Предмет: Вступ до корейської філології

Викладач : Аліменко Ольга Сергіївна

Аудиторія № 606/3

Розклад : 10/7 (A\B)

Екзамен

№ А/В Theme Date(y\m\d) Att.\mark

1 A Лекція 1 2019\02\05 -
2 A Лекція 2 2019\02\12 -
3 A Лекція 3 2019\02\19 -
4 A Лекція 4 2019\02\26 -
5 B Семінар 1 2019\03\05 5
6 A Лекція 5 2019\03\12 -
7 B Семінар 2 2019\03\19 5
8 A Лекція 6 2019\03\26 -
9 B Лекція7 2019\04\02 -
10 A Лекція 8 2019\04\09 -
11 B Семінар 4 2019\04\16
12 A Лекція 9 2019\04\23 -
13 B Семінар 5 2019\04\30
14 A Лекція 10 2019\05\07 -
15 B Семінар 6 2019\05\14
16 A Лекція 11 2019\05\21 -
17 B Семінар 7 2019\05\28
Лекція 1
Тема: Корейська мова на карті світу.

План:
1. Генеалогічна класифікація (гіпотези походження мови)
2. Типологічна класифікація
3. Фонетичні особливості сучасної корейської мови
Генеалогічна класифікація. Гіпотези походження мови.

1. Алтайська
(Популярна в СРСР)(Також популярна в Кореї, так як це є доказом, що корейська мова старіша
китайської)
Діячі:

- Концевич Лев Рафаїлович

- Мазур Юрій Миколайович

- Холодович Олександр Олексійович

- Густав Йон Рамстедт

|  Ніколас Поуп (Poppe) (Миколай Миколайович)

|  (Antoine Meillet)

|Підтримували теорію

2. Японська

Корейська і Японська мови споріднені і утворюють окрему групу (ХІІХ-ХІХ)(здобула

популярності в японській імперії) (Також здобула популярності за японської окупації) Базується
на залишках мови Когурьо, яка частково увійшла до японської.

Діячі:

 Араі Хакусекі (1717)

 Фуджіі Дейкан (1718)
 Вільям Джордж Астон (1879)
 Каназава Шозабуро (1910-1929)
 Семюел Мартін (1966) розробляв кодування корейської мови для американських
військових ; розробив транскрибацію корейської латинською.

3. Макроалтайська

Включає в себе і Алтайську(1) і Японську(2) теорії

Діячі:

 Рой Ендрю Міллер(1971)

 4. Драведійська

Популярна у 60-ті ,70-ті роки ХХ ст.

Діячі:

- Морган Кліпенджер (досліди базувалися на лексемах, структурі речення.)

- Гомер Ульберт

- Оно Сусумо

Офіційно корейська мова ОКРЕМА

Типологічна класифікація

Аглютинативна

Властивості:

1. Присутні відмінникові та допоміжні частки, які додаються до іменних частин мови і

відображають граматичне відношення між словами
2. Формування повних слів за рахунок об’єднання простих коренів 주말(주-тиждень 말-
кінець ), 선생(성- раніше 생- народжений )
3. Означення знаходиться перед означуваним(착한 사람)
4. Відсутність узгодження як типу синтаксичного зв’язку
a. Керування (밥을 먹다)
b. Прилягання (열심히 곤부하다)
5. Розгорнуті члени речення замість підрядних речень. В корейській мові немає
складнопідрядних та складносурядних речень . Замість них розширені дієприкметникові,
дієприслівникові звороти.

Розширені дієприкметникові(дієприслівникові) звороти...아서,니까, 지만, 고…..

Система дієприкметникових дієприслівникових зворотів.

6. Сингармонізм
-||- узгодження голосних кореня з голосними закінчення. Також зустрічаються випадки
сингармонізму в середині кореня.(дет. далі)

Поділ голосних на: світлі, нейтральні, темні.

Світлі: ㅗ, ㅏ, ㅛ, ㅑ, ㅘ 
Нейтральні: ㅣ, ㅡ
Темні: (всі інші)
Сингармонізм в середині кореня (15-16 ст.)
노랗다 – (світлі голосні) світлий, чистий жовтий колір
 너렇다 – (темні голосні) темний, брудний жовтий колір
7. Присудок завжди в кінці.

Фонетичні особливості сучасної корейської мови

21 голосна фонема
19 приголосних фонем
Фонема- найменша смислорозрізнююча частина мови
Звук- алофон фонеми (різновид звучання однієї і тієї самої фонеми)
Голосні
21 фонема:
 10 монофтонгів (один монолітний звук)
 10 дифтонгоїдів (ударний, неоднорідний голосний, що має на початку або в кінці
призвук іншого голосного, артикуляційно близького до основного ударного)
On-glide (призвук іншого звуку на початку(перед)ударним (основним)голосним)
Off-glide (призвук іншого звуку на кінці(після)ударного (основного)голосного)
 1 дифтонг (звук, артикуляція якого, має на увазі перехід від одного звукотипу(звукоряду)
до іншого)
Монофтонги

Передній ряд Задній ряд

неогублені огублені неогублені огублені
Високе
이 위 [``u] 으 우
піднесення
Середнє
에 외[``o] 어 오
піднесення
Низьке
애 아
піднесення

Огублені (лабіалі, лабілізовані)

Дифтонгоїди
І-подібні : 예, 얘, 야, 여,요,유.
У-подібні : ㅘ, ㅝ,ㅙ ㅞ
Дифтонг: ㅢ
Приголосні
19 фонем :
 12 проривних (приголосний звук, за вимоги якого, відбувається змичка артикуляційних
органів на шляху видиху повітря)
  4 щелинних (Фрекативні) (Звуки, що утворюються від тертя повітря у щелині між
зближеними органами мовлення)
 3 африкати (складний приголосний звук , який утворюється злиттям 2х простих
приголосних)

Африкати всі палаталізовані (пом’якшені)

губні Перед.яз Серед.яз Зад.яз Глибоко

зад.яз(гортанні)
Проривні Шумні ㅂㅃㅍ ㄷㄸㅌ ㄱㄲㅋ
Сонорні ㅁ ㄴ ㅇ
Щелинні Шумні ㅅㅆ ㅎ
Сонорні ㄹ
Африкати Шумні ㅈㅉㅊ

Розрізняють за :

 Місцем творення:
o Губні
o Передньоязикові
o Середньоязикові
o Задньоязикові
o Глибоко-задньоязикові (гортанні)
 За способом :
o Шумні
o Сонорні(сонанти)
 За способом творення:
o Прості : ㅂ ㅈ ㄷ ㄱ ㅅ ㅁ ㄴ ㅇ ㄹ ㅎ
o Посилені : ㅃ ㄸ ㄲ ㅆ
o Придихові : ㅋ ㅌ ㅊ ㅍ

Гемінати- посилені

Syllabus 
Лекція 2

Тема : Фонологія

План:

1. Асиміляція приголосних.
 2. Склад та супер сегментні засоби:
a. Наголос
b. Інтонація

1. Асиміляція приголосних

Асиміляція – це уподібнення звука до сусіднього, як в умовах його творення так і в акустичному

відношенні.
Типи асиміляцій :

 За напрямком (прогресивна і регресивна)

 За обсягом (повна, неповна)
 За характером змін (всі) (дзвінкість, глухість, м’якість, за місцем і способом творення)

Прогресивна – це коли передній звук впливає на наступний (음료수)

Регресивна – наступний звук впливає на попередній (신랑)

Повна – звук уподібнюється повністю(신랑)

Часткова – звук уподібнюється частково(음료수)

За характером змін (за місцем і способом творення)

1. ㅂ  ㅁ перед ㄹ,ㄴ(십년) (압록강)

2. ㄱ  ㄴ перед ㄴ,ㄹ(작년) (국립…)

Назалізовані асиміляції

3. ㄹ  ㄴ після ㅇ,ㄹ
4. ㄴ  ㄹ до, або після ㄹ (신랑) (한라산)
5. Випадення ㅎ після сонантів (열삼히)
6. Уподібнення ㅈ,ㅊ,ㅅ,ㅆ,ㅌ,ㅎ до ㄷ перед шумними приголосними
7. ㅈ,ㅊ,ㅅ,ㅆ,ㅌ,ㅎ,ㄲ перед сонорними асимілюються до ㄴ (끝나다)
8. Прості шумні переходять в посилені після простих (학교) [학꾜]
9. Прості шумні переходять в придихові шумні до або після ㅎ (밝히다)[발키다]
10. 6 і 9 (놓다)[놑따]
2. Склад та супер сегментні засоби

Склад – це звук або комплекс звуків, що вимовляються одним поштовхом видихуваного

повітря; мінімальна одиниця мовленнєвого потоку, яка складається з максимально звучного
звуку та прилеглих до нього менш звучних звуків.

( Силабема (син. Склад) – стосується тих випадків, де морфема і склад співпадають.)

Основні ознаки складу :

 Обмеженість допустимих приєднань голосних і приголосних (в кор. макс. 4)

(складотворним є голосний ( в корі!!!!))
 Проста структура внутрішньоскладових консонантних соплучень, що відповідає
принципу «хвилі звучності» (не характерно для корейської мови)
 Наявність дистрибутивних обмежень, які описуються в термінах складових позицій(певні
букви можуть стояти лише в певних позиціях )(в корейській мові носова «ㅇ»,, а також «
ㄺ», «ㄻ», «ㄼ» і т.д. не можуть стоять в початкових позиціях)
  Конспесаторні відношення за тривалістю між голосним і приголосним, які завершають
склад (не характерно для корейської мови)
 Наявність складової просодії (не характерно для корейської мови)(ті мови де є розподіл
на тверді і м’які)
 Тенденція до кореляції складоподілів і граматичних одиниць(характерно для корейської
мови)(видно чіткі межі поділів між морфемами)

Типи Складів:
 Відкритий-неприкритий (голосний)
 Закритий-прикритий (приголосний + голосний + приголосний)
 Відкритий-прикритий (голосний + приголосний)
 Закритий-неприкритий (приголосний + голосний)
3. Супер сегментні засоби
(просодичні засоби(наголос і інтонація))

Наголос – це виділення в мовленні певного складу в послідовності складів за допомогою

фонетичних засобів

Класифікація наголосів :

1. Наголос в залежності від кількості елементів які він охоплює:

 Словесний (в межах слова)
 Синтагматичний (в межах синтагми)
 Фразовий (в межах фрази)

(Синтагма- коротке словосполучення, що вимовляється одним видихом)

Класифікація наголосів за природою вимови:

1. Силовий (динамічний, еспіраторний)- де сильніше видихнули, там і наголос.(укр)

2. Музикальний (мелодійний, тонічний)- на скільки високо береться нота при вимові.(в’єт.,
тай.)
3. Кількісний (квантитативний) (за тривалістю звучання)

За наголосами мови світу поділяються на:

 Акцентні мови (динамічний, кількісний)

 Тональні мови (музикальні)
 Анакцентні мови (корейська, тюркська)

Класифікація наголосу за місцем у слові

У мові:

 Фіксований (у всіх словах мови наголос на один і той самий склад)

  Нефіксований

У слові:

 Рухомий(змінюється при додаванні морфем, граматичних форм)

 Нерухомий(при додаванні граматичних форм наголос не змінюється)

За якістю (характерно для англійської) :

 Головні
 Побічні

Функції наголосу :

 Кульмінативна (допомагає цілісно сформувати слово)

 Експресивна (допомагає вираженню емоцій)
 Сигніфікативна (допомагає розмежувати речення)
 Розмежувальна (допомагає вказати межі слів)

Інтонація- це ритміко мелодійний малюнок мовлення, який служить у реченні засобом в

реченні засобом вираження синтаксичного значення і емоційно-експресивного
забарвлення.

(допомагає почути синтаксис і емоції)

Функції:

 Розрізняти комунікативний тип речення

 Допомагає розрізнити основні смислові блоки в реченні
 Виражає емоції
 Характеризує мовця і ситуацію.(сарказм\іронія)
 Інтонація оформлює висловлене в єдине ціле і ділить його на синтагми.

Syllabus
Лекція 3

Тема: Принципи словотвору в корейській мові

План :

 Способи словотвору
 Суфікс
 Префікс
 Типи семантичних зв’язків між компонентами складного слова
1. Способи словотвору

Одиниця словотвору- морфема( найменша значуща частинка мови )

Способи словотвору:

 Морфолого-синтаксичний
o Конверсія , коли слово переходить з однієї частини мови в іншу без змін 크다-
великий, рости. work- to work- робота\працювати
 Морфологічний:
1. Безафіксний
 2. Інфіксальний
3. Суфіксальний
4. Префіксальний
5. Суфіксально-префіксальний
6. Складання коренів слів-основ

 1.Утворення нових слів шляхом скорочення довгих слів, або звуконаслідувальний

 2.Коли похідні слова утворюються за допомогою морфеми, яка встановлюється в
середину кореня чи основи (не характерно для корейської мови)
2. Суфікси

Дереваціійні
Ті які надають додаткове значення Ті, що творять нову частину мови
동이,숭이,랑이, 거리, 머리  Іменникові
 Дієслівні
 Прикметникові
 прислівникові

Іменникові суфікси- це типу 경, 껏(максимально), 꾸러기, 끼리(серед чогось, між

чимось) 님(선생님), 들(множина) 뱅이(людина) 보(людина) 장이(людина) 치
(людина) 씩(по скільки) 짜리 (вартий чогось, гроші, вартість) 씨 (ввічливість)

 Дієслівні

Пасивності Каузетивності
Ті, що творять пасивність Коли одна людина змушує іншого
щось робити
이, 기, 리, 히 이, 기, 리, 히, 우, 추 , 구
보이다- виднітися 보이다 - показувати

Якщо закінчуються на ㄹ то 100% буде 리

 Прикметникові
~롭다, ~스롭다,~ 답다 (여자 답다),~ 다맇다(скоріше\більше) ~ 만하다
(порівняльна характеристика) ~쩍다
 Прислівникові
~로, 이 (발리)
3. Префікси
Префікси не створюють нову частину мови, а лише додають нове значення

Іменникові Дієслівні(прикметникові)
 헛- (неправильний)
헛소리
되(назад)
되돌로 주다
풋- (новий\насичений\зелений)
풋밤
햇- (новий)
햇감자
치 (рух вгору)
눈을 치뜨다
최 (най…(більший))
외- (один)
엇- (відхилятися)
엇가다
불

Квазіпрефікси- здається, що префікс, але насправді - повнозначна основа

Квазісуфікси- здається, що суфікс, але насправді - повнозначний корінь
Квазі…= псевдо…
 Складання коренів слів основ

Способи поєднання основ

 Просте поєднання (눈-очі; 물- вода;눈+물=눈물 - сльози)

 Поєднання за допомогою службових морфем (잡아먹다-схопити і з’їсти; 갇다오다- піти і
повернутися)
 Лексико-синтаксичний (колись була фраза, зараз було сформовано конкретне слово)
보잘것없다
 Компресія (слова стискаються)
고려대학교  고려대
남자 친구  남친
 Редуплікація (повтори)
좀 (трохи) 좀좀(по чуть-чуть)

4. Типи семантичних зв’язків між компонентами складного слова

Семантичний зв’язок = реляція
1. Реляція додавання, підсумування, простої сукупності 눈물, 잡아먹다 (характерний
для корейської мови)
2. Реляція виведення параметра, з його протилежних властивостей. (середнє
арифметичне ) ((кит) пр. холодний+ теплий = температура)
3. Реляція осереднення ((кит) пр. лівий + правий= туди-сюди)
4. Реляція збірності і узагальнення ((кит) син + внук= нащадки)

Syllabus

Лекція 4

Тема: Основні етапи розвитку писемності

План:

1. Предметне письмо(прото-письмо)(більшість вчених не вважає прото-письмо за вид

писемності )
2. Піктографія
3. Ідеографія
4. Китайська писемність
5. Фонографія(сучасна корейська мова)
Письмо- вираження думки за допомогою фізичних предметів

1. Предметне письмо (формується 7тис. років тому) (Вузликові письмена)

 Найдавніше Перуанське кіпу (3 тис.р.д.н.е.)

Палочка з нанизаними кольоровими шнурками (найстаріша знахідка була знайдена в

1997р)
 Генрі Ертон в 2006 офіційно довів , що Кіпу- це вид письма, хоча певна кількість вчерих з
ним не згодна.

 Вампум- ірокезьке письмо (плетені пояси з предметами , частіше мушлями)( нанизані на

мотузки (ремінці) циліндричні  намистини з раковин )

Цзе-шен – китайське вузликове письмо(14-2 ст. до н.е)

На мотузці «шен» спеціальним кістяним крюком «сі» плелись вузли «цзе»
ВІКІПЕДІЯ (Використання зав'язаних вузлами шнурів, як засобу ведення записів, описано в
деяких китайських текстах.

 У  давньому Китаї  вони використовувалися, щоб здійснювати управління. Пізніше,

китайці замінювали їх письмовими знаками і числами.
 У поезії  Дао де цзін  («  Книга шляху і благодаті»)  — філософ  Лао Цзи  в чжані LXXX
закликає повернутися до звичаїв давнини, коли ще використовувалися мотузки і вузли
 За часів Жан Ченя, Сюань Юаня,  Фу Сі  та  Шень-нуна, люди зав'язували вузли, щоб
спілкуватися між собою. Для позначення важливої справи, використовувалася мотузка для
зав'язування великого вузла; для позначення незначної справи, зав'язувався невеликий
вузол. Число вузлів відповідало числу справ, з якими будуть мати справу)
 (Якщо дивитися на часи до Кирила і Мефодія на Русі також було предметне письмо)

2. Піктографія

Піктограма- умовний малюнок із зображенням певних дій, подій тощо.

Основна суть- що бачу, те й малюю.(8 тис. років до н.е.) початок зародження (Китай,
Месопотамія, Єгипет)

Малюнок  схематичне зображення (ієрогліф)

Перші пікто-тексти могли розташовуватися : вертикально , горизонтально, змійкою , або

Бустрофедон ( поворот Бика)

Бустрофедон- метод передачі морфем у піктографічному письмі зі зміною напрямку зліва

направо справа на ліво(як бик , що оре поле)

Вертикальне письмо в китайській писемності пішло від бамбукових паличок.

Бамбукові палички затонкі для горизонтального письма.

3\4 систем всіх алфавітів схожі між собою за структурою, в їх основу лягли Єгипетські і
Месопотамські письмена.
Китайські письмена вплинули лише на писемність східних країн.

3. Ідеографія

Ідеограма – письмовий знак, що позначає певне поняття. Малюєш ногу – означає ходити.
(Ідеограма)

Метафорично- не пряме значення

Метонімія- частина від цілого , або його значення; непряме значення слова

Метонімія (грец. μετωνυμία — перейменування) — це слово, значення якого переноситься на

найменування іншого предмета, пов'язаного з властивим для даного слова предметом за
своєю природою.
Наприклад, такий вислів, як «весь театр аплодував», містить у собі метонімію, виражену словом
«театр». Це слово вжите тут не у прямому, а в переносному значенні, оскільки, кажучи так, ми
маємо на увазі те, що аплодував не театр, а глядачі, які в ньому знаходилися. При цьому
поняття «театр» і «глядачі» перебувають у тісному взаємозв'язку, виступаючи як близькі за
самою своєю природою, реально, а не умовно, як це має місце в метафорі.
Китайська мова- більше метонімічна.
Більша схематичність малюнків, більш сталий набір знаків.
Ідеографія- нормальна адекватна писемність.
Китайські ієрогліфи історично і релігійно не являються ієрогліфами . Ієрогліфи- це священні
письмена в стародавньому Єгипті.
Логограма- письмовий знак, що позначає слово. Ідеограма позначає поняття, логограма-
слово.
4. Китайська писемність.

Найперша писемність. 갑골문(14-11 ст. до н.е) Найперше, що змогли відкопати, була

писемність на кістках і черепахових панцерах (це були записи результатів ворожіння) перші
піктограми .

Звукосимволізм- відображення звуконаслідування.

김문(13-4 ст. до н.е.) на ритуальному посуді для жертвоприношення, або на ритуальних

музичних інструментах . Це перша писемність, що відображає закінчений текст. Має 3 стадії
розвитку:

- Шанський (13-11 ст. до н.е.)

Мають такі самі значки, як в стародавньому Єгипті (сході характеристики)
- Західно Чжоуський (11-8 ст. до н.е.)
 Більш спрощенні лінії і лінезація (схематизація малюнка) лінії випрямляються
- Східно Чжоуський (8-3 ст. до н.е.)
Все, що не рівне- випрямилось, все ,що не з’єднувалось- з’єдналось.
Стилі:
 Пташиний шрифт
 Черв’яковий шрифт
 Комашиний шрифт

Джон Со (전서) (221 до н.е. – 220 н.е.)

Адекватна, повністю сформована ідеографічна система (започатковано династією Цинь,

розповсюдила династія Хан) Перша писемність, що стала офіційною на території Китаю.

8 підсистем : 대전, 소전, 간부, 충서, 모인, 수서, 예서

Під час використовування системи 전서 китайські ієрогліфи набули квадратної форми.

Із всіх систем 예서 популяризується на всій території Китаю і використовується до 3 століття.

Ширина домінувала над висотою . Перпендикулярність ліній. Поступово 예서 спрощується і

формується 해서. (3 ст.) У такому вигляді вона розповсюдилася до Кореї у 4 столітті (한자) потім
стала модифікуватися до біль простої.

해서 модифікується до 이두 (이두, 한찰, 구결)(5-7ст.)

이두 типи:

- використовуються з китайським значенням і вимовою

- Ігнорується значення, використовується лише вимова

- Ігнорується вимова, використовується лише значення

- Ігнорування і вимови, і значення.

Беремо китайський ієрогліф читаємо як в корейській мові, і використовуємо значення, яке це

слово має в корейській мові.

Функціонує до кінця 19 ст. , як мова чиновників.

1443- створення корейської писемності 한글

1446- опублікування корейської писемності.

이두 використовувалося разом з 한글

한글 використовувалося лише дітьми і жінками.

18-19 ст. в Кореї використовувалося 4 писемності : 이두, 한글, 언한문, чисто китайська
писемність.

언문 (з 1907(1905)한글) – 한민정음 (народна писемність)

Дворяни все ще використовували чисту китайські писемність у своєму повсякденному

житті(листування) .

Виникає лексика китайського походження (НЕ ХАНМУННОГО, А КИТАЙСЬКОГО) тому що 한문

це чисто китайська писемність.

언한문- це змішана писемність, при якій корені пишуться китайськими ідеограмами, а

закінчення і граматика буквами (виникає в 1905р.)

Під впливом європейської цивілізації відбуваються і реформи в писемності. На початку 20

століття 한문 і 이두 перестали використовувати, як застарілі.

한글 в свою чергу став використовуватися як протест японцям(японська окупація)

Syllabus
Лекція 5

Тема : Розвиток писемності в близькосхідному регіоні

План:

1. Давня писемність.
2. Фонографічна писемність
3. Фонографічна писемність за структурою
4. Способи графічного поєднання літер у рядку

1. Давня писемність.
- Давньоєгипетська писемність (ієрогліфіка) (3000р до н.е.)
- Шумерська писемність (клинопис) (3400р до н.е.)

Обидві зароджувались як піктограми

Поступово з давньоєгипетських ієрогліфів розвивалося давньоєгипетське демотичне письмо

(скорописна версія давньоєгипетських ієрогліфів)

Період розшифровки (19 століття) (Єгиптологія)

Розетський камінь
 Текст на розетському камені на писаний трьома мовами : давньоєгипетською,
давньоєгипетським демотичним письмом та давньогрецьким .

Жан Франсуа Шампольйон рошифровував 20 років з 1802- по 1822 р

Наразі розетський камінь знаходиться в Британському музеї історіі.

- Шумерський клинопис (вважається ідеографічним)

Тут Ідеограми позначають звук, букву, склад, слово і т.д.

Розшифровано 1857 р (Георг Фридрих Гро́тефенд)

2. Фонографічна писемність.

Одна з найстаріших писемностей

- Критське мінойське письмо (3-2 тис. до н.е.) (не прижилося) одна з найперших
алфавітних систем ()ідеограми, силабеми)
- Фінська абетка (15 ст. до н.е.) перша нормальна конкретна абетка (1 графема позначає
одну морфему) консонантна 22 приголосних (більшість схиляється до того, що походить
від Єгипту )

Розповсюджується:
 - Давньоєврейська писемність (10 ст. до н.е.) приголосна
- Арамейська писемність (10 ст. до н.е.) приголосна
- Грецька писемність (8 ст. до н.е.) перша абетка де використовувались і приголосні і
голосні

З грецького народжується : Латиниця (5 ст. до н.е.)

Вірменський (405-406 р.р. н.е.)

Грузинський (5 ст. н.е.)

Копське письмо(5 ст. н.е.)

Кирилиця (863 р.) спочатку був створений Болгарський варіант, з

якого потім з’явився Слов’янський, з якого потім з’явилися Український, Російський і
Білоруський варіанти.

Не прижилися (з Шумерії) давньоперська, акацька

Прижилися (Фінікійська абетка) : Диванагарі (Індійська), Арабська ,Іврит.

Не споріднені з Європою: писемність Майа (3 ст. д.н.е.)

Розшифрував Кнозоров в 20 ст. одна картинка відображає 1 склад з двоскладного слова

(не споріднена ні з ким) (3 тис. до н.е. – 16 ст. н.е.)

Автономні та ті , що не мають спорідненості ні з ким :

Катикана , хірагана (Японія)

한국어 (Корея)

Майа

3. Фонографічна писемність за структурою (Будуен-де-Кортене . Іван Олександрович)

Рівні організації за орфографічного письма за Іваном Олександровичем Будуеном-де-

Кортене

Має 3 рівні організації (письма):

1. Алфавіт
2. Графіка
3. Фонографія

Алфавіт – це опис ти всебічна характеристика елементів писемно-візуального матеріалу

пов’язаного потенсійно з елементами вимовно-слуховими , але без певних окремих асоціацій.
Графіка – це відображення зв’язку писемно-візуальних елементів з елементами лише вимовно-
слуховими не залежно від асоціацій з морфологічними семасіологічними уявленнями.

Орфографія – це відображення зв’язку писемно-візуальних уявлень не тільки з уявленнями

вимовно-слуховими, але з уявленнями морфологічними і семасіологічними.

Алфавітний рівень письма

Алфавіт на власне алфавітному рівні письма – це сукупність розміщених у певному порядку

графічних знаків , що склалися у певний історичний період і використовуються для фіксації та
передачі писемної мови.

Основна одиниця : буква

Літера – це кульмінативна графічна одиниця, що співвідноситься із звуковою одиницею.

1 літера = 1 фонема (на цей принцип орієнтується більшість алфавітів)

Існує 3 групи алфавітів:

*Консонантні

*Вокально-консонантні(укр; кор)

* складові (1 буква= 1 склад)

Способи графічного поєднання літер у рядку.

Українська писемність:

Лінійно- буквений спосіб поєднання літер у рядку(в лінію і по букві)

Корейська писемність:

Буквено-складовий ярусний спосіб подання літер у рядку , за якого букви можуть писатися як
по горизонтальній так і по вертикальній осі . Залежно від графічного зображення літери , що
відображають формуючий голосний у складі, та грунтується у склади ярусами.

받침- це «підсклад» який формують кінцеві приголосні.

До початку 20 століття писали з права на ліво з верху вниз.

Склади, як такі в корейській мові сформувалися лише під кінець 19 століття.

Український алфавіт за характером написання поділяється на :

- Устав (11-14 століття)(великі заглавні букви)

 - Напівустав
- Скоропис

 Особливості уставу. – чіткий малюнок кожної літери ; літери великі прямі симетричні ,
однакової величини; кожна літера писалася окремо але без пробілів ; скорочень мало;
надрядкових знаків майже нема.
 Напівустав (формується в 14 ст. , до вжитку прийнято при Петрі I ) букви менші більш
заокругленні , втрачається геометричність ліній, лінії ламані, кути неправильні, більш
скорочень і надрядкових знаків.

(У 15 ст. графіка відображає українську мову. Українська мова формується у 14 ст.)

(Корейська мова формується у 7 ст.)

 Скоропис- (сформувався кін.14- поч.15 ст.) спрощений варіант написання всіх

попередніх стилів . Букви менші, з нахилом, з’єднані між собою . Пунктуація з’являється у
15-16ст. У 15ст. «крапка» ставиться одна, в кінці тексту. 17 ст. – гіперпунктуалізація . 18
ст.- всім начхати.

Syllabus
Лекція 6 (продовження.)

Тема:

План:

 Корейський алфавіт- тяжіє до геометричного характеру літер.

 Не характерні криві і ламані лінії, перетинання, петлі.
 Написання за принципом зліва на право , зверху вниз.
 Відсутнє розрізнення великих і малих літер.( Всі відмінності літер на початку і в кінці
складу розглядаються як позиційні варіанти однієї графеми (Алограф))
 Відсутнє протиставлення друкованого і письмового варіантів. Відсутні з’єднання між
літерами, слабко розвинута система пунктуації.
 Візуальне висування складу у квадрат, за аналогією з китайською писемністю.

Графічний рівень алфавітного письма.

Графема- це основна одиниця графічного рівня. Мінімальна складова одиниця графічної

системи, що утворюється за допомогою сполучення графіки(означення) і фонеми, яку вона
передає (означуване)
Класифікація графем.

 Залежно від кількості означуваних фонем

o Моновалентна – має лише одну графему.
o Полівалентна – декілька графем.

 За сталістю означуваного поділяються на :

o Графічні комплекси – 2 літери відображає один звук (кор,укр)
o Графічні кластери – монолітна комбінація літер , читаються по різному в
залежності від положення в слові. (кор)

 За формою графічний рівень може бути :

o Монографічні – відношення 1 монограф : 1 морфема
o Поліграфічні – диграф, триграф, поліграф

Тентаграф, що відображає пентафтонг, а означає 1 звук

Орфографічний рівень алфавітного письма

Орфографія- сукупність норм, або правил практичного письма, що складаються з :

 З правил вживання букв алфавіту при написанні слів, їх форм, і сполучень.

 З правил написання слів і словосполучень незалежно від написання букв, що входять до
їх складу.

Орфограма – це (основна одиниця орфографічного рівня) написання фонетичної форми

обраної носієм писемності серед декількох можливих написань, за певним правилом, або
традицією у випадках , коли фонетична форма має декілька варіантів графічного позначення ,
коли написання певних елементів , що склалися історично і було обрано носієм писемності, як
більш раціональне.

У 19 ст. «-цця»

У 20 ст. «-ться» (бо так більш раціонально)

Орфографічні принципи фіксації письма :

- Фонетичний принцип

Суть: 1 графема

1 орфограма = 1 звук

1 монограма

- Фонемний (фонематичний)принцип

1 графема = 1 фонема (всі варіанти однієї і тієї самої фонеми , відображає одна і та сама
графема)

- Фоносигматичний принцип ( для укр.не для кор.)

(складовий, силабічний ) кількість графем у складі = кількості фонем, але допускається

внутрішня асиметрія між звуком і його графічним відображенням.

cя [c`a]

- Морфологічний

Написання слова розходиться з його звучанням оскільки значуща частина спільна для всіх
споріднених слів залишається незмінною,

навіть якщо читаємо не так , зберігається (корінь) морфема.

Братбратство (брацтво)

- Традиційно-історичний

Графіка не відображає написання морфем, а тупо так, як склалося історично.

Написання слова пояснюється не вимовою, або аналізом морфем , а розвитком лексичних

одиниць в комплексі історичного розвитку мови.

- Диференційний – візуальне розрізнення лексем, фраз і надфразових єдностей (те, що

допомагає побачити слова ) (пробіли, велика\мала букви , пунктуація) (наявність
пробілу(дефізу))
Syllabus

Лекція 7

Тема: Історія лінгвістичних досліджень в Кореї

План:

1.
2.
3.

1. Етапи розвитку корейської мови.

1) Класифікація мови
- Протокорейський (до 1 ст. н.е.) безписемний період , мови різних племінних груп.
Період 1-ї держави КоЧосон (2333р.до н.е.- 58р.до н.е.)

Період формування перших племінних союзів

- Ранній давньо-корейський період (1-7ст.)

Со ХоМін вважає , що це окремий період , тому що збереглись окремі пам’ятки.
Період трьох держав ( Когурьо, Пекче, Сілла )
Когурьо стелла( 442р.)
- Пізній давньо-корейський період (7-10 ст.) (період об’єднаного Сілла)
 У 663р. Сілла об’єднує всі землі і за 60-70 років на базі мови Сілла створюється унітарна
корейська мова (друга половина 7 ст.)
5-7ст. формування писемності 이두
- Раннє середньовіччя (10-14ст.)
Період коли об’єднана Сілла розпадається і формується Корьо 935 ст. столиця
переїжджає з Кванджу в Кьогон
- Пізнє середньовіччя (14-16 ст.) (за мовою не відрізняється) Корьо змінюється Чосоном у
15 ст. створюється Алфавіт.
- Новокорейський період (17-19 ст.) характеризується великою кількістю лінгвістичних
робіт.
- Сучасний період (1876- сьогодення) Канхванський договір.

1876 - Канхванський договір. Підписання договорів з провідними країнами світу (Франція

Британія, ) суть договорів : відмова від політики самоізоляції.

2. Дослідження корейської мови.

Періоди лінгвістичних досліджень:
- 6-15 ст.(китайська писемність у 6 ст. розповсюдилась до Сілла)(10ст. перша згадка про
перекладознавство Самгуксагі)
- 15-19 ст.
- Кінець 19 ст. – сьогодення (сучасний період)

삼국사기 김부사 (13ст.)(придворний історик)

삼국유사

В 삼국사기 : 궁예 засновник 후고구려 заснував 사대 (перекладацький офіс) (901-918)

1276р. Король Корьо 충렬(було засновано) заснував офіс 동문관(лінгвістична школа для
чиновників нижче 7го рангу китайської мови ) вони в подальшому працювали
перекладачами 설인. Офіс був заснований для покращення якості перекладу . Він був
також контролюючою організацією, що контролювала переклад , 김구 в 13-14 ст.
перейменовано в 사육권 там вивчали 십학 в тому числі і 이두. Окрім основної мови
вивчали ще й 이두.
В 1391р 한어도감 перейменовано в 한문도감 тут навчали перекладачів китайської
мови.
사역원- люди, що робили більшість наук в Кореї (з 6 серпня 1392 року по 23 жовтня
1393 року не працював через зміну влади) (перший центр хоч якоїсь наукової
лінгвістичної діяльності
1. Китайська (15 людей) спочатку
2. Монгольська (5 людей)
3. Японська (6 людей) додано в 1414р.
 4. Джурдженська (6 людей)(пізніше в 17 столітті Манджурська)

Друкувались перші підручники, глосалії. Кожні 3 роки набирали студентів .

Перші наукові роботи: методика викладання і складання словників (лексикографія)

1411р. до влади приходить король Седжон . Він видає перекладацький наказ .

Суть: дослідити сусідні мови на предмет фонетики і письма . Вивчали:

Китайську

Японську

Джурдженську

Кіданську

Монгольську

Рюкюську

Санскрит

Дослідження проводилося 30 років

Збирали методогічну базу на основі якого виник корейський алфавіт.

До цього в навчанні використовувався китайську.

15ст. Корейці поділили склад на 1,2,3 позиціі, на приголосні і голосні , прикриті і неприкриті

Відокремлення звуку зі складу.

1443-1446 рр. виникає 훈민정음 і 훈민정음해례

В цей час у 사역헌 Седжон наказав створити позицію 한학강이관(Перекладачі

розмовної китайської при дворі)

Пізніше це стало називатися 한학습독관

Перекладачів розсилали в політично важливі точки країни.

При королі Седжоні запровадились військові перекладачі 역학겸군관 (на Південь в

порти) в основному на воєнних портах (Японська, Джурдженська)

승문원- люди, що забезпечували переклад дипломатичного письмовою

перекладацькою діяльністю

9-10ст. запроваджують 과고- екзамен для чиновників . Складалася з :

Історії; Релігії ; Мови (역과)

 Імена науковців, що в 15 ст. працювали з перекладацьким наказом , не збереглись

신숙주- займався перекладом з китайської . Досліджував , усна мова + фонетика.

1455р. 홍무정운 역훈 корейський переклад китайських підручників з вивчення

китайської. Відображає китайське і корейське звучання станом на 15 ст.

16 ст. 최세진- науковець, філолог, перекладач китаїст, вивчав фонетику.

1517р було укладено 사성통해 – словник китайських рим , читання китайських

ієрогліфів.

17 ст. Інджинська війна (1598р. кінець) 이순신

Після війни нічого не працювало перші літературні твори

почали друкуватися аж через 28 р. після закінчення війни.

어럭해 1657 китайський колокфіалізм і сленг

1669

남이성- укладач

Колокфіалізм- це сталі словосполучення, що завжди вживаються разом.

18 ст. Ідеологічне вивчення 실학 переосмислення всіх наук( розвиток всіх наук)
Лекція 8

Тема:

План:

18 ст.Етимологія як напрямок науки популяризується

Етимологія- наука, що вивчає походження слів

Видавалися підручники та словники

Кит. 예어유해보 1775 년 підручники

개수첩해신어 1781 р.

Манджурська мова

팔세아 동문유해 1748 (словник)

소아론 1704р

삼역총해

한천문감 1770-178_ - тут зібрана вся можлива теорія про манджурську мову

Монгольська мова

몽어노길대 1741р. підручники з викладання

첩해몽어 1737р. 1799р.

방언집석(1788)під редаку. 홍명복

(китайська, корейська, манджурська, монгольська, японська)

삼학 역어 1789 те саме, тільки без китайської

Під редаку. 이의봉

신경준 – науковець.

Займався проблемами писемності.

형계회- китаїст.

유회-графіка, орфографія, фоетика.

김정희- епіграфіка – дослідження надгробних

надписів.

«Опис епіграфічних пам’яток Кореї.»

20-19ст. Корея відбивалася від європейців, європейці хотіли дружити.

Перші французькі науковці намагалися вивчити корейську, але коли в них нічого не
вийшло почали домовлятися з корейцями щодо спрощення.
 Кінець 19ст. - початок 20ст. корейське відродження . Більшість роботи відведено на
нормалізацію сучасної корейської мови.

- Maurice Courant (француз) (бібліотечний опис книг перекладацької школи) «Bibliographie

Coreenne» 1894 р. Опублікована в Парижі.
- Ogura Shinpei (японець) Історія лінгвістичних досліджень.

Корейці графіка, орфографія.

- 지석영 – лікар, що написав трактат з орфографії і відправив

його в міністерство освіти. На основі його трактату
міністерство освіти почало розробляти сучасну корейську
орфографію

1905р. трактат «신전국문»

국민연국회 (1907) спілка, що розробила мовні стандарти сучасної корейської мови.

(орфографія , граматика.)

주시경-вигадав назву 한글 (фонетика, орфографія)

(김주본, 이근로, 이윤제, 홍기문 – 주시경의 학생 після 45р.

залишилися на Пн. Стороні , до кінця життя формували
Північно-Корейську лінгвістичну школу.)

김주본- граматика (1916р. робота ) Спочатку іммігрував у Штати,

потім переїхав до північної Кореї.

이근로- фонетика, орфографія, лексикографія.

이윤제 історія, мовознавство, графіка, орфографія

홍기문

«국민 연구회»- розробка нормативної літературної мови

«초선어 연구회» 1921 – уніфікація орфографії на основі морфологічного принципу

«초선어 학회» 1931 – видавництво науково лінгвістичного журналу 한글

Leon de Rosny – перша людина, що почала транскрибувати корейську на латиницю.

1988р – друга реформа письма . зараз навчаємось за нею.

1949р. – заборона ієрогліфів на території Північної Кореї.

최현배-історія вивчення письма після 1945

최광육- граматика

1965р. – знайшли 훈민전음

Гарі Ледьярд- американський науковець кореїст. Написав велику дисертацію з 훈민전음.

이정호- лінгво-куртуколічні аспекти (зв’язок філософії з мовою)

한대동- зв'язок між графікою фонетики і музики.

이기문

이익섭 займалися вивченням історії корейської мови

선호민

이익섭- основна робота з граматики.

Kim-Cho Sek Yen – графіка, орфографія і історія корейської мови.

이산목-основна кореїстка Америки.

Samuel Martin – транскрибація словотвір словоподіл.

Холодович 50ті роки – транскрибація на кирилицю . Далі Кинцевич

1957р.- Макк’юна- Раймауера

Сучасна романізація 2002 р .

Лекція 9

Тема: Частини мови в 한국어

План:

- Перелік
- Класифікація
- Основні риси корейської граматики
- Частини мови
- Синтаксис
1. У 1963 р. корейський комітет з поліпшення уніфікації шкіл граматики вирішив , що в
корейській мові є 9 частин мови:

면사 - іменники

대면사 - займенники

수사 - числівники

동작 동사- активні дієслова

 상태 동사- дискрентивні дієслова (прикметники)

관형사 - атребутиви

부사- прислівники

감탄사- вигуки

조사- частки

Прийменників і сполучників немає.

2. Класифікація.

За семантичним значенням

- Змістовні (실사) (самостійні)

- Функціональні (허사) (службові) (тільки 조사)

За змінністю

- Змінні (є змінні словоформи) 동작 동사, 상태 동사

- Незмінні (немає змінних словоформ)
За функціонуванням
- Мультифункціональні (багато функцій)
- Модифікуючі (1 функція) 관형사, 부사

Атребутиви- це рідкісна муть , стоїть перед іменником, незмінний.

3. Основні риси корейської граматики

- Основний порядок слів : підмет+додаток+присудок.
Присудок завжди останній, всі інші члени речення відносно вільно розташовані.
- Модифікатор стоїть завжди перед словом до якого він відноситься.
- Порядок слів у питальних реченнях не відрізняється від розповідних.
Правил щодо розміщення питального слова немає. 마음데로 하세요.
- Багатий набір часток і закінчень.
- Немає сурядних і підрядних речень, є лише розширені дієприкметникові звороти.
Рівності і субординації.
- Використовується система голографічних слів (15 ст.) та системи ввічливості.
- Розподіл на однину і множину не обов’язковий.
- Відсутність категорії роду і відсутність артиклів.
- Є гендерномарковані слова : 예쁘다, 멋있다.
 - За 이익섭 в корейській мові є 6 систем ввічливості.
1) 합니다
2) 하오- історичні дорами (тексти)
3) 하게- говорять лише чоловіки (40-50 років)
4) 한다
5) 해요
6) 해
- Допускається упущення всіх членів речення крім присудка, якщо їх можна
реконструювати з контексту. (частіше розмовний стиль)
- Когезія ґрунтується на повторах
«Мова є відображенням способу мислення»

4. Частини мови
 Іменник-характеризує предметне значення сполученням з відмінковою часткою;
здатністю з наступною зв’язкою 이다 виступати в ролі присудка.
Корейська мова тяжіє до прикметниково-дієслівних речень.
Іменникові можна зустріти лише в літературі, або старих творах.

Характеристика:
- Категорія числа (однина, множина)
- Категорія відмінків (8 відмінків) :
1)
2)
3)
4)
5)
6)
7)
8)

 Займенник
Характеристика:
- Можуть сполучатися з відмінками
- Мають при собі означення
- Можуть бути присудком з 이다
- Категорії : числа (однина /множина), відмінка, особи(І,ІІ,ІІІ), розряд (за їх функціями)
Займенник покриває собою не лише іменник, але й інші частини мови.

 Числівник
 Мають приблизно ті самі властивості, що й іменник.
Значення: порядкове.
- Можуть поєднуватись з порядковими основами.
- В реченні може виступати уточненням.
- Є категорія відмінка
 Дієслово і прикметник

Дієслово Прикметик
Мають 5 форм:
- Інвінітив (початкова, нульова, словникова)
- Особова (та, що в реченні з закінченням)
- Дієприкметник
- Дієприслівник (в середині речення)
- Субстантив (ㅁ/음) середнє між іменником і дієсловом
Категорія комунікативної цілеспрямованності

1. Розповідні 1. Розповідні
2. Питальні 2. Питальні
3. Запрошувальні
4. Наказові
Категорія соціальної орієнтації (стилі ввічливості)
1) 합니다
2) 하오- історичні дорами (тексти)
3) 하게- говорять лише чоловіки (40-50 років)
4) 한다
5) 해요
6) 해

Категорія способу дії

-дійсний
- ретроспективний і ше шось
Категорія стану

1. Активний 1. Активний
2. Пасивний
3. Каузетивний
Видові і аспектуальні форми дієслова
1. Видові- це те , що співвідноситься
з категорією виду
 아\어 놓다
 아\어 버리다
2. Аспектуальні – ті , що можуть
 співвідноситися.
난 책을 읽어줘요.
Комусь допомагати
Категорія часу.
Часів існує 6
 Теперішній
 Минулий
 Майбутній
 Давноминулий
 -------
 -------

 Атребутиви і прислівники
1. Здатність виражати ознаки дій стану становлення
2. Здатність виступати у реченні у ролі уточнення(прислівники) означення (атербутиви)
3. Повна відсутність граматичної парадигми . Мають лише 0, початкову форму.
4. Не здатні при собі мати залежні слова

 Вигуки
1. Відсутність граматичної парадигми
2. Тільки початкова форма
3. Не мають залежних слів
4. Не виступають членом речення

 Частки
1. Єдина несамостійна частина мови
2. Можуть приєднуватись лише до іменних частим мови. (іменник, займенник,
числівник) і рідко до сполучних закінченнь.

5. Синтаксис

Основні одиниці : словоформа, словосполучення, речення.

Підмет

Присудок Самостійні

Обставина

Означення
Додаток Залежні

Уточнення

Обставина це те, що стоїть з 에\에서

Уточнення- перед присудком

Синтаксичні підрядні зв’язки :

- Керування
- Прилягання