Основні середовища існування

та адаптації до них організмів

Єдність організмів і середовища існування

 Будь-який організм не може існувати сам по

собі, окремо від середовища, у якому він живе.
Організм — це складна відкрита система, що
пов'язана із середовищем величезною кількістю
зв'язків.
 Він отримує з нього речовини для побудови
свого тіла та енергію для забезпечення процесів
життєдіяльності.
 На нього впливають фактори середовища. Він
сам може впливати на нього, а в деяких випадках
навіть суттєво змінювати його.
 Наявність взаємних зв'язків між організмом і середовищем, які зумовлюють їх єдність,
називають правилом (або законом) єдності організму й середовища існування.
 Ця єдність має місце в усіх середовищах існування організмів.
 Але в кожного з них є свої особливості, тому взаємозв'язки організмів із різними середовищами
мають характерні саме для них риси.
 Водне середовище існування
 містить усю гідросферу нашої планети. Саме це середовище вважають місцем зародження життя на планеті.
 Воно є досить сталим щодо температурних коливань і має велику щільність.
 Це дозволяє організмам виростати до великих розмірів, бо, згідно із законом Архімеда, на них діє сила,
спрямована вгору. Це суттєво знижує навантаження на опорні структури організму.
Водне середовище існування

 Організми у водному середовищі можуть

активно плавати, пасивно парити у товщі води
або мешкати на дні .
 На життєдіяльність організмів у цьому
середовищі істотно впливають такі фактори, як
 солоність,
 наявність мінеральних речовин у доступній
формі,
 можливість появи льодового покриву
 насиченість води киснем.
Водне середовище існування
 Різні організми по-різному адаптуються до умов середовища.
 Активно плаваючі мають обтічну форму тіла, у сидячих або вільно дрейфуючих форм симетрія тіла є
радіальною.
 Ті, хто живуть на дні, мають сплощене тіло і вміють гарно маскуватися.
 Цікаві адаптації до життя у водному
середовищі виробляють рослини
 Для них дуже важливим фактором існування є сонячне світло, яке забезпечує енергією процес фотосинтезу.
 Така адаптація дозволяє водоростям існувати на різних глибинах і ефективно використовувати енергію
світла.
Екологічні групи гідробіонтів

 Гідробіонти – морські та прісноводні

організми, які постійно живуть у водному
середовищі. Найпоширенішими
представниками середовища є водорості,
одноклітинні твариноподібні,
кишковопорожнинні, війчасті черви,
ракоподібні, молюски, голкошкірі, риби.
 До гідробіонтів також належать амфібії,
які живуть у воді частину свого життєвого
циклу.
 Основними екологічними групами
гідробіонтів є нейстон, планктон, нектон
та бентос.
 Екологічні групи гідробіонтів
Група Представники
Нейстон твариноподібні організми, планарії, дрібні
молюски, клопи-водомірки, жуки-вертячки,
личинки риб, ряска мала, сальвінія плаваюча
Планктон бактеріофаги, бактерії, археї, одноклітинні
водорості, медузи, дрібні ракоподібні, молюски,
личинки риб
Нектон кальмари, риби, морські змії, черепахи, пінгвіни,
китоподібні, ластоногі
Бентос червоні й бурі водорості, корали, актинії,
голкошкірі (морські їжаки та зірки), устриці,
мідії, гребінці, лангусти, краби
Адаптації
Наявність волосків, воскоподібних речовин,
виростів ніг, заковтування повітря
Збільшена поверхня тіла, є органи руху, жирові
включення, підвищений вміст води
плавці, ласти, сильні м'язи для швидкого руху,
обтічна форма тіла, слизовий шар та особлива
будова покривів для зменшення опору води,
розвинуті органи дихання для швидкого
газообміну й тривалого занурення
збільшення маси завдяки зовнішньому скелету,
розвинуті різні органи прикріплення, сплощена
форма тіла, є додаткові органи дихання,
розвинута біолюмінесценція
 Адаптованість гідробіонтів до середовища
існування (на прикладі карася звичайного)
Види адаптацій Приклади
Морфологічні Коротке, високе, майже округле тіло, вкрите
гладенькою лускою, спина темна, черево світле,
наявність плавців
Фізіологічні Стійкий до дефіциту кисню, коливань
температури води

Етологічні Тримається місць з розвинутою водяною

рослинністю, з мулистим або піщано-мулистим
ґрунтом
 Пристосування гідробіонтів до водного
середовища
 Нейстонні організми живуть над поверхневою плівкою, прикріплюються до неї знизу або живуть у воді
на глибині до кількох сантиметрів. Прикладом організмів, які живуть над поверхневою плівкою,є клопи-
водомірки. Нижня частина тіла і кінчики кінцівок вкриті хітиновими волосками й воскоподібною
речовиною, завдяки чому водомірки не тонуть й ковзають по воді.
Пристосування гідробіонтів до водного
середовища
 Планктонні організми трапляються на будь-якій
глибині, але найчисленнішою є група
фітопланктону, представники якої заселяють
добре освітлені шари води.
 Щоб зависати у воді, фітопланктонні організми
збільшують свою поверхню порівняно з масою.
Їхнє тіло має дрібні розміри, численні вирости,
жирові включення. Прикладом адаптацій великих
планктонних організмів (ціанея арктична,
реброплав венерин пояс) є відсутність важких
скелетних утворів, підвищений (до 99 %) вміст
води, напівпрозорість тіла.
 Пристосування гідробіонтів до водного
середовища

 Нектонні організми здатні до активного

переміщення у воді, а деколи навіть
переміщення у повітрі на десятки метрів
(летючі риби).
 Прикладами адаптацій нектонних
організмів є плавці, ласти, сильні м’язи
для швидкого руху, обтічна форма тіла,
слизовий шар та особлива будова покривів
для зменшення опору води, розвинуті
органи дихання для швидкого газообміну
й тривалого занурення та ін.
 Пристосування гідробіонтів до водного
середовища
 Бентосні організми можуть жити на поверхні (епібентос) або всередині (ендобентос) ґрунту, водойм, вони
утворюють фітобентос й зообентос. У складі бентосу є прикріплені й неприкріплені види. Для утримання на
поверхні ґрунту бентосні організми збільшили свою масу завдяки зовнішньому скелету (тридакни, устриці, мідії,
беззубки) і розвинули різні органи прикріплення (ризоїди чи підошва водоростей, основа тіла губок. У багатьох
малорухливих донних мешканців сплощена форма тіла (камбала, скати), є додаткові органи дихання (покриви у
в’юнів), розвинута біолюмінесценція (глибоководні вудильники).
 Наземно-повітряне середовище
 є найбільш різноманітним за сукупністю фізичних параметрів. У різних його регіонах суттєво
різняться температурний режим, рівень зволоженості та рельєф. Крім того, у багатьох місцевостях
спостерігаються різкі сезонні коливання умов (наприклад, у регіонах із різко континентальним
кліматом).
 Наземно-повітряне середовище
 Організми в цьому середовищі можуть вести прикріплений спосіб життя, активно рухатися або літати
 На їхню життєдіяльність впливають такі фактори, як освітленість, клімат, сезонні зміни погоди, наявність
джерел доступної води тощо.
Наземно-повітряне середовище

 Шляхи адаптації до умов існування

в наземно-повітряному середовищі
є найбільш різноманітними.
Літаючі організми виробляють
вигідну аеродинамічну форму тіла.
 Бігаючі або стрибаючі форми
мають добре розвинені кінцівки.
Наземно-повітряне середовище
 Ті, хто не можуть активно рухатися,
виробляють пасивні форми захисту,
накопичуючи отруйні речовини, тощо.
 Важливими є також поведінкові адаптації,
які, наприклад, стають причиною міграцій
тварин і допомагають їм уникати
несприятливих умов існування в конкретній
місцевості.
Адаптація рослин до наземно-повітряного
середовища
 Добре видно на прикладі дерев, таких як дуб або липа.
 Ці дерева мають морфологічні адаптації. Тіло цих рослин поділене на
органи — корінь і пагін, які виконують різні функції.
 Корінь забезпечує мінеральне живлення, а пагін — фотосинтез.
Адаптація рослин до наземно-повітряного
середовища
 В організмі цих дерев багато
механічних тканин, що
дозволяють ефективно
протидіяти силі тяжіння та
захищають від механічних
пошкоджень. Крім того, вони
мають і фізіолого-біохімічні
адаптації.
 Так, скидання листя восени
забезпечує видалення
продуктів обміну і захист від
сніголамів через накопичення
снігу в кронах.
 Адаптації організмів щодо рівня освітленості
Екологічні групи тварин по відношенню до світла
Денні Нічні

Адаптації до денного способу життя Адаптації до нічного способу життя

 Активні в денний час доби, вночі - сплять - Активні в нічний час доби, вдень - сплять
 Добре кольоровий зір - Добре розвинені слух, нюх і адаптований до темряви зір
 У тварин, які походять від предків з сутінковою або нічною - Кольоровий зір не розвинений
активністю, погано розвинутий кольоровий зір і бачать - Великі очі в порівнянні з розмірами їх тіла
вони все у чорно-білому зображені (собачі, котячі) - Неяскраве забарвлення тіла
 Яскраве забарвлення тіла або маскувальне
Бджоли сприймають значну У постійних мешканців печер, куди світло не Деякі тварини (змії) сприймають інфрачервону
частину ультрафіолетових проникає, очі можуть бути повністю або частково частину спектру і полюють на здобич в темноті,
променів редуковані орієнтуючись за допомогою органів зору
 Адаптації організмів щодо температури
навколишнього середовища
Кріофіли (холодолюбні)

Добре розвинений пір'яний і

волосяний покрив або жировий
прошарок

Мають низьке стебло, що стелиться

В клітинному соці накопичуються

цукри, що знижують точку
замерзання цитоплазми
Муха льодовичник Зимовий комар
В гемолімфі наявний гліцерин, що знижує точку Можуть зберігати активність при
замерзання цитоплазми температурі клітин до -8…-10 0С, коли
Комахи півночі мають темне забарвлення, що рідини тіла перебувають в
сприяє поглинанню тепла з довкілля переохолодженому стані
 Адаптації організмів щодо температури навколишнього середовища

Термофіли (теплолюбні)

Характеризуються переносимими високими

температурами, між 50 ° С і 75 ° С
Організми мають високі темпи
зростання, але короткі терміни життя
Мають спеціальні ферменти для підтримки
метаболічного функціонування при високих
температурах
Структурні та функціональні білки дуже Нічний спосіб життя
стійкі проти тепла (термостабільні)
 Терморегуляція – здатність підтримувати стале співвідношення між виробленням
тепла (теплопродукцією) в організмі або його поглинанням з довкілля та витратами
теплової енергії (тепловіддачею) Зміна поведінки тварин
Фізична терморегуляція –
зміна рівня тепловіддачі за рахунок:

Прогрівання тіла на сонці,

поглинання інфрачервоних
Зміна
променів
положення крил
Збирання докупи, зимівля
у норах
Тепловіддача знижена Тепловіддача підвищення

шкіра шлях тепловіддачі

Скорочення м'язів,
які піднімають Розширення судини шкіри
волосини пор
гусяча шкіра
Розподіл прошарків
зменшення збільшення рух крові жиру в організмі
потовиділення

звуження
потовиділення
розширення
Хімічна терморегуляція –
капілярів
капілярів шкіри
збільшення вироблення тепла у відповідь
Регуляція діаметру капілярів шкіри на зниження температури довкілля
 Адаптації організмів до існування в певних температурних умовах

Холодокровні (пойкілотермні)
Теплокровні (гомойотермні)

- Високий рівень теплопродукції - Невисокий рівень обміну речовин

- Добре розвинені механізми - Температура тіла залежить від
терморегуляції температури довкілля
- Температура тіла не залежить від - Уповільнення процесів
температури довкілля життєдіяльності зі зниженням
температури довкілля
- Отримання тепла від
інфрачервоного випромінювання
 Адаптації організмів до існування в певних температурних
умовах
Правило Бергмана - це закономірність зміни
розмірів тварин у зв'язку зі змінами температурного фактору.
 У тварин одного виду або групи
близьких видів розміри тіла
більші у холодних частинах
ареалу та менші - у теплих
(розмір тіла збільшується з
географічною широтою)
Відносний розмір вух у зайців:
1 – біляк, 2 – толай, 3 – американський заєць

Пінгвіни: імператорський (650 пд. ш.),

магелана (500 пд.ш.), галопогорський (10 пд.ш.)

Полярна лисиця Лисиця Пустельна лисиця

Правило Алена - у теплокровних тварин ті частини тіла, що

виступають, у холодному кліматі є коротшими аніж в аналогічних
видів у теплому
 Глибокий довготривалий сон тварин у
зв'язку з зимовим зниженням
температури довкілля
- Сповільнення життєвих процесів та метаболізму у тварин тенреки
- Зниження температури тіла Гетеротермія - здатність
- Уповільненням дихання та всіх процесів метаболізму.
гомойотермних тварин впадати в сплячку або
Значення: збереження енергії в період несприятливих природних
заціпеніння в несприятливі пори року
умов (морозів, браку їжі)
 Екологічні групи рослин по відношенню до
вологості
Посухостійкі рослини
Ростуть в місцях з недостатньою зволоженістю і мають пристосування, які
дають змогу поглинати воду при її нестачі, обмежувати випаровування води або
Вологолюбні рослини запасати її на час посухи
Сукуленти Склерофіти

тимчак

росичка
Зозулин льон ковила

Наземні рослини, які ростуть в

умовах надмірної вологості і агава
Соковиті рослини з сильно розвиненою
водозапасаючою паренхімою в різних
органах
кактуси
Рослини, сухі на вигляд, з вузькими і
дрібними листками, іноді звернуті у трубку
 Екологічні групи тварин по відношенню до вологості
Вологолюбні тварини
Посухостійкі тварини Посухолюбні тварини

Адаптації до регуляції водного балансу

Морфологічні Фізіологічні Етологічні
Зроговілі луски та Виділення води з
щитки у плазунів потом і через
слизові оболонки
Міграції до Спорудження
водопою підземних нор
Утворення Нічна активність
Наявність епікутикули Максимальне
метаболічної води
в членистоногих всмоктування води Залягання в
з неперетравлених діапаузу
Мушлі молюсків
решток