Транскрибування звуків

японської мови Міжнародної

фонетичної асоціації, романджі,
російська і українська
транскрипції
Зробила студентка факультету сходознавства
Кафедра японської філології
Група яп04-21
Возная Олександра
СИСТЕМИ ПЕРЕДАЧІ ЯПОНСЬКОЇ
МОВИ
Сучасну систему японського письма складають канджі, абетки
хірагана та катакана і латинська абетка, яка моє назву ромаджі.
Основна система упорядкування літер є Ґодзюон.
 Горизонтальними координатами у ній виступають рядки 5
голосних, а вертикальними — приголосних.
Сучасна фонетична система японської мови заснована на 5
голосних, 2 напівприголосних і 12 приголосних .
Саме тому навколо передачі цієї системи письма й досі ведуться
дискусії серед науковців.
Оскільки японський алфавіт відрізняється від європейських мов
графічно, застосування транслітерації у європейських мовах не
представляється можливим. Але, дуже важливо підкреслити, що це
стосується передачі саме побуквеної.
Серед дослідників, які займалися проблемою передачі японських
слів кириличною абеткою (у російську мову), можна виділити
науковця, як Євгенія Поліванова.
Серед дослідників, які займалися проблемою передачі японських
слів латиницею, можна виділити Джеймса Кертіса Гепберна та
розроблену Елеонорою Джорден так-звану систему JSL.
Серед дослідників, які займалися проблемою передачі японських
слів саме українською абеткою, можна виділити імена таких
науковців, як: Івана Бондаренко та Олександр Коваленко.
 ЄВГЕНІЙ
ПОЛІВАНОВ(1891-1938рр)
Народився 28 лютого або 12 березня 1891
року в місті Смоленкс, Російська імперія.
Він був радянський лінгвіст, сходнознавец
та літературознавець.
В 1914 році вийшла перша наукова праця.
Система Поліванова розроблена у 1917
році.
1 серпня 1937 року був арештований за
звинуваченням у шпигунстві на користь
Японської імперії. 25 січня 1938 року
розстріляний.
Реабілітований 3 квітня 1963 року.
 СИСТЕМА
ПОЛІВАНОВА
Вона була орієнтована на токійську вимову і мала наблизити звучання записаних
відповідно до неї слів до мови японців.
У цій системі було завдання бути зрозумілой без знання умовностей, тобто щоб її
асоціації між звуками і буквами були б однакові з асоціаціями, що існують у
відомій читачеві писемності і також щоб не було знаків, які не вживаються в
россійській мові.
Більшість знаків японської мови передаються доволі прямо та зрозуміло, але при
цьому все ж існують неоднозначні, спірні моменти.
До них належать такі: си/ши し та シ , ся/шя しゃ та シャ , сю/шю しゅ та
シュ , сё/шё しょ та ショ , дзи/джи じ та ジ , дзя/джя じゃ та ジャ ,
дзю/джю じゅ та ジュ , дзё/джё じょ та ジョ , ти/чи ち та チ , тя/чя ちゃ та
チャ , тю/чю ちゅ та チュ , тё/чё ちょ та チョ , дзи/джи ぢ та ヂ , дзя/джя
ぢゃ та ヂャ , дзю/ джю ぢゅ та ヂュ , дзё/джё ぢょ та ヂョ .
Для し / シ загалом існують варіанти: си, ши, шьи.
Для ち / チ загалом існують варіанти: ци, чи, ти, цьи, чьи, тси.
Для じ / ジ / ぢ / ヂ загалом існують варіанти: ди, зи, дьзи, дзи, жи, джи, чжи,
жьи, джьи, чжьи.
Джеймс Кертіс Гепберн(1815-
1911рр)
Народився 13 березня 1815 року у Мілтоні,
штат Пенсільванія, США.
Він був лікарем, католицьким місіонером,
перекладач і педагог.
У травні 1867 році Гепберн у співпраці зі
своїм давнім помічником Кішідою Ґінко
опублікували японсько-англійський
словник. Запропонована Гепберном
транскрипція фактично стала першою
практичною транскрипцією японської мови
засобами латинського алфавіту.
Помер 21 вересня 1911 року в міст Іст-
Оріндж, штат Нью-Джерсі, у віці 96 років.
 СИСТЕМА
ГЕПБЕРНА
Головною особливістю системи Гепберна є те, що орфографія опирається на
англійську фонологією. Коли склади, які складаються згідно з японською
складовою азбукою, містять «нестійкий» приголосний, написання змінюється
таким чином, щоб краще відповідати справжньому звуку, який вимовить
англомовна людина. Наприклад,  し  записується як shi, а не si.
Поширення його системи в світі призвело до того, що в самій Японії в 1908 році
система Хепберна отримала назву «стандартної».
У системі Хепберна довгота голосних позначалася рискою над буквою (ō, ē…) при
відношенні до одного слова окрім [i] і подвоєнням голосної (аа, оо…) на зтику слів:
chūi але mizuumi.
У системі Хепберна, в залежності від того, яку версію використовувати, [n] перед
голосними та йотованими може передаватися як [n'] або як [n̄ ]. Останній варіант
використовується у модифікованій системі, але вимагає наявності спеціальних
шрифтів. [n] перед губними [b], [p] і [m] у традиційній системі Хепберна
записується як [m], у переглянутій — як [n], а у модифікованій — [n̄ ].
 Елеонора Джорден(1920-2009рр) 
Народилася 1920 року.
Здобула ступінь доктора філософії. в
Єльський університет під керівництвом
Бернард Блох у 1950.
У 1987 році випустила книгу «Японська:
розмовна мова», де описала свою JSL
систему.
Була одружена за репортера та дипломата
Вільяма Джордена, з яким мала спільного
сина, але шлюб кінчився розлученням.
Померла вона 18 лютого 2009 року у 89
років.
 JSL
СИСТЕМА
Система JSL є транскрипцією і має в арсеналі додаткові позначки
музикального наголосу слів, мор, та іншого для кращого вивчення фонетики
японської мови іноземцями.
JSL відрізняється від Хепберн особливо в тому, що він використовує
подвоєні голосні, а не макрони, щоб зобразити довгі голосні / oː / і / ɯː /.
Токіо (Tōkyō) та Осака Наприклад, (Ōsaka) було б написано (Tookyoo) та
(Oosaka) в JSL. Крім того, JSL представляє ん , складовий n, як "n" з
макроном над ним, (n̄ ), щоб уникнути практики, що інші системи
використовують інколи написання (n), а іноді (n ') залежно від наявності
наступна голосна або (у).
У цій системі 日本 'Японія' буде записано (nihôn), а 二 本 'два (палички)'
як (nîhon), 端 で す 'Це край' буде (hasí dèsu) (означає / hasi desu / [hàɕi des
(ɯ̀ ᵝ)].[3] (Ось чому замість макронів потрібно використовувати подвоєні
голосні.)
 Іван Бондаренко(1955р-…..)
Народився 6 жовтня 1955 року у селі Короп,
Чернігівська область.
Український мовознавец, перекладач.
Доктор філологічних наук (1999), професор
(2003), завідувач кафедри китайської,
корейської та японської філології.
З 2005 р. до 2015 р. — заступник директора
Інституту філології Київського університету.
Від грудня 2012 року — академік Академії
наук ВШ України.
 СИСТЕМА
БОНДАРЕНКА
Вимова японських звуків [t] (у позиції перед голосним [і]) та [t’] (в усіх фонетичних
позиціях) дійсно наближається до вимови української африкати [ч]. Український
приголосний [ц’], як на його думку, значно більше відрізняється від японських
звуків [t] та [t’], ніж відповідні українські глухі передньоязикові [т] і [т’].; написання
яких він і обстоює в цих випадках: [омотя].; [тьо].; [тікаку-ні].; [дзітті-но]
За своєю вимовою японські приголосні [g] і [g’] дуже близькі до українського
задньоязикового дзвінкого [ґ], тому й позначати їх у практичній транскрипції
японських слів необхідно відповідною літерою українського алфавіту:
[ґенґоґакуся], [ґьогьō]
Подвоєння як голосних, так і приголосних у складі збігається із системою
Поліванова.
Що ж стосується позиційних варіантів японських приголосних [s'(sh’)], [s’: (sh’:)],
[z(j)], то їх варто завжди передавати на письмі літерами [с] (сь, ссь) і дз, оскільки
український приголосний звук [с’] й африкат [дз] за своїми акустичними ознаками
значно ближчі до вимови зазначених японських приголосних, ніж звуки [ш] і [з] з
їх відповідними транскрипційними написаннями [ш] (шш) та [з]
 Олександр
Коваленко(1980р-….)
Народився 19 жовтня 1980 року в місті Київ.
У 2004 році переїхав працювати в Японію, у 2006
році отримав науковий ступінь Доктора наук.
В 2009 році став лектором Музичного
університету Єлизавети Баварської в місті
Хіросіма.
Автор книги «Самурайські хроніки: Ода
Нобунаґа» (2013р)
Власна система японсько-української практичної
транскрипції, створена Олександром
Коваленком, була опублікована у 2012 році. 
 СИСТЕМА
КОВАЛЕНКА
Довгі голосні записують як короткі з макроном, що позначає довготу:
ā, ӯ, ю̄ , ē, ō, я̄. Довгий голосний [i] ( [iː]) макроном не позначаємо через
зовнішню]) макроном не позначаємо через зовнішню подібність ī до ї.
Голосна [і] записується як [й] у складі дифтонгів [ai, ui, ei, oi] ( [аi],̯ [ui],],
̯
[ui],̯ [ui],],
̯ [ei],̯ [ui],],
̯ [oi],̯ [ui],])
̯ після голосного в кінці складу або в кінці
слова.
Голосна [і] записується як [ї] в сполученнях [ai, ii, ui, ei, oi] ( [а.i], [i.i],
[u.i], [e.i], [o.i]) на початку складу в середині слова .
Приголосний [n] записуємо як [м] перед [m, b, p].; [н] перед іншими
приголосними; [н] з апострофом перед голосними
Палаталізовані приголосні [s, z, c] Коваленко показує як українські
напівпом’якшені шиплячі [ш’] [ʃ], [d͡ʒ] ([ʒ]), [t͡ʃ.
 ДЖЕРЕЛА
http://www.eum.ac.jp/faculty/feature/career_support/faculty_membe
r/kovalenkooleksandr%20.html?p=65
https://philology.knu.ua/struktura-if/kafedry/kafedra-dalekoho-skhodu
/spivrobitnyky/bondarenko/
https://news.cornell.edu/stories/2009/02/noted-japanese-language-ed
ucator-died-feb-11
https://web.archive.org/web/20170822093620/http://nndiuvi.org.ua/i
mages/book/29.pdf
https://drive.google.com/file/d/1G1z8I2rawQXueOgPXJDIBuyWsSVsMQ
Tr/view
https://shron1.chtyvo.org.ua/Komarnytska_Tamara/Suchasna_iaponska
_literaturna_mova_teoretychnyi_kurs_v_2_t_Tom_1.pdf
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DB
N=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1