Professional Documents
Culture Documents
Сонорний з - формується у середній позиції (між голосним і голосним, йотованим і голосним, між р і голосним, між н і голосним,
між м і голосним, між голосним і в, між голосним і на півнімим г). Він вживався лише в кит. запозиченнях.
Напівнімий г - по різному відображався в текстах. Це глибоко піднебінний звук, який пізніше спростився до нульового, тобто
перестав використовуватися. Сформувався у позиціях ( ль і голосним, з і голосним, між йотованим і голосним).
Всі ці звуки існували до кінця 16ст
Гармонія голосних:
До світлих належали: o (ㆍ), wo (ㅗ), a (ㅏ)
До темних: u (ㅡ), wu (ㅜ), e (ㅓ)
Нейтральні: i (ㅣ)
В кінці 19 ст. короткий а випав і гармонія голосних трохи сповзла. Зараз u (ㅡ) відноситься до нейтральних.
Короткий а довго не прожив, в 17 ст., на початку новокорейського періоду, він починає розпадатися. Розпадався він в 2 етапи:
1. Короткий “а” переходить в “и”
2. “и” переходить в звичайний “а”
Гармонія голосних існувала до кінця 16 ст. і по суті було 3 тони: перший на підйом, другий і третій. Вони відображалися крапками
зліва від слова. Перший тон – одна крапка, другий тон – дві крапки, третій – не відображався:
손 (гість)
ㆍ손 (рука)
ㆍ발 (нога)
:발 (бамбукові жалюзі)
Оскільки тональна система практично нічого не давала, вона поступово вийшла з вжитку. Тобто, в 16-17 ст. ці крапки могли ще
бути в текстах, але сама система до кінця 16 ст. вважається зниклою з мови.
( стр 169-170)
МОРФОЛОГІЯ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ПЕРІОДУ
Дивлячись на основні правила морфології цього періоду, можна побачити, що не було дуже великої різниці між іменними і
дієслівними частинами мови, тобто основа була оморфна і через це було важно визначити, що це за частина мови. Єдиними
показниками за якими можна було визначити, що це за частина мови – це положення в реченні. Таким чином, є дуже багато
омонімічних основ, які неможливо розрізнити в тексті. Є багато співпадінь: між іменниками і дієсловами – однакові основи,
прислівники і прикметники – багато однакових основ .
Один з найпопулярнішим способів комбінації морфем, особливо дієслівних морфем, на той час був безафіксний. Приклад,
безафіксних оморфних основ: 빌먹다 – просити когось дати їсти. Можна також побачити, що на той час зустрічається вже
з’єднувальна голосна 아/어 між основами. В цей період також було популярним редуплікація ( додавання) , особливо серед
прислівників: 날날,가지가지. Також немає розділових відмінностей між фразою і складеним словом: 힘을 세다 / 힘세다.
( загальні правила деревації)
СТР 173-183
МОРФОЛОГІЯ 15-16 СТ. СУФІКСИ
Іменникові суфікси
У 15-16 ст. найбільш популярними були суфікси -이, -악, -아지, -야지, -자니, -더니.
У цей період сформована множина (вважається квазісуфіксом) -들 та -내(вважається більш ввічливим, гонорифічним), але
функціонують обидва. Також у цей період сформувався гонорифічний суфікс -님, суфікс -씨, тому що у цей період почала
формуватися гонорифічна лексика. Також суфікс -경.
Також формуються корейські числівники за допомогою суфікса -ㅎ.
Сумніви з приводу того, вважати їх суфіксами або закінченнями, викликають частки -음, -엄. У 15 ст. Формується багато слів, які
закінчуються на суфікс -ㅁ.
Також одним з найбільш продуктивних був суфікс -게. Та суфікс -의 який формував іменники з прикметників.
Дієслівні суфікси
Станом на 15 ст. сформувалися каузативні суфікси -이-, -히-, -기-, -리-. Також були продуктивними суфікси -오/-우, але слів з
ними залишилось небагато.
Сформувалися пасивні форми -이-, -히-, -기-.
Прикметникові та прислівникові суфікси
Найбільш вживані: -다위, -tOw, -rOw, -앟/-엏, -갛. З прислівникових популярними були -소, -리, -게, -오/우.
187-190
стр. 193-194)
С стр 205