Національні парки Австралії як об'єкти міжнародного туризму.

Національний парк Какаду

Національний парк Какаду — національний парк, розташований в Північній

території Австралії, за 171 км від міста Дарвін. Він розташований в
Австралії, на півострові Арнемленд, на південь від міста Дарвін, біля затоки
Ван-Дімен. Площа парку 6 144 км². Національний парк Какаду — найбільша
у світі охоронна зона з екосистемою, характерною для тутешніх дельт
річок — від мангрових боліт і заростей евкаліптів до тропічних лісів, лісистої
місцевості і гранітних скель. Цей регіон був заселений людьми близько 40
тисяч років тому. Тут були знайдені печерні живописи і наскельні малюнки,
вік яких приблизно 18 тисяч років. Малюнки виконані охрою на стінах
печер і скель. Тут близько 150 тисяч робіт стародавніх людей, за якими
простежується еволюція аборигенів — первісних мисливців і збирачів.
Головна визначна пам'ятка парку Какаду — мальовничі водоспади Джим-
Джим і Твін. Різноманітні мальовничі ландшафти національного парку —
прибережні мілини, затоплювані рівнини, низини, плато, долини,
ліси, затоки, утворені гирлами річок, де багато птахів, не змінилися здавна.
Наприкінці сухого сезону вода відходить в головні річки і в озера або
затоки, утворені гирлами річок, туди тягнеться у величезній кількості і вся
живність. У сезон дощів рівнини заливаються водою, все стає зеленим і йде
в ріст.

Національний парк Улуру-Ката Тьюта

Національний парк Улуру-Ката Тьюта — національний парк в Австралії.

З 1987 року в списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Національний парк Улуру-
Ката Тьюта знаходиться в Північній території, за 1431 кілометр на південь
1
від міста Дарвін і за 440 кілометрів на південний захід від Аліс-Спрингс.
Парк займає площу в 1 326 км². Частинами парку є знамениті скелі Улуру, а
також Ката-Тьюта (Маунт Ольга), що знаходиться західніше від Улуру за 40
кілометрів.
Середня температура в літні місяці в парку становить 45 °C, середня зимова
температура −5 °C. У рік тут у середньому випадає 307,7 мм опадів.
Територію парку населяють аборигени анангу, багато з яких в наш
час[коли?] працюють провідниками і екскурсоводами туристичних груп.
Перші європейці відвідали ці місця в 1870 році. У 1872 були складені карти
регіону Улуру-Ката Тьюта. На рубежі XIX–XX століть тут почали селитися
європейські фермери, що призвело до численних сутичок між ними та
аборигенами. У 1920 році на частині території нинішнього національного
парку була створена резервація для аборигенів. Туристи почали відвідувати
територію навколо Улуру-Ката Тьюта починаючи з 1936 року. У 1976 році
Австралія передала права на територію парку народам, які жили на його
території (аборигенам), які потім «здали в оренду» парк австралійському
уряду терміном на 99 років. У 1987 році національний парк Улуру-Ката
Тьюта був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У 1995 парк
отримав Золоту медаль Пікассо — вищу нагороду ЮНЕСКО «за збереження
природи і культури аборигенів анангу».
Поведінка туристів на території національного парку строго
регламентована. За порушення передбачені дуже великі грошові штрафи.
Природний ландшафт парку — пустеля. Тварини і рослини, що мешкають у
ній, створюють єдиний біологічний цикл. Деякі з цих рослин і тварин
аборигени використовують як засоби традиційної медицини або їжу.
Рослинний світ Улуру-Ката Тьюта представлений практично всіма видами,
що трапляються в Центральній Австралії. Деякі з цих рослин вкрай рідкісні і
поширені лише на території національного парку. З дерев тут ростуть різні
види евкаліптів, акації, гревіллея. Час цвітіння рослин настає взимку і після
дощів.

2
Національний парк Пурнулулу

Національний парк Пурнулулу — національний парк на

території австралійського штату Західна Австралія. Заснований
в 1987 році, а у 2003 році включений до списку об'єктів Світової
спадщини ЮНЕСКО. У перекладі з однієї з мов австралійських
аборигенів «Пурнулулу» означає «пісковик» Національний парк
розкинувся на площі в 239 723 га на території північно-східної
частини Західної Австралії на плато Кімберлі]. Площа резервного
фонду парку становить 79 602 га. Найближчими містами
є Кунунарра, знаходиться приблизно за 300 км на північ, і Голлз-
Крік, на півдні. Рельєф на території парку украй різноманітний і
представлений чотирма основними екосистемами: гірським
ланцюгом Бангл-Бангл площа — близько 45 тис. га), який є сильно
розітнутим плато з численними формаціями, що утворилися
з девонського пісковику; обширними піщаними рівнинами, що
оточують Бангл-Бангл; трав'янистою рівниною річки Орд,
розташованої в східній і південній частині
парку; вапняковими скелями на заході і сході національного парку.
Головною визначною пам'яткою парку є гірські утворення хребта
Бангл-Бангл, які в результаті ерозії впродовж 20 мільйонів років
утворили конуси, що нагадують формою вулики. Ці утворення
мають багатошарову структуру: яскраво-помаранчевий пісковик
чергується з темними смугами, що досягають ширини в кілька
метрів і товщини в кілька міліметрів. Всі вони сформовані
з ціанобактерій (синьо-зелених водоростей), майже ідентичних до
якнайдавніших живих організмів Землі. Яскраво-оранжеві смуги
пісковику, на відміну від темних смуг, володіють низькою
водопроникністю під час сезону дощів і оберігають утворення від
швидкої ерозії. Крім того, вони містять оксиди заліза і марганця, які
додають цим смугам їх яскравий відтінок]. Карстові утворення на
території національного парку мають важливе наукове значення,
оскільки є яскравою демонстрацією процесу утворення
конусоподібних карстових формацій з пісковику
(геоморфологічне явище, мало досліджене досі).

3
4