паливної відділення
апаратури (газобалонних
автомобілів), слюсар-
інструментальник, верстатник
металообробних верстатів,
електрослюсар (слюсар) черговий
та з ремонту устаткування, бляхар,
столяр, оббивальник, комірник.
3 Водій вантажного автомобіля (при 1в 5 20 Роздільні по
перевезенні курних матеріалів); одному
слюсар з паливної апаратури, відділенню
слюсар з ремонту агрегатів і
автомобілів, що працюють на не
етильованому бензині (роботи з
профілактичного обслуговування і
ремонту автомобілів; розбирання,
складання і регулювання
автомобілів, двигунів, агрегатів;
змащування автомобілів);
монтувальник шин, машиніст
насосної і компресорної установок,
налагоджувальник верстатів,
прибиральник виробничих
(службових) приміщень, машиніст
(кочегар) котельної.
4 Коваль, ресорник, терміст, 2б 3 20 Загальні,
газозварник (газорізальник), два
електрогазозварник, відділення
вулканізаторник
5 Мийник-прибиральник рухомого 2в 5 20 Роздільні по
складу, машиніст мийної установки одному
відділенню
6 Водій автомобіля, що перевозить 3а 7 10 Загальні,
різні речовини 1-го і 2-го класів одне
небезпеки і сильно пахнучі вантажі, відділення
оператор заправних станцій при
заправленні етильованим бензином
7 Водій автомобіля, що перевозить 3б 3 10 Роздільні по
інфіковані матеріали; слюсар з одному
паливної апаратури, слюсар з відділенню
ремонту агрегатів і автомобілів, що
працюють на етильваному бензині
(роботи профілактичного
обслуговування і ремонту
автомобілів; розбирання, складання
і регулювання автомобілів,
двигунів, агрегатів; змащування
автомобілів); маляр,
аккумуляторник, мідник, гальваник
__________________________________________________________________
Примітка. Водій вантажного автомобіля, який безпосередньо приймає
участь у вантажно-розвантажувальних роботах, відноситься до групи
виробничих процесів в залежності від характеру вантажу згідно з їх
санітарною характеристикою відповідно до СНиП 2.09.04-87
ЗМІСТ
1. Галузь застосування
2. Нормативні посилання
3. Загальні положення
4. Організація роботи з охорони праці
5. Вимоги безпеки до території, виробничих і допоміжних приміщень,
споруд
5.2. Територія
5.3. Приміщення і площадки для зберігання автомобілів
5.4. Приміщення для профілактичного обслуговування і ремонту
5.5. Оглядові канави і естакади
5.6. Контрольно технічні пункти
5.7. Паливозаправні пункти, пости випуску і зливу газу
5.8. В'їзди і виїзди
6. Освітлення і електробезпека
6.1. Природне освітлення
6.2. Штучне освітлення
6.3. Безпека електроустановок
7. Опалення і вентиляція
8. Водопостачання і каналізація
9. Санітарно-побутові приміщення
10. Вимоги безпеки до технічного стану
та обладнання транспортних засобів
10.2. Додаткові вимоги до вантажних
аьтомобілів, причепів, напівпричепів
10.3. Додаткові вимоги до газобалонних автомобілів
10.4. Додаткові вимоги до спеціалізованих транспортних засобів
11. Вимоги безпеки до устаткування, пристроїв, інструменту
11.2. Підйомники, домкрати
11.3. Конвеєри
11.4. Спеціалізоване устаткування, пристрої
11.5. Інструмент
12. Вимоги безпеки при зберіганні транспортних засобів
13. Вимоги безпеки при профілактичному обслуговуванні та ремонті
13.2. Миття автомобілів, агрегатів, вузлів та деталей
13.3. Перевірка технічного стану транспортних засобів
13.4. Обов'язкові роботи профілактичного обслуговування та ремонт
13.5. Додаткові вимоги при обслуговуванні та ремонті
автомобілів, що працюють на газовому паливі
13.6. Шиномонтяжні роботи
13.7. Вулканізаційні роботи
13.8. Зварювальні роботи
13.9. Мідницькі роботи
13.10. Роботи фарбувальні та антикорозійна обробка
13.11. Акумуляторні роботи
13.12. Ковальсько-ресорні роботи
13.13. Кузовні роботи
13.14. Оббивальні роботи
14. Вимоги безпеки при застосуванні шкідливих речовин
14.1. Застосування етильованого бензину
14.2. Застосування антифризу та гальмівних рідин
15. Основні вимоги безпеки при роботі на верстатах
15.2. Токарні неретати
15.3. Свердлильні верстати
15.4. Фрезерні верстати
15.5. Заточувальні та шліфувальні верстати
15.6. Робота на ножицях, пилках та пресах
15.7. Деревообробні верстати
16. Вимоги безпеки при експлуатації транспортних засобів
16.1. Підготовка до виїзду, рух по території підприємства та роботи на лінії
16.2. Додаткові вимоги при експлуатації автомобілів, що працюють на
газовому паливі
16.3. Додаткові вимоги при експлуатації автомобілів у відриві від основної
бази
17. Вимоги безпеки при навантаженні, розвантаженні та перевезенні
вантажів
17.2. Навантаження, перевезення та розвантаження вантажів
17.3. Вимоги до вантажно-розвантажувальних площадок
17.4. Підйомно-транспортні роботи
17.5. Стропальні та такелажні роботи
17.6. Робота на авто- та електронавантажувачах
Додатки

ДНАОП 0.00 1.28 97 Правила охорони праці на автомобільному транспорті

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ДНАОП 0.00 1.28 97 Правила охорони праці на автомобільному транспорті

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ДЕРЖАВНИЙ НОРМАТИВНИЙ АКТ

ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

1. РОЗРОБЛЕНІ Державним автотранспортним науково-дослідним і

Дата введення 01.10.97

№ Позначення Назва Ким, коли

6 ДНАОП 0.00-1.21-84 Правила технічної Затверджено

9 ДНАОП 0.00-4.07-93 Положення про Затверджено

53 Положення про профілак- Затверджено

4. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕРИТОРІЇ, ВИРОБНИЧИХ І

5.3. Приміщення і площадки для зберігання автомобілів

5.4. Приміщення для профілактичного обслуговування і ремонту

5.5. Оглядові канави і естакади

5.6. Контрольно-технічні пункти

5.7. Паливозаправні пункти, пости випуску і зливу газу

5.8. В'їзди і виїзди

5.8.5. Підйомні ворота повинні бути обладнані уловлювачами

6.2. Штучне освітлення

3 Оглядові канапи, Г низ

6.2.3. Освітленість території підприємства, під'їздів, проїздів

6.3. Безпека електроустановок

10.1.9. Стоянкова гальмівна система причепа (напівпричепа) при

10.2. Додаткові вимоги до вантажних автомобілів, причепів,

10.3. Додаткові вимоги до газобалонних автомобілів

10.4. Додаткові вимоги до спеціалізованих транспортних засобів

11.1. Загальні вимоги

11.4. Спеціалізоване устаткування, пристрої

12.9. Асенізаційні автомобілі, о також автомобілі, що перевозять отруйні

13.1. Загальні вимоги

13.1.9. Робочі місця, виконання робіт на яких пов'язано з небезпекою для

13.2. Миття автомобілів, агрегатів, вузлів та деталей

13.3. Перевірка технічного стану транспортних засобів

13.5. Додаткові вимоги при обслуговуванні та ремонті автомобілів, що

13.6. Шиномонтажні роботи

13.7. Вулканізаційні роботи

13.8. Зварювальні роботи

13.11. Акумуляторні роботи

13.13. Кузовні роботи

14.1. Застосування етильованого бензину

14.2. Застосування антифризу та гальмівних рідин

15. ОСНОВНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ

15.1. Загальні вимоги

15.2. Токарні верстати

15.3. Свердлильні верстати

15.5. Заточувальні та шліфувальні верстати

15.6. Робота на ножицях, пилках та пресах

16. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

16.1. Підготовка до виїзду, рух по території підприємства та робота на

16.1.43. Перед вивішуванням чистини автомобіля домкратом необхідно

16.3. Додаткові вимоги при експлуатації автомобілів у

17. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ НАВАНТАЖЕННІ, РОЗВАНТАЖЕННІ

17.1. Загальні вимоги

17.2. Навантаження, перевезення та розвантаження вантажів

17.3. Вимоги до вантажно-розвантажувальних площадок

17.4. Підйомно-транспортні роботи

17.5. Стропапьні та такелажні роботи

17.6. Робота на авто- та електронавантажувачах

Примітка. Наряд-допуск заповнюється (оформляється) у двох

1. Водій автомобіля, який працює на автобусі з кількістю місць понад 14

Найменування Температура , °С Відносна Швидкість руху,

Ремонту 22-24* 25 26 21 18 40-60 75 0,1 Не

You might also like