УКРАЇНСЬКИЙ

ЕТИКЕТ
 В кожного народу є свої, перевірені
часом, усталені загальноприйняті норми
етикету.
Неповторний та самобутній етикет має
і наш Український народ.
Викристалізувавшись протягом довгого
часу, він залишається для нього важливим
культурницьким дороговказом.
 ГОСТИННИЙ ЕТИКЕТ

В українській родині завжди панував

культ гостинності і звичайно ж в цьому
прекрасному народному культі діяли свої
усталені норми етикету. Зайшовши в хату
гість повинен скинути шапку чи інший
головний убір. Обовя'язково повинен
посміхнутися і привітатися зі словами:
«Здраствуйте у вашій хаті, на хліб – сіль
багатій». Українська гостинність вирізнялася
особливою гуманністю, глибинне коріння
якої є спільним для всіх східних слов'ян. Із
давніх давен було заведено, що той, хто
відвідає оселю, тривалий час вважається
своїм.
 За нормами народного етикету умови
гостювання суворо регламентувалися.
По-перше – не прийнято було ходити в гості під
час польових робіт.
По-друге – негативно засуджувалось гостювання
в будні дні. В ці дні дозволялися відвідини
родичів чи сусідів лише у господарських справах.
По-третє – гість, який прийшов у звичайній
справі, обов'язково повиннен бути запрошений до
оселі хоча б, як говорять в народі,"хоч на
хвилинку.
По-четверте – якщо гість не мав часу
пригощатися за столом, тоді його садовили на
лаву біля печі, яку протерали чистою ганчіркою.
По-п'яте – гість обов'язково мусив присісти, хоч
на декілька хвилин, оскільки у противному разі
цю хату обминуть "старости".
 Характеризуючи гостинний етикет українців слід
особливим чином звернути увагу на трапезу, тобто
обряд частування.
По-перше – гостю відводилось найкраще і
найзручніше місце в кімнаті де проходить трапеза.
По-друге – господарі не повинні були сідати під час
трапези за стіл, а весь час ходити біля гостей
підносячи їм їжу і припрошуючи їх їсти.

По-третє – гості не мали права починати

самостійно пригощатися, не отримавши
благословіння від господаря будинку.
По-четверте – гості не повинні були брати будь-
що зі столу, а тим більше виходити під час
трапези із-за столу.
По-п'яте – обов'язковим під час гостин було
вживання горілки.
 Український мовленнєвий етикет - це національний кодекс словесної добропристойності, правила
ввічливості. Він сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від
покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської
гідності та честі, української шляхетності й аристократизму духу.
 Український мовленнєвий етикет передбачає властиві українцям національно-специфічні правила
мовленнєвої поведінки, утілені в системі стійких формул і виразів для прийнятих і запропонованих
суспільством ситуацій чемного контакту зі співбесідником. До таких ситуацій належать: звертання до
співрозмовника та привернення його уваги, вітання, знайомство, вдячність, пробачення, прощання
тощо.
 У кожній життєвій ситуації мають
застосовуватися відповідні вислови. Це
вітання типу: «Слава Ісусу Христу»,
«Христос народився» (на Різдво),
«Христос воскрес» (на Великдень),
«Доброго ранку», «Добрий день»,
«Добрий вечір», «Зі святом»; прощання:
«До побачення», «Бувайте здорові», «До
вечора», «До зустрічі», «До завтра»,
«Прощавайте», «На все добре»;
вдячності: «Дякую», «Щиро вдячний».
 В українському мовленнєвому
етикеті є чіткі правила, хто з ким, коли і
як повинен вітатися: молодший першим
вітається з людиною старшого віку,
чоловік - із жінкою (чи юнак з
дівчиною). А у приміщенні першим
вітається той, хто заходить: «Добрий
день», «Доброго вечора», «Доброго
ранку». Залишаючи приміщення,
кажуть: «До побачення», «Бувайте
здорові». У селі традиційно вітаються з
усіма односельцями і навіть з
незнайомими людьми.
Основна вимога мовленнєвого етикету -
увічливість, статечність, пристойність,
уважність і чемність співрозмовників.
Справді, вихована людина поштиво
розмовляє завжди, скрізь і з усіма. Народна
практика живого спілкування багата на слова
ввічливості, які ще називають чарівними.
 Діловий етикет

Діловий етикет посідає особливе місце в

мистецтві поведінки. У цьому етикеті немає
крайнощів і застарі­лих формальностей, він
не ускладнює, а спрощує та робить життя
приємнішим. Його правила засновані на
таких моральних категорі­ях, як ввічливість,
тактов­ність, коректність, поряд­ність.
Володіння правила­ми етикету усуває
скутість, дає змогу не скривдити ді­лового
партнера незграбним словом або дією, і
водночас — не втратити власне достоїнство
й престиж фірми.
Зайшовши в приміщення, де знаходяться
люди, потрібно привітати легким нахилом
голови всіх незнайомих і потиснути руку
знайомим. Чоловік перший вітається з
жінкою, молодший за віком - зі старшим,
підлеглий - зі своїм керівником і т.п.

До привітання рукостисканням чоловікам

рекомендується вдаватися завжди, жінкам
- за взаємною згодою. Коли чоловіка
представляють жінці, руку першою
простягає жінка. У деяких випадках
чоловік першим подає руку жінці, але
тільки тоді, коли він набагато старший за
віком або стоїть незрівнянно вище по
службовому положенню.
 Важливим елементом ввічливості в діловому спілкуванні є представлення. Слід
уникати при цьому (не допускати) надмірної фамільярності, краще вживати прості
фрази. Коли чоловіка представляють жінці, він повинен встати і злегка
поклонитися, а жінка залишається сидіти.
Етикет ділової поведінки вимагає, щоб запрошені на прийом, суворо дотримувалися правил
щодо одягу, поведінки за столом, спілкування, обміну візитними картками і т.п

Так, на всі прийоми, які влаштовуються до

20 годин, чоловікам можна одягати костюм
будь-якого неяскравого кольору, а на
прийоми, які починають в 20 годин і
пізніше, рекомендується костюм чорного
або іншого кольору. Основний ділової
одягом жінки є костюм. Плаття носять
лише однотонні і тільки влітку; зачіска,
макіяж і біжутерія повинні органічно
доповнювати діловий костюм (спідницю,
жакет, блузку).
Обмін візитними картками може здійснюватися точно за рангом
посад, які займають ділові партнери. При цьому обмін повинен
супроводжуватися взаємними легкими поклонами, отримавши
візитну картку, варто прочитати вголос ім'я та прізвище
співрозмовника (ділового партнера), уточнити його посаду.
 Важливим елементом ділового
спілкування і обов'язковою передумовою
успішної підприємницької діяльності є
переговори. Необхідно ретельно
готуватися до бесід та переговорів.

На питання партнера слід відповідати не

загальними фразами, а
демонструючи знання технічних і
організаційних деталей всіх аспектів
предмета переговорів. Дуже важливо, щоб
у переговорах брали участь не
тільки керівники фірм, а й фахівці
та менеджери, які знають «тонкощі» тих
питань, які є предметом переговорів.
 Правила етикету за столом
Якщо ви прийшли в гості, не поспішайте відразу ж
сідати за стіл. Зачекайте, поки господиня запросить
вас, можливо, вам запропонують попередньо
визначене місце.

Немає потреби вітатися з кожним присутнім гостем,

ви цілком можете обмежитися загальним
привітанням, не забувши окремо привітатися з
господарем і господинею.
 Небажано сідати надто близько або
надто далеко від стола. Вам буде
незручно брати страви і їсти.

Не варто також надмірно активно жестикулювати,

адже ви можете ненароком зачепити сусіда, розлити
вино на скатертину або розбити тарілку.

Не тягніться за бажаною У ресторані чи

стравою, сільничкою чи соусом в гостях поводьтеся природно і
через весь стіл. Ви ризикуєте невимушено, але не вульгарно.
забруднити одяг або Не варто привертати до себе
перевернути на скатертину увагу надмірно галасливою
вміст тарілки чи келиха. Краще манерою розмовляти. Не
попросіть сусіда або офіціанта потрібно впадати і в іншу
подати вам те, що потрібно. крайність і не приймати участі
в загальній розмові.